МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н.КАРАЗІНА

ФАКУЛЬТЕТ КОМП’ЮТЕРНИХ НАУК

РЕФЕРАТ
з дисципліни «Чисельні методи»
Тема «Багатокрокові методи розв'язання звичайних диференціальних рівнянь.
Метод прогнозу та корекції»

Виконав студент 3 курсу

групи КС-33
Дьяконов Сергій Олександрович
Перевірила:
Чуб О. І.

Харків – 2022
 2

ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1 ДІФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ .............................................................. 3
1.1 Постановка задачі .................................................................................................. 3
1.2 Задача Коші ............................................................................................................ 5
1.3 Одно- та багатокрокові методи ............................................................................ 5
РОЗДІЛ 2 МЕТОД ПРОГНОЗУ ТА КОРЕКЦІЙ...................................................... 7
2.1 Метод Адамса-Бошфорда ..................................................................................... 7
2.2 Метод Адамса – Мултона ..................................................................................... 8
2.3 Метод прогнозу та корекції .................................................................................. 9
2.4 Переваги та недоліки методу прогнозу та корекції ........................................... 9
2.5 Варіації ................................................................................................................. 10
ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 11
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................. 12
 3

РОЗДІЛ 1 ДІФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ

1.1 Постановка задачі
Переважна більшість об’єктів в навколишньому середовищі є
нестаціонарними, вони змінюються у часі під впливом внутрішніх та зовнішніх
чинників. Наприклад, задачі динаміки системи взаємодіючих тіл (у моделі руху
матеріальних точок), задачі хімічної кінетики, електричних ланцюгів. Ряд
важливих рівнянь у частинних похідних у випадках, що допускають розділення
змінних, приводить до задач для звичайних диференціальних рівнянь. Це, як
правило, крайові задачі (задачі про власні коливання пружних балок і пластин,
визначення спектра власних значень енергії частинки у сферично-симетричних
полях і багато інших). Отже, для формального опису нестаціонарних процесів
був розроблений спеціальний математичний апарат, який отримав назву
диференціальних рівнянь. Вони використовуються як моделі динаміки таких
систем.
Диференціальне рівняння — рівняння, яке містить невідомі функції однієї
або декількох незалежних змінних, а також їхні похідні. Диференціальні
рівняння (ДР) називають звичайними (ЗДР), якщо невідомі функції є функціями
однієї змінної, в іншому випадку ДР називатися рівняннями в частинних
похідних. Співвідношення
F(𝑥, 𝑦, 𝑦`, 𝑦``, … , 𝑦 (𝑛) ) = 0, (1.1.1)
що поєднує змінну х, невідому функцію Y = Y(x) і її похідні до порядку (n)
включно, називають ЗДР n- го порядку.
ЗДР має нескінченну множину розв’язків, оскільки функція y(х), що є
розв’язком рівняння n-го порядку, містить n невідомих констант, які виникають
під час інтегрування. Для пошуку якого-небудь конкретного розв’язку потрібні
додаткові умови, які дозволять знайти значення констант. Ці умови можуть бути
різними і приводити до різних задач. У випадку, коли додаткові умови задаються
при одному значенні незалежної змінної, має місце задача Коші (задача з
початковими умовами). Якщо умови задаються для двох або більше значень
незалежної змінної, то задача стає крайовою. У задачі Коші додаткові умови
 4

називаються початковими, а у крайовій задачі – граничними (більш детально у

працях [1,2,3]).
Геометричною інтерпретацією (сенсом) ДР першого порядку є сімейство
кривих на площині, зображених на рисунку 1.1.

Рис. 1.1 – Геометрична інтерпретація ДР

Нехай неявна функція f(x,y) визначена та неперервна в області G цієї

площини. У кожній точці площини G функція f(x,y) задає деякий напрямок. У
цілому це буде поле напрямків. Для загального рішення потрібно знайти всі
інтегральні криві, дотичні до яких у кожній точці збігаються з напрямком поля.
А рішення Y = Y(x) є частковим рішенням, що відповідає певній константі. Через
кожну точку з області рішення проходить одна інтегральна крива. Для ДР при n
> 1 через кожну точку проходить не одна інтегральна крива і потрібно n
додаткових умов, тобто для рівнянь вищих порядків геометрична інтерпретація
їхніх рішень більше складна. А знайти загальне рішення в аналітичному виді
вдається навіть для ДУ першого порядку тільки в деяких випадках. Частковий
розв’язок теж доводитися шукати наближено.
 5

Існують різні способи розв’язання ДР:

• Аналітичні;
• Чисельні;
• Наближені аналітичні;
• Графічні.
В даній роботі розглядатимуться чисельні методи розв’язку ДР.

1.2 Задача Коші

Задача Коші для диференціального рівняння n -го порядку (1.2.1)
𝑦 (𝑛) = 𝑓(𝑥, 𝑦, 𝑦`, … , 𝑦 (𝑛−1) ) (1.2.1)
полягає у відшуканні функції y = y( x ) на заданому відрізку [a,b], що задовольняє
рівняння (1.2.1) і початкові умови:
(𝑛−1)
𝑦(𝑥0 ) = 𝑦0 , 𝑦`(𝑥0 ) = 𝑦`0 , … , 𝑦 (𝑛−1) (𝑥0 ) = 𝑦0 ,
(𝑛−1)
де 𝑥0 , 𝑦0 , 𝑦`0 , … , 𝑦0 – задані числа.
Для розв’язання диференціальних рівнянь можливо використовувати
аналітичні і чисельні методи. Аналітичні методи дозволяють знайти розв’язок
невеликої кількості типів рівнянь, тому їх застосування є вельми обмеженим.
Чисельні методи дозволяють вирішувати значно більшу кількість задач. В основі
застосування чисельних методів лежить дискретизація відрізку [a,b] з кроком h,
в результаті чого формується послідовність вузлів. Питома функція y(х)
знаходиться у вигляді таблично-заданої функції, значення якої розраховуються
в виділених вузлах (детальніше про задачу Коші для різних ДР у праці [1]).

1.3 Одно- та багатокрокові методи

Для розв’язання задачі Коші за одним з методів вводять послідовність
точок x0, x1, ..., xп та кроки hі = xі+1 – xі (i = 0,1,..., n–1). В кожному вузлі xі замість
значень функції Y(xі) вводяться числа yі, як результат апроксимації точного
рішення Y(x) на даній множині точок. Функцію y, яка задана у вигляді таблиці
{xі, yі}, називають сітковою функцією. При заміні значень похідної на
відношення кінцевих різниць відбувається перехід до рівняння 1.3.1:
 6

𝑦𝑖+1 = 𝐹(𝑥𝑖 , ℎ𝑖 , 𝑦𝑖 , … , 𝑦𝑖−𝑘+1 ), 𝑖 = 1,2, … (1.3.1)

Тобто, як видно з формули, для отримання поточного значення функції

потрібно знати попередні значення функції (отримані на попередньому кроці
ітерації). Таким чином, методи поділяються на однокрокові (для розрахунку
поточного значення використовується значення, отримане на попередній
ітерації, тобто для розрахунку yі +1 потрібно знати значення yі), та багатокрокові
(для розрахунку поточного значення потрібні значення з декількох попередніх
ітерацій). Число значень, потрібних для розрахунку поточного значення функції
в багатокрокових методах залежить від самого методу.
До однокрокових методів належать:
• Метод Ейлера;
• Метод Ейлера з перерахунком (покращена версія попереднього);
• Метод Ейлера з наступною ітераційною обробкою (покращена
версія методу Ейлера);
• Метод Рунге-Кутта (найбільш точний з усіх перерахованих).
До багатокрокових методів належать наступні методи:
• Сімейство методів Адамса (Адамса-Бошфорда, Адамса-Мултона);
• Методи прогнозу та корекції ваг (методи предиктор-коректор);
• Метод Гира-Брайтона.
В наступному розділі детально буде розглянуто метод прогнозу та корекції ваг
(предиктор-коректор).
 7

РОЗДІЛ 2 МЕТОД ПРОГНОЗУ ТА КОРЕКЦІЙ

Так як розглянутий в даній роботі метод має в якості предиктору метод

Адамса-Бошфорда, а в якості коректору — метод Адамса-Мултона (про значення
цих слів розповідадиметься далі), то спочатку необхідно розглянути відповідні
зазначені методи.

2.1 Метод Адамса-Бошфорда

В основі методу Адамса – Бошфорда лежить формула Ньютона –Лейбніца.
Застосування формули Ньютона – Лейбніца на будь-якому відрізку хі, хі+1,
приводить до рівняння:
𝑥𝑖+1

𝑦(𝑥𝑖+1 ) − 𝑦(𝑥𝑖 ) = ∫ 𝑓(𝑥, 𝑦(𝑥))𝑑𝑥

𝑥𝑖

Тоді, якщо вже були отримані значення 𝑦𝑖−𝑚+1 , 𝑦𝑖−𝑚+2 , … , 𝑦𝑖−1 , 𝑦𝑖 в m

попередніх точках (вузлах) 𝑥𝑖−𝑚+1 , 𝑥𝑖−𝑚+2 , … , 𝑥𝑖−1 , 𝑥𝑖 , то підінтегральну
функцію f(x,y(x)) можна замінити інтерполяційним поліномом, побудованим за
цими m вузлами. Таким чином, отримуємо загальну рекурентну формулу методу
Адамса – Бошфорда m -го порядку
𝑥𝑖+1

𝑦𝑖+1 = 𝑦𝑖 + ∫ 𝐻𝑚−1 (𝑥)𝑑𝑥

𝑥𝑖

Оскільки 𝐻𝑚−1 (𝑥) — поліном, то інтеграл від нього береться аналітично і

таким чином отримують різницеву схему розв'язання задачі Коші для будь-якого
m. Наприклад, якщо m = 1, то 𝐻𝑚−1 (𝑥) = 𝑓(𝑥𝑖 , 𝑦𝑖 ) і з формули вище витікає
𝑦𝑖+1 = 𝑦𝑖 + ℎ𝑓(𝑥𝑖 , 𝑦𝑖 )
де ℎ = 𝑥𝑖+1 − 𝑥𝑖 .
Таким чином, при m = 1 метод Адамса – Бошфорда співпадає з методом
Ейлера.
Найчастіше застосовують метод Адамса – Бошфорда 4-го порядку, який
має таку різницеву схему:
 8

ℎ
𝑦𝑖+1 = 𝑦𝑖 + (55𝑓𝑖 − 59𝑓𝑖−1 + 37𝑓𝑖−2 − 9𝑓𝑖−3 ) (2.1)
24
де 𝑓𝑖 = 𝑓(𝑥𝑖 , 𝑦𝑖 ).
Очевидно, що за формулою (2.1) можна проводити обчислення тільки при
i  3 , тому що на i-му кроці методу треба мати значення fi-3, fi-2, fi-1, fi. Тому перш
ніж застосовувати метод Адамса-Бошфорда 4-го порядку, необхідно спочатку
обчислити значення f0, f1, f2 для перших 3-х кроків. Зазвичай для цього
застосовують метод Рунге-Кутта, бо він має достатньо велику точність.
Похибка методу Адамса – Бошфорда 4-го порядку, оцінювана для
величини |yn – y(xn)|, має порядок O(h4).

2.2 Метод Адамса – Мултона

Слід зазначити, що в методі Адамса – Бошфорда інтерполяційний
поліномом Ньютона 𝐻𝑚−1 (𝑥) застосовується для екстраполяції функції f(x,y(x))
на відрізку хі, хі+1, оскільки він будується за вузлами 𝑥𝑖−𝑚+1 , 𝑥𝑖−𝑚+2 , … , 𝑥𝑖−1 , 𝑥𝑖 .
У методі Адамса – Мултона також застосовується інтерполяційний поліномом
Ньютона 𝐻𝑚−1 (𝑥), але не для екстраполяції, а для інтерполяції функції f(x,y(x))
на відрізку хі, хі+1, оскільки він будується за вузлами 𝑥𝑖−𝑚+2 , 𝑥𝑖−𝑚+3 , … , 𝑥𝑖 , 𝑥𝑖+1 .
Тому для метода Адамса – Мултона 4-го порядку різницева схема має
наступний вигляд:
ℎ
𝑦𝑖+1 = 𝑦𝑖 + (9𝑓𝑖+1 + 19𝑓𝑖 − 5𝑓𝑖−1 + 𝑓𝑖−2 ) (2.2)
24
де 𝑓𝑖+1 = 𝑓(𝑥𝑖+1 , 𝑦𝑖+1 ).
На відміну від схеми (2.1), в схемі (2.2) у правій частині фігурує ще не
відоме значення уі+1. Такі методи носять назву неявних методів. Тому для пошуку
уі+1 потрібно розв’язати нелінійне рівняння (2.2) відносно уі+1. Слід зазначити,
що в загальній постановці задачі Коші виду при застосуванні методу Адамса –
Мултона доведеться на кожному кроці розв’язувати систему нелінійних рівнянь.
Погрішність методу Адамса – Мултона 4-го порядку, оцінювана для
величини |yn – y(xn)|, має порядок O(h5).
 9

2.3 Метод прогнозу та корекції

Різницеву схему (2.2) застосовують і для уточнення значення yi+1, що було
розраховане за різницевою схемою (2.1). Така комбінація методів Адамса-
Бошфорда і Адамса-Мултона 4-го порядку має назву методу прогнозу та
корекції. Їх суть полягає в тому, що на кожному кроці розрахунків вводяться 2
етапи, які використовують багатокрокові методи. У багатокроковому методі
прогнозу та корекції 4-го порядку у ході розв'язання задачі Коші значення yi у
вузлах сітки xi, i = 1, n, обчислюються рекурентно за формулами:
(𝑝𝑟𝑒𝑑) ℎ (2.3.1)
𝑦𝑖+1 = 𝑦𝑖 + (55𝑓𝑖 − 59𝑓𝑖−1 + 37𝑓𝑖−2 − 9𝑓𝑖−3 )
24
(𝑝𝑟𝑒𝑑) (𝑝𝑟𝑒𝑑)
𝑓𝑖+1 = 𝑓(𝑥𝑖+1 , 𝑦𝑖+1 )
ℎ (𝑝𝑟𝑒𝑑)
𝑦𝑖+1 = 𝑦𝑖 + (9𝑓𝑖+1 + 19𝑓𝑖 − 5𝑓𝑖−1 + 𝑓𝑖−2 ) (2.3.2)
24
де 𝑓𝑖 = 𝑓(𝑥𝑖 , 𝑦𝑖 ).
Формула 2.3.1 виконується на етапі предиктора, а формула 2.3.2 — на етапі
коректора. За допомогою коректора ітерації продовжуються до тих пір, доки
(𝑝𝑟𝑒𝑑)
𝑓𝑖+1 та 𝑓𝑖+1 не співпадуть за бажаною точністю, після чого виконається
перехід до наступної точки сітки.
Похибка методу прогнозу та корекції 4-го порядку, оцінювана для
величини |yn – y(xn)|, має порядок O(h5), тобто бачимо, що завдяки застосуванню
такого підходу вдалося покращити початкові похибки методу, який
використовується при розрахунках (його вихідні похибки приведені в підрозділі,
в якому виконується відповідний опис).

2.4 Переваги та недоліки методу прогнозу та корекції

Якщо порівнювати однокрокові та багатокрокові методи розв'язання задачі
Коші для звичайних диференціальних рівнянь, треба підкреслити, що в
багатокрокових методах крок h можна обирати більшим, ніж у однокрокових
методах. Це дає можливість значно зменшити кількість кроків, а значить і
трудомісткість розв’язання задачі в цілому, що є безперечною перевагою
багатокрокових методів. Метод має більш високу точність, ніж окремо методи
 10

Адамса – Бошфорда та Адамса – Мултона. Також перевагою є те, що даний метод

можна використовувати також для систем диференціальних рівнянь або для ДР
вищих порядків.
На відміну від однокрокових, в багатокрокових методах неможлива зміна
кроку, бо його значення потрібно при розрахунках значень декількох попередніх
кроків. Це є недоліком даних методів. Також у зв’язку з подвійними обчисленням
на кожному кроці зростає кількість розрахунків й, відповідно, час роботи методу.
Окремо до недоліків можна віднести необхідність на перших ітераціях (в даному
випадку на перших трьох ітераціях) виконувати розрахунки однокроковими
методами, тому що для використання розглянутого методу потрібно мати як
мінімум 3 значення функції, що зазначалося вище. Така властивість називається
самостартованістю, і вона не притаманна даному багатокроковому методу.

2.5 Варіації
Так як метод використовує розрахунки для предиктору та коректору, то
існують різні комбінації використання методів для розрахунку першого та
другого значення. Вище було розглянуто так званий метод Адамса-Башфорта-
Мултона. Також метод прогнозу та корекції використовується методі Хойна
(предиктором виступає однокроковий метод Ейлера, а коректором —
однокроковий метод трапецій), методі Мілна та у формулах Хемінга.
 11

ВИСНОВКИ

З викладеного вище матеріалу бачимо, навіщо взагалі існують

диференціальні рівняння, у яких сферах вони застосовуються, які види бувають,
в чому полягає їх сенс та як їх розв’язувати.
Розглянуті вище переваги та недоліки однокрокових та багатокрокових
методів дають змогу визначити випадки, в яких доречно використовувати та які
саме методи. Також порівняння дало змогу надати переваги певному методу при
розрахунках відповідно до наявних задач та ресурсів.
Також були розглянуті особливості багатокрокових методів, які
полягають у наступному:
• При застосуванні багатокрокового методу необхідно спочатку декілька
кроків виконати однокроковим методом;
• У багатокрокових методах крок h можна обирати більшим, ніж у
однокрокових методах.
Отримані теоретичні знання дають можливість застосувати їх на практиці
для розв’язку ряду задач.
 12

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Соловьев В.П., Кривоносова «ОСНОВЫ АЛГОРИТМИЗАЦИИ И
ПРОГРАММИРОВАНИЯ. Конспект лекций. ЧАСТЬ 2. ОСНОВЫ
ЧИСЛЕННЫХ МЕТОДОВ» с. 112-125. Дата звернення: 25.06.2022
2. Методи розв’язання диференціальних рівнянь
URL:https://web.posibnyky.vntu.edu.ua/fksa/2kvetnyj_komp'yuterne_mode
lyuvannya_system_procesiv/t1/4..htm. Дата звернення: 25.06.2022
3. Розв’язання задачі Коші для звичайних диференціальних рівнянь
URL:https://pns.hneu.edu.ua/pluginfile.php/293307/mod_resource/content/
1/Тема%208.pdf. Дата звернення: 25.06.2022