Чертов, Сірик. Посібник з мат.аналізу-v1 - 8 PDF

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІСТИТУТ
імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
О. Р. ЧЕРТОВ, С. В. СІРИК
МАТЕМАТИЧНИЙ
АНАЛІЗ:
ПРАКТИКУМ
(ЧАСТИНА І)
Затверджено Вченою радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

як навчальний посібник для студентів,
які навчаються за спеціальністю «Прикладна математика»
Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2017
УДК
ББК
Ч20
Гриф надано Вченою радою КПІ ім. Ігоря Сікорського
(протокол № 5 від 15 травня 2017 р.)
Ч20 Математичний аналіз: Практикум (Частина І): навч. посіб. /

О. Р. Чертов, С. В. Сірик ― Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2017.
― 137 с.
МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ:
ПРАКТИКУМ (ЧАСТИНА І)
Навчальний посібник
Автори: Чертов Олег Романович, доцент, д.т.н.
Сірик Сергій Валентинович, к.т.н.
Рецензенти: Любчик Л. М., завідувач кафедри комп’ютерної ма-
тематики і математичного моделювання Національ-
ного технічного університету «Харківський політех-
нічний інститут», професор, д.т.н.
Чернишенко С. В., завідувач кафедри прикладної
математики та соціальної інформатики Хмельниць-
кого національного університету, професор, д.б.н.
Відповідальний
редактор Сирота С.В., доцент кафедри прикладної математи-
ки КПІ ім. Ігоря Сікорського, доцент, к.т.н.
Даний посібник призначений студентам спеціальності «прикладна

математика» та всім іншим, бажаючим підвищити свій рівень в розв’язанні
практичних прикладів та задач з математичного аналізу. Основна мета
представленого навчального посібника ― формування у читача навички
правильного підходу до розв’язання прикладів з математичного аналізу.
Перша частина посібника покриває матеріал вступу до математично-
го аналізу, включаючи вивчення властивостей функції модуля, ескізну по-
будову графіків функцій, елементи теорії комплексних чисел, точні верхні
та нижні межі множин, пошук границь послідовностей та функцій, дослі-
дження неперервності та рівномірної неперервності функцій, що відпові-
дає навчальній програмі дисципліни та її поділу на окремі розділи.
ЗМІСТ
Передмова ...................................................................................................................... 4
Заняття № 1. Робота з модулем ................................................................................... 6
Заняття № 2. Ескізна побудова графіків функцій (без застосування
диференціального числення) ..................................................................................... 14
Заняття № 3. Метод математичної індукції (початок) ............................................ 32
Заняття № 4. Метод математичної індукції (завершення) ...................................... 38
Заняття № 5. Пошук Sup та Inf .................................................................................. 45
Заняття № 6. Комплексні числа і дії над ними ........................................................ 53
Заняття № 7. Границя послідовності. Гранична точка. Верхня та нижня
границя (початок)........................................................................................................ 65
Заняття № 8. Границя послідовності. Гранична точка. Верхня та нижня
границя (завершення) ................................................................................................. 80
Заняття № 9. Границя функції. Одностороння границя. Неперервність та
рівномірна неперервність (початок) ......................................................................... 99
рівномірна неперервність (продовження) .............................................................. 111
рівномірна неперервність (завершення) ................................................................. 116
Заняття № 12. Ескізна побудова графіків функцій (без застосування
диференціального числення, але з використанням асимптот) ............................. 125
Відповіді та вказівки ................................................................................................. 133
Список використаної та рекомендованої літератури ............................................ 136
Предметний покажчик .............................................................................................. 137
3
ПЕРЕДМОВА
Математичний аналіз ― зріла наука, яка наразі викладена в багатьох

гарних підручниках та посібниках. Проте, на наш погляд, є певний брак лі-
тератури, розрахованої на самостійну роботу студентів. Бо просто навести
типові приклади та їх розв’язання ― недостатньо, потрібно ще надати чи-
тачу певну узагальнюючу інформацію, відомості про типові помилки та
способи їх уникнення тощо.
Даний посібник є спробою авторів дещо залагодити зазначену вище
проблему. Зрозуміло, що в цьому напрямі чекає ще довгий шлях, але якщо
ми хочемо досягти результату, то потрібно починати рухатися.
Насамперед, посібник розрахований на студентів, що бажають само-
стійно, тобто без допомоги репетитора чи викладача, розібратися чи згада-
ти відповідний навчальний матеріал. Є надія, що підготовлений матеріал
стане у нагоді також викладачам, які проводять практичні заняття з мате-
матичного аналізу. В зв’язку з цим в посібнику наведена лише невелика
частка оригінальних прикладів. Основна мета роботи полягала в тому, щоб
показати ― як розв’язувати стандартні (типові) приклади, сформувати у
читача навики правильного підходу до розв’язання прикладів з математич-
ного аналізу.
Даний посібник спирається на більш ніж 20-літній досвід одного з
авторів у викладанні математичного аналізу на кафедрі прикладної мате-
матики Національного технічного університету України «Київський полі-
технічний інститут» та відповідає, загалом, вимогам відповідних галузевих
стандартів з вищої освіти.
Структурно посібник розділений на заняття, кожне з котрих, в ціло-
му, відповідає матеріалу, який розглядається на одному практичному за-
нятті «плюс-мінус» півзаняття. Цей «плюс-мінус» на практиці залежить від
багатьох факторів: наявності часу, рівня підготовленості студентів, … на-
строю аудиторії тощо.
Матеріал кожного заняття складається з декількох частин, зміст кот-
рих зрозумілий з їх назви:
І. Основні позначення, поняття, формули та теореми;
ІІ. Контрольні запитання та задачі;
ІІІ. Детальний розв’язок типових задач;
ІV. Завдання на самостійне розв’язання.
Також деякі заняття мають додаткові частини: «Додатковий
(необов’язковий матеріал)» та/або «Завдання на самостійне дослідження».
4
Відповіді та вказівки до розв’язання завдань наведені в кінці посіб-
ника.
Зауваження, що мають велике методологічне значення, виділя-
ються в тексті посібника з боків подвійною вертикальною лінією ― як
даний текст.
Даний посібник покриває тематику вступу до математичного аналізу,
включаючи ескізну побудову графіків функцій, пошук границь послідов-
ностей та функцій, дослідження неперервності та рівномірної неперервно-
сті функцій.
Який підручник з математичного аналізу буде взято як базовий при
вивченні даного предмету не є принциповим, бо кожне заняття посібника
починається з короткого викладення необхідного теоретичного матеріалу
та відповідних позначень.
Обов’язки між авторами розподілилися, загалом, наступним чином:
• Чертов О. Р. ― загальний задум та структура посібника, роз-
поділ матеріалу за темами та заняттями, більшість ключових прикладів та
зауважень щодо типових студентських помилок, заняття, присвячене ма-
тематичній індукції, завдання на самостійне дослідження, окрім теми по
границям послідовностей;
• Сірик С. В. ― значна частина прикладів, їх розв’язки, теорети-
чні відомості, контрольні запитання, завдання на самостійне розв’язання та
дослідження.
Але, звичайно, кожен з авторів несе особисту відповідальність за
правильність та точність всього наведеного матеріалу посібника.
Чертов О. Р.
Київ, жовтень 2015 р.
5
ЗАНЯТТЯ № 1. РОБОТА З МОДУЛЕМ
І. Основні позначення, поняття, формули та теореми

Множини натуральних, цілих, раціональних, дійсних та комплексних
чисел будемо позначати відповідно як , , , , .
Модулем дійсного числа a називають величину a , що визначена на-
ступним чином:
 a, якщо a  0,
a =
 − a, якщо a  0.
Модуль числа має наступні характерні властивості:
1) a  0 (тому модуль ще називають абсолютною величиною числа a );
2) a  a ;
3) a = −a (тобто модуль є парною функцією, ця властивість дозволяє
при виконанні різноманітних перетворень змінювати знак виразу, що зна-
ходиться під знаком модуля);
4) a 2 = a ; (забування про наявність модуля в даній рівності ― типова
студентська помилка!);
2
5) a 2 = a 2 = a ;
6) a  b = a  b .
Дані властивості можна безпосередньо вивести з наведеного вище
означення модуля.
Розглянемо два дійсних числа x і y. У залежності від того, x  y чи
y  x , відстань між ними буде відповідно дорівнювати y − x чи x − y . Із
означення модуля та властивості 3, випливає, що відстань між числами x
та y дорівнює x − y . Відповідно a ― це відстань між числом a дійсної
вісі та нулем (геометричний зміст модуля).
x  3  − 3  x  3  x ] − 3;3[, тобто геометрично даній нерівно-
сті задовольняють ті точки числової прямої, відстань яких до початку ко-
ординат менше 3, чи, іншими словами, це ― окіл точки x = 0 з радіусом, що
дорівнює 3.
В загальному випадку множина  x : x − a   визначає симетричний
 -окіл точки a (рис. 1):
. . .
a−δ a a+δ X
Рис. 1
6
В математичному аналізі часто використовуються околи та проколо-
ті околи точок (окіл точки a називається проколотим, якщо сама точка a
 
йому не належить). Проколотий  -окіл x : ( x − a   ) & ( x  a ) може бути
означений наступним чином:  x : 0  x − a   .
Модуль числа a також можна представити у вигляді
a = sign a  a ,
де функція sign («сигнум» ― латиною означає «знак») визначається на-
ступним чином:
1, якщо a  0,

sign a = 0, якщо a = 0,
−1, якщо a  0.

Модуль є парною функцією, sign є непарною функцією, оскіль-
тому його графік є симетричним ки sign(−x) = −sign(x), тому його
відносно осі ординат (рис. 2): графік є симетричним відносно
початку координат (рис. 3):
Y Y
1
. .
0 X 0 X
Рис. 2 −1
Рис. 3
ІІ. Контрольні запитання та задачі

1. Що таке модуль дійсного числа? Накресліть графік функції y = | − x | .
2. Вкажіть основні властивості модуля числа.
3. У чому полягає геометричний зміст модуля?
4. Що таке окіл та проколотий окіл точки (числа)?
5. Поясніть геометричний зміст нерівності | a − b |  | a − x | + | x − b | . Чому її,
власне, ще називають нерівністю трикутника?
6. Накресліть графік функції «сигнум» y = sign x .
Завдання на самостійне дослідження

1. Дослідити на парність/непарність функцію, яка є добутком чи часткою:
1) двох парних функцій; 2) двох непарних функцій; 3) парної та непарної
функцій.
7
2. Нехай max(a, b) та min(a, b) ― відповідно максимальне та мінімальне з
двох дійсних чисел a та b . Доведіть, що мають місце рівності
min(a, b) = ( a + b − a − b ) , max(a, b) = ( a + b + a − b ) .
1 1
2 2
ІІІ. Детальний розв’язок типових задач
Приклад 1.1. Розв'язати рівняння x 2 − 5 x + 4 = 10 .

► Представимо x 2 − 5 x + 4 як добуток ( x − 1)( x − 4) . Тепер, намалю-
вавши так звану «гадючку» (в одному з двох наведених нижче варіантів ―
рис. 4 і 5), можемо легко визначити проміжки знакосталості виразу
( x − 1)( x − 4) :
+ . − . + + . − 4
. +
1 4 1
Рис. 4 Рис. 5
Оскільки в добуток ( x − 1)( x − 4) всі одночлени входять лише в пер-

шій степені, то проміжки знакосталості полінома в «гадючці» будуть взає-
мно чергуватися. Тому достатньо правильно визначити знак лише в одній
точці, наприклад, в нулі чи на нескінченності.
Таким чином, вся числова пряма розбивається на дві області:
(−;1)  (4; +) та [1; 4] , де поліном x 2 − 5 x + 4 приймає відповідно не-
від’ємні та від’ємні (і нульові) значення. Тоді, враховуючи проміжки зна-
косталості зазначеного поліному та визначення модуля, записуємо наступ-
ну сукупність, еквівалентну вихідному рівнянню:
  x  (−;1)  (4; +)   x  (−;1)  (4; +)
 2 
 x − 5 x + 4 = 10   x {−1; 6}
 x  [1; 4]   x {−1; 6} .◄
   x  [1; 4]
 
 −( x 2 − 5 x + 4) = 10   x 

2 2
 a +b  a −b
Слід зауважити, що оскільки ( x − a )( x − b) =  x −  −  ,
 2   2 
то свого мінімального значення вираз ( x − a )( x − b) набуває в точці
x = (a + b) / 2 . Наприклад, мінімум функції ( x − 1)( x − 4) досягається в точці
x = (1 + 4) / 2 = 5 / 2 і дорівнює −9 / 4 . Тому максимум функції x 2 − 5 x + 4
8
на відрізку [1; 4] дорівнює 9 / 4 , а, отже, на цьому відрізку початкове рів-
няння x 2 − 5 x + 4 = 10 явно не має коренів.
Приклад 1.2. Побудувати графіки функцій: 1) y ( x) = − x x ;
2) y ( x) = x − 1 + x + 1 .
► 1) y ( x) = − x x . Оскільки y(−x) = −y(x), то дана функція є непар-
ною, тому достатньо побудувати її графік при x  0 і відобразити його си-
метрично відносно початку координат. При x  0 y ( x) = − x 2 .
2) y ( x) = x − 1 + x + 1 .
Оскільки кожен з виразів під модулем змінює
свій знак лише в тій точці, де він обертається
в нуль, співвідношення для y ( x) еквівалентне
наступному:
−2 x, при x  −1,

y ( x) = 2, при − 1  x  1,
2 x, при x  1.

Графік y ( x) зображено на рис. 6. ◄
Рис. 6
Приклад 1.3. Знайти геометричне місце точок на площині xOy , що задово-

льняє наступному співвідношенню: 1) x + y = 1 ; 2) xy  y − 5 .
► 1) x + y = 1 . Дане рівняння можна послідовно розглянути в чоти-
рьох квадрантах координатної площини, тобто при умовах І) x  0 , y  0 ;
ІІ) x  0 , y  0 ; ІІІ) x  0 , y  0 ; IV) x  0 , y  0 , розкривши відповідним
чином модулі. В результаті отримаємо чотири системи, кожна з яких у від-
повідному квадранті визначає свою «ділянку» прямої. Але дану задачу
можна розв'язати раціональнішим способом, якщо скористатися наступни-
ми міркуваннями.
Заміни x → − x та y → − y не приводять до зміни виразу x + y , що
свідчить про наявність симетрії геометричного місця точок відносно осей
Ox та Oy , тому побудову достатньо виконати лише у першому квадранті,
тобто при x  0 , y  0 , а потім результат симетрично відобразити відносно
Ox та Oy .
При x  0 , y  0 маємо рівняння x + y = 1  y = 1 − x . Будуємо ділян-
ку даної прямої в першому квадранті, а потім послідовно відображаємо
графік відносно осей Ox , Oy . Результуючий ромб зображено на рис. 7.
9
Рис. 7
2) xy  y − 5 . Перший спосіб. Скористаємось невід'ємністю модуля:

xy  0 . В такому випадку 0  xy  y − 5  y  5 . Тоді xy = x y = x y .
Таким чином, отримуємо еквівалентну вихідній, але простішу нерівність
x y  y − 5 , яка рівносильна наступній сукупності:
  0  x  1

 y  5
   1− x

   x  1
 x  0  5
    y
  xy  y − 5     1− x
.
 x  0    −1  x  0
 
  − xy  y − 5  y  5
   1+ x

   x  −1
   5
 y 
 1+ x
Рис. 8
Результуючий графік зображено на рис. 8 штриховкою. На графіку

також зображені пунктирні прямі x = 1 , які є вертикальними асимптотами
графіка.
10
Другий спосіб. Задачу можна розв'язувати і дещо інакше. Оскільки
xy  y − 5  5 − y  xy  y − 5 , то вихідна нерівність еквівалентна системі
 y (1 + x )  5,

 y (1 − x )  5.
Взявши перетин (тобто всі спільні точки) відповідних областей, зо-
бражених на рис. 9, отримаємо шукане геометричне місце точок. ◄
Рис. 9
Приклад 1.4. Графічно знайти екст-

ремуми функції y = tg x .
► На рис. 10 подано графік функції
y = tg x . Функція має вертикальні

асимптоти в точках x = + k , k  .
2
З графіка видно, що точки
x = k , k  , де функція приймає
нульове значення, являються точками
її мінімумів. Таким чином, екстрему-
мами (локальними мінімумами) яв-
ляються точки x = k , k  . ◄ Рис. 10
Приклад 1.5. Довести нерівності: x − y  x + y  x + y .

► Доведемо спочатку нерівність x + y  x + y .
11
Перший спосіб (нераціональний). Нерівність x + y  x + y можна
довести «прямим» способом, послідовно розглядаючи комбінації І) x  0 ,
y  0 ; ІІ) x  0 , y  0 ; ІІІ) x  0 , y  0 ; IV) x  0 , y  0 . Але такий спосіб ―
дуже громіздкий.
Другий спосіб. Оскільки x + y  0 і x + y  0 , а функція
y ( x) = x 2 :[0; +) [0; +) ― взаємно однозначна та монотонно зростаю-
2
ча, то, використовуючи властивість a = a 2 модуля дійсних чисел, маємо:
x+ y ( x + y )
2 2 2 2
x+ y  x + y   x 2 + y 2 + 2 xy  x + y + 2 x y
 xy  xy , що справедливо для будь-яких чисел x, y  .
Третій спосіб. Додавши дві очевидні подвійні нерівності − x  x  x
і − y  y  y , отримаємо − ( x + y )  x + y  x + y , що рівносильно шука-
ному x + y  x + y .
Нерівність x − y  x + y можна довести, використовуючи вже до-
ведену нерівність:
x = ( x + y ) + (− y )  x + y + − y = x + y + y  x − y  x + y . Так як пра-
ва частина нерівності x − y  x + y не залежить від перестановок x y,
то справедлива нерівність y − x  x + y , або ж − x + y  x − y . В резуль-
таті, маємо нерівність − x + y  x − y  x + y , що еквівалентна
x − y  x+ y .◄
Зауваження 1.1. З нерівності x + y  x + y можна отримати корис-

ний висновок: для всіх x  x − a + x − b  a − b , причому нерівність пе-
ретворюється в рівність тоді і тільки тоді, коли x  [a; b]
Дійсно, a − b = a − x + x − b  x − a + x − b . Геометрично ця нерів-
ність означає, що сума відстаней від точки x до кінців відрізка [a; b] не
менша за довжину даного відрізка. Дана нерівність спрощує розв'язання
багатьох задач і називається нерівністю трикутника (рис. 11):
x
|x−a| . |x−b|
. .
a |a−b| b
Рис. 11
12
Приклад 1.6. Розв'язати рівняння x11 − 1 + x11 + 2 = 1 .
► x11 − 1 + x11 + 2 = 1 − x11 + x11 + 2  (за нерівністю трикутника) 
 (1 − x11 ) + ( x11 + 2) = 3 , і отримана нерівність заходить в суперечність з
умовою задачі. Тому розв'язку рівняння не існує: x   . ◄
Приклад 1.7. Розв'язати рівняння: x 2 − 9 + x 2 − 4 = 5 .

► Аналогічно прикладу 1.6 x 2 − 9 + x 2 − 4 = 9 − x 2 + x 2 − 4  5, але
за умовою задачі виконується точна рівність x 2 − 9 + x 2 − 4 = 5 . Беручи до
уваги зауваження 1.1, маємо, що
4  x 2  9  2  x  3  x  [−3; − 2]  [2; 3] .
Розв'язання даного рівняння стандартними способами (знаходжен-
ням проміжків знакосталості підмодульних виразів) вимагало б значно бі-
льше зусиль. ◄
ІV. Завдання на самостійне розв’язання
1. Розв'язати рівняння: 1) x − 2 − 2 = 3 ; 2) x − 2 −1 − 4 + 5 = 4 ;
3) x − 1 + x + 2 = 3 ; 4) x + 1 − x + 3 x − 1 − 2 x − 2 = x + 2 .
2. Побудувати графіки функцій: 1) y = x 2 − 2 x + 1; 2) y = |sinx|+sinx.
3. Знайти геометричне місце точок на площині xOy , що задовольняє
наступному співвідношенню: 1) x + y  2 ; 2) y − 1 = x 2 − 4 ;
3) x 2 + y 2 − 2 x  2 y ; 4) ( y − x ) 1 − x 2 − y 2  0 ; 5) x + y + x − y  2 ;
6) x + y − 2 + x − y − 2  4 .
4. Знайти найбільше та найменше значення функції y = x 2 − 3 x + 2
на проміжку  −2; 2 .
5. Скільки розв'язків має рівняння: 1) cos x = x 2 − 2 x + 2 ;
2) 2 x 2 − x − 3 = 3 .
6. Розв'язати рівняння: 1) x − 2 + x + 2 = cos x + 3 ;
 x−5 
2) 2− x =
1
( x +1 + x −1 ) ; 3) 1 − lg x + 1 + lg x = 2 1 − .
2 2  6 
13
ЗАНЯТТЯ № 2. ЕСКІЗНА ПОБУДОВА ГРАФІКІВ ФУНКЦІЙ (БЕЗ
ЗАСТОСУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ)

При розв'язанні різноманітних прикладних задач дуже важливим є
вміння оцінити характер поведінки тієї чи іншої величини (функції), зале-
жної від деякого змінюваного параметру, або ж, говорячи математичною
мовою, побудувати графік залежності однієї величини від іншої. Оскільки
більшість з таких задач може бути описана (формалізована) засобами ма-
тематики (в особливості, математичного аналізу), то побудова графіків фу-
нкцій часто виступає в якості допоміжного проміжного етапу при розв'я-
занні більш складних математичних задач. При цьому у багатьох випадках
навіть нема необхідності будувати точний деталізований графік досліджу-
ваних залежностей, а достатньо лише його приблизного вигляду (ескізу).
Тому в межах даної теми будемо займатись питаннями ескізної побудови
графіків функцій (повне дослідження графіків функцій із застосуванням
диференціального числення розглядатиметься у відповідний темі пізніше).
Часто схематичний вигляд графіку заданої функції вдається отрима-
ти шляхом виконання елементарних перетворень над добре відомими гра-
фіками основних елементарних функцій (таких як степенева, показникова,
логарифмічна функції, а також тригонометричних та обернених до них).
Розглянемо основні типи елементарних перетворень.
1. Зсуви
Зсув уздовж вісі ординат: f ( x) → f ( x) + b . Для побудови графіка
функції y = f ( x ) + b треба зсунути графік функції f ( x) вздовж вісі орди-
нат на | b | одиниць вгору при b  0 або вниз при b  0 (рис. 12).
Рис. 12
14
Зсув уздовж вісі абсцис: f ( x) → f ( x + b) . Для побудови графіка фу-
нкції y = f ( x + b) треба зсунути графік функції y = f ( x) вздовж вісі абсцис
на | b | одиниць вліво при b  0 або вправо при b  0 (рис. 13).
Рис. 13
2. Симетричні (дзеркальні) відбиття

Симетричне відбиття відносно вісі ординат: f ( x) → f (− x) . Графік
функції y = f (− x) отримуємо шляхом симетричного відбиття графіку фун-
кції y = f ( x) відносно вісі ординат (рис. 14).
Рис. 14
15
Симетричне відбиття відносно вісі абсцис: f ( x) → − f ( x) . Графік
функції y = − f ( x) отримуємо шляхом симетричного відбиття графіку фун-
кції y = f ( x) відносно вісі абсцис (рис. 15).
Рис. 15
3. Масштабування
Масштабування вздовж вісі ординат: f ( x) → k  f ( x) (де k  0 ,
k  1 ). При k  1 графік функції y = k  f ( x ) отримуємо розтяганням у k
разів вздовж вісі ординат графіку функції y = f ( x) . При 0  k  1 графік
функції y = k  f ( x) отримуємо стисканням у 1 / k разів вздовж вісі ординат
графіку функції y = f ( x) (рис. 16).
Рис. 16
16
Масштабування вздовж вісі абсцис: f ( x) → f (k  x) (де k  0 , k  1 ).
При k  1 графік функції y = f (k  x) отримуємо стискуванням у k разів
вздовж вісі абсцис графіку функції y = f ( x) . При 0  k  1 графік функції
y = f (k  x) отримуємо розтяганням у 1 / k разів вздовж вісі абсцис графіку
функції y = f ( x) (рис. 17).
Рис. 17
Зауважимо, що умова k  0 тут не є суттєвою, оскільки при k  0 пе-

ретворення графіку зводиться до послідовної дії симетричного відбиття та
масштабування з коефіцієнтом | k | .
4. Перетворення з модулем
Модуль функції: f ( x) →| f ( x) | . Для побудови графіку функції
y =| f ( x) | потрібно симетрично відобразити відносно вісі абсцис частину
графіку y = f ( x) , що лежить нижче вісі абсцис (тобто при y  0 ); інша ча-
стина графіку (частина, де y  0 ) при цьому залишається без змін (рис. 18).
Рис. 18
17
Модуль аргументу: f ( x) → f (| x |) . Графік функції y = f (| x |) буду-
ється по графіку y = f ( x) наступним чином: ігнорується частина графіку,
що лежить лівіше вісі ординат (тобто при x  0 ), а все, що лежить правіше
вісі ординат (тобто при x  0 ) симетрично відображається відносно неї лі-
воруч (рис. 19).
Рис. 19
Оскільки графік функції y = f −1 ( x) є симетричним до графіку функ-

ції y = f ( x) відносно прямої y = x , то інколи буває простіше побудувати
графік оберненої функції, а потім повернутись до вихідного графіку. На-
приклад, для побудови графіку функції y = 3 x можна побудувати графік
функції y = x3 , а потім симетрично його відобразити відносно прямої y = x
(рис. 20).
y = x3 y=3x
Рис. 20
18
Зведемо інформацію про елементарні перетворення графіків функції
в окрему таблицю (див. таблицю 1).
Таблиця 1. Елементарні перетворення графіків функцій

Функція Перетворення, котре потрібно провести з графіком
функції y = f ( x)
f ( x) + b зсув вгору (вниз) уздовж вісі OY на | b | одиниць, якщо
b>0 (b<0)
f ( x + b) зсув ліворуч (праворуч) уздовж вісі OХ на | b | оди-
ниць, якщо b>0 (b<0)
k  f ( x) , ( k  0 , розтягання в k разів вздовж вісі OY, якщо k  1 ,
k  1) стискання в 1 / k разів вздовж вісі OY, якщо 0  k  1
f (k  x) , ( k  0 , стискання в k разів вздовж вісі OХ, якщо k  1 ,
k  1) розтягання в 1 / k разів вздовж вісі OХ, якщо 0  k  1
− f ( x) симетричне відбиття відносно вісі OХ
f (− x) симетричне відбиття відносно вісі OY
| f ( x) | частина графіка, що розташована нижче вісі OХ, си-
метрично відображається відносно цієї вісі;
інша частина ― залишається без змін
f (| x |) витирається частина графіку, що лежить лівіше вісі
OY, а все, що лежить правіше вісі OY симетрично ві-
дображається відносно неї ліворуч
f −1 ( x ) симетричне відбиття відносно прямої y = x
Для побудови ескізу графіку заданої функції y = f ( x) слід знайти та-

ку послідовність елементарних перетворень, що переведе деяку відому нам
функцію y = g ( x) (графік якої «простіше» влаштований і його легше побу-
дувати) у функцію y = f ( x) . Наприклад, для побудови графіку функції
y = Af (ax + b) + B = Af (a ( x + b / a )) + B (де A , B , a , b ― сталі) за відомим
графіком функції y = f ( x) послідовність перетворень може бути такою:
1) будуємо графік функції y = f ( x) ;
2) стисненням при a  1 чи розтяганням при a  1 у напрямі вісі абс-
цис будуємо графік функції y = f (ax) (при від'ємних a слід ще симетрич-
но відобразити графік відносно вісі ординат);
3) зсуваємо по вісі абсцис отриманий графік функції y = f (ax) на
| b / a | одиниць ліворуч при b / a  0 чи праворуч, якщо b / a  0 ; в резуль-
таті виконання даної операції отримаємо графік функції y = f (a ( x + b / a )) ;
19
4) стисненням чи розтяганням у напрямі вісі ординат будуємо графік
функції y = Af (a( x + b / a )) ;
5) зсуваємо отриманий графік функції y = Af (a( x + b / a )) на | B |
одиниць вгору, якщо B  0 , або ж вниз, якщо B  0 .
Дану послідовність перетворень можна символічно представити у
вигляді наступного ланцюжка елементарних перетворень:
f ( x) → f (ax) → f (a( x + b / a))  f (ax + b) → Af (ax + b) → Af (ax + b) + B .
Слід зазначити, що далеко не для кожної функції методом елемента-
рних перетворень легко вдається побудувати ескіз її графіка. Як правило,
це вдається зробити лише для найпростіших функцій, коли сам вигляд
y = f ( x) вже «підказує», з чого починати перетворення і як їх проводити.
Тому для побудови графіків більш складних функцій використовується за-
гальна схема дослідження графіків, яка полягає у виконанні наступних дій:
1) знаходимо область визначення D ( y ) функції y = f ( x) (у окремих
випадках, якщо це можливо просто зробити, визначаємо область значень
E ( y ) );
2) досліджуємо функцію на парність/непарність та періодичність;
3) визначаємо асимптоти функції (прямі, з якими функція y = f ( x)
нескінченно зближується при прямуванні аргументу x до певного «грани-
чного» значення), задачі на пошук асимптот розглядаються в практичному
занятті №12;
4) визначаємо точки перетину графіку з координатними осями, про-
міжки знакосталості функції та інші характерні точки;
5) досліджуємо приблизну поведінку функції y = f ( x) в околах її
нулів (тобто коренів функції). Розглянемо, як приклад, функцію
y = x 2 + x3 . Оскільки x 2 + x3 = x 2 ( x + 1) , то коренями будуть точки
x = 0 та x = −1 (причому область визначення D( y ) =  −1; +  ) ). Давайте по-
глянемо, який саме множник «тягне» функцію до нуля поблизу точки
x = 0 . Дійсно, якщо б не було під коренем множника x 2 , то функція не
оберталась би в нуль, оскільки ( x + 1)  1 при x  0 . Таким чином, при x  0
маємо x 2 ( x + 1)  x 2  1 = | x | , отже, поблизу точки 0 графік функції y ( x)
схожий на графік функції y = | x | . Аналогічно, при x  −1 маємо
x 2 ( x + 1)  (−1) 2  ( x + 1) = ( x + 1) .
20
1. Побудова графіків функцій методом елементарних перетворень. Основні
елементарні перетворення. Переваги та недоліки методу елементарних пе-
ретворень.
2. Нехай функція f визначена на множині ( 0;1) . Знайдіть область визна-
чення функцій f (| x |) , f ( x 2 ) , f (sin x) , f (cos x) , f (ln x ) .
3. Відомо, що 0 належить області визначення непарної функції f . Чому
дорівнює f (0) ?
4. Дослідіть на парність наступні функції: f ( x) = | x − 1| + | x + 1| ,
f ( x) = 3 ( x5 + 1) 2 + 3 ( x5 − 1) 2 , f ( x) = x9 + x10 + x11 , f ( x) = cos x + sin 2 x ,
x −1
f ( x) = .
x +1
x
5. Знайдіть період наступних функцій: cos 6x , cos , cos x , 2cos x .
6
1
6. Чи є періодичними функції f (x) = sin , f ( x) = sin( x 2 ) ?
x
7. Зведіть функцію f = a sin x + b cos x до вигляду f = A sin( x + x0 ) .

1. Покажіть, що довільну функцію f : → можна подати у вигляді суми
парної та непарної функцій.
2. Чи існують такі функції, що кожне додатне дійсне число є їх періодом?
Приклад 2.1. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = 2 x 2 − 8 x + 5 ;

x +1
2) y = ; 3) y = 3 −2 x − 4 − 1; 4) y = −2 sin(2 x + 8) .
x −1
► 1) Виділивши в функції y = 2 x 2 − 8 x + 5 повний квадрат, маємо:
y = 2 x 2 − 8 x + 5 = 2( x − 2) 2 − 3 . Звідси видно, що графік функції y ( x) можна
отримати з графіку функції y = x 2 шляхом наступних перетворень:
x 2 → ( x − 2)2 → 2( x − 2)2 → 2( x − 2)2 − 3 . Дана послідовність перетворень
подана нижче на графіках рис. 21.
21
y = x2 y = ( x − 2) 2
y = 2( x − 2) 2 y = 2( x − 2) 2 − 3
Рис. 21
x +1 x +1
2) Перетворимо функцію y = наступним чином: y = =
x −1 x −1
x −1+1+1 2
= =1+ . Звідси видно, що графік функції y ( x) можна
x −1 x −1
отримати з графіку функції y = 1 / x шляхом наступних перетворень:
1 1 2 2
→ → → + 1. Дана послідовність перетворень подана на
x x −1 x −1 x −1
рис. 22. Зазначимо, що для побудови ескізу даного графіку можна було б
застосувати й інші послідовності перетворень, наприклад
1 2 2 2 1 1 1 2 2
→ → → + 1 або → + 1 → +1 = +1→ + 1. Ви-
x x x −1 x −1 x x (1 / 2) x x x −1
бір тієї чи іншої послідовності визначається лише «зручністю» виконува-
них перетворень (чи особистими перевагами людини, що їх виконує).
22
1 1
y= y=
x x −1
2 2
y= y= +1
x −1 x −1
Рис. 22
Потрібно відзначити, що в перетворенні

x +1 x −1 +1 +1 2
= =1+
x −1 x −1 x −1
було застосовано один з базових математичних прийомів:
якщо чисельник і знаменник «схожі», то шляхом тривіальних
тотожних перетворень (додати та відняти одне й те ж саме число,
винести множник за дужки тощо) робимо частину чисельника одна-
ковою зі знаменником та почленно ділимо.
3) Очевидно, що наступна послідовність перетворень приводить нас
до цілі:
x → − x → −2 x → −2 x − 4 = −2( x + 2) → 3 −2( x + 2) → 3 −2( x + 2) − 1 .
Дана послідовність перетворень представлена нижче на графіках рис. 23.
23
y= x y = −x
y = −2 x y = −2( x + 2)
y = 3 −2( x + 2) y = 3 −2( x + 2) − 1
Рис. 23
Зверніть особливу увагу на те, що в таблиці елементарних пере-
творень графіків є правила додавання/віднімання сталої лише до змін-
ної x , а не до цієї змінної, помноженої на якийсь коефіцієнт. Саме тому
в наступному виразі було винесено за дужки коефіцієнт (-2):
24
−2 x − 4 = −2( x + 2) .
Зсув графіку функції y = −2 x на 4 одиниці праворуч дав би
графік функції y = −2 x + 8 = −2( x − 4) , а не y = −2 x − 4 .
4) Ескіз графіка функції y = −2 sin(2 x + 8) може бути отриманий з

графіка функції y = sin x за допомогою наступної послідовності перетво-
рень (рис. 24): sin x → sin 2 x → sin 2( x + 4) = sin(2 x + 8) → −2sin(2 x + 8) .
y = sin x y = sin 2 x
y = sin 2( x + 4) y = −2sin(2 x + 8)
Рис. 24
◄
Приклад 2.2. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = 2x − 1 − 2 ;

2) y = x 2 − 5 x + 6 ; 3) y = 1 − ln 2 − x .
25
► 1) Графік функції y ( x) можна отримати з графіку лінійної функції
y = x шляхом виконання послідовності наступних перетворень (рис. 25):
x → x → 2 x → 2( x − 1 / 2) = 2 x − 1 → 2 x − 1 − 2 → 2 x − 1 − 2 .
y=x y= x
y = 2x y = 2x − 1
y = 2x − 1 − 2 y = 2x − 1 − 2
Рис. 25
26
2
2  5 1
2) Оскільки x = x , то y = x − 5 x + 6 =  x −  − , і тому гра-
2 2
 2 4
фік функції y ( x) можна отримати шляхом виконання послідовності насту-
пних перетворень:
2 2 2 2
 5  5 1  5 1  5 1
x →x−  →x−  − →
2
x−  − →  x −  − .
 2  2 4  2 4  2 4
Проте зазначимо, що наведена послідовність є не надто оптималь-
ною, оскільки функцію y ( x) можна представити як y ( x) = | f (| x |) | , де
f ( x) = x 2 − 5 x + 6 = ( x − 2)( x − 3) ― квадратний тричлен, графік якого (па-
раболу) дуже легко побудувати. Тому простіше для побудови графіку y ( x)
взяти послідовність f ( x) → f (| x |) → | f (| x |) | як на рис. 26, або ж послідо-
вність f ( x) → | f ( x) |→ | f (| x |) | .
y = x2 − 5x + 6 y = x 2 − 5 | x | +6
y = | x 2 − 5 | x | +6 |
Рис. 26
27
3) Графік функції y = 1 − ln 2 − x можна отримати шляхом виконан-
ня наступної послідовності перетворень (рис. 27 і 28):
l.n x → ln | x | → ln | x − 2 | → ln | x − 2 | −1 → | ln | x − 2 | −1 | = 1 − ln 2 − x .
Підкреслимо, що при виконанні перетворень потрібно слідкувати за їх до-
пустимістю. У даному прикладі перехід до модуля на другому кроці є сут-
тєвим, адже сам вигляд функції y ( x) підказує, що десь у процесі перетво-
рень потрібно отримати вираз ln | x − 2 | . Якщо б спочатку виконувався
зсув, тобто ln x → ln( x − 2) , то далі перейти до виразу ln | x − 2 | уже було б
неможливо, бо нема такого елементарного перетворення, що дало б цей
вираз (можна було б лише від виразу ln( x − 2) перейти до ln(| x | −2) або ж
до | ln( x − 2) | , що, звичайно, тут не підходить).
y = ln x y = ln | x |
y = ln | x − 2 | y = ln | x − 2 | −1
Рис. 27
28
y = | ln | x − 2 | −1|
Рис. 28
◄
Приклад 2.3. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = x( x − 3)( x + 1) ;

1
2) y = x 2 − x3 ; 3) y = arctg 3 .
x
► 1) Функція y = x( x − 3)( x + 1) визначена всюди, D( y ) = . При ве-
 2 3 
ликих значеннях x функція y ( x) = x3 − 2 x 2 − 3x = x3 1 − − 2   x3 , тобто
 x x 
3
поводить себе подібно до функції x .
Дослідимо її поведінку в околах ну-
лів.
Маємо
при x  0 :
y ( x)  x  (0 − 3)  (0 + 1) = −3 x ,
при x  3 :
y ( x)  3  ( x − 3)  (3 + 1) = 12( x − 3) ,
при x  −1 :
y ( x)  −1  (−1 − 3)  ( x + 1) = 4( x + 1) .
Ескіз графіку функції y ( x) (ра-
зом із штрихованими лініями, що ви-
значають локальну поведінку функції
y ( x) поблизу коренів) зображено на
рис. 29. Рис. 29
29
2) y = x 2 − x3 = x 2 (1 − x) , x 2 (1 − x)  0  x  1 , тому
D( y ) = ( −; 1 . При великих від'ємних значеннях аргументу x маємо
y = x 2 − x3 = x3 (1 / x − 1) = (− x)3 (1 − 1 / x)  (− x)3/2 , тобто функція y ( x)
поводить себе подібно до функції (− x)3/2 . Зазначимо, що в загальному ви-
падку звідси зовсім не слідує, що функції y ( x) та (− x)3/2 нескінченно
зближуються між собою при зростанні абсолютної величини x (у нашому
випадку ― прямуванні x до − ), однак, наприклад, схожість y ( x) на
(− x)3/2 при великих x дозволяє нам припустити, що ескіз графіка функції
y ( x) подібно до графіка функції
(− x)3/2 буде випуклим вниз. Строге
дослідження опуклості графіків
функцій проводиться засобами ди-
ференціального числення, проте
при побудові ескізів графіків мож-
на обмежитись подібними нестро-
гими інтуїтивними міркуваннями.
Нулями функції y ( x) є точки
x = 0 та x = 1 . Дослідимо локальну
поведінку функції поблизу цих то-
чок. Маємо, при x0
y  x 2 (1 − 0) = | x | , при x 1
y  1  (1 − x) = 1 − x (рис. 30). Рис. 30
1
3) Функція y = arctg 3
є композицією функції g ( x) = 1 / x3 , x  0 та
x
функції f ( x) = arctg x , x  , тобто y = f g = f ( g ( x)) . Областю визначен-
ня даної функції являються всі дійсні числа за виключенням точки x = 0 .
Функція непарна, її графік симетричний відносно початку координат, тому
при дослідженні достатньо обмежитися додатними x . При зростанні x від
0 до + значення g = 1 / x3 спадають від + до 0 , тому відповідні зна-
чення y = arctg(1 / x3 ) спадають від /2 до 0. Графік функції
y = arctg(1 / x3 ) зображений на рис. 31.
30
1
y = arctg
x3
Рис. 31
◄

1. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = 2 x 2 − 8 x + 5 ;
3x − 4
2) y = 2sin(2 x + 1) ; 3) y = −2 tg ; 4) y = 3 cos x − sin x ;
6
6x − 1
5) y = .
3x − 1
6x − 1 3 | x | +1
2. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = ; 2) y = ;
3x − 1 5 | x | +2
3) y = ln 1 − 2 x − 1 ; 4) y = log1/2 1 − 2 x − 1 ; 5) y = x − 1 − 1 − 1 ;
2
6) y = arccos x −1 .
3
3. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = ( x − 1)( x − 2)( x − 3)( x − 4) ;
2) y = ( x − 1)( x − 2)2 ( x − 3) ; 3) y = x3 − x 4 ; 4) y = 2sin x ; 5) y = sin 2 x ;
1
6) y = ; 7) y = x sin x ; 8) y = sin(arcsin x) ; 9) y = arcsin(sin x) ;
sin x
1
10) y = arctg 4 .
x
31
ЗАНЯТТЯ № 3. МЕТОД МАТЕМАТИЧНОЇ ІНДУКЦІЇ (ПОЧАТОК)
В самій математиці головні засоби досягнення істини ― це індукція та аналогія

П'єр-Симон Лаплас (із «Досвіду філософії теорії ймовірностей»)

Метод математичної індукції використовується для доведення істин-
ності тверджень P ( n ) , які залежать від натурального числа n.
Формулюється метод математичної індукції наступним чином:
якщо
1) якесь твердження P(n) істинне для n=1 (база індукції),
2) для будь-якого натурального n із істинності твердження P(n) ви-
пливає істинність твердження P(n+1) (індукційний перехід),
то твердження P(n) істинне для будь-якого натурального n.
Узагальненням методу математичної індукції є метод строгої мате-

матичної індукції, котрий формулюється наступним чином:
якщо
1) якесь твердження P(n) істинне для n=1 (база індукції),
2) для будь-якого натурального n із істинності тверджень P(0), P(1),
..., P(n) випливає істинність твердження P(n+1) (індукційний перехід),
то твердження P(n) істинне для будь-якого натурального n.

1. В чому полягає метод математичної індукції?
2. Як потрібно змінити наведене формулювання методу математичної ін-
дукції, щоб довести істинність твердження P(n), починаючи з певного до-
датного натурального числа? З певного від’ємного числа?
3. Чи має місце аналог методу математичної індукції не для натуральних
чисел, а для цілих? Для дійсних? Для комплексних?

1. Довести теорему Ферма: якщо p ― просте число, а n ― натуральне, то
np-n без залишку ділиться на p.
2. Простим числом називається натуральне число, яке без залишку ділить-
ся тільки на 1 та на себе. Довести методом строгої математичної індукції,
що будь-яке натуральне число n можна представити як добуток двох чи бі-
льшої кількості простих чисел.
32
Приклад 3.1. Довести формулу суми геометричної прогресії, тобто

1 − q n+1
1 + q + q + ... + q =
2 n
.
1− q
► Потрібно довести, що для будь-якого натурального числа n, почи-
наючи з 1, має місце наступне твердження:
1 − q n+1
P(n)  «1 + q + q + ... + q =
2 n
».
1− q
Слід мати на увазі, що в лівій частині даної формули n фактично по-
значає збільшену на 1 кількість доданків, а в правій ― змінну.
Доведення методом математичної індукції складається з двох кроків.
Перший крок. Безпосередньою перевіркою встановлюємо виконання
бази індукції, тобто даної рівності при n=1, тобто в лівій частині формули
потрібно взяти два доданки, а в правій частині ― n покласти рівним 1:
1 − q1+1
P(1)  « 1 + q = ».
1− q
Отримана рівність є очевидною. Простота бази індукції характерна
для більшості прикладів, але завжди потрібно перевіряти справедливість
твердження бази індукції.
До речі, формула, що доводиться, справедлива і при n=0:
1 − q 0+1
P(0)  «1 = ».
1− q
Якщо в конкретному прикладі явно не вказано, для яких значень n
потрібно довести формулу, то спочатку потрібно окремо дослідити ― для
яких найменших значень n формула стане справедливою. В прикладі, що
розв’язується, таке значення n очевидне ― це нуль.
Другий крок. Індукційний перехід.
Припускаємо, що істинним є твердження
1 − q n+1
1 + q + q + ... + q =
2 n
.
1− q
Доведемо істинність твердження
n+ 2
n +1 1 − q
1 + q + q + ... + q =
2
.
1− q
Дійсно,
33
(1 + q + q 2
)
+ ... + q n + q n+1 = (за припущенням; ним потрібно обов’язково
1 − q n+1 1 − q n+1 + q n+1 − q n+ 2 1 − q n+ 2
скористатися)= + q n+1 = = .
1− q 1− q 1− q
1 − q n+1
Отже, формула 1 + q + q + ... + q =2 n
істинна для будь-якого
1− q
цілого числа n, починаючи з 0. ◄
1
Приклад 3.2. Показати, що 12 + 22 + + n2 = n ( n + 1)( 2n + 1) для всіх на-
6
туральних чисел n.
► Потрібно довести, що для будь-якого натурального числа n, почи-
наючи з 1, має місце наступне твердження:
1
P(n)  «12 + 22 + + n2 = n ( n + 1)( 2n + 1) ».
6
В лівій частині даної формули буква n позначає кількість доданків, а
в правій ― змінну.
Перший крок. Безпосередньою перевіркою встановлюємо виконання
бази індукції, тобто даної рівності при n=1, тобто в лівій частині формули
потрібно взяти один доданок, а в правій частині ― n покласти рівним 1:
1
P(1)  «12 =  1  2  3 ».
6
Отримана рівність є очевидною.
Другий крок. Індукційний перехід.
Припускаємо, що істинним є твердження
1
12 + 22 + + n2 = n ( n + 1)( 2n + 1) .
6
Доведемо істинність твердження
1
12 + 22 + + n2 + ( n + 1) = ( n + 1)( n + 2 )( 2n + 3) .
2
6
Дійсно,
1
12 + 22 + + n 2 + ( n + 1) = (за припущенням) = n ( n + 1)( 2n + 1) + ( n + 1) =
2 2
6
1
6
( 1
6
) ( 1
)
= ( n + 1) 2n2 + n + 6n + 6 = ( n + 1) 2n 2 + 7n + 6 = ( n + 1)( n + 2 )( 2n + 3) .
6
1
Отже, формула 12 + 22 + + n2 = n ( n + 1)( 2n + 1) істинна для будь-
6
якого натурального числа n, починаючи з 1. ◄
34
Приклад 3.3. Показати, що 13 + 23 + + n3 = (1 + 2 + ... + n ) для всіх нату-
2
ральних n.
► База індукції (при n = 1 ): 13 = 12 , очевидно, виконується.
Індукційний перехід:
припускаємо 13 + 23 + + n3 = (1 + 2 + ... + n ) ,
2
доведемо 13 + 23 + + n3 + ( n + 1) = (1 + 2 + ... + n + (n + 1) ) .
3 2
Дійсно,
(1 + 2 + ... + n + (n + 1) )2 = (1 + 2 + ... + n )2 + 2 (1 + 2 + ... + n )( n + 1) + ( n + 1)2 = (за
припущенням)=13 + 23 + + n3 + 2 (1 + 2 + ... + n )( n + 1) + ( n + 1) = (згідно ві-
2
домої формули суми арифметичної прогресії)=

n +1
=13 + 23 + + n3 + 2n ( n + 1) + ( n + 1)2 = 13 + 23 + + n3 + ( n + 1)3 . ◄
2
Приклад 3.4. Показати, що при всіх натуральних n

1 1 1
+ + +  1.
n +1 n + 2 3n + 1
1 1 1 13
► База індукції n = 1 : + + =  1 .
2 3 4 12
1 1 1
припускаємо, що + + +  1,
n +1 n + 2 3n + 1
потрібно довести, що
1 1 1 1 1 1
+ + + + + +  1.
(n + 1) + 1 n + 3 3n + 1 3n + 2 3n + 3 3(n + 1) + 1
1 1 1 1 1 1
Дійсно, + + + + + + = (виділи-
(n + 1) + 1 n + 3 3n + 1 3n + 2 3n + 3 3(n + 1) + 1
мо ліву частину нерівності із припущення)=
 1 1 1 1   1 1 1 1 
= + + + + + + + −  = (за
 n +1 n + 2 n + 3 3n + 1   3n + 2 3n + 3 3n + 4 n + 1 
 1 1 1 1 
припущенням)>1 +  + + − =
 3n + 2 3n + 3 3n + 4 n + 1 
2
=1+  1. ◄
( 3n + 2 )( 3n + 3)( 3n + 4 )
35
Приклад 3.5. Показати, що при всіх n  0 число n 2 + 3n + 2 є парним, тобто
ділиться на 2 без залишку, тобто n 2 + 3n + 2 2 . ( )
(
► База індукції (при n = 0 ): 02 + 3  0 + 2 2 — виконується. )
(
припускаємо n 2 + 3n + 2 2 , )
доведемо (( n + 1) + 3( n + 1) + 2) 2 .
2
Дійсно, ( ( n + 1) + 3( n + 1) + 2 ) = ( n )
2 2
+ 3n + 2 + 2n + 4 .
Перший доданок ділиться на 2 за припущенням, а другий містить множник
2. ◄
Чи завжди потрібно використовувати метод математичної індук-
ції? Звичайно, ні. Наприклад, для попереднього прикладу легко показа-
ти, що n 2 + 3n + 2 = ( n + 1)( n + 2 ) . Зрозуміло, що серед двох послідовних
натуральних чисел одне обов’язково є парним, чого достатньо для
розв’язання прикладу. Але даний метод вимагає наявності певних ма-
тематичних здібностей, принаймні ― відповідної інтуїції. В той же час
метод математичної індукції дозволяє такі приклади розв’язувати май-
же автоматично.
Приклад 3.6. Показати, що при всіх n  0 число 33n+2 + 24 n+1 ділиться на 11

(
без залишку, тобто 33n+2 + 24 n+1 11. )
► База індукції (при n = 0 ): 32 + 21 = 9 + 2 = 11 11 — виконується.
(
припускаємо 33n+2 + 24 n+1 11, )
(
доведемо 33( n+1)+2 + 24( n+1)+1 ) 11 .
Дійсно,
3( n+1)+ 2
+ 2 ( ) = 3(
3n + 2 )+3
+ 2( ) = 27  33n+ 2 + 16  24 n+1 =
4 n+1 +1 4 n +1 + 4
3
( ( )
= 16  33n+ 2 + 24 n+1 + 11  33n+ 2 ) 11,
бо перший доданок ділиться на 11 за припущенням, а другий містить мно-
жник 11. ◄
Приклад 3.7. Показати, що ( 2n )!  22 n  ( n!) при всіх натуральних n  1 .

2
► База індукції n = 2 : ( 2  2 )! = 24  24  ( 2!) = 64 — виконується.

2
36
припускаємо ( 2n )!  22 n  ( n!) , доведемо ( 2 ( n + 1) )!  2 ( )  ( ( n + 1)!) .
2 2 n+1 2
Дійсно, ( 2 ( n + 1) )! = ( 2n + 2 )! = ( 2n )! ( 2n + 1)  ( 2n + 2 ) < (за припу-

щенням) < 22 n  ( n!)  ( 2n + 1)  ( 2n + 2 ) = (виділяємо те, що шукаємо) =
2
2 2n + 1
= 2 ( )  ( ( n + 1)!)  2 ( )  ( ( n + 1)!) . ◄
2 n+1 2 n+1 2
2n + 2
Доведення методом математичної індукції передбачає

обов’язкове використання припущення індукційного переходу. При
розв’язанні складних прикладів викладки часто спрощує виділення в
поточному виразі того, що шукається. Наприклад, в попередньому
прикладі виділення в виразі 22 n  ( n!)  ( 2n + 1)  ( 2n + 2 ) правої частини
2
нерівності, яку потрібно довести, тобто виразу 2 ( )  ( ( n + 1)!) , робить

2 n+1 2
подальші викладки тривіальними.
V. Завдання на самостійне розв’язання
1. Довести методом математичної індукції, що:

1
1) 12 + 32 + + ( 2n − 1) = n ( 2n − 1)( 2n + 1) n  ℕ;
2
3
3 3 3
(
2) 1 + 3 + + ( 2n − 1) = n2 2n2 − 1 n  ℕ; )
( )
3) 5  23n−2 + 33n−1 19 n  ℕ;
1 1 1 1
4) + + +  n ℕ;
n +1 n + 2 2n 2
5) 1  1!+ 2  2!+ + n  n! = ( n + 1)! − 1 n  ℕ;
1 1 1 13
6) + + +  n  1, де n ― натуральне число.
n +1 n + 2 2n 24
37
ЗАНЯТТЯ № 4. МЕТОД МАТЕМАТИЧНОЇ ІНДУКЦІЇ (ЗАВЕРШЕН-
НЯ)
Приклад 4.1. Довести справедливість нерівності Бернýллі, тобто

(1+x1)×(1+x2)×…×(1+xn) ≥ 1+x1+x2+…+xn, де x1, x2,…, xn — дійсні числа од-
ного і того ж знаку, більші за –1;
► База індукції ( n = 1) : 1+x1 ≥ 1+x1, що, очевидно, справедливо.
припускаємо (1+x1)×(1+x2)×…×(1+xn) ≥ 1+x1+x2+…+xn,
доведемо (1+x1)×(1+x2)×…×(1+xn)×(1+xn+1) ≥ 1+x1+x2+…+xn+xn+1,
де x1, x2,…, xn, xn+1 — дійсні числа одного і того ж знаку, більші за –1.
Дійсно,
(1+x1)×(1+x2)×…×(1+xn)×(1+xn+1) ≥ (за припущенням) ≥
≥ (1+x1+x2+…+xn)×(1+xn+1) = 1+x1+x2+…+xn+xn+1+ xn+1×(x1+x2+…+xn) >
> (бо числа xn+1 і (x1+x2+…+xn) мають однаковий знак) >
1+x1+x2+…+xn+xn+1.◄
Приклад 4.2. Довести, що (1 + x )  1 + nx для всіх натуральних n, якщо

n
x ≥ –1.
► База індукції ( n = 1) : (1 + x )  1 + 1  x — виконується.
1
припускаємо (1 + x )  1 + nx ,
n
n+1
доведемо (1 + x )  1 + ( n + 1) x , де x ≥ –1.
Дійсно,
(1 + x )n+1 = (1 + x )(1 + x )n  (за припущенням)  (1 + x )(1 + nx ) =
= 1 + ( n + 1) x + nx 2  1 + ( n + 1) x . ◄
До речі, попередній приклад можна розв’язати простіше. Як? Не-

рівність, що потрібно довести, є, очевидно, окремим випадком нерівно-
сті Бернуллі, коли всі x1, x2,…, xn співпадають. В математиці, як і в
житті, чим більше знаєш, тим швидше можеш приймати рішення. Інша
справа, що бувають ситуації, коли непотрібно поспішати.
38
Приклад 4.3. Розглянемо біном Ньютона:
n
( a + b ) =  Cnk a k b n−k = Cn0b n + Cn1ab n−1 +
n
+ Cnn−1a n−1b + Cnn a n ,
k =0
де Cnk -
біноміальні коефіцієнти. Вони вказують, скількома способами мо-
жна взяти k предметів з n наявних. Обчислюються за формулою:
n!
Cnk = ,
k !( n − k )!
n
де n! = 1  2   n   k , причому 0!  1 .
k =1
Неважко перевірити, що Cni = Cnn−i .
Розглянемо біном Ньютона, коли n=2.
2
(a + b) =  C2k a k b 2−k = C20a 0b 2 + C21a1b1 + C22a 2b 0 = b 2 + 2ab + a 2 ,
2
k =0
тобто отримали відому зі школи формулу.
А тепер доведемо справедливість формули бінома Ньютона за допо-
могою метода математичної індукції.
База індукції ( n = 1) : ( a + b ) = b + a — справедливо.
1
n
припускаємо ( a + b ) =  Cnk a k b n−k ,
n
k =0
n +1
=
n +1
доведемо ( a + b ) Cnk+1a k b n+1−k .
k =0
Дійсно,
n
( a + b )n+1 = ( a + b )  ( a + b )n = (за припущенням) = ( a + b )  Cnk a k b n−k =
k =0
n n
=  Cnk a k +1bn−k +  Cnk a k bn+1−k = (зробимо однаковими добутки a і b в
k =0 k =0
n +1 n
двох доданках) =  Cnk −1a k b n+1−k +  Cnk a k b n+1−k = (згрупуємо в доданках
k =1 k =0
( )
n
елементи з однаковими індексами) = a n+1 +  Cnk −1 + Cnk a k b n+1−k + b n+1 =
k =1
n n +1
=a n +1
+ Cnk+1a k b n+1−k +b n +1
=  Cnk+1a k b n+1−k .
k =1 k =0
39
При цьому було використане те, що
n! n! n!  1 1
Cnk −1 + Cnk = + =  + =
( k − 1)!( n − k + 1)! k !( n − k )! ( k − 1)!( n − k )!  n − k + 1 k 
n! n +1 (n + 1)!
=  = = Cnk+1 . ◄
(k − 1)!(n − k )! k (n + 1 − k ) k !(n + 1 − k )!
Приклад 4.4. Знайдемо суму усіх біноміальних коефіцієнтів для степені n.

Cn0 + Cn1 + ... + Cnn−1 + Cnn = Cn0  10  1n + Cn1  11  1n−1 + ... + Cnn−1  1n−1  1n + Cnn  1n  10 =
= (1 + 1) = 2n .
n
Приклад 4.5. В прикладах 3.2 і 3.3 були доведені формули сум квадратів та
кубів натуральних чисел від 1 до n . Зараз за допомогою бінома Ньютона
виведемо формулу суми четвертих степенів:
14 + 24 + ... + n 4  S4 .
Випишемо біном Ньютона:
(1 + x )5 = x5 + 5 1  x 4 + 10 12  x3 + 10 13  x 2 + 5 14  x + 15 =
= x5 + 5  x 4 + 10  x3 + 10  x 2 + 5  x + 1 .
При x = 1: 25 = 15 + 5  14 + 10  13 + 10  12 + 5  1 + 1 .
При x = 2 : 35 = 25 + 5  24 + 10  23 + 10  22 + 5  2 + 1 .
При x = 3 : 45 = 35 + 5  34 + 10  33 + 10  32 + 5  3 + 1 .
.................................................................................................
При x = n : ( n + 1) = n5 + 5  n 4 + 10  n3 + 10  n 2 + 5  n + 1 .
5
Додамо всі ці тотожності:

25 + 35 + + ( n + 1) = 15 + 25 + + n5 + 5  14 + 24 +
5
( + n4 + )
(
+10  13 + 23 + ) (
+ n3 + 10  12 + 22 + )
+ n2 + 5  (1 + 2 + + n) +
+ (1 + 1 + + 1) .
Звідси
( n + 1)5 = 1 + 5  S4 + 10  S3 + 10  S2 + 5  S1 + n .
Підставляючи вже відомі вирази для суми S1 натуральних чисел від
1 до n , суми їх квадратів S2 та суми кубів S3 , після алгебраїчних перетво-
рень отримаємо:
1
(
S4 =  n  ( n + 1)  ( 2n + 1)  3n 2 + 3n − 1 .
30
)
40
1. Довести методом математичної індукції, що:

1) Cn1 + 2Cn2 + 3Cn3 + + nCnn = n  2n−1 ;
Cnk
( )
n
1
2)  = 2n+1 − 1 .
k =0 k + 1 n +1
4n
2. Довести, що ( n!)2  ( 2n )! n  1 .
n +1
1 1
3. Довести, що n  1 n 1+ + + 2 n.
2 n
4. Довести, що n n+1  ( n + 1)
n
n  2 .
V. Додатковий (необов’язковий) матеріал

Метод індуктивних тверджень верифікації програм
Метод індуктивних тверджень незалежно одним від одного був сфо-
рмульований Р. Флойдом і П. Науром.
Метод полягає в наступному.
1. Формулюються індуктивні твердження, тобто такі твердження, які

будуть істинні під час досягнення відповідної точки програми. Обов’яз-
ково повинні бути побудовані:
• вхідне твердження, що визначає всі необхідні початкові умови для
програми;
• кінцеве твердження, в якому формулюється очікуваний результат
роботи програми;
• для кожного циклу — інваріанти циклу, тобто твердження, істин-
ність яких не змінюється під час кожного виконання циклу.
2. Для всіх можливих шляхів від однієї точки програми до іншої су-
сідньої, для яких визначені індуктивні твердження, з урахуванням семан-
тики операторів програми будуються так звані верифікаційні умови пе-
реходу від точки до точки. Верифікаційна умова також будується для шля-
ху від точки, в якій сформульований інваріант циклу, до неї самої.
3. Побудовані верифікаційні умови доводяться, і тим самим дово-

диться часткова коректність програми.
Розглянемо верифікацію функції (методу) на мові Java. Ця функція
підраховує суму елементів вхідного масиву, який містить, принаймні, один
41
елемент. Для тих, хто не знає мову Java, паралельно схематично наведено
алгоритм роботи цієї функції (див. рис. 32).
Оскільки функція містить лише один цикл, то для доведення достат-
ньо сформулювати лише три індуктивні твердження: вхідне, кінцеве та ін-
варіант циклу, які наведені на рис. 32 (через те, що всі індуктивні твер-
дження починаються з фрази «при досягненні цієї точки програми істинно,
що ... », цю фразу не будемо писати).
І в формулюванні індуктивних тверджень, і під час подальшого до-
ведення правильності програми символ «=» будемо використовувати в
математичному, а не в програмістському розумінні, тобто як символ рівно-
сті, а не присвоєння.
Тепер для всіх шляхів програми побудуємо верифікаційні умови (ал-
горитм їх побудови вважатимемо очевидним для прикладних математиків).
Шлях 1 (вхідне твердження  інваріант циклу):
i ( (1≤i≤n)  a[i-1]ℝ )  (s=a[0]+…+a[i-1]) & (1≤i≤n),
з урахуванням дії операторів програми на цьому шляху матимемо
i ( (1≤i≤n)  a[i-1]ℝ )  (a[0]=a[0]) & (1≤1≤n).
Шлях 2 (інваріант циклу  інваріант циклу):

((s=a[0]+…+a[i-1]) & (1≤i≤n)) & (i<n) 
(s+a[i] = a[0]+… +a[i-1]+a[i]) & (1≤i+1≤n)
Шлях 3 (інваріант циклу  кінцеве твердження):

(s=a[0]+…+a[i-1]) &(1≤i≤n) & (i≥n)  s=a[0]+…+a[n-1]
Верифікаційна умова для шляху 1 очевидно є істинною.

Для шляху 2 розглянемо поступову зміну значень змінних (див.
табл. 2), яка ілюструє істинність відповідної верифікаційної умови.
Таблиця 2. Зміна значень змінних на шляху 2

кількість значення змінної i після значення змінної s після чер-
проходжень чергового проходження гового проходження шляхом 2
шляхом 2 шляхом 2
1 2 a[0]+a[1]
2 3 a[0]+a[1]+a[2]
3 4 a[0]+a[1]+a[2]+a[3]
… … …
поки i<n
42
/* Функція Summa повертає
дійсне число, що є сумою
всіх елементів вхідного
масиву а, який містить, принаймні,
один елемент */
double Summa (double a[]) Початок
{ double s; // проміжна
// сума елементів
// масиву а вхідне твер-
дження:
int i; //індекс а — масив
дійсних чисел,
/* вхідне твердження: який містить,
а — масив дійсних чисел, принаймні, один
який містить, принаймні, елемент;
один елемент */ n — кількість
int n=a.length; елементів ма-
// кількість елементів сиву а
// масиву а
s=a[0];
i=1; s=a[0]
while i=1
// інваріант циклу:
// (s=a[0]+…+a[i-1])& інваріант циклу:
// (1≤i≤n) (s=a[0]+…+a[i-1])&
(1≤i≤n)
(i<n)
i<n
Ні
Так
{ s+=a[i];
i++; s=s+a[i]
} i=i+1
// кінцеве кінцеве твер-

// твердження: дження:
// s=a[0]+…+a[n-1] s=a[0]+…+a[n-1]
return s;
} Кінець
Рис. 32. Функція підрахунку суми елементів
43
Доведення істинності верифікаційної умови для шляху 2 є тривіаль-
ним. Дійсно, якщо s=a[0]+…+a[i-1], то, очевидно, що s+a[i] = a[0]+… +a[i-
1]+a[i]. А якщо істинно (1≤i≤n) & (i<n), то 1≤i<n, звідки маємо, що
1≤i+1≤n.
Для шляху 3 маємо: якщо (1≤i≤n) & (i≥n), то i=n. Тому твердження
s=a[0]+…+a[i-1] та s=a[0]+…+a[n-1] — еквівалентні.
Таким чином, фактично математичною індукцією по кількості про-
ходів шляхами нашої програми (чи блок-схеми) була доведена її часткова
коректність.
Для доведення повної верифікації (цілком коректності) програми
залишилось показати, що програма обов’язково закінчується. Зробимо це
шляхом неформальних міркувань.
Дійсно, в кінці шляху 1 змінна i дорівнює 1. Рухаючись шляхом 2,
кожен раз збільшуємо значення змінної i на 1. Тому це значення
обов’язково досягне значення змінної n — кількості елементів масиву a,
яке за умовою — не менше 1.
44
ЗАНЯТТЯ № 5. ПОШУК SUP ТА INF

Нехай E ― деяка частково впорядкована множина з відношенням 
(часткового) порядку. Підмножина X  E називається обмеженою зверху
(знизу), якщо a  E , що x  X x  a (відповідно a  x ). Множину усіх
таких a  E називають множиною мажорант (відповідно, мінорант) для
множини X .
Підмножина, що обмежена зверху і знизу, називається обмеженою.
Мажоранту чи міноранту a  E множини X , що належить самій
множині X , будемо називати максимумом (мінімумом) множини X :
(a = max X )  ((a  X ) & x  X ( x  a )) ,
(a = min X )  ((a  X ) & x  X (a  x)) .
В загальному випадку не кожна (навіть обмежена) множина має мак-
симум чи мінімум, проте якщо максимум (мінімум) існує, то він єдиний.
Верхньою гранню або точною верхньою межею підмножини X (познача-
ється sup X ) називається мінімум множини мажорант для множини X :
sup X  min{a  E | x  X  E ( x  a)} .
Нижньою гранню або точною нижньою межею підмножини X (познача-
ється inf X ) називається максимум множини мінорант для множини X :
inf X  max{a  E | x  X  E (a  x)} .
Розглянемо множину , де в якості відношення часткового порядку
береться стандартне відношення нестрогої нерівності  . Можна довести,
що довільна непорожня обмежена зверху (знизу) підмножина X  має, і
причому єдину, точну верхню (відповідно, нижню) межу.
Для підмножин множини можна дати еквівалентні означення точ-
ної верхньої та нижньої граней (див. нижче п. V):
( s = sup X )  (s  x  X  (( x  s ) & (s '  s x '  X ( s '  x ')))) ,
(i = inf X )  (i  x  X  ((i  x) & (i '  i x '  X ( x '  i ')))) .
Розглянемо наведене означення для sup X . Перша його частина,
( x  s ) , означає, що число s є мажорантою для множини X . Друга частина
означення, (s '  s x '  X ( s '  x ')) , говорить про те, що ця мажоранта s
"щільно прилягає" до множини X , а саме: яке б ми не взяли число s '  s ,
завжди для нього знайдеться такий елемент x ' множини X , що лежить
між числами s ' та s : s '  x '  s (тобто s ' вже не є мажорантою) ― див.
рис. 33:
45
X . . .
s’ x’ s
Рис. 33
Виходячи з цього міркування, другу частину означення можна пере-

формулювати дещо інакше:   0 x '  X ( s −   x ') . Тоді наведені вище
означення sup X та inf X можна записати наступним чином:
s = sup X , якщо
1) s  x  X  ( x  s ) ,
2)   0 x '  X ( s −   x ') .
i = inf X , якщо
1) i  x  X  (i  x) ,
2)   0 x '  X ( x '  i + ) .

1. Що таке обмежена зверху, обмежена знизу, обмежена множина? Що та-
ке міноранта та мажоранта множини?
2. Що таке максимум та мінімум множини?
3. Сформулюйте означення точної верхньої та точної нижньої межі (част-
ково) упорядкованої множини. Переформулюйте ці означення для підмно-
жин множини дійсних чисел.
4. Знайдіть inf та sup для множини раціональних чисел виду
p 
 p, q  , 0  p  q  .
q 
5. Знайдіть точні межі для множини периметрів та множини площ прави-
льних n -кутників ( n  2 ) і 2n -кутників ( n  1 ), вписаних у коло радіусу R .

1. Чи є такі підмножини у множині дійсних чисел, що не мають ні точної
верхньої, ні точної нижньої межі? Такі, для яких inf та sup співпадають?
Наведіть відповідні приклади у разі ствердної відповіді.
2. Придумати приклад множини, в якій верхня грань менше нижньої.
Приклад 5.1. Для множини X = {xn | n  }  знайти sup X , inf X ,

max X , min X , де
46
1 n 1 n2 n n
1) xn = ; 2) xn = (−1) 1 −  ; 3) xn = n ; 4) xn = 1 + cos .
n  n 2 n +1 2
► 1) Перший спосіб. Оскільки n  xn  1 та 1 X , то множина
[1; + )  є множиною мажорант для X. Далі,
a  (−; 0] n  a  xn , тому множина ( −; 0] є підмножиною множи-
ни мінорант для X . Покажемо, що множина мінорант для X співпадає з
1 1 1 
( −; 0] . Дійсно,   0 справедливо xn =    n  , тому n    + 1
n  
буде xn   . Це означає, що   0 знайдуться елементи множини X , ме-
нші за  , тому число  не є мінорантою для X . Таким чином, множиною
мінорант для X є множина (−; 0]  .
Тоді sup X = min[1; + ) = 1 , inf X = max(−; 0] = 0 , max X = 1 (тому
що 1 X ), min X не існує (оскільки x  (−; 0] x  X ).
Другий спосіб. Можна безпосередньо довести рівності sup X = 1 ,
inf X = 0 , використовуючи еквівалентні означення sup та inf . Доведемо,
наприклад, рівність inf X = 0 , використовуючи те, що
(i = inf X )  (i  x  X  ((i  x) & (  0 x '  X ( x '  i + )))) . Дійс-
но, x  X x  i = 0 . Далі, як вже було доведено,   0 x ' = xn  X при
n  [1 / ] + 1 , що x '  i +  = 0 +  =  . Тому число i = 0 задовольняє всім ви-
могам еквівалентного означення і, відповідно, є точною нижньою межею
для X .
Слід зазначити, що обидва наведені способи розв'язання у даному
випадку використовують малий параметр  в якості відхилення від кінця
інтервалу мінорант чи гіпотетичної точної нижньої межі множини X для
знаходження таких елементів множини X , що показують неможливість
протилежного твердження (у даному випадку твердження про те, що існу-
ють додатні міноранти для множини X , чи твердження, що 0  inf X ). То-
му тут обидва способи розв'язання практично ідентичні один одному, і це є
характерним для задач подібного типу.
2) Оскільки (−1) n приймає для різних натуральних n лише два різ-

них значення, то множину X зручно представити у вигляді X = X 1  X 2 ,
  1     1  
де X 1 =  x2 k −1 = − 1 −  k   , X 2 =  x2 k = 1 −  k   . Покаже-
  2k − 1     2k  
мо, що [1; +  ) є множиною мажорант, а (−; − 1] ― множиною мінорант
для X . Дійсно, x  X виконується нерівність −1  x  1 . Далі,   0
47
1 1 1 1
1− 1−      k  , тому k    + 1 виконується
2k 2k 2  2 
x2 k  1 −  , x2 k  X 2  X . Це свідчить про те, що   0 число 1 −  не є
мажорантою множини X . Цілком аналогічно доводиться, що   0 число
−1 +  не є мінорантою для X . Тому [1; +  ) є множиною мажорант, а
(−; − 1] ― множиною мінорант для X .
Тоді sup X = min[1; + ) = 1 , inf X = max(−; − 1] = −1 , max X не існує
(тому що x  [1; + ) x  X , тобто жодна мажоранта не належить множині
X ), min X не існує (оскільки аналогічно x  (−; − 1] x  X ).
3) Запишемо декілька перших членів послідовності  xn  , що формує

1 9 25 9 49 
множину X : X =  ; 1; ; 1; ; ; ;  . Видно, що при поступо-
2 8 32 16 128 
вому збільшенні n , починаючи з деякого номера, знаменник дробу зростає
швидше, ніж чисельник, і кожний наступний член послідовності є меншим
за попередній. Користуючись цим спостереженням, доведемо тепер строго,
що xn+1  xn при n  3 .
Дійсно,
xn+1 (n + 1) 2 n 2 (n + 1) 2 n 2 + 2n + 1 2n 2 − (n 2 − 2n − 1)
= n+1 : n = = = =
xn 2 2 2  n2 2n 2 2n 2
2n2 + 2 − (n − 1) 2
=  1 , оскільки (n − 1)  2 при n  3 .
2
2
2n
9 9 
Тому max X = max xn = x3 = , і множина  ; +   є множиною ма-
n 8 8 
жорант для X .
Очевидно, що n 2 / 2n  0 , але доведемо строго, що саме ( −; 0 є
множиною мінорант для X . Для цього візьмемо   0 і покажемо,
x '  X такий, що x '   , тобто  не є мінорантою X . Для пошуку такого
елементу x ' знайдемо оцінку зверху загального члену xn вихідної послідо-
вності, тобто знайдемо номер n , для якого виконується нерівність xn   .
n2 n2
Отже, xn = n = = (використаємо формулу бінома Ньютона)=
2 (1 + 1) n
n2 6n 2 6n
=  = 
1 + n + n(n − 1) / 2 + n(n − 1)(n − 2) / 6 + + 1 n( n − 1)( n − 2) ( n − 1)( n − 2)
48
6n 6n 6n 6 6
 = 2  =   при n  + 4 .
(n − 2) 2
n − 4n + 4 n(n − 4) n − 4 
Оскільки вираз для xn достатньо складний, то щоб знайти явну за-
лежність n від  , в проведених викладках було здійснено оцінювання зве-
рху виразу для xn більш простішим виразом 6 / (n − 4) . Це дозволило легко
знайти умову, при якій виконується нерівність 6 / (n − 4)   , і відповідно,
xn   . Цією шуканою умовою є нерівність n  4 + 6 /  .
Подібний прийом оцінювання часто використовується у матема-
тиці, коли за якихось причин (наприклад, складності виразів) немож-
ливо знайти точну залежність n від  . Звичайно, отримана при такому
оцінюванні залежність n від  буде «грубішою» ніж за найкращої
оцінки, необхідної для виконання нерівності xn   , так як дає набли-
ження n = n() «з запасом». Проте нас вона цілком задовольняє, оскі-
льки в даному випадку важливий лише факт існування таких номерів
n (і, відповідно, елементів множини X ), для яких справедливо xn   .
9  9 9 9
Таким чином, sup X = min  ; +   = , max X = (оскільки  X ),
8  8 8 8
inf X = max ( −; 0 = 0 , min X не існує (оскільки жодна міноранта
x  ( −; 0 не належить X ).
n  n   
4) Оскільки cos = cos  + 2  = cos  ( n + 4 )  , то значення вира-
2  2  2 
n
зу cos в залежності від n починають повторюватись через кожні чотири
2
позиції. Поклавши n = 4k − i , де k , i = 0,1, 2, 3 , маємо
n (4k − i)  i  i
cos = cos = cos  2k −  = cos , i = 0,1, 2, 3 . Тому вся послі-
2 2  2 2
довність {xn } розпадається на чотири підпослідовності з загальними чле-
нами:
4k 4k 4k − 1
x4k = 1 + 1 = 1 + , x4k −1 = 1 +  0 = 1,
4k + 1 4k + 1 4k − 1 + 1
4k − 2 1 4k − 3
x4k −2 = 1 +  (−1) = , x4k −3 = 1 +  0 = 1,
4k − 2 + 1 4k − 1 4k − 3 + 1
де k  , причому справедлива нерівність x4 k −2  x4 k −3 = x4 k −1 = 1  x4 k .
49
Очевидно, що підпослідовності {x4 k +1} = {x4( k +1)−3} ,
{x4 k +2} = {x4( k +1)−2 } і т.д. зводяться до чотирьох раніш виділених підпослі-
довностей.
Доведемо, що множина  2; +  ) є множиною мажорант для X . Дійс-
4k 4k
но, k   1 , тому x4k = 1 +  2.
4k + 1 4k + 1
Доведемо, що   0 число 2 −  не є мажорантою X . Дійсно,
4k 4k 11 
x4k = 1 +  2 −    1−  k   − 1 , отже, знайдуться
4k + 1 4k + 1 4  
члени послідовності {x4 k } , більші за 2 −  , і тому число 2 −  не є мажора-
нтою для X .
Цілком аналогічним чином доводиться, що множина ( −; 0 є мно-
1
жиною мінорант X . Дійсно, x4 k −2 =  0 . Покажемо тепер, що будь-
4k − 1
1 11 
яке   0 не є мінорантою: x4k −2 =    k   + 1 , тобто   0
4k − 1 4  
існують такі k , що x4 k −2   .
Таким чином, sup X = min  2; +  ) = 2 , inf X = max ( −; 0 = 0 . Міні-
муму та максимуму множина X не має (бо нема таких мажорант чи міно-
рант, що належали б множині X ).
Відзначимо, що після того, як буде введено поняття границі послідо-
вності, в прикладах, аналогічних даному, можна легко здогадатися про
значення граней множини Х, взявши границі відповідних послідовнос-
тей ― в нашому випадку {x4 k } і {x4 k −2 } , де k прямує до нескінченності. ◄
Приклад 5.2. Нехай   X  ,   Y  . Довести, що:

1) inf{− X } = − sup X , де {− X }  {− x | x  X } ;
2) sup{ X + Y } = sup X + sup Y , де { X + Y }  {x + y | x  X , y  Y } .
► 1) Доведемо рівність inf{− X } = − sup X . Якщо множина X обме-
жена зверху, то множина {− X } обмежена знизу, оскільки із x  X ( x  C ) ,
C  випливає − x  −C .
Таким чином, із існування sup X випливає існування inf{− X } .
Нехай M  sup X .
x  X ( x  M ) x  X (− x  − M )
Тоді    
  0  x1  X ( x1  M −  )    0  x1  X ( − x1  − M +  )
50
x ' {− X } ( x '  − M )
   inf{− X } = − M = − sup X .
  0 x1 {− X } ( x1  − M + )
' '
2) Оскільки із x  C1 , x  X , C1  та y  C2 , y  Y , C2  випли-
ває, що x + y  C1 + C2 , ( x + y ) { X + Y } , то із існування sup X та supY
слідує існування sup{ X + Y } . Нехай M1  sup X , M 2  sup Y . Ясно тоді, що
x  X y  Y ( x + y  M1 + M 2 ) , оскільки x  M 1 , y  M 2 . Далі,   0
x1  X ( x1  M 1 −  / 2)
  z  ( x1 + y1 ) { X + Y } ( z  M1 + M 2 − ) .
y1  Y ( y1  M 2 −  / 2)
Тому справедлива рівність sup{ X + Y } = M1 + M 2 = sup X + sup Y . ◄

1. Для множини X = {xn | n  }  знайти sup X , inf X , max X ,
(−1)n
1
min X , де 1) xn = n ; 2) xn = 1 +
2 n
; 3) xn =
n
n+3
( )
2 + (−1)n ;
n ( n−1)
n−1  3 n+1
4) xn = (−1)  2 +  ; 5) xn = 1 + 2  (−1) + 3  (−1) 2 ;
 n
n
6) xn = 1 + n sin .
2
2. Знайти sup X та inf X , де
 mn   m 
1) X =  2 m , n ; 2) X =  m , n  .
 4m + n m + n
2
 
3. Нехай A  B  , причому A   , а множина B ― обмежена
зверху. Довести, що sup A  sup B .
4. Нехай   X  ,   Y  . Довести, що:
1) sup{− X } = − inf X ; 2) inf{ X + Y } = inf X + inf Y ;
3) inf{ X  Y } = inf X  inf Y , sup{ X  Y } = sup X  sup Y ,
де { X  Y }  {x  y | x  X , y  Y } ;
4) sup( A  B ) = max(sup A, sup B ) , inf( A  B ) = min(inf A, inf B ) .
Доведемо, що означення s = sup X , де X  еквівалентне наступ-

ному: s  x  X  (( x  s ) & (s '  s x '  X ( s '  x '))) .
51
► (  ) Нехай M  {a  | x  X ( x  a )} ― множина мажорант для
множини X , і s = sup X = min M (за визначенням sup X ). Оскільки з ви-
значення мінімуму множини випливає, що s  M , то x  X справедливо
x  s . Доведемо тепер, що s '  s x '  X ( s '  x ') . Припустимо, що це не
так, тобто s '  s x '  X ( x '  s ') . Але тоді s '  M (за визначенням множи-
ни M ), і s '  s (за умовою припущення), що суперечить твердженню
s = min M . Отже, s '  s x '  X ( s '  x ') .
(  ) Нехай s  x  X  (( x  s ) & (s '  s x '  X ( s '  x '))) .
З умови x  s виходить, що s  M , тобто s є мажорантою для X . Доведе-
мо, що a  M ( s  a ) , тобто s = min M . Будемо доводити від супротивно-
го. Припустимо, що s не є мінімумом M , тобто a  M (a  s ) . Але тоді,
згідно умови s '  s x ' = x '( s ')  X ( s '  x ') випливає, що
x '(a )  X (a  x ') , а останнє суперечить умові a  M . Отже, припущення
невірне, і s = min M . ◄
52
ЗАНЯТТЯ № 6. КОМПЛЕКСНІ ЧИСЛА І ДІЇ НАД НИМИ

Комплексним числом називається упорядкована пара ( x, y ) дійcних
чисел, для якої арифметичні операції суми (різниці), множення та ділення
визначаються наступним чином:
1) ( x, y )  ( x1, y1 )  ( x  x1, y  y1 ) ;
2) ( x, y )( x1, y1 )  ( xx1 − yy1, xy1 + x1 y ) ;
( x1, y1 )  x1x2 + y1 y2 x2 y1 − x1 y2 
3)  2 , 2 2 
(тут вважається, що x22 + y22  0 ).
( x2 , y2 )  x2 + y22
x2 + y2 
Два комплексні числа ( x, y ) та ( x1, y1 ) вважаються рівними, тобто
( x, y ) = ( x1, y1 ) тоді і тільки тоді, коли x = x1 та y = y1 .
Між комплексними числами типу ( x,0) та множиною дійсних чи-
сел існує ізоморфізм відносно арифметичних операцій, тому числа
( x,0)  та x  ототожнюються: ( x,0)  x , і в цьому розумінні  .
Позначимо i  (0,1) .
Тоді ( x, y ) = ( x,0) + (0, y ) = ( x,0) + ( y,0)(0,1) = x + yi (чи ( x, y ) = x + iy
внаслідок комутативності операції множення). Представлення комплекс-
ного числа z = ( x, y ) у вигляді z = x + iy називається його алгебраїчною
формою. Числа x та y називаються відповідно дійсною та уявною части-
нами комплексного числа z , і традиційно позначаються, як x  Re z ,
y  Im z . Число i називається уявною одиницею. Враховуючи, що
i 2 = (0,1)(0,1) = (−1,0) = −1 , вирази з комплексними числами x + iy можна
обробляти, як звичайні поліноми відносно змінної i , при цьому враховую-
чи, що i 2 = −1. Наприклад, перемножимо два числа z1 = x1 + iy1 та
z2 = x2 + iy2 . Беручи до уваги сказане, матимемо наступне співвідношення:
( x1 + iy1 )( x2 + iy2 ) = x1x2 + ix1 y2 + iy1x2 + i 2 y1 y2 = ( x1x2 − y1 y2 ) + i( x1 y2 + x2 y1 ) ,
результат якого співпадає з результатом визначеної вище операції мно-
ження комплексних чисел.
Крім означених вище арифметичних операцій, для комплексного чи-
сла z можна визначити операцію спряження z = x + iy  x − iy , що змінює
знак уявної частини числа z . Очевидно, що z z = ( x + iy )( x − iy ) = x 2 + y 2 .
Тоді операцію ділення комплексних чисел можна представити як
x1 + iy1 ( x1 + iy1 )( x2 − iy2 ) x1x2 + y1 y2 x y −x y
= = + i 2 21 12 2 , звідки випливає
x2 + iy2 ( x2 + iy2 )( x2 − iy2 ) x2 + y2
2 2
x2 + y2
53
практичне правило ділення двох комплексних чисел: чисельник та знамен-
ник дробу треба помножити на число, спряжене до знаменника.
Комплексне число z = x + iy на Декартовій площині XOY можна зо-
бразити у вигляді вектора з початком у точці O (0,0) та кінцем у точці
M ( x, y ) . Довжина  вектора OM називається модулем комплексного чис-
ла z , і позначається як z . Видно, що z = x 2 + y 2 = z z . Кут  між віссю
OX та вектором OM називається аргументом числа z і позначається як
 = Arg z (рис. 34).
Упорядковану пару величин (, ) можна вважати координатним
представленням числа z у полярній системі координат. Пара (, ) пов'я-
зана з Декартовим представленням ( x, y ) числа z наступними співвідно-
шеннями: x =  cos  , y =  sin  . Тоді число
z = x + iy можна представити у формі
z =  cos  + i sin  = (cos  + i sin ) ,
яка називається тригонометричною формою пред-
ставлення комплексного числа z .
Рис. 34
Видно, що аргумент Arg z визначений неоднозначно, оскільки фун-

кції cos та sin є періодичними з періодом 2 , тому k 
z = (cos  + i sin ) = (cos( + 2k ) + i sin( + 2k )) . Серед усіх можливих
значень Arg z виділяється головне значення аргументу, що належить про-
міжку ( −, ] , і позначається як arg z . Справедливе наступне співвідно-
шення: Arg z = arg z + 2k , k  . Значення arg z пов'язані з числом ( x, y )
формулою (6.1), але на практиці цією формулою не користуються (див.
приклад 6.2 та п. V даного практичного заняття).
Тригонометрична форма зручна для виконання операцій множення
та ділення. Нехай z1 = 1 (cos 1 + i sin 1 ) , z2 = 2 (cos 2 + i sin 2 ) . Тоді
z 
z1z2 = 12 (cos(1 + 2 ) + i sin(1 + 2 )) , 1 = 1 (cos(1 − 2 ) + i sin(1 − 2 )) .
z2 2
Для знаходження натуральних степенів n комплексних чисел корисна фо-
рмула Муавра:
(cos  + i sin ) n = (cos n + i sin n) , звідки z n = n (cos n + i sin n) .
Для знаходження arg z справедлива формула:
54
 y
arctg x , якщо x  0,

arctg y + , якщо x  0, y  0,
 x

 y
arg z = arctg − , якщо x  0, y  0, (6.1)
 x

 2 , якщо x = 0, y  0,

−  , якщо x = 0, y  0,
 2
пояснення щодо її отримання викладені далі в пункті V цього заняття.
Коренем n -ї степені з комплексного числа z (позначається як n z )
називається таке число w  n z , що wn = z . Корінь n -ї степені має n різ-
них значень, які визначаються формулою
  + 2k  + 2k 
n
z = n   cos + i sin ,
 n n 
де  = z ,  = arg z  (−, ] , k = 0,1, , n − 1 (при інших натуральних k зна-
чення коренів починають повторюватись).
Геометрично на площині корені являються вершинами правильного
n -кутника з центром на початку координат.
1. Наведіть означення комплексного числа та основних операцій над ним.

2. Покажіть, що: 1) z = z ; 2) z1  z2 = z1  z2 ; 3) z1  z2 = z1  z2 ;
4) z1 / z2 = z1 / z2 ; 5) ( z  )  ( z = z ) .
3. Що таке модуль та аргумент комплексного числа? Чому аргумент ком-
плексного числа не може бути визначений однозначно? Що таке головне
значення аргументу комплексного числа?
4. Що таке алгебраїчна та тригонометрична форми представлення компле-
ксного числа. В якій з форм зручніше виконувати операції додавання та
віднімання? Множення та ділення?
5. Що відбувається з геометричним образом числа z при піднесенні числа
z до квадрату? До довільного натурального степеня? У чому полягає гео-
метричний зміст формули Муавра?
6. Переконайтесь у справедливості нерівності | z1 + z2 |  | z1 | + | z2 | для до-
вільних комплексних z1 та z2 . Поясніть геометричний зміст нерівності.
55
7. Що таке корінь n -ї степені з комплексного числа? Чому корінь з ком-
плексного числа не може бути визначений однозначно (інакше кажучи,
чому функція f ( z )  n z є багатозначною)? Як розташовані корені на пло-
щині?
8. У чому полягає зміст алгебраїчної замкнутості поля комплексних чисел?

1. Довести справедливість формули Муавра для цілих значень степені.
Приклад 6.1. Обчислити значення наступних виразів: 1) (−1 + i 3)3 ;

3
i−2 1− i  (1 + i)(3 + i) (1 − i)(3 − i)
2) i + i + i + i ; 3)
21 22 23 24
; 4)   ; 5) − .
1 + 2i 1+ i  3−i 3+i
► 1) (−1 + i 3)3 = −1 + 3i 3 − 3  3i 2 + i 3 3 3 = −1 + 3i 3 + 9 − 3i 3 = 8 .
2) i 21 + i 22 + i 23 + i 24 = i 21 (1 + i + i 2 + i 3 ) = i 21 (1 + i − 1 − i) = 0 .
i − 2 (i − 2)(1 − 2i ) i − 2i 2 − 2 + 4i 5i + 2 − 2 5i
3) = = = = =i.
1 + 2i (1 + 2i )(1 − 2i ) 1 − 4i 2 1+ 4 5
3
 1 − i   (1 − i )  (1 − 2i + i 2 )3 (1 − 2i − 1)3 ( −2i)3 8i
3 2
4)   =  = = = = =i.
 1 + i   (1 + i )(1 − i )  (1 − i 2 )3 (1 + 1)3 23 8
(1 + i )(3 + i ) (1 − i)(3 − i) (1 + i )(3 + i ) 2 − (1 − i)(3 − i ) 2
5) − = =
3−i 3+i (3 − i )(3 + i )
(1 + i)(9 + 6i − 1) − (1 − i)(9 − 6i − 1) 8 + 6i + 8i − 6 − (8 − 6i − 8i − 6)
= = =
9 +1 10
28i 14i
= = .◄
10 5
Приклад 6.2. Перейти від алгебраїчної до тригонометричної форми пред-

ставлення комплексного числа z : 1) z = 1 + i 3 ; 2) z = −3 − i 3 ;
   
3) z = − cos + i sin ; 4) z = 1 + cos + i sin .
5 5 7 7
►1) z = 12 + ( 3) 2 = 1 + 3 = 2 . Запишемо тепер число z = 1 + i 3 у
1 3
вигляді z = 2  + i  . Оскільки z = 2 , то даний запис буде співпадати з
 2 2 
56
тригонометричною формою z = z ( cos  + i sin  ) ,  = arg z за умови, що
1 3 1 3
cos  = , sin  = . Точці з координатами  ;  на одиничному колі
2 2  2 2 
відповідає вектор, нахилений до вісі OX під кутом 60 . Звідси знаходимо
     
кут  :  = . Тоді z = 2  cos   + i sin    .
3  3  3 
2) z = (−3)2 + (− 3) 2 = 9 + 3 = 2 3 . Знайдемо тепер arg z . Пере-

 3 1 
пишемо число z = −3 − i 3 наступним чином: z = 2 3  − − i  . Дане
 2 2 
представлення числа z буде еквівалентне тригонометричній формі
3 1
z = z ( cos  + i sin  ) за умов cos  = − , sin  = − . Оскільки cos   0 ,
2 2
sin   0 , то кут  = arg z належить третій чверті, тобто  (−; −  / 2) .
y
Тому значення кута  не можна знайти як  = arctg , бо область значень
x
функції arctg належить інтервалу ( − / 2;  / 2 ) .
Для знаходження кута  роз-
Y
глянемо на одиничному колі точку
 3 1
з координатами  − ; −  . Точці  3 1
 2 2 
2
; 
2

 3 1 
 ;  , що симетрична до даної 6
 2 2 X
точки відносно початку координат, −5
  − 3 −1  6
відповідає кут . Тому точці  ; 
6  2 2 
 3 1
 − ; −  відповідає кут, мен-
 2 2
Рис. 35
ший від  / 6 на половину повного
оберту, тобто  / 6 −  (рис. 35).
 5
Таким чином, arg z = −  = − . Зазначимо, що в даному випадку
6 6
ми віднімаємо (а не додаємо!)  від  / 6 , інакше вийшли б за межі області
значень arg z (і отримали б одне із значень Arg z ).
57
  5   5  
Остаточно маємо, z = 2 3  cos  −  + i sin  −   .
  6   6 
2 2
     
3) z = − cos + i sin . Тоді модуль z =  − cos  +  sin  = 1 і
5 5  5  5
 
відповідно x = − cos  0 , y = sin  0 , тобто кут arg z належить другій
5 5
 
чверті: arg z   ;   . Як і в прикладі 6.2.2, знову кут arg z не попадає в
2 
область значень функції arctg . Тому розглянемо точку
M '  ( cos( / 5); − sin( / 5) ) , симетричну точці M  ( − cos( / 5); sin( / 5) )
відносно початку координат. Точка M ' лежить у четвертому квадранті ко-
ординатної площини і їй відповідає кут
y  − sin(  / 5)      
arctg = arctg   = − arctg  tg    = − . Тепер щоб знайти кут
x  cos( / 5)    5  5
 = arg z , що відповідає точці M , слід до кута − / 5 додати півоберту,
 4
тобто  . Таким чином, arg z = − +  = .
5 5
 4   4 
Остаточно, z = cos   + i sin   .
 5   5 
 
4) z = 1 + cos + i sin . Обчислимо модуль комплексного числа z :
7 7
2 2
        
z = 1 + cos  +  sin  = 1 + 2cos + cos 2 + sin 2 = 2  1 + cos  =
 7  7 7 7 7  7
 
= 4cos 2 = 2cos . Оскільки в тригонометричній формі комплексного
14 14
числа модуль виступає спільним множником як дійсної, так і уявної час-
тини, спробуємо за допомогою елементарних тригонометричних перетво-

рень привести комплексне число z до такого вигляду, де z = 2 cos є
14
співмножником дійсної та уявної частини. Перейдемо до половинного кута
 / 14 , щоб отримати вирази, схожі на вираз модуля z :
58
    
z = 1 + cos + i sin = 1 + 2cos 2 − 1 + i·2sin cos =
7 7 14 14 14
  
= 2cos  cos + i sin  .
14  14 14 
Отримане представлення є тригонометричною формою числа z .
 
Зазначимо, що оскільки x = 1 + cos  0 , y = sin  0 , то arg z ле-
7 7
жить у першій чверті і його значення можна було б отримати чисто форма-
льним способом:
sin( / 7) 2sin( / 14)cos( / 14)
arg z = arctg = arctg =
1 + cos( / 7) 2cos 2 ( / 14)

= arctg(tg( / 14)) = . ◄
14
Приклад 6.3. Обчислити (−1 + i 3)60 .

► Значення виразу z n  (−1 + i 3) n , n = 60 можна було б обчислити
безпосередньо шляхом послідовного перемножування алгебраїчних пред-
ставлень числа z , проте даний спосіб стає особливо незручним при вели-
ких значеннях показника степеня n . Тому скористаємось тригонометрич-
ним представленням числа z та формулою Муавра.
 2 2 
Оскільки, z = −1 + i 3 = 2  cos + i sin  (покажіть це!), то
 3 3 
 60·2 60·2  60
z 60 = 260  cos + i sin  = 2 (cos 40 + i sin 40) = 2 ·1 = 2 .
60 60
 3 3 
Зазначимо, що інколи степінь n можна розкласти на добуток двох
( )
n2
(чи більше) цілих множників, наприклад n = n1·n2 . Тоді z n = z n1·n2 = z n1 .
Часом це значно спрощує обчислення (особливо коли z n1 має простий ви-
гляд ― наприклад, являється дійсним числом). Так, у прикладі 6.1.1 було
показано, що (−1 + i 3)3 = 8 , тому для даного прикладу маємо:
( )
20
z 60 = (−1 + i 3)60 = (−1 + i 3)3 = 820 = 260 . ◄
Приклад 6.4. Знайти суму послідовностей q cos  + q 2 cos 2 + q3 cos3 + ;

q sin  + q 2 sin 2 + q3 sin 3 + , де q  , q  1.
59
► Нехай z  q(cos  + i sin ) . Очевидно, z = q  1 . Тоді скористав-
шись формулою Муавра та формулою суми нескінченної геометричної
прогресії, отримаємо:
z + z 2 + z 3 + = q (cos  + i sin ) + q 2 (cos 2 + i sin 2) + q 3 (cos3 + i sin 3) + =
z q (cos  + i sin  ) q (cos  + i sin ) ( (1 − q cos ) + i·q sin  )
= = = =
1 − z (1 − q cos ) − i·q sin  (1 − q cos ) 2 + q 2 sin 2 
=
(
q cos (1 − q cos ) − q 2 sin 2  + i q sin (1 − q cos  ) + q 2 sin  cos  )=
1 − 2q cos  + q 2
q cos  − q 2 + i·q sin 
= .
1 − 2q cos  + q 2
Тоді
q cos  − q 2
q cos  + q cos 2 + q cos3 + = Re{z + z + z + } =
2 3 2 3
,
1 − 2q cos  + q 2
q sin 
q sin  + q 2 sin 2 + q3 sin 3 + = Im{z + z 2 + z 3 + } = .◄
1 − 2q cos  + q 2
Приклад 6.5. Знайти всі значення кореня: 1) 4 1 ; 2) 4 −i ; 3) 2 − 2 3i .

► 1) Для комплексного числа z = 1 головне значення його аргументу
найлегше можна знайти (в буквальному розумінні ― побачити), зобразив-
ши це число на комплексній площині.
 0 + 2k 0 + 2k 
Отже, z = 1 = 1·(cos0 + i sin 0) , тому 4 z =  cos + i sin =
 4 4 
k k
= cos + i sin , де k = 0,1, 2, 3 , звідки отримуємо:
2 2
k = 0: 4
1 = cos0 + i sin 0 = 1 ;
k = 1: 4
1 = cos( / 2) + i sin( / 2) = i ;
k = 2: 4
1 = cos  + i sin  = −1 ;
k = 3: 4
1 = cos(3 / 2) + i sin(3 / 2) = −i .
На рис. 36 видно, що значення 4 1 розташова-
ні на вершинах квадрата (ромба).
Рис. 36
60
− / 2 + 2k
2) −i = 1·(cos(− / 2) + i sin( − / 2)) , тому 4
−i = cos +
4
− / 2 + 2k
+i sin , де k = 0,1, 2, 3 . Тоді маємо наступні значення кореня:
4
 
k = 0 : 4 −i = cos − i sin ;
8 8
3 3
k = 1 : 4 −i = cos + i sin ;
8 8
7 7       
k = 2 : 4 −i = cos + i sin = cos   −  + i sin   −  = −  cos − i sin  ;
8 8  8  8  8 8
11 11  3   3 
k = 3 : 4 −i = cos + i sin = cos   +  + i sin   +  =
8 8  8   8 
 3 3 
= −  cos + i sin  .
 8 8 
     3 3  
Отже, 4 −i    cos − i sin  ;   cos + i sin   .
  8 8  8 8 
           
3) 2 − 2 3i = 4 + 12  cos  −  + i sin  −   = 4  cos  −  + i sin  −   ,
  3  3    3  3 
 − / 3 + 2k − / 3 + 2k 
тому 2 − 2 3i = 2  cos + i sin  , k = 0,1 .
 2 2 
Маємо:
 3 i
k = 0 : 2 − 2 3i = 2  − = 3 −i;
 2 2
− 3 i 
k = 1: 2 − 2 3i = 2  +  = − 3 + i.
 2 2
Тоді 2 − 2 3i =  ( )
3 −i . ◄
Приклад 6.6. Знайти комплексні числа z , що задовольняють рівняння:

1) z 2 − z = 0 ; 2) z 6 + 27 = 0 .
► 1) Нехай z = x + iy , тоді
z 2 − z = 0  ( x 2 − y 2 + 2 xyi ) − ( x − iy ) = 0  (x 2
)
− y 2 − x + i ( 2 xy + y ) = 0 .
61
 x 2 − y 2 − x = 0
Звідси отримуємо наступну систему рівнянь:  , яка
2 xy + y = 0
  1 3  1 3  
має такий розв’язок: ( x, y )  ( 0,0 ) , (1,0 ) ,  − ,  
, − , −  .
  2 2   2 2  
1 3 1 3
Тому числа z1 = 0 , z2 = 1 , z3 = − + i , z4 = − − i являються
2 2 2 2
коренями рівняння z 2 − z = 0 .
2) z 6 + 27 = 0  z 6 = −27 , і задача знаходження коренів рівняння

зводиться до обчислення всіх значень виразу z = 6 −27 . Маємо
  + 2k  + 2k 
z = 6 −27 = 6 27 ( cos  + i sin  ) = 6 27  cos + i sin  , k = 0, ,5 .
 6 6 
 3 1 
Звідки отримуємо z0 = 3  + i, z1 = 3 ( 0 + i ) = i 3 ,
 2 2 
− 3 1   3 1 
z2 = 3  + i, z3 = 3  − − i, z4 = 3 ( 0 − i ) = −i 3 ,
 2 2   2 2 
 3 1 
z5 = 3  − i. ◄
 2 2 
Приклад 6.7. Визначити множину точок на площині комплексної змінної

z , що задовольняють співвідношенням: 1) z − z0 = a , де a  0 , z0  ;
2) Re (1 / z ) = 1 , z  0 ; 3) z = Re z + 1 .
► 1) z − z0 = a . Нехай z = x + iy , z0 = x0 + iy0 , тоді
z − z0 = ( x − x0 ) + i ( y − y0 ) , і z − z0 = ( x − x0 )2 + ( y − y0 ) 2 = a  0 
( x − x0 ) 2 + ( y − y0 ) 2 = a 2 . Тобто, рівність z − z0 = a визначає на комплекс-
ній площині коло радіуса a з центром у точці z0 = ( x0 , y0 ) .
1 1 x + iy
2) Re (1 / z ) = 1 , z  0 . Нехай z = x + iy , тоді = = 2 , і
z x − iy x + y 2
2
1 x  1 1
Re   = 2 = 1  x 2
+ y 2
− x = 0   x −  + y 2
= . Бачимо, що
z x +y  2
2
4
співвідношення Re (1 / z ) = 1 визначає на комплексній площині коло радіу-
62
1 1 
са R = з центром у точці  , 0  (точку (0, 0) , що належить колу, слід
2 2 
виключити з розгляду, оскільки z  0 за умовою задачі).
2) z = Re z + 1 . Нехай z = x + iy , тоді
z = Re z + 1  x2 + y 2 = x + 1 
 x 2 + y 2 = x 2 + 2 x + 1  y 2 = 2 x + 1
   .
 x + 1  0  x  − 1
Остання система, очевидно, визначає па-
раболу (її зручно побудувати, як залеж-
ність x = x( y ) , записавши попередньо у
вигляді x = 0,5( y 2 − 1) ) ― див. рис. 37.◄
Рис. 37
1. Перейти від алгебраїчної до тригонометричної форми представ-

лення комплексного числа z : 1) z = − 2 + i 2 ; 2) z = 4 − 3i ; 3) z = −7 − i ;
 
4) z = − sin − i cos .
8 8
2i − 4 2−i (1 + i )5
2. Обчислити значення виразів: 1) ; 2) ; 3) ;
i +1 1 − 3i (1 − i )3
80
1− i 
4) (2 − 2i) ; 5) 
7
 .
1+ i 
3. Знайти всі значення кореня: 1) 3 + 4i ; 2) 3 i ; 3) 4 1 − i ; 4) 6 1 .
4. Знайти комплексні числа z , що задовольняють рівнянню:
1) z + 9 z 2 + 20 = 0 ; 2) z 2 + z = 0 .
4
5. Визначити множину точок на площині комплексної змінної z , що

z −1
задовольняють співвідношенням: 1)  1 ; 2) Im z 2 = 1 ;
z +1
3) Re( z + 1) = z ; 4) z + c + z − c = 2a , де a  , a  0 , c  , c  0 , a  c ;
5) z − z1 = z − z2 , де z1  , z2  .
6. Нехай z1 , z2 , , zn ― корені рівняння z n − 1 = 0 , n  , n  1 . До-
вести, що z1 + z2 + + zn = 0 .
63
2 2
( 2
7. Довести тотожність z1 + z2 + z1 − z2 = 2 z1 + z2
2
) та дати її ге-
ометричне тлумачення.
8. Знайти вершини правильного n -кутника, якщо його центр знахо-
диться у точці z = 0 , а одна з вершин z0 ― відома.
V. Додатковий (необов’язковий матеріал)
1. Пояснення щодо загальної формули обчислення аргументу.

«Традиційною» формулою для обчислення полярного кута  є фор-
y
мула  = arctg , що випливає із співвідношень x =  cos  , y =  sin  . Про-
x
  
те область значень функції arctg належить інтервалу  − ;  , тому фор-
 2 2
y
мула  = arctg дозволяє отримати коректні значення arg z лише за умови
x
   y
arg z   − ;  , тобто коли x  0 . При x  0 , y  0 справедливо  0 , то-
 2 2 x
му формула arctg( y / x) поверне значення кута, що належить першій чверті
і є головним значенням аргументу для числа, симетричного числу z відно-
сно початку координат. Оскільки при x  0 , y  0 значення arg z належить
третій чверті, arg z  (−; −  / 2) , то для отримання arg z достатньо від
arctg( y / x) відняти  (бо якщо в цьому випадку до arctg( y / x) додати  ,
то отримаємо кут Arg z = arg z + 2 , що виходить за межі області значень
arg z ). За допомогою тих же самих міркувань приходимо до висновку, що
при x  0 , y  0 до виразу arctg( y / x) слід додавати  . Загальна формула
(6.1) для обчислення arg z є узагальненим наслідком цих міркувань.
2. Обчислення аргументу комплексного числа на комп'ютері.

Як було зазначено в п. I даного практичного заняття, arg z дорівнює
y
arctg тільки тоді, коли x  0 . Тому багато мов програмування (напри-
x
клад, Java, С, С++, C#, FORTRAN, Python) окрім функції atan, яка визначає
арктангенс числа, містять ще й додаткову функцію atan2, яка повертає го-
ловне значення аргументу комплексного числа z = x + iy .
64
ЗАНЯТТЯ № 7. ГРАНИЦЯ ПОСЛІДОВНОСТІ. ГРАНИЧНА ТОЧКА.
ВЕРХНЯ ТА НИЖНЯ ГРАНИЦЯ (ПОЧАТОК)
Кошмар математика ― це послідовність n , що прямує

до нуля, коли  прямує до нескінченності
П. Р. Халмош («Як писати математичні тексти»)

Послідовністю називається функція f : → X , областю визначення
якої являється множина натуральних чисел. Значення f (n) функції f на-
зиваються членами послідовності. Їх часто позначають як xn , тобто
xn  f (n) , де n  . Саму послідовність у зв'язку з цим позначають як
{xn } , а також записують у вигляді впорядкованого набору x1, x2 , , xn ,
елементів множини X (множина натуральних чисел відіграє роль множи-
ни індексів), при цьому елемент xn  X називають n -м членом послідовно-
сті. Наприклад. послідовність 1, 1 / 2, 1 / 3, , 1 / n, можна записати як
{1 / n} , або ж {xn } , де xn = 1 / n .
Послідовність називається стаціонарною, якщо всі її члени, почина-
ючи з певного фіксованого індексу, співпадають.
В подальшому будемо розглядати лише випадок, коли X являється
множиною дійсних чисел.
Число A називається границею послідовності {xn } , якщо для
будь-якого дійсного додатного числа  існує таке натуральне число N ,
починаючи з якого всі елементи послідовності (тобто члени xn при n  N )
лежать в  -околі числа A . Формально це записується наступним чином:
  0 N  n  N (| xn − A | ) .
З наведеного означення випливає, що число N залежить від  , тобто
N = N () , а також те, що всякий  -окіл границі A містить всі члени послі-
довності {xn } , за виключенням лише, можливо, скінченного їх числа виду
xn , де n  N . Границя послідовності позначається як lim xn . Можна довес-
n→
ти, що послідовність не може мати двох різних границь, тому записом
A = lim xn , за умови існування границі послідовності, число A визначене
n→
однозначно.
Взявши заперечення від означення границі, отримаємо формальний
запис твердження, що число A не є границею послідовності {xn } :
  0 N  n  N (| xn − A | ) .
65
Послідовність, що має скінченну границю, називають збіжною, ін-
акше ― розбіжною. Розбіжність послідовності можна формально означити
наступним чином:
A    0 N  n  N (| xn − A | )
(тобто жодне число A не є границею послідовності {xn } ).
Нехай {xn } та { yn } ― числові послідовності, причому  lim xn = A ,
n→
 lim yn = B .
n→
Тоді  lim ( xn  yn ) = A  B ,  lim ( xn yn ) = AB ,  lim ( xn / yn ) =
n→ n→ n→
= A / B (тут yn  0 n та B  0 ).
Також якщо xn  yn ( xn  yn ) n  N  , то A  B (відповідно,
A  B ), тобто строга нерівність при граничному переході може переходити
в рівність. Наприклад, n  xn = 1 / n  0 , проте lim xn = 0 . Можна дове-
n→
сти й протилежне твердження: якщо A  B , то N  , що n  N викону-
ється нерівність xn  yn .
На практиці корисною буває наступна теорема про проміжну послі-
довність: якщо N  , що n  N справедлива нерівність xn  yn  zn та
виконується lim xn = lim zn = A , то lim yn = A .
n→ n→ n→
Послідовність {xn } називається фундаментальною, якщо
  0 N  n  N m  N (| xm − xn | ) .
Наступне означення, очевидно, еквівалентне даному:
  0 N  n  N p  (| xn+ p − xn | ) .
Говорячи неформально, послідовність фундаментальна, якщо її чле-
ни необмежено наближаються один до одного зі зростанням їх номерів.
Справедливий наступний критерій Коші збіжності послідовності: числова
послідовність збіжна тоді і тільки тоді, коли вона фундаментальна. Відпо-
відно до критерію Коші, розбіжність послідовності еквівалентна тому, що
послідовність не є фундаментальною:
  0 N  n  N p  (| xn+ p − xn | ) .
Критерій Коші дозволяє з’ясувати збіжність послідовності, навіть не
знаходячи її границі.
Зазначимо, що послідовність може також прямувати до + , − чи
 (в такому випадку вона називається нескінченно великою):
lim xn = + , якщо   0 N  n  N ( xn  ) ,
n→
lim xn = − , якщо   0 N  n  N ( xn  −) ,
n→
lim xn =  , якщо   0 N  n  N (| xn | ) .
n→
66
Наприклад, послідовність {n} прямує до + (оскільки за принципом
Архімеда   0 N  , що N   , тому n  N виконується xn = n   ) в
n
той час, як послідовність {xn } , xn = n( −1) не прямує ні до + , ні до − , ні
до  . Спробуємо інтуїтивно зрозуміти, чому, наприклад, дана послідов-
ність не прямує до + . Дійсно, у всіх наведених означеннях границі вима-
гається, щоб починаючи з деякого номера N , всі елементи послідовності
належали  -околу границі. Очевидно, ця умова не виконується для послі-
n
довності {xn } , xn = n( −1) , оскільки для довільного як завгодно великого
  0 знайдуться як завгодно великі непарні числа n , для яких xn   .
Зазначимо також, що будь-яка нескінченно велика послідовність є
необмеженою. Обернене твердження виконується не завжди: так, щойно
n
розглянута послідовність xn = n( −1) є необмеженою, хоча не є нескінченно
великою.
Послідовність {xn } називається
• зростаючою, якщо n  xn  xn+1 ,
• неспадною, якщо n  xn  xn+1 ,
• спадною, якщо n  xn  xn+1 ,
• незростаючою, якщо n  xn  xn+1 .
Послідовності цих чотирьох типів називаються монотонними.
Послідовність {xn } називається обмеженою зверху (знизу), якщо
M  n  xn  M (відповідно xn  M ). Послідовність обмежена,
якщо обмежена і зверху, і знизу, тобто M  n  | xn | M . Неважко
довести, що збіжна послідовність є обмеженою. Обернене твердження в
загальному випадку не виконується, тобто із обмеженості послідовності не
випливає її збіжність. Наприклад, послідовність {( −1) n } є обмеженою, про-
те вона розбіжна. Щоб обмежена послідовність збігалася, потрібно наклас-
ти на неї деякі додаткові умови. Так, наприклад, теорема Вейєрштрасса
стверджує, що неспадна (незростаюча) послідовність {xn } має границю то-
ді і тільки тоді, коли вона обмежена зверху (знизу); при цьому, якщо гра-
ниця існує, то lim xn = sup xn (відповідно, lim xn = inf xn ).
n→ n n→ n
Число називається граничною точкою послідовності, якщо довіль-
ний окіл цієї точки містить нескінченно багато членів даної послідовності.
Очевидно, що границя послідовності є її граничною точкою. Граничною
точкою може бути також один з символів + , − та  , при цьому відпо-
відні  -околи визначаються наступним чином:
U  (+)  {x  | x  } , U  (−)  {x  | x  −} , U  ()  {x  | | x | } .
67
Нехай є деяка послідовність {xn } , а n1  n2   nk  ― зростаюча
послідовність натуральних чисел, тоді послідовність
{xnk }  {xn1 , xn1 , , xnk , } називається підпослідовністю послідовності
{xn } . Число (чи символ − , + ) називається частковою границею послі-
довності, якщо з послідовності можна виділити збіжну до даного числа пі-
дпослідовність. Неважко довести, що поняття граничної точки x послідо-
вності (де x  або ж співпадає з − , + ) та часткової границі є еквіва-
лентними.
Означення часткової границі послідовності дозволяє ввести та дослі-
дити важливе поняття верхньої та нижньої границі послідовності. За ви-
значенням, нижня границя послідовності {xn } (позначається як lim xn )
n→
дорівнює lim {inf xn } , а верхня границя послідовності (позначається як
k → nk
lim xn ) дорівнює lim {sup xn } . Можна довести, що найбільша (найменша)
n→ k → nk
часткова границя послідовності являється її верхньою (нижньою) грани-
цею і дорівнює inf{sup xn } (відповідно, sup{inf xn } ). Звичайно, при порів-
k n k k n k
нянні часткових границь користуються загальноприйнятими співвідно-
шеннями −  x  + між числами x  та символами − , + . На прак-
тиці пошук верхньої та нижньої границь послідовності зводиться до виді-
лення її збіжних підпослідовностей та порівняння їх границь.
Можна довести, що послідовність має границю чи прямує до − або
до + тоді і тільки тоді, коли її верхня та нижня границі співпадають. Та-
кож можна довести, що послідовність збіжна тоді і тільки тоді, коли збіжна
довільна її підпослідовність (звичайно, до однієї й тієї ж границі, що є гра-
ницею всієї послідовності).
Серед збіжних послідовностей особливу роль відіграють так звані
нескінченно малі послідовності {xn } , тобто такі, що lim xn = 0 . Можна до-
n→
вести, що довільна скінченна лінійна комбінація нескінченно малих послі-
довностей сама являється нескінченно малою послідовністю, і що добуток
нескінченно малої послідовності на обмежену є нескінченно малою послі-
довністю.
Зазначимо, що якщо lim xn = a , то lim | xn | = | a | . Дійсно, lim xn = a
n→ n→ n→
   0 N  n  N (| xn − a | ) , але || xn | − | a ||  | xn − a | (нерівність
трикутника), тому звідси слідує, що   0 N  n  N (|| xn | − | a || )
 lim | xn | = | a | . Проте для нескінченно малих послідовностей даний ре-
n→
зультат можна посилити. А саме, lim xn = 0  lim | xn | = 0 . Дійсно,
n→ n→
68
lim | xn | = 0    0 N  n  N ( | xn |  ) , але | xn | = | xn | , тому
n→
  0 N  n  N (| xn | )  lim xn = 0 .
n→

1. Що таке послідовність? Наведіть приклади послідовностей.
2. Які послідовності називаються збіжними? Наведіть означення границі
послідовності та спробуйте дати його геометричне тлумачення. Доведіть,
що збіжна послідовність не може мати одночасно двох різних границь.
3. Доведіть, що збіжна послідовність являється обмеженою. Покажіть, що
обернене твердження у загальному випадку не виконується (тобто, обме-
жена послідовність не обов'язково є збіжною), та наведіть відповідні прик-
лади.
4. Чому при переході до границі в нерівностях знаки строгих нерівностей
можуть змінюватись на нестрогі?
5. Сформулюйте та доведіть теорему про проміжну послідовність.
6. Що таке фундаментальна послідовність? Спробуйте надати цьому по-
няттю геометричне тлумачення. Сформулюйте критерій Коші збіжності
послідовності.
7. Нехай послідовність {xn } збіжна, а послідовність { yn } розбіжна. Що
можна сказати про збіжність послідовностей {xn + yn } та {xn yn } ? Наведіть
відповідні приклади.
8. Нехай обидві послідовності {xn } та { yn } розбіжні. Що можна сказати
про збіжність послідовностей {xn + yn } та {xn yn } ? Наведіть відповідні
приклади.
9. Нехай послідовність {xn } нескінченно мала, а послідовність { yn } ― до-
вільна. Чи можна стверджувати, що послідовність {xn yn } буде нескінченно
малою? При яких додаткових умовах (щодо послідовності { yn } ) це справе-
дливо?
10. Доведіть, що збіжна послідовність має найбільший або найменший
член.
11. Сформулюйте теорему Вейєрштрасса про збіжність монотонної послі-
довності.
12. Наведіть означення граничної точки та часткової границі послідовнос-
ті.
13. Доведіть теорему, що послідовність має границю тоді і тільки тоді, ко-
ли кожна її підпослідовність має ту ж саму границю.
14. Що таке верхня та нижня границі послідовності?
69
15. Чи зміниться зміст означення   0 N  n  N (| xn − A | ) грани-
ці, якщо в ньому вираз « N  » замінити виразом « N  », а вираз
« | xn − A |  » замінити виразом « | xn − A |  »?
16. Що означають наступні висловлювання:
1)   0 N  n  N (| xn − A | ) ;
2)   0 N  n  N (| xn − A | ) ;
3)   0 N  n  N (| xn − A | ) ;
4)   0 N  n  N (| xn − A | ) ;
5)   0 N  n  N (| xn − A | ) ;
6)   0 N  n  N (| xn | ) ;
7) N    0 n  N (| xn − A | ) ;
8) N    0 n  N (| xn − A | ) ?
17. Наведіть приклад розбіжної послідовності {xn } , для якої послідовність
{| xn |} є збіжною.
18. В послідовності {xn } підпослідовності {x2 n } та {x2 n−1} збіжні і мають
одну й ту ж границю A . Чи буде сама послідовність {xn } збіжною до A ?
Чи буде послідовність {xn } збіжною, коли підпослідовності {x2 n } та
{x2 n−1} збігаються до різних границь?
1 1
Приклад 7.1. Довести, що lim an = 0 , де 1) an = ; 2) an = ;
n→ n 2n
sin n n − 3n + 1 1
2
3) an = ; 4) an = 2 − .
n + ln n
2
2n + n + 5 2
► 1) За визначенням, lim an = 0    0 N  n  N (| an | ) .
n→
Покажемо, що останнє твердження виконується. Дійсно,   0 маємо
1 1 1
| an | =    n  . Отже, починаючи з натурального числа N =   + 1 ,
n  
що лежить відразу за числом 1 /  (яке в загальному може виявитися неці-
лим, тому ми й застосовуємо операцію  взяття цілої частини та додаємо
одиницю, щоб отримати наступне натуральне число) для всіх номерів n ,
таких що n  N , виконується рівність | an |  . Твердження доведене.
70
1
2) an = . Аналогічно до попереднього прикладу спробуємо знайти
2n
такий номер N = N () , починаючи з якого для всіх n виконується нерів-
1
ність | an |  . Дійсно, | an | = n   , і з останньої нерівності можна знайти
2
залежність n від  : 1 / 2    2n  1 /   n  log 2 (1 / ) . Таким чином,
n
n  N , де N = N () =  log 2 (1 / )  + 1 , виконується бажана нерівність

| an |   .
Примітка: дану задачу можна розв'язати інакше, спростивши вид за-
лежності між N та  (подібний прийом уже використовувався при знахо-
дженні точних граней числових множин). А саме, скористаємось нерівніс-
тю 2n  n (спробуйте її довести, наприклад, використовуючи біном Нью-
1 1 1 1 1
тона!). Тоді | an | = n  . Отже, при    n  n  N () =   + 1
2 n n  
виконується бажана нерівність | an |   .
3) Оскільки n  | sin n | 1 і n 2 + ln n  n 2  n , то виконуються на-
sin n 1 1 1
ступні нерівності: | an | = 2  2  2  . Отже, аналогічно до
n + ln n n + ln n n n
1 1 1
попереднього прикладу, при    n  n  N () =   + 1 виконуєть-
n  
ся бажана нерівність | an |   .
n 2 − 3n + 1 1 n 2 − 3n + 1 1
4) Оцінимо вираз | an | = − зверху. − =
2n 2 + n + 5 2 2n 2 + n + 5 2
2n 2 − 6n + 2 − 2n 2 − n − 5 −7 n − 3 7n + 3 8n + 4
= = =  =
2(2n + n + 5)
2
2(2n + n + 5) 2(2n + n + 5) 2(2n 2 + n)
2 2
4(2n + 1) 2 2 2 2
= = . Тоді при    n  n  N () =   + 1 виконується
2n(2n + 1) n n  
бажана нерівність | an |   .◄
Приклад 7.2. Довести розбіжність послідовності {an } , де 1) an = (−1) n ;

n2 − 5
2) an = .
n
► 1) Покажемо, що ніяке число A не є границею послідовності.
Дійсно, відстань між двома сусідніми членами послідовності {an } дорів-
71
нює 2: | an+1 − an | = | (−1) n+1 − (−1) n | = | (−1) n |  | −1 − 1| = 2 . Тепер візьмемо для
довільного числа A окіл одиничної довжини ― інтервал
U =1/2 ( A)  ( A − 1 / 2; A + 1 / 2) . Довільні дві сусідні точки an та an+1 послі-
довності не можуть одночасно знаходитися в ньому, оскільки тоді б відс-
тань між ними була менша за одиницю, що суперечить встановленій рівно-
сті | an+1 − an | = 2 . Отже, принаймні один з цих членів лежить за межами
околу U1/2 ( A) . Таким чином, для довільного числа A існує  = 1 / 2 таке,
що для довільного N  існує n , що дорівнює або N , або N + 1 таке, що
| an − A |  . Це означає, що послідовність {an } є розбіжною.
Як правило, доведення розбіжності послідовності за означенням є
досить громіздким. Тому замість означення використовують різні теореми,
які визначають властивості збіжних чи розбіжних послідовностей.
Наприклад, довести розбіжність послідовності {(−1) n } можна значно
простіше. А саме, скориставшись тим, що послідовність збіжна до числа
A тоді і тільки тоді, коли до A збіжна будь-яка її підпослідовність. У
нашому випадку підпослідовність {a2 n } = {1} стаціонарна й збіжна до 1 , а
підпослідовність {a2 n−1} = {−1} стаціонарна й збіжна до −1 , тому послідов-
ність {(−1) n } границі не має.
2) Можна довести розбіжність даної послідовності, спираючись на
означення розбіжності, як це й було зроблене в попередньому прикладі.
Проте тут доцільніше скористатись властивістю обмеженості збіжної пос-
лідовності. Доведемо, що послідовність {(n 2 − 5) / n} необмежена. Маємо
an = (n 2 − 5) / n = n − 5 / n  n − 5 . Тоді   0 ,   , N  (наприклад,
довільне натуральне N   + 5 ), що n  N виконується xn  n − 5   . Це
означає, що послідовність {(n 2 − 5) / n} є необмеженою (і більш того, вона
прямує до + ). Значить, вона розбіжна.
Зазначимо, що у випадку вже розглянутої розбіжної послідовності
{( −1) } даним прийомом скористатися не можна, оскільки дана послідов-
n
ність є обмеженою. ◄
3n + 2 3n + 2 3n 2 + 2
Приклад 7.3. Обчислити границі: 1) lim , lim 2 , lim ;
n→ 5n − 4 n→ 5n − 4 n→ 5n − 4
(n + 2)! − (n + 1)! 2n + 3n+1 (n + n 2 + 1) 2

2) lim ; 3) lim ; 4) lim ;
n→ (n + 2)! + (n + 1)! n→ 2n − 3n n→ 3
n +1
6
n 2 
5) lim ( n 2 + n − n) ; 6) lim  3 1 + − 1 ; 7) lim ( 3 n3 + 3n2 − n2 + 1) ;
n→ n→ 2 n n→
 
72
n3 − 2n 2 + 1 + 3 n 4 + 1
8) lim .
n→ 4
n + 6n + 2 − n + 3n
6 5 5 7 3
3n + 2 3n + 2 3n 2 + 2
► 1) У всіх границях lim , lim 2 , lim чисель-
n→ 5n − 4 n→ 5n − 4 n→ 5n − 4
ник та знаменник прямують до  , коли n →  , тому ми маємо невизначе-
ності типу  /  . Запис  /  є символічним, і не слід думати, що
 /  = 1 , оскільки чисельник та знаменник можуть прямувати до  з різ-
ною «швидкістю» (мати різну асимптотику при прямуванні до нескінчен-
n2 n 1
ності). Наприклад, lim = lim n =  , lim 2 = lim = 0 . Тому не можна
n→ n n→ n→ n n→ n
відразу виписати значення вказаних границь. Спробуємо позбутися від не-
визначеностей (або, як ще кажуть, «розкрити невизначеності»). Розглянемо
3n + 2
границю lim . Поділимо чисельник та знаменник на те, із-за чого
n→ 5n − 4
виникає невизначеність, тобто на n . Маємо
2 lim  3 + 2 
3+  
3n + 2 n n→  n  3+0 3
lim = lim = = = .
n→ 5n − 4 n→ 4  4 5−0 5
5− lim 5 − 
n n→  n
3n + 2
Розглянемо тепер границю lim 2 . Тут знаменник при n → 
n→ 5n − 4
зростає квадратично, а чисельник ― лінійно. Розділимо дріб на n . Маємо
2
3+
3n + 2 n . Бачимо, що тепер чисельник прямує до 3 , а зна-
lim 2 = lim
n→ 5n − 4 n→ 4
5n −
n
3n + 2
менник є нескінченно великим. Тому lim 2 = 0.
n→ 5n − 4
Можна обчислити цю границю інакше. Розділимо дріб на n 2 . Отри-

маємо
3 2 3 2 
+ 2 lim  + 2 
3n + 2 n→  n n  = 0 =0
lim 2 = lim n n = .
n→ 5n − 4 n→
5− 2
4  4  5
lim  5 − 2 
n n→  n 
73
3n 2 + 2
Обчислимо границю lim . Розділимо дріб на n . Отримаємо
n→ 5n − 4
3n2 + 2 3n + 2 / n
lim = lim .
n→ 5n − 4 n→ 5 − 4 / n
 2  4
Оскільки lim  3n +  =  , а lim  5 −  = 5 − 0 = 5 , то
n→  n n→  n
3n2 + 2
lim = .
n→ 5n − 4
Таким чином, при знаходженні границь з невизначеностями типу
 /  часто позбутися невизначеності допомагає прийом ділення або ско-
рочення чисельника та знаменника на те, із-за чого виникає ця невизначе-
ність, чи на те, що дає головний вклад у створення невизначеності.
2)
(n + 2)! − (n + 1)! (n + 1)!  (n + 2 − 1) n +1 1+1/ n
lim = lim = lim = lim =
n→ (n + 2)! + (n + 1)! n→ (n + 1)!  (n + 2 + 1) n→ n + 3 n→ 1 + 3 / n
lim (1 + 1 / n) 1 + 0
= n→ = = 1.
lim (1 + 3 / n) 1 + 0
n→
2n + 3n+1 2n + 3n+1
3) lim . Розділимо дріб на 3 n
. Отримаємо lim =
n→ 2n − 3n n→ 2n − 3n
n
(2 / 3) n + 3 0 + 3 2
= lim = = −3 , оскільки 0  2 / 3  1 і lim   = 0 (спробуй-
n→ (2 / 3) n − 1 0 −1 n→  3 
те останнє довести строго!). Зазначимо, що розділивши дріб на 2n , ми не

позбудемося невизначеності (бо (3 / 2) n →  при n →  ), тому ділити слід
саме на той член, що вносить найбільший вклад у асимптотичну поведінку
виразів під знаком границі.
( ) ( ) ( )
2 2 2
n + n2 + 1 n 2 1 + 1 + 1/ n 2 1 + 1 + 1/ n 2
4) lim = lim = lim =
n→ n→ n→
3
n +1
6
n  1 + 1/ n
2 3 6 3
1 + 1/ n 6
(1 + 1)2
= = 4.
1
5) Границя береться від різниці двох виразів, кожен з яких сам по со-
бі є нескінченно великою величиною при n →  . Інакше говорячи, маємо
74
невизначеність типу  −  . Спробуємо помножити та розділити вираз
n 2 + n − n на спряжений до нього, щоб отримати різницю квадратів, і та-
ким чином позбутися радикалів у чисельнику отриманого дробу. Тоді
отримаємо
( n 2 + n − n)( n 2 + n + n) n2 + n − n2
lim ( n + n − n) = lim
2
= lim =
n→ n→ n→
( n + n + n)
2
( n + n + n)
2
n
= lim . Таким чином, від невизначеності типу  −  прийшли
n→
n2 + n + n
до уже відомої нам невизначеності типу  /  .
Маємо
n n 1 1 1
lim = lim = lim = = .
n→
n 2 + n + n n→ n( 1 + 1 / n + 1) n→ 1 + 1 / n + 1 1 + 1 2
Примітка: Розглянемо вираз n 2 + n − n більш детально. Перший
доданок, n 2 + n , запишемо наступним чином: n 2 + n = n 1 + 1 / n . З цьо-
го запису видно, що поведінка виразу n 2 + n при великих n головним
чином визначається першим співмножником представлення
n 2 + n = n 1 + 1 / n , а саме n , а другий співмножник є обмеженим, тобто
вираз n 2 + n має перший порядок величини відносно n при n →  , сим-
волічно позначають це як n 2 + n = O(n) . Це означає, що у виразі
n 2 + n − n віднімаються вирази одного порядку величини відносно n ,
n →  . Границя даного виразу існує, і як було показано, дорівнює 1 / 2 .
При відніманні виразів різного порядку величини границя може не існува-
ти. Наприклад, lim ( n3 + n − n) =  (покажіть це!), оскільки
n→
n3 + n = O(n3/2 ) , і вираз n3 + n прямує до  швидше, ніж n .
6) Оскільки вираз у дужках при n →  прямує до нуля, маємо неви-

значеність типу   0 . Спробуємо позбутися від невизначеності. Помножи-
мо та розділимо вираз у дужках на вираз, спряжений до нього, щоб отри-
мати формулу різниці кубів. Маємо
75
  
2
 2 2  2
 3 1+ 
− 1  1 +  + 1 + + 1 
3 3
n3 2  n n    n n 
=
lim  1 + − 1 = lim 2
n→ 2
 n  n→ 2  2 2
 3 1+  + 3 1+ +1
 n n
2
1+ −1
n n 1 1 1
= lim = lim = = .
n→ 2 
2 
2
2 n→ 
2 3
2
2 1+1+1 3
3 1+ + 3 1+ + 3 1+ + + +
  1   1 1
 n n  n n
7) Вирази 3 n3 + 3n 2 та n 2 + 1 містять радикали різних порядків,

тому домножити на спряжене тут не вдасться. Вказані вирази мають одна-
ковий порядок величини відносно n (а саме, перший порядок), тому спро-
буємо віднімаючи та додаючи n , привести границю до суми двох границь,
проте простішого вигляду. Маємо
lim ( 3 n3 + 3n2 − n2 + 1) = lim ( 3 n3 + 3n2 − n + n − n 2 + 1) =
n→ n→
= lim ( n + 3n − n) + lim (n − n 2 + 1) .
3 3 2
n→ n→
n3 + 3n 2 − n3
lim ( 3 n3 + 3n 2 − n) = lim =
n→ n→ 3
( n + 3n ) + n n + 3n + n
3 2 2 3 3 2 2
3 3
= lim 3 = = 1.
n→ ( 1 + 3 / n ) + 1 + 3 / n + 1 1 + 1 + 1
2 3
n2 − n2 − 1 −1 / n 0
Аналогічно lim (n − n 2 + 1) = lim = lim = =0.
n→ n→
n + n2 + 1 n→
1 + 1 + 1 / n2 1+1
Отже, остаточно маємо lim ( 3 n3 + 3n 2 − n 2 + 1) = 1 + 0 = 1 .
n→
8) Маємо невизначеність типу  / ( − ) . Оскільки в даному прик-

ладі є радикали різних порядків, то прийом домноження на спряжене тут
використати не вдасться. Приймемо до уваги, що старша степінь чисель-
ника max 3 / 2; 4 / 3 = 3 / 2 та старша степінь знаменника max 6 / 4; 7 / 5 =
= 6 / 4 = 3 / 2 співпадають, тому чисельник та знаменник мають один поря-
док величини відносно n , n →  . Винесемо n3/2 в чисельнику та знамен-
нику за дужки. Маємо
76
 2n 2 1 n4 1 
n3/2  1 − 3 + 3 + 3 9/2 + 9/2 
n3 − 2n 2 + 1 + 3 n 4 + 1  n n n n 
lim = lim  =
n→ 4 6
n + 6n + 2 − n + 3n
5 5 7 3 n→  6n 5
2 n 7
3n 3 
n3/2  4 1 + 6 + 6 − 5 15/2 + 15/ 2 
 n n n n 
 
2 1 1 1
1− + 3 + 3 +
n n n n9 1 + 0
= lim = = 1. ◄
n→ 6 2 1 3 1− 0
4 1+ + −5 +
n n6 n n9
1 2n n!
Приклад 7.4. Довести, що: 1) lim n = 0 ; 2) lim = 0 ; 3) lim n = +
n→ 2 n→ n! n→ 2
k
n
4) lim n = 0 , де k  і a  1 ; 5) lim n k q n = 0 , де k  і | q | 1 ;
n→ a n→
6) lim n n = 1 ; 7) lim n a = 1 , де a 0.

n→ n→
► 1) Покажемо, що 2n  n . Дійсно, використовуючи біном Ньютона,
n
n(n − 1)
отримуємо 2n = (1 + 1) n =  Cni =1 + n + + +1 n .
i =0 2
До речі, цю ж нерівність тривіально можна довести за методом ма-
тематичної індукції.
1 1 1
Отже, маємо нерівність 0  n  . Оскільки lim = 0 , то, спираю-
2 n n→ n
1
чись на теорему про проміжну послідовність, отримуємо lim n = 0 .
n→ 2
2n
2) Спробуємо оцінити вираз зверху та знизу. Маємо
n!
2n 2 2 2 2 2 4 2
0 =      2  = , бо  1 при i = 2, , n − 1 . Оскільки
n! 1 2 3 n n n i
4
lim = 0 , то, спираючись на теорему про проміжну послідовність, маємо
n→ n
2n
lim = 0.
n→ n!
77
n! 1 2 3 n −1 n 1 n n
3) Очевидно, що n
=        = , тобто отримана
2 2 2 2 2 2 2 2 4
n!
оцінка початкової послідовності n знизу нескінченно великою послідов-
2
n n!
ністю . Тому lim n = + .
4 n→ 2
Останні два приклади показують, що для доведення того, що пос-

лідовність є нескінченно малою чи нескінченно великою, потрібно спо-
чатку здогадатися ― до якого з двох зазначених класів вона відносить-
ся, а потім підібрати відповідні оцінки.
4) Візьмемо деяке m  , m  k (нагадаємо, що k  за умовою за-

m
nk nm  n 
m
 n  n
дачі). Тоді 0  n  n =   =  n  , де b  m a  1 . Але 0  n =
m n  b 
a a  a  b
n n 2n
= =  =
(1 + (b − 1)) n 1 + n(b − 1) + n(n − 1) (b − 1) 2 + + (b − 1) n n(n − 1)(b − 1) 2
2
2
= ⎯⎯⎯ → 0 , тому за теоремою про проміжну послідовність
(n − 1)(b − 1)2 n→
m
n  n  n n
lim n = 0 . Але тоді й lim  n  = lim n   lim = 0  0 = 0 , тому, ще
n→ b n→  b  n→ b n→ b n
m
m
раз застосовуючи теорему про проміжну послідовність до нерівності
m
nk  n  nk
0  n   n  , отримуємо lim n = 0 .
a b  n→ a
5) При q = 0 рівність lim n k q n = 0 очевидна. Нехай 0  | q | 1 . Оскі-

n→
k k
n n 1
льки 0  | n k q n | = n
= n , де a   1 , і як уже було встановлено, в
|1 / q | a |q|
nk
такому випадку lim n = 0 , то lim | nk q n |= 0 , а, отже, і lim n k q n = 0 .
n→ a n→ n→
78
6) Нехай xn  n n − 1. Тоді застосовуючи біном Ньютона, отримаємо
наступну нерівність:
n(n − 1) 2 n(n − 1) 2
n = (1 + xn )n = 1 + nxn + xn + + xnn  1 + xn ,
2 2
2
звідки маємо xn  .
n
З іншого боку, xn  0 , бо інакше було б n n − 1  0  n  1 , що хиб-
2 2
но. Отже, маємо нерівність 0  xn . Оскільки lim = 0 , то згідно те-
n n→ n
ореми про проміжну послідовність lim xn = 0 , що еквівалентне рівності
n→
lim n n = 1 .
n→
7) Нехай спочатку a  1 . Візьмемо деяке натуральне N , що переви-

щує a , тобто N  a (за принципом Архімеда це завжди можливо). Тоді
n  N виконується нерівність 1  n a  n n , переходячи в якій до границі
та використовуючи теорему про проміжну послідовність, отримуємо
lim n a = 1 .
n→
1 1
Якщо ж 0  a  1 , то  1 , і тоді за щойно доведеним, lim n = 1.
a n→ a
1 1 1
Але тоді lim n a = lim n = = = 1. ◄
n→ n→ 1 / a lim n 1 / a 1
n→
79
ЗАНЯТТЯ № 8. ГРАНИЦЯ ПОСЛІДОВНОСТІ. ГРАНИЧНА ТОЧКА.
ВЕРХНЯ ТА НИЖНЯ ГРАНИЦЯ (ЗАВЕРШЕННЯ)
1
Приклад 8.1. Обчислити границі: 1) lim n 2 + ; 2) lim n 3n + 2n ;
n→ n n→
n
8 −1  1 1 1 
3) lim n ; 4) lim  + + + ;
n→ 16 − 1 n→  1  2 23 n  ( n + 1) 
1  1 1 1 
5) lim  + + + ;
n→ n  1+ 3 3+ 5 2n − 1 + 2n + 1 
1 3 5 2n − 1  n
1
6) lim  + 2 + 3 +
n→  2
+
2 
n  ; 7) lim
n →
 ; 8) lim n2 n
3 + 2n .
k =1 n + k
2 2 3 3 n→
1
► 1) Нехай xn  n 2 + . Тоді n  виконується нерівність
n
1  xn  n 3 , переходячи в якій до границі та користуючись теоремою про
проміжну послідовність, отримаємо lim xn = 1 (оскільки, спираючись на
n→
раніше отримані результати, знаємо, що lim n 3 = 1 ).
n→
2) Нехай xn  n 3n + 2n . Тоді xn = 3 n 1 + (2 / 3) n , і n  виконується

очевидна нерівність 3  xn  3 n 1 + 1 = 3 n 2 , переходячи в якій до границі та
використовуючи теорему про проміжну послідовність, отримаємо
lim n 3n + 2n = 3 .
n→
3) При n →  чисельник та знаменник прямують до нуля, оскільки
n
8 → 1 і n 16 → 1 , тому маємо невизначеність типу 0 / 0 . Перетворимо ви-
n
8 −1 n
8 − 1 23/ n − 1 (21/ n − 1)(22/ n + 21/ n + 1)
раз n наступним чином: n = = .
16 − 1 16 − 1 24/ n − 1 (21/ n − 1)(21/ n + 1)(22/ n + 1)
Тепер можемо скоротити дріб на множник (21/ n − 1) , із-за якого власне й
виникала невизначеність (зазначимо, що прийом скорочення на «проблем-
ний» множник є основним прийомом розкриття невизначеностей типу
n
8 −1 22/ n + 21/ n + 1 1+1+1 3
0 / 0 ). Тоді lim n = lim 1/ n = = .
n→ 16 − 1 n→ (2 + 1)(2 + 1) (1 + 1)(1 + 1) 4
2/ n
80
4) Виконаємо перетворення над виразом під границею. Отримаємо
 1 1 1  1 1   1 1  1 1 
lim  + + +  = lim   −  +  −  + +  −  =
n→  1  2 23 n  ( n + 1)  n→   1 2   2 3   n n + 1 
(у наведеному виразі для загального члена скорочуються всі члени, крім
 1 
першого та останнього) = lim 1 −  = 1 − 0 = 1.
n→  n +1
5) Перетворимо загальний член послідовності, помноживши чисель-
ник і знаменник кожного доданку на вираз, спряжений до його знаменни-
ку. Тоді
1  1 1 1 
lim  + + + =
n→ n  1 + 3 3+ 5 2n − 1 + 2n + 1 
1  1− 3 3− 5 2n − 1 − 2n + 1 
= lim  + + + =
n→ n  −2 −2 −2 
1  1 − 2n + 1   1 1
= lim
n→ n

−2
1
 = − lim 
2 n→ n
1
− 2+ =− 0− 2 =
2
( 2
2
.)
   n 
6) Позначимо через xn вираз для загального члена послідовності:
1 3 5 2n − 1
xn  + 2 + 3 + + n .
2 2 2 2
Тоді
1 1  3 1   5 3
xn − xn = +  2 − 2  +  3 − 3  + +
2 2 2 2  2 2 
 2n − 1 2 n − 3  2 n − 1 1  1 1 1  2n − 1
+  n − n  − n+1 = +  + 2 + + n−1  − n+1 .
 2 2  2 2 2 2 2  2
 1 1  2n − 1 1 − 1 / 2n−1 2n − 1
Отже, xn = 1 + 1 + + + n−2  − n = 1 + − n .
 2 2  2 1−1 / 2 2
2n − 1 1 − 1 / 2n−1 1 − 0
А оскільки lim n = 0 , lim = = 2 , то lim xn = 1 + 2 − 0 = 3 .
n→ 2 n→ 1 − 1 / 2 1/ 2 n→
n n n
1 1 1 n
7) Запишемо оцінку    = =1,
k =1 n + n k =1 n + k
3 3 3 3 3 3 3 3
k =1 n n
n n
1 n 1 n
n  . Оскільки  = , то lim  = lim = 1,
n→ n→ 3 3
k =1 n + n n +n k =1 n + n n +n
3 3 3 3 3 3
тому за теоремою про границю проміжної послідовності отримаємо

n
1
lim  = 1.
n→
k =1 n + k
3 3
81
n2
3n + 2n = 3n + 2n = n 3  n 1 + (2 / 3) n , тому n 
n n
8) маємо на-
ступні оцінки: n
3  n 3  n 1 + (2 / 3) n  n 3  n 1 + 1 = n 3  n 2  n 3  2 = n 6 . Те-
пер оскільки lim n 3 = lim n 6 = 1 , то за теоремою про границю проміжної
n→ n→
2
послідовності маємо lim n 3n + 2n = 1 . ◄
n→
Приклад 8.2. Довести збіжність послідовності {xn } , де

1 1 1 sin1 sin 2 sin n
1) xn = 1 + 2 + 2 + + 2 ; 2) xn = + 2 + + n .
2 3 n 2 2 2
► 1) Доведемо, що послідовність буде фундаментальною. Тоді за
критерієм Коші вона буде збіжною. Оцінимо величину | xn+ p − xn | , що фі-
гурує в означенні фундаментальності. Маємо наступні оцінки:
1 1 1 1 1
| xn+ p − xn |= + + +  + + +
(n + 1) 2
(n + 2) 2
(n + p) 2
n(n + 1) (n + 1)(n + 2)
1 1 1   1 1   1 1 
+ = − + − + + − =
(n + p − 1)(n + p )  n n + 1   n + 1 n + 2   n + p − 1 n + p 
1 1 1
= −  . Фіксуємо деяке довільне   0 . Тоді для всіх таких нату-
n n+ p n
1 1
ральних n , що задовольняють нерівність    n  (інакше кажучи,
n 
1 
n  N  , де N = N () =   + 1), виконується нерівність

1
| xn+ p − xn |   незалежно від значень p  . Таким чином, означення
n
фундаментальності виконується, і тому послідовність {xn } є збіжною.
Принциповим моментом при оцінюванні зверху величини

| xn+ p − xn | є незалежність отриманої оцінки (і, як наслідок, оцінки для
N = N () ) від параметру p  , саме тому в даній задачі при оцінюван-
ні було відкинуто доданок 1 / (n + p) . Більш того, при розв'язанні задач
подібного типу виникнення ускладнень в спробах отримати незалежну
від p оцінку може свідчити про те, що таку оцінку взагалі отримати
неможливо, і тоді варто спробувати довести протилежне твердження ―
що послідовність не є фундаментальною.
82
sin1 sin 2 sin n
2) xn = + 2 + + n . Оцінимо величину | xn+ p − xn | . Маємо
2 2 2
sin(n + 1) sin(n + 2) sin(n + p) sin(n + 1) sin(n + 2)
| xn+ p − xn | = n+1
+ n+ 2
+ +  + +
2 2 2n+ p 2n+1 2n+ 2
sin(n + p)
+ +  (в усіх виразах суми оцінюємо зверху синус одини-
2n + p
1 1 1 1  1 1  1 1 −1 / 2 p
цею)  n+1 + n+ 2 + + n+ p = n+1 1 + + + p −1  = n+1  =
2 2 2 2  2 2  2 1−1 / 2
1
( )
= n  1−1 / 2 p  n  .
2
1 1
2 n
1 
Отже,   0 N () =   + 1, що n  N p  (| xn+ p − xn | ) .

Тому послідовність {xn } є фундаментальною і згідно критерію Коші ―
збіжною. ◄
Приклад 8.3. Довести розбіжність послідовності {xn } , де

1 1 1 1 1 1
1) xn = 1 + + + + ; 2) xn = + + + .
2 3 n ln 2 ln 3 ln n
► 1) Покажемо, що послідовність {xn } не є фундаментальною, тобто
  0 N  n  N p  (| xn+ p − xn | ) . Для цього оцінимо знизу
вираз | xn+ p − xn | :
1 1 1 1 1 1 p
| xn+ p − xn | = + + +  + + + = .
n +1 n + 2 n+ p n+ p n+ p n+ p n+ p
Поклавши в останньому виразі p =n, маємо
n 1
| xn+ p − xn | = | x2n − xn |  = незалежно від n  . Таким чином,
n+n 2
 = 1 / 2 , що N  n = N p = N , що | xn+ p − xn |   . Отже, початкова
послідовність не є фундаментальною, і тому вона розбіжна.
Зазначимо, що під час пошуку оцінки знизу виразу

p
| xn+ p − xn | = не можна було покласти значення змінних n і p рів-
n+ p
ними якимось конкретним сталим, наприклад, n = 1 і p = 2 . Бо хоча n і
p можуть приймати лише натуральні значення, але ж n повинно бути
не меншим за довільне (!) натуральне число N .
83
2) Оцінимо величину | xn+ p − xn | . Маємо наступні нерівності:
1 1 1 1 1
| xn+ p − xn | = + + +  + + +
ln(n + 1) ln(n + 2) ln(n + p) ln(n + p) ln(n + p)
1 p p
+ =  (тут використали нерівність ln x  x x  0 ).
ln(n + p) ln(n + p) n + p
1
При p = n отримуємо | xn+ p − xn | = | x2n − xn | незалежно від n  . Тому,
2
аналогічно до попереднього прикладу,  = 1 / 2 , що N  n = N
p = N , що | xn+ p − xn |   . Отже, послідовність не є фундаментальною, і
тому вона розбіжна. ◄
Приклад 8.4. Довести збіжність послідовності {xn } та знайти її границю:

1 1
1) xn = n ; 2) x1 = 1 , xn = 1 − при n  2 ; 3) x1 = 2 , x2 = 2 + 2 ,
2 4 xn−1
xn + 1
x3 = 2 + 2 + 2 , , xn = 2 + 2 + 2 + + 2 ; 4) x1 = 0 , xn+1 = .
xn + 2
► 1) Послідовність {xn } є спадною, оскільки
1 1 1 1
xn+1 = n+1 =  n = xn , і обмеженою знизу, бо n  xn  0 . Тому за те-
2 2 2 2
оремою Вейєрштрасса вона збіжна. Знайдемо її границю. Нехай
1
lim xn = A . Тоді, переходячи у співвідношенні xn+1 = xn до границі,
n→ 2
1
отримуаємо, що A = A  A = 0 . Зазначимо, що послідовність {xn } ,
2

xn  xn+1 n  є підпослідовністю збіжної послідовності {xn } , тому вона
також збіжна і має границю, що співпадає з границею початкової послідо-
вності {xn } .
2) Випишемо декілька перших членів послідовності {xn } : 1 , 3 / 4 ,

2 / 3 , 5 / 8 , 3 / 5 , 7 / 12 , . Видно, що члени послідовності спадають і бі-
льші за 1 / 2 . Тепер доведемо це строго. Покажемо, що xn  xn−1 . Маємо
1 4 xn−1 − 1 − 4 xn2−1 (2 xn−1 − 1) 2
xn − xn−1 = 1 − − xn−1 = =− 0 якщо тільки
4 xn−1 4 xn−1 4 xn−1
xn−1  0 . Доведемо, що n  виконується xn  1 / 2 .
84
1
Доводимо за індукцією. База індукції: x1 = 1  . Індукційний пере-
2
1 1 1
хід: нехай xn  , тоді доведемо, що xn+1  . Дійсно, xn   4 xn  2
2 2 2
1 1 1 1 1 1 1
   −  −  xn+1  1 −  1 − = . Отже, послідов-
4 xn 2 4 xn 2 4 xn 2 2
ність {xn } є спадною і обмеженою знизу. Згідно теореми Вейєрштрасса
вона має границю. Нехай lim xn = A . Знайдемо це A . Переходячи в обох
n→
частинах рівності xn = 1 − 1 / (4 xn−1 ) до границі, маємо A = 1 − 1 / (4 A) , або ж
(2 A − 1) 2 = 0  A = 1/ 2 .
Пошук границі послідовності з використанням теореми Вейєрш-
трасса проводиться за наступною загальною схемою:
1) шукається тип монотонності послідовності шляхом порівняння
різниці xn+1 − xn чи частки xn+1 xn двох сусідніх членів послідовності
відповідно з 0 чи 1;
2) в залежності від типу монотонності шукається оцінка зверху
(для зростаючої чи неспадної послідовності) або знизу (для спадної чи
незростаючої послідовності);
3) оскільки послідовність виявляється монотонною та обмеже-
ною, то за теоремою Вейєрштрасса вона має границю lim xn , яку поз-
n→
начають, наприклад, як А;
4) беруть рівність, яка поєднує xn і xn+1 ; як правило, в якості цієї
рівності можна взяти співвідношення із вище зазначеного п. 1);
5) в отриманій рівності переходять до границі, коли n →  ; в ре-
зультаті отримаємо рівняння відносно А, оскільки lim xn+1 = A як гра-
n→
ниця підпослідовності {xn+1} збіжної послідовності {xn } ;
6) розв’язуючи отримане рівняння, знаходимо значення А.
3) Послідовність {xn } можна визначити рекурентною формулою

xn+1 = 2 + xn , x1 = 2 . Покажемо, що послідовність {xn } є зростаючою,
тобто що виконується xn+1  xn . Оскільки n  xn  0 , то xn+1  xn 
xn+1 x 2 + xn
 1 . Тоді n+1 =  1  xn2 − xn − 2  0  ( xn − 2 )( xn + 1)  0 ,
xn xn xn
що для додатних xn виконується лише коли xn  2 . Тоді, довівши, що
85
n  виконується xn  2 , тим самим доведемо монотонність і обмеже-
ність послідовності {xn } , та згідно до теореми Вейєрштрасса, її збіжність.
Доводимо за індукцією. База індукції: x1 = 2  2 . Індукційний пере-
хід: нехай xn  2 , доведемо тоді, що xn+1  2 . Дійсно,
xn+1 = 2 + xn  2 + 2 = 2 . Отже, послідовність {xn } зростаюча та обмеже-
на зверху, тому вона має границю. Нехай lim xn = A . Переходячи в рівнос-
n→
ті xn+1 = 2 + xn до границі, отримуємо A = 2 + A , звідки A = 2 .
4) Послідовність {xn } є обмеженою з обох боків. Дійсно,

x +1
0  x1 = 0  1 , і якщо 0  xn  1 , то й 0  xn+1  n  1 , тому за індукцією
xn + 2
отримуємо, що n  виконується 0  xn  1 .
Дослідимо послідовність на монотонність. Маємо
x +1 −( xn + 1 / 2) + 5 / 4
2
xn+1 − xn = n − xn = , звідки xn+1 − xn  0 при
xn + 2 xn + 2
0  xn  (−1 + 5) / 2 , та xn+1 − xn  0 при (−1 + 5) / 2  xn  1 . Аналіз відно-
x xn + 1
шення n+1 = також приводить до даних нерівностей. Але ж ві-
xn xn ( xn + 2)
домо лише те, що 0  xn  1 , і не відомо, по який бік від числа (−1 + 5) / 2
лежать члени послідовності {xn } .
Спробуємо методом математичної індукції довести нерівність
xn+1 − xn  0 . При n = 1 маємо xn+1 − xn = 1 / 2 − 0 = 1 / 2  0 (база індукції).
Нехай виконується xn+1 − xn  0 , тоді доведемо, що виконується
xn+2 − xn+1  0 . Маємо
x + 1 xn + 1 ( xn+1 + 1)( xn + 2) − ( xn + 1)( xn+1 + 2)
xn+2 − xn+1 = n+1 − = =
xn+1 + 2 xn + 2 ( xn+1 + 2)( xn + 2)
x x + 2 xn+1 + xn + 2 − xn+1xn − 2 xn − xn+1 − 2 xn+1 − xn
= n+1 n =  0 (бо за
( xn+1 + 2)( xn + 2) ( xn+1 + 2)( xn + 2)
індуктивним припущенням xn+1 − xn  0 , а знаменник додатний, оскільки
0  xn  1 ).
Отже, послідовність {xn } є неспадною та обмеженою, тому за теоре-
мою Вейєрштрасса вона має границю. Нехай lim xn = A . Переходячи в
n→
86
xn + 1 A +1
обох частинах рівності xn+1 = до границі, отримаємо A = , звід-
xn + 2 A+2
ки маємо квадратне рівняння A2 + A − 1 = 0 з коренями A1,2 = (−1  5) / 2 .
В результаті, lim xn = (−1 + 5) / 2 , бо xn  0 . ◄
n→
Приклад 8.5. Знайти lim xn та lim xn , де

n→ n→
 3
1) xn = (−1) n ; 2) xn = (−1)n−1  2 +  ;
 n
n n
3) xn = 1 + 2  (−1) n+1 + 3  (−1) n ( n−1) / 2 ; 4) xn = 1 +
cos .
n +1 2
► 1) Всі члени послідовності {xn } містяться у двох підпослідовнос-
тях {x2 n } = {1} та {x2 n−1} = {−1} , що відповідають парним та непарним зна-
ченням параметру n для послідовності {xn } . Відповідно, lim x2 n = 1 ,
n→
lim x2n−1 = −1 , тому числа 1 та −1 є частковими границями для послідов-
n→
ності {xn } .
Інших часткових границь, як неважко пересвідчитись, немає. Дійсно,
довільна підпослідовність послідовності {xn } містить нескінченно багато
членів, принаймні, однієї з послідовностей {x2 n } чи {x2 n−1} (бо
{xn } = {x2 n }  {x2 n−1} ). А тоді, якщо б існувала збіжна підпослідовність {xn }
послідовності {xn } така, що lim xn = A  1 , то з {xn } можна було б виді-
n→
лити підпослідовність {xn} , збіжну до 1 чи до −1 , що суперечить збіжності
{xn } до числа A  1.
Таким чином, множина {−1, 1} є множиною часткових границь пос-
лідовності {xn } , lim xn = −1, lim xn = 1 .
n→ n→
2) Всі члени послідовності {xn } містяться у двох підпослідовностях

  3   3 
{x2 n } = −  2 +   та { x2 n−1} =  2 + . Тоді lim x2 n = −2 ,
  2n    2n − 1  n→
lim x2 n−1 = 2 . Проводячи викладки, цілком аналогічні до викладок у попе-

n→
редньому прикладі, легко показати, що множина {−2, 2} є множиною част-
87
кових границь для {xn } , й інших часткових границь немає. Таким чином,
lim xn = −2 , lim xn = 2 .
n→ n→
3) xn = 1 + 2  (−1) n+1 + 3  (−1) n ( n−1) / 2 . Запишемо декілька перших членів

послідовності {xn } . Маємо {xn } = {6; − 4; 0; 2; 6; − 4; 0; 2; } . Видно, що че-
рез чотири номери члени послідовності повторюються. Дійсно,
xn+4 = 1 + 2(−1) n+4+1 + 3(−1)( n+4)( n+4−1) / 2 = 1 + 2(−1) n+1 (−1)4 + 3(−1) n( n−1) / 2 (−1)4 n+6 =
= 1 + 2  (−1) n+1  1 + 3  (−1) n ( n−1) / 2  1 = xn .
Таким чином, послідовність {xn } розпадається на чотири стаціонарні
послідовності {6} , {−4} , {0} , {2} . Тому множина {6; − 4; 0; 2} є множиною
часткових границь послідовності {xn } . Відповідно, lim xn = −4 , lim xn = 6 .
n→ n→
n  n   
4) Оскільки cos = cos  + 2  = cos  ( n + 4 )  , то значення ви-
2  2  2 
n
разу cos в залежності від n починають повторюватись через кожні чо-
2
тири позиції. Поклавши n = 4k − i , де k  , i = 0,1, 2, 3 , маємо
n (4k − i)  i  i
cos = cos = cos  2k −  = cos , i = 0,1, 2, 3 . Тому вся послі-
2 2  2 2
довність {xn } розпадається на чотири підпослідовності з загальними чле-
нами:
4n 4n 4n − 1
x4n = 1 + 1 = 1 + , x4n−1 = 1 +  0 =1,
4n + 1 4n + 1 4n − 1 + 1
4n − 2 1 4n − 3
x4n−2 = 1 +  (−1) = , x4n−3 = 1 +  0 =1, n  ,
4n − 2 + 1 4n − 1 4n − 3 + 1
причому справедлива нерівність x4 n−2  x4 n−3 = x4 n−1 = 1  x4 n .
Очевидно, що підпослідовності {x4 n+1} = {x4( n+1)−3} ,
{x4 n+ 2} = {x4( n+1)−2 } і т.д. зводяться до чотирьох раніш виділених підпослі-
довностей.
Оскільки lim x4 n = 2 , lim x4 n−1 = lim x4 n−3 = 1, lim x4 n−2 = 0 , то мно-
n→ n→ n→ n→
жина {0;1; 2} є множиною часткових границь послідовності {xn } ,
lim xn = 0 , lim xn = 2 . ◄
n→ n→
88
1 n
1. Довести за означенням, що 1) lim = 0 ; 2) lim = 1;
n→ n! n→ n + 1
3n 1
3) lim 3 = 0 ; 4) lim ( n2 + 1 − n) = 0 ; 5) lim p = 0 , p  0 ;
n→ n + 1 n→ n→ n
sin n
6) lim = 0.
n→ n
2. Довести розбіжність послідовності {xn } : 1) xn = (−1) n n ;
n 2 − 3n n
2) xn = sin n ; 3) xn = ; 4) xn = n( −1) .
n +1
3. Довести, що якщо n  xn  0 і справедливо lim xn = a , то
n→
p
lim xn = a , де p  .
p
n→
3n 2 + n (n + 1)3 − (n − 1)3
4. Обчислити границі: 1) lim 2 ; 2) lim ;
n→ 6n − 4 n→ ( n + 1) 2 + ( n − 1) 2
3 + 5n 2n + 3− n n2 + 2 + 2 n
3) lim n+1 ; 4) lim − n n ; 5) lim ;
n→ 3 +6 n→ 2 −3 n→ 3 3
n + n + 2n
n cos n
6) lim n3/2 ( n3 + 1 − n3 − 2) ; 7) lim ( 3 n3 + 2n 2 − n) ; 8) lim .
n→ n→ n→ n+2
n + 3 − n2 − 3
5. Обчислити границі: 1) lim ;
n→ 3
n − 4 − n +1
5 4 4
4
n5 + 2 − 3 n 2 + 1
2) lim ; 3) lim n3/2 ( n + 1 + n − 1 − 2 n ) ;
n→ 5 n→
n 4 + 2 − n3 + 1
 n2 n3  ln( n5 − n 2 )
4) lim  −  ; 5) lim .
n→ n + 1 n 2 + 1 n→ ln( n10 + n)
 
log a n an
6. Показати, що 1) lim = 0 , 0  a  1 , a  1 ; 2) lim = 0 для
n→ n n→ n!
1 n! 2
довільного a ; 3) lim n = 0 ; 4) lim n = 0 ; 5) lim n n = 1 ;
n→ n! n→ n n→
2 ln n!
6) lim n n! = 1 ; 7) lim = + .
n→ n→ n
89
 3 5 
7. Обчислити границі: 1) lim 0,11 1 ; 2) lim  − ;
n→ n→  1 − n 8 1 − n 32 
n
3) lim n 3n + n  2n ; 4) lim
n→ n→
( 24 28 2
n
)
 2 2 ; 5) lim n 1! + 2! +
n→
2
+ n! ;
n
1 1 + (1 / 3) + (1 / 3) 2 + + (1 / 3) n
6) lim n ( n − 1) ; 7) lim 
n
; 8) lim ;
n→ n → n→ 1 + (1 / 5) + (1 / 5) 2 + + n
k =1 n + k
2 (1 / 5)
 1  1  1   n−2 n n 3 
9) lim 1 − 2 1 − 2  1 − 2  ; 10) lim  n3 + 2 n +1 .
n→  2  3   n  n→
 n +1 
8. Довести збіжність послідовності {xn } , де
1 1 1 sin1! sin 2! sin n!
1) xn = 1 + + + + ; 2) xn = + + + ;
2! 3! n! 1 2 23 n(n + 1)
cos1 cos 2 cos n 1 1 1
3) xn = + 2 + + n ; 4) xn = + + + .
2 2 2 n n +1 2n
9. Довести розбіжність послідовності {xn } , де

n
n
1 n cos n − 1 1 2 n
1) xn = (−1) 1 +  ; 2) xn = ; 3) xn = 2 + 2 + + .
 n 2n 2 3 (n + 1)2
1 1 1
10. Довести збіжність послідовності {xn } , xn = 1 + + + + − ln n .
2 3 n
1  1 1
Вказівка: спочатку доведіть нерівність  ln 1 +   n  .
n +1  n n
11. Знайдіть границі послідовностей {xn } , де
1 1 1 1  1 1
1) xn = + + + ; 2) xn = 1 + + +  ;
n n +1 2n ln n  2 n
1  1 1  1 1 1
3) xn = 1 + + + ; 4) xn = + + + .
ln n  3 2n − 1  2n + 1 2n + 3 4n − 1
Вказівка: скористайтесь результатами попередньої задачі.
12. Довести збіжність послідовності {xn } :
 1  1   1   1  1   1 
1) xn = 1 − 1 −  1 − n  ; 2) xn = 1 + 1 +  1 + n  ;
 2  4   2   2  4   2 
1 1 1
3) xn = 1 + + + + ;
2 3 n
2 2 2
1 1 1
4) xn = 1 + + + + − 2 n +1 .
2 3 n
90
13. Нехай {xn } та { yn } ― фундаментальні послідовності. Показати
фундаментальність наступних послідовностей: 1) {| xn |} ; 2) {xn + yn } ;
3) {xn2 } ; 4) {xn yn } ; 5) {xn xn+2} ; 6) {max( xn , yn )} ; 7) { | xn |} .
14. Довести збіжність послідовності {xn } та знайти її границю:
1 a 
1) x1  0 , xn+1 =  xn +  , де a  0 , n  ; 2) x1 = 0 , xn+1 = 6 + xn ,
2 xn 
n  ; 3) x1 = 3/ 2 , xn2+1 = 3xn − 2 , n  ; 4) x1 = 1 , xn+1 = 3 6 + xn ;
5) x1 = 2 , xn+1 = 2 − 1/ xn .
15. При яких a  та b  буде збіжною послідовність {xn } , де
x1 = a , x2 = b , xn+ 2 = 2 xn+1 − xn .
16. Послідовності {xn } та { yn } визначаються наступним чином:
x1 = 1 , y1 = 1 , xn+1 = 2 + yn , yn+1 = 2 xn . Довести збіжність послідовнос-
тей {xn } , { yn } та знайти їх границі.
17. Знайти lim xn та lim xn , де
n→ n→
(−1)n 1 + (−1)n n −1 2n n2 2n

1) xn = + ; 2) xn = cos ; 3) xn = 2 cos ;
n 2 n +1 3 n +1 3
n n n n
4) xn = n( −1) ; 5) xn = 1 + 2n ( −1) ; 6) xn =
n
sin 2 .
n +1 4
18. Знайти всі часткові границі послідовності
1 1 2 1 2 3 1 2 3 4
, , , , , , , , , , .
2 3 3 4 4 4 5 5 5 5
1+ 2 + + n
19*1. Обчислити границі: 1) lim ;
n→ n n
1k + 2k + + nk 13 + 23 + + (2n)3 + (2n + 1)3
2) lim , k  ; 3) lim ;
n→ nk +1 n→ n4
1 1 1
n + + +
1
4) lim n  ka k , a  1 ; 5) lim 2ln 2 3ln 3 n ln n ;
n→ na
k =1
n→ ln ln(n + 1)
1  (k + 1)! (k + n)! 
6) lim  k ! + + + , k .
n→ n k +1  1! n! 
1
Перед тим, як братись за розв'язування задач «із зірочками», варто прочитати про тео-
реми Тьопліца та Штольца, див. п. V. даного практичного заняття.
91
20*. Нехай є збіжна послідовність {an } і lim an = a , a  . Обчисли-
n→
1
ти границю послідовності {bn } , де 1) bn = (1  a1 + 2  a2 + + n  an ) ;
n2
1 1  a1 a2 an 
2) bn = 2 ( n  a1 + (n − 1)  a2 + + 1  an ) ; 3) bn =  + + + .
n n 1 2 n
21*. Послідовність {an } така, що lim (an+1 − an ) = a . Покажіть, що
n→
a  a
послідовність  n  збіжна та обчисліть границю lim n .
n n→ n
22*. Нехай є збіжна послідовність {an } , an  0 n  . Покажіть, що
n
послідовність середніх гармонічних { n } ,  n  , також
1 1 1
+ + +
a1 a2 an
збіжна і lim  n = lim an . Вказівка: використайте теорему Тьопліца або
n→ n→
теорему Штольца.
23*. Для послідовності {an } справедливі наступні співвідношення:
a + a + + an
lim 1 2 = a , lim n(an+1 − an ) = b , a  , b  . Покажіть, що
n→ n n→
послідовність {an } збіжна та знайдіть її границю. Вказівка: розгляньте по-
1
слідовність d n  ( c1 + c2 + + cn ) , де cn  n(an+1 − an ) .
n
Розглянемо деякі додаткові результати теорії границь послідовнос-

тей, що часто стають в пригоді при розв'язанні складних задач.
Теорема Тьопліца про регулярне перетворення послідовності: нехай
числа {cn,k : 1  k  n, n  } задовольняють умовам
1) k  lim cn,k = 0 ;
n→
n
2) lim  cn,k = 1 ;
n→
k =1
n
3) C  0 n  1  | cn,k |  C ,
k =1
92
тоді для довільної збіжної послідовності чисел {an } послідовність {bn } , де
n
bn   cn,k ak , також збіжна і справедлива рівність lim bn = lim an .
n→ n→
k =1
► Для стаціонарної послідовності {an  a} , де a  , послідовність
n n
{bn } збіжна до a . Дійсно, bn =  cn,k ak = a  cn ,k ⎯⎯⎯
n→
→ a в силу умови 2,
k =1 k =1
тому теорема виконується.
Розглянемо випадок, коли lim an = 0 . Фіксуємо довільне додатне  .
n→
Оскільки lim an = 0 , то за визначенням границі послідовності
n→

N1  n  N1 : | an |
. Крім того, D  0 n  1 | an |  D в силу обме-
2C
женості збіжної послідовності {an } .
За умовою 1 теореми, для довільного k , 1  k  N1 − 1 виконується
N1 −1
lim cn,k = 0 , що еквівалентне умові lim | cn,k | = 0 . Але тоді lim
n→ n→ n→
 | cn,k | = 0
k =1
(згідно арифметичних властивостей границі), тому маємо
N1 −1

N 2  n  N 2  | cn,k |  .
k =1 2 D
В силу нерівності трикутника маємо наступну нерівність:
n m−1 n
| bn | =  cn,k ak   | cn,k || ak | +  | cn,k || ak |
k =1 k =1 k =m
для довільного m , 1  m  n . Нехай в даній нерівності n  N1 і m = N1 .
Тоді для номерів n  N  max{N1, N 2} маємо:
N1 −1
 n   n  
| bn |  D  | cn,k | +  | cn,k |  D +  | cn,k |  + C =  , що ек-
k =1 2C k = N1 2 D 2C k =1 2 2C
вівалентно умові lim bn = lim an = 0 .
n→ n→
Розглянемо тепер загальний випадок збіжної послідовності {an } . Не-
хай a  lim an . Числа an представимо як an = (an − a ) + a , тоді за щойно
n→
n n
доведеним послідовності {bn } та {bn} , bn   cn,k (ak − a ) , bn   cn,k a збі-
k =1 k =1
93
жні, причому lim bn = 0 , lim bn = a . Тому збіжна і послідовність {bn } ,
n→ n→
lim bn = lim an = a , оскільки n  bn = bn + bn . ◄
n→ n→
Зауваження: умови 1) – 3) в теоремі Тьопліца насправді є не лише
достатніми, а й необхідними.
Теорема Тьопліца дає простий спосіб доведення теореми Штольца.
Теорема Штольца: нехай дві послідовності {xn } та { yn } задоволь-
няють наступні умови:
1) N  n  N yn  yn+1 ;
2) lim yn = + ;
n→
xn − xn−1
3)  lim = a,
n→ yn − yn−1
x
тоді  lim n = a .
n→ yn
► Не втрачаючи загальності, можна вважати, що в умові 1 число

y − yk −1 x −x
N = 1 , а y1  0 . Покладемо x0  0 , y0  0 , cn,k  k , an  n n−1 , де
yn yn − yn−1
n  , 1  k  n . Числа {cn,k } задовольняють умовам теореми Тьопліца:
yk − yk −1
k  lim cn,k = lim =0 (в силу умови 2); n 
n→ n→ yn
n n
yk − yk −1 n n
 cn,k =  yn
= 1 і  | cn,k | =  cn,k (оскільки cn,k  0 для всіх n  ,
k =1 k =1 k =1 k =1
1  k  n ). Тому згідно теореми Тьопліца маємо:
n 
n
y − yk −1 xk − xk −1  x
lim  cn,k ak = lim   k   = lim n = a . ◄
n→
k =1
n→
k =1  yn yk − yk −1  n→ yn
Вправа 1. Поміркуйте, чи залишиться справедливою теорема Штоль-

ца у випадку, якщо a буде нескінченністю? Спробуйте самостійно отрима-
ти відповідний результат.
При доведенні теорем Тьопліца та Штольца були використані (із не-

значними змінами) міркування, викладені у посібнику [6]. Розглянемо те-
пер декілька прикладів на застосування двох останніх теорем.
94
ln n 12 + 22 + + n2
Приклад 1. Обчислити границі: 1) lim ; 2) lim ;
n→ n n→ n3
1  1 1 
3) lim  1+ + + .
n→ n  2 n
► 1) Розглянемо послідовності {xn } та { yn } , де xn  ln n , yn  n . То-
x −x ln n − ln(n − 1)  n 
ді маємо lim n n−1 = lim = lim ln   = ln1 = 0 . Всі умо-
n→ yn − yn−1 n→ n − (n − 1) n→  n − 1 
ln n x x −x
ви теореми Штольца виконані, тому  lim = lim n = lim n n−1 = 0 .
n→ n n→ yn n→ yn − yn−1
2) Покладемо xn  12 + 22 + + n2 , yn  n 3 , тоді маємо

xn − xn−1 n2 n2 1
lim = lim 3 = lim = . Всі умови теореми
n→ yn − yn−1 n→ n − (n − 1)3 n→ 3n 2 − 3n + 1 3
12 + 22 + + n2 1
Штольца виконані, тому  lim = .
n→ n3 3
1 1 xn − xn−1
3) Нехай xn  1 + + + , yn  n , тоді lim =
2 n n→ yn − yn−1
1/ n n + n −1
lim = lim = 2 , тому, в силу теореми Штольца,
n→ n − n − 1 n→ n  ( n − ( n − 1))
1  1 1 
lim  1+ + +  = 2.
n→ n  2 n
Зазначимо, що в двох останніх прикладах кількість доданків у чисе-
льнику є змінною і залежить від n , тому застосовувати теореми про ариф-
метичні властивості границь не можна. Теорема Штольца часто стає в при-
годі при обчисленні границь виразів, де зустрічаються суми зі змінною кі-
лькістю доданків. ◄
Приклад 2. Нехай є збіжна послідовність {an } . Довести, що послідовність

a + a + + an
середніх арифметичних { An } , An  1 2 також збіжна і
n
lim An = lim an .
n→ n→
► Розглянемо послідовності {xn } та { yn } , де xn  a1 + a2 + + an ,
yn  n .
95
xn − xn−1 a + a + + an − (a1 + a2 + + an−1 )
Тоді lim = lim 1 2 = lim an .
n→ yn − yn−1 n→ n − (n − 1) n→
Отже, всі умови теореми Штольца виконані, і тому

x
 lim An = lim n = lim an . ◄
n→ n→ yn n→
Зауваження: проте зі збіжності послідовності середніх арифметич-

них { An } ще не випливає збіжність самої послідовності {an } . В якості
контрприкладу можна взяти послідовність {an } , де an = (−1) n .
Приклад 3. Нехай lim an = a  , q , | q | 1 . Знайти границю

n→
lim (a1q n−1 + a2q n−2 + + an−1q + an ) .
n→
► Покладемо bn  a1q n−1 + a2q n−2 + + an−1q + an і спробуємо засто-
сувати теорему Тьопліца. Якщо взяти cn,k = q n−k , тоді для bn справедливе
n
представлення bn =  cn,k ak , проте сукупність чисел не задовольняє умові
k =1
n
2 теореми Тьопліца: дійсно,  cn,k = (за формулою суми геометричної про-
k =1
1 − qn n
1
гресії) = , а тоді lim  cn,k =  1 (при будь-якому допустимому
1− q n→
k =1 1 − q
ненульовому q ).
Спробуємо «нормувати» коефіцієнти cn,k . Представимо bn як
(1 − q )(a1q n−1 + a2q n−2 + + an−1q + an ) bn
bn =  , і знайдемо границю пос-
1− q 1− q
n
лідовності {bn } . Справедливе представлення bn =  cn,k ak , де
k =1
n−k
cn,k = (1 − q)q .
Сукупність чисел {cn,k } задовольняє всім вимогам теореми Тьопліца:
1) k  lim cn,k = 0 ;
n→
n n
2)  cn,k = 1 − q n
, тому lim  cn,k = 1 ;
n→
k =1 k =1
96
n n n
1− | q |n 2
3)  | cn,k | = | (1 − q) q n−k |  (1+ | q |) | q |n−k = (1+ | q |)

k =1 k =1 k =1 1− | q | 1− | q |
(цієї дещо завищеної оцінки цілком достатньо для наших цілей).
Отже, згідно теореми Тьопліца  lim bn = lim an = a , а тому
n→ n→
a
lim (a1q n−1 + a2q n−2 + + an−1q + an ) = lim bn =
.◄
n→ n→ 1− q
Вправа 2. Розв'яжіть цю задачу іншим способом, спираючись на тео-
рему Штольца.
VІ. Завдання на самостійне дослідження
1. Нехай є збіжна послідовність {xn } , xn  0 n  . Покажіть, що

послідовність середніх геометричних { n } , n  n x1  x2   xn , також збі-
жна і lim  n = lim xn . Вказівка: використайте нерівності між середнім
n→ n→
гармонічним, геометричним та арифметичним.
xn+1
2. Довести, що коли n  xn  0 , і існує границя lim , то існує
n→ xn
xn+1
границя lim n xn , і справедливо lim n xn = lim . Обернене твердження
n→ n→ n→ xn
в загальному випадку несправедливе: існують такі послідовності {xn } , для

x
яких існує границя lim n xn , проте не існує границя lim n+1 . Навести від-
n→ n→ xn
повідні приклади. Вказівка: можна скористатись результатами поперед-

нього завдання.
1
n  n!  n
3. Покажіть, що 1) lim n = e ; 2) lim  n − n  = 1 ;
n→ n! n→  n e 
1
n +1 ( n + 1)!  n3n  n n
3) lim n
= 1 , 4) lim  3  =e ;
3
5) lim = e.
n → n→ ( n!) n→ n
n!   n! + n! +
n
+ n!
n
n разів
Вказівка: можна скористатись результатами попереднього завдання.
97
4. Нехай є збіжні послідовності {an } та {bn } lim an = a , lim bn = b .
n→ n→
a1bn + a2bn−1 + + anb1
Покажіть, що  lim = ab . Вказівка: можна скорис-
n→ n
татись теоремою Тьопліца (чи теоремою Штольца).
98
ЗАНЯТТЯ № 9. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. ОДНОСТОРОННЯ ГРАНИЦЯ.
НЕПЕРЕРВНІСТЬ ТА РІВНОМІРНА НЕПЕРЕРВНІСТЬ (ПОЧАТОК)

Число A називається границею (за Коші) функції f ( x) : X → при
x  X , що прямує до a (яка є граничною точкою для X ), якщо
  0   0 x  X (0  | x − a |   | f ( x) − A | ) .
Будемо позначати це наступним чином: lim f ( x) = A . Із означення границі
x →a
в заданій точці a випливає, що в загальному випадку  залежить від  , а
сама точка a може не належати множині X .
Має місце також еквівалентне попередньому означення границі фун-
кції (границя за Гейне): число A називається границею функції
f ( x) : X → при x  X , що прямує до a (позначають це як x → a ), якщо
для довільної послідовності {xn } точок xn  X − {a} , збіжної до a , послі-
довність { f ( xn )} збіжна до A . Таким чином, дане означення зводить гра-
ницю функції до границь числових послідовностей.
Взявши логічне заперечення від наведених означень, отримуємо
означення того, що число A не є границею f ( x) при x → a :
•   0   0 x  X ((0  | x − a | ) & (| f ( x) − A | )) ;
• існує послідовність {xn } , збіжна до a , і така, що послідовність
{ f ( xn )} не збігається до A .
Відповідно, функція f ( x) взагалі не має границі в точці a , якщо:
• A    0   0 x  X ((0  | x − a | ) & (| f ( x) − A | )) ;
• існують такі дві збіжні до a послідовності {xn } та { yn } , що
lim f ( xn ) = A1 , lim f ( yn ) = A2 , проте A1  A2 .
n→ n→
Як правило, на практиці для доведення lim f ( x) = A зручніше корис-
x →a
туватись означенням за Коші, в той час як заперечення означення за Гейне
найчастіше використовується для протилежних цілей ― доведення того,
що lim f ( x)  A (або ж того, що функція в точці не має границі).
x →a
Можна довести єдиність границі функції в точці та арифметичні вла-
стивості границь: якщо  lim f ( x) = A ,  lim g ( x) = B , то тоді
x→a x →a
99
 lim ( f ( x) + g ( x)) = A + B ,  lim ( f ( x) g ( x)) = AB ,  lim ( f ( x) / g ( x)) = A / B
x →a x →a x →a

(тут B  0 та   0 , що g ( x)  0 при x  y  : ( 0  y − a   )  X ). 
У наведених означеннях x могло прямувати по множині X до дійс-
ного числа a як з боку чисел, розташованих на дійсній прямій лівіше від
a , так і з боку чисел, розташованих правіше від a . Тому природнім чином
можна ввести поняття лівої та правої границь функції f ( x) в точці a :
• число A називається правою границею функції f ( x) , якщо
  0   0 x  X (0  x − a    | f ( x) − A | ) (позначається як
lim f ( x) або f (a + 0) );
x →a + 0
• число A називається лівою границею функції f ( x) , якщо
  0   0 x  X (0  a − x    | f ( x) − A | ) (позначається як
lim f ( x) або f (a − 0) ).
x →a − 0
(
Можна довести, що  lim f ( x)
x →a
)  ( lim
x→a +0
) (
f ( x) &  lim f ( x) &
x→a −0
)
(
& lim f ( x) = lim f ( x) .
x→a +0 x→a −0
)
Число A називається границею функції при x →  (позначається як
lim f ( x) ), якщо   0   0 x  X (| x |   | f ( x) − A | ) .
x→
Число A називається границею функції при x → + (позначається
як lim f ( x) ), якщо   0   0 x  X ( x    | f ( x) − A | ) .
x→+
Число A називається границею функції при x → − (позначається
як lim f ( x) ), якщо   0   0 x  X ( x  −  | f ( x) − A | ) .
x→−
Функція f ( x) називається нескінченно малою при x → a (тут і в по-
дальшому вважаємо, що a може бути як скінченним числом, так і нескін-
ченністю  , + чи − ), якщо lim f ( x) = 0 .
x →a
Аналогічно функція f ( x) називається нескінченно великою при
x → a , якщо lim f ( x) =  , lim f ( x) = + чи lim f ( x) = − (при цьому в
x →a x →a x →a
наведених означеннях границь замість | f ( x) − A |  будуть фігурувати
відповідно вирази | f ( x) |  , f ( x)   чи f ( x)  − ).
Нехай g ( x) не обертається в нуль у деякому проколотому околі точ-
ки a . Говорять, що функція f ( x) при x → a має більш високий порядок
f ( x)
малості, ніж функція g ( x) , якщо lim = 0 . Символічно це позначаєть-
x →a g ( x )
100
ся як f ( x) = o( g ( x)) при x → a . Наприклад, x 2 = o( x) при x → 0 ; x = o( x 2 )
при x →  . Зазначимо, що термін «більш високий порядок малості», як
правило використовується при порівнянні нескінченно малих функцій. Бу-
демо також говорити, що функції f ( x) та g ( x) мають однаковий порядок
f ( x)
малості при x → a , якщо lim = c , де c   і c  0 . Зокрема при c = 1
x →a g ( x )
функції f ( x) та g ( x) називаються еквівалентними, і це позначається як
f ( x) g ( x) . Справедливо наступне: f ( x) g ( x)  f ( x) = g ( x) + o( g ( x)) .
Слід пам'ятати, що запис o( g ( x )) швидше визначає клас функцій (а не кон-
кретну функцію), що мають більш високий порядок малості, ніж функція
g ( x ) . Саме тому пишуть f ( x) = o( g ( x)) , а не o( g ( x)) = f ( x) . Рівність
f ( x) = o( g ( x)) лише означає, що функція f ( x) належить вказаному класу
функцій.
При обчисленні границь буває корисною наступна теорема: якщо
f ( x) f1 ( x) , g ( x) g1 ( x) при x → a , то lim ( f ( x) g ( x)) = lim ( f1( x) g1( x)) ,
x→a x→a
lim ( f ( x) / g ( x)) = lim ( f1( x) / g1( x)) . Дійсно, справедливі наступні рівності:
x →a x→a
 f ( x) g ( x) 
lim ( f ( x) g ( x)) = lim  f1 ( x) g1 ( x)  = lim ( f1 ( x) g1 ( x) ) . Цілком ана-
x →a x→a  f1 ( x ) g1 ( x)  x →a
логічно доводиться друга рівність. Зазначимо, що
lim ( f ( x)  g ( x)) = lim ( f1( x)  g1( x ) + o( f1 ( x))  o( g1 ( x))) , і звідси, в загаль-
x →a x →a
ному випадку не випливає, що lim ( f ( x)  g ( x)) = lim ( f1( x)  g1 ( x)) .
x→a x→a
Використовуючи так звані важливі границі:
sin x
• lim = 1 (перша важлива границя),
x→0 x
x
 1
• lim 1 +  = e (друга важлива границя),
x→  x
можна довести, що при x → 0 справедливі наступні співвідношення:
sin x = x + o( x) , tg x = x + o( x) , arcsin x = x + o( x) , arctg x = x + o( x) ,
1 − cos x = x 2 / 2 + o( x 2 ) , e x − 1 = x + o( x ) , ln(1 + x) = x + o( x) ,
(1 + x) = 1 + x + o( x) .
Функція f ( x) : X → називається неперервною в точці x0  X , якщо
 lim f ( x) = f ( x0 ) (тобто існує границя функції в точці x0 , і вона дорівнює
x→ x0
значенню функції в даній точці). Формально означення неперервності (за
Коші) можна записати так:
101
  0   0 x  X (| x − x0 |   | f ( x) − f ( x0 ) | ) .
В даному випадку функція f ( x) визначена в точці x0 , тому в означенні ро-
зглядаються повні (а не виколоті) околи U  ( x0 )  {x :| x − x0 | } точки x0 .
Визначення неперервності також можна переформулювати через
прирости значень аргументу та функції:
lim f ( x) = f ( x0 )  lim ( f ( x) − f ( x0 )) = 0  lim f = 0 ,
x→ x0 ( x − x0 )→0 x→0
де x  x − x0 , f  f ( x0 + x) − f ( x0 ) .
Точкою розриву функції f ( x) називається точка, в якій функція не є
неперервною. Точка розриву, в якій функція має як ліву, так і праву грани-
цю, називаються точкою розриву першого роду. Якщо f ( x0 + 0) = f ( x0 − 0)
(тобто, існує lim f ( x) ), то така точка x0 розриву першого роду називаєть-
x→ x0
ся точкою усувного розриву (бо поклавши значення f ( x) у точці x0 рів-
ним її границі в даній точці, отримаємо неперервну функцію). Всі точки
розриву функції, що не є точками розриву першого роду, називаються точ-
ками розриву другого роду. Наприклад, в точці x0 = 0 функція f ( x) = 21/ x
має розрив другого роду, оскільки lim 21/ x = + .
x→+0
Функція f ( x) : X → є неперервною на множині X  , якщо вона
неперервна в кожній її точці:
x0  X   0   0 x  X (| x − x0 |   | f ( x) − f ( x0 ) | ) .
У даному випадку величина  залежить від x0 та  :  = ( x0 , ) . Поняття
неперервності функції на множині можна посилити, припустивши, що  не
залежить від точки x0 , а саме:
  0   0 x0  X x  X (| x − x0 |   | f ( x) − f ( x0 ) | ) .
Функції, що задовольняють такому означенню, називаються рівномірно
неперервними на множині X .
Очевидно, що функція, рівномірно неперервна на множині X , є не-
перервною на ній. Обернене твердження справедливе не завжди, проте іс-
нує теорема Кантора, яка стверджує, що функція, неперервна на відрізку,
є рівномірно неперервною на ньому.
Відповідно, функція не є рівномірно неперервною на X , якщо
  0   0 x0  X x  X (| x − x0 |  & | f ( x) − f ( x0 ) | ) . Безпосеред-
нє застосування даного означення часто приводить до складних викладок,
тому на практиці застосовують інші способи доведення відсутності рівно-
мірної неперервності. Наприклад, якщо функція f ( x) : X → необмежена
в будь-якому околі фіксованої точки x0 , то вона не є рівномірно неперерв-
102
ною на множині X − x0 (оскільки в довільному  -околі U  ( x0 ) точки x0
знайдуться точки x ' та x '' такі, що f ( x ') − f ( x '')  1 ).
Іншим способом доведення відсутності рівномірної неперервності є
знаходження таких послідовностей {xn } та {xn} , що:
1. xn , xn  X ;
2. f ( xn ) − f ( xn )  0  0 (зазвичай, 0 = 1 );
3. lim xn − xn = 0 .
n→
Оскільки остання умова еквівалентна умові
  0 N  n  N xn − xn   , виконання всіх трьох умов, очевидно, є
достатнім, щоб функція не була рівномірно неперервною на множині X .

1. Напишіть на мові «  −  » означення границі функції в точці.
2. У чому полягає різниця між означеннями границі за Гейне та за Коші?
Чи еквівалентні вони?
3. Сформулюйте означення того, що lim f ( x) = A у термінах околів чисел
x →a
a та A («топологічне» означення границі).
4. Сформулюйте заперечення означень границі за Коші та за Гейне. Сфор-
мулюйте критерій Коші існування границі функції та його заперечення.
5. Сформулюйте теореми про перехід до границь у арифметичних співвід-
ношеннях та у нерівностях.
6. Що таке ліва та права границі функції в точці? За яких умов існує (двос-
тороння) границя?
7. Напишіть означення границі функції при x →  , x → + , x → − .
8. Що таке нескінченно мала та нескінченно велика функція? Сформулюй-
те означення того, що функція є нескінченно великою при x →  , x → +
та x → − . Запишіть усі можливі варіанти означень.
9. Що означає запис f ( x) = o( g ( x)) при x → a ? Що таке еквівалентні фун-
кції (при x → a )? Сформулюйте та доведіть теореми про заміну функцій
еквівалентними при обчисленні границь.
10. Сформулюйте важливі границі та основні наслідки з них.
11. Наведіть означення неперервної в точці функції. Чим воно відрізняєть-
ся від загального означення границі? Переформулюйте означення неперер-
вності через прирости (функції та аргументу). Чи можна вважати послідо-
вність f : → неперервною на множині натуральних чисел функцією?
12. Які точки називаються точками розриву функції? Як їх класифікують?
103
13. Сформулюйте та доведіть теореми Больцано-Коші (про проміжне зна-
чення неперервної функції на відрізку) та Вейєрштрасса (про обмеженість
та екстремальні значення неперервної функції на відрізку).
14. Сформулюйте означення рівномірної неперервності функції. В чому
полягає суть відмінностей в означеннях між неперервною та рівномірно
неперервною функціями? Чому рівномірну неперервність ще називають
«глобальною» властивістю функції, на відміну від неперервності функції,
яка є «локальною»?
15. Які вам відомі способи доведення рівномірної неперервності та її від-
сутності?

x2 9
Приклад 9.1. За визначенням показати, що 1) lim x = 4 ; 2) lim 2
2
= ;
x →2 x→3 x + 1 10
1
3) lim sin не існує.
x→0 x
► 1) Фіксуємо деяке   0 і по ньому знайдемо  = () таке, що при
0 | x − 2 |  виконується нерівність | x 2 − 4 |  . Дійсно, | x 2 − 4 |  
 −  x 2 − 4    4 −   x2  4 +   4−  x 4+ 
 4 −  − 2  x − 2  4 +  − 2  | x − 2 | min  4− −2; 4+ −2 
 | x − 2 | 4 +  − 2 . Отже,  = () = 4 +  − 2 .
Таким чином,
  0  = 4 +  − 2  0 x  X (0  | x − 2 |   | x 2 − 4 | ) ,
тобто означення границі функції в точці виконується.
Отже, lim x 2 = 4 .
x →2
2) Оцінимо значення виразу | f ( x) − A | .

Маємо
x2 9 x2 − 9 x+3
| f ( x) − A | 2 − = = x −3 
x + 1 10 10( x + 1) 10( x 2 + 1)
2
1  | x| 3  1 2
  2 + 2  x − 3  (1 + 3) x − 3 = x − 3  x − 3   як тільки бу-
10  x + 1 x + 1  10 5
де виконуватись x − 3   = () .
104
Отже,   0 () =   0 x (0 | x − 3 |   | f ( x) − A | ) , тому
x2 9
lim = .
x→3 x 2 + 1 10
1
3) Покажемо, що lim sin не існує. Візьмемо дві послідовності {xn }
x→0 x
−1
  −1
та {xn} , де xn =  + 2n  , xn = (  + 2n ) . Тоді lim xn = lim xn = 0 , про-
2  n→ n→
 
те lim f ( xn ) = lim sin  + 2n  = 1 , lim f ( xn ) = lim sin (  + 2n ) = 0 , тому
n→ n→ 2  n→ n→
1
границя функції f ( x) = sin в точці x0 = 0 не існує. ◄
x
x2 − 1
Приклад 9.2. Обчислити границі: 1) lim 2 ;
x→ 2 x − x − 1
( )
3
x 7 x13 + x11 + 1
2) lim .
(x )
x→ 10
4
+1
► 1) В даному випадку як чисельник x 2 − 1 , так і знаменник
2 x 2 − x − 1 при x →  прямують до нескінченності, тобто, ми маємо неви-
значеність типу  /  . Звичайно, запис  /  є чисто символічним, і в за-
гальному випадку  /   1 , як могло це здатися на перший погляд, оскіль-
ки чисельник та знаменник можуть прямувати до  по-різному. Напри-
x2 x 1
клад lim = lim x =  , але lim 2 = lim = 0 , хоча і lim x =  , і
x→ x x→ x→ x x→ x x→
lim x 2 =  . В даному випадку вираз x 2 до нескінченності прямує «швид-

x→
ше», ніж x .
Наведені приклади підказують, що потрібно робити, щоб позбутися
даного типу невизначеності ― слід розділити як чисельник, так і
знаменник дробу на величину, що вносить основний вклад у ство-
рення в них невизначеностей. Так, зазвичай, при відшуканні грани-
ці відношення двох степеневих функцій чисельник та знаменник
ділять на величину x  ,  = min{M1, M 2} , де M1 та M 2 є старшими
показниками степені змінної x в чисельнику та знаменнику відпо-
відно. При цьому в чисельнику та знаменнику (чи, принаймні, в од-
ному з них) невизначеність зникає.
105
1
1−
x −1
2
x2
Тоді будемо мати наступне: lim = lim =
x→ 2 x 2 − x − 1 x→ 1 1
2− − 2
x x
 1 
lim 1 − 2 
=
x→  x  = 1− 0 = 1 .
 1 1  2−0−0 2
lim  2 − − 2 
x→  x x 
( )
3
x 7 x13 + x11 + 1 73 x 40 + P( x)
2) lim = lim = (невизначеність типу
(x ) x→ x 40 + Q ( x )
x→ 10
4
+1
 /  ; тут P ( x) та Q ( x) – деякі многочлени, степінь яких менша 40) =
P( x) lim  73 + P( x) 
73 + 40  40 
x x→  x  73 + 0
= lim = = = 73 . ◄
x→ Q( x)
1 + 40  Q( x)  1+ 0
lim 1 + 40 
x x→  x 
x3 + 1 xm − 1
Приклад 9.3. Обчислити границі: 1) lim 2 ; 2) lim n ,
x→−1 x + 4 x + 3 x→1 x − 1
8+ x −2
3
x−a x2 + 1 − 1
m, n  ; 3) lim ; 4) lim (де a  0 ); 5) lim ;
x→0 x x →a x − a x →0
4 − 16 + x 2
x + 2 − 3 x + 20
6) lim .
x →7 4
x+9 −2
x3 + 1
► 1) Обчислимо lim 2 . Чисельник та знаменник при
x→−1 x + 4 x + 3
x = −1 приймають значення 0 , тому маємо невизначеність типу 0 / 0 . Оскі-
x3 + 1 ( x + 1)( x 2 − x + 1) x 2 − x + 1
льки 2 = = в довільному проколотому
x + 4x + 3 ( x + 1)( x + 3) x+3
околі точки x = −1 , то, розділивши чисельник і знаменник дробу на те, із-за
чого виникла невизначеність, тобто на вираз ( x + 1 ), отримаємо
x3 + 1 x 2 − x + 1 xlim ( x 2 − x + 1) 1 + 1 + 1 3
lim 2 = lim = →−1 = = .
x→−1 x + 4 x + 3 x→−1 x+3 lim ( x + 3) −1 + 3 2
x→−1
106
x 2 − x + 1 xlim ( x 2 − x + 1)
Зазначимо, що рівність lim = →−1 слід розуміти
x→−1 x+3 lim ( x + 3)
x→−1
наступним чином: оскільки  lim ( x − x + 1) = 3 2
та  lim ( x + 3) = 2  0 ,
x→−1 x→−1
причому функція ( x + 3) не обертається в нуль в довільному малому околі
x2 − x + 1
точки x0 = −1 , то  lim , і виконується вказана рівність. Таким
x→−1 x+3
чином, коректність вказаної рівності обґрунтовується з «протилежного»
боку. Дане зауваження стосується й інших використовуваних тут і в пода-
льшому арифметичних операцій з границями.
2) Аналогічно маємо невизначеність типу 0 / 0. Тоді

m −1 m−2 m −1 m−2
x −1 m
( x − 1)( x + x + + 1) x +x + +1 m
lim n = lim = lim = .
x→1 x − 1 x→1 ( x − 1)( x n −1 + x n −2 + + 1) x→1 x n−1 + x n−2 + + 1 n
В даних прикладах ми позбулись невизначеності, скоротивши дроби
на ті величини, з-за яких виникає невизначеність.
3) В даному прикладі зручно ввести заміну y = 3 8 + x , тоді, врахо-

вуючи, що lim 3 8 + x = 2 (спробуйте довести це!), маємо:
x→0
8+ x −2
3
y−2 y−2 1
lim = lim 3 = lim = lim =
x→0 x y →2 y − 8 y →2 ( y − 2)( y 2 + 2 y + 4) y → 2 ( y 2 + 2 y + 4)
1 1
= = .
4 + 4 + 4 12
4) Розкладемо чисельник за формулою різниці квадратів:

x−a ( x − a )( x + a )
lim = lim = lim ( x + a ) = a + a = 2 a .
x →a x − a x →a x− a x →a
5) Попередній приклад можна було також розв’язати, помноживши

чисельник та знаменник дробу на вираз x + a , що є спряженим до вира-
зу в знаменнику. Застосуємо аналогічну ідею для розв’язання даного прик-
ладу, помноживши чисельник та знаменник на спряжені їм вирази.
Тоді маємо:
x2 + 1 − 1 ( x 2 + 1 − 1)( x 2 + 1 + 1)(4 + 16 + x 2 )
lim = lim =
x→0 x→0
4 − 16 + x 2
(4 − 16 + x )(4 + 16 + x )( x + 1 + 1)
2 2 2
107
x 2 (4 + 16 + x 2 ) 4 + 16 + x 2 4+4
= lim = − lim =− = −4 .
x→0
− x 2 ( x 2 + 1 + 1) x→0
x2 + 1 + 1 1+1
6) В даному прикладі маємо корені різних порядків, тому домножити

на спряжене проблематично. Кожен із радикалів у чисельнику прямує до
3 , коли x → 7 , тому спробуємо відняти та додати 3 , таким чином отрима-
вши замість однієї невизначеності дві, проте простіші на вигляд. А саме,
маємо:
x + 2 − 3 x + 20 x + 2 − 3 + 3 − 3 x + 20
lim = lim =
x →7 4
x+9 −2 x →7 4
x+9 −2
x+2 −3 3 − 3 x + 20
= lim 4 + lim 4 .
x →7 x + 9 − 2 x →7 x+9 −2
Тепер кожну з границь можна знайти, наприклад, домножуюючи чи-
сельники та знаменники на спряжені їм вирази та скорочуючи на «пробле-
мний множник» ( x − 7) . Проте даний шлях також нетривіальний, бо все ще
маємо в дробах радикали різних порядків. Спробуємо відразу зменшити
чисельник та знаменник на ( x − 7) .
x+ 2 −3 x+ 2 −3
lim
x+ 2 −3
Маємо lim 4 = lim 4 x − 7 = x→7 4 x − 7 . Аналогічно
x→7 x + 9 − 2 x→7 x + 9 − 2 x+9 −2
lim
x−7 x→7 x−7
3 − x + 20
3
lim
3 − 3 x + 20 x→7 x−7
для іншого доданку: lim 4 = . Тепер кожну з гра-
x→7 x+9 −2 4
x+9 −2
lim
x→7 x−7
ниць знайти неважко.
x+2 −3 x−7 1
Дійсно, маємо: lim = lim = .
x→7 x−7 x→7 ( x − 7)( x + 2 + 3) 6
Аналогічно, множимо на спряжене, щоб отримати різницю кубів:
3 − 3 x + 20 (3 − 3 x + 20)(9 + 3 3 x + 20 + 3 ( x + 20) 2 )
lim = lim =
x→7 x−7 x→7
( x − 7)(9 + 3 3 x + 20 + 3 ( x + 20) 2 )
7−x 1 1
= lim =− = − .
x →7
( x − 7)(9 + 3 3 x + 20 + 3 ( x + 20) 2 ) 9 + 3  3 + 32 27
4
x+9 −2
Границю lim зручно обчислювати, зробивши заміну y = 4 x + 9
x→7 x−7
108
4
x+9 −2 1
(зробіть це!). Тоді lim = . Таким чином, остаточно маємо
x→7 x−7 32
1 1
−
x + 2 − x + 20 6 27 112
3
lim = = .◄
x→7 4
x+9 −2 1 27
32
Резюмуючи, зазначимо, що всі розглянуті приклади мали невизначе-
ності типу 0 / 0 , від яких позбувалися шляхом виділення та скорочен-
ня в чисельнику й знаменнику спільного множника, що створював
«проблему» (при граничному переході обертався в нуль). У деяких
випадках даний множник складно виділити відразу, тому доцільно по-
передньо зробити перетворення виразів шляхом використання заміни
змінної чи домноження виразів на спряжені (це особливо ефективно у
виразах з радикалами).
Приклад 9.4. Обчислити наступні границі: 1) lim

x→
( x4 + 5x2 − x4 + x2 ; )
 x3 + 3x 2
2) lim  2
x →
 x +1


 3
− x  ; 3) lim 
x→1  1 − x 3
+
1 

x −1
; 4) lim x 2
x→
( )
x4 + 1 − x2 .
► 1) У даному випадку x 4 + 5 x 2 та x 4 + x 2 прямують до нескінченнос-

ті при x →  . Тому маємо невизначеність типу  −  . Зазначимо, що за-
пис  −  є символічним, оскільки доданки можуть мати різний характер
прямування до  , і тому зовсім не обов'язково границя дорівнює нулю. Як
правило (особливо в ситуації, коли є радикали), дана невизначеність «роз-
кривається» шляхом одночасного множення та ділення на спряжене до ви-
хідного виразу.
Отже, помножимо та розділимо на спряжене:
lim
x→
( )
x4 + 5x2 − x4 + x2 =
= lim
( x4 + 5x2 − x4 + x2 )( x4 + 5x2 + x4 + x2 )=
x→
x4 + 5x2 + x4 + x2
x4 + 5x2 − x4 − x2 4x2 4
= lim = lim = = 2.
x→
x 4 + 5 x 2 + x 4 + x 2 x→ x 2  1 + 5 + 1 + 1  1+ 0 + 1+ 0
 
 x2 x2 
Бачимо, що невизначеність типу  −  звелась до вже відомого нам типу
невизначеності  /  .
109
2) Маємо невизначеність типу  −  . Приведемо вирази до спільно-
го знаменника.
 x3 + 3x 2  x3 + 3x 2 − x( x 2 + 1) 3x 2 − x
Тоді lim  2 − x  = lim = lim 2 = 3.
x→
 x + 1  x → x 2
+ 1 x → x + 1
3 1
3) При x → 1 доданки та прямують до нескінченностей
1− x 3
x −1
різних знаків, тому тут також маємо невизначеність типу  −  . Приводя-
чи до спільного знаменника, маємо
 3 1  3 − 1 − x − x2
lim  +  = lim =
x→1  1 − x 3 x − 1  x→1 (1 − x)(1 + x + x 2 )
(1 − x)( x + 2) x+2 1+ 2
= lim = lim = = 1.
x→1 (1 − x)(1 + x + x 2 ) x→1 1 + x + x 2 1+1+1
В даному випадку невизначеність типу  −  звелась до невизначе-
ності типу 0 / 0 .
4) Якщо записати x 2 ( )
x 4 + 1 − x 2 = x 2 x 4 + 1 − x 4 , то маємо неви-
значеність типу  −  .
Якщо ж записати x 2 ( ) ( 1 + 1 / x − 1) , то при x → 
x4 + 1 − x2 = x4 4
отримаємо невизначеність типу   0 . Це свідчить про те, що символічні

записи різних невизначеностей є досить умовними, і використовуючи ті чи
інші перетворення виразів, можна формально переходити від одного типу
невизначеності до іншого. Суттєва різниця полягає лише в простоті отри-
муваних при цьому виразів та зручності застосування тих чи інших «реце-
птів» розкриття конкретних невизначеностей.
В даному випадку помножимо та розділимо вираз у дужках на спря-
жене. Тоді матимемо наступне:
lim x
x→
2
( x +1 − x
4 2
) = lim x
x→
2 ( x 4 + 1 − x 2 )( x 4 + 1 + x 2 )
x4 + 1 + x2
= lim
x→
x4 + 1 + x2
=
x2
x2 1 1 1
= lim = lim = = .◄
x→  1  x→  1  1+ 0 +1 2
x 2  1 + 4 + 1  1 + + 1 
 x   x4 
110
ЗАНЯТТЯ № 10. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. ОДНОСТОРОННЯ ГРАНИ-
ЦЯ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ ТА РІВНОМІРНА НЕПЕРЕРВНІСТЬ (ПРО-
ДОВЖЕННЯ)
 
Приклад 10.1. Обчислити границі: 1) lim  x −  tg 2 x ;

x→  4
4
2 x −1 x
 cos3x − cos 7 x   x +1 
; 4) lim ( x + sin x ) 2 ;
tg
2) lim   ; 3) xlim  
x→0  x2  →  x − 2  x→1
ln cos x
5) lim .
x→0 x2
 
► 1) Введемо заміну x − = y . Тоді y → 0 при x → , і маємо на-
4 4
ступні розрахунки:
    sin(2 y +  / 2)
lim  x −  tg 2 x = lim y tg  2 y +  = lim y =
x→
 4  y →0  2  y →0 cos(2 y +  / 2)
4
cos(2 y ) 1  2y  1  2y 
= lim y = − lim   cos(2 y )  = − lim    lim ( cos(2 y) ).
y →0 − sin(2 y ) 2 y→0  sin(2 y )  2 y →0  si n(2 y )  y →0
 2y  t = 2y  t 
Оскільки lim   = = lim  = (скористаємось першою
y →0  sin(2 y )  t → 0 t →0  sin(t ) 
1
важливою границею) = = 1 , а lim ( cos(2 y ) ) = 1 (це можна дове-
lim(sin(t ) / t ) y →0
t →0
сти за визначенням чи скористатись неперервністю функції cos , див. на-
  1
ступне заняття), то lim  x −  tg 2 x = − .

x→  4 2
4
2) Скористаємося першою важливою границею:

 cos3x − cos7 x   −2sin((3x + 7 x) / 2)sin((3x − 7 x) / 2) 
lim   = lim  =
x→0  x2  x→0  x2 
 2sin(5 x)sin(2 x)   sin(5 x) sin(2 x) 
= lim   = 2  5  2 lim    = (розділяємо грани-
x→0  x2  x→0  5x 2x 
цю на добуток двох границь та використовуємо першу важливу границю
аналогічно до попереднього прикладу) = 2  5  2  1  1 = 20 .
111
2 x −1
 x +1  x +1
3) lim   . Оскільки lim = 1, а lim (2 x − 1) =  , то маємо
x→  x − 2  x→ x − 2 x→
невизначеність типу 1 . Так як вираз ( x + 1) / ( x − 2) прямує до 1 , то його

можна представити у вигляді 1 +  ( x ) , де  ( x) є нескінченно малою. Для
x +1 x − 2 + 2 +1 3
цього виконаємо наступні перетворення: = =1+ .
x−2 x−2 x−2
2 x −1
 x +1  2 x −1
Тобто, ( x)  3 / ( x − 2) . Далі,   = (1 + ( x) ) = e(2 x −1) ln(1+ ( x )) =
 x−2
ln(1+ ( x )) 2 x −1  ln(1+  ( x )) 
(2 x −1)  ( x ) lim  (2 x −1)  ( x )
( x)  x +1  x → ( x) 

=e . Тоді lim   = e = e6 1 = e6 ,
x→  x − 2 
3(2 x − 1) ln(1 + ( x))

оскільки lim ( (2 x − 1)( x) ) = lim = 6 , lim = (робимо за-
x→ x→ x − 2 x→ ( x)
ln(1 + y )
міну y = ( x) ⎯⎯⎯
x→
→ 0 ) = lim = 1.
y →0 y
lim x
x→ x0
Вправа. Покажіть, що lim e = e x
= e x0 (що свідчить про непере-
x→ x0
рвність функції f ( x) = e x , див. наступне заняття).
4) Маємо невизначеність типу 1 . Зведемо її до експоненти, як це

було зроблено в попередній задачі.
x x
x lim ( x +sin x −1) tg
lim ( x + sin x ) = lim (1 + ( x + sin x − 1) )
tg tg
2 2 = e x→1 2 =
x→1 x→1
=(зробимо заміну t  x − 1, t → 0 , тоді отримаємо sin((t + 1)) = − sin(t ) ,

t −sin t sin t −t
  cos(t / 2) lim ( − cos( t /2) ) lim
tg  t +  = − ) = et →0 sin( t /2) = et →0 sin( t / 2) =
2 2 sin(t / 2)
 2sin( t /2) cos( t /2) t /2 2 2
lim  −   2−
  
= et →0 sin( t /2 ) sin( t / 2 )  =e  .
112
ln cos x
5) lim . Згадавши еквівалентність ln(1 + x) x при x → 0 , поз-
x→0 x2
будемося в чисельнику дробу від логарифма, а далі скористаємося першою
ln cos x ln(1 + (cos x − 1)) cos x − 1
важливою границею: lim 2
= lim 2
= lim =
x→0 x x→0 x x→0 x2
2sin 2 ( x / 2) 1 sin 2 ( x / 2) 1
= − lim = − lim = − .
x →0 x2 2 x→0 ( x / 2) 2 2
Виділити в чисельнику вираз типу ln(1 + x) можна й іншим спосо-
бом:
lim
ln cos x
= lim
ln 1 − sin 2 x
= lim
(
ln 1 + (− sin 2 x)
= − lim
)
sin 2 x
= −
1
.
x→0 x2 x→0 x2 x→0 2x2 x→0 2 x 2 2
◄
Приклад 10.2. Обчислити односторонні границі:
1) lim
x→+
x 2 + 14 + x
x2 − 2 + x
, lim
x→−
x 2 + 14 + x
x2 − 2 + x
; 2) lim arcsin
x→−
( )
x2 + x + x ;
3) lim
x→+
( x2 + x − 1 − x2 − x + 1 , ) lim
x→−
( x2 + x − 1 − x2 − x + 1 ; )
arcsin x arcsin x
4) lim , lim .
x →+0 x2 x →−0 x2
e −1 e −1
► 1) При x → + маємо невизначеність типу  /  (відношення
двох нескінченно великих функцій). Тому «розкриваємо» її шляхом ділен-
ня на те, із-за чого виникла невизначеніcть:
 14   14 
x  1 + + 1  lim  1 + + 1 
x 2 + 14 + x  x2  x→+
 x2  = 1 + 0 + 1 = 1.
lim = lim =
x→+
x 2 − 2 + x x→+ x  1 − 2 + 1 lim  1 − 2 + 1 1− 0 +1
   
 x2  x→+  x2 
x 2 + 14 + x
Обчислимо тепер lim . При x → − функції
x→−
x −2 + x
2
x 2 + 14 + x та x 2 − 2 + x утворюють невизначеність типу  −  . Для об-

числення границі зробимо заміну змінної y = − x :
113
x 2 + 14 + x y 2 + 14 − y
lim = lim =
x→− y →+
x −2 + x
2
y −2 − y
2
= lim
( y + 14 − y )( y + 14 + y )( y − 2 + y ) = lim 14( 1 − 2 / y + 1) =
2 2 2 2
y →+
( y − 2 − y )( y − 2 + y )( y + 14 + y )
2 2
−2 ( y + 14 / y + 1)
2 y →+ 2 2
= −7 .
2) Під знаком арксинуса маємо невизначеність типу  −  .
)
 x2 + x + x
( )(
x2 + x − x  )
x→−
(
lim arcsin x + x + x = lim arcsin 
2
x→−

 x +x−x
2

=

 
 x   x 
= lim arcsin   = lim arcsin   = (оскільки у нас
x→−  2 x→−  
 x +x −x  | x | 1+1/ x − x 
2
 x 
x → − , то | x | = − x ) = lim arcsin  
=
x→−
 −x 1 +1 / x − x 
2
 1   1 
= lim arcsin   = arcsin  −  = − .
x→−    2
 − 1+1 / x −1 6
2
Типовою є помилка вважати, що x 2 = x в незалежності від того,

до чого прямує x . Тому слушною є рекомендація під час пошуку
границі, коли x → − , відразу робити заміну t = − x .
Наприклад, для прикладу, що розглядається, будемо мати:
lim arcsin
x→−
( )
x 2 + x + x = ( t = − x ) = lim arcsin
t →+
( )
t2 − t − t =


= lim arcsin 
( )(
t2 − t + t 
t2 − t − t

= lim arcsin


) −t 
 =
t →+
 t →+  2
 t2 − t + t   t − t + t 
 
 
= − lim arcsin  t  = − lim arcsin  1 
 =
t →+
 (
 t 1 − 1/ t + 1 

t →+
)  1 − 1/ t + 1 
 1 
= arcsin  −  = − , і розуміння того, що x 2 = − x при x → − в
 2 6
даному випадку не знадобилося.
114
x 2 + x − 1 − ( x 2 − x + 1)
3) x + x −1 − x − x +1 =
2 2
=
x2 + x − 1 + x2 − x + 1
2x − 2 x(2 − 2 / x)
= = =
x + x −1 + x − x +1
2 2
| x| ( 1+1 / x −1 / x 2
+ 1−1 / x +1 / x 2
)
(2 − 2 / x)
= (тут використали рівність
( 1+1 / x −1 / x 2
+ 1−1 / x +1 / x 2
)sign x
| x | = x  sign x ). Звідки отримуємо, що lim
x→+
( x2 + x − 1 − x2 − x + 1 = )
(2 − 2 / x) 2
= lim = = 1,
x→+
( 1+1 / x −1 / x 2
+ 1 − 1 / x + 1 / x2 ) 1+1
( x 2 + x − 1 − x 2 − x + 1 = lim ) (2 − 2 / x)
)
=
( 1+1 / x −1 / x
lim
x→− x→−
− 2
+ 1−1 / x +1 / x 2
2
= −1 .
−(1 + 1)
4) Скориставшись еквівалентністю arcsin x x при x → 0 , спочатку

позбудемося в чисельнику дробу від арксинусу:
arcsin x  arcsin x x  x
lim = lim    = lim = (оскільки
x→0 x2 x→0  x x2  x→0 x2
e −1  e −1  e −1
 x2 
x = | x | sign x = x sign x )= lim 
2
 sign x  . Тепер, користуючись
x→0  x2 
 e −1 
тим, що lim sign x = 1 , та згідно наслідку з другої важливої границі
x→0
x2  x2
arcsin x 
lim 2 = 1 , матимемо: lim = lim   sign x  = 1  1 = 1.
x →0 x x→+0 x→+0  x2 
e −1  e −1
2
e −1
x

arcsin x  x2 
Аналогічно lim = lim   sign x  = 1  (−1) = −1.◄
x→−0 x→−0  x2 
x2
e −1  e −1 
115
ЗАНЯТТЯ № 11. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. ОДНОСТОРОННЯ ГРАНИ-
ЦЯ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ ТА РІВНОМІРНА НЕПЕРЕРВНІСТЬ (ЗАВЕ-
РШЕННЯ)
Приклад 11.1. Довести неперервність функцій: 1) x 2 , x  ; 2) x , x  0 ;

3) cos x , x  .
► 1) Доведемо неперервність (за Коші) функції x 2 в точці x0  . За
означенням неперервності, потрібно довести, що
  0   0 x  (| x − x0 |   | x 2 − x02 | ) .
Щоб отримати залежність  = () , зробимо оцінку виразу | x 2 − x02 | .
Дійсно,
| x 2 − x02 | = | ( x − x0 ) 2 + 2 x0 ( x − x0 ) |  | x − x0 |2 +2 | x0 || x − x0 |  2 + 2 | x0 | =  .
Розв’язавши отриману рівність як квадратне рівняння відносно  , знайде-
мо необхідну залежність () = x02 +  − | x0 | . Таким чином,   0 оцінка
| x 2 − x02 |  виконується, якщо виконується нерівність | x − x0 | () , де
() = x02 +  − | x0 | .
Як бачимо, в даному випадку () насправді залежить ще від одного
параметру (крім самого  ) ― від точки x0  , в якій досліджується непе-
рервність функції. Далі буде показано (див. п. 2 прикладу 11.4), що в даній
ситуації зробити оцінку, де б  залежало лише від  , неможливо (тобто, як
кажуть, функція x 2 не є рівномірно неперервною на множині ).
Можна довести неперервність інакше, скориставшись тим, що при
довільних x  , x0  для відхилення x0 = x − x0 від точки x0 відповід-
ний приріст функції f ( x0 ) = f ( x0 + x0 ) − f ( x0 ) має в нашому випадку на-
ступний вигляд: f ( x0 ) = ( x0 + x0 ) 2 − x02 = 2 x0x0 + (x0 ) 2 . Звідки, очевид-
но, випливає, що lim f ( x0 ) = 0 . Остання рівність є необхідною і достат-
x0 →0
ньою умовою для неперервності функції в точці.
Неперервність функції x 2 в точці x0  також слідує з того, що во-
на є добутком двох неперервних на функцій x : x 2 = x  x .
2) Доведемо неперервність за означенням. Оскільки при x0  0 , x  0

| x − x0 | | x − x0 |
маємо x − x0 =    якщо тільки виконується
x + x0 x0
116
| x − x0 |  x0  () , то функція x є неперервною в точці x0 за визна-
ченням неперервності (у розумінні Коші). Якщо x0 = 0 , то x0 = 0 , тому
для x  0 x − x0 = x   при x   2 = (,0) , звідки випливає, що фун-
кція x є неперервною (справа) в точці нуль.
Цілком аналогічно доводиться неперервність через скінченні приро-
сти. Наприклад, нехай x0  0 . Приріст x0 не повинен виводити аргумент
за область визначення функції x , тобто повинно виконуватись
x0 x
x0 + x0  0 . Тоді 0  f ( x0 ) = x0 + x0 − x0 =  0 . Так
x0 + x0 + x0 x0
x0
як lim = 0 , то lim f ( x0 ) = 0 .
x0 →0 x x0 →0
0
x − x0 x + x0 | x − x0 |
3) | cos x − cos x0 | = −2sin sin  2 1 = | x − x0 |  ,
2 2 2
що виконується при | x − x0 | () =  , тому, за означенням, функція f ( x) є
неперервною в кожній точці x0  (доведіть неперервність даної функції
через скінченні прирости). ◄
Приклад 11.2. Дослідити точки розриву функції f ( x) :

1 1
− 0, x  − ,
; 2) f ( x) = x x + 1 ; 3) функція Діріхле D ( x) = 
x
1) f ( x) =
sin x 1
−
1 1, x  .
x −1 x
x
► 1) В точці x = 0 функція f ( x) = невизначена, проте при
sin x
x
x → 0 вона є відношенням двох нескінченно малих, причому lim = 1,
x→0 sin x
тому точка x = 0 є точкою усувного розриву. Всі інші точки
x = xk = k  0 , k  , k  0 , де функція sin x обертається в нуль, є точками
x
розриву другого роду, оскільки lim =  (−1) k   .
x→k  0, sin x
k 0
2) Функція f ( x) є невизначеною в точках x = −1, 0,1. У всіх інших

x −1
точках її можна представити як f ( x) = . Оскільки
x +1
117
x −1 x −1
lim f ( x) = lim = −1 , lim f ( x) = lim = 0 , то точки x = 0 та x = 1 є то-
x→0 x→0 x + 1 x→1 x→1 x + 1
чками усувного розриву. Точка x = −1 є точкою розриву другого роду,
x −1
оскільки lim f ( x) = lim = .
x→−10 x→−10 x + 1
3) Всі точки числової прямої являються точками розриву другого ро-

ду для функції Діріхле D ( x ) , оскільки x0  існують збіжні до неї під-
послідовності з раціональних та ірраціональних чисел, на яких відповідно
функція приймає значення 1 та 0 . Тому границя функції D ( x ) в точці x0
не існує. ◄
Приклад 11.3. Показати, що функція є рівномірно неперервною:

1) f ( x) = x 2 , x  (−a; a ) , a  0 ; 2) f ( x) = x + sin x , x  ; 3) f ( x) = arctg x ,
sin x  
x  ; 4) f ( x) = , x   0;  .
x  2
► 1) За означенням, функція є рівномірно неперервною, якщо
  0   0 x0  X x  X (| x − x0 |   | f ( x) − f ( x0 ) | ) . В нашому
випадку X = (−a; a ) . Спробуємо оцінити різницю | f ( x) − f ( x0 ) | = | x 2 − x02 | .

Дійсно, | x 2 − x02 | = | x − x0 |  | x + x0 | 2a | x − x0 |  , якщо | x − x0 | ()  .
2a
Таким чином, при | x − x0 | () виконується нерівність | f ( x) − f ( x0 ) |  ,
що свідчить про рівномірну неперервність функції f ( x) = x 2 на множині
X = ( − a; a ) .
Для доведення рівномірної неперервності можна було також викори-
стати теорему Кантора, продовживши по неперервності функцію f ( x) = x 2
на відрізок [ − a; a ] функцією F ( x) , де F ( x) = f ( x) при x  X ;
F (a ) = F (−a ) = a 2 . Функція F ( x) є неперервною на відрізку [ − a; a ] , тому
за теоремою Кантора вона є рівномірно неперервною на ньому. Тоді F ( x)
є рівномірно неперервною і на підмножині X = (−a; a ) цього відрізку
[ − a; a ] . Але ж на множині X функція F ( x) співпадає з f ( x) = x 2 (позна-
чають це як F ( x) X = f ( x) ), звідки слідує, що f ( x) = x 2 є рівномірно непе-
рервною на ( − a; a ) .
Одним з потужних методів доведення різноманітних нерівностей
(а, заодно, й методів доведення рівномірної неперервності) є метод, що
базується на застосуванні теореми Лагранжа. Теорема Лагранжа фо-
118
рмулюється наступним чином: якщо функція f ( x) :  [a; b] → непе-
рервна на відрізку [a; b] та має похідну в інтервалі ( a; b) , то знай-
деться така точка c  (a; b) , що f (b) − f (a) = f (c)(b − a) . У тому ви-
падку, коли величину | f ( x) | можна оцінити на інтервалі ( a; b) , тобто
M  0 , що x  (a; b) | f ( x) | M , тоді з теореми Лагранжа слідує на-
ступна нерівність: | f (b) − f (a) | = | f (c)(b − a) | M | b − a | .
Спробуємо застосувати тепер теорему Лагранжа до нашої задачі.
Оскільки f ( x) = 2 x , то x  (− a; a ) | f ( x) | 2a , звідки відразу отримуємо
вже знайому нам нерівність | f ( x) − f ( x0 ) | = | x 2 − x02 |  2a | x − x0 | .
2) f ( x) = x + sin x . Спробуємо довести рівномірну неперервність за

означенням. Оцінимо значення виразу | f ( x) − f ( x0 ) | .
Маємо
x − x0 x + x0
| f ( x) − f ( x0 ) | = | ( x − x0 ) + (sin x − sin x0 ) |  | x − x0 | +2 sin cos 
2 2

 | x − x0 | +2 | x − x0 | /2 = 2 | x − x0 |  , якщо | x − x0 | ()  .
2
Теорема Лагранжа дозволяє простіше отримати оцінку
| f ( x) − f ( x0 ) |  2 | x − x0 | . Дійсно, 
f ( x) = 1 + cos x , тоді  x  буде
| f ( x) |  1+ | cos x |  2 , звідки відразу випливає нерівність
| f ( x) − f ( x0 ) |  2 | x − x0 | .
3) Застосуємо теорему Лагранжа. Оскільки x 

1
f ( x) = (arctg( x)) =  1 , тоді x  x0  справедлива оцінка
1 + x2
| arctg( x) − arctg( x0 ) |  | x − x0 |  якщо тільки | x − x0 | ()   . Отже, фун-
кція f ( x) = arctg x є рівномірно неперервною на .
4) Спробуємо застосувати теорему Кантора. Визначимо нову функ-

  sin x
цію F ( x) , де F ( x) = f ( x) при x  X   0;  , F (0) = lim = 1 . Функція
 2 x→0+0 x
 
F ( x) є неперервною на відрізку 0;  , тому за теоремою Кантора вона є
 2
рівномірно неперервною на ньому. Отже, функція f ( x) = F ( x) xX є рівно-
мірно неперервною на X . ◄
119
Приклад 11.4. Довести відсутність рівномірної неперервності функ-
1
цій: 1) f ( x) = , x  (0;1] ; 2) f ( x) = x 2 , x  ; 3) f ( x) = ln( x) , x  (0;1] ;
x
4) f ( x) = sin x , x  .
2
1
► 1) Функція f ( x) = є необмеженою в околі точки x = 0 . У дано-
x
му випадку це приводить до того, що в довільному  -околі точки x = 0
знайдуться такі точки x '  0 та x ''  0 , що f ( x ') − f ( x '')  1 . Тому функція
не є рівномірно неперервною на X = (0;1] .
Можна довести відсутність рівномірної неперервності інакше. Спро-
буємо знайти такі послідовності точок xn'  X та xn''  X , що
( ) ( )
f xn' − f xn'' =
1
'
xn xn
1
− '' = 1 та lim xn' − xn'' = 0 .
n→
Простіше всього отримати рівність ( ) ( )

f xn' − f xn'' = 1 , поклавши
( ) ( )
f xn' = n + 1 та f xn'' = n , тобто xn' =
1
n +1
1
, xn'' = . Дійсно, n + 1 − n = 1 і
n
1 1 1 1
lim − = lim = 0 . Отже, функція f ( x) = не є рівномірно
n→ n + 1 n n→ n(n + 1) x
неперервною на X = (0;1] .
2) Аналогічно до розв'язання попередньої задачі, спробуємо знайти

( ) ( ) ( ) ( )
2 2
такі послідовності xn'  та xn''  , що f xn' − f xn'' = xn' − xn'' =1
та lim xn' − xn'' = 0 . Поклавши xn' = n + 1 , xn'' = n , отримаємо

n→
( ) ( )
f xn' − f xn'' = n + 1 − n = 1, lim
n→
1
n + 1 − n = lim
n→ n + 1 + n
= 0 . Отже,
дійсно, функція f ( x) = x 2 не є рівномірно неперервною на .
3) Знайдемо такі послідовності точок xn'  X = (0;1] та xn''  X , що

( ) ( )
f xn' − f xn'' = ln xn' − ln xn'' = 1 і lim xn' − xn'' = 0 .
n→
Для цього покладемо xn' =e − ( n+1)
, xn'' = e− n .
e −1
Тоді ln xn' − ln xn'' = −n − 1 + n = 1 , lim e−( n+1) − e− n = lim = 0.
n→ n→ e n+1
120
Отже, функція f ( x) = ln x не є рівномірно неперервною на X = (0;1] .
4) Знайдемо такі послідовності точок xn'  та xn''  , що
( ) ( ) ( ) ( )
2 2
f xn' − f xn'' = sin xn' − sin xn'' = 1 і lim xn' − xn'' = 0 .
n→

Покладемо xn' = + n , xn'' = n .
2
( ) ( )
2 2
Тоді маємо sin xn' − sin xn'' = (−1) n − 0 = 1 ,
 /2
lim + n − n = lim = 0 . Отже, функція f ( x) = sin x 2
n→ 2 n→  / 2 + n + n
не є рівномірно неперервною на . ◄
1. Показати за визначенням, що 1) lim sin x = 1 ; 2) lim cos x = 1 ;

 x→0
x→
2
3) lim 1 + x = 1 .
x→0
2 x4 + x2 − 1 x2 + 6 + x
2. Обчислити границі: 1) lim 4 ; 2) lim .
x→ 3 x + 2 x 2 − x − 1 x→ 6 4
x +2− x
x −1 − 2 x − a + x−a
3. Обчислити границі: 1) lim ; 2) lim , де
x→5 x 2 − 6 x + 5 x→a
x −a
2 2
2− 4 x (1 + x)(1 + 2 x)(1 + 3x) − 1 4

16 + x − 2
a  0 ; 3) lim ; 4) lim ; 5) lim ;
x →16 x − 4 x→0 x x→0 x
1− x − 3 1+ x
6) lim .
x→0 x
4. Обчислити границі: 1) lim
x→
( 9 x 4 + x 2 − 3x 2 ;)
2) lim
x→
( x 4 + 3x 2 − x 4 + 2 x 2 ;
3) lim )
 3
x→1  1 − x
−
2 
1− 3 x 
.
tg 4 x sin 7 x − sin 3x
5. Обчислити границі: 1) lim ; 2) lim ;
x→0 sin x x→0 sin x
121
x2
sin mx  x +1 2
, де m та n ― цілі; 4) lim  2  ; 5) lim ( tg x )
tg 2 x
3) lim ;
x→ sin nx x→ x − 1 
  x→
4
1
 a +b +c
x x x x
6) lim   , де a  0 , b  0 , c  0 .
x→0 3
 
cos3 x − 1
6. Обчислити границі: 1) lim ;
x→0 x  sin 2 x
1 − cos x  cos 2 2 x  cos3 3x ln cos 5 x

2) lim ; 3) lim .
x→0 x2 x→0 ln cos 4 x
7. Обчислити односторонні границі: 1) lim ln(1 + e x ) , lim ln(1 + e x ) ;

x→+ x→−
2) lim
x→+
( x2 + 2 x + 2 − x2 − 4 x + 2 , ) lim
x→−
( x2 + 2 x + 2 − x2 − 4 x + 2 ;)
x x x x
 3x − 2   3x − 2   x−2   x−2 
3) lim   , lim   ; 4) lim   , lim   .
x→+  x − 1  x→−  x − 1  x→+  3 x − 1  x→−  3 x − 1 
8. Довести неперервність функції: 1) x3 , x  ; 2) ln x , x  0 ; 3) e x ,

x  ; 4) arctg x , x  .
 x3 − 8
 , x  2,
9. При якому  функція f ( x) неперервна: 1) f ( x) =  2 − x
, x = 2;

e x , x  0;
2) f ( x) = 
 x + , x  0.
10. Дослідити функцію f ( x) на неперервність та точки розриву:
 sin x  sin x  1
 , x  0,  , x  0,  x sin , x  0,
1) f ( x) =  x 2) f ( x) =  | x | 3) f ( x) =  x
1, x = 0; 1, x = 0; 0, x = 0.
 
1
1 x+
4) f ( x) = cos ; 5) f ( x) = e x .
2
x
11. Показати, що функція є рівномірно неперервною: 1) f ( x) = sin x ,
x
x  ; 2) f ( x) = 3 x , x  0 ; 3) f ( x) = , | x | 1 ; 4) f ( x) = e x ,
4− x 2
− arcsin x
x  (a; b) ; 5) f ( x) = e , | x | 1 ; 6) f ( x) = sin x , x  1 .
122
12. Довести відсутність рівномірної неперервності функції f ( x) :
1 
1) f ( x) = e x , x  ; 2) f ( x) = cos , x  (0;1) ; 3) f ( x) = sin , x  (0;1) ;
x x
| sin x |
4) f ( x) = x sin x , x  0 ; 5) f ( x) = , 0  | x | 1.
x
13. Нехай функція f ( x) є неперервною на проміжку x  a та існує
скінченна границя lim f ( x) . Довести, що функція є обмеженою на цьому
x→+
проміжку.
14. Довести, що функція f ( x) є рівномірно неперервною на обмеже-
ному інтервалі ( a; b) тоді і тільки тоді, коли вона неперервна на ( a; b) та
існують границі lim f ( x) , lim f ( x) . Вкажіть, який зв'язок між рівномі-
x →a + 0 x→b−0
рною неперервністю функції на інтервалі ( a; b) та можливістю її неперер-
вного продовження на відрізок [a; b] .
15. Нехай функція f ( x) є неперервною на проміжку x  a та існує
скінченна границя lim f ( x) . Довести, що функція є рівномірно неперерв-
x→+
ною на проміжку x  a .
16. Довести, що неперервна періодична функція є рівномірно непе-
рервною.
Доведемо наступне твердження: нехай функція f ( x) є рівномірно не-

перервною на відрізках [a; b] та [b; c] , а в точці x = b вона неперервна.
Тоді вона є рівномірно неперервною на відрізку [a; c] .
► Дійсно, оскільки функція f ( x) рівномірно неперервна на [a; b] та
[b; c] , то, виходячи з визначення рівномірної неперервності, маємо справе-
дливість наступних тверджень:
  0 1  0 x1  [a; b] x2  [a; b] (| x1 − x2 | 1  | f ( x1 ) − f ( x2 ) | ), (1*)
  0 2  0 x1  [b; c] x2  [b; c] (| x1 − x2 | 2  | f ( x1 ) − f ( x2 ) | ). (2*)
Оскільки функція f ( x) неперервна в точці x = b , то, згідно критерію Коші,

справедливе наступне твердження:
  0 3  0 x1  [a; c] x2  [ a; c] ((| x1 − b | 3 ) & (| x2 − b | 3 ) 
(3*)
 | f ( x1 ) − f ( x2 ) | ).
123
Тепер, фіксуючи довільне додатне   0 та взявши мінімальне з чи-
сел 1 () ,  2 () та 3 () , тобто   min(1, 2 , 3 ) , отримаємо твердження
  0   0 x1  [a; c] x2  [a; c] (| x1 − x2 |   | f ( x1 ) − f ( x2 ) | ) ,
що є означенням рівномірної неперервності на [a; c] .
Дійсно, при виконанні передумови | x1 − x2 |  останнього тверджен-
ня точки x1 та x2 можуть бути розташовані або по один бік від x = b (і тоді
внаслідок (1*) чи (2*) буде | f ( x1 ) − f ( x2 ) |  ), або ж по різні боки від
x = b . В останньому випадку, оскільки точка x = b лежить між точками x1
та x2 , то виконується | x1 − x2 | = | x1 − b | + | x2 − b |  , звідки отримуємо
| x1 − b |  та | x2 − b |  , і тоді | f ( x1 ) − f ( x2 ) |  внаслідок (3*). ◄
Вправа 1. Чи твердження залишається справедливим у випадку, ко-
ли замість відрізків [a; b] та [b; c] розглядаються необмежені множини
( −; b  та b; +  ) ? Чи вплине якось необмеженість даних множин на до-
ведення твердження?
Вправа 2. Чи залишиться твердження справедливим, якщо: а) замість
неперервності функції в точці x = b лише вимагати існування (двосторон-
ньої) границі lim f ( x) ; б) взагалі не накладати ніяких умов на функцію
x→b
при x = b , а вимагати лише рівномірної неперервності на [a; b] та [b; c] ?
Приклад 1. Довести рівномірну неперервність функції f ( x) = x при

x  0.
► Спочатку покажемо, що функція f ( x) є рівномірно неперервною
при x  1; +  ) . Дійсно, в цьому випадку рівномірна неперервність випли-
ває з того, що при x1  1; +  ) та x2  1; +  ) маємо оцінку
|x −x |
| f ( x1 ) − f ( x2 ) | = x1 − x2 = 1 2  | x1 − x2 |  , якщо тільки викону-
x1 + x2
ється умова | x1 − x2 | () =  .
Функція f ( x) = x є неперервною при x  0 (див. приклад 11.1.2). В
силу теореми Кантора вона є рівномірно неперервною при x   0;1 . Таким
чином, маємо рівномірну неперервність функції f ( x) = x на множинах
0;1 та 1; +  ) та неперервність в точці x = 1 . Отже, внаслідок доведеного
вище твердження, функція f ( x) = x є рівномірно неперервною на мно-
жині  0; +  ) . ◄
124
ЗАНЯТТЯ № 12. ЕСКІЗНА ПОБУДОВА ГРАФІКІВ ФУНКЦІЙ (БЕЗ
ЗАСТОСУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ, АЛЕ З ВИ-
КОРИСТАННЯМ АСИМПТОТ)

Як уже було сказано раніше (див. Практичне заняття № 2), далеко не
для кожної функції методом елементарних перетворень легко вдається по-
будувати ескіз її графіка. Тому використовується загальна схема дослі-
дження графіків, особливу роль в якій відіграє дослідження асимптот гра-
фіків.
Асимптотами будемо називати прямі, з якими функція y = f ( x) не-
скінченно зближується при прямуванні аргументу x до певного «гранич-
ного» значення x0 . Строге математичне визначення поняття асимптоти
спирається на теорію границь (саме тому воно не розглядалося в практич-
ному занятті № 2). Асимптоти прийнято поділяти на вертикальні, горизон-
тальні та похилі:
а) пряма x = x0 називається вертикальною асимптотою, якщо
lim f ( x) =  або lim f ( x) =  , тобто при прямуванні x до точки x0
x→ x0 +0 x→ x0 −0
(принаймні з одного боку) функція стає нескінченно великою. Часто вер-
тикальні асимптоти виникають тоді, коли у визначенні функції є ділення
на нуль та/або точка x0 не належить D ( y ) ;
б) пряма y = y0 називається горизонтальною асимптотою, якщо
lim f ( x) = y0 , тобто при зростанні значення аргументу x функція зближу-
x→
ється з прямою y = y0 ;
в) пряма y = kx + b називається похилою асимптотою, якщо існують
f ( x)
дві границі: lim  k і lim ( f ( x) − kx)  b . В такому випадку при зрос-
x→ x x→
танні x функція f ( x) нескінченно зближується з прямою y = kx + b . Вид-
но, що горизонтальна асимптота є частковим випадком похилої, якщо в
останній k = 0 і b = y0 .
Зазначимо, що всюди у наведених означеннях асимптот замість зна-
ка  може фігурувати один зі знаків − чи + (тобто величина прямує
до нескінченності з одного боку ― наприклад, функція може мати дві різні
похилі асимптоти відповідно при x → + та x → − ).

1. Що таке асимптота графіку функції?
125
2. Типи асимптот та їх строге означення. Чи може функція мати одночасно
декілька горизонтальних чи похилих асимптот?
sin x
3. Для графіків яких функцій пряма x = 0 буде асимптотою: 1) y = ;
x
sin x 1 cos x
2) y = 2 ; 3) y = sin ; 4) y = ?
x x x

1
4
Приклад 12.1. Побудувати ескіз графіка функції: 1) y = 2 ; 2) y = 2 x ;
x −4
x −4
2
3) y = x 4 − x5 ; 4) y = 2 ; 5) y = 2 x − arctg x ; 6) y = ln(1 + e x ) ;
2x − 1
3
x − 2  ( x − 1) ( x + 2)
2
7) y = .
x  ( x + 1) ( x + 4)
6 4
► 1) Функція y = 4 / ( x 2 − 4) визначена всюди, за виключенням точок

x = 2 , де її знаменник обертається в нуль. Функція парна, y (− x) = y ( x) ,
тому достатньо побудувати її лише при x  0 , а потім симетрично відобра-
зити на ліву напівплощину.
4 4 4
y= 2 lim 2 = − , lim 2 = +
x −4 x →2 − 0 x − 4 x →2 + 0 x − 4
(оскільки чисельник є константою, а
знаменник прагне до нуля), тому пряма
x = 2 є вертикальною асимптотою.
4
lim 2 = 0 (при зростанні x зна-
x→ x − 4
менник зростає, а чисельник знову ж
таки є фіксованою константою, що до-
рівнює 4 ), тому пряма y = 0 є (горизо-
нтальною) асимптотою. Нулів функція
y ( x) не має. Ескіз графіку функції
y ( x) (разом із штрихованими лініями,
що визначають асимптоти x = 2 ) зо-
бражено на рис. 38.
Рис. 38
1
2) Областю визначення функції y = є всі дійсні числа, за виклю-
2x
ченням точки x0 = 0 , де виникає ситуація ділення на нуль. Очевидно, що
126
функція не є парною/непарною і не є
періодичною. При x , що прямують
справа до нуля (тобто, з боку додат-
них чисел) значення виразу 1 / x
прямує до + , тому y ( x) (як показ-
никова функція) також прямує до
+ , тобто lim 21/ x = + . Таким
x→0+0
чином, пряма x = 0 є вертикальною
асимптотою для y ( x) . Аналогічно,
lim (1 / x) = − , тому lim 21/ x = 0 .
x→0−0 x→0−0
При x , що прямують до  (неваж-
ливо, з якого боку), вираз 1 / x пря-
мує до нуля, відповідно тоді показ-
никова функція y = 21/ x прямує до 1 . Рис. 39
(рис. 39). Інакше кажучи, lim 21/ x = 1.
x→
Тому пряма y = 1 є горизонтальною асимптотою для функції y ( x) (двохс-
торонньою, тобто як при x → + , так і при x → − ).
Нулів функція y ( x) не має (точку x = 0 , до якої прямує y ( x) з одно-
го боку, нулем не слід вважати, оскільки 0  D( y ) ).
3) y = x 4 − x5 = x 4 (1 − x) , x 4 (1 − x)  0  x  1 , тому
D( y ) = ( −; 1 . Вертикальних асимптот не має (бо не має ніяких «проблем-
них» точок).
Далі,
x 4 (1 − x) x2 1 − x
lim = lim = lim x 1 − x = −,
x→− x x→− x x→−
тому відсутні похилі асимптоти (і відповідно, горизонтальні, як окремий
випадок похилих).
При великих від'ємних значеннях аргументу x маємо
y = x 4 − x5 = x5 (1 / x − 1) = (− x)5 (1 − 1 / x)  (− x)5/2 , тобто функція y ( x)
поводить себе подібно до функції (− x)5/2 . Проте зазначимо, що з подібних
міркувань в загальному випадку зовсім не слідує, що функції y ( x) та
(− x)5/2 нескінченно зближуються між собою ― дійсно,
127
(− x) ) = lim
( x 4 − x 5 − ( − x )5 )( x 4 − x 5 + ( − x )5 )=
lim
x→−
( x 4 − x5 − 5
x→−
( x 4 − x 5 + ( − x )5 )
x 4 − x 5 − ( − x )5 x4 x4
= lim = lim = lim =
x→−
x − x + (− x)
4 5 5 x→−
x − x + −x
4 5 5 x→−
−x 5
( 1−1/ x +1)
= + (максимальна степінь чисельника дорівнює 4 , а знаменника ―
5 / 2 , тому чисельник зростає швидше за знаменник і границя відношення
виразів нескінченно велика). Однак, наприклад, схожість y ( x) на (− x)5/2
при великих від'ємних x дозволяє нам припустити, що ескіз графіка функ-
ції y ( x) подібно до графіка функції (− x)5 / 2 буде випуклим вниз. Строге
дослідження характеру опуклості
графіків функцій проводиться засо-
бами диференціального числення,
проте при побудові наближених ескі-
зів графіків можна обмежитись поді-
бними нестрогими інтуїтивними мір-
куваннями.
Нулями функції y ( x) є точки
x = 0 та x = 1 . Дослідимо локальну
поведінку функції поблизу цих точок.
Маємо, при x  0 : y  x 4 (1 − 0) = x 2 ,
при x  1 : y  1  (1 − x) = 1 − x .
Графік функції y ( x) зображено
на рис. 40.
Рис. 40
x2 − 4
4) Функція y = 2 визначена всюди, за виключенням точок
2x − 1
x =  2 / 2 , де 2 x 2 − 1 = 0 . Функція y ( x) парна, тому достатньо провести
x2 − 4 x2 − 4
дослідження лише при x  0 . lim = + , lim = − ,
x→ 2/2−0 2 x − 1 x→ 2/2+0 2 x − 1
2 2
тому пряма x = 2 / 2 є вертикальною асимптотою. Чисельник та знамен-

ник дробу функції є поліномами однакової степені,
x −4
2
1− 4 / x 2
1
lim = lim = , тому пряма y = 1 / 2 є горизонтальною
x→+ 2 x − 1 x→+ 2 − 1 / x
2 2
2
128
асимптотою графіку функції. При x = 0 функція y ( x) = 4 . Точки x = 2 є
)
нулями функції y ( x) . При x  0; 2 / 2 та x   2; +  ) функція y ( x)  0 ,
(
при x  2 / 2; 2 маємо y ( x)  0 . Дослідимо поведінку функції в околі її
( x − 2)(2 + 2) 4
нуля x = 2 . При x  2 маємо y  = ( x − 2) . На рис. 41 зобра-
2  4 −1 7
жений ескіз графіку функції y ( x) , а також асимптоти x =  2 / 2 , y = 1 / 2
та пряма y = 4( x − 2) / 7 .
5) Функція y = 2 x − arctg x визначена для всіх x  і є непарною,

тому достатньо її дослідити при x  0 . Вертикальних асимптот не має. Го-
ризонтальних асимптот також не має, оскільки lim (2 x − arctg x) =  (функ-
x→
ція arctg x обмежена, − / 2  arctg x   / 2 ). Проте є похилі асимптоти:
2 x − arctg x 2x arctg x
k = lim = lim − lim = 2 − 0 = 2,
x→+ x x→+ x x→+ x

b1 = lim ( y ( x) − kx) = lim (2 x − arctg x − 2 x) = − lim arctg x = − .
x→+ x→+ x→+ 2

Таким чином, пряма y = 2 x − є похилою асимптотою при x → + .
2
При x  0 буде y ( x)  0 (намалюйте графік функції arctg x та переконай-
тесь, що x  arctg x при x  0 !). В силу непарності функції y ( x)  0 при

x  0 , а пряма y = 2 x + є похилою асимптотою при x → − .
2
Дослідимо поведінку функції y ( x) поблизу її кореня x = 0 . При x  0
маємо y = 2 x − arctg x  2x − x = x , оскільки arctg x  x при малих значеннях
x . Таким чином, при малих x функція y ( x) поводить себе подібно до фу-
нкції y = x .
На рис. 42 зображений ескіз графіку функції y ( x) , а також похилі
асимптоти y = 2 x   / 2 та пряма y = x .
Підкреслимо ще раз, що горизонтальні асимптоти є окремим ви-

падком похилих, коли в останніх кутовий коефіцієнт k = 0 . Таким чи-
ном, можна не досліджувати функцію окремо на горизонтальні та по-
хилі асимптоти, а відразу починати з дослідження на наявність похилих
асимптот.
129
x2 − 4 y = 2 x − arctg x
y= 2
2x − 1
Рис. 41 Рис. 42
6) Функція y = ln(1 + e x ) визначена всюди, тобто D( y ) = . Крім то-

го, неважко побачити, що оскільки e x  0 , то y ( x)  0 x  . Дана функ-
ція неперіодична та має загальний вигляд, тобто не є ні парною ні непар-
ною. Вертикальні асимптоти відсутні. Дослідимо функцію на наявність
похилих асимптот. Маємо
ln(1 + e x ) ln(1 + e x ) − x + x ln(1 + e x ) − ln e x + x
k1 = lim = lim = lim =
x→+ x x→+ x x→+ x
ln((1 + e x ) / e x ) + x  ln(1 + e − x ) 
= lim = lim 1 +  = 1 + 0 = 1 (оскільки e− x
x→+ x x→+ x
 
прямує до 0 при x → + , то вираз під логарифмом прямує до 1 ).
1 + ex
x→+
( ) (
x→+
x
)
b1 = lim ln(1 + e ) − x = lim ln(1 + e ) − ln e = lim ln x = ln1 = 0 . Та-
x x
x→+ e
ким чином, пряма y = x є похилою асимптотою функції y ( x) при x → + .
ln(1 + e x )
При x → − маємо k2 = lim = 0 (бо e x прямує до 0 при
x→− x
x → − , звідки чисельник дробу, тобто вираз ln(1 + e x ) , прямує до ln1 = 0 ,
в той час як знаменник дробу x → − ).
( )
Далі, b2 = lim ln(1 + e x ) − 0  x = ln1 = 0 , отже, пряма y = k2 x + b2 = 0
x→−
є горизонтальною асимптотою графіку функції y ( x) при x → − .
130
При x = 0 маємо y (0) = ln 2  0,7 , нулів функція y ( x) не має. Ескіз графіку
функції y = ln(1 + e x ) (разом із асимптотою y = x ) наведено на рис. 43.
3
x − 2  ( x − 1) 2 ( x + 2)
7) Знайдемо область визначення функції y = :
x  ( x + 1) ( x + 4)
6 4
D( y ) =  x  | (( x + 2)  0) & (( x + 4)  0) & ( x  0) & ( x  −1) & ( x  −4) , або

ж D( y ) =  −2; − 1)  ( −1; 0 )  ( 0; +  ) .
Далі lim y ( x) = + , lim y ( x) = + , lim y ( x) = − , значить прямі
x→−10 x→0−0 x→0+0
x = −1 та x = 0 являються вертикальними асимптотами для графіку функції
y ( x) .
y ( x)
Дослідимо наявність похилих асимптот. Маємо k = lim =
x→+ x
3
x − 2  ( x − 1) 2 ( x + 2)
= lim = 0 , оскільки максимальна степінь аргументу
x→+
x  ( x + 1) ( x + 4)
2 6 4
1 2 1 11
+ + = , а в знаменнику відповідна
x в чисельнику дробу дорівнює
3 2 2 6
4 1 17
величина дорівнює 2 + + = , тому знаменник зростає швидше, ніж
6 6 6
чисельник.
3
x − 2  ( x − 1) 2 ( x + 2)
Але b = lim ( y ( x) − 0  x) = lim y ( x) = lim = 1,
x→+ x→+ x→+
x  ( x + 1) ( x + 4)
6 4
4 1 11
бо максимальна степінь знаменника дробу дорівнює 1 + + = , тобто
6 6 6
чисельник та знаменник тут зростають з однаковою швидкістю, а коефіці-
єнти перед x при всіх степенях x дорівнюють одиниці. Отже, пряма y = 1
є горизонтальною асимптотою графіку функції y ( x) при x → + .
Точки x = −2 , x = 1 та x = 2 являються нулями функції y ( x) . При
x   −2; − 1)  ( −1; 0 )   2; +  ) буде y ( x)  0 , при x  ( 0; 2 ) y ( x)  0 (щоб
переконатись у цьому, достатньо взяти кілька точок з відповідних інтерва-
лів, наприклад y (−1,5)  2.4 , y (−0,5)  6,4 , y (0,5)  −1,1 , y (1,5)  −0, 2 ,
y (2,5)  0,3 ).
131
Дослідимо локальну поведінку функції y ( x) поблизу її нулів. При
x  −2 y ( x)  2,1 x + 2 , при x 1 y ( x)  −0,8 | x − 1| , при x2
y ( x)  0,4 3 x − 2 .
3
x − 2  ( x − 1) 2 ( x + 2)
Ескіз графіку функції y = разом з асимптота-
x  6 ( x + 1) 4 ( x + 4)
ми x = −1 , y = 1 та кривими y = 2,1 x + 2 , y = −0,8 | x − 1| , y = 0,4 3 x − 2
наведений на рис. 44.
y = ln(1 + e x ) 3
x − 2  ( x − 1) 2 ( x + 2)
y=
x  6 ( x + 1) 4 ( x + 4)
Рис. 43
Рис. 44

1 − x2
1. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = ; 2) y = 2 ;
1 − x2
2x
( x + 1)( x − 2)
3) y = 4) y = 21− x ;
2
; 5) y = x 2 − x5 ; 6) y = 3 x5 − x 4 ;
( x − 1)( x + 2)
2
4 x5 + 13 x 4 1
7) y = ; 8) y = sin( x 2 ) ; 9) y = 1 + xe x ; 10) y = sin ;
( x + 2) (1 − x )
2 2
x
x
 1
11) y = x 1 +  , x  0 .
 x
132
ВІДПОВІДІ ТА ВКАЗІВКИ
Заняття № 1. Робота з модулем

1. 1) x = −3 , x = 7 ; 2) x   ; 3) x   −2;1 ; 4) x  −2   2; +  ) .
 3 1
4. max f ( x) = f (0) = 2 ; min f ( x) = f    = − .
x[ −2;2] x[ −2;2]  2 4
5. 1) жодного; 2) 5 .
1
6. 1) x  −2; 0; 2 ; 2) x =  ; 3) x = 5 .
2
Заняття № 5. Пошук Sup та Inf

1 3
1. 1) sup X = max X = , inf X = 0 , min X не існує; 2) sup X = max X = ,
2 2
1
inf X = min X = 0 ; 3) sup X = 3 , max X не існує, inf X = min X = ;
4
7
4) sup X = max X = 5 , inf X = min X = − ; 5) sup X = max X = 6 ,
2
inf X = min X = −4 ; 6) sup X = + , inf X = − , max X та min X не існу-
ють (множина X необмежена).
1 1
2. 1) sup X = max X = , inf X = min X = − ; 2) sup X = 1 , inf X = 0 .
4 4
Заняття № 6. Комплексні числа і дії над ними

 3 3  3
1. 1) z = 2  cos + i sin  ; 2) z = 5 ( cos  + i sin  ) , де  = − arctg ;
 4 4  4
1  −5   −5 
3) z = 5 2 ( cos  + i sin  ) , де  = arctg −  ; 4) z = cos   + i sin  .
7  8   8 
1 1
2. 1) −1 + 3i ; 2) + i ; 3) 2 ; 4) 1024 + 1024i ; 5) 1 .
2 2
3 i   
3. 1)  (2 + i ) ; 2)  + , −i ; 3) 8 2  cos − i sin  ,
2 2  16 16 
8  7 7   15 15  8  23 23 
2  cos + i sin  , 8 2  cos + i sin  , 2  cos + i sin ;
 16 16   16 16   16 16 
1 3 1 3
4) 1 ,  i , − i .
2 2 2 2
133
1 3
4. 1) z1,2 = i 5 , z3,4 = 2i ; 2) z1 = 0 , z2 = −1 , z3,4 = i.
2 2
6. Вказівка: можна, наприклад, скористатись формулами Вієта.
7. Тотожність є так званою рівністю паралелограма: сума квадратів діаго-
налей паралелограма дорівнює сумі квадратів усіх його сторін.
 2k 2k 
8. zk = z0  cos + i sin  , k = 0,1, 2, , n − 1 .
 n n 
Заняття № 8. Границя послідовності. Гранична точка. Верхня та ниж-

ня границя (завершення)
1 1 3 2
4. 1) ; 2) 3 ; 3)  ; 4) 0 ; 5) ; 6) ; 7) ; 8) 0 .
2 3 2 3
1 1
5. 1) 0 ; 2) 0 ; 3) − ; 4) −1 ; 5) .
4 2
1 6 1
7. 1) ; 2) −1 ; 3) 3 ; 4) 2 ; 5) 1 ; 6) 0 ; 7) 1 ; 8) ; 9) ; 10) 3 .
9 5 2
1 1
11. 1) ln 2 ; 2) 1 ; 3) ; 4) ln 2 .
2 2
14. 1) a ; 2) 3 ; 3) 2 ; 4) 2 ; 5) 1 .
15. Збіжна при a = b (і розбігається при a  b ).
16. lim an = lim bn = 2 .
n→ n→
1 1
17. 1) lim xn = 0 , lim xn = 1 ; 2) lim xn = − , lim xn = 1 ; 3) lim xn = − ,
n→ n→ n→ 2 n→ n→ 2
lim xn = 1 ; 4) lim xn = 0 , lim xn = + ; 5) lim xn = 1 , lim xn = 2 ;
n→ n→ n→ n→ n→
6) lim xn = 0 , lim xn = 1 .
n→ n→
18. Увесь проміжок  0;1  .

2 1 a 1
19. 1) ; 2) ; 3) 2 ; 4) ; 5) 1 ; 6) .
3 k +1 a −1 k +1
a a
20. 1) ; 2) ; 3) 2a .
2 2
21. a .
23. a + b .
134
Заняття № 11. Границя функції. Одностороння границя. Непере-
рвність та рівномірна неперервність (завершення)
2
2. 1) ; 2) −2 .
3
1 1 1 1 5
3. 1) ; 2) ; 3) − ; 4) 6 ; 5) ; 6) − .
16 2a 4 32 6
1 1 1
4. 1) ; 2) ; 3) .
6 2 2
m
5. 1) 4 ; 2) 4 ; 3) (−1)m − n ; 4) e2 ; 5) e−1 ; 6) 3 abc .
n
3 25
6. 1) − ; 2) 18 ; 3) .
4 16
7. 1) + , 0 ; 2) 3 , −3 ; 3) + , 0 ; 4) 0 , + .
9. 1)  = −12 ; 2)  = 1 .
10. 1) неперервна на ; 2) розрив першого роду в точці x = 0 ; 3) непере-
рвна на ; 4) розрив другого роду в точці x = 0 ; 5) розрив другого роду
в точці x = 0 .
135
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Архипов Г. И. Лекции по математическому анализу / Г. И. Архипов,

В. А. Садовничий, В. Н. Чубариков. — М. : Высшая школа, 1999. — 695 с.
2. Математический анализ в вопросах и задачах / В. Ф. Бутузов,
Н. Ч. Крутицкая, Г. Н. Медведев, А. А. Шишкин. — М. : ФИЗМАТЛИТ,
2001. — 480 с.
3. Виноградова И. А. Задачи и упражнения по математическому анализу:
Часть I / И. А. Виноградова, С. Н. Олехник, В. А. Садовничий. — М. :
Дрофа, 2001. — 725 с.
4. Демидович Б. П. Сборник задач и упражнений по математическому
анализу / Б. П. Демидович. ― М. : Наука, 1972. ― 544 с.
5. Збірник задач з математичного аналізу. Функції однієї змінної /
М. О. Денисьєвський, О. О. Курченко, В. Н. Нагорний та ін. ― К. : Видав-
ничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. ― 240 с.
6. Дороговцев А. Я. Математический анализ: Справочное пособие /
А. Я. Дороговцев. ― К. : Вища школа, 1985. ― 528 с.
7. Дороговцев А. Я. Математический анализ: Сборник задач / А. Я. Доро-
говцев. ― К. : Вища школа, 1987. ― 408 с.
8. Запорожец Г. И. Руководство к решению задач по математическому
анализу / Г. И. Запорожец. — М. : Высшая школа, 1966. — 460 с.
9. Зорич В. А. Математический анализ. Часть I / В. А. Зорич. ― [Изд. 4-е,
испр.] ― М. : МЦНМО, 2002. ― 664 с.
10. Ильин В. А. Математический анализ / В. А. Ильин, В. А. Садовничий,
Бл. Х. Сендов — М. : Наука, 1979. — 720 с.
11. Сборник задач по математическому анализу. Том 1. Предел. Непрерыв-
ность. Дифференцируемость / Л. Д. Кудрявцев, А. Д. Кутасов, В. И. Чех-
лов, М. И. Шабунин. ― М. : ФИЗМАТЛИТ, 2003. ― 496 с.
12. Справочное пособие по математическому анализу: Ч. 1. Введение в
анализ, производная, интеграл / И. И. Ляшко, А. К. Боярчук, Я. Г. Гай,
Г. П. Головач. ― К. : Вища школа, 1978. ― 696 с.
13. Справочное пособие по математическому анализу. Введение в анализ,
производная, интеграл / И. И. Ляшко, А. К. Боярчук, Я. Г. Гай, Г. П. Голо-
вач. ― [2-е изд., перераб. и доп.] ― К. : Вища школа, 1984. ― 456 с.
14. Рудин У. Основы математического анализа: Пер. с англ. / У. Рудин. —
М.: Мир, 1976. — 319 с.
15. Никольский С. М. Курс математического анализа: Т. 1 / С. М. Николь-
ский. — М. : Наука, 1990.— 528 с.
16. Чертов О. Р. Математичний аналіз (для програмістів). Частина I. /
О. Р. Чертов. ― К. : Промені, 2005. ― 280 с.: іл.
136
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
inf .................................. Див. нижня грань нескінченно велика функція .............. 100
sup ................................ Див. верхня грань нескінченно мала послідовність .......... 68
абсолютна величина ............Див. Модуль нескінченно мала функція.................. 100
аргумент комплексного числа ..............54 нижня границя послідовності .............. 68
асимптота .............................................125 нижня грань ........................................... 45
база індукції ...........................................32 обмежена послідовність ....................... 67
біном Ньютона .......................................39 окіл точки ................................................ 6
вертикальна асимптота .......................125 перша важлива границя ...................... 101
верхня границя послідовності ..............68 підпослідовність ................................... 68
верхня грань ...........................................45 послідовність ......................................... 65
головне значення аргументу ................54 похила асимптота................................ 125
горизонтальна асимптота ...................125 права границя функції ........................ 100
границя послідовності ..........................65 проколотий окіл точки ........................... 7
границя функції за Гейне ......................99 просте число .......................................... 32
границя функції за Коші .......................99 рівномірно неперервна функція ........ 102
гранична точка послідовності ..............67 розбіжна послідовність ........................ 66
друга важлива границя........................101 стаціонарна послідовність ................... 65
еквівалентні функції............................101 теорема Вейєрштрасса ......................... 67
збіжна послідовність .............................66 теорема Кантора .................................. 102
індукційний перехід ..............................32 теорема про проміжну послідовність . 66
комплексне число ..................................53 Теорема Тьопліца.................................. 92
критерій Коші ........................................66 теорема Ферма ...................................... 32
ліва границя функції ...........................100 Теорема Штольца ................................. 94
мажоранта ..............................................45 точка розриву другого роду ............... 102
метод індуктивних тверджень..............41 точка розриву першого роду.............. 102
метод математичної індукції ................32 точка розриву функції ........................ 102
метод строгої математичної індукції ...32 точна верхня межа ......Див. верхня грань
міноранта ................................................45 точна нижня межа ....... Див. нижня грань
модуль дійсного числа ............................6 усувна точка розриву.......................... 102
модуль комплексного числа .................54 уявна одиниця ....................................... 53
монотонна послідовність ......................67 формула Муавра ................................... 54
неперервна функція .............................101 формула суми геометричної прогресії 33
нерівність Бернуллі ...............................38 фундаментальна послідовність............ 66
нерівність трикутника .............................7 функція sign ............................................. 7
нескінченно велика послідовність .......66 часткова границя послідовності .......... 68
137

Чертов, Сірик. Посібник з мат.аналізу-v1 - 8 PDF

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Чертов, Сірик. Посібник з мат.аналізу-v1 - 8 PDF

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

Затверджено Вченою радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

Ч20 Математичний аналіз: Практикум (Частина І): навч. посіб. /

Даний посібник призначений студентам спеціальності «прикладна

Математичний аналіз ― зріла наука, яка наразі викладена в багатьох

І. Основні позначення, поняття, формули та теореми

ІІ. Контрольні запитання та задачі

Завдання на самостійне дослідження

ІІІ. Детальний розв’язок типових задач

Приклад 1.1. Розв'язати рівняння x 2 − 5 x + 4 = 10 .

Оскільки в добуток ( x − 1)( x − 4) всі одночлени входять лише в пер-

Приклад 1.3. Знайти геометричне місце точок на площині xOy , що задово-

2) xy  y − 5 . Перший спосіб. Скористаємось невід'ємністю модуля:

Результуючий графік зображено на рис. 8 штриховкою. На графіку

Приклад 1.4. Графічно знайти екст-

Приклад 1.5. Довести нерівності: x − y  x + y  x + y .

Зауваження 1.1. З нерівності x + y  x + y можна отримати корис-

Приклад 1.7. Розв'язати рівняння: x 2 − 9 + x 2 − 4 = 5 .

ІV. Завдання на самостійне розв’язання

І. Основні позначення, поняття, формули та теореми

2. Симетричні (дзеркальні) відбиття

Зауважимо, що умова k  0 тут не є суттєвою, оскільки при k  0 пе-

Оскільки графік функції y = f −1 ( x) є симетричним до графіку функ-

Таблиця 1. Елементарні перетворення графіків функцій

Для побудови ескізу графіку заданої функції y = f ( x) слід знайти та-

Завдання на самостійне дослідження

ІІІ. Детальний розв’язок типових задач

Приклад 2.1. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = 2 x 2 − 8 x + 5 ;

Потрібно відзначити, що в перетворенні

4) Ескіз графіка функції y = −2 sin(2 x + 8) може бути отриманий з

Приклад 2.2. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = 2x − 1 − 2 ;

Приклад 2.3. Побудувати ескіз графіку функції: 1) y = x( x − 3)( x + 1) ;

ІV. Завдання на самостійне розв’язання

В самій математиці головні засоби досягнення істини ― це індукція та аналогія

І. Основні позначення, поняття, формули та теореми

Узагальненням методу математичної індукції є метод строгої мате-

ІІ. Контрольні запитання та задачі

Завдання на самостійне дослідження

Приклад 3.1. Довести формулу суми геометричної прогресії, тобто

домої формули суми арифметичної прогресії)=

Приклад 3.4. Показати, що при всіх натуральних n

Приклад 3.6. Показати, що при всіх n  0 число 33n+2 + 24 n+1 ділиться на 11

Приклад 3.7. Показати, що ( 2n )!  22 n  ( n!) при всіх натуральних n  1 .

► База індукції n = 2 : ( 2  2 )! = 24  24  ( 2!) = 64 — виконується.

Дійсно, ( 2 ( n + 1) )! = ( 2n + 2 )! = ( 2n )! ( 2n + 1)  ( 2n + 2 ) < (за припу-

Доведення методом математичної індукції передбачає

нерівності, яку потрібно довести, тобто виразу 2 ( )  ( ( n + 1)!) , робить

подальші викладки тривіальними.

V. Завдання на самостійне розв’язання

1. Довести методом математичної індукції, що:

ІІІ. Детальний розв’язок типових задач

Приклад 4.1. Довести справедливість нерівності Бернýллі, тобто

Приклад 4.2. Довести, що (1 + x )  1 + nx для всіх натуральних n, якщо

До речі, попередній приклад можна розв’язати простіше. Як? Не-

Приклад 4.4. Знайдемо суму усіх біноміальних коефіцієнтів для степені n.

Додамо всі ці тотожності:

1. Довести методом математичної індукції, що:

V. Додатковий (необов’язковий) матеріал

1. Формулюються індуктивні твердження, тобто такі твердження, які

3. Побудовані верифікаційні умови доводяться, і тим самим дово-

Шлях 2 (інваріант циклу  інваріант циклу):

Шлях 3 (інваріант циклу  кінцеве твердження):