Professional Documents
Culture Documents
Labs Dyskretna5
Labs Dyskretna5
ДИСКРЕТНА МАТЕМАТИКА
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Львів – 2019
ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
1. Лабораторна робота № 1 “ Операції над множинами ”................................4
1.1. Теоретичні відомості...................................................................................4
1.2. Порядок виконання роботи.........................................................................9
2. Лабораторна робота № 2 “Властивості відображень ”...............................10
2.1. Теоретичні відомості.................................................................................10
2.2. Порядок виконання роботи.......................................................................12
3. Лабораторна робота № 3 “ Властивості відношень ”.................................13
3.1. Теоретичні відомості.................................................................................13
3.2. Порядок виконання роботи.......................................................................14
4. Лабораторна робота № 4 “Кістякове дерево графа”...................................15
4.1. Теоретичні відомості.................................................................................15
4.2. Порядок виконання роботи.......................................................................16
5. Лабораторна робота № 5 “ Правильне розфарбування графів ”................19
5.1. Теоретичні відомості.................................................................................19
5.2. Порядок виконання роботи.......................................................................23
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ......................................................................................24
2
ВСТУП
3
1. Лабораторна робота № 1
4
позначення aM. Запис a, b, c,...M використовують для скорочення запису
aM, bM, cM,....
Множину називають скінченною, якщо кількість її елементів скінченна,
тобто існує натуральне число k, що є числом елементів цієї множини. В іншому
разі множина є нескінченною.
Множина є визначеною, коли можна встановити, чи є будь-який об’єкт її
членом чи ні. Для задання множини, утвореної з будь-яких елементів, будемо
використовувати два такі способи. В основі обох із них лежить позначення
множини за допомогою фігурних дужок.
1. Якщо a1,a2,...,an - деякі об’єкти, то множина цих об’єктів позначається
через {a1,a2,...,an}, де у фігурних дужках міститься перелік усіх елементів
відповідної множини. З останнього зауваження випливає, що в такий спосіб
можуть бути задані тільки скінченні множини. Порядок запису елементів
множини при цьому позначенні є неістотним. Так, множина десяткових цифр
записується {0,1,2,3,4,5,6,7,8,9}, множина основних арифметичних операцій −
{+,-,*,/} або {*,/,+,-}, множина розв’язків нерівності (x-1)2 0 − {1}.
Слід підкреслити, що однією з основних ідей канторівської теорії
множин був розгляд множини як нового самостійного об’єкта математичного
дослідження. Тому необхідно розрізняти такі два різні об’єкти, як елемент a і
множина {a}, яка складається з єдиного елемента a. Зокрема, множини можуть
виступати в ролі елементів якоїсь іншої множини. Наприклад, множина всіх
можливих невпорядкованих пар з елементів a, b і c (елементи в парі не
співпадають) D = {{a,b},{a,c},{b,c}} складається з трьох елементів і задана
цілком коректно.
2. Другий спосіб задання множин грунтується на зазначенні загальної
властивості або породжувальної процедури для всіх об’єктів, що утворюють
описувану множину.
У загальному випадку задання множини M має вигляд: M = {a | F(a)}.
Цей вираз читається так: "множина M − це множина всіх таких елементів a, для
яких виконується властивість F", де через F(a) позначено властивість, яку
мають елементи множини M і тільки вони.
S = { n | n − непарне число } або S = { n | n = 2k+1, kZ },
X = { x | x = k, kZ },
F = { fi | fi+2 = fi+1 + fi, iN, f1 = f2 = 1 }.
Другий спосіб є більш загальним способом задання множин. Наприклад,
введену вище множину D всіх невпорядкованих пар з елементів a, b і c можна
задати так: D = { {x,y} | x{a,b,c}, y{a,b,c} і x y}.
5
У теорії множин використовують поняття порожньої множини. Її
позначають символом . Дійсно, множина може взагалі не містити елементів,
наприклад
S = {x | x – непарне число, що ділиться на 2} = ;
K = {x | x R, x2 + 1 = 0} = .
Власне для позначення цього факту і вводиться поняття порожньої множини.
Це поняття відіграє дуже важливу роль при заданні множин за
допомогою опису. Так, без поняття порожньої множини не можна говорити
про множину відмінників студентської групи або про множину дійсних коренів
квадратного рівняння, не пересвідчившись заздалегідь, чи є в студентській
групі відмінники або чи має задане рівняння дійсні корені. Поняття порожньої
множини дає змогу оперувати множиною відмінників групи, не турбуючись
про те, чи є відмінники в групі, яка розглядається. Порожню множину умовно
відносять до скінченних множин. Число елементів у ній рівне 0.
Таким чином, уведення порожньої множини дає можливість оперувати
будь-якою множиною без попереднього застереження, існує вона чи ні.
A B
Рис. 1.2.Перетин множин
A B
A B
U
A
A
A
8
B
A
1. Складіть програму, яка як вхідні дані одержує дві множини і визначає,
чи рівні ці множини, чи є одна з них підмножиною іншої.
2. Складіть програму, яка як вхідні дані одержує множину і утворює
список всіх можливих підмножин даної множини.
3. Складіть програму, яка як вхідні дані одержує дві множини A, B і
утворює декартові добутки AB та BA.
4. Складіть програму, яка моделює операції A B , A B , A \ B , A B , A
над множинами у графічному режимі.
9
2. Лабораторна робота № 2
X
f X X
Y Y h
1 g Y
1 1
a a
2 2 a
2
3 b 3 b
3 b
4 4
c c
c
5 5
а) б) в)
10
Відображення f множини Х в множину Y називають ін’єктивним, чи
ін’єкцією, якщо двом різним елементам з множини Х відповідають два різних
елементи з множини Y (рис. 2.2 а та 2.2 в). Іншими словами, f : X → Y
ін’єктивне, якщо для будь-яких x, x1 Х та x ≠ x1 виконується f (x) ≠ f (x1).
Відображення f називають сюр’єктивним, чи сюр’єкцією, якщо для
кожного елемента y з множини Y існує принаймні один елемент x з множини X
такий, що f(x)=y. (рис. 2.2 б та 2.2 в).
Відображення називають бієктивним, чи бієкцією, якщо воно одночасно
ін’єктивнe та сюр’єктивнe. Відображення f є бієктивним, якщо кожен елемент
із Y є образом при відображенні f деякого, і при тому єдиного, елемента з X
(рис. 2.2 в). Кажуть, що бієктивне відображення встановлює взаємно
однозначну відповідність між множинами X та Y. Бієкція множини на себе
називається також перестановкою чи перетворенням.
Y Y
f X f
a
a
X 1
b
1 b
2
2 c
3 c
3
d 4
Y
X
f a
Y X f
1 b
a 1
2
2 c
3 b
3
d
c
4
11
2.2. Порядок виконання роботи
1. Складіть програму, яка як вхідні дані одержує дві скінченні множини та
відповідність між елементами цих множин і досліджує чи ця відповідність є
відображенням (коректно заданою).
2. Складіть програму, яка як вхідні дані одержує дві скінченні множини та
задає відображення з однієї в іншу із заданими властивостями (ін’єктивність,
сюр’єктивність, бієктивність).
12
3. Лабораторна робота № 3
14
4. Лабораторна робота № 4
15
Завданням роботи є створення програми, що реалізує алгоритм Пріма
(найближчого сусіда) знаходження кістякового дерева екстремальної
(найбільшої або найменшої) ваги для довільного скінченого неорієнтованого
зв’язаного графа.
3
v1 v3
1 2
4 4
5 3
v4 v2 v5
Крок 1.
V1 : {v1} , V2 : V \ V1 {v2 , v3 , v4 , v5} , E1 :
Крок 2.
V1 : V1 {v4 } {v1} {v4 } {v1, v4 } , V2 : V \ V1 {v2 , v3 , v5 } ,
E1 : E1 {(v1, v4 | 1)} {(v1 , v4 | 1)}
Крок 3.
16
V1 V
Крок 2.
V1 : V1 {v5 } {v1 , v4 } {v5 } {v1 , v4 , v5 } ,
V2 : V \ V1 {v2 , v3} ,
E1 : E1 {(v4 , v5 | 2)} {(v1 , v4 | 1), (v4 , v5 | 2)}
Крок 3.
V1 V
Крок 2.
V1 : V1 {v2 } {v1 , v4 , v5 } {v2 } {v1 , v2 , v4 , v5 } ,
V2 : V \ V1 {v3 } ,
E1 : E1 {(v5 , v2 | 4)} {(v1 , v4 | 1), (v4 , v5 | 2), (v5 , v2 | 4)}
Крок 3.
V1 V
Крок 2.
V1 : V1 {v3 } {v1 , v2 , v4 , v5 } {v3 } {v1 , v2 , v3 , v4 , v5 } ,
V2 : V \ V1 ,
E1 : E1 {(v2 , v3 | 3)} {(v1 , v4 | 1), (v4 , v5 | 2), (v5 , v2 | 4), (v2 , v3 | 3)}
Крок 3.
V1 V
Таким чином, отримали кістякове дерево мінімальної ваги для
початкового графа (множина вершин V1 {v1 , v2 , v3 , v4 , v5 } , а множина ребер
E1 {(v1 , v4 | 1), (v4 , v5 | 2), (v5 , v2 | 4), (v2 , v3 | 3)} ), яке зображено на рис. 4.2.
v1 v3
1 2
4
3
v4 v2 v5
v1 v3
1 2
4
3
v4 v2 v5
18
5. Лабораторна робота № 5
1 v1 1 v2 1 v3
2 v4 2 v5 2 v6
19
важливими є результати, які дозволяють оцінити значення хроматичного числа
(G ) , виходячи з певних характеристик та властивостей графа G. Зокрема,
знаючи число вершин n, число ребер m і степені d(vi) (i=1,…,n) всіх вершин
графа, можна отримати нижню й верхню оцінки для хроматичного числа.
Нижня оцінка для хроматичного числа виглядає так:
n2
(G ) .
n 2 2m
Верхні оцінки для хроматичного числа графа:
1 1
(G ) 2m
2 4
або
(G ) max[d (vi )] 1 .
vi V
Застосування оцінок для хроматичного числа значно звужує межі рішення.
Для визначення оцінки хроматичного числа також можна використовувати
інші топологічні характеристики графа, наприклад, властивість планарності.
Граф, який можна зобразити на площині так, що ніякі два його ребра не
перетинаються між собою, називають планарним. Наведена далі теорема
стверджує, що коли граф G − планарний, то (G ) 5 .
v2 v3
v4
v5 v6
номери вершин v1 v5 v6 v4 v2 v3
степені вершин 5 4 4 3 2 2
p: = 1 1 0 0 0 0 0
p: = 2 1 2 0 0 0 2
p: = 3 1 2 3 0 3 2
p: = 4 1 2 3 4 3 2
Результат розфарбування показано на рис. 5.3. Таким чином, даний граф можна
розфарбувати щонайбільше чотирма кольорами, тобто (G ) 4 .
1 v1
3 v2 2 v3
4 v4
3
2 v5 v6
23
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
24