МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ

Для спеціальності:
174 Автоматизація, комп’ютерно-
інтегровані технології та робототехніка
Освітньо-професійна програма:
5.174.1 Обслуговування
інтелектуальних інтегрованих систем

Методичний посібник
для самостійної роботи студентів
з навчальної дисципліни «Спеціальні розділи математики»

2023
 Автор:– О.С. Ярмола - викладач вищої категорії Харківського
політехнічного фахового коледжу

Рецензент: О.М. Котова - голова циклової комісії природничо-

математичних дисциплін Харківського політехнічного фахового коледжу

Методичні вказівки розглянуті і рекомендовані для використання

цикловою комісією інформаційних технологій
Протокол № 1 від 31 серпня 2023 р.
Голова циклової комісії ___________________ Марина ВЕЛИЧКО

Схвалено методичною радою Харківського політехнічного фахового

коледжу

Протокол № 1 від 31 серпня 2023 р

Голова методичної ради _____________________Раїса КОРОЛЬОВА
 Вступ

Даний методичний посібник призначений для самостійної роботи

студентів з дисципліни «Спеціальні розділи математики» та формування
належного рівня засвоєння студентами даного курсу, без якого неможливе
вивчення загально-технічних та спеціальних дисциплін.
Спеціальні розділи математики є базовою наукою при опануванні
спецпредметів освітньо-професійної програми «Обслуговування
інтелектуальних інтегрованих систем». Безпосередньо знання, отримані при
вивченні спеціальних розділів математики, використовуватимуться при
вивченні курсів програмування, баз даних та інформаційних систем,
архітектури ЕОМ тощо.
При цьому дисципліна використовується не тільки як засіб побудови і
дослідження математичних моделей реальних процесів, інструмент
кількісних розрахунків, але і як метод чіткого визначення різних понять,
логічного мислення, виявлення об’єктивних закономірностей.
 Модуль 1: Множини та способи їх завдання

Теми:

● Діаграми Венна, круги Ейлера.

● Бінарне відношення множин. Операції над відношеннями.

Діаграми Венна, круги Ейлера.

Для унаочнення деяких міркувань про множини користуються

геометричними схемами, які називаються діаграмами Ейлера-Венна.
Множину на діаграмі Ейлера-Венна позначатимемо кругом.
Універсальну множину U на діаграмі Ейлера-Венна позначатимемо
прямокутником. Підмножини універсальної множини U зображуватимемо
кругами, розміщеними всередині прямокутника.
За допомогою кругів Ейлера-Венна представимо випадки відношень
двох множин.
 Об’єднанням (додаванням) множин А і В називається множина, яка
містить усі ті і тільки ті елементи, які належать хоча б одній із множин А або
В. Позначається .

За означенням:
Об’єднанням скінченої кількості множин (більше двох) називається
результат послідовного об’єднання: другої множини з першою, третьої з
об’єднанням перших двох і т.д.
Перерізом множин А і В називається множина, що містить усі ті і
тільки ті елементи, які належать кожній із цих множин одночасно.
Позначається: . Отже, за означенням запишемо:

Поняття “переріз множин” можна поширити на будь-яку кількість

множин. Перерізом скінченої кількості множин (більше двох) називається
результат послідовного перерізу: другої множини з першою, третьої з
перерізом перших двох і т.д.
 Різницею множин А і В називається множина, яка складається з
елементів множини А, які не належать В. Позначаємо А \ В.
За означенням
Результат знаходження різниці двох множин називають відніманням
множин. Різниця універсальної множини U і її будь-якої підмножини
називається доповненням підмножини А до універсальної множини і

позначається U \ А або .
Якщо , то різниця множин А і В називається доповненням

підмножини В до множини А і позначають тобто А \ В= .

Бінарне відношення множин. Операції над відношеннями.

Множина називається скінченною, якщо вона містить скінченну

кількість елементів. У протилежному випадку множина називається
нескінченною. Кількість елементів скінченної множини називається
потужністю множини. Потужність множини А позначається │A│ .
 Відповідність між елементами множин А та В називається взаємно
однозначною, якщо кожному елементу множини А відповідає єдиний
елемент множини В і кожному елементу множини В відповідає єдиний
елемент множини А.

Приклад. Відображення
встановлює взаємно однозначну відповідність між елементами множин

Дві множини А та В називаються рівнопотужними (еквівалентними),

якщо між їх елементами можна встановити взаємно однозначну
відповідність. Той факт, що множини А та В є рівнопотужними, будемо
записувати у вигляді

Контрольні запитання
1. Що таке множина? Наведіть приклади різних множин.
2. Як можна визначити множину? Які є способи задання множин?
 3. В яких випадках можна говорити, що множини А і В є
рівнопотужними?
4. Що ми називаємо взаємно однозначною відповідністю?

Модуль 2: Булева алгебра

Теми:

● Булеві формули та пріоритет операцій.

● Таблиці істинності булевих функцій однієї та двох змінних.

● Нормальні форми зображення булевих функцій.

● Карти Карно (діаграми Вейча). Розв’язання прикладів на

мінімізацію функцій.

Булеві формули та пріоритет операцій.

Математичний апарат, що оперує з аргументами та функціями, які
набувають тільки двох значень – «1» та «0» – називається двійковою
(булевою) алгеброю, або алгеброю логіки. Вона є теоретичною основою
побудови ЕОМ і цифрових пристроїв. Такий математичний апарат для
розв’язання задач формальної логіки розробив англійський математик ХІХ
ст. Дж. Буль.
Апарат булевої алгебри розповсюджується на об’єкти самої різної
природи без відношення до їх суті. Головне, щоб вони характеризувалися
двома значеннями або станами: контакт включений або виключений,
наявність високого або низького рівня електричної напруги, виконання або
невиконання деякої умови роботи тощо. Базою алгебри логіки є поняття про
висловлювання (логічний аргумент), істинність і помилковість
висловлювання, а також поняття про зв’язки між висловлюваннями.
Висловлювання - це будь-яке речення, яке являє собою таке твердження, про
яке можна судити, істинне воно або помилкове. Значення висловлювання
може змінюватися зі зміною обставин, тому висловлювання змінює оцінку
своєї істинності. Наприклад, висловлювання «сьогодні вівторок» є істинним
у вівторок і помилковим у середу.
З точки зору логіки висловлювання можуть бути:

постійно істинними (математично їх беруть такими, що дорівнюють 1);

- постійно помилковими (математично їх беруть такими, що

дорівнюють 0);

- істинними або помилковими залежно від певних умов, тобто набувати

значення 1 або 0 навперемінно.

Таблиці істинності булевих функцій однієї та двох змінних.

Ми будемо розглядати Булеві функції в основному однієї і двох змінних.

Це так звані базові логічні функції, на основі яких будуються всі
функціональні схеми комп’ютерів.

Назва, позначення і значення всіх шістнадцяти булевих функцій для

двозначної системи двох змінних наведено у таблиці
 Нормальні форми зображення булевих функцій.

Розроблені універсальні (канонічні) форми представлення булевих

функцій, які дають можливість отримати аналітичну форму довільної функції
безпосередньо із таблиці істинності. Ця форма у подальшому може бути
мінімізована або спрощена. Найбільш широке розповсюдження отримали
досконала диз’юнктивна нормальна форма (ДДНФ) і досконала
кон’юнктивна нормальна форма (ДКНФ).

Для отримання цих форм вводяться поняття мінтермів (конституента 1)

і макстермів (конституента 0). Мінтерм – це функція, що набуває одиничного
значення тільки при одному з усіх можливих наборів аргументів.
 Макстерм – це функція, що набуває нульового значення тільки при
одному з усіх можливих наборів аргументів. Мінтерм алгебраїчно є
кон’юнкцією аргументів, а макстерм – диз’юнкцією аргументів. Якщо до
складу логічної формули належать набори елементарних кон’юнкцій
однакового рангу, пов’язані диз’юнкцією, то таку форму подання логічної
функції називають досконалою диз’юнктивною нормальною формою
(ДДНФ).

Правила утворення ДДНФ функції n аргументів такі:

1. За кожним набором двійкових змінних, за яких функція набуває

значення 1, скласти елементарні кон’юнкції (мінтерми).

2. В елементарну кон’юнкцію записати неінвертованими змінні, що

задані одиницею в таблиці істинності, а інвертованими – ті змінні, які в
таблиці істинності задані нулем. Здобутий результат називають
конституентами одиниці.

3. Елементарні кон’юнкції об’єднати знаком диз’юнкції.

Досконалою кон’юнктивною нормальною формою (ДКНФ) логічної

функції називають такий її вираз, який містить елементарні диз’юнкції
одного рангу, пов’язані кон’юнкцією.
Правила утворення ДКНФ функції n аргументів такі:

1. За кожним набором двійкових змінних, за яких функція набуває значення

0, скласти елементарні диз’юнкції (макстерми).

2. В елементарні диз’юнкції записати неінвертованими змінні, що задані

нулем в таблиці істинності, а інвертованими – ті змінні, які в таблиці
істинності задані одиницею. Здобутий результат називають конституентами
нуля.

3. Елементарні диз’юнкції об’єднати знаком кон’юнкції. ДКНФ

використовують рідше за ДДНФ у процесі перетворення логічних виразів.

Приклад. Знайти ДДНФ для функції , яка реалізується

формулою .
Розв’язання: Складемо таблицю істинності:

0 0 1
0 1 1
1 0 0
1 1 1
З таблиці видно, що наборів, на яких функція набуває значення 1 три штуки:
, і , тому
f ( x 1 , x 2 ) =x 1 x 2+ x1 x 2+ x 1 x 2
Приклад ДДНФ:

Конституента 1
x y z f
(мінтерм)

0 0 0 0

0 0 1 0

0 1 0 0

0 1 1 0

1 0 0 1 x ⋀ y ⋀ z=x y z

1 0 1 1 x ⋀ y ⋀ z=x y z

1 1 0 0

1 1 1 1 xyz

ДДНФ( F)= x y z + x y z + x y z
2)
Конституента 1
x y z f
(мінтерм)

0 0 0 1 x yz

0 0 1 1 x yz

0 1 0 1 x yz

0 1 1 0

1 0 0 0

1 0 1 1 x yz

1 1 0 0

1 1 1 1 x yz

ДДНФ( F)= x y z + x y z + x y z+ x y z+ x y z

3) F= x y z + x y z + x y z+ x y z
 x y z f

0 0 0 1

0 0 1 1

0 1 0 1

0 1 1 1

1 0 0 0

1 0 1 0

1 1 0 0

1 1 1 0

4 Приклад ДКНФ:

Конституента 0
x y z f
(макстерм)

0 0 0 0 x+y+z

0 0 1 0 x+ y+z

0 1 0 0 x+ y+z

0 1 1 0 x+ y+z

1 0 0 1

1 0 1 1

1 1 0 0 x+ y+z

1 1 1 1

ДКНФ(f) = (x+y+z)( x + y + z ¿ ( x + y + z ) ( x + y + z ) ( x+ y+ z )

Карти Карно
 Логічну схему, що реалізує заданий алгоритм перетворення сигналів,
можна синтезувати безпосередньо за виразом, поданим у вигляді ДДНФ або
ДКНФ. Проте отримана при цьому схема, як правило, не оптимальна з
погляду її практичної реалізації. Тому скінченну логічну функцію звичайно
мінімізують.
Метою мінімізації логічної функції є зменшення вартості її технічної
реалізації. Критерій, відповідно до якого виконують мінімізацію, далеко не
однозначний і залежить як від типу задачі, так і рівня розвитку технології.
Основними вимогами до задачі синтезу є: мінімальне число
елементарних кон’юнкцій або диз’юнкцій у логічній формулі й однорідність
використовуваних операцій.
Для мінімізації функцій з числом аргументів n 6 застосовують карти
Карно. Їх будують у вигляді таблиць з 2n клітин із розміткою рядків і
стовпчиків змінними.
Карти Карно – це графічне зображення таблиць істинності. Карта
Карно показана на рисунку 1.2. Чотири квадрати (1, 2, 3, 4) відповідають
чотирьом можливим комбінаціям аргументів а і b у таблиці істинності з
двома змінними.

Карти Карно для функції трьох змінних F(x1, x2, x3) показані на рисунку

Приклад. Побудувати карту Карно для функції з таблицею істинності

 х2 х3 00 01 11 10

х1

Рядки карти відмічені значеннями змінної x1, а стовпчики – значеннями

змінних x2, x3. Кожна клітина карти Карно відповідає одному набору таблиці
істинності для функції трьох змінних
При мінімізації у кожну клітину карти Карно записують значення
функції (0 або 1) для певної комбінації початкових змінних. Тут для кожного
мінтерма, що входить у ДДНФ функції, ставиться одиниця, а інші клітини не
заповнюються.
Мінтерми у сусідніх клітинах карти Карно у рядку (включаючи верхні та
нижні) або стовпчику (включаючи крайні) відрізняються значенням однієї
змінної, що дозволяє виконати операцію склеювання за цією змінною.
Розмітка карт Карно для функцій чотирьох змінних показана на рисунку
 Контури:
Для деякої логічної функції, заданої за допомогою карти Карно, можна
записати кілька алгебраїчних виразів різної складності в диз’юнктивній або
кон’юнктивній формі.
При цьому потрібно дотримуватись таких правил:
1. Усі одиниці (при записі функції у диз’юнктивній формі) і всі нулі (при
записі у кон’юнктивній формі) мають бути замкнені в прямокутні контури.
Одиничні контури можуть об’єднувати кілька одиниць, але не повинні
містити усередині себе нулів. Нульові контури можуть об’єднувати кілька
нулів, але не повинні містити усередині себе одиниць. Однойменні контури
можуть накладатися один на одного, тобто та сама одиниця (або нуль) може
входити в кілька одиничних (нульових) контурів.
2. Число клітин у контурі дорівнює 2n, де n = 0, 1, 2, 3, 4, …, тобто число
клітин виражається числами 1, 2, 4, 8, 16, 32, … .
3. Щоб уникнути отримання зайвих контурів, їх побудову потрібно
починати з тих одиниць (нулів), що можуть увійти в один єдиний контур.
Зайвими називають контури, всі клітини яких увійшли вже в інші контури.
4. У контури можна об’єднувати тільки сусідні клітини, що містять
одиниці або нулі.
5. Вираз логічної функції можна записати за відповідною картою Карно
в диз’юнктивній або кон’юнктивній формах. Диз’юнктивна форма
складається у вигляді диз’юнкції кон’юнкцій, що відповідають одиничним
контурам, виділеним на карті для визначення функції; кон’юнктивна – у
вигляді кон’юнкції диз’юнкцій, що відповідають нульовим контурам.
6. Для контурів, що охоплюють різну кількість клітин, утворюються
вирази різної складності. Тому для певної логічної функції можна записати за
її картою Карно кілька алгебраїчних виразів, що відрізняються за складністю.
Найскладніший вираз відповідає випадку, коли кожній клітині відповідає
свій контур. Цей вираз є ДДНФ або ДКНФ певної функції.
 Для отримання за картою Карно мінімального виразу логічної функції
слід дотримуватися такого правила (крім загальних, викладених раніше):
одиниці або нулі мають об’єднуватись мінімальним числом найбільших
контурів.

Контрольні запитання
 1. Які змінні називаються булевими або логічними змінними?
2. Дайте визначення булевої функції.
3. Що ми називаємо диз’юнктивною нормальною формою?
4. Правила утворення ДДНФ функції n аргументів?
5. Що ми називаємо кон’юнктивною нормальною формою?
6. Правила утворення ДКНФ функції n аргументів?

Модуль 3: Логіка висловлювань та логіка предикатів.

Тема:

Поняття логіки висловлювань. Обчислення логічних виразів.

Просте (елементарне) висловлення (висловлювання) - це просте

твердження, тобто розповідне речення, щодо змісту якого доречно ставити
питання про його правильність або неправильність.

Прості висловлення, в яких виражено правильну думку, називатимемо

істинними, а ті, що виражають неправильну, - хибними.

Сигнатура алгебри висловлень традиційно складається з таких операції:

заперечення, кон’юнкція, диз’юнкція та імплікація.

Приклад: Вказати значення формули

на інтепретації (1, 0, 1)

Приклад: Побудувати таблицю істинності формули

 Контрольні запитання
1. Яка формула алгебри висловлень називається суперечністю?
2. Яка формула алгебри висловлень називається тавтологією?
3. Яка формула алгебри висловлень називається нейтральною?
4. Яка формула алгебри висловлень називається виконуваною?

Модуль 4: Графи та дерева.

Теми:

● Неорієнтовані, орієнтовані та абстрактні графи. Геометрична реалізація

графа.

● Поняття дерева. Зв'язок між графами та деревами. Орієнтовані і бінарні

дерева. Правила обходу дерева.

Неорієнтовані, орієнтовані та абстрактні графи.

Геометрична реалізація графа.

Наочне уявлення про граф можна отримати, якщо уявити деяку безліч
точок площини Х, званих вершинами, і безліч спрямованих або
неспрямованих відрізків М, що з'єднують всі або деякі з вершин і званих
дугами. Математично граф визначається як пара множин (Х, Г).
 Визначення: Якщо дві вершини з'єднані спрямованим відрізком, пара
називається упорядкованою, а відрізок називається ребром графа. Якщо
вершини з'єднані ненаправленим відрізком, то вершини називаються
невпорядкованими, відрізок, що їх з'єднує, називається дугою.
Визначення: Граф, що містить лише ребра, називається орієнтованим.
Визначення: Граф, що містить лише дуги, називається неорієнтованим.
Визначення: Пара вершин може з'єднуватися двома або більше ребрами
одного напрямку, такі ребра називаються кратними.
Визначення: Дуга або ребро може починатися або закінчуватися в одній
вершині, такі дуги називаються зашморгами. Вважається, що довжина петлі
дорівнює 1.
Визначення: Вершини, з'єднані ребром або дугою, називаються
суміжними,
Визначення: Дуги, що мають спільні вершини, називаються суміжними.
Визначення: Ребро та кожна з двох її вершин називається інцидентними.
Визначення: Шляхом у графі G називається така послідовність дуг, де
кінець кожної попередньої дуги є початком наступної дуги. Шлях М,
послідовними вершинами якого є вершини a, b, c … позначається М (a, b,
c…)
Визначення: Довжиною шляху М називається число К, що дорівнює
числу дуг, що становлять шлях М. Шлях може бути кінцевим та
нескінченним. У разі нескінченного шляху вважаємо К = ∞.
Визначення: Шлях, у якому жодна дуга не зустрічається двічі,
називається простим
Визначення: Шлях, у якому жодна вершина не зустрічається двічі,
називається елементарним.
Визначення Контур – це кінцевий шлях М, у якого початкова і кінцева
вершина збігаються. У цьому контур називається елементарним, якщо його
вершини різні ( крім початкової і кінцевої вершини). Для неорієнтованого
графа аналогічними поняттями є поняття ланцюга та циклу. З поняттям
неорієнтованого графа пов'язане поняття зв'язності графа.
Визначення: Граф зв'язаний, якщо будь-які дві його вершини можна
з'єднати ланцюгом.
Операції над графами
Одномісні операції
1. Видалення ребра графа – всі вершини графа зберігаються.
2. Додавання ребра графа між двома вершинами.
3. Видалення вершини (разом із інцидентними ребрами).
4. Додавання вершини (яку можна з'єднати з деякими вершинами графа).
5. Стягування ребра – ототожнення пари вершин, тобто. видалення пари
суміжних вершин і додавання нової вершини, суміжної з тими вершинами,
які були суміжні, хоча б однієї з віддалених вершин)
6. Подразбіння ребра з-видалення ребра і додавання нової вершини, яка
з'єднується ребром з кожною з вершин віддаленого ребра
Двомісні операції
1. Об'єднання графів

2. Додавання за модулем 2

Ізоморфізм графів
Це відношення еквівалентності на багатьох графах. Визначення Ізоморфним
відображенням одного неорієнтованого графа на інший називається
взаємооднозначне відображення вершин та ребер одного графа – відповідно
на вершини та ребра іншого графа, при якому зберігається відношення
інцидентності.
 Зазвичай ізоморфні графи не розрізняють. Число попарно неізоморфних
графів з цим числом вершин і ребер звичайно. Подібним чином визначається
ізоморфізм орієнтованих графів. Встановлення відносин ізоморфності є
важливою проблемою теорії графів. Для деяких класів графів є ефективні
алгоритми, що дозволяють встановити ізоморфізм.

Поняття дерева. Зв'язок між графами та деревами. Орієнтовані

і бінарні дерева. Правила обходу дерева.
Визначення: Деревом називається зв'язковий, орієнтований граф без
петель і кратних ребер, що не містить циклів, що задовольняє наступним
умовам:
1. є в точності один вузол, званий коренем, який не входить жодне
ребро,
2. У кожен вузол, крім кореня, входить рівно одне ребро,
3. З кореня до кожного вузла йде шлях (який, як легко показати
єдиний).
Дерева є найпростішим видом зв'язкових графів. Будь-яке дерево з n
вершинами містить n-1 ребер. Число різних дерев, які можна побудувати на n
вершинах дорівнює
 Дерево з однією виділеною вершиною називається кореневим деревом.
Визначення Орієнтований граф, що з кількох дерев, називається лісом.
Визначення: Нехай G = (Х, Г) - граф, що є лісом. Якщо дуга (v,w)
належить Г, то називається батьком вузла w, а w – сином вузла v.
Визначення: Якщо є шлях з v w, то v називається предком вузла w, а w
- нащадком вузла v.
Визначення: Вузол без нащадків називається листом.
Визначення: Вузол v та його нащадки разом утворюють піддерево G, і
вузол v називається коренем цього піддерева.
Визначення: Глибина вузла v дереві – це довжина шляху з кореня v.
Визначення: Висота вузла в дереві - це довжина найдовшого шляху з
цього вузла в якийсь лист.
Визначення: Висотою дерева називається висота його кореня.
Приклад

Глибина вузла b, у цьому прикладі, = 1, яке висота = 2. Висота дерева =

3.
Упорядкованим деревом називається дерево, в якому безліч синів
кожного вузла впорядковано. При зображенні впорядкованого дерева
зазвичай вважається, що безліч синів кожного вузла впорядковано зліва
направо.
Визначення: Бінарним деревом називається таке впорядковане дерево,
що
 1. Кожен син довільного вузла ідентифікується або як лівий син або як
правий син.
2. Кожен вузол має не більше одного лівого і не більше одного правого
сина.
Зверніть увагу, що бінарне дерево не є окремим випадком дерева, це
зовсім інше, хоч і тісно пов'язане поняття.

Наприклад
Вказані бінарні дерева різні між собою (у першому випадку корінь має
порожнє праве піддерево, а в другому ліве піддерево порожнє), хоча як
дерева вони ізоморфні, і ми можемо розглядати їх як одне дерево.
Визначення: Бінарне дерево називається повним, якщо для деякого
цілого числа K кожен вузол, глибини меншої k має як лівого, так і правого
сина, і кожен вузол глибини k є листом.
Повне дерево глибини k має

вузлів.
Дуже часто використовуються алгоритми, які проходять дерево
(відвідують кожен його вузол) у певному порядку. Відомо кілька способів
зробити це. Ми розглянемо три широко відомих способи: проходження
дерева у прямому порядку, зворотному порядку та внутрішньому.
Вважатимемо, що Т – дерево з коренем r і синами {v1 . . . vk} при k>=0.
При k = 0 дерево складається з єдиного вузла r.
Проходження дерева Т у прямому порядку визначається наступним
алгоритмом:
1. Відвідати корінь r
2. Відвідати зліва на право піддерев'я з корінням v1. . . vk у зазначеній
послідовності.
 Приклад

Проходження дерева Т у зворотному порядку визначається наступним

алгоритмом:
Відвідати у зворотному порядку піддерев'я з корінням v1. . . vk у
зазначеній послідовності.
Відвідати корінь r
Приклад

Проходження дерева Т у внутрішньому порядку визначається

наступним алгоритмом:
Відвідати у внутрішньому порядку ліве піддерево кореня (якщо воно
існує).
Відвідати корінь
Відвідати у внутрішньому порядку праве піддерево кореня (якщо воно
існує).
Приклад
 Контрольні запитання
1) Що ми називаємо графом?
2) Який граф називається орієнтованим?
3) Який граф називається неорієнтованим?
4) Назвіть операції над графами.
5) Що таке ізоморфізм графів?
 Література

Базова

1. Матвієнко М. Дискретна математика Навчальний посібник, Ліра-К,

2018
2. Нікольський Ю.В., Пасічник В.В. , Щербина Ю.М. Дискретна
математика, Магнолія 2006, 2021
3. Н. Мельникова, Л. Журавчак, П. Сердюк Практикум з комп'ютерної
дискретної математики, Львівська політехніка , 2020р.

Допоміжна

1. Методичний посібник для самостійної роботи студентів з дисципліни

«Спеціальні розділи математики»-ХПФК 2023р.
2. Методичні вказівки для виконання практичних занять з дисципліни
«Спеціальні розділи математики»- ХПФК, 2023

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

1) http://uk.wikipedia.org/wiki/Дискретна_математика
2) http://youalib.com/дискретна-математика
3) http://www.unicyb.kiev.ua/Library/DM/index.html
4) http://mathworld.wolfram.com/DiscreteMathematics.html
5) http://en.wikibooks.org/wiki/Discrete_Mathematics
6) http://archives.math.utk.edu/topics/discreteMath.html
7) http://mathforum.org/discrete/discrete.html
 ЗМІСТ

Вступ 4

Модуль 1: Множини та способи їх завдання 5

Модуль 2: Булева алгебра 8

Модуль 3: Логіка висловлювань та логіка предикатів. 19

Модуль 4: Графи та дерева. 22

Література 30