РОЗДІЛ І.

«ПОДВІЙНІ ІНТЕГРАЛИ»

Лекція №1.
Подвійний інтеграл: основні поняття та означення. Поняття квадровності
області інтегрування. Умови інтегровності та інтегровні функції.
Найважливіші класи інтегровних функцій.
Властивості подвійних інтегралів.

§ 1.1. Граничні і внутрішні точки. Замкнені і відкриті області на площині.

Відстань між множинами. Відокремлені множини.

Вступні положення. Нагадаємо деякі необхідні для подальших міркувань

поняття і означення. Відступимо від загального правила і позначатимемо точки на
площині малими літерами латинської абетки. Отже, нехай a − деяка точка на
площині.
Означення. Відкритий круг з радіусом ε і з центром у точці a називається
ε − околом або просто околом цієї точки. Іншими словами, ε − окіл – це є
сукупність всіх точок площини, відстані яких від точки a строго менше ε .
Означення. Точка a , яка належить заданій множині A , називається
внутрішньою точкою, якщо деякий достатньо малий ε − окіл точки a цілком
складається з точок множини A .
Означення. Множина, всі точки якої є внутрішніми, називається відкритою
множиною.
Означення. Деяка відкрита множина D називається зв’язною, якщо будь-які
дві точки множини D можна з’єднати неперервною кривою, яка цілком належить
цій множині.
Означення. Зв’язна відкрита множина стисло називається областю.
Означення. Точка a , яка належить заданій множині A ( a ∈ A ), називається
граничною (межовою) точкою множини A , якщо будь-який ε − окіл точки a
містить точки, які належать множині A , так і ті точки, які їй не належать.
При цьому сама гранична (межова) точка може належати множині A , а може їй
не належати.
Наприклад, відкрита множина не містить жодної своєї граничної точки.
Означення. Сукупність всіх граничних (межових) точок множини A
називається її границею (межею). (Не плутати з lim !!!)
 2

Означення. Множина, яка містить всі свої граничні (межові) точки,

називається замкненою.
Будь-яка множина може бути перетворена у замкнену множину приєднанням
до неї всіх її граничних (межових) точок.
Наприклад, приєднавши до деякої множини D всі її граничні точки,
дістанемо множину, яка називається замкненою областю.
До цього границя розглядалась в сенсі межі області. Тепер скажемо пару слів
про границю в сенсі lim .
Означення. Точка a називається границею (в сенсі lim ) у множині A , якщо в
A існує така послідовність {an } попарно відмінних точок a1 , a2 , a3 ,, , an , , яка
є збіжною до точки a .
Границя (в сенсі lim ) a може належати, а може і не належати множині A .
Замкнені множини, і тільки вони, містять всі свої граничні точки.
Означення. Множина A називається обмеженою, якщо її можна помістити
в середину деякого круга з достатньо великим радіусом.
Нехай A − обмежена множина. Позначимо через ρ ( a1 , a2 ) відстань між будь-
якими двома точками a1 , a2 цієї множини. Нехай тепер точки a1 і a2 пробігають
(незалежно одна від одної) всю множину A . Очевидно, що множина чисел ρ ( a1 , a2 )
обмежена зверху, оскільки ρ ( a1 , a2 ) не може перевищити діаметр круга, в якому
розміщується обмежена множина A .
Означення. Точна верхня грань множини чисел ρ ( a1 , a2 ) , (де a1, a2 ∈ A )
називається діаметром множини A , при цьому множина A може бути як
замкненою, так і відкритою.
Тепер введемо поняття відстані між множинами.
Нехай A і B − дві довільних множини на площині. Назвемо відстанню між
множинами A і B число ρ ( A, B ) , яке обчислюється за такою формулою
ρ ( A, B ) = inf ρ ( a, b) .
У цій формулі точна нижня грань береться по всіх парах a ∈ A, b ∈ B . Ясно, що
якщо дві множини A і B мають хоча би одну спільну точку, то ρ ( A, B ) = 0 .
Обернене твердження в загальному випадку є неправильним: наприклад, відстань
 3

(за введеним означенням відстані) між гіперболою y = 1 і прямою y = 0 дорівнює

x
нулю, хоча ці дві лінії не мають спільних точок!
Справедлива наступна Теорема, яку наводимо тут без доведення.
Теорема (про відокремлення замкнених множин). Якщо P і Q − обмежені
замкнені множини без спільних точок, то ρ ( P, Q ) > 0 .
§ 1.2. Площа плоскої фігури та її властивості.
Квадровність плостих областей (фігур)

З елементарної геометрії відомо поняття площі багатокутної фігури. Під

багатокутною фігурою ми розуміємо множину, утворену зі скінченного числа
обмежених багатокутників.
Означення 1. Площа багатокутної фігури – це невід’ємне число, яке має
наступні властивості:
1. (Монотонність). Якщо P і Q − дві багатокутні фігури і P повністю лежить
всередині Q , то має місце нерівність:
S ( P) ≤ S (Q) .
2. (Адитивність). Якщо P1 і P2 − дві багатокутні фігури без спільних внутрішніх
точок і P1 + P2 означає об’єднання цих фігур, то
S ( P1 ) + S ( P2 ) =S ( P1 + P2 ) .
3. (Інваріантність). Якщо багатокутні фігури P1 і P2 є конгруентними між
собою, то
S ( P1 ) = S ( P2 ) .
Нагадаємо, що два набори точок (фігури) P1 і P2 називаються конгруентними
тоді і лише тоді, коли один набір можна сумістити з іншим за допомогою ізометрії,
тобто за допомогою паралельного перенесення, обертання і відбиття.
Поширимо тепер поняття площі на деякий більш широкий клас фігур,
залишивши всі три вищезазначені властивості. Ця задача розв’язується наступним
чином.
Нехай D − деяка плоска фігура, тобто певна обмежена множина точок на
площині. Будемо розглядати всі можливі багатокутні фігури P , які цілком містяться
 4

(лежать) всередині D , і багатокутні фігури Q , які цілком містять (охоплюють) D .

Фігури P будемо називати вкладеними, а фігури Q − охоплюючими. Площі
вкладених фігур обмежені у сукупності зверху (наприклад, площею будь-якої
охоплюючої фігури), а площі будь-яких охоплюючих фігур обмежені знизу
(наприклад, нулем). Тому існує точна верхня грань
=S* S=
* ( D) sup [ S ( P ) ]
P⊂ D

площ всіх багатокутних фігур, вкладених у фігуру D , і точна нижня грань

=S * S=
*
( D) inf [ S (Q) ]
D ⊂Q

площ всіх багатокутних фігур, охоплюючих фігуру D .

Величина S* називається внутрішньою площею фігури D , а S * − її
зовнішньою площею. З того факту, що площа будь-якої вкладеної фігури не
більше, ніж площа будь-якої охоплюючої фігури, випливає нерівність:
S* ≤ S * .

Означення 2. Якщо S* = S * , то їхнє спільне значення S називається просто

площею фігури D . Сама фігура D називається фігурою, що має площу або
квадровною.
Отже, поняття площі з багатокутників було поширене на певний, більш
широкий клас фігур. З доведенням того, що всі основні властивості площі
(адитивність, монотонність і інваріантність) збережені, можна познайомитись у
книзі [1].
Тепер з’ясуємо умови квадровності плоских фігур (областей).
Розглянемо на площині OXY замкнену область D , обмежену одною або
декількома лініями. Узагальнимо означення замкненої області D на цей випадок.
Означення 3. Область D називається замкненою, якщо вона обмежена
одною або декількома лініями, які разом утворюють замкнену границю (межу) L
області D , і всі точки, які лежать на цій границі, також належать області D .
Означення 4. Кривою, що спрямляється, називається крива L , яка має
скінченну довжину.
 5

Наприклад, якщо криву задано параметричними рівняннями

= x ϕ=
(t ), y ψ (t ) ,
α ≤ t ≤ β , де ϕ (t ), ψ (t ) − неперервні функції, які мають неперервні (або кусково-
неперервні) похідні, то вона спрямляється («Інтегральне числення», І-й семестр).
В подальшому завжди будемо припускати наявність квадровності області
інтегрування, не обумовлюючи цього окремо.
Дамо означення множин з площами «нуль».
Твердження. Фігура (або обмежена плоска множина) D буде квадровною
тоді і лише тоді, коли її межу (границю) L можна помістити в багатокутну
фігуру як завгодно малої площі (рис.1.1).

L
Y

D
Рис. 1.1

O X
Означення 5. Кажуть, що деяка множина, (наприклад, крива), має площу
«нуль», якщо її можна укласти в багатокутну фігуру як завгодно малої площі
(рис. 1.1).
Сформулюємо (без доведення) важливу Теорему про квадровність плоских
фігур.
Теорема (про квадровність області). Для того, щоби фігура D була
квадровною, необхідно і достатньо, щоб її границя (межа) мала площу «нуль».
Лема. Будь-яка крива, що спрямляється, має площу «нуль».
На основі попередніх Теореми і Леми сформулюємо важливе Твердження, яке
приймемо без доведення.
Твердження (про умови квадровності плоскої фігури). Будь-яка плоска
фігура (тобто обмежена плоска множина) D , межа якої складається з одної або
декількох кривих, що спрямляються, є квадровною.
Зауваження. Вкажемо на один клас плоских квадровних фігур. Будь-яка
=
крива, яка визначається або рівнянням y f ( x ), x ∈ [a, b] , де f ( x ) − неперервна
=
функція від x , або рівнянням x g ( y ), y ∈ [c, d ] , де g ( y ) − неперервна функція
 6

від y , має «площу нуль». Звідси, в силу вищенаведених Теорем і Тверджень,

випливає, що будь-яка фігура, межа якої може бути представлена у вигляді
скінченного числа неперервних кривих, заданих рівняннями виду y = f ( x ) або
x = g ( y ) , є квадровною.

§ 1.3. Поняття подвійного інтеграла.

Поняття подвійного інтеграла в цьому лекційному курсі вводиться в сенсі

Рімана.
Нехай в квадровній області D задано обмежену функцію двох змінних
z = f ( x, y ) . Розіб’ємо область D довільним чином (рис.1.2) лініями на n частин –
елементарних квадровних областей Di , ( i = 1, n ), які не мають спільних точок.
Позначимо через ∆s1 , ∆s2 ,, ∆sn площі відповідних елементарних областей
цього розбиття, тобто ∆si =S ( Di ) . В кожній такій елементарній області (всередині
чи на границі) довільно виберемо точку Pi (ξi ,ηi ) ; в результаті отримаємо n точок:
P1 , P2 ,, Pn . Позначимо через f ( P1 ), f ( P2 ),, f ( Pn ) значення функції у вибраних
точках і складемо суму добутків f ( Pi ) ∆si :
n
=σn ∑ f ( Pi ) ⋅ ∆si (1.1)
i =1

Y Pi (ξi ,ηi )
Di
•
Рис.1.2
D
X
O
Означення А. Сума (1.1) називається інтегральною сумою для функції
z = f ( x, y ) і вибраного розбиття області D на елементарні області Di .
Введемо поняття криволінійного циліндра (рис.1.3), де f ( x, y ) ≥ 0, ( x, y ) ∈ D.
Криволінійний циліндр – це певне тіло T , у якого основою є область D , зверху
воно обмежене поверхнею f ( x, y ) ≥ 0 , а з боку – вертикальною циліндричною
поверхнею (рис.1.3). В цьому випадку в інтегральній сумі (1.1) кожен доданок
 7

f ( Pi ) ∆si з геометричної точки зору можна розглядати як об’єм елементарного

циліндра (паралелепіпеда), основою якого є елементарна область Di , а висота
дорівнює f ( Pi ) .

∆δi
Z z = f ( x, y )
•

T f ( Pi )

∆si Рис.1.3

O
Y
D
X Pi

Тоді сума (1.1) є сумою об’ємів зазначених елементарних циліндрів, тобто σ n −

це об’єм деякого «ступінчатого» тіла, який наближено дорівнює об’єму тіла T .
Інтуїтивно очевидно, що сума (1.1) буде представляти об’єм тіла T з тим більшою
точністю, чим меншими будуть розміри елементарних областей Di . Тому для
отримання точного значення цього об’єму потрібно у виразі (1.1) перейти до
границі, необмежено зменшуючи розміри елементарних областей Di .
Тепер відійдемо від геометричних образів і розглянемо довільну послідовність
інтегральних сум, побудованих з використанням функції z = f ( x, y ) для заданої
області D
σ n , σ n , , σ n , ,
1 2 k
(1.2)

та отриманих при різних способах розбиття області D на елементарні області Di ,

які не мають спільних точок (крім спільної межі). Припустимо, що максимальний
діаметр елементарних областей Di прямуватиме до нуля при nk → ∞ . Нагадаємо,
що діаметром λ = diam( Di ) замкненої області Di називається найбільша відстань
між двома точками границі цієї області.
Сформулюємо два означення стосовно інтегральних сум (1.1).
Означення Б. Нехай λ − діаметр довільного розбиття області D на
елементарні області Di : D = D1 + D2 +  + Dn . Будемо казати, що число J є
 8

границею інтегральних сум (1.1) при λ → 0 , якщо для довільного числа ε > 0
знайдеться таке число δ > 0 , що як тільки
λ <δ , (1.3)
так одразу буде виконуватись нерівність
J −σn < ε . (1.4)

Інакше кажучи, нерівність (1.4) має виконуватись для всіх інтегральних сум σ n ,
що відповідають будь-яким розбиттям D = D1 + D2 +  + Dn , які задовольняють
умову (1.3) незалежно від способу розбиття області D на елементарні області Di і
незалежно від вибору точки Pi (ξi ,ηi ) в кожній елементарній області Di .
Означення В. Якщо границя
n
=J lim ∑ f ( Pi ) ⋅ ∆si
λ →0
i =1

інтегральних сум (1.1) існує, то вона називається подвійним інтегралом від

функції f ( x, y ) по області D і позначається символом

∫∫ f ( x, y )dxdy .
D

Отже, за означенням маємо:

J = ∫∫ f ( x, y )dxdy .
D

При цьому сама підінтегральна функція f ( x, y ) називається інтегровною по

області D .
Означення Г. Область D називається областю інтегрування.
Геометричний зміст подвійного інтеграла. Тепер знову повернімося до
рис.1.3. З використанням введеного вище поняття подвійного інтеграла стає
зрозумілим, що якщо f ( x, y ) ≥ 0 в області D , то подвійний інтеграл J від функції
f ( x, y ) по цій області (як границя інтегральних сум (1.1) при λ → 0 ) дорівнює
об’єму тіла T . Нагадаємо, що тіло T зверху обмежене поверхнею z = f ( x, y ) , знизу
площиною z = 0 , а з боків циліндричною поверхнею, твірні якої паралельні осі OZ ,
а напрямною є границя області D (рис.1.3). Таким чином, об’єм V зазначеного
вище тіла обчислюється за допомогою подвійного інтеграла:
 9

V = ∫∫ f ( x, y )dxdy .
D

Зауваження. Якщо тіло T утворене двома поверхнями z = ϕ ( x, y ) і z = ψ ( x, y )

та спільною областю інтегрування D , причому в області D має місце нерівність
ϕ ( x, y ) ≤ ψ ( x, y ) , то його об’єм обчислюють за формулою:

=V ∫∫ [ψ ( x, y ) − ϕ ( x, y )] dxdy .
D

§ 1.4. Умови інтегровності та інтегровні функції. Найважливіші класи

інтегровних функцій.

Тепер з’ясуємо, які умови потрібно накласти на функцію f ( x, y ) , визначену в

квадровній області D , для того, щоб можна було гарантувати існування
подвійного інтеграла

∫∫ f ( x, y )dxdy .
D

При введенні поняття подвійного інтеграла припускалося, що функція f ( x, y ) є

обмеженою. Проте, як легко показати на прикладах, не кожна обмежена функція є
інтегровною. Прикладом обмеженої, але неінтегровної функції двох змінних може
слугувати функція, визначена в квадраті: 0 ≤ x ≤ 1; 0 ≤ y ≤ 1 у такий спосіб (перевірте
факт неінтегровності цієї функції самостійно):
1; x, y − раціональні;
f ( x, y ) = 
0; в протилежному випадку.
Для встановлення умов інтегровності функції f ( x, y ) двох змінних зручно
скористатись так званими верхніми і нижніми сумами Дарбу
Нехай f ( x, y ) − обмежена функція, яка визначена у квадровній області D і
{Di } − деяке розбиття області D на елементарні області Di . Позначимо через M i і
mi відповідно точну верхню і точну нижню грані значень функції f ( x, y ) в кожній
елементарній області Di , а ∆si − площа області Di .
n n
Означення. Суми =
Ω ∑ M ∆s
i =1
i i ω
і= ∑ m ∆s
i =1
i i називаються відповідно

верхньою і нижньою сумами Дарбу для функції f ( x, y ) , що відповідають даному

 10

розбиттю {Di } області D . Очевидно, що Ω ≥ ω для будь-якого розбиття {Di }

області D .
(Детально з основними властивостями сум Дарбу можна познайомитись в
зазначеній вище книзі [1]).
Тепер сформулюємо декілька основних Теорем про інтегровні функції.
Основна Теорема А (про необхідні і достатні умови інтегровності функції).
Обмежена у квадровній області D функція f ( x, y ) є інтегровною на D тоді і
лише тоді, коли для довільного числа ε > 0 можна знайти таке розбиття області
D на елементарні області Di , що відповідні цьому розбиттю {Di } суми Дарбу
задовольнятимуть умову Ω − ω < ε .
Приймаємо цю Теорему без доведення.
Оскільки два класи функцій – неперервні і обмежені – є найпоширенішими в
практичних застосуваннях інтегрального числення, тому наведемо відповідні
Теореми, які обґрунтовують інтегровність функцій з цих класів.
Основна Теорема Б (про інтегровність неперервних функцій). Будь-яка
функція f ( x, y ) , яка є неперервною в замкненій, обмеженій і квадровній області
D , є інтегровною в цій області.
Доведення. Оскільки f ( x, y ) є неперервною в замкненій, обмеженій і
квадровній області D , то вона є обмеженою і рівномірно неперервною на цій
множині. В силу рівномірної неперервності функції f ( x, y ) для довільного числа
ε > 0 знайдеться таке число δ > 0 , що як тільки фігуру (область) D розбити на
елементарні частини Di , діаметр кожної з яких менше δ , то коливання функції
f ( x, y ) в кожній з цих частин, (тобто різниця M i − mi ), стане меншою, ніж ε . Тут
M i − максимальне значення функції f ( x, y ) в області Di , а mi − мінімальне
значення f ( x, y ) в області Di . Але тоді отримаємо:
n n n
−ω
Ω= i i i ∑ M ∆s −∑ m ∆s
i
=i 1 =i 1 =i 1
< ε ∑=
∆si ε S , де S − площа області D .

В цій формулі через Ω позначено верхню суму Дарбу. Її можна розглядати як

точну верхню грань інтегральної суми (1.1), що відповідає зазначеному вище
 11

розбиттю області D на елементарні області Di . Аналогічно, через ω позначено

нижню суму Дарбу – точну нижню грань інтегральної суми (1.1).
Оскільки за умовою Теореми область D є квадровною, тобто S існує і є
скінченною величиною, а ε можна взяти довільно малим ( ε → 0 ), то різниця Ω − ω
верхньої і нижньої сум Дарбу прямує до нуля при ε → 0 . Отже, за Теоремою А
функція f ( x, y ) є інтегровною. Теорему Б доведено.
Проте вимога неперервності підінтегральної функції є досить жорсткою.
Тому для практичного застосування важливою є наступна Теорема В, яка гарантує
існування подвійного інтеграла для певного класу розривних функцій.
Основна Теорема В. Якщо функція f ( x, y ) є обмеженою в замкненій,
обмеженій і квадровній області D і є неперервною в області D всюди, крім деякої
множини з площею «нуль», то f ( x, y ) є інтегровною в області D .
Доведення. Виберемо довільне число ε > 0 . За умовою функція f ( x, y ) є

обмеженою, тобто існує таке число K , що f ( x, y ) < K . Помістимо множину, на

якій функція f ( x, y ) може бути розривною, всередину багатокутної фігури Q ,

площа якої менше, ніж ε (рис.1.4).

4K
Частину області D , яка не входить в Q , позначимо через D̂ . Граничні точки

багатокутної фігури Q , які належать D , ми приєднуємо до множини D̂ , тому

множина D̂ є замкненою.
Y
Q
D̂
Рис.1.4

D
X
O

На замкненій множині D̂ функція f ( x, y ) є неперервною, а отже, і

рівномірно неперервною. Виберемо число δ > 0 так, щоб у довільній частині
фігури D̂ , яка має діаметр менше, ніж δ , коливання функції f ( x, y ) не
 12

перевищувало б величини ε . (де S − площа D ). Розглянемо тепер таке розбиття

2S
{Di } області D : першим його елементом виберемо Q , а всі решта мають діаметр,
менший за δ . Оцінимо різницю Ω − ω для цього розбиття. Маємо:
n
ε n
ε
Ω − ω = M 1∆s1 − m1∆s1 + ∑ ( M i − mi )∆si < ( M 1 − m1 ) +∑ ∆si .
=i 2=i 2 4K 2S
n
Проте M 1 − m1 ≤ 2 K , а ∑ ∆s
i =2
i < S , отже, можна записати:

ε ε
Ω − ω < 2K + S =ε .
4K 2S
Оскільки число ε > 0 вибрано довільно, то в силу Теореми А функція є
інтегровною.
Резюме. Отже, в цьому параграфі ми познайомилися з поняттям квадровності
області інтегрування, поняттям подвійного інтеграла, сумами Дарбу та з двома
основними класами інтегровних функцій; це – 1) неперервні функції всюди в
квадровній області D ; 2) неперервні функції всюди в квадровній області D , крім
множини з площею «нуль».
§ 1.5. Властивості подвійного інтеграла.
Властивості подвійного інтеграла ґрунтуються на основі властивостей
повторного інтеграла і є аналогічними властивостям звичайного визначеного
інтеграла, але із врахуванням розмірностей функції і області інтегрування. Поняття
повторного інтеграла буде введене нижче, у Лекції №2.
Нехай функції f ( x, y ) і g ( x, y ) інтегровні в області D , тоді:

1. ∫∫ c ⋅ f ( x, y ) dxdy =
D
c ⋅ ∫∫ f ( x, y ) dxdy ,
D
( c = const ).

2. ∫∫ ( f ( x, y ) ± g ( x, y ) ) dxdy =∫∫ f ( x, y ) dx ± ∫∫ g ( x, y ) dxdy .

D D D

Ці дві властивості називаються лінійністю подвійного інтеграла.

3. Адитивність подвійного інтеграла.
= D1 ∪ D2 і D1 ∩ D2 =
Якщо D ∅ , то

∫∫=
f ( x, y )dxdy ∫∫ f ( x, y )dxdy + ∫∫ f ( x, y )dxdy .
D D1 D2

4. Монотонність подвійного інтеграла. Якщо f ( x, y ) ≤ g ( x, y ) , то

 13

∫∫ f ( x, y )dxdy ≤ ∫∫ g ( x, y )dxdy .
D D

5. Оцінка подвійного інтеграла по модулю.

∫∫ f ( x, y ) dxdy ≤ ∫∫ f ( x, y ) dxdy .
D D

6. Оцінка величини подвійного інтеграла по області D .

Нехай функція f ( x, y ) інтегровна в області D та m і M – відповідно точна
нижня і точна верхня грані функції f ( x, y ) в області D . Тоді m ≤ f ( x, y ) ≤ M і
m ⋅ S ≤ ∫∫ f ( x, y )dxdy ≤ M ⋅ S ,
D

де S – площа області D .
Це твердження випливає з Властивості 4 і того факту, що

∫∫ cds = cS , де c = const .
D

7. Теорема про середнє значення функції f ( x, y ) в області D .

Якщо функція f ( x, y ) є неперервною в замкненій обмеженій області D , то в

цій області існує точка N ( x , y ) , для якої має місце така рівність:

1
∫∫ f ( x, y )dxdy = f ( x , y ) ,
SD
Доведення. Дійсно, нехай m і M – відповідно точна нижня і точна верхня грані
функції f ( x, y ) в області D . Тоді у відповідності до Властивості 6 можна записати:
1
m≤ ∫∫ f ( x, y )dxdy ≤ M .
SD
Але відомо, що функція f ( x, y ) , яка є неперервною у замкненій області D , досягає
(приймає) значення m і M , які в цьому разі називаються відповідно її найменшим і
найбільшим значенням у замкненій області D . Для спрощення міркувань
припустимо, що функція f ( x, y ) приймає значення m і M в точках A( xm , ym ) і
B( xM , yM ) відповідно, які лежать в середині області D . (Доведення дещо
ускладнюється, якщо одна або обидві точки лежатимуть на межі області D ; ми його
тут не наводимо). Будь-які дві точки області D (бо D − зв’язна множина) можна
з’єднати ламаною, яка повністю лежить в області D . З’єднаємо ламаною дві точки
A( xm , ym ) і B( xM , yM ) області D , в яких функція дорівнює відповідно m і M .
 14

Вздовж такої ламаної функція f ( x, y ) є неперервною і тому разом зі значеннями m

і M набуває всіх своїх проміжних значень на відрізку [m, M ] . Тому в цьому
частинному випадку знайдеться проміжна точка (позначимо її як N ( x , y ) ), в якій
буде мати місце рівність:
1
f ( x, y ) = ∫∫ f ( x, y )dxdy .
SD
Означення. Величину f ( x , y ) називають середнім значенням функції f ( x, y )
в області D .
Геометричне тлумачення властивості 7: Якщо f ( x, y ) ≥ 0 в області D , то

об’єм циліндричного тіла T чисельно дорівнює об’єму циліндра з висотою f ( x , y )

та площею S основи D .

§ 1.6. Подвійний інтеграл як адитивна функція області. Похідна по площі від

подвійного інтеграла.

1. Функції точки і функції області. Одне з центральних понять математичного

аналізу – це поняття функції. Раніше ми зустрічались з функціями, які залежали від
одної, двох або багатьох незалежних змінних. Користуючись геометричною
термінологією, можна сказати, що ці функції представляють собою змінні величини,
які залежать від точки на прямій (у випадку одної змінної), від точки на площині (у
випадку двох змінних) або від точки в просторі певного числа вимірів. Проте в
аналізі і його фізичних застосуваннях часто зустрічаються функції іншого роду, в
яких роль значень аргументу відіграють вже не окремі точки, а множини –
наприклад, плоскі або просторові фігури; такі функції називаються функціями
множин або функціями областей.
Прикладом функції області може слугувати площа S ( D) області D , визначена
для всіх квадровних плоских областей так, як це було описано вище. Наведемо ще
один приклад. Нехай по площині OXY розподілена певна маса. Тоді кожній області
D , яка лежить в цій площині, відповідає певне число – маса µ ( D) , зосереджена на
множині (в області) D . Тут знову ж таки ми маємо справу зі змінною величиною,
яка залежить від області, тобто є певною функцією області D .
 15

Введемо важливе означення.

Означення. Функція області F ( D) називається адитивною, якщо
виконуються наступні умови: а) якщо F ( D) визначена для кожної з областей D1 і
D2 , то вона визначена і для їхнього об’єднання D1 + D2 ; б) якщо області D1 і D2 не
мають спільних внутрішніх точок, то F ( D1 + D2 )= F ( D1 ) + F ( D2 ) .
Зауваження. Звідси випливає, що якщо область D має площу «нуль», то
F ( D) = 0 . Це означає, що ми розглядаємо лише маси, які розподілені з деякою
двовимірною густиною (а не зосереджені в окремих точках або на окремих лініях).
Обидві наведені вище функції – площі і маси – наділені цією властивістю
адитивності. Можна навести ще багато прикладів адитивних функцій області:
поверхневий електричний заряд, кількість світлової енергії, що падає на освітлену
поверхню, тиск рідини на стінки і дно певної ємності тощо.
Можна вказати приклади і не адитивних функцій області. Наприклад, якщо
кожній квадровній області поставити у відповідність квадрат її площі, то ми
дістанемо функцію області, але не адитивну.
З адитивними функціями, в яких роль аргументу відіграє не плоска, а
просторова область, ми зустрінемося в наступному розділі, який присвячений
потрійним інтегралам.
2. Подвійний інтеграл як адитивна функція області.
Розглянемо подвійний інтеграл ∫∫ f ( x, y)ds . Будемо вважати, що підінтегральна
D

функція f ( x, y ) фіксована, а область інтегрування D є змінною. Тоді цей інтеграл

буде представляти деяку функцію Φ ( D) змінної області D . В силу Властивості 3
попереднього параграфа ця функція є адитивною. Множину областей, на якій вона
визначена, складають всі квадровні фігури, що містяться в квадровній фігурі D0 −
області визначення функції f ( x, y ) .
3. Похідна функції області за площею.
Розглянемо знову функцію µ ( D) , тобто деякий розподіл мас на площині. Якщо
D − квадровна область і S ( D) − її площа, то відношення
 16

µ ( D)
(1.5)
S ( D)
представляє собою середню густину розподілу маси в даній області D . Будемо
тепер зменшувати розміри області, стягуючи її до певної фіксованої точки p0 .
Якщо при цьому співвідношення (1.5) прямує до певної границі ρ ( p0 ) , то ця
границя називається густиною розподілу мас у заданій точці p0 . Отже, розподіл
мас по площині можна задати безпосередньо за допомогою адитивної функції µ ( D)
області D , а можна його характеризувати відповідною густиною ρ ( x, y ) .
Тепер перейдемо від прикладу з розподілом мас на площині до довільної
функції області D . На відміну від розглянутого вище прикладу довільна функція
області може набувати як додатні, так і від’ємні значення.
Нехай F ( D) − деяка адитивна функція області, визначена для всіх квадровних
областей (або для всіх квадровних областей, які містяться в деякій фіксованій
області).
Означення. Змінна величина R ( p0 ) є границею відношення
F ( D)
, (де S ( D) − площа області D ),
S ( D)
при стягуванні області D у точку p0 , якщо для довільного числа ε > 0 знайдеться
таке число δ (ε ) > 0 , що як тільки в процесі зазначеного стягування область D
цілком попадає у круг із центром у точці p0 і радіусом δ , так одразу буде
виконуватись нерівність
F ( D)
− R( p0 ) < ε .
S ( D)
Цю границю будемо позначати символом
F ( D) dF
lim або
D → p0 S ( D ) ds
і називати похідною адитивної функції F ( D) за площею. Ця похідна представляє
собою, очевидно, функцію у звичайному сенсі, тобто змінну величину, яка залежить
від точки p0 на площині, в якій її обчислюють.
 17

Повертаючись до прикладу з розподілом мас можна сказати, що густина ρ ( p0 )

розподілу мас по площині представляє собою похідну від маси за площею.
4. Похідна подвійного інтеграла за площею.
З Теореми про середнє значення функції в заданій області для подвійних
інтегралів (Властивість 6) випливає наступний цікавий результат. Нехай
F ( D) = ∫∫ f ( x, y )ds , (1.6)
D

де f ( x, y ) − деяка фіксована неперервна функція на всій області D . Покажемо, що

адитивна функція F ( D) області D , яка визначена формулою (1.6), має похідну по
площі s області D і ця похідна співпадає з підінтегральною функцією f ( x, y ) . Це
Твердження узагальнює результат, відомий нам з одновимірного інтегрування:
похідна від невизначеного інтеграла F ( x) = ∫ f ( x)dx дорівнює підінтегральній

функції, тобто
dF ( x)
= f ( x) .
dx
Дійсно, нехай p0 − деяка фіксована точка, D − область, яка лежить в деякому
крузі з центром в точці p0 , та m і M − відповідно точна нижня і точна верхня грані
значень функції f ( x, y ) в області D . За Теоремою про середнє значення маємо:
1
S ( D) ∫∫
m≤ f ( x, y )ds ≤ M .
D

При стягуванні області D до точки p0 , тобто при прямуванні радіуса круга (в

якому лежить область D ) до нуля, числа m і M прямуватимуть (в силу
неперервності функції f ( x, y ) в точці p0 ) до одної і тої самої величини, а саме до
значення функції f ( x, y ) в цій точці p0 . Отже, до цієї границі прямуватиме і
затиснуте між ними співвідношення. Таким чином, дійсно, похідна від подвійного
інтеграла (1.6) за площею дорівнює підінтегральній функції f ( x, y ) :
dF ( s )
= f ( x, y ) .
ds
 18

Лекція №2.
Способи обчислення подвійного інтеграла. Поняття повторного інтеграла.
Умови зведення подвійного інтеграла до повторного інтеграла:
а). у прямокутній області; б). у криволінійній області

§ 2.1. Поняття повторного інтеграла

Ми вже познайомилися із означенням подвійного інтеграла, його

властивостями та умовами його існування для певних класів функцій, проте до сих
пір ми не торкнулися питання про способи обчислення подвійних інтегралів.
У розв’язанні цієї задачі основну роль відіграє Теорема про те, що обчислення
подвійного інтеграла зводиться (при достатньо широких умовах) до повторного,
тобто до послідовного інтегрування двох визначених інтегралів за кожною
змінною окремо.
Перед тим, як сформулювати основні Теореми цієї Лекції, наведемо деякі
геометричні міркування.
Основна ідея перетворення подвійного інтеграла на повторний полягає в
наступному. Будемо розглядати подвійний інтеграл
∫∫ f ( x, y )dxdy , f ( x, y ) ≥ 0 ,
D

як об’єм криволінійного циліндра T , обмеженого знизу областю D , зверху

поверхнею z = f ( x, y ) , і збоку циліндричною поверхнею, що проходить через
границю області D = {a ≤ x ≤ b; ϕ1 ( x) ≤ y ≤ ϕ2 ( x)} (рис.2.1).
Z z = f ( x, y ) J ( x)
y = ϕ1 ( x ) y = ϕ2 ( x)

T D
Y Рис. 2.1

O x X
a x+dx b

Тіло T можна представити собі як складене з нескінченного числа тонких

шарів, паралельних площині OYZ . Об’єм кожного шару дорівнює
J ( x )dx ,
тобто добутку площі J ( x ) відповідного перерізу тіла T на товщину шару dx .
 19

Об’єм всього тіла T при цьому дорівнює:

b
V = ∫ J ( x )dx . (2.1)
a

У свою чергу, величина J ( x ) (площа криволінійної трапеції) представлена

інтегралом
ϕ2 ( x )
J ( x) = ∫ f ( x, y )dy . (2.2)
ϕ1 ( x )

де x − розглядається як фіксована величина, а ϕ1 ( x ) і ϕ 2 ( x ) − кінці того відрізка,

який слугує проекцією перерізу, що розглядається, на площину OXY . Поєднуючи
обидві формули (2.1) і (2.2), дістанемо вираз для обчислення об’єму тіла T через
площі відповідних паралельних перерізів
b ϕ2 ( x )
V = ∫ dx ∫ f ( x, y )dy .
a ϕ1 ( x )

На цьому геометричному прикладі ми показали, що має місце рівність

b ϕ2 ( x )

∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫ dx ϕ ∫
D a
f ( x, y )dy . (2.3)
1( x)

Отже, формула (2.3) означає, що представляючи подвійний інтеграл як суму

елементів f ( x, y )dxdy , ми можемо при обчисленні цієї суми спочатку підрахувати
ці добутки по окремих шарах, які паралельні одній координатній осі, а потім знайти
суму результатів, що відносяться до кожного окремого шару. Алгебраїчним
аналогом цієї процедури є формула:
   
=
∑ aik ∑=  ∑ aik  ∑  ∑ aik  .
i ,k i  k  k i 
Очевидно, що якщо б ми, розглядаючи деякий криволінійний циліндр, почали б
будувати перерізи, паралельні не площині OYZ , а площині OXZ (рис. 2.2), то це
привело б до такої рівності інтегралів (тут область D має вигляд:
D = {c ≤ y ≤ d ;ψ 1 ( y ) ≤ x ≤ ψ 2 ( y )} ):
d ψ2 ( y)

∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫ dy ∫ f ( x, y )dx . (2.4)

D c ψ1 ( y )
 20

Означення. Інтегральний вираз

b ϕ2 ( x )
I D = ∫ dx ∫ f ( x, y )dy . (2.5)
a ϕ 1( x)

називається повторним інтегралом від функції f ( x, y ) по області D , де

D= {a ≤ x ≤ b; ϕ1 ( x) ≤ y ≤ ϕ2 ( x)} .
Аналогічне означення можна навести у випадку представлення подвійного
інтеграла через повторний формулою (2.4) (рис.2.2).

Z
z = f ( x, y )
J1 ( y )
x = ψ 2 ( y) x = ψ 1( y)
y d Y
O
T D
X dy Рис. 2.2
y=c y=d

Техніка інтегрування повторного інтеграла полягає в наступному. У виразі

(2.5) спочатку обчислюється внутрішній інтеграл, причому інтегрування
проводиться за змінною y , а змінна x вважається сталою. В результаті першого
інтегрування дістанемо певну неперервну функцію Φ ( x ) (див. «Інтегральне
числення», І-й семестр) від змінної x (яку можна розглядати як незалежний
параметр):
ϕ2 ( x )
Φ ( x) =∫ f ( x, y)dy .
ϕ1 ( x )

Функцію Φ ( x ) далі інтегруємо за змінною x в межах від a до b :

b
ID= ∫ Φ( x )dx .
a

Отже, дістанемо деяке стале число I D , яке і є остаточним результатом

інтегрування повторного інтеграла (2.5).
 21

§ 2.2. Умови зведення подвійного інтеграла до повторного інтеграла

в прямокутній області

Тепер перейдемо до формулювання і доведення основних Теорем цього

параграфа.
Спочатку розглянемо випадок, коли областю інтегрування Π у подвійному
інтегралі є прямокутник в площині OXY зі сторонами, паралельними осям
координат: Π= { a ≤ x ≤ b; c ≤ y ≤ d } .
Теорема 1 (про умови зведення подвійного інтеграла до повторного в
прямокутній області). Нехай для функції f ( x, y ) , визначеної в прямокутнику Π ,
існує подвійний інтеграл
∫∫ f ( x, y )dxdy , (2.6)
Π

та при кожному фіксованому значенні x ∈ [ a, b] існує визначений інтеграл як

функція змінної x
d
J ( x ) = ∫ f ( x, y )dy (a ≤ x ≤ b) . (2.7)
c

Тоді також існує повторний інтеграл

b d b
∫ dx ∫ f ( x, y )dy = ∫ J ( x )dx , (2.8)
a c a

та виконується рівність
b d
∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫ dx ∫ f ( x, y )dy . (2.9)
Π a c

Доведення. Розіб’ємо прямокутник Π на елементарні прямокутники Π ij ,

розділивши його горизонтальну сторону точками a = x0 < x1 < x2 <  < xm = b і,

відповідно, вертикальну сторону точками c = y0 < y1 < y2 <  < yn = d ; отже,

Π=
ij {xi −1 ≤ x ≤ xi ; y j −1 ≤ y ≤ y j } (рис.2.3). Нехай µij − точна нижня грань, а M ij −

точна верхня грань значень функції f ( x, y ) в елементарному прямокутнику Π ij .

Виберемо в кожному з горизонтальних проміжків [ xi −1 , xi ] будь-яку точку ξi .

Оскільки µij ≤ f (ξi , y ) ≤ M ij при y ∈ [ y j −1 , y j ] , то
 22

yj
µij ∆y j ≤ ∫ f (ξi , y )dy ≤ M ij ∆y j ( ∆y j = y j − y j −1 ) , (2.10)
y j −1

причому інтеграл у формулі (2.10) існує, оскільки за припущенням існує інтеграл

(2.7), обчислений по всьому відрізку [c, d ] при довільному x .
Y
d
Π
yj
Π ij
y j −1
Рис.2.3

c
X
O a xi −1 xi b
ξi

Обчислимо суму нерівностей (2.10) за індексом j від 1 до n . В результаті

дістанемо:
n d n
∑ µij ∆y j=
≤ J (ξi ) ∫ f (ξi , y )dy ≤ ∑ M ij ∆y j .
=j 1 =c j 1

Помножимо кожну з цих нерівностей на ∆xi = xi − xi −1 та обчислимо суму за

індексом i від 1 до m . В результаті отримаємо:
m n m m n
∑ ∆xi ∑ µij ∆y j ≤ ∑ J (ξi )∆xi ≤ ∑ ∆xi ∑ M ij ∆y j .
=i 1 =j 1 =i 1 =i 1 =j 1

В середині цих нерівностей стоїть інтегральна сума, що відповідає функції J ( x ) , а

ліворуч і праворуч – нижня і верхня суми Дарбу, які відповідають подвійному
інтегралу (2.6). Таким чином, маємо:
m
ω ≤ ∑ J (ξi ) ∆xi ≤ Ω .
i =1

Якщо тепер всі ∆xi і ∆y j спрямувати до нуля, то як нижні, так і верхні суми

Дарбу прямуватимуть до подвійного інтеграла (2.6) в силу припущення про його

m
існування в умові цієї Теореми. Отже, інтегральні суми ∑ J (ξi ) ∆xi також
i =1

прямуватимуть до цієї ж границі за Теоремою про «двох поліцейських». Отже,

отриманий результат можна записати так:
 23

b b d
∫∫ f ( x,=
y )dxdy ∫=
J ( x )dx ∫ dx ∫ f ( x, y )dy .
Π a a c

Теорему доведено.
Зауваження. Оскільки в силу припущення Теореми подвійний інтеграл (2.6)
існує, то для будь-якого способу розбиття прямокутника Π на елементарні
частини, при якому максимум діаметрів λ елементарних частин прямує до нуля,
верхня і нижня суми Дарбу прямують до спільної границі, а саме, до відповідного
подвійного інтеграла. В цьому доведенні ми обрали найзручніший спосіб розбиття, а
саме, за допомогою вертикальних і горизонтальних прямих.
Якщо поміняти ролями змінні x і y (у припущенні існування інтеграла
b
J 1 ( y ) = ∫ f ( x, y )dx ), дістанемо аналогічну рівність
a

d d b
∫∫ f ( x=
, y )dxdy ∫=
J 1 ( y )dy ∫ dy ∫ f ( x, y )dx . (2.11)
Π c c a

І насамкінець, якщо разом із подвійним інтегралом (2.6) існують обидва

d b
інтеграли J ( x ) = ∫ f ( x, y )dy і J 1 ( y ) = ∫ f ( x, y )dx , то має місце подвійна рівність:
c a

d b b d
=
∫∫ f ( x, y )dxdy ∫=
dy ∫ f ( x, y )dx ∫ dx ∫ f ( x, y )dy .
Π c a a c

Приклад 1. Обчислити подвійний інтеграл по прямокутній області D .

dxdy
∫∫ 2 , де D = {3 ≤ x ≤ 4; 1 ≤ y ≤ 2} .
D ( x + y )
2 4
dxdy dx
Розв’язок. За формулою (2.11) маємо: ∫∫ = ∫ dy ∫ .
D ( x + y) 2
1 3 ( x + y )2
Спочатку обчислимо внутрішній інтеграл
4
dx 1 4 1 1
∫ =
− = − .
3 (x + y) x+ y 3 y+3 y+4
2

dxdy 2
 1 1  25
Тоді остаточно отримаємо: ∫∫ =∫  −  dy =ln .
(x + y) 1 y +3 y+4
2
D 24
 24

§ 2.3. Умови зведення подвійного інтеграла до повторного інтеграла

в криволінійній області

Розглянемо тепер питання перетворення подвійного інтеграла на повторний у

випадку криволінійної області. Нехай область D обмежена двома неперервними
кривими y = ϕ1 ( x ) і y = ϕ 2 ( x ) та вертикальними відрізками x = a і x = b (рис.2.4).
Y
y = ϕ2 ( x)
d
D
• Рис.2.4
y = ϕ1 ( x )

c
O a x b X

При цьому область D є такою, що кожна вертикальна пряма

= x const , x ∈ [a, b]
перетинає її границю не більше, ніж у двох точках ϕ1 ( x ) і ϕ 2 ( x ) . Область D , яка
побудована таким чином, називається правильною у напрямку осі OY . Отже,
область, показана на рис.2.4, є правильною у напрямку осі OY .
Тоді справедлива наступна Теорема 2.
Теорема 2 (про умови зведення подвійного інтеграла до повторного у
криволінійній області). Нехай для функції f ( x, y ) , визначеної в області D , існує
подвійний інтеграл
∫∫ f ( x, y )dxdy ,
D

та при кожному фіксованому значенні x ∈ [ a, b] існує визначений інтеграл як

функція змінної x
ϕ2 ( x )
J ( x ) = ∫ f ( x, y )dy (a ≤ x ≤ b) .
ϕ1 ( x )

Тоді також існує повторний інтеграл

b ϕ2 ( x ) b
∫ dx ∫ f ( x, y )dy = ∫ J ( x )dx ,
a ϕ1 ( x ) a

та виконується рівність
 25

b ϕ2 ( x )
∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫ dx ∫ f ( x, y )dy . (2.12)
D a ϕ1 ( x )

Доведення. Помістимо область D в прямокутник Π , визначений нерівностями

a ≤ x ≤ b , c ≤ y ≤ d , де c = min ϕ1 ( x) , d = max ϕ 2 ( x) (рис.2.4).
Розглянемо в цьому прямокутнику допоміжну функцію
 f ( x, y ), якщо ( x, y ) ∈ D;
f * ( x, y ) =  .
0, якщо ( x, y ) ∉ D.
Функція f * ( x, y ) задовольняє умови попередньої Теореми 1. Дійсно, вона
інтегровна в області D (оскільки співпадає в цій області з функцією f ( x, y ) ), і
інтегровна в іншій частині прямокутника Π (яку ми позначимо через Π − D ),
оскільки в ній вона дорівнює нулю. Тому (за властивістю адитивності подвійного
інтеграла), вона є інтегрованою і по всьому прямокутнику Π . При цьому маємо:

∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫∫ f ( x, y )dxdy
*

D D

та

∫∫ f ( x, y )dxdy =0 ,
*

Π− D

звідки дістанемо

∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫∫ f ( x, y )dxdy .
*
(2.13)
Π D

Далі, для кожного значення x ∈ [a, b] існує інтеграл

d ϕ1 ( x ) ϕ2 ( x ) d
∫ f ( x, y )dy = ∫ f ( x, y )dy + ∫ f ( x, y )dy + ∫ f ( x, y )dy ,
* * * *
(2.14)
c c ϕ1 ( x ) ϕ2 ( x )

оскільки існує кожен з трьох інтегралів, які стоять праворуч знака рівності.
Дійсно, відрізки [c,ϕ1 ( x)] і [ϕ 2 ( x), d ] лежать поза межами області D і на них
ϕ2 ( x )
функція дорівнює нулю, а інтеграл ∫ f * ( x, y )dy співпадає з інтегралом
ϕ1 ( x )

ϕ2 ( x )
∫ f ( x, y )dy ,
ϕ1 ( x )

який існує за умовою Теореми. Перший і третій інтеграли праворуч від знаку
рівності (2.14) дорівнюють нулю, тому остаточно отримаємо
 26

d ϕ2 ( x )
∫ f ( x, y )dy = ∫ f ( x, y )dy .
*
(2.15)
c ϕ1 ( x )

Отже, ми показали, що функція f * ( x, y ) , визначена в прямокутнику Π ,

задовольняє умови попередньої Теореми 1, і тому подвійний інтеграл від цієї
функції по прямокутнику Π може бути зведений до повторного:
b d
∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫ dx ∫ f ( x, y )dy .
* *

Π a c

Звідси та з рівностей (2.13) і (2.15) отримаємо

b ϕ2 ( x )
∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫ dx ∫ f ( x, y )dy ,
D a ϕ1 ( x )

що і потрібно було довести.

Зауваження 1. В цій Теоремі 2 ми розглядали таку область D , в якій кожна
вертикальна пряма x = const , x ∈ [a, b] , перетинає її границю не більше, ніж у двох
точках N1 («вхід») і N 2 («вихід») (рис. 2.5) та припускали існування інтеграла
ϕ2 ( x )
=J ( x) ∫ f ( x, y )dy, x ∈ [a, b] .
ϕ1 ( x )

Область такого вигляду (рис.2.4) називається правильною у напрямку осі OY .

Y y = ϕ2 ( x ) N2 P
N1
D
•
y = ϕ1 ( x ) Рис. 2.5
O X
a x b
Припустимо, що кожна пряма y = const , ∀y ∈ [c, d ] , перетинає межу області D
не більше ніж у двох точках M 1 («вхід») і M 2 («вихід») (рис. 2.6) та вимагатимемо
ψ2 ( y)
=
існування інтеграла J1 ( y ) ∫ f ( x, y )dx, ∀y ∈ [c, d ] . Область такого вигляду, як на
ψ1 ( y )

рис. 2.6, називається правильною у напрямку осі OX .

При цих умовах можна довести (аналогічно попередній Теоремі 2) існування
повторного інтеграла
 27

d ψ2 ( y)
∫ dy ∫ f ( x, y )dx
c ψ1 ( y )

та його рівність подвійному інтегралу, тобто:

d ψ2 ( y)
∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫ dy ∫ f ( x, y )dx . (2.12*)
D c ψ1 ( y )

P∈D
x = ψ1( y)
Y x =ψ 2 ( y)
d
M1 D M2

y •
Рис. 2.6
c
X
O
Зауваження 2. Геометричний зміст формул, які зводять подвійний інтеграл
до повторного, полягає в тому, що об’єм тіла (у випадку f ( x, y ) ≥ 0 ) дорівнює
інтегралу від площі його поперечного перерізу, яка є функцією тої змінної, що
визначає положення січної площини.
Зауваження 3. Якщо область D є такою, що деякі прямі (вертикальні, чи
горизонтальні) перетинають її границю більш, ніж у двох точках, то для
представлення подвійного інтеграла по цій області через повторний область D слід
розбити на частини, кожна з яких є правильною в напрямку осі OY , або в напрямку
осі OX і потім зводити до повторного кожен з відповідних подвійних інтегралів
окремо.
Приклад 2. Нехай область інтегрування D – одиничний круг x 2 + y 2 ≤ 1 , з якого

вирізано внутрішню область, обмежену еліпсом x 2 + 2 y 2 ≤ 1 (рис. 2.7).

x2 + 2 y 2 =
1 Y D
−1
X Рис. 2.7
O
1
x2 + y 2 =
1

Тоді подвійний інтеграл по області D через повторні можна представити,

наприклад, таким чином (інтегрування проводиться у напрямку осі OY ):
 28

1− x 2
−
1 1− x 2
1 2
=
∫∫ f ( x, y )dxdy ∫ dx ∫ f ( x, y )dy + ∫ dx ∫ f ( x, y )dy ,
D −1 1− x 2 −1 − 1− x 2

тобто, у вигляді суми двох повторних інтегралів.

Завдання для СРС. Запишіть подвійний інтеграл з Прикладу 2 через повторні
у напрямку осі OX .
Зауваження 4. Якщо подвійний інтеграл може бути зведений як до повторного
інтеграла вигляду (2.12), так і до повторного інтеграла вигляду (2.12*), то для
обчислення подвійного інтеграла можна скористатись будь-яким з цих
представлень. Проте може статись так, що одне з них значно простіше, ніж інше,
тому у конкретних задачах вибір того чи іншого порядку інтегрування може суттєво
полегшити процедуру інтегрування подвійного інтеграла.
Приклад 3. Записати подвійний інтеграл ∫∫ f ( x, y )dxdy через повторні двома
D

способами, якщо область D обмежена кривими

= y 2ax − x 2 і y = 2ax та прямою
x = 2a (рис. 2.8).
Розв’язання. 1). В напрямку осі OY (тут отримали один повторний інтеграл):
2a 2 ax
∫∫ f ( x, y )dxdy = ∫ dx ∫ f ( x, y )dy .
D 0 2 ax − x 2

Y
y = 2a
=y 2ax − x 2
y = 2ax D

Рис.2.8
X
O
x = 2a

2). В напрямку осі OX :

2a 2a a a− a2 − y2 a 2a
∫∫ f ( x, y )dxdy =∫ dy ∫ f ( x, y )dx + ∫ dy
2
∫
2
f ( x, y )dx + ∫ dy ∫ f ( x, y )dx .
D a y 0 y 0 a+ a − y
2 2
2a 2a

В цьому випадку інтеграл прийшлося розбити на три доданки, оскільки область

D не є правильною в напрямку осі OX .
 29

ТИПОВІ ЗАВДАННЯ НА ЗАСТОСУВАННЯ ПОДВІЙНОГО ІНТЕГРАЛА В

ГЕОМЕТРИЧНИХ ЗАДАЧАХ

А). Змінити порядок інтегрування у повторному інтегралі

Приклад І. Змінити порядок інтегрування у повторному інтегралі
1 x 
I= I= ∫  ∫ f ( x, y )dxdy  .

0  x3 
Розв’язання. Область інтегрування D обмежена кубічною параболою y = x3 і

квадратичною параболою y = x (рис. 2.9).

Будь-яка пряма перетинає область D не більше ніж у двох точках; отже, можна
подвійний інтеграл обчислювати за формулою (2.12*), поклавши
= x ψ=
1 ( y) y2 ,

=x ψ=
2 ( y)
3 y , 0 ≤ y ≤ 1 . Тоді отримаємо:

13 y 
I = ∫  ∫ f ( x, y )dx dy .

0  y2


Б). Обчислення площі плоскої фігури
Приклад ІІ. За допомогою повторного інтеграла знайти площу фігури,
обмеженої лініями: y= 2 − x 2 і y = x (рис. 2.10). Площу обчислюємо за формулою
(2.12). Y
2
Y x= 3 y y=x
x= y 2
1
D Рис. 2.10
D Рис. 2.9 −2
1 O 1 X
y = 2− x 2
O X
1 −2

Розв’язання. Для визначення меж інтегрування розв’яжемо систему рівнянь

 y= 2 − x 2
 ⇔ 2 − x 2 =x ⇔ x 2 + x − 2 =0 ⇔ ( x1 =−2, x2 =1)
 y = x

Отже, парабола y= 2 − x 2 і пряма y = x перетинаються в точках A і B , а тому

межі інтегрування за змінною x сталі і дорівнюють x1 = −2 і x2 = 1 (рис. 2.10). Тоді
за формулою (2.12) маємо:
 30

x2 y2 1 2− x 2  1 2− x 2  1 1 1 1
S =∫ dx ∫ dy = ∫ dx ∫ dy = ∫  y
 ( )
 dx = ∫ 2 − x 2 − x dx =2 x

1
− x3
3
1
− x2
2
=
x1 y1 −2 x −2  x  −2 −2 −2 −2

= 2 (1 − (−2) ) −
1
3
(1 − (−2)3 ) − (1 − (−2) 2 ) = 6 − 3 + =
1
2
3 9
2 2
(кв. од.).

В). Обчислення об’єму тіла

Об’єм циліндричного тіла обчислюється за формулами (2.3), (2.12) або (2.12*)
при f ( x, y ) ≥ 0 .
Приклад ІІІ. Обчислити об’єм тіла, обмеженого такими поверхнями (рис.2.11):
y= x, y=2 x, x+z=6, z = 0.
Розв’язання. Маємо циліндричне тіло, яке обмежене зверху площиною
x+z=6 , знизу – координатною площиною OXY , а з боків циліндричними
поверхнями y = x і y = 2 x , у яких твірні паралельні осі OZ . Побудуємо область
D на площині OXY ( z = 0 ). Ця область є правильною в напрямку осі OY та
обмежена лініями: y = x , y = 2 x , x = 6 (рис. 2.11). З рисунку дістанемо межі

інтегрування: 0 ≤ x ≤ 6 ; x ≤ y ≤ 2 x .Тепер обчислимо шуканий об’єм:

Z
6
y=2 x
y= x
Рис. 2.11
D
O Y

6
X

6 2 x 6 2 x 6  2 x 
V =∫ dx ∫ (6 − x) dy =∫ (6 − x) dx ∫ dy =∫ (6 − x)  y  dx =
 
0 x 0 x 0  x 
6 6 6 6

∫ ( 6 − x ) xdx =
= ∫ 6x − x ( 1/2 3/2
) dx =
6⋅
2 3
3
x −
2 5
5
x
48 6
= (куб. од.)
5
0 0 0 0
 31

Література
1. Б.М.Будак, С.В.Фомин. Кратные интегралы и ряды. – М.: Наука, 1967. – 608 с.
2. Н.С.Пискунов. Дифференциальное и интегральное исчисления для ВТУЗов. Том
2. – М.: Наука, 1968. – 312 с.
3. Г.М.Фихтенгольц. Основы математического анализа. Том 2. – М.: Наука, 1968. –
464 с.
 Лекція №3
Заміна змінних у подвійному інтегралі. Обчислення геометричних і механічних
характеристик плоских матеріальних фігур

§ 3.1. Поняття криволінійних координат. Якобіан. Полярна система координат.

До заміни змінних часто звертаються при інтегруванні функцій однієї змінної.

Не менш важливу роль відграє заміна змінних у подвійному інтегралі. Розглянемо
детально це питання. Перед його розглядом потрібно викласти деякі відомості про
відображення областей.
І. Відображення областей. Розглянемо дві площини з декартовими
координатами XOY і UOV та припустимо, що в площині XOY виділено деяку
обмежену замкнену область D із границею L , а в площині UOV – обмежену
замкнену область P із границею  (рис.3.1). Області D і P вважаються
квадровними.

Y L
u  u0 V  елем. обл. Pi

елем. обл. Di

v  v0
 

v  v0
область D Ni область P
Mi
O O U
X
Рис.3.1 u  u0
a) б)
1

Припустимо, що в області P задані дві функції

 x  x(u, v),
 (3.1)
 y  y (u, v),
такі, що, якщо точка (u, v ) пробігає всю область P , відповідна точка ( x, y ) пробігає
всю область D . Отже, функції (3.1) визначають певне відображення області P на
область D .
Припустимо, що це відображення задовольняє наступні три умови:
 2

1). Відображення є взаємно однозначним, тобто різним точкам області P

обов’язково відповідають різні точки області D . Іншими словами, ми припускаємо,
що існують розв’язки
u  u( x, y ) та v  v( x, y ) (3.2)
рівнянь (3.1) відносно u і v , які є однозначними у всій області D .
2). Функції (3.1) і (3.2) є неперервними і мають неперервні частинні похідні
першого порядку.
3). Функціональний визначник J
x x
D( x, y ) u v .
J ( u, v )   (3.3)
D(u, v ) y y
u v
у всій області P не дорівнює нулю J  0 , а отже, зберігає свій знак, оскільки
похідні, що входять в цей якобіан, є неперервними. Визначник (3.3) називається
якобіаном на честь математика Якобі, який вперше ввів його в математичну
практику.
D ( u, v )
Якобіан J 1 ( x, y )  оберненого відображення (3.2) пов’язаний з
D ( x, y )
якобіаном (3.3) прямого відображення таким співвідношенням:
D ( x , y ) D ( u, v )
  1,
D ( u, v ) D ( x , y )
що безпосередньо випливає з добутку визначників і правила диференціювання
складеної функції. Тому J 1 також не дорівнює нулю в жодній точці області D .
Якщо в області P задана певна гладка або кусково-гладка крива u  u(t ),
v  v(t ) ,   t   , то відображення переводе її у криву
x  x(u(t ), v(t )), y  y(u(t ), v(t )) ,
знову ж таки гладку або кусково-гладку, оскільки з існування і неперервності
похідних u(t ) і v(t ) випливає існування і неперервність похідних
dx x du x dv dy y du y dv
  та   ,
dt u dt v dt dt u dt v dt
 3

При цьому вони не дорівнюють нулю одночасно, якщо хоча би одна з похідних
u(t ) і v(t ) є відмінною від нуля. Останнє випливає з того, що якобіан J  0 . В
частинному випадку границя  області P переходить в границю L області D .
ІІ. Криволінійні координати. Розглянемо в області P пряму u  u0 (рис.3.1). В
області D їй відповідає гладка лінія, яка визначається параметричними рівняннями
x  x(u0 , v ) та y  y(u0 , v) , (3.4)
(тут параметром є змінна v ). Аналогічно кожній прямій v  v0 в області P
відповідає лінія в області D , що визначається рівняннями
x  x(u, v0 ) та y  y(u, v0 ) . (3.5)
Означення. Лінії (3.4) і (3.5) області D , в які відображення (3.1) переводе
паралельні координатним осям прямі із P , називаються координатними лініями u
і v області D .
Із взаємної однозначності відображення (3.1) випливає, що через кожну точку
( x, y ) області D проходе одна і лише одна лінія вигляду (3.4), яка відповідає
сталому значенню u , і лише одна лінія виду (3.5), яка відповідає сталому значенню
v . Тому величини u і v можна розглядати як певні координати точок області D
(які, природно, є відмінними від декартових). Оскільки координатні лінії (3.4) і (3.5),
які відповідають цим координатам, будуть, взагалі кажучи, кривими (а не прямими,
як у випадку декартової координатної сітки), то величини u і v називаються
криволінійними координатами точок області D .
Зауваження. Таким чином, змінні u і v мають подвійний геометричний
зміст: з одного боку, це декартові координати точок області P , а з другого – це
криволінійні координати точок області D . У відповідності із цим кожне
співвідношення вигляду (u, v)  0 можна розглядати як рівняння (в декартових
координатах) деякої кривої  , яка лежить в області P , і як рівняння (в
криволінійних координатах) кривої l , що лежить в області D і є образом кривої 
при відображенні (3.1)
ІІІ. Полярні координати. Найбільш поширена система криволінійних
координат на площині – це полярні координати. Вони зв’язані з декартовими
координатами x і y наступними співвідношеннями:
 4

x   cos і y   sin  , (   0; 0    2 ). (3.6)

Координатними лініями для полярних координат є концентричні кола з
центром у початку координат (   const ) та промені, що виходять з цього центра (
  const ). Цей центр називається полюсом полярної системи координат.
Y

0 2
O
O X
0 0

O 0

Рис. 3.2

Відображення (3.6) переводе півполосу   0; 0    2 у цілу площину OXY .

Воно є взаємно однозначним всюди, крім точки x  0; y  0 , якій на площині O
відповідає півінтервал   0; 0    2 . Виключивши точку x  0; y  0 , ми
можемо розглянути відображення площини OXY на полосу   0 , яке є оберненим
відображенню (3.6). Це обернене відображення є неперервним всюди, крім додатної
півосі x . Це пояснюється тим, що точкам, які лежать на цій осі, відповідає значення
  0 , проте якщо точка M наближається до цієї півосі знизу, то відповідне
значення кута  прямує не до нуля, а до 2 . Таким чином, формули (3.6)
встановлюють відображення півполоси   0; 0    2 на площину OXY , яке є
взаємно однозначним і неперервним в обидві сторони, крім тих точок, в яких
  0 або   0 .
Наочно можна представити собі перехід від півполоси   0; 0    2 на
площині O до площини OXY як розкриття вейєра (рис. 3.3). На рис.3.3, а) – це
перший кадр розкриття, б) – це другий кадр, і в) – це останній кадр.
Наприклад, нехай на площині O задано прямокутну область 0  a    b, .
0        2 . Наше «уявлення про вейєр» перетворює її в сектор кругового
кільця на площині OXY (рис.3.4).
 5

. 
2
  const


O
б)
  const Y
а)

Рис. 3.3

в)

 Y
 
  b
 


 O X
O a b  a
Рис. 3.4

На завершення цього пункту знайдемо якобіан переходу від декартових

координат до полярних, тобто якобіан перетворення (3.6). За формулою (3.3)
отримаємо:
x x
D( x, y )   cos    sin 
J   .
D(  ,  ) y y sin   cos 
 
Від не дорівнює нулю всюди, крім точки x  0 , y  0 .
ІV. Постановка задачі про заміну змінних у подвійному інтегралі.
Сформулюємо тепер задачу про заміну змінних у подвійному інтегралі. Нехай
D – замкнена область, обмежена кусково-гладкою кривою L , і f ( x, y ) – задана в
 6

області D функція, яка є неперервною або яка має розриви, що лежать на множині
«площі нуль», а також вона є обмеженою. Нехай дві функції (3.1)
 x  x(u, v),

 y  y (u, v),
встановлюють відображення на область D деякої області P , яке задовольняє умови
1) – 3), які наведені вище. Задача полягає в тому, щоб інтеграл

 f ( x, y )dxdy ,
D

який обчислюється по області D , представити у вигляді інтеграла, що обчислюється

по області P , перетворивши вихідний підінтегральний вираз у нових змінних u і v .

§ 3.2. Площа в криволінійних координатах.

Заміна змінних у подвійному інтегралі.

І. Площа в криволінійних координатах. При виведенні формули заміни

змінних у подвійному інтегралі основний крок полягає у тому, щоби виразити через
криволінійні координати площу області інтегрування. Тут має місце така Теорема.
Теорема. Нехай функції (3.1) встановлюють взаємно-однозначне, неперервне і
неперервно-диференційовне відображення області P на область D , якобіан якого
не дорівнює нулю. Тоді має місце формула заміни змінних:
S ( D)   dxdy   J (u, v) dudv . (3.7)
D P

Доведення проведемо з використанням наочних образів на «фізичному рівні

строгості». Якщо читач зацікавиться строгим математичним доведенням цієї
Теореми, то йому можна порекомендувати вже згадану книгу (Будак, Фомін).
Отже знову розглянемо перетворення площини UOV на площину XOY , яке
задається формулою (3.1), і спочатку знайдемо зв’язок між площами нескінченно
малого прямокутника в площині UOV і його відображення у вигляді нескінченно
малого криволінійного чотирикутника в площині XOY (рис.3.5).
Нехай вершини прямокутника мають координати
П1 (u, v), П2 (u + du, v) , П3 (u  du, v  dv) , П4 (u, v + dv) .
 7

Тоді відповідні вершини криволінійного чотирикутника будуть мати такі

координати
M1  x(u, v), y(u, v)  , M 2  x(u  du, v), y(u  du, v)  ,

M 3  x(u  du, v  dv), y(u  du, v  dv)  , M 4  x(u, v  dv), y(u, v  dv)  .

Y u  du
V v  dv
u v
4 3
v  dv M3

M4 M2
v Рис. 3.5
1 2
M1
U X
O u u  du O

Якщо обмежитися членами першого порядку малості відносно du , dv , то

наближено криволінійний чотирикутник з точністю до нескінченно малих вищого
порядку малості (ніж перший) можна вважати паралелограмом. Із врахуванням
цього припущення його вершини матимуть координати:
 x y 
M1  x, y  , M 2  x  du, y  du  ,
 u u 

 x x y y   x y 
M 3  x  du  dv, y  du  dv  , M 4  x  dv, y  dv  .
 u v u v   v v 
Отже, можна вважати, що чотирикутник M1M 2 M 3M 4 представляє собою

паралелограм. Як відомо, площа SM1M 2 M 3M 4  M1M 2  M1M 4 . Тоді

i j k x y
x y u u
S M1M 2 M 3M 4  du du 0  dudv  J dudv  J  SП1П2П3П4 .
u u x y
x y v v
dv dv 0
v v
Таким чином, маємо: SM1M 2 M 3M 4  J (u, v) dudv  J  SП1П2П3П4 , або

ds  J (u, v ) dudv . (3.8)

 8

Для знаходження площі всієї області D потрібно обчислити суму всіх таких
елементарних площ, тобто площа області D дійсно обчислюється за допомогою
подвійного інтеграла по області P в нових змінних u і v за формулою (3.7). Отже,
маємо
S ( D)   dxdy   J (u, v) dudv .
D P

Зауваження 1. При доведенні формули (3.7) основна ідея полягає в тому, що

нелінійне відображення (3.1) в малій області можна апроксимувати лінійним, при
тому тим точніше, чим менше область. Власне кажучи, розгляд будь-якого
нелінійного функціонального співвідношення як лінійного у нескінченно
малому – це і є основа всього математичного аналізу.
Приклад. Знову розглянемо полярні координати. Лінії   r0 ,   r0  d  ,
  0 ,   0  d вирізають на площині OXY нескінченно малий прямокутник зі
сторонами d  і r0d (рис.3.6).
Y
  2
  r0  d 

  r0   1 Рис. 3.6
O X
d
Тому елемент площі у полярних координатах дорівнює r0d  d . Цей же

результат, очевидно, випливає із загальної формули (3.7), оскільки J   . Отже,

площа в полярних координатах виражається формулою

S   d  d , (А)
P

де P  область зміни змінних  і  . В частинному випадку, якщо область D

обмежена двома променями   1 і    2 та кривою    ( ) , тобто має вигляд,
як на рис. 3.7 (намалюйте цю область в площині O ), то після перетворення
подвійного інтеграла (А) у повторний дістанемо:
2  ( )
S   d  d  .
1 0
 9

Y
  2    ( )

Рис. 3.7
D   1
O X

Після інтегрування внутрішнього інтеграла по  , отримаємо відому з першого

семестру формулу для обчислення площі плоскої фігури у полярних координатах:

1 2
S    2 ( )d .
2 1

Зауваження 2. З формули (3.8) стає зрозумілим геометричний зміст якобіана

J (u, v ) (рис.3.5). Розглянемо відображення області P на область D , яке визначається
формулами: x  x(u, v), y  y(u, v) . Це відображення переводить обмежений прямими
u, u  du, v, v  dv (де u  const, v  const ) елементарний прямокутник (рис. 3.5), що
лежить в області P та має площу dudv , в елементарний паралелограм, площа якого
за формулою (3.8) дорівнює
J (u, v ) dudv .

Отже, додатна величина J (u, v ) представляє собою коефіцієнт розтягу площі у

точці (u, v ) при відображенні області P на область D .
ІІ. Заміна змінних у подвійному інтегралі.
Покажемо, як зміниться подвійний інтеграл

 f ( x, y )dxdy ,
D
(3.9)

якщо в ньому зробити заміну змінних за формулами (3.1), яка задовольняє наведені
вище умови 1) – 3).
Розглянемо подвійний інтеграл (3.9) по області D , яка обмежена кусково-
гладким контуром L , а функція f ( x, y) є або неперервною всюди в цій області
(включаючи границю L ), або є обмеженою в ній і неперервною всюди, крім деякої
множини з «площею нуль».
 10

Нехай функції (3.1) визначають відповідність між точками області D і точками

деякої області P (рис. 3.1), яка задовольняє всім тим припущенням, при яких була
встановлена формула (3.7). Нагадаємо, що ця формула виражає площу області D в
криволінійних координатах u і v .
У довільний спосіб розіб’ємо область P на елементарні області Pi деякою
системою кусково-гладких кривих. Відповідні їм кусково-гладкі криві в області D
розіб’ють її на елементарні області Di з площами Si . Виберемо у кожній з
елементарних областей Di будь-яку точку M i ( xi , yi ) і побудуємо інтегральну суму
n

 f ( x , y ) S ,
i 1
i i i (3.10)

яка відповідає подвійному інтегралу (3.9).

Застосуємо до кожної з елементарних областей Di формулу (3.7). В результаті
отримаємо
Si   dxdy   J (u, v) dudv .
Di Pi

Скориставшись Теоремою про середнє значення функції J (u, v) в

елементарній області Pi (яка є неперервною у всій області P за припущенням
виконання умов 1) – 3)), отримаємо
Si  J (ui* , vi* ) i ,

де  i – площа елементарні області Pi ; точка Ni (ui* , vi* ) – деяка точка області Pi , яку
отримано в результаті застосування Теореми про середнє і її вибір в кожній із
елементарних областей Pi від нас не залежить. З іншого боку (як вище було
сказано), кожна точка M i ( xi , yi ) вибирається в кожній з елементарних областей Di
цілком довільно. Тому ми можемо покласти
xi  x(ui* , vi* ), yi  y(ui* , vi* ) ,

тобто вибрати саме ту точку області Di , яка відповідає точці Ni (ui* , vi* ) області Pi
(див. рис. 3.1). Тоді інтегральна сума (3.10) набуде наступного вигляду:
n

 f ( x(u , v ), y(u , v ))  J (u , v )  .
i 1
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i i (3.11)

Формула (3.11) – не що інше, як інтегральна сума для подвійного інтеграла

 11

 f ( x(u, v), y(u, v)) J (u, v) dudv .

P
(3.12)

Цей інтеграл існує, оскільки підінтегральна функція в області P є або

неперервною всюди в області, або крім точок деякої множини, яка має «площу
нуль». Якщо тепер необмежено подрібнювати розбиття області P на елементарні
області Pi , то, в силу неперервності відповідності, діаметри областей Di також
будуть зменшуватись до нуля. При цьому інтегральна сума (3.11), з одного боку,
прямуватиме до подвійного інтеграла (3.9), а з іншого – до інтеграла (3.12). Отже,
зазначені подвійні інтеграли є рівними, а саме

 f ( x, y)dxdy   f ( x(u, v), y(u, v)) J (u, v) dudv .

D P
(3.13)

Таким чином, ми отримали остаточну формулу заміни змінних у подвійному

інтегралі. Підіб’ємо підсумок вищесказаного у вигляді такої Теореми.
Теорема (про заміну змінних у подвійному інтегралі). Якщо D  замкнена
обмежена область із кусково-гладкою границею L і f ( x, y)  задана в цій області
функція, яка є неперервною всюди в області D або ж обмежена і неперервна всюди
в області D , крім деякої множини з «площею нуль», та, крім того, якщо формули
x  x(u, v), y  y(u, v)
встановлюють відповідність між точками області D і точками деякої області P
в площині OUV , яка задовольняє умови 1) – 3) пункту І з § 3.1, то має місце
формула заміни змінних у подвійному інтегралі (3.13).
Рівність (3.13) матиме силу і у тих випадках, коли умови взаємної
однозначності, неперервності і неперервної диференційовності відповідності між
областями D і P порушуються в окремих точках або вздовж скінченного числа
кривих з «площею нуль».
Вперше строге доведення формули (3.13) було наведене видатним українським
математиком М. В. Остроградським.
Зауваження 1. У подвійному інтегралі (як і у однократному) заміна змінних –
важливий спосіб зведення інтеграла до вигляду, який є більш зручним для його
обчислення. Проте, необхідно підкреслити, що у випадку двох змінних виникає одна
нова обставина. У той час, як для однократного інтеграла заміна змінних робиться
 12

лише з метою спрощення підінтегрального виразу, при обчисленні подвійних

інтегралів намагаються спростити не тільки підінтегральну функцію, а і ту
область, по якій береться подвійний інтеграл. Остання нова обставина є
настільки важливою, що іноді має сенс навіть піти на певне ускладнення
підінтегральної функції, проте отримати просту область інтегрування.
Зауваження 2. При переході до полярної системи координат формула (3.13)
набуває такого вигляду:

 f ( x, y)dxdy   f   cos ,  sin    d  d .

D P
(3.14)

Приклад 1 (СРС). Обчислити площу області, обмеженої кривими xy  1,

y
xy  2, y  x 2 , y  2 x 2 . Прийняти за нові змінні u  xy , v  . Намалювати сітки
x2
координатних ліній, які відповідають цій заміні змінних.
Приклад 2. Знайти тиск Q колеса залізничної платформи на рейку, який

 x2 y2 
визначається формулою Q   qd , де q  x, y    z  1    ;  , r, p, z  сталі;
D  2 rz 2 pz 
при цьому область локального стискання рейки колесом проектується на площину
x2 y2
OXY у вигляді фігури D , обмеженої еліпсом:   1.
2rz 2 pz
Розв’язання. Зробимо заміну змінних за такими формулами:
x  t,   2rzt cos ; y  t,   2 pzt sin  .

Знайдемо вираз для елемента площі d (тут якобіан дорівнює J  2 zt rp ):

d  2 zt rpdtd (перевірте за формулою (3.3)!).

В нових координатах рівняння еліпса має такий вигляд: t 2  1; t  1 . Обчислимо

інтеграл в нових координатах  , t  за формулою (3.13):

2
 ab
Q   qd   d  2 z 2 rp  t  t 3  dt   z
1
,
D 0 0 2

де a  2rz ; b  2 pz  півосі еліпса.

 13

Приклад 3. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями: x 2  y 2  z 2  4 ,

x 2  y 2  2 y  0 (рис. 3.8).
Розв’язання. Це тіло обмежене зверху і знизу сферичною поверхнею
x 2  y 2  z 2  4 з центром у початку координат O з радіусом 2 і збоку циліндричною
поверхнею x 2  y 2  2 y  0 . Побудуємо область D на площині OXY . Очевидно, що

границею області D є коло x 2  ( y  1)2  1, рівняння якого зручно записати у

полярних координатах:   2sin  ( 0     ).

Рис. 3.8

Обчислення об’єму всього тіла через його симетрію відносно площин z  0 та

x  0 можна звести до обчислення об’єму четвертої частини тіла, що лежить в

першому октанті. Тоді об’єм тіла дорівнює: V  4 4  x 2  y 2 dxdy , де D1 – частина

D1

круга, що лежить в першій чверті. Використаємо формулу (3.14) і отримаємо

 
2sin  2sin 

4   2 d 4   2  
2 2
V  4  d  4   2  d   2  d 
0 0 0 0

 
2 3 2sin  
42 3 3

 2    4   2  2  
2

3 0 
3 

d    4  4sin 2
 2  4 2 d 

0 0  
   
2  2 

    cos3   1 d     cos 2  d  sin     d      (1  sin 2  ) d sin    
  
32 2 32 2
32
3 0 3 0 3 0 2
 0
  
 2 
 
 
 
32  2
 32  sin 3 
 
3  0 0
   sin 
2 2
 d sin  sin 2
d sin      
2 3  3 2
   0 0 

32  1   32  6  2  3  32  4  3  16  3  4 
 1         (куб. од.).
3  3 2  3  6  3 6  9
 14

§ 3.3. Застосування подвійного інтеграла у фізичних задачах.

А). Обчислення маси пластини, координат її центра мас та статичних

моментів.
Спочатку зазначимо, що статичні моменти є статичними характеристиками
будь-якого матеріального тіла (пластини).
Маса пластинки. Розглянемо на площині OXY матеріальну пластинку, тобто
деяку область D , по якій розподілена маса з поверхневою густиною  ( x, y) .
Обчислимо масу цієї пластинки, вважаючи, що  ( x, y)  неперервна функція від
змінних x і y . У довільний спосіб розіб’ємо область D на елементарні області Di і
в кожній з них оберемо будь-яку точку M i (i ,i ) . Маса кожної елементарної області
Di наближено дорівнюватиме добутку  (i ,i )Si (де Si  площа елементарної
області Di ). Тоді масу всієї пластинки можна наближено представити як інтегральну
суму
n
  (i ,i )Si , (3.15)
i 1

яка обчислюється по всій області D . Для обчислення точного значення маси

пластинки потрібно перейти в цій сумі до границі, необмежено подрібнюючи
розбиття D 
i
області D . При цьому сума (3.15) трансформується у подвійний
інтеграл
  ( x, y)ds , (3.16)
D

який і представлятиме масу пластинки.

Координати центра мас пластинки. Знайдемо координати центра мас
пластинки, яка займає у площині OXY певну область D . Нехай  ( x, y)  густина
цієї пластинки в точці N ( x, y) . Знову розіб’ємо область D у довільний спосіб на
елементарні області Di і в кожній з них оберемо будь-яку точку M i (i ,i ) . Маса
кожної елементарної області Di наближено дорівнюватиме  (i ,i )Si (де Si 
площа елементарної області Di ). Якщо вважати, що кожна з цих мас зосереджена в
одній точці, а саме в точці M i (i ,i ) , то для координат xC і yC центра мас такої
системи матеріальних точок отримаємо такі вирази:
 15

n n
 i (i ,i )Si i (i ,i )Si
i 1 i 1
xC  n
; yC  n
, (3.17)
  (i ,i )Si   (i ,i )Si
i 1 i 1

які представляють собою наближені значення координат центра мас пластини. Для
того, щоб отримати точні значення цих координат, потрібно у формулах (3.17)
перейти до границі, необмежено подрібнюючи розбиття Di  області D . При цьому
суми, що стоять у формулах (3.17), перейдуть у відповідні подвійні інтеграли, а самі
формули (3.17) для xC і yC набудуть такого вигляду:

 x ( x, y )ds  y ( x, y )ds
xC  D
; yC  D
. (3.18)
  ( x, y )ds   ( x, y )ds
D D

Якщо ввести такі позначення

M x   y   ( x, y )ds , M y   x   ( x, y )ds , m    ( x, y)ds
D D D

то формули (3.18) можна подати у такому вигляді:

xc  M y m ; yc  M x m ,

де M x і M y – статичні моменти пластини відносно осей OX і OY відповідно.

Якщо пластинка є однорідною, тобто   const , то формули (3.18) матимуть

простіший вигляд:
 xds  yds
xc  D
; yc  D
. (3.19)
 ds  ds
D D

Приклад 1. Знайти масу круглої пластини з радіусом R і центром в точці O

системи координат OXY , якщо поверхневу густину матеріалу пластини задано

функцією:  ( x, y)  k  x 2  y 2 .

Розв’язання. За формулою (3.16) запишемо: m  k  x 2  y 2 dxdy , де область

D

інтегрування D представляє собою круг x 2  y 2  R 2 .

Перейдемо до полярних координат, в результаті дістанемо:
 16

2
R 
R
3 2
m  k  x  y dxdy  k       d  d  2 k
2 2
  kR3 .
0 0 
D
3 0
3

x2 y 2
Приклад 2. Знайти масу пластини, обмеженої лініями   1, x  0 , y  0 ,
4 1
якщо поверхнева густина матеріалу пластини задана функцією  ( x, y)  x3 y 7 .
Розв’язання. Оскільки область D обмежена еліпсом при x  0 , y  0 і

x2
координатними лініями, то межі області D є такими: 0  x  2 і 0  y  1  .
4
Отже,
x2 x2
2
1
4 2
1
4 2  1
x2 
1 3 8  dx 
m   dx  x y dy   x dx  y dy   x y
3 7 3 7 4

8 0  
 
0 0 0 0
0

x2
8
1  t
4
1 3 x2 
4
1 2  x2   x2 
2 2
  x  1   dx    x 1   d 1    x  0, t  1 
8 0  4  40  4  4
x  2, t  0

0 1
1 1
 1 6 1
 1 1 1
   1  t  t dt    t  t  dt   t 5
4 4 5
   t     .
5
1 0  0 6 0
5 6 30

Приклад 3. Знайти координати центра мас пластини, обмеженої лінією

x2 y 2
  1 , x  0 , y  0 , якщо густина матеріалу пластини  ( x, y)  xy .
4 9
2
Розв’язання. В області D маємо: 0  x  2 , 0  y  3 1  x . Обчислимо yC за
4
формулою (3.18). Спочатку знайдемо M x :
2 2
2 3 1 x 2 3 1 x
4 4
M x   y ( x, y )dxdy   dx  y  xydy   xdx  y 2dy 
D 0 0 0 0

 x2  2  2 
3

3
x 2   x 2  36  x 2  2
5
2 3 1 2 2
  x  y3  dx  9 x  1   dx  18
1 x 36
0  4  0  1   d 1     1    ;
4

0 
3   4   4  5 4 0 5
 0    
 17

x2
3 1  2 x2 
 dx  9  x  x  dx 
2 4 2 3 1 2 3
xydy   x 
y
m    ( x, y )dxdy   dx  2 0 
4
 2   
0 
4
 
D 0 0
0

9  x2 x4 
2
9 9 M x 36 9 8
      2  1   yc   :  .
2  2 16  0 2 2 m 5 2 5

Аналогічно за формулою (3.18) знайдемо xc . Опускаючи проміжні обчислення,

запишемо тільки кінцевий результат: xc  16 .

15
Б). Обчислення моментів інерції пластини.
Зауважимо, що моменти інерції пластини – це динамічні характеристики
матеріального тіла.
Як відомо, момент інерції матеріальної точки відносно певної осі дорівнює
добутку маси точки на квадрат її відстані від цієї осі, а момент інерції системи
матеріальних точок (відносно тієї ж осі) дорівнює сумі моментів інерції, які
складають цю систему мас.
Нехай область D , що лежить в площині OXY , зайнята пластинкою, яка має
густину  ( x, y) . Розіб’ємо цю область у довільний спосіб на елементарні області Di ,
площі яких дорівнюють Si , та виберемо в кожній з них довільно деяку точку
M i (i ,i ) . Замінимо пластинку системою точкових мас  (i ,i )Si , які лежать у
точках M i (i ,i ) . Момент інерції такої системи точкових мас відносно осі OY
дорівнює:
n
 i  (i ,i )Si .
2

i 1

Цей вираз приймемо за наближене значення моменту інерції пластинки, яке буде
тим точніше, чим дрібніше буде вибране розбиття області D на елементарні.
Перейдемо тут до границі, необмежено подрібнюючи розбиття Di  області D , в
результаті отримаємо наступну формулу для обчислення моменту інерції
пластинки відносно осі OY :
IOY   x 2 ( x, y )ds . (3.20)
D

Аналогічно момент інерції пластинки відносно осі OX матиме вигляд:

 18

IOX   y 2 ( x, y )ds . (3.21)

D

Знайдемо ще момент інерції I O пластинки відносно початку координат. Цей

момент інерції часто називають полярним моментом інерції. Приймаючи до уваги
те, що момент інерції матеріальної точки з масою m відносно початку координат
дорівнює m( x 2  y 2 ) і користуючись міркуваннями, викладеними вище, можемо
записати:
IO   ( x 2  y 2 ) ( x, y )ds , (3.22)
D

тобто
IO  IOX  IOY .
Приклад 4. Знайти моменти інерції однорідного круга D з радіусом R
відносно його центра O .
Розв’язання. Використаємо формулу (3.22), в якій покладемо   1, оскільки
матеріал пластини однорідний. Отже, формула (3.22) в цьому випадку набуде такого
вигляду:
IO   ( x 2  y 2 )dxdy .
D

Для обчислення цього інтеграла перейдемо до полярних координат  і  .

Рівняння кола в полярних координатах має вигляд:   R , причому 0    2 .
Тому
2
R 2   R4
IO         d  d  .
0 0  2
Приклад 5. Знайти моменти інерції відносно осей координат пластини,
x2 y 2
обмеженої еліпсом   1 , x  0 , y  0 , якщо густина матеріалу пластини
9 4
 ( x, y )  xy .
Розв’язання. Знайдемо I OX і I OY за формулами (3.20), (3.21). Маємо таку

область інтегрування: D :  
2
0  x  3; 0  y  2 1  x 9  .
 
 19

1 
2
2 1 x
2 2
2

dx  4 x 1   dx  6;

3 9 3 2 1 x 3
x
I x   xdx  y dy   x  y 4 0  9 
3 9

4 
0 0 0
 0 
2
2 1 x 2
3 9
1
3 2 1 x
 x2 
3
27
I y   x dx  ydy   x3 y 2 dx  2 x 1   dx 
3 9 3
.
0 0
20
0
0  9  2

27
Отже, I x  6 , I y  .
2
В). Світловий потік, що падає на пластинку.
Постановка задачі. Нехай пластина має форму області D , що лежить в
площині OXY , освітлена точковим джерелом світла, що знаходиться у точці
простору з координатами N (0,0, z0 ) . Його силу світла (однакову у всіх напрямках)
позначимо I . Знайти величину світлового потоку, що падає на пластинку.
Розв’язання. Світловий потік dF , що падає на елементарну площадку ds ,
дорівнює добутку Id , де d  елементарний тілесний кут, під яким видно
площадку ds з точки N (0,0, z0 ) . В свою чергу, кут d  дорівнює площі елементарної
площадки ds , яку поділено на квадрат відстані до джерела світла та помножено на
косинус кута між нормаллю до площадки і напрямом на джерело світла.
dF
Освітленістю A( x, y) пластинки у точці ( x, y) називається величина . Зі
ds
сказаного вище випливає, що
dF Id  Iz0
A( x, y )    .
ds ds ( x 2  y 2  z 2 ) 3 2
0

Отже, повний світловий потік F , який падає на пластинку, дорівнює

подвійному інтегралу від освітленості A( x, y) по області D , яку займає пластинка на
площині OXY , тобто
ds
F  Iz0  3
. (3.23)
D (x  y  z )
2 2 2
0
2

Г). Потік рідини через поперечний переріз каналу.

Постановка задачі. Розглядається канал, по якому тече рідина, що не
стискається. Нехай в каналі виділено певний його переріз D , який є
 20

перпендикулярним напрямку течії рідини. Приймемо площину цього перерізу за

площину OXY , тому можна сказати, що швидкість V рідини в кожній точці цього
перерізу є функцією від двох змінних x і y , тобто V  V ( x, y) . Обчислити кількість
рідини  (потік рідини), яка протікає через цей переріз за одиницю часу.
Розв’язання. Розглянемо нескінченно малий елемент площі ds цього перерізу.
Кількість рідини, що перетікає через цей елемент за одиницю часу, дорівнює,
очевидно, масі стовпчика з основою ds і висотою V ( x, y) , тобто дорівнює
 V ( x, y)ds , (3.24)
де  – просторова густина рідини. Для отримання кількості рідини, що протікає
через весь переріз, потрібно обчислити суму нескінченно малих елементів (3.24),
тобто знайти подвійний інтеграл по вибраному перерізу D :
    V ( x, y )ds .
D

Зауваження. У всіх розглянутих задачах, в тому числі, і в останній, ми

користувались такими виразами, як «нескінченно малий елемент площі»,
«елементарна область» тощо. Така мова широко застосовується, особливо у
фізичній науково-технічній літературі. Наприклад, часто кажуть, що для пластинки з
густиною  ( x, y) величина
 ( x, y)ds ,
представляє собою елемент маси (зосереджений на «елементі площі ds », а маса
цієї пластинки, тобто інтеграл

  ( x, y)ds ,
D

представляє собою «суму цих елементів маси».

Сенс подібних виразів полягає в тому, що в них кожного разу мають на увазі
той процес граничного переходу від скінченних сум до подвійних інтегралів,
(або від дискретного до неперервного представлення певних фізичних величин),
який ми зустрічали в кожній з розглянутих вище задач. В подальшому ми також
будемо іноді користуватися цією «фізичною мовою», ясно розуміючи точний зміст
того конкретного граничного переходу, який з ним пов’язаний.
 21

Типові завдання для СРС.

1. Обчислити повторні інтеграли:
3 5 1 2y 0 2y

а)  dy   x  2 y  dx ; б)  dy  xydx ; в)  dy  (3x  2 y )dx .

2

3 y 2 4 0 y 1 1 y 1

2. Змінити порядок інтегрування в заданих повторних інтегралах:

1 2 x x2 1 1 y 1 2 x
а)  dx  f  x; y  dy ; б)  dy  f  x; y  dx ; в)  dx  f  x; y  dy .
0 0 0  1 y 2 0 x

3. Обчислити повторні інтеграли, перейшовши до полярних координат:

2 4 x 2 2 4 y 2 3 9 y 2

а)  dx  4  x 2  y 2 dy ; б)  dy  x  y 2  dx ; в)  dy  1  x 2  y 2 dx .
2

0 0 0 0 3 3 9 y 2

4. Застосування подвійних інтегралів.

а). знайти об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:


1). G :  y 2  x 2  5  z, z  1 ; 2). G : y  9  x 2 , z  0, z  4 y 2 ; 
 y 2 x2 z 2 

3). G :     1 ; 4). G : z  3 x 2  y 2 ; z  10  x 2  y 2 .
1 9 4 

б). знайти ЦМ однорідної пластинки, обмеженої лініями: y  x , y  2 x .
2 2

в). знайти момент інерції однорідної пластинки, обмеженої лініями: y  x , y  2 x ,

x  2 відносно координатних осей.
г). обчислити масу пластини D :  y  x, x  y  2, x  0 , яка має змінну поверхневу

густину  ( x, y)  x 2  3 y 2 ;
д). знайти потік води через поперечний переріз каналу у вигляді півкруга з радіусом
R , діаметр якого лежить на поверхні каналу, а поздовжня вісь каналу проходить
через центр півкруга; закон зміни швидкості рідини прийняти у вигляді функції

V ( x, y )  k  [ R 2  ( x 2  y 2 )]3 , де k  відома стала.

е). знайти повний світловий потік F , що падає на пластинку у формі області
D :{x 2  y 2  3} , яка лежить в площині OXY . Потік утворений точковим джерелом
світла, що розміщений у точці N (0,0,1) . Силу світла джерела величиною I  1
задано.
 ЛЕКЦІЯ №4. ПОТРІЙНИЙ ІНТЕГРАЛ - 2022.
§ 4.1. Поняття та означення потрійного інтеграла. Кубовні тіла.
Верхня і нижня суми Дарбу.

Вступ. В попередньому розділі було введено поняття подвійного інтеграла. В

цьому розділі ми познайомимося із визначенням інтеграла від функції трьох дійсних
змінних, який називається потрійним інтегралом. Потрійні інтеграли, як і подвійні,
знайшли широке застосування у різних геометричних і фізичних задачах. Деякі з них
будуть розглянуті у наступній Лекції №5.
Між подвійними і потрійними інтегралами існує практично повна аналогія. Ті
доведення, які суттєво не відрізняються від доведення відповідних тверджень для
подвійних інтегралів, будемо опускати.
1. Основні поняття і означення: об’єм просторової фігури, множина, що має
«об’єм нуль», кубовні тіла. Поняття внутрішньої точки області, границі (межі),
замкненої області, діаметра, тощо, які були визначені у Розділі «Подвійний
інтеграл» для площини, переносимо без всяких змін на випадок тривимірного
простору.
При введенні подвійного інтеграла використовувалося поняття площі.
Аналогічно означення потрійного інтеграла спирається на поняття об’єму
просторової фігури. Означення об’єму багатогранника ми вважаємо відомим з
елементарної геометрії. Поширити це поняття на більш широкий клас фігур можна у
той же спосіб, як в попередньому Розділі було поширене поняття площі з плоских
багатокутних фігур на криволінійні квадровні фігури. Стисло викладемо відповідні
міркування.
Означення. Об’єм V ( P ) багатогранного тіла (тобто тіла, складеного зі
скінченного числа багатогранників) представляє собою невід’ємну величину,
наділену наступними властивостями:
1. (Монотонність). Якщо P і Q − два багатогранних тіла і P міститься в Q , то
V ( P)  V (Q) .
2. (Адитивність). Якщо P і Q − два багатогранних тіла без спільних внутрішніх
точок, то V ( P + Q) = V ( P) + V (Q) .
 2

3. (Інваріантність). Якщо багатогранні тіла P і Q конгруентні між собою, то їхні

об’єми рівні.
Ці три властивості мають бути збережені при поширенні поняття об’єму з
багатогранних тіл на більш загальний клас кубовних тіл.
Візьмемо довільне просторове тіло G (тобто деяку обмежену множину точок в
просторі) і розглянемо всі можливі вкладені в нього багатогранні тіла; точну верхню
грань їхніх об’ємів назвемо внутрішнім об’ємом тіла G . Якщо тіло G є таким, що
в його середину взагалі неможливо помістити жодне невироджене багатогранне тіло,
то його внутрішній об’єм будемо вважати рівним нулю. Точну нижню грань об’ємів
багатогранних тіл, які охоплюють тіло G , назвемо його зовнішнім об’ємом. Якщо
зовнішній об’єм тіла G дорівнює його внутрішньому об’єму, то це їхнє спільне
значення називається об’ємом тіла G , а саме тіло називається кубовним. Аналогічно
Теоремі про квадровність плоскої фігури з попереднього Розділу доводиться
наступна Теорема про кубовність просторового тіла G :
Теорема 1. Тіло G є кубовним тоді і лише тоді, коли для довільного числа   0
знайдуться два таких багатогранних тіла P  G і Q  G , що V (Q) − V ( P)   .
Означення. Будемо казати, що деяка множина має «об’єм нуль», якщо її
можна помістити всередину багатогранного тіла з нескінченно малим об’ємом.
Користуючись цим Означенням, Теорему 1 можна сформулювати так:
Теорема 1*). Щоби тіло G було кубовним, необхідно і достатньо, щоб його
границя (межа) мала «об’єм нуль».
Цей критерій дозволяє встановити кубовність достатньо широких класів
просторових тіл. Наприклад, кубовним є будь-яке тіло, яке складене зі скінченного
числа криволінійних циліндрів, кожен з яких має квадровну основу, а зверху є
обмеженим поверхнею, яка задана рівнянням z = f ( x, y ) , де f ( x, y ) − неперервна
функція. Об’єм кожного такого циліндра можна представити подвійним інтегралом

 f ( x, y)dxdy ,
D

який взято по основі D цього циліндра.

Другий важливий клас кубовних тіл – це просторові області, обмежені
скінченним числом гладких поверхонь. Дамо означення таких поверхонь.
 3

Означення. Поверхня називається гладкою, якщо в кожній її точці існує

дотична площина і при переході від точки до точки на цій поверхні положення цієї
дотичної площини змінюється неперервно.
Доведення того, що область, обмежена гладкими поверхнями, є кубовною, по
суті є аналогічним доведенню того, що гладка крива має «площу нуль», але є більш
громіздким. Ми його тут не наводимо.
На основі міркувань, викладених у попередньому Розділі, можна встановити
справедливість наступних тверджень:
1). Якщо G1 і G2 − два кубовних тіла, то їх об’єднання G − також є кубовним
тілом, і якщо тіла G1 і G2 не мають спільних внутрішніх точок, то об’єм G
дорівнює сумі об’ємів тіл G1 і G2 .
2). Перетин (спільна частина) двох кубовних тіл є кубовним тілом.
Зауваження. Звертаємо увагу на те, що стосовно поняття об’єму існують два
різних підходи.
З одного боку, ми визначили об’єм криволінійного циліндра з квадровною
основою D , обмеженого зверху поверхнею z = f ( x, y ) , як подвійний інтеграл

 f ( x, y)dxdy .
D

З іншого боку, ми ввели поняття об’єму кубовного тіла за допомогою його

апроксимації (зсередини і ззовні) багатогранними тілами. Проте, можна показати, що
для достатньо широкого класу тіл (наприклад, для тіл, обмежених кусково-гладкими
поверхнями) обидва підходи рівносильні.
2. Визначення потрійного інтеграла. Нехай на кубовному тілі G задано
обмежену функцію f ( x, y, z ) . У довільний спосіб розіб’ємо тіло G на елементарні
просторові області (тіла) Gi і довільно виберемо деяку точку M i (i ,i , i ) у кожній з
цих елементарних областей Gi . Складемо інтегральну суму
n
T =  f (i ,i ,  i )vi , (4.1)
i =1

де vi − об’єм елемента Gi , а сума береться по усіх елементах розбиття. Введемо

наступні означення.
 4

Означення 1. Нехай  − найбільший з діаметрів d (Gi ) елементів Gi , на які

розбито тіло G . Число J називається границею інтегральних сум (4.1) за  → 0 ,
якщо для довільного числа   0 знайдеться таке число  ( )  0 , що одразу буде
виконуватись нерівність T − J   , як тільки    .

Інакше кажучи, нерівність T − J  має виконуватись для будь-якої

інтегральної суми T , яка відповідає довільному розбиттю Gi  , для якого    ( ) ,

і довільному вибору точок M i (i ,i , i ) у кожному елементі Gi .
Означення 2. Якщо границя інтегральних сум (4.1) за  → 0 існує, то вона
називається потрійним інтегралом від функції f ( x, y, z ) по області G і
позначається символом

 f ( x, y, z)dv
G
або  f ( x, y, z )dxdydz .
G

Функція f ( x, y, z ) при цьому називається інтегровною по області G .

3. Умови існування потрійного інтеграла. Інтегровність неперервних
функцій. Як і у випадку одної або двох змінних, не всяка обмежена функція
f ( x, y, z ) є інтегровною. Для встановлення достатніх умов існування потрійного
інтеграла звичайно використовують верхні і нижні суми Дарбу (як і випадку
однократних і подвійних інтегралів).
Нехай f ( x, y, z ) − обмежена функція, яка задана на кубовному тілі G , Gi  −

певне розбиття цього тіла і M i , mi − відповідно точна верхня і точна нижня грані
значень функції f ( x, y, z ) на окремому елементі Gi . Тоді скінченні суми
n n

 M v
i =1
i i і  m v
i =1
i i

(тут vi − об’єм елемента Gi ) називаються відповідно верхньою і нижньою сумами

Дарбу для функції f ( x, y, z ) і даного розбиття Gi  тіла G . Властивості верхньої і

нижньої сум Дарбу, сформульовані в попередньому Розділі, дослівно переносяться на
випадок трьох змінних.
За допомогою міркувань, які в точності повторюють доведення Теореми про
необхідні і достатні умови існування подвійного інтеграла, доводиться наступна
Теорема такого ж змісту.
 5

Теорема 2. Обмежена на кубовному тілі G функція f ( x, y, z ) є інтегровною по

G тоді і лише тоді, коли для довільного   0 знайдеться (існує) таке розбиття
Gi  тіла G , що різниця між верхньою і нижньою сумами Дарбу для функції
f ( x, y, z ) , що відповідає цьому розбиттю, є меншою, ніж  , тобто має
виконуватись нерівність
n n

 M v −  m v
i =1
i i
i =1
i i  .

За допомогою цього Критерію встановлюються Теореми, аналогічні Теоремам з

Розділу «Подвійні інтеграли».
Теорема 3. Будь-яка функція f ( x, y, z ) , яка є неперервною у замкненій,
обмеженій та кубовній області G , є інтегровною в цій області.
Теорема 4. Якщо функція f ( x, y, z ) обмежена в замкненій, обмеженій та
кубовній області G і неперервна в цій області всюди, крім, можливо, точок деякої
множини з «об’ємом нуль», то f ( x, y, z ) інтегровна по цій області G .
§ 4.2. Властивості потрійних інтегралів.
Потрійний інтеграл як адитивна функція області G .

1). Основні властивості потрійних інтегралів аналогічні властивостям подвійних

інтегралів. Перерахуємо їх.
1.-2. Лінійність. Якщо f1 ( x, y, z ) і f2 ( x, y, z) інтегровні по області G , а k1, k2 − сталі,
то функція k1 f1 + k2 f 2 інтегровна по області G і

 [k f ( x, y, z)  k
G
1 1 f ( x, y, z )]dv =k1  f1 ( x, y, z )dv  k2  f 2 ( x, y, z )]dv .
2 2
G G

3. Адитивність. Якщо G − об’єднання двох тіл G1 і G2 без спільних внутрішніх точок

і f ( x, y, z ) інтегровна по кожній з областей G1 і G2 окремо, то f ( x, y, z ) є
інтегровною по всій області G та має силу рівність:

 f ( x, y, z)dv = f ( x, y, z)dv +  f ( x, y, z)dv .

G G1 G2

4. Монотонність. Якщо f1 ( x, y, z)  f 2 ( x, y, z) в області G і обидві ці функції

інтегровні по G , то

 f ( x, y, z )dv  f ( x, y, z )dv .

G
1
G
2
 6

5. Оцінка інтеграла по модулю. Якщо f ( x, y, z ) є інтегровною по області G , то

f ( x, y, z ) також є інтегровною по G і має місце нерівність


G
f ( x, y, z ) dv   f ( x, y, z )dv .
G

6. Теорема про оцінку потрійного інтеграла. Якщо f ( x, y, z ) інтегровна по області

G і задовольняє в ній нерівності m  f ( x, y, z )  M , то має місце така двостороння

оцінка потрійного інтеграла

mv   f ( x, y, z )dv  Mv ,
G

де m, M − відповідно точна нижня і точна верхня грані значень функції f ( x, y, z ) в

області G , а v − об’єм області G .
7. Теорема про середнє значення функції в області G . Якщо функція f ( x, y, z ) є
неперервною в області G , а G − зв’язна замкнена обмежена область, то в області G
знайдеться така точка P ( x , y , z ) , що
1
 V 
f ( x, y, z )dv = V  f ( x , y , z ) , або f ( x , y , z ) = f ( x, y, z )dv ,
G G

де V − об’єм області G .
2). Потрійний інтеграл як адитивна функція області G . Аналогічно функціям
плоскої області D на площині можна ввести поняття функції просторової області G
. Тут термін «область» використовується як синонім терміна «кубовне тіло».
Прикладом такої функції (визначеної на всіх кубовних тілах) може слугувати об’єм
області. Далі, якщо простір (або деяка його частина) заповнений матерією, то,
ставлячи у відповідність кожній області ту масу, яка знаходиться всередині цієї
області, знову отримаємо певну функцію області G в просторі. Об’єм і маса
наділені вже відомою нам властивістю адитивності, яка формулюється тут точно
так, як і для плоского випадку.
Означення. Функцію області F (G ) називають адитивною, якщо для двох
довільних областей G1 і G2 , для яких F (G ) визначена і які не мають спільних
внутрішніх точок, функція F (G1 + G2 ) також визначена і дорівнює:
F (G1 + G2 ) = F (G1 ) + F (G2 ) .
 7

Якщо f ( x, y, z ) − інтегровна функція, то потрійний інтеграл

 f ( x, y, z)dv ,
G

який розглядається як функція області інтегрування, представляє собою адитивну

функцію області (Властивість 3) п.4).
Аналогічно двовимірному випадку вводиться поняття похідної адитивної
функції просторової області по об’єму, а саме:
Означення. Число A називається границею відношення
F (G )
v
(де v − об’єм області G ) при стягуванні просторової області G в точку M 0 ( x, y, z )
, якщо для довільного   0 знайдеться таке число  ( )  0 , що одразу буде
виконуватись нерівність
F (G)
− A 
v
для будь-якої області G , цілком розміщеній у кулі радіусу  , з центром у точці M 0 .
Ця границя називається похідною функції F (G ) по об’єму v у точці M 0 ( x, y, z )
і позначається так:
F (G) dF
lim = .
G →M 0 v dv M0

Якщо F (G ) − це маса, яка міститься в просторовій області G , то її похідна по

об’єму v (якщо вона існує), обчислена в точці M 0 ( x, y, z ) , представляє собою
густину  ( x, y, z ) просторового розподілу мас в області G .
З Теореми про середнє значення функції в просторовій області для потрійного
інтеграла (Властивість 7) та з неперервності підінтегральної функції випливає, що
похідна інтеграла від неперервної функції по об’єму існує і співпадає з
підінтегральною функцією
d
dv 
f ( x, y, z )dv = f ( x, y, z ) ,
G

причому цей інтеграл представляє собою одну-єдину адитивну функцію області G в

просторі, похідна якої по об’єму – це задана неперервна функція f ( x, y, z ) .
 8

§ 4.3. Обчислення потрійного інтеграла.

Як і у випадку подвійних інтегралів, основний принцип, на якому ґрунтується

обчислення потрійних інтегралів, полягає у зведенні цього інтеграла до повторного,
тобто до заміни інтегрування по об’єму інтегруванням за кожною з трьох змінних
окремо.
Задачу про зведення потрійного інтеграла до повторного спочатку розглянемо
для випадку, коли інтеграл знаходять по деякому паралелепіпеду зі сторонами,
паралельними координатним осям.
1. Зведення потрійного інтеграла до повторного у випадку, якщо область
інтегрування – паралелепіпед. Розглянемо потрійний інтеграл

 f ( x, y, z )dxdydz ,
G

в якому область інтегрування G представляє собою прямокутний паралелепіпед:

G = a  x  b, c  y  d , k  z  l ,

який проектується на площину XOY у прямокутник  : a  x  b, c  y  d  . Має

силу наступна Теорема.
Теорема. Якщо для функції f ( x, y, z ) існує потрійний інтеграл

 f ( x, y, z )dxdydz
G

і якщо для кожної фіксованої точки ( x, y ) з області  існує інтеграл

l
I ( x, y ) =  f ( x, y, z )dz ,
k

то повторний інтеграл
l

 dxdy  f ( x, y, z)dz
 k

існує і має силу рівність

l

 f ( x, y, z)dv =  dxdy  f ( x, y, z)dz .

G  k
(4.2)
 9

Доведення цієї Теореми проводиться аналогічно доведенню Теореми про

зведення подвійного інтеграла до повторного. Воно полягає у встановленні того
факту, що будь-яка інтегральна сума, яка при деякому розбитті відповідає інтегралу

 I ( x, y)dxdy

, «затиснута» між нижньою та верхньою сумами Дарбу, які

відповідають потрійному інтегралу  f ( x, y, z)dv .

G

d
Припустимо далі, що інтеграл J ( x) =  I ( x, y )dy (при довільному фіксованому
c

x, a  x  b ) також існує, тоді інтегрування по прямокутнику  у формулі (4.2) можна

замінити повторним інтегруванням спочатку за змінною y , а потім за змінною x .
Після такої заміни рівність (2) можна переписати у наступному вигляді:
b d l

 f ( x, y, z)dv =  dx  dy  f ( x, y, z)dz .

G a c k
(4.3)

Це і є формула, яка зводить обчислення потрійного інтеграла по паралелепіпеду

G до послідовного інтегрування за кожною з трьох змінних окремо. У правій
частині формули (4.3) інтеграл обчислюють спочатку за змінною z , потім за змінною
y , і в кінці за x .
b d
Припустивши існування інтегралів I1 ( y, z ) =  f ( x, y, z )dx та J1 ( z ) =  I1 ( y, z )dy ,
a c

можна отримати аналогічну формулу

l d b

 f ( x, y, z)dv =  dz  dy  f ( x, y, z)dx ,

G k c a

а також (при умові існування відповідних однократних і подвійних інтегралів) і

інші формули, які зводять потрійний інтеграл до повторного, взятого за змінними x ,
y і z в тій чи іншій послідовності. В частинному випадку, якщо f ( x, y, z )

неперервна, то як потрійний, так і всі можливі подвійні і однократні інтеграли від

цієї функції існують, тому при обчисленні потрійного інтеграла від неперервної
функції можна інтегрувати за змінними x , y і z в довільній послідовності.
 10

xyz
Приклад 1. Обчислити потрійний інтеграл  zy sin dxdydz по області G ,
2

G
15

обмеженій площинами: x = 15 , y = 5 , z = 2 , x = 0 , y = 0 , z = 0 .
Розв’язання. Оскільки областю G є паралелепіпед, то проекцією області G на
площину XOY є прямокутник:  = {0  x  15 , 0  y  5} . Отже, маємо
2
xyz 15 5
xyz
 zy sin
2
dxdydz =  dx  y 2 dy  z sin dz .
G 15 0 0 0 15
Легко перевірити, що при інтегруванні такого повторного інтеграла приходимо
sin cx
до інтегрування невизначених інтегралів типу  dx , які не беруться в
x2
елементарних функціях. Тому доцільно змінити порядок інтегрування.
Оскільки областю G є паралелепіпед, то повторний інтеграл не залежить від
порядку інтегрування за змінними x , y , z , отже

 xyz 
5 2 15 5
 cos2 15

xyz xyz
 zy 2 sin
15
dxdydz =  y 2 dy  zdz  sin
15
dx = −15 y 2 dy  
0 
yz
15
 zdz =
G 0 0 0 0 0 
 
5 2
  sin yz
5

2
 5
= −15 ydy  ( cos yz − 1) dz = −15 y   − z  dy = −15 ( sin 2 y − 2 y ) dy =
 y 
0 0 0  0  0

 1   1
( cos10 − 1) − 25  = 375 ,
5
= −15  − cos 2 y −  y 2  = −15  −
 2 0  2 

оскільки cos10 = 1 .
2. Зведення потрійного інтеграла до повторного по криволінійній області.
Розглянемо тепер криволінійну область G , яка знизу і зверху обмежена
поверхнями z = z1 ( x, y) і z = z2 ( x, y) , а збоку – деякою циліндричною поверхнею, і
нехай D − проекція області G на площину XOY (рис. 4.1).
Стисло таку область будемо називати «циліндричним брусом по z ». Будь-яка
пряма, паралельна осі OZ , яка проходить через внутрішню точку області G ,
перетинає межу області G (в даному разі це поверхні z = z1 ( x, y) і z = z2 ( x, y) ) тільки
в двох точках. Тобто область G в термінах попереднього Розділу «Подвійний
інтеграл» представляє собою область, «правильну у напрямі осі OZ ».
 11

Нехай в області G задано функцію f ( x, y, z ) , яка є інтегровною в цій області і є

такою, що для довільної фіксованої точки ( x, y ) із області D існує однократний
інтеграл
z2 ( x , y )


z1 ( x , y )
f ( x, y , z )dz .

Рис. 4.1

Помістимо область G в деякий паралелепіпед Q = a  x  b, c  y  d , k  z  l і

визначимо в області Q допоміжну функцію f * ( x, y, z ) , поклавши

 f ( x, y, z ) в області G;
f * ( x, y , z ) = 
0, поза межами області G.
Очевидно, що f * ( x, y, z ) інтегровна в області Q і що

 f ( x, y, z )dv   f ( x, y , z )dv .

*
(4.4)
Q G

Застосувавши до функції f * ( x, y, z ) формулу (4.2), дістанемо:

l

 f ( x, y, z )dv =  dxdy  f * ( x, y, z )dz ,

*
(4.5)
Q  k

де  − проекція області Q на площину XOY .

В силу того, що f * ( x, y, z ) дорівнює нулю ззовні G , отримаємо:

l z2 ( x , y )

f ( x, y, z )dz = 
*
f ( x, y , z )dz . (4.6)
k z1 ( x , y )
 12

Цей інтеграл представляє собою функцію від двох змінних x і y , яка дорівнює
нулю поза межами області D . Тому подвійний інтеграл від неї, взятий по області
 − проекції області Q на площину XOY , – співпадає з інтегралом від неї ж, взятим
по області D . Таким чином, враховуючи (4.4) і (4.6), рівність (4.5) можна переписати
у такий спосіб:
z2 ( x , y )

 f ( x, y, z )dxdydz =  dxdy 

G D z1 ( x , y )
f ( x, y , z )dz . (4.7)

Отже, ми отримали наступний результат.

Теорема. Якщо для функції f ( x, y, z ) , заданої в області G , циліндричної за
змінною z (або правильною в напрямку осі OZ ), існує потрійний інтеграл

 f ( x, y, z )dxdydz ,
G

а для кожної фіксованої точки ( x, y ) , яка належить проекції D області G на

площині XOY , існує інтеграл
z2 ( x , y )

I ( x, y ) = 
z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz ,

то повторний інтеграл
z2 ( x , y )

 dxdy 
D z1 ( x , y )
f ( x, y , z )dz

існує і має місце рівність (4.7).

Вираз
z2 ( x , y )

I ( x, y ) = 
z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz

представляє собою функцію двох змінних. Якщо для функції I ( x, y ) і тої області D ,
по якій вона інтегрується, виконані умови Теореми для подвійного інтеграла, то
подвійний інтеграл  I ( x, y)dxdy
D
можна, в свою чергу, представити у вигляді

повторного, взятого, наприклад, спочатку за змінною y , а потім за змінною x . В

результаті дістанемо рівність
 13

b y2 ( x ) z2 ( x , y )

 f ( x, y, z )dxdydz =  dx 
G a y1 ( x )
dy 
z1 ( x , y )
f ( x, y , z )dz . (4.8)

Це і є остаточна формула, за якою потрійний інтеграл зводиться до повторного. Ясно,

що можна поміняти ролями (і місцями) змінні x , y і z та звести потрійний інтеграл
до повторного, взятого в якомусь іншому порядку, наприклад, спочатку за змінною
x, потім за y , і нарешті, за z . При цьому завжди межі інтегрування за якоюсь
змінною залежатимуть від тих координат, за якими ми ще не інтегрували.
Зауваження 1. При виведенні формули (4.8) було використано те, що кожна
пряма, яка паралельна осі OZ , зустрічає межу області G не більше, ніж у двох
точках. Якщо область G має більш складний вигляд, то для зведення потрійного
інтеграла до повторного потрібно цю область спочатку розбити на такі частини, до
кожної з яких може бути застосована формула (4.8). З аналогічною ситуацією ми вже
зустрічались у випадку подвійних інтегралів.
Резюме. Стисло сформулюємо «процедуру» зведення потрійного інтеграла до
повторного (для визначеності будемо вважати, що повторний інтеграл спочатку
береться за змінною z , а потім за рештою змінних).
1). Область, по якій обчислюється потрійний інтеграл, потрібно розбити на такі
частини, щоби межа кожної з них перетиналась довільною вертикальною прямою (що
проходить через внутрішню точку цієї частини розбиття) не більше ніж двічі.
Нижче будемо розглядати лише одну таку частину.
2). Зафіксуємо змінні x і y , тобто розглянемо деяку пряму, паралельну осі OZ .
Нехай z1 ( x, y) і z2 ( x, y) − це точки перетину цієї прямої з межею області інтегрування;
z = z1 ( x, y) і z = z2 ( x, y) − це і є межі інтегрування за змінною z .
3). Після інтегрування за змінною z дістаємо функцію I ( x, y ) двох змінних x і
y ; область D її визначення – це проекція просторової області G на площину XOY .

Подвійний інтеграл від цієї функції двох змінних зводиться до повторного у такий
спосіб, як це було показано у попередньому Розділі «Подвійний інтеграл».
Зауваження 2. Фактично, формула (4.8) зведення потрійного інтеграла до
повторного ґрунтується на тому ж самому принципі «перегрупування доданків», з
яким ми вже зустрічались в попередньому Розділі. Замість того, щоб обчислювати
 14

суму елементів f ( x, y, z )dxdydz в якомусь довільному порядку (тобто знаходити

потрійний інтеграл  f ( x, y, z )dxdydz ),

G
ми спочатку збираємо всі доданки, які

відповідають одному вертикальному стовпчику, що стоїть над точкою ( x, y ) ,

z2 ( x , y )

змінюючи z (тобто беремо однократний інтеграл 

z1 ( x , y )
f ( x, y , z )dz ), потім збираємо

разом всі стовпчики, що лежать у перерізі області G площиною x = const , змінюючи

y2 ( x ) z2 ( x , y )

y (тобто обчислюємо повторний інтеграл 

y1 ( x )
dy 
z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz ), і, насамкінець,

збираємо разом всі такі перерізи, змінюючи x (тобто отримаємо остаточну формулу
b y2 ( x ) z2 ( x , y )

 f ( x, y, z )dv =  dx 
G a y1 ( x )
dy 
z1 ( x , y )
f ( x, y, z ) dz ).

Приклад 2. Потрійний інтеграл, взятий по кулі G :  x 2 + y 2 + z 2  R 2  , записати у

R R2 − x2 R2 − x2 − y 2

вигляді повторного. Відповідь.  f ( x, y, z )dv =  dx  −R

dy  f ( x, y, z )dz .
G − R2 − x2 − R2 − x2 − y 2

Приклад 3. Обчислити потрійний інтеграл від функції f ( x, y, z ) = xyz по області

G , обмеженій площинами: G =  x = 0, y = 0, z = 0, x + y + z = 1 .

Розв’язання. Ця область представляє собою трикутну піраміду і є правильною

в напрямі будь-якої координатної осі. Вона обмежена зверху і знизу площинами
z = 1 − x − y , z = 0 відповідно. Область G проектується на площину XOY в
правильну плоску область D (трикутник, обмежений прямими x = 0, y = 0,
y = 1 − x ) (рис. 4.2). Тому потрійний інтеграл обчислимо таким чином:
1− x− y 
IG =  dxdy   xyzdz  .
D  0 

Рис. 4.2
 15

Розставимо межі інтегрування у подвійному інтегралі по області D та

обчислимо заданий потрійний інтеграл:
1 1− x 1− x − y 1 1− x z =1− x− y

    xyz 2 
1 1− x
1  
IG =      xyzdz  dy dx =    dy dx =    xy (1 − x − y )2dy dx =
 0   
0 0
2  2 0  0 
0 0 z =0
1
x 1
=  (1 − x )4 dx = .
0
24 720

Приклад 4. Обчислити потрійний інтеграл  y cos( x + z )dxdydz по області G :

G

{ y = x ; y = 0; x + z = , z = 0 }.
2
Розв’язання. Область G (рис. 4.3), що обмежена циліндричною поверхнею

y = x і площинами y = 0 ; x + z = , z = 0 , проектується на площину XOY в
2
 
область D , обмежену лініями y = x , x = , y = 0 . В цій області 0  x  ,
2 2
0 y  x .

Рис. 4.3

Щоби побудувати область G , потрібно побудувати циліндричну поверхню

y = x , ( x  0, y  0 ), основою якої є криволінійний трикутник (рис.4.3), а твірна

паралельна осі OZ , і перетнути її площинами z = 0 і x + z = . Тоді в області G :
2

0 z − x . Отже, потрійний інтеграл через повторний запишемо так:
2
  
2 x 2
−x
2  x

−x 
 y cos( x + z)dxdydz =  dx  ydy  cos( x + z )dz =  dx  y  sin( x + z )  dy =
2

 
G 0 0 0 0 0
 0 
 16

  
2 x
  
2  x
 12  x 
=  dx  y  sin − sin x  dy =  (1 − sin x )   ydy  dx =  (1 − sin x )  y 2 dx =
 2  0  20  
0 0 0    0 

u = x, du = dx  
12 1
=  x (1 − sin x ) dx = = x ( x + cos x )
2
−
20 dv = 1 − sin x, v = x + cos x 2 
 0


   

2
 1     1 2 1   2

−  ( x + cos x ) dx  = − sin x  =  − 1 .
2 2
 + cos  − x
22  2 2 2  2 8 
0
  0 0 
 Лекція №5
ЗАМІНА ЗМІННИХ У ПОТРІЙНОМУ ІНТЕГРАЛІ. ЗАСТОСУВАННЯ
ПОТРІЙНОГО ІНТЕГРАЛА.

Зміст цієї лекції присвячений заміні змінних у потрійному інтегралі та його

застосуванням в геометричних і фізичних задачах. В певному розумінні він є
аналогічним змісту попереднього матеріалу з Розділу «Подвійний інтеграл».
§ 5.1. Відображення просторових областей
Розглянемо два варіанти тривимірного простору. Нехай в одному з них
використовуються координати x, y, z , а в іншому – координати u , v, w . Нехай, далі,
G і Ω – дві області в цих просторах, обмежені кусково-гладкими поверхнями S і
Σ відповідно. Припустимо, що між точками цих областей встановлено взаємно
однозначну і в обидві сторони неперервну відповідність. Ця відповідність може
бути записана за допомогою трьох функцій
x = x(u , v, w) , y = y (u , v, w) , z = z (u , v, w) (5.1)
або за допомогою обернених функцій
u = u ( x, y, z ) , v = v( x, y, z ) , w = w( x, y, z ) . (5.2)
Припустимо, що функції (5.1) і (5.2) не тільки неперервні, але і мають
неперервні частинні похідні першого порядку. Тоді якобіани

∂x ∂x ∂x ∂u ∂u ∂u
∂u ∂v ∂w ∂x ∂y ∂z
∂y ∂y ∂y ∂v ∂v ∂v
J= і J1 =
∂u ∂v ∂w ∂x ∂y ∂z
∂z ∂z ∂z ∂w ∂w ∂w
∂u ∂v ∂w ∂x ∂y ∂z
існують і є неперервними. Крім того, будемо припускати, що кожен з цих якобіанів
не дорівнює нулю. При цих умовах виконується співвідношення
J ⋅ J1 =
1. (5.3)
Як і у двовимірному випадку, можна показати, що відповідність, яка
визначається формулами (5.1) і (5.2), переводить внутрішні точки одної області ( G )
у внутрішні точки іншої ( Ω ), а граничні точки ( S ) – знову ж таки, в граничні ( Σ ).
 2

§ 5.2. Криволінійні координати в просторі

Відображення (5.1) переводе область Ω в область G . Отже, задання точки
(u , v, w) з області Ω цілком визначає відповідну точку ( x, y, z ) з області G . Інакше
кажучи, величини u , v, w можна розглядати як координати (відмінні від декартових)
точок області G . Вони називаються криволінійними координатами.
Розглянемо в області Ω площину, визначену умовою u = u0 , тобто паралельну
координатній площині OVW . Відображення (5.1) переводить її в деяку поверхню в
області G . Декартові координати точок цієї поверхні визначаються такими
параметричними рівняннями
x = x(u0 , v, w) , y = y (u0 , v, w) , z = z (u0 , v, w) (5.4)
Надаючи u0 різних значень, дістанемо певне сімейство поверхонь, яке є
залежним від u як від параметра. Площини v = const і w = const переходять при
відображенні (5.1) у два аналогічних сімейства поверхонь в області G . Всі ці три
сімейства поверхонь називаються координатними. Через кожну точку області G
проходить по одній поверхні кожного з трьох сімейств (при умові взаємної
однозначності відображення (5.1)).

§ 5.3. Циліндричні і сферичні координати.

Розглянемо дві найбільш розповсюджені системи криволінійних координат в
просторі – циліндричні і сферичні координати.
1). Циліндричні координати. Визначимо положення точки M в просторі її
декартовою координатою z і полярними координатами ρ і ϕ її проекції M 1 на
площину OXY (рис. 5.1).
Z
z

M
ϕ
O y Y
ρ
Рис. 5.1
x 
X M1
 3

Величини ρ , ϕ і z називаються циліндричними координатами точки M .

Безпосередньо з рис. 5.1 видно, що вони зв’язані з декартовими координатами точки
M наступними співвідношеннями:
x = ρ cos ϕ , y = ρ sin ϕ , z = z . (5.5)
Циліндричним координатам в декартовій системі координат OXYZ
відповідають наступні три сімейства координатних поверхонь:
а). циліндри ρ = const ( 0 ≤ ρ < ∞ );
б). вертикальні півплощини ϕ = const ( 0 ≤ ϕ < 2π );
в). горизонтальні площини z = const ( −∞ < z < ∞ ).
Якобіан, який відповідає переходу від декартових координат до циліндричних,
дорівнює:
cos ϕ sin ϕ 0
− ρ sin ϕ ρ cos ϕ 0 =
J= ρ. (5.6)
0 0 1
Формули (5.5), які встановлюють зв’язок між декартовими і циліндричними
координатами, визначають відображення області
0 ≤ ρ < ∞ , 0 ≤ ϕ < 2π , −∞ < z < ∞ , (5.7)
простору змінних ( ρ , ϕ , z ) на весь простір ( x, y, z ) . При цьому кожній точці (0,0, z0 )
в області, визначеній нерівностями (5.7), відповідає цілий півінтервал
ρ = 0 , 0 ≤ ϕ < 2π , z = z0 .
Таким чином, в точках, що лежать на осі z , наше відображення не є взаємно
однозначним. У всіх інших точках простору ( x, y, z ) це відображення буде взаємно
однозначним.
2). Сферичні координати. Визначимо положення точки M в просторі
наступними трьома величинами:
а). відстань ρ від початку координат O до точки M ;
б). кут θ між відрізком OM і додатним напрямком осі OZ ;
в). кут ϕ між проекцією OM 1 відрізка OM на площину OXY і додатним
напрямком осі OX (рис. 5.2).
 4

Величини ρ , θ , ϕ називаються сферичними координатами точки M . З рис.

5.2 випливає, що декартові координати точки M пов’язані зі сферичними
координатами наступними співвідношеннями:
x = ρ sin θ cos ϕ , y = ρ sin θ sin ϕ , z = ρ cosθ . (5.8)
Сферичним координатам відповідають наступні три сімейства координатних
поверхонь:
а). сфери ρ = const ( 0 ≤ ρ < ∞ );
б). півконуси θ = const ( 0 ≤ θ ≤ π );
в). вертикальні півплощини ϕ = const ( 0 ≤ ϕ < 2π ).
Z
z

M
•

Рис. 5.2
θ ρ
O y Y
ϕ
x •
X M1
Якобіан, що відповідає переходу від декартових координат до сферичних,
дорівнює
sin θ cos ϕ sin θ sin ϕ cosθ
=J ρ cosθ cos ϕ ρ=cosθ sin ϕ − ρ sin θ ρ 2 sin θ . (5.9)
− ρ sin θ sin ϕ ρ sin θ cos ϕ 0
Формули (5.8) визначають відображення області (півнескінченний брус)
0 ≤ ρ < ∞ , 0 ≤ θ ≤ π , 0 ≤ ϕ < 2π ,
простору ( ρ ,θ ,ϕ ) на весь простір ( x, y, z ) . Це відображення, як і відображення, яке
відповідає циліндричним координатам, є взаємно однозначним у всіх точках
простору ( x, y, z ) , крім точок, що лежать на осі OZ . Кожній точці (0,0, z0 )
відповідає півінтервал ρ = z0 , θ = 0 (або θ = π , якщо z0 < 0 ), 0 ≤ ϕ < 2π , а точці
(0,0,0) відповідає прямокутник ρ = 0 , 0 ≤ θ ≤ π , 0 ≤ ϕ < 2π .
 5

§ 5.4. Вираз елемента об’єму в криволінійних координатах

Наступний крок при заміні змінних у потрійному інтегралі – визначити вираз

елемента об’єму в криволінійних координатах. Знову розглянемо деяку просторову
область G , в якій введені криволінійні координати (u , v, w) , пов’язані з декартовими
координатами ( x, y, z ) формулами
x = x(u , v, w) , y = y (u , v, w) , z = z (u , v, w) . (5.10)
Припускаємо, що функції x(u , v, w) , y (u , v, w) , z (u , v, w) є неперервними і
неперервно-диференційовними, а якобіан J вважаємо відмінним від нуля.
Розглянемо три пари нескінченно близьких між собою координатних
поверхонь. Нехай перша з цих пар задається фіксованими значеннями першої
координати, рівними відповідно u і u + du , друга – значеннями v і v + dv другої
координати і третя – значеннями w і w + dw третьої координати. Ці три пари
поверхонь вирізають в просторі OXYZ нескінченно малий криволінійний
паралелепіпед. Знайдемо його об’єм dV , нехтуючи величинами вище першого
порядку малості порівняно з цим об’ємом. З точністю до нескінченно малих величин
вищого порядку цей паралелепіпед співпадає з прямолінійним паралелепіпедом,
  
ребрами якого є вектори PP
1 2 , PP 1 4 (рис.5.3), де точки P1 , P2 , P3 , P4 мають
1 3 , PP

координати:
P1 ( x (u, v, w), y (u, v, w), w(u, v, w)),
P2 ( x(u + du , v, w), y (u + du , v, w), z (u + du , v, w)),
P3 (( x(u , v + dv, w), y (u , v + dv, w), z (u , v + dv, w)),
P4 ( x(u , v, w + dw), y (u , v, w + dw), z (u , v, w + dw)) .

P4

P3 Рис. 5.3

P1 P2

Легко перевірити, що ці вектори мають наступні координати (обмежимося

головними членами)
 6

  ∂x ∂y ∂z    ∂x ∂y ∂z    ∂x ∂y ∂z 

1 2 =
PP 1 3 =
du , du , du  , PP 1 4 =
dv, dv, dv  , PP dw, dw, dw 
 ∂u ∂u ∂u   ∂v ∂v ∂v   ∂w ∂w ∂w 
 
Як відомо, об’єм паралелепіпеда, побудованого на трьох векторах PP 1 2 , PP
1 3,

1 4 , дорівнює модулю мішаного добутку, записаного для цих трьох векторів.
PP
Отже, маємо:
∂x ∂y ∂z ∂x ∂y ∂z
du du du
∂u ∂u ∂u ∂u ∂u ∂u
∂x ∂y ∂z ∂x ∂y ∂z
=dV = dv dv dv dudvdw .
∂v ∂v ∂v ∂v ∂v ∂v
∂x ∂y ∂z ∂x ∂y ∂z
dw dw dw
∂w ∂w ∂w ∂w ∂w ∂w
Таким чином, в результаті отримали вираз для елемента об’єму в криволінійних
координатах:
dV = J (u , v, w) dudvdw (5.11)
де
∂x ∂y ∂z
∂u ∂u ∂u
∂x ∂y ∂z
J =
∂v ∂v ∂v
∂x ∂y ∂z
∂w ∂w ∂w
якобіан перетворення (5.10).
Приклад. Обчислити потрійний інтеграл

∫∫∫
G
x 2 + y 2 + z 2 dxdydz , де G – куля: x 2 + y 2 + z 2 ≤ 1 .

Розв’язання. Тут підінтегральну функцію f ( x, y , z ) = x 2 + y 2 + z 2 ≥ 0 можна

розглядати як густину γ ( x, y , z ) деякої речовини, яка міститься в середині кулі

G : {x 2 + y 2 + z 2 ≤ 1}, а шуканий інтеграл – як масу цієї кулі. Перед обчисленням

заданого інтеграла перейдемо до сферичних координат:

x = ρ sin θ cos ϕ , y = ρ sin θ sin ϕ , z = ρ cos θ .
 7

Оскільки підінтегральна функція ρ і 0 ≤ ϕ < 2π , 0 ≤ θ < π ,

x2 + y2 + z2 =
0 ≤ ρ ≤ 1 , то за формулою (5.11) дістанемо
2π π 1 2π π 1

∫∫∫ x + y + z= ∫ dϕ ∫ dθ ∫ ρ ⋅ ρ sin θ d ρ
= ∫ dϕ ∫ sin θ dθ=
∫ ρ dρ
2 2 2 2 3
dxdydz
G 0 0 0 0 0 0

1
2π π
1
2π
π 1
2π
= ∫ d ϕ ∫ sin θ d θ = ∫ ( − cos θ ) dϕ = ∫ 2dϕ =
π.
4 0 0
4 0
0 4 0

§ 5.5. Заміна змінних в потрійному інтегралі. Геометричний зміст якобіана.

В попередньому параграфі було показано, що об’єм нескінченно малого
елемента в криволінійних координатах виражається формулою (5.11). З неї одразу
випливає, що об’єм скінченної області G записується у вигляді потрійного
інтеграла
V = ∫∫∫ J (u , v, w) dudvdw , (5.12)
Ω

взятого по тій області Ω зміни змінних u , v, w , яка переводиться в область G

відображенням (5.10).
Формула заміни змінних у потрійному інтегралі виводиться з виразу (5.12) для
об’єму за допомогою наступних міркувань, аналогічних викладеним у
попередньому Розділі «Подвійний інтеграл». Як і у випадку двох змінних, основна
ідея полягає в апроксимації нелінійного відображення малої області підходящим
лінійним відображенням.
Нехай f ( x, y, z ) − неперервна функція, яка задана в замкненій обмеженій
області G . При цих припущеннях інтеграл
∫∫∫ f ( x, y, z )dxdydz (5.13)
G

завжди існує. Він представляє собою границю інтегральних сум вигляду

n

∑ f ( x , y , z )∆V .
i =1
i i i i (5.14)

Нехай формули (5.10) встановлюють відповідність між областю G і деякою

областю Ω зміни змінних u , v, w , причому ця відповідність задовольняє умови,
вказані у §5.1. В силу цієї відповідності кожному розбиттю {Gi } області G на

елементарні частини відповідає цілком конкретне розбиття {Ωi } області Ω , і

 8

навпаки. У відповідності до формули (5.12) об’єм ∆Vi елементарної області Gi

можна представити у вигляді
∆Vi =
∫∫∫ J (u, v, w) dudvdw .
Ωi

Застосуємо до цього інтеграла Теорему про середнє значення функції в області

Ωi , після чого дістанемо

=∆Vi J (ui* , vi* , wi* ) ∆ωi ,

де ∆ωi − об’єм елементарної області Ωi , а (ui* , vi* , wi* ) − деяка точка, яка належить
області Ωi .
В сумі (5.14) кожна з точок ( xi , yi , zi ) обирається всередині відповідної області
Gi довільно. В частинному випадку, можна за точку ( xi , yi , zi ) вибрати ту точку, яка

має криволінійні координати (ui* , vi* , wi* ) , тобто образ точки (ui* , vi* , wi* ) з області Ωi .
Отже, інтегральну суму (5.14) можна переписати у вигляді
n

∑ f ( x(u , v , w ), y(u , v , w ), z (u , v , w )) J (u , v , w ) ∆ω ,
i =1
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i i (5.15)

тобто у вигляді інтегральної суми, яка відповідає інтегралу

∫∫∫ f ( x(u, v, w), y (u, v, w), z (u, v, w)) J (u, v, w) dudvdw . (5.16)
Ω

Очевидно, що цей інтеграл завідомо існує, оскільки його підінтегральна функція є

неперервною. Розглянемо деяку послідовність розбиттів {Gi } , які необмежено
подрібнюють область G . Цій послідовності відповідає (в силу відображення (5.10)),
цілком визначена послідовність розбиттів {Ωi } області Ω , причому якщо максимум
діаметрів елементарних областей Gi прямує до нуля, то максимум діаметрів
елементарних областей Ωi також прямує до нуля. Цій послідовності розбиттів
відповідає послідовність інтегральних сум, кожну з яких можна записати у вигляді
(5.14) або у вигляді (5.15). Границя послідовності інтегральних сум (5.14) дорівнює
інтегралу (5.13), а границя суми (5.15) дорівнює інтегралу (5.16). Отже, інтеграли
(5.13) і (5.16) представляють собою границі одних і тих же інтегральних сум.
Таким чином, вони є рівними, тобто

∫∫∫ f ( x, y, z )dV = ∫∫∫ f ( x(u, v, w), y (u, v, w), z (u, v, w)) J (u, v, w) dω . (5.17)
G Ω
 9

Отже, якщо задано взаємно однозначне відображення замкненої обмеженої

області G на область Ω , яке є неперервним і неперервно-диференційовним та яке
має відмінний від нуля якобіан, і якщо f ( x, y, z ) − неперервна функція, визначена в
цій області G , то має місце формула (5.17), яка називається формулою заміни
змінних у потрійному інтегралі.
Неважко показати, що вона справедлива не тільки для неперервної функції
f ( x, y, z ) , але і для обмеженої функції, неперервної в області G всюди, крім точок,
які утворюють множину з «об’ємом нуль».
Геометричний зміст якобіана. Повернімося до формул (5.10), які
встановлюють відповідність між областю G зміни змінних x, y, z і областю Ω зміни
змінних u , v, w . Ця відповідність переводить нескінченно малий паралелепіпед
Π Ω : { u0 ≤ u ≤ u0 + du , v0 ≤ v ≤ v0 + dv , w0 ≤ w ≤ w0 + dw },
який лежить в області Ω і має об’єм dω = dudvdw , в криволінійний паралелепіпед
Π G , який визначається тими ж нерівностями з об’ємом dV в області G :

dV = J (u , v, w) dudvdw . (5.18)

Отже, модуль якобіана J (u , v, w) − це відношення нескінченно малих об’ємів

dV dω , які відповідають один одному при відображенні (5.10) в точці (u , v, w)
області Ω (рис. 5.4).

Z J (u , v, w) dudvdw W dudvdw

ΠG ΠΩ

G Ω
O Y O V
Рис.5.4
X U

У найпростіших випадках якобіан, який відповідає тій чи іншій заміні змінних,

можна знайти, користуючись виразом (5.18) для елемента об’єму, із суто
геометричних міркувань, не проводячи обчислень. Покажемо це на прикладах
циліндричної і сферичної системи координат.
 10

Циліндричні координати. Розглянемо в області G елемент об’єму,

розміщений між трьома парами нескінченно близьких координатних поверхонь, а
саме: двома циліндрами з радіусами ρ і ρ + d ρ , двома горизонтальними
площинами, які лежать на рівнях z і z + dz , і двома півплощинами, які проходять
через вісь OZ і утворюють з віссю OX кути ϕ і ϕ + dϕ . «Вирізаний» в області G у
такий спосіб елемент об’єму dV представляє собою, з точністю до малих вищого
порядку малості, прямокутний паралелепіпед з ребрами d ρ , dz і ρ dϕ (рис.5.5).
Z
ρ dz dϕ dρ

Рис. 5.5

O Y
ρ dϕ
X
Його об’єм дорівнює dV = ρ d ρ dϕ dz , звідки випливає, що якобіан переходу від
декартових координат до циліндричних дорівнює ρ .
Тепер запишемо формулу для потрійного інтеграла в циліндричній системі
координат:

∫∫∫ f ( x, y, z )dxdydz = ∫∫∫ f ( ρ cos ϕ , ρ sin ϕ , z ) ρ d ρ dϕ dz . (5.19)

G Ω

Сферичні координати. Розглянемо область, обмежену двома сферами з

радіусами ρ і ρ + d ρ , двома півконусами, які визначаються кутами θ і θ + dθ (вони
відраховуються від осі OZ ) і двома півплощинами, які утворюють кути ϕ і ϕ + dϕ з
площиною XOZ . Цю область можна вважати прямокутним паралелепіпедом з
ребрами ρ dθ , d ρ і ρ sin θ dϕ (рисунок, аналогічний рис.5.5, зробити самостійно).

Отже, об'єм цього елементарного паралелепіпеда дорівнює: dV = ρ 2 sin θ dθ dϕ ,

звідки випливає, що відповідний якобіан дорівнює ρ 2 sin θ .
Таким чином, потрійний інтеграл у сферичній системі координат набуває
такого вигляду:

∫∫∫ f ( x, y, z )dxdydz == ∫∫∫ f ( ρ sin θ cos ϕ , ρ sin θ sin ϕ , ρ cosθ ) ρ sin θ d ρ dϕ dθ (5.20)
2

G Ω
 11

§ 5.6. Застосування потрійного інтеграла

Всі граничні переходи від інтегральних сум до потрійних інтегралів по

просторових областях, які виконувались при виведенні всіх формул цього
параграфу, були проведені цілком аналогічно відповідним граничним переходам у
подвійному інтегралі. Тому в цьому параграфі надамо тільки перелік деяких
типових фізичних задач, які пов’язані з обчисленням потрійних інтегралів.
1). Об’єм матеріального тіла дорівнює
V = ∫∫∫ dxdydz ; (5.21)
G

Для обчислення об’ємів в деяких випадках потрійні інтеграли бувають

зручнішими ніж подвійні, оскільки з їхнім використанням можна одразу записати
об’єм не тільки криволінійного циліндра, а і будь-якого кубовного тіла.
2). Маса матеріального тіла. Нехай неоднорідне тіло G має об’ємну густину
γ ( x, y , z ) , де γ ( x, y , z ) – неперервна функція в області G . Тоді маса матеріального
тіла дорівнює
m = ∫∫∫ γ ( x, y, z )dxdydz ; (5.22)
G

3). Моменти інерції I x , I y , I z матеріального тіла G відносно координатних

осей OX , OY , OZ відповідно дорівнюють

= ∫∫∫ ( y + z 2 ) γ ( x, y , z )dV ;
2
Ix
G

= ∫∫∫ ( x + z 2 ) γ ( x, y , z )dV = ∫∫∫ ( x + y 2 ) γ ( x, y , z )dV .

2 2
Iy ; Iz (5.23)
G G

4). Моменти інерції I xy , I xz , I yz матеріального тіла G відносно координатних

площин XOY , XOZ , YOZ обчислюються за формулами

I xy = ∫∫∫ z 2γ ( x, y , z )dV ; I xz = ∫∫∫ y 2γ ( x, y , z )dV ;

G G

I yz = ∫∫∫ x 2γ ( x, y , z )dV . (5.24)

G

5). Момент інерції тіла (або полярний момент інерції) відносно початку
координат обчислюється за формулою
 12

= ∫∫∫ ( x + y 2 + z 2 ) γ ( x, y , z ) d V .
2
I0 (5.25)
G

6). Статичні моменти M xy , M xz , M yz тіла G відносно координатних площин

XOY , XOZ , YOZ обчислюються за формулами

M xy = ∫∫∫ zγ ( x, y , z )dV , M xz = ∫∫∫ yγ ( x, y , z )dV ,

G G

M yz = ∫∫∫ xγ ( x, y , z )dV . (26)

G

7). Координати xc , yc , zc центра мас тіла G визначаються за формулами

M yz M xz M xy
xc = ; yc = ; zc = . (5.27)
m m m
8). Потенціал поля тяжіння. Ньютонівським потенціалом неоднорідного
матеріального тіла у точці Q( x, y, z ) називається функція, яка визначається через
потрійний інтеграл
d ξ dη d ζ
u( x, y , z ) = ∫∫∫ γ (ξ ,η , ζ )  , (5.28)
G
r
де G − область, яку займає матеріальне тіло в тривимірному просторі; γ (ξ ,η , ζ ) −

густина матеріалу тіла; r = (ξ − x) 2 + (η − y ) 2 + (ζ − z ) 2 .
9). Силова взаємодія між матеріальною точкою P( x0 , y0 , z0 ) з масою m і
 m⋅M
матеріальним тілом. Нагадаємо закон всесвітнього тяжіння Ньютона: F = Γ  2 ,
r
де m, M − дві маси, що взаємодіють між собою; r − відстань між центрами цих мас;
Γ − гравітаційна стала. Сили гравітації завжди мають додатній знак, їх не можна
послабити чи усунути за допомогою будь-якого екрана.
Розглянемо матеріальне тіло, яке заповнює область G і яке має змінну густину
γ ( x, y , z ) ; крім того, в точці P простору з координатами ( x0 , y0 , z0 ) (яка лежить поза

межами тіла) розміщено матеріальну точку з масою m . Знайдемо силу F , з якою
матеріальну точку притягує тіло G . Розглянемо елемент об’єму тіла dv . Маса цього
елемента дорівнює γ ( x, y , z ) ⋅ dv , а сила, з якою він притягує матеріальну точку, за
величиною дорівнює
 13

m ⋅ γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Γ⋅ ,
r2
де Γ − гравітаційна стала закону тяжіння, яка залежить від вибору одиниць

розрахунку; r = ( x − x0 ) 2 + ( y − y0 ) 2 + ( z − z0 ) 2 ; а напрям сили співпадає з напрямом

вектора r = ( x − x0 ; y − y0 ; z − z0 ) , який з’єднує точки ( x0 , y0 , z0 ) і ( x, y, z ) . Для
виділеного елемента тіла розглянемо компоненту цієї сили, яка напрямлена вздовж
осі OX . Ця компонента дорівнює
( x − x0 )m ⋅ γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Γ⋅ 3 , (5.29)
r

 ( x − x0 )
(оскільки косинус кута між віссю OX і вектором r дорівнює  ). Для того,
r

щоб отримати повну проекцію Fx на вісь OX сили F , з якою діє на матеріальну
точку все тіло, потрібно взяти суму всіх елементів (5.29), тобто обчислити
потрійний інтеграл.
Таким чином, маємо
( x − x0 )γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Fx = Γm ∫∫∫ 3 .
G r
Аналогічно отримаємо інші компоненти:
( y − y0 )γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Fy = Γm ∫∫∫ 3 ,
G r
( z − z0 )γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Fz = Γm ∫∫∫ 3
G r
Зауваження. Зазначимо, що формули, які наведені в даному параграфі,
представляють собою означення відповідних понять (ЦМ, моментів інерції, тощо)
для випадку неперервного розподілу мас в тілі G . Підгрунтям для цих означень
слугують, в кінцевому рахунку, не логічні міркування, а співпадіння результатів
фізичних експериментів з математичними розрахунками, які спираються на ці
означення.
x2 y2 z2
Приклад 1. Обчислити об’єм еліпсоїда 2 + 2 + 2 =
1.
a b c
 14

x2 y2
Розв’язання. Знизу еліпсоїд обмежений поверхнею z =
−c 1 − 2 − 2 , а
a b

x2 y2
зверху – поверхнею z = c 1 − 2 − 2 . Проекцією заданого еліпсоїда на площину
a b
x2 y2
XOY (а це є область D ) є еліпс 2 + 2 =
1 . Після зведення потрійного інтеграла до
a b
повторного дістанемо:
 b 1− x 2  c 1− x 2 − y 2    b 1− x 22 
a  a     
2 2 2
a b a a 2 2
x y
=V ∫ ∫  ∫ =
dz  dy dx 2 c ∫  ∫ 1 − 2
− 2
dy dx .
−a  x2    −a 
a b 
 − b 1− a 2  − c 1− a 2 − b2  
x2 y2 x2
 − b 1− a 2 
При обчисленні внутрішнього інтеграла змінна x вважається сталою. Зробимо
заміну змінної y таким чином:

x2 x2
y = b 1− ⋅ sin t , dy = b 1 − ⋅ cos t ⋅ dt .
a2 a2

x2 x2
Змінна y змінюється в межах −b 1 − 2 ≤ y ≤ b 1 − 2 , тому нова змінна t
a a
π π
буде змінюватись в таких межах: − ≤t≤ . Завершуючи процедуру підстановки
2 2
нової змінної t з урахуванням нових меж інтегрування, дістанемо:
π2
a
x2  x2  x 2  a
 x 2

π
2
V 2c ∫  ∫ 1 − 2 −  1 − 2  ⋅ sin 2 t ⋅ b 1 − 2 ⋅ cos t ⋅ dt=
= dx 2cb ∫  1 − 2  ∫ cos2 t=
⋅ dt

− a −π
a  a  a  −a 
a  −π 2
 2 
cbπ cbπ 4
a
= 2 ∫ ( a 2 − x 2 )dx = 2 ⋅ a 3 = π abc .
4
a −a a 3 3

4
Таким чином, об’єм трьохосного еліпсоїда дорівнює V = π abc . Якщо
3
4
a= b= c= R , то ми дістанемо відому формулу для об’єму кулі: V = π R 3 .
3

Приклад 2. Знайти модуль сили F , з якою матеріальна точка масою m , що
міститься на вершині конуса з радіусом основи R = 1 і висотою H = 1 , притягується
цим конусом. Гравітаційна стала Γ та густина однорідного конуса γ 0 = 1 відомі.
 15

Розв’язання. Оскільки конус є однорідним та симетричним відносно

вертикальної осі OZ , а матеріальна точка лежить на цій осі, то проекції зазначеної

сили F на координатні осі OX і OY дорівнюють нулю (Доведіть!). Отже, потрібно
знайти тільки проекцію цієї сили на вертикальну вісь OZ . Запишемо формулу для її
обчислення:
z −1
Fz= mΓ ∫∫∫ dxdydz .
G
( x + y + ( z − 1) 2 )3 2
2 2

Обчислення цього інтеграла проведемо в циліндричній системі координат.

{z =
Область інтегрування має вигляд: G = 0} .
1− ρ; z =
Отже, після переходу до циліндричної системи координат дістанемо такий
повторний інтеграл:
2π 1− ρ
z −1 z −1
1
mΓ ∫∫∫ 2
Fz = ρ d ϕ d ρ dz =
m Γ ∫ d ϕ ∫ ρ d ρ ∫ dz .
Ω
( ρ + ( z − 1) 2 32
) 0 0 0
( ρ 2
+ ( z − 1) 2 32
)
1− ρ
z −1
Окремо розглянемо крайній інтеграл ∫
0
( ρ 2 + ( z − 1) 2 )3 2
dz . Зробимо в ньому

наступну заміну змінної z : u 2 = ρ 2 + ( z − 1)2 ; udu = ( z − 1)dz; uн = ρ 2 + 1; uв = 2 ρ . В

результаті отримаємо простіший інтеграл:

1− ρ 2ρ 2ρ
z −1 du  1  1 1
∫ ( ρ + ( z − 1) )
2 2 32
dz =∫ u 2
=
− 
 u ρ 2 +1
= −
ρ2 +1 2ρ
.
0 ρ +1
2

Тепер можна обчислити шукану проекцію Fz :

2π  1
1
1 
Fz = Γg ∫ dϕ ∫ ρ  −  d ρ =2mΓπ (1 − 2) .
 ρ 
 ρ +1
2
0 0 2 

Модуль сили F взаємодії знайдемо за відомою формулою:
 2
02 + 02 +  2mΓπ (1 − 2)  = 2mΓπ ( 2 − 1) .
F=

Якщо звести вираз для F до формули всесвітнього тяжіння Ньютона, в якій буде

π
присутня маса конуса M = γ 0 , то в результаті дістанемо:
3
 16

  mM
F = 2mπΓ( 2 − 1); або F =Γ 2
.
 1 
 
 3 2( 2 − 1) 
 

Приклад 3. Знайти модуль сили F , з якою матеріальна точка масою m , що
міститься на вершині однорідної кулі (точка A(0,0, R) з радіусом R , притягується
цією кулею. Гравітаційна стала Γ та густина однорідної кулі γ 0 = 1 відомі.
Розв’язання. Оскільки куля є однорідною та симетричною відносно
вертикальної осі OZ , а матеріальна точка лежить на цій осі, то проекції зазначеної

сили F на координатні осі OX і OY дорівнюють нулю. Отже, потрібно знайти
тільки проекцію цієї сили на вертикальну вісь OZ . Запишемо формулу для її
обчислення:
z−R
Fz= mΓ ∫∫∫ dxdydz ,
G
( x + y + ( z − R )2 )3 2
2 2

де G − область інтегрування – куля: { x 2 + y 2 + z 2 =

R2} .

Обчислення цього інтеграла проведемо в циліндричній системі координат.

± R2 − ρ 2 ,
Після переходу до циліндричної системи координат та виразивши z =
дістанемо такий повторний інтеграл:
2π R2 −ρ 2
z−R z−R
R
mΓ ∫∫∫ 2
Fz = mΓ ∫ d ϕ ∫ ρ d ρ ∫
ρ dϕ d ρ dz = dz .
G
( ρ + ( z − R ) 2 32
) 0 0 − R2 −ρ 2
( ρ 2
+ ( z − R ) 2 32
)

R2 − ρ 2
z−R
Окремо розглянемо крайній інтеграл ∫ ( ρ + (2
z − R ) 2 32
)
dz . Зробимо в
− R2 − ρ 2

ньому наступну заміну змінної z :

u=
2
ρ 2 + ( z − R) 2 ; udu
= ( z − R )dz; u=
в 2 R 2 − 2 R R 2 − ρ 2 ; u=
н 2R2 + 2R R2 − ρ 2 .

В результаті отримаємо простіший інтеграл, який легко інтегруємо:

R2 − ρ 2 2 R2 −2 R R2 − ρ 2 2 R2 −2 R R2 − ρ 2
z−R du  1 
∫2 2 ( ρ 2 + ( z − R)2 )3 2 dz = ∫ u 2
=
− 
 u  2 R +2 R R −ρ
2 2 2
=
− R −ρ 2 R2 +2 R R2 − ρ 2

1 1
= − .
2R + 2R R − ρ
2 2 2
2R − 2R R − ρ
2 2 2
 17

Далі розглянемо середній інтеграл, який складається з двох доданків J= J1 + J 2 :

 
R
1 1
R
ρd ρ R
ρd ρ
∫0  2 −  ρd ρ =
 ∫ −∫ .
 2R + 2R R − ρ 2R2 − 2R R2 − ρ 2 + − ρ − − ρ
2 2 2 2 2 2 2 2
 0 2 R 2 R R 0 2 R 2 R R

Знайдемо перший інтеграл за допомогою такої заміни змінної:

t 2 − 2R2
2R2 + 2R R2 − ρ 2 ⇒ ρ d ρ =
t2 = − =
⋅ tdt ; tв =
2 R; tн 2 R ;
2R2
Далі інтегруємо перший інтеграл:
t 2 − 2R2
− ⋅ tdt 2R
 2R  4
1  t3 2   2(1 + 2)
2R
2R2
∫
J1 = =
− 2  − 2R t  =
−  − 2 R  −  R − 2 R  = R.
2R
t 2R  3  2R  3  3  3

Другий інтеграл знайдемо за допомогою аналогічної заміни:

2R
2R
2R2 − t 2  t3  2R 2 2R
J2 =−∫ dt =−t − 2  =− 2R + =− .
0
2R2  6R  0 3 3

В цілому середній інтеграл J буде дорівнювати:

2(1 + 2) 2 2R 2R
=
J R− =
3 3 3

Отже, шукана проекція сили F на координатну вісь OZ буде дорівнювати:
4
Fz= Γπ mR
3
4
Перетворимо цю формулу, врахувавши масу кулі M = γ 0π R 3 (далі γ 0 = 1):
3
Mm
Fz = Γ .
R2
Як бачимо, взаємодія матеріальної точки і матеріальної однорідної кулі є точно
такою, якби вся маса кулі була би зосереджена в її ЦМ.
 18

Завдання для СРС.

1. Вивести формулу для знаходження маси тіла за допомогою потрійного
інтеграла.
2. Вивести формули для знаходження моментів інерції тіла за допомогою
потрійного інтеграла.
3. Вивести формули для знаходження координат центра мас тіла за допомогою
потрійного інтеграла.
4. Обчислити потрійні інтеграли:
а). ∫∫∫ x y 2 zdxdydz , де область G обмежена площинами
2

{x 1;=
G := x 3;=
y 0;=
y 2;=z 2;=z 5}

б). ∫∫∫ ( x
2
{
+ y 2 ) dxdydz , де область G обмежена поверхнями G : =
z 2; 2=
z x2 + y2 }
G

в). ∫∫∫ {
x 2 + y 2 + z 2 dxdydz , де область G обмежена сферою G : x 2 + y 2 + z 2 =}
z .
G

5. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями z =x 2 + y 2 ; z =x2 + y2 .

6. Знайти масу куба, ребро якого дорівнює a , якщо його густина в кожній точці
дорівнює γ ( x, y , z ) = x + y + z .
7. Знайти координати центра мас однорідного тіла, обмеженого площинами
z = 0; y = 1; y = 3; x + 2 z = 3 .
8. Обчислити момент інерції відносно осі OZ однорідної піраміди, обмеженої
площинами x + 2 y + 3z = 6; x = 0; y = 0; z = 0 .

9. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями: z = 0, x 2 + y 2 = 1, x + y + z = 3 .

Відп. 3π .
10. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями:
z= 0, ( x − 1) 2 + ( y − 1) 2= 1, xy= z . Відп. π .
11. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями:
32 3
z= 0, x 2 + y 2 − 2ax= 0, x 2 + y 2= z 2 . Відп. a .
9
12. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями:
 19

1 2
x = 0, y = 0, z = 0, 2 x + 3 y − 12 = 0, y = z . Відп. 16.
2
13. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями: x 2 + y 2 + z 2= 4, x 2 + y 2= 3z .
19
Відп. π.
6
14. Обчислити момент інерції прямого кругового конуса відносно його осі. Відп.
π hr 4
, де h − висота, r − радіус основи конуса.
10
15. Обчислити момент інерції прямого кругового конуса відносно діаметра його
π hr 2
основи. Відп. (2h 2 + 3r 2 ) .
60
16. Задано однорідну кулю з радіусом R і густиною γ 0 . Обчислити силу, з якою
вона притягує матеріальну точку з масою m , що міститься на відстані a ( a > R )
від її центра. Довести, що сила взаємодії при такій постановці задачі дорівнює
силі взаємодії цих же матеріальних об’єктів при умові зосередження всієї маси
кулі у її геометричному центрі.
17. Довести, що ньютонівська сила взаємодії двох матеріальних однорідних куль
дорівнює силі взаємодії двох матеріальних точок з масами цих куль,
зосередженими у відповідних геометричних центрах цих куль.
18. Задане однорідне тіло, яке обмежене двома концентричними сферами (кульовий
шар). Довести, що сила взаємодії з цим шаром матеріальної точки, яка
знаходиться у внутрішній порожнині тіла, дорівнює нулю.
19. Знайти силу взаємодії матеріальної точки з масою m , яка розміщена у вершині
однорідного кульового сектора, який має такі характеристики: радіус R , густина
γ 0 , кут осьового перерізу - 2α .
20. Знайти силу взаємодії однорідного циліндра ξ 2 + η 2 ≤ a 2 ,0 ≤ ζ ≤ h з густиною γ 0
з матеріальною точкою P(0,0, z ) масою m .
21. Знайти ньютонів потенціал у точці P( x, y , z ) однорідної кулі x 2 + y 2 + z 2 ≤ R 2 з
густиною γ 0 .
 20

22. Знайти силу взаємодії однорідної кулі x2 + y 2 + z2 ≤ R2 (густина γ 0 ) з

матеріальною точкою P(0,0, z0 ) , маса якої m . Розглянути два випадки: z0 > R і
z0 ≤ R .

23. Знайти ньютонів потенціал однорідного циліндра ξ 2 + η 2 ≤ a 2 ,0 ≤ ζ ≤ h з

густиною γ 0 у точці P(0,0, z ) .
 1

Закінчення розділу «Потрійні інтеграли».

Поняття про мультивимірні інтеграли в n -вимірному просторі.

Приклади їх використання (20.09.2023).

Загальні відомості. Ті означення і факти, які були викладені в попередньому

розділі «Кратні інтеграли», можуть бути без проблем узагальнені на випадок
довільного скінченного числа змінних. Отже, в першу чергу потрібно визначити
об’єм n - вимірного паралелепіпеда.
У відповідності з відомими із аналітичної геометрії формулами, які визначають
площу паралелограма і об’єм паралелепіпеда у вигляді детермінантів, за об’єм n -
вимірного паралелепіпеда приймається абсолютна величина детермінанта,
елементами рядків (або стовпчиків) якого є координати векторів, які утворюють ребра
цього паралелепіпеда. Далі, відштовхуючись від об’єму паралелепіпеда, неважко
ввести поняття об’єму для багатогранних n - вимірних тіл, а потім потрібно визначити
об’єм й для певного класу областей в n - вимірному просторі. Після цього інтеграл
від функції n змінних f ( x1 , x2 , , xn ) вводиться як границя відповідних інтегральних
сум; n - кратний інтеграл від функції f ( x1 , x2 , , xn ) , що береться по деякій n - вимірній
області G , позначається символом
  f ( x1 , x2 , , xn )dx1dx2 dxn .
G

За відповідних умов, які накладаються на область G та на підінтегральну

функцію, n - кратний інтеграл від функції f ( x1 , x2 , , xn ) може бути записаний за
допомогою n послідовних інтегрувань за кожною змінною окремо, тобто у вигляді
b x2в ( x1 ) x3в ( x1 , x2 ) xnв ( x1 , x2 , xn−1 )

  f ( x1 , x2 , , xn )dx1dx2 dxn =  dx1  dx2  dx3  f ( x1 , x2 , , xn )dxn .

G a x2н ( x1 ) x3н ( x1 , x2 ) xnн ( x1 , x2 , , xn−1 )

Формула заміни змінних в n - вимірному інтегралі є аналогічною відповідним

формулам для подвійних і потрійних інтегралів, а саме, якщо взаємо однозначне і
неперервно-диференційовне відображення має вигляд
xi = xi ( y1 , y2 , yn ), i = 1, n , (1)
то ця формула трансформується у такий спосіб:
  f ( x1 , x2 , , xn )dx1dx2 dxn =
G

=   f ( x1 ( y1 , y2 , yn ), x2 ( y1 , y2 , yn ), , xn ( y1 , y2 , yn )) J ( y1 , y2 , yn ) dy1dy2 dyn .


Тут через J ( y1 , y2 , yn ) позначено якобіан перетворення (1), а через  - область зміни

нових змінних y1 , y2 , yn .
Приклади. Для n -вимірних інтегралів залишаються в силі основні факти,
викладені вище для подвійних і потрійних інтегралів. Не зупиняючись на загальних
питаннях теорії n -вимірних інтегралів, розглянемо деякі найпростіші приклади.
Приклад А. Гравітаційна взаємодія двох матеріальних тіл. Хоча реальний
фізичний простір, в якому ми існуємо, має лише три виміри, проте існують конкретні
різноманітні задачі, в яких потрібно розглядати мультивимірні інтеграли, кратність
яких є більшою, ніж три. Найпростішим таким прикладом такого роду є побудова
 2

формули для обчислення сили взаємодії F двох матеріальних тіл скінченних

розмірів.
Нехай одне з цих тіл займає деяку просторову область G1 і має просторову
густину  1 ( x, y, z) , а друге тіло займає область G2 та має просторову густину
 2 ( x, y, z) . Для зручності ми позначаємо координати точок першого і другого тіл
різними символами.
Розглянемо гравітаційну взаємодію між двома нескінченно малими елементами
об’ємів цих двох тіл: dv = dxdydz та dv = dxdydz .
За законом Ньютона компонента dFx силової взаємодії між зазначеними
елементами, що направлена вздовж осі абсцис, дорівнює:
 ( x, y, z ) 2 ( x, y, z)( x − x)dxdydzdxdydz
dFx =   1 , (2)
r3
де  – гравітаційна стала, а r = ( x − x) 2 + ( y − y) 2 + ( z − z) 2 .
Для того, щоби отримати повну величину компоненти Fx силової взаємодії між
зазначеними тілами, потрібно взяти суму виразів (2) по усіх елементах об’ємів обох
тіл. Іншими словами, компонента Fx силової взаємодії обох тіл, які заповнюють
просторові області G1 та G2 , має обчислюватися за формулою:
 ( x, y, z ) 2 ( x, y, z)( x − x)dxdydzdxdydz
Fx =     1 . (3)
1 G G
2 r3
Аналогічно записують і дві інші компоненти.
 ( x, y, z ) 2 ( x, y, z)( y − y)dxdydzdxdydz
Fy =     1 , (4)
1 G G
2 r3
 ( x, y, z ) 2 ( x, y, z)( z − z)dxdydzdxdydz
Fz =     1 , (5)
1 G G
2 r3
Отже, вектор-сила гравітаційної взаємодії двох матеріальних тіл G1 та G2
обчислюється за формулою
F = ( Fx , Fy , Fz ) ,
а її модуль знаходять так:
F = Fx2 + Fy2 + Fz2 .
При цьому точка ( x, y, z ) пробігає всю область G1 , а точка ( x, y, z) пробігає всю
область G2 незалежно від точки ( x, y, z ) . Таким чином, інтеграли (3) – (5) обчислюють
по області в шестивимірному просторі, яку природно позначити як «прямий добуток»
G1  G2 двох множин.
Приклад Б. Обчислити об’єм піраміди, яка міститься в першому узагальненому
координатному куті:
G :  x1 + x2 + + xn  1; x1  0; x2  0; xn  0 . (6)
Розв’язання. Піраміду (6) можна уявити, якщо провести гіперплощину
x1 + x2 + + xn = 1 , яка відрізає відповідні ребра цієї піраміди довжиною одиниця від
першого узагальненого координатного кута. Основа цієї піраміди – правильний n -
кутник. Зводячи інтеграл до повторного, дістанемо:
1 1− x1 1− x1 − x2 1− x1 − x2 − − xn−1

  dx1dx2 dxn =  dx1  dx2  dx3  dxn .

G 0 0 0 0
 3

Провівши інтегрування за змінною xn і підставивши межі інтегрування, отримаємо:

1 1− x1 1− x1 − x2 1− x1 − x2 − − xn−2
Vn =  dx1  dx2  dx3  (1 − x1 − x2 − − xn −2 − xn −1 )dxn −1 .
0 0 0 0

Далі, інтегруючи за змінною xn−1 , і підставивши відповідні межі інтегрування,

дістанемо:
1 1− x 1− x − x
1 1− x − x − − x
1 2
(1 − x1 − x2 − − xn−2 ) 2
1 2 n−3

Vn =  dx1  dx2  dx3  dxn−2 .

0 0 0 0 2!
Продовжуючи послідовно інтегрувати за іншими змінними, остаточно отримаємо:
1
(1 − x1 )n−1 1
Vn =  dx1 = .
0 ( n − 1)! n!
Приклад В. Обчислити об’єм n -вимірної кулі.
Розв’язання. Нагадаємо означення n -вимірної кулі.
Означення. n -вимірна куля з радіусом R – це є сукупність тих точок n -
вимірного простору, координати яких задовольняють умову:
x12 + x22 + x32 + xn2  R 2 . (7)
Об’єм кулі (7) обчислюється за допомогою мультивимірного інтеграла:
Vn =   dx1dx2 dxn . (8)
x12 + x22 + x32 + xn2  R 2

Обчислити цей інтеграл можна за допомогою заміни змінних: xi = Ryi . В

результаті формула (8) набуде такого вигляду (тут ми залишили ті самі позначення
yi → xi , щоби не змінювати загальний вигляд інтеграла, оскільки змінні xi є
«німими»): Vn = R nU n , де U n - об’єм кулі з радіусом одиниця. Далі процедура
мультивимірного інтегрування виглядатиме так:
x1 x2
x1 = ; x= ;
1 − xn2 1 − xn2
2
1
U n =   dx1dx2 dxn =  dxn   dx1dx2 dxn −1 = =
−1 xn−1
; x1 =
x + x + x + x 1
2
1
2
2
2
3
2
n x + x + x + x 1− x 2
1
2
2
2
3
2
n−1
2
n

1 − xn2
перепозначаємо змінні 1 n −1

= =  (1 − xn2 ) 2 dxn   dx1dx2 dxn−1 =

x1 → x1; x2 → x2 ; ; xn−1 → xn−1 −1 x + x + x + x 1 2
1
2
2
2
3
2
n−1

1 n −1 1 n −1

= U n−1  (1 − xn2 ) 2 dxn = 2U n−1  (1 − xn2 ) 2 dxn .

−1 0

Тепер робимо завершальну заміну змінної в цьому рекурентному

співвідношенні, поклавши xn = cos . Враховуючи, що підінтегральна функція парна

та нові межі інтегрування набувають вигляду н = 0 та в = , отримаємо:
2

2
U n = 2U n−1  sin n  d . (9)
0

Взявши до уваги, що U1 = 2 (одновимірна куля з радіусом одиниця представляє

собою відрізок [−1;1] , а одновимірний об’єм - це довжина відрізка), ми можемо
послідовно знайти відомі вирази для об’ємів U 2 =  (площа круга одиничного
 4

4
радіуса), U 3 = (об’єм тривимірної кулі з одиничним радіусом) тощо. Крім того, за
3
допомогою ейлерових інтегралів можна обчислити явні вирази для U n за старших
значень n . Наприклад, об’єм кулі з одиничним радіусом в 4-вимірному просторі
2
дорівнює: U 4 = .
2
Зауваження. Щоб знайти об’єм кулі Vn з радіусом R через об’єм кулі U n з
радіусом 1 в n - вимірному просторі, потрібно використати формулу: Vn = R nU n .
РИСУНКИ ТА КОМЕНТАРІ ДО ДВОХ ПРИКЛАДІВ ОБЧИСЛЕННЯ ПОДВІЙНИХ
ІНТЕГРАЛІВ (06.09.2023)

1). Обчислити подвійний інтеграл:  f ( x, y)dxdy , де область інтегрування (рис.1):

D

D :  y1 ( x) = 1 − x; y2 ( x) = x − 1; x  0 , а підінтегральна функція: f ( x, y ) = x 2 + 2 y .
1

0.5

y1( x) Рис. 1
0
y2( x)

− 0.5

−1
0 0.2 0.4 0.6 0.8
x
1 1− x 0 1+ y 1 1− y
1 1
J =  dx  ( x + 2 y )dy = ; J =  dy  ( x 2 + 2 y )dx +  dy  ( x 2 + 2 y )dx = .
2

0 x −1
6 −1 0 0 0
6
2). Обчислити площу плоскої фігури, обмеженої заданими кривими
D :  y1 ( x) = 13 + 6 x − 4 x 2 ; y2 ( x) = (2 x − 1) 2  (рис.2).
Довідка. Площу плоскої фігури обчислюють через подвійний інтеграл за
формулою:  dxdy ; тут підінтегральна функція f ( x, y )  1 . Точки перетину кривих
D

 3 25 
(для знаходження меж інтегрування): A  − ;  та B ( 2;9 ) .
 4 4 

10
y1( x)

y2( x)
Рис. 2
0

− 10
−1 0 1 2 3
x

25 1+ y 1+ y 61 3+ 61− 4 y
2 13+ 6 x − 4 x 2 4 2 9 2 4 4
1331
J=  dx  dy =  dy  dx +  dy  dx +  dy  dx =
48
.
−
3 (2 x −1)2 0 1− y 25 3− 61− 4 y 9 3− 61− 4 y
4 2 4 4 4
 ПОДВІЙНИЙ ІНТЕГРАЛ – 2021
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1.
ТХНІКА ІНТЕГРУВАННЯ ПОДВІЙНОГО ІНТЕГРАЛА.
ЗАМІНА ЗМІННИХ, ЯКОБІАН.

Обчислення подвійного інтеграла зводиться до побудови так званого

повторного інтеграла. В залежності від виду області, по якій ведеться інтегрування
(вважаємо, що вона є правильною як напрямку осі OY , так і в напрямку осі OX ),
маємо дві формули для обчислення подвійного інтеграла.
Розглянемо криволінійну область D , обмежену знизу і зверху двома
неперервними кривими: y  1 ( x ) , y  2 ( x ) , 2 ( x)  1 ( x) ,  a  x  b  , а з обох боків
вертикальними прямими x  a , x  b (рис.1). Отже, область D є квадровною.

Y y  2  x  N2 P

N1
D
Рис. 1 
y  1  x 
O X
x a b
При цьому будь-яка пряма, яка є паралельною осі OY і яка проходить через
внутрішню точку P області D , перетинає границю області у двох точках N1 і N 2 .
Під внутрішньою точкою області D слід розуміти будь-яку точку цієї
області, яка не лежить на її границі.
Область D , визначена таким чином, називається правильною у напрямку осі
OY . Отже, область D , представлена на рис.1, є правильною у напрямку осі OY .
Сформулюємо основну Теорему стосовно зведення подвійного інтеграла до
повторного.
Теорема. Якщо для функції f ( x, y ) , визначеної в області D , існує подвійний
інтеграл
 f ( x, y )dxdy ,
D
(1)

і при кожному сталому значенні x   a, b існує визначений інтеграл

2 ( x )
I ( x) 

 f ( x, y )dy ,
1( x)
b 2 ( x )
то існує повторний інтеграл  dx  
a
f ( x, y )dy та виконується рівність:
1( x)
b 2 ( x )

 f ( x, y )dxdy   dx  
D a
f ( x, y )dy . (2)
1( x)

Тепер розглянемо область D , обмежену зліва і справа двома неперервними

кривими відповідно: x   1 ( y ) , x   2 ( y ) ,  2 ( y)   1`( y) ,  c  y  d  , а знизу і
зверху горизонтальними прямими відповідно y  c , y  d (рис.2). При цьому будь-
 2

яка пряма, яка є паралельною осі OX і яка проходить через внутрішню точку P
області D , перетинає границю області у двох точках M 1 і M 2 .
Область D , яка визначена таким чином, називається правильною у напрямку
осі OX . Отже, область D , що представлена на рис.2, є правильною у напрямку осі
OX .
Означення. Область, яка є правильною як в напрямку осі OX , так і в напрямку
осі OY , називається правильною областю.
P
x  1 ( y)
Y x  2  y
d
D M2

y 
Рис. 2
M1
c
X
O

Зауваження. У випадку області D , що зображена на рис.2, формула (2)

набуває такого вигляду:
d 2 ( y)

 f ( x, y )dxdy   dy 
D c
f ( x, y )dx . (3)
1( y)

Розглянемо типові приклади, які пояснюють техніку обчислення подвійних

інтегралів.
Приклад 1. Змінити порядок інтегрування у повторному інтегралі.
1
 x 
I   dx   f ( x, y )dy  .
 3 
0 x 
Розв’язання. Область інтегрування D обмежена кубічною параболою y  x3 і
квадратичною параболою y 2  x (рис. 3).

Y x 3 y
x  y2
D
1 Рис. 3
O X
1

Будь-яка пряма перетинає область D не більше, ніж у двох точках; отже,

можна подвійний інтеграл обчислювати за формулою (3), поклавши x   1 ( y)  y 2 ,

x   2 ( y)  3 y , 0  y  1 . Тоді отримаємо:
13y 
I   dy   f ( x, y )dx  .
 y2 
0  
 3

Приклад 2. Змінити порядок інтегрування в повторному інтегралі

1  1 x2 
I   dx   f ( x, y )dy  .
 
1   1 x2 
Розв’язання. Область інтегрування D є правильною в напрямку осі OY та
 
обмежена лініями: D : 1  x  1;  1  x 2  y  1  x 2 . (Рисунок області D зробити
самостійно). Змінимо порядок інтегрування. Для цього представимо задану область
D у вигляді двох областей:

верхньої D1 : 0  y  1;  1  y  x  1  y 

та нижньої D2 : 1  y  0;  1  y 2  x  1  y 2 . 
Тоді повторний інтеграл для правильних у напрямку осі OX фігур D1 та D2
буде розбито на два інтеграли так:
1  1 x2  1 1 y 0 1 y 2

I   dx   f ( x, y )dy    dy  f ( x, y )dx   dy  f ( x, y )dx .

  0  1 y
1   1 x2  1  1 y 2

Приклад 3. Обчислити подвійний інтеграл

dxdy
 2 , де
D  3  x  4; 1  y  2 .
D x  y

Розв’язання. За формулами (2), (3) маємо

dxdy 2 4
dx
   
dy 2 .
D x  y 3 x  y
2
1

Спочатку обчислимо внутрішній інтеграл

4
dx 1 4 1 1
    .
3 x  y x y 3 y3 y4
2

dxdy 2
 1 1  25
Тоді остаточно отримаємо:      dy  ln .
 x  y 1  y  3 y  4 
2
D 24

Приклад 4. Обчислити інтеграл I  

 3x 2
 1 dxdy
, де границю області D
D
y 1
задано такими рівняннями: x  2 , y  x , xy  1 (рис. 4).

Y
yx
Рис.4
D
1
y1
x
O 1 2 X
 4

Розв’язання. Для обчислення заданого інтеграла необхідно записати його через

повторний інтеграл, в якому визначити межі інтегрування. На площині OXY
будуємо область, обмежену прямою x  2 , прямою y  x і гіперболою y  1/ x . Ця
область є правильною в напрямку осі OY . Тоді за формулою (2) маємо
2 x
I   dx 
 3x 2  1 2 x
dy    3x  1 dx 
dy
2

   3x 2  1  ln y  1
x 
 dx 
2

1 1/ x
y  1 1 1/ x
y  1 1  1/ x 
  1 
2 2
   3x  1  ln  x  1  ln   1  dx    3x 2  1  ln  x  1  ln 1  x   ln x  dx 
2

1   x  1

dx
2 u  ln x , du 
   3x 2  1 ln xdx    x 3  x  ln x 
2
x
dv   3x 2  1 dx, v  x 3  x
1
1

x3  x
2 2
1 2
dx  10ln 2    x 2  1 dx  10ln 2   x 3  x   10ln 2  .
10

1
x 1 3 1 3
x

Приклад 5. Обчислити інтеграл I   e dxdy , де границю області D задано

y

такими рівняннями: x  0 , y  x , y  1 (Рис.5).

2

0.8

y ( x) 0.6

f ( x)
0.4 Рис.5

0.2

0
0 0.2 0.4 0.6 0.8
x

Розв’язання. Область D обмежена знизу червоною кривою x  y 2 , зверху –

горизонтальною лінією y  1 на проміжку y [0,1] . Запишемо подвійний інтеграл
через повторний, розглядаючи область D як правильну в напрямку осі OX :
2
y2 x y 1
 y y2 
x 1 x 1 1
1
I   e dxdy   dy  e dx   dy  ye
y y
  ( ye  y )dy   ye  e    .
y y y

D 0 0 0 0 0  2 0 2
Зауваження. Спробуйте змінити порядок інтегрування. Чи можна
проінтегрувати отриманий повторний інтеграл?
x
Приклад 6. Обчислити інтеграл I   2 dxdy , де границю області D
D
x  y 2

задано такими рівняннями: y  x tg x , y  x (Рис.6).

 5

Розв’язання. Область D обмежена знизу кривою y  x tg x червоного кольору,

зверху – прямою лінією y  x синього кольору (рис. 6) на проміжку x [0, 4] .
Координати двох точок перетину цих ліній знайдемо, розв’язавши рівняння:

x  x  tg x  x1  0; x2  .
4

0.8

0.6

y ( x)
0.4
f ( x) Рис. 6

0.2

0
0 0.2 0.4 0.6
x

Тепер можна записати повторний інтеграл:

  
x
 y
4 x 4 4
x dy 1
I   2 dxdy   xdx  2
x  y 2 0
 xdx  arctg     (arctg(1)  x)dx 
D
x  y2 0 x tg x
x  x  x tg x 0
2 2 2
  . 
16 32 32
Зауваження. Чи можна проінтегрувати інший повторний інтеграл, змінивши в
ньому порядок інтегрування?

ЗАМІНА ЗМІННОЇ У ПОДВІЙНОМУ ІНТЕГРАЛІ.

Для загального випадку заміни змінних у подвійному інтегралі маємо таку
формулу переходу:

 f ( x, y)dxdy   f  x(u, v), y(u, v)   J dudv .

D 
(4)

Тут символом J позначено якобіан, який обчислюють за формулою:

x x
u v
J  0. (5)
y y
u v
При переході до полярної системи координат (для якої J   ), формула (4)
набуває такого вигляду:
 6

 f ( x, y)dxdy   f   cos ,  sin    d  d .

D 
(6)

Розглянемо низку прикладів для оволодіння технікою заміни змінних у

подвійному інтегралі.

Приклад 7. Обчислити подвійний інтеграл  ln( x  y 2 )dxdy , якщо область

2

D : e2  x 2  y 2  e4  .

Розв’язання. Зробимо малюнок області інтегрування D (рис. 7). Ця область

представляє собою кільце між колами   e (червоне коло) та   e2 (синє коло).

90
120 8 60
6
150 30
4
2
1(  )
180 0 0 Рис. 7
2(  )

210 330

240 300
270


Крім того, підінтегральна функція також легко може бути представлена у
полярній системі координат. Отже, доцільно перейти саме в полярну систему
координат, при цьому область інтегрування спроститься і набуде вигляду
прямокутника (покажіть це, вказавши його межі). Оскільки якобіан в цій системі
дорівнює  , то одразу можна записати заданий інтеграл в полярній системі
координат:
2 e2

 ln( x  y )dxdy    ln  d  d  2  ln d  d  2  d   ln  d  .

2 2 2

D   0 e
Подвійний інтеграл розділився на два незалежних один від одного визначених
інтеграли, причому внутрішній інтеграл береться частинами:
e2 e2
 1  1
2   ln  d     2 ln    2   e2 (3e2  1) .
e  2 e 2
Підставляємо отриманий результат у зовнішній інтеграл та дістанемо остаточну
відповідь:
2 e2
1
 ln( x  y )dxdy  2  d   ln  d   2  e2 (3e2  1)   e2 (3e2  1) .
2 2

D 0 e
2
 7

Зауваження. Якщо підінтегральну функцію ln( x 2  y 2 ) розглядати як

поверхневу густину  ( x, y) матеріалу кільця (див. далі), то отриманий результат
представляє собою масу кільця.
Приклад 8. Обчислити подвійний інтеграл  ( x  y )3 ( x  y )2 dxdy , якщо
D

область D : x  y  1; x  y  1; x  y  3; x  y  1 .
Розв’язання. Область інтегрування D представляє собою квадрат, у якого
сторони не паралельні координатним осям (рисунок зробіть самостійно). Введемо
1
нові змінні: x  y  u , x  y  v . Виразимо звідси старі змінні через нові: x  (u  v ) ,
2
1
y  (u  v ) . Тоді якобіан перетворення має вигляд:
2
x x 1 1
u v 1 1
J  2 2   J  .
y y 1 1 2 2

u v 2 2
Отже, заданий інтеграл в нових змінних набуває такого вигляду:
1
D    
3 2
( x y ) ( x y ) dxdy u 3v 2dudv .
2
Оскільки нова область  також є квадратом з паралельними координатним
осям сторонами (поясніть це, записавши його межі)), то одразу можна записати:
3 1
1 1 3 1 1 1 20
D   
2 

2 1       
3 2 3 2 2
( x y ) ( x y ) dxdy u v dudv u du v dv (81 1) (1 1) .
 1
2 4 3 3
dxdy
Приклад 9. Обчислити подвійний інтеграл  2 , якщо область
D
( x  y 2 )2  1


D : y  0; y  1  x 2 . 
Розв’язання. Область інтегрування D представляє собою півкруг ( y  0 ) з
центром у початку координат і радіусом R  1 . Оскільки підінтегральну функцію і
область інтегрування D можна просто представити в полярній системі координат,
то і запишемо шуканий інтеграл саме в цій системі:

dxdy
1
d  1   2
D ( x2  y 2 )2  1  0 d 0 1   4  2   arctg(  ) 0  2  4  8 .
2 1

1
Зауваження. Якщо розглядати підінтегральну функцію  ( x, y)  2
( x  y 2 )2  1
як поверхневу густину (див. далі) матеріальної пластинки (матеріальної області), яка
займає у площині OXY область D , то отриманий результат можна трактувати як
масу цієї пластинки у вигляді півкруга.
Приклад 10. Обчислити подвійний інтеграл  dxdy , якщо область
D

D : xy  1; xy  2; y  x; y  3x .
 8

Розв’язання. За означенням розв’язати цю задачу означає знайти площу фігури

D . Область інтегрування представляє собою криволінійну область D , яку за
y
допомогою заміни змінних u  xy; v  можна перетворити на прямокутник  зі
x
сторонами, паралельними новим координатним осям:
 : 1  u  2;1  v  3 .
Виразимо старі змінні ( x, y) через нові (u, v) :
u
x ; y  uv .
v
Знайдемо якобіан перетворення:
xx 1  u
uv 2 uv 2 v3 1
J   .
yy 1 v 1 u 2v
uv 2 u 2 v
Тепер можна з легкістю проінтегрувати заданий подвійний інтеграл:
2 3
1 1 1 dv 1 1
D dxdy  2  v dudv  2 1 du 1 v  2  (2  1)  ln v 1  2 ln 3 .
3

x2 y 2
Приклад 11. Обчислити подвійний інтеграл 
D
1  2  2 dxdy , якщо область
a b
x
2
y 2

D :  2  2  1 .
a b 
Розв’язання. Задана область інтегрування D представляє собою область,
обмежену еліпсом з півосями a та b . Для спрощення інтегрування скористаємося
такою заміною змінних:
x  a cos , y  b sin  .
Тут нова область  , за якою будемо проводити інтегрування, має вигляд
прямокутника:  : 0    2 ; 0    1 .
Знайдемо якобіан цього перетворення:
x x
  a cos   a  sin 
J   ab .
y y b sin  b cos 
 
Тепер представимо подвійний інтеграл через повторний із врахуванням заміни
змінних та обчислимо отриманий інтеграл:
2
2 ab
1
x2 y 2

D
1  2  2 dxdy  ab  1   2   d  d  ab  d  1   2  d  
a b  0 0
3
.
 9

ПРИКЛАДИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.

Розставити межі інтегрування.

1. Область D  трикутник з вершинами: O(0,0), A(1,0), B(1,1) .

Y

Рис.1
1 B

O X
A
1 x
Вздовж осі OY : J OY   dx  f ( x, y )dy .
0 0
1 1
Вздовж осі OX : J OX   dy  f ( x, y )dx .
0 y

2. Область D  круг x  y  8x  0  ( x  4)2  y 2  16 .

2 2

Y y  16  ( x  4)2
4

X Рис.2
O 4 8
y   16  ( x  4)2
4
8 16( x  4)2

Вздовж осі OY : J OY   dx  f ( x, y )dy .

0  16( x  4) 2

4 4 16 y 2

Вздовж осі OX : J OX   dy  f ( x, y )dx .

4 4 16 y 2

3. Область D : ( x  1)2  y 2  1, y  0 . Зробити рисунок.

2 0
Вздовж осі OY : J OY   dx  f ( x, y )dy .
0  2 x x2

0 1 1 y 2

Вздовж осі OX : J OX   dy  f ( x, y )dx .

1 1 1 y 2

Обчислити подвійні інтеграли, в тому числі із заміною змінних.

 10

dxdy
4. Обчислити подвійний інтеграл: J   , якщо область D  круг радіуса
D 2 a  x
a , який дотикається до осей OX і OY лежить в І-му квадранті. Відп.
8a 2a
J .
3
5. Знайти середнє значення функції f ( x, y)  R2  x2  y 2 в заданій області

D :  x 2  y 2  R 2  . Відп.
2R
.
3
6. Знайти середнє значення функції f ( x, y)  cos2 x  cos2 y в заданій області
   1
D : 0  x  ;0  y   . Відп. .
 4 4 4
7. Обчислити подвійний інтеграл J    d  d , де область D обмежена
D

кардіоїдою   a(1  cos ) і колом   a (полюс не належить області). Відп.

 
J   2   a2 .
 4
 y
8. Обчислити подвійний інтеграл J   arctg   dxdy , якщо область D 
D x
x 2
частина кільця: 1  x  y  9 ,
2 2
 y  x 3 . Відп. J  .
3 6
9. Обчислити подвійний інтеграл J   x x 2  y 2 dxdy , якщо область D 
D

2 2 4
пелюстка лемніскати ( x2  y 2 )2  a2 ( x2  y 2 ), x  0 . Відп. a .
15
10. Перейти до нових змінних y 2
 ux, xy  v і обчислити інтеграл
J   xydxdy , якщо область інтегрування D обмежена такими лініями:
D

2  32 3
 b
D :  y  ax; y  bx; xy  p; xy  q , (0  a  b; 0  p  q) . Відп.  q  p 2  ln .
2 2

9  a
11. Перейти до нових змінних x  u(1  v), y  uv і обчислити інтеграл
J   ek ( x y ) dxdy , якщо область D : x  0; y  0; x  y  1 .
2

1 k
Який результат отримаєте, якщо параметр k дорівнює нулю? Відп. (e  1) .
2k
 ПОДВІЙНИЙ ІНТЕГРАЛ – 2021
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2.
ЗАСТОСУВАННЯ ПОДВІЙНОГО ІНТЕГРАЛА В ГЕОМЕТРІЇ І ФІЗИЦІ.

І. Обчислення площі плоскої фігури.

Площу плоскої фігури обчислюємо за формулою:
S   dxdy . (1)
D
Приклад 1. За допомогою повторного інтеграла знайти площу фігури,
обмеженої лініями: y  2  x 2 і y  x (рис. 1). Площу обчислюємо за формулою
S   dxdy .
D
Y
2
yx
1 Рис. 1
2 D
X
1O

y  2  x2
2

Розв’язання. Для визначення меж інтегрування розв’яжемо систему рівнянь

 y  2  x2
  2  x2  x  x2  x  2  0   x1  2, x2  1
 y  x
Отже, парабола y  2  x 2 і пряма y  x перетинаються в точках A( 2; 2) і
B(1;1) , а тому  2  x  1 і межі інтегрування за змінною x сталі і дорівнюють
x1  2 і x2  1 (рис. 1). Тоді за наведеною вище формулою маємо:
x y 1 2 x 2
1  2 x  2
1 1 1 1

 dx    2  x  x  dx  2 x  x
2 2
1 3 1 2
S   dx  dy   dx  dy    y 2
 x 

2 
 3 2
x
1 1y 2 x x  2 2 2 2

1
3
 1
2
   3 9
 2 1  (2)   1  (2)3  1  (2)2  6  3   (кв. од.).
2 2
Приклад 2. За допомогою подвійного інтеграла знайти площу фігури:
D : x  4 y  y 2 ; x  y  6 (рис.2).
Розв’язання. Для визначення меж інтегрування розв’яжемо систему рівнянь:
x  4 y  y2
  6  y  4 y  y2  y2  5y  6  0   y1  2, y2  3
 x  y  6
Отже, маємо дві точки перетину заданих ліній: A(4,2) та B(3,3) . Тепер можна
записати вираз для обчислення площі фігури:
4 y y2 3
3 3
 5 2 y3 
dx    5 y  y  6  dy   y   6 y   (кв. од.)
1
S   dxdy   dy 
2

D 2 6 y 2 2 3 2 6
 2

y ( x)

y 1( x)2
Рис. 2
y 2( x)

0
2 3 4 5
x

ІІ. Обчислення об’єму циліндричного тіла.

Означення. Тіло називається циліндричним, якщо воно зверху обмежене
неперервною поверхнею z  f ( x, y)  0 , знизу площиною z  0 , а з боків прямою
циліндричною поверхнею (поверхнями), яка вирізає на площині область D . При
цьому напрямна циліндричної поверхні збігається з межею області D .
Об’єм циліндричного тіла обчислюється за формулою:
V   f ( x, y )dxdy . (2)
D
Зауваження. Може статися, що знизу циліндричне тіло обмежене не
площиною z  0 , а неперервною поверхнею z  g ( x, y) , причому для будь-якої
точки M ( x, y) , що належить спільній для обох функцій f ( x, y) та g ( x, y) області D ,
виконується нерівність f (M )  g (M ) .
В такому випадку об’єм такого циліндричного тіла обчислюється за формулою:
V   [ f ( x, y )  g ( x, y )]dxdy . (3)
D
Приклад 3. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями (рис.2):
y  x , y  2 x , x  z  6, z  0.
Розв’язання. Маємо циліндричне тіло, яке обмежене зверху площиною
x  z  6 , знизу – координатною площиною OXY , ( z  0) , а з боків циліндричними
поверхнями y  x і y  2 x , у яких твірні паралельні осі OZ . Побудуємо область
D на площині OXY ( z  0 ). Ця область є правильною в напрямку осі OY та
обмежена лініями: y  x , y  2 x , x  6 (рис. 3). З рисунка дістанемо межі
інтегрування: 0  x  6 ; x  y  2 x . Отже, маємо формулу для об’єму тіла:
6 2 x 6 2 x 6  2 x 
V   dx  (6  x) dy   (6  x) dx  dy   (6  x)  y  dx 
 
0 x 0 x 0  x 
 3

6 6 6 6
   6  x  xdx    6 x  x  dx  6 
2 3 2 5 48 6
1/2 3/2
x  x  (куб. од.)
0 0
3 0
5 0
5

Z
6
y2 x
y x
Рис. 3
D
O Y

6
X
Приклад 4. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:

 x 

G :y  ; x  2 y  z  4; y  0; z  0 .

 2 

Розв’язання. Маємо тіло, яке можна назвати криволінійною трикутною
пірамідою з основою, що лежить в площині OXY та яка має вертикальне ребро, яке
лежить на осі OZ . Піраміда має одну бічну грань, утворену похилою площиною
x  2 y  z  4 , її нижня грань (основа) лежить в координатній площині OXY ( z  0) .
Одна з двох інших бокових частин піраміди – це частина вертикальної координатної
площини OXZ ( y  0 ), а остання, криволінійна частина цієї піраміди, утворена
x
вертикальною циліндричною поверхнею y  . Враховуючи сказане, намалюємо
2
область D , у яку проектується тіло на площину z  0 . Отже, область D обмежена
x
знизу віссю OX , зверху – «червоною» кривою y  на проміжку 0  x  2 та
2
x
відрізком «синьої» прямої y  2  на проміжку 2  x  4 (рис. 4).
2
2

1.5
y1( x) Рис. 4
1
y2( x)
0.5

0
0 1 2 3 4
x
Тепер обчислюємо об’єм тіла:
 4

42 y 42 y
1 1
 x2 
V   dy  (4  x  2 y ) dx   dy  4 x   2 xy  .
0 2y 2
0  2  2 y2
1
17
  [2( y  2)2  2 y 2 ( y 2  2 y  4)]dy  (куб. од.)
0
5
Приклад 5. Обчислити об’єми тіл G , які обмежені поверхнями:
 1 1 
G : z  ; z  2 2
.
 2  ( x 2
 y 2 2
) 1  2( x 2
 y ) 
Розв’язання. Для геометричного уявлення просторових тіл, об’єми яких
потрібно знайти, наведемо малюнок перерізу заданих поверхонь вертикальною
площиною, яка проходить через вісь OZ (рис. 5). На рис.5 червона крива
1
представляє собою переріз поверхні z  цією площиною, а синя
1  2( x 2  y 2 )2
1
крива – переріз поверхні z  . Якщо обертати ці криві навколо осі OZ ,
2  ( x  y 2 )2
2

то отримаємо задані поверхні.

Отже, маємо два тіла – одне скінченне, друге нескінченне. Спочатку покажемо,
як обчислити об’єм нескінченного тіла (випадок невласного подвійного
інтеграла).
Встановимо лінію перетину двох заданих дзвоноподібних поверхонь, які
утворюють обидва тіла. Це зручно зробити у полярній системі координат:
x   cos; y   sin  .
1
0.9
0.8
0.7
f ( u)
0.6
g( u) 0.5
Рис. 5
h( u) 0.4
0.3
0.2
0.1
0
3 2 1 0 1 2 3
u

Прирівняємо праві частини рівнянь заданих поверхонь та розв’яжемо отримане

рівняння:
1 1 1 1
      1.
2  ( x  y ) 1  2( x  y )
2 2 2 2 2 2
2  4
1  2 4
Отже, крива перетину двох поверхонь – це коло з радіусом   1 , яке лежить в
1  1
площині z  (зелена лінія на рис.5); центр кола лежить у точці A  0,0,  . Таким
3  3
 5

 1 
чином, за умови 0    1;  z  1 маємо скінченне тіло, за умови
 3 
 1
1    ;0  z   – нескінченне тіло.
 3
Тепер розставимо межі інтегрування у подвійному інтегралі. При обчисленні
об’єму нескінченного тіла межі інтегрування є такими:  : 0    2 ;1     .
1
Крім того, тут треба зазначити, що поверхня z  закриває нескінченне
2  ( x 2  y 2 )2
1
тіло зверху, а поверхня z  – знизу (Поясніть!) Тепер можна записати
1  2( x 2  y 2 )2
подвійний інтеграл:
 1 1   1 1 
V     2 2 
dxdy     4 
 d d   .
D 
2  ( x 2
 y 2 2
) 1  2( x 2
 y )   
2   4
1  2  
2  
 1 1   1 1 
  d    4 
d   z   2      2 
dz  .
0 1  2   4
1  2   1  2  z 2
1  2 z 

       
 
2
arctg
 z 

 2
  arctg

2z  
1
 
    arctg 
2 2 2 
 1 
 2
  arctg 2    .

 
   1  
 
2
arctg 2  arctg  

 2


 
2
arctg
 1 

 2 2
.

Об’єм скінченного тіла знайдіть аналогічно, але вже як власний інтеграл. (Для
СРС).
ІІІ. Застосування подвійного інтеграла у фізиці (механіці).

1. Обчислення маси матеріальної пластинки та координат її ЦМ.

Якщо матеріальна пластинка займає область D на площині OXY і має змінну
поверхневу густину    ( x, y) , то її масу знаходять за допомого подвійного
інтеграла за формулою:
m    ( x, y)dxdy . (4)
D
Координати центра мас є статичними характеристиками пластинки та
обчислюються за формулами:
M M
xc  y ; yc  x , (5)
m m
де
M x   y   ( x, y )dxdy , M y   x   ( x, y )dxdy (6)
D D
– статичні моменти пластини відносно осей OX і OY відповідно.
2. Обчислення моменту інерції пластини.
Моменти інерції пластини є її динамічними характеристиками; вони бувають
трьох видів.
 6

Нехай маємо неоднорідну матеріальну пластину, яка на площині OXY має

форму обмеженої замкненої області D , в кожній точці якої густина  є змінною
функцією координат x і y , тобто    ( x, y) . Тоді
I x   y 2   ( x, y )dxdy ; I y   x 2   ( x, y )dxdy (7)
D D
– моменти інерції пластини відносно координатних осей OX і OY , та
I 0   ( x 2  y 2 )   ( x, y )dxdy (8)
D
– момент інерції пластини відносно початку координат (полярний момент
інерції).
Розглянемо приклади застосування подвійного інтеграла у фізиці.

Приклад 1. Знайти масу круглої пластини з радіусом R , якщо поверхневу

густину матеріалу пластини задано функцією:  ( x, y)  k  x 2  y 2 .
Розв’язання. За формулою (4) запишемо:
m    ( x, y)dxdy  k  x 2  y 2 dxdy .
D D

де область інтегрування D представляє собою круг x 2  y 2  R 2 .

Перейдемо до полярних координат, в результаті дістанемо:
2
R 
R
3 2
m  k  x  y dxdy  k       d  d  2 k
2 2
  kR3 .
0 0 
D
3 0 3
x2 y 2
Приклад 2. Знайти масу пластинки, обмеженої лініями   1, x  0 , y  0 ,
4 1
якщо густина матеріалу пластини задана функцією  ( x, y )  x 3 y 7 .
Розв’язання. Оскільки область D обмежена еліпсом за x  0 , y  0 і
x2
координатними лініями, то межі області D є такими: 0  x  2 і 0  y  1  .
4
Отже,
x2 x2
2
1
4 2
1
4 2 1
x2
 dx  1 3 8
m   dx  x y dy   x dx  y dy   x y
3 7 3 7 4
 8 0 
 
0 0 0 0
0

x2
8
1  t
4
1 3 x 
4
1 2 x   x 
2 2 2 2 2
  x  1   dx    x 1   d 1    x  0, t  1 
8 0  4  40  4  4
x  2, t  0

0 1
1 1
 1 6 1
 1 1 1
   1  t  t dt    t  t  dt   t 5
4 4 5
   t     .
5
1 0  0 6 0
5 6 30
 7

Приклад 3. Знайти координати центра мас пластини, обмеженої лінією

2
x y2
  1 , x  0 , y  0 , якщо густина матеріалу пластини  ( x, y )  xy .
4 9
2
Розв’язання. В області D маємо: 0  x  2 , 0  y  3 1  x . Обчислимо yc за
4
формулою (5). Спочатку знайдемо M x :
2 2
2 3 1 x 2 3 1 x
4 4
M x   y ( x, y )dxdy   dx  y  xydy   xdx  y 2dy 
D 0 0 0 0

 x2  2  2 
3

3
x2 
5
2 3 1 2
 x 2  36  x 2  2 2 36
  x  y3  dx  9 x  1   dx  18
1 x
0  4  0  1  d 1     1    ;
4

0 
3   4   4 5 4 0 5
 0    
x2
3 1   2 x2
9  x3  3 1
2 4 2 2
xydy   x 
 y
m    ( x, y )dxdy   dx  dx    x   dx 
4

0 
  2 2 0 4
 
D 0 0
0

9  x2 x4 
2
9 9 M 36 9 8
      2  1   yc  x  :  .
2  2 16  0 2 2 m 5 2 5
Аналогічно за формулою (5) знайдемо xc . Опускаючи проміжні обчислення,
запишемо тільки кінцевий результат: xc  16 .
15
Приклад 4. Знайти момент інерції однорідного круга D з радіусом R
відносно його центра O . Густину матеріалу круга вважати сталою і рівною одиниці.
Розв’язання. Використаємо формулу (8), в якій покладемо   1 через
однорідність матеріалу пластини. Отже, формула (8) в цьому випадку набуде такого
вигляду:
I 0   ( x 2  y 2 )dxdy .
D
Для обчислення цього інтеграла перейдемо до полярних координат  і  .
Рівняння кола в полярних координатах має вигляд:   R , причому 0    2 .
Тому
2 R
 2   R4
I 0         d  d  .
0 0  2
Приклад 5. Знайти моменти інерції матеріальної пластини відносно
координатних осей, якщо пластина по контуру обмежена частиною еліпса
x2 y 2
  1 , x  0 , y  0 . Густина матеріалу пластини задана формулою  ( x, y )  xy .
9 4
Розв’язання. Знайдемо I x і I y за формулами (7). Маємо таку область

інтегрування: D :  
2
0  x  3; 0  y  2 1  x 9  .
 
 8

1 
2
2 1 x
2 2
2

dx  4 x 1   dx  6;

3 9 3 2 1 x 3
x
I x   xdx  y dy   x  y 4 0  9 
3 9

4 
0 0 0
 0 
2
2 1 x 2
3 9
1
3 2 1 x
 x2 
3
27
I y   x dx  ydy   x3 y 2 dx  2 x 1   dx 
3 9 3
.
0 0
20
0
0  9  2
27
Отже, I x  6 , I y 
.
2
Приклад 6. Обчислити масу матеріальної площини OXY , якщо її поверхнева
густина змінюється за законом  ( x, y )   e ( x  y ) , де   додатна стала.
2 2

Розв’язання. Масу пластинки знайдемо за допомогою повторного інтеграла з

нескінченними межами. Спочатку перейдемо до полярної системи координат.
2 
M    ( x, y )dxdy    e 2
 d d     d  e    d  
2

D  0 0

1 2
 2  e     (0  1)   .
2 0
Приклад 7. Обчислити момент інерції плоскої однорідної фігури, обмеженої
кардіоїдою   a(1  cos ) , відносно осі OX .
Розв’язання. Момент інерції плоскої однорідної фігури відносно осі OX
обчислюють за формулою:
I X   y 2 dxdy .
D
Перейдемо до полярних координат: x   cos , y   sin  . Тоді шуканий
момент інерції обчислимо за формулою:
2 a (1cos  )

I X   y dxdy    sin    d d    sin  d

2 2 2 2
  3d   .
D  0 0
4 2 4 2
a a 21 a 4
  sin  (1  cos ) d   sin  (1  4cos  6cos   4cos   cos  )d 
2 4 2 2 3 4
.
4 0
4 0
32

ПРИКЛАДИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

(ТЕМА «ПОДВІЙНИЙ ІНТЕГРАЛ»).

І. Обчислення площі плоскої фігури.

1. Обчислити площу плоскої фігури, обмеженої лініями:

D :  y  2  x; y 2  4 x  4 . Відповідь. S 
64
3
2. Обчислити площу плоскої фігури, обмеженої лініями:
D : 3 y 2  25x; 5x 2  9 y. Відповідь. S  5
 9

3. Обчислити площу плоскої фігури, обмеженої лініями:

D :  y  4 x  x 2 ; y  2 x 2  5x . Відповідь. S 
27
2
4. Обчислити площу плоскої фігури, обмеженої лініями:

D :  y 2  4(1  x ); x 2  y 2  4, поза межами параболи. Відповідь. S  2 

8
3
5. Обчислити площу плоскої фігури, обмеженої лініями:
D :   2(1  cos );   2cos . Відповідь. S  5
6. Обчислити площу плоскої фігури, обмеженої лініями:
D :  ( x 2  y 2 )2  2a 2 xy, лемніската Бернуллі . Відповідь. S  a 2

ІІ. Обчислення об’ємів просторових тіл.

1. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:

G : x 2  4 y 2  z  1, z  0 . Відповідь. V 
4
2. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
G : x 2  y 2  z, y  x 2 ; y  1; z  0 . Відповідь. V 
88
105
3. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
G : x  y 2 ; z  x  y  1, x  1; y  0; z  0 . Відповідь. V 
79
60
4. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
G : z  4  x 2 ; 2 x  y  4, x  0; y  0; z  0. Відповідь. V 
40
3
5. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
 x2 y2 x  1
G :  2  2  1; z  x; z  ; y  0  . Відповідь. V  a 2b
a b 2  3

ІІІ. Застосування подвійного інтеграла у фізиці.

1. Обчислити масу матеріальної площини OXY , якщо її поверхнева густина


змінюється за законом  ( x, y )  , де   додатна стала. Відповідь.
( x  y 2 )2  1
2

 2
M .
2
2. Обчислити полярний момент інерції матеріальної площини OXY , якщо її
поверхнева густина змінюється за законом  ( x, y )   e ( x  y ) , де   додатна
2 2

стала.
Відповідь. J O   .
 10

3. Обчислити полярний момент інерції матеріальної площини OXY , якщо її


поверхнева густина змінюється за законом  ( x, y)  , де  
( x  y 2 )4  1
2

додатна стала. Відповідь. J 0  ( 2 ) 4 .

4. Знайти момент інерції однорідного круга радіуса R відносно дотичної.
5 R 4
Відповідь. J OX  .
4
5. Знайти момент інерції однорідного круга радіуса R відносно довільної точки
3 R 4
на колі. Відповідь. J O  .
2
6. Знайти координати ЦМ однорідної плоскої фігури D , обмеженої лініями:
2 
D :  y 2  4 x  4; y 2  2 x  4 . Відповідь.  ;0  .
5 
7. Знайти координати ЦМ однорідної плоскої фігури D , обмеженої лініями:
 5 
D : x(t )  a(t  sin t ); y(t )  a(1  cos t ); y  0 ,  0  t  2  . Відповідь.   a; a  .
 6 
 ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ ПРО ОБЧИСЛЕННЯ ПОВНОГО СВІТЛОВОГО
ПОТОКУ ЧЕРЕЗ ПОДВІЙНИЙ ІНТЕГРАЛ І ВІДПОВІДНИЙ ПРИКЛАД ЇЇ
РОЗВ’ЯЗАННЯ – 2023.

Постановка задачі. Нехай пластинка, що має форму області D на площині

XOY , освітлена точковим джерелом світла, яке знаходиться в точці простору
N (0,0, z0 ) . Його силу світла (однакову у всіх напрямках) позначимо через I . Потрібно
знайти величину світлового потоку F , що падає на пластинку.
Розв’язання. Елементарний світловий потік dF , що падає на елементарну
площадку з площею ds , дорівнює добутку I  d  , де d  – елементарний тілесний кут,
під яким видно площадку з точки N (0,0, z0 ) . В свою чергу, тілесний кут d  дорівнює
площі елементарної площадки ds , яку розділено на квадрат відстані до джерела
світла та помножено на косинус кута  між нормаллю до площадки ds і напрямом
на джерело світла.
Означення. Освітленістю A( x, y ) пластини в точці ( x, y ) називають величину
dF
. Зі сказаного вище випливає, що освітленість обчислюють за формулою:
ds
dF Id Iz0
A( x, y ) = = = 3
.
ds ds ( x 2 + y 2 + z 2 ) 2
0

Щоб отримати повний світловий потік, що падає на площадку D , потрібно

знайти подвійний інтеграл від освітленості A( x, y ) по області D , яку займає
пластинка на площині XOY :
ds
F = Iz0  3 . (1)
D
( x + y + z0 )
2 2 2 2

Приклад. Нехай в точці N (0,0,1) розміщено точкове джерело світла, яке

освітлює область D :  x 2 + y 2  3 в площині XOY . Знайти повний світловий потік, що
падає на пластинку. Силу світла I вважати заданою і рівною одиниці.
Розв’язання. Скористаємося формулою (1):
ds z0 = 1; dxdy полярна система
F = Iz0  3 = =  3 = =
D
(x + y + z )
2 2 2 2 I = 1 D
( x + y + 1)
2 2 2 координат
0

2 3
d  3
d2 3
du −
1 3
1 
=  d  =  =  = − 2  (u + 1) 2
= −2  − 1 =  .
2 
3 3 3
0
(  + 1)
0 2 2
(  + 1)
0
(u + 1)
2 2 0 2 0

Отже, повний світловий потік дорівнює F =  .

 ЗАДАЧА, ПОВ’ЯЗАНА З ЛЕМНІСКАТОЮ БЕРНУЛЛІ.

Приклад. Обчислити подвійний інтеграл J =  x x 2 + y 2 dxdy , де область

D

інтегрування обмежена одною петлею лемніскати Бернуллі:

D : ( x 2 + y 2 )2 = a 2 ( x 2 − y 2 ), x  0; a  0 .
Розв’язання. Наведемо рисунок області D . Застосуємо звичайну полярну
систему координат (ПСК): x =   cos  ; y =   sin  .
90
120 2 60
1.5
150 30
1
0.5
 (  ) 180 0 0

210 330

240 300
270


Знайдемо рівняння лемніскати Бернуллі в полярній системі координат:
 ( ) = a  cos2 .
Оскільки шуканий інтеграл потрібно обчислити по області D за умови x  0 , або
 
в ПСК ця умова відповідає обмеженню по куту −    , то межі інтегрування для
4 4
нової області інтегрування  в ПСК є такими:
   
 : −    ;0   ( )  a  cos 2  .
 4 4 
Залишилося перетворити підінтегральну функцію у ПСК:
f ( x, y ) = x x 2 + y 2  F (  , ) =  cos    =  2 cos  .
Тепер можна перейти до процесу обчислення шуканого подвійного інтеграла:

4 a cos 2
J =  x x + y dxdy =   cos     d  d =  cos  d 
2 2 2
3  d =
D   0
−
4

 u = sin 
1 4
=  cos   a  cos (2 ) d =
4 2
2 2 =
4 − u1 = − ; u2 =
4
2 2
2
a4 2 a 4 8 2 2 2a 4
=  (1 − 2u 2 2
) du =  = .
4−2 4 15 15
2

2 2a 4
Отже, заданий подвійний інтеграл дорівнює: J = .
15
 ОБЧИСЛЕННЯ ПЛОЩІ ПЛОСКОЇ ФІГУРИ У ВИПДКУ ЗАМІНИ
ЗМІННИХ. ПЕРЕХІД ДО ЗВИЧАЙНОЇ ПОЛЯРНОЇ СИСТЕМИ
КООРДИНАТ.

Приклад. Знайти площу плоскої фігури, обмеженої кривою:

 x4 y 4 x2 y 2 
D :  4 + 4 = 2 + 2 , a  0, b  0  .
a b a b 
Розв’язання. Фігура є симетричною відносно координатних осей, тому
спочатку обчислимо площу четвертої частини фігури, розташованої в
першій чверті, а потім збільшимо її в чотири рази. Але спочатку перейдемо
до узагальненої полярної системи координат, зробивши таку заміну
змінних:
x = a    cos  ; y = b    sin  . (1)
Запишемо рівняння кривої в нових змінних:
x4 y 4 x2 y 2 1
+ 4 = 2 + 2   4 (cos4  + sin 4  ) =  2   ( ) = ,0    2
cos  + sin 
4
a b a b 4 4

Якобіан для відображення (1), яке переводить область D в область  , має

вигляд:
J = a b  .
Тепер скористаємося формулою для обчислення площі плоскої області за
допомогою подвійного інтеграла:
1
 
cos 4  + sin 4 
2 2 1
S D =  dxdy = ab   d  d = 4ab  d   d  =2ab  d =
0 cos  + sin 
4 4
D  0 0
 
2 1 2 1 + tg 2  z = tg  
1 + z2
= 2ab  d  = 2 ab  d tg  = = 2 ab  dz =
0 cos  (1 + tg  ) 0 1 + tg  z1 = 0; z2 =  0 1+ z
4 4 4 4

метод

1+ z 2

= 2ab  dz = невизначених =
0 (z − 2 z + 1)( z 2 + 2 z + 1)
2

коефіціентів

 1 1   ab
= ab   2 + 2  dz = .
0 z − 2z + 1 z + 2z + 1  2
 ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ЩОДО ЗАМІНИ ЗМІННИХ
У ПОДВІЙНОМУ ІНТЕГРАЛІ (09.09.2023)

В деяких задачах при обчисленнях подвійного інтеграла зручно застосувати

узагальнені полярні координати у такій формі:
x = a    cos p  ; y = b    sin p  , (1)
де a, b, p – належним чином підібрані параметри, а якобіан такого перетворення має
вигляд (Перевірте СРС!):
J = p  a  b    cos p −1   sin p −1  . (2)
Розглянемо типовий приклад застосування узагальненої полярної системи
координат.

Приклад. Обчислити площу плоскої фігури D , обмеженої кривою в першій чверті:

 x y 3 x 2 y 2 
D :  +  = + , x  0, y  0  .
 2 3  4 9 
Розв’язання. Робимо заміну змінних за формулою (1). Тут параметри перетворення
обрані наступними: a = 2; b = 3; p = 2 . Отже, маємо такі формули для заміни
змінних:
x = 2    cos2  ; y = 3    sin2  .
Якобіан (2) в цьому випадку набуває такого вигляду:
J = 2  2  3    cos   sin  = 12   cos   sin  .
Після заміни змінних перетворимо рівняння заданої кривої:
3
x y x
2
y2
 +  = +   3 =  2 (cos4  + sin 4  )   ( ) = cos4  + sin 4 
2 3 4 9

Залишилося встановити межі інтегрування по куту  : 0    .
2
Після цього вже можна обчислити площу фігури D :
S D =  dxdy = 12   sin  cos  d  d =
D 
 
cos4  +sin 4 
2 2 7 7
= 12  sin  cos  d   d  = 6  sin  cos  (cos4  + sin 4  ) 2 d = 6 
= (кв.од.)
0 0 0 30 5
Тут проміжні обчислення опущені; наведено лише остаточний результат
7
інтегрування. Отже, шукана площа дорівнює .
5
 ПОТРІЙНИЙ ІНТЕГРАЛ – 2021
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3.
ТЕХНІКА ІНТЕГРУВАННЯ ПОТРІЙНОГО ІНТЕГРАЛА.
ЗАМІНА ЗМІННИХ, ЯКОБІАН.

Сформулюємо основну теорему про зведення потрійного інтеграла до повторного.

Теорема. Якщо для функції f ( x, y, z ) , заданої в області G , циліндричної за
змінною z (або правильною в напрямку осі OZ ), існує потрійний інтеграл
 f ( x, y, z)dxdydz ,
G
а для кожної фіксованої точки ( x, y) , яка належить проекції D області G на площині
XOY , існує інтеграл
z2 ( x , y )

I ( x, y )  
z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz ,

то повторний інтеграл
z2 ( x , y )

 dxdy 
D z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz

існує і має місце рівність

z2 ( x , y )

 f ( x, y, z)dxdydz   dxdy 

G D z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz . (1).

Вираз
z2 ( x , y )

I ( x, y )  
z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz

представляє собою функцію двох змінних. Якщо для функції I ( x, y) і тої області D , по
якій вона інтегрується, виконані умови основної Теореми для подвійного інтеграла, то
подвійний інтеграл  I ( x, y )dxdy можна, в свою чергу, представити у вигляді
D
повторного, взятого, наприклад, спочатку за змінною y , а потім за змінною x . В
результаті дістанемо рівність
b y2 ( x ) z2 ( x , y )

 f ( x, y, z)dxdydz   dx 
G a y1 ( x )
dy 
z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz . (2)

Це і є остаточна формула, за якою потрійний інтеграл зводиться до повторного.

Ясно, що можна поміняти ролями (і місцями) змінні x , y і z та звести потрійний
інтеграл до повторного, взятого в якомусь іншому порядку, наприклад, спочатку за
змінною x, потім за y , і на кінець, за z . При цьому завжди межі інтегрування за
якоюсь змінною залежатимуть від тих координат, за якими ми ще не інтегрували.
Зауваження 1. При виведенні формули (2) було використано те, що кожна пряма,
яка паралельна осі OZ , зустрічає межу області G не більше, ніж у двох точках.
 2

Якщо область G має більш складний вигляд, то для зведення потрійного інтеграла до
повторного потрібно цю область спочатку розбити на такі частини, до кожної з яких
формула (2) може бути застосована. З аналогічною ситуацією ми вже зустрічались у
випадку подвійних інтегралів.
Резюме. Стисло сформулюємо «процедуру» зведення потрійного інтеграла до
повторного (для визначеності будемо вважати, що повторний інтеграл спочатку
береться за змінною z , а потім за рештою змінних).
1). Область, по якій обчислюється потрійний інтеграл, потрібно розбити на такі
частини, щоби межа кожної з них перетиналась довільною вертикальною прямою (що
проходить через внутрішню точку цієї частини розбиття) не більше ніж двічі. Нижче
будемо розглядати тільки одну таку частину.
2). Зафіксуємо змінні x і y , тобто розглянемо деяку пряму, паралельну осі OZ .
Нехай z1 ( x, y) і z2 ( x, y)  це точки перетину цієї прямої з межею області інтегрування;
z  z1 ( x, y) і z  z2 ( x, y)  це і є межі інтегрування за змінною z .
3). Після інтегрування за змінною z дістаємо функцію I ( x, y) двох змінних x і y ;
область D її визначення – це проекція просторової області G на площину XOY .
Подвійний інтеграл від цієї функції двох змінних зводиться до повторного у такий
спосіб, як це було показано у попередньому Розділі «Подвійний інтеграл».
Зауваження 2. Фактично, формула (2) зведення потрійного інтеграла до
повторного ґрунтується на тому ж самому принципі «перегрупування доданків», з
яким ми вже зустрічались в попередньому Розділі «Подвійний інтеграл». Замість того,
щоб обчислювати суму елементів f ( x, y, z )dxdydz в якомусь довільному порядку
(тобто знаходити потрійний інтеграл  f ( x, y, z)dxdydz ),
G
ми спочатку збираємо всі

доданки, які відповідають одному вертикальному стовпчику, що стоїть над точкою

z2 ( x , y )

( x, y) , змінюючи z (тобто беремо однократний інтеграл 

z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz ), потім

збираємо разом всі стовпчики, що лежать у перерізі області G площиною x  const ,

y2 ( x ) z2 ( x , y )

змінюючи y (тобто обчислюємо повторний інтеграл 

y1 ( x )
dy 
z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz ), і,

насамкінець, збираємо разом всі такі перерізи, змінюючи x (тобто отримаємо

b y2 ( x ) z2 ( x , y )

остаточну формулу  f ( x, y, z)dv   dx 

G a y1 ( x )
dy 
z1 ( x , y )
f ( x, y, z )dz ).

Розглянемо приклади обчислення потрійних інтегралів за допомогою повторних.

Приклад 1. Обчислити потрійний інтеграл від функції f ( x, y, z )  xyz по області
G , обмеженій площинами: G  x  0, y  0, z  0, x  y  z  1 .
Розв’язання. Ця область представляє собою трикутну піраміду і є правильною в
напрямі будь-якої координатної осі. Вона обмежена зверху і знизу площинами
 3

z  1  x  y , z  0 відповідно. Область G проектується на площину XOY в правильну

плоску область D (трикутник, обмежений прямими x  0, y  0, y  1  x ) (рис. 1).
Тому потрійний інтеграл обчислимо таким чином:
1 x y 
I G   dxdy   xyzdz  .
D  0 
Y
1

Рис.1
D
O 1 X
Розставимо межі інтегрування у подвійному інтегралі по області D та обчислимо
заданий потрійний інтеграл:
1 1 x 1 x  y 1 1 x z 1 x  y 
    xyz 2 
1 1 x
1  
IG       xyzdz  dy dx     dy dx     xy (1  x  y )2dy dx 
0 0  0   00
2 z 0  2 0  0 
1
x 1
  (1  x )4 dx  .
0
24 720
Приклад 2. Обчислити потрійний інтеграл  y cos( x  z)dxdydz по області G :
G


{ y  x ; y  0; x  z 
, z  0 }.
2
Розв’язання. Область G (рис. 2), що обмежена циліндричною поверхнею y  x

і площинами y  0 ; x  z  , z  0 , проектується на площину XOY в область D ,
2
 
обмежену лініями y  x , x  , y  0 . В цій області 0  x 
, 0 y  x .
2 2
Щоби побудувати область G , потрібно побудувати циліндричну поверхню
y  x , ( x  0, y  0 ), основою якої є криволінійний трикутник (рис.2), а твірна

паралельна осі OZ , і перетнути її площинами z  0 і x  z  . Тоді в області G :
2

0 z  x . Отже, потрійний інтеграл через повторний представимо так:
2
  
2 x 2
x
2 x  
x 
 y cos( x  z)dxdydz   dx  ydy  cos( x  z )dz   dx  y  sin( x  z )  dy 
2

 
G 0 0 0 0 0
 0 
 4

  
2 x
    2  12  x x 
  dx  y  sin  sin x  dy   1  sin x    ydy  dx   1  sin x   y 2 dx 
 2  0  20  
0 0 0    0 

u  x, du  dx  
12 1
  x 1  sin x  dx   x  x  cos x 
2

20 dv  1  sin x, v  x  cos x 2 
 0


  
 
2
 1     1 2 1 2 
   x  cos x  dx    sin x     1
2 2
  cos   x
22  2 2 2  2 8 
0
  0 0 

Z
2

 Рис. 2
xz 
2

 O 4 Y
2
y x
.
X
Приклад 3. Обчислити потрійний інтеграл  zdxdydz по області G :
G
1
{ 0  x  ; x  y  2 x ; 0  z  1  x 2  y 2 }.
2
Розв’язання. Тут одразу можна записати повторний інтеграл, оскільки всі межі
інтегрування для кожного з трьох інтегралів вже задані:
1 1 1
1 x 2  y 2

 
2 2x 1 x 2  y 2 2 2x 2 2 2x 2
z 1
 zdxdydz   dx  dy
G 0 x

0
zdz   dx  dy
0 x
2
  dx  dy
20 x
1 x2  y2 .
0
1 1 2x 1

1 2 2x
1  y 
2 3
1  2
8 3 1 3
2 0 x 2 0  
 dx (1  x 2
 y 2
) dy  dx  y  x 2
y     2 x  2 x  x  x  x  x  dx  .
3 3

3 2 0 3 3 
x
1 1
1  2
10 3  11 2 5 4 11 5 1  7 2
 
2 0
 x  x  dx   x  x       
3  22 6  0 4  4 3 16  192
.
 5

ЗАМІНА ЗМІННИХ У ПОТРІЙНОМУ ІНТЕГРАЛІ.

Нехай заміна змінних у потрійному інтегралі здійснюється за формулами:
x  x(u, v, w) , y  y(u, v, w) , z  z (u, v, w) , (3)
В такому разі потрійний інтеграл в нових змінних набуває такого вигляду:
 f ( x, y, z )dV   f ( x(u, v, w), y(u, v, w), z (u, v, w)) J (u, v, w) d . (4)
G 

Отже, якщо задано взаємно однозначне відображення (3) замкненої обмеженої

області G на область  , яке є неперервним і неперервно-диференційовним та яке має
відмінний від нуля якобіан, і якщо f ( x, y, z )  неперервна функція, визначена в цій
області G , то має місце формула (4), яка називається формулою заміни змінних у
потрійному інтегралі.
Можна показати, що вона справедлива не тільки для неперервної функції
f ( x, y, z ) , але й для обмеженої функції, неперервної в області G всюди, крім точок,
які утворюють множину з «об’ємом нуль».
Геометричний зміст якобіана. Повернімося до формул (3), які встановлюють
відповідність між областю G зміни змінних x, y, z і областю  зміни змінних u, v, w .
Ця відповідність переводить нескінченно малий паралелепіпед
  : { u0  u  u0  du , v0  v  v0  dv , w0  w  w0  dw },
який лежить в області  і має об’єм d  dudvdw , в криволінійний паралелепіпед  G ,
який визначається тими ж нерівностями з об’ємом dV в області G :
dV  J (u, v, w) dudvdw . (5)
Тут формула (5) була отримана із співвідношення:
x y z
du du du
u u u
x y z
dV  dv dv dv  J (u, v, w) dudvdw .
v v v
x y z
dw dw dw
w w w

x y z
u u u
x y z
де J (u, v, w)  .
v v v
x y z
w w w

Отже, модуль якобіана J (u, v, w)  це відношення нескінченно малих об’ємів

dV d , які відповідають один одному при відображенні (3) в точці (u, v, w) області  .
 6

Перейдемо до криволінійних координатних систем, які найчастіше зустрічаються

в математиці.
1). Циліндричні координати. Визначимо положення точки M в просторі її
декартовою координатою z і полярними координатами  і  її проекції M 1 на
площину OXY (рис.3).
Z
z

M

O y Y

Рис.3
x
X M1

Величини  ,  і z називаються циліндричними координатами точки M .

Безпосередньо з рис.3 видно, що вони зв’язані з декартовими координатами точки M
наступними співвідношеннями:
x   cos , y   sin  , z  z . (6)
Циліндричним координатам в декартовій системі координат OXYZ відповідають
наступні три сімейства координатних поверхонь:
а). циліндри   const ( 0     );
б). вертикальні півплощини   const ( 0    2 );
в). горизонтальні площини z  const (   z   ).
Якобіан, який відповідає переходу від декартових координат до циліндричних,
дорівнює:
cos  sin  0
J    sin   cos  0   . (7)
0 0 1
Формули (6), які встановлюють зв’язок між декартовими і циліндричними
координатами, визначають відображення області
0     , 0    2 ,   z   , (8)
 7

простору змінних (  ,  , z ) на весь простір ( x, y, z ) . При цьому кожній точці (0,0, z0 ) в

області, визначеній нерівностями (8), відповідає цілий півінтервал
  0 , 0    2 , z  z0 .
Таким чином, в точках, що лежать на осі z , відображення (6) не є взаємно
однозначним. У всіх інших точках простору ( x, y, z ) це відображення буде взаємно
однозначним.
Тепер запишемо формулу для потрійного інтеграла в циліндричній системі
координат:

 f ( x, y, z )dxdydz   f   cos ,  sin  , z   d  d dz . (9)

G 

2). Сферичні координати. Визначимо положення точки M в просторі

наступними трьома величинами:
а). відстань  від початку координат O до точки M ;
б). кут  між відрізком OM і додатним напрямком осі OZ ;
в). кут  між проекцією OM1 відрізка OM на площину OXY і додатним
напрямком осі OX (рис.4).
Величини  ,  ,  називаються сферичними координатами точки M . З рис. 4
випливає, що декартові координати точки M пов’язані зі сферичними координатами
наступними співвідношеннями:
x   sin cos , y   sin  sin  , z   cos . (10)
Сферичним координатам відповідають наступні три сімейства координатних
поверхонь:
а). сфери   const ( 0     );
б). півконуси   const ( 0     );
в). вертикальні півплощини   const ( 0    2 ).
Z
z

M


Рис. 4  
O y Y

x 
X M1

Якобіан, що відповідає переходу від декартових координат до сферичних,

дорівнює
 8

sin  cos  sin  sin  cos

J   cos cos  cos sin    sin    2 sin  . (11)
  sin  sin   sin  cos 0
Формули (10) визначають відображення області (півнескінченний брус)
0     , 0     , 0    2 ,
простору (  , , ) на весь простір ( x, y, z ) . Це відображення, як і відображення, яке
відповідає циліндричним координатам, є взаємно однозначним у всіх точках простору
( x, y, z ) , крім точок, що лежать на осі OZ . Кожній точці (0,0, z0 ) відповідає півінтервал
  z0 ,   0 (або    , якщо z0  0 ), 0    2 , а точці (0,0,0) відповідає
прямокутник   0 , 0     , 0    2 .
Отже, потрійний інтеграл у сферичній системі координат набуває такого вигляду:

 f ( x, y, z )dxdydz   f   sin  cos ,  sin  sin  ,  cos   sin  d  d d

2
(12)
G 

Розглянемо низку прикладів, в яких використовується заміна змінних у

потрійному інтегралі як потужний інструментарій для спрощення обчислень.

Приклад 4. Обчислити потрійний інтеграл  x dxdydz по області

2

G :{x  y  z  R }.
2 2 2 2

Розв’язання. Тут одразу можна перейти до сферичної системи координат. В

результаті дістанемо:
x   sin  cos ;  2 R

 x dxdydz    sin  d  cos  d   4 d   .

2 3 2

G
J   sin 
2
0 0 0

 2 
R5  sin 2   R5 4 R5
10 0 5 0
 sin  d   
3
  (cos   1)d cos 
2
.
 2 0 15

Приклад 5. Обчислити потрійний інтеграл  z

G
x 2  y 2 dxdydz по області

G : {x  y  2 x; y  0; z  0; z  a}. Область інтегрування намалюйте самостійно.

2 2

Розв’язання. Область є циліндричною, тому тут зручно перейти до циліндричної

системи координат:
 
2cos a 2cos
1 3
2 2 2
a
 z x  y dxdydz   z    d  d dz   d   d   zdz  0  3   0
 .
2 2 2
d
G  0 0 0
2
 9

 
2 2 2 2
4a 4a 4a 2 2 8a 2
3 0 3 0
 cos 3
 d   (1  sin 2
 ) d (sin  )    .
3 3 9
Приклад 6. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
z  0, ( x  1)2  ( y  1)2  1, xy  z .
Розв’язання. Намалюйте задане тіло. Хоча тіло G є циліндричним, ми не будемо
переходити до циліндричної системи координат. Тут простіше залишитися в
декартовій прямокутній системі координат (поясніть, чому?). Встановимо область D , в
яку проектується тіло G .на площину z  0 . Це є круг з такими межами:

D : 0  x  2;1  2 x  x 2  y  1  2 x  x 2 . 
Межі, в яких змінюється апліката, такі: 0  z  xy . Тепер можна записати заданий
інтеграл через повторний:
1 2 x  x 2 1 2 x  x 2 1 2 x  x 2
 y2 
2 xy 2 2

 dxdydz   dx  dy  dz   dx  xydy   xdx  

 2  1
.
G 0 1 2 x  x 2 0 0 1 2 x  x 2 0 2 x x 2

2

 2  x 2 x  x 2 dx  2 
 .
0
2
Отже, об’єм тіла дорівнює  кубічних одиниць.
Приклад 7. Обчислити потрійний інтеграл   x 2  y 2  dxdydz , де область G
G

обмежена поверхнями G : 6  z  x  y ; 2 z  x  y .
2 2 2 2

Розв’язання. Якщо вважати, що підінтегральна функція характеризує густину

матеріалу, що заповнює область G , то після обчислення інтеграла ми отримаємо масу
цієї області.
Перейдемо до циліндричної системи координат. Задана область G зверху
обмежена круговим параболоїдом 6  z  x 2  y 2 з вершиною в точці z  6 на осі OZ , а
знизу - круговим параболоїдом 2z  x 2  y 2 з вершиною в точці z  0 . Іх перетин
відбувається за z  2 , або коли   2 . Отже, координата  змінюється в межах
0    2.
Тепер можна записати заданий інтеграл через повторний:
2 6  2
2 2
3 2 
  x  y  dxdydz    d  d dz   d   d  2 dz  2    6    2  d   .
2 2 3 3 2

G  0 0  0  
2
2
3 1 
 2   4   6   2  24  16   16 .
2 4 0
Приклад 8. Обчислити потрійний інтеграл

 x 2  y 2  z 2 dxdydz , де область інтегрування - куля G : x 2  y 2  z 2  z .  

G
 10

Розв’язання. Самостійно намалюйте задане тіло G , яке представляє собою кулю

 1 1
з центром у точці M  0,0,  і радіусом R  . Якщо вважати, що підінтегральна
 2 2
функція характеризує змінну густину матеріалу (тобто  ( x, y, z )  x 2  y 2  z 2 ), що
заповнює область G , то після обчислення заданого потрійного інтеграла отримаємо
масу цієї матеріальної області.
Перейдемо до сферичної системи координат. Встановимо межі інтегрування для
області  , в яку перетворюється область G у сферичній системі координат:
  
 : 0    ; 0    2 ; 0    cos  .
 2 
З’ясуйте для себе, що собою представляє область  . Представимо заданий
потрійний інтеграл через повторний в нових змінних:

2 2 cos

 x  y  z dxdydz      sin  d  d d   sin  d  d     2d   .

2 2 2 2

G  0 0 0

 

 2
cos  2
  
  sin  d     sin  cos  d    (cos5  ) 2   (0  1) 
4 4
.
2 0
0 2 0
10 0 10 10

Приклади для самостійної роботи.

І. Розставити межі інтегрування, якщо інтегрувати у такій послідовності:
а). ( x, y, z ) ; б). ( y, x, z ) ; в). ( z, x, y) .

Приклад 1.  f ( x, y, z)dxdydz , де область

G
G обмежена площинами: x  0, y  0,

x y z
z  0,    1.
a b c
Приклад 2.  f ( x, y, z)dxdydz , де область G обмежена еліпсоїдом:
G

2 2 2
 x  y z
         1.
a b c
 11

Приклад 3.  f ( x, y, z)dxdydz , де область

G
G обмежена поверхнями: x  0, y  0,

z  0, z  1, z  x 2  y 2 .
ІІ. Обчислити потрійні інтеграли.
Приклад 4.  xyzdxdydz , де область G
G
обмежена поверхнями: x  0, y  0, z  0,

x 2  y 2  z 2  1.
dxdydz
Приклад 5.  (1  x  y  z)
G
3
, де область G обмежена площинами: x  0, y  0,

z  0 , x  y  z  1.

Приклад 6.  z dxdydz , де область G задовольняє умови: x2  y 2  z 2  R 2

2

x 2  y 2  z 2  2Rz .
ІІІ. Обчислити потрійні інтеграли, зробивши заміну змінних.
3
Приклад 7.   x y  dxdydz , де область G обмежена поверхнями: z  1,
2 2 2

x2  y 2  z .
dxdydz
Приклад 8. G x  y  ( z  2)
2 2 2
, де область G - це куля x 2  y 2  z 2  1.

dxdydz
Приклад 9.  G x2  y 2  z 2
, де область G - це кульовий сектор з центром у

початку координат, радіусом R і кутом 2 (0     ) при вершині. Відп.

 
2 R 2 sin 2   .
2
Приклад 10. Знайти середнє значення функції f ( x, y, z )  x 2  y 2  z 2 в області
6
x2  y 2  z 2  x  y  z . Відп. .
5
12
 ПОТРІЙНИЙ ІНТЕГРАЛ – 2022
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4 (ОНОВЛЕНЕ).
ЗАСТОСУВАННЯ ПОТРІЙНОГО ІНТЕГРАЛА В ГЕОМЕТРІЇ І ФІЗИЦІ.
Стисло наведемо перелік деяких типових геометричних і фізичних задач, які
пов’язані з обчисленням потрійних інтегралів.
1). Об’єм тіла обчислюють за формулою
V =  dxdydz . (1)
G

Для обчислення об’ємів в деяких випадках потрійні інтеграли бувають зручнішими

ніж подвійні, оскільки з їхнім використанням можна одразу записати об’єм не тільки
криволінійного циліндра, а й будь-якого кубовного тіла.
ЗАУВАЖЕННЯ. В деяких випадках при обчисленнях потрійного інтеграла зручно
перейти до узагальненої сферичної системи координат:
 , , (   0,0    2 ;0     ) ,

 x = a    cos ( )  sin  ( )
  
 y = b    sin ( )  sin ( ) , (2)
 z = c    cos  ( )

де  ,  , a, b, c − відповідні сталі, а якобіан знаходимо за формулою:

J =     a  b  c   2  cos −1 ( )  sin −1 ( )  cos −1 ( )  sin 2  −1 ( )

2). Маса матеріального тіла. Нехай неоднорідне тіло G має об’ємну густину
 ( x, y , z ) , де  ( x, y , z ) – неперервна функція в області G . Тоді маса матеріального тіла
дорівнює
m =   ( x, y, z )dxdydz ; (2)
G

3). Моменти інерції I x , I y , I z матеріального тіла G відносно координатних осей

OX , OY , OZ відповідно дорівнюють

I x =  ( y 2 + z 2 )  ( x, y , z )dV ;
G
 2

I y =  ( x 2 + z 2 )  ( x, y , z )dV ; I z =  ( x 2 + y 2 )  ( x, y , z )dV . (3)

G G

4). Моменти інерції I xy , I xz , I yz матеріального тіла G відносно координатних

площин XOY , XOZ , YOZ обчислюються за формулами

I xy =  z 2 ( x, y , z )dV ; I xz =  y 2 ( x, y , z )dV ;
G G

I yz =  x 2 ( x, y , z )dV . (4)

G

5). Момент інерції тіла (або полярний момент інерції) відносно початку
координат обчислюється за формулою
I 0 =  ( x 2 + y 2 + z 2 )  ( x , y , z ) d V . (5)
G

6). Статичні моменти M xy , M xz , M yz тіла G відносно координатних площин XOY

, XOZ , YOZ обчислюються за формулами

M xy =  z ( x, y , z )dV , M xz =  y ( x, y , z )dV ,
G G

M yz =  x ( x, y , z )dV . (6)

G

7). Координати xc , yc , zc центра мас тіла G визначаються за формулами

M yz M xz M xy
xc = ; yc = ; zc = . (7)
m m m
8). Потенціал поля тяжіння.
Означення. Ньютонівським потенціалом неоднорідного матеріального тіла у
точці Q( x, y, z ) називається функція, яка визначається через потрійний інтеграл
d  d d 
u( x, y, z ) =   ( , ,  ) , (8)
G
r
де G − область, яку займає матеріальне тіло в тривимірному просторі;  ( , ,  ) − густина

матеріалу тіла; r = ( − x) 2 + ( − y ) 2 + ( − z ) 2 .
 3

9). Силова взаємодія між матеріальною точкою P( x0 , y0 , z0 ) з масою m і

mM
матеріальним тілом. Нагадаємо закон всесвітнього тяжіння Ньютона: F =  2 , де
r

m, M − дві маси, що взаємодіють між собою; r − відстань між центрами цих мас;  −
гравітаційна стала. Сили гравітації завжди мають додатній знак, їх не можна послабити
чи усунути за допомогою будь-якого екрана.
Розглянемо матеріальне тіло, яке заповнює область G і яке має змінну густину
 ( x, y, z ) ; крім того, в точці P простору з координатами ( x0 , y0 , z0 ) (яка лежить поза
межами тіла) розміщено матеріальну точку з масою m . Знайдемо силу F , з якою
матеріальну точку притягує тіло G . Розглянемо елемент об’єму тіла dv . Маса цього
елемента дорівнює  ( x, y, z )  dv , а сила, з якою він притягує матеріальну точку, за
величиною дорівнює
m   ( x, y , z )  dv
 ,
r2
де  − гравітаційна стала закону тяжіння, яка залежить від вибору одиниць розрахунку;
r = ( x − x0 ) 2 + ( y − y0 ) 2 + ( z − z0 ) 2 ; а напрям сили співпадає з напрямом вектора

r = ( x − x0 ; y − y0 ; z − z0 ) , який з’єднує точки ( x0 , y0 , z0 ) і ( x, y, z ) . Для виділеного елемента

тіла розглянемо компоненту цієї сили, яка напрямлена вздовж осі OX . Ця компонента
дорівнює
( x − x0 )m   ( x, y , z )  dv
 3 , (9)
r

( x − x0 )
(оскільки косинус кута між віссю OX і вектором r дорівнює ). Для того, щоб
r

отримати повну проекцію Fx на вісь OX сили F , з якою діє на матеріальну точку все
тіло, потрібно взяти суму всіх елементів (9), тобто обчислити потрійний інтеграл.
Таким чином, маємо
( x − x0 ) ( x, y, z )  dv
Fx = m  3
.
G r
 4

Аналогічно отримаємо інші компоненти:

( y − y0 ) ( x, y, z )  dv
Fy = m  3
,
G r
( z − z0 ) ( x, y, z )  dv
Fz = m  3
G r
Зауваження. Зазначимо, що формули, які наведені вище, представляють собою
означення відповідних понять (ЦМ, моментів інерції, тощо) для випадку неперервного
розподілу мас в тілі G . Підгрунтям для цих означень слугують, в кінцевому рахунку,
не логічні міркування, а співпадіння результатів фізичних експериментів з
математичними розрахунками, які спираються на ці означення.
Тепер розглянемо низку прикладів.
Приклад 0. Обчислити об’єм тіла G, обмеженого поверхнею
2 2
x y z
 +  +   = 1, x  0, y  0, z  0 .
a b c
Розв’язання. Використаємо узагальнену сферичну систему координат (2) за умови
 = 2,  = 1:
 x = a    cos 2 ( )  sin( )

 y = b    sin ( )  sin( ) .
2

 z = c    cos( )

Якобіан в такому разі набуде вигляду:
J = 2  a  b  c   2  cos( )  sin( ) sin( ) = a  b  c   2 sin(2 )  sin( ) .
В таких координатах рівняння поверхні матиме вигляд:  2 = 1 , причому
 
інтегрування проводимо у першому октанті: 0    ;0    ;0    1 .
2 2
Тепер запишемо відповідний повторний інтеграл\:
  

abc  1 2
2 2 1
abc
V = abc  sin(2 )d  sin  d   d  =  − cos(2 )   ( − cos( ) ) 02 =
2
.
0 0 0
3  2  0
3
Приклад 1. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого площиною z = 0 , циліндричною
поверхнею 2x = x 2 + y 2 , і сферою x 2 + y 2 + z 2 = 4 (в середині циліндра).
Розв’язання. Намалюємо область D , в яку проектується задане тіло G . На
площину z = 0 (рис. 1). Це є круг з радіусом одиниця і центром в точці (1,0) .
 5

0.5
y ( x)
0 Рис. 1
y1( x)

− 0.5

−1
0 0.5 1 1.5 2
x
Перейдемо до циліндричної системи координат та запишемо потрійний інтеграл
через повторний. В межах інтегрування врахуємо симетрію циліндра відносно осі OX :

V =  dxdydz =   d  d dz = 0    ; 0    2cos  ; 0  z  4 −  2 = .
G 
2
 
2 2cos 4−  2 2 2cos

=   d  d dz = 2  d  d   dz = 2  d  4 −  2 d  = .
 0 0 0 0 0


16 2 16   2  8 32
=  (1 − sin 3  )d =  −  = − (куб.од.)
3 0 3  2 3 3 9
 
Зауваження. Неврахування симетрії циліндра і інтегрування в межах −  
2 2
призведе до неправильного результату!
Приклад 2. Знайти момент інерції однорідної матеріальної кулі маси M та радіуса
R відносно дотичної прямої.
Розв’язання. Очевидно, що момент інерції буде однаковим для будь-якого
розташування дотичної до кулі. Тому вважаємо, що куля розташована так, що її центр
знаходиться у точці C ( R,0,0) , а дотична співпадає з віссю OZ . Зробіть відповідний
малюнок кулі. Тоді формула для обчислення моменту інерції набуває такого вигляду (
 ( x, y, z) =  0 = const ):
I z =  ( x 2 + y 2 )  ( x, y, z )dV =  0  ( x 2 + y 2 ) dV .
G G
Перейдемо у сферичну систему координат, бо інтегрування потрібно проводити по
всій кулі. При цьому межі інтегрування по тілу  такі:
 6

   
 : −    ; 0     ; 0    2 R sin   cos  .
 2 2 
x =  sin  cos  ;
I z =  0  ( x 2 + y 2 ) dV = y =  sin  sin  ; =  0  (  2 sin 2  )  2 sin  d  d d = .

J =  2 sin 
G

 
 2 R sin  cos  
2
32 R  0
5 2
=  0  sin 3  d  d  4 d =  sin 8
 d  cos5  d = .
0 − 0
5 0 −
2 2

32 R  0 35 16 28 5
5
=   =  R 0 .
5 128 15 15
4
Оскільки маса M однорідної кулі зі сталою густиною  0 дорівнює M =  0 R3 , то
3
момент інерції кулі із врахуванням цього виразу для маси набуде такого вигляду:
7
I z =  MR 2 .
5
Приклад 3. Знайти координати ЦМ однорідного тіла G , обмеженого поверхнями:
G : x + y = 1; z = x 2 + y 2 ; x = 0; y = 0; z = 0.

Розв’язання. Проекція тіла G на площину OXY представляє собою трикутник D ,

показаний на рис.2.

Рис.2

Обчислимо масу тіла G , вважаючи густину матеріалу сталою і рівною  0 .

1− x x2 + y 2 1− x 1− x
1 1 1
 2 y3 
m =  0  dV =  0  dx  dy  dz =  0  dx  ( x + y )dy =  0  dx  x y +  = .
2 2

G 0 0 0 0 0 0  3 0
1
 2
1
(1 − x )3   x 3 x 4 (1 − x )4  0
=0 x − x +
3
 dx =  0  − −  = .
0
3   3 4 12  0 6
 7

Знайдемо статичні моменти тіла відносно відповідних координатних площин.

Врахуємо той факт, що ЦМ заданого однорідного тіла знаходиться у площині  , яка
проходить одночасно через вісь OZ і через пряму y = x (перпендикулярно до площини
OXY ). Тому статичні моменти M xz та M yz рівні, як і відповідні координати ЦМ.

1− x x2 + y2 1− x 1− x
1 1 1
 y3 
M xz = M yz =  0  xdV =  0  xdx  dy  dz =  xdx  dy ( x 2 + y 2 ) =  0  xdx  x 2 y +  =
G 0 0 0 0 0 0  3 0

 x(1 − x )3  1 1 1  
1
=  0   x3 − x4 +  dx =  0  − +  = 0 .
0
3   4 5 60  15
1− x x2 + y2
1
 0 1 1− x
M xy =  z ( x, y , z )dV =  0  zdV =  0  dx  dy  zdz =  dx  dy ( x 2 + y 2 ) 2 = .
G G 0 0 0
2 0 0
1− x
0 1
 4 2 2 3 1 5 0 1  4 5 2 2 (1 − x )5  7 0
=  dx  x y + x y + y  =   x − x + x (1 − x ) +
3
 dx = .
2 0  3 5 0 2 0 3 5  180

Обчислимо абсцису і ординату ЦМ тіла G :

M xz 2
xc = yc = = .
m 5
Обчислимо аплікату ЦМ тіла G :
M xy 7
zc = = .
m 30
2 2 7 
Таким чином, центр мас тіла G знаходиться в точці C  , ,  .
 5 5 30 
Приклад 4. Обчислити момент інерції однорідного прямого кругового параболоїда
відносно його осі: G : hz = x 2 + y 2 ; z = h.

Розв’язання. Малюнок параболоїда зробіть самостійно. Вісь його симетрії – це вісь

аплікат OZ . Отже, наша задача – обчислити момент інерції тіла G відносно осі OZ . Тут
зручно перейти до циліндричної системи координат. Після розстановки меж
інтегрування маємо:
 8

2 h
 2  h h
I z =  0  ( x + y ) dV =  0  d   d   dz = 2 0    h −  d  = .
2 2 3 3

G 0 0 2 0  h 
h

h
  4h  6   h5
= 2 0  −  = 0 .
 4 6h  0 6

Приклад 5. Обчислити момент інерції однорідного тіла G , обмеженого поверхнею

( x 2
+ y 2 + z 2 ) 2 = a 3 z , a  0 , відносно осі аплікат OZ .

Розв’язання. Тіло G − це частина простору, обмежена симетричною замкненою

поверхнею: ( x 2 + y 2 + z 2 )2 = a 3 z , a  0 ; вісь її симетрії – це вісь аплікат OZ . Запишемо
рівняння заданої поверхні в сферичній системі координат:  4 = a3  cos   = a 3 cos .
Тепер в потрійному інтегралі перейдемо до сферичних координат, в яких встановимо
наступні межі для нового тіла  , ( z  0) :
  
 : 0    2 ;0    ;0    a 3 cos  .
 2 
Запишемо повторний інтеграл та обчислимо його:
 
2 a 3 cos 2 a 3 cos
2 2
5
 ( x + y 2 )dxdydz =  d  sin  d   2   2d  =  d  sin  d =.
2 3 3

G 0 0 0 0 0
5 0


a5
2 2 5
t = cos ; a5
0 5
a5  53 113 
1
9 a5
=  d  sin  cos 3  d = = −2
5 1
− = 
5 0 
− =
3 2 3
(1 t )t dt 2  t t dt .
5 0 0
t1 = 1; t2 = 0  140
Для ілюстрації наведемо малюнок (рис.3) перерізу цієї фігури площиною x = 0 , де
прийнято a = 2 . Якщо обертати цей переріз навколо вертикальної осі, отримаємо задану
поверхню ( x 2 + y 2 + z 2 )2 = a 3 z , a  0 .
90
120 2 60
1.5
150 30
1
0.5
Рис. 3
 (  ) 180 0 0

210 330

240 300
270


 9

Приклад 6. Знайти ньютонівський потенціал U (u , v, w) в центрі O (0,0,0)

x2 + y 2 z 2
однорідного тіла G , обмеженого еліпсоїдом обертання + 2 = 1,(b  a) , якщо
a2 b
 ( x, y, z) =  0 .
Розв’язання. Запишемо загальну формулу для обчислення ньютонівського
потенціалу U (u , v, w) заданого однорідного тіла G :
dxdydz
U (u, v, w) =   ( x, y, z ) ,
G
r
де  ( x, y, z) =  0 − густина матеріалу тіла; r = ( x − u ) 2 + ( y − v) 2 + ( z − w) 2 .
В нашому випадку шукаємо значення функції U (u , v, w) в точці O (0,0,0) , тоді
r = x 2 + y 2 + z 2 . Для обчислення записаного вище інтеграла введемо узагальнену
сферичну систему координат за наступними формулами:
 x = a  cos  sin  ;

 y = a  sin  sin  ;
 z = b cos .

При цьому рівняння еліпсоїда набуде простого вигляду:  = 1 . Далі знайдемо
якобіан перетворення, який дорівнює J = a 2b 2 sin  (Перевірте СРС!). Знайдемо межі
інтегрування в новій системі координат:  : 0    2 ;0     ;0    1 .
Залишилося знайти вираз для підінтегральної функції в новій системі координат:
r = x 2 + y 2 + z 2 =  a 2 sin 2  + b 2 cos 2  .
Тепер можна обчислити заданий інтеграл:
2 
 2 sin  d  d d 1
d 
U (0,0,0) =  0 a b  
2
=  0 a b  d  sin  d 
2
=.
  a 2
sin 2
 + b 2
cos 2
 0 0 0 a 2
sin 2
 + b 2
cos 2


sin  d
1 
d (cos ) t = cos
= 2 0 a 2b    d  = −  a 2
b  = =.
0 a 2
sin 2
 + b 2
cos 2
 0
0
0 a 2
+ (b 2
− a 2
)cos 2
 t1 = 1; t 2 = − 1
1
1
dt  0a b 
2
a2 
=  0a 2b  = ln  t + t + 2
2
 =.
−1 a 2 + (b2 − a 2 )t 2 b2 − a 2  b − a2 
 −1
 a2   b2 
 1+ 1+ 2  1+ 2   
2 0 a 2b  b − a2  = 2 0 a b ln 
2
b − a2  = 2 0a b ln  b + b − 1  .
2 2
= ln
b2 − a 2  a2  b2 − a 2  a2  b 2 − a 2  a a2 

 −1 + 1 +   
 b2 − a 2   b2 − a 2 
Отже, шуканий потенціал має вигляд:
 10

b
2 0 a 2bb2 
U (0,0,0) = ln  + 2 − 1  .
b2 − a 2  a a 

Приклад 7. Знайти модуль сили F , з якою матеріальна точка масою m , що
міститься на вершині конуса з радіусом основи R = 1 і висотою H = 1 , притягується цим
конусом. Гравітаційна стала  та густина однорідного конуса  0 = 1 відомі.
Розв’язання. Оскільки конус є однорідним та симетричним відносно вертикальної
осі OZ , а матеріальна точка лежить на цій осі, то проекції зазначеної сили F на
координатні осі OX і OY дорівнюють нулю (Доведіть!). Отже, потрібно знайти тільки
проекцію цієї сили на вертикальну вісь OZ . Запишемо формулу для її обчислення:
z −1
Fz = m  dxdydz .
G
( x 2 + y 2 + ( z − 1)2 )3 2
Обчислення цього інтеграла проведемо в циліндричній системі координат. Область
інтегрування має вигляд: G = z = 1 −  ; z = 0 .

Отже, після переходу до циліндричної системи координат дістанемо такий

повторний інтеграл:
2 1− 
z −1 z −1
1
Fz = m  2 d d  dz = m  d   d   ( dz .

(  + ( z − 1) 2 32
) 0 0 0
2
+ ( z − 1)2 )3 2
1− 
z −1
Окремо розглянемо крайній інтеграл 
0
(  2 + ( z − 1)2 )3 2
dz . Зробимо в ньому

наступну заміну змінної z : u 2 =  2 + ( z − 1)2 ; udu = ( z − 1)dz; uн =  2 + 1; uв = 2  . В

результаті отримаємо простіший інтеграл:

1−  2 2
z −1 du  1  1 1
 (  + ( z − 1) 2 )3 2
2
dz = 2 u 2 =  − u   2 +1
=
2 +1
−
2
.
0  +1

Тепер можна обчислити шукану проекцію Fz :

2  1
1
1 
Fz = m  d    −  d  = 2m (1 − 2) .
  2 +1 2  
0 0  
 11

Модуль сили F взаємодії знайдемо за відомою формулою:

2
F = 02 + 02 +  2m (1 − 2)  = 2m ( 2 − 1) .

Якщо звести вираз для F до формули всесвітнього тяжіння Ньютона, в якій буде


присутня маса конуса M =  0 ,  0 = 1, то в результаті дістанемо:
3
F = m 2( 2 − 1); або F = 3 2( 2 − 1)mM .

Приклад 6. Знайти модуль сили F , з якою матеріальна точка масою m , що

міститься на вершині однорідної кулі (точка A(0,0, R) з радіусом R , притягується цією
кулею. Гравітаційна стала  та густина однорідної кулі  0 = 1 відомі.
Розв’язання. Оскільки куля є однорідною та симетричною відносно вертикальної
осі OZ , а матеріальна точка лежить на цій осі, то проекції зазначеної сили F на
координатні осі OX і OY дорівнюють нулю. Отже, потрібно знайти тільки проекцію цієї
сили на вертикальну вісь OZ . Запишемо формулу для її обчислення:
z−R
Fz = m  dxdydz ,
G
( x 2 + y 2 + ( z − R )2 )3 2

де G − область інтегрування – куля:  x 2 + y 2 + z 2 = R 2  .

Обчислення цього інтеграла проведемо в циліндричній системі координат. Після

переходу до циліндричної системи координат та виразивши z =  R 2 −  2 , дістанемо

такий повторний інтеграл:
2 R2 − 2
z−R z−R
R
Fz = m  2  d d  dz = m  d   d  2 2 (  2 + ( z − R)2 )3 2 dz .
G
(  + ( z − R ) 2 32
) 0 0 − R −

R2 −  2
z−R
Окремо розглянемо крайній інтеграл 2 2 (  2 + ( z − R)2 )3 2 dz . Зробимо в ньому
− R −

наступну заміну змінної z :

u 2 =  2 + ( z − R)2 ; udu = ( z − R)dz; uв = 2 R 2 − 2 R R 2 −  2 ; uн = 2 R 2 + 2 R R 2 −  2 .

 12

В результаті отримаємо простіший інтеграл, який легко інтегруємо:

R2 −  2 2 R2 −2 R R2 −  2 2 R2 −2 R R2 −  2
z−R du  1 
2 2 (  2 + ( z − R)2 )3 2 dz =  = − 
u2  u  2 R +2 R R −
2 2 2
=
− R − 2 R2 +2 R R2 −  2

1 1
= − .
2R2 + 2R R2 −  2 2R2 − 2R R2 −  2

Розглянемо середній інтеграл, який складається з двох доданків J = J1 + J 2 :

 
R
1 1
R
d  R
d 
0  2 −  d  =
  − .
 2R + 2R R −  2R2 − 2R R2 −  2 + −  − − 
2 2 2 2 2 2 2 2
 0 2 R 2 R R 0 2 R 2 R R

Знайдемо перший інтеграл за допомогою такої заміни змінної:

t 2 − 2R2
t = 2R + 2R R −    d  = −
2 2 2 2
 tdt ; tв = 2 R; tн = 2 R ;
2R2
Далі обчислимо перший інтеграл:
t 2 − 2R2
−  tdt 2R
 2R  4
1  t3 2   2(1 + 2)
2R
2R2
J1 =  = − 2  − 2R t  = −  − 2 R  −  R − 2 R  = R.
2R
t 2R  3  2R  3  3  3

Другий інтеграл знайдемо за допомогою аналогічної заміни:

2R
2R
2R2 − t 2  t3  2R 2 2R
J2 = − 
0
2R2
dt = −  t −
 6R  0
2 
= − 2R +
3
=−
3
.

В цілому середній інтеграл J буде дорівнювати:

2(1 + 2) 2 2R 2R
J= R− =
3 3 3

Отже, шукана проекція сили F на координатну вісь OZ буде дорівнювати:

4
Fz =  mR
3
4
Перетворимо цю формулу, врахувавши масу кулі M =  0 R 3 (далі  0 = 1):
3
Mm
Fz =  .
R2

Як бачимо, взаємодія матеріальної точки і матеріальної однорідної кулі є точно

такою, якби вся маса кулі була би зосереджена в її ЦМ.
 13

Завдання для самостійної роботи.

1. Знайти координати ЦМ однорідного тіла G , обмеженого поверхнями:

 1   6 12 8 
G : 2 x + 3 y − 12 = 0; z = y 2 ; x = 0; y = 0; z = 0  . Відп. C  , ,  .
 2   5 5 5

2. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями z = x 2 + y 2 ; z = x 2 + y 2 . Відп. .
6
3. Знайти масу куба K : 0  x  a;0  y  a;0  z  a , якщо його густина в кожній точці

3a 4
дорівнює  ( x, y, z ) = x + y + z . Відп. .
2
4. Знайти масу тіла G , якщо воно обмежене поверхнями G : z = 2; 2 z = x 2 + y 2  , а

 ( x, y , z ) = x 2 + y 2 .
5. Знайти масу тіла G , якщо воно обмежене сферою G : x 2 + y 2 + z 2 = z , а

 ( x, y , z ) = x 2 + y 2 + z 2 .
6. Знайти координати центра мас однорідного тіла G , обмеженого площинами
G : z = 0; y = 1; y = 3; x + 2 z = 3 .

7. Обчислити момент інерції однорідної піраміди  , обмеженої площинами

 : x + 2 y + 3z = 6; x = 0; y = 0; z = 0, відносно осі OZ .

8. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями: z = 0, x 2 + y 2 = 1, x + y + z = 3 .

Відп. 3 .
9. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
z = 0, ( x − 1) 2 + ( y − 1) 2 = 1, xy = z . Відп.  .
10. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
32 3
z = 0, x 2 + y 2 − 2ax = 0, x 2 + y 2 = z 2 . Відп. a .
9
11. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
1 2
x = 0, y = 0, z = 0, 2 x + 3 y − 12 = 0, y = z . Відп. 16.
2
 14

12. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями: x 2 + y 2 + z 2 = 4, x 2 + y 2 = 3z .

19
Відп. .
6
13. Обчислити об’єм тіла G, обмеженого поверхнями:
x y z abc
+ + = 1, x  0, y  0, z  0 . Відп.
a b c 90
14. Обчислити об’єм тіла G, обмеженого поверхнями:
x 3 y 3 z abc
3 + + = 1, x  0, y  0, z  0 . Відп.
a b c 1680
 2 a6 z 2  4 a 3
15. Обчислити об’єм тіла G : ( x + y + z ) = 2
2 2 3
2
. Відп.
 x + y  3

 2a3
16. Обчислити об’єм тіла G : ( x + y + z ) = a ( x + y − z ) . Відп.
2 2 2 2 2 2 2 2

4 2
 x 2 y 2 z 2 2 x 2 y 2 z 2   2 abc
17. Обчислити об’єм тіла G :  2 + 2 + 2  = 2 + 2 − 2  . Відп.

a b c  a b c  4 2

 x 2 y 2 z 2 2 x 2 y 2 z 2 
18. Обчислити моменти інерції однорідного тіла G :  2 + 2 + 2  = 2 + 2 − 2 
 a b c  a b c 

 2abc3 15 2a3bc 15 2ab3c
відносно координатних площин. Відп. I xy = ; I yz = ; I zx =
128 2 256 2 256 2
 hr 4
19. Обчислити момент інерції прямого кругового конуса відносно його осі. Відп.
10
, де h − висота, r − радіус основи конуса.
20. Обчислити момент інерції прямого кругового конуса відносно діаметра його
 hr 2
основи. Відп. (2h 2 + 3r 2 ) .
60
21. Задано однорідну кулю з радіусом R і густиною  0 . Обчислити силу, з якою вона
притягує матеріальну точку з масою m , що міститься на відстані a ( a  R ) від її
центра. Довести, що сила взаємодії при такій постановці задачі дорівнює силі
 15

взаємодії цих же матеріальних об’єктів при умові зосередження всієї маси кулі у її
геометричному центрі.
22. Довести, що ньютонівська сила взаємодії двох матеріальних однорідних куль
дорівнює силі взаємодії двох матеріальних точок з масами цих куль, зосередженими
у відповідних геометричних центрах цих куль.
23. Задано однорідне тіло, яке обмежене двома концентричними сферами (кульовий
шар). Довести, що сила взаємодії з цим шаром матеріальної точки, яка знаходиться
у внутрішній порожнині тіла, дорівнює нулю.
24. Знайти силу взаємодії матеріальної точки з масою m , яка розміщена у вершині
однорідного кульового сектора, який має такі характеристики: радіус R , густина  0
, кут осьового перерізу - 2 .
25. Знайти силу взаємодії однорідного циліндра  2 +  2  a 2 ,0    h з густиною  0 з
матеріальною точкою P(0,0, z ) масою m .
26. Знайти ньютонівський потенціал у точці P( x, y, z ) однорідної кулі x 2 + y 2 + z 2  R 2 з
густиною  0 .

27. Знайти силу взаємодії однорідної кулі x 2 + y 2 + z 2  R 2 (густина  0 ) з матеріальною

точкою P(0,0, z0 ) , маса якої m . Розглянути два випадки: z0  R і z0  R .

28. Знайти ньютонівський потенціал однорідного циліндра  2 +  2  a 2 ,0    h з

густиною  0 у точці P(0,0, z ) .
 ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ЩОДО ЗАМІНИ ЗМІННИХ
У ПОТРІЙНОМУ ІНТЕГРАЛІ (10.09.2023).

В деяких задачах при обчисленнях потрійного інтеграла зручно застосувати

узагальнені сферичні координати у такій формі:
x = a    cos p  sinq  ; y = b    sin p  sin q  ; z = c cosq  , (1)
де a, b, c, p, q – належним чином підібрані параметри, а якобіан такого перетворення має
вигляд (Перевірте СРС!):
J = p  q  a  b  c   2  cos p −1   sin p −1   sin 2 q−1   cos q−1  . (2)

Розглянемо типовий приклад застосування узагальненої сферичної системи

координат.

Приклад. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнею a, b, c, h - додатні сталі):

 
2
z
2

 x2 y2 z2 x y z 
− c
2
  a b c 
2 2 2
z + +
G :  2 + 2 + 2  =  e .
2 2 2

  a b c  h 
 
Розв’язання. Зазначимо одразу, що виходячи з рівняння заданої поверхні, маємо
обмеження по аплікаті: z  0 . Робимо заміну змінних за формулою (1):
x = a    cos sin  ; y = b    sin  sin  ; z = c cos .
Якобіан (2) в цьому випадку набуває такого вигляду:
J = a  b  c   2  sin  .
Після заміни змінних перетворимо рівняння заданої поверхні:
z2
− c2

c    cos  − cos  c  cos  − cos 

2
x 2
y z 
2 2
z x2 y2 z2
+ 2+ 2

 a 2 + b2 + c 2  = h  e  4 = e  = 3 e
2 2 2
a b c
.
  h h
Зазначимо, що за умови координата  завжди має бути невід’ємною, оскільки це є
довжина полярного радіусу. Тому маємо обрати проміжок, на якому   0 в середині

загального проміжку сферичної координати  . Отже, маємо 0    . Очевидно, що в
2
цьому разі також виконується нерівність для аплікати: z  0 .
Для ілюстрації зробимо рисунок перерізу тіла вертикальною площиною,
проведеною через вісь аплікат (рис.1, тут прийнято c h = 2 ).
Тепер можемо обчислити об’єм тіла G :
 ccos − cos2 
3 e
2 2 h
VG =  dxdydz =abc    2  sin   d  d d = abc   d  sin d   2d  =
G  0 0 0
 
2 abc 2 c  cos − cos  2 abc 2 2
=  e sin  d =  cos  e
− cos 
sin  d =
2 2

3 0 h 3h 0
 
 abc 2  abc 2
=
3h
( e − cos2 
) 2

0
=
3h
(1 − e−1 ) .

90
120 60
0.8
150 0.6 30
0.4
0.2
Рис.1
 (  ) 180 0 0

210 330

240 300
270

 abc 2
Отже, шуканий об’єм тіла G дорівнює: VG = (1 − e −1 ) .
3h

Рис. 6.1
 ЦІКАВИЙ ПРИКЛАД З ПЕРЕХОДОМ ДО ЦИЛІНДРИЧНОЇ СИСТЕМИ
КООРДИНАТ

dxdydz
Приклад. Обчислити потрійний інтеграл 
G x 2 + y 2 + ( z − 2)2
по області

x2 + y 2 + z 2  1.
Розв’язання. Застосування сферичної системи координат призводить до складних
інтегралів (перевірте самостійно!), тому застосуємо циліндричну систему координат.
Запишемо межі інтегрування в такому разі:

 : 0    2 ; −1  z  1;0    1 − z 2  .

Перетворимо заданий інтеграл в новій системі координат:

( )
2 1− z 2
1
d  1
J=  d  dz 
0 −1 0  + ( z − 2)
2 2
= 2  
−1
1 − z 2 + ( z − 2) 2 − z − 2 dz =

1 2
( )
1
= 2  
5 − 4 z + z − 2 dz =2  = .
−1
3 3
Довідка. Спроба змінити порядок інтегрування по змінних z та  на протилежний
тому, який був використаний вище, призводить до громіздкого інтеграла, який
складно обчислити.
 ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ (СРС до практики №2) - 23.09.21.
Задача №4. Знайти площу області D , яка обмежена такими лініями:
D :  y 2  4(1  x ); x 2  y 2  4, поза межами параболи . Зробимо рисунок області D .
2

1 .5
y 1( x)
1
y 2( x)

0 .5

0
0 0 .5 1 1 .5 2
x

На цьому рисунку показано лише половину області D , друга половина лежить

нижче - симетрично осі OX . Червона крива – це частина параболи, синя – кола.
Оскільки інтегрування ведеться вздовж осі OX , то межі інтегрування слід вибрати
такими:
 y2 
D : 2  y  2;1   x  4  y 2  .
 4 
Самостійно розставте межі інтегрування і обчисліть площу області D .
Задача №5. Обчислити площу плоскої фігури, обмеженої лініями:
D :   2(1  cos );   2cos .
Зробимо рисунок області D .
90
120 4 60
3
150 30
2
1
1(  )
180 0 0
2(  )

210 330

240 300
270

Очевидно, що площу області D швидко знайдемо, якщо від площі області D1 ,

обмеженої кардіоїдою, віднімемо площу круга (область D2 ).
   
D1 : 0    2 ; 0    2(1  cos ) , D2 :     ; 0    2cos   .
 2 2 
Площа круга з радіусом одиниця відома і дорівнює S D2   . Знайдемо площу
області D1 , обмеженої кардіоїдою:
2 2(1cos  ) 2
3 2
S D1   d 
0 0
 d   2  (1  2cos  cos 2  )d  2   0  6 .
0
2
 2

Тепер запишемо остаточний результат:

SD  SD1  SD2  6    5 (кв. од.)
Задача №Х*. Обчислити подвійний інтеграл:
 ( x  y)dxdy , де область D : x  y  x  y . Зробимо рисунок області D .
2 2

1.5

y1( x)
0.5
y2( x)

 0.5
0 0.5 1
x

1 1
Розв’язання. Область D  це круг з центром у точці A  ;  та радіусом
2 2
1
R . Далі перейдемо у полярну систему координат, в якій підінтегральна
2
функція набуває такого вигляду: x  y   (cos  sin  ) .
Важливо! Встановимо межі інтегрування:
 3
   ; x2  y 2  x  y  0    cos  sin  .
4 4
Далі представимо заданий інтеграл в полярних координатах і інтегруємо його:
3 3
4 (cos  sin  ) 4 (cos  sin  )

 ( x  y)dxdy    (cos  sin  )d 

D 0
d    (cos  sin  )d  0
 2d   .
 
4 4
3

1 4
1 3 
          .
4
(cos sin ) d
3 3 2 2

4
Тепер розглянемо типові задачі на обчислення об’ємів циліндричних тіл.

Задача №1. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:

G : x 2  y 2  z, y  x 2 ; y  1; z  0 .
Розв’язання. Підінтегральна функція визначається двома поверхнями:
 3

x 2
 y 2  z, z  0 ,
оскільки циліндричне тіло G зверху закрите частиною параболоїда x 2  y 2  z , а
знизу – площиною z  0 .
Головне в цій задачі – намалювати область D , в яку проектується просторове
тіло G на площину OXY . Зробимо рисунок цієї області.
4

3
y 1( x)
2
y 2( x)

0
2 1 0 1 2
x

Отже, нам потрібно обчислити наступний подвійний інтеграл:

1 1
88
V   dx  ( x 2  y 2 )dy  (куб. од.).
1 x 2 105
Задача №2. Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
G : z  4  x 2 ; 2 x  y  4; y  0; z  0 .
Розв’язання. Намалюємо область D , в яку проектується просторове тіло G на
площину OXY . Зробимо рисунок області D : це є прямокутний трикутник з
червоною гіпотенузою, вертикальним катетом x  2, y [0;8] та горизонтальним
катетом – відрізком [2;2] на осі OX .
8

y ( x) 4

0
2 1 0 1 2
x

Запишемо кінцеву формулу для обчислення шуканого об’єму:

2 42 x 2 42 x 2
128
V   dx  (4  x )dy   (4  x )dx  dy   (4  2 x)(4  x 2 )dx 
2 2
(куб. од.).
2 0 2 0 2
3
Задача №3 (СРС). Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:

  3
G : z  xy; y  x ; x  y  2; y  0; z  0 . Відп. V  (куб. од.).
8
Задача №4 (СРС). Обчислити об’єм тіла G , обмеженого поверхнями:
G : z  1  y; y  ln x; y  ln 2 x; z  0 . Відп. V  3e  8 (куб. од.).
 4

Приклади на застосування подвійного інтеграла у фізиці.

Задача №1. Обчислити масу матеріальної площини OXY , якщо її поверхнева


густина змінюється за законом  ( x, y )  , де   додатна стала.
( x  y 2 )2  1
2

Розв’язання. Масу обчислимо за формулою:

2 
 1 2   2
m   d  4 d   2   arctg (  ) 0  .
0 0
  1 2 2
Задача №2 (СРС). Знайти координати ЦМ однорідної матеріальної пластинки,
обмеженої верхньою половиною кардіоїди   1  cos і променем   0 . Зробити
5 16
малюнок області. Відп. xC  , yC  .
6 9
Задача №3. Знайти момент інерції однорідного круга радіуса R відносно
дотичної. Прийняти  ( x, y)  1.
Розв’язання. Виберемо положення круга так, щоб вісь OY (вона і буде
дотичною) дотикалася до нього зліва, а вісь OX проходила через його геометричний
центр. Тоді рівняння кола, яке обмежує цей круг, матиме такий вигляд:
( x  R)2  y 2  R 2 . Запишемо загальну формулу для обчислення моменту інерції
плоскої матеріальної фігури відносно осі OY :
I y   x 2   ( x, y )dxdy .
D
Перейдемо до полярної системи координат, врахувавши всі наведені
припущення. Після чого обчислимо отриманий подвійний інтеграл:
 
2 R cos 
2 2
5 5 R 4
I OY    2 cos 2    d  d   cos  d
2
  3  d   4 R 4  cos6  d  4 R 4  .
D  0  16 4
 
2 2
Зауваження. Момент інерції однорідного круга радіуса R відносно будь-якої
дотичної (в тому числі і координатних осей OY та OX ) також дорівнюватиме
5 R 4
J OY  J OX  , якщо цю вісь OX обрати як дотичну.
4
Задача №4 (СРС). Знайти момент інерції однорідного круга радіуса R
відносно довільної точки на колі, що обмежує цей круг. Прийняти  ( x, y)  1.
3 R 4
Пояснити на малюнку, як цей круг обертається. Відп. .
2
Задача №5. Знайти потік води через поперечний переріз каналу у вигляді
півкруга з радіусом R , діаметр якого лежить на поверхні каналу, а його поздовжня
вісь проходить через центр півкруга (див. рис. нижче); закон зміни швидкості рідини
R  ( x 2  y 2 )  , (м/с), де k  відома стала.
3
прийняти у вигляді функції V ( x, y)  k 2

Густину води вважати відомою і рівною  ( x, y)   0 (кг/м3 ).

Розв’язання. Скористаємося формулою з Лекції №3 для обчислення потоку:
   0 V ( x, y )ds .
D
 5

Область D  це півкруг з радіусом R і з центром у початку координат

декартової системи OXY . Тепер запишемо відповідний подвійний інтеграл та
обчислимо його:
2 R
  k 0  R  ( x  y )  dxdy  k 0  d  R   2  d   .
2 2 2 3 2 3

D  0
5 R
 k 0 R  k 0 2  k 0 R 5
 R  d R  R 
2 3
 2
 2
 2
 2
 2 2
 (кг/с).
2 0
2 5 0
5
0

 0.2

 0.4
y ( x R)
 0.6

 0.8

1
1  0.5 0 0.5 1
x

Задача №5 (СРС). Знайти потік рідини через поперечний переріз труби,

 x2 y 2 
границя якого є еліпсом D :    1 , Закон зміни швидкості рідини прийняти у
4 9 
2
 x2 y 2 
вигляді функції V ( x, y )  k 3 1    , (м/с), де k  відома стала. Густину
 4 9 
рідини вважати відомою і рівною  ( x, y)   0 (кг/м3 ).
18 k 0
Відп.   (кг/с).
5
 ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО ТРЕТЬОГО
ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ (ПОТРІЙНИЙ ІНТЕГРАЛ) – 30.09.2021

Задача №1. Знайти потрійний інтеграл V   dxdydz , якщо тіло G утворено
G

такими поверхнями: G : z  4  y ; z  2  y ; y  2 x  1; y  2 x  1 .
2 2

Розв’язання. Тіло G  це частина простору, обмежена знизу поверхнею

параболічного циліндра z  2  y 2 , а зверху - також поверхнею параболічного
циліндра z  4  y 2 ; з боків вона «обрізана» вертикальними площинами y  2 x  1 та
y  2 x  1 . Область D , в яку проектується тіло G на площину OXY , представляє
1  y 1 y 
собою трикутник, обмежений такими лініями: D : 1  y  1; x .
 2 2 
Обчислимо об’єм тіла G :
1 y
1 2 4 y 2 1
8
V   dxdydz   dy  dx  dz   (2  2 y 2 )(1  y )dy  (куб. од.).
G 1 1 y y 2 2 1
3
2

Задача №2. Знайти потрійний інтеграл V   dxdydz , якщо тіло G утворено
G

такими поверхнями: G : z  ln( x  2); z  ln(6  x); y  5  x; y  x  5; z  0 .

Розв’язання. Тіло G  це частина простору, обмежена зверху циліндричними
поверхнями z  ln( x  2) та z  ln(6  x) , які перетинаються по лінії, яка утворена при
перетині площин z  ln 4 і x  2 та є паралельною осі OY . Знизу ця область обмежена
площиною z  0 , а збоку – вертикальними площинами y  5  x та y  x  5 . Область G
є неправильною і її треба розбити площиною x  2 на дві під-області, які мають такі
межі:
G1 : 1  x  2; x  5  y  5  x;0  z  ln( x  2) , G2 : 2  x  5; x  5  y  5  x;0  z  ln(6  x) .
Обчислимо об’єм тіла G :
2 5 x ln( x  2) 5 5 x ln(6 x )

V   dxdydz   dx  dy  dz   dx  dy  dz 
G 1 x 5 0 2 x 5 0

2 5
 69 3
 2   (5  x)  ln( x  2)dx   (5  x)  ln(6  x)dx   40ln 4   16ln 2   96ln 2  36 (куб. од.).
 1 2  2 2
Задача №3. Знайти потрійний інтеграл  x 2dxdydz , якщо тіло G утворено
G

такими поверхнями: G : z  1; z  x  y  .
2 2 2

Розв’язання. Тіло G  це частина простору, обмежена знизу поверхнею конуса

z  x 2  y 2 , а зверху - площиною z  1 . Область D , в яку проектується тіло G на
площину OXY , представляє собою круг з центром у початку координат і радіусом
r  1 . Перейдемо в інтегралі до циліндричних координат, в яких будемо мати такі
межі для нового тіла  : 0    2 ;0    1;   z  1 :
2 1 1 1

 x dxdydz    cos   dd  dz   cos  d   d   dz     (1   )d   .
2 2 2 2 3 3

G  0 0  0
20
 2

Задача №4. Знайти потрійний інтеграл  ( x  y 2 )dxdydz , якщо тіло G утворено
2

такими поверхнями: G : z  x  y ; z  x  y  . 2 2 2 2 2

Розв’язання. Тіло G  це частина простору, обмежена зверху поверхнею конуса

z  x 2  y 2 , а знизу - параболоїдом z  x 2  y 2 . Область D , в яку проектується тіло G
на площину OXY , представляє собою круг з центром у початку координат і радіусом
r  1 . Перейдемо в потрійному інтегралі до циліндричних координат, в яких будемо
мати такі межі для нового тіла  : 0    2 ;0    1;  2  z   :
2 
1 1

 ( x  y )dxdydz     d d  dz   d   d   dz  2   (1   )d   .
2 2 2 3 4

G  0 0  2
0
15
Задача №5. Знайти
об’єм тіла G , утвореного такими поверхнями:
G : x  y  z  R ; x  y  z  2Rz .
2 2 2 2 2 2 2

Розв’язання. Тіло G  це частина простору, обмежена зверху поверхнею

першої сфери x2  y 2  z 2  R2 , а знизу - поверхнею другої сфери x2  y 2  z 2  2Rz .
Область D , в яку проектується тіло G на площину OXY , представляє собою круг з
3
центром у початку координат і радіусом r  R.
2
Перейдемо в потрійному інтегралі до циліндричних координат, в яких
отримаємо такі межі для нового тіла:

 3 

 : 0    2 ;0    R; R  R 2   2  z  R 2   2  .

 2 

Тепер можна записати повторний інтеграл:
3R 3R
R2   2

 
2 2 2
5 R3
V   dxdydz   d  d   dz  2   2 R2   2  R d   .
G 0 0 R R2   2 0
12
Задача №6. Знайти потрійний інтеграл  ( x  y 2  z 2 )dxdydz , якщо тіло G
2

обмежене такою поверхнею: G : x  y  z  2Rz . 2 2 2

Розв’язання. Тіло G  це частина простору, обмежена поверхнею сфери

x  y 2  z 2  2Rz . В потрійному інтегралі перейдемо до сферичних координат, в яких
2

отримаємо такі межі для нового тіла:

  
 : 0    2 ;0    ;0    2 R cos  .
 2 
Запишемо повторний інтеграл та обчислимо його:
 
2 2 R cos 2 R cos
2 2
5
 ( x  y  z )dxdydz   d  sin  d     d   2  sin  d .
2 2 2 2 2

G 0 0 0 0
5 0


64 R5 2 1 64 R5 32 R5
5 0
 sin  cos 5
 d    cos6  2  .
6 5 0 15
Задача Знайти№7. об’єм тіла G, обмеженого такою поверхнею:
G : ( x  y  z )  a x .
2 2 2 2 3
 3

Розв’язання. Тіло G  це частина простору, обмежена поверхнею замкненої

фігури ( x2  y 2  z 2 )2  a3 x . В потрійному інтегралі перейдемо до сферичних
координат, в яких отримаємо такі межі для нового тіла, x  0 :
 : 0     ;0     ;0    a 3 cos  sin   .
Запишемо повторний інтеграл та обчислимо його:

 a 3 cos sin  
 a 3 cos sin 
2 2
3
 dxdydz   d  sin  d
G  0

0
 2  d   a3  d  sin  d
 2 0
3
.
2 0

 
a3 2 a3 cos 2  1  a3
3  0 0 2
 cos  d sin 2
 d   2  d  .
3 3
2