МНОЖИНИ

Теорія множин є теоретичною основою не лише дискретної, а й усієї

сучасної математики.
Офіційно теорія множин була визнана наприкінці XIX ст., коли вона
широко застосовувалася в математичному аналізі. Теорія множин стала
основою створення алгебраїчних систем, що мають велике практичне
застосування при розробці математичного забезпечення ЕОМ.
Сучасні дослідження теорії множин були започатковані Георгом
Кантором та Річардом Дедекіндом в 1870-х роках. Група французьких
математиків ХХ ст., які виступали під псевдонімом Н. Бурбакі, про множини
говорили так: «Сьогодні ми знаємо, що майже всю сучасну математику
можна вивести з одного джерела – теорії множин».

2. Основні поняття теорії множин Кантора

Теорія множин відома багатьом як наївна теорія множин Кантора. До

другої половини XIX ст. поняття «множини» не розглядалося як
математичне. Становище змінилося, коли німецький математик Георг Кантор
розробив свою програму стандартизації математики, в рамках якої будь-який
математичний об'єкт мав бути тією або іншою «множиною». При цьому
загальному поняттю «множини», що розглядалося ним як центральне для
математики, Кантор давав вельми розмиті означення, наприклад, «множина є
багато чого, мислиме нами як ціле».
У 1901 році Бертран Рассел, вивчаючи наївну теорію множин, дійшов
до парадоксу (відтоді відомому як парадокс Рассела), наведеного в епіграфі.
Якщо відповіддю на поставлене в парадоксі питання буде «так», то перукар
відноситься до категорії тих мешканців, хто голиться сам, а таких людей,
відповідно до існуючого правила, він не повинен голити. Отже, перукар не
повинен себе голити. Якщо ж він не буде голити самого себе, то стане
відноситьсь до категорії тих, хто не голиться сам, а таких людей перукар
якраз і повинен голити. Отже, перукар має голитися сам.
Таким чином була продемонстрована суперечливість наївної теорії
множин і пов'язаної з нею канторівскої програми стандартизації математики.
Це стало передумовою виникнення аксіоматичної теорії множин,
що будується на системі аксіом – тверджень, що приймаються без доведення,
за допомогою яких виводяться всі теореми та твердження теорії множин.
Система аксіом Цермело-Френкеля (ZF) вважається стандартною системою
аксіом для теорії множин. У рамках аксіоматичної теорії множини «існують»
виключно формальним чином і їхні «властивості» залежать від вибору
аксіоматики.
 Будемо вважати, що множина – сукупність певних об’єктів, які
об’єднані спільними властивостями.
При цьому природа самих об'єктів, що становлять ту або іншу
множину, нас не буде цікавити. У повсякденному житті та практичній
діяльності для позначення поняття множини використовують також такі
слова, як система, набір, клас, комплекс та ін.
Означення 2.1. Елементи множини – об’єкти будь-якої природи, що
утворюють множину.
Приклад 2.1.
У множині учнів школи елементом буде учень.
У множині місяців року елементами є: липень, січень, жовтень і т.д.
У множині натуральних чисел елементами є 1, 4, 6 та ін.
Елементами множин можуть бути і самі множини. Наприклад, в
університеті є множина академгруп, хоча, в свою чергу, кожна з академгруп –
множина студентів. Тобто елементами множини академгруп є множина
студентів. ▲
Для позначення конкретних множин використовують великі букви
латинського алфавіту: A, B, C,..., X , Y ,... або великі букви з індексами A1, A2 ,...
.
Для того, щоб позначити елементи множини, використовують малі
букви латинського алфавіту: a, b, c,..., x, y,... або малі букви з індексами
a1 , a2 ,... .
Щоб показати належність елемента певній множині, використовують
символ : a  A – елемент a належить множині A (знак  є стилізацією
першої букви грецького слова  – бути, існувати); неналежність елемента
множині позначається символом  : a  A .
Деякі важливі числові множини мають стандартні позначення, яких слід
дотримуватися. Так, літерами N, Z, Q, R позначають відповідно множину
натуральних чисел, множину цілих чисел, множину раціональних чисел і
множину дійсних чисел.
Означення 2.2. Множина називається скінченною, якщо вона
складається зі скінченного числа елементів (тобто існує таке натуральне
число, яке є кількістю її елементів). В протилежному випадку множина
називається нескінченною.
Означення 2.3. Потужність скінченної множини – це кількість
елементів у даній множині A . Потужність множини A позначається A .
Щодо потужності нескінченної множини, то ми її розглядати не
будемо.
Приклад 2.2.
Множина A  {1,4,7,8,10} має потужність A =5.
Множина днів тижнів має потужність 7.
 Множина місяців року має потужність 12.

Відношення між множинами

Означення 2.4. Порожня множина – це множина, що не містить

жодного елемента і позначається символом .
Означення 2.5. Множина А називається підмножиною множини В,
якщо кожний елемент множини А є в множині В. Це позначається як A  B
( B  A ) – « A включається в B » ( B включає A ), де  – знак нестрогого
включення.
Означення 2.6. Якщо A  B и B  A , то A називається власною,
строгою чи істинною підмножиною B . Позначення: A  B , де  – знак
строгого включення.
Приклад 2.3.
Множина A  {1,4,7,8,10} є підмножиною множини
B  {1,2,3,4,7,8,10,11}, A  B .
Множина A  {січень , березень , червень , неділя } не є підмножиною
множини В всіх місяців року.
Множина  є підмножиною будь-якої множини А,   A .
Множина А є підмножиною множини А, A  A . ▲
Означення 2.7. Дві множини А та В називаються рівними, якщо вони
складаються з однакових елементів. У цьому випадку пишуть А=В.
Приклад 2.4.
 1,2,3  3,1,2;
  
1,2,4  20 ,21 ,2 2 .▲
Множини A і B рівні ( A = B ), якщо  A  B  і B  A .
Означення 2.8. Якщо множини, що розглядаються, є підмножинами
деякої множини, то таку множину називають універсумом або універсальною
множиною. Універсум позначають літерою U . Варто зауважити, що
універсальна множина не існує у всіх випадках.
Означення 2.9. Множина, елементами якої є всі підмножини множини
A і тільки вони (включно з порожньою множиною та самою множиною А),
називається булеаном або множиною-степенем множини A і позначається
P(A).
У випадку скінченної підмножини A , що складається з n елементів,
булеан P(A) містить 2n елементів:
A  n  P( A)  2 n.
Очевидно, що число елементів булеана P(A) залежить від числа
елементів унiверсуму A=U. Наприклад, якщо A  3 , то маємо P( A)  2 3  8.
Приклад 2.5. Розглянемо множину A  {a, b} . Булеаном даної множини
є P( A)  { , {a},{b},{a, b}}.
Перша й остання підмножини невласні, інші – власні. ▲

3. Способи задання множин

Спосіб 1. Найбільш природним є спосіб задання множини переліком

(або списком) елементів.
Наприклад: A  1,2,3,4,5 .
Порядок елементів у записі множини значення не має:
A  1,2,3,4,5  3,5,2,1,4.
Вважається, що всі елементи множини різні. Цей спосіб завдання
застосовується лише для скінчених множин з невеликим числом елементів.
Іноді множини задають переліком частини множини, з якого можна
зрозуміти, що являє собою вся множина.
Приклади стислого представлення множин:
 A  0,1,...,9 ;
 A  3,5,..., 2n  1,... ;
 A  3, 5, 9,..., 2n  1,...  .
Спосіб 2. Універсальним є задання множини за допомогою
характерних властивостей її елементів (тобто властивостей, які мають всі
елементи даної множини і лише вони). Наприклад:
 A   x | x  N , x  16 ;
 A   x | x  Z , 10  x  19 ;
 x 
 A  x |  Z  .
 2 
Спосіб 3. Аналітичний, за допомогою символів операцій над
множинами та дужок.
Наприклад, C   A  B  (незнайомі символи будуть описані в
наступному підрозділі).
Спосіб 4. Вербальний (мовний) за допомогою опису характерних
властивостей, які повинні мати елементи множини.
Наприклад, множина А – це множина, елементами якої є всі назви днів
тижня.
Спосіб 5. Множини зручно задавати графічно за допомогою діаграм
Ейлера-Венна. Діаграми Ейлера-Венна (Джон Венн (1834-1923) англійський
логік і математик, професор Кембриджського університету) є геометричним
зображенням множин. Множина зображується замкненою кривою довільної
форми (найчастіше – кругом). Точки, які лежать всередині замкненої кривої,
можна розглядати як елементи відповідної множини.
 Наприклад:

B A B A
Універсум U на діаграмах Ейлера-Венна зображується у вигляді
прямокутника.

На наступній діаграмі Ейлера-Венна задані множини a, b, c, b, d , e

в універсумі U  a, b, c, d , e:

4. Операції над множинами

Вважаємо, що всі множини, що розглядаються, є підмножинами

деякого універсуму U.
Означення 4.1. Об'єднанням двох множин A та B називається
множина A  B , що складається з усіх елементів, що належать хоча б одній з
множин A , B :
A  B  {x | ( x  A)  ( x  B)} ,
де  – знак об’єднання.
На діаграмі Ейлера-Венна об’єднання показується сірим кольором:
 A B
Об’єднання складається з усіх елементів множини A та усіх елементів
множини B і не містить ніяких інших елементів.
Операція об’єднання узагальнюється на довільну кількість множин. У
такому випадку використовується позначення:
n
 Ai  A1  A2  ...  An .
i 1
Приклад 4.1.
 A  {a, b, d } , B  {b, d , e, h}, A  B  {a, b, d , e, h};
 A  {a, b} , B  {e, h}, A  B  {a, b, e, h};
 A  {парні числа } , B  {непарні числа }, A  B  N . ▲
Означення 4.2. Перерізом двох множин A та B називається множина,
що складається з тих і лише тих елементів, що належать і A , і В:
A  B  {x | ( x  A)  ( x  B)} ,
де  – знак перерізу.
На діаграмі Ейлера-Венна переріз показаний сірим кольором:

A B
Операція перерізу узагальнюється на довільну кількість множин. У
такому випадку використовується позначення:
n
 Ai  A1  A2  ...  An .
i 1
Приклад 4.2.
 A  a, b , B  b, d , e, k , A  B  b;
 A  k , p , B  b, c, d  , A  B   ;
 A  Z , B   x | x  Z , x  0 , A  B  N ;
 A  {прямокутники}, B  {ромби}, A  B  {квадрати}.▲
Означення 4.3. Різницею множин A і B називається множина A \ B ,
що складається з усіх тих елементів множини A , які не належать B :
 A \ B   x | ( x  A)  ( x  B ) ,
де \ – знак різниці.
Приклад 4.3.
 A  a, b, d  , B  b, d , e, h , A \ B  a , B \ A  e, h ;
 A  k , p , B  a, b , A \ B   ;
 A  N , B  {непарні числа}, A \ B  {парні числа}.▲
В означенні різниці, не розглядається випадок B  A . Якщо B  A , то
різниця A \ B називається доповненням множини В до множини A і
позначається BA .
Зобразимо поняття різниці множин за допомогою діаграм Ейлера-
Венна:

A\ B
ТЕОРЕМА 4.1. A \ B  A  B.
Доведення. A \ B  {x | ( x  A)  ( x  B)}  {x | ( x  A)  ( x  B)} , тоді
A \ B  A  B.
Означення 4.4. Різниця універсальної множини U і будь-якої її
підмножини А називається доповненням множини A до універсальної U .
Позначається A  U \ A .
На діаграмі Ейлера-Венна доповнення показане сірим кольором:

A U \ A
Закони теорії множин
Для роботи із множинами часто використовують закони, наведені у
таблиці 4.1.
Таблиця 4.1.
Назви законів Формулювання законів
Закони комутативності A B  B  A
A B  B  A
  A  B   C  A  B  C 
Закони асоціативності
 A  B   C  A  B  C 
A  B  C    A  B    A  C 
Закони дистрибутивності
A  B  C    A  B    A  C 
Закон подвійного
доповнення A A
Закони ідемпотентності A A  A
A A  A
Закони де Моргана A B  A B
A B  A B
A  A  B  A
Закони поглинання
A  A  B  A
Закони тотожності
A  A
A U  A
Закон домінування A  

Означення 4.5. Симетричною різницею двох множин A та B

називається різниця об’єднання і перерізу даних множин та позначається
A B:
A  B   x | ( x  A  B)  ( x  A  B) .

Геометрична ілюстрація:

A B
Приклад 4.4.
Розглянемо множини A  a, b, d  , B  b, d , e, h.
A  B   A  B  \  A  B   a, b, d , e, h \ b, d   a, e, h .▲
Використовуючи операції  ¸  ¸ \¸ можна виражати одні множини
через інші. Існує наступний пріоритет операцій: , ,  , \,  . Для зміни цього
порядку у виразі використовують дужки.
Таким чином, множину можна задати виразом, в який входять
множини, операції і можуть бути дужки. Такий спосіб задання множини
називається аналітичним.
Приклад 4.5. Нехай U  1,2,3,4,5 ; A  1,3,4; B  2,3; C  1,4 .
A  B  {1,3,4}  1,4  1,4;
 A  B   3  1,2,4,5;
B \ A  C  2 C  1,2,4.▲
Означення 4.6. Кортеж – це впорядкований набір елементів.
Означення 4.7. Компоненти кортежу – елементи, що утворюють
кортеж.
На відміну від множини, компоненти кортежу можуть повторюватись.
Кортеж записують у круглих дужках, наприклад, (a, b, c, a, d, k) – кортеж
довжиною 6. Кортежі довжини два часто називають парами, а довжини 3 –
трійками.
Означення 4.8. Два кортежі називаються рівними, якщо вони мають
однакову довжину та їхні відповідні компоненти рівні. Тобто, кортежі
(a1, a2 ,..., an ) та (b1, b2 ,..., bm ) рівні, якщо m=n, а також a1  b1, a2  b2 , ..., an  bm .
Означення 4.9. Декартовим добутком двох множин A
та B називається множина всіх впорядкованих пар (a,b):
A  B  {(a, b) | a  A, b  B}.
Якщо A=B, то такий добуток називають декартовим квадратом
множини А:
A2  A  A  {(a, b) | a  A, b  A}.
Аналогічно можна ввести декартовий добуток трьох A1  A2  A3 ,
чотирьох A1  A2  A3  A4 і т.д. множин. При A1  A2  ...  An скорочено
пишуть An  
A 
  ...
A  
A і кажуть про n-й декартовий степінь множини A.
n разів

Елементами A є послідовності (набори, вектори, рядки) ( a1 , a2 ,..., an )

n

довжиною n.
Приклад 4.6.
1. Нехай A  0,1, B  {x, y},C  {0,1,2}. Тоді
A  B  {(0, x), (0, y ), (1, x), (1, y )};
B  A  {( x,0), ( y,0), ( x,1), ( y,1)};
A  C  {(0,0), (1,2), (0,2), (1,0), (1,1), (1,2)};
A  C  {( 0,0), (1,2), (0,2), (1,0), (1,1), (1,2)}.
2. Нехай A  a, b, c, d , e, f , g, h, B  {1,2,3,4,5,6,7,8} – множини символів,
які позначають горизонтальні і вертикальні поля шахівниці. Тоді
A  B  {a1, a 2,..., h7, h8} – множина всіх кодів кліток шахівниці.▲
Для скінченних множин потужність (кількість елементів) декартового
добутку дорівнює добутку потужностей цих множин:
 AB  A  B.

5. Метод включення і виключення

Для будь-яких скінченних множин A1 та A2 виконується рівність

A1  A2  A1  A2  A1  A2 .
У випадку трьох множин також легко довести рівність:
A1  A2  A3  A1  A2  A3   A1  A2  A2  A3  A1  A3  
 A1  A2  A3 .
Ці рівності є частковими випадками принципу включення-
виключення.
Приклад 5.1. Скільки чисел серед 1,2,3,…,99,100 таких, що не діляться
на жодне з чисел 2,3,5?
Підрахуємо спочатку кількість чисел, які діляться принаймні на одне з
чисел 2,3,5. Нехай A1 – множина тих чисел, які діляться на 2, A2 – множина
тих чисел, які діляться на 3, A3 – множина тих чисел, які діляться на 5. Тоді
100  100  100 
A1    50 A   33 A   5   20 ,
 2   3 
, 2 , 3

 100   100  100 

A1  A2     16 , A  A     10 , A  A     6,
  
1 3 2 3
 2 3   2 5   3 5 
 100 
A1  A2  A3    3.
 2  3  5 
Тому, використавши формулу обчислення потужності для об’єднання
трьох множин, маємо:
A1  A2  A3  50  33  20  (16  10  6)  3  74 .
Отже, кількість чисел, які не діляться на жодне з чисел 2,3,5, дорівнює
100-74=26. 
ТЕОРЕМА 5.1. Для довільних множин Ak, k=1..n виконується:
n n
 Ai   Ai   Ai  Ai  ...  (1) k 1
1 2
 Ai  Ai  ...  Ai 
1 2 k
i 1 i 1 1i1 i2 n 1i1 i2 ...in n

 ...  (1) n1 A1  A2  ...  An .

Приклад 5.2. Розглядаються всі перестановки n чисел 1,2,…,n. Знайти
число Dn тих перестановок, у яких принаймні одне число стоїть на місці зі
своїм номером.
Позначимо через Ak множину тих перестановок, у яких на k-му місці
стоїть k. Тоді
Dn  A1  A2  ...  An .
 Множина Ai  Ai  ...  Ai містить ті перестановки, у яких на
1 2 k

місцях i1 , i2 ,..., ik відповідно стоять числа i1 , i2 ,..., ik , а на інших n-k місцях

числа впорядковані довільно. Тому
Ai  Ai  ...  Ai  (n  k )!,
1 2 k

a
n!
 Ai  Ai  ...  Ai  Cnk (n  k )!
1 2 k
k!
.
1i1 i2 ...in n
З теореми 5.1. випливає, що
1 1 1 1
Dn  A1  A2  ...  An  n!(    ...  (1) n1 ).
1! 2! 3! n!

Принцип включення-виключення в альтернативній формі

Ця форма принципу включення-виключення використовується для

розв’язування задач, де необхідно знайти кількість елементів заданої
множини А, які не мають жодної з n властивостей 1, 2 ,..., n .
Позначимо:
Ai  A – підмножина елементів, що мають властивість i ;
N ( i1 ,  i2 ,...,  in ) – кількість елементів множини А, які одночасно мають
властивості  i1 ,  i2 ,...,  in ;
N (1, 2 ,..., n ) – кількість елементів множини А, що не мають жодної
властивості  i1 ,  i2 ,...,  in ;
N – кількість елементів множини А.
Тоді
N (1, 2 ,..., n )  N  | A1  A2  ...  An | .
За принципом включення-виключення отримаємо:
N (1 ,  2 ,...,  n )  N   N (i )   N ( i , a j ) 
1i  n 1i  j  n

 
1i  j  k  n
N (i , a j , ak )  ...  (1) n N (1, a2 ,..., an ).

6. Доведення рівностей з множинами

Доводити рівності з множинами можна різними способами.

Спосіб 1. Для доведення рівності використовується теорема про те, що
дві множини А та В рівні тоді й лише тоді, коли A  B та B  A .
Приклад 6.1. Доведемо рівність множин, яка є формулюванням закону
де Моргана A  B  B  A .
 Припустимо, що x  A  B . Тоді x  A  B , звідси x  A або x  B . Отже
x  A або x  B , а це означає, що x  A  B . Отже, доведено, що
A B  A B .
Навпаки, нехай x  A  B . Тоді x  A або x  B , звідки x  A або
x  B . Це означає, що x  A  B , тобто x  A  B . Отже A  B  A  B .
Cпосіб 2. Доведення рівності множин із використанням таблиць
належності. У цих таблицях розглядають усі можливі комбінації належності
елементів множинам і позначають 1, якщо елемент належить множині, 0 –
якщо елемент їй не належить.
Приклад 6.2. Доведемо цим способом рівність A  B  A  B .
Доведення подано у табл. 6.1.
Таблиця 6.1
А В A B A B A B A B
0 0 0 1 1 1 1
0 1 0 1 1 0 1
1 0 0 1 0 1 1
1 1 1 0 0 0 0
Стовпчики, які в табл. 6.1 відповідають множинам A  B та A  B
збіглися, отже A  B  A  B .

Спосіб 3. Доведення рівності множин з використанням законів логіки.

Приклад 6.3. Доведемо попередню рівність A  B  A  B .
Доведення полягає в послідовній перевірці наступних рівностей
A  B  x x  A  B  x ( x  A  B) 
 x (( x  A)  ( x  B))  x ( x  A)  ( x  B) 
   
 x ( x  A)  ( x  B)  x x  A  B  A  B .
Спосіб 4. Доведення рівності множин із використанням основних
законів (табл. 3.1).
Приклад 6.4. Доведемо, що A  ( B  C )  (C  B)  A . Вико-
ристовуючи закони де Моргана та комутативності, можна записати:
A  ( B  C )  A  ( B  C ) – за законом де Моргана;
 A  (B  C) – за законом де Моргана;
 (B  C)  A – за законом комутативності;
= (C  B)  A – за законом комутативності. 
 7. Комп’ютерне представлення множин

Зобразити множини у комп’ютері можна різними способами.

Наприклад, накопичити елементи множини в невпорядкованому вигляді. Але
тоді операції із множинами вимагатимуть значних ресурсів часу, адже
щоразу необхідно буде здійснювати перегляд елементів. Тому є інші способи
зображення множин у комп'ютері.
Одним із найпоширеніших та найпростіших способів є зображення
множин за допомогою бітових рядків. Нехай універсальна множина U
містить п елементів. Упорядкуємо довільним способом елементи
універсальної множини. Тоді U  a1 , a2 , a3 ,...an1 , an .
Множину A  U зображають у комп'ютері рядком із 0 та 1 довжини п
так: якщо ai  A , то і-й біт дорівнює 1, якщо ai  A , то і-й біт дорівнює 0.

Приклад 7.1. Нехай U  a, b, c, d , e, f , m, n, p, q, r , s , A  b, m, n, q, r ,

B  a, b, f , m, q . Тоді множину A зобразимо рядком 010000110110, а
множину В – рядком 110001100100. 
Після представлення множин у вигляді бітових рядків, легко робити
операції над ними, адже це будуть порозрядні логічні операції над
відповідними рядками.
Наприклад, перетин множин – це порозрядна кон'юнкція над бітовими
рядками, а об'єднання множин – порозрядна диз'юнкція над бітовими
рядками.
Логічні операції наведені в табл. 7.1.
Таблиця 7.1.
аi bi ai  bi ai  bi
0 0 0 0
0 1 0 1
1 0 0 1
1 1 1 1

Приклад 7.2. Нехай U  a, b, c, d , e, f , m, n, p, q, r , s , A  b, m, n, q, r ,

B  a, b, f , m, q . Знайдемо комп'ютерне зображення перетину множин
A  B . Виконаємо порозрядну кон'юнкцію рядків, які зображають множини
А та В:
A = 010000110110;
B = 110001100100.
A  B = 010000100100.
Отже, повертаючись до звичайного зображення множин, маємо
A  B  b, m, q .
 Приклад 7.3. Нехай U  a, b, c, d , e, f , m, n, p, q, r , s , A  b, m, n, q, r ,
B  a, b, f , m, q . Знайдемо об'єднання множин A  B . Виконаємо порозрядну
диз'юнкцію рядків, які зображають множини А та В:
A = 010000110110;
B = 110001100100;
A  B = 110001110110.
Отже, A  B  {a, b, f , m, n, q, r} .
Якщо універсальна множина U має велику потужність, а підмножини
універсальної множини не дуже потужні, то зображення за допомогою
бітових рядків не є ефективним з точки зору витрат пам'яті. У такому разі для
зображення множин доцільно використовувати інші структури даних – як
правило, зв'язані списки, масиви або хеш-таблиці.
 8. Приклади розв’язування завдань

Приклад 8.1. Задати двома різними способами множину А всіх парних

чисел 2, 4, 6, ...., що не перевищують 1000.
Розв’язання:
1. Перерахуванням: А={2, 4, 6, 8, 10, …, 998, 1000};
2. Описом: А={(x|xN)  (х/2N), N1000}; (N – множина
натуральних чисел 1, 2, 3, ….).▲

Приклад 8.2. Зобразіть фігури, задані множинами

A  {( x, y )  R x  y  1} , B  {( x, y )  R x  ( y - 1)  1} , де R 2 – дійсна
2 2 2 2 2

площина. Які фігури зображають множини A  B , A  B , R 2 \ A ?

Розв’язання:

Множина А Множина В

Множина A B Множина A B
 Множина R 2 \ A

Приклад 8.3. Чи правильні рівності:

1) {{1,2}, {2,3}}={1,2,3}?
2) {{1,2}}={1,2}?
Розв’язання:
1) Ні, адже елементами першої множини є підмножини {1,2} та {2,3}, а
другої – елементи 1,2,3.
2) Ні, тому що перша множина одноелементна, тобто складається з
одного елемента – підмножини {1,2}, а друга має два елементи 1 та 2. ▲

Приклад 8.4. Перечисліть елементи наступних множин:

1) А={a|aB, B={1,2,3}};
2) A={a|aB, B={1,2,3}}.
Розв’язання:
1) Так, як аВ, а В – трьохелементна множина, то існує 23=8
підмножин: А={{1}, {2}, {3}, {1,2}, {1,3}, {2,3}, {1,2,3}, }.
2) Так, як аВ, то А=В={1,2,3}.▲

Приклад 8.5. Довести, використовуючи закони алгебри множин, що

A  ( B \ A)  A  B.
Розв’язання:
A  ( B \ A)  A  ( B  A )  ( A  B)  ( A  A )  ( A  B)  U  A  B. ▲

Приклад 8.6. Спростити вираз ( A  B  C )  ( A  B  C )  B  C .

Розв’язання:
Використовуючи закони алгебри множин:
( A  B  C )  ( A  B  C )  B  C  [( A  A )  B  C ]  B  C 
▲
U  B  C  B  C  (B  C)  (B  C)  U

Приклад 8.7. Опитування 100 студентів показало, що серед них

англійську мову вивчають 29 студентів, німецьку – 30, французьку – 9, лише
французьку – 1, англійську та німецьку – 10, німецьку та французьку – 4, всі
три мови – 3 студенти. Скільки студентів не вивчають жодної мови? Скільки
студентів вивчають лише німецьку мову? У розв’язку використовувати
діаграми Ейлера-Венна.
Розв’язання:
Введемо позначення:
U – множина всіх опитаних студентів;
А – множина студентів, які вивчають англійську мову;
Н – множина студентів, які вивчають німецьку мову;
Ф – множина студентів, які вивчають англійську мову.
З умови задачі очевидно, що А  Ф  Н =3, тоді
( Н  Ф) \ ( А  Ф  Н ) =4-3=1; ( А  Н )  ( А  Ф  Н )  10-3=7. У такому
випадку лише німецьку мову вивчають 30-7-3-1=19 студентів.
Із умови задачі також випливає, що ( А  Ф) \ ( А  Ф  Н )  9-1-1-3=4,
тому лише англійську мову вивчають 29-4-3-7=15 студентів. Тоді число
студентів, що не вивчають жодної мови, буде рівним U \ ( А  Ф  Н )  100-
(1+1+3+4+7+15+19)=50 студентів.

Рис. 8.1 Діаграма Ейлера-Венна

Приклад 8.8. Довести, що для будь-яких множин А та В виконується

рівність A  B  B  A .
Розв’язання:
Для доведення використаємо метод від супротивного, тобто нехай
A B і B  A.
Із АВ випливає, що якщо аА, то аВ. (1)
З іншої сторони із B  A існує такий елемент а, що a  B та a  A ,
отже a  B і a  A . (2)
Використовуючи (1) та (2):
З того, що a  A і a  B випливає, що a  B та a  B , а звідси
a  ( B  B ) =, тобто отримали суперечність.
 Таким чином, вираз B  A хибний і тому B  A , тобто
A B B  A.
Аналогічно можна показати, що B  A  A B і, отже,
A  B  B  A , що і потрібно було довести. ▲

Приклад 8.9. Знайти декартовий добуток множин A={1,2,3}, B={a,b} та

його потужність.
Розв’язання:
AB = {(1,a), (1,b), (2,a), (2,b), (3,a), (3,b) },
BA = {(a,1), (a,2), (a,3), (b,1), (b,2), (b,3) }.
Як бачимо, AB  BA.
Потужність декартового добутку: |AB|=|BA| = 32=6. ▲

Приклад 8.10. Довести рівність множин: (B)С=(AC)(BC)

Розв’язання:
Доведемо, що (B)С(AC)(BC).
Нехай z(AB)С, тоді z=(x,y), де xAB та yС. Отже, xA або xВ.
Тобто xA та yС або xВ та yС. Тому zAC або zBC. За означенням
об’єднання z(AC)(BC).
Доведемо, що (B)С(AC)(BC).
Нехай z(AC)(BC), тоді zAC або zBC. Так як z=(x,y), то xA,
yС або xB, yС.Отже, xA або xВ при yС. Тому xAB і yС. За
означенням декартового добутку z(B)С. ▲

Приклад 8.11. Зобразіть на координатній площині декартовий добуток

множин А×В, якщо:
a) А= {1,2,3}, В=[3,5];
b) А={х ‫ ׀‬x R, 1≤x≤3}; B={y ‫ ׀‬y R, 3≤y≤5};
c) А=R, В=[3,5];
d) А=R, В=R.
Розв’язання:
а) Так як множина А складається з трьох елементів, а множина В
містить всі дійсні числа від 3 до 5, включаючи і самі ці числа, то декартовий
добуток А×В складатиметься з нескінченної кількості пар, перша компонента
яких або 1, або 2, або 3, а друга – будь-яке дійсне число з проміжку [3, 5].
Безліч таких пар дійсних чисел на координатній площині зобразиться трьома
відрізками (рис. 8.2).
 Рис. 8.2.
b) У цьому випадку нескінченними є обидві множини А і В. Тому
першою координатою пари, що належить множині А×В, може бути будь-яке
число з проміжку [1, 3], а другою – будь-яке число з проміжку [3,5] і, отже,
точки, що зображують елементи декартового добутку даних множин А і В,
утворюють квадрат (рис. 8.3).

Рис. 8.3.
с) Цей випадок відрізняється від попереднього тим, що множина А
складається з усіх дійсних чисел, тобто абсциса точок, що зображають
елементи множини А×В, приймає всі дійсні значення, в той час як ордината
вибирається з проміжку [3, 5].
Безліч таких точок утворює нескінченну смугу (рис. 8.4).

Рис. 8.4.
d) Декартовий добуток R×R складається з різноманітних дійсних чисел.
Точки, що зображують ці пари, суцільно заповнюють координатну площину.
Таким чином, декартовий добуток R×R містить стільки ж елементів,
скільки точок знаходиться на координатній площині. ▲
 Приклад 8.12. На координатній площині побудувати множину (-1;
3×1; 3).
Розв’язання:
Першу множину поміщаємо на осі OX, другу на осі OY. Множина всіх
пар, тобто декартовий добуток, зображається точками заштрихованого
прямокутника, але без лівої та нижньої сторони (рис. 8.5).

Рис. 8.5 Декартовий добуток

Приклад 8.13. Скільки цілих чисел між 0 та 1000 містять рівно одну
цифру 6?
Розв’язання:
Нехай S – множина цілих чисел між 0 та 1000, що містять рівно одну
цифру 6. Розглянемо три підмножини S1, S2 та S3 множини S.
S1 – множина, яка містить число, що складається з однієї цифри і ця
цифра 6;
S2 – множина, яка містить двохзначне число, що містить лише одну
цифру, яка рівна 6;
S3 – множина, яка містить трьохзначне число, що містить лише одну
цифру, яка рівна 6.
Множина S1 містить лише один елемент – число 6.Отже,  S1=1.
У множині S2 кожен елемент, що містить 6, є або першою, або другою
цифрою. Якщо 6 – друга цифра, то існує 8 різних чисел, які будуть стояти на
першій позиції, оскільки перше число не може бути 0 або 6. Якщо 6 – перша
цифра, то таких чисел 9, оскільки друга цифра не може бути рівна 6. Таким
чином, S2 містить 8+9=17 елементів, тобто  S2=17.
Елемент із S3 може містити 6 як першою, так і другою чи третьою
цифрою. Якщо 6 – перша цифра, то існує 9 варіантів вибору другої цифри та
9 варіантів вибору третьої цифри. Згідно комбінаторному принципу
множення, S3 містить 9 9=81 чисел з першою цифрою 6. Якщо 6 –друга
цифра, то існує 9 варіантів вибору третьої цифри та 8 варіантів вибору
першої цифри, оскільки перша цифра не може бути нулем. Очевидно, S3
містить 98=72 чисел, у яких 6 – друга цифра. Аналогічно, S3 містить 72
числа, у яких 6 – третя цифра. Отже, всього S3 містить 81+72+72=225
елементів, тобто S3=225.
Оскільки S  S1  S 2  S 3 та множини S1, S2 і S3 – ті, що попарно не
перетинаються, тоді
S  S1  S 2  S3  S1  S 2  S3  1  17  225  243 .▲

Приклад 8.14. Скільки додатних цілих чисел, менших 1001, діляться на

2, 3 чи 5?
Розв’язання:
Нехай X – множина додатних цілих чисел, які діляться на 2, 3 чи 5.
Розглянемо три підмножини X1, X2 і X3 множини X.
X1 – множина додатних цілих чисел, які діляться на 2. Число елементів
1001
чи потужність цієї множини дорівнює X 1    500 .
 2 
X2 – множина додатних цілих чисел, які діляться на 3 Число елементів
1001
чи потужність цієї множини дорівнює X 2    333 .
 3 
X3 – множина додатних цілих чисел, які діляться на 5. Число елементів
1001
чи потужність цієї множини дорівнює X 3    200 .
 5 
Тоді множина X1X2 – множина додатних цілих чисел, які діляться на 2
1001
або 3. Відповідно X1  X 2    166 . Множина X1X3 – множина
 2  3 
1001
додатних цілих чисел, які діляться на 2 або 5. Тоді X 1  X 3    100 .
 2  5 
Множина X2X3 – множина додатних цілих чисел, які діляться на 3 або 5.
1001
Аналогічно X 2  X 3    66 .
 3  5 
Множина X1X2X3 – множина додатних цілих чисел, які діляться на 2,
3 або 5. Число елементів чи потужність цієї множини дорівнює
 1001 
X1  X 2  X 3    33 .
 2  3  5 
Використовуючи формулу включення і виключення:
X  X1  X 2  X 3  X1  X 2  X 3  X1  X 2  X1  X 3  X 3  X 2 
 X 1  X 2  X 3  500  333  200  166  100  66  33  734.

Приклад 8.15. Про множини А, B, С відомо, що: A  B  C = {1, 2, 3, 4, 5,

6}, A  B  C = {3}, B  A ={1, 2, 4, 6}, B  C ={2, 5, 6},  B / A  / C = {2},
 A  B  / C  {1, 2, 5},  A  C  / B  {1, 6}.
Знайдіть множини А, B, С.
Розв’язання:
Зобразимо перетин трьох множин A, B, C на рис. 8.6. і позначимо
всеможливі утворені множини M i :

Рис. 8.6 Приклад перетину трьох множин

Складемо систему рівнянь:

1. A  B  C = M1  M 2  M 3  M 4  M 5  M 6  M 7  {1, 2, 3, 4, 5, 6};
2. A  B  C  M 6 ={3};
3. B  A  M1  M 4  M5  M 2 ={1, 2, 4, 6};
4. B  C  M 2  M3  M 4  M 7 ={2, 5, 6};
5.  B / A  / C  M 2 = {2};
6.  A  B  / C  M 1  M 2  M 3 ={1, 2, 5};
7.  A  C  / B  M 1  M 4  M 7 ={1, 6}.
Отримаємо:
M 6 ={3}, M 2 ={2}.
Із рівнянь (6 - 7) зрозуміло, що M1 ={1}.
Тоді з рівняння (6) випливає, що M 3 ={5}, а з рівняння (7) та (3)
випливає, що M 7   , а M 4 ={6}. Із рівняння (3) M 5 ={4}.
Отже, A = M1  M 3  M 4  M 6  {1, 3, 5, 6},
B = M 2  M 3  M 5  M 6  {2, 3, 4, 5},
C = M 4  M 5  M 6  M 7  {3, 4, 6}.
 9. Завдання до виконання

1. Нехай А={{1,2,3}, {1,3}, 1, 2}. Чи справедливо, що

a) {1, 2}А;
b) {1, 2}A.

2. Перелічити елементи множини:

n
A  {x | x  2 , n=1, 2,…}.
n n3
3. Перелічити елементи наступних множин:
a) A  {x | x {{a, b}, {a, b, c}, {a, c, d }}};
b) B  {x | x  {a, b, c, d }};
c) C  {x | x  {a, b, c, d }}.

4. Нехай А – довільна множина. Що являють собою наступні множини:

a) A  ;
b) A \ ;
c) A \ A;
d) A  .

5. Записати множини, перелічивши їх елементи. Яка потужність даних

множин?
a) А = {n | n — додатні числа, кратні 7 і менші 60};
b) В = {x ‫׀‬x2 - 5x + 6 = 0}.
6. Записати усі підмножини множини А ={а, b, с}.
a) Чи рівні множини {a, b, c, d} і {b, d, с, а}?
b) Нехай М = {чотирикутники}. Чи належать до множини М такі фігури:
квадрат, ромб, коло, шестикутник?

7. Нехай А – множина цілих чисел, що діляться на 4, а В – множина цілих

чисел, що діляться на 3. Які з чисел 9, 0, -24, -53, 128, 242048 входять у
множину A  B ?

8. Нехай А = {1, 2, 3, 4, 5, 6, 7} і В = {2, 4, 6}. Знайти:

a) суму С;
b) різницю R;
c) переріз Р множин А і В.

9. Нехай Ν = {натуральні числа}, М ={додатні раціональні числа}, Р={прості

числа}, Q = {додатні непарні числа}. Чи правильне твердження
P  M  (Q  N )  M ?
10. Нехай А – множина, що складається з 30 стільців, а В – множина, що
складається з 30 студентів. Чи А=В ? Обґрунтувати відповідь.

11. За допомогою наочного зображення на площині впевнитись, що для будь-

яких трьох множин А, В і С справджуються такі рівності:
a) A  ( B  C )  ( A  B)  ( A  C ) ;
b) A  ( B  C )  ( A  B)  ( A  C ) .

12. Користуючись кругами Ейлера, довести рівності:

a) A \ B  A \ ( A  B) ;
b) A  ( A  B) \ ( B \ A) .

13. Вказати, які з поданих нижче множин скінченні, а які нескінченні

(поясніть, чому):
a) множина цілих чисел, що діляться на 5;
b) множина коренів заданого многочлена;
c) множина всіх рослин на Землі.

14. Записати формули, відповідні до діаграм Венна:

a) b) c) d)

15. Зобразити на координатній площині декартові добутки множин А та В. У

задачі b записати також усі елементи декартових добутків:
a) A  { x | x  R ,3  x  5 }; B  { x | x  R ,3  x  6 } ;
b) A  { x | x  Z ,3  x  5 }; B{ x | x  Z ,3  x  6 } .

16. Задані множини A={a,b,c}, B={x,y}, C={0,1}. Побудувати декартові

добутки а-d:
a) A B  C ;
b) C  B A;
c) C  A B ;
d) B  B  B.

17. Задані множини А={a,b,c,d,e} та В={a,b,c,d,e,f,g,h}. Побудувати множини

а-d:
a) A  B;
b) A B;
c) А\В;
d) В\А.

18. Знайти множини А та В, якщо А\В={1,5,7,8}, B\A={2,10} та

B  A ={3,6,9}.

19. А та В – множини. Довести рівність A\B=A  B .


20. А та В – множини . Довести рівність  A  B   A  B )  A .

21. Нехай А, В та С – довільні множини. Довести, що:

a) A  ( B  C )  ( A  B)  C;
b) A  ( B  C )  ( A  B )  C.

22. Задані множини А, В та С. Довести рівність множин

( A \ B) \ C  ( A \ C ) \ ( B \ C ).

23. Задані множини А={0,2,4,6,8,10}, B={0,1,2,3,4,5,6} та С={4,5,6,7,8,9,10}.

Побудувати множини:
a) A B C;
b) A B C;
c) ( A  B)  C ;
d) ( A  B )  C.

24. Чи можна стверджувати, що А=В, якщо А, В та С – множини, для яких

виконані такі рівності:
a) AC  B C;
b) AC  B C;
c) AC  B C.

25. Нехай А, В та С – довільні множини. Довести, що:

| A  B  C || A |  | B |  | C |  | A  B |  | A  C |  | B  C |  | A  B  C | .

26. Множина А складається із натуральних чисел, що діляться на 4, множина

В – із натуральних чисел, що діляться на 10, множина С – із натуральних
чисел, що діляться на 75. Із яких чисел складається множина A  B  C ?

27. Дано довільні множини А, В, С такі, що: A  B і A  C; A  C і B  C.

Чому рівні вирази:
a) A  B  C;
b) A  B  C.

28. Задано довільні множини А, В, С такі, що A  B, B  C . Чому рівні

множини:
a) A  B  C;
b) A  B  C;
c) A \ C;
d) C \ A.

29. Задані множини:

a) А={h,o,t} і B={t,o,o,t,h};
b) A={r,e,s,t} і В={s,t,r,e,e,t}.
Чи правильно, що A  B ? B  A ? A  B?

30. Відомо, що:

a) A  B  C  A;
b) A B C  A.
Що випливає з даних рівнянь?

31. Задано, що S={a1, a2, a3}, причому відомо, що A  S , A={a1, a2}; B  S ,

B={a2, a3}; C  S ; C={a2}. Знайти елементи наступних множин:
a) A  A;
b) A  B;
c) B  A;
d) ( A  B)  ( B  C ).

32. Нехай U={1,2,3,4,5}, X={1,5}, Y={1,2,4}, Z={2,5}.

Знайти множини:
a) X Y ;
b) (X  Z) Y ;
c) X  (Y  Z ) ;
d) ( X  Y )  ( X  Z );
e) X Y;
f) X Y ;
g) X Y;
h) ( X Y )  Z;
i) X  (Y  Z );
j) X \ Z;
k) ( X \ Z )  (Y \ Z ).
33. Нехай U ={a,b,c,d,e,f}, A={a,b,c}, B={f,e,c,a}, C={d,e,f}.
Знайти множини:
a) A \ C;
b) B \ C;
c) C \ B;
d) A \ B;
e) A  B;
f) B  A;
g) A C;
h) C  A;
i) C  A.

34. Задані дві довільні множини А та В такі, що A  B  . Як виглядають

множини A \ B та B \ A ?

35. Задані дві довільні множини С та D такі, що C  D  . Як виглядають

множини C  D та C  D ?

36. Задано довільну множину Х. Знайти множини:

a) X  X;
b) X  X;
c) X \ X;
d) X \X.

37. Які з наступних тверджень правильні:

a) 0  ;
b)   {0};
c) |{}| 1.

38. Спростити вирази:

a) A  B  B;
b) ( A  B )  ( A  B )  ( A  B );
c) ( A  B )  ( A  B)  ( A  B);
d) ( A \ B \ B  C ) \ C  D;
e) ( A  A  B  A  C )  A  B \ C;
f) A  B  B  C \ B;
g) ( A  A  B  A  C)  A  B  C ;
h) ( A  B  C ) \ ( B  C  А  B  C )  ( A  B  C );
i) ( A  ( B \ A)  A  C )  A  C \ C .

39. Довести твердження, використовуючи закони алгебри множин:

a) ( A  B)  ( A  B )  B \ A;
b) A \ [( A  B)  ( A \ B)]  ;
c) ( A  B  C  D )  ( A  C )  ( B  C )  (C  D)  C;
d) ( A  B  D)  ( A  B  C  D  E )  ( A  D  A )  A  B  D.

40. Для довільних множин А, В, С, D  U побудувати діаграми Ейлера-Венна

при умові:
a) A, B, C  D; A  B  C  ;
b) C  A  B; D  B; C  D  ;
c) A  B; C  D; A  D  ; B  C  .

41. У студентському потоці 37 людей добре знають математику, а 25 людей –

електроніку і 19 людей добре знають і математику і електроніку. Скільки
студентів в потоці добре знає тільки один предмет ?

42. Із 250 студентів 151 вивчають німецьку мову, 136 – французьку мову, 27 –
італійську, 63 – французьку і німецьку, 7 – італійську та французьку, 11 –
німецьку та італійську, 4 – всі три мови.
a) Скільки студентів вивчають німецьку чи французьку мову?
b) Скільки студентів вивчають лише італійську мову?
c) Скільки студентів вивчають німецьку і французьку, але не італійську?
d) Скільки студентів не вивчають жодної мови?
e) Скільки студентів вивчають хоча б дві іноземні мови?

43. Знайти декартовий добуток множин А та В і зобразити його на

координатній площині:
a) А={х ‫ ׀‬x N, 2 <x≤ 5}; B={y ‫ ׀‬y N, 3 ≤y ≤ 8};
b) А={х ‫ ׀‬x R, x>0}; B={y ‫ ׀‬y R, y<0};
c) А={х ‫ ׀‬x R, x≤2}; B={y ‫ ׀‬y R};
d) А={х ‫ ׀‬x R, 0≤x≤1}; B={y ‫ ׀‬y R, 3<y<5};
e) А={х ‫ ׀‬x2 –5x+6=0}; B={y ‫׀‬y2 –1=0};
f) А={х ‫ ׀‬x3– 4x=0}; B={y ‫ ׀‬y2 +10y+24=0}.

44. Про множини А, B, С відомо, що: A  B = {1, 2, 3}, A  C = {3},

A / B ={3}, B  C ={1, 2, 3, 4, 5},  C / B  / A = {4, 5},  A  B   C  {3},
A / C  {1, 2}.
Знайдіть множини А, B, С.

45. Про множини А, B, С відомо, що: ( A  C ) / B = {a, b, c, d, e, f ,g},

A / B ={a, b, c, d}, A  B  C  {a, b, c, d, e, f ,g}, ( A  C ) / B   .
Знайдіть множини А, B, С.

46. Про множини А, B, С відомо, що: A  B  {b, c, d}, ( A / C )  ( B / C ) ={a},

A  B  {a }, ( A / B)  (C / B) ={a, e, f}.
Знайдіть множини А, B, С.

47. У спортивному таборі 55 % дітей вміють грати в футбол, 58 % — у

волейбол і 93 % — у баскетбол. Яка гарантована найменша кількість дітей у
% , які вміють грати і у футбол, і у баскетбол, і у волейбол?

48. У класі з 99 учнів 67 уміють плавати, 79 — грати у шахи і тільки 10 не

вміють ні того, ні іншого. Скільки учнів уміють плавати і грати у шахи?
 Контрольні запитання.

1. Що таке множина та її елементи? Наведіть приклади.

2. Які типи множин ви знаєте?
3. Поясніть на прикладі поняття «потужність множини».
4. Що таке булеан множини?
5. Про які множини можна сказати, що вони власні, а про які –
невласні?
6. Які є способи задання множини? Який із способів найбільш зручний?
7. Для чого використовуються діаграми Ейлера-Вейнна? Наведіть
приклад.
8. Поясніть на прикладах використання основних операцій над
множинами.
9. Що таке кортеж?
10. Що таке декартів добуток множин. Наведіть приклад.
11. Які основні закони використовують для роботи з множинами?
12. У чому полягає принцип включення і виключення?
13. Якими різними способами можна доводити рівності з множинами?
14. Який спосіб комп’ютерного представлення множин є найпростішим?
15. Які операції використовують при роботі з множинами у комп’ютері?
 Список літератури

1. Андерсон Д. Дискретная математика и комбинаторика. – СПб.:

Вильямс. – 2003. – 960 с.
2. Капітонова Ю. В., Кривий С. Л., Летичевський О. А., Луцький Г. М.,
Печурін М. К. Основи дискретної математики. – К.: Наукова думка. –
2002. – 626 с.
3. Кузнецов О. П, Адельсон-Вельский Г. М. Дискретная математика для
инженера. – М.: Знергоатомиздат, 1988. – 480 с.
4. Нефедов В.И., Осикова В. А. Курс дискретной математики. – М.:Изд-во
МАИ. – 1992. – 264 с.
5. Нікольський Ю.В., Пасічник В.В., Щербина Ю.М. Дискретна
математика: Підручник. – Л.: «Магнолія Плюс». – 2005. – 608 с.
6. Новиков Ф. А. Дискретная математика для программистов. – СПб.:
Питер. – 2000. – 364 с.
7. Яблонский С. В. Введение в дискретную математику. – М.: Наука. –
1986.