Нормальні форми і поліном Жегалкіна.

Мета: Закріпити навички та вміння визначати тип формули і її логічне

значення. Познайомитися з основними методами побудови полінома
Жегалкіна.
Основний теоретичний матеріал
a a a
x i 1 , x i 2 ,. . . , x i m
Елементарною кон’юнкцією називається вираз m , де всі 1 2

x
змінні ik , які ввійшли у склад кон’юнкції, різні, m≥1 (m – ранг ЕК).
Поліномом Жегалкіна булевої функції f ( x 1 , x 2 , .. . , x n ) називається її
представлення у вигляді суми за модулем два деяких елементарних
кон’юнкцій. Поліном Жегалкіна може бути знайдено за допомогою формул
∑ ¿ (a 1 , a 2 , .. . , an ) ¿ ¿ ( x 2 +a2 ) ¿ . ..⋅( x n +an ) ¿
f (a1 , a2 ,. .., an )=1 ¿
,
в якій необхідно розкрити дужки і спростити вираз за допомогою відношень:
x⋅( y ⊕ z )=x⋅y =x⋅z ,
x ⊕1=x , x ⊕ 0=x , x ⊕ x=0 ,
x ⊕ y= y ⊕ x , x ⊕ ( y ⊕ z )= ( x ⊕ y ) ⊕ z
Множина булевих функцій, заданих в базисі Жегалкина S4 = {⊕, &, l}
називається алгеброю Жегалкина.
Основні властивості.
1. коммутативность 4. властивості
H1⊕H2 = H2⊕H1 констант
H1 & H2 = H2 & H1 H&1=H
2. асоціативність H&0=0
H1⊕ (H2⊕H3) = (H1⊕H2) ⊕H3 H⊕0 = H
H1 & (H2 & H3) = (H1 & H2) & H3 5. властивості
3. дистрибутивность констант
H1 & (H2⊕H3) = (H1 & H2) ⊕ (H1 & H3) H⊕H = 0
H&H=H
Твердження. Через операції алгебри Жегалкина можна виразити всі
інші булеві функції:
Х =Х ⊕ 1
X → Y = 1⊕X⊕XY
XvY = X⊕Y⊕XY X ↓ Y = 1⊕X⊕Y ⊕XY
X~Y = 1⊕X⊕Y X | Y = 1⊕XY
 Визначення 2. Поліномом Жегалкина (поліномом по модулю 2) від n
змінних x1, x2 ... xn називається вираз виду:
C0⊕C1x1⊕C2x2⊕ ... ⊕Cnxn⊕C12x1x2⊕ ... ⊕C12 ... nx1x2 ... xn,
де постійні Ck можуть приймати значення 0 чи 1.
Якщо поліном Жегалкина не містить добутків окремих змінних, то він
називається лінійним (лінійна функція).
Наприклад, f1= X⊕YZ⊕XYZ - поліном, не лінійний.
f2 = 1⊕X⊕Y⊕Z - поліном, є лінійною функцією.
Теорема. Кожна булева функція представляється у вигляді полінома
Жегалкина єдиним чином.
Зауважимо, що перевага алгебри Жегалкина (в порівнянні з іншими
алгебрами=системами представлень) складається в арифметизации логіки,
що дозволяє виконувати перетворення булевих функцій досить просто. Її
недоліком в порівнянні з булевої алгеброю є громіздкість формул.

Наведемо основні методи побудови поліномів Жегалкина

Метод невизначених коефіцієнтів.
Нехай P (x1, x2 ... xn) - шуканий поліном Жегалкина, який реалізує
задану функцію f (x1, x2 ... xn). Запишемо його у вигляді
P = C0⊕C1x1⊕C2x2⊕ ... ⊕Cnxn⊕C12x1x2⊕ ... ⊕C12 ... nx1x2 ... xn,
Знайдемо коефіцієнти Ck. Для цього послідовно додамо змінним x1,
x2 ... xn значення з кожного рядка таблиці істинності. У підсумку одержимо
систему з 2n рівнянь з 2n невідомими, що має єдине рішення. Вирішивши її,
знаходимо коефіцієнти полінома P (x1, x2 ... xn).
Приклад 1. Нехай для функції задана таблиця істинності. Запишемо
спочатку дану функцію у вигляді полінома Жегалкина з невизначеними
коефіцієнтами. Потім по черзі підставляємо набори в порядку збільшення
кількості одиниць і знаходимо коефіцієнти з урахуванням того, що ∝⊕1=∝,
∝⊕0=∝. За кожну підстановку знаходимо тільки один коефіцієнт.
Побудуємо полімом Жегалкіна з коефіцієнтами а:
F(x1,x2,x3,x4)=α0000⊕α0001x4⊕α0010x3⊕α0011x3x4⊕α0100x2⊕α0101x2x4⊕ α0110x2x3
⊕α0111x2x3x4⊕ α1000x1⊕ α1001x1x4⊕α1010x1x3⊕ α1011x1x3x4⊕ α1100x1x2⊕
α1101x1x2x4⊕α1110x1x2x3⊕ α1111x1x2x3x4

x1 x2 x3 x4 F(x1,x2,x3,x4)
0 0 0 0 0 f(0010)=0→a0000=0 const
0 0 0 1 0 f(0010)=a0000⊕a0001=0→a0001=0 x4
0 0 1 0 0 f(0010)=a0000⊕a0010=0→a0010=0 x3
0 0 1 1 0
0 1 0 0 0 f(0100)=a0000⊕a0100=0→a0100=0 x2
0 1 0 1 0
0 1 1 0 1
0 1 1 1 0
1 0 0 0 1 f(1000)=a0000⊕a1000=1→a1000=1 x1
1 0 0 1 0
1 0 1 0 0
1 0 1 1 1
1 1 0 0 1
1 1 0 1 0
1 1 1 0 1
1 1 1 1 0
 Далі підставляємо всі інші набори в порядку зростання числа одиниць,
підставляючи знову отримані значення в наступні формули:
x x x x F
1 2 3 4
0 0 1 1 0 f(0011)=a0000⊕a0010 ⊕a0001⊕a0011=0→a0011=0 x3x4
0 1 0 1 0 f(0011)=a0000⊕a0100 ⊕a0001⊕a0101=0→a0101=0 x2x4
0 1 1 0 1 f(0011)=a0000⊕a0100 ⊕a0010⊕a0110=1→a0110=1 x2x3
1 0 0 1 0 f(0011)=a0000⊕a1000 ⊕a0001⊕a1001=0→a1001=1 x1x4
1 0 1 0 0 f(0011)=a0000⊕a1000 ⊕a0010⊕a1010=0→a1010=1 x1x3
1 1 0 0 1 f(0011)=a0000⊕a1000 ⊕a0100⊕a1100=1→a1100=0 x1x2

Для трьох одиниць:

x1 x2 x3 x4 F
f(0111)=a0000⊕a0100 ⊕a0010⊕a0001⊕ a0110⊕a0101⊕
0 1 1 1 0 x2x3x4
⊕a0011⊕a0111=0→a0111=1
f(1101)=a0000⊕a1000 ⊕a0100⊕a0001⊕ a1100⊕a1001⊕
1 1 0 1 0 x1x2x4
⊕a0101⊕a1101=0→a1101=0
f(1011)=a0000⊕a1000 ⊕a0010⊕a0001⊕ a1010⊕a1001⊕
1 0 1 1 1 x1x3x4
⊕a0011⊕a1011=1→a1011=0
f(1110)=a0000⊕a1000 ⊕a0100⊕a0010⊕ a1100⊕a1010⊕
1 1 1 0 1 x1x2x3
⊕a0110⊕a1110=1→a1110=0

Чотирьох:
x1 x2 x3 x4 F x1x2x3x4
f(0111)=a0000⊕a1000 ⊕a0100⊕a0010⊕ a0001⊕a1100⊕
1 1 1 1 0 ⊕a1010⊕a1001 ⊕a0110⊕a0101 ⊕a0011⊕a1110⊕ a1101⊕a1011⊕
⊕a0111⊕a1111 =0→a1111=1

Таким чином, полімон Жегалкіна має вигляд:

F(x1,x2,x3,x4)=0⊕0x4⊕0x3⊕0x3x4⊕0x2⊕0x2x4⊕1x2x3⊕1x2x3x4⊕1x1⊕
1x1x4⊕1x1x3⊕ 0x1x3x4⊕ 0x1x2⊕ 0x1x2x4⊕0x1x2x3⊕ 1x1x2x3x4;
F(x1,x2,x3,x4)= x2x3⊕x2x3x4⊕x1⊕ x1x4⊕x1x3⊕ x1x2x3x4;
тобто F(x 1 ,x 2 ,x 3 ,x 4 )= x 1 ⊕ x 1 x 3 ⊕ x 1 x 4 ⊕ x 2 x 3 ⊕ x 2 x 3 x 4 ⊕ x 1 x 2 x 3 x 4 .

Метод, заснований на перетворенні формул над множиною зв'язок {¬, &}.

Будують деяку формулу F над безліччю зв'язок {¬, &}, що реалізовує
дану функцію f (x1, x2 ... xn). Потім замінюють усюди подформули виду A на
A⊕1, розкривають дужки, користуючись дистрибутивним законом, а потім
застосовують властивості 4 і 5. Іноді цей метод називають перетворення
диз'юнктивній нормальної форми
Цей спосіб заснований на тому, що Х =Х ⊕1. Якщо функція задана у
вигляді ДНФ, то можна спочатку прибрати диз'юнкцію, використовуючи
правило Де-Моргана, а всі заперечення замінити додатком одиниці по
модулю два, після чого розкрити дужки за звичайними правилами, при цьому
враховуючи, що парне число однакових доданків дорівнює нулю (X⊕X=0), а
непарне число однакових доданків одно одному такому доданку. Або ж
можна замінити диз'юнкцію за наступним правилом: XvY=X ⊕Y ⊕XY.
Якщо функція задана в ДДНФ, то так як при будь-яких значеннях
вхідних змінних в одиницю звертається не більше одного члена вираження,
то достатньо просто замінити всі диз'юнкції виключає АБО.
Приклад 2. Побудувати поліном Жегалкина функції f (x, y) = x→y
Розв’язування.
 метод невизначених коефіцієнтів.
Запишемо шуканий поліном у вигляді: P = C0⊕C1x⊕C2y⊕C12xy
Користуючись таблицею істинності
X 0 0 1 1
Y 0 1 0 1
X→Y 1 1 0 1
отримуємо, що f (0,0) = P (0,0) = C0 = 1
f (0,1) = P (0,1) = C0⊕C2 = 1
f (1, 0) = P (1,0) = C0⊕C1 = 0
f (1,1) = P (1,1) = C0⊕C1⊕C2⊕C12 = 1
Звідки послідовно знаходимо, C0 = 1, C1 = 1, C2 = 0, C12 = 1
Отже: X → Y = 1⊕X⊕XY.
 метод перетворення формул.
Маємо: X → Y = Х vY = X Y = (X (Y⊕1)) ⊕1 = 1⊕X⊕XY

Приклад 3. Побудувати поліном Жегалкина для функції заданої ДНФ

f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 )=( x1 ∧ x 2 ∧ x 3 ∧ x 4 ) ∨ ( x 1 ∧ x 4 ) ∨ ( x 1 ∧ x2 ) ∨ x 2=¿
Розв’язування.
Запишемо функцію так: f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 )=x 1 x2 x 3 x 4 ∨ x 1 ∙ x 4 ∨ x 1 x 2 ∨ x 2 ;
Сгрупуємо доданки і скористаємося перетвореннями X ∨Y =X ⨁ Y ⨁ XY :
f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 )=(x 1 x 2 x 3 x 4 ∨ x1 ∙ x 4 )∨( x 1 x2 ∨ x 2)=¿
f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 )=x 1 x2 x 3 x 4 ⨁ x 1 ∙ x 4 ⨁ x 1 x 2 x3 x 4 ⋅ x1 ∙ x 4 ∨ x 1 x2 ⨁ x 2 ⨁ x 1 x 2 x 2 ;
Скористаємося властивостями кон’юнкції: X ∧ X=X , X ⨁ X =0 , X ∧ X =0.
f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 )=( x 1 x 2 x 3 x 4 ⨁ x 1 ∙ x 4 ⨁ 0)∨( x 1 x 2 ⨁ x 2 ⨁ x 1 x2 )=¿
f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 )=( x1 x 2 x 3 x 4 ⨁ x 1 ∙ x 4 ) ∨ ( 0 ⨁ x 2 )=( x 1 x 2 x3 x 4 ⨁ x1 ∙ x 4 ) ∨ x2 ;
Знову заміна диз’юнкції X ∨Y =X ⨁ Y ⨁ XY :
f =x 1 x 2 x 3 x 4 ⨁ x 1 ∙ x 4 ⨁ x 2 ⨁ ( x 1 x 2 x3 x 4 ⨁ x1 ∙ x 4 )( x 2 )=
¿ x 1 x 2 x 3 x 4 ⨁ x 1 x 4 ⨁ x 2 ⨁ ( x 1 x2 x 3 x 4 x 2 ⨁ x 1 x 4 x 2 )=¿
¿ x 1 x 2 x 3 x 4 ⨁ x 1 x 4 ⨁ x 2 ⨁ x 1 x 2 x3 x 4 ⨁ x1 x 2 x 4 =x1 x 4 ⨁ x 2 ⨁ x1 x 2 x 4=¿
Замінимо заперечення на додавання 1:
f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 )=( x 1 ⨁ 1)( x 4 ⨁1) ⨁ x 2 ⨁(x 1 ⨁1)x 2 ( x 4 ⨁ 1)=¿
Розкриваємо дужки за арифметичними правилами:
f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 )=x 1 x 4 ⨁ x 1 ⊕ x 4 ⨁ 1 ⨁ x2 ⨁ x1 x 2 x 4 ⨁ x 1 x 2 ⨁ x 2 x 4 ⨁ x 2=¿
Відкидаємо парні доданки і отримаємо результуючу формулу:
f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 )=x 1 ⊕ x 4 ⨁ x 1 x 2 ⨁ x 1 x 4 ⨁ x 2 x 4 ⨁ x 1 x 2 x 4 ⨁1
Метод трикутника
Метод трикутника дозволяє перетворити таблицю істинності в поліном
Жегалкина шляхом побудови допоміжної трикутної таблиці у відповідності з
наступними правилами:
1. Будується повна таблиця істинності, в якій рядки йдуть у порядку
зростання двійкових кодів від 00…0 до 11…1.
2. Будується допоміжна трикутна таблиця, в якій перший стовпець
збігається зі стовпцем значень функції в таблиці істинності.
3. Осередок в кожному наступному стовпці виходить шляхом додавання
по модулю 2 двох ячейок попереднього стовпця - в тому ж рядку і рядком
нижче.
4. Стовпці допоміжної таблиці нумеруються двійковими кодами в тому ж
порядку, що і рядки таблиці істинності.
5. Кожному бінарного коду ставиться у відповідність один з членів
полінома Жегалкина залежно від позицій коду, в яких стоять одиниці.
Наприклад, ячейці 111 відповідає дек АВС, набору 101 – дек АС, набору 010
- В, 000 → 1 і т.д.
6. Якщо у верхньому рядку якого-небудь стовпця варто одиниця, то
відповідний член присутній в поліномі Жегалкина.
Фактично, цей метод є модифікацією методу побудови поліному по
таблиці істинності, описаний вище. У порівнянні з ним він зручніше тим, що
розрахунки займають мало місця і в них складніше помилитися, але метод
трикутника вимагає більшої кількості операцій.
Приклад перетворення таблиці істинності в поліном Жегалкина для
функції трьох змінних зображений на малюнку.
Приклад 4. Побудувати поліном Жегалкіна для функції заданої
векторно: Р=( 1010 1001).
Розв’язування.
 Щоб отримати формулу, за якою розраховується якоїсь коефіцієнт,
потрібно з клітки, в якій він записаний, пройтися всіма можливими шляхами
вліво, до наступного стовпця таблиці істинності, роблячи ходи вліво і вліво-
вниз, записати значення в кінцевих осередках і скласти їх всі між собою по
модулю 2.
Таким чином, в першому стовпці зверху записаний коефіцієнт,
a0=P(000),
у другому – a1=P(000) ⊕P(001),
у третьому – a2 =P(000) ⊕P(001) ⊕P(001) ⊕P(010)= P(000) ⊕P(010) ,
і так далі, тобто при побудові допоміжної таблиці коефіцієнти полінома
прораховуються автоматично.

Для функціїї заданої векторно: F(xyz)=(0110 1010)

000 001 010 011 100 101 110 111
xyz F(xyz)
a0 a3 a2 a23 a1 a13 a12 a123
000 0 0 1 1 0 1 0 1 0
001 1 1 0 1 1 1 1 1
010 1 1 1 0 0 0 0
011 0 0 1 0 0 0
100 1 1 1 0 0
101 0 0 1 0
110 1 1 1
111 0 0
F(xyz)=a123xyz⊕a12xy⊕a13xz⊕a23yz⊕a1x⊕a2y⊕a3z⊕a0=xy⊕x⊕y⊕z

Метод, який базується на перетворенні вектора значень функції.

Приклад 5. Перетворюючи вектор значень функціїї побудувати поліном
Жегалкіна для функції F=x1x2Vx1x3Vx2x3
Розв’язування.
Знаходимо вектор значень ( 0001 0111). Розбиваємо його на «послідовні»
двомірні набори:
операція
Вектор значень двовимірні чотиривімірні результат
Т
0 0, 0⊕0 =
00 00 ,
0 = 0,0 00,
00⊕01= 00 01,
0 0, 0⊕1= 01 00 01 01 11
01 =00 01 00 01⊕01
1 =0, 1 перетворення
11=
0 0,0⊕1= – вектор
01 01, 0001 011
1 =0,1 01, коефіцієнтів
01⊕10= 0
1 1, 1⊕1= 10
10 =01 11
1 =1, 0

x y z F Ki α
0 0 0 0 0=K0 α0=0 0= α0
0 0 1 0 0=K1x3 α3=0 0= α3⊕ α0= α3⊕0= α3=0
0 1 0 0 0=K2x2 α2=0 0= α2⊕ α0= α2⊕0= α2=0
0 1 1 1 1=K3x2x3 α23=1 1= α2⊕ α3⊕ α23⊕α0= 0⊕0⊕α23⊕0= α23=1
1 0 0 0 0=K4x1 α1=0 0= α1⊕ α0= α1⊕0= α1=0
1 0 1 1 1=K5x1x3 α13=1 1= α1⊕ α3⊕ α13⊕α0= 0⊕0⊕α13⊕0= α13=1
1 1 0 1 1=K6x1x2 α12=1 1= α1⊕ α2⊕ α12⊕α0= 0⊕0⊕α12⊕0= α12=1
α123=0, 1= α1⊕ α2⊕ α3⊕
1 1 1 1 1=K7x1x2x3 α123=0 ⊕α12⊕α13⊕α23⊕α123⊕α0=
=0⊕0⊕0⊕1⊕1⊕1⊕α123⊕0=1

Приклади
Задача 1. Розкласти функцію f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 ) =( 0100011110001011 ) за
змінними x 2 , x 4 , представляючи отримані функції від двох змінних
формулами над множиною елементарних зв’язок: заперечення, кон’юнкція,
диз’юнкція, імплікація. Сума за модулем два, еквіваленція, штрих Шиффера,
стрілка Пірса.
Розв’язування. Розкладемо функцію f(х1, х2 , х3, х4)=(0100 0111 1000 1011) за

змінними x 2 , x 4 . Для цього випадку формула диз’юнктивного розкладу

приймає вигляд:
a a a a
f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 ) = ¿ x2 2 ¿ x 44 ¿ f ( x 1 , a2 , x 3 , a4 ) =¿ x 22 ¿ x 44 ¿ f ( x 1 , a2 , x 3 , a4 ) =
(a ,a )
2 4

x 02⋅x 04⋅f
( x 1 , 0 , x 3 , 0 ) ∨x 02⋅x 14⋅f ( x 1 , 0 , x 3 ,1 ) ∨x12⋅x 04⋅f ( x1 ,1 , x3 ,0 )∨x 12⋅x14⋅f ( x 1 , 1 , x 3 , 1 )=
x 2⋅x 4⋅f ( x1 ,0, x 3 , 0 ) ∨x 2⋅x 4⋅f ( x1 ,0 , x 3 , 1 )∨x 2⋅x 4⋅f ( x 1 , 1 , x 3 , 0 ) ∨x 2⋅x 4⋅f ( x 1 ,1 , x 3 , 1 )
,
Запишемо розвернену таблицю функції f ( x 1 , x 2 , x3 , x 4 ) і з її допомогою
складемо таблиці всіх чотирьох функцій від змінних x 1 , x 3 :
x1 x2 x3 x4 f x1 x2 x3 x4 f
0 0 0 0 1 1 0 0 0 1
0 0 0 1 0 1 0 0 1 0
0 0 1 0 1 1 0 1 0 0
0 0 1 1 0 1 0 1 1 0
0 1 0 0 1 1 1 0 0 1
0 1 0 1 1 1 1 0 1 0
0 1 1 0 1 1 1 1 0 1
0 1 1 1 0 1 1 1 1 1

х2 х4 f(0, х2 ,0, х4) f(0, х2 ,1, х4) f(1, х2 ,0, х4) f(1, х2 ,1, х4)
0 0 F(0000)=1 F(0010)=1 F(1000)=1 F(1010)=0
0 1 F(0001)=1 F(0011)=0 F(1001)=0 F(1011)=0
1 0 F(0100)=0 F(0110)=1 F(1100)=1 F(1110)=1
1 1 F(0101)=1 F(0111)=1 F(1101)=0 F(1111)=1
 х2 х4 f(0, х2 ,0, х4) f(0, х2 ,1, х4) f(1, х2 ,0, х4) f(1, х2 ,1, х4)
0 0 0 0 1 0
0 1 1 0 0 0
1 0 0 1 1 1
1 1 1 1 0 1

Перелічимо усі можливі булеві функції від двох аргументів у таблиці.

Аргументи Булеві функції
0 Ù ⟶ X ⟵ Y Å Ú ¯ « Y ¬ Х ® ï 1
X Y
g0 g1 g2 g3 g4 g5 g6 g7 g8 g9 g10 g11 g12 g13 g14 g15
0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 1 1 1 1 1 1 1
0 1 0 0 0 0 1 1 1 1 0 0 0 0 1 1 1 1
1 0 0 0 1 1 0 0 1 1 0 0 1 1 0 0 1 1
1 1 0 1 0 1 0 1 0 1 0 1 0 1 0 1 0 1

Як ми бачимо,
Для х2=х4=0 маємо набір f(х1, 0 , х3, 0)=(0010)=g2= `(х1 → х3);
Для х2=0, х4=1 маємо набір f(х1, 0 , х3, 1)=(1000)=g8= х3 ↓ х1;
Для х2=1, х4=0 маємо набір f(х1, 1 , х3, 0)=(0111)=g7= х3 v х1
Для х2=х4=0 маємо набір f(х1, 1, х3, 1)=(1101)=g13=(х1 → х3).
f(х1, х2 , х3, х4)= (`х2 `х4) `(х1→ х3) v(`х2 х4) (х3 ↓ х1) v(х2 `х4) (х3 v х1) v(х2
х4) (х1→х3)

Таблицю можна використати і вертикальним способом.

х2 х4 f(0, х2 ,0, х4) f(0, х2 ,1, х4) f(1, х2 ,0, х4) f(1, х2 ,1, х4)
0 0 0 0 1 0
0 1 1 0 0 0
1 0 0 1 1 1
1 1 1 1 0 1

Як ми бачимо,
Для х1=х3=0 маємо набір f(0, х2 , 0, х4)=(0101)=g5=x4;
Для х1=0, х3=1 маємо набір f(0, х2 , 1, х4)=(0011)=g3=x2;
Для х1=1, х3=0 маємо набір f(1, х2 , 0, х4)=(1010)=g10=`x4;
Для х1=х3=1 маємо набір f(1, х2 , 1, х4)=(0011)=g3=x2.
f(х1, х2 , х3, х4)= (`х1 `х3) (х4) v(`х1 х3) (х2) v(х1 `х3) (`х4) v(х2 х4) (х2)
 Відповідь:
f(х1, х2 , х3, х4)= (`х2 `х4) `(х1→ х3) v(`х2 х4) (х3 ↓ х1) v(х2 `х4) (х3 v х1) v(х2
х4) (х1→х3)
або f(х1, х2 , х3, х4)= (`х1 `х3) (х4) v(`х1 х3) (х2) v(х1 `х3) (`х4) v(х2 х4) (х2)