?

Розділ 1.
Основи координатного методу 1

ББК 22.12я73
Г70
Навчальний посібник містить основи координатного методу та

диференціальне числення функцій однієї змінної, що відповідає курсу
вищої математики першого року навчання на факультеті інформатики
Національного університету «Києво-Могилянська академія». Подано
близько 500 задач, розв’язання яких необхідне для засвоєння курсу і
проведення практичних занять.
Для студентів факультетів інформатики вищих навчальних за-
кладів.
Рецензент
доктор фізико-математичних наук, професор
Ю. С. Мішура
Рекомендовано до друку
Вченою радою Національного університету
«Києво-Могилянська академія».
Протокол № 29 від 4 грудня 2003 року.
© М. Ф. Городній, Ю. В. Митник,
О. І. Кашпіровський, 2004
© В. А. Гаркуша, художнє оформлення, 2004
ISBN 966-518-258-7 © Видавничий дім «КМ Академія», 2004
2 М. Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
ПЕРЕДМОВА
Посібник написано на основі курсу лекцій і семінарів

першого року навчання на факультеті інформатики НаУКМА.
Зміст і порядок розміщення тем відповідають програмі. Кожен
розділ посібника складається з двох частин: теоретичної і
практичної. У першій стисло викладено матеріал з доведен-
ням теорем без зайвої заформалізованості на достатньому
рівні строгості. Частину доведень виключено, проте це не по-
рушує логічну послідовність і цілісність викладу. Наведено при-
клади розв’язування типових задач і вправи для самостійної ро-
боти.
Задачі поділено на три групи (А, Б, Д) і підібрано за системою
тренувальних завдань від простих до середніх за складністю в гру-
пах А (аудиторна робота) і Б (домашні завдання). Група Д міс-
тить додаткові завдання здебільшого підвищеної складності.
Під час підбору задач, крім оригінальних, автори використали
посібник [2], книгу С. Банаха [4] і збірники задач [3, 6, 7, 10, 12,
13]. Список літератури, якою доцільно скористатися для більш
поглибленого розуміння матеріалу, а також відповіді та вказів-
ки до задач наведено в кінці посібника.
Автори висловлюють подяку студентам Г. Волошиній, Н. Бу-
жанській, С. Івановій, О. Фурдизі за комп’ютерний набір тексту
посібника.
Розділ 1. Основи координатного методу 3

СПИСОК
ВЖИТИХ ЛОГІЧНИХ ЗНАКІВ
⇒ – «випливає»;
⇔ – «тоді і тільки тоді», «рівносильно»;
∀ – «для всіх», «для кожного»;
∃ – «існує»;
:= – «дорівнює за означенням».
Грецька абетка
Друковані літери Назва Друковані літери Назва
Αα альфа Νν ню
Ββ бета Ξξ ксі
Γγ гамма Οο омікрон
∆δ дельта Ππ пі
Εε епсілон Ρρ ро
Ζζ дзета Σσ сигма
Ηη ета Ττ тау
Θθ тета Υυ іпсилон
Ιι йота Φϕ фі
Κκ каппа Χχ хі
Λλ ламбда Ψψ псі
Μµ мю Ωω омега

Розділ 1
ОСНОВИ КООРДИНАТНОГО МЕТОДУ
1.1. Вектори і дії над ними
Нехай у просторі задана прямокутна (декартова) система

координат Оxyz. Зафіксуємо одиничні вектори i , j , k , співнапрямлені від-
повідно до осі абсцис Ох, осі ординат Оy та осі аплікат Оz. Тоді кожен вектор
a з простору єдиним чином зображується у вигляді a = a1i + a2 j + a3k ,
де a1, a2, a3 – деякі дійсні числа, які називаються (прямокутними) коорди-
натами вектора a . Замість a = a1i + a2 j + a3 k писатимемо a = {a1 ; a2 ; a3 }.
Перелічимо основні операції з векторами. Нехай a = {a1 ; a2 ; a3 } , λ –
дійсне число. Тоді
1) a ± b = {a1 ± b1 ; a2 ± b2 ; a3 ± b3 } ;
2) λa = {λa1 ; λa2 ; λa3 } ;
3) скалярний добуток векторів за допомогою їх координат виражаєть-
ся так: (a , b ) = a1b1 + a2 b2 + a3b3 ;
4) довжина a вектора a дорівнює a12 + a22 + a32 ;
5) кут α між ненульовими векторами a і b визначається за формулою
 (a , b )  a1b1 + a2b2 + a3b3
α = arccos   = arccos .
 a b  a12 + a22 + a32 b12 + b22 + b32
 
Вектор OM , де О(0; 0; 0) – початок координат, М – деяка точка про-
стору, називається радіусом-вектором точки М. Координати точки М та
її радіуса-вектора однакові. Нехай A( x1 , y1 , z1 ), B( x2 , y2 , z2 ) – фіксовані
точки. Оскільки AB = OB − OA = { x2 − x1 , y2 − y1 , z2 − z1} , то координати
вектора AB є по суті різницями відповідних координат його кінця В та
його початку А, а довжина відрізка АВ дорівнює AB і визначається за
формулою
AB = ( x − x ) + ( y − y ) + ( z − z ) .
2 2 2
2 1 2 1 2 1
Зауваження. У випадку площини в наведених вище формулах зника-
ють доданки або координати, які відповідають осі аплікат Оz.

1.2. Рівняння прямої на площині
У прямокутній системі координат Oxy на площині загаль-
не рівняння прямої має такий вигляд:
Ax + By + C = 0, (1)
2 2
де А, В, С – фіксовані дійсні числа, А + В ≠ 0. Позначимо через n вектор
з координатами { A, B} . Цей вектор називається нормальним вектором
прямої (1) і є перпендикулярним до неї.
Рівняння прямої, що проходить через точку М(х0, y0) і перпендику-
лярна до вектора n = { A, B} , таке:
А(х – х0) + В(y – y0) = 0. (2)
Рівняння прямої, що проходить через точку М(х0, y0) і паралельна до
ненульового вектора m = { p, q} , записується так:
x − x0 y − y0 . (3)
p = q
Рівняння прямої, що проходить через точки М1(х1, y1) та М2(х2, y2),
має такий вигляд:
x − x1 y − y1 . (4)
=
x2 − x1 y2 − y1
Користуються також і рівнянням прямої у відрізках:
x y
+ = 1, (5)
a b
де числа |a| і |b| дорівнюють довжинам відрізків, які відтинає пряма (5) від
одного з координатних кутів по осях Ox і Oy відповідно.
1.3. Рівняння площини та прямої

у просторі
У прямокутній системі координат Оxyz у просторі рівняння

Ax + By + Cz + D = 0, (6)
де A, B, C i D – фіксовані дійсні числа, А2 + В2 + С 2 ≠ 0, називається
загальним рівнянням площини. При цьому вектор n = { A, B, C} є пер-
пендикулярним до площини (6).
Рівняння площини, що проходить через точку М(х0, y0, z0) і перпен-
дикулярна до вектора n = { A, B, C} , таке:
A(x – x0) + B(y – y0) + C(z – z0) = 0. (7)
Пряма є перетином двох непаралельних площин у просторі, а отже,
загальні рівняння прямої – це система двох рівнянь вигляду (6), які
задають непаралельні площини у просторі.
Подібно до виразу (3), рівняння прямої, що проходить через точку
М(х0, y0, z0) і паралельна до вектора m = { p, q, r} (канонічні рівняння
прямої), записуються так:
x − x0 y − y0 z − z0
= = . (8)
p q r
Рівняння прямої у просторі, такої, що проходить через дві точки
М1(х1, y1, z1) та М2(х2, y2, z2), записуються (як і (4)) у такому вигляді:
x − x1 y − y1 z − z1
= = . (9)
x2 − x1 y2 − y1 z2 − z1
Зауваження. Рівняння (7), (8) є не що інше, як умова перпендикуляр-
ності вектора n = { A, B, C} (7) або паралельності вектора m = { p, q, r} (8)
до вектора M 0 M = {x – x0, y – y0, z – z0}, кінці якого {x, y, z} є довільною
точкою M(x, y, z) відповідно площини чи прямої. Аналогічно інтерпрету-
ють і вирази (2), (3), (4), (9).
1.4. Геометричні образи

Нехай на площині задано прямокутну систему координат
Оxy. Сукупність усіх точок (х, y) площини, які задовольняють рівняння
F(x, y) = 0 (нерівність F(x, y) ≥ 0) називається геометричним образом
рівняння F(x, y) = 0 (нерівності F(x, y) ≥ 0) або геометричним місцем
точок, які задовольняють це рівняння (нерівність).
Геометричний образ рівняння F(x, y, z) = 0 або нерівності F(x, y, z) ≥ 0
у просторі визначається аналогічно.
Приклад 1. Геометричним образом рівняння ( x − x0 )2 + ( y − y0 )2 = r 2, де
x0 , y0 , r – фіксовані дійсні числа, на площині є коло з центром у точці (х0, y0)
і радіусом r.
х
Приклад 2. Геометричним образом нерівності 2 > 1 на площині є права
півплощина координатної площини, тобто сукупність усіх таких точок (х,
y) площини, що х > 0.
2
Приклад 3. Знайдемо геометричний образ рівняння y = x у просторі. Дане
рівняння рівносильне рівнянню F(x, y, z) = 0 з функцією F(x, y, z) = y – x2.
Відзначимо:
1) на площині Оxy, яка задається рівнянням z = 0, його задовольняють ті і
тільки ті точки, які лежать на параболі
 z = 0,
 (10)
 y = x ,
2
тобто сукупність точок ( x0 , y0 , 0) , де y0 = x02 ;

2) оскільки функція F(x, y, z) насправді не залежить від змінної z, то
точка (x0, y0, z) з довільним z ∈ R належить геометричному образу нашого
рівняння тоді і тільки тоді, коли йому належить точка (х0, y0, 0);
3) при фіксованих х0, y0 сукупність точок (х0, y0, z), z ∈ R, утворює у
просторі пряму, яка проходить через точку (х0, y0, 0) і паралельна осі Оz.
Таким чином, шуканим геометричним образом є поверхня, яку утво-
рюють прямі (х0, y0, z), z ∈ R, коли точка (х0, y0, 0) пробігає параболу (10).
Ця поверхня є прикладом циліндричної поверхні. Парабола (10) назива-
ється її напрямною лінією, а вертикальні (паралельні осі Оz) прямі, з
яких ця поверхня утворена, називаються її твірними.
Приклад 4. Знайдемо рівняння, геометричним образом якого у просторі є
поверхня обертання кривої z = 3 y , х = 0, навколо осі Оz.
При фіксованому z0 ∈ R перерізу шуканої поверхні площиною z = z0 нале-
жать ті і тільки ті точки, які належать колу в площині z = z0 з центром (0, 0, z0) і
залежним від z0 радіусом r ( z0 ) = z03 , який визначається з рівняння кривої,
тобто переріз визначається рівнянням x 2 + y 2 = z06 , z = z0. Тому рівняння,
геометричним образом якого є шукана поверхня обертання, таке: x 2 + y 2 = z 6.
1.5. Параметричні рівняння

кривої
Нехай функції x = ϕ (t ) та y = ψ (t ) визначені при t ∈[t0 , T ].

Якщо для кожного t ∈ [t0 , T ] значення функцій ϕ (t ) і ψ (t ) розглядати як
відповідно абсцису і ординату точки у прямокутній системі координат
Охy на площині, то система рівнянь
 x = ϕ (t ),
 t ∈ [t0 , T ] (11)
 y = ψ (t ),
задає деяку криву на площині. Рівняння системи (11) називаються пара-
метричними рівняннями цієї кривої.
Параметричні рівняння прямої у просторі визначаються аналогічно.
1.6. Полярна система координат

Крім декартової системи координат на площині часто
використовується полярна система координат. Для того щоб задати по-
лярну систему координат, слід зафіксувати на площині деяку точку О, яка
називається полюсом, промінь, що виходить з цієї точки (полярну вісь) і
вибрати масштаб для вимірювання відрізків. Тоді довільну точку М на
площині можна описати полярними координатами ρ і φ, де ρ – відстань
від точки М до полюса, φ – кут, який утворює промінь ОМ з полярною
віссю. Кут φ вимірюється в радіанах і вважається додатним, якщо він
відлічується від полярної осі проти руху годинникової стрілки, і
від’ємним – у протилежному разі. Запис М < ρ, φ > означає, що точка М
має вказані вище полярні координати ρ і φ.
Згідно з означенням ρ ≥ 0, причому ρ = 0 тільки для полюса О. Коорди-
ната φ може бути довільним дійсним числом, але для довільного цілого n
< ρ, ϕ + 2π n > = < ρ, ϕ > .
Називатимемо прямокутну й полярну системи координат узгодженими,
якщо початок прямокутної системи координат збігається з полюсом, напрям
осі абсцис збігається з напрямом полярної осі, а також в обох системах
використовується спільний масштаб для вимірювання відстаней.
В узгоджених прямокутній і полярній системах координат для прямо-
кутних і полярних координат тієї самої точки справджуються рівності:
ρ2 = x 2 + y 2;
x = ρ cos ϕ;
y = ρ sin ϕ.
ЗАДАЧІ
1А
1. Указати координати симетричного образу точки М(x0; y0) відносно:
а) осі абсцис; б) осі ординат; в) початку координат; г) прямої x = a;
д) прямої y = b; е) точки P(a; b); є) прямої y = x; ж) прямої x + y = 0.
2. Написати рівняння прямої, яка: а) проходить через початок коорди-
нат і утворює кут 2 π з віссю абсцис; б) проходить через точки A(–2; 3) і
3
B(5; –3); в) проходить через точку C(3; –2) і паралельна прямій 2 x − 4 y + 5 = 0.
3. Рівняння двох сторін паралелограма x + 2 y + 1 = 0 і 2 x + y − 3 = 0.
Його центр – точка A(1; 2). Написати рівняння решти двох його сторін.
4. Знайти кут між прямими 3 x − y + 5 = 0 і 2 x + y − 75 = 0.
5. Знайти точку, симетричну точці P(8; –9) відносно прямої, що прохо-
дить через точки A(3; –4) і B(–1; –2).
6. Скласти рівняння кола, яке проходить через точку M(2; 1) і доти-
кається до обох координатних осей.
7. Знайти координати точок перетину прямої 2 x + y + 1 = 0 з колом
( x − 3)2 + ( y + 2 )2 = 25.
8. Скласти рівняння серединного перпендикуляра до відрізка AB з кін-
цями A(–2; 3) і B(4; –7).
9. Скласти рівняння прямої, яка проходить через точку M(3; –1) і від-
тинає на координатних осях відрізки однакової довжини (від початку
координат).
10. Скласти рівняння прямої, яка проходить через точку P(8; 6) і від-
тинає від координатного кута трикутник площею 12 кв. од.
11. Накреслити геометричний образ рівняння: а) x 2 + y 2 − 6 x + 8 y = 0;
б) x 2 − y 2 = 0; в) ( x − y)2 − 4( x − y ) + 3 = 0; г) xy + 1 = x + y; д) x 2 y 2 = 1;
е) x 2 − y 4 = 0.
12. Як, маючи графік рівняння F(x; y) = 0, побудувати графіки рівнянь:
а) F ( x ; y ) = 0 ; б) F ( x; y ) = 0; в) F ( x ; y ) = 0 ?
13. Накреслити геометричний образ рівняння: а) x = 1; б) y = 1; в) x = y;
г) 1 − y = x; д) x + y = 1; е) x − y = 1.
14. Вказати на координатній площині геометричні образи таких си-
стем нерівностей:
 4 x − 3 y + 12 ≥ 0,
  x + y − 1 ≤ 2,  x 2 + y 2 ≤ 9,
а)  x − 3 y − 6 ≤ 0, б)  в) 
 2 x + 3 y + 6 ≥ 0;  x − y ≤ 3;  x + y ≤ 2 y + 8.
2 2

15. При якому значенні параметра a система рівнянь
( x + 1)2 + ( y + 1)2 = 1,

 x + y = a
а) має один розв’язок; б) має два розв’язки; в) не має розв’язків?
16. Матеріальна точка M рухається у площині Oxy так, що її перпен-
дикулярна проекція на вісь абсцис рухається зі швидкістю 5 см/с, а
перпендикулярна проекція на вісь ординат – зі швидкістю 4 см/с. Визна-
чити траєкторію руху точки M, якщо відомо, що у деякий момент часу
вона мала координати (7; 11).
17. Побудувати траєкторію руху точки, якщо відомо рівняння її руху
(у площині Oxy):
 x = 3t − 1;  x = 2 + t ;
а)  t ∈ ( −∞; +∞ ) , б)  t ∈ [ 0; +∞ ) ,
 y = 4 − 2t ,  y = 1 − 2t ,
2
 x = cos t ;  π  x = cos t ;
в)  t ∈  0;  , г)  t ∈ [ −π; π] .
 y = sin t ,  2  y = − sin t ,
18. Обчислити об’єм трикутної піраміди, обмеженої координатними
площинами і площиною 2 x − 2 y − 3 z = 6.
19. Довести, що трикутник з вершинами А (3; 1; − 2), В (6; 2; − 2) і С (2; 4; 1) –
прямокутний.
20. При якому значенні γ площини γx + y − 3 z = 0 і 2 x − y + z = 2 вза-
ємно перпендикулярні?
21. Матеріальна точка М рухається за законом x = 2t , y = −2t , z = −t.
Встановити траєкторію і характер руху.
22. Які криві можна отримати, перетинаючи поверхню z = x 2 + y 2
площинами: а) паралельними площині Oxy; б) паралельними площині
Oxz? (Написати рівняння і дати геометричну характеристику.)
23. Описати геометричними термінами поверхні, що мають такі рів-
няння:
а) ( x − 1)2 + ( y + 1) 2 = 1; б) x 2 = z 2 ; в) y 2 = 1.

24. Скласти рівняння конічної поверхні, утвореної обертанням прямої
x
y= + 2 , z = 0 навколо: а) осі абсцис; б) осі ординат.
2
25. Скласти рівняння поверхні, утвореної обертанням кола ( x −2 ) + y 2 = 1,
2
z = 0 навколо: а) осі абсцис; б) осі ординат. Що це за поверхні?

26. За прямокутними координатами точок A( 2; 2) , B(− 2; − 2) ,
C ( 3; − 1), D(0; 1), E (0; − 1), F (π; 0), G (−π; 0) визначити їхні полярні коор-
динати 1.
π
27. За полярними координатами точок A < 5; 0 >, B < 5; >, C < π; −π >,
2
2π 5π π π
D < 2; − >, E < 1; >, F < ; > визначити їхні прямокутні координати.
3 6 2 2
28. У полярній системі координат задані дві суміжні вершини ква-
π π
драта M1 12; − і M 2 3; . Знайти його площу.
10 15
29. Накреслити геометричні образи рівнянь: а) ρ = 2a cos ϕ (a < 0);
б) ρ = 2a sin ϕ (a > 0); в) ρ = sin 2ϕ; г) ρ = cos 2ϕ; д) ρ = a (1 + cos ϕ) , a > 0
(кардіоїда).
30. Скласти полярне рівняння:
а) кола x 2 + y 2 = 9; б) прямої y = b; в) прямої y = − x; г) прямої x = a;
д) прямої y = x; е) параболи y = x 2.
1Б
1. Знайти координати вершин квадрата зі стороною a, беручи за осі
координат: а) його сторони; б) діагоналі.
2. Знайти центр кола, описаного навколо трикутника ABC з вершина-
ми A(0; a), B(b; 0), C (0; 0).
3. Чи можна описати коло навколо чотирикутника ABCD з вершинами
A(0; 0), B(2; 0), C(1; 3), D(–1; 2)?
4. Точка, рухаючись прямолінійно, перемістилась з точки A(2; 7) у точку
B(–3; 5). Який шлях вона пройшла і під яким кутом до осі Ox нахилена
траєкторія руху?
5. Чи перетинає пряма 2 x − 3 y + 6 = 0 відрізок з кінцями A(2; 3) і B(1; –2)?
Відповідь обґрунтувати.
6. При яких значеннях параметрів a і c пряма ax − 2 y + c = 0: а) прохо-
дить через точки A(2; 1) і B(–4; –1/2); б) паралельна прямій 2 x − 2 y + 13 = 0;
в) перпендикулярна прямій 6 x + y − 1 = 0; г) перетинається з прямою
x − 3 y + 4 = 0?
1
У цій і всіх наступних задачах системи координат узгоджені .
7. Чи мають спільну точку прямі 3 x + 5 y − 34 = 0, 4 x − 5 y + 13 = 0 і
2 x − y − 1 = 0?
8. Вершини трикутника мають координати: A (1; 5), B (2; 3), C ( − 3; 1).
Скласти рівняння медіани і висоти, опущених з вершини A на сторону BC.
9. Знайти кут між прямими x 2 − y 3 − 5 = 0 і (3 + 2 ) x + ( 6 − 3) y + 7 = 0.
10. Знайти точку, симетричну точці P(3; 2) відносно прямої y = 2 x + 3.
11. Скласти рівняння прямої, яка проходить через точку P(2; 3) і від-
тинає на координатних осях відрізки однакової довжини (від початку
координат).
12. Довести, що рівняння x 2 + y 2 + 2 x − 4 y = 20 є рівнянням кола, та знай-
ти його центр і радіус.
13. Скласти рівняння кола, яке проходить через початок координат і
відтинає на осях відрізки, довжина одного з яких 4, а другого – 3. Знайти
всі розв’язки.
14. Скласти рівняння кола, яке проходить через точку M(–9; 5) і доти-
кається до осі ординат у точці A(0; 2).
15. Скласти рівняння лінії, кожна точка якої рівновіддалена від осі абс-
цис і точки A(0; 2). Що це за лінія?
16. Знайти геометричне місце точок на площині, сума відстаней яких
від координатних осей дорівнює добутку цих відстаней.
17. Указати на координатній площині геометричні образи таких си-
стем нерівностей:
 x − y + 4 ≥ 0,
 x + y ≥ 1,  y − x + 4 ≥ 0,
2 2 2

а) 3 x + y − 1 ≤ 0, б)  в) 
 x − 5 y ≤ 0;  x + y ≤ 3;  x + y − 2 ≤ 0.

18. Указати які-небудь конкретні значення a, b, при яких система рів-
нянь
( x − a ) + ( y − 2 ) = 1;
2 2

 x + 2y = b
має два розв’язки.
19. Побудувати траєкторію руху точки, якщо відомо рівняння її руху
(у площині Oxy):
 x = 2cos t ;  x = 4sin 2t ;
а)  t ∈ ( −∞; + ∞ ) , б)  t ∈ [ 0; +∞ ) ,
 y = 2 cos t + 1,  y = −6 cos 2t ,
 x = 2 + t 2 ;  x = cos t;  π  x = cos2 t ;
в)  t ∈ [ −1; 1], г)  t ∈  0;  , д)  t ∈ [ −π; π].
 y = sin t ,  2 
2
 y = 2 − t ,  y = sin t ,
2 2
20. Круг радіуса a котиться без ковзання по осі абсцис. Скласти пара-
метричні рівняння лінії, яку описує та точка круга, яка в початковий
момент перебувала в початку координат. (Циклоїда.) (Вказівка. Взяти за
параметр кут повороту рухомого круга навколо свого центра, відлічуючи
його від того моменту, коли центр круга лежав на осі координат.)
21. Скласти рівняння площини, знаючи, що точка M(2; 6; –4) є осно-
вою перпендикуляра, опущеного з початку координат на цю площину.
22. Скласти рівняння площини, яка проходить через точки А (−1; 2; 3),
В (2; −3; 1) і С (5; 1; 1).
23. Скласти рівняння площини, яка проходить через точку А (2; 2; − 3) і
відтинає на координатних осях відрізки однакової довжини, лічачи від
початку координат. Знайти всі розв’язки.
24. Визначити кут між площинами 2 x − 2 y + z + 8 = 0 і x + y + z − 5 = 0.
(Вказівка. Кутом між площинами називається такий двогранний кут між
π
ними, який не перевищує ).
2
25. Описати геометричними термінами поверхні, що мають такі рів-
няння: а) ( y − 1) 2 + ( z + 1)2 = 1; б) x 2 − z 2 = 1; в) z = sin y.
26. Визначити центри і радіуси сфер: а) x 2 + y 2 + z 2 + 2 x − 4 y − 4 = 0;
б) x 2 + y 2 + z 2 − 4 x + 12 y − 2 z + 32 = 0.
27. Скласти рівняння поверхні, утвореної обертанням навколо осі Oz
кривих: а) z = − x , y = 0; б) z = − x , y = 0.
28. Скласти рівняння поверхні, утвореної обертанням кривої y = log 2 x ,
z = 0 навколо осей: а) Oy; б) Ox.
29. Нижня сторона правильного шестикутника лежить на полярній осі.
Її лівий кінець міститься в початку координат, а правий має координати
< 1; 0 >. Визначити полярні координати решти чотирьох вершин шестикутника.
30. Знайти полярні координати вершин правильного n-кутника, вписа-
ного в коло радіусом a і центром в полюсі, одна з вершин якого лежить
на полярній осі.
31. Знайти координати вершин n-кутника з попередньої задачі в узго-
дженій прямокутній декартовій системі координат.
32. Накреслити геометричні образи рівнянь: а) ρ = sin3ϕ ; б) ρ = cos 4ϕ;
1 2
в) ρ = (гіперболічна спіраль); г) ρ = 2 + cos ϕ; д) sin ϕ = .
ϕ 2
33. Скласти полярне рівняння гіперболи: а) x 2 − y 2 = 1; б) xy = 1.
34. Скласти полярне рівняння кривої x 4 + y 4 = x 2 + y 2 .
35. Скласти полярні рівняння кіл: а) x 2 + y 2 = 2 x; б) x 2 + y 2 + 6 y = 0.
36. Відрізок завдовжки 2 лінійні одиниці ковзає своїми кінцями по коор-
динатних осях: одним кінцем по осі абсцис, другим – по осі ординат.
а) Скласти полярне рівняння множини основ перпендикулярів, опуще-
них із початку координат на рухомий відрізок.
б) Накреслити криву за знайденим рівнянням.
в) Скласти рівняння кривої в декартових координатах.

1Д
1. Відомі рівняння двох сторін паралелограма: 8 x − 3 y − 1 = 0, 2 x − y − 1 = 0,
а також рівняння однієї з його діагоналей 3 x + 2 y + 3 = 0. Знайти коорди-
нати вершин паралелограма.
2. Довести, що точки перетину парабол y = x 2 + x − 49 і x = y 2 + y − 51
лежать на одному колі. Знайти центр і радіус цього кола.
3. Знайти рівняння кола, яке дотикається до прямої, що перетинає осі
координат у точках A(9/4; 0) і B(0; 3), а його центр – точка С(–1; –4).
4. Знайти рівняння кола, яке проходить через точки A(1; 2) і B(6; –1), а
його центр лежить на прямій 2 x − y − 11 = 0.
5. Скласти рівняння прямої, яка проходить через точку А(3; –1) і від-
тинає від одного з координатних кутів трикутник площею 6,25 кв. од.
Знайти всі розв’язки.
6. У площині Oxy написати рівняння всіх кіл, які дотикаються до обох
перпендикулярних осей, а їхні центри лежать на прямій 3 x − 4 y + 12 = 0.
7. Матеріальна точка рухалась під дією деякої сили по колу ( x − 5 ) + y + 3
2 2
= 25
x − 5 + ( y + 3) = 252 . Дія сили припинилась у момент, коли місцезнаходження
2 2
точки визначалось координатами (2; 1). Знайти подальшу траєкторію

руху точки.
8. У площині є два джерела світла неоднакової сили. Визначити гео-
метричне місце точок цієї площини, рівноосвітлених обома джерелами.
(Освітленість точки прямо пропорційна силі джерела і обернено пропор-
ційна квадрату віддалі від нього.)
9. Скласти рівняння множини точок, сума відстаней від кожної з яких
до точок F1(c; 0), F2(–c; 0) дорівнює 2a (a > c). (Еліпс з фокусами F1, F2.)
Накреслити криву за знайденим рівнянням. З’ясувати, як деформується
крива, коли зафіксувати a і змінювати c від 0 до a.
10. Скласти рівняння множини точок, кожна з яких лежить на 2a далі
від однієї з точок F1(c; 0), F2(–c; 0), ніж від другої (a < c). (Гіпербола з
фокусами F1 і F2.) Накреслити криву за знайденим рівнянням. З’ясувати,
як деформується крива, коли зафіксувати с і змінювати а від 0 до с.
11. Указати які-небудь конкретні значення a, b, при яких система рівнянь
 x 2 − y = 1;

x y
 + =1
a b
не має розв’язків.
12. Нитку намотано на коло x 2 + y 2 = a 2. Її кінець міститься в точці
(а; 0). Узявши кінець нитки, її розмотують ( проти руху годинникової
стрілки), увесь час натягуючи. Скласти параметричні рівняння траєкторїї
кінця нитки. (Евольвента круга.) (Вказівка. Кожному положенню кінця
нитки M відповідає точка M ′ на колі, в якій натягнена нитка дотикається

до нього. Взяти за параметр кут, на який повернеться вектор OM ′, коли
нитка розмотується; O – початок координат.)
13. Скласти канонічні рівняння прямої, яка проходить через точку
А (2; −5; 3) і: а) паралельна осі аплікат; б) паралельна прямій x − 1 = =
z+3
4 6 9
x − 1 y − 2 z + 3 в) перпендикулярна до площини x − y − 2 z + 1 = 0.
= = ;
4 −6 9
14. Чи лежить пряма x − 1 = y + 3 = z + 2 на площині 4 x + 3 y − z + 3 = 0 ?
2 −1 5
x2 y2
15. Скласти рівняння поверхні, утвореної обертанням еліпса 2 + 2 = 1,
a b
z = 0 навколо: а) осі абсцис; б) осі ординат. (Обидві поверхні – одна видов-
жена, а одна сплющена, якщо a < b,– називаються еліпсоїдами обертання.)
16. Скласти рівняння поверхні, кожна точка якої лежить на однаковій
відстані від точки А (0; 0; 1) і площини z = −1.
17. Скласти рівняння множини точок, сума відстаней від кожної з яких
до точок А (−3; 0; 0) і В (3; 0; 0) дорівнює 10. (Еліпсоїд обертання.)
2 2 2
18. Описати перерізи поверхні x + y + z = 1 (a > 0, b > 0, c > 0) (три-
2 2 2
a b c
вісний еліпсоїд) площинами, перпендикулярними до координатних осей.
2 2
19. Описати перерізи поверхні x + y = z (a > 0, b > 0) (еліптичний па-
a2 b2
раболоїд) площинами, перпендикулярними до координатних осей. Довести,
2 2
що цей параболоїд є образом параболоїда x + y = z у разі стиску простору
2 2
a a
до площини Oxz з певним коефіцієнтом. Чому дорівнює цей коефіцієнт?
20. Струмінь фонтана витікає з отвору зі швидкістю v під кутом α до
gx 2
горизонту по кривій z = tg α + , y = 0. Знайти рівняння поверхні,
2v 2
утвореної обертанням цього струменя навколо осі Oz. Побудувати цю
поверхню. Записати рівняння проекцій перерізів цієї поверхні площина-
ми z = c і y = c на площини Oxy і Oxz відповідно.
21. Скласти рівняння, геометричним образом якого є поверхня, утво-
рена обертанням кривої y = ln (− x) , z = 0 навколо осей: а) Oy; б) Ox.
22. У полярній системі координат скласти рівняння кола радіусом a з
центром: а) у полюсі; б) у точці a; 0 ; в) у точці ρ 1; ϕ 1 .
23. Обчислити відстань між точками A < ρ 1; ϕ 1 > і B < ρ2 ; ϕ 2 >.
24. Обчислити модуль (першу полярну координату) середини відрізка
з кінцями < ρ 1; ϕ 1 > та < ρ 2; ϕ 2 >.
25. Накреслити криву за її полярним рівнянням:
а) ρ = tg ϕ ; б) ρ = arctg ϕ ; в) ρ = 2 ϕ ; г) ϕ = 2ρ ; д) ρ = 2 cos3 ϕ.
ϕ2 + 1 ρ2 + 1

Розділ 2
МНОЖИНИ. ФУНКЦІЇ
2.1. Множини, операції з множинами

Поняття множини – одне з основних, не означуваних у
математиці. Кажуть, що множина визначена, якщо про довільний об’єкт
можна сказати, належить він множині чи ні. Об’єкти з множини назива-
ються елементами або точками множини.
Приклади:
1) множина студентів 1-го курсу НаУКМА;
2) R – множина всіх дійсних чисел;
3) Q – множина всіх раціональних чисел;
4) Z – множина всіх цілих чисел;
5) N – множина всіх натуральних чисел.
Той факт, що елемент х належить множині А, позначають x ∈ A або
A ∋ x. Той факт, що х не належить А, позначають x ∉ A або x ∈ A.
У будь-якій математичній задачі розглядають елементи деякої фіксо-
ваної множини Х. Цю множину називають основною множиною. Потріб-
ні множини з Х виділяють заданням деякої властивості Р – такої, що для
кожного x ∈ X можна сказати, виконується властивість P ( x ) чи ні.
{x ∈ X | P ( x )} – множина всіх x ∈ X , для яких виконується власти-
вість P ( x ).
Приклади:
1) { x ∈ R | x > 0} – множина всіх дійсних додатних чисел;
2) { x ∈ R | ∃ n ∈ N : x = 2n} = {2n | n ∈ N } – множина всіх парних нату-
ральних чисел.
Множина, яка не містить жодного елемента, називається порожньою
множиною і позначається символом ∅.
Означення 1. Множина А називається підмножиною множини В, як-
що x ∈ A ⇒ x ∈ B. Позначення: A ⊂ B або B ⊃ A.
Домовимося, що ∅ ⊂ A для довільної множини А.
Нехай А, В – підмножини множини Х.
Означення 2. Множини А і В рівні, якщо A ⊂ B і B ⊂ A. Позначен-
ня: A = B.

Означення 3. Об’єднанням множин А і В називається множина С, що
складається з усіх тих елементів, які належать хоча б одній із множин А,
В. Позначення: C = A ∪ B.
Отже, A ∪ B = { x ∈ X | x ∈ A або x ∈ B}.
Означення 4. Перерізом (перетином) множин А і В називається мно-
жина С, що складається з усіх тих елементів, які одночасно належать
кожній із множин А, В. Позначення: C = A ∩ B.
Отже, A ∩ B = { x ∈ X | x ∈ A і x ∈ B}.
Означення 5. Різницею множин А і В називається множина С, яка
складається з усіх тих елементів множини А, які не належать множині В.
Позначення: С = A \ B.
Таким чином, A \ B = { x ∈ X | x ∈ A і x ∉ B}.
Означення 6. Доповненням до множини А називається множина всіх
елементів основної множини Х, які не належать А. Позначення: A .
Отже, A = X \ A = { x ∈ X | x ∉ A}.
Приклад . X = R, A = ( 0; 2 ) , B = (1; 3) .
Тоді
A ∪ B = ( 0; 3) , A ∩ B = (1; 2 ) ,
A \ B = ( 0; 1] , B \ A = [ 2; 3) ,
A = ( −∞; 0] ∪ [ 2; + ∞ ) .
2.2. Загальне поняття функції

Означення 1. Нехай Х, Y – непорожні множини. Функ-
цією f, що діє з Х в Y, називається правило, за яким кожному x ∈ X
ставиться у відповідність єдиний елемент y ∈ Y.
Елемент у, який функція f ставить у відповідність елементу х, назива-
ється образом елемента х при дії функції f або значенням функції f у
точці х і позначається символом f ( x ).
Позначення функції: f : X → Y або f ( x ) , x ∈ X .
Множина Х називається областю визначення функції f і позначається
D ( f ).
Множина R ( f ) := { f ( x ) | x ∈ X } називається множиною значень
функції f.
Зауваження. Якщо числова функція задана аналітичним виразом, то
її область визначення D ( f ) містить усі х, для яких аналітичний вираз
має зміст.
2. Множини.
Розділ 1. Функції
y y
A f–1(B)
0 0
–1 1 x –1 1 x
–1 f(A) B
–1
Рис. 2.4
Рис. 2.1. Множина A = [ −1; 1] Рис. 2.2. Множина B = ( −∞;0 )
та її образ f ( A ) = [ −1; 0 ] та її прообраз f ( B ) = ( −1; 1)
−1
Приклад. Нехай f ( x) = x2 − 1. Тоді { }

D ( f ) = x ∈ R | x2 − 1 ≥ 0 = −∞; − 1 ∪ 1; + ∞
= ∈ | − 1 ≥ 0 = ( −∞; − 1] ∪ [1; + ∞ ) .
Означення 2. Нехай f : X → Y , A ⊂ X , B ⊂ Y. Образом множини А
при дії f називається множина f ( A ) := { f ( x ) | x ∈ A} . Прообразом мно-
жини В при дії f називається множина f −1 ( B ) := { x ∈ X | f ( x ) ∈ B} .
Приклад . f ( x ) = x − 1, x ∈ R; A = ( −1; 1] ; B = ( −∞; 0) . Тоді D ( f ) = R;

R( f ) = [ −1; +∞) ; f ( A ) = [ −1; 0] (рис. 2.1). f −1 ( B ) = ( −1; 1) (рис. 2.2).
Означення 3. Функція f : X → Y називається сюр’єкцією, якщо

f ( X ) = Y , тобто ∀y ∈ Y ∃x ∈ X : f ( x ) = y .
Означення 4. Функція f : X → Y називається ін’єкцією, якщо ∀x1 ∈ X ∀x2 ∈ X x1 ≠ x2 f x1 f x2

∀x1 ∈ X ∀x2 ∈ X : x1 ≠ x2 ⇒ f ( x1 ) ≠ f ( x2 ) .
Означення 5. Функція f : X → Y називається бієкцією, якщо вона є
сюр’єкцією та ін’єкцією.
y Приклади:
1 1) f : [ −1; 1] → [ −1; 1] , f ( x ) = x 2. Тоді
X = Y = [ −1; 1] . Отже, f – не сюр’єкція, бо
∀x ∈ [ −1; 1] : f ( x ) = x 2 ≠ −1; f – не ін’єкція,
x
0
бо −1 ≠ 1 , але f ( −1) = f (1) = 1 (рис. 2.3).
–1 1
2) f : [ −1; 0] → [ 0,1] , f ( x ) = x 2.
Рис. 2.3
Тоді X = [ −1;0] , Y = [ 0,1] . f – сюр’єкція, y
1
бо ∀y ∈ [ 0,1] ∃x := − y ∈ [ −1;0] : f ( x ) = y; f – ін’єкція, бо
−1 ≤ x1 < x2 ≤ 0 ⇒ x12 > x22 .
Отже, f – бієкція.
Означення 6. Нехай f : X → Y – бієкція. Тоді ∀y ∈ Y ∃x ∈ X, х – єди-
ний, такий що: f ( x ) = y. Покладемо f −1 ( y ) := x , якщо f ( x ) = y. Функція
f −1 : Y → X називається оберненою до функції f.
Приклад . f : [ −1; 0] → [ 0,1] , f ( x ) = x 2. Тоді f −1 ( y ) = − y , y ∈ [ 0; 1].
Означення 7. Нехай f : X → Y , g : Y → V . Функція h : X → V , яка ви-

значається формулою h ( x ) := g ( f ( x ) ) , x ∈ X , називається складною
функцією, або суперпозицією функцій f та g.
( )
Приклад . Якщо h ( x ) = 2sin x − 1, x ∈ R, то h ( x ) = g f ( x ) , x ∈ R , де
f ( x ) = sin x, x ∈ R; g ( y ) = 2 y − 1; y ∈ R .
2.3. Числові множини

Нехай A ⊂ R, A ≠ ∅.
Означення 1. Множина А називається обмеженою зверху (знизу),
якщо ∃b ∈ R ∀x ∈ A : x ≤ b ( x ≥ b ).
При цьому число b називається верхньою (нижньою) межею множи-
ни А.
Множина А називається обмеженою, якщо вона обмежена і зверху, і
знизу.
Означення 2. Число а називається максимальним (мінімальним)
елементом множини А, якщо:
1) a ∈ A;
2) ∀x ∈ A : x ≤ a ( x ≥ a ).
Позначення: a = max A або a = max x
x∈A
(a = min A або a = min x).
x∈A
Приклад. Нехай A = [ 0; 1). Тоді ∀b ∈ [1; + ∞ ) : b – верхня межа А;

∀b ∈ ( −∞; 0] : b – нижня межа А; min A = 0.
Розділ 1.
2. Основи координатного
Множини. Функції методу 19
Доведемо, що А не має максимального елемента. Справді, якщо, від
a +1
супротивного, a = max A, то a ∈ A ⇒ 0 ≤ a < 1 ⇒ x = ∈ A, x > a, що
2
суперечить означенню максимального елемента.
Означення 3. Число a∗ ∈ R називається точною верхньою межею
або супремумом множини А, якщо:
1) a ∗ – верхня межа множини А; 2) ∀b – верхньої межі А : a∗ ≤ b.
Число a∗ називається точною нижньою межею або інфімумом мно-
жини А, якщо:
1) a∗ – нижня межа множини А;
2) ∀b – нижньої межі А : a∗ ≥ b.
Позначення: a∗ = sup A = sup x;
x∈A
a∗ = inf A = inf x.
x∈A
Зауваження. Згідно з означенням 3, sup A – найменша з верхніх меж,
а inf A – найбільша з нижніх меж множини А.
Теорема 1. Непорожня обмежена зверху (знизу) чис-

лова множина має точну верхню (нижню) межу.
Приклад. Нехай A = [ 0; 1). Доведемо, що sup A = 1. Справді, ∀x ∈ A : x ≤ 1;

 d + 1
якщо d < 1, то число x = max  0;  належить множині А, причому
 2 
x > d , отже d – не верхня межа А.
Про використання супремума та інфімума для означення дій з дійсни-
ми числами див., наприклад, [1].
2.4. Потужність множин, зліченні множини

Нехай А, В – непорожні множини.
Означення 1. Множини А і В називаються рівнопотужними, якщо
існує бієкція f : A → B.
Позначення: A ~ B.
Означення 2. Множина А називається зліченною, якщо A ~ N , тобто
елементи множини А можна пронумерувати.

Приклад 1. Множина А всіх парних натуральних чисел рівнопотужна з N.
Справді, A = {2k | k ∈ N }. Покладемо f ( k ) = 2k , k ∈ N . Тоді f : N → A –
бієкція.
Приклад 2. Z – зліченна множина. Один з можливих способів нумерації
елементів Z такий:
… − n … − 2 −1 0 1 2 … n … ,
2n + 1 5 3 1 2 4 2n
тобто f : N → Z за правилом
f (1) = 0; f ( 2k ) = k , k ≥ 1; f ( 2k + 1) = −k , k ≥ 1 .
Вправи: 1) ( 0; 1) – незліченна множина.
2) ( 0; 1) ~ [ 0; 1] .
ЗАДАЧІ
2А
1. Чи є істинними наступні твердження: а) ∃x ∈ R ∃y ∈ R : x2 + y 2 < xy ;
б) ∀x ∈ R ∃y ∈ R : x 2 + y 2 < xy; в) ∃n ∈ N , n ≥ 10 ∀m ∈ N : nm 2 ∈ N ;
г) ∀a ∈ R ∃x ∈ R : x 2 + 2ax + a = 0.
2. Визначити множину A, якщо: а) ∀x ∈ A ∃n ∈ N : 2n + 1 = x; б) ∀a ∈ A
∃x ∈ R : 3a + 2ax − x 2 > 0.
3. Визначити і зобразити на рисунках множини A ∪ B, A ∩ B, А\В, В\А, якщо:
{ } { } A = { ( x, y) ∈ R : x + y <1},
а) A = x ∈ R : x2 + 6x + 8 < 0 , B = x ∈ R : x2 + 3x < 0 ; б) 2 2 2
{
B = ( x, y) ∈ R2 : xy ≥ 0} ; в) A = {( x, y) ∈ R : x > y } , B = {( x, y) ∈ R : x > y }.
2 3 3 2 2 2
4. Чи є подані далі відображення сюр’єкцією, ін’єкцією, бієкцією:

а) Z ∋ n → n + (−1)n ∈ Z ; б) Z ∋ n → 3 − n ∈ Z ; в) Z 2 ∋ (m, n) → (n, m) ∈ Z 2;
г) Z 2 ∋ (m, n) → (m − 1, n + 2) ∈ Z 2.
  1 
5. Довести, що множина чисел A = (−1)n  1 −  | n ∈ N  обмежена, але
  n 
не має ні найменшого, ні найбільшого елемента. Знайти точні верхню та
нижню межі множини A.
 m 
6. Знайти точні межі множини A=  m ∈ N , n ∈ N .
m + n 
7. Якого типу відображення з R в R (сюр’єкцію, ін’єкцію, бієкцію) за-
дають такі функції: а) y = x sin x ; б) y = arctg x ; в) y = x x .
8. Знайти функцію y = f ( x), якщо відомо, що вона лінійна і f ( 0) = –5,
а f ( 2) = 1. Вказати її область визначення і множину значень. Знайти
обернену функцію.
Розділ 1. Множини.
2. Основи Функції
координатного методу 21
9. Нехай f ( x) = x3, ϕ ( x) = 3 x. Знайти f ( ϕ ( x ) ) , ϕ ( f ( x ) ) , f ( f ( x ) ) ,
( ) (
ϕ ( ϕ ( x )) , f ϕ ( f ( x )) , ϕ f ( ϕ ( x )) . )
10. Дослідити подані нижче функції на парність (непарність), періодич-
ність. Для функцій, які є періодичними, знайти найменший додатний
( ) 1
період: а) f ( x) = cos x 2 ; б) f ( x) = cos 2 x + 3sin 2 x − 1; в) f ( x) = cos ;
x
г) f ( x) = sin x + sin ( x 2 ) ; д) f ( x) = [ x ] ( [ x ] – ціла частина x, тобто найбіль-
ше ціле число, яке не перевищує x); е) f ( x) = cos πx; є) f ( x) = arcsin ( sin x ).
11. Знайти область визначення функцій і зобразити (д–и) цю область
графічно: а) f ( x) = 9 − x2 ; б) f (x) = x2 −1; в) f ( x) = 3 x 2 − 1; г) f ( x) = ctg x ;
д) f ( x) = arccos ( 3x − 5) ; е) f ( x) = sin ln ( 2 x − 1); є) f ( x) = sin 2 x + 4 − x 2 ;

5x − 3 5x − 3
ж) f ( x ) = arcsin + 4 x2 − 1 ; з) f ( x, y ) = arcsin + 1− 4 y2;
2 2
(
и) f ( x, y ) = 9 − x 2 y + ln y 2 − x . )
12. Функція f : R → R задана формулою f ( x, y ) = x 2 + y 2. Визначи-
2 1
ти: а) f ( 0; 0); б) f ( 1; 0); в) f −1 ({0} ); г) f −1 ({1} ); д) f −1 ([1; 4]).

13. Функція f : R1 → R2 задана формулою f ( x) = ( x; 2x ) . Знайти f (0),
( )
f (2), f −1 ( 0; 0 ), f −1 ( −2; − 4 ), R f .
2Б
1. Чи є істинними твердження: а) ∃y ∈ R ∀x ∈ R : x 2 + y 2 > 1;

б) ∃y ∈ R ∀x ∈ R : y > 2 x ; в) ∀y ∈ R ∃x ∈ R : y > 3x + 2; г) ∀n ∈ N
∃r1 ∈ Q ∃r2 ∈ Q : r1r2 + r1 = n; д) ∃a ∈ R ∀x ∈ R : x 2 − 2ax + a > 0.
2. Визначити множину A, якщо:
m
а) ∀x ∈ A ∃m ∈ Z ∃n ∈ N : = x; б) ∀a ∈ A ∃x ∈ R : x 2 + 2ax + a = 0.
n
3. Визначити і зобразити на малюнках множини A ∪ B, A ∩ B , А\В, В\А, як-
{
що: а) A = { x ∈ R :1 < x − 3 < 2}, B = { x ∈ R : 2 x < 3} ; б) A = ( x, y ) ∈ R 2 : x = y , }
{
B = {( x, y) ∈ R : x + y ≤ 1}; в) A = ( x, y) ∈ R2 : xy ≥ 1} , B ={( x, y) ∈ R 2
: x > 2}.
4. Чи є подані далі відображення сюр’єкцією, ін’єкцією, бієкцією:
а) Z ∋ n → (−1)n n ∈ Z ; б) Z ∋ n → n 2 ∈ Z ; в) Z 2 ∋ (m, n) → (m + n, m − n) ∈ Z 2.

5. Знайти точні верхню та нижню межі множин:
 n   n +1 
а) A=  (2 + (−1)n ) n ∈ N  , б) A=  (−1)n n ∈ N  .
 n + 3   n 
6. Якого типу відображення з R в R (сюр’єкцію, ін’єкцію, бієкцію) за-
дають такі функції: а) y = 3 x + 10 ; б) y = 2 ; в) y = x ( x − 1) .
x
x +1
7. Нехай f ( x) = x 2, ϕ ( x) = sin x. Знайти f ( ϕ ( x ) ) , ϕ ( f ( x ) ) , f ( f ( x ) ) ,
( ) ( )
ϕ ( ϕ ( x ) ), f ϕ ( f ( x ) ) , ϕ f ( ϕ ( x ) ) .
8. Дослідити подані нижче функції на парність (непарність), періодич-
ність. Для функцій, які є періодичними, знайти найменший додатний
1 1
період: а) f ( x) = 5; б) f ( x) = ctg x ; в) f ( x ) = cos x − cos 2 x + cos 3x ;
4 3
sin 2 x
г) f ( x) = ; д) f ( x) = cos 2 x; е) f ( x) = x − [ x ]; є) f ( x) = cos ( x + 1) .
tg x + 2
9. Знайти область визначення функцій і зобразити (д–и) цю область
графічно: а) f ( x) = x 2 − 5 x + 6 ; б) f ( x) = tg x ; в) f ( x) = arcsin ( sin x ) ;
г) f ( x) = sin (cos x); д) f ( x) = arcsin ( 2 x − 1) ; е) f ( x) = ln sin ( 2 x − 1);
x−3
є) f ( x ) = arccos
5
− lg ( 3 x + 6 ); ( )
ж) f ( x) = 9 − x 2 + ln x 2 − 1 ;
( )
з) f ( x, y ) = 9 − x 2 + ln y 2 − 1 ; (
и) f ( x, y ) = 9 y − x 2 + ln xy 2 − 1 ; )
і) f ( x, y ) = 9 − x 2 y + ln ( x − y ).
2
10. Функція f : Z → N задана формулою ∀n ∈ Z : f (n) = n 2 + 1.

Визначити: а) f ( 0); б) f ( 1); в) f −1 ({1}); г) f −1 ({2}).
Довести, що f ( Z ) = f ( N ) ∪ {1} .
11. Функція f : R 2 → R1 задана формулою f ( x, y ) = x − y . Визначити:
а) f ( 0; 0); б) f ( 1; 0); в) f −1 ({0} ); г) f −1 ([1; 4]).
 
12. Функція f : R1 → R2 задана формулою f ( x) =  x; 1  . Знайти f (0),
 x +1 
 
f (2), f ( 0; 0 ) , f −1 2; , R f .
−1 

1 
 ( )
 3
2Д
1. Перевезення вантажу від міста до першого пункту, який знаходить-
ся на віддалі 100 км від міста, коштує 200 грн., а до другого пункту, що
Розділ 1.
2. Множини.
Основи координатного
Функції методу 23
розташований на віддалі 400 км від міста,– 350 грн. Скільки коштує
перевезення вантажу на віддаль 250 км, якщо вартість є лінійною функцією
від віддалі? (За умов якісних доріг.)
 1 1
2. Знайти f , якщо f  x +  = x 2 + 2 .
 x  x
3. Знайти цілу раціональну функцію (многочлен) другого порядку y =
= f ( x) і його корені, якщо f (0) = 2, f (1) = 0, f (2) = 4. Вказати такі мно-
жини визначення і значень відображення, заданого на цих множинах за
допомогою даної функції, щоб отримане відображення було відповідно
сюр’єктивним, ін’єктивним, бієктивним. Для випадку бієктивних відоб-
ражень знайти обернені.
4. Функція f : Z → N задана формулою ∀n ∈ Z : f (n) = n 2 + n ∈ Z .
Визначити: а) f ( –2), б) f ( –1), в) f −1 ({1}), г) f −1 ({2}) , д) f −1 ( N ) ,
е) f −1 ( A) , A = {1 − n | n ∈ N }.
5. Нехай X та Y – скінченні множини. Х містить m елементів, Y – n елемен-
тів. Скільки всього існує: а) функцій f : X → Y ; б) ін’єкцій f : X → Y ;
в) бієкцій f : X → Y .
6. Навести приклад множини X і відображення f : X → X таких,
що f – сюр’єкція, але не ін’єкція. Чи існує таке відображення для скінчен-
ної множини?
7. Довести, що не існує числа x ∈ Q , такого, що
а) x 2 = 2; б) x 2 = 6 ; в) x 6 + x − 1 = 0; г) 10 x = 2 .
8. Знайти точні верхню та нижню межі множин
 n3   3n 
а) A=  n n ∈ N ; б) A=  n ∈ N .
 3   n ! 

Розділ 3
ЧИСЛОВІ ПОСЛІДОВНОСТІ
3.1. Означення і приклади
Означення 1. Функція f : N → R, областю визначення якої

є множина натуральних чисел, називається числовою послідовністю.
Послідовність позначають {a1 , a2 , … an , …} , або {an : n ≥ 1} , або
( an ) , де ak = f ( k ) – k-й член послідовності.
Послідовності найчастіше задають:
1) формулою загального члена an ;
2) рекурентною формулою.
Приклади:
( −1)n
1. an = .
n2 + 1
Тоді відома формула п-го члена послідовності, з якої
( −1)3 1 ( −1)
2k
1
a3 = =− , a2 k = = 2 і т. д.
32 + 1 10 ( 2k ) + 1 4k + 1
2
 an = 2an − 1 − an − 2 , n ≥ 3;
2. 
 a1 = 5, a2 = 2.
У цьому разі маємо рекурентну формулу, тому члени послідовності
( an ) можна знайти послідовно: a3 = 2a2 − a1 = 8; a4 = 2a3 − a2 = 11 і т. д.
Означення 2. Послідовність ( an ) називається обмеженою, якщо всі її
члени лежать у певному відрізку [–M; M], де М – додатне дійсне число.
Приклад. Послідовності ( −1n ) і (2− n ) обмежені, а послідовності
 n2  n
  , (2 ) – ні.
 n + 1 
Елемент ak називатимемо найбільшим (найменшим) членом послі-
довності ( an ) , якщо ∀n ≥ 1: an ≤ ak (an ≥ ak ).
Вправа. Навести приклад обмеженої послідовності, що не має найбіль-
шого і найменшого членів.
Розділ 1. Числові координатного
3. Основи послідовності методу 25
Означення 3. Послідовність ( an ) називається:
1) строго зростаючою, якщо ∀n ≥ 1: an + 1 > an ;
2) строго спадною, якщо ∀n ≥ 1: an + 1 < an ;
3) неспадною, якщо ∀n ≥ 1: an + 1 ≥ an ;
4) незростаючою, якщо ∀n ≥ 1: an + 1 ≤ an .
Зауважимо, що клас строго зростаючих послідовностей є частиною
класу неспадних послідовностей, а клас строго спадних – частиною класу
незростаючих.
Кажуть, що послідовність монотонна, якщо вона неспадна або незро-
стаюча.
3.2. Границя послідовності

Означення 4. Нехай a ∈ R, ε > 0. ε-околом точки а нази-
вається інтервал (а – ε, а + ε).
Відзначимо, що (а – ε, а + ε) = {x ∈ R | x − a < ε}.
Означення 5. Число a ∈ R називається границею послідовності ( an ) ,
якщо ∀ε > 0 ∃n0 ∈ N ∀n ≥ n0 : an − a < ε.
Позначення: lim an = a або an → a, n → ∞ .
n →∞
Кажуть, що послідовність ( an ) має границю а, або збігається до числа а.

Послідовності, які мають границі, називаються збіжними, решта –
розбіжними.
Зауваження. Послідовність ( an ) збігається до числа а тоді і тільки
тоді, коли для кожного ε > 0 всі члени цієї послідовності, крім, можливо,
деякої скінченної їх кількості, лежать в ε-околі точки а.
n 1
Приклад 1. Доведемо за допомогою означення 5, що lim = .
n →∞ 5n + 1 5
n
Оскільки an = , то, згідно з означенням границі, для довільного
5n + 1
ε > 0 потрібно вказати хоча б одне таке натуральне число n0 , щоб для
всіх n ≥ n0 справджувалася нерівність
n 1
− < ε. (1)
5n + 1 5
Нехай ε > 0 задано. Для знаходження n0 розв’яжемо нерівність відносно n:
n 1 −1 1 1 
− <ε⇔ < ε ⇔ ε(25n + 5) > 1 ⇔ n >  − 5  .
5n + 1 5 5(5n + 1) 25  ε 
Тому шуканим номером n0 , відповідним до ε, буде, наприклад, найменше
1 1 
з натуральних чисел, більших за  − 5 .
25  ε 
Зауваження (до прикладу 1).
1. Число n0 знаходять неоднозначно. Наприклад, для ε = 10–3 за n0
можна взяти будь-яке з чисел 40; 41; 42; … .
2. Не обов’язково шукати найменше число n0 , відповідне до ε.
Приклад 2.
(−1)n (n + 1)
Доведемо за означенням, що послідовність an = розбіжна.
n
Для цього перевіримо, що (an ) не може збігатися до жодного числа а.
Справді,
1 1
∀p ≥ 1 : a2 p = 1 + > 1 , a2 p −1 = −1 − < −1.
2p 2 p −1
1
Тому при a ≥ 0 нерівність an − a < не виконується для всіх членів
2
послідовності з непарними номерами n, а при а < 0 – з парними. Отже,
1
жодне число а не може бути границею послідовності (an ), бо для ε =
2
не можна підібрати такий номер n0 , щоб для всіх n ≥ n0 була правиль-
1
ною нерівність an − a < .
2
3.3. Властивості збіжних послідовностей

Для обчислення границь послідовностей використову-
ються такі твердження.
Теорема 1 (про єдиність границі). Послідовність не

може мати більше однієї границі.
Теорема 2 (про обмеженість збіжної послідовності).

Якщо послідовність збіжна, то вона обмежена.
Розділ 3. Основи координатного

1. Числові послідовності методу 27
Теорема 3 (про границю монотонної послідовності).
Монотонна
і обмежена послідовність має границю.
Теорема 4 (про арифметичні дії над границями).

Нехай lim an = a , lim bn = b .
n →∞ n →∞
Тоді:
1) ∀c ∈ R : lim (can ) = ca; 2) lim (an + bn ) = a + b; 3) lim (an bn ) = ab;
n →∞ n →∞ n →∞
a  a
4) Якщо додатково b ≠ 0 і для кожного n ≥ 1 bn ≠ 0, то lim  n  = .
n →∞  bn  b
Теорема 5 (про три послідовності). Припустимо, що

виконуються умови:
1. ∃ n0 ∈ N , ∀n ≥ n0 : α n ≤ βn ≤ γ n ; 2. lim α n = lim γ n = α.
n →∞ n →∞
Тоді послідовність (βn ) також збігається до α.
Теорема 6 (про нерівності для границь). Якщо

lim an = a, lim bn = b, lim an = a, lim bn = b,
n →∞ n →∞ n →∞ n →∞
а також ∃ n0 ∈ N , ∀n ≥ n0 : an ≤ bn, то для границь послідовнос-

тей справджується нерівність a < b.
Доведення цих теорем можна знайти, наприклад, в працях [1, 2]. На-
ведемо тут лише деякі з них.
Доведення теореми 1. Нехай lim an = a і одночасно lim an = b. Пере-
n →∞ n →∞
віримо, що a = b.
Внаслідок означення границі при фіксованому ε > 0:
∃n1 ∈ N , ∀n ≥ n1 : an − a < ε , (2)
∃n2 ∈ N , ∀n ≥ n2 : an − b < ε . (3)
Оскільки для k ≥ max ( n1 , n2 ) нерівності з (2) і (3) виконуються одно-
часно, то
a − b = an − ak + ak − b ≤ a − ak + ak − b < 2ε.
Отже, ми довели, що

∀ε > 0 : a − b < 2ε, (4)
звідки випливає, що a = b. Справді, якщо a ≠ b, то a − b > 0, і поклавши
1 2
ε = a − b , з (4) отримаємо, що a − b = a − b , що неможливо. Теорему 1
3 3
доведено.
Доведення теореми 2. Нехай lim an = a. Згідно з означенням границі
n →∞
для ε = 1 матимемо:
∃n0 ∈ N , ∀n ≥ n0 : an − a < 1. (5)
Покладемо M = max{ a1 , a2 ,..., an0 −1 , a + 1}. Тоді при 1 ≤ n ≤ n0 – 1
нерівність an ≤ M , очевидно, виконується, а при n ≥ n0 з урахуванням (5)
отримаємо
an = an − a + a ≤ an − a + a < 1 + a ≤ M .
Таким чином, ∀n ≥ 1: an ≤ M , а отже, послідовність ( an ) обмежена.
Теорему 2 доведено.
Доведення теореми 3. Розглянемо випадок неспадної послідовності
( an ) . Позначимо через А множину значень послідовності ( an ) , тобто
A = {a1 , a2 ,..., an ,...}. За умовою теореми послідовність ( an ) обмежена, а
отже, А – непорожня обмежена множина. Тому згідно з теоремою про
існування супремума
∃ a∗ ∈ R : sup A = a∗.
Доведемо, за означенням границі, що lim an = a∗. Нехай ε > 0 задано.
n→∞
∗
Для числа a − ε знайдеться n0 ∈ N таке, що
an0 > a∗ − ε, (6)
∗
бо інакше a − ε буде верхньою межею множини А, що суперечить
означенню супремума. Крім того, ( an ) – неспадна послідовність, а отже,
з урахуванням (6),
∀n ≥ n0 : a∗ − ε < an0 ≤ an ≤ a ,
звідки
∀n ≥ n0 : an − a∗ < ε ,
тобто n0 – шуканий номер, відповідний до ε.
Випадок незростаючої послідовності ( an ) розглядається аналогічно.
Доведення пункту 2) теореми 4 (для границі добутку). Нехай ε > 0 за-
дано. Вказати такий номер n0 ∈ N , що

∀n ≥ n0 : an bn − ab < ε . (7)
Оскільки lim an = a, lim bn = b, то з теореми 2 і означення границі по-
n →∞ n →∞
слідовності випливає, що
∃M > 0 ∀n > 1: bn ≤ M ; (8)
ε
∃n1 ∈ N ∀n ≥ n1 : an − a < ; (9)
2M
ε
∃n2 ∈ N ∀n ≥ n2 : bn − b < . (10)
2( a + 1)
Покладемо n0 = max(n1 , n2 ) . Тоді при n ≥ n0 одночасно виконуються не-
Число
рівності (8), (9), (10), а отжее, ∀n ≥ n0 :
an bn − ab = an bn − abn + abn − ab ≤
ε ε
≤ bn ⋅ an − a + a ⋅ bn − b < M +a < ε,
2M 2(1 + a )
тобто при n ≥ n0 справджуються нерівності (7). Пункт 2 теореми 4 доведено.
  n
3.4. Збіжність послідовності  1 +  , n ≥ 1.
1
 n 
У різних розділах математики використовують нерів-

ність, яка необхідна для подальшого розгляду.
Теорема 7 (нерівність Коші). Для довільного набору чисел

{a1, a2 , ..., an{} ⊂, [0;,+...,∞) } ⊂ [0; + ∞) справджується нерівність
a1 + a2 + ... + an
a1a2 ... an ≤ n .
Знак «=» з’являється у цій нерівності тоді і тільки то-
ді, коли a1 = a2 = ... = an.
Доведення теореми 7 можна знайти, наприклад, в [1].

Розглянемо послідовності додатних чисел:
 n   n +1 
 1  1
a =
 n  n 1 + : n ≥ 1   n  n  : n ≥ 1.
, b = 1 +
       
Справджується теорема 8.
Розділ М.
30 Ф. Городній,
3. Числові Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
послідовності
Теорема 8. Для послідовностей ( an ), ( bn ) виконуються
твердження:
1) ∀n ≥ 1: an < bn ;
2) послідовність ( an ) строго зростає;
3) послідовність ( bn ) строго спадає;
4) послідовність ( an ) збіжна.
Доведення. Правильність твердження 1) випливає з того, що

 1
∀n ≥ 1: an > 0 , bn = an  1 +  .
 n
Для перевірки твердження 2) зафіксуємо n ∈ N і застосуємо нерів-
1 1 1
ність Коші до чисел 1, 1 + , 1 + ,..., 1 + . Отримаємо
n
n
n

n
1
n 1 + n(1 + ) n n +1

n +1 1 ⋅ 1 +
1  n 1 ⇔  1 + 1  < 1 + 1  ⇔ a < a .
  < =1+   
 n   n +1
 n n +1
 n n +1 n +1
Щоб довести твердження 3), при фіксованому n ≥ 2 застосуємо нерів-
1 1 1
ність Коші до чисел 1, 1 − ,1 − ,..., 1 − . Матимемо
n n

n
n
 1
n 1 + n 1 −  n n +1
n +1  1 
1⋅ 1 −  <  n  = n ⇔  n −1  <  n  ⇔
   
 n n +1 n +1  n   n −1 
n +1 n n +1 n
 n +1  n   1  1 
⇔  <  ⇔ 1 +  < 1 +  ⇔ bn < bn − 1 .
 n   n −1   n  n −1 
Для перевірки твердження 4) зауважимо, що внаслідок тверджень 1),
2), 3) ∀n ≥ 1: a1 < an < bn < b1 , звідки випливає, що ∀n ≥ 1: an < b1 .
Тому послідовність ( an ) збіжна за теоремою про границю монотонної
послідовності. Теорему 8 доведено.
 n 
Границю послідовності  1 + 1  , n ≥ 1 з часів Л. Ейлера позначають
 n  
буквою е. Відомо, що е – ірраціональне число, е ≈ 2,718281828459045.
3.5. Таблиця деяких важливих границь

Наведемо основні важливі границі.

1. Нехай ∀n ≥ 1: an = a , де a ∈ R. Тоді lim an = a .
n →∞
1
2. ∀α > 0 : lim α = 0.
n →∞ n
3. При n → ∞ будь-яка показникова функція з основою степеня a > 1 зростає
швидше за будь-яку степеневу функцію, тобто
nβ
∀β∈ R, ∀a > 1: lim n = 0.
n→∞ a
4. При n →∞ будь-яка степенева функція з показником степеня β > 0 зро-
стає швидше за будь-яку логарифмічну функцію, тобто ∀β > 0, ∀a > 0, a ≠ 1
log a n
∀β > 0, ∀a > 0, a ≠ 1 : lim = 0.
n →∞ nβ
n
 1
5. lim  1 +  = e.
n →∞  n
6. lim n
n =1.
n →∞
3.6. Підпослідовності.
Деякі властивості підпослідовностей
Нехай {an : n ≥ 1} – числова послідовність, {nk : k ≥ 1} –

строго зростаюча послідовність натуральних чисел.
Означення 6. Послідовність {ank : k ≥ 1} називається підпослідовністю
послідовності {an : n ≥ 1}.
  πn  
Вправа. Знайти загальний член підпослідовності (а3k), якщо  an = cos   .
  3 
Справджуються такі теореми.
Теорема 9. Для того щоб lim an = a необхідно і доста-

n →∞
тньо, щоб кожна підпослідовність послідовності ( an ) збі-

галася до а.
Зауваження. З теореми 9 випливає, що для того щоб довести, що по-

слідовність розбіжна, досить указати дві її підпослідовності, що збіга-
ються до різних чисел.
Розділ М.
Теорема 10 (Больцано – Веєрштраса). Кожна обме-
жена числова послідовність містить збіжну підпослідов-
ність.
3.7. Фундаментальні послідовності.

Критерій Коші збіжності числової
Означення 7. Послідовність ( an ) називається фундаментальною, якщо

∀ε > 0 ∃n0 ∈ N ∀n ≥ n0 , ∀m ≥ n0 : an − am < ε.
Вправи.
1. Довести, що фундаментальна послідовність є обмеженою.
2. Довести, що збіжна послідовність є фундаментальною.
Теорема 11 (критерій Коші збіжності послідовності).

Числова послідовність збіжна тоді і тільки тоді, коли
вона фундаментальна.
 sin1 sin 2 sin n 

Приклад. Доведемо, що послідовність  an = + + ... + 

 1⋅ 2 2 ⋅ 3 n ( n + 1) 
збіжна.
Згідно з критерієм Коші збіжності послідовності, досить перевірити,
що послідовність ( an ) фундаментальна. Нехай ε > 0 задано. Скористав-
шись обмеженістю функції sin x і рівністю 1 1 1
= − , k ≥ 1 мати-
k (k + 1) k k + 1
мемо при m > n:
sin (n + 1) sin (n + 2) sin m
am − an = + + ... + ≤
(n + 1)(n + 2) (n + 2)(n + 3) m(m + 1)
sin (n + 1) sin (n + 2) sin m
≤ + + ... + ≤
(n + 1)(n + 2) (n + 2)(n + 3) m(m + 1)
1 1 1
≤ + + ... + =
(n + 1)(n + 2) (n + 2)(n + 3) m(m + 1)

1 1 1 1 1 1 1 1 1
= − + − + ... + − = − <
(n + 1) (n + 2) (n + 2) (n + 3) m ( m + 1) n + 1 m + 1 n + 1
1 1 1 1 1
+ − = − < .
m m +1 n +1 m +1 n +1
Отже встановлено, що ∀m > n ≥ 1:

1
am − an < . (8)
n +1
Виберемо за n0 одне з натуральних чисел, для яких виконується нерів-

1
ність < ε. Внаслідок (8) ∀m ≥ n ≥ n0 : am − an < ε.
n0 + 1
Якщо ж n > m ≥ n0 , то помінявши в (8) m i n місцями, отримаємо
1 1
am − an ≤ ≤ < ε.
m + 1 n0 + 1
Звідси ∀m ≥ n0 , ∀n ≥ n0 : am − an < ε, а отже, фундаментальність послі-
довності ( a n) доведено.
3.8. Послідовності, що мають границю +∞ або –∞

Серед розбіжних послідовностей виділяють послідовнос-
ті, що мають границю +∞ або –∞.
Означення 8. Кажуть, що lim an = +∞ , якщо ∀C > 0 ∃n0 ∈ N ∀n ≥ n0 :
n →∞
an > C; lim an = −∞ , якщо ∀C < 0 ∃n0 ∈ N ∀n ≥ n0 : an < C.
n →∞
Справджуються такі теореми.
Теорема 12. Якщо (a n) – обмежена послідовність, а

також lim bn = +∞ (−∞), то lim (an + bn ) = +∞ (−∞) .
n→∞ n →∞
Теорема 13. Нехай lim an = a , lim bn = +∞ . Тоді

n →∞ n →∞
1) при a > 0 lim an bn = +∞ ; 2) при a < 0 lim an bn = −∞.

n →∞ n →∞
Розділ М.
Зауваження. Наступні приклади послідовностей ( an ) i ( bn ) свід-
чать, що у разі, коли lim an = 0 , lim bn = +∞ про границю послідовності
n →∞ n →∞
( anbn ) нічого певного сказати не можна.
1
Якщо an = , bn = n , то lim an bn = 1.
n n →∞
1
Якщо an = − , bn = n , то lim an bn = −∞ .
2
n n →∞
1
Якщо an = 2 , bn = n , то lim an bn = 0 .
n n →∞
(−1)n
Якщо an = n , bn = n, то ( an bn ) не має ні скінченної, ні нескінченної
границі.
3.9. Приклади обчислення

границь послідовностей
У наступних прикладах показано, як обчислювати грани-
ці послідовностей за допомогою важливих границь і теорем про власти-
вості границь.
n 2 + n lg(n) cos n
Приклад 1. Обчислити lim an , якщо an = .
n →∞ 5n 2 + n n − 3
Розв’язання. Скоротивши на n2 чисельник і знаменник дробу, за допо-
могою якого задано послідовність (an), матимемо
lg (n) cos n
1+
n
an = .
1 3
5+ − 2
n n
Використовуючи важливі границі 1), 2) і теореми про арифметичні дії
з границями, матимемо
 1 3 
lim  5 + −  = 5 + 0 − 0 = 5.
n →∞  n n2 
− lg n lg n lg n
Оскільки ∀n ≥ 1: n ≤ n cos n ≤ n , і згідно з важливою грани-
lg n − lg n lg n
цею 4) lim n = 0 , то поклавши α n = n , γ n = і скориставшись
n →∞ n
 lg n 
теоремою про три послідовності, отримаємо lim  n cos n  = 0.
n →∞  
1+ 0 1
Тому lim an = = .
n →∞ 5 5

Зауваження. Наведене розв’язання можна коротко записати так:
lg n lim  1 + lg n cos n 
1 + cos n n  n 
n →∞  =
lim an = lim =
n →∞ n →∞
5+
1
−
3  1 3 
lim 5 + − 
n n 2 n →∞  n n2  (9)
 lg n 
1 + lim  n cos n 
=
n →∞   = 1+ 0 = 1 ,
5+0−0 5 5
бо
− lg n lg n lg n
∀n ≥ 1: ≤ cos n ≤ n ,
n n

↓ ↓
0 0
 lg n 
звідки за теоремою про три послідовності lim  cos n  = 0.
n →∞  n 
Зазначимо, що слід вміти пояснити кожен знак рівності з (9).
Приклад 2. Обчислити lim an , якщо an = n3 − 3n.

n →∞
Розв’язання. Внаслідок теореми 13
 n3   n3 
lim an = lim 3n  n − 1 = −∞, бо lim 3n = +∞, lim  n − 1 = −1.
n →∞ n →∞ 3  n →∞ n →∞  3 
   
Приклад 3. Обчислити lim an, якщо an = 2 n + 5n .
n
n →∞
n
2
Розв’язання. Зауважимо, що ∀n ≥ 2 : 5 ≤ an = 5 n 1 +   ≤ 5
n
n , звід-
↓
5
 5 ↓
5
ки, за теоремою про три послідовності, lim an = 5.

n →∞
Приклад 4. Послідовність ( an ) задано рекурентно:

3
, n ≥ 1.
а1 = 2, аn+1 = 4 – (10)
an
Довести, що вона збігається і обчислити її границю.
Розв’язання. Скористаємось теоремою про границю монотонної по-
слідовності. Спочатку за допомогою методу математичної індукції пере-
віримо, що послідовність ( an ) обмежена, а саме:
∀n ≥ 1: 1< an < 3. (11)
РозділМ.
Справді, при n = 1 маємо a1 = 2, а отже, 1 < a1 < 3. Нехай нерівність (11)
3
справджується при n = k, тобто 1 < ak < 3. Оскільки ak +1 = 4 − , то з ура-
ak
3 3
хуванням нерівності 1 < ak < 3 отримаємо ak +1 < 4 −
= 3, ak +1 > 4 − = 1 .
3 1
Отже, правильність нерівностей (11) встановлено.
Доведемо, що ( an ) строго зростає. Знову скористаємося методом ма-
3
тематичної індукції. Зауважимо, що a2 = 4 − > 2 = a1. Припустимо, що
2
ak > ak −1 і перевіримо, що тоді a k +1 > ak . Справді, внаслідок (11), ∀n ≥ 1:
аn > 0. Тому
3 3 3 3
ak +1 > ak ⇔ 4 − > 4− ⇔ > ⇔ ak > ak −1.
ak ak −1 ak −1 ak
Таким чином доведено, що ∀n ≥ 1: an + 1 > an. (12)
Унаслідок (11), (12) і теореми про границю монотонної послідовності
(an) – збіжна послідовність. Нехай lim an = a. Із (11), (12) і теореми про
n →∞
нерівності для границь випливає, що 2 ≤ а ≤ 3. Тому а ≠ 0, і в рівності (10)
можна перейти до границі при n → ∞. У результаті отримаємо
a = 4− 3 . (13)
a
Рівняння (13) має два розв’язки: а = 1 і а = 3. Урахувавши доведену
раніше нерівність 2 ≤ а ≤ 3, робимо висновок, що lim an = 3.
n →∞
Зауваження. Підкреслимо, що застосування теореми про границю
монотонної послідовності дало змогу не тільки довести збіжність послі-
довності (10), а й знайти її границю, бо в рівності (10) можна переходити
до границі тільки тоді, коли відомо, що ( an ) – збіжна послідовність. У цьому
разі для обґрунтування переходу до границі можна використати теорему про
арифметичні дії з границями.
Приклад 5. Обчислити границю послідовності
1 1 1
an = + + ... +
. (14)
n +1 2
n +2 2
n +n 2
Розв’язання. Застосуємо теорему про три послідовності. Оскільки

1 1 1
∀1 ≤ k ≤ n : ≤ ≤
n2 + n n2 + k n2 + 1
і у правій частині рівності (14) n доданків, то ∀n ≥ 1:

n n
≤ an ≤ ,

+
n 2
n

2
+
n 1
↓ ↓
1 1
а отже, lim an = 1.
n →∞
Зауваження. У разі зростання n кількість доданків у правій частині (14)
також зростатиме. Тому для знаходження lim an не можна застосовувати
n →∞
теорему про арифметичні дії з границями.
ЗАДАЧІ
3А
1. Нехай b – фіксоване число. Що можна сказати про послідов-
ність {an }, якщо відомо, що у кожному околі точки b лежать усі члени
послідовності {an }?
ність {an }, якщо відомо, що існує такий окіл точки b, в якому лежать усі
члени послідовності {an }?
3. Навести приклад монотонно зростаючої (спадної) послідовності,
яка не є збіжною. Що можна сказати про таку послідовність?
4. Чи правильне твердження: якщо послідовність обмежена, то вона є
збіжною. А навпаки?
5. Чи правильне твердження: якщо послідовність {an } збігається, то
послідовність {| an |} також збігається. А навпаки?
6. Чи правильне твердження: сума двох неспадних послідовностей
також неспадна послідовність. А різниця?
7. Що означають наступні твердження щодо послідовності дійсних
чисел {an } : а) ∃b ∈ R ∀ε > 0 ∃n0 ∈ N ∀n ≥ n0 : an − b < ε; б) ∃b ∈ R
∃n0 ∈ N ∀n ≥ n0 ∀ε > 0 : an − b < ε; в) ∀b > 0 ∀n0 ∈ N ∃n > n0 : an > b.
8. Спираючись тільки на означення границі послідовності, довести,
2 n2 + 1
що: а) lim = 0; б) lim 2 = 1.
n →∞ 3n + 1 n →∞ n + 2
9. Знайти формулу загального члена послідовності:
а) 1, –1, 1, –1, 1, –1, 1, –1, …;
б) 1, 0, 1, 0, 1, 0, 1, 0, …;
в) 1, 2, 1, 2, 1, 2, 1, 2, …;
г) 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, …;
д) 3, –5, 7, –9, 11, –13, 15, … .
Розділ М.
Знайти границі послідовностей (10–27):
10. lim
n
. 1 + 2n
n →∞ 1 − 3n
19. lim .
n→∞ 2n + 3
5 + n − 3n 2 1 + (0,5)n
11. lim . 20. lim .
n →∞ 4 − n − 2n 2
n→∞ (0,5) n + 3
8n 3 − 2 n
12. lim . 2 n + 3n + 4 n
n →∞ ( n + 1) 4 − ( n + 3) 4 21. lim .
n→∞ 2 n + 5n
(n + 1)(n + 2)(n + 3) n
13. lim .  1
n →∞ n + n +1
3 22. lim  1 − .
n →∞  n
4n + 1 − 3 27 n3 + 4 n
14. lim .  n 
n →∞ 23. lim  .
n − n5 + 4n
4 3
n →∞  n + 1 
(
15. lim n2 + 3n − 2 − n2 − 3 , ( n >1).
n→∞
)
24. lim n 5 − 1 .
n→∞
( )
3
2n3 + 1 − n3 − 1
3
25. lim ( n 0,5 − 1 . )
16. lim . n→∞
n →∞ n+3
26. lim ( n
5n − 1 . )
n + 5 − 3n + 2
3 3 4 n →∞
17. lim .
n →∞ 1 + 3 + 5 + ... + (2n − 1) 27. lim 2n + 3n + 1 + 4 n + 2 .
n
n →∞
 1 1 (−1)n 
18. lim  1 − + − ... + n  .
n→∞
 2 4 2 
28. Визначити загальний член послідовності (an ), заданої рекурентно:
а) a1 = 1, an = an −1 + n − 1 (n = 2, 3, ...);
б) a1 = 1, an = 2an −1 + 1 (n = 2, 3, ...).
1 1 
29. Довести, що послідовність (an ) : a1 = 2, an =  an −1 + 
2 an −1 
(n = 2, 3, ...) збігається, і обчислити її границю.
30. Нехай ( an ) – послідовність чисел Фібоначчі:
a1 = 1 , a2 = 1 , an = an −1 + an − 2 (n = 3, 4, ...).
an
Довести, що lim існує і дорівнює значенню «золотого перерізу».
n →∞ an − 1
(Нагадаємо, що «золотим перерізом» називається відношення, в якому

треба поділити відрізок на дві частини так, щоб відношення довжини
всього відрізка до більшої частини дорівнювало відношенню більшої
частини до меншої – «все до більшого, як більше до меншого»).

3Б
1. Нехай b – фіксоване число . Що можна сказати про послідов-

ність {an }, якщо відомо, що жодний окіл точки b не містить усіх членів
послідовності {an }?
2. Нехай b – фіксоване число. Що можна сказати про послідовність {an },
якщо відомо, що в кожному околі точки b лежить скінченна кількість членів
послідовності {an }? А якщо за межами кожного околу точки b лежить не
більш ніж скінченна кількість членів послідовності {an }?
3. Навести приклад обмеженої послідовності, яка не має границі. Чи
може така послідовність бути монотонно зростаючою (спадною)?
4. Чи правильне твердження: якщо послідовність необмежена, то вона
не є збіжною. А навпаки, якщо вона не є збіжною, то чи обов’язково вона
необмежена?
5. Чи правильне твердження: сума (різниця, добуток) двох обмежених
послідовностей також обмежена?
6. Чи правильне твердження: сума двох монотонних послідовностей
також монотонна послідовність?
7. Що означають такі твердження щодо послідовності дійсних чисел
{an }: а) ∃b ∈ R ∀ε > 0 ∀n ∈ N : an − b < ε; б) ∀b ∈ R ∃ε > 0 ∀n0 ∈ N
∃n > n0 : an − b > ε.
8. Спираючись тільки на означення границі послідовності, довести,
2n − 1 2 sin n
що: а) lim = ; б) lim = 0.
n →∞ 3n + 2 3 n →∞ n
9. Знайти формулу загального члена послідовності:

а) –1, 1, –1, 1, –1, 1, –1, 1, …; б) 0, 1, 0, 1, 0, 1, 0, 1, …;
1 1 1 1 1 1
в) –4, 6, –8, 10, –12, 14, …; г) , − , , − , , − , … ;
5 6 7 8 9 10
7 9 11 13 15 17
д) , , , , , ,… .
4 8 16 32 64 128
3 − 2n3 12. lim
1000n
.
10. lim .
n →∞ 4n + 3n 3 n →∞ n2 − n + 1
n2 + n (n − 1)2
11. lim . 13. lim .
n →∞ 1 + 0,1n 2 n →∞ ( n + 1)3 − (n + 3)3
Розділ М.
(n − 1)(n + 2)(3n − 2)  2
n
14. lim . 22. lim 1 +  .
n →∞ n3 − n + 3 n →∞  n
n →∞
( )
15. lim n − n 2 − 2n , ( n > 1 ).  3 
23. lim 1 −  .
n
n →∞  5n 
1
( )
16. lim . n
n →∞
n n 2 + 10 − n  2n 
24. lim  .
n →∞  2n + 1 
2n 2 + 1 − n 2 + 1  2
n+2
17. lim
n →∞ 2n + 3
. 25. lim 1 +  .
n →∞  n
n3 + 5 − 2n 2 + 1 ( )
3
18. lim . 26. lim n
n −1 .
n →∞
n →∞ n+2
1 + 2 + 3 + ... + n 27. lim ( n
a − 1) , a > 0.
19. lim . n →∞
n →∞ n2 + 1
28. lim 2n + 4 n + 8n .
n
 1 1 1 
20. lim  1 + + + ... + n  . n→∞
n→∞  3 9 3  29. lim 2 − n + 31− n + 4 − n .
n
n →∞
1+ a n
21. lim .
n →∞ an + 2
30. Визначити загальний член рекурентно заданої послідовності

an = 2an − 1 cos ϕ − an − 2, (n = 3, 4, ...), ϕ – дійсне число, якщо:
а) a1 = 0, a2 = sin ϕ; б) a1 = 1, a2 = cos ϕ.
 1  1  1  1
31. Довести, що послідовності а) bn = 1 + 1 + 2 1 + 3 …1 + n  ;
 2  2  2   2 
б) cn = 2 + 2 + … + 2 монотонні й обмежені (а отже, збігаються).

n радикалів
Знайти границю послідовності (cn ).

32. Довести, що загальний член рекурентно заданої послідовності
an = an −1 + 6an − 2 , (n = 3, 4, ...) можна задати за допомогою формули
an = C1 (−2) n + C2 3n , де C1 та C2 – деякі сталі, що визначаються почат-
ковими членами послідовності a1 та a2 . Знайти C1 та C2 для випадку
a1 = 2, a2 = 1.
3Д
ність {an }, якщо відомо, що в кожному околі точки b лежить хоча б один
член послідовності {an }? Чи завжди ця послідовність буде збіжною?

2. Нехай b – фіксоване число . Що можна сказати про послідов-
ність {an }, якщо відомо, що за межами кожного околу точки b лежить
хоча б один член послідовності {an }?
3. Навести приклад двох розбіжних послідовностей, сума і добуток
яких збігаються.
4. Обчислити суми (а–в). У випадках а) і б) знайти границю цих сум
при n → ∞:
1 1 1 1
а) + + + ... + ;
1⋅ 2 2 ⋅3 3 ⋅ 4 n ( n + 1)
1 1 1 1
б) + + + ... + ;
1⋅ 4 4 ⋅ 7 7 ⋅10 (3n − 2)(3n + 1)
в) 12 + 22 + 32 + … + n 2.
5. Довести, що рекурентно задана послідовність
a1 = a, a > 0, an = a + an −1 , (n = 2, 3, ...)
є монотонно зростаючою та обмеженою. Знайти lim an.
n →∞
6. Довести, що якщо корені λ 1 і λ 2 рівняння λ 2 − pλ − q = 0 дійсні й різні, то
загальний член рекурентно заданої послідовності an = pan −1 + qan − 2 , (n = 3, 4, ...)
можна задати за допомогою формули an = C1λ1n + C2 λ n2 , де сталі C1 та C2
однозначно визначаються початковими членами послідовності a1 та a2 .
7. Показати, що послідовність ланцюгових дробів
1
an = a +
1
a+
1
a+

1
a+

a
n ланок
1 1
(a > 0) можна задати рекурентними формулами a 0 = a , a1 = a + a , an = a + a
n −1
Довести, що: а) підпослідовність членів з парними номерами {a2 k }∞k = 0

монотонно зростає; б) підпослідовність членів з непарними номерами
1
{a2 k +1}∞k = 0 монотонно спадає; в) a = a 0< a2 k < a2 k + 2 < ... < a 2k + 3 < a2k +1 < a1 = a + ;
a
г) lim a2 k = lim a2 k +1 = lim an = A. Знайти A.
k →∞ k →∞ n →∞
Для випадку a = 1 порівняти результат з результатом задачі 3А.30.
8. Для довільного натурального числа n покладемо k = k (n) = [ lg 2 n ]
n − 2k
( n[ ≥] 2 ).
( x – ціла частина числа x), an = .
2k
Розділ М.
Довести твердження:
l
а) кожне з чисел виду k
, де k і l – натуральні, такі, що l < 2 k, збіга-
2
ється з нескінченною кількістю членів послідовності {an };
б) для будь-якого числа a ∈ [0; 1] існує зростаюча послідовність нату-
{an }m =1
∞
ральних чисел {nm }∞m =1 така, що відповідна підпослідовність m
послідовності {an } збігається до a.

Розділ 4
ДІЙСНІ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
4.1. Границя функції в точці
У подальшому розглядаються функції f : A → R , де

A ⊂ R , A ≠ ∅. Функція f : A → R називається обмеженою на множині
А, якщо ∃ L > 0 ∀ x ∈ A : f ( x) ≤ L;
строго зростаючою (строго спадною) на множині А, якщо
∀ { x1 , x2 } ⊂ A, x1 < x2 : f ( x1 ) < f ( x2 ) ( f ( x1 ) > f ( x2 ) );
неспадною (незростаючою) на множині А, якщо
∀ { x1 , x2 } ⊂ A, x1 < x2 : f ( x1 ) ≤ f ( x2 ) ( f ( x1 ) ≥ f ( x2 ) ).
Зауважимо, що клас строго зростаючих (строго спадних) на множині А
функцій є частиною класу неспадних (незростаючих) на множині А функцій.
Кажуть, що функція f : A → R монотонна на множині А, якщо вона
неспадна або незростаюча на множині А.
Функція f : A → R називається обмеженою зверху (знизу) на мно-
жині А, якщо ∃ L ∈ R ∀x ∈ A : f ( x) ≤ L ( f ( x) ≥ L).
Якщо f обмежена зверху (знизу) на множині А, то число sup f := sup f ( x ) x ∈ A
A
( )
sup f := sup { f ( x) x ∈ A} inf f := inf { f ( x) x ∈ A} називається точною верхньою
A
(точною нижньою) межею функції f на множині А.

1
Приклад. Функція f ( x) = 2 | x|, x ∈ R \ {0}, необмежена зверху, обмежена

знизу, inf f = 1.
R \{0}
Нехай A ⊂ R , A ≠ ∅ .
Означення 1. Число x0 ∈ R називається граничною точкою множи-
ни А, якщо існує послідовність { xn : n ≥ 1} ⊂ A :
1) ∀n ≥ 1 : xn ≠ x0 ; 2) lim xn = x0.
n →∞
Значення +∞ (−∞) називається граничною точкою множини А, якщо
існує послідовність { xn : n ≥ 1} ⊂ A : lim xn = +∞

n →∞
( lim x = −∞) .
n→∞
n
Розділ М.
4. Дійсні Ю. В.
функції. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
Неперервність
Приклад. Нехай A = {−1} ∪ (0; 1) ∪ (5; + ∞ ). Тоді граничними точками
для А є всі точки множини [ 0; 1] ∪ [5; + ∞ ) ∪ {+∞}.
Означення 2 (Коші). Нехай x0 ∈ R – гранична точка множини А,
f : A → R . Число p називається границею функції f в точці x0, якщо
∀ε > 0 ∃δ > 0 ∀ x ∈ A, x ≠ x0 , x − x0 < δ : f ( x ) − p < ε.
Позначення: lim f ( x ) = p або f ( x) → p, x → x0.
x → x0
3x
Приклад 1. Довести за допомогою означення, що lim = 0.
x →0 x +1
2
3x
Розв’язання. У цьому випадку f ( x) = , A = R, x0 = 0.
x +1 2
Згідно з означенням границі, для довільного ε > 0 потрібно вказати

хоча б одне δ > 0 таке, щоб для всіх чисел х, що задовольняють умову
x ≠ 0, x − 0 < δ, справджувалася нерівність f ( x) − 0 < ε.
3x
Нехай ε > 0 задано. Зауважимо, що f ( x) − 0 = 2 ≤ 3 x − 0 . Тому
x +1
ε
шуканим δ буде, наприклад, δ := .
3
sin x sin x
Приклад 2. Нехай A = R \ {0}, f ( x) = x , x ∈ A. Довести, що xlim = 1.
→0 x
 π
Розв’язання. Зафіксуємо x ∈  0;  . Побудуємо на координатній пло-
 2
щині Oxy коло x 2 + y 2 = 1 і порівняємо площі вказаних на рис. 4.1 ODB,
OCB та сектора ODB, таких, що ∠DOB = x.
Отримаємо
y
 π 1 1 1
С ∀x ∈  0;  : sin x < x < tg x, (1)
D  2  2 2 2
 π sin x
О В а отже, ∀x ∈  0;  : cos x < < 1.
x  2 x
Звідси, скориставшись парністю функцій
sin x
cos x, x , матимемо
∀x, 0 < x < π : cos x < sin x < 1. (2)

Рис. 4.1
2 x
Також з (1) і непарності х та sin x випливає, що
π
∀x, 0 < x < : sin x < x . (3)
2
Унаслідок (2), (3)
2
π sin x x x x2
∀x, 0 < x < : 0 < 1 − x < 1 − cos x = 2sin 2 < 2 = . (4)
2 2 2 2
 π
З (4) випливає, що для заданого ε > 0 досить вибрати δ = min  2ε ,  ,
 2
sin x
щоб ∀x, x − 0 < δ, x ≠ 0 : − 1 < ε.
x
sin x
Отже, lim x = 1.
x →0
Означення 3. Нехай x0 ∈ R – гранична точка множини А, f : A → R.
Значення +∞ називається границею функції f у точці x0, якщо
∀L > 0 ∃δ > 0 ∀x ∈ A, x ≠ x0 , x − x0 < δ : f ( x ) > L.
Значення −∞ називається границею функції f у точці x0 , якщо
∀L < 0 ∃δ > 0 ∀x ∈ A, x ≠ x0 , x − x0 < δ : f ( x) < L.
1
Вправа 1. Нехай f ( x) = , x ∈ R \ {0}.
x
1
Побудувати графіки функції f . Довести, що lim = +∞.
x→0 x
Означення 4. Нехай x0 = +∞ – гранична точка А, f : A → R. Число
p ∈ R називається границею функції f при x → +∞, якщо
∀ε > 0 ∃c > 0 ∀x ∈ A, x > c : f ( x ) − p < ε.
1
Вправа 2. Нехай f ( x) = , x ∈ (0; + ∞) . Довести, що lim f ( x) = 0 .
x x →+∞
Вправа 3. Записати означення таких границь:

а) lim f ( x) = p ∈ R ; б) lim f ( x) = +∞.
x →−∞ x →−∞
Означення 5 (Гейне). Нехай x0 (можливо, що x0 = +∞ або x0 = −∞ ) –

гранична точка множин А, f : A → R. Значення p (можливо, що p = +∞
або p = −∞ ) називається границею функції f при x → x0, якщо для до-
вільної послідовності { xn : n ≥ 1}, що задовольняє умови 1) ∀n ≥ 1 : xn ∈ A,
xn ≠ x0; 2) lim xn = x0, справджується співвідношення lim f ( xn ) = p.
n →∞ n →∞
Теорема 1. Означення границі функції в точці за

Коші та за Гейне еквівалентні.
Розділ М.
Зауваження. Означення границі, за Гейне, зручно використовувати
для перевірки того, що задана границя функції в точці не існує.
1 1
Приклад. Нехай f ( x) = sin , x ∈ R \ {0}. Тоді lim sin не існує.
x x →0 x
1 1
Дійсно, якщо покласти xn′ = , n ≥ 1; xn′′ = , n ≥ 1; то ∀n ≥ 1 :
πn π
+ 2πn
2
xn′ ≠ 0, xn′′ ≠ 0 ; lim xn′ = lim xn′′ = 0, але lim f ( xn′ ) = lim sin πn = 0 ,
n →∞ n →∞ n →∞ n →∞
π
lim f ( x′′n ) = lim sin ( + 2πn) = 1, тому, внаслідок означення границі, за
n→∞ n →∞ 2
Гейне, жодне значення p не може бути границею f у точці x0 = 0 .
Наступні теореми описують властивості границі функції в точці.
Теорема 2 (про єдиність границі). Функція не може

мати більше однієї границі в точці.
Теорема 3 (про арифметичні дії з границями). Не-

хай x0 (можливо, x0 = +∞ або x0 = −∞ ) – гранична точка
множини А, f : A → R, g : A → R. Нехай існують
lim f ( x) = p , lim g ( x) = q. Тоді
x → x0 x → x0
1) ∀c ∈ R : lim cf ( x) = cp ; 2) існує lim ( f ( x) ± g ( x) ) = p ± q;

x → x0 x → x0
3) існує lim ( f ( x) g ( x) ) = pq ; 4) якщо додатково q ≠ 0, то

x → x0
 f ( x)  p
існує lim  = .
x → x0  g ( x )  q
Теорема 4. Нехай x0 (можливо, x0 = +∞ або x0 = −∞ ) –

гранична точка множини А. Припустимо, що функції
f : A → R, g : A → R, h : A → R задовольняють такі умови: 1)
∀x ∈ A : f ( x) ≤ h( x) ≤ g ( x); 2) lim f ( x) = lim g ( x) = p . Тоді існує
x → x0 x → x0
lim h( x) = p.
x → x0
4.2. Неперервні функції

Нехай f : A → R, x0 – гранична точка А, x0 ∈ A.
Означення 6. Функція f називається неперервною в точці x0 , якщо
lim f ( x) = f ( x0 ).
x → x0
Довільна функція неперервна в ізольованій (тобто не граничній) точці
множини А.
Функція f називається неперервною на множині А, якщо вона не-
перервна в кожній точці множини А.
Позначення. f ∈ C ( A) ⇔ f неперервна на множині А.
Вправа. Нехай f ( x) = x, x ∈ A := [ 0,1] ∪ {5}. Побудувати графік функції
f та довести, що f ∈ C ( A).
Приклад. Нехай f ( x) = cos x. Доведемо, що f ∈ C ( R ). Згідно з озна-
ченням, слід перевірити, що для довільного x0 ∈ R lim cos x = cos x0 .
x → x0
Нехай x0 ∈ R – фіксоване. З нерівності (3) і обмеженості sin x випливає, що
π x − x0 x + x0
∀x, x − x0 < , x ≠ x0 : cos x − cos x0 = −2sin sin ≤
2 2 2
x − x0
≤ 2 sin ≤ x − x0 ,
2
 π
а отже, для заданого ε > 0 досить вибрати δ = min ε; , щоб
 2
∀x, x − x0 < δ, x ≠ x0 : cos x − cos x0 < ε.
Таким чином, за означенням границі доведено, що lim cos x = cos x0.
x → x0
Слід зазначити, що справджується теорема 5.
Теорема 5. Всі основні елементарні функції, тобто

функції x α, a x, log a x , sin x , cos x, tg x, ctg x, arcsin x , arccos x ,
arctg x, arcctg x, x , неперервні на своїх областях визначен-
ня.
Також справджуються такі теореми.
Теорема 6 (про неперервність складної функції). Не-

хай
f : (a; b) → (c; d ) , g : (c; d ) → R, f ∈ C ( ( a; b ) ) , g ∈ C ( ( c; d ) ) .
Тоді функція h( x) = g ( f ( x)), x ∈ (a; b), неперервна на ( a; b ).
Розділ М.
Теорема 7 (про дії з неперервними функціями). Нехай
{ f , g} ⊂ C ((a; b)) ,
c ∈ R . Тоді
1) cf ∈ C ( ( a; b ) ) ; 2) ( f + g ) ∈ C ( ( a; b ) ) ; 3) fg ∈ C ( ( a; b ) );
4) якщо додатково ∀x ∈ (a, b) : g ( x) ≠ 0, то g ∈ C ( ( a; b ) ).

f
Теорема 8 (про граничний перехід). Нехай

1) f : A → R, x0 ∈ R – гранична точка А, існує lim f ( x) = p,
x → x0
p ∈ R; 2) g : B → R, ({ f ( x) x ∈ A} ∪ { p}) ⊂ B, g ∈ C (B).
Тоді існує lim g ( f ( x)) = g ( p), тобто
x → x0
 
lim g ( f ( x )) = g  lim f ( x )  .
x → x0  x → x0 
4.3. Таблиця деяких важливих границь

Наведемо основні важливі границі:
1
1) ∀α > 0 : lim α = 0;
x →+∞ x
2) при x → +∞ будь-яка показникова функція з основою степеня a > 1
xβ
зростає швидше за будь-яку степеневу, тобто ∀β ∈ R ∀a > 1: lim x = 0;
x→+∞ a
3) при x → +∞ довільна степенева функція з показником степеня β > 0
зростає швидше за будь-яку логарифмічну, тобто
log a x
∀β > 0 ∀a > 0 , a ≠ 1: lim = 0;
x →+∞ xβ
4) lim sin x = 1;
x →0 x
x
 1
5) lim  1 +  = e;
x →±∞  x
1
6) lim(1 + x) x = e;
x→0
ln (1 + x )
7) ∀a > 0, a ≠ 1 : lim log a (1 + x ) = 1 , зокрема lim = 1;
x→0 x ln a x → 0 x
a x −1 ex −1
8) ∀a > 0 : lim = ln a , зокрема lim = 1;
x →0 x x →0 x
α
9) ∀α ∈ R : lim (1 + x ) − 1 = α .
x →0 x
Наступні приклади показують, як наведені вище важливі границі та
теореми про властивості границь та про властивості неперервних функцій
використовуються для обчислення границі функції в точці.
3+ cos x 3+ cos 0
Приклад 1. lim 2 =2 = 4, бо внаслідок теореми про непе-
x →0
3+ cos x
рервність складеної функції функція f ( x) = 2 неперервна на R, а
отже, lim f ( x) = f (0).
x →0
2 x 2 + 1 sin 1
1 x x = 2, бо
Приклад 2. lim 2 x 2 + 1 sin = lim
x →+∞ x x →+∞ x 1
x
2 x2 + 1 1 1
lim = lim 2 + 2 = lim (2 + 2 ) = 2 ,
x →+∞ x x →+∞ x x →+∞ x
1 1
sin
lim x = покладемо t = = lim
sin t
= 0.
x
x →+∞ 1 t →0 t
при x → +∞ : t → 0
x
e(1− x ) − 1
2
t = x − 1,
Приклад 3. lim = =
x →1 ( x − 1) ln x t → 0 при x → 1
2 2
et − 1 et − 1 1
= lim = lim 2 = 1 ⋅1 = 1.
t →0 t ln (1 + t ) t →0 t ln (1 + t )
t
4.4. Властивості функцій,

неперервних на відрізку
Наступні теореми показують, що неперервні функції справ-

ді мають інтуїтивно зрозумілі властивості, які звичайно описуються словом
«неперервність», незважаючи на локальний (залежний від значень функції в
як завгодно малому околі точки) характер означення неперервності.
Теорема 9 (теорема Коші про проміжне значення).
Нехай f ∈ C ([ a, b]) , а також числа f (a) та f (b) мають різні
знаки. Тоді ∃x0 ∈ (a; b) : f ( x0 ) = 0.

Теорема 10 (перша теорема Веєрштраса). Якщо
f ∈ C ([ a, b] ) , то f – обмежена функція на відрізку [ a, b].
Теорема 11 (друга теорема Веєрштраса). Нехай

f ∈ C ([ a, b] ) . Тоді f набуває найбільшого і найменшого
значень на відрізку [ a, b] , тобто
∃x* ∈ [ a, b ] ∀x ∈ [ a, b ] : f ( x ) ≥ f ( x*),
∃x* ∈ [ a, b ] ∀x ∈ [ a, b ] : f ( x) ≤ f ( x* ).
Вправа. Навести приклади:

1) функції f ∈ C ([ a, b] ) , для якої не виконується твердження теореми 10;
2) обмеженої функції f ∈ C ([ a, b] ) , для якої не виконується твер-
дження теореми 11.
4.5. Односторонні границі.

Класифікація точок розриву
Нехай f : A → R і для деякого γ > 0 ( x0 , x0 + γ ) ⊂ A.

Означення 7. Число p ∈ R називається границею справа функції f в
точці x0, якщо ∀ε > 0 ∃δ > 0 ∀x ∈ A, x0 < x < x0 + δ : f ( x ) − p < ε.
Позначення: p = f ( x0 + 0) або p = lim f ( x).
x → x0 + 0
Нехай f : A → R і для деякого γ > 0 ( x0 − γ, x0 ) ⊂ A.

Означення 8. Число p ∈ R називається границею зліва функції f в
точці x0 , якщо ∀ε > 0 ∃δ > 0 ∀x ∈ A, x − δ < x < x0 : f ( x ) − p < ε.
Позначення: p = f ( x0 − 0) або p = lim f ( x) .
x → x0 −0
Вправа. Записати означення таких границь:

lim f ( x) = +∞, f ( x0 + 0) = +∞.
x → x0 − 0
Границі f ( x0 + 0) , f ( x0 − 0) називають односторонніми границями
функції f у точці x0.
Теорема 12 (про зв’язок односторонніх і звичайної

границь). Існування звичайної границі функції f ( x) в точ-
ці x0 еквівалентне існуванню і рівності між собою відпо-
відних односторонніх границь:
Розділ 1. Основифункції.
4. Дійсні координатного методу
Неперервність 51
∃ lim f ( x) = p ⇔ існують f (x0 − 0) , f ( x0 − 0) , а також
x→x0
f ( x0 − 0) = f ( x0 + 0) = p .
Зауваження. Функція f (x) неперервна в точці x0 тоді і тільки то-

ді, коли існують скінченні односторонні границі й
f ( x0 − 0) = f ( x0 ) = f ( x0 + 0). (5)
Означення 9. Кажуть, що функція f має в точці x0 розрив першого
роду, якщо існують скінченні границі f ( x0 + 0) , f ( x0 − 0), але не вико-
нується хоча б одна з рівностей (5).
Якщо хоча б одна з границь f ( x0 + 0) , f ( x0 − 0) не існує або нескін-
ченна, то кажуть, що функція f має розрив другого роду в точці x0.
4.6. Теорема про існування і неперервність
оберненої функції
Нехай −∞ ≤ a < b ≤ +∞, f : (a, b) → R .

Вправа. За допомогою означення границі за Гейне та теореми про границю
монотонної послідовності перевірити наступне твердження: якщо f – моно-
тонна на (a, b) функція, то існує (можливо нескінченна) границя lim f ( x).
x →b − 0
Теорема 13 (про існування і неперервність оберне-

ної функції). Нехай f ∈ C ( ( a, b ) ) , f – строго зростає на
(a, b). Позначимо c = lim f ( x), d = lim f ( x) .
x →a + 0 x→b+0
Тоді існує обернена до f функція f −1 : (c, d ) → (a, b).
Зауваження. Аналогічне твердження справджується і для строго

спадної неперервної функції.
4.7. Теорема Веєрштраса про наближення

многочленами неперервної на відрізку функції
Теорема 14. Нехай f ∈ C ([ a, b]). Тоді для довільного

ε>0 знайдеться многочлен Pε , такий, що

∀x ∈ [ a, b ] : f ( x ) − Pε ( x ) < ε, або, що рівносильно,
max f ( x ) − Pε ( x) < ε.
x∈[ a , b ]
Зауваження. В [1] наведено доведення теореми 14, в якому явно бу-

дуються многочлени, які наближують функцію f . Це дає змогу застосо-
вувати теорему 14 у прикладних задачах.
ЗАДАЧІ
4А
1. Знайти точні нижню та верхню межі функцій на відповідних множинах:
2x
а) f ( x ) = x 2, x ∈ [ −2; 5 ) ; б) f ( x) = , x ∈ (0, +∞).
1 + x2
2. Дати формальні означення і навести відповідні приклади для таких гра-
ниць:
а) lim f ( x) = b; б) lim f ( x) = b; в) lim f ( x) = b;
x→a x→a−0 x→a+0
г) lim f ( x ) = ∞ ; д) lim f ( x ) = +∞; е) lim f ( x ) = +∞.
x→ a x→a x→a +0
Знайти границі функцій неперервного аргументу (3–27):
x2 − 3x + 2 12. lim
x
.
3. lim 2 .
x →0 x + 3 x − 10 x → 0 sin 2 x
x 2 − 3x + 2 sin 2 x
4. lim 2 . 13. lim .
x →π tg x
x →+∞ x + 3 x − 10
x2 − 3x + 2 sin (3 x sin 2 x)
5. lim 2 . 14. lim .
x → 2 x + 3 x − 10
x →0 x2
15. lim x sin (1/ x) .
3x2 − 4 x + 1 x →+∞
6. lim .
x →1 x −x
3 1 − cos x
16. lim .
3x − 4 x + 1
2 x → 0 x2
7. lim .
x →−∞ x3 − x cos 2 x − cos x
17. lim 2
.
x → 0 x
x +3−2
2
8. lim . cos x − cos a
x →1 x −1 18. lim .
( )
x→ a x−a
9. lim x + x − x −1 .
2 2
tg x − sin x
x →+∞ 19. lim .
2x + 1 − 3
x→0 x3
10. lim . log a (1 + x)
x→ 4 x −2 20. lim .
x →0 x
1− x − 3
11. lim 3 .
x →−8 x +2
21. lim
3x − 2 x
. 25. lim
(
ln 2 x + x ).
ln ( 3 +x )
x →0 x x →+∞ x 2
x
 5+ x 
22. lim  .
5
x →+∞  6 + x 
26. lim (1 − 4 x )
sin x
.
x→0
3x − 5 1 + 2 x
23. lim
x →0 x
1
.
27. lim sin  π
x →−∞  ( )
x 2 − 0,5 x + x  .

24. lim (ln x) х .
x →+∞

3n + 1 
2n + 3
30. lim n ( ln (2n + 3)− ln 2n ).
28. lim   . n →∞
n →∞  3n − 1 
(
29. lim n n a − 1 , a > 0.
n →∞
)
Знайти односторонні границі (31–34):
31. lim | sin x | .
1
33. x − 2.
x→ 0 − 0 x lim e
1 x→2 + 0
1
32. lim e x−2. . 34. lim arctg
x→ 2 − 0 x −1 x → 1+ 0
Дослідити на неперервність функції, вказавши характер точок роз-
риву, якщо вони є (35–37):
 x 2 + x − 12
 , якщо x ≠ 3;
35. f ( x) =  x − 3
 a, якщо x = 3.

x +1
36. f ( x) = .
x−2
π
37. f ( x) = x sin x .
+ 2x + 8
= 64 має корінь на відрізку [ 0, 2 ].
2
38. Довести, що рівняння x 2 x
39. Знайти сталі ai та bi (i = 1; 2) з умов:
lim
x →−∞
( )
x 2 − x + 1 − a1 x − b1 = 0; lim
x →+∞
( x 2 − x + 1 − a2 x − b2 = 0. )
4Б
1. Знайти точні нижню та верхню межі функцій на відповідних мно-

жинах: а) f ( x) = [ x ] , x ∈ (0; 2) ; б) f ( x) = [ x ] , x ∈ [ 0; 2] ;

2. Дати формальні означення і навести відповідні приклади для таких
границь:
а) lim f ( x) = a ; б) lim f ( x) = a ; в) lim f ( x) = −∞;
x →+∞ x →−∞ x→a
г) lim f ( x) = +∞; д) lim f ( x) = +∞; е) lim f ( x) = +∞;
x →+∞ x →−∞ x→a −0
є) lim f ( x) = −∞.
x →a −0
x2 − 1 17. lim
3x
.
3. lim .
x →1 1 − x x →0 tg 4 x
x 2 + 8 x + 15 x2
4. lim . 18. lim .
x →3 x2 + 5x + 6 x →0 1 − cos 4 x
x 2 + 8 x + 15 1− 2x +1
5. lim . 19. lim .
x →−3 x + 5x + 6
2 x→0 sin 2 x
x 2 + 8 x + 15 sin 5 x − sin 3x
6. lim 2 . 20. lim .
x →0 x + 5 x + 6 x →0 sin x
x 2 + 8 x + 15 sin x − sin a
7. lim 2 . 21. lim .
x →+∞ x + 5 x + 6
x→ a x−a
x 2 + 8 x + 15 cos x − 3 cos x
8. lim 2 . 22. lim .
x →−∞ x + 5 x + 6
x→0 sin 2 x
x +1 −1 1 + tg x − 1 + sin x
9. lim . 23. lim .
x →0 x x→0 x3
3
x +1 −1 (1 + x) − (1 + 5 x)
5
10. lim . 24. lim .
x →0 x x →0 x 2 + x5
25. lim x ln x .
9 − x2 − 3 x →+0
11. lim .
x →0
x + 25 − 5
2 1
(
12. lim x − x 2 + 2 .
x →+∞
) 26. lim (1 + x) x .
x →0
2x
x2 27. lim .
13. lim . x →0 3 x
−1
x→0 3
8+ x −2
( )
2
ln 1 + 5 x3
sin 5 x 28. lim .
14. lim . x→0 x
x→0 4 x
15. lim
sin 5 x
. 29. lim e
x ( x2 −2 − x ).
x →π sin 4 x x →+∞
16. lim
sin 5 x
x →+∞ 4 x
. 30. lim arcsin
x →+∞
( x2 + x − x . )
31. lim
n →∞
( 3
)
n3 + n2 + 1 − n2 + 3n + 1 . 33. lim 2n sin
n →∞
x
2n
.
32. lim
n →∞
sin n
n
.
34. lim
n ( n
n −1 ).
n →∞ ln n
Знайти односторонні границі (35–38):

1 1
35. lim e x . 37. lim 1
.
x →0 − 0
x →0 − 0
1+ 2 x
1
36. lim . 1
x →0 + 0 1 38. lim arctg .
1+ 2x x →1− 0 x −1

 x−3
 при x ≠ 3;
39. f ( x) =  x 2 + x − 12
 a при x = 3.

1
x −1
40. f ( x) = e .
tg x − sin x
41. f ( x) = .
x3
42. Довести, що рівняння x3 − 3 x 2 + 3 = 0 має дійсні корені на проміж-
ках (–1; 0), (1; 2), (2; 3).
43. Довести, що на відрізку [ 0,1] наступні рівняння мають хоча б
один дійсний корінь:
а) (1 − x ) cos x = sin x; б) x 7 + 3x = 2; в) e x = 2 − x.
44. Описати поведінку коренів x1 і x2 квадратного рівняння
ax 2 + bx + c = 0 , в якому коефіцієнт a наближається до нуля, а коефіцієн-
ти b і c – сталі, причому b ≠ 0.
 x2 − 6 x + 2004   x2 − 6 x + 2004 
а) lim  − a1 x − b1  = 0; lim  − a2 x − b2  = 0 ;
x →−∞  x +1  x→+∞  x +1 
   
 x 2 − 6 x + 2005   x 2 − 6 x + 2005 
б) lim  − a1 x − b1  = 0 ; lim  − a2 x − b2  = 0 .
x →−∞   x →+∞  
 x2 + 2x   x2 + 2x 

4Д
1 + x2
1. Довести, що функція y = обмежена на R.
1 + x4
2. Знайти нижню та верхню межі функцій на відповідних множинах:
1
а) f ( x ) = , x ∈ R; б) f ( x) = sin x + cos x, x ∈ [ 0, 2π].
1 + x2

β
x + 13 − 2 x + 1
3. lim .  α x
x →3 x2 − 9 9. lim  1 +  .
x →∞  x
a + x − 2a 1
4. lim .  1  sin 2 x
x→ a a + 2 x − 3a 10. lim   .
x →0  cos 2 x 
a + x − 2a
5. lim .
x → +∞ a + 2 x − 3a esin 3 x − esin x
11. lim .
6. lim
x →∞
( ( x + a )( x + b) − x . ) x →0 x
7. lim
x →− a + 0
( )
( x + a)( x + b) − x , (0 < a < b).
x5 − 1
8. lim .
x →1 1 −
x
12. lim n
n→∞
( n
)
a − n b , a > 0, b > 0 .
n
na+nb
13. lim   , a > 0, b > 0.
n →∞  2
 
π
14. lim n 2 ln cos .
n→∞ n
 −1
 2 при x ≠ 0;
15. f ( x) =  e x
0 при x = 0.
π
16. f ( x) = cos x .
cos x sin x
17. f ( x) = .
cos x
Розділ 1.
4. Дійсні
Основифункції.
координатного
методу 57
18. Довести, що рівняння 2 x = 4 x має корінь на відрізку [ 0, 2].
19. Нехай f : [ 0; 1] → [ 0; 1] причому f ∈ C ([ 0; 1]) . Довести, що
∃x ∈ [ 0; 1] : f ( x) = x .
а) lim
x →−∞
( )
x 2 − 12 x + 5 x + 1000 − a 1 x − b1 = 0;
lim ( x 2 − 12 x + 5 x + 1000 − a x − b ) = 0;
2 2
x →+∞
( ( )
б) lim ln 3e5 x + 2e− x − a 1 x − b1 = 0 ;
x →−∞
)
lim ( ln ( 3e 5x
+ 2e − x ) − a x − b ) = 0.
2 2
x →+∞

Розділ 5
ПОХІДНА
5.1. Означення похідної
Нехай A ⊂ R і для деякого γ > 0 : ( x0 − γ , x0 + γ ) ⊂ A.

f ( x) − f ( x0 )
Означення 1. Якщо існує скінченна границя lim , то ця
x → x0 x − x0
границя називається похідною функції f у точці x0 і позначається
df ( x0 )
f ′( x0 ) або .
dx
Зауваження. Якщо існує f ′( x0 ) , то
f ( x) − f ( x0 ) ∆x = x − x0 f ( x0 + ∆x) − f ( x0 )
f ′( x0 ) = lim = = lim .
x → x0 x − x0 x → x0 ⇒ ∆x → 0 ∆x →0 ∆x
Приклад 1. Нехай f ( x) = sin x, x ∈ R. Доведемо, що ∀x0 ∈ R : f ′ ( x0 ) = cos x0 .

Щоправда за фіксованого x0 ∈ R і ∆x ≠ 0 :
f ( x0 + ∆x) − f ( x0 ) sin ( x0 + ∆x) − sin x0
= =
∆x ∆x
 ∆x   ∆x 
2sin   sin  
=  2  cos  x + ∆x  → cos x , бо lim  2  = 1,
 0  ∆x
∆x 2  ∆ x →0
0
 ∆x →0
2
 ∆x 
а також унаслідок неперервності функції cos x, lim cos x0 +  = cos x0.
∆x →0  2 
Приклад 2. Нехай f ( x) = x , x ∈ R. Доведемо, що при x0 > 0 f ′( x0 ) = 1, а
при x0 < 0 f ′( x) = −1, а також, що f ′(0) не існує.
Дійсно, якщо x0 > 0 , то при x > 0 , x ≠ x0
f ( x) − f ( x0 ) x − x0 x − x0
= = = 1 → 1, x → x0 .
x − x0 x − x0 x − x0
Якщо x0 < 0, то при x < 0, x ≠ x0
f ( x) − f ( x0 ) − x + x0
= = −1 → −1, x → x0.
x − x0 x − x0
Розділ 1.
5. Похідна
Нехай x0 = 0. Тоді
f ( x) − f ( x0 ) x−0 −x
lim = lim = lim = −1,
x → x0 − 0 x − x0 x→0−0 x −0 x→0−0 x
f ( x) − f ( x0 ) x+0 x
lim = lim = lim = 1,
x → x0 + 0 x − x0 x→0+0 x + 0 x→0+0 x
а отже, за теоремою про зв’язок звичайної і односторонніх границь

f ( x) − f ( x0 )
lim не існує.
x → x0 x − x0
5.2. Фізичний зміст похідної

Нехай точка Р рухається по числовій прямій, S (t ) – ко-
ордината точки Р у момент часу t. Тоді середня швидкість точки Р за
S (t0 + ∆t ) − S (t0 )
період часу [t0 , t0 + ∆t ] дорівнює , а її миттєва швидкість
∆t
S (t0 + ∆t ) − S (t0 )
у точці t0 визначається як lim . Отже, миттєва швид-
∆t →0 ∆t
кість точки Р в момент часу t0 визначається формулою v (t0 ) = S ′(t0 ).
5.3. Геометричний зміст похідної

Нехай f : (a, b) → R, x0 ∈ (a, b). Пряма, яка проходить
через точки ( x0 , f ( x0 )) і ( x, f ( x)) за фіксованого x ∈ (a, b), x ≠ x0,
називається січною для графіка функції f .
Січна однозначно визначається точкою ( x0 , f ( x0 )) і кутом нахилу січної
α( x) , який вимірюється від додатного напрямку осі абсцис проти годин-
никової стрілки. При цьому α ( x) ∈ (0, π). Якщо існує граничне положен-
ня січної при x → x0, тобто існує lim α( x) = α 0, то пряма, яка проходить
x → x0
через точку ( x0 , f ( x0 )) і має кут нахилу α 0 до додатного напрямку осі
абсцис, називається дотичною до графіка функції f у точці ( x0 , f ( x0 )).
Теорема 1. Дотична до графіка f у точці ( x0 , f ( x0 )) з

кутом нахилу α 0 ≠ π існує тоді і тільки тоді, коли існує
2

f ′( x0 ). При цьому tg α0 = f ′( x0 ) і рівняння цієї дотичної
таке: y − f ( x0 ) = f ′( x0 )( x − x0 ) .
5.4. Неперервність і похідна
Теорема 2. Нехай f : A → R, x0 ∈ A та існує f ′( x0 ) . Тоді

функція f неперервна у точці x0.
Доведення. З означення похідної випливає, що функція

f ( x ) − f ( x0 )
α ( x) = − f ′( x0 ), x ∈ A \{x0 } (1)
x − x0
задовольняє умову lim α ( x) = 0 . Також унаслідок (1)
x → x0
f ( x) − f ( x0 ) = f ′( x0 )( x − x0 ) + α( x)( x − x0 ), x ∈ A \{x0 },
звідки за теоремою про арифметичні дії з границями lim ( f ( x) − f ( x0 ) ) = 0 ,
x → x0
а отже, lim f ( x) = f ( x0 ). Теорему 2 доведено.
x → x0
Зауваження. Твердження, обернене до теореми 2, неправильне. На-

приклад, f ( x) = x – неперервна на R функція, але, як показано раніше,
f ′(0) не існує.
5.5. Правила обчислення похідних
Теорема 3. Нехай функції f : A → R, g : A → R мають по-

хідні f ′( x0 ), g ′( x0 ) у точці x0 ∈ A. Тоді:
1. Для кожного C ∈ R функція Cf ( x), x ∈ A, має похідну
в точці x0, причому (Cf )′ ( x0 ) = Cf ′( x0 ).
2. Функція f + g має похідну в точці x0, причому
( f + g )′( x0 ) = f ′( x0 ) + g ′( x0 ).
3. Функція fg має похідну в точці x0, причому
( fg )′( x0 ) = f ′( x0 ) g ( x0 ) + f ( x0 ) g ′( x0 ).
f
4. Якщо додатково функція g ( x0 ) ≠ 0 , то функція g має
похідну
′
в точці x0, причому  f  ( x0 ) = f ′( x0 ) g ( x0 ) − f ( x0 ) g ′( x0 ) .
g 2
  g ( x0 )

Теорема 4 (правило диференціювання складної функ-
ції). Нехай функція f : (a, b) → (c, d ) має похідну f ′( x0 ) у
точці x0 ∈ (a, b), функція g : (c, d ) → R має похідну g ′( y0 ) в
точці y0 = f ( x0 ). Тоді складена функція h ( x ) = g ( f ( x )) ,
x ∈ (a, b), має похідну в точці x0 , причому
h′( x0 ) = g ′( f ( x0 )) f ′( x0 ).
Теорема 5 (правило диференціювання оберненої

функції). Нехай функція f : (a, b) → R задовольняє таким
умовам:
1. f ∈ C ((a, b)) .
2. f строго зростає на (a, b).
3. У точці x0 ∈ (a, b) існує f ′( x0 ), причому f ′( x0 ) ≠ 0.
Тоді обернена до f функція f −1 має похідну в точці
y0 = f ( x0 ) , причому ( f )′ ( y ) = f (1x ) .
−1
0
0
5.6. Таблиця похідних

Кожна з наведених нижче рівностей виконується для всіх
тих значень x, для яких визначені функція, яку диференціюємо, та
функція, яка є її похідною.
1
1. Якщо f ( x ) = C , то f ′( x) = 0. 8. ( log a x )′ = , зокрема
x ln a
2. ( xα )′ = αxα−1. 1
(ln x)′ = x .
3. (cos x)′ = − sin x.
1
4. (sin x)′ = cos x. 9. ( arcsin x )′ = .
1 − x2
1
5. ( tg x )′ = . 10. ( arccos x )′ = −
1
.
cos 2 x 1 − x2
1
6. ( ctg x )′ = − 2 .
1
11. ( arctg x )′ = .
sin x 1 + x2
( )
x ′
7. a = a ln a, зокрема e x ′ = e x .
x
( )
12. ( arcctg x )′ = −
1
1 + x2
.
Приклад. Обчислимо похідну функції f ( x) = x sin x.
Оскільки ∀x > 0 : f ( x) = e
(
ln xsin x )
= esin x ln x, то скориставшись табли-
цею похідних і правилами диференціювання, матимемо:
Розділ М.
62 Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
5. Похідна
 sin x 
f ′( x) = esin x ln x ( sin x ln x )′ = xsin x  cos x ln x + .
 x 
ЗАДАЧІ
5А
1. Дослідити такі функції на існування похідної: а) y = 2 − x ; б) y = x x .
Побудувати графіки цих функцій і графіки їх похідних.
  1 
2. Нехай f : R → R, ∃f ′( x0 ). Знайти: а) lim n  f  x0 +  − f ( x0 )  ;
n→∞   n 
  1  1 
б) lim n  f  x0 +  − f  x0 −   .
n→∞   n  n 
Обчислити похідні функцій (3–29):

3. y = x 4 + 3 x3 − 2 x 2 + 1. 15. y = e x x n .
2
4. y = 4 = 2 x −4. 16. y = e a − x .
2 2
x
17. y = x cos x .
5. y = ( a + bx )( a − bx ).
18. y = tg x − ctg x − 2 x .
x2 + 2 x + 1
6. y = . 19. y = tg 2 2 x + ctg 2 2 x .
x3 − 1
20. y = tg 2 2 x ctg 2 2 x.
( )
3
7. y = a + x 2 .
21. y = ln sin x .
1+ x 2
8. y = . 22. y = 1 − x 2 arcsin x + x.
(1 − x 2 ) 2
2x
9. y = 1 + 5 x . 23. y = arctg .
1 − x2
 2 1 
24. y = arccos 1 − x .
10. y =  − 2  3x + x 2.
 27 x 9x 
25. y = x arcsin x + 1 − x 2 .
11. y = ln ( 2 + 5 x ).
 a  26. y = ln x 2 + 2 x + 2 + arctg ( x + 1) .
12. y = ln  .
a+x
a a x
27. y = x a + a x + a a .
1
13. y = ln . 28. y = x + x + x .
1 − x5
( )
 x = t + 8t − 1,
2
14. y = x a2 + x2 + ln x + a2 + x 2 . 29. 
 y = t + 2t.
5
30. Точка рухається вздовж осі Оx за законом x = 10t + 5t 2. Чому до-

рівнює її швидкість і прискорення у момент часу t = 20?
Розділ 1. Основи координатного методу

5. Похідна 63
31. Тіло рухається по прямій так, що його віддаль S від початкового пункту
1
через t с визначається за формулою S = t 4 − 4t 3 + 16t 2. Знайти швидкість
4
руху і моменти часу, коли напрямок руху змінюється на протилежний.
32. Записати рівняння дотичних до параболи y = 1 − x 2, які проходять
через точку M(1; 1).
33. Під яким кутом крива y = tg 3x перетинає вісь Ox? ( )
34. Під якими кутами перетинаються криві y = x 2 та x = y 2 ?
5Б
1. Знайти f ′(2), f ′(0) та f ′( −2), якщо f ( x) = 2 x + 3 + x − 1 . В яких

точках ця функція не є диференційовною?
  1 
2. Нехай f : R → R, ∃f ′( x0 ) . Знайти: а) lim n  f ( x0 ) − f  x0 −   ;
n →∞   n 
  2   1  
б) lim n  f  x0 −  − f  x0 +   .
n →∞   n  n 

3. y = a + 2bx + cx 2 . 14. y =
ln x
.
−
3 x
( )
1 1
4. y = = x 4.
5 15. y = ln x − x 2 − 1 .
5 4 x3
5. y = ( 2 + 3 x )( 8 + 7 x ) . 3
−3 x 2
16. y = a 2 x .
6. y = ( x + 1)( x + 2) 2 ( x + 3) 3. x
x2 + 1 17. y = ae a .
7. y= .
1 − x2 ex −1
x 2 ( x + 3) 18. y = .
8. y= . ex + 1
2( x + 1)3 19. y = x3 sin x + 3x 2 cos x − 6 x sin x − 6cos x.
(2x ) 20. y = x − sin x cos x .

3
9. y = 4 2
− x3 .
21. y = 3tg x + tg 3 x.
x
10. y = . sin x
a2 − x2 22. y = .
a + b cos x
11. y=
(8 x 4
+ 4 x2 + 3 ) x − 1 23. y = ln cos x.
2
.
15 x 5 24. y = ln tg x.
12. y = ln x n. 1 − cos x
13. y = ln
x
. 25. y = ln .
1 + cos x
1 − x2
26. y = arccos ( a − x ) .

1
27. y = x3 arcsin .
x
(
31. y = arcsin 2 x 1 − x 2 . )
28. y = arctg x + arcctg x . 32. y =
x 2
4
(
x −2 ) x
4 − x 2 + 2 arcsin .
2
1 + x2 − 1
29. y = arctg .
33. y = 1 + 3 1 + 3 x .
3
x
30. 34. y = ln ln 2 (ln 3 x)  .
1  1 
y= 1 − x 2 − 1 − x 2  arctg 1 − x2  x = a(t − sin t ),
2  2  35. 
.  y = a (1 − cos t ).
36. Висота h (в метрах) матеріальної точки, кинутої вертикально вго-
ру, через t с від початку кидка визначається за формулою h = 30t − 4,9t 2.
Знайти час підіймання, момент знаходження в найвищій точці, час падін-
ня та найбільшу висоту.
37. Із одного порту одночасно відпливли пароплав А у північному на-
прямку та пароплав В у західному напрямку. З якою швидкістю зростає
відстань між ними, якщо швидкість пароплава А – 30 км/год, а пароплава
В – 40 км/год?
38. Записати рівняння дотичних до параболи y = x 2, які проходять че-
рез точку M(5; –11).
39. Записати рівняння нормалі до параболи y = x 2, яка проходить че-
рез точку M(5; –1).
40. Під якими кутами перетинаються криві y = sin x та y = cos x?
5Д
1. Дослідити такі функції на неперервність і диференційовність:

а) f ( x ) = 3 x ; б) f ( x) = arcsin (sin x).
Побудувати графіки цих функцій та графіки їх похідних.
2. Знайти f ′(1) та f ′(−1), якщо f ( x) = x 2 − 4 + 4 x . В яких точках ця
функція не є диференційовною?
3. Нехай f : R → R , ∃f ′′( x0 ) . Знайти
1   1  1 
lim n  f  x0 +  + f  x0 −  − 2 f ( x0 )  .
2 n →∞   n  n  
4. Довести, що похідна парної диференційовної функції – функція не-
парна, похідна непарної диференційовної функції – функція парна. Дати
геометричну інтерпретацію цих фактів.
5. y = ln x . 6. y = log x 2.
Розділ 1.
5. Похідна
1
7. y = ln sin 2 x . tg
10. y = x x.
1+ x
8. y = arctg .
1− x
9. y = arccos 1 − x 2.
Знайти похідні y x′ функцій, заданих неявно (розглядаючи функцію F(x, y)
в рівності F(x, y) = 0 як складну функцію змінної x) (11–14):
y
11. y 2 − 6 x = 0. 14. arctg x = ln x 2 + y 2
(логарифмічна спіраль).
12. x3 + y 3 = 3 xy .
2 2 2
13. x 3 + y 3 = a 3 (астроїда).
x2 y2
15. Скласти рівняння дотичних до еліпса + = 1, паралельних
30 24
прямій y = 2x – 3.
16. Під яким кутом перетинаються криві x 2 + y 2 = 2 та x = y 2 ?
2
17. На параболі y = x знайти всі ті пари точок, в яких дотичні до
2
параболи взаємно перпендикулярні.
18. На кривій y = 2 sin x (−π ≤ x ≤ π) визначити ті ділянки її, де дотич-
на утворює з віссю Оx кут, більший за π .
4
19. При якому значенні параметра а парабола y = ax 2 дотикається до
кривої y = ln x ?
e x − e− x sh x
1 x −x
20. Функції sh x =
2
( 1
) ( )
e − e , ch x = e x + e− x , th x = x − x =
2 e +e ch x
називають відповідно гіперболічними синусом, косинусом, тангенсом.
Показати, що ці функції мають властивості, подібні до властивостей від-
повідних тригонометричних функцій, а саме:
а) ch 2 x − sh 2 x = 1; г) (ch x )′ = sh x ;
б) sh 2 x = 2sh x ch x ; 1
д) (th x)′ = = 1 − th 2 x .
в) (sh x)′ = ch x ; ch x 2

Розділ 6
ОСНОВНІ ТЕОРЕМИ
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ
6.1. Теореми Ферма, Ролля,

Лагранжа, Коші
Теорема 1 (Ферма). Нехай f : (a, b) → R , x0 ∈ (a, b), а та-

кож f ( x0 ) = max f ( x) або f ( x0 ) = min f ( x). Якщо існує
x ∈ (a, b) x ∈ (a, b)
f ′( x0 ), то обов’язково f ′( x0 ) = 0.
Доведення. Розглянемо випадок, коли f ( x0 ) = max f ( x). При x < x0

x ∈ (a , b)
справджуються нерівності f ( x) − f ( x0 ) ≤ 0, x − x0 < 0, а отже, за теоре-
мою про нерівності для границь та теоремою про зв’язок звичайної та
односторонніх границь,
f ( x) − f ( x0 )
f ′( x0 ) = lim ≥ 0. (1)
x → x0 − 0 x − x0
Якщо ж x > x0 , то f ( x) − f ( x0 ) ≤ 0 , x − x0 > 0 , звідки
f ( x) − f ( x0 )
f ′( x0 ) = lim ≤ 0. (2)
x → x0 + 0 x − x0
Унаслідок (1), (2) f ′( x0 ) = 0.
Випадок f (x0) = min f ( x) розглядається аналогічно. Теорему 1 доведено.
x ∈ ( a, b)
Теорема 2 (Ролля). Нехай функція f : [ a, b ] → R задо-

вольняє такі умови:
1) f ∈ C ([ a, b ]);
2) ∀x ∈ (a, b) існує f ′( x);
3) f (a) = f (b) .
Тоді
∃ c ∈ (a, b) : f ′(c) = 0. (3)
Розділ 1.
6. Основні
Основи координатного
теореми диференціального
методу числення 67
Доведення. Якщо f – стала функція на [ a, b ] , тобто ∀x ∈ [ a, b ] : f ( x) = f ( a )
∀x ∈ a, b : f ( x ) = f (a ), то рівність (3) виконується для кожного c ∈ (a, b).
Нехай для деякого x ∈ (a, b) f ( x) ≠ f (a). З умови 1) і другої теореми
Веєрштраса випливає, що { }
∃ x∗ , x∗ ⊂ [ a, b] : f ( x∗ ) = min f ( x) , f ( x∗ ) = max f ( x)
x ∈[ a, b]
f ( x ) = max f ( x) . Унаслідок умови 3) не виконується хоча б одна з рівностей

x ∈[ a, b]
f (x∗ ) = f (a), f (x∗ ) = f (a) . Нехай для визначеності f ( x∗ ) ≠ f (a). Тоді

x∗ ≠ a , x∗ ≠ b і, згідно з умовою 2), існує f ′( x∗ ). Отже, з теореми Ферма
випливає, що f ′( x∗ ) = 0 . Теорему 2 доведено.
Теорема 3 (Лагранжа про скінченний приріст). Не-

хай функція f : [ a, b ] → R задовольняє такі умови:
1) f ∈ C ([ a, b ]); ∀x ∈ (a, b) існує f ′( x).
Тоді ∃ c ∈ (a, b) : f (b) − f (a) = f ′(c)(b − a).
Доведення. Розглянемо функцію

f (b ) − f ( a )
g ( x) = f ( x) − ( x − a) , x ∈ [ a , b ].
b−a
Тоді g (a) = g (b) = f ( a); g ∈ C ([ a, b]), бо g є різницею двох неперерв-
f (b) − f (a)
них на [ a, b] функцій, а також ∀x ∈ (a, b) існує g ′( x) = f ′( x) − .
b−a
Тому до функції g ( x) можна застосувати теорему Ролля, згідно з якою
f (b) − f (a)
∃c ∈ (a, b) : g ′( x) = 0 ⇔ f ′(c) − = 0 ⇔ f (b) − f (a ) = f ′(c)(b − a).
b−a
Зауваження. Згідно з теоремою Лагранжа, знайдеться така точка
c ∈ (a, b), що дотична до графіка функції f, яка проходить через точку
(c, f (c)) , паралельна січній, проведеній через точки (a, f (a)) і (b, f (b)).
Теорема 4 (Коші). Нехай функції f : [ a, b ] → R ,
g : [ a , b ] → R задовольняють такі умови:
1) f, g належать C ([ a, b ]);
2) ∀x ∈ (a, b) існують f ′( x), g ′( x) ;
3) ∀ x ∈ (a, b) : g ′( x) ≠ 0.
f (b) − f (a ) f ′(c)
Тоді ∃ c ∈ (a, b) : = .
g (b) − g (a) g ′(c)

Теореми 1–4 дають змогу ефективно застосовувати похідну для дослі-
дження властивостей функцій, незважаючи на локальний характер озна-
чення похідної.
Вправа. Довести, що теорема Лагранжа є наслідком теореми Коші.
6.2. Наслідки з теореми Лагранжа
Наслідок 1. Нехай f : (a, b) → R , для кожного x ∈ (a, b)

існує f ′( x), причому f ′( x) = 0 на (a, b). Тоді функція f є сталою на (a, b).
Доведення. Зафіксуємо x0 ∈ (a, b). Нехай x ∈ (a, b) , x ≠ x0. З ураху-

ванням теореми про неперервність функції, яка має похідну, для функції
f на відрізку з кінцями x і x0 виконуються умови теореми Лагранжа, а отже,
f ( x) − f ( x0 ) = f ′(c)( x − x0 ) = 0,
бо за умовою наслідка f ′( x) = 0 на (a, b) .
Таким чином, доведено, що ∀x ∈ (a, b) : f ( x) = f ( x0 ) , тобто f – ста-
ла функція на (a, b) .
Наслідок 2. Нехай функції f : (a, b) → R і g : (a, b) → R мають похід-
ні на (a, b) і ∀x ∈ (a, b) : f ′( x) = g ′( x ) .
Тоді знайдеться таке число C ∈ R , що ∀x ∈ (a, b) : f ( x) = g ( x) + C.
Для доведення наслідка 2 досить застосувати наслідок 1 до функції
f ( x) − g ( x), x ∈ (a, b) .
Теорема Лагранжа дає змогу довести наступні нерівності, які часто
використовуються в різних розділах математики.
6.3. Таблиця важливих нерівностей
Наведемо деякі важливі нерівності.

1) ∀x ∈ R : e x ≥ 1 + x, причому знак «=» можливий тоді і тільки тоді,
коли x = 0;
2) ∀x > −1: ln (1 + x) ≤ x, причому знак «=» можливий тоді і тільки то-
ді, коли x = 0;
3) ∀x, y ∈ R : sin x − sin y ≤ x − y ;
4) ∀x, y ∈ R : cos x − cos y ≤ x − y ;
5) ∀x, y ∈ R : arctg x − arctg y ≤ x − y .
Доведення нерівності 1). Очевидно, при x = 0 отримаємо рівність.
Нехай x > 0. За теоремою Лагранжа, для функції et , t ∈ [ 0, x ] , отрима-
ємо ∃ c ∈ (0; x) : e x − e0 = ec ( x − 0) .
6. Основні
Розділ 1. теореми диференціального
Основи координатного методу числення 69
Звідси з урахуванням того, що ec > 1 для c > 0, матимемо
e x − 1 > x ⇔ e x > x + 1.
Нехай x < 0 . Застосуємо теорему Лагранжа до функції et на відрізку
[ x, 0]. Оскільки 0 < ec < 1 для c < 0, то в результаті отримаємо
∃ c ∈ ( x, 0) : e0 − e x = ec (0 − x) < − x ⇔ e x > 1 + x .
Доведення нерівності 4). Нехай для визначеності x < y . До функції cos t
на відрізку [ x, y] застосуємо теорему Лагранжа. Отримаємо ∃ c ∈ ( x, y): cos y − cos x = − sin c( y − x)
∃ c ∈ ( x, y ) : cos y − cos x = − sin c( y − x), звідки cos x − cos y = sin c x − y ≤ x − y .
При x = y нерівність виконується зі знаком «=»; випадок x > y роз-
глядається аналогічно.
Доведення інших перелічених нерівностей аналогічні.
x3
Вправа. Довести, що ∀x > 0 : sin x > x − .
6
6.4. Диференційовні функції.

Диференціал
Нехай f : A → R і для деякого γ > 0 ( x0 − γ , x0 + γ ) ⊂ A.

Приростом функції f в точці x0, що відповідає приросту аргументу ∆x ,
називають число ∆f ( x0 ) = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ).
Означення 1. Якщо знайдеться таке число A ∈ R, що функція f зображу-
ється у вигляді f ( x0 + ∆x) = f ( x0 ) + A∆x + α(∆x), де α (∆x) – така функція,
α ( ∆x )
що lim = 0 , то функція f називається диференційовною в точці
∆x → 0 ∆x
x0 , а вираз A∆x називається диференціалом функції f в точці x0 і по-
значається df ( x0 ).
Зауваження. Диференціал є лінійною функцією від приросту аргу-
менту ∆x .
Теорема 5. f диференційовна в точці x0 тоді і тільки

тоді, коли існує f ′( x0 ) . Якщо існує f ′ ( x0 ) , то для сталої A
з означення диференційовної функції виконується рів-
ність A = f ′( x0 ) .

Оскільки для функції f ( x) = x, x ∈ R, для кожного x0 ∈ R df ( x0 ) = ∆x,
то замість ∆x часто вживається позначення dx . Тому з урахуванням
теореми 5 df ( x0 ) = f ′( x0 )∆x = f ′( x0 )dx .
Зауваження. Якщо функція f диференційовна в точці x0 , то внаслі-
α ( ∆x )
док рівності = 0 при малих ∆x основна частина приросту
lim
∆x → 0 ∆x
функції f в точці x0 зосереджена в диференціалі df ( x0 ). Тому при
малих ∆x
f ( x0 + ∆x) ≈ f ( x0 ) + f ′( x0 )∆x .
6.5. Похідні вищих порядків
Нехай f : (a, b) → R – така функція, що ∀x ∈ (a, b) існує f ′( x) .

Тоді визначена функція f ′ : (a, b) → R . Якщо в точці x0 ∈ (a, b) існує
похідна функції f ′, то вона називається похідною другого порядку
d 2 f ( x0 )
функції f в точці x0 і позначається f ′′( x0 ) або .
dx 2
Далі похідні старших порядків вводяться рекурентно. Нехай для кож-
ного x ∈ (a, b) визначена похідна f ( n ) ( x) порядку n ∈ N функції f.
Якщо в точці x0 існує похідна функції f ( n ), то вона називається похідною
(n + 1) -го порядку функції f в точці x0 і позначається f ( n + 1) ( x0 ) або
d n + 1 f ( x0 )
.
dx n + 1
Вправа. Перевірити, що:

1) якщо a – фіксоване достатнє число, то
∀x ∈ R ∀n ≥ 1 : ( a x ) ( n ) = a x (ln a ) n;
2) якщо a – фіксоване дійсне число, то

∀x > 0 ∀ n ≥ 1 : ( x α ) ( n ) = α(α − 1)… (α − n + 1) x α − n ;
 nπ 
3) ∀x ∈ R ∀n ≥ 1 : (sin x)( n ) = sin  x + ;
 2 

 nπ 
4) ∀x ∈ R ∀n ≥ 1 : (cos x)( n ) = cos  x + .
 2 
6.6. Формула Тейлора
Теорема 6 (формула Тейлора із залишковим членом у

формі Лагранжа). Нехай f : (a, b) → R – така функція, що
для кожного x ∈ (a, b) існує f ( n + 1) ( x ); x0 ∈ (a, b). Тоді для
кожного x ∈ (a, b) знайдеться така точка c між x0 і x, що
f ′( x0 ) f ′′( x0 )
f ( x) = f ( x0 ) + ( x − x0 ) + ( x − x0 )2 + … +
1! 2!
(4)
f (n ) ( x0 )
+ ( x − x0 ) + rn ( x),
n!
де
f ( n + 1) (c)
rn ( x) = ( x − x0 )n + 1.
(n + 1)!
Зауваження. Згідно з (4) функція f є сумою многочлена і функції

rn ( x), яка називається залишковим членом у формі Лагранжа.
Наведемо приклади застосування формули Тейлора.
Приклад 1. Нехай n – фіксоване натуральне число. Доведемо, що
x2 xn
∀x > 0 : e x > 1 + x + +… + . (5)
2! n!
Для цього запишемо формулу Тейлора для функції f ( x) = e x при x0 = 0.
Оскільки ∀k ∈ N : (e x )( k ) = e x, то ∀k ∈ N : f ( k ) (0) = 1, і, згідно з (4), при
фіксованому x > 0
x2 xn ec
ex = 1+ x + +… + + x n + 1, (6)
2! n (n + 1)!
де с – деяке число з інтервалу (0; x) . З (6) випливає нерівність (5), бо при
ec
x>0 xn + 1 > 0 .
(n + 1)!
Приклад 2. Вкажемо формулу для обчислення cos1 з точністю ε > 0.
Для цього зауважимо, що формула Тейлора для функції f ( x) = cos x
при x0 = 0 записується у вигляді (перевірте!)
Розділ М.
6. Основні Ю. В. диференціального
теореми Митник, О. І. Кашпіровський.
численняОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
x2 x4 (−1)n x 2n
cos x = 1 − + −…+ + r2n + 2 ( x),
2! 4! (2n)!
де r2n + 2 ( x) = cos (c + (n + 1)π) x 2n + 2, де с – деяка точка між 0 і х.
(2n + 2)!
1 1 (−1) n cos (c + (n +1) π)
Звідси cos1 = 1 − + −… + + , а отже, досить
2! 4! (2n)! (2n + 2)!
підібрати таке n∗ ∈ N , щоб виконувалася нерівність
cos ( c + ( n∗ + 1) π ) 1
≤ < ε.
(2 n∗ + 2)! (2 n∗ + 2)!
Тоді наближено з точністю ε
1 1 (−1) n∗
cos1 ≈ 1 − + −… + .
2! 4! (2n∗ )!
x3
sin x − x +
Приклад 3. Обчислимо lim 6.
x→0 x5
Згідно з формулою Тейлора, для функції sin x при x0 = 0
7π
sin (c + ) x 7
x3 x5 2
sin x = x − + + ,
3! 5! 7!
де с – деяке число, яке належить до інтервалу з кінцями 0 та х.
x3
sin x − x + 2
Тому 6 = 1 + x sin (c + 7 π), а отже, шукана границя дорів-
x5 5! 7! 2
1
нює .
5!
6.7. Правила Лопіталя

Наступні теореми містять потужний метод обчислення
границь функцій за допомогою похідної.
Теорема 7 (перше правило Лопіталя). Нехай функ-

ції f : (a, b) → R , g : (a, b) → R задовольняють такі умови:
1) lim f ( x) = 0, lim g ( x) = 0 ;
x →b −0 x →b −0
2) ∀x ∈ (a, b) існують f ′( x), g ′( x);

3) ∀x ∈ (a, b) : g ( x) ≠ 0, g ′( x) ≠ 0;
6. Основні
Розділ 1. теореми диференціального
Основи координатного методу числення 73
f ′( x )
4) існує lim = p ∈ R.
x →b −0 g ′( x)
f ( x)
Тоді існує lim = p.
x → b − 0 g ( x)
Теорема 8 (друге правило Лопіталя). Нехай функції

f : (a, b) → R , g : (a, b) → R задовольняють такі умови:
1) lim g ( x ) = +∞ ;
x →b − 0
2) ∀ x ∈ (a, b) існують f ′( x), g ′( x);

3) ∀ x ∈ (a, b) : g ( x ) ≠ 0, g ′( x) ≠ 0 ;
f ′( x )
4) існує lim = p ∈ R.
x →b −0 g ′( x)
f ( x)
Тоді існує lim = p.
x→b−0 g ( x)
Зауваження. Перше і друге правило Лагранжа також справджується

для випадків, коли x → a + 0; x → ±∞ ; x → x0 .
0
x − sin x , перше правило
Приклад 1. lim = 0 =
x→0 x3 Лопіталя
0
1 − cos x , перше правило sin x 1
= lim = 0 = lim = .
x→0 3x 2 Лопіталя
x → 0 6x 6
Приклад 2. Нехай α – фіксоване додатне число.

∞
α ln x , друге правило
lim x ⋅ ln x = lim = ∞ =
x→0 x →0 x −α Лопіталя
1x  xα 
= lim = lim −  = 0 .
x → 0 −αx −α − 1 x →0
 α 
ЗАДАЧІ
6А

1. Чи можна застосувати теорему Ролля до функції y = x на відрізку
[–1; 0]?
2. Довести, що рівняння x 2 n − 1 + px + c = 0, (n ∈ N, p ≥ 0) при будь-
якому c має, причому єдиний, дійсний корінь.
3. Знайти на кривій y = x3 точку, в якій дотична паралельна хорді, що
сполучає точки A(−1, −1) та B(2, 8) .
4. Замінюючи приріст функції диференціалом, знайти наближено такі
значення:
а) 5 33 ; б) sin 29 ο; в) arctg1, 03; г) arcsin 0, 46.
5. Показати, що функція y = C1 cos λx + C2 sin λx, (λ = const) задоволь-
няє рівняння y ′′ + λy = 0 при будь-яких константах C1, C2.
2x + 3
6. Обчислити f ( n ) ( −1) , якщо f ( x) = .
x+2
π
7. Обчислити f ( n )  , якщо f ( x) = sin 2 2 x.
8
Знайти диференціали першого (dy) та другого (d 2 y) порядку функцій
(8–12):
8. y = 3 x 2 + 5 x − 4. lg x
( )
11. y = .
9. y = ln x + x + 4 .
2 x
arctg x
10. y = x sin x. 12. y =
x
6Б
1. Чи можна застосувати теорему Ролля до функції y = 1 − 3 x 2 на від-

різку [–1; 0]?
2. Довести, що рівняння x13 + x 7 + x − c = 0 при будь-якому c має,
причому єдиний, дійсний корінь.
3. Знайти дійсні корені рівняння x5 + x3 + x + 42 = 0.
4. Довести нерівності:
β−α β−α π
а) < tg α − tg β < , 0<α<β< ,
cos α
2
cos β
2 2
a −b a a −b
б) < ln < , якщо 0 < b < a.
a b b

x3
5. Знайти абсциси точок кривої y = x 2 − , в яких дотичні – паралельні
3
 4
хорді, що сполучає точки A  −1;  та B ( 3; 0 ) .
 3
6. Замінюючи приріст функції диференціалом, знайти наближено такі
значення:
а) 1, 02; б) 4 80; в) cos 62ο; г) arctg 0,98; д) arccos 0,49.
7. Показати, що функція y = C1eλx + C2 e−λx, (λ = const) задовольняє
рівняння y ′′ − λy = 0 при будь-яких константах C1, C2.
8. Показати, що многочлен y = cos (n arccos x) задовольняє рівняння
Чебишева (1 − x 2 ) y ′′ − xy ′ + n 2 y = 0.
x2
9. Обчислити f ( n ) (1) , якщо f ( x) = .
x−2
π x
10. Обчислити f ( n )   , якщо f ( x) = cos 2 .
4 2
Знайти диференціали першого (dy) та другого (d 2 y) порядку функцій
(11–15):
11. y = 2 − x. 14. y = x cos 2 x .

12. y = sin 2 x + cos 2 x. 15. y =
sin x
x .
13. y = xe x.
6Д
1. Довести, що рівняння 3x + 4 x = 5 x має єдиний розв’язок х = 2.

2. Довести, що єдиною функцією f ( x) ( −∞ < x < +∞ ), яка має сталу
похідну f ′( x) = k ( f ′′( x) = 0), може бути тільки лінійна функція
f ( x ) = kx + b . Що можна сказати про функцію, якщо f ( n ) ( x) = 0?
ln (e x + x 2 ) x 4 + 4 x3 + 3
3. lim . 5. lim .
x → 0 ln ( x 4 + e2 x ) x → −1 2 x4 − x − 3
ln (e x + x 2 ) 1− x − x 3+x 4
4. lim . 6. lim .
x →1 2 − 5x + 4 x2 − x3
x → +∞ ln ( x 4 + e 2 x )
Розділ М.
6. Основні Ю. В. диференціального
теореми Митник, О. І. Кашпіровський.
численняОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
π − 2 arctg x 10. lim x x
x
−1
.
7. lim .
x→∞ x −1 x→0
( )
ln
x +1
x
11. lim x x − 1 .
x→0
sin x − x
8. lim 3 . x − sin x
x → 0 x + 3 x5
12. lim .
 1 1  x→∞ x + sin x
9. lim  2 − 2  .
x → 0  sin x x 

Розділ 7
ЗАСТОСУВАННЯ ПОХІДНОЇ
ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ
ТА ПОБУДОВИ ЇХ ГРАФІКІВ
7.1. Монотонність і похідна
Теорема 1. Нехай f : (a, b) → R і для кожного x ∈ (a, b)

існує f ′( x). Якщо ∀x ∈ (a, b) : f ′( x) > 0 , то функція f строго
зростає на (a, b).
Доведення. Нехай a < x′ < x′′ < b. До функції f на відрізку [ x′, x′′] за-
стосуємо теорему Лагранжа:
∃c ∈ ( x′, x′′) : f ( x′′) − f ( x′) = f ′(c)( x ′′ − x′). (1)
Оскільки з умови теореми випливає, що f ′(c) > 0, то внаслідок (1)
f ( x′′) > f ( x′). Теорему 1 доведено.
Теорема 2. Нехай f : (a, b) → R і для кожного x ∈ (a, b) існує

f ′( x). Для того щоб функція f була строго зростаючою на (a, b)
необхідно і достатньо, щоб виконувались такі умови:
1) ∀x ∈ (a, b) : f ′( x) ≥ 0 ;
2) не існує такого інтервалу (α, β) ⊂ ( a, b), що
∀x ∈ (α, β): f ′( x) = 0 .
Зауваження. Теореми, аналогічні теоремам 1, 2, справджуються і для

строго спадних функцій.
7.2. Опуклість і похідна
РозділМ.7.Ф.Застосування
78 Городній, Ю.похідної
В. Митник,
дляО.дослідження
І. Кашпіровський. ОСНОВИ
функцій МАТЕМАТИЧНОГО
та побудови їх графіків АНАЛІЗУ
ння
Означення 1. Функція f : (a, b) → R називається строго
опуклою вниз на (a, b), якщо ∀x1 , x2 ∈ (a, b), x1 ≠ x2 ∀α ∈ (0; 1) :
αf ( x1 ) + (1 − α) f ( x2 ) > f (αx1 + (1 − α) x2 ) (рис. 7.1).
у
f ( x2 ) Рис. 7.1. До озна-

чення опуклості
αf ( x1 ) + (1 − α) f ( x2 ) функції
f (αx1 + (1 − α) x2 )
f ( x1 )
х
x1 αx1 + (1 − α ) x2 x2
Теорема 3. Нехай f : (a, b) → R і для кожного x ∈ ( a, b)

існує f ′′( x). Якщо ∀x ∈ (a, b) : f ′( x) > 0, то функція f опукла
вниз на (a, b).
Доведення. Зафіксуємо x1 , x2 ∈ (a, b), x1 ≠ x2 , та α ∈ (0, 1). Покладемо

для скорочення запису xα = αx1 + (1 − α) x2 . Застосувавши до функції f
формулу Тейлора при n = 1, x0 = xα , отримаємо
1
f ( x1 ) = f ( xα ) + f ′( xα )( x1 − xα ) + f ′′(c1 )( x1 − xα )2, (2)
2
де c1 – деяка точка між x1 і xα ;
1
f ( x2 ) = f ( xα ) + f ′( xα )( x2 − xα ) + f ′′(c2 )( x2 − xα )2, (3)
2
де c2 – деяка точка між x2 і xα .
Додамо помножену на α рівність (2) до помноженої на (1 − α) рівно-
сті (3). У результаті отримаємо
αf ( x1 ) + (1 − α) f ( x2 ) = f ( xα ) + f ′( xα )(αx1 + (1 − α) x 2 − xα ) +
α 1− α
f ′′(c1 )( x1 − xα )2 +
+ f ′′(c2 )( x2 − xα )2 > f ( xα ),
2 2
бо вираз в дужках при f ′( xα ) дорівнює нулю, числа f ′′(c1 ), f ′′(c2 ) до-
датні і при них записані додатні множники.
Таким чином, встановлено, що αf ( x1 ) + (1 − α) f ( x2 ) > f (αx1 + (1 − α) x2 ) .

Означення 2. Функція f : (a, b) → R називається строго опуклою
вгору на (a, b), якщо ∀x1, x2 ∈ (a, b), x1 ≠ x2 , ∀α∈ (0, 1):
αf ( x1 ) + (1 − α) f ( x2 ) < f (αx1 + (1 − α) x2 ).
Зауваження. Для строго опуклої вгору функції справджується теоре-

ма, аналогічна теоремі 3.
7.3. Найбільше і найменше значення
неперервної функції на відрізку
Нехай f ∈ C ([ a, b ]). Згідно з другою теоремою Веєрштраса

∃x ∈ [ a , b ] :
∗
f ( x∗ ) = max f ( x); ∃x∗ ∈ [ a, b ] : f ( x∗ ) = min f ( x).
x∈[ a , b ] x∈[ a , b ]
З теореми Ферма випливає, що у разі, коли існують f ′( x∗ ) та f ′( x∗ ) ,

вони обов’язково дорівнюють нулю.
Таким чином, максимальне і мінімальне значення функції f на від-
різку [ a, b] досягається або в точках, де похідна дорівнює нулю чи не
існує, або на кінцях відрізка.
Приклад. Знайдемо найбільше та найменше значення функції
− x2
f ( x) = xe на відрізку [0; 5].
1
Оскільки f ′( x) = e− x − 2 x 2 e− x , то f ′( x) = 0 ⇔ 2 x 2 = 1 ⇔ x = ±
2 2
,
2
отже ∀x ∈ (0; 5) ∃ f ′( x), причому рівняння f ′( x) = 0 має тільки один
1
корінь на [ 0; 5] , а саме x0 = .
2
Тому найбільше і найменше значення f на [ 0; 5] вибираємо серед чисел
 1  1 −1 2
f (0) = 0, f  = e , f (5) = 5e −5.
 2 2
Таким чином,
1 −1 2
max = e , min f ( x) = 0.
x ∈ [ 0; 5] 2 x ∈ [ 0; 5]
7.4. Локальний екстремум
Нехай f : A → R, x0 ∈ A.
Означення 3. Точка x0 називається точкою нестрогого локального
максимуму функції f , якщо існує таке γ > 0, що
РозділМ.7.Ф.
80 Городній, Ю.похідної
Застосування В. Митник,
дляО. І. Кашпіровський.
дослідження ОСНОВИ
функцій МАТЕМАТИЧНОГО
та побудови їх графіків АНАЛІЗУ
ння
1) ( x0 − γ; x0 + γ ) ⊂ A;
2)
∀x ∈ ( x0 − γ, x0 + γ ) : f ( x) ≤ f ( x0 ).
Означення 4. Точка x0 на-

зивається точкою строгого
локального максимуму
функції f , якщо існує таке
Рис. 7.2. До прикладу
γ > 0, що
на локальні екстремуми функції 1) ( x0 − γ; x0 + γ ) ⊂ A;
2)
∀x ∈ ( x0 − γ; x0 + γ ), x ≠ x0 : f ( x) < f ( x0 ).
Аналогічно визначаються точки нестрогого та строгого локального

мінімуму. Точки, що належать хоча б одному із чотирьох зазначених класів,
називаються точками локального екстремуму.
Приклад. Нехай f : [ 0; 5] → R (рис. 7.2).
Тоді f має: строгий локальний максимум у точці x = 4; нестрогі локальні
максиму-
2 3 4 6 х ми в усіх точках з множини [ 2; 3) ∪ {4} ; строгий локальний мінімум в
точці x = 1; нестрогі локальні мінімуми в усіх точках з множини
{1} ∪ ( 2; 3] .
Зауваження. З теореми Ферма випливає таке твердження. Якщо x0 – точ-
ка локального екстремуму функції f та існує f ′( x0 ), то обов’язково f ′( x0 ) = 0.
Теорема 4 (достатня умова існування локального

екстремуму). Нехай f : A → R та існує таке γ > 0, що
1) ( x0 − γ; x0 + γ ) ⊂ A;
2) f ∈ C ( x0 − γ; x0 + γ ) ;
3) або f ′( x0 ) = 0, або f ′( x0 ) не існує;
4) f ′ існує та зберігає знак на кожному з інтервалів
( x0 − γ; x0 ) та ( x0 ; x0 − γ ) .
Тоді поведінка функції визначається таблицею:
( x0 − γ; x0 ) ( x0 ; x0 + γ ) Характер локального екстремуму в
x0
+ + Не існує
Знак f ′ + – Строгий локальний максимум
– + Строгий локальний мінімум
– – Не існує

7.5. Точка перегину
Нехай f : A → R, x0 ∈ A.
Означення 5. Точка x0 називається точкою перегину функції f, якщо
існує таке γ > 0, що
1) ( x0 − γ; x0 + γ ) ⊂ A;
2) f неперервна в точці x0;
7.6. Асимптоти
Нехай f : A → R , x0 ∈ R, x0 – гранична точка множини А.

Означення 6. Пряма x = x0 називається вертикальною асимптотою
графіка функції f, якщо виконується хоча б одне з таких чотирьох спів-
відношень: lim f ( x) = +∞ або −∞; lim f ( x) = +∞ або −∞.
x → x0 − 0 x → x0 + 0
Нехай f : A → R, +∞ – гранична точка А.
Означення 7. Пряма y = kx + b називається похилою асимптотою гра-

фіка функції f при x → +∞, якщо
lim ( f ( x ) − kx − b) = 0 . (4)
x →+∞
Наступна теорема містить відповідь на питання, як шукати параметри
k, b похилої асимптоти.
Теорема 5. Функція f має при x → +∞ похилу аси-

мптоту
y = kx + b тоді і тільки тоді, коли існують скінченні гра-
ниці
f ( x)
k = lim ; (5)
x → +∞ x
b = lim ( f ( x) − kx). (6)
x → +∞
Доведення. Достатність. Нехай існують скінченні границі (5), (6).

Тоді визначені параметри k, b, причому внаслідок (6) виконується рів-
ність (4), а отже, пряма y = kx + b є похилою асимптотою графіка функ-
ції f при x → +∞.
Необхідність. Нехай виконується рівність (4). Оскільки при x ∈ A,
f ( x) 1 b
x≠0 = ( f ( x) − kx − b) + (k + ), то внаслідок (4) і теореми про
x x x
f ( x)
арифметичні дії з границями lim = k.
x → +∞ x
3) f має різні напрямки опуклості на інтервалах ( x0 − γ; x0 ) та ( x0 ; x0 + γ).

Аналогічно з (4) і рівності f ( x) − kx = ( f ( x) − kx − b) + b, x ∈ A отри-
маємо lim ( f ( x) − kx) = b. Теорему 5 доведено.
x → +∞
Зауваження. Похила асимптота при x → −∞ визначається аналогічно.
( x + 1)2 2 x + 1
Приклад. Знайдемо асимптоти функції f ( x) = , x ∈ R \ {0}.
x2
Вертикальною асимптотою може бути тільки пряма x = 0, бо f ∈ C ( R \ {0} ).
Оскільки lim f ( x) = +∞ , то пряма x = 0 є вертикальною асимптотою
x→0+0
графіка функції f.
Відзначимо, що +∞ та −∞ – граничні точки множини R \ {0} , функ-
ція f ні парна, ні непарна, бо f (−1) = 0, f (1) ≠ 0, а отже, слід окремо
досліджувати, чи існує похила асимптота при x → +∞ та x → −∞ .
Розглянемо випадок, коли x → +∞. При цьому для визначення k і b
досить розглядати x > 0, а отже,
f ( x) ( x + 1) 2 (2 x + 1) 1 1
k = lim = lim 3
= lim (1 + ) 2 (2 + ) = 2,
x → +∞ x x → +∞ x x → +∞ x x
(2 x + 1)( x + 1) 2 − 2 x3
b = lim ( f ( x) − 2 x) = lim =
x → +∞ x → +∞ x2
2 x3 + 4 x 2 + 2 x + x 2 + 2 x + 1 + 2 x3 5x2 + 4 x + 1
= lim 2
= lim = 5.
x → +∞ x x → +∞ x2
Таким чином, похилою асимптотою при x → +∞ є пряма y = 2x + 5.
Розглянемо випадок, коли x → −∞. Тоді досить розглядати x < –1, а отже,
f ( x) (−2 x − 1)( x + 1) 2
k = lim = lim = −2;
x → −∞ x x → −∞ x3
(−2 x − 1)( x + 1)2 + 2 x3
b = lim ( f ( x) + 2 x) = lim = −5.
x → −∞ x2 x → −∞
Тому похилою асимптотою при x → −∞ є пряма y = –2x – 5.
7.7. Схема дослідження функції

і побудови її графіка
1. Знайти область визначення функції.

2. Дослідити функцію на парність, непарність, періодичність.
3. Дослідити функцію на неперервність, знайти нулі функції та проміжки
знакосталості.
Розділ
Розділ1.7.Основи координатного
Застосування методу
похідної для дослідження функцій та побудови їх графіків 83
ння
4. Дослідити функцію на диференційовність, знайти проміжки монотон-
ності та точки локального екстремуму.
5. Установити проміжки опуклості та точки перегину.
6. Знайти асимптоти у разі їх існування.
7. Використовуючи інформацію, отриману в пунктах 1–6, побудувати
графік функції.
x ( x − 1)
Приклад. Проведемо дослідження і побудуємо графік функції y = .
x +1
1. D( y ) = R \ {−1} .
2. Функція ні парна, ні непарна, бо y (1) = 0, − 1 ∉ D( y ).
Функція неперіодична, бо не визначена тільки в одній точці.
3. Функція неперервна на D(y) за теоремами про властивості непе-
рервних функцій;
y = 0 ⇔ x = 0 або x = –1;
Проміжки знакосталості відображено в табл. 7.1.
Таблиця 7.1. Проміжки знакосталості
x (−∞; −1) (–1; 0) 0 (0; 1) 1 (1; +∞ )
y + – 0 – 0 +
x2 − x x2 + x − 2 x − 2 + 2 2
4. При x > 0 y = = = x−2+ , (7)
x +1 x +1 x +1
2 x > 0
звідки y ′ = 1 − ,  ⇔ x = −1 + 2.
( x + 1)  y′ = 0
2
x2 − x  2 
При x < 0, x ≠ −1, y = − = − x − 2 + , (8)
x +1  x +1
2 x < 0
а отже, y ′ = −1 + ,  ⇔ x = −1 − 2.
( x + 1)  y′ = 0
2
Перевіримо, за означенням, чи існує y ′(0).

y ( x) − y (0) x( x − 1)
lim = lim = −1;
x→0+0 x−0 x → 0 + 0 x( x + 1)
y ( x ) − y (0) − x( x − 1)
lim = lim = 1.
x→0−0 x−0 x → 0 − 0 x ( x + 1)
Тому за теоремою про зв’язок односторонніх і звичайної границь y ′(0) не існує.

Локальні екстремуми та проміжки монотонності відображено в табл. 7.2.
Таблиця 7.2. Локальні екстремуми та проміжки монотонності
x (−∞; −1 − 2) −1 − 2 ( −1 − 2; −1) (–1; 0) 0 (0; −1 + 2) −1 + 2 (−1 + 2; +∞)

y′ – 0 + + Не існує – 0 +
min min
y max 0
3+ 2 2 2 2 −3
4 −4
5. При x > 0 y ′′ = ; при x < 0, x ≠ −1 y ′′ =.
( x + 1) 3
( x + 1)3
Точки перегину та проміжки опуклості відображено в табл. 7.3.
Таблиця 7.3. Точки перегину та проміжки опуклості
x (−∞; − 1) (–1; 0) 0 (0; +∞)
y ′′ + – Не існує +
y ∪ ∩ Перегин 0 ∪
6. Оскільки функція неперервна на D(y), то вертикальною асимптотою
може бути тільки пряма x = –1. Оскільки
2
lim f ( x) = lim (− x + 2 − ) = +∞,
x →−1− 0 x →−1− 0 x +1
2
lim f ( x) = lim (− x + 2 − ) = −∞,
x →−1+ 0 x →−1− 0 x +1
то x = 1 – вертикальна асимптота.
За теоремою 5 або, скориставшись означенням похилої асимптоти і фор-
мулами (7), (8), можна переконатися, що пряма y = x – 2 є похилою асимпто-
тою при x → +∞, а пряма y = –x + 2 – похила асимптота при x → −∞.
7. Побудуємо графік цієї функції (рис. 7.3).
3+ 2 2
2
−1 + 2
-1 x
2
−1 − 2
2 2 −3
–2
Розділ
ння
ЗАДАЧІ
7А
Знайти значення функцій в точках максимуму (1–3):
x5 x3
1. y = − + 2 .
5 3
13
15
2. y = x 2 (2 − x).
1
3. y = arctg x − ln 1 + x 2 .
2
( )
Дослідити на екстремум та знайти інтервали монотонності функцій (4–6):
4. y = ( x + 1)8 e x. 5. y = 2sin x + cos 2 x. 6. y = ln cos x .
Знайти найбільше і найменше значення функцій на зазначених відріз-
ках (7–9):
7. y = 2 x3 − 15 x 2 + 36 x − 18 , на [1; 3].
1
8. y = x + , на [0,01; 100].
x
9. y = x − 1 + x − 2 − x − 3 на [0; 5].
Побудувати графіки функцій (10–22):
10. y = 2 − 4 x . x4
18. y = .
x −1
3
11. y = 2 log 2 x − 2.
 21
 π  x −1 , x < 1,
12. y = cos 2 x +  . 19. y = e
 3  0,
 x ≥ 1.
13. y = 3 x − x3.
20. y = e x sin x .
14. y = x 4 − 2 x 2 + 2.
21. y = arctg x − x .
1
15. y = .
1 + x2 Рис. 7.3. Графік функції
2
 x +1 x ( x − 1)
16. y =  . y=
 x −1 x +1
x 2− 4 22. y = sin x − ln sin x .
17. y = .
x
23. Додатне число a розкласти на два доданки так, щоб їх добуток був
найбільшим.
24. Знайти рівнобедрений трикутник найбільшої площі з даною біч-
ною стороною a.
25. Знайти конус найбільшого об’єму з даною твірною l.
26. Завод А знаходиться на відстані a від залізниці, яка пролягає з пів-
дня на північ і проходить через місто В. Під яким кутом ϕ слід побуду-
вати під’їзну дорогу від заводу до залізниці, щоб транспортування ванта-
жів від А до В було найекономічнішим, якщо вартість провозу 1 т ванта-
жу на відстань 1 км по під’їзній дорозі становить р карбованців, по
залізниці – q карбованців (p > q), а місто В розташоване на b кілометрів
північніше, ніж завод А?
27. У точках А і В вміщені джерела світла відповідно силою S1 та S2
свічок. На відрізку АВ (завдовжки а) знайти найменш освітлену точку M.
(Освітленість обернено пропорційна квадрату віддалі до джерела світла.)
7Б
Знайти значення функцій в точках мінімуму (1–3):
1 x
1. y = x 2 + 2 . 2. y = x5 + 5 x 4 + 5 x3 − 2. 3. y = sin x + 3sin .
x 3
Дослідити на екстремум та знайти інтервали монотонності функ-
цій (4–6):
4. y = (2 − x )9. 5. y = x 2 e−2 x. 6. y = ln sin x .
Знайти найбільше і найменше значення функцій на зазначених відріз-
ках (7–10):
x4
7. y = + x3 − x 2 + 2 , на [–3; 1].
2
x2 4
8. y = + , на [–10; –0,1].
4 x2
9. y = x − 1 − 2 − 3, на [0; 5].
 π π
10. y = sin 4 x + cos 4 x, на  − ;  .
 2 2
11. y = 4x − 2 . x2
18. y = .
( x − 1) 2
2− x
12. y = 2 log 2 . x 3
4 19. y = .
 π ( x − 1) 2
13. y = sin  2 x −  .
 3
x4
14. y = x − 3 x + 2.
3 20. y = .
( x − 1)
3
15. y = ( x − 2)( x + 2)2.

21. y = e 2 x − x .
2
x4
16. y = 1 + x − .2
2 22. y = e − x cos x.
x
17. y = . 23. y = x ln x .
1 + x2
Розділ
ння
x 26. y = sin 6 x + cos 6 x.
24. y = + arctg x.
2
25. y = x arctg x.
27. Струмопровідний кабель складається з мідного дроту та ізоляції.

Якщо через x позначити відношення радіусів мідного дроту до товщини
1
ізоляції, то швидкість телеграфування v = Ax ln (A = const). При якому
x
x швидкість буде найбільшою?
28. Із трьох дощок однакової ширини збивають жолоб. При якому куті
нахилу бічних стінок до дна жолоба площа його поперечного перерізу буде
найбільшою?
29. У півколо радіусом R вписати прямокутник найбільшої площі.
30. У півкулю радіусом R вписати прямокутний паралелепіпед найбіль-
шого об’єму з квадратною основою.
31. Який сектор слід вирізати з круга радіусом R, щоб згорнути цей
сектор в лійку найбільшої місткості?
32. Навколо кулі радіусом R описати конус з найменшим об’ємом.
7Д
1. Довести, що якщо графік функції, яка має неперервну другу похід-

ну, скрізь опуклий вгору або скрізь опуклий вниз, то функція не може
мати більше одного екстремуму.
2. Якщо функція ϕ ( x) строго монотонно зростає на R, то функції
f ( x) та ϕ ( f ( x)) мають одинакові точки екстремумів. Довести це.
3. y = e−2 x sin 2 x.
4. y = (7 + 2 cos x)sin x.
5. У прямий круговий конус з кутом 2α при вершині осьового перерізу та
радіусом основи R вписати циліндр з найбільшою повною поверхнею.
6. Картина заввишки 1,4 м повішена на стіну так, що її нижній край на
1,8 м вище від ока глядача. На якій відстані від стіни має стояти глядач,
щоб кут зору був найбільшим?
7. Два кораблі рухаються з постійними швидкостями u і v по прямих
лініях, кут між якими – θ. Знайти найменшу відстань між кораблями,
якщо в деякий момент їх віддаль від точки перетину шляхів дорівнювала
відповідно a і b.
8. Канал, ширина якого a метрів, під прямим кутом впадає в другий
канал завширшки b метрів. Стовбур якої найбільшої довжини можна
сплавити цією системою каналів?
9. Довести нерівності:
1 x3
а) > 1 + x + x 2 + ... + x n, 0 < x < 1; г) x − < sin x < x , x > 0;
1− x 6
1
б) x + 1 − x < , 0 < x < 1; x3 π
2 x д) tg x > x + , 0< x< .
3 2
x2
в) x − < ln (1 + x) < x, x > 0;
2
ln x
10. Визначити проміжки монотонності функції y1 = x1 x та y2 = ln y1 = .
x
11. Для довільних а і b, таких, що a > b > e, довести нерівність a b < ba.
12. Для довільного x > 0 довести нерівність e x > x e.
13. Порівняти числа: а) e π та πe ; б) e3π, 3πe та π3e.
ВІДПОВІДІ І ВКАЗІВКИ
ДО ЗАДАЧ
1А
1. а) М′(x0; –y0); б) М ′(–x0; y0); в) М′(–x0; –y0); г) М′(2a – x0; y0);
д) М ′(x0; 2b – y0); е) М ′(2a – x0; 2b – y0); є) М ′(y0; x0); ж) М ′(–y0; –x0).
2. a) y + 3 x = 0; б) 6 x + 7 y − 9 = 0; в) x − 2 y − 7 = 0. 3. x + 2 y − 11 = 0; 2 x + y − 5 = 0.
4. 45°. 5. (10; –5). 6. ( x − 1) + ( y − 1) = 1; ( x − 5 ) + ( y − 5 ) = 25. 7. (–1; 1); (3; –7).
2 2 2 2
8. 3 x − 5 y − 13 = 0. 9. x + y = 2; x − y = 4. 10. 3 x − 2 y − 12 = 0; 3 x − 8 y + 24 = 0.
11. а) виділіть повний квадрат по кожній змінній; б) – е) розкладіть на множники.
15. а) a = 2 ± 2 ; б) 2 − 2 < a < 2 + 2; в) a < 2 − 2 і a > 2 + 2. 16. Пряма
4 x − 5 y + 27 = 0. 17. а) пряма 2 x + 3 y − 10 = 0; б) рух по параболі y = −2 x2 + 8x − 7
від точки (2; 1) в напрямку зростання абсцис точок; в) рух по колу x 2 + y 2 = 1 від
точки (1; 0) до точки (0; 1) проти годинникової стрілки; г) один оберт по колу
x 2 + y 2 = 1 за годинниковою стрілкою від точки (–1; 0). 18. 6. 20. 2. 21. Пряма
2
x y x 
x 2 + z 2 = 4 ( y − 2 ) . 25. а) сфера
2
= − = − z . 24. а) y 2 + z 2 =  + 2  , б)
2 2  2 
Розділ
ння
( ) ( ) π
2
( x − 2)2 + y 2 + z 2 = 1, б) тор x 2 + y 2 + z 2 + 3 = 16 x 2 + z 2 . 26. A < 2; >,
4
5π π π
B < 2; >, C < 2; − >, D <1; >, E < 1; π >, F < π; 0 >, G < π; π >. 27. A(5; 0),
4 6 2
π
B(0; 5), C(0; −π ), D(–1; − 3 ), E(
2
3
(
; 1), F(0; ). 28. 9 17 − 4 3 кв. од.
2
)
1Б
 a 2   a 2 a 2 
1. а) (0; 0), (а; 0), (а; а), (0; а); б)  − ; 0  ,  0; − ,  ; 0  ,
 2   2   2 
 a 2  b a 
0;  . 2.  ;  . 3. Ні. 4. s = 13, tg α = −2, 4. 5. Ні. 6. а) a = 0,5, с = 1; б) a = 2;
 2  2 2
1 2
в) a = ; г) a ≠ ; (у б) – г) с – будь-яке). 7. Так, (3; 5) – точка перетину.
3 3
8. 2 x − y + 3 = 0; y = 2,5( x − 3). 9. 45°. 10. (–2,6; 4,8). 11. x + y = 5; y = x + 1.
12. C(–1; 2), R = 5. 13. ( x ± 2 ) + ( y ± 1,5 ) = 6,25, ( x ± 1,5)2 + ( y ± 2 )2 = 6,25.
2 2
x2
14. ( x + 5 )2 + ( y − 2 )2 = 25. 15. Парабола y= + 1. 16. |x||y| = |x| + |y|.
4
x2 y2
18. Наприклад, a = 0, b = 4. 19. а) пряма y = x + 1, б) еліпс + = 1 (рух проти
16 36
годинникової стрілки від точки (0; –6)), в) рух по прямій x + y = 4 від точки (3; 1)
до точки (2; 2) і назад до точки (3; 1), г) рух по параболі y = 1 – x2 від точки (1; 0)
до точки (0; 1), д) рух по прямій x + y = 1 від точки (1; 0) до точки (0; 1) і назад до
 x = a (ϕ − sin ϕ),
точки (1; 0) двічі. 20.  21. x + 3y – 2z – 28 = 0. 22. 8x – 6y + 27z –
 y = a (1 − cos ϕ).
1
– 61 = 0. 23. x + y + z = 1, x + y – z = 7, x – y – z = 3, x – y + z = –3. 24. arccos .
3 3
26. а) C(1; 2; 0), R = 3; б) C(2; –6; 1), R = 3. 27. а) x 2 + y 2 = z 4; б) z = − 4 x 2 + y 2 .
π π π
( )
28. а) log 2 x 2 + z 2 = 2 y ; б) log 22 x = y 2 + z 2. 29. < 3;
6
>, < 2; >, < 3; >,
3 2
2π 2πk  2πk 2πk 
< 1; >. 30. < a; >, k = 0, ..., n – 1. 31.  a cos ; a sin , k = 0, ..., n – 1.
3 n  n n 
34. ρ3 (1 + cos 2 2ϕ) = 2ρ. 36. а) ρ = sin 2ϕ ; б) ( x 2 + y 2 )3 = 4 x 2 y 2 .
1Д
М. Ф.
Відповіді
90 Городній,до
і вказівки Ю.задач
В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
 1 2  7 2   74 8 
1. (1; 3),  − ; − 1  ,  − ; −1  ,  −1 ; − 4  . 2. Центр кола – поча-
 7 7  25 25   175 55 
ток координат, R = 10. 3. ( x + 1)2 + ( y + 4 )2 = 25. 4. ( x − 17 )2 + ( y − 23)2 = 697.
5. 2 x + y = 5, x – 2 y = 5, x + 18 y + 15 = 0, 2 x + 9 y – 15 = 0.
6. ( x − 12 )2 + ( y − 12 )2 = 144, ( 7 x + 12 )2 + ( 7 y − 12 )2 = 144. 7. Рух по дотичній
3x – 4y – 2 = 0. 8. Коло q1 ( x + c ) + y 2  = q2 ( x − c ) + y 2  , де q1, q2 – сили

2 2
   
 q +q  2c q1q2
джерел світла, 2с – віддаль між джерелами;  c 1 2 ; 0  – центр кола, –
q −
 1 2 q q1 − q2
x2 y2 x2 y2
його радіус. 9. + 2 = 1. 10. 2 − 2 = 1. 11. Наприклад, a = b = –10.
a 2
a −c 2
a c − a2
 x = a(cos ϕ + ϕ sin ϕ), x−2 y +5 z −3 x−2 y +5 z −3
12.  13. а) = = ; б) = = ;
 y = a(sin ϕ − ϕ cos ϕ). 0 0 1 4 −6 9
x−2 y +5 z −3 x2 y2 z2 x2 y 2 z 2
в) = = . 14. Так. 15. а) + 2 + 2 = 1; б) + + = 1.
1 −1 −2 a 2
b b a 2 b2 a 2
g ( x2 + y2 )
1
4
(
16. z = x 2 + y 2 . 17. )x2 y2 z2
+ +
25 16 16
a
= 1. 19. k = . 20. z − tg α =
b 2v 2
.
21. а) ln ( x 2 + z 2 ) = 2 y ; б) ln 2 ( − x ) = y 2 + z 2. 22. а) ρ = a ; б) ρ = 2a cos ϕ ;

в) ρ2 − 2ρρ1cos (ϕ − ϕ1 ) = a 2 − ρ12. 23. ρ12 + ρ 22 − 2 ρ1ρ2 cos ( ϕ1 − ϕ 2 ) .
1
24. ρ 2 + ρ22 + 2 ρ1ρ2 cos ( ϕ1 − ϕ 2 ) .
2 1
2А
3. а) A ∪ B = (–4; 0), A ∩ B = (–3; –2), А\В = (–4; –3], В\А = [–2; 0); в) вказів-
{ } { }
ка: A = ( x, y ) ∈ R 2 : x > y , B = ( x, y ) ∈ R 2 : x > y . 5. а) сюр’єкція, б) ін’єкція,
1
в) бієкція. 8. D ( f ) = R( f ) = R; f (x) = 3x – 5, f −1 ( x) = ( x + 5) . 9. 27 x , 3 x , x9, 33 ,
3 x
3
3 x
27 x , 327 . 10. а) парна, неперіодична; б) ні парна, ні непарна; періодична, π;
в) парна, періодична, 2; г ) непарна; неперіодична; д) непарна, неперіодична;
е) ні парна, ні непарна; періодична, 1; є) непарна; періодична, 2π. 11. а) [–3; 3];
 π  4   π
б) (–∞; –1) ∩ (1; +∞); в) R; г) ∪  πn; + πn  ; д)  ; 2  ; е) [0,5; +∞); є) 0;  ;
n∈Z  2   3   2
1 1 9
ж) [0,5; 1]; з) прямокутник {( x, y) | ≤ x ≤ 1; y ≤ }; й) {( x, y ) | y ≥ 2 } ∪
5 2 x
∪ {( x, y) | y 2 > x}. 12. в) (0, 0); г) коло {( x, y) | x 2 + y 2 = 1}; д) кільце {( x, y) |1 ≤ x2 + y2 ≤ 4}.

13. f (0) ={(0; 0)}; f (2) ={(1; 2)}; f −1 ( 0;0 ) ={0}; f −1 ( −2; −4 ) = {–2}, R( f ) = ( x; 2 x) | x ∈ R
{
R( f ) = ( x; 2 x) | x ∈ R1 . }
2Б
1. а) так; б) ні; в) так; г) так; д) так ( a ∈ (0; 1) ). 2. а) множина раціональних

 1 
чисел; б) A =  a : a ∈ (−∞; 0) ∪  : +∞   . 3. а) A ∪ B = (–1,5; 2); б) A ∩ B = (1;
  2 
1,5); в) А\В = [1,5; 2) ∩ (4; 5); г) В\А = (–1,5; 0]. 5. а) inf A = min A = 0,25,
sup A = 3; б) inf A = min A = –2, sup A = max A = 1,5. 6. а) бієкція, б) ін’єкція,
в) сюр ’єкція . 7. sin 2 x, sin x 2, x 4, sin sin x, sin 2 x 2, sin sin 2 x. 8. а) парна, не-
періодична (періодична з будь-яким періодом, але найменшого додатного не
існує); б) ні парна, ні непарна; періодична, π; в) парна, періодична, 2π; г) ні парна,
ні непарна; періодична, π; д) парна, періодична, π; е) ні парна, ні непарна; пері-
 π 
одична, 1; є) ні парна, ні непарна; періодична, 2π. 9. а) R; б) ∪ πn; + πn; в) R;
n∈Z  2 
1 π +1
г) R; д) [0; 1]; е) + πn < x < + πn , n ∈ Z ; є) (–2; 8]; ж) [–3; –1) ∩ (1; 3]; з) дві
2 2
x2
нескінченні полоси {( x, y ) | x ≤ 3; y > 1}; й) {( x, y ) | y ≤ } ∪ {( x, y ) | xy 2 > 1};
9
и) {( x, y ) | x 2 y ≥ 9} ∪ {( x, y ) | y < x 2 }. 10. г) f −1 ({2}) ={–1; 1}. 11. в) пряма y = x;
 1
г) полоса {( x, y ) | x − 4 ≤ y ≤ x + 1}. 12. f (0) = {(0; 1)}, f (2) = {  2; },
 3
 1 
 1
f −1 ( 0; 0 ) = ∅, f −1  2;  = {2}, R ( f ) = x;
 3   | | x ∈ R .
 x + 1 
1
}
2Д
1. 275 грн. 2. f ( x) = x2 – 2. 3. f ( x) = 3x 2 − 5 x + 2. Наприклад:

D ( f ) = R (= (0; + ∞)) , R ( f ) = R
+ +
– сюр’єкція; D ( f ) = [1; + ∞) , R ( f ) = R –
5 + 1 + 12 x
ін’єкція; D( f ) = [1; +∞) , R ( f ) = [0; +∞)) – бієкція. f −1( x) = ,
6
 1  5 − 1 + 12 x  1 
x ∈  − ; + ∞  ; f −1 ( x) = , x ∈  − ; + ∞  – дві бієктивні вітки обер-
 12  6  12 
неного відображення. 4. а) 2; б) ∅; в) ∅; г) {1; –2}; д) Z\{0; –1}; є) {0; –1}. 5. а) nm;
М. Ф.
Відповіді
92 Городній,доЮ.задач
і вказівки В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
б) Anm (= n ( n – 1) … (n – m + 1)), m ≤ n; в) n! (= 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ … (n – 1) n), m = n.
8. а) inf A = 0, sup A = max A = 1; б) inf A = 0, sup A = max A = 3,375.
3А
( )
1. {an } = {b}. 2. {an } – обмежена. 3. lim an = +∞ lim an = −∞ . 4. Ні. Так.
n →∞ n →∞
5. Так. Ні. 6. Так. Ні. 7. (а) {an } – збіжна; б) починаючи з деякого номера всі
члени послідовності однакові; в) {an } не є обмеженою. 9. а) ( −1) n + 1;
1 + (−1)n + 1 3 + (−1)n
б) ; в) ; г) 2n + 1; д) ( −1) n − 1 (2n + 1) (формули можна записати
2 2
1
неоднозначно). 10. − . 11. 1,5. 12. –1. 13. 1. 14. 0. 15. 1,5. 16. 3 2 − 1. 17. − 3.
3
2 1 1 n2 − n − 2
18. . 19. 1. 20. . 21. 0. 22. . 23. e −2 . 24. 0. 25. 0. 26. 0. 27. 4. 28. а) .
3 3 e 2
5 +1
29. 1. 30. .
2
3Б
1. {an } не є обмеженою. 2. {an } має скінченну кількість членів. {an } – збіжна

або має скінченну кількість членів. 3. ( −1) n + 1. Ні. 4. Так. Ні. 5. Так. 6. Ні.
7. а) {an } = {b} (стаціонарна послідовність, всі члени послідовності однакові);
г) {an } – розбіжна (більше того, не є збіжною до будь-якого b ∈ R). 9. а) ( −1) n ;
1 + ( −1) n ( −1) n − 1 2n + 5
б) ; в) 2( −1) n ( n + 1); г) ; д) (формули можна записати
2 n+4 2n + 1
2 1 2 −1
неоднозначно). 10. − . 11. 10. 12. 0. 13. − . 14. 3. 15. 1. 16. 0,2. 17. .
3 6 2
1 1 2
18. 1 − 2 . 19. . 20. 1,5. 21. 1, якщо a > 1; , якщо a < 1; , якщо a = 1; не
2 2 3
3
− 1 1
існує, якщо a = –1. 22. e 2. 23. e 5 . 24. . 25. e 2. 26. 0. 27. 0. 28. 8. 29. .
e 2
n
 1
30. а) sin nϕ, б) cos nϕ. 31. a) скористайтесь нерівністю: ∀n ≥ 1: 1 +  < e, б) 2.
 n
32. C1 = C2 = 1.
3Д
1. {an } містить збіжну підпослідовність. Ні. 2. {an } не є обмеженою. 3. На-
1 n n n (n + 1)(2n + 1)
приклад, (−1)n + 1 і (−1) n + . 4. а) ; б) ; в) .
n n +1 2n + 1 6
5.
1
2
( )
1 + 1 + 4a . 7.
1
2 (
a + a2 + 4 . )
4А
1 4 8
. 6. 2. 7. 0. 8. 0,5. 9. 0,5. 10. . 11. − .
1. а) 0; 25; б) 0; 1. 3. –0,2. 4. 1. 5.
7 3 3
1
12. 0,5. 13. 2. 14. 6. 15. 1. 16. 0,5. 17. –1,5. 18. − sin a . 19. 0,5. 20. .
ln a
4
1 ln 2 + 1 1 −
21. ln 3 − ln 2. 22. . 23. ln 3 − 0, 4. 24. 1. 25. . 26. e −20. 27. . 28. e 3 .
e ln 3 2
π
29. ln a. 30. 1,5. 31. –1. 32. 0. 33. +∞ . 34. . 35. При a = 7 f ( x) неперервна скрізь;
2
при a ≠ 7x = 3 – усувна точка розриву. 36. x = 2 – точка розриву другого роду.
1 1
37. x = 0 – усувна точка розриву. 38. a1 = −1 , b1 = ; a2 = 1, b2 = − .
2 2
4Б
1 2
. 11. −1 . 12. 0.
1. а) 0; 1; б) 0; 2. 3. 2. 4. 1,6. 5. –2. 6. 2,5. 7. 1. 8. 1. 9. 0,5. 10.
3 3
1
13. 12. 14. 1,25. 15. 1,25. 16. 0. 17. 0,75. 18. 0,125. 19. 0,5. 20. 2. 21. cos a. 22. − .
3
2 1 π 7
23. 0,25. 24. 10. 25. 0. 26. e. 27. . 28. 0. 29. . 30. . 31. − . 32. 0. 33. x.
ln 3 e 6 6
π
34. 1. 35. 0. 36. 0. 37. 1. 38. − . 39. x = –4 – точка розриву другого роду; в інших
2
1 7
точках при a = f ( x) неперервна, при a ≠ − x = 3 – усувна точка розриву.
7 6
40. x = 1 – точка розриву другого роду, f (1 − 0) = 0 , f (1 + 0) = +∞. 41. x = 0 –
π
усувна точка розриву, xn = + πn, n ∈ Z – точки розриву другого роду.
2
c
44. lim x1 = ∞, lim x2 = − . 45. а) a1 = 1, b1 = −7 ; a2 = 1, b2 = −7 ; б) a1 = 1, b1 = 7 ;
a →0 a →0 b
a2 = 1, b2 = −7.
4Д
М. Ф.
Відповіді
1. Скористайтесь першою теоремою Веєрштраса на [–1; 1], наприклад, і моно-
тонністю на доповненні до цього відрізка. 2. а) sup f ( x) = 1, inf f ( x ) = 0;
R R
3 1 a+b
б) sup f ( x) = 2 , inf f ( x ) = − 2 . 3. –2,25. 4. . 5. . 6. . 7. a. 8. 10.
[0; 2 π ] [0; 2 π] 8 2 2
π2
9. eαβ. 10. e. 11. 2. 12. ln a − ln b . 13. ab. 14. −
(додайте і відніміть 1 під
2
знаком ln). 15. Неперервна на всій осі. 16. x = 0 – точка розриву другого роду,
π
f (−0) і f (+0) не існують. 17. xn = + πn, n ∈ Z – неусувні точки розриву
2
першого роду (стрибки значенням 2). 20. а) a1 = −1, b1 = 6; a2 = 1, b2 = −6 ;
б) a1 = −1, b1 = ln 2 ; a2 = 5, b2 = ln 3.
5А
1. а) Неперервна на R і диференційовна в R \ {2}; б) диференційовна в будь-

8
якій точці x ∈ R . 2. а) f ′( x0 ) ; б) 2 f ′( x0 ). 3. x(4 x 2 + 9 x − 4). 4. − 5 . 5. −2b 2 x .
x
2 x(3 + x 2 )
x 4 + 4 x3 + 3 x 2 + 2 x + 2
( ) 5
2
6. − . 7. 6x a + x 2
. 8. . 9. .
( ) (1 − x ) 2 1 + 5x
2 2 3
x −1
3
1 5 1 5x4 2x2 + a2 + 1
10. . 11. . 12. − . 13. y = . 14. .
2 x 2 3x + x 2 2 + 5x a+x 2( x − 1)
5
a2 + x2
15. e x x n −1 ( x + n ) . − x2
2
16. −2 xe a . 17. cos x − x sin x . 18. tg 2 x + ctg 2 x .
32cos 4 x x arcsin x 2 1
19. − . 20. 0. 21. ctg x. 22. − . 23. . 24. .
sin 3 4 x 1− x 2 1 + x 2
2 x − x2
x+2
27. a a x a −1 + a x +1 x a −1 ln a + a a + x ln 2 a .
a a x
25. arcsin x . 26. 2 .
x + 2x + 2
4 x( x + x ) + 2 x + 1 2t + 8
28. . 29. y′x = . 30. 210; 10. 31. v = t 3 − 12t 2 + 32t ,
8 x( x + x )( x + x + x ) 5t 4 + 2
π 3
t1 = 4, t2 = 8. 32. y = 1, y = –4x + 5. 33. 60°. 34. і arctg ≈ 37.
2 4
5Б
1. f ′(2) = 3; f ′(0) = 1; f ′(−2) = –3; в точках x = –3/2 і x = 1 функція не дифе-

3
ренційовна. 2. а) f ′( x0 ); б) −3 f ′( x0 ). 3. 2(b + cx) . 4. − . 5. 38 + 42 x .
4 7
20 x

4x
6. ( x + 2) 2 ( x + 3) 3 + 2( x + 1)( x + 2)( x + 3) 3 + 3( x + 1)( x + 2) 2 ( x + 3) 2 . 7. .
(1 − x )
2
2
3x 3x ( 4 − 3x ) a2 1 n
8. . 9. . 10. . 11. . 12. .
( x + 1)4 4 2x − x
4 2 3
(a 2
−x 2
) a −x
2 2
x 6
x −1 2 x
x
1 + x2 1 − ln x 1
. 16. 6 x ( x − 1) a 2 x −3 x ln a . 17. e a .
3 2
13. . 14. . 15. −
(
x 1 − x2 ) x 2
x −1
2
2e x 3 a cos x + b
18. . 19. x3 cos x. 20. 2sin 2 x. 21. . 22. . 23. − tg x.
(e ) ( a + b cos x )2
2
x
+1 cos 4 x
2 1 1  1  1
24. . 25. . 26. . 27. x 2  3arcsin − . 28. 0.

sin 2x sin x 1 − (a − x) x x −1 
2 2

1 2  1 1  2
29. . 30. x arctg 1 − x 2 . 31. , x∈− ; ; − ,
(
2 1 + x2 ) 1− x 2  2 2 1 − x2
)
2
)(
−
 1 1 
x ∈ ( −1;1) \  −

;  . 32.
2 2
y=x 2
4 − x . 33.
2 1 
27 
( 3 3  3
 x 1+ x 1+ 1+ x  ,
3

2 sin t
( x ≠ 0, x ≠ −1, x ≠ −8 ). 34. , (x > e). 35. y′x = . 36. ≈ 3,06 с, 45,9 м.
x ln x ln (ln x) 1− cos t
37. 50 км/год. 38. 2x + y + 1 = 0, y = 22x – 121. 39. x + 2y – 3 = 0.
1
40. arctg 2 2 (= arccos ) ≈ 70°30 ′.
3
5Д
1. а) Неперервна на R і диференційовна в R \ {0}; б) неперервна на R і дифе-

π
ренційовна в R\{ xn = + πn , n ∈ Z }. 2. f ′(1) = 2, f ′(−1) = – 6; в точках x = ±2 і
2
1 log x 2
x = ± 2 − 2 2 функція не диференційовна. 3. f ′′( x0 ). 5. . 6. − . 7. ctg 2x,
x x ln x
 π  1 1 1
x ∈  πn; + πn , n ∈ Z . 8. , x ≠ 1. 9. , 0 < x < 1; − , –1 < x < 0.
 2  1 + x2 1− x 2
1 − x2
1
 
tg −1 1 ln x 3 y − x2 y x+ y
10. x x

tg − . 11. . 12. 2 . 13. − 3 . 14. . 15. 2x – y +
 x x cos 2 1  y y −x x x− y

 x
М. Ф.
Відповіді
96 Городній,до
і вказівки Ю.задач
В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
+ 12 = 0, 2x – y – 12 = 0. 16. arctg 3. 17. М1 (x1; y1), М2 (x2; y2) : x1x2 = −1.
 π π  1
18. x ∈  − + πn; + πn  , n ∈ Z . 19. .
 3 3  2e
6А
1. Ні. 3. (1; 1). 4. а) 2,0125; б) 0,4849; в) 0,8004; г) 0,4774. 6. (–1)n + 1n!, n ∈ N .

dx
7. (–1)k22n–1 при n = 2k; 0 при n = 2k + 1, k ∈ N . 8. d 2 y = 6dx2. 9. dy = ;
x2 + 4
xdx 2
d2y = . 10. dy = sin xdx + x cos xdx , d 2 y = (2cos x – x sin x ) dx 2 .
x +4
2
1 − lg x 3 + 2lg x dx arctg xdx

11. dy = dx , d2y = − dx 2. 12. dy = − ,
x2 x3 x(1 + x 2 ) x2
 1 + 3x 2 − x 4 − x 6 2arctg x 2
d 2 y =  +  dx .
 x (1 + x )
2 2 2
x3 
6Б
2 1 1 π 3
1. Ні. 3. x = –2. 5. 1 ± . 6. а) 1,01; б) 3 ; в) − ≈ 0,4698; г) 0,7754;
3 108 2 180
π 0,15
д) + ≈ 0,0587. 9. f ( 1) = –1, f ′ (1) = –3, f ( n ) (1) = –4n ! при n ≥ 2.
3 13
 n + 1
 
( −1)  2 
10. , n ∈ N . 11. d 2 y = 2–xln22dx2. 12. dy = 2(cos 2x – sin 2x)dx, d 2 y =
2 2
= –4(sin 2x + cos 2x)dx2. 13. dy = (x + 1) exdx, d 2 y = (x + 2) exdx2. 14. dy = (cos 2x –
x cos x − sin x
– 2 x sin 2 x) dx, d 2 y = –4(sin 2 x + x cos 2 x) dx2. 15. dy = dx ,
x2
2sin x − 2 x cos x − x 2 sin x 2
d2y = dx .
x3
6Д
1. Користуючись теоремою Ролля зробіть висновок (від супротивного) про

кількість коренів рівняння f ( x) = 0, де y = f ( x) функція, похідна якої не має
8
дійсних коренів. 2. f ( x) є многочленом степені не вище n. 3. 0,5. 4. 0,5. 5. − .
9
1 1
6. 3. 7. –1. 8. . 9. . 10. 1. 11. –1. 12. 1.
6 3

7А
32 π ln 2
1. 3. 2. . 3. − . 4. x ∈ (–∞; –9] – зростає (ymax(–9) = 88e–9); x∈ (–9; –1] –
27 4 2
π π 
спадає (ymin(–1) = 0); x∈(–1; +∞) – зростає до +∞. 5. x ∈  + 2πn; + 2πn  ,
 6 2 
π  π π 
n ∈ Z ,– спадає (ymin  + 2πn  = 0); x ∈  + 2πn ;
5
+ 2πn  , n ∈ Z ,– зростає
2  2 6 
 5π 3π
(ymax  5 π + 2 π n  = 1,5);

x∈ + 2 πn; + 2 πn  , n ∈ Z,– спадає
 6   6 2 
 3π π
(ymin  3π + 2πn  = –3);

x ∈  + 2πn; + 2π(n + 1)  , n ∈ Z ,– зростає
 2   2 6 
 π
(ymax  π + 2π(n + 1)  = 1,5). 6. x ∈  − + πn; πn  , n ∈ Z ,– зростає ( ymax ( πn ) = 0);

6   2 
 π 
x ∈ πn ; + πn  , n ∈ Z ,– спадає до –∞. 7. 10; 5. 8. 100,01; 2. 9. 5; –1. 13. Симетрія
 2 
відносно початку координат ; x = 0 і x = ± 3 ≈1,73 – нулі функції; ymin(–1) = –2,
ymax(1) = 2; (0; 0) – точка перегину. 14. Симетрія відносно осі Oy; функція додат-
 1 1 
на: y > 0 ∀x ∈ R; ymin(±1) = 1; ymax(0) = 2. Опукла вгору при x ∈  − ; ,
 3 3
 1 4
опукла вниз зовні цього проміжку:  ± ; 1  – точки перегину. 15. Функція
 3 9
додатна, ymax(0) = 1; точки перегину (±1; 0,5); асимптота y = 0. 16. Функція визна-
чена скрізь, крім x = 1; невід’ємна, x = –1 – нуль функції; ymin(–1) = 0; точка пе-
1
регину (–2; ); асимптоти x = 1, y = 1. 17. Визначена скрізь, крім x = 0; x = ±2 – нулі
9
функції; зростає на всій області визначення ; асимптоти x = 0, y = x при x → ±∞.
18. Визначена скрізь, крім x = 1; невід’ємна, x = 0 – нуль функції; ymin(0) = 0,
43 4  3 23 2 
ymin( 3 4 ) =  − 2;
; точка перегину  ; асимптоти x = 1, y = x при x → +∞,
3  3 
 1 1 
y = –x при x → –∞. 19. ymax(0) = e; точки перегину  ± ;  . 20. x = nπ, n ∈ Z ,–
 3 e e
3π π
2 4 + 2 πn 2 − 4 + 2 πn
нулі функції; ymax  3π + 2πn  = e , ymin  − π + 2πn  = − e , n ∈ Z;
 4  2  4  2
π π
+πn 
 + πn; (−1)n e 2  – точки перегину; асимптота y = 0 при x → –∞. 21. Симетрія
2 
 
відносно початку координат; x = 0 – нуль функції; зростає на всій осі. Опукла
вгору при x > 0, опукла вниз при x < 0; точка перегину – початок координат.

π π
Асимптоти: y = x − при x → −∞ і y = x + при x → +∞. 22. Визначена при
2 2
x ∈ ( 2πn; (2n + 1)π ) , n ∈ Z ; періодична з періодом 2π; додатна на області визна-
чення; ymin  π + 2πn  = 1, n ∈ Z ; опукла вниз, асимптоти x = 2nπ, x = (2n + 1)π,

2 
a a 2πl 3
n ∈ Z . 23. + . 24. Прямокутний. 25. Vконуса max = (кут при вершині осьово-
2 2 9 3
1 q q a
го перерізу конуса становить 2arccos ). 26. ϕ = arccos , якщо arccos ≥ arctg ;
3 p p b
a q a  a π 3 S1
ϕ = arctg , якщо arccos < arctg  arctg ≤ ϕ ≤ . 27. AM = .
b p b  b 2 3 S1 + 3 S2
7Б
3π
1. 2 при x = ±1. 2. –3. 3. 0 при x = ±+ 6πn , n ∈ Z . 4. Спадає на всій осі від
2
+∞ до –∞. 5. x∈(–∞; 0] – спадає (ymin(0) = 0); x∈(0;1] – зростає (ymax(1) = e–2);
 π 
x ∈ (1; +∞) – спадає до нуля. 6. При x ∈  πn; + πn  , n ∈ Z ,– зростає
 2 
π
(ymax  π + πn  = 0); x ∈  + πn; π + πn , n ∈ Z ,– спадає до –∞. 7. 6,5; –2. 8. 25,04; 2.

2   2 
9. –0; –3. 10. 1; 0,5. 12. y = log 2 ( 2 − x ) − 1. 14. x = –2 і x = 1 – нулі функції; ymax(–1) = 4;
ymin(1) = 0; (0; 2) – точка перегину. 15. x = –2 і x = 2 – нулі функції; ymax(–2) = 0;
2 13  2 20 
ymin( − ) = −9 ;  − ; − 4  – точка перегину. 16. x = ± 1 + 3 ≈1,65 – нулі
3 27  3 27 
 1 5
функції; ymax(–1) = ymax(1) = 1,5; ymin(0) = 1;  ± ; 1  – точки перегину.
 3 18 
17. Симетрія відносно початку координат; x = 0 – нуль функції; ymin(–1) = –0,5;
 3  3
ymax(1) = 0,5;  − 3; −  , (0; 0),  3;  – точки перегину; асимптота y = 0
 4   4 
при x → +∞ і x → –∞. 18. Визначена скрізь, крім x = 1; невід’ємна, x = 0 – нуль
 1 1 1
функції; ymin(0) = 0;  − ;  – точка перегину, опукла вгору при x < − , опукла
 2 9 2
 1 
вниз при x ∈  − ; 1 ∪ ( −1; + ∞ ) ; асимптоти x = 1 та y = 1 при x → +∞ і x → –∞.
 2 
19. Визначена скрізь, крім x = 1; невід’ємна, x = 0 – нуль функції; ymin(0) = 0,
3
ymin(3) = 6 ; опукла вниз; асимптоти x = 1, y = x + 2 при x → +∞, y = –x – 2 при
4
Розділ 1. Основи
Відповіді координатного
і вказівки до задач методу 99
2 2
x → –∞;  ; 2  – точка перетину з асимптотою. 20. Визначена скрізь, крім
3 3
13
x = ±1. Симетрія відносно осі Oy; x = 0 – нуль функції; ymax(0) = 0, ymin(±4) = 9 ;
27
опукла вниз при x < –1 і x > 1, опукла вгору при –1 < x < 1; асимптоти x = ±1,
y = x + 3 при x → +∞, y = –x + 3 при x → –∞. 21. Симетрія відносно прямої x = 1.
 2 
Функція додатна: y > 0 ∀x ∈ R; ymax(1) = e.  1 ± ; e  – точки перегину.
 2 
π
Асимптота y = 0 при x → +∞ і при x → –∞. 22. x = + πn , n ∈ Z ,– нулі функції;
2
π 3π
ymax  − π + 2πn  =
 4  2
2 4 −2πn
e , ymin  3π + 2πn  = −
 4  2
2 − 4 − 2πn
e ( )
, n ∈ Z ; πn; ( −1) n e −πn –
точки перегину; асимптота y = 0 при x → +∞. 23. Визначена скрізь, крім x = 0.
Симетрія відносно початку координат. x = ±1 – нулі функції; ymax  − 1  = ,

1
  e
e
ymin  1  = − ; опукла вгору при x < 0, опукла вниз при x > 0; точка перегину –
1
e e
початок координат. 24. Симетрія відносно початку координат; нуль функції x = 0.
Опукла вгору при x > 0, опукла вниз при x < 0; точка перегину – початок коорди-
x−π x+π
нат. Асимптоти: y = при x → −∞ і y = при x → +∞. 25. Симетрія
2 2
відносно осі Oy; y ≥ 0 ∀x ∈ R, нуль x = 0; ymin(0) = 0. Опукла вгору. Асимптоти:
π π 5 + 3cos 4 x 1
y = − x − 1 при x → −∞ і y = x − 1 при x → +∞. 26. y = . 27. .
2 2 8 e
R 2
28. 60°. 29. Сторони прямокутника R 2 , . 30. Ребра паралелепіпеда
2
2R 2R R 2
, , . 31. α = 2π ≈ arc 294°, де α – центральний кут сектора, що зали-
3 3 3 3
шиться. 32. Vконуса = 2Vкулі.
7Д
3. Функція невід’ємна: y ≥ 0 ∀x ∈ R; ymin(πn) = 0, n ∈ Z ; ymax  π + πn  =

4 
 1  
− 2 n +
( −1) n  
π
1 − 2 n + 2  π  π 1  3  
= e  . Точки перегину:  (−1)n + πn; e   , n ∈ Z . 4. Періодич-
2  6 4 
 
на з періодом 2π. На [–π, π] маємо: симетрія відносно початку координат; x = 0 і
М. Ф.
Відповіді
x = ±π – нулі функції; ymin  − arccos 1  = − ≈ –7,3; ymax  arccos 1  =
15 15 15 15
≈
 4 8  4 8
  7  21 15    7  21 15 
≈ 7,3; точки перегину: (0; 0),  arccos  −  ; ,  − arccos  −  ; − ,
  8 32    8 32 
1 R
(±π; 0) . 5. При tg α < найбільша повна поверхня буде при r = , де r –
2 2(1 − tg α)
1
радіус основи циліндра. Якщо tg α ≥ , то максимум при r = R (тобто максимум
2
av ∓ bu sin θ
досягається на правому кінці відрізка [0; R]). 6. 2,4 м. 7. .
u + v 2 − 2uv cos θ
2
3
 2 2 2
8.  a 3 + b 3  . 10. Обидві функції зростають на проміжку (0, e ) і спадають на
 
 
(e, +∞). 13. а) e π > πe; б) e3π > 3πe > π3e.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
1. Дороговцев А. Я. Математичний аналіз.– К.: Либідь, 1993.– Ч. 1.– 320 с.

2. Вишенський В. А., Оленко А. Я. Основи координатного методу.
Функції однієї змінної: Навч. посібник.– К.: НаУКМА, 1994.– 90 с.
3. Збірник задач з вищої математики / За ред. Ф. С. Гудименка.– К.: Вид-
во Київ. ун-ту.– 1967.– 352 с.
4. Банах С. Дифференциальное и интегральное исчисление.– М.: Физматгиз,
1958.– 404 с.
5. Дубовик В. С., Юрик І. І. Вища математика. Навч. посібник.– К.: Вища
шк., 1993.– 648 с.
6. Вища математика: Збірник задач / За ред. В. С. Дубовика, І. І. Юрика.– К.:
Вища шк., 2001.– 480 с.
7. Демидович Б. П. Сборник задач и упражнений по математическому
анализу.– М.: Наука, 1969.– 544 с.
8. Зорич В. А. Математический анализ.– М.: Наука, 1981.– Ч. 1.– 544 с.
9. Радченко О. М. Математичний аналіз. Ч. 1: Диференціальне та інте-
гральне числення функцій однієї змінної.– К.: ТВІМС, 1999.– 152 с.
10. Ноздрин И. Н., Степаненко И. М., Костюк Л. К. Прикладные задачи
по высшей математике.– К.: Вища шк., 1976.– 176 с.
11. Алексєєв В. М., Ушаков Р. П. Математика (довідковий повторюваль-
ний курс).– К.: Вища шк., 1992.– 496 с.
12. Богомолов М. В. Практичні заняття з математики.– К.: Вища шк.,
1979.– 472 с.
13. Клетеник Д. В. Сборник задач по аналитической геометрии.– М.: Нау-
ка, 1972.– 240 с.

ЗМІСТ
Передмова .......................................................................... 3
Список вжитих логічних знаків ................................................ 4
Грецька абетка ................................................. ................... 4
Розділ 1. ОСНОВИ КООРДИНАТНОГО МЕТОДУ

1.1. Вектори і дії над ними .............................................. 5
1.2. Рівняння прямої на площині ........................................ 6
1.3. Рівняння площини та прямої у просторі .......................... 6
1.4. Геометричні образи ................................................. . 7
1.5. Параметричні рівняння кривої ...................................... 8
1.6. Полярна система координат ......................................... 8
Задачі
1А ........................................................................ 9
1Б ....................................................................... 11
1Д .................................................. .................... 14
Розділ 2. МНОЖИНИ. ФУНКЦІЇ

2.1. Множини, операції з множинами ................................. 16
2.2. Загальне поняття функції ........................................... 17
2.3. Числові множини .................................................... 19
2.4. Потужність множин, зліченні множин ............................ 20
Задачі
2А ................................................... .................... 21
2Б ................................................... .................... 22
2Д .................................................. .................... 23
Розділ 3. ЧИСЛОВІ ПОСЛІДОВНОСТІ

3.1. Означення і приклади ............................................... 25
3.2. Границя послідовності .............................................. 26
3.3. Властивості збіжних послідовностей ............................. 27
 1  
n
3.4. Збіжність послідовності 1 +  , n ≥ 1. Число e ............ 30
 n  
3.5. Таблиця деяких важливих границь ............................................ 31
3.6. Підпослідовності. Деякі властивості підпослідовностей ......... 32
3.7. Фундаментальні послідовності. Критерій Коші збіжності чи-
слової послідовності .................................................................. 32
3.8. Послідовності, що мають границю +∞ або –∞ ......................... 34
3.9. Приклади обчислення границь послідовностей ..................... 34
Задачі
3А .................................................................................................. 37
3Б ................................................................................................... 39
3Д ................................................................................................. 41
Розділ 4. ДІЙСНІ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

4.1. Границя функції в точці .............................................................. 43
4.2. Неперервні функції ...................................................................... 46
4.3. Таблиця деяких важливих границь............................................. 48
4.4. Властивості функцій, неперервних на відрізку ......................... 49
4.5. Односторонні границі. Класифікація точок розриву ................ 50
4.6. Теорема про існування і неперервність оберненої функції ...... 51
4.7. Теорема Веєрштраса про наближення многочленами непе-
рервної на відрізку функції ....................................................... 51
Задачі
4А................................................................................................... 51
4Б ................................................................................................... 53
4Д .................................................................................................. 55
Розділ 5. ПОХІДНА
5.1. Означення похідної ...................................................................... 57
5.2. Фізичний зміст похідної .............................................................. 58
5.3. Геометричний зміст похідної ...................................................... 58
5.4. Неперервність і похідна ............................................................... 59
5.5. Правила обчислення похідних ................................................... 59
5.6. Таблиця похідних ......................................................................... 60
Задачі
5А................................................................................................... 60
5Б ................................................................................................... 62
5Д .................................................................................................. 63
Розділ 6. ОСНОВНІ ТЕОРЕМИ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО

ЧИСЛЕННЯ
6.1. Теореми Ферма, Ролля, Лагранжа, Коші ................................... 65
6.2. Наслідки з теореми Лагранжа .................................................... 67
6.3. Таблиця важливих нерівностей .............................................. 67
6.4. Диференційовні функції. Диференціал ................................... 68
6.5. Похідні вищих порядків ............................................................. 69

6.6. Формула Тейлора ........................................................................ 70
6.7. Правила Лопіталя ........................................................................ 71
Задачі
6А ................................................................................................... 72
6Б .................................................................................................. 73
6Д .................................................................................................. 74
Розділ 7. ЗАСТОСУВАННЯ ПОХІДНОЇ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

ФУНКЦІЙ ТА ПОБУДОВИ ЇХ ГРАФІКІВ
7.1. Монотонність і похідна ............................................................... 75
7.2. Опуклість і похідна ..................................................................... 75
7.3. Найбільше і найменше значення неперервної функції
на відрізку .................................................................................... 77
7.4. Локальний екстремум ................................................................ 77
7.5. Точка перегину ............................................................................ 78
7.6. Асимптоти .................................................................................. 79
7.7. Схема дослідження функції і побудови її графіка ................... 80
Задачі
7А ......................................................................................................... 82
7Б ......................................................................................................... 83
7Д ........................................................................................................ 85
Відповіді і вказівки до задач ..................................................................... 86

Список рекомендованої літератури ........................................................... 98

Н а ук о в е в и д а н н я
М. Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський
ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
Частина I
Диференціальне числення
функцій однієї змінної
Редактор Л. В. Сивай
Художнє оформлення В. А. Гаркуші
Технічний редактор Т. М. Новікова
Комп’ютерна верстка Н. В. Єрмак
Коректори Н. І. Слєсаренко, І. Г. Ярошенко
Підписано до друку 19.03.2004. Формат 60×90/16.

Гарнітура Times New Roman. Папір офсетний № 1.
Друк офсетний. Умов. друк. арк. 6,5.
Обл.-вид. арк. 6,5. Наклад 300 прим.
Зам. 4-63.
Видавничий дім «КМ Академія».
Свідоцтво про реєстрацію № 770 від 15.01.2002 р.
Друкарня НаУКМА.
Адреса видавництва та друкарні:
04070, Київ, вул. Сковороди, 2.
Тел./факс: (044) 416-60-92, 238-28-26.
E-mail: phouse@ukma.kiev.ua
Городній М. Ф., Митник Ю. В., Кашпіровський О. І.

Г70 Основи математичного аналізу: Для фак. інф-ки.– Ч. І: Диферен-
ціальне числення функцій однієї змінної.– К.: Вид. дім «КМ Акаде-
мія», 2004.– 101 с.– Бібліогр.: с. 98.
ISBN 966-518-258-7
Навчальний посібник містить основи координатного методу та диференціальне чи-
слення функцій однієї змінної, що відповідає курсу вищої математики першого року
навчання на факультеті інформатики Національного університету «Києво-Могилянська
академія». Подано близько 500 задач, розв’язання яких необхідне для засвоєння курсу і
проведення практичних занять.
ББК 22.12я73

?

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

?

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Розділ 1.

Основи координатного методу 1

Навчальний посібник містить основи координатного методу та

Посібник написано на основі курсу лекцій і семінарів

Розділ 1. Основи координатного методу 3

4 М. Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

1.1. Вектори і дії над ними

Нехай у просторі задана прямокутна (декартова) система

Розділ 1. Основи координатного методу 5

1.3. Рівняння площини та прямої

У прямокутній системі координат Оxyz у просторі рівняння

1.4. Геометричні образи

тобто сукупність точок ( x0 , y0 , 0) , де y0 = x02 ;

1.5. Параметричні рівняння

Нехай функції x = ϕ (t ) та y = ψ (t ) визначені при t ∈[t0 , T ].

1.6. Полярна система координат

10 М. Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

z = 0 навколо: а) осі абсцис; б) осі ординат. Що це за поверхні?

Розділ 1. Основи координатного методу 13

точки визначалось координатами (2; 1). Знайти подальшу траєкторію

Розділ 1. Основи координатного методу 15

2.1. Множини, операції з множинами

16 М. Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

2.2. Загальне поняття функції

Приклад. Нехай f ( x) = x2 − 1. Тоді { }

Приклад . f ( x ) = x − 1, x ∈ R; A = ( −1; 1] ; B = ( −∞; 0) . Тоді D ( f ) = R;

Означення 3. Функція f : X → Y називається сюр’єкцією, якщо

Означення 4. Функція f : X → Y називається ін’єкцією, якщо ∀x1 ∈ X ∀x2 ∈ X x1 ≠ x2 f x1 f x2

Приклад . f : [ −1; 0] → [ 0,1] , f ( x ) = x 2. Тоді f −1 ( y ) = − y , y ∈ [ 0; 1].

Означення 7. Нехай f : X → Y , g : Y → V . Функція h : X → V , яка ви-

2.3. Числові множини

Приклад. Нехай A = [ 0; 1). Тоді ∀b ∈ [1; + ∞ ) : b – верхня межа А;

Теорема 1. Непорожня обмежена зверху (знизу) чис-

Приклад. Нехай A = [ 0; 1). Доведемо, що sup A = 1. Справді, ∀x ∈ A : x ≤ 1;

2.4. Потужність множин, зліченні множини

20 М. Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

4. Чи є подані далі відображення сюр’єкцією, ін’єкцією, бієкцією:

д) f ( x) = arccos ( 3x − 5) ; е) f ( x) = sin ln ( 2 x − 1); є) f ( x) = sin 2 x + 4 − x 2 ;

ти: а) f ( 0; 0); б) f ( 1; 0); в) f −1 ({0} ); г) f −1 ({1} ); д) f −1 ([1; 4]).

1. Чи є істинними твердження: а) ∃y ∈ R ∀x ∈ R : x 2 + y 2 > 1;

22 М. Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

10. Функція f : Z → N задана формулою ∀n ∈ Z : f (n) = n 2 + 1.

24 М. Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

3.1. Означення і приклади

Означення 1. Функція f : N → R, областю визначення якої

3.2. Границя послідовності

Кажуть, що послідовність ( an ) має границю а, або збігається до числа а.

3.3. Властивості збіжних послідовностей

Теорема 1 (про єдиність границі). Послідовність не

Теорема 2 (про обмеженість збіжної послідовності).

Розділ 3. Основи координатного

Теорема 4 (про арифметичні дії над границями).

Теорема 5 (про три послідовності). Припустимо, що

Тоді послідовність (βn ) також збігається до α.

Теорема 6 (про нерівності для границь). Якщо

а також ∃ n0 ∈ N , ∀n ≥ n0 : an ≤ bn, то для границь послідовнос-

28 М. Ф. Городній, Ю. В. Митник, О. І. Кашпіровський. ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

Розділ 1. Основи координатного методу 29

У різних розділах математики використовують нерів-

Теорема 7 (нерівність Коші). Для довільного набору чисел

Доведення теореми 7 можна знайти, наприклад, в [1].

Доведення. Правильність твердження 1) випливає з того, що

3.5. Таблиця деяких важливих границь

Розділ 1. Основи координатного методу 31