МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ВСТУП
ДО МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
для самостійної роботи студентів
базового напрямку 6.0403 – “Прикладна математика”
спеціальностей “Прикладна математика”, “Інформатика”
Інституту прикладної математики та фундаментальних наук

Затверджено
на засіданні кафедри
прикладної математики
Протокол № 2 від 17 вересня 2009 р.

Львів – 2009
 В С Т У П Д О М А Т Е М А Т И Ч Н О Г О А Н А Л І З У : Методичні вказівки
для самостійної роботи студентів базового напрямку 6.0403 – “Прикладна
математика” спеціальностей “Прикладна математика”, “Інформатика”
Інституту прикладної математики та фундаментальних наук/ Укл.:
Л.С.Гульчевський, В.Р. Гладун, О.С.Манзій, М.Д.Починайко, І.Є.Тесак,
С.М. Возна, І.М. Задворняк, С.М. Репетило — Львів: Видавництво
Національного університету “Львівська політехніка”, 2009. – 61 с.

У кл а д а ч і Гульчевський Л.С., канд. фіз.-мат. наук, доц.,

Гладун В.Р., канд. фіз.-мат. наук, доц.,
Манзій О.С., канд. фіз.-мат. наук, доц.,
Починайко М.Д., канд. фіз.-мат. наук, доц.,
Тесак І.Є., ст.викл.
Возна С.М., канд. фіз.-мат. наук, асистент
Задворняк І.М., асистент,
Репетило С.М., асистент.

В і д по в і д а л ь ний з а в ипу с к Костробій П.П., д.ф.-м.н, професор.

Рецензенти Каленюк П.І., д. фіз.-мат. наук, проф.,

Строчик М.М., канд. фіз.-мат. наук, доц.

2
 Методичні вказівки „Вступ до математичного аналізу” написані з метою
активізації самостійної роботи студентів спеціальності „Прикладна
математика”. Вказівки включають такі теми: „Елементи теорій множин”,
„Метод математичної індукції”, „Поняття функції (відображення),
класифікація функцій”, „Числові послідовності, елементи теорій границь
числових послідовностей”. Теоретичний матеріал ілюструється розв'язанням
багатьох задач. Подано задачі для самостійного опрацювання.

Вступ
Метод математичної індукції

Ряд математичних тверджень доводять методом математичної індукції.

Пояснимо принцип математичної індукції. Нехай A(n ) – деяке твердження,
яке має зміст для натуральних чисел n , і нехай це твердження правильне при
n = 1 . Тоді, якщо із правильності цього твердження для n = k ( k − будь-яке
натуральне число, більше за одиницю) випливає правильність твердження
для n = k + 1 , то твердження A(n ) є правильним для будь-якого натурального
числа n .
Методом математичної індукції доводять так:
1) перевіряють, чи твердження A(n ) правильне для n = 1 . (зауважимо,
що іноді твердження є правильним при n = n0 > 1 , наприклад, n = 3 або n = 4 .)
2) припускають, що твердження A(n ) правильне для n = k . Тоді
доводять, що воно правильне і при n = k + 1 .
Після цього на підставі принципу математичної індукції роблять
висновок, що твердження A(n ) є правильним для будь-якого натурального
числа n (n ≥ n0 )
Приклад. Довести, що для будь-якого натурального числа n і будь-якого
дійсного числа a ≥ −1 є правильною нерівність
(1 + a )n ≥ 1 + an , (1)
яку називають нерівністю Бернуллі.
Доведення.
1) Якщо n = 1 , то правильність нерівності (1) очевидна:
(1 + a )1 ≥ 1 + a .
2) Припустимо, що нерівність (1) правильна при n = k :
(1 + a )k ≥ 1 + ak .
Тоді

3
 (1 + a )k +1 = (1 + a )k (1 + a ) ≥ (1 + ak )(1 + a ) =
= 1 + ak + a + a 2 k ≥ 1 + ak + a = 1 + a (k + 1).
Знайдений результат показує, що з припущення про правильність
нерівності (1) при n = k випливає, що нерівність (1) правильна при n = k + 1 .
Обидві частини доведення методом математичної індукції проведено, і, отже,
нерівність (1) правильна при будь-якому натуральному n .

Найпростіші логічні символи і їх використання

Для зв’язку одного твердження з іншим використовують символи ⇒, ⇔ .

Позначимо буквами α, β деякі твердження. Запис α ⇒ β означає: “із
твердження α слідує твердження β ”. Запис α ⇔ β означає той факт, що
твердження α і β еквівалентні, тобто із α слідує β і, навпаки, із β слідує α .
Знак ⇔ читається “тоді і тільки тоді” або “необхідно і досить”.
Символ ∀ називається квантором загальності, символ ∈ – це символ
належності елемента до множини. Запис ∀x ∈ A : α означає: “для довільного
елемента x , що належить множині A справджується твердження α ”.
Символ ∃ називається квантором існування. Запис ∃ y ∈ B : β означає “існує
елемент y , що належить B , для якого справджується твердження β ”.
Зв’язку “такий, що” позначають двокрапкою (“:”).
Приклади:
1) ∀x ∈  : x + 1 > x ,  – множина дійсних чисел;
2) ∀x ∈  : x2 + x + 1 > 0 ;
3) ∃ x : x 2 = 1;
4) a > b > 0 ⇒ a 2 > b 2 .
Символ ∃! – існує тільки один елемент;
символ ∃/ – не існує жодного елемента;
символ ∉ – неналежність елемента;
символ def – за означенням.

4
 ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ МНОЖИН

Множини та їх властивості

Поняття множини є одним із основних і важливих понять у математиці.

Множина – це сукупність об’єктів довільної природи, об’єднаних за
деякою ознакою. Так, наприклад, множина студентів ВУЗу, множина всіх
міст України, множина цілих чисел, множина молекул у деякому тілі і т.д.
Об’єкти, які входять у дану множину, називають елементами множини.
Множини позначають великими літерами (латинськими, грецькими,
готичними), наприклад: множина Ω , множина ℜ , множина A , а їх елементи
малими літерами a, b, c,, x, y, . Те, що елемент a належить множині A ,
записують так: a ∈ A . Якщо елемент a не належить множині A , то цей факт
записують так: a ∉ A .
Нехай задано дві множини A і B . Якщо кожен елемент множини A є
одночасно й елементом множини B , то кажуть, що множина A є
підмножиною множини B і позначають: A ⊂ B або B ⊃ A . Тут знак ⊂ – знак
строгого включення, який означає, що множина A міститься у множині B
або множина B містить у собі множину A . Якщо А ⊂ В і В ⊃ А, то кажуть,
що множини A і B рівні між собою, і записують A = B . Наприклад, якщо
множина A складається з двох чисел 2 і 3, а множина B – це корені рівняння
x 2 − 5 x + 6 = 0 , то A = B .
Поряд із знаками ⊂ та ⊃ необхідно розрізняти знаки нестрогого
включення ⊆ і ⊇ .Запис A ⊆ B означає, що A є підмножиною B або
множини A і B є рівними між собою. Очевидно що, будь-яка множина A є
підмножиною самої себе, тобто A ⊆ A .
Зв’язку “такий, що” позначають двокрапкою (“:”).
Для запису множин у вигляді набору елементів або вказування певної
характеристичної властивості використовують фігурні дужки. Наприклад,
a)  = {1,2,3,, n,} – множина натуральних чисел, задана
індуктивним перелічуванням елементів; можна за допомогою
множини індексів задати множину парних натуральних чисел:
2 = {2k}k∈ ;
b) безпосереднє перелічування – A = {2, 4, 7};
c) задання певної характеристичної властивості, тобто такої
властивості, якою володіють усі елементи даної множини, і лише

5
 вони. Це позначається так: A = {x ∈ X a ( x)}, тобто множину
визначають як сукупність тих і тільки тих елементів із деякої
множини X , що володіють властивістю a( x ) . Наприклад,
{ }
A = x ∈  x2 + 5 x + 6 = 0 .
Отже, для задання множини перелічують її елементи або вказують
властивість елементів цієї множини.
Якщо множина не містить жодного елемента, то її називають
порожньою множиною і позначають символом ∅ . Очевидно, що порожня
множина є підмножиною довільної множини: ∅ ⊆ A .
{ }
Наприклад, множина A = ( x, y) x, y ∈ , ( x − 0,5)2 + y 2 < 0,25 – порожня
множина.

Дії над множинами

Сумою або об’єднанням множин A і B називається множина C , що

містить у собі всі елементи множин A і B . Записують:
C = A + B або C = A ∪ B ;
A ∪ B = {x x ∈ A або x ∈ B} .
Операції над множинами зручно зображати
Мал. 1. Об’єднання діаграмами (кругами) Ейлера – Венна.
множин А і В Властивості сум множин:
1. A ∪ A = A (це означає, що немає повторень елементів);
2. A ∪ B = B ∪ A (властивість комутативності);
3. ( A ∪ B ) ∪ C = A ∪ (B ∪ C ) (влстивість асоціативності).

Перетином або добутком множин A і B

називається множина C , яка містить усі спільні
елементи множин A і B . Записують: C = AB або
C = A∩ B .
C = A ∩ B = {x x ∈ A i x ∈ B}.
Мал. 2. Перетин Якщо множини А і В не мають спільних елементів,
множин А і В
то AB = ∅ , і тоді кажуть, що множини A і B не
перетинаються.
Властивості добутку множин:
1. A ∩ A = A ;

6
 2. A ∩ B = B ∩ A (комутативність);
3. ( A ∩ B ) ∩ C = A ∩ (B ∩ C ) (асоціативність);
4. A ∩ (B ∪ C ) = ( A ∩ B ) ∪ (B ∩ C ) ; A ∪ (B ∩ C ) = ( A ∪ B ) ∩ (B ∪ C )
(дистрибутивність).

Різницею множин A і B називається множина C ,

яка складається з усіх тих елементів множини A , що
не належать множині B . Позначають різницю
множин так: C = A \ B = {x x ∈ A i x ∉ B}.

Мал. 3. Різниця
множин А і В

Приклад. A = {1, 2, 3, 4, 5}, B = {4, 5, 6, 7}, тоді:

C1 = A ∪ B = {1, 2, 3, 4, 5, 6, 7};
C2 = A ∩ B = {4, 5};
C3 = A \ B = {1, 2, 3}.
Введемо поняття універсальної множини як такої, що є об’єднанням всіх
можливих множин. Позначають цю множину літерою U . Зазначимо, що
U \ U = ∅ , і для довільної множини А виконуються співвідношення:
U ∩ A = A, U ∪ A =U .

Множина дійсних чисел

Поняття числа є основним в математиці. Це поняття пройшло довгий

шлях історичного розвитку, розвивалося і узагальнювалося.
Множина натуральних чисел  = {1, 2, 3, 4, , n, } з’явилася у зв’язку з
переліком предметів. Потім під впливом практики були введені цілі числа
 = {, − 3, − 2, − 1, 0, 1, 2, 3, } і раціональні числа  = {p q}, де p ∈ , q ∈  .
Раціональним називається число, що може бути зображене у вигляді
відношення цілих чисел: p q , q ≠ 0 , тобто раціональними є цілі та дробові,
5 11
як додатні так і від’ємні числа. Наприклад, = 0,625 ; − = −2,75 . У цих
8 4
прикладах раціональні числа зображаються скінченними десятковими
1 2
дробами. Однак = 0,166 = 0,1(6 ) ; = 0,222 = 0, (2 ) . Ці раціональні числа
6 9
зображаються нескінченними періодичними десятковими дробами. Отже,

7
раціональні числа можуть бути зображені у вигляді скінченних або
нескінченних періодичних десяткових дробів.
Введення раціональних чисел повністю не розв’язало важливої
прикладної задачі про вимірювання довжини відрізків. Існують відрізки,
довжини яких не є раціональними числами. Наприклад довжина діагоналі
квадрата, сторона якого дорівнює 1, є 2 , а це число не можна записати у
p p
вигляді , бо не існує чисел p i q із множини  таких, щоби число в
q q
квадраті дорівнювало числу 2. Доведемо це. Припустимо протилежне. Нехай
2
p  p
існує такий дріб , що   = 2 . Вважаємо, що в числах p i q немає
q q
спільних множників, а точніше, p i q не є парними. Оскільки p 2 = 2q 2 , то p
– парне число, тобто p = 2r (r ∈  ) . Тоді 2 p 2 = 4r 2 , звідки q 2 = 2r 2 , тобто q
p
– парне. Ми дійшли висновку, що як p так i q – парні числа, тоді як дріб
q
за припущенням нескоротний. Ця суперечність і доводить, що число 2 не
p p
можна записати у вигляді . Число, яке не можна записати у вигляді , де
q q
p i q – цілі числа і q ≠ 0 , називають ірраціональним числом. Ірраціональне
число записують у вигляді нескінченного неперіодичного десяткового дробу.
Множину раціональних і ірраціональних чисел називають множиною дійсних
чисел, яку позначають  . Можна записати:  ⊂  ⊂  ⊂  .
Між множиною всіх дійсних чисел і множиною всіх точок прямої
встановлюється взаємно однозначна відповідність. На прямій виберемо
довільну точку O і вважатимемо її зображенням числа 0. Для зображення
числа 1 беремо довільну точку B1 , яка лежить справа від точки O . Цим
встановлюється одиниця довжини (масштаб), тобто довжина відрізка [OB1 ]
дорівнює 1. Відклавши відрізок [OB1 ] n разів вправо від точки O дістанемо
точку Bn , що зображує число n . Аналогічно, відклавши відрізок [OB1 ] n
разів вліво від точки О дістанемо точку An , що зображає число − n . Таким
чином, ми отримаємо множину точок, що відповідають цілим числам.
An A2 A1 0 B1 B2 Bn
X

8
 Щоби знайти на прямій точку, що відповідає раціональному числу
p
( p ∈ , q ∈  ) , досить розділити одиницю масштабу (відрізок [OB1 ]) на q
q
рівних частин і відкласти одну таку частину від точки O вправо p разів,
якщо p > 0 і вліво p разів, якщо p < 0 . Таким чином, отримують множину
точок на прямій, що відповідають раціональним числам. Ці множини не
містять усіх точок прямої. Теоретично основою зображення довільного
ірраціонального числа точкою на прямій є аксіома Кантора або як ще її
називають принцип вкладених відрізків, що виражає властивість прямої – її
неперервність.
Аксіома Кантора. Нехай задана послідовність відрізків [ An , Bn ] , n ∈  ,
що лежать на одній прямій. Якщо
1. [ A1 , B1 ] ⊃ [ A2 , B2 ] ⊃  ⊃ [ An , Bn ] ⊃  , тобто кожний наступний
відрізок міститься в попередньому;
2. довжина відрізка [ An , Bn ] прямує до нуля зі зростанням n ,
A1 A2 A3 ...... A C Bn ...... B3 B2 B1
n
X
тоді існує єдина точка C , спільна для всіх відрізків [ An , Bn ] , n ∈  , тобто
C ∈ [ An , Bn ] для ∀n ∈  , що можна зобразити на прямій так:
Нехай α – ірраціональне число, тобто α = α 0 , α1α 2 α n 
Розглянемо на прямій точки A1 , A2 , A3 , , що зображають відповідно
десяткові наближення числа α з недостачею
α α α α α α
α0 + 1 , α0 + 1 + 2 , α0 + 1 + 2 + 3 , 
10 10 100 10 100 1000
і точки, що зображають відповідно десяткові наближення числа α з
надлишком
α +1 α α +1 α α α +1
α0 + 1 , α0 + 1 + 2 , α0 + 1 + 2 + 3 ,
10 10 100 10 100 1000
Таким чином дістанемо послідовність відрізків
[A1 , B1 ], [A2 , B2 ], [A3 , B3 ], , для якої справедлива аксіома Кантора, оскільки
довжини відрізків дорівнюють відповідно 0,1; 0,01; 0,001; і т.д. і прямують
до нуля при зростанні n . Це означає, що на прямій існує єдина точка Cα ,
спільна для всіх відрізків [ An , Bn ] , n ∈  . Цю точку вважатимемо
зображенням ірраціонального числа α .

9
 Таким чином, будь-якому дійсному числу відповідає єдина точка прямої
і кожна точка прямої, поставлена у відповідність деякому дійсному числу.
Число α називається абсцисою точки Cα . Напрямлена пряма, на якій
вибираємо початкову точку O і масштаб, називається числовою віссю.
Відстань від точки О до будь точки Cα називається модулем числа α або
абсолютним значенням цього числа.
Означення. Модуль довільного числа x дорівнює самому цьому числу,
якщо це число невід’ємне, і взятому з протилежним знаком, якщо x < 0 , і
позначають x .
Сказане записують так:
 x, якщо x ≥ 0,
x =
− x, якщо x < 0.
Властивості модуля:
1. x + y ≤ x + y ;
2. x − y ≥ x − y ;
3. x ⋅ y = x ⋅ y ;
x x
4. = , y≠ 0.
y y
Розглянемо деякі множини:
1. [a; b] – відрізок (сегмент) – множина всіх дійсних чисел, які
задовольняють нерівність a ≤ x ≤ b ;
2. (a; b ) – проміжок (інтервал), a < x < b ;
3. [a; b ) або (a; b] – півпроміжки (півінтервали), a ≤ x < b , a < x ≤ b ;
4. [a;+∞ ) ; (a;+∞ ) ; (− ∞; a ]; (− ∞; a ) – множини дійсних чисел, що
задовольняють відповідно нерівностям
a ≤ x < +∞; a < x < +∞; − ∞ < x ≤ a; − ∞ < x < a .
Зауважимо, що символи + ∞, − ∞, ∞ не є числами, а є “додатком” до
дійсних чисел. Коли пишуть x → +∞ , то це означає, що x може набувати як
завгодно великого додатнього значення, запис x → −∞ означає, що x може
бути як завгодно великим за абсолютним значенням від’ємним числом. Якщо
нам не цікавить знак, то використовують просто символ ∞ . Для того, щоб
сказати, що x набуває довільне значення з числової осі, пишуть − ∞ < x < +∞ .
5. ε – окіл точки x0 – множина точок x , що задовольняють нерівність
x − x0 < ε ⇔ x0 − ε < x < x0 + ε .

10
11
 Межі числових множин

Нехай задано непорожню множину X дійсних чисел. Множина X

називається обмеженою зверху, якщо існує дійсне число M таке, що для
кожного елемента множини X виконується нерівність x ≤ M . В символах
математичної логіки це означення записується коротко так:
∃M ∈  : ∀ x∈ X x ≤ M .
Число M називається верхньою межею множини X .
Множина X називається обмеженою знизу, якщо існує дійсне число m
таке, що для кожного елемента x множини X виконується нерівність x ≥ m .
Коротко це записують так:
∃ m ∈ �
: ∀ x∈ X x ≥ m.
Число m називається нижньою межею множини X .
Множина X називається обмеженою, якщо вона є обмеженою і зверху і
знизу, тобто
∃M > 0 : ∀ x∈ X x ≤ M .
Зрозуміло, що довільна обмежена зверху множина X має безліч верхніх
меж. Дійсно, якщо M – верхня межа множини, то довільне число M 1 > M
буде також верхньою межею цієї множини. Аналогічні міркування можна
зробити для нижніх меж обмеженої знизу множини.
Серед усіх верхніх меж існує найменша, яка називається точною
верхньою межею або верхньою гранню цієї множини і позначається
C * ≡ sup X ≡ sup X .
x∈X

Серед усіх нижніх меж існує найбільша, яка називається точною

нижньою межею або нижньою гранню цієї множини і позначається
C* ≡ inf X ≡ inf X .
x∈X

sup, inf – скорочення латинських слів supremum – найвищий, infimum –

найнижчий.

Приклади.
 p
1. Множина правильних дробів A =  , ( p ∈ , q ∈  ) – обмежена
q
зверху числом 1 і числом більшим 1. Отже, sup A = 1 .

12
  1 1 1 
2. B = 1; ; ;; ; , sup B = 1, inf B = 0 , причому число 0 не
 2 3 n 
належить множині (0 ∉ B ), (1∈ B ) , тобто sup B ∈ B, inf B ∉ B .
3. C = [a; b ), sup C = b, inf C = a, b ∉ C , a ∈ C .
4. D = (a; b ), sup D = b, inf D = a, b ∉ D, a ∉ D .

Теорема про існування точних меж

Теорема. 1) Якщо непорожня множина дійсних чисел обмежена зверху,

то вона має точну верхню межу;
2) Якщо непорожня множина дійсних чисел обмежена знизу, то вона має
точну нижню межу.
З означення та наведеної теореми випливають властивості точних
верхньої та нижньої меж множини.
Якщо X – непорожня множина, обмежена зверху, тоді існує число C * ,
для якого виконуються дві таких умови:
1. ∀x ∈ X : x ≤ C * , C * – верхня межа;
2. ∀ε > 0 ∃ xε ∈ X : xε > C * − ε . C * – точна верхня межа ( C * = sup X ).
Якщо X – непорожня множина, обмежена знизу, тоді існує число C* ,
для якого виконуються такі дві умови:
1. ∀x ∈ X : x ≥ C* , C* – нижня межа;
2. ∀ε > 0 ∃ xε ∈ X : xε < C* + ε , C* – точна нижня межа.

13
 ФУНКЦІЯ

Поняття функції (відображення).

У природі існують різноманітні процеси, явища, в яких зміна одних

величин приводить до зміни інших. Для вивчення того чи іншого явища
треба встановити взаємозв’язок між величинами, які його описують, і
дослідити його властивості. Такий взаємозв’язок у математиці задається за
допомогою функції, тобто якщо одній величині (незалежній змінній) надати
конкретного значення, то цим визначається значення іншої величини
(залежної змінної або функції).

Приклади.
1. Площа круга Q є функцією від його радіуса R і її значення
обчислюється за відомою формулою Q = πR 2 .
2. У випадку вільного падіння тяжкої матеріальної точки (при
відсутності опору повітря, наприклад) величини – час t (сек), що бере
початок відліку від початку руху, і пройдений за цей час шлях S (м) зв’язані
gt 2
рівнянням S = , де g = 9,81 м сек 2 – прискорення сили тяжіння.
2
Дамо точне загальне поняття функції – одного з основних понять
математичного аналізу.
Нехай задано дві довільні множини X і Y . Якщо кожному елементові
x ∈ X за деяким законом f поставимо у відповідність один елемент y ∈ Y , то
кажуть, що на множині X задано функцію (відображення), і записують
y = f ( x ), x ∈ X , або f : X → Y , або X → f
Y , або x  y . Змінну x –
називають незалежною змінною або аргументом. Множину X називають
областю визначення функції і позначають D( f ) , множину значень функції
називають областю значень функції і позначають R( f ) або E ( f ) . В
математичному аналізі область визначення і область значень є підмножинами
множини дійсних чисел. Отже, щоб задати функцію, треба задати
відповідності, за якими кожному дійсному числу x ∈ X ставиться у
відповідність дійсне число y ∈ Y з області значень функції. Якщо f1 ( x )
визначена на множині X 1 , а f 2 ( x ) визначена на множині X 2 , і X 1 ∩ X 2 ≠ ∅ ,
то функції f1 + f 2 , f1 − f 2 , f1 f 2 , f1 f 2 визначені на множині X 1 ∩ X 2 .

14
 Приклад 1. Нехай f1 ( x) = x + 1 і f2 ( x) = 4 − x2 . Областю визначення
кожної з функцій є, відповідно, D( f1 ) = [− 1; + ∞ ) , D( f2 ) = [− 2; 2] . Тоді
областю визначення суми, різниці, добутку цих функцій буде перетин
відповідних областей, тобто
D( f1 + f2 ) = D( f1 − f2 ) = D( f1 ⋅ f2 ) = {x : x ≥ −1 & −2 ≤ x ≤ 2} = [− 1; 2] ,
а
D( f1 f2 ) = {x : x ≥ −1 & −2 ≤ x ≤ 2 & x ≠ ±2} = [− 1; 2) .
Значення x = ±2 вилучається з області визначення функції f1 f2 ,
оскільки 4 − x2 = 0 при x = 2 або x = −2 .
Зауваження. x + 1 ⋅ 4 − x2 ≠ (x + 1)(4 − x2 ) , оскільки області
визначення цих функцій є різними. Функція (x + 1)(4 − x2 ) визначена для
x < −2 , але ні x + 1 , ні 4 − x2 не визначені для x < −2 . Однак можна
( )
записати x + 1 ⋅ 4 − x2 = ( x + 1) 4 − x2 при [− 1; 2].
Приклад 2.Знайти область визначення функції
1
y= + lg( x − 1) .
2
−x +x+2
Розв’язування. Оскільки досліджувана функція є сумою функцій, то
область її визначення є сукупністю значень, які належать одночасно областям
1
визначення функцій і lg( x − 1) , тобто областю визначення
2
−x +x+2
функції є сукупність значень x , що задовольняють нерівності
− x 2 + x + 2 > 0,

 x − 1 > 0.
Звідси отримуємо інтервал X = (1, 2 ) .
2x
Приклад 3. Знайти область визначення функції y = arcsin .
1+ x
Розвязування. Область визначення цієї функції визначається нерівністю
2
2x
≤ 1, звідки отримуємо 4 x 2 ≤ 1 + 2 x + x 2 або 3x 2 − 2 x − 1 ≤ 0 .
1+ x
Розв’язуючи цю нерівність отримуємо X = [− 1 / 3, 1].

15
 Способи задання функції

Функцію можна задавати наступними способами: 1) аналітично; 2)

графічно; 3) таблично.
1. При аналітичному способі задання функції закон відповідності між
аргументом і функцією подається у вигляді формули (аналітичного виразу),
де зазначено, які операції і в якому порядку слід виконувати над значеннями
аргумента і сталими числами, щоб одержати відповідне значення функції.
При цьому функція може задаватися за допомогою однієї або декількох
формул.
Наприклад:
1) f ( x ) = x 3 + cos 2 x, x ∈ (− ∞;+∞ ) ;
1, x > 0,

2) y = sign x = 0, x = 0,
− 1, x < 0.

Функція sign x задана трьома виразами на множині (− ∞; + ∞ ) ;
 x 2 , − 1 ≤ x ≤ 0,

3) f ( x ) = ln x, 0 < x < 1,
2 x + 1,1 ≤ x ≤ 2.

Ця функція задана на відрізку [− 1;2] трьома різними формулами, тобто
для різних проміжків функцію задано різними аналітичними виразами.
Якщо при заданні функції аналітично не вказана область визначення, то
під останньою розуміють множину всіх дійсних значень аргументу, для яких
аналітичний вираз має зміст.
Приклади:
1
1) f ( x ) = ; D( f ) = (− ∞;+∞ ) ;
1 + x2
2) f ( x ) = 1 − x 2 ; D( f ) = [− 1;1];
1
3) f ( x ) = ; D( f ) = (− 1;1) .
2
1− x
2. У дослідженнях, пов’язаних з використанням самописних приладів
користуються графічним заданням функцій. Криві, що їх описують прилади,
задають певні функції.

16
 3. При вивченні фізичних та інших експериментів досить часто
функціональну залежність між величинами задають у вигляді таблиці, в якій
подані значення аргументу і відповідні значення функції. Такий спосіб
називають табличним.

Класифікація функцій

1. Обмежені функції.
Нехай функція y = f ( x ) визначена на множині X дійсних чисел, тобто
X ⊂ R . Функція y = f ( x ) називається обмеженою зверху на множині X ,
якщо
∃ M ∈ R : ∀ x ∈ X f (x ) ≤ M .
Функція y = f ( x ) називається обмеженою знизу на множині X , якщо
∃ m ∈ R : ∀ x ∈ X f (x ) ≥ m .
Функція y = f ( x ) , яка є обмеженою зверху і знизу на множині X
називається обмеженою на цій множині, тобто m ≤ f ( x ) ≤ M .
Функція y = f ( x ) називається обмеженою на множині X , якщо існує
число A > 0 таке, що для ∀x ∈ X виконується нерівність f ( x ) ≤ A або
− A ≤ f ( x ) ≤ A , що можна записати так: ∃ A ∈ R : ∀ x ∈ X f ( x ) ≤ A . Число A
можна вибрати так A = max( M , m ) .
Наведемо деякі приклади обмежених функцій:
1
1) функція f ( x ) = є обмеженою знизу на множині X = (0;+∞ ) , бо
x
1
> 0 ∀ x ∈ (0;+∞ ) і необмеженою зверху на цій множині X = (0;+∞ ) ;
x
2) функція y = − x 2 + 1 є обмеженою зверху на інтервалі (0;+∞ ) ,
оскільки − x 2 + 1 ≤ 1 ∀ x ∈ (0;+∞ ) і необмеженою знизу на цій же множині
X = (0;+∞ ) ;
3) функція y = sin x є обмеженою на всій числовій осі, бо
sin x ≤ 1 ∀ x ∈ (− ∞;+∞ ) .

2. Монотонні функції.
Функція y = f ( x ) , яка визначена на множині X , називається

17
 а) зростаючою, якщо для довільних точок x1 ∈ X , x2 ∈ X із нерівності
x1 < x2 слідує, що f ( x1 ) < f ( x2 ) ;
б) спадною, якщо для довільних точок x1 ∈ X , x2 ∈ X із нерівності
x1 < x2 слідує, що f ( x1 ) > f ( x2 ) ;
в) незростаючою, якщо для довільних точок x1 ∈ X , x2 ∈ X із нерівності
x1 < x2 слідує, що f ( x1 ) ≥ f ( x2 ) ;
г) неспадною, якщо для довільних точок x1 ∈ X , x2 ∈ X із нерівності
x1 < x2 слідує , що f ( x1 ) ≤ f ( x2 ) .
Зростаючі, спадні, незростаючі, неспадні функції називають
монотонними, а зростаючі, спадні строго монотонними. Наприклад, y = ln x –
зростаюча функція, y = e − x – спадна функція.

3. Парні і непарні функції

Нехай X – множина точок на осі OX , які розміщені симетрично
відносно початку координат. Це означає, що якщо x ∈ X , то і − x ∈ X .
Функція y = f ( x ) , яка визначена на множині X , називається парною,
якщо ∀x ∈ X f (− x ) = f ( x ) і непарною, якщо ∀x ∈ X f (− x ) = − f ( x ) .
Приклади:
1
1) Функція f ( x ) = x 2 − 4 визначена на (− ∞;0 ) ∪ (0;+∞ ) і є парною,
x
оскільки f (− x ) = f ( x ) .
2) Функція f ( x ) = x + sin x – непарна, бо f (− x ) = − f ( x ) .
Графік парної функції є симетричним відносно осі OY , графік непарної
функції – симетричний відносно початку координат. Це дає змогу побудувати
графік для додатніх значень x , а потім його продовжити симетрично
відносно осі OY , якщо функція парна, і симетрично відносно початку
координат, якщо функція непарна.
Теорема. Довільну функцію y = f ( x ) , яка визначена на симетричній
відносно початку координат множині E , можна подати у вигляді суми парної
і непарної функцій єдиним способом.
Доведення. Функцію y = f ( x ) можна записати у вигляді тотожності:
f ( x ) + f (− x ) f ( x ) − f (− x )
f (x ) = + .
2 2
f ( x ) + f (− x ) f ( x ) − f (− x )
Позначимо ϕ1 ( x ) = , ϕ 2 (x ) = .
2 2

18
 f (− x ) + f ( x )
Очевидно, що ϕ1 (− x ) = = ϕ1 ( x ) – функція парна,
2
f (− x ) − f ( x ) f ( x ) − f (− x )
ϕ 2 (− x ) = =− = −ϕ 2 ( x ) , тобто ϕ 2 ( x ) – функція
2 2
непарна. Отже f ( x ) = ϕ1 ( x ) + ϕ 2 ( x ), ∀x ∈ E .
Для доведення єдиності зображення функції у вигляді суми парної і
непарної функції розглянемо функцію
f ( x ) = F1 ( x ) + F2 ( x ), ∀x ∈ E , (1)
де F1 ( x ) – парна функція, F2 ( x ) - непарна функція.
Тоді
f (− x ) = F1 (− x ) + F2 (− x ) = F1 ( x ) − F2 ( x ) . (2)
З рівностей (1) і (2) отримаємо:
f ( x ) + f (− x ) f ( x ) − f (− x )
F1 ( x ) = , F2 ( x ) = ,
2 2
тобто F1 ( x ) = ϕ1 ( x ) , F2 ( x ) = ϕ 2 ( x ) , а це означає, що зображення функції f ( x ) у
вигляді суми парної і непарної функції єдине.

4. Періодичні функції
Функція y = f ( x ) , яка визначена на всій числовій осі, називається
періодичною, якщо ∃T ≠ 0 : ∀ x ∈ R f ( x + T ) = f ( x ) .
Якщо функція y = f ( x ) визначена на множині E , то вона називається
періодичною на цій множині, якщо ∃T ≠ 0 : ∀ x ∈ X x + T ∈ E f ( x + T ) = f ( x) .
Число T називається періодом функції f ( x ) , наприклад, f ( x ) = cos x –
періодична функція з періодом 2π , а f ( x ) = tg x – періодична функція з
періодом π .
Кажуть також, що функція f ( x ) називається періодичною з періодом T
( T – деяке дійсне число, відмінне від нуля), якщо
1) для будь-якого значення аргументу x з області визначення функції
значення аргументу x + T , x − T також належить області
визначення функції;
2) при будь-якому x з області визначення функції f ( x ± T ) = f ( x ) .
Звичайно під періодом функції розуміють найменший з усіх додатних
періодів (якщо такий існує). Найменший з усіх додатних періодів T0
вважають основним періодом. У цьому разі всі періоди функції кратні її
найменшому періоду T = kT0 .

19
 Існують періодичні функції, які не мають найменшого додатного
періоду. Прикладом такої функції є функція Діріхле, яку позначають D( x ) і
задають умовами:
0, якщо x раціональне,
D( x ) = 
1, якщо x нераціональне.

Властивості періодичних функцій.

1. Якщо період функції f ( x ) дорівнює T , то періодами цієї функції

будуть числа nT , (n ≠ 0,1; n ∈ Z ) .
Доведення. Нехай n > 1 . Тоді
f ( x + nT ) = f ( x + (n − 1)T + T ) = f ( x + (n − 1)T ) =
= f ( x + (n − 2 )T + T ) =  = f ( x + T ) = f ( x )
Якщо n ≤ −1 , то f ( x + nT ) = f ( x + nT + (− nT )) = f ( x ) .
2. Якщо період функції f ( x ) дорівнює T , то період функції f (ax )
T   T 
дорівнює . Справді, f (ax ) = f (ax + T ) = f  a x +   .
a   a 
x
Наприклад, період функції cos 2 x дорівнює π , період функції sin
2
дорівнює 4π .
Приклад. Знайти період функції y = sin x .
1 − cos 2 x
Розв’язування. Використаємо рівність: sin x = sin 2 x = ,
2
функція cos 2 x має період T = π , тому період заданої функції буде також
T =π .
Ми визначили періодичну функцію, яка задана на всій числовій осі.
Результати скінченної кількості арифметичних операцій над періодичними
функціями можуть мати менший основний період, ніж функції, що входять у
вираз. Наприклад, якщо f – періодична з періодом T функція, то різниця
g = f − f = 0 , є функцією тотожно рівною нулеві. Також добуток 2π –
1
періодичних функцій sin x та cos x : sin x ⋅ cos x = sin 2 x має основний
2
період, рівний π .

20
 Елементарні функції

Основними елементарними функціями називаються наступні функції:

a) степенева – y = xα , α ∈ R
b) показникова – y = a x , a > 0 , a ≠ 1;
c) логарифмічна за основою a – y = log a x , a > 0 , a ≠ 1;
d) тригонометричні – y = sin x , y = cos x , y = tg x , y = ctg x ,
y = sec x , y = cosec x ,
e) обернені тригонометричні функції – y = arcsin x ,
y = arccos x , y = arctg x , y = arcctg x ;
f) гіперболічні функції – y = sh x , y = ch x , y = th x , y = cth x ;
g) обернені гіперболічні функції – y = arsh x , y = arch x ,
y = arth x , y = arcth x
Більшість із зазначених функцій відомі з курсу середної школи, однак
розглянемо їх у короткому викладі.

1. Степенева функція y = xα , де α – дійсне число.

Якщо α – ціле додатне число, то функція на нескінченному інтервалі
(− ∞; + ∞ ) і тоді графіки функції при деяких значеннях α мають вигляд:

y = x2 y = x3

Якщо α – ціле від’ємне число, то функція визначена при всіх значеннях

x , крім x = 0 , і графіки при деяких значеннях α мають вигляд:

21
 1
1 y=
y= 2 x3
x

При дробово-раціональних значеннях α графіки степеневої функції є

такими:

1
2
y= x3
y= x3

3
y= x2
1
y= x2

22
 2. Показникова функція y = a x , де a – додатнє число і a ≠ 1. Ця
функція визначена для всіх x ∈ (− ∞; + ∞ ) . Область зміни (множина значень) –
множина всіх додатних чисел. При a > 1 функція монотонно зростає, при
a < 0 – монотонно спадає. Графік показникової функції перетинає вісь OY у
точці y = 1 . Для деяких значень a графіки показникової функції зображено
на рисунку:

3. Функцію, обернену до показникової функції y = a x , називають

логарифмічною і позначають y = log a x . Додатнє число a , a ≠ 1, називають
основою логарифмічної функції і з рівності (1) випливає, що a y = x .
Логарифм за основою 10 називають логарифмом десятковим і позначають
lg x , а логарифм за основою e (зміст цього числа буде з’ясовано далі),
позначають ln x і називають натуральним логарифмом. Областю визначення
логарифмічної функції є (0, ∞ ) , а областю зміни (множина значень) – вся
числова вісь. Логарифмічна функція монотонно зростає, якщо a > 1 і
монотонно спадає, якщо 0 < a < 1 . Графіки всіх логарифмічних функцій
проходять через точку з координатами (1; 0) . Графік логарифмічної функції
при a > 1 подано на рисунку

23
 Нагадаємо властивості логарифмів
1. log a 1 = 0 ;
2. log a (b ⋅ c ) = log a b + log a c ;
b
3. log a = log a b − log a c ;
c
4. log a b c = c log a b ;
log c b
5. log a b = , c > 0 , c ≠ 1;
log c a
1
6. log a b = .
log b a

Зауваження. Нехай задано степенево-показникову функцію y = [u ( x )]v ( x ) ,

u ( x) > 0 , u ( x) ≠ 1 . Використовуючи вище згадане, можемо записати:
y = [u ( x )]v ( x ) = e v ( x ) ln u ( x ) .

4. Тригонометричні функції y = sin x , y = cos x визначені при всіх

x ∈ (− ∞; + ∞ ) , є періодичними функціями з періодом 2π . Функції y = tg x ,
1 π
y = sec x = визначені всюди, крім точок x = (2k + 1) , (k = 0, ± 1, ± 2,) ,
cos x 2
 π 
тобто визначені на множині (− ∞,+∞ ) \  x : x = (2k + 1) , k ∈ Z .
 2 
1
Функції y = ctg x , y = cosec x = визначені всюди, крім точок
sin x
x = kπ , (k = 0, ± 1, ± 2,) , тобто визначені на множині

24
 (− ∞,+∞ ) \ {x : x = kπ , k ∈ Z}.
Функції y = tg x , y = ctg x є періодичними функціями з періодом π ,
функції y = sec x , y = cosec x – періодичні функції з періодом 2π .
Графіки тригонометричних функцій зображені на рисунках:

Рис. 1

Рис. 2

Рис. 3 Рис. 4

25
 Рис. 5
Зауважимо, що аргумент x тригонометричних функцій виражає кут в
радіанах. Для переходу від градусної до радіанної міри пам’ятаймо, що куту
π ⋅ a°
a = a° відповідає a = радіан.
180°

5. Обернені тригонометричні функції y = arcsin x , y = arccos x ,

y = arctg x , y = arcctg x .
Зупинимося на першій з цих функцій. Для цього розглянемо функцію
y = sin x , яка є визначена на проміжку X = (− ∞,+∞ ) і її областю значень є
проміжок Y = [− 1;1] . Довільна лінія y = b (рис. 1) перетинає графік функції
y = sin x в нескінченній множині точок. Бачимо, що кожному значенню y з
проміжку [− 1;1] відповідає нескінченна множина значень x . З цих міркувань
обернена функція, яку позначимо
x = Arcsin y
буде нескінченнозначною, тобто кожному значенню y ∈ [− 1;1] буде відпові-
дати довільний елемент x нескінченної множини (рис. 6).
Щоб одержати однозначну функцію, розглядають одну “вітку” цієї
π π
функції, що відповідає зміні x від − до . При цьому кожному значенню
2 2
 π π
y ∈ [− 1;1] відповідає одне значення x ∈ − ,  . Тоді обернену функцію
 2 2
позначають x = arcsin y і називають головним значенням арксинуса. Можна
міркувати й так: повернувши симетрично синусоїду відносно бісектриси
першого координатного кута, отримаємо графік багатозначної функції
y = Arcsin x ; суцільною лінією виділимо головну вітку y = arcsin x (рис. 6).

26
 Аналогічно будують обернену функцію y = Arccos x (− 1 ≤ x ≤ 1) ,
виділяючи однозначну вітку y = arccos x , що називають головним значенням
арккосинуса, 0 ≤ arccos x ≤ π .
Графіки побудованих обернених функцій мають вигляд:

Рис. 6
Запишемо деякі важливі формули, що випливають з елементарної
тригонометрії. Зокрема, очевидно, що
Arcsin x = arcsin x = 2kπ , (k ∈  ) .
За відомою формулою для синуса
sin(α + β ) = sin α ⋅ cos β + cos α ⋅ sin β ,
можна легко отримати формулу додавання для арксинуса. Справді, нехай,
a = arcsin x1 , β = arcsin x2 , тоді
sin α = x1 , sin β = x2 , cos α = 1 − x12 , cos β = 1 − x22 ,
π π
корені беруться зі знаком “+”, оскільки кути α, β лежать між − і . Отже,
2 2
sin(α + β ) = x1 1 − x22 + x2 1 − x12

27
звідки
arcsin x1 + arcsin x2 = Arcsin x1 1 − x22 + x2 1 − x12  .
 
 π π
Якщо (α + β ) ∈ − +  , тоді останню формулу можна записати:
 2 2
arcsin x1 + arcsin x2 = arcsin x1 1 − x22 + x2 1 − x12  .
 
Нагадаємо, що
π
.
arcsin x + arccos x =
2
Перейдемо до побудови функцій y = arctg x . Функція y = tg x визначена
π
для всіх x крім значень x = (2k + 1) (k = 0, ± 1, ± 2,) . Значення y
2
заповнюють проміжок (− ∞,+∞ ) , причому кожному значенню y відповідає
нескінченна множина значень x (рис.3). Графік оберненої функції
y = Arctg x отримують поворотом навколо бісектриси першого
координатного кута графіка функції y = tg x . Головне значення y = arctg x
(головну вітку арктангенса) визначають нерівністю
π π
− < arctg x < .
2 2
Аналогічно будують графік оберненої функції y = Arcctg x і головне
значення y = arcctg x визначають нерівністю
0 < arcctg x < π .
Графіки обернених функцій y = arctg x , y = arcctg x , мають вигляд:

Рис. 7
Очевидно, що
Arctg x = arctg x + kπ , Arcctg x = arcctg x + kπ , (k ∈  ) .
Якщо у відомій формулі:

28
 tg α + tg β
tg(α + β) = ,
1 − tg α tg β
покласти a = arctg x1 , β = arctg x2 , ( x1 x2 ≠ 1) то
x + x2
tg(α + β) = 1 .
1 − x1 x2
Звідки отримаємо
x1 + x2
α + β = αrctg x1 + αrctg x2 = Arctg .
1 − x1 x2
Останню рівність можна записати у вигляді
x1 + x2
arctg x1 + arctg x2 = arctg ,
1 − x1 x2
π π
якщо − <α+β< .
2 2

6. Гіперболічні та обернені гіперболічні функції y = sh x , y = ch x ,

y = th x , y = cth x , y = arsh x , y = arch x , y = arth x , y = arcth x .
У математичних дослідженнях часто зустрічаються функції, що є
комбінаціями показникових функцій вигляду
1 x
2
(
e − e− x і )1 x
2
( )
e + e − x . Ці
нові функції називають, відповідно гіперболічним синусом і гіперболічним
косинусом і позначають так:
e x − e− x e x − e− x
sh x = , ch x = , x∈  .
2 2
За допомогою цих функцій визначають ще дві функції:
sh x ch x
th x = , x ∈  , cth x = , x ∈ , x ≠ 0 .
ch x sh x
e x − e− x
th x = – гіперболічний тангенс,
e x + e− x
e x + e− x
cth x = – гіперболічний котангенс.
e x − e− x
Функції sh x, ch x, th x визначені для всіх значень x . Функція cth x
визначена всюди, за винятком точки x = 0 . Графіки цих гіперболічних
функцій мають вигляд:

29
 e− x
y=
2

Для гіперболічних функцій sh x, ch x виконуються співвідношення,

аналогічні до співвідношень для тригонометричних функцій:

30
 ch 2 x − sh 2 x = 1;
ch (a + b ) = ch a ch b + sh a sh b ;
sh (a + b ) = sh a ch b + ch a sh b .
(Довести самостійно).
З останніх співвідношень зрозуміла логіка назви “синус”, “косинус”.
Назва “гіперболічні функції” пояснюється тим, що функції y = sh t , x = ch t
параметрично задають гіперболу:
x 2 − y 2 = 1,
тоді, як функції y = sin t , x = cos t параметрично задають рівняння кола:
x 2 + y 2 = 1.
Для функцій y = sh x , y = th x , x ∈  існують обернені функції :

y = arsh x = ln x + x 2 + 1 , x ∈ 

 
(читають ареасинус гіперболічний, іноді “гіперболічний” опускають),
1 1+ x
y = arth x = ln , x <1
2 1− x
(читають ареатангенс гіперболічний).
Зауважимо, що ареакосинус гіперболічний – це додатна вітка
багатозначної функції, оберненої до гіперболічного косинуса: якщо x = ch y ,
то
y = arch x = ln x + x2 − 1 , x ≥ 1 .
 
Ареакотангенс гіперболічний – функція, обернена до гіперболічного
котангенса: якщо x = cth y , то
1 x +1
y = arcth x = ln
2 x −1
Згадані функції називають ареа-функціями.
Як приклад, побудуємо одну із них, а саме: виведемо формулу для
y = arch x . Розглянемо функцію y = ch x на проміжку [0; + ∞ ) . Областю
визначення оберненої функції буде проміжок [1; + ∞ ) . Для кожного y ∈ [1; + ∞ )
e x + e− x
рівняння ch x = y , тобто = y , зводиться до квадратного відносно e x
2
рівняння: (e x )2 − 2 ye x + 1 = 0 . Звідки знаходимо ex = y ± y2 −1 ,

31
x = ln y ± y 2 − 1  . Умову x≥0 задовольняє тільки розв’язок
 
x = ln y + y 2 − 1  . Отже, обернена функція задається формулою
 
y = ln x + x 2 − 1 , x ∈ [1; + ∞ ) .
 
Приклад. Побудувати графік функції y = cos x + cos x .
Розв’язування. За означенням модуля cos x можемо записати
2 cos x, при cos x ≥ 0
cos x + cos x =  .
0, при cos x < 0
Тоді графік даної функції має вигляд (суцільна лінія)

Дамо поняття суперпозиції або композиції функцій. Нехай функція

y = f (u ) визначена на множині E1 , а u = ϕ( x ) – функція, визначена на
множині E2 , причому кожному значенню x ∈ E2 відповідає значення
ϕ ( x ) = u , яке належить множині E1 . Тоді на множині E2 визначена функція
y = f (ϕ(u )) = F ( x ) , яку називають складною функцією від x або
суперпозицією функцій, або композицією, що позначають f (ϕ(u )) = ( f  ϕ)( x ).
Наприклад,
y = cos u , D( y ) =  ,
u = ln x , D(u ) = (0,+∞ ) .
Тоді суперпозиція цих функцій y = cos ln x є складною функцією,
визначеною на множині E = (0,+∞ ) . Складна функція може бути задана, як
суперпозиція трьох і більшого числа функцій. Наприклад,
y = e u , u = v 2 + 1 , v = cos x ,
тоді
cos2 x +1
y = F (x ) = e .
Нехай f ( x) = x і g ( x) = x2 + 1 . Тоді

32
 ( f  g )(x) = f (g (x)) = f (x2 + 1) = x2 + 1 ,
а
(g  f )(x) = g ( f (x)) = g ( x ) = ( x )2 + 1 = x + 1 .
Отже, суперпозиція функцій – некомутативна операція. Області визначення
обидвох функцій є різними, тобто D( f  g ) =  , а D( g  f ) = [0, + ∞ ) .
1
Приклад. Записати як композицію трьох функцій.
2
x +1
1
Розв’язування. Позначимо h( x ) = . Функція x 2 + 1 є композиція
x
функцій f ( x ) = x 2 + 1 , g ( x ) = x . Тоді
1 1 1
(h  g  f )(x ) = = = .
g ( f ( x )) f (x ) 2
x +1

Функції, побудовані з основних елементарних функцій і сталих за

допомогою скінченного числа арифметичних дій і скінченного числа
суперпозицій функцій, називаються елементарними функціями.
Наприклад, елементарними будуть функції:
a2 2 + 3 x +1
y= + 3c sin 2 x , y = ,
a + 2btg 2 x 3− x
10 x − 1 1 + sin x
y= , y = lg x + 1 + x 2  , y = arctg і т.д.
x2   1 − sin x

Класи елементарних функцій

1. Раціональні функції.
Раціональні функції – це функції вигляду
a n + a n −1 x +  + a 0 xn
y= ,
bm + bm−1 x +  + b0 xm
де ai , b j , i = 0, 1,, n, j = 0, 1,, m – дійсні числа, m, n – натуральні числа.
Деколи для раціональних функцій використовують позначення y = R( x ) .
Якщо m = 0 , b0 ≠ 0 , то функцію y називають цілою раціональною функцією
(поліномом або многочленом) і вона має вигляд

33
  ai 
y = cn + cn −1 x +  + c0 xn ,  ci = , i = 0, 1,..., n  ,
 b0 
числа ci – називають коефіцієнтами многочлена.
Раціональна функція називається дробово-раціональною, якщо вона не
ціла, тобто задана відношенням двох поліномів.

2. Ірраціональні функції
Якщо у формулі y = f ( x ) права частина задається за допомогою
суперпозицій раціональних функцій, степеневих функцій з раціональними
нецілими показниками, і чотирьох арифметичних дій, застосованих скінченне
число разів, то таку функцію називають ірраціональною функцією.
Наприклад, ірраціональними є функції
x2 + 1 2x2 + x
y =5 , y= , y= x.
x3 + 2x + 1 1 + 5x 5

3. Алгебраїчні функції
Функція y = f ( x ) називається алгебраїчною, якщо вона задовольняє
рівняння
P0 ( x ) y n + P1 ( x ) y n −1 +  + Pn −1 ( x ) y + Pn ( x ) = 0 ,
де P0 ( x), P1 ( x),, Pn −1 ( x), Pn ( x) – деякі многочлени від x .
Довільна раціональна функція є алгебраїчною, бо вона задовольняє
рівняння
P0 ( x ) y + P1 ( x ) = 0 ,
де
P0 ( x ) = b0 x m + b1 x m −1 +  + bm −1 x + bm ,
(
P1 ( x ) = − a0 x n + a1 x n −1 +  + an −1 x + an . )
Можна довести, що будь-яка ірраціональна функція є також
алгебраїчною функцією.

4. Трансцендентні функції
Елементарні функції, які не є алгебраїчними функціями називаються
трансцендентними елементарними функціями.
Показникова, логарифмічна функції, а також тригонометричні,
гіперболічні, обернені до тригонометричних та гіперболічних функцій, є
трансцендентними функціями.

34
 ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ ГРАНИЦЬ

Числові послідовності

Одним із найважливіших понять математичного аналізу є поняття

границі функції. Вивчення цього важливого поняття починають із границі
функції натурального аргумента (послідовності).

Означення 1. Функція f : N → X називається послідовністю в X (або

послідовністю елементів множини X ).
Значення f (n) = xn функції f при n = 1,2, називають елементами
послідовності, тобто f ( 1) = x1 , f (2 ) = x2 ,  , f (n ) = xn – елементи
послідовності.
Означення 2. Якщо кожному числу n ∈ N за певним законом ставиться у
відповідність дійсне число xn , то множину занумерованих дійсних чисел
x1 , x2 , , xn ,  називають числовою послідовністю або просто
послідовністю і позначають:
{xn } ≡ {xn }1∞ = {x1 , x2 ,..., xn ,... },
числа x1 , x2 , , xn ,  називають елементами послідовності.

Приклади послідовностей:

∞
1   1 1 1   1
1.   = 1, , ,  , ,  ,  xn =  ;
 n 1  2 3 n   n
2. {(− 1) }= {1, − 1, 1, − 1,  , (− 1) , }, (xn = (− 1)n );
n −1 n −1 −1

3. {aq }= {a, aq, aq ,  , aq , } (члени геометричної прогресії);

n −1 2 n −1

 n − 1  1 2 n −1 
4.   = 0, , ,  , ,  ;
 n   2 3 n 
5. {n 2 + 1}= {2, 5, 10,  , n 2 + 1, };
6. {1 + (− 1)n }= {0, 2, 0, 2,  , 1 + (− 1)n , }.
Послідовність {xn } називають зростаючою, якщо ∀n ∈ N: xn < xn +1 ,
тобто
x1 < x2 <  < xn < xn +1 <  , ∀n ∈ N;
неспадною, якщо

35
 x1 ≤ x2 ≤  ≤ xn ≤ xn +1 ≤  , ∀n ∈ N;
спадною, якщо
x1  x2    xn  xn +1   , ∀n ∈ N;
незростаючою, якщо
x1 ≥ x2 ≥  ≥ xn ≥ xn +1 ≥  , ∀n ∈ N.
Зростаючі, спадні, незростаючі та неспадні послідовності називаються
монотонними послідовностями. Зростаючі та спадні послідовності називають
строго монотонними.
Монотонні послідовності обмежені або зверху, або знизу. А саме: спадні
і незростаючі послідовності обмежені зверху, а зростаючі і неспадні
послідовності обмежені знизу своїми першими елементами.

Приклади.
1 1   1 1 
1. Послідовність  ,  = 1, 1, , ,   – незростаюча, обмежена
n n   2 2 
зверху числом M = 1 , і знизу числом m = 0 .
2. Послідовність {n, n} = {1, 1, 2, 2,  } – неспадна і обмежена знизу
числом m = 1 , а зверху є необмеженою.
 n  1 2 3 
3. Послідовність   =  , , ,   – зростаюча і обмежена з
 n + 1  2 3 4 
 n   n  1
двох сторін: sup   = 1, inf  = .
 n + 1  n + 1 2
1  1 
4. Послідовність   – спадна, обмежена з двох сторін: sup   = 1,
n  n 
1 
inf   = 0 .
n
Нагадаємо, що послідовність, в якій задано перший член a1 , а кожен
наступний, починаючи з другого, дорівнює попередньому, доданому до
одного і того самого числа d , називається арифметичною прогресією. Число
d називається різницею арифметичної прогресії. Якщо d > 0 , то прогресія
називається зростаючою, якщо d < 0 – спадною. Щоб послідовність {a n }
була арифметичною прогресією, необхідно і достатньо, щоб для будь-якого
n > 1 виконувалася рівність
a +a
a n = n −1 n +1 .
2

36
 Якщо задано перший член a1 і різницю арифметичної прогресії d , то
n − й член арифметичної прогресії визначають за формулою
a n = a1 + d (n − 1) .
Суму перших n членів арифметичної прогресії {a n } визначають за
формулою
a +a
Sn = 1 n ⋅ n ,
2
або за формулою
2a + d (n − 1)
Sn = 1 ⋅n.
2
Послідовність, в якій задано перший член u1 ≠ 0 , а кожен наступний,
починаючи з другого, дорівнює попередньому члену, помноженому на одне й
те саме, відмінне від нуля число q , називається геометричною прогресією.
Число q називається знаменником геометричної прогресії. Щоб
послідовність {u n } була геометричною прогресією, необхідно і достатньо,
щоб для будь-якого n > 1 виконувалася рівність
u n2 = u n −1 ⋅ u n +1 .
Якщо задано перший член u1 і знаменник геометричної прогресії q , то
n − й член геометричної прогресії визначають за формулою
u n = u1 ⋅ q n −1 .
Сума перших членів геометричної прогресії {a n } при q ≠1
обчислюється за формулою

Sn =
(
u1 1 − q n
.
)
1− q
Якщо q < 1 , то сума S усіх членів нескінченно спадної геометричної
прогресії:
∞
u1 + u 2 + u3 +  + u n +  = ∑ u n
n =1
обчислюється за формулою
u1
S= .
1− q

37
 Границя послідовності

Число a називається границею послідовності {xn } , якщо для довільного

числа ε > 0 (як завгодно малого), знайдеться такий номер N = Nε , що для всіх
номерів n > Nε виконується нерівність
xn − a < ε .
При цьому записують lim xn = a або xn → a при n → ∞ і кажуть, що
n →∞
послідовність {xn } збігається до числа a , в іншому випадку послідовність
називають розбіжною. В символах математичної логіки запис lim xn = a
n→∞
означає:
∀ε > 0 ∃Nε ∈ N ∀n > N ε : xn − a < ε .

Приклади.
1 
1. Доведемо, що границя послідовності   дорівнює нулю, тобто
n 
1
lim = 0.
n→∞ n
Задамо довільне, як завгодно мале число ε > 0 і визначимо номер Nε
1
такий, щоб виконувалася нерівність − 0 < ε . З цієї нерівності випливає
n
1 1 1
< ε , тобто n > . Число Nε можна визначити, як цілу частину числа ,
n ε ε
1  1 1
тобто Nε =   . Тоді для ∀n > Nε : − 0 < ε , а це означає, що lim = 0 .
ε n n→∞ n
Якщо ε = 0,01 , то Nε = 100 ; якщо взяти ε = 0,0001 , то Nε = 10000 .
Зауважимо, що найбільше ціле число (ціла частина – entier, читається
антьє), яке не перевищує задане, позначають [a ] або E (a ) , де a – задане
число; наприклад, [7,3] = 7, [− 5,1] = −6 . На рисунку графік функції y = [x] має
такий вигляд:

38
 2. Користуючись означенням границі послідовності доведемо, що
1
lim a n = 1 , a > 1 . Для цього задамо довільне ε > 0 і вкажемо номер Nε
n→∞
1
такий, що для ∀n > Nε : a n − 1 < ε . Оскільки при будь-якому n виконується

1 1 1 1
1
a n > 1 , то an −1 = an − 1 < ε або a n < 1 + ε , звідки lg a < lg(1 + ε ) , тому
n
lg a 1
n> = . З цієї нерівності слідує, що за число Nε можна взяти
lg(1 + ε ) log a (1 + ε )
lg a  lg a 
цілу частину числа , тобто Nε =   . Отже, для довільного
lg(1 + ε )  lg (1 + ε ) 
 lg a 
ε > 0 ми вказали такий номер Nε =   , що для ∀n > Nε виконується
 lg(1 + ε )
1 1
нерівність a n − 1 < ε , а це означає, що lim a n = 1 .
n→∞

39
 1 2 n 
Довести, що границею послідовності {xn } =  , ,  ,
3. ,  є
2 3 n +1 
число 1. Задамо довільне число ε > 0 і покажемо, що для нього можна
n
вказати таке Nε , що для ∀n > Nε : − 1 < ε . З останньої нерівності
n +1
1 1 1
отримуємо − < ε , тобто < ε або n > − 1. За число Nε виберемо
n +1 n +1 ε
1  1 
цілу частину числа  − 1 , тобто Nε =  − 1 . Таким чином, для довільного
ε  ε 
1 
ε > 0 ми вказали Nε =  − 1 таке, що для ∀n > Nε виконується нерівність
ε 
n n
− 1 < ε , а це означає, що lim = 1.
n +1 n→∞ n + 1

Наприклад, якщо ε = 10 − 2 , то Nε = 99 .

 n + 1
4.Показати, що границею послідовності  2  є число нуль. Задамо
 n 
ε > 0 і знайдемо число Nε таке, що для ∀n > Nε виконується нерівність
n +1
< ε . Для цього розв’яжемо цю нерівність відносно n . Очевидно, що
n2
n +1 2
треба розв’язати нерівність 2
< ε , з якої отримуємо: εn − n −1> 0 .
n
Розв’язками останньої нерівності будуть ті числа, які належать множині
 1 − 1 + 4ε   1 + 1 + 4ε  1 − 1 + 4ε
 − ∞,   
 , + ∞  . Оскільки
 < 0 , то натуральні
 2 ε   2 ε  2 ε
числа, що є розв’язками нерівності, знаходяться на проміжку
 1 + 1 + 4ε 
 , + ∞  , і найменше серед них позначимо Nε . Отже,
 2ε 
 
1 + 1 + 4ε  n +1 n +1
Nε =   і при ∀n > N ε : < ε , тобто lim = 0.
 2ε  n2 n→∞ n 2

1 1 1 1 
5. Розглянемо послідовність  , , ,  , n ,  . Переконаємося, що
2 4 8 2 

40
 1
lim = 0 , користуючись означенням границі послідовності. Задамо ε > 0 і
n→∞ 2n
1
знайдемо таке N ε ∈N, щоб ∀n > Nε виконувалася нерівність < ε . Для
2n
цього розв’яжемо останню нерівність відносно n :
1 1 n 1 1
n
< ε ⇒ n
< ε ⇒ 2 > ⇒ n > log 2 .
2 2 ε ε
 1 1 1
Отже, Nε = E  log 2  і при n > Nε : n < ε , тобто lim n = 0 .
 ε 2 n→∞ 2

Подані приклади показують, як можна довести, що задане число є

границею відповідної послідовності, виходячи з означення. При цьому ми
розв’язуємо нерівність xn − a < ε відносно n і з отриманого розв’язку
визначаємо натуральне число N ε . Однак таку нерівність не завжди можна
розв’язати. Розглянемо наступний приклад.
an
6. Довести, що lim = 0 . Для цього, міркуючи аналогічно до
n → ∞ n!
an
попередніх доведень, нам потрібно розв’язати нерівність − 0 < ε або
n!
an
< ε відносно n . Останню нерівність ми не вміємо розв’язати, тому
n!
вчинимо наступним чином: вибравши деяке натуральне число k > 2a ,
запишемо
an a a a a a a a a  a a a a
= ⋅ ⋅ ⋅  ⋅ =  ⋅ ⋅ ⋅  ⋅  ⋅ ⋅ ⋅⋅  <
n! 1 2 3 n 1 2 3 k  k + 1 k + 2 k + 3 n
n−k n−k n
k a  k 1  2k k 1 
<a   <a   = (2a )   .
k 2 2k 2
З останньої нерівності отримуємо
n
an 1
< (2a )k   .
n! 2

41
 1
Оскільки lim = 0 (показано в попередньому прикладі), то для
n→∞ 2n
n
1
достатньо великих n маємо:   < ε1 , де ε1 > 0 – довільне як завгодно мале
2
n
k 1 ε
число. Візьмемо ε = ε1 ⋅ (2a ) тоді   < ε1 = . Тому
2 (2a )k
n
an k 1  (2a )k ε an an
< (2a )   < k
=ε , тобто <ε , а це означає, що lim = 0.
n! 2
  (2a ) n! n → ∞ n!

7. Довести, що lim n n = 1.
n→∞
Використавши тотожнє перетворення
n = 1+ n n −1 , [ ( )]n
за допомогою бінома Ньютона, запишемо нерівність
[ ( n
)]
n = 1+ n n −1 =1+ n n n −1 + (
n(n − 1) n
2
2
n −1 +>+ ) ( )
(
+ n n −1 > )
n n( n − 1) n
2
2
(
n −1 . )
З останньої нерівності отримуємо

n>
n(n − 1) n
2
( 2
) (
n −1 ⇒ n n −1 <
2 2
n −1
)
⇒ n n −1 <
2
n −1
.

Звідки слідує, що
n n − 1 < ε при n > N = E  2 + 1 .
ε  
ε 2 

З’ясуємо геометричний зміст границі послідовності. Нерівність

xn − a < ε рівносильна нерівностям a − ε < xn < a + ε . Інтервал (a − ε, a + ε ) –
це ε − окіл точки a , a – центр околу, ε – радіус околу. Використовуючи
сказане, означення границі послідовності можна сформулювати так: число a
є границею послідовності {xn } , якщо який би ε − окіл точки a не взяти, то всі
значення xn , починаючи з деякого номера ( N ε − 1) , попадуть в цей окіл; поза
цим околом залишиться хіба що скінченна кількість членів послідовності.

42
 Основні властивості збіжних послідовностей

Властивість 1. Нехай lim xn = a .

n→∞
1) якщо a > p , тоді всі значення послідовності, починаючи з деякого
номера, будуть більшими за p , тобто xn > p ;
2) якщо a < q , то починаючи з деякого номера всі значення
послідовності будуть меншими за q , тобто xn < q .
Наслідок 1. Якщо послідовність збігається до границі a > 0 , то,
починаючи з деякого номера, значення послідовності xn > 0 ; якщо a < 0 , то,
починаючи з деякого номера, значення послідовності x n < 0 .
Наслідок 2. Якщо послідовність збігається до границі a , причому для
∀n : xn ≤ p то a ≤ p ; якщо для ∀n : xn ≥ q то a ≥ q .
Властивість 2. Границя збіжної послідовності єдина.
Властивість 3. Якщо послідовність {x n } збіжна, то вона обмежена.
Нагадаємо, що послідовність {x n } називається обмеженою, якщо
∃M > 0 : ∀n ∈ N → xn ≤ M , тобто значення всіх її членів за модулем не
перевищують додатнього числа.
Зауважимо:
1) не кожна обмежена послідовність є збіжною (тобто обернене
твердження не правильне). Наприклад, послідовність { xn = sin n , n ∈ N } є
обмеженою, але не є збіжною;
2) якщо послідовність необмежена, то вона розбіжна (достатня умова
розбіжності послідовності).
Властивість 4. Якщо дві послідовності {xn } і {y n } рівні між собою,
тобто xn = y n для ∀n і послідовності {x n } і {yn } – збіжні, тобто lim xn = a ,
n→∞
lim yn = b , то a = b .
n →∞
Властивість 5. Нехай послідовності {xn } і {yn } є збіжними і lim xn = a ,
n→∞
lim yn = b , тоді виконуються рівності
n →∞
lim ( xn ± yn ) = a ± b ,
n →∞
lim ( xn yn ) = ab ,
n→∞

43
 x  a
lim  n  = , b ≠ 0 .
n → ∞ yn  b
Наслідок. Якщо послідовність збіжна, то послідовність {cxn }, де
c − const , також є збіжною і
lim cxn = c lim xn ,
n→∞ n→∞
тобто сталий множник можна виносити за знак границі.
Властивість 6. Якщо елементи xn і yn збіжних послідовностей {xn } і
{yn }, починаючи з деякого номера n ≥ N 0 , задовольняють нерівність xn ≤ y n ,
то їхні границі задовольняють нерівність
lim xn ≤ lim yn .
n→∞ n→∞
Зауважимо, що зі строгої нерівності xn < yn не завжди слідує строга
нерівність lim x n < lim y n . Так, наприклад,
n →∞ n →∞

1 1
− < для ∀n .
n n
Однак
 1 1
lim  −  = lim   = 0 .
n → ∞ n  n → ∞ n 
Властивість 7. Нехай елементи послідовностей {xn } , {yn }, {zn },
починаючи з деякого номера n ≥ N0 , задовольняють нерівність
xn ≤ yn ≤ zn
і
lim xn = lim zn = a ,
n→∞ n→∞
тоді послідовність {yn } – збіжна і lim yn = a .
n →∞
Приклад. Знайти границю послідовності
 
{yn } =  1 + 1 +  + 1  .
 n 2 + 1 n2 + 2 n 2 + n 
Розв’язання. Оскільки
n n
< yn <
n2 + n n2 +1
і

44
 n 1
lim = lim = 1,
n→∞ 2
n +n n→∞ 1
1+
n
n 1
lim = lim = 1,
n +1
n →∞ 2 1
n →∞
1+ 2
n
то за властивістю 7 отримуємо, що lim yn = 1 .
n→∞
Зауваження. Якщо для ∀n : a ≤ y n ≤ z n і lim zn = a , то lim yn = a .
n→∞ n →∞

Нескінченно малі послідовності та їх властивості

Означення. Послідовність {α n } називається нескінченно малою, якщо

lim α n = 0 , тобто ∀ε > 0 ∃Nε ∈ N : ∀n > N ε → α n < ε .
n →∞
Теорема. Для того, щоб послідовність {xn } мала своєю границею число
a , необхідно і достатньо, щоб послідовність {xn − a} була нескінченно
малою, тобто lim ( xn − a ) = 0 .
n→∞
Наведемо приклади нескінченно малих послідовностей.
 1  1
1) {xn } =  p  , p > 0 . Доведемо, що lim p = 0 .
n  n →∞ n
Задамо ε > 0 і визначимо номер Nε такий, щоб виконувалася нерівність
1 1 p 1 1
p
< ε ⇔ p
< ε ⇔ n > ⇔ p lg n > lg ⇒
n n ε ε
1  lg 1 
1 lg
 ε 
lg ε
 
lg n > ε ⇒ n > 10 p ; Nε = E 10 p  .
p  
 
 
1 1
Тоді ∀n > N ε → p < ε , тобто lim p = 0 .
n n →∞ n

{ }
2) {xn } = q n , q < 1. Доведемо, що lim q n = 0 .
n→∞
Задамо ε > 0 і визначимо номер Nε такий, щоб для ∀n > N ε виконувалася
нерівність

45
 n lg ε
q n < ε ⇔ q < ε ⇔ n lg q < lg ε ⇔ n > .
lg q
 lg ε 
Отже, Nε = E   і lim q n = 0 .

 lg q  n → ∞

Властивості нескінченно малих послідовностей

Властивість 1. Якщо {α n } і {β n } – нескінченно малі послідовності, то

послідовність {α n + β n } є нескінченно малою.
Наслідок. Сума скінченної кількості нескінченно малих послідовностей є
нескінченно малою послідовністю.
Властивість 2. Нехай {α n } – нескінченно мала послідовність, а {xn } –
обмежена послідовність. Тоді {α n ⋅ xn } – нескінченно мала послідовність
(добуток нескінченно малої послідовності на обмежену є нескінченно малою
послідовністю).
Наслідок 1. Якщо {α n } – нескінченно мала послідовність, a c – стала, то
{c ⋅ α n } – нескінченно мала послідовність.
Наслідок 2. Якщо {α n } і {β n } – нескінченно малі послідовності, то
{α nβ n } – нескінченно мала послідовність.

Нескінченно великі послідовності

Означення. Послідовність {xn } називається нескінченно великою

послідовністю, якщо ∀M > 0 ∃N M ∈ N : ∀n > N M → xn > M .
Якщо послідовність {xn } – нескінченно велика, то пишуть lim xn = ∞ .
n →∞
Якщо при цьому, починаючи з деякого номера, всі елементи
послідовності додатні, тобто xn > M , то пишуть lim xn = +∞ , якщо ж
n→∞
xn < − M , то пишуть lim xn = −∞ .
n→∞
Зі сказаного слідує, що нескінченно велика послідовність це така
послідовність, елементи якої, починаючи з деякого номера, набувають як
завгодно великих додатних (або від’ємних) значень.
Часто при обчисленні границь використовується наступна важлива
теорема.

46
 Теорема. Якщо послідовність {xn } є нескінченно велика, причому
1
∀n xn ≠ 0, n ∈N, то   – нескінченно мала, причому ∀n xn ≠ 0, n ∈ N; якщо
 xn 
1
{xn } – нескінченно мала, то   – нескінченно велика послідовність.
 xn 

Приклади нескінченно великих послідовностей.

3
1) Покажемо, що послідовність {xn } =  3 n  є нескінченно великою.
 
3
Візьмемо число M > 0 (як завгодно велике) і розв’яжемо нерівність 3 n > M .
Прологарифмувавши обидві частини, отримаємо
3 n > log 3 M ⇔ n > (log 3 M )3 .
Якщо покласти N M = E (log 3 M )3 , то для всіх n > N M буде виконуватися
3 3
нерівність 3 n > M , тобто lim 3 n = ∞ .
n→∞

2) {xn } = {(− 1)n n}. Нерівність (− 1)n n = n > M виконується для

n > NM = E (M ) , де M – довільне (як завгодно велике) число.
3) Доведемо, що послідовність {xn } = {a n }, a > 1 , є нескінченно
великою.
Задамо якзавгодно велике число M > 0 і визначимо номер N M такий,
що для n > N M виконуватиметься нерівність a n > M . Ця нерівність
(
правильна при n > log a M (при a > 1 ). Покладемо N M = E log a M . Тоді )
{ }
для n > N M : a n > M , тобто a n ( a > 1 ) – нескінченно велика послідовність.

Теорема про існування границі монотонної обмеженої

послідовності

На практиці часто потрібно, не знаходячи границю послідовності,

відповісти, чи збіжна вона. На це питання може дати відповідь наступна
теорема.

47
 Теорема Вейєрштрасса. Якщо неспадна послідовність {xn } обмежена
зверху, то вона збіжна (в протилежному випадку xn → +∞ ); якщо
незростаюча послідовність {xn } обмежена знизу, то вона збіжна (в
протилежному випадку xn → −∞ ).
Цю теорему можна сформулювати ще й так: всяка обмежена монотонна
послідовність є збіжною.
Приклад. Доведемо, що послідовність з елементами x1 = 2 ,

x2 = 2 + 2 ,  , xn = 2
+ 2 +  + 2 є збіжною.
 
n − коренів
Ця послідовність буде збіжною, якщо вона монотонна і обмежена.
Очевидно, що x1 < x2 <  < xn . Покажемо, що ця послідовність обмежена.
Можна записати: x1 = 2 , x2 = 2 + x1 , x3 = 2 + x2 ,  , xn = 2 + xn −1
(n = 2, 3,) . Оскільки x1 = 2 < 2 , то x2 = 2 + x1 < 2 + 2 < 2 ,  . Нехай
xn −1 < 2 . Тоді xn = 2 + xn −1 < 2 + 2 = 2, а значить xn < 2 . Отже, методом
математичної індукції ми показали, що послідовність обмежена і, відповідно
до наведеної теореми, є збіжною.
Означення. Послідовність {xn1 , xn2 , , xnk ,} , вибрана з елементів
даної послідовності {x1 , x2 ,, xn ,} зі збереженням порядку, тобто за
умови, що n1 < n2 <  < nk < nk +1 <  , називається підпослідовністю.
Границю підпослідовності називають частковою границею послідовності, з
якої її виділено.

Теорема Больцано–Вейєрштрасса. З кожної обмеженої послідовності

можна виділити збіжну підпослідовність.
 3 4 5 n +1 
Приклад. Із послідовності 2, 2, , 2, , 2, , 2, , ,2,  , яка є
 2 3 4 n 
 3 4 5 n +1 
обмеженою, можна вибрати підпослідовність 2, , , , , ,  , яка є
 2 3 4 n 
збіжною.
Теорема. Для того, щоб послідовність {xn } була збіжною, необхідно і
достатньо, щоб вона була обмеженою і мала єдину часткову границю.

48
 Число e

n
 1  
Розглянемо послідовність {xn } = 1 +   . Можна показати, що ця
 n  
послідовність є зростаючою і обмеженою, тобто збіжною. Границю цієї
n
 1
послідовності позначають літерою e, тобто lim 1 +  = e
n → ∞ n
(e = 2,71828182845) – ірраціональне число.
Можна показати, що
1 1 1 1
e≈2+ + + ++ .
2! 3! 4! n!

Фундаментальні послідовності

Встановити збіжність (чи розбіжність) послідовності можна за

допомогою наступної теореми.
Теорема (критерій Коші). Для того, щоб послідовність {xn } була
збіжною, необхідно і достатньо, щоб для будь-якого ε > 0 існував номер Nε
такий, щоб нерівність xm − xn < ε виконувалася для всіх m > Nε , n > Nε .
Означення. Послідовність {x n } називається фундаментальною, якщо
вона задовольняє критерій Коші або, якщо
∀ε > 0 ∃Nε ∈N : ∀m > N ε ∀n > N ε → xm − xn < ε .
Підсумовуючи, можна сказати, що для того щоб послідовність {xn } була
збіжною, необхідно і достатньо, щоб вона була фундаментальною.
Приклад 1. Користуючись критерієм Коші, довести збіжність
послідовності

{xn } =  sin 1 + sin22 +  + sinnn  .

 2 2 2 
Зауважимо, що умови критерію Коші можна записати й так:
∀ε > 0 ∃Nε ∈N : ∀n > Nε ∀p ∈N → xn + p − xn < ε .
Задамо ε > 0 . Тоді
 sin 1 sin 2 sin (n + p )   sin 1 sin 2 sin n 
xn + p − xn =  + 2 ++  −  + +  + =
 2 2 2n + p   2 22 2n 

49
 sin (n + 1) sin (n + 2 ) sin (n + p ) sin (n + 1) sin (n + 2 ) sin (n + p )
= + ++ ≤ + ++ ≤
2 n +1 2n + 2 2n + p 2 n +1 2n + 2 2n + p
1
1 1 1 n +1 1
≤ n +1 + n + 2 +  + n + p < 2 = n <ε
2 2 2 1 2
1−
2
при n > (− log 2 ε ) .
Отже,
xn + p − xn < ε ∀n > N ε = E (− log 2 ε ) ∀p ∈ N.

 1 1 1
Приклад 2. {xn } = 1 + 2 + 2 +  + 2  .
 2 3 n 
Тоді
1 1 1
xn + p − xn = + ++ <
(n + 1)2 (n + 2)2 (n + p )2
1 1 1
< + ++ =
n(n + 1) (n + 1)(n + 2) (n + p − 1)(n + p )
1 1 1 1 1 1 1 1 1
= − + − ++ − = − < <ε
n n +1 n +1 n + 2 n + p −1 n + p n n + p n
1 1
при n > і ∀p ∈N. Отже, xn + p − xn < ε ∀n > Nε = E   ∀p ∈N, тобто
ε ε
послідовність {xn } є збіжною.

Приклад 3. Покажемо за критерієм Коші, що послідовність

{xn } = 1 + 1 +  + 1  є розбіжною.
 2 n
 1
Нехай ε > 0 (досить мале число, наприклад, ε ∈  0,  .
 2
Оскільки
1 1 1
xn + p − xn = + ++ ,
n +1 n + 2 n+ p
а при p = n маємо

50
 1 1 1 1 1 n 1
xn + p − xn = + +>+ > +>+ = = , отже,
n +1 n + 2 2n 2n
 2
 n 2 n 2
n
1
∀n ∈ N xn + p − xn > >ε ,
2
тому послідовність розбіжна.

Невизначеності

Вивчаючи властивості границь послідовностей, ми розглядали вирази

x
xn ± yn , xn yn , n
yn
у припущенні, що послідовності {xn } , {yn } є збіжними (у випадку частки
y n ≠ 0 ). Однак, ми не розглядали випадки, коли границі послідовностей {xn } ,
{yn } є нескінченними або дорівнюють нулю.
Розглянемо такі випадки.
x
1. Нехай у відношенні n обидві границі дорівнюють нулю, тобто
yn
lim xn = 0 , lim yn = 0 .
n →∞ n→∞
В цьому випадку границя відношення може мати різні значення або,
взагалі, не існувати.
Приклади:
1 1 x n2
1) xn = , yn = , lim xn = 0 , lim yn = 0 , lim n = lim = +∞ .
n n2 n →∞ n →∞ n → ∞ yn n → ∞ n
2 1 x
2) xn = , yn = , lim xn = 0 , lim yn = 0 , lim n = 2 .
n n n →∞ n →∞ n → ∞ yn

(− 1)n +1 1 x 
3) xn = , yn = , послідовність  n  не має границі.
n n  yn 

51
 xn
З наведених прикладів слідує, що вираз зображає невизначеність
yn
0
типу   .
0
xn
2. Нехай у відношенні послідовності {xn } та {yn } такі, що
yn
x
lim xn = ±∞ , lim yn = ±∞ . В цьому випадку говорять, що вираз n
n→∞ n→∞ yn
∞
зображає невизначеність типу   .
∞
Приклади:
x 1
1) xn = n → ∞ , yn = n 2 → ∞ , n = → 0 .
yn n
x
2) xn = n 2 → ∞ , yn = n → ∞ , n = n → ∞ .
yn
3) ( )
xn = 2 + (− 1)n +1 n → ∞ , yn = n → ∞ , тоді послідовність
xn
= 2 + (− 1)n +1 не має границі.
yn

3. Нехай lim xn = 0 , lim yn = ±∞ . В цьому випадку говорять, що

n→∞ n→∞
вираз xn ⋅ yn зображає невизначеність типу (0 ⋅ ∞ ) . Тоді границя добутку
(xn ⋅ yn ) може набувати різних значень.

Приклади:
1 1
1) xn = 2 → 0 , yn = n → ∞ , xn ⋅ yn = → 0 .
n n
1
2) xn = → 0 , yn = n 2 → ∞ , xn ⋅ yn = n → ∞ .
n
a
3) xn = → 0 , yn = n → ∞ , lim xn ⋅ yn = a .
n n →∞
(−1) n +1
4) xn = → 0 , yn = n → ∞ , послідовність xn ⋅ yn = (−1) n +1 не має
n
границі.

52
 4. Нехай lim xn = +∞ , lim yn = −∞ . В даному випадку говорять, що
n→∞ n →∞
вираз xn + yn зображає невизначеність типу (∞ − ∞ ) . Тоді границя суми
xn + yn може набувати різних значень.

Приклади:
1) xn = 2n → ∞ , yn = −n → −∞ , xn + yn = n → ∞ .
2) xn = n → ∞ , yn = −2n → −∞ , xn + yn = −n → −∞ .
3) xn = n + a → ∞ , yn = −n → −∞ , lim ( xn + yn ) = a .
n→∞

53
 Приклади обчислення границь

2n + 1 2 1  2  1 
1. lim = lim  + 2  = lim   + lim  2  = 0 + 0 = 0 .
n→∞ n2 n → ∞ n n  n → ∞ n  n → ∞ n 

3 1   1 
3 lim n  2 + 2
  2+ 2 
2n + n n →∞  n  = lim  n =
2. lim =
3 2
n →∞ n − n + 1  1 1  n → ∞ 1 − 1 + 1 
lim n 3 1 − + 3   
n →∞  n n   n n3 

 1  1
lim  2 + 2  lim 2 + lim 2
=
n → ∞ n  = n→∞ n→∞ n
= 2.
 1 1  lim 1 − lim 1 + lim 1
lim 1 − + 3 
n → ∞ n n  n →∞ n →∞ n n →∞ n3

 2 
3. lim n n + 1 − n  = lim
(
n n2 +1− n2
= lim
)
n
=
n→∞   n→∞ n 2 + 1 + n n→∞ n 2 + 1 + n
1
= lim = 2.
n→∞ 1
1+ 2 +1
n

54
 Завдання для самостійної роботи

Завдання I.
Використавши метод математичної індукції, довести, що для ∀n ∈N:
n(n + 1)
1. 1+ 2 + 3 ++ n = ;
2
2. 1 + 3 + 5 +  + (2n − 1) = n 2 ;
3. 1 ⋅ 2 + 2 ⋅ 5 +  + n(3n − 1) = n 2 (n + 1) ;
n(n + 1)(2n + 1)
4. 12 + 2 2 + 32 +  + n 2 = ;
6

5. 1 + 3 +  + (2n − 1) =
2 2 2 (
n 4n 2 − 1
;
)
3
1 ⋅ 2 + 2 ⋅ 3 + 3 ⋅ 4 +  + (n − 1)n =
(n − 1)n (n + 1) ;
6.
3
 n(n + 1) 
2
3 3 3 3
7. 1 + 2 + 3 ++ n =   ;
 2 

8. 1 ⋅ 2 2 + 2 ⋅ 32 +  + (n − 1)n 2 =
( )
n n 2 − 1 (3n + 2 )
;
12
1 1 1 n
9. + ++ = ;
1⋅ 3 3 ⋅ 5 (2n − 1)(2n + 1) 2n + 1
1 1 1 n
10. + ++ = ;
1⋅ 5 5 ⋅ 9 (4n − 3)(4n + 1) 4n + 1
 1  1  1  n+2
11. 1 −  ⋅ 1 −  ⋅  ⋅ 1 − =
2 
;
 4  9  (n + 1)  2 n + 2
12. ( )
n 2 2n 2 − 3n + 1 є кратним до числа 6 ;
13. 6 2 n−2 + 3n+1 + 3n−1 ділиться на 11 ;
14. 11n+1 + 12 2 n−1 ділиться на 133 ;
15. n 5 − n є кратним до числа 5 .

Довести, що для n > 1 :

1 3 5 2n − 1 1
16. ⋅ ⋅ ⋅  ⋅ < ;
2 4 6 2n 2n + 1
1 1 1 13
17. + +>+ > ;
n +1 n + 2 2n 24

55
 1 1
18. n <1+++ <2 n;
2 n
n 1 1 1
19. <1+ + + + n <n;
2 2 3 2 −1
20. n n +1 > (n + 1)n , n ≥ 3 .
21. Довести, що середнє геометричне n невід’ємних чисел не перевищує
їх середнього арифметичного, тобто:
x1 + x2 +  + xn n
≥ x1 x2 ⋅  ⋅ xn , де xk ≥ 0, k = 1, n .
n
22. Довести нерівність Бернуллі:
(1 + x1 )(1 + x2 ) ⋅  ⋅ (1 + xn ) ≥ 1 + x1 + x2 +  + xn ,
де x1 , x2 , xn мають однаковий знак і є більшими від числа − 1 .

II. Задачі до розділу “елемент арні функції ”

1
1. Задано y = f ( x ) . Побудувати графіки функцій y = af ( x ) , y = f (x ) ,
a
y = f (ax ) , y = f ( x ) + a , y = f ( x + a ) , y = f ( x − a ) .
1
2. Задано x = f ( y ) . Побудувати графіки функцій x = af ( y ) , x = f (y),
a
x = f (ay ) , x = f ( y ) + a , x = f ( y + a ) , x = f ( y − a ) .

Побудувати графіки функцій

 0, x < 0,  x , при − 4 ≤ x < 0,

 
f ( x ) = 2 x , 0 ≤ x ≤ 1, f ( x ) =  x 2 , при 0 ≤ x < 1,
3.  1 + x, x > 1; 6. − 2 x + 3, при 1 ≤ x ≤ 2;
 

 0, x < 0,
 1
f (x ) =  x, 0 ≤ x ≤ 1,
4. 2 7. y = x2 − 1 ;

 1 + x , x > 1;

5. y = 2 x − 2 − x +1 + x; 8. y = arcsin ( x − 2 ) .

56
 9. Чи є функція f ( x ) = x 4 + x 2 , визначена в проміжку − 2 ≤ x < 10
парною?
10. Дослідити на парність і непарність функцію f ( x ) = x 2 + x + 1
Знайти періоди функцій
11. y = sin 4 x ; 14. y = sin x + cos 2 x;
12. y = sin 2 ( x 3) ; 15. y = sin x ;
13. y = sin 4 x + cos 4 x .

Знайти області визначення функцій

3x − 1
16. y = ;
5x + 6
1
17. y = 3 x − 1 + ;
5− x
18. y = arccos( x + 2 ) ;
19. y = log 2 log 3 log 4 x ;
1
20. y = arcsin .
x+3
21. Нехай f ( x ) = 1 − 3 x , g ( x ) = ( x + 1)2 . Обчислити ( f  g )(− 2 ) .
22. Нехай f ( x ) = 2 x + 14 , g ( x) = 0,5 x − 7 . Показати, що
( f  g )(x ) = x = (g  f )(x ).
23. Нехай f і g – лінійні функції: f ( x ) = ax + b , g ( x ) = cx + d .
Знайти константи a, b, c, d такі, що f  g = g  f .

III. Задачі до розділу “Елементи теорії границь ”

Користуючись означенням границі послідовності, довести, вказавши для

∀ε > 0 число N ε , що:

5 ⋅ 3n n+b
1. lim = 5; 4. lim = 1, b ∈  ;
n →∞ 3 n − 2 n →∞ n

2. lim
(− 1)
n
= 0; 5. lim
3n 3
= ;
n →∞ n n →∞ 2 n − 1 2
2n 2−n
3. lim = 2; 6. lim = −1 ;
n →∞ n + 3 n →∞ 2 + n

57
 cos n n2 + 1
7. lim = 0; 12. lim = 1;
n→∞ n n →∞ n 2

lim log n 2 = 0 ; 2
8. n →∞
13. lim = 0;
n →∞ 2 n − 1

1 1
9. lim = 0; 14. lim k = 0, k ∈ N;
n →∞ n 3 + 2 n + 1 n →∞ n
2n + 5 ⋅ 6n 3n 3
10. lim = 5; 15. lim = .
n →∞ 3 n + 6 n n → ∞ 2n − 1 2
3
11. n 2 sin n 2
lim = 0;
n →∞ n +1

Довести, що послідовність {xn } є розбіжною:

1
16. xn = (− 1)n + ;
n
17. xn = (− 1)n n ;
n2 − 2
18. xn = sin πn ;
n +1
πn
19. xn = n 2 sin ;
4
20. xn = n (−1) .
n

Користуючись означенням нескінченно великих послідовностей, довести,

що:

21. lim n 2 = +∞ ; 26. lim (an + b ) = +∞, a > 0 ;

n →∞ n →∞

lim (2n − 5) = +∞ ; n 4 − 100n

22. n →∞
27. lim = +∞ ;
n→∞ n 2 + 100

23. lim (lg n ) = +∞ ;

n →∞
3
28. ( )
lim n 2 − 1 − n = +∞ ;
n →∞

5  lim (5 − 0,5n ) = −∞ ;
24. lim  − n  = −∞ ; 29.
n →∞  n  n →∞

n n lim log a n = −∞, 0 < a < 1.

25. lim = +∞ ; 30. n →∞
n →∞ n + 1

58
 Довести, що послідовність {xn } є фундаментальною, якщо:
1
31. xn = , n ∈ N; 33. xn = a + aq +  + aq n −1 , q < 1, n ∈ N;
n
n
n +1 1
32. xn = , n ∈ N; 34. xn = ∑ .
3n − 2 k =1 k!

35. Використовуючи заперечення умов критерію Коші, довести

n
1
розбіжність послідовності {xn }: xn = ∑ .
k =1 k

За теоремою Вейєрштраса довести, що послідовність {xn } є збіжною:

n!
36. xn = , n ∈ N, де (2n + 1)!! – “напівфакторіал” – добуток всіх
(2n + 1)!!
непарних чисел від 1 до 2n + 1 включно.

10 n n2 − 1
37. xn = ; 39. xn = 2 ;
n! n

xn = 3
+ 3++ 3 ; 1 1 1
38.  40. xn = + 2 ++ n .
n радикалів 5 +1 5 +1 5 +1

Знайти границі послідовності:

а)
1  1 1  n
8 −1
lim  ++ ; lim n ;
41. n →∞ n 1+ 3 2n − 1 + 2n + 1  44. n →∞ 16 − 1

2 2
1  1  n − 1  lim n 3n − 2 n ;
42. lim  a +  +  +  a +  ; 45. n→∞
n→∞ n  n   n  

(2n − 1)!! ; n!+ (n + 2 )!
43. lim 46. lim ;
n→∞ (2n )!! n→∞ (n − 1)!+ (n + 2 )!

59
 3n
 12 + 2 2 + 32 +  + n 2 n  lim n;
47. lim  − ; 54. n →∞
n → ∞ n 2 3 

1 ⋅ 2 + 2 ⋅ 3 +  + n(n + 1) lim n n + a ;
48. lim ; 55. n →∞
n →∞ n3

49. lim
n →∞
(p (n + a1 )(n + a p ) − n), p ∈ N; 56. lim n 2 n n 2 + 2n − 1 ;
n →∞

 2  2   2  1 1
lim 1 − 1 −   1 − ; lim n − ;
50. n → ∞ 2 ⋅ 3  3 ⋅ 4   (n + 1)(n + 2 )  57. n →∞ n 2n

 1   1  1  n 4 − 2n + 3
51. lim 1 − 2  ⋅ 1 − 2  ⋅  ⋅ 1 − 2  ; 58. lim 3n
;
n →∞  2   3   n  n →∞ n2 + 1
n −1 n n 3
7 29 2 n + 5n  lim n
2
+ 3 n +2
52. lim  + ++  ; 59. n +1
n→∞ 10 n n →∞
 100 10  ;

lim
(2n + 1)!+ (2n + 2)! ;  1
n
53. n→∞ (2n + 3)!+ (2n + 2 )!
60. lim 1 +  .
n →∞  n

б)

61. 
lim 1 +
1 
 , k ∈ N;
n
66. lim
(n 2
) ( 3
+ 3n + 4 − n 2 + 3n − 4 )
3

;
n → ∞ n+k n →∞
(n 2
+ 5n + 6 ) − (n
3 2
+ 5n − 6 )
3

2n
62.
 2n + 1 67. (2 + n ) − n100 − 200n 99
100
;
lim   ; lim
n → ∞ 2 n  n →∞ n 98 − 10n 2 + 1

63.
n arctg n
lim 2 ; 68. lim
(
ln n 2 − n + 1
;
)
n →∞ n − 2 (
n→∞ ln n10 + n + 1 )
n sin n!
69. lg(n 2
+ 2n cos n + 1 )
64. lim ; lim ;
n →∞ n n + n + 1 n →∞ 1 + lg(n + 1)

1 n k 2 n + 3− n
65. lim ∑ (− 1)
n → ∞ n 2 k =1
k; 70. lim
n →∞ 2 − n − 3 n
;

60
  q p
(n−1) (n+1) 2 p  q 
 n2  lim n 1 +  − 1 +   ,
71. lim  2  ; 76. n →∞ 
 n   n  
n →∞ n + 1 
 
p, q ∈ N;

lim
(n + 1)4 − (n − 1)4 ; 77. an
72. lim , a ≠ −1;
n →∞
(n 2
) (
2
+ 1 − n2 − 1 )
2
n →∞ 1 + a n

 n2 n3  an
73. lim  − 2  ; 78. lim ;
n →∞  n + 1 n + 1 n →∞ 1 + a 2 n

 
 

lim n −
3 ; 79. a n − a −n
74. lim , a ≠ 0;
n →∞  3 3 1  n→∞ a n + a − n
 − + 
 n n 2 n3 
lg 2 10n 80.  1 1 
75. lim ; lim  ++ .
n→∞ lg 2 n n →∞ 1 ⋅ 2 ⋅ 3
 n(n + 1)(n + 2 ) 

61
 Список рекомендованої та використаної літератури

1. Ляшко И.И. и др. Математический анализ в примерах и задачах, т.1. –

Киев: Вища школа, 1974. – 679 с.
2. Г.М.Фихтенгольц. Курс дифференциального и интегрального
исчисления, т.1.– М.: Наука, 1970. – 608 с.
3. Л.Д. Кудрявцев и др. Сборник задач по математическому анализу.–
М.: Наука, 1984. – 592 с.
4. Б.Ф.Бутузов и др. Математический анализ в примерах и задачах.–М.:
Высшая школа, 1984.–200 с.
5. Stanley I., Grossman B. Calculus on one variable.– University of Montana
and University College, London, 1992.–719 p.
6. Ципкін О.Г. Довідник з математики для середніх навчальних закладів /
За ред. С.О. Степанова.–К.: Вища шк. Головне вид-во, 1988. –416 с.

62
 Зміст

Вступ .......................................................................................................................... 3
Метод математичної індукції ............................................................................... 3
Найпростіші логічні символи і їх використання ............................................... 4
ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ МНОЖИН ............................................................................. 5
Множини та їх властивості .................................................................................. 5
Дії над множинами ................................................................................................ 6
Множина дійсних чисел ....................................................................................... 7
Межі числових множин ...................................................................................... 12
Теорема про існування точних меж .................................................................. 13
ФУНКЦІЯ................................................................................................................ 14
Поняття функції (відображення). ...................................................................... 14
Способи задання функції .................................................................................... 16
Класифікація функцій ......................................................................................... 17
Елементарні функції ........................................................................................... 21
Класи елементарних функцій............................................................................. 33
ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ ГРАНИЦЬ ........................................................................... 35
Числові послідовності......................................................................................... 35
Границя послідовності ........................................................................................ 38
Основні властивості збіжних послідовностей ................................................. 43
Нескінченно малі послідовності та їх властивості .......................................... 45
Властивості нескінченно малих послідовностей ............................................. 46
Нескінченно великі послідовності .................................................................... 46
Теорема про існування границі монотонної обмеженої послідовності ........ 47
Число e ................................................................................................................. 49
Фундаментальні послідовності .......................................................................... 49
Невизначеності .................................................................................................... 51
Завдання для самостійної роботи ......................................................................... 55
Список рекомендованої та використаної літератури ......................................... 62

63
 НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

ВСТУП ДО МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної роботи студентів

базового напрямку 6.0802 – “Прикладна математика”
спеціальності “Прикладна математика”
Інституту прикладної математики та фундаментальних наук

Укладачі Гульчевський Любомир Степанович

Гладун Володимир Романович
Манзій Олександра Степанівна
Починайко Марта Дмитрівна
Тесак Ірина Євгенівна
Возна Світлана Миколаївна
Задворняк Іван Михайлович
Репетило Софія Михайлівна

Редактор

Комп’ютерне верстання

64