Лекція 1

Теорія множин
 План лекції
1. Поняття множини
2. Способи задання множин
3. Парадокси теорії множин
4. Підмножини. Булеан. Універсум
5. Діаграми Ейлера-Венна
6. Операції над множинами
7. Алгебра множин (Властивості операцій над множинами)
8. Доведення теоретико-множинних тотожностей
Позначення
 Георг Кантор (1845-1918) – німецький
математик, засновник теорії множин

"Довільне зібрання певних предметів нашої

інтуїції чи інтелекту, які можна відрізнити
один від одного і які уявляються як єдине ціле,
називається множиною.
Предмети, які входять до складу множини,
називаються її елементами."
• «Логічно кажучи, майже всю сучасну математику можна
вивести з єдиного джерела: теорії множин»
Н. Бурбаки
• «Ніхто не зможе нас вигнати з раю, що створив для нас
Кантор»
Д. Гільберт
 1. Поняття множини

Поняття множини і її елемента відносять до основних,

первинних понять математики.
1. Поняття множини

• Під множиною розуміють сукупність певних об’єктів, які

об’єднані спільними властивостями.

• У повсякденному житті та практичній діяльності для

позначення поняття множини використовують також слова:
набір, клас , система, колекція, комплекс, тощо.
Приклади.

1. Множина студентів, присутніх зараз на лекції

2. Множина днів тижня
3. Множина парних чисел
4. Множина точок геометричної фігури
5. Множина букв слова «барабан»
• Об’єкти будь-якої природи, що утворюють множину, називаються
її елементами.

Приклади.

1. В множині студентів університету елементом буде студент

2. В множині днів тижня елемент – «четвер».

Елементами множин можуть бути й інші множини.

Множину, елементами якої є множини, називають сімейством.

Позначають:
𝑆 = {𝑆𝑖 }1≤𝑖≤𝑛

Приклад. В множині академгруп університету, кожна академгрупа – множина

студентів.
• Множини позначають:
𝐴, 𝐵, 𝐶, … , 𝑋, 𝑌, 𝐴1 , 𝐴2 , …
• Елементи множин позначають:
𝑎, 𝑏, 𝑐, … , 𝑥, 𝑦, 𝑎1 , 𝑎2 , …
• Якщо елемент належить множині, то записують:
𝑎 ∈ 𝐴.
• Якщо елемент не належить множині, то записують:
𝑏∉𝐴 ഥ𝐴 .
𝑏∈
 В математиці часто досліджуються так звані числові множини, тобто множини
елементами яких є числа

Стандартні позначення числових множин:

• ℕ– множина натуральних чисел 12 ∈ ℕ, −3 ∉ ℕ

2
• ℤ – множина цілих чисел −3 ∈ ℤ, ∉ℤ
3
2
• ℚ – множина раціональних чисел −3 ∈ ℚ, 3
∈ ℚ, 2∉ℚ
• I – множина ірраціональних чисел 2 ∈ I, 𝜋∈I
• ℝ – множина дійсних чисел
• ℂ– множина комплексних чисел
• [a; b], (a; b), [a; b), (a; b]
 Множини

скінченні
Множина, що містить скінчене число
елементів називається скінченною
Кількість елементів скінченної
множини А називається
потужністю, позначається - |A|.
А={1, 2, 3, 4, 8}, |A|=5
нескінченні
Множина, що містить нескінчене
число елементів називається
нескінченною
Числові множини N, Z, Q, I, R, C, [a; b]
D – множина точок на колі
Порожня множина – множина, що не містить жодного елемента,
позначається ∅.

Приклад.

M - множина людей, зріст яких дорівнює 3 м.

𝑀=∅
2. Способи задання множин

• Вербальний (мовний) за допомогою опису характеристичних

властивостей, які повинні мати елементи множини.
Приклади.
А1 - множина натуральних чисел, що не перевищують 6.
А2 - множина натуральних непарних чисел.
А3 - множина букв слова «барабан».
• Найбільш природним є спосіб задання множини переліком (або
списком) елементів:

Приклади.
А1 - множина натуральних чисел, що не перевищують 6.
𝐴1 = 1, 2, 3, 4, 5, 6 = {2, 4, 5, 1, 6, 3}.
А2 - множина натуральних непарних чисел.
𝐴2 = {1, 3, 5, 7, … , 2𝑛 − 1, … }.
А3 - множина букв слова «барабан».
𝐴3 = {б, а, р, н}.
• За допомогою характеристичних властивостей її елементів
(тобто властивостей, які мають всі елементи даної множини і
тільки вони): 𝐴 = {𝑥 ȁ 𝑃 𝑥 }, де P(x)- властивість

Приклади.

А1 - множина натуральних чисел, що не перевищують 6.

𝐴1 = 𝑥 ‫ ≤ 𝑥⋀ 𝑁 ∈ 𝑥ہ‬6 = 𝑥 ‫ < 𝑥⋀ 𝑁 ∈ 𝑥ہ‬7
А2 - множина натуральних непарних чисел.
𝐴2 = 𝑥 ‫ = 𝑥⋀ 𝑁 ∈ 𝑛∃ہ‬2𝑛 − 1
А3 - множина букв слова «барабан».
𝐴3 = 𝑥 ‫ 𝑥ہ‬− буква в слові "барабан"
• Аналітичний, за допомогою символів операцій над множинами та
дужок.

Приклад.
ҧ
𝐷 = 𝐴 ∪ (𝐶⨁𝐵)\C
• Рекурсивно – вказівкою способу послідовного породження
елементів

Приклад.
𝐹 = {𝑓1 , 𝑓2 , … , 𝑓𝑛 , … }, 𝑓𝑖 ∈ 𝑁, 𝑖 = 1, 2, 3, …
𝑓1 = 1, 𝑓2 = 2,
𝑓𝑛+2 = 2𝑓𝑛 +𝑓𝑛+1 .
𝑓3 = 2𝑓1 + 𝑓2 = 2 ∙ 1 + 2 = 4,
𝑓4 = 2𝑓2 + 𝑓3 = 2 ∙ 2 + 4 = 8, …
3. Парадокси теорії множин

1. Парадокс перукаря. Єдиний перукар у місті N визначає множину А

мешканців, яких він повинен голити, як сукупність всіх тих мешканців
N, які не голяться самі. Але тоді для самого перукаря виходить
протиріччя і при включенні його до множини А, і при віднесенні його
до мешканців, які голяться самі.
3. Парадокси теорії множин
2. Парадокс Рассела (1902 р.) Позначимо через множину М множину всіх
множин, які тільки можна придумати. Тоді 𝑀 ∈ 𝑀, бо є множиною. Нехай А
— множина усіх множин, які не є власними елементами. Чи сама множина А є
своїм елементом?
1) Якщо це так, то вона не повинна бути елементом А за означенням цієї
множини;
2) Якщо ж ні, то А є елемент А, бо А складається з множин, що не є своїми
елементами.
В обох випадках А одночасно є і не є своїм елементом.
4. Підмножина. Булеан. Універсум

• Множина B називається підмножиною множини A, якщо кожен

елемент множини B належить множині A.

Позначення: 𝐵⊂𝐴 або 𝐵⊆𝐴

⊂ - знак строгого включення ⊆ - знак нестрогого включення
Приклади.

1. 1, 4, 6, 7 ⊂ {1, 2, 4, 6, 7}
2. 4, 5, 6 ⊄ {1, 2, 4, 6, 7} , бо 5 ∉ {1, 2, 4, 6, 7}.
3. А– множина студентів групи ІК-101.
В – множина відмінників цієї групи, тоді 𝐵 ⊆ 𝐴
 Підмножини

власні невласні

Якщо: 𝐵 ⊂ 𝐴 і 𝐵 ≠ 𝐴, то множина Порожня множина ∅ й сама

В називається власною чи множина А називаються
строгою підмножиною множини невласними чи нестрогими
А підмножинами множини А≠ ∅ :
∅ ⊆ 𝐴,
𝐴⊆𝐴
Властивості операції включення
 Зауваження!

Слід підкреслити відмінність між відношенням

належності ∈ і відношенням включення ⊂.

𝐴∉𝐴 𝐴⊆𝐴
Множини А та В називаються рівними, якщо вони складаються з одних
й тих самих елементів:
𝐴 = 𝐵 ⇔ 𝐴 ⊆ 𝐵 ∧ 𝐵 ⊆ 𝐴.

Приклади.

1. 𝐴1 = 1, 2, 3, 4, 5 , 𝐵1 = {5, 3, 1, 4, 2} 𝐴1 = 𝐵1
2. 𝐴2 = 1, 2, 4 , 𝐵2 = {20 , 21 , 22 } 𝐴2 = 𝐵2
3. 𝐴3 = 1, 2 , 𝐵3 = {𝑥 ȁ𝑥 ∈ 𝑅 ∧ 𝑥 2 − 3𝑥 + 2 = 0} 𝐴3 = 𝐵3
4. 𝐴4 = 1,2 , 𝐵4 = {1,2} , 𝐴4 = 1, 𝐵4 = 2 ⟹ 𝐴4 ≠ 𝐵4
5. 𝐴5 = ∅ , 𝐵5 = ∅, 𝐴5 = 1, 𝐵5 = 0 ⟹ 𝐴5 ≠ 𝐵5
.

Множину, елементами якої є всі підмножини і тільки вони,

називають множиною підмножин (булеаном) множини А.
Позначають: 𝐵 𝐴 або 2𝐴 .

𝐴 𝑛
𝐴 =𝑛 ⟺ 2 =2
Приклад. Знайти булеан заданих множин, вказати власні й невласні
підмножини

1.

2.

Перша й остання підмножини невласні, інші – власні

Універсальна множина U – це множина, підмножинами якої є всі
множини, що розглядаються в конкретній задачі.

Приклад.
• U – множина студентів групи
• А- множина юнаків групи
• В – множина відмінників групи
𝐴 ⊆ 𝑈, 𝐵 ⊆ 𝑈.
5. Діаграми Ейлера-Венна

Множина зображується замкненою кривою (найчастіше кругом).

Універсум на діаграмах зображується у вигляді прямокутника
Точки, які лежать всередині замкненої кривої, можна розглядати як
елементи відповідної множини
𝐵⊂𝐴 𝐵⊄𝐴
ℕ⊂ℤ⊂ℚ⊂ℝ⊂ℂ

ℂ
𝐼
Діаграму Ейлера-Венна можна розглядати як окремий випадок задання
множини переліком його елементів

Приклад. Задано множини в універсумі

 6. Операції над множинами

1) Об'єднанням двох множин A і B називається множина 𝐴 ∪ 𝐵, яка

складається з елементів, що входять хоча б в одну з даних множин:
𝐴 ∪ 𝐵 = {𝑥 ȁ𝑥 ∈ 𝐴 ∨ 𝑥 ∈ 𝐵}.
Приклад.
𝑈 = 1, 2, 3, 4, 5 , 𝐴 = 1, 2, 4 , 𝐵 = {2, 3,4}.
A ∪ 𝐵 = 1, 2, 4 ∪ 2, 3,4 = {1, 2, 3, 4}.
2) Перетином (перерізом) двох множин A і B називається множина
𝐴 ∩ 𝐵, яка складається з усіх елементів, що належать як множині A, так
і множині B:

𝐴 ∩ 𝐵 = 𝑥 ȁ𝑥 ∈ 𝐴 ∧ 𝑥 ∈ 𝐵 = 𝐴𝐵.

Приклад.
𝑈 = 1, 2, 3, 4, 5 , 𝐴 = 1, 2, 4 , 𝐵 = {2, 3,4}.
A ∩ 𝐵 = 1, 2, 4 ∩ 2, 3,4 = { 2, 4}.
3) Різницею двох множин A і B називається множина 𝐴\B, яка
складається з усіх тих елементів множини A, що не належать множині B:

𝐴\𝐵 = 𝑥 ȁ𝑥 ∈ 𝐴 ∧ 𝑥 ∉ 𝐵 .

Приклад.
𝑈 = 1, 2, 3, 4, 5 , 𝐴 = 1, 2, 4 , 𝐵 = {2, 3,4}.
A\𝐵 = 1, 2, 4 \ 2, 3,4 = {1}
B B\𝐴 = 2, 3, 4 \ 1, 2, 4 = {3}
4) Абсолютним доповненням або просто доповненням множини А до
унніверсуму U називають множину А ഥ всіх елементів універсуму, що не
належать множині А:
𝐴ҧ = {𝑥 ȁ𝑥 ∈ 𝑈 ∧ 𝑥 ∉ 𝐴}
𝐴ҧ = 𝑈\A

Приклад.

𝑈 = 1, 2, 3, 4, 5 , 𝐴 = 1, 2, 4 .

𝐴ҧ = 1, 2, 4 = 3, 5 .
5) Симетричною різницею множин А та В називається множина 𝐴⨁𝐵, що
складається з усіх елементів А, які не належать множині В, й усіх елементів В,
які не належать множині А:
𝐴⨁𝐵 = {𝑥 ȁ 𝑥 ∈ 𝐴 ∧ 𝑥 ∉ 𝐵 ∨ 𝑥 ∉ 𝐴 ∧ 𝑥 ∈ 𝐵 }

𝐴⨁𝐵 = (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\A)

𝐴⨁𝐵 = (𝐴 ∪ 𝐵)\(𝐴 ∩ 𝐵)

Приклад.
𝑈 = 1, 2, 3, 4, 5 , 𝐴 = 1, 2, 4 , 𝐵 = 2, 3,4
A\𝐵 = 1 , B\𝐴 = 3
𝐴⨁𝐵 = 1 ∪ 3 ={1, 3}
 Порядок виконання операцій
1. 𝐴ҧ
2. 𝐴∩𝐵
3. 𝐴∪𝐵
4. 𝐴\B
5. 𝐴⨁𝐵
6. Для зміни пріоритету виконання операцій використовують
дужки
Приклад. За допомогою діаграм Ейлера-Венна зобразити множину
1) 𝐴 ∩ 𝐵 ∩ 𝐶; 𝐴∩𝐵 (𝐴 ∩ 𝐵) ∩ 𝐶

2) 𝐴⨁𝐵\С
𝐵\С 𝐴⨁(𝐵\С)
 7. Алгебра множин (Властивості операцій
над множинами)
Множина усіх підмножин деякої універсальної множини U разом з
заданими на ній операціями ഥ , ∩, ∪ називається алгеброю множин.

Для будь-яких підмножин A, B,C деякого універсуму U справедливі

наступні тотожності:
 Узагальнення операцій об'єднання та
переріз множин
Із властивостей комутативності й асоціативності операції об’єднання та
перерізу випливає, що об’єднання та переірз кількох множин можна
виконати, послідовно об’єднуючи або перетинаючи їх, причому
порядок входження множин не впливає на результат:
𝑛

𝐴1 ∪ 𝐴2 ∪ . . . ∪ 𝐴𝑛 = ራ 𝐴𝑖
𝑖=1
𝑛

𝐴1 ∩ 𝐴2 ∩ . . . ∩ 𝐴𝑛 = ሩ 𝐴𝑖
𝑖=1
Використовуючи узагальнення операцій об’єднання та перерізу на n
множин, можна узагальнити також інші співвідношення, наприклад,
закон де Моргана, який в узагальненому вигляді має вигляд:
 Принцип двоїстості:

Якщо в будь-якому законі всі знаки перетину () замінити знаками

об’єднання (), а всі знаки об’єднання замінити знаками перетину, знак
універсуму (U) замінити знаком порожньої множини (Ø), то дістанемо
знову вірну тотожність.

𝐴 ∩ 𝐴ҧ = ∅ → 𝐴 ∪ 𝐴ҧ = 𝑈.
 Розбиття та покриття множин

Сукупність множин 𝐴1 , 𝐴2 , … , 𝐴𝑛 називається розбиттям множини А,

якщо:
1. ‫ڂ‬ni=1 Ai = A .
2. Ai ∩ Ai =∅, ∀i ≠ j.
Якщо умова 2 не виконується, то сукупність множин називається
покриттям.
Приклади. Нехай A ={1,2,3,4,5}. Тоді

1) 𝐶1 = { 1,3 , 1,2,5 , {3,5}} – не є покриттям множини А, оскільки

елемент 4 не належить жодній множині, які входять до 𝐶1 .
2) 𝐶2 = { 1,3 , 1,2,5 , {4,5}} – покриття множини А, але не є її
розбиттям, оскільки 1,3 ∩ 1,2,5 ≠ ∅
3) 𝐶3 = { 1,3 , 2,5 , {4}} – розбиття множини А
 8. Доведення теоретико-множинних тотожностей

Вираз, ліва та права частини якого є виразами алгебри множин,

справедливий для будь-яких множин, що входять до нього, називають
теоретико-множинною тотожністю.
 Методи доведення ТМТ
1. Метод двостороннього включення
2. Метод еквівалентних перетворень
3. Графічний
 1. Метод двостороннього включення
Цей метод базується на означенні рівності двох множин:
𝐴 = 𝐵 ⇔ 𝐴 ⊆ 𝐵 ∧ 𝐵 ⊆ 𝐴.
щоб довести рівність множин досить довести два включення, тобто
довести, що з припущення
 2. Метод еквівалентних перетворень
Суть методу полягає у використанні властивостей 1-16 операцій над
множинами для зведення однієї частини рівності до іншої чи
спрощення обох частин до одного і того ж самого проміжного виразу
 3. Графічний
Суть методу полягає у порівнянні діаграм Ейлера-Венна для
результуючих множин, що задаються відповідно правою і лівою
частинами досліджуваної рівності. Якщо ці діаграми повністю
співпадають (визначають одну і ту ж саму множину), досліджувана
рівність є вірною, інакше – ні.

! Використовуємо як ілюстрацію, а не як строгий метод доведення

 Дякую за увагу!

Підготувала: Чугаєва О.В., ст. викл. кафедри КМІБ ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»