Квадратні нерівності

Загальний вигляд квадратних нерівностей, це ax2+bx+c>0(<0,≤0,≥0),деa≠0.

Множину розв'язків квадратної нерівності легко визначити, приблизно накресливши

графік функції y=ax2+bx+c (параболу).
 
Кроки розв'язання квадратної нерівності:
 
1. Визначаються точки перетину параболи і осі x за допомогою розв'язання
рівняння ax2+bx+c=0.
 
Згадаємо формули коренів квадратного рівняння:
 D=b2−4acx1=−b+D−−√2a,x2=−b−D−−√2a
 

Якщо  D>0,
у рівняння два різних кореня,

парабола перетинає вісь x у двох

точках
 

Якщо  D=0,
у рівняння два однакових кореня,
вершина параболи знаходиться на
осі x

Якщо  D<0,
у рівняння немає коренів, парабола
не перетинає вісь x
 §12 Квадратична функція та її графік.
Квадратична функція та її властивості.
Означення. Функції вигляду f(x) = ax2 + bx + c називається
квадратичною, якщо a -  ненульове дійсне число, b, с – дійсні числа.
Застосування квадратичної функції в економіці:

Графіком квадратичної функції у = ax2 + bx + c  є крива лінія, яку

називають квадратичною  параболою.
Приклад
Дискримінант D = b2 – 4ac, 
Нулі квадратичної функції:  
х1 = (‒ b ‒ (b2 ‒ 4ac)0,5 )/(2a),
х2 = (‒ b + (b2 ‒ 4ac)0,5 )/(2a).
ТРИ способи  запису  квадратичної функції:
у (x) = f(x)= ax2 + bx + c = а(х – х1)(х – х2)= а(х -0,5b:a)2 – 0,25D:a.
Координати вершини  квадратичної  параболи: 
хв = -  0,5b:a;  ув =  -  -0,5b:a.
Приклад. Графік квадратичної функції задано формулою:
f(x) = ax2 + bx + c.
Знайти усі нулі параболи, вершину параболи та
коефіцієнти a,  b,  c, якщо відомо, що
f(1) =  2010;  f(–1) =  0.
Розв’язання.
 Знайдемо значення функції при х = 1.
f(1) =  a12 + b1 + c = a + b + c  = 2010.
Таким чином, отримаємо.
a + b + c  = 2010,             (1)
Знайдемо нульове значення функції при х = -1.
f(–1) = a(–1)2 + b(–1) + c = a – b + c  = 0,
 звідси випливає  рівність
b = a + с .             (2).
Вираз (2) підставимо у ліву частину виразу (1) замість суми а + с,
отримаємо:
b + a + c  = b + b  = 2010,
2b  = 2010,
b = 1005.              (3)
Зазначимо, що х1 = –1 – нуль функції, тобто, -1 – це корінь
рівняння
ax2 + bx + c = 0.
У цього квадратного рівняння існує і другий корінь. Знайдемо  х2.
 Використовуючи  теорему Вієта, запишемо суму коренів:
  х1 + х2 = –  b/а = – 1005.       (4)
Знаючи, перший корінь х1 = –1  і  b = 1005, маємо два
рівняння:             
–1 + х2 = – 1005.
–  1005/а = – 1005.      
Звідси, отримаємо старший коефіцієнт 
а=1
та другий корінь:
х2 = – 1004.
Таким чином, маємо два нулі параболи: х1 = –1, х2 = – 1004.
Вкажемо ще один спосіб знаходження значення старшого
коефіцієнта а за допомогою  двох нулі і абсциси вершини параболи.
Квадратична парабола є симетричною відносно прямої
у = – 0,5b/а.
 Тому  нулі х1 , х2 параболи  – це симетричні точки на осі Ох
відносно точки хв =  – 0,5b/а. Таким чином,  хв =  – 0,5b/а – це
середина відрізка, кінцями якого являються нулі параболи. Середину
відрізка можна знайти за формулою:
хв =  0,5(х1 + х2)  = – 0,5b/а.
Враховуючи рівність (3) та (4), маємо
хв =  0,5(х1 + х2)  = 0,5(-1005)  = –502,5 = – 0,51005/а.
Отримали рівняння:
502,5 = – 0,51005/а.
Звідси, отримуємо  старший коефіцієнт:  а = 1.
Знайдемо вільний  член с.
Використовуючи  теорему Вієта запишемо добуток коренів:
  х1х2 = с/а = с:1 = с.      
Тобто, вільний член
                          с =  х1х2 = -1(–1004) = 1004.
Остаточно,  а = 1,  b = 1005, с = 1004.            
Дії з квадратними тричленами
Означення. Два квадратні тричлени
f(x) = а1х2 + b1x + c1  
та  
  g(x) = а2х2 + b2x + c2
 рівні, якщо рівні їхні коефіцієнти при х2, рівні їхні коефіцієнти при х і
вільні члени обох тричленів теж рівні, тобто якщо
а1 = а2,
b1 = b2,
c1 = c2,
то 
f(x) = g(x).
Дії з квадратними тричленами.
Означення. Сумою двох  квадратних тричленів
f(x) = а1х2 + b1x + c1  
 та   
g(x) = а2х2 + b2x + c2
називають третій квадратний тричлен,
s(x) = f(x) +  g(x) = S2х2 + S1x + S0
коефіцієнти якого отримують  додаванням відповідних коефіцієнтів
при  х2,  при х і  вільний член(при х0) отримують   додаванням обох
вільних членів даних тричленів, тобто
S2 =    а1 + а2,
S1 =    b1 + b2,
S0 =    c1 + c2.
Означення. Добутком двох  квадратних тричленів
f(x) =  а1х2 + b1x + c1
та
g(x) = а2х2 + b2x + c2
 називають  многочлен четвертого степеня
p(x) = f(x)g(x) = P4х4 + P3x3 + P2х2 + P1x + P0,
 коефіцієнти якого, отримують із коефіцієнтів квадратних тричленів
за правилами:
P4 = а1а2 
P3 = а1b2 + а2b1
P2 = а1c2 + а2c1 + b1b2
P1 = c2b1 + c1b2
P0 = c1c2
 Алгоритм ділення многочленів з остачею
Для будь-яких многочленів
f(x) = а1х2 + b1x + c1  
 та   
g(x) = b2x + c2
існує частка
q(x)
 і такі, що
f(x)=g(x)q(x)+r(x),
при цьому степінь r(x) менше степені
g(x) або  r(x) = 0.
Многочлени g(x) і r(x) визначені однозначно.
Частку і остачу  знаходять за допомогою письмового ділення
«куточком».

 
Дільники многочлена
Означення. Дільник квадратного тричлена f(x) – це лінійний або 
квадратний многочлен, g(x), такий, що
f(x) = g(x)q(x).
         Означення. Найбільший спільний дільник многочленів f(x) и g(x) -
такий їх спільний дільник d(x), який делиться
на довільний другий їх спільний дільник.
Інтерполяційна формула Лагранжа
для квадратного тричлена
Дано три точки
(x1; у1),  (x2; у2), (x3; у3).
невідомого квадратного тричлена
ах2 + bx + c,
тоді можна записати квадратний тричлен за допомогою формули
Лагранжа:
f(x) = ах2 + bx + c =
 = y1(x-x2) (x-x3)/(x1 –x2)(x1 –x3) +
+ y2(x-x1) (x-x3)/(x2 – x1)(x2 –x3) +
+ y3(x-x2) (x-x1)/(x3 –x1)(x3 -x2)
Приклад. Знайти коефіцієнти квадратного тричлена і записати його в
стандартному вигляді, якщо відомі абсциси і ординати тільки для
трьох точок: x1 = 1; x2 = 3; x3 = 4; y1 = 2; y2 = -2; y3 = -1.
Розв’язання. Скористаємося інтерполяційною формулою Лагранжа
для квадратного тричлена:
f(x) = ах2 + bx + c =  y1(x-x2) (x-x3)/(x1 –x2)(x1 –x3) + y2(x-x1) (x-x3)/(x2 –
x1)(x2 –x3) + y3(x-x2) (x-x1)/(x3 –x1)(x3 -x2) =
= 2(x-3)(x-4)/(1 –3)(1 – 4) - 2(x-1)(x-4)/(3 – 1)(3 –4) -1(x-3)(x-1)/(4 – 1)(4
-3) = х2 - 6x + 7.
Приклад. Дано графіки квадратичної  функції
f(x) = ax2+ bx+ c, де ненульове число a
та лінійної  функції 
g(x) = kx+l
в прямокутній системі координат хОу.
Чи можна за допомогою циркуля та лінійки виконати побудову 
різниці графіків  f(x) - g(x)?
Розв’язання. Якщо утворити різницю
R(x) = f(x) - g(x) = ax2+ bx+ c – kx - l  = ax2+ (b-k)x + (c-l),
то отримаємо квадратичну функцію R(x), у якої на відмінну від
квадратичної функції f(x) змінилися параметри лінійної частини.  
Зазначимо такі властивості параметрів квадратичної функції.
1.    При зміні параметра а ( параметри b та  c не змінюються) в формулі
квадратичної функції, графік параболи деформується прямокутній
системі координат хОу  відносно власної осі симетрії(вітки параболи
звужуються (а> 1  ) до осі симетрії, або розтягуються (а 1  )  від
осі симетрії).
2.     При додатному значенні параметра а – обидві вітки квадратичної
параболи напрямлені вгору. При від’ємному значенні параметра а –
обидві  вітки квадратичної параболи напрямлені вниз.
3.    При зміні двох лінійних параметрів b та  c ( параметр  а    не
змінюються) квадратичної функції f(x) = ax2+ bx+ c в прямокутній
системі координат хОу  переміщується вісь симетрії
параболи(графік не деформується по відношенню до власної осі
симетрії),  тобто,  переміщується  вершина ( Хf; Yf ) параболи
f(x) = ax2+ bx+ c
в нову вершину ( Хr; Yr )  параболи
R(x) = ax2+ (b-k)x + c-l.
Знайдемо координати вершини ( Хf; Yf ) параболи f(x) = ax2+ bx+ c:
Хf = - b/(2a);
Yf = a(- b/(2a)  ) + b(- b/(2a)  )+ c = -b2/4a + c.
2

Знайдемо координати вершини ( Хr; Yr )  параболи R(x) = ax2+ (b-k)x +

(c-l) та дізнаємося як перемістилися ці координати в прямокутній
системі координат хОу по відношенню до вершини ( Хf; Yf ):
Хr=( k- b)/(2a) = Хf  + k/2a;
Yr = a(( k- b)/(2a))2+ (b –k) (( k- b)/(2a))+ c- l =
=  -(b-k)2/4a + c-l= (- b2+ 2bk - k2)/4a        +  c- l =
= Yf +(2bk - k2)/4a      - l .
Звідси отримали таке переміщення двох вершин  парабол:
( Хr; Yr )  (Хf  + k/2a ; Yf +(2bk - k2)/4a      - l ).
За властивістю переміщення можна рухати не вершину ( Хf; Yf )
параболи f(x) = ax2+ bx+ c, а осі   координат. Отже, досить циркулем
та лінійкою виконати паралельне перенесення координатних осей в
точку
                                      (-k/2a;  - (2bk - k2)/4a      - l ).
Відповідь: можна.

Квадратичну функцію можна записати у параметричній формі:

f(x) = ах2 + bx + c =  а(х ‒ т)2 + b(х ‒ т) +  c + 2аmx 
‒ аm2 + bm
f(x) = ах2 + bx + c =  а(х ‒ 0,5b:a)2 + b(х ‒ 0,5b:a) +  c ‒
0,25b2:a
 f(x) = ах2 + bx + c =  а(х ‒ х1)2 + b(х ‒ х1) +  2ах1x 

ВЛАСТИВОСТІ КВАДРАТИЧНОЇ ФУНКЦІЇ. МАТЕМАТИЧНИЙ

ДИКТАНТ.
Вважайте, що запитання коректні і правильні.  Відкорегуйте  деякі  відповіді.
1.     Які форми запису існують у квадратичної функцій? Запишіть їх у свій
зошит і перенумеруйте.
Відповідь: у = ах2+ bх +c = а(х-m)2+ n = а(х-x1)(х-x2).
2.     Як називаються  графіки  квадратичних функцій?  За скількома точками
графіка можна відновити формулу  квадратичної функції.
Відповідь: Квадратичні параболи. За довільними трьома точками.
3.     Яку властивість симетрії мають  квадратичні функції? Як цю симетрію
знайти на графіку?
Відповідь: Осьову симетрії мають квадратичні параболи. Осьовa симетрія
квадратичної параболи  задається рівнянням прямої: х = -b/(2a).
4.     Як можна знайти число, яким обмежений графік квадратичної функції?
Відповідь: Знайти координати вершини параболи за формулою(-b/(2a);  –
D/ (4a)  ). Якщо а>0,  то графік обмежений знизу числом –D/ (4a) і
необмежений зверху. Якщо  a<0, то графік обмежений зверху числом  –D/ (4a) і
необмежений знизу.
5.     Як можна знайти координату точки перетину графіку квадратичної
параболи та вісі ординат  Оу?
Відповідь: координата точки перетину квадратичної параболи з Оу – це (0;
с), де с – вільний член у формулі  у=ах2+ bх +c. Або  зробити так: у
формулу у = ах2+ bх +c  підставити замість аргументу х значення нуль і
обчислити утворений вираз. 
6.      Як знайти, скільки може  мати нулів квадратична функція на множині
дійсних чисел?
Відповідь: Можна зробити це так: у формулу  у = ах2+ bх +c  підставити
замість змінної у значення нуль і розв’язати квадратне рівняння, кількість
розв’язків  рівняння вказує на кількість нулів функції. Або обчислити 
знак дискримінанту  D = b2 – 4ac квадратного рівняння: якщо
від’ємний b2 – 4ac<0, то функція нулів немає (парабола не перетинає вісь
Ох), якщо нульовий  b2 – 4ac =0 , то нуль функції тільки один(парабола
тільки дотикається вісі Ох),  якщо додатний  b2 – 4ac >0 , то у функції нулів
аж два(парабола перетинає вісь Ох у двох точках). Взагалі, зрозуміло, що
на графіку параболи нулі функції – це значення саме  абсциси х, в яких 
графік  параболи перетинає вісь абсцис Ох.
Якщо знайдена або відома форма запису формули квадратичної функції у
вигляді множників  у= а(х-x1)(х-x2), то функція має два нулі:  х1,  х2.  Якщо
знайдена форма запису формули квадратичної функції у вигляді
 множників  у= а(х-x1)2, то один нуль: х1.  Якщо  вираз  ах2+ bх +c  на лінійні
множники не розкладається на множині дійсних чисел, то квадратична
функція  у = ах2+ bх +c  немає нулів на множині дійсних чисел.
7.     Як можна знайти координати вершини параболи?
Відповідь: Можна зробити це так:   (-b/(2a);  –D/ (4a))  або  знайти два числа
за такими формулами:  хв = -b/(2a);   ув = ахв  2+ bхв +c.
8.       Як можна знайти координати вершини параболи у формулі: у =
а(х - m)2 + n?
Відповідь: Можна записати  координати вершини параболи так:  (m; n).
ВЛАСТИВОСТІ КВАДРАТИЧНОЇ ФУНКЦІЇ. МАТЕМАТИЧНИЙ
ДИКТАНТ.
Вважайте, що запитання коректні і правильні.  Відкорегуйте  деякі  відповіді.
9.      Як треба  використовувати знак найстаршого коефіцієнта, щоб дізнатися
розташування графіка квадратичної функції?
Відповідь:  Якщо додатний знак а>0,  то  парабола з вітками вгору, графік
обмежений знизу числом –D/ (4a) і необмежений зверху.  Якщо  від’ємний
знак a<0, то парабола з вітками вниз,  і графік обмежений зверху числом  –
D/ (4a) і необмежений знизу.
10.             Як можна знайти  проміжки,  де  квадратична функція додатна?
Відповідь:  Якщо квадратична функція додатна на проміжку (а; b),  то графік на
цьому проміжку лежить тільки вище осі Ох. А взагалі треба розв’язати
квадратну нерівність ах2+ bх +c >0 довільним способом.  Розв’язок цієї
нерівності і буде шуканим проміжком.
11.           Як можна знайти  проміжки, де  квадратична функція від’ємна?
Відповідь:  Якщо квадратична функція від’ємна на проміжку (а; b),  то графік
на цьому проміжку лежить тільки нижче осі Ох. А взагалі треба розв’язати
квадратну нерівність ах2+ bх +c <0 довільним способом.  Розв’язок цієї
нерівності і буде шуканим проміжком.  
12.           Як можна знайти  проміжки,  де  квадратична функція недодатна?
Відповідь:  Якщо квадратична функція недодатна на проміжку [а; b],  то графік
на цьому проміжку лежить не вище осі Ох. А взагалі треба розв’язати квадратну
нерівність ах2+ bх +c ≤ 0 довільним способом.  Розв’язок цієї нерівності і буде
шуканим проміжком.
13.           Як можна знайти  проміжки, де  квадратична функція невід’ємна?
Відповідь:  Якщо квадратична функція невід’ємна на проміжку [а; b],  то графік
на цьому проміжку лежить тільки нижче осі Ох. А взагалі треба розв’язати
квадратну нерівність ах2+ bх +c ≥ 0 довільним способом.  Розв’язок цієї
нерівності і буде шуканим проміжком.
14.            Як можна знайти  проміжки, де  квадратична функція зростає?
 Відповідь:  Побудувати ескіз графіка квадратичної функції і за графіком
визначити проміжок зростання.  Якщо а>0,  то функція зростає на проміжку  [-
b/(2a);  +оо),  . Якщо  a<0, то то функція зростає на проміжку  ( -оо;  -b/(2a)].
15.           Як можна знайти  проміжки, де  квадратична функція спадає?
Відповідь:  Побудувати ескіз графіка квадратичної функції і за графіком
визначити. Якщо а<0,  то функція спадає на проміжку  [-b/(2a);  +оо) . 
Якщо  a>0, то функція cпадає на проміжку  ( -оо;  -b/(2a)].
16.            Як можна знайти  проміжки, де  квадратична функція у = ах2+ bх +c  не
існує?
Відповідь:  Квадратична функція  у = ах2+ bх +c визначена в усіх точках. Тому
проміжків, де не визначена квадратична функція  не існує. Або побудувати ескіз
графіка квадратичної функції і за графіком визначити.
17.             Як можна знайти  точки, де  квадратична функція має екстремум?
Відповідь:  Якщо  a<0, то функція  не має найменшого значення, тобто
мінімуму, але має точку максимуму  хмах  = -b/(2a), та максимальний
екстремум: умах = –D/ (4a).  Якщо  a>0, то не має найбільшого
значення, тобто максимуму, але має  функція  має точку мінімуму  хmin= -
b/(2a), та мінімальний екстремум: уmin = –D/ (4a).  

Приклад. Дано графіки квадратичної  функції
f(x) = ax2+ bx+ c, де a0
та лінійної  функції 
g(x) = kx+l
в прямокутній системі координат хОу.
Чи можна за допомогою циркуля та лінійки виконати побудову 
різниці графіків  f(x) - g(x)?
Розв’язання. Якщо утворити різницю
R(x) = f(x) - g(x) = ax2+ bx+ c – kx - l  = ax2+ (b-k)x + (c-l),
то отримаємо квадратичну функцію R(x), у якої на відмінну від
квадратичної функції f(x) змінилися параметри лінійної
частини.  
Зазначимо такі властивості параметрів квадратичної функції.
1.    При зміні параметра а ( параметри b та  c не змінюються) в
формулі квадратичної функції, графік параболи
деформується прямокутній системі координат хОу  відносно
власної осі симетрії(вітки параболи звужуються (а> 1  ) до осі
симетрії, або розтягуються (а 1  )  від осі симетрії).
 2.     При додатному значенні параметра а – обидві вітки
квадратичної параболи напрямлені вгору. При від’ємному
значенні параметра а – обидві  вітки квадратичної параболи
напрямлені вниз.
3.    При зміні двох лінійних параметрів b та  c ( параметр  а    не
змінюються) квадратичної функції f(x) = ax2+ bx+ c в
прямокутній системі координат хОу  переміщується вісь
симетрії параболи(графік не деформується по відношенню до
власної осі симетрії),  тобто,  переміщується  вершина ( Хf; Yf )
параболи
f(x) = ax2+ bx+ c
в нову вершину ( Хr; Yr )  параболи
R(x) = ax2+ (b-k)x + c-l.
Знайдемо координати вершини ( Хf; Yf ) параболи f(x)
= ax2+ bx+ c:
Хf = - b/(2a);
Yf = a(- b/(2a)  ) + b(- b/(2a)  )+ c = -b2/4a + c.
2

Знайдемо координати вершини ( Хr; Yr )  параболи R(x) = ax2+ (b-

k)x + (c-l) та дізнаємося як перемістилися ці координати в
прямокутній системі координат хОу по відношенню до
вершини ( Хf; Yf ):
Хr=( k- b)/(2a) = Хf  + k/2a;
Yr = a(( k- b)/(2a))2+ (b –k) (( k- b)/(2a))+ c- l =
=  -(b-k)2/4a + c-l= (- b2+ 2bk - k2)/4a        +  c- l =
= Yf +(2bk - k2)/4a      - l .
Звідси отримали таке переміщення двох вершин  парабол:
( Хr; Yr )  (Хf  + k/2a ; Yf +(2bk - k2)/4a      - l ).
За властивістю переміщення можна рухати не вершину ( Хf; Yf )
параболи f(x) = ax2+ bx+ c, а осі   координат. Отже, досить
циркулем та лінійкою виконати паралельне перенесення
координатних осей в точку
                                      (-k/2a;  - (2bk - k2)/4a      - l ).
Відповідь: можна.
 Довідник. Формули скороченого множення
Властивості степенів з цілим показником
а a =a ;  аn:am=an-m;  (аn)m=anm;  а0=1;  а-n=1:an; а=а0,5a0,5=1a1 
n m n+m

=(a0,5)2;
(ab)m = ambm = 1/a– mb– m =(ab)m;     am:bm = (a:b)m = b– m a– m =(b:a) –
m   
      
 Різниця та сума квадратів    1=0,25(m2+1)2 – 0,25(m2-
1)2 ;  m=(m+0,25)2-(m-0,25)2 ;   m2=0,25(m2+1)2-0,25(m2-1)2;   
mn=0,25(mn+1)2-0,25(mn-1)2   

a2 + b2 – не розкладається  на цілі множники на множині многочленів

a2 – b2 = (a – b)(a + b) – це різниця квадратів двох виразів.
Різниця та сума кубів
а  – b = (a – b)(a  + аb + b2) – це різниця кубів двох виразів.
3 3  2

а3 + b3 = (a + b)(a2 – аb + b2) – це cума кубів двох виразів.

Різниця та сума біквадратів
а  – b = (a – b)(a + а2b + аb2 + b3) = (a – b)(a + b)( a2 + b2);
4 4  3 

а4 + b4  - не розкладається на множники

а5 – b5= (a – b)(a4+ а3b + а2b2 + аb3 + b4);
а5 + b5= (a+b)( a4 – а3b + а2b2 – аb3 + b4);
a2m + b2m  - не розкладається на множники
аn – bn = (a–b)( an-1+ аn-2b + аn-3b2 +… + а2bn-3 + аbn-2 + bn-1);
Якщо  b =1, тоді  аn – 1= (a–1)( an-1+аn-2  + аn-3  +… +а2 + а + 1);
Степінь суми двох виразів.
(ab) = 1;        (ab) = ab;  1:an (1:bn) =a-nb-n=(ab)-n(an  bn) =a-n  b-
0  1 
n
 
Квадрат  двочлена:
(a + b) =(b + a) = a + 2ab + b2 –  це квадрат суми двох чисел.
2  2  2 

(a – b)2 =(b – a)2 = a2 – 2ab + b2 –  це квадрат різниці двох чисел.

Куб  двочлена:
(a + b) = a + 3a b + 3ab2 + b3  – це куб суми двох чисел;
3  3  2

(a – b)3 = a3 – 3a2b + 3ab2 – b3  – це куб суми або різниці двох чисел;

Іноді стають у нагоді такі формули:
(ab)4 = a44a3b +6a2b2 4ab2 + b4;
(ab)5 = a55a4b +10a3b2 10a2b3 +5ab4  b5;
 (ab)6= a66a5b +15a4b2 20a3b3 +15a2b4 6ab5 +b6.
Для непарних n: аn + bn = (a+b)( an-1-аn-2 b + аn-3b2 -… +а2bn-3 - аbn-2 + bn-1);
Якщо  b =1, тоді a2n+1 + 1= (a+1)( an-1- аn-2  - аn-3  +… +а2 - а + 1);
Сума трьох квадратів і трьох кубів.
а  + b + c3 - 3abc = (a+b+c)(a2 + b2 +c2 –аb–bc–ac);
3 3 

(a + b + c)2 = a2 + b2 + c2 + 2аb + 2bc +2ac;
(a – b)3 + (b – c)3 + (c – a)3  =3 (a – b)(b – c)(c – a).
a4 + 4 =  (a2 – 2a + 2)(a2 + 2a + 2);
a4 + a2 + 1 = (a2 + a + 1)(a2 – a + 1);
а5 + a +1 = (a2 + a + 1)(a3 – a2 + 1);
a10 + a5 + 1 = = (a2 + a + 1)(a8 – a7 + a5 – a4 + a3 – a + 1);
a3 + b3 + c3 – 3abc = (a + b +  c)(a2+ b2 + c2 – ab – ac – bc).
a4 + 4b4 = (a2 – 2ab + 2b2)(a2 + 2ab + 2b2);
4a4 + b4 =  (2a2 – 2ab + b2)(2a2 + 2ab + b2);
(х – m)(х – m - 2) + 1 = (х – m - 1)2;
1+ (n-1)n(n+1)(n+2)=(n2+n-1)2;
 (х-а)(х-(а+1))(х-(а+2))(х-(а+3))+1 = ((х2-(а +4)х+ (а+4))2;
 16+(n-2)n(n+2)(n+4)=(n2 + 2n- 4)2 ;  
81+(n-3)n(n+3)(n+6)=(n2 + 3n- 9)2; 
256+(n-4)n(n+4)(n+8)=(n2 + 4n- 16)2;
k4+(n-k)n(n+k)(n+2k)=(n2 + kn- k2)2;
k4+(n+k)(n+2k)(n+3k)(n+4k)=(n2 + 5kn+5k2)2; 
 якщо m+k=p+q, тоді
 |mkpq-(0,5km+0,5pq)2|+(x+k)(x+m)(x+p)(x+q))=
=(x2 - (k+m)x+0,5km+0,5pq)2; 
 Три способи запису квадратного тричлена
ax  + bx + c = а(х – х1)(х – х2)= а(х - 0,5b:a)2 – 0,25D:a.
2

Запис квадратного тричлена у вигляді декількох

квадратів:
ax  + bx + c=m(x-k)2+p(x-q)2
2

ax2 + bx + c=m(x-k)2+p(x-q)2 +u(x-v)2 
Дискримінант  D = b2 – 4ac. 
Два корені:   х1 = (‒ b ‒ (b2 ‒ 4ac)0,5 )/(2a),  х2 = (‒ b + (b2 ‒
4ac)0,5 )/(2a).  
Розв’язування квадратного рівняння без обчислень дискримінанта:
Якщо a + b + с = 0, то корені  кв. рівняння:  х1 = 1,  х2 = с/а.  
Якщо а - b + с = 0, то корені кв. рівняння:   х1 = - 1,  х2 =  - с/а.  
Координати вершини  квадратичної  параболи  y= ax2 + bx + c
це точка (хверш; уверш), де хверш= - 0,5b:a =0,5(х2 + х1);    
 уверш =   aхверш  2+ bхверш+c= -D/4a.
x2 + 2ax + b =  n1(x + m1)2 + n2(x + m2)2 + n3(x + m3)2
xy + x + y  + а = (х + 1)(y + 1) + а - 1.                     xy + x + y  + 1= (х +
1)(y + 1)
aху  + bх +  cу + d  = (x + c:a)(ау +  b)  + d – (cb:a).
Якщо  b  ‒ 4ac  – невід’ємний,  то ax2  + byх + cy2  = а(х ‒ k1y) (х ‒  k2y),
2

де  k1,  k2  ‒ корені квадратного рівняння  ak2  + bk + c  = 0.

А) многочлен (х - а1) (х - а2)(х - а2) … (х -  аn) - 1 – незвідний, тобто не
розкладається на многочлени меншого степеня, якщо аі  – різні числа
Б) многочлен (х - а1)(х - а2)(х - а2) … (х -  аn) + 1 – незвідний, тобто не
розкладається на многочлени меншого степеня, окрім наступних випадків:
1+ (n-1)n(n+1)(n+2)=(n2+n-1)2;
 (х-а)(х-(а+1))(х-(а+2))(х-(а+3))+1 = ((х2-(а +4)х+ (а+4))2;
    Випадки розкладу на множники
16+(n-2)n(n+2)(n+4)=(n2 + 2n- 4)2 ;  
81+(n-3)n(n+3)(n+6)=(n2 + 3n- 9)2; 
256+(n-4)n(n+4)(n+8)=(n2 + 4n- 16)2;
k4+(n-k)n(n+k)(n+2k)=(n2 + kn- k2)2; 
В) многочлен (х - а1)2(х - а2)2(х - а2)2 … (х -  аn)2 + 1 – незвідний, тобто не
розкладається на многочлени меншого степеня;
Г) якщо р – просте число, то многочлен хр – х – 1 – незвідний, тобто не
розкладається на многочлени меншого степеня;
 
Д) якщо р – просте число, а – натуральне число, що не ділиться на р, то
многочлен хр – х – а – незвідний, тобто не розкладається на многочлени
меншого степеня;
Є) будь-який многочлен з цілими коефіцієнтами можна записати як суму двох
незвідних многочленів.
Тотожності.
1=0,25(m2+1)2-0,25(m2-1)2  
 m=(m+0,25)2-(m-0,25)2
1 =  ? подумайте над власною формулою?   
  m = ? подумайте над власною формулою?         
m2=0,25(m2-1)2+0,25(m2+1)2   
m2=0,25(m2+1)2-0,25(m2-1)2
m2 = ? подумайте над власною формулою?   
mn = ? подумайте над власною формулою?        
mn=0,25(mn+1)2-0,25(mn-1)2