КНУ задачі+теорія - Брайман

МЕХАНIКО-МАТЕМАТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КИЇВСЬКОГО НАЦIОНАЛЬНОГО УНIВЕРСИТЕТУ

IМЕНI ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЗБIРНИК ЗАДАЧ З
ФУНКЦIОНАЛЬНОГО АНАЛIЗУ
Київ
2023
Збiрник задач з функцiонального аналiзу. Видання друге, виправлене i
доповнене. / Укладачi В. Б. Брайман, О. Ю. Константiнов, О. Г. Кукуш,
Ю. С. Мiшура, О. Н. Нестеренко, А. В. Чайковський. – К.: 2023.
Збiрник мiстить задачi з усiх основних роздiлiв курсу функцiонально-

го аналiзу. Кожен роздiл складається з коротких теоретичних вiдомостей,
прикладiв розв’язання простих типових задач та задач для самостiйного
розв’язання. Вмiщено як стандартнi задачi, так i задачi пiдвищеної скла-
дностi. Для студентiв математичних спецiальностей вищих навчальних за-
кладiв.
Рецензенти: д-р фiз.-мат. наук, проф. М.Ф. Городнiй,
д-р фiз.-мат. наук, проф. В.Л. Островський
Рекомендовано до друку вченою радою механiко–математичного

факультету Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка
(протокол № 14 вiд 15 червня 2023 року)
2
Змiст
Ïåðåäìîâà . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Ðîçäië 1. Áàíàõîâi ïðîñòîðè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Ðîçäië 2. Ãiëüáåðòîâi ïðîñòîðè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Ðîçäië 3. Ëiíiéíi íåïåðåðâíi ôóíêöiîíàëè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Ðîçäië 4. Ïðîäîâæåííÿ ëiíiéíèõ íåïåðåðâíèõ ôóíêöiîíàëiâ.

Òåîðåìà ÃàíàÁàíàõà. Ðåôëåêñèâíi ïðîñòîðè . . . . . . . . . 58
Ðîçäië 5. Ñëàáêà çáiæíiñòü . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Ðîçäië 6. Ëiíiéíi íåïåðåðâíi îïåðàòîðè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Ðîçäië 7. Ðiâíîìiðíà, ñèëüíà, ñëàáêà çáiæíiñòü îïåðàòîðiâ.

Ïðèíöèï ðiâíîìiðíî¨ îáìåæåíîñòi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
Ðîçäië 8. Îáåðíåíi îïåðàòîðè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106
Ðîçäië 9. Êëàñè ëiíiéíèõ îïåðàòîðiâ ó ãiëüáåðòîâîìó ïðîñòîði . . 112
Ðîçäië 10. Êîìïàêòíi ìíîæèíè i îïåðàòîðè. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130
Ðîçäië 11. Ñïåêòð ëiíiéíèõ îïåðàòîðiâ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
Ðîçäië 12. Ñïåêòðàëüíà òåîðiÿ êîìïàêòíèõ îïåðàòîðiâ . . . . . . . . . . . 156
Ðîçäië 13. Iíòåãðàëüíi ðiâíÿííÿ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171
Ðîçäië 14. Óçàãàëüíåíi ôóíêöi¨ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187
Âiäïîâiäi òà âêàçiâêè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210
Îñíîâíi ïîçíà÷åííÿ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 308
Ëiòåðàòóðà . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312
3
Передмова
Сучасний курс функцiонального аналiзу, що читається для студентiв спецi-
альностей «Математика», «Прикладна математика», «Статистика», «Си-
стемний аналiз», є однiєю iз найбiльш абстрактних i важких для засвоєння
дисциплiн. Разом з тим, елементи функцiонального аналiзу застосовую-
ться у теорiї диференцiальних рiвнянь, математичнiй фiзицi, теорiї ймо-
вiрностей i випадкових процесiв, гармонiчному та вейвлет-аналiзi тощо.
Тому кожний квалiфiкований математик мусить оволодiти основними по-
няттями i методами функцiонального аналiзу. Метою цього посiбника є
допомога студентам, аспiрантам, науковим спiвробiтникам i викладачам у
кращому засвоєннi матерiалу. Цей збiрник задач можна використовувати
як на практичних заняттях з нормативних курсiв «Функцiональний ана-
лiз» i «Теорiя операторiв та iнтегральнi рiвняння», так i для самостiйної
роботи (яка є критично важливою в умовах навчання онлайн).
Посiбник є виправленим i доповненим виданням збiрника задач з фун-
кцiонального аналiзу, розробленого викладачами кафедри математичного
аналiзу Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка та
виданого у двох частинах у 2004-2005 рр. ([20, 19]). Бiльшiсть наведених
задач запозичена з вiдомої навчальної та монографiчної лiтератури.
На початку кожного роздiлу у стислiй формi наведено теоретичний ма-
терiал, необхiдний для розв’язання задач (переважна частина цього ма-
терiалу мiститься у главах VI–VIII пiдручника Березанский Ю.М., Ус
Г.Ф., Шефтель З.Г. Функциональный анализ. – К., 1990). Далi йдуть
приклади розв’язання типових задач i вже потiм – задачi для самостiйно-
го розв’язання. Наприкiнцi книги наведенi вiдповiдi, вказiвки й розв’язання
до задач усiх роздiлiв. Основну увагу придiлено простим змiстовним зада-
чам, якi роз’яснюють найбiльш важливi поняття й факти курсу. У кожному
роздiлi задачi для самостiйного розв’язання розташованi, як правило, за
зростанням складностi. Найбiльш складнi задачi помiченi зiрочкою. На-
прикiнцi книги для контролю дано вiдповiдi, до переважної бiльшостi за-
дач – вказiвки або розв’язання; кiлькiсть розв’язаних задач значно збiль-
шено у порiвняннi з першим виданням, чимало вказiвок перероблено за-
для бiльшої доступностi викладу. Проте не варто поспiшати заглядати у
вiдповiдi; звертатися до вказiвок бажано лише пiсля iстотних зусиль що-
до розв’язання задачi. До вказiвок варто звертатись i тодi, коли задачу
розв’язано самостiйно, адже наведенi вказiвки i розв’язання у багатьох ви-
падках мiстять типовi iдеї та методи мiркувань.
У вказiвках i розв’язаннях прийнято таке посилання на задачi: пункт
1) задачi 1.2 згадується як задача 1.2(1).
4
Роздiл 1
Банаховi простори
Теоретичнi вiдомостi
Нехай 𝑋 — лiнiйний простiр над числовим полем K (K = R або K = C),

0 — нульовий елемент простору 𝑋.
Функцiя ‖·‖ : 𝑋 → R називається нормою в 𝑋, якщо виконуються
такi умови (аксiоми норми ):
1) ∀ 𝑥 ∈ 𝑋 : ‖𝑥‖ ≥ 0, причому ‖𝑥‖ = 0 ⇔ 𝑥 = 0 (невiд’ємнiсть);
2) ∀ 𝛼 ∈ K ∀ 𝑥 ∈ 𝑋 : ‖𝛼𝑥‖ = |𝛼| · ‖𝑥‖ (однорiднiсть);
3) ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋 : ‖𝑥 + 𝑦‖ ≤ ‖𝑥‖ + ‖𝑦‖ (нерiвнiсть трикутника).
Лiнiйний простiр, у якому задана норма, називають лiнiйним нормова-
ним простором (ЛНП). При K=R вiн називається дiйсним ЛНП, а при
K = C — комплексним ЛНП.
Якщо‖ · ‖ — норма в 𝑋 , то
1) ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋 : | ‖𝑥‖ − ‖𝑦‖ | ≤ ‖𝑥 − 𝑦‖ (друга нерiвнiсть трикутника);
2) функцiя 𝜌(𝑥, 𝑦) = ‖𝑥 − 𝑦‖, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋, є метрикою в 𝑋 . Кажуть, що
𝜌 — метрика, породжена нормою в 𝑋 .
Послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 називають збiжною до елемента
𝑥 ∈ 𝑋 , якщо ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ → 0, 𝑛 → ∞.
Послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 називають фундаментальною, якщо
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝑁 ∈ N ∀ 𝑛 ≥ 𝑁 ∀ 𝑚 ≥ 𝑁 : ‖𝑥𝑛 − 𝑥𝑚 ‖ < 𝜀.
Лiнiйний нормований простiр 𝑋 називають банаховим, якщо кожна
фундаментальна послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 збiгається до деякого
елемента 𝑥 ∈ 𝑋 , тобто якщо простiр 𝑋 повний у метрицi, породженiй
нормою.
Вiдкритою кулеюз центром у точцi 𝑥0 ∈ 𝑋 i радiусом 𝑟 > 0 називають
множину 𝐵(𝑥0 , 𝑟) = {𝑥 ∈ 𝑋 | ‖𝑥 − 𝑥0 ‖ < 𝑟}.
Замкненою кулею з центром у точцi 𝑥0 ∈ 𝑋 i радiусом 𝑟 > 0 назива-
ють множину 𝐵(𝑥0 , 𝑟) = {𝑥 ∈ 𝑋 | ‖𝑥 − 𝑥0 ‖ ≤ 𝑟}.
Сферою з центром у точцi 𝑥0 ∈ 𝑋 i радiусом 𝑟 > 0 називають мно-
жину 𝑆(𝑥0 , 𝑟) = {𝑥 ∈ 𝑋 | ‖𝑥 − 𝑥0 ‖ = 𝑟}.
Множину 𝐴 ⊂ 𝑋 називають обмеженою , якщо вона мiститься в деякiй
кулi.
Вiдстанню вiд точки 𝑥 ∈ 𝑋 до множини 𝐴 ⊂ 𝑋, 𝐴 ̸= ∅, називають
число 𝜌(𝑥, 𝐴) = inf ‖𝑥 − 𝑦‖. Якщо iснує 𝑦* ∈ 𝐴 такий, що 𝜌(𝑥, 𝐴) =
𝑦∈𝐴
= ‖𝑥 − 𝑦 * ‖, то елемент 𝑦 * називають елементом найкращого наближення
для елемента 𝑥 ∈ 𝑋 у множинi 𝐴.
Точку 𝑥0 ∈ 𝑋 називають внутрiшньою точкою множини 𝐴 ⊂ 𝑋 , якщо
∃ 𝑟 > 0 : 𝐵(𝑥0 , 𝑟) ⊂ 𝐴.
5
Множина всiх внутрiшнiх точок множини 𝐴 позначається 𝐴∘ .
Множину 𝐴⊂𝑋 називають вiдкритою, якщо кожна ї ї точка є внутрi-
шньою.
Точку 𝑥0 ∈ 𝑋 називають граничною точкою множини 𝐴 ⊂ 𝑋 , якщо
∀ 𝑟 > 0 ∃ 𝑥 ∈ 𝐵(𝑥0 , 𝑟)∖{𝑥0 } : 𝑥 ∈ 𝐴.
′
Множину всiх граничних точок множини 𝐴 позначають 𝐴 .
Множину 𝐴 ⊂ 𝑋 називають замкненою, якщо вона мiстить усi свої
′
граничнi точки. Множину 𝐴 = 𝐴∪𝐴 називають замиканням множини 𝐴.
Множину 𝐿 ⊂ 𝑋 називають лiнiйною, якщо
∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐿 ∀ 𝛼, 𝛽 ∈ K : 𝛼𝑥 + 𝛽𝑦 ∈ 𝐿.
Замкнену лiнiйну пiдмножину простору 𝑋 називають пiдпростором.
Лiнiйною оболонкою (ë.î.) множини 𝑀 ⊂ 𝑋 називають найменшу
лiнiйну множину, що мiстить 𝑀:
𝑛
{︂ ⃒ }︂
ë.î.(𝑀 ) =
∑︀
𝛼𝑘 𝑥𝑘 ⃒ 𝑛 ∈ N, 𝛼𝑘 ∈ K, 𝑥𝑘 ∈ 𝑋, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 .
⃒
𝑘=1
Замикання множини ë.î.(𝑀 ) називають замкненою лiнiйною оболон-

кою множини i позначають ç.ë.î.(𝑀 ). Множина ç.ë.î.(𝑀 ) є найменшим
пiдпростором, що мiстить 𝑀. Множину називають тотальною в 𝑋 , якщо
ç.ë.î.(𝑀 ) = 𝑋.
Вектори 𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 ∈ 𝑋, 𝑛 ∈ N, називають лiнiйно незалежними,
∑︀𝑛
якщо з того, що 𝛼𝑘 𝑥𝑘 = 0, випливає, що 𝛼𝑘 = 0, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛.
𝑘=1
У протилежному випадку цi вектори називають лiнiйно залежними.
Простiр називають 𝑛-вимiрним, якщо в ньому iснує 𝑛 лiнiйно незале-
жних векторiв i кожнi (𝑛 + 1) вектори є лiнiйно залежними. Нескiнченний
набiр {𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂ 𝑋 , де 𝐴 — нескiнченна множина iндексiв, назива-
ють лiнiйно незалежним, якщо для будь-якої скiнченної сукупностi iндексiв
{𝛼1 , . . . , 𝛼𝑛 } ⊂ 𝐴 набiр {𝑥𝛼1 , . . . , 𝑥𝛼𝑛 } — лiнiйно незалежний. Простiр
𝑋 називають нескiнченновимiрним, якщо для кожного 𝑛 ∈ N iснує лiнiй-
но незалежний набiр, що складається з 𝑛 векторiв. Розмiрнiстю простору
називають максимальну кiлькiсть лiнiйно незалежних векторiв простору.
Розмiрнiсть простору позначають dim 𝑋 .
Вiдрiзком, що з’єднує точки𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋, називають множину
{𝑡𝑥 + (1 − 𝑡)𝑦 | 𝑡 ∈ [0, 1]}. Множину 𝐴 ⊂ 𝑋 називають опуклою, якщо
для будь-яких двох точок з 𝐴 вiдрiзок, що їх з’єднує, цiлком лежить в 𝐴.
Сумою множин 𝐴 ⊂ 𝑋 i 𝐵 ⊂ 𝑋 називають множину 𝐴 + 𝐵 =
= {𝑥 + 𝑦 | 𝑥 ∈ 𝐴, 𝑦 ∈ 𝐵}.
Множину 𝑀 ⊂ 𝑋 називають скрiзь щiльною в 𝑋 , якщо
∀ 𝑥 ∈ 𝑋 ∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝑦 ∈ 𝑀 : ‖𝑥 − 𝑦‖ < 𝜀,
тобто якщо 𝑀 = 𝑋.
6
Часто замiсть термiну “скрiзь щiльна” використовується термiн “щiль-
на”.
ЛНП називають сепарабельним, якщо в ньому iснує не бiльше нiж злi-
ченна скрiзь щiльна множина.
Двi норми ‖ · ‖1 та ‖ · ‖2 у лiнiйному просторi 𝑋 називають еквiвален-
тними, якщо
∃ 𝐶1 > 0 ∃ 𝐶2 > 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑋 : 𝐶1 ‖𝑥‖1 ≤ ‖𝑥‖2 ≤ 𝐶2 ‖𝑥‖1 .
Лiнiйнi простори 𝑋1 та 𝑋2 називають алгебраїчно iзоморфними, якщо
iснує лiнiйна бiєкцiя 𝑈 : 𝑋1 → 𝑋2 ; 𝑈 називають алгебраїчним iзоморфiз-
мом.
ЛНП 𝑋1 та 𝑋2 називають iзоморфними, якщо вони алгебраїчно iзо-
𝑈 є гомеоморфiзмом, тобто обидва вiдображення
морфнi i цей iзоморфiзм
𝑈 : 𝑋1 → 𝑋2 та 𝑈 −1 : 𝑋2 → 𝑋1 неперервнi. Iзоморфiзм 𝑈 називають
iзометричним iзоморфiзмом, якщо ‖𝑥‖𝑋1 = ‖𝑈 𝑥‖𝑋2 при всiх 𝑥 ∈ 𝑋1 .
Теорема 1. Скiнченновимiрнi лiнiйнi нормованi простори, заданi над
одним i тим самим числовим полем, iзоморфнi тодi й лише тодi, коли
вони мають однакову розмiрнiсть.
Основнi приклади банахових просторiв.
1. R
𝑚 = {𝑥 = (𝑥 , . . . , 𝑥 ) | 𝑥 ∈ R, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑚} — дiйсний 𝑚-ви-
1 𝑚 𝑘
мiрний сепарабельний банахiв простiр з кожною з норм
𝑚
(︁ ∑︀ )︁ 1
𝑝
‖𝑥‖𝑝 := |𝑥𝑘 |𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, ‖𝑥‖∞ := max |𝑥𝑘 |.
𝑘=1 1≤𝑘≤𝑚
Збiжнiсть в (R𝑚 , ‖ · ‖𝑝 ) рiвносильна покоординатнiй збiжностi. При 𝑝 = 2

вiдповiдну норму називають евклiдовою.
2. C𝑚 = {𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 ) | 𝑥𝑘 ∈ C, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑚} — комплексний
𝑚-вимiрний сепарабельний банахiв простiр з кожною з норм
𝑚
(︁ ∑︀ )︁ 1
𝑝
‖𝑥‖𝑝 := |𝑥𝑘 |𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, ‖𝑥‖∞ := max |𝑥𝑘 |.
𝑘=1 1≤𝑘≤𝑚
Збiжнiсть у (C𝑚 , ‖ · ‖𝑝 ) рiвносильна покоординатнiй збiжностi. При 𝑝 = 2

вiдповiдну норму називають евклiдовою.
Далi K = R або K = C.
3. Нехай 𝑄 — компактний метричний простiр (наприклад, 𝑄 = [𝑎, 𝑏]
зi звичайною вiдстанню), 𝐶(𝑄) — множина всiх неперервних функцiй
𝑥 : 𝑄 → K. 𝐶(𝑄) стане лiнiйним простором, якщо покласти
(𝛼𝑥 + 𝛽𝑦)(𝑡) = 𝛼𝑥(𝑡) + 𝛽𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ 𝑄, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶(𝑄), 𝛼, 𝛽 ∈ K.
Простiр 𝐶(𝑄) — банахiв простiр з нормою ‖𝑥‖ = sup |𝑥(𝑡)|, 𝑥 ∈ 𝐶(𝑄),
𝑡∈𝑄
причому вiн є сепарабельним (див. задачу 1.58). Якщо 𝑄 — нескiнчен-
7
на множина, то 𝐶(𝑄) — нескiнченновимiрний простiр (див. задачу 1.58).
Збiжнiсть у 𝐶(𝑄) рiвносильна рiвномiрнiй збiжностi на 𝑄.
4. Нехай 𝑛 ∈ N;
𝐶 𝑛 ([𝑎, 𝑏]) := {𝑥 : [𝑎, 𝑏] → K | ∀ 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] ∃ 𝑥(𝑛) (𝑡), 𝑥(𝑛) ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏])} —
𝑛
sup |𝑥(𝑘) (𝑡)|, 𝑥 ∈ 𝐶 𝑛 ([𝑎, 𝑏]).
∑︀
банахiв простiр з нормою ‖𝑥‖ :=
𝑘=0 𝑡∈[𝑎,𝑏]
5. Нехай 1 ≤ 𝑝 < +∞, (𝑇, F, 𝜇) — простiр з мiрою,
L𝑝 (𝑇, 𝜇) := {𝑥 : 𝑇 → K | 𝑥 — F-вимiрна функцiя∫︀ i
|𝑥(𝑡)|𝑝 𝑑𝜇(𝑡) < +∞},
𝑇
L := {𝑥 : 𝑇 → K | 𝑥 — F-вимiрна функцiя i 𝑥(𝑡) = 0 (mod 𝜇)}. То-
дi фактор-простiр 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) = L𝑝 (𝑇, 𝜇)/L — банахiв простiр з нормою
(︂ )︂ 1
𝑝
𝑝
∫︀
‖𝑥‖𝑝 = |𝑥(𝑡)| 𝑑𝜇(𝑡) , 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇).
𝑇
𝑇 = N, F = 2N , 𝜇({𝑛}) = 1, 𝑛 ∈ N, то 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) = 𝑙𝑝 :=
Якщо
{︁ ∞ }︁
|𝑥𝑛 |𝑝 < +∞ — сепара-
∑︀
= 𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , . . .) | 𝑥𝑛 ∈ K, 𝑛 ∈ N,
𝑛=1
бельний банахiв простiр з нормою
(︂ ∞
)︂ 1
𝑝
|𝑝
∑︀
‖𝑥‖𝑝 := |𝑥𝑛 , 𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , . . .) ∈ 𝑙𝑝 .
𝑛=1
Якщо 𝑇 — борелева пiдмножина R𝑛 та 𝜇 = 𝑚 — мiра Лебега на 𝑇, то

замiсть 𝐿𝑝 (𝑇, 𝑚) зазвичай пишуть 𝐿𝑝 (𝑇 ).
6. Нехай (𝑇, F , 𝜇) — простiр з мiрою,

L∞ (𝑇, 𝜇) := {𝑥 : 𝑇 → K | 𝑥 — F-вимiрна функцiя i
ess sup |𝑥(𝑡)| < +∞},
𝑡∈𝑇
L := {𝑥 : 𝑇 → K | 𝑥 — F-вимiрна функцiя i 𝑥(𝑡) = 0 (mod 𝜇)}. Тодi
фактор-простiр 𝐿∞ (𝑇, 𝜇) = L∞ (𝑇, 𝜇)/L — банахiв простiр з нормою
{︀ ⃒ }︀
‖𝑥‖∞ := ess sup |𝑥(𝑡)| := inf 𝐶 ≥ 0 ⃒ |𝑥(𝑡)| ≤ 𝐶 (mod 𝜇) .
𝑡∈𝑇
{︀ ⃒ }︀
Можна довести, що ess sup |𝑥(𝑡)| = min 𝐶 ≥ 0 ⃒ |𝑥(𝑡)| ≤ 𝐶 (mod 𝜇)
𝑡∈𝑇
(див. задачу 1.20).
Якщо 𝑇 = N, F = 2 , 𝜇({𝑛}) = 1, 𝑛 ∈ N, то 𝐿∞ (𝑇, 𝜇) = 𝑙∞ :=
N
= {𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , . . .) | 𝑥𝑛 ∈ K, 𝑛 ∈ N, sup |𝑥𝑛 | < +∞} — несепара-
𝑛∈N
бельний банахiв простiр з нормою
‖𝑥‖∞ := sup |𝑥𝑛 |, 𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , . . .) ∈ 𝑙∞ .

𝑛∈N
8
7. 𝑐 := {𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , . . .) | 𝑥𝑛 ∈ K, 𝑛 ∈ N, ∃ lim 𝑥𝑛 ∈ K} та
𝑛→∞
𝑐0 := {𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , . . .) | 𝑥𝑛 ∈ K, 𝑛 ∈ N, lim 𝑥𝑛 = 0} — банаховi
𝑛→∞
простори з нормою ‖𝑥‖∞ := sup |𝑥𝑛 |.
𝑛∈N
У просторах 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑐 та 𝑐0 використовується позначення
𝑒𝑛 = (0, . . . , 0, ⏟ 1⏞ , 0, 0, . . .), 𝑛 ≥ 1.
𝑛
Наведемо також двi важливi нерiвностi.
1. Нехай1 < 𝑝 < +∞, 𝑝1 + 1𝑞 = 1, 𝑓 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), 𝑔 ∈ 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇). Тодi
𝑓 𝑔 ∈ 𝐿1 (𝑇, 𝜇) i справджується нерiвнiсть Гельдера:
(︂ )︂ 1 (︂ )︂ 1
𝑝 𝑞
|𝑓 |𝑝 𝑑𝜇 |𝑔|𝑞 𝑑𝜇
∫︀ ∫︀ ∫︀
|𝑓 𝑔|𝑑𝜇 ≤ ,
𝑇 𝑇 𝑇
тобто ‖𝑓 𝑔‖1 ≤ ‖𝑓 ‖𝑝 · ‖𝑔‖𝑞 .

2. Нехай 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑓, 𝑔 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇). Тодi 𝑓 + 𝑔 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) i
справджується нерiвнiсть Мiнковського :
(︂ )︂ 1 (︂ )︂ 1 (︂ )︂ 1
𝑝 𝑝 𝑝
𝑔|𝑝 𝑑𝜇 |𝑓 |𝑝 𝑑𝜇 |𝑔|𝑝 𝑑𝜇
∫︀ ∫︀ ∫︀
|𝑓 + ≤ + .
𝑇 𝑇 𝑇
Ця нерiвнiсть показує, що для норм у просторах 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) виконується

нерiвнiсть трикутника.
Приклади розв’язання задач
1.1. Чи є нормами у вiдповiдних просторах наведенi функцiї:
1) 𝐶([𝑎, 𝑏]) ∋ 𝑥 ↦→ 𝜙(𝑥) = max |𝑥(𝑡)|;

1
2
(𝑎+𝑏)≤𝑡≤𝑏
∫︀𝑏
2) 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) ∋ 𝑥 ↦→ 𝜙(𝑥) = |𝑥′ (𝑡)|𝑑𝑡;
𝑎
∫︀𝑏
3) 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) ∋ 𝑥 ↦→ 𝜙(𝑥) = |𝑥(𝑎)| + |𝑥′ (𝑡)|𝑑𝑡?
𝑎
Розв’язання. 1) Нi, оскiльки з того, що

{︃ 𝜙(𝑥) = 0, не випливає, що
𝑡 − 2 (𝑎 + 𝑏), 𝑡 ∈ [𝑎, 12 (𝑎 + 𝑏)],
1
𝑥 = 0. Наприклад, якщо 𝑥0 (𝑡) =
0, 𝑡 ∈ [ 12 (𝑎 + 𝑏), 𝑏],
то 𝑥0 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑥0 ̸= 0, але 𝜙(𝑥0 ) = max |𝑥0 (𝑡)| = 0.
1
2
9
2) Нi, оскiльки з того, що 𝜙(𝑥) = 0 не випливає, що 𝑥 = 0. Справдi,
якщо 𝑥0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], то 𝑥0 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]), 𝑥0 ̸= 0, але 𝜙(𝑥0 ) = 0.
3) Так. Функцiя 𝜙 коректно визначена, бо пiдiнтегральна функцiя є
неперервною, а отже iнтегровна за Рiманом. Перевiримо аксiоми норми.
1) 𝜙(𝑥) ≥ 0, 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]), бо обидва доданки невiд’ємнi (оскiльки
модуль числа невiд’ємний i iнтеграл вiд невiд’ємної функцiї невiд’ємний).
Якщо 𝑥 = 0, то 𝜙(𝑥) = 0. Навпаки, якщо 𝜙(𝑥) = 0, то |𝑥(𝑎)| = 0 та
∫︀𝑏
|𝑥′ (𝑡)|𝑑𝑡 = 0. Оскiльки пiдiнтегральна функцiя неперервна i невiд’ємна,
𝑎
з останньої рiвностi випливає, що |𝑥′ (𝑡)| = 0, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], тобто 𝑥(𝑡) = 𝑐,
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], де 𝑐 — деяка стала. Але 𝑥(𝑎) = 0, отже 𝑐 = 0, тобто 𝑥(𝑡) = 0,
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Перша аксiома виконується. 2) При всiх 𝛼 ∈ C та 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏])
∫︀𝑏 ∫︀𝑏
маємо 𝜙(𝛼𝑥) = |𝛼𝑥(𝑎)| + |(𝛼𝑥)′ (𝑡)|𝑑𝑡 = |𝛼| · |𝑥(𝑎)| + |𝛼| |𝑥′ (𝑡)|𝑑𝑡 =
𝑎 𝑎
= |𝛼|𝜙(𝑥). Друга аксiома виконується. 3) При всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) маємо
∫︀𝑏
𝜙(𝑥 + 𝑦) =|𝑥(𝑎) + 𝑦(𝑎)| + |𝑥′ (𝑡) + 𝑦 ′ (𝑡)|𝑑𝑡 ≤
𝑎
∫︀𝑏
≤|𝑥(𝑎)| + |𝑦(𝑎)| + (|𝑥′ (𝑡)| + |𝑦 ′ (𝑡)|)𝑑𝑡 =
𝑎
∫︀𝑏 ∫︀𝑏
=|𝑥(𝑎)| + |𝑥′ (𝑡)|𝑑𝑡 + |𝑦(𝑎)| + |𝑦 ′ (𝑡)|𝑑𝑡 = 𝜙(𝑥) + 𝜙(𝑦).
𝑎 𝑎
Третя аксiома виконується.

1.2. 1) Нехай послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐶([𝑎, 𝑏]) така, що 𝑥𝑛 → 𝑥,
𝑛 → ∞, в 𝐶([𝑎, 𝑏]). Довести, що 𝑥𝑛 (𝑡) → 𝑥(𝑡), 𝑛 → ∞, при кожному
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] (тобто має мiсце поточкова збiжнiсть). 2) Нехай послiдовнiсть
(𝑛) (𝑛)
{𝑥(𝑛) = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑘 , . . .) : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, така, що
𝑥(𝑛) → 𝑥, 𝑛 → ∞, в 𝑙𝑝 , де 𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑘 , . . .) ∈ 𝑙𝑝 . Довести, що
(𝑛)
𝑥𝑘 → 𝑥𝑘 , 𝑛 → ∞, при кожному 𝑘 ∈ N (тобто має мiсце покоординатна
збiжнiсть). 3) Нехай послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), 1 ≤ 𝑝 <
< +∞, така, що 𝑥𝑛 → 𝑥, 𝑛 → ∞ в 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), а також 𝑥𝑛 → 𝑦, 𝑛 → ∞
𝜇-майже скрiзь на 𝑇 . Довести, що 𝑥 = 𝑦 𝜇-майже скрiзь на 𝑇.
Розв’язання. 1) Для кожного фiксованого 𝑡0 ∈ [𝑎, 𝑏] маємо
|𝑥𝑛 (𝑡0 ) − 𝑥(𝑡0 )| ≤ max |𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥(𝑡)|,

𝑡∈[𝑎,𝑏]
звiдки 𝑥𝑛 (𝑡0 ) → 𝑥(𝑡0 ), 𝑛 → ∞. 2) Для кожного фiксованого 𝑘0 ∈ N ви-

(𝑛) (𝑛) −𝑥‖ (справдi, при 1 ≤ 𝑝 < +∞
конується нерiвнiсть |𝑥
𝑘0 −𝑥𝑘0 | ≤ ‖𝑥 𝑝
10
маємо
(︂ ∞
)︂ 1
1 𝑝
(𝑛) (𝑛) (𝑛)
|𝑝 ) 𝑝 |𝑝 = ‖𝑥(𝑛) − 𝑥‖𝑝 ,
∑︀
|𝑥𝑘0 − 𝑥𝑘0 | = (|𝑥𝑘0 − 𝑥𝑘0 ≤ |𝑥𝑘 − 𝑥𝑘
𝑘=1
(𝑛) (𝑛)
а при 𝑝 = +∞ маємо |𝑥𝑘0 − 𝑥𝑘0 | ≤ sup |𝑥𝑘 − 𝑥𝑘 | = ‖𝑥(𝑛) − 𝑥‖∞ ).
𝑘≥1
Оскiльки за умовою 𝑥
(𝑛) → 𝑥, 𝑛 → ∞, то з останньої нерiвностi випли-
(𝑛)
ває, що 𝑥
𝑘0 → 𝑥𝑘0 , 𝑛 → ∞. 3) Покажемо, що зi збiжностi в 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇)
випливає збiжнiсть за мiрою 𝜇 . Скориставшись нерiвнiстю Чебишова, при
будь-якому 𝜀>0 дiстаємо, що
1
|𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥(𝑡)|𝑝 𝑑𝜇(𝑡) → 0,
∫︀
𝜇({𝑡 ∈ 𝑇 | |𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥(𝑡)| ≥ 𝜀}) ≤ 𝜀𝑝
𝑇
𝜇
𝑛 → ∞, тобто 𝑥𝑛 −−−→ 𝑥, 𝑛 → ∞. Тепер з теореми Рiса випливає
𝑛→∞
iснування пiдпослiдовностi{𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} такої, що 𝑥𝑛𝑘 → 𝑥, 𝑘 → ∞,
𝜇-майже скрiзь на 𝑇 . З умови маємо 𝑥𝑛𝑘 → 𝑦, 𝑘 → ∞, 𝜇-майже скрiзь
на 𝑇 . Тодi 𝑥 = 𝑦 𝜇-майже скрiзь на 𝑇 .
1.3. Дослiдити послiдовностi на збiжнiсть у лiнiйному нормованому про-
сторi 𝑋. Для збiжних послiдовностей знайти границi.
𝑛
1) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑥𝑛 (𝑡) = sin 𝜋𝑡, 𝑡 ∈ [0, 1];
𝑛𝑡
2) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑥𝑛 (𝑡) =
1+𝑛𝛼 𝑡2
, де 𝛼 ≥ 1 — фiксоване;
3) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑥
(𝑛) = (0, . . . , 0, 1, 0, . . .);
⏟ ⏞
𝑛−1
4) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑥(𝑛) = (1, 0, 31 , 0, 51 , . . . , 2𝑛−1
1
, 0, 0, 0, . . .);
𝑛
5) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = sin 𝜋𝑡, 𝑡 ∈ [0, 1];
6) 𝑋 = 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = √1𝑛 𝜒[𝑛,2𝑛] (𝑡), 𝑡 ∈ R.
Розв’язання. 1) Згiдно iз задачею 1.2(1) єдиним “претендентом” на гра-

ницю послiдовностi в 𝐶([0, 1]) є ї ї поточкова границя, тому знайдемо спо-
чатку цю границю. При кожному 𝑡 ∈ [0, 1] маємо
{︃
1, 𝑡 = 21 ,
𝑥𝑛 (𝑡) = sin𝑛 𝜋𝑡 → 𝑥0 (𝑡) =
0, 𝑡 ∈ [0, 1]∖{ 21 },
(бо| sin 𝜋𝑡| < 1 при 𝑡 ∈ [0, 1]∖{ 21 }). Однак 𝑥0 ∈

/ 𝐶([0, 1]), отже, 𝑥𝑛 ̸→ 𝑥0
у 𝐶([0, 1]), тобто послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} розбiжна в 𝐶([0, 1]).
2) Знайдемо поточкову границю: якщо 𝛼 > 1, то при всiх 𝑡 ∈ [0, 1]
𝑛𝑡 𝑛𝑡
маємо 𝑥𝑛 (𝑡) = → 𝑥0 (𝑡) = 0, а якщо 𝛼 = 1, то 𝑥𝑛 (𝑡) = 1+𝑛𝑡 2 →
{︃ 1+𝑛𝛼 𝑡2
0, 𝑡 = 0,
→ 𝑥0 (𝑡) = 1 Оскiльки при 𝛼 = 1 поточкова границя
𝑡 , 𝑡 ∈ (0, 1].
11
𝑥0 ∈
/ 𝐶([0, 1]), то за задачею 1.2(1) послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} розбiжна.
Нехай тепер 𝛼 > 1. Потрiбно дослiдити, чи 𝑑𝑛 = max |𝑥𝑛 (𝑡)−𝑥(𝑡)| → 0,
𝑡∈[0,1]
𝑛−𝑛1+𝛼 𝑡2
𝑛 → ∞. Знайдемо 𝑑𝑛 = max 𝑛𝑡
𝛼 2 . Маємо 𝑥′𝑛 (𝑡) =
= 0, (1+𝑛𝛼 𝑡2 )2
𝑡∈[0,1] 1+𝑛 𝑡
−𝛼
(︀ 𝛼 )︀
𝑛 − 𝑛1+𝛼 𝑡2 = 0, звiдки 𝑡 = 𝑛 . Оскiльки 𝑥𝑛 (0) = 0, 𝑥𝑛 𝑛− 2 =
2
𝛼 𝛼 𝛼
= 21 𝑛1− 2 , 𝑥𝑛 (1) = 1+𝑛
𝑛
≤ 𝑛𝛼 , 𝑛 ≥ 1, то 𝑑𝑛 = 𝑥𝑛 𝑛− 2 = 12 𝑛1− 2 .
(︀ )︀
𝛼
2𝑛 2 𝛼
Якщо 1 − 𝛼2 ≥ 0, тобто 𝛼 ≤ 2, то 𝑑𝑛 = 12 𝑛1− 2 ̸→ 0, 𝑛 → ∞. Якщо
𝛼
1− 𝛼2 < 0, тобто 𝛼 > 2, то 𝑑𝑛 = 12 𝑛1− 2 → 0, 𝑛 → ∞. Отже, враховуючи
задачу 1.2(1), при 1 ≤ 𝛼 ≤ 2 послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} розбiжна, а при
𝛼 > 2 послiдовнiсть збiгається до елемента 𝑥0 (𝑡) = 0, 𝑡 ∈ [0, 1].
Зауважимо, що для дослiдження, чи 𝑑𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, можна було не
застосовувати похiдну, а врахувати, що за нерiвнiстю Кошi мiж середнiм
арифметичним i середнiм геометричним
𝛼
𝑛𝑡 1 √︁ 1
1+𝑛𝛼 𝑡2
= 1
+𝑛𝛼−1 𝑡
≤ 1 𝛼−1
= 21 𝑛1− 2 , 𝑡 ∈ (0, 1],
𝑛𝑡 2 𝑛𝑡 𝑛 𝑡
𝛼
причому рiвнiсть досягається, коли
1
𝑛𝑡 = 𝑛𝛼−1 𝑡, тобто при 𝑡 = 𝑛− 2 .
𝛼
Звiдси 𝑑𝑛 = 21 𝑛1− 2 .
3) Згiдно iз задачею 1.2(2) єдиним “претендентом” на границю послi-
довностi в 𝑙𝑝 є ї ї покоординатна границя. Знайдемо цю границю. При ко-
(𝑛)
жному фiксованому 𝑘 ∈ N маємо 𝑥𝑘 = 0 для всiх 𝑛, починаючи з
(𝑛)
деякого номера, тому 𝑥
𝑘 → 0, 𝑛 → ∞. Покладемо 𝑥 ˜ = (0, . . . , 0, . . .),
(𝑛)
˜ = 0. Перевiримо, чи 𝑥 → 𝑥
тобто 𝑥 ˜, 𝑛 → ∞ в 𝑙𝑝 . Маємо ‖𝑥(𝑛) − 𝑥 ˜‖𝑝 =
= 1 ̸→ 0, 𝑛 → ∞, отже послiдовнiсть {𝑥(𝑛) : 𝑛 ≥ 1} розбiгається в 𝑙𝑝 .
4) Знайдемо покоординатну границю. Зафiксуємо довiльне 𝑘 ∈ N.
(𝑛) (𝑛)
Якщо 𝑘 парне, то 𝑥
𝑘 = 0 для всiх 𝑛 ∈ N, тому 𝑥𝑘 → 0 = 𝑥𝑘 , 𝑛 → ∞.
(𝑛) 1
Якщо 𝑘 непарне, то 𝑥
𝑘 = 𝑘 для всiх 𝑛 ∈ N, починаючи з деякого номе-
(𝑛) 1
ра, тому 𝑥𝑘 → 𝑘 = 𝑥𝑘 , 𝑛 → ∞. Покладемо 𝑥 ˜ = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑘 , . . .), тобто
∞
˜ = (1, 0, 13 , 0, 15 , 0, . . .). Оскiльки ряд 1
∑︀
𝑥 2𝑘−1 розбiгається, то 𝑥 ˜ ̸∈ 𝑙1
𝑘=1
та iз задачi 1.2(2) випливає, що послiдовнiсть {𝑥
(𝑛) : 𝑛 ≥ 1} розбiжна в
∞
∑︀ 1 1
𝑙1 . При 1 < 𝑝 < +∞ ряд (2𝑘−1)𝑝 збiгається, крiм того, sup | 2𝑘−1 | =
𝑘=1 𝑘≥1
= 1 < +∞, тому 𝑥 ˜ ∈ 𝑙𝑝 при 1 < 𝑝 ≤ +∞. Перевiримо, чи 𝑥(𝑛) → 𝑥 ˜
+∞
˜‖𝑝𝑝 =
(𝑛) − 𝑥 1
∑︀
в 𝑙𝑝 . При 1 < 𝑝 < +∞ маємо ‖𝑥
(2𝑘−1)𝑝 → 0, 𝑛 → ∞,
𝑘=𝑛+1
як залишок збiжного ряду, тому 𝑥
(𝑛) → 𝑥 ˜, 𝑛 → ∞, в 𝑙𝑝 . При
12
1 1
𝑝 = +∞ маємо ‖𝑥(𝑛) − 𝑥
˜‖∞ = sup 2𝑘−1 = 2𝑛+1 → 0, 𝑛 → ∞, тому
𝑘≥𝑛+1
𝑥(𝑛) → 𝑥
˜, 𝑛 → ∞, в 𝑙∞ .
5) Згiдно iз задачею 1.2(3), якщо послiдовнiсть{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂
⊂ 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞, збiгається майже скрiзь вiдносно мiри Лебега
𝑚 до функцiї 𝑥0 , то ця послiдовнiсть може збiгатися в 𝐿𝑝 ([0, 1]) лише
𝑛
до 𝑥0 . Маємо 𝑥𝑛 (𝑡) = sin 𝜋𝑡 → 0 = 𝑥0 (𝑡) 𝑚-майже скрiзь на [0, 1].
𝑝
Перевiримо, чи 𝑥𝑛 → 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝐿𝑝 ([0, 1]). Маємо ‖𝑥𝑛 − 𝑥0 ‖𝑝 =
∫︀1
= sin𝑛𝑝 𝜋𝑡𝑑𝑡 → 0, 𝑛 → ∞, за теоремою Лебега про мажоровану збiж-
0
нiсть (справдi, послiдовнiсть 𝑦𝑛 (𝑡) = sin𝑛𝑝 𝜋𝑡 → 0 (mod 𝑚), 𝑛 → ∞, на
[0, 1], а також |𝑦𝑛 (𝑡)| ≤ 1 = 𝑔(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1, 𝑔 ∈ 𝐿1 ([0, 1], 𝑚)).
Отже, 𝑥𝑛 → 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝐿𝑝 ([0, 1]).
6) Знайдемо границю майже скрiзь. Для кожного 𝑡 ≤ 0 : 𝑥𝑛 (𝑡) = 0,
𝑛 ≥ 1, а при 𝑡 ≥ 0 : 𝑥𝑛 (𝑡) = 0 для всiх 𝑛 ≥ 𝑛0 = [𝑡] + 1, отже,
∀ 𝑡 ∈ R : 𝑥𝑛 (𝑡) → 0 = 𝑥0 (𝑡), 𝑛 → ∞.
Перевiримо, чи 𝑥𝑛 → 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝐿𝑝 (R). Маємо
∫︀2𝑛 𝑝
‖𝑥𝑛 − 𝑥0 ‖𝑝𝑝 = |𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥0 (𝑡)|𝑝 𝑑𝑡 = 1
𝑑𝑡 = 𝑛1− 2 → 0, 𝑛 → ∞,
∫︀
𝑝
R 𝑛 𝑛2
𝑝
тодi й лише тодi, коли 1−
< 0, тобто при 𝑝 > 2. Отже, {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
2
збiгається в 𝐿𝑝 (R) лише при 𝑝 > 2.
1.4. Нехай 𝑋 — ЛНП над полем K, 𝐺 — пiдпростiр в 𝑋, 𝑦 ∈ / 𝐺. Довести,
що множина 𝐺1 = {𝑥 + 𝜆𝑦 | 𝑥 ∈ 𝐺, 𝜆 ∈ K} — пiдпростiр в 𝑋 .
Розв’язання. Перевiримо лiнiйнiсть 𝐺1 . Нехай 𝑧1 , 𝑧2 ∈ 𝐺1 , 𝛼1 , 𝛼2 ∈ K.
Тодi 𝑧1 = 𝑥1 + 𝜆1 𝑦, 𝑧2 = 𝑥2 + 𝜆2 𝑦, де 𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝐺, 𝜆1 , 𝜆2 ∈ K. То-
му 𝛼1 𝑧1 + 𝛼2 𝑧2 = (𝛼1 𝑥1 + 𝛼2 𝑥2 ) + (𝛼1 𝜆1 + 𝛼2 𝜆2 )𝑦 = 𝑥 + 𝜆𝑦, де
𝑥 = 𝛼1 𝑥1 + 𝛼2 𝑥2 ∈ 𝐺, 𝜆 = 𝛼1 𝜆1 + 𝛼2 𝜆2 ∈ K, отже, 𝛼1 𝑧1 + 𝛼2 𝑧2 ∈ 𝐺1 .
Перевiримо замкненiсть 𝐺1 . Нехай {𝑧𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐺1 , та 𝑧𝑛 → 𝑧,
𝑛 → ∞. За означенням множини 𝐺1 маємо 𝑧𝑛 = 𝑥𝑛 + 𝜆𝑛 𝑦, де 𝑥𝑛 ∈ 𝐺,
𝜆𝑛 ∈ K, 𝑛 ≥ 1. Покажемо, що послiдовнiсть {𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 1} обмежена.
Справдi, якщо це не так, то iснує пiдпослiдовнiсть {𝜆𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} така,
що |𝜆𝑛𝑘 | → +∞, 𝑘 → +∞. Оскiльки 𝑥𝑛 + 𝜆𝑛 𝑦 − 𝑧 → 0, 𝑛 → ∞, то
𝑥𝑛𝑘 𝑧 𝑧
𝜆𝑛 + 𝑦 − 𝜆𝑛 → 0, 𝑘 → ∞. Враховуючи, що 𝜆𝑛 → 0, 𝑘 → ∞,
𝑘 𝑘 𝑘
𝑥𝑛𝑘 𝑥𝑛
звiдси дiстаємо, що → −𝑦, 𝑘 → ∞. Оскiльки 𝜆𝑛𝑘 ∈ 𝐺, 𝑘 ≥ 1,
𝜆 𝑛𝑘 𝑘
i 𝐺 — замкнена множина, то −𝑦 ∈ 𝐺, звiдки 𝑦 ∈ 𝐺, бо 𝐺 — лiнiйна
множина. Дiстали суперечнiсть з умовою, отже послiдовнiсть {𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
обмежена. Тому вона мiстить збiжну пiдпослiдовнiсть {𝜆𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}.
Нехай 𝜆𝑛𝑘 → 𝜆 ∈ K, 𝑘 → ∞. Зi спiввiдношення 𝑥𝑛 + 𝜆𝑛 𝑦 − 𝑧 → 0,
13
𝑛 → ∞, дiстаємо, що 𝑥𝑛𝑘 → 𝑧 − 𝜆𝑦, 𝑘 → ∞. Звiдси 𝑧 − 𝜆𝑦 ∈ 𝐺, бо
𝐺 — замкнена множина. Таким чином, 𝑧 = 𝑥 + 𝜆𝑦 , де 𝑥 = 𝑧 − 𝜆𝑦 ∈ 𝐺.
Отже, 𝑧 ∈ 𝐺1 , тобто 𝐺1 — замкнена множина.
Задачi для самостiйного розв’язання
1.5. Знайти норму заданого елемента у даному просторi:
1) 𝑥(𝑡) = 𝑡𝑛 в 𝐶([0, 1]), 𝑛 ≥ 1; 6) 𝑥(𝑡) = 𝜒Q (𝑡) в 𝐿1 ([0, 1]);

2) 𝑥(𝑡) = 𝑒−𝑡 в 𝐶([0, 1]); 7) 𝑥(𝑡) = 𝜒R∖Q (𝑡) в 𝐿2 ([0, 1]);
3) 𝑥 = (1, 12 , 13 , . . .) в 𝑙2 ; в 𝑙∞ ; 8) 𝑥(𝑡) = 1 − 𝑒𝑡 в 𝐿3 ([0, 1]);
4) 𝑥(𝑡) = 𝑡 в 𝐿4 ([0, 1]); 9) 𝑥(𝑡) = sin 𝑡 + cos 𝑡 в 𝐿2 ([0, 1]);
5) 𝑥(𝑡) = 𝑡2 в 𝐶 1 ([0, 1]); 10) 𝑥(𝑡) = 𝑡 ln 𝑡 в 𝐿1 ([1, 𝑒]).
1.6. Чи є нормами в 𝐶([𝑎, 𝑏]) такi функцiї:
1) ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)| + |𝑥(𝑏)|;
𝑎≤𝑡≤ 12 (𝑎+𝑏)
(︂ 𝑏 )︂ 1
2
𝛼(𝑡)|𝑥(𝑡)|2 𝑑𝑡
∫︀
2) ‖𝑥‖ = , де 𝛼 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) — така, що
𝑎
𝛼(𝑡) > 0, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
∫︀𝑏
3) ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)| + |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡?
𝑎≤𝑡≤ 21 (𝑎+𝑏) 1
(𝑎+𝑏)
2
1.7. 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏])

Чи є нормами в такi функцiї:
1) ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)|;

𝑎≤𝑡≤𝑏
2) ‖𝑥‖ = max |𝑥′ (𝑡)|;
𝑎≤𝑡≤𝑏
3) ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)| + max |𝑥′ (𝑡)|;
𝑎≤𝑡≤ 12 (𝑎+𝑏) 1
2
4) ‖𝑥‖ = |𝑥(𝑎)| + max |𝑥′ (𝑡)|;
𝑎≤𝑡≤𝑏
5) ‖𝑥‖ = |𝑥(𝑏) − 𝑥(𝑎)| + max |𝑥′ (𝑡)|;
𝑎≤𝑡≤𝑏
∫︀𝑏
6) ‖𝑥‖ = |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 + max |𝑥′ (𝑡)|?
𝑎 𝑎≤𝑡≤𝑏
1.8. Чи є нормами в 𝐶 2 ([𝑎, 𝑏]) такi функцiї:

1) ‖𝑥‖ = |𝑥(𝑎)| + |𝑥′ (𝑎)| + max |𝑥′′ (𝑡)|;
𝑎≤𝑡≤𝑏
2) ‖𝑥‖ = |𝑥(𝑎)| + |𝑥(𝑏)| + max |𝑥′′ (𝑡)|;
𝑎≤𝑡≤𝑏
∫︀𝑏
3) ‖𝑥‖ = |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 + |𝑥′ (𝑎)| + max |𝑥′′ (𝑡)|?
𝑎 𝑎≤𝑡≤𝑏
14
1.9. Чи збiгається в заданому просторi задана послiдовнiсть елементiв?
Якщо так, знайти ї ї границю.
I. У просторi 𝐶([0, 1]):

1) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 ; 7) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛𝑡𝑒−𝑛𝑡 ;
2) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 − 𝑡𝑛+1 ; 8) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛 sin 𝑛𝑡 ;
3) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 − 𝑡2𝑛 ; 9) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛 ln(1 + 𝑛𝑡 );
𝑡
4) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒− 𝑛 ; 10) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 − 𝑡3𝑛 ;
5) 𝑥𝑛 (𝑡) = sin 𝑡 − sin 𝑛𝑡 ; 11) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝜙(𝑡 + 𝑛1 ), де 𝜙 ∈ 𝐶(R)
6) 𝑥𝑛 (𝑡) = √𝑛𝑛𝑡
2 +1
; — фiксована функцiя;
II. У просторi 𝐶 1 ([0, 1]):

𝑡𝑛+1 𝑡𝑛+2
∫︀𝑡 𝑢2
1) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛+1 − 𝑛+2 ; 2) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒− 2𝑛 𝑑𝑢;
0
III. У просторi 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞:
1) 𝑥
(𝑛) = (0, . . . , 0, 1
, 0, . . .); 6) 𝑥(𝑛) = (1, 12 , . . . , 𝑛1 , 0, . . .);
⏟ 𝑛⏞
𝑛 7) 𝑥(𝑛) = (1, √12 , . . . , √1𝑛 , 0, . . .);
2) 𝑥
(𝑛) = (1, 0, . . . , 0, 1
, 0, . . .); 8) 𝑥(𝑛) = ( 1 ,..., 1 , 0, . . .);
𝑛
⏟ ⏞ ⏟𝑛 ⏞ 𝑛
𝑛 𝑛
3) 𝑥
(𝑛) = ( 𝑛1 , 0, . . . , 0, 1
𝑛
, 0, . . .); 9) 𝑥(𝑛) = ( ln1𝑛 ,..., ln1𝑛 , 0, . . .);
⏟ ⏞ ⏟ ⏞
𝑛 𝑛
4) 𝑥
(𝑛) = (0, . . . , 0, 1, 1 1
2 , 3 , . . .);
10) 𝑥(𝑛) = (1, . . . , 1, 0, . . .);
⏟ ⏞ ⏟ ⏞
𝑛−1 𝑛
1 1
5) 𝑥
(𝑛) = (0, . . . , 0, 1 1 11) 𝑥
(𝑛) = ( 𝑛 , 𝑛−1 , . . . , 12 , 1, 0, . . .);
𝑛 , 𝑛+1 , . . .); √ √ √
⏟ ⏞
12) 𝑥
(𝑛) = ( 𝑛 1, 𝑛
2, . . . , 𝑛
𝑛, 0, . . .);
𝑛−1
13) 𝑥(𝑛) = (( 21 )𝑛 ,( 23 )𝑛 ,...,( 𝑛+1
𝑛 𝑛
) , 0, 0, . . .).
⏟ ⏞
𝑛
IV. У просторi 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞:

1) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 ; 4) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛𝑒−𝑛𝑡 , 𝑝 = 1;
2) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 − 𝑡𝑛+1 ; 5) 𝑥𝑛 (𝑡) = 1 − 𝑛𝑡 , 𝑝 = 2;
√ √
3) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛 · 𝜒[0, 1
] (𝑡); 6) 𝑥𝑛 (𝑡) = ( 𝑛 − 𝑛 𝑛 𝑡)𝜒[0, 1 ] (𝑡), 𝑝 = 2.
𝑛2 𝑛
1.10. Довести безпосередньо повноту просторiв
1) C𝑚 з нормою ‖𝑥‖∞ = max |𝑥𝑘 |;
1≤𝑘≤𝑚
∞ 1
|𝑥𝑘 |𝑝 ) 𝑝 ;
∑︀
2) 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, з нормою ‖𝑥‖𝑝 = (
𝑘=1
15
3) 𝑙∞ з нормою ‖𝑥‖∞ = sup |𝑥𝑘 |.
𝑘≥1
1.11. Нехай 𝑋 — банахiв простiр. Довести, що простiр неперервних об-

межених функцiй 𝐶𝑏 (R, 𝑋) з рiвномiрною нормою ‖𝑥‖ = sup ‖𝑥(𝑡)‖𝑋 ,
𝑡∈R
𝑥 ∈ 𝐶𝑏 (R, 𝑋), є банаховим простором.
1.12. 1) Нехай 𝑋 = R2 з нормою ‖ · ‖𝑝 , де 𝑝 = 1, 2, +∞. Намалювати
одиничнi кулi з центром у початку координат.
2) Нехай 𝑋 = R3 з нормою ‖ · ‖𝑝 , де 𝑝 = 1, 2, +∞. Намалювати
одиничнi кулi з центром у початку координат.
1.13. Довести, що при всiх 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞ та −∞ < 𝑎 < 𝑏 < +∞ вико-
1
нується 𝐶([𝑎, 𝑏]) ⊂ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), причому ‖𝑥‖𝐿𝑝 ([𝑎,𝑏]) ≤ (𝑏 − 𝑎) 𝑝 ‖𝑥‖𝐶([𝑎,𝑏])
при 1 ≤ 𝑝 < +∞ та ‖𝑥‖𝐿∞ ([𝑎,𝑏]) = ‖𝑥‖𝐶([𝑎,𝑏]) , 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]).
1.14. 1) Показати, що у просторi R кожна норма має вигляд ‖𝑥‖ = 𝛼|𝑥|,

𝑥 ∈ R, де 𝛼 > 0 — фiксована стала.
*
2) Нехай 𝑓 : R → (0, +∞) — 𝜋 -перiодична функцiя, для якої мно-
2
жина 𝐴𝑓 = {(𝜌 cos 𝜙, 𝜌 sin 𝜙) | 𝜙 ∈ R, 0 ≤ 𝜌 ≤ 𝑓 (𝜙)} ⊂ R є опуклою.
𝜌 2
Покладемо ‖𝑥‖ =
𝑓 (𝜙) , де (𝜌, 𝜙) — полярнi координати точки 𝑥 ∈ R .
Довести, що ‖ · ‖ — норма в R .
2
2
3) Довести, що кожна норма в R задається таким чином, як описано
у пунктi 2). Знайти функцiї 𝑓 , якi вiдповiдають нормам у просторах R𝑝 ,
2
1 ≤ 𝑝 ≤ +∞.
1.15. Довести, що при 1 ≤ 𝑝1 < 𝑝2 ≤ +∞ має мiсце включення
𝑙𝑝1 ⊂ 𝑙𝑝2 , причому ‖𝑥‖∞ = lim ‖𝑥‖𝑝 при всiх 𝑥 ∈ 𝑙1 .
𝑝→∞
1.16. Нехай (𝑇, F, 𝜇) — простiр зi скiнченною мiрою. Довести, що при
1 ≤ 𝑝1 < 𝑝2 ≤ +∞ має мiсце включення 𝐿𝑝2 (𝑇, 𝜇) ⊂ 𝐿𝑝1 (𝑇, 𝜇), причо-
му ‖𝑥‖∞ = lim ‖𝑥‖𝑝 при всiх 𝑥 ∈ 𝐿∞ (𝑇, 𝜇).
𝑝→∞
1.17. Довести, що простори 𝐿𝑝1 (R) та 𝐿𝑝2 (R) не вкладаються один в
одний при жодних 1 ≤ 𝑝1 < 𝑝2 ≤ +∞.
1.18* . Нехай (𝑇, F, 𝜇) — простiр з мiрою, 1 ≤ 𝑝1 < 𝑝2 < +∞. Довести,
що
1) 𝐿𝑝2 (𝑇, 𝜇) ⊂ 𝐿𝑝1 (𝑇, 𝜇) тодi й лише тодi, коли iснує таке 𝐶 > 0, що
𝐴 ∈ F, 𝜇(𝐴) < ∞ ⇒ 𝜇(𝐴) ≤ 𝐶.
2) 𝐿𝑝1 (𝑇, 𝜇) ⊂ 𝐿𝑝2 (𝑇, 𝜇) тодi й лише тодi, коли iснує таке 𝛿 > 0, що
𝐴 ∈ F, 𝜇(𝐴) > 0 ⇒ 𝜇(𝐴) ≥ 𝛿.
1.19. Нехай 1 ≤ 𝑝 < 𝑟 < 𝑠. Довести, що 𝐿𝑝 (R) ∩ 𝐿𝑠 (R) ⊂ 𝐿𝑟 (R).
(︀ )︀
16
1.20. Нехай 𝑥 ∈ 𝐿∞ (𝑇, 𝜇). Довести, що
ess sup |𝑥(𝑡)| = min{𝐶 ≥ 0 | |𝑥(𝑡)| ≤ 𝐶 (mod 𝜇)} =

𝑡∈𝑇
{︂ }︂
= inf sup |𝑥(𝑡)| |𝐴 ∈ F, 𝜇(𝐴) = 0 .
𝑡∈𝑇 ∖𝐴
(︂ ∞ )︂ 1
𝑝
1.21. |𝑝
∑︀
1) Чи задає норму функцiя 𝑥 ↦→ ‖𝑥‖ = |𝑥𝑖 на 𝑙𝑝 при
𝑖=1
0 < 𝑝 < 1, де 𝑙𝑝 при 0 < 𝑝 < 1 формально визначається так само, як i при
(︂ 𝑏 )︂ 1
𝑝
|𝑥(𝑡)|𝑝 𝑑𝑡
∫︀
1 ≤ 𝑝 < +∞? 2) Чи задає норму функцiя 𝑥 ↦→ ‖𝑥‖ = у
𝑎
𝐶([𝑎, 𝑏]) при 0 < 𝑝 < 1?
1.22. За якої умови на послiдовнiсть {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ [0, +∞) функцiя
∞
(︁ ∑︀ )︁1/2
𝑙2 ∋ 𝑥 ↦→ 𝛼𝑘 |𝑥𝑘 |2 є нормою в 𝑙2 ?
𝑘=1
1.23. Коли досягається рiвнiсть 1) у нерiвностi Гельдера; 2) у нерiвностi
Мiнковського?
1.24. Нехай 𝑓 ∈ 𝐿2 (R), 𝑡𝑓 (𝑡) ∈ 𝐿2 (R). Довести, що 𝑓 ∈ 𝐿1 (R).
1.25. Довести, що при 1 ≤ 𝑝 ≤ 2 для кожної функцiї 𝑓 ∈ 𝐿𝑝 (R) iснують
𝑓1 ∈ 𝐿1 (R) та 𝑓2 ∈ 𝐿2 (R) такi, що 𝑓 = 𝑓1 + 𝑓2 .
1.26. Нехай 𝑓 ∈ 𝐿1 (R) така, що для деякого 𝜎 > 0
∃ 𝐴 > 0 : |𝑥𝑘 𝑓 (𝑥)|𝑑𝑥 ≤ 𝐴𝜎 𝑘 , 𝑘 ≥ 1.

∫︀
R
Довести, що 𝑓 = 0 (mod 𝜆1 ) на (−∞, −𝜎) ∪ (𝜎, +∞).

1.27. Нехай 0 < 𝛼 < 1. При яких 1 ≤ 𝑝 < +∞ функцiя
{︃
1
𝑛𝛼 , 𝑛+1 ≤ 𝑡 < 𝑛1 , 𝑛 ≥ 1,
𝑥(𝑡) =
0, 𝑡 = 0, 𝑡 = 1,
належить простору 𝐿𝑝 ([0, 1])?

1.28. Побудувати в 𝐿1 (R) нескiнченновимiрний пiдпростiр, який
1) складається з неперервних функцiй;
2) не мiстить жодної ненульової неперервної функцiї.
1.29. Нехай
⃒ 𝑛
{︁ ⃒ ⃒ ∑︀ ⃒ }︁
𝑋 = 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) sup⃒ 𝑥𝑘 ⃒ < +∞, 𝑥𝑘 ∈ K, 𝑘 ≥ 1 .
⃒ ⃒
𝑛≥1 𝑘=1
17
⃒ 𝑛
⃒ ∑︀ ⃒
𝑋 ‖𝑥‖ = sup⃒ 𝑥𝑘 ⃒. (𝑋, ‖ · ‖)
⃒
Визначимо норму в як Довести, що —
𝑛≥1 𝑘=1
банахiв простiр.
1.30. Довести, що функцiї 1, cos 𝑡, cos2 𝑡 лiнiйно незалежнi, а 1, cos2 𝑡,
cos 2𝑡 — лiнiйно залежнi в 𝐶([0, 𝜋]).
1.31. ′
Визначимо функцiю ‖𝑥‖ = max |𝑥 (𝑡) − 𝑥(𝑡)|, 𝑥 ∈ 𝐶 ([𝑎, 𝑏]).
1
𝑡∈[𝑎,𝑏]
Чи визначає вона норму 1) у множинi 𝑃𝑛 многочленiв, степенi яких не
перевищують 𝑛, де 𝑛 ∈ N фiксоване? 2) у 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏])?
1.32. Нехай ‖ · ‖1 , ‖ · ‖2 — норми у лiнiйному просторi 𝑋 . Довести, що
такi умови рiвносильнi:
‖ · ‖1 та ‖ · ‖2 еквiвалентнi;
1) норми
𝑥𝑛 → 𝑥, 𝑛 → ∞, у (𝑋, ‖ · ‖1 ) тодi
2) й лише тодi, коли 𝑥𝑛 → 𝑥,
𝑛 → ∞, у (𝑋, ‖ · ‖2 );
3) топологiї (тобто класи вiдкритих множин) у просторах (𝑋, ‖ · ‖1 ) та
(𝑋, ‖ · ‖2 ) збiгаються.
1.33. Нехай ‖ · ‖1 та ‖ · ‖2 — еквiвалентнi норми у лiнiйному просторi 𝑋.
Довести, що
1) якщо простiр (𝑋, ‖ · ‖1 ) банахiв, то простiр (𝑋, ‖ · ‖2 ) теж банахiв;
2) якщо простiр (𝑋, ‖ · ‖1 ) сепарабельний, то простiр (𝑋, ‖ · ‖2 ) теж
сепарабельний.
1.34. Нехай простори (𝑋1 , ‖ · ‖1 ) та (𝑋2 , ‖ · ‖2 ) iзоморфнi, (𝑋1 , ‖ · ‖1 )
— банахiв. Довести, що (𝑋2 , ‖ · ‖2 ) — теж банахiв. Як наслiдок, показати,
що будь-який скiнченновимiрний ЛНП — банахiв.
(︂ 𝑏 )︂ 1
𝑝
1.35. |𝑥(𝑡)|𝑝 𝑑𝑡
∫︀
Довести, що норми ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)| та ‖𝑥‖ = ,
𝑎≤𝑡≤𝑏 𝑎
1 ≤ 𝑝 < +∞, в 𝐶([𝑎, 𝑏]) не еквiвалентнi.
1.36. Чи є еквiвалентними норми ‖𝑥‖ = |𝑥(𝑎)| + max |𝑥′ (𝑡)| та
𝑎≤𝑡≤𝑏
‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)| + max |𝑥′ (𝑡)| у 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏])?
𝑎≤𝑡≤𝑏 𝑎≤𝑡≤𝑏
∞
|𝑥(𝑟𝑛 )|
1.37.
∑︀
Нехай {𝑟𝑛 : 𝑛 ≥ 1} = Q ∩ [0, 1]. Довести, що ‖𝑥‖ = 𝑛2
,
𝑛=1
𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]), — норма у 𝐶([0, 1]). Чи еквiвалентна вона рiвномiрнiй нор-
мi?
1.38. Нехай ‖ · ‖1 , ‖ · ‖2 𝑋 , 𝐵 𝑖 (0, 1)
— норми в лiнiйному просторi
— одинична замкнена куля в (𝑋, ‖ · ‖𝑖 ), 𝑖 = 1, 2. Довести, що якщо
𝐵 1 (0, 1) = 𝐵 2 (0, 1), то ‖𝑥‖1 = ‖𝑥‖2 , 𝑥 ∈ 𝑋 .
1.39. Нехай 𝑋 — ЛНП, {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 . Якi з наведених умов
рiвносильнi:
1) {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — фундаментальна послiдовнiсть;
2) ‖𝑥𝑛 − 𝑥𝑚 ‖ → 0, 𝑚, 𝑛 → ∞; 3) lim lim ‖𝑥𝑚 − 𝑥𝑛 ‖ = 0?
𝑚→∞ 𝑛→∞
18
1.40. Довести, що ЛНП 𝑋 банахiв тодi й лише тодi, коли будь-який ряд
∞
∑︀ ∞
∑︀
𝑥𝑘 , для якого ‖𝑥𝑘 ‖ < +∞, збiгається в 𝑋 .
𝑘=1 𝑘=1
1.41. 𝑛 ≥ 1. Довести, що простiр 𝐶 𝑛 ([𝑎, 𝑏]) є банаховим з нормою
Нехай
𝑛 𝑛−𝑗
max |𝑥(𝑘) (𝑡)|, а з нормою ‖𝑥‖𝑛−𝑗 = max |𝑥(𝑘) (𝑡)| не є
∑︀ ∑︀
‖𝑥‖𝑛 =
𝑘=0 𝑎≤𝑡≤𝑏 𝑘=0 𝑎≤𝑡≤𝑏
повним при будь-якому 𝑗, 1 ≤ 𝑗 ≤ 𝑛.
1.42. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑥 ∈ 𝑋, 𝑀 ⊂ 𝑋 — деяка непорожня множина.
1) Довести, що функцiя 𝜙(𝑥) = 𝜌(𝑥, 𝑀 ) є неперервною на 𝑋.
2) Довести, що 𝜌(𝑥, 𝑀 ) = 𝜌(𝑥, 𝑀 ), де 𝑀 — замикання множини 𝑀 .

3) Довести твердження 1) та 2) для випадку, коли (𝑋, 𝜌) — метричний
простiр та 𝜌(𝑥, 𝑀 ) := inf 𝜌(𝑥, 𝑦).
𝑦∈𝑀
1.43. Нехай 𝑄 — метричний простiр, а банахiв простiр 𝐶𝑏 (𝑄) обмежених
неперервних на 𝑄 функцiй з нормою ‖𝑥‖ = sup |𝑥(𝑡)| є сепарабельним.
𝑡∈𝑄
Довести, що 𝑄 — компактна множина.
1.44. Нехай 𝑇 — деяка множина, 𝐵(𝑇 ) — простiр обмежених на множи-
нi 𝑇 функцiй з нормою ‖𝑥‖ = sup |𝑥(𝑡)|. 1) Довести, що 𝐵(𝑇 )
𝑡∈𝑇
— банахiв простiр. 2) За якої умови на 𝑇 простiр 𝐵(𝑇 ) сепарабельний?
1.45. Довести, що простiр 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]) функцiй обмеженої варiацiї на [𝑎, 𝑏]
таких, що 𝑥(𝑎) = 0, з нормою ‖𝑥‖ = 𝑉 (𝑥, [𝑎, 𝑏]) — банахiв. Чи є вiн
сепарабельним?
1.46. Позначимо 𝐻 𝜆 ([𝑎, 𝑏]) множину всiх функцiй, що задовольняють на
[𝑎, 𝑏] умову Гельдера з показником 𝜆 ∈ (0, 1]:
|𝑥(𝑡) − 𝑥(𝑠)|
𝜙𝜆 (𝑥) = sup < +∞.
𝑎≤𝑠<𝑡≤𝑏 (𝑡 − 𝑠)𝜆
Довести, що 𝐻 𝜆 ([𝑎, 𝑏]) — банахiв простiр вiдносно норми
‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)| + 𝜙𝜆 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝐻 𝜆 ([𝑎, 𝑏]).

𝑎≤𝑡≤𝑏
Чи є вiн сепарабельним?
1.47. Нехай 𝑋 — лiнiйний метричний простiр з метрикою 𝜌, яка має такi
властивостi:
(i)∀ 𝑥, 𝑦, 𝑧 ∈ 𝑋 : 𝜌(𝑥 + 𝑧, 𝑦 + 𝑧) = 𝜌(𝑥, 𝑦);
∀ 𝑥 ∈ 𝑋 ∀ 𝜆 ∈ C : 𝜌(0, 𝜆𝑥) = |𝜆|𝜌(0, 𝑥).
(ii)
1) Показати, що 𝑋 — ЛНП з нормою ‖𝑥‖ = 𝜌(0, 𝑥). 2) Навести при-
клад метрики в R, яка не має жодної з властивостей (i), (ii).
1.48. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋 такi, що ‖𝑥 + 𝑦‖ = ‖𝑥‖ + ‖𝑦‖.
19
1) Нехай 𝑋 = R𝑚 з евклiдовою нормою. Довести, що 𝑥 та 𝑦 лiнiйно
залежнi. Чи правильно це в iнших нормованих просторах?
‖𝛼𝑥 + 𝛽𝑦‖ = 𝛼‖𝑥‖ + 𝛽‖𝑦‖ при всiх 𝛼, 𝛽 ≥ 0.
2) Довести, що
1.49. 𝑋 — ЛНП. Довести, що
Нехай
1) ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋 : ‖𝑥‖ ≤ max{‖𝑥 + 𝑦‖, ‖𝑥 − 𝑦‖};
2) ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋 : ‖𝑥‖ + ‖𝑦‖ ≤ ‖𝑥 + 𝑦‖ + ‖𝑥 − 𝑦‖.
1.50. Нехай 𝑋 — лiнiйний простiр усiх комплексних числових послiдовно-
стей. Довести, що
1) не iснує норми в 𝑋 такої, що збiжнiсть у просторi (𝑋, ‖ · ‖) рiвно-
сильна покоординатнiй збiжностi;
2)
* iснує метрика на 𝑋 така, що збiжнiсть у просторi (𝑋, 𝜌) рiвносильна
покоординатнiй збiжностi.
𝑏−ℎ
1.51.
∫︀
Нехай 𝑥 ∈ 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]). Довести, що lim |𝑥(𝑡+ℎ)−𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 = 0.
ℎ→0+ 𝑎
1.52. Довести, що
1) система функцiй {1, 𝑡, 𝑡2 , . . .} тотальна в 𝐶([𝑎, 𝑏]) та в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]),
1 ≤ 𝑝 < +∞;
2) система функцiй{𝑡2𝑘 : 𝑘 ≥ 0} тотальна в 𝐶([𝑎, 𝑏]) та в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]),
1 ≤ 𝑝 < +∞, при 𝑎 ≥ 0;
3) система функцiй {1, cos 𝑛𝑡, sin 𝑛𝑡 : 𝑛 ≥ 1} тотальна в 𝐿𝑝 ([0, 2𝜋]),
1 ≤ 𝑝 < +∞;
4) система функцiй {𝑒
𝑖𝑛𝑡 : 𝑛 ∈ Z} тотальна в 𝐿 ([0, 2𝜋]),
𝑝
1 ≤ 𝑝 < +∞;
5) система функцiй {𝑒
𝑖𝑛𝑡 : 𝑛 ∈ Z} тотальна в 𝐶([𝑎, 𝑏]) тодi й лише
тодi, коли |𝑏 − 𝑎| < 2𝜋;
6) система функцiй {1, sin 𝑛𝑡 : 𝑛 ≥ 1} тотальна в 𝐶([0, 𝑏]) тодi й лише
тодi, коли 0 < 𝑏 < 𝜋;
7) система функцiй {1, cos 𝑛𝑡 : 𝑛 ≥ 1} тотальна в 𝐶([0, 𝑏]) тодi й
лише тодi, коли 0 < 𝑏 < 𝜋;
8) система елементiв {𝑒𝑛 = (0, . . . , 0, 1 , 0, . . .) : 𝑛 ≥ 1} тотальна
⏟ ⏞
𝑛
в 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞.
1.53. Довести щiльнiсть в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 < +∞ множин:
1) простих функцiй; 3) неперервних функцiй;
2) схiдчастих функцiй; 4) многочленiв;
5) многочленiв з рацiональними коефiцiєнтами;
6) многочленiв з нульовою сумою коефiцiєнтiв;
7) парних многочленiв, якщо 𝑎 ≥ 0;
8) неперервних функцiй 𝑥 таких, що 𝑥(𝑎) = 0;
9) неперервних функцiй 𝑥 таких, що 𝑥(𝑎) = 𝑥(𝑏) = 0;
10) многочленiв вiд 𝑒𝑡 .
20
1.54. 1) Довести, що множина𝐶0 (R) фiнiтних неперервних на R функцiй
скрiзь щiльна в 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞.
2) Довести, що простiр 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞, сепарабельний.
1.55. Довести, що множина 𝐶𝑏 (R) неперервних обмежених на R функцiй
не є скрiзь щiльною в 𝐿∞ (R).
1.56. Довести несепарабельнiсть простору 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]).
1.57. Нехай 𝐾 — компактна множина у метричному просторi (R𝑚 , 𝜌).
Довести, що простiр 𝐶(𝐾) з рiвномiрною нормою сепарабельний.
1.58* . Нехай (𝐾, 𝜌) — компактний метричний простiр. Довести, що
1) якщо 𝐾 — нескiнченна множина, то 𝐶(𝐾) — нескiнченновимiрний
простiр;
2) якщо {𝑈𝑖 : 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛} 𝐾 , то iснує
— скiнченне вiдкрите покриття
система дiйсних неперервних функцiй {𝜙𝑖 : 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛} на 𝐾 така, що
(i) 𝜙𝑖 (𝑡) ≥ 0, 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛, 𝑡 ∈ 𝐾 , (ii) 𝜙𝑖 (𝑡) = 0, 𝑡 ∈
/ 𝑈𝑖 , 𝑖 = 1, . . . , 𝑛,
𝑛
𝜙𝑖 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ 𝐾 (таку систему називають розбиттям одиницi );
∑︀
(iii)
𝑖=1
3) банахiв простiр𝐶(𝐾) сепарабельний.
1.59. Нехай 𝑋 — ЛНП. Довести, що 𝑋 сепарабельний тодi й лише тодi,
коли iснує 𝑟 > 0 таке, що сфера 𝑆(0, 𝑟) — сепарабельний метричний
простiр.
1.60. Простором локально iнтегровних з 𝑝-м степенем на вимiрнiй мно-
жинi 𝐴⊂R функцiй називають простiр
𝐿𝑙𝑜𝑐
𝑝 (𝐴) := {𝑓 : 𝐴 → R | ∀ 𝑎, 𝑏 ∈ R, 𝑎 < 𝑏 : 𝑓 · 𝜒[𝑎,𝑏] ∈ 𝐿𝑝 (𝐴)}.
За якої умови на функцiю 𝑔 ∈ 𝐿𝑙𝑜𝑐

𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞, виконується
рiвнiсть ç.ë.î.{𝑔 · 𝜒(𝛼,𝛽] | − ∞ < 𝛼 < 𝛽 < +∞} = 𝐿𝑝 (R)?
1.61. Чи є пiдпросторами в 𝐶([−1, 1]) такi пiдмножини:

1) монотоннi функцiї; 5) многочлени;
2) неспаднi функцiї; 6) многочлени степеня не вище 𝑚,
3) парнi функцiї; де 𝑚∈N фiксоване;
4) непарнi функцiї; 7) неперервнi кусково-гладкi функцiї;
8) неперервно диференцiйовнi функцiї;

9) неперервнi функцiї обмеженої варiацiї;
10) функцiї 𝑥, для яких 𝑥(0) = 0;
∫︀1
11) функцiї 𝑥, для яких 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 = 0;
−1
12) функцiї, що задовольняють умову Лiпшиця.
Примiтка. Кусково-гладкими називають функцiї, що мають неперервну по-

хiдну в усiх точках, крiм скiнченної кiлькостi точок.
21
1.62. Чи є множина
{︁ ⃒ ∫︀1 }︁
𝑀 = 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([−1, 1]) ⃒ 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 = 0
−1
пiдпростором 1) у просторi 𝐶 1 ([−1, 1])? 2) у просторi 𝐶 1 ([−1, 1]) з нор-

мою ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)|?
−1≤𝑡≤1
1.63. Розглянемо 𝑙1 𝑙∞ . Знайти ї ї замикання в 𝑙∞ .
як пiдмножину
{︁ ∞ }︁
1.64.
⃒ ∑︀
Нехай 𝑀 = 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) ∈ 𝑋 ⃒ 𝑥𝑘 = 0 . Чи є
𝑘=1
𝑀 пiдпростором в 𝑋 , якщо 1) 𝑋 = 𝑙1 ; 2) 𝑋 1 < 𝑝 < +∞; = 𝑙𝑝 ,
3) 𝑋 = 𝑙∞ ?
1.65. Чи є повним простiр 𝑙1 з нормою
{︁ простору 𝑙 ?
⃒ 2 }︁
1.66. Визначимо в 𝑙∞ множину 𝑐 = 𝑥 ∈ 𝑙∞ ∃ lim 𝑥𝑖 ∈ K . Довести,
⃒
𝑖→∞
що 1) 𝑐 — пiдпростiр в 𝑙∞ ; 2) 𝑐 з нормою ‖𝑥‖ = ‖𝑥‖∞ = sup |𝑥𝑖 | —
𝑖≥1
сепарабельний банахiв простiр.
{︁ }︁
1.67.
⃒
Визначимо в 𝑙∞ множину 𝑐0 = 𝑥 ∈ 𝑙∞ ⃒ lim 𝑥𝑘 = 0 . Довести,
𝑘→∞
що 1) 𝑐0 — пiдпростiр в 𝑙∞ ; 2) 𝑐0 з нормою ‖𝑥‖ = ‖𝑥‖∞ = sup |𝑥𝑖 | —
𝑖≥1
сепарабельний банахiв простiр.
1.68. ë.î. 𝐴 = ç.ë.î.(𝐴)?
(︀ )︀
Нехай 𝐴 — множина в ЛНП. Чи завжди
1.69. Довести, що пiдпростiр у ЛНП є опуклою множиною.
1.70. Довести, що перетин будь-якої сiм’ї опуклих множин у лiнiйному
просторi є опуклою множиною.
1.71. 𝜙 у лiнiйному просторi 𝑋 задовольняє першi двi аксi-
Нехай функцiя
оми норми. Довести, що 𝜙 — норма в 𝑋 тодi й лише тодi, коли множина
𝐵 = {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝜙(𝑥) ≤ 1} опукла.
1.72. Довести, що в будь-якому скiнченновимiрному ЛНП усi норми еквi-
валентнi.
1.73. Довести, що в будь-якому скiнченновимiрному ЛНП кожна обмежена
замкнена множина є компактною.
1.74. 1) Довести, що у скiнченновимiрному ЛНП кожна обмежена послi-
довнiсть має хоча б одну часткову границю (тобто границю деякої пiдпос-
лiдовностi). 2) Навести приклад обмеженої послiдовностi в 𝑙2 , що не має
жодної часткової границi.
1.75. Довести, що у кожному ЛНП 𝑋 досягається вiдстань вiд будь-якої
фiксованої точки 𝑥 до будь-якого скiнченновимiрного пiдпростору 𝑀.
1.76. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑥1 , . . . , 𝑥 𝑛 ∈ 𝑋 . Довести, що
ë.î.({𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 }) = ç.ë.î.({𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 }).

22
1.77. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 ∈ 𝑋 — лiнiйно незалежнi елементи.
Довести, що 𝑥𝑛 ∈/ ç.ë.î.({𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛−1 }).
1.78. Нехай 𝐿1 , 𝐿2 — пiдпростори у ЛНП 𝑋 , причому хоча б один з цих
пiдпросторiв скiнченновимiрний. Довести, що 𝐿1 + 𝐿2 — пiдпростiр 𝑋 .
1.79. Прямою сумою лiнiйних нормованих просторiв (𝑋1 , ‖ · ‖𝑋1 ) та
(𝑋2 , ‖ · ‖𝑋2 ) над полем K називають декартiв добуток 𝑋 := 𝑋1 × 𝑋2 , в
якому лiнiйнi операцiї вводяться таким чином:
𝛼1 (𝑥1 , 𝑥2 ) + 𝛼2 (𝑦1 , 𝑦2 ) := (𝛼1 𝑥1 + 𝛼2 𝑦1 , 𝛼1 𝑥2 + 𝛼2 𝑦2 ),

𝛼1 , 𝛼2 ∈ K, (𝑥1 , 𝑥2⨁︀
) ∈ 𝑋, (𝑦1 , 𝑦2 ) ∈ 𝑋.
Позначають 𝑋1 𝑋2 = 𝑋, 𝑥1 ⊕ 𝑥2 = (𝑥1 , 𝑥2 ). Довести, що функцiї
(︁ )︁ 1
𝑋 ∋ 𝑥1 ⊕ 𝑥2 ↦→ ‖𝑥1 ⊕ 𝑥2 ‖𝑝 = ‖𝑥1 ‖𝑝𝑋1 + ‖𝑥2 ‖𝑝𝑋2 , 1 ≤ 𝑝 < +∞,
𝑝
𝑋 ∋ 𝑥1 ⊕ 𝑥2 ↦→ ‖𝑥1 ⊕ 𝑥2 ‖∞ = max{‖𝑥1 ‖𝑋1 , ‖𝑥2 ‖𝑋2 }

є нормами на 𝑋.
1.80. Нехай 𝑋— ЛНП над полем K. 𝑀 ⊂ 𝑋 об-
Довести, що множина
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑀
межена тодi й лише тодi, коли для кожної послiдовностi
i кожної послiдовностi {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ K такої, що 𝛼𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, має
мiсце збiжнiсть 𝛼𝑛 𝑥𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, в 𝑋 .
1.81. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑀 ⊂ 𝑋 — лiнiйна множина, 𝑀 ̸= 𝑋. Довести,
що 𝑀 не має внутрiшнiх точок.
1.82. Лiнiйно незалежна система {𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} елементiв лiнiйного про-
стору 𝑋 називається базисом Гамеля, якщо ë.î.({𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴}) = 𝑋 .
1) у кожному просторi iснує базис Гамеля;
2) кожен елемент простору 𝑋 однозначно зображується у виглядi лiнiй-
ної комбiнацiї скiнченної кiлькостi елементiв з базису Гамеля простору 𝑋;
3)
* у нескiнченновимiрному банаховому просторi не iснує злiченного
базису Гамеля;
4) у пунктi 3) повнота простору iстотна.
1.83. Довести, що ЛНП несепарабельний тодi й лише тодi, коли у ньому
iснує незлiченна кiлькiсть куль деякого фiксованого радiуса 𝑟 > 0, якi
попарно не перетинаються.
1.84.
{︀ }︀
Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐵(𝑥𝑛 , 𝑟𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1 — послiдовнiсть
замкнених вкладених куль, причому lim 𝑟𝑛 = 0. Довести, що
𝑛→∞
∞
∃! 𝑥 ∈ ∩ 𝐵(𝑥𝑛 , 𝑟𝑛 ).
𝑛=1
1.85. Нехай 𝑋 — ЛНП, в якому будь-яка послiдовнiсть куль з попередньої

задачi має непорожнiй перетин. Довести, що 𝑋 — банахiв простiр.
23
1.86. 1) Навести приклад банахового простору 𝑋 i послiдовностi вкладе-
них непорожнiх замкнених множин, яка має порожнiй перетин. 2) Довести,
що послiдовнiсть замкнених вкладених куль у банаховому просторi має не-
порожнiй перетин.
1.87. Нехай 𝑋 𝑀 ⊂ 𝑋 — лiнiйна множина. Довести,
— банахiв простiр,
що поповнення 𝑀 𝑋 збiгається iз замиканням 𝑀 .
за нормою простору
1.88. Нехай 𝑋 — ЛНП. Розглянемо множину 𝑋 , яка складається з усiх
фундаментальних послiдовностей 𝑋 , тобто 𝑥 ∈ 𝑋 , якщо 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .),
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — фундаментальна в 𝑋 послiдовнiсть.
1) Двi послiдовностi 𝑥 = {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} та 𝑦 = {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} назвемо
еквiвалентними (𝑥 ∼ 𝑦 ), якщо ‖𝑥𝑛 − 𝑦𝑛 ‖ → 0, 𝑛 → ∞. Довести, що
вiдношення 𝑥 ∼ 𝑦 є вiдношенням еквiвалентностi, тобто є рефлексивним,
симетричним i транзитивним.
2) Таким чином, множина 𝑋 розпалася на класи еквiвалентних послi-
довностей. Позначимо множину цих класiв 𝑋

̃︀ . Довести, що в 𝑋
̃︀ можна
ввести структуру лiнiйного простору.
3) Для кожного ˜∈𝑋

𝑥 ̃︀ покладемо ‖˜
𝑥‖𝑋̃︀ = lim ‖𝑥𝑛 ‖𝑋 . Довести, що
𝑛→∞
ця формула визначає норму в 𝑋
̃︀ .
4) Довести, що (𝑋, ‖˜
̃︀ 𝑥‖𝑋̃︀ ) — повний простiр.
5) Довести, що 𝑋 є скрiзь щiльним в 𝑋 ̃︀ , якщо елемент 𝑥 ∈ 𝑋 отото-
жнювати з тим класом еквiвалентностi 𝑥 ˜∈𝑋 ̃︀ , який мiстить послiдовнiсть
(𝑥, 𝑥, . . .).
1.89. Назвемо послiдовнiсть {𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 , . . .} ⊂ 𝑋 базисом Шаудера в
∞
∑︀
ЛНП 𝑋 , якщо для кожного 𝑥 ∈ 𝑋 iснує єдине зображення 𝑥 = 𝛼𝑛 𝑒 𝑛 ,
𝑛=1
𝛼𝑛 ∈ K, 𝑛 ≥ 1, де ряд збiгається за нормою.
1) Довести, що будь-який простiр з базисом Шаудера сепарабельний.
2) Довести, що у просторах 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑐0 , 𝑐 iснує базис Шаудера.
1.90* . Нехай послiдовнiсть ненульових елементiв {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 у
банаховому просторi 𝑋 має такi властивостi:
а) ç.ë.î.({𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}) = 𝑋;
⃦ 𝑘 ⃦𝑚
⃦ ∑︀ ⃦ ⃦ ∑︀ ⃦
∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑚 > 𝑘 ∀ 𝜆1 , . . . , 𝜆𝑚 ∈ K : ⃦ 𝜆𝑖 𝑒𝑖 ⃦ ≤ 𝐶 ⃦ 𝜆𝑖 𝑒𝑖 ⃦.
⃦ ⃦
б)
𝑖=1 𝑖=1
Довести, що {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} є базисом Шаудера у просторi 𝑋.
Зауваження. Послiдовнiсть {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 ∖{0} є базисом Шаудера
у банаховому просторi 𝑋 тодi й лише тодi, коли вона задовольняє умови
а) та б) (див. задачу 8.30).
1.91* . Розглянемо послiдовнiсть функцiй на [0, 1], визначену таким чи-
ном:
24
⎧
2𝑙−2
⎨1,
⎪ 2𝑘+1
≤ 𝑡 < 22𝑙−1
𝑘+1 ,
2𝑙−1
ℎ2𝑘 +𝑙 (𝑡) = −1, 𝑘+1 ≤ 𝑡 < 𝑘+1
2 2
2𝑙
, де 𝑘 = 0, 1, 2, . . . та 1 ≤ 𝑙 ≤ 2𝑘 ,
⎪
⎩
0, в iнших випадках,
ℎ1 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [0, 1]. Послiдовнiсть {ℎ𝑛 : 𝑛 ≥ 1} називають системою

Хаара. Довести, що
1) ç.ë.î.({ℎ𝑛 : 𝑛 ≥ 1}) = 𝐿𝑝 ([0, 1]) у нормi 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
2) система Хаара є базисом Шаудера у просторах 𝐿𝑝 ([0, 1]) при ко-
жному 1 ≤ 𝑝 < +∞;
⃦𝑛
⃦ ∑︀ ⃦ ⃦𝑛+1 ⃦
3)
* ⃦ ⃦ ∑︀
∀ 𝑛 ≥ 1 ∀ 𝜆1 , 𝜆2 , . . . , 𝜆𝑛+1 ∈ K : ⃦ 𝜆𝑖 ℎ𝑖 ⃦ ≤ ⃦ 𝜆𝑖 ℎ𝑖 ⃦ .
⃦
𝑖=1 𝑝 𝑖=1 𝑝
Базис, що задовольняє цю умову, називають монотонним.
1.92* . Нехай {ℎ𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — система Хаара з попередньої задачi. Роз-
глянемо послiдовнiсть функцiй {𝑠𝑛 : 𝑛 ≥ 0} 𝐶([0, 1]), визначену та-
в
∫︀𝑡
ким чином: 𝑠0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [0, 1], та 𝑠𝑛 (𝑡) = ℎ𝑛 (𝜏 )𝑑𝜏, 𝑡 ∈ [0, 1],
0
𝑛 ≥ 1. Послiдовнiсть {𝑠𝑛 : 𝑛 ≥ 0} називають системою Шаудера. Дове-
сти, що система Шаудера є монотонним базисом Шаудера в 𝐶([0, 1]).
1.93. Нехай 𝐴 — множина в лiнiйному нормованому просторi 𝑋 , яка
мiстить не бiльш нiж злiченну скрiзь щiльну в 𝐴 пiдмножину. Довести, що
ç.ë.î.(𝐴) є сепарабельним пiдпростором в 𝑋.
1.94. ЛНП 𝑋 називається строго нормованим, якщо для будь-яких
𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝑋 з того, що ‖𝑥1 ‖ = ‖𝑥2 ‖ = ‖ 21 (𝑥1 + 𝑥2 )‖ = 1, випливає,
що 𝑥1 = 𝑥2 . Норма в такому просторi називається строго опуклою. Дове-
сти, що
1) 𝑋 — строго нормований тодi й лише тодi, коли для всiх 𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝑋
та 𝛼 ∈ [0, 1] з того, що ‖𝑥1 ‖ = ‖𝑥2 ‖ = ‖𝛼𝑥1 + (1 − 𝛼)𝑥2 )‖ = 1,
випливає, що 𝑥1 = 𝑥2 ;
2) 𝑋 — строго нормований тодi й лише тодi, коли одинична куля
𝐵(0, 1) — строго опукла множина (якщо 𝐴 — вiдкрита множина, то мно-
жину 𝐴 називають строго опуклою, коли 𝛼𝑥1 + (1 − 𝛼)𝑥2 ∈ 𝐴 при всiх
𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝐴 та 𝛼 ∈ (0, 1)).
1.95. При яких 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞ простiр R𝑚 з нормою ‖ · ‖𝑝 є строго
нормованим?
𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), 1 < 𝑝 < +∞, строго нормованi;
1) простори
𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]), 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]) не є строго нормованими.
2) простори
1.97* . Довести, що дiйсний ЛНП 𝑋 строго нормований тодi й лише тодi,
коли для довiльної опуклої множини 𝐿 ⊂ 𝑋 i для довiльного 𝑥 ∈ 𝑋 iснує
не бiльше одного елемента найкращого наближення (тобто якщо елемент
найкращого наближення iснує, то вiн єдиний).
25
Навести в (R2 , ‖·‖1 ) приклади пiдпростору 𝐿 ⊂ R2 i елемента 𝑥 ∈ R2 ,
для якого
1) iснує єдиний елемент найкращого наближення в 𝐿;
2) iснує декiлька елементiв найкращого наближення в 𝐿.
1.98. Лiнiйний нормований простiр 𝑋 називається рiвномiрно опуклим,
якщо
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝛿 > 0 ∀ 𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝑋, ‖𝑥1 ‖ = ‖𝑥2 ‖ = 1,

‖ 21 (𝑥1 + 𝑥2 )‖ > 1 − 𝛿 : ‖𝑥1 − 𝑥2 ‖ < 𝜀.
Довести, що 1) рiвномiрно опуклий простiр є строго нормованим; 2) скiн-

ченновимiрний строго нормований простiр є рiвномiрно опуклим.
1.99* . 1) Нехай 1 < 𝑝 < ∞. Довести,(︁ що для довiльного 0)︁< 𝑐 < 1
|𝑧1 |𝑝 +|𝑧2 |𝑝 |𝑧1 |𝑝 +|𝑧2 |𝑝 ⃒ 𝑧 +𝑧 ⃒𝑝
iснує 𝑎𝑐 ≥ 1 таке, що ≤ 𝑎 𝑐 − ⃒ 1 2 ⃒ при всiх
2 2 2
(︁ 𝑝 )︁
⃒ 𝑧 −𝑧 ⃒𝑝 |𝑧1 | +|𝑧2 |𝑝
𝑧1 , 𝑧2 ∈ K, для яких ⃒ 1
2
2⃒
≥𝑐 2 .
2) Довести, що простiр 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), 1 < 𝑝 < +∞, є рiвномiрно опуклим.
1.100* . Нехай 𝑋 — рiвномiрно опуклий банахiв простiр. Довести, що для
кожного елемента 𝑥 ∈ 𝑋 у довiльнiй опуклiй замкненiй множинi 𝐿 ⊂ 𝑋
iснує єдиний елемент найкращого наближення.
1.101. Нехай 𝑋 — рiвномiрно опуклий банахiв простiр, 𝐾 ⊂ 𝑋 — непо-
рожня замкнена опукла множина. Довести, що функцiя 𝑓 (𝑥) = ‖𝑥‖,
𝑥 ∈ 𝑋, досягає свого мiнiмуму на 𝐾 рiвно один раз.
1.102* . Нехай (𝑇, F, 𝜇) — вимiрний простiр з мiрою 𝜇, 𝜇(𝑇 ) < +∞.
Позначимо Φ множину всiх тих 𝑛 ∈ N, для яких iснує розбиття простору
𝑛
𝐴𝑘 , де 𝐴𝑖 ∈ F, 𝜇(𝐴𝑖 ) > 0, 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛, 𝐴𝑖 ∩ 𝐴𝑗 = ∅, 𝑖 ̸= 𝑗.
⋃︀
𝑇 =
𝑘=1
Довести, що для кожного 1 ≤ 𝑝 < +∞ розмiрнiсть простору 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇)
задається формулою dim 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) = sup Φ. При цьому
dim 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) = 𝑛 < +∞ ⇔ iснує розбиття простору 𝑇 на 𝑛 .

атомiв
(Множина 𝐴 ∈ F називається атомом, якщо 𝜇(𝐴) > 0 та для кожної

пiдмножини 𝐵 ⊂ 𝐴, 𝐵 ∈ F або 𝜇(𝐵) = 0, або 𝜇(𝐴∖𝐵) = 0.)
26
Роздiл 2
Гiльбертовi простори
Нехай 𝐻 — комплексний лiнiйний простiр. Функцiю (·, ·) : 𝐻 × 𝐻 → C

називають скалярним добутком, якщо
1) ∀ 𝑥 ∈ 𝐻 : (𝑥, 𝑥) ≥ 0, причому (𝑥, 𝑥) = 0 ⇔ 𝑥 = 0;
2) ∀ 𝑥, 𝑦, 𝑧 ∈ 𝐻 ∀ 𝛼, 𝛽 ∈ C : (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦, 𝑧) = 𝛼(𝑥, 𝑧) + 𝛽(𝑦, 𝑧)
(лiнiйнiсть за першим аргументом);
3) ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 : (𝑦, 𝑥) = (𝑥, 𝑦) (ермiтовiсть).

У дiйсному лiнiйному просторi 𝐻 скалярний добуток — це функцiя
(·, ·) : 𝐻 × 𝐻 → R, що задовольняє умови 1), 2) (𝛼, 𝛽 ∈ R) i умову
3)′ ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 : (𝑦, 𝑥) = (𝑥, 𝑦) (симетричнiсть).
Лiнiйний простiр зi скалярним добутком називають передгiльбертовим
простором.
Якщо (·, ·) — скалярний добуток у комплексному лiнiйному просторi
𝐻, то:
1) ∀ 𝑥, 𝑦, 𝑧 ∈ 𝐻 ∀ 𝛼, 𝛽 ∈ C : (𝑥, 𝛼𝑦 + 𝛽𝑧) = 𝛼(𝑥, 𝑦) + 𝛽(𝑥, 𝑧)
(антилiнiйнiсть за другим аргументом).
2) ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 : |(𝑥, 𝑦)|2 ≤ (𝑥, 𝑥) · (𝑦, 𝑦) (нерiвнiсть Кошi–Буняков-
ського).
√︀
У передгiльбертовому просторi 𝐻 функцiя 𝑥 ↦→ ‖𝑥‖ = (𝑥, 𝑥) є нор-
мою на 𝐻 . Якщо простiр 𝐻 є повним вiдносно збiжностi за цiєю нормою,
то 𝐻 називають гiльбертовим простором.
Теорема 1 (Про поповнення передгiльбертового простору). Для
кожного передгiльбертового простору 𝐻 iснує гiльбертiв простiр 𝐻 ̃︀ (по-
повнення 𝐻 ) такий, що 𝐻 ⊂ 𝐻, ̃︀ 𝐻 — скрiзь щiльний у 𝐻̃︀ та (𝑥, 𝑦) ̃︀ =
𝐻
= (𝑥, 𝑦)𝐻 , 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 .
Елементи 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 називають ортогональними, якщо (𝑥, 𝑦) = 0 (по-
значають 𝑥 ⊥ 𝑦 ). Елемент 𝑥 ∈ 𝐻 називають ортогональним множинi
𝑀 ⊂ 𝐻, якщо (𝑥, 𝑦) = 0 для всiх 𝑦 ∈ 𝑀 (позначають 𝑥 ⊥ 𝑀 ). Мно-
жини 𝑀 ⊂ 𝐻 i 𝑁 ⊂ 𝐻 називають ортогональними, якщо (𝑥, 𝑦) = 0 для
всiх 𝑥 ∈ 𝑀 i всiх 𝑦 ∈ 𝑁 (позначають 𝑀 ⊥ 𝑁 ).
Ортогональним доповненням 𝑀 ⊥ до множини 𝑀 ⊂ 𝐻 називають
множину векторiв з 𝐻 , ортогональних до 𝑀 , тобто
𝑀 ⊥ = {𝑥 ∈ 𝐻 | ∀ 𝑦 ∈ 𝑀 : (𝑥, 𝑦) = 0}.
Проекцiєю вектора 𝑥 ∈ 𝐻 на пiдпростiр 𝑀 називають вектор 𝑦∈𝑀

такий, що (𝑥 − 𝑦) ⊥ 𝑀 . Позначають 𝑦 = pr𝑀 𝑥.
27
Теорема 2 (Про проекцiю на пiдпростiр). Проекцiя вектора на пiд-
простiр гiльбертового простору завжди iснує i єдина.
Теорема 3 (Про розклад гiльбертового простору). Нехай 𝑀 — пiд-
𝐻 . Тодi
простiр гiльбертового простору
∀ 𝑥 ∈ 𝐻 ∃! 𝑥′ ∈ 𝑀 ∃! 𝑥′′ ∈ 𝑀 ⊥ : 𝑥 = 𝑥′ + 𝑥′′ .
При цьому
𝑥′ = pr𝑀 𝑥, 𝑥′′ = pr𝑀 ⊥ 𝑥 та ‖𝑥 − 𝑥′ ‖ = inf ‖𝑥 − 𝑦‖ = 𝜌(𝑥, 𝑀 ).

𝑦∈𝑀
Якщо множини 𝑀 ⊂ 𝐻, 𝑁⨁︀⊂ 𝐻 ортогональнi, то їх ортогональною

сумою називають множину 𝑀 𝑁 = {𝑥 + 𝑦 | 𝑥 ∈ 𝑀, 𝑦 ∈ 𝑁 }. Якщо
⨁︀ 𝑀
та 𝑁 — ортогональнi пiдпростори в гiльбертовому просторi, то 𝑀 𝑁—
пiдпростiр. Якщо 𝑀 — пiдпростiр гiльбертового простору 𝐻 , то теорема 3
⨁︀ ⊥
означає, що 𝐻 = 𝑀 𝑀 .
Систему {𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂ 𝐻 називають ортогональною, якщо
(𝑥𝛼 , 𝑥𝛽 ) = 0, 𝛼 ̸= 𝛽, 𝛼, 𝛽 ∈ 𝐴. Ортогональну систему {𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂
⊂ 𝐻 називають ортонормованою, якщо (𝑥𝛼 , 𝑥𝛼 ) = 1, 𝛼 ∈ 𝐴. Ортонормо-
вану систему передгiльбертового простору 𝐻 називають ортонормованим
базисом в 𝐻 , якщо ї ї замкнена лiнiйна оболонка збiгається з 𝐻 .
Теорема 4. У довiльному гiльбертовому просторi iснує ортонормова-
ний базис, причому в сепарабельному гiльбертовому просторi такий базис
не бiльш нiж злiченний.
Теорема 5. Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}— злiченна ортонормована система в
гiльбертовому просторi 𝐻 . Тодi:
∞
∑︀
1) для збiжностi в 𝐻 ряду 𝑐𝑛 𝑒𝑛 (𝑐𝑛 ∈ K) необхiдно i достатньо,
𝑛=1
∞
|𝑐𝑛 |2 ;
∑︀
щоб збiгався числовий ряд
𝑛=1
∞
∑︀
2) для кожного 𝑥 ∈ 𝐻 ряд (𝑥, 𝑒𝑛 )𝑒𝑛 збiгається в 𝐻, причому
𝑛=1
∞
|(𝑥, 𝑒𝑛 )|2 ≤ ‖𝑥‖2
∑︀
(нерiвнiсть Бесселя);
𝑛=1
3) якщо 𝐿𝑛 = ë.î.({𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 }), 𝑛 ≥ 1, то для кожного 𝑥∈𝐻
𝑛
∑︀
pr𝐿𝑛 𝑥 = (𝑥, 𝑒𝑘 )𝑒𝑘 ,
𝑘=1
𝑛
𝜌2 (𝑥, 𝐿𝑛 ) =‖𝑥 − pr𝐿𝑛 𝑥‖2 = ‖𝑥‖2 − |(𝑥, 𝑒𝑘 )|2 .
∑︀
𝑘=1
Якщо {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — злiченна ортонормована система в 𝐻 , то числа

(𝑥, 𝑒𝑛 ), 𝑛 ≥ 1, називають коефiцiєнтами Фур’є елемента 𝑥 ∈ 𝐻 за си-
28
∞
∑︀
стемою {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, а ряд (𝑥, 𝑒𝑛 )𝑒𝑛 — рядом Фур’є елемента 𝑥∈𝐻
𝑛=1
за системою {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}.
Систему{𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} називають повною, якщо для кожного 𝑥 ∈ 𝐻 з
виконання усiх рiвностей (𝑥, 𝑒𝑛 ) = 0, 𝑛 ≥ 1, випливає, що 𝑥 = 0.
Теорема 6. Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормована послiдовнiсть у
гiльбертовому просторi 𝐻 . Тодi наступнi умови рiвносильнi:
1) {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормований базис;
∞
∑︀
2) ∀ 𝑥 ∈ 𝐻 : 𝑥 = (𝑥, 𝑒𝑛 )𝑒𝑛 ;
𝑛=1
∞
‖𝑥‖2 |(𝑥, 𝑒𝑛 )|2
∑︀
3) ∀𝑥 ∈ 𝐻 : = (рiвнiсть Парсеваля);
𝑛=1
4){𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — повна система.
Приклади гiльбертових просторiв.
∞
∑︀
1. 𝑙2 зi скалярним добутком (𝑥, 𝑦) = 𝑥𝑛 𝑦𝑛 . Цей простiр має базис
𝑛=1
{𝑒𝑛 = (0, . . . , 0, ⏟ 1⏞ , 0, 0, . . .) : 𝑛 ≥ 1}.
𝑛 ∫︀
2. 𝐿2 (𝑇, 𝜇) (𝑥, 𝑦) = 𝑥(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝜇(𝑡). Простiр
зi скалярним добутком
{︁ 𝑇 }︁
1 𝑖𝑛𝑡
𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]) має ортонормований базис √
2𝜋
𝑒 , 𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋] : 𝑛 ∈ Z .
Зауваження. При 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑝 ̸= 2, простiр 𝑙𝑝 не є гiльбертовим, а
простiр 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) гiльбертiв лише якщо вiн є одновимiрним.
2.1. Довести, що скалярний добуток у гiльбертовому просторi є неперерв-

ною функцiєю за кожним з аргументiв.
Розв’язання. Зафiксуємо 𝑥 ∈ 𝐻 i розглянемо функцiю 𝑓𝑥 (𝑦) = (𝑥, 𝑦),
𝑦 ∈ 𝐻. За нерiвнiстю Кошi–Буняковського при всiх 𝑦, 𝑧 ∈ 𝐻 маємо
|𝑓𝑥 (𝑦) − 𝑓𝑥 (𝑧)| = |(𝑥, 𝑦 − 𝑧)| ≤ ‖𝑥‖ · ‖𝑦 − 𝑧‖, отже функцiя 𝑓𝑥 рiв-
номiрно неперервна на 𝐻. Неперервнiсть за iншим аргументом доводиться
аналогiчно.
2.2. Нехай 𝐿 i 𝑀 — лiнiйнi множини в гiльбертовому просторi 𝐻, причому
𝐿 ⊥ 𝑀.
𝑥 = 𝑥′ + 𝑥′′ , 𝑥′ ∈ 𝐿,
⨁︀
1) Довести, що для всiх 𝑥∈𝐿 𝑀 зображення
𝑥′′ ∈𝑀 єдине.
𝑀 ⊥ = 𝐿.
⨁︀
2) Нехай 𝐻=𝐿 𝑀. Довести, що (Зокрема, справджує-
ться твердження, обернене до теореми 3).
Розв’язання. 1) Припустимо, що 𝑥 = 𝑥′ + 𝑥′′ = 𝑦 ′ + 𝑦 ′′ , де 𝑥′ , 𝑦 ′ ∈ 𝐿,
𝑥′′ , 𝑦 ′′ ∈ 𝑀. Тодi 𝑥
′′ − 𝑦 ′′ = 𝑦′ − 𝑥′ ∈ 𝐿 ∩ 𝑀. Звiдси 𝑥′ = 𝑦 ′ , 𝑥′′ = 𝑦 ′′
29
(бо‖𝑥′ − 𝑦 ′ ‖2 = (𝑥′ − 𝑦 ′ , 𝑦 ′′ − 𝑥′′ ) = 0).
⊥
2) Оскiльки 𝐿 ⊥ 𝑀 , то 𝐿 ⊂ 𝑀 . Доведемо включення в iнший бiк.
⊥ ′ ′′ ′ ′′
Нехай 𝑥 ∈ 𝑀 . Згiдно з умовою, 𝑥 = 𝑥 + 𝑥 , 𝑥 ∈ 𝐿, 𝑥 ∈ 𝑀. Звiдси
′′ ′ ′′ ′′ ′′ ′′ 2 ′′
випливає, що 0 = (𝑥, 𝑥 ) = (𝑥 , 𝑥 ) + (𝑥 , 𝑥 ) = ‖𝑥 ‖ , тобто 𝑥 = 0 i
𝑥 = 𝑥′ ∈ 𝐿. Отже, 𝑀 ⊥ ⊂ 𝐿.
Зауваження. Оскiльки ортогональне доповнення довiльної пiдмножини
𝐻 є пiдпростором (див. задачу 2.22), то за умов пункту 2) множини 𝐿, 𝑀
є пiдпросторами.
2.3. Знайти ортогональне доповнення в 𝐿2 ([−1, 1]) до множини усiх пар-
них функцiй. Примiтка. Функцiя 𝑥 ∈ 𝐿2 ([−1, 1]) називається парною,
якщо 𝑥(𝑡) = 𝑥(−𝑡) для майже всiх 𝑡 ∈ [−1, 1]. Аналогiчно вводиться
поняття непарної функцiї.
Розв’язання. Нехай 𝑀 — множина парних функцiй з 𝐿2 ([−1, 1]), 𝐿 —
множина непарних функцiй. Зрозумiло, що 𝑀 i 𝐿 — лiнiйнi множини та
𝑀 ⊥ 𝐿 (добуток парної i непарної функцiї — функцiя непарна). Далi, для
′ ′′ ′ ′′
кожного 𝑥 ∈ 𝐻 iснують 𝑥 ∈ 𝑀, 𝑥 ∈ 𝐿 такi, що 𝑥 = 𝑥 + 𝑥 . Справдi,
′ 1 ′′ 1
можна покласти 𝑥 (𝑡) =
2 (𝑥(𝑡) + 𝑥(−𝑡)), 𝑥 (𝑡) = 2 (𝑥(𝑡) − 𝑥(−𝑡)).
Тому, згiдно iз задачею 2.2(2), 𝑀
⊥ = 𝐿, тобто шуканим доповненням є
множина всiх непарних функцiй.
2.4. Нехай множина 𝐿 є тотальною в гiльбертовому просторi 𝐻. Тодi
𝐿⊥ = {0}.
Розв’язання. Нехай 𝑥 ⊥ 𝐿. Перевiримо, що 𝑥 ⊥ ë.î.(𝐿). Справдi, якщо
𝑛
𝛼𝑘 𝑥𝑘 ∈ ë.î.(𝐿),
∑︀
𝑦 = де 𝛼𝑘 ∈ K, 𝑥𝑘 ∈ 𝐿, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛, то (𝑦, 𝑥) =
𝑘=1
𝑛
∑︀ 𝑛
∑︀
= 𝛼𝑘 (𝑥𝑘 , 𝑥) = 0 = 0. Внаслiдок тотальностi 𝐿 iснує послiдовнiсть
𝑘=1 𝑘=1
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ ë.î.(𝐿) така, що 𝑥𝑛 → 𝑥 в 𝐻 . Тодi, згiдно iз задачею 2.1,
0 = (𝑥𝑛 , 𝑥) → (𝑥, 𝑥), 𝑛 → ∞. Отже, (𝑥, 𝑥) = ‖𝑥‖2 = 0, тобто 𝑥 = 0.
2.5. Знайти ортогональне доповнення до множини 𝑀 = {𝑒𝑘𝑡 | 𝑘 ≥ 10} в
𝐿2 ([0, 1]).
∫︀1
Розв’язання. Нехай 𝑥 ⊥ 𝑀, тобто 𝑥(𝑡)𝑒𝑘𝑡 𝑑𝑡 = 0 при всiх 𝑘 ≥ 10.
0
Звiдси випливає, що функцiя 𝑦(𝑡) = 𝑥(𝑡)𝑒10𝑡 ортогональна до множини
𝑀0 = {𝑒𝑘𝑡 | 𝑘 ≥ 0}. Внаслiдок теореми Стоуна–Вейєрштраса ë.î.(𝑀0 )
щiльна в 𝐶([0, 1]) з рiвномiрною нормою, а тому i в 𝐶([0, 1]) з нормою
𝐿2 ([0, 1]). Крiм того, згiдно iз задачею 1.53 множина 𝐶([0, 1]) скрiзь щiль-
на в 𝐿2 ([0, 1]), отже ë.î.(𝑀0 ) щiльна в 𝐿2 ([0, 1]). Згiдно iз задачею 2.4
𝑀0⊥ = {0}. Звiдси випливає, що 𝑥 = 0 майже скрiзь вiдносно мiри Лебе-
га. Отже, 𝑀
⊥ = {0}.
30
2.6. Нехай 𝛼 = (𝛼1 , 𝛼2 , . . .), де 𝛼𝑘 > 0, 𝑘 ≥ 1. Розглянемо 𝑙2,𝛼 — мно-

жину всiх числових послiдовностей 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .), якi задовольняють
∞
𝛼𝑘 |𝑥𝑘 |2 < ∞. Перевiрити, що 𝑙2,𝛼
∑︀
умову є гiльбертовим простором зi
𝑘=1
∞
∑︀
скалярним добутком (𝑥, 𝑦) = 𝛼𝑘 𝑥𝑘 𝑦𝑘 , 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑙2,𝛼 .
𝑘=1
Побудувати ортонормований базис у просторi 𝑙2,𝛼 у таких випадках:
1) 𝛼𝑘 = 𝑘, 𝑘 ≥ 1; 2) 𝛼𝑘 = 𝑘 ≥ 1; 3) 𝛼𝑘 = 𝑒−𝑘 , 𝑘 ≥ 1.
𝑘2 ,
2.7. З’ясувати, для яких 𝛼 = (𝛼1 , 𝛼2 , . . .), де 𝛼𝑘 > 0, 𝑘 ≥ 1, має мiсце
включення 𝑙2,𝛼 ⊂ 𝑙2 .
2.8. 1) Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, ‖ · ‖ — норма в 𝐻, породжена
скалярним добутком. Перевiрити, що
∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 : ‖𝑥 + 𝑦‖2 + ‖𝑥 − 𝑦‖2 = 2(‖𝑥‖2 + ‖𝑦‖2 )
(рiвнiсть паралелограма).
2) Довести, що у банаховому просторi 𝐶([0, 1]) норма не породжується
скалярним добутком.
2.9. Довести, що в банахових просторах 𝑐0 , 𝑙𝑝 , 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 𝑝 ̸= 2, норма
не породжується скалярним добутком.
2.10. Довести, що в гiльбертовому просторi для довiльних 𝑥, 𝑦, 𝑧 викону-
ється тотожнiсть Аполлонiя:
𝑥+𝑦 2
‖𝑥 − 𝑧‖2 + ‖𝑦 − 𝑧‖2 = 21 ‖𝑥 − 𝑦‖2 + 2‖𝑧 − 2 ‖ .
2.11. Довести, що в гiльбертовому просторi для довiльних 𝑥, 𝑦, 𝑧, 𝑢 вико-

нується нерiвнiсть Птолемея:
‖𝑥 − 𝑧‖ · ‖𝑦 − 𝑢‖ ≤ ‖𝑥 − 𝑦‖ · ‖𝑧 − 𝑢‖ + ‖𝑦 − 𝑧‖ · ‖𝑥 − 𝑢‖.
2.12. Довести, що в гiльбертовому просторi над числовим полем K еле-

менти 𝑥 i 𝑦 ортогональнi тодi й лише тодi, коли
2 2 2
1) ‖𝑥 + 𝑦‖ = ‖𝑥‖ + ‖𝑦‖ при K = R;
2 2 2
2) ‖𝜆𝑥 + 𝜇𝑦‖ = ‖𝜆𝑥‖ + ‖𝜇𝑦‖ для довiльних 𝜆, 𝜇 ∈ C при K = C.
2.13. Довести, що у комплексному гiльбертовому просторi виконується
поляризацiйна тотожнiсть :
(𝑥, 𝑦) = 41 (‖𝑥 + 𝑦‖2 − ‖𝑥 − 𝑦‖2 + 𝑖‖𝑥 + 𝑖𝑦‖2 − 𝑖‖𝑥 − 𝑖𝑦‖2 ).
Як вона виглядає у дiйсному гiльбертовому просторi?

2.14. Нехай 𝑋 — комплексний ЛНП, а функцiя 𝑆 : 𝑋 × 𝑋 → C має такi
властивостi:
31
∀ 𝑥 ∈ 𝑋 : 𝑆(𝑥, 𝑥) ≥ 0, причому 𝑆(𝑥, 𝑥) = 0 ⇔ 𝑥 = 0;
1)
∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋 : 𝑆(𝑦, 𝑥) = 𝑆(𝑥, 𝑦);

2)
3) ∀ 𝑥1 , 𝑥2 , 𝑦 ∈ 𝑋 : 𝑆(𝑥1 + 𝑥2 , 𝑦) = 𝑆(𝑥1 , 𝑦) + 𝑆(𝑥2 , 𝑦);
4) ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋 : 𝑆(𝑖𝑥, 𝑦) = 𝑖𝑆(𝑥, 𝑦);
5) ∀ {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋, 𝑦 ∈ 𝑋, 𝑥𝑛 → 𝑥, 𝑛 → ∞ :
𝑆(𝑥𝑛 , 𝑦) → 𝑆(𝑥, 𝑦), 𝑛 → ∞.
Довести, що 𝑆(· , ·) — скалярний добуток у просторi 𝑋. Чи обов’язково
𝑋 iз цим скалярним добутком є гiльбертовим простором, якщо 𝑋 — ба-
нахiв простiр?
2.15* . Нехай 𝑋 — комплексний ЛНП, у якому норма задовольняє рiвнiсть
паралелограма ‖𝑥 + 𝑦‖2 + ‖𝑥 − 𝑦‖2 = 2(‖𝑥‖2 + ‖𝑦‖2 ) при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋.
Довести, що формула
1
‖𝑥 + 𝑦‖2 − ‖𝑥 − 𝑦‖2 + 𝑖‖𝑥 + 𝑖𝑦‖2 − 𝑖‖𝑥 − 𝑖𝑦‖2 ,
(︀ )︀
𝑆(𝑥, 𝑦) = 4
𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋, визначає скалярний добуток у просторi 𝑋, причому ‖·‖ —

норма, породжена цим скалярним добутком.
2.16. Нехай 𝑝 — вимiрна за Лебегом функцiя на
{︁(𝑎,⃒ 𝑏)1 така, що 𝑝(𝑡) >}︁0
для майже всiх 𝑡 ∈ (𝑎, 𝑏), та 𝐿2,𝑝 ([𝑎, 𝑏]) = 𝑥 ⃒ 𝑝 2 𝑥 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) .
Довести, що 𝐿2,𝑝 ([𝑎, 𝑏]) є гiльбертовим простором зi скалярним добутком
∫︀𝑏
(𝑥, 𝑦) = 𝑥(𝑡)𝑦(𝑡)𝑝(𝑡)𝑑𝑡. Для яких 𝑝 має мiсце включення 𝐿2,𝑝 ([𝑎, 𝑏]) ⊂
𝑎
⊂ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏])?
2.17. Нехай {𝑥𝑘 : 𝑘 ≥ 1} — ортогональна система в гiльбертовому про-
∞
∑︀
сторi 𝐻. Довести, що ряд 𝑥𝑘 збiгається в 𝐻 тодi й лише тодi, коли
𝑘=1
∞
‖𝑥𝑘 ‖2 < ∞.
∑︀
𝑘=1
2.18. Довести, що скiнченна система {𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 } елементiв гiльбертово-
го простору лiнiйно незалежна тодi й лише тодi, коли ї ї визначник Грама
⃒ ⃒
⃒ (𝑥1 , 𝑥1 ) (𝑥1 , 𝑥2 ) . . . (𝑥1 , 𝑥𝑛 ) ⃒
⃒ ⃒
⃒ (𝑥2 , 𝑥1 ) (𝑥2 , 𝑥2 ) . . . (𝑥2 , 𝑥𝑛 ) ⃒
⃒ ⃒
⃒
⃒ ... ... ... ... ⃒
⃒
⃒ (𝑥 , 𝑥 ) (𝑥 , 𝑥 )
𝑛 1 𝑛 2 · · · (𝑥𝑛 , 𝑥𝑛 ) ⃒
вiдмiнний вiд нуля.

2.19. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻, ‖𝑥‖ = ‖𝑦‖ = 1,
𝑎, 𝑏 ∈ R. Довести, що ‖𝑎𝑥 + 𝑏𝑦‖ = ‖𝑏𝑥 + 𝑎𝑦‖.
2.20. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, {𝑥𝑛 } ⊂ 𝐻, {𝑦𝑛 } ⊂ 𝐻, причому
‖𝑥𝑛 ‖ = ‖𝑦𝑛 ‖ = 1, 𝑛 ≥ 1. Довести, що
32
1) (𝑥𝑛 , 𝑦𝑛 ) → 1, 𝑛 → ∞ ⇒ ‖𝑥𝑛 − 𝑦𝑛 ‖ → 0, 𝑛 → ∞;
2) ‖𝑥𝑛 + 𝑦𝑛 ‖ → 2, 𝑛 → ∞ ⇒ ‖𝑥𝑛 − 𝑦𝑛 ‖ → 0, 𝑛 → ∞.
2.21. Довести, що елемент 𝑥 гiльбертового простору 𝐻 ортогональний
пiдпростору 𝐿 тодi й лише тодi, коли ‖𝑥‖ ≤ ‖𝑥 − 𝑦‖ при всiх 𝑦 ∈ 𝐿.
2.22. Довести, що для довiльної множини 𝑀 ⊂ 𝐻 ортогональне допов-
нення 𝑀
⊥ є пiдпростором.
2.23. Нехай 𝑀 ⊂ 𝑁 ⊂ 𝐻. Довести, що 𝑀 ⊥ ⊃ 𝑁 ⊥ .
2.24. Довести, що 1) 𝑀 ⊂ (𝑀 ⊥ )⊥ для довiльного 𝑀 ⊂ 𝐻; 2) рiвнiсть
𝑀 = (𝑀 ⊥ )⊥ має мiсце тодi й лише тодi, коли 𝑀 — пiдпростiр.
2.25. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр. Довести, що
1) 𝑀
⊥ = (ë.î.(𝑀 ))⊥ = (ç.ë.î.(𝑀 ))⊥ для всiх пiдмножин 𝑀 ⊂ 𝐻;
(︁ ⋃︀ )︁⊥
𝑀𝛼⊥ , де {𝑀𝛼 | 𝛼 ∈ 𝐴} — пiдмножини 𝐻;
⋂︀
2) 𝑀𝛼 =
𝛼∈𝐴 𝛼∈𝐴
(︁ ⋂︀ )︁⊥ (︁ ⋃︀ )︁
3) 𝐿𝛼 = ç.ë.î. 𝐿⊥𝛼 , де {𝐿𝛼 | 𝛼 ∈ 𝐴} — пiдпростори 𝐻.
𝛼∈𝐴 𝛼∈𝐴
2.26. Нехай 𝐿 = {𝑥 ∈ 𝐿2 (R) | 𝑥(𝑡) = 0, 𝑡 ≥ 0 (mod 𝑚)}. Довести, що
𝐿 — пiдпростiр 𝐿2 (R), та знайти ортогональне доповнення до 𝐿.
2.27. Нехай 𝐿 ⊂ 𝐻. Довести, що ç.ë.î.(𝐿) = 𝐻 тодi й лише тодi, коли
𝐿⊥ = {0}.
2.28. Знайти в 𝐿2 ([0, 1]) ортогональне доповнення до множини
1) 𝐶([0, 1]);
2) усiх многочленiв;
3) усiх многочленiв вiд 𝑡2 ;
4) усiх многочленiв 𝑥(𝑡), для яких 𝑥(0) = 0;
𝑡
5) усiх многочленiв вiд 𝑒 ;
𝑘
6) {𝑥(𝑡) = 𝑡 , 𝑡 ∈ [0, 1] | 𝑘 ≥ 10};
3𝑘
7) {𝑥(𝑡) = 𝑡 , 𝑡 ∈ [0, 1] | 𝑘 ≥ 1}.
2.29. Знайти в 𝐿2 ([−1, 1]) ортогональне доповнення до множин

𝑘
1) {𝑥(𝑡) = 𝑡 , 𝑡 ∈ [−1, 1] | 𝑘 ≥ 13};
2𝑘
2) {𝑥(𝑡) = 𝑡 , 𝑡 ∈ [−1, 1] | 𝑘 ≥ 0};
3) {𝑥(𝑡) = 𝑡
2𝑘+1 , 𝑡 ∈ [−1, 1] | 𝑘 ≥ 0};
2𝑘
4) {𝑥(𝑡) = 𝑡 , 𝑡 ∈ [−1, 1] | 𝑘 ≥ 7}.
2.30. Знайти в 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]) ортогональне доповнення до множин

1) {sin 𝑘𝑡 | 𝑘 ≥ 1}; 3) {𝑒
𝑖𝑘𝑡 | 𝑘 ≥ 5};
2) {cos 𝑘𝑡 | 𝑘 ≥ 1}; 4) {𝑒
−𝑖𝑘𝑡 | 𝑘 ≥ 3}.
2.31. Знайти в 𝑙2 ортогональне доповнення до множин
1) {(1, 1, 0, . . .)}; 2) {𝑒𝑘 , | 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛}, 𝑛 ∈ N; 3) {𝑒2𝑘 | 𝑘 ∈ N}.
33
2.32. Довести, що функцiя
∫︀𝑏 ∫︀𝑏
(𝑥, 𝑦) = 𝑥(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝑡 + 𝑥′ (𝑡)𝑦 ′ (𝑡)𝑑𝑡, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]),
𝑎 𝑎
визначає скалярний добуток у лiнiйному просторi 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]). Поповнення

𝑊21 ([𝑎, 𝑏]) простору 1
𝐶 ([𝑎, 𝑏]) за нормою, породженою цим скалярним
добутком, є гiльбертовим простором, який називається соболєвським.
2.33* . Знайти ортогональне доповнення до множини {𝑒𝑖𝑘𝑡 | 𝑘 ∈ Z} у
1
просторi 𝑊2 ([−𝜋, 𝜋]).
2.34. Розглянемо простiр 𝐻, що складається з функцiй 𝑥 : R → R,
для яких {𝑥 ∈ R | 𝑥(𝑡) ̸= 0} — не бiльш нiж злiченна множина, причому
|𝑥(𝑡)|2 < +∞. Довести, що 𝐻 — несепарабельний гiльбертiв простiр
∑︀
𝑡∈R ∑︀
зi скалярним добутком (𝑥, 𝑦) = 𝑥(𝑡)𝑦(𝑡), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻.
𝑡∈R
2.35. Довести, що система функцiй {𝑒−𝑖𝑛𝑡 | 𝑛 ∈ Z} повна в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏])
тодi й лише тодi, коли 𝑏 − 𝑎 ≤ 2𝜋.
2.36. Нехай 𝐿 — лiнiйна оболонка множини {𝑒𝑖𝜆𝑡 | 𝜆 ∈ R}, в якiй задано
1
∫︀𝑇
скалярний добуток (𝑥, 𝑦) = lim
2𝑇 𝑥(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐿. Довести,
𝑇 →∞ −𝑇
що
{︃
1, 𝜆 = 𝜇,
1) (𝑒𝑖𝜆𝑡 , 𝑒𝑖𝜇𝑡 ) = 𝛿𝜆𝜇 = 𝜆, 𝜇 ∈ R;
0, 𝜆 ̸= 𝜇,
2) поповнення множини 𝐿 несепарабельне.
2.37. Довести, що система функцiй Хаара
{𝑥𝑘𝑛 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 2𝑛 , 𝑛 ≥ 0} ∪ {𝑥0 },
⎧ 𝑛 1 )︀
, 𝑘−2𝑛/2 ,
[︀ 𝑘−1
⎨2 2 ,
⎪ 𝑡∈ 2𝑛
𝑛 𝑘−1/2
, 2𝑘𝑛 ,
𝑥0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [0, 1],
[︀ )︀
де 𝑥𝑘𝑛 (𝑡) = −2 2 , 𝑡 ∈ 2𝑛
⎪
𝑘−1 𝑘
𝑡 ∈ [0, 1]∖[ 2𝑛 , 2𝑛 ],
⎩
0,
є ортонормованим базисом у просторi 𝐿2 ([0, 1]).
2.38. Перевiрити ортогональнiсть у 𝐻 таких систем:
{︃
(−1)𝑚 , 𝑡 ∈ [ 2𝑚𝑛 , 𝑚+1 𝑛
2𝑛 ), 𝑚 = 0, 1, . . . , 2 − 1,
1) 𝑥𝑛 (𝑡) =
−1, 𝑡 = 1,
𝑛 ≥ 1, — система функцiй Радемахера, 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]);
1 𝑑𝑛 2 𝑛
2) 𝑃𝑛 (𝑡) = 𝑛
2 𝑛! 𝑑𝑡𝑛 (𝑡 − 1) , 𝑛 ≥ 0, — многочлени Лежандра,
𝐻 = 𝐿2 ([−1, 1]);
34
2 𝑛 2
𝑑
𝐻𝑛 (𝑡) = 𝑒𝑡 /2 𝑑𝑡 −𝑡 , 𝑛 ≥ 0, — функцiї Ермiта, 𝐻 = 𝐿 (R);
3) 𝑛𝑒 2
𝑑𝑛 𝑛
4) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑑𝑡𝑛 [(𝑡 − 𝑎)(𝑡 − 𝑏)] , 𝑛 ≥ 0, 𝐻 = 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]);
𝑑𝑛 𝑛 −𝑡
5) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒𝑡/2 𝑑𝑡 𝑛 (𝑡 𝑒 ), 𝑛 ≥ 0, — функцiї Лагерра,
𝐻 = 𝐿2 ([0, +∞)).
2.39. Довести, що у задачi 2.38
1) система функцiй Радемахера {𝑥𝑛 (𝑡) : 𝑛 ≥ 1} не є ортонормованим
базисом в 𝐿2 ([0,
{︁√︁1]). }︁
2𝑛+1
2) функцiї
2 𝑃𝑛 (𝑡) :𝑛≥0 утворюють ортонормований базис
в 𝐿2 ([−1, 1]);
2.40. У просторi 𝐿2 (R) розглянемо множину
{︁ ⃒ ∫︀∞ }︁
𝑀 = 𝑥 ∈ 𝐶0 (R) ⃒ 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 = 0
−∞
(𝐶0 (R) — множина фiнiтних неперервних на R функцiй, див. задачу 1.54).

Довести, що 𝑀 скрiзь щiльна в 𝐿2 (R).
2.41. {︀У просторi 𝑙2 знайти ортогональне доповнення до множини
2 𝑘
}︀
1) 𝑥 = (1, 𝛼, 𝛼 , . . . , 𝛼 , . . .) | 𝛼 ∈ (0, 1) ;
1 1 1
{︀ }︀
2) 𝑥 = (1, , 2 , . . . , 𝑘 , . . .) | 𝑛 ≥ 2 .
𝑛 𝑛 𝑛
2.42. Нехай 𝑀 ⊂⨁︀𝐻, де 𝐻 — гiльбертiв простiр. Чи завжди правильна
формула 𝐻 = 𝑀 𝑀 ⊥?
∞
2.43. Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — стандартний базис в 𝑙2 , 𝑥1 = 𝑒𝑘
∑︀
𝑘 та
𝑘=1
𝐻 = ë.î.({𝑥1 , 𝑒𝑘 : 𝑘 ≥ 2}) ⊂ 𝑙2 . Довести, що у передгiльбертовому прос-
торi 𝐻 множина 𝑀 = {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 2} є повною ортонормованою системою,
але ç.ë.î.(𝑀 ) ̸= 𝐻.
2.44* . Довести, що сепарабельний простiр зi скалярним добутком є пов-
ним тодi й лише тодi, коли у ньому кожна повна ортонормована система є
базисом.
2.45. Довести, що в гiльбертовому просторi лiнiйнi скрiзь щiльнi пiдмно-
жини, якi не збiгаються з усiм простором, iснують тодi й лише тодi, коли
простiр нескiнченновимiрний.
2.46. Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — лiнiйно незалежна система елементiв гiль-
∞
∑︀
бертового простору 𝐻 така, що 𝑐𝑛 𝑒𝑛 = 0 для деякої послiдовностi
𝑛=1
{𝑐𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ K. Чи правильно, що 𝑐𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1?
2.47. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр над полем K, {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐻 —
∞
∑︀
ортонормована система та 𝑥 = 𝑥𝑛 𝑒𝑛 , де 𝑥𝑛 ∈ K, 𝑛 ≥ 1. Довести,
𝑛=1
що 𝑥𝑛 = (𝑥, 𝑒𝑛 ), 𝑛 ≥ 1.
35
2.48. Довести, що система {𝑡𝑛 , 𝑡 ∈ [0, 1] : 𝑛 ≥ 0} лiнiйно незале-
жна, а ї ї замкнена лiнiйна оболонка дорiвнює 𝐿2 ([0, 1]), проте не для всiх
∞
𝑐𝑛 𝑡𝑛
∑︀
𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, 1]) iснують коефiцiєнти {𝑐𝑛 : 𝑛 ≥ 0} такi, що 𝑥(𝑡) =
𝑛=0
(збiжнiсть розумiти, як збiжнiсть в 𝐿2 ([0, 1]).) Чи не суперечить це твер-
дженню теоремi 6? Чому?
2.49. Нехай 𝐷 = 𝐵(0, 1) ⊂ C — замкнений одиничний круг комплекс-
ної площини, 𝐴2 (𝐷) — множина функцiй 𝑥 ∈ 𝐿2 (𝐷), для яких 𝑥(𝑧) =
∞
𝑎𝑛 𝑧 𝑛
∑︀
= при |𝑧| < 1. Довести, що 𝐴2 (𝐷) є поповненням за нормою
𝑛=0
𝐿2 (𝐷) множини 𝑃 (𝐷) усiх многочленiв, визначених на 𝐷.
2.50. До послiдовностi {𝑧 𝑛 : 𝑛 ≥ 0}, 𝑧 = 𝑡 + 𝑖𝑠, застосувати процес
ортогоналiзацiї вiдносно такого скалярного добутку на множинi всiх мно-
гочленiв 𝑃 (C):
2
𝑥(𝑧)𝑦(𝑧)𝑒−|𝑧| 𝑑𝑡 𝑑𝑠, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑃 (C).
∫︀
(𝑥, 𝑦) =
C
Описати поповнення множини 𝑃 (C).

2.51. {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} та {𝜓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — повнi ортонормованi
Нехай
системи в 𝐿2 (𝑋1 , F1 , 𝜇1 ) та 𝐿2 (𝑋2 , F2 , 𝜇2 ) вiдповiдно, причому 𝜇𝑖 — 𝜎 -
скiнченнi мiри на F𝑖 , 𝑖 = 1, 2. Довести, що 𝑒𝑛,𝑚 (𝑥, 𝑦) = 𝜙𝑛 (𝑥)𝜓𝑚 (𝑦),
(𝑥, 𝑦) ∈ 𝑋 = 𝑋1 × 𝑋2 , 𝑛, 𝑚 ≥ 1, — повна ортонормована система в
𝐿2 (𝑋, F, 𝜇), де 𝜇 = 𝜇1 × 𝜇2 , F = 𝜎(F1 × F2 ).
2.52. Довести, що гiльбертiв простiр рiвномiрно опуклий (див. задачу
1.98).
2.53. Нехай 𝑀 — замкнена опукла множина в гiльбертовому просторi 𝐻.
Довести, що в 𝑀 iснує єдиний елемент з найменшою нормою. Довести,
що умова опуклостi iстотна.
2.54. 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝑥0 ∈ 𝐻, 𝑟 > 0. Для 𝑥 ∈ 𝐻∖𝑆(𝑥0 , 𝑟)
Нехай
знайти 𝑦 ∈ 𝑆(𝑥0 , 𝑟) такий, що 𝜌(𝑥, 𝑆(𝑥0 , 𝑟)) = ‖𝑥 − 𝑦‖.
2.55* . Нехай 𝑥 ∈ 𝐻 та 𝑀 ⊂ 𝐻 — замкнена опукла множина в дiй-
сному гiльбертовому просторi 𝐻 . Довести, що 𝑦 ∈ 𝑀 задовольняє умову
𝜌(𝑥, 𝑀 ) = ‖𝑥 − 𝑦‖ тодi й лише тодi, коли (𝑥 − 𝑦, 𝑦 − 𝑧) ≥ 0 для всiх
𝑧 ∈ 𝑀.
2.56. Нехай 𝐿 — одновимiрний пiдпростiр у гiльбертовому просторi 𝐻,
𝑎 ∈ 𝐿, 𝑎 ̸= 0. Довести, що 𝜌(𝑥, 𝐿⊥ ) = |(𝑥,𝑎)|
‖𝑎‖ при всiх 𝑥 ∈ 𝐻.
{︁ 𝑛 }︁
2.57. Для множини 𝑀𝑛 = 𝑥 ∈ 𝑙2 ⃒ 𝑥𝑘 = 0 , 𝑛 ∈ N, знайти 𝑀𝑛⊥ ,
⃒ ∑︀
𝑘=1
𝜌(𝑥0 , 𝑀𝑛 ) та lim 𝜌(𝑥0 , 𝑀𝑛 ), де 𝑥0 = (1, 0, . . .).
𝑛→∞
2.58. Нехай 𝑀, 𝑁 — пiдпростори гiльбертового простору 𝐻 i для кожного
𝑥 ∈ 𝐻 iснують єдинi 𝑥1 ∈ 𝑀 та 𝑥2 ∈ 𝑁 такi, що 𝑥 = 𝑥1 + 𝑥2 . Чи
36
правильно, що 𝑁 = 𝑀{︀⊥ ?
2.59. {︀Нехай 𝑀 = (𝑥1 , 0, 𝑥3 , 0, . . .) | 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , 𝑥3 , . . .)}︀ ∈ 𝑙2 ,
}︀
𝑁 = (𝑥1 , 𝑥1 , 𝑥3 , 𝑥33 , 𝑥5 , 𝑥55 , . . .) | 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , 𝑥3 , . . .) ∈ 𝑙2 . Дове-

сти, що 𝑀 i 𝑁 — пiдпростори в 𝑙2 та множина 𝑀 + 𝑁 скрiзь щiльна в 𝑙2 ,
але 𝑀 + 𝑁 ̸= 𝑙2 , тобто 𝑀 + 𝑁 не є пiдпростором в 𝑙2 .
2.60. Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормований базис в 𝐻, 𝑢𝑛 = cos 𝑛1 ×
×𝑒2𝑛 +sin 𝑛1 ·𝑒2𝑛+1 . Довести, що {𝑢𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормована система.
Покладемо 𝑀 = ç.ë.î.({𝑒2𝑛 : 𝑛 ≥ 1}) та 𝑁 = ç.ë.î.({𝑢𝑛 : 𝑛 ≥ 1}).
Довести, що лiнiйна множина 𝑀 + 𝑁 не замкнена.
2.61. Нехай 𝑀 i 𝑁 — пiдпростори в гiльбертовому просторi 𝐻. Довести,
що 𝑀 + 𝑁 — пiдпростiр в 𝐻, якщо виконується умова
∃ 𝜀 ∈ (0, 1] : sup{|(𝑥, 𝑦)| | ‖𝑥‖ = ‖𝑦‖ = 1, 𝑥 ∈ 𝑀, 𝑦 ∈ 𝑁 } ≤ 1 − 𝜀,
зокрема при 𝑀 ⊥ 𝑁.
2.62. Нехай {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормованi системи в
𝐿2 ([𝑎, 𝑏]){︃i 𝐿2 ([𝑏, 𝑐]) вiдповiдно, 𝜆 > 0, 𝜇 > 0, 𝜆2 + 𝜇2 = 1. Покладемо
𝜆𝑥𝑛 (𝑡), 𝑎 ≤ 𝑡 ≤ 𝑏,
𝑧𝑛 (𝑡) = Довести, що {𝑧𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормо-
𝜇𝑦𝑛 (𝑡), 𝑏 ≤ 𝑡 ≤ 𝑐.
вана система в 𝐿2 ([𝑎, 𝑐]). Чи обов’язково {𝑧𝑛 : 𝑛 ≥ 1} є ортонормованим
базисом в 𝐿2 ([𝑎, 𝑐]), якщо {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} та {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} є ортонормова-
ними базисами в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) та 𝐿2 ([𝑏, 𝑐]) вiдповiдно?
2.63. Нехай 𝑎 < 𝑏 < 𝑐 та {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — довiльна злiченна система
функцiй з 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]). Довести, що функцiї 𝑥𝑛 можна так продовжити на
вiдрiзок [𝑏, 𝑐], щоб отримати ортогональну систему на 𝐿2 ([𝑎, 𝑐]).
√
2.64. Показати, що функцiї 𝑥𝑛,𝑘 (𝑡) = 2𝜒[𝑘−1,𝑘] (𝑡) sin 𝜋𝑛𝑡 при 𝑛 ∈ N,
𝑘 ∈ N утворюють ортонормований базис в 𝐿2 ([0, +∞)), а при 𝑛 ∈ N,
𝑘 ∈ Z — ортонормований базис в 𝐿2 (R).
37
Роздiл 3
Лiнiйнi неперервнi функцiонали
Нехай 𝑋 K (K = R або K = C). Вiдо-

— ЛНП над числовим полем
браження 𝑓 : 𝑋 → K називають функцiоналом. Функцiонал 𝑓 називають
неперервним, якщо вiдображення 𝑓 : 𝑋 → K неперервне на 𝑋, тобто
∀ 𝑥0 ∈ 𝑋 ∀ {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋, 𝑥𝑛 → 𝑥0 : 𝑓 (𝑥𝑛 ) → 𝑓 (𝑥0 ), 𝑛 → ∞.
Функцiонал 𝑓 називають лiнiйним, якщо
∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋 ∀ 𝛼, 𝛽 ∈ K : 𝑓 (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦) = 𝛼𝑓 (𝑥) + 𝛽𝑓 (𝑦).
Лiнiйний функцiонал 𝑓 називають обмеженим, якщо
∃ 𝐶 ≥ 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑋 : |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝐶‖𝑥‖.
Зауважимо, що для кожного лiнiйного функцiонала 𝑓 справджується
рiвнiсть 𝑓 (0) = 0.
Теорема 1. Нехай 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋. Тодi такi твердження
рiвносильнi:
1) 𝑓 неперервний на 𝑋;
2) 𝑓 неперервний в однiй точцi;
3) 𝑓 обмежений.
Множину всiх лiнiйних неперервних функцiоналiв на ЛНП 𝑋 познача-
ють 𝑋 * . Множина 𝑋 * природно надiляється структурою лiнiйного просто-
ру:
∀ 𝑓, 𝑔 ∈ 𝑋 * ∀ 𝛼, 𝛽 ∈ K : (𝛼𝑓 + 𝛽𝑔)(𝑥) := 𝛼𝑓 (𝑥) + 𝛽𝑔(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋;
𝛼𝑓 + 𝛽𝑔 також є лiнiйним неперервним функцiоналом (див. задачу 3.6).
Нормою функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 * називають число ‖𝑓 ‖ = sup |𝑓‖𝑥‖

(𝑥)|
.
𝑥̸=0
З означення норми функцiонала легко випливає
Лема 1. Нехай 𝑓 ∈ 𝑋 *. Тодi
‖𝑓 ‖ = sup |𝑓 (𝑥)| = sup |𝑓 (𝑥)| =

‖𝑥‖=1 ‖𝑥‖≤1
= min{𝐶 ≥ 0 | ∀ 𝑥 ∈ 𝑋 : |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝐶‖𝑥‖}.
|𝑓 (𝑥)| ≤ 𝐶‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝑋, випливає, що ‖𝑓 ‖ ≤ 𝐶.

Зокрема, з оцiнки
Теорема 2. 1) Норма функцiонала задовольняє аксiоми норми на 𝑋 * ,
* *
тобто 𝑋 — ЛНП; 2) 𝑋 — банахiв простiр.
*
Банахiв простiр 𝑋 називають спряженим до ЛНП 𝑋 .
Множину Ker 𝑓 = {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) = 0} називають ядром функцiона-
ла 𝑓 .
38
Опишемо загальний вигляд лiнiйних неперервних функцiоналiв у кла-
сичних ЛНП i наведемо опис спряжених просторiв.
1. Спряженим iндексом до числа 𝑝 ∈ (1, +∞) називають таке число
𝑞 ∈ (1, +∞), що 𝑝1 + 1𝑞 = 1. Для 𝑝 = 1 покладемо 𝑞 = +∞, а для
𝑝 = +∞ нехай 𝑞 = 1. Надалi скрiзь 𝑞 — спряжений iндекс до 𝑝.
Теорема 3. Нехай (𝑇, F, 𝜇) — простiр iз 𝜎 -скiнченною мiрою та
1 ≤ 𝑝 < +∞. Для довiльного функцiонала *
∫︀ 𝑓 ∈ (𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇)) iснує єдиний
елемент ℎ ∈ 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇) такий, що 𝑓 (𝑥) = ℎ(𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝜇(𝑡), 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇).
𝑇
Навпаки, для довiльного елемента ℎ ∈ 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇) остання формула визна-
*
чає функцiонал 𝑓 ∈ (𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇)) . При цьому ‖𝑓 ‖ = ‖ℎ‖𝑞 .
*
Вiдображення 𝜙 : (𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇)) → 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇), яке кожному функцiоналу
ставить у вiдповiднiсть елемент ℎ ∈ 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇) з теореми 3, є iзометричним
iзоморфiзмом, тобто лiнiйною бiєкцiєю, що зберiгає норму. Iснування iзо-
метричного iзоморфiзму мiж (𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇))* i 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇) записують у виглядi
рiвностi (𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇))*
= 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇), 1 ≤ 𝑝 < +∞.
При 𝑇 = N (або 𝑇 = {1, . . . , 𝑚}, 𝑚 ∈ N), F = 2 , 𝜇({𝑛}) = 1,
𝑇
𝑛 ∈ 𝑇, дiстаємо такi наслiдки.
Наслiдок 1. Нехай 1 ≤ 𝑝 < +∞. Тодi 𝑙𝑝* = 𝑙𝑞 , причому iзометрич-
∞
*
∑︀
ний iзоморфiзм 𝜙 : 𝑙𝑝 → 𝑙𝑞 задається формулою 𝑓 (𝑥) = 𝑎𝑛 𝑥𝑛 ,
𝑛=1
𝑥 ∈ 𝑙𝑝 , 𝑎 = 𝜙(𝑓 ) ∈ 𝑙𝑞 . При цьому ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖𝑞 .
𝑚 𝑚 𝑚 𝑚
Позначимо R𝑝 (C𝑝 ) простiр R (C ) з нормою ‖ · ‖𝑝 .
Наслiдок 2. Нехай 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞. Тодi (R𝑚 * 𝑚

𝑝 ) = R𝑞 , причому iзо-
𝑚 * 𝑚
метричний iзоморфiзм 𝜙 : (R𝑝 ) → R𝑞 задається формулою 𝑓 (𝑥) =
𝑚
𝑎𝑛 𝑥𝑛 , 𝑥 ∈ R𝑚 𝑚
∑︀
= 𝑝 , 𝑎 = 𝜙(𝑓 ) ∈ R𝑞 . При цьому ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖𝑞 .
𝑛=1
(C𝑚 * 𝑚
Аналогiчно 𝑝 ) = C𝑞 .
*
Зауважимо, що при 𝑝 = +∞ маємо (𝐿∞ (𝑇, 𝜇)) ̸= 𝐿1 (𝑇, 𝜇), якщо
мiра 𝜇 не зосереджена у скiнченному числi точок; при цьому має мiсце
* *
строге включення 𝐿1 (𝑇, 𝜇) ⊂ (𝐿∞ (𝑇, 𝜇)) , зокрема, 𝑙1 ⊂ 𝑙∞ .
2. Розглянемо загальний вигляд лiнiйного неперервного функцiонала
на просторi𝐶([𝑎, 𝑏]) над полем K. Позначимо 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]) банахiв простiр
функцiй обмеженої варiацiї 𝑔 : [𝑎, 𝑏] → K, неперервних справа на (𝑎, 𝑏)
i таких, що 𝑔(𝑎) = 0, з нормою ‖𝑔‖𝑉 = 𝑉 (𝑔, [𝑎, 𝑏]), де 𝑉 (𝑔, [𝑎, 𝑏]) —
варiацiя функцiї 𝑔 на вiдрiзку [𝑎, 𝑏].
Теорема 4 (Ф. Рiса). Для довiльного функцiонала 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))*
∫︀𝑏
iснує єдина функцiя 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]) така, що 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡),
𝑎
𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). Навпаки, для довiльної функцiї 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]) остання
формула визначає функцiонал 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* . При цьому ‖𝑓 ‖ = ‖𝑔‖𝑉 .
39
Таким чином, (𝐶([𝑎, 𝑏]))* = 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]).
Iнтеграл у теоремi 4 є iнтегралом Рiмана–Стiлтьєса. Зауважимо, що для
довiльної функцiї 𝑔 : [𝑎, 𝑏] → K, яка має обмежену варiацiю на [𝑎, 𝑏], фор-
мула в теоремi 4 визначає лiнiйний неперервний функцiонал на 𝐶([𝑎, 𝑏]),
але при цьому може не бути рiвностi ‖𝑓 ‖ = 𝑉 (𝑔, [𝑎, 𝑏]) (наприклад, якщо
в точцi розриву 𝑡0 ∈ (𝑎, 𝑏) функцiї 𝑔 ї ї значення 𝑔(𝑡0 ) не належить вiдрiзку
з кiнцями 𝑔(𝑡0 −) i 𝑔(𝑡0 +)). Також немає взаємно однозначної вiдповiдно-
стi мiж функцiями обмеженої варiацiї на [𝑎, 𝑏] та лiнiйними неперервними
функцiоналами на 𝐶([𝑎, 𝑏]) (справдi, якщо замiнити 𝑔 на 𝑔 + const або
змiнити значення функцiї 𝑔 на скiнченнiй пiдмножинi (𝑎, 𝑏), то функцiонал,
визначений у теоремi 4, не змiниться).
Наведемо переформулювання теореми 4 у термiнах iнтеграла Лебега вiдно-

сно заряду. Сформулюємо необхiднi означення. Нехай (𝑇, F) — вимiрний простiр;
𝜎 -адитивна функцiя 𝜈 : F → K при K = R називається скiнченним дiйсним заря-
дом, а при K = C — скiнченним комплексним зарядом на F. Повною варiацiєю
заряду 𝜈 на множинi 𝐴 ∈ F називається число |𝜈|(𝐴) = sup |𝜈(𝐴𝑘 )|, де

∞
∑︀
супремум береться за всiма злiченними розбиттями 𝐴 на попарно неперетиннi

𝑘=1
пiдмножини 𝐴𝑘 ∈ F; |𝜈| є скiнченною мiрою на F. Якщо 𝜈 — скiнченний дiйсний

заряд, то |𝜈|(𝐴) = 𝜈+ (𝐴) + 𝜈− (𝐴),∫︀ 𝐴 ∈ F, ∫︀де 𝜈+ , 𝜈−∫︀— мiри з розкладу Жордана
𝜈 = 𝜈+ − 𝜈− заряду 𝜈, а формула 𝑥𝑑𝜈 = 𝑥𝑑𝜈+ − 𝑥𝑑𝜈− визначає iнтеграл Ле-
бега вiд функцiї 𝑥 ∈ 𝐿(𝐴, |𝜈|) вiдносно дiйсного заряду 𝜈 по множинi 𝐴. Якщо
𝐴 𝐴 𝐴
𝜈 — скiнченний комплексний заряд, то 𝜈𝑅 (𝐴) = Re 𝜈(𝐴) та 𝜈𝐼 (𝐴) = Im 𝜈(𝐴),

𝐴 ∈ F, є скiнченними дiйсними зарядами, причому 𝜈(𝐴) = 𝜈𝑅 (𝐴) + 𝑖𝜈𝐼 (𝐴),
𝐴 ∈ F, а формула 𝑥𝑑𝜈 = 𝑥𝑑𝜈𝑅 + 𝑖 𝑥𝑑𝜈𝐼 визначає iнтеграл Лебега вiд фун-
∫︀ ∫︀ ∫︀
𝐴 𝐴 𝐴
кцiї 𝑥 ∈ 𝐿(𝐴, |𝜈|) вiдносно комплексного заряду 𝜈 по множинi 𝐴.
Теорема 4’ (Ф. Рiса).Для довiльного функцiонала 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* iснує
єдиний скiнченний заряд 𝜈 на 𝜎 -алгебрi B борелевих пiдмножин [𝑎, 𝑏] такий, що
𝑥𝑑𝜈, 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). Навпаки, для довiльного скiнченного заряду 𝜈
∫︀
𝑓 (𝑥) =
[𝑎,𝑏]
на B остання формула визначає функцiонал 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* . При цьому ‖𝑓 ‖ =
= |𝜈|([𝑎, 𝑏]).
Якщо в теоремi 4’ простiр 𝐶([𝑎, 𝑏]) є дiйсним (комплексним), то i заряд 𝜈 є
дiйсним (комплексним).
Теорема 5 (Ф. Рiса). Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр. Тодi для до-
3.
вiльного функцiонала 𝑓 ∈ 𝐻 * iснує єдиний елемент 𝑎 ∈ 𝐻 такий, що
𝑓 (𝑥) = (𝑥, 𝑎), 𝑥 ∈ 𝐻. Навпаки, для довiльного елемента 𝑎 ∈ 𝐻 ця фор-
*
мула визначає функцiонал 𝑓 ∈ 𝐻 . При цьому ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖. Таким чином,
*
𝐻 = 𝐻.
Зауважимо, що у випадку комплексного гiльбертового простору вiд-
ображення 𝜙 : 𝐻 * → 𝐻, яке кожному функцiоналу 𝑓 ∈ 𝐻 * ставить у
вiдповiднiсть елемент 𝑎 ∈ 𝐻 , є антилiнiйним, тобто
∀ 𝑓, 𝑔 ∈ 𝐻 * ∀ 𝛼, 𝛽 ∈ C : 𝜙(𝛼𝑓 + 𝛽𝑔) = 𝛼𝜙(𝑓 ) + 𝛽𝜙(𝑔).

40
3.1. З’ясувати, чи є наведенi функцiонали лiнiйними, неперервними. Для

лiнiйних неперервних функцiоналiв знайти норми за означенням:
1) 𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥( 𝑎+𝑏

2 );
2) 𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑎) − 𝑥(𝑏);
∫︀1
3) 𝑋 = 𝐶([−1, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) sign 𝑡𝑑𝑡;
−1
∫︀1
4) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑡|𝑥(𝑡)|𝑑𝑡;
0
∫︀1
5) 𝑋 = 𝐶([0, 1]) з нормою ‖𝑥‖ = |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡, 𝑓 (𝑥) = 𝑥(1);
0
∫︀1
6) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([−1, 1]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑡2 𝑥(𝑡) sign 𝑡𝑑𝑡;
−1
∞
∑︀ 1
7) 𝑋 = 𝑙2 , 𝑓 (𝑥) = 2𝑛 (𝑥𝑛
+ 𝑥𝑛+1 );
{︁ ⃒ 𝑛=1
∞ }︁
⃒ ∑︀
8) 𝑋 = 𝑥 ∈ 𝑙2 ⃒ 𝑥𝑛 cos 𝑛 − збiжний , ‖ · ‖𝑋 = ‖ · ‖𝑙2 ,
𝑛=1
∞
∑︀
𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑛 cos 𝑛, 𝑥 ∈ 𝑋.
𝑛=1
Розв’язання. 1) Оскiльки при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та 𝛼, 𝛽 ∈ K маємо
𝑓 (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦) = (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦)( 𝑎+𝑏

2 )=
= 𝛼𝑥( 𝑎+𝑏 𝑎+𝑏
2 ) + 𝛽𝑦( 2 ) = 𝛼𝑓 (𝑥) + 𝛽𝑓 (𝑦),
то функцiонал 𝑓 лiнiйний. Для лiнiйного функцiонала неперервнiсть рiв-

носильна обмеженостi. Функцiонал 𝑓 обмежений, бо
∀ 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) : |𝑓 (𝑥)| = |𝑥( 𝑎+𝑏

2 )| ≤ ‖𝑥‖.
Отже, 𝑓 ‖𝑓 ‖ ≤ 1.
— лiнiйний неперервний функцiонал, i за лемою 1 маємо
Для доведення того, що ‖𝑓 ‖ = 1, покладемо 𝑥0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Тодi
|𝑓 (𝑥0 )|
‖𝑥0 ‖ = 1, 𝑓 (𝑥0 ) = 𝑥0 ( 𝑎+𝑏
2 ) = 1, звiдки ‖𝑓 ‖ ≥ ‖𝑥0 ‖ = 1. Отже,
‖𝑓 ‖ = 1.
2) Функцiонал 𝑓 лiнiйний, бо при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та 𝛼, 𝛽 ∈ K
маємо
𝑓 (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦) = (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦)(𝑎) − (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦)(𝑏) =

= 𝛼(𝑥(𝑎) − 𝑥(𝑏)) + 𝛽(𝑦(𝑎) − 𝑦(𝑏)) = 𝛼𝑓 (𝑥) + 𝛽𝑓 (𝑦).
41
Для лiнiйного функцiонала неперервнiсть рiвносильна обмеженостi. Функ-
цiонал 𝑓 обмежений, бо
∀ 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) : |𝑓 (𝑥)| = |𝑥(𝑎) − 𝑥(𝑏)| ≤ |𝑥(𝑎)| + |𝑥(𝑏)| ≤ 2‖𝑥‖.
Отже, 𝑓 ‖𝑓 ‖ ≤ 2. Для доведення

— лiнiйний неперервний функцiонал i
того, що ‖𝑓 ‖ = 2, покладемо 𝑥0 (𝑡) = 𝑡 − 𝑎+𝑏 2 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Оскiльки

‖𝑥0 ‖ = 2 та 𝑓 (𝑥0 ) = 𝑥0 (𝑎) − 𝑥0 (𝑏) = 𝑎 − 𝑏, то ‖𝑓 ‖ ≥ |𝑓‖𝑥
𝑏−𝑎 (𝑥0 )|
0‖
= 2.
Отже, ‖𝑓 ‖ = 2.
3) Функцiонал 𝑓 коректно визначений, бо пiдiнтегральна функцiя обме-
жена i має не бiльше однiєї точки розриву, а отже вона iнтегровна за Рi-
маном. Лiнiйнiсть функцiонала 𝑓 випливає з лiнiйностi iнтеграла Рiмана.
Функцiонал обмежений, бо
∫︀1
∀ 𝑥 ∈ 𝐶([−1, 1]) : |𝑓 (𝑥)| ≤ |𝑥(𝑡) sign 𝑡|𝑑𝑡 =
−1
∫︀1 ∫︀1 ∫︀1
= |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 ≤ max |𝑥(𝑠)|𝑑𝑡 = ‖𝑥‖ 𝑑𝑡 = 2‖𝑥‖,
−1 −1 𝑠∈[−1,1] −1
звiдки, враховуючи лiнiйнiсть 𝑓, отримуємо, що 𝑓 — неперервний функцiо-

нал i ‖𝑓 ‖ ≤ 2. Рiвнiсть |𝑓 (𝑥)| = 2‖𝑥‖ досягається, наприклад, на функцiї
𝑥0 (𝑡) = sign 𝑡, 𝑡 ∈ [−1, 1], але 𝑥0 ∈ / 𝐶([−1, 1]). Розглянемо послi-
довнiсть неперервних функцiй, якi збiгаються майже скрiзь вiдносно мiри
{︃
1, 𝑡 ∈ [ 𝑛1 , 1],
Лебега на [−1, 1] до 𝑥0 . При 𝑛 ≥ 1 нехай 𝑥𝑛 (𝑡) =
−1, 𝑡 ∈ [−1, − 𝑛1 ],
1 1
а на вiдрiзку [− , ] довизначимо функцiю 𝑥𝑛 лiнiйно (намалюйте гра-
𝑛 𝑛
фiк функцiї 𝑥𝑛 ). Оскiльки 𝑥𝑛 (𝑡) → sign 𝑡, 𝑛 → ∞, при всiх 𝑡 ∈ [−1, 1],
то 𝑦𝑛 (𝑡) = 𝑥𝑛 (𝑡) sign 𝑡 → 1 (mod 𝑚), 𝑛 → ∞, на [−1, 1]. Оскiльки
|𝑦𝑛 (𝑡)| ≤ 𝑦0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [−1, 1], i функцiя 𝑦0 iнтегровна за Лебегом на
[−1, 1], то за теоремою Лебега про мажоровану збiжнiсть
∫︀1 ∫︀1
𝑓 (𝑥𝑛 ) = 𝑦𝑛 (𝑡)𝑑𝑡 → 𝑑𝑡 = 2, 𝑛 → ∞.
−1 −1
Враховуючи, що ‖𝑥𝑛 ‖ = 1, маємо ‖𝑓 ‖ ≥ |𝑓 (𝑥𝑛 )|, 𝑛 ≥ 1. Переходячи до

границi при 𝑛 → ∞, отримуємо, що ‖𝑓 ‖ ≥ 2. Отже, ‖𝑓 ‖ = 2.
4) Функцiонал 𝑓 не є лiнiйним. Справдi, якщо 𝑥(𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [0, 1],
то 𝑓 (𝑥) = 𝑓 (−𝑥) = 12 та 𝑓 (−𝑥) ̸= −𝑓 (𝑥). Функцiонал 𝑓 неперервний.
42
Справдi, якщо {𝑥, 𝑥𝑛 , 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐶([0, 1]) та ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ → 0, 𝑛 → ∞, то
⃒1
∫︀1 ⃒ ∫︀1 ⃦
⃒
⃒∫︀ ⃒
|𝑓 (𝑥𝑛 )−𝑓 (𝑥)| = ⃒⃒ 𝑡|𝑥𝑛 (𝑡)|𝑑𝑡 − 𝑡|𝑥(𝑡)|𝑑𝑡⃒⃒ ≤ 𝑡⃦𝑥𝑛 (𝑡)|−|𝑥(𝑡)|⃒𝑑𝑡 ≤
0 0 0
∫︀1
≤ 𝑡‖𝑥𝑛 − 𝑥‖𝑑𝑡 = 21 ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ → 0, 𝑛 → ∞.
0
5) Оскiльки при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶([0, 1]) та 𝛼, 𝛽 ∈ K
𝑓 (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦) = (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦)(1) = 𝛼𝑥(1) + 𝛽𝑦(1) = 𝛼𝑓 (𝑥) + 𝛽𝑓 (𝑦),
то 𝑓 — лiнiйний функцiонал. Функцiонал 𝑓 не є неперервним. Справдi,

якщо 𝑥(𝑡) = 0 та 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 , 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1, то
∫︀1 1
‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ = |𝑡𝑛 − 0|𝑑𝑡 = 𝑛+1 → 0, 𝑛 → ∞,
0
але 𝑓 (𝑥𝑛 ) = 𝑥𝑛 (1) = 1 ̸→ 0 = 𝑥(1) = 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞.

6) Коректнiсть означення функцiонала 𝑓 випливає з нерiвностi Гельде-
ра. Лiнiйнiсть 𝑓 випливає з лiнiйностi iнтеграла Лебега. Доведемо обме-
женiсть 𝑓 i обчислимо ‖𝑓 ‖.
Нехай 𝑝 = 1. Тодi
⃒1
⃒ ∫︀1 ∫︀1
⃒
⃒ ∫︀ 2
|𝑓 (𝑥)| = ⃒ 𝑡 𝑥(𝑡) sign 𝑡𝑑𝑡⃒⃒ ≤ 𝑡2 |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 ≤ |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 = ‖𝑥‖1 .
⃒
−1 −1 −1
{︃
0, 𝑡 ∈ [−1, 1 − 𝑛1 ],
Отже, 𝑓 обмежений та ‖𝑓 ‖ ≤ 1. Якщо 𝑥𝑛 (𝑡) = то
𝑛, 𝑡 ∈ (1 − 𝑛1 , 1],
∫︀1 ∫︀1 2 )︀2
𝑡 𝑑𝑡 ≥ 1 − 𝑛1 → 1, 𝑛 → ∞.
(︀
‖𝑥𝑛 ‖ = 𝑛 𝑑𝑡 = 1 та 𝑓 (𝑥𝑛 ) = 𝑛
1 1
1− 𝑛 1− 𝑛
Оскiльки ‖𝑓 ‖ ≥ |𝑓 (𝑥𝑛 )|, 𝑛 ≥ 1, то ‖𝑓 ‖ ≥ 1 та остаточно ‖𝑓 ‖ = 1.
Нехай 1 < 𝑝 < +∞. За нерiвнiстю Гельдера
)︂ 1 (︂ 1 )︂ 1
∫︀1 ∫︀1
(︂
𝑞 𝑝
𝑡2 |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 𝑡2𝑞 𝑑𝑡 𝑝
∫︀
|𝑓 (𝑥)| ≤ ≤ · |𝑥(𝑡)| 𝑑𝑡 =
−1 −1 −1
(︁ )︁ 1
2 𝑞
= 2𝑞+1 · ‖𝑥‖𝑝 .
43
З iншого боку, якщо 𝑥0 (𝑡) = (𝑡2 )𝑞−1 sign 𝑡, 𝑡 ∈ [−1, 1], то
(︃ )︃ 1 (︂ )︂ 1
𝑝
∫︀1 2(𝑞−1)𝑝 ∫︀1 2𝑞 𝑝
‖𝑥0 ‖𝑝 = 𝑡 𝑑𝑡 = 𝑡 𝑑𝑡 ,
−1 −1
∫︀1 ∫︀1
𝑓 (𝑥0 ) = 𝑡2 · 𝑡2(𝑞−1) 𝑑𝑡 = 𝑡2𝑞 𝑑𝑡,
−1 −1
)︂1− 1 )︁ 1
∫︀1
(︂
𝑝 (︁
|𝑓 (𝑥0 )| 2 𝑞
отже ‖𝑓 ‖ ≥ ‖𝑥0 ‖𝑝 = 𝑡2𝑞 𝑑𝑡 = 2𝑞+1 . Звiдси випливає, що
−1
(︁ )︁ 1
2 𝑞
‖𝑓 ‖ = 2𝑞+1 .
Нехай 𝑝 = +∞. Тодi
∫︀1 ∫︀1
|𝑓 (𝑥)| ≤ 𝑡2 |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 ≤ ‖𝑥‖∞ 𝑡2 𝑑𝑡 = 32 ‖𝑥‖∞ .
−1 −1
Якщо 𝑥0 (𝑡) = sign 𝑡, 𝑡 ∈ [−1, 1], то 𝑥0 ∈ 𝐿∞ ([−1, 1]), ‖𝑥0 ‖∞ = 1,

∫︀1
𝑓 (𝑥0 ) = 𝑡2 𝑑𝑡 = 32 , звiдки ‖𝑓 ‖ ≥ 23 . Отже, ‖𝑓 ‖ = 23 .
−1
∞ ∞ ∞
∞
𝑥𝑛 ∑︀ 𝑥𝑛+1 ∑︀ 𝑥𝑛 ∑︀
∑︀ 𝑥𝑛
7) Подамо 𝑓 2𝑛 +
у виглядi 𝑓 (𝑥) =
2𝑛 = 2𝑛 + 2𝑛−1
=
𝑛=1 𝑛=1 𝑛=1 𝑛=2
∞ ∞
= 𝑥21 + 𝑥𝑛 21𝑛 + 2𝑛−1
1
= 𝑥21 + 3𝑥𝑛
∑︀ (︀ )︀ ∑︀
2𝑛 . Лiнiйнiсть 𝑓 випливає з
𝑛=2 𝑛=2
лiнiйностi суми ряду. Доведемо обмеженiсть 𝑓 . Для кожного 𝑥 ∈ 𝑙2 за
нерiвнiстю Кошi–Буняковського
∞
(︂ ∞
)︂1/2 (︂ ∞ )︂1/2
|𝑥1 | ∑︀ 3|𝑥𝑛 | 1 ∑︀ 9 ∑︀ 2
|𝑓 (𝑥)| ≤ 2 + 2𝑛 ≤ 4 + 4𝑛 · |𝑥𝑛 | = ‖𝑥‖2 .
𝑘=2 𝑛=2 𝑛=1
Звiдси випливає, що 𝑓 обмежений, а отже неперервний, та ‖𝑓 ‖ ≤ 1. Для

елемента 𝑥
˜ = ( 21 , 232 , . . . , 23𝑛 , . . .) ∈ 𝑙2 у нерiвностi Кошi–Буняковського
|𝑓 (˜
𝑥)|
досягається рiвнiсть, тому ‖𝑓 ‖ ≥ ‖˜𝑥‖ = 1, отже, ‖𝑓 ‖ = 1.
8) Лiнiйнiсть 𝑓 випливає з лiнiйностi суми ряду. Доведемо, що функцiо-
нал 𝑓 не є обмеженим. Покладемо 𝑥(𝑛) = (cos 1, . . . , cos 𝑛, 0, . . .), 𝑛 ≥ 1.

𝑛
‖𝑥(𝑛) ‖2 = 𝑓 (𝑥(𝑛) ) = cos2 𝑘, 𝑛 ≥ 1,
∑︀
Тодi а отже
𝑘=1
𝑛
(︁ ∑︀ )︁1/2 ∞
(︁ ∑︀ )︁1/2
𝑓 (𝑥(𝑛) )
‖𝑥(𝑛) ‖
= cos2 𝑘 → cos2 𝑘 = +∞, 𝑛 → ∞,
𝑘=1 𝑘=1
44
бо cos 𝑘 ̸→ 0, 𝑘 → ∞. Оскiльки 𝑓 — лiнiйний необмежений функцiонал,
то вiн є розривним.
3.2. 𝑋 — ЛНП, 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋. Довести, що
Нехай
Ker 𝑓 — лiнiйна множина, причому якщо 𝑓 ∈ 𝑋 * , то Ker 𝑓
1) —
пiдпростiр 𝑋;
2) якщо 𝑧 ∈ 𝑋 ∖ Ker 𝑓, то
∀ 𝑥 ∈ 𝑋 ∃! 𝑦 ∈ Ker 𝑓 ∃! 𝜆 ∈ K : 𝑥 = 𝑦 + 𝜆𝑧.
Розв’язання. 1) При всiх 𝑥, 𝑦 ∈ Ker та 𝛼, 𝛽 ∈ K з лiнiйностi фун-

кцiонала 𝑓 випливає, що 𝑓 (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦) = 𝛼𝑓 (𝑥) + 𝛽𝑓 (𝑦) = 0, тобто
𝛼𝑥 + 𝛽𝑦 ∈ Ker 𝑓. Отже, Ker 𝑓 — лiнiйна множина. Якщо 𝑓 ∈ 𝑋 * ,
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ Ker 𝑓 та 𝑥𝑛 → 𝑥, 𝑛 → ∞, то 0 = 𝑓 (𝑥𝑛 ) → 𝑓 (𝑥),
𝑛 → ∞, звiдки 𝑓 (𝑥) = 0, тобто 𝑥 ∈ Ker 𝑓. Отже, Ker 𝑓 — замкнена
лiнiйна множина за умови, що 𝑓 ∈ 𝑋 .
*
2) Нехай 𝑥 ∈ 𝑋 — довiльний фiксований елемент та 𝑦 = 𝑥 − 𝜆𝑧, де
𝜆 ∈ K. Тодi 𝑦 ∈ Ker 𝑓, тобто 𝑓 (𝑦) = 𝑓 (𝑥) − 𝜆𝑓 (𝑧) = 0, тодi й лише тодi,
𝑓 (𝑥)
коли 𝜆 =
𝑓 (𝑧) (тут 𝑓 (𝑧) ̸= 0, бо 𝑧 ∈
/ Ker 𝑓 ).
3.3. Користуючись описом вiдповiдних спряжених просторiв, довести лi-
нiйнiсть i неперервнiсть наведених функцiоналiв:
∫︀1
1) 𝑋 = 𝐶([−1, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑥(0);
−1
2) 𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥( 𝑎+𝑏2 );
∫︀1 ∫︀3
3) 𝑋 = 𝐶([0, 3]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 + 𝑡𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0 2
∞
∑︀ 1
4) 𝑋 = 𝑙2 , 𝑓 (𝑥) = 2𝑘
(𝑥𝑘 + 𝑥𝑘+1 );
𝑘=1
5) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑗 + 𝑥𝑗+1 , 𝑗 — фiксоване;
∞
∑︀ 𝑥𝑘
6) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 3𝑘
;
𝑘=1
1
∫︀ 2 ∫︀1
7) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑥(𝑡)𝑑𝑡.
0 2
3
Розв’язання. Нагадаємо формулу для обчислення iнтеграла Рiмана–

Стiлтьєса. Нехай 𝑔 : [𝑎, 𝑏] → K — функцiя обмеженої варiацiї, неперервна
на [𝑎, 𝑏]∖{𝑡1 , . . . , 𝑡𝑛 }, iснує похiдна 𝑔 ′ на [𝑎, 𝑏] за винятком скiнченної кiль-
′
костi точок та 𝑔 ∈ 𝑅([𝑎, 𝑏]). Тодi для довiльної функцiї 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏])
𝑏 ∫︀𝑏 𝑛
𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡) = 𝑥(𝑡)𝑔 ′ (𝑡)𝑑𝑡 +
∫︀ ∑︀
маємо 𝑥(𝑡𝑘 )(𝑔(𝑡𝑘 +) − 𝑔(𝑡𝑘 −)), де
𝑎 𝑎 𝑘=1
45
𝑔(𝑏+) := 𝑔(𝑏), 𝑔(𝑎−) := 𝑔(𝑎). При цьому якщо 𝑔(𝑡𝑘 ) лежить мiж
𝑔(𝑡𝑘 −) i 𝑔(𝑡𝑘 +), 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛, то варiацiя функцiї 𝑔 на [𝑎, 𝑏] дорiвнює
∫︀𝑏 𝑛
𝑉 (𝑔, [𝑎, 𝑏]) = |𝑔 ′ (𝑡)|𝑑𝑡 +
∑︀
|𝑔(𝑡𝑘 +) − 𝑔(𝑡𝑘 −)|.
𝑎 𝑘=1
∫︀1
1) Пiдберемо функцiю 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([−1, 1]) так, що 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡),
−1
𝑥 ∈ 𝐶([−1, 1]). З формули, якою задано функцiонал, видно, що 𝑔 ′ (𝑡) = 𝑡,
𝑡 ̸= 0, i функцiя 𝑔 має стрибок −1 у точцi 0. Тому
{︃ 2
𝑡
+ 𝐶, 𝑡 ∈ [−1, 0),
𝑔(𝑡) = 𝑡22
2 + 𝐶 − 1, 𝑡 ∈ [0, 1].
Зокрема, 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([−1, 1]), 𝑔(−1) = 0, тобто при 𝐶 = − 12 . При

якщо
∫︀1
будь-якому виборi 𝐶 маємо 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡), 𝑥 ∈ 𝐶([−1, 1]), тому
−1
∫︀1
𝑓 ∈ (𝐶([−1, 1]))* та ‖𝑓 ‖ = ‖𝑔‖𝑉 = 𝑉 (𝑔, [−1, 1]) = |𝑡|𝑑𝑡 + 1 = 2.
−1
2) Маємо 𝑔 ′ (𝑡) = 0, 𝑡 ̸=
𝑎+𝑏
2 , бо у формулi, якою задано функцiо-
𝑎+𝑏
нал, вiдсутнiй iнтеграл. У точцi 𝑡 =
{︃ 2 функцiя 𝑔 має стрибок 1. Отже,
𝑎+𝑏 ∫︀𝑏
0, 𝑡 ∈ [𝑎, 2 ),
𝑔(𝑡) = Тодi 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]) та 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡),
1, 𝑡 ∈ [ 𝑎+𝑏
2 , 𝑏]. 𝑎
𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). Тому 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* та ‖𝑓 ‖ = 𝑉 (𝑔, [𝑎, 𝑏]) = 1.
3) З формули, якою задано функцiонал, видно, що функцiя 𝑔 неперерв-
на та
⎧ ⎧
⎨1, 𝑡 ∈ [0, 1),
⎪ ⎨𝑡,
⎪ 𝑡 ∈ [0, 1),
′
𝑔 (𝑡) = 0, 𝑡 ∈ (1, 2), звiдки 𝑔(𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [1, 2),
⎪ ⎪
⎩ 𝑡2
𝑡, 𝑡 ∈ (2, 3], − 1, 𝑡 ∈ [2, 3].
⎩
2
∫︀3
Тодi 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([0, 3]) та 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡), 𝑥 ∈ 𝐶([0, 3]). Таким чином,
0
𝑓 ∈ (𝐶([0, 3]))* та ‖𝑓 ‖ = 𝑉 (𝑔, [0, 3]) = 𝑔(3) − 𝑔(0) = 7
2 (оскiльки 𝑔
неспадна).
4) За наслiдком 1 потрiбно пiдiбрати 𝑦 ∈ 𝑙2 так, що 𝑓 (𝑥) = (𝑥, 𝑦),
𝑥 ∈ 𝑙2 . Подамо функцiонал 𝑓 у виглядi
∞ ∞ ∞ ∞
1 1 1
= 12 𝑥1 + 3
∑︀ ∑︀ ∑︀ ∑︀
𝑓 (𝑥) = 2𝑛 (𝑥𝑛 + 𝑥𝑛+1 ) = 2𝑛 𝑥𝑛 + 𝑥
2𝑛−1 𝑛 2𝑛 𝑥𝑛 .
𝑛=1 𝑛=1 𝑛=2 𝑛=2
46
Отже, при 𝑦 = ( 12 , 34 , 38 , . . .) ∈ 𝑙2 маємо 𝑓 (𝑥) = (𝑥, 𝑦), 𝑥 ∈ 𝑙2 . Тому
√︃
∞
𝑓 ∈ 𝑙2* ‖𝑓 ‖ = ‖𝑦‖ = 14 + 9
∑︀
та
4𝑛 = 1.
𝑛=2
5) За наслiдком 1 i задачею 3.13 потрiбно знайти такий 𝑎 ∈ 𝑙𝑞 , що
∞
∑︀
𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑛 𝑎𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 . Покладемо 𝑎 = 𝑒𝑗 + 𝑒𝑗+1 . Оскiльки 𝑎 ∈ 𝑙𝑞 при
𝑛=1
всiх 1 ≤ 𝑞 ≤ +∞, то 𝑓 ∈ 𝑙𝑝* . Якщо 𝑝 = 1, то ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖∞ = 1; якщо
1
1 < 𝑝 < +∞, то якщо 𝑝 = +∞, то ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖1 = 2.
‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖𝑞 = 2 ; 𝑞
∞
1 1 ∑︀
6) Покладемо 𝑎 = ( , 2 , . . .). Тодi 𝑓 (𝑥) =
3 3 𝑥𝑛 𝑎𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 . Оскiль-
𝑛=1
*
ки 𝑎 ∈ 𝑙𝑞 , 1 ≤ 𝑞 ≤ +∞, то 𝑓 ∈ 𝑙𝑝 для всiх 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞. При цьому
⃒1⃒ 1
якщо 𝑝 = 1, то ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖∞ = sup⃒ 𝑛 ⃒ =
3 3 ; якщо 1 < 𝑝 < +∞,
𝑛≥1
∞
(︁ ∑︀ )︁ 1 (︁ )︁ 1
1 𝑞 1 𝑞
то ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖𝑞 = = ; нарештi, якщо 𝑝 = +∞, то
3𝑞𝑛 3𝑞 −1
𝑛=1
∞
∑︀ 1 1
‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖1 = 3𝑛 = 2 (тут використано наслiдок 1 i задачу 3.13).
𝑛=1
∫︀1
7) Пiдберемо функцiю ℎ так, що 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)ℎ(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([0, 1]).
0
⎧
⎨1,
⎪ 𝑡 ∈ [0, 21 ],
Очевидно, що ℎ(𝑡) = 0, 𝑡 ∈ ( 12 , 32 ), Оскiльки ℎ ∈ 𝐿𝑞 ([0, 1]) при всiх
⎪
−1, 𝑡 ∈ [ 23 , 1].
⎩
1 ≤ 𝑞 ≤ +∞, то за теоремою 3 i задачею 3.14 маємо 𝑓 ∈ (𝐿𝑝 ([0, 1]))*
та ‖𝑓 ‖ = ‖ℎ‖𝑞 . Якщо 𝑝 = 1, то ‖𝑓 ‖ = ‖ℎ‖∞ = ess sup |ℎ(𝑡)| = 1;
𝑡∈[0,1]
(︂ 1 )︂ 1𝑞
(︀ )︀ 1
𝑞 = 56 𝑞 ;
∫︀
якщо 1 < 𝑝 < +∞, то ‖𝑓 ‖ = ‖ℎ‖𝑞 = |ℎ(𝑡)| 𝑑𝑡 якщо
0
∫︀1
𝑝 = +∞, то ‖𝑓 ‖ = ‖ℎ‖1 = |ℎ(𝑡)|𝑑𝑡 = 56 .
0
3.4. Нехай 1 ≤ 𝑝 < +∞ фiксоване. При яких 𝛼 ∈ R функцiонали
належать вiдповiдним спряженим просторам? Знайти норми лiнiйних не-
перервних функцiоналiв.
+∞
∫︀ 𝑥(𝑡)
1) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([1, +∞)), 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝛼 𝑑𝑡;
1
∞
𝛼𝑛 𝑥
∑︀
2) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 𝑓 (𝑥) = 𝑛.
𝑛=1
47
1
Розв’язання. 1) Покладемо ℎ(𝑡) = 𝑡𝛼 , 𝑡 ≥ 1. Тодi
+∞
∫︀
𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)ℎ(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([1, +∞)).
1
За теоремою 3 маємо 𝑓 ∈ (𝐿𝑝 ([1, +∞)))* ⇔ ℎ ∈ 𝐿𝑞 ([1, +∞]). Якщо
1 < 𝑝 < +∞, то 1 < 𝑞 < +∞ та ℎ ∈ 𝐿𝑞 ([1, +∞)) за умови, що
+∞
∫︀ 𝑑𝑡
𝑡𝛼𝑞 < +∞. Це так при 𝛼𝑞 > 1, тобто при 𝛼 > 1𝑞 . Якщо 𝑝 = 1, то
1
𝑞 = +∞ та ℎ ∈ 𝐿∞ ([1, +∞)) за умови, що ця функцiя обмежена, тобто
при 𝛼 ≥ 0.
∞
𝑎 = (𝛼, 𝛼2 , . . . , 𝛼𝑘 , . . .). Тодi 𝑓 (𝑥) =
∑︀
2) Покладемо 𝑥𝑛 𝑎𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 .
𝑛=1
За наслiдком 1 маємо 𝑓 ∈ 𝑙𝑝* ⇔ 𝑎 ∈ 𝑙𝑞 . Якщо 1 < 𝑝 < +∞, то
∞
|𝛼|𝑛𝑞 < +∞. Це геометричний
∑︀
1 < 𝑞 < +∞ та 𝑎 ∈ 𝑙𝑞 за умови
𝑛=1
ряд, що збiгається при |𝛼| < 1. Якщо 𝑝 = 1, то 𝑞 = +∞ та 𝑎 ∈ 𝑙∞ за
умови, що
2
послiдовнiсть 𝑎 = (𝛼, 𝛼 , . . .) обмежена, тобто при |𝛼| ≤ 1.
Зауваження. За допомогою задач 3.13,3.14 та задачi 5.31 можна отри-
мати вiдповiдь на питання цiєї задачi при 𝑝 = +∞: 1) 𝛼 > 1; 2) |𝛼| < 1.
3.5. Нехай 𝑋 K. Довести, що область значень нену-

— ЛНП над полем
𝑋 збiгається з K.
льового лiнiйного функцiонала на
3.6. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑓, 𝑔 ∈ 𝑋 * . Довести, що для довiльних 𝛼, 𝛽 ∈ K

функцiонал 𝛼𝑓 + 𝛽𝑔, де (𝛼𝑓 + 𝛽𝑔)(𝑥) := 𝛼𝑓 (𝑥) + 𝛽𝑔(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋, також
*
належить 𝑋 .
3.7. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑓 ∈ 𝑋 * . Довести, що

1) ‖𝑓 ‖ = sup |𝑓 (𝑥)|; 2) ‖𝑓 ‖ = sup |𝑓 (𝑥)|;
‖𝑥‖≤1 ‖𝑥‖=1
3) ‖𝑓 ‖ = min{𝐶 ≥ 0 | |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝐶‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝑋};
4) ‖𝑓 ‖ = sup 𝑓 (𝑥), якщо простiр 𝑋 дiйсний;
‖𝑥‖≤1
|𝑓 (𝑥)|
5) ‖𝑓 ‖ = sup ‖𝑥‖ , де 𝑀 — скрiзь щiльна множина в 𝑋.
𝑥∈𝑀,𝑥̸=0
3.8. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑓𝑛 ∈ 𝑋 * та ‖𝑓𝑛 ‖ ≤ 1, 𝑛 ≥ 1. Покладемо 𝑓 (𝑥) =
∞
1
𝑓 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋. Довести, що 𝑓 ∈ 𝑋 * .
∑︀
= 𝑛2 𝑛
𝑛=1
3.9. З’ясувати, чи є наведенi функцiонали в 𝐶([0, 1]) лiнiйними, неперерв-
ними. Для лiнiйних неперервних функцiоналiв знайти їх норми за означе-
нням:
48
1) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(0); ∫︀1
9) 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝑥2 (𝑡)𝑑𝑡;
∫︀1 0
2) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡; ∫︀1
0 10) 𝑓 (𝑥) = (1 − 2𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
∫︀1 0
3) 𝑓 (𝑥) = |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡; ∫︀1
0 11) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) cos 𝜋𝑡𝑑𝑡;
4) 𝑓 (𝑥) = ‖𝑥‖; 0
∞ ∫︀1
𝑓 (𝑥) =
∑︀ 1 1 12) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) sin 𝜋𝑡𝑑𝑡;
5)
2𝑛 𝑥( 2𝑛 ); 0
𝑛=1
∫︀1 ∫︀1
6) 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝑥(𝑡)𝑑𝑡; 13) 𝑓 (𝑥) = |𝑥(𝑡)| cos 𝜋𝑡𝑑𝑡;
0
0
∫︀1
∫︀1 14) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑥(0);
7) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) sign(𝑡 − 12 )𝑑𝑡; 0
0 1
∫︀1 ∫︀3 ∫︀1

8) 𝑓 (𝑥) = sign 𝑥(𝑡)𝑑𝑡; 15) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0 1
0 3
𝑥(𝜀)+𝑥(−𝜀)−2𝑥(0)
16) 𝑓 (𝑥) = 𝜀2
, де 0 < 𝜀 < 1;
∑︀𝑛
17) 𝑓 (𝑥) = 𝜆𝑘 𝑥(𝑡𝑘 ), де 𝑡1 , . . . , 𝑡𝑛 — набiр рiзних точок з [0, 1],
𝑘=1
𝜆1 , . . . , 𝜆𝑛 — набiр дiйсних чисел.

∞ ∞
|𝑥𝑛 |2 ;
∑︀ ∑︀
1) 𝑋 = 𝑙1 , 𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑛 ; 4) 𝑋 = 𝑙2 , 𝑓 (𝑥) =
𝑛=1 𝑛=1
∞
∞
∑︀
√ 𝑥𝑛
5) 𝑋 = 𝑙2 , 𝑓 (𝑥) = ;
(1 − 𝑛1 )𝑥𝑛 ;
∑︀
2) 𝑋 = 𝑙1 , 𝑓 (𝑥) = 𝑛=1 𝑛(𝑛+1)
𝑛=1 ∞
(−1)𝑛 𝑥𝑛𝑛 ;
∑︀
∞
6) 𝑋 = 𝑙2 , 𝑓 (𝑥) =
∑︀ 𝑛=1
3) 𝑋 = 𝑙1 , 𝑓 (𝑥) = 𝑥 𝑛 𝑦𝑛 , ∞
𝑛=1
∑︀ 𝑥2𝑛
7) 𝑋 = 𝑙 4 , 𝑓 (𝑥) = ;
де 𝑦 ∈ 𝑙∞ фiксований; 3
𝑛=1
3𝑛/4
∞
(1 − (−1)𝑛 ) 𝑛−1
∑︀
8) 𝑋 = 𝑙1 , 𝑓 (𝑥) = 𝑛 𝑥𝑛 ;
𝑛=1
∞
∑︀ 𝑥𝑛
9) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑛 ;
𝑛=1
∞
∑︀ 𝑥𝑛
10) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 2𝑛 ;
𝑛=1
49
11) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = sign(𝑥1 );
∑︀ − 1
12) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑒 |𝑥𝑛 | ;
𝑛: 𝑥𝑛 ̸=0
13) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑗 , 𝑗 ∈ N фiксоване;
14) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑗 + 𝑥𝑗+1 , 𝑗 ∈ N фiксоване;
15) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑥1 + 2𝑥2 .

∫︀1
1) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0
∫︀1
2) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) sign(𝑡 − 21 )𝑑𝑡;
0
∫︀1 𝑥(𝑡)
3) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 4 𝑑𝑡;
√
𝑡
0
∫︀1 3
4) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = |𝑥(𝑡)| 4 𝑑𝑡;
0
∫︀1
5) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0
𝜋
𝜋
∫︀2
6) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 2 ]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) sin 𝑡𝑑𝑡;
0
1
∫︀2
7) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0
∫︀1 ∫︀2
8) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 2]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 3 𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
∫︀ 0 1
9) 𝑋 = 𝐿1 (R), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) arctg 𝑡𝑑𝑡.
R

1) 𝑋 = 𝐶 1 ([0, 1]) з нормою ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)| + max |𝑥′ (𝑡)|,

𝑡∈[0,1] 𝑡∈[0,1]
𝑓 (𝑥) = 𝑥′ (0);
2) 𝑋 = 𝐶 1 ([0, 1]) з рiвномiрною нормою, 𝑓 (𝑥) = 𝑥′ (0);
3) 𝑋 = 𝐶 1 ([0, 1]) з рiвномiрною нормою,
∫︀1
𝑓 (𝑥) = 𝑥′ (𝑡) sin 𝜋𝑡𝑑𝑡;
0
50
4) 𝑋 = 𝐶 1 ([0, 1]) з нормою ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)| + max |𝑥′ (𝑡)|,
𝑡∈[0,1] 𝑡∈[0,1]
𝑓 (𝑥) = 𝑥′ (0) + 𝑥(1);
∫︀1 √
5) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥( 𝑡 )𝑑𝑡;
0
∫︀1
6) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡2 )𝑑𝑡;
0
{︁ ⃒ ∫︀1 }︁
7) 𝑋 = 𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, 1]) ⃒ |𝑥(𝑡𝛼 )|𝑑𝑡 < +∞ , 𝛼 > 0,
0
∫︀1
‖ · ‖𝑋 = ‖ · ‖𝐿2 ([0,1]) , 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡𝛼 )𝑑𝑡;
0
∫︀1
8) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = lim 𝑥(𝑡𝑛 )𝑑𝑡;
𝑛→∞ 0
9) 𝑋 = 𝑐, 𝑓 (𝑥) = lim 𝑥𝑛 ;
𝑛→∞
{︁ ∞
⃒ ∑︀ }︁
10) 𝑋 = 𝑥 ∈ 𝑙2 ⃒ 𝑥𝑛 sin 𝑛 — збiжний , ‖ · ‖ 𝑋 = ‖ · ‖ 𝑙2 ,
𝑛=1
∞
∑︀
𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑛 sin 𝑛;
𝑛=1
{︁ ⃒ ∑︀∞ }︁
11) 𝑋 = 𝑥 ∈ 𝑙2 ⃒ 𝑥𝑛2 — збiжний , ‖ · ‖𝑋 = ‖ · ‖𝑙2 ,
𝑛=1
∞
∑︀
𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑛2 ;
𝑛=1
{︁ ∞
⃒ ∑︀ }︁
12) 𝑋 = 𝑥 ∈ 𝑙∞ ⃒ 𝑥 𝑛 𝑦𝑛 — збiжний , де {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} —
𝑛=1
∞
∑︀
фiксована послiдовнiсть така, що ряд 𝑦𝑛 збiжний умовно,
𝑛=1
∞
∑︀
‖ · ‖𝑋 = ‖ · ‖𝑙∞ , 𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑛 𝑦𝑛 .
𝑛=1
3.13. Довести, що 𝑙1 ⊂ 𝑙∞ * , тобто для довiльного елемента
𝑎 = (𝑎1 , . . . , 𝑎𝑛 , . . .) ∈ 𝑙1 функцiонал
∞
∑︀
𝑓𝑎 (𝑥) = 𝑎𝑛 𝑥𝑛 , 𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , . . .) ∈ 𝑙∞ ,
𝑛=1
є лiнiйним i неперервним на 𝑙∞ , а також ‖𝑓𝑎 ‖ = ‖𝑎‖1 .

3.14. Довести, що 𝐿1 (𝑇, 𝜇) ⊂ (𝐿∞ (𝑇, ∫︀𝜇))* , тобто для довiльного еле-
мента ℎ ∈ 𝐿1 (𝑇, 𝜇) функцiонал 𝑓 (𝑥) = ℎ(𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝜇(𝑡), 𝑥 ∈ 𝐿∞ (𝑇, 𝜇),
𝑇
є лiнiйним i неперервним на 𝐿∞ (𝑇, 𝜇), а також ‖𝑓 ‖ = ‖ℎ‖1 .
51
3.15. Користуючись описом спряженого простору (𝐶([𝑎, 𝑏]))* , довести
лiнiйнiсть i неперервнiсть наведених функцiоналiв на 𝐶([𝑎, 𝑏]) та знайти їх
норми:
1) 𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑓 (𝑥) = 21 (𝑥(𝑎) + 𝑥(𝑏));
2) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(0);
3) 𝑋 = 𝐶([−1, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(0) − 2𝑖𝑥(−1) + (4 + 3𝑖)𝑥(1);
∫︀1
4) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(0) + 𝑡2 𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0
∫︀0 ∫︀1
5) 𝑋 = 𝐶([−1, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
−1 0
∫︀1
6) 𝑋 = 𝐶([0, 2]), 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0
∫︀1
7) 𝑋 = 𝐶([0, 2]), 𝑓 (𝑥) = (1 − 2𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑖𝑥(0) + 2𝑥(2);
0
∫︀𝜋
8) 𝑋 = 𝐶([0, 𝜋]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) cos 𝑡𝑑𝑡;
0
∫︀𝜋
9) 𝑋 = 𝐶([0, 𝜋]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)| cos 𝑡|𝑑𝑡;
0
∫︀𝜋 ∫︀𝜋
10) 𝑋 = 𝐶([0, 𝜋]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) cos 𝑡𝑑𝑡 + 𝑖 𝑥(𝑡) sin 𝑡𝑑𝑡;
0 0
ln
∫︀ 2
11) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑒𝑡 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 + 2𝑖𝑥(1);
0
∫︀1 ∫︀2
12) 𝑋 = 𝐶([−1, 2]), 𝑓 (𝑥) = |𝑡|𝑥(𝑡)𝑑𝑡 + 3 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 2𝑥(0);
−1 1
∞
(−1)𝑛
𝑥( 𝑛1 );
∑︀
13) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑛2
𝑛=1
∞
∑︀ 1 1
14) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = (4𝑛+1)(4𝑛+5) 𝑥( 𝑛2 );
𝑛=1
∞
(−1)𝑛
− 𝑛1 );
∑︀
15) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 2𝑛 𝑥(1
𝑛=1
∑︀𝑛
16) 𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑓 (𝑥) = 𝜆𝑘 𝑥(𝑡𝑘 ), де 𝑡1 , . . . , 𝑡𝑛 — набiр
𝑘=1
рiзних точок з[𝑎, 𝑏], 𝜆1 , . . . , 𝜆𝑛 — набiр комплексних чисел;
∫︀1
17) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡2 )𝑑𝑡.
0
3.16. Нехай 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞ фiксоване. Користуючись описом вiдповiдних
спряжених просторiв, довести лiнiйнiсть i неперервнiсть наведених фун-
кцiоналiв та знайти їх норми:
52
∞ ∞
∑︀ 𝑥𝑛 ∑︀ 𝑥3𝑛
1) 𝑋 = 𝑙1 , 𝑓 (𝑥) = 𝑛 ; 6) 𝑋 = 𝑙 7 , 𝑓 (𝑥) = 7 4;
√
𝑛=1 5
𝑛=1 𝑛
∞
2) 𝑋 = 𝑙1 , 𝑓 (𝑥) =
∑︀
𝑥𝑛 arctg 𝑛; 7) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑗 ,
𝑛=1 де 𝑗 ∈ N фiксоване;
∞
∑︀
√ 𝑥𝑛
3) 𝑋 = 𝑙2 , 𝑓 (𝑥) = ; 8) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 𝑓 (𝑥) = 2𝑖𝑥1 + 4𝑥2 ;
𝑛=1 𝑛(𝑛+1)
∞ ∞
∑︀ 𝑥𝑛 ∑︀ 𝑥𝑛
4) 𝑋 = 𝑙∞ , 𝑓 (𝑥) = 𝑛2 −1
; 9) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 𝑓 (𝑥) = 2𝑛 ;
𝑛=2 𝑛=1
√ ∞ √
𝑛
𝑋 = 𝑙 4 , 𝑓 (𝑥) = 𝑥1 + 4 3𝑖𝑥3 ; 10) 𝑋 = 𝑙2 , 𝑓 (𝑥) =
∑︀
5) 𝑥 ;
2𝑛/2 𝑛
3
𝑛=1
∫︀
11) 𝑋 = 𝐿1 (R), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) arcctg 𝑡𝑑𝑡;
R
∫︀𝜋
12) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 2𝜋]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑒𝑖𝑡 sin 𝑡𝑑𝑡;
0
∫︀2 ∫︀4
13) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([1, 4]), 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 2 𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
1 3
∫︀ −𝑡2
14) 𝑋 = 𝐿𝑝 (R), 𝑓 (𝑥) = 𝑒 𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
R
+∞
sin2 𝑡
∫︀
15) 𝑋 = 𝐿∞ ([0, +∞)), 𝑓 (𝑥) = 𝑡2
𝑥(𝑡)𝑑𝑡.
0
3.17. Нехай 1 ≤ 𝑝 < +∞ фiксоване. При яких 𝛼 ∈ R наведенi

функцiонали належать вiдповiдним спряженим просторам? Знайти норми
цих функцiоналiв.
∞
∑︀ 𝑥𝑛
1) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 𝑓 (𝑥) = 𝑛𝛼 ;
𝑛=1
∞
𝑥𝑛 ((𝑛 + 1)𝛼 − 𝑛𝛼 );
∑︀
2) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 𝑓 (𝑥) =
𝑛=1
∫︀1 𝑥(𝑡)
3) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 𝑓 (𝑥) = 𝑡𝛼 𝑑𝑡;
0
+∞
𝑡𝛼 𝑒−𝑡 𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
∫︀
4) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, +∞)), 𝑓 (𝑥) =
0
𝜋
∫︀2
5) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 𝜋2 ]), 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡) sin𝛼 𝑡𝑑𝑡.
0
3.18. 1) Знайти загальний вигляд лiнiйного функцiонала на скiнченнови-

мiрному ЛНП i довести, що кожен лiнiйний функцiонал на цьому просторi
є неперервним.
53
𝑀 ⊂ R2 , для яких iснує ненульовий лiнiйний
2) Описати всi множини
2
функцiонал 𝑓 на R такий, що Ker 𝑓 = 𝑀. Аналогiчне завдання для R .
3
3.19. Довести, що 𝑐0 = 𝑙1 , причому кожен лiнiйний неперервний фун-
*
∞
∑︀
кцiонал на 𝑐0 задається формулою 𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑛 𝑎𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑐0 , де 𝑎 =
𝑛=1
= (𝑎1 , . . . , 𝑎𝑛 , . . .) ∈ 𝑙1 — фiксований елемент, ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖1 .
3.20. Довести, що 𝑐* = 𝑙1 , причому кожен лiнiйний неперервний функцiо-
∞
∑︀
нал на 𝑐 задається формулою 𝑓 (𝑥) = 𝑎0 lim 𝑥𝑛 + 𝑎𝑛 𝑥𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑐, де
𝑛→∞ 𝑛=1
𝑎 = (𝑎0 , 𝑎1 , . . . , 𝑎𝑛 , . . .) ∈ 𝑙1 — фiксований елемент, ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖1 .
3.21. Описати всi лiнiйнi неперервнi функцiонали на 𝑐0 , якi досягають
своєї норми на 𝐵(0, 1).
3.22* . 1) Знайти загальний вигляд лiнiйного неперервного функцiонала у
дiйсному банаховому просторi 𝐶 ([𝑎, 𝑏]).
1
2) Знайти загальний вигляд лiнiйного неперервного функцiонала у дiй-
сному банаховому просторi 𝐶 𝑛 ([𝑎, 𝑏]), де 𝑛 ∈ N фiксоване.
∫︀𝑏
3.23. Довести, що 𝑓 (𝑥) = 𝑝(𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) є лiнiйним непе-
𝑎
рервним функцiоналом, i знайти його норму, якщо
𝑝 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) — фiксована функцiя;
1)
2)
*
𝑝 ∈ 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) — фiксована функцiя.
3.24. Навести приклад функцiонала 𝑓 ∈ 𝐶([0, 1])* , для якого 1) не iснує
елемента 𝑥0 ∈ 𝐶([0, 1]) такого, що ‖𝑥0 ‖ = 1 та 𝑓 (𝑥0 ) = ‖𝑓 ‖; 2) iснує
безлiч таких елементiв; 3) iснує рiвно один такий елемент.
3.25. У просторах 𝑙1 та 𝑐 навести приклади лiнiйних неперервних функцiо-
налiв, якi досягають i якi не досягають своєї норми на замкненiй одиничнiй
кулi.
3.26. Нехай 𝑋 — ЛНП. 1) Чи може iснувати функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 *, для
якого
а) ∃! 𝑥0 ∈ 𝐵(0, 1) : |𝑓 (𝑥0 )| = ‖𝑓 ‖?
б) ∃! 𝑥0 ∈ 𝐵(0, 1) : 𝑓 (𝑥0 ) = ‖𝑓 ‖?
*
2) Нехай 𝑓 ∈ 𝑋 ∖ {0}. Чи правильно, що
а) якщо 𝑥 ∈ 𝑋, |𝑓 (𝑥)| = ‖𝑓 ‖, то ‖𝑥‖ = 1?
б) якщо 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1), |𝑓 (𝑥)| = ‖𝑓 ‖, то ‖𝑥‖ = 1?

*
3) Нехай 𝑓 ∈ 𝑋 . Розглянемо такi твердження:
а) ∃ 𝑥 ∈ 𝑋, 𝑥 ̸= 0 : |𝑓 (𝑥)| = ‖𝑓 ‖ · ‖𝑥‖;
б) ∃ 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1) : |𝑓 (𝑥)| = ‖𝑓 ‖;
в) ∃ 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1) : 𝑓 (𝑥) = ‖𝑓 ‖.
Якi з цих тверджень є еквiвалентними?
3.27. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП такi, що 𝑋1 ⊂ 𝑋2 та зi збiжностi 𝑥𝑛 → 𝑥 в
𝑋1 випливає збiжнiсть 𝑥𝑛 → 𝑥 в 𝑋2 . Для довiльного 𝑓 ∈ 𝑋2* покладемо
54
𝑔(𝑥) = 𝑓 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋1 . Довести, що 𝑔 ∈ 𝑋1* .
3.28. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑓 ∈ 𝑋 * ∖{0}, 𝐿 := {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) = 1}. Довести,
1
що
‖𝑓 ‖ = inf ‖𝑥‖.
𝑥∈𝐿
3.29. Нехай 𝑋 — ЛНП над полемK, 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋.
Довести, що кожна з наступних умов рiвносильна неперервностi
(︀ )︀ 𝑓:
1) iснує 𝑅 > 0 таке, що множина 𝑓 𝐵(0, 𝑅) обмежена;
2) для будь-якої збiжної до нуля послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋
множина {𝑓 (𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1} обмежена;
3) для будь-якої фундаментальної послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋
числова послiдовнiсть {𝑓 (𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1} збiжна в K.
4) для довiльного 𝑐 ∈ R множина {𝑥 | 𝑓 (𝑥) < 𝑐} вiдкрита (у випадку
K = R);
5) ∃ 𝐶 > 0 : {𝑥 | |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝐶} має внутрiшнi точки.
3.30. Нехай 𝑋 — ЛНП над полем K, 𝑓 — лiнiйний необмежений функцiо-
нал на 𝑋. Довести, що 𝑓 набуває всiх значень з поля K у довiльному околi
нуля. Чи правильно, що 𝑓 набуває всiх значень з поля K у довiльному околi
будь-якої точки?
3.31. Нехай 𝑋 — ЛНП над полем K, 𝑓, 𝑔 ∈ 𝑋 *такi, що Ker 𝑓 ⊂ Ker 𝑔.
Довести, що iснує𝛼 ∈ K таке, що 𝑔 = 𝛼𝑓.
3.32. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑓, 𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛 — лiнiйнi функцiонали на 𝑋. Довести,
що 𝑓 є лiнiйною комбiнацiєю функцiоналiв 𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛 тодi й лише тодi,
𝑛
⋂︀
коли Ker 𝑓𝑘 ⊂ Ker 𝑓.
𝑘=1
3.33. В яких ЛНП 𝑋 iснує функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 *
1) такий, що |𝑓 (𝑥)| = ‖𝑓 ‖ · ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝑋? 2) такий, що Ker 𝑓 = {0}?
3.34. Нехай на ЛНП 𝑋 iснують функцiонали 𝑓, 𝑔 ∈ 𝑋 * такi, що
Ker 𝑓 ∩ Ker 𝑔 = {0}. Довести, що dim 𝑋 ≤ 2.
3.35. Нехай 𝑋 — ЛНП над полем K, 𝑓 — ненульовий лiнiйний функцiо-
нал на 𝑋. Довести, що 𝑓 — вiдкрите вiдображення, тобто образ довiльної
вiдкритої множини в 𝑋 при вiдображеннi 𝑓 є вiдкритою множиною в K.
3.36* . Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋. Довести, що
𝑓 ∈ 𝑋 * тодi й лише тодi, коли Ker 𝑓 — замкнена множина.
3.37. Нехай 𝑋 — ЛНП над полем K, 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋.
1) Ker 𝑓 𝑋 або скрiзь щiльна в 𝑋 множина;
— замкнена в
2) якщо множина {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) = 𝑐0 } замкнена при деякому 𝑐0 ∈ K,
то множина {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) = 𝑐} замкнена при кожному 𝑐 ∈ K.
3.38* . Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑓 ∈ 𝑋 * . Довести, що |𝑓 (𝑥)| = ‖𝑓 ‖ · 𝜌(𝑥, Ker 𝑓 )
при всiх 𝑥 ∈ 𝑋, де 𝜌(𝑥, Ker 𝑓 ) = inf ‖𝑥 − 𝑦‖.
𝑦∈Ker 𝑓
3.39. Нехай 𝑋 — ЛНП над полем K = R, 𝑓 ∈ 𝑋 * , елементи 𝑥0 , 𝑦0 ∈ 𝑋
55
такi, що 𝑓 (𝑥0 ) · 𝑓 (𝑦0 ) < 0. Довести, що
‖𝑥0 − 𝑦0 ‖ ≥ 𝜌(𝑥0 , Ker 𝑓 ) + 𝜌(𝑦0 , Ker 𝑓 ).
3.40* . Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑓 ∈ 𝑋 * , 𝑓 ̸= 0.

1) Довести, що наступнi твердження рiвносильнi: а) iснує елемент
𝑧 ∈ 𝐵(0, 1) такий, що |𝑓 (𝑧)| = ‖𝑓 ‖; б) для кожного 𝑥 ∈ 𝑋 iснує
𝑦 ∈ Ker 𝑓 такий, що 𝜌(𝑥, Ker 𝑓 ) = ‖𝑥 − 𝑦‖ (тобто 𝑦 є елементом най-
кращого наближення для 𝑥 в Ker 𝑓 ); в) для деякого 𝑥 ∈ 𝑋∖Ker 𝑓 iснує
𝑦 ∈ Ker 𝑓 такий, що 𝜌(𝑥, Ker 𝑓 ) = ‖𝑥 − 𝑦‖.
2) За якої умови на функцiонал 𝑓 для кожного елемента 𝑥 ∈ 𝑋 iснує
не бiльше одного елемента найкращого наближення в Ker 𝑓 ?
3.41. Навести приклади пiдпросторiв 𝐿 в 𝑋 = 𝐶([0, 1]) та в 𝑋 = 𝑐0
таких, що 1) для довiльного 𝑥0 ∈ / 𝐿 не iснує елемента найкращого набли-
ження в 𝐿; 2) для довiльного 𝑥0 ∈ / 𝐿 iснує безлiч елементiв найкращого
наближення в 𝐿.
3.42. Лiнiйний функцiонал 𝑓 на просторi 𝐶([𝑎, 𝑏]) називають невiд’ємним,
якщо для довiльного 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) такого, що 𝑥(𝑡) ≥ 0, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], вико-
нується нерiвнiсть 𝑓 (𝑥) ≥ 0. Довести, що
1) невiд’ємний функцiонал 𝑓 на дiйсному просторi 𝐶([𝑎, 𝑏]) є неперерв-
ним, причому ‖𝑓 ‖ = 𝑓 (𝑒0 ), де 𝑒0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
2) твердження пункту 1) правильне у комплексному просторi 𝐶([𝑎, 𝑏]);
*
3) якщо функцiонал 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏])) є таким, що ‖𝑓 ‖ = 𝑓 (𝑒0 ), то
𝑓 — невiд’ємний функцiонал.
3.43. Знайти необхiдну i достатню умову на функцiю 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]),
∫︀𝑏
щоб функцiонал 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡) був невiд’ємним.
𝑎
3.44. Довести, що для кожного функцiонала 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* , де
𝐶([𝑎, 𝑏]) — дiйсний простiр, iснують невiд’ємнi функцiонали 𝑓1 i 𝑓2 та-
кi, що 𝑓 = 𝑓1 − 𝑓2 .
3.45. Лiнiйний функцiонал 𝑓 на дiйсному просторi 𝐶([𝑎, 𝑏]) називають
мультиплiкативним, якщо 𝑓 (𝑥𝑦) = 𝑓 (𝑥)𝑓 (𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). Довести,
що
1) при фiксованому 𝜏 ∈ [𝑎, 𝑏] функцiонал 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝜏 ), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]),
є мультиплiкативним;
2) кожен ненульовий мультиплiкативний функцiонал є неперервним i
має норму, рiвну одиницi;
3)
* якщо
𝑓 — ненульовий мультиплiкативний функцiонал, то iснує таке
𝜏 ∈ [𝑎, 𝑏], що 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝜏 ), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, ⨁︀
𝑏]).
3.46. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП, 𝑋 := 𝑋1 𝑋2 — їхня пряма сума з нормою
(︁ )︁ 1
‖(𝑥1 , 𝑥2 )‖𝑝 = ‖𝑥1 ‖𝑝𝑋1 + ‖𝑥2 ‖𝑝𝑋2 , 1 ≤ 𝑝 < +∞. Довести, що кожен
𝑝
56
функцiонал ℎ ∈ 𝑋* однозначно подається у виглядi
ℎ((𝑥, 𝑦)) = 𝑓1 (𝑥) + 𝑓2 (𝑦), (𝑥, 𝑦) ∈ 𝑋,
де 𝑓𝑖 ∈ 𝑋𝑖* , 𝑖 = 1, 2.
3.47. Довести, що в нескiнченновимiрному ЛНП iснують лiнiйнi розривнi
функцiонали.
3.48. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑀 ⊂ 𝑋 — опукла скрiзь щiльна в 𝑋 множина та
𝑓 ∈ 𝑋 * . Довести, що множина 𝑀 ∩ Ker 𝑓 скрiзь щiльна в Ker 𝑓.
3.49* . (Ямабе) Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑀 ⊂ 𝑋 — опукла скрiзь щiльна в 𝑋
*
множина, 𝑥 ∈ 𝑋, 𝜀 > 0, 𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛 ∈ 𝑋 . Довести, що
∃ 𝑦 ∈ 𝑀, ‖𝑥 − 𝑦‖ < 𝜀 : 𝑓𝑖 (𝑦) = 𝑓𝑖 (𝑥), 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛.
3.50. Довести, що для довiльної функцiї 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), довiльних то-
чок 𝑡1 , . . . , 𝑡𝑛 ∈ [𝑎, 𝑏] та довiльного 𝜀 > 0 iснує многочлен 𝑝 такий, що
max |𝑥(𝑡) − 𝑝(𝑡)| < 𝜀 та 𝑝(𝑡𝑖 ) = 𝑥(𝑡𝑖 ), 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛.
𝑡∈[𝑎,𝑏]
57
Роздiл 4
Продовження лiнiйних неперервних
функцiоналiв. Теорема Гана–Банаха.
Рефлексивнi простори
Нехай 𝑋 — лiнiйний нормований простiр над полем K (K = R або

K = C), 𝐺 — лiнiйна множина в 𝑋, 𝑓 : 𝐺 → K — лiнiйний функцiо-
нал. Лiнiйний функцiонал 𝐹 : 𝑋 → K називають продовженням фун-
кцiонала 𝑓 на 𝑋, якщо 𝐹 (𝑥) = 𝑓 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝐺. При цьому функцiонал 𝑓
називають звуженням функцiонала 𝐹 на 𝐺 (позначення: 𝐹 ↾ 𝐺 = 𝑓 ).
Далi 𝐺 розглядається як ЛНП з нормою, iндукованою нормою в 𝑋 , тобто
‖𝑥‖𝐺 = ‖𝑥‖𝑋 , 𝑥 ∈ 𝐺.
* *
Якщо 𝑋 — ЛНП, 𝑓 ∈ 𝐺 , 𝐹 ∈ 𝑋 та 𝐹 ↾ 𝐺 = 𝑓, то ‖𝐹 ‖ ≥ ‖𝑓 ‖.
Теорема 1 (Про продовження за неперервнiстю). Нехай 𝑋 — ЛНП,
𝐺 ⊂ 𝑋 — лiнiйна множина, скрiзь щiльна в 𝑋. Тодi для кожного фун-
* *
кцiонала 𝑓 ∈ 𝐺 iснує єдиний функцiонал 𝐹 ∈ 𝑋 такий, що 𝐹 ↾ 𝐺 = 𝑓.
При цьому ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖.
Теорема 2 (Гана–Банаха). Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝐺 ⊂ 𝑋 — лiнiйна мно-
*
жина. Тодi для кожного функцiонала 𝑓 ∈ 𝐺 iснує функцiонал 𝐹 ∈ 𝑋
*
такий, що 𝐹 ↾ 𝐺 = 𝑓 та ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖.
Наслiдок 1. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝐺 ⊂ 𝑋 — пiдпростiр. Тодi для кожного
вектора 𝑦 ∈/ 𝐺 iснує функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 * такий, що ‖𝑓 ‖ = 1, 𝑓 ↾ 𝐺 = 0
та 𝑓 (𝑦) = 𝜌(𝑦, 𝐺).
Наслiдок 2. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑦 ∈ 𝑋, 𝑦 ̸= 0. Тодi iснує функцiонал
𝑓 ∈ 𝑋 * такий, що ‖𝑓 ‖ = 1, 𝑓 (𝑦) = ‖𝑦‖.
Наслiдок 3. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋, 𝑥 ̸= 𝑦. Тодi iснує функцiонал
𝑓 ∈ 𝑋 * такий, що 𝑓 (𝑥) ̸= 𝑓 (𝑦).
Наслiдок 4. Для того, щоб множина 𝑀 ⊂ 𝑋 була тотальною в 𝑋,
*
необхiдно i достатньо, щоб для довiльного функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 з того,
що 𝑓 ↾ 𝑀 = 0, випливало, що 𝑓 = 0.
Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑋
* — його спряжений, 𝑋 ** = (𝑋 * )* — простiр,
*
спряжений до 𝑋 , який називають другим спряженим до 𝑋.
Теорема 3. Нехай 𝑋 — ЛНП. Для кожного 𝑥 ∈ 𝑋 вiдображення
𝐹𝑥 : 𝑋 * → K, де 𝐹𝑥 (𝑓 ) = 𝑓 (𝑥), 𝑓 ∈ 𝑋 * , є лiнiйним неперервним фун-
* **
кцiоналом на 𝑋 , а вiдображення 𝜙 : 𝑋 → 𝑋 , де 𝜙(𝑥) = 𝐹𝑥 , 𝑥 ∈ 𝑋,
є лiнiйним, iн’єктивним i зберiгає норму, тобто ‖𝐹𝑥 ‖𝑋 ** = ‖𝑥‖𝑋 .
**
З теореми 3 випливає, що 𝑋 iзометрично iзоморфний частинi 𝑋 , або
** ** **
всьому 𝑋 , тобто 𝜙(𝑋) ⊂ 𝑋 , що позначають 𝑋 ⊂ 𝑋 . Вiдображення
𝜙 називають природним (або канонiчним) вкладенням 𝑋 у 𝑋 ** . Якщо
𝜙(𝑋) = 𝑋 ** , то простiр 𝑋 називають рефлексивним.
58
Рефлексивними є скiнченновимiрний простiр, простори 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), 𝑙𝑝 ,
1 < 𝑝 < +∞; нерефлексивними — простори 𝑙1 , 𝑙∞ , 𝑐0 , 𝑐, 𝐶([𝑎, 𝑏]),
а також 𝐿1 (𝑇, 𝜇) i 𝐿∞ (𝑇, 𝜇), якщо мiра 𝜇 не зосереджена у скiнченнiй
кiлькостi атомiв (див. означення атома у задачi 1.102).
Пiдпростiр 𝐺 ⊂ 𝑋 називають гiперпiдпростором, якщо 𝐺 ̸= 𝑋 та
iснує елемент 𝑥0 ∈ 𝑋 такий, що 𝑋 = ë.î.(𝐺 ∪ {𝑥0 }). Гiперплощиною в
𝑋 називають множину вигляду 𝑥0 + 𝐺 = {𝑥0 + 𝑦 | 𝑦 ∈ 𝐺}, де 𝑥0 ∈ 𝑋,
𝐺 ⊂ 𝑋 — деякi елемент i гiперпiдпростiр вiдповiдно.
Теорема Гана–Банаха залишається справедливою i в бiльш загальнiй
ситуацiї.
Нехай 𝑋 — лiнiйний простiр над полем K. Функцiонал 𝑝 : 𝑋 → R
називають
напiвадитивним, якщо 𝑝(𝑥 + 𝑦) ≤ 𝑝(𝑥) + 𝑝(𝑦) при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋;
додатно однорiдним, якщо 𝑝(𝜆𝑥) = 𝜆𝑝(𝑥) при всiх 𝑥 ∈ 𝑋 та 𝜆 ≥ 0;
однорiдним, якщо 𝑝(𝜆𝑥) = |𝜆|𝑝(𝑥) при всiх 𝑥 ∈ 𝑋 та 𝜆 ∈ K.
Напiвадитивний однорiдний функцiонал 𝑝 : 𝑋 → R називають напiвнор-
мою. Якщо функцiонал 𝑝 : 𝑋 → R є напiвнормою, то 𝑝(𝑥) ≥ 0, 𝑥 ∈ 𝑋;
(див. задачу 4.52(1)).
Теорема 2 допускає такi узагальнення.
Теорема 4 (Теорема Гана–Банаха для дiйсного простору). Нехай
𝑋 𝑝 : 𝑋 → R — напiвадитивний додатно
— дiйсний лiнiйний простiр,
однорiдний функцiонал, 𝐺 ⊂ 𝑋 — лiнiйна множина. Тодi для кожного
лiнiйного функцiонала 𝑓 : 𝐺 → R такого, що 𝑓 (𝑥) ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝐺, iснує
лiнiйний функцiонал 𝐹 : 𝑋 → R, для якого 𝐹 ↾ 𝐺 = 𝑓 та 𝐹 (𝑥) ≤ 𝑝(𝑥),
𝑥 ∈ 𝑋.
Теорема 5 (Теорема Гана–Банаха для комплексного простору).
Нехай 𝑋 — комплексний лiнiйний простiр, 𝑝 : 𝑋 → R — напiвнорма,
𝐺 ⊂ 𝑋 — лiнiйна множина. Тодi для кожного лiнiйного функцiонала
𝑓 : 𝐺 → C такого, що |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝐺, iснує лiнiйний функцiо-
нал 𝐹 : 𝑋 → C, для якого 𝐹 ↾ 𝐺 = 𝑓 та |𝐹 (𝑥)| ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋.
4.1. У просторiR2 на пiдпросторi 𝐺 = {(𝑥1 , 0) | 𝑥1 ∈ R} задано фун-

кцiонал 𝑓 (𝑥) = 𝛼𝑥1 , 𝑥 = (𝑥1 , 0) ∈ 𝐺, де 𝛼 ∈ R фiксоване. Описати всi
2
лiнiйнi продовження 𝐹 функцiонала 𝑓 на R . Для яких iз цих продовжень
2
‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖, якщо R розглядати з нормою ‖ · ‖𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞? В яких
випадках продовження, що зберiгає норму, єдине?
Розв’язання. Кожний лiнiйний функцiонал на R2 має вигляд
𝐹 (𝑥) = 𝑎1 𝑥1 + 𝑎2 𝑥2 , 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 ) ∈ R2 ,
де 𝑎1 , 𝑎2 ∈ R — деякi фiксованi числа (свої для кожного функцiонала
59
𝐹 ). 𝐹 — продовження 𝑓, то 𝐹 ((𝑥1 , 0)) = 𝑓 ((𝑥1 , 0)), (𝑥1 , 0) ∈ 𝐺,
Якщо
тобто 𝑎1 𝑥1 = 𝛼𝑥1 , 𝑥1 ∈ R. Отже, будь-яке продовження 𝐹 функцiонала
𝑓 на R2 має вигляд 𝐹 (𝑥) = 𝛼𝑥1 + 𝑎2 𝑥2 , 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 ) ∈ R2 , де 𝑎2 ∈ R
— довiльне число. З наслiдку 2 роздiлу 3 випливає, що ‖𝐹 ‖ = ‖𝑎‖𝑞 , де
𝑎 = (𝛼, 𝑎2 ) ∈ R2 , 𝑞 — спряжений iндекс.
Знайдемо ‖𝑓 ‖. Маємо
|𝑓 ((𝑥1 ,0))| |𝛼𝑥1 |

‖𝑓 ‖ = sup ‖(𝑥1 ,0)‖𝑝 = sup |𝑥1 | = |𝛼|.
(𝑥1 ,0)∈𝐺∖{0} 𝑥1 ̸=0
Тепер при кожному 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞ з’ясуємо, коли ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖ i коли

таке продовження єдине.
Якщо 𝑝 = 1, то ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖ за умови, що max{|𝛼|, |𝑎2 |} = |𝛼|. Тому
функцiонал 𝐹, який є продовженням функцiонала 𝑓 i зберiгає норму, має
2
вигляд 𝐹 (𝑥) = 𝛼𝑥1 + 𝑎2 𝑥2 , 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 ) ∈ R , де 𝑎2 ∈ [−𝛼, 𝛼] —
довiльне число; таке продовження єдине тодi й лише тодi, коли 𝛼 = 0.
Якщо 1 < 𝑝 ≤ +∞, то 1 ≤ 𝑞 < +∞ i ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖ за умови, що
|𝛼|𝑞 + |𝑎2 |𝑞 = |𝛼|𝑞 , тобто 𝑎2 = 0. Отже, продовження функцiонала 𝑓, що
2
зберiгає норму, єдине: 𝐹 (𝑥) = 𝛼𝑥1 , 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 ) ∈ R .
{︁ ⃒ ∫︀1 }︁
4.2. Нехай 𝐺 = 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) ⃒ 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 = 0, 𝑥(1) = 0 . Побудува-
0
ти функцiонал 𝑓 ∈ (𝐶([0, 1]))* такий, що 𝑓 (𝑥) = 0, 𝑥 ∈ 𝐺, причому
𝑓 (𝑥1 ) = 𝑓 (𝑥2 ) = 1, де 𝑥1 (𝑡) = 1, 𝑥2 (𝑡) = 1 − 𝑡, 𝑡 ∈ [0, 1].
Розв’язання. Будемо шукати функцiонал 𝑓 у виглядi
∫︀1
𝑓 (𝑥) = 𝛼 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 + 𝛽𝑥(1), 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]),
0
де𝛼, 𝛽 ∈ R — деякi числа, якi потрiбно знайти. Очевидно, якщо 𝑥 ∈ 𝐺,

то𝑓 (𝑥) = 0. Оскiльки 𝑓 (𝑥1 ) = 𝛼 + 𝛽 = 1, 𝑓 (𝑥2 ) = 𝛼2 = 1, то 𝛼 = 2,
∫︀1
𝛽 = −1, тому 𝑓 (𝑥) = 2 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑥(1), 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]).
0
Зауваження. Побудований функцiонал єдиний. Справдi, для будь-якого
(︁∫︀1 )︁
𝑦 ∈ 𝐶([0, 1]) легко перевiрити, що 𝑦−𝑦(1)𝑥1 −2 𝑦(𝑡)𝑑𝑡−𝑦(1) 𝑥2 ∈ 𝐺,
0
(︁∫︀1 )︁ ∫︀1
тому 𝑓 (𝑦) = 𝑦(1)𝑓 (𝑥1 ) + 2 𝑦(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑦(1) 𝑓 (𝑥2 ) = 2 𝑦(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑦(1).
0 0
4.3. Довести, що iснує ненульовий функцiонал 𝐹 ∈ (𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]))* такий,
що
1) ∀ 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) : 𝐹 (𝑥) = 𝑥( 𝑎+𝑏
2 );
2) ∀ 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) : 𝐹 (𝑥) = 0.
60
𝑎+𝑏
Розв’язання. 1) Покладемо 𝑓 (𝑥) = 𝑥(
2 ), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). У тому, що
𝑓∈ *
(𝐶([𝑎, 𝑏])) , можна переконатися або безпосередньо, або за теоремою
∫︀𝑏
Рiса (теорема 4 роздiлу 3), урахувавши зображення 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡),
𝑎
𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), де 𝑔(𝑡) = 𝜒[ 𝑎+𝑏 ,𝑏] (𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]). Оскiльки
2
𝐶([𝑎, 𝑏]) — лiнiйна множина в 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]), то за теоремою Гана–Банаха
*
iснує функцiонал 𝐹 ∈ (𝐿∞ ([𝑎, 𝑏])) такий, що 𝐹 (𝑥) = 𝑓 (𝑥) при всiх
𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). При цьому функцiонал 𝐹 ненульовий, бо якщо 𝑥0 (𝑡) = 1,
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], то 𝐹 (𝑥0 ) = 𝑓 (𝑥0 ) = 𝑥0 ( 𝑎+𝑏
2 ) = 1 ̸= 0.
2) Вiдзначимо, що 𝐶([𝑎, 𝑏]) — пiдпростiр в 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]). Лiнiйнiсть мно-
жини 𝐶([𝑎, 𝑏]) очевидна, а замкненiсть випливає з повноти 𝐶([𝑎, 𝑏]) з
рiвномiрною нормою i рiвностi ess sup |𝑥(𝑡)| = max |𝑥(𝑡)|, 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]).
𝑡∈[𝑎,𝑏] 𝑡∈[𝑎,𝑏]
Покладемо 𝑦(𝑡) = 𝜒[ 𝑎+𝑏 ,𝑏] (𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Тодi 𝑦 ∈ 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]), але 𝑦 не
2
належить пiдпростору 𝐶([𝑎, 𝑏]) в 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]), оскiльки не iснує такої непе-
рервної на [𝑎, 𝑏] функцiї 𝑥 : [𝑎, 𝑏] → R, що 𝑦(𝑡) = 𝑥(𝑡) (mod 𝑚) на [𝑎, 𝑏].
Скориставшись наслiдком 1 з теореми Гана–Банаха, отримаємо шуканий
функцiонал 𝐹.
4.4. R3 на пiдпросторi 𝐺 = {(𝑥1 , 𝑥2 , 0) | 𝑥1 , 𝑥2 ∈ R} задано

У просторi
функцiонал 𝑓 (𝑥) = 𝛼𝑥1 + 𝛽𝑥2 , 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , 0) ∈ 𝐺, де 𝛼, 𝛽 ∈ R фi-
ксованi. Описати всi лiнiйнi продовження 𝐹 функцiонала 𝑓 на R . Для
3
яких iз цих продовжень ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖, якщо R
3 розглядати з нормою
‖ · ‖𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞? В яких випадках продовження, що зберiгає нор-
му, єдине?
4.5. Нехай 𝛼 > 0 задане, 𝐺 = {(𝑥1 , 𝑥1 ) | 𝑥1 ∈ R} ⊂ R2 , 𝑓 (𝑥) = 𝛼𝑥1 ,
𝑥 ∈ 𝐺. Описати всi лiнiйнi продовження 𝐹 функцiонала 𝑓 на R2 . Для
2
яких iз цих продовжень ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖, якщо R розглядати з нормою ‖ · ‖𝑝 ,
1 ≤ 𝑝 ≤ +∞? В яких випадках продовження, що зберiгає норму, єдине?
4.6. Нехай 𝑓 (𝑥) = 𝑥1 , 𝑥 ∈ 𝐿 = {𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 ) ∈ R2 | 2𝑥1 − 𝑥2 = 0}.
Довести, що iснує єдине продовження 𝐹 функцiонала 𝑓 на евклiдiв простiр
R2 , яке зберiгає евклiдову норму. Знайти це продовження.
4.7. 1) Нехай 𝐺 — пiдпростiр гiльбертового простору 𝐻 i 𝑓 ∈ 𝐺* . Опи-
сати всi лiнiйнi неперервнi продовження 𝐹 функцiонала 𝑓 на 𝐻. Якi з них
зберiгають норму?
2) Завдання 1) для 𝐺 = {𝑥 ∈ 𝐻 | (𝑥, ℎ) = 0}, 𝑓 (𝑥) = (𝑥, 𝑎), 𝑥 ∈ 𝐺,
де 𝑎, ℎ ∈ 𝐻 — фiксованi елементи.
3) Завдання 1) для 𝐺 = {𝑥 ∈ 𝐻 | (𝑥, ℎ𝑖 ) = 0, 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛} та
𝑓 (𝑥) = (𝑥, 𝑎), 𝑥 ∈ 𝐺, де𝑎 ∈ 𝐻 , {ℎ𝑖 : 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛} ⊂ 𝐻 — фiксованi
61
елемент та ортонормована система.
4.8. Нехай (𝑇, F, 𝜇) — простiр iз 𝜎 -скiнченною мiрою, 1 ≤ 𝑝 < +∞,
𝐴 ∈ F, 𝐺 = {𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) | 𝑥(𝑡) = 0 для майже всiх 𝑡 ∈ 𝑇 ∖𝐴},
𝑎 ∈ 𝐿𝑞 (𝐴, 𝜇), 𝑞 — спряжений iндекс до 𝑝. Описати ∫︀всi лiнiйнi непе-
рервнi продовження 𝐹 на 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) функцiонала 𝑓 (𝑥) = 𝑎(𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝜇(𝑡),
𝐴
𝑥 ∈ 𝐺. Для яких iз цих продовжень ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖?
4.9. Розглянемо 𝑐0 як пiдпростiр простору 𝑐. Описати всi лiнiйнi неперервнi
*
продовження функцiонала 𝑓 ∈ 𝑐0 на 𝑐. Якi з них зберiгають норму?
4.10. Нехай 𝐺 = {𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) | 𝑥(0) = 0}. Побудувати лiнiйний
неперервний функцiонал на 𝐶([0, 1]), який дорiвнює нулю на 𝐺 i набуває
значення 2 на функцiї 𝑥0 (𝑡) = 𝑡 + 1, 𝑡 ∈ [0, 1].
4.11. Нехай 𝐺 = {𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) | 𝑥(0) = 𝑥(1) = 0}, 𝑥1 (𝑡) = 1,
𝑥2 (𝑡) = 𝑡, 𝑡 ∈ [0, 1]. Побудувати лiнiйний неперервний функцiонал на
𝐶([0, 1]), який дорiвнює нулю на 𝐺 i такий, що 1) 𝑓 (𝑥1 ) = 2, 𝑓 (𝑥2 ) = 3;
2) 𝑓 (𝑥1 ) = 2, ‖𝑓 ‖ = 2, 𝑓 (𝑥2 ) ≤ 0.
4.12. Нехай 𝐴 ⊂ [0, 1] — вимiрна за Лебегом множина додатної мiри та
𝐺 = {𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, 1]) | 𝑥 = 0 майже скрiзь на 𝐴}. Побудувати функцiонал
𝑓 ∈ (𝐿2 ([0, 1]))* , рiвний нулю на 𝐺 i такий, що 𝑓 (𝑥0 ) = 1, де 𝑥0 (𝑡) = 𝑡,
𝑡 ∈ [0, 1]. Чи єдиний такий функцiонал?
4.13. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝐺 — лiнiйна множина в 𝑋, яку будемо розглядати
як ЛНП з нормою, iндукованою нормою в 𝑋. 1) Нехай 𝐺 — скрiзь щiльна
* *
в 𝑋. Довести, що 𝐺 = 𝑋 . 2) Чи правильне обернене твердження?
4.14. Нехай Φ = {𝑥 ∈ 𝑙2 | ∃ 𝑛 ∈ N : 𝑥𝑘 = 0, 𝑘 ≥ 𝑛} (множина фiнiт-
∞
(︁ ∑︀ )︁1/2
них елементiв в 𝑙2 ) з нормою ‖𝑥‖ = |𝑥𝑛 |2 . Описати спряжений
𝑛=1
простiр Φ* .
{︁ 𝑛 }︁
4.15.
⃒
𝑎𝑘 𝑡𝑘 ⃒ 𝑛 ∈ N ∪ {0}, 𝑎0 , . . . , 𝑎𝑛 ∈ C
∑︀
Нехай 𝑃 = 𝑥(𝑡) =
𝑘=0
— множина многочленiв. З’ясувати, якi з наведених лiнiйних функцiона-
лiв на 𝑃 допускають лiнiйне неперервне продовження на 𝐶([0, 1]) i, якщо
продовження iснують, знайти їх:
1) 𝑓 (𝑥) = 𝑎0 ; 𝑁
∑︀
𝑛
∑︀ 4) 𝑓 (𝑥) = 𝑐𝑘 𝑎𝑘 , де 𝑁 ∈N та
2) 𝑓 (𝑥) = 𝑎𝑘 ; 𝑘=0
𝑘=0 𝑐0 , . . . , 𝑐𝑁 ∈ R — фiксованi числа.
𝑛
(−1)𝑘 𝑎𝑘 ;
∑︀
3) 𝑓 (𝑥) =
𝑘=0
4.16. Довести, що iснують ненульовi функцiонали 𝐹 ∈ (𝐿∞ ([−1, 1]))*
такi, що
1) 𝐹 (𝑥) = 𝑥(0), якщо 𝑥 ∈ 𝐶([−1, 1]);
2) 𝐹 (𝑥) = 𝑥(0), якщо 𝑥 ∈ 𝐿∞ ([−1, 1]) та 𝑥 неперервна в точцi 0
62
(тобто iснує неперервна в точцi 0 функцiя𝑥
˜ така, що 𝑥(𝑡) = 𝑥˜(𝑡) майже
скрiзь на[−1, 1]);
3) 𝐹 (𝑥) = 0, якщо 𝑥 ∈ 𝐿∞ ([−1, 1]) та 𝑥 неперервна в точцi 0;
4) 𝐹 (𝑥) = 0, якщо 𝑥 ∈ 𝐿∞ ([−1, 1]) та 𝑥 = 0 майже скрiзь на [−1, 0]
або функцiя 𝑥 неперервна в точцi 0.
4.17. 1) Довести, що iснує функцiонал 𝐹 ∈ 𝑙∞ * такий, що 𝐹 (𝑥) =
= lim 𝑥𝑛 при 𝑥 ∈ 𝑐; 2) Довести, що включення 𝑙1 ⊂ 𝑙∞ * строге.
𝑛→∞
4.18. Довести, що iснує функцiонал
*
𝐹 ∈ 𝑙∞ такий, що 𝐹 (𝑥) = lim 𝑥𝑛
𝑛→∞
при 𝑥 ∈ 𝑐 та 𝐹 (𝑥) = 0 при 𝑥 = (0, 𝑥2 , 0, 𝑥4 , 0, . . .).
4.19. Довести, що включення 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) ⊂ (𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]))* строге.
4.20. 1) Нехай 𝑙∞ — дiйсний банахiв простiр. Довести, що iснує функцiонал
* такий, що
𝑓 ∈ 𝑙∞
а) ‖𝑓 ‖ = 1; б) 𝑓 (𝑒) = 1 при 𝑒 = (1, 1, 1, . . .);
в) 𝑓 (𝑇 𝑥) = 𝑓 (𝑥) при всiх 𝑥 ∈ 𝑙∞ , де 𝑇 (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) = (𝑥2 , 𝑥3 , . . .).
*
Будь-який функцiонал 𝑓 ∈ 𝑙∞ з властивостями а)–в) називають бана-
ховою границею i позначають Lim 𝑥𝑛 = 𝑓 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝑙∞ .
𝑛→∞
2) Довести, що Lim 𝑥𝑛 має такi властивостi:
𝑛→∞
г) якщо 𝑥𝑛 ≥ 0, 𝑛 ≥ 1, то Lim 𝑥𝑛 ≥ 0;
𝑛→∞
д) lim 𝑥𝑛 ≤ Lim 𝑥𝑛 ≤ lim 𝑥𝑛 ;
𝑛→∞ 𝑛→∞ 𝑛→∞
е) якщо 𝑥𝑛 → 𝑎, 𝑛 → ∞, то Lim 𝑥𝑛 = 𝑎;
𝑛→∞
4.21. Довести, що для будь-якої банахової границi (див. задачу 4.20)
1) iснує 𝑥 ∈ 𝑙∞ такий, що 𝑥𝑛 = 1 для нескiнченної кiлькостi iндексiв
𝑛, але Lim 𝑥𝑛 = 0.
𝑛→∞
2) iснують 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑙∞ такi, що Lim 𝑥𝑛 𝑦𝑛 ̸= Lim 𝑥𝑛 · Lim 𝑦𝑛 .
𝑛→∞ 𝑛→∞ 𝑛→∞
4.22. Нехай 𝐵([0, +∞)) — лiнiйний простiр обмежених дiйсних функцiй
на [0, +∞) з нормою ‖𝑥‖ = sup |𝑥(𝑡)|, 𝑥 ∈ 𝐵([0, +∞)). Довести, що
𝑡≥0
iснує функцiонал 𝑓 ∈ (𝐵([0, +∞)))* такий, що
а) ‖𝑓 ‖ = 1; б) 𝑓 (𝑒) = 1 при 𝑒(𝑡) = 1, 𝑡 ≥ 0;
в) 𝑓 (𝑇𝑠 𝑥) = 𝑓 (𝑥) при всiх 𝑥 ∈ 𝐵([0, +∞)) та 𝑠 > 0, де 𝑇𝑠 𝑥(𝑡) =
= 𝑥(𝑡 + 𝑠), 𝑡 ≥ 0.
*
2) Для будь-якого функцiонала 𝑓 ∈ 𝑙∞ з властивостями а)–в) позна-
чимо Lim 𝑥(𝑡) = 𝑓 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝐵([0, +∞)). Довести, що Lim 𝑥(𝑡) має
𝑡→+∞ 𝑡→+∞
такi властивостi:
г) якщо 𝑥(𝑡) ≥ 0, 𝑡 ≥ 0, то Lim 𝑥(𝑡) ≥ 0;
𝑡→+∞
д) lim 𝑥(𝑡) ≤ Lim 𝑥(𝑡) ≤ lim 𝑥(𝑡);
𝑡→+∞ 𝑡→+∞ 𝑡→+∞
е) якщо 𝑥(𝑡) → 𝑎, 𝑡 → +∞, то Lim 𝑥(𝑡) = 𝑎.
𝑡→+∞
63
4.23. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝐺⊂𝑋 — пiдпростiр, 𝑋* — строго нормований
простiр (див. задачу 1.94). Довести, що для кожного функцiонала з 𝐺*
*
iснує єдине продовження з 𝑋 , яке зберiгає норму.
4.24 . Нехай 𝑓 — лiнiйний неперервний функцiонал на пiдпросторi
*
𝑐0 ⊂ 𝑙∞ . Довести, що iснує єдине лiнiйне неперервне продовження 𝑓 на
𝑙∞ зi збереженням норми функцiонала.
4.25. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝐴 — деяка множина iндексiв. Системи
{𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂ 𝑋, {𝑓𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂ 𝑋 *
називають бiортогональними, якщо 𝑓𝛼 (𝑥𝛽 ) = 𝛿𝛼𝛽 , 𝛼, 𝛽 ∈ 𝐴, де 𝛿𝛼𝛽 —

символ Кронекера ( 𝛿𝛼𝛽 = 0, 𝛼 ̸= 𝛽, 𝛿𝛼𝛼 = 1).
1) Нехай {𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 } ⊂ 𝑋 — лiнiйно незалежна система. Довести,
що iснує бiортогональна до неї система.
2) Чи правильне твердження пункту 1) для нескiнченної системи лiнiйно
незалежних елементiв простору 𝑋?
3) Нехай{𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂ 𝑋, {𝑓𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂ 𝑋 * — бiортогональнi си-
стеми. Чи правильно, що система {𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂ 𝑋 лiнiйно незалежна?
*
Що система {𝑓𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂ 𝑋 лiнiйно незалежна?
*
4) За якої умови на лiнiйно незалежну систему {𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} ⊂ 𝑋
iснує бiортогональна до неї система?
5)
* Нехай {𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛 } ⊂ 𝑋 * — лiнiйно незалежна система. Довести,
що в 𝑋 iснує бiортогональна до неї система.
4.26. Нехай 𝑋 — ЛНП, {𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 } ⊂ 𝑋 — лiнiйно незалежна система
i 𝑐1 , . . . , 𝑐𝑛 ∈ K. Довести iснування функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋
* такого, що
𝑓 (𝑥𝑘 ) = 𝑐𝑘 , 𝑘 = 1, . . . , 𝑛.
4.27. Нехай 𝑋 — ЛНП, {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋, {𝑐𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ K, 𝑀 > 0.
*
Довести, що для iснування функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 , який задовольняє умо-
ви 𝑓 (𝑥𝑛 ) = 𝑐𝑛 , 𝑛 ≥ 1, i ‖𝑓 ‖ ≤ 𝑀, необхiдно i достатньо, щоб для
⃒довiльної
𝑚
⃒скiнченної
⃦ 𝑚 системи ⃦ {𝜆1 , . . . , 𝜆𝑚 } ⊂ K виконувалася нерiвнiсть
⃒ ∑︀ ⃒ ⃦ ∑︀ ⃦
⃒
⃒ 𝜆𝑘 𝑐𝑘 ⃒⃒ ≤ 𝑀 ⃦ ⃦ ⃦.
𝜆 𝑘 𝑥𝑘 ⃦
𝑘=1 𝑘=1
4.28. Чи правильно, що у ЛНП 𝑋 елементи 𝑥 та 𝑦 є рiвними, якщо
рiвнiсть𝑓 (𝑥) = 𝑓 (𝑦) має мiсце 1) для всiх 𝑓 ∈ 𝑋 * ? 2) для всiх 𝑓 з деякої
тотальної множини в 𝑋 ?
*
4.29. 1) Нехай 𝑋 — нескiнченновимiрний ЛНП. Довести, що 𝑋 * нескiнчен-
новимiрний. 2) Чи правильне обернене до 1) твердження? 3) Як пов’язанi
розмiрностi просторiв 𝑋 i 𝑋 * , якщо обидва цi простори скiнченновимiрнi?
4.30. Нехай {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — фiксована послiдовнiсть елементiв ЛНП
𝑋, 𝐿 — ї ї лiнiйна оболонка. Довести, що 𝑥 ∈ 𝐿 тодi й лише тодi, коли для
*
довiльного функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 з того, що 𝑓 (𝑥𝑛 ) = 0, 𝑛 ≥ 1, випливає,
що 𝑓 (𝑥) = 0.
64
4.31. Довести, що система функцiй {𝑡100𝑘 : 𝑘 ≥ 𝑘0 }, 𝑘0 ∈ N, тотальна в
𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 < +∞ при 𝑎 ≥ 0.
4.32. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑥 ∈ 𝑋. Довести, що
‖𝑥‖ = max |𝑓 (𝑥)| | 𝑓 ∈ 𝑋 * , ‖𝑓 ‖ = 1 .

{︀ }︀
4.33. Нехай 𝑋 — рефлексивний банахiв простiр. Довести, що модуль кож-

ного функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 * досягає на 𝐵(0, 1) свого найбiльшого значення.
4.34. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝐺 ⊂ 𝑋 — пiдпростiр, 𝑥 ∈ 𝑋. Довести, що елемент
𝑦0 ∈ 𝐺 задовольняє умову 𝜌(𝑥, 𝐺) = ‖𝑥−𝑦0 ‖ тодi й лише тодi, коли iснує
*
функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 такий, що ‖𝑓 ‖ = 1, 𝑓 (𝑥) = ‖𝑥 − 𝑦0 ‖ та 𝑓 (𝑦) = 0,
𝑦 ∈ 𝐺.
4.35. Довести, що скiнченновимiрний ЛНП є рефлексивним.
4.36. Знайти образ 𝜙(𝑦) ∈ 𝑙∞ елемента 𝑦 ∈ 𝑐 при вкладеннi з теореми 3.
4.37. Довести нерефлексивнiсть просторiв 𝑐 та 𝑐0 .
4.38* . Довести, що пiдпростiр рефлексивного простору рефлексивний.
4.39* . Довести, що банахiв простiр 𝑋 рефлексивний тодi й лише тодi,
коли рефлексивним є спряжений до нього простiр 𝑋 .
*
4.40 . Нехай 𝑋 — банахiв простiр та простiр 𝑋 сепарабельний. Довести,
* *
що простiр 𝑋 сепарабельний. Чи правильне обернене твердження?
4.41. Чи правильно, що
1) рефлексивний ЛНП є банаховим?
2) якщо для ЛНП 𝑋 𝜙(𝑋), де 𝜙 : 𝑋 → 𝑋 ** — канонiчне
множина
**
вкладення з теореми 3, скрiзь щiльна в 𝑋 , то 𝑋 рефлексивний?
1/2
4.42. Довести, що функцiонал 𝐹 (𝑔) =
∫︀
𝑑𝑔(𝑡), 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([0, 1]), є
0
лiнiйним i неперервним на 𝐵𝑉0 ([0, 1]). Вивести звiдси нерефлексивнiсть
простору 𝐶([0, 1]).
4.43. Довести нерефлексивнiсть просторiв 𝐶([0, 1]) та 𝑙1 1) за допомогою
твердження задачi 4.33; 2) за допомогою твердження задачi 4.40.
4.44. З’ясувати геометричний змiст 1) наслiдку 1 з теореми Гана–Банаха
3
в R , якщо 𝐺 — пряма, що проходить через початок координат; 2) наслiд-
2
ку 2 з теореми Гана–Банаха в R та R .
3
4.45. Нехай 𝑋 — ЛНП та 𝑀 ⊂ 𝑋 — довiльна множина. Покладемо
𝑀 ⊥ = {𝑓 ∈ 𝑋 * | 𝑓 (𝑥) = 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝑀 }.
1) Довести, що 𝑀
⊥ — пiдпростiр в 𝑋.
⊥
2) Що являє собою 𝑀 , якщо 𝑋 — гiльбертiв простiр?
⊥
3) Довести, що {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) = 0 при всiх 𝑓 ∈ 𝑀 } = ç.ë.î.(𝑀 ).
4) Довести, що якщо 𝑋 — рефлексивний простiр та 𝑀 ⊂ 𝑋 — пiд-
простiр, то 𝑀
⊥⊥ = 𝑀 (точнiше, 𝑀 ⊥⊥ = 𝜙(𝑀 ), де 𝜙 : 𝑋 → 𝑋 ** —
канонiчне вкладення з теореми 3).
65
5) Чи справедливе твердження пункту 4 для нерефлексивного просто-
ру 𝑋?
6) Довести, що 𝑀 ⊥⊥ ∩ 𝑋 = ç.ë.î.(𝑀 ) (точнiше, 𝑀 ⊥⊥ ∩ 𝜙(𝑋) =
= 𝜙(ç.ë.î.(𝑀 )) ).
4.46. Нехай 𝑋 — ЛНП. Чи правильно, що для довiльного пiдпростору
𝐿 ⊂ 𝑋 * iснує пiдпростiр 𝑀 ⊂ 𝑋 такий, що 𝐿 = 𝑀 ⊥ ?
4.47. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝑀 ⊂ 𝑋 * . Розглянемо такi твердження:
*
а) 𝑀 — тотальна множина в 𝑋 ; б) якщо 𝑥 ∈ 𝑋 такий, що 𝑓 (𝑥) = 0 для
всiх 𝑓 ∈ 𝑀, то 𝑥 = 0.
1) Довести, що з а) випливає б);
2) Довести, що з б) випливає а), якщо𝑋 — рефлексивний;
3) Нехай𝑋 є спряженим до деякого банахового простору i з б) випливає
а). Довести, що простiр 𝑋 рефлексивний.
4.48. Нехай 𝑀 = {𝛿𝑡 | 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]} ⊂ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* , де 𝛿𝑡 (𝑥) = 𝑥(𝑡),
𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]).
1) Довести, що якщо 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та 𝑓 (𝑥) = 0 для всiх 𝑓 ∈ 𝑀, то
𝑥 = 0, але множина 𝑀 не є тотальною в (𝐶([𝑎, 𝑏]))* .
*
2) Знайти ç.ë.î.(𝑀 ) в (𝐶([𝑎, 𝑏])) .
4.49. Довести, що у дiйсному ЛНП 𝑋 кожна замкнена куля з центром у
точцi 0 є перетином деякої сiм’ї множин вигляду {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) ≤ 𝑎}, де
𝑓 ∈ 𝑋 * , 𝑎 ∈ R.
4.50. 1) Довести, що у сепарабельному ЛНП {︀ 𝑋 кожна
⃒ замкнена куля
}︀ є
перетином злiченної сiм’ї множин вигляду 𝑥 ∈ 𝑋 ⃒ |𝑓 (𝑥) − 𝑏| ≤ 𝑎 , де
𝑓 ∈ 𝑋 * , 𝑎 ∈ R, 𝑏 ∈ K.
2) Довести, що у дiйсному сепарабельному ЛНП 𝑋 кожна замкнена
куля є перетином злiченної сiм’ї множин вигляду {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) ≤ 𝑎}, де
𝑓 ∈ 𝑋 * , 𝑎 ∈ R.
4.51. Нехай 𝑋 — ЛНП. Довести, що
1) множина 𝐺 ⊂ 𝑋 є гiперпiдпростором тодi й лише тодi, коли iснує
*
функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 ∖ {0} такий, що 𝐺 = Ker 𝑓.
2) множина 𝑀 ⊂ 𝑋 є гiперплощиною тодi й лише тодi, коли iснують
*
функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 ∖ {0} та 𝜆 ∈ K такi, що 𝑀 = {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) = 𝜆}.
4.52. Нехай 𝑋 — лiнiйний простiр. Довести, що
1) якщо функцiонал 𝑝 : 𝑋 → R є напiвнормою, то 𝑝(𝑥) ≥ 0, 𝑥 ∈ 𝑋;
2) якщо 𝑝 — напiвнорма, то |𝑝(𝑥) − 𝑝(𝑦)| ≤ 𝑝(𝑥 − 𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋;
3) якщо 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋 , то функцiонал 𝑝(𝑥) = |𝑓 (𝑥)|,
𝑥 ∈ 𝑋, є напiвнормою;
4) якщо 𝑝 — напiвнорма, 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋 такий, що
𝑓 (𝑥) ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋, то |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋.
За якої умови напiвнорма є нормою?
4.53. Нехай 𝑝 — напiвадитивний додатно однорiдний функцiонал на дiй-
сному лiнiйному просторi 𝑋. Довести, що 1) 𝑝 — не обов’язково напiвнор-
66
ма; 2) твердження задачi 4.52(4) для 𝑝 може бути хибним.
4.54. Якщо в комплексному лiнiйному просторi 𝑋 розглянути операцiї
додавання та множення на дiйснi числа, то отримаємо дiйсний лiнiйний
простiр, який позначають 𝑋R i називають асоцiйованим iз 𝑋 дiйсним про-
стором. Нехай 𝑝 𝑋. Довести, що
— напiвнорма на
1) Якщо 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋, |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋,
𝑔(𝑥) = Re𝑓 (𝑥), ℎ(𝑥) = Im𝑓 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋, то 𝑔, ℎ — лiнiйнi функцiона-
ли на 𝑋R , |𝑔(𝑥)| ≤ 𝑝(𝑥), |ℎ(𝑥)| ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋, а також ℎ(𝑥) = −𝑔(𝑖𝑥),
𝑥 ∈ 𝑋.
2) Якщо 𝑔 — лiнiйний функцiонал на 𝑋R , |𝑔(𝑥)| ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋,
𝑓 (𝑥) = 𝑔(𝑥) − 𝑖𝑔(𝑖𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋, то 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋 та
|𝑓 (𝑥)| ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋.
4.55. Нехай 𝑋 — комплексний ЛНП, 𝑋R — ЛНП, асоцiйований з 𝑋.
Гiперплощину 𝑀0 в 𝑋R називають дiйсною гiперплощиною в 𝑋. Довести,
що
1) якщо 𝑀0 — дiйсна гiперплощина, то 𝑖𝑀0 — також дiйсна гiперпло-
щина в 𝑋;
2) множина 𝑀 ⊂𝑋 𝑋 тодi й лише тодi, коли в
є гiперпiдпростором в
𝑋 iснує дiйсний гiперпiдпростiр 𝑀0 𝑀 = 𝑀0 ∩ (𝑖𝑀0 ).
такий, що
3) якщо множина 𝑀 ⊂ 𝑋 є гiперплощиною в 𝑋 , то в 𝑋 iснують дiйснi
гiперплощини 𝑀1 , 𝑀2 такi, що 𝑀 = 𝑀1 ∩ 𝑀2 .
4.56* . Довести, що ЛНП 𝑋 строго нормований (див. задачу 1.94) тодi й
*
лише тодi, коли для будь-якого функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 ∖ {0} iснує не бiльше
одного елемента 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1), для якого 𝑓 (𝑥) = ‖𝑓 ‖.

4.57. Нехай 𝑋 — дiйсний лiнiйний простiр, 𝑝 : 𝑋 → R — напiвадитивний
додатно однорiдний функцiонал. Довести, що iснує лiнiйний функцiонал
𝐹 : 𝑋 → R такий, що 𝐹 (𝑥) ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋.
4.58. Нехай 𝑀 (R) — лiнiйний простiр обмежених дiйсних функцiй на R
з перiодом 1. Для 𝑥 ∈ 𝑀 (R) покладемо
𝑘
𝜋(𝑥; 𝛼1 , . . . , 𝛼𝑘 ) = sup 𝑘1
∑︀
𝑥(𝑡 + 𝛼𝑗 ), 𝑝(𝑥) = inf 𝜋(𝑥; 𝛼1 , . . . , 𝛼𝑘 ),
𝑡∈R 𝑗=1
де точна нижня межа береться за всiма скiнченними наборами додатних

дiйсних чисел 𝛼1 , . . . , 𝛼𝑘 . Довести, що 𝑝 — напiвадитивний додатно одно-
рiдний функцiонал на 𝑀 (R).
4.59* . 1) Нехай 𝑀 (R) — лiнiйний простiр обмежених дiйсних функцiй на
R з перiодом 1, 𝑝 — напiвадитивний додатно однорiдний функцiонал на
𝑀 (R), визначений у задачi 4.58, та 𝐹 : 𝑀 (R) → R — лiнiйний функцiо-
нал такий, що 𝐹 (𝑥) ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑀 (R) (такий функцiонал iснує згiдно
iз задачею 4.57). Довести, що
а) якщо 𝑥(𝑡) ≥ 0, 𝑡 ∈ R, то 𝐹 (𝑥) ≥ 0;
67
б) 𝐹 (𝑇𝑠 𝑥) = 𝐹 (𝑥) при всiх 𝑥 ∈ 𝑀 (R) та 𝑠 ∈ R, де 𝑇𝑠 𝑥(𝑡) =
= 𝑥(𝑡 + 𝑠), 𝑡 ∈ R.
в) 𝐹 (𝑒) = 1 при 𝑒(𝑡) = 1, 𝑡 ∈ R;
г) якщо 𝑥(𝑡) = 𝜒[𝑎,𝑏] (𝑡) при 𝑡 ∈ [0, 1], 0 ≤ 𝑎 < 𝑏 ≤ 1, то 𝐹 (𝑥) = 𝑏−𝑎;
2) Довести, що кожен лiнiйний функцiонал 𝐹 на 𝑀 (R), який задоволь-

∫︀1
няє умови а)–в), збiгається з iнтегралом Рiмана 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 для функцiй 𝑥,
0
iнтегровних за Рiманом на [0, 1];
3) Довести, що функцiонал 𝐹, що задовольняє умови а)–в), можна
∫︀1
вибрати так, аби вiн збiгався з iнтегралом Лебега 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 для функцiй 𝑥,
0
iнтегровних за Лебегом на[0, 1].
4.60. 1) Довести, що кожнiй множинi 𝐴 ⊂ [0, 1] можна зiставити число
𝜇(𝐴) — “мiру” множини 𝐴 — так, що для довiльних множин 𝐴 ⊂ [0, 1],
𝐵 ⊂ [0, 1] виконуються умови
а) 𝜇(𝐴 ∪ 𝐵) = 𝜇(𝐴) + 𝜇(𝐵), якщо 𝐴 ∩ 𝐵 = ∅;
б) 𝜇(𝐴) ≥ 0;
в) якщо множини 𝐴 i 𝐵 сумiщаються при паралельному перенесеннi,
то 𝜇(𝐴) = 𝜇(𝐵);
г) 𝜇([0, 1]) = 1.
2) Нехай множина 𝐴 ⊂ [0, 1] вимiрна за Жорданом. Довести, що 𝜇(𝐴)
дорiвнює мiрi Жордана множини 𝐴.
3) Довести, що функцiонал 𝜇 : 2
[0,1] → R, який задовольняє умови
а)–г), можна вибрати так, аби вiн збiгався з мiрою Лебега для вимiрних
за Лебегом множин.
68
Роздiл 5
Слабка збiжнiсть
Теорема 1 (Банаха–Штейнгауза; принцип рiвномiрної обмеженостi).

Нехай 𝑋 — банахiв простiр, {𝑓𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} — сукупнiсть функцiоналiв з
𝑋 * , обмежена в кожнiй точцi, тобто
∀ 𝑥 ∈ 𝑋 ∃ 𝐶𝑥 > 0 ∀ 𝛼 ∈ 𝐴 : |𝑓𝛼 (𝑥)| ≤ 𝐶𝑥 .
Тодi сукупнiсть норм цих функцiоналiв обмежена, тобто
∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝛼 ∈ 𝐴 : ‖𝑓𝛼 ‖ ≤ 𝐶.
*
Нехай 𝑋 — ЛНП. Послiдовнiсть функцiоналiв {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 на-
*
зивають *-слабко збiжною до функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 , якщо 𝑓𝑛 (𝑥) → 𝑓 (𝑥),
*−𝑤
𝑛 → ∞, для кожного 𝑥 ∈ 𝑋. Позначення: 𝑓𝑛 −−−→ 𝑓.
Послiдовнiсть функцiоналiв {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋
* називають сильно
*
збiжною до функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 , якщо 𝑓𝑛 → 𝑓, 𝑛 → ∞, у банаховому
*
просторi 𝑋 , тобто ‖𝑓𝑛 − 𝑓 ‖ → 0, 𝑛 → ∞.
Iз сильної збiжностi послiдовностi функцiоналiв випливає *-слабка:
* *−𝑤
якщо 𝑓𝑛 → 𝑓 в 𝑋 , то 𝑓𝑛 − −−→ 𝑓, 𝑛 → ∞. Обернене твердження,
взагалi кажучи, неправильне.
Теорема 2 (Критерiй *-слабкої збiжностi функцiоналiв). Нехай 𝑋
— банахiв простiр, {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 * , 𝑓 ∈ 𝑋 * . Тодi для того, щоб
*−𝑤
𝑓𝑛 −−−→ 𝑓, 𝑛 → ∞, необхiдно i достатньо, щоб виконувалися такi умови:
а) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : ‖𝑓𝑛 ‖ ≤ 𝐶;
б) iснує тотальна в 𝑋 множина 𝑀 така, що 𝑓𝑛 (𝑥) → 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞,
при всiх 𝑥 ∈ 𝑀.
Теорема 3 (Про слабку повноту спряженого простору). Нехай 𝑋
— банахiв простiр, послiдовнiсть функцiоналiв {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋
* є
*-слабко фундаментальною, тобто для кожного 𝑥 ∈ 𝑋 послiдовнiсть
{𝑓𝑛 (𝑥) : 𝑛 ≥ 1} фундаментальна. Тодi iснує функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 * такий,
*−𝑤
що 𝑓𝑛 − −−→ 𝑓, 𝑛 → ∞.
Теорема 4 (Про слабку компактнiсть кулi в спряженому просто-
рi). Нехай 𝑋 — сепарабельний ЛНП, 𝑅 > 0. Тодi будь-яка послiдовнiсть
* *
функцiоналiв з кулi 𝐵(0, 𝑅) = {𝑓 ∈ 𝑋 | ‖𝑓 ‖ ≤ 𝑅} в 𝑋 мiстить пiдпо-
*
слiдовнiсть, що *-слабко збiгається до деякого функцiонала з 𝑋 .
Послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} елементiв ЛНП 𝑋 називають слабко збi-
жною до елемента 𝑥 ∈ 𝑋, якщо 𝑓 (𝑥𝑛 ) → 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞, для довiльного
* 𝑤
функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 . Це позначають 𝑥𝑛 − → 𝑥.
Послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 називають сильно збiжною до
𝑥 ∈ 𝑋 , якщо 𝑥𝑛 → 𝑥, 𝑛 → ∞, в 𝑋, тобто ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ → 0, 𝑛 → ∞.
69
Iз сильної збiжностi послiдовностi елементiв ЛНП випливає слабка:
𝑤
якщо 𝑥𝑛 → 𝑥 в 𝑋, то 𝑥𝑛 −
→ 𝑥, 𝑛 → ∞. Обернене твердження, вза-
галi кажучи, неправильне (див. задачу 5.2).
Послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 називають слабко обмеженою, якщо
для довiльного функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 * послiдовнiсть {𝑓 (𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1}
обмежена.
Послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 називають слабко фундаментальною,
якщо для довiльного функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 * послiдовнiсть {𝑓 (𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1}
фундаментальна.
Теорема 5 (Критерiй слабкої збiжностi елементiв). Нехай 𝑋 —
𝑤
ЛНП, {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋, 𝑥 ∈ 𝑋. Тодi для того, щоб 𝑥𝑛 −
→ 𝑥, необхiдно
i достатньо, щоб виконувалися такi умови:
а) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : ‖𝑥𝑛 ‖ ≤ 𝐶;
б) iснує тотальна в 𝑋 * множина 𝑀 така, що 𝑓 (𝑥𝑛 ) → 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞,
при всiх 𝑓 ∈ 𝑀.
5.1. Довести наступнi твердження:
1) (Критерiй слабкої збiжностi елементiв в 𝐶([𝑎, 𝑏]).) Послiдовнiсть

{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐶([𝑎, 𝑏]) слабко збiгається до елемента 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) тодi
й лише тодi, коли виконуються такi умови:
а) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : ‖𝑥𝑛 ‖ ≤ 𝐶;
б) ∀ 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] : 𝑥𝑛 (𝑡) → 𝑥(𝑡), 𝑛 → ∞.
2) (Критерiй слабкої збiжностi елементiв в 𝑙𝑝 , 1 < 𝑝 < +∞.)
{︀ (𝑛) (𝑛) (𝑛) }︀
Послiдовнiсть 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) : 𝑛 ≥ 1 ⊂ 𝑙𝑝 , 1 < 𝑝 < +∞,
слабко збiгається до елемента 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) ∈ 𝑙𝑝 тодi й лише тодi,
коли виконуються такi умови:
а) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : ‖𝑥(𝑛) ‖ ≤ 𝐶;
(𝑛)
б) ∀ 𝑘 ≥ 1 : 𝑥
𝑘 → 𝑥𝑘 , 𝑛 → ∞.
3) (Критерiй слабкої збiжностi елементiв в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 < 𝑝 <
< +∞.) Послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 < 𝑝 < +∞, слабко
збiгається до елемента 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) тодi й лише тодi, коли виконуються
такi умови:
а) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : ‖𝑥𝑛 ‖ ≤ 𝐶;
∫︀𝜏 ∫︀𝜏
б) ∀ 𝜏 ∈ (𝑎, 𝑏] : 𝑥𝑛 (𝑡)𝑑𝑡 → 𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑛 → ∞.
𝑎 𝑎
Розв’язання. 1) Необхiднiсть. Умова а) виконується згiдно iз критерiєм
слабкої збiжностi (теоремою 5). При будь-якому фiксованому 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]
70
розглянемо функцiонал 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡), 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* . Оскiльки
𝑓 (𝑥𝑛 ) = 𝑥𝑛 (𝑡) → 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡), 𝑛 → ∞,
то виконується умова б). Достатнiсть. Згiдно iз теоремою 4 роздiлу 3 ко-

∫︀𝑏
жен функцiонал 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* має вигляд 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡), де
𝑎
𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]). Нехай 𝜆𝑣 — мiра Лебега–Стiлтьєса, яка вiдповiдає функцiї
𝑣(𝑡) = 𝑉 (𝑔, [𝑎, 𝑡]), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Тодi
⃒∫︀𝑏 ⃒
|𝑓 (𝑥𝑛 ) − 𝑓 (𝑥)| =⃒ (𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥(𝑡))𝑑𝑔(𝑡)⃒ ≤
⃒ ⃒
𝑎
∫︀𝑏 ∫︀
≤ |𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥(𝑡)|𝑑𝑣(𝑡) = |𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥(𝑡)|𝑑𝜆𝑣 (𝑡).
𝑎 [𝑎,𝑏]
З умов а), б) та теореми Лебега про мажоровану збiжнiсть випливає, що

𝑓 (𝑥𝑛 ) → 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞.
2) Скористаємося критерiєм слабкої збiжностi (теоремою 5). Розгляне-
мо функцiонали 𝑓𝑘 (𝑥) = 𝑥𝑘 , 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) ∈ 𝑙𝑝 , 𝑘 ≥ 1. Умова б)
пункту 2) означає, що 𝑓𝑘 (𝑥
(𝑛) ) → 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞. Тому достатньо перевi-
𝑘
*
рити, що множина 𝑀 = {𝑓𝑘 : 𝑘 ≥ 1} тотальна в 𝑙𝑝 . Це так, бо простори
* 1 1
𝑙𝑝 та 𝑙𝑞 , де 𝑝 + 𝑞 = 1, iзометрично iзоморфнi (див. наслiдок 1 з теореми
3 роздiлу 3), а образом множини 𝑀 при цьому iзоморфiзмi є тотальна в
𝑙𝑞 множина {𝑒𝑘 : 𝑘 ≥ 1}.
3) Скористаємося критерiєм слабкої збiжностi (теоремою 5). Розгляне-
∫︀𝜏
мо функцiонали 𝑓𝜏 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 𝜏 ∈ (𝑎, 𝑏]. Умова б)
𝑎
пункту 3) означає, що 𝑓𝜏 (𝑥𝑛 ) → 𝑓𝜏 (𝑥), 𝑛 → ∞. Тому достатньо пере-
вiрити, що множина 𝑀 = {𝑓𝜏 | 𝜏 ∈ (𝑎, 𝑏]} тотальна в (𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]))* . Це
*
так, бо простори (𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏])) та 𝐿𝑞 ([𝑎, 𝑏]), де
1 1
𝑝 + 𝑞 = 1, iзометрично
iзоморфнi (див. теорему 3 роздiлу 3), а образом множини 𝑀 при цьому
iзоморфiзмi є тотальна в 𝐿𝑞 ([𝑎, 𝑏]) множина {𝜒[𝑎,𝜏 ] | 𝜏 ∈ (𝑎, 𝑏]}.
Зауваження. Критерiй слабкої збiжностi в 𝐿𝑝 (R), 1 < 𝑝 < +∞, є

аналогiчним (див. задачу 5.7).
5.2. Довести, що у ЛНП кожна сильно збiжна послiдовнiсть є слабко

збiжною. Чи правильне обернене твердження?
Розв’язання. Нехай 𝑋 — ЛНП, послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається
в 𝑋 за нормою до 𝑥 ∈ 𝑋. Тодi для довiльного 𝑓 ∈ 𝑋 * маємо
|𝑓 (𝑥𝑛 ) − 𝑓 (𝑥)| = |𝑓 (𝑥𝑛 − 𝑥)| ≤ ‖𝑓 ‖ · ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ → 0, 𝑛 → ∞,

71
𝑤
тобто 𝑓 (𝑥𝑛 ) → 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞. Отже, 𝑥𝑛 −→ 𝑥, 𝑛 → ∞.
Обернене твердження хибне, що показує такий приклад. Нехай 𝑋 = 𝑙2 ,
√
𝑥(𝑛) = 𝑒𝑛 , 𝑛 ≥ 1. Оскiльки ‖𝑒𝑛 − 𝑒𝑚 ‖ = 2 при всiх 𝑛 ̸= 𝑚, то
послiдовнiсть {𝑥
(𝑛) : 𝑛 ≥ 1} не є фундаментальною, а отже не збiгається
𝑤
(𝑛) −
в 𝑙2 . Покажемо, що 𝑥 → 0, 𝑛 → ∞.
I спосiб. Використаємо критерiй слабкої збiжностi в 𝑙2 (задача 5.1(2)).
а) Маємо ‖𝑥
(𝑛) ‖ = 1, 𝑛 ≥ 1. б) При всiх 𝑘 ≥ 1 маємо 𝑥(𝑛) = 0,
𝑘
(𝑛)
𝑛 ≥ 𝑘 + 1, тому 𝑥𝑘 → 0, 𝑛 → ∞. З умов а) та б) випливає, що
𝑤
𝑥(𝑛) − → 0, 𝑛 → ∞.
II спосiб. Використаємо означення слабкої збiжностi. Якщо 𝑓 ∈ 𝑙2* , то
∞
𝑥𝑛 𝑎𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑙2 . Тому 𝑓 𝑥(𝑛) = 𝑎𝑛 →
∑︀ (︀ )︀
iснує таке 𝑎 ∈ 𝑙2 , що 𝑓 (𝑥) =
𝑛=1
∞
𝑤
|𝑎𝑛 |2 𝑥(𝑛) −
∑︀
→ 0 = 𝑓 (0), 𝑛 → ∞, бо ряд збiгається. Отже, → 0,
𝑛=1
𝑛 → ∞.
5.3. Дослiдити наведенi послiдовностi на слабку та сильну збiжнiсть у
ЛНП 𝑋 (для збiжних послiдовностей знайти границi):
𝑛
1) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑥(𝑛) = (0, . . . , 0, , 0, . . .);
⏟𝑛+1
⏞
𝑛
2) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑥(𝑛) = (1, 21 , . . . , 𝑛1 , 0, . . .);
{︃
𝑛, 𝑡 ∈ [0, 𝑛12 ],
3) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) =
0, 𝑡 ∈ ( 𝑛12 , 1];
4) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = sin 𝜋𝑛𝑡, 𝑡 ∈ [0, 1];
𝑛𝑡2
5) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑥𝑛 (𝑡) = 1+𝑛2 𝑡4 , 𝑡 ∈ [0, 1].
Розв’язання. 1) Якщо послiдовнiсть збiгається слабко (а тим бiльше

сильно) в𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, то вона збiгається покоординатно. (При 1 <
< 𝑝 < +∞ це випливає iз задачi 5.1(2), а при 𝑝 = 1 можна безпосередньо
розглянути функцiонали 𝑓𝑘 (𝑥) = 𝑥𝑘 , 𝑥 ∈ 𝑙1 , 𝑘 ≥ 1.) Тому покоординатна
границя даної послiдовностi є єдиним “претендентом” на слабку i сильну
(𝑛) (𝑛)
границю. При кожному𝑘 ≥ 1 маємо 𝑥𝑘 = 0, 𝑛 ≥ 𝑘 + 1, отже 𝑥𝑘 → 0,
𝑛 → ∞. Дослiдимо послiдовнiсть на сильну та слабку збiжнiсть до 𝑥 = 0.
При всiх 1 ≤ 𝑝 < +∞ маємо
∞ (︁ )︁𝑝
(𝑛)
‖𝑥(𝑛) − 0‖𝑝𝑝 = (𝑥𝑘 − 0)𝑝 = 𝑛+1 𝑛
∑︀
→ 1 ̸= 0, 𝑛 → ∞,
𝑘=1
тому сильної збiжностi немає.
72
Нехай 1 < 𝑝 < +∞. Скористаємося критерiєм слабкої збiжностi в 𝑙𝑝
𝑛
(задача 5.1(2)). Маємо а) ‖𝑥(𝑛) ‖ =
𝑛+1 ≤ 1, 𝑛 ≥ 1. б) Покоординатну
𝑤
(𝑛) −
збiжнiсть до нуля вже доведено. Тому 𝑥 → 0, 𝑛 → ∞.
∞
𝑓 ∈ 𝑙1* ,
∑︀
Нехай 𝑝 = 1. Покладемо 𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑙1 . Тодi бо
𝑛=1
𝑛
(1, 1, . . .) ∈ 𝑙∞ , та 𝑓 (𝑥(𝑛) ) = 𝑛+1 → 1 ̸= 0 = 𝑓 (0), 𝑛 → ∞. Отже,
𝑤
𝑥(𝑛) −
→/ 0, 𝑛 → ∞, в 𝑙1 .
Зауваження. При 𝑝 = +∞ дана послiдовнiсть не збiгається сильно.
Оскiльки i члени послiдовностi, i “претендент” на границю належать пiд-
простору 𝑐0 простору 𝑙∞ , то слабка збiжнiсть цiєї послiдовностi в 𝑙∞ рiв-
носильна ї ї слабкiй збiжностi в 𝑐0 . Використовуючи критерiй слабкої збi-
жностi в 𝑐0 , наведений у задачi 5.8(1), неважко перевiрити, що дана послi-
довнiсть збiгається слабко.
2) Знайдемо покоординатну границю. Оскiльки при кожному 𝑘 ≥ 1
(𝑛) (𝑛)
маємо 𝑥
𝑘 = 𝑘1 , 𝑛 ≥ 𝑘 + 1, то 𝑥𝑘 → 𝑘1 , 𝑛 → ∞. Покладемо
𝑥 = (1, 21 , 13 , . . .) i дослiдимо, чи 𝑥(𝑛) → 𝑥, 𝑛 → ∞, в 𝑙𝑝 .
∞
∑︀ 1
При 𝑝 = 1 маємо 𝑥 ∈ / 𝑙1 , бо ряд 𝑛 розбiгається. Тому при 𝑝 = 1
𝑛=1
послiдовнiсть не збiгається анi слабко, анi сильно.
∞
∑︀ 1
Нехай 1 < 𝑝 < +∞. Тодi 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 , бо ряд
𝑛𝑝 збiгається. Оскiльки
𝑛=1
∞
‖𝑥(𝑛) − 𝑥‖𝑝𝑝 = 1
∑︀
𝑘𝑝 → 0, 𝑛 → ∞, як залишок збiжного ряду, то
𝑘=𝑛+1
𝑤
𝑥(𝑛) → 𝑥, 𝑛 → ∞, в 𝑙𝑝 , а отже 𝑥(𝑛) −
→ 𝑥, 𝑛 → ∞.
1
При 𝑝 = +∞ маємо 𝑥 ∈ 𝑙∞ , бо послiдовнiсть {
𝑘 : 𝑘 ≥ 1} обмежена.
(𝑛) − 𝑥‖ 1 1 (𝑛) → 𝑥,
Оскiльки ‖𝑥 ∞ = sup 𝑘 = 𝑛+1 → 0, 𝑛 → ∞, то 𝑥
𝑘≥𝑛+1
𝑤
𝑛 → ∞, в 𝑙∞ , а отже 𝑥(𝑛) −
→ 𝑥, 𝑛 → ∞, в 𝑙∞ .
3) Анi з сильної, анi зi слабкої збiжностi в 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, не
випливає збiжнiсть майже скрiзь, проте якщо для даної послiдовностi iснує
границя майже скрiзь, то природно саме ї ї розглянути як “претендента” на
слабку i сильну границi.
При кожному 𝑡 ∈ (0, 1] iснує таке 𝑁 ∈ N, що 𝑛12 < 𝑡, 𝑛 ≥ 𝑁, а отже
𝑥𝑛 (𝑡) = 0, 𝑛 ≥ 𝑁. Тому 𝑥𝑛 (𝑡) → 0 = 𝑥0 (𝑡), 𝑛 → ∞. Звiдси випливає,
що 𝑥𝑛 (𝑡) → 𝑥0 (𝑡) (mod 𝑚) на [0, 1].
Нехай 1 ≤ 𝑝 < +∞. Тодi
1/𝑛 2
∫︀1
𝑥0 ‖𝑝𝑝 (𝑡)|𝑝 𝑑𝑡 𝑛𝑝 𝑑𝑡 = 1
∫︀
‖𝑥𝑛 − = |𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥0 = 𝑛2−𝑝
, 𝑛 ≥ 1.
0 0
73
1
Оскiльки → 0, 𝑛 → ∞, лише при 𝑝 < 2, то 𝑥𝑛 → 𝑥0 в 𝐿𝑝 ([0, 1])
𝑛2−𝑝
при 1 ≤ 𝑝 < 2 та 𝑥𝑛 ̸→ 𝑥0 в 𝐿𝑝 ([0, 1]) при 2 ≤ 𝑝 < +∞. Бiльше
1
того, при 2 < 𝑝 < +∞ маємо 2−𝑝 → +∞, тому послiдовнiсть {𝑥𝑛 } не
𝑛
обмежена в 𝐿𝑝 ([0, 1]). За критерiєм слабкої збiжностi (теоремою 5) звiдси
випливає, що дана послiдовнiсть не збiгається слабко, а отже не збiгається
i сильно. При 𝑝 = +∞ маємо
‖𝑥𝑛 − 𝑥0 ‖∞ = ess sup |𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥0 (𝑡)| = sup |𝑥𝑛 (𝑡)| = 𝑛, 𝑛 ≥ 1.

𝑡∈[0,1] 𝑡∈[0,1]
Таким чином, послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не обмежена в 𝐿∞ ([0, 1]), а

тому не збiгається в 𝐿∞ ([0, 1]) анi сильно, анi слабко.
Залишилося розглянути випадок 𝑝 = 2. Ми вже довели, що 𝑥𝑛 ̸→ 𝑥0 ,
𝑤
𝑛 → ∞, в 𝐿2 ([0, 1]). Покажемо, що 𝑥𝑛 − → 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝐿2 ([0, 1]).
Звiдси випливатиме, що послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не може мати iншу
сильну границю, а отже взагалi не збiгається сильно в 𝐿2 ([0, 1]).
I спосiб. Скористаємося критерiєм слабкої збiжностi в 𝐿2 ([0, 1]) (див.

1/𝑛 2
2 𝑛 𝑑𝑡 = 𝑛2 · 𝑛12 = 1, 𝑛 ≥ 1. б) При
∫︀ 2
задачу 5.1(3)). а) ‖𝑥𝑛 ‖2 =
0
кожному𝜏 ∈ (0, 1] iснує таке 𝑁 ∈ N, що 𝑛12 < 𝜏, 𝑛 ≥ 𝑁. Тому при
1/𝑛 2
∫︀𝜏 ∫︀𝜏
𝑛𝑑𝑡 = 𝑛1 → 0 = 𝑥0 (𝑡)𝑑𝑡, 𝑛 → ∞. З
∫︀
𝑛 ≥ 𝑁 маємо 𝑥𝑛 (𝑡)𝑑𝑡 =
0 0 0
𝑤
умов а) та б) випливає, що 𝑥𝑛 −
→ 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝐿2 ([0, 1]).
II спосiб. Використаємо означення слабкої збiжностi. Для кожної фун-
кцiї 𝑔 ∈ 𝐿2 ([0, 1]) за нерiвнiстю Кошi–Буняковського маємо
⃒1 ⃒ ⃒ 1/𝑛2 ⃒ (︂ 1/𝑛2 1/𝑛 2 )︂1/2

⃒∫︀ ⃒ ⃒ ∫︀ ⃒ ∫︀ 2 ∫︀ 2
⃒ 𝑥𝑛 (𝑡)𝑔(𝑡)𝑑𝑡⃒ = ⃒
⃒ ⃒ ⃒ 𝑛𝑔(𝑡)𝑑𝑡⃒ ≤
⃒ 𝑛 𝑑𝑡 · |𝑔(𝑡)| 𝑑𝑡 =
0 0 0 0
(︂ 1/𝑛2 )︂1/2
2
∫︀
= |𝑔(𝑡)| 𝑑𝑡 → 0, 𝑛 → ∞,
0
∫︀1 ∫︀1 𝑤
тому 𝑥𝑛 (𝑡)𝑔(𝑡)𝑑𝑡 → 0 = 𝑥0 (𝑡)𝑔(𝑡)𝑑𝑡, 𝑛 → ∞. Отже, 𝑥𝑛 −
→ 𝑥0 ,
0 0
𝑛 → ∞, в 𝐿2 ([0, 1]).
Таким чином, якщо 1 ≤ 𝑝 < 2, то 𝑥𝑛 → 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝐿𝑝 ([0, 1]),
𝑤
якщо 𝑝 = 2, то 𝑥𝑛 −
→ 𝑥0 , 𝑛 → ∞, але сильної збiжностi немає, а якщо
2 < 𝑝 ≤ +∞, то послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не збiгається анi слабко, анi
сильно.
74
4) Покладемо𝑥0 (𝑡) = 0, 𝑡 ∈ [0, 1], i за допомогою критерiю слаб-
𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 < 𝑝 < +∞ (задача 5.1(3)) покажемо, що
кої збiжностi в
𝑤 ∫︀1 ∫︀1
→ 𝑥0 , 𝑛 → ∞. а) ‖𝑥𝑛 ‖𝑝𝑝 = | sin 𝜋𝑛𝑡|𝑝 𝑑𝑡 ≤ 𝑑𝑡 = 1, 𝑛 ≥ 1. б) При
𝑥𝑛 −
0 0
∫︀𝜏 ∫︀𝜏 1
⃒𝜏
кожному 𝜏 ∈ (0, 1] маємо 𝑥𝑛 (𝑡)𝑑𝑡 = sin 𝜋𝑛𝑡𝑑𝑡 = 𝜋𝑛 (− cos 𝜋𝑛𝑡)⃒ =
⃒
0 0 0
1−cos 𝜋𝑛𝜏
∫︀𝜏
= 𝜋𝑛 → 0 = 𝑥0 (𝑡)𝑑𝑡, 𝑛 → ∞. З умов а) i б) випливає, що
0
𝑤
𝑥𝑛 −
→ 𝑥0 , 𝑛 → ∞.
Покажемо, що 𝑥𝑛 ̸→ 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝐿𝑝 ([0, 1]). Справдi,
∫︀1 ⃒ ⃒ 𝜋𝑛
‖𝑥𝑛 ‖𝑝𝑝 = | sin 𝜋𝑛𝑡|𝑝 𝑑𝑡 = ⃒𝑠 = 𝜋𝑛𝑡⃒ = 1
| sin 𝑠|𝑝 𝑑𝑠 =
⃒ ⃒ ∫︀
𝜋𝑛
0 0
1
∫︀𝜋
= 𝜋 | sin 𝑠|𝑝 𝑑𝑠 ̸→ 0, 𝑛 → ∞.
0
5) При дослiдженнi на слабку збiжнiсть використаємо критерiй слабкої

збiжностi в 𝐶([0, 1]) (задача 5.1(1)). З нього випливає, що якщо послi-
довнiсть збiгається слабко (а тим бiльше сильно) у 𝐶([0, 1]), то вона збi-
𝑛𝑡2
гається поточково, а тому поточкова границя 𝑥0 (𝑡) = lim 1+𝑛 2 𝑡4 = 0,
𝑛→∞
𝑡 ∈ [0, 1], — єдиний “претендент” на слабку i на сильну границю.
Покажемо, що 𝑥𝑛 ̸→ 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝐶([0, 1]). За допомогою похiдної
неважко встановити, що
√1 = 21 , 𝑛 ≥ 1,
(︀ )︀
‖𝑥𝑛 − 𝑥0 ‖ = max |𝑥𝑛 (𝑡) − 0| = 𝑥𝑛 𝑛
𝑡∈[0,1]
отже, 𝑥𝑛 ̸→ 𝑥0 , 𝑛 → ∞.
Оскiльки ‖𝑥𝑛 ‖ = 12 , 𝑛 ≥ 1, а також 𝑥𝑛 (𝑡) → 𝑥0 (𝑡), 𝑛 → ∞, при
𝑤
всiх 𝑡 ∈ [0, 1], то 𝑥𝑛 −→ 𝑥0 , 𝑛 → ∞, за критерiєм слабкої збiжностi в
𝐶([0, 1]).
5.4. Довести, що послiдовнiсть функцiоналiв {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 * є
*-слабко збiжною, якщо
∫︀𝑏
1) 𝑋 = 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]), 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑒𝑖𝑛𝑡 𝑑𝑡;
𝑎
1/𝑛 2
∫︀
2) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 2 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑛𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0
√ ∫︀1
3) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑛 𝑥(𝑡)𝑑𝑡.
1− √1𝑛
75
Розв’язання. 1) Використаємо критерiй*-слабкої збiжностi функцiона-
лiв (теорему 2). Перевiримо його умови. а) Нехай ℎ𝑛 (𝑡) = 𝑒𝑖𝑛𝑡 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏].
Оскiльки ℎ𝑛 ∈ 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]), то за теоремою 3 роздiлу 3 маємо 𝑓𝑛 ∈ 𝑋 та
*
‖𝑓𝑛 ‖ = ‖ℎ𝑛 ‖∞ = 1. б) Множина 𝑀 = {𝜒[𝑎,𝑠] | 𝑠 ∈ [𝑎, 𝑏]} тотальна в
𝐿1 ([𝑎, 𝑏]). Для довiльного 𝑥 = 𝜒[𝑎,𝑠] ∈ 𝑀 маємо
⃒∫︀𝑠 ⃒ ⃒ ⃒
⃒ ⃒ 𝑖𝑛𝑠 −𝑒𝑖𝑛𝑎 ⃒
|𝑓𝑛 (𝑥)| = ⃒ 𝑒𝑖𝑛𝑡 𝑑𝑡⃒ = ⃒ 𝑒 𝑖𝑛 ⃒≤ 2
→ 0, 𝑛 → ∞.
⃒
𝑛
𝑎
*−𝑤
Отже, 𝑓𝑛 −−−→ 0, 𝑛 → ∞, в (𝐿1 ([𝑎, 𝑏]))* .
∫︀𝑏
Зауваження. Доведена збiжнiсть означає, що 𝑥(𝑡)𝑒𝑖𝑛𝑡 𝑑𝑡 → 0, 𝑛 → ∞,
𝑎
при всiх 𝑥 ∈ 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) (лема Рiмана–Лебега).
∫︀𝑏
2) Якщо {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 0} ⊂ (𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]))* , то 𝑓𝑛 (𝑥) = ℎ𝑛 (𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡,
𝑎
1 1 *−𝑤
𝑛 ≥ 0, де ℎ𝑛 ∈ 𝐿𝑞 ([𝑎, 𝑏]) та
𝑝 + 𝑞 = 1. За означенням 𝑓𝑛 −−−→ 𝑓0 ,
𝑛 → ∞, якщо
∫︀𝑏 ∫︀𝑏
∀ 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) : ℎ𝑛 (𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡 → ℎ0 (𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑛 → ∞.
𝑎 𝑎
𝑤
Це рiвносильно слабкiй збiжностi ℎ𝑛 −→ ℎ0 ,{︃𝑛 → ∞, в 𝐿𝑞 ([𝑎, 𝑏]). У
𝑛, 𝑡 ∈ [0, 𝑛12 ],
нашому випадку [𝑎, 𝑏] = [0, 1] та ℎ𝑛 (𝑡) = 𝑛 ≥ 1.
0, 𝑡 ∈ ( 𝑛12 , 1],
𝑤
Згiдно iз задачею 5.3(3), ℎ𝑛 −→ 0 = ℎ0 , 𝑛 → ∞, в 𝐿𝑞 ([0, 2𝜋]) при
*−𝑤
1 < 𝑞 ≤ 2. Отже, 𝑓𝑛 −−−→ 0, 𝑛 → ∞, в (𝐿𝑝 ([0, 2𝜋]))* при 2 ≤ 𝑝 < +∞.
*−𝑤
3) Покладемо 𝑓 (𝑥) = 𝑥(1), 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]), i покажемо, що 𝑓𝑛 − −−→ 𝑓,
𝑛 → ∞. У дiйсному просторi 𝐶([0, 1]) для кожної функцiї 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) за
теоремою про середнє для iнтеграла Рiмана 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑥(𝜃𝑛 ) при деякому
𝜃𝑛 ∈ 1 − √1𝑛 , 1 , 𝑛 ≥ 1. Оскiльки 𝜃𝑛 → 1, 𝑛 → ∞, та 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]),
[︀ ]︀
то 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑥(𝜃𝑛 ) → 𝑥(1) = 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞. Аналогiчно у випадку

комплексного простору 𝐶([0, 1]) для кожної функцiї 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) iснують
′ ′′ 1
[︀ ]︀
такi 𝜃𝑛 , 𝜃𝑛 ∈ 1 − √ , 1 , що
𝑛
𝑓𝑛 (𝑥) = Re 𝑥(𝜃𝑛′ ) + 𝑖 Im 𝑥(𝜃𝑛′′ ) → 𝑥(1) = 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞.

*−𝑤
За означенням дiстаємо, що 𝑓𝑛 −−−→ 𝑓, 𝑛 → ∞, у (𝐶([0, 1]))* .
76
5.5. Довести єдинiсть границi 1) для послiдовностi лiнiйних неперервних

функцiоналiв, що *-слабко збiгається; 2) для послiдовностi елементiв ЛНП,
що слабко збiгається.
5.6. Довести, що у скiнченновимiрному просторi сильна збiжнiсть еквiва-
лентна слабкiй збiжностi.
5.7. Довести, що послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐿𝑝 (R), 1 < 𝑝 < +∞,
слабко збiгається до елемента 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) тодi й лише тодi, коли вико-
нуються такi умови:
а) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : ‖𝑥𝑛 ‖ ≤ 𝐶;
∫︀𝑡 ∫︀𝑡
б) ∀ 𝑠, 𝑡 ∈ R, 𝑠 < 𝑡 : 𝑥𝑛 (𝑢)𝑑𝑢 → 𝑥(𝑢)𝑑𝑢, 𝑛 → ∞.
𝑠
{︀ (𝑛)𝑠 (𝑛) (𝑛)
5.8. 1) Довести, що послiдовнiсть 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) : 𝑛 ≥ 1 ⊂
}︀
⊂ 𝑐0 слабко збiгається до елемента 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) ∈ 𝑐0 тодi й лише
тодi, коли виконуються такi умови:
а) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : ‖𝑥(𝑛) ‖ ≤ 𝐶;
(𝑛)
б) ∀ 𝑘 ≥ 1 : 𝑥
𝑘 → 𝑥𝑘 , 𝑛 → ∞.
2) Сформулювати i довести критерiй слабкої збiжностi у просторi 𝑐.
5.9. Дослiдити наведенi послiдовностi на слабку та сильну збiжнiсть у
ЛНП 𝑋 (для збiжних послiдовностей знайти границi):
1) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥(𝑛) = (0, . . . , 0, 1, 12 , 13 , . . .);
⏟ ⏞
𝑛
1 1
2) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥(𝑛) = (0, . . . , 0, 𝑛+1 , 𝑛+2 , . . .);
⏟ ⏞
𝑛
3) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥(𝑛) = (1, . . . , 1, 𝑛1 , 𝑛+1
1
, . . .);
⏟ ⏞
𝑛−1
4) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥(𝑛) = ( 𝑛1 , 𝑛+1 1
, . . .);
(𝑛) 1+𝑛 1+𝑛 1+𝑛
5) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥 = ( 1+𝑛 , 1+2𝑛 , . . . , 1+𝑘𝑛 , . . .);
6) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞,
𝑥(𝑛) = ( 21 , 222 , . . . , 2𝑛𝑛 , (𝑛+1)
1 1
2 , (𝑛+2)2 , . . .);
7) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞,
𝑥(𝑛) = (1, 0, 312 , 0, 512 , . . . , 0, (2𝑛−1)
1 1 1
2 , (2𝑛)2 , (2𝑛+1)2 , . . .);
8) 𝑋 = 𝑙∞ , 𝑥(𝑛) = (0, . . . , 0, ln 𝑛, 0, 0, . . .);

⏟ ⏞
𝑛−1
9) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡{︃𝑛 ;
√
𝑛, 𝑡 ∈ [0, 𝑛1 ),
10) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) =
0, 𝑡 ∈ [ 𝑛1 , 1];
77
11) 𝑋 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒𝑖𝑛𝑡 ;
= 𝐿𝑝 ([0, 1]),
12) 𝑋 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = sin(𝑡 · ln 𝑛);
= 𝐿𝑝 ([0, 1]),
13) 𝑋 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = cos(𝑛2 𝑡);
= 𝐿𝑝 ([0, 1]),
14) 𝑋 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = sin(2𝑛 𝑡);
= 𝐿𝑝 ([0, 1]),
15) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]),
1 < 𝑝 <{︃+∞,
√ √
𝑛 − 𝑛 𝑛𝑡, 𝑡 ∈ [0, 𝑛1 ),
𝑥𝑛 (𝑡) =
0, 𝑡 ∈ [ 𝑛1 , 1];
16) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 < 𝑝 ≤{︃+∞,
2𝑛(1 − 𝑛𝑡), 𝑡 ∈ [0, 𝑛1 ),
𝑥𝑛 (𝑡) =
0, 𝑡 ∈ [ 𝑛1 , 1];
17) 𝑋 = sin(𝑡𝑛 );
= 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) √
18) 𝑋 = 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = 4 𝑛𝜒[𝑛,𝑛+ 1 ] (𝑡);
𝑛
19) 𝑋 = 𝐿𝑝 (R), 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝜒[𝑛,𝑛+1] (𝑡);
20) 𝑋 = 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = √1𝑛 𝜒[𝑛,2𝑛] (𝑡).
5.10. Дослiдити наведенi послiдовностi в 𝐶([0, 1]) на слабку та сильну
збiжнiсть:
1) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 − 𝑡3𝑛 ; 5) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛𝑡𝑒−𝑛𝑡 ;

𝑡
2) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒− 𝑛 ; 6) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛2 𝑡
;
−𝑛𝑡 1+𝑛4 𝑡2
3) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒 ;
𝑛3 𝑡2
4) 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑒−𝑛𝑡 ; 7) 𝑥𝑛 (𝑡) = 1+4𝑛4 𝑡4
.
5.11. Дослiдити наведенi послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} на слабку та сильну
збiжнiсть у ЛНП 𝑋, якщо
1) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝑥𝑛 (𝑡) = sin(𝑛𝑡2 );
2) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝑥𝑛 (𝑡) = sin(𝑛𝑒𝑡 );
3) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 < 𝑝 < +∞, 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑥0 (2𝑛 𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], де
𝑥0 (𝑡) = (−1)𝑘 при 𝑡 ∈ [𝑘, 𝑘 + 1), 𝑘 ∈ N ∪ {0};
4) 𝑋 = 𝐿1 (R), 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝜒[𝑛,𝑛+1] (𝑡);
5) 𝑋 = 𝑙1 , 𝑥𝑛 = 𝑒𝑛 .
5.12. Довести, що послiдовнiсть функцiоналiв {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 * є
*-слабко збiжною, i з’ясувати, чи збiгається вона сильно, якщо
∫︀1
1) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝑓𝑛 (𝑥) = cos 2𝜋𝑛𝑡𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0
∫︀1
2) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑒2𝜋𝑖𝑛𝑡 𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0
1
∫︀𝑛
3) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑛 (1 − 2𝑛𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡;
0
78
∫︀1
4) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑛 𝑥(𝑡)𝑡𝑛 𝑑𝑡;
0
5) 𝑋 = 𝐶 1 ([−1, 1]), 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑛2 (𝑥( 𝑛1 ) − 𝑥(− 𝑛1 )).
5.13. Нехай 𝑋 𝐶 1 ([−1, 1]) з

— простiр нормою ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)|,
𝑡∈[0,1]
(︁ )︁
𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑛2 𝑥( 𝑛1 ) − 𝑥(− 𝑛1 ) , 𝑥 ∈ 𝑋. 1) Довести, що для кожного
𝑥 ∈ 𝐶 1 ([−1, 1]) послiдовнiсть {𝑓𝑛 (𝑥) : 𝑛 ≥ 1} збiжна, i знайти ї ї гра-

ницю; 2) Довести, що послiдовнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не є *-слабко збiжною.
3) Довести, що послiдовнiсть {‖𝑓𝑛 ‖ : 𝑛 ≥ 1} не обмежена.
Як цi твердження узгоджуються з принципом рiвномiрної обмеженостi?
5.14. Побудувати приклад ЛНП 𝑋 i *-слабко збiжної послiдовностi
{𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 * , для якої послiдовнiсть {‖𝑓𝑛 ‖ : 𝑛 ≥ 1} необме-
жена.
5.15. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 * , 𝑓, 𝑔 ∈ 𝑋 * ,
𝑤 *−𝑤
𝑓𝑛 −→ 𝑓, 𝑓𝑛 −−−→ 𝑔, 𝑛 → ∞. Довести, що 𝑓 = 𝑔.
5.16. 1) Нехай функцiонали {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑐*0 заданi таким чином:
*−𝑤 𝑤
𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑥𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑐0 , 𝑛 ∈ N. Довести, що 𝑓𝑛 −−−→ 0, але 𝑓𝑛 − →
/ 0,
𝑛 → ∞.
*
2) Нехай функцiонали {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑙1 заданi таким чином: 𝑓𝑛 (𝑥) =
∞
∑︀ *−𝑤 𝑤
= 𝑥𝑘 , 𝑥 ∈ 𝑙1 , 𝑛 ∈ N. Довести, що 𝑓𝑛 −−−→ 0, але 𝑓𝑛 − →
/ 0,
𝑘=𝑛+1
𝑛 → ∞.
3) Нехай функцiонали {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ (𝐶([0, 1]))* , 𝑓0 ∈ (𝐶([0, 1]))*
заданi таким чином: 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑥( 𝑛1 ), 𝑛 ∈ N, 𝑓0 (𝑥) = 𝑥(0), 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]).
*−𝑤 𝑤
Довести, що 𝑓𝑛 −−−→ 𝑓0 , але 𝑓𝑛 −
→/ 𝑓0 , 𝑛 → ∞.
5.17. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝑥, 𝑥𝑛 ∈ 𝐻, 𝑛 ≥ 1. Довести, що
𝑤
1) 𝑥𝑛 −
→ 𝑥 тодi й лише тодi, коли (𝑥𝑛 , 𝑎) → (𝑥, 𝑎), 𝑛 → ∞, для всiх
𝑎 ∈ 𝐻;
𝑤
2) якщо 𝑥𝑛 −
→ 𝑥, 𝑦𝑛 → 𝑦 за нормою, то (𝑥𝑛 , 𝑦𝑛 ) → (𝑥, 𝑦), 𝑛 → ∞;
3) кожна ортонормована послiдовнiсть слабко збiгається до нуля;
𝑤
4) якщо 𝑥𝑛 −
→𝑥 та ‖𝑥𝑛 ‖ → ‖𝑥‖ (або lim ‖𝑥𝑛 ‖ ≤ ‖𝑥‖), то 𝑥𝑛 → 𝑥
𝑛→∞
за нормою.
5.18. Нехай 𝐻 — нескiнченновимiрний гiльбертiв простiр. Побудувати при-
клади послiдовностей {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐻, {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐻 таких, що
𝑤 𝑤
1) 𝑥𝑛 − → 𝑥, 𝑦𝑛 − → 𝑦, де 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻, але (𝑥𝑛 , 𝑦𝑛 ) ̸→ (𝑥, 𝑦);
𝑤 𝑤
2) 𝑥𝑛 − → 𝑥, 𝑦𝑛 −→ 𝑦, де 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻, 𝑥𝑛 ̸→ 𝑥, 𝑦𝑛 ̸→ 𝑦 за нормою, але
(𝑥𝑛 , 𝑦𝑛 ) → (𝑥, 𝑦).
79
5.19. Нехай {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортогональна система в гiльбертовому про-
∞
∑︀
сторi 𝐻. Довести еквiвалентнiсть таких тверджень: 1) ряд 𝑥𝑛 збiгає-
𝑛=1
∞ ∞
‖𝑥𝑛 ‖2 збiгається.
∑︀ ∑︀
ться сильно; 2) ряд 𝑥𝑛 збiгається слабко; 3) ряд
𝑛=1 𝑛=1
5.20. 1) Нехай 𝑋 — банахiв простiр, послiдовнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 *
така, що для всiх 𝑥 ∈ 𝑋 iснує lim 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑓 (𝑥). Довести, що 𝑓 ∈ 𝑋
*
𝑛→∞
та ‖𝑓 ‖ ≤ lim ‖𝑓𝑛 ‖.
𝑛→∞
2) Нехай 𝑋 — ЛНП, послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 слабко збiгається
до 𝑥 ∈ 𝑋. Довести, що ‖𝑥‖ ≤ lim ‖𝑥𝑛 ‖.
𝑛→∞
5.21. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, послiдовнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 * .
* *−𝑤
Довести, що функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 , для якого 𝑓𝑛 − −−→ 𝑓, iснує тодi й лише
тодi, коли виконуються такi умови:
а) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : ‖𝑓𝑛 ‖ ≤ 𝐶;
б) iснує тотальна в 𝑋 множина 𝑀 така, що при кожному 𝑥 ∈ 𝑀
послiдовнiсть {𝑓𝑛 (𝑥) : 𝑛 ≥ 1} фундаментальна.
5.22. Нехай 𝑋 — рефлексивний банахiв простiр, {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋.
Довести, що якщо послiдовнiсть {𝑓 (𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1} фундаментальна для
* 𝑤
кожного 𝑓 ∈ 𝑋 , то iснує 𝑥 ∈ 𝑋 такий, що 𝑥𝑛 − → 𝑥.
5.23. Нехай 𝑋 — рефлексивний банахiв простiр. Довести, що якщо послi-
довнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 обмежена за нормою, то iснують пiдпослiдов-
нiсть {𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} та елемент 𝑥 ∈ 𝑋 такi,
𝑤
що 𝑥𝑛𝑘 − → 𝑥.
5.24. Довести, що наведенi банаховi простори не є повними вiдносно слаб-
кої збiжностi: 1) 𝐶([0, 1]); 2) 𝑐0 ; 3) 𝑐.
5.25. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝑥, 𝑥𝑛 ∈ 𝑋, 𝑓, 𝑓𝑛 ∈ 𝑋 * , 𝑛 ≥ 1. Довести,
що 𝑓𝑛 (𝑥𝑛 ) → 𝑓 (𝑥), якщо виконується одна з таких умов:
1) 𝑥𝑛 → 𝑥, 𝑓𝑛 → 𝑓 за нормою;
𝑤
2) 𝑥𝑛 −
→ 𝑥, 𝑓𝑛 → 𝑓 за нормою;
*−𝑤
3) 𝑥𝑛 → 𝑥 за нормою, 𝑓𝑛 − −−→ 𝑓.
5.26. Нехай 𝑋 — сепарабельний ЛНП, послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋
слабко збiгається до 𝑥 ∈ 𝑋. Нехай також 𝑓𝑛 (𝑥𝑛 ) → 𝑓 (𝑥), 𝑛 → ∞, для
*
кожного функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 i кожної послiдовностi {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 ,
*
яка *-слабко збiгається до 𝑓. Довести, що 𝑥𝑛 → 𝑥 за нормою.
5.27. Нехай 𝑋 — ЛНП. Множину 𝑀 ⊂ 𝑋 називають слабко замкне-
ною, якщо для кожної послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑀 з того, що
𝑤
𝑥𝑛 −→ 𝑥 ∈ 𝑋, випливає, що 𝑥 ∈ 𝑀. Довести, що
1) кожна слабко замкнена множина в 𝑋 є сильно замкненою;
2) твердження, обернене до твердження 1), хибне;
80
3) пiдпростiр в 𝑋 є слабко замкненою множиною;
𝑋 є слабко замкненою множиною.
4) замкнена куля в
5.28. Нехай𝑋 — рiвномiрно опуклий банахiв простiр (див. задачу 1.98),
послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 слабко збiжна до 𝑥 ∈ 𝑋, а також
‖𝑥𝑛 ‖ → ‖𝑥‖, 𝑛 → ∞. Довести, що 𝑥𝑛 → 𝑥 за нормою.
5.29* . (Шур). Довести, що слабка збiжнiсть у просторi 𝑙1 рiвносильна
збiжностi за нормою.
5.30. (Теорема про фiксацiю особливостей). Нехай 𝑋 — банахiв про-
*
стiр, {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 , sup ‖𝑓𝑛 ‖ = +∞. Довести, що iснує 𝑥 ∈ 𝑋, для
𝑛≥1
якого sup |𝑓𝑛 (𝑥)| = +∞.
𝑛≥1
5.31. Нехай 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑞 — спряжений iндекс до 𝑝.
∞
∑︀
1) Нехай послiдовнiсть 𝑎 = {𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 1} така, що ряд 𝑎𝑛 𝑥𝑛
𝑛=1
збiгається для довiльного 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 . Довести, що 𝑎 ∈ 𝑙𝑞 .
∫︀𝑏
2) Нехай вимiрна функцiя ℎ така, що iнтеграл Лебега ℎ(𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡
𝑎
скiнченний для довiльного 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]). Довести, що ℎ∈ 𝐿𝑞 ([𝑎, 𝑏]).
5.32. Сформулювати i довести твердження, аналогiчнi твердженням по-
передньої задачi, для просторiв 𝑐 та 𝑐0 .
5.33. Нехай 𝑋 — банахiв простiр. Довести, що послiдовнiсть
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 слабко обмежена тодi й лише тодi, коли вона обмежена
за нормою в 𝑋.
𝑛−1
5.34. Нехай 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑛1
∑︀ 𝑘
𝑥( 𝑛 ), 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]), 𝑛 ≥ 1. Довести, що по-
𝑘=0
слiдовнiсть функцiоналiв {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ (𝐶([0, 1]))* є *-слабко збiжною,
та знайти ї ї границю. Чи збiгається ця послiдовнiсть за нормою?
𝑛
5.35.
∑︀
Нехай 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝐴𝑛𝑘 𝑥(𝑡𝑛𝑘 ), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), де
𝑘=1
𝑎 ≤ 𝑡𝑛1 ≤ . . . ≤ 𝑡𝑛𝑛 ≤ 𝑏, 𝑛 ≥ 1, {𝐴𝑛𝑘 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛, 𝑛 ≥ 1} ⊂ K.
∫︀𝑏
Довести, що 𝑓𝑛 (𝑥) → 𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑛 → ∞, для всiх 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) то-
𝑎
𝑛
∑︀
дi й лише тодi, коли виконуються такi умови: 1) sup |𝐴𝑛𝑘 | < +∞;
𝑛≥1 𝑘=1
∫︀𝑏
2) 𝑓𝑛 (𝑝) → 𝑝(𝑡)𝑑𝑡, 𝑛 → ∞, для кожного многочлена 𝑝.
𝑎
Перевiрити, що умова 1) випливає з умови 2), якщо 𝐴𝑛𝑘 ≥ 0 при всiх
𝑛≥1 та 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛.
81
∫︀𝑏
5.36. Нехай K = R, 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝐹𝑛 (𝑡), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), де
𝑎
*−𝑤
𝐹𝑛 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]), 𝑛 ≥ 0. Довести, що 𝑓𝑛 −−−→ 𝑓0 тодi й лише тодi,
коли виконуються такi умови: sup 𝑉 (𝐹𝑛 , [𝑎, 𝑏]) < +∞, 𝐹𝑛 (𝑡) → 𝐹0 (𝑡),
𝑛≥1
𝑛 → ∞, у точках неперервностi 𝐹𝑛 (𝑏) → 𝐹0 (𝑏), 𝑛 → ∞.
𝐹0 та
∫︀1
5.37. Нехай K = R, {𝑝𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐿1 ([0, 1]), 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑝𝑛 (𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡,
0
𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]), 𝑛 ≥ 1.
1) Нехай 𝑝𝑛 (𝑡) ≤ 𝑝𝑛+1 (𝑡) майже скрiзь на [0, 1] вiдносно мiри Ле-
бега для всiх 𝑛 ∈ N, а також для кожного 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) послiдовнiсть
{𝑓𝑛 (𝑥) : 𝑛 ≥ 1} обмежена. Довести, що послiдовнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
*-слабко збiгається.
2) Чи обов’язково iснує пiдпослiдовнiсть послiдовностi {𝑝𝑛 : 𝑛 ≥ 1},
*−𝑤
збiжна майже скрiзь на [0, 1] вiдносно мiри Лебега, якщо 𝑓𝑛 − −−→ 0?
3) Питання пункту 2), якщо 𝑓𝑛 → 0 за нормою.
5.38. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑓 ∈ 𝑋 * . За якої умови на послiдовнiсть
{𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ R послiдовнiсть функцiоналiв 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑓 (𝛼𝑛 𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋,
𝑛 ≥ 1, збiгається 1) *-слабко? 2) за нормою?
5.39. Нехай {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — послiдовнiсть лiнiйних невiд’ємних функцiо-
налiв на дiйсному просторi 𝐶([𝑎, 𝑏]) (див. задачу 3.42) та 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑐),
𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), де 𝑐 ∈ [𝑎, 𝑏] фiксоване. Покладемо 𝑒𝑘 (𝑡) = 𝑡𝑘 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑘 = 0, 1, 2, 𝑦(𝑡) = (𝑡 − 𝑐)2 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Довести, що
1) для кожного 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) i кожного 𝜀 > 0 справедлива нерiвнiсть
− 2‖𝑥‖
𝛿2
𝑦(𝑡) − 𝜀 ≤ 𝑥(𝑡) − 𝑥(𝑐) ≤ 2‖𝑥‖
𝛿2
𝑦(𝑡) + 𝜀, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
де число 𝛿 = 𝛿(𝑥, 𝜀) > 0 таке, що |𝑥(𝑡) − 𝑥(𝑐)| < 𝜀 при всiх 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
для яких |𝑡 − 𝑐| < 𝛿;
*−𝑤
2) (Коровкiн) 𝑓𝑛 − −−→ 𝑓, якщо виконується одна з таких умов:
а) 𝑓𝑛 (𝑒0 ) → 𝑓 (𝑒0 ), 𝑓𝑛 (𝑦) → 𝑓 (𝑦), 𝑛 → ∞;
б) 𝑓𝑛 (𝑒𝑘 ) → 𝑓 (𝑒𝑘 ), 𝑛 → ∞, 𝑘 = 0, 1, 2.
5.40. Нехай функцiонали 𝑓, 𝑓𝑛 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* такi, що 𝑓𝑛 (𝑒0 ) → 𝑓 (𝑒0 ),
𝑛 → ∞, де 𝑒0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], а також для кожного 𝑛 ∈ N функцiонал
𝑓𝑛 − 𝑓 невiд’ємний. Довести, що 𝑓𝑛 → 𝑓 за нормою, 𝑛 → ∞.
5.41. (Тьоплiц) Нехай задано нескiнченний набiр чисел
{𝑎𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1, 𝑛 ≥ 1} ⊂ K.
Довести, що для того, аби для кожної збiжної послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
∞
{︁ ∑︀ }︁
послiдовнiсть 𝑎𝑛𝑘 𝑥𝑘 : 𝑛 ≥ 1 збiгалася до числа lim 𝑥𝑛 , необхiдно
𝑘=1 𝑛→∞
82
i достатньо, щоб виконувалися такi умови:
1) ∀ 𝑘 ≥ 1 : lim 𝑎𝑛𝑘 = 0;
𝑛→∞
∞
∑︀
2) lim 𝑎𝑛𝑘 = 1;
𝑛→∞ 𝑘=1
∞
∑︀
3) ∃𝐶 > 0 ∀𝑛 ≥ 1 : |𝑎𝑛𝑘 | ≤ 𝐶.
𝑘=1
5.42* . (Мертенс–Шур) Нехай {𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 0} ⊂ C, {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 0} ⊂ C,
𝑛
∑︀ ∞
∑︀
𝑦𝑛 = 𝑎𝑛−𝑘 𝑥𝑘 , 𝑛 ≥ 0. Довести, що ряд 𝑦𝑛 збiгається для будь-
𝑘=0 𝑛=0
∞
∑︀ ∞
∑︀
якого збiжного ряду 𝑥𝑛 тодi й лише тодi, коли ряд |𝑎𝑛 | збiгається.
𝑛=0 𝑛=0
∞
∑︀ ∞
∑︀
1) вiдображення 𝑎𝑛 ↦→ 𝑎𝑛 𝑏𝑛 , яке задається послiдовнiстю
𝑛=1 𝑛=1
{𝑏𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ C, переводить збiжнi ряди у збiжнi тодi й лише тодi,
∞
∑︀
коли |𝑏𝑛+1 − 𝑏𝑛 | < +∞;
𝑛=1
∞
∑︀
2) ряд 𝑎𝑛 𝑏𝑛 збiжний для всiх послiдовностей {𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ C,
𝑛=1
𝑛
∑︀
для яких частковi суми 𝑎𝑘 , 𝑛 ≥ 1, рiвномiрно обмеженi, тодi й лише
𝑘=1
∞
∑︀
тодi, коли 𝑏𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, та |𝑏𝑛+1 − 𝑏𝑛 | < +∞.
𝑛=1
83
Роздiл 6
Лiнiйнi неперервнi оператори
Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — лiнiйнi нормованi простори з нормами ‖ · ‖1 та ‖ · ‖2

вiдповiдно. Оператором називають довiльне вiдображення 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 .
Дiю оператора 𝐴 на елемент 𝑥 ∈ 𝑋1 позначають 𝐴𝑥.
Оператор 𝐴 називають неперервним, якщо вiдображення 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2
неперервне на 𝑋1 , тобто
∀ 𝑥0 ∈ 𝑋1 ∀ {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋1 , 𝑥𝑛 → 𝑥0 : 𝐴𝑥𝑛 → 𝐴𝑥0 , 𝑛 → ∞.
Оператор 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 називають лiнiйним, якщо
∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋1 ∀ 𝛼, 𝛽 ∈ K : 𝐴(𝛼𝑥 + 𝛽𝑦) = 𝛼𝐴𝑥 + 𝛽𝐴𝑦.
Ядром лiнiйного оператора 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 називають множину Ker 𝐴 =
= {𝑥 ∈ 𝑋1 | 𝐴𝑥 = 0}.
Множину значень оператора 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 (множину {𝐴𝑥 | 𝑥 ∈ 𝑋1 })
позначають 𝑅(𝐴).
Лiнiйний оператор 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 називають обмеженим, якщо
∃ 𝐶 ≥ 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑋1 : ‖𝐴𝑥‖2 ≤ 𝐶‖𝑥‖1 .
Лiнiйний оператор є обмеженим тодi й лише тодi, коли вiн є неперерв-
ним.
Будемо позначатиL(𝑋1 , 𝑋2 ) клас усiх лiнiйних неперервних операто-
рiв з 𝑋1 в 𝑋2 = 𝑋1 , то крiм L(𝑋1 , 𝑋1 ) використовується
𝑋2 . Якщо
також позначення L(𝑋1 ).
Для 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ) число ‖𝐴‖ = sup ‖𝐴𝑥‖ 2

‖𝑥‖1 називають нор-
𝑥∈𝑋1 , 𝑥̸=0
мою оператора 𝐴. Простiр L(𝑋1 , 𝑋2 ) зi стандартно введеними лiнiйними
операцiями i визначеною вище нормою є ЛНП.
Якщо 𝑋2 — повний (тобто банахiв) простiр, то L(𝑋1 , 𝑋2 ) — також
банахiв простiр.
Нехай 𝑋, 𝑌, 𝑍 — ЛНП. Добутком оператора 𝐴 ∈ L(𝑌, 𝑍) та опе-
ратора 𝐵 ∈ L(𝑋, 𝑌 ) називають оператор 𝐴𝐵 ∈ L(𝑋, 𝑍), для якого
(𝐴𝐵)𝑥 = 𝐴(𝐵𝑥). Простiр L(𝑋) iз введеною операцiєю множення є ал-
геброю з одиницею (одиницею є тотожний оператор 𝐼 ).
Якщо 𝐴𝐵 = 𝐵𝐴, то кажуть, що оператори 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋) комутують.
Графiком лiнiйного оператора 𝐴 називають множину
Γ(𝐴) = {(𝑥, 𝐴𝑥) | 𝑥 ∈ 𝑋1 } ⊂ 𝑋1 × 𝑋2 .
Для довiльного 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ) множина Γ(𝐴) є пiдпростором у просторi

𝑋1 ×𝑋2 (який розглядається з нормою ‖(𝑥1 , 𝑥2 )‖ = ‖𝑥1 ‖𝑋1 +‖𝑥2 ‖𝑋2 ). У
випадку банахових просторiв 𝑋1 , 𝑋2 справедливий i обернений результат.
84
Теорема 1 (Банаха про замкнений графiк). Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — бана-
ховi простори, 𝐴 — лiнiйний оператор з 𝑋1 в 𝑋2 . Графiк оператора Γ(𝐴)
є пiдпростором в 𝑋1 × 𝑋2 тодi й лише тодi, коли 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ).
6.1. Чи є наведенi оператори 𝐴 : 𝑙2 → 𝑙2 лiнiйними? неперервними? Для

лiнiйних неперервних операторiв знайти їх норми.
1) 𝐴𝑥 = (0, 2𝑥3 , 0, 2𝑥4 , 0, 2𝑥5 , 0, . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 ;
2) 𝐴𝑥 = (𝑥21 , 𝑥22 , 𝑥23 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 .
Розв’язання. 1) При всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑙2 та 𝛼, 𝛽 ∈ K маємо
𝐴(𝛼𝑥 + 𝛽𝑦) = 𝐴(𝛼𝑥1 + 𝛽𝑦1 , 𝛼𝑥2 + 𝛽𝑦2 , . . .) =

= (0, 2𝛼𝑥3 + 2𝛽𝑦3 , 0, 2𝛼𝑥4 + 2𝛽𝑦4 , 0, . . .) =
= 𝛼(0, 2𝑥3 , 0, 2𝑥4 , 0, . . .) + 𝛽(0, 2𝑦3 , 0, 2𝑦4 , 0, . . .) = 𝛼𝐴𝑥 + 𝛽𝐴𝑦.
Отже, 𝐴 — лiнiйний оператор. Тому замiсть неперервностi можна пере-
вiряти еквiвалентну їй обмеженiсть. При всiх 𝑥 ∈ 𝑙2 маємо ‖𝐴𝑥‖2 =
∞ ∞
4|𝑥𝑛 |2 ≤ 4|𝑥𝑛 |2 = 4‖𝑥‖2 ,
∑︀ ∑︀
= тобто ‖𝐴𝑥‖ ≤ 2‖𝑥‖. Отже,
𝑛=3 𝑛=1
𝐴 — обмежений i неперервний оператор, причому ‖𝐴‖ ≤ 2. Аби пока-
зати, що‖𝐴‖ = 2, достатньо знайти вектор 𝑦 ∈ 𝑙2 такий, що 𝑦 ̸= 0 та
‖𝐴𝑦‖ = 2‖𝑦‖. Покладемо 𝑦 = 𝑒3 . Тодi 𝐴𝑦 = 2𝑒2 , ‖𝑦‖ = 1 та ‖𝐴𝑦‖ = 2.
Отже, ‖𝐴‖ = 2.
2) Оскiльки iснують вектори, для яких порушується лiнiйнiсть (напри-
𝑥 = 𝑦 = 𝑒1
клад, при маємо 𝐴(𝑥 + 𝑦) = 4𝑒1 ̸= 𝐴𝑥 + 𝐴𝑦 = 2𝑒1 ), то
𝐴 нелiнiйний.
оператор 𝑥(𝑛) → 𝑥,
Перевiримо його неперервнiсть. Нехай
𝑛 → ∞, в 𝑙2 . Тодi
∞ ⃒ ∞ ⃒
⃒𝑥(𝑛)2 − 𝑥2 ⃒2 = ⃒𝑥(𝑛) + 𝑥𝑘 ⃒2 ⃒𝑥(𝑛) − 𝑥𝑘 ⃒2 ≤
⃒ ⃒ ⃒ ⃒
‖𝐴𝑥(𝑛) − 𝐴𝑥‖22 =
∑︀ ∑︀
𝑘 𝑘 𝑘 𝑘
𝑘=1 𝑘=1
≤ ‖𝑥(𝑛) + 𝑥‖2∞ · ‖𝑥(𝑛) − 𝑥‖22 ≤ (‖𝑥(𝑛) ‖2 + ‖𝑥‖2 )2 · ‖𝑥(𝑛) − 𝑥‖22 → 0,
𝑛 → ∞, бо збiжна послiдовнiсть є обмеженою за нормою. Тому 𝐴 —
неперервний оператор.
6.2. Нехай 𝑋 = 𝐿2 (𝑇, 𝜇), 𝛼 ∈ 𝐿∞ (𝑇, 𝜇), 𝜇 — 𝜎 -скiнченна. Довести, що
оператор множення на 𝛼: (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝛼(𝑡)𝑥(𝑡) належить L(𝑋), та знайти
його норму.
Розв’язання. Лiнiйнiсть оператора 𝐴 очевидна. Крiм того,
(︂ )︂ 1 (︂ )︂ 1
2 2
|𝛼(𝑡)𝑥(𝑡)|2 𝑑𝜇(𝑡) ‖𝛼‖2∞ |𝑥(𝑡)|2 𝑑𝜇(𝑡)
∫︀ ∫︀
‖𝐴𝑥‖2 = ≤ =
𝑇 𝑇
= ‖𝛼‖∞ ‖𝑥‖2 .
85
(Тут ‖𝛼‖∞ = ess sup |𝛼(𝑡)| |𝛼|.) Для до-
— iстотний супремум функцiї
𝑡∈𝑇 ⃒ {︀ }︀
вiльного 𝜀 > 0 розглянемо множину 𝐵𝜀 = 𝑡 ∈ 𝑇 ⃒ |𝛼(𝑡)| > ‖𝛼‖∞ − 𝜀 .
Згiдно з означенням ‖𝛼‖∞ маємо 𝜇(𝐵𝜀 ) > 0. Розглянемо вимiрну пiдмно-
′ ′
жину 𝐵𝜀 ⊂ 𝐵𝜀 таку, що 0 < 𝜇(𝐵𝜀 ) < +∞ (така множина iснує внаслiдок
𝜎 -скiнченностi мiри 𝜇). Покладемо 𝑥𝜀 = √ 1 ′ 𝜒𝐵′ . Легко перевiрити,
𝜇(𝐵𝜀 ) 𝜀
що ‖𝑥𝜀 ‖ = 1 i ‖𝐴𝑥𝜀 ‖ ≥ ‖𝛼‖∞ − 𝜀. Звiдси випливає, що ‖𝐴‖ = ‖𝛼‖∞ .

6.3. Нехай 𝑋, 𝑌 — ЛНП, 𝑓 ∈ 𝑋 * , 𝑦 ∈ 𝑌 та 𝐴𝑥 = 𝑓 (𝑥)𝑦, 𝑥 ∈ 𝑋.
Довести, що 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ), та знайти ‖𝐴‖.
Розв’язання. Внаслiдок лiнiйностi 𝑓 при всiх 𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝑙2 та 𝛼1 , 𝛼2 ∈ K
маємо 𝐴(𝛼1 𝑥1 + 𝛼2 𝑥2 ) = 𝑓 (𝛼1 𝑥1 + 𝛼2 𝑥2 )𝑦 = 𝛼1 𝑓 (𝑥1 )𝑦 + 𝛼2 𝑓 (𝑥2 )𝑦 =
= 𝛼1 𝐴𝑥1 + 𝛼2 𝐴𝑥2 . Оскiльки sup ‖𝐴𝑥‖ 𝑌

‖𝑥‖𝑋 = sup |𝑓 (𝑥)|·‖𝑦‖
‖𝑥‖𝑋
𝑌
=
𝑥∈𝑋, 𝑥̸=0 𝑥∈𝑋, 𝑥̸=0
= ‖𝑓 ‖ · ‖𝑦‖𝑌 < +∞, то 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ) та ‖𝐴‖ = ‖𝑓 ‖ · ‖𝑦‖𝑌 .
∫︀2𝜋
6.4. Знайти норму оператора (𝐴𝑥)(𝑡) = sin(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 в 𝐿2 ([0, 2𝜋]).
0
Розв’язання. Позначимо 𝑒1 (𝑡) = √1
cos 𝑡, 𝑒2 (𝑡) = √1𝜋 sin 𝑡. Ясно, що
𝜋
{𝑒1 , 𝑒2 } — ортонормована система в 𝐿2 ([0, 2𝜋]). Маємо
(︀ )︀
𝐴𝑥 = 𝜋 (𝑥, 𝑒1 )𝑒2 − (𝑥, 𝑒2 )𝑒1 .
Тодi за теоремою Пiфагора i нерiвнiстю Бесселя
‖𝐴𝑥‖2 = 𝜋 2 |(𝑥, 𝑒1 )|2 + |(𝑥, 𝑒2 )|2 ≤ 𝜋 2 ‖𝑥‖2 ,

(︀ )︀
отже ‖𝐴‖ ≤ 𝜋. З iншого боку, 𝐴𝑒1 = 𝜋𝑒2 та ‖𝐴𝑒1 ‖ = 𝜋. Звiдси випливає,

що ‖𝐴‖ = 𝜋.
6.5. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП, 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ). Довести рiвностi
‖𝐴‖ = sup ‖𝐴𝑥‖2 = sup ‖𝐴𝑥‖2 =

‖𝑥‖1 =1 ‖𝑥‖1 ≤1
= min{𝐶 ≥ 0 | ∀ 𝑥 ∈ 𝑋1 : ‖𝐴𝑥‖2 ≤ 𝐶‖𝑥‖1 .}
6.6. Довести, що лiнiйний неперервний оператор𝐴 : 𝑋 → 𝑌 залишається

неперервним, якщо в 𝑋 та 𝑌 замiнити норми на еквiвалентнi.
6.7. Нехай ‖ · ‖1 , ‖ · ‖2 — еквiвалентнi норми на лiнiйному просторi 𝑋.
Позначимо 𝑋𝑖 лiнiйний простiр 𝑋 з нормою ‖ · ‖𝑖 , 𝑖 = 1, 2. Довести, що
норми в L(𝑋1 ) та L(𝑋2 ) еквiвалентнi.
86
6.8. Довести, що будь-який лiнiйний оператор у скiнченновимiрному про-
сторi неперервний. Довести, що будь-який лiнiйний оператор зi скiнченно-
вимiрною областю визначення неперервний.
6.9. Знайти загальний вигляд лiнiйного оператора 𝐴 : 𝑋 → 𝑌 (який
є неперервним за попередньою задачею) i обчислити його норму у таких
випадках:
1) 𝑋 = R𝑚 𝑛
1 , 𝑌 = R1 ; 4) 𝑋 = R𝑚 𝑛
∞ , 𝑌 = R1 ;
2) 𝑋 = R∞ , 𝑌 = R𝑛∞ ;
𝑚
3) 𝑋 = R𝑚 𝑛
1 , 𝑌 = R∞ ; 𝑋 = R𝑚
5) 2 , 𝑌 = R∞ .
𝑛
(︂ 𝑛 )︂1/𝑝
R𝑚 R𝑚 𝑝
∑︀
Тут 𝑝 — простiр з нормою ‖𝑥‖𝑝 = |𝑥𝑘 | , 1 ≤ 𝑝 < +∞,
𝑘=1
R𝑚
∞ — простiр R𝑚 з нормою ‖𝑥‖∞ = max |𝑥𝑘 |.
1≤𝑘≤𝑛
6.10. Знайти норму дiагонального оператора 𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .) в
𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ ∞, якщо {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — обмежена послiдовнiсть.
6.11. Нехай 𝛼 = 𝛼(𝑡) — фiксована функцiя з 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝐴 — оператор
множення на функцiю 𝛼: (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝛼(𝑡)𝑥(𝑡).
1) Довести, що 𝐴 — лiнiйний неперервний оператор у 𝐶([𝑎, 𝑏]), i знайти
норму 𝐴.
2) Довести, що 𝐴 — лiнiйний неперервний оператор в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]),
1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, i знайти норму 𝐴.
6.12. Нехай 𝐴 — оператор множення на вимiрну за Лебегом функцiю 𝛼 в
𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞: (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝛼(𝑡)𝑥(𝑡). Довести, що 𝐴 обмежений
тодi й лише тодi, коли 𝛼 ∈ 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]). Знайти норму 𝐴.
6.13. Знайти норму оператора 𝐴 : R𝑚 → 𝑙2 , якщо
𝐴𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 , 𝑥21 , . . . , 𝑥2𝑚 , 𝑥31 , . . . , 𝑥3𝑚 , . . .),
𝑥 = (𝑥1 , . . . 𝑥𝑚 ) ∈ R𝑚 (в R𝑚 розглядається евклiдова норма).

∞
6.14. ∞ |𝛼𝑗𝑘 |2 < ∞.
∑︀
Нехай (𝛼𝑗𝑘 )𝑗,𝑘=1 — числова матриця, для якої
𝑗,𝑘=1
Довести, що оператор множення на цю матрицю, визначений рiвностями
∞
∑︀
(𝐴𝑥)𝑗 = 𝛼𝑗𝑘 𝑥𝑘 , 𝑗 ≥ 1, є лiнiйним i неперервним у просторi 𝑙2 . Оцiнити
𝑘=1
норму 𝐴.
6.15. 𝐴 : 𝐶([𝑎, 𝑏]) → 𝐶([𝑎, 𝑏]) з
Довести, що iнтегральний оператор
∫︀𝑏
неперервним ядром 𝐾, який дiє за формулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠,
𝑎
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ), є лiнiйним i неперервним. Довести також, що
∫︀𝑏
‖𝐴‖ = max |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑠.
𝑡∈[𝑎,𝑏] 𝑎
87
6.16. 𝐴 : 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) → 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) з
Довести, що iнтегральний оператор
∫︀𝑏
неперервним ядром 𝐾, який дiє за формулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠,
𝑎
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ), є лiнiйним i неперервним. Довести також, що
∫︀𝑏
‖𝐴‖ = max |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑡.
𝑠∈[𝑎,𝑏] 𝑎
6.17. Довести лiнiйнiсть i неперервнiсть iнтегрального оператора 𝐴 з
ядром 𝐾 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]2 ), тобто оператора
∫︀ 𝐴 : 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) → 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]),
що дiє за формулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Довести
[𝑎,𝑏]
(︂ )︂ 1
2
|𝐾(𝑡, 𝑠)|2 𝑑𝑡𝑑𝑠
∫︀
оцiнку ‖𝐴‖ ≤ ‖𝐾‖𝐿2 ([𝑎,𝑏]2 ) = .
[𝑎,𝑏]2
6.18. Довести лiнiйнiсть i неперервнiсть iнтегрального оператора Вольтер-
ри з неперервним ядром 𝐾, тобто оператора 𝐴 : 𝐶([𝑎, 𝑏]) → 𝐶([𝑎, 𝑏]),
∫︀𝑡
який визначається формулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], де
𝑎
𝐾 ∈ 𝐶({(𝑡, 𝑠) ∈ R2 | 𝑎 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 ≤ 𝑏}). Знайти ‖𝐴‖.
6.19. Нехай 𝑢 — неперервна 2𝜋 -перiодична функцiя на R. Довести, що
iнтегральний оператор 𝐴 : 𝐿1 ([−𝜋, 𝜋]) → 𝐿1 ([−𝜋, 𝜋]), який визначаєть-
∫︀𝜋
ся формулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑢(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋], є лiнiйним i
−𝜋
неперервним. Знайти ‖𝐴‖.
6.20. 1) Довести, що оператор 𝐴 : 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) → 𝐶([𝑎, 𝑏]), заданий рiв-
нiстю (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑑𝑥(𝑡)

𝑑𝑡 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], є лiнiйним i неперервним. Знайти його
норму.
2) Нехай 𝑋, 𝑌 — ЛНП. Оператор 𝐴 : 𝐷(𝐴) ⊂ 𝑋 → 𝑌 називають
щiльно визначеним, якщо 𝐷(𝐴) = 𝑋, та замкненим, якщо для будь-якої

послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 з того, що 𝑥𝑛 → 𝑥 в 𝑋 та 𝐴𝑥𝑛 → 𝑦 в
𝑌, випливає, що 𝑥 ∈ 𝐷(𝐴) та 𝑦 = 𝐴𝑥.
1
Довести, що оператор 𝐴 : 𝐶 ([𝑎, 𝑏]) ⊂ 𝐶([𝑎, 𝑏]) → 𝐶([𝑎, 𝑏]), де
𝑑𝑥(𝑡) 1
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑑𝑡 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑥 ∈ 𝐶 ([𝑎, 𝑏]), є щiльно визначеним та замк-
неним, але не є неперервним.
6.21. Нехай 𝑢, 𝑣 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]). Довести, що iнтегральний оператор
𝐴 : 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) → 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), який визначається формулою
∫︀
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑢(𝑡)𝑣(𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
[𝑎,𝑏]
є лiнiйним та неперервним, причому ‖𝐴‖ = ‖𝑢‖ · ‖𝑣‖.

6.22. Знайти норму оператора, визначеного рiвнiстю 𝐴𝑥 = 𝑥, який дiє:
88
1) з𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) у 𝐶([𝑎, 𝑏]); 2) з 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) у 𝐿𝑟 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑟 ≤ 𝑝 ≤ ∞.
6.23. Нехай 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ), 𝛼 < 1. Довести, що iнтегральний оператор
∫︀𝑏
𝐴 : 𝐶([𝑎, 𝑏]) → 𝐶([𝑎, 𝑏]), де (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡,𝑠) |𝑡−𝑠|𝛼 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], є
𝑎
лiнiйним та неперервним.
6.24. 1) Знайти 𝑛-й степiнь iнтегрального оператора Фредгольма
∫︀𝑏
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝐾 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]2 ).
𝑎
2) Знайти 𝑛-й степiнь iнтегрального оператора Вольтерри

∫︀𝑡
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝐾 ∈ 𝐿2 ({(𝑡, 𝑠) ∈ [𝑎, 𝑏]2 | 𝑠 ≤ 𝑡}).
𝑎
6.25. Нехай числа 𝛼, 𝛽, 𝛾 такi, що 0 ≤ 𝛾 ≤ 𝛼 < 𝛽. Позначимо 𝐶𝛼 банахiв

простiр функцiй 𝑥 ∈ 𝐶([0, +∞)), для яких sup 𝑒𝛼𝑡 |𝑥(𝑡)| < ∞, з нор-
0≤𝑡<∞
мою ‖𝑥‖𝛼 = sup 𝛼𝑡
𝑒 |𝑥(𝑡)|. Довести, що оператор 𝐴 : 𝐶𝛼 → 𝐶𝛾 , який
0≤𝑡<∞
∫︀𝑡
визначається формулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒−𝛽(𝑡−𝑠) 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ≥ 0, є лiнiйним i
0
неперервним. Знайти ‖𝐴‖.
6.26. Нехай𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝑦, 𝑧 ∈ 𝐻, 𝐴𝑥 = (𝑥, 𝑦)𝑧, 𝑥 ∈ 𝐻.
Довести, що 𝐴 ∈ L(𝐻), i знайти ‖𝐴‖.
∫︀𝑏
6.27. Нехай 𝑢, 𝑣 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑢(𝑡)𝑣(𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠. Довести, що
𝑎
𝐴 ∈ L(𝑋), та знайти норму ‖𝐴‖. Розглянути випадки 1) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]);
2) 𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]).
6.28. Оператор 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ) називають скiнченновимiрним, якщо
dim 𝑅(𝐴) < ∞. Довести, що 𝐴 — скiнченновимiрний тодi й лише то-
*
дi, коли iснують 𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛 ∈ 𝑋 та 𝑦1 , . . . , 𝑦𝑛 ∈ 𝑌 такi, що
𝑛
∑︀
𝐴𝑥 = 𝑓𝑘 (𝑥)𝑦𝑘 , 𝑥 ∈ 𝑋.
𝑘=1
6.29. Встановити загальний вигляд скiнченновимiрного оператора 1) у

гiльбертовому просторi; 2) в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 < ∞; 3) у 𝐶([𝑎, 𝑏]).
6.30. Нехай {𝑦𝑘 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛} та {𝑧𝑘 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛} — ортонормованi
системи в гiльбертовому просторi 𝐻. Обчислити норму оператора 𝐴, де
89
𝑛
∑︀
𝐴𝑥 = 𝑐𝑘 (𝑥, 𝑦𝑘 )𝑧𝑘 , 𝑐𝑘 ∈ C. Довести, що ця формула задає загальний
𝑘=1
вигляд скiнченновимiрного оператора 𝐴.
6.31. Довести, що наведенi iнтегральнi оператори є лiнiйними, неперерв-
ними. Знайти їх норми.
∫︀1
1) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝛼 𝑠𝛽 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝛼 ≥ 0, 𝛽 > −1;
0
∫︀1
2) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒3𝑡−2𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀1
3) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = sin 𝜋(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀𝜋
4) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = cos 𝑡 sin 𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀2𝜋
5) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 2𝜋]), (𝐴𝑥)(𝑡) = cos(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀1
6) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝛼 𝑠𝛽 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝛼 > − 12 , 𝛽 > − 12 ;
0
∫︀2𝜋
7) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 2𝜋]), (𝐴𝑥)(𝑡) = sin(𝑡 + 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀2𝜋
8) 𝑋 = 𝐿2 ([0, 2𝜋]), (𝐴𝑥)(𝑡) = cos(2𝑡 + 2𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀𝑡
9) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
0
6.32. Довести, що наведенi оператори 𝐴 : 𝑙2 → 𝑙2 є лiнiйними, неперерв-
ними. Знайти їх норми:
1) 𝐴𝑥 = (0, 0, . . . , 0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .);
⏟ ⏞
𝑘
2) 𝐴𝑥 = (0, 0, . . . , 0, 𝑥𝑘+1 , 𝑥𝑘+2 , . . .);
⏟ ⏞
𝑘
3) 𝐴𝑥 = (𝑥𝑘+1 , 𝑥𝑘+2 , . . .);
4) 𝐴𝑥 = (𝑥1 , 0, 𝑥2 , 0, 𝑥3 , 0, . . .);
5) 𝐴𝑥 = (𝑥1 , 0, 𝑥3 , 0, 𝑥5 , 0, . . .);
6) 𝐴𝑥 = (0, 𝑥2 , 0, 𝑥4 , 0, 𝑥6 , . . .).
6.33. Довести, що наведенi оператори неперервнi та не є лiнiйними:
1) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥2 (𝑡);

2) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = sin 𝑥2 (𝑡);
90
∫︀1
3) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥2 (𝑡)𝑑𝑡.
0
6.34. 1) Довести, що ядроKer 𝐴 будь-якого лiнiйного неперервного опе-
ратора 𝐴 : 𝑋 → 𝑌, де 𝑋, 𝑌 — ЛНП, є пiдпростором в 𝑋 .
2) Нехай 𝐴 : 𝑋 → 𝑌 — лiнiйний оператор, Ker 𝐴 — пiдпростiр в 𝑋.
Чи випливає звiдси, що 𝐴 — обмежений оператор?
3) Навести приклад лiнiйного неперервного оператора 𝐴, область зна-
чень якого а) замкнена; б) незамкнена.
6.35. Нехай𝑋, 𝑌 — банаховi простори, 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ) — оператор, для
якого iснує таке 𝑐 > 0, що ‖𝐴𝑥‖ ≥ 𝑐‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝑋. Довести, що
1) 𝑅(𝐴) — пiдпростiр в 𝑌 ; 2) Ker 𝐴 = {0}.
6.36* . Нехай 𝑋, 𝑌 — ЛНП, 𝐴 : 𝑋 → 𝑌 — лiнiйний оператор, причо-
му dim 𝑅(𝐴) < +∞, а Ker 𝐴 — замкнена множина в 𝑋. Довести, що
𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ).
6.37. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐺 ⊂ 𝐻 — пiдпростiр, 𝑃 𝑥 = pr𝐺 𝑥.
Довести, що оператор проектування 𝑃 є лiнiйним i неперервним. Знайти
норму 𝑃.
6.38. Нехай 𝐴 — лiнiйний оператор
{︀ у ЛНП⃒ 𝑋. Довести,
}︀ що 𝐴 неперервний
тодi й лише тодi, коли множина 𝑥 ∈ 𝑋 ⃒ ‖𝐴𝑥‖ < 1 має внутрiшнi точки.
6.39. Нехай 𝐴 — лiнiйний оператор у ЛНП 𝑋 , який задовольняє одну з
таких умов:
1) 𝐴 переводить будь-яку обмежену послiдовнiсть у обмежену;
2) 𝐴 переводить замкнену одиничну кулю в обмежену множину;
3) 𝐴 переводить будь-яку сильно збiжну послiдовнiсть у слабко збiжну.
Довести, що 𝐴 — обмежений оператор.
6.40. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 : 𝑋 → 𝑋. Довести, що 𝐴 ∈ L(𝑋)
*
тодi й лише тодi, коли для кожного 𝑓 ∈ 𝑋 функцiонал 𝑓0 (𝑥) = 𝑓 (𝐴𝑥),
𝑥 ∈ 𝑋, є лiнiйним i неперервним.
6.41. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП, {𝑥, 𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋1 та 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ).
𝑤 𝑤
Довести, що якщо 𝑥𝑛 − → 𝑥, 𝑛 → ∞, то 𝐴𝑥𝑛 − → 𝐴𝑥, 𝑛 → ∞.
6.42. 1) Для яких 𝛼 ≥ 0 оператор (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡𝛼 ) є лiнiйним i непе-
рервним у 𝐶([0, 1])? Знайти його норму.
𝛼
2) Для яких 𝛼 > 0 оператор (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡 ) є лiнiйним i неперервним
у 𝐿2 ([0, 1])? Знайти його норму.
𝛽 𝛼
3) Для яких 𝛼 > 0 та 𝛽 ∈ R оператор (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡 𝑥(𝑡 ) є лiнiйним i
неперервним у 𝐿2 ([0, 1])? Знайти його норму.
6.43. 1) Довести, що оператори 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 0), 𝐵𝑥 = (𝑥2 , 𝑥1 ), 𝑥 ∈ R2 є
лiнiйними, неперервними i не комутують;
2) Довести, що оператори 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 0), 𝐵𝑥 = (0, 𝑥1 ), 𝑥 ∈ R2 є
лiнiйними, неперервними i не комутують;
91
∫︀𝑡
3) Довести, що оператори (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑡), (𝐵𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠,
0
𝑡 ∈ [0, 1], 𝐿2 ([0, 1]) i не комутують.
є лiнiйними, неперервними в
6.44. 1) Нехай 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞. Довести, що простiр L(𝑋)
несепарабельний.
2) Нехай 𝑋 = 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞. Довести, що простiр L(𝑋)
6.45. Нехай 𝑋 — несепарабельний ЛНП. Довести, що простiр L(𝑋) не-
сепарабельний.
6.46. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋). Чи є нормами в 𝑋
1) ‖𝑥‖1 = ‖𝐴𝑥‖? 2) ‖𝑥‖2 = ‖𝑥‖ + ‖𝐴𝑥‖? Чи є 𝑋 з нормою ‖ · ‖2
банаховим простором?
6.47. Нехай 𝑋 𝑌 — банахiв простiр, лiнiйна множина 𝑀 ⊂ 𝑋
— ЛНП,
є скрiзь щiльною в 𝑋, 𝐴 ∈ L(𝑀, 𝑌 ). Довести, що оператор 𝐴 допускає
єдине продовження 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ), причому ‖𝐴‖ = ‖𝐴‖.
6.48. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 : 𝐻 → 𝐻 — лiнiйний оператор.
Довести, що 𝐴 ∈ L(𝐻) тодi й лише тодi, коли
∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 : |(𝐴𝑥, 𝑦)| ≤ 𝐶‖𝑥‖ · ‖𝑦‖.
Бiльш того, ‖𝐴‖ = sup |(𝐴𝑥, 𝑦)|.
‖𝑥‖=1,‖𝑦‖=1
6.49. ∫︀ 𝜇) → 𝐿2 (𝑇, 𝜇) — це iнтегральний
𝐴 : 𝐿2 (𝑇,
1) Нехай оператор
оператор з ядром𝐾, (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝜇(𝑠), 𝑡 ∈ 𝑇, причому
∫︀ 𝑇 ∫︀
𝑐1 = ess sup |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝜇(𝑠) < ∞, 𝑐2 = ess sup |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝜇(𝑡) < ∞.
𝑡∈𝑇 𝑇 𝑠∈𝑇 𝑇
1
Довести, що 𝐴 ∈ L(𝐿2 (𝑇, 𝜇)) та ‖𝐴‖ ≤ (𝑐1 𝑐2 ) . 2
2) Нехай 𝐾 ∈ 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]2 ), 𝛼 < 1. Довести, що оператор

∫︀𝑏
𝐴 : 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) → 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), де (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡,𝑠)|𝑡−𝑠|𝛼 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑎
є лiнiйним i неперервним.
3) Нехай 𝑢 ∈ 𝐿1 (R). Довести, що iнтегральний оператор
𝐴 : 𝐿2 (R) → 𝐿2 (R), який визначається формулою
∫︀
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑢(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ R,
R
(оператор згортки з функцiєю𝑢) є лiнiйним i неперервним.

6.50* . A = {𝐴𝛼 : 𝛼 ∈ 𝑇 } називають зчiпною, якщо
Систему множин
кожна пара множин з A має непорожнiй перетин. ЛНП 𝑋 є простором
типу M, якщо кожна зчiпна система замкнених куль з 𝑋 має непорожнiй
перетин.
92
1) простiрC не є простором типу M, а дiйснi простори R, 𝐿∞ (𝑇, 𝜇) є
просторами типу M;
2) кожний простiр типу M є банаховим.
3) Нехай 𝑋 — дiйсний ЛНП, 𝐺 ⊂ 𝑋 — пiдпростiр в 𝑋, 𝐴 : 𝐺 → 𝑌,
де 𝑌 — дiйсний простiр типу M, 𝐴 — лiнiйний неперервний оператор на
𝐺. Тодi iснує лiнiйне неперервне продовження 𝐴 оператора 𝐴 на 𝑋 зi
збереженням норми, тобто продовження, для якого ‖𝐴‖ = ‖𝐴‖.
6.51. Нехай 𝐴, 𝐵 — лiнiйнi оператори в гiльбертовому просторi 𝐻 такi,
що (𝐴𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐵𝑦) при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻. Довести, що 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝐻).
93
Роздiл 7
Рiвномiрна, сильна, слабка збiжнiсть
операторiв. Принцип рiвномiрної
обмеженостi
Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — лiнiйнi нормованi простори.

Послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝑋1 , 𝑋2 ) називають рiвномiрно
збiжною (або збiжною за нормою) до оператора𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), якщо
‖𝐴𝑛 − 𝐴‖ → 0, 𝑛 → ∞; позначається 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴, 𝑛 → ∞.
Послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝑋1 , 𝑋2 ) називають сильно збiжною
(або поточково збiжною) до оператора 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), якщо
∀ 𝑥 ∈ 𝑋1 : 𝐴𝑛 𝑥 → 𝐴𝑥, 𝑛 → ∞, в 𝑋2 ;
𝑠
позначається 𝐴𝑛 →− 𝐴, 𝑛 → ∞, або 𝐴 = 𝑠 lim 𝐴𝑛 .
𝑛→∞
Послiдовнiсть{𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝑋1 , 𝑋2 ) називають слабко збiжною
до оператора 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), якщо
𝑤
∀ 𝑥 ∈ 𝑋1 : 𝐴𝑛 𝑥 −
→ 𝐴𝑥, 𝑛 → ∞ в 𝑋2 ;
𝑤
позначається 𝐴𝑛 −
→ 𝐴, 𝑛 → ∞, або 𝐴 = 𝑤 lim 𝐴𝑛 .
𝑛→∞
Iз рiвномiрної збiжностi послiдовностi операторiв випливає сильна, а iз
сильної — слабка. Оберненi твердження, взагалi кажучи, неправильнi.
Теорема 1 (Банаха–Штейнгауза; принцип рiвномiрної обмежено-
стi). Нехай 𝑋1 — банахiв простiр, 𝑋2 — лiнiйний нормований простiр,
сукупнiсть операторiв {𝐴𝛼 : 𝛼 ∈ 𝑇 } ⊂ L(𝑋1 , 𝑋2 ) така, що
∀ 𝑥 ∈ 𝑋1 ∃ 𝐶𝑥 > 0 ∀ 𝛼 ∈ 𝑇 : ‖𝐴𝛼 𝑥‖ ≤ 𝐶𝑥 .
Тодi
∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝛼 ∈ 𝑇 : ‖𝐴𝛼 ‖ ≤ 𝐶.
Критерiй сильної збiжностi операторiв наведено у задачi 7.6.
7.1. Дослiдити послiдовнiсть операторiв 𝐴𝑛 : 𝑋 → 𝑋, 𝑛 ≥ 1, на рiвно-

мiрну, сильну та слабку збiжнiсть, якщо
1) 𝑋 = 𝑙2 , 𝐴𝑛 𝑥 = (0, 0, . . . , 0, 𝑥𝑛𝑛 , 𝑥𝑛+1
𝑛+1
, . . . , 𝑥2𝑛
2𝑛
, 0, 0, . . .);
⏟ ⏞
𝑛−1
2) 𝑋 = 𝑙2 , 𝐴𝑛 𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .);
3) 𝑋 = 𝑙2 , 𝐴𝑛 𝑥 = (0, 0, . . . , 0, 𝑥1 , 0, 0, . . .);
⏟ ⏞
𝑛−1
∫︀1 √︁ 1
4) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = (𝑡 − 𝑠)2 + 𝑛 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
94
∫︀1
5) 𝑋 = 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑛 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0 {︃
𝑥(𝑡 − 𝑛), 𝑡 ≥ 𝑛,
6) 𝑋 = 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞, (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) =
0, 𝑡 < 𝑛;
2
7) 𝑋 = 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞, (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑒−(𝑡−𝑛) 𝑥(𝑡).
Розв’язання. 1) Визначимо спочатку оператор, до якого може збiга-

тися дана послiдовнiсть операторiв. Якщо послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
збiгається слабко (а тим бiльше сильно чи рiвномiрно), то для кожного
𝑥 ∈ 𝑙2 {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1} збiгається слабко в 𝑙2 , а
послiдовнiсть елементiв
отже збiгається покоординатно в 𝑙2 . Визначимо для кожного 𝑥 ∈ 𝑙2 поко-
ординатну границю послiдовностi {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1}. Оскiльки при кожному
𝑘 ∈ N маємо (𝐴𝑛 𝑥)𝑘 = 0, 𝑛 > 𝑘, то (𝐴𝑛 𝑥)𝑘 → 0, 𝑛 → ∞. Таким
чином, якщо послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається рiвномiрно, сильно чи
слабко, то границею є нульовий оператор 𝐴 = 0. З’ясуємо, як збiгається
послiдовнiсть {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1} до оператора 𝐴: рiвномiрно, сильно, слабко,
чи, можливо, немає жодного з цих видiв збiжностi.
2𝑛
|𝑥𝑘 |2 1
‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝐴𝑥‖2 = ‖𝑥‖2 ,
∑︀
Оскiльки при всiх 𝑥 ∈ 𝑙2 маємо
𝑘2
≤ 𝑛2
𝑘=𝑛
𝑠 𝑤
то ‖𝐴𝑛 − 𝐴‖ ≤ 𝑛1 , 𝑛 ≥ 1. Отже, 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴, а тому 𝐴𝑛 →
𝐴 та 𝐴𝑛 − −
→ 𝐴.
2) Визначимо, до якого оператора 𝐴 може збiгатися дана послiдов-
нiсть. Для цього при кожному 𝑥 ∈ 𝑙2 знайдемо покоординатну грани-
цю послiдовностi {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1}. Оскiльки при кожному 𝑘 ∈ N маємо
(𝐴𝑛 𝑥)𝑘 = 𝑥𝑘 , 𝑛 ≥ 𝑘, то (𝐴𝑛 𝑥)𝑘 → 𝑥𝑘 , 𝑛 → ∞. Тому, якщо має мiсце
хоча б один iз вказаних видiв збiжностi, то границею є одиничний опера-
тор 𝐴 = 𝐼. З’ясуємо характер збiжностi послiдовностi {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} до
оператора 𝐴.
Спочатку дослiдимо послiдовнiсть на сильну збiжнiсть. Якщо послiдов-
нiсть збiгається сильно, то збiгається i слабко, i залишиться дослiдити ї ї
на рiвномiрну збiжнiсть. Якщо ж послiдовнiсть не збiгається сильно, то не
збiгається i рiвномiрно, i залишиться дослiдити ї ї на слабку збiжнiсть.
При всiх 𝑥 ∈ 𝑙2 маємо 𝐴𝑛 𝑥 − 𝐴𝑥 = (0, . . . , 0, −𝑥𝑛+1 , −𝑥𝑛+2 , . . .),
∞
‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝐴𝑥‖2 = |𝑥𝑘 |2 → 0, 𝑛
∑︀
→ ∞, як залишок збiжного ряду
𝑘=𝑛+1
∞
𝑠 𝑤
|𝑥𝑛 |2 . Тому 𝐴𝑛 →
∑︀
− 𝐴, отже 𝐴𝑛 − → 𝐴.
𝑛=1
/ 𝐴. Покладемо 𝑥(𝑛) = 𝑒𝑛+1 , 𝑛 ≥ 1. Тодi
𝐴𝑛 ⇒
Тепер покажемо, що
‖𝑥(𝑛) ‖ = 1, ‖𝐴𝑛 − 𝐴‖ = sup ‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝐴𝑥‖ ≥ ‖𝐴𝑛 𝑥(𝑛) − 𝐴𝑥(𝑛) ‖ = 1.

‖𝑥‖≤1
Отже, ‖𝐴𝑛 − 𝐴‖ ̸→ 0, 𝑛 → ∞.
95
3) Визначимо, до якого оператора 𝐴 може збiгатися дана послiдов-
нiсть. Для цього при кожному 𝑥 ∈ 𝑙2 знайдемо покоординатну грани-
цю послiдовностi {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1}. Оскiльки при кожному 𝑘 ∈ N маємо
(𝐴𝑛 𝑥)𝑘 = 0, 𝑛 > 𝑘, то (𝐴𝑛 𝑥)𝑘 → 0, 𝑛 → ∞. Тому 𝐴 = 0. З’ясуємо
характер збiжностi послiдовностi {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} до оператора 𝐴.
2 2
При всiх 𝑥 ∈ 𝑙2 маємо ‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝐴𝑥‖ = |𝑥1 | ̸→ 0, 𝑛 → ∞, якщо
𝑠
𝑥1 ̸= 0. Тому 𝐴𝑛 →−/ 𝐴, отже 𝐴𝑛 ⇒ / 𝐴.
𝑤 𝑤
Доведемо, що 𝐴𝑛 − → 𝐴, тобто 𝐴𝑛 𝑥 − → 𝐴𝑥 = 0 при кожному 𝑥 ∈ 𝑙2 .
Перевiримо умови критерiю слабкої збiжностi у просторi 𝑙2 (задача 5.1(2)):
1) ‖𝐴𝑛 𝑥‖ = |𝑥1 |, 𝑛 ≥ 1, отже послiдовнiсть {‖𝐴𝑛 𝑥‖ : 𝑛 ≥ 1} обмежена;
2) як вже було перевiрено, (𝐴𝑛 𝑥)𝑘 → 0, 𝑛 → ∞, при кожному 𝑘 ∈ N.
𝑤
За критерiєм слабкої збiжностi в 𝑙2 маємо 𝐴𝑛 𝑥 − → 0, 𝑛 → ∞, отже
𝑤
𝐴𝑛 − → 𝐴.
4) Визначимо граничний оператор 𝐴, до якого може збiгатися послi-
довнiсть. Якщо послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається слабко (а тим
бiльше сильно чи рiвномiрно), то для кожного 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) послiдовнiсть
елементiв {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1} збiгається слабко в 𝐶([0, 1]), а отже збiгається
∫︀1 √︁
поточково. Аби знайти lim (𝑡 − 𝑠)2 + 𝑛1 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, де 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1])
𝑛→∞ 0
та 𝑡 ∈ [0, 1] фiксованi, природно спробувати перейти до границi пiд зна-
√︁
1
ком iнтеграла. Оскiльки (𝑡 − 𝑠)2 + 𝑛 → |𝑡 − 𝑠|, 𝑛 → ∞, 𝑡, 𝑠 ∈ [0, 1],
∫︀1
розглянемо (𝐴𝑥)(𝑡) = |𝑡 − 𝑠|𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]).
0
Доведемо, що 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴. При всiх 𝑡, 𝑠 ∈ [0, 1] маємо
1
(𝑡−𝑠)2 + 𝑛 −|𝑡−𝑠|2
⃒√︁ ⃒
⃒ (𝑡 − 𝑠)2 + 𝑛1 − |𝑡 − 𝑠|⃒ = √︁ ≤ √1 .
⃒ ⃒
2 1 (𝑡−𝑠) + 𝑛 +|𝑡−𝑠| 𝑛
Звiдси ‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝐴𝑥‖ ≤ √1 ‖𝑥‖ при всiх 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]). Таким чином,
𝑛
‖𝐴𝑛 − 𝐴‖ ≤ √1→ 0, 𝑛 → ∞.
𝑛
5) Якщо послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається слабко (а тим бiльше
сильно чи рiвномiрно) до оператора 𝐴, то (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) → (𝐴𝑥)(𝑡), 𝑛 → ∞,
при всiх 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) та 𝑡 ∈ [0, 1]. Маємо
⎧
1 ⎨0,
⎪ 𝑡 ∈ [0, 1),
𝑛
∫︀
(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 → (𝐴𝑥)(𝑡) = ∫︀1 𝑛 → ∞.
0 ⎩ 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 = 1,
⎪
0
∫︀1
Але тодi при 𝑥0 (𝑠)𝑑𝑠 ̸= 0 дiстаємо, що 𝐴𝑥0 ∈
/ 𝐶([0, 1]). Отримана
0
96
суперечнiсть означає, що послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не збiгається слабко,
а отже не збiгається анi сильно, анi рiвномiрно.
6) Визначимо спочатку оператор, до якого може збiгатися задана по-
слiдовнiсть операторiв. Анi зi слабкої, анi iз сильної збiжностi в 𝐿𝑝 (R) не
випливає поточкова збiжнiсть, проте як “претендента” на границю приро-
дно взяти такий оператор 𝐴, що елемент 𝐴𝑥 є поточковою границею (або
принаймнi границею майже скрiзь) послiдовностi функцiй {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1},
якщо така границя iснує. Оскiльки при всiх 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (R) та 𝑡 ∈ R маємо
(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 0, 𝑛 > 𝑡, то (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) → 0, 𝑛 → ∞. Тому природно покла-
сти 𝐴 = 0. З’ясуємо характер збiжностi послiдовностi {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} до
При всiх 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (R) маємо
+∞ +∞
‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝐴𝑥‖𝑝 = |(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡)|𝑝 𝑑𝑡 = |𝑥(𝑡 − 𝑛)|𝑝 𝑑𝑡 = |𝑥(𝑡)|𝑝 𝑑𝑡,
∫︀ ∫︀ ∫︀
R 𝑛 0
𝑛 ≥ 1. Якщо 𝑥 не є нульовою функцiєю на [0, +∞), то 𝐴𝑛 𝑥 ̸→ 𝐴𝑥,

𝑠
𝑛 → ∞, тому 𝐴𝑛 → −/ 𝐴, отже, 𝐴𝑛 ⇒ / 𝐴.
𝑤 𝑤
Нехай 1 < 𝑝 < +∞. Доведемо, що 𝐴𝑛 − → 𝐴, тобто 𝐴𝑛 𝑥 − → 𝐴𝑥 в
𝐿𝑝 (R) при всiх 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (R).
Скористаємося критерiєм слабкої збiжностi в 𝐿𝑝 (R) (задача 5.7). Має-
𝑝
∫︀∞ +∞
|𝑥(𝑡 − 𝑛)|𝑝 𝑑𝑡 = |𝑥(𝑡)|𝑝 𝑑𝑡, 𝑛 ≥ 1, тобто послiдов-
∫︀
мо 1) ‖𝐴𝑛 𝑥‖ =
𝑛 0
нiсть {‖𝐴𝑛 𝑥‖𝑝 : |𝑛 ≥ 1} обмежена. 2) При будь-яких 𝑠, 𝑡 ∈ R, 𝑠 < 𝑡,
∫︀𝑡
якщо 𝑛 > 𝑡, то (𝐴𝑛 𝑥)(𝑢) = 0, 𝑢 ∈ [𝑠, 𝑡], звiдки (𝐴𝑛 𝑥)(𝑢)𝑑𝑢 = 0,
𝑠
∫︀𝑡 𝑤
𝑛 > 𝑡. Тому (𝐴𝑛 𝑥)(𝑢)𝑑𝑢 → 0, 𝑛 → ∞. Отже, 𝐴𝑛 𝑥 −
→ 0, 𝑛 → ∞.
𝑠
Нехай тепер 𝑝 = 1. Покладемо 𝑔(𝑡) = 1, 𝑡 ∈ R. Тодi 𝑔 ∈ 𝐿∞ (R) та
∫︀ +∞
∫︀ +∞
∫︀
(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡)𝑔(𝑡)𝑑𝑡 = 𝑥(𝑡 − 𝑛)𝑑𝑡 = 𝑥(𝑢)𝑑𝑢 ̸→ 0, 𝑛 → ∞, напри-
R 𝑛 0
𝑤
клад, при 𝑥(𝑡) = 𝑥0 (𝑡) = 𝑒−|𝑡| , 𝑡 ∈ R. Отже, за означенням 𝐴𝑛 𝑥0 −
→/ 0,
𝑤
тобто 𝐴𝑛 −
→/ 𝐴.
7) Визначимо спочатку граничний оператор 𝐴, до якого може збiгатися
дана послiдовнiсть. Нехай 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (R). Зауважимо, що
2
(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑒−(𝑡−𝑛) 𝑥(𝑡) → 0, 𝑛 → ∞ (mod 𝑚).
З’ясуємо характер збiжностi послiдовностi {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} до оператора

𝐴 = 0.
97
2
𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (R) маємо ‖𝐴𝑛 𝑥−𝐴𝑥‖𝑝 = 𝑒−𝑝(𝑡−𝑛) |𝑥(𝑡)|𝑝 𝑑𝑡 → 0,
∫︀
При всiх
R
𝑛 → ∞, за теоремою Лебега про мажоровану збiжнiсть (перевiрте умови
𝑠 𝑤
теореми самостiйно!). Таким чином, 𝐴𝑛 →
− 𝐴, отже 𝐴𝑛 −
→ 𝐴.
Тепер покажемо, що 𝐴𝑛 ⇒
/ 𝐴. Покладемо 𝑥𝑛 = 𝜒[𝑛,𝑛+1] , 𝑛 ≥ 1.
Оскiльки ‖𝑥𝑛 ‖ = 1, то
(︂ 𝑛+1 )︂1/𝑝 (︂ 1 )︂1/𝑝

2 2
𝑒−𝑝(𝑡−𝑛) 𝑑𝑡 𝑒−𝑝𝑡 𝑑𝑡
∫︀ ∫︀
‖𝐴𝑛 −𝐴‖ ≥ ‖𝐴𝑛 𝑥𝑛 −𝐴𝑥𝑛 ‖ = = .
𝑛 0
Отже, ‖𝐴𝑛 − 𝐴‖ ̸→ 0, 𝑛 → ∞.
7.2. За яких умов на число 𝛼 ∈ C послiдовнiсть операторiв 𝐴𝑛 : 𝑙𝑝 → 𝑙𝑝 ,
1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, визначена рiвнiстю
𝐴𝑛 𝑥 = (𝛼𝑛 𝑥1 , 𝛼𝑛−1 𝑥2 , . . . , 𝛼𝑥𝑛 , 0, 0, . . .), 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 ,
збiгається рiвномiрно, слабко, сильно?

Розв’язання. Нехай послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається слабко. Тодi
для довiльного 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 послiдовнiсть {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1} збiгається слабко
в 𝑙𝑝 , а отже збiгається покоординатно. Зокрема, має збiгатися числова
послiдовнiсть {𝛼𝑛 𝑥1 : 𝑛 ≥ 1}. При 𝑥1 ̸= 0 це означає, що збiгається
послiдовнiсть {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1}. Звiдси |𝛼| < 1 або 𝛼 = 1. Таким чином,
для слабкої (а отже, сильної i рiвномiрної) збiжностi послiдовностi опера-
торiв {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} при будь-якому 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞ необхiдною є умова
𝛼 ∈ 𝐵(0, 1) ∪ {1}. Визначимо, чи є ця умова достатньою для кожного
з указаних видiв збiжностi. Зауважимо, що граничним є оператор 𝐴 = 𝐼
при 𝛼 = 1 та 𝐴 = 0 при |𝛼| < 1.
Нехай 1 ≤ 𝑝 < +∞. Якщо 𝛼 = 1, то згiдно iз задачею 7.1(2) 𝐴𝑛 ⇒ / 𝐴.
Якщо |𝛼| < 1, то для кожного 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 i для кожного 𝜀 > 0 iснує 𝑚 ∈ N
∞
|𝑥𝑘 |𝑝 < 2𝜀 . При 𝑛 ≥ 𝑚 маємо
∑︀
таке, що
𝑘=𝑚+1
‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝐴𝑥‖𝑝𝑝 = |𝛼|𝑛𝑝 |𝑥1 |𝑝 + |𝛼|(𝑛−1)𝑝 |𝑥2 |𝑝 + . . . + |𝛼|𝑝 |𝑥𝑛 |𝑝 ≤

𝑚 𝑛
≤ |𝛼|(𝑛+1−𝑚)𝑝 |𝑥𝑘 |𝑝 + |𝑥𝑘 |𝑝 ≤ |𝛼|(𝑛+1−𝑚)𝑝 ‖𝑥‖𝑝𝑝 + 2𝜀 < 𝜀,
∑︀ ∑︀
𝑘=1 𝑘=𝑚+1
𝑠
якщо 𝑛 таке, що |𝛼|(𝑛+1−𝑚)𝑝 ‖𝑥‖𝑝𝑝 < 2𝜀 . Отже, 𝐴𝑛 →
− 𝐴. При цьому якщо
𝑥𝑛 = 𝑒𝑛 , 𝑛 ≥ 1, то ‖𝐴𝑛 𝑥𝑛 −𝐴𝑥𝑛 ‖𝑝 = |𝛼|, отже, ‖𝐴𝑛 −𝐴‖ ≥ |𝛼|, 𝑛 ≥ 1,
тому 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴 лише при 𝛼 = 0 (у цьому випадку 𝐴𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1).
Нехай 𝑝 = +∞. Якщо 𝛼 = 1, то при 𝑥 = (1, 1, . . .) маємо
𝑠 𝑤
‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝐴𝑥‖ = 1, 𝑛 ≥ 1, тому 𝐴𝑛 → −/ 𝐴. Покажемо також, що 𝐴𝑛 − →/ 𝐴.
98
Справдi, якщо за теоремою Гана–Банаха функцiонал 𝑓 (𝑥) = lim 𝑥𝑛 ,
𝑛→∞
𝑥 ∈ 𝑐, можна продовжити до функцiонала 𝐹 на 𝑙∞ . При 𝑥 = (1, 1, . . .)
маємо 𝐹 (𝐴𝑛 𝑥) = 0, 𝑛 ≥ 1, 𝐹 (𝐴𝑥) = 1.
Якщо |𝛼| < 1, то при 𝑥 = (1, 1, . . .) маємо ‖𝐴𝑛 𝑥−𝐴𝑥‖ = |𝛼|, 𝑛 ≥ 1,
𝑠 𝑤
тому 𝐴𝑛 → − 𝐴 лише при 𝛼 = 0. Покажемо тепер, що 𝐴𝑛 − → 𝐴 = 0. Справ-
дi, нехай 𝑥 ∈ 𝑙∞ — довiльний фiксований елемент. Потрiбно довести, що
𝑤 * . Оскiльки
𝐴𝑛 𝑥 −→ 0 в 𝑙∞ , тобто 𝐹 (𝐴𝑛 𝑥) → 0, 𝑛 → ∞, при всiх 𝐹 ∈ 𝑙∞
*
𝐴𝑛 𝑥 ∈ 𝑐0 , 𝑛 ≥ 1, та 𝐹 ↾ 𝑐0 ∈ 𝑐0 , спiввiдношення, яке потрiбно довести,
𝑤
рiвносильне тому, що 𝐴𝑛 𝑥 − → 0 в 𝑐0 . Згiдно iз задачею 5.8(1) збiжнiсть у
𝑐0 рiвносильна покоординатнiй збiжностi та рiвномiрнiй обмеженостi норм.
Для послiдовностi {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1} обидвi цi умови виконуються, тому
𝑤
𝐴𝑛 𝑥 −→ 0 в 𝑐0 , а отже i в 𝑙∞ .
Таким чином, якщо 1 < 𝑝 < +∞, то послiдовнiсть збiгається рiвно-
мiрно лише при 𝛼 = 0, а сильно та слабко збiгається при |𝛼| < 1 та при
𝛼 = 1; якщо ж 𝑝 = +∞, то послiдовнiсть збiгається рiвномiрно та сильно
лише при 𝛼 = 0, а слабко збiгається при |𝛼| < 1.
7.3. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, а послiдовностi {𝑥, 𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋
𝑤
та {𝐴, 𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝑋) є такими, що 𝑥𝑛 → 𝑥, 𝐴𝑛 − → 𝐴, 𝑛 → ∞.
𝑤
Довести, що 𝐴𝑛 𝑥𝑛 − → 𝐴𝑥, 𝑛 → ∞.
Розв’язання. При кожному 𝑧 ∈ 𝑋 послiдовнiсть {𝐴𝑛 𝑧 : 𝑛 ≥ 1} обме-
жена, бо слабко збiжна, тому за теоремою Банаха–Штейнгауза послiдов-
нiсть {‖𝐴𝑛 ‖ : 𝑛 ≥ 1} обмежена. Для довiльного функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋*
маємо
|𝑓 (𝐴𝑛 𝑥𝑛 ) − 𝑓 (𝐴𝑥)| ≤ |𝑓 (𝐴𝑛 𝑥𝑛 ) − 𝑓 (𝐴𝑛 𝑥)| + |𝑓 (𝐴𝑛 𝑥) − 𝑓 (𝐴𝑥)| ≤

≤ ‖𝑓 ‖ · ‖𝐴𝑛 ‖ · ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ + |𝑓 (𝐴𝑛 𝑥) − 𝑓 (𝐴𝑥)| → 0, 𝑛 → ∞.
7.4. Довести такi твердження:
1) якщо границя iснує, то вона єдина для будь-якої операторної

збiжностi;
2) з рiвномiрної збiжностi випливає сильна;
3) iз сильної збiжностi випливає слабка;
4) твердження, оберненi до тверджень 2) та 3), неправильнi;
5) у скiнченновимiрному просторi рiвномiрна, сильна та слабка
збiжностi рiвносильнi.
7.5. Якого вигляду набуває рiвномiрна, сильна та слабка операторнi збi-

жностi для операторiв iз L(𝑋, K), де 𝑋 — ЛНП, тобто для функцiоналiв?
99
7.6. Нехай 𝑋1 та 𝑋2 — ЛНП, {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝑋1 , 𝑋2 ),
𝑠
𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ). Довести, що для збiжностi 𝐴𝑛 → − 𝐴, 𝑛 → ∞, до-
статньо, а якщо 𝑋1 — банахiв простiр, то i необхiдно, щоб виконувалися
такi умови:
а) послiдовнiсть {‖𝐴𝑛 ‖ : 𝑛 ≥ 1} обмежена;
б) iснує тотальна в 𝑋1 множина 𝑀 ⊂ 𝑋1 така, що 𝐴𝑛 𝑥 → 𝐴𝑥,
𝑛 → ∞, в 𝑋2 при всiх 𝑥 ∈ 𝑀.
7.7. Сформулювати i довести твердження, аналогiчне попереднiй задачi,
для слабкої збiжностi операторiв.
7.8. Дослiдити послiдовнiсть операторiв 𝐴𝑛 : 𝑙𝑝 → 𝑙𝑝 , 𝑛 ≥ 1, на рiвно-
1) 𝐴𝑛 𝑥 = (0, . . . , 0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .), 1 ≤ 𝑝 < +∞;

⏟ ⏞
𝑛
2) 𝐴𝑛 𝑥 = (𝑥𝑛+1 , 𝑥𝑛+2 , . . .), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞;
3) 𝐴𝑛 𝑥 = (0, . . . , 0, 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
⏟ ⏞
𝑛−1
4) 𝐴𝑛 𝑥 = (0, . . . , 0, 𝑥𝑛 , 𝑥𝑛+1 , . . .), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
⏟ ⏞
𝑛−1
5) 𝐴𝑛 𝑥 = (𝑥𝑛 , 𝑥𝑛−1 , 𝑥2 , . . . 𝑥1 , 0, 0, . . .), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞;
6)
𝑥2
𝐴𝑛 𝑥 = ( 𝑥𝑛1 , 𝑛−1 , . . . , 𝑥1𝑛 , 0, 0, . . .), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
√
7) 𝐴𝑛 𝑥 = (0, . . . , 0, 𝑛 𝑥2𝑛 , 0, 0, . . .), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞;
⏟ ⏞
𝑛−1
𝑛
(︁ ∑︀ )︁
8) 𝐴𝑛 𝑥 = 𝑥𝑚 , 0, 0, . . . , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞;
𝑚=1
1+𝑛 1+𝑛 1+𝑛 1+𝑛
9) 𝐴𝑛 𝑥 = ( 1+𝑛 𝑥1 , 1+2𝑛 𝑥2 , 1+3𝑛 𝑥3 , . . . , 1+𝑛 2 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .),
1 ≤ 𝑝 ≤ +∞;
√ √ √
10) 𝐴𝑛 𝑥 = ( √𝑛
𝑛𝑥1 , √ 𝑛
𝑛𝑥2 , . . . , √ 𝑛
𝑛𝑥𝑛 , . . .), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞;
11) 𝐴𝑛 𝑥 = ( 𝑛𝑥1 , 𝑛𝑥2 , . . . , 𝑛 𝑛𝑥𝑛 , 0, 0, . . .), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
𝑛 𝑛
𝑥𝑛+1
12) 𝐴𝑛 𝑥 = ( 𝑥2𝑛𝑛 , 2𝑛+1 , . . . , 𝑥3𝑛
2𝑛
, 0, 0, . . .), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞;
1+𝑛 1+𝑛 1+𝑛 1+𝑛
13) 𝐴𝑛 𝑥 = ( 1+𝑛 𝑥1 , 1+2𝑛 𝑥2 , 1+3𝑛 𝑥3 , . . . , 1+𝑘𝑛 𝑥𝑘 , . . .),
1 ≤ 𝑝 ≤ +∞;
1+𝑛 1+𝑛 1+𝑛 1+𝑛
14) 𝐴𝑛 𝑥 = ( 1+𝑛 𝑥1 , 1+2𝑛 𝑥2 , 1+3𝑛 𝑥3 , . . . , 1+𝑘𝑛 𝑥𝑘 , 0, 0, . . .),
1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, де 𝑘 ∈ N — фiксоване.
7.9* . Дослiдити послiдовнiсть операторiв з пунктiв 3), 6), 11) задачi 7.8
на рiвномiрну, сильну та слабку збiжнiсть при 𝑝 = +∞.
7.10. Знайти необхiднi та достатнi умови на послiдовнiсть комплексних
чисел {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, за яких послiдовнiсть операторiв 𝐴𝑛 : 𝑙𝑝 → 𝑙𝑝 ,
1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, 𝑛 ≥ 1, збiгається рiвномiрно, сильно, слабко, якщо
100
1) 𝐴𝑛 𝑥 = (𝛼𝑛 𝑥1 , 0, 0, . . .);
2) 𝐴𝑛 𝑥 = (0, 0, . . . , 0, 𝛼𝑛 𝑥1 , 0, 0, . . .);
⏟ ⏞
𝑛−1
3) 𝐴𝑛 𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . . , 𝛼𝑛 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .);
4) 𝐴𝑛 𝑥 = (𝛼𝑛 𝑥1 , 𝛼𝑛 𝑥2 , . . . , 𝛼𝑛 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .);
5) 𝐴𝑛 𝑥 = (0, 0, . . . , 0, 𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . . , 𝛼𝑛 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .);
⏟ ⏞
𝑛−1
6) 𝐴𝑛 𝑥 = (0, 0, . . . , 0, 𝛼𝑛 𝑥1 , 𝛼𝑛−1 𝑥2 , . . . , 𝛼1 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .);
⏟ ⏞
𝑛−1
7) 𝐴𝑛 𝑥 = (𝛼𝑛 𝑥𝑛 , 𝛼𝑛−1 𝑥𝑛+1 , . . . , 𝛼1 𝑥2𝑛−1 , 0, 0, . . .);
8) 𝐴𝑛 𝑥 = (𝛼𝑛 𝑥1 , 𝛼𝑛+1 𝑥2 , . . .);
9) 𝐴𝑛 𝑥 = (𝛼𝑛 𝑥1 , 𝛼𝑛+1 𝑥2 , . . . , 𝛼2𝑛−1 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .);
*
10) 𝐴𝑛 𝑥 = (𝛼𝑛 𝑥1 , 𝛼𝑛−1 𝑥2 , . . . , 𝛼1 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .).
7.11. Дослiдити послiдовнiсть операторiв 𝐴𝑛 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶([0, 1]) на

рiвномiрну, сильну та слабку збiжнiсть, якщо
1) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑛 (1 − 𝑡)𝑥(𝑡); 6) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) · sin 𝑛𝑡 ;

2) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑛 𝑥(𝑡); ∫︀1 𝑛
3) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑒−𝑛𝑡 𝑥(𝑡); 7) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = (𝑡+𝑠)3 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
4) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) · sin 𝑛𝑡; 0
∫︀1 ∫︀1 (𝑡+𝑠)𝑛
5) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = (𝑡𝑛 + 𝑠𝑛 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠; 8) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 3𝑛 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0 0
∫︀𝑡 𝑛
(︂ )︂
∑︀ (−1)𝑘 𝑠2𝑘+1
9) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = (2𝑘+1)! 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0 𝑘=0
(︁ 1 )︁
ln(1+𝑡)
10) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥 𝑡1+ 𝑛 ; 16) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 1+𝑛𝑡 𝑥(𝑡);
1
11) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = (𝑡10𝑛 − 𝑡2𝑛 )𝑥(𝑡); 17) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) =
∫︀ 2 ln(1+𝑛𝑠)
𝑡 1+𝑛𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
∫︀1 (︀ 0
(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡 𝑥 sin𝑛 𝜋2 𝑠 𝑑𝑠;
)︀
12)
𝑡𝑛
0 ∫︀2𝑛
∫︀1 18) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
13) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡 𝑥(𝑠) sin𝑛 𝜋2 𝑠𝑑𝑠; 0
0 ∫︀𝑡𝑛
∫︀1 1+(2𝑠) 𝑛 19) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
14) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡 1+(2𝑠)2𝑛 𝑥(𝑠)𝑑𝑠; 0
0 ∫︀𝑡𝑛
(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = ln(1+𝑛𝑡) 20) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = (1 − 𝑡)𝑛 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
15)
1+𝑛𝑡 𝑥(𝑡); 0
1
𝑡+ 𝑛
∫︀
21) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑛 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, де 𝑥(𝑠) = 𝑥(1) при 𝑠 > 1.
𝑡
101
7.12. Дослiдити послiдовнiсть операторiв 𝐴𝑛 : 𝐿𝑝 (𝑇 ) → 𝐿𝑝 (𝑇 ) на рiвно-
1) 𝑇 = R, (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡 + 𝑛), 1 ≤ 𝑝 < +∞;

{︃
𝑥(𝑡), 𝑡 ≥ 𝑛,
2) 𝑇 = R, (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 1 ≤ 𝑝 < +∞;
0, 𝑡 < 𝑛,
1
3) 𝑇 = R, (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 1+|𝑡−𝑛| 𝑥(𝑡), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
1
𝑇 = [0, 1], (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑛 𝑠𝑛 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 1 ≤ 𝑝 < +∞;
∫︀
4)
0
5) 𝑇 = [0, 1], (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) cos 𝑛𝑡, 𝑝 = 2;
𝑛
6) 𝑇 = [0, 1], (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) cos 𝑒 𝑡, 𝑝 = 2;
𝑡
7) 𝑇 = [0, 1], (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) cos 𝑛𝑒 , 𝑝 = 2;
* 𝑛𝑡
8) 𝑇 = [0, 1], (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) cos 𝑒 , 𝑝 = 2;
9) 𝑇 = R, (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) · 𝜒[ln 𝑛,2 ln 𝑛] (𝑡), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
√
𝑛
10) 𝑇 = [0, 1], (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑡), 𝑝 = 1;
1
∫︀ 2 𝑛
11) 𝑇 = [0, 1], (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑡 (𝑠 − 𝑠2𝑛 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 1 ≤ 𝑝 < +∞.
0
7.13. Нехай {𝑝𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐶([𝑎, 𝑏]) — фiксована послiдовнiсть,
(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑝𝑛 (𝑡)𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]).
За яких умов на послiдовнiсть {𝑝𝑛 : 𝑛 ≥ 1} послiдовнiсть операторiв

{𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається 1) рiвномiрно; 2) сильно; 3) слабко? Визначити
вигляд граничного оператора.
7.14. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — банаховi простори.
1) Довести, що простiр L(𝑋1 , 𝑋2 ) повний вiдносно сильної збiжностi опе-
раторiв, тобто довiльна послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝑋1 , 𝑋2 ), для
якої {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1} — фундаментальна послiдовнiсть елементiв з 𝑋2 при
кожному 𝑥 ∈ 𝑋1 , сильно збiгається до деякого оператора 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ).
2) За якої умови на банаховi простори 𝑋1 та 𝑋2 простiр L(𝑋1 , 𝑋2 ) є пов-
ним вiдносно слабкої збiжностi?
7.15. В 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞, визначимо оператор зсуву
(𝐴𝑠 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡 + 𝑠), 𝑡 ∈ R, 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (R), 𝑠 ∈ R.

𝑠
Нехай 𝑠𝑛 → 𝑠, 𝑛 → ∞. Довести, що 𝐴𝑠𝑛 → − 𝐴𝑠 , але, взагалi кажучи,
𝐴𝑠 𝑛 ⇒
/ 𝐴𝑠 .
7.16. Нехай 𝑋 — простiр 𝐶 1 ([0, 1]) з нормою ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)|,
𝑡∈[0,1]
𝑥 ∈ 𝐶 1 ([0, 1]). Визначимо оператор 𝐴𝑛 : 𝑋 → 𝐶([0, 1]) формулою
102
(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝑛 𝑥(𝑡 + 𝑛1 ) − 𝑥(𝑡) , 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑥 ∈ 𝑋, 𝑛 ≥ 1 (якщо 𝑡 > 1,
(︀ )︀
′
то покладемо 𝑥(𝑡) = 𝑥(1) + 𝑥− (1)(𝑡 − 1).) Довести, що
1) для кожного 𝑥 ∈ 𝑋 послiдовнiсть {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1} збiгається за
нормою в 𝐶([0, 1]);
2) послiдовнiсть {‖𝐴𝑛 ‖ : 𝑛 ≥ 1} не є обмеженою;
3) простiр L(𝑋, 𝐶([0, 1])) не є повним вiдносно сильної операторної
збiжностi. Як цi твердження узгоджуються iз принципом рiвномiрної обме-
женостi?
7.17* . Позначимо 𝐶̃︀ простiр усiх 2𝜋 -перiодичних неперервних функцiй
на R. Його можна ототожнити з пiдпростором у 𝐶([−𝜋, 𝜋]), що скла-
дається з функцiй 𝑥, для яких 𝑥(−𝜋) = 𝑥(𝜋). Для довiльних 𝑛 ≥ 1 i
∫︀𝜋
𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋] покладемо (𝑆𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝜋1 𝐷𝑛 (𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, де 𝐷𝑛 (𝑡) =
−𝜋
𝑛 sin 2𝑛+1 𝑡
1 ∑︀
= 2 + cos 𝑘𝑡 = 2
2 sin 2𝑡
— ядро Дiрiхле. Довести, що
𝑘=1
𝑠
1) 𝑆𝑛 →− 𝐼, 𝑆𝑛 ⇒
/ 𝐼 в 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]);
∫︀𝜋
2) |𝐷𝑛 (𝑡)|𝑑𝑡 > 𝐴 ln 𝑛, 𝑛 ≥ 1, де 𝐴>0 — деяка стала;
−𝜋
3) iснують функцiї 𝑥 ∈ 𝐶 ̃︀ (𝑥 ∈ 𝐿1 ([−𝜋, 𝜋])), для яких ряд Фур’є
за тригонометричною системою не збiгається до 𝑥 у 𝐶̃︀ (в 𝐿1 ([−𝜋, 𝜋])
вiдповiдно);
4) для довiльного 𝑡0 ∈ [−𝜋, 𝜋] iснує функцiя 𝑥 ∈ 𝐶,

̃︀ ряд Фур’є якої в
точцi 𝑡0 не збiгається до𝑥(𝑡0 );
5) iснують функцiї 𝑥 ∈ 𝐶([−𝜋, 𝜋]) та 𝑦 ∈ 𝐿1 ([−𝜋, 𝜋]) такi, що ряд
∞
𝑎0 𝛼0 ∑︀
2 + (𝑎𝑛 𝛼𝑛 + 𝑏𝑛 𝛽𝑛 )
𝑛=1
{𝑎0 , 𝑎𝑛 , 𝑏𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, {𝛼0 , 𝛼𝑛 , 𝛽𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — коефiцiєн-

розбiгається, де
ти Фур’є функцiй 𝑥 та 𝑦 вiдповiдно.
7.18* . Нехай 𝑋1 — банахiв простiр, 𝑋2 — лiнiйний нормований простiр
та вiдображення 𝐵 : 𝑋1 × 𝑋1 → 𝑋2 є лiнiйним i неперервним за кожною
змiнною. Довести неперервнiсть 𝐵 за сукупнiстю змiнних.
7.19. Нехай 𝑋 — ЛНП, що складається з алгебраїчних многочленiв однiєї
∫︀1 ∫︀1
змiнної з нормою ‖𝑥‖ = |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡, та 𝐵(𝑥, 𝑦) = 𝑥(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝑡. Довести,
0 0
що функцiонал 𝐵 є лiнiйним i неперервним за кожною змiнною, але не є
неперервним на 𝑋 × 𝑋.
7.20. Нехай 𝑋 — банахiв простiр i {𝐴, 𝐵, 𝐴𝑛 , 𝐵𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝑋).
103
𝑠 𝑠 𝑠
1) − 𝐵 ⇒ 𝐴𝑛 𝐵𝑛 →
− 𝐴, 𝐵𝑛 →
𝐴𝑛 → − 𝐴𝐵;
2) 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴, 𝐵𝑛 ⇒ 𝐵 ⇒ 𝐴𝑛 𝐵𝑛 ⇒ 𝐴𝐵;
𝑤 𝑤 𝑤
3) → 𝐵 ⇏ 𝐴𝑛 𝐵 𝑛 −
→ 𝐴, 𝐵𝑛 −
𝐴𝑛 − → 𝐴𝐵.
7.21. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, {𝑥, 𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 та
{𝐴, 𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝑋). Довести, що
𝑠
1) 𝐴𝑛 →
− 𝐴, 𝑥𝑛 → 𝑥 ⇒ 𝐴𝑛 𝑥𝑛 → 𝐴𝑥;
𝑤 𝑤
2) 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴, 𝑥𝑛 −
→ 𝑥 ⇒ 𝐴𝑛 𝑥𝑛 −→ 𝐴𝑥;
𝑠 𝑤 𝑤
3) 𝐴𝑛 →
− 𝐴, 𝑥𝑛 −
→ 𝑥 ⇏ 𝐴𝑛 𝑥 𝑛 −
→ 𝐴𝑥.
7.22. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝐻),
sup ‖𝐴𝑛 ‖ < +∞, а також
𝑛≥1
∃ 𝐿 ⊂ 𝐻, 𝐿 = 𝐻, ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐿 : ∃ lim (𝐴𝑛 𝑥, 𝑦).
𝑛→∞
𝑤
Довести, що iснує 𝐴 ∈ L(𝐻) такий, що 𝐴𝑛 −
→ 𝐴.
7.23* . Нехай𝐻 — сепарабельний гiльбертiв простiр. Довести, що замкне-
на куля в L(𝐻) слабко компактна (тобто з будь-якої обмеженої в L(𝐻)
послiдовностi операторiв можна видiлити слабко збiжну пiдпослiдовнiсть).
7.24. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋), {𝜆𝑘 : 𝑘 ≥ 0} ⊂ R,
∞
𝑡𝑛 ,
∑︀
𝜙(𝑡) = 𝜆𝑛 𝑡 ∈ R, — сума збiжного на R степеневого ряду. Довести,
𝑛=1
𝑛
𝜆𝑘 𝐴𝑘 , 𝑛 ≥ 0,
∑︀
що послiдовнiсть {𝜙𝑛 (𝐴) : 𝑛 ≥ 0}, де 𝜙𝑛 (𝐴) =
𝑘=0
𝐴0 = 𝐼, L(𝑋) до деякого оператора 𝜙(𝐴) ∈ L(𝑋).
збiгається в
Довести, що за умови 𝜆𝑘 ≥ 0, 𝑘 ≥ 0, виконується нерiвнiсть ‖𝜙(𝐴)‖ ≤
≤ 𝜙(‖𝐴‖).
7.25. Довести, що для довiльного оператора 𝐴 ∈ L(𝑋), де 𝑋 — бана-
∞ ∞
𝐴 =
∑︀ 𝐴𝑘 ∑︀ (−1)𝑘 𝐴2𝑘+1
хiв простiр, визначенi оператори 𝑒 , sin 𝐴 =
𝑘! (2𝑘+1)! ,
𝑘=0 𝑘=0
∞
(−1)𝑘 𝐴2𝑘
𝑒𝐴 , sin 𝐴, cos 𝐴 ∈ L(𝑋).
∑︀
cos 𝐴 = (2𝑘)! , причому
𝑘=0
∞
7.26. 𝐴 ∈ L(𝑋). 𝐴𝑛
∑︀
Нехай 𝑋 — банахiв простiр, Довести, що ряд
𝑛=0
збiгається в L(𝑋) тодi й лише тодi, коли для деякого 𝑘∈N виконується
нерiвнiсть ‖𝐴𝑘 ‖ < 1.
7.27. Довести, що в гiльбертовому просторi кожен лiнiйний неперервний
оператор є сильною границею скiнченновимiрних операторiв тодi й лише
тодi, коли цей простiр є сепарабельним.
7.28* . Позначимо 𝑇𝑛 пiдпростiр простору 𝐶

̃︀ (див. задачу 7.17), який
складається з тригонометричних полiномiв порядку не вище 𝑛. Оператор
104
𝑈 ∈ L(𝐶)̃︀ називають полiномiальним (тригонометричним) оператором
порядку 𝑛, якщо 𝑈 𝑥 ∈ 𝑇𝑛 при всiх 𝑥 ∈ 𝐶
̃︀ та 𝑈 𝑥 = 𝑥 при всiх 𝑥 ∈ 𝑇𝑛 .
Довести такi твердження:
1) полiномiальними операторами є: оператор 𝑆𝑛 iз задачi 7.17; опера-
тор, що ставить у вiдповiднiсть функцiї ї ї iнтерполяцiйний (тригонометри-
чний) полiном, побудований за фiксованою системою вузлiв;
(Зiгмунд–Марцинкевич–Берман) якщо 𝑈 — полiномiальний опе-
2)
1
∫︀𝜋
ратор порядку 𝑛, то
2𝜋 (𝑈 𝑥𝜏 )(𝑠 − 𝜏 )𝑑𝜏 = (𝑆𝑛 𝑥)(𝑠), 𝑠 ∈ R, 𝑥 ∈ 𝐶,
̃︀
−𝜋
де 𝑥𝜏 (𝑡) = 𝑥(𝑡 + 𝜏 ), 𝑡 ∈ R, 𝜏 ∈ R, причому при кожному 𝑠 ∈ R
пiдiнтегральний вираз є неперервною функцiєю вiд 𝜏;
3) якщо 𝑈 — полiномiальний оператор то ‖𝑈 ‖ ≥ ‖𝑆𝑛 ‖ >
порядку 𝑛,
> 𝐴 ln 𝑛, 𝑛 ≥ 1, де 𝐴 > 0 — деяка стала;
4) послiдовнiсть {𝑈𝑛 : 𝑛 ≥ 1} полiномiальних операторiв, де 𝑈𝑛 —
оператор порядку 𝑛, не збiгається сильно в 𝐶.

̃︀
7.29. Лiнiйний оператор 𝐴 : 𝐶([𝑎, 𝑏]) → 𝐶([𝑎, 𝑏]), де 𝐶([𝑎, 𝑏]) — дiйсний
простiр, називають невiд’ємним, якщо для всiх 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) таких, що
𝑥(𝑡) ≥ 0 при всiх 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], маємо (𝐴𝑥)(𝑡) ≥ 0 при всiх 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏].
1) невiд’ємний оператор є неперервним, причому ‖𝐴‖ = ‖𝐴𝑒0 ‖, де
𝑒0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
2) (Коровкiн) якщо {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — послiдовнiсть невiд’ємних опера-
𝑠
торiв, то 𝐴𝑛 → − 𝐼 в 𝐶([𝑎, 𝑏]) тодi й лише тодi, коли має мiсце збiжнiсть
𝐴𝑛 𝑒𝑘 → 𝑒𝑘 , 𝑛 → ∞, при 𝑒𝑘 (𝑡) = 𝑡𝑘 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑘 = 0, 1, 2.
Чи справедливий аналогiчний критерiй слабкої збiжностi невiд’ємних
операторiв?
7.30. Нехай 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]) або 𝑋 = 𝐶([0, 1]), оператор 𝐾𝑛 : 𝑋 → 𝑋
кожнiй функцiї 𝑥 ∈ 𝑋 ставить у вiдповiднiсть многочлен Канторовича
𝑛
𝐶𝑛𝑘 𝑥𝑛𝑘 𝑡𝑘 (1 − 𝑡)𝑛−𝑘 , 𝑡 ∈ [0, 1],
∑︀
(𝐾𝑛 𝑥)(𝑡) =
𝑘=0
𝑘+1
𝑛+1
∫︀ 𝑠
де 𝑥𝑛𝑘 = (𝑛 + 1) 𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 0 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛, 𝑛 ≥ 1. Довести, що 1) 𝐾𝑛 →
− 𝐼
𝑘
𝑛+1
𝑠
в 𝐶([0, 1]); 2) 𝐾𝑛 →− 𝐼 в 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞. Чи правильне це
твердження при 𝑝 = +∞?
105
Роздiл 8
Оберненi оператори
Якщо 𝑋, 𝑌 — ЛНП, 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ) — оператор iз множиною значень

𝑅(𝐴) ⊂ 𝑌, Ker 𝐴 = {0}, то визначене обернене до 𝐴 вiдображення
𝐴−1 : 𝑅(𝐴) → 𝑋, 𝐴−1 (𝐴𝑥) = 𝑥, 𝑥 ∈ 𝑋. Це вiдображення є лiнiйним
оператором, який називають алгебраїчним оберненим до оператора 𝐴.
Нехай 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ). Оператор 𝐴 називають неперервно оборотним,
якщо 1) Ker 𝐴 = {0}; 2) 𝑅(𝐴) = 𝑌 ; 3) алгебраїчний обернений
𝐴−1 ∈ L(𝑌, 𝑋). У цьому випадку 𝐴−1 називають неперервним оберненим
до 𝐴 оператором.
Теорема 1 (Банаха). Якщо 𝑋, 𝑌 — банаховi простори i оператор

𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ) є бiєкцiєю, то оператор 𝐴 є неперервно оборотним, тоб-
то 𝐴
−1 ∈ L(𝑌, 𝑋).
Теорема 2. Нехай 𝑋, 𝑌 — ЛНП, 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ) та 𝑅(𝐴) = 𝑌. Оператор

𝐴 є неперервно оборотним тодi й лише тодi, коли
∃ 𝑚 > 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑋 : ‖𝐴𝑥‖ ≥ 𝑚‖𝑥‖.
Зауважимо, що вказана умова еквiвалентна такiй: inf ‖𝐴𝑥‖ > 0.
‖𝑥‖=1
Теорема 3 (Критерiй неперервної оборотностi). Нехай 𝑋, 𝑌 —
ЛНП. Оператор 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ) неперервно оборотний тодi й лише тодi,
коли
∃ 𝐵 ∈ L(𝑌, 𝑋) ∀ 𝑥 ∈ 𝑋 : 𝐵𝐴𝑥 = 𝑥, ∀ 𝑦 ∈ 𝑌 : 𝐴𝐵𝑦 = 𝑦.
Теорема 4. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋), ‖𝐴‖ < 1. Тодi
∞
−1 = 𝐼 + 𝐴𝑛 , де ряд
∑︀
оператор 𝐼 − 𝐴 неперервно оборотний та (𝐼 − 𝐴)
𝑛=1
збiгається за операторною нормою.
8.1. 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, оператор 𝐴 ∈ L(𝑙𝑝 ) визначено

Нехай
рiвнiстю𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 , де {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ K —
фiксована послiдовнiсть, sup |𝛼𝑛 | < +∞. Довести, що
𝑛≥1
1) Ker 𝐴 = {0} ⇔ 𝛼𝑛 ̸= 0 при всiх 𝑛 ≥ 1;
2) 𝐴 — неперервно оборотний ⇔ inf |𝛼𝑛 | > 0.
𝑛≥1
Розв’язання. Перше твердження задачi випливає з того, що 𝐴𝑥 = 0 то-
дi й лише тодi, коли 𝛼𝑛 𝑥𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1. Доведемо друге твердження. Нехай
106
спочатку 𝑚 = inf |𝛼𝑛 | > 0. Розглянемо оператор, що дiє за формулою
𝑛≥1
𝐵𝑥 = ( 𝛼𝑥11 , 𝛼𝑥22 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 . Ясно, що 𝐵 ∈ L(𝑙𝑝 ) та ‖𝐵‖ ≤ 𝑚1
. Очеви-
дно, що 𝐵𝐴 = 𝐴𝐵 = 𝐼. З критерiю неперервної оборотностi (теорема
3) випливає, що 𝐴 неперервно оборотний (бiльше того, 𝐴
−1 = 𝐵 ). Нехай
тепер 𝐴 неперервно оборотний. Тодi inf ‖𝐴𝑥‖ ≤ inf ‖𝐴𝑒𝑛 ‖ = inf |𝛼𝑛 |
‖𝑥‖=1 𝑛≥1 𝑛≥1
i твердження задачi випливає з теореми 2.
8.2. Нехай 𝑋 = 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), 𝑝 ∈ 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑝(𝑡)𝑥(𝑡). Довести,
що
1) Ker 𝐴 = {0} ⇔ |𝑝(𝑡)| > 0 (mod 𝑚);
2) 𝐴 — неперервно оборотний ⇔ 𝑝−1 ∈ 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]).
Розв’язання цiєї задачi в основному є аналогiчним до розв’язання за-
дачi 8.1 (зауважимо, що роль оператора 𝐵 вiдiграє оператор множення на
функцiю 𝑝−1 ). Зупинимося на випадку, коли 𝑝−1 ∈
/ 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]), i доведемо,
що 𝐴 не є неперервно оборотним. Позначимо
𝑇𝜀 = 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] ⃒ |𝑝−1 (𝑡)| ≥ 1𝜀 = 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] ⃒ |𝑝(𝑡)| ≤ 𝜀 , 𝜀 > 0.

{︀ ⃒ }︀ {︀ ⃒ }︀
Умова 𝑝−1 ∈
/ 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏]) еквiвалентна умовi 𝑚(𝑇𝜀 ) > 0 при всiх 𝜀 > 0.
−1
Уведемо функцiї 𝑥𝜀 = (𝑚(𝑇𝜀 )) 2 𝜒𝑇 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]). Ясно, що ‖𝑥𝜀 ‖ = 1 та
𝜀
‖𝐴𝑥𝜀 ‖ ≤ 𝜀‖𝑥𝜀 ‖ = 𝜀. Маємо inf ‖𝐴𝑥‖ ≤ inf ‖𝐴𝑥𝜀 ‖ ≤ inf 𝜀 = 0, i з
‖𝑥‖=1 𝜀>0 𝜀>0
теореми 2 випливає, що 𝐴 не є неперервно оборотним.
8.3. Довести, що оператор 𝐴−1 , який є оберненим до лiнiйного оператора

𝐴, теж є лiнiйним.
8.4. Довести, що для лiнiйного оператора 𝐴 : C𝑚 𝑚
𝑝 → C𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞,
наведенi твердження рiвносильнi:
1) Ker 𝐴 = {0};
2) оператор 𝐴 має алгебраїчний обернений;
3) оператор 𝐴 має неперервний обернений;
4) матриця, якою задається оператор 𝐴, є невиродженою;
5) рiвняння 𝐴𝑥 = 𝑦 має розв’язок для кожного 𝑦 ∈ C𝑚 .
8.5. Нехай 𝐴 ∈ L(𝑙2 ) задається формулою 𝐴𝑥 = (𝑥1 , 𝑥22 , . . . , 𝑥𝑛𝑛 , . . .),
𝑥 ∈ 𝑙2 . Довести, що область значень 𝑅(𝐴) не замкнена в 𝑙2 .
8.6. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋), ‖𝐴‖ < 1. Довести, що
оператор 𝐼 + 𝐴 має неперервний обернений, i знайти (𝐼 + 𝐴)
−1 .
8.7. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋) неперервно оборотнi. Довести, що
оператор 𝐴𝐵 неперервно оборотний та (𝐴𝐵)
−1 = 𝐵 −1 𝐴−1 .
107
8.8. 1) Нехай𝑋 — банахiв простiр, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋), 𝐴 має неперервний
обернений 𝐴−1 , ‖𝐵‖ < ‖𝐴−1 ‖−1 . Довести, що 𝐴+𝐵 неперервно оборот-
ний, i знайти (𝐴 + 𝐵)
−1 .
2) Довести, що множина неперервно оборотних операторiв вiдкрита
в L(𝑋).
8.9. Нехай 𝑋 𝐴 ∈ L(𝑋) має неперервний
— ЛНП. Довести, що оператор
𝐴2 має неперервний обернений.
обернений тодi й лише тодi, коли
8.10. Позначимо 𝑋0 та 𝑋1 простiр {𝑥 ∈ 𝐶 1 ([0, 1]) | 𝑥(0) = 0} з норма-
′
ми ‖𝑥‖0 = max |𝑥(𝑡)| та ‖𝑥‖1 = max |𝑥(𝑡)| + max |𝑥 (𝑡)| вiдповiдно.
𝑡∈[0,1] 𝑡∈[0,1] 𝑡∈[0,1]
∫︀𝑡
Нехай 𝐴𝑖 : 𝐶([0, 1]) → 𝑋𝑖 , (𝐴𝑖 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑖 = 0, 1. Знайти 𝐴−1
𝑖 .
0
Довести, що𝐴−1
1 неперервний, а 𝐴−1
0 не є неперервним.
8.11. Нехай 𝑋1 — простiр з попередньої задачi. Довести, що кожний
з наступних операторiв 𝐴 : 𝑋1 → 𝐶([0, 1]) є неперервно оборотним, i
знайти 𝐴−1 , якщо
1) (𝐴𝑥)(𝑡) = 2𝑥′ (𝑡) − 3𝑥(𝑡);
2) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥′ (𝑡) − 𝑡𝑥(𝑡);
3) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥′ (𝑡) + 𝑒𝑡 𝑥(𝑡);
4) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥′ (𝑡) + 2𝑡2 𝑥(𝑡);
5) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒𝑡 𝑥′ (𝑡) − 2𝑡𝑥(𝑡);
6) (𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑡 + 1)𝑥′ (𝑡) + 𝑡𝑥(𝑡);
7) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥′ (𝑡) + 𝛼(𝑡)𝑥(𝑡), 𝛼 ∈ 𝐶([0, 1]).
∫︀1
8.12. Нехай 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑓 (𝑡)𝑔(𝑠), де 𝑓, 𝑔 ∈ 𝐶([0, 1]) та 𝑓 (𝑡)𝑔(𝑡)𝑑𝑡 ̸= 1.
0
Довести, що оператор 𝐴 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶([0, 1]), де
∫︀1
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) − 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1],
0
є неперервно оборотним. Знайти 𝐴−1 .

8.13. Нехай 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑓 (𝑡)𝑔(𝑠), де 𝑓, 𝑔 ∈ 𝐶([0, 1]). Довести, що опе-
∫︀𝑡
ратор 𝐴 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶([0, 1]), де (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) − 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠,
0
𝑡 ∈ [0, 1], є неперервно оборотним. Знайти 𝐴−1 .
8.14. У просторi 𝐶([0, 1]) оператори 𝐴 та 𝐵 визначаються формулами
(𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑡 + 1)𝑥(𝑡), (𝐵𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡2 ), 𝑡 ∈ [0, 1]. Знайти (𝐴𝐵)−1 та
(𝐵𝐴)−1 .
8.15. Нехай 𝐴, 𝐵𝐴 ∈ L(𝑋) — неперервно оборотнi. Довести, що оператор
𝐵 також неперервно оборотний.
108
8.16. Нехай𝑋 — ЛНП, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋).
1) Нехай (𝐼 − 𝐴𝐵)−1 ∈ L(𝑋). Довести, що (𝐼 − 𝐵𝐴)−1 ∈ L(𝑋).
2) Довести, що з (𝐴𝐵)
−1 ∈ L(𝑋) не випливає, що iснує (𝐵𝐴)−1 .
8.17. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋).
1) Нехай оператори 𝐴𝐵 та 𝐵𝐴 мають алгебраїчнi оберненi. Чи обов’яз-
ково оператори 𝐴 та 𝐵 мають алгебраїчнi оберненi?
2) Нехай оператори 𝐴𝐵 та 𝐵𝐴 неперервно оборотнi. Чи обов’язково
оператори 𝐴 та 𝐵 неперервно оборотнi?
8.18. Нехай 𝑋 — ЛНП. Довести, що якщо для оператора 𝐴 ∈ L(𝑋)
iснує послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 така, що ‖𝑥𝑛 ‖ = 1 та 𝐴𝑥𝑛 → 0,
𝑛 → ∞, то 𝐴 не є неперервно оборотним.
8.19. Довести, що оператор 𝐴 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶([0, 1]), визначений фор-
мулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝛼(𝑡)𝑥(𝑡), 𝛼 ∈ 𝐶([0, 1]), є неперервно оборотним тодi й
лише тодi, коли 𝛼(𝑡) ̸= 0, 𝑡 ∈ [0, 1].
8.20. Нехай оператор 𝐴𝑖 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶 𝑖 ([0, 1]), 𝑖 = 0, 1, задається
∫︀𝑡 𝑡−𝑠
формулою (𝐴𝑖 𝑥)(𝑡) = 𝑒 𝑥(𝑠)𝑑𝑠. У кожному з випадкiв 𝑖 = 0, 1 вiд-
0
повiсти на такi питання: 1) Чи iснує 𝐴−1
𝑖 ? 2) Чи є 𝐴−1
𝑖 неперервним на
областi визначення? 3) Чи є 𝐴𝑖 неперервно оборотним?
8.21. Нехай 𝐴, 𝐵 : 𝐶([−1, 1]) → 𝐶([−1, 1]), де (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡2 ),
(𝐵𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡3 ), 𝑡 ∈ [−1, 1]. Довести, що 𝐴−1 не iснує, а 𝐵 є непе-
рервно оборотним. Знайти 𝐵
−1 .
8.22. Нехай 𝑋2 = {𝑥 ∈ 𝐶 ([0, 1]) : 𝑥(0) = 𝑥(1) = 0} з нормою ‖𝑥‖2 =
2
2
max |𝑥(𝑘) (𝑡)|, оператор 𝐴 : 𝑋2 → 𝐶([0, 1]) визначено формулою
∑︀
𝑘=0 𝑡∈[0,1]
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥′′ (𝑡) − 4𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1]. Знайти 𝐴−1 i довести, що 𝐴 —
неперервно оборотний.
8.23. Нехай 𝑋3 = {𝑥 ∈ 𝐶 3 ([0, 1]) : 𝑥(0) = 𝑥′ (0) = 𝑥′′ (0) = 0},
3
max |𝑥(𝑘) (𝑡)|,
∑︀
‖𝑥‖3 = оператор 𝐴 : 𝑋3 → 𝐶([0, 1]) визначено фор-
𝑘=0 𝑡∈[0,1]
мулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥′′′ (𝑡) − 𝑥′′ (𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1]. Знайти 𝐴−1 i довести, що 𝐴
— неперервно оборотний.
8.24. Чи є оператор 𝐴 : 𝑙2 → 𝑙2 неперервно оборотним, якщо
1) 𝐴𝑥 = (𝑥1 , 𝑥3 , 𝑥2 , 𝑥4 , 𝑥5 , . . .);
2) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 𝑥2 , 𝑥2 − 𝑥3 , 𝑥3 , 𝑥4 , . . .);
3) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 𝑥2 , 𝑥3 , 2𝑥1 + 2𝑥2 , 𝑥4 , . . .);
4) 𝐴𝑥 = (0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .);
5) 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , 𝑥4 , 𝑥5 , . . .);
6) 𝐴𝑥 = (𝑥1 − 𝑥2 , 𝑥2 , 𝑥3 , . . .);
7) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 𝑥2 + 𝑥3 , 𝑥1 − 𝑥2 + 𝑥3 , 𝑥1 + 𝑥2 − 𝑥3 , 𝑥4 , 𝑥5 , . . .)?
109
Знайти оператор 𝐴−1 , якщо вiн iснує.
∫︀1
8.25. Нехай 𝐴 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑡𝑠 + 𝑡2 𝑠2 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
0
Довести, що оператор 𝐴−1 не iснує.
8.26. Нехай 𝐴 : 𝐶([−1, 1]) → 𝐶([−1, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 21 (𝑥(𝑡) + 𝑥(−𝑡)).
Чи iснує 𝐴
−1 ?
8.27. Нехай 𝑋 — банахiв простiр вiдносно норм ‖·‖1 та ‖·‖2 . Припустимо,
що ‖ · ‖2 пiдпорядкована ‖ · ‖1 , тобто iснує таке 𝑐 > 0, що ‖𝑥‖2 ≤ 𝑐‖𝑥‖1 ,
𝑥 ∈ 𝑋. Довести, що норми ‖ · ‖1 та ‖ · ‖2 еквiвалентнi. Чи iстотна повнота
простору вiдносно обох норм?
8.28. За якої умови на функцiю 𝛼 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏])
1) ‖𝑥‖𝛼 = max 𝛼(𝑡)|𝑥(𝑡)| є нормою в 𝐶([𝑎, 𝑏])?
𝑎≤𝑡≤𝑏
2) збiжнiсть за нормою ‖𝑥‖𝛼 рiвносильна рiвномiрнiй збiжностi в
𝐶([𝑎, 𝑏])?
3) простiр 𝐶([𝑎, 𝑏]) з нормою ‖𝑥‖𝛼 є повним?
8.29. Нехай 𝜇(𝑇 ) < +∞, 𝑀 — пiдпростiр 𝐿2 (𝑇, 𝜇), причому 𝑀 ⊂
⊂ 𝐿∞ (𝑇, 𝜇). Довести, що
1) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 : ‖𝑥‖∞ ≤ 𝐶‖𝑥‖2 ;
*
2) dim 𝑀 < +∞.
8.30 . Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — базис Шаудера у банаховому просторi
*
∞
∑︀
𝑋 з нормою ‖ · ‖ (див. задачу 1.89). При 𝑥 = 𝛼𝑖 (𝑥)𝑒𝑖 покладемо
𝑖=1
𝑘
∑︀
𝑃𝑘 𝑥 = 𝛼𝑖 (𝑥)𝑒𝑖 , 𝑘 ≥ 1, та |||𝑥||| = sup ‖𝑃𝑘 𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝑋. Довести, що
𝑖=1 𝑘≥1
1) (𝑋, ||| · |||) — банахiв простiр;
2) норми ||| · ||| та ‖ · ‖ еквiвалентнi;
3) 𝛼𝑖 ∈ 𝑋 , 𝑖 ≥ 1, та 𝑃𝑘 ∈ L(𝑋), 𝑘 ≥ 1, причому iснує 𝐶 > 0 таке,
*
що ‖𝑃𝑘 ‖ ≤ 𝐶 при всiх 𝑘 ≥ 1;
⃦ 𝑘 ⃦𝑚
⃦ ∑︀ ⃦ ⃦ ∑︀ ⃦
4) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑚 > 𝑘 ∀ 𝜆1 , . . . , 𝜆𝑚 ∈ K : ⃦ 𝜆𝑖 𝑒𝑖 ⃦ ≤ 𝐶 ⃦ 𝜆𝑖 𝑒𝑖 ⃦.
⃦ ⃦
𝑖=1 𝑖=1
8.31. Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — базис Шаудера у банаховому просторi 𝑋.
∞
∑︀
1) Довести, що послiдовнiсть {𝑥𝑛 = 𝛼𝑖 (𝑥𝑛 )𝑒𝑖 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋
𝑖=1
∞
∑︀
збiгається до 𝑥= 𝛼𝑖 (𝑥)𝑒𝑖 в 𝑋 тодi й лише тодi, коли
𝑖=1
а) ∀𝑖 ≥ 1 : → 𝛼𝑖 (𝑥), 𝑛 → ∞;
𝛼𝑖 (𝑥𝑛 )
⃦ ∞
⃦ ∑︀ ⃦
б) sup ⃦ 𝛼𝑖 (𝑥𝑛 )𝑒𝑖 ⃦ → 0, 𝑘 → ∞.
⃦
𝑛≥1 𝑖=𝑘+1
2) Вивести з пункту 1) критерiй збiжностi в 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞.
110
8.32. Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — базис Шаудера у банаховому просторi 𝑋,
𝑛
∑︀
‖𝑒𝑛 ‖ = 1, 𝑛 ≥ 1, sup ‖𝑃𝑛 ‖ = 𝐶 < +∞, де 𝑃𝑛 𝑥 = 𝛼𝑖 (𝑥)𝑒𝑖 при
𝑛≥1 𝑖=1
∞
∑︀
𝑥= 𝛼𝑖 (𝑥)𝑒𝑖 . Довести, що будь-яка послiдовнiсть {𝑣𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋
𝑖=1 ∑︀ 1
така, що ‖𝑒𝑛 − 𝑣𝑛 ‖ < 2𝐶 , теж є базисом Шаудера в 𝑋.
𝑛≥1
111
Роздiл 9
Класи лiнiйних операторiв
у гiльбертовому просторi
Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр.

Функцiю 𝑏 : 𝐻 ×𝐻 → K називають бiлiнiйною формою, якщо вона
лiнiйна за першою та антилiнiйна за другою змiнною (при K=R лiнiйна
за кожною змiнною):
∀ 𝑥1 , 𝑥2 , 𝑦 ∈ 𝐻 ∀ 𝛼, 𝛽 ∈ K : 𝑏(𝛼𝑥1 + 𝛽𝑥2 , 𝑦) = 𝛼𝑏(𝑥1 , 𝑦) + 𝛽𝑏(𝑥2 , 𝑦),
∀ 𝑥, 𝑦1 , 𝑦2 ∈ 𝐻 ∀ 𝛼, 𝛽 ∈ K : 𝑏(𝑥, 𝛼𝑦1 + 𝛽𝑦2 ) = 𝛼𝑏(𝑥, 𝑦1 ) + 𝛽𝑏(𝑥, 𝑦2 ).
Бiлiнiйну форму 𝑏 називають ермiтовою, якщо 𝑏(𝑥, 𝑦) = 𝑏(𝑦, 𝑥),
𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻. Бiлiнiйну форму 𝑏 називають обмеженою, якщо
∃ 𝐶 ≥ 0 ∀ 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 : |𝑏(𝑥, 𝑦)| ≤ 𝐶‖𝑥‖ · ‖𝑦‖.
Найменше з таких чисел 𝐶 ≥ 0 називають нормою бiлiнiйної форми 𝑏 i
позначають ‖𝑏‖. Якщо 𝑏 — бiлiнiйна форма, то функцiю 𝑏[𝑥] = 𝑏(𝑥, 𝑥),
𝑥 ∈ 𝐻, називають квадратичною формою.
Нехай 𝐴 ∈ L(𝐻). Бiлiнiйну форму 𝑏𝐴 (𝑥, 𝑦) = (𝐴𝑥, 𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻,
називають бiлiнiйною формою, породженою оператором 𝐴.
Теорема 1. Для кожної обмеженої бiлiнiйної форми 𝑏 iснує єдиний
оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) такий, що 𝑏 = 𝑏𝐴 , при цьому ‖𝑏‖ = ‖𝐴‖.
Оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) називають спряженим до оператора 𝐴 ∈ L(𝐻),
*
*
якщо (𝐴𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐴 𝑦) при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻. Для кожного оператора
𝐴 ∈ L(𝐻) спряжений оператор 𝐴* iснує i єдиний, причому ‖𝐴* ‖ = ‖𝐴‖.
Оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) називають самоспряженим, якщо 𝐴 = 𝐴, тоб-
*
то (𝐴𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐴𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻. Оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) називають нор-
мальним, якщо 𝐴𝐴* = 𝐴* 𝐴. Самоспряжений оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) на-
зивають невiд’ємним, якщо (𝐴𝑥, 𝑥) ≥ 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝐻; позначається
𝐴 ≥ 0. Якщо для самоспряжених операторiв 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝐻) справедливо
𝐴 − 𝐵 ≥ 0, то кажуть, що 𝐴 ≥ 𝐵 або 𝐵 ≤ 𝐴. Самоспряжений оператор
𝐴 ∈ L(𝐻) називають напiвобмеженим знизу числом 𝑐 ∈ R (напiвобме-
женим зверху числом 𝑑 ∈ R), якщо 𝐴 ≥ 𝑐𝐼 (𝐴 ≤ 𝑑𝐼 вiдповiдно).
Нехай 𝐺 — пiдпростiр 𝐻. Оператор 𝑃𝐺 : 𝐻 → 𝐻, де 𝑃𝐺 𝑥 = pr𝐺 𝑥, на-
зивають оператором ортогонального проектування (або ортопроектором ).
Нехай 𝐻1 , 𝐻2 — гiльбертовi простори. Лiнiйний оператор 𝑉 : 𝐻1 → 𝐻2
називають iзометричним, якщо вiн зберiгає скалярний добуток (тобто
(𝑉 𝑥, 𝑉 𝑦)2 = (𝑥, 𝑦)1 , 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻1 ). Лiнiйний оператор 𝑈 : 𝐻1 → 𝐻2 на-
зивають унiтарним, якщо 𝑈 iзометричний i є сюр’єкцiєю (тобто 𝑅(𝑈 ) =
= 𝐻2 ).
112
Поняття спряженого оператора можна ввести i для операторiв, що дi-
ють у лiнiйних нормованих просторах.
Нехай 𝑋, 𝑌 — лiнiйнi нормованi простори, 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑌 ). Оператор
𝐴′ : 𝑌 * → 𝑋 * , де (𝐴′ 𝑓 )(𝑥) = 𝑓 (𝐴𝑥), 𝑓 ∈ 𝑌 * , 𝑥 ∈ 𝑋, називають
спряженим до оператора 𝐴.
Теорема 2. Дане означення коректне, тобто однозначно визначає опе-
ратор 𝐴 ∈ L(𝑌 , 𝑋 ), при цьому ‖𝐴 ‖ = ‖𝐴‖.
′ * * ′
9.1. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻).

√︀Довести, що
𝐴** = (𝐴* )* = 𝐴; 2) ‖𝐴* ‖ = ‖𝐴‖ = ‖𝐴* 𝐴‖ = ‖𝐴𝐴* ‖;
√︀
1)
* 2
3) якщо 𝐴 = 𝐴 , то ‖𝐴 ‖ = ‖𝐴‖ .
2
Розв’язання. 1) При всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 маємо
(𝐴* 𝑥, 𝑦) = (𝑦, 𝐴* 𝑥) = (𝐴𝑦, 𝑥) = (𝑥, 𝐴𝑦).

Звiдси вже можна зробити висновок, що 𝐴** = 𝐴. Пояснимо це один
раз детально. Оскiльки (𝐴* 𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐴** 𝑦), то (𝑥, 𝐴** 𝑦) = (𝑥, 𝐴𝑦),
𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻. При 𝑥 = 𝐴** 𝑦 − 𝐴𝑦 звiдси дiстаємо ‖𝐴** 𝑦 − 𝐴𝑦‖2 = 0. Тому
𝐴** 𝑦 = 𝐴𝑦 для всiх 𝑦 ∈ 𝐻, тобто 𝐴** = 𝐴.
*
2) Якщо 𝐴 = 0, то 𝐴 = 0 та рiвностi очевидно виконуються. Надалi
вважаємо 𝐴 ̸= 0. При всiх 𝑥 ∈ 𝐻 маємо
‖𝐴𝑥‖2 = (𝐴𝑥, 𝐴𝑥)| = |(𝐴* 𝐴𝑥, 𝑥)| ≤

≤ ‖𝐴* 𝐴𝑥‖ · ‖𝑥‖ ≤ ‖𝐴* 𝐴‖ · ‖𝑥‖2 ≤ ‖𝐴* ‖ · ‖𝐴‖ · ‖𝑥‖2 .
Отже, ‖𝐴‖2 ≤ ‖𝐴* 𝐴‖ ≤ ‖𝐴* ‖ · ‖𝐴‖, звiдки ‖𝐴‖ ≤ ‖𝐴* ‖. Для доведе-
ння протилежної нерiвностi скористаємося 1) i вже доведеною нерiвнiстю:
‖𝐴* ‖ ≤ ‖𝐴** ‖ = ‖𝐴‖. Отже,‖𝐴* ‖ = ‖𝐴‖ та ‖𝐴* 𝐴‖ = ‖𝐴‖2 . Застосо-
вуючи останню рiвнiсть до
* * * 2
оператора 𝐴 , дiстаємо ‖𝐴𝐴 ‖ = ‖𝐴 ‖ .
3) Одразу випливає з 2).
1) якщо (𝑇, 𝜇) — простiр iз 𝜎 -скiнченною мiрою та 𝐴 — iнтеграль-
ний оператор у комплексному гiльбертовому просторi 𝐿2 (𝑇, 𝜇) з ядром
𝐾 ∈ 𝐿2 (𝑇 × 𝑇, 𝜇 × 𝜇), тобто
∫︀
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝜇(𝑠), 𝑡 ∈ 𝑇, 𝑥 ∈ 𝐿2 (𝑇, 𝜇),
𝑇
* *
то 𝐴 — iнтегральний оператор з ядром 𝐾 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑠, 𝑡), (𝑡, 𝑠) ∈ 𝑇 ×𝑇 ;
2) якщо 𝐻 — комплексний сепарабельний гiльбертiв простiр, опера-
тор 𝐴 задано матрицею (𝑎𝑗𝑘 )∞ 𝑗,𝑘=1 , то оператор 𝐴* задається матрицею
* ∞ *
(𝑎𝑗𝑘 )𝑗,𝑘=1 , де 𝑎𝑗𝑘 = 𝑎𝑘𝑗 , 𝑗, 𝑘 ∈ N.
113
Розв’язання. 1) Для довiльних 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐿2 (𝑇, 𝜇) знайдемо такий елемент
𝑦 * ∈ 𝐿2 (𝑇, 𝜇), що (𝐴𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝑦 * ). Тодi 𝑦 * = 𝐴* 𝑦 . Маємо
∫︀ ∫︀ (︁ ∫︀ )︁
(𝐴𝑥, 𝑦) = (𝐴𝑥)(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝑡 = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 𝑦(𝑡)𝑑𝑡 =
𝑇 𝑇 𝑇
∫︀ (︁ ∫︀ )︁ ∫︀ (︁ ∫︀ )︁
= 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑦(𝑡)𝑑𝑡 𝑑𝑠 = 𝑥(𝑠) 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑦(𝑡)𝑑𝑡 𝑑𝑠
𝑇 𝑇 𝑇 𝑇
(ми змiнили порядок iнтегрування, користуючись теоремою Фубiнi). З от-

риманої рiвностi, так само як при розв’язаннi задачi 9.1(1), випливає, що
(𝐴* 𝑦)(𝑠) = 𝑦 * (𝑠) =

∫︀
𝐾(𝑡, 𝑠)𝑦(𝑡)𝑑𝑡. Мiняючи змiннi 𝑡 та 𝑠 мiсцями,
𝑇
дiстаємо, що 𝐴* — iнтегральний оператор з ядром 𝐾 * (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑠, 𝑡),
(𝑠, 𝑡) ∈ 𝑇 × 𝑇.
2) Спряжений оператор 𝐴* задається деякою матрицею (𝑎*𝑗𝑘 )∞
𝑗,𝑘=1 , де
𝑎*𝑗𝑘 *
= (𝐴 𝑒𝑘 , 𝑒𝑗 ), 𝑗, 𝑘 ∈ N. Оскiльки
(𝐴* 𝑒𝑘 , 𝑒𝑗 ) = (𝑒𝑘 , 𝐴𝑒𝑗 ) = (𝐴𝑒𝑗 , 𝑒𝑘 ) = 𝑎𝑘𝑗 ,
то𝑎*𝑗𝑘 = 𝑎𝑘𝑗 , 𝑗, 𝑘 ∈ N.
Зауваження 1. Ядро 𝐾 ∈ 𝐿2 (𝑇 ×𝑇, 𝜇×𝜇) називають ермiтовим, якщо
𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑠, 𝑡) (mod 𝜇 × 𝜇). Внаслiдок задачi 9.2(1) iнтегральний опе-
ратор з ермiтовим ядром є самоспряженим.
Зауваження 2. У дiйсному просторi 𝐾 * (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑠, 𝑡), (𝑡, 𝑠) ∈ 𝑇 × 𝑇,
та 𝑎*𝑗𝑘 = 𝑎𝑘𝑗 , 𝑗, 𝑘 ∈ N, вiдповiдно.
9.3. Знайти спряжений до оператора 𝐴 : 𝐻 → 𝐻, якщо
1) 𝐻 = 𝑙2 , 𝐴𝑥 = (0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .);
∫︀𝑡
2) 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
0
Розв’язання. 1) Для довiльних 𝑥 ∈ 𝑙2 та 𝑦 ∈ 𝑙2 знайдемо такий елемент
𝑦 * ∈ 𝑙2 , що (𝐴𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝑦 * ). Маємо
(𝐴𝑥, 𝑦) = 0 · 𝑦1 + 𝑥1 · 𝑦2 + 𝑥2 · 𝑦3 + . . . = 𝑥1 𝑦2 + 𝑥2 𝑦3 + . . .
Тому якщо покласти 𝑦 * = (𝑦2 , 𝑦3 , . . .), то (𝐴𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝑦 * ). Отже,

𝐴* 𝑦 = (𝑦2 , 𝑦3 , . . .), 𝑦 ∈ 𝑙2 .
Зауваження. За умови 𝐴 : 𝑙𝑝 → 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, оператор 𝐴′
′
задається тiєю ж формулою, але 𝐴 : 𝑙𝑞 → 𝑙𝑞 , де 𝑞 — спряжений до 𝑝
iндекс.
2) Для кожного 𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, 1]) i кожного 𝑦 ∈ 𝐿2 ([0, 1]) знайдемо та-
кий елемент 𝑦 * ∈ 𝐿2 ([0, 1]), що (𝐴𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝑦 * ). Маємо (𝐴𝑥, 𝑦) =
114
∫︀1 ∫︀1 (︁∫︀𝑡 )︁
= (𝐴𝑥)(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝑡 = 𝑥(𝑠)𝑦(𝑡)𝑑𝑠 𝑑𝑡. Пiсля змiни порядку iнтегру-
0 0 0
∫︀1 (︁ ∫︀1 )︁ ∫︀1 (︁ ∫︀1 )︁
вання отримаємо (𝐴𝑥, 𝑦) = 𝑥(𝑠)𝑦(𝑡)𝑑𝑡 𝑑𝑠 = 𝑥(𝑠) 𝑦(𝑡)𝑑𝑡 𝑑𝑠,
0 𝑠 0 𝑠
∫︀1
тобто 𝑦 * (𝑠) = 𝑦(𝑡)𝑑𝑡. Мiняючи змiннi 𝑡 та 𝑠 мiсцями, дiстаємо, що
𝑠
∫︀1
(𝐴* 𝑦)(𝑡) = 𝑦(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑦 ∈ 𝐿2 ([0, 1]).
𝑡
9.4. 𝐻 — гiльбертiв простiр. Довести, що
Нехай
1) якщо 𝑈 : 𝐻 → 𝐻, 𝑅(𝑈 ) = 𝐻 та (𝑈 𝑥, 𝑈 𝑦) = (𝑥, 𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻, то
𝑈 — лiнiйний неперервний оператор (а отже, 𝑈 — унiтарний оператор) та
‖𝑈 ‖ = 1;
2) оператор 𝑈 ∈ L(𝐻) є унiтарним тодi й лише тодi, коли вiн неперерв-
но оборотний та 𝑈
−1 = 𝑈 * ; при цьому 𝑈 * також є унiтарним оператором.
Розв’язання. 1) Перевiримо, що 𝑈 є лiнiйним оператором, тобто
𝑈 (𝛼𝑥) = 𝛼𝑈 𝑥 та 𝑈 (𝑥 + 𝑦) = 𝑈 𝑥 + 𝑈 𝑦 при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 та 𝛼 ∈ K.
Використовуючи властивостi скалярного добутку i рiвнiсть з умови за-
дачi, дiстаємо
‖𝑈 (𝛼𝑥) − 𝛼𝑈 𝑥‖2 = (𝑈 (𝛼𝑥) − 𝛼𝑈 𝑥, 𝑈 (𝛼𝑥) − 𝛼𝑈 𝑥) =

= (𝑈 (𝛼𝑥), 𝑈 (𝛼𝑥)) − 𝛼(𝑈 𝑥, 𝑈 (𝛼𝑥)) − 𝛼(𝑈 (𝛼𝑥), 𝑈 𝑥) + 𝛼𝛼(𝑈 𝑥, 𝑈 𝑥) =
= (𝛼𝑥, 𝛼𝑥) − 𝛼(𝑥, 𝛼𝑥) − 𝛼(𝛼𝑥, 𝑥) + 𝛼𝛼(𝑥, 𝑥) = 0,
тобто 𝑈 (𝛼𝑥) − 𝛼𝑈 𝑥 = 0. Цiлком аналогiчно можна перевiрити, що
‖𝑈 (𝑥 + 𝑦) − 𝑈 𝑥 − 𝑈 𝑦‖2 = 0, звiдки 𝑈 (𝑥 + 𝑦) = 𝑈 𝑥 + 𝑈 𝑦. Таким
чином, 𝑈 — лiнiйний оператор.
Якщо покласти в рiвностi з умови 𝑥 = 𝑦, дiстанемо, що ‖𝑈 𝑥‖ = ‖𝑥‖,
𝑥 ∈ 𝐻. Звiдси випливає, що 𝑈 — неперервний оператор та ‖𝑈 ‖ = 1.
2) Необхiднiсть. Нехай 𝑈 — унiтарний оператор, тобто 𝑅(𝑈 ) = 𝐻
та ‖𝑈 𝑥‖ = ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻. За критерiєм неперервної оборотностi звiдси
випливає, що iснує 𝑈
−1 ∈ L(𝐻).
*
Оскiльки (𝑥, 𝑈 𝑦) = (𝑈 𝑥, 𝑦) = (𝑈 𝑥, 𝑈 𝑈
−1 𝑦) = (𝑥, 𝑈 −1 𝑦) при всiх
* −1
𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻, то 𝑈 = 𝑈 (див. розв’язання задачi 9.1(1)).
*
Унiтарнiсть оператора 𝑈 = 𝑈
−1 випливає зi спiввiдношення
(𝑈 −1 𝑥, 𝑈 −1 𝑦) = (𝑈 𝑈 −1 𝑥, 𝑈 𝑈 −1 𝑦) = (𝑥, 𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻
𝑅(𝑈 −1 ) = 𝐻, яка виконується, бо область значень оператора
i рiвностi
−1
𝑈 дорiвнює областi визначення оператора 𝑈, тобто 𝐻.
Достатнiсть. Нехай iснує 𝑈 −1 ∈ L(𝐻) та 𝑈 −1 = 𝑈 * . Тодi 𝑅(𝑈 ) = 𝐻,
*
бо 𝑈 — бiєкцiя, а також (𝑈 𝑥, 𝑈 𝑦) = (𝑥, 𝑈 𝑈 𝑦) = (𝑥, 𝑈
−1 𝑈 𝑦) = (𝑥, 𝑦),
𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻.
115
9.5. Нехай𝐻 — гiльбертiв простiр. Довести, що
1) якщо 𝑃 : 𝐻 → 𝐻 — ортопроектор на деякий пiдпростiр 𝐺 ⊂ 𝐻,
то 𝑃 ∈ L(𝐻), причому якщо 𝐺 ̸= {0}, то ‖𝑃 ‖ = 1; 2) оператор
𝑃 ∈ L(𝐻) є ортопроектором на деякий пiдпростiр 𝐺 ⊂ 𝐻 тодi й лише
* 2
тодi, коли 𝑃 = 𝑃 та 𝑃 = 𝑃. При цьому 𝐺 = {𝑥 ∈ 𝐻 : 𝑃 𝑥 = 𝑥}.
Розв’язання. 1) Покажемо, що 𝑃 — лiнiйний оператор. Нехай 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻,
𝛼, 𝛽 ∈ K. Тодi за теоремою про розклад гiльбертового простору
𝛼𝑥 + 𝛽𝑦 = 𝛼(pr𝐺 𝑥 + pr𝐺⊥ 𝑥) + 𝛽(pr𝐺 𝑦 + pr𝐺⊥ 𝑦) =

= (𝛼 pr𝐺 𝑥 + 𝛽 pr𝐺 𝑦) + (𝛼 pr𝐺⊥ 𝑥 + 𝛽 pr𝐺⊥ 𝑦) =: 𝑧1 + 𝑧2 .
Оскiльки 𝑧1 ∈ 𝐺, 𝑧2 ∈ 𝐺⊥ , то внаслiдок єдиностi розкладу гiльбертового
простору маємо 𝑧1 = pr𝐺 (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦), 𝑧2 = pr𝐺⊥ (𝛼𝑥 + 𝛽𝑦). Перша з цих
рiвностей означає, що 𝑃 — лiнiйний оператор.
2
З рiвностi ‖ pr𝐺 𝑥‖ + ‖ pr𝐺⊥ 𝑥‖
2 = ‖ pr 𝑥 + pr 2 2
𝐺 𝐺⊥ 𝑥‖ = ‖𝑥‖
отримуємо, що ‖ pr𝐺 𝑥‖ ≤ ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻, тобто ‖𝑃 𝑥‖ ≤ ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻.
Отже, 𝑃 — неперервний оператор та ‖𝑃 ‖ ≤ 1. Якщо 𝐺 = {0}, то 𝑃 𝑥 = 0,
𝑥 ∈ 𝐻, тобто 𝑃 = 0 та ‖𝑃 ‖ = 0. Якщо 𝐺 ̸= {0}, то iснує 𝑔 ∈ 𝐺, 𝑔 ̸= 0.
‖𝑃 𝑔‖
Тодi 𝑃 𝑔 = 𝑔 та
‖𝑔‖ = 1, а отже ‖𝑃 ‖ = 1.
2) Необхiднiсть. Нехай 𝑃 — ортопроектор на пiдпростiр 𝐺. Для довiль-
них 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 iснують 𝑥1 , 𝑦1 ∈ 𝐺, 𝑥2 , 𝑦2 ∈ 𝐺
⊥ такi, що 𝑥 = 𝑥 + 𝑥 та
1 2
𝑦 = 𝑦1 + 𝑦2 . Оскiльки 𝑦2 ⊥ 𝑥1 , 𝑥2 ⊥ 𝑦1 , то
(𝑃 𝑥, 𝑦) = (𝑥1 , 𝑦1 + 𝑦2 ) = (𝑥1 , 𝑦1 ), (𝑥, 𝑃 𝑦) = (𝑥1 + 𝑥2 , 𝑦1 ) = (𝑥1 , 𝑦1 ).
Таким чином, (𝑃 𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝑃 𝑦), звiдки 𝑃 * = 𝑃.
2
Далi, 𝑃 𝑥 = 𝑃 𝑥1 = 𝑥1 = 𝑃 𝑥, тобто 𝑃 2 = 𝑃.
Достатнiсть. Нехай 𝑃 * = 𝑃 та 𝑃 2 = 𝑃. Розглянемо множину
𝐺 = {𝑥 ∈ 𝐻 : 𝑃 𝑥 = 𝑥}. Тодi 𝐺 = Ker(𝑃 − 𝐼), отже 𝐺 — пiд-
простiр 𝐻. Доведемо, що 𝑃 𝑥 = pr𝐺 𝑥, 𝑥 ∈ 𝐻. Оскiльки 𝑃 (𝑃 𝑥) = 𝑃 𝑥,
то 𝑃 𝑥 ∈ 𝐺. Покажемо, що (𝑥 − 𝑃 𝑥) ⊥ 𝐺. Справдi, для всiх 𝑦 ∈ 𝐺 маємо
(𝑥 − 𝑃 𝑥, 𝑦) = (𝑥 − 𝑃 𝑥, 𝑃 𝑦) = (𝑃 𝑥 − 𝑃 2 𝑥, 𝑦) = 0. Таким чином, 𝑃 —
ортопроектор на 𝐺.
9.6. Нехай𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝐻). Довести твердження:

1) 𝐼 * = 𝐼, 0* = 0;
* * *
2) (𝛼𝐴 + 𝛽𝐵) = 𝛼𝐴 + 𝛽𝐵 , 𝛼, 𝛽 ∈ C;
*
3) (𝐴𝐵) = 𝐵 𝐴 ;
* *
* * *
4) якщо 𝐴 = 𝐴 , 𝐵 = 𝐵, то (𝐴𝐵) = 𝐴𝐵 ⇔ 𝐴𝐵 = 𝐵𝐴;
5) якщо iснує 𝐴
−1 ∈ L(𝐻), то iснує (𝐴* )−1 ∈ L(𝐻), причому
* −1
(𝐴 ) = (𝐴 ) . −1 *
116
9.7. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр над полем K, 𝑏 : 𝐻 × 𝐻 → K
— бiлiнiйна форма, 𝑏[𝑥] = 𝑏(𝑥, 𝑥), 𝑥 ∈ 𝐻, — вiдповiдна квадратична
форма. Довести, що
1) якщо K = C, то
4𝑏(𝑥, 𝑦) = 𝑏[𝑥 + 𝑦] − 𝑏[𝑥 − 𝑦] + 𝑖𝑏[𝑥 + 𝑖𝑦] − 𝑖𝑏[𝑥 − 𝑖𝑦], 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻
(поляризацiйна тотожнiсть );
2) якщо K = R,то форма 𝑏 симетрична (тобто 𝑏(𝑥, 𝑦) = 𝑏(𝑦, 𝑥),
𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 ) тодi й лише тодi, коли 4𝑏(𝑥, 𝑦) = 𝑏[𝑥 + 𝑦] − 𝑏[𝑥 − 𝑦], 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻.
9.8. Довести, що неперервнiсть бiлiнiйної форми 𝑏 рiвносильна кожнiй з
таких умов:
1) бiлiнiйна форма 𝑏 обмежена;
2) iснує оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) такий, що 𝑏(𝑥, 𝑦) = (𝐴𝑥, 𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻;
при цьому ‖𝑏‖ = ‖𝐴‖;
3) iснує оператор 𝐶 ∈ L(𝐻) такий, що 𝑏(𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐶𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻;
при цьому ‖𝑏‖ = ‖𝐶‖.
9.9. Нехай 𝑏 : 𝐻 × 𝐻 → C — бiлiнiйна форма на комплексному гiльбер-
товому просторi 𝐻, 𝑏[𝑥] = 𝑏(𝑥, 𝑥), 𝑥 ∈ 𝐻. Довести, що
𝑁 2𝜋𝑖𝑘 2𝜋𝑖𝑘
1 ∑︀
1) 𝑏(𝑥, 𝑦) =
𝑁 𝑏[𝑥 + 𝑒 𝑁 𝑦]𝑒 𝑁 , 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻, 𝑁 ∈ N, 𝑁 ≥ 3;
𝑘=1
1
∫︀2𝜋
2) 𝑏(𝑥, 𝑦) = 2𝜋 𝑏[𝑥 + 𝑒𝑖𝜙 𝑦]𝑒𝑖𝜙 𝑑𝜙, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻.
0
9.10. Довести, що у комплексному гiльбертовому просторi такi твердження
рiвносильнi: 1) оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) самоспряжений; 2) бiлiнiйна форма
𝑏𝐴 , породжена оператором 𝐴, ермiтова; 3) квадратична форма 𝑏𝐴 [𝑥] =
= 𝑏𝐴 (𝑥, 𝑥), 𝑥 ∈ 𝐻, набуває лише дiйсних значень. Довести, що у дiйсному
гiльбертовому просторi оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) самоспряжений тодi й лише
тодi, коли бiлiнiйна форма 𝑏𝐴 симетрична.
9.11. 1) Нехай 𝐻 — комплексний гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести,
що 𝐴 = 0 тодi й лише тодi, коли (𝐴𝑥, 𝑥) = 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝐻. 2) Наве-
сти приклад дiйсного гiльбертового простору 𝐻 та ненульового оператора
𝐴 ∈ L(𝐻) таких, що (𝐴𝑥, 𝑥) = 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝐻.
9.12. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр над полем K та 𝐴, 𝐵, 𝐶, 𝐷 ∈ L(𝐻).
1) якщо 𝐴* = 𝐴, то 𝐴2 ≥ 0;
2)
*
умова 𝐴 = 𝐴 у пунктi 1) iстотна;
3) якщо 𝐴 ≤ 𝐵, 𝐵 ≤ 𝐴, то 𝐴 = 𝐵;
4) якщо 𝐴 ≤ 𝐵, 𝐵 ≤ 𝐶, то 𝐴 ≤ 𝐶;
5) якщо 𝐴 ≤ 𝐶, 𝐵 ≤ 𝐷, то 𝐴 + 𝐵 ≤ 𝐶 + 𝐷;
6) якщо 𝐴 ≤ 𝐵, 𝜆 ≥ 0, то 𝜆𝐴 ≤ 𝜆𝐵;
7) якщо 𝐴 ≤ 𝐵, то −𝐵 ≤ −𝐴;
117
8) якщо𝐴* = 𝐴, 𝐵 * = 𝐵 та 𝐴𝐵 = 𝐵𝐴, то 𝐴2 + 𝐵 2 ≥ 2𝐴𝐵;
*
9) якщо 𝐴 = 𝐴, то iснують 𝑚, 𝑀 ∈ R такi, що 𝑚𝐼 ≤ 𝐴 ≤ 𝑀 𝐼;
* *
10) якщо 𝐴 = 𝐴, 𝐵 = 𝐵, то не обов’язково 𝐴 ≤ 𝐵 або 𝐵 ≤ 𝐴;
*
11) якщо 𝐴 = 𝐴, 𝐴 ≥ 0 та 𝐴
−1 ∈ L(𝐻), то 𝐴−1 ≥ 0;
12) якщо 𝐴 i 𝐵 унiтарнi, то 𝐴𝐵 теж унiтарний;
*
13) якщо 𝐴 = 𝐴, 𝐵
* = 𝐵, 𝐴 ≥ 𝐵, то оператори 𝐶 * 𝐴𝐶, 𝐶 * 𝐵𝐶
*
самоспряженi та 𝐶 𝐴𝐶 ≥ 𝐶 𝐵𝐶;
*
2
14) якщо 𝐴 = 𝐴, то 𝑅(𝐴) = Ker (𝐼 − 𝐴), зокрема, множина 𝑅(𝐴) є
пiдпростором 𝐻 ;
15) якщо K = C, 𝛼, 𝛽 ∈ C, |𝛼| = |𝛽| = 1, то оператор 𝛼𝐴 + 𝛽𝐴
*
нормальний;
16) якщо 𝐴 — ортопроектор, то 𝐴 ≥ 0;
17) якщо 𝐴 — ортопроектор, то 𝐼 − 𝐴 також ортопроектор;
18)
* *
якщо K = C, 𝐴 = 𝐴 , 𝐵 = 𝐵 , то оператор 𝐶 = 𝑖(𝐴𝐵 − 𝐵𝐴)
самоспряжений.
9.13. Нехай 𝐻 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що
— гiльбертiв простiр,
1) 𝐴 ⇔ ‖𝐴𝑥‖ = ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻;
— iзометричний
2) якщо 𝐻 — скiнченновимiрний, то 𝐴 унiтарний тодi й лише тодi, коли
𝐴 iзометричний;
3) 𝐴 — iзометричний ⇔ 𝐴* 𝐴 = 𝐼;
4) 𝐴 — унiтарний ⇔ 𝐴* 𝐴 = 𝐼 та 𝐴𝐴* = 𝐼;
5) 𝐴 може бути iзометричним, але не унiтарним.
9.14. Нехай лiнiйний оператор 𝐴 у гiльбертовому просторi C𝑚 заданий

𝑇
матрицею A = (𝑎𝑗𝑘 )𝑚
𝑗,𝑘=1 i нехай A = A — транспонована комплексно
*
спряжена матриця, I — одинична матриця. Довести, що

1) 𝐴 — самоспряжений ⇔ A = A;
*
2) 𝐴 — унiтарний ⇔ 𝐴 — iзометричний ⇔ A A = I;
*
3) 𝐴 — невiд’ємний ⇔ A = A та всi коренi рiвняння det(A −𝜆I) = 0
*
невiд’ємнi;
4) якщо оператор 𝐴 у гiльбертовому просторi R𝑚 заданий матрицею A
та A = A — транспонована матриця, то твердження 1) – 3) iстиннi, але
* 𝑇
𝑚
з умови (𝐴𝑥, 𝑥) ≥ 0, 𝑥 ∈ R , не випливає, що оператор 𝐴 невiд’ємний,
бо для нього не обов’язково A = A.
*
9.15. Знайти спряжений до оператора 𝐴 : 𝑙2 → 𝑙2 , якщо
1) 𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .); 5) 𝐴𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥1 , 0, 0, . . .);

⏟ ⏞
2) 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , . . .); 𝑗
3) 𝐴𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑗 , 0, 0, . . .);
𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥1 , 𝑥4 , 𝑥3 , 𝑥6 , 𝑥5 , . . .);
6)
4) 𝐴𝑥 = (0, . . . , 0, 𝑥1 , 0, 0, . . .);
𝐴𝑥 = (𝛼𝑗 𝑥𝑗 , 𝛼𝑗+1 𝑥𝑗+1 , . . .);
7)
⏟ ⏞
𝑗−1 8) 𝐴𝑥 = (0, 0, 𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .);
9) 𝐴𝑥 = (2𝑥1 + 3𝑥2 , 3𝑥1 + 5𝑥2 , 𝑥3 , 0, 0, . . .);
118
10) 𝐴𝑥 = (𝑥1 , 4𝑥2 + 7𝑥3 , 7𝑥2 + 2𝑥3 , 0, 𝑥5 , 0, 0, . . .);
11) 𝐴𝑥 = (3𝑥1 − 2𝑥2 , 𝑥2 , 𝑥3 , 𝑥4 , . . .),
де 𝑗 ∈ N фiксоване, {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ C — заданi числа.

9.16. Знайти спряжений до оператора 𝐴 : 𝐻 → 𝐻, якщо
1) 𝐻 = 𝐿2 (R), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝜒[−𝛼,𝛼] (𝑡)𝑥(𝑡), де 𝛼 > 0;
2) 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑡);

3) 𝐻 = 𝐿2 (R), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑎(𝑡)𝑥(𝑡+𝜏 ), де 𝑎 ∈ 𝐿∞ (R) — задана
функцiя, 𝜏 ∈ R;
1
4) 𝐻 = 𝐿2 (R), (𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑥(𝑡) + 𝑥(−𝑡));
2
∫︀1 𝑡+𝑠
5) 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀𝑡2
6) 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡3 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀1
7) 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡2 𝑠3 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀𝑡
8) 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
𝑡5
∫︀1
9) 𝐻 = 𝐿2 ([−1, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑡 − 3𝑠2 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
𝑡2
10) 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡𝛼 ), де 𝛼 > 0;
11) 𝐴𝑥 = (𝑥, 𝑦)𝑧, де 𝑦, 𝑧 ∈ 𝐻 — фiксованi елементи.
9.17. Знайти спряжений до оператора 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що 𝐴 унiтар-
ний.
√
1) 𝐻 = 𝐿2 (R), (𝐴𝑥)(𝑡) = 7𝑡3 𝑥(𝑡7 − 1);
√
2) 𝐻 = 𝐿2 ([0, ∞)), (𝐴𝑥)(𝑡) = 2𝑡 𝑡𝑥(𝑡4 ).
9.18. Нехай {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ C — фiксована обмежена послiдовнiсть,
𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .), 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) ∈ 𝑙2 . Виразити в термiнах
чисел 𝛼𝑛 , 𝑛 ≥ 1, такi твердження:
1) 𝐴 — самоспряжений; 4) 𝐴 — iзометричний;
2) 𝐴 — нормальний; 5) 𝐴 — ортопроектор;
3) 𝐴 — унiтарний; 6) Ker 𝐴 = {0}.
9.19. Нехай (𝑇, F, 𝜇) — простiр iз 𝜎 -скiнченною мiрою, 𝐴 — оператор
множення на функцiю 𝑝 ∈ 𝐿∞ (𝑇, 𝜇) у просторi 𝐿2 (𝑇, 𝜇). Довести, що
1) 𝐴 = 𝐴
* ⇔ функцiя 𝑝 дiйсна майже скрiзь;
2) 𝐴 — унiтарний ⇔ |𝑝| = 1 майже скрiзь;
3) 𝐴 ≥ 0 ⇔ 𝑝 ≥ 0 майже скрiзь;
119
4) 𝐴 — ортопроектор ⇔ 𝑝2 = 𝑝 майже скрiзь, тобто 𝑝 = 𝜒𝐶 (mod 𝜇),
де 𝐶 ∈ F — деяка множина.
9.20. Нехай 𝑠 ∈ R, (𝐴𝑠 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡 + 𝑠), 𝑡 ∈ R, 𝑥 ∈ 𝐿2 (R) — оператор

зсуву.
1) Знайти 𝐴*𝑠 i 𝐴−1
𝑠 та довести, що оператор 𝐴𝑠 унiтарний.
1 *
2) Покладемо 𝐴 =
2 (𝐴𝑠0 + 𝐴𝑠1 ), 𝑠0 , 𝑠1 ∈ R. Довести, що 𝐴 = 𝐴
тодi й лише тодi, коли 𝑠0 + 𝑠1 = 0.
9.21. За якої умови на пiдпростiр гiльбертового простору ортопроектор
на цей пiдпростiр має неперервний обернений?
9.22. Нехай 𝐻 — сепарабельний гiльбертiв простiр i {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} —
ортонормований базис в 𝐻.
1) Знайти ортопроектор на лiнiйну оболонку множини {𝑒1 , . . . , 𝑒𝑘 },
𝑘 ∈ N.
∞
∑︀ ∞
∑︀
2) Довести, що оператор 𝐴𝑥 = 𝑥𝜎(𝑛) 𝑒𝑛 , 𝑥 = 𝑥𝑛 𝑒𝑛 ∈ 𝐻, де
𝑛=1 𝑛=1
𝜎 : N → N — фiксована бiєкцiя, є унiтарним.
9.23. Навести приклад гiльбертового простору 𝐻 i таких операторiв
𝐴, 𝐵 ∈ L(𝐻), що
1) 𝐴 — нормальний, але не самоспряжений;
2
2) 𝐴 = 𝐴, але 𝐴 не є ортопроектором;
3) 𝐴 — унiтарний оператор, але не ортопроектор;
*
4) 𝐴 = 𝐴, але не виконується жодна з нерiвностей 𝐴 ≥ 0, 𝐴 ≤ 0;
2
5) 𝐴 = 𝐼, але не виконується жодна з нерiвностей 𝐴 ≥ 0, 𝐴 ≤ 0;
*
6) 𝐴 = 𝐴, але множина 𝑅(𝐴) не є замкненою в 𝐻 ;
*
7) 𝐴 = 𝐴, але множина {(𝐴𝑥, 𝑥) | 𝑥 ∈ 𝐻, ‖𝑥‖ = 1} не є
замкненою в R;
8) 𝐴 ≥ 0, 𝐵 ≥ 0, але 𝐴𝐵 не є невiд’ємним;
9) 𝐴 не є нормальним;
2
10) 𝐴 ̸= 0, але 𝐴 = 0;
* * 2 2
11) 𝐴 = 𝐴 , 𝐵 = 𝐵 , 𝐴 = 𝐵 , але 𝐴𝐵 ̸= 𝐵𝐴.
9.24. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр над полем K, 𝐴 ∈ L(𝐻), 𝐴 ≥ 0.

1) |(𝐴𝑥, 𝑦)|2 ≤ (𝐴𝑥, 𝑥)(𝐴𝑦, 𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻;

2) ‖𝐴𝑥‖2 ≤ ‖𝐴‖(𝐴𝑥, 𝑥), 𝑥 ∈ 𝐻.
9.25. 𝐴 ∈ L(𝐻). Чи є пiдпростором у гiльбертовому просторi 𝐻
Нехай
множина 𝐺 = {𝑥 ∈ 𝐻 | (𝐴𝑥, 𝑥) = 0}, якщо 1) 𝐴* = 𝐴; 2) 𝐴 ≥ 0?
9.26. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻), 𝐴* = 𝐴, 𝑥 ∈ 𝐻,
𝑥∈/ Ker 𝐴. Довести, що
𝑛
1) 𝐴 𝑥 ̸= 0 для всiх 𝑛 ∈ N;
{︁ 𝑛+1 𝑥‖
}︁
2) послiдовнiсть 𝛼𝑛 = ‖𝐴
‖𝐴𝑛 𝑥‖ : 𝑛 ≥ 1 збiжна.
120
9.27. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що
1) ‖𝐴‖ = sup |(𝐴𝑥, 𝑦)|;
𝑥,𝑦∈𝑆(0,1)
2) якщо 𝐴* = 𝐴, то ‖𝐴‖ = sup |(𝐴𝑥, 𝑥)|;
𝑥∈𝑆(0,1)
3) якщо 𝐴* = 𝐴, то 𝐴=0 тодi й лише тодi, коли (𝐴𝑥, 𝑥) = 0 при
всiх𝑥 ∈ 𝐻.
9.28. Нехай 𝐻 — комплексний гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести,
що
1) оператори Re 𝐴 = 21 (𝐴 + 𝐴* ), Im 𝐴 = 2𝑖
1
(𝐴 − 𝐴* ) самоспряженi;
2) оператор 𝐴 однозначно зображається у виглядi 𝐴 = 𝐵 + 𝑖𝐶, де
𝐵 та 𝐶 — самоспряженi оператори;
𝐴 нормальний ⇔ Re 𝐴 · Im 𝐴 = Im 𝐴 · Re 𝐴;
3) оператор
𝐴 унiтарний тодi й лише тодi, коли виконуються такi умови:
4) оператор
2 2
а) 𝐴 — нормальний; б) (Re 𝐴) + (Im 𝐴) = 𝐼.
9.29. Нехай 𝐴, 𝐵 — лiнiйнi оператори у гiльбертовому просторi 𝐻 такi,

що (𝐴𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐵𝑦), 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻. Довести, що 𝐴 ∈ L(𝐻) та 𝐵 = 𝐴 .
*
9.30. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що (𝑅(𝐴))⊥ =

= Ker 𝐴* , (Ker 𝐴)⊥ = 𝑅(𝐴* ) (риска означає замикання).
9.31. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що 𝐴𝐴* = 𝐴* 𝐴
*
тодi й лише тодi, коли ‖𝐴𝑥‖ = ‖𝐴 𝑥‖ при всiх 𝑥 ∈ 𝐻.
9.32. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻) — нормальний оператор.
1)Ker 𝐴 = Ker 𝐴* = (𝑅(𝐴))⊥ ;
2
2) ‖𝐴 ‖ = ‖𝐴‖ ;
2
2
3) якщо 𝐴 = 0, то 𝐴 = 0;
4) якщо iснує 𝐴
−1 ∈ L(𝐻), то 𝐴−1 — нормальний оператор.
9.33* . Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝑃 ∈ L(𝐻), 𝑃 2 = 𝑃. Довести, що

такi твердження рiвносильнi:
1)𝑃 — ортопроектор; 4) Ker 𝑃 = (𝑅(𝑃 )) ;

⊥
2) 𝑃 = 𝑃 ;
* 2
5) (𝑃 𝑥, 𝑥) = ‖𝑃 𝑥‖ , 𝑥 ∈ 𝐻.
*
3) 𝑃 𝑃 = 𝑃 𝑃 ;
* 6) (𝑃 𝑥, 𝑥) ≥ 0, 𝑥 ∈ 𝐻.
9.34* . Нехай 𝐻1 та 𝐻2 — пiдпростори гiльбертового простору 𝐻,

𝐻0 = 𝐻1 ∩ 𝐻2 , 𝑃𝑗 — ортопроектор на 𝐻𝑗 , 𝑗 = 0, 1, 2. Позначимо
𝐻𝑖 ⊖ 𝐻0 = {𝑥 ∈ 𝐻𝑖 | 𝑥 ⊥ 𝐻0 }, 𝑖 = 1, 2. Довести такi твердження:
1) 𝑃1 + 𝑃2 є ортопроектором ⇔ 𝑃1 𝑃2 = 0 ⇔ 𝐻1 ⊥ 𝐻2 ; при цьому
𝑃1 + 𝑃2 це ортопроектор на 𝐻1 ⊕ 𝐻2 ;
2) 𝑃1 𝑃2 є ортопроектором ⇔ 𝑃1 𝑃2 = 𝑃2 𝑃1 ⇔
⇔ (𝐻1 ⊖ 𝐻0 ) ⊥ (𝐻2 ⊖ 𝐻0 ); при цьому 𝑃1 𝑃2 це ортопроектор на 𝐻0 ;
3) 𝑃1 − 𝑃2 є ортопроектором ⇔ 𝑃1 ≥ 𝑃2 ⇔ 𝐻1 ⊃ 𝐻2 ; при цьому
𝑃1 − 𝑃2 це ортопроектор на 𝐻1 ⊖ 𝐻0 ;
121
𝑃1 𝑃2 = 𝑃2 ⇔ 𝑃2 𝑃1 = 𝑃2 ⇔ 𝑃1 ≥ 𝑃2 ⇔ 𝐻1 ⊃ 𝐻2 .
4)
Для оператора𝐴 ∈ L(𝐻) виразити у виглядi алгебраїчного спiввiдно-

шення мiж 𝐴 i 𝑃1 такi твердження:
5) 𝐻1 iнварiантний вiдносно 𝐴 (тобто 𝐴(𝐻1 ) ⊂ 𝐻1 );
⊥
6) 𝐻1 i 𝐻1 iнварiантнi вiдносно 𝐴.
9.35. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр та {𝐴, 𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝐻).

𝐴𝑛 ⇒ 𝐴 ⇔ 𝐴*𝑛 ⇒ 𝐴* ;
1)
𝑤 𝑤
→ 𝐴 ⇔ 𝐴*𝑛 −
2) 𝐴𝑛 − → 𝐴* ;
𝑠 𝑠
− 𝐴 ⇎ 𝐴*𝑛 →
3) 𝐴𝑛 → − 𝐴* .
9.36. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр та {𝐴, 𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝐻).
𝑤
𝐴𝑛 = 𝐴*𝑛 , 𝑛 ≥ 1, 𝐴𝑛 −
1) якщо → 𝐴, 𝑛 → ∞, то 𝐴 = 𝐴* ;
𝑤
2) якщо 𝐴𝑛 ≥ 0, 𝑛 ≥ 1, 𝐴𝑛 − → 𝐴, 𝑛 → ∞, то 𝐴 ≥ 0;
𝑤 𝑠
3) якщо 𝐴𝑛 − → 𝐴 та ‖𝐴𝑛 𝑥‖ → ‖𝐴𝑥‖ при всiх 𝑥 ∈ 𝐻, то 𝐴𝑛 → − 𝐴;
𝑤 𝑠
зокрема, якщо 𝐴, 𝐴𝑛 , 𝑛 ≥ 1 — iзометричнi, то 𝐴𝑛 −
→ 𝐴 ⇔ 𝐴𝑛 → − 𝐴;
𝑠 𝑠
4) якщо 𝐴𝑛 , 𝐴 — нормальнi, 𝑛 ≥ 1, 𝐴𝑛 →− 𝐴, то 𝐴*𝑛 →
− 𝐴* ;
𝑤
5) якщо 𝐴𝑛 , 𝑛 ≥ 1, — iзометричнi та 𝐴𝑛 − → 𝐴, то 𝐴 не обов’язково
iзометричний;
𝑤
6) якщо 𝐴𝑛 , 𝑛 ≥ 1, — унiтарнi та 𝐴𝑛 −
→ 𝐴, то 𝐴 не обов’язково
унiтарний.
9.37. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝐻), 𝐴𝑛 ≥ 0,

𝑛 ≥ 1, а також iснує таке 𝐶 > 0, що ‖𝐴𝑛 ‖ ≤ 𝐶, 𝑛 ≥ 1. Довести, що
𝑠 𝑤
𝐴𝑛 →− 0 ⇔ 𝐴𝑛 − → 0 ⇔ (𝐴𝑛 𝑥, 𝑥) → 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝐻.
9.38 . Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝐻) — обмежена
*
послiдовнiсть самоспряжених операторiв, причому 𝐴𝑛+1 ≥ 𝐴𝑛 при всiх
𝑛 ≥ 1. Довести, що послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} сильно збiжна.
9.39. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝑃𝑛 — ортопроектори на пiдпростори
𝐻𝑛 , 𝑛 ≥ 1. Довести, що
𝑠
1) якщо 𝑃𝑛+1 ≥ 𝑃𝑛 , 𝑛 ≥ 1, то 𝑃𝑛 → − 𝑃, де 𝑃 — ортопроектор
(︀ ∞
на ç.ë.î.
)︀
∪ 𝐻𝑛 ;
𝑛=1
𝑠
2) якщо 𝑃𝑛+1 ≤ 𝑃𝑛 , 𝑛 ≥ 1, то 𝑃𝑛 →
− 𝑃, де 𝑃 — ортопроектор
∞
на ∩ 𝐻𝑛 ;
𝑛=1
∞
∑︀
3) якщо 𝐻𝑘 ⊥ 𝐻𝑗 , 𝑘 ̸= 𝑗, 𝑘, 𝑗 ≥ 1, то ряд 𝑃𝑛 сильно збiгається
𝑛=1
(︀ ∞
ортопроектора на ç.ë.î.
)︀
до ∪ 𝐻𝑛 ;
𝑛=1
122
𝑠
4) якщо 𝑃𝑛 →
− 𝑃, то 𝑃 — ортопроектор;
5) якщо послiдовнiсть {𝑃𝑛 : 𝑛 ≥ 1} монотонна i 𝑃𝑛 ⇒ 𝑃, 𝑛 → ∞, то
iснує 𝑛0 ∈ N таке, що 𝑃𝑛 = 𝑃, 𝑛 ≥ 𝑛0 . Чи iстотна у цьому твердженнi
умова монотонностi?
* якщо 𝑤
6) 𝑃𝑛 −
→ 𝑃, то 𝑃 — не обов’язково ортопроектор;
𝑤 𝑠
7) якщо 𝑃𝑛 − → 𝑃 та 𝑃 — ортопроектор, то 𝑃𝑛 → − 𝑃.
9.40* . Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр над полем K, 𝐴 ∈ L(𝐻), причому
𝐴𝐵 = 𝐵𝐴 при всiх 𝐵 ∈ L(𝐻). Довести, що 𝐴 = 𝛾𝐼 при деякому 𝛾 ∈ K.
9.41. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻) — самоспряжений опера-
тор, 𝜆 ∈ C. Довести, що оператор 𝐴 − 𝜆𝐼 неперервно оборотний тодi й
лише тодi, коли iснує 𝑐 > 0 таке, що ‖(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥‖ ≥ 𝑐‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻.
1) якщо 𝐴 ≥ 0, то iснує 𝐴
−1 ∈ L(𝐻) тодi й лише тодi, коли iснує таке
𝜆 > 0, що 𝐴 ≥ 𝜆𝐼;
* −1 ∈ L(𝐻);
2) iснує (𝐼 + 𝐴𝐴 )
3) якщо 𝐴
* = 𝐴, 𝑚 = inf (𝐴𝑥, 𝑥), 𝑀 = sup (𝐴𝑥, 𝑥), то
𝑥∈𝑆(0,1) 𝑥∈𝑆(0,1)
оператор 𝐴 − 𝜆𝐼 неперервно оборотний при всiх 𝜆 ∈ R ∖ [𝑚, 𝑀 ] та не є
неперервно оборотним при 𝜆 ∈ {𝑚, 𝑀 };
4) якщо 𝐴* = 𝐴, 𝜆 = 𝛼 + 𝛽𝑖 ∈ C, то
‖(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥‖ ≥ |𝛽| · ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻;
5) якщо 𝐴* = 𝐴, 𝜆 ∈ C∖R, то iснує (𝐴 − 𝜆𝐼)−1 ∈ L(𝐻).

9.43. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що оператор
𝐴 неперервно оборотний тодi й лише тодi, коли iснує 𝑐 > 0 таке, що
𝐴𝐴* ≥ 𝑐𝐼 та 𝐴* 𝐴 ≥ 𝑐𝐼.
9.44. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻) — самоспряжений опера-
тор. Довести, що
1) 𝐴𝑛 — самоспряжений оператор при кожному 𝑛 ≥ 1;
𝑛 𝑛
2) ‖𝐴 ‖ = ‖𝐴‖ , 𝑛 ≥ 1;
𝑛
3) якщо 𝐴 ≥ 0, то 𝐴 ≥ 0 при кожному 𝑛 ≥ 1.
9.45. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻) — самоспряжений опе-
∞
𝐴𝑛 збiгається в L(𝐻) тодi й лише тодi, коли
∑︀
ратор. Довести, що ряд
𝑛=0
‖𝐴‖ < 1.
9.46. Нехай 𝐴 — оператор у 𝑙2 , заданий матрицею Якобi, тобто матрицею
123
вигляду
⎛ ⎞
𝛼1 𝛽 1 0 0 0 ...
⎜ 𝛾1 𝛼2 𝛽 2 0 0 ... ⎟
A=⎜
⎝ 0 𝛾2 𝛼3 𝛽 3 0
⎟ , {𝛼𝑗 , 𝛽𝑗 , 𝛾𝑗 : 𝑗 ≥ 1} ⊂ K.
... ⎠
... ... ... ... ... ...
Довести, що оператор 𝐴 неперервний тодi й лише тодi, коли
sup(|𝛼𝑘 |2 + |𝛽𝑘 |2 + |𝛾𝑘 |2 ) < +∞.

𝑘≥1
За яких умов на матрицю A оператор 𝐴 самоспряжений? Розглянути ви-

падки K=R та K = C.
1) якщо {𝑃𝑛 : 𝑛 ≥ 0} — многочлени Лежандра (див. задачу 2.38(2)),
то
(𝑛 + 1)𝑃𝑛+1 (𝑡) − (2𝑛 + 1)𝑡𝑃𝑛 (𝑡) + 𝑛𝑃𝑛−1 (𝑡) = 0, 𝑡 ∈ [−1, 1], 𝑛 ≥ 1;
2) оператору (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [−1, 1], 𝑥 ∈ 𝐿2 ([−1, 1]), у базисi

многочленiв Лежандра вiдповiдає матриця Якобi.
9.48. Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормований базис у гiльбертовому про-
сторi 𝐻. Довести, що матриця (𝑎𝑗𝑘 )∞
𝑗,𝑘=1 , 𝑎𝑗𝑘 ∈ C, 𝑗 ≥ 1, 𝑘 ≥ 1, визначає
лiнiйний неперервний оператор в 𝐻 тодi й лише тодi, коли виконуються
такi умови:
∞
∑︀ ∞
∑︀
1) ряд 𝑎𝑗𝑘 𝑥𝑘 збiгається для будь-яких 𝑗 ∈ N та 𝑥 = 𝑥𝑘 𝑒𝑘 ∈ 𝐻;
𝑘=1 𝑘=1
∞ ⃒ ∑︀
⃒∞
⃒2
𝑎𝑗𝑘 𝑥𝑘 ⃒ ≤ 𝐶‖𝑥‖2 .
∑︀
∃𝐶 > 0 ∀𝑥 ∈ 𝐻 :
⃒
2) ⃒
𝑗=1 𝑘=1
9.49. Довести, що кожна з таких двох умов є необхiдною i достатньою
для того, щоб числова матриця (𝑎𝑗𝑘 )∞𝑗,𝑘=1 визначала у заданому ортонор-
мованому базисi оператор 𝐴 ∈ L(𝐻):
1) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑚, 𝑛 ∈ N ∀ 𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , 𝑦1 , . . . , 𝑦𝑚 ∈ C :
⃒
𝑛 ∑︀
𝑚
⃒ (︂ 𝑛 )︂ 1 (︂ 𝑚 )︂ 1
⃒ ∑︀ ⃒ 2 2
2 2
∑︀ ∑︀
⃒
⃒ 𝑎𝑗𝑘 𝑥𝑗 𝑦𝑘 ⃒ ≤ 𝐶
⃒ |𝑥𝑗 | |𝑦𝑘 | ;
𝑗=1 𝑘=1 𝑗=1 𝑘=1
2) ∃ 𝐶 ≥ 0 ∀ 𝑚, 𝑛 ∈ N ∀ 𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 ∈ C :
⃒𝑚
𝑛 ⃒ ∑︀
⃒2 𝑚
⃒
∑︀ ⃒ 𝑎 𝑗𝑘 𝑥𝑘
⃒ ≤ 𝐶 ∑︀ |𝑥𝑘 |2 .
⃒ ⃒
𝑗=1 𝑘=1 𝑘=1
Довести, що умова 2) виконується у кожному з таких випадкiв:

124
∞ ∑︀
∞
|𝑎𝑗𝑘 |2 < +∞;
∑︀
а) б) 𝑎𝑗𝑘 = 𝛿𝑗𝑘 𝑎𝑗 , sup |𝑎𝑗 | < +∞.
𝑗=1 𝑘=1 𝑗≥1
9.50. Нехай(𝑎𝑗𝑘 )∞ ∞
𝑗,𝑘=1 , (𝑏𝑗𝑘 )𝑗,𝑘=1 — матрицi, що вiдповiдають в орто-
нормованому базисi {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} операторам 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝐻). Визначити
матрицi, що вiдповiдають операторам 𝐴 + 𝐵, 𝐴𝐵.
9.51. Нехай оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) задається в деякому ортонормовано-
му базисi комплексного гiльбертового простору 𝐻 матрицею (𝑎𝑗𝑘 )
∞
𝑗,𝑘=1 .
1) 𝐴 — самоспряжений ⇔ матриця (𝑎𝑗𝑘 )∞ 𝑗,𝑘=1 ермiтова;
2) 𝐴 ≥ 0 ⇔ матриця (𝑎𝑗𝑘 )∞ 𝑗,𝑘=1 ермiтова i для кожного 𝑛 ∈ N
матриця (𝑎𝑗𝑘 )
𝑛 невiд’ємно визначена;
𝑗,𝑘=1
3) 𝐴 — ортопроектор ⇔ матриця (𝑎𝑗𝑘 )
∞
𝑗,𝑘=1 ермiтова, причому 𝑎𝑗𝑘 =
∞
∑︀
= 𝑎𝑗𝑖 𝑎𝑖𝑘 , 𝑗, 𝑘 ∈ N;
𝑖=1
4) 𝐴 — iзометричний ⇔ стовпчики матрицi (𝑎𝑗𝑘 )∞ 𝑗,𝑘=1 є координатами
у базисi {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} елементiв деякої ортонормованої системи.
Знайти необхiднi i достатнi умови того, що матриця (𝑎𝑗𝑘 )

∞
𝑗,𝑘=1 визначає
унiтарний оператор в 𝐻.
9.52* . 1) Нехай 𝑆 ∈ L(𝐻) — невiд’ємний оператор у гiльбертовому про-
1 2
сторi 𝐻 такий, що ‖𝑆‖ ≤ 1. Покладемо 𝑇1 = 0, 𝑇𝑛 =
2 (𝑆 + 𝑇𝑛−1 ),
𝑛 ≥ 2. Довести, що
а) оператори 𝑇𝑛 та 𝑇𝑛 − 𝑇𝑛−1 є многочленами вiд 𝑆 з невiд’ємними
коефiцiєнтами при всiх 𝑛 ≥ 2;
б) 0 ≤ 𝑇𝑛−1 ≤ 𝑇𝑛 та ‖𝑇𝑛 ‖ ≤ 1 при всiх 𝑛 ≥ 2;
𝑠
в) iснує 𝑇 ∈ L(𝐻) такий, що 𝑇𝑛 → − 𝑇, причому 𝑇 ≥ 0, ‖𝑇 ‖ ≤ 1,
𝑠
𝑇𝑛2 →
− 𝑇 2 та (𝐼 − 𝑇 )2 = 𝐼 − 𝑆;
г) 𝑇 комутує з усiма операторами, якi комутують з 𝑆.
2) Нехай 𝐴 ∈ L(𝐻) — невiд’ємний оператор у гiльбертовому прос-

торi 𝐻 . Довести, що iснує 𝐵 ∈ L(𝐻) такий, що 𝐵 ≥ 0 та 𝐵
2 = 𝐴
(оператор 𝐵 називають квадратним коренем з оператора 𝐴 i позначають
√ 1
𝐵 = 𝐴 або 𝐵 = 𝐴 2 ), причому 𝐵 комутує з усiма операторами, якi
комутують з 𝐴.
3) Довести єдинiсть квадратного кореня 𝐵 з невiд’ємного оператора 𝐴.
√
9.53. Для оператора 𝐴 ∈ L(𝐻) довести, що 𝐴 ≥ 0, i знайти 𝐴, якщо
1) 𝐻 = 𝑙2 , 𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .), де 𝛼𝑘 ≥ 0, 𝑘 ≥ 1;
2) 𝐻 = 𝑙2 , 𝐴𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑗 , 0, 0, . . .), де 𝑗 ∈ N фiксоване,
3) 𝐻 = 𝑙2 , 𝐴𝑥 = (2𝑥1 + 3𝑥2 , 3𝑥1 + 5𝑥2 , 𝑥3 , 0, 0, . . .);
4) 𝐻 = 𝐿2 (R), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝜒[−𝛼,𝛼] (𝑡)𝑥(𝑡), де 𝛼 > 0;
5) 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑡);

125
6) 𝐻 = 𝐿2 (R), (𝐴𝑥)(𝑡) = 12 (𝑥(𝑡) + 𝑥(−𝑡));
∫︀1
7) 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒𝑡+𝜏 𝑥(𝜏 )𝑑𝜏.
0
9.54 . Довести, що не iснує оператора
* 𝐵 ∈ L(𝑙2 ) такого, що 𝐵 2 = 𝐴,
якщо
1) 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 ;
2) 𝐴𝑥 = (0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 .
9.55. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴, 𝐵, 𝐶, 𝐷 ∈ L(𝐻) — невiд’ємнi
оператори, що попарно комутують. Довести, що
1) 𝐴𝐵 ≥ 0;
2) якщо 𝐴 ≤ 𝐵, то 𝐴2 ≤ 𝐵 2 ;
3) якщо 𝐴 ≤ 𝐵, то 𝐴𝐶 ≤ 𝐵𝐶;
4) якщо 𝐴 ≤ 𝐵, 𝐶 ≤ 𝐷, то 𝐴𝐶 ≤ 𝐵𝐷.
9.56. ⃦√𝐴 ⃦— невiд’ємний

Нехай
√︀ оператор у гiльбертовому просторi 𝐻. До-
вести, що ⃦ 𝐴⃦ = ‖𝐴‖.
9.57. Нехай 𝐴 — невiд’ємний оператор у гiльбертовому просторi 𝐻. До-
вести, що такi твердження рiвносильнi:
1) 𝑅(𝐴) скрiзь щiльна в 𝐻;

2) Ker 𝐴 = {0};
3) (𝐴𝑥, 𝑥) > 0 для кожного 𝑥 ∈ 𝐻, 𝑥 ̸= 0.
9.58. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝐻). Чи правильно, що
1) якщо 𝐴𝐵 = 𝐵𝐴, 𝐴 ≥ 0, 𝐴𝐵 ≥ 0, то 𝐵 ≥ 0;
2) якщо 𝐴2 = 𝐴, то√𝐴 = 0 або 𝐴 = 𝐼;
√
3) якщо 𝐴𝐵 = 𝐵 𝐴, то 𝐴𝐵 = 𝐵𝐴?
9.59. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що iснує
єдиний невiд’ємний оператор 𝐵 ∈ L(𝐻) такий, що ‖𝐴𝑥‖ = ‖𝐵𝑥‖,
𝑥 ∈ 𝐻.
√ 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що
9.60. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр,
1) якщо 0 ≤ 𝐴 ≤ 𝐼, то 𝐴 ≤ 𝐴 ≤ 𝐼;
√
2) якщо 𝐼 ≤ 𝐴, то 𝐼 ≤ 𝐴 ≤ 𝐴.
9.61* . Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝐻), 𝐼 ≤ 𝐴 ≤ 𝐵. Дове-
сти, що оператори 𝐴, 𝐵 неперервно оборотнi та 𝐵
−1 ≤ 𝐴−1 .
√
9.62. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻), |𝐴| = 𝐴* 𝐴. Довести,
що
1) |𝐴| = 0 ⇔ 𝐴 = 0;
2) 𝐴 ≥ 0 ⇔ |𝐴| = 𝐴;
3) норми операторiв |𝐴| та 𝐴 рiвнi;
4) Ker |𝐴| = Ker 𝐴, 𝑅(|𝐴|) = 𝑅(𝐴* ).

126
√
9.63. Нехай оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) самоспряжений, |𝐴| = 𝐴2 . Покладемо
𝐴+ = 12 (|𝐴| + 𝐴), 𝐴− = 12 (|𝐴| − 𝐴). Довести, що
+ − = 𝐴− 𝐴+ = 0;
1) 𝐴 𝐴
2) 𝐴
− = 0 ⇔ 𝐴 = 𝐴+ = |𝐴|;
3) 𝐴
+ = 0 ⇔ 𝐴 = −𝐴− = −|𝐴|.
9.64. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, оператор 𝐴 ∈ L(𝐻) неперервно
оборотний. Довести, що
|𝐴| неперервно оборотний;
1) оператор
𝑈 = 𝐴|𝐴|−1 унiтарний; таким чином, має мiсце зображе-
2) оператор
ння 𝐴 = 𝑈 |𝐴|, яке називають полярним розкладом 𝐴 (у випадку 𝐻 = C
𝑖𝜙
цей розклад зводиться до запису комплексного числа 𝑎 у формi 𝑟𝑒 ).
9.65. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр. Оператор 𝑈 ∈ L(𝐻) називають
частково iзометричним, якщо ‖𝑈 𝑥‖ = ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ (Ker 𝑈 )⊥ .
1) Довести, що оператор 𝑈 частково iзометричний тодi й лише тодi,
*
коли 𝑈 𝑈 — ортопроектор на 𝐻1 = (Ker 𝑈 ) ;
⊥
2) Нехай оператор 𝑈 частково iзометричний. Довести, що множина
𝐻2 = 𝑅(𝑈 ) замкнена, 𝑈 𝑈 * — ортопроектор на 𝐻2 та оператор 𝑈 * також
частково iзометричний.
9.66. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Зображення 𝐴 = 𝑈 𝐵,
де оператор 𝐵 ∈ L(𝐻) невiд’ємний, а 𝑈 ∈ L(𝐻) частково iзометри-
чний та Ker 𝑈 = Ker 𝐵, називають полярним розкладом 𝐴 (порiвняйте
iз задачею 9.64). Довести, що полярний розклад iснує та єдиний, причому
𝐵 = |𝐴|.
9.67. Нехай 𝐴 = 𝑈 |𝐴| — полярний розклад оператора 𝐴 ∈ L(𝐻). Дове-
* * * * * *
сти, що |𝐴 | = 𝑈 |𝐴|𝑈 , 𝐴 = 𝑈 |𝐴 |, 𝐴 = |𝐴 |𝑈, 𝐴 = |𝐴|𝑈 .
* *
9.68. Знайти полярний розклад оператора 𝐴 ∈ L(𝑙2 ), якщо
1) 𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .), де {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ C — заданi числа;
2) 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , . . .);
3) 𝐴𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑗 , 0, 0, . . .), де 𝑗 ∈ N фiксоване.
9.69. Нехай 𝐴 = 𝑈 |𝐴| — полярний розклад оператора 𝐴 ∈ L(𝐻).

1) За яких умов на 𝐴 оператор 𝑈 буде а) iзометричним; б) унiтарним?
2) Нехай оператор 𝐴 нормальний. Довести, що оператори |𝐴| та 𝑈
комутують;
3) Нехай 𝐶 ∈ L(𝐻), 𝐴𝐶 = 𝐶𝐴 та 𝐶 унiтарний. Довести, що |𝐴| та
𝑈 комутують з 𝐶;
4) Чи правильне твердження пункту 3), якщо 𝐶 — не обов’язково унi-
тарний оператор?
9.70. Нехай 𝐻 — комплексний гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести,
що
1) якщо 𝐴 самоспряжений, то оператор 𝑈 = (𝐴 + 𝜆𝐼)(𝐴 + 𝜆𝐼)−1 ,
𝜆 ∈ C∖R, унiтарний;
127
2) якщо iснує (𝐴 − 𝑖𝐼)−1 ∈ L(𝐻) i оператор 𝑈 = (𝐴 + 𝑖𝐼)(𝐴 − 𝑖𝐼)−1
унiтарний, то 𝐴 самоспряжений;
3) якщо оператор 𝑈 ∈ L(𝐻) унiтарний та iснує (𝑈 − 𝐼)−1 ∈ L(𝐻),
то оператор 𝐴 = 𝑖(𝑈 + 𝐼)(𝑈 − 𝐼)−1 самоспряжений.
1) спряжений до iнтегрального оператора в 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), 1 < 𝑝 < +∞,
з ядром 𝐾 ∈ 𝐿∞ (𝑇 × 𝑇, 𝜇 × 𝜇) (див. задачу 9.2(1)) є iнтегральним
*
оператором з ядром 𝐾 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑠, 𝑡), (𝑡, 𝑠) ∈ 𝑇 × 𝑇 ;
2) спряжений до лiнiйного оператора в C
∞ з нормою ‖ · ‖ , задано-
𝑝
го матрицею (𝑎𝑗𝑘 )
∞ * ∞ *
𝑗,𝑘=1 , задається матрицею (𝑎𝑗𝑘 )𝑗,𝑘=1 , де 𝑎𝑗𝑘 = 𝑎𝑘𝑗 ,
𝑗, 𝑘 ∈ N.
Чи не суперечить результат цiєї задачi при 𝑝 = 2 результату задачi 9.2?
Чому?
9.72. Знайти спряжений до оператора 𝐴 iз задачi 9.15(1–11), якщо
𝐴 : 𝑙𝑝 → 𝑙𝑝 .
9.73. Знайти спряжений до оператора 𝐴, визначеного за допомогою рiв-
ностi 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , . . .), якщо
1) 𝐴 : 𝑐0 → 𝑐0 ; 2) 𝐴 : 𝑙1 → 𝑙2 ; 3) 𝐴 : 𝑙1 → 𝑐0 .
9.74. Знайти спряжений до оператора 𝐴, якщо
1) 𝐴 : 𝑙1 → 𝑙2 — оператор вкладення: 𝐴𝑥 = 𝑥, 𝑥 ∈ 𝑙1 ;
2) 𝐴 : 𝐶([0, 2]) → 𝐶([0, 1]) — оператор звуження: (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡),
𝑡 ∈ [0, 1], 𝑥 ∈ 𝐶([0, 2]);
3) 𝐴 : 𝐿𝑝 ([0, 2]) → 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞, — оператор звуження;
4) 𝐴 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑎(𝑡)𝑥(𝑡), де 𝑎 ∈ 𝐶([0, 1]) —
фiксована функцiя;
∫︀𝑡
5) 𝐴 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶([0, 1]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
6) 𝑋, 𝑌 — лiнiйнi нормованi простори, 𝑓 ∈ 𝑋 * та 𝑦 ∈ 𝑌 фiксованi,
𝐴𝑥 = 𝑓 (𝑥)𝑦, 𝑥 ∈ 𝑋.
9.75. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 , 𝑋3 — лiнiйнi нормованi простори над полем K,
𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ). Довести, що
1) якщо 𝐵 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), 𝛼, 𝛽 ∈ K, то (𝛼𝐴 + 𝛽𝐵) = 𝛼𝐴 + 𝛽𝐵 ;
′ ′ ′
2) якщо 𝐵 ∈ L(𝑋2 , 𝑋3 ), то (𝐴𝐵) = 𝐵 𝐴 ;
′ ′ ′
3) звуження оператора 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ) на 𝑋1 збiгається з 𝐴;
′′ ** **
′′
4) якщо простори 𝑋1 та 𝑋2 рефлексивнi, то 𝐴 = 𝐴;
′
5) якщо 𝐴 неперервно оборотний, то 𝐴 також неперервно оборотний
′ −1 = (𝐴−1 )′ .
та (𝐴 )
9.76. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — банаховi простори над полем K, 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ).
1) Ker 𝐴 = {𝑥 ∈ 𝑋1 | ∀ 𝑓 ∈ 𝑅(𝐴′ ) : 𝑓 (𝑥) = 0};
2) 𝑅(𝐴) = {𝑦 ∈ 𝑋2 | ∀ 𝑓 ∈ Ker 𝐴′ : 𝑓 (𝑦) = 0};
128
3) оператор 𝐴 неперервно оборотний тодi й лише тодi, коли
∃ 𝑐 > 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑋1 ∀ 𝑓 ∈ 𝑋2* : ‖𝐴𝑥‖2 ≥ 𝑐‖𝑥‖1 , ‖𝐴′ 𝑓 ‖ ≥ 𝑐‖𝑓 ‖;
4) оператор 𝐴 неперервно оборотний тодi й лише тодi, коли оператор

𝐴′ неперервно оборотний.
129
Роздiл 10
Компактнi множини i оператори
Множину 𝑀 у метричному просторi (𝑋, 𝜌) називають компактною, якщо

кожне ї ї вiдкрите покриття мiстить скiнченне пiдпокриття. Множину нази-
вають передкомпактною, якщо ї ї замикання компактне.
Критерiй Больцано–Вейєрштрасса. Множина 𝑀 у метричному про-
сторi (𝑋, 𝜌) передкомпактна тодi й лише тодi, коли кожна послiдовнiсть
елементiв з 𝑀 мiстить збiжну пiдпослiдовнiсть (при цьому границя не
обов’язково належить 𝑀 ).
Критерiй Гаусдорфа. Для передкомпактностi множини 𝑀 у метри-
чному просторi (𝑋, 𝜌) необхiдно, а у випадку повного простору i достатньо,
щоб при довiльному 𝜀 > 0 iснувала скiнченна 𝜀-сiтка для цiєї множини,
тобто скiнченна множина 𝑀𝜀 ⊂ 𝑋 така, що
∀ 𝑥 ∈ 𝑀 ∃ 𝑦 ∈ 𝑀𝜀 : 𝜌(𝑥, 𝑦) < 𝜀.
У скiнченновимiрному ЛНП передкомпактнiсть множини еквiвалентна
ї ї обмеженостi.
У нескiнченновимiрному ЛНП куля не є передкомпактною множиною.
Теорема 1 (Асколi–Арцела). Множина 𝑀 у просторi 𝐶([𝑎, 𝑏]) є пе-
редкомпактною тодi й лише тодi, коли виконуються такi умови:
1) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 ∀ 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] : |𝑥(𝑡)| ≤ 𝐶 (рiвномiрна обмеженiсть);
2) ∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝛿 > 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 ∀ 𝑡1 , 𝑡2 ∈ [𝑎, 𝑏], |𝑡1 − 𝑡2 | < 𝛿 :
|𝑥(𝑡1 ) − 𝑥(𝑡2 )| < 𝜀 (одностайна неперервнiсть).
Критерiї передкомпактностi у просторах 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑐0 та 𝑐 див. у
𝑘
задачi 10.16, у просторах 𝐶 ([𝑎, 𝑏]), 𝑘 ∈ N, — у задачi 10.26, у просторах
𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 < +∞, — у задачах 10.81 та 10.82.
Нехай 𝑋1 та 𝑋2 — лiнiйнi нормованi простори. Лiнiйний оператор
𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 називають компактним, якщо вiн переводить довiльну
обмежену множину в 𝑋1 у передкомпактну множину в 𝑋2 . Сукупнiсть усiх
компактних операторiв, що дiють з 𝑋1 в 𝑋2 , позначають 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 )
(𝑆∞ (𝑋) у випадку, коли 𝑋1 = 𝑋2 = 𝑋 ).
Оператор 𝐴 компактний тодi й лише тодi, коли образ одиничної кулi
𝐴(𝐵(0, 1)) є передкомпактною множиною в 𝑋2 .
Теорема 2 (Про властивостi компактних операторiв). Нехай 𝑋1 ,
𝑋2 , 𝑋3 — ЛНП. Тодi
1) 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) ⊂ L(𝑋1 , 𝑋2 );
2) 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) — лiнiйна множина;
3) якщо 𝑋2 — банахiв простiр, {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) та 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴,
то 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 );
130
4) якщо𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ), 𝐵 ∈ L(𝑋2 , 𝑋3 ), 𝐶 ∈ L(𝑋3 , 𝑋1 ), то
𝐵𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋3 ), 𝐴𝐶 ∈ 𝑆∞ (𝑋3 , 𝑋2 );
5) компактний оператор переводить будь-яку слабко збiжну послiдовнiсть
в 𝑋1 𝑋2 .
у сильно збiжну послiдовнiсть в
Лiнiйну множину 𝐽 ⊂ L(𝑋) називають двостороннiм iдеалом в алгебрi
L(𝑋), якщо {𝐴𝐵, 𝐵𝐴} ⊂ 𝐽 при всiх 𝐴 ∈ 𝐽 та 𝐵 ∈ L(𝑋).
Твердження 1)–3) теореми 2 означають, що якщо 𝑋2 — банахiв про-
стiр, то 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) — пiдпростiр в L(𝑋1 , 𝑋2 ). Твердження 1)–2) та 4)
означають, що 𝑆∞ (𝑋) є двостороннiм iдеалом в алгебрi L(𝑋).
Оператор 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), для якого dim(𝑅(𝐴)) < +∞, називають
скiнченновимiрним. Множину скiнченновимiрних операторiв позначають
𝑆0 (𝑋1 , 𝑋2 ). Кожен скiнченновимiрний оператор є компактним, а 𝑆0 (𝑋)
є двостороннiм iдеалом в L(𝑋) (див. задачу 10.34).
10.1. З’ясувати, чи є множини передкомпактними (компактними) у вiд-

повiдних просторах:
1) 𝑀 = {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} в 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞;
2) 𝑀 = {𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒−𝑛𝑡 , 𝑡 ∈ [0, 1] : 𝑛 ≥ 1}
в 𝐶([0, 1]), в 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
3) 𝑀 = {𝑥𝛼 (𝑡) = cos 𝛼𝑡, 𝑡 ∈ [0, 𝜋] | 𝛼 ∈ [0, 2]}
в 𝐶([0, 𝜋]), в 𝐿𝑝 ([0, 𝜋]), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
4) 𝑀 = {𝑥𝑛 (𝑡) = cos 𝑛𝑡, 𝑡 ∈ [0, 𝜋] : 𝑛 ≥ 1}
в 𝐶([0, 𝜋]), в 𝐿𝑝 ([0, 𝜋]), 1 ≤ 𝑝 < +∞;
5) 𝑀 — обмежена множина в 𝐶([0, 1]), яка складається з много-
членiв степеня не вище 𝑛, де 𝑛 фiксоване;
{︁ ⃒ ∫︀1
6) 𝑀 = 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([0, 1]) ⃒ |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 ≤ 1,
0 }︁
′
|𝑥 (𝑡)| ≤ 3, 𝑡 ∈ [0, 1] в 𝐶([0, 1]).
Розв’язання. Встановлювати, чи є множина передкомпактною, зручно

за допомогою критерiю Больцано–Вейєрштрасса.
1) I спосiб. ‖𝑒𝑛 − 𝑒𝑚 ‖𝑝 = 21/𝑝 > 1, 𝑛 ̸= 𝑚, то жодна
Оскiльки
пiдпослiдовнiсть послiдовностi {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не є фундаментальною, а
отже не є збiжною. Тому множина 𝑀 не є передкомпактною, а отже не є
компактною.
II спосiб. Якщо 𝑀 {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
передкомпактна, то послiдовнiсть
мiстить збiжну пiдпослiдовнiсть {𝑒𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}. Вона збiгається покоорди-
натно до 0 разом з усiєю послiдовнiстю. Але ‖𝑒𝑛𝑘 ‖ = 1, 𝑘 ≥ 1, отже ця
пiдпослiдовнiсть не збiгається до 0, а тому розбiжна. Суперечнiсть.
131
2) Припустимо, що дана множина передкомпактна в 𝐶([0, 1]). Тодi
iснує пiдпослiдовнiсть {𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}, збiжна в 𝐶([0, 1]), а отже i поточко-
во, до деякої функцiї 𝑦 ∈ 𝐶([0, 1]). Але
{︃
1, 𝑡 = 0,
𝑥𝑛𝑘 (𝑡) = 𝑒−𝑛𝑘 𝑡 → 𝑦(𝑡) = , 𝑘 → ∞.
0, 𝑡 ∈ (0, 1],
Отже, 𝑦 — розривна функцiя. Суперечнiсть. Таким чином, 𝑀 не є перед-

компактною, а отже не є компактною в 𝐶([0, 1]).
Оскiльки 𝑥𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, в 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞ (це легко
встановити за теоремою Лебега про мажоровану збiжнiсть або безпосере-
дньо обчисливши iнтеграл), то i довiльна пiдпослiдовнiсть послiдовностi
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} 𝑀 — передкомпактна множина. Але 𝑀 не є
збiжна. Тому
компактною, бо 0∈/ 𝑀.
3) Покажемо, що 𝑀 — компактна множина в 𝐶([0, 𝜋]). Розглянемо по-
слiдовнiсть {𝑥𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑀 . Послiдовнiсть {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ [0, 2] об-
межена, тому за теоремою Больцано–Вейєрштрасса вона мiстить пiдпослi-
довнiсть {𝛼𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}, збiжну до деякого числа 𝛼0 ∈ [0, 2]. Покажемо,
що 𝑥𝛼𝑛𝑘 → 𝑥𝛼0 , 𝑘 → ∞, в 𝐶([0, 𝜋]). Справдi,
max |𝑥𝛼𝑛𝑘 − 𝑥𝛼0 (𝑡)| = max | cos 𝛼𝑛𝑘 𝑡 − cos 𝛼0 𝑡| ≤

𝑡∈[0,𝜋] 𝑡∈[0,𝜋]
≤ max |𝛼𝑛𝑘 𝑡 − 𝛼0 𝑡| = 𝜋|𝛼𝑛𝑘 − 𝛼0 | → 0, 𝑘 → ∞
𝑡∈[0,𝜋]
(ми використали нерiвнiсть| cos 𝑢 − cos 𝑣| ≤ |𝑢 − 𝑣|, 𝑢, 𝑣 ∈ R, яка є

наслiдком теореми Лагранжа). Таким чином, 𝑀 — компактна, а отже i
передкомпактна, множина в 𝐶([0, 𝜋]).
Зауваження. Передкомпактнiсть 𝑀 в 𝐶([0, 𝜋]) просто випливає i з те-
ореми Асколi–Арцела, але перевiрка замкненостi вимагає мiркувань, подi-
бних наведеним у попередньому абзацi.
Множина 𝑀 компактна i в 𝐿𝑝 ([0, 𝜋]), 1 ≤ 𝑝 < +∞. Це випливає з ї ї
компактностi в 𝐶([0, 𝜋]), бо зi збiжностi в 𝐶([0, 𝜋]) випливає збiжнiсть в
𝐿𝑝 ([0, 𝜋]).
4) Множина 𝑀 не є передкомпактною в 𝐿𝑝 ([0, 𝜋]), 1 ≤ 𝑝 < +∞.
∫︀𝜏 𝑤
Справдi, оскiльки 𝑥𝑛 (𝑡)𝑑𝑡 → 0, 𝑛 → ∞, 𝜏 ∈ (0, 𝜋] (зокрема, 𝑥𝑛 −
→ 0,
0
𝑛 → ∞, 𝐿𝑝 ([0, 𝜋]) при 1 < 𝑝 < ∞), то кожна збiжна пiдпослiдовнiсть
в
послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} має збiгатися до 0. Але це неможливо, бо
∫︀𝜋 𝜋𝑛 ∫︀𝜋
‖𝑥𝑛 ‖𝑝𝑝 = | cos 𝑛𝑡|𝑝 𝑑𝑡 = 1
| cos 𝑢|𝑝 𝑑𝑢 = | cos 𝑢|𝑝 𝑑𝑢 > 0, 𝑛 ≥ 1.
∫︀
𝑛
0 0 0
132
Звiдси випливає, що 𝑀 не є передкомпактною i в 𝐶([0, 𝜋]).
Зауваження. Те, що множина 𝑀 𝐶([0, 𝜋]),
не є передкомпактною в
випливає i з того, що 𝑀 не є одностайно неперервною. Справдi, при 𝜀 = 1
𝜋 𝜋
для будь-якого 𝛿 > 0 можна обрати 𝑛 >
𝛿 , 𝑡1 = 0 та 𝑡2 = 𝑛 . Тодi
|𝑡1 − 𝑡2 | < 𝛿, але для 𝑥𝑛 ∈ 𝑀 маємо |𝑥𝑛 (𝑡1 ) − 𝑥𝑛 (𝑡2 )| = 2 > 𝜀.
5) Нехай 𝑃𝑛 — простiр многочленiв степеня не вище 𝑛 з рiвномiрною
нормою. Оскiльки 𝑀 — обмежена множина у скiнченновимiрному просторi
𝑃𝑛 , то вона передкомпактна у цьому просторi, а отже i в 𝐶([0, 1]). Мно-
жина 𝑀 є компактною, якщо вона замкнена, та не є компактною, якщо не
замкнена.
6) Покажемо, що множина 𝑀 передкомпактна в 𝐶([0, 1]). Перевiримо
виконання умов теореми Асколi–Арцела. Одностайна неперервнiсть: при
всiх 𝑥 ∈ 𝑀 та 0 ≤ 𝑡1 < 𝑡2 ≤ 1 за теоремою Лагранжа iснує таке
𝜃 ∈ [𝑡1 , 𝑡2 ], що |𝑥(𝑡1 ) − 𝑥(𝑡2 )| = |𝑥′ (𝜃)| · |𝑡1 − 𝑡2 | ≤ 3|𝑡1 − 𝑡2 |. Рiвномiрна
обмеженiсть: при всiх 𝑥 ∈ 𝑀 та 𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1] маємо
|𝑥(𝑠)| ≤ |𝑥(𝑡)| + |𝑥(𝑠) − 𝑥(𝑡)| ≤ |𝑥(𝑡)| + 3|𝑠 − 𝑡| ≤ |𝑥(𝑡)| + 3.
Проiнтегруємо цю нерiвнiсть та дiстанемо, що

∫︀1
∀ 𝑥 ∈ 𝑀 ∀ 𝑠 ∈ [0, 1] : |𝑥(𝑠)| ≤ |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡 + 3 ≤ 4.
0
Множина 𝑀 не є компактною, бо вона не замкнена. Справдi, нехай
√︁
1
𝑥0 (𝑡) = |𝑡 − 2 | та
𝑥𝑛 (𝑡) = (𝑡 − 12 )2 + 𝑛1 , 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1. Тодi
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑀, 𝑥𝑛 → 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝐶([0, 1]), але 𝑥0 ∈ / 𝑀.
10.2. Нехай 𝐻 = 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), {𝑝𝑘 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛}, {𝑞𝑘 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛} —
скiнченнi набори функцiй з 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]). Довести, що оператор
∫︀𝑏 ∑︀
(︂ 𝑛 )︂
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑝𝑘 (𝑡)𝑞𝑘 (𝑠) 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 компактний в 𝐻.
𝑎 𝑘=1
∫︀𝑏
Розв’язання. Покладемо 𝑓𝑘 (𝑥) = 𝑞𝑘 (𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛. Тодi
𝑎
𝑛
𝑓𝑘 ∈ 𝐻 *
∑︀
та 𝐴𝑥(𝑡) = 𝑓𝑘 (𝑥)𝑝𝑘 (𝑡). Звiдси випливає, що оператор 𝐴
𝑘=1
лiнiйний i обмежений, причому 𝑅(𝐴) ⊂ ë.î.({𝑝𝑘 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛}), тобто 𝐴
— скiнченновимiрний оператор. Тому 𝐴 компактний.
10.3. {𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — обмежена послiдовнiсть комплексних чисел.
Нехай
Розглянемо оператор 𝐴 : 𝑙2 → 𝑙2 , 𝐴𝑥 = (𝑎1 𝑥1 , 𝑎2 𝑥2 , . . .). Довести, що
𝐴 компактний тодi й лише тодi, коли lim 𝑎𝑛 = 0.
𝑛→∞
Розв’язання. Достатнiсть. Нехай lim 𝑎𝑛 = 0. Покладемо
𝑛→∞
𝐴𝑛 𝑥 = (𝑎1 𝑥1 , 𝑎2 𝑥2 , . . . , 𝑎𝑛 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .), 𝑛 ≥ 1.
133
Оператори𝐴𝑛 компактнi, бо скiнченновимiрнi. Крiм того (див. задачу 6.10)
‖𝐴 − 𝐴𝑛 ‖ = sup |𝑎𝑘 | → 0, 𝑛 → ∞. Отже, 𝐴 — рiвномiрна границя
𝑘≥𝑛+1
послiдовностi компактних операторiв {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1}. Тому 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑙2 ) за
твердженням 3) теореми 2.
Необхiднiсть. I спосiб. Припустимо, що 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑙2 ). Розглянемо стан-
𝑤
дартний базис в 𝑙2 : 𝑒𝑘 = (0, . . . , 0, 1, 0, 0, . . .), 𝑘 ≥ 1. Оскiльки 𝑒𝑘 −
→ 0,
⏟ ⏞
𝑘−1
то за твердженням 5) теореми 2 маємо 𝐴𝑒𝑘 → 0, бо 𝐴 — компактний.
Отже, |𝑎𝑘 | = ‖𝐴𝑒𝑘 ‖ → 0, 𝑘 → ∞.
II спосiб. Припустимо, що 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑙2 ), але 𝑎𝑛 не збiгається до 0.
Тодi для деякого 𝜀 > 0 iснує пiдпослiдовнiсть {𝛼𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} така, що
|𝑎𝑛𝑘 | ≥ 𝜀, 𝑘 ≥ 1. Оскiльки 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑙2 ) та 𝑀 = {𝑒𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} — обме-
жена множина, то множина 𝐴(𝑀 ) = {𝑎𝑛𝑘 𝑒𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} передкомпактна.
Але це не так, бо жодна ї ї пiдпослiдовнiсть не збiгається (iснує покоорди-
натна збiжнiсть до 0, проте ‖𝑎𝑛𝑘 𝑒𝑛𝑘 ‖ = |𝑎𝑛𝑘 | ≥ 𝜀, 𝑘 ≥ 1). Суперечнiсть.
∫︀𝑏
10.4. Нехай 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ) та (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑎
𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐶([𝑎, 𝑏])).
Розв’язання. Згiдно iз задачею 6.15 маємо 𝐴 ∈ L(𝐶([𝑎, 𝑏])).
I спосiб. Нехай 𝐵(0, 1) — одинична куля в 𝐶([𝑎, 𝑏]). Доведемо, що
𝐴(𝐵(0, 1)) — передкомпактна множина в 𝐶([𝑎, 𝑏]). Перевiримо виконання
умов теореми Асколi–Арцела. Рiвномiрна обмеженiсть випливає з того, що
𝐴(𝐵(0, 1)) ⊂ 𝐵(0, ‖𝐴‖). Доведемо, що функцiї з 𝐴(𝐵(0, 1)) одностайно
𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ), то за теоремою Кантора 𝐾 рiвно-
неперервнi. Оскiльки
мiрно неперервна, тобто
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝛿 > 0 ∀ (𝑡1 , 𝑠1 ), (𝑡2 , 𝑠2 ) ∈ [𝑎, 𝑏]2 , 𝜌((𝑡1 , 𝑠1 ), (𝑡2 , 𝑠2 )) < 𝛿 :

𝜀
|𝐾(𝑡1 , 𝑠1 ) − 𝐾(𝑡2 , 𝑠2 )| < 𝑏−𝑎
(тут 𝜌 — евклiдова вiдстань в R2 ). Тодi при всiх 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1) та при всiх

𝑡1 , 𝑡2 ∈ [𝑎, 𝑏], для яких |𝑡1 − 𝑡2 | < 𝛿, маємо
∫︀𝑏
|(𝐴𝑥)(𝑡1 ) − (𝐴𝑥)(𝑡2 )| ≤ |𝐾(𝑡1 , 𝑠) − 𝐾(𝑡2 , 𝑠)| · |𝑥(𝑠)|𝑑𝑠 ≤
𝑎
𝜀
∫︀𝑏
≤ 𝑏−𝑎 |𝑥(𝑠)|𝑑𝑠 ≤ 𝜀.
𝑎
За теоремою Асколi–Арцела 𝐴(𝐵(0, 1)) — передкомпактна множина в

𝐶([𝑎, 𝑏]).
134
II спосiб. За теоремою Стоуна–Вейєрштрасса iснує послiдовнiсть мно-
гочленiв {𝐾𝑛 : 𝑛 ≥ 1} така, що 𝐾𝑛 ⇒ 𝐾, 𝑛 → ∞, на [𝑎, 𝑏]2 . Нехай
𝐴𝑛 — iнтегральний оператор з ядром 𝐾𝑛 , 𝑛 ≥ 1. Згiдно iз задачею 6.15
маємо
∫︀𝑏
‖𝐴𝑛 − 𝐴‖ = max |𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) − 𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑠 ≤
≤ (𝑏 − 𝑎) max |𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) − 𝐾(𝑡, 𝑠)| → 0, 𝑛 → ∞,
𝑡,𝑠∈[𝑎,𝑏]
тобто 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴. Оскiльки ядро 𝐾𝑛 можна подати у виглядi
𝑚
∑︀𝑛
𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) = 𝑡𝑘 𝑝𝑘,𝑛 (𝑠), (𝑡, 𝑠) ∈ [𝑎, 𝑏]2 ,
𝑘=0
де 𝑝𝑘,𝑛 — многочлени, 0 ≤ 𝑘 ≤ 𝑚𝑛 , 𝑚𝑛 ∈ N, то оператори 𝐴𝑛 скiнчен-

новимiрнi, а отже компактнi. За твердженням 3) теореми 2 дiстаємо, що
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐶([𝑎, 𝑏])).
10.5. Довести, що якщо у банаховому просторi для кожного 𝜀 > 0 iснує

передкомпактна 𝜀-сiтка для множини 𝑀, то ця множина передкомпактна.
10.6. Довести, що кожна пiдмножина передкомпактної множини є перед-
компактною.
10.7. Довести, що якщо у ЛНП хоча б одна куля (вiдкрита чи замкне-
на) передкомпактна, то й усi кулi (вiдкритi i замкненi) у цьому просторi
передкомпактнi.
10.8. Нехай 𝑀 (𝑋, 𝜌),
— передкомпактна множина у метричному просторi
а послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 така, що 𝜌(𝑥𝑛 , 𝑀 ) → 0, 𝑛 → ∞.
Довести, що множина 𝐾 = {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} передкомпактна.
10.9. Нехай 𝑀 = {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — передкомпактна множина в ЛНП
𝑋, 𝑥0 ∈ 𝑋. Довести, що 𝑥𝑛 → 𝑥0 , 𝑛 → ∞, в 𝑋, якщо виконується
хоча б одна з таких умов: 1) 𝑥0 — єдина гранична точка множини 𝑀 ;
𝑤
2) 𝑥𝑛 −
→ 𝑥0 , 𝑛 → ∞.
10.10. Нехай {𝑀𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — послiдовнiсть компактних множин у метри-
𝑛
⋂︀ ∞
⋂︀
чному просторi. Довести, що якщо 𝑀𝑘 ̸= ∅, 𝑛 ≥ 1, то 𝑀𝑘 ̸= ∅.
𝑘=1 𝑘=1
10.11. Нехай 𝑀 — компактна множина у метричному просторi (𝑋, 𝜌).
Довести, що для довiльного 𝜀 > 0 множину 𝑀 можна зобразити у ви-
𝑛
⋃︀
глядi 𝑀 = 𝑀𝑘 , де 𝑀𝑘 — замкненi множини, для яких diam 𝑀𝑘 =
𝑘=1
135
= sup 𝜌(𝑥, 𝑦) ≤ 𝜀, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛.
𝑥,𝑦∈𝑀𝑘
10.12. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝑀 ⊂ 𝑋, 𝑁 ⊂ 𝑋. Чи правильно, що множина
𝑀 + 𝑁 : 1) компактна, якщо 𝑀 та 𝑁 компактнi; 2) передкомпактна, якщо
𝑀 та 𝑁 передкомпактнi; 3) замкнена, якщо 𝑀 — компактна, а 𝑁 —
замкнена; 4) замкнена, якщо 𝑀 та 𝑁 замкненi?
10.13. Нехай (𝑋, 𝜌) — метричний простiр, 𝑀 ⊂ 𝑋. Функцiю 𝑓 : 𝑀 → R
називають напiвнеперервною знизу (напiвнеперервною зверху ) на множинi
𝑀, якщо
∀ 𝑥0 ∈ 𝑀 ∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝛿 > 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝐵(𝑥0 , 𝛿) ∩ 𝑀 : 𝑓 (𝑥) > 𝑓 (𝑥0 ) − 𝜀

(вiдповiдно 𝑓 (𝑥) < 𝑓 (𝑥0 ) + 𝜀). Довести, що 1) якщо 𝑀 — компактна
множина, то кожна напiвнеперервна знизу (зверху) на 𝑀 функцiя набуває
на цiй множинi найменшого (найбiльшого) значення; 2) твердження, обер-
нене до твердження пункту 1), теж правильне; 3) якщо кожна неперервна
на 𝑀 функцiя обмежена, то 𝑀 — компактна множина.
10.14. Нехай 𝑀 — така множина у банаховому просторi, що кожна дiйсна
неперервна на 𝑀 функцiя є рiвномiрно неперервною. Чи випливає звiдси,
що 𝑀 — компактна множина?
10.15. Нехай {𝐿𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — скiнченновимiрнi пiдпростори банахового
∞
⋃︀
простору 𝑋 такi, що 𝐿𝑛 ⊂ 𝐿𝑛+1 , 𝑛 ≥ 1, та множина 𝐿𝑛 скрiзь щiльна
𝑛=1
в 𝑋. Довести, що непорожня обмежена множина 𝑀 є передкомпактною
в 𝑋 тодi й лише тодi, коли sup 𝜌(𝑥, 𝐿𝑛 ) → 0, 𝑛 → ∞.
𝑥∈𝑀
10.16. Довести, що обмежена множина 𝑀 є передкомпактною
1) у просторi 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, тодi й лише тодi, коли
∞
|𝑥𝑘 |𝑝 < 𝜀;
∑︀
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝑁 = 𝑁 (𝜀) ∈ N ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 :
𝑘=𝑁 +1
𝑐0 тодi й лише тодi, коли
2) у просторi
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝑁 = 𝑁 (𝜀) ∈ N ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 ∀ 𝑘 ≥ 𝑁 : |𝑥𝑘 | < 𝜀;
3) у просторi 𝑐 тодi й лише тодi, коли
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝑁 = 𝑁 (𝜀) ∈ N ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 ∀ 𝑘 ≥ 𝑁 : |𝑥𝑘 − lim 𝑥𝑛 | < 𝜀.
𝑛→∞
10.17. Сформулювати i довести критерiй передкомпактностi у сепарабель-
ному гiльбертовому просторi 𝐻 з ортонормованим базисом {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}.
10.18. Довести, що множини передкомпактнi в 𝐶([𝑎, 𝑏]) (тут 𝑘1 , 𝑘2 —
фiксованi невiд’ємнi сталi):
{︂ 𝑡 ⃒ }︂
∫︀
𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] ⃒ 𝑥 ∈ 𝑀 , 𝑀 𝐶([𝑎, 𝑏])
⃒
1) де — обмежена в
𝑎
множина;
2) {𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) | |𝑥(𝑎)| ≤ 𝑘1 ,
|𝑥(𝑡1 ) − 𝑥(𝑡2 )| ≤ 𝑘2 |𝑡1 − 𝑡2 |, 𝑡1 , 𝑡2 ∈ [𝑎, 𝑏]};
136
{𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) | |𝑥(𝑡0 )| ≤ 𝑘1 , |𝑥′ (𝑡)| ≤ 𝑘2 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]}, де
3)
𝑡0 ∈ [𝑎,
{︂𝑏]𝑡 фiксоване; }︂
⃒
𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑢, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] ⃒ 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1) , де 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 );
∫︀ ⃒
4)
𝑎
{︁ ∫︀𝑏 }︁
𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) ⃒ |𝑥(𝑎)| ≤ 𝑘1 , |𝑥′ (𝑡)|2 𝑑𝑡 ≤ 𝑘2 ;
⃒
5)
𝑎
{︁ ⃒ ∫︀𝑏 }︁
6) 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) ⃒ (|𝑥(𝑡)|𝑝 + |𝑥′ (𝑡)|𝑝 )𝑑𝑡 ≤ 𝑘1 , де 1 < 𝑝 < +∞;
𝑎
7) {𝑥 ∈ 𝐶 2 ([𝑎, 𝑏]) | |𝑥(𝑡)| ≤ 𝑘1 , |𝑥′′ (𝑡)| ≤ 𝑘2 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]};
8) {𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) | |𝑥(𝑡)| ≤ 𝑘1 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
|𝑥′ (𝑡1 ) − 𝑥′ (𝑡2 )| ≤ 𝑘2 |𝑡1 − 𝑡2 |, 𝑡1 , 𝑡2 ∈ [𝑎, 𝑏]};
9) одностайно неперервна множина неперервних функцiй, значення
яких обмеженi однiєю сталою в деякiй точцi 𝑡0 ∈ [𝑎, 𝑏];
10) обмежена множина многочленiв степеня 𝑛.
Якi з цих множин є компактними в 𝐶([𝑎, 𝑏])?
10.19. Якi з наступних множин передкомпактнi (компактнi) в 𝐶([0, 1]) :
𝑛
1) {𝑡 | 𝑛 ≥ 1}; 7) {𝑒
𝑡−𝛼 | 𝛼 ∈ R};
√ 𝑡−𝛼 | 𝛼 ≥ 0};
2) {sin 𝑛 𝑡 | 𝑛 ≥ 1}; 8) {𝑒
* ∞
3) {sin(𝑡 + 𝑛) | 𝑛 ≥ 1};
{︁ }︁
∑︀ 𝑎𝑛 −𝑛𝑡
9)
𝑛3
𝑒 | 𝑎𝑛 ∈ (−1, 1), 𝑛 ≥ 1 ;
4) {sin 𝛼𝑡 | 𝛼 ∈ R}; 𝑛=1
5) {sin 𝛼𝑡 | 𝛼 ∈ [1, 3]}; ∞
{︁ ∑︀ }︁
𝑎𝑛
10) 2 | 𝑎 𝑛 ∈ (−1, 1), 𝑛 ≥ 1 ?
6) {arctg 𝛼𝑡 | 𝛼 ∈ R}; 𝑡+𝑛
𝑛=1
10.20. За якої умови на множину 𝐴 ⊂ R множини є передкомпактними
(компактними) в 𝐶([0, 1]) :
1) {sin 𝛼𝑡 | 𝛼 ∈ 𝐴}; 3) {𝑒
𝑡−𝛼 | 𝛼 ∈ 𝐴};
1
4) {
2) {arctg 𝛼𝑡 | 𝛼 ∈ 𝐴}; 1+|𝑡−𝛼| | 𝛼 ∈ 𝐴}?
10.21. Чи є множини передкомпактними в 𝐿2 ([0, 1]) :
𝑛
1) {𝑡 | 𝑛 ≥ 1}; 3) {sin 𝛼𝑡 | 𝛼 ∈ R};
2) {sin 𝜋𝑛𝑡 | 𝑛 ≥ 1}; 4) {arctg 𝛼𝑡 | 𝛼 ∈ R}?
10.22. Довести компактнiсть множин в 𝑙2 :

{︁ ∞ }︁
1
{︀ ⃒ }︀ ⃒ ∑︀ 2 |𝑥 |2 ≤ 1 .
1) 𝑥 ∈ 𝑙2 ⃒ ∀ 𝑛 ≥ 1 : |𝑥𝑛 | ≤ ; 2) 𝑥 ∈ 𝑙2
⃒ 𝑛 𝑛
𝑛
𝑛=1
10.23. Нехай 𝑎𝑛 > 0, 𝑛 ∈ N. Сформулювати умови на {𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, за
яких множини є компактними в 𝑙2}︁:
{︁ {︁ ∞ }︁
1
⃒ ⃒ ∑︀
1) 𝑥 ∈ 𝑙2 ⃒ ∀ 𝑛 ≥ 1 : |𝑥𝑛 | ≤ 𝑎𝑛 ; 2) 𝑥 ∈ 𝑙2 ⃒ 𝑎𝑛 |𝑥𝑛 |2 ≤ 1 .
𝑛=1
10.24. Довести, що кожна множина, передкомпактна в𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]), є пе-
1
редкомпактною в 𝐶([𝑎, 𝑏]). Чи правда, що кожна пiдмножина 𝐶 ([𝑎, 𝑏]),
1
передкомпактна в 𝐶([𝑎, 𝑏]), є передкомпактною в 𝐶 ([𝑎, 𝑏])?
137
10.25. Довести, що куля 𝐵(0, 1) простору 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) є передкомпактною,
але не замкненою множиною в 𝐶([𝑎, 𝑏]).
10.26. Сформулювати i довести критерiй передкомпактностi у просторах
𝐶 𝑘 ([𝑎, 𝑏]), 𝑘 ∈ N.
10.27. (Асколi–Арцела) Нехай (𝐾, 𝜌) — компактний метричний простiр.
Довести, що множина 𝑀 передкомпактна у просторi 𝐶(𝐾) тодi й лише
тодi, коли вона рiвномiрно обмежена та одностайно неперервна (тобто
∀𝜀 > 0 ∃𝛿 > 0
∀ 𝑡1 , 𝑡2 ∈ 𝐾, 𝜌(𝑡1 , 𝑡2 ) < 𝛿, ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 : |𝑥(𝑡1 ) − 𝑥(𝑡2 )| < 𝜀).
10.28. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП та 𝑋1 — пiдмножина 𝑋2 . Знайти умову,
необхiдну i достатню для того, щоб кожна передкомпактна множина в 𝑋1
була передкомпактною в 𝑋2 .
10.29. Чи правильно, що кожна передкомпактна множина в ЛНП 𝑋1 є
передкомпактною в ЛНП 𝑋2 , якщо
1) 𝑋1 = 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), 𝑋2 = 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]); 3) 𝑋1 = 𝑙1 , 𝑋2 = 𝑙∞ ;
2) 𝑋1 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑋2 = 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]); 4) 𝑋1 = 𝑙1 , 𝑋2 = 𝑙2 ?
10.30. Нехай 𝑇 — деяка множина, 𝐵(𝑇 ) — лiнiйний простiр усiх обмеже-
них функцiй, що дiють з 𝑇 в R, а також ‖𝑥‖∞ = sup |𝑥(𝑡)|, 𝑥 ∈ 𝐵(𝑇 ).
𝑡∈𝑇
Довести, що 1) 𝐵(𝑇 ) з нормою ‖ · ‖∞ — банахiв простiр; 2) множина 𝑀
передкомпактна у просторi 𝐵(𝑇 ) тодi й лише тодi, коли вона обмежена
𝑛
та для кожного 𝜀>0 iснує скiнченне розбиття 𝑇 = ∪ 𝑇𝑘 таке, що на
𝑘=1
кожнiй множинi 𝑇𝑘 кожна функцiя з 𝑀 змiнюється не бiльше, нiж на 𝜀,
тобто
∀ 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 ∀ 𝑡1 , 𝑡2 ∈ 𝑇𝑘 : |𝑥(𝑡1 ) − 𝑥(𝑡2 )| ≤ 𝜀.
10.31. Нехай 𝑇 — деяка множина, 𝑌 — компактна пiдмножина ЛНП 𝑋,
‖ · ‖ — норма в 𝑋, 𝐵(𝑇, 𝑌 ) — лiнiйний простiр усiх функцiй, що дiють з
𝑇 в 𝑌, а також ‖𝑥‖∞ = sup ‖𝑥(𝑡)‖, 𝑥 ∈ 𝐵(𝑇, 𝑌 ). Довести, що 𝐵(𝑇, 𝑌 )
𝑡∈𝑇
з нормою ‖ · ‖∞ — банахiв простiр. Сформулювати i довести критерiй
передкомпактностi у цьому просторi.
10.32. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП. Довести, що лiнiйний оператор 𝐴 : 𝑋1 →
→ 𝑋2 є компактним тодi й лише тодi, коли для кожної обмеженої послi-
довностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋1 iз послiдовностi {𝐴𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋2 можна
видiлити збiжну пiдпослiдовнiсть.
10.33. Довести, що у нескiнченновимiрному ЛНП
1) одиничний оператор не є компактним;
2) компактний оператор не має неперервного оберненого.
10.34. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 , 𝑋3 — ЛНП. Довести, що
1) 𝑆0 (𝑋1 , 𝑋2 ) ⊂ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 );
138
2) 𝑆0 (𝑋1 , 𝑋2 ) — лiнiйна множина в L(𝑋1 , 𝑋2 );
3) якщо 𝐴 ∈ 𝑆0 (𝑋1 , 𝑋2 ), 𝐵 ∈ L(𝑋2 , 𝑋3 ) та 𝐶 ∈ L(𝑋3 , 𝑋1 ),
то 𝐵𝐴 ∈ 𝑆0 (𝑋1 , 𝑋3 ), 𝐴𝐶 ∈ 𝑆0 (𝑋3 , 𝑋2 );
′ * *
4) якщо 𝐴 ∈ 𝑆0 (𝑋1 , 𝑋2 ), то 𝐴 ∈ 𝑆0 (𝑋2 , 𝑋1 ), причому dim 𝑅(𝐴) =
= dim 𝑅(𝐴 ). ′
10.35. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП, 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 — лiнiйний оператор. Чи
правильно, що 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ), якщо
1) dim 𝑋1 < +∞; 2) dim 𝑋2 < +∞?
10.36. Якi з операторiв в 𝑙2 компактнi:
1) 𝐴𝑥 = (0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . . , 𝑥𝑛 , . . .);
𝑥2 𝑥𝑛
2) 𝐴𝑥 = (0, 𝑥1 ,
2 , . . . , 𝑛 , . . .);
3) 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , . . . , 𝑥100 , 0, 0, . . .);
𝑥4 𝑥𝑛
4) 𝐴𝑥 = (𝑥3 ,
2 , . . . , 𝑛−2 , . . .)?
10.37. Знайти необхiдну i достатню умову на обмежену послiдовнiсть
{𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ C, щоб оператор 𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑋,
був компактним у просторi 𝑋, якщо
1) 𝑋 = 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞; 2) 𝑋 = 𝑙∞ ; 3) 𝑋 = 𝑐; 4) 𝑋 = 𝑐0 .
10.38. Знайти необхiдну i достатню умову компактностi оператора
𝐴 : 𝑙2 → 𝑙2 , що задається матрицею Якобi
⎛ ⎞
𝛼1 𝛽 1 0 0 0 ...
⎜ 𝛾1 𝛼2 𝛽2 0 0 ... ⎟
A=⎜
⎝ 0 𝛾2 𝛼3 𝛽3 0
⎟ , {𝛼𝑗 , 𝛽𝑗 , 𝛾𝑗 : 𝑗 ≥ 1} ⊂ K.
... ⎠
... ... ... ... ... ...
10.39. Чи обов’язково 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ), якщо

1) 𝑋1 — ЛНП, 𝑋2 — банахiв простiр, {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) та
𝑠
𝐴𝑛 →− 𝐴;
2) 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП, {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) та 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴?
∫︀𝑡
10.40. Нехай 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ) та (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑎
𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). Довести, що 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐶([𝑎, 𝑏])).
10.41. Якi з операторiв 𝐴 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶([0, 1]) є компактними:
2
1) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(0) + 𝑡 𝑥(1);
3
5) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡 );
∫︀𝑡 3 ∫︀1 𝑡𝑠
2) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠; 6) (𝐴𝑥)(𝑡) = 3𝑥(𝑡) + 𝑒 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
0
∫︀1 𝑖𝑡𝑠
3) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒 𝑥(𝑠)𝑑𝑠; 1
7) (𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑥(𝑡) + 𝑥(1 − 𝑡));
0 2
∫︀1
4) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑡); 8) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠2 )𝑑𝑠?
0
139
10.42. Довести компактнiсть оператора 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 , заданого форму-
∫︀𝑏
лою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑥 ∈ 𝑋1 , якщо
𝑎
1) 𝑋1 = 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), 𝑋2 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 );
2
2) 𝑋1 = 𝑋2 = 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), 𝐾 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏] ).
10.43. Якi з операторiв 𝐴 : 𝐿2 ([0, 1]) → 𝐿2 ([0, 1]) є компактними:
∫︀1
1) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀1
2) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑝(𝑡) 𝑞(𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, де 𝑝, 𝑞 ∈ 𝐿2 ([0, 1]);
0
∫︀1
3) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) + (𝑡𝑠2 + 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀𝑡
4) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀𝑡
5) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠?
0
10.44. За якої умови на функцiю 𝑎 оператор(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑎(𝑡)𝑥(𝑡) є

компактним 1) у просторi 𝐶([0, 1]), якщо 𝑎 ∈ 𝐶([0, 1])? 2) у просторi
𝐿2 ([0, 1]), якщо 𝑎 ∈ 𝐿∞ ([0, 1])?
10.45. Довести, що оператор вкладення ЛНП 𝑋1 в ЛНП 𝑋2 , тобто опе-
ратор 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 , 𝐴𝑥 = 𝑥, 𝑥 ∈ 𝑋1 , є компактним, якщо
1
1) 𝑋1 = 𝐶 ([𝑎, 𝑏]), 𝑋2 = 𝐶([𝑎, 𝑏]);
2) 𝑋1 = 𝐶
𝑘+1 ([𝑎, 𝑏]), 𝑋 = 𝐶 𝑘 ([𝑎, 𝑏]), 𝑘 ∈ N;
2
1
3) 𝑋1 = 𝐶 ([𝑎, 𝑏]), 𝑋2 = 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞.
10.46. Чи є компактним оператор вкладення ЛНП 𝑋1 в ЛНП 𝑋2 , якщо
1) 𝑋1 = 𝑙1 , 𝑋2 = 𝑙2 ; 3) 𝑋1 = 𝐶([0, 1]), 𝑋2 = 𝐿2 ([0, 1]);
2) 𝑋1 = 𝑙1 , 𝑋2 = 𝑐0 ; 4) 𝑋1 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝑋2 = 𝐿1 ([0, 1])?
10.47. За якої умови на послiдовнiсть 𝛼 = {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ [1, +∞)

оператор вкладення простору 𝑙2,𝛼 𝑐0 є компактним?
(див. задачу 2.6) в
10.48. Чи є компактним оператор 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 , (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥′ (𝑡),
𝑡 ∈ [0, 1], якщо
1
1) 𝑋1 = 𝐶 ([0, 1]), 𝑋2 = 𝐶([0, 1]);
2 1
2) 𝑋1 = 𝐶 ([0, 1]), 𝑋2 = 𝐶 ([0, 1]);
2
3) 𝑋1 = 𝐶 ([0, 1]), 𝑋2 = 𝐶([0, 1])?
10.49. Довести, що оператор ортогонального проектування в гiльбертово-
му просторi є компактним тодi й лише тодi, коли вiн скiнченновимiрний.
10.50. Навести приклад оператора 𝐴 ∈ L(𝑙2 ) такого, що
/ 𝑆∞ (𝑙2 ), але 𝐴2 ∈ 𝑆∞ (𝑙2 );
1) 𝐴 ∈
140
2) 𝐴𝑘 ∈
/ 𝑆∞ (𝑙2 ), 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑚 − 1, але 𝐴𝑚 ∈ 𝑆∞ (𝑙2 ), де 𝑚 ≥ 3
фiксоване.
10.51. 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝐻). Чи правильно, що
Нехай
1) якщо 𝐴 + 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝐻), то 𝐴, 𝐵 ∈ 𝑆∞ ;
2) якщо 𝐴 + 𝐵, 𝐴 − 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝐻), то 𝐴, 𝐵 ∈ 𝑆∞ ;
3) якщо 𝐴 + 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝐻), 𝑅(𝐴)⊥𝑅(𝐵), то 𝐴, 𝐵 ∈ 𝑆∞ .
10.52. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 : 𝐻 → 𝐻 — лiнiйний оператор.
Чи обов’язково 𝐴 ∈ L(𝐻), якщо
1) 𝐴𝐵 ∈ L(𝐻) при всiх 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝐻);
2) 𝐵𝐴 ∈ L(𝐻) при всiх 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝐻)?
10.53. Довести, що область значень компактного оператора сепарабельна.
10.54. Нехай 𝑐0 , 𝑐1 , . . . , 𝑐𝑛 ∈ C. Чи може компактний оператор 𝐴 у
𝑛
𝑐𝑘 𝐴𝑘 = 0? (Тут
∑︀
нескiнченновимiрному ЛНП задовольняти рiвняння
𝑘=0
𝐴0 = 𝐼 .)
10.55. Чи може компактний оператор 𝐴 у нескiнченновимiрному банахо-
вому просторi 𝑋 𝑋; 2) на
мати алгебраїчний обернений, визначений 1) на
𝑅(𝐴)?
10.56. Нехай 𝑋 — ЛНП, 𝐴 ∈ L(𝑋) та iснує таке 𝑐 > 0, що ‖𝐴𝑥‖ ≥ 𝑐‖𝑥‖
при всiх 𝑥 ∈ 𝑋. За якої умови на 𝑋 оператор 𝐴 може бути компактним?
10.57. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП, dim 𝑋1 = +∞ та 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ).
Довести, що iснує послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋1 така, що ‖𝑥𝑛 ‖ = 1 та
𝐴𝑥𝑛 → 0, 𝑛 → ∞.
10.58. 1) Множину 𝑀 називають нiде не щiльною у метричному просторi,
якщо ї ї замикання не має внутрiшнiх точок. Довести, що у нескiнченнови-
мiрному ЛНП 𝑋 кожна передкомпактна множина нiде не щiльна.
2) Множину у метричному просторi називають множиною першої ка-
тегорiї, якщо вона є не бiльш нiж злiченним об’єднанням нiде не щiль-
них множин. Довести, що якщо 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП, dim 𝑋2 = +∞ та
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ), то 𝑅(𝐴) — множина першої категорiї в 𝑋2 .
10.59. Довести, що 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) — множина першої категорiї в ЛНП 𝑋,
якщо 1) 𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]); 2) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞.
10.60* . Нехай 𝑋1 — ЛНП, 𝑋2 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) та
множина 𝑅(𝐴) замкнена в 𝑋2 . Довести, що dim 𝑅(𝐴) < +∞.
10.61. Довести, що у гiльбертовому просторi пiдпростiр, який лежить в
областi значень компактного оператора, є скiнченновимiрним.
10.62. Нехай 𝑀 — пiдпростiр 𝐶([𝑎, 𝑏]) такий, що 𝑀 ⊂ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]). Дове-
сти, що 𝑀 скiнченновимiрний.
10.63. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр i 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що оператор 𝐴
компактний тодi й лише тодi, коли iснує послiдовнiсть скiнченновимiрних
лiнiйних операторiв, яка рiвномiрно збiгається до 𝐴.
141
10.64. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що оператори
𝐴, 𝐴* , 𝐴𝐴* та 𝐴* 𝐴 одночасно компактнi або некомпактнi.
10.65. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻). Довести, що 1) якщо
𝐴2 ∈ 𝑆∞ (𝐻) та 𝐴 нормальний, то 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻); 2) якщо 𝐴𝑛 ∈ 𝑆∞ (𝐻)
при деякому 𝑛 > 1 та 𝐴 нормальний, то 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻); 3) якщо
√ √
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻) та 𝐴 ≥ 0, то 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻) (означення оператора 𝐴
див. у задачi 9.52).
10.66. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, а оператор 𝐴 ∈ L(𝑋) такий, що
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝐵𝜀 ∈ 𝑆0 (𝑋) ∃ 𝐶𝜀 ∈ L(𝑋), ‖𝐶𝜀 ‖ < 𝜀 : 𝐴 = 𝐵𝜀 + 𝐶𝜀 .
Довести, що 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋).
10.67. Нехай {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормований базис у гiльбертовому
просторi 𝐻, 𝐴 ∈ L(𝐻) та
{︀ ⃒ }︀
sup ‖𝐴𝑥‖ ⃒ 𝑥 ⊥ 𝑒𝑘 , 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛; ‖𝑥‖ = 1 → 0, 𝑛 → ∞.
Довести, що 𝐴 — компактний оператор.

10.68. Нехай 𝑋1 — рефлексивний банахiв простiр (наприклад, гiльбер-
тiв простiр), 𝑋2 — ЛНП та 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ). Довести, що множина
𝐴(𝐵(0, 1)) компактна в 𝑋2 .

10.69. 1) Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻). Довести, що iснує
ℎ ∈ 𝐻∖{0} такий, що ‖𝐴ℎ‖ = ‖𝐴‖ · ‖ℎ‖.
2) Навести приклад банахового простору 𝑋 та оператора 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋),
для яких твердження пункту 1) неправильне.
10.70. 1) Нехай 𝑋1 — рефлексивний банахiв простiр, 𝑋2 — ЛНП. Довести,
що 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ) є компактним тодi й лише тодi, коли вiн переводить
кожну слабко збiжну послiдовнiсть у сильно збiжну.
2) Навести приклад банахових просторiв 𝑋1 , 𝑋2 та оператора 𝐴 ∈
∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), який переводить кожну слабко збiжну послiдовнiсть у силь-
но збiжну, але не є компактним.
10.71. Нехай та 𝐴 ∈ L 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 𝐶([𝑎, 𝑏]) . Довести, що
(︀ )︀
(︀ 1 < 𝑝 < +∞ )︀
𝐴 ∈ 𝑆∞ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) .
10.72. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻) та 𝐴 ≥ 0. Довести, що
оператор 𝐴 компактний тодi й лише тодi, коли для кожної слабко збiжної
до нуля послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐻 виконується спiввiдношення
(𝐴𝑥𝑛 , 𝑥𝑛 ) → 0, 𝑛 → ∞.
10.73. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻), 𝐵 ∈ 𝑆∞ . Довести, що
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻) в кожному з таких випадкiв: 1) 0 ≤ 𝐴 ≤ 𝐵; 2) 𝐴* 𝐴 ≤ 𝐵 * 𝐵.
10.74* . (Шаудер). Нехай 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), де 𝑋1 — ЛНП та 𝑋2 —
банахiв простiр. Довести, що 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) тодi й лише тодi, коли
𝐴′ ∈ 𝑆∞ (𝑋2* , 𝑋1* ).
10.75. Нехай 𝑋 — рефлексивний банахiв простiр. Довести, що
1) 𝑆∞ (𝑋, 𝑙1 ) = L(𝑋, 𝑙1 ); 2) 𝑆∞ (𝑐0 , 𝑋) = L(𝑐0 , 𝑋).
142
10.76. 1) Нехай 𝑋, 𝑌 — банаховi простори, {𝐴, 𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ L(𝑋, 𝑌 ),
𝑠
𝐴𝑛 → − 𝐴, 𝑛 → ∞, та 𝑀 — передкомпактна множина у просторi 𝑋.
Довести, що {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1} збiгається до 𝐴𝑥 рiвномiрно на 𝑀.
* *−𝑤
2) Нехай 𝑋 — банахiв простiр, {𝑓, 𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 , 𝑓𝑛 − −−→ 𝑓,
𝑛 → ∞, та 𝑀 — передкомпактна множина у просторi 𝑋. Довести, що
{𝑓𝑛 (𝑥) : 𝑛 ≥ 1} збiгається до 𝑓 (𝑥) рiвномiрно на 𝑀.
10.77* . 1) Нехай 𝑋 — сепарабельний банахiв простiр, {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} —
злiченна скрiзь щiльна множина в 𝑋, 𝐵 — куля 𝐵(0, 1) в 𝑋 ,
*
∞
∑︀ 1 |𝑓 (𝑥𝑛 )−𝑔(𝑥𝑛 )|
𝜌(𝑓, 𝑔) = 2𝑛 · 1+|𝑓 (𝑥𝑛 )−𝑔(𝑥𝑛 )| , 𝑓, 𝑔 ∈ 𝐵.
𝑛=1
Довести, що (𝐵, 𝜌) — компактний метричний простiр, збiжнiсть у якому

рiвносильна *-слабкiй збiжностi.
2) (Гельфанд). Довести, що для передкомпактностi множини 𝑀 у
банаховому просторi 𝑋 необхiдно, а у випадку сепарабельного простору
𝑋 i достатньо, щоб для довiльної *-слабко збiжної до нуля послiдовностi
{𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 * спiввiдношення 𝑓𝑛 (𝑥) → 0, 𝑛 → ∞, виконувалося
рiвномiрно за 𝑥 ∈ 𝑀.
10.78. Нехай 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), де 𝑋1 — ЛНП та 𝑋2 — сепарабельний
банахiв простiр. Довести, що 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) тодi й лише тодi, коли 𝐴
′
*
переводить кожну *-слабко збiжну в 𝑋2 послiдовнiсть у сильно збiжну в
𝑋1* послiдовнiсть.
10.79. (Мазур) Нехай 𝑋 — банахiв простiр, {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑆∞ (𝑋),
𝑠
причому 𝐴𝑛 → − 𝐼, 𝑛 → ∞. Довести, що множина 𝑀 ⊂ 𝑋 передкомпа-
ктна тодi й лише тодi, коли виконуються такi умови: а) 𝑀 — обмежена
множина; б) 𝐴𝑛 𝑥 → 𝑥, 𝑛 → ∞, рiвномiрно за 𝑥 ∈ 𝑀. Переконатися, що
умову б) можна замiнити умовою
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝑛 ∈ N ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 : ‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝑥‖ < 𝜀,
б’)
а умову {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑆∞ (𝑋) — умовою
∃ 𝑘 ∈ N : {𝐴𝑘𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑆∞ (𝑋).
10.80. Нехай 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), ℎ > 0. Функцiю
𝑡+ℎ
1
∫︀
(𝐴ℎ 𝑥)(𝑡) = 𝑥ℎ (𝑡) = 2ℎ 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑡−ℎ
де 𝑥(𝑡) = 0, 𝑡 ∈ R∖[𝑎, 𝑏], називають середньою функцiєю Стєклова. До-

вести, що
‖𝑥‖𝑝
1) 𝑥ℎ ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та |𝑥ℎ (𝑡)| ≤ 1 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
(2ℎ) 𝑝
2) ‖𝑥ℎ ‖𝑝 ≤ ‖𝑥‖𝑝 при 𝑝 = 1;
3) ‖𝑥ℎ ‖𝑝 ≤ ‖𝑥‖𝑝 при 1 < 𝑝 < +∞;
143
‖𝐴ℎ 𝑥 − 𝑥‖
4)
(︀ 𝑝 → 0, ℎ → 0+; )︀
𝐴ℎ ∈ 𝑆∞ (︀𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 𝐶([𝑎, 𝑏]))︀, 1 < 𝑝 < +∞;
5)
2
6) 𝐴 ∈ 𝑆∞ 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]), 𝐶([𝑎, 𝑏]) ;
ℎ
2
(︀ )︀ (︀ )︀
7) 𝐴ℎ ∈ 𝑆∞ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) , 1 < 𝑝 < +∞, та 𝐴 ∈ 𝑆∞ 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) .
ℎ
10.81. (Колмогоров, 𝑝 > 1; Тулайков, 𝑝 = 1) Довести, що множина
𝑀 передкомпактна у просторi 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 < +∞, тодi й лише тодi,
коли виконуються такi умови:
а) 𝑀 — обмежена множина;
б) ∀ 𝜀 > 0 ∃ ℎ > 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 : ‖𝑥ℎ − 𝑥‖𝑝 < 𝜀.
Зауваження. Умова а) є наслiдком умови б), див. задачу 12.29.
10.82. (М. Рiс). Довести, що множина 𝑀 передкомпактна у просторi
𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 1 ≤ 𝑝 < +∞, тодi й лише тодi, коли виконуються такi умови:
а) 𝑀 — обмежена множина;
б) множина 𝑀 одностайно неперервна в середньому порядку 𝑝, тобто
∫︀𝑏
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝛿 > 0 ∀ ℎ ∈ (0, 𝛿) ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 : |𝑥(𝑡 + ℎ) − 𝑥(𝑡)|𝑝 𝑑𝑡 < 𝜀𝑝
𝑎
(тут 𝑥(𝑡 + ℎ) = 0, якщо 𝑡 + ℎ > 𝑏).

Зауваження. Умова а) є наслiдком умови б), див. задачу 12.29.
10.83. Нехай𝐵𝑛 , 𝑛 ≥ 1 — оператори Бернштейна:
𝑛
𝐶𝑛𝑘 𝑥( 𝑛𝑘 )𝑡𝑘 (1 − 𝑡)𝑛−𝑘 , 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]).
∑︀
(𝐵𝑛 𝑥)(𝑡) =
𝑘=0
Чи правильно, що 𝐵𝑛 ⇒ 𝐼 ?
10.84* . Нехай 𝑋, 𝑌 та 𝑍 — банаховi простори, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋, 𝑍), 𝐵 ∈
∈ L(𝑌, 𝑍), а також 𝑅(𝐵) ⊂ 𝑅(𝐴). Довести, що 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝑌, 𝑍).
10.85. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — ЛНП, 𝑀 ⊂ 𝑋1 — лiнiйна скрiзь щiльна в 𝑋1
пiдмножина та 𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ). Довести, що якщо звуження оператора 𝐴
на 𝑀 належить 𝑆∞ (𝑀, 𝑋2 ), то 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ).
10.86. Нехай 𝑊𝑝1 ([𝑎, 𝑏]), 𝑝 ≥ 1, — поповнення простору 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) за нор-
(︂ 𝑏 )︂ 1
𝑝
∫︀𝑏 ′ 𝑝 𝑝
, 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]). Довести,
∫︀
мою ‖𝑥‖𝑊 1 = |𝑥(𝑡)| 𝑑𝑡 + |𝑥 (𝑡)| 𝑑𝑡
𝑝
𝑎 𝑎
що
1) для довiльної функцiї 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) iснує 𝜃 ∈ [𝑎, 𝑏] таке, що
∫︀𝑡 ∫︀𝑏
𝑥(𝑡) = 𝑥′ (𝑠)𝑑𝑠 + 1
𝑏−𝑎 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
𝜃 𝑎
𝑝 ≥ 1 має мiсце нерiвнiсть ‖𝑥‖𝐶 ≤ 𝑐‖𝑥‖𝑊𝑝1 , 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]), де

2) при
𝑐 > 0 — деяка стала, а ‖ · ‖𝐶 та ‖ · ‖𝑊𝑝1 — норми в 𝐶([𝑎, 𝑏]) та 𝑊𝑝1 ([𝑎, 𝑏])
вiдповiдно;
144
3) при𝑝 ≥ 1 маємо 𝑊𝑝1 ([𝑎, 𝑏]) ⊂ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та оператор вкладення
𝐴: 𝑊𝑝1 ([𝑎, 𝑏])
→ 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝐴𝑥 = 𝑥, є неперервним;
1
4) при 𝑝 > 1 оператор вкладення 𝐴 : 𝑊𝑝 ([𝑎, 𝑏]) → 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝐴𝑥 = 𝑥,
є компактним.
10.87. Нехай 𝑝 ≥ 1. Довести, що
1) iснує єдиний лiнiйний неперервний оператор 𝐷 : 𝑊𝑝1 ([𝑎, 𝑏]) →
→ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) 𝐷𝑥(𝑡) =
такий, що 𝑥′ (𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], при всiх 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]);
𝐷 не є компактним.
2) оператор
10.88. Нехай (𝑇, F, 𝜇) — простiр зi скiнченною мiрою, 𝑝 > 1, 𝑝1 + 1𝑞 = 1,
𝐾 : 𝑇 × 𝑇 → C — вимiрна функцiя, ess sup |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑞 𝑑𝜇(𝑠) < +∞.
∫︀
𝑡∈𝑇 𝑇
Довести, що оператор
∫︀ 𝐴 : 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) → 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), який визначається фор-
мулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝜇(𝑠), 𝑡 ∈ 𝑇, є компактним.
𝑇
10.89. (𝑇, F, 𝜇)
Нехай ∫︀ — простiр з мiрою, 𝐾 : 𝑇 ×∫︀𝑇 → R — вимiрна
функцiя, 𝑐1 = ess sup |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝜇(𝑡), 𝑐2 = ess sup |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝜇(𝑠).
𝑠∈𝑇 𝑇 ∫︀ 𝑡∈𝑇 𝑇
Для оператора (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝜇(𝑠), 𝑡 ∈ 𝑇, довести, що
𝑇
1) якщо 𝑐1 < +∞, то 𝐴 ∈ L(𝐿1 (𝑇, 𝜇)) та ‖𝐴‖ ≤ 𝑐1 ;
1 1
𝑐1 < +∞, 𝑐2 < +∞,
2) якщо то 𝐴 ∈ L(𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇)) та ‖𝐴‖ ≤ 𝑐1𝑝 𝑐2𝑞 ,
1 < 𝑝 < +∞;
3) за умов пункту 2) оператор не обов’язково компактний у просторi
𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), 1 ≤ 𝑝 < +∞, навiть при 𝜇(𝑇 ) < +∞;
4) при 1 < 𝑝 < +∞ якщо 𝑐2 < +∞, 𝜇(𝑇 ) < +∞ та
∫︀
𝑐1,𝑛 = ess sup |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝜇(𝑡) → 0, 𝑛 → ∞,
𝑠∈𝑇 𝐵𝑛 (𝑠)
де𝐵𝑛 (𝑠) = {𝑡 ∈ 𝑇 | |𝐾(𝑡, 𝑠)| > 𝑛}, 𝑛 ≥ 1, 𝑠 ∈ 𝑇, то 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇)).

10.90. Нехай 𝐾 : R → C — 2𝜋 -перiодична вимiрна за Лебегом функцiя,
причому 𝐾 ∈ 𝐿1 ([0, 2𝜋]). Довести, що при 1 < 𝑝 < +∞ оператор
∫︀2𝜋
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 2𝜋], 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([0, 2𝜋]), є компактним.
0
10.91. Довести компактнiсть оператора 𝐴 : 𝑋 → 𝑋, заданого формулою
∫︀𝑏
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑥 ∈ 𝑋, якщо
𝑎
1) 𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝐾 : [𝑎, 𝑏]2 → R — вимiрна за Лебегом функцiя
така, що 𝐾(𝑡, ·) ∈ 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) при всiх 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], а також
∫︀𝑏
∀ 𝑡0 ∈ [𝑎, 𝑏] : |𝐾(𝑡, 𝑠) − 𝐾(𝑡0 , 𝑠)|𝑑𝑠 → 0, 𝑡 → 𝑡0 ;
𝑎
145
𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝐾|𝑡−𝑠|
2)
0 (𝑡,𝑠) 2
𝛼 , (𝑡, 𝑠) ∈ [𝑎, 𝑏] , 𝑡 ̸= 𝑠, де
𝐾0 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ), 𝛼 < 1;

𝐾0 (𝑡,𝑠) 2
3) 𝑋 = 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), 𝐾(𝑡, 𝑠) =
|𝑡−𝑠|𝛼 , (𝑡, 𝑠) ∈ [𝑎, 𝑏] , 𝑡 = ̸ 𝑠, де
2
𝐾0 ∈ 𝐿∞ ([𝑎, 𝑏] ), 𝛼 < 1.
10.92. Нехай 𝑢 ∈ 𝐿1 (R). Довести, що оператор
∫︀
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑢(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ R, 𝑥 ∈ 𝐿2 (R),
R
є лiнiйним i неперервним в 𝐿2 (R). За якої умови на функцiю 𝑢 оператор

𝐴 є компактним?
∫︀𝑡
10.93. Нехай 𝑢 ∈ 𝐿1 ([0, +∞)) та (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑢(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠,
0
𝑡 ∈ [0, +∞), 𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)). Довести, що 𝐴 ∈ L(𝐿2 ([0, +∞))).
За якої умови на функцiю 𝑢 оператор 𝐴 є компактним?
+∞
10.94. Нехай 𝑢 ∈ 𝐿1 ([0, +∞)) та (𝐴𝑥)(𝑡) =
∫︀
𝑢(𝑡 + 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠,
0
𝑡 ∈ [0, +∞), 𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)). Довести, що 1) 𝐴 ∈ L(𝐿2 ([0, +∞)));
+∞
𝑡|𝑢(𝑡)|2 𝑑𝑡 < +∞, то 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐿2 ([0, +∞))).
∫︀
2) якщо
0
+∞
𝑥(𝑠)
10.95.
∫︀
Нехай (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡+𝑠 𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, +∞), 𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)).
0
Довести, що 1) 𝐴 ∈ L(𝐿2 ([0, +∞))); 2) 𝐴 ∈ / 𝑆∞ (𝐿2 ([0, +∞))).
10.96. 1) Довести, що оператор𝐴 : 𝐿1 ([0, 1]) → 𝐿1 ([0, 1]), визначений
∫︀𝑡
рiвнiстю (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑥 ∈ 𝐿1 ([0, 1]), є компактним.
0
2) Навести приклад обмеженої борелевої функцiї 𝐾 : [0, 1]2 → R такої,
що оператор 𝐴 : 𝐿1 ([0, 1]) → 𝐿1 ([0, 1]), визначений рiвнiстю (𝐴𝑥)(𝑡) =
∫︀1
= 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑥 ∈ 𝐿1 ([0, 1]), не є компактним.
0
10.97. Нехай 𝐶𝑏 (R) — лiнiйний простiр неперервних i обмежених на R
числових функцiй з нормою ‖𝑥‖ = sup |𝑥(𝑡)|, 𝑥 ∈ 𝐶𝑏 (R), а функцiя
𝑡∈R
𝐾 ∈ 𝐶(R2 )
∫︀
така, що sup |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑠 < ∞. Нехай також
𝑡∈R R
∫︀
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ R, 𝑥 ∈ 𝐶𝑏 (R).
R
Довести, що 1) 𝐴 ∈ L(𝐶𝑏 (R)); 2) не обов’язково 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐶𝑏 (R)).
146
10.98. Нехай 𝑋 = 𝐶([0, 1]) 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, +∞)), 1 < 𝑝 < +∞.
або
1
∫︀𝑡
Оператор 𝐴 визначається формулою (𝐴𝑥)(𝑡) =
𝑡 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 > 0, 𝑥 ∈ 𝑋
0
(при 𝑋 = 𝐶([0, 1]) також (𝐴𝑥)(0) := 𝑥(0)). Довести, що
1) 𝐴 ∈ L(𝐶([0, 1])); 3) 𝐴 ∈ L(𝐿𝑝 ([0, +∞)));
*
2) 𝐴 ∈
/ 𝑆∞ (𝐶([0, 1])); 4) 𝐴 ∈/ 𝑆∞ (𝐿𝑝 ([0, +∞))).
147
Роздiл 11
Спектр лiнiйних операторiв
Нехай 𝑋 𝜆 ∈ C називають регу-

— комплексний банахiв простiр. Число
лярною точкою оператора 𝐴 ∈ L(𝑋), 𝐴 − 𝜆𝐼 неперерв-
якщо оператор
но оборотний. Сукупнiсть усiх регулярних точок оператора 𝐴 називають
резольвентною множиною оператора 𝐴 та позначають 𝜌(𝐴). Множину
𝜎(𝐴) = C∖𝜌(𝐴) називають спектром оператора 𝐴.
Власним числом оператора 𝐴 ∈ L(𝑋) називають число 𝜆 ∈ C, для
якого iснує такий 𝑥 ∈ 𝑋, 𝑥 ̸= 0, що 𝐴𝑥 = 𝜆𝑥. Елементи 𝑥 ∈ 𝑋, що
задовольняють цю рiвнiсть, називають власними елементами (векторами)
оператора 𝐴, 𝜆.
якi вiдповiдають власному числу
Множину власних чисел оператора 𝐴 ∈ L(𝑋) називають точковим
спектром оператора 𝐴 та позначають 𝜎𝑝 (𝐴). Таким чином,
{︀ }︀
𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴) | Ker(𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= {0} .
Неперервним спектром
оператора 𝐴 називають множину
{︀ }︀
𝜎𝑐 (𝐴) = 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴) | Ker(𝐴 − 𝜆𝐼) = {0} та 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) = 𝑋 .
Залишковим спектром оператора 𝐴 називають множину
{︀ }︀
𝜎𝑟 (𝐴) = 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴) | Ker(𝐴 − 𝜆𝐼) = {0} та 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= 𝑋 .
Ясно, що 𝜎(𝐴) = 𝜎𝑝 (𝐴) ∪ 𝜎𝑐 (𝐴) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴) та множини 𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎𝑐 (𝐴),
𝜎𝑟 (𝐴) попарно не перетинаються.
Теорема 1. Для довiльного 𝐴 ∈ L(𝑋) спектр 𝜎(𝐴) — замкнена обме-
жена непорожня множина в C.
Оператор 𝑅𝑧 (𝐴) = (𝐴 − 𝑧𝐼)
−1 , 𝑧 ∈ 𝜌(𝐴), називають резольвентою
Для резольвенти виконується тотожнiсть Гiльберта
∀ 𝑧1 , 𝑧2 ∈ 𝜌(𝐴) : 𝑅𝑧1 (𝐴) − 𝑅𝑧2 (𝐴) = (𝑧1 − 𝑧2 )𝑅𝑧1 (𝐴)𝑅𝑧2 (𝐴).
Операторнозначна функцiя 𝐹 (𝑧) = 𝑅𝑧 (𝐴), 𝑧 ∈ 𝜌(𝐴), є аналiтичною,
′ 2
причому 𝐹 (𝑧) = 𝐹 (𝑧).
Спектральним радiусом оператора 𝐴 ∈ L(𝑋) називають число
𝑟(𝐴) = max |𝑧|, тобто 𝑟(𝐴) є радiусом найменшого круга з центром у
𝑧∈𝜎(𝐴)
нулi, що мiстить 𝜎(𝐴). Легко довести, що 𝑟(𝐴) ≤ ‖𝐴‖ та при |𝑧| > 𝑟(𝐴)
∞
𝑧 −(𝑛+1) 𝐴𝑛 , де ряд збiгається за опе-
∑︀
має мiсце рiвнiсть 𝑅𝑧 (𝐴) = −
𝑛=0
раторною нормою.
148
Теорема 2. 𝑟(𝐴) = lim
√︀
𝑛
‖𝐴𝑛 ‖.
𝑛→∞
Наступнi теореми дають опис спектрiв самоспряжених та унiтарних опе-
раторiв.
Теорема 3. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 = 𝐴* ∈ L(𝐻). Тодi
𝜎(𝐴) ⊂ [−‖𝐴‖, ‖𝐴‖] i хоча б один з кiнцiв вiдрiзка [−‖𝐴‖, ‖𝐴‖] належить
𝜎(𝐴). Зокрема, 𝑟(𝐴) = ‖𝐴‖.
Теорема 4. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻) — унiтарний
оператор. Тодi 𝜎(𝐴) ⊂ {𝜆 ∈ C | |𝜆| = 1}.
Якщо 𝐴 — нормальний (наприклад, самоспряжений або унiтарний) опе-
ратор у гiльбертовому просторi 𝐻, то 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅ (див. задачу 11.21).
11.1. Нехай 1 ≤ 𝑝 < +∞. Оператор 𝐴 ∈ L(𝑙𝑝 ) визначено рiвнiстю

𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 , де (𝛼1 , 𝛼2 , . . .) ∈ 𝑙∞ . Довести, що
1) 𝜎𝑝 (𝐴) = {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 2) 𝜎(𝐴) = {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 3) 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅.
Розв’язання. 1) випливає з того, що (𝐴 − 𝜆)𝑥 = 0 тодi й лише тодi,
коли (𝛼𝑛 − 𝜆)𝑥𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1. 2) Покладемо 𝑚 = 𝑚(𝜆) = inf |𝛼𝑛 − 𝜆|.
𝑛≥1
Зрозумiло, що 𝜆 ∈ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} тодi й лише тодi, коли 𝑚 = 0. Якщо
оператор 𝐴 − 𝜆𝐼 неперервно оборотний, то 𝑚 = inf ‖(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑒𝑛 ‖ ≥
𝑛≥1
≥ inf ‖(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥‖ > 0 за теоремою 2 роздiлу 8. Навпаки, нехай
‖𝑥‖=1
𝑚 > 0. Розглянемо оператор 𝐵𝑦 = ( 𝛼1𝑦−𝜆 1
, 𝛼2𝑦−𝜆
2
, . . .), 𝑦 ∈ 𝑙𝑝 . Ясно, що
𝐵 ∈ L(𝑙𝑝 ), ‖𝐵‖ ≤ 𝑚 та 𝐵(𝐴−𝜆𝐼) = (𝐴−𝜆𝐼)𝐵 = 𝐼. За теоремою 3 роз-
1
дiлу 8 оператор 𝐴 − 𝜆𝐼 неперервно оборотний та 𝑅𝜆 (𝐴) = (𝐴 − 𝜆𝐼)

−1 =
= 𝐵. 3) Якщо 𝜆 ∈ / 𝜎𝑝 (𝐴), то множина 𝑅(𝐴 −(︀ 𝜆𝐼) мiстить усi фiнiтнi)︀
𝑦1 𝑦𝑛
послiдовностi, бо (𝑦1 , . . . , 𝑦𝑛 , 0, . . .) = (𝐴 − 𝜆𝐼)
𝛼1 −𝜆 , . . . , 𝛼𝑛 −𝜆 , 0, . . .
при всiх 𝑛 ∈ N та 𝑦1 , . . . , 𝑦𝑛 ∈ C. Тому 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) = 𝑙𝑝 та 𝜆 ∈ / 𝜎𝑟 (𝐴).
*
1) 𝜎(𝐴 ) = {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)};
*
2) {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑟 (𝐴)} ⊂ 𝜎𝑝 (𝐴 ) ⊂ {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴)}.
Розв’язання. 1) Внаслiдок задач 9.6(5) та 9.1(1) оператор 𝐴 − 𝜆𝐼 непе-
рервно оборотний тодi й лише тодi, коли оператор (𝐴 − 𝜆𝐼) = 𝐴 − 𝜆𝐼
* *
*
неперервно оборотний. Тому 𝜌(𝐴 ) = {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴)}, а отже 𝜎(𝐴 ) =
*
*
= C ∖ 𝜌(𝐴 ) = C ∖ {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴)} = {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)}.
2) Нехай 𝜆 ∈ 𝜎𝑟 (𝐴). Тодi 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= 𝐻, тобто iснує 𝑦 ∈ 𝐻, 𝑦 ̸= 0,
*
таке, що ((𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐴 𝑦 − 𝜆𝑦) = 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝐻. Звiдси
𝐴 𝑦 = 𝜆𝑦, тобто 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴 ). Навпаки, якщо 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴* ), то iснує 𝑦 ∈ 𝐻,

* *
𝑦 ̸= 0, таке, що 𝐴* 𝑦 = 𝜆𝑦. Звiдси ((𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐴* 𝑦 − 𝜆𝑦) = 0

149
при всiх𝑥 ∈ 𝐻. Таким чином, 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= 𝐻, тобто 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴)∪𝜎𝑟 (𝐴).
Зауваження. Спектри оператора 𝐴 ∈ L(𝑋) та спряженого оператора
𝐴′ ∈ L(𝑋 * ), де 𝑋 — банахiв простiр, пов’язанi аналогiчно: 𝜎(𝐴′ ) = 𝜎(𝐴),
𝜎𝑟 (𝐴) ⊂ 𝜎𝑝 (𝐴′ ) ⊂ (𝜎𝑝 (𝐴) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴)) та 𝜎𝑝 (𝐴) ⊂ (𝜎𝑝 (𝐴′ ) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴′ )) (див.
задачу 11.27).
11.3. Нехай 𝑋 = 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Знайти 𝜎(𝐴),
𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎𝑐 (𝐴) та 𝜎𝑟 (𝐴).
Розв’язання. Оскiльки оператор 𝐴 самоспряжений, то 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅.
Знайдемо 𝜎𝑝 (𝐴). Якщо 𝐴𝑥 = 𝜆𝑥, тобто (𝑡 − 𝜆)𝑥(𝑡) = 0 (mod 𝑚), то
𝑥(𝑡) = 0 (mod 𝑚), бо 𝑡 − 𝜆 ̸= 0 при 𝑡 ̸= 𝜆. Отже, 𝜎𝑝 (𝐴) = ∅. Знайдемо
𝜎(𝐴) = 𝜎𝑐 (𝐴). Якщо 𝜆 ∈ / [𝑎, 𝑏], то функцiя (𝑡 − 𝜆)−1 обмежена на
[𝑎, 𝑏] та оператор (𝐵𝑥)(𝑡) = (𝑡 − 𝜆)−1 𝑥(𝑡) неперервний в 𝑋. Ясно, що
𝐵(𝐴 − 𝜆𝐼) = (𝐴 − 𝜆𝐼)𝐵 = 𝐼, отже 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴) та 𝑅𝜆 (𝐴) = 𝐵. Якщо
𝜆 ∈ [𝑎, 𝑏], то функцiя 𝑦(𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], не належить образу оператора
𝐴 − 𝜆𝐼, бо (𝑡 − 𝜆)−1 ∈ / 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]). Звiдси випливає, що 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= 𝑋
та 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴). Отже, 𝜎(𝐴) = 𝜎𝑐 (𝐴) = [𝑎, 𝑏].
11.4. Нехай 𝑋 = 𝑙2 . Оператори 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑙2 ) визначенi таким чином:
𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , 𝑥4 , . . .), 𝐵𝑥 = (0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 .
Знайти 𝜎(𝐴), 𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎𝑐 (𝐴), 𝜎𝑟 (𝐴) 𝐵.

i те саме для оператора
Розв’язання. Знайдемо власнi числа оператора 𝐴. Нехай 𝐴𝑥 = 𝜆𝑥,
𝑥 ̸= 0. Тодi 𝑥𝑛+1 = 𝜆𝑥𝑛 , 𝑛 ≥ 1, звiдки 𝑥 = 𝑥1 (1, 𝜆, 𝜆2 , . . . , 𝜆𝑛 , . . .), де
𝑥1 ̸= 0. Умова
{︀ 𝑥 ⃒∈ 𝑙2 виконується
}︀ тодi й лише тодi, коли |𝜆| < 1. Отже,
𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜆 ∈ C ⃒ |𝜆| < 1 . Аналогiчно якщо 𝐵𝑥 = 𝜆𝑥, 𝑥 ̸= 0, то маємо
0 = 𝜆𝑥1 та 𝑥𝑛 = 𝜆𝑥𝑛+1 , 𝑛 ≥ 1, звiдки 𝑥 = 0. Отже, 𝜎𝑝 (𝐵) = ∅.
Оскiльки множина 𝜎(𝐴) замкнена, то 𝜎𝑝 (𝐴) ⊂ 𝜎(𝐴). Але зi спiввiдно-
{︀ ⃒ }︀
шень 𝑟(𝐴) ≤ ‖𝐴‖ та ‖𝐴‖ = 1 випливає, що 𝜎(𝐴) ⊂ 𝜆 ∈ C ⃒ |𝜆| ≤ 1 .
*
{︀ ⃒ }︀
Звiдси 𝜎(𝐴) = 𝜆 ∈ C ⃒ |𝜆| ≤ 1 . Оскiльки 𝐴 = 𝐵 (див. задачу 9.3(1)),
то згiдно iз задачею 11.2(1) маємо
{︀ ⃒ }︀ {︀ ⃒ }︀
𝜎(𝐵) = 𝜆 ⃒ 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴) = 𝜆 ∈ C ⃒ |𝜆| ≤ 1 .
Нарештi, внаслiдок задачi 11.2(2) маємо
{𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑟 (𝐴)} ⊂ 𝜎𝑝 (𝐵) ⊂ {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴)},

{𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑟 (𝐵)} ⊂ 𝜎𝑝 (𝐴) ⊂ {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐵) ∪ 𝜎𝑟 (𝐵)}.
𝜎{︀𝑝 (𝐵) =⃒ ∅, то 𝜎𝑟}︀(𝐴) = ∅ та {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑟 (𝐵)} = 𝜎𝑝 (𝐴), звiдки

Оскiльки
{︀ = ⃒𝜆 ∈ C }︀
𝜎𝑟 (𝐵) ⃒ |𝜆| < 1 . Отже, 𝜎𝑐 (𝐴) = 𝜎(𝐴) ∖ (𝜎𝑝 (𝐴) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴)) =
{︀ ⃒ }︀
= 𝜆 ∈ C |𝜆| = 1 та аналогiчно 𝜎𝑐 (𝐵) = 𝜆 ∈ C ⃒ |𝜆| = 1 .
⃒
150
11.5. Нехай 𝑋 = 𝐿2 (R), (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡 + 1), 𝑡 ∈ R. Знайти 𝜎(𝐴),
𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎𝑐 (𝐴) та 𝜎𝑟 (𝐴).
Розв’язання. Оскiльки оператор 𝐴 унiтарний, то 𝜎(𝐴) ⊂ {𝜆 | |𝜆| = 1}
та 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅. Знайдемо власнi числа оператора 𝐴. Нехай 𝐴𝑥 = 𝜆𝑥, де
𝑥 ∈ 𝐿2 (R), 𝑥 ̸= 0. Тодi 𝑥(𝑡 + 1) = 𝜆𝑥(𝑡) (mod 𝑚), звiдки
∑︀ ∑︀ 𝑘
𝑥(𝑡) = 𝜒[𝑘,𝑘+1) (𝑡)𝑥(𝑡) = 𝜆 𝜒[𝑘,𝑘+1) (𝑡)𝑥(𝑡 − 𝑘) (mod 𝑚).
𝑘∈Z 𝑘∈Z
∑︀ 𝑘+1 ∑︀ ∫︀1
‖𝑥‖22 = |𝑥(𝑡 − 𝑘)|2 𝑑𝑡 = |𝑥(𝑡)|2 𝑑𝑡
∫︀
Але тодi може дорiвню-
𝑘∈Z 𝑘 𝑘∈Z 0
вати лише 0 +∞, суперечнiсть. Отже, 𝜎𝑝 (𝐴) = ∅.
або
Доведемо, що 𝜎(𝐴) = {𝜆 | |𝜆| = 1}. Для кожного 𝜆 ∈ C, |𝜆| = 1,
визначимо функцiю 𝑥𝜆,𝑛 ∈ 𝐿2 (R) таким чином:
𝑛
𝜆𝑘 𝜒[𝑘,𝑘+1) (𝑡), 𝑛 ≥ 1.
∑︀
𝑥𝜆,𝑛 (𝑡) =
𝑘=1
√
‖𝑥𝜆,𝑛 ‖ = 𝑛 та (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥𝜆,𝑛 (𝑡) = 𝜆𝜒[0,1) (𝑡) − 𝜆𝑛+1 𝜒[𝑛,𝑛+1) (𝑡),
(︀ )︀
Тодi
√
звiдки ‖(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥𝜆,𝑛 ‖ = 2. Таким чином, не iснує такого 𝑚 > 0, що
‖(𝐴−𝜆𝐼)𝑥‖ ≥ 𝑚‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐿2 (R). Згiдно з теоремою 2 роздiлу 8 оператор
𝐴 − 𝜆𝐼 не є неперервно оборотним, тобто 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴). Отже, 𝜎(𝐴) =
= 𝜎𝑐 (𝐴) = {𝜆 ∈ C | |𝜆| = 1}.
11.6. 1) Довести, що спектр лiнiйного оператора 𝐴 у скiнченновимiрному

нормованому просторi 𝑋 збiгається з множиною власних чисел матрицi,
яка задає оператор 𝐴 у деякому базисi.
2) Навести приклад оператора 𝐴 ∈ L(C𝑚 ), 𝑚 ≥ 2, такого, що
𝑟(𝐴) = 0, але 𝐴 ̸= 0.
11.7. Нехай 𝐴 ∈ L(𝑋). Довести, що при |𝜆| > ‖𝐴‖ виконується нерiв-
нiсть ‖𝑅𝜆 (𝐴)‖ ≤ (|𝜆| − ‖𝐴‖)
−1 .
11.8. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋), 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴). Довести, що 𝐴
та 𝑅𝜆 (𝐴) комутують.
11.9. Оператор 𝐴 ∈ L(𝑙∞ ) визначено рiвнiстю 𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .),
𝑥 ∈ 𝑙∞ , де (𝛼1 , 𝛼2 , . . .) ∈ 𝑙∞ . Знайти 𝜎(𝐴), 𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎𝑐 (𝐴), 𝜎𝑟 (𝐴), ре-
зольвенту та спектральний радiус оператора 𝐴.
11.10. Знайти спектр, власнi числа, спектральний радiус та резольвенту
оператора 𝐴 : 𝑙𝑝 → 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, якщо
1) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 𝑥2 , 𝑥2 , 𝑥3 , . . .);
2) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 2𝑥2 , 3𝑥1 + 4𝑥2 , 𝑥3 , 𝑥4 , . . .);
151
𝐴𝑥 = (−2𝑥3 , 𝑥1 , 4𝑥2 , 𝑥4 , 𝑥5 , . . .);
3)
𝐴𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑘 , 0, 0, . . .), 𝑘 ∈ N — фiксоване;
4)
5) 𝐴𝑥 = (0, 𝑥1 , 𝑥2 , 0, 0, . . .);
6) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 2𝑥2 , 2𝑥1 + 4𝑥2 , −𝑥3 , −𝑥4 , . . .);
7) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 2𝑥2 , 2𝑥1 + 𝑥2 , 𝑥3 , 𝑥4 , . . .);
8) 𝐴𝑥 = (3𝑥1 + 5𝑥2 , −2𝑥1 + 𝑥2 , 0, 0, . . .);
9) 𝐴𝑥 = (𝛼𝑥1 + 𝛽𝑥2 , 𝛾𝑥1 + 𝛿𝑥2 , 𝑥3 , 𝑥4 , . . .);
10) 𝐴𝑥 = (3𝑥1 + 𝑥3 , 2𝑥2 , 5𝑥3 − 𝑥1 , 𝑥4 , 𝑥5 , . . .).
11.11. Знайти норму, спектральний радiус, власнi числа та спектр опера-
тора 𝐴 : 𝑙2 → 𝑙2 , якщо
𝑥2 𝑥𝑛
1) 𝐴𝑥 = (0, 𝑥1 ,
2 , . . . , 𝑛 , . . .);
2) 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , . . . , 𝑥100 , 0, 0, . . .);
3 𝑛+1
3) 𝐴𝑥 = (2𝑥2 , 𝑥3 , . . . ,
2 𝑛 𝑥𝑛+1 , . . .);
2
4)𝐴𝑥 = (4𝑥2 , 94 𝑥3 , . . . , (𝑛+1)
𝑛2
𝑥𝑛+1 , . . .).
11.12. Знайти 𝜎(𝐴), 𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎𝑐 (𝐴), 𝜎𝑟 (𝐴) та 𝑅𝜆 (𝐴)
1) для оператора 𝐴 : 𝐶([𝑎, 𝑏]) → 𝐶([𝑎, 𝑏]), що задається формулою
(𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑡 + 1)𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
2) для оператора 𝐴 : 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) → 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), що задається формулою
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒𝑡 𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
3) для оператора 𝐴 : 𝐶([0, 2𝜋]) → 𝐶([0, 2𝜋]), що задається форму-
лою (𝐴𝑥)(𝑡) = sin 𝑡 𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 2𝜋];
4) для оператора 𝐴 : 𝐿2 ([0, 1]) → 𝐿2 ([0, 1]), що задається формулою
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝜒[0, 1 ] (𝑡)𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1];
2
5) для оператора 𝐴 : 𝐶([0, 1]) → 𝐶([0, 1]), що задається формулою
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑎(𝑡)𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑎 ∈ 𝐶([0, 1]);
6) для оператора 𝐴 : 𝐿2 ([0, 1]) → 𝐿2 ([0, 1]), що задається формулою
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑎(𝑡)𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑎 ∈ 𝐶([0, 1]).
11.13. Нехай 𝑋 = 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), 1 ≤ 𝑝 < +∞, 𝑎 ∈ 𝐿∞ (𝑇, 𝜇), 𝜇 —
𝜎 -скiнченна мiра на 𝑇, (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑎(𝑡)𝑥(𝑡), 𝑡 ∈ 𝑇, 𝑥 ∈ 𝑋. Довести,
що
{︁ ⃒ (︀{︀ ⃒ }︀)︀ }︁
𝜎(𝐴) = 𝜆 ∈ C ∀ 𝜀 > 0 : 𝜇 𝑡 ∈ 𝑇 |𝑎(𝑡) − 𝜆| < 𝜀 > 0
⃒ ⃒
⃒
(цю множину називають iстотною множиною значень функцiї 𝑎). Знайти

множину власних чисел оператора 𝐴.
11.14. 𝑋 — банахiв простiр, оператор 𝐴 ∈ L(𝑋) має неперервний
Нехай
обернений 𝐴−1 . Довести, що 1) 𝜎(𝐴−1 ) = { 𝜆1 | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)}; 2) 𝐴 та 𝐴−1
мають однаковi власнi вектори.
11.15* . Нехай 𝑋 — банахiв простiр, оператор 𝐴 ∈ L(𝑋). Довести, що
2 2
1) 𝜎(𝐴 ) = {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)};
2 2
2) 𝜎𝑝 (𝐴 ) = {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴)};
152
3) якщо 𝑃 𝜎(𝑃 (𝐴)) = {𝑃 (𝜆) | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)}.
— многочлен, то
4) якщо 𝑃 𝜎𝑝 (𝑃 (𝐴)) = {𝑃 (𝜆) | 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴)}.
— многочлен, то
𝑛
Зауваження. Якщо 𝑃 (𝑧) = 𝑐𝑘 𝑧 𝑘 , 𝑛 ∈ N ∪ {0}, 𝑐0 , 𝑐1 , . . . , 𝑐𝑛 ∈ C,
∑︀
𝑘=0
𝑛
𝑐𝑘 𝐴𝑘 , 𝐴0 = 𝐼.
∑︀
то за означенням 𝑃 (𝐴) = де
𝑘=0
11.16. 𝑋 — банахiв простiр, оператор 𝐴 ∈ L(𝑋) та iснує ненульо-
Нехай
вий многочлен 𝑃 такий, що 𝑃 (𝐴) = 0. Довести, що
1) 𝜎(𝐴) ⊂ {𝜆 ∈ C | 𝑃 (𝜆) = 0};
2) якщо 𝑃 — ненульовий многочлен найменшого можливого степеня
такий, що 𝑃 (𝐴) = 0, то 𝜎(𝐴) = 𝜎𝑝 (𝐴) = {𝜆 ∈ C | 𝑃 (𝜆) = 0}.
11.17. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋) та 𝐴2 = 𝐴. Довести,
2
що 𝜎(𝐴) ⊂ {0, 1}. Навести приклади операторiв 𝐴, для яких 𝐴 = 𝐴,
причому 1) 𝜎(𝐴) = {0}; 2) 𝜎(𝐴) = {1}; 3) 𝜎(𝐴) = {0, 1}.
11.18. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻) та 𝐴* = 𝐴. Довести,
що якщо 𝜎(𝐴) ⊂ {0, 1}, то 𝐴 — ортопроектор.
11.19. Нехай 𝑋 = 𝐶([−1, 1]). Знайти спектри операторiв
𝑥(𝑡)+𝑥(−𝑡) 𝑥(𝑡)−𝑥(−𝑡)
(𝐴𝑥)(𝑡) = 2 , (𝐵𝑥)(𝑡) = 2 , 𝑡 ∈ [−1, 1], 𝑥 ∈ 𝑋.
11.20. Нехай 𝑋 = 𝐶([−1, 1]). Знайти власнi числа, власнi вектори та

спектр оператора 𝐴 ∈ L(𝑋), що задається формулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(−𝑡),
𝑡 ∈ [−1, 1], 𝑥 ∈ 𝑋.
11.21. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻) — нормальний оператор
(наприклад, самоспряжений або унiтарний). Довести, що 1) 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅;
2) 𝑟(𝐴) = ‖𝐴‖.
11.22. Нехай 𝑋 = 𝐿2 ([−1, 1]), 𝑎, 𝑏 ∈ C. Знайти власнi числа, спектр
та резольвенту оператора 𝐴 ∈ L(𝑋), що задається формулою (𝐴𝑥)(𝑡) =
= 𝑎𝑥(𝑡) + 𝑏𝑥(−𝑡), 𝑡 ∈ [−1, 1], 𝑥 ∈ 𝑋.
11.23. Довести, що кожна непорожня компактна множина в C є спектром
деякого лiнiйного неперервного оператора.
11.24. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋) — такий оператор, що
‖𝐴𝑥‖ = ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝑋, та 0 ∈ 𝜌(𝐴). Довести, що
{︀ ⃒ }︀
𝜎(𝐴) ⊂ 𝜆 ∈ C ⃒ |𝜆| = 1 .
11.25. Нехай
{︀ 𝑋 ⃒= 𝐶([0,}︀1]) та (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡2 ), 𝑡 ∈ [0, 1]. Довести, що
𝜎(𝐴) ⊂ 𝜆 ∈ C ⃒ |𝜆| = 1 .
11.26. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝑃 — ортопроектор в 𝐻, 𝑃 ̸= 0 та
𝑃 ̸= 𝐼. Довести, що 𝜎(𝑃 ) = 𝜎𝑝 (𝑃 ) = {0, 1}, причому
𝑅𝜆 (𝑃 ) = − 𝜆1 (𝐼 − 𝑃 ) − 1
𝜆−1 𝑃, 𝜆 ∈ C∖{0, 1}.
153
11.27. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋). Довести, що
′ ′ ′ ′
1) 𝜎(𝐴 ) = 𝜎(𝐴); 2) 𝜎𝑟 (𝐴) ⊂ 𝜎𝑝 (𝐴 ); 3) 𝜎𝑝 (𝐴) ⊂ (𝜎𝑝 (𝐴 ) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴 ));
′
4) 𝜎𝑝 (𝐴 ) ⊂ (𝜎𝑝 (𝐴) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴)).
Зауваження. Включення 𝜎𝑟 (𝐴′ ) ⊂ 𝜎𝑝 (𝐴) має мiсце не завжди, див.
задачу 11.28(2).
11.28. Нехай 𝑝1 + 1𝑞 = 1, 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 , 𝐵𝑥 = (0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .),
𝑥 ∈ 𝑙𝑞 . Знайти 𝜎(𝐴), 𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎𝑐 (𝐴), 𝜎𝑟 (𝐴) i те саме для оператора 𝐵,
*
якщо 1) 1 < 𝑝 < +∞; 2) 𝑝 = 1; 3) 𝑝 = +∞.
11.29. Знайти 𝜎(𝐴), 𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎𝑐 (𝐴), 𝜎𝑟 (𝐴), резольвенту та спектральний
радiус оператора 𝐴 : 𝑙𝑝 → 𝑙𝑝 , 1 < 𝑝 < +∞, якщо
1) 𝐴𝑥 = (𝑥3 , 𝑥4 , . . .);
2) 𝐴𝑥 = (0, 0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .).
11.30. Нехай 𝑦, 𝑧 — фiксованi елементи гiльбертового простору 𝐻 та
𝐴 ∈ L(𝐻) — оператор, що задається рiвнiстю 𝐴𝑥 = (𝑥, 𝑦)𝑧. Знайти
𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎(𝐴), 𝑅𝜆 (𝐴), 𝐴𝑛 для всiх 𝑛 ≥ 1 та 𝑟(𝐴).
11.31. Оператор 𝐴 ∈ L(𝑋), де 𝑋 — банахiв простiр, називають квазi-
1
нiльпотентним, якщо lim ‖𝐴𝑛 ‖ 𝑛 = 0. Довести, що 𝐴 квазiнiльпотентний
𝑛→∞
тодi й лише тодi, коли 𝜎(𝐴) = {0}.
11.32. Розглянемо оператор 𝐴 ∈ L(𝐿2 ([0, 1])), який задається рiвнiстю
∫︀𝑡
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1].
0
1) Знайти 𝐴𝑛 для всiх 𝑛 ≥ 1, 𝑟(𝐴) та 𝜎(𝐴).
2) Знайти 𝑅𝜆 (𝐴).
*
3) Знайти 𝐴 + 𝐴 та довести, що це проектор на одновимiрний пiдпро-
стiр, який складається зi сталих функцiй.
11.33. Знайти спектр iнтегрального оператора Вольтерри в 𝐿2 ([0, 1])
∫︀𝑡
з неперервним ядром 𝐾, тобто оператора (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠,
0
𝑡 ∈ [0, 1], 𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, 1]), де 𝐾 ∈ 𝐶({(𝑡, 𝑠) | 0 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 ≤ 1}).
11.34. Знайти спектр оператора 𝐴 ∈ L(𝐿2 ([−1, 1])), який задається
∫︀𝑡
рiвнiстю (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [−1, 1].
−𝑡
11.35. Нехай 𝑋1 , 𝑋2 — банаховi простори, 𝐴1 ∈ L(𝑋1 ) та 𝐴2 ∈ L(𝑋2 ).
Оператори 𝐴1 та 𝐴2 називають подiбними, якщо iснує неперервно оборот-
ний оператор 𝐵 : 𝑋2 → 𝑋1 такий, що 𝐴2 = 𝐵
−1 𝐴 𝐵. Нехай оператори
1
𝐴1 та 𝐴2 подiбнi. Довести, що 1) 𝜎(𝐴1 ) = 𝜎(𝐴2 ); 2) 𝜎𝑝 (𝐴1 ) = 𝜎𝑝 (𝐴2 );
3) 𝜎𝑐 (𝐴1 ) = 𝜎𝑐 (𝐴2 ) та 𝜎𝑟 (𝐴1 ) = 𝜎𝑟 (𝐴2 ).
11.36. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋). Довести, що множини
𝜎(𝐴), 𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎𝑐 (𝐴), 𝜎𝑟 (𝐴) не змiняться, якщо в 𝑋 перейти до еквiва-
лентної норми.
154
11.37. 𝑠 ∈ R∖{0} — фiксоване число, оператор 𝐴𝑠 в 𝐿2 (R) ви-
Нехай
значається рiвнiстю (𝐴𝑠 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡 + 𝑠), 𝑡 ∈ R. Довести, що 𝜎𝑝 (𝐴𝑠 ) =
= 𝜎𝑟 (𝐴𝑠 ) = ∅, а 𝜎(𝐴𝑠 ) = 𝜎𝑐 (𝐴𝑠 ) = {𝜆 ∈ C | |𝜆| = 1}.
11.38. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋) та 𝐴𝐵 = 𝐵𝐴. Довести,
що
1) 𝑟(𝐴𝐵) ≤ 𝑟(𝐴)𝑟(𝐵);
*
2) 𝑟(𝐴 + 𝐵) ≤ 𝑟(𝐴) + 𝑟(𝐵).
𝐴 та 𝐵 не комутують?
Чи правильнi цi твердження у випадку, коли
11.39. 𝑋 = 𝐶([0, 12 ]) та (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑡2 ), 𝑡 ∈ [0, 21 ], 𝑥 ∈ 𝑋.
Нехай
Довести, що 𝑟(𝐴) = 0.
11.40. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝑋). Довести, що якщо для
𝜆 ∈ C iснує така послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋, ‖𝑥𝑛 ‖ = 1, що
lim (𝐴𝑥𝑛 − 𝜆𝑥𝑛 ) = 0, то 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴).
𝑛→∞
11.41. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻), 𝐴 = 𝐴* . Довести, що
1) 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴) ⇔ ∃ 𝑐 > 0 ∀𝑥 ∈ 𝐻 : ‖(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥‖ ≥ 𝑐‖𝑥‖.
2) 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴) ⇔ ∃ {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐻, ‖𝑥𝑛 ‖ = 1 :
lim (𝐴𝑥𝑛 − 𝜆𝑥𝑛 ) = 0.
𝑛→∞
11.42. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻), 𝐴 = 𝐴* . Довести, що
якщо 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) = 𝐻, то 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴).
11.43. Оператор 𝐴 в 𝐶([0, 1]) визначається рiвностями
1
∫︀𝑡
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 0 < 𝑡 ≤ 1, (𝐴𝑥)(0) = 𝑥(0).
0
Довести, що 𝑟(𝐴) = 1.
11.44. 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻), 𝐴 = 𝐴* , 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴) ∩ R.
Нехай
Довести, що резольвента (𝐴 − 𝜆𝐼)
−1 — самоспряжений оператор.
11.45. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋). Довести, що при всiх
𝜆 ∈ 𝜌(𝐴) ∩ 𝜌(𝐵) має мiсце рiвнiсть
(𝐴 − 𝜆𝐼)−1 − (𝐵 − 𝜆𝐼)−1 = (𝐴 − 𝜆𝐼)−1 (𝐵 − 𝐴)(𝐵 − 𝜆𝐼)−1 .
11.46. Довести, що 𝑟(𝐴𝐵) = 𝑟(𝐵𝐴) для всiх 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋).

11.47* . Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋). Довести, що
𝜎(𝐴𝐵)∖{0} = 𝜎(𝐵𝐴)∖{0} та при всiх 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴𝐵)∖{0} має мiсце рiвнiсть
𝐴(𝐵𝐴 − 𝜆𝐼)−1 𝐵 − 𝜆(𝐴𝐵 − 𝜆𝐼)−1 = 𝐼.
11.48. Нехай𝑋 — банахiв простiр, 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝑋) та 𝐴𝐵 − 𝐵𝐴 = 𝑐𝐼 для

деякого 𝑐 ∈ C. Довести, що 𝑐 = 0.
155
Роздiл 12
Спектральна теорiя компактних операторiв
Теорема 1. Нехай 𝐴 — компактний оператор у нескiнченновимiрному

банаховому просторi. Тодi
1) 0 ∈ 𝜎(𝐴);
2) 𝜎(𝐴) — не бiльш нiж злiченна множина, єдиною можливою грани-
чною точкою якої є 0;
3) довiльна ненульова точка спектра є власним числом скiнченної крат-
ностi, тобто якщо 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)∖{0}, то 0 < dim Ker(𝐴 − 𝜆𝐼) < +∞.
Опис компактних самоспряжених операторiв дає наступна теорема.
Теорема 2 (Гiльберта–Шмiдта). Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр,
𝐴 — компактний самоспряжений оператор в 𝐻. Тодi iснує ортонормована
система {𝜙𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 }, 𝑁 ≤ +∞, та числа {𝜆𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 } ⊂ R
такi, що
𝑁
∑︀
𝐴= 𝜆𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 .
𝑛=1
При цьому {𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 1}∖{0} = 𝜎𝑝 (𝐴)∖{0} = 𝜎(𝐴)∖{0}, 𝜙𝑛 — власний

вектор, що вiдповiдає власному числу 𝜆𝑛 , а також якщо 𝑁 = +∞, то
𝜆𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, та ряд збiгається за операторною нормою.
При 𝑁 = +∞ ряд з теореми 2 називають рядом Шмiдта.
У теоремi 2 можна вважати, що 𝜆𝑛 ̸= 0, 𝑛 ≥ 1. Тодi
𝑁
∑︀
𝑥= (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 + 𝑃 𝑥, 𝑥 ∈ 𝐻,
𝑛=1
де 𝑃 Ker 𝐴.
— ортопроектор на
Оператор 𝐴 ∈ L(𝐻), де 𝐻 — сепарабельний гiльбертiв простiр, на-
зивають оператором Гiльберта–Шмiдта, якщо для деякого ортонормова-
∞
‖𝐴𝜙𝑛 ‖2 . При цьому
∑︀
ного базису {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} в 𝐻 збiгається ряд
𝑛=1
(︂ ∞ )︂ 1
2
2 називають нормою Гiльберта–Шмiдта
∑︀
число ‖𝐴‖2 = ‖𝐴𝜙𝑛 ‖
𝑛=1
(або абсолютною нормою ). Збiжнiсть вказаного ряду i число ‖𝐴‖2 не за-
лежать вiд вибору базису, тому означення коректне. Множину операторiв
Гiльберта–Шмiдта позначають 𝑆2 (𝐻). Кожен оператор Гiльберта–Шмiдта
є компактним.
156
Iнтегральний оператор
∫︀𝑏
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑥 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]),
𝑎
є оператором Гiльберта–Шмiдта тодi й лише тодi, коли 𝐾 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]2 ).

(︁ ∫︀𝑏 ∫︀𝑏 )︁ 1
2
При цьому ‖𝐴‖2 = |𝐾(𝑡, 𝑠)|2 𝑑𝑡𝑑𝑠 (див. задачу 12.41).
𝑎 𝑎
12.1. Знайти спектр та власнi числа оператора 𝐴 в 𝐶([0, 1]), заданого

рiвнiстю
∫︀1 ∫︀1
1) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒2𝑡−𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠; 2) (𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑡2 + 𝑡𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0 0
∫︀𝜋
3) (𝐴𝑥)(𝑡) = 3𝑥(𝑡) + (cos 𝑡 − 2 cos 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
0
Розв’язання. 1) Оператор 𝐴 компактний, бо скiнченновимiрний. Тому
кожна ненульова точка його спектра є власним числом. Нехай 𝜆 ̸= 0 та
∫︀1
𝑥 ̸= 0 є розв’язком рiвняння 𝐴𝑥 = 𝜆𝑥, тобто 𝑒 2𝑡 𝑒−𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 𝜆𝑥(𝑡).
0
Тодi 𝑥(𝑡) = 𝑐𝑒2𝑡 , де 𝑐 ̸= 0, бо 𝑥 ̸= 0. Пiдставимо вираз для 𝑥 у рiвняння:
1 ∫︀1
𝑒2𝑡 𝑒−𝑠 𝑐𝑒2𝑠 𝑑𝑠 = 𝜆𝑐𝑒2𝑡 . Звiдси 𝑒𝑠 𝑑𝑠 = 𝜆, тобто 𝜆 = 𝑒 − 1. Отже,
∫︀
0 0
єдине ненульове власне число оператора 𝐴 це 𝑒−1. Йому вiдповiдає власна
функцiя 𝑐𝑒2𝑡 , де 𝑐 ∈ C∖{0} довiльне. З теореми про спектр компактного
оператора робимо висновок, що 𝜎(𝐴) = {0, 𝑒 − 1}.
Зауважимо, що 𝜆 = 0 теж є власним числом оператора 𝐴, бо iснує
∫︀1
ненульова функцiя 𝑥 така, що 𝑒−𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 0. Наприклад, можна пiд-
0
ставити у це рiвняння 𝑥(𝑡) = 1 + 𝛼𝑒𝑡
та визначити звiдси сталу 𝛼.
2) Оператор 𝐴 компактний, бо скiнченновимiрний. Отже, всi ненульовi
точки його спектра є власними числами. Нехай 𝜆 ̸= 0, 𝑥 ̸= 0 та 𝐴𝑥 = 𝜆𝑥,
∫︀1 ∫︀1
2 𝑥(𝑠)𝑑𝑠+𝑡 𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 𝜆𝑥(𝑡). У лiвiй частинi рiвняння записана
тобто 𝑡
0 0
лiнiйна комбiнацiя функцiй 𝑡2 та 𝑡, отже 𝑥(𝑡) = 𝑐1 𝑡2 + 𝑐2 𝑡, де принаймнi
одна зi сталих 𝑐1 , 𝑐2 є ненульовою, бо 𝑥 ̸= 0. Пiдставимо вираз для 𝑥
1 ∫︀1
𝑡2 (𝑐1 𝑠2 + 𝑐2 𝑠)𝑑𝑠 + 𝑡 𝑠(𝑐1 𝑠2 + 𝑐2 𝑠)𝑑𝑠 = 𝜆(𝑐1 𝑡2 + 𝑐2 𝑡).
∫︀
у рiвняння:
0 0
157
Прирiвнюємо коефiцiєнти окремо при 𝑡2 та при 𝑡 i дiстаємо систему рiвнянь
1
+ 21 𝑐2 = 𝜆𝑐1 ,
{︂ 1
( 3 − 𝜆)𝑐1 + 12 𝑐2 = 0,
{︂
3 𝑐1 або
1
4 𝑐1 + 31 𝑐2 = 𝜆𝑐2 , 1 1
4 𝑐1 + ( 3 − 𝜆)𝑐2 = 0.
Однорiдна система лiнiйних рiвнянь має нетривiальнi розв’язки тодi й ли-

ше тодi, коли ї ї визначник дорiвнює 0. Отже, ( 13 − 𝜆)2 − 81 = 0, звiдки
1 1
𝜆 = 3 ±√
2 2
. Розв’язуючи систему при цих значеннях 𝜆, дiстаємо, що
𝑐2 = ± √2 𝑐1 . Тому числам 𝜆1 = 31 − 2√
1 1
2
, 𝜆2 = 13 + 2√1
2
вiдповiдають
1 1
(︀ 2 )︀ (︀ 2
)︀
власнi функцiї 𝑥1 (𝑡) = 𝑐 𝑡 − √ 𝑡 , 𝑥2 (𝑡) = 𝑐 𝑡 + √ 𝑡 , де 𝑐 ∈ C∖{0}
2 2
довiльне.
Зауважимо, що 𝜆 = 0 теж є власним числом оператора 𝐴, бо iснує
∫︀1 ∫︀1
ненульова функцiя 𝑥 така, що 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 0 та 𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 0. Наприклад,
0 0
можна пiдставити у цi рiвняння 𝑥(𝑡) = 𝑡2 + 𝛼𝑡 + 𝛽 та визначити звiдси
сталi 𝛼 та 𝛽. {︀ 1 1
}︀
Отже, остаточно 𝜎(𝐴) = 𝜎𝑝 (𝐴) = 0,
3 ± 2 2 .
√
∫︀𝜋
3) Нехай (𝐵𝑥)(𝑡) = (cos 𝑡 − 2 cos 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]). Оператор
0
𝐵 компактний як скiнченновимiрний. Оскiльки 𝐴 = 3𝐼 + 𝐵 та одиничний
оператор 𝐼 у нескiнченновимiрному просторi не є компактним, то оператор
𝐴 не є компактним. З рiвностi 𝐴 − 𝜆𝐼 = 𝐵 − (𝜆 − 3)𝐼 випливає, що
𝜎(𝐴) = {3 + 𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐵)} та 𝜎𝑝 (𝐴) = {3 + 𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐵)}.
Знайдемо власнi числа оператора 𝐵. Нехай 𝜆 ̸= 0, 𝑥 ̸= 0 та 𝐵𝑥 = 𝜆𝑥,
∫︀𝜋 ∫︀𝜋
тобто cos 𝑡 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 − 2 cos 𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 𝜆𝑥(𝑡). У лiвiй частинi рiвняння
0 0
записана лiнiйна комбiнацiя функцiй cos 𝑡 та 1, отже 𝑥(𝑡) = 𝑐1 cos 𝑡 + 𝑐2 ,
де принаймнi одна зi сталих 𝑐1 , 𝑐2 𝑥 ̸= 0. Пiдставимо ви-
є ненульовою, бо
∫︀𝜋 ∫︀𝜋
раз для 𝑥 у рiвняння: cos 𝑡 (𝑐1 cos 𝑠+𝑐2 )𝑑𝑠−2 cos 𝑠 (𝑐1 cos 𝑠+𝑐2 )𝑑𝑠 =
0 0
= 𝜆(𝑐1 cos 𝑡 + 𝑐2 ). Прирiвнюємо коефiцiєнти окремо при cos 𝑡 та при 1 i
дiстаємо систему рiвнянь
{︂ {︂
𝜋𝑐2 = 𝜆𝑐1 , 𝜆𝑐1 − 𝜋𝑐2 = 0,
або
−𝜋𝑐2 = 𝜆𝑐2 . 𝜋𝑐1 + 𝜆𝑐2 = 0.
Визначник системи лiнiйних рiвнянь 𝜆2 + 𝜋 2 дорiвнює 0 при 𝜆 = ±𝜋𝑖.

Розв’язуючи систему при цих значеннях 𝜆, дiстаємо, що 𝑐2 = ±𝑐1 𝑖. То-
му числам 𝜆1 = −𝜋𝑖 та 𝜆2 = 𝜋𝑖 вiдповiдають власнi функцiї 𝑥1 (𝑡) =
(︀ (︀
= 𝑐 cos 𝑡 − 𝑖) та 𝑥2 (𝑡) = 𝑐 cos 𝑡 + 𝑖), де 𝑐 ∈ C∖{0} довiльне. Зауважимо,
158
що 𝜆 = 0 теж є власним числом оператора 𝐵, бо iснує ненульова функцiя
∫︀𝜋 ∫︀1
𝑥 така, що 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 0 та cos 𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 0. Наприклад, можна взяти
0 0
𝑥(𝑡) = sin 2𝑡. Отже, 𝜎𝑝 (𝐵) = {0, ±𝜋𝑖}. Звiдси 𝜎(𝐵) = {0, ±𝜋𝑖}, бо
оператор 𝐵 компактний, та остаточно 𝜎(𝐴) = 𝜎𝑝 (𝐴) = {3, 3 ± 𝜋𝑖}.
12.2. Знайти спектр, власнi числа, власнi функцiї та норму оператора 𝐴
∫︀1
в 𝐿2 ([0, 1]), заданого рiвнiстю (𝐴𝑥)(𝑡) = min(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
0
Розв’язання. Оскiльки ядро 𝐾(𝑡, 𝑠) = min(𝑡, 𝑠) належить 𝐿2 ([0, 1]2 ),
то 𝐴 — компактний оператор як оператор Гiльберта–Шмiдта, а оскiль-
ки 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑠, 𝑡), то 𝐴 — самоспряжений оператор. Знайдемо його
ненульовi власнi числа. Нехай 𝐴𝑥 = 𝜆𝑥, 𝜆 ̸= 0, 𝑥 ̸= 0, тобто
∫︀𝑡 ∫︀1
𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑡 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 𝜆𝑥(𝑡). (*)
0 𝑡
Для довiльного 𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, 1]) лiва частина рiвняння є неперервною фун-

кцiєю вiд 𝑡, отже права частина теж, тобто 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]). Але якщо
𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]), то лiва частина належить 𝐶 1 ([0, 1]), отже 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([0, 1]).
Продовжуючи цi мiркування, дiстаємо, що будь-яка власна функцiя опера-
тора 𝐴, яка вiдповiдає 𝜆 ̸= 0, належить 𝐶 ∞ ([0, 1]). Продиференцiюємо
рiвняння двiчi:
∫︀1
𝑡𝑥(𝑡) + 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 − 𝑡𝑥(𝑡) = 𝜆𝑥′ (𝑡), (**)
𝑡
−𝑥(𝑡) = 𝜆𝑥′′ (𝑡).

З рiвностей (*), (**) випливає, що 𝑥(0) = 0 та 𝑥′ (1) = 0. Отже, власна
функцiя оператора 𝐴, якi вiдповiдає власному числу 𝜆 ̸= 0, є розв’язком
крайової задачi
𝜆𝑥′′ (𝑡) + 𝑥(𝑡) = 0, 𝑥(0) = 0, 𝑥′ (1) = 0.
𝜆 < 0 загальний розв’язок ′′

При
√︁ рiвняння 𝜆𝑥 (𝑡)+𝑥(𝑡) = 0 має вигляд
𝑥(𝑡) = 𝑐1 𝑒𝑧𝑡 + 𝑐2 𝑒−𝑧𝑡 , де 𝑧 = − 𝜆1 . З умов 𝑥(0) = 𝑥′ (1) = 0 неважко
дiстати, що 𝑐1 = 𝑐2 = 0, отже нетривiальних розв’язкiв при 𝜆 < 0 немає.
При 𝜆 > 0 загальний розв’язок має вигляд 𝑥(𝑡) = 𝑐1 cos 𝑧𝑡 + 𝑐2 sin 𝑧𝑡, де
√︁
𝑧= 1
𝜆 . З умов 𝑥(0) = 𝑥′ (1) = 0 𝑐1 = 0 та 𝑐2 cos 𝑧 = 0.
дiстаємо, що
√︁
Отже, нетривiальний розв’язок iснує при 𝑧𝑛 = 𝜆1𝑛 = 𝜋2 + 𝜋𝑛, 𝑛 ≥ 0.
Тому оператор 𝐴 має власнi числа 𝜆𝑛 = 𝜋 −2 (𝑛 + 21 )−2 , 𝑛 ≥ 0, яким
159
вiдповiдають власнi функцiї 𝑥𝑛 (𝑡) = sin(𝑛 + 12 )𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 0. Цi функ-
цiї ортогональнi, бо вiдповiдають рiзним власним числам самоспряже-
ного оператора. Пiсля нормування дiстаємо ортонормовану послiдовнiсть
√
𝜙𝑛 (𝑡) = 2 sin(𝑛 + 12 )𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 0.
∞
При 𝜆 = 0 не можна зробити висновок, що 𝑥 ∈ 𝐶 ([0, 1]), але дифе-
ренцiювати рiвняння (*) можна в силу такої теореми ([17], гл.VI, §3, тео-
∫︀𝑡
рема 1): якщо 𝑥 ∈ 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) та 𝑦(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], то 𝑚-майже
𝑎
скрiзь на[𝑎, 𝑏] iснує похiдна 𝑦′
𝑦 ′ (𝑡) = 𝑥(𝑡) (mod 𝑚). Двiчi продифе-
та
ренцiюємо (*) та дiстанемо, що 𝑥(𝑡) = 0. Тому рiвняння 𝐴𝑥 = 0 має
{︀ −2 та 𝜆1 =
лише тривiальний розв’язок 0 не є власним числом оператора 𝐴.
𝜋 (𝑛 + 2 )−2 | 𝑛 ≥ 0 та 𝜎(𝐴) = {0} ∪ 𝜎𝑝 (𝐴).
}︀
Отже, 𝜎𝑝 (𝐴) =
Оскiльки оператор 𝐴 самоспряжений, то за теоремою 3 роздiлу 11 маємо
‖𝐴‖ = 𝑟(𝐴) = sup{𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 0} = 𝜋42 .
Зауваження. За теоремою Гiльберта–Шмiдта
∞
∑︀
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝜆𝑛 (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 (𝑡) =
𝑛=0
∞
2
∫︀1
𝑥(𝑠) sin(𝑛 + 21 )𝜋𝑠 𝑑𝑠 · sin(𝑛 + 12 )𝜋𝑡.
∑︀
= 𝜋 2 (𝑛+ 21 )2
𝑛=0 0
Це i є ряд Шмiдта. Вiн збiгається в 𝐿2 ([0, 1]) рiвномiрно за 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1) ⊂

⊂ 𝐿2 ([0, 1]). Змiнюючи порядок iнтегрування та сумування, отримаємо
∫︀1 (︁ 2
∞
∑︀ sin(𝑛+ 12 )𝜋𝑡·sin(𝑛+ 12 )𝜋𝑠
)︁
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝜋2 (𝑛+ 12 )2
𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
0 𝑛=0
Для обґрунтування можна застосувати теорему Лебега про мажоровану

збiжнiсть або використати неперервнiсть скалярного добутку та врахувати,
що ряд пiд знаком iнтеграла при кожному 𝑡 ∈ [0, 1] збiгається рiвномiрно
за 𝑠 ∈ [0, 1], а отже i в 𝐿2 ([0, 1]). Звiдси, зокрема, можна вивести, що
∞ sin(𝑛+ 21 )𝜋𝑡·sin(𝑛+ 21 )𝜋𝑠

2 ∑︀
min(𝑡, 𝑠) = 𝜋2 (𝑛+ 21 )2
, 𝑡, 𝑠 ∈ [0, 1].
𝑛=0
12.3. Якi з множин можуть бути спектром компактного оператора в 𝑙2 :

1) [0, 1], 2) {0, 1}, 3) {0}, 4) {1}, 5) { 𝑛1 : 𝑛 ≥ 1}, 6) {0} ∪ { 𝑛1 : 𝑛 ≥ 1},
𝑖
7) {0} ∪ {
𝑛 : 𝑛 ≥ 1}?
160
∫︀1
12.4. З’ясувати, чи є оператор (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑠3 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 компактним, та
0
знайти його спектр 1) у просторi 𝐿2 ([0, 1]); 2) у просторi 𝐶([0, 1]).
12.5. Нехай 𝑢, 𝑣 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). З’ясувати, чи є оператор
∫︀𝑏
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑢(𝑡)𝑣(𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠
𝑎
компактним, та знайти його спектр 1) у просторi 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]); 2) у просторi

𝐶([𝑎, 𝑏]).
12.6. Знайти спектр оператора 𝐴 в 𝐶([0, 1]), якщо
∫︀1 5) (𝐴𝑥)(𝑡) = sin 𝑡 · 𝑥( 𝜋6 );

1) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒𝑡−𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
∫︀1 ∫︀1
2) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡3 𝑠2 𝑥(𝑠)𝑑𝑠; 6) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒𝑡 𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0
0
∫︀1
3) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡 sin 𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠; 7) (𝐴𝑥)(𝑡) = 2𝑥(0) + 𝑡𝑥(1);
0
∫︀1 ∫︀1 𝑥(𝑠)
4) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑠𝛼 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝛼 ≥ 0; 8) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡 1+𝑠2
𝑑𝑠.
0 0
12.7. Знайти спектр оператора 𝐴 в 𝐿2 ([0, 1]), якщо
∫︀1 ∫︀1
1) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝛼 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝛼 > − 21 ; 4) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒𝑡−3𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0 0
∫︀1 ∫︀1
2) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑒2𝑡 𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠; 5) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡2 𝑠2 𝑥(𝑠)𝑑𝑠;
0 0
∫︀1 ∫︀1 𝑥(𝑠)
3) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡5 𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠; 6) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡 1+𝑠 𝑑𝑠;
0 0
∫︀1
7) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝛼 𝑠𝛽 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝛼, 𝛽 ≥ 0;
0
∫︀1
8) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝜒[ 1 , 2 ] (𝑡) · 𝑒𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
3 3
0
12.8. Знайти спектр оператора 𝐴 ∈ L(𝑋), якщо
∫︀1
1) (𝐴𝑥)(𝑡) = (3𝑡2 𝑠 − 2𝑡𝑠3 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑋 = 𝐶([−1, 1]);
−1
∫︀1
2) (𝐴𝑥)(𝑡) = (4𝑡4 𝑠3 +𝑡)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞;
0
161
∫︀1
3) (𝐴𝑥)(𝑡) = (8𝑡3 + 5𝑠4 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑋 = 𝐶([0, 1]);
0
∫︀1
4) (𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑠−3𝑡2 𝑠3 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑋 = 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞.
0
12.9. З’ясувати, чи є оператор 𝐴 компактним в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), знайти його
спектр та норму, якщо
∫︀2𝜋
1) (𝐴𝑥)(𝑡) = (cos 𝑡 cos 𝑠 + 1)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋];
0
∫︀2𝜋
2) (𝐴𝑥)(𝑡) = sin(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋];
0
∫︀𝜋
3) (𝐴𝑥)(𝑡) = cos(𝑡 + 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
0
∫︀1
4) (𝐴𝑥)(𝑡) = 2𝑥(𝑡) + (𝑡𝑠 − 2𝑡4 𝑠4 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
−1
∫︀1
5) (𝐴𝑥)(𝑡) = (3𝑡𝑠 + 4𝑡2 𝑠2 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 1];
0
∫︀1
6) (𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑡2 𝑠 − 𝑡𝑠2 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
−1
∫︀𝜋
7) (𝐴𝑥)(𝑡) = 3𝑖𝑥(𝑡) + 2(cos 𝑡 − cos 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
0
∫︀1
8) (𝐴𝑥)(𝑡) = (𝑡4 + 𝑠4 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 1];
0
∫︀1
9) (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) + (𝑡𝑠 + 3𝑡2 𝑠2 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
−1
∫︀𝜋
10) (𝐴𝑥)(𝑡) = −𝑥(𝑡) + cos(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, [𝑎, 𝑏] = [−𝜋, 𝜋].
−𝜋
12.10. З’ясувати, чи є оператор𝐴 в 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞, компактним, знайти
його спектр, знайти норму оператора у випадку 𝑝 = 2, якщо
1) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 3𝑥2 , 3𝑥1 + 𝑥2 , 2𝑥3 , 5𝑥4 , 5𝑥5 , . . .);
2) 𝐴𝑥 = (𝑖𝑥2 , −𝑖𝑥1 , 2𝑖𝑥4 , −2𝑖𝑥3 , 𝑥5 , 0, 0, . . .);
3) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 𝑥3 , 𝑥2 + 2𝑥4 , 𝑥1 + 𝑥3 , 2𝑥2 + 𝑥4 , 0, 0, . . .);
4) 𝐴𝑥 = (𝑥2 + 𝑥3 , 𝑥1 + 𝑥3 , 𝑥1 + 𝑥2 , 2𝑥4 , 2𝑥5 , . . .).
12.11. Знайти спектр, спектральний √ радiус та норму оператора 𝐴 в 𝑙2 ,

визначеного рiвнiстю 𝐴𝑥 = (2𝑥1 + 2𝑥2 , 3𝑥2 , 0, . . .).
162
12.12. Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋) та 𝜆 ̸= 0. Довести, що
𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) — замкнений пiдпростiр в 𝑋.
12.13. Навести приклад компактного оператора в 𝑙2 , для якого 1) 0 не
є власним числом; 2) 0 є власним числом скiнченної кратностi; 3) 0 є
власним числом нескiнченної кратностi.
12.14. Нехай компактний самоспряжений оператор 𝐴 у нескiнченнови-
мiрному гiльбертовому просторi має скiнченну кiлькiсть власних чисел.
Довести, що 0 𝐴 нескiнченної кратностi.
— власне число оператора
12.15. {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормований базис у гiльбертовому
Нехай
просторi 𝐻, 𝐴 ∈ L(𝐻) та 𝐴𝜙𝑛 = 𝜆𝑛 𝜙𝑛 , 𝑛 ≥ 1, де {𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
∞
∑︀
— обмежена числова послiдовнiсть. Довести, що 𝐴𝑥 = 𝜆𝑛 (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛
𝑛=1
при всiх 𝑥 ∈ 𝐻.
12.16. Нехай 𝐴 ∈ L(𝐿2 ([0, 𝜋])), (𝐴𝜙𝑛 )(𝑡) = 𝑛12 𝜙𝑛 (𝑡), 𝑡 ∈ [0, 𝜋], де
𝜙𝑛 (𝑡) = sin 𝑛𝑡, 𝑛 ≥ 1. Довести, що 𝐴 — iнтегральний оператор Гiльберта–
Шмiдта. Знайти його ядро 𝐾.
12.17. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормована
послiдовнiсть в 𝐻, {𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ C∖{0} — обмежена послiдовнiсть,
∞
∑︀
𝐴𝑥 = 𝜆𝑛 (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 , 𝑥 ∈ 𝐻. Довести, що
𝑛=1
1) 𝐴 ∈ L(𝐻);
2) 𝜎𝑝 (𝐴)∖{0} = {𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 1};
3) 0 ∈
/ 𝜎𝑝 (𝐴) тодi й лише тодi, коли {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — базис в 𝐻.
За якої умови на послiдовнiсть {𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 1} оператор 𝐴 є самоспря-
женим? невiд’ємним? нормальним? компактним? оператором Гiльберта–
Шмiдта?
12.18. Нехай 𝐴 — самоспряжений компактний оператор у гiльбертовому
∞
∑︀
просторi 𝐻, 𝐴 = 𝜆𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 — його розклад у ряд Шмiдта. Довести,
𝑛=1
що
∞
∀ 𝑘 ≥ 1 : 𝐴𝑘 𝑥 = 𝜆𝑘𝑛 (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 , 𝑥 ∈ 𝐻;
∑︀
1)
𝑛=1
2) ∀ 𝜆 ∈ C∖{0, 𝜆𝑛 , 𝑛 ≥ 1} :
∞ ∞
(︁ ∑︀ )︁
(𝑦,𝜙𝑛 ) 𝜆𝑛 (𝑦,𝜙𝑛 )
− 𝜆1 𝑃 𝑦 = 1
∑︀
𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = 𝜆𝑛 −𝜆 𝜙𝑛 𝜆 𝜆𝑛 −𝜆 𝜙𝑛 − 𝑦 , 𝑦 ∈ 𝐻,
𝑛=1 𝑛=1
де 𝑃 — ортопроектор на Ker 𝐴.
12.19. Нехай 𝐻 𝐴 — компактний
— сепарабельний гiльбертiв простiр,
самоспряжений оператор в 𝐻, {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормований базис
в 𝐻, причому 𝐴𝜙𝑛 = 𝜆𝑛 𝜙𝑛 , 𝑛 ≥ 1. При фiксованих 𝜆 ∈ C∖{0} та
𝑦 ∈ 𝐻 розглянемо розв’язки рiвняння (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥 = 𝑦. Довести, що
163
1) якщо 𝜆𝑛 ̸= 𝜆 при всiх 𝑛 ≥ 1, то розв’язок єдиний та має вигляд
∞
(︁ ∑︀ )︁
1 𝜆𝑛
𝑥= 𝜆 𝜆𝑛 −𝜆 (𝑦, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 −𝑦 ;
𝑛=1
2) якщо 𝐽 = {𝑛 ≥ 1 | 𝜆𝑛 = 𝜆} ̸= ∅ (множина 𝐽 скiнченна, бо опера-

тор 𝐴 компактний), то розв’язок iснує тодi й лише тодi, коли (𝑦, 𝜙𝑛 ) = 0
для всiх 𝑛 ∈ 𝐽. При цьому загальний розв’язок має вигляд
(︁ ∑︀ )︁ ∑︀
1 𝜆𝑛
𝑥= 𝜆 𝜆𝑛 −𝜆 (𝑦, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 −𝑦 + 𝐶𝑛 𝜙𝑛 ,
𝑛∈N∖𝐽 𝑛∈𝐽
де 𝐶𝑛 , 𝑛 ∈ 𝐽, — довiльнi сталi.
12.20. Нехай 𝐴 — невiд’ємний компактний оператор у гiльбертовому про-
сторi 𝐻. Довести, що iснує єдиний невiд’ємний компактний оператор 𝐵
∞
2
∑︀
такий, що 𝐵 = 𝐴. При цьому якщо 𝐴 = 𝜆𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 — розклад у
𝑛=1
∞ √
∑︀
ряд Шмiдта, то 𝐵= 𝜆𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 .
𝑛=1
Зауваження. 𝐵 називають квадратним коренем з оператора
Оператор
√ 1
𝐴 i позначають 𝐵 = 𝐴 або 𝐵 = 𝐴 2 . У задачi 9.52 iснування та єдинiсть
квадратного кореня з невiд’ємного оператора 𝐴 доведено iншим способом
без припущення про компактнiсть оператора 𝐴.
∞
12.21. Нехай 𝐾(𝑡, 𝑠) = 1
∑︀
𝑛2
sin 𝑛𝜋𝑡 sin 𝑛𝜋𝑠, 𝑡, 𝑠 ∈ [−1, 1]. Розгляне-
𝑛=1
мо в 𝐿2 ([−1, 1]) оператор 𝐴, визначений рiвнiстю
∫︀1
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [−1, 1].
−1
1) Довести, що 𝐴 — самоспряжений оператор Гiльберта–Шмiдта (зок-

рема, 𝐴 — компактний оператор).
2) Знайти 𝜎(𝐴), 𝑟(𝐴) та ‖𝐴‖, а також ортонормовану послiдовнiсть
власних функцiй оператора 𝐴.
3) Зобразити 𝐴 у виглядi ряду Шмiдта.
12.22. Нехай 𝐾 — парна∑︀ 2𝜋 -перiодична дiйсна функцiя, яка належить
𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]), 𝐾(𝑡) = 𝑐𝑛 𝑒𝑖𝑛𝑡 , 𝑡 ∈ R, — ї ї розклад у ряд Фур’є. Розгля-
𝑛∈Z
немо оператор 𝐴 в 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]), визначений рiвнiстю
∫︀𝜋
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋].
−𝜋
164
1) Довести, що 𝐴 — самоспряжений оператор Гiльберта–Шмiдта та
функцiї √1 𝑒𝑖𝑛𝑡 , 𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋], 𝑛 ∈ Z, якi утворюють ортонормо-
𝜙𝑛 (𝑡) =
2𝜋
ваний базис у просторi 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]), є власними функцiями оператора 𝐴.
2) Знайти 𝜎𝑝 (𝐴), 𝜎(𝐴), 𝑟(𝐴) та ‖𝐴‖.
𝐴 у виглядi ряду Шмiдта.
3) Зобразити
12.23. 𝐾 — парна 2𝜋 -перiодична дiйсна функцiя, яка належить
Нехай
∞
𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]), 𝐾(𝑡) = 𝑎20 +
∑︀
𝑎𝑛 cos 𝑛𝑡, 𝑡 ∈ R, — ї ї розклад у ряд Фур’є.
𝑛=1
Розглянемо в 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]) оператор 𝐴, визначений рiвнiстю
∫︀𝜋
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡 + 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋].
−𝜋
1) Довести, що 𝐴 — самоспряжений оператор Гiльберта–Шмiдта з та-

кими власними числами та ортонормованими власними функцiями:
(1) (1) (2)
𝜆0 = 𝜋𝑎0 , 𝜙0 (𝑡) = √1 ; 𝜆𝑛 = 𝜋𝑎𝑛 , 𝜙𝑛 (𝑡) = cos
√ 𝑛𝑡 ; 𝜆𝑛 = −𝜋𝑎𝑛 ,
2𝜋 𝜋
(2) sin
𝜙𝑛 (𝑡) = √ 𝑛𝑡 ,
𝑛 ≥ 1.
𝜋
2) Знайти 𝜎(𝐴), 𝑟(𝐴) та ‖𝐴‖.
3) Зобразити 𝐴 у виглядi ряду Шмiдта.
12.24. Знайти норму та спектр iнтегрального оператора 𝐴 в 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋])
з ядром 𝐾(𝑡, 𝑠) та власнi функцiї, якi вiдповiдають ненульовим власним
числам, у таких випадках:
𝑁
∑︀
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝜆𝑛 cos 𝑛(𝑡 − 𝑠), 𝑁 ∈ N, 𝜆1 , . . . , 𝜆𝑁 ∈ C ∖ {0};
𝑛=1
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = cos4 (𝑡 − 𝑠);
∞
∑︀ 1
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑛2
cos 𝑛𝑡 cos 𝑛𝑠;
𝑛=1
∞
∑︀ 1
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑛2
sin(2𝑛 + 1)𝑡 sin(2𝑛 + 1)𝑠;
𝑛=1
∞
∑︀ 1
5) 𝐾(𝑡, 𝑠) = (2𝑛+1)2
cos(2𝑛 + 1)𝑡 cos(2𝑛 + 1)𝑠;
𝑛=0
∞
∑︀ 1
6) 𝐾(𝑡, 𝑠) = (2𝑛+1)2
cos(2𝑛 + 1)(𝑡 − 𝑠).
𝑛=0
12.25. Знайти норму, спектр, власнi числа та власнi функцiї оператора 𝐴

∫︀𝑏
в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), який дiє за формулою (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑎
у таких випадках:
165
{︃
𝑡(1 − 𝑠), 𝑡 ≤ 𝑠,
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑎 = 0, 𝑏 = 1;
𝑠(1 − 𝑡), 𝑠 ≤ 𝑡,
{︃
sin 𝑡 cos 𝑠, 𝑡 ≤ 𝑠,
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑎 = 0, 𝑏 = 𝜋;
cos 𝑡 sin 𝑠, 𝑠 ≤ 𝑡,
{︃
cos 𝑡 sin 𝑠, 𝑡 ≤ 𝑠,
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑎 = 0, 𝑏 = 𝜋;
sin 𝑡 cos 𝑠, 𝑠 ≤ 𝑡,
{︃
(𝑡 + 1)𝑠, 𝑡 ≤ 𝑠,
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑎 = 0, 𝑏 = 1;
𝑡(𝑠 + 1), 𝑠 ≤ 𝑡,
{︃
sin 𝑡 sin(1 − 𝑠), 𝑡 ≤ 𝑠,
5) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑎 = 0, 𝑏 = 1;
sin(1 − 𝑡) sin 𝑠, 𝑠 ≤ 𝑡,
{︃
(1 + 𝑡)(1 − 𝑠), 𝑡 ≤ 𝑠,
6) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑎 = −1, 𝑏 = 1.
(1 − 𝑡)(1 + 𝑠), 𝑠 ≤ 𝑡,
12.26* . Знайти норму оператора 𝐴 в 𝐿2 ([0, 1]), визначеного рiвнiстю

∫︀𝑡
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
0
12.27. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ L(𝐻) та 𝐴* = 𝐴. Довести,
що якщо 𝜎(𝐴) — не бiльш нiж злiченна множина, єдиною можливою гра-
ничною точкою якої є 0, та довiльна ненульова точка спектра є власним
𝐴 компактний.
числом скiнченної кратностi, то оператор
12.28* . (Нiкольський) Довести, що теорема 1 залишається правиль-
ною для оператора 𝐴 ∈ L(𝑋), де 𝑋 — банахiв простiр, якщо умову
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋) замiнити умовою 𝐴𝑘 ∈ 𝑆∞ (𝑋) для деякого 𝑘 ∈ N.
12.29. (Судаков) 1) Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝑀 ⊂ 𝑋, 𝐴 ∈ L(𝑋),
1∈/ 𝜎𝑝 (𝐴), 𝐴𝑘 ∈ 𝑆∞ (𝑋) для деякого 𝑘 ∈ N, а також iснує таке 𝐶 > 0,
що ‖𝐴𝑥 − 𝑥‖ < 𝐶 при всiх 𝑥 ∈ 𝑀. Довести, що множина 𝑀 обмежена.
2) Довести, що у критерiях компактностi в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) Колмогорова та
М. Рiса (див. задачi 10.81 та 10.82) умова а) випливає з умови б).
12.30. Нехай 𝐻 — сепарабельний гiльбертiв простiр, {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} та
{𝜓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормованi послiдовностi в 𝐻, {𝑠𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — числова
послiдовнiсть така, що lim 𝑠𝑛 = 0. Для довiльного 𝑥 ∈ 𝐻 покладемо
𝑛→∞
𝑛
∑︀ ∞
∑︀
𝐴𝑛 𝑥 = 𝑠𝑘 (𝑥, 𝜙𝑘 )𝜓𝑘 , 𝑛 ≥ 1, та 𝐴𝑥 = 𝑠𝑛 (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 . Довести, що
𝑘=1 𝑛=1
1) 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴, 𝑛 → ∞; 2) 𝐴 — компактний оператор в 𝐻; 3) 𝐴 — оператор
∞
|𝑠𝑛 |2 < ∞.
∑︀
Гiльберта–Шмiдта тодi й лише тодi, коли
𝑛=1
166
12.31. Нехай 𝐴 — оператор iз задачi 12.30. Знайти 𝐴* , 𝐴𝐴* , 𝐴* 𝐴.
12.32. (Канонiчний розклад компактного оператора) Довести, що
будь-який компактний оператор 𝐴 у гiльбертовому просторi 𝐻 можна по-
𝑁
∑︀
дати у виглядi 𝐴 = 𝑠𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 , де 𝑁 ≤ +∞, {𝜙𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 },
𝑛=1
{𝜓𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 } — ортонормованi послiдовностi та
√ {𝑠𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 }
— додатнi власнi числа оператора |𝐴| = 𝐴* 𝐴 (квадратний корiнь ви-
значено у задачi 12.20). При цьому якщо 𝑁 = +∞, то ряд збiгається за
операторною нормою. Числа 𝑠𝑛 , 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁, називають сингулярними
числами оператора 𝐴.
12.33* . Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻), ‖𝐴* 𝑥‖ ≤ ‖𝐴𝑥‖,
𝑥 ∈ 𝐻. Довести, що 𝐴* 𝐴 = 𝐴𝐴* .
12.34. (Гiльберт) Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻), 𝐴* = 𝐴,
{𝜆+ + − − + −
𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 }, {𝜆𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 }, де 𝑁 , 𝑁 ≤ +∞, — послi-
довностi додатних та вiд’ємних власних чисел оператора 𝐴, занумерованих
− − + +
з урахуванням кратностi, причому 𝜆1 ≤ 𝜆2 ≤ . . . < 0 < . . . ≤ 𝜆2 ≤ 𝜆1
+ −
(можливо, одна або обидвi з послiдовностей {𝜆𝑛 }, {𝜆𝑛 } порожнi). Нехай
±
також 𝜙𝑛 — одиничнi власнi вектори, якi вiдповiдають власним числам
±
𝜆𝑛 . Довести, що
𝜆+ +
1 = max{(𝐴𝑥, 𝑥) | ‖𝑥‖ = 1} = (𝐴𝜙1 , 𝜙1 ),
+
+
𝜆+
𝑛 = max{(𝐴𝑥, 𝑥) | ‖𝑥‖ = 1, (𝑥, 𝜙𝑘 ) = 0, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 − 1} =
= (𝐴𝜙+ + +
𝑛 , 𝜙𝑛 ), 2 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 .
−
Зауваження. Для чисел 𝜆𝑛 справедливi аналогiчнi формули iз замiною
max на min, бо {−𝜆− 𝑛 : 𝑛 ≥ 1} це додатнi власнi числа оператора −𝐴.
12.35. (Курант–Фiшер, принцип мiнiмаксу) Нехай L𝑛 — сукупнiсть усiх
𝑛-вимiрних пiдпросторiв 𝐻, 𝑛 ≥ 1. У позначеннях задачi 12.34 довести,
що при всiх 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁
+
1) 𝜆+
𝑛 = min max (𝐴𝑥, 𝑥); 2) 𝜆+
𝑛 = max min (𝐴𝑥, 𝑥).
𝐿∈L𝑛−1 𝑥∈𝐿⊥ , ‖𝑥‖=1 𝐿∈L𝑛 𝑥∈𝐿, ‖𝑥‖=1
12.36* . (Принцип чергування) Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 — ком-

пактний самоспряжений оператор в 𝐻, 𝐺 ⊂ 𝐻 — пiдпростiр корозмiр-
ностi 1 (тобто dim 𝐺
⊥ = 1), 𝑃 — ортопроектор на 𝐺. Довести, що для
± ±
власних чисел 𝜆𝑛 оператора 𝐴 та власних чисел 𝜇𝑛 оператора 𝑃 𝐴𝑃 за-
нумерованих так само, як у задачi 12.34, виконуються нерiвностi
𝜆+ + + +
1 ≥ 𝜇1 ≥ 𝜆2 ≥ 𝜇2 ≥ . . . > 0, якщо 𝐴 має додатнi власнi числа,
𝜆 1 ≤ 𝜇1 ≤ 𝜆 2 ≤ 𝜇−
− − −
2 ≤ . . . < 0, якщо 𝐴 має вiд’ємнi власнi числа.
12.37. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻). Позначимо 𝑠𝑛 (𝐴),
1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁𝐴 , 𝑁𝐴 ≤ +∞, сингулярнi числа оператора 𝐴 (див. зада-
чу 12.32), занумерованi з урахуванням кратностi у порядку незростання.
У випадку 𝑁𝐴 < +∞ покладемо 𝑠𝑛 (𝐴) = 0, 𝑛 > 𝑁𝐴 . Довести, що
167
1) 𝑠𝑛 (𝐴* ) = 𝑠𝑛 (𝐴), 𝑛 ≥ 1;
2) 𝑠𝑛 (𝐴) = min max ‖𝐴𝑥‖, 1 ≤ 𝑛 ≤ dim 𝐻,
𝐿: dim 𝐿≤𝑛−1 𝑥∈𝐿⊥ , ‖𝑥‖=1
зокрема,𝑠1 (𝐴) = ‖𝐴‖;
3) якщо 𝐵 ∈ L(𝐻), то
𝑠𝑛 (𝐵𝐴) ≤ ‖𝐵‖ 𝑠𝑛 (𝐴), 𝑠𝑛 (𝐴𝐵) ≤ ‖𝐵‖ 𝑠𝑛 (𝐴), 𝑛 ≥ 1;
4) якщо𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝐻), 𝐴 ≥ 𝐵 ≥ 0, то 𝑠𝑛 (𝐴) ≥ 𝑠𝑛 (𝐵), 𝑛 ≥ 1;

𝑠𝑛 (𝐴) = min ‖𝐴 − 𝑇 ‖, де мiнiмум береться за всiма операторами
5)
𝑇 ∈ 𝑆0 (𝐻), для яких rank 𝑇 = dim 𝑅(𝑇 ) ≤ 𝑛 − 1, 𝑛 ≥ 1;
6) якщо 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝐻), то 𝑠𝑚+𝑛−1 (𝐴+𝐵) ≤ 𝑠𝑚 (𝐴)+𝑠𝑛 (𝐵), 𝑛, 𝑚 ≥ 1;
7) якщо 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝐻), то |𝑠𝑛 (𝐴) − 𝑠𝑛 (𝐵)| ≤ ‖𝐴 − 𝐵‖, 𝑛 ≥ 1.
12.38. Нехай 𝐻 — сепарабельний гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻),
{𝑠𝑛 (𝐴) : 𝑛 ≥ 1} — послiдовнiсть сингулярних чисел оператора 𝐴, за-
нумерованих з урахуванням кратностi та, можливо, доповнених нулями.
Довести, що 𝐴 є оператором Гiльберта–Шмiдта тодi й лише тодi, коли
∞ ∞
(︁ ∑︀ )︁1/2
𝑠2𝑛 (𝐴) 𝑠2𝑛 (𝐴)
∑︀
< +∞. При цьому ‖𝐴‖2 = .
𝑛=1 𝑛=1
12.39. Нехай 𝐻 — сепарабельний гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻),
{𝑠𝑛 (𝐴) : 𝑛 ≥ 1} — послiдовнiсть сингулярних чисел оператора 𝐴. Ка-
жуть, що оператор 𝐴 належить класу Шаттена 𝑆𝑝 (𝐻), де 1 ≤ 𝑝 < +∞,
∞
(︁ ∑︀ )︁1/𝑝
якщо ‖𝐴‖𝑝 := 𝑠𝑝𝑛 (𝐴) < +∞. Довести, що
𝑛=1
1) 𝐴 ∈ 𝑆𝑝 (𝐻) тодi й лише тодi, коли 𝐴* ∈ 𝑆𝑝 (𝐻);
2) ‖𝐴‖𝑝 ≥ ‖𝐴‖, 𝐴 ∈ 𝑆𝑝 (𝐻);
3) якщо 𝐴 ∈ 𝑆𝑝 (𝐻) та 𝐵 ∈ L(𝐻), то 𝐴𝐵, 𝐵𝐴 ∈ 𝑆𝑝 (𝐻), причому
‖𝐴𝐵‖𝑝 ≤ ‖𝐴‖𝑝 · ‖𝐵‖, ‖𝐵𝐴‖𝑝 ≤ ‖𝐴‖𝑝 · ‖𝐵‖;

∞
(︁ ∑︀ )︁1/𝑝
4) ‖𝐴‖𝑝 = max |(𝐴𝑒𝑛 , 𝑔𝑛 )|𝑝 , 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻), де максимум
𝑛=1
береться за всiма ортонормованими базисами {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, {𝑔𝑛 : 𝑛 ≥ 1};
5) якщо 𝐴, 𝐵 ∈ 𝑆𝑝 (𝐻), то 𝐴 + 𝐵 ∈ 𝑆𝑝 (𝐻) та
‖𝐴 + 𝐵‖𝑝 ≤ ‖𝐴‖𝑝 + ‖𝐵‖𝑝 ;
6) 𝑆𝑝 (𝐻) — банахiв простiр з нормою ‖ · ‖𝑝 ;

7) множина скiнченновимiрних операторiв 𝑆0 (𝐻) є скрiзь щiльною в
𝑆𝑝 (𝐻).
Зауваження. Внаслiдок задачi 12.38 означення класу Шаттена 𝑆𝑝 (𝐻)
при𝑝 = 2 узгоджується з означенням множини операторiв Гiльберта–
Шмiдта 𝑆2 (𝐻).
168
12.40. Нехай 𝐻 — сепарабельний гiльбертiв простiр. Оператор 𝐴, який
належить класу Шаттена 𝑆1 (𝐻), називають ядерним, а число ‖𝐴‖1 на-
зивають ядерною нормою. Довести такi твердження:
1) якщо𝐴 ∈ 𝑆1 (𝐻) та {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — деякий ортонормований базис
∞
∑︀
в 𝐻, то ряд (𝐴𝑒𝑛 , 𝑒𝑛 ) збiгається абсолютно та його сума не залежить
𝑛=1
вiд вибору базису {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}. Цю суму позначають tr 𝐴 та називають
слiдом оператора 𝐴.
∞
𝐴 ∈ 𝑆1 (𝐻), 𝐴 ≥ 0, то tr 𝐴 =
∑︀
2) якщо 𝜆𝑛 , де 𝜆𝑛 , 𝑛 ≥ 1, — власнi
𝑛=1
числа оператора 𝐴, занумерованi з урахуванням кратностi;
∞
Зауваження. tr 𝐴 =
∑︀
Теорема Лiдського стверджує, що рiвнiсть 𝜆𝑛
𝑛=1
правильна для всiх 𝐴 ∈ 𝑆1 (𝐻). При цьому якщо у оператора 𝐴 немає
власних чисел, то tr 𝐴 = 0.
3) якщо 𝐴, 𝐵 ∈ 𝑆2 (𝐻), то 𝐴𝐵, 𝐵𝐴 ∈ 𝑆1 (𝐻), ‖𝐴𝐵‖1 ≤ ‖𝐴‖2 ·‖𝐵‖2 ,
‖𝐵𝐴‖1 ≤ ‖𝐴‖2 · ‖𝐵‖2 ;
4) якщо 𝐴, 𝐵 ∈ 𝑆2 (𝐻), то tr 𝐴𝐵 = tr 𝐵𝐴;
5) для кожного 𝐴 ∈ 𝑆1 (𝐻) iснують 𝐵, 𝐶 ∈ 𝑆2 (𝐻) такi, що 𝐴 = 𝐵𝐶;
6) норма ‖𝐴‖2 визначається скалярним добутком (𝐴, 𝐵) := tr 𝐵 𝐴;
*
7) 𝑆2 (𝐻) — сепарабельний гiльбертiв простiр з ортонормованим ба-
зисом, який складається з одновимiрних операторiв 𝐴𝑚,𝑛 = (·, 𝑒𝑛 )𝑔𝑚 ,
𝑚, 𝑛 ∈ N, де {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} та {𝑔𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормованi базиси в 𝐻.
12.41. Нехай 𝐻 = 𝐿2 (𝑇, 𝜇) — сепарабельний гiльбертiв простiр. Довести,
що 𝐴 ∈ 𝑆2 (𝐻)
∫︀ тодi й лише тодi, коли 𝐴 — iнтегральний оператор вигляду
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝜇(𝑠), 𝑡 ∈ 𝑇, 𝑥 ∈ 𝐻, де 𝐾 ∈ 𝐿2 (𝑇 × 𝑇, 𝜇 × 𝜇).
𝑇
2 |𝐾(𝑡, 𝑠)|2 𝑑𝜇(𝑡)𝑑𝜇(𝑠).
∫︀ ∫︀
При цьому ‖𝐴‖2 =
𝑇 𝑇
12.42. Нехай 𝐻1 , 𝐻2 — сепарабельнi гiльбертовi простори, {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1},
{𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормованi базиси в 𝐻1 та 𝐻2 вiдповiдно. Оператор
𝐴 ∈ L(𝐻1 , 𝐻2 ) називають оператором Гiльберта–Шмiдта, якщо його нор-
∞
(︁ ∑︀ )︁ 1
2 2
ма Гiльберта–Шмiдта ‖𝐴‖2 = |(𝐴𝑒𝑘 , 𝑓𝑗 )| скiнченна. Довести,
𝑗,𝑘=1
що
1) норма Гiльберта–Шмiдта не залежить вiд вибору ортонормованих
базисiв у просторах 𝐻1 та 𝐻2 ;
sh 𝑡, 𝑒𝑖𝑘𝑡 , 𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋], 𝑘 ∈ Z, утворюють повну ортого-
2) функцiї
1
нальну систему в просторi 𝑊2 ([−𝜋, 𝜋]) (див. задачi 2.32, 2.33);
1
3) оператор вкладення простору 𝑊2 ([−𝜋, 𝜋]) у простiр 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]) є
оператором Гiльберта–Шмiдта.
12.43. Нехай 𝛼 = (𝛼1 , 𝛼2 , . . .), 𝛼𝑘 ≥ 1 при всiх 𝑘 ≥ 1, 𝑙2,𝛼 — гiльбертiв
169
простiр усiх послiдовностей 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .), якi задовольняють умову
∞
(︁ ∑︀ )︁ 1
2
‖𝑥‖𝛼 = 𝛼𝑛 𝑥2𝑛 < ∞, iз вiдповiдним скалярним добутком. Довести
𝑛=1
такi твердження:
1) 𝑙2,𝛼 ⊂ 𝑙2 та норма оператора вкладення 𝐴 : 𝑙2,𝛼 → 𝑙2 , 𝐴𝑥 = 𝑥, не
перевищує одиницi;
2) оператор 𝐴 компактний тодi й лише тодi, коли lim 𝛼𝑛 = ∞;
𝑛→∞
3) 𝐴 : 𝑙2,𝛼 → 𝑙2 є оператором Гiльберта–Шмiдта тодi й лише тодi,
∞
∑︀ 1
коли
𝛼𝑛 < ∞.
𝑛=1
170
Роздiл 13
Iнтегральнi рiвняння
Iнтегральним рiвнянням Фредгольма II роду називають рiвняння
∫︀𝑏
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑎
де 𝐾, 𝑦 — вiдомi функцiї, 𝑥 𝜆 — параметр. Ми обме-

— шукана функцiя,
жимося розглядом випадкiв, коли 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ) або
𝑥, 𝑦 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) та 𝐾 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]2 ).
Iнтегральним рiвнянням Вольтерри II роду називають рiвняння
∫︀𝑡
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏].
𝑎
Будемо вважати, що 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та 𝐾 ∈ 𝐶(△𝑎,𝑏 ) або 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏])

та 𝐾 ∈ 𝐿2 (△𝑎,𝑏 ), де △𝑎,𝑏 := {(𝑡, 𝑠) ∈ [𝑎, 𝑏]2 | 𝑠 ≤ 𝑡}.
Iнтегральним рiвнянням Фредгольма I роду та iнтегральним рiвнянням
∫︀𝑏
Вольтерри I роду називають рiвняння 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑎
∫︀𝑡
та 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], вiдповiдно.
𝑎
Iнтегральне рiвняння Фредгольма II роду при малих|𝜆| можна розв’яза-
ти методом послiдовних наближень. Точнiше, нехай |𝜆|·𝑟(𝐴) < 1, де 𝑟(𝐴)
— спектральний радiус iнтегрального оператора з ядром 𝐾 . Тодi послiдов-
∫︀𝑏
нi наближення 𝑥0 (𝑡) = 0, 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥𝑛−1 (𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑛 ≥ 1,
𝑎
збiгаються за нормою простору 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) або 𝐶([𝑎, 𝑏]) вiдповiдно до єди-
∫︀𝑏
ного розв’язку рiвняння 𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡). Зауважимо, що
𝑎
∫︀𝑏
𝑟(𝐴) ≤ ‖𝐴‖ = max |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑠 для рiвнянь в 𝐶([𝑎, 𝑏]) та 𝑟(𝐴) ≤
(︁∫︀𝑏 ∫︀𝑏 )︁ 1
2
≤ ‖𝐴‖ ≤ |𝐾(𝑡, 𝑠)|2 𝑑𝑡𝑑𝑠 для рiвнянь в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]).
𝑎 𝑎
Iнтегральнi рiвняння Вольтерри II роду розв’язуються методом послi-
довних наближень при довiльних 𝜆.
171
∫︀𝑡
Назвемо ядра 𝐾1 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝑠), 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝜏 )𝐾𝑛−1 (𝜏, 𝑠)𝑑𝜏,
𝑠
𝑛 ≥ 2, 𝑎 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 ≤ 𝑏, iтерованими ядрами рiвняння Вольтерри, а вираз
∞
𝜆𝑛−1 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠), 𝑎 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 ≤ 𝑏,
∑︀
𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) =
𝑛=1
резольвентою цього рiвняння. Ряд в означеннi резольвенти збiгається при

всiх 𝜆 ∈ C в 𝐶(△𝑎,𝑏 ) при 𝐾 ∈ 𝐶(△𝑎,𝑏 ) та в 𝐿2 (△𝑎,𝑏 ) при 𝐾 ∈ 𝐿2 (△𝑎,𝑏 ).
Розв’язок iнтегрального рiвняння Вольтерри II роду можна знайти за фор-
∫︀𝑡
мулою 𝑥(𝑡) = 𝜆 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠)𝑦(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡).
𝑎
∫︀𝑏
Назвемо ядра 𝐾1 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝑠), 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝜏 )𝐾𝑛−1 (𝜏, 𝑠)𝑑𝜏,
𝑎
𝑛 ≥ 2, (𝑡, 𝑠) ∈ [𝑎, 𝑏]2 , iтерованими ядрами рiвняння Фредгольма, а вираз
∞
𝜆𝑛−1 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠), (𝑡, 𝑠) ∈ [𝑎, 𝑏]2 ,
∑︀
𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) =
𝑛=1
резольвентою цього рiвняння. Ряд в означеннi резольвенти збiгається при

достатньо малих за модулем значеннях 𝜆 в 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ) при 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 )
2
та в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏] ) при 𝐾 ∈ 2
𝐿2 ([𝑎, 𝑏] ). Розв’язок iнтегрального рiвняння
Фредгольма II роду при цих значеннях 𝜆 можна обчислити за формулою
∫︀𝑏
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠)𝑦(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡).
𝑎
Рiвняння Фредгольма II роду з виродженим ядром, тобто ядром ви-
𝑛
∑︀
гляду 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑓𝑘 (𝑡)𝑔𝑘 (𝑠), розв’язуються шляхом пiдбору невiдомих
𝑘=1
𝑛
∑︀
сталих 𝑐𝑘 у виразi 𝑥(𝑡) = 𝑐𝑘 𝑓𝑘 (𝑡) + 𝑦(𝑡). Пiдстановка цього виразу
𝑘=1
в iнтегральне рiвняння зводить рiвняння до лiнiйної алгебраїчної системи
рiвнянь.
∫︀𝑏
У випадку, коли iнтегральний оператор (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠
𝑎
є компактним в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), зокрема при 𝐾 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]2 ), для рiвняння
Фредгольма II роду справджується таке твердження.
Теорема 1 (Альтернатива Фредгольма). Нехай 𝐻 — гiльбертiв про-
стiр,𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻), 𝜆 ∈ C. Тодi
1) або рiвняння 𝑥 − 𝜆𝐴𝑥 = 𝑦 має єдиний розв’язок в 𝐻 при всiх
𝑦 ∈ 𝐻 , або однорiдне рiвняння 𝑥 − 𝜆𝐴𝑥 = 0 має ненульовий розв’язок;
172
2) однорiдне рiвняння 𝑥 − 𝜆𝐴𝑥 = 0 та однорiдне спряжене рiвняння
𝑓 − 𝜆𝐴* 𝑓 = 0 мають однакову скiнченну кiлькiсть лiнiйно незалежних
розв’язкiв в 𝐻 ;
3) рiвняння 𝑥−𝜆𝐴𝑥 = 𝑦 має розв’язок в 𝐻 при тих i тiльки тих 𝑦 ∈ 𝐻,
якi ортогональнi всiм розв’язкам однорiдного спряженого рiвняння.
Зауваження 1. Перший випадок в 1) має мiсце, якщо 𝜆 = 0 або
1 1
𝜆 ∈ 𝜌(𝐴), а другий — якщо ∈ 𝜎𝑝 (𝐴). Характеристичними числами
𝜆
∫︀𝑏
iнтегрального рiвняння 𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡) називають зна-
𝑎
чення 𝜆, при яких вiдповiдне однорiдне рiвняння має ненульовий розв’язок.
Характеристичнi числа iнтегрального рiвняння є оберненими до ненульо-
вих власних чисел iнтегрального оператора з тим самим ядром.
Зауваження 2. Часто альтернативою Фредгольма називають саме твер-
дження 1) теореми 1.
Наведемо формулювання альтернативи Фредгольма для лiнiйного рiвняння

𝑥 − 𝜆𝐴𝑥 = 𝑦з компактним оператором 𝐴 у банаховому просторi 𝑋 .
Теорема 1’ (Альтернатива Фредгольма). (див., наприклад, [4], гл. IX, §2)
Нехай 𝑋 — банахiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋). Розглянемо при 𝜆 ∈ C рiвняння
𝑥 − 𝜆𝐴𝑥 = 𝑦, (1) 𝑓 − 𝜆𝐴′ 𝑓 = 𝑔, (2)
де 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋, 𝑓, 𝑔 ∈ 𝑋 * . Має мiсце рiвно один з таких двох випадкiв:
Випадок 1. Рiвняння (1) має розв’язок для всiх елементiв 𝑦 ∈ 𝑋, рiвняння (2)
має розв’язок для всiх функцiоналiв 𝑔 ∈ 𝑋 * , а однорiднi рiвняння 𝑥 − 𝜆𝐴𝑥 = 0
та 𝑓 − 𝜆𝐴′ 𝑓 = 0 мають лише нульовi розв’язки.
Випадок 2. Однорiднi рiвняння 𝑥 − 𝜆𝐴𝑥 = 0 та 𝑓 − 𝜆𝐴′ 𝑓 = 0 мають одна-
кову скiнченну кiлькiсть лiнiйно незалежних розв’язкiв 𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 та 𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛
вiдповiдно, рiвняння (1) розв’язне для тих i тiльки тих елементiв 𝑦, для яких
𝑓𝑘 (𝑦) = 0, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛, а рiвняння (2) розв’язне для тих i тiльки тих функцiоналiв
𝑔, для яких 𝑔(𝑥𝑘 ) = 0, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛.
Теорема 2 (Про бiлiнiйний розклад ермiтового ядра). Нехай 𝐾 ∈
∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]2 ) — ермiтове ядро (тобто 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑠, 𝑡) (mod 𝑚 × 𝑚)),
𝐴 — iнтегральний оператор в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) з ядром 𝐾, {𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 1} —
усi ненульовi власнi числа оператора 𝐴, занумерованi з урахуванням крат-
ностi, {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормована система в 𝐻, яка складається з
вiдповiдних власних функцiй оператора 𝐴, тобто 𝐴𝜙𝑛 = 𝜆𝑛 𝜙𝑛 , 𝑛 ≥ 1.
∞
𝜆𝑛 𝜙𝑛 (𝑡)𝜙𝑛 (𝑠), де ряд збiгається в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]2 ).
∑︀
Тодi 𝐾(𝑡, 𝑠) =
𝑛=1
Зауваження. Обернене твердження теж правильне: якщо {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
— ортонормована система в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), 𝜆𝑛 ∈ C∖{0}, 𝑛 ≥ 1, та
∞
𝐿2 ([𝑎, 𝑏]2 ),
∑︀
𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝜆𝑛 𝜙𝑛 (𝑡)𝜙𝑛 (𝑠), де ряд збiгається в то нену-
𝑛=1
льовими власними числами iнтегрального оператора 𝐴 з ядром 𝐾 будуть
173
𝜆𝑛 (з вiдповiдними кратностями), а власними функцiями — 𝜙𝑛 , 𝑛 ≥ 1
(див. задачу 12.17(2)).
За умов теореми 2 характеристичними числами iнтегрального рiвняння

1
Фредгольма 𝑥 = 𝜆𝐴𝑥 + 𝑦 будуть 𝜇𝑛 = 𝜆𝑛 , 𝑛 ≥ 1, та розв’язок рiвняння
можна записати так:
1) Нехай 𝜆 ∈ C таке, що 𝜆 ̸= 𝜇𝑛 , 𝑛 ≥ 1. Тодi для довiльного
∞
∑︀ (𝑦,𝜙𝑛 )
𝑦 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) розв’язок єдиний та має вигляд 𝑥 = 𝜆 𝜇𝑛 −𝜆 𝜙𝑛 + 𝑦, де
𝑛=1
(·, ·) 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]).
— скалярний добуток у
2) Нехай 𝜆 ∈ C таке, що 𝐽 = {𝑛 ∈ N : 𝜆 = 𝜇𝑛 } = ̸ ∅. Тодi iнтег-
ральне рiвняння має розв’язок при тих i лише тих 𝑦 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), для яких
(𝑦, 𝜙𝑛 ) = 0 при всiх 𝑛 ∈ 𝐽. При цьому загальний розв’язок має вигляд
∑︀ (𝑦,𝜙𝑛 ) ∑︀
𝑥=𝜆 𝜇𝑛 −𝜆 𝜙𝑛 + 𝑐𝑛 𝜙𝑛 + 𝑦, де 𝑐𝑛 , 𝑛 ∈ 𝐽, — довiльнi сталi.
𝑛∈N∖𝐽 𝑛∈𝐽

13.1. Побудувати резольвенту iнтегрального рiвняння
∫︀𝑡
𝑥(𝑡) = 4 𝑒𝑡−𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑒3𝑡 , 𝑡 ∈ [0, 𝑇 ],
0
та з ї ї допомогою розв’язати рiвняння.

Розв’язання. Маємо 𝐾1 (𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡−𝑠 . Шукаємо наступнi iтерованi ядра:
∫︀𝑡
𝐾2 (𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡−𝜏 𝑒𝜏 −𝑠 𝑑𝜏 = (𝑡 − 𝑠)𝑒𝑡−𝑠 ,
𝑠
∫︀𝑡 ∫︀𝑡 (𝑡−𝑠)2 𝑡−𝑠
𝐾3 (𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡−𝜏 (𝜏 − 𝑠)𝑒𝜏 −𝑠 𝑑𝜏 = 𝑒𝑡−𝑠 (𝜏 − 𝑠)𝑑𝜏 = 2! 𝑒 .
𝑠 𝑠
(𝑡−𝑠)𝑛−1 𝑡−𝑠
Можна висунути гiпотезу, що 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) = (𝑛−1)! 𝑒 , 𝑛 ≥ 1. Перевi-
римо ї ї за iндукцiєю. База iндукцiї вже є, робимо крок:

∫︀𝑡 −𝑠)𝑛−1 ∫︀𝑡 (𝜏 −𝑠)𝑛−1 (𝑡−𝑠)𝑛 𝑡−𝑠
𝐾𝑛+1 (𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡−𝜏 (𝜏(𝑛−1)! 𝑒𝜏 −𝑠 𝑑𝜏 = 𝑒𝑡−𝑠 (𝑛−1)! 𝑑𝜏 = 𝑛! 𝑒 .
𝑠 𝑠
Отже, гiпотезу перевiрено. Тепер знаходимо резольвенту:
∞ 𝑛−1
𝜆𝑛−1 (𝑡−𝑠) 𝑡−𝑠 = 𝑒(𝜆+1)(𝑡−𝑠) , 0 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 < ∞.
∑︀
𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = (𝑛−1)! 𝑒
𝑛=1
174
∫︀𝑡
При 𝜆=4 та 𝑦(𝑡) = 𝑒3𝑡 дiстаємо 𝑥(𝑡) = 𝑦(𝑡) + 𝜆 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠)𝑦(𝑠)𝑑𝑠 =
0
∫︀𝑡 ∫︀𝑡
= 𝑒3𝑡 + 4 𝑒5(𝑡−𝑠) 𝑒3𝑠 𝑑𝑠 = 𝑒3𝑡 + 4𝑒5𝑡 𝑒−2𝑠 𝑑𝑠 =
0 0
= 𝑒3𝑡 − 2𝑒5𝑡 (𝑒−2𝑡 − 1) = 2𝑒5𝑡 − 𝑒3𝑡 .
13.2. Розв’язати у просторi 𝐿2 ([0, 1]) iнтегральне рiвняння з виродженим

ядром
∫︀1 1
𝑥(𝑡) = 𝜆 (28𝑡5 𝑠2 − 15𝑡3 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 3 ,
√
𝑡
𝜆 ∈ C.
0
Розв’язання. Оскiльки ядро рiвняння є лiнiйною комбiнацiєю функцiй
1
𝑡5 та 𝑡3 , то розв’язок шукаємо у виглядi 𝑥(𝑡) = 𝑐1 𝑡5 + 𝑐2 𝑡3 + √
3
𝑡
. Пiд-
ставляємо цей вираз у рiвняння:
1
∫︀1 1 1
𝑐1 𝑡5 + 𝑐2 𝑡3 + = 𝜆 (28𝑡5 𝑠2 − 15𝑡3 𝑠) 𝑐1 𝑠5 + 𝑐2 𝑠3 +
(︀ )︀
√
3
𝑡
√
3 𝑠
𝑑𝑠 + √
3
𝑡
,
0
(︀ 7 14 21
(︀ 15
𝑐1 𝑡5 + 𝑐2 𝑡3 = 𝜆𝑡5 − 𝜆𝑡3
)︀ )︀
2 𝑐1 + 3 𝑐2 + 2 7 𝑐1 + 3𝑐2 + 9 .
Прирiвнюємо коефiцiєнти при 𝑡5 та при 𝑡3 i дiстаємо систему рiвнянь
{︃ (︀
7𝜆 14𝜆 21𝜆
)︀
2 − 1 𝑐1 + 3 𝑐2 = − 2 ,
15𝜆
7 𝑐1 + (3𝜆 + 1)𝑐2 = −9𝜆.
2
Визначник цiєї системи △ = (7𝜆−2)(3𝜆+1) 2 − 10𝜆2 = 𝜆 +𝜆−2 2 . Вiн
дорiвнює 0 при 𝜆 = 1 та 𝜆 = −2.
{︂ 5 14 21
При 𝜆 = 1 дiстаємо систему 2 𝑐1 + 3 𝑐2 = − 2 , яка має безлiч
15
7 𝑐1 + 4𝑐2 = −9,
розв’язкiв, бо рiвняння(︀пропорцiйнi. Розв’язками iнтегрального рiвняння є
5 9 15 1
)︀ 3
функцiї 𝑥(𝑡) = 𝑐1 𝑡 + − − 𝑐 𝑡 + √ , де 𝑐 1 ∈ C довiльне.
4 28 1 3
𝑡{︂
−8𝑐1 − 28 3 𝑐2 = 21, Отже,
При 𝜆 = −2 маємо несумiсну систему
− 30
7 1𝑐 − 5𝑐2 = 18.
iнтегральне рiвняння не має розв’язкiв.
Нарештi, якщо 𝜆 ̸= 1 та 𝜆 ̸= −2, то система має єдиний розв’язок
21𝜆 18𝜆
𝑐1 = 𝜆+2 , 𝑐2 = − 𝜆+2 . Отже, єдиним розв’язком iнтегрального рiвняння
21𝜆 5 18𝜆 3 1
є функцiя 𝑥(𝑡) = 𝜆+2 𝑡 − 𝜆+2 𝑡 + √3 .
𝑡
175
13.3. Знайти всi значення параметрiв 𝑝, 𝑞, 𝑟, при яких iнтегральне рiвня-
∫︀1
ння 𝑥(𝑡) = 𝜆 (1 + 2𝑡 + 3𝑠𝑡)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑝𝑡2 + 𝑞𝑡 + 𝑟, 𝑡 ∈ [−1, 1], має
−1
розв’язок у просторi 𝐿2 ([−1, 1]) для будь-яких 𝜆 ∈ C.
Розв’язання. Скористаємося альтернативою Фредгольма. Розглянемо
∫︀1
спряжене однорiдне рiвняння 𝑓 (𝑡) = 𝜆 (1+2𝑠+3𝑡𝑠)𝑓 (𝑠)𝑑𝑠. Розв’яжемо
−1
його як рiвняння з виродженим ядром. Будемо шукати розв’язок у виглядi
𝑓 (𝑡) = 𝑐1 + 𝑐2 𝑡. Пiдставляємо цей вираз у рiвняння:
∫︀1
𝑐1 + 𝑐2 𝑡 = 𝜆 (1 + 2𝑠 + 3𝑡𝑠)(𝑐1 + 𝑐2 𝑠)𝑑𝑠,
−1
𝑐1 + 𝑐2 𝑡 = 𝜆 2𝑐1 + 34 𝑐2 + 𝜆𝑡 · 2𝑐2 .
(︀ )︀
Прирiвнюємо коефiцiєнти при 𝑡 та вiльнi члени i дiстаємо систему рiвнянь

4
{︂ (︀ )︀
(︀2𝜆 − 1)︀𝑐1 + 3 𝜆𝑐2 = 0,
2𝜆 − 1 𝑐2 = 0.
1 1
Ця система має єдиний розв’язок при 𝜆 ̸= 2 . Якщо 𝜆 = 2 , то 𝑐2 = 0
та 𝑐1 довiльне, тобто спряжене однорiдне рiвняння має розв’язки вигляду
𝑓 (𝑡) = 𝑐1 𝑓1 (𝑡), де 𝑓1 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [−1, 1].
Згiдно з альтернативою Фредгольма вихiдне рiвняння при 𝜆 ̸= 21 має
1
розв’язок завжди, а при 𝜆= 2 — лише за умови, що (𝑦, 𝑓1 ) = 0, тобто
∫︀1 2𝑝
(𝑝𝑡2 + 𝑞𝑡 + 𝑟)𝑑𝑡 = 3 + 2𝑟 = 0. Таким чином, умову задовольняють
−1
всi𝑝, 𝑞, 𝑟, для яких 𝑝 + 3𝑟 = 0.
13.4. Знайти характеристичнi числа i вiдповiднi нормованi власнi функцiї
та розв’язати iнтегральне рiвняння з симетричним ядром
∫︀2𝜋(︀ )︀
𝑥(𝑡) = 𝜆 cos(𝑡 − 𝑠) + 2 sin 2𝑡 sin 2𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + cos 𝑡, 𝑡 ∈ [0, 2𝜋].
0
Розв’язання. Оскiльки 𝐾(𝑡, 𝑠) = cos(𝑡 − 𝑠) + 2 sin 2𝑡 sin 2𝑠 =

(︁ )︁ (︁ )︁
cos
√ 𝑡
=𝜋 𝜋
· cos
√ 𝑠 + sin
𝜋
√ 𝑡 · sin
𝜋
√ 𝑠 + 2𝜋 sin
𝜋
√ 2𝑡 · sin
𝜋
√ 2𝑠
𝜋
cos
√ 𝑡 , sin
√ 𝑡 , sin
√ 2𝑡 — ортонормована система в
та
𝜋 𝜋 𝜋
𝐿2 ([0, 2𝜋]), то iз заува-
ження до теореми про бiлiнiйний розклад ермiтового ядра випливає, що
176
ненульовi власнi числа iнтегрального оператора з ядром 𝐾 це 𝜆1 = 𝜆2 = 𝜋
та 𝜆3 = 2𝜋, а вiдповiднi нормованi власнi функцiї це 𝜙1 (𝑡) = cos
√ 𝑡,
𝜋
sin
√ 𝑡 та sin
√ 2𝑡 . Тодi характеристичнi числа iнтегрального
𝜙2 (𝑡) = 𝜋
𝜙3 (𝑡) =
𝜋
1 1
рiвняння це 𝜇1 = 𝜇2 = та 𝜇3 =
𝜋 2𝜋 .
∫︀2𝜋 √
Для функцiї 𝑦(𝑡) = cos 𝑡 обчислюємо (𝑦, 𝜙1 ) = cos 𝑡 cos
√ 𝑡 𝑑𝑡 =
𝜋
𝜋,
0
∫︀2𝜋 ∫︀2𝜋
(𝑦, 𝜙2 ) = cos 𝑡 sin
√ 𝑡 𝑑𝑡 = 0, (𝑦, 𝜙3 ) =
𝜋
cos 𝑡 sin
√ 2𝑡 𝑑𝑡 = 0.
𝜋
0 0
1 1
Якщо 𝜆 ̸=
𝜋 та 𝜆 ̸= 2𝜋 , то
(︁ )︁
(𝑦,𝜙1 ) (𝑦,𝜙2 ) (𝑦,𝜙3 )
𝑥(𝑡) = 𝜆 1
−𝜆 1
𝜙 (𝑡) + 1
−𝜆 2
𝜙 (𝑡) + 1
−𝜆 3
𝜙 (𝑡) + 𝑦(𝑡) =
𝜋 𝜋 2𝜋
𝜆𝜋 cos 𝑡 cos 𝑡
= 1−𝜆𝜋 + 0 + 0 + cos 𝑡 = 1−𝜆𝜋 .
При 𝜆 = 𝜇1 = 𝜇2 = 𝜋1 розв’язкiв немає, бо (𝑦, 𝜙1 ) ̸= 0.

1
При 𝜆 = 𝜇3 = 2𝜋 оскiльки (𝑦, 𝜙3 ) = 0, то розв’язок має вигляд
(︁ )︁
(𝑦,𝜙1 ) (𝑦,𝜙2 )
𝑥(𝑡) = 𝜆 1
−𝜆 1
𝜙 (𝑡) + 1
−𝜆 2
𝜙 (𝑡) + 𝑐3 𝜙3 (𝑡) + 𝑦(𝑡) =
𝜋 𝜋
𝜆𝜋 cos 𝑡 cos 𝑡
= 1−𝜆𝜋 + 0 + 𝐶 sin 2𝑡 + cos 𝑡 = 1−𝜆𝜋 + 𝐶 sin 2𝑡,
де 𝐶∈C — довiльна стала.
13.5. Методом послiдовних наближень розв’язати iнтегральнi рiвняння,

взявши 𝑥0 (𝑡) = 0:
∫︀𝑡 𝑥(𝑠)
1) 𝑥(𝑡) = 1+𝑠 2 𝑑𝑠 + arctg 𝑡, 𝑡 ∈ [0, 𝑇 ], 𝑇 > 0;
0
∫︀𝑡
2) 𝑥(𝑡) = 𝑒−(𝑡−𝑠) 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 1, 𝑡 ∈ [0, 1];
0
∫︀𝑡
3) 𝑥(𝑡) = (𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 1, 𝑡 ∈ [0, 1];
0
∫︀1
4) 𝑥(𝑡) = 𝑒−𝑡−𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 1, 𝑡 ∈ [0, 1];
0
∫︀1 𝑥(𝑠)
5) 𝑥(𝑡) = 1+𝑠2
𝑑𝑠 + arctg 𝑡, 𝑡 ∈ [0, 1];
0
177
∫︀1 𝑡𝑒𝑡𝑠
6) 𝑥(𝑡) = 2(𝑒𝑡 −1) 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 12 , 𝑡 ∈ [0, 1];
0
∫︀1
7) 𝑥(𝑡) = 𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 1, 𝑡 ∈ [0, 1];
0
∫︀2 𝑡
8) 𝑥(𝑡) = 2𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 1, 𝑡 ∈ [1, 2].
1
13.6. Побудувати першi два послiдовних наближення розв’язку iнтеграль-

ного рiвняння, взявши 𝑥0 (𝑡) = 0:
∫︀1 𝑥(𝑠)
1) 𝑥(𝑡) = (1+𝑠+𝑡)2
𝑑𝑠 + 1, 𝑡 ∈ [0, 1];
0
∫︀1 1
2) 𝑥(𝑡) = 3 (𝑡𝑠 + 𝑠2 )𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑡, 𝑡 ∈ [0, 1];
0
𝜋
∫︀4 1
3) 𝑥(𝑡) = 10 arctg(𝑡𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 1, 𝑡 ∈ [0, 𝜋4 ].
0
∫︀𝑡
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 𝑇 ],
0
та з ї ї допомогою розв’язати рiвняння у таких випадках:

2 2 2
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡 −𝑠 , 𝜆 = 2, 𝑦(𝑡) = 𝑒𝑡 +2𝑡 ;
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡−𝑠 , 𝜆 = 2, 𝑦(𝑡) = sin 𝑡;
1+𝑡2 2
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 1+𝑠 2 , 𝜆 = 1, 𝑦(𝑡) = 1 + 𝑡 ;
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 3𝑡−𝑠 , 𝜆 = −1, 𝑦(𝑡) = 𝑡3𝑡 ;

2+cos 𝑡 𝑡
5) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 2+cos 𝑠 , 𝜆 = 1, 𝑦(𝑡) = 𝑒 sin 𝑡;
ch 𝑡
6) 𝐾(𝑡, 𝑠) = ch 𝑠 , 𝜆 = −1, 𝑦(𝑡) = 𝑡 ch 𝑡;
𝑡2
7) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑠−𝑡 , 𝜆 = 1, 𝑦(𝑡) = 𝑡𝑒 2 .
∫︀𝑏
𝑎
та з ї ї допомогою розв’язати рiвняння у таких випадках:
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡+𝑠 , [𝑎, 𝑏] = [0, 1], 𝜆 = 𝑒21−1 , 𝑦(𝑡) = sin 𝜋𝑡;

2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin 𝑡 cos 𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋2 ], 𝜆 = −1, 𝑦(𝑡) = cos 𝑡;
178
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡𝑒𝑠 , [𝑎, 𝑏] = [−1, 1], 𝜆 = 3𝑒 , 𝑦(𝑡) = (3𝑡2 + 1)𝑒−𝑡 ;
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡2 𝑠2 , [𝑎, 𝑏] = [−1, 1], 𝜆 = 2, 𝑦(𝑡) = 𝑒𝑡 ;
5) 𝐾(𝑡, 𝑠) = (1 + 𝑡)(1 − 𝑠), [𝑎, 𝑏] = [−1, 0], 𝜆 = 1,
𝑦(𝑡) = 𝜋 cos 𝜋𝑡;
6) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡𝑠 + 𝑡2 𝑠2 , [𝑎, 𝑏] = [−1, 1], 𝜆 = 1, 𝑦(𝑡) = 3(𝑡 + 1);
7) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 1 + (2𝑡 − 1)(2𝑠 − 1), [𝑎, 𝑏] = [0, 1], 𝜆 = 12 ,
𝑦(𝑡) = 3𝑡2 ;
8) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin 𝑡 cos 𝑠 + cos 2𝑡 sin 2𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋], 𝜆 = − 𝜋1 ,
𝑦(𝑡) = cos 𝑡 + sin 𝑡;
1
9) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin 𝑡 sin 𝑠 + cos 2𝑡 cos 2𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋], 𝜆 = 2𝜋 ,
𝑦(𝑡) = cos 2𝑡;
1
10) 𝐾(𝑡, 𝑠) = cos 𝑡 cos 𝑠+3 sin 2𝑡 sin 2𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋], 𝜆 = 6𝜋 ,
𝑦(𝑡) = 5 cos 𝑡;
1
11) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 2 + cos 𝑡 cos 𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋], 𝜆 = − 8𝜋 ,
𝑦(𝑡) = 2𝑡;
12) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡 cos 𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋], 𝜆 = 𝑒𝜋1+1 , 𝑦(𝑡) = 4𝑡 .
13.9. Нехай 𝑅𝜆 — резольвента iнтегрального рiвняння
∫︀𝑏
𝑎
з ядром 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ), 𝑀 = max |𝐾(𝑡, 𝑠)| > 0. Довести, що 𝑅𝜆 при

𝑎≤𝑡,𝑠≤𝑏
|𝜆| < (𝑀 (𝑏 − 𝑎))−1 та всiх 𝑡, 𝑠 ∈ [𝑎, 𝑏] задовольняє такi спiввiдношення:
∫︀𝑏
1) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑢)𝑅𝜆 (𝑢, 𝑠)𝑑𝑢 + 𝐾(𝑡, 𝑠);
𝑎
∫︀𝑏
2) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 𝜆 𝐾(𝑢, 𝑠)𝑅𝜆 (𝑡, 𝑢)𝑑𝑢 + 𝐾(𝑡, 𝑠);
𝑎
𝜕𝑅𝜆 (𝑡,𝑠) ∫︀𝑏
3)
𝜕𝜆 = 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑢)𝑅𝜆 (𝑢, 𝑠)𝑑𝑢.
𝑎
13.10. Розв’язати iнтегральне рiвняння
∫︀𝑏
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝜆 ∈ C
𝑎
з виродженим ядром:
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 1, 𝑦(𝑡) = 1, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];

2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡𝑠 + 𝑡2 𝑠2 , 𝑦(𝑡) = 𝑡2 + 𝑡4 , [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
179
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin(𝑡 − 2𝑠), 𝑦(𝑡) = cos 2𝑡, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
√ √
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 3 𝑡 + 3 𝑠, 𝑦(𝑡) = 1 − 6𝑡2 , [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
5) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡4 + 5𝑡3 𝑠, 𝑦(𝑡) = 𝑡2 − 𝑡4 , [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
6) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 2𝑡𝑠3 + 5𝑡2 𝑠2 , 𝑦(𝑡) = 7𝑡4 + 3, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
7) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡2 − 𝑡𝑠, 𝑦(𝑡) = 𝑡2 + 𝑡, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
8) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin(2𝑡 + 𝑠), 𝑦(𝑡) = 𝜋 − 2𝑡, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
9) 𝐾(𝑡, 𝑠) = cos(2𝑡 + 𝑠), 𝑦(𝑡) = sin 𝑡, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
10) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin(3𝑡 + 𝑠), 𝑦(𝑡) = cos 𝑡, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
11) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin 𝑠 + 𝑠 cos 𝑡, 𝑦(𝑡) = 1 − 2𝑡 𝜋 , [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
12)
2
𝐾(𝑡, 𝑠) = cos (𝑡 − 𝑠), 𝑦(𝑡) = 1 + cos 4𝑡, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
13) 𝐾(𝑡, 𝑠) = cos 𝑡 cos 𝑠 + cos 2𝑡 cos 2𝑠, 𝑦(𝑡) = cos 3𝑡,
[𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋];
14) 𝐾(𝑡, 𝑠) = cos 𝑡 cos 𝑠 + 2 sin 2𝑡 sin 2𝑠, 𝑦(𝑡) = cos 𝑡,
[𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋];
15) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin 𝑡 sin 𝑠 + 3 cos 2𝑡 cos 2𝑠, 𝑦(𝑡) = sin 𝑡,
[𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋];
13.11. Розв’язати iнтегральне рiвняння
∫︀𝑏
𝑥(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑎
з виродженим ядром:
100
sin 𝑘𝑡
√
√sin 𝑘𝑠 , 𝑦(𝑡) = sin
∑︀
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑘
2𝑡, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
𝑘=1
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 2 2
𝑠 + 𝑡 , 𝑦(𝑡) = 1, [𝑎, 𝑏] =
[0, 1];
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = cos(𝑡 − 𝑠), 𝑦(𝑡) = sin 𝑡, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋2 ];
{︂
4𝑡𝑠, 0 ≤ 𝑠 ≤ 1,
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑦(𝑡) = 1, [𝑎, 𝑏] = [0, 2];
3𝑡2 , 1 < 𝑠 ≤ 2,
{︂ 2
3𝑡 − 2𝑠, −1 ≤ 𝑠 ≤ 0,
5) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑦(𝑡) = 𝑡2 + 1,
5𝑡𝑠3 , 0 < 𝑠 ≤ 1,
[𝑎, 𝑏] = [−1, 1].
13.12. Встановити, при яких 𝜆 ∈ C iнтегральне рiвняння
∫︀𝑏
𝑎
має розв’язок у просторi 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), у таких випадках:

1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡−𝑠 , 𝑦(𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
4
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡𝑠2 𝑒−𝑠 , 𝑦(𝑡) = 𝑡, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏].
180
13.13. При яких 𝑦 ∈ 𝐿2 ([−1, 1]) рiвняння
∫︀1
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡)
−1
має розв’язок в 𝐿2 ([−1, 1]) для довiльного 𝜆 ∈ C, якщо

𝑠
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡𝑠3 , 2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡+2 , 3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡+1
3𝑠?
√
При яких 𝜆 цей розв’язок єдиний?

13.14. Знайти всi значення параметрiв 𝑝, 𝑞, 𝑟, при яких iнтегральне рiвня-
∫︀𝑏
ння 𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], має розв’язок у просторi
𝑎
𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) для будь-яких 𝜆 ∈ C, у таких випадках:
5 4 2 2
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡𝑠 + 𝑡 𝑠 , 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞𝑡 + 𝑟, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
3 2
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 1 + 𝑡 𝑠, 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞𝑡 + 𝑟, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
2 2
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡 + 𝑡𝑠 , 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
5 3 2 2
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 2𝑡 𝑠 + 𝑡 𝑠 , 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
2 4 2
5) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑖𝑡𝑠 + 𝑡 𝑠 , 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
2 2 3
6) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 5𝑡 𝑠 + 3𝑡𝑠 , 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞𝑡 , [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
√
3 √ 2
7) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡 − 𝑠, 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞𝑡 + 𝑟, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
3
2 2 5
8) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 3𝑡 + 𝑡𝑠 − 5𝑡 𝑠 , 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 , [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
5 2 2 3
9) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 2𝑡 𝑠 + 3𝑖𝑡 𝑠 , 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞𝑡, [𝑎, 𝑏] = [−1, 1];
𝜋 𝜋
10) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑠 sin 𝑡 + cos 𝑠, 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞, [𝑎, 𝑏] = [− , ];
2 2
11) 𝐾(𝑡, 𝑠) = cos(𝑡 + 𝑠), 𝑦(𝑡) = 𝑝 sin 𝑡 + 𝑞, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
12) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡 cos 𝑠 + sin 𝑡 sin 𝑠, 𝑦(𝑡) = 𝑝 + 𝑞 cos 𝑡 + 𝑟 sin 𝑡,
[𝑎, 𝑏] = [−𝜋, 𝜋];
13) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡 sin 𝑠 + cos 𝑡, 𝑦(𝑡) = 𝑝𝑡 + 𝑞, [𝑎, 𝑏] = [−𝜋, 𝜋].
13.15. При яких функцiях 𝑦 ∈ 𝐶([0, 𝜋]) iнтегральне рiвняння
∫︀𝜋
𝑥(𝑡) = sin(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 𝜋],
0
має розв’язок у просторi 𝐶([0, 𝜋])?

13.16. Знайти всi дiйснi значення параметра 𝑝, при яких iнтегральне рiв-
∫︀1
няння 𝑥(𝑡) = 𝜆 (𝑝𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], має розв’язок при всiх
0
𝜆 ∈ R та всiх 𝑦 ∈ 𝐿2 ([0, 1]).
13.17. Знайти всi значення 𝜆, при яких iнтегральне рiвняння
∫︀𝑏
𝑎
має єдиний розв’язок для будь-якого 𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), у таких випадках:
181
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 12 + cos2 (𝑡 + 𝑠), [𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋];
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin(𝑡 − 𝑠), [𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋];
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 45𝑡2 𝑠2 − 2, [𝑎, 𝑏] = [0, 1].
13.18. Знайти всi значення 𝜆, при яких iнтегральне рiвняння
∫︀1
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1],
0
має розв’язок для будь-якого 𝑦 ∈ 𝐿𝑝 ([0, 1]), у таких випадках:

(︀ 𝑡 )︀ 2 (︀ 𝑠 )︀ 2
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑠 + 𝑡 , 𝑝 = 2;
5 5
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = √𝑠 + 1−𝑠 √ , 𝑝 = 3;
1−𝑡 2
√ √ 𝑡
𝑠 𝑡
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = √
4
𝑡
+ √4 𝑠 , 𝑝 = 3.
7
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = √𝑡 , 𝑝 = +∞.
1−𝑠2
13.19. Нехай 𝑓, 𝑎1 , . . . , 𝑎𝑛 ∈ 𝐶([0, 𝑇 ]), 𝑇 > 0, та 𝑐0 , 𝑐1 , . . . , 𝑐𝑛−1 ∈ C.

Довести, що функцiя 𝑥 ∈ 𝐶 𝑛 ([0, 𝑇 ]), для якої 𝑥(𝑘) (0) = 𝑐𝑘 , 𝑘 = 0, 1, . . . ,
𝑛 − 1, є розв’язком диференцiального рiвняння
𝑥(𝑛) (𝑡) + 𝑎1 (𝑡)𝑥(𝑛−1) (𝑡) + . . . + 𝑎𝑛 (𝑡)𝑥(𝑡) = 𝑓 (𝑡), 𝑡 ∈ [0, 𝑇 ],
тодi й лише тодi, коли функцiя 𝑦 = 𝑥(𝑛) є розв’язком iнтегрального рiв-

∫︀𝑡
няння Вольтерри II роду 𝑦(𝑡) = − 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑦(𝑠)𝑑𝑠 + 𝐹 (𝑡), 𝑡 ∈ [0, 𝑇 ], в
0
якому
𝑛 𝑘−1 𝑛 (︁ 𝑘−1 𝑗
)︁
𝑎𝑘 (𝑡) (𝑡−𝑠) 𝑐𝑛−𝑘+𝑗 𝑡𝑗! 𝑎𝑘 (𝑡).
∑︀ ∑︀ ∑︀
𝐾(𝑡, 𝑠) = (𝑘−1)! , 𝐹 (𝑡) = 𝑓 (𝑡) −
𝑘=1 𝑘=1 𝑗=0
13.20. Знайти характеристичнi числа та вiдповiднi нормованi власнi фун-

∫︀𝑏
кцiї iнтегрального рiвняння 𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], у таких
𝑎
випадках:
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡𝑠, [𝑎, 𝑏] = [1, 2];

∞
∑︀ sin 𝑛𝑡 sin 𝑛𝑠
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑛2 +𝑛
, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋];
𝑛=1
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 5𝑡𝑠 − 2𝑡 − 2𝑠 + 1, [𝑎, 𝑏] = [0, 1];
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 6𝑖(𝑡 − 𝑠), [𝑎, 𝑏] = [0, 1];
5) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin(𝑡 + 𝑠), [𝑎, 𝑏] = [−𝜋, 𝜋];
182
1
6) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 1−𝛼𝑒𝑖(𝑡−𝑠)
, 0 < 𝛼 < 1, [𝑎, 𝑏] = [−𝜋, 𝜋].
13.21. Знайти характеристичнi числа та вiдповiднi нормованi власнi фун-

кцiї iнтегрального рiвняння з симетричним ядром
∫︀𝑏
𝑎
i розв’язати його при кожному 𝜆 ∈ C у таких випадках:

1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin 𝑡 sin 𝑠, [𝑎, 𝑏] = [0, 2𝜋], 𝑦(𝑡) = cos 𝑡 + sin 𝑡;
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = cos2 (𝑡 − 𝑠), [𝑎, 𝑏] = [−𝜋, 𝜋], 𝑦(𝑡) = sin 2𝑡;
{︃
𝑡(1 − 𝑠), 𝑡 ≤ 𝑠,
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = [𝑎, 𝑏] = [0, 1],
𝑠(1 − 𝑡), 𝑠 ≤ 𝑡,
𝑦(𝑡) = 14 sin 2𝜋𝑡 + 19 sin 3𝜋𝑡;
{︃
(𝑡 + 1)𝑠, 𝑡 ≤ 𝑠,
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = [𝑎, 𝑏] = [0, 1],
𝑡(𝑠 + 1), 𝑠 ≤ 𝑡,
𝑦(𝑡) = sin 𝜋𝑡 + 𝜋 cos 𝜋𝑡;
{︃
(𝑡 + 1)(1 − 𝑠), 𝑡 ≤ 𝑠,
5) 𝐾(𝑡, 𝑠) = [𝑎, 𝑏] = [−1, 1],
(1 − 𝑡)(𝑠 + 1), 𝑠 ≤ 𝑡,
𝑦(𝑡) = 1;
{︃
(𝑒𝑡 − 𝑒−𝑡 )(𝑒𝑠 + 𝑒2−𝑠 ), 𝑡 ≤ 𝑠,
6) 𝐾(𝑡, 𝑠) = [𝑎, 𝑏] = [0, 1],
(𝑒𝑠 − 𝑒−𝑠 )(𝑒𝑡 + 𝑒2−𝑡 ), 𝑠 ≤ 𝑡,
𝑦(𝑡) = 𝑡;
{︃
7) 𝐾(𝑡, 𝑠) = [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋2 ], 𝑦(𝑡) = cos 𝑡;
sin 𝑠 cos 𝑡, 𝑠 ≤ 𝑡,
{︃
8) 𝐾(𝑡, 𝑠) = [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋], 𝑦(𝑡) = sin 23 𝑡;
sin 𝑠 cos 𝑡, 𝑠 ≤ 𝑡,
{︃
cos 𝑡 sin 𝑠, 𝑡 ≤ 𝑠,
9) 𝐾(𝑡, 𝑠) = [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋], 𝑦(𝑡) = 𝑡;
cos 𝑠 sin 𝑡, 𝑠 ≤ 𝑡,
{︃
sin 𝑡 sin(1 − 𝑠), 𝑡 ≤ 𝑠,
10) 𝐾(𝑡, 𝑠) = [𝑎, 𝑏] = [0, 1],
sin(1 − 𝑡) sin 𝑠, 𝑠 ≤ 𝑡,
𝑦(𝑡) = cos 𝜋𝑡;
11) 𝐾(𝑡, 𝑠) = min(𝑡, 𝑠), [𝑎, 𝑏] = [0, 1], 𝑦(𝑡) = sin 𝜋𝑡.
183
∫︀𝑏
13.22. Звести iнтегральне рiвняння 𝜇𝑥(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡),
𝑎
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], до диференцiального i розв’язати його:
{︃
𝜋2
1) 𝑦(𝑡) = 2𝑡 , 𝐾(𝑡, 𝑠) = 32 𝑡(2 − 𝑠), 𝑡 ≤ 𝑠,
𝜋2
32 𝑠(2 − 𝑡),
𝑠 < 𝑡,
[𝑎, 𝑏] = [0, 2], 𝜇 = 1; {︃
− sh1 1 sh 𝑡 sh(𝑠 − 1), 𝑡 ≤ 𝑠,
2) 𝑦(𝑡) = 𝑡𝑒𝑡 , 𝐾(𝑡, 𝑠) =
− sh1 1 sh 𝑠 sh(𝑡 − 1), 𝑠 < 𝑡,
[𝑎, 𝑏] = [0, 1], 𝜇 = 1; {︃
(𝑠 − 1)𝑡, 0 ≤ 𝑡 ≤ 𝑠,
3) 𝑦(𝑡) = sin3 𝜋𝑡, 𝐾(𝑡, 𝑠) =
(𝑡 − 1)𝑠, 𝑠 < 𝑡 ≤ 1,
[𝑎, 𝑏] = [0, 1], 𝜇 = 0;
4) 𝑦(𝑡) = 2𝑡2 −3𝑡+ 25 , 𝐾(𝑡, 𝑠) = |𝑡−𝑠|+𝑡2 , [𝑎, 𝑏] = [1, 2], 𝜇 = 0.
∫︀𝑏
13.23. Звести iнтегральне рiвняння Фредгольма I роду 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 =
𝑎
= 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], диференцiюванням до рiвняння II роду:
1
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) =
|𝑡−𝑠|+4 , [𝑎, 𝑏] = [0, 1];
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin |𝑡 − 𝑠|, [𝑎, 𝑏] = [1, 2];
𝑒𝑖|𝑡−𝑠|
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) =
1+|𝑡−𝑠| , [𝑎, 𝑏] = [0, 1];
4) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡 + 𝑠 + 2 sign(𝑡 − 𝑠), [𝑎, 𝑏] = [0, 1].
∫︀𝑡
13.24. Звести iнтегральне рiвняння Вольтерри I роду 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 =
𝑎
= 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], диференцiюванням до рiвняння II роду:
1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡 − 𝑠 + 1, 𝑦(𝑡) = 𝑡, [𝑎, 𝑏] = [0, 1];
𝑡𝑠 𝑡
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑒 , 𝑦(𝑡) = 𝑒 − 1, [𝑎, 𝑏] = [0, 1];
3) 𝐾(𝑡, 𝑠) = sin(𝑡 − 𝑠), 𝑦(𝑡) = cos 𝑡 − 1, [𝑎, 𝑏] = [0, 𝜋].
13.25. Звести iнтегральне рiвняння Вольтерри I роду
𝜙(𝑡)
∫︀
𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑎
замiною змiнної та диференцiюванням до рiвняння II роду:

1) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 1 − 𝑡2 + 𝑠, 𝑦(𝑡) = 𝑡4 , 𝜙(𝑡) = 𝑡2 , [𝑎, 𝑏] = [0, 1];
6
2) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑡 + 𝑠, 𝑦(𝑡) = 𝑡4 + 𝑡2 , 𝜙(𝑡) = 𝑡3 , [𝑎, 𝑏] = [1, 2];
184
2
√ √
3)𝐾(𝑡, 𝑠) = 1 + 𝑡 + 𝑠, 𝑦(𝑡) = 𝑡 2−1 + 𝑡 3𝑡−1 , 𝜙(𝑡) = 𝑡, [𝑎, 𝑏] = [0, 1].
13.26. Нехай 𝐾 — 2𝜋 -перiодична функцiя така, що 𝐾(𝑡) = |𝑡| при
𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋]. Знайти характеристичнi числа та нормованi власнi функцiї
iнтегрального рiвняння
∫︀𝜋
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡 + 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋],
−𝜋
i розв’язати його при кожному 𝜆∈C у таких випадках:
1) 𝑦(𝑡) = 1 + 2 sin 𝑡 − cos 𝑡; 3) 𝑦(𝑡) = sign 𝑡;

2) 𝑦(𝑡) = cos 2𝑡 + sin 3𝑡; 4) 𝑦(𝑡) = 𝑡2 .
13.27. Нехай 𝐾 — функцiя з попередньої задачi. Знайти характеристичнi
числа та нормованi власнi функцiї iнтегрального рiвняння
∫︀𝜋
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [−𝜋, 𝜋],
−𝜋
i розв’язати його при кожному 𝜆∈C у таких випадках:
1) 𝑦(𝑡) = 1 + sin 𝑡 − 2 cos 2𝑡; 𝑦(𝑡) = sign 𝑡;

3)
2) 𝑦(𝑡) = sin 𝑡 + sin 2𝑡 + sin 3𝑡; 𝑦(𝑡) = 𝑡2 .
4)
∫︀𝜋
13.28. Нехай 𝐾 ∈ 𝐶(R) — 2𝜋 -перiодична функцiя та 𝐾(𝑡)𝑒𝑖𝑘𝑡 𝑑𝑡 ̸= 0
−𝜋
(︁ ∫︀𝜋 )︁−1
при всiх 𝑘 ∈ Z. Довести, що 𝜇𝑘 = 𝐾(𝑡)𝑒𝑖𝑘𝑡 𝑑𝑡 та 𝜙𝑘 (𝑡) =
−𝜋
= √1 𝑒−𝑖𝑘𝑡 , 𝑘 ∈ Z, є характеристичними числами та вiдповiдними нор-
2𝜋
мованими власними функцiями iнтегрального рiвняння
∫︀𝜋
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
−𝜋
13.29. Нехай {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — послiдовнiсть характеристичних чисел та

{𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — вiдповiдна ортонормована послiдовнiсть власних функцiй
∫︀𝑏
iнтегрального рiвняння 𝑥(𝑡) = 𝜆 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], з ермiтовим
𝑎
ядром 𝐾 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]2 ). Довести, що
∞
|𝜙𝑛 (𝑡)|2 ∫︀𝑏
|𝐾(𝑡, 𝑠)|2 𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏];
∑︀
1)
𝜇 2 =
𝑛
𝑛=1 𝑎
∞
1
|𝐾(𝑡, 𝑠)|2 𝑑𝑡𝑑𝑠;
∑︀ ∫︀
2)
𝜇2𝑛
=
𝑛=1 [𝑎,𝑏]2
185
∞
∑︀ |(𝑥,𝜙𝑛 )|2
3) (𝐴𝑥, 𝑥) = 𝜇𝑛 , 𝑥 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]), де 𝐴 — iнтегральний опера-
𝑛=1
тор з ядром 𝐾.
13.30. 1)∫︀ Знайти всi 𝜆 ∈ R, при яких однорiдне iнтегральне рiвняння
𝑥(𝑡) = 𝜆 𝑒−|𝑡−𝑠| 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ R, має ненульовий розв’язок 𝑥 ∈ 𝐿∞ (R).
R
2) Довести, що при всiх 𝜆 < 12 та 𝑦 ∈ 𝐿∞ (R) iнтегральне рiвняння
𝑒−|𝑡−𝑠| 𝑥(𝑠)𝑑𝑠
∫︀
𝑥(𝑡) = 𝜆 + 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ R, має єдиний розв’язок у просторi
R
𝐿∞ (R), який виражається формулою
√
√ 𝜆 𝑒− 1−2𝜆|𝑡−𝑠| 𝑦(𝑠)𝑑𝑠
∫︀
𝑥(𝑡) = 1−2𝜆
+ 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ R.
R
13.31. Нехай 𝑦 ∈ 𝐶 1 ([0, 𝑇 ]), 𝑇 > 0, 𝑦(0) = 0 та 0 < 𝛼 < 1. Довести,

∫︀𝑡 𝑦′ (𝑠)
що функцiя 𝑥(𝑡) = sin𝜋𝛼𝜋 (𝑡−𝑠) 1−𝛼 𝑑𝑠 задовольняє рiвняння Абеля
0
∫︀𝑡 𝑥(𝑠)
(𝑡−𝑠)𝛼 𝑑𝑠 = 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 𝑇 ].
0
186
Роздiл 14
Узагальненi функцiї
Нехай 𝑓 : R → C — неперервна функцiя. Носiєм функцiї 𝑓 називають

замикання множини {𝑥 | 𝑓 (𝑥) ̸= 0}. Носiй позначають supp 𝑓. Функцiю
𝑓 називають фiнiтною, supp 𝑓 — це обмежена множина,
якщо ї ї носiй
тобто iснує таке 𝐶 > 0, 𝑓 (𝑥) = 0 при всiх 𝑥, для яких |𝑥| > 𝐶.
що
Простiр основних функцiй D(R) — це сукупнiсть усiх нескiнченно ди-
ференцiйовних та фiнiтних функцiй, що дiють з R в C. Послiдовнiсть
{𝜙𝑛 } ⊂ D(R) називають збiжною до функцiї 𝜙 ∈ D(R), якщо
а) ∃ 𝑅 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : supp 𝜙𝑛 ⊂ [−𝑅, 𝑅],
(𝑘) (𝑘) (𝑥) на R, 𝑛 → ∞.
б) ∀ 𝑘 ≥ 0 : 𝜙𝑛 (𝑥) ⇒ 𝜙
D(R)
Позначення: 𝜙𝑛 −−−→ 𝜙.
𝜀
Прикладом основної функцiї є “ -капелюшок”, тобто функцiя
{︃ 2
𝐶𝜀 exp{− 𝜀2𝜀−𝑥2 }, якщо |𝑥| < 𝜀,
𝜔𝜀 (𝑥) =
0, якщо |𝑥| ≥ 𝜀,
∫︀
де 𝜀>0 та сталу 𝐶𝜀 обрано так, що 𝜔𝜀 (𝑥)𝑑𝑥 = 1.
R
При кожному 1 ≤ 𝑝 < +∞ множина D(R) є скрiзь щiльною пiдмно-
жиною 𝐿𝑝 (R) (див. задачу 14.19(3)).
Позначимо D′ (R) сукупнiсть всiх лiнiйних неперервних функцiоналiв
на просторi основних функцiй D(R). Функцiонал 𝑓 ∈ D′ (R) називають
узагальненою функцiєю. Значення функцiоналу 𝑓 𝜙
на основнiй функцiї
позначають 𝑓 (𝜙) або ⟨𝑓, 𝜙⟩. Щоб указати аргумент основних функцiй,
iнодi замiсть 𝑓 та ⟨𝑓, 𝜙⟩ пишуть 𝑓 (𝑥) та ⟨𝑓 (𝑥), 𝜙(𝑥)⟩.
Послiдовнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ D (R) називають збiжною до
′
𝑓 ∈ D (R), якщо 𝑓𝑛 (𝜙) → 𝑓 (𝜙), 𝑛 → ∞, при всiх 𝜙 ∈ D(R). Зокрема,
′
ряд з узагальнених функцiй 𝑢1 + 𝑢2 + . . . + 𝑢𝑛 + . . . називається збiжним
в D (R) до узагальненої функцiї 𝑓, якщо для кожної 𝜙 ∈ D(R) числовий
′
∞
∑︀
ряд ⟨𝑢𝑛 , 𝜙⟩ збiгається до числа ⟨𝑓, 𝜙⟩.
𝑛=1
D′ (R) є повним.
Простiр Це означає, що довiльна послiдовнiсть
{𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ D′ (R), для якої iснує скiнченна границя lim ⟨𝑓𝑛 , 𝜙⟩
𝑛→∞
при всiх 𝜙 ∈ D(R), є збiжною у просторi D′ (R) до деякої 𝑓 ∈ D′ (R).
Кажуть, що узагальнена функцiя 𝑓 дорiвнює нулю на вiдкритiй мно-
жинi 𝐺 ⊂ R, якщо 𝑓 (𝜙) = 0 для всiх 𝜙 ∈ D(R) з носiєм у 𝐺. Носiєм
187
узагальненої функцiї 𝑓 називають множину усiх точок, в жодному околi
яких 𝑓 не дорiвнює нулю. Носiй 𝑓 позначається supp 𝑓, це деяка замкне-
на пiдмножина дiйсної прямої.
Вимiрну за Лебегом функцiю 𝑓 : R → C називають локально iнте-
гровною, якщо 𝑓 ∈ 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) при всiх 𝑎, 𝑏 ∈ R, 𝑎 < 𝑏. Множину таких
функцiй
𝑙𝑜𝑐
позначають 𝐿1 (R).
Регулярною узагальненою функцiєю з D′ (R) називають довiльний фун-
кцiонал вигляду ∫︀
⟨𝑓, 𝜙⟩ = 𝑓 (𝑥)𝜙(𝑥)𝑑𝑥,
R
де 𝑓 ∈ 𝐿𝑙𝑜𝑐
1 (R). Справедливе таке твердження.
Лема 1 (Дюбуа-Реймона). Нехай 𝐺 — вiдкрита множина в R, фун-
∫︀ на 𝐺. Якщо для будь-якої 𝜙 ∈ D(R)
кцiя 𝑓 : 𝐺 → C локально iнтегровна
з носiєм в 𝐺 виконується умова 𝑓 (𝑥)𝜙(𝑥) = 0, то 𝑓 (𝑥) = 0 майже
R
скрiзь в 𝐺.
За цiєю лемою, iснує взаємно-однозначна вiдповiднiсть мiж простором
𝐿𝑙𝑜𝑐
1 (R) та простором регулярних узагальнених функцiй. Тому функцiю
𝑓 ∈ 𝐿𝑙𝑜𝑐
1 (R) можна ототожнити з породженою нею регулярною узагаль-
неною функцiєю. Наприклад, будемо писати
𝜙(𝑥)𝑑𝑥, 𝜙 ∈ D(R).
∫︀ ∫︀
⟨1, 𝜙⟩ = 1 · 𝜙(𝑥)𝑑𝑥 =
R R
Якщо функцiя 𝑓 ∈ 𝐶(R), то ї ї носiй як узагальненої функцiї спiвпадає

з ї ї носiєм як класичної функцiї.
Кожну узагальнену функцiю, яка не є регулярною, називають сингуляр-
ною. Наприклад, сингулярною є дельта-функцiя Дiрака 𝛿 , яка дiє за пра-
вилом ⟨𝛿, 𝜙⟩ = 𝜙(0), 𝜙 ∈ D(R). Сингулярними є також зсуненi дельта-
функцiї𝛿𝑎 , 𝑎 ∈ R, якi дiють за правилом ⟨𝛿𝑎 , 𝜙⟩ = 𝜙(𝑎), 𝜙 ∈ D(R).
Зокрема, 𝛿0 = 𝛿.
Добутком функцiї 𝛼(𝑥) ∈ 𝐶 (R) та узагальненої функцiї 𝑓 ∈ D (R)
∞ ′
називають узагальнену функцiю 𝛼𝑓, яка дiє за формулою ⟨𝛼𝑓, 𝜙⟩ =
= ⟨𝑓, 𝛼𝜙⟩, 𝜙 ∈ D(R). Нехай 𝑓 ∈ D′ (R), 𝑎, 𝑏 ∈ R, 𝑎 ̸= 0. Узагаль-
нена функцiя 𝑓 (𝑎𝑥 + 𝑏) визначається формулою
⟨𝑓 (𝑎𝑥 + 𝑏), 𝜙(𝑥)⟩ = 1 𝑡−𝑏

|𝑎| ⟨𝑓 (𝑡), 𝜙( 𝑎 )⟩, 𝜙 ∈ D(R).
При 𝑎 = 1 маємо ⟨𝑓 (𝑥 + 𝑏), 𝜙(𝑥)⟩ = ⟨𝑓 (𝑡), 𝜙(𝑡 − 𝑏)⟩ — зсув узагаль-

неної функцiї 𝑓 на (−𝑏). Зокрема, ⟨𝛿(𝑥−𝑥0 ), 𝜙(𝑥)⟩ = ⟨𝛿(𝑡), 𝜙(𝑡+𝑥0 )⟩ =
= 𝜙(𝑥0 ) = ⟨𝛿𝑥0 , 𝜙⟩, тому 𝛿(𝑥 − 𝑥0 ) = 𝛿𝑥0 — зсунена дельта-функцiя.
Похiдною узагальненої функцiї 𝑓 називають узагальнену функцiю 𝑓 ′ ,
яка дiє за формулою ⟨𝑓 , 𝜙⟩ = −⟨𝑓, 𝜙 ⟩, 𝜙 ∈ D(R).
′ ′
188
Кожна узагальнена функцiя 𝑓 має похiдну 𝑓 (𝑚) довiльного порядку 𝑚.
Ця похiдна є узагальненою функцiєю, що дiє за формулою ⟨𝑓 (𝑚) , 𝜙⟩ =
= (−1)𝑚 ⟨𝑓, 𝜙(𝑚) ⟩.
Нехай 𝑓 — локально iнтегровна наR функцiя, класична похiдна якої
є кусково неперервною функцiєю на R. Регулярну узагальнену функцiю,
′
породжену цiєю похiдною, позначимо {𝑓 (𝑥)} на вiдмiну вiд узагальненої
′
похiдної (𝐷𝑓 )(𝑥) = 𝑓 (𝑥). Якщо класична похiдна функцiї 𝑓 має iзольо-
ванi розриви першого роду в точках {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, то узагальнена похiдна
∞
′ ′
∑︀
дорiвнює 𝑓 (𝑥) = {𝑓 (𝑥)} + (𝑓 (𝑥𝑛 +) − 𝑓 (𝑥𝑛 −))𝛿𝑥𝑛 .
𝑛=1
Операцiя диференцiювання є неперервною в D′ (R), тобто зi збiжностi
D′ (R) D′ (R)
𝑓𝑛 −−−→ 𝑓 𝑓𝑛′ −−−→ 𝑓 ′ , 𝑛 → ∞.
випливає збiжнiсть
′
Якщо узагальнена функцiя 𝑓 задовольняє спiввiдношення 𝑓∫︀ = 0, то
𝑓 = const, тобто iснує таке 𝐶 ∈ C, що ⟨𝑓, 𝜙⟩ = ⟨𝐶, 𝜙⟩ = 𝐶 𝜙(𝑥)𝑑𝑥
R
при всiх𝜙 ∈ D(R).
∞
Нехай 𝑎𝑘 ∈ 𝐶 (R), 0 ≤ 𝑘 ≤ 𝑚. Розглянемо диференцiальний опе-
𝑚
𝑎𝑘 (𝑥)𝑦 (𝑘) , 𝑦 ∈ D′ (R). Нехай 𝑓 ∈ D′ (R). Узагальне-
∑︀
ратор 𝐿𝑦 =
𝑘=0
ним розв’язком рiвняння 𝐿𝑦 = 𝑓 називають будь-яку узагальнену фун-
кцiю 𝑦 ∈ D′ (R), яка задовольняє це рiвняння у просторi D′ (R), тобто
𝑚
⟨ ∑︀ ⟩ ⟨ ∑︀ 𝑚 ⟩
𝑎𝑘 𝑦 (𝑘) , 𝜙 = 𝑦, (−1)𝑘 (𝑎𝑘 𝜙)(𝑘) = ⟨𝑓, 𝜙⟩ при всiх 𝜙 ∈ D(R).
𝑘=0 𝑘=0
Довiльний розв’язок рiвняння можна подати у виглядi суми його частин-
ного розв’язку та загального розв’язку однорiдного рiвняння 𝐿𝑦 = 0.
Нехай 𝑓, 𝑔 : R → C, 𝑓, 𝑔 ∈ 𝐿1 (R). Функцiю
∫︀
ℎ(𝑥) = 𝑓 (𝑡)𝑔(𝑥 − 𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ R,
R
називають згорткою функцiй 𝑓 та 𝑔 i позначають 𝑓 *𝑔. Вона теж належить

𝐿1 (R).
Нехай 𝑓 ∈ ⟨︀D′ (R), 𝜙 ∈ D(⟩︀R). Згорткою 𝑓 * 𝑔 називають функцiю
(𝑓 * 𝑔)(𝑥) = 𝑓 (𝑦), 𝜙(𝑥 − 𝑦) , 𝑥 ∈ R. Тут у правiй частинi рiвно-
стi узагальнена функцiя 𝑓 (𝑦) дiє на основну функцiю 𝜓(𝑦) = 𝜙(𝑥 − 𝑦),
𝑦 ∈ R, а 𝑥 виступає у ролi параметра. Якщо 𝑓 ∈ 𝐿𝑙𝑜𝑐
1 (R), то
∫︀
(𝑓 * 𝑔)(𝑥) = 𝑓 (𝑦)𝜙(𝑥 − 𝑦)𝑑𝑦, 𝑥 ∈ R.
R
Розглянемо диференцiальний оператор зi сталими коефiцiєнтами
𝐿 = 𝐷𝑛 + 𝑎1 𝐷𝑛−1 + . . . + 𝑎𝑛−1 𝐷 + 𝑎𝑛 𝐼, 𝑛 ≥ 1, 𝑎1 , . . . , 𝑎𝑛 ∈ C.
189
Узагальнену функцiю E називають фундаментальним розв’язком опера-
тора 𝐿, якщо 𝐿E = 𝛿0 . Нехай 𝑧 — розв’язок задачi Кошi
𝐿𝑧 = 0, 𝑧(0) = 𝑧 ′ (0) = . . . = 𝑧 (𝑛−2) (0) = 0, 𝑧 (𝑛−1) (0) = 1.
Тодi фундаментальним розв’язком оператора 𝐿 є локально iнтегровна фун-

кцiя E(𝑥) = 𝜃(𝑥)𝑧(𝑥), 𝑥 ∈ R, де 𝜃(𝑥) = 𝜒[0,+∞) (𝑥) — функцiя Хевiсай-
да. При 𝜙 ∈ D(R) лiнiйне неоднорiдне диференцiальне рiвняння 𝐿𝑢 = 𝜙,
𝑢 ∈ 𝐶 ∞ (R), має частинний розв’язок 𝑢(𝑥) = (E *𝜙)(𝑥), 𝑥 ∈ R. Узагаль-
нення цих тверджень на випадок диференцiального оператора зi змiнними
коефiцiєнтами наведене у задачi 14.59.
Простiр основних функцiй Шварца S(R), або простiр швидко спадних
основних функцiй, — це сукупнiсть всiх функцiй 𝜙 : R → C таких, що
𝐶 ∞ (R) та 𝜙(𝑘) (𝑥) 1
(︀ )︀
𝜙∈ =𝑜 , 𝑥 → ±∞, при всiх 𝑘, 𝑚 ∈ N ∪ {0}.
|𝑥|𝑚
Послiдовнiсть {𝜙𝑛 } ⊂ S(R) називають збiжною до функцiї 𝜙 ∈ S(R),
𝑚 (𝑘)
якщо при всiх 𝑘, 𝑚 ≥ 0 послiдовнiсть {𝑥 𝜙𝑛 (𝑥), 𝑥 ∈ R : 𝑛 ≥ 1}
𝑚 (𝑘) (𝑥), 𝑥 ∈ R, рiвномiрно на R при 𝑛 → ∞.
збiгається до функцiї 𝑥 𝜙
S(R)
Позначення: 𝜙𝑛 −−−→ 𝜙.
При кожному 1 ≤ 𝑝 < +∞ множина S(R) є скрiзь щiльною пiдмно-
жиною 𝐿𝑝 (R) (див. задачу 14.64).
Позначимо S (R) сукупнiсть усiх лiнiйних неперервних функцiоналiв на
′
просторi основних функцiй S(R). Цi функцiонали будемо називати узагаль-
неними функцiями повiльного росту. Позначення ⟨𝑓, 𝜙⟩ та збiжнiсть по-
слiдовностi вводяться для простору S (R) аналогiчно до простору D (R).
′ ′
Операцiї диференцiювання та лiнiйна замiна аргументу також вводяться в
S′ (R) D′ (R).
аналогiчно до простору
При 𝜙 ∈ 𝐿1 (R), зокрема при 𝜙 ∈ S(R), перетворення Фур’є 𝐹 визна-
1
∫︀ 𝑖𝑥𝑦
чається рiвнiстю (𝐹 [𝜙])(𝑦) = √
2𝜋
𝑒 𝜙(𝑥)𝑑𝑥, 𝑦 ∈ R. Перетворення
R
Фур’є S(R) ∋ 𝜙 ↦→ 𝐹 [𝜙] ∈ S(R) це лiнiйна неперервна бiєкцiя на S(R).
Оберненим до нього вiдображенням є обернене перетворення Фур’є 𝐹
−1 ,
−1 𝜙(𝑥)𝑑𝑥, 𝑦 ∈ R, 𝜙 ∈ S(R).
1
∫︀ −𝑖𝑥𝑦
де (𝐹 [𝜙])(𝑦) = 2𝜋 𝑒
√
R
Для кожного 𝜙 ∈ S(R) маємо ‖𝐹 [𝜙]‖𝐿2 (R) = ‖𝜙‖𝐿2 (R) . Продовження
за неперервнiстю оператора 𝐹 з S(R) на 𝐿2 (R) є унiтарним оператором
в 𝐿2 (R). Це продовження 𝐹 [𝑓 ], 𝑓 ∈ 𝐿2 (R), називають перетворенням
Фур’є функцiї 𝑓 ∈ 𝐿2 (R). Воно може бути задане так: (𝐹 [𝑓 ])(𝑦) =
∫︀𝐴 𝑖𝑥𝑦
= lim √12𝜋 𝑒 𝑓 (𝑥)𝑑𝑥, 𝑦 ∈ R, де границя береться у сенсi збi-
𝐴→+∞ −𝐴
жностi в 𝐿2 (R). При 𝑓 ∈ 𝐿2 (R) ∩ 𝐿1 (R) ця границя дорiвнює майже
скрiзь перетворенню Фур’є 𝐹 [𝑓 ], визначеному вище для функцiї з 𝐿1 (R).
190
Нехай 𝑓 ∈ S′ (R). Перетворенням Фур’є 𝐹 [𝑓 ] називають узагальнену
′
функцiю з 𝑆 (R), яка дiє за формулою ⟨𝐹 [𝑓 ], 𝜙⟩ = ⟨𝑓, 𝐹 [𝜙]⟩ при всiх
𝜙 ∈ S(R). Оператор 𝐹 в S′ (R) є лiнiйною неперервною бiєкцiєю. Оператор
𝐹 −1 [𝑓 ] = 𝐹 [𝑓 (−𝑥)], 𝑓 ∈ S′ (R), є оберненим для оператора 𝐹 на S′ (R),
цей оператор 𝐹
−1 називають оберненим перетворенням Фур’є.
Бiльшiсть означень, наведених вище, переносяться без iстотних змiн
на функцiї, заданi на R𝑚 . Наведемо лише декiлька означень для таких
функцiй.
Нехай 𝑓 ∈ D′ (R𝑚 ), 𝐴 — невироджена матриця розмiру 𝑚 × 𝑚,
𝑚
𝑏 ∈ R . Узагальнену функцiю 𝑓 (𝐴𝑦 + 𝑏) ⟩∈ D′ (R𝑚 ) означимо формулою
⟩︀ ⟨ 𝜙(𝐴−1 (𝑥−𝑏))
, 𝜙 ∈ D(R𝑚 .) Зокрема, якщо
⟨︀
𝑓 (𝐴𝑦 + 𝑏), 𝜙(𝑦) = 𝑓 (𝑥), | det 𝐴|
𝜙( 1 )
⟨ ⟩
𝐴 = 𝑎𝐸, 𝑎 ̸= 0, маємо ⟨𝑓 (𝑎𝑦 + 𝑏), 𝜙(𝑦)⟩ = 𝑓 (𝑥), 𝑎𝑚𝑎 , 𝜙 ∈ D(R𝑚 ).
Нехай 𝛼 = (𝛼1 , . . . , 𝛼𝑚 ) — мультиiндекс, 𝛼𝑘 ≥ 0, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑚. Для
𝑓 ∈ D′ (R𝑚 ) похiдна 𝐷𝛼 𝑓 — це узагальнена функцiя, що дiє за формулою
⟨𝐷𝛼 𝑓, 𝜙⟩ = (−1)|𝛼| ⟨𝑓, 𝐷𝛼 𝜙⟩, 𝜙 ∈ D(R𝑚 ). Тут |𝛼| = 𝛼1 + . . . + 𝛼𝑚 .
Перетворення Фур’є у просторi S(R ) задається рiвнiстю
𝑚
(𝐹 [𝜙])(𝑦) = 1 𝑚 𝜙(𝑥)𝑑𝑥, 𝜙 ∈ S(R𝑚 ).

∫︀ 𝑖(𝑥,𝑦)
𝑒
(2𝜋) 2
R𝑚

14.1. 𝜙 — ненульова функцiя з D(R). Чи збiгається в D(R) послi-
Нехай
1 𝑥
довнiсть 𝜙𝑛 (𝑥) =
𝑛 𝜙( 𝑛 ), 𝑥 ∈ R, 𝑛 ≥ 1?
Розв’язання. Покажемо, що порушується вимога а) збiжностi в D(R).
Справдi, припустимо, що iснує таке 𝑅 > 0, що supp 𝜙𝑛 ⊂ [−𝑅, 𝑅] при
𝑥
всiх 𝑛 ≥ 1. Тодi 𝜙( ) = 0 при всiх 𝑥 ∈ (−∞, −𝑅) ∪ (𝑅, +∞) та
𝑛
∞
((−∞, − 𝑅 𝑅
⋃︀
𝑛 ≥ 1. Отже, 𝜙(𝑡) = 0 при 𝑡 ∈ 𝑛 ) ∪ ( 𝑛 , +∞)) = R ∖ {0}.
𝑛=1
Але 𝜙 неперервна в нулi, тому також 𝜙(0) = 0, тобто 𝜙(𝑡) ≡ 0. Це
суперечить умовi, що 𝜙 є ненульовою функцiєю. Отже, вимога а) збiжностi
порушується, тобто послiдовнiсть розбiгається.
14.2. Нехай 𝑛 ∈ N, 𝜉 ∈ D(R), причому 𝜉(𝑥) = 1 в околi нуля, та
𝜙 ∈ D(R). Довести, що простору D(R) належить також функцiя
(︁ 𝑛−1
∑︀ 𝜙(𝑘) (0) 𝑘 )︁
1
𝜓(𝑥) = 𝑥𝑛 𝜙(𝑥) − 𝜉(𝑥) 𝑘! 𝑥 , 𝑥 ∈ R∖{0},
𝑘=0
довизначена за неперервнiстю при 𝑥 = 0.

Зауваження. Функцiя 𝜉 ∈ D(R), для якої 𝜉(𝑥) = 1 в околi нуля,
справдi iснує (див. задачу 14.18).
191
Розв’язання. Нехай 𝜉(𝑥) = 1 при |𝑥| < 𝛿. Тодi при 𝑥 ̸= 0, |𝑥| < 𝛿,
маємо
1
(︁ 𝑛−1
𝜙(𝑘) (0) 𝑘
)︁
1
∫︀𝑥
𝜙(𝑛) (𝑡)(𝑥 − 𝑡)𝑛−1 𝑑𝑡
∑︀
𝜓(𝑥) = 𝑥𝑛 𝜙(𝑥) − 𝑘! 𝑥 = (𝑛−1)!𝑥𝑛
𝑘=0 0
згiдно з формулою Тейлора iз залишковим членом в iнтегральнiй формi.

𝑡
Зробимо в iнтегралi замiну 𝑧= 𝑥:
1
∫︀1
𝜓(𝑥) = (𝑛−1)! 𝜙(𝑛) (𝑥𝑧)(1 − 𝑧)𝑛−1 𝑑𝑧.
0
Звiдси випливає, що 𝜓 можна продовжити за неперервнiстю в нулi, по-
1
∫︀1 𝜙(𝑛) (0)
клавши 𝜓(0) = (𝑛−1)! 𝜙(𝑛) (0)(1 − 𝑧)𝑛−1 𝑑𝑧 = 𝑛! . Пiсля цього 𝜓
0
стане нескiнченно диференцiйовною при |𝑥| < 𝛿, оскiльки
1
∫︀1
𝜓 (𝑘) (𝑥) = (𝑛−1)! 𝜙(𝑛+𝑘) (𝑥𝑧)𝑧 𝑘 (1 − 𝑧)𝑛−1 𝑑𝑧, 𝑘 ≥ 1.
0
Нескiнченна диференцiйовнiсть 𝜓 в точках 𝑥 ̸= 0 випливає з того, що

𝜙 ∈ 𝐶 ∞ (R), 𝜉 ∈ 𝐶 ∞ (R). Функцiя 𝜓 має обмежений носiй, оскiльки 𝜙 та
𝜉 мають обмеженi носiї. Отже, 𝜓 ∈ D(R).
14.3. Користуючись означенням, довести, що функцiонали є узагальнени-
∞
𝜙(𝑛) (𝑛), 𝜙 ∈ D(R).
∫︀ ∑︀
ми функцiями: 1) 𝑓 (𝜙) = 𝑥𝜙(𝑥)𝑑𝑥, 2) 𝑔(𝜙) =
R 𝑛=1
Чи є вони регулярними? Знайти носiї цих узагальнених функцiй.
Розв’язання. 1) Оскiльки 𝜙 ∈ 𝐶(R) та supp 𝜙 ⊂ [−𝑎, 𝑎] при деякому
∫︀ ∫︀𝑎
𝑎 > 0, то 𝑥𝜙(𝑥)𝑑𝑥 = 𝑥𝜙(𝑥)𝑑𝑥, а це iнтеграл Рiмана по скiнченному
R −𝑎
промiжку. Тому функцiонал 𝑓 (𝜙) коректно визначений.
Нехай 𝜙1 , 𝜙2 ∈ D(R) та 𝜆1 , 𝜆2 ∈ C. Тодi iснує таке 𝑎 > 0, що носiї
обох функцiй 𝜙1 та 𝜙2 є пiдмножинами [−𝑎, 𝑎]. Звiдси
∫︀𝑎
𝑓 (𝜆1 𝜙1 + 𝜆2 𝜙2 ) = 𝑥(𝜆1 𝜙1 + 𝜆2 𝜙2 )𝑑𝑥 =
−𝑎
∫︀𝑎 ∫︀𝑎
= 𝜆1 𝑥𝜙1 𝑑𝑥 + 𝜆2 𝑥𝜙2 𝑑𝑥 = 𝜆1 𝑓 (𝜙1 ) + 𝜆2 𝑓 (𝜙2 ).
−𝑎 −𝑎
Отже, 𝑓 — лiнiйний функцiонал на D(R). Доведемо його неперервнiсть.

D(R)
Нехай 𝜙𝑛 −−−→ 𝜙, 𝑛 → ∞. Тодi 1) iснує таке 𝑎 > 0, що supp 𝜙 ⊂ [−𝑎, 𝑎]
192
та supp 𝜙𝑛 ⊂ [−𝑎, 𝑎] при всiх 𝑛 ≥ 1; 2) 𝜙𝑛 ⇒ 𝜙 на R, 𝑛 → ∞.
За теоремою про граничний перехiд пiд знаком iнтеграла Рiмана маємо
∫︀𝑎 ∫︀𝑎
𝑓 (𝜙𝑛 ) = 𝜙𝑛 (𝑥)𝑑𝑥 → 𝜙(𝑥)𝑑𝑥 = 𝑓 (𝜙), 𝑛 → ∞. Отже, 𝑓 — лiнiйний
−𝑎 −𝑎
неперервний функцiонал на D(R),
𝑓 ∈ D′ (R). тобто
Це регулярна узагальнена функцiя, оскiльки ℎ(𝑥) = 𝑥, 𝑥 ∈ R, є непе-
𝑙𝑜𝑐
∫︀
рервною i тому ℎ ∈ 𝐿1 (R), а 𝑓 має зображення 𝑓 (𝜙) = ℎ(𝑥)𝜙(𝑥)𝑑𝑥,
R
𝜙 ∈ D(R). Носiй 𝑓 спiвпадає з носiєм ℎ. Тому
supp 𝑓 = supp ℎ = {𝑥 ∈ R | ℎ(𝑥) ̸= 0} = R∖{0} = R.
2) Нехай 𝜙 ∈ D(R). Тодi iснує таке 𝑘 ∈ N, що 𝜙(𝑥) = 0, |𝑥| > 𝑘.

𝑘
𝜙(𝑛) (𝑛), яка коректно
∑︀
Отже, значення 𝑔(𝜙) дорiвнює скiнченнiй сумi
𝑛=1
визначена, оскiльки𝜙 ∈ 𝐶 ∞ (R).
Перевiримо лiнiйнiсть 𝑔 . Якщо 𝜙1 , 𝜙2 ∈ D(R) та 𝜆1 , 𝜆2 ∈ C, то iснує
таке 𝑘 ∈ N, що 𝜙1 (𝑥) = 0 та 𝜙2 (𝑥) = 0 при |𝑥| > 𝑘. Тодi
𝑘
(𝜆1 𝜙1 + 𝜆2 𝜙2 )(𝑛) (𝑛) =
∑︀
𝑔(𝜆1 𝜙1 + 𝜆2 𝜙2 ) =
𝑛=1
𝑘 𝑘
∑︀ (𝑛) ∑︀ (𝑛)
= 𝜆1 𝜙1 (𝑛) + 𝜆2 𝜙2 (𝑛) = 𝜆1 𝑔(𝜙1 ) + 𝜆2 𝑔(𝜙2 ),
𝑛=1 𝑛=1
тому 𝑔 — лiнiйний функцiонал на D(R).

D(R)
𝑔 . Нехай 𝜙𝑚 −−−→ 𝜙. Тодi iснує таке 𝑘 ∈ N,
Перевiримо неперервнiсть
що supp 𝜙 ⊂ [−𝑘, 𝑘] та supp 𝜙𝑚 ⊂ [−𝑘, 𝑘] при всiх 𝑚 ≥ 1. Крiм того,
(𝑛) (𝑛) на R, 𝑚 → ∞, то 𝜙(𝑛) (𝑛) →
при кожному 𝑛 ∈ N оскiльки 𝜙𝑚 ⇒ 𝜙 𝑚
𝑘 𝑘
(𝑛)
→ 𝜙(𝑛) (𝑛), 𝑚 → ∞. Тому 𝑔(𝜙𝑚 ) = 𝜙(𝑛) (𝑛) = 𝑔(𝜙),
∑︀ ∑︀
𝜙𝑚 (𝑛) →
𝑛=1 𝑛=1
𝑚 → ∞. Отже, 𝑔 𝑔 ∈ D′ (R).
неперервний, i
Покажемо вiд супротивного, що функцiя 𝑔 сингулярна. Припустимо, що
𝑔 регулярна, тобто
1 (R) ∀ 𝜙 ∈ D(R) : 𝑔(𝜙) =

∃ ℎ ∈ 𝐿𝑙𝑜𝑐
∫︀
ℎ(𝑥)𝜙(𝑥)𝑑𝑥.
R
∞
𝜙(𝑛) (𝑛) = 0. Тому за лемою
∑︀
Якщо supp 𝜙 ⊂ (−∞, 1), то 𝑔(𝜙) =
𝑛=1
Дюбуа-Реймона ℎ(𝑥) = 0 майже скрiзь на (−∞, 1). Аналогiчно якщо
supp 𝜙 ⊂ (𝑘, 𝑘 + 1) при деякому 𝑘 ∈ N, то 𝜙(𝑛) (𝑛) = 0 при всiх 𝑛 ∈ N,
193
𝑔(𝜙) = 0 i за лемою Дюбуа-Реймона ℎ(𝑥) = 0 майже скрiзь на (𝑘, 𝑘 + 1).
∞
⋃︀
Звiдси ℎ(𝑥) = 0 майже скрiзь на R∖N = (−∞, −1) ∪ (𝑘, 𝑘 + 1).
𝑘=1
Але N має нульову мiру Лебега, отже ℎ(𝑥) = 0 майже скрiзь на R та
𝑔(𝜙) ≡ 0. Проте це не так. Розглянемо 𝜀-капелюшок 𝜔𝜀 при 𝜀 = 12 .
′
Оберемо 𝑥0 так, що 𝜔𝜀 (𝑥0 ) ̸= 0. Тодi для 𝜙1 (𝑥) = 𝜔𝜀 (𝑥 − 1 + 𝑥0 ) маємо
(𝑛)
𝜙′1 (1) = 𝜔𝜀′ (𝑥0 ) ̸= 0, а оскiльки supp 𝜙1 ⊂ (0, 2), то 𝜙1 (𝑛) = 0 при
𝑛 ≥ 2. Тому 𝑔(𝜙1 ) = 𝜙′1 (1) ̸= 0. Отримана суперечнiсть доводить, що
функцiя 𝑔 сингулярна.
Знайдемо supp 𝑔. Точки вiдкритої множини R∖N не належать носiю
𝑔, бо якщо supp 𝜙 ⊂ R∖N, то 𝑔(𝜙) = 0. З iншого боку, N ⊂ supp 𝑔.
Справдi, зафiксуємо будь-яке 𝑛 ∈ N i покажемо, що 𝑔 не обертається в
нуль в 𝜀-околi точки 𝑛 при всiх 𝜀 ∈ (0, 1). Це означатиме, що 𝑛 ∈ supp 𝑔.
𝜀
Розглянемо 𝛿 -капелюшок 𝜔𝛿 при 𝛿 =
2 . Оскiльки 𝜔𝛿 не є многочленом,
(𝑛)
iснує така точка 𝑥0 , що 𝜔𝛿 (𝑥0 ) ̸= 0. При 𝜙𝑛 (𝑥) = 𝜔𝛿 (𝑥 − 𝑛 + 𝑥0 ) маємо
supp 𝜙𝑛 ⊂ (𝑛 − 2𝛿, 𝑛 + 2𝛿) = (𝑛 − 𝜀, 𝑛 + 𝜀) ⊂ (𝑛 − 1, 𝑛 + 1). Тому
(𝑛) (𝑛)
𝑔(𝜙𝑛 ) = 𝜙𝑛 (𝑛) = 𝜔𝛿 (𝑥0 ) ̸= 0. Отже, supp 𝑔 = N.
14.4. Довести, що функцiонал P 𝑥1 , який дiє за формулою
(P 𝑥1 )(𝜙) = v. p. 𝜙(𝑥) 𝜙(𝑥)

𝑥 𝑑𝑥, 𝜙 ∈ D(R),
∫︀ ∫︀
𝑥 𝑑𝑥 := lim 𝜀→0+
R R∖(−𝜀,𝜀)
є сингулярною узагальненою функцiєю.

Розв’язання. Доведемо, що границя iснує. При 0 < 𝜀 < 1 для 𝜙 ∈
∈ D(R) маємо
∫︀ 𝜙(𝑥) ∫︀ 𝜙(𝑥) ∫︀ 𝜙(𝑥)−𝜙(0)

𝑥 𝑑𝑥 = 𝑥 𝑑𝑥 + 𝑥 𝑑𝑥.
R∖(−𝜀,𝜀) R∖(−1,1) [−1,1]∖(−𝜀,𝜀)
𝜙(𝑥)−𝜙(0) ∫︀1 𝜙(𝑥)−𝜙(0)

Iснує lim 𝑥 = 𝜙′ (0), тому
𝑥 𝑑𝑥 iснує як звичайний iн-
𝑥→0 −1
теграл Рiмана. Отже,
∫︀ 𝜙(𝑥) ∫︀ 𝜙(𝑥) ∫︀1 𝜙(𝑥)−𝜙(0)

lim 𝑥 𝑑𝑥 = 𝑥 𝑑𝑥 + 𝑥 𝑑𝑥
𝜀→0+ −1
R∖(−𝜀,𝜀) R∖(−1,1)
та функцiонал P 𝑥1 P 𝑥1 випливає iз знай-

коректно визначений. Лiнiйнiсть
деного зображення. Для доведення неперервностi P

𝑥 оцiнимо |⟨P 𝑥 , 𝜙⟩|,
1 1
𝜙 ∈ D(R), за умови supp 𝜙 ⊂ [−𝑎, 𝑎], де 𝑎 > 1. Маємо |⟨P 𝑥1 , 𝜙⟩| ≤

∫︀1
|𝜙(𝑥)|𝑑𝑥 + |𝜙(𝑥)−𝜙(0)|
∫︀
≤ |𝑥| 𝑑𝑥. Далi, при 𝑥 ̸= 0 за теоремою
[−𝑎,𝑎]∖(−1,1) −1
194
Лагранжа | 𝜙(𝑥)−𝜙(0)
𝑥 | = |𝜙′ (𝜃𝑥 )| ≤ max |𝜙′ (𝑥)|, де 𝜃𝑥 — промiжна точка
𝑥∈R
мiж 𝑥 i 0. Тому |⟨P 𝑥1 , 𝜙⟩| ≤ 2𝑎·max |𝜙(𝑥)|+2 max |𝜙′ (𝑥)|. Достатньо до-
𝑥∈R 𝑥∈R
D(R)
вести неперервнiсть функцiонала в нулi. Нехай𝜙𝑛 −−−→ 0. Тодi iснує таке
𝑎 > 1, що supp 𝜙𝑛 ⊂ [−𝑎, 𝑎] при всiх 𝑛 ≥ 1. Оскiльки 𝜙𝑛 ⇒ 0 та 𝜙′𝑛 ⇒ 0
на R, 𝑛 → ∞, то |⟨P , 𝜙𝑛 ⟩| ≤ 2𝑎 · max |𝜙𝑛 (𝑥)| + 2 max |𝜙𝑛 (𝑥)| → 0,
1 ′
𝑥 𝑥∈R 𝑥∈R
𝑛 → ∞. Отже, |⟨P 𝑥1 , 𝜙𝑛 ⟩| → 0 = |⟨P 𝑥1 , 0⟩|, 𝑛 → ∞. Тому P 𝑥1 — це
неперервний функцiонал, тобто P

𝑥 ∈ D (R).
лiнiйний
1 ′
Припустимо, що це регулярна узагальнена функцiя, тобто
1 (R) ∀ 𝜙 ∈ D(R) :
∃ 𝑓 ∈ 𝐿𝑙𝑜𝑐
𝜙(𝑥)
⟨P 𝑥1 , 𝜙⟩ = lim
∫︀ ∫︀
𝜀→0+ 𝑥 𝑑𝑥 = 𝑓 (𝑥)𝜙(𝑥)𝑑𝑥.
R∖(−𝜀,𝜀) R
∫︀ 𝜙(𝑥) ∫︀ 𝜙(𝑥)
Якщо supp 𝜙 ⊂ R∖{0}, то 𝑥 𝑑𝑥 = 𝑥 𝑑𝑥 при всiх достатньо
R∖(−𝜀,𝜀) R
∫︀ 𝜙(𝑥)
малих 𝜀 > 0. Звiдси ( 𝑥 − 𝑓 (𝑥)𝜙(𝑥))𝑑𝑥 = 0, i за лемою Дюбуа-
R
Реймона дiстаємо, що𝑓 (𝑥) = 𝑥1 майже скрiзь на R∖{0}, але тодi 𝑓 ̸∈
𝑙𝑜𝑐
𝐿1 (R). Отримана суперечнiсть показує, що це сингулярна узагальнена
функцiя.
∞
14.5. 𝑎𝑛 𝛿𝑛 збiгається в D′ (R) при довiльних 𝑎𝑛 ∈ C.
∑︀
Довести, що ряд
𝑛=1
𝑁
Розв’язання.
∑︀
При кожному 𝑁 ∈ N часткова сума 𝑆𝑁 = 𝑎𝑛 𝛿𝑛
𝑛=1
належить просторуD′ (R) як лiнiйна комбiнацiя зсунених дельта-функцiй.
Нехай 𝜙 ∈ D(R). Iснує таке 𝑚 ∈ N, що 𝜙(𝑥) = 0, |𝑥| > 𝑚. При всiх
𝑁 ≥𝑚
𝑁
∑︀ 𝑚
∑︀ 𝑚
∑︀
⟨𝑆𝑁 , 𝜙⟩ = 𝑎𝑛 𝜙(𝑛) = 𝑎𝑛 𝜙(𝑛) → 𝑎𝑛 𝜙(𝑛) ∈ C, 𝑁 → ∞.
𝑛=1 𝑛=1 𝑛=1
D′ (R)
Внаслiдок повноти D′ (R) iснує таке 𝑆 ∈ D′ (R), що 𝑆𝑁 −−−→ 𝑆, тобто
ряд збiгається до 𝑆 в D (R).
′
14.6. Нехай при 𝑛 ∈ N узагальнена функцiя P cos𝑥𝑛𝑥 задана рiвнiстю
⟨P cos𝑥𝑛𝑥 , 𝜙⟩ = v. p. cos𝑥𝑛𝑥 𝜙(𝑥)𝑑𝑥 := lim cos 𝑛𝑥
∫︀ ∫︀
𝑥 𝜙(𝑥)𝑑𝑥,
𝜀→0+
R R∖(−𝜀,𝜀)
D′ (R)
𝜙 ∈ D(R). Довести, що P cos𝑥𝑛𝑥 −−−→ 0, 𝑛 → ∞.
195
Розв’язання. Як i в задачi 14.4, маємо
∫︀1
P cos𝑥𝑛𝑥 , 𝜙 = cos 𝑛𝑥 cos 𝑛𝑥
⟨︀ ⟩︀ ∫︀ (︀ )︀
𝑥 𝜙(𝑥)𝑑𝑥 + 𝑥 𝜙(𝑥) − 𝜙(0) 𝑑𝑥.
R∖(−1,1) −1
Нехай 𝜙 ∈ D(R) 𝜙(𝑥) = 0 при |𝑥| > 𝑎, де 𝑎 > 1. Тодi ⟨P cos𝑥𝑛𝑥 , 𝜙⟩ =

та
−1 ∫︀1 ∫︀𝑎
cos 𝑛𝑥 𝜙(𝑥) 𝜙(𝑥)−𝜙(0)
cos 𝑛𝑥 𝜙(𝑥)
∫︀
= 𝑥 𝑑𝑥 + cos 𝑛𝑥 𝑥 𝑑𝑥 + 𝑥 𝑑𝑥. Довизна-
−𝑎 −1 1
𝜙(𝑥)−𝜙(0)
чимо функцiю
𝑥 за неперервнiстю при 𝑥 = 0 як 𝜙′ (0). Тодi кожен
з пiдiнтегральних виразiв є добутком cos 𝑛𝑥 на деяку неперервну фун-
кцiю, i за лемою Рiмана кожен з трьох iнтегралiв збiгається до нуля при
𝑛 → ∞. Тому ⟨P cos𝑥𝑛𝑥 , 𝜙⟩ → 0 = ⟨0, 𝜙⟩, 𝑛 → ∞. Таким чином,
D′ (R)
P cos𝑥𝑛𝑥 −−−→ 0, 𝑛 → ∞.
14.7. Довести, що загальним розв’язком у D′ (R) рiвняння 𝑥𝑛 𝑓 (𝑥) = 0,
𝑛−1
∑︀ (𝑘)
𝑛 ∈ N, є узагальнена функцiя 𝑓= 𝑐𝑘 𝛿0 , 𝑐0 , . . . , 𝑐𝑛−1 ∈ C.
𝑘=0
Розв’язання. Нехай 𝜉 ∈ D(R) фiксована, причому 𝜉 = 1 в околi нуля.
Згiдно iз задачею 14.2 для довiльної функцiї 𝜙 ∈ D(R) iснує така функцiя
𝑛−1
𝜙(𝑘) (0) 𝑘
𝜓 ∈ D(R), + 𝑥𝑛 𝜓(𝑥), 𝑥 ∈ R.
∑︀
що 𝜙(𝑥) = 𝜉(𝑥) 𝑘! 𝑥 Тому
𝑘=0
𝑛−1 𝑘
𝜙(𝑘) (0)⟨𝑓 (𝑥), 𝜉(𝑥)𝑥 𝑛
∑︀
⟨𝑓, 𝜙⟩ = 𝑘! ⟩ + ⟨𝑓 (𝑥), 𝑥 𝜓(𝑥)⟩.
𝑘=0
Оскiльки 𝑥𝑛 ∈ 𝐶 ∞ (R), то ⟨𝑓 (𝑥), 𝑥𝑛 𝜓(𝑥)⟩ = ⟨𝑥𝑛 𝑓 (𝑥), 𝜓(𝑥)⟩ = 0. По-

𝑘
кладемо 𝑐𝑘 = (−1)𝑘 ⟨𝑓 (𝑥), 𝜉(𝑥)𝑥
𝑘! ⟩, 0 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 − 1. Тодi
𝑛−1 ⟨ 𝑛−1 ⟩
(𝑘)
𝑐𝑘 (−1)𝑘 𝜙(𝑘) (0) = 𝑐𝑘 𝛿0 , 𝜙 , 𝜙 ∈ D(R).
∑︀ ∑︀
⟨𝑓, 𝜙⟩ =
𝑘=0 𝑘=0
𝑛−1
(𝑘)
𝑥𝑛 𝑓 (𝑥) = 0 при
∑︀
Перевiримо, що 𝑓= 𝑐𝑘 𝛿0 є розв’язком рiвняння
𝑘=0
довiльних𝑐0 , . . . , 𝑐𝑛−1 ∈ C. Внаслiдок лiнiйностi достатньо показати, що
(𝑘) (𝑘) (𝑘)
𝑥 𝛿0 = 0, 0 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 − 1. Справдi, ⟨𝑥𝑛 𝛿0 , 𝜙(𝑥)⟩ = ⟨𝛿0 , 𝑥𝑛 𝜙(𝑥)⟩ =
𝑛
= (−1)𝑘 (𝑥𝑛 𝜙(𝑥))(𝑘) |𝑥=0 = 0 при всiх 𝜙 ∈ D(R) та 𝑘 < 𝑛.

14.8. Нехай 𝑓 ∈ D′ (R) та 𝑓 (𝑥 + 𝑎) = 𝑓 (𝑥) при всiх ∫︀ 𝑎 ∈ R. Довести, що
𝑓 = const, тобто iснує таке 𝐶 ∈ C, що ⟨𝑓, 𝜙⟩ = 𝐶 𝜙(𝑥)𝑑𝑥, 𝜙 ∈ D(R).
R
Розв’язання. Аби довести, що 𝑓 ′ = 0, покажемо, що ⟨𝑓, 𝜙′ ⟩ = 0
при кожному 𝜙 ∈ D(R). Оскiльки ⟨𝑓 (𝑡 + 𝑎), 𝜙(𝑡)⟩ = ⟨𝑓 (𝑡), 𝜙(𝑡 − 𝑎)⟩,
196
то з умови випливає, що ⟨𝑓 (𝑡), 𝜙(𝑡 − 𝑎) − 𝜙(𝑡)⟩ = ⟨𝑓 (𝑡), 𝜙(𝑡 − 𝑎)⟩−
−⟨𝑓 (𝑡), 𝜙(𝑡)⟩ = ⟨𝑓 (𝑡 + 𝑎), 𝜙(𝑡)⟩ − ⟨𝑓 (𝑡), 𝜙(𝑡)⟩ = 0. Звiдси при всiх 𝑎 ̸= 0
𝜙(𝑡−𝑎)−𝜙(𝑡)
маємо ⟨𝑓 (𝑡),
−𝑎 ⟩ = 0. Покладемо 𝑎 = − 𝑛1 , 𝑛 ≥ 1, i розглянемо
1
𝜙(𝑡+ 𝑛 )−𝜙(𝑡)
послiдовнiсть {𝜙𝑛 (𝑡) = 1 , 𝑡 ∈ R : 𝑛 ≥ 1} ⊂ D(R). Вона
𝑛
D(R) до функцiї 𝜙′ (𝑡). Справдi, якщо supp 𝜙 ⊂ [−𝑏, 𝑏], то
збiгається в
supp 𝜙𝑛 ⊂ [−𝑏 − 1, 𝑏], 𝑛 ≥ 1. Крiм того, при кожному 𝑘 ≥ 0 маємо
1
(𝑘) 𝜙(𝑘) (𝑡+ 𝑛 )−𝜙(𝑘) (𝑡)
𝜙𝑛 (𝑡) = 1 = 𝜙(𝑘+1) (𝜃), де 𝜃 ∈ (𝑡, 𝑡 + 𝑛1 ) — промiжна
𝑛
точка, яка залежить вiд 𝑡, 𝑛 та 𝑘. Тодi
(𝑘)
max |𝜙𝑛 (𝑡) − 𝜙(𝑘+1) (𝑡)| ≤ max |𝜙(𝑘+1) (𝜃) − 𝜙(𝑘+1) (𝑡)|,
𝑡∈R 1
𝑡,𝜃∈R, |𝜃−𝑡|≤ 𝑛
що прямує до нуля при 𝑛 → ∞ внаслiдок рiвномiрної неперервностi фiнiт-

D(R)
ної функцiї 𝜙 𝜙𝑛 −−−→ 𝜙′ . Тодi за неперервнiстю уза-
(𝑘+1) (𝑡). Отже,
′
гальненої функцiї 𝑓 маємо 0 = ⟨𝑓, 𝜙𝑛 ⟩ → ⟨𝑓, 𝜙 ⟩, 𝑛 → ∞. Отже,
⟨𝑓 , 𝜙⟩ = −⟨𝑓, 𝜙 ⟩ = 0 при всiх 𝜙 ∈ D(R), тобто 𝑓 ′ = 0. Звiдси ви-
′ ′
пливає твердження задачi.
14.9. Довести, що у D′ (R) правильна рiвнiсть
| sin 𝑥|′′ + | sin 𝑥| = 2

∑︀
𝛿𝑘𝜋 .
𝑘∈Z
Розв’язання. Маємо | sin 𝑥| = sin 𝑥 · sign(sin 𝑥), 𝑥 ∈ R. Функцiя

sign(sin 𝑥) є сталою на промiжках (𝑘𝜋, (𝑘 + 1)𝜋), 𝑘 ∈ Z, тому
{| sin 𝑥|′ } = (sin 𝑥)′ sign(sin 𝑥) = cos 𝑥 sign(sin 𝑥), 𝑥 ̸= 𝑘𝜋, 𝑘 ∈ Z.
Функцiя | sin 𝑥| неперервна, а ї ї класична похiдна кусково неперервна, тому
узагальнена похiдна дорiвнює | sin 𝑥|′ = {| sin 𝑥|′ } = cos 𝑥 · sign(sin 𝑥).
′′
Далi, {| sin 𝑥| } = (− sin 𝑥) sign(sin 𝑥) = −| sin 𝑥|. Оскiльки функцiя
ℎ(𝑥) = cos 𝑥 · sign(sin 𝑥) має стрибки в точках 𝑘𝜋, якi дорiвнюють
ℎ(𝑘𝜋+) − ℎ(𝑘𝜋−) = cos 𝑘𝜋 · (−1)𝑘 − cos 𝑘𝜋(−1)𝑘−1 = 2, то
| sin 𝑥|′′ = {| sin 𝑥|′′ } +
∑︀ ∑︀
2𝛿𝑘𝜋 = −| sin 𝑥| + 2 𝛿𝑘𝜋 .
𝑘∈Z 𝑘∈Z
14.10. Знайти загальний розв’язок у D′ (R)

(𝑥 + 1)𝑦 ′′ = 0.рiвняння
′′
Розв’язання. Аналогiчно до задачi 14.7 маємо 𝑦 = 𝑐1 𝛿−1 , 𝑐1 ∈ C,
або (𝑦 ) = 𝑐1 𝛿−1 . Позначимо 𝑦 = 𝑧, 𝑧 ∈ D (R). Рiвняння 𝑧 = 𝑐1 𝛿−1
′ ′ ′ ′ ′
має частинний розв’язок 𝑧0 = 𝑐1 𝜒(𝑥 + 1), де 𝜃 — функцiя Хевiсайда, а
однорiдне рiвняння 𝑧 ′ = 0 має загальний розв’язок 𝑧 = 𝑐2 , 𝑐2 ∈ C. Тому
𝑧заг = 𝑐1 𝜃(𝑥 + 1) + 𝑐2 . Тепер маємо рiвняння 𝑦 ′ = 𝑐1 𝜃(𝑥 + 1) + 𝑐2 . Його
197
частинний розв’язок 𝑦0 = 𝑐1 (𝑥 + 1)𝜃(𝑥 + 1) + 𝑐2 𝑥, а однорiдне рiвняння
𝑦 ′ = 0 має розв’язок 𝑦 = 𝑐3 , 𝑐3 ∈ C. Отже, 𝑦заг = 𝑐1 (𝑥 + 1)𝜃(𝑥 + 1)+
+𝑐2 𝑥 + 𝑐3 , де 𝑐1 , 𝑐2 , 𝑐3 — довiльнi комплекснi числа.
14.11. Нехай 𝑎 ∈ R∖{0}, 𝜙 ∈ D(R). Знайти загальний розв’язок рiвня-
𝑑2 𝑢
ння
𝑑𝑥2
+ 𝑎2 𝑢 = 𝜙.
Розв’язання. Спочатку знайдемо фундаментальний розв’язок операто-
ра 𝐿 = 𝐷2 + 𝑎2 𝐼. Для цього розглянемо задачу Кошi 𝑧 ′′ + 𝑎2 𝑧 = 0,
𝑧(0) = 0, 𝑧 ′ (0) = 1. Iз характеристичного рiвняння 𝜆2 + 𝑎2 = 0 дiстає-
мо 𝜆 = ±𝑖𝑎. Тому однорiдне рiвняння 𝐿𝑧 = 0 має загальний розв’язок
𝑧одн (𝑥) = 𝑐1 sin 𝑎𝑥 + 𝑐2 cos 𝑎𝑥, де 𝑐1 , 𝑐2 ∈ C. З умови 𝑧(0) = 0 маємо
𝑐2 = 0, тодi 𝑧 ′ (0) = 𝑐1 𝑎 = 1, тобто 𝑐1 = 𝑎1 . Отже, розв’язком задачi Кошi
𝜃(𝑥) sin 𝑎𝑥
𝑎 . Функцiя E(𝑥) =
sin 𝑎𝑥
є 𝑧(𝑥) = є фундаментальним розв’язком
𝑎
оператора 𝐿. Тепер знаходимо частинний розв’язок неоднорiдного рiвнян-
∫︀ 𝜃(𝑦) sin 𝑎𝑦
ня: (E *𝜙)(𝑥) = 𝜙(𝑥−𝑦)𝑑𝑦. Загальний розв’язок неоднорiдно-
𝑎
R
го рiвняння є сумою частинного розв’язку та загального розв’язку однорi-
∫︀∞
дного рiвняння: 𝑢заг (𝑥) = 𝑐1 sin 𝑎𝑥 + 𝑐2 cos 𝑎𝑥 + 𝑎1 sin 𝑎𝑦 · 𝜙(𝑥 − 𝑦)𝑑𝑦,
0
𝑥 ∈ R.
14.12. D(R) ⊂ S(R), причому D(R) щiльний в S(R).
Розв’язання. 𝜙 ∈ D(R). Тодi 𝜙 ∈ 𝐶 ∞ (R), причому iснує та-
Нехай
ке 𝑎 > 0, що 𝜙(𝑥) = 0 при |𝑥| > 𝑎. Нехай 𝑚, 𝑘 ≥ 0. При |𝑥| > 𝑎
𝑚 (𝑘) (𝑥) = 0, тому |𝑥|𝑚 𝜙(𝑘) (𝑥) → 0, 𝑥 → ±∞. Таким чи-
маємо |𝑥| 𝜙
ном, 𝜙
(𝑘) (𝑥) = 𝑜( 1 ), 𝑥 → ±∞, i 𝜙 ∈ S(R). Це доводить включення
|𝑥|𝑚
D(R) ⊂ S(R).
Нехай тепер 𝜓 ∈ S(R). Наблизимо ї ї функцiями з D(R). Нехай
𝜉 ∈ D(R) та 𝜉(𝑥) = 1 при |𝑥| ≤ 1. Тодi 𝜓𝑛 (𝑥) = 𝜓(𝑥)𝜉( 𝑛𝑥 ) ∈ D(R).
S(R)
Доведемо, що 𝜓𝑛 −−−→ 𝜓. Зауважимо, що
sup |𝑥|𝑚 |𝜓𝑛 (𝑥) − 𝜓(𝑥)| = sup (|𝑥|𝑚 · |𝜓(𝑥)| · |𝜉( 𝑛𝑥 ) − 1|) ≤
𝑥∈R |𝑥|>𝑛
≤ (1 + max |𝜉(𝑦)|) · sup (|𝑥|𝑚 · |𝜓(𝑥)|) → 0, 𝑛 → ∞.
𝑦∈R |𝑥|>𝑛
Нехай тепер 𝑘 ∈ N. За формулою Лейбнiца маємо
𝑘
(𝑘)
𝜓𝑛 (𝑥) = 𝜓 (𝑘) (𝑥)𝜉( 𝑛𝑥 ) + 𝐶𝑘𝑗 1
𝜉 (𝑗) ( 𝑛𝑥 )𝜓 (𝑘−𝑗) (𝑥).
∑︀
𝑛𝑗
𝑗=1
Тодi, як i вище, sup |𝑥|𝑚 |𝜓 (𝑘) (𝑥)𝜉( 𝑛𝑥 ) − 𝜓 (𝑘) (𝑥)| → 0, 𝑛 → ∞, а також

𝑥∈R
1
при всiх 1≤𝑗 ≤𝑘 маємо
𝑛𝑗
sup |𝑥|𝑚 · |𝜉 (𝑗) ( 𝑛𝑥 )𝜓 𝑘−𝑗 (𝑥)| ≤ const
𝑛𝑗
→ 0,
𝑥∈R
198
(𝑘)
𝑛 → ∞. Звiдси випливає, що sup |𝑥|𝑚 |𝜓𝑛 (𝑥) − 𝜓 (𝑘) (𝑥)| → 0, 𝑛 → ∞,
𝑥∈R
при всiх 𝑘 ≥ 1 𝑘 = 0 таку збiжнiсть вже доведено вище). Отже,
(при
справдi послiдовнiсть {𝜓𝑛 } ⊂ D(R) збiгається до 𝜓 у просторi S(R), що
i доводить щiльнiсть D(R) у S(R).
∑︀ 𝑘2
14.13. Довести, що ряд 𝑒 𝛿𝑘 збiгається в D′ (R), але розбiгається в
𝑘∈Z
S′ (R).
𝑚 2
Розв’язання. 𝑒𝑘 𝛿𝑘 .
∑︀
При 𝑛, 𝑚 ∈ N покладемо 𝑆𝑛𝑚 = Цi функцiї
𝑘=−𝑛
належать D′ (R) та 𝑆 ′ (R) як лiнiйнi комбiнацiї зсунених дельта-функцiй.
Нехай 𝜙 ∈ D(R). Оскiльки supp 𝜙 ⊂ [−𝑝, 𝑝] при деякому 𝑝 ∈ N, то
𝑚 𝑝
2 2
𝑒𝑘 𝜙(𝑘) → 𝑒𝑘 𝜙(𝑘) при 𝑚, 𝑛 → ∞. З повноти
∑︀ ∑︀
⟨𝑆𝑛𝑚 , 𝜙⟩ =
𝑘=−𝑛 𝑘=−𝑝
простору D′ (R) 𝑆𝑛𝑚 до деякої узагальненої функцiї
випливає збiжнiсть
з D (R), тобто ряд збiгається в D (R). Далi, при 𝑒

′ ′ −𝑥2 ∈ S(R) маємо
2
𝑚 2 2
⟨𝑆𝑛𝑚 , 𝑒−𝑥 ⟩ = 𝑒𝑘 · 𝑒−𝑘 = 𝑛 + 𝑚 + 1 → +∞, 𝑚, 𝑛 → +∞. Тому
∑︀
𝑘=−𝑛
𝑆𝑛𝑚 розбiгається в S′ (R) при 𝑚, 𝑛 → ∞.
14.14. Довести, що при всiх 𝑓 ∈ 𝐿2 (R) маємо (𝐹 2 [𝑓 ])(𝑥) = 𝑓 (−𝑥) для
майже всiх 𝑥 ∈ R.
Розв’язання. Спочатку доведемо цю рiвнiсть для 𝜙 ∈ S(R). Позначимо
𝜓(𝑥) = 𝜙(−𝑥), 𝑥 ∈ R. Маємо
⃒ ⃒
√1 𝑒𝑖𝑥𝑦 𝜙(𝑥)𝑑𝑥 = ⃒𝑥 = −𝑡⃒ =
∫︀
(𝐹 [𝜙])(𝑦) =
⃒ ⃒
2𝜋
R
√1 𝑒−𝑖𝑡𝑦 𝜙(−𝑡)𝑑𝑡 = 𝐹 −1 [𝜓](𝑦).
∫︀
= 2𝜋
R
Тодi 𝐹 2 [𝜙] = 𝐹 (𝐹 −1 [𝜓]) = 𝜓, i рiвнiсть доведено на S(R). Нехай тепер

𝑓 ∈ 𝐿2 (R). Оскiльки S(R) — скрiзь щiльна пiдмножина 𝐿2 (R), то iснує
послiдовнiсть {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ S(R), яка збiгається до 𝑓 в 𝐿2 (R). Маємо
(𝐹 2 [𝜙𝑛 ])(𝑦) = 𝜙𝑛 (−𝑦), 𝑦 ∈ R, 𝑛 ≥ 1. Оператори 𝐹 та 𝐹 2 неперервнi в
𝐿2 (R), тому 𝐹 2 [𝜙𝑛 ](𝑦) → 𝐹 2 [𝑓 ](𝑦) та 𝜙𝑛 (−𝑦) → 𝑓 (−𝑦), 𝑛 → ∞, де в
2
обох випадках збiжнiсть розглядається в сенсi 𝐿2 (R). Звiдси (𝐹 [𝑓 ])(𝑦) =
= 𝑓 (−𝑦) при майже всiх 𝑦 ∈ R. √
14.15. Довести, що 𝐹 [𝛿0 ] = √12𝜋 та 𝐹 [1] = 2𝜋𝛿0 , де 𝐹 дiє в S′ (R).
Розв’язання.∫︀ Нехай 𝜙 ∈ S(R). Маємо ⟨𝐹 [𝛿0 ], 𝜙⟩ = ⟨𝛿0 , 𝐹 [𝜙]⟩ =
= ⟨𝛿0 (𝑦), √12𝜋 𝑒𝑖𝑥𝑦 𝜙(𝑥)𝑑𝑥⟩ = √12𝜋 𝜙(𝑥)𝑑𝑥 = ⟨ √12𝜋 , 𝜙⟩. Оскiльки
∫︀
R R
𝜙 — довiльна основна функцiя, то 𝐹 [𝛿0 ] це регулярна узагальнена фун-
199
кцiя √1
2𝜋
∈ S′ (R). Отже, 𝐹 [𝛿0 ] = √12𝜋 , 𝐹 −1 𝐹 [𝛿0 ] = 𝐹 −1 [ √12𝜋 ]. Звiд-
√
си 𝛿0 = √
1
2𝜋
𝐹 −1 [1], 𝐹 −1 [1] = 2𝜋𝛿0 . Але для узагальненої функцiї
𝑓 (𝑥) = 1 маємо −1
√ 𝑓 (−𝑥) = 1, i тодi 𝐹 [1] = 𝐹 [𝑓 (−𝑥)] = 𝐹 [1]. Остато-
чно 𝐹 [1] = 2𝜋𝛿0 .
14.16. Нехай 𝜃(𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 ) = 𝜃(𝑥1 )𝜃(𝑥2 ) . . . 𝜃(𝑥𝑚 ), де 𝜃(𝑥𝑖 ) — функцiя
𝜕𝑚𝜃
Хевiсайда. Довести, що у просторi D (R ) маємо
′ 𝑚
𝜕𝑥1 𝜕𝑥2 ...𝜕𝑥𝑚 = 𝛿0 , де
𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 ).
Розв’язання. Нехай 𝜙 ∈ D′ (R𝑚 ). Iнтегруючи послiдовно, дiстаємо
𝑚 𝜕 𝜙 𝑚
𝜕 𝜃
⟨ 𝜕𝑥1 𝜕𝑥2 ...𝜕𝑥𝑚
, 𝜙⟩ = (−1)𝑚 ⟨𝜃, 𝜕𝑥1 𝜕𝑥 2 ...𝜕𝑥𝑚
⟩=
∫︀∞ ∫︀∞ ∫︀∞ 𝜕𝑚𝜙
= (−1)𝑚 𝑑𝑥1 𝑑𝑥2 . . . 𝜕𝑥1 𝜕𝑥 2 ...𝜕𝑥𝑚
𝑑𝑥𝑚 =
0 0 0
∫︀∞ ∫︀∞ 𝑚−1 1 ,...,𝑥𝑚−1 ,0)
= (−1)𝑚−1 𝑑𝑥1 . . . 𝜕 𝜕𝑥1𝜙(𝑥
𝜕𝑥2 ...𝜕𝑥𝑚−1 𝑑𝑥𝑚−1 =
0 0
∫︀∞ 𝜕𝜙(𝑥1 ,0,...,0)
= ... = − 𝜕𝑥1 𝑑𝑥1 = 𝜙(0) = ⟨𝛿0 , 𝜙⟩.
0

14.17. Нехай 𝜙 — ненульова функцiя з D(R). Чи збiгаються у D(R) такi
послiдовностi:
1) { 𝑛1 𝜙(𝑥), 𝑥 ∈ R : 𝑛 ≥ 1};
1
2) { 𝜙(𝑛𝑥), 𝑥 ∈ R : 𝑛 ≥ 1};
𝑛
3) {𝜙(𝑥 + 𝑛), 𝑥 ∈ R : 𝑛 ≥ 1}?
14.18. Нехай 𝜀 > 0. Для локально iнтегровної функцiї 𝑓 : R → C

розглянемо
∫︀ функцiю 𝑓𝜀 : R → C, визначену таким чином: 𝑓𝜀 (𝑥) =
= 𝜔𝜀 (𝑥 − 𝑦)𝑓 (𝑦)𝑑𝑦, 𝑥 ∈ R. Довести твердження:
R
1) якщо 𝑓 = 𝜒[−𝑎,𝑎] та 𝜀 < 𝑎 < +∞, то 𝑓𝜀 ∈ D(R), причому
0 ≤ 𝑓𝜀 (𝑥) ≤ 1 при всiх 𝑥 ∈ R, 𝑓𝜀 (𝑥) = 1 при |𝑥| ≤ 𝑎 − 𝜀 та 𝑓𝜀 (𝑥) = 0

при |𝑥| ≥ 𝑎 + 𝜀;
2) якщо 𝑓 ∈ 𝐶(R) та supp 𝑓 ⊂ [−𝑎, 𝑎], то 𝑓𝜀 ∈ D(R), причому
𝑓𝜀 (𝑥) = 0 при |𝑥| ≥ 𝑎 + 𝜀.
14.19. Нехай 𝑓𝜀 — функцiя, визначена у задачi 14.18. Довести такi тверд-
ження:
1) якщо 𝑓 ∈ 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞, то для довiльного 𝜀 > 0 маємо
𝑓𝜀 ∈ 𝐿𝑝 (R) ∩ 𝐶 ∞ (R) та ‖𝑓𝜀 ‖𝑝 ≤ ‖𝑓 ‖𝑝 ;
2) якщо iснує таке 𝑎 > 0, що 𝑓 = 0 майже скрiзь при |𝑥| ≥ 𝑎, то при
𝜀 → 0+ маємо 𝑓𝜀 → 𝑓 у 𝐶(R), якщо 𝑓 ∈ 𝐶(R), та 𝑓𝜀 → 𝑓 у 𝐿𝑝 (R),
якщо 𝑓 ∈ 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < ∞;
200
3) множина D(R) скрiзь щiльна в 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞.
14.20. Нехай 𝑓 ∈ 𝐿∞ (R) та iснує таке 𝑎 > 0, що 𝑓 = 0 майже скрiзь
при |𝑥| ≥ 𝑎. Довести, що iснує послiдовнiсть {𝑔𝑛 } ⊂ D(R) така, що
‖𝑔𝑛 ‖∞ ≤ ‖𝑓 ‖∞ , 𝑛 ≥ 1, та 𝑔𝑛 → 𝑓 (mod 𝑚), 𝑛 → ∞.
14.21. Кажуть, що множина 𝑀 ⊂ D(R) обмежена в D(R), якщо носiї
всiх функцiй iз 𝑀 належать деякому вiдрiзку [𝑎, 𝑏] та
∀ 𝑘 ∈ N ∪ {0} ∃ 𝐶𝑘 > 0 ∀ 𝜙 ∈ 𝑀 : max |𝜙(𝑘) (𝑥)| ≤ 𝐶𝑘 .

𝑎≤𝑥≤𝑏
Довести, що кожна обмежена множина в D(R) вiдносно компактна,
тобто з довiльної послiдовностi ї ї елементiв можна видiлити збiжну в D(R)
пiдпослiдовнiсть.
14.22. Довести, що операцiї диференцiювання та множення на функцiю
D(R)
𝛼 ∈ 𝐶 ∞ (R) є неперервними в D(R), тобто зi збiжностi 𝜙𝑛 −−−→ 𝜙
′ D(R)
випливає, що 1) 𝜙𝑛 −
D(R)
−−→ 𝜙′ ; 2) 𝛼𝜙𝑛 −−−→ 𝛼𝜙, 𝑛 → ∞.
14.23. Нехай 𝜉 ∈ D(R), причому 𝜉(𝑥) = 1 в околi нуля, а функцiя
𝛼 ∈ 𝐶 ∞ (R) має єдиний нуль порядку 1 в точцi 𝑥 = 0. Нехай 𝜙 ∈ D(R).
Довести, що простору D(R) належить також функцiя
𝜙(𝑥)−𝜉(𝑥)𝜙(0)
𝜓(𝑥) = 𝛼(𝑥) , 𝑥 ∈ R∖{0},
довизначена за неперервнiстю при 𝑥 = 0.

14.24. Довести, що функцiя 𝜙 ∈ D(R) є похiдною деякої∫︀ iншої функцiї
𝜓 ∈ D(R) тодi й лише тодi, коли вона задовольняє умову 𝜙(𝑥)𝑑𝑥 = 0.
R
14.25. Довести, що кожну функцiю 𝜙 ∈ D(R) можна зобразити у виглядi
𝜙(𝑦)𝑑𝑦 + 𝜓 ′ (𝑥), 𝑥 ∈ R,
∫︀
𝜙(𝑥) = 𝜂(𝑥)
R
де 𝜓 ∈∫︀D(R), а 𝜂 — довiльна фiксована функцiя з D(R), яка задовольняє

умову 𝜂(𝑥)𝑑𝑥 = 1.
R
14.26. Довести, що функцiонал 𝑓 : D(R) → C є узагальненою функцiєю,
тобто 𝑓 ∈ D (R), у таких випадках:
′
1) 𝑓 (𝜙) = 𝜙(0) + 𝜙(1); ∫︀2

′ 5) 𝑓 (𝜙) = sign 𝑥𝜙′ (𝑥)𝑑𝑥;
2) 𝑓 (𝜙) = 𝜙 (0);
∫︀ −2
3) 𝑓 (𝜙) = 𝜙(𝑥)𝑑𝑥; ∫︀
R
6) 𝑓 (𝜙) = ln |𝑥|𝜙(𝑥)𝑑𝑥;
R
∫︀1
|𝑥|𝜙′ (𝑥)𝑑𝑥; 𝑒𝑥 𝜙′ (𝑥)𝑑𝑥;
∫︀
4) 𝑓 (𝜙) = 7) 𝑓 (𝜙) =
−1 R
𝑒−𝑥 𝜙(𝑛) (𝑥)𝑑𝑥,

∫︀
8) 𝑓 (𝜙) = 𝑛 ∈ N;
R
201
∫︀2𝜋
9) 𝑓 (𝜙) = 𝜙′ (1) + sin 𝑥𝜙(𝑥)𝑑𝑥;
0
∫︀3
10) 𝑓 (𝜙) = 𝜙(0) + 𝑥𝜙′′ (𝑥)𝑑𝑥.
1
В яких iз цих випадкiв функцiя є регулярною? Знайти носiй 𝑓.

14.27. Довести, що наведенi нижче функцiонали є сингулярними узагаль-
неними функцiями.
𝜙(𝑥)−𝜙(0)
⟨P 𝑥12 , 𝜙⟩ = v. p.
∫︀
1)
𝑥2
𝑑𝑥;
R
𝜙(𝑥)−𝜙(0)−𝜙′ (0)𝑥
⟨P 𝑥13 , 𝜙⟩ = v. p.
∫︀
2)
𝑥3
𝑑𝑥;
R
𝜙(𝑛−1) (0) 𝑛−1
𝜙(𝑥)−𝜙(0)−𝜙′ (0)𝑥−...− 𝑥
⟨P 𝑥1𝑛 , 𝜙⟩ = v. p.
∫︀ (𝑛−1)!
3)
𝑥𝑛 𝑑𝑥, 𝑛 ∈ N;
R
⟨P cos𝑥𝑎𝑥 , 𝜙⟩ = v. p. cos 𝑎𝑥
∫︀
4)
𝑥 𝜙(𝑥)𝑑𝑥, 𝑎 > 0,
R
∫︀ (︁ −𝜀
∫︀ ∫︀∞ )︁
де v. p. 𝑓 (𝑥)𝑑𝑥 := lim 𝑓 (𝑥)𝑑𝑥 + 𝑓 (𝑥)𝑑𝑥 .
R 𝜀→0+ −∞ 𝜀
14.28. 𝑓 ∈ D′ (R) та ⟨𝑓, 𝜙⟩ ≥ 0 для кожної невiд’ємної 𝜙 ∈ D(R).
Нехай
∫︀ мiра 𝜇, визначена на 𝜎 -алгебрi борелевих множин

Довести, що iснує така
B(R), що ⟨𝑓, 𝜙⟩ = 𝜙(𝑥)𝑑𝜇(𝑥) при всiх 𝜙 ∈ D(R).
R
D′ (R)
14.29. Довести, що 𝛿𝑎 −−−→ 0, 𝑎 → +∞.
{︃
1
D′ (R) 2𝜀 , |𝑥| ≤ 𝜀,
1) 𝜂𝜀 −−−→ 𝛿0 , 𝜀 → 0+, де 𝜂𝜀 (𝑥) =
0, |𝑥| > 𝜀;
D′ (R)
𝑓𝜀 (𝑥) := 1𝜀 𝑓 ( 𝑥𝜀 ).
∫︀
2) 𝑓𝜀 −−−→ 𝛿0 𝑓 (𝑥)𝑑𝑥, 𝜀 → 0+, де 𝑓 ∈ 𝐿1 (R) та
R
𝜀 D′ (R)
1)
𝑥2 +𝜀2
−−−→ 𝜋𝛿0 , 𝜀 → 0+;
1 − 𝑥𝜀 D (R) √
2 ′
2) √ 𝑒
𝜀
− − −→ 𝜋𝛿0 , 𝜀 → 0+;
1 𝑥 D′ (R) 𝜋
3)
𝑥 sin 𝜀 𝜒[0,+∞) (𝑥) −−−→ 2 𝛿0 , 𝜀 → 0+;
1 D′ (R) ln 3
4)
2𝑥+𝜀 𝜒(𝜀,4𝜀) (𝑥) −−−→ 2 𝛿0 , 𝜀 → 0+;
D′ (R)
5) 𝑡𝑛 𝑒𝑖𝑥𝑡 −−−→ 0, 𝑡 → +∞, при кожному 𝑛 ≥ 0.
202
14.32. (Формули Сохоцького) Довести, що
D′ (R)
1
𝑥±𝑖𝜀 −−→
− P 𝑥1 ∓ 𝑖𝜋𝛿0 , 𝜀 → 0 + .
14.33. Довести твердження

∞
1) ∀ 𝛼 ∈ 𝐶 (R) : 𝛼𝛿0 = 𝛼(0)𝛿0 ;
1
2) ∀ 𝑎 ∈ R∖{0} : 𝛿0 (𝑎𝑥) =
|𝑎| 𝛿0 (𝑥).
14.34. Нехай 𝛼 ∈ 𝐶 ∞ (R) 1 у точцi 𝑥 = 0.

має єдиний нуль порядку
Знайти загальний розв’язок у D′ (R) рiвняння 𝛼𝑓 = 0.
14.35. Нехай 𝑓 ∈ D′ (R), supp 𝑓 ⊂ [−𝑎, 𝑎], 𝜂 ∈ 𝐶 ∞ (R) та iснує таке
𝜀 > 0, що 𝜂(𝑥) = 1 при всiх 𝑥 ∈ [−𝑎 − 𝜀, 𝑎 + 𝜀]. Довести, що 𝜂𝑓 = 𝑓.
14.36. Довести правильнiсть у D′ (R) таких рiвностей:
1) 𝑥𝑛 P 𝑥1 = 𝑥𝑛−1 , 𝑛 ∈ N; 3) 𝑥𝑛 P 𝑥1𝑘 = 𝑥𝑛−𝑘 , 𝑛, 𝑘 ∈ N, 𝑛 ≥ 𝑘;
2) 𝑥P 𝑥12 = P 𝑥1 ; 4) 𝑥𝑛 P 𝑥1𝑘 = P 𝑥𝑘−𝑛
1
, 𝑛, 𝑘 ∈ N, 𝑛 < 𝑘,
де P 𝑥1𝑛 , 𝑛 ≥ 1, — узагальненi функцiї, визначенi у задачах 14.4 та 14.27.
14.37. Знайти похiднi в D′ (R) вiд функцiй
1) 𝑓 (𝑥) = |𝑥|, 𝑥 ∈ R;
2) 𝑓 (𝑥) = sign(sin 𝑥), 𝑥 ∈ R.
14.38. Довести, що для будь-яких 𝑓 ∈ D′ (R), 𝑎 ∈ R та 𝑛 ∈ N правильна

рiвнiсть (𝑓 (𝑥 + 𝑎))(𝑛)
= 𝑓 (𝑛) (𝑥 + 𝑎).
14.39. Обчислити похiднi в D′ (R) при 𝑛 ≥ 1:
1) 𝜃(𝑛) (𝑥 − 𝑎); 4) |𝑥|(𝑛) ;
2) (𝜃(𝑥)𝑒𝑎𝑥 )(𝑛) ; 5) (sign(cos 𝑥))(𝑛) ;
3) (sign 𝑥)(𝑛) ; 6) [𝑥](𝑛) ,
де 𝜃(𝑥) = 𝜒[0,+∞) (𝑥) — функцiя Хевiсайда, [𝑥] — цiла частина числа 𝑥.
14.40. Знайти похiднi перших трьох порядкiв в D′ (R) вiд функцiй:
1) 𝑓 (𝑥) = 𝜃(𝑥) sin 𝑥;
2) 𝑓 (𝑥) = 𝜃(𝑥) cos 𝑥;
{︃
𝑥2 , |𝑥| ≤ 2,
3) 𝑓 (𝑥) =
0, |𝑥| > 2;
⎧
⎨1,
⎪ 𝑥 < 0,
4) 𝑓 (𝑥) = 𝑥 + 1, 0 ≤ 𝑥 < 1,
⎪
⎩ 2
𝑥 + 1, 𝑥 ≥ 1;
203
⎧
⎨0,
⎪ 𝑥 < −1,
5) 𝑓 (𝑥) = (𝑥 + 1)2 , −1 ≤ 𝑥 < 0,
⎪
⎩ 2
𝑥 + 1, 𝑥 ≥ 0;
6) 𝑓 (𝑥) = sin 𝑥𝜒[−𝜋,𝜋] (𝑥);
⎧
2
⎨𝑥 ,
⎪ 𝑥 < 1,
7) 2
𝑓 (𝑥) = (𝑥 − 2) , 1 ≤ 𝑥 < 2,
⎪
𝑥 ≥ 2;
⎩
0,
8) 𝑓 (𝑥) = | cos 𝑥|𝜒[0,2𝜋] (𝑥).
1 ′ 𝑥 D (R)
′
′ 𝑓 ∈ 𝐿1 (R) ∩ 𝐶 1 (R);
∫︀
1)
𝜀2 𝑓 ( 𝜀 ) −− − → 𝛿 0 𝑓 (𝑥)𝑑𝑥, 𝜀 → 0+, де
R
D′ (R)
2) 2
𝑥𝜀
(𝑥 +𝜀 ) 2 2 −−−→ − 𝜋2 𝛿0′ , 𝜀 → 0+;
√
𝑥 − 𝑥𝜀 D (R)
2 ′
𝜋 ′
3) √
𝜀 𝜀
𝑒 − − −→ − 2 𝛿0 , 𝜀 → 0+;
D′ (R)
4)
1
𝜒
𝑥2 [𝜀,2𝜀)
(𝑥) − 1𝜀 𝛿𝜀 + 1
2𝜀 𝛿 2𝜀 − −−→ − ln 2 𝛿0′ , 𝜀 → 0+;
𝑒 − 𝑥𝜀 1 D′ (R) ′
5)
𝜀2
𝑒 𝜒[𝜀,+∞) (𝑥) − 𝜀 𝛿𝜀 −−−→ −𝛿0 , 𝜀 → 0 + .
14.42. Довести правильнiсть у D′ (R) рiвностей

(︀ 1 )︀′
1) (ln |𝑥|) = P ;
′ 1
𝑥 3) P 𝑥2 = −2P 𝑥13 ;
(︀ 1 )︀′ )︀′
P 𝑥 = −P 𝑥12 ; P 𝑥1𝑛 = −𝑛P 𝑥𝑛+1
1
(︀
2) 4) , 𝑛 ≥ 1,
де P 𝑛 , 𝑛 ≥ 1, — узагальненi функцiї, визначенi у задачах 14.4 та 14.27.
1
𝑥
14.43. Нехай 𝛼 ∈ 𝐶 ∞ (R) та 𝑓 ∈ D′ (R). Довести, що (𝛼𝑓 )′ = 𝛼′ 𝑓 +𝛼𝑓 ′ .
′
Обчислити (𝛼𝜃) , де 𝜃 — функцiя Хевiсайда.
14.44. Довести в D′ (R) рiвностi
(𝑛) (𝑛−1)
1) 𝑥𝛿0 = −𝑛𝛿0 , 𝑛 ∈ N;
2) 𝑒 𝛿0 = 𝛿0 − 3𝛿0 + 3𝛿0′ − 𝛿0 ;
𝑥 ′′′ ′′′ ′′
(𝑛) (𝑛−𝑘)
3) 𝑥𝑘 𝛿0 = (−1)𝑘 𝐶𝑛𝑘 𝛿0 , 𝑛, 𝑘 ∈ N, 𝑛 ≥ 𝑘;
𝑘 (𝑛)
4) 𝑥 𝛿0 = 0, 𝑛, 𝑘 ∈ N, 𝑛 < 𝑘;
𝑛
(𝑛) (𝑛−𝑘)
(−1)𝑘 𝐶𝑛𝑘 𝛼(𝑘) (0)𝛿0 , 𝛼 ∈ 𝐶 ∞ (R).
∑︀
5) 𝛼𝛿0 =
𝑘=0
204
(𝑛)
14.45. Довести, що узагальненi функцiї 𝛿0 , 𝛿0′ , . . . , 𝛿0 лiнiйно незалежнi
в D (R).
′
14.46. Довести в D′ (R) рiвнiсть | cos 𝑥|′′ + | cos 𝑥| = 2
∑︀
𝛿(𝑘+ 1 )𝜋 .
2
𝑘∈Z
14.47. Використовуючи розклад
𝑥 𝑥2 𝜋 1 ∑︀ 1 𝑖𝑘𝑥
2 − 4𝜋 = 6 − 2𝜋 𝑘2
𝑒 , 𝑥 ∈ [0, 2𝜋],
𝑘∈Z∖{0}
D′ (R) 1
𝑒𝑖𝑘𝑥 =
∑︀ ∑︀
довести в рiвнiсть
2𝜋 𝛿2𝜋𝑘 .
𝑘∈Z 𝑘∈Z
∞
14.48. D′ (R) 2
(−1)𝑘 𝛿𝜋𝑘 .
∑︀ ∑︀
Довести в рiвнiсть
𝜋 cos(2𝑘 + 1)𝑥 =
𝑘=0 𝑘∈Z
14.49. Знайти загальний розв’язок у D′ (R) рiвняння 𝑦 ′′ = 0.
14.50. Довести, що загальний розв’язок у D (R) рiвняння 𝑥𝑢 = 1 має
′ ′
вигляд 𝑢 = 𝑐1 + 𝑐2 𝜃(𝑥) + ln |𝑥|, де 𝑐1 , 𝑐2 ∈ C довiльнi та 𝜃 — функцiя
Хевiсайда.
14.51. Знайти загальнi розв’язки в D′ (R) рiвнянь
1) (𝑥 − 1)𝑢 = 0; 7) 𝑥𝑢 = 1;
2
2) (𝑥 − 1)𝑢 = 0; 2
8) 𝑥 𝑢 = 0;
3) 𝑥𝑢 = P ;
1
9) 𝑥𝑢 = P ;
𝑥 ′ 1
2 ′ 𝑥
4) 𝑥 𝑢 = 0;
2 ′′ 2 ′
10) 𝑥 𝑢 = 1;
5) (𝑥 + 1) 𝑢 = 0;
6) 𝑥(𝑥 − 1)𝑢 = 0; 11) (𝑥 + 1)𝑢
′′′ = 0.
14.52* . Знайти загальний розв’язок у D′ (R) рiвняння 1) sin 𝑥 · 𝑦 = 0;

2) cos 𝑥 · 𝑦 = 0.
14.53. Довести, що при 𝑛 > 𝑚 загальним розв’язком у D′ (R) рiвняння
𝑥𝑛 𝑢(𝑚) = 0 є узагальнена функцiя
𝑚−1 𝑚−1 𝑛−1
(𝑘−𝑚)
𝑎𝑘 𝑥𝑘 + 𝑏𝑘 𝜃(𝑥)𝑥𝑘 +
∑︀ ∑︀ ∑︀
𝑢= 𝑏𝑘 𝛿0 ,
𝑘=0 𝑘=0 𝑘=𝑚
де 𝑎𝑘 , 𝑏𝑘 — довiльнi комплекснi числа.

14.54. Довести, що 𝑓1 * 𝑓2 = 𝑓2 * 𝑓1 та (𝑓1 * 𝑓2 ) * 𝑓3 = 𝑓1 * (𝑓2 * 𝑓3 )
для всiх 𝑓1 , 𝑓2 , 𝑓3 ∈ 𝐿1 (R).
14.55. Довести, що при всiх 𝑓, 𝑔 ∈ 𝐿1 (R) та всiх 𝑦 ∈ R
√
𝐹 [𝑓 * 𝑔](𝑦) = 2𝜋 𝐹 [𝑓 ](𝑦) 𝐹 [𝑔](𝑦).
1) 𝛿0 * 𝜙 = 𝜙, 𝛿𝑎 * 𝜙 = 𝜙(𝑥 − 𝑎) при всiх 𝜙 ∈ D(R) та 𝑎 ∈ R;
∞
2) 𝑓 * 𝜙 ∈ 𝐶 (R) та (𝑓 * 𝜙)
(𝑛) = 𝑓 * 𝜙(𝑛) = 𝑓 (𝑛) * 𝜙 при всiх 𝑛 ≥ 1,
𝑓 ∈ D (R) та 𝜙 ∈ D(R).
′
205
(𝑛)
𝛿0 * 𝜙 = 𝜙(𝑛) при всiх 𝑛 ≥ 1 та 𝜙 ∈ D(R).
3)
14.57. Знайти фундаментальний розв’язок оператора 𝐷 + 𝑎𝐼, 𝑎 ∈ R, та
𝑑𝑥 + 𝑎𝑢 = 𝜙, 𝜙 ∈ D(R).
𝑑𝑢
загальний розв’язок рiвняння
14.58. Знайти фундаментальний розв’язок оператора 𝐿 та загальний роз-
в’язок рiвняння 𝐿𝑢 = 𝜙, 𝜙 ∈ D(R).
1) 𝐿 = 𝐷2 − 𝐼; 6) 𝐿 = 𝐷2 − 4𝐷 + 5𝐼;
2) 𝐿 = (𝐷 − 𝑎𝐼)𝑛 , 𝑎 ∈ R, 𝑛 ≥ 2; 7) 𝐿 = 𝐷3 − 𝐼;
3) 𝐿 = 𝐷2 + 4𝐷; 8) 𝐿 = 𝐷3 − 3𝐷2 + 2𝐷;
4) 𝐿 = 𝐷2 − 2𝐷 + 𝐼; 9) 𝐿 = 𝐷4 − 𝐼;
5) 𝐿 = 𝐷2 + 3𝐷 + 2𝐼; 10) 𝐿 = 𝐷4 − 2𝐷2 + 1.
14.59. Нехай 𝑎1 , . . . , 𝑎𝑛 ∈ 𝐶 ∞ (R), 𝑡 ∈ R, 𝑧(𝑥, 𝑡) — розв’язок лiнiйного
однорiдного диференцiального рiвняння
𝐿𝑧 = 𝑧 (𝑛) + 𝑎1 (𝑥)𝑧 (𝑛−1) + . . . + 𝑎𝑛 (𝑥)𝑧 = 0,
для якого 𝑧(𝑡) = 𝑧 ′ (𝑡) = . . . = 𝑧 (𝑛−2) (𝑡) = 0, 𝑧 (𝑛−1) (𝑡) = 1. Довести,

що
1) для довiльного𝑡 ∈ R функцiя E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡)𝑧(𝑥, 𝑡), 𝑥 ∈ R,
задовольняє у D′ (R) рiвняння 𝐿E = 𝛿𝑡 (функцiю E називають фундамен-
тальним розв’язком оператора 𝐿);
2) при 𝜙 ∈ D(R) неоднорiдне рiвняння 𝐿𝑢 = 𝜙, 𝑢 ∈ 𝐶 (R), має
∞
частинний розв’язок 𝑢(𝑥) = ⟨E(𝑥, 𝑡), 𝜙(𝑡)⟩, 𝑥 ∈ R.
3) якщо всi коефiцiєнти 𝐿 сталi, то E(𝑥, 𝑡) = E(𝑥 − 𝑡, 0).
14.60. Знайти фундаментальний розв’язок E оператора 𝐿.
2𝑥
1) 𝐿 = 𝐷 − 1+𝑥 2; 6) 𝐿 = 𝐷 + 4𝑥 sin 𝑥2 ;
2) 𝐿 = 𝐷 − 2𝑥; 7) 𝐿 = 𝐷 − arctg
1+𝑥2
𝑥
;
3) 𝐿 = 𝐷 + 3𝑥2 ; 8)
3
𝐿 = 𝐷 − 4𝑥 + 1;
4) 𝐿 = 𝐷 − sin 𝑥; 9) 𝐿 = 𝐷 − 2𝑥 ;
3
5) 𝐿 = 𝐷 + cos 𝑥; 10) 𝐿 = 𝐷 + 𝑥2 3𝑥 +1 .
2 2
14.61. Чи належать простору S(R) функцiї 1) 𝑒−𝑥 , 2) 𝑒−𝑥 , 3) 𝑥𝑒−𝑥 ,
1
4)
1+𝑥2
, 𝑥 ∈ R?
14.62. 𝜙 ∈ S(R) та 𝑃 — многочлен. Довести, що 𝑃 𝜙 ∈ S(R).
1) Нехай
2) Нехай 𝜙 ∈ S(R) та 𝑘 ≥ 1. Довести, що 𝜙

(𝑘) ∈ S(R).
14.63. Нехай функцiя 𝜓 належить 𝐶 (R), дорiвнює нулю на (−∞, 0)
∞
та обмежена разом з усiма похiдними. Довести, що при 𝜎 > 0 функцiя
𝜓(𝑥)𝑒−𝜎𝑥 , 𝑥 ∈ R, належить простору S(R).
14.64. Довести, що множина S(R) скрiзь щiльна в 𝐿𝑝 (R), 1 ≤ 𝑝 < +∞.
14.65. Нехай 𝜙 — ненульова функцiя з S(R). Чи збiгаються в S(R) такi
послiдовностi:
206
1) { 𝑛1 𝜙(𝑥), 𝑥 ∈ R : 𝑛 ≥ 1};
2) { 𝑛1 𝜙(𝑛𝑥), 𝑥 ∈ R : 𝑛 ≥ 1};
3) { 𝑛1 𝜙( 𝑛𝑥 ), 𝑥 ∈ R : 𝑛 ≥ 1}?
(𝑘)
14.66. 𝛿0 ∈ S′ (R) та 𝛿0 ∈ S′ (R) при всiх 𝑘 ≥ 1.
14.67. Довести, що 𝑒
𝑥2 ∈ D′ (R), але 𝑒𝑥2 не породжує регулярну узагаль-
нену функцiю з простору S (R).
′
14.68. Довести, що S (R) ⊂ D′ (R) i вiдповiдний оператор вкладення
′
неперервний.
14.69. Нехай 𝑓 ∈ S′ (R) та 𝑃 — многочлен. Означимо функцiонал
⟨𝑃 𝑓, 𝜙⟩ = ⟨𝑓, 𝑃 𝜙⟩, 𝜙 ∈ S(R). Довести, що 𝑃 𝑓 ∈ S′ (R).
14.70. Довести, що якщо |𝑎𝑘∑︀
| ≤ 𝐶(1 + |𝑘|)𝑚 при всiх 𝑘 ∈ Z, де 𝐶 > 0,
𝑚 ≥ 0 — деякi сталi, то ряд 𝑎𝑘 𝛿𝑘 збiгається в S′ (R),
𝑘∈Z
14.71. 1) Нехай 𝑓 : R → C вимiрна за Лебегом та iснує таке 𝑚 ≥ 0,
∫︀ |𝑓 (𝑥)|
що
1+|𝑥|𝑚 𝑑𝑥 < ∞. Довести, що 𝑓 визначає регулярну узагальнену фун-
R
кцiю з S (R), яка задається рiвнiстю ⟨𝑓, 𝜙⟩ = 𝑓 (𝑥)𝜙(𝑥)𝑑𝑥, 𝜙 ∈ S(R).
′
∫︀
R
2) Довести, що функцiя 𝑓 (𝑥) = 𝑒𝑥 cos 𝑒𝑥 , 𝑥 ∈ R, не задовольняє умо-
визначає узагальнену функцiю з S (R) за формулою
ви пункту 1), проте
′
+∞
𝑒𝑥 cos 𝑒𝑥 𝜙(𝑥)𝑑𝑥, 𝜙 ∈ S(R),
∫︀
⟨𝑓, 𝜙⟩ = де iнтеграл слiд розумiти, як
−∞
невласний iнтеграл Рiмана I роду.
14.72. Довести, що при всiх 𝜙 ∈ S(R) правильнi рiвностi
1) 𝐹 [𝜙(𝑥 − 𝑎)] = 𝑒
𝑖𝑎𝑦 𝐹 [𝜙], 𝑎 ∈ R;
2) 𝐹 [𝜙
(𝑘) 𝑘
] = (−𝑖𝑦) 𝐹 [𝜙], 𝑘 ≥ 1;
3) (𝐹 [𝜙])
(𝑘) = 𝐹 [(𝑖𝑥)𝑘 𝜙], 𝑘 ≥ 1;
𝑘
4) 𝑦 (𝐹 [𝜙])
(𝑙) = 𝑖𝑘+𝑙 𝐹 [(𝑥𝑙 𝜙)(𝑘) ], 𝑘 ≥ 1, 𝑙 ≥ 1.
14.73. Знайти перетворення Фур’є функцiй

2 𝑥2 𝑥2 𝑥2
− 𝑥2
1) 𝑒 ; 2) 𝑥𝑒− 2 ; 3) 𝑥2 𝑒− 2 ; 4) 𝑥3 𝑒− 2 ;
14.74. Для перетворення Фур’є 𝐹 у просторi 𝐿2 (R) довести, що 𝜎𝑝 (𝐹 ) =
= 𝜎(𝐹 ) = {1, 𝑖, −1, −𝑖}.
14.75. Нехай 𝑎 > 0. Знайти перетворення Фур’є функцiй
1) 𝜃(𝑥)𝑒−𝑎𝑥 ; 5) 𝜒[0,𝑎] (𝑥);
2) 𝑒
−𝑎|𝑥| ; 6) 𝜒[−𝑎,𝑎] (𝑥);
𝑥2
3) 𝑥𝑒−𝑎|𝑥| ; 7) 𝑒− 2 cos(𝑎𝑥);
√ 2
4) √
2𝑎
; − 𝑥2
𝜋(𝑥2 +𝑎2 ) 8) 𝑒 sin(𝑎𝑥).
207
14.76. Нехай 𝐹 — це перетворення Фур’є в S′ (R). Довести, що при всiх
𝑓 ∈ S′ (R) правильнi рiвностi
1) (𝐹 [𝑓 ])(𝑘) = 𝐹 [(𝑖𝑥)𝑘 𝑓 ], 𝑘 ≥ 1;
2) 𝐹 [𝑓 (𝑘) ] = (−𝑖𝑦)𝑘 𝐹 [𝑓 ], 𝑘 ≥ 1.
1
1) 𝐹 [𝛿𝑎 ] = √
2𝜋
𝑒𝑖𝑎𝑦 , 𝑦 ∈ R, 𝑎 ∈ R;
𝑘
√ (𝑘)
2) 𝐹 [𝑥 ] = 2𝜋(−𝑖)𝑘 𝛿0 , 𝑘 ≥ 1;
(𝑘) (−𝑖𝑦)𝑘
3) 𝐹 [𝛿0 ] = √
2𝜋
, 𝑘 ≥ 1.
14.78. Довести правильнiсть у S′ (R) рiвностей

1 1
1) 𝐹 [ (𝛿𝑎 + 𝛿−𝑎 )] = √
2 2𝜋
cos(𝑎𝑦), 𝑎 ∈ R;
2) 𝐹 [ 21 (𝛿𝑎 − 𝛿−𝑎 )] = √1
2𝜋
sin(𝑎𝑦), 𝑎 ∈ R;
√
3) 𝐹 [3𝑥2 + 2𝑥 − 1] = 2𝜋(−3𝛿0′′ + 2𝑖𝛿0′ − 𝛿0 ).
14.79. Знайти перетворення Фур’є узагальнених функцiй
1) 𝜃(𝑥); 3) sign 𝑥; 5) P 𝑥1 ;
2) 𝜃(−𝑥); 4) |𝑥|; 6) P 𝑥12 .
14.80. 1) Оператори 𝐴, 𝐵 визначенi рiвностями
∫︀𝑡 ∫︀𝑡
(𝐴𝑓 )(𝑦) = lim cos(𝑦𝑥)𝑓 (𝑥)𝑑𝑥, (𝐵𝑓 )(𝑦) = lim sin(𝑦𝑥)𝑓 (𝑥)𝑑𝑥,
𝑡→+∞ 0 𝑡→+∞ 0
𝑓 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)), де границi беруться у сенсi збiжностi в 𝐿2 ([0, +∞)).

Довести, що 𝐴, 𝐵 ∈ L(𝐿2 ([0, +∞))).
2) Знайти спектр та власнi числа операторiв
√︁𝐴 та 𝐵.
2
3) Довести, що всi функцiї вигляду 𝑓 = 𝑔± 𝜋 𝐴𝑔, 𝑔 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)),
√︁
задовольняють рiвняння 𝑓 = ± 𝜋2 𝐴𝑓.
√︁
2
4) Довести, що всi функцiї вигляду 𝑓 = 𝑔±𝑔 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)),
𝜋 𝐵𝑔,
√︁
2
задовольняють рiвняння 𝑓 = ±
𝜋 𝐵𝑓.
14.81. Нехай 𝑓 ∈ 𝐿1 (R) та ∫︀𝑔 ∈ 𝐿2 (R). Довести, що
1) формула (𝑓 * 𝑔)(𝑥) = 𝑓 (𝑥 − 𝑦)𝑔(𝑦)𝑑𝑦, де iнтеграл збiгається при
R
майже всiх 𝑥 ∈ R, визначає
√ функцiю 𝑓 * 𝑔 ∈ 𝐿2 (R);
2) 𝐹 [𝑓 * 𝑔](𝑦) = 2𝜋𝐹 [𝑓 ](𝑦) · 𝐹 [𝑔](𝑦) при майже всiх 𝑦 ∈ R.

208
14.82. Нехай 𝑓 ∈ 𝐿1 (R). Оператор 𝐴 ∈ L(𝐿2 (R)) визначений рiвнiстю
𝐴𝑔 = 𝑓 * 𝑔 (оператор згортки з функцiєю 𝑓 ). Знайти 𝜎(𝐴).
14.83. Довести, що узагальнена функцiя
∫︀ 𝜙(𝑥,𝑦)−𝜙(0,0) ∫︀ 𝜙(𝑥,𝑦)
⟨𝑓, 𝜙⟩ = 𝑥2 +𝑦 2
𝑑𝑥𝑑𝑦 + 𝑥2 +𝑦 2
𝑑𝑥𝑑𝑦,
{𝑥2 +𝑦 2 <1} {𝑥2 +𝑦 2 >1}
𝜙 ∈ D(R2 ), задовольняє рiвняння (𝑥2 + 𝑦 2 )𝑓 = 1 в D′ (R2 ).

14.84. 1) На площинi (𝑥, 𝑦) розглянемо квадрат [0, 1]2 . Нехай функцiя
𝑓 дорiвнює 1 у цьому квадратi та 0 зовнi квадрата. Обчислити в D′ (R2 )
′′
похiдну 𝑓𝑥𝑦 .
2) Розглянемо квадрат 𝑆 з вершинами (−1, 0), (0, −1), (1, 0) та (0, 1).
Нехай функцiя 𝑓 дорiвнює 1 у цьому квадратi та 0 зовнi квадрата 𝑆 . Об-
числити в D (R ) вираз 𝑓𝑦𝑦 − 𝑓𝑥𝑥 .
′ 2 ′′ ′′
2
14.85. Чи належать простору S(R𝑚 ) функцiї 1) 𝑒−‖𝑥‖ , 2) 𝑒−‖𝑥‖ ,
2
3)
1
1+‖𝑥‖2
, 4) (𝑥21 + . . . + 𝑥2𝑚 )𝑒−‖𝑥‖ , 𝑥 ∈ R𝑚 ?
14.86. 1) Нехай 𝜇 — мiра на B(R𝑚 ), яка набуває скiнченних ∫︀ значень
на компактних множинах. Довести, що рiвнiсть 𝛼𝜇 (𝜙) = 𝜙(𝑡)𝑑𝜇(𝑡),
R𝑚
𝜙 ∈ D(R𝑚 ), задає узагальнену функцiю 𝛼𝜇 ∈ D′ (R𝑚 ).
2) Нехай 𝜇 — мiра на B(R𝑚 ), для якої iснує таке 𝑘 ∈ N, що
(1 + ‖𝑥‖)−𝑘 ∈ 𝐿1 (R𝑚 , 𝜇) (таку мiру називають мiрою повiльного росту).
Довести, що рiвнiсть з пункту 1) задає узагальнену функцiю 𝛼𝜇 ∈ S (R ).
′ 𝑚
3) Показати, що не кожна мiра, яка набуває скiнченних значень на
компактах, породжує 𝛼𝜇 ∈ S′ (R𝑚 ).
14.87. Довести такi властивостi перетворення Фур’є в S′ (R𝑚 ) :
1) 𝐹 [𝑓 (𝑥 − 𝑎)](𝑦) = 𝑒
𝑖(𝑦,𝑎) 𝐹 [𝑓 ](𝑦), 𝑎 ∈ R𝑚 ;
2) 𝐹 [𝑓 ](𝑦 + 𝑏) = 𝐹 [𝑒
𝑖(𝑏,𝑥) 𝑓 (𝑥)](𝑦), 𝑏 ∈ R𝑚 .
14.88. Довести в S (R ) рiвностi
′ 𝑚
𝑚
1 𝑒𝑖(𝑦,𝑎) 𝑚
1) 𝐹 [𝛿0 ] = 𝑚 ; 2) 𝐹 [𝛿𝑎 ] = 𝑚 , 𝑎 ∈ R ; 3) 𝐹 [1] = (2𝜋) 2 𝛿0 .
(2𝜋) 2 (2𝜋) 2
14.89. Довести в S′ (R𝑚 ) рiвностi

(−𝑖𝑦)𝛼
1) 𝐹 [𝐷𝛼 𝛿0 ] = 𝑚 ;
(2𝜋) 2
𝑚 𝑚
𝐹 [𝑥𝛼 ] = (2𝜋) 2 (−1)|𝛼| 𝐷𝛼 𝛿0 , 𝑥𝛼 = 𝑥𝛼𝑘 𝑘 .
∏︀
2) де
𝑘=1
209
Вiдповiдi та вказiвки
Роздiл 1
√︁
1.5. 1) 1; 2) 1; 3) √𝜋6 , 1; 4) √ 4
1
; 5) 3; 6) 0; 7) 1; 8)
3 1 3 3 2 17
3 𝑒 − 2 𝑒 + 3𝑒 − 6 ;
√︁ 5
3 1 𝑒2 1
9)
2 − 2 cos 2; 10) 4 + 4 .
1.6. 1) Нi; 2),3) Так.
1.7. 1),3),4),6) Так; 2),5) Нi.
1.8. 1),2),3) Так.
1.9. Тут i далi позначаємо 𝑥0 границю збiжної послiдовностi в 𝐶([0, 1]),
𝐶 1 ([0, 1]), 𝐿𝑝 ([0, 1]) та 𝑥(0) — в 𝑙𝑝 .
I. 1) Нi; 2) Так, 𝑥0 (𝑡) = 0; 3) Нi; 4) Так, 𝑥0 (𝑡) = 1; 5) Так, 𝑥0 (𝑡) = sin 𝑡;
6) Так, 𝑥0 (𝑡) = 𝑡; 7) Нi; 8) Так, 𝑥0 (𝑡) = 𝑡; 9) Так, 𝑥0 (𝑡) = 𝑡; 10) Нi;
11) Так, 𝑥0 (𝑡) = 𝜙(𝑡).
II. 1) Так, 𝑥0 (𝑡) = 0; 2) Так, 𝑥0 (𝑡) = 𝑡.
III. 1) Так, 𝑥
(0) = 0; 2) Так, 𝑥(0) = 𝑒 ; 3) Так, 𝑥(0) = 0; 4) Нi;
1
5) Так лише при 1 < 𝑝 ≤ +∞, 𝑥
(0) = 0; 6) Так лише при 1 < 𝑝 ≤ +∞,
𝑥(0) = (1, 12 , . . . , 𝑛1 , . . .); 7) Так лише при 2 < 𝑝 ≤ +∞,

𝑥(0) = (1, √12 , . . . , √1𝑛 , . . .); 8) Так лише при 1 < 𝑝 ≤ +∞, 𝑥(0) = 0;
9) Так лише при 𝑝 = +∞, 𝑥(0) = 0; 10)–13) Нi.
IV. 1) Так, 𝑥0 (𝑡) = 0; 2) Так, 𝑥0 (𝑡) = 0; 3) Так лише при 1 ≤ 𝑝 < 2,
𝑥0 (𝑡) = 0; 4) Нi; 5) Так, 𝑥0 (𝑡) = 1; 6) Нi.
1.14. 2) Легко перевiрити, що функцiя ‖ · ‖ визначена коректно (тобто
значення ‖𝑥‖ не залежить вiд вибору полярних координат точки 𝑥) i за-
довольняє першi двi аксiоми норми.
⃒ Для}︀перевiрки нерiвностi трикутника
2 2
{︀
зауважимо, що 𝐴𝑓 = 𝑥 ∈ R ⃒ ‖𝑥‖ ≤ 1 . Тому для довiльних 𝑥, 𝑦 ∈ R
𝑥 𝑦
якщо 𝑥 ̸= 0, 𝑦 ̸= 0, то
‖𝑥‖ , ‖𝑦‖ ∈ 𝐴𝑓 . Оскiльки за умовою 𝐴𝑓 — опукла
𝑥+𝑦 ‖𝑥‖ 𝑥 ‖𝑦‖ 𝑦
множина, то
‖𝑥‖+‖𝑦‖ = ‖𝑥‖+‖𝑦‖ · ‖𝑥‖ + ‖𝑥‖+‖𝑦‖ · ‖𝑦‖ ∈ 𝐴𝑓 . Отже, норма
𝑥+𝑦
елемента
‖𝑥‖+‖𝑦‖ не перевищує одиницi, звiдки ‖𝑥 + 𝑦‖ ≤ ‖𝑥‖ + ‖𝑦‖. При
𝑥=0 або 𝑦=0 нерiвнiсть трикутника теж очевидно виконується.
1
3) Для довiльної норми ‖·‖ в R2 покладемо 𝑓 (𝜙) = ‖(cos 𝜙,sin 𝜙)‖ ,
𝜙 ∈ R. Iз властивостей норми випливає, що 𝑓 — додатна i 𝜋 -перiодична.
𝜌
При всiх 𝜌>0 маємо ‖(𝜌 cos 𝜙, 𝜌 sin 𝜙)‖ = 𝜌 · ‖(cos 𝜙, sin 𝜙)‖ = 𝑓 (𝜙) .
Нарештi, множина 𝐴𝑓 опукла, оскiльки у заданiй нормi 𝐴𝑓 = 𝐵(0, 1).
1
Якщо 1 ≤ 𝑝 < +∞, то 𝑓 (𝜙) = 1 ; якщо𝑝 = +∞, то
(| cos 𝜙|𝑝 +| sin 𝜙|𝑝 ) 𝑝
1
𝑓 (𝜙) = max{| cos 𝜙|,| sin 𝜙|} .
210
1.15. При доведеннi рiвностi скористатися тим, що для 𝑥 ∈ 𝑙1 , 𝑥 ̸= 0,
маємо
(︂ ∞ (︁ )︁𝑝 )︂ 𝑝1
∑︀ |𝑥𝑛 |
‖𝑥‖∞ ≤ ‖𝑥‖𝑝 = ‖𝑥‖∞ ‖𝑥‖∞ ≤
𝑛=1
(︂ ∞
)︂ 1 1
|𝑥𝑛 |
𝑝 1− 𝑝1
= ‖𝑥‖1𝑝 ‖𝑥‖∞
∑︀
≤ ‖𝑥‖∞ ‖𝑥‖∞ → ‖𝑥‖∞ , 𝑝 → +∞.
𝑛=1
1.16. Включення випливає з нерiвностi Гельдера, а рiвнiсть — з того, що

для 𝑥 ∈ 𝐿∞ (𝑇, 𝜇), 𝑥 ̸= 0, маємо
∀ 0 < 𝜀 < ‖𝑥‖∞ ∃ 𝐴𝜀 ∈ F, 𝜇(𝐴𝜀 ) > 0 ∀ 𝑡 ∈ 𝐴𝜀 : |𝑥(𝑡)| ≥ ‖𝑥‖∞ − 𝜀,

1 1
звiдки (‖𝑥‖∞ − 𝜀)(𝜇(𝐴𝜀 )) 𝑝 ≤ ‖𝑥‖𝑝 ≤ ‖𝑥‖∞ (𝜇(𝑇 )) 𝑝 .
1.17. Розглянути функцiї 𝑥(𝑡) = 𝑡−𝛼 𝜒(0,1] (𝑡) та 𝑦(𝑡) = 𝑡−𝛽 𝜒[1,+∞) (𝑡),
𝑡 ∈ R. Пiдiбрати 𝛼 ≥ 0 та 𝛽 ≥ 0 так, що 𝑥 ∈ 𝐿𝑝1 (R) ∖ 𝐿𝑝2 (R),
𝑦 ∈ 𝐿𝑝2 (R) ∖ 𝐿𝑝1 (R).
1.18. 1) Необхiднiсть. Припустимо, що при 𝑛 ≥ 1 iснують такi множини
1
−
𝐴𝑛 ∈ F , що 2𝑛 < 𝜇(𝐴𝑛 ) < ∞. Покладемо 𝑓𝑛 (𝑡) = 𝜇(𝐴𝑛 ) 𝑝1 𝜒𝐴𝑛(𝑡),
∞ 𝑝1 −𝑝2
𝑓𝑛 (𝑡). Тодi ‖𝑓𝑛 ‖𝑝2 = 𝜇(𝐴𝑛 ) 𝑝1 𝑝2 < 2−𝛼𝑛 , де
∑︀
𝑛 ≥ 1, та 𝑓 (𝑡) =
𝑛=1
∞ ∞
𝑝2 −𝑝1
2−𝛼𝑛 < ∞,
∑︀ ∑︀
𝛼 = 𝑝1 𝑝2 > 0. Оскiльки ‖𝑓𝑛 ‖𝑝2 ≤ то 𝑓 є сумою
𝑛≥1 𝑛≥1
збiжного за 𝑝2 -нормою ряду, а отже 𝑓 ∈ 𝐿𝑝2 (𝑇, 𝜇). Проте
∞
∫︀ (︁ ∑︀ )︁𝑝1
|𝑓 (𝑡)|𝑝1 𝑑𝜇(𝑡) =
∫︀
𝑓𝑛 (𝑡) 𝑑𝜇(𝑡) ≥
𝑇 𝑇 𝑛=1
∞ ∫︀ ∞
𝑓𝑛 (𝑡)𝑝1 𝑑𝜇(𝑡) =
∑︀ ∑︀
≥ 1 = ∞,
𝑛=1 𝑇 𝑛=1
тобто 𝑓∈
/ 𝐿𝑝1 (𝑇, 𝜇).
Достатнiсть.Нехай 𝑓 ∈ 𝐿𝑝2 (𝑇, 𝜇). З нерiвностi Чебишова випливає,
що 𝜇({|𝑓 (𝑡)| ≥ 𝑛1 }) < ∞, 𝑛 ≥ 1. Отже, за умовою 𝜇({|𝑓 (𝑡)| ≥ 𝑛1 }) ≤ 𝐶

при всiх 𝑛 ≥ 1, звiдки 𝜇({|𝑓 (𝑡)| > 0}) ≤ 𝐶 за неперервнiстю мiри знизу.
Тому
|𝑓 (𝑡)|𝑝1 𝑑𝜇(𝑡) ≤ 𝜇({0 < |𝑓 (𝑡)| < 1})+

∫︀
𝑇
|𝑓 (𝑡)|𝑝1 𝑑𝜇(𝑡) ≤ 𝐶 + |𝑓 (𝑡)|𝑝2 𝑑𝜇(𝑡) < ∞,
∫︀ ∫︀
+
{|𝑓 (𝑡)|≥1} {|𝑓 (𝑡)|≥1}
211
тобто 𝑓 ∈ 𝐿𝑝1 (𝑇, 𝜇).
2) Необхiднiсть. Припустимо, при 𝑛 ≥ 1 iснують такi множини 𝐴𝑛 ∈ F,
1
−
що 0 < 𝜇(𝐴𝑛 ) < 21𝑛 . Покладемо 𝑓𝑛 (𝑡) = 𝜇(𝐴𝑛 ) 𝑝2 𝜒𝐴𝑛(𝑡), 𝑛 ≥ 1,
∞
∑︀
та 𝑓 (𝑡) = 𝑓𝑛 (𝑡). Цiлком аналогiчно до пункту 1) перевiряється, що
𝑛=1
𝑓 ∈ 𝐿𝑝1 (𝑇, 𝜇), 𝑓∈
проте / 𝐿𝑝2 (𝑇, 𝜇).
Достатнiсть. Нехай 𝑓 ∈ 𝐿𝑝1 (𝑇, 𝜇). З нерiвностi Чебишова випливає,
що 𝜇({|𝑓 (𝑡)| ≥ 𝑛}) → 0, 𝑛 → ∞. Отже, за умовою iснує 𝑁 ∈ N таке,
що 𝜇({|𝑓 (𝑡)| ≥ 𝑁 }) = 0. Тому
|𝑓 (𝑡)|𝑝2 𝑑𝜇(𝑡) ≤ 𝑁 𝑝2 −𝑝1 |𝑓 (𝑡)|𝑝1 𝑑𝜇(𝑡) < +∞,
∫︀ ∫︀
𝑇 𝑇
тобто 𝑓 ∈ 𝐿𝑝2 (𝑇, 𝜇).

1.19. У випадку 𝑠 < +∞ довести, що ‖𝑥‖𝑟 ≤ ‖𝑥‖𝛼𝑝 ‖𝑥‖𝛽𝑠 при всiх
−1 −1
𝑟−1 −𝑠−1
𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (R) ∩ 𝐿𝑠 (R), де 𝛼 = 𝛽 = 𝑝𝑝−1 −𝑟
𝑝−1 −𝑠−1
,
−𝑠−1
. Для цього за-
стосувати нерiвнiсть Гельдера до добутку |𝑥|
𝛼𝑟 𝛽𝑟
· |𝑥| i врахувати рiвнiсть
1 1
𝑝/(𝑟𝛼) + 𝑠/(𝑟𝛽) = 1.
1.21. 1),2) Нi.
1.22. Необхiдно i достатньо, щоб 𝛼 = (𝛼1 , 𝛼2 , . . .) ∈ 𝑙∞ та 𝛼𝑘 > 0, 𝑘 ≥ 1.
Якщо 𝛼 ∈ / 𝑙∞ , то iснує послiдовнiсть {𝑘1 < 𝑘2 < . . . < 𝑘𝑛 < . . .} ⊂ N
∞
∑︀ 1
така, що 𝛼𝑘𝑛 ≥ 𝑛 при всiх 𝑛 ≥ 1. Розглянути 𝑥 =
𝑛 𝑒𝑘𝑛 .
𝑛=1
1.23. 1) У нерiвностi Гельдера ‖𝑥𝑦‖1 ≤ ‖𝑥‖𝑝 ‖𝑦‖𝑞 , 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇),
𝑦 ∈ 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇), рiвнiсть досягається тодi й лише тодi, коли iснують не-
вiд’ємнi числа 𝛼, 𝛽 такi, що 𝛼 + 𝛽 > 0 та 𝛼|𝑥|
𝑝 = 𝛽|𝑦|𝑞 (mod 𝜇).
2) У нерiвностi Мiнковського ‖𝑥 + 𝑦‖𝑝 ≤ ‖𝑥‖𝑝 + ‖𝑦‖𝑝 , 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇),
при 𝑝 > 1 рiвнiсть досягається тодi й лише тодi, коли iснують невiд’ємi
числа 𝛼, 𝛽 такi, що 𝛼 + 𝛽 > 0 та 𝛼𝑥 = 𝛽𝑦 (mod 𝜇), а при 𝑝 = 1 — тодi
й лише тодi, коли 𝑥𝑦 ≥ 0 (mod 𝜇).
1.24. Перевiрити, що обидвi функцiї 𝑓 (𝑡) · 𝜒{|𝑡|≤1} + 𝑡𝑓 (𝑡) · 𝜒{|𝑡|>1} та
𝜒{|𝑡|≤1} + 1𝑡 ·𝜒{|𝑡|>1} належать 𝐿2 (R). Застосувати до них нерiвнiсть Кошi–
Буняковського.
1.25. Розглянути функцiї 𝑓1 = 𝑓 · 𝜒{𝑡∈R | |𝑓 (𝑡)|>1} та 𝑓2 = 𝑓 − 𝑓1 .
1.26. Помiтити, що при всiх 𝜀 > 0 та ∫︀ всiх 𝑘 ∈ N правильна нерiвнiсть
𝐴𝜎 𝑘 ≥ |𝑥𝑘 𝑓 (𝑥)|𝑑𝑥 ≥ (𝜎 + 𝜀)𝑘
∫︀
|𝑓 (𝑥)|𝑑𝑥. Звiдси випливає, що
R |𝑥|≥𝜎+𝜀
𝑓 (𝑥) = 0 при |𝑥| > 𝜎 + 𝜀.
1.27. При 1 ≤ 𝑝 < 𝛼1 .
1.28. 1) ç.ë.î.({𝜙𝑛 : 𝑛 ∈ Z}), де 𝜙𝑛 (𝑡) = sin 𝜋𝑡𝜒[𝑛,𝑛+1] (𝑡), 𝑡 ∈ R;
2) ç.ë.î.({𝜓𝑛 : 𝑛 ∈ Z}), де 𝜓𝑛 (𝑡) = 𝜒
[𝑛+ 1 ,𝑛+1] (𝑡), 𝑡 ∈ R.
2
212
1.31. 1) Так. 2) Нi. (︀ 𝑡−𝑎 )︀𝑛
1.35. Розглянути послiдовнiсть 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑏−𝑎 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑛 ≥ 1.
1.36. Так. Скористатися задачею 1.32(2).
1.37. Нi. Нехай 𝛼 ∈ [0, 1]∖Q. Покладемо 𝑥𝑘 (𝑡) = 𝑒−𝑘|𝑡−𝛼| , 𝑡 ∈ [0, 1],
𝑘 ≥ 1. Тодi ‖𝑥𝑘 ‖ → 0, але 𝑥𝑘 ̸⇒ 0 на [0, 1], 𝑘 → ∞.
1.39. Усi умови рiвносильнi.
∞
1.40. Необхiднiсть. Показати, що зi збiжностi ряду
∑︀
‖𝑥𝑘 ‖ випливає фун-
𝑘=1
даментальнiсть, а отже i збiжнiсть, послiдовностi часткових сум ряду
∞
𝑥𝑘 . Достатнiсть.
∑︀
Нехай {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 — фундаментальна по-
𝑘=1
слiдовнiсть. Для кожного 𝑘 ≥ 1 iснує 𝑁𝑘 таке, що ‖𝑦𝑛 − 𝑦𝑚 ‖ < 21𝑘 при
всiх 𝑛, 𝑚 ≥ 𝑁𝑘 . Покладемо 𝑛1 = 𝑁1 та 𝑛𝑘 = max{𝑛𝑘−1 +1, 𝑁𝑘 }, 𝑘 ≥ 2.
∞ ∞
∑︀ ∑︀ 1
Тодi ‖𝑦𝑛1 ‖ + ‖𝑦𝑛𝑘 − 𝑦𝑛𝑘−1 ‖ < ‖𝑦𝑛1 ‖ + < +∞. Тому ряд
2𝑘−1
𝑘=2 𝑘=2
∞
∑︀
𝑦𝑛1 + (𝑦𝑛𝑘 − 𝑦𝑛𝑘−1 ) збiгається до деякого 𝑦 ∈ 𝑋, тобто 𝑦𝑛𝑘 → 𝑦,
𝑘=2
𝑘 → ∞. Тепер iз фундаментальностi випливає, що 𝑦𝑛 → 𝑦, 𝑛 → ∞.
1.41. Для доведення повноти простору (𝐶 𝑛 ([𝑎, 𝑏]), ‖ · ‖𝑛 ) скористатися
(𝑘)
критерiєм Кошi збiжностi в 𝐶([𝑎, 𝑏]) i показати, що якщо 𝑥𝑛 ⇒ 𝑦𝑘 ,
𝑛 (𝑘)
𝑛 → ∞, на [𝑎, 𝑏], 0 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛, то 𝑦0 ∈ 𝐶 ([𝑎, 𝑏]) та 𝑦0 = 𝑦𝑘 , 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛.
При цьому можна використати формулу Ньютона–Лейбнiца i теорему про
граничний перехiд пiд знаком iнтеграла Рiмана. Для доведення неповноти
простору (𝐶 𝑛 ([𝑎, 𝑏]), ‖ · ‖𝑛−𝑗 ) побудувати обмежену в 𝐶([𝑎, 𝑏]) послiдов-
нiсть функцiй {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐶
𝑗−1 ([𝑎, 𝑏]), яка поточково збiгається
до розривної функцiї 𝑥 : [𝑎, 𝑏] → R, i довести, що тодi послiдовнiсть
∫︀𝑡
𝑦𝑘 (𝑡) = (𝑡 − 𝑢)𝑛−𝑗 𝑥𝑘 (𝑢)𝑑𝑢, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑘 ≥ 1, фундаментальна, але
𝑎
розбiжна в (𝐶 𝑛 ([𝑎, 𝑏]), ‖ · ‖𝑛−𝑗 ).
1.43. Якщо 𝑄 — не компактна множина, то в 𝑄 iснує злiченна пiдмножина
𝑇 , яка не має граничних точок. Нехай 𝑀 — множина функцiй вигляду
𝜌(𝑡,𝑇 ∖𝐴)
𝑥𝐴 (𝑡) = 𝜌(𝑡,𝐴)+𝜌(𝑡,𝑇 ∖𝐴) , де 𝐴 ⊂ 𝑇, 𝐴 ̸= ∅, 𝐴 ̸= 𝑇, та вiдстань вiд точки
до множини визначена, як у задачi 1.42(3). Перевiрити, що 𝑥𝐴 ∈ 𝐶(𝑄) та
𝑥𝐴 (𝑡) ∈ [0, 1] при всiх 𝑡 ∈ 𝑄, причому 𝑥𝐴 (𝑡) = 𝜒𝐴 (𝑡) при 𝑡 ∈ 𝑇. Тодi
𝑀 ⊂ 𝐶𝑏 (𝑄) — незлiченна множина i при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑀 якщо 𝑥 ̸= 𝑦, то
‖𝑥 − 𝑦‖ = 1. Вивести звiдси, що кожна скрiзь щiльна множина в 𝐶𝑏 (𝑄)
є незлiченною.
1.44. 2) Необхiдно i достатньо, щоб множина 𝑇 була скiнченною.
1.45. Нi. Розглянути множину {𝜒(𝑐,𝑏] (𝑡) | 𝑐 ∈ (𝑎, 𝑏)}.
213
1.46. Нi. Розглянути множину {(𝑡 − 𝑐)𝜆 · 𝜒[𝑐,𝑏] (𝑡) | 𝑐 ∈ (𝑎, 𝑏)}.
1.47. 2) 𝜌(𝑥, 𝑦) = | arctg 𝑥 − arctg 𝑦|.
1.48. 1) Нi. Скористатися 1.23(2). 2) При 𝛼 ≥ 𝛽 ≥ 0 маємо
𝛼‖𝑥‖ + 𝛽‖𝑦‖ ≥ ‖𝛼𝑥 + 𝛽𝑦‖ = ‖𝛼(𝑥 + 𝑦) + (𝛽 − 𝛼)𝑦‖ ≥

≥ 𝛼‖𝑥 + 𝑦‖ − (𝛼 − 𝛽)‖𝑦‖ = 𝛼‖𝑥‖ + 𝛽‖𝑦‖.
1.50. 1) Нехай ‖ · ‖ — будь-яка норма в 𝑋 , 𝑒𝑛 = (0, . . . , 0, ⏟ 1⏞ , 0, 0, . . .)

𝑛
та 𝛼𝑛 = ‖𝑒𝑛 ‖−1 , 𝑛 ≥ 1. Послiдовнiсть {𝛼𝑛 𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається до 0
покоординатно, але не збiгається до 0 за нормою. 2) Шукану метрику
можна задати формулою
∞
∑︀ 1 |𝑥𝑛 −𝑦𝑛 |
𝜌(𝑥, 𝑦) = 2𝑛 · 1+|𝑥𝑛 −𝑦𝑛 | , 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .), 𝑦 = (𝑦1 , 𝑦2 , . . .) ∈ 𝑋.
𝑛=1
1.51. Спочатку довести твердження для деякої тотальної в 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) мно-
жини, наприклад, для неперервних функцiй.
1.55. Розглянути функцiю 𝜒[0,+∞) .
1.56. Розглянути множину функцiй {𝜒[𝑡0 ,𝑏] | 𝑡0 ∈ (𝑎, 𝑏]}.
1.57. Скористатися теоремою Стоуна–Вейєрштрасса.
1.58. 1) З умови випливає, що iснує злiченна множина {𝑡𝑛 | 𝑛 ≥ 0} ⊂ 𝐾
така, що 𝑡𝑛 → 𝑡0 , 𝑛 → ∞. При кожному 𝑛 ≥ 1 можна обрати 𝑟𝑛 > 0
так, що 𝐵(𝑡𝑛 , 𝑟𝑛 ) ∩ {𝑡𝑘 | 𝑘 ≥ 1, 𝑘 ̸= 𝑛} = ∅. Тодi функцiї
𝜌(𝑡,𝐾∖𝐵(𝑡𝑛 ,𝑟𝑛 ))
𝑥𝑛 (𝑡) = 𝜌(𝑡,𝑡𝑛 )+𝜌(𝑡,𝐾∖𝐵(𝑡𝑛 ,𝑟𝑛 )) , 𝑡 ∈ 𝐾, 𝑛 ≥ 1,
де вiдстань вiд точки до множини визначена, як у задачi 1.42(3), є лiнiйно

незалежними. 2) Перевiрити, що функцiї
𝜌(𝑡,𝐾∖𝑈𝑖 )
𝜙𝑖 (𝑡) = 𝑛
∑︀ , 𝑡 ∈ 𝐾, 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛,
𝜌(𝑡,𝐾∖𝑈𝑘 )
𝑘=1
є шуканими. 3) Нехай 𝑀 = {𝑦𝑛 | 𝑛 ≥ 1} — не бiльш нiж злiченна скрiзь

щiльна в
{︀ (︀ 1
𝐾
)︀ множина. }︀ кожного 𝑚 ≥ 1 iснує 𝑛𝑚 ∈ N таке, що
Для
𝐵 𝑦𝑘 , 𝑚 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛𝑚 — покриття 𝐾. Нехай {𝜙𝑘,𝑚 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛𝑚 } —
розбиття одиницi, побудоване за знайденим покриттям. Розглянути сукуп-
𝑛𝑚
∑︀
нiсть функцiй (𝑟𝑘 + 𝑖𝑞𝑘 )𝜙𝑘,𝑚 , де 𝑟𝑘 , 𝑞𝑘 ∈ Q та 𝑚∈N довiльнi.
𝑘=1
1.60. Необхiдно i достатньо, щоб 𝑚({𝑡 ∈ R | 𝑔(𝑡) = 0}) = 0.
1.61. 1),2),5),7)–9),12) — Нi. 3),4),6),10),11) — Так. У 6) замкненiсть ви-
пливає iз задачi 1.34.
214
1.62. 1) Так. 2) Нi.
1.63. 𝑙1 = 𝑐0 в 𝑙∞ .
1.64. 1) Так. 2),3) Нi. При 1 < 𝑝 ≤ +∞ розглянути послiдовнiсть
𝑥(𝑛) = 𝑒1 − 𝑛1 (𝑒2 + . . . + 𝑒𝑛+1 ), 𝑛 ≥ 1.
1.65. Нi. Розглянути послiдовнiсть 𝑥(𝑛) = (1, 21 , . . . , 𝑛1 , 0, . . .), 𝑛 ≥ 1.
1.68. Нi. Розглянути множину {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} в 𝑙2 .
1.71. Для доведення достатностi перевiрити, що для будь-яких 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋
𝑥 𝑦
якщо 𝑥 ̸= 0, 𝑦 ̸= 0, то
𝜙(𝑥) , 𝜙(𝑦) ∈ 𝐵. Оскiльки 𝐵 — опукла мно-
𝑥+𝑦 𝜙(𝑥) 𝑥 𝜙(𝑦) 𝑦
жина, то
𝜙(𝑥)+𝜙(𝑦) = 𝜙(𝑥)+𝜙(𝑦) · 𝜙(𝑥) + 𝜙(𝑥)+𝜙(𝑦) · 𝜙(𝑦) ∈ 𝐵. Тому
(︁ )︁
𝑥+𝑦
𝜙 𝜙(𝑥)+𝜙(𝑦) ≤ 1, звiдки 𝜙(𝑥 + 𝑦) ≤ 𝜙(𝑥) + 𝜙(𝑦). При 𝑥 = 0 або
𝑦 = 0 нерiвнiсть трикутника теж очевидно виконується.
1.72. Скористатися теоремою 1 з теоретичних вiдомостей i задачею 1.32.
1.73. Скористатися задачею 1.72.
1.74. 2) {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}.
1.75. Скористатися задачею 1.74(1).
1.81. Якщо 𝐵(𝑥0 , 𝑟) ⊂ 𝑀 для деяких 𝑥0 ∈ 𝑀 та 𝑟 > 0, то внаслiдок
лiнiйностi множини 𝑀 маємо 𝐵(0, 𝑟) ⊂ 𝑀 та 𝐵(0, 𝑛𝑟) ⊂ 𝑀, 𝑛 ≥ 1,
звiдки 𝑀 = 𝑋.
1.82. 1) Розглянути сукупнiсть {𝑋𝐴 } усiх систем 𝑋𝐴 лiнiйно незалежних
елементiв в 𝑋; ввести на нiй частковий порядок за включенням i засто-
сувати лему Цорна (див., наприклад, [4], гл. I, §1 або [17], гл. I, §4). 3) Якщо
{𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — злiченний базис Гамеля в банаховому просторi 𝑋,
∞
𝐿𝑛 = ë.î.({𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 }), 𝑛 ≥ 1,
⋃︀
то 𝑋 = 𝐿𝑛 . За допомогою тео-
𝑛=1
реми Бера (див., наприклад, [17], гл. II, §3, Теорема 2) показати, що хоча
б один з пiдпросторiв 𝐿𝑛 має внутрiшню точку, i скористатися задачею
1.81. 4) Розглянути {𝑥 ∈ 𝑙2 | 𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , 0, 0, . . .), 𝑛 ∈ N} з нор-
мою, iндукованою з 𝑙2 .
1.83. Для доведення необхiдностi врахувати, що ЛНП несепарабельний
тодi й лише тодi, коли для деякого 𝜀 > 0 вiн не має злiченної 𝜀-сiтки. Далi
застосувати лему Цорна аналогiчно до розв’язання задачi 1.82(1).
1.84. Показати, що {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — фундаментальна послiдовнiсть.
1.85. Для фундаментальної послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 розглянемо
кулi 𝐵𝑛 = 𝐵(𝑥𝑛 , 𝑟𝑛 ), де 𝑟𝑛 = 2 sup ‖𝑥𝑚 − 𝑥𝑛 ‖, 𝑛 ≥ 1. Очевидно, що
𝑚≥𝑛
𝑟𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, бо послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} фундаментальна. Якщо
𝑟𝑛0 = 0, то 𝑥𝑛 → 𝑥𝑛0 , 𝑛 → ∞. Iнакше 𝑟𝑛 > 0 при всiх 𝑛 ≥ 1 та iснує
1
пiдпослiдовнiсть {𝑛1 < 𝑛2 < . . .} ⊂ N така, що 𝑟𝑛𝑘+1 <
2 𝑟𝑛𝑘 , 𝑘 ≥ 1.
215
Якщо 𝑦 ∈ 𝐵𝑛𝑘+1 , то ‖𝑦 − 𝑥𝑛𝑘 ‖ ≤ ‖𝑦 − 𝑥𝑛𝑘+1 ‖ + ‖𝑥𝑛𝑘+1 − 𝑥𝑛𝑘 ‖ ≤ 𝑟𝑛𝑘+1 +
+ 21 𝑟𝑛𝑘 < 𝑟𝑛𝑘 , тому 𝐵𝑛𝑘+1 ⊂ 𝐵𝑛𝑘 . Отже, {𝐵𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} — послiдовнiсть
∞
замкнених вкладених куль та 𝑟𝑛𝑘 → 0, 𝑘 → ∞. Для {𝑥} = ∩ 𝐵𝑛𝑘
𝑘=1
показати, що 𝑥𝑛 → 𝑥, 𝑛 → ∞.
1.86. 1) 𝑋 = 𝑙2 , 𝑀𝑛 = {𝑒𝑘 | 𝑘 ≥ 𝑛}, 𝑛 ≥ 1. 2) Показати, що послiдовнiсть
{𝑟𝑛 : 𝑛 ≥ 1} радiусiв куль є незростаючою. Якщо 𝑟𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, то
див. задачу 1.84. Якщо iснує таке 𝑛 ∈ N, що 𝑟𝑘 = 𝑟𝑛 при всiх 𝑘 ≥ 𝑛,
то все доведено. У протилежному випадку 𝑟𝑛 → 𝜌, 𝑛 → ∞, та 𝑟𝑛 > 𝜌,
𝑛 ≥ 1. Тодi кулi з тими ж центрами i радiусами 𝑟𝑛 − 𝜌 теж є вкладеними.
1.89. 2) {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — базис в 𝑐0 та 𝑙𝑝 , 1 ≤ 𝑝 < +∞, а {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 0},
де 𝑒0 = (1, 1, . . . , 1, . . .), — базис в 𝑐.
1.90. Покажемо, що якщо розклад у ряд iснує, то вiн єдиний. Нехай
∞
∑︀ ∞
∑︀
𝑥= 𝛼𝑖 𝑒 𝑖 = 𝛽𝑖 𝑒𝑖 . Застосуємо умову б) для 𝜆𝑖 = 𝛼𝑖 − 𝛽𝑖 i спрямує-
𝑖=1 𝑖=1
𝑘
∑︀
мо 𝑚 до нескiнченностi. Дiстанемо, що (𝛼𝑖 − 𝛽𝑖 )𝑒𝑖 = 0, 𝑘 ≥ 1, а отже
𝑖=1
𝛼𝑖 = 𝛽 𝑖 , 𝑖 ≥ 1.
∞
∑︀
Нехай 𝑌 — множина тих 𝑥 ∈ 𝑋, якi розкладаються в ряд 𝛼𝑖 𝑒 𝑖 .
𝑖=1
Якщо показати, що ця множина замкнена, то з умови а) випливатиме, що
∞
∑︀ (𝑛)
𝑌 = 𝑋. Нехай 𝑦𝑛 → 𝑦 , 𝑛 → ∞ , де 𝑦𝑛 = 𝛼𝑖 𝑒𝑖 ∈ 𝑌 , 𝑛 ≥ 1. По-
𝑖=1
слiдовнiсть {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} є фундаментальною. З умови б) випливає, що
𝑘
{︁ ∑︀ }︁
(𝑛)
при кожному 𝑘≥1 послiдовнiсть 𝛼𝑖 𝑒𝑖 : 𝑛 ≥ 1 теж є фундамен-
𝑖=1
(𝑛)
тальною. Тому при 𝑖 ≥ 1 послiдовностi {𝛼𝑖 : 𝑛 ≥ 1} фундаментальнi, а
∞
∑︀
отже збiгаються до деяких чисел 𝛼𝑖 . Перевiрити, що 𝑦 = 𝛼𝑖 𝑒𝑖 .
𝑖=1
1.91. 1) Перевiрити, що 𝜒[ 𝑙−1 ,
] 𝑙 ∈ ë.î.({ℎ𝑛 : 𝑛 ≥ 1})
при всiх 𝑘 ∈ N
2𝑘 2𝑘
та 1≤𝑙 ≤ 𝑘
2 . Показати, що цi характеристичнi функцiї утворюють то-
тальну множину в 𝐿𝑝 ([0, 1]). 2) Скористатися 1), 3) i задачею 1.90. 3)
При всiх 𝑥, 𝑦 ∈ R 𝑝 𝑝 𝑝
маємо 2|𝑥| ≤ |𝑥 + 𝑦| + |𝑥 − 𝑦| , бо функцiя |𝑡| ,
𝑝
𝑛
∑︀
𝑡 ∈ R, опукла вниз. Нехай 𝑓𝑛 = 𝜆𝑖 ℎ𝑖 , 𝑓𝑛+1 = 𝑓𝑛 + 𝜆𝑛+1 ℎ𝑛+1 ,
𝑖=1
[𝑎, 𝑏] — вiдрiзок, на якому ℎ𝑛+1 ̸= 0. Тодi 𝑓𝑛+1 (𝑡) = 𝑓𝑛 (𝑡), 𝑡 ∈ / [𝑎, 𝑏),
𝑓𝑛 (𝑡) = 𝑐 = const, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏), 𝑓𝑛+1 (𝑡) = 𝑐 + 𝜆𝑛+1 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑎+𝑏 2 ),
𝑏
𝑓𝑛+1 (𝑡) = 𝑐 − 𝜆𝑛+1 , 𝑡 ∈ [ 𝑎+𝑏 |𝑓𝑛 (𝑡)|𝑝 𝑑𝑡 = |𝑐|𝑝 (𝑏 − 𝑎) ≤
∫︀
2 , 𝑏). Отже,
𝑎
216
𝑏−𝑎
∫︀𝑏
≤ 2 (|𝑐 + 𝜆𝑛+1 |𝑝 + |𝑐 − 𝜆𝑛+1 |𝑝 ) = |𝑓𝑛+1 (𝑡)|𝑝 𝑑𝑡, що еквiвалентно
𝑎
шуканiй нерiвностi.
1.92. Нехай 𝑡0 = 0, 𝑡1 = 1 та 𝑡2𝑘 +𝑙 — середина вiдрiзка [ 𝑙−1 , 𝑙 ] при
2𝑘 2𝑘
𝑘 = 0, 1, 2, . . . та 1 ≤ 𝑙 ≤ 2𝑘 . При 𝑛 ≥ 1 функцiя 𝑠𝑛 є лiнiйною на кожно-
му з вiдрiзкiв, на якi вiдрiзок [0, 1] розбивається точками 𝑡0 , 𝑡1 , . . . , 𝑡𝑛 ,
причому 𝑠𝑛 (𝑡𝑛 ) ̸= 0 та 𝑠𝑛 (𝑡𝑖 ) = 0, 0 ≤ 𝑖 < 𝑛. Тому при довiльних
𝑛
∑︀
𝜆𝑖 ∈ K, 𝑖 ≥ 0, функцiї 𝑓𝑛 = 𝜆𝑖 𝑠𝑖 є кусково-лiнiйними та ‖𝑓𝑛 ‖ =
𝑖=0
= max |𝑓𝑛 (𝑡𝑖 )| = max |𝑓𝑛+1 (𝑡𝑖 )| ≤ max |𝑓𝑛+1 (𝑡𝑖 )| = ‖𝑓𝑛+1 ‖.
0≤𝑖≤𝑛 0≤𝑖≤𝑛 0≤𝑖≤𝑛+1
Неважко перевiрити, що при 𝑘 ≥ 0 ë.î.({𝑠0 , 𝑠1 , . . . , 𝑠2𝑘 }) складається
𝑙−1 𝑙 𝑘
з усiх функцiй, лiнiйних на кожному з вiдрiзкiв [ 𝑘 , 𝑘 ], 1 ≤ 𝑙 ≤ 2 . Тому
2 2
ç.ë.î.({𝑠𝑛 : 𝑛 ≥ 0}) = 𝐶([0, 1]). Залишається скористатися задачею 1.90.
1.93. Нехай {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — злiченна скрiзь щiльна множина в 𝐴. Тодi
𝑛
{︁ ∑︀ }︁
(𝑟𝑘 + 𝑖𝑞𝑘 )𝑥𝑘 | 𝑟𝑘 , 𝑞𝑘 ∈ Q, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛; 𝑛 ∈ N — злiченна скрiзь
𝑘=1
щiльна множина в ç.ë.î.(𝐴), якщо 𝑋 — комплексний ЛНП. Аналогiчно
𝑛
{︁ ∑︀ }︁
𝑟𝑘 𝑥𝑘 | 𝑟𝑘 ∈ Q, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛; 𝑛 ∈ N — злiченна скрiзь щiльна
𝑘=1
множина в ç.ë.î.(𝐴), якщо 𝑋 — дiйсний ЛНП.
1.95. 1 < 𝑝 < +∞.
1.96. 1) Скористатися задачею 1.23(2).
1.97. Необхiднiсть. Нехай iснують 𝑥 ∈ 𝑋 та 𝑦1 , 𝑦2 ∈ 𝐿, 𝑦1 ̸= 𝑦2 , такi, що
‖𝑥 − 𝑦1 ‖ = ‖𝑥 − 𝑦2 ‖ = 𝜌(𝑥, 𝐿) > 0. Оскiльки 𝑦1 +𝑦
2
2
∈ 𝐿, то
𝑦1 +𝑦2
𝜌(𝑥, 𝐿) ≤ ‖𝑥 − 2 ‖ ≤ 12 (‖𝑥 − 𝑦1 ‖ + ‖𝑥 − 𝑦2 ‖) = 𝜌(𝑥, 𝐿),
отже ‖𝑥 − 𝑦1 +𝑦 𝑥−𝑦𝑘
2 ‖ = 𝜌(𝑥, 𝐿). Тому при 𝑥𝑘 = ‖𝑥−𝑦𝑘 ‖ , 𝑘 = 1, 2, маємо
2
‖𝑥1 ‖ = ‖𝑥2 ‖ = ‖ 21 (𝑥1 + 𝑥2 )‖ = 1, проте 𝑥1 ̸= 𝑥2 , тобто 𝑋 — не строго

нормований. Достатнiсть. Припустимо, що iснують 𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝑋 такi, що
‖𝑥1 ‖ = ‖𝑥2 ‖ = ‖ 𝑥1 +𝑥2 ‖ = 1 та 𝑥1 ̸= 𝑥2 . Розглянемо опуклу множину
2
𝐿 = {𝑦𝛼 = (1 − 𝛼)𝑥1 + 𝛼𝑥2 | 𝛼 ∈ [0, 1]}. При всiх 𝛼 ∈ [0, 1] маємо

‖𝑦𝛼 ‖ ≤ (1−𝛼)‖𝑥1 ‖+𝛼‖𝑥2 ‖ = 1 та 1 = ‖𝑦1/2 ‖ ≤ 21 (‖𝑦𝛼 ‖+‖𝑦1−𝛼 ‖) ≤ 1.
Отже, ‖𝑦𝛼 ‖ = 1, 𝛼 ∈ [0, 1]. Таким чином, 𝜌(0, 𝐿) = 1 та 𝑦𝛼 , 𝛼 ∈ [0, 1]
— елементи найкращого наближення в 𝐿 для 𝑥 = 0.
1) 𝐿 = {(𝑥1 , 0) | 𝑥1 ∈ R}, 𝑥 = (0, 1).
2) 𝐿 = {(𝑥1 , −𝑥1 ) | 𝑥1 ∈ R}, 𝑥 = (1, 1).
1.98. 2) Скористатися методом вiд супротивного i задачею 1.74(1).
𝑝 𝑝
2 ⃒𝑝
1.99. 1) Показати, що 𝑓 (𝑧1 , 𝑧2 ) = |𝑧1 | +|𝑧 2|
− ⃒ 𝑧1 +𝑧
⃒ ⃒
2 2 > 0 при всiх
217
𝑧1 , 𝑧2 ∈ K, для яких𝑧1 ̸= 𝑧2 , та покласти
𝑝 𝑝
2 ⃒𝑝
𝑎𝑐 = max 𝑓 (𝑧1 , 𝑧2 )−1 | |𝑧1 | +|𝑧 2|
= 1, ⃒ 𝑧1 −𝑧
{︀ ⃒ ⃒ }︀
2 2 ≥𝑐 .
2) Для 𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝐿{︁𝑝 (𝑇, 𝜇) таких, що ‖𝑥1 ‖𝑝 = ‖𝑥2 ‖𝑝 = 1, розгля-
⃒ 𝑥1 (𝑡)−𝑥2 (𝑡) ⃒𝑝
⃒ ⃒ (︁ )︁}︁
|𝑧1 (𝑡)|𝑝 +|𝑧2 (𝑡)|𝑝
немо множину 𝑀 = 𝑡 ∈ 𝑇| ⃒ 2 ⃒ ≥ 𝑐 2 , де
0 < 𝑐 < 1 оберемо пiзнiше. Внаслiдок 1) маємо
∫︀ ⃒⃒ 𝑥1 (𝑡)−𝑥2 (𝑡) ⃒⃒𝑝 ∫︀ (︁ |𝑥1 (𝑡)|𝑝 +|𝑥2 (𝑡)|𝑝 )︁
⃒ 2 ⃒ 𝑑𝜇(𝑡) ≤ 2 𝑑𝜇(𝑡) ≤
𝑀 𝑀
∫︀ (︁ |𝑥1 (𝑡)|𝑝 +|𝑥2 (𝑡)|𝑝 ⃒⃒ 𝑥1 (𝑡)+𝑥2 (𝑡) ⃒⃒𝑝 )︁
≤ 𝑎𝑐 2 −⃒ 2 ⃒ 𝑑𝜇(𝑡) ≤
𝑀
∫︀ (︁ |𝑥1 (𝑡)|𝑝 +|𝑥2 (𝑡)|𝑝 ⃒⃒ 𝑥1 (𝑡)+𝑥2 (𝑡) ⃒⃒𝑝 )︁ (︀ ⃦ 𝑥 +𝑥 ⃦𝑝 )︀
≤ 𝑎𝑐 2 − ⃒ 2 ⃒ 𝑑𝜇(𝑡) = 𝑎 𝑐 1 − ⃦ 1 2⃦
2 𝑝
𝑇
∫︀ ⃒⃒ 𝑥1 (𝑡)−𝑥2 (𝑡) ⃒⃒𝑝 ∫︀ (︁ |𝑥1 (𝑡)|𝑝 +|𝑥2 (𝑡)|𝑝 )︁
та ⃒ 2 ⃒ 𝑑𝜇(𝑡) ≤ 𝑐 2 𝑑𝜇(𝑡) ≤ 𝑐. Звiдси
𝑇 ∖𝑀 𝑇 ∖𝑀
2 ⃦𝑝
‖𝑥1 − 𝑥2 ‖𝑝𝑝 = |𝑥1 (𝑡) − 𝑥2 (𝑡)|𝑝 𝑑𝜇(𝑡) ≤ 2𝑝 𝑎𝑐 1 − ⃦ 𝑥1 +𝑥
⃦ ⃦ )︀
+ 2𝑝 𝑐.
∫︀ (︀
2 𝑝
𝑇
𝜀 𝑝
Для довiльного 0 < 𝜀 < 1 покладемо 𝑐 = 2𝑝+1 та визначимо 𝛿 > 0
𝜀𝑝
з умови 1 − (1 − 𝛿)
𝑝 = ‖𝑥
2𝑝+1 𝑎𝑐
. Тодi якщо 1 𝑝 = ‖𝑥2 ‖𝑝 = 1 та
‖
⃦ 𝑥 +𝑥 ⃦
⃦ 1 2 ⃦ > 1 − 𝛿, то ‖𝑥1 − 𝑥2 ‖𝑝 < 𝜀.
2 𝑝
1.100. Нехай {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐿 — послiдовнiсть елементiв, для яких
𝑟𝑛 = ‖𝑥 − 𝑦𝑛 ‖ → 𝜌(𝑥, 𝐿) = 𝑟 > 0, 𝑛 → ∞. Покладемо 𝑧𝑛 = 𝑥−𝑦 𝑛
𝑟𝑛 )︀ ,
𝑛 ≥ 1 (𝑟𝑛 ̸= 0, бо 𝑟𝑛 ≥ 𝑟 > 0). Тодi 𝑧𝑛 + 𝑧𝑚 = 𝑟𝑛 + 𝑟1𝑚 𝑥 − 𝑦𝑟𝑛𝑛 + 𝑦𝑟𝑚
(︀ 1 )︀ (︀ 𝑚
.
1 −1 −1
(︀ 𝑦𝑛 𝑦𝑚 )︀(︀ 1 )︀ ⃦ (︀ 𝑦 𝑦 )︀(︀ 1 1
)︀ ⃦
Оскiльки
𝑟𝑛 + 𝑟𝑚 𝑟𝑛(︀+ 𝑟𝑚 ∈ 𝐿, то ⃦𝑥− 𝑟𝑛 + 𝑟𝑚 𝑟𝑛 + 𝑟𝑚
𝑛 𝑚 ⃦ ≥ 𝑟,
1 1
)︀
звiдки ‖𝑧𝑛 + 𝑧𝑚 ‖ ≥
𝑟)︀𝑛 + 𝑟𝑚 𝑟. Таким чином, ‖𝑧𝑛 ‖ = ‖𝑧𝑚 ‖ = 1 та
𝑧𝑛 +𝑧𝑛
(︀ 1 1
‖ 2 ‖ ≥ 2𝑟𝑛 + 2𝑟𝑚 𝑟 → 1, 𝑛, 𝑚 → ∞. Оскiльки простiр рiвномiрно
опуклий, звiдси випливає, що ‖𝑧𝑛 − 𝑧𝑚 ‖ → 0, 𝑛, 𝑚 → ∞. Тому послi-
довнiсть {𝑧𝑛 : 𝑛 ≥ 1} фундаментальна, а отже збiжна, бо простiр повний.
Нехай 𝑧𝑛 → 𝑧, 𝑛 → ∞. Тодi 𝑦𝑛 = 𝑥 − 𝑟𝑛 𝑧𝑛 → 𝑦 = 𝑥 − 𝑟𝑧, де 𝑦 ∈ 𝐿, бо
𝐿 — замкнена множина, та ‖𝑥 − 𝑦‖ = ‖𝑟𝑧‖ = 𝑟 = 𝜌(𝑥, 𝐿).
Єдинiсть випливає iз задач 1.97 та 1.98(1).
1.102. Нехай iснує розбиття 𝐴1 , . . . , 𝐴𝑛 простору 𝑇 з 𝜇(𝐴𝑘 ) > 0. Дове-
сти, що функцiї 𝜒𝐴𝑘 , 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛, лiнiйно незалежнi в 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), звiдки
dim 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) ≥ 𝑛. Навпаки, нехай sup Φ = 𝑛0 < ∞. Розглянути вiдпо-
вiдне розбиття {𝐴1 , . . . , 𝐴𝑛0 } i встановити, що воно складається з атомiв.
218
Переконатися, що кожна функцiя 𝑓 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) є 𝜇-майже скрiзь сталою
𝑛0
∑︀
на елементах розбиття, тобто 𝑓 = 𝑧𝑘 𝜒𝐴𝑘 , а отже {𝜒𝐴𝑘 : 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛0 }
𝑘=1
— базис в 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇).
Роздiл 2
𝑛
2.6. √1 𝑒𝑛
{︀ }︀ {︀ 1 }︀ {︀ }︀
1)
𝑛
:𝑛≥1 ; 2)
𝑛 𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1 ; 3) 𝑒𝑛 𝑒 2 : 𝑛 ≥ 1 .
2.7. Необхiдно i достатньо, щоб inf 𝛼𝑘 > 0.
𝑘≥1
2.8. 1) Записати квадрат норми як скалярний добуток i скористатися його
властивостями. 2) Перевiрити, що для 𝑥(𝑡) = 𝑡, 𝑦(𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [0, 1], не
виконується рiвнiсть паралелограма в 𝐶([0, 1]).
2.9. та 2.10. Скористатися задачею 2.8(1).
2.11. Пiсля замiни 𝑎 = 𝑥 − 𝑢, 𝑏 = 𝑦 − 𝑢, 𝑐 = 𝑧 − 𝑢 дiстаємо нерiвнiсть
‖𝑎 − 𝑐‖ · ‖𝑏‖ ≤ ‖𝑎 − 𝑏‖ · ‖𝑐‖ + ‖𝑏 − 𝑐‖ · ‖𝑎‖. При 𝑎 = 0 або 𝑏 = 0 або
𝑐 = 0 ця нерiвнiсть є очевидною. При 𝑎, 𝑏, 𝑐 ̸= 0 покладемо 𝑎′ = ‖𝑎‖𝑎
2,
𝑏′ = 𝑏
‖𝑏‖2
, 𝑐′ = 𝑐
‖𝑐‖2
. Зауважимо, що
‖𝑎′ − 𝑏′ ‖2 = (𝑎′ − 𝑏′ , 𝑎′ − 𝑏′ ) = ‖𝑎′ ‖2 − (𝑎′ , 𝑏′ ) − (𝑏′ , 𝑎′ ) + ‖𝑏′ ‖2 =

1 (𝑎,𝑏)+(𝑏,𝑎) 1 (𝑏−𝑎,𝑏−𝑎) ‖𝑎−𝑏‖2
= ‖𝑎‖2
− ‖𝑎‖2 ‖𝑏‖2
+ ‖𝑏‖2
= ‖𝑎‖2 ‖𝑏‖2
= ‖𝑎‖2 ‖𝑏‖2
,
‖𝑎−𝑏‖
тобто ‖𝑎′ − 𝑏′ ‖ = ′ ′ ′ ′ ′ ′
‖𝑎‖·‖𝑏‖ . Оскiльки ‖𝑎 − 𝑐 ‖ ≤ ‖𝑎 − 𝑏 ‖ + ‖𝑏 − 𝑐 ‖ (нерiв-
‖𝑎−𝑐‖ ‖𝑎−𝑏‖ ‖𝑏−𝑐‖
нiсть трикутника), то
‖𝑎‖·‖𝑐‖ ≤ ‖𝑎‖·‖𝑏‖ + ‖𝑏‖·‖𝑐‖ . Залишається помножити
обидвi частини нерiвностi на ‖𝑎‖ · ‖𝑏‖ · ‖𝑐‖.
2.13. У дiйсному гiльбертовому просторi поляризацiйна тотожнiсть має
вигляд (𝑥, 𝑦) = 41 (‖𝑥 + 𝑦‖2 − ‖𝑥 − 𝑦‖2 ).
2.14. З умови 3) вивести, що 𝑆(𝑛𝑥, 𝑦) = 𝑛𝑆(𝑥, 𝑦), 𝑆( 𝑛𝑥 , 𝑦) = 𝑛1 𝑆(𝑥, 𝑦),
𝑆( 𝑚 𝑚
𝑛 𝑥, 𝑦) = 𝑛 𝑆(𝑥, 𝑦) при 𝑚 ∈ Z, 𝑛 ∈ N, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋. Для будь-якого
𝑝𝑘
𝜆 ∈ C iснує послiдовнiсть { 𝑚𝑛𝑘 +𝑖 𝑞𝑘 : 𝑘 ≥ 1}, збiжна до 𝜆, де 𝑚𝑘 , 𝑝𝑘 ∈ Z,
𝑘
𝑛𝑘 , 𝑞𝑘 ∈ N. Тому з умов 4) та 5) випливає, що 𝑆(𝜆𝑥, 𝑦) = 𝜆𝑆(𝑥, 𝑦).

Простiр не обов’язково є гiльбертовим. Наприклад, простiр 𝐶([0, 1]) зi
∫︀1
скалярним добутком (𝑥, 𝑦) = 𝑥(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝑡 не є повним.
0
2.15. Використати твердження задачi 2.14. Властивостi 1) та 5) виплива-
219
ють iз властивостей норми. Перевiримо властивiсть 2):
𝑆(𝑦, 𝑥) = 14 (‖𝑦 + 𝑥‖2 − ‖𝑦 − 𝑥‖2 + 𝑖‖𝑦 + 𝑖𝑥‖2 − 𝑖‖𝑦 − 𝑖𝑥‖2 ) =

= 41 (‖𝑥 + 𝑦‖2 − ‖𝑥 − 𝑦‖2 + 𝑖‖𝑥 − 𝑖𝑦‖2 − 𝑖‖𝑥 + 𝑖𝑦‖2 ) = 𝑆(𝑥, 𝑦)
(бо ‖𝑦 +𝑖𝑥‖ = ‖𝑖(𝑥−𝑖𝑦)‖ = ‖𝑥−𝑖𝑦‖ та аналогiчно ‖𝑦 −𝑖𝑥‖ = ‖𝑥+𝑖𝑦‖).

Схожим чином перевiряється властивiсть 4). Для перевiрки властивостi
3
𝑖𝑘
+ 𝑖𝑘 𝑦‖2 ,
∑︀
3) зауважимо, що 𝑆(𝑥, 𝑦) = 4 ‖𝑥 тому внаслiдок рiвностi
𝑘=0
паралелограма маємо
3
𝑖𝑘
+ 𝑖𝑘 𝑦‖2 + ‖𝑥2 + 𝑖𝑘 𝑦‖2 ) =
∑︀
𝑆(𝑥1 , 𝑦) + 𝑆(𝑥2 , 𝑦) = 4 (‖𝑥1
𝑘=0
3 3
∑︀ 𝑖𝑘 𝑘 2 2
∑︀ 𝑖𝑘 𝑘 2
= 8 (‖𝑥1 + 𝑥2 + 2𝑖 𝑦‖ + ‖𝑥1 − 𝑥2 ‖ ) = 8 ‖𝑥1 + 𝑥2 + 2𝑖 𝑦‖
𝑘=0 𝑘=0
3
𝑖𝑘 = 1 + 𝑖 − 1 − 𝑖 = 0).
∑︀
(ми врахували, що Останнiй вираз залежить
𝑘=0
лише вiд 𝑥1 + 𝑥2 та 𝑦, тому
𝑆(𝑥1 , 𝑦) + 𝑆(𝑥2 , 𝑦) = 𝑆(𝑥1 + 𝑥2 , 𝑦) + 𝑆(0, 𝑦) = 𝑆(𝑥1 + 𝑥2 , 𝑦).
Зауваження 1. Аналогiчно у дiйсному ЛНП якщо норма задовольняє

рiвнiсть паралелограма, то (𝑥, 𝑦) = 41 (‖𝑥 + 𝑦‖2 − ‖𝑥 − 𝑦‖2 ) — скалярний
добуток, який породжує цю норму.
Зауваження 2. Iз тверджень задач 2.8 та 2.15 випливає, що норма у ЛНП
породжується скалярним добутком тодi й лише тодi, коли вона задовольняє
рiвнiсть паралелограма (теорема Йордана–фон Неймана).
2.16. Необхiдно i достатньо, щоб ess inf 𝑝(𝑡) > 0, тобто має iснувати таке
𝑡∈[𝑎,𝑏]
𝜀 > 0, що 𝑝 ≥ 𝜀 (mod 𝑚).
⃦ 𝑚 𝑚
⃦ ∑︀ ⃦2
2.17. ‖𝑥𝑘 ‖2 , 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑚.
∑︀
𝑥𝑘 ⃦ =
⃦
Скористатися тим, що ⃦
𝑘=𝑛 𝑘=𝑛
2.18. Якщо 𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 лiнiйно залежнi, то iснують 𝛼1 , . . . , 𝛼𝑛 ∈ K, не всi
𝑛
∑︀ 𝑛
∑︀
з яких рiвнi нулю, для яких 𝛼𝑘 𝑥𝑘 = 0. Тодi 𝛼𝑘 (𝑥𝑘 , 𝑥𝑗 ) = 0 при
𝑘=1 𝑘=1
𝑗 = 1, . . . , 𝑛. Отже, рядки визначника Грама лiнiйно залежнi та визначник
дорiвнює нулю. Навпаки, якщо визначник Грама дорiвнює нулю, то його
рядки лiнiйно залежнi. Тодi iснують 𝛼1 , . . . , 𝛼𝑛 ∈ K, не всi з яких рiвнi
𝑛
∑︀ 𝑛
(︁ ∑︀ )︁
нулю, для яких 𝛼𝑘 (𝑥𝑘 , 𝑥𝑗 ) = 𝛼𝑘 𝑥𝑘 , 𝑥𝑗 = 0 при 𝑗 = 1, . . . , 𝑛.
𝑘=1 𝑘=1
220
𝑛 𝑛
(︁ ∑︀ 𝑛 )︁
‖𝑦‖2 =
∑︀ ∑︀
Звiдси для 𝑦 = 𝛼𝑘 𝑥𝑘 маємо 𝛼𝑘 𝑥𝑘 , 𝛼𝑗 𝑥𝑗 = 0.
𝑘=1 𝑘=1 𝑗=1
𝑛
∑︀
Отже, 𝑦= 𝛼𝑘 𝑥𝑘 = 0 i вектори 𝑥1 , . . . , 𝑥 𝑛 лiнiйно залежнi.
𝑘=1
2.19. та 2.20. Записати квадрат норми як скалярний добуток i скориста-
тися його властивостями.
2.24. 2) Встановити, що (𝑀 ⊥ )⊥ = ç.ë.î.(𝑀 ).
2.26. 𝐿⊥ = {𝑥 ∈ 𝐿2 (R) | 𝑥(𝑡) = 0, 𝑡 ≤ 0 (mod 𝑚)}.
2.28. 1)–7) {0}. Скористатися задачею 2.4.
2.29. 1) {0}; 2), 4) множина непарних функцiй; 3) множина парних фун-
кцiй.
2.30. 1) ç.ë.î.({cos 𝑘𝑡 | 𝑘 ≥ 0}), тобто множина парних функцiй;
2) ç.ë.î.({1, sin 𝑘𝑡 | 𝑘 ≥ 1}), тобто множина функцiй вигляду 𝑥(𝑡) + 𝑐, де
𝑥(𝑡) — непарна функцiя, а 𝑐 ∈ K — стала; 3) ç.ë.î.({𝑒𝑖𝑘𝑡 | 𝑘 ∈ Z, 𝑘 ≤ 4});
4) ç.ë.î.({𝑒
−𝑖𝑘𝑡 | 𝑘 ∈ Z, 𝑘 ≤ 2}).
2.31. 1) {𝑥 ∈ 𝑙2 | 𝑥1 + 𝑥2 = 0}, 2) ç.ë.î.({𝑒𝑘 | 𝑘 > 𝑛});
3) ç.ë.î.({𝑒2𝑘−1 | 𝑘 ∈ N}).
2.33. ë.î.({sh 𝑡}). Кожна функцiя 𝑥 ∈ 𝑊21 ([𝑎, 𝑏]) належить 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) та
має “узагальнену похiдну” 𝑥′ ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]) у тому сенсi, що iснує послiдов-
1 ′ ′
нiсть 𝑥𝑛 ∈ 𝐶 ([𝑎, 𝑏]), для якої 𝑥𝑛 → 𝑥 та 𝑥𝑛 → 𝑥 в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]). Нехай
𝑒𝑖𝑘𝑡
1
{︀ }︀
𝑥 ⊥ 𝜙𝑘 , 𝑘 ∈ Z, у 𝑊2 ([−𝜋, 𝜋]), де 𝜙𝑘 = √2𝜋 : 𝑘 ∈ Z — ортонормова-
′
ний базис в 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]). Розкладемо 𝑥 за цим базисом:
𝑥′ (𝑡) =
∑︀
𝑎𝑘 𝜙𝑘 (𝑡),
𝑘∈Z
тут i далi ряди збiгаються в 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]). Тодi
𝑎𝑘
+ 𝑎0 √𝑡2𝜋 + 𝑏0 =
∑︀
𝑥(𝑡) = 𝑖𝑘 𝜙𝑘 (𝑡)
𝑘∈Z∖{0}
∑︀ (︀ 𝑎𝑘 (−1)𝑘 ·𝑖𝑎0 )︀ √
= 𝑖𝑘 + 𝑘 𝜙𝑘 (𝑡) + 2𝜋𝑏0 𝜙0 (𝑡)
𝑘∈Z∖{0}
(ми використали розклад 𝑡 за базисом {𝜙𝑘 }). Оскiльки 𝜙′𝑘 (𝑡) = 𝑖𝑘𝜙𝑘 (𝑡),
∫︀𝜋 (︀
𝑥(𝑡)𝜙𝑘 (𝑡) − 𝑥′ (𝑡)𝑖𝑘𝜙𝑘 (𝑡) 𝑑𝑡 = 0. Викори-
)︀
то при всiх 𝑘 ∈ Z маємо
−𝜋
стовуючи розклади 𝑥 та 𝑥′ в ряд i ортонормованiсть системи {𝜙𝑘 }, при
𝑘
𝑘 ∈ Z ∖ {0} дiстаємо, що 𝑎𝑖𝑘𝑘 + (−1)𝑘 ·𝑖𝑎0 − 𝑖𝑘𝑎𝑘 = 0, а при 𝑘 = 0 — що
𝑘
𝑏0 = 0. Звiдси 𝑎𝑘 = (−1)
1+𝑘2 0
𝑎 , 𝑘 ∈ Z ∖ {0} та
(−1)𝑘 ·𝑖𝑘𝑎0 𝑎0 1 1
(−1)𝑘
∑︀ ∑︀ (︀ )︀
𝑥(𝑡) = 1+𝑘2
𝜙𝑘 (𝑡) = 2 · 1−𝑖𝑘 − 1+𝑖𝑘 𝜙𝑘 (𝑡).
𝑘∈Z∖{0} 𝑘∈Z
221
Враховуючи розклади
2 sh 𝜋·(−1)𝑘 −2 sh 𝜋·(−1)𝑘
𝑒𝑡 = 𝑒−𝑡 =
∑︀ ∑︀
√
2𝜋(1−𝑖𝑘) 𝑘
𝜙 (𝑡), √
2𝜋(1+𝑖𝑘)
𝜙𝑘 (𝑡),
𝑘∈Z 𝑘∈Z
√ 𝑡 −𝑡
√
𝑒 −𝑒
дiстаємо, що 𝑥(𝑡){︀= 𝑎20sh2𝜋
𝜋 · 2 = 𝑎20sh2𝜋
𝜋 sh 𝑡, де 𝑎0 ∈ C довiльне.
2.34. Розглянути 𝜒{𝑐} | 𝑐 ∈ R .
}︀
2.35. Для доведення необхiдностi припустити, що 𝑏 > 𝑎+2𝜋, i розглянути
функцiю 𝜒[𝑎,𝑎+2𝜋] (𝑡) − 𝜒[𝑏−2𝜋,𝑏] (𝑡). При доведеннi достатностi скориста-
тися теоремою Стоуна–Вейєрштрасса i тим, що множина 𝐶([𝑎, 𝑏]) скрiзь

щiльна в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]).
2.37. Легко перевiрити, що система ортонормована.
[︀ 𝑖−1 Нехай 𝑀𝑁 +1 — мно-
𝑖 𝑁 +1 ,
)︀
жина функцiй, сталих на пiвiнтервалах 𝑁 +1 , 𝑁 +1 , 1 ≤ 𝑖 ≤ 2
2 2
𝑁 ∈ N ∪ {0}. Тодi 𝑀𝑁 +1 — лiнiйний пiдпростiр розмiрностi 2𝑁 +1 . За-
𝑛
уважимо, що {𝑥0 , 𝑥𝑘𝑛 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 2 , 0 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 } ⊂ 𝑀𝑁 +1 , причому цi
𝑁
1 + (1 + 2 + . . . + 2 ) = 2 𝑁 +1 функцiй лiнiйно незалежнi, бо ортонормо-
𝑛
ванi. Тому 𝑀𝑁 +1 = ë.î.({𝑥0 , 𝑥𝑘𝑛 | 1 ≤ 𝑘 ≤ 2 , 0 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 }). Оскiльки
множина ∪ 𝑀𝑁 +1 скрiзь щiльна в 𝐿2 ([0, 1]), звiдси випливає повнота
𝑁 ∈N
системи функцiй Хаара.
2.38. 2)–5) Скористатися iнтегруванням частинами.
2.39. 1) Показати, що функцiя 𝜒[0, 1 ) − 𝜒[ 1 , 3 ) + 𝜒[ 3 ,1] ортогональна до
4 4 4 4
всiх 𝑥𝑛 . 2) Використати, що
ë.î.({𝑃0 (𝑡), 𝑃1 (𝑡), . . . , 𝑃𝑛 (𝑡)}) = ë.î.({1, 𝑡, . . . , 𝑡𝑛 }), 𝑛 ≥ 0,
та множина многочленiв скрiзь щiльна в 𝐿2 ([−1, 1]).

2.40. Скористатись тим, що послiдовнiсть {𝜒[𝑎,𝑏] − 𝑏−𝑎𝑛 𝜒[𝑏,𝑏+𝑛] : 𝑛 ≥ 1}
збiгається в 𝐿2 (R) до 𝜒[𝑎,𝑏] .
2.41. 1),2) {0}. Нехай 𝑦 = (𝑎0 , 𝑎1 , . . . , 𝑎𝑘 , . . .) ∈ 𝑙2 належить шуканому
∞
𝑎𝑘 𝑡𝑘
∑︀
ортогональному доповненню. Розглянемо функцiю 𝑓 (𝑡) = (сте-
𝑘=0
пеневий ряд збiгається принаймнi при |𝑡| < 1 внаслiдок нерiвностi Кошi–
Буняковського). В пунктах 1),2) маємо 𝑓 (𝛼) = 0, 𝛼 ∈ (0, 1) та 𝑓 ( 𝑛1 ) = 0,
𝑛 ≥ 2 вiдповiдно. З кожної з цих умов випливає, що 𝑓 ≡ 0.
2.42. Нi, якщо 𝑀 не є пiдпростором.
2.43. Оскiльки система {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормований базис в 𝑙2 , то
{𝑥 ∈ 𝑙2 | (𝑥, 𝑒𝑛 ) (︀= 0, 𝑛 ≥ 2} )︀= ë.î.({𝑒1 }) та 𝐻 ∩ ë.î.({𝑒1 }) = {0}.
Перевiрити, що 𝜌 𝑥1 , ç.ë.î.(𝑀 ) = 1.
2.44. Необхiднiсть випливає з теореми 6. Для доведення достатностi при-
пустимо, що 𝐻 неповний. Тодi iснує 𝑧 ∈ 𝐻∖𝐻, ̃︀ де 𝐻
̃︀ — поповнення 𝐻.
Оскiльки простiр 𝐻 сепарабельний, то iснує злiченна пiдмножина 𝐻, яка
222
є скрiзь щiльною в 𝐻.
̃︀ Застосовуючи до неї процес ортогоналiзацiї, дi-
станемо злiченну ортонормовану систему {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐻, яка є
∞
∑︀
базисом в 𝐻.
̃︀ Нехай 𝑧 = 𝛼𝑗 𝑒𝑗 , де 𝛼𝑗 = (𝑧, 𝑒𝑗 ), 𝑗 ≥ 1. Без обме-
𝑗=1
ження загальностi 𝛼1 ̸= 0. Покладемо 𝑥𝑘 = 𝛼1 𝑒𝑘 − 𝛼𝑘 𝑒1 , 𝑘 ≥ 2. Тодi
(𝑧, 𝑥𝑘 ) = 𝛼1 (𝑧, 𝑒𝑘 ) − 𝛼𝑘 (𝑧, 𝑒1 ) = 𝛼1 𝛼𝑘 − 𝛼𝑘 𝛼1 = 0, 𝑘 ≥ 2. Пере-
вiримо, що {𝑥𝑘 : 𝑘 ≥ 2} — повна система в 𝐻. Справдi, для кожно-
∞
го 𝑥 ∈ 𝐻 ̃︀ маємо 𝑥 = ∑︀ 𝛽𝑗 𝑒𝑗 , де 𝛽𝑗 = (𝑥, 𝑒𝑗 ), 𝑗 ≥ 1. Тому якщо
𝑗=1
(𝑥, 𝑥𝑘 ) = 0, 𝑘 ≥ 2, то 𝛼1 (𝑥, 𝑒𝑘 ) − 𝛼𝑘 (𝑥, 𝑒1 ) = 𝛼1 𝛽𝑘 − 𝛼𝑘 𝛽1 = 0, тоб-
𝛽1 𝛽1
то 𝛽𝑘 =
𝛼1 𝛼𝑘 , 𝑘 ≥ 2. Звiдси 𝑥 = 𝛼1 𝑧 та 𝑥 ∈ 𝐻 лише при 𝑥 = 0.
Застосовуючи до системи {𝑥𝑘 : 𝑘 ≥ 2} процес ортогоналiзацiї, дiстане-
мо ортонормовану систему 𝑀 = {𝑦𝑘 : 𝑘 ̸= 2} ⊂ 𝐻, яка є повною, бо
{𝑦𝑘 : 𝑘 ≥ 2}⊥ = {𝑥𝑘 : 𝑘 ≥ 2}⊥ в 𝐻. Нарештi, 𝑀 не є базисом 𝐻, бо
ç.ë.î.(𝑀 ) ⊥ 𝑧, а тому 𝑒1 ∈ 𝐻 ∖ ç.ë.î.(𝑀 ).
2.45. Необхiднiсть випливає iз задачi 1.76. Для доведення достатностi роз-
глянути множину ë.î.({𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴}), де {𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} — ортонормований
базис.
2.46. Не обов’язково. У просторi 𝐻 = 𝐿2 ([0, 1]) розглянути 𝑒1 (𝑡) = 1,
𝑒𝑛 (𝑡) = −𝜒[ 1 , 1 ] (𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 2, 𝑐𝑛 = 1, 𝑛 ≥ 1.
𝑛 𝑛−1
2.47. Внаслiдок ортонормованостi
∞
(︁ ∑︀ )︁ ∞
∑︀
(𝑥, 𝑒𝑘 ) = 𝑥𝑛 𝑒𝑛 , 𝑒𝑘 = 𝑥𝑛 (𝑒𝑛 , 𝑒𝑘 ) = 𝑥𝑘 , 𝑘 ≥ 1.
𝑛=1 𝑛=1
2.48. Першi два твердження очевиднi. Припустимо, що для деякого

∞
𝑐𝑛 𝑢𝑛
∑︀
𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) iснує послiдовнiсть {𝑐𝑛 : 𝑛 ≥ 0} така, що 𝑥(𝑢) =
𝑛=0
в𝐿2 ([0, 1]). Якщо 𝑆𝑛 — часткова сума цього ряду, то (𝑆𝑛 , 𝜒[0,𝑡] ) →
→ (𝑥, 𝜒[0,𝑡] ), 𝑛 → ∞, при кожному 𝑡 ∈ [0, 1], тобто
∞
∑︀ 𝑐𝑛 𝑛+1
∫︀𝑡
𝑛+1 𝑡 = 𝑥(𝑢)𝑑𝑢 = 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1]
𝑛=0 0
(ряд збiгається поточково). Звiдси випливає, що 𝑦 ∈ 𝐶 ∞ ((0, 1)) як сума

степеневого ряду, тому 𝑥∈ 𝐶 ∞ ((0, 1)). Суперечностi з теоремою 6 немає,
бо система з умови задачi не ортонормована.
𝜋
{︂
2.49. 𝑧 𝑛 𝑧 𝑚 𝑑𝑡𝑑𝑠 𝑛+1 , 𝑛 = 𝑚,
∫︀
При всiх 𝑛, 𝑚 ∈ N ∪ {0} маємо =
𝐷 0, 𝑛 ̸= 𝑚,
∞
𝑎𝑛 𝑧 𝑛 при |𝑧| < 1, то |𝑥(𝑧)|2 𝑑𝑡𝑑𝑠 =
∑︀ ∫︀
де 𝑧 = 𝑡+𝑖𝑠. Тому якщо 𝑥(𝑧) =
𝑛=0 𝐷
223
∞ ∞
∑︀ |𝑎𝑛 |2 ∑︀ |𝑎𝑛 |2
=𝜋 𝑛+1 . Отже, 𝑥 ∈ 𝐴2 (𝐷) тодi й лише тодi, коли
𝑛+1 <∞
𝑛=0 𝑛=0
(остання нерiвнiсть гарантує, що радiус збiжностi степеневого ряду не мен-
ше 1). Звiдси випливає, що вiдповiднiсть 𝑥 ↔ 𝑎 = (𝑎√0 , 𝑎1√︀
, . . .)√︀є iзоме-
тричним iзоморфiзмом мiж 𝐴2 (𝐷) та 𝑙2,𝛼 , де 𝛼 = ( 𝜋, 𝜋2 , 𝜋3 , . . .)
(див. задачу 2.6). При цьому iзоморфiзмi многочленам вiдповiдають фiнi-
тнi послiдовностi у просторi 𝑙2,𝛼 . Оскiльки поповненням множини фiнiтних
векторiв є 𝑙2,𝛼 , то поповненням множини многочленiв є 𝐴2 (𝐷).
2.50. Див. вказiвку до задачi 2.49. Результатом процесу ортогоналiзацiї
є послiдовнiсть 𝜙𝑛 (𝑧) = √ 1 𝑧 𝑛 , 𝑛 ≥ 0. Поповнення 𝑃 (C) складає-
𝜋𝑛!
∞
𝑎𝑛 𝑧 𝑛 , для яких ряд збiгається при 𝑧 ∈ C
∑︀
ться з функцiй 𝑥(𝑧) =
𝑛=0
2
|𝑥(𝑧)|2 𝑒−|𝑧| 𝑑𝑡𝑑𝑠 < +∞.
∫︀
та
C
2.51. Скористатися теоремою Фубiнi.
2.52. Скористатися рiвнiстю паралелограма (задача 2.8).
2.53. Твердження випливає iз задачi 2.52 та задачi 1.101. Якщо 𝐻 = 𝑙2 ,
то у множинi 𝑀 = {(1 + 𝑛1 )𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} немає елемента з найменшою
нормою.
2.54. 𝑦 = 𝑥0 + 𝑟 ‖𝑥−𝑥
𝑥−𝑥0
0‖
.
2.55. Необхiднiсть. Оскiльки 𝜆𝑦 + (1 − 𝜆)𝑧 ∈ 𝑀 , 𝜆 ∈ [0, 1], то
‖𝑥 − 𝑦‖2 ≤ ‖𝑥 − 𝜆𝑦 − (1 − 𝜆)𝑧‖2 = ‖𝑥 − 𝑦 + (1 − 𝜆)(𝑦 − 𝑧)‖2 .
Звiдси 2(𝑥 − 𝑦, 𝑦 − 𝑧) + (1 − 𝜆)‖𝑦 − 𝑧‖2 ≥ 0, 𝜆 ∈ [0, 1). При 𝜆 → 1−

дiстаємо шукану нерiвнiсть. Достатнiсть випливає зi спiввiдношення
‖𝑥 − 𝑧‖2 = ‖𝑥 − 𝑦‖2 + 2(𝑥 − 𝑦, 𝑦 − 𝑧) + ‖𝑦 − 𝑧‖2 ≥ ‖𝑥 − 𝑦‖2 .
2.56. Якщо 𝑦 = pr𝐿⊥ 𝑥, то 𝑥 = 𝑡𝑎 + 𝑦, де 𝑡 ∈ K. Оскiльки 𝑦 ∈ 𝐿⊥ , то

|(𝑥,𝑎)|
(𝑥−𝑡𝑎, 𝑎) = 0. Звiдси 𝑡 = (𝑥,𝑎) ‖𝑎‖2
⊥
та 𝜌(𝑥, 𝐿 ) = ‖𝑥−𝑦‖ = |𝑡|·‖𝑎‖ =
‖𝑎‖ .
{︁ }︁
2.57. 𝑀𝑛⊥ = (𝑡, 𝑡, . . . , 𝑡, 0, 0, . . .) ⃒ 𝑡 ∈ K . Iз задачi 2.56 випливає, що
⃒
⏟ ⏞
𝑛
𝜌(𝑥0 , 𝑀𝑛 ) = 𝜌 𝑥0 , (𝑀𝑛⊥ )⊥ = √1𝑛 , 𝑛 ≥ 1.
(︀ )︀
2.58. Нi. Розглянути {︀ 𝑀 = {𝑥 ∈ 𝑙2 | 𝑥1 + 𝑥2 = 0} та 𝑁 = ë.î. }︀({𝑒1 }).

2.59. 𝑀 + 𝑁 = (𝑥1 , 𝑥2 , 𝑥3 , 𝑥34 , 𝑥5 , 𝑥56 , 𝑥7 , 𝑥78 , . . .) | 𝑥 ∈ 𝑙2 . Множина
𝑀 + 𝑁 скрiзь щiльна в 𝑙2 , бо ë.î.({𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}) ⊂ (𝑀 + 𝑁 ). Але
𝑀 + 𝑁 ̸= 𝑙2 , бо (1, 1, 13 , 13 , 51 , 51 , . . .) ∈ 𝑙2 ∖ (𝑀 + 𝑁 ).
2.60. Довести, що множина 𝑀 + 𝑁 скрiзь щiльна в {𝑥 ∈ 𝑙2 | 𝑥1 = 0} та
(0, 0, sin 1, 0, sin 12 , 0, sin 31 , . . .) ∈
/ (𝑀 + 𝑁 ).
224
2.61. Лiнiйнiсть множини 𝑀 + 𝑁 очевидна, доведемо ї ї замкненiсть. Роз-
глянемо збiжну послiдовнiсть{𝑥𝑛 + 𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, де 𝑥𝑛 ∈ 𝑀 , 𝑦𝑛 ∈ 𝑁 ,
𝑛 ≥ 1. Оскiльки
‖(𝑥𝑛 + 𝑦𝑛 ) − (𝑥𝑚 + 𝑦𝑚 )‖2 = ‖(𝑥𝑛 − 𝑥𝑚 ) + (𝑦𝑛 − 𝑦𝑚 )‖2 =
= ‖𝑥𝑛 −𝑥𝑚 ‖2 +‖𝑦𝑛 −𝑦𝑚 ‖2 +(𝑥𝑛 −𝑥𝑚 , 𝑦𝑛 −𝑦𝑚 )+(𝑦𝑛 −𝑦𝑚 , 𝑥𝑛 −𝑥𝑚 ) ≥
≥ ‖𝑥𝑛 − 𝑥𝑚 ‖2 + ‖𝑦𝑛 − 𝑦𝑚 ‖2 − 2‖𝑥𝑛 − 𝑥𝑚 ‖ · ‖𝑦𝑛 − 𝑦𝑚 ‖(1 − 𝜀) ≥
≥ 𝜀‖𝑥𝑛 − 𝑥𝑚 ‖2 + 𝜀‖𝑦𝑛 − 𝑦𝑚 ‖2 , 𝑛, 𝑚 ≥ 1,
то послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} i {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} фундаментальнi, а отже
збiжнi. Множини 𝑀 та 𝑁 замкненi, тому iснують 𝑥 ∈ 𝑀, 𝑦 ∈ 𝑁 такi, що
𝑥𝑛 → 𝑥, 𝑦𝑛 → 𝑦, 𝑛 → ∞. Звiдси 𝑥𝑛 + 𝑦𝑛 → 𝑥 + 𝑦 ∈ 𝑀 + 𝑁, 𝑛 → ∞.
2.62. Нi.
2.63. Нехай {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормована система в 𝐿2 ([𝑏, 𝑐]). Шукане
продовження {𝑧𝑛 : 𝑛 ≥ 1} побудуємо так: 𝑧𝑛 (𝑡) = 𝑥𝑛 (𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
𝑧1 (𝑡) = 𝑦1 (𝑡), 𝑧𝑛 (𝑡) = 𝛼𝑛,1 𝑦1 (𝑡) + . . . + 𝛼𝑛,𝑛−1 𝑦𝑛−1 (𝑡) + 𝑦𝑛 (𝑡), 𝑛 ≥ 2,
𝑡 ∈ [𝑏, 𝑐], де 𝛼𝑛,𝑗 визначаються iз системи (𝑧𝑗 , 𝑧𝑛 ) = 0, 1 ≤ 𝑗 ≤ 𝑛 − 1.
Роздiл 3
3.9. 1),2) ‖𝑓 ‖ = 1; 3),4) нелiнiйний, неперервний; 5) ‖𝑓 ‖ = 1;
1
6) ‖𝑓 ‖ =
2 ; 7) ‖𝑓 ‖ = 1; 8) нелiнiйний, розривний; 9) нелiнiйний, не-
1 2
перервний; 10) ‖𝑓 ‖ =
2 ; 11),12) ‖𝑓 ‖ = 𝜋 ; 13) нелiнiйний, неперервний;
𝑛
4 ∑︀
14) ‖𝑓 ‖ = 2; 15) ‖𝑓 ‖ = 1; 16) ‖𝑓 ‖ = 2 ; 17) ‖𝑓 ‖ = |𝜆𝑘 |.
𝜀
𝑘=1
3.10. 1),2) ‖𝑓 ‖ = 1; 3) ‖𝑓 ‖ = sup |𝑦𝑛 |; 4) нелiнiйний, неперервний;
𝑛≥1
5) ‖𝑓 ‖ = 1; ‖𝑓 ‖ = √𝜋6 ; 7) ‖𝑓 ‖ = √
6)
1
4 ; 8) ‖𝑓 ‖ = 2; 9) ‖𝑓 ‖ = 1
2
∞
(︁ ∑︀ )︁1/𝑞
1 1
при 𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = при 1 < 𝑝 < +∞; 10) ‖𝑓 ‖ =
𝑛𝑞 2 при
𝑛=1
)︀1/𝑞
𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = 2𝑞1−1
(︀
при 1 < 𝑝 ≤ +∞; 11) нелiнiйний, розривний;
12) нелiнiйний, неперервний; 13) ‖𝑓 ‖ = 1; 14) ‖𝑓 ‖ = 1 при 𝑝 = 1,

1 1
‖𝑓 ‖ = 2 𝑞 при 1 < 𝑝 ≤ +∞; 15) ‖𝑓 ‖ = 2 при 𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = (1 + 2𝑞 ) 𝑞
при 1 < 𝑝 ≤ +∞.
√
3.11. 1) ‖𝑓 ‖ = √13 ; 2) ‖𝑓 ‖ = 1; 3) ‖𝑓 ‖ = 2; 4) нелiнiйний, непе-
(︀ 1 )︀1/𝑞
рервний; 5) ‖𝑓 ‖ = 1 при 𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = при 1 < 𝑝 ≤ +∞;
𝑞+1
(︀ 1 (︀ 𝑞+1 1 )︀)︀1/𝑞
6) ‖𝑓 ‖ = 1 при 𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = при 1 < 𝑝 ≤ +∞, де
2𝐵 2 ,2
1
(︀ 1
)︀1/𝑞
𝐵 — бета-функцiя; 7) ‖𝑓 ‖ = 2 при 𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = (𝑞+1)2 𝑞+1 при
225
1
1 < 𝑝 ≤ +∞; 8) ‖𝑓 ‖ = 3 при 𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = (1 + 3𝑞 ) 𝑞 при 1 < 𝑝 ≤ +∞;
𝜋
9) ‖𝑓 ‖ =
2.
3.12. 1) ‖𝑓 ‖ = 1; розглянути послiдовнiсть 𝑥𝑛 (𝑡) = (1 − 𝑡)𝑛 ; 2) лiнiйний,
1
розривний; 3) ‖𝑓 ‖ = 2; 4)–6) ‖𝑓 ‖ = 1; 7) ‖𝑓 ‖ = √ при 0 < 𝛼 < 2,
𝛼(2−𝛼)
лiнiйний, розривний при 𝛼 ≥ 2; для доведення зробити замiну 𝑢 = 𝑡𝛼
1
−1
i розглянути послiдовнiсть 𝑥𝑛 (𝑢) = 𝑢 𝛼 · 𝜒[ 1 ,1] (𝑢); 8) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(0),
𝑛
‖𝑓 ‖ = 1; 9) ‖𝑓 ‖ = 1; 10)–12) лiнiйний, розривний; у 12) розглянути
послiдовнiсть 𝑥
(𝑛) = (sign 𝑦 , . . . , sign 𝑦 , 0, 0, . . .), 𝑛 ≥ 1.
1 𝑛
3.15. 1),2) ‖𝑓 ‖ = 1; 3) ‖𝑓 ‖ = 8; 4) ‖𝑓 ‖ = 34 ; 5) ‖𝑓 ‖ = 2; 6) ‖𝑓 ‖ = 12 ;
7
7) ‖𝑓 ‖ =
2 ; 8),9) ‖𝑓 ‖ = 2; 10) ‖𝑓 ‖ = 𝜋; 11) ‖𝑓 ‖ = 3; 12) ‖𝑓 ‖ = 6;
𝑛
𝜋2 1 ∑︀
13) ‖𝑓 ‖ = ; 14) ‖𝑓 ‖ = ; 15) ‖𝑓 ‖ = 1; 16) ‖𝑓 ‖ = |𝜆𝑘 |;
6 20
𝑘=1
17) ‖𝑓 ‖ = 1. √
3.16. 1) ‖𝑓 ‖ = 1; 2) ‖𝑓 ‖ = 𝜋2 ; 3) ‖𝑓 ‖ = 1; 4) ‖𝑓 ‖ = 43 ; 5) ‖𝑓 ‖ = 2;
(︀ 𝜋2 )︀2/7 1
6) ‖𝑓 ‖ = ; 𝑞
7) ‖𝑓 ‖ = 1; 8) ‖𝑓 ‖ = 4 при 𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = (2 + 4 ) 𝑞
𝑞
6
1
(︀ 1 )︀1/𝑞
при 1 < 𝑝 ≤ +∞; 9) ‖𝑓 ‖ =
√ 2 при 𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = √︀ 𝜋 2𝑞 −1
при
1 < 𝑝 ≤ +∞; 10) ‖𝑓 ‖ = 2; 11) ‖𝑓 ‖ = 𝜋; 12) ‖𝑓 ‖ = 2 ; 13) ‖𝑓 ‖ = 2

(︀ 2𝑞+1 −1 )︀1/𝑞
при 𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = при 1 < 𝑝 ≤ +∞; 14) ‖𝑓 ‖ = 1 при
𝑞+1 + 2
(︀ 𝜋 )︀ 1
𝑝 = 1, ‖𝑓 ‖ = 𝑞 2𝑞 при 1 < 𝑝 ≤ +∞; 15) ‖𝑓 ‖ = 𝜋2 .
3.17. 1) якщо 𝑝 = 1, то 𝛼 ≥ 0 та ‖𝑓 ‖ = 1; якщо 1 < 𝑝 < +∞, то 𝛼 > 1𝑞
∞
(︁ ∑︀ )︁1/𝑞
1
та ‖𝑓 ‖ =
𝑛𝛼𝑞 ; 2) якщо 𝑝 = 1, то 𝛼 ≤ 1 та ‖𝑓 ‖ = |2𝛼 − 1|;
𝑛=1
∞ (︀
(︁ ∑︀ )︀ )︁1/𝑞
якщо 1 < 𝑝 < +∞, то 𝛼 < 1 −
1
та ‖𝑓 ‖ = (𝑛 + 1) 𝛼 − 𝑛𝛼 𝑞 ;
𝑞
𝑛=1
3) якщо 𝑝 = 1, то 𝛼 ≤ 0 та ‖𝑓 ‖ = 1; якщо 1 < 𝑝 < +∞, то 𝛼 < 1𝑞 ,
(︀ 1 )︀1/𝑞 (︀ )︀𝛼
‖𝑓 ‖ = 1−𝛼𝑞 ; 4) якщо 𝑝 = 1, то 𝛼 ≥ 0 та ‖𝑓 ‖ = 𝛼𝑒 при 𝛼 > 0,
1
‖𝑓 ‖ = 1 при 𝛼 = 0; якщо 1 < 𝑝 < +∞, то 𝛼 > − 𝑞 та ‖𝑓 ‖ =
)︀1/𝑞
= 𝑞1𝛼 1𝑞 Γ(𝛼𝑞 + 1)
(︀
, де Γ — гамма-функцiя; 5) якщо 𝑝 = 1, то 𝛼 ≥ 0
1
(︀ 1 (︀ 𝛼𝑞+1 1 )︀)︀1/𝑞
та ‖𝑓 ‖ = 1; якщо 1 < 𝑝 < +∞, то 𝛼 > − та ‖𝑓 ‖ =
𝑞 2𝐵 2 ,2 ,
де 𝐵 — бета-функцiя.
3.18. 1) Нехай 𝑋 — ЛНП розмiрностi 𝑛 < ∞, {𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 } — базис в
𝑛
∑︀ 𝑛
∑︀
𝑋 , 𝑓 — лiнiйний функцiонал на 𝑋. Тодi 𝑓 (𝑥) = 𝑎𝑘 𝑥𝑘 , 𝑥 = 𝑥𝑘 𝑒𝑘 ,
𝑘=1 𝑘=1
де 𝑎𝑘 = 𝑓 (𝑒𝑘 ) ∈ K. Неперервнiсть випливає з того, що збiжнiсть у скiн-
226
ченновимiрному ЛНП рiвносильна покоординатнiй збiжностi (див. задачу
1.72). 2) В R2 це прямi (вiдповiдно, в R3 площини), якi проходять через
початок координат.
∞
3.19.
∑︀
Скористатися тим, що 𝑥= 𝑥𝑛 𝑒𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑐0 .
𝑛=1
∞
3.20. Скористатися тим, що 𝑥 = 𝑒0 lim 𝑥𝑛 +
∑︀
(𝑥𝑘 − lim 𝑥𝑛 )𝑒𝑘 , 𝑥 ∈ 𝑐,
𝑛→∞ 𝑘=1 𝑛→∞
де 𝑒0 = (1, . . . , 1, . . .).
3.21. Необхiдно i достатньо, аби для елемента 𝑎 ∈ 𝑙1 , що задає функцiонал
(див. задачу 3.19), iснувало таке 𝑁 ∈ N, що 𝑎𝑛 = 0 при всiх 𝑛 ≥ 𝑁.
3.22. 1) Якщо 𝑓 ∈ (𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]))* , то iснують 𝛼 ∈ K та 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]) такi,
∫︀𝑏 ′
що 𝑓 (𝑥) = 𝛼𝑥(𝑎) + 𝑥 (𝑢)𝑑𝑔(𝑢), 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]). Для доведення скори-
𝑎
∫︀𝑡
статися формулою 𝑥(𝑡) = 𝑥(𝑎) + 𝑥′ (𝑢)𝑑𝑢, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑥 ∈ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]), i
𝑎 (︂ 𝑡 )︂
∫︀
показати, що функцiонал 𝐹, визначений рiвнiстю 𝐹 (𝑦) = 𝑓 𝑦(𝑢)𝑑𝑢 ,
𝑎
𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), (𝐶([𝑎, 𝑏]))* .
належить
𝑛−1 ∫︀𝑏
𝛼𝑘 𝑥(𝑘) (𝑎) + 𝑥(𝑛) (𝑢)𝑑𝑔(𝑢), 𝑥 ∈ 𝐶 𝑛 ([𝑎, 𝑏]), де 𝛼0 , 𝛼1 ,
∑︀
2) 𝑓 (𝑥) =
𝑘=0 𝑎
. . . , 𝛼𝑛−1 ∈ K та 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]). Скористатися формулою Тейлора iз
залишковим членом в iнтегральнiй формi.
∫︀𝑏 ∫︀𝑏
3.23. ‖𝑓 ‖ = |𝑝(𝑡)|𝑑𝑡. 1) Скористатися рiвнiстю 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑃 (𝑡),
𝑎 𝑎
де 𝑃 — первiсна 𝑝. 2) Розглянути послiдовнiсть функцiоналiв 𝑓𝑛 (𝑥) =
∫︀𝑏
= 𝑝𝑛 (𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), де 𝑝𝑛 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑛 ≥ 1. Показати, що
𝑎
якщо 𝑝𝑛 → 𝑝 в 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]), то ‖𝑓𝑛 −𝑓 ‖ → 0, а тому ‖𝑓𝑛 ‖ → ‖𝑓 ‖, 𝑛 → ∞.
∫︀1 ∫︀1
3.24. 1) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑥(0); 2) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(0); 3) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡.
0 0
3.26. 1) а) Нi; б) так; 2) а) нi; б) так; 3) усi.
3.28. ‖𝑓 ‖ = sup |𝑓‖𝑥‖
(𝑥)|
≥ sup ‖𝑥‖1
= inf 1‖𝑥‖ . Навпаки, оскiльки
𝑥
𝑓 (𝑥) ∈𝐿
𝑥̸=0 𝑥∈𝐿 𝑥∈𝐿
|𝑓 (𝑥)| 1 1
при всiх 𝑥∈
/ Ker 𝑓, то ‖𝑓 ‖ = sup ‖𝑥‖ = sup 𝑥
‖ 𝑓 (𝑥) ‖ ≤ sup ‖𝑦‖ .
𝑥∈Ker
/ 𝑓 𝑥∈Ker
/ 𝑓 𝑦∈𝐿
3.29. 2) Достатнiсть. Для будь-якої послiдовностi {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 ∖ {0}
𝑦𝑛
такої, що 𝑦𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, покладемо 𝑥𝑛 = √ , 𝑛 ≥ 1. Тодi 𝑥𝑛 → 0,
‖𝑦𝑛 ‖
𝑛 → ∞, i за умовою послiдовнiсть {𝑓 (𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1} обмежена. Тому
227
√︀
𝑓 (𝑦𝑛 ) = ‖𝑦𝑛 ‖ 𝑓 (𝑥𝑛 ) → 0, 𝑛 → ∞. 3) Необхiднiсть. Нехай послiдов-
нiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} фундаментальна. Оскiльки
|𝑓 (𝑥𝑛 ) − 𝑓 (𝑥𝑚 )| ≤ ‖𝑓 ‖ · ‖𝑥𝑛 − 𝑥𝑚 ‖ → 0, 𝑛, 𝑚 → ∞,
то послiдовнiсть {𝑓 (𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1} фундаментальна в K, а отже збiжна.

Достатнiсть випливає з достатностi умови 2). 4) Достатнiсть. Якщо мно-
жина 𝐴⊂𝑋 −𝐴 = {−𝑥 | 𝑥 ∈ 𝐴} теж вiдкрита.
вiдкрита, то множина
Тому для довiльного 𝑐 ∈ R множина {𝑥 | 𝑓 (𝑥) > 𝑐} = {𝑥 | 𝑓 (−𝑥) < −𝑐}
−1 (𝑐 , 𝑐 ) =
(︀ )︀
вiдкрита, а отже при всiх 𝑐1 , 𝑐2 ∈ R, 𝑐1 < 𝑐2 , множина 𝑓 1 2
= {𝑥 | 𝑓 (𝑥) > 𝑐1 } ∩ {𝑥 | 𝑓 (𝑥) < 𝑐2 } є вiдкритою. А оскiльки кожна вiд-
крита множина в R є об’єднанням iнтервалiв, то прообрази всiх вiдкритих
множин є вiдкритими.
3.30. З умови випливає, що при кожному 𝑛 ∈ N iснує 𝑥𝑛 ∈ 𝑋 таке, що
‖𝑥𝑛 ‖ = 1 та |𝑓 (𝑥𝑛 )| ≥ 𝑛. Для довiльних 𝛼 ∈ K та 𝑧 ∈ 𝑋 покладемо
𝑦𝑛 = 𝛼−𝑓 (𝑧)
𝑓 (𝑥𝑛 ) 𝑥𝑛 + 𝑧, 𝑛 ≥ 1. Тодi 𝑦𝑛 → 𝑧 , 𝑛 → ∞, та 𝑓 (𝑦𝑛 ) = 𝛼, 𝑛 ≥ 1.
3.31. За умовою 𝑔(𝑥) = 0 при всiх 𝑥, для яких 𝑓 (𝑥) = 0. Тому якщо
твердження задачi неправильне, то iснують 𝑦, 𝑧 ∈ 𝑋 ∖ Ker 𝑓, для яких
𝑔(𝑦) 𝑔(𝑧) 𝑦 𝑧 𝑓 (𝑦) 𝑓 (𝑧)
𝑓 (𝑦) ̸= 𝑓 (𝑧) . Покладемо 𝑡 = 𝑓 (𝑦) − 𝑓 (𝑧) . Тодi 𝑓 (𝑡) = 𝑓 (𝑦) − 𝑓 (𝑧) = 0 та
𝑔(𝑡) = 𝑓𝑔(𝑦) 𝑔(𝑧)
(𝑦) − 𝑓 (𝑧) ̸= 0, тобто 𝑡 ∈ Ker 𝑓 ∖ Ker 𝑔, суперечнiсть.
3.32. Необхiднiсть. Якщо 𝑓 — лiнiйна комбiнацiя функцiоналiв 𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛
та 𝑓𝑘 (𝑥) = 0, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛, то 𝑓 (𝑥) = 0. Достатнiсть. Без обмеження
загальностi для кожного 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛 iснує 𝑧𝑖 ∈ ∩ Ker 𝑓𝑘 ∖ Ker 𝑓𝑖 (якщо
𝑘̸=𝑖
𝑛
при деякому 𝑖 це не так, то ∩ Ker 𝑓𝑘 = ∩ Ker 𝑓𝑘 ⊂ Ker 𝑓 i достатньо
𝑘̸=𝑖 𝑘=1
довести, що 𝑓 є лiнiйною комбiнацiєю функцiоналiв 𝑓𝑘 , 𝑘 ̸= 𝑖). Покладемо
𝑛
𝑓 (𝑧𝑖 ) ∑︀
𝑐𝑖 = 𝑓𝑖 (𝑧𝑖 ) , 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛, та покажемо, що 𝑓 (𝑥) = 𝑐𝑖 𝑓𝑖 (𝑥) при кожному
𝑖=1
𝑛
∑︀ 𝑓𝑖 (𝑥)
𝑥 ∈ 𝑋. Справдi, при 𝑦 = 𝑥− 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 маємо
𝑓𝑖 (𝑧𝑖 ) 𝑧𝑖 для кожного
(︁ )︁ ∑︀𝑖=1
𝑓𝑘 (𝑦) = 𝑓𝑘 𝑥 − 𝑓𝑓𝑘𝑘(𝑧(𝑥)
𝑘)
𝑧𝑘 − 𝑓𝑖 (𝑥) 𝑓𝑘 (𝑥)
𝑓𝑖 (𝑧𝑖 ) 𝑓𝑘 (𝑧𝑖 ) = 𝑓𝑘 (𝑥) − 𝑓𝑘 (𝑧𝑘 ) 𝑓𝑘 (𝑧𝑘 ) = 0,
𝑖̸=𝑘
𝑛
отже 𝑦 ∈ ∩ Ker 𝑓𝑘 ⊂ Ker 𝑓. Таким чином, 𝑓 (𝑦) = 0 та
𝑘=1
(︁ 𝑛 )︁ 𝑛 𝑛
∑︀ 𝑓𝑖 (𝑥) ∑︀ 𝑓𝑖 (𝑥) ∑︀
𝑓 (𝑥) = 𝑓 𝑦 + 𝑓𝑖 (𝑧𝑖 ) 𝑧𝑖 = 𝑓𝑖 (𝑧𝑖 ) 𝑓 (𝑧𝑖 ) = 𝑐𝑖 𝑓𝑖 (𝑥).
𝑖=1 𝑖=1 𝑖=1
3.33. 1) В усiх. Наприклад, можна взяти 𝑓 = 0. 2) Необхiдно i достатньо,

щоб dim 𝑋 ≤ 1.
228
3.34. Якщо Ker 𝑓 = {0} або Ker 𝑔 = {0}, то згiдно iз задачею 3.33(2)
dim 𝑋 ≤ 1. Нехай 𝑦 ∈ Ker 𝑓 ∖ {0}, 𝑧 ∈ Ker 𝑔 ∖ {0}. Тодi за умовою
𝑔(𝑦) ̸= 0 та 𝑓 (𝑧) ̸= 0. Перевiрити, що 𝑥 − 𝑔(𝑥) 𝑓 (𝑥)
𝑔(𝑦) 𝑦 − 𝑓 (𝑧) 𝑧 ∈ Ker 𝑓 ∩ Ker 𝑔
при всiх 𝑥 ∈ 𝑋, звiдки 𝑥 = 𝑔(𝑥) 𝑓 (𝑥)
𝑔(𝑦) 𝑦+ 𝑓 (𝑧) 𝑧, {𝑦, 𝑧} — базис 𝑋 та dim 𝑋 = 2.
3.35. Нехай 𝐴 ⊂ 𝑋 i для кожного 𝑥 ∈ 𝐴 iснує таке 𝑟𝑥 > 0, що 𝐵(𝑥, 𝑟𝑥 ) ⊂
⊂ 𝐴. Довести, що 𝐵(𝑓 (𝑥), 𝑟𝑥 · ‖𝑓 ‖) ⊂ 𝑓 (𝐴).
3.36. Достатнiсть. Нехай Ker 𝑓 — замкнена множина, але 𝑓 ∈ / 𝑋 * . Згiдно
iз задачею 3.30 iснує послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 така, що 𝑥𝑛 → 0,
𝑛 → ∞, i |𝑓 (𝑥𝑛 )| ≥ 1, 𝑛 ≥ 1. Зафiксуємо 𝑧 ∈ 𝑋∖Ker 𝑓. Згiдно iз
задачею 3.2(2) iснують 𝑦𝑛 ∈ Ker 𝑓 i 𝜆𝑛 ∈ K такi, що 𝑥𝑛 = 𝑦𝑛 + 𝜆𝑛 𝑧,
𝑛 ≥ 1. Оскiльки |𝑓 (𝑥𝑛 )| = |𝜆𝑛 | · |𝑓 (𝑧)| ≥ 1, 𝑛 ≥ 1, то 𝜆𝑥𝑛𝑛 → 0, 𝑛 → ∞.
𝑦𝑛
Тому
𝜆𝑛 → −𝑧 , 𝑛 → ∞, звiдки 𝑧 ∈ Ker 𝑓, що суперечить вибору 𝑧 .
3.37. Скористатися задачами 3.30 i 3.36.
3.38. При 𝑥 ∈ Ker 𝑓 рiвнiсть є очевидною. Надалi будемо вважати, що
𝑥∈ / Ker 𝑓. Зауважимо, що
‖𝑓 ‖ · 𝜌(𝑥, Ker 𝑓 ) = inf ‖𝑥 − 𝑦‖ · ‖𝑓 ‖ ≥ inf |𝑓 (𝑥 − 𝑦)| = |𝑓 (𝑥)|.
𝑦∈Ker 𝑓 𝑦∈Ker 𝑓
З iншого боку, будь-який елемент 𝑧 ∈ 𝑋 ∖ Ker 𝑓 має вигляд 𝑧 = 𝑦 + 𝜆𝑥,

|𝑓 (𝑧)| |𝜆|·|𝑓 (𝑥)| |𝑓 (𝑥)|
де 𝑦 ∈ Ker 𝑓 , 𝜆 ∈ K ∖ {0}. Тому
‖𝑧‖ = |𝜆|·‖𝑥−(− 𝑦
)‖
≤ 𝜌(𝑥,Ker 𝑓 ) , звiдки
𝜆
‖𝑓 ‖ · 𝜌(𝑥, Ker 𝑓 ) ≤ |𝑓 (𝑥)|.
3.39. Зауважити, що |𝑓 (𝑥0 − 𝑦0 )| = |𝑓 (𝑥0 )| + |𝑓 (𝑦0 )|, i скористатися
задачею 3.38.
3.40. 1) а) ⇒ б) Нехай 𝑧 ∈ 𝐵(0, 1) такий, що |𝑓 (𝑧)| = ‖𝑓 ‖ = ̸ 0. Тодi
𝑓 (𝑥)
‖𝑧‖ = 1. Для довiльного 𝑥 ∈ 𝑋 маємо 𝑦 = 𝑥 − 𝑓 (𝑧) 𝑧 ∈ Ker 𝑓 та
⃦ |𝑓 (𝑥)| ‖𝑓 ‖·𝜌(𝑥,Ker 𝑓 )
‖𝑥 − 𝑦‖ = ⃦ 𝑓𝑓 (𝑥)
⃦
(𝑧) 𝑧 = |𝑓 (𝑧)| = = 𝜌(𝑥, Ker 𝑓 )
⃦
‖𝑓 ‖
внаслiдок задачi 3.38. ⇒ а) Нехай 𝑥 ∈ 𝑋∖Ker 𝑓 та 𝑦 ∈ Ker 𝑓 такi,

в)
𝑥−𝑦
що 𝜌(𝑥, Ker 𝑓 ) = ‖𝑥 − 𝑦‖ ̸= 0. Тодi для 𝑧 = ‖𝑥−𝑦‖ маємо ‖𝑧‖ = 1 та
|𝑓 (𝑥)−0| ‖𝑓 ‖·𝜌(𝑥,Ker 𝑓 )
внаслiдок задачi 3.38 |𝑓 (𝑧)| = ‖𝑥−𝑦‖ = 𝜌(𝑥,Ker 𝑓 ) = ‖𝑓 ‖.
2) необхiдно i достатньо, щоб iснувало не бiльше одного елемента
𝑧 ∈ 𝐵(0, 1) такого, що 𝑓 (𝑧) = ‖𝑓 ‖.
3.41. Внаслiдок задачi 3.40 достатньо покласти 𝐿 = Ker 𝑓, де в пунктi 1)
*
для функцiонала 𝑓 ∈ 𝑋 не iснує елемента 𝑧 ∈ 𝑋 такого, що ‖𝑧‖ = 1 та
𝑓 (𝑧) = ‖𝑓 ‖, а в пунктi 2) iснує безлiч таких елементiв.
1
∫︀2 ∫︀1 ∞
∑︀ 𝑥𝑛
1) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 − 𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]); 𝑓 (𝑥) = 𝑛2
, 𝑥 ∈ 𝑐0 ;
0 1 𝑛=1
2
2) 𝑓 (𝑥) = 𝑥(0), 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]); 𝑓 (𝑥) = 𝑥1 , 𝑥 ∈ 𝑐0 .
229
3.42. 1) З лiнiйностi i невiд’ємностi випливає, що 𝑓 (𝑥) ≤ 𝑓 (𝑦) для всiх
𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) таких, що 𝑥(𝑡) ≤ 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Оскiльки для будь-якої
функцiї 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1) маємо −1 = −𝑒0 (𝑡) ≤ 𝑥(𝑡) ≤ 𝑒0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
то −𝑓 (𝑒0 ) ≤ 𝑓 (𝑥) ≤ 𝑓 (𝑒0 ). Отже, |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝑓 (𝑒0 ), 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1), причому

при 𝑥 = 𝑒0 досягається рiвнiсть.
2) Кожна дiйсна функцiя є рiзницею двох невiд’ємних функцiй, тому
якщо 𝑥(𝑡) ∈ R, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], то 𝑓 (𝑥) ∈ R. Аналогiчно якщо 1𝑖 𝑥(𝑡) ∈ R,
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], то 𝑓 ( 1𝑖 𝑥) = 1𝑖 𝑓 (𝑥) ∈ R. Звiдси випливає, що 𝑓 (Re 𝑥) =
= Re 𝑓 (𝑥) та 𝑓 (Im 𝑥) = Im 𝑓 (𝑥) для всiх 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]).
Зафiксуємо довiльну функцiю 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та оберемо 𝛼 ∈ C так, що
|𝛼| = 1 та 𝑓 (𝛼𝑥) = |𝑓 (𝑥)|. Тодi
|𝑓 (𝑥)| = 𝑓 (𝛼𝑥) = Re 𝑓 (𝛼𝑥) = 𝑓 (Re(𝛼𝑥)) ≤ ‖𝑥‖ 𝑓 (𝑒0 ),
бо Re(𝛼𝑥)(𝑡) ≤ |𝑥(𝑡)| ≤ ‖𝑥‖𝑒0 (𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. При 𝑥 = 𝑒0 досягається
рiвнiсть.
3) За теоремою 4 для функцiонала 𝑓 iснує функцiя 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏])
∫︀𝑏
така, що 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]); при цьому ‖𝑓 ‖ = ‖𝑔‖𝑉 .
𝑎
∫︀𝑏
Оскiльки ‖𝑓 ‖ = 𝑓 (𝑒0 ) = 𝑑𝑔(𝑡) = 𝑔(𝑏), то 𝑔(𝑏) = 𝑉 (𝑔, [𝑎, 𝑏]). Зокрема,
𝑎
𝑔(𝑏) ≥ 0. Для довiльних 𝑎 ≤ 𝑐1 < 𝑐2 ≤ 𝑏 маємо
𝑔(𝑏) = 𝑉 (𝑔, [𝑎, 𝑏]) ≥ |𝑔(𝑐1 )| + |𝑔(𝑐2 ) − 𝑔(𝑐1 )| + |𝑔(𝑏) − 𝑔(𝑐2 )| ≥ |𝑔(𝑏)|.
Це можливо лише за умови, що 𝑔(𝑐1 ), 𝑔(𝑐2 ) − 𝑔(𝑐1 ) та 𝑔(𝑏) − 𝑔(𝑐2 ) —
невiд’ємнi дiйснi числа. Отже, 𝑔 — неспадна на [𝑎, 𝑏] дiйсна функцiя. Звiдси
випливає, що 𝑓 — невiд’ємний функцiонал.
3.43. 𝑔 — неспадна на [𝑎, 𝑏] дiйсна функцiя.
3.44. Скористатися тим, що за теоремою Жордана кожна функцiя обме-
женої варiацiї на [𝑎, 𝑏] є рiзницею двох неспадних на [𝑎, 𝑏] функцiй.
√
3.45. 2) Якщо 𝑥(𝑡) ≥ 0, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], то 𝑓 (𝑥) = 𝑓 ( 𝑥)2 ≥ 0, тобто 𝑓 — не-
вiд’ємний функцiонал. Згiдно iз задачею 3.42(1) 𝑓 є неперервним, причому
‖𝑓 ‖ = 𝑓 (𝑒0 ), де 𝑒0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Оскiльки 𝑓 (𝑒20 ) = 𝑓 (𝑒0 ) = 𝑓 (𝑒0 )2 ,
то 𝑓 (𝑒0 ) = 0 або 𝑓 (𝑒0 ) = 1. Остаточно ‖𝑓 ‖ = 𝑓 (𝑒0 ) = 1, бо 𝑓 ненульо-
вий.
3) Нехай 𝑒1 (𝑡) = 𝑡, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Оскiльки 𝑓 — невiд’ємний функцiонал
та 𝑎𝑒0 (𝑡) ≤ 𝑒1 (𝑡) ≤ 𝑏𝑒0 (𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], то
𝑎 = 𝑎𝑓 (𝑒0 ) ≤ 𝑓 (𝑒1 ) ≤ 𝑏𝑓 (𝑒0 ) = 𝑏.
Отже, iснує таке 𝜏 ∈ [𝑎, 𝑏], що 𝑓 (𝑒1 ) = 𝜏. Внаслiдок мультиплiкативностi
якщо 𝑒𝑘 (𝑡) = 𝑡𝑘 ,
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑘 ≥ 1, то 𝑓 (𝑒𝑘 ) = 𝑓 (𝑒1 )𝑘 = 𝜏 𝑘 . Оскiльки та-
кож 𝑓 (𝑒0 ) = 1, то з лiнiйностi 𝑓 випливає, що 𝑓 (𝑝) = 𝑝(𝜏 ) для будь-якого
230
многочлена 𝑝. Нарештi, для будь-якої функцiї 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) iснує послiдов-
нiсть многочленiв {𝑝𝑛 : 𝑛 ≥ 1} така, що 𝑝𝑛 → 𝑥, 𝑛 → ∞, в 𝐶([𝑎, 𝑏]).
Оскiльки 𝑓 неперервний, то 𝑓 (𝑥) = lim 𝑓 (𝑝𝑛 ) = lim 𝑝𝑛 (𝜏 ) = 𝑥(𝜏 ).
𝑛→∞ 𝑛→∞
3.46. Покласти 𝑓1 (𝑥) = ℎ((𝑥, 0)), 𝑥 ∈ 𝑋1 , 𝑓2 (𝑦) = ℎ((0, 𝑦)), 𝑦 ∈ 𝑋2 .
3.47. Якщо {𝑥𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — довiльна злiченна пiдмножина базису Гамеля
{𝑥𝛼 : 𝛼 ∈ 𝐴} в ЛНП 𝑋, то покладемо 𝑓 (𝑥𝛼𝑛 ) = ‖𝑥𝛼𝑛 ‖𝑛, 𝑛 ≥ 1, на iнших
елементах базису Гамеля функцiонал 𝑓 визначимо довiльно, а на всьому
𝑋 довизначимо 𝑓 за лiнiйнiстю.
3.48. Покажемо, що для довiльного 𝑥 ∈ Ker 𝑓 та довiльного 𝜀 > 0 iснує
𝑦 ∈ 𝑀 ∩ Ker 𝑓 такий, що ‖𝑥 − 𝑦‖ < 𝜀. При 𝑓 ̸= 0 твердження очевидне,
надалi вважаємо 𝑓 ̸= 0.
Розглянемо випадок K = R. Нехай елемент 𝑢 ∈ / Ker 𝑓 такий, що
‖𝑢‖ = 2𝜀 та 𝑓 (𝑢) > 0. Тодi 𝑓 (𝑥+𝑢) = 𝑓 (𝑢) > 0, 𝑓 (𝑥−𝑢) = −𝑓 (𝑢) < 0.
Оскiльки множина 𝑀 скрiзь щiльна в 𝑋, а функцiонал 𝑓 неперервний, то
у достатньо маленьких околах точок 𝑥 + 𝑢 та 𝑥 − 𝑢 вiдповiдно iснують
елементи 𝑦+ , 𝑦− ∈ 𝑀 такi, що ‖𝑥 − 𝑦+ ‖ < 𝜀, ‖𝑥 − 𝑦− ‖ < 𝜀, причому
𝑓 (𝑦+ ) > 0 та 𝑓 (𝑦− ) < 0. Тодi 𝛼𝑓 (𝑦+ ) + (1 − 𝛼)𝑓 (𝑦− ) = 0 при деякому
𝛼 ∈ (0, 1). Покладемо 𝑦 = 𝛼𝑦+ + (1 − 𝛼)𝑦− . Тодi 𝑦 ∈ 𝑀, бо множина
𝑀 опукла, 𝑓 (𝑦) = 0 та ‖𝑥 − 𝑦‖ ≤ 𝛼‖𝑥 − 𝑦+ ‖ + (1 − 𝛼)‖𝑥 − 𝑦− ‖ < 𝜀.
У випадку K = C доведення аналогiчне. Нехай елемент 𝑢 ∈
√ / Ker 𝑓
𝜀 1 3
такий, що ‖𝑢‖ = . Тодi при 𝜉 = + 𝑖 опукла оболонка значень
2 2 2
𝑓 (𝑥 + 𝜉 𝑘 𝑢) = 𝜉 𝑘 𝑓 (𝑢), 𝑘 = 0, 1, 2, мiстить 0. У достатньо маленьких
𝑘
околах точок 𝑥 + 𝜉 𝑢 iснують елементи 𝑦𝑘 ∈ 𝑀, 𝑘 = 0, 1, 2, такi, що
‖𝑥 − 𝑦𝑘 ‖ < 𝜀, 𝑘 = 0, 1, 2, причому опукла оболонка значень 𝑓 (𝑦𝑘 ),
𝑘 = 0, 1, 2, мiстить 0. Тодi в опуклiй оболонцi 𝑦0 , 𝑦1 , 𝑦2 iснує елемент 𝑦,
для якого 𝑓 (𝑦) = 0, 𝑦 ∈ 𝑀 та ‖𝑥 − 𝑦‖ < 𝜀.
3.49. Множина 𝑀 ′ = {𝑦 − 𝑥 | 𝑦 ∈ 𝑀 } опукла i скрiзь щiльна в 𝑋. Вико-
ристовуючи твердження задачi 3.48, iндукцiєю за 𝑘 дiстаємо, що множина
(︁ 𝑘 )︁ 𝑘
𝑀 ′ ∩ ∩ Ker 𝑓𝑖 опукла та скрiзь щiльна в ∩ Ker 𝑓𝑖 при 𝑘 = 1, 2 . . . , 𝑛.
𝑖=1 (︁ 𝑛 )︁ 𝑖=1
Тому iснує елемент 𝑧 ∈ 𝑀 ∩
′ ∩ Ker 𝑓𝑖 такий, що ‖𝑧‖ < 𝜀. Вiдповiдно
𝑖=1
𝑦 = 𝑧 +𝑥 ∈ 𝑀, ‖𝑦 −𝑥‖ < 𝜀 та 𝑓𝑖 (𝑦) = 𝑓𝑖 (𝑧)+𝑓𝑖 (𝑥) = 𝑓𝑖 (𝑥), 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛.
3.50. Скористатися задачею 3.49 для випадку, коли 𝑋 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑀 —
множина многочленiв та 𝑓𝑖 (𝑥) = 𝑥(𝑡𝑖 ), 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛.
Роздiл 4
4.4. 𝐹 (𝑥) = 𝛼𝑥1 + 𝛽𝑥2 + 𝑎3 𝑥3 , 𝑥 ∈ R3 , де 𝑎3 ∈ R — довiльне. При
𝑝 = 1 продовження зберiгає норму, якщо |𝑎3 | ≤ max{|𝛼|, |𝛽|}, а при
1 < 𝑝 ≤ +∞ — якщо 𝑎3 = 0. При 1 < 𝑝 ≤ +∞ продовження, яке
231
зберiгає норму, єдине завжди, а при 𝑝 = 1 — лише якщо 𝛼 = 𝛽 = 0.
4.5. 𝐹 ((𝑥1 , 𝑥2 )) = 𝑎1 𝑥1 + 𝑎2 𝑥2 , (𝑥1 , 𝑥2 ) ∈ R2 , де 𝑎1 + 𝑎2 = 𝛼. При
1 ≤ 𝑝 < +∞ продовження зберiгає норму, якщо 𝑎1 = 𝑎2 = 𝛼2 , а при
𝑝 = +∞ — якщо 𝑎1 ∈ [0, 𝛼]. Таке продовження єдине при 1 ≤ 𝑝 < +∞.
4.6. 𝐹 ((𝑥1 , 𝑥2 )) = (1 − 2𝑏)𝑥1 + 𝑏𝑥2 , (𝑥1 , 𝑥2 ) ∈ R2 , де 𝑏 ∈ R довiльне.
2
Продовження зберiгає норму лише при 𝑏 = .
5
4.7. 1) Якщо 𝑓 (𝑥) = (𝑥, 𝑎), 𝑥 ∈ 𝐺, де 𝑎 ∈ 𝐺 фiксоване, то 𝐹 (𝑥) =
= (𝑥, 𝑏), 𝑥 ∈ 𝐻, де 𝑏 ∈ 𝐻 фiксоване та 𝑏−𝑎 ∈ 𝐺⊥ . Продовження зберiгає
норму тодi й лише тодi, коли 𝑏 = 𝑎. 2) 𝐹 (𝑥) = (𝑥, 𝑎 + 𝛼ℎ), 𝑥 ∈ 𝐻, де
𝛼 ∈ K фiксоване; ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖ тодi й лише тодi, коли 𝑎 + 𝛼ℎ = pr𝐺 𝑎,
(︁ 𝑛 )︁
(𝑎,ℎ) ∑︀
тобто при 𝛼 = − 2 . 3) 𝐹 (𝑥) = 𝑥, 𝑎 + 𝛼𝑘 ℎ𝑘 , 𝑥 ∈ 𝐻, де 𝛼𝑘 ∈ K,
‖ℎ‖
𝑘=1
1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 фiксованi; ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖ тодi й лише тодi, коли 𝛼𝑘 = −(𝑎, ℎ𝑘 ),
𝑘 = 1, . . . , 𝑛.∫︀
4.8. 𝐹 (𝑥) = ℎ(𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝜇(𝑡), 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇 ), де ℎ ∈ 𝐿𝑞 (𝑇 ) така, що ℎ = 𝑎
𝑇
𝜇-майже скрiзь на 𝐴. При 1 < 𝑝 < +∞ продовження зберiгає норму тодi
й лише тодi, коли ℎ = 0 𝜇-майже скрiзь на 𝑇 ∖𝐴, а при 𝑝 = 1 — коли
ess sup |ℎ(𝑡)| ≤ ess sup |𝑎(𝑡)|.
𝑡∈𝑇 ∖𝐴 𝑡∈𝐴
∞
4.9.
∑︀
Якщо 𝑓 (𝑥) = 𝑎𝑛 𝑥𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑐0 , де 𝑎 ∈ 𝑙1 фiксоване, i 𝐹 — про-
𝑛=1
∞
∑︀
довження 𝑓 на 𝑐, то 𝐹 (𝑥) = 𝑎0 lim 𝑥𝑛 + 𝑎𝑛 𝑥𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑐, де 𝑎0 ∈ K
𝑛→∞ 𝑛=1
довiльне. ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖ тодi й лише тодi, коли 𝑎0 = 0.
4.10. 𝑓 (𝑥) = 2𝑥(0).
4.11. 1) 𝑓 (𝑥) = −𝑥(0) + 3𝑥(1); 2) 𝑓 (𝑥) = 2𝑥(0).
4.12. Такий
(︂ функцiонал
)︂−1 не єдиний. Наприклад, всi функцiонали вигляду
∫︀ 𝛼+1
· 𝑡𝛼 𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝐿2 ([0, 1]), де 𝛼 ≥ 0, є шуканими.
∫︀
𝑓 (𝑥) = 𝑡 𝑑𝑡
𝐴 𝐴
4.13. 2) Нi. Наприклад, 𝑐* = 𝑐*0 = 𝑙1 (див. задачi 3.19 i 3.20).
4.14. Φ* = 𝑙2 .
4.15. 1) 𝐹 (𝑥) = 𝑥(0). 2) 𝐹 (𝑥) = 𝑥(1). 3) Продовження не iснує. I спосiб.
Множина многочленiв вигляду 𝑝1 (𝑡) = (𝑡+1)𝑝(𝑡), 𝑝 ∈ 𝑃, є скрiзь щiльною
в 𝐶([0, 1]) та 𝑓 (𝑝1 ) = 0, але нульовий функцiонал не є продовженням 𝑓 .
II спосiб. Нехай 𝑥𝑛 ∈ 𝐶([−1, 1]), 𝑥𝑛 (−1) = 𝑛, 𝑥𝑛 (𝑡) = 0 при 𝑡 ∈ [0, 1]
та 𝑥𝑛 лiнiйна на [−1, 0], а 𝑝𝑛 ∈ 𝑃 такий, що ‖𝑥𝑛 − 𝑝𝑛 ‖𝐶([−1,1]) ≤ 1. Тодi
послiдовнiсть {𝑝𝑛 : 𝑛 ≥ 1} обмежена в 𝐶([0, 1]), але 𝑓 (𝑝𝑛 ) ≥ 𝑛 − 1;

4) Продовження не iснує. Множина многочленiв вигляду 𝑝1 (𝑡) = 𝑝(𝑡
𝑁 +1 ),
𝑝 ∈ 𝑃, скрiзь щiльна в 𝐶([0, 1]) та 𝑓 (𝑝1 ) = 𝑐0 𝑝1 (0), але 𝐹 (𝑥) = 𝑐0 𝑥(0)
не є продовженням 𝑓 .
232
4.16. 𝑥0 (𝑡) = sin 1𝑡 , 𝑡 ∈ [−1, 1]∖{0}, не на-
4) Врахувати, що функцiя
лежить замкненiй лiнiйнiй оболонцi множини функцiй 𝑥 ∈ 𝐿∞ ([−1, 1])
таких, що 𝑥 = 0 майже скрiзь на [−1, 0] або 𝑥 неперервна в точцi 0.
4.17. 2) Довести, що функцiонал 𝐹 з 1) не зображається за формулою iз
задачi 3.13.
4.18. Застосувати теорему Гана–Банаха до функцiонала
{︀ }︀
𝑓 (𝑥) = lim 𝑥2𝑛−1 , 𝑥 ∈ 𝐺 = 𝑥 ∈ 𝑙∞ | ∃ lim 𝑥2𝑛−1 ∈ R .
𝑛→∞ 𝑛→∞
4.19. Довести, що функцiонал з задачi 4.3(1) не зображається за форму-

лою iз задачi 3.14.
4.20. 1) Розглянемо лiнiйну множину 𝐺 = {𝑇 𝑥−𝑥 | 𝑥 ∈ 𝑙∞ }. Перевiримо,
що 𝜌(𝑒, 𝐺) = 1. Справдi, при 𝑥 = 0 маємо ‖𝑇 𝑥−𝑥−𝑒‖ = 1. Припустимо,
що iснує 𝑧 = (𝑧1 , 𝑧2 , . . .) ∈ 𝑙∞ , для якого ‖𝑇 𝑧 − 𝑧 − 𝑒‖ = 𝑎 < 1. Тодi
|𝑧𝑘+1 − 𝑧𝑘 − 1| ≤ 𝑎, 𝑘 ≥ 1, звiдки 𝑧𝑘+1 − 𝑧𝑘 ≥ 1 − 𝑎, 𝑘 ≥ 1, та
𝑧𝑘+1 − 𝑧1 ≥ 𝑘(1 − 𝑎) при всiх 𝑘 ≥ 1, що неможливо при 𝑧 ∈ 𝑙∞ . За
наслiдком 1 з теореми Гана–Банаха для пiдпростору 𝐺 та елемента 𝑒 ∈ /𝐺
*
iснує 𝑓 ∈ 𝑙∞ такий, що ‖𝑓 ‖ = 1, 𝑓 (𝑒) = 𝜌(𝑒, 𝐺) = 1 та 𝑓 (𝑦) = 0, 𝑦 ∈ 𝐺.
Звiдси при всiх 𝑥 ∈ 𝑙∞ маємо 𝑓 (𝑇 𝑥 − 𝑥) = 0, тобто 𝑓 (𝑇 𝑥) = 𝑓 (𝑥).
2) г) Якщо 𝑥𝑛 ≥ 0, 𝑛 ≥ 1, то для 𝑦 = ‖𝑥‖ 𝑒 − 𝑥 маємо ‖𝑦‖ ≤ ‖𝑥‖.
Тому 𝑓 (𝑦) ≤ ‖𝑓 ‖·‖𝑦‖ ≤ ‖𝑥‖ та 𝑓 (𝑥) = 𝑓 (‖𝑥‖ 𝑒−𝑦) = ‖𝑥‖·1−𝑓 (𝑦) ≥ 0.
д) Внаслiдок в) та г) якщо для 𝑥 ∈ 𝑙∞ та 𝑎, 𝑏 ∈ R iснує 𝑁 ∈ N таке, що
𝑎 ≤ 𝑥𝑛 ≤ 𝑏 при всiх 𝑛 ≥ 𝑁, то 𝑓 (𝑥 − 𝑎𝑒) ≥ 0 та 𝑓 (𝑏𝑒 − 𝑥) ≥ 0, тобто
𝑎 ≤ 𝑓 (𝑥) ≤ 𝑏. Оскiльки
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝑁 ∈ N ∀ 𝑛 ≥ 𝑁 : lim 𝑥𝑛 − 𝜀 ≤ 𝑥𝑛 ≤ lim 𝑥𝑛 + 𝜀,
𝑛→∞ 𝑛→∞
то lim 𝑥𝑛 − 𝜀 ≤ 𝑓 (𝑥) ≤ lim 𝑥𝑛 + 𝜀 при довiльному 𝜀 > 0. е) Випливає

𝑛→∞ 𝑛→∞
з д).
4.21. 𝑥 = (1, −1, 1, −1, . . .) та 𝑦 = (−1, 1, −1, 1, . . .) внаслi-
1), 2) Для
док властивостей д) та в) маємо Lim (𝑥𝑛 + 𝑦𝑛 ) = 0, Lim 𝑥𝑛 𝑦𝑛 = −1
𝑛→∞ 𝑛→∞
та Lim 𝑥𝑛 = Lim 𝑦𝑛 . Звiдси Lim 𝑥𝑛 = Lim 𝑦𝑛 = 0.
𝑛→∞ 𝑛→∞ 𝑛→∞ 𝑛→∞
4.22. Розглянути множину 𝐺 = {𝑇𝑠 𝑥 − 𝑥 | 𝑥 ∈ 𝐵([0, +∞)), 𝑠 > 0} i
скористатися мiркуваннями iз розв’язання задачi 4.20.
4.23. Продовження iснує за теоремою Гана–Банаха. Якщо 𝐹1 , 𝐹2 ∈ 𝑋 *
— два продовження 𝑓 ∈ 𝐺* , то 12 (𝐹1+ 𝐹2 ) — теж продовження 𝑓 та
‖𝑓 ‖ ≤ ‖ 21 (𝐹1 + 𝐹2 )‖ ≤ 12 (‖𝐹1 ‖ + ‖𝐹2 ‖) = ‖𝑓 ‖. Отже, ‖𝐹1 ‖ = ‖𝐹2 ‖ =
= ‖ 12 (𝐹1 + 𝐹2 )‖, i з того, що 𝑋 * строго опуклий, випливає, що 𝐹1 = 𝐹2 .
4.24. Якщо 𝑓 ∈ 𝑐*0 , то при деякому 𝑎 = (𝑎1 , . . . , 𝑎𝑛 , . . .) ∈ 𝑙1 маємо
∞
∑︀ ∞
∑︀
𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑛 𝑎𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑐0 . Тодi 𝐹 (𝑥) = 𝑥𝑛 𝑎𝑛 , 𝑥 ∈ 𝑙∞ — продов-
𝑛=1 𝑛=1
233
ження 𝑓 , причому ‖𝐹 ‖ = ‖𝑓 ‖ = ‖𝑎‖1 (див. задачi 3.13 та 3.19). Нехай
𝐺 ∈ 𝑙∞ * — iнше продовження 𝑓. Тодi iснує 𝑥 = (𝑥 , . . . , 𝑥 , . . .) ∈ 𝑙 ,
1 𝑛 ∞
при якому 𝐺(𝑥) ̸= 𝐹 (𝑥). Без обмеження загальностi ‖𝑥‖ = 1, а також
𝐺(𝑥) > 𝐹 (𝑥), якщо K = R, та Re 𝐺(𝑥) > Re 𝐹 (𝑥), якщо K = C.
|𝑎𝑛 |
Покладемо 𝑦𝑛 =
𝑎𝑛 при 𝑎𝑛 ̸= 0 та 𝑦𝑛 = 0 при 𝑎𝑛 = 0 i розгля-
(𝑛) = (𝑦 , . . . , 𝑦 , 𝑥
немо послiдовнiсть 𝑦 1 𝑛 𝑛+1 , 𝑥𝑛+2 , . . .), 𝑛 ≥ 1. Для
неї ‖𝑦
(𝑛) ‖ ≤ 1, а оскiльки 𝑦 − 𝑥 ∈ 𝑐0 , то 𝐺(𝑦 (𝑛) ) − 𝐹 (𝑦 (𝑛) ) =
(𝑛)
= 𝐺(𝑥)+𝑓 (𝑦 (𝑛) −𝑥)−𝐹 (𝑥)−𝑓 (𝑦 (𝑛) −𝑥) = 𝐺(𝑥)−𝐹 (𝑥), 𝑛 ≥ 1. Неважко

перевiрити, що 𝐹 (𝑦
(𝑛) ) → ‖𝑎‖ , а отже 𝐺(𝑦 (𝑛) ) → ‖𝑎‖ + 𝐺(𝑥) − 𝐹 (𝑥),
1 1
𝑛 → ∞. Звiдси ‖𝐺‖ > ‖𝑎‖1 = ‖𝑓 ‖.
𝑛
4.25. 1) Покласти 𝑓𝑘 (𝑥) = 𝑎𝑘 , 𝑥 = 𝑎𝑘 𝑥𝑘 ∈ 𝐺 = ë.î.({𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 }),
∑︀
𝑘=1
𝑘 = 1, . . . , 𝑛, i застосувати теорему Гана–Банаха. 2) Нi. Розглянути у
просторi 𝐿2 ([0, 1]) елементи 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝜒[𝑟𝑛 ,1] (𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1, де
{𝑟𝑛 : 𝑛 ≥ 1} = Q ∩(0, 1). 3) Вiдповiдi позитивнi. 4) Необхiдно i достатньо,

щоб 𝑥𝛼0 ∈ / ç.ë.î.({𝑥𝛼 | 𝛼 ∈ 𝐴∖{𝛼0 }}) при всiх 𝛼0 ∈ 𝐴. 5) Згiдно iз
задачею 3.32 для кожного 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛 iснує 𝑧𝑖 ∈ ∩ Ker 𝑓𝑘 ∖ Ker 𝑓𝑖 .
𝑘̸=𝑖
𝑧𝑖
Покласти 𝑥𝑖 = 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛.
𝑓 (𝑧𝑖 ) ,
⃒𝑚 𝑚
⃦𝑚
⃒ ∑︀ ⃒ ⃒ (︁ ∑︀ )︁⃒ ⃦ ∑︀ ⃦
4.27. Необхiднiсть. ⃒ 𝜆𝑘 𝑐𝑘 ⃒ = ⃒𝑓 𝜆𝑘 𝑥𝑘 ⃒ ≤ 𝑀 ⃦ 𝜆𝑘 𝑥𝑘 ⃦.
⃒ ⃒ ⃒ ⃦
𝑘=1 𝑘=1 𝑘=1
Достатнiсть. Нехай {𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} ⊂ {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — послiдовнiсть
лiнiйно незалежних елементiв, для якої
𝐺 = ë.î.({𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}) = ë.î.({𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1}).

𝑚
∑︀ 𝑚
∑︀
Покладемо 𝑓 (𝑥) = 𝛼𝑘 𝑐𝑛𝑘 при 𝑥 =𝛼𝑘 𝑥𝑛𝑘 ∈ 𝐺. Покажемо, що
𝑘=1 𝑘=1
𝑓 (𝑥𝑛 ) = 𝑐𝑛 , 𝑛 ≥ 1. Справдi, оскiльки 𝑥𝑛 ∈ ë.î.({𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}), то
𝑚
∑︀
𝑥𝑛 = 𝛽𝑘 𝑥𝑛𝑘 при деяких 𝑚 ∈ N та 𝛽1 , . . . , 𝛽𝑚 ∈ K. Тодi
𝑘=1
⃒ 𝑚
∑︀ ⃒ ⃦ 𝑚
∑︀ ⃦
⃒𝑐𝑛 − 𝛽𝑘 𝑐𝑛𝑘 ⃒ ≤ 𝑀 ⃦𝑥 − 𝛽𝑘 𝑥𝑛𝑘 ⃦ = 0,
⃒ ⃒ ⃦ ⃦
𝑘=1 𝑘=1
𝑚
∑︀ 𝑚
∑︀
звiдки 𝑓 (𝑥𝑛 ) = 𝛽𝑘 𝑓 (𝑥𝑛𝑘 ) = 𝛽𝑘 𝑐𝑛𝑘 = 𝑐𝑛 . Застосувати до 𝑓 тео-
𝑘=1 𝑘=1
рему Гана–Банаха i врахувати, що |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝑀 ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐺.
4.28. 1),2) Так.
4.29. Скористатися задачею 4.25. 2) Так. 3) dim 𝑋 = dim 𝑋 * .
234
4.34. Скористатися наслiдком 1 з теореми Гана–Банаха.
4.36. 𝜙(𝑦) = ( lim 𝑦𝑛 , 𝑦1 , 𝑦2 , . . .).
𝑛→∞
4.37. Скористатися задачами 3.19 та 3.20.
4.38. Нехай 𝐺 — пiдпростiр рефлексивного простору 𝑋 . Для кожного фун-
кцiонала 𝑓 ∈ 𝑋
* звуження 𝑓 ↾ 𝐺 належить 𝐺* , тому для довiльного
𝐹 ∈ 𝐺 можна визначити функцiонал 𝐹0 (𝑓 ) = 𝐹 (𝑓 ↾ 𝐺), 𝑓 ∈ 𝑋 * .
**
**
Неважко перевiрити, що 𝐹0 ∈ 𝑋 . Тому внаслiдок рефлексивностi 𝑋
*
iснує такий елемент 𝑥0 ∈ 𝑋, що 𝐹0 (𝑓 ) = 𝑓 (𝑥0 ), 𝑓 ∈ 𝑋 . Покажемо,
що 𝑥0 ∈ 𝐺. Якщо це не так, то за наслiдком 1 з теореми Гана–Банаха
iснує ℎ ∈ 𝑋
* такий, що ℎ(𝑥) = 0, 𝑥 ∈ 𝐺, та ℎ(𝑥 ) ̸= 0. Але тодi
0
ℎ(𝑥0 ) = 𝐹0 (ℎ) = 𝐹 (ℎ ↾ 𝐺) = 𝐹 (0) = 0, суперечнiсть. Таким чином,
для 𝐹 ∈ 𝐺
** iснує 𝑥 ∈ 𝐺 такий, що 𝐹 (𝑓 ↾ 𝐺) = 𝑓 (𝑥 ), 𝑓 ∈ 𝑋 * .
0 0
*
Оскiльки для кожного 𝑔 ∈ 𝐺 за теоремою Гана–Банаха iснує 𝑓 ∈ 𝑋
*
*
такий, що 𝑓 ↾ 𝐺 = 𝑔, то 𝐹 (𝑔) = 𝑔(𝑥0 ), 𝑔 ∈ 𝐺 . Отже, 𝐹 = 𝜙(𝑥0 ) та
𝐺** = 𝜙(𝐺), де 𝜙 : 𝐺 → 𝐺** — канонiчне вкладення.
4.39. Необхiднiсть. Нехай Λ ∈ 𝑋 *** , тобто Λ — лiнiйний неперервний
**
функцiонал на 𝑋 . Покладемо ℎ(𝑥) = Λ(𝜙(𝑥)), 𝑥 ∈ 𝑋, де 𝜙 : 𝑋 → 𝑋
**
— канонiчне вкладення. Оскiльки Λ i 𝜙 лiнiйнi та неперервнi, то ℎ ∈ 𝑋 .
*
Внаслiдок рефлексивностi 𝑋 кожен елемент 𝑋
** має вигляд 𝜙(𝑥) = 𝐹𝑥
для деякого 𝑥 ∈ 𝑋. Отже, Λ(𝐹𝑥 ) = ℎ(𝑥) = 𝐹𝑥 (ℎ), 𝐹𝑥 ∈ 𝑋 . Тому
**
*
простiр 𝑋 рефлексивний. Достатнiсть. Оскiльки 𝜙 : 𝑋 → 𝑋
** — лiнiйна
**
iзометрiя, то 𝜙(𝑋) = {𝐹𝑥 , 𝑥 ∈ 𝑋} — пiдпростiр 𝑋 . Припустимо, що
𝜙(𝑋) ̸= 𝑋 ** . Тодi за наслiдком 1 з теореми Гана–Банаха iснує ненульовий
функцiонал Λ ∈ 𝑋
*** такий, що Λ(𝐹 ) = 0, 𝑥 ∈ 𝑋. Оскiльки простiр 𝑋 *
𝑥
*
рефлексивний, то iснує ℎ ∈ 𝑋 ∖ {0} такий, що Λ(𝐹 ) = 𝐹 (ℎ), 𝐹 ∈ 𝑋 .
**
Тодi Λ(𝐹𝑥 ) = 𝐹𝑥 (ℎ) = ℎ(𝑥) = 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝑋, суперечнiсть з вибором
ℎ. Отже, 𝜙(𝑋) = 𝑋 ** , тобто простiр 𝑋 рефлексивний.
4.40. На одиничнiй сферi 𝑆 * (0, 1) спряженого простору 𝑋 * iснує злiченна
*
множина {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, скрiзь щiльна в 𝑆 (0, 1). Нехай 𝑦𝑛 ∈ 𝑋 такi, що
‖𝑦𝑛 ‖ = 1 та |𝑓𝑛 (𝑦𝑛 )| ≥ 21 , 𝑛 ≥ 1. Покладемо 𝐺 = ç.ë.î.({𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1})
i перевiримо, що 𝐺 = 𝑋. Якщо це не так, то за наслiдком 1 з теореми
*
Гана–Банаха iснує функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 такий, що ‖𝑓 ‖ = 1 та 𝑓 ↾ 𝐺 = 0.
*
Тодi 𝑓 ∈ 𝑆 (0, 1), але ‖𝑓𝑛 − 𝑓 ‖ ≥ |𝑓𝑛 (𝑦𝑛 ) − 𝑓 (𝑦𝑛 )| ≥
1
2 , 𝑛 ≥ 1, що
*
суперечить щiльностi {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} в 𝑆 (0, 1). Згiдно iз задачею 1.93
𝑋 = 𝐺 — сепарабельний простiр.
Обернене твердження хибне (розглянути 𝑋 = 𝑙1 ).
4.41. 1) Так внаслiдок теореми 2 роздiлу 3. 2) Так, бо множина 𝜙(𝑋)
замкнена в 𝑋 .
**
235
4.42. Припустити iснування функцiї 𝑥0 ∈ 𝐶([0, 1]), для якої
∫︀1 1/2
∫︀
𝐹 (𝑔) = 𝑥0 (𝑡)𝑑𝑔(𝑡) = 𝑑𝑔(𝑡), 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([0, 1]),
0 0
i показати, що 𝑥0 (𝑡) = 𝜒(0, 1 ) (𝑡), 𝑡 ∈ (0, 1)∖{ 12 }, а це неможливо.

2
4.45. 2) Ортогональне доповнення до 𝑀. 3) Скористатися тим, що при
𝑥 ∈/ ç.ë.î.(𝑀 ) за наслiдком 1 з теореми Гана–Банаха iснує 𝑓 ∈ 𝑀 ⊥
такий, що 𝑓 (𝑥) ̸= 0. 4) Оскiльки 𝑋 — рефлексивний простiр, то
𝑀 ⊥⊥ = {𝜙(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) = 0 при всiх 𝑓 ∈ 𝑀 ⊥ }.

5) Нi. Якщо 𝑋 = 𝑐, 𝑀 = 𝑐0 , то
𝑀 ⊥⊥ ={𝑥 = (𝑥0 , 𝑥1 , . . .) ∈ 𝑙∞ | 𝑥0 = 0},

𝜙(𝑀 ) ={𝑥 = (𝑥0 , 𝑥1 , . . .) ∈ 𝑙∞ | 𝑥0 = 0, lim 𝑥𝑛 = 0}.
𝑛→∞
4.46. Нi. Наприклад, 𝑋 = 𝑐, 𝐿 = {𝑦 = (𝑦0 , 𝑦1 , . . .) ∈ 𝑙1 | 𝑦0 = 0} або

𝑋 = 𝑌 * , 𝐿 = 𝜙(𝑌 ), де 𝑌 — нерефлексивний ЛНП, 𝜙 : 𝑌 → 𝑌 ** —
канонiчне вкладення.
4.47. 2) Якщо 𝑀 — не тотальна в 𝑋 * , то за наслiдком 1 з теореми Гана–
Банаха iснує ненульовий функцiонал 𝐹 ∈ 𝑋
** такий, що 𝐹 (𝑓 ) = 0,
𝑓 ∈ 𝑀. Оскiльки простiр 𝑋 рефлексивний, то 𝐹 (𝑓 ) = 𝑓 (𝑥) при де-
якому 𝑥 ∈ 𝑋 ∖ {0}. Тодi 𝑓 (𝑥) = 𝐹 (𝑓 ) = 0, 𝑓 ∈ 𝑀, але 𝑥 ̸= 0. 3) Нехай
𝑋 = 𝑌 * . Розглянемо множину 𝑀 = 𝜙(𝑌 ), де 𝜙 : 𝑌 → 𝑌 ** — канонiчне
вкладення. Якщо 𝑥 ∈ 𝑌
* — такий, що 𝑓 (𝑥) = 0 для всiх 𝑓 ∈ 𝑀, то
𝑥(𝑦) = 0 для всiх 𝑦 ∈ 𝑀, тобто 𝑥 = 0. Тому якщо з б) випливає a),
то 𝜙(𝑌 ) — тотальна в 𝑌
** множина. Але 𝜙(𝑌 ) — пiдпростiр 𝑌 ** , от-
же 𝜙(𝑌 ) = 𝑌
** , тобто простiр 𝑌 рефлексивний. Згiдно iз задачею 4.39
простiр 𝑋 теж рефлексивний.
∞
{︁ ∑︀
4.48. 2) ç.ë.î.(𝑀 ) = 𝑎𝑛 𝛿𝑡𝑛 | 𝑡𝑛 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑎𝑛 ∈ K, 𝑛 ≥ 1,
𝑛=1
∞
∑︀ }︁
|𝑎𝑛 | < +∞ . Згiдно iз теоремою 4 роздiлу 3 довiльний функцiо-
𝑛=1
∫︀𝑏
нал 𝑓 ∈ (𝐶([𝑎, 𝑏]))* має вигляд 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑔(𝑡), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), де
𝑎
𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]), причому ‖𝑓 ‖ = ‖𝑔‖𝑉 . Покладемо
(︀ )︀ ∑︀ (︀ )︀
𝑔1 = 𝑔(𝑎+) − 𝑔(𝑎) 𝜒(𝑎,𝑏] + 𝑔(𝑠) − 𝑔(𝑠−) 𝜒[𝑠,𝑏]
𝑠∈(𝑎,𝑏]
(функцiя 𝑔1 коректно визначена, бо сума мiстить скiнченну або злiченну

∑︀ ⃒ ⃒
кiлькiсть ненульових доданкiв, причому ⃒𝑔(𝑠) − 𝑔(𝑠−)⃒ < +∞).
𝑠∈(𝑎,𝑏]
236
Перевiрити, що 𝑔1 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]), 𝑔2 = 𝑔 − 𝑔1 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]) ∩ 𝐶([𝑎, 𝑏])
та ‖𝑔‖𝑉 = ‖𝑔1 ‖𝑉 + ‖𝑔2 ‖𝑉 . Далi показати, що 𝜌(𝑓, ë.î.(𝑀 )) = ‖𝑔2 ‖𝑉 ,
звiдки 𝑓 ∈ ç.ë.î.(𝑀 ) ⇔ 𝑔2 = 0.
4.49. Для довiльних 𝑟 > 0 та 𝑦 ∈ 𝑆(0, 𝑟) за наслiдком 2 з теореми Гана–
*
Банаха iснує функцiонал 𝑓𝑦 ∈ 𝑋 , для якого ‖𝑓𝑦 ‖ = 1 та 𝑓𝑦 (𝑦) = 𝑟.
Перевiрити, що 𝐵(0, 𝑟) = ∩ {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓𝑦 (𝑥) ≤ 𝑟}.

𝑦∈𝑆(0,𝑟)
4.50. 1) Нехай {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 ∖ {0} — скрiзь щiльна в 𝑋 множина та
𝑓𝑛 ∈ 𝑋 * , 𝑛 ≥ 1, — функцiонали, для яких ‖𝑓𝑛 ‖ = 1 та 𝑓𝑛 (𝑦𝑛 ) = ‖𝑦𝑛 ‖.
∞ {︀ ⃒ }︀
Тодi 𝐵(𝑥0 , 𝑟) = ∩ 𝑥 ∈ 𝑋 ⃒ |𝑓𝑛 (𝑥) − 𝑓𝑛 (𝑥0 )| ≤ 𝑟 при всiх 𝑥0 ∈ 𝑋 та
𝑛=1
𝑟 > 0. Справдi, якщо ‖𝑥 − 𝑥0 ‖ ≤ 𝑟, то |𝑓𝑛 (𝑥) − 𝑓𝑛 (𝑥0 )| ≤ 𝑟, 𝑛 ≥ 1. Якщо
‖𝑥 − 𝑥0 ‖ = 𝑟 + 𝛿, де 𝛿 > 0, то оберемо 𝑘 так, що ‖𝑥 − 𝑥0 − 𝑦𝑘 ‖ < 2𝛿 .
𝛿 𝛿
Тодi 𝑓𝑘 (𝑦𝑘 ) = ‖𝑦𝑘 ‖ > 𝑟 +
2 та |𝑓𝑘 (𝑥) − 𝑓{︀𝑘 (𝑥0 ) −⃒𝑓𝑘 (𝑦𝑘 )| ≤ 2 , звiдки
}︀
|𝑓𝑘 (𝑥) − 𝑓𝑘 (𝑥0 )| > 𝑟. 2) У дiйсному ЛНП 𝑥 ∈ 𝑋 |𝑓 (𝑥) − 𝑏| ≤ 𝑎 =
⃒
= {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑓 (𝑥) ≤ 𝑎 + 𝑏} ∩ {𝑥 ∈ 𝑋 | (−𝑓 )(𝑥) ≤ 𝑎 − 𝑏}, 𝑎, 𝑏 ∈ R.
4.51. 1) Необхiднiсть випливає з наслiдку 1 з теореми Гана–Банаха, а до-
статнiсть — iз задачi 3.2.
4.52. 1) З однорiдностi випливає, що 𝑝(0) = 0 та 𝑝(−𝑥) = 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋.
Тому 0 = 𝑝(0) ≤ 𝑝(𝑥) + 𝑝(−𝑥) = 2𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋.
Напiвнорма 𝑝 : 𝑋 → R є нормою, якщо 𝑝(𝑥) = 0 ⇒ 𝑥 = 0.
4.53. 1),2) Розглянути 𝑋 = R, 𝑝(𝑥) = 2𝑥 + |𝑥|, 𝑥 ∈ R.
4.54. 2) Для доведення нерiвностi |𝑓 (𝑥)| ≤ 𝑝(𝑥) при 𝑓 (𝑥) ̸= 0 розглянути
𝑦 = |𝑓𝑓 (𝑥)
(𝑥)|
𝑥 i зауважити, що |𝑓 (𝑥)| = 𝑓 (𝑦) = 𝑔(𝑦) ≤ 𝑝(𝑦) = 𝑝(𝑥).
4.55. Скористатися задачами 4.51 та 4.54.
*
1) Якщо 𝑀0 = {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑔(𝑥) = 𝑎}, де 𝑔 ∈ 𝑋R , 𝑎 ∈ R, то 𝑖𝑀0 =
𝑥
= {𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑔( 𝑖 ) = 𝑎} = {𝑥 ∈ 𝑋 | ℎ(𝑥) = 𝑎}, де ℎ(𝑥) = −𝑔(𝑖𝑥),
𝑥 ∈ 𝑋. 2) Необхiднiсть. Якщо 𝑀 = Ker 𝑓, де 𝑓 ∈ 𝑋 * , то 𝑀0 = Ker 𝑔,
*
де 𝑔 = Re𝑓. Достатнiсть. Якщо 𝑀0 = Ker 𝑔, де 𝑔 ∈ 𝑋R , то 𝑀 = Ker 𝑓,
де 𝑓 (𝑥) = 𝑔(𝑥) − 𝑖𝑔(𝑖𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋.
4.56. Необхiднiсть. Нехай 𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝐵(0, 1) та 𝑓 (𝑥1 ) = 𝑓 (𝑥2 ) = ‖𝑓 ‖.

𝑥1 +𝑥2
Тодi
2 ∈ 𝐵(0, 1) та 𝑓 ( 𝑥1 +𝑥
2 ) = ‖𝑓 ‖. Звiдси ‖𝑥1 ‖ = ‖𝑥2 ‖ =
2
= ‖ 𝑥1 +𝑥
2 ‖ = 1, а оскiльки 𝑋 строго нормований, то 𝑥1 = 𝑥2 .
2
Достатнiсть. Покажемо, що якщо iснують рiзнi елементи 𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝑋,

𝑥1 +𝑥2 *
для яких ‖𝑥1 ‖ = ‖𝑥2 ‖ = ‖
2 ‖ = 1, то iснує функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 , для
якого 𝑓 (𝑥1 ) = 𝑓 (𝑥2 ) = ‖𝑓 ‖. Спочатку розглянемо випадок K = R.
За наслiдком 1 з теореми Гана–Банаха для елемента 𝑥1 i пiдпростору
𝐺 = {𝛼(𝑥1 − 𝑥2 ) | 𝛼 ∈ R} iснує 𝑓 ∈ 𝑋 * такий, що ‖𝑓 ‖ = 1, 𝑓 ↾ 𝐺 = 0
та 𝑓 (𝑥1 ) = 𝜌(𝑥1 , 𝐺). Перевiримо, що 𝜌(𝑥1 , 𝐺) = inf ‖𝑦𝛼 ‖ = 1, де 𝑦𝛼 =
𝛼∈R
= 𝑥1 −𝛼(𝑥1 −𝑥2 ) = (1−𝛼)𝑥1 +𝛼𝑥2 , 𝛼 ∈ R. Справдi, при 𝛼 ∈ [0, 1] маємо
‖𝑦𝛼 ‖ ≤ (1−𝛼)‖𝑥1 ‖+𝛼‖𝑥2 ‖ = 1 та 1 = ‖𝑦1/2 ‖ ≤ 21 (‖𝑦𝛼 ‖+‖𝑦1−𝛼 ‖) ≤ 1.
237
Звiдси ‖𝑦𝛼 ‖ = 1 при всiх 𝛼 ∈ [0, 1], а при 𝛼 ∈ R ∖ [0, 1] маємо
⃒ ⃒
‖𝑦𝛼 ‖ ≥ ⃒ |1 − 𝛼| · ‖𝑥1 ‖ − |𝛼| · ‖𝑥2 ‖ ⃒ ≥ 1.
Отже, 𝑓 (𝑥1 ) = 𝜌(𝑥1 , 𝐺) = 1, а оскiльки 𝑥2 −𝑥1 ∈ 𝐺, то 𝑓 (𝑥2 −𝑥1 ) = 0 та

𝑓 (𝑥2 ) = 𝑓 (𝑥1 ) = 1 = ‖𝑓 ‖. У випадку K = C за доведеним iснує 𝑔 ∈ 𝑋𝑅 *
такий, що 𝑔(𝑥1 ) = 𝑔(𝑥2 ) = ‖𝑔‖ = 1. Покладемо 𝑓 (𝑥) = 𝑔(𝑥) − 𝑖𝑔(𝑖𝑥),
𝑥 ∈ 𝑋. Оскiльки |𝑔(𝑥)| ≤ ‖𝑥‖ при всiх 𝑥 ∈ 𝑋, то згiдно iз задачею 4.54
*
також |𝑓 (𝑥)| ≤ ‖𝑥‖ при всiх 𝑥 ∈ 𝑋. Отже, 𝑓 ∈ 𝑋 та ‖𝑓 ‖ ≤ 1. А оскiльки
1 = 𝑔(𝑥1 ) = Re𝑓 (𝑥1 ) ≤ |𝑓 (𝑥1 )| ≤ ‖𝑓 ‖ ≤ 1,

то ‖𝑓 ‖ = 1 та 𝑓 (𝑥1 ) = 𝑔(𝑥1 ) = 1. Аналогiчно 𝑓 (𝑥2 ) = 1, тобто 𝑓 (𝑥2 ) =
= 𝑓 (𝑥1 ) = 1 = ‖𝑓 ‖.
4.57. Розглянути функцiонал 𝑓 (𝑥) = 0, 𝑥 ∈ 𝐺 = {0}, i скористатися
теоремою 4.
4.58. Очевидно, що 𝑝(𝑥) ∈ R та 𝑝(𝜆𝑥) = 𝜆𝑝(𝑥) при всiх 𝑥 ∈ 𝑀 (R) i
𝜆 ≥ 0. Нехай 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑀 (R) та 𝜀 > 0. Оберемо 𝛼1 , . . . , 𝛼𝑘 , 𝛽1 , . . . , 𝛽𝑙 так,
𝑘 𝑙
1 ∑︀
𝑥(𝑡 + 𝛼𝑖 ) < 𝑝(𝑥) + 𝜀 та sup 1𝑙
∑︀
що sup 𝑥(𝑡 + 𝛽𝑗 ) < 𝑝(𝑦) + 𝜀.
𝑘
𝑡∈R 𝑖=1 𝑡∈R 𝑗=1
При всiх 𝑡∈R маємо
𝑘 ∑︀
𝑙 𝑙 (︁ ∑︀
𝑘 )︁
1 ∑︀ 1 ∑︀ 1
𝑘𝑙 𝑥(𝑡 + 𝛼𝑖 + 𝛽𝑗 ) = 𝑙 𝑘 𝑥(𝑡 + 𝛼𝑖 + 𝛽𝑗 ) < 𝑝(𝑥) + 𝜀,
𝑖=1 𝑗=1 𝑗=1 𝑖=1
бо при фiксованих 𝑡 та 𝛽𝑗
𝑘 𝑘
1
𝑥(𝑡 + 𝛼𝑖 + 𝛽𝑗 ) ≤ sup 𝑘1
∑︀ ∑︀
𝑘 𝑥(𝑡 + 𝛼𝑖 ) < 𝑝(𝑥) + 𝜀.
𝑖=1 𝑡∈R 𝑖=1
𝑘 ∑︀
𝑙
1 ∑︀
Аналогiчно
𝑘𝑙 𝑦(𝑡 + 𝛼𝑖 + 𝛽𝑗 ) < 𝑝(𝑦) + 𝜀, 𝑡 ∈ R. Звiдси
𝑖=1 𝑗=1
𝑘 ∑︀
𝑙
1 ∑︀
𝑝(𝑥 + 𝑦) ≤ sup 𝑘𝑙 (𝑥 + 𝑦)(𝑡 + 𝛼𝑖 + 𝛽𝑗 ) < 𝑝(𝑥) + 𝑝(𝑦) + 2𝜀.
𝑡∈R 𝑖=1 𝑗=1
Оскiльки 𝜀>0 довiльне, то𝑝(𝑥 + 𝑦) ≤ 𝑝(𝑥) + 𝑝(𝑦).

4.59. 1) Оскiльки −𝐹 (𝑥) = 𝐹 (−𝑥) ≤ 𝑝(−𝑥), то
−𝑝(−𝑥) ≤ 𝐹 (𝑥) ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑀 (R).
а) Якщо 𝑥(𝑡) ≥ 0, 𝑡 ∈ R, то 𝑝(−𝑥) ≤ 0, отже 𝐹 (𝑥) ≥ 0. б) Без
обмеження загальностi 𝑠 > 0. Розглянемо функцiю 𝑦(𝑡) = 𝑥(𝑡+𝑠)−𝑥(𝑡),
238
𝑡 ∈ R, i покажемо, що 𝐹 (𝑥(· + 𝑠)) − 𝐹 (𝑥) = 𝐹 (𝑦) = 0. При 𝛼𝑗 = 𝑗𝑠,
1 ≤ 𝑗 ≤ 𝑘, маємо
𝑘 (︀
𝑝(𝑦) ≤ 𝜋(𝑦; 𝛼1 , . . . , 𝛼𝑘 ) = sup 𝑘1
∑︀ )︀
𝑥(𝑡 + (𝑗 + 1)𝑠) − 𝑥(𝑡 + 𝑗𝑠) =
𝑡∈R 𝑗=1
1
(︀ )︀
= sup 𝑥(𝑡 + (𝑘 + 1)𝑠) − 𝑥(𝑡) → 0, 𝑘 → ∞,
𝑘
𝑡∈R
тому 𝑝(𝑦) ≤ 0. Аналогiчно 𝑝(−𝑦) ≤ 0, отже 𝐹 (𝑦) = 0. в) Очевидно, що

𝑝(𝑒) = 1 та 𝑝(−𝑒) = −1, тому 𝐹 (𝑒) = 1. г) При 𝐴 ⊂ [0, 1] позначимо
𝑥𝐴 функцiю з перiодом 1 таку, що 𝑥𝐴 (𝑡) = 𝜒𝐴 (𝑡) при 𝑡 ∈ [0, 1]. Легко пе-
ревiрити, що 𝑝(±𝑥{𝑎} ) = 0, звiдки 𝐹 (𝑥{𝑎} ) = 0 та 𝐹 (𝑥[𝑎,𝑏] ) = 𝐹 (𝑥(𝑎,𝑏] )
при всiх 0 ≤ 𝑎 < 𝑏 ≤ )︀ 𝑛 ≥ 1 та 0 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 внаслiдок б), в) та
(︀ 1. При
лiнiйностi 𝐹 маємо 𝐹 𝑥
[0, ] =
𝑘
𝑛
(︁ (︀ )︀)︁ 𝑘
𝑘
= 𝑛 𝐹 𝑥[0, 1 ] + 𝐹 𝑥( 1 , 2 ] + . . . + 𝐹 𝑥( 𝑛−1 ,1] = 𝑛 𝐹 (𝑒) = 𝑛𝑘 .
)︀ (︀ )︀ (︀
𝑛 𝑛 𝑛 𝑛
Отже, 𝐹 (𝑥[0,𝑏] ) = 𝑏 при 𝑏 ∈ [0, 1] ∩ Q. Оскiльки при 0 ≤ 𝑏′ < 𝑏′′ ≤ 1 з

а) випливає, що 𝐹 (𝑥[0,𝑏′ ] ) ≤ 𝐹 (𝑥[0,𝑏′′ ] ), то 𝐹 (𝑥[0,𝑏] ) = 𝑏 при 𝑏 ∈ [0, 1].
Нарештi, при 0 ≤ 𝑎 < 𝑏 ≤ 1 маємо
𝐹 (𝑥[𝑎,𝑏] ) = 𝐹 (𝑥(𝑎,𝑏] ) = 𝐹 (𝑥[0,𝑏] ) − 𝐹 (𝑥[0,𝑎] ) = 𝑏 − 𝑎.
2) Внаслiдок а) та г) для будь-якого розбиття вiдрiзка [0, 1] число 𝐹 (𝑥)

лежить мiж нижньою та верхньою сумами Дарбу, а тому лежить мiж ни-
жнiм та верхнiм iнтегралами вiд функцiї 𝑥 по вiдрiзку [0, 1].
3) Нехай 𝑀1 (R) ⊂ 𝑀 (R) — множина обмежених дiйсних функцiй
наR з перiодом 1, iнтегровних за Лебегом на [0, 1]. Покладемо 𝑓 (𝑥) =
∫︀1
= 𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝑀1 (𝑅). При довiльних 𝑥 ∈ 𝑀1 (R) та 𝛼1 , . . . , 𝛼𝑘 > 0
0
маємо
𝑘 𝑘 ∫︀1 ∫︀1
sup 𝑘1 1
∑︀ ∑︀
𝑥(𝑡 + 𝛼𝑗 ) ≥ 𝑘 𝑥(𝑡 + 𝛼𝑗 )𝑑𝑡 = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡 = 𝑓 (𝑥),
𝑡∈R 𝑗=1 𝑗=1 0 0
звiдки 𝑓 (𝑥) ≤ 𝑝(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑀1 (𝑅). За теоремою 4 (теоремою Гана–Банаха)

iснує лiнiйний функцiонал 𝐹 : 𝑀 (R) → R, для якого 𝐹 (𝑥) = 𝑓 (𝑥) при
𝑥 ∈ 𝑀1 (𝑅) та 𝐹 (𝑥) ≤ 𝑝(𝑥) при всiх 𝑥 ∈ 𝑀 (R).
4.60. Покласти 𝜇(𝐴) = 𝐹 (𝑥𝐴 ), де 𝑥𝐴 — функцiя з перiодом 1 така, що
𝑥𝐴 (𝑡) = 𝜒𝐴 (𝑡) при 𝑡 ∈ [0, 1], 𝐴 ⊂ [0, 1], 𝐹 — функцiонал iз задачi 4.59.
239
Роздiл 5
5.5. 2) Скористатися наслiдком 3 з теореми Гана–Банаха.
5.6. Скористатися тим, що у скiнченновимiрному просторi сильна збiжнiсть
рiвносильна покоординатнiй (див. задачу 1.72).
5.7. Скористатися тим, що множина {𝜒[𝑠,𝑡] | 𝑠, 𝑡 ∈ R, 𝑠 < 𝑡} тотальна в
𝐿𝑞 (R), i застосувати теорему 5.
5.8. 1) Скористатися тим, що 𝑐*0 = 𝑙1 i множина {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} тотальна у
(𝑛) −𝑤
просторi 𝑙1 . 2) 𝑥 → 𝑥 в 𝑐 тодi й лише тодi, коли виконуються умови
а) ∃ 𝐶 > 0 ∀ 𝑛 ≥ 1 : ‖𝑥
(𝑛) ‖ ≤ 𝐶;
(𝑛) (𝑛)
б) ∀ 𝑘 ≥ 1 : 𝑥
𝑘 → 𝑥𝑘 , 𝑛 → ∞, та lim 𝑥𝑘 → lim 𝑥𝑘 , 𝑛 → ∞.
𝑘→∞ 𝑘→∞
5.9. У наступних задачах будемо позначати 𝑥0 границю збiжних послi-
довностей у просторах 𝐶([0, 1]), 𝐿𝑝 та 𝑥(0) — границю в 𝑙𝑝 . 1) Слабко,
𝑥(0) = 0; 2) сильно, 𝑥(0) = 0; 3) не збiгається; 4) сильно, 𝑥(0) = 0;
5) сильно, 𝑥
(0) = (1, 1 , . . . , 1 , . . .); 6) сильно, 𝑥(0) = ( 1 , 2 , . . . , 𝑘 , . . .);
2 𝑘 2 22 2𝑘
7) сильно, 𝑥
(0) = (1, 0, 1 , 0, 1 , . . .); 8) не збiгається; 9) сильно, 𝑥 = 0;
3 2 5 2 0
10) при 1 ≤ 𝑝 < 2 сильно, 𝑥0 = 0; при 𝑝 = 2 слабко, 𝑥0 = 0; при
2 < 𝑝 ≤ +∞ не збiгається; 11)–14) слабко, 𝑥0 = 0; 15) при 1 ≤ 𝑝 < 2
сильно, 𝑥0 = 0; при 𝑝 = 2 слабко, 𝑥0 = 0; при 2 < 𝑝 ≤ +∞ не збiга-
ється; 16) розбiгається; 17) сильно, 𝑥0 = 0; 18) при 1 ≤ 𝑝 < 4 сильно,
𝑥0 = 0; при 𝑝 = 4 слабко, 𝑥0 = 0; при 4 < 𝑝 ≤ +∞ не збiгається;
19) слабко, 𝑥0 = 0; 20) при 1 ≤ 𝑝 < 2 не збiгається; при 𝑝 = 2 слабко,
𝑥0 = 0; при 2 < 𝑝 ≤ +∞ сильно, 𝑥0 = 0.
5.10. 1) Слабко, 𝑥0 = 0; 2) сильно, 𝑥0 (𝑡) = 1; 3) не збiгається; 4) сильно,
𝑥0 = 0; 5),6) слабко, 𝑥0 = 0; 7) не збiгається.
5.11. 1) Слабко, 𝑥0 = 0; 2) слабко, ∫︀ 𝑥0 = 0; 3) слабко, 𝑥0 = 0; 4) не
збiгається; розглянути 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝐿1 (R); 5) не збiгається.
R
5.12. Сильної збiжностi немає. Позначимо 𝑓0 *-слабку границю послiдов-
ностi {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1}. 1),2) 𝑓0 = 0; 3) 𝑓0 = 0. Розглянути тотальну мно-
𝑘
жину {𝑡 , 𝑡 ∈ [0, 1] : 𝑘 ≥ 0}; 4) 𝑓0 (𝑥) = 𝑥(1); 5) 𝑓0 (𝑥) = 𝑥 (0).
′
Для доведення вiдсутностi сильної збiжностi розглянути (𝑓𝑛 − 𝑓0 )(𝑥𝑛 ), де
𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛1 sin 𝑛𝑡, 𝑡 ∈ [−1, 1], 𝑛 ≥ 1.
5.13. 𝑋 не є банаховим простором.
5.14. Нехай 𝑋 = {𝑥 ∈ 𝑙∞ | ∃ 𝑛 ∈ N : 𝑥𝑘 = 0, 𝑘 ≥ 𝑛} (множина
фiнiтних елементiв у 𝑙∞ ) з нормою ‖ · ‖∞ . Покладемо 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑛𝑥𝑛 ,
*−𝑤
𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) ∈ 𝑋, 𝑛 ≥ 1. Перевiрити, що 𝑓𝑛 ∈ 𝑋 * , 𝑓𝑛 −−−→ 0 та
‖𝑓𝑛 ‖ = 𝑛, 𝑛 ≥ 1.
5.15. Довести, що зi слабкої збiжностi в 𝑋 * випливає *-слабка збiжнiсть.
5.16. 1) Образом послiдовностi {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} при iзометричному iзомор-
*
фiзмi мiж 𝑐0 та 𝑙1 (див. задачу 3.19) є послiдовнiсть {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑙1 .
240
∞
𝐹 ∈ 𝑙1*
∑︀
Покладемо 𝐹 (𝑥) = 𝑥𝑘 , 𝑥 ∈ 𝑙1 . Маємо та 𝐹 (𝑒𝑛 ) → 1 ̸=
𝑘=1
𝑤 𝑤
̸= 0 = 𝐹 (0), 𝑛 → ∞, тому 𝑒𝑛 − →/ 0 в 𝑙1 , а отже 𝑓𝑛 −
→/ 0 в 𝑐*0 .
2) Образом послiдовностi {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} при iзометричному iзоморфi-
*
змi мiж 𝑙1 та 𝑙∞ (див. наслiдок 1 з теореми 3 роздiлу 3) є послiдовнiсть
{𝑎(𝑛) = (0, . . . , 0, 1, 1, . . .) : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑙∞ . Розглянути функцiонал

⏟ ⏞
𝑛
*
𝐹 ∈ 𝑙∞ такий, що 𝐹 (𝑎) = lim 𝑎𝑘 при 𝑎 ∈ 𝑐. 3) Образами функцiо-
𝑘→∞
налiв𝑓𝑛 , 𝑛 ≥ 1, та 𝑓0 при iзометричному iзоморфiзмi мiж (𝐶([0, 1]))* та
𝐵𝑉0 ([0, 1]) (див. теорему 4 роздiлу 3) є функцiї 𝑔𝑛 = 𝜒[ 1 ,1] , 𝑛 ≥ 1,
𝑛
∞ (︀
𝑔( 𝑘 ) − 𝑔( 𝑘1 −) ,
1
∑︀ )︀
та 𝑔0 = 𝜒(0,1] . Розглянути функцiонал 𝐹 (𝑔) =
𝑘=1
𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([0, 1]).
5.17. 4) Зауважимо, що ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖2 = ‖𝑥𝑛 ‖2 − (𝑥𝑛 , 𝑥) − (𝑥, 𝑥𝑛 ) + ‖𝑥‖2 .
2 2
Оскiльки (𝑥𝑛 , 𝑥) → (𝑥, 𝑥) = ‖𝑥‖ та (𝑥, 𝑥𝑛 ) → ‖𝑥‖ , 𝑛 → ∞, то
2 2
0 ≤ lim ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ = lim ‖𝑥𝑛 ‖ − ‖𝑥‖ ≤ 0.2
𝑛→∞ 𝑛→∞
5.18. 1) 𝑥𝑛 = 𝑦𝑛 = 𝑒𝑛 , 𝑛 ≥ 1; 2) 𝑥𝑛 = 𝑒𝑛 , 𝑦𝑛 = 𝑒𝑛+1 , 𝑛 ≥ 1, де
{𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормована система в 𝐻.
𝑛
5.19. Покладемо 𝑦𝑛 =
∑︀
𝑥𝑘 , 𝑛 ≥ 1. 2) ⇒ 3) Слабко збiжна по-
𝑘=1
слiдовнiсть {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} є обмеженою. Тому iснує таке 𝐶 > 0, що
𝑛
‖𝑦𝑛 ‖2 ‖𝑥𝑘 ‖2 ≤ 𝐶, 𝑛 ≥ 1. 3) ⇒ 1)
∑︀
= При всiх 𝑚 > 𝑛 має-
𝑘=1
𝑚
‖𝑦𝑚 − 𝑦𝑛 ‖2 = ‖𝑥𝑘 ‖2 → 0, 𝑛, 𝑚 → ∞,
∑︀
мо тому послiдовнiсть
𝑘=𝑛+1
{𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} фундаментальна.
5.20. 2) При 𝑥 ̸= 0 за наслiдком 2 з теореми Гана–Банаха iснує 𝑓 ∈ 𝑋*
такий, що ‖𝑓 ‖ = 1 та 𝑓 (𝑥) = ‖𝑥‖. Тому
‖𝑥‖ = 𝑓 (𝑥) = lim 𝑓 (𝑥𝑛 ) ≤ lim ‖𝑥𝑛 ‖.

𝑛→∞ 𝑛→∞
5.22. Застосувати теорему 3 до послiдовностi {𝜙(𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 ** , де

𝜙 : 𝑋 → 𝑋 ** — канонiчне вкладення.
5.23. Нехай 𝐺 = ç.ë.î.({𝑥𝑛 | 𝑛 ≥ 1}). Тодi 𝐺 — сепарабельний банахiв
простiр, причому 𝐺 рефлексивний як пiдпростiр рефлексивного простору
(див. задачу 4.38). Тому простiр 𝐺
** сепарабельний та згiдно iз задачею
*
4.40 простiр 𝐺 сепарабельний. Застосувати теорему 4 до послiдовностi
{𝜙(𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐺** , де 𝜙 : 𝐺 → 𝐺** — канонiчне вкладення.
5.24. 1) Розглянути послiдовнiсть {𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 , 𝑡 ∈ [0, 1] : 𝑛 ≥ 1}. Дове-
241
∫︀1
сти, що 𝑥𝑛 (𝑡)𝑑𝑔(𝑡) → 𝑔(1) − 𝑔(1−) для всiх функцiй 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([0, 1]).
0
Оскiльки поточкова границя послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} є розривною фун-
кцiєю, то ця послiдовнiсть не збiгається слабко згiдно iз критерiєм слабкої
збiжностi в 𝐶([0, 1]) (задачею 5.1(1)). 2),3) Показати, що послiдовнiсть
{︁ 𝑛 }︁
𝑥(𝑛) =
∑︀
𝑒2𝑘 : 𝑛 ≥ 1 слабко фундаментальна, але не є слабко збi-
𝑘=1
жною.
5.26. Якщо ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ ̸→ 0, 𝑛 → ∞, то iснують 𝜀 > 0 та пiдпослiдовнiсть
{𝑦𝑗 = 𝑥𝑛𝑗 : 𝑗 ≥ 1} такi, що ‖𝑦𝑗 − 𝑥‖ ≥ 𝜀, 𝑗 ≥ 1. Розглянемо послiдов-
*
нiсть {𝑓𝑗 : 𝑗 ≥ 1} ⊂ 𝑋 таку, що ‖𝑓𝑗 ‖ = 1 та |𝑓𝑗 (𝑦𝑗 −𝑥)| = ‖𝑦𝑗 −𝑥‖ ≥ 𝜀,
𝑗 ≥ 1. Згiдно з теоремою 4 iснують пiдпослiдовнiсть {𝑓𝑗𝑘 : 𝑘 ≥ 1} та
* *−𝑤
функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 такi, що 𝑓𝑗𝑘 − −−→ 𝑓, 𝑘 → ∞. Тодi 𝑓𝑗𝑘 (𝑦𝑗𝑘 − 𝑥) =
= 𝑓𝑗𝑘 (𝑦𝑗𝑘 ) − 𝑓𝑗𝑘 (𝑥) → 𝑓 (𝑥) − 𝑓 (𝑥) = 0, суперечнiсть з вибором 𝑓𝑗 .
5.27. 2) Перевiрити, що множина 𝑀 = {𝑒𝑛 | 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑙2 є сильно за-
𝑤
мкненою. Ця множина не є слабко замкненою, бо 𝑒𝑛 − →0∈ / 𝑀, 𝑛 → ∞
(див. розв’язання задачi 5.2). 3) Скористатися наслiдком 1 з теореми Гана–
𝑤
Банаха. 4) Врахувати, що якщо 𝑥𝑛 ∈ 𝐵(𝑥0 , 𝑟), 𝑛 ≥ 1, та 𝑥𝑛 −
→ 𝑦, то
𝑤
𝑥 − 𝑥0 −
→ 𝑦 − 𝑥0 , а потiм скористатися задачею 5.20(2).
5.28. При 𝑥 = 0 твердження є очевидним. Якщо 𝑥 ̸= 0 та ‖𝑥𝑛 ‖ → ‖𝑥‖,
𝑥
𝑛 → ∞, то без обмеження загальностi 𝑥𝑛 ̸= 0, 𝑛 ≥ 1. Покладемо 𝑦 = ‖𝑥‖
𝑥𝑛 𝑤
та 𝑦𝑛 = ‖𝑥𝑛 ‖ , 𝑛 ≥ 1. Тодi ‖𝑦‖ = ‖𝑦𝑛 ‖ = 1 та 𝑦𝑛 −
→ 𝑦, 𝑛 → ∞,
бо 𝑓 (𝑦𝑛 ) = 𝑓‖𝑥 (𝑥𝑛 )
𝑛‖
→ 𝑓‖𝑥‖
(𝑥)
= 𝑓 (𝑦) при всiх 𝑓 ∈ 𝑋 *. Доведемо, що
𝑦𝑛 +𝑦
‖ 2 ‖ → 1, 𝑛 → ∞. За означенням рiвномiрно опуклого ЛНП звiдси
випливатиме, що ‖𝑦𝑛 − 𝑦‖ → 0, 𝑛 → ∞, а отже
‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ ≤ ‖𝑦𝑛 − 𝑦‖ · ‖𝑥𝑛 ‖ + ‖𝑦‖ · (‖𝑥𝑛 ‖ − ‖𝑥‖) → 0, 𝑛 → ∞.
За наслiдком 2 з теореми Гана–Банаха iснує такий функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 *,
що ‖𝑓 ‖ = 1 та 𝑓 (𝑦) = ‖𝑦‖ = 1. Маємо |𝑓 ( 𝑦𝑛2+𝑦 )| ≤ ‖ 𝑦𝑛2+𝑦 ‖ ≤ 1, 𝑛 ≥ 1.
𝑦𝑛 +𝑦 𝑓 (𝑦𝑛 )+𝑓 (𝑦) 𝑤
Але 𝑓 (
2 ) = 2 → 𝑓 (𝑦) = 1, бо 𝑦𝑛 − → 𝑦, 𝑛 → ∞. Тому
‖ 𝑦𝑛2+𝑦 ‖ → 1, 𝑛 → ∞, що завершує доведення.
𝑤
5.29. Припустимо, що 𝑥(𝑛) − → 𝑥(0) та ‖𝑥(𝑛) − 𝑥(0) ‖ ̸→ 0. Тодi iснують
𝑤
𝜀 > 0 та послiдовнiсть {𝑦 (𝑗) = 𝑥(𝑛𝑗 ) − 𝑥(0) : 𝑗 ≥ 1} такi, що 𝑦 (𝑗) −→ 0 та
∞
(𝑗 )
‖𝑦 (𝑗) ‖ ≥ 𝜀, 𝑗 ≥ 1. Для 𝑗1 = 1 оберемо 𝑝1 ∈ N так, що |𝑦𝑘 1 | < 3𝜀 .
∑︀
𝑘=𝑝1 +1
Оскiльки зi слабкої збiжностi в 𝑙1 випливає покоординатна збiжнiсть, то
𝑝1 𝑝1
(𝑗) (𝑗 ) 𝜀
|𝑦𝑘 2 | <
∑︀ ∑︀
|𝑦𝑘 | → 0, 𝑗 → ∞. Оберемо 𝑗2 > 𝑗1 так, що
6 , та
𝑘=1 𝑘=1
242
∞
(𝑗 ) 𝜀
|𝑦𝑘 2 | <
∑︀
𝑝2 > 𝑝1 так, що
6 . Аналогiчно за iндукцiєю обираємо
𝑘=𝑝2 +1
натуральнi числа 1 = 𝑗1 < 𝑗2 < 𝑗3 < . . . та 𝑝1 < 𝑝2 < 𝑝3 < . . .
𝑝𝑚−1 ∞
(𝑗 ) (𝑗 )
|𝑦𝑘 𝑚 | < 6𝜀 та |𝑦𝑘 𝑚 | < 6𝜀 , 𝑚 ≥ 2. Покладемо
∑︀ ∑︀
так, що
𝑘=1 𝑘=𝑝𝑚 +1
𝑁1 = {1, . . . , 𝑝1 } та 𝑁𝑚 = {𝑝𝑚−1 + 1, . . . , 𝑝𝑚 }, 𝑚 ≥ 2. За побудовою
∞
(𝑗 ) (𝑗 )
|𝑦𝑘 𝑚 | < 3𝜀 , 𝑚 ≥ 1, а оскiльки |𝑦𝑘 𝑚 | = ‖𝑦 (𝑗𝑚 ) ‖ ≥ 𝜀, то
∑︀ ∑︀
𝑘∈𝑁
/ 𝑚 𝑘=1
(𝑗 ) 2𝜀
|𝑦𝑘 𝑚 | ≥
∑︀
3, 𝑚 ≥ 1.
𝑘∈𝑁𝑚
(𝑗 )
|𝑦𝑘 𝑚 | (𝑗 )
При 𝑘 ∈ 𝑁𝑚 , 𝑚 ≥ 1, покладемо 𝑎𝑘 = (𝑗 ) , якщо 𝑦𝑘 𝑚 ̸= 0,
𝑦𝑘 𝑚
∞
(𝑗 )
𝑦𝑘 𝑚 = 0.
∑︀
та 𝑎𝑘 = 0, якщо Розглянемо функцiонал 𝑓 (𝑥) = 𝑥𝑘 𝑎𝑘 ,
𝑘=1
𝑥 ∈ 𝑙1 . |𝑎𝑘 | ≤ 1, 𝑘 ≥ 1, то (𝑎1 , 𝑎2 , . . .) ∈ 𝑙∞ та 𝑓 ∈ 𝑙1* .
Оскiльки
∑︀ (𝑗𝑚 ) (𝑗 )
(𝑗 ) |𝑦𝑘 𝑚 | ≥ 2𝜀
∑︀
Покажемо, що 𝑓 (𝑦 𝑚 ) ̸→ 0. Справдi, 𝑦𝑘 𝑎𝑘 = 3
⃒ ∑︀ ⃒ 𝑘∈𝑁𝑚 𝑘∈𝑁𝑚
(𝑗 ) ⃒ (𝑗 )
𝑦𝑘 𝑚 𝑎𝑘 ⃒ ≤ |𝑦𝑘 𝑚 | < 3𝜀 , отже
⃒ ∑︀
та ⃒
𝑘∈𝑁
/ 𝑚 𝑘∈𝑁
/ 𝑚
⃒ ∑︀ ⃒ ⃒ ∑︀ ⃒
(𝑗 ) ⃒ (𝑗 ) ⃒
|𝑓 (𝑦 (𝑗𝑚 ) )| ≥ ⃒ 𝑦𝑘 𝑚 𝑎𝑘 ⃒ − ⃒ 𝑦𝑘 𝑚 𝑎𝑘 ⃒ ≥ 3𝜀 , 𝑚 ≥ 1.
⃒ ⃒
𝑘∈𝑁𝑚 𝑘∈𝑁
/ 𝑚
𝑤
Таким чином, 𝑦 (𝑗𝑚 ) −
→/ 0, суперечнiсть.
5.31. 1) Застосувати теорему Банаха–Штейнгауза до послiдовностi функ-
𝑛
∑︀
цiоналiв 𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑎𝑘 𝑥𝑘 , 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 , 𝑛 ≥ 1. 2) Застосувати теорему Ба-
𝑘=1
∫︀𝑏
наха–Штейнгауза до послiдовностi функцiоналiв 𝑓𝑛 (𝑥) = ℎ𝑛 (𝑡)𝑥(𝑡)𝑑𝑡,
𝑎
𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), де ℎ𝑛 (𝑡) = ℎ(𝑡), якщо |ℎ(𝑡)| ≤ 𝑛, i ℎ𝑛 (𝑡) = 0, якщо
|ℎ(𝑡)| > 𝑛, 𝑛 ≥ 1.
∞
5.32.
∑︀
Якщо послiдовнiсть 𝑎 = {𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 1} така, що ряд 𝑎𝑛 𝑥𝑛
𝑛=1
збiгається при всiх 𝑥 ∈ 𝑐 або всiх 𝑥 ∈ 𝑐0 , то 𝑎 ∈ 𝑙1 .
5.33. Необхiднiсть. Застосувати теорему Банаха–Штейнгауза до послiдов-
ностi {𝜙(𝑥𝑛 ) : 𝑛 ≥ 1}, де 𝜙 : 𝑋 → 𝑋
** — канонiчне вкладення.
1
5.34. 𝑓 (𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝑡, 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]). Збiжностi за нормою немає. Пере-
∫︀
0
вiрити, що ‖𝑓𝑛 − 𝑓 ‖ = 2, 𝑛 ≥ 1.
243
5.36. Необхiднiсть. Умова sup 𝑉 (𝐹𝑛 , [𝑎, 𝑏]) < +∞ випливає з критерiю
𝑛≥1
*-слабкої збiжностi. При всiх 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] маємо |𝐹𝑛 (𝑡)| = |𝐹𝑛 (𝑡) − 𝐹𝑛 (𝑎)| ≤
≤ sup 𝑉 (𝐹𝑛 , [𝑎, 𝑏]), тому послiдовнiсть {𝐹𝑛 : 𝑛 ≥ 1} рiвномiрно обме-
𝑛≥1
жена. Нехай 𝑡0 𝐹0 або 𝑡0 = 𝑏. Покажемо,
— довiльна точка неперервностi
що обмежена послiдовнiсть {𝐹𝑛 (𝑡0 ) : 𝑛 ≥ 1} має єдину граничну точку
𝐹0 (𝑡0 ). Звiдси випливатиме, що 𝐹𝑛 (𝑡0 ) → 𝐹0 (𝑡0 ), 𝑛 → ∞. Розглянемо
будь-яку пiдпослiдовнiсть {𝐹𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}, для якої послiдовнiсть {𝐹𝑛𝑘 (𝑡0 ) :
𝑘 ≥ 1} збiжна. За другою теоремою Хеллi (див., наприклад, [4], гл. VII,
§7 або [17], гл. VI, §6) iснує пiдпослiдовнiсть {𝑚𝑗 = 𝑛𝑘𝑗 : 𝑗 ≥ 1} така, що
функцiї 𝐹𝑚𝑗 поточково збiгаються до деякої функцiї Φ, зокрема Φ(𝑎) =

= lim 𝐹𝑚𝑗 (𝑎) = 0. За першою теоремою Хеллi (див., наприклад, [4],
𝑗→∞
*−𝑤
гл. VII, §7 або [17], гл. VI, §6) маємо Φ ∈ 𝐵𝑉 ([𝑎, 𝑏]) та 𝑓𝑚𝑗 −−−→ 𝜙, де
∫︀𝑏
𝜙(𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑Φ(𝑡), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). Тодi 𝜙 = 𝑓0 за єдинiстю *-слабкої
𝑎
границi послiдовностi. Нехай 𝐹 ∈ 𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]), причому 𝐹 (𝑡) = Φ(𝑡) в усiх
точках неперервностi функцiї 𝐹, а також при 𝑡 = 𝑎 та 𝑡 = 𝑏. Тодi 𝑓0 (𝑥) =
∫︀𝑏 ∫︀𝑏
= 𝜙(𝑥) = 𝑥(𝑡)𝑑𝐹 (𝑡) = 𝑥(𝑡)𝑑𝐹0 (𝑡), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). З теореми 3 роз-
𝑎 𝑎
дiлу 3 випливає, що 𝐹 = 𝐹0 . Таким чином, 𝐹𝑚𝑗 (𝑡0 ) → Φ(𝑡0 ) = 𝐹0 (𝑡0 ),
𝑗 → ∞. Достатнiсть. Зафiксуємо 𝑥0 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). Послiдовнiсть чисел
{𝑓𝑛 (𝑥0 ) : 𝑛 ≥ 1} обмежена внаслiдок рiвномiрної обмеженостi варiа-
цiй. Покажемо, що ця послiдовнiсть має єдину граничну точку 𝑓0 (𝑥0 ).
Звiдси випливатиме, що 𝑓𝑛 (𝑥0 ) → 𝑓0 (𝑥0 ), 𝑛 → ∞. Нехай пiдпослiдов-
нiсть {𝑓𝑛𝑘 (𝑥0 ) : 𝑘 ≥ 1} збiжна. За другою теоремою Хеллi iснує пiд-
послiдовнiсть {𝑚𝑗 = 𝑛𝑘𝑗 : 𝑗 ≥ 1} така, що функцiї 𝐹𝑚𝑗 поточково
збiгаються до деякої функцiї Φ, зокрема Φ(𝑎) = lim 𝐹𝑚𝑗 (𝑎) = 0. За

𝑗→∞
*−𝑤
першою теоремою Хеллi Φ ∈ 𝐵𝑉 ([𝑎, 𝑏]) та 𝑓𝑚𝑗 −−−→ 𝜙, де 𝜙(𝑥) =
∫︀𝑏 ∫︀𝑏
= 𝑥(𝑡)𝑑Φ(𝑡) = 𝑥(𝑡)𝑑𝐹0 (𝑡) = 𝑓0 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), бо Φ(𝑡) = 𝐹0 (𝑡)
𝑎 𝑎
в усiх точках неперервностi функцiї𝐹0 , а також при 𝑡 = 𝑎 та 𝑡 = 𝑏. Отже,
𝑓𝑚𝑗 (𝑥0 ) → 𝑓0 (𝑥0 ), 𝑗 → ∞.
5.37. 1) Кожну функцiю 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]) подати у виглядi 𝑥 = 𝑥+ − 𝑥− ,
де 𝑥+ , 𝑥− — невiд’ємнi неперервнi функцiї на [0, 1]. Довести, що iснує
lim 𝑓𝑛 (𝑥± ), i застосувати теорему 3. 2) Нi. Розглянути послiдовнiсть
𝑛→∞
функцiй {𝑝𝑛 (𝑡) = 𝑝0 (2𝑛 𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1] : 𝑛 ≥ 1}, де 𝑝0 (𝑡) = (−1)𝑘 ,
𝑡 ∈ [𝑘, 𝑘 + 1), 𝑘 ∈ N ∪ {0}. 3) Так.
244
5.38. 1),2) Якщо 𝑓 ̸= 0, то необхiдно i достатньо, щоб послiдовнiсть {𝛼𝑛 :
𝑛 ≥ 1} збiгалася.
5.39. 1) Розглянути випадки |𝑡 − 𝑐| < 𝛿 i |𝑡 − 𝑐| ≥ 𝛿. 2) Оскiльки фун-
кцiонали 𝑓𝑛 невiд’ємнi, то з 1) випливає, що
2‖𝑥‖
|𝑓𝑛 (𝑥) − 𝑥(𝑐)𝑓𝑛 (𝑒0 )| ≤ 𝛿2 𝑛
𝑓 (𝑦) + 𝜀𝑓𝑛 (𝑒0 )
при всiх 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) та 𝑛 ≥ 1. Звiдси lim |𝑓𝑛 (𝑥) − 𝑥(𝑐)| ≤ 𝜀, де 𝜀 > 0
𝑛→∞
довiльне.
5.40. Згiдно iз задачею 3.42 маємо ‖𝑓𝑛 −𝑓 ‖ = (𝑓𝑛 −𝑓 )(𝑒0 ) → 0, 𝑛 → ∞.
5.41. Розглянути функцiонали
∞
∑︀
𝑓𝑛 (𝑥) = 𝑎𝑛𝑘 𝑥𝑘 , 𝑛 ≥ 1, 𝑓 (𝑥) = lim 𝑥𝑛 , 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) ∈ 𝑐,
𝑘=1 𝑛→∞
*−𝑤
i перевiрити, що 𝑓𝑛 −−−→ 𝑓 тодi й лише тодi, коли виконуються умови
1)–3). Для цього використати критерiй *-слабкої збiжностi функцiоналiв
(теорему 2) i врахувати, що множина {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 0}, де 𝑒0 = (1, 1, . . .),
тотальна в 𝑐.
𝑛
5.42.
∑︀
Нехай послiдовнiсть {𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 0} ⊂ C фiксована, 𝑋𝑛 = 𝑥𝑘
𝑘=0
𝑛
∑︀ 𝑛
∑︀
та 𝑌𝑛 = 𝑦𝑘 , 𝑛 ≥ 0. Легко перевiрити, що 𝑌𝑛 = 𝑎𝑛−𝑘 𝑋𝑘 . Покла-
𝑘=0 𝑘=0
𝑛
𝑓𝑛 ∈ 𝑐*
∑︀
демо 𝑓𝑛 (𝑋) = 𝑎𝑛−𝑘 𝑋𝑘 , 𝑋 = (𝑋0 , 𝑋1 , . . .) ∈ 𝑐. Тодi та
𝑘=0
∞
∑︀ ∞
∑︀
𝑌𝑛 = 𝑓𝑛 (𝑋). Ряд 𝑦𝑛 збiгається для будь-якого збiжного ряду 𝑥𝑛
𝑛=0 𝑛=0
тодi й лише тодi, коли послiдовнiсть {𝑓𝑛 (𝑋) : 𝑛 ≥ 1} збiгається при всiх
𝑋 ∈ 𝑐, тобто послiдовнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається *-слабко у просто-
∞
𝑐* .
∑︀
рi Перевiрити, що остання умова рiвносильна тому, що ряд |𝑎𝑛 |
𝑛=0
збiгається.
𝑛 𝑛
5.43.
∑︀ ∑︀
Якщо 𝑥𝑛 = 𝑎𝑘 , 𝑦 𝑛 = 𝑎𝑘 𝑏𝑘 , 𝑛 ≥ 1, то
𝑘=1 𝑘=1
𝑛−1
∑︀
𝑦𝑛 = 𝑓𝑛 (𝑥) := (𝑏𝑘 − 𝑏𝑘+1 )𝑥𝑘 + 𝑏𝑛 𝑥𝑛 , 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .)
𝑘=1
∞
∑︀
(тотожнiсть Абеля). 1) Ряд 𝑎𝑛 𝑏𝑛 збiгається для будь-якого збiжного
𝑛=1
∞
∑︀
ряду 𝑎𝑛 тодi й лише тодi, коли послiдовнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається
𝑛=1
245
∞
𝑐* .
∑︀
*-слабко у просторi 2) Ряд 𝑎𝑛 𝑏𝑛 збiгається для будь-якої послi-
𝑛=1
довностi{𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ C з рiвномiрно обмеженими частковими сумами
𝑛
∑︀
𝑥𝑛 = 𝑎𝑛 , 𝑛 ≥ 1, тодi й лише тодi, коли послiдовнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
𝑘=1
збiгається *-слабко у просторi
* .
𝑙∞
Роздiл 6
6.8. Врахувати, що збiжнiсть у скiнченновимiрному просторi рiвносильна
покоординатнiй збiжностi (див. задачу 1.72).
6.9. Якщо {𝑒1 , . . . , 𝑒𝑚 } ⊂ R𝑚 , {𝑔1 , . . . , 𝑔𝑛 } ⊂ R𝑛 — стандартнi базиси в
𝑛 (︁ ∑︀
𝑚 )︁ 𝑚
R𝑚 та R𝑛 , то 𝐴𝑥 = 𝑛 𝑚 —
∑︀ ∑︀
𝑎𝑗𝑘 𝑥𝑘 𝑔𝑗 , 𝑥 = 𝑥𝑘 𝑒𝑘 , де (𝑎𝑗𝑘 )𝑗=1,𝑘=1
𝑗=1 𝑘=1 𝑘=1
числова матриця така, що (𝑎1𝑘 , 𝑎2𝑘 , . . . , 𝑎𝑛𝑘 ) — координати вектора 𝐴𝑒𝑘
в базисi {𝑔1 , . . . , 𝑔𝑛 }.
𝑛 𝑛 ⃒ ∑︀
⃒𝑚
∑︀ ∑︀ ⃒
‖𝐴‖ = max |𝑎𝑗𝑘 |; ‖𝐴𝑥‖1 = 𝑎𝑗𝑘 𝑥𝑘 ⃒ ≤
⃒
1) Маємо ⃒
1≤𝑘≤𝑚 𝑗=1 𝑗=1 𝑘=1
𝑛 ∑︀
∑︀ 𝑚 𝑚 (︁ ∑︀
∑︀ 𝑛 )︁ 𝑛
∑︀
≤ |𝑎𝑗𝑘 | · |𝑥𝑘 | = |𝑎𝑗𝑘 | · |𝑥𝑘 | ≤ max |𝑎𝑗𝑘 | · ‖𝑥‖1 ,
𝑗=1 𝑘=1 𝑘=1 𝑗=1 1≤𝑘≤𝑚 𝑗=1
𝑛
∑︀ 𝑛
∑︀
рiвнiсть досягається при 𝑥 = 𝑒𝑘0 , де max |𝑎𝑗𝑘 | = |𝑎𝑗𝑘0 |.
1≤𝑘≤𝑚 𝑗=1 𝑗=1
𝑚
∑︀
2) ‖𝐴‖ = max |𝑎𝑗𝑘 |; 3) ‖𝐴‖ = max |𝑎𝑗𝑘 |;
1≤𝑗≤𝑛 𝑘=1 1≤𝑗≤𝑛, 1≤𝑘≤𝑚
√︃
𝑛 ⃒ ∑︀
⃒𝑚 𝑚
⃒
𝑎2𝑗𝑘 .
∑︀ ∑︀
‖𝐴‖ = max 𝑎𝑗𝑘 𝑥𝑘 ⃒; ‖𝐴‖ = max
⃒
4) ⃒ 5)
𝑥𝑘 =±1, 1≤𝑘≤𝑚 𝑗=1 𝑘=1 1≤𝑗≤𝑛 𝑘=1
𝑚
𝑎𝑗𝑘 𝑥𝑘 , 𝑥 ∈ R𝑚 .
∑︀
У пунктах 2), 3), 5) розглянути функцiонали 𝑓𝑗 (𝑥) =
𝑘=1
Оскiльки ‖𝐴𝑥‖∞ = max |𝑓𝑗 (𝑥)|, 𝑥 ∈ R𝑚 , то ‖𝐴‖ = max ‖𝑓𝑗 ‖.
1≤𝑗≤𝑛 1≤𝑗≤𝑛
6.10. ‖𝐴‖ = sup |𝛼𝑛 |.
𝑛≥1
6.11. 1),2) ‖𝐴‖ = max |𝛼(𝑡)|.
𝑡∈[𝑎,𝑏]
6.12. ‖𝐴‖ = ‖𝛼‖∞ .
∑︀ 1 1/2
(︂ ∞ )︂
6.13. ‖𝐴‖ = 𝑛2
= √𝜋 .
6
𝑛=1
246
(︂ ∞
)︂1/2
6.14. ‖𝐴‖ ≤ |2
∑︀
|𝛼𝑗𝑘 .
𝑗,𝑘=1
6.15. При 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏] розглянемо функцiонали
∫︀𝑏
𝑓𝑡 (𝑥) = (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]).
𝑎
Згiдно iз задачею 3.23(1) цi функцiонали лiнiйнi i неперервнi, причому

∫︀𝑏
‖𝑓𝑡 ‖ = |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑠. Оскiльки ‖𝐴𝑥‖ = max |𝑓𝑡 (𝑥)|, 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), то
𝑎 𝑡∈[𝑎,𝑏]
∫︀𝑏
‖𝐴‖ = max ‖𝑓𝑡 ‖ = max |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑠.
𝑡∈[𝑎,𝑏] 𝑡∈[𝑎,𝑏] 𝑎
∫︀𝑏
6.16. Покладемо 𝑀 = max |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑡. Маємо
𝑠∈[𝑎,𝑏] 𝑎
∫︀𝑏 ⃒⃒∫︀𝑏 ⃒ ∫︀𝑏 ∫︀𝑏

‖𝐴𝑥‖1 = ⃒ 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠⃒𝑑𝑡 ≤ |𝐾(𝑡, 𝑠)| · |𝑥(𝑠)|𝑑𝑠𝑑𝑡 =
⃒
𝑎 𝑎 𝑎 𝑎
∫︀𝑏 (︁ ∫︀𝑏 )︁ ∫︀𝑏
= |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑡 ·|𝑥(𝑠)|𝑑𝑠 ≤ max |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑡·‖𝑥‖1 = 𝑀 ·‖𝑥‖1 .
𝑎 𝑎 𝑠∈[𝑎,𝑏] 𝑎
Таким чином, 𝐴 ∈ L(𝐿1 ([𝑎, 𝑏])) та ‖𝐴‖ ≤ 𝑀. Для доведення нерiвно-

∫︀𝑏
стi ‖𝐴‖ ≥ 𝑀 розглянути 𝑠0 ∈ [𝑎, 𝑏], для якого 𝑀 = |𝐾(𝑡, 𝑠0 )|𝑑𝑡,
𝑎
i покласти 𝑥𝑛 = 𝜒[𝑠0 − 1 ,𝑠0 + 1 ]∩[𝑎,𝑏] , 𝑛 ≥ 1. Використовуючи рiвномiрну
𝑛 𝑛
‖𝐴𝑥𝑛 ‖1
неперервнiсть ядра 𝐾, перевiрити, що
‖𝑥𝑛 ‖1 → 𝑀, 𝑛 → ∞.
6.17. Скористатися теоремою Фубiнi та нерiвнiстю Кошi–Буняковського.
∫︀𝑡
6.18. ‖𝐴‖ = max |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑠. Див. вказiвку до задачi 6.15.
∫︀𝜋
6.19. ‖𝐴‖ = |𝑢(𝑡)|𝑑𝑡. Скористатися задачею 6.16.
−𝜋
6.20. 1) ‖𝐴‖ = 1. 2) Для доведення замкненостi скористатися теоремою
про почленне диференцiювання функцiональної послiдовностi. Для дове-
дення розривностi 𝐴 розглянути послiдовнiсть {𝑡𝑛 , 𝑡 ∈ [0, 1] : 𝑛 ≥ 1}.
1 1 1
6.22. 1) ‖𝐼‖ = 1. 2) ‖𝐼‖ = (𝑏 − 𝑎) 𝑟 − 𝑝 при 𝑝 < +∞, ‖𝐼‖ = (𝑏 − 𝑎) 𝑟
при 𝑝 = +∞. Скористатися нерiвнiстю Гельдера.
247
6.24. 𝐴𝑛 — iнтегральнi оператори з ядрами 𝐾𝑛 , що визначаються за iн-
∫︀𝑏
дукцiєю: 1) 𝐾1 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝑠) та 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝜏 )𝐾𝑛−1 (𝜏, 𝑠)𝑑𝜏 ,
𝑎
∫︀𝑡
(𝑡, 𝑠) ∈ [𝑎, 𝑏]2 , 𝑛 ≥ 2; 2) 𝐾1 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝑠) та 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝜏 )×
𝑠
×𝐾𝑛−1 (𝜏, 𝑠)𝑑𝜏 , 𝑎 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 ≤ 𝑏, 𝑛 ≥ 2.
(︁ )︁ 1
(𝛼−𝛾)𝛼−𝛾 𝛽−𝛼
6.25. ‖𝐴‖ = 𝛽−𝛼1
при 𝛾 = 𝛼, ‖𝐴‖ =
(𝛽−𝛾)𝛽−𝛾
при 𝛾 < 𝛼.
6.26. ‖𝐴‖ = ‖𝑦‖ · ‖𝑧‖. Скористатися задачею 6.3.

6.27. ‖𝐴‖ = ‖𝑢‖𝑋 · ‖𝑣‖𝑋 * . Скористатися задачею 6.3.
6.28. Необхiднiсть. Оскiльки 𝑅(𝐴) — скiнченновимiрний пiдпростiр, то у
ньому iснує базис {𝑦1 , . . . , 𝑦𝑛 } ⊂ 𝑌. Нехай 𝑓1 (𝑥), . . . , 𝑓𝑛 (𝑥) ∈ K — коор-
′ ′′
динати 𝐴𝑥 у цьому базисi. Для довiльних 𝑥 , 𝑥 ∈ 𝑋 та 𝛼, 𝛽 ∈ K маємо
𝑛
𝐴(𝛼𝑥′ + 𝛽𝑥′′ ) = 𝛼𝐴𝑥′ + 𝛽𝐴𝑥′′ = (𝛼𝑓𝑘 (𝑥′ ) + 𝛽𝑓𝑘 (𝑥′′ ))𝑦𝑘 . Отже,
∑︀
𝑘=1
𝑓𝑘 (𝛼𝑥′ + 𝛽𝑥′′ ) = 𝛼𝑓𝑘 (𝑥′ ) + 𝛽𝑓𝑘 (𝑥′′ ) внаслiдок єдиностi розкладу за бази-
сом, тобто функцiонали 𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛 лiнiйнi. Неперервнiсть цих функцiоналiв
випливає з того, що збiжнiсть у скiнченновимiрному просторi рiвносильна
покоординатнiй збiжностi.
6.30. ‖𝐴‖ = max |𝑐𝑘 |. За теоремою Пiфагора i нерiвнiстю Бесселя
1≤𝑘≤𝑛
𝑛 ⃒ ⃒2 𝑛 ⃒
⃒(𝑥, 𝑦𝑘 )⃒2 ≤
⃒
‖𝐴𝑥‖2 = 𝑐𝑘 (𝑥, 𝑦𝑘 )⃒ ≤ max |𝑐𝑘 |2 ·
∑︀ ⃒ ∑︀
𝑘=1 1≤𝑘≤𝑛 𝑘=1
≤ max |𝑐𝑘 |2 · ‖𝑥‖2 ,
1≤𝑘≤𝑛
рiвнiсть досягається при 𝑥 = 𝑦𝑘0 ,max |𝑐𝑘 | = |𝑐𝑘0 |.

де
1≤𝑘≤𝑛
6.31. 1) ‖𝐴‖ = 𝛽+1
1
; 2) ‖𝐴‖ = 21 𝑒3 (1 − 𝑒−2 ); 3) ‖𝐴‖ = 𝜋2 ; 4) ‖𝐴‖ = 2;
1
5) ‖𝐴‖ = 𝜋; 6) ‖𝐴‖ = √ ; 7),8) ‖𝐴‖ = 𝜋; 9) ‖𝐴‖ = 1.
(2𝛼+1)(2𝛽+1)
У пунктах 1), 2), 4), 6) скористатися задачею 6.3, у пунктi 3) — задачею
6.15, у пунктах 5), 7), 8) — задачею 6.30.
6.32. 1)–6) ‖𝐴‖ = 1.
6.34. 2) Нi. Нехай 𝑋 = 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) з рiвномiрною нормою, 𝑌 = 𝐶([𝑎, 𝑏]),
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥′ (𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑥 ∈ 𝑋. 3) а) 𝐼; б) Нехай 𝑋 = 𝑌 = 𝑙2 ,
𝐴𝑥 = (𝑥1 , 𝑥22 , 𝑥33 , . . .). Тодi множина 𝑅(𝐴) скрiзь щiльна в 𝑙2 , бо мiстить
1 1
усi фiнiтнi послiдовностi, але (1, , , . . .) ∈/ 𝑅(𝐴).
2 3
6.35. 1) Достатньо довести, що множина 𝑅(𝐴) замкнена. Нехай 𝑦𝑛 = 𝐴𝑥𝑛
та 𝑦𝑛 → 𝑦, 𝑛 → ∞. Тодi послiдовнiсть {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} фундаменталь-
на. Оскiльки ‖𝑦𝑛 − 𝑦𝑚 ‖ ≥ 𝑐‖𝑥𝑛 − 𝑥𝑚 ‖, 𝑛, 𝑚 ≥ 1, то послiдовнiсть
248
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} теж фундаментальна, а отже збiжна. Нехай 𝑥𝑛 → 𝑥,
𝑛 → ∞. Тодi 𝑦𝑛 = 𝐴𝑥𝑛 → 𝐴𝑥, тобто 𝑦 = 𝐴𝑥 ∈ 𝑅(𝐴).
6.36. Для кожного 𝑥 ∈ 𝑋 покладемо [𝑥] = {𝑥 + 𝑦 | 𝑦 ∈ Ker 𝐴}. Оскiльки
Ker 𝐴 — пiдпростiр, то фактор-простiр 𝑋/Ker 𝐴 = {[𝑥] | 𝑥 ∈ 𝑋} це ЛНП
з нормою ‖[𝑥]‖ = inf ‖𝑥 + 𝑦‖ (див., наприклад, [17], гл.III, §3). Нехай
𝑦∈Ker 𝐴
𝑃 𝑥 = [𝑥], 𝑃 : 𝑋 → 𝑋/Ker 𝐴. Тодi 𝑃 ∈ L(𝑋, 𝑋/Ker 𝐴) та ‖𝑃 ‖ ≤ 1.
Покладемо 𝐵[𝑥] = 𝐴𝑥, 𝑥 ∈ 𝑋. Оператор 𝐵 : 𝑋/Ker 𝐴 → 𝑌 коректно
′ ′′ ′ ′′
визначений та є iн’єкцiєю, бо при [𝑥 ] = [𝑥 ] маємо 𝑥 − 𝑥 ∈ Ker 𝐴 та
′ ′′ ′ ′′ ′
𝐴𝑥 = 𝐴𝑥 , а при [𝑥 ] ̸= [𝑥 ] маємо 𝑥 − 𝑥 ∈ ′′ / Ker 𝐴 та 𝐴𝑥 ̸= 𝐴𝑥′′ . Тодi
′
𝐵 : 𝑋/Ker 𝐴 → 𝑅(𝐴) — бiєкцiя та dim 𝑋/Ker 𝐴 = dim 𝑅(𝐴) < +∞.
Звiдси 𝐵 ∈ L(𝑋/Ker 𝐴, 𝑌 ) за задачею 6.8 та 𝐴 = 𝐵𝑃 ∈ L(𝑋, 𝑌 ).
6.37. ‖𝑃 ‖ = 1 при 𝐺 ̸= {0}, ‖𝑃 ‖ = 0 при 𝐺 = {0}.
6.38. Достатнiсть. Нехай iснують такi 𝑥0 ∈ 𝑋 та 𝑟 > 0, що ‖𝐴𝑥‖ < 1
при всiх 𝑥 ∈ 𝐵(𝑥0 , 𝑟). Тодi при всiх 𝑢 ∈ 𝐵(0, 𝑟) маємо
‖𝐴𝑢‖ = ‖𝐴(𝑥0 + 𝑢2 ) − 𝐴(𝑥0 − 𝑢2 )‖ ≤ ‖𝐴(𝑥0 + 𝑢2 )‖ + ‖𝐴(𝑥0 − 𝑢2 )‖ < 2,
звiдки оператор 𝐴 обмежений та ‖𝐴‖ ≤ 2𝑟 .

6.39. 3) Якщо оператор 𝐴 необмежений, то iснують 𝑥𝑛 ∈ 𝑋 такi, що
𝑥𝑛
‖𝑥𝑛 ‖ = 1 та ‖𝐴𝑥𝑛 ‖ ≥ 𝑛, 𝑛 ≥ 1. Тодi при 𝑦𝑛 = √ 𝑛
маємо 𝑦𝑛 → 0, але
послiдовнiсть {𝐴𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не є слабко збiжною, бо необмежена.

6.40. Достатнiсть. Якщо 𝐴 не лiнiйний, то iснують 𝑥, 𝑦 ∈ 𝑋 та 𝛼, 𝛽 ∈ K
такi, що 𝐴(𝛼𝑥+𝛽𝑦) ̸= 𝛼𝐴𝑥+𝛽𝐴𝑦. За наслiдком 3 з теореми Гана–Банаха
*
iснує функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋 такий, що 𝑓 (𝐴(𝛼𝑥 + 𝛽𝑦)) ̸= 𝑓 (𝛼𝐴𝑥 + 𝛽𝐴𝑦) =
= 𝛼𝑓 (𝐴𝑥) + 𝛽𝑓 (𝐴𝑦), тобто функцiонал 𝑓0 не лiнiйний, суперечнiсть.
𝑤
Нехай оператор 𝐴 лiнiйний. За умовою якщо 𝑥𝑛 → 𝑥, то 𝐴𝑥𝑛 − → 𝐴𝑥,
𝑛 → ∞. Тому згiдно iз задачею 6.39(3) оператор 𝐴 обмежений.
6.42. 1) 𝛼 ≥ 0, ‖𝐴‖ = 1. 2) 0 < 𝛼 ≤ 1, ‖𝐴‖ = √1𝛼 . Оскiльки ‖𝐴𝑥‖2 =
∫︀1 ⃒ ∫︀1 ⃒⃒ 1−𝛼 ⃒2
= |𝑥(𝑡𝛼 )|2 𝑑𝑡 = ⃒𝑠 = 𝑡𝛼 ⃒ = ⃒ 𝑠 √2𝛼𝛼 𝑥(𝑠)⃒ 𝑑𝑠, то оператор 𝐴 буде обме-
⃒ ⃒
0 0
женим або необмеженим одночасно з оператором множення на функцiю
1−𝛼
𝑡 √2𝛼
𝛼
i матиме таку ж норму. 3) 0 < 𝛼 ≤ 2𝛽 + 1, ‖𝐴‖ = √1𝛼 .
6.44. 1) Для кожної пiдмножини 𝑆 ⊂ N розглянемо дiагональний опера-
тор 𝐴𝑆 𝑥 = (𝛼1,𝑆 𝑥1 , 𝛼2,𝑆 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙𝑝 , де 𝛼𝑘,𝑆 = 1 при 𝑘 ∈ 𝑆 та
𝛼𝑘,𝑆 = 0 при 𝑘 ∈ / 𝑆. Оскiльки множина {𝐴𝑆 | 𝑆 ⊂ N} незлiченна i внаслi-
док задачi 6.10 при будь-яких 𝑆, 𝑇 ⊂ N, 𝑆 ̸= 𝑇, маємо ‖𝐴𝑆 − 𝐴𝑇 ‖ = 1,
то простiр L(𝑙𝑝 ) несепарабельний. 2) Для кожного числа 𝑐 ∈ (𝑎, 𝑏] роз-
глянемо оператор множення 𝐴𝑐 𝑥 = 𝜒[0,𝑐] · 𝑥, 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]). Оскiльки
множина {𝐴𝑐 | 𝑐 ∈ (𝑎, 𝑏]} незлiченна та внаслiдок задачi 6.12 при будь-
яких 𝑎 < 𝑐 < 𝑑 ≤ 𝑏 маємо ‖𝐴𝑑 − 𝐴𝑐 ‖ = ‖𝜒(𝑐,𝑑] ‖∞ = 1, то простiр
249
L(𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏])) несепарабельний.
6.45. Зафiксуємо 𝑓 ∈ 𝑋 * , для якого ‖𝑓 ‖ = 1. Множина операторiв
{𝐴𝑦 (𝑥) = 𝑓 (𝑥)𝑦, 𝑥 ∈ 𝑋 | 𝑦 ∈ 𝑋} є пiдпростором L(𝑋), iзометрично iзо-
морфним 𝑋. Оскiльки цей пiдпростiр несепарабельний, то простiр L(𝑋)
6.46. 1) Нi при Ker 𝐴 ̸= {0}. 2) Так; так.
6.48. Позначимо 𝑐𝐴 = sup |(𝐴𝑥, 𝑦)|. Якщо 𝐴 ∈ L(𝐻), то при всiх
𝑥,𝑦∈𝑆(0,1)
𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 |(𝐴𝑥, 𝑦)| ≤ ‖𝐴‖ · ‖𝑥‖ · ‖𝑦‖, звiдки 𝑐𝐴 ≤ ‖𝐴‖ < +∞.
маємо
Навпаки, якщо 𝑐𝐴 < +∞, то при довiльному 𝑥 ∈ 𝑋 та 𝑦 = 𝐴𝑥 маємо
‖𝐴𝑥‖2 = (𝐴𝑥, 𝑦) ≤ 𝑐𝐴 ‖𝑥‖ · ‖𝐴𝑥‖, звiдки 𝐴 ∈ L(𝑋) та ‖𝐴‖ ≤ 𝑐𝐴 .
6.49. 1) За допомогою теореми Фубiнi i нерiвностi Кошi–Буняковського
1
довести, що |(𝐴𝑥, 𝑦)| ≤ (𝑐1 𝑐2 ) 2 ‖𝑥‖·‖𝑦‖, 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐿2 (𝑇, 𝜇), i скористатися
6.50. 2) Скористатися задачею 1.85. 3) Нехай 𝐺 — пiдпростiр 𝑋, 𝑢 ∈ /𝐺
та 𝐺 = ë.î.(𝐺 ∪ {𝑢}). Покажемо, що 𝐴 ∈ L(𝐺, 𝑌 ) можна продов-
′
жити до 𝐴 ∈ L(𝐺 , 𝑌 ) зi збереженням норми. Для кожного елемен-
′ ′
′
та 𝑥 ∈ 𝐺 ∖ 𝐺 iснує єдине 𝜆 ∈ R ∖ {0} таке, що 𝑥 − 𝜆𝑢 ∈ 𝐺. По-
кладемо 𝑔 = 𝑢 −
1 ′
𝜆 𝑥 ∈ 𝐺, тодi 𝑥 = 𝜆(𝑢 − 𝑔). Якщо 𝐴 𝑢 = 𝑦, то
′ ′ ′
𝐴 𝑥 = 𝐴 (𝜆(𝑢 − 𝑔)) = 𝜆(𝑦 − 𝐴𝑔). Умова ‖𝐴 ‖ = ‖𝐴‖ виконується,
якщо ‖𝜆(𝑦 − 𝐴𝑔)‖ ≤ ‖𝐴‖ · ‖𝜆(𝑢 − 𝑔)‖ при всiх 𝑔 ∈ 𝐺 та 𝜆 ∈ R ∖ {0},
тобто ‖𝑦 − 𝐴𝑔‖ ≤ ‖𝐴‖ · ‖𝑢 − 𝑔‖ при всiх 𝑔 ∈ 𝐺. Тому продовження
𝐴′ буде шуканим, якщо 𝑦 належить перетину всiх замкнених куль 𝐵𝑔 =
= 𝐵(𝐴𝑔, ‖𝐴‖ · ‖𝑢 − 𝑔‖), 𝑔 ∈ 𝐺. Оскiльки 𝑌 — простiр типу M, цей
перетин непорожнiй, якщо 𝐵𝑔1 ∩ 𝐵𝑔2 ̸= ∅ при будь-яких 𝑔1 , 𝑔2 ∈ 𝐺. При
𝑟1 = ‖𝐴‖ · ‖𝑢 − 𝑔1 ‖, 𝑟2 = ‖𝐴‖ · ‖𝑢 − 𝑔2 ‖ маємо
𝑟1 + 𝑟2 = ‖𝐴‖ · (‖𝑢 − 𝑔1 ‖ + ‖𝑢 − 𝑔2 ‖) ≥
≥ ‖𝐴‖ · ‖𝑔1 − 𝑔2 ‖ ≥ ‖𝐴𝑔1 − 𝐴𝑔2 ‖.
Якщо 𝐴𝑔1 = 𝐴𝑔2 , то кулi мають спiльний центр. Iнакше 𝑟1 +𝑟2 > 0 та при
𝑧 = 𝑟1𝑟+𝑟
1
2
·𝐴𝑔2 + 𝑟1𝑟+𝑟
2
2
·𝐴𝑔1 маємо ‖𝑧 −𝐴𝑔1 ‖ = 𝑟1𝑟+𝑟
1
2
·‖𝐴𝑔2 −𝐴𝑔1 ‖ ≤ 𝑟1
𝑟2
та ‖𝑧 − 𝐴𝑔2 ‖ =
𝑟1 +𝑟2 · ‖𝐴𝑔1 − 𝐴𝑔2 ‖ ≤ 𝑟2 , звiдки 𝑧 ∈ 𝐵𝑔1 ∩ 𝐵𝑔2 .
Аби показати, що 𝐴 можна продовжити зi збереженням норми на весь
простiр 𝑋, можна розглянути множину продовжень 𝐴𝑃 оператора 𝐴 на
пiдпростори 𝐺 ⊂ 𝑃 зi збереженням норми, покласти 𝐴𝑃 ⪯ 𝐴𝑄 , якщо 𝐴𝑄
— продовження 𝐴𝑃 , i застосувати лему Цорна.
6.51. I спосiб. Розглянемо функцiонали 𝑓𝑦 (𝑥) = (𝐴𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐵𝑦),
𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻. При всiх 𝑥 ∈ 𝐻 та 𝑦 ∈ 𝐵(0, 1) маємо |𝑓𝑦 (𝑥)| ≤ ‖𝐴𝑥‖×
×‖𝑦‖ ≤ ‖𝐴𝑥‖, тому за теоремою Банаха–Штейнгауза iснує таке 𝐶 > 0,
що ‖𝑓𝑦 ‖ = ‖𝐵𝑦‖ ≤ 𝐶 при всiх 𝑦 ∈ 𝐵(0, 1). Отже, 𝐵 ∈ L(𝐻). Аналогiчно
𝐴 ∈ L(𝐻). II спосiб. Доведемо, що якщо 𝑥𝑛 → 𝑥 та 𝐴𝑥𝑛 → 𝑧, 𝑛 → ∞,
250
то 𝑧 = 𝐴𝑥. Справдi, при всiх 𝑦 ∈ 𝐻 маємо (𝑧, 𝑦) = lim (𝐴𝑥𝑛 , 𝑦) =
𝑛→∞
= lim (𝑥𝑛 , 𝐵𝑦) = (𝑥, 𝐵𝑦) = (𝐴𝑥, 𝑦), отже 𝑧 = 𝐴𝑥. Це означає, що
𝑛→∞
графiк оператора 𝐴 є замкненим, а тому 𝐴 ∈ L(𝐻) за теоремою 1 (тео-
ремою Банаха про замкнений графiк). Аналогiчно 𝐵 ∈ L(𝐻).
Роздiл 7
7.5. Рiвномiрна збiжнiсть в L(𝑋, K) рiвносильна збiжностi за нормою в
𝑋 * , а сильна та слабка — *-слабкiй збiжностi в 𝑋 * .
7.6. Повторити мiркування з доведення теореми 2 роздiлу 5.
7.7. У формулюваннi задачi 7.6 спiввiдношення 𝐴𝑛 𝑥 → 𝐴𝑥, 𝑛 → ∞, в
𝑤
𝑋2 замiнити на 𝐴𝑛 𝑥 − → 𝐴𝑥, 𝑛 → ∞, в 𝑋2 .
7.8. Будемо позначати 𝐴 границю послiдовностi {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, якщо вона
iснує. 1) При 𝑝 = 1 не збiгається; при 1 < 𝑝 < +∞ слабко, 𝐴 = 0.
2) При 1 ≤ 𝑝 < +∞ сильно, 𝐴 = 0; при 𝑝 = +∞ не збiгається.
3),4) Сильно, 𝐴 = 0. 5) При 𝑝 = 1 та 𝑝 = +∞ не збiгається; при
1 < 𝑝 < +∞ слабко, 𝐴 = 0. 6) Сильно, 𝐴 = 0. 7) Не збiгається.
∞
∑︀
8) При 𝑝 = 1 сильно, 𝐴𝑥 = 𝑥𝑛 𝑒1 ; при 1 < 𝑝 ≤ +∞ не збiгається.
𝑛=1
9) Рiвномiрно, 𝐴𝑥 = (𝑥1 , 𝑥22 , 𝑥33 , . . .). 10) Рiвномiрно, 𝐴 = 𝐼. 11) Сильно,
𝐴 = 𝐼. 12) Рiвномiрно, 𝐴 = 0. 13) Рiвномiрно, 𝐴𝑥 = (𝑥1 , 𝑥22 , 𝑥33 , . . .).
𝑥2 𝑥𝑘
14) Рiвномiрно, 𝐴𝑥 = (𝑥1 ,
2 , . . . , 𝑘 , 0, . . .).
7.9. 3),6) Слабко, 𝐴 = 0. 11) Не збiгається.
7.10. 1) Рiвномiрно, сильно, слабко ⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається. 2) При
1 < 𝑝 ≤ +∞ рiвномiрно, сильно ⇔ 𝛼𝑛 → 0, слабко ⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
обмежена; при 𝑝 = 1 рiвномiрно, сильно, слабко ⇔ 𝛼𝑛 → 0. 3) При
1 ≤ 𝑝 < +∞ сильно, слабко ⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} обмежена, рiвномiр-
но ⇔ 𝛼𝑛 → 0; при 𝑝 = +∞ рiвномiрно, сильно, слабко ⇔ 𝛼𝑛 → 0.
4) При 1 ≤ 𝑝 < +∞ сильно, слабко ⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається, рiвно-
мiрно ⇔ 𝛼𝑛 → 0; при 𝑝 = +∞ рiвномiрно, сильно, слабко ⇔ 𝛼𝑛 → 0.
5) При 1 < 𝑝 ≤ +∞ рiвномiрно, сильно ⇔ 𝛼𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1, слабко ⇔
⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} обмежена; при 𝑝 = 1 рiвномiрно, сильно, слабко ⇔
⇔ 𝛼𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1. 6) При 𝑝 = 1 рiвномiрно ⇔ 𝛼𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1, сильно,
слабко ⇔ 𝛼𝑛 → 0; при 1 < 𝑝 < +∞ рiвномiрно ⇔ 𝛼𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1,
сильно ⇔ 𝛼𝑛 → 0, слабко ⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} обмежена; при 𝑝 = +∞
рiвномiрно, сильно ⇔ 𝛼𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1, слабко ⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} обмежена.
7) При 1 ≤ 𝑝 < +∞ рiвномiрно ⇔ 𝛼𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1, сильно, слабко ⇔
⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} обмежена; при 𝑝 = +∞ рiвномiрно, сильно ⇔ 𝛼𝑛 = 0,
𝑛 ≥ 1, слабко ⇔ 𝛼𝑛 → 0. 8) Рiвномiрно, сильно, слабко ⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
збiгається. 9) При 1 ≤ 𝑝 < +∞ рiвномiрно ⇔ 𝛼𝑛 → 0, сильно, слабко ⇔
⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається; при 𝑝 = +∞ рiвномiрно, сильно, слабко ⇔
251
⇔ 𝛼𝑛 → 0. 10) При 1 ≤ 𝑝 < +∞ рiвномiрно ⇔ 𝛼𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1, сильно,
слабко ⇔ {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається; при 𝑝 = +∞ рiвномiрно, сильно ⇔
⇔ 𝛼𝑛 = 0, 𝑛 ≥ 1, слабко ⇔ 𝛼𝑛 → 0.
7.11. Будемо позначати 𝐴 границю послiдовностi {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, якщо во-
на iснує. 1), 6), 8), 13), 16)–18), 20) Рiвномiрно, 𝐴 = 0. 2)–5), 7), 19) Збiж-
∫︀𝑡
ностi немає. 9) Рiвномiрно, (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑠) sin 𝑠𝑑𝑠. 10) Сильно, 𝐴 = 𝐼.
0
11) Слабко, 𝐴 = 0. 12) Сильно, (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(0)𝑡. 14) Рiвномiрно,
1
2
∫︀
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑠)𝑑𝑠. 15) Слабко, 𝐴 = 0. 21) Сильно, 𝐴 = 𝐼.
0
7.12. 1 < 𝑝 < +∞ слабко, 𝐴 = 0; при 𝑝 = 1 не збiгається. 2), 3)
1) При
Сильно, 𝐴 = 0. 4) Рiвномiрно, 𝐴 = 0. 5)–8) Слабко, 𝐴 = 0. 9) Сильно,
𝐴 = 0. 10) Сильно, 𝐴 = 𝐼. 11) При 𝑝 = 1 сильно, а при 1 < 𝑝 < +∞
рiвномiрно, 𝐴 = 0.
7.13. Граничний оператор — це оператор множення на деяку функцiю
𝑤
𝑝 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]). 1),2) 𝑝𝑛 → 𝑝, 𝑛 → ∞, в 𝐶([𝑎, 𝑏]); 3) 𝑝𝑛 −→ 𝑝, 𝑛 → ∞, в
𝐶([𝑎, 𝑏]) (тобто послiдовнiсть {𝑝𝑛 : 𝑛 ≥ 1} обмежена в 𝐶([𝑎, 𝑏]) i пото-
чково збiгається до 𝑝).
7.14. 2) Необхiдно i достатньо, щоб простiр 𝑋2 був повним вiдносно слаб-
кої збiжностi.
7.17. 1) Врахувати, що 𝑆𝑛 𝑥 — це часткова сума ряду Фур’є функцiї 𝑥.
2) Випливає з оцiнок
⃒ ⃒ ⃒ ⃒
∫︀𝜋 ∫︀𝜋 ⃒sin 2𝑛+1
2
𝑡⃒ ∫︀𝜋 ⃒sin 2𝑛+1
2
𝑡⃒
|𝐷𝑛 (𝑡)|𝑑𝑡 = 2 2 sin 𝑡 𝑑𝑡 ≥ 2 𝑡 𝑑𝑡 =
−𝜋 0 2 0
(2𝑛+1)𝜋
2 𝑛 𝑘𝜋 𝑛
∫︀ | sin 𝑢| ∑︀ ∫︀ | sin 𝑢| 4 ∑︀ 1 4
=2 𝑢 𝑑𝑢 >2 𝑘𝜋 𝑑𝑢 = 𝜋 𝑘 ∼ 𝜋 ln 𝑛,
0 𝑘=1 (𝑘−1)𝜋 𝑘=1
1
∫︀𝜋
𝑛 → ∞. 3) Довести, що ‖𝑆𝑛 ‖ = 𝜋 |𝐷𝑛 (𝑡)|𝑑𝑡 в 𝐶
̃︀ та в 𝐿1 ([−𝜋, 𝜋])
−𝜋
(у випадку 𝐿1 ([−𝜋, 𝜋]) скористатися задачею 6.19), та застосувати теоре-
му Банаха–Штейнгауза. 4) Для довiльного 𝑡0 ∈ [−𝜋, 𝜋] розглянути послi-
довнiсть функцiоналiв 𝑓𝑛 (𝑥) = (𝑆𝑛 𝑥)(𝑡0 ) i врахувати, що ‖𝑓𝑛 ‖ = ‖𝑆𝑛 ‖.
5) Для послiдовностi функцiоналiв
1
∫︀𝜋 𝑎0 𝛼0
𝑛
∑︀
𝑓𝑛 (𝑦) = 𝜋 (𝑆𝑛 𝑥)(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝑡 = 2 + (𝑎𝑘 𝛼𝑘 + 𝑏𝑘 𝛽𝑘 ),
−𝜋 𝑘=1
𝑦 ∈ 𝐿1 ([−𝜋, 𝜋]), 𝑛 ≥ 1, встановити, що ‖𝑓𝑛 ‖ = 𝜋1 ‖𝑆𝑛 𝑥‖∞ , 𝑛 ≥ 1. Далi

скористатися 3) i теоремою Банаха–Штейнгауза.
252
7.18. Внаслiдок лiнiйностi достатньо довести обмеженiсть множини зна-
чень 𝐵(𝑥, 𝑦) при 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐵(0, 1). Розглянемо оператори 𝐴𝑦 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ),
𝑦 ∈ 𝐵(0, 1), визначенi рiвнiстю 𝐴𝑦 𝑥 = 𝐵(𝑥, 𝑦), 𝑥 ∈ 𝑋1 . При кожному

𝑥 ∈ 𝑋1 маємо 𝐵(𝑥, ·) ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), тому
∀ 𝑥 ∈ 𝑋1 ∃ 𝐶𝑥 > 0 ∀ 𝑦 ∈ 𝐵(0, 1) : ‖𝐴𝑦 𝑥‖ = ‖𝐵(𝑥, 𝑦)‖ ≤ 𝐶𝑥 .
За теоремою Банаха–Штейнгауза iснує 𝐶 > 0 таке, що ‖𝐴𝑦 ‖ ≤ 𝐶 при
всiх 𝑦 ∈ 𝐵(0, 1), а отже ‖𝐵(𝑥, 𝑦)| ≤ 𝐶 при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐵(0, 1).
7.19. Для доведення розривностi 𝐵 на 𝑋 × 𝑋 розглянути послiдовнiсть
{𝑝𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋, що збiгається в 𝑋 до функцiї 𝑥(𝑡) = √1𝑡 , 𝑡 ∈ (0, 1],
i за допомогою леми Фату отримати рiвнiсть lim 𝐵(𝑝𝑛 , 𝑝𝑛 ) = +∞.
𝑛→∞
7.20. 3) Розглянути 𝑋 = 𝑙2 та оператори 𝐴𝑛 , 𝐵𝑛 , визначенi рiвностями
𝐴𝑛 𝑥 = (𝑥𝑛 , 𝑥𝑛+1 , . . .), 𝐵𝑛 𝑥 = (0, . . . , 0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 , 𝑛 ≥ 1.
⏟ ⏞
𝑛−1
𝑤 𝑤
Перевiрити, що 𝐴𝑛 −→ 0, 𝐵𝑛 − → 0, 𝑛 → ∞, та 𝐴𝑛 𝐵𝑛 = 𝐼, 𝑛 ≥ 1.
7.21. 3) Для𝑋 = 𝑙2 , 𝐴𝑛 𝑥 = (𝑥𝑛 , 𝑥𝑛+1 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 , та 𝑥(𝑛) = 𝑒𝑛
𝑠 𝑤
перевiрити, що 𝐴𝑛 →− 0, 𝑥(𝑛) −→ 0, 𝑛 → ∞, та 𝐴𝑛 𝑥(𝑛) = 𝑒1 , 𝑛 ≥ 1.
7.22. Встановити, що lim (𝐴𝑛 𝑥, 𝑦) iснує при всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻. Користуючись
𝑛→∞
слабкою повнотою 𝐻, отримати, що при кожному 𝑥 ∈ 𝐻 iснує такий
𝑤
елемент 𝐴𝑥 ∈ 𝐻, що 𝐴𝑛 𝑥 − → 𝐴𝑥. Далi довести, що 𝐴 ∈ L(𝐻).
7.23. Для скрiзь щiльної в 𝐻 множини 𝐿 = {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} дiагональним
методом побудувати пiдпослiдовнiсть {𝐴𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}, слабко збiжну на
кожному 𝑥𝑛 , i скористатися задачею 7.22.
7.24. Довести, що послiдовнiсть {𝜙𝑛 (𝐴) : 𝑛 ≥ 0} є фундаментальною.
𝑠 ∞
7.27. Необхiднiсть. Якщо 𝐴𝑛 →
− 𝐴, то 𝑅(𝐴) ⊂ ∪ 𝑅(𝐴𝑛 ), причому
𝑛=1
скiнченновимiрнi простори 𝑅(𝐴𝑛 ) є сепарабельними. Достатнiсть. Нехай
{𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормований базис в 𝐻. Для 𝐴 ∈ L(𝐻) розглянути
𝑛
∑︀ ∞
∑︀
𝐴𝑛 𝑥 = 𝑥𝑘 𝐴𝑒𝑘 , 𝑛 ≥ 1, де 𝑥 = 𝑥𝑘 𝑒𝑘 ∈ 𝐻.
𝑘=1 𝑘=1
7.28. 2) Спочатку довести рiвнiсть для функцiй з 𝑇𝑛 , потiм — для sin 𝑚𝑡,
cos 𝑚𝑡 при 𝑚 > 𝑛. Далi врахувати, що при фiксованому 𝑠 права i лi-
ва частини рiвностi є лiнiйними неперервними функцiоналами на 𝐶, ̃︀ якi
∞
спiвпадають на ∪ 𝑇𝑛 . 3) Скористатися 2) i оцiнками з розв’язання зада-
𝑛=1
чi 7.17.
7.29. 1) З лiнiйностi i невiд’ємностi випливає, що (𝐴𝑥)(𝑡) ≤ (𝐴𝑦)(𝑡),
𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], для всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]) таких, що 𝑥(𝑡) ≤ 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏].
253
Оскiльки для будь-якої функцiї 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1) маємо
−1 = −𝑒0 (𝑡) ≤ 𝑥(𝑡) ≤ 𝑒0 (𝑡) = 1, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],

то −(𝐴𝑒0 )(𝑡) ≤ (𝐴𝑥)(𝑡) ≤ (𝐴𝑒0 )(𝑡), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Отже, ‖𝐴𝑥‖ ≤ ‖𝐴𝑒0 ‖,
𝑥 ∈ 𝐵(0, 1), причому при 𝑥 = 𝑒0 досягається рiвнiсть. 2) Покладемо
𝑦𝑠 (𝑡) = (𝑡 − 𝑠)2 , 𝑠, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Аналогiчно до задачi 5.39(1) для довiльних
𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑠 ∈ [𝑎, 𝑏] та 𝜀 > 0 маємо
− 2‖𝑥‖
𝛿2 𝑠
𝑦 (𝑡) − 𝜀 ≤ 𝑥(𝑡) − 𝑥(𝑠) ≤ 2‖𝑥‖
𝛿2 𝑠
𝑦 (𝑡) + 𝜀, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏],
де число 𝛿 = 𝛿(𝑥, 𝜀) > 0 таке, що |𝑥(𝑡) − 𝑥(𝑠)| < 𝜀 при всiх

𝑡, 𝑠 ∈ [𝑎, 𝑏], для яких |𝑡 − 𝑠| < 𝛿. Оскiльки оператори 𝐴𝑛 невiд’ємнi,
звiдси випливає, що
⃒ ⃒
⃒(𝐴𝑛 𝑥)(𝑠) − 𝑥(𝑠) · (𝐴𝑛 𝑒0 )(𝑠)⃒ ≤ 2‖𝑥‖
𝛿2
(𝐴𝑛 𝑦𝑠 )(𝑠) + 𝜀(𝐴𝑛 𝑒0 )(𝑠), 𝑠 ∈ [𝑎, 𝑏].
Враховуючи, що
(𝐴𝑛 𝑒0 )(𝑠) → 1, (𝐴𝑛 𝑦𝑠 )(𝑠) = (𝐴𝑛 (𝑒2 − 2𝑠𝑒1 + 𝑠2 𝑒0 ))(𝑠) → 0, 𝑛 → ∞,
рiвномiрно за 𝑠 ∈ [𝑎, 𝑏], дiстаємо, що lim ‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝑥‖ ≤ 𝜀, де 𝜀 > 0

𝑛→∞
довiльне.
Вiдповiдь на питання позитивна.
7.30. 1) Скористатися задачею 7.29 або тим, що ‖𝐵𝑛 𝑥 − 𝐾𝑛 𝑥‖ → 0,
𝑛 → ∞, 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]), де 𝐵𝑛 𝑥 — многочлен Бернштейна. 2) Скористатися
𝑠
1) i задачею 7.6. У просторi 𝐿∞ ([0, 1]) маємо 𝐾𝑛 →
−
/ 𝐼, бо iнакше цей
простiр був би сепарабельним.
Роздiл 8
8.4. Рiвносильнiсть тверджень 1), 2), 4) та 5) вiдома з лiнiйної алгебри,
рiвносильнiсть тверджень 2) та 3) випливає з задачi 6.8.
8.5. Врахувати, що 𝑅(𝐴) скрiзь щiльна в 𝑙2 , бо мiстить усi елементи ви-
гляду 𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , 0, . . .), але (1, 21 , 13 , . . .) ∈
/ 𝑅(𝐴).
∞
8.6. (𝐼 + 𝐴)−1 = 𝐼 + (−1)𝑛 𝐴𝑛 .
∑︀
𝑛=1
8.7. Для 𝐶 = 𝐵 −1 𝐴−1 перевiрити, що (𝐴𝐵)𝐶 = 𝐶(𝐴𝐵) = 𝐼, i застосу-
вати теорему 3.
∞
8.8. (𝐴 + 𝐵)−1 = 𝐴−1 + (𝐴−1 𝐵)𝑛 𝐴−1 .
∑︀
1) Використати рiвнiсть
𝑛=1
𝐴 + 𝐵 = 𝐴(𝐼 + 𝐴−1 𝐵), теорему 4 i задачу 8.7.
254
8.9. Необхiднiсть випливає з задачi 8.7. Достатнiсть. Використаємо тео-
рему 2. Якщо𝑅(𝐴2 ) = 𝑋, то 𝑅(𝐴) = 𝑋. Нехай 𝑚 > 0 є таким, що
2 𝑥‖
‖𝐴2 𝑥‖ ≥ 𝑚‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝑋. Тодi ‖𝐴𝑥‖ ≥ ‖𝐴 𝑚
‖𝐴‖ ≥ ‖𝐴‖ ‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝑋 .
8.10. (𝐴−1 ′
𝑖 𝑦)(𝑡) = 𝑦 (𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑦 ∈ 𝑋𝑖 , 𝑖 = 0, 1.
8.11. Скористатися методом розв’язання лiнiйних диференцiальних рiв-
∫︀𝑡
−1 𝑦)(𝑡) = 1 𝑒 23 𝑡 𝑒− 32 𝑠 𝑦(𝑠)𝑑𝑠;
нянь першого порядку. 1) (𝐴
2
0
𝑡2 ∫︀𝑡 2
− 𝑠2 𝑡 ∫︀𝑡 𝑠
2) (𝐴−1 𝑦)(𝑡) = 𝑒 2 𝑒 𝑦(𝑠)𝑑𝑠; 3) (𝐴−1 𝑦)(𝑡) = 𝑒−𝑒 𝑒𝑒 𝑦(𝑠)𝑑𝑠;
0 0
− 23 𝑡3
∫︀𝑡 2 3 −𝑡 −2𝑒−𝑡
4) (𝐴−1 𝑦)(𝑡) = 𝑒 𝑒 3
𝑠
𝑦(𝑠)𝑑𝑠; 5) (𝐴−1 𝑦)(𝑡) = 𝑒−2𝑡𝑒 ×
0
∫︀𝑡 −𝑠 +2𝑒−𝑠 −𝑠 ∫︀𝑡 𝑒𝑠
× 𝑒2𝑠𝑒 𝑦(𝑠)𝑑𝑠; 6) (𝐴−1 𝑦)(𝑡) = 𝑒−𝑡 (𝑡 + 1) (𝑠+1)2
𝑦(𝑠)𝑑𝑠;
0 0
∫︀𝑡 (︁ ∫︀𝑡 )︁
7) (𝐴−1 𝑦)(𝑡) = exp − 𝛼(𝑢)𝑑𝑢 𝑦(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑦 ∈ 𝐶([0, 1]).
0 𝑠
8.12. Знайдемо алгебраїчний обернений до оператора 𝐴. Перевiримо, що
при кожному 𝑦 ∈ 𝐶([0, 1]) рiвняння
∫︀1
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) − 𝑓 (𝑡)𝑔(𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1],
0
∫︀1
має єдиний розв’язок. Якщо 𝑔(𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 = 𝑐, то 𝑥(𝑡) = 𝑐𝑓 (𝑡) + 𝑦(𝑡),
0
∫︀1 ∫︀1
𝑡 ∈ [0, 1], звiдки 𝑔(𝑠)(𝑐𝑓 (𝑠) + 𝑦(𝑠))𝑑𝑠 = 𝑐, тобто 𝑐 𝑔(𝑠)𝑓 (𝑠)𝑑𝑠+
0 0
∫︀1 (︁ ∫︀1 )︁−1 ∫︀1
+ 𝑔(𝑠)𝑦(𝑠)𝑑𝑠 = 𝑐 та 𝑐 = 1 − 𝑔(𝑠)𝑓 (𝑠)𝑑𝑠 𝑔(𝑠)𝑦(𝑠)𝑑𝑠. Отже,
0 0 0
(︁ ∫︀1 )︁−1 ∫︀1
(𝐴−1 𝑦)(𝑡) = 𝑥(𝑡) = 1− 𝑔(𝑠)𝑓 (𝑠)𝑑𝑠 𝑓 (𝑡)𝑔(𝑠)𝑦(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡).
0 0
Внаслiдок задачi 6.15 оператор 𝐴−1 є лiнiйним i неперервним на 𝐶([0, 1]).
∫︀𝑡
8.13. Перевiримо, що рiвняння (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡) − 𝑓 (𝑡)𝑔(𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 =
0
= 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], має єдиний розв’язок при кожному 𝑦 ∈ 𝐶([0, 1]).
∫︀𝑡
Покладемо 𝑧(𝑡) = 𝑔(𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, тодi 𝑥(𝑡) = 𝑓 (𝑡)𝑧(𝑡) + 𝑦(𝑡). Зауважимо,
0
що 𝑧 ∈ 𝐶 1 ([0, 1]), 𝑧 ′ (𝑡) = 𝑔(𝑡)𝑥(𝑡) = 𝑔(𝑡)𝑓 (𝑡)𝑧(𝑡)+𝑔(𝑡)𝑦(𝑡) та 𝑧(0) = 0.
255
Розв’язуючи це диференцiальне рiвняння, дiстаємо
∫︀𝑡 (︁∫︀𝑡 )︁
𝑧(𝑡) = exp 𝑔(𝑢)𝑓 (𝑢)𝑑𝑢 𝑔(𝑠)𝑦(𝑠)𝑑𝑠
0 𝑠
∫︀𝑡 (︁∫︀𝑡 )︁
та (𝐴−1 𝑦)(𝑡) = 𝑥(𝑡) = exp 𝑔(𝑢)𝑓 (𝑢)𝑑𝑢 𝑓 (𝑡)𝑔(𝑠)𝑦(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑦(𝑡).
0 𝑠
Внаслiдок задачi 6.18 оператор
√
𝐴−1 є лiнiйним i неперервним
√
на 𝐶([0, 1]).
𝑦( 𝑡 ) 𝑦( 𝑡 )
8.14. (𝐴𝐵)−1 𝑦 (𝑡) = √𝑡+1 , (𝐵𝐴)−1 𝑦 (𝑡) = 𝑡+1 , 𝑡 ∈ [0, 1],
(︀ )︀ (︀ )︀
𝑦 ∈ 𝐶([0, 1]).
8.15. Врахувати, що 𝐵 = (𝐵𝐴)𝐴−1 .
8.16. 1) Покласти 𝐶 = 𝐼 + 𝐵(𝐼 − 𝐴𝐵)−1 𝐴 i довести, що (𝐼 − 𝐵𝐴)𝐶 =
= 𝐶(𝐼 − 𝐵𝐴) = 𝐼. 2) У просторi 𝑋 = 𝑙2 розглянути 𝐴𝑥 = (𝑥2 , 𝑥3 , . . .),
𝐵𝑥 = (0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 . Перевiрити, що 𝐴𝐵 = 𝐼 та Ker 𝐵𝐴 ̸= {0}.
8.17. 1) Так. Показати, що Ker 𝐴 = Ker 𝐵 = {0}. 2) Так. Оскiльки
Ker 𝐵𝐴 ⊂ Ker 𝐴 та 𝑅(𝐴𝐵) ⊂ 𝑅(𝐴), то Ker 𝐴 = {0} та 𝑅(𝐴) = 𝑋.
Тому iснує алгебраїчний обернений оператор 𝐴
−1 : 𝑋 → 𝑋. Довести, що
𝐴 = (𝐵𝐴) · 𝐵 ∈ L(𝑋).
−1 −1
8.18. Скористатися теоремою 2.
8.20. 1) Так при 𝑖 = 0,√1. 2) Нi при 𝑖 = 0, так при 𝑖 = 1. 2) Нi при 𝑖 = 0, 1.
8.21. (𝐵 −1 𝑦)(𝑡) = 𝑦( 3 𝑡), 𝑡 ∈ [−1, 1], 𝑦 ∈ 𝐶([−1, 1]).
∫︀𝑡 ∫︀𝑡
8.22. (𝐴−1 𝑦)(𝑡) = − 41 𝑒2𝑠−2𝑡 𝑦(𝑠)𝑑𝑠 + 41 𝑒2𝑡−2𝑠 𝑦(𝑠)𝑑𝑠 + 4(𝑒2 −𝑒 1
−2 ) ×
0 0
(︁ ∫︀1 ∫︀1 )︁
× 𝑒2𝑠−2 𝑦(𝑠)𝑑𝑠 − 𝑒2−2𝑠 𝑦(𝑠)𝑑𝑠 (𝑒2𝑡 − 𝑒−2𝑡 ), 𝑡 ∈ [0, 1].
0 0
∫︀𝑡 (︁ ∫︀𝑡2(︁ ∫︀𝑡1 )︁ )︁
8.23. (𝐴−1 𝑦)(𝑡) = 𝑒𝑡1 −𝑠 𝑦(𝑠)𝑑𝑠 𝑑𝑡1 𝑑𝑡2 , 𝑡 ∈ [0, 1].
0 0 0
8.24. 1) Так, 𝐴−1 = 𝐴. 2) Так, 𝐴−1 𝑦 = (𝑦1 − 𝑦2 − 𝑦3 , 𝑦2 + 𝑦3 , 𝑦3 , 𝑦4 , . . .),
𝑦 ∈ 𝑙2 . 3)–5)
(︀ 1 Нi. 6) Так, 𝐴−1 𝑦 = (𝑦1 + 𝑦2 , 𝑦2 , 𝑦3 , . . .))︀, 𝑦 ∈ 𝑙2 . 7) Так,
−1
𝐴 𝑦 = 2 (𝑦2 + 𝑦3 ), 2 (𝑦1 − 𝑦2 ), 12 (𝑦1 − 𝑦3 ), 𝑦4 , 𝑦5 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 .
1
8.25. Оскiльки dim 𝑅(𝐴) = 2, то для довiльних лiнiйно незалежних фун-

кцiй 𝑥1 , 𝑥2 , 𝑥3 ∈ 𝐶([0, 1]) функцiї 𝐴𝑥1 , 𝐴𝑥2 та 𝐴𝑥3 лiнiйно залежнi.
Звiдси випливає, що Ker 𝐴 ̸= {0}.
8.26. Нi, бо Ker 𝐴 ̸= {0}. Зокрема, Ker 𝐴 мiстить усi непарнi функцiї з
𝐶([0, 1]).
8.27. Позначимо 𝑋𝑖 простiр 𝑋 з нормою ‖ · ‖𝑖 , 𝑖 = 1, 2. Розглянемо
тотожний оператор 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 . Оскiльки 𝐴 — бiєкцiя та за умовою
𝐴 ∈ L(𝑋1 , 𝑋2 ), то 𝐴−1 ∈ L(𝑋2 , 𝑋1 ) за теоремою 1. Тому ‖𝑥‖1 ≤
≤ ‖𝐴−1 ‖·‖𝑥‖2 , 𝑥 ∈ 𝑋. Повнота iстотна. Наприклад, нехай 𝑋 = 𝐶([0, 1]),
256
∫︀1
‖𝑥‖1 = max |𝑥(𝑡)| та ‖𝑥‖2 = |𝑥(𝑡)|𝑑𝑡. Тодi норма ‖·‖2 пiдпорядкована
0≤𝑡≤1 0
нормi ‖ · ‖1 , проте цi норми не еквiвалентнi.
8.28. Необхiдно i достатньо, щоб 1) 𝛼(𝑡) ≥ 0, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], причому 𝛼 > 0 на
скрiзь щiльнiй множинi з [𝑎, 𝑏]; 2) 𝛼(𝑡) > 0, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. Для доведення не-
обхiдностi припустити, що 𝛼(𝑡0 ) = 0 при деякому 𝑡0 ∈ [𝑎, 𝑏], i розглянути
послiдовнiсть 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒
−𝑛|𝑡−𝑡0 | , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑛 ≥ 1. 3) 𝛼(𝑡) > 0, 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏].
Очевидно, що норма ‖ · ‖𝛼 пiдпорядкована рiвномiрнiй нормi ‖ · ‖. Тому
внаслiдок задач 1.33 та 8.27 простiр (𝐶([𝑎, 𝑏]), ‖ · ‖𝛼 ) повний тодi й лише
тодi, коли норми ‖ · ‖𝛼 та ‖ · ‖ еквiвалентнi.
8.29.
√︀ 1) Оскiльки 𝜇(𝑇 ) < +∞, то 𝐿∞ (𝑇, 𝜇) ⊂ 𝐿2 (𝑇, 𝜇) та ‖𝑥‖2 ≤
≤ 𝜇(𝑇 )‖𝑥‖∞ , 𝑥 ∈ 𝐿∞ (𝑇, 𝜇). Тому замкнена в 𝐿2 (𝑇, 𝜇) множина 𝑀
є замкненою i в 𝐿∞ (𝑇, 𝜇). Позначимо 𝑀2 та 𝑀∞ простiр 𝑀 з нормами
‖·‖2 та ‖·‖∞ . Тотожний оператор 𝐴 : 𝑀∞ → 𝑀2 є лiнiйним неперервним.
За теоремою 1 iснує 𝐴
−1 ∈ L(𝑀 , 𝑋 ). Отже, при 𝐶 = ‖𝐴−1 ‖ маємо
2 ∞
‖𝑥‖∞ ≤ 𝐶 · ‖𝑥‖2 , 𝑥 ∈ 𝑀. 2) Припустимо, що dim 𝑀 = +∞. Нехай
{𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑀 — ортонормована система. Покладемо
𝑁
∑︀
𝑓𝑁 (𝑦, 𝑡) = 𝑦𝑛 𝜙𝑛 (𝑡), 𝑦 = (𝑦1 , 𝑦2 , . . .) ∈ 𝑙2 , 𝑁 ≥ 1.
𝑛=1
Внаслiдок 1) маємо ‖𝑓𝑁 (𝑦, ·)‖∞ ≤ 𝐶‖𝑓𝑁 (𝑦, ·)‖2 ≤ 𝐶‖𝑦‖2 , тобто
𝑁
𝜙2𝑛 (𝑡) ≤ 𝐶 (mod 𝜇). Але тодi
∑︀
|𝑓𝑁 (𝑦, 𝑡)| ≤ 𝐶‖𝑦‖2 (mod 𝜇). Звiдси
𝑛=1
𝑁 ∫︀
𝜙2𝑛 (𝑡)𝑑𝜇(𝑡) ≤ 𝐶𝜇(𝑇 )
∑︀
𝑁= при всiх 𝑁 ≥ 1, суперечнiсть.
𝑛=1 𝑇
8.30. 1) З єдиностi розкладу за базисом Шаудера випливає, що функцiона-
ли 𝛼𝑖 та оператори 𝑃𝑘 є лiнiйними. Оскiльки ‖𝑃𝑘 𝑥 − 𝑥‖ → 0, 𝑘 → ∞, то
‖𝑃𝑘 𝑥‖ → ‖𝑥‖, звiдки ‖𝑥‖ ≤ |||𝑥||| < +∞, 𝑥 ∈ 𝑋. Неважко перевiрити,
що ||| · ||| є нормою на 𝑋. Доведемо, що простiр (𝑋, ||| · |||) є повним.
{︀ ∞
∑︀ }︀
Нехай послiдовнiсть 𝑥𝑛 = 𝛼𝑖 (𝑥𝑛 )𝑒𝑖 : 𝑛 ≥ 1 є фундаменталь-
𝑖=1
ною за нормою ||| · |||. Тодi ця послiдовнiсть є фундаментальною, а отже
збiгається до деякого 𝑥 ∈ 𝑋, за нормою ‖ · ‖. Також при кожному фi-
{︀ 𝑘
∑︀ }︀
ксованому 𝑘 ≥ 1 послiдовнiсть 𝑃𝑘 𝑥𝑛 = 𝛼𝑖 (𝑥𝑛 )𝑒𝑖 : 𝑛 ≥ 1 є фун-
𝑖=1
даментальною, а отже збiжною до деякого 𝑦𝑘 , за нормою ‖ · ‖. Оскiль-
ки 𝑃𝑘 𝑥𝑛 ∈ ë.î.({𝑒1 , . . . , 𝑒𝑘 }), то iснують границi lim 𝛼𝑖 (𝑥𝑛 ) = 𝛽𝑖 ,
𝑛→∞
𝑘
∑︀
1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑘, та 𝑦𝑘 = 𝛽𝑖 𝑒𝑖 . Зрозумiло, що числа 𝛽𝑖 не залежать вiд
𝑖=1
257
∞
∑︀
вибору 𝑘 ≥ 𝑖. Покажемо, що 𝑥= 𝛽𝑖 𝑒𝑖 , де ряд збiгається за нормою
𝑖=1
𝜀
‖ · ‖. Для довiльного 𝜀 > 0 оберемо 𝑁 так, що |||𝑥𝑛 − 𝑥𝑁 ||| < 3 при
𝑛 ≥ 𝑁, та 𝐾 так, що ‖𝑃𝑘 𝑥𝑁 − 𝑥𝑁 ‖ < 3𝜀 , 𝑘 ≥ 𝐾. Тодi при 𝑘 ≥ 𝐾 маємо
‖𝑦𝑘 − 𝑥‖ = lim ‖𝑃𝑘 𝑥𝑛 − 𝑥𝑛 ‖ ≤

𝑛→∞
≤ lim (‖𝑃𝑘 𝑥𝑛 − 𝑃𝑘 𝑥𝑁 ‖ + ‖𝑃𝑘 𝑥𝑁 − 𝑥𝑁 ‖ + ‖𝑥𝑁 − 𝑥𝑛 ‖) < 𝜀.
𝑛→∞
∞
∑︀
Отже, 𝑥 = lim 𝑦𝑘 = 𝛽𝑖 𝑒𝑖 . З єдиностi розкладу за базисом Шаудера
𝑘→∞ 𝑖=1
𝛽𝑖 = 𝛼𝑖 (𝑥), 𝑖 ≥ 1, та 𝑦𝑘 = 𝑃𝑘 𝑥, 𝑘 ≥ 1. Нарештi,
|||𝑥𝑛 − 𝑥||| = sup ‖𝑃𝑘 𝑥𝑛 − 𝑃𝑘 𝑥‖ ≤

𝑘≥1
≤ lim sup ‖𝑃𝑘 𝑥𝑛 − 𝑃𝑘 𝑥𝑚 ‖ = lim |||𝑥𝑛 − 𝑥𝑚 ||| → 0, 𝑛 → ∞,

𝑚→∞ 𝑘≥1 𝑚→∞
тому простiр (𝑋, ||| · |||) є повним.

2) Скористатися 1) i задачею 8.27.
3) Внаслiдок 2) iснує 𝐶 > 0 таке, що |||𝑥||| = sup ‖𝑃𝑘 𝑥‖ ≤ 𝐶‖𝑥‖,
𝑘≥1
𝑥 ∈ 𝑋. Отже, ‖𝑃𝑘 ‖ ≤ 𝐶, 𝑘 ≥ 1.
𝑘
∑︀ 𝑚
(︁ ∑︀ )︁
4) Використати 3) i зауважити, що 𝜆 𝑖 𝑒 𝑖 = 𝑃𝑘 𝜆𝑖 𝑒𝑖 при всiх
𝑖=1 𝑖=1
𝑚 > 𝑘.
8.31. 1) Достатнiсть випливає з нерiвностi
𝑘
∑︀
‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ ≤ |𝛼𝑖 (𝑥𝑛 ) − 𝛼𝑖 (𝑥)| · ‖𝑒𝑖 ‖+
𝑖=1
⃦ ∞ ⃦ ⃦ ∞
⃦ ∑︀ ⃦ ⃦ ∑︀ ⃦
+ sup⃦ 𝛼𝑖 (𝑥𝑛 )𝑒𝑖 ⃦ + ⃦ 𝛼𝑖 (𝑥)𝑒𝑖 ⃦, 𝑛 ≥ 1, 𝑘 ≥ 1.
⃦
𝑛≥1 𝑖=𝑘+1 𝑖=𝑘+1
Необхiднiсть. Умова а) випливає з задачi 8.30(3). Умова б) у позначеннях

задачi 8.30 означає, що sup ‖𝑥𝑛 − 𝑃𝑘 𝑥𝑛 ‖ → 0, 𝑘 → ∞. Маємо
𝑛≥1
‖𝑥𝑛 − 𝑃𝑘 𝑥𝑛 ‖ ≤ ‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ + ‖𝑥 − 𝑃𝑘 𝑥‖ + ‖𝑃𝑘 𝑥 − 𝑃𝑘 𝑥𝑛 ‖ ≤

≤ (1 + 𝐶)‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ + ‖𝑥 − 𝑃𝑘 𝑥‖,
де𝐶 > 0 таке, що ‖𝑃𝑘 ‖ ≤ 𝐶, 𝑘 ≥ 1. Для 𝜀 > 0 оберемо 𝑁 так, що
𝜀 𝜀
‖𝑥𝑛 − 𝑥‖ < 2(𝐶+1) при 𝑛 ≥ 𝑁 та оберемо 𝐾 так, що ‖𝑥 − 𝑃𝑘 𝑥‖ <
2 та
258
‖𝑥𝑛 − 𝑃𝑘 𝑥𝑛 ‖ < 𝜀, 1 ≤ 𝑛 < 𝑁, при 𝑘 ≥ 𝐾. Тодi sup ‖𝑥𝑛 − 𝑃𝑘 𝑥𝑛 ‖ < 𝜀
𝑛≥1
при всiх𝑘 ≥ 𝐾.
∞ ∞
8.32. При 𝑥 =
∑︀ ∑︀
𝛼𝑖 (𝑥)𝑒𝑖 покладемо 𝑇𝑥 = 𝛼𝑖 (𝑥)𝑣𝑖 . Перевiрити, що
𝑖=1 𝑖=1
∞
∑︀
|𝛼𝑖 (𝑥)| ≤ 2𝐶‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝑋, 𝑖 ≥ 1, ряд 𝛼𝑖 (𝑥)𝑣𝑖 збiгається за нормою та
𝑖=1
‖𝐼 −𝑇 ‖ < 1. Тому iснує обернений оператор 𝑇 −1 ∈ L(𝑋) та для кожного
∞
𝛼𝑖 (𝑇 −1 𝑦)𝑣𝑖 .
∑︀
𝑦 ∈ 𝑋 маємо 𝑦 =
𝑖=1
Роздiл 9
9.6. 5) Випливає з рiвностей (𝐴−1 )* 𝐴* = (𝐴𝐴−1 )* = 𝐼 та 𝐴* (𝐴−1 )* =
= (𝐴−1 𝐴)* = 𝐼.
9.8. 1) ⇒ 2) за теоремою 1; 2) ⇒ 3) покласти 𝐶 = 𝐴* .
9.10. 3) ⇒ 2) З поляризацiйної тотожностi (див. задачу 9.7) випливає, що
4𝑏(𝑦, 𝑥) = 𝑏[𝑥 + 𝑦] − 𝑏[𝑥 − 𝑦] + 𝑖𝑏[𝑥 − 𝑖𝑦] − 𝑖𝑏[𝑥 + 𝑖𝑦], 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 . Тому
якщо 𝑏[𝑥 + 𝑦], 𝑏[𝑥 − 𝑦], 𝑏[𝑥 − 𝑖𝑦], 𝑏[𝑥 + 𝑖𝑦] ∈ R, то 𝑏(𝑦, 𝑥) = 𝑏(𝑥, 𝑦).
9.11. 1) Скористатися задачею 9.7(1). 2) 𝐻 = R2 , 𝐴𝑥 = −1
(︀ 0 1 )︀
0 𝑥.
9.12. 2) 𝐻 = C, 𝐴𝑧 = 𝑖𝑧 , 𝑧 ∈ C. 9) 𝑚 = −‖𝐴‖, 𝑀 = ‖𝐴‖.
2 10 00
10) 𝐻 = R , 𝐴𝑥 = ( 0 0 ) 𝑥, 𝐵𝑥 = ( 0 1 ) 𝑥. 14) Якщо 𝑦 = 𝐴𝑥 ∈ 𝑅(𝐴), то
2
(𝐼 − 𝐴)𝑦 = 𝐴𝑥 − 𝐴 𝑥 = 0, тобто 𝑦 ∈ Ker (𝐼 − 𝐴); якщо 𝑦 ∈ Ker (𝐼 − 𝐴),
то 𝑦 = 𝐴𝑦 ∈ 𝑅(𝐴).
9.13. 1) Скористатися поляризацiйною тотожнiстю для скалярного добутку
(див. задачу 2.13). 2) Нехай dim 𝐻 = 𝑛, {𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 } — ортонормований
базис в 𝐻 та 𝐴 — iзометричний оператор. Довести, що {𝐴𝑒1 , . . . , 𝐴𝑒𝑛 }
— ортонормована система, а отже є базисом в 𝐻 . 5) Розглянути 𝐻 = 𝑙2 ,
𝐴𝑥 = (0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .), (︀𝑥 ∈ 𝑙2)︀.
9.14. 4) 𝑚 = 2, A = −1 0 1 .
0
9.15. 1) 𝐴 𝑦 = (𝛼1 𝑦1 , 𝛼2 𝑦2 , . . .); 2) 𝐴* 𝑦 = (0, 𝑦1 , 𝑦2 , . . .); 3), 6), 9),
*
* * *
10) 𝐴 = 𝐴; 4) 𝐴 𝑦 = (𝑦𝑗 , 0, 0, . . .); 5) 𝐴 𝑦 = (𝑦1 + . . . + 𝑦𝑗 , 0, 0, . . .);
* *
7) 𝐴 𝑦 = (0, . . . , 0, 𝛼𝑗 𝑦1 , 𝛼𝑗+1 𝑦2 , . . .); 8) 𝐴 𝑦 = (𝛼1 𝑦3 , 𝛼2 𝑦4 , . . .);
⏟ ⏞
𝑗−1
11) 𝐴* 𝑦 = (3𝑦1 , −2𝑦1 + 𝑦2 , 𝑦3 , 𝑦4 , . . .).
9.16. 1), 2), 4), 5) 𝐴* = 𝐴; 3) (𝐴* 𝑦)(𝑡) = 𝑎(𝑡 − 𝜏 )𝑦(𝑡−𝜏 ); 6) (𝐴* 𝑦)(𝑡) =
√5
∫︀1 3 *
∫︀1 3 2 *
∫︀ 𝑡
= 𝑠 𝑦(𝑠)𝑑𝑠; 7) (𝐴 𝑦)(𝑡) = 𝑡 𝑠 𝑦(𝑠)𝑑𝑠; 8) (𝐴 𝑦)(𝑡) = 𝑡𝑠𝑦(𝑠)𝑑𝑠;
√
𝑡 0 𝑡
259
√
*
∫︀ 𝑡 1−𝛼 1
9) (𝐴 𝑦)(𝑡) = 𝜒[0,1] (𝑡) · (𝑠 − 3𝑡2 )𝑦(𝑠)𝑑𝑠; 10) (𝐴* 𝑦)(𝑡) = 𝛼1 𝑡 𝛼 𝑦(𝑡 𝛼 );
√
− 𝑡
11) 𝐴* 𝑢 = (𝑧, 𝑢)𝑦.
𝑦((𝑡+1) ) 1/7 1/4
9.17. 1) (𝐴* 𝑦)(𝑡) = √ 7(𝑡+1)3/7
; 2) (𝐴* 𝑦)(𝑡) = 𝑦(𝑡
2𝑡3/8
)
.
9.18. 1) 𝛼𝑛 ∈ R, 𝑛 ≥ 1; 2) 𝛼𝑛 ∈ C довiльнi, 𝑛 ≥ 1; 3),4) |𝛼𝑛 | = 1, 𝑛 ≥ 1;
5) 𝛼𝑛 ∈ {0, 1}, 𝑛 ≥ 1; 6) 𝛼𝑛 ̸= 0, 𝑛 ≥ 1.
9.20. 1) (𝐴−1 *
𝑠 𝑥)(𝑡) = (𝐴𝑠 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡 − 𝑠), 𝑡 ∈ R, 𝑥 ∈ 𝐿2 (R).
9.21. Тодi й лише тодi, коли пiдпростiр спiвпадає з усiм простором.
𝑘
9.22. 1) 𝑃 𝑥 =
∑︀
(𝑥, 𝑒𝑛 )𝑒𝑛 , 𝑥 ∈ 𝐻.
𝑛=1
9.23. 1) 𝐻 = C, 𝐴𝑧 (︀ = 𝑖𝑧, 2
)︀ 𝑧 ∈ C; 2) 𝐻 = R , 𝐴𝑥 𝑥= 𝑥( 0 0 ) 𝑥;
11
2
3)–5) 𝐻 = R , 𝐴𝑥 =
1 0
0 −1 𝑥; 6), 7) 𝐻 = 𝑙2 , 𝐴𝑥 = (𝑥1 , 2 , 3 , . . .),
2 3
𝑥 ∈ 𝑙2 . У пунктi 6) перевiрити, що множина 𝑅(𝐴) мiстить усi фiнiтнi

1 1
послiдовностi, але (1, , , . . .) ∈/ 𝑅(𝐴). У пунктi 7) показати, що мно-
2 3
1
жина {(𝐴𝑥, 𝑥) | 𝑥 ∈ 𝐻, ‖𝑥‖ = 1} мiстить числа
𝑛 , 𝑛 ≥ 1, але не
2 10 11
мiстить 0. 8) 𝐻 = R , 𝐴𝑥 = ( 0 0 ) 𝑥, 𝐵𝑥 = ( 1 1 ) 𝑥; 9) 𝐻 = R ,
2
2 2
1 1 0 1
(︀ 1 0 )︀
)︀ 10) 𝐻 = R , 𝐴𝑥 = ( 0 0 ) 𝑥; 11) 𝐻 = C , 𝐴𝑥 = 0 −1 𝑥,
𝐴𝑥 = ((︀ 0 0 ) 𝑥;
0
𝐵𝑥 = −𝑖 0 𝑥; 𝑖
9.24. 1) Перевiрити, що функцiя (𝑥, 𝑦)𝜀 = (𝐴 + 𝜀𝐼)𝑥, 𝑦 , 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻,

(︀ )︀
є скалярним добутком на 𝐻 при довiльному 𝜀 > 0. Записати нерiвнiсть
Кошi–Буняковського для цього скалярного добутку i перейти до границi у
нерiвностi при 𝜀 → 0 + . 2) Використати нерiвнiсть 1) при 𝑦 = 𝐴𝑥.
9.25. 1) Нi. Нехай 𝐻 = R2 , 𝐴𝑥 = ( 01 10 ) 𝑥, 𝑒1 = (1, 0), 𝑒2 = (0, 1). Тодi
𝑒1 , 𝑒2 ∈ 𝐺, але 𝑒1 + 𝑒2 ∈
/ 𝐺. 2) Так. Внаслiдок задачi 9.24(2) якщо 𝑥 ∈ 𝐺,
то 𝐴𝑥 = 0. Звiдси випливає, що 𝐺 = Ker 𝐴.
9.26. При всiх 𝑛 ≥ 1 маємо
‖𝐴𝑛 𝑥‖2 = (𝐴𝑛 𝑥, 𝐴𝑛 𝑥) = (𝐴𝑛−1 𝑥, 𝐴𝑛+1 𝑥) ≤ ‖𝐴𝑛−1 𝑥‖ · ‖𝐴𝑛+1 𝑥‖.
9.27. 1) Випливає з теореми 1. 2) Покладемо 𝑐𝐴 = sup |(𝐴𝑥, 𝑥)|.

𝑥∈𝑆(0,1)
Очевидно, що 𝑐𝐴 ≤ ‖𝐴‖.)︀Неважко
(︀ (︀ перевiрити, що для самоспряженого
)︀
оператора 𝐴(𝑢+𝑣), 𝑢+𝑣 − 𝐴(𝑢−𝑣), 𝑢−𝑣 = 4 Re(𝐴𝑢, 𝑣), 𝑢, 𝑣 ∈ 𝐻.
Використовуючи рiвнiсть паралелограма, дiстаємо, що при 𝑢, 𝑣 ∈ 𝑆(0, 1)
4 Re(𝐴𝑢, 𝑣) ≤ 𝑐𝐴 (‖𝑢 + 𝑣‖2 + ‖𝑢 − 𝑣‖2 ) = 2𝑐𝐴 (‖𝑢‖2 + ‖𝑣‖2 ) = 4𝑐𝐴 .
𝑥, 𝑦 ∈ 𝑆(0, 1) можна обрати 𝛼 ∈ C так, що |𝛼| = 1 та

Для довiльних
Re(𝐴𝑥, 𝛼𝑦) = |(𝐴𝑥, 𝑦)|. Тому |(𝐴𝑥, 𝑦)| = Re(𝐴𝑥, 𝛼𝑦) ≤ 𝑐𝐴 , звiдки
‖𝐴‖ ≤ 𝑐𝐴 .
260
9.31. Перевiрити, що оператор 𝐵 = 𝐴* 𝐴 − 𝐴𝐴* самоспряжений, i скори-
статися задачею 9.27(3).
9.32. 1) Скористатися задачами 9.30 та 9.31. 2) Оскiльки
‖𝐴2 𝑥‖2 = (𝐴2 𝑥, 𝐴2 𝑥) = (𝐴* 𝐴* 𝐴𝐴𝑥, 𝑥) = (𝐴* 𝐴𝐴* 𝐴𝑥, 𝑥) =

= (𝐴* 𝐴𝑥, 𝐴* 𝐴𝑥) = ‖𝐴* 𝐴𝑥‖2 , 𝑥 ∈ 𝐻,
то ‖𝐴2 ‖ = ‖𝐴* 𝐴‖, далi скористатися задачею 9.1(2). 4) Скористатися
задачею 9.6(5).
9.33. 1) ⇔ 2) згiдно iз задачею 9.5(2). 3) ⇒ 4) згiдно iз задачею 9.32(1).
4) ⇒ 5) Оскiльки 𝑃 𝑥 − 𝑃 2 𝑥 = 0, 𝑥 ∈ 𝐻, то (𝐼 − 𝑃 )𝑥 ∈ Ker 𝑃, звiдки
(𝐼 − 𝑃 )𝑥 ⊥ 𝑃 𝑥. Тому
(𝑃 𝑥, 𝑥) = (𝑃 𝑥, 𝑃 𝑥 + (𝐼 − 𝑃 )𝑥) = (𝑃 𝑥, 𝑃 𝑥) = ‖𝑃 𝑥‖2 .
6) ⇒ 1) Нехай 𝐺 = Ker(𝐼 − 𝑃 ). Доведемо, що 𝑃 𝑥 = pr𝐺 𝑥, 𝑥 ∈ 𝐻.
Оскiльки (𝐼 − 𝑃 )𝑃 𝑥 = 0, то 𝑃 𝑥 ∈ 𝐺. Покажемо, що 𝑧 = (𝑥 − 𝑃 𝑥) ⊥ 𝐺.
Зафiксуємо
(︀ 𝑦 ∈ 𝐺.)︀ Оскiльки 𝑃 𝑦 = 𝑦 та 𝑃 𝑧 = 𝑃 𝑥 − 𝑃 2 𝑥 = 0, то
𝑃 (𝑦 + 𝛼𝑧), 𝑦 + 𝛼𝑧 = (𝑦, 𝑦) + 𝛼(𝑦, 𝑧) ≥ 0 при всiх 𝛼 ∈ K, що можливо
лише при (𝑦, 𝑧) = 0.
9.34. 1) Якщо 𝑃1 + 𝑃2 є ортопроектором, то ‖𝑥‖2 ≥ (𝑃1 + 𝑃2 )𝑥, 𝑥 =
(︀ )︀
= (𝑃1 𝑥, 𝑥) + (𝑃2 𝑥, 𝑥) = ‖𝑃1 𝑥‖2 + ‖𝑃2 𝑥‖2 , 𝑥 ∈ 𝐻. При 𝑥 = 𝑃2 𝑦

дiстаємо ‖𝑃2 𝑦‖
2 ≥ ‖𝑃 𝑃 𝑦‖2 + ‖𝑃 𝑦‖2 , тобто 𝑃 𝑃 𝑦 = 0, 𝑦 ∈ 𝐻.
1 2 2 1 2
Навпаки, якщо 𝑃1 𝑃2 = 0, то (𝑃1 𝑃2 )
* = 𝑃 * 𝑃 * = 𝑃 𝑃 = 0. Звiдси
2 1 2 1
(𝑃1 +𝑃2 )2 = 𝑃12 +𝑃22 = 𝑃1 +𝑃2 та (𝑃1 +𝑃2 )* = 𝑃1 +𝑃2 , отже 𝑃1 +𝑃2 є
ортопроектором внаслiдок задачi 9.5(2). 2) Якщо 𝑃1 𝑃2 є ортопроектором,
* * *
то 𝑃1 𝑃2 = (𝑃1 𝑃2 ) = 𝑃2 𝑃1 = 𝑃2 𝑃1 . Навпаки, якщо 𝑃1 𝑃2 = 𝑃2 𝑃1 , то
(𝑃1 𝑃2 ) = 𝑃1 𝑃2 𝑃1 𝑃2 = 𝑃12 𝑃22 = 𝑃1 𝑃2 та (𝑃1 𝑃2 )* = 𝑃2 𝑃1 = 𝑃1 𝑃2 ,
2
отже 𝑃1 𝑃2 є ортопроектором внаслiдок задачi 9.5(2). 5) 𝑃1 𝐴𝑃1 = 𝐴𝑃1 ;
6) 𝐴𝑃1 = 𝑃1 𝐴.
9.35. 3) Нехай 𝐻 = 𝑙2 , 𝐴𝑛 𝑥 = (𝑥𝑛 , 𝑥𝑛+1 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 . Перевiрити, що
𝑠 𝑠
𝐴𝑛 → − 0 та 𝐴*𝑛 →−
/ 0, 𝑛 → ∞.
9.36. 1) При всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐻 маємо
(𝐴𝑥, 𝑦) = lim (𝐴𝑛 𝑥, 𝑦) = lim (𝑥, 𝐴𝑛 𝑦) = (𝑥, 𝐴𝑦).
𝑛→∞ 𝑛→∞
𝑠 𝑤
3) Скористатися задачею 5.17(4). 4) Оскiльки 𝐴𝑛 → − 𝐴, то 𝐴𝑛 − → 𝐴,
* →𝑤
звiдки 𝐴𝑛 − 𝐴* внаслiдок задачi 9.35(2), та ‖𝐴𝑛 𝑥‖ → ‖𝐴𝑥‖, звiдки
𝑠
‖𝐴*𝑛 𝑥‖ → ‖𝐴* 𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻, внаслiдок задачi 9.31. Отже, 𝐴*𝑛 → − 𝐴* внас-
лiдок 3). 5) Розглянути 𝐻 = 𝑙2 , 𝐴𝑛 𝑥 = (0, . . . , 0, 𝑥1 , 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 ,
⏟ ⏞
𝑛
261
𝑛 ≥ 1. 6) Розглянути 𝐻 = 𝑙2 (Z) =
{︁ ⃒ ∑︀ 2 }︁
= 𝑥 = (. . . , 𝑥−1 , 𝑥0 , 𝑥1 , . . .) ⃒ 𝑥𝑘 ∈ R, 𝑘 ∈ Z, 𝑥𝑘 < +∞ ,
⃒
𝑘∈Z
та оператори, визначенi рiвностями (𝐴𝑛 𝑥)𝑘 = 𝑥𝑘−𝑛 , 𝑘 ∈ Z, 𝑛 ≥ 1.

9.38. Нехай ‖𝐴𝑛 ‖ ≤ 𝐶, 𝑛 ≥ 1. Оскiльки 𝐴𝑛 − 𝐴𝑚 ≥ 0 при 𝑛 > 𝑚, то
внаслiдок задачi 9.24(2)
‖(𝐴𝑛 − 𝐴𝑚 )𝑥‖2 ≤ ‖𝐴𝑛 − 𝐴𝑚 ‖ (𝐴𝑛 − 𝐴𝑚 )𝑥, 𝑥 ≤

(︀ )︀
(︀ )︀
≤ 2𝐶 (𝐴𝑛 − 𝐴𝑚 )𝑥, 𝑥 , 𝑥 ∈ 𝐻, 𝑛 > 𝑚 ≥ 1.
Перевiрити, що послiдовнiсть {(𝐴𝑛 𝑥, 𝑥) : 𝑛 ≥ 1} монотонна i обмежена, а

отже збiжна, при кожному 𝑥 ∈ 𝐻. Тодi послiдовнiсть {𝐴𝑛 𝑥 : 𝑛 ≥ 1} фун-
даментальна, а отже збiжна. Нехай 𝐴𝑥 = lim 𝐴𝑛 𝑥, 𝑥 ∈ 𝐻. Перевiрити,
𝑛→∞
що 𝐴 ∈ L(𝐻).
9.39. 1) Скористатися задачею 9.38 або критерiєм сильної збiжностi опе-
раторiв (задача 7.6). Перевiрити, що 𝑃𝑛 𝑥 → 𝑃 𝑥, 𝑛 → ∞, при всiх
(︁ ∞
)︁ (︁ ∞ )︁⊥
𝑥 ∈ 𝑀 = ∪ 𝐻𝑛 ∪ ∪ 𝐻𝑛 . 2) Застосувати 1) до операторiв 𝐼−𝑃𝑛 ,
𝑛=1 𝑛=1 (︁ ∞ )︁
⊥
якi є ортопроекторами на 𝐻𝑛 , 𝑛 ≥ 1, i врахувати, що ç.ë.î. ∪ 𝐻𝑛⊥ =
𝑛=1
(︁ ∞ )︁⊥ 𝑛
′
∑︀
= ∩ 𝐻𝑛 . 3) Застосувати 1) до ортопроекторiв 𝑃𝑛 = 𝑃𝑘 .
𝑛=1 𝑘=1
5) Iстотна. Розглянути послiдовнiсть 𝑃𝑛 𝑥 = (𝑥, 𝑦𝑛 )𝑦𝑛 , 𝑥 ∈ 𝐻 , 𝑛 ≥ 1,
дe {𝑦, 𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐻 , ‖𝑦𝑛 ‖ = 1, 𝑦𝑛 ̸= 𝑦 , 𝑛 ≥ 1, 𝑦𝑛 → 𝑦 , 𝑛 → ∞.
6) Розглянути 𝐻 = 𝑙2 , 𝑃𝑛 𝑥 = (𝑥, 𝑦𝑛 )𝑦𝑛 , де
√
3
(︀ 1 )︀
𝑦𝑛 = 2 , 0, . . . , 0, 2 , 0, . . . , 𝑛 ≥ 1.
⏟ ⏞
𝑛
7) Скористатися задачею 9.36(3).

9.40. Розглянути оператор 𝐵𝑥 = (𝑥, 𝑔)𝑓 , 𝑥 ∈ 𝐻, де 𝑓, 𝑔 ∈ 𝐻 — довiльнi
фiксованi елементи.
9.41. Внаслiдок теореми 2 роздiлу 8 достатньо перевiрити, що з умови
‖(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥‖ ≥ 𝑐‖𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻, де 𝑐 > 0, випливає, що 𝑅((𝐴 − 𝜆𝐼)) = 𝐻.
Згiдно iз задачею 6.35 Ker (𝐴 − 𝜆𝐼) = {0} та 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) — пiдпростiр
𝐻. Якщо 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= 𝐻, то iснує 𝑦 ̸= 0, для якого 𝑦 ⊥ 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼).
Отже, ((𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥, 𝑦) = (𝐴𝑥, 𝑦) − 𝜆(𝑥, 𝑦) = (𝑥, 𝐴𝑦 − 𝜆𝑦) = 0 при всiх
𝑥 ∈ 𝑋, звiдки 𝐴𝑦 = 𝜆𝑦. Тодi 𝜆(𝑦, 𝑦) = (𝐴𝑦, 𝑦) = (𝑦, 𝐴𝑦) = 𝜆(𝑦, 𝑦),

262
отже 𝜆∈R та (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑦 = 𝐴𝑦 − 𝜆𝑦 = 0. Проте Ker (𝐴 − 𝜆𝐼) = {0},
суперечнiсть.
9.42. 1) Необхiднiсть. Нехай iснує 𝐴−1 ∈ L(𝐻), але
∀ 𝑛 ≥ 1 ∃ 𝑢𝑛 ∈ 𝐻 : 0 ≤ (𝐴𝑢𝑛 , 𝑢𝑛 ) < 𝑛1 ‖𝑢𝑛 ‖2 .
Тодi для 𝑥𝑛 = ‖𝑢𝑢𝑛𝑛 ‖ за задачею 9.24(2) маємо ‖𝐴𝑥𝑛 ‖2 ≤ ‖𝐴‖

𝑛 , 𝑛 ≥ 1.
Отже, 𝑦𝑛 = 𝐴𝑥𝑛 → 0, але 𝐴−1 𝑦𝑛 = 𝑥𝑛 ̸→ 0, 𝑛 → ∞, супереч-
нiсть. Для доведення достатностi скористатися задачею 9.41. 2) Скориста-
𝑚𝐼 ≤ 𝐴 ≤ 𝑀 𝐼. 4) Довести, що
тися 1). 3) Скористатися 1) та нерiвнiстю
‖(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥‖2 = ‖(𝐴 − 𝛼𝐼)𝑥‖2 + |𝛽|2 ‖𝑥‖2 , 𝑥 ∈ 𝐻. 5) Скористатися 4) i
9.43. Необхiднiсть. (𝐴* )−1 ∈ L(𝐻). За
Згiдно iз задачею 9.6(5) iснує
теоремою 2 роздiлу 8 iснує таке 𝑐 > 0, = (𝐴* 𝐴𝑥, 𝑥) ≥ 𝑐‖𝑥‖2
що ‖𝐴𝑥‖
2
*
та ‖𝐴 𝑥‖
2 = (𝐴𝐴 𝑥, 𝑥) ≥ 𝑐‖𝑥‖ , 𝑥 ∈ 𝐻. Оскiльки оператори 𝐴* 𝐴,
* 2
𝐴𝐴 самоспряженi, то 𝐴* 𝐴 ≥ 𝑐𝐼, 𝐴𝐴* ≥ 𝑐𝐼. Достатнiсть. Згiдно iз
*
* *
задачею 9.42(1) невiд’ємнi оператори 𝐴 𝐴 та 𝐴𝐴 неперервно оборотнi,
тому внаслiдок задачi 8.17(2) оператор 𝐴 неперервно оборотний.
9.44. 1) Якщо (𝐴𝑛 )* = 𝐴𝑛 , то (𝐴𝑛+1 )* = (𝐴𝑛 · 𝐴)* = 𝐴* · (𝐴𝑛 )* =
= 𝐴⃦· 𝐴𝑛⃦= 𝐴𝑛+1 . 2) Внаслiдок 1) та задачi 9.1(3) за iндукцiєю дiстаємо,
2𝑘 2𝑘
що ⃦𝐴 ⃦ = ‖𝐴‖ , 𝑘 ≥ 1. Для довiльного 𝑛 ≥ 1 оберемо 𝑘 так, що
⃦ 𝑘⃦ 𝑘 𝑘 ⃦ 𝑘⃦
2𝑘 > 𝑛. Тодi ⃦𝐴2 ⃦ ≤ ‖𝐴𝑛 ‖ · ‖𝐴‖2 −𝑛 ≤ ‖𝐴‖2 = ⃦𝐴2 ⃦, отже обидвi
𝑛 𝑛
нерiвностi перетворюються на рiвностi та ‖𝐴 ‖ = ‖𝐴‖ . 3) Якщо 𝑛 = 2𝑚,
𝑛 𝑚 𝑚 𝑚 2
то (𝐴 𝑥, 𝑥) = (𝐴 𝑥, 𝐴 𝑥) = ‖𝐴 𝑥‖ ≥ 0, 𝑥 ∈ 𝐻. Якщо 𝑛 = 2𝑚 + 1,
𝑛 𝑚 𝑚
(︀ )︀
то (𝐴 𝑥, 𝑥) = 𝐴(𝐴 𝑥), 𝐴 𝑥 ≥ 0, 𝑥 ∈ 𝐻, бо 𝐴 ≥ 0.
9.45. Скористатися задачами 7.26 та 9.44(2).
9.46. Якщо K = R, то 𝐴 = 𝐴* , коли 𝛾𝑘 = 𝛽𝑘 , 𝑘 ≥ 1. Якщо K = C, то
𝐴 = 𝐴* , коли 𝛼𝑘 ∈ R та 𝛾𝑘 = 𝛽𝑘 , 𝑘 ≥ 1.
9.52. 1) а) За iндукцiєю дiстаємо, що всi оператори 𝑇𝑛 є многочленами
вiд 𝑆, а отже комутують з 𝑆 та мiж собою. Тому
𝑇𝑛+1 − 𝑇𝑛 = 21 (𝑆 + 𝑇𝑛2 ) − 21 (𝑆 + 𝑇𝑛−1

2
) = 12 (𝑇𝑛 + 𝑇𝑛−1 )(𝑇𝑛 − 𝑇𝑛−1 ),
звiдки за iндукцiєю дiстаємо, що 𝑇𝑛 та 𝑇𝑛 − 𝑇𝑛−1 є многочленами вiд
𝑆 з невiд’ємними коефiцiєнтами. б) Нерiвнiсть 𝑇𝑛 ≥ 𝑇𝑛−1 випливає з а)
та задачi 9.44(3). в) Скористатися задачею 9.38. Для доведення збiжностi
𝑠
𝑇𝑛2 →
− 𝑇 2 , 𝑛 → ∞, показати, що 𝑇 комутує з 𝑆, а отже i з 𝑇𝑛 , 𝑛 ≥ 1, а
2 2
тому 𝑇𝑛 − 𝑇 = (𝑇𝑛 + 𝑇 )(𝑇𝑛 − 𝑇 ) та
‖𝑇𝑛2 𝑥 − 𝑇 2 𝑥‖ ≤ ‖𝑇𝑛 + 𝑇 ‖ · ‖𝑇𝑛 𝑥 − 𝑇 𝑥‖ ≤ 2‖𝑇𝑛 𝑥 − 𝑇 𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻.

𝐴
2) При 𝐴 ̸= 0 перевiрити, що оператор 𝑆 = 𝐼 − ‖𝐴‖ є невiд’ємним та
√︀
‖𝑆‖ ≤ 1, використати 1) та покласти 𝐵 = ‖𝐴‖(𝐼 − 𝑇 ). 3) Нехай 𝐵
263
— квадратний корiнь з 𝐴, побудований у пунктi 2), 𝐶 ∈ L(𝐻), 𝐶 ≥ 0
та 𝐶 2 = 𝐴. Тодi 𝐵 комутує з усiма операторами, якi комутують з 𝐴, а
3
оскiльки 𝐴𝐶 = 𝐶 = 𝐶𝐴, то 𝐵 комутує з 𝐶. Тому (𝐵 + 𝐶)(𝐵 − 𝐶) =
2 2
= 𝐵 −𝐶 = 𝐴−𝐴 = 0. Зафiксуємо 𝑥 ∈ 𝐻 та покладемо 𝑦 = (𝐵 −𝐶)𝑥.
Оскiльки (𝐵𝑦, 𝑦) ≥ 0, (𝐶𝑦, 𝑦) ≥ 0 та
(︀ )︀ (︀ )︀
(𝐵𝑦, 𝑦) + (𝐶𝑦, 𝑦) = (𝐵 + 𝐶)𝑦, 𝑦 = (𝐵 + 𝐶)(𝐵 − 𝐶)𝑥, 𝑦 = 0,
то (𝐵𝑦, 𝑦) = (𝐶𝑦,
(︀ 𝑦) = 0. Внаслiдок
)︀ (︀ задачi 9.27(3) маємо 𝐵𝑦 = 𝐶𝑦 = 0,
‖𝑦‖2 = (𝐵 − 𝐶)𝑥, 𝑦 = 𝑥, (𝐵 − 𝐶)𝑦 = 0, тобто 𝐵𝑥 = 𝐶𝑥 при
)︀
звiдки
кожному 𝑥 ∈ 𝐻.
√ √ √ √
9.53.
√ 1) 𝐴𝑥 = ( 𝛼 1 𝑥 1 , 𝛼 2 𝑥 2 , . . .); 2), 4), 6)
√𝐴 = 𝐴;
√
3) 𝐴𝑥 = (𝑥1 + 𝑥2 , 𝑥1 + 2𝑥2 , 𝑥3 , 0, . . .); 5) ( 𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑡𝑥(𝑡);
√ √︁
2
∫︀1 𝑡+𝑠
7) ( 𝐴𝑥)(𝑡) = 2 𝑒 𝑥(𝑠)𝑑𝑠.
𝑒 −1
0
9.54. 1) Припустимо, що 𝐴 = 𝐵 2 . Тодi Ker 𝐵 ⊂ Ker 𝐴 = ë.î.({𝑒1 })
3
та Ker 𝐵 ̸= {0}, отже Ker 𝐵 = ë.î.({𝑒1 }). Звiдси 𝐴𝐵𝑒2 = 𝐵 𝑒2 =
2
= 𝐵𝐴𝑒2 = 𝐵𝑒1 = 0. Тому 𝐵𝑒2 ∈ ë.î.({𝑒1 }) та 𝐵 𝑒2 = 0 ̸= 𝐴𝑒2 = 𝑒1 ,
суперечнiсть. 2) Якщо 𝐵
2 = 𝐴, то (𝐵 * )2 = 𝐴* , де 𝐴* — оператор з
пункту 1).
√
9.55. 1) 𝐴 та 𝐵 комутують, тому
(︀√ √ )︀ (︀ √ √ )︀
(𝐴𝐵𝑥, 𝑥) = 𝐵𝐴 𝐵𝑥, 𝑥 = 𝐴 𝐵𝑥, 𝐵𝑥 ≥ 0, 𝑥 ∈ 𝐻.
4) Довести, що 𝐴𝐶 ≤ 𝐴𝐷 ≤ 𝐵𝐷.
9.57. 1) ⇔ 2) Скористатися задачею 9.30. 2) ⇔ 3) Скористатися рiвнiстю
(︀√ √ )︀ ⃦√ ⃦2
(𝐴𝑥, 𝑥) = 𝐴𝑥, 𝐴𝑥 = ⃦ 𝐴𝑥⃦ , 𝑥 ∈ (︀𝐻. )︀
9.58. 1), 2) Нi. 𝐻 = C2 , 𝐴 = ( 10 00 ) , 𝐵 = 10 −1
0 . 3) Так.
9.59. Якщо 𝐵 ≥ 0, то
‖𝐴𝑥‖ = ‖𝐵𝑥‖ ⇔ (𝐴* 𝐴𝑥, 𝑥) = (𝐴𝑥, 𝐴𝑥) = (𝐵𝑥, 𝐵𝑥) = (𝐵 2 𝑥, 𝑥).
Оскiльки оператори 𝐴* 𝐴 та 𝐵2 самоспряженi, внаслiдок задачi 9.27(3)

остання рiвнiсть виконується при всiх
√ 𝑥 ∈ 𝐻 тодi й лише тодi, коли
𝐴* 𝐴 = 𝐵 2 , тобто 𝐵 = 𝐴* 𝐴 (квадратний корiнь з невiд’ємного опе-
*
ратора 𝐴 𝐴 iснує та єдиний згiдно iз задачею 9.52).
⃦√ ⃦
9.60. 1) Якщо 0 ≤ 𝐴 ≤ 𝐼, то ‖𝐴‖ ≤ 1 внаслiдок задачi 9.27(2), ⃦ 𝐴⃦ ≤ 1
√
внаслiдок задачi 9.56 та 0 ≤
√ √ √ √ 𝐴 ≤ 𝐼 знову внаслiдок задачi 9.27(2). Тодi
𝐴 = 𝐴 · 𝐴 ≤ 𝐼 · 𝐴 = 𝐴 внаслiдок задачi 9.55(3). 2) Якщо 𝐴 ≥ 𝐼,
⃦√ ⃦2 (︀√ √ )︀
то ⃦ 𝐴𝑥⃦ = 𝐴𝑥, 𝐴𝑥 = (𝐴𝑥, 𝑥) ≥ (𝑥, 𝑥) = ‖𝑥‖2 , 𝑥 ∈ 𝐻,
264
(︀√ )︀−1 1
тому внаслiдок задачi 9.41 iснує оператор 𝐴 = 𝐴− 2 ∈ L(𝐻),
−1 = 𝐴− 12 2 ∈ L(𝐻), причому 𝐴−1 ≤ 𝐼, бо (𝐴−1 𝑥, 𝑥) =
(︀ )︀
отже iснує 𝐴
⃦ 1 ⃦2
= ⃦𝐴− 2 𝑥⃦ ≤ ‖𝑥‖2 = (𝑥, 𝑥), 𝑥 ∈ 𝐻. Оскiльки внаслiдок 1) маємо
1 √ 1
𝐴−1 ≤ 𝐴− 2 ≤ 𝐼, то 𝐼 = 𝐴−1 · 𝐴 ≤ 𝐴 = 𝐴− 2 · 𝐴 ≤ 𝐴 = 𝐼 · 𝐴
внаслiдок задачi 9.55(3).
9.61. Аналогiчно до розв’язання задачi 9.60(2) дiстаємо, що iснують опе-
1
ратори 𝐴− 2 , 𝐴−1 , 𝐵 −1 ∈ L(𝐻). Оскiльки 𝐵 ≥ 𝐴, то при всiх 𝑥 ∈ 𝐻
маємо
1 1 )︀ (︀ 1 1
(𝐵 − 𝐴)𝐴− 2 𝑥, 𝐴− 2 𝑥 = 𝐴− 2 (𝐵 − 𝐴)𝐴− 2 𝑥, 𝑥 =
(︀ )︀
(︀ 1 1
= 𝐴− 2 𝐵𝐴− 2 𝑥, 𝑥 − (𝑥, 𝑥) ≥ 0.
)︀
1 1
Отже, 𝐶 = 𝐴− 2 𝐵𝐴− 2 ≥ 𝐼. Аналогiчно до розв’язання задачi 9.60(2)
дiстаємо, що 𝐶
−1 = 𝐴 12 𝐵 −1 𝐴 21 ≤ 𝐼. Тому при всiх 𝑥 ∈ 𝐻 для 𝑦 = 𝐴− 12 𝑥
маємо
(︀ −1 1 1 )︀
(𝐴 − 𝐵 −1 )𝑥, 𝑥 = (𝐴−1 − 𝐵 −1 )𝐴 2 𝑦, 𝐴 2 𝑦 =
)︀ (︀
(︀ 1 1 (︀ 1 1
= 𝐴 2 (𝐴−1 − 𝐵 −1 )𝐴 2 𝑦, 𝑦 = (𝑦, 𝑦) − 𝐴 2 𝐵 −1 𝐴 2 𝑦, 𝑦 ≥ 0.
)︀ )︀
9.62. Скористатися тим, що ‖ |𝐴|𝑥 ‖ = ‖𝐴𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻.

9.65. 1) Необхiднiсть. Позначимо 𝑃1 ортопроектор на 𝐻1 . Нехай оператор
𝑈 частково iзометричний. При 𝑥 ∈ 𝐻1 маємо (𝑈 * 𝑈 𝑥, 𝑥) = (𝑈 𝑥, 𝑈 𝑥) =
= ‖𝑈 𝑥‖2 = ‖𝑥‖2 = (𝑃1 𝑥, 𝑥), а при 𝑥 ∈ 𝐻1⊥ = Ker 𝑈 вiдповiд-
* *
но (𝑈 𝑈 𝑥, 𝑥) = 0 = (𝑃1 𝑥, 𝑥). Достатнiсть. Нехай 𝑈 𝑈 = 𝑃1 . Тодi
2 * 2
‖𝑈 𝑥‖ = (𝑈 𝑈 𝑥, 𝑥) = (𝑃1 𝑥, 𝑥) = ‖𝑃1 𝑥‖ , 𝑥 ∈ 𝐻, тобто ‖𝑈 𝑥‖ = ‖𝑥‖,
𝑥 ∈ 𝐻1 , та ‖𝑈 𝑥‖ = 0, 𝑥 ∈ 𝐻1⊥ .
9.66. Iснування. Визначимо оператор 𝑈 на 𝑅(|𝐴|) за допомогою рiвностi
𝑈 |𝐴|𝑥 = 𝐴𝑥, 𝑥 ∈ 𝐻 (це означення є коректним, бо Ker |𝐴| = Ker 𝐴
внаслiдок задачi 9.62(4), а отже якщо |𝐴|𝑥 = |𝐴|𝑦, то 𝐴𝑥 = 𝐴𝑦 ). Тодi
𝐴 = 𝑈 |𝐴|, а оскiльки ‖ |𝐴|𝑥 ‖ = ‖𝐴𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻, то 𝑈 : 𝑅(|𝐴|) → 𝐻
— iзометричний оператор. Продовжимо 𝑈 на 𝑅(|𝐴|) за неперервнiстю,
(︀ )︀⊥
а потiм на 𝐻 таким чином, що 𝑈 𝑥 = 0 при 𝑥 ∈ 𝑅(|𝐴|) . Дiстане-
мо частково iзометричний оператор 𝑈 : 𝐻 → 𝐻, для якого Ker 𝑈 =
(︀ )︀⊥
= 𝑅(|𝐴|) = Ker |𝐴| (остання рiвнiсть випливає iз задачi 9.30, бо
оператор |𝐴| самоспряжений). Єдинiсть. Нехай 𝐴 = 𝑈 𝐵 — полярний роз-
клад. Оскiльки 𝑅(𝐵) = (Ker 𝐵)

⊥ = (Ker 𝑈 )⊥ , то 𝑈 : 𝑅(𝐵) → 𝐻 —
iзометричний оператор, звiдки ‖𝐴𝑥‖ = ‖𝑈 𝐵𝑥‖ = ‖𝐵𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻. Згiдно
iз задачею 9.59 це означає, що 𝐵 = |𝐴|. Рiвнiсть 𝑈 |𝐴|𝑥 = 𝐴𝑥, 𝑥 ∈ 𝐻,
265
однозначно задає 𝑈 на множинi (Ker 𝑈 )⊥ = 𝑅(|𝐴|), а отже однозначно
визначає 𝑈.
9.67. Оскiльки 𝐴 = 𝑈 |𝐴|, то 𝐴* = |𝐴|𝑈 * . Згiдно iз задачею 9.65(1)
*
оператор 𝑈 𝑈 — ортопроектор на (Ker 𝑈 )
⊥ = 𝑅(|𝐴|), отже 𝑈 * 𝑈 |𝐴| =
= |𝐴| та 𝐴 = 𝑈 𝑈 |𝐴|𝑈 . Оператор 𝑈 |𝐴|𝑈 * невiд’ємний, причому
* * *
𝑈 |𝐴|𝑈 * · 𝑈 |𝐴|𝑈 * = 𝑈 |𝐴|2 𝑈 * = 𝑈 |𝐴| · |𝐴|𝑈 * = 𝐴𝐴* ,

*
√
отже 𝑈 |𝐴|𝑈 = 𝐴𝐴* = |𝐴* |. Тому 𝐴* = 𝑈 * 𝑈 |𝐴|𝑈 * = 𝑈 * |𝐴* |, звiдки
*
𝐴 = |𝐴 |𝑈.
9.68. 1) 𝐵𝑥 = |𝐴|𝑥 = (|𝛼1 |𝑥1 , |𝛼2 |𝑥2 , . . .), 𝑈 𝑥 = (𝛽1 𝑥1 , 𝛽2 𝑥2 , . . .),
𝑥 ∈ 𝑙2 , де 𝛽𝑖 = |𝛼𝛼𝑖𝑖 | при 𝛼𝑖 ̸= 0 та 𝛽𝑖 = 0 при 𝛼𝑖 = 0. 2) |𝐴| —
ортопроектор на ç.ë.î.({𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 2}), 𝑈 = 𝐴. 3) |𝐴| = 𝑈 = 𝐴.
9.69. 1) а) Ker 𝐴 = {0}; б) Ker 𝐴 = Ker 𝐴* = {0}. 2) Оскiльки 𝐴𝐴* =
= 𝐴* 𝐴, то |𝐴* | = |𝐴|. Згiдно iз задачею 9.67 маємо 𝐴 = |𝐴|𝑈 = 𝑈 |𝐴|.
*
3) Якщо оператори 𝐴 та 𝐶 комутують, то 𝐴 комутує з 𝐶 = 𝐶
* −1 , а тому
*
√
i з 𝐶. Отже, 𝐶 комутує з 𝐴 𝐴, а внаслiдок задачi 9.52(2) i з |𝐴| = 𝐴* 𝐴.
При 𝑦 = |𝐴|𝑥 ∈ 𝑅(|𝐴|) маємо
𝐶𝑈 𝑦 = 𝐶𝑈 |𝐴|𝑥 = 𝐶𝐴𝑥 = 𝐴𝐶𝑥 = 𝑈 |𝐴|𝐶𝑥 = 𝑈 𝐶|𝐴|𝑥 = 𝑈 𝐶𝑦.

(︀ )︀⊥
При 𝑦 ∈ 𝑅(|𝐴|) = Ker |𝐴| = Ker 𝑈 маємо 𝐶𝑈 𝑦 = 0 = 𝑈 𝐶𝑦, бо
з |𝐴|𝑦 = 0 випливає, що 𝐶|𝐴|𝑦 = |𝐴|𝐶𝑦 = 0, тобто 𝐶𝑦 ∈ Ker |𝐴| =
= Ker 𝑈. Звiдси випливає, що 𝐶𝑈 𝑦 = 𝑈 𝐶𝑦 при всiх 𝑦 ∈ 𝐻. 4) Нi.
Розглянути оператор 𝐴 iз задачi 9.68(2) та перевiрити, що 𝐶 = 𝐴 не
комутує з |𝐴|.
9.70. 1) Згiдно iз задачею 9.42(5) iснують (𝐴+𝜆𝐼)−1 , (𝐴+𝜆𝐼)−1 ∈ L(𝐻).

Оскiльки 𝑈
−1 = (𝐴 + 𝜆𝐼)(𝐴 + 𝜆𝐼)−1 та 𝑈 * = (𝐴 + 𝜆𝐼)−1 (𝐴 + 𝜆𝐼),
то 𝑈
−1 = 𝑈 * , бо оператор 𝐴 + 𝜆𝐼 комутує з 𝐴 + 𝜆𝐼, а отже i з
−1
(𝐴 + 𝜆𝐼) . Згiдно iз задачею 9.4(2) оператор 𝑈 унiтарний. 2) Внаслiдок
задачi 9.4(2) маємо
𝑈 −1 = (𝐴 − 𝑖𝐼)(𝐴 + 𝑖𝐼)−1 = 𝑈 * = (𝐴* + 𝑖𝐼)−1 (𝐴* − 𝑖𝐼).

Отже, (𝐴* + 𝑖𝐼)(𝐴 − 𝑖𝐼) = (𝐴* − 𝑖𝐼)(𝐴 + 𝑖𝐼), звiдки 𝐴 = 𝐴* . 3) Маємо
𝐴* = − 𝑖(𝑈 * − 𝐼)−1 (𝑈 * + 𝐼) = −𝑖(𝑈 −1 − 𝐼)−1 (𝑈 −1 + 𝐼) =

= − 𝑖(𝐼 − 𝑈 )−1 𝑈 · 𝑈 −1 (𝐼 + 𝑈 ) = 𝑖(𝑈 + 𝐼)(𝑈 − 𝐼)−1 = 𝐴,
бо (𝑈 −1 −𝐼)−1 = (𝐼 −𝑈 )−1 𝑈 та оператори 𝑈 +𝐼 i (𝑈 −𝐼)−1 комутують.

9.71. Суперечностi немає, бо вигляд спряженого оператора залежить вiд
того, за допомогою якого iзоморфiзму описується простiр, iзоморфний до
266
даного спряженого простору. У задачi 9.2 цей iзоморфiзм встановлюється
теоремою 5 роздiлу 3, а в задачi 9.70 — теоремою 3 цього ж роздiлу.
9.72. Формули залишаються тi самi, але, по-перше, оператор 𝐴′ дiє з 𝑙𝑞
в 𝑙𝑞 , де 𝑞 — спряжений iндекс до 𝑝, i, по-друге, у пунктах 1), 7), 8) слiд
замiнити 𝛼𝑘 на 𝛼𝑘 .
9.73. 𝐴′ 𝑦 = (0, 𝑦1 , 𝑦2 , . . .), де 1) 𝐴′ : 𝑙1 → 𝑙1 ; 2) 𝐴′ : 𝑙2 → 𝑙∞ ;
′
3) 𝐴 : 𝑙1 → 𝑙∞ .
9.74. 1) 𝐴′ : 𝑙2 → 𝑙∞ , 𝐴𝑥 = 𝑥, 𝑥 ∈ 𝑙2 . {︃
′ ′ 𝑔(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1],
2) 𝐴 : 𝐵𝑉0 ([0, 1]) → 𝐵𝑉0 ([0, 2]), (𝐴 𝑔)(𝑡) =
𝑔(1), 𝑡 ∈ (1, 2];
{︃
′ ′ 𝑦(𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1],
3) 𝐴 : 𝐿𝑞 ([0, 1]) → 𝐿𝑞 ([0, 2]), (𝐴 𝑦)(𝑡) =
0, 𝑡 ∈ (1, 2];
𝑡
′ ′
∫︀
4) 𝐴 : 𝐵𝑉0 ([0, 1]) → 𝐵𝑉0 ([0, 1]), (𝐴 𝑔)(𝑡) = 𝑎(𝑢)𝑑𝑔(𝑢), 𝑡 ∈ [0, 1],
0
𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([0, 1]);
∫︀𝑡
5) 𝐴′ : 𝐵𝑉0 ([0, 1]) → 𝐵𝑉0 ([0, 1]), (𝐴′ 𝑔)(𝑡) = (𝑔(1) − 𝑔(𝑢))𝑑𝑢,
0
𝑡 ∈ [0, 1], 𝑔 ∈ 𝐵𝑉0 ([0, 1]);
′
6) 𝐴 : 𝑌
* → 𝑋 * , 𝐴′ 𝑔 = 𝑔(𝑦)𝑓 , 𝑔 ∈ 𝑌 * .
9.75. 5) Нехай iснує 𝐴−1 ∈ L(𝑋). Тодi 𝐴𝐴−1 = 𝐴−1 𝐴 = 𝐼, звiдки
(𝐴−1 )′ 𝐴′ = 𝐴′ (𝐴−1 )′ = 𝐼 ′ , де 𝐼 ′ — тотожний оператор в 𝑋 * . Тому за
теоремою 3 роздiлу 8 iснує (𝐴 )
′ −1 = (𝐴−1 )′ ∈ L(𝑋 * ).
9.76. 1) Якщо 𝑥 ∈ Ker 𝐴, то (𝐴′ 𝑔)(𝑥) = 𝑔(𝐴𝑥) = 0 при всiх 𝑔 ∈ 𝑋2* .
Навпаки, якщо 𝑥 ∈ / Ker 𝐴, то 𝐴𝑥 ̸= 0 та за наслiдком 2 з теореми Гана–
* ′
Банаха iснує 𝑔 ∈ 𝑋2 такий, що (𝐴 𝑔)(𝑥) = 𝑔(𝐴𝑥) ̸= 0. 2) Якщо 𝑦 =
= lim 𝐴𝑥𝑛 ∈ 𝑅(𝐴), то при всiх 𝑓 ∈ Ker 𝐴′ маємо

𝑛→∞
𝑓 (𝑦) = lim 𝑓 (𝐴𝑥𝑛 ) = lim (𝐴′ 𝑓 )(𝑥𝑛 ) = 0.

𝑛→∞ 𝑛→∞
Навпаки, при 𝑦 ∈
/ 𝑅(𝐴) за наслiдком 1 з теореми Гана–Банаха iснує
𝑓 ∈ 𝑋2* такий, що 𝑓 (𝐴𝑥) = 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝑋1 та 𝑓 (𝑦) ̸= 0. Оскiльки
(𝐴′ 𝑓 )(𝑥) = 𝑓 (𝐴𝑥) = 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝑋1 , то 𝐴′ 𝑓 = 0, тобто 𝑓 ∈ Ker 𝐴′ .
3) Необхiднiсть випливає з теореми 2 роздiлу 8 та задачi 9.75(5). Достат-
нiсть. Внаслiдок задачi 6.35 множина 𝑅(𝐴) замкнена, Ker 𝐴 = {0} та
Ker 𝐴′ = {0}. Тому з 2) випливає, що 𝑅(𝐴) = 𝑋2 , а отже оператор 𝐴
неперервно оборотний за теоремою 2 роздiлу 8. 4) Достатнiсть. Внаслiдок
3) та теореми 2 роздiлу 8 достатньо показати, що
∃ 𝑐 > 0 ∀ 𝑥 ∈ 𝑋1 : ‖𝐴𝑥‖2 ≥ 𝑐‖𝑥‖1 .

267
Зафiксуємо 𝑥 ∈ 𝑋1 . За наслiдком 2 з теореми Гана–Банаха iснує 𝑔 ∈ 𝑋1*
такий, що ‖𝑔‖ = 1 та ‖𝑥‖1 = 𝑔(𝑥). При 𝑓 = (𝐴′ )−1 𝑔 ∈ 𝑋2* маємо
‖𝑥‖1 = (𝐴′ 𝑓 )(𝑥) =𝑓 (𝐴𝑥) ≤ ‖𝑓 ‖ · ‖𝐴𝑥‖2 =

=‖(𝐴′ )−1 𝑔‖ · ‖𝐴𝑥‖2 ≤ ‖(𝐴′ )−1 ‖ · ‖𝐴𝑥‖2 .
Роздiл 10
10.11. Якщо {𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 } — скiнченна 2𝜀 -сiтка для 𝑀, то можна покласти
𝑀𝑘 = 𝑀 ∩ 𝐵(𝑥𝑘 , 2𝜀 ), 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛.
10.12. 1)–3) Так. 4) Нi. У просторi 𝑋 = R розглянути множини 𝑀 = N,
𝑁 = {−𝑛 + 𝑛1 | 𝑛 ≥ 2}.
10.13. 1) Скористатися методом вiд супротивного та критерiєм Больцано–
Вейєрштрасса; 2) Якщо 𝑀 — не компактна множина, то iснує послiдовнiсть
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑀, що складається з рiзних елементiв i не має граничних
1
точок. Покладемо 𝑟𝑛 =
3 inf{𝜌(𝑥 𝑛 , 𝑥𝑚 ) | 𝑚 ∈ N, 𝑚 ̸= 𝑛}, 𝑛 ≥ 1. Нехай
1
(︀ 𝜌(𝑥,𝑥 𝑛)
)︀
𝑓 (𝑥) = (−1 + 𝑛 ) 1 − 𝑟𝑛 при 𝑥 ∈ 𝐵(𝑥𝑛 , 𝑟𝑛 ), 𝑛 ≥ 1, та 𝑓 (𝑥) = 0
(︁ ∞ )︁
при 𝑥 ∈ 𝑀 ∖ ∪ 𝐵(𝑥𝑛 , 𝑟𝑛 ) . Перевiрити, що функцiя 𝑓 напiвнеперервна
𝑛=1
знизу на 𝑀, але не набуває на цiй множинi найменшого значення.
10.14. Нi. Наприклад, розглянути множину 𝑀 = N у банаховому просторi
𝑋 = R.
10.15. Необхiднiсть. При довiльному 𝜀 > 0 розглянемо скiнченну 2𝜀 -сiтку
{𝑥1 , . . . , 𝑥𝑘 } для множини 𝑀. Оскiльки 𝐿𝑛 ⊂ 𝐿𝑛+1 , 𝑛 ≥ 1, та множина
∞
⋃︀
𝐿𝑛 скрiзь щiльна в 𝑋, то при кожному 𝑥 ∈ 𝑋 маємо 𝜌(𝑥, 𝐿𝑛 ) → 0,
𝑛=1
𝑛 → ∞. Тому iснує таке 𝑁, що 𝜌(𝑥𝑖 , 𝐿𝑛 ) < 2𝜀 при всiх 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑘 та
𝑛 ≥ 𝑁. При кожному 𝑥 ∈ 𝑀 iснує 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑘 таке, що ‖𝑥−𝑥𝑖 ‖ < 2𝜀 , звiдки
𝜌(𝑥, 𝐿𝑛 ) ≤ ‖𝑥 − 𝑥𝑖 ‖ + 𝜌(𝑥𝑖 , 𝐿𝑛 ) < 𝜀. Отже, sup 𝜌(𝑥, 𝐿𝑛 ) < 𝜀, 𝑛 ≥ 𝑁.
𝑥∈𝑀
Достатнiсть. Зафiксуємо 𝜀 > 0 та покажемо, що iснує скiнченна 𝜀-сiтка для
множини 𝑀. Оберемо 𝑁 так, що sup 𝜌(𝑥, 𝐿𝑁 ) < 2𝜀 . Тодi для кожного
𝑥∈𝑀
𝑥 ∈ 𝑀 iснує 𝑦(𝑥) ∈ 𝐿𝑁 таке, що ‖𝑥 − 𝑦(𝑥)‖ < 2𝜀 . Оскiльки множина
𝑀 обмежена, то множина 𝑀𝑁 = {𝑦(𝑥) | 𝑥 ∈ 𝑀 } у скiнченновимiрному
просторi 𝐿𝑁 є обмеженою, а отже передкомпактною. Тому у просторi 𝐿𝑁
𝜀
iснує скiнченна -сiтка для множини 𝑀𝑁 , яка за побудовою є 𝜀-сiткою для
2
множини 𝑀.
10.16. 1), 2) Скористатися твердженням задачi 10.15 для пiдпросторiв
𝐿𝑛 = ë.î.({𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 }). 3) Скористатися твердженням задачi 10.15 для
пiдпросторiв 𝐿𝑛 = ë.î.({𝑒0 , 𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 }), де 𝑒0 = (1, . . . , 1, . . .).
268
10.17. Множина 𝑀 передкомпактна в 𝐻 тодi й лише тодi, коли 𝑀 обме-
жена та
∞ ∞
|𝑥𝑛 |2 < 𝜀.
∑︀ ∑︀
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝑁 = 𝑁 (𝜀) ∈ N ∀ 𝑥 = 𝑥𝑛 𝑒 𝑛 ∈ 𝑀 :
𝑛=1 𝑛=𝑁 +1
10.18. У пунктах 1)–9) скористатися теоремою Асколi–Арцела. У пунктi
5) для доведення одностайної неперервностi використати, що внаслiдок
формули Ньютона–Лейбнiца та нерiвностi Кошi–Буняковського при всiх
𝑡1 , 𝑡2 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑡1 < 𝑡2 , маємо
⃒𝑡 ⃒2 𝑡
⃒ ∫︀2 ′ ∫︀2 ∫︀𝑡2
|𝑥(𝑡2 ) − 𝑥(𝑡1 )| = ⃒⃒ 𝑥 (𝑠)𝑑𝑠⃒⃒ ≤ 𝑑𝑠 · |𝑥′ (𝑠)|2 𝑑𝑠 ≤ 𝑘2 (𝑡2 − 𝑡1 ).
2
⃒
𝑡1 𝑡1 𝑡1
Компактними є множина з 2), а також множини з 9) i 10) за умови, що

вони замкненi.
10.19. Скористатися теоремою Асколi–Арцела. Передкомпактними є мно-
жини з 3), 5), 8)–10), а компактною — з 5). У пунктi 3) довести, що множи-
на{𝑛+2𝜋𝑘 | 𝑛 ∈ N, 𝑘 ∈ Z} скрiзь щiльна в R, та показати, що замикання
множини {sin(𝑡+𝑛) | 𝑛 ≥ 1} мiстить усi функцiї вигляду sin(𝑡+𝑎), 𝑎 ∈ R.
10.20. Для передкомпактностi необхiдно i достатньо, щоб 𝐴 була 1), 2)
обмеженою; 3) обмеженою знизу; 4) довiльною. Для компактностi у пун-
ктах 1)–4) необхiдно i достатньо, щоб 𝐴 була компактною.
10.21. 1), 4) Так. 2), 3) Нi.
10.23. 1),2) Необхiдно й достатньо, щоб 𝑎𝑛 → +∞, 𝑛 → ∞.
10.24. Обернене твердження хибне.
10.26. Множина 𝑀 передкомпактна в 𝐶 𝑘 ([𝑎, 𝑏]) тодi й лише тодi, коли 𝑀
рiвномiрно обмежена та множина {𝑥
(𝑘) | 𝑥 ∈ 𝑀 } одностайно неперервна.
10.27. Повторити мiркування з доведення теореми Асколi–Арцела для про-
стору 𝐶([𝑎, 𝑏]).
10.28. Потрiбно, аби зi збiжностi в 𝑋1 випливала збiжнiсть в 𝑋2 (тобто
оператор вкладення 𝐴 : 𝑋1 → 𝑋2 , 𝐴𝑥 = 𝑥, був неперервним).
10.29. 1)–4) Так.
10.30. Необхiднiсть. Множина 𝑀 обмежена, тому iснує 𝐶 > 0 таке, що
|𝑥(𝑡)| ≤ 𝐶, 𝑥 ∈ 𝑀, 𝑡 ∈ 𝑇. При довiльному 𝜀 > 0 iснує скiнченна
𝜀
3 -сiтка {𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 } для множини 𝑀. Розглянемо вiдображення 𝐹 =
= (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 ) : 𝑇 → R𝑚 . Оскiльки 𝐹 (𝑇 ) ⊂ [−𝐶, 𝐶]𝑚 , то 𝐹 (𝑇 ) мо-
жна розбити на неперетиннi множини 𝑆1 , . . . , 𝑆𝑛 , дiаметр кожної з яких
𝑛
𝜀 −1 (𝑆 ) маємо 𝑇 = ∪ 𝑇 та на кожнiй
менше за
3 . Тодi при 𝑇𝑘 = 𝐹 𝑘 𝑘
𝑘=1
множинi 𝑇𝑘 кожна з функцiй 𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 змiнюється не бiльше, нiж на 3𝜀 .
𝜀
При кожному 𝑥 ∈ 𝑀 iснує 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑚 таке, що ‖𝑥 − 𝑥𝑖 ‖ <
3 . То-
дi при будь-яких 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 та 𝑡1 , 𝑡2 ∈ 𝑇𝑘 маємо |𝑥(𝑡1 ) − 𝑥(𝑡2 )| ≤
≤ |𝑥(𝑡1 ) − 𝑥𝑖 (𝑡1 )| + |𝑥𝑖 (𝑡1 ) − 𝑥𝑖 (𝑡2 )| + |𝑥𝑖 (𝑡2 ) − 𝑥(𝑡2 )| < 𝜀.
269
Достатнiсть. Нехай 𝑥(𝑡) ∈ [−𝐶, 𝐶], 𝑥 ∈ 𝑀, 𝑡 ∈ 𝑀. Для 𝜀 > 0
𝑛
розглянемо скiнченне розбиття 𝑇 = ∪ 𝑇𝑘 таке, що на кожнiй множинi
𝑘=1
𝜀 𝜀
𝑇𝑘 кожна функцiя з 𝑀 змiнюється не бiльше, нiж на
2 , а також 2 -сiтку
{𝑎1 , . . . , 𝑎𝑚 } для вiдрiзка[−𝐶, 𝐶]. Перевiрити, що скiнченна множина
функцiй, якi на кожнiй з множин 𝑇1 , . . . , 𝑇𝑛 набувають одне зi значень
𝑎1 , . . . , 𝑎𝑚 , є 𝜀-сiткою для 𝑀.
10.31. Множина 𝑀 передкомпактна у просторi 𝐵(𝑇, 𝑌 ) тодi й лише тодi,
𝑛
⋃︀
коли для кожного 𝜀 > 0 iснує скiнченне розбиття 𝑇 = 𝑇𝑘 таке, що
𝑘=1
∀ 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 ∀ 𝑥 ∈ 𝑀 ∀ 𝑡1 , 𝑡2 ∈ 𝑇𝑘 : ‖𝑥(𝑡1 ) − 𝑥(𝑡2 )‖ ≤ 𝜀.
10.34. 4) Якщо 𝐴 ∈ 𝑆0 (𝑋1 , 𝑋2 ), то
𝑛
∃ 𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛 ∈ 𝑋1* ∃ 𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 ∈ 𝑋2 : 𝐴𝑥 =
∑︀
𝑓𝑘 (𝑥)𝑒𝑘 , 𝑥 ∈ 𝑋1 ,
𝑘=1
причому можна вважати, що 𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛
𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 лiнiйно незалежнi.
та
𝑛
* ′
∑︀
Тому при всiх 𝑙 ∈ 𝑋2 маємо (𝐴 𝑙)(𝑥) = 𝑙(𝐴𝑥) = 𝑓𝑘 (𝑥)𝑙(𝑒𝑘 ), 𝑥 ∈ 𝑋1 ,
𝑘=1
звiдки 𝑅(𝐴′ ) = ë.î.({𝑓1 , . . . , 𝑓𝑛 }) та dim 𝑅(𝐴′ ) = dim 𝑅(𝐴) = 𝑛.
10.35. 1) Так. 2) Нi, бо 𝐴 може не бути неперервним.
10.36. 1) Не компактний. Перевiрити, що послiдовнiсть {𝐴𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не
мiстить збiжної пiдпослiдовностi. 2)–4) Компактнi.
10.37. 1)–4) 𝛼𝑛 → 0, 𝑛 → ∞. Розв’язання цiлком аналогiчне до розв’я-
зання задачi 10.3.
10.38. |𝛼𝑛 |2 + |𝛽𝑛 |2 + |𝛾𝑛 |2 → 0, 𝑛 → ∞.
𝑛
10.39.
∑︀
1) Нi. Розглянути 𝑋1 = 𝑋2 = 𝑙2 , 𝐴𝑛 𝑥 = 𝑥𝑘 𝑒𝑘 та 𝐴𝑥 = 𝑥.
𝑘=1
2) Нi. Розглянути 𝑋1 = 𝑋2 = {𝑥 ∈ 𝑙2 | ∃ 𝑛 ∈ N : 𝑥𝑘 = 0, 𝑘 ≥ 𝑛} з
𝑛 ∞
∑︀ 𝑥𝑘 ∑︀ 𝑥𝑘
нормою ‖ · ‖2 , 𝐴𝑛 𝑥 =
𝑘 𝑒𝑘 , 𝑛 ≥ 1, та 𝐴𝑥 = 𝑘 𝑒𝑘 . Оператор 𝐴 не
𝑘=1 𝑘=1
компактний, бо послiдовнiсть 𝑥(𝑛) = (1, 21 , . . . , 𝑛1 , 0, . . .), 𝑛 ≥ 1, обмеже-
на, але з послiдовностi {𝐴𝑥
(𝑛) : 𝑛 ≥ 1}, яка покоординатно збiгається до
1 1
(1, 4 , . . . , 𝑛2 , . . .), не можна видiлити збiжну у просторi 𝑋2 послiдовнiсть.
10.41. 1), 8) Компактнi як скiнченновимiрнi. 2) Компактний внаслiдок
задачi 10.40. 3) Компактний внаслiдок задачi 10.4. 4)–7) Не компактнi.
У пунктах 4), 5), 7) показати, що при 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑡𝑛 , 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1, послi-
довнiсть {𝐴𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не мiстить збiжної пiдпослiдовностi. У пунктi 6)
∫︀1
використати, що 𝐴 = 3𝐼 +𝐵, де (𝐵𝑥)(𝑡) = 3𝑥(𝑡)+ 𝑒𝑡𝑠 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, причому
0
оператор 𝐵 компактний внаслiдок задачi 10.4.
270
10.42. 1) Застосувати теорему Асколi–Арцела. 2) Наблизити 𝐾 неперерв-
2
ними функцiями в 𝐿2 ([𝑎, 𝑏] ) i скористатися 1) та пунктом 3) теореми 2.
Зауваження. Має мiсце бiльш загальне твердження. Якщо 𝐿2 (𝑇, 𝜇) —
сепарабельний гiльбертiв простiр та
∫︀
(𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ 𝑇, 𝑥 ∈ 𝐿2 (𝑇, 𝜇),
𝑇
де 𝐾 ∈ 𝐿2 (𝑇 ×𝑇, 𝜇×𝜇), то 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐿2 (𝑇, 𝜇)), оскiльки 𝐴 є оператором

Гiльберта–Шмiдта (див. роздiл 12).
10.43. 1), 2) Компактнi як скiнченновимiрнi. 3) Не компактний як сума оди-
ничного та скiнченновимiрного. 4), 5) Компактнi внаслiдок задачi 10.42(2).
10.44. 1), 2) Необхiдно i достатньо, щоб 𝑎 = 0. 1) Якщо 𝑎(𝑡0 ) ̸= 0, то
при 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒
−𝑛|𝑡−𝑡0 | , 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1, послiдовнiсть {𝐴𝑥 : 𝑛 ≥ 1}
𝑛
не мiстить збiжної пiдпослiдовностi. 2) Для послiдовностi 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒
𝑖𝑛𝑡 ,
𝑤
𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1, перевiрити, що 𝑥𝑛 − → 0, 𝑛 → ∞, в 𝐿2 ([0, 1]). Тодi
‖𝐴𝑥𝑛 ‖2 = ‖𝑎‖2 → 0, 𝑛 → ∞, за пунктом 5) теореми 2. Це означає, що
𝑎(𝑡) = 0 (mod 𝑚).
10.45. 3) Скористатися 1), пунктом 4) теореми 2 та неперервнiстю опера-
тора вкладення 𝐶([𝑎, 𝑏]) в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]).
10.46. 1)–4) Нi. У пунктах 1), 2) довести, що послiдовнiсть {𝐴𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
не мiстить збiжної пiдпослiдовностi. У пунктах 3), 4) показати, що при
𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑒𝑖𝑛𝑡 , 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1, послiдовнiсть {𝐴𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не мiстить
збiжної пiдпослiдовностi.
10.47. Необхiдно i достатньо, аби 𝛼𝑛 → +∞, 𝑛 → ∞. Спочатку перевi-
рити, що 𝑙2,𝛼 ⊂ 𝑐0 при 𝛼 = {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ {︁
1} ⊂ [1, +∞). Образом одиничної }︁
𝛼𝑛 |𝑥𝑛 |2 < 1 .
∑︀
кулi 𝐵(0, 1) простору 𝑙2,𝛼 є множина (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) |
𝑛≥1
Застосувати до неї критерiй компактностi в 𝑐0 (задачу 10.16(2)).
10.48. 1), 2) Нi. 3) Так.
10.50. 1) 𝐴𝑥 = (0, 𝑥1 , 0, 𝑥3 , 0, 𝑥5 , . . .).
10.51. 1) Нi. 2), 3) Так.
10.52. 1) Так. Припустимо, що 𝐴 ∈ / L(𝐻). Тодi iснує ортонормована послi-
довнiсть {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} така, що ‖𝐴𝑒𝑛 ‖ ≥ 𝑛, 𝑛 ≥ 1. Справдi, iснує вектор
𝑒1 такий, що ‖𝑒1 ‖ = 1 та ‖𝐴𝑒1 ‖ ≥ 1, а при 𝑘 ≥ 1 оператор 𝐴 необме-
⊥
жений на пiдпросторi 𝐻𝑘 = {𝑒1 , . . . , 𝑒𝑘 } , тому iснує вектор 𝑒𝑘+1 ∈ 𝐻𝑘
∞
∑︀ 𝛼𝑘
такий, що ‖𝑒𝑘+1 ‖ = 1 та ‖𝐴𝑒𝑘+1 ‖ ≥ 𝑘 + 1. Нехай 𝐵𝑥 = √ 𝑒 при
𝑘 𝑘
𝑘=1
∞
1}⊥ . Тодi
∑︀
𝑥= 𝛼𝑘 𝑒𝑘 та 𝐵𝑥 = 0 при 𝑥 ∈ {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝐻) та
𝑘=1 √
‖𝐴𝐵𝑒𝑛 ‖ ≥ 𝑛 → +∞, 𝑛 → ∞, тобто 𝐵𝐴 ∈ / L(𝐻). 2) Так. Зафiксу-
ємо 𝑧 ∈ 𝐻 ∖ {0}. Якщо 𝐵𝑦 𝐴 ∈ L(𝐻) для всiх одновимiрних операторiв
271
вигляду 𝐵𝑦 𝑥 = (𝑥, 𝑦)𝑧, 𝑥 ∈ 𝐻, 𝑦 ∈ 𝐻, то 𝐴 переводить будь-яку силь-
но збiжну послiдовнiсть у слабко збiжну та 𝐴 ∈ L(𝐻) згiдно iз задачею
6.39(3).
10.53. З критерiю Гаусдорфа випливає, що передкомпактна множина мi-
стить не бiльше нiж злiченну скрiзь щiльну множину.
10.54. Якщо 𝑐0 ̸= 0, то не може. Якщо 𝑐0 = 0, то можна взяти 𝐴 = 0.
10.55. 1) Нi. Використати теорему Банаха про обернений оператор та за-
дачу 10.33(2). 2) Так.
10.56. Необхiдно i достатньо, щоб dim 𝑋 < +∞. Необхiднiсть. У випадку
dim 𝑋 = +∞ за допомогою теореми про майже ортогональний вектор
(див., наприклад, [4], гл. VII, §1, Теорема 1.1) показати, що iснує послiдов-
нiсть{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋 така, що ‖𝑥𝑛 ‖ = 1, 𝑛 ≥ 1, та ‖𝑥𝑛 −𝑥𝑚 ‖ ≥ 12 при
𝑛 ̸= 𝑚. Тодi ‖𝐴𝑥𝑛 − 𝐴𝑥𝑚 ‖ ≥ 2𝑐 , 𝑛 ̸= 𝑚, та послiдовнiсть {𝐴𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
не мiстить збiжної пiдпослiдовностi.
10.57. Показати, що якщо твердження задачi неправильне, то iснує таке
𝑐 > 0, що ‖𝐴𝑥‖ ≥ 𝑐‖𝑥‖ 𝑥 ∈ 𝑋1 . Аналогiчно до розв’язання
при всiх
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ).
задачi 10.56 дiстати суперечнiсть з умовою
10.58. 1) Якщо передкомпактна множина 𝑀 не є нiде не щiльною, то ї ї
замикання 𝑀 є компактною множиною та мiстить деяку кулю 𝐵(𝑥, 𝑟), а
𝑟 𝑟
отже i замкнену кулю 𝐵(𝑥, ). Тодi 𝐵(𝑥, ) — компактна множина в 𝑋 ,
2 2
звiдки dim 𝑋 < +∞. 2) Нехай 𝐵𝑛 = 𝐵(0, 𝑛), 𝑛 ≥ 1, — кулi у просторi
∞
𝑋1 . Тодi 𝑅(𝐴) = ∪ 𝐴(𝐵𝑛 ) та множини 𝐴(𝐵𝑛 ) нiде не щiльнi в 𝑋2
𝑛=1
внаслiдок 1).
10.59. Скористатися задачами 10.58(2) та 10.45.
10.60. Оскiльки 𝑅(𝐴) — замкнена множина, то 𝑅(𝐴) — банахiв простiр та
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑅(𝐴)). Якщо dim 𝑅(𝐴) = ∞, то внаслiдок задачi 10.58(2)
𝑅(𝐴) є множиною першої категорiї в 𝑅(𝐴), що неможливо за теоремою
Бера (див., наприклад, [17], гл. II, §3, Теорема 2).
10.61. Нехай 𝐻 — гiльбертiв простiр, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻), 𝑀 ⊂ 𝑅(𝐴) — пiдпро-
стiр 𝐻 та 𝑃 — ортопроектор на 𝑀. Тодi 𝑃 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻), 𝑀 = 𝑅(𝑃 𝐴) та
dim 𝑀 < +∞ внаслiдок задачi 10.60.
10.62. Нехай 𝑋1 = 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]), 𝑋2 = 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝐴 — оператор вкладення
𝑋1 в 𝑋2 , який є компактним згiдно iз задачею 10.45(1). Перевiрити, що
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑀1 , 𝑀2 ), де 𝑀1 та 𝑀2 — множина 𝑀 з нормами просторiв 𝑋1
та 𝑋2 вiдповiдно, та використати задачу 10.60.
(𝑛) (𝑛)
10.63. Достатнiсть. Нехай {𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚(𝑛) } — скiнченна 𝑛1 -сiтка для мно-
(︀ (𝑛) (𝑛)
жини 𝐴(𝐵(0, 1)), 𝐿𝑛 = ë.î. {𝑥1 , . . . , 𝑥
)︀
}
𝑚(𝑛) , 𝑃𝑛 — ортопроектор на
𝐿𝑛 . Розглянути {𝑃𝑛 𝐴 : 𝑛 ≥ 1}.
10.64. Якщо 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻) або 𝐴* ∈ 𝑆∞ (𝐻), то 𝐴* 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻) та
𝐴𝐴* ∈ 𝑆∞ (𝐻) за пунктом 4) теореми 2. Нехай 𝐴* 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻). Тодi для
272
довiльної обмеженої послiдовностi{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} iснує збiжна, а отже фун-
даментальна, пiдпослiдовнiсть{𝐴* 𝐴𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}. Оскiльки за нерiвнiстю
2 * *
Кошi–Буняковського ‖𝐴𝑦‖ = (𝐴𝑦, 𝐴𝑦) = (𝐴 𝐴𝑦, 𝑦) ≤ ‖𝐴 𝐴𝑦‖ · ‖𝑦‖,
𝑦 ∈ 𝐻, то послiдовнiсть {𝐴𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} теж є фундаментальною,
а отже збiжною. Отже, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻). З доведеного випливає, що якщо
𝐴𝐴* = (𝐴* )* 𝐴* ∈ 𝑆∞ (𝐻), то 𝐴* ∈ 𝑆∞ (𝐻).
10.65. 1) Внаслiдок задачi 10.64 достатньо показати, що компактним є
* * * * * *
оператор 𝐴 𝐴 або (𝐴 𝐴) 𝐴 𝐴 = 𝐴 𝐴𝐴 𝐴. Оскiльки оператори 𝐴 та 𝐴
*
* * * * 2
комутують, то 𝐴 𝐴𝐴 𝐴 = 𝐴 𝐴 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻) за пунктом 4) теореми 2.
2) Якщо 𝐴
𝑛 ∈ 𝑆 (𝐻) та 2𝑘 > 𝑛, то 𝐴2𝑘 = 𝐴𝑛 · 𝐴2𝑘 −𝑛 ∈ 𝑆 (𝐻).
∞ ∞
Оскiльки усi степенi нормального оператора є нормальними операторами,
𝑘−1 𝑘−2
внаслiдок 1) дiстаємо компактнiсть операторiв 𝐴2 , 𝐴2 , . . . , 𝐴2 , 𝐴.
10.67. Нехай 𝑃𝑛 — ортопроектор на ë.î.({𝑒1 , . . . , 𝑒𝑛 }), 𝑛 ≥ 1. Довести,
що 𝐴𝑃𝑛 ⇒ 𝐴, 𝑛 → ∞.
10.68. Достатньо показати, що множина 𝐴(𝐵(0, 1)) є замкненою. Нехай
{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐵(0, 1) та 𝑦𝑛 = 𝐴𝑥𝑛 → 𝑦, 𝑛 → ∞. Згiдно iз задачею
𝑤
5.23 iснують пiдпослiдовнiсть {𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} та 𝑥 ∈ 𝑋1 такi, що 𝑥𝑛𝑘 −→ 𝑥,
причому 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1) внаслiдок задачi 5.20(2). Згiдно iз пунктом 5) теоре-
ми 2 маємо 𝐴𝑥𝑛𝑘 → 𝐴𝑥, 𝑘 → ∞, отже 𝑦 = 𝐴𝑥 ∈ 𝐴(𝐵(0, 1)).
10.69. 1) Функцiя 𝑥 ↦→ ‖𝑥‖ є неперервною на множинi 𝐴(𝐵(0, 1)), яка

є компактною внаслiдок задачi 10.68. Тому iснує ℎ ∈ 𝐵(0, 1), для якого
‖𝐴ℎ‖ = max ‖𝐴𝑥‖ = ‖𝐴‖. 2) Розглянути 𝑋 = 𝐶([0, 1]) та (𝐴𝑥)(𝑡) =
‖𝑥‖≤1
∫︀1
= 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 − 𝑥(1), 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑥 ∈ 𝐶([0, 1]).
0
10.70. 1) Необхiднiсть випливає з пункту 5) теореми 2. Достатнiсть. Для
довiльної обмеженої послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋1 згiдно iз задачею
5.23 iснують пiдпослiдовнiсть {𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} та елемент 𝑥 ∈ 𝑋1 такi, що
𝑤
𝑥𝑛𝑘 − → 𝑥, 𝑘 → ∞. Тодi 𝐴𝑥𝑛𝑘 → 𝐴𝑥, 𝑘 → ∞. Отже, 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ).
2) Нехай 𝑋1 = 𝐶([0, 1]), 𝑋2 = 𝐿2 ([0, 1]), 𝐴 — оператор вкладення 𝑋1 в
𝑋2 . Згiдно iз задачею 10.46(3) оператор 𝐴 не є компактним. За допомогою
критерiю слабкої збiжностi в 𝐶([0, 1]) та теореми Лебега про мажоровану
𝑤
збiжнiсть показати, що якщо 𝑥𝑛 − → 𝑥, то 𝐴𝑥𝑛 → 𝐴𝑥, 𝑛 → ∞.
𝑤
10.71. Скористатися задачею 10.70(1). Якщо 𝑥𝑛 − → 𝑥 в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), то
𝑤
𝐴𝑥𝑛 − → 𝐴𝑥 в 𝐶([𝑎, 𝑏]), 𝑛 → ∞. За допомогою критерiю слабкої збiжно-
стi в 𝐶([𝑎, 𝑏]) та теореми Лебега про мажоровану збiжнiсть показати, що
𝐴𝑥𝑛 → 𝐴𝑥 в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]).
10.72. Скористатися задачами 9.24(2) та 10.70(1).
10.73. 1) Скористатися задачею 10.72. 2) Скористатися 1).
10.74. Необхiднiсть. Нехай {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋2* та ‖𝑓𝑛 ‖ ≤ 1, 𝑛 ≥ 1.
273
Покажемо, що послiдовнiсть {𝐴′ 𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} мiстить збiжну пiдпослiдов-
нiсть. Нехай 𝐵(0, 1) — одинична куля в 𝑋1 . Тодi 𝐾 = 𝐴(𝐵(0, 1)) ⊂ 𝑋2
— компактна множина, бо 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ). За теоремою Асколi–Арцела
(задача 10.27) множина функцiй {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} є передкомпактною у про-
сторi 𝐶(𝐾). Справдi, функцiї {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} рiвномiрно обмеженi на 𝐾,
бо |𝑓𝑛 (𝑦)| ≤ ‖𝑦‖, 𝑦 ∈ 𝐾, та множина 𝐾 обмежена, а також одностай-
но неперервнi на 𝐾, бо |𝑓𝑛 (𝑦1 ) − 𝑓𝑛 (𝑦2 )| ≤ ‖𝑦1 − 𝑦2 ‖, 𝑦1 , 𝑦2 ∈ 𝐾.
Тому iснує збiжна в 𝐶(𝐾) пiдпослiдовнiсть {𝑓𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}. Оскiльки
(𝐴′ 𝑓 )(𝑥) = 𝑓 (𝐴𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋1 , 𝑓 ∈ 𝑋2* , то
‖𝐴′ 𝑓 ‖ = sup |(𝐴′ 𝑓 )(𝑥)| ⃒ 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1) =

{︀ ⃒ }︀
{︀ ⃒ }︀
= sup |𝑓 (𝑦)| ⃒ 𝑦 ∈ 𝐴(𝐵(0, 1)) .
Тому послiдовнiсть {𝐴′ 𝑓𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} фундаментальна в𝑋1* та є збiжною,

*
бо простiр 𝑋1 повний. Достатнiсть. Нехай {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋1 , ‖𝑥𝑛 ‖ ≤ 1,
𝑛 ≥ 1, 𝐵(0, 1) —
*
одинична куля в 𝑋2 . Тодi 𝐾 = 𝐴′ (𝐵(0, 1)) ⊂ 𝑋1
*
— компактна множина. За теоремою Асколi–Арцела довести, що множина
функцiй {𝐹𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, де 𝐹𝑥 (𝑓 ) = 𝑓 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋1 , 𝑓 ∈ 𝑋1* , є передком-
пактною у просторi 𝐶(𝐾). Перевiрити, що
‖𝐴𝑥‖ = sup |𝐹𝑥 (𝑔)| ⃒ 𝑔 ∈ 𝐴′ (𝐵(0, 1)) , 𝑥 ∈ 𝑋1 .

{︀ ⃒ }︀
Тодi для збiжної в 𝐶(𝐾) пiдпослiдовностi {𝐹𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} послiдовнiсть
{𝐴𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} фундаментальна в 𝑋2 , а отже збiжна, бо простiр 𝑋2

повний.
𝑤 𝑤
10.75. 1) Якщо 𝐴 ∈ L(𝑋, 𝑙1 ) та 𝑥𝑛 − → 𝑥, 𝑛 → ∞, то 𝐴𝑥𝑛 − → 𝐴𝑥,
𝑛 → ∞ в 𝑙1 . Згiдно iз задачею 5.29 маємо 𝐴𝑥𝑛 → 𝐴𝑥, 𝑛 → ∞, тому
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋, 𝑙1 ) внаслiдок задачi 10.70(1). 2) Внаслiдок задачi 10.74 маємо
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑐0 , 𝑋) тодi й лише тодi, коли 𝐴′ ∈ 𝑆∞ (𝑋 * , 𝑐*0 ). Залишається
* *
врахувати, що 𝑐0 = 𝑙1 (задача 3.19) та простiр 𝑋 є рефлексивним (задача
4.39), i використати пункт 1).
10.76. 1) За теоремою Банаха–Штейнгауза iснує 𝐶 > 0 таке, що ‖𝐴‖ ≤ 𝐶
та ‖𝐴𝑛 ‖ ≤ 𝐶, 𝑛 ≥ 1. За критерiєм Гаусдорфа при довiльному 𝜀 > 0
𝜀
iснує скiнченна
4𝐶 -сiтка {𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 } ⊂ 𝑋 для 𝑀. Оберемо 𝑁 так, що
‖(𝐴𝑛 − 𝐴)𝑥𝑖 ‖ ≤ 2𝜀 , 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑚, 𝑛 ≥ 𝑁. Для кожного 𝑥 ∈ 𝑀 iснує 𝑥𝑖
𝜀
таке, що ‖𝑥 − 𝑥𝑖 ‖ <
4𝐶 . Тодi при 𝑛 ≥ 𝑁 маємо
𝜀 𝜀
‖(𝐴𝑛 − 𝐴)𝑥‖ ≤ ‖(𝐴𝑛 − 𝐴)𝑥𝑖 ‖ + ‖(𝐴𝑛 − 𝐴)(𝑥 − 𝑥𝑖 )‖ ≤ + 2𝐶 · = 𝜀.
2 4𝐶
2) Використати 1) для випадку 𝑌 = K.
10.77. 1) Рiвносильнiсть *-слабкiй збiжностi та збiжностi у метрицi𝜌 ви-
пливає з теореми 2 роздiлу 5, а компактнiсть простору (𝐵, 𝜌) з теореми 4
274
роздiлу 5. 2) Необхiднiсть випливає iз задачi 10.76(2). Достатнiсть. Розгля-
немо множину функцiй ̃︁ = {𝐹𝑥 | 𝑥 ∈ 𝑀 } ⊂ 𝐶(𝐵), де 𝐹𝑥 (𝑓 ) = 𝑓 (𝑥),
𝑀
𝑓 ∈ 𝐵. Неважко перевiрити, що 𝑋 ∋ 𝑥 ↦→ 𝐹𝑥 ∈ 𝐶(𝐵) — iзометрiя.
Перевiримо, що множина 𝑀 ̃︁ задовольняє умови теореми Асколi–Арцела
(задача 10.27). Якщо множина 𝑀 ̃︁ не є рiвномiрно обмеженою, то iснують
𝑥𝑛 ∈ 𝑀 такi, що ‖𝐹𝑥𝑛 ‖ = ‖𝑥𝑛 ‖ ≥ 𝑛, 𝑛 ≥ 1. За наслiдком 2 з теореми
*
Гана-Банаха iснують 𝑓𝑛 ∈ 𝑋 такi, що ‖𝑓𝑛 ‖ = 1 та 𝑓𝑛 (𝑥𝑛 ) = ‖𝑥𝑛 ‖. Тодi
1
при 𝑔𝑛 =
𝑛 𝑓𝑛 маємо 𝑔𝑛 → 0, але |𝑔𝑛 (𝑥𝑛 )| ≥ 1, 𝑛 ≥ 1, суперечнiсть
з рiвномiрною збiжнiстю 𝑔𝑛 (𝑥) до 0 при 𝑥 ∈ 𝑀. Нехай тепер множи-
на 𝑀 ̃︁ не є одностайно неперервною. Тодi iснують 𝜀 > 0, 𝑥𝑛 ∈ 𝑀 та

𝑓𝑛 , 𝑔𝑛 ∈ 𝐵 такi, що 𝜌(𝑓𝑛 , 𝑔𝑛 ) → 0, 𝑛 → ∞, та |𝐹𝑥𝑛 (𝑓𝑛 ) − 𝐹𝑥𝑛 (𝑔𝑛 )| > 𝜀,
𝑛 ≥ 1. Оскiльки простiр (𝐵, 𝜌) компактний, iснує збiжна пiдпослiдов-
нiсть послiдовностi {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1}. Без обмеження загальностi послi-
*−𝑤
довнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiжна. Тодi 𝑓𝑛 − 𝑔𝑛 − −−→ 0, 𝑛 → ∞, але
|𝐹𝑥𝑛 (𝑓𝑛 ) − 𝐹𝑥𝑛 (𝑔𝑛 )| = |(𝑓𝑛 − 𝑔𝑛 )(𝑥𝑛 )| > 𝜀, суперечнiсть з рiвномiрною
збiжнiстю (𝑓𝑛 − 𝑔𝑛 )(𝑥) до 0 при 𝑥 ∈ 𝑀. За теоремою Асколi–Арцела
множина 𝑀 ̃︁ передкомпактна. Тому для довiльної обмеженої послiдовностi

{𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑀 iснує збiжна, а отже фундаментальна, пiдпослiдов-
нiсть {𝐹𝑥𝑛 : 𝑘 ≥ 1} в 𝐶(𝐵). Вiдповiдна пiдпослiдовнiсть {𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}
𝑘
є фундаментальною, а отже збiжною, в 𝑋.
*−𝑤
10.78. Необхiднiсть. Якщо 𝑓𝑛 −−−→ 𝑓, то 𝑓𝑛 (𝑦) збiгається до 𝑓 (𝑦) рiв-
′
номiрно за 𝑦 ∈ 𝐴(𝐵(0, 1)) внаслiдок задачi 10.76(2). Тому (𝐴 𝑓𝑛 )(𝑥) =
= 𝑓𝑛 (𝐴𝑥) збiгається до (𝐴′ 𝑓 )(𝑥) = 𝑓 (𝐴𝑥) рiвномiрно за 𝑥 ∈ 𝐵(0, 1), а

′ ′
отже ‖𝐴 𝑓𝑛 − 𝐴 𝑓 ‖ → 0, 𝑛 → ∞. Достатнiсть. За теоремою 4 роздiлу
5 для будь-якої послiдовностi функцiоналiв {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐵(0, 1) в 𝑋2

*
*
iснують пiдпослiдовнiсть {𝑓𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} та функцiонал 𝑓 ∈ 𝑋2 такi, що
*−𝑤
𝑓𝑛𝑘 −−−→ 𝑓, 𝑘 → ∞. Тодi 𝐴′ 𝑓𝑛𝑘 → 𝐴′ 𝑓 в 𝑋1* . Отже, 𝐴′ ∈ 𝑆∞ (𝑋2* , 𝑋1* )
та 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) внаслiдок задачi 10.74.
10.79. Необхiднiсть умови б) випливає iз задачi 10.76(1). Достатнiсть. Для
𝜀
довiльного 𝜀 > 0 оберемо 𝑛 так, що ‖𝐴𝑛 𝑥 − 𝑥‖ <
𝜀 2 , 𝑥 ∈ 𝑀. Тодi
скiнченна -сiтка для передкомпактної множинi 𝐴𝑛 (𝑀 ) буде 𝜀-сiткою для
2
множини 𝑀. За критерiєм Гаусдорфа множина 𝑀 передкомпактна.
10.80. 1) Використати нерiвнiсть Гельдера. 2) Маємо
∫︀𝑏 1
𝑡+ℎ
∫︀ 1
∫︀𝑏 ∫︀ℎ
‖𝑥ℎ ‖1 ≤ 2ℎ |𝑥(𝑠)|𝑑𝑠𝑑𝑡 = 2ℎ |𝑥(𝑢 + 𝑡)|𝑑𝑢𝑑𝑡 =
𝑎 𝑡−ℎ 𝑎 −ℎ
1
∫︀𝑏 ∫︀ℎ 1
∫︀ℎ 𝑏−𝑢
∫︀
= 2ℎ |𝑥(𝑢 + 𝑡)|𝑑𝑡𝑑𝑢 = 2ℎ |𝑥(𝑠)|𝑑𝑠𝑑𝑢 ≤ ‖𝑥‖1 ,
𝑎 −ℎ −ℎ 𝑎−𝑢
275
𝑏−𝑢
∫︀
оскiльки |𝑥(𝑠)|𝑑𝑠 ≤ ‖𝑥‖1 , 𝑢 ∈ [−ℎ, ℎ], бо 𝑥(𝑠) = 0 при 𝑠∈
/ [𝑎, 𝑏].
𝑎−𝑢
3) Нехай 𝑝>1 та 𝑞 — спряжений iндекс до 𝑝. За нерiвнiстю Гельдера
⃒ 𝑡+ℎ ⃒ (︂ 𝑡+ℎ )︂ 1
𝑝 1
1 ⃒ 1
⃒ ∫︀ ⃒
|𝑥(𝑠)|𝑝 𝑑𝑠
∫︀
|𝑥ℎ (𝑡)| = 2ℎ ⃒ 𝑥(𝑠)𝑑𝑠⃒⃒ ≤ 2ℎ (2ℎ) 𝑞 ,
𝑡−ℎ 𝑡−ℎ
𝑡+ℎ
1
|𝑥ℎ (𝑡)|𝑝 ≤ |𝑥(𝑠)|𝑝 𝑑𝑠 = (𝐴ℎ |𝑥|𝑝 )(𝑡).
∫︀
тобто Внаслiдок 2) звiдси
2ℎ
𝑡−ℎ
∫︀𝑏 ⃦ ⃦ ⃦ ⃦ ∫︀𝑏
|𝑥ℎ (𝑡)|𝑝 𝑑𝑡 ≤ ⃦𝐴ℎ |𝑥|𝑝 ⃦1 ≤ ⃦|𝑥|𝑝 ⃦1 = |𝑥(𝑡)|𝑝 𝑑𝑡. 4) Спочатку розгля-
𝑎 𝑎
нути випадок 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]), а потiм скористатися щiльнiстю цiєї множини
в𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) та пунктом 3). 5) Перевiрити, що множина 𝐴ℎ (𝐵(0, 1)), де
𝐵(0, 1) — куля в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]), задовольняє умови теореми Асколi–Арцела.
Для доведення одностайної неперервностi використати оцiнку
𝑡2∫︀−ℎ
⃒ 𝑡 +ℎ ⃒
1 ⃒
⃒ 2∫︀ ⃒ ‖𝑥‖𝑝 1
|𝑥ℎ (𝑡2 ) − 𝑥ℎ (𝑡1 )| = 2ℎ ⃒ 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 − 𝑥(𝑠)𝑑𝑠⃒⃒ ≤ ℎ |𝑡2 − 𝑡1 | 𝑞 ,
𝑡1 +ℎ 𝑡1 −ℎ
𝑡1 , 𝑡2 ∈ [𝑎, 𝑏]. 6) Використати теорему Асколi–Арцела.

10.81. Скористатися задачами 10.79 та 10.80(4,7). (︀
10.82. Необхiднiсть. Розглянемо оператори 𝑇ℎ ∈ L 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) , ℎ > 0,
)︀
визначенi рiвностями (𝑇ℎ 𝑥)(𝑡) = 𝑥(𝑡 + ℎ), 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏]. При 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏])
маємо ‖𝑇ℎ 𝑥 − 𝑥‖𝑝 → 0, ℎ → 0+, множина 𝐶([𝑎, 𝑏]) скрiзь щiльна в
𝑠
𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) та ‖𝑇ℎ − 𝐼‖ ≤ 2, тому 𝑇ℎ → − 𝐼, ℎ → 0 + . Внаслiдок задачi
10.76(1) збiжнiсть ‖𝑇ℎ 𝑥 − 𝑥‖𝑝 → 0, ℎ → 0+, є рiвномiрною за 𝑥 ∈ 𝑀.
Достатнiсть. З умови б) випливає умова б) задачi 10.81, тому множина 𝑀
є компактною згiдно iз цiєю задачею.
10.83. Нi. Оператори 𝐵𝑛 компактнi як скiнченновимiрнi. Якби збiжнiсть бу-
ла рiвномiрною, то за пунктом 3) теореми 2 одиничний оператор в 𝐶([0, 1])
був би компактним.
10.84. Для кожного 𝑥 ∈ 𝑋 покладемо [𝑥] = {𝑥+𝑢 | 𝑢 ∈ Ker 𝐴}. Оскiльки
Ker 𝐴 — пiдпростiр, то фактор-простiр 𝑋/Ker 𝐴 = {[𝑥] | 𝑥 ∈ 𝑋} це бана-
хiв простiр з нормою ‖[𝑥]‖ = inf ‖𝑥 + 𝑢‖ (див., наприклад, [17], гл.III,
𝑢∈Ker 𝐴
§3). Побудуємо оператори 𝐶 ∈ L(𝑌, 𝑋/Ker 𝐴) та 𝐴 ̃︀ ∈ 𝑆∞ (𝑋/Ker 𝐴, 𝑍)
̃︀ Звiдси випливатиме, що 𝐵 ∈ 𝑆∞ (𝑌, 𝑍).
такi, що 𝐵 = 𝐴𝐶.
̃︀ = 𝐴𝑥, 𝑥 ∈ 𝑋, та 𝐶𝑦 = [𝑥], якщо 𝐴𝑥 = 𝐵𝑦 (такий
Покладемо 𝐴[𝑥]
𝑥 iснує, бо 𝑅(𝐵) ⊂ 𝑅(𝐴)). Оператори 𝐴̃︀ та 𝐶 коректно визначенi, бо при

[𝑥 ] = [𝑥 ] маємо 𝑥 −𝑥 ∈ Ker 𝐴 та 𝐴𝑥′ = 𝐴𝑥′′ , а при [𝑥′ ] ̸= [𝑥′′ ] маємо
′ ′′ ′ ′′
276
𝑥′ −𝑥′′ ∈
/ Ker 𝐴 та 𝐴𝑥′ ̸= 𝐴𝑥′′ . Зрозумiло, що оператори 𝐴̃︀ та 𝐶 лiнiйнi та
̃︀ Якщо {[𝑥𝑛 ] : 𝑛 ≥ 1} — обмежена послiдовнiсть в 𝑋/Ker 𝐴, то
𝐵 = 𝐴𝐶.
можна обрати 𝑥𝑛 ∈ [𝑥𝑛 ] так, що {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — обмежена послiдовнiсть в
𝑋, а тому iснує збiжна пiдпослiдовнiсть {𝐴𝑥𝑛𝑘 = 𝐴[𝑥̃︀ 𝑛 ] : 𝑘 ≥ 1}. Отже,

𝑘
𝐴̃︀ ∈ 𝑆∞ (𝑋/Ker 𝐴, 𝑍). Нарештi, якщо 𝑦𝑛 → 𝑦 та 𝐶𝑦𝑛 = [𝑥𝑛 ] → [𝑥],
𝑛 → ∞, то 𝐴[𝑥̃︀ 𝑛 ] → 𝐴[𝑥]
̃︀ та 𝐴[𝑥̃︀ 𝑛 ] = 𝐵𝑦𝑛 → 𝐵𝑦, тобто 𝐶𝑦 = [𝑥]. Це
означає, що графiк оператора 𝐶 є замкненим, а тому 𝐶 ∈ L(𝑌, 𝑋/Ker 𝐴)
за теоремою Банаха про замкнений графiк (теорема 1 роздiлу 6).
10.85. Для довiльної обмеженої послiдовностi {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑋1 оберемо
послiдовнiсть {𝑦𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑀 так, що ‖𝑥𝑛 − 𝑦𝑛 ‖ → 0, 𝑛 → ∞.
Тодi якщо пiдпослiдовнiсть {𝐴𝑦𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} збiжна, то пiдпослiдовнiсть
{𝐴𝑥𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} теж збiжна.
∫︀𝑏
10.86. 1) Розглянути 𝜃 ∈ [𝑎, 𝑏], для якого 𝑥(𝜃) = 𝑏−𝑎
1
𝑥(𝑠)𝑑𝑠. 2) Вна-
𝑎
слiдок 1) та нерiвностi Гельдера
∫︀𝑏 ∫︀𝑏
|𝑥(𝑡)| ≤ |𝑥′ (𝑠)|𝑑𝑠 + 1
𝑏−𝑎 |𝑥(𝑠)|𝑑𝑠 ≤
𝑎 𝑎
≤ 𝑐1 ‖𝑥′ ‖𝑝 + 𝑐2 ‖𝑥‖𝑝 ≤ (𝑐1 + 𝑐2 )‖𝑥‖𝑊𝑝1 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏].
3) Кожна послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]), яка є фундаменталь-

1
ною в 𝑊𝑝 ([𝑎, 𝑏]), внаслiдок 2) також є фундаментальною, а отже збiжною,
в 𝐶([𝑎, 𝑏]). Граничним переходом дiстаємо, що ‖𝑥‖𝐶 ≤ 𝑐‖𝑥‖𝑊𝑝1 при всiх

𝑥 ∈ 𝑊𝑝1 ([𝑎, 𝑏]). 4) Внаслiдок задачi 10.18(6) звуження оператора 𝐴 на
𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]) належить 𝑆∞(︀ 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏]), 𝐶([𝑎, 𝑏]) )︀. Тому внаслiдок 3) та зада-
(︀ )︀
1
чi 10.85 маємо 𝐴 ∈ 𝑆∞ 𝑊𝑝 ([𝑎, 𝑏]), 𝐶([𝑎, 𝑏]) .
10.87. 1) Скористатися задачею 6.47. 2) Розглянути обмежену в 𝑊𝑝1 ([𝑎, 𝑏])

1 𝑖𝑛𝑡 𝑤
послiдовнiсть 𝑥𝑛 (𝑡) =
𝑛 𝑒 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑛 ≥ 1. Перевiрити, що 𝐷𝑥𝑛 − →0
в 𝐿𝑝 ([𝑎, 𝑏]) та ‖𝐷𝑥𝑛 ‖𝑝 = (𝑏 − 𝑎)
1/𝑝 ̸→ 0, 𝑛 → ∞, а отже послiдовнiсть
{𝐷𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не мiстить збiжної пiдпослiдовностi.
𝑤
10.88. Внаслiдок задачi 10.70 достатньо показати, що якщо 𝑥𝑛 − → 0, то
𝐴𝑥𝑛 → 0, 𝑛 → ∞. ∫︀ При 𝜇-майже всiх 𝑡 ∈ 𝑇 маємо 𝐾(𝑡, ·) ∈ 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇),
тому (𝐴𝑥𝑛 )(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥𝑛 (𝑠)𝑑𝜇(𝑠) → 0 (mod 𝜇), 𝑛 → ∞. Слабко
𝑇
|𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑞 𝑑𝜇(𝑠) ≤ 𝑎 (mod 𝜇)
∫︀
збiжна послiдовнiсть є обмеженою. Нехай
𝑇
та ‖𝑥𝑛 ‖𝑝 ≤ 𝑏, 𝑛 ≥ 1. За нерiвнiстю Гельдера при 𝜇-майже всiх 𝑡 ∈ 𝑇
277
маємо
(︁ ∫︀ )︁1/𝑞
|(𝐴𝑥𝑛 )(𝑡)| ≤ |𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑞 𝑑𝜇(𝑠) · ‖𝑥𝑛 (𝑠)‖𝑝 ≤ 𝑎1/𝑞 𝑏 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇).
𝑇
Тому ‖𝐴𝑥𝑛 ‖𝑝 → 0, 𝑛 → ∞, за теоремою Лебега про мажоровану збiж-

нiсть.
10.89. 2) За нерiвнiстю Гельдера при всiх 𝑥 ∈ 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇), 𝑦 ∈ 𝐿𝑞 (𝑇, 𝜇)
⃒ ∫︀ ⃒ ∫︀ ∫︀
⃒ (𝐴𝑥)(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝜇(𝑡)⃒ ≤ |𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑦(𝑡)|𝑑𝜇(𝑠)𝑑𝜇(𝑡) ≤
⃒ ⃒
𝑇 𝑇 𝑇
(︁ ∫︀ ∫︀ )︁ 1
𝑝
≤ |𝐾(𝑡, 𝑠)| · |𝑥(𝑠)|𝑝 𝑑𝜇(𝑡)𝑑𝜇(𝑠) ×
𝑇 𝑇
(︁ ∫︀ ∫︀ )︁ 1 1 1
𝑞
× |𝐾(𝑡, 𝑠)| · |𝑦(𝑡)|𝑞 𝑑𝜇(𝑠)𝑑𝜇(𝑡) ≤ 𝑐1𝑝 𝑐2𝑞 ‖𝑥‖𝑝 ‖𝑦‖𝑞 ,
𝑇 𝑇
∫︀ 1 1
звiдки ‖𝐴𝑥‖𝑝 = sup (𝐴𝑥)(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝜇(𝑡) ≤ 𝑐1𝑝 𝑐2𝑞 ‖𝑥‖𝑝 . 3) У просторi
‖𝑦‖𝑞 =1 𝑇
𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞, розглянути ядро
2 , (𝑡, 𝑠) ∈ [ 21𝑛 , 2𝑛−1

1
{︂ 𝑛
)2 , 𝑛 ≥ 1,
𝐾(𝑡, 𝑠) =
0 в iнших випадках,
𝑛
та послiдовнiсть 𝑥𝑛 (𝑡) = 2 𝑝 · 𝜒[ 1
, 1 ) (𝑡), 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1, обмежену в
2𝑛 2𝑛−1
∫︀
𝐿𝑝 ([0, 1]). 4) Оператори (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝜇(𝑠), 𝑡 ∈ 𝑇, 𝑛 ≥ 1,
𝑇
де 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝑠) · 𝜒{|𝐾(𝑡,𝑠)|≤𝑛} , належать 𝑆∞ (𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇)) згiдно iз за-
1 1
𝑝
дачею 10.88. Внаслiдок 2) маємо ‖𝐴𝑛 −𝐴‖ ≤ 𝑐1,𝑛 𝑐2𝑞 → 0, 𝑛 → ∞, а отже
𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇)) за пунктом 3) теореми 2.
10.90. Перевiрити, що оператор 𝐴 задовольняє умови задачi 10.89(4).
10.91. 1) Функцiя [𝑎, 𝑏] ∋ 𝑡 ↦→ 𝐾(𝑡, ·) ∈ 𝐿1 ([𝑎, 𝑏]) неперервна на [𝑎, 𝑏],
а отже рiвномiрно неперервна. Перевiрити, що множина 𝐴(𝐵(0, 1)), де
𝐵(0, 1) — куля в 𝐶([𝑎, 𝑏]), задовольняє умови теореми Асколi–Арцела.
2) Використати теорему Асколi–Арцела. 3) Перевiрити, що оператор 𝐴
задовольняє умови задачi 10.89(4).
10.92. Включення 𝐴 ∈ L(𝐿2 (R)) випливає iз задачi 10.89(2). Оператор
𝐴 компактний тодi й лише тодi, коли 𝑢 = 0. Розглянути послiдовнiсть
𝑥𝑛 (𝑡) = 𝜒[𝑛,𝑛+1) (𝑡), 𝑡 ∈ R, 𝑛 ≥ 1, та скористатися пунктом 5) теореми 2.
10.93. Оператор 𝐴 компактний лише при 𝑢 = 0.
278
10.94. 1) Скористатися задачею 10.89(2). 2) Нехай 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑢(𝑡 + 𝑠),
𝑡, 𝑠 ∈ [0, +∞). Перевiрити, що 𝐾 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)2 ), та скористатися за-
уваженням до розв’язання задачi 10.42(2).
10.95. 1) При всiх 𝑥, 𝑦 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)) за нерiвнiстю Кошi–Буняковського
(︁ +∞
∫︀ +∞ )︁ 1 (︁ +∞
∫︀ +∞ )︁ 1
∫︀ |𝑥(𝑠)|2 𝑠 1 2 ∫︀ |𝑦(𝑡)|2 𝑡 1 2
|(𝐴𝑥, 𝑦)| ≤ 𝑡+𝑠 ( 𝑡 ) 𝑑𝑡𝑑𝑠
2 · 𝑡+𝑠 𝑠( ) 2 𝑑𝑠𝑑𝑡 =
0 0 0 0
(︁ +∞ )︁ 1 (︁ +∞ )︁ 1
2 2
|𝑥(𝑠)|2 𝑑𝑠 · 𝜋 |𝑦(𝑡)|2 𝑑𝑡 = 𝜋‖𝑥‖2 · ‖𝑦‖2 .
∫︀ ∫︀
= 𝜋
0 0
√
2) Розглянути послiдовнiсть 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛𝜒[ 1 , 2 ] (𝑡), 𝑡 ≥ 0, 𝑛 ≥ 1. Перевi-
𝑛 𝑛
рити, що 𝐴𝑥𝑛 → 0 (mod 𝑚) та ‖𝐴𝑥𝑛 ‖2 = ‖𝐴𝑥1 ‖2 ̸→ 0, 𝑛 → ∞, а тому
послiдовнiсть {𝐴𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не мiстить збiжної пiдпослiдовностi.
10.96. 1) Нехай 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝜒{0≤𝑠≤𝑡≤1} . Побудувати послiдовнiсть функцiй
∫︀1
{𝐾𝑛 ∈ 𝐶([0, 1]2 ) : 𝑛 ≥ 1} таку, що sup |𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) − 𝐾(𝑡, 𝑠)|𝑑𝑡 → 0,
𝑠∈[0,1] 0
∫︀1
𝑛 → ∞. Оператори (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1,
0
є компактними згiдно iз задачею 10.4 та 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴, 𝑛 → ∞, внаслi-
док задачi 10.89(1). Тому 𝐴 ∈
⃒ ∞ 1𝑆 (𝐿 ([0, 1])) за пунктом 3) теореми 2.
𝑡 ∈ [0, 1) ⃒ [2𝑛 𝑡] — парне число , 𝑛 ≥ 1. Покладемо
{︀ }︀
2) Нехай 𝐵𝑛 =
∞
𝜒𝐵𝑛 (𝑡) · 𝜒[ 1 , 1 ) (𝑠) (при будь-яких (𝑡, 𝑠) ∈ [0, 1]2 щонай-
∑︀
𝐾(𝑡, 𝑠) =
𝑛+1 𝑛
𝑛=1
бiльше один доданок ненульовий). Тодi iнтегральний оператор 𝐴 з ядром
𝐾 не є компактним. Справдi, послiдовнiсть 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛(𝑛 + 1)𝜒[ 1 , 1 ) (𝑡),
𝑛+1 𝑛
𝑛 ≥ 1, є обмеженою в 𝐿1 ([0, 1]) та (𝐴𝑥𝑛 )(𝑡) = 𝜒𝐵𝑛 (𝑡). Неважко пере-
1
вiрити, що при 𝑖 ̸= 𝑗 маємо ‖𝐴𝑥𝑖 − 𝐴𝑥𝑗 ‖1 = 𝑚(𝐵𝑖 △𝐵𝑗 ) =
2 , отже
послiдовнiсть {𝐴𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не мiстить збiжної пiдпослiдовностi.
10.97. 2) Розглянути 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝑓 (𝑡 − 𝑠), де 𝑓 (𝑡) = (1 − 𝑡2 )𝜒[−1,1] (𝑡).
При 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑓 (𝑡 − 𝑛) перевiрити, що (𝐴𝑥𝑛 )(𝑡) = (𝐴𝑓 )(𝑡 − 𝑛), 𝑡 ∈ R,
𝑛 ≥ 1, та показати, що послiдовнiсть {𝐴𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не мiстить збiжної
пiдпослiдовностi.
𝑛𝑡, 0 ≤ 𝑡 ≤ 𝑛1 ,
{︂
10.98. 2) Показати, що при 𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛 ≥ 1, послiдов-
1, 𝑛1 < 𝑡 ≤ 1,
нiсть {𝐴𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не мiстить збiжної пiдпослiдовностi. 3) Зауважимо,
∫︀∞
що ‖𝐴𝑥‖𝑝 = sup (𝐴𝑥)(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝑡, де 𝑞 — спряжений iндекс до 𝑝. При
‖𝑦‖𝑞 =1 0
279
‖𝑦‖𝑞 = 1 маємо
⃒ ∫︀∞ ⃒ ∫︀∞ ∫︀∞ ∫︀𝑡 1

⃒ (𝐴𝑥)(𝑡)𝑦(𝑡)𝑑𝑡⃒ ≤ |(𝐴𝑥)(𝑡)| · |𝑦(𝑡)|𝑑𝑡 ≤ 𝑡 |𝑥(𝑠)| · |𝑦(𝑡)|𝑑𝑠𝑑𝑡 =
⃒ ⃒
0 0 0 0
∫︀∞ ∫︀1 ∫︀1 ∫︀∞
= |𝑥(𝑡𝑠)| · |𝑦(𝑡)|𝑑𝑠𝑑𝑡 = |𝑥(𝑡𝑠)| · |𝑦(𝑡)|𝑑𝑡𝑑𝑠 ≤
0 0 0 0
∫︀1 (︁ ∫︀∞ )︁ 1
𝑝 ∫︀1 − 𝑝1 𝑝
≤ |𝑥(𝑡𝑠)|𝑝 𝑑𝑡 ‖𝑦‖𝑞 𝑑𝑠 = 𝑠 ‖𝑥‖𝑝 𝑑𝑠 = 𝑝−1 ‖𝑥‖𝑝 .
0 0 0
𝑝
Отже, 𝐴 ∈ L(𝐿𝑝 ([0, +∞))) та ‖𝐴‖ ≤ 𝑝−1 . 4) Розглянути послiдовнiсть
1
𝑥𝑛 (𝑡) = 𝑛1/𝑝 · 𝜒[0,𝑛] (𝑡), 𝑡 ≥ 0, 𝑛 ≥ 1. Перевiрити, що 𝐴𝑥𝑛 → 0 (mod 𝑚),
𝑛 → ∞, та ‖𝐴𝑥𝑛 ‖𝑝 ≥ 1, 𝑛 ≥ 1, а тому послiдовнiсть {𝐴𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} не
мiстить збiжної пiдпослiдовностi.
Роздiл 11
11.6. 2) Нехай 𝐴(𝑥1 , . . . , 𝑥𝑚 ) = (𝑥2 , 0, . . . , 0). Тодi 𝐴2 = 0, звiдки
𝑟(𝐴) = 0.
⃦ ∞ −(𝑛+1) 𝑛 ⃦ ∞
⃦ ∑︀ ⃦
11.7. ‖𝑅𝑧 (𝐴)‖ = ⃦− |𝑧|−(𝑛+1) ‖𝐴‖𝑛 = |𝑧|−‖𝐴‖
1
∑︀
𝑧 𝐴 ⃦≤ .
𝑛=0 𝑛=0
11.8. Оскiльки 𝐴 комутує з 𝐴 − 𝜆𝐼, то 𝐴 комутує з 𝑅𝜆 (𝐴) = (𝐴 − 𝜆𝐼)−1
при 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴).
11.9. 𝜎𝑝 (𝐴) = {𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 1},(︀𝜎(𝐴) = {𝑎𝑛 : 𝑛)︀≥ 1}, 𝜎𝑐 (𝐴) = ∅, 𝜎𝑟 (𝐴) =

= 𝜎(𝐴)∖𝜎𝑝 (𝐴), 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = 𝛼1𝑦−𝜆 1
, 𝛼2𝑦−𝜆
2
, . . . , 𝑦 ∈ 𝑙∞ , 𝑟(𝐴) = sup |𝑎𝑛 |.
𝑛≥1
При 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)∖𝜎𝑝 (𝐴) показати, що вiдстань вiд елемента (1, 1, . . .) до
множини 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) дорiвнює 1, а отже 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= 𝑙∞ та 𝜆 ∈ 𝜎𝑟 (𝐴).
(︀ 𝑦1 𝑦2
11.10. 1) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {1}, 𝑟(𝐴) = 1, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = 1−𝜆 − (1−𝜆) 2,
𝑦2 𝑦3 )︀ {︀ 5±√33 }︀ √
5+ 33
1−𝜆 , 1−𝜆 , . (︁. . , 𝑦 ∈ 𝑙2 ; 2) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = 1, 2 , 𝑟(𝐴) = 2 ,
)︁
1 −2𝑦2 (1−𝜆)𝑦2 −3𝑦1
𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = (4−𝜆)𝑦 𝜆2 −5𝜆−2
, 𝜆2 −5𝜆−2 , 1−𝜆𝑦3 𝑦4
, 1−𝜆 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 ; 3) 𝜎𝑝 (𝐴) =
√ (︁ 2
= 𝜎(𝐴) = {−2, 1, 1 ± 3𝑖}, 𝑟(𝐴) = 2, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = −𝜆 𝑦1𝜆+8𝑦 2 +2𝜆𝑦3
3 +8 ,
2 2
)︁
−𝜆𝑦1 −𝜆 𝑦2 +2𝑦3 −4𝑦1 −4𝜆𝑦2 −𝜆 𝑦3 𝑦4 𝑦5
𝜆3 +8
, 𝜆3 +8
, 1−𝜆 , 1−𝜆 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 ;
(︀ 𝑦1 𝑦𝑘 𝑦𝑘+1
4) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {0, 1}, 𝑟(𝐴) = 1, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 =
1−𝜆 , . . . , 1−𝜆 , − 𝜆 ,
𝑦 )︀
− (︀𝑘+2
𝜆 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 ; 5) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {0}, 𝑟(𝐴) = 0, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 =
𝑦1 𝑦1 𝑦2 𝑦1 𝑦2 𝑦3 𝑦4 𝑦5 )︀
= − 𝜆 , − 𝜆2 − 𝜆 , − 𝜆3 − 𝜆2 − 𝜆 , − 𝜆 , − 𝜆 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 ; 6) 𝜎𝑝 (𝐴) =
(︁
1 −2𝑦2 (1−𝜆)𝑦2 −2𝑦1
= 𝜎(𝐴) = {0, −1, 5}, 𝑟(𝐴) = 5, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = (4−𝜆)𝑦 𝜆2 −5𝜆
, 𝜆2 −5𝜆 ,
280
)︁
𝑦3 𝑦4
− 1+𝜆 , − 1+𝜆 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 ; 7) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {0, −1, 3}, 𝑟(𝐴) = 3,
(︁ )︁
1 −2𝑦2 (1−𝜆)𝑦2 −2𝑦1
𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = (1−𝜆)𝑦 2
𝜆 −2𝜆−3
, 2
𝜆 −2𝜆−3
, 𝑦3
1−𝜆 , 𝑦4
1−𝜆 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 ;
√ (︁
1 −5𝑦2
8) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {0, 2 ± 3𝑖}, 𝑟(𝐴) = 13, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = (1−𝜆)𝑦 𝜆2 −4𝜆+13
,
)︁
(3−𝜆)𝑦2 +2𝑦1
𝜆2 −4𝜆+13
, − 𝑦𝜆3 , − 𝑦𝜆4 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 ; 9) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {1, 𝜆1 , 𝜆2 },
1
(︀ √︀ )︀
де 𝜆1,2 = 𝛼 + 𝛿 ± (𝛼 − 𝛿) 2 + 4𝛽𝛾 , 𝑟(𝐴) = max{1, |𝜆 |, |𝜆 |},
2
(︁ )︁ 1 2
(𝛿−𝜆)𝑦1 −𝛽𝑦2 (𝛼−𝜆)𝑦2 −𝛾𝑦1 𝑦3 𝑦4
𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = (𝛼−𝜆)(𝛿−𝜆)−𝛽𝛾 , (𝛼−𝜆)(𝛿−𝜆)−𝛽𝛾 , 1−𝜆 , 1−𝜆 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 ;
(︁
(5−𝜆)𝑦1 −𝑦3 𝑦2
10) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {1, 2, 4}, 𝑟(𝐴) = 4, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = , 2−𝜆 ,
(𝜆−4)2
)︁
(3−𝜆)𝑦3 +𝑦1 𝑦4 𝑦5
(𝜆−4)2
, 1−𝜆 , 1−𝜆 , . . . , 𝑦 ∈ 𝑙2 .
11.11. 1) ‖𝐴‖ = 1, 𝑟(𝐴) = 0, 𝜎𝑝 (𝐴) = ∅, 𝜎(𝐴) = {0}. Для знаходження
1
𝑟(𝐴) обчислити 𝐴𝑛 та показати, що ‖𝐴𝑛 ‖ = 𝑛! , 𝑛 ≥ 1. 2) ‖𝐴‖ = 1,
𝑟(𝐴) = 0, 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {0}. Перевiрити, що 𝐴100 = 0. 3) ‖𝐴‖ = 2,
𝑟(𝐴) = 1, 𝜎𝑝 (𝐴) = {|𝜆| < 1}, 𝜎(𝐴) = {|𝜆| ≤ 1}. Для знаходження 𝑟(𝐴)
𝑛 𝑛
обчислити 𝐴 та показати, що ‖𝐴 ‖ = 𝑛 + 1, 𝑛 ≥ 1. Якщо 𝐴𝑥 = 𝜆𝑥,
2 𝜆𝑛
𝑥 ̸= 0, то 𝑥 = 𝑥1 (1, 𝜆2 , 𝜆3 , . . . , 𝑛+1 , . . .), де 𝑥1 ̸= 0. Умова 𝑥 ∈ 𝑙2
виконується тодi й лише тодi, коли |𝜆| < 1. 4) ‖𝐴‖ = 4, 𝑟(𝐴) = 1,
𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {|𝜆| ≤ 1}.
11.12. 1) 𝜎𝑝 (𝐴) = ∅, 𝜎(𝐴) = 𝜎𝑟 (𝐴) = [𝑎 + 1, 𝑏 + 1], 𝜎𝑐 (𝐴) = ∅,
𝑦(𝑡)
(𝑅𝜆 (𝐴)𝑦)(𝑡) = 𝑡+1−𝜆 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑦 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]); 2) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅,
𝜎(𝐴) = 𝜎𝑐 (𝐴) = [𝑒𝑎 , 𝑒𝑏 ], (𝑅𝜆 (𝐴)𝑦)(𝑡) = 𝑒𝑦(𝑡)

𝑡 −𝜆 , 𝑡 ∈ [𝑎, 𝑏], 𝑦 ∈ 𝐿2 ([𝑎, 𝑏]);
3) 𝜎𝑝 (𝐴) = ∅, 𝜎(𝐴) = 𝜎𝑟 (𝐴) = [−1, 1], 𝜎𝑐 (𝐴) = ∅, (𝑅𝜆 (𝐴)𝑦)(𝑡) =
= sin𝑦(𝑡)
𝑡−𝜆 , 𝑡 ∈ [0, 2𝜋], 𝑦 ∈ 𝐶([0, 2𝜋]); 4) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {0, 1},
𝑦(𝑡)
𝜎𝑐 (𝐴) = 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅, (𝑅𝜆 (𝐴)𝑦)(𝑡) = 1−𝜆 𝜒[0, 1 ] (𝑡) − 𝑦(𝑡)
𝜆 𝜒( 12 ,1] (𝑡),
2
𝑡 ∈ [0, 1], 𝑦 ∈ 𝐿2 ([0, 1]);
5) 𝜎𝑝 (𝐴) = {𝜆 ∈ 𝑎([0, 1]) | множина 𝑎
−1 ({𝜆}) мiстить внутрiшню точку},
𝜎(𝐴) = 𝑎([0, 1]), 𝜎𝑐 (𝐴) = ∅, 𝜎𝑟 (𝐴) = 𝜎(𝐴) ∖ 𝜎𝑝 (𝐴), (𝑅𝜆 (𝐴)𝑦)(𝑡) =
𝑦(𝑡)
= 𝑎(𝑡)−𝜆 , 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑦 ∈ 𝐶([0, 1]). 6) 𝜎𝑝 (𝐴) = {𝜆 ∈ 𝑎([0, 1]) | множина
−1
𝑎 ({𝜆}) має додатню мiру Лебега}, 𝜎(𝐴) = 𝑎([0, 1]), 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅,
𝑦(𝑡)
𝜎𝑐 (𝐴) = 𝜎(𝐴) ∖ 𝜎𝑝 (𝐴), (𝑅𝜆 (𝐴)𝑦)(𝑡) = 𝑎(𝑡)−𝜆 , 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑦 ∈ 𝐿2 ([0, 1]).
11.13. 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜆 ∈ C 𝜇({𝑡 ∈ 𝑇 | 𝑎(𝑡) = 𝜆}) > 0 .

{︀ ⃒ }︀
⃒
11.14. 1) Якщо 𝜆 ∈ C ∖ {0}, то 𝐴−1 − 𝜆1 𝐼 = − 𝜆1 𝐴−1 (𝐴 − 𝜆𝐼). Вивести
1 −1
звiдси, що
𝜆 ∈ 𝜌(𝐴 ) ∖ {0} тодi й лише тодi, коли 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴) ∖ {0}.
11.15. 3) Якщо 𝑃 (𝑧) = const, твердження очевидне. Нехай 𝑃 — много-
член степеня 𝑛 ≥ 1, 𝜇 ∈ C та 𝑃 (𝑧)−𝜇 = 𝑐(𝑧 −𝜆1 ) . . . (𝑧 −𝜆𝑛 ), де 𝑐 ̸= 0.
281
Тодi 𝑃 (𝐴) − 𝜇𝐼 = 𝑐(𝐴 − 𝜆1 𝐼) . . . (𝐴 − 𝜆𝑛 𝐼). Якщо 𝜆1 , . . . , 𝜆𝑛 ∈ 𝜌(𝐴), то
всi оператори 𝐴 − 𝜆𝑖 𝐼 неперервно оборотнi, а тому i оператор 𝑃 (𝐴) − 𝜇𝐼
неперервно оборотний. Нехай тепер 𝜆𝑖 ∈ 𝜎(𝐴) при деякому 1 ≤ 𝑖 ≤ 𝑛 та
𝑃 (𝑧) − 𝜇 = (𝑧 − 𝜆𝑖 )𝑄𝑖 (𝑧). Оскiльки
𝑃 (𝐴) − 𝜇𝐼 = 𝑄𝑖 (𝐴)(𝐴 − 𝜆𝑖 𝐼) = (𝐴 − 𝜆𝑖 𝐼)𝑄𝑖 (𝐴),
то Ker(𝐴 − 𝜆𝑖 𝐼) ⊂ Ker(𝑃 (𝐴) − 𝜇𝐼) та 𝑅(𝑃 (𝐴) − 𝜇𝐼) ⊂ 𝑅(𝐴 − 𝜆𝑖 𝐼).

Оператор 𝐴 − 𝜆𝑖 𝐼 не є неперервно оборотним, тому внаслiдок теореми
1 роздiлу 8 цей оператор не є бiєкцiєю, тобто Ker(𝐴 − 𝜆𝑖 𝐼) ̸= {0} або
𝑅(𝐴−𝜆𝑖 𝐼) ̸= 𝑋. Звiдси Ker(𝑃 (𝐴)−𝜇𝐼) ̸= {0} або 𝑅(𝑃 (𝐴)−𝜇𝐼) ̸= 𝑋,
а отже оператор 𝑃 (𝐴) − 𝜇𝐼 не є неперервно оборотним. Таким чином,
𝜇 ∈ 𝜎(𝑃 (𝐴)) тодi й лише тодi, коли 𝜇 = 𝑃 (𝜆) при деякому 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴).
4) Будемо вважати, що 𝑃 (𝑧) ̸= const, та використовувати позначення з
розв’язання пункту 3). Якщо 𝜆𝑖 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴), то Ker(𝐴 − 𝜆𝑖 𝐼) ̸= {0}, звiдки
Ker(𝑃 (𝐴)−𝜇𝐼) ̸= {0}, тобто 𝜇 ∈ 𝜎𝑝 (𝑃 (𝐴)). Нехай тепер 𝜇 ∈ 𝜎𝑝 (𝑃 (𝐴)),
тобто (𝑃 (𝐴)−𝜇𝐼)𝑥 = 𝑐(𝐴−𝜆1 𝐼) . . . (𝐴−𝜆𝑛 𝐼)𝑥 = 0 при деякому 𝑥 ̸= 0.
Знайдемо найбiльше 𝑖 ≤ 𝑛, при якому (𝐴 − 𝜆𝑖 𝐼) . . . (𝐴 − 𝜆𝑛 𝐼)𝑥 = 0. Тодi
𝜆𝑖 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴). Таким чином, 𝜇 ∈ 𝜎𝑝 (𝑃 (𝐴)) тодi й лише тодi, коли 𝜇 = 𝑃 (𝜆)
при деякому 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴).
11.16. 1) Оскiльки 𝑃 (𝐴) = 0, то {𝑃 (𝜆) | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)} = {0} внаслiдок
задачi 11.15(3), тобто 𝜎(𝐴) ⊂ {𝜆 ∈ C | 𝑃 (𝜆) = 0}. 2) Нехай 𝜆 — корiнь
многочлена 𝑃 та 𝑃 (𝑧) = (𝑧 − 𝜆)𝑄(𝑧). Тодi 𝑃 (𝐴) = (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑄(𝐴).
Оскiльки 𝑄(𝐴) ̸= 0, то iснує 𝑥 ∈ 𝑋 такий, що 𝑦 = 𝑄(𝐴)𝑥 ̸= 0 та
𝑃 (𝐴)𝑥 = (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑦 = 0. Тодi 𝑦 — власний вектор оператора 𝐴, який
вiдповiдає власному числу 𝜆.
11.17. Скористатися задачею 11.16(1). 1) 𝐴 = 0; 2) 𝐴 = 𝐼; 3) 𝑋 = C2 ,
𝐴(𝑥1 , 𝑥2 ) = (𝑥1 , 0).
11.18. Оператор 𝐴2 − 𝐴 самоспряжений та 𝜎(𝐴2 − 𝐴) = {0} внаслiдок
2 2
задачi 11.15(3). Тому ‖𝐴 − 𝐴‖ = 𝑟(𝐴 − 𝐴) = 0, тобто 𝐴 = 𝐴 та
2
згiдно iз задачею 9.5(2) оператор 𝐴 є ортопроектором.
11.19. 𝜎(𝐴) = 𝜎(𝐵) = {0, 1}. Перевiрити, що 𝐴2 = 𝐴 та 𝐵 2 = 𝐵, та
скористатися задачею 11.16(2).
11.20. 𝜎(𝐴) = 𝜎𝑝 (𝐴) = {−1, 1}, власними векторами, що вiдповiдають
власним числам 𝜆 = 1 та 𝜆 = −1, є парнi та непарнi функцiї вiдповiдно.
11.21. 1) Якщо оператори 𝐴 та 𝐴* комутують, то при будь-якому 𝜆 ∈ 𝐶
* *
оператори 𝐴−𝜆𝐼 та (𝐴−𝜆𝐼) = 𝐴 −𝜆𝐼 теж комутують, тобто оператор
𝐴 − 𝜆𝐼 нормальний. Внаслiдок задачi 9.32(1) маємо Ker (𝐴 − 𝜆𝐼) =
= (𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼))⊥ , тому якщо 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= 𝐻, то Ker (𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= {0}
2 2
та 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴). 2) Внаслiдок задачi 9.32(2) маємо ‖𝐴 ‖ = ‖𝐴‖ . Показати
𝑘 ⃦ 𝑘 ⃦ 𝑘
2 нормальнi та ⃦𝐴2 ⃦ = ‖𝐴‖2 , 𝑘 ≥ 1.
за iндукцiєю, що оператори 𝐴
11.22. 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {𝑎 + 𝑏, 𝑎 − 𝑏}, (𝑅𝜆 (𝐴)𝑦)(𝑡) = (𝑎−𝜆)𝑦(𝑡)−𝑏𝑦(−𝑡)

(𝑎−𝜆)2 −𝑏2
.
282
11.23. Нехай 𝑀 ⊂ C — непорожня компактна множина. Показати, що
iснує послiдовнiсть {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝑀, для якої {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1} = 𝑀, та
розглянути оператор iз задачi 11.1.
11.24. З умови випливає, що ‖𝐴‖ = ‖𝐴−1 ‖ = 1. Якщо 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴),
1 −1
то
𝜆 ∈ 𝜎(𝐴 ) внаслiдок задачi 11.14(1). Звiдси |𝜆| ≤ 𝑟(𝐴) ≤ 1 та
| 𝜆1 | ≤ 𝑟(𝐴−1 ) ≤ 1, тобто |𝜆| = 1.
11.26. Нехай 𝜆 ∈ / {0, 1}, (𝑃 − 𝜆𝐼)𝑥 = 𝑦. Оскiльки 𝑥 = 𝑥1 + 𝑥2 та
𝑦 = 𝑦1 + 𝑦2 , де 𝑥1 , 𝑦1 ∈ 𝑅(𝑃 ), 𝑥2 , 𝑦2 ∈ (𝑅(𝑃 ))⊥ , то 𝑥1 − 𝜆𝑥1 − 𝜆𝑥2 =
𝑦1 1
= 𝑦1 + 𝑦2 , звiдки 𝑥1 = 1−𝜆 , 𝑥2 = − 𝑦2 .
𝜆
11.27. 1) Внаслiдок задачi 9.76(4) оператор 𝐴 − 𝜆𝐼 ∈ L(𝑋) неперервно
′ ′ ′
оборотний тодi й лише тодi, коли оператор (𝐴−𝜆𝐼) = 𝐴 −𝜆𝐼 неперервно
′ * ′
оборотний, де 𝐼 — тотожний оператор в 𝑋 . Тому 𝜌(𝐴 ) = 𝜌(𝐴), а отже
𝜎(𝐴′ ) = 𝜎(𝐴). 2) Нехай 𝜆 ∈ 𝜎𝑟 (𝐴) та 𝐵 = 𝐴 − 𝜆𝐼. Тодi 𝑅(𝐵) ̸= 𝑋.

*
За наслiдком 1 з теореми Гана–Банаха iснує 𝑓 ∈ 𝑋 , 𝑓 ̸= 0, такий,
′
що 𝑓 (𝐵𝑥) = (𝐵 𝑓 )(𝑥) = 0 при всiх 𝑥 ∈ 𝑋. Звiдси 𝐵 𝑓 = 0, тобто
′
′
𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴 ). 3) Нехай 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴) та 𝐵 = 𝐴−𝜆𝐼. Тодi iснує 𝑥 ∈ 𝑋, 𝑥 ̸= 0,
′
такий, що 𝐵𝑥 = 0. Звiдси (𝐵 𝑓 )(𝑥) = 𝑓 (𝐵𝑥) = 0 при всiх 𝑓 ∈ 𝑋 . За
*
*
наслiдком 2 з теореми Гана–Банаха iснує 𝑔 ∈ 𝑋 такий, що 𝑔(𝑥) ̸= 0.
Тодi 𝑔 ∈ / 𝑅(𝐵 ′ ). Таким чином, 𝑅(𝐵 ′ ) ̸= 𝑋 * , тобто 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴′ ) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴′ ).

11.28. 1) 𝜎𝑝 (𝐴) = {|𝜆| < 1}, 𝜎(𝐴) = {|𝜆| ≤ 1}, 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅, 𝜎𝑐 (𝐴) =
= {|𝜆| = 1}, 𝜎𝑝 (𝐵) = ∅, 𝜎(𝐵) = {|𝜆| ≤ 1}, 𝜎𝑟 (𝐵) = {|𝜆| < 1},
𝜎𝑐 (𝐵) = {|𝜆| = 1}; 2) 𝜎𝑝 (𝐴) = {|𝜆| < 1}, 𝜎(𝐴) = {|𝜆| ≤ 1}, 𝜎𝑟 (𝐴) =
= ∅, 𝜎𝑐 (𝐴) = {|𝜆| = 1}, 𝜎𝑝 (𝐵) = ∅, 𝜎(𝐵) = 𝜎𝑟 (𝐵) = {|𝜆| ≤ 1},
𝜎𝑐 (𝐵) = ∅; 3) 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {|𝜆| ≤ 1}, 𝜎𝑐 (𝐴) = 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅,
𝜎𝑝 (𝐵) = ∅, 𝜎(𝐵) = 𝜎𝑟 (𝐵) = {|𝜆| ≤ 1}, 𝜎𝑐 (𝐵) = ∅. Повторити
мiркування, аналогiчнi до розв’язання задачi 11.4, та скористатися зада-
чею 11.28. У пунктi 2) слiд окремо довести, що
)︀ {|𝜆| = 1} ⊂ 𝜎𝑟 (𝐵). Для
𝑎 = 𝜆−1 , 𝜆−2 , 𝜆−3 , . . . ∈
(︀
цього покажемо, що / 𝑅(𝐵 − 𝜆𝐼) при |𝜆| = 1.
Якщо 𝑥 = (𝑥1 , 𝑥2 , . . .) та (𝐵 − 𝜆𝐼)𝑥 = 𝑦 = (𝑦1 , 𝑦2 , . . .), то 𝑦1 = −𝜆𝑥1
𝑛
(︁ ∑︀ )︁
та 𝑦𝑛 = 𝑥𝑛−1 − 𝜆𝑥𝑛 , 𝑛 ≥ 2, звiдки 𝑥𝑛 = − 𝑦𝑗 𝜆𝑗 𝜆−𝑛−1 , 𝑛 ≥ 1.
𝑗=1
Припустимо, що 𝑦 ∈ 𝑅(𝐵 − 𝜆𝐼) та ‖𝑦 − 𝑎‖∞ ≤ 21 . Тодi Re(𝑦𝑗 𝜆𝑗 ) ≥
⃒ 𝑛
⃒ ∑︀ ⃒
≥ Re(𝜆−𝑗 · 𝜆𝑗 ) − ‖𝑦 − 𝑎‖∞ ≥ 12 , 𝑗 ≥ 1, та |𝑥𝑛 | = ⃒ 𝑦𝑗 𝜆𝑗 ⃒ ≥ 𝑛2 , 𝑛 ≥ 1,
⃒
𝑗=1
що неможливо при 𝑥 ∈ 𝑙∞ .
11.29. 1) 𝜎𝑝 (𝐴) = {|𝜆| < 1}, 𝜎(𝐴) = {|𝜆| ≤ 1}, 𝜎𝑟 (𝐴) = ∅, 𝜎𝑐 (𝐴) =
∞
∑︀ 𝑦𝑛+2𝑘
= {|𝜆| = 1}, 𝑟(𝐴) = 1, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = 𝑥, де 𝑥𝑛 = − 𝜆𝑘+1
, 𝑛 ≥ 1,
𝑘=0
𝑦 ∈ 𝑙𝑝 . 2) 𝜎𝑝 (𝐴) = ∅, 𝜎(𝐴) = {|𝜆| ≤ 1}, 𝜎𝑟 (𝐴) = {|𝜆| < 1}, 𝜎𝑐 (𝐴) =
283
[𝑛/2]
∑︀ 𝑦𝑛−2𝑘
= {|𝜆| = 1}, 𝑟(𝐴) = 1, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑦 = 𝑥, де 𝑥𝑛 = − 𝜆𝑘+1
, 𝑛 ≥ 1,
𝑘=0
𝑦 ∈ 𝑙𝑝 .
11.30. 𝐻 > 1, то 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {0, (𝑧, 𝑦)}, 𝑅𝜆 (𝐴)𝑣 =
(︁ Якщо dim )︁
1 (𝑣,𝑦)𝑧
= 𝜆 (𝑧,𝑦)−𝜆 − 𝑣 ; якщо dim 𝐻 = 1, то 𝜎𝑝 (𝐴) = 𝜎(𝐴) = {(𝑧, 𝑦)},
𝑣
𝑅𝜆 (𝐴)𝑣 = 𝑟(𝐴) = |(𝑧, 𝑦)|, 𝐴𝑛 𝑥 = (𝑥, 𝑦)(𝑧, 𝑦)𝑛−1 𝑧, 𝑛 ≥ 1.
(𝑧,𝑦)−𝜆 ;
∫︀𝑡 𝑛−1
11.32. 1) (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = (𝑡−𝑠)
(𝑛−1)! 𝑥(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1, 𝑟(𝐴) = 0,
0
∫︀𝑡 𝑡−𝑠
𝜎(𝐴) = {0}. 2) (𝑅𝜆 (𝐴)𝑦)(𝑡) = − 𝜆1 𝑦(𝑡) − 1
𝜆2
𝑒− 𝜆 𝑦(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1],
0
∞
𝜆−(𝑛+1) 𝐴𝑛 ,
∑︀
𝑦 ∈ 𝐿2 ([0, 1]); використати формулу 𝑅𝜆 (𝐴) = − пра-
𝑛=0
∫︀1
(𝐴 + 𝐴* )𝑦 (𝑡) =
(︀ )︀
вильну при |𝜆| > 𝑟(𝐴) = 0. 3) 𝑦(𝑠)𝑑𝑠, 𝑡 ∈ [0, 1],
0
𝑦 ∈ 𝐿2 ([0, 1]).
11.33. 𝜎(𝐴) = {0}. Оскiльки функцiя 𝐾 неперервна на компактнiй мно-
жинi {(𝑡, 𝑠) | 0 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 ≤ 1}, то вона обмежена. Нехай |𝐾(𝑡, 𝑠)| ≤ 𝐶,
∫︀𝑡
0 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 ≤ 1. Довести за iндукцiєю, що (𝐴𝑛 𝑥)(𝑡) = 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠,
0
∫︀𝑡
𝑡 ∈ [0, 1], де 𝐾1 (𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑡, 𝑠) та 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠) = 𝐾1 (𝑡, 𝑢)𝐾𝑛−1 (𝑢, 𝑠)𝑑𝑢,
𝑠
𝑛 ≥ 2, 0 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 ≤ 1. Вивести звiдси за iндукцiєю, що |𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠)| ≤
𝑛 (𝑡−𝑠)𝑛−1
𝐶𝑛 𝐶𝑛
≤ 𝐶 (𝑛−1)! ≤ (𝑛−1)! 𝑛
, 0 ≤ 𝑠 ≤ 𝑡 ≤ 1. Тодi ‖𝐴 ‖ ≤
(𝑛−1)! , 𝑛 ≥ 1,
звiдки 𝑟(𝐴) = 0.
11.34. 𝜎(𝐴) = {0}. Показати, що 𝐴2 = 0.
11.35. 1) Оператор 𝐴2 − 𝜆𝐼2 = 𝐵 −1 (𝐴1 − 𝜆𝐼1 )𝐵, де 𝐼1 та 𝐼2 — тотожнi
оператори в 𝑋1 та 𝑋2 , є неперервно оборотним тодi й лише тодi, коли
оператор 𝐴1 − 𝜆𝐼1 неперервно оборотний. 2) Якщо 𝐴1 𝑥 = 𝜆𝑥 та 𝑥 ̸= 0,
то 𝐴2 (𝐵
−1 𝑥) = 𝐵 −1 𝐴 𝐵𝐵 −1 𝑥 = 𝜆(𝐵 −1 𝑥). Отже, 𝜎 (𝐴 ) ⊂ 𝜎 (𝐴 ),
1 𝑝 1 𝑝 2
аналогiчно 𝜎𝑝 (𝐴2 ) ⊂ 𝜎𝑝 (𝐴1 ). 3) Внаслiдок 1) та 2) маємо 𝜎𝑐 (𝐴1 )∪
∪𝜎𝑟 (𝐴1 ) = 𝜎𝑐 (𝐴2 ) ∪ 𝜎𝑟 (𝐴2 ). Оскiльки 𝐴2 − 𝜆𝐼2 = 𝐵 −1 (𝐴1 − 𝜆𝐼1 )𝐵,
то 𝑦 ∈ 𝑅(𝐴2 − 𝜆𝐼2 ) тодi й лише тодi, коли 𝐵𝑦 ∈ 𝑅(𝐴1 − 𝜆𝐼1 ). Тому
𝑅(𝐴2 − 𝜆𝐼2 ) ̸= 𝑋2 тодi й лише тодi, коли 𝑅(𝐴1 − 𝜆𝐼1 ) ̸= 𝑋1 .

11.36. Позначимо 𝑋𝑖 простiр 𝑋 з нормою ‖ · ‖𝑖 , та 𝐴𝑖 — оператор 𝐴
на просторi 𝑋𝑖 , 𝑖 = 1, 2. Розглянемо тотожний оператор 𝐵 : 𝑋2 → 𝑋1 .
Якщо норми ‖ · ‖1 та ‖ · ‖2 еквiвалентнi, то оператор 𝐵 неперервно обо-
ротний та 𝐴2 = 𝐵
−1 𝐴 𝐵. Залишається скористатися задачею 11.35.
1
284
11.37. I спосiб. Повторити мiркування, аналогiчнi до розв’язання зада-
чi 11.5. II спосiб.
Розглянемо оператор 𝐵𝑠 в 𝐿2 (R), який визначається
рiвнiстю (𝐵𝑠 𝑥)(𝑡) = 𝑥( 𝑠𝑡 ), 𝑡 ∈ R. Тодi 𝐴1 = 𝐵𝑠−1 𝐴𝑠 𝐵𝑠 при довiльному
𝑠 ∈ R∖{0}. Скористатися задачами 11.35 та 11.5.
11.38. 1) Скористатися нерiвнiстю ‖(𝐴𝐵)𝑛 ‖ ≤ ‖𝐴𝑛 ‖ · ‖𝐵 𝑛 ‖. 2) Оскiльки
1 1
∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝑁 ∈ N ∀ 𝑛 ≥ 𝑁 : ‖𝐴𝑛 ‖ 𝑛 < 𝑟(𝐴) + 𝜀, ‖𝐵 𝑛 ‖ 𝑛 < 𝑟(𝐵) + 𝜀,
𝑛
‖(𝐴 + 𝐵)𝑛 ‖ ≤ 𝐶𝑛𝑘 ‖𝐴𝑘 ‖ · ‖𝐵 𝑛−𝑘 ‖ ≤
∑︀
то при всiх 𝑛 > 2𝑁 маємо
𝑘=0
𝑁
∑︁
≤ (𝑟(𝐴) + 𝑟(𝐵) + 2𝜀)𝑛 + 𝐶𝑛𝑘 ‖𝐴𝑘 ‖ · ‖𝐵 𝑛−𝑘 ‖+
𝑘=0
𝑛
∑︁
+ 𝐶𝑛𝑘 ‖𝐴𝑘 ‖ · ‖𝐵 𝑛−𝑘 ‖ ≤ (𝑟(𝐴) + 𝑟(𝐵) + 2𝜀)𝑛 +
𝑘=𝑛−𝑁
𝑁
∑︁ 𝑛
∑︁
+ 𝐶𝑛𝑘 ‖𝐴𝑘 ‖ · (𝑟(𝐵) + 𝜀) 𝑛−𝑘
+ 𝐶𝑛𝑘 (𝑟(𝐴) + 𝜀)𝑘 · ‖𝐵 𝑛−𝑘 ‖.
𝑘=0 𝑘=𝑛−𝑁
‖(𝐴+𝐵)𝑛 ‖
Звiдси ≤ 1 + 𝑐𝑞 𝑛 при деяких 𝑐 > 0 та 0 < 𝑞 < 1.
(𝑟(𝐴)+𝑟(𝐵)+2𝜀)𝑛
Спрямувавши 𝑛 → ∞, отримаємо 𝑟(𝐴 + 𝐵) ≤ 𝑟(𝐴) + 𝑟(𝐵) + 2𝜀.
2
Умова 𝐴𝐵 = 𝐵𝐴 iстотна. Наприклад, для 𝑋 = C , 𝐴𝑥 = ( 0 0 ) 𝑥,
01
0 0
𝐵𝑥 = ( 1 0 ) 𝑥 маємо 𝑟(𝐴) = 𝑟(𝐵) = 0 та 𝑟(𝐴𝐵) = 𝑟(𝐴 + 𝐵) = 1.
𝑛
11.39. Довести iндукцiєю за 𝑛, що якщо ‖𝑥‖ ≤ 1, то |(𝐴𝑛 𝑥)(𝑡)| ≤ 𝑡2 −1 ,
(︀ )︀2𝑛 −1
𝑡 ∈ [0, 12 ], 𝑛 ≥ 1. Звiдси ‖𝐴𝑛 ‖ ≤ 12
√︀
, 𝑛 ≥ 1, та 𝑛 ‖𝐴𝑛 ‖ → 0,
𝑛 → ∞.
11.42. Достатньо розглянути 𝜆 ∈ R, бо 𝜎(𝐴) ⊂ R за теоремою 3. По-
кажемо, що Ker(𝐴 − 𝜆𝐼) = {0}. Справдi, якщо 𝐴𝑥 = 𝜆𝑥 при деяко-
му 𝑥 ̸= 0, то (𝑥, (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑦) = ((𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥, 𝑦) = 0 при всiх 𝑦 ∈ 𝐻,
звiдки 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) ⊂ {𝑥}
⊥ та 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) ̸= 𝐻, суперечнiсть. Оскiльки
Ker(𝐴 − 𝜆𝐼) = {0} та 𝑅(𝐴 − 𝜆𝐼) = 𝐻, то 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴) внаслiдок теореми 1
роздiлу 8.
11.43. Перевiрити, що ‖𝐴‖ = 1, звiдки 𝑟(𝐴) ≤ 1. Оскiльки при 𝑒0 (𝑡) = 1,
𝑡 ∈ [0, 1], маємо 𝐴𝑒0 = 𝑒0 , то 1 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴) ⊂ 𝜎(𝐴), звiдки 𝑟(𝐴) ≥ 1.
11.46. Оскiльки (𝐴𝐵)𝑛 = 𝐴(𝐵𝐴)𝑛−1 𝐵, то
√︀ √︀ √︀ √︀
𝑛
‖(𝐴𝐵)𝑛 ‖ ≤ 𝑛 ‖𝐴‖ 𝑛 ‖(𝐵𝐴)𝑛−1 ‖ 𝑛 ‖𝐵‖, 𝑛 ≥ 1.
285
За теоремою 2 звiдси випливає, що 𝑟(𝐴𝐵) ≤ 𝑟(𝐵𝐴), аналогiчно 𝑟(𝐵𝐴) ≤
≤ 𝑟(𝐴𝐵). Також рiвнiсть 𝑟(𝐴𝐵) = 𝑟(𝐵𝐴) одразу випливає iз зада-
чi 11.47.
11.47. При 𝜆 ∈ 𝜌(𝐵𝐴)∖{0} для оператора 𝐶 = 𝜆1 (𝐴(𝐵𝐴 − 𝜆𝐼)−1 𝐵 − 𝐼)
перевiрити, що (𝐴𝐵 − 𝜆𝐼)𝐶 = 𝐶(𝐴𝐵 − 𝜆𝐼) = 𝐼, звiдки (𝐵𝐴 − 𝜆𝐼)
−1 =
= 𝐶 ∈ L(𝑋), тобто 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴𝐵)∖{0}. Аналогiчно якщо 𝜆 ∈ 𝜌(𝐴𝐵)∖{0},
то 𝜆 ∈ 𝜌(𝐵𝐴)∖{0}. Таким чином, 𝜌(𝐴𝐵)∖{0} = 𝜌(𝐵𝐴)∖{0}, а отже i
𝜎(𝐴𝐵)∖{0} = 𝜎(𝐵𝐴)∖{0}.
11.48. З умови випливає, що 𝜎(𝐴𝐵) = {𝜆 + 𝑐 | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐵𝐴)}, а внаслiдок
задачi 11.47 маємо 𝜎(𝐴𝐵)∖{0} = 𝜎(𝐵𝐴)∖{0}. Припустимо, що 𝑐 ̸= 0.
Якщо 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴𝐵) та 𝜆 ̸= 0, то 𝜆 ∈ 𝜎(𝐵𝐴) та 𝜆 + 𝑐 ∈ 𝜎(𝐴𝐵), а якщо
𝜆 ∈ 𝜎(𝐴𝐵) та 𝜆 ̸= 𝑐, то 𝜆 − 𝑐 ∈ 𝜎(𝐵𝐴) та 𝜆 − 𝑐 ∈ 𝜎(𝐴𝐵). Звiдси
для 𝜆0 ∈ 𝜎(𝐴𝐵) за iндукцiєю дiстаємо, що 𝜆0 + 𝑛𝑐 ∈ 𝜎(𝐴𝐵), 𝑛 ≥ 1,
або 𝜆0 − 𝑛𝑐 ∈ 𝜎(𝐴𝐵), 𝑛 ≥ 1. Проте множина 𝜎(𝐴𝐵) є обмеженою,
суперечнiсть.
Роздiл 12
12.3. Множини з 2),3),6),7).
12.4. 1),2) 𝐴 𝜎(𝐴) = {0, 51 }.
компактний, бо скiнченновимiрний,
{︁ ∫︀𝑏 }︁
12.5. 1),2) 𝐴 компактний, 𝜎(𝐴) = 0, 𝑢(𝑠)𝑣(𝑠)𝑑𝑠 .
𝑎
12.6. 1) 𝜎(𝐴) = {0, 1}; 2) 𝜎(𝐴) = {0, 16 }; 3) 𝜎(𝐴) = {0, sin 1 − cos 1};
1 1
4) 𝜎(𝐴) = {0,
𝛼+1 }; 5) 𝜎(𝐴) = {0, 2 }; 6) 𝜎(𝐴) = {0, 1}; 7) 𝜎(𝐴) =
= {0, 1, 2}; 8) 𝜎(𝐴) = {0, ln22 }.
2
12.7. 1) 𝜎(𝐴) = {0, 𝛼+1 1
}; 2) 𝜎(𝐴) = {0, 1+𝑒 1
4 }; 2) 𝜎(𝐴) = {0, 7 };
−2
4) 𝜎(𝐴) = {0, 1−𝑒2 }; 5) 𝜎(𝐴) = {0, 51 }; 6) 𝜎(𝐴) = {0, 1 − ln 2};
1 2/3 − 𝑒1/3 }.
7) 𝜎(𝐴) = {0,
𝛼+𝛽+1 }; 8) 𝜎(𝐴) = {0, 𝑒 √ }︀
12.8. 1) 𝜎(𝐴) = {0, − 45 }; 2) 𝜎(𝐴) = {0, 10 , 10 }; 3) 𝜎(𝐴) = 0, 3±2 21 ;
1 9
{︀
1
4) 𝜎(𝐴) = {0, ± }.
4
12.9. 𝐴 компактний у пунктах 1)–3), 5), 6) та 8). 1) 𝜎(𝐴) = {0, 𝜋, 2𝜋},
‖𝐴‖ = 2𝜋; 2) 𝜎(𝐴) = {0, −𝜋𝑖, 𝜋𝑖}, ‖𝐴‖ = 𝜋; 3) 𝜎(𝐴) = {0, − 𝜋2 , 𝜋2 },
√
19
‖𝐴‖ = 𝜋2 ; 4) 𝜎(𝐴) = {2, 38 , 14 8
{︀ 9
9 }, ‖𝐴‖ =
3 ; 5) 𝜎(𝐴) = 0, 10 − 5 ,
√ }︀ √
9 19 9 19 √2𝑖 √2𝑖 √2
{︀ }︀
, ‖𝐴‖ =
10 + 5 10 + 5 ; 6) 𝜎(𝐴) = 0, − 15 , 15 , ‖𝐴‖ = 15 ;
√ √ √
7) 𝜎(𝐴) = {3𝑖, (3 − 𝜋 2)𝑖, (3 + 𝜋 2)𝑖}, ‖𝐴‖ = 3 + 𝜋 2; 8) 𝜎(𝐴) =
8 2 8
= {0, 15 , − 15 }, ‖𝐴‖ = 15 ; 9) 𝜎(𝐴) = {1, 53 , 11 5 }, ‖𝐴‖ = 5 ;
11
10) 𝜎(𝐴) = {−1, −1 + 𝜋}, ‖𝐴‖ = 𝜋 − 1. При знаходженнi ‖𝐴‖ у пун-

ктах 1), 3)–5), 8)–10) використати, що оператор 𝐴 самоспряжений, а тому
286
𝑟(𝐴) = ‖𝐴‖ за теоремою 3 роздiлу 11. У пунктах 2), 6), 7) використати,
що оператор 𝑖𝐴 самоспряжений.
12.10. 𝐴 компактний у пунктах 2) та 3). 1) 𝜎(𝐴) = {−2, 2, 4, 5},
‖𝐴‖ = 5; 2) 𝜎(𝐴) = {0, ±1, ±2}, ‖𝐴‖ = 2; 3) 𝜎(𝐴) = {−1, 0, 2, 3},
‖𝐴‖ = 3; 4) 𝜎(𝐴) = {−1, 2}, ‖𝐴‖ = 2. √
12.11. 𝜎(𝐴) √ = {0, 2,√3}, 𝑟(𝐴) = 3, ‖𝐴‖ = 2 3. Показати, що 𝐴* 𝐴𝑥 =
= (4𝑥1 + 2 2𝑥2 , 2 2𝑥1 + 11𝑥2 , 0, . . .), знайти 𝜎(𝐴* 𝐴) та 𝑟(𝐴* 𝐴).
*
Оскiльки оператор 𝐴 𝐴 самоспряжений, то внаслiдок задачi 9.1(2) i тео-
√︀ √︀
реми 3 роздiлу 11 маємо ‖𝐴|| = ‖𝐴* 𝐴‖ = 𝑟(𝐴* 𝐴).
12.12. Нехай (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥𝑛 = 𝑦𝑛 → 𝑦. Покладемо 𝐿 = Ker(𝐴 − 𝜆𝐼)
{︀ 𝑛⃒ ≥ 1 оберемо
та для кожного }︀ 𝑧𝑛 ∈ 𝑋 так, що 𝑧𝑛 − 𝑥𝑛 ∈ 𝐿 та
‖𝑧𝑛 ‖ = min ‖𝑧‖ ⃒ 𝑧 − 𝑥𝑛 ∈ 𝐿 (мiнiмум досягається, бо dim 𝐿 < +∞).
Тодi (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑧𝑛 = (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥𝑛 = 𝑦𝑛 → 𝑦 , 𝑛 → ∞. Покажемо, що
послiдовнiсть {𝑧𝑛 : 𝑛 ≥ 1} обмежена. Звiдси випливатиме, що деяка пiд-
1
послiдовнiсть {𝐴𝑧𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} збiгається. Оскiльки 𝑧𝑛𝑘 =
𝜆 (𝐴𝑧𝑛𝑘 − 𝑦𝑛𝑘 ),
то послiдовнiсть {𝑧𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1} теж збiгається до деякого 𝑧 ∈ 𝑋 та
(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑧 = 𝑦.
Якщо послiдовнiсть {𝑧𝑛 : 𝑛 ≥ 1} необмежена, то можна вважати,
𝑧𝑛
що 𝑧𝑛 ̸= 0, 𝑛 ≥ 1, та ‖𝑧𝑛 ‖ → +∞, 𝑛 → ∞. Покладемо 𝑢𝑛 =
‖𝑧𝑛 ‖ ,
𝑛 ≥ 1. Тодi ‖𝑢𝑛 ‖ = 1, 𝑛 ≥ 1, та (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑢𝑛 = ‖𝑧𝑦𝑛𝑛 ‖ → 0, 𝑛 → ∞. Iснує
1
(︀ 𝑦𝑛𝑘 )︀
збiжна пiдпослiдовнiсть {𝐴𝑢𝑛𝑘 : 𝑘 ≥ 1}, i для неї 𝑢𝑛𝑘 =
𝜆 𝐴𝑢𝑛𝑘 − ‖𝑧𝑛𝑘 ‖
збiгається до деякого 𝑢 ∈ 𝑋 при 𝑘 → ∞. Тодi ‖𝑢‖ = 1 та (𝐴−𝜆𝐼)𝑢 = 0,
⃦ ⃦ ⃦ ⃦
тобто 𝑢 ∈ 𝐿. Але за вибором 𝑧𝑛 маємо ⃦𝑧𝑛 − ‖𝑧𝑛 ‖ · 𝑢⃦ ≥ ⃦𝑧𝑛 ⃦, звiдки
‖𝑢𝑛 − 𝑢‖ ≥ 1, що суперечить збiжностi 𝑢𝑛𝑘 до 𝑢.
12.13. Дiагональний оператор 𝐴𝑥 = (𝛼1 𝑥1 , 𝛼2 𝑥2 , . . .), 𝑥 ∈ 𝑙2 , є компакт-
ним при 𝛼𝑛 → 0, 𝑛 → ∞, внаслiдок задачi 10.3 та 𝜎𝑝 (𝐴) = {𝛼𝑛 : 𝑛 ≥ 1}
згiдно iз задачею 11.1.
∞
12.16. 𝐾(𝑡, 𝑠) = 2
sin 𝑛𝑡 sin 𝑛𝑠, (𝑡, 𝑠) ∈ [0, 𝜋]2 .
∑︀
𝜋𝑛2
𝑛=1
12.17. 𝐴𝜙𝑛 = 𝜆𝑛 𝜙𝑛 , 𝑛 ≥ 1, то {𝜆𝑛 : 𝑛 ≥ 1} ⊂ 𝜎𝑝 (𝐴)∖{0}.
2) Оскiльки
1
Нехай 𝐴𝑦 = 𝜇𝑦, де 𝜇 ̸= 0, 𝑦 ̸= 0. Тодi 𝑦 =
𝜇 𝐴𝑦 ∈ ç.ë.î.({𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1}).
∞
∑︀ ∞
∑︀
Звiдси 𝑦 = (𝑦, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 та 𝐴𝑦 = 𝜆𝑛 (𝑦, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 . Отже, 𝜆𝑛 (𝑦, 𝜙𝑛 ) =
𝑛=1 𝑛=1
= 𝜇(𝑦, 𝜙𝑛 ), 𝑛 ≥ 1, та при(𝑦, 𝜙𝑛0 ) ̸= 0 дiстаємо, що 𝜇 = 𝜆𝑛0 .
∞
𝐴* 𝑥 =
∑︀
Показати, що 𝜆𝑛 (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 , 𝑥 ∈ 𝐻. Оператор 𝐴 є само-
𝑛=1
спряженим при 𝜆𝑛 ∈ R, 𝑛 ≥ 1; невiд’ємним при 𝜆𝑛 ≥ 0, 𝑛 ≥ 1; нормаль-
ним завжди; компактним при 𝜆𝑛 → 0, 𝑛 → ∞; оператором Гiльберта–
∞
|𝜆𝑛 |2 < +∞.
∑︀
Шмiдта при
𝑛=1
287
∞
12.18.
∑︀
2) Якщо 𝑥= (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 + 𝑃 𝑥, то
𝑛=1
∞
∑︀
(𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥 = (𝜆𝑛 − 𝜆)(𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 − 𝜆𝑃 𝑥.
𝑛=1
Тому (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥 = 𝑦 тодi й лише тодi, коли (𝜆𝑛 − 𝜆)(𝑥, 𝜙𝑛 ) = (𝑦, 𝜙𝑛 )

∞
∑︀ (𝑦,𝜙𝑛 ) 1
при всiх 𝑛 ≥ 1, та −𝜆𝑃 𝑥 = 𝑃 𝑦, звiдки 𝑥= 𝜆𝑛 −𝜆 𝜙𝑛 − 𝜆 𝑃 𝑦.
𝑛=1
12.19. Повторити мiркування, аналогiчнi до розв’язання задачi 12.18(2).
12.20. Єдинiсть. Нехай 𝐵 — невiд’ємний компактний
√ оператор такий, що
√
2
𝐵 = 𝐴. При 𝜆 >√0 маємо (𝐴 − 𝜆𝐼)𝑥 = (𝐵 + 𝜆𝐼)(𝐵 − 𝜆𝐼)𝑥, 𝑥 ∈ 𝐻,
та оператор 𝐵 +
√ 𝜆𝐼 неперервно оборотний, бо 𝜎(𝐵) ⊂ [0, +∞). √ Тому
𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐵) тодi й лише тодi, коли 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴), причому Ker(𝐵− 𝜆𝐼) =
∑︀ √
= Ker(𝐴 − 𝜆𝐼). Звiдси випливає, що 𝐵𝑥 = 𝜆𝑃𝜆 𝑥, 𝑥 ∈ 𝐻, де
𝜆∈𝜎𝑝 (𝐴)
𝑃𝜆 — ортопроектори на Ker(𝐴 − 𝜆𝐼), 𝜆 ≥ 0.
12.21. 1) Перевiрити, що 𝐾 ∈ 𝐿2 ([−1, 1]2 ) 𝐾(𝑡, 𝑠) = 𝐾(𝑠, 𝑡),
та
∞
∑︀ 1
𝑡, 𝑠 ∈ [−1, 1]. 2) Перевiрити, що (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝑛2
(𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 (𝑡), де
𝑛=1
𝜙𝑛 (𝑡) = sin 𝑛𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 1, — ортонормована система в 𝐿2 ([−1, 1]). Вна-
слiдок задачi 12.17 звiдси випливає, що 𝜎(𝐴) = {0, 𝜆𝑛 = 𝑛12 : 𝑛 ≥ 1},
𝑟(𝐴) = ‖𝐴‖ = 1, 𝜙𝑛 (𝑡) — власнi функцiї, якi вiдповiдають власним чи-
1
слам 𝜆𝑛 , 𝑛 ≥ 1; 𝜓0 (𝑡) = √ , 𝜓𝑛 (𝑡) = cos 𝜋𝑛𝑡, 𝑛 ≥ 1, — власнi функцiї,
2
∞
∑︀ 1
якi вiдповiдають власному числу 𝜆 = 0; 3) 𝐴 = (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 .
𝑛2
𝑛=1
12.22. 1) Використати задачу 12.17. 2) 𝜎𝑝 (𝐴) = {2𝜋𝑐𝑛∑︀: 𝑛 ∈ Z}, 𝜎(𝐴) =
= 𝜎𝑝 (𝐴) ∪ {0}, 𝑟(𝐴) = ‖𝐴‖ = 2𝜋 max |𝑐𝑛 |. 3) 𝐴 = 2𝜋𝑐𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 .
𝑛∈Z 𝑛∈Z
12.23. 2) 𝜎(𝐴) = {0, 𝜋𝑎0 , ±𝜋𝑎𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, 𝑟(𝐴) = ‖𝐴‖ = 𝜋 · max |𝑎𝑛 |;
𝑛≥0
∞ (︀
∑︀ (1) (1) (1) (2) (2) (2) )︀
3) 𝐴 = 𝜆0 (·, 𝜙0 )𝜙0 + 𝜆𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 + 𝜆𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 .
𝑛=1
(1) (2)
12.24. 1) 𝜎(𝐴) = {0, 𝜋𝜆𝑛 , 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 }, 𝜙𝑛 (𝑡) = √1
𝜋
cos 𝑛𝑡, 𝜙𝑛 (𝑡) =
√1 sin 𝑛𝑡, 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 ; 𝜎(𝐴) = {0, 𝜋8 , 𝜋2 , 3𝜋 √1
= 𝜋
2)
4 }, 𝜙1 (𝑡) = 𝜋
cos 4𝑡,
𝜙2 (𝑡) = √1 cos 2𝑡, 𝜙3 (𝑡) = √1 ; 3) 𝜎(𝐴) = {0, 𝜋
: 𝑛 ≥ 1}, 𝜙𝑛 (𝑡) =
𝜋 2𝜋 𝑛2
= √1 cos 𝑛𝑡, 𝑛 ≥ 1; 4) 𝜎(𝐴) = {0, 𝑛𝜋2 : 𝑛 ≥ 1}, 𝜙𝑛 (𝑡) = √1 sin(2𝑛+1)𝑡,
𝜋 𝜋
𝜋 √1
𝑛 ≥ 1; 5) 𝜎(𝐴) = {0, (2𝑛+1)2
: 𝑛 ≥ 0}, 𝜙𝑛 (𝑡) = 𝜋
cos(2𝑛 + 1)𝑡, 𝑛 ≥ 0;
𝜋 (1)
6) 𝜎(𝐴) = {0, : 𝑛 ≥ 0}, 𝜙𝑛 (𝑡) = √1 cos(2𝑛 + 1)𝑡, 𝑛 ≥ 0,
(2𝑛+1)2 𝜋
288
(2)
𝜙𝑛 (𝑡) = √1 sin(2𝑛 + 1)𝑡, 𝑛 ≥ 0.
𝜋 √
12.25. 𝜎(𝐴) = {0, 𝑛21𝜋2 : 𝑛 ≥ 1}, 𝜙𝑛 (𝑡) = 2 sin 𝑛𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 1;
1)
√︁
1 2 1
2) 𝜎(𝐴) = {0, ≥
(𝑛− 12 )2 −1
: 𝑛 1} , 𝜙𝑛 (𝑡) = 𝜋 sin(𝑛 − 2 )𝑡, 𝑛 ≥ 1;
√︁
1 2 1
3) 𝜎(𝐴) = {0, 1 2 : 𝑛 ≥ 1}, 𝜙𝑛 (𝑡) =
1−(𝑛− 2 ) 𝜋 cos(𝑛 − 2 )𝑡, 𝑛 ≥ 1;
√︁ √︁
1 2 𝑡 ,𝜙 (𝑡) = 2
4) 𝜎(𝐴) = {0, 1, − 2 2 : 𝑛 ≥ 1}, 𝜙0 (𝑡) = 𝑒 𝑛 ×
𝑛 𝜋 𝑒2 −1 1+𝑛2 𝜋 2
×(sin 𝑛𝜋𝑡+𝑛𝜋 cos 𝑛𝜋𝑡), 𝑛 ≥ 1; 5) 𝜎(𝐴) = {0, 𝑛2sin 1
𝜋 2 −1
: 𝑛 ≥ 1}, 𝜙𝑛 (𝑡) =
√
= 2 sin 𝑛𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 1; 6) 𝜎(𝐴) = {0, 𝑛2 𝜋2 , 𝑛 ≥ 1; (𝑛− 12)2 𝜋2 , 𝑛 ≥ 1},
2
2
(1) (2)
𝜙𝑛 (𝑡) = sin 𝑛𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 1; 𝜙𝑛 (𝑡) = cos(𝑛 − 12 )𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 1.
∫︀1
12.26. ‖𝐴‖ = 𝜋2 . Показати, що (𝐴* 𝐴𝑥)(𝑡) = (1 − max(𝑡, 𝑠))𝑥(𝑠)𝑑𝑠,
0
знайти 𝜎(𝐴* 𝐴) та 𝑟(𝐴* 𝐴). Оскiльки оператор𝐴* 𝐴 самоспряжений,
√︀ то
внаслiдок задачi 9.1(2) i теореми 3 роздiлу 11

√︀ маємо ‖𝐴|| = ‖𝐴* 𝐴‖ =
= 𝑟(𝐴* 𝐴).
12.27. Нехай 𝜎𝑝 (𝐴) ∖ {0} = {𝜆𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 }, де 𝑁 ≤ +∞ та
|𝜆1 | ≥ |𝜆2 | ≥ . . . , 𝐿𝑛 = Ker(𝐴 − 𝜆𝑛 𝐼), 𝑃𝑛 — ортопроектор на 𝐿𝑛 та
𝑛
𝜆𝑛 𝑃𝑛 ∈ 𝑆0 (𝐻), 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁. Показати, що 𝐴−𝐴𝑛 = (𝐴−𝐴𝑛 )*
∑︀
𝐴𝑛 =
𝑖=1
та 𝜎(𝐴 − 𝐴𝑛 ) = {0, 𝜆𝑖 : 𝑖 ≥ 𝑛 + 1}. Звiдси ‖𝐴 − 𝐴𝑛 ‖ = |𝜆𝑛+1 | → 0,
тобто 𝐴𝑛 ⇒ 𝐴, 𝑛 → ∞, при 𝑁 = +∞ та 𝐴 = 𝐴𝑁 ∈ 𝑆0 (𝐻) при 𝑁 ∈ N.
12.28. Згiдно iз задачею 11.15 маємо 𝜎(𝐴𝑛 ) = {𝜆𝑛 | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)} та
𝜎𝑝 (𝐴𝑛 ) = {𝜆𝑛 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴)}. Припустимо, що 𝜇 ∈ 𝜎(𝐴) ∖ {0} та
𝜇∈ / 𝜎𝑝 (𝐴). Оскiльки 𝐴𝑘 ∈ 𝑆∞ (𝑋), то 𝐴𝑛 ∈ 𝑆∞ (𝑋), 𝑛 ≥ 𝑘. Тому
𝜇𝑛 ∈ 𝜎(𝐴𝑛 ) ∖ {0} = 𝜎𝑝 (𝐴𝑛 ) ∖ {0} = {𝜆𝑛 | 𝜆 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴)} ∖ {0},
а отже при кожному 𝑛 ≥ 𝑘 iснує 𝜆𝑛 ∈ 𝜎𝑝 (𝐴) таке, що 𝜆𝑛 ̸= 𝜇 та 𝜆𝑛𝑛 = 𝜇𝑛 .

Але тодi на колi {𝜆 ∈ C | |𝜆| = |𝜇|} є нескiнченно багато власних чисел
𝑘
оператора 𝐴, а на колi {𝜆 ∈ C | |𝜆| = |𝜇| } — нескiнченно багато власних
𝑘
чисел компактного оператора 𝐴 , що неможливо.
𝑘 𝑘
З рiвностi 𝜎(𝐴 ) = {𝜆 | 𝜆 ∈ 𝜎(𝐴)} випливає, що 0 ∈ 𝜎(𝐴) та при
кожному 𝜀 > 0 множина {𝜆 ∈ 𝜎(𝐴) | |𝜆| > 𝜀} скiнченна, а отже 𝜎(𝐴) —
не бiльш нiж злiченна множина без ненульових граничних точок. Нарештi,
якщо 𝜆 ̸= 0 та dim Ker(𝐴 − 𝜆𝐼) = +∞, то dim Ker(𝐴𝑘 − 𝜆𝑘 𝐼) = +∞,
що неможливо.
12.29. 1) Внаслiдок задачi 12.28 оскiльки 1 ∈
/ 𝜎𝑝 (𝐴), то 1 ∈ 𝜌(𝐴). То-
му ‖𝑥‖ = ‖(𝐴 − 𝐼)
−1 (𝐴 − 𝐼)𝑥‖ ≤ 𝐶‖(𝐴 − 𝐼)−1 ‖ при всiх 𝑥 ∈ 𝑀.
2) Показати, що 1 ∈
/ 𝜎𝑝 (𝐴ℎ ), де 𝐴ℎ — оператор iз задачi 10.80.
289
12.30. 1) Врахувати, що
∞
‖𝐴𝑥 − 𝐴𝑛 𝑥‖2 = |𝑠𝑘 (𝑥, 𝜙𝑘 )|2 ≤ sup |𝑠𝑘 |2 · ‖𝑥‖2 , 𝑛 ≥ 1, 𝑥 ∈ 𝐻.
∑︀
𝑘=𝑛+1 𝑘≥𝑛+1
∞ ∞
12.31. 𝐴* 𝑦 = 𝑠𝑛 (𝑦, 𝜓𝑛 )𝜙𝑛 , 𝑦 ∈ 𝐻; 𝐴𝐴* 𝑦 = |𝑠𝑛 |2 (𝑦, 𝜓𝑛 )𝜓𝑛 ,
∑︀ ∑︀
𝑛=1 𝑛=1
∞
𝑦 ∈ 𝐻; 𝐴* 𝐴𝑥 = |𝑠𝑛 |2 (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 , 𝑥 ∈ 𝐻.
∑︀
𝑛=1
12.32. Оскiльки оператор 𝐴* 𝐴 є компактним та невiд’ємним, то 𝐴* 𝐴 =
𝑁
𝑠2𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 , де 𝑠𝑛 — додатнi числа та {𝜙𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 } — ор-
∑︀
=
𝑛=1
∞
∑︀
тонормована послiдовнiсть. Вiдповiдно |𝐴| = 𝑠𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 . Покладемо
𝑛=1
1
𝜓𝑛 = 𝑠𝑛 𝐴𝜙𝑛 , 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁. Тодi {𝜓𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 } — ортонормована
послiдовнiсть, бо при всiх 𝑛, 𝑘 ≥ 1

(𝜓𝑛 , 𝜓𝑘 ) = 1 1 * 𝑠𝑛
𝑠𝑛 𝑠𝑘 (𝐴𝜙𝑛 , 𝐴𝜙𝑘 ) = 𝑠𝑛 𝑠𝑘 (𝐴 𝐴𝜙𝑛 , 𝜙𝑘 ) = 𝑠𝑘 (𝜙𝑛 , 𝜙𝑘 ) = 𝛿𝑛𝑘 .
𝑁
∑︀
Зауважимо, що 𝑥 = (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 + 𝑃 𝑥, 𝑥 ∈ 𝐻, де 𝑃 — ортопро-
𝑛=1
ектор на Ker |𝐴|,Ker 𝐴 = Ker |𝐴|, бо (𝐴𝑥, 𝐴𝑥) = (𝐴* 𝐴𝑥, 𝑥) =
та
𝑁
∑︀ 𝑁
∑︀
= (|𝐴|𝑥, |𝐴|𝑥), 𝑥 ∈ 𝐻. Тому 𝐴𝑥 = (𝑥, 𝜙𝑛 )𝐴𝜙𝑛 = 𝑠𝑛 (𝑥, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 .
𝑛=1 𝑛=1
12.33. Внаслiдок задачi 12.32
𝑁 𝑁
𝑠𝑛 (·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 , 𝐴* =
∑︀ ∑︀
𝐴= 𝑠𝑛 (·, 𝜓𝑛 )𝜙𝑛 ,
𝑛=1 𝑛=1
де {𝜙𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 }, {𝜓𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 } — ортонормованi послiдовностi

та {𝑠𝑛 : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 } — додатнi числа, причому можна вважати, що
𝑠1 ≥ 𝑠2 ≥ 𝑠3 ≥ . . . Тому
𝑁 𝑁
‖𝐴* 𝑥‖2 = 𝑠2𝑛 |(𝑥, 𝜓𝑛 )|2 ≤ ‖𝐴𝑥‖2 = 𝑠2𝑛 |(𝑥, 𝜙𝑛 )|2 , 𝑥 ∈ 𝐻.
∑︀ ∑︀
𝑛=1 𝑛=1
Нехай для визначеностi
𝑠1 = . . . = 𝑠𝑛1 > 𝑠𝑛1 +1 = . . . = 𝑠𝑛2 > 𝑠𝑛2 +1 = . . .

Покладемо
𝐿𝑘 = ë.î.({𝜙𝑛𝑘−1 +1 , . . . , 𝜙𝑛𝑘 }), 𝑀𝑘 = ë.î.({𝜓𝑛𝑘−1 +1 , . . . , 𝜓𝑛𝑘 }),

290
𝑘≥1 (тут𝑛0 = 0). Тодi
‖𝐴* 𝑥‖2
∑︀ 2
𝑠𝑛𝑘 ‖ pr𝑀𝑘 𝑥‖2 ≤ ‖𝐴𝑥‖2 =
∑︀ 2
= 𝑠𝑛𝑘 ‖ pr𝐿𝑘 𝑥‖2 , 𝑥 ∈ 𝐻.
𝑘≥1 𝑘≥1
𝑠2𝑛1 ‖𝑥‖2 ≤ 𝑠2𝑛𝑘 ‖ pr𝐿𝑘 𝑥‖2 ≤ 𝑠2𝑛1 ‖𝑥‖2 ,

∑︀
При всiх 𝑥 ∈ 𝑀1 маємо звiдки
𝑘≥1
pr𝐿1 𝑥 = 𝑥. Тому 𝑀1 ⊂ 𝐿1 , а оскiльки dim 𝐿1 = dim 𝑀1 , то 𝐿1 = 𝑀1 .
За iндукцiю послiдовно дiстаємо, що 𝐿𝑘 = 𝑀𝑘 , 𝑘 ≥ 1. Звiдси ‖𝐴* 𝑥‖ =
= ‖𝐴𝑥‖, 𝑥 ∈ 𝐻, та 𝐴𝐴* = 𝐴* 𝐴 внаслiдок задачi 9.31.
12.34. З теореми 2 та нерiвностi Бесселя випливає, що
∑︀+
𝑁 ∑︀−
𝑁
+
(𝐴𝑥, 𝑥) = 𝜆+ + 2
𝑛 |(𝑥, 𝜙𝑛 )| + 𝜆− − 2 2
𝑛 |(𝑥, 𝜙𝑛 )| ≤ 𝜆1 ‖𝑥‖ , 𝑥 ∈ 𝐻.
𝑛=1 𝑛=1
+ 2 +
Аналогiчно (𝐴𝑥, 𝑥) ≤ 𝜆𝑛 ‖𝑥‖ за умови, що (𝑥, 𝜙 ) = 0, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛 − 1.
𝑘
12.35. 1) Нехай 𝐻𝑛 = ë.î.({𝜙+ 1 , . . . , 𝜙 + }), 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 + . При 𝑥 ∈ 𝐻
𝑛 𝑛
𝑛 𝑛
𝜆+ + 2 + |(𝑥, 𝜙+ 2 + 2
∑︀ ∑︀
маємо (𝐴𝑥, 𝑥) =
𝑘 |(𝑥, 𝜙𝑘 )| ≥ 𝜆𝑛 · 𝑘 )| = 𝜆𝑛 ‖𝑥‖ . Якщо
𝑘=1 𝑘=1
dim 𝐿 = 𝑛 − 1, то iснує 𝑥 ∈ 𝐻𝑛 такий, що 𝑥 ⊥ 𝐿 та ‖𝑥‖ = 1. Для цього
𝑥 маємо (𝐴𝑥, 𝑥) ≥ 𝜆+ 𝑛 , отже max (𝐴𝑥, 𝑥) ≥ 𝜆+ 𝑛 . При 𝐿 = 𝐻𝑛−1
𝑥∈𝐿⊥ , ‖𝑥‖=1
dim 𝐿 = 𝑛, то iснує
згiдно iз задачею 12.34 досягається рiвнiсть. 2) Якщо
𝑥 ∈ 𝐿 такий, що 𝑥 ⊥ 𝐻𝑛−1 та ‖𝑥‖ = 1. Внаслiдок задачi 12.34 для
+
цього 𝑥 маємо (𝐴𝑥, 𝑥) ≤ 𝜆𝑛 , отже min (𝐴𝑥, 𝑥) ≤ 𝜆+ 𝑛 . Рiвнiсть
𝑥∈𝐿, ‖𝑥‖=1
досягається при 𝐿 = 𝐻𝑛 .
12.36. Нехай оператор 𝐴 має принаймнi 𝑛 додатних власних чисел (з ура-
+
хуванням кратностi) та 𝜙
𝑘 — власнi вектори, якi вiдповiдають власним
+ + +
числам 𝜆 , 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛. Покладемо 𝐻𝑛 = ë.î.({𝜙1 , . . . , 𝜙𝑛 }). Оскiльки
𝑘
dim(𝐻𝑛 ∩ 𝐺) ≥ 𝑛 − 1 та при 𝑥 ∈ 𝐻𝑛 ∩ 𝐺 маємо
(𝑃 𝐴𝑃 𝑥, 𝑥) = (𝐴𝑃 𝑥, 𝑃 𝑥) = (𝐴𝑥, 𝑥) ≥ 𝜆+
𝑛 ‖𝑥‖
2
𝑃 𝐴𝑃
(нерiвнiсть встановлено у розв’язаннi задачi 12.35), то оператор має
принаймнi 𝑛 − 1 додатних власних чисел та для (𝑛 − 1)-вимiрного пiд-
простору 𝐿𝑛−1 ⊂ (𝐻𝑛 ∩ 𝐺) внаслiдок задачi 12.35(2)
𝜇+
𝑛−1 = max min (𝑃 𝐴𝑃 𝑥, 𝑥) ≥ min (𝑃 𝐴𝑃 𝑥, 𝑥) ≥ 𝜆+
𝑛.
𝐿∈L𝑛−1 𝑥∈𝐿, ‖𝑥‖=1 𝑥∈𝐿𝑛−1 , ‖𝑥‖=1
Нехай тепер оператор 𝑃 𝐴𝑃 має принаймнi 𝑛 додатних власних чисел

та𝜓𝑘+ — власнi вектори, якi вiдповiдають власним числам 𝜇+ 𝑘 , 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛.
+ +
+
Покладемо 𝐺𝑛 = ë.î.({𝜓1 , . . . , 𝜓𝑛 }). Оскiльки 𝑃 𝐴𝑃 𝜓
𝑘 = 𝜇+ +
𝑘 𝜓𝑘 ∈ 𝐺,
1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛, то 𝐺𝑛 ⊂ 𝐺. При 𝑥 ∈ 𝐺𝑛 маємо
(𝐴𝑥, 𝑥) = (𝐴𝑃 𝑥, 𝑃 𝑥) = (𝑃 𝐴𝑃 𝑥, 𝑥) ≥ 𝜇+ 2
𝑛 ‖𝑥‖ .
291
Оскiльки dim 𝐺𝑛 = 𝑛, то оператор 𝑃 𝐴𝑃 має принаймнi 𝑛 додатних влас-
них чисел та внаслiдок задачi 12.35(2)
𝜆+
𝑛 = max min (𝐴𝑥, 𝑥) ≥ min (𝐴𝑥, 𝑥) ≥ 𝜇+
𝑛.
𝐿∈L𝑛 𝑥∈𝐿, ‖𝑥‖=1 𝑥∈𝐺𝑛 , ‖𝑥‖=1
12.37. 1) Порiвняти канонiчнi розклади (див. задачу 12.32) операторiв 𝐴

* 2
та 𝐴 . 2) Перевiрити, що {𝑠𝑛 (𝐴), 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁𝐴 } це сукупнiсть додатних
*
власних чисел оператора 𝐴 𝐴, записаних з урахуванням кратностi у по-
рядку незростання, та скористатися задачею 12.35(1). 3) Для доведення
другої нерiвностi врахувати, що внаслiдок 1)
𝑠𝑛 (𝐴𝐵) = 𝑠𝑛 ((𝐴𝐵)* ) = 𝑠𝑛 (𝐵 * 𝐴* ) ≤ ‖𝐵 * ‖ 𝑠𝑛 (𝐴* ) = ‖𝐵‖ 𝑠𝑛 (𝐴).
4) Скористатися 2). 5) При 𝑇 ∈ 𝑆0 (𝐻), dim 𝑅(𝑇 ) ≤ 𝑛 − 1, покладемо

𝐿= (Ker 𝑇 )⊥ . Тодi dim 𝐿 = dim 𝑅(𝑇 ) ≤ 𝑛 − 1 та внаслiдок 2)
𝑠𝑛 (𝐴) ≤ max ‖𝐴𝑥‖ = max ‖(𝐴 − 𝑇 )𝑥‖ ≤ ‖𝐴 − 𝑇 ‖.

𝑥∈𝐿⊥ , ‖𝑥‖=1 𝑥∈Ker 𝑇, ‖𝑥‖=1
𝑁
∑︀𝐴
Якщо 𝐴= 𝑠𝑘 (𝐴)(·, 𝜙𝑘 )𝜓𝑘 — канонiчний розклад, то рiвнiсть досяга-
𝑘=1
𝑛−1
∑︀
ється при 𝑇𝑛−1 = 𝑠𝑘 (𝐴)(·, 𝜙𝑘 )𝜓𝑘 . Справдi, 𝑠𝑛 (𝐴) = 𝑠1 (𝐴 − 𝑇𝑛−1 ),
𝑘=1
звiдки𝑠𝑛 (𝐴) = ‖𝐴 − 𝑇𝑛−1 ‖ внаслiдок 2). 6) Внаслiдок 5) iснують такi
оператори 𝑇, 𝑆 ∈ 𝑆0 (𝐻), що 𝑠𝑚 (𝐴) = ‖𝐴 − 𝑇 ‖, 𝑠𝑛 (𝐵) = ‖𝐵 − 𝑆‖,
rank 𝑇 ≤ 𝑚 − 1, rank 𝑆 ≤ 𝑛 − 1. Тодi rank(𝑇 + 𝑆) ≤ 𝑚 + 𝑛 − 2 та
внаслiдок 5)
𝑠𝑚+𝑛−1 (𝐴 + 𝐵) ≤‖(𝐴 + 𝐵) − (𝑇 + 𝑆)‖ ≤

≤‖𝐴 − 𝑇 ‖ + ‖𝐵 − 𝑆‖ = 𝑠𝑚 (𝐴) + 𝑠𝑛 (𝐵).
7) Внаслiдок 5) iснує оператор 𝑇 ∈ 𝑆0 (𝐻), rank 𝑇 ≤ 𝑛 − 1, для якого

𝑠𝑛 (𝐵) = ‖𝐵 − 𝑇 ‖. Тодi
𝑠𝑛 (𝐴) ≤ ‖𝐴 − 𝑇 ‖ ≤ ‖𝐴 − 𝐵‖ + ‖𝐵 − 𝑇 ‖ = ‖𝐴 − 𝐵‖ + 𝑠𝑛 (𝐵).
Аналогiчно 𝑠𝑛 (𝐵) ≤ ‖𝐴 − 𝐵‖ + 𝑠𝑛 (𝐴).

∞
12.38.
∑︀
Внаслiдок задачi 12.32 можна записати 𝐴= 𝑠𝑛 (𝐴)(·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 ,
𝑛=1
де {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, {𝜓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормованi базиси (можливо,
∞ ∞
‖𝐴‖22 = ‖𝐴𝜙𝑛 ‖2 = 𝑠2𝑛 (𝐴).
∑︀ ∑︀
𝑠𝑛 (𝐴) = 0 при деяких 𝑛). Тодi
𝑛=1 𝑛=1
292
12.39. 1)–3) Скористатися пунктами 1)–3) задачi 12.37 вiдповiдно. 4) Не-
𝑁
∑︀
хай 𝐴 = 𝑠𝑛 (𝐴)(·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 , 𝑁 ≤ +∞, — канонiчний розклад (див.
𝑛=1
задачу 12.32). За нерiвнiстю Гельдера при 𝑝>1 маємо
𝑁
∑︀
|(𝐴𝑒𝑘 , 𝑔𝑘 )| = 𝑠𝑛 (𝐴)|(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑔𝑘 )| ≤
𝑛=1
𝑁
(︁ ∑︀ 𝑁
)︁1/𝑝 (︁ ∑︀ )︁1/𝑞
≤ 𝑠𝑝𝑛 (𝐴)|(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑔𝑘 )| |(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑔𝑘 )| ,
𝑛=1 𝑛=1
де 𝑞 — спряжений iндекс до 𝑝. Оскiльки
𝑁 𝑁
∑︀ ∑︀ |(𝑒𝑘 ,𝜙𝑛 )|2 +|(𝜓𝑛 ,𝑔𝑘 )|2 ‖𝑒𝑘 ‖2 +‖𝑔𝑘 ‖2
|(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑔𝑘 )| ≤ 2 ≤ 2 = 1,
𝑛=1 𝑛=1
𝑁
|(𝐴𝑒𝑘 , 𝑔𝑘 )|𝑝 ≤ 𝑠𝑝𝑛 (𝐴)|(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑔𝑘 )|
∑︀
то при всiх 1 ≤ 𝑝 < +∞.
𝑛=1
Отже,
∞ ∞ ∑︀
𝑁
|(𝐴𝑒𝑘 , 𝑔𝑘 )|𝑝 ≤ 𝑠𝑝𝑛 (𝐴)|(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑔𝑘 )| =
∑︀ ∑︀
𝑘=1 𝑘=1 𝑛=1
𝑁 ∞
(︁ ∑︀ )︁
𝑠𝑝𝑛 (𝐴)
∑︀
= |(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑔𝑘 )| ≤
𝑛=1 𝑘=1
𝑁 2 +‖𝜓 ‖2 𝑁
𝑠𝑝𝑛 (𝐴) ‖𝜙𝑛 ‖ 𝑠𝑝𝑛 (𝐴).
∑︀ 𝑛
∑︀
≤ 2 =
𝑛=1 𝑛=1
Рiвнiсть досягається, якщо 𝑒𝑛 = 𝜙𝑛 , 𝑔𝑛 = 𝜓𝑛 , 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁. 5) Для

довiльних ортонормованих базисiв {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1} та {𝑔𝑛 : 𝑛 ≥ 1} за нерiв-
∞ ⃒(︀
(︁ ∑︀ )︀⃒ )︁1/𝑝
нiстю Мiнковського внаслiдок 4) маємо ⃒ (𝐴 + 𝐵)𝑒𝑛 , 𝑔𝑛 ⃒𝑝 ≤
𝑛=1
∞
(︁ ∑︀ )︁1/𝑝 ∞
(︁ ∑︀ )︁1/𝑝
≤ |(𝐴𝑒𝑛 , 𝑔𝑛 )|𝑝 + |(𝐵𝑒𝑛 , 𝑔𝑛 )|𝑝 ≤ ‖𝐴‖𝑝 + ‖𝐵‖𝑝 ,
𝑛=1 𝑛=1
звiдки 𝐴 + 𝐵 ∈ 𝑆𝑝 (𝐻) та ‖𝐴 + 𝐵‖𝑝 ≤ ‖𝐴‖𝑝 + ‖𝐵‖𝑝 . 6) Для пере-

вiрки аксiом норми скористатися 2) та 5). Для доведення повноти роз-
глянути послiдовнiсть {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, фундаментальну в 𝑆𝑝 (𝐻). Внаслi-
док 2) ця послiдовнiсть фундаментальна за операторною нормою, а то-
му рiвномiрно збiгається до деякого оператора 𝐴 ∈ 𝑆∞ (𝐻). Тодi вна-
слiдок задачi 12.37(7) при кожному 𝑘 ≥ 1 маємо 𝑠𝑘 (𝐴𝑛 ) → 𝑠𝑘 (𝐴),
293
𝑛 → ∞. Показати, що 𝐴 ∈ 𝑆𝑝 (𝐻) та ‖𝐴𝑛 − 𝐴‖𝑝 → 0, 𝑛 → ∞.
∞
∑︀
7) Нехай 𝐴 = 𝑠𝑛 (𝐴)(·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 — канонiчний розклад. Покладемо
𝑛=1
𝑘
∑︀
𝐴𝑘 = 𝑠𝑛 (𝐴)(·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 , 𝑘 ≥ 1. Перевiрити, що ‖𝐴𝑘 − 𝐴‖𝑝 → 0,
𝑛=1
𝑘 → ∞.
12.40. 1) Абсолютна збiжнiсть ряду випливає iз задачi 12.39(4). Якщо 𝐴 =
𝑁
∑︀
= 𝑠𝑛 (𝐴)(·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 — канонiчний розклад, то
𝑛=1
∞
∑︀ ∞
∑︀
tr A = (𝐴𝑒𝑘 , 𝑒𝑘 ) = 𝑠𝑛 (𝐴)(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑒𝑘 ) =
𝑘=1 𝑘=1
∑︀ ∞
𝑁 ∑︀ 𝑁
∑︀
= 𝑠𝑛 (𝐴)(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑒𝑘 ) = 𝑠𝑛 (𝐴)(𝜓𝑛 , 𝜙𝑛 )
𝑛=1 𝑘=1 𝑛=1
не залежить вiд вибору базису {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}. Змiна порядку сумування у

подвiйному рядi можлива, бо цей ряд абсолютно збiжний. Справдi,
𝑁 ∞
(︁ ∑︀ )︁ 𝑁 2 2
𝑠𝑛 (𝐴) ‖𝜙𝑛 ‖ +‖𝜓𝑛‖
∑︀ ∑︀
𝑠𝑛 (𝐴) |(𝑒𝑘 , 𝜙𝑛 )(𝜓𝑛 , 𝑒𝑘 )| ≤ 2 ≤ ‖𝐴‖1 .
𝑛=1 𝑘=1 𝑛=1
2) Оскiльки 𝐴 ≥ 0, то {𝑠𝑛 (𝐴) : 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁 } — додатнi власнi числа

оператора 𝐴 та у канонiчному розкладi 𝜓𝑛 = 𝜙𝑛 , 1 ≤ 𝑛 ≤ 𝑁. Iз розв’язан-
𝑁
∑︀ 𝑁
∑︀ ∞
∑︀
ня 1) випливає, що tr 𝐴 = 𝑠𝑛 (𝐴)(𝜓𝑛 , 𝜙𝑛 ) = 𝑠𝑛 (𝐴) = 𝜆𝑛 .
𝑛=1 𝑛=1 𝑛=1
3) Для довiльних ортонормованих базисiв {𝑒𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, {𝑔𝑛 : 𝑛 ≥ 1} за
нерiвнiстю Кошi–Буняковського маємо
∞ ∞ ∞
|(𝐵𝑒𝑛 , 𝐴* 𝑔𝑛 )| ≤ ‖(𝐵𝑒𝑛 ‖ · ‖𝐴* 𝑔𝑛 )‖ ≤
∑︀ ∑︀ ∑︀
|(𝐴𝐵𝑒𝑛 , 𝑔𝑛 )| =
𝑛=1 𝑛=1 𝑛=1
∞
(︁ ∑︀ ∞
)︁1/2 (︁ ∑︀ )︁1/2
≤ ‖(𝐵𝑒𝑛 ‖2 ‖(𝐴* 𝑒𝑛 ‖2 = ‖𝐴‖2 · ‖𝐵‖2 .
𝑛=1 𝑛=1
Тому 𝐴𝐵 ∈ 𝑆1 та ‖𝐴𝐵‖1 ≤ ‖𝐴‖2 · ‖𝐵‖2 внаслiдок задачi 12.39(4).

∞
∑︀
4) Внаслiдок задачi 12.32 можна записати 𝐴 = 𝑠𝑛 (𝐴)(·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 , де
𝑛=1
{𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} та {𝜓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} — ортонормованi базиси (можливо, тут
294
𝑠𝑛 (𝐴) = 0 при деяких 𝑛). Тодi
∞
∑︀ ∞
∑︀
tr AB = (𝐴𝐵𝜓𝑛 , 𝜓𝑛 ) = 𝑠𝑛 (𝐴)(𝐵𝜓𝑛 , 𝜙𝑛 ),
𝑛=1 𝑛=1
∞
∑︀ ∞
∑︀
tr BA = (𝐵𝐴𝜙𝑛 , 𝜙𝑛 ) = 𝑠𝑛 (𝐴)(𝐵𝜓𝑛 , 𝜙𝑛 ).
𝑛=1 𝑛=1
𝑁
∑︀
5) Перевiрити, що при 𝐴 = 𝑠𝑛 (𝐴)(·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 достатньо покласти
𝑛=1
𝑁 √︀
∑︀ 𝑁 √︀
∑︀
𝐵= 𝑠𝑛 (𝐴)(·, 𝜙𝑛 )𝜓𝑛 та 𝐶= 𝑠𝑛 (𝐴)(·, 𝜙𝑛 )𝜙𝑛 .
𝑛=1 𝑛=1
12.41. Достатнiсть.
{︀ Якщо {𝜙𝑛 (𝑡) : 𝑛 ≥ 1} — ортонормований базис в
}︀
𝐿2 (𝑇, 𝜇), то 𝑒𝑛,𝑚 (𝑡, 𝑠) = 𝜙𝑛 (𝑡)𝜙𝑚 (𝑠) : 𝑛, 𝑚 ≥ 1 — ортонормований
базис в 𝐿2 (𝑇 × 𝑇, 𝜇 × 𝜇) внаслiдок задачi 2.51. Перевiрити, що
(𝐴𝜙𝑛 , 𝜙𝑚 )𝐿2 (𝑇,𝜇) = (𝐾, 𝑒𝑛,𝑚 )𝐿2 (𝑇 ×𝑇,𝜇×𝜇) , 𝑛.𝑚 ≥ 1,

та записати рiвнiсть Парсеваля для функцiї 𝐾 та базису {𝑒𝑛,𝑚 }. Необ-
∞
хiднiсть.
∑︀
Нехай 𝐾(𝑡, 𝑠) = (𝐴𝜙𝑛 , 𝜙𝑚 )𝜙𝑛 (𝑡)𝜙𝑚 (𝑠). Перевiрити, що
𝑛,𝑚=1 ∫︀
ряд збiгається в 𝐿2 (𝑇 × 𝑇, 𝜇 × 𝜇) та (𝐴𝑥)(𝑡) = 𝐾(𝑡, 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝜇(𝑠),
𝑇
𝑥 ∈ 𝐿2 (𝑇, 𝜇).
12.42. 2) Скористатися задачею 2.33. 3) Для обчислення норми Гiльберта–
{︀ sh 𝑡 𝑖𝑘𝑡
√ 𝑒
}︀
Шмiдта використати ортонормованi базиси √
sh 2𝜋
, , 𝑘 ∈ Z
2𝜋(1+𝑘2 )
1
{︀ 𝑒𝑖𝑘𝑡 }︀
у просторi 𝑊2 ([−𝜋, 𝜋]) та √ , 𝑘 ∈ Z у просторi 𝐿2 ([−𝜋, 𝜋]) вiдпо-
2𝜋
вiдно.
Роздiл 13
13.5. 1) 𝑥(𝑡) = 𝑒arctg 𝑡
− 1; 2) 𝑥(𝑡) = 1 + 𝑡; 3) 𝑥(𝑡) = ch 𝑡; 4) 𝑥(𝑡) =
2𝑒(𝑒−1) −𝑡 𝜋2
= 1 + 𝑒2 +1 · 𝑒 ; 5) 𝑥(𝑡) = arctg 𝑡 + 32−8𝜋 ; 6) 𝑥(𝑡) = 1; 7) 𝑥(𝑡) = 2;
8) 𝑥(𝑡) = 1 + 𝑡 ln 2.
13.6. 1) 𝑥1 (𝑡) = 1; 𝑥2 (𝑡) = 1 + (𝑡+1)(𝑡+2)
1
; 2) 𝑥1 (𝑡) = 𝑡; 𝑥2 (𝑡) =
(︁ (︁ )︁)︁
𝜋 2 𝑡2
10𝑡
= 9 + 12 ; 3) 𝑥1 (𝑡) = 1; 𝑥2 (𝑡) = 1 + 10 4 arctg 𝜋𝑡
1 1 𝜋
4 − 1
2𝑡 ln 1 + 16 .
2 2 2
13.7. 1) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 𝑒𝑡 −𝑠 +𝜆(𝑡−𝑠) , 𝑥(𝑡) = 𝑒2𝑡 +2𝑡 (1 + 2𝑡); 2) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) =
1+𝑡2 𝜆(𝑡−𝑠)
= 𝑒(𝜆+1)(𝑡−𝑠) , 𝑥(𝑡) = 51 𝑒3𝑡 − 51 cos 𝑡 + 25 sin 𝑡; 3) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 1+𝑠 2𝑒 ,
𝑡 2
𝑥(𝑡) = 𝑒 (1 + 𝑡 ); 4) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 3 𝑒 𝑡−𝑠 𝜆(𝑡−𝑠) 𝑡
, 𝑥(𝑡) = 3 (1 − 𝑒
−𝑡 );
295
2+cos 𝑡 𝜆(𝑡−𝑠) 𝑡 𝑡 3
5) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 2+cos 𝑠𝑒 , 𝑥(𝑡) = 𝑒 sin 𝑡 + (2 + cos 𝑡)𝑒 ln
2+cos 𝑡 ;
6) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) =
ch 𝑡 𝜆(𝑡−𝑠)
, 𝑥(𝑡) = ch 𝑡(1 − 𝑒
−𝑡 ); 7) 𝑅 (𝑡, 𝑠) = 𝑒(𝜆−1)(𝑡−𝑠) ,
ch 𝑠 𝑒 𝜆
𝑡2
𝑥(𝑡) = 𝑒 2 (𝑡 + 1) − 1.
2𝑒𝑡+𝑠 2𝜋𝑒𝑡
13.8. 1) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 2−(𝑒2 −1)𝜆
, |𝜆| <
2
𝑒2 −1
, 𝑥(𝑡) = (𝑒−1)(𝜋 2 +1) +
2 sin 𝑡 cos 𝑠 𝜋
+ sin 𝜋𝑡; 2) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = , |𝜆| < 2, 𝑥(𝑡) = − sin 𝑡 + cos 𝑡;
2−𝜆 6
𝑡𝑒𝑠+1 𝑒 2 + 1)𝑒−𝑡 ; 4) 𝑅 (𝑡, 𝑠) =
3) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = , |𝜆| < , 𝑥(𝑡) = 4𝑒𝑡 + (3𝑡 𝜆
𝑒−2𝜆 2
5𝑡2 𝑠2 5 5 2 𝑡 ; 5) 𝑅 (𝑡, 𝑠) = 3(1+𝑡)(1−𝑠) ,
= 5−2𝜆 , |𝜆| < , 𝑥(𝑡) = 10(𝑒 − )𝑡 + 𝑒 𝜆
2 𝑒 3−2𝜆
3 6 3𝑡𝑠 5𝑡2 𝑠2
|𝜆| < 2 , 𝑥(𝑡) = − 𝜋 (1 + 𝑡) + 𝜋 cos 𝜋𝑡; 6) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 3−2𝜆 + 5−2𝜆 ,
3 10 2 1 3(2𝑡−1)(2𝑠−1)
|𝜆| < 2 , 𝑥(𝑡) = 3 𝑡 + 9𝑡 + 3; 7) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 1−𝜆 + 3−𝜆 , |𝜆| < 1,
2 3 7
𝑥(𝑡) = 3𝑡 + 5 𝑡 + 10 ; 8) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = sin 𝑡 cos 𝑠 + cos 2𝑡 sin 2𝑠, 𝜆 ∈ C,
1
𝑥(𝑡) = cos 𝑡; 9) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 1−𝜋𝜆 (sin 𝑡 sin 𝑠 + cos 2𝑡 cos 2𝑠), |𝜆| < 𝜋1 ,
1 3
𝑥(𝑡) = 2 cos 2𝑡; 10) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 1−𝜋𝜆 cos 𝑡 cos 𝑠 + 1−3𝜋𝜆 sin 2𝑡 sin 2𝑠,
1 2 1
|𝜆| < 3𝜋 , 𝑥(𝑡) = 6 cos 𝑡; 11) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 1−4𝜋𝜆 + 1−𝜋𝜆 cos 𝑡 cos 𝑠,
1
|𝜆| < 4𝜋 , 𝑥(𝑡) = 2𝑡 − 2𝜋 2 𝑡
3 ; 12) 𝑅𝜆 (𝑡, 𝑠) = 2+(𝑒𝜋 +1)𝜆 𝑒 cos 𝑠, |𝜆| < 𝑒𝜋 +1 ,
2
𝑡
𝑥(𝑡) = 4𝑡 − 3(𝑒𝜋𝑒 +1) .
∫︀𝑏
13.9. 3) Перевiрити, що 𝐾𝑖+𝑗 (𝑡, 𝑠) = 𝐾𝑖 (𝑡, 𝑢)𝐾𝑗 (𝑢, 𝑠)𝑑𝑢 при всiх
𝑎
𝑖, 𝑗 ≥ 1 та max |𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠)| ≤ 𝑀 𝑛 (𝑏 − 𝑎)𝑛−1 , 𝑛 ≥ 1. Тому при
𝑎≤𝑡,𝑠≤𝑏
∞
|𝜆| < (𝑀 (𝑏 − 𝑎))−1 |𝜆𝑛−1 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠)|
∑︀
ряд збiгається рiвномiрно за
𝑛=1
𝑡, 𝑠 ∈ [𝑎, 𝑏], звiдки
∫︀𝑏 ∫︀𝑏 ∑︀
∞ ∞
𝜆𝑖−1 𝐾𝑖 (𝑡, 𝑢) 𝜆𝑗−1 𝐾𝑗 (𝑢, 𝑠)𝑑𝑢 =
∑︀
𝑅𝜆 (𝑡, 𝑢)𝑅𝜆 (𝑢, 𝑠)𝑑𝑢 =
𝑎 𝑎 𝑖=1 𝑗=1
∫︀𝑏
𝜆𝑛−2 (𝑛 − 1)𝜆𝑛−2 𝐾𝑛 (𝑡, 𝑠).
∑︀ ∑︀ ∑︀
= 𝐾𝑖 (𝑡, 𝑢)𝐾𝑗 (𝑢, 𝑠)𝑑𝑢 =
𝑛≥2 𝑖+𝑗=𝑛 𝑎 𝑛≥2
13.10. Тут i далi 𝐶, 𝐶𝑘 — довiльнi комплекснi сталi.

1 1 1 59−14𝜆 2 4
1) 𝑥(𝑡) =
1−2𝜆 , 𝜆 ∈ C ∖ { 2 }; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = 2 ; 2) 𝑥(𝑡) = 7(5−2𝜆) 𝑡 + 𝑡 ,
𝜆 ∈ C ∖ { 23 , 52 }; 𝑥(𝑡) = 𝐶𝑡 + 19 2 4 3 5
7 𝑡 + 𝑡 , 𝜆 = 2 ; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = 2 . 3) 𝑥(𝑡) =
3𝜋𝜆 3 3 3𝜋
= 2(2𝜆+3) sin 𝑡 + cos 2𝑡, 𝜆 ∈ C ∖ {− 2 , − 4 }; 𝑥(𝑡) = − 4 sin 𝑡 + 𝐶 cos 𝑡+
√
+ cos 2𝑡, 𝜆 = − 43 ; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = − 23 . 4) 𝑥(𝑡) = 12𝜆2𝜆2 −5 (5 3 𝑡 + 6𝜆)+
{︁ √︁ }︁ √︁
+1−6𝑡2 , 𝜆 ∈ C ∖ ± 12 5
; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = ± 12 5
. 5) 𝑥(𝑡) = 5(2𝜆−3) 4 2
3(5−2𝜆) 𝑡 +𝑡 ,
296
𝜆 ∈ C ∖ { 12 , 52 }; 𝑥(𝑡) = − 65 𝑡4 + 𝐶𝑡3 + 𝑡2 , 𝜆 = 12 ; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = 52 .
20𝜆 2 4 5 1 50 2 4
6) 𝑥(𝑡) =
1−2𝜆 𝑡 + 7𝑡 + 3, 𝜆 ∈ C ∖ { 4 , 2 }; 𝑥(𝑡) = 𝐶𝑡 − 3 𝑡 + 7𝑡 + 3,
2
𝜆 = 54 ; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = 12 . 7) 𝑥(𝑡) = 3−2𝜆
2𝑡 2𝑡
+ 3+2𝜆 3
, 𝜆 ∈ C ∖ {± }; 𝑥 ∈ ∅,
2
𝜆 = ± 23 . 8) 𝑥(𝑡) = 3−4𝜆12𝜆
sin 2𝑡 + 𝜋 − 2𝑡, 𝜆 ∈ C ∖ {− 23 , 34 }; 𝑥(𝑡) =
= −2 sin 2𝑡 + 𝐶 cos 2𝑡 + 𝜋 − 2𝑡, 𝜆 = − 23 ; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = 34 . 9) 𝑥(𝑡) =
= 8𝜆3𝜋𝜆 3
2 −9 (2𝜆 cos 2𝑡+ 2 sin 2𝑡)+sin 𝑡, 𝜆 ∈ C ∖{±
√3
2 2
}; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = ± 2√ 3
2
.
𝜋𝜆 𝜋 2 𝜆 cos 𝑡 2𝑡
10) 𝑥(𝑡) = 2 sin 3𝑡 + cos 𝑡, 𝜆 ∈ C. 11) 𝑥(𝑡) = − 6(1+2𝜆) + 1 − 𝜋 ,
2 2
𝜆 ∈ C ∖ {± 12 }; 𝑥(𝑡) = 𝐶 + ( 𝜋8 𝐶 − 𝜋24 ) cos 𝑡 + 1 − 2𝑡 1
𝜋 , 𝜆 = 2 ; 𝑥 ∈ ∅,
1 2 2 4
𝜆 = − 2 . 12) 𝑥(𝑡) = 2−𝜋𝜆 + cos 4𝑡, 𝜆 ∈ C ∖ { 𝜋 , 𝜋 }; 𝑥(𝑡) = 𝐶1 cos 2𝑡+
+𝐶2 sin 2𝑡 − 1 + cos 4𝑡, 𝜆 = 𝜋4 ; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = 𝜋2 . 13) 𝑥(𝑡) = cos 3𝑡,
𝜆 ∈ C ∖{ 𝜋1 }; 𝑥(𝑡) = 𝐶1 cos 𝑡+𝐶2 cos 2𝑡+cos 3𝑡, 𝜆 = 𝜋1 . 14) 𝑥(𝑡) = 1−𝜋𝜆 cos 𝑡
,
𝜆 ∈ C ∖ { 2𝜋 , 𝜋 }; 𝑥(𝑡) = 2 cos 𝑡 + 𝐶 sin 2𝑡, 𝜆 = 2𝜋 ; 𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = 𝜋1 .

1 1 1
sin 𝑡 1 1 3 1
15) 𝑥(𝑡) =
1−𝜋𝜆 , 𝜆 ∈ C ∖ { 3𝜋 , 𝜋 }; 𝑥(𝑡) = 2 sin 𝑡 + 𝐶 cos 2𝑡, 𝜆 = 3𝜋 ;
𝑥 ∈ ∅, 𝜆 = 𝜋1 .
∑︀ 2(−1)𝑘 𝑘 sin(√2𝜋) sin 𝑘𝑡
100 √
13.11. 1) 𝑥(𝑡) = √
(2−𝑘2 )(2 𝑘−𝜋)
+ sin 2𝑡. 2) 𝑥(𝑡) = 30 45 2
11 + 11 𝑡 .
𝑘=1
8 cos 𝑡+(16−4𝜋) sin 𝑡
3) 𝑥(𝑡) =
𝜋 2 −8𝜋+12
. 4) 𝑥(𝑡) = − 16 2 18
5 𝑡 + 5 𝑡 + 1. 5) 𝑥(𝑡) =
= − 25 𝑡2 + 56 𝑡 + 15 4
.
13.12. Скористатися альтернативою Фредгольма. 1) 𝜆 ∈ C ∖ { 𝑏−𝑎 1
}.
4
{︀ }︀
2) Якщо 𝑎 ̸= −𝑏, то 𝜆 ∈ C ∖ , якщо 𝑎 = −𝑏, то 𝜆 ∈ C.
𝑒−𝑎4 −𝑒−𝑏4
∫︀1 ∫︀1
13.13. 1) 𝑡3 𝑦(𝑡)𝑑𝑡 = 0, 𝜆 ∈ C∖{ 52 }; 2) 𝑡𝑦(𝑡)𝑑𝑡 = 0, 𝜆 ∈ C∖{ 2−ln 1
9 };
−1 −1
∫︀1 𝑦(𝑡) 5
3) 3 𝑑𝑡 = 0, 𝜆 ∈ C ∖ { 6 }.
√
𝑡
−1
13.14. 1) 𝑞 = 0, 3𝑝 + 5𝑟 = 0; 2) 𝑝 + 3𝑟 = 0, 𝑞 = 0; 3) 𝑞 = 0;
4) 𝑝 = 𝑞 = 0; 5) 5𝑝 + 7𝑞 = 0; 6) 5𝑝 + 3𝑞 = 0; 7) 𝑝 + 3𝑟 = 0, 𝑞 = 0;
8) 𝑝 = 0; 9) 3𝑝 + 5𝑞 = 0; 10) 𝑝 = 𝑞 = 0; 11) 𝜋𝑝 + 4𝑞 = 0; 12) 2𝑞 + 𝑟 = 0;
13) 𝑝 = 0.
13.15. При всiх.
∫︀1
13.16. 𝑝 ∈ ( 31 , 3). Спряжене однорiдне рiвняння 𝑓 (𝑡) = 𝜆 (𝑝𝑠−𝑡)𝑓 (𝑠)𝑑𝑠,
0
𝑡 ∈ [0, 1], повинно мати лише нульовий розв’язок при всiх 𝜆 ∈ R.
13.17. 1) C ∖ {± 𝜋2 , 2𝜋
1
}; 2) C ∖ {± 𝜋𝑖 }; 3) C ∖ {−1, 18 }.
13.18. 1) C ∖ {− 2 , 8 }. 2) C ∖ { 12 , 23 }. 3) C ∖ {− 37 , 11
3 3 7
}; 1) C ∖ { 35
16 }.
13.19. Використати, що за формулою Тейлора iз залишковим членом в
297
iнтегральнiй формi
𝑘−1 𝑗 ∫︀𝑡 (𝑡−𝑠)𝑘−1 (𝑛)

𝑥(𝑛−𝑘) (𝑡) = 𝑐𝑛−𝑘+𝑗 𝑡𝑗! +
∑︀
(𝑘−1)! 𝑥 (𝑠)𝑑𝑠, 1 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛.
𝑗=0 0
√︁ √︁
13.20. 1) 𝜆 = 73 , 𝜙(𝑡) = 3
7 𝑡. 2) 𝜇𝑛 = 2
𝜋 (𝑛
2 + 𝑛), 𝜙𝑛 (𝑡) = 2
𝜋 sin 𝑛𝑡,
√
𝑛 ∈ N. 3) 𝜇1 = 2, 𝜇2 =√6, 𝜙1 (𝑡) = 3𝑡 − 1, 𝜙2 (𝑡) = 3(𝑡 − 1).
1
4) 𝜇1,2 = ± √ , 𝜙1,2 (𝑡) =
3
6(𝑡 − 12 ) ∓ √𝑖2 . 5) 𝜇1,2 = ± 𝜋1 , 𝜙1,2 (𝑡) =
cos 𝑡 sin 𝑡 1 √1 𝑒𝑖𝑛𝑡 ,
= √
2𝜋
± √
2𝜋
. 6) 𝜇𝑛 = 2𝜋𝛼𝑛 , 𝑛 ≥ 0, 𝜙𝑛 (𝑡) = 2𝜋
𝑛 ≥ 0.
13.21. 1) 𝜇1 = 1
𝜋, 𝜙1 (𝑡) = √1
𝜋
sin 𝑡; 𝑥(𝑡) = cos 𝑡 + sin 𝑡
1−𝜋𝜆 при 𝜆 ∈
∈ C ∖ {𝜇1 }; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 = 𝜇1 . 2) 𝜇1 = 𝜋1 , 𝜇2 = 𝜋2 , 𝜙1 (𝑡) = √12𝜋 ,
(1) (2)
𝜙2 (𝑡) = cos √ 2𝑡 , 𝜙 (𝑡) = sin
𝜋 2
√ 2𝑡 ; 𝑥(𝑡) = 2 sin 2𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇1 , 𝜇2 };
𝜋 2−𝜋𝜆
𝑥(𝑡) = 𝐶 + 2 sin 2𝑡 при 𝜆 = 𝜇1 ; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 = 𝜇2 . 3) 𝜇𝑛 = 𝑛2 𝜋 2 ,
√ 2 2
𝜙𝑛 (𝑡) = 2 sin 𝑛𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 1; 𝑥(𝑡) = 4𝜋𝜋2 −𝜆 sin 2𝜋𝑡 + 9𝜋𝜋2 −𝜆 sin 3𝜋𝑡 при
𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 𝑥(𝑡) = sin 2𝜋𝑡
4−𝑛2
+ sin
9−𝑛2
3𝜋𝑡
+ 𝐶 sin 𝑛𝜋𝑡 при 𝜆 = 𝜇𝑛 ,
𝑛 ≥ 1, 𝑛 ̸= 2, 𝑛 ̸=√︁ 3; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 ∈ {𝜇 2 2
√︁2 , 𝜇3 }. 4) 𝜇0 = 1, 𝜇𝑛 = −𝑛 𝜋 ,
2 2
𝑛 ≥ 1, 𝜙0 (𝑡) = 𝑒2 −1
𝑒𝑡 , 𝜙𝑛 (𝑡) = 1+𝑛2 𝜋 2
(sin 𝑛𝜋𝑡 + 𝑛𝜋 cos 𝑛𝜋𝑡),
𝜋2
𝑛 ≥ 1; 𝑥(𝑡) = 𝜋2 +𝜆 (sin 𝜋𝑡 + 𝜋 cos 𝜋𝑡) при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 0}; 𝑥(𝑡) =
2
= 𝐶𝑒𝑡 + 𝜋2𝜋+1 (sin 𝜋𝑡 + 𝜋 sin 𝜋𝑡) при 𝜆 = 𝜇0 ; 𝑥(𝑡) = 1−𝑛 1
2 (sin 𝜋𝑡+
+𝜋 cos 𝜋𝑡) + 𝐶(sin 𝑛𝜋𝑡 + 𝑛𝜋 cos 𝑛𝜋𝑡) при 𝜆 = 𝜇𝑛 , 𝑛 ≥ 2; 𝑥 ∈ ∅ при

(1) 2 2 (2) 2 𝜋2 (1)
𝜆 = 𝜇1 . 5) 𝜇𝑛 = 𝑛 2𝜋 , 𝜇𝑛 = (2𝑛−1) 8 , 𝑛 ≥ 1, 𝜙𝑛 (𝑡) = sin 𝑛𝜋𝑡,
∞ (−1)𝑘+1 cos(𝑘− 1 )𝜋𝑡
(2)
𝜙𝑛 (𝑡) = cos(𝑛− 12 )𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 1; 𝑥(𝑡) = 32𝜆
∑︀
𝜋
2
𝜋 2 (2𝑘−1)3 −8𝜆(2𝑘−1)
+1 при
𝑘=1
∞
2 ∑︀ (−1)𝑘+1 cos(𝑘− 1 )𝜋𝑡
(1) (2)
𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 , 𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 𝑥(𝑡) = 16𝑛 𝜋
2
(2𝑘−1)3 −4𝑛2 (2𝑘−1)
+
𝑘=1
(1) (2)
+𝐶 sin 𝜋𝑛𝑡 + 1 при 𝜆 = 𝜇𝑛 , 𝑛 ≥ 1; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 ∈ {𝜇𝑛 , 𝑛 ≥ 1}.
4+(2𝑛−1)2 𝜋 2 √
6) 𝜇𝑛 =
8(𝑒2 +1)
, 𝜙𝑛 (𝑡) = 2 sin(𝑛 − 12 )𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 1; 𝑥(𝑡) = 𝜋2𝜆2 ×
∞ (−1)𝑘−1 sin(𝑘− 1 )𝜋𝑡
∑︀
× (𝑘− 12 )2 (𝜇𝑘 −𝜆)
2
+ 𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 𝑥 ∈ ∅ при
𝑘=1
𝜆 ∈ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}. 7) 𝜇𝑛 = 4𝑛2 − 1, 𝜙𝑛 (𝑡) = √2𝜋 sin 2𝑛𝑡, 𝑛 ≥ 1; 𝑥(𝑡) =
∞
= 8𝜆 𝑘 sin 2𝑘𝑡
∑︀
𝜋 (4𝑘2 −1)(4𝑘2 −1−𝜆)
+ cos 𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 𝑥 ∈ ∅ при
𝑘=1 √︁
𝜆 ∈ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}. 8) 𝜇𝑛 = (𝑛 − 21 )2 − 1, 𝜙𝑛 (𝑡) = 𝜋2 sin(𝑛 − 21 )𝑡, 𝑛 ≥ 1;
5
𝑥(𝑡) = 5−4𝜆 sin 32 𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 𝑥(𝑡) = 9−4(𝑛− 5 3
1 2 sin 2 𝑡+
) 2
298
+𝐶 sin(𝑛 − 12 )𝑡 𝜆 = 𝜇𝑛 , 𝑛 ≥ 1, 𝑛 ̸= 2; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 = 𝜇2 .
при
√︁
1 2 2 1
9) 𝜇𝑛 = 1 − (𝑛 −
2 ) , 𝜙𝑛 (𝑡) =
𝜋 cos(𝑛 − 2 )𝑡, 𝑛 ≥ 1; 𝑥(𝑡) =
∞ (−1)𝑘 (𝑘− 1 )−1 cos(𝑘− 1 )𝑡
= 2𝜆
∑︀
𝜋
2
1−(𝑘− 12 )2 −𝜆
· (𝑘− 1 )22 + 𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 𝑥 ∈ ∅
𝑘=1 2
𝑛2 𝜋 2 −1
√
при 𝜆 ∈ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}. 10) 𝜇𝑛 = , 𝜙𝑛 (𝑡) = 2 sin 𝑛𝜋𝑡, 𝑛 ≥ 1;
sin 1
∞
𝑥(𝑡) = 8𝜆 𝑘 sin 1 sin 2𝑘𝜋𝑡
∑︀
𝜋 (4𝑘2 −1)(4𝑘2 𝜋 2 −1−𝜆 sin 1)
+ cos 𝜋𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1};
𝑘=1
∞
8((2𝑛−1)2 𝜋 2 −1) ∑︀ 𝑘 sin 2𝑘𝜋𝑡
𝑥(𝑡) = 𝜋3 (4𝑘2 −1)(4𝑘2 −(2𝑛−1)2 )
+ 𝐶 sin(2𝑛 − 1)𝜋𝑡 + cos 𝜋𝑡
𝑘=1
при 𝜆 = 𝜇2𝑛−1 , 𝑛 ≥ 1; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 = 𝜇2𝑛 , 𝑛 ≥ 1.
1 2 2
√
11) 𝜇𝑛 = (𝑛 −
2 ) 𝜋 , 𝜙𝑛 (𝑡) = 2 sin(𝑛 − 12 )𝜋𝑡, 𝑡 ∈ [0, 1], 𝑛 ≥ 1;
∞ 𝑘 1
(−1) sin(𝑘− 2 )𝜋𝑡
𝑥(𝑡) = 2𝜆
∑︀
𝜋 (𝑘2 −𝑘− 43 )((𝑘− 12 )2 𝜋 2 −𝜆)
+ sin 𝜋𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1};
𝑘=1
𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 ∈ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}.
2
13.22. 1) 𝑥′′ (𝑡) = − 𝜋4 𝑥(𝑡), 𝑥(0) = 0, 𝑥(2) = 1; 𝑥(𝑡) = sin 𝜋𝑡 4.
′′ 𝑡
2) 𝑥 (𝑡) = 2𝑒 , 𝑥(0) = 𝑥(1) = 0; 𝑥(𝑡) = 2𝑒 − 2 + (2 − 2𝑒)𝑡.
𝑡
3)𝑥(𝑡) = 3𝜋 2 sin3 𝜋𝑡 − 6𝜋 2 sin 𝜋𝑡 cos2 𝜋𝑡. 4) 𝑥′ (𝑡) = 0, 𝑥(𝑡) = −1.

∫︀1 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 ∫︀2
13.23. 1) 𝑥(𝑡) = 16 (|𝑡−𝑠|+4) ′′
3 −8𝑦 (𝑡); 2) 𝑥(𝑡) = 2
1
sin |𝑡−𝑠|𝑥(𝑠)𝑑𝑠+
0 1
′′ ∫︀1 𝑒𝑖|𝑡−𝑠|
(︁ )︁
+ 𝑦 2(𝑡) ; 3) 𝑥(𝑡) = 1+𝑖
4 1+|𝑡−𝑠|
2
(1+|𝑡−𝑠|)2
− 2𝑖
1+|𝑡−𝑠| − 1 𝑥(𝑠)𝑑𝑠−
0
′′
∫︀1 𝑦 ′ (𝑡)
− 1+𝑖
4 𝑦 (𝑡); 4) 𝑥(𝑡) = − 14 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 4 .
0
∫︀𝑡 ∫︀𝑡 2 2
13.24. 1) 𝑥(𝑡) = − 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 1. 2) 𝑥(𝑡) = − 𝑒𝑡𝑠−𝑡 𝑠𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑒𝑡−𝑡 .
0 0
∫︀𝑡
3) 𝑥(𝑡) = sin(𝑡 − 𝑠)𝑥(𝑠)𝑑𝑠 − cos 𝑡.
0
∫︀𝑡 ∫︀𝑡 √
3
𝑥(𝑠)𝑑𝑠 4+3 √𝑡2
13.25. 1) 𝑥(𝑡) = 𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 2𝑡; 2) 𝑥(𝑡) = − √
3 + 3 ;
3𝑡+3𝑡 𝑡2 3+3 𝑡2
0 1
∫︀𝑡 2𝑡 2𝑡3 +𝑡2
3) 𝑥(𝑡) = − 𝑡2 +𝑡+1
𝑥(𝑠)𝑑𝑠 + 𝑡2 +𝑡+1
.
0
(2𝑛−1) 2
13.26. 𝜇0 = 1
𝜋2
, 𝜙0 (𝑡) = √1 ,
2𝜋
𝜇±
𝑛 =± 4
+
, 𝜙𝑛 (𝑡) = √1
𝜋
sin(2𝑛−1)𝑡,
𝜙−
𝑛 (𝑡) = √1
𝜋
cos(2𝑛 − 1)𝑡, 𝑛 ≥ 1.
1 2 sin 𝑡 cos 𝑡 ±
1) 𝑥(𝑡) = 1−𝜋 2 𝜆
+ 1−4𝜆 − 1+4𝜆 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇0 , 𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 𝑥(𝑡) =
4 2 sin 𝑡 cos 𝑡 +
= 4−(2𝑛−1)2 𝜋 2
+ 1−(2𝑛−1)2
− 1+(2𝑛−1) 2 + 𝐶 sin(2𝑛 − 1)𝑡 при 𝜆 = 𝜇𝑛 ,
299
4 2 sin 𝑡 cos 𝑡
𝑛 ≥ 2; 𝑥(𝑡) = 4+(2𝑛−1)2 𝜋 2
+ 1+(2𝑛−1) 2 − 1−(2𝑛−1)2 + 𝐶 cos(2𝑛 − 1)𝑡 при
±
𝜆 = 𝜇−𝑛 , 𝑛 ≥ 2; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 ∈ {𝜇0 , 𝜇1 }.
9 ±
2) 𝑥(𝑡) =
9−4𝜆 sin 3𝑡 + cos 2𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇0 , 𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}; 𝑥(𝑡) =
9 +
= 9−(2𝑛−1) 2 sin 3𝑡 + 𝐶 sin(2𝑛 − 1)𝑡 + cos 2𝑡 при 𝜆 = 𝜇𝑛 , 𝑛 ≥ 1, 𝑛 ̸= 2;
𝑥(𝑡) = 9
9+(2𝑛−1)2
sin 3𝑡 + 𝐶 cos(2𝑛 − 1)𝑡 + cos 2𝑡 при 𝜆 = 𝜇− 𝑛 , 𝑛 ≥ 1;
2
𝑥(𝑡) = 𝐶 + 9𝜋9𝜋2 −4 sin 3𝑡 + cos 2𝑡 при 𝜆 = 𝜇0 ; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 = 𝜇+ 2.
∞
sin(2𝑘−1)𝑡
16𝜆
+ sign 𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇0 , 𝜇±
∑︀
3) 𝑥(𝑡) =
𝜋 (2𝑘−1)3 −4(2𝑘−1)𝜆 𝑛 : 𝑛 ≥ 1};
𝑘=1
∞
sin(2𝑘−1)𝑡
𝑥(𝑡) = − 𝜋4 (2𝑛 − 1)2
∑︀
(2𝑘−1)3 +(2𝑘−1)(2𝑛−1)2
+ 𝐶 cos(2𝑛 − 1)𝑡 + sign 𝑡
𝑘=1
∞
− 16 ∑︀ sin(2𝑘−1)𝑡
при 𝜆 = 𝜇𝑛 , 𝑛 ≥ 1; 𝑥(𝑡) = 𝐶 + + sign 𝑡 при
𝜋 (2𝑘−1)3 𝜋 2 −4(2𝑘−1)
𝑘=1
𝜆 = 𝜇0 ; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 ∈ {𝜇+ 𝑛 : 𝑛 ≥ 1}.
∞
𝜋4 𝜆 cos(2𝑘−1)𝑡
+𝑡2 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇0 , 𝜇±
∑︀
4) 𝑥(𝑡) = + 16𝜆 𝑛 :
3(1−𝜋 2 𝜆) (2𝑘−1)4 +4(2𝑘−1)2 𝜆
𝑘=1
∞
(2𝑛−1)2 𝜋 4 2
∑︀ cos(2𝑘−1)𝑡
𝑛 ≥ 1}; 𝑥(𝑡) = 3(4−(2𝑛−1) 2 𝜋 2 ) + 4(2𝑛 − 1) (2𝑘−1)4 +(2𝑛−1)2 (2𝑘−1)2
+
𝑘=1
+𝐶 sin(2𝑛 − 1)𝑡 + 𝑡2 при 𝜆 = 𝜇+ −
𝑛 , 𝑛 ≥ 1; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 ∈ {𝜇0 , 𝜇𝑛 :
𝑛 ≥ 1}.
2 (1)
13.27. 𝜇0 = 1
𝜋2
, 𝜙0 (𝑡) = √12𝜋 , 𝜇𝑛 = − (2𝑛−1) 4 , 𝜙𝑛 (𝑡) = √1𝜋 ×
(2)
× cos(2𝑛 − 1)𝑡, 𝜙𝑛 (𝑡) = √1𝜋 sin(2𝑛 − 1)𝑡, 𝑛 ≥ 1.
1 sin 𝑡
1) 𝑥(𝑡) =
1−𝜋 2 𝜆
+ 1+4𝜆 − 2 cos 2𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 0}; 𝑥(𝑡) =
4 sin 𝑡
= 4+(2𝑛−1)2 𝜋2 + 1+(2𝑛−1)2 + 𝐶1 sin(2𝑛 − 1)𝑡 + 𝐶2 cos(2𝑛 − 1)𝑡 − 2 cos 2𝑡
при𝜆 = 𝜇𝑛 , 𝑛 ≥ 2; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 ∈ {𝜇0 , 𝜇1 }.
sin 𝑡
2)𝑥(𝑡) = 1+4𝜆 + 99+4𝜆
sin 3𝑡
+ sin 2𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 0}; 𝑥(𝑡) =
sin 𝑡 9 sin 3𝑡
= 1−(2𝑛−1)2 + 9−(2𝑛−1)2 + 𝐶1 sin(2𝑛 − 1)𝑡 + 𝐶2 cos(2𝑛 − 1)𝑡 + sin 2𝑡
2 2
при 𝜆 = 𝜇𝑛 , 𝑛 ≥ 3; 𝑥(𝑡) = 𝐶 + 𝜋𝜋2sin+4
𝑡
+ 9𝜋9𝜋2sin
+4
3𝑡
+ sin 2𝑡 при 𝜆 = 𝜇0 ;
𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 ∈ {𝜇1 , 𝜇2 }.
∞
16𝜆 ∑︀ sin(2𝑘−1)𝑡
3) 𝑥(𝑡) = − + sign 𝑡 при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 0};
𝜋 (2𝑘−1)3 +4(2𝑘−1)𝜆
𝑘=1
∞
16 ∑︀ sin(2𝑘−1)𝑡
𝑥(𝑡) = 𝐶 − 𝜋 (2𝑘−1)3 𝜋 2 +4(2𝑘−1)
+ sign 𝑡 при 𝜆 = 𝜇0 ; 𝑥 ∈ ∅ при
𝑘=1
𝜆 ∈ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 1}.
∞
𝜋4 𝜆 cos(2𝑘−1)𝑡
+ 𝑡2
∑︀
4) 𝑥(𝑡) = 3(1−𝜋 2 𝜆)
+ 16𝜆 (2𝑘−1)4 +4(2𝑘−1)2 𝜆
при 𝜆 ∈ C ∖ {𝜇𝑛 :
𝑘=1
300
𝑛 ≥ 0}; 𝑥 ∈ ∅ при 𝜆 ∈ {𝜇𝑛 : 𝑛 ≥ 0}.
13.29. Скористатися теоремою про бiлiнiйний розклад ермiтового ядра.
13.30. 1) 𝜆 ≥ 21 . Показати, що 𝑥 має задовольняти диференцiальне рiвня-
′′
ння 𝑥 (𝑡) = (1 − 2𝜆)𝑥(𝑡). Обмеженi на R розв’язки цього рiвняння мають
1
√ √
вигляд 𝑥(𝑡) = 𝐶 при 𝜆 =
2 та 𝑥(𝑡) = 𝐶1 cos 2𝜆 − 1 + 𝐶2 sin 2𝜆 − 1
1
при 𝜆 >
2 . Перевiрити, що вони задовольняють початкове iнтегральне
рiвняння. 2) Єдинiсть випливає з того, що однорiдне рiвняння має лише
нульовий розв’язок у просторi 𝐿∞ (R).
Роздiл 14
14.17. 1) Так. 2),3) Нi.
14.19. 1) Нехай 𝑝>1 та 𝑞 — спряжений iндекс до 𝑝. За нерiвнiстю Гель-
дера
⃒ ∫︀ 1
⃒𝑝 ∫︀
+1
|𝑓𝜀 (𝑥)|𝑝 =⃒ (𝜔𝜀 (𝑥 − 𝑦)) 𝑝 𝑞 𝑓 (𝑦)𝑑𝑦 ⃒ ≤ 𝜔𝜀 (𝑥 − 𝑦)|𝑓 (𝑦)|𝑝 𝑑𝑦·
⃒ ⃒
R R
(︁ ∫︀ )︁ 𝑝
𝑞
𝜔𝜀 (𝑥 − 𝑦)|𝑓 (𝑦)|𝑝 𝑑𝑦, 𝑥 ∈ R.
∫︀
· 𝜔𝜀 (𝑥 − 𝑦)𝑑𝑦 =
R R
1 ≤ 𝑝 < +∞ маємо ‖𝑓𝜀 ‖𝑝𝑝 ≤ 𝜔𝜀 (𝑥 − 𝑦)|𝑓 (𝑦)|𝑝 𝑑𝑦𝑑𝑥 =

∫︀ ∫︀
Тому при всiх
(︁ ∫︀ )︁ R R
= |𝑓 (𝑦)|𝑝 𝜔𝜀 (𝑥 − 𝑦)𝑑𝑥 𝑑𝑦 = ‖𝑓 ‖𝑝𝑝 .
∫︀
R R
14.20. Розглянути функцiї 𝑓𝜀 , 𝜀 > 0, визначенi у задачi 14.18. Оскiльки
𝑓 ∈ 𝐿2 (R), то 𝑓𝜀 → 𝑓 в 𝐿2 (R) при 𝜀 → 0+ згiдно iз задачею 14.19(2).
Тому iснує пiдпослiдовнiсть 𝑔𝑛 = 𝑓𝜀𝑛 , для якої 𝑔𝑛 → 𝑓 (mod 𝑚) при
𝑛 → ∞.
14.23. Використати мiркування, аналогiчнi до розв’язання задачi 14.2.
14.26. 1) Сингулярна, носiй {0, 1}; 2) сингулярна, носiй {0}; 3) регуляр-
на, носiй R; 4) сингулярна, носiй [−1, 1]; 5) сингулярна, носiй {−2, 0, 2};
6)–8) регулярнi, носiй R; 9) сингулярна, носiй [0, 2𝜋]; 10) сингулярна, носiй
{0, 1, 3}.
14.28. Доведемо, що для кожного 𝑛 ≥ 1 iснує 𝐶𝑛 ≥ 0 таке, що
|⟨𝑓, 𝜙⟩| ≤ 𝐶𝑛 ‖𝜙‖𝑛 , де ‖𝜙‖𝑛 := max |𝜙(𝑥)|,

𝑥∈[−𝑛,𝑛]
для всiх 𝜙 ∈ D(R) таких, що supp 𝜙 ⊂ [−𝑛, 𝑛]. Внаслiдок задачi 14.18(1)
iснує невiд’ємна функцiя 𝜂 ∈ D(R) така, що 𝜂(𝑥) = 1, 𝑥 ∈ [−𝑛, 𝑛].
Якщо supp 𝜙 ⊂ [−𝑛, 𝑛], то ‖𝜙‖𝑛 · 𝜂 ± 𝜙 ∈ D(R) — невiд’ємнi функцiї.
301
Тому ‖𝜙‖𝑛 · ⟨𝑓, 𝜂⟩ ± ⟨𝑓, 𝜙⟩ ≥ 0, звiдки при 𝐶𝑛 = ⟨𝑓, 𝜂⟩ ≥ 0 дiстаємо
|⟨𝑓, 𝜙⟩| ≤ 𝐶𝑛 ‖𝜙‖𝑛 .
Внаслiдок задачi 14.19(2) множина {𝜙 ∈ D(R) | supp 𝜙 ⊂ [−𝑛, 𝑛]}
скрiзь щiльна у множинi 𝐶0 ([−𝑛, 𝑛]) := {𝑔 ∈ 𝐶(R) | supp 𝑔 ⊂ [−𝑛, 𝑛]}.
Тому 𝑓 продовжується за неперервнiстю до лiнiйного неперервного функ-
цiонала 𝐹𝑛 на 𝐶0 ([−𝑛, 𝑛]). З теореми 4’ роздiлу 3 випливає, що iснує
B([−𝑛, 𝑛]) така, що 𝐹𝑛 (𝑔) =
∫︀
мiра 𝜇𝑛 на 𝑔𝑑𝜇𝑛 , 𝑔 ∈ 𝐶0 ([−𝑛, 𝑛]).
[−𝑛,𝑛]
Перевiрити, що 𝜇𝑚 (𝐵) = 𝜇𝑛 (𝐵) при всiх 𝑚 > 𝑛 та 𝐵 ∈ B([−𝑛, 𝑛]).
Вивести звiдси, що iснує мiра 𝜇 на B(R) така, що 𝜇(𝐵) = 𝜇𝑛 (𝐵) при
𝐵 ∈ B([−𝑛, 𝑛]), 𝑛 ≥∫︀ 1. Тодi при∫︀𝜙 ∈ D(R) якщо supp 𝜙 ⊂ [−𝑛, 𝑛], то
⟨𝑓, 𝜙⟩ = 𝐹𝑛 (𝜙) = 𝜙𝑑𝜇𝑛 = 𝜙𝑑𝜇.
[−𝑛,𝑛] R
14.31. 1)–4) Скористатися задачею 14.30(2). 5) Використати, що
𝑖𝑛+1 𝑖𝑥𝑡
⟨𝑡𝑛 𝑒𝑖𝑥𝑡 , 𝜙(𝑥)⟩ = 𝑡 ⟨𝑒 , 𝜙
(𝑛+1) (𝑥)⟩, 𝜙 ∈ D(R), 𝑡 > 0.
14.32. 𝜙 ∈ D(R) маємо
При всiх
𝑥2
1
, 𝜙(𝑥)⟩ = (𝑥∓𝑖𝜀)𝜙(𝑥) 𝜙(𝑥) 𝜀𝜙(𝑥)
∫︀ ∫︀ ∫︀
⟨ 𝑥±𝑖𝜀 𝑥2 +𝜀2
𝑑𝑥 = 𝑥2 +𝜀2
· 𝑥 𝑑𝑥 ∓𝑖 𝑥2 +𝜀2
𝑑𝑥.
R R R
∫︀ 𝜙(𝑥)
Показати, що перший доданок прямує до v. p. 𝑥 𝑑𝑥 при 𝜀 → 0+.
R
Внаслiдок задачi 14.31(1) другий доданок прямує до ∓𝑖𝜋𝜙(0).
14.34. 𝑐𝛿0 , 𝑐 ∈ C. Скористатися задачею 14.23 та повторити мiркування,
аналогiчнi до розв’язання задачi 14.7.
14.37. (−1)𝑘 𝛿𝑘𝜋 .
∑︀
1) sign 𝑥; 2) 2
𝑘∈Z
(𝑛−1) (𝑛−1) (𝑛−2)
14.39. 1) 𝛿𝑎 ; 2) 𝛿0 + 𝑎𝛿0 + . . . + 𝑎𝑛−1 𝛿0 + 𝑎𝑛 𝜃(𝑥)𝑒𝑎𝑥 ;
(𝑛−1) (𝑛−2) (𝑛−1)
(−1)𝑘+1 𝛿(𝑘+ 1 )𝜋 ;
∑︀
3) 2𝛿0 ; 4) sign 𝑥, 𝑛 = 1; 2𝛿0 , 𝑛 ≥ 2; 5) 2
𝑘∈Z 2
∑︀ (𝑛−1)
6) 𝛿𝑘 .
𝑘∈Z
14.40. 1) 𝑓 ′ = 𝜃(𝑥) cos 𝑥, 𝑓 ′′ = 𝛿0 − 𝜃(𝑥) sin 𝑥, 𝑓 ′′′ = 𝛿0′ − 𝜃(𝑥) cos 𝑥;
′ ′′ ′
2) 𝑓 = 𝛿0 − 𝜃(𝑥) sin 𝑥, 𝑓 = 𝛿0 − 𝜃(𝑥) cos 𝑥, 𝑓
′′′ = 𝛿 ′′ − 𝛿 + 𝜃(𝑥) sin 𝑥;
0 0
′
3) 𝑓 = 2𝑥𝜒[−2,2] (𝑥) + 4𝛿−2 − 4𝛿2 , 𝑓
′′ = 2𝜒[−2,2] (𝑥) − 4𝛿−2 − 4𝛿2 +
′ − 4𝛿 ′ , 𝑓 ′′′ = 2𝛿 ′ ′ ′′ ′′ ′
+4𝛿−2 2 −2 − 2𝛿2 − 4𝛿−2 − 4𝛿2 + 4𝛿−2 − 4𝛿2 ; 4) 𝑓 =
= 𝜒[0,1) (𝑥)+2𝑥𝜒[1,+∞) (𝑥), 𝑓 = 2𝜒[1,+∞) (𝑥)+𝛿0 +𝛿1 , 𝑓 = 2𝛿1 +𝛿0′ +
′′ ′′′
+𝛿1′ ; 5) 𝑓 ′ = 2(𝑥+1)𝜒[−1,0) (𝑥)+2𝑥𝜒[0,+∞) (𝑥), 𝑓 ′′ = 2𝜒[−1,+∞) (𝑥)−2𝛿0 ,

𝑓 ′′′ = 2𝛿−1 − 2𝛿0′ ; 6) 𝑓 ′ = cos 𝑥𝜒[−𝜋,𝜋] (𝑥), 𝑓 ′′ = − sin 𝑥𝜒[−𝜋,𝜋] (𝑥)−
−𝛿−𝜋 + 𝛿𝜋 , 𝑓 ′′′ = − cos 𝑥𝜒[−𝜋,𝜋] (𝑥) − 𝛿−𝜋
′ + 𝛿 ′ ; 7) 𝑓 ′ = 2𝑥𝜒
𝜋 (−∞,1) (𝑥)+
+2(𝑥 − 2)𝜒[1,2) (𝑥), 𝑓 = 2𝜒(−∞,2) (𝑥) − 4𝛿1 , 𝑓 = −2𝛿2 − 4𝛿1′ ;
′′ ′′′
302
8)𝑓 ′ = − sin 𝑥·sign(cos 𝑥)𝜒[0,2𝜋] (𝑥)+𝛿0 −𝛿2𝜋 , 𝑓 ′′ = −| cos 𝑥|𝜒[0,2𝜋] (𝑥)+
+2𝛿 𝜋2 + 2𝛿 3𝜋 + 𝛿0′ − 𝛿2𝜋
′ , 𝑓 ′′′ = sin 𝑥 · sign(cos 𝑥)𝜒
[0,2𝜋] (𝑥) − 𝛿0 + 𝛿2𝜋 +
2
′ ′ ′′ ′′
+2𝛿 𝜋 + 2 𝛿 3𝜋 + 𝛿0 − 𝛿2𝜋 .
2 2
14.41. 1) Скористатися задачею 14.30(2). 4) Перевiрити, що при всiх
𝜙 ∈ D(R) маємо
∫︀2𝜀 𝜙′ (𝑥)
⟨ 𝑥12 𝜒[𝜀,2𝜀) (𝑥)− 1𝜀 𝛿𝜀 + 1
2𝜀 𝛿2𝜀 , 𝜙(𝑥)⟩ = 𝑥 𝑑𝑥 =
𝜀
∫︀2 𝜙′ (𝜀𝑢)
= 𝑢 𝑑𝑢 → 𝜙′ (0) ln 2 = − ln 2⟨𝛿0′ , 𝜙(𝑥)⟩, 𝜀 → 0 + .
1
14.43. 𝛼′ 𝜃 + 𝛼(0)𝛿0 .
14.44. 5) При всiх 𝜙 ∈ D(R) маємо
(𝑛) (𝑛)
⟨𝛼𝛿0 , 𝜙⟩ = ⟨𝛿0 , 𝛼𝜙⟩ = (−1)𝑛 ⟨𝛿0 , (𝛼𝜙)(𝑛) ⟩ =
⟨ ∑︀ 𝑛 ⟩ 𝑛
=(−1)𝑛 𝛿0 , 𝐶𝑛𝑘 𝛼(𝑘) 𝜙(𝑛−𝑘) = (−1)𝑛 𝐶𝑛𝑘 𝛼(𝑘) (0)𝜙(𝑛−𝑘) (0) =
∑︀
𝑘=0 𝑘=0
𝑛 𝑛
(𝑛−𝑘)
=(−1)𝑛 𝐶𝑛𝑘 𝛼(𝑘) (0)⟨𝛿0 , 𝜙(𝑛−𝑘) ⟩ = (−1)𝑘 𝐶𝑛𝑘 𝛼(𝑘) (0)⟨𝛿0
∑︀ ∑︀
, 𝜙⟩.
𝑘=0 𝑘=0
𝑛
(𝑘)
14.45. D′ (R).
∑︀
Нехай 𝑐𝑘 𝛿0 =0 в Внаслiдок задачi 14.44(3,4) маємо
𝑘=0
𝑛
(𝑘)
𝑥𝑛 · (−1)𝑛 𝑐𝑛 𝛿0 = 0 D′ (R),
∑︀
𝑐𝑘 𝛿0 = в звiдки 𝑐𝑛 = 0. Аналогiчно
𝑘=0
послiдовно дiстаємо, що 𝑐𝑛−1 = 0, . . . , 𝑐0 = 0.
𝑥2
14.47. Нехай 𝑓 — 2𝜋 -перiодична функцiя така, що 𝑓 (𝑥) = 𝑥
2 − 4𝜋 ,
𝑥 ∈ [0, 2𝜋]. Маємо 𝑓 (𝑥) = 𝜋6 − 2𝜋
1 1 𝑖𝑘𝑥
∑︀
𝑘2
𝑒 , де ряд Фур’є збiга-
𝑘∈Z∖{0}
ється рiвномiрно на R, а отже i в D′ (R). Оскiльки операцiя диференцiю-
вання є неперервною в D′ (R), то ∑︀
збiжний в D (R) ряд можна почленно
′
′′
диференцiювати. Тому 𝑓 =
1
2𝜋 𝑒𝑖𝑘𝑥 в D′ (R). З iншого боку, вико-
𝑘∈Z∖{0}
ристовуючи зв’язок мiж узагальненою та класичною похiдними, дiстаємо
𝑓 ′′ = − 2𝜋
1
D′ (R).
∑︀
+ 𝛿2𝜋𝑘 в
𝑘∈Z
14.48. Нехай 𝑔 — 2𝜋 -перiодична функцiя така, що 𝑔(𝑥) = |𝑥|, 𝑥 ∈ [−𝜋, 𝜋].
∞
𝜋 4 ∑︀ cos(2𝑘+1)𝑥
Перевiрити, що 𝑔(𝑥) =
2 − 𝜋 (2𝑘+1)2
, 𝑥 ∈ R, та застосувати до 𝑔
𝑘=0
мiркування з розв’язання задачi 14.47.
14.49. 𝑐1 𝑥 + 𝑐2 .
303
14.51. 1) 𝑐𝛿1 ; 2) 𝑐1 𝛿−1 + 𝑐2 𝛿1 ; 3) 𝑐𝛿0 + P 𝑥12 ; 4) 𝑐1 + 𝑐2 𝜃(𝑥) + 𝑐3 𝛿0 ;
5) 𝑐0 + 𝑐1 𝑥 + 𝑐2 𝜃(𝑥 + 1) + 𝑐3 (𝑥 + 1)𝜃(𝑥 + 1); 6) 𝑐1 𝛿0 + 𝑐2 𝛿1 ; 7) 𝑐𝛿0 +
+P 𝑥1 ; 8) 𝑐1 𝛿0 + 𝑐2 𝛿0′ ; 9) 𝑐1 + 𝑐2 𝜃(𝑥) − P 𝑥1 ; 10) 𝑐1 + 𝑐2 𝜃(𝑥) + 𝑐3 𝛿0 − P 𝑥1 ;
2 2
11) 𝑐0 + 𝑐1 𝑥 + 𝑐2 𝑥 + 𝑐3 (𝑥 + 1) 𝜃(𝑥 + 1).
14.52. 1) 𝑦заг = 𝑐𝑘 𝛿𝑘𝜋 . Нехай 𝜉 ∈ D(R) така, що 𝜉 = 1 в околi 0 та
∑︀
𝑘∈Z
supp 𝜉 ⊂ [−1, 1]. Для 𝜙 ∈ D(R) розглянемо функцiю
(︁ )︁
𝜓(𝑥) = sin1 𝑥 𝜙(𝑥) −
∑︀
𝜙(𝑘𝜋)𝜉(𝑥 − 𝑘𝜋) , 𝑥 ∈
/ {𝑘𝜋 | 𝑘 ∈ Z}.
𝑘∈Z
Ця функцiя нескiнченно диференцiйовна при 𝑥 ̸= 𝑘𝜋, а в деякому око-

𝜙(𝑥)−𝜙(𝑘𝜋)
лi точки 𝑘𝜋 при 𝑥 ̸= 𝑘𝜋 вона дорiвнює
sin 𝑥 . Оскiльки функцiя
sin 𝑥 має нуль порядку 1в точцi 𝑥 = 𝑘𝜋, згiдно з задачею 14.23 функцiя
𝜙(𝑥)−𝜙(𝑘𝜋)
sin 𝑥 , довизначена за неперервнiстю в точцi 𝑥 = 𝑘𝜋, є нескiнченно
диференцiйовною в околi цiєї точки. Тому функцiя 𝜓, довизначена за не-
перервнiстю в точках 𝑥 = 𝑘𝜋, 𝑘 ∈ Z, належить 𝐶 ∞ (R). Ясно, що 𝜓 має
обмежений носiй, отже 𝜓 ∈ D(R).
Нехай 𝑦 — розв’язок рiвняння sin 𝑥 · 𝑦 = 0. Оскiльки
∑︀
𝜙(𝑥) = 𝜓(𝑥) sin 𝑥 + 𝜙(𝑘𝜋)𝜉(𝑥 − 𝑘𝜋), 𝑥 ∈ R,
𝑘∈Z
∑︀
то ⟨𝑦(𝑥), 𝜙(𝑥)⟩ = ⟨𝑦(𝑥), 𝜓(𝑥) sin 𝑥⟩ + 𝜙(𝑘𝜋)⟨𝑦(𝑥), 𝜉(𝑥 − 𝑘𝜋)⟩. По-
𝑘∈Z
значимо 𝑐𝑘 = ⟨𝑦(𝑥), 𝜉(𝑥 − 𝑘𝜋)⟩, 𝑘 ∈ Z. Оскiльки ⟨𝑦(𝑥), 𝜓(𝑥) sin 𝑥⟩ =
= ⟨sin 𝑥 · 𝑦(𝑥), 𝜓(𝑥)⟩ = 0, то
∑︀ ⟨ ∑︀ ⟩
⟨𝑦(𝑥), 𝜙(𝑥)⟩ = 𝑐𝑘 𝜙(𝑘𝜋) = 𝑐𝑘 𝛿𝑘𝜋 , 𝜙(𝑥) .
𝑘∈Z 𝑘∈Z
D′ (R)).
∑︀
Отже, 𝑦 = 𝑐𝑘 𝛿𝑘𝜋 (ряд збiгається в Ця функцiя задоволь-
𝑘∈Z
няє рiвняння при будь-яких 𝑐𝑘 ∈ C, 𝑘 ∈ Z. Справдi, внаслiдок неперерв-
ностi операцiї множення
∑︀ ∑︀ 𝛼(𝑥) ∈ 𝐶 ∞ (R) на 𝑓 ∈ D′ (R) маємо sin 𝑥×
× 𝑐𝑘 𝛿𝑘𝜋 = 𝑐𝑘 (sin 𝑥 𝛿𝑘𝜋 ). Легко перевiрити, що sin 𝑥 𝛿𝑘𝜋 = 0,
𝑘∈Z 𝑘∈Z ∑︀
𝑘 ∈ Z. Отже, ряд збiгається до 0. 2) 𝑦заг = 𝑐𝑘 𝛿(𝑘+ 1 )𝜋 .
2
𝑘∈Z
𝑛−1
(𝑘)
14.53. 𝑢(𝑚) =
∑︀
Внаслiдок задачi 14.7 маємо 𝑐𝑘 𝛿0 , де 𝑐0 , . . . , 𝑐𝑛−1 —
𝑘=0
деякi комплекснi числа. Залишається знайти частинний розв’язок цього
рiвняння та загальний розв’язок однорiдного рiвняння 𝑢(𝑚) = 0.
304
14.55. Внаслiдок теореми Фубiнi
(︁ ∫︀ )︁
√1 𝑒𝑖𝑦𝑥
∫︀
𝐹 [𝑓 * 𝑔](𝑦) = 2𝜋
𝑓 (𝑡)𝑔(𝑥 − 𝑡)𝑑𝑡 𝑑𝑥 =
R R
(︁ ∫︀ )︁ √
√1
∫︀ 𝑖𝑦𝑡 𝑖𝑦(𝑥−𝑡)
= 2𝜋
𝑒 𝑓 (𝑡) 𝑒 𝑔(𝑥 − 𝑡)𝑑𝑥 𝑑𝑡 = 2𝜋𝐹 [𝑓 ](𝑦)𝐹 [𝑔](𝑦).
R R
∫︀𝑥
14.57. E(𝑥) = 𝜃(𝑥)𝑒−𝑎𝑥 , 𝑢(𝑥) = 𝑐𝑒−𝑎𝑥 + 𝑒−𝑎(𝑥−𝑦) 𝜙(𝑦)𝑑𝑦.
−∞
∫︀𝑥
14.58. 1) E(𝑥) = 𝜃(𝑥) sh 𝑥, 𝑢(𝑥) = 𝑐1 𝑒𝑥 + 𝑐2 𝑒−𝑥 + sh(𝑥 − 𝑦)𝜙(𝑦)𝑑𝑦;
−∞
𝑛−1
𝑛−1 ∫︀𝑥 (𝑥−𝑦)𝑛−1 𝑎(𝑥−𝑦)
E(𝑥) = 𝜃(𝑥) (𝑛−1)!
𝑥
𝑒𝑎𝑥 , 𝑢(𝑥) = 𝑐𝑘 𝑥𝑘 𝑒𝑎𝑥 +
∑︀
2)
(𝑛−1)! 𝑒 ×
𝑘=0 −∞
×𝜙(𝑦)𝑑𝑦; 3) E(𝑥) = 1
4 𝜃(𝑥)(1 − 𝑒−4𝑥 ), 𝑢(𝑥) = 𝑐1 + 𝑐2 𝑒−4𝑥 + 41 ×
∫︀𝑥 (︀
1 − 𝑒−4(𝑥−𝑦) 𝜙(𝑦)𝑑𝑦; E(𝑥) = 𝑥𝑒𝑥 𝜃(𝑥), 𝑢(𝑥) = 𝑐1 𝑒𝑥 +
)︀
× 4)
−∞
∫︀𝑥
+𝑐2 𝑥𝑒𝑥 + (𝑥 − 𝑦)𝑒𝑥−𝑦 𝜙(𝑦)𝑑𝑦; 5) E(𝑥) = 𝜃(𝑥)(𝑒−𝑥 − 𝑒−2𝑥 ), 𝑢(𝑥) =
−∞
∫︀𝑥
= 𝑐1 𝑒−𝑥 +𝑐2 𝑒−2𝑥 + (𝑒−(𝑥−𝑦) −𝑒−2(𝑥−𝑦) )𝜙(𝑦)𝑑𝑦; 6) E(𝑥) = 𝜃(𝑥)𝑒2𝑥 ×
−∞
∫︀𝑥 2(𝑥−𝑦)
× sin 𝑥, 𝑢(𝑥) = 𝑒2𝑥 (𝑐1 sin 𝑥 + 𝑐2 cos 𝑥) + 𝑒 · sin(𝑥 − 𝑦)𝜙(𝑦)𝑑𝑦;
−∞
− 𝑥2
√ √ 𝑥
√
7) E(𝑥) = cos 23𝑥 − 3𝑒− 2 sin 23𝑥 , 𝑢(𝑥) = 𝑐1 𝑒𝑥 +
1
(︀ 𝑥 )︀
3 𝜃(𝑥) 𝑒 − 𝑒
√ √ ∫︀𝑥 (︀ 𝑥−𝑦 𝑥−𝑦
√
𝑥 𝑥
+𝑐2 𝑒− 2 cos 23𝑥 + 𝑐3 𝑒− 2 sin 23𝑥 + 13 𝑒 − 𝑒− 2 cos 3(𝑥−𝑦)2 −
√ −∞
√ 𝑥−𝑦
− 3𝑒− 2 sin 3(𝑥−𝑦) 𝜙(𝑦)𝑑𝑦; 8) E(𝑥) = 21 𝜃(𝑥)(𝑒𝑥 − 1)2 , 𝑢(𝑥) =
)︀
2
∫︀𝑥 𝑥−𝑦
= 𝑐1 + 𝑐2 𝑒𝑥 + 𝑐3 𝑒2𝑥 + 21 (𝑒 − 1)2 𝜙(𝑦)𝑑𝑦; 9) E(𝑥) = 12 𝜃(𝑥)(sh 𝑥−
−∞
∫︀𝑥
− sin 𝑥), 𝑢(𝑥) = 𝑐1 𝑒𝑥 + 𝑐2 𝑒−𝑥 + 𝑐3 cos 𝑥 + 𝑐4 sin 𝑥 + 1
2 (sh(𝑥 − 𝑦)−
−∞
− sin(𝑥 − 𝑦))𝜙(𝑦)𝑑𝑦; E(𝑥) = 21 𝜃(𝑥) · (𝑥 ch 𝑥 − sh 𝑥), 𝑢(𝑥) = 𝑐1 𝑒𝑥 +
10)
∫︀𝑥 (︀
+𝑐2 𝑥𝑒𝑥 + 𝑐3 𝑒−𝑥 + 𝑐4 𝑥𝑒−𝑥 + 21
)︀
(𝑥 − 𝑦) ch(𝑥 − 𝑦) − sh(𝑥 − 𝑦) 𝜙(𝑦)𝑑𝑦.
−∞
𝜃(𝑥−𝑡)(1+𝑥2 )
14.60. 1) E(𝑥, 𝑡) = 1+𝑡2
E(𝑥, 𝑡) =
. Згiдно iз задачею 14.59 маємо
= 𝜃(𝑥 − 𝑡)𝑧(𝑥, 𝑡), 𝑧 = 𝑧(𝑥, 𝑡) при кожному фiксованому 𝑡 ∈ R є
де
′
розв’язком задачi Кошi 𝑧 −
2𝑥
𝑧 = 0, 𝑧(𝑡) = 1. Це рiвняння з вiдокрем-
1+𝑥2
1+𝑥2
люваними змiнними. Розв’язуючи його, дiстаємо 𝑧 = 𝑧(𝑥, 𝑡) = 1+𝑡2
,
305
2 2 3 3
𝑥, 𝑡 ∈ R. 2) E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡)𝑒𝑥 −𝑡 ; 3) E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡)𝑒𝑡 −𝑥 ;
4) E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡)𝑒
cos 𝑡−cos 𝑥 ; 5) E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡)𝑒sin 𝑡−sin 𝑥 ;
2 2 arctg2 𝑥−arctg2 𝑡
6) E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡)𝑒2 cos 𝑥 −2 cos 𝑡 ; 7) E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡)𝑒 2 ;
4 −𝑥−𝑡4 +𝑡 𝑥 𝑡
8) E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡)𝑒 ; 9) E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡) exp( 2 ln−2
𝑥 );
2
(︀ 3𝑡3 −3𝑥3 )︀
10) E(𝑥, 𝑡) = 𝜃(𝑥 − 𝑡) exp .
ln 3
14.61. 1), 3) Так. 2), 4) Нi.
14.64. Використати задачу 14.19(3) та включення D(R) ⊂ S(R).
14.65. 1) Так. 2), 3) Нi.
+∞
14.71. 2) Перевiрити, що ⟨𝑓, 𝜙⟩ = − sin 𝑒𝑥 𝜙′ (𝑥)𝑑𝑥, 𝜙 ∈ S(R).
∫︀
−∞
2 2 𝑦2 𝑦2
− 𝑦2 − 𝑦2
14.73. 1) 𝑒 ; 2) 𝑖𝑦𝑒 ; 3) −(𝑦 2 − 1)𝑒− 2 ; 4) −𝑖(𝑦 3 − 3𝑦)𝑒− 2 . Де-
кiлька разiв скористатися задачею 14.72(3).
14.74. Оскiльки 𝐹 4 = 𝐼 внаслiдок задачi 14.14, то згiдно iз задачею
11.15(3) маємо 𝜎(𝐹 ) ⊂ {𝜆 ∈ C | 𝜆4 = 1} = {1, 𝑖, −1, −𝑖}. За до-
𝑥2 𝑥2 𝑥2
помогою задачi 14.73 перевiрити, що 𝑒− 2 , 𝑥𝑒− 2 , (2𝑥2 − 1)𝑒− 2 та
2
− 𝑥2
(2𝑥3 −3𝑥)𝑒 — власнi функцiї, якi вiдповiдають власним числам 1, 𝑖, −1
та −𝑖 вiдповiдно.
√ √
2 2𝑖𝑎𝑦 𝑖𝑎𝑦 −1
14.75. 1) √2𝜋(𝑎−𝑖𝑦)
1
; 2) √𝜋(𝑎22𝑎+𝑦2 ) ; 3) √𝜋(𝑎2 +𝑦 2 )2 ; 4) 𝑒
−𝑎|𝑦| ; 5) 𝑒√
2𝜋𝑖𝑦
;
√ 𝑦 2 +𝑎2 𝑦 2 +𝑎2
2√sin 𝑎𝑦
6)
𝜋𝑦
; 7) 𝑒− 2 ch 𝑎𝑦; 8) 𝑖𝑒− 2 sh 𝑎𝑦.
S′ (R)
14.79. √𝑖 P 1 𝐹 [𝜃(𝑥)𝑒−𝑎𝑥 ] −−−→ 𝐹 [𝜃(𝑥)],
√︀ 𝜋
1)
2𝜋 𝑦
+ 2 𝛿0 . Врахувати, що
𝑎 → 0+, та скористатися задачами 14.75(1) i 14.32. 2) − √𝑖2𝜋 P 𝑦1 + 𝜋2 𝛿0 .
√︀
√︁ √︁ √︁
3) 𝑖 P
2 1
𝜋 𝑦 . 4)
2
𝜋 (P 1 ′
𝑦 ) = − 𝜋 P 𝑦 2 . Врахувати, що |𝑥| = 𝑥 sign 𝑥,
2 1
√︀ 𝜋 √︀ 𝜋
та скористатися задачами 14.76(1) i 14.42(2). 5) 𝑖
2 sign 𝑦. 6) − 2 |𝑦|.
Використати 3), 4) та формулу 𝐹
−1 [𝑓 ] = 𝐹 [𝑓 (−𝑥)], 𝑓 ∈ S (R).
′
14.80. 1) Для 𝑔 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)) покладемо 𝑓1 (𝑥) = 𝑔(|𝑥|) √︁ та 𝑓2 (𝑥) =
2
= 𝑔(|𝑥|) sign(𝑥), 𝑥 ∈ R. Перевiрити, що 𝐹 [𝑓1 ](𝑥) = 𝜋 (𝐴𝑔)(|𝑥|) та
√︁
𝐹 [𝑓2 ](𝑥) = 𝑖 𝜋2 (𝐵𝑔)(|𝑥|) sign(𝑥). Звiдси
4 2
𝜋 ‖𝐴𝑔‖𝐿2 ([0,+∞)) = ‖𝐹 [𝑓1 ]‖2𝐿2 (R) = ‖𝑓1 ‖2𝐿2 (R) = 2‖𝑔‖2𝐿2 ([0,+∞)) ,
√︀ 𝜋 √︀ 𝜋
а тому ‖𝐴‖ = Аналогiчно ‖𝐵‖ =
2 . {︀ 2 . 2) 𝜎(𝐴) = 𝜎𝑝 (𝐴) =
√︀ 𝜋 }︀
= 𝜎(𝐵) = 𝜎𝑝 (𝐵) = ± 2 . Для 𝑔 ∈ 𝐿2 ([0, +∞)) у позначеннях з
2 2 2 2
розв’язання пункту 1) маємо 𝐹 [𝑓1 ](𝑥) =
𝜋 (𝐴 𝑔)(|𝑥|) та 𝐹 [𝑓2 ](𝑥) =
306
= − 𝜋2 (𝐵 2 𝑔)(|𝑥|) sign(𝑥). Оскiльки 𝐹 2 [𝑓1 ] = 𝑓1 та 𝐹 2 [𝑓2 ] = −𝑓2 внаслi-
2 2 2 2
док задачi 14.14, звiдси випливає, що
𝜋 𝐴 = 𝜋 𝐵 = 𝐼.
14.81. 1) При всiх ℎ ∈ 𝐿2 (R) внаслiдок теореми Фубiнi та нерiвностi
Кошi–Буняковського маємо
∫︀ (︁∫︀ )︁ ∫︀ (︁∫︀ )︁
|ℎ(𝑥)| |𝑓 (𝑥 − 𝑦)𝑔(𝑦)|𝑑𝑦 𝑑𝑥 = |ℎ(𝑥)| |𝑓 (𝑡)𝑔(𝑥 − 𝑡)|𝑑𝑡 𝑑𝑥 =
R R R R
∫︀ (︁∫︀ )︁
= |𝑓 (𝑡)| |𝑔(𝑥 − 𝑦)ℎ(𝑥)|𝑑𝑥 𝑑𝑡 ≤ ‖𝑓 ‖1 · ‖𝑔‖2 · ‖ℎ‖2 .
R R
Звiдси 𝑓 * 𝑔 ∈ 𝐿2 (𝑅) та ‖𝑓 * 𝑔‖2 √ ≤ ‖𝑓 ‖1 · ‖𝑔‖2 . 2) Внаслiдок 1) опе-

ратори 𝐴1 𝑔 = 𝐹 [𝑓 * 𝑔] та 𝐴2 𝑔 = 2𝜋𝐹 [𝑓 ] · 𝐹 [𝑔] неперервнi в 𝐿2 (R),
тому достатньо перевiрити, що 𝐴1 𝑔 = 𝐴2 𝑔 для 𝑔 зi скрiзь щiльної пiд-
множини 𝐿2 (𝑅). Залишається зауважити, що множина 𝐿1 (𝑅) ∩ 𝐿2 (𝑅)
√
скрiзь щiльна в 𝐿2 (R) та 𝐹 [𝑓 * 𝑔] = 2𝜋𝐹 [𝑓 ] · 𝐹 [𝑔], 𝑔 ∈ 𝐿1 (R), згiдно
iз задачею 14.55.
√
14.82.
√ 𝜎(𝐴) = { 2𝜋𝐹 [𝑓 ](𝑥) | 𝑥 ∈ R}. Покладемо 𝐵𝑔 = 𝐹 [𝑔] та 𝐴𝑔 ̃︀ =
= 2𝜋𝐹 [𝑓 ] · 𝑔, 𝑔 ∈ 𝐿2 (R). Внаслiдок задачi 14.81 маємо 𝐴 = 𝐵 𝐴𝐵. −1 ̃︀
Отже, оператори 𝐴, 𝐴 ̃︀ ∈ L(𝐿2 (R)) подiбнi (див. задачу 11.35), звiдки
√
𝜎(𝐴) = 𝜎(𝐴). ̃︀ Врахувати, що 2𝜋𝐹 [𝑓 ] ∈ 𝐶(R), бо 𝑓 ∈ 𝐿1 (R).
14.84. 1) 𝛿(1,1) − 𝛿(0,1) − 𝛿(1,0) + 𝛿(0,0) ; 2) −2𝛿(1,0) + 2𝛿(0,1) − 2𝛿(−1,0) +
+2𝛿(0,−1) . Нехай 𝛾 — межа квадрата 𝑆, що пробiгається проти годиннико-
вої стрiлки. Перевiрити, що внаслiдок формули Грiна при всiх 𝜙 ∈ D(R )
2
′′ − 𝑓 ′′ , 𝜙⟩ = (𝜙′′ − 𝜙′′ )𝑑𝑥𝑑𝑦 = (−𝜙′ 𝑑𝑥 − 𝜙′ 𝑑𝑦) =

∫︀ ∫︀
⟨𝑓𝑦𝑦 𝑥𝑥 𝑦𝑦 𝑥𝑥 𝑦 𝑥
𝑆 𝛾
= −2𝜙(1, 0) + 2𝜙(0, 1) − 2𝜙(−1, 0) + 2𝜙(0, −1).
14.85. 1), 4) Так. 2), 3) Нi.
14.86. 𝑒‖𝑥‖ 𝑑𝑥, 𝐴 ∈ B(R𝑚 ).

∫︀
3) Розглянути приклад 𝜇(𝐴) =
𝐴
307
Основнi позначення
N — множина натуральних чисел.
Z — множина цiлих чисел.
Q — множина рацiональних чисел.
R — множина дiйсних чисел.
C — множина комплексних чисел.
K=R або K = C.
𝐶(𝑀 ) — множина функцiй зi значеннями в полi K, визначених i неперерв-
𝑀.
них на множинi
𝐶 𝑛 (𝑀 ) — множина функцiй зi значеннями в полi K, що визначенi та

мають 𝑛 неперервних похiдних на множинi 𝑀.
𝐶 ∞ (𝑀 ) — множина функцiй зi значеннями в полi K, що визначенi та

нескiнченно диференцiйовнi на множинi 𝑀.
𝑅([𝑎, 𝑏]) — клас функцiй, iнтегровних за Рiманом на вiдрiзку [𝑎, 𝑏].
𝐵𝑉 ([𝑎, 𝑏]) — клас функцiй обмеженої варiацiї на вiдрiзку [𝑎, 𝑏].
𝐵𝑉0 ([𝑎, 𝑏]) = {𝑓 ∈ 𝐵𝑉 ([𝑎, 𝑏]) | 𝑓 — неперервна справа на (𝑎, 𝑏),
𝑓 (𝑎) = 0}.
𝑉 (𝑓, [𝑎, 𝑏]) — варiацiя функцiї 𝑓 на вiдрiзку [𝑎, 𝑏].
𝜒𝐴 (𝑥) — характеристична функцiя множини 𝐴, що набуває значення 1,
якщо 𝑥 ∈ 𝐴, i значення 0, якщо 𝑥 ∈
/ 𝐴.
𝑚 — мiра Лебега у просторi R𝑘 , 𝑘 ≥ 1.
𝑓𝑛 → 𝑓 (mod 𝜇) — послiдовнiсть функцiй {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1}, збiгається до
𝑓 майже скрiзь вiдносно мiри 𝜇 при 𝑛 → ∞.
функцiї
𝜇
𝑓𝑛 −−−→ 𝑓, 𝑛 → ∞, — послiдовнiсть функцiй {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається
𝑛→∞
до функцiї 𝑓 за мiрою 𝜇.
𝑓𝑛 ⇒ 𝑓, 𝑛 → ∞, — послiдовнiсть функцiй {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається до

функцiї 𝑓 рiвномiрно на заданiй множинi.
∫︀
𝑓 (𝑥)𝑑𝜇(𝑥) — iнтеграл Лебега вiд функцiї 𝑓 по множинi 𝐴 вiдносно
𝐴
мiри 𝜇.
∫︀
𝑓 (𝑥)𝑑𝑥 — iнтеграл Лебега вiд функцiї 𝑓 по множинi 𝐴 вiдносно мiри
𝐴
Лебега 𝑚.
308
∫︀𝑏
𝑓 (𝑥)𝑑𝑥 — iнтеграл Лебега вiд функцiї 𝑓 по вiдрiзку [𝑎, 𝑏] вiдносно мiри
𝑎
Лебега 𝑚. Якщо 𝑓 iнтегровна за Рiманом, то цей iнтеграл збiгається з
iнтегралом Рiмана.
𝐿(𝐴, 𝜇) = 𝐿(𝐴, F, 𝜇) — множина F-вимiрних функцiй, iнтегровних за

Лебегом на множинi𝐴 вiдносно мiри 𝜇.
‖·‖ (роздiл 1) — норма в лiнiйному нормованому просторi (ЛНП).
𝐵(𝑥0 , 𝑟) (роздiл 1) — вiдкрита куля в ЛНП з центром в точцi 𝑥0 i радiусом

𝑟 ≥ 0.
𝐵(𝑥0 , 𝑟) (роздiл 1) — замкнена куля в ЛНП з центром в точцi 𝑥0 i радiусом
𝑟 ≥ 0.
𝑆(𝑥0 , 𝑟) (роздiл 1) — сфера в ЛНП з центром в точцi 𝑥0 i радiусом 𝑟 ≥ 0.
𝜌(𝑥, 𝐴) (роздiл 1) — вiдстань вiд точки 𝑥 до множини 𝐴.
ë.î.(𝑀 ) (роздiл 1) — лiнiйна оболонка множини 𝑀.
ç.ë.î.(𝑀 ) (роздiл 1) — замкнена лiнiйна оболонка множини 𝑀.
dim 𝑋 (роздiл 1) — розмiрнiсть простору 𝑋.
𝐴+𝐵 (роздiл 1) — сума множин 𝐴 та 𝐵 в ЛНП.
𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) = 𝐿𝑝 (𝑇, F, 𝜇) (роздiл 1) — простiр F-вимiрних функцiй, модуль

яких iнтегровний в 𝑝-му степенi на 𝑇 вiдносно мiри 𝜇, 1 ≤ 𝑝 < +∞.
𝐿𝑝 (𝑇 ) (роздiл 1) — простiр вимiрних за Лебегом функцiй, модуль яких
iнтегровний в 𝑝-му степенi на борелевiй множинi 𝑇 ⊂ R𝑛 вiдносно мiри
Лебега 𝑚, 1 ≤ 𝑝 < +∞.
𝐿∞ (𝑇, F, 𝜇) = 𝐿∞ (𝑇, 𝜇) (роздiл 1) — простiр F-вимiрних iстотно обме-
жених вiдносно мiри 𝜇 функцiй на 𝑇.
𝐿∞ (𝑇 ) (роздiл 1) — простiр вимiрних за Лебегом iстотно обмежених вiд-

носно мiри Лебега 𝑚 функцiй на борелевiй множинi 𝑇 ⊂ R𝑛 .
𝑙𝑝 (роздiл 1) — простiр послiдовностей зi скiнченною нормою ‖ · ‖𝑝 .
R𝑚
𝑝 (роздiли 1 i 3) — простiр R𝑚 з нормою ‖ · ‖𝑝 .
C𝑚
𝑝 (роздiли 1 i 3) — простiр R𝑚 з нормою ‖ · ‖𝑝 .
‖· ‖𝑝 (роздiл 1) — норма на 𝐿𝑝 (𝑇 ), 𝑙𝑝 , R𝑚 або C𝑚 , 1 ≤ 𝑝 ≤ +∞.
𝑐0 (роздiл 1) — простiр збiжних до нуля послiдовностей.
𝑐 (роздiл 1) — простiр збiжних послiдовностей.
(·, ·) (роздiл 2) — скалярний добуток.
309
𝑧 — число, спряжене до комплексного числа 𝑧.
𝑥⊥𝑦 (роздiл 2) — вектор 𝑥 ортогональний вектору 𝑦.
𝑀 ⊥ (роздiл 2) — ортогональне доповнення множини 𝑀 у передгiльбер-
товому просторi.
pr𝑀 𝑥 (роздiл 2) — проекцiя (ортогональна) вектора 𝑥 на множину 𝑀.

𝑀 ⊕𝑁 (роздiл 2) — ортогональна сума множин 𝑀 i 𝑁.
𝑊21 ([𝑎, 𝑏]) (задача 2.32 роздiлу 2), 𝑊𝑝1 ([𝑎, 𝑏]), 𝑝 ≥ 1 (задача 10.86 роздiлу
10) — соболєвський простiр.
𝑋* (роздiл 3) — простiр, спряжений до ЛНП 𝑋.

Ker 𝑓 (роздiл 3) — ядро функцiонала 𝑓.
𝑤
𝑥𝑛 −
→ 𝑥, 𝑛 → ∞ (роздiл 5) — послiдовнiсть {𝑥𝑛 : 𝑛 ≥ 1} елементiв
ЛНП слабко збiгається до елемента 𝑥.
*−𝑤
𝑓𝑛 −−−→ 𝑓, 𝑛 → ∞ (роздiл 5) — послiдовнiсть {𝑓𝑛 : 𝑛 ≥ 1} лiнiйних
неперервних функцiоналiв *-слабко збiгається до лiнiйного функцiонала 𝑓 .
L(𝑋1 , 𝑋2 ) (L(𝑋)) (роздiл 6) — простiр лiнiйних неперервних операторiв,
що дiють з ЛНП 𝑋1 в ЛНП 𝑋2 (дiють з ЛНП 𝑋 в ЛНП 𝑋 ).
Ker 𝐴 (роздiл 6) — ядро лiнiйного оператора 𝐴.

𝑅(𝐴) (роздiл 6) — множина значень лiнiйного оператора 𝐴.
𝐴𝑛 ⇒ 𝐴, 𝑛 → ∞ (роздiл 7) — послiдовнiсть лiнiйних неперервних опе-
раторiв {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} рiвномiрно збiгається до лiнiйного оператора 𝐴.
𝑠
𝐴𝑛 →− 𝐴, 𝑛 → ∞ (роздiл 7) — послiдовнiсть лiнiйних неперервних опе-
раторiв {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} сильно збiгається до лiнiйного оператора 𝐴.
𝑤
𝐴𝑛 −→ 𝐴, 𝑛 → ∞ (роздiл 7) — послiдовнiсть лiнiйних неперервних опе-
раторiв {𝐴𝑛 : 𝑛 ≥ 1} слабко збiгається до лiнiйного оператора 𝐴.
𝐴−1 (роздiл 8) — оператор, обернений до оператора 𝐴.

𝐴* (роздiл 9) — оператор, спряжений до оператора 𝐴, що дiє в гiльберто-
вому просторi.
𝐴′ (роздiл 9) — оператор, спряжений до оператора 𝐴, що дiє в ЛНП.
𝐴 ≥ 0 (роздiл 9) — оператор 𝐴, що дiє у гiльбертовому просторi, є не-

вiд’ємним.
𝐴 ≥ 𝐵, 𝐵 ≤ 𝐴 (роздiл 9) — оператори 𝐴, 𝐵, що дiють у гiльбертовому

просторi, є самоспряженими та 𝐴 − 𝐵 ≥ 0.
𝑃𝐺 (роздiл 9) — ортопроектор у гiльбертовому просторi на пiдпростiр 𝐺.
310
√ 1
𝐴 = 𝐴 2 (задача 9.52 роздiлу 9) — квадратний корiнь з невiд’ємного
𝑆∞ (𝑋1 , 𝑋2 ) (𝑆∞ (𝑋)) (роздiл 10) — простiр компактних операторiв, що

дiють з ЛНП 𝑋1 в ЛНП 𝑋2 (дiють у ЛНП 𝑋 ).
𝑆0 (𝑋1 , 𝑋2 ) (𝑆0 (𝑋)) (роздiл 10) — простiр скiнченновимiрних операторiв,

що дiють з ЛНП 𝑋1 в ЛНП 𝑋2 (дiють у ЛНП 𝑋 ).
𝜌(𝐴) (роздiл 11) — резольвентна множина оператора 𝐴.

𝜎(𝐴) (роздiл 11) — спектр оператора 𝐴.
𝜎𝑝 (𝐴) (роздiл 11) — точковий спектр оператора 𝐴.
𝜎𝑐 (𝐴) (роздiл 11) — неперервний спектр оператора 𝐴.
𝜎𝑟 (𝐴) (роздiл 11) — залишковий спектр оператора 𝐴.
𝑟(𝐴) (роздiл 11) — спектральний радiус оператора 𝐴.
𝑅𝜆 (𝐴) (роздiл 11) — резольвента оператора 𝐴.
supp 𝜙 (supp 𝑓 ) (роздiл 14) — носiй функцiї 𝜙 (узагальненої функцiї 𝑓 ).
D(R𝑚 ) (роздiл 14) — сукупнiсть усiх нескiнченно диференцiйовних та фi-
нiтних функцiй з R
𝑚 в C (простiр основних функцiй).
D′ (R𝑚 ) (роздiл 14) — простiр узагальнених функцiй над простором

D(R𝑚 ).
D(R)
𝜙𝑛 −−−→ 𝜙 (роздiл 14) — послiдовнiсть функцiй {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається
до функцiї 𝜙 в D(R).
𝐿𝑙𝑜𝑐
1 (R) (роздiл 14) — простiр локально iнтегровних на R функцiй (тобто
iнтегровних на кожному вiдрiзку з R).
𝛿, 𝛿0 (роздiл 14) — дельта-функцiя Дiрака.
𝛿𝑎 (роздiл 14) — зсунена на 𝑎 дельта-функцiя, 𝑎 ∈ R.

𝑓 *𝑔 (роздiл 14) — згортка функцiй 𝑓 i 𝑔.
𝜃 = 𝜒[0,+∞) (роздiл 14) — функцiя Хевiсайда.
𝑆(R) (роздiл 14) — простiр швидко спадних основних функцiй.
𝑆 ′ (R) (роздiл 14) — простiр узагальнених функцiй над простором 𝑆(R𝑚 ).

𝑆(R)
𝜙𝑛 −−−→ 𝜙 (роздiл 14) — послiдовнiсть функцiй {𝜙𝑛 : 𝑛 ≥ 1} збiгається
до функцiї 𝜙 в 𝑆(R).
𝐹 [𝜙] (роздiл 14) — перетворення Фур’є функцiї 𝜙.
311
Лiтература
[1] Антоневич А.Б., Радыно Я.В. Функциональный анализ и инте-
гральные уравнения. – 2-е изд. – Минск, 2006.
[2] Антоневич А.Б., Князев П.Н., Радыно Я.В. Задачи и упражнения

по функциональному анализу. – 4-е изд. – М, 2010.
[3] Ахиезер Н.И., Глазман И.М. Теория линейных операторов в

гильбертовом пространстве. В 2 т. – 3-е изд. – Х., 1977-78.
[4] Березанский Ю.М., Ус Г.Ф., Шефтель З.Г. Функциональный

анализ. – К., 1990.
[5] Березанський Ю.М., Ус Г.Ф., Шефтель З.Г. Функцiональний

аналiз. – Львiв, 2014.
[6] Богачёв В.И., Смолянов О. Г. Действительный и функциональ-

ный анализ. Университетский курс. – Ижевск, 2009.
[7] Васильева А.Б., Тихонов Н.А. Интегральные уравнения. – 2-е

изд. – М., 2002.
[8] Владимиров В.С. Обобщенные функции в математической фи-

зике. – 2-е изд. – М., 1979.
[9] Владимиров В.С. Уравнения математической физики. – 4-е изд.

– М., 1981.
[10] Глазман И.М., Любич Ю.И. Конечномерный линейный анализ

в задачах. – М., 1969.
[11] Городецький В.В., Нагнибiда М.I., Настасiєв П.П. Методи роз-

в’язування задач з функцiонального аналiзу. У 2 ч. – К., 1997.
[12] Городецький В.В., Нагнибiда М.I. Узагальненi функцiї. Теореми

i задачi. У 2 ч. – К., 1996.
[13] Данфорд Н., Шварц Дж.Т. Линейные операторы. – Т.1. Общая

теория. – М., 1962.
[14] Кадець В.М. Курс функцiонального аналiзу та теорiї мiри: пiд-

ручник. – Львiв, 2012.
[15] Канторович Л.В., Акилов Г.П. Функциональный анализ. – 3-е

изд. – М., 1984.
[16] Кириллов А.А., Гвишиани А.Д. Теоремы и задачи функциональ-

ного анализа. – 2-е изд. – М., 1988.
312
[17] Колмогоров А.Н., Фомин С.В. Элементы теории функций и фун-
кционального анализа. – 7-е изд. – М., 2004.
[18] Константiнов О.Ю. Функцiональний аналiз. – К., 2021.
[19] Константiнов О.Ю., Кукуш О.Г., Мiшура Ю.С., Нестеренко О.Н.,

Чайковський А.В. Збiрник задач з функцiонального аналiзу.
Компактнi оператори, Iнтегральнi рiвняння, Узагальненi функ-
цiї. – К.: ВПЦ “Київський унiверситет”, 2005.
[20] Константiнов О.Ю., Мiшура Ю.С., Нестеренко О.Н., Чайков-

ський А.В. Збiрник задач з функцiонального аналiзу. Банахо-
вi простори, Гiльбертовi простори, “Спряженi простори, Теорiя
операторiв. – ВПЦ “Київський унiверситет”, 2004.
[21] Люстерник Л.А., Соболев В.И. Краткий курс функционального

анализа. – М., 1982.
[22] Петровский И.Г. Лекции по теории интегральных уравнений. –

4-е изд. – М., 1984.
[23] Рид М., Саймон Б. Методы современной математической фи-

зики. – Т.1. Функциональный анализ. – М., 1977.
[24] Рудин У. Функциональный анализ. – М., 1975.
[25] Треногин В.А., Писаревский Б.М., Соболева Т.С. Задачи и уп-

ражнения по функциональному анализу. – 2-е изд. – М., 2002.
[26] Халмош П. Гильбертово пространство в задачах. – М., 1970.
[27] Шилов Г.Е. Математический анализ. Второй специальный курс.

– 2-е изд. – М., 1984.
[28] Шилов Г.Е. Математический анализ. Специальный курс. – 2-е

изд. – М., 1961.
313

КНУ задачі+теорія - Брайман

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

КНУ задачі+теорія - Брайман

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МЕХАНIКО-МАТЕМАТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КИЇВСЬКОГО НАЦIОНАЛЬНОГО УНIВЕРСИТЕТУ

Збiрник мiстить задачi з усiх основних роздiлiв курсу функцiонально-

Рецензенти: д-р фiз.-мат. наук, проф. М.Ф. Городнiй,

д-р фiз.-мат. наук, проф. В.Л. Островський

Рекомендовано до друку вченою радою механiко–математичного

Ðîçäië 1. Áàíàõîâi ïðîñòîðè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Ðîçäië 2. Ãiëüáåðòîâi ïðîñòîðè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Ðîçäië 3. Ëiíiéíi íåïåðåðâíi ôóíêöiîíàëè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38

Ðîçäië 4. Ïðîäîâæåííÿ ëiíiéíèõ íåïåðåðâíèõ ôóíêöiîíàëiâ.

Ðîçäië 5. Ñëàáêà çáiæíiñòü . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

Ðîçäië 6. Ëiíiéíi íåïåðåðâíi îïåðàòîðè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84

Ðîçäië 7. Ðiâíîìiðíà, ñèëüíà, ñëàáêà çáiæíiñòü îïåðàòîðiâ.

Ðîçäië 8. Îáåðíåíi îïåðàòîðè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106

Ðîçäië 9. Êëàñè ëiíiéíèõ îïåðàòîðiâ ó ãiëüáåðòîâîìó ïðîñòîði . . 112

Ðîçäië 10. Êîìïàêòíi ìíîæèíè i îïåðàòîðè. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130

Ðîçäië 11. Ñïåêòð ëiíiéíèõ îïåðàòîðiâ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148

Ðîçäië 12. Ñïåêòðàëüíà òåîðiÿ êîìïàêòíèõ îïåðàòîðiâ . . . . . . . . . . . 156

Ðîçäië 13. Iíòåãðàëüíi ðiâíÿííÿ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171

Ðîçäië 14. Óçàãàëüíåíi ôóíêöi¨ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187

Âiäïîâiäi òà âêàçiâêè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210

Îñíîâíi ïîçíà÷åííÿ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 308

Нехай 𝑋 — лiнiйний простiр над числовим полем K (K = R або K = C),

Замикання множини ë.î.(𝑀 ) називають замкненою лiнiйною оболон-

Збiжнiсть в (R𝑚 , ‖ · ‖𝑝 ) рiвносильна покоординатнiй збiжностi. При 𝑝 = 2

Збiжнiсть у (C𝑚 , ‖ · ‖𝑝 ) рiвносильна покоординатнiй збiжностi. При 𝑝 = 2

Якщо 𝑇 — борелева пiдмножина R𝑛 та 𝜇 = 𝑚 — мiра Лебега на 𝑇, то

6. Нехай (𝑇, F , 𝜇) — простiр з мiрою,

‖𝑥‖∞ := sup |𝑥𝑛 |, 𝑥 = (𝑥1 , . . . , 𝑥𝑛 , . . .) ∈ 𝑙∞ .

тобто ‖𝑓 𝑔‖1 ≤ ‖𝑓 ‖𝑝 · ‖𝑔‖𝑞 .

Ця нерiвнiсть показує, що для норм у просторах 𝐿𝑝 (𝑇, 𝜇) виконується

Приклади розв’язання задач

1.1. Чи є нормами у вiдповiдних просторах наведенi функцiї:

1) 𝐶([𝑎, 𝑏]) ∋ 𝑥 ↦→ 𝜙(𝑥) = max |𝑥(𝑡)|;

Розв’язання. 1) Нi, оскiльки з того, що

Третя аксiома виконується.

|𝑥𝑛 (𝑡0 ) − 𝑥(𝑡0 )| ≤ max |𝑥𝑛 (𝑡) − 𝑥(𝑡)|,

звiдки 𝑥𝑛 (𝑡0 ) → 𝑥(𝑡0 ), 𝑛 → ∞. 2) Для кожного фiксованого 𝑘0 ∈ N ви-

Розв’язання. 1) Згiдно iз задачею 1.2(1) єдиним “претендентом” на гра-

(бо| sin 𝜋𝑡| < 1 при 𝑡 ∈ [0, 1]∖{ 21 }). Однак 𝑥0 ∈

Задачi для самостiйного розв’язання

1.5. Знайти норму заданого елемента у даному просторi:

1) 𝑥(𝑡) = 𝑡𝑛 в 𝐶([0, 1]), 𝑛 ≥ 1; 6) 𝑥(𝑡) = 𝜒Q (𝑡) в 𝐿1 ([0, 1]);

1.7. 𝐶 1 ([𝑎, 𝑏])

1) ‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)|;

1.8. Чи є нормами в 𝐶 2 ([𝑎, 𝑏]) такi функцiї:

I. У просторi 𝐶([0, 1]):

II. У просторi 𝐶 1 ([0, 1]):

IV. У просторi 𝐿𝑝 ([0, 1]), 1 ≤ 𝑝 < +∞:

1.11. Нехай 𝑋 — банахiв простiр. Довести, що простiр неперервних об-

при 1 ≤ 𝑝 < +∞ та ‖𝑥‖𝐿∞ ([𝑎,𝑏]) = ‖𝑥‖𝐶([𝑎,𝑏]) , 𝑥 ∈ 𝐶([𝑎, 𝑏]).

1.14. 1) Показати, що у просторi R кожна норма має вигляд ‖𝑥‖ = 𝛼|𝑥|,

ess sup |𝑥(𝑡)| = min{𝐶 ≥ 0 | |𝑥(𝑡)| ≤ 𝐶 (mod 𝜇)} =

∃ 𝐴 > 0 : |𝑥𝑘 𝑓 (𝑥)|𝑑𝑥 ≤ 𝐴𝜎 𝑘 , 𝑘 ≥ 1.

Довести, що 𝑓 = 0 (mod 𝜆1 ) на (−∞, −𝜎) ∪ (𝜎, +∞).

належить простору 𝐿𝑝 ([0, 1])?

2) Довести, що 𝜌(𝑥, 𝑀 ) = 𝜌(𝑥, 𝑀 ), де 𝑀 — замикання множини 𝑀 .

Довести, що 𝐻 𝜆 ([𝑎, 𝑏]) — банахiв простiр вiдносно норми

‖𝑥‖ = max |𝑥(𝑡)| + 𝜙𝜆 (𝑥), 𝑥 ∈ 𝐻 𝜆 ([𝑎, 𝑏]).

За якої умови на функцiю 𝑔 ∈ 𝐿𝑙𝑜𝑐

рiвнiсть ç.ë.î.{𝑔 · 𝜒(𝛼,𝛽] | − ∞ < 𝛼 < 𝛽 < +∞} = 𝐿𝑝 (R)?

1.61. Чи є пiдпросторами в 𝐶([−1, 1]) такi пiдмножини:

8) неперервно диференцiйовнi функцiї;

Примiтка. Кусково-гладкими називають функцiї, що мають неперервну по-