ЕЛЕМЕНТИ

МАТЕМАТИЧНОЇ
ЛОГІКИ

Лекція 6
Дискретна математика
«Математична логіка є логікою
за предметом, математичною за
методами»

Платон Порецький
(1846-1907)
(російській вчений-логік,
українець за походженням)
 Що ми будемо знати ?

 Висловлення та операції над ними.

 Логічні закони і відношення логічного слідкування.
 Предикати. Область істинності предикатів.
 Операції над предикатами.
 Квантори.
 Теореми та їх види.
 Прями й обернені теореми. Необхідні й достатні
умови.
 АРІСТОТЕЛЬ
(384 р.-322 р. до н.е.)
 Заклав основи формальної
логіки

 Виклав закони логічного

виведення

 Розробив аксіоматичний
метод

 Запропонував першу
формально-аксіоматичну
систему логіки - силогістику

 Заклав основи модальної логіки

 ВИЛЬГЕЛЬМ ЛЕЙБНИЦ
(1646-1716)
 Розвинув ідею створення
універсального логічного числення, яка
далеко обігнала свій час
 Склав «Азбуку думок», стислий і
короткий словник символів.
 Розробив ідею логічного числення.
 Розмірковування позначив буквами,
складні висловлювання-формулами.
 В результаті вдалося змістовні
міркування замінити формальними
обчисленнями.
 ЗАСТОСУВАННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ
ЛОГІКИ
 У теорії релейно-контактних схем і в теорії автоматів

 У кібернетиці

 У лінгвістиці

 У економічних дослідженнях

 У фізіології мозку і психології

 Є основою, ядром
інтелектуальних
інформаційних систем
 Математична логіка - наука про закони
математичного мислення.

Предметом математичної логіки є

математичні теорії в цілому, які вивчаються за
допомогою логіко-математичних мов.

Математична логіка вивчає способи утворення

висновків з даних умов, насамперед її цікавить міркування,
які використовують в математиці

Формальна логіка вивчає акти мислення (поняття,

судження, умовиводи, доведення) з точки зору їх форми,
логічної структури, абстрагуючись від конкретного
змісту.
Основні поняття логіки висловлень

Висловленням називають розповідне речення,

про яке можна сказати, що воно або істинне, або
хибне, але не одно й інше разом.

Розділ логіки, що вивчає висловлювання та їх

властивості, називають пропозиційною логікою
або логікою висловлювань (Аристотель понад 2300
років тому).
 Приклади:
1. Сніг білий
2. Київ – столиця України
3. Х+1 = 4
4. І.Ньютон – відомий німецький математик
5. Котра година?
6. Читай уважно!
 У математичній логіці висловлення вважають
своєрідною змінною, яка може набувати лише одного з
двох значень: «істина» або «хибність», такі змінні
називають логічними змінними.

А= {Київ – столиця України}

В= {І.Ньютон – відомий німецький математик}

Якщо висловлення істинне то його можна позначати:

Т, I, або 1.

Якщо висловлення хибне то його позначають: Х, F

або 0.
 Якщо задано деяку множину висловлень, то можна
розглядати функцію f, областю визначення якої є ця
множина, а областю значень – двоелементна множина

{0,1}. Таку функцію f будемо називати функцією

істинності.

Наприклад:
якщо А={16 ділиться на 2}, то f(А)=1.
 1.2 Способи задання булевих функцій

1. Табличний. Функція задається у вигляді

таблиці істинності.

0 0 1
0 1 0
1 0 1
1 1 0
2. Графічний. Функція задається у вигляді n-
вимірного одиничного куба, у вершинах якого
записано значення функції (у кружечках) та набори
значень аргументів.
3. Координатний (картою Карно). У клітинках
карти записуються значення функції (нулі зазвичай
не вписують, їм відповідають порожні клітини).

Карта Карно для

трьох змінних

Функція на (0,0,1), (1,0,1), (0,1,0)

або ,
Карта Карно для чотирьох змінних
4. Числовий. Функція задається у вигляді цілих десяткових
(вісімкових, шістнадцяткових) чисел, які є еквівалентами тих
наборів значень аргументів, на яких функція набуває
значення 1.
Наприклад, f = {2; 4; 5; 7} для трьох змінних x1,x2,x3.
Десяткова система
x1 x2 x3 f
числення
0 0 0 0 0
1 0 0 1 0
2 0 1 0 1
3 0 1 1 0
4 1 0 0 1
5 1 0 1 1
6 1 1 0 0
7 1 1 1 1
 5. Аналітичний. Функція задається у вигляді
формули. Наприклад: f = х1+х2⋅х3

( )
𝑓=¿ ( x1|x2|x3∨x4)→ ( x1˅x2˅x3)) → ( x1⊕x2) ˅( x1 ⨁x3)˅ ( x1⊕x4 ) ˅ ( x1↓x2↓x3 ↓x4 )

𝑓=¿ ( x1↓x2 ↓x3 ↓x4)→( x1 ↓x2) ⊕(x1 ˄x2 ˄x3 ˄x4)⊕(x1 ˅x2) ≡( x1 ˅x2 ˅x3 ˅x4
 Логічні операції над
висловленнями

Заперечення
Запереченням висловлення А називають
висловлення, яке є істинним, коли висловлення А
хибне, і є хибним, коли висловлення А істинне.

Позначається заперечення:Ā ,¬ А, ~А.

Читається:«не А», «неправильно, що А».
 Таблиця істинності:
А Ā

1 0
Наприклад:
А={5>2}, тоді Ā={5≤2}. 0 1

Е = {сьогодні йде дощ}, тоді Ē = {сьогодні не йде

дощ}

Функцію, яка впорядкованим набором з чисел 1 і 0

ставить у відповідність число множини {0,1},
називають булевою функцією. Таблиця істинності
задає булеву функцію.
 Кон’юнкція
Кон’юнкцією (або логічним добутком) двох
висловлень А і В називають висловлення, яке є
істинним, коли кожне з висловлень А і В істинне, і є
хибним, коли хоча б одне з них хибне.

Позначається кон’юнкція: А ^ В, А& В.

Читається:«А і В», «А кон’юнкція В».
 Таблиця істинності:

А В А^В

1 1 1

0 0 0
1 0 0
0 1 0

Наприклад:
А={ 5 - просте число}, В ={ 17- складне число}.

Тоді А ^ В ={ 5 - просте число і 17- складне число}.

f(А ^ В)=0.
 Диз’юнкція
Диз’юнкцією (або логічною сумою) двох висловлень А і
В називають висловлення, яке є істинним, коли хоча б
одне з висловлень А або В істинне, і є хибним, коли
обидва хибні.

Позначається диз’юнкція: АvВ.

Читається:«А або В», «А диз’юнкція В».
Таблиця істинності:
А В АvВ
1 1 1
0 0 0
1 0 1
0 1 1

Наприклад:
А={93=93}, В ={93<93}.
Тоді А v В ={93≤93}. f(А v В)=1.
 Імплікація
Імплікацією (або логічним слідуванням) двох
висловлень А і В називають таке висловлення А  В,
яке є хибним тоді і тільки тоді, коли А - істинне, а В -
хибне.

Позначається імплікація: А В, А В, А В, А > В.

Читається: «якщо А, то В», «А імплікує В»,

«з А випливає В».

Висловлення А – називається умовою імплікації, В -

наслідком імплікації.
 Таблиця істинності:

А В А В

1 1 1

0 0 1

1 0 0

0 1 1

Наприклад:
А={36 ділиться на 24}, В ={36>24}. Тоді f(А  В) =1,
а f(В  А)=0
 Еквіваленція
Еквіваленцією двох висловлень А і В називається таке
висловлення, яке істинне тоді і тільки тоді, коли обидва
компоненти А і В однозначно істинні або однозначно хибні.

Позначається еквіваленція: А  В, А~В.

Читається: « А еквівалентне В», «А тоді і тільки

тоді, коли В».
 Таблиця істинності:
А В А В

1 1 1

0 0 1

1 0 0

0 1 0

Наприклад:
А={585 ділиться на 9}, В ={сума цифр числа 585 ділиться
на 9}. Тоді f(А  В)=1.
 «Недостатньо мати гарний
розум. Головне правильно його
використовувати.»
Рене Декарт

1) Які з наведених нижче висловлень істинні, а які –
хибні:
2
і ( а  b) тотожно рівні»};
2
а) {вирази (b  a )

б) {сума 128  22  22 ділиться на 200};

в) {різниця 313  299  313 ділиться на 7};
г) {рівняння 50х =х не має коренів};
д) {рівність 18:11=7:4 є пропорцією};
е) {якщо многокутники мають рівні периметри, то їх
площі також рівні};
є) {якщо трапеція вписана в коло, то вона
рівнобедрена}.
2) Занумерувати послідовність виконання операцій у
формулах:
а) AB(AC)BC;
б) (A((BC)D))(CB)CA.

3) Порівняти послідовність виконання логічних операцій у

формулах:
а) (A(BC))((AB)(AC)) і
(A(BC)(AB))(AC);
б) (ABC)(BC) і (BC(BC).
 ЕЛЕМЕНТИ
МАТЕМАТИЧНОЇ
ЛОГІКИ

Логічні закони і відношення логічного

слідкування
і
;
1.

Важливі рівносильності:

1.А  А - закон подвійного заперечення;

2. А В  В  А - переставна властивість для і ;

3. А В  В  А
4. ( А  В)  С  А  ( В  С ) - сполучна властивість для
5. ( А  В)  С  А  ( В  С ) і ;
6. А  ( В  С )  А  В  А  С - перша розподільна
властивість для  і  ;

А  В  С  ( А  В )  ( А  С ) - друга розподільна
7.
властивість для  і  ;
 Важливі рівносильності:
  
А  В  А В
8. - закон де Моргана;
  

9.
А  В  А В

10. А А 1 - закон виключення третього;

11.
А 0  А

12. А А  А

13. А0  0
14. А А  А
 Сукупність усіх висловлень разом з визначеними на
ній операціями і основними властивостями цих

операцій становить алгебру висловлень.

Вирази алгебри висловлень називаються

тотожно істинними ( тавтологіями ) або

логічними законами, якщо для будь-яких наборів
значень букв, які входять до них, ці вирази набувають
тільки істинних значень.
 Поширені логічні закони:

1. А А - закон включення третього: кожне
висловлення або істинне або хибне, і
третього бути не може;
2. А  А - закон тотожності: кожне висловлення

є логічним висновком із самого себе;

3.
А  А - закон суперечності: неправильно,
що висловлення одночасно може бути
істинним і хибним;
4. А  ( А  В)  В - правило висновку: висновок В з
імплікації А  В є висновком з неї і
її умови А;
  
5. В  ( А  В )  А - правило заперечення умови

6. ( А  В)  ( В  С )  ( А  С ) - правило силогізму
 
7. ( А  В)  ( В  А) - правило контропозиції:
 Наприклад:
Визначити істинність твердження: «Якщо
трикутник рівнобедрений, то дві його сторони рівні;
якщо дві сторони трикутника рівні, то два кути його
рівні: отже, якщо трикутник рівнобедрений, то два
кути його рівні.»
 Розв’язання:
.
У цьому твердженні можна виділити три змінні
висловлення:
А= {трикутник рівнобедрений};
В = {дві сторони трикутника рівні};
С = {два кути трикутника рівні}.

Першу умову міркування запишемо: А  В , другу - ВС

і висновок –А  С.

Дане твердження можна записати формулою:

( А  В)  ( В  С )  ( А  С )
. Ця формула є логічним законом (6), тобто
твердження логічно правильне.
 Розв’язування вправ:
1. З висловлень А і В побудувати висловлення:
  
А В, А  В , А  В
і знайти значення їх істинності, якщо:
а) А = {число 14612 ділиться на 9}, В = {сума цифр числа
14612 ділиться на 9};
б) А = {діагоналі прямокутника не рівні між собою}, В =
{вертикальні кули рівні};
в) А = {існують такі значення m, для яких рівняння 5х=m,
не має розв’язку в Z}, В = {рівняння mх=5 має розв’язок в Q
для будь-яких значень m};
2. Нехай А = {зараз ранок}, В = {зараз тиха погода}, С =
{зараз накрапає дощ}. Записані за допомогою формул
висловлення сформулювати словами:

а) А ВС
 

б) А В  С

в) А В С


 
г) А  В  С


д)
А  (В  С)
 ДЖОРДЖ БУЛЬ
(1815-1864 гг.)
 Дж.Буль автор известный
произведений
«Математический анализ
логики»(1847г.)
 Основной труд Дж. Буля
«Исследование законов
мысли», в ней представлен
раздел логики- алгебра
высказываний.
 В 1844 г. Буль получает
золотую медаль за работ
по математическому
анализу.
 Для зображення інформації в комп’ютерах використовується двійкова
система числення, тобто всі операції, які виконує комп’ютер,
проводяться на множині {0;1}.
 Джорджем Булем у середині XIX ст. було створено апарат двійкової
логіки, алгебри, яку називають булевою.
 Ця алгебра використовується при проектуванні інтелектуальних
систем, при роботі з базами даних та інше.
БУЛЕВА АЛГЕБРА
 Правила
Правилаумножения
сложения (дизъюнкция)
(конъюнкция) вбулевой
булевойалгебре:
алгебре выглядят так:
 0 · 0 = 00 + 0 = 0
 1 · 0 = 01 + 0 = 1
 0 · 1= 00 + 1 = 1
 1·1=1 1+1=1
 Сложение обозначается «или», «+», «v».
 1.        Умножение
Дополнение классаклассов,
(инверсия),
обозначился
для обозначения
«·» и в настоящее
класса используется
время эта операция
«Â» «не»
называется
и называется «конъюнкцией»
операцией отрицанием.
или «пересечением» и обозначается символами «?»
 «&»Не «И» 0=1

   Не 1 = 0
 ОСНОВНОЙ ЗАКОН БУЛЯ
Основным законом если заменить символ А
алгебры Буля является на 2, то в булевой
закон алгебре будет:2 + 2 = 2
идемпотентности, в Точно также и умножение :
соответствии с которым А·А·А·А = А 2·2=2
исключаются все
коэффициенты и
показатели степеней.
А+А+А+А=А
А·А·А=А
a b
0 0 1 1
0 1 1 0
1 0 0 1
1 1 0 0
 𝑛
2
2
Перелічимо усі можливі булеві функції від двох аргументів у таблиці.

Аргументи Булеві функції

0  X Y        1
X Y
g0 g1 g2 g3 g4 g5 g6 g7 g8 g9 g10 g11 g12 g13 g14 g15

0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 1 1 1 1 1 1 1
0 1 0 0 0 0 1 1 1 1 0 0 0 0 1 1 1 1
1 0 0 0 1 1 0 0 1 1 0 0 1 1 0 0 1 1
1 1 0 1 0 1 0 1 0 1 0 1 0 1 0 1 0 1

Загальне число різних елементарних функцій (логічних операцій)

дорівнює загальному числу функцій двох змінних, тобто = 16
(функції однієї змінної є окремим випадком функцій двох змінних).
Булеві функції двох змінних
x 0 0 1 1
y 0 1 0 1
f8 1 0 0 0
f9 1 0 0 1
f10 1 0 1 0
1
f11 1 0 1

f12 1 1 0 0

f13 1 1 0 1

f14 1 1 1 0
f15 1 1 1 1