Ч.2.

Прикладна теорія цифрових автоматів

(ПТЦА)

Викладач: Олар Оксана Яремівна

Кафедра комп'ютерних систем та мереж

Інститут фізико-технічних та комп’ютерних наук
Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича
 Рекомендована література:

Базова
1.Жабін В.І, Жуков І.А., Клименко І.А., Ткаченко В.В. Прикладна
теорія цифрових автоматів: Навч.посібник.- К.:НАУ, 2007, - 364 с.
2.Самофалов К.Г., Корнейчук В.И, Тарасенко В.П. Цифровые ЭВМ:
Теория и проектирование –К: Вища шк., 1989, - 427 с.
3.Самофалов К.Г., Романкевич А.М. та др. Прикладная теория
цифровых автоматов: Учебник для вузов Украины по спец. ЭВМ. –
К: Вища шк., 1987, - 375 с.
4.Савельев А.Я. Прикладная теория цифровых автоматов.: Учебник
для вузов по спец. ЭВМ, - М.: Высшая школа, 1987, - 272 с.
 
Допоміжна
1.Коштоєв В.В., Кіпіані К.К. Основы прикладной теории цифровых
автоматов: Тбілісі, 1998 – 155 с.
2.Корнейчук В.И., Тарасенко В.П. Основы компьютерной
арифметики.- К.: «Корнейчук», 2002.- 176 с.
Умовні позначення

- визначення

- приклад
- примітка

- важливо

- теорема
Комп’ютерна логіка і «Комп’ютерна інженерія»

Архітектура
комп'ютерів
Комп’ютерні
Комп'ютерна системи
схемотехніка Теорія
алгоритмів
Програмування
Комп’ютерна
логіка Математика

Фізика

Комп'ютерна Філософія
електроніка
 Цифровий автомат (ЦА) - це пристрій, який
виконує приймання, зберігання і перетворення
дискретної інформації за деяким алгоритмом і може
перебувати в одному із декількох стійких станів.

Пригадаймо

Одиниця кількості інформації називається?

Біт – це кількість інформації, за допомогою якої
виділяється одне з двох альтернативних і рівноймовірних
станів.

Швидкість передачі інформації визначається?

Кількістю інформації, що передана за одиницю
часу (секунду), і вимірюється в бодах, де 1 бод= 1 біт/сек.

Які є підходи до реалізації процесів передавання,

збереження і перетворення інформації?
Безперервний та дискретний.
 Лекція №1-2

Тема 1. Основи алгебри логіки

1.1. Основні поняття булевої алгебри. Способи
задання булевих функцій. Таблиця істиності.

1.2. Основні булеві функції однієї та двох змінних.

Унарні та бінарні операції в булевій алгебрі.

1.3. Аналітичне представлення булевих функцій.

Досконала диз’юнктивна та досконала
кон’юнктивна нормальні форми булевих функцій.
Конституента нуля та одиниці.
 1.1. Основні поняття булевої алгебри.
Способи задання булевих функцій.
Таблиця істиності.

Для зображення інформації в комп’ютерах

використовується двійкова система числення,
тобто всі операції, які виконує комп’ютер,
проводяться на множині {0;1}.

Джорджем Булем у середині XIX ст. було

створено апарат двійкової логіки, алгебри,
яку називають булевою.

Ця алгебра використовується при

проектуванні інтелектуальних систем, при роботі з
базами даних та інше.
 Основні поняття булевої алгебри
Алгебра логіки – це розділ математичної
логіки, що вивчає будову (форму) складних логічних
висловлювань і способи встановлення їх істинності за
допомогою алгебраїчних методів.

Висловлювання – це оповідне твердження, в

якому щось стверджується або заперечується і відносно
якого можна сказати істинне воно або помилкове.

Висловлювання (твердження)
Істинні (правдиві) Помилкові (хибні)
True, 1 False, 0
A = “Київ – столиця України” (A=true)
Проаналізуємо
B = “Одеса – столиця Європи” (B=false)
вислови
C = “3+5=8” (C=1)

D = “Всі риби вміють літати” (D=0)

 Основні поняття булевої алгебри
Вхідний набір – це певна комбінація значень двійкових змінних
в логічній функції. Максимальне число вхідних наборів
визначається виразом m=2n, де n – число змінних.

Максимальне число вхідних наборів для функції

складає:
від двох змінних 22=4
від п'яти змінних 25=32

Робочі набори – це вхідні набори, для яких

логічна функція повністю визначена.

Байдужі набори – це вхідні набори, для яких логічна функція

не визначена. Частково визначену функцію можна зробити
повністю визначеною (довизначити), приписавши байдужим
наборам які-небудь значення функції (0 або1).
 Основні поняття булевої алгебри
Таблиці, в яких кожній інтерпретації (тобто
набору аргументів) функції поставлено у
відповідність її значення, називаються таблицями
істинності булевої функції.
Таблиця істинності від 2-х змінних
X1 X2 F (X1, X2) X2 X2
0 1
X1 X1
0 0 0
0 0 0
0 1 0
1 0 1
1 0 0
Таблиця істинності від 3-х змінних
1 1 1
X1 X2 X3 F (X1, X2, X3)
В таблиці 0 0 0 0
істинності кожній змінній та 0 0 1 0
значенню самої функції 0 1 0 0
відповідає по одному 0 1 1 1
стовпчику, а кожній 1 0 0 0
інтерпретації — по одному
1 0 1 1
рядку. Кількість рядків у
1 1 0 1
таблиці відповідає кількості
різних інтерпретацій функції. 1 1 1 1
 Основні поняття булевої алгебри
Повністю визначена функція – X1 X2 F (X1, X2)
це логічна функція, що має 0 0 0
визначені значення 0 або 1 на всіх
вхідних наборах. 0 1 0
Функція 2-х змінних 1 0 0
22=4 1 1 1
Всі набори визначені (4 з 4-х)
Не повністю визначена функція (частково визначена) – це логічна
функція, значення якої визначені не на всіх вхідних наборах.

Функція 3-х змінних X1 X2 X3 F (X1, X2, X3)

0 0 0 0
23=8
0 0 1 0
0 1 0 0
Не всі набори визначені 0 1 1 1
тільки (6 з 8-ми) 1 0 0 0
1 0 1 1
Основні поняття булевої алгебри
Логічні функції однієї змінної

Таблиці істинності

Позначення на схемах
Константи Логічні елементи

1 1
Логічний «нуль»
1 1
Uживл. R
1 1
Логічна «одиниця»
Повторювачі Інвертори
 Основні поняття булевої алгебри
Розглянемо двохелементну множину В={0;1}.
Змінні, що приймають значення із множин В,
називаються булевими або логічними змінними.
Логічна (булева) змінна – така величина X,
що може приймати тільки два значення (нуль або
одиниця / неправда або істина):  х ∈{0, 1}.
Значення 0 і 1 булевих змінних називаються
булевими константами.
Булевою (перемикальною, логічною)
функцією від n незалежних змінних називається
функція
y = f (x1, x2, ..., xn), n ≥ 1,
в якій кожна змінна і сама функція набувають
власних значень з множини {0; 1}, тобто
хk ∈{0; 1}, k =1,n , y = {0, 1}.
 Кортеж (x1, x2, ..., xn) конкретних значень
булевих змінних називається набором, або булевим
вектором.

Якщо незалежні змінні розміщено у прямому

порядку, тобто у вигляді х = (x1, x2, ..., xn), то набір
називається прямим, а якщо їх розміщено у
зворотному порядку, тобто у вигляді х = (xn, xn−1, …,
x1), то набір називається зворотним.
 Змінні булевої функції утворюють набори з
нулів і одиниць.
Такі набори називаються двійковими й
розглядаються як кінцеві впорядковані
послідовності, на яких задана булева функція.
Булева функція від n змінних f(x1,x2,…,xn)
 визначена на  2n  двійкових наборах.

Перехід від десяткової до двійкової системи

числення здійснюється відомим способом шляхом
розподілу числа з десяткової системи на два.

Числу 6 у десятковій системі відповідає

(1,1,0) у двійковій:  .

Кожному двійковому набору відповідає його

десятковий еквівалент або порядковий номер.
 Табл. 1. Двійкові набори для булевої функції від
двох змінних f(x1,x2)

Табл. 2. Двійкові набори для

булевої функції від
трьох змінних f(x1,x2,х3)

Табл. 3. Двійкові набори для булевої функції від

чотирьох змінних f(x1,x2,х3,х4)
Способи задання булевих функцій

1. Табличний

2. Графічний

3. Координатний (картою Карно)

4. Числовий

5. Аналітичний
 Способи задання булевих функцій

1. Табличний. Функція задається у вигляді

таблиці істинності.
 Способи задання булевих функцій

2. Графічний. Функція задається у вигляді n-

вимірного одиничного куба, у вершинах якого
записано значення функції (у кружечках) та набори
значень аргументів.

Двовимірний
одиничний квадрат Тривимірний
одиничний куб
 Способи задання булевих функцій

3. Координатний (картою Карно). У

клітинках карти записуються значення функції (нулі
зазвичай не вписують, їм відповідають порожні
клітини).

Карта Карно
для 3-х змінних
Способи задання булевих функцій

Карта Карно для 4-х змінних

 Способи задання булевих функцій
4. Числовий. Функція задається у вигляді
цілих десяткових (вісімкових, шістнадцяткових)
чисел, які є еквівалентами тих наборів значень
аргументів, на яких функція набуває значення 1.

f = {2; 4; 5; 7} для трьох змінних x1, x2, x3.

 Способи задання булевих функцій
5. Аналітичний. Функція задається у вигляді
формули.

f = х1+х2⋅х3
 1.2. Основні булеві функції однієї та двох
змінних. Унарні та бінарні операції в
булевій алгебрі.
- визначення

- приклад

- примітка

- важливо

- теорема
Булеві функції однієї змінної
Технічна реалізація функцій однієї змінної
Булеві функції двох змінних
Булеві функції двох змінних

x 0 0 1 1
y 0 1 0 1
f8 1 0 0 0

f9 1 0 0 1
f10 1 0 1 0

f11 1 0 1 1

f12 1 1 0 0

f13 1 1 0 1

f14 1 1 1 0

f15 1 1 1 1
Усі можливі логічні функції n змінних можна
створити за допомогою таких основних операцій:
- логічне заперечення (інверсія, операція НІ) – це
такий зв’язок між аргументом х та функцією y, за
якого y істинна тоді і тільки тоді, коли значення х
помилкове, і навпаки;

- диз'юнкція (логічне додавання) або функція АБО

(ИЛИ, OR) - це функція f (x1,x2), що істинна тоді,
коли істинна хоча б одна з її змінних. Умовне
позначення цієї функції: f(x1, x2) = x1 + x2 = x1v x2;

- кон’юнкція (логічне множення) або функція І

(ТА, И, AND) - це функція f (x1,x2), яка істинна тоді,
коли всі її змінні одночасно істинні. Цю функцію
умовно позначають у такий спосіб: f(x1, x2) = x1 ^
x2 = x1 · x2 = x1 & x2.
Аксіоми булевої алгебри (алгебри логіки)
В алгебрі логіки розглядаються тільки
двійкові змінні

Визначається операція
заперечення

Визначається операція
кон'юнкції

Визначається операція
диз'юнкції
- функція (штрих) Шеффера або функція І-НE
- це функція f14 (x1,x2), яка хибна тоді, коли
всі змінні істинні. Умовне позначення цієї
функції: f(x1,x2) = x1/x2 = х1 ^ x2 ;

- функція (стрілка) Пірса (Вебба) або функція

АБО-НE - це функція f(x1,x2), яка істинна
тільки тоді, коли всі змінні хибні. Умовне
позначення цієї функції: f(x1,x2) = = x1 ↓ x2 =
х1 v x2;
- виключаюче АБО (XOR) - це функція
f(x1,x2), що позначається знаком . Ця операція,
як видно з таблиці, реалізує функцію
нерівнозначності, тобто фактично реалізується
процедура підсумовування за модулем 2:
f(x1,x2) = x1 x2 .

- функція імплікації або функція ЯКЩО-

ТО (IF-THEN) це функція f(x1,x2), яка помилкова
тоді і тільки тоді, коли x1 істинне та x2
помилкове. Аргумент х1 називається посилкою, а
х2 - наслідком. Її умовне позначення:
f(x1,x2) = x1 → x2 = х 1 v х2 .
 Всі розглянуті функції є елементарними.
З цих приведених вище визначень зрозуміло,
що в алгебрі логіці всі знаки дій: чи то &, чи +,
чи тощо, на відмінність від звичайної алгебри, є
знаками логічних зв'язувань, тобто логічних дій, а не
знаками арифметичних дій.
Введемо ще три специфічних поняття алгебри
логіки.
Дві функції вважаються рівнозначними одна
одній, якщо вони приймають на всіх можливих
наборах своїх аргументів однакові значення.
Логічна змінна xi дійсна, якщо значення
логічної функції f(x1, x2, ..., xn) змінюється при зміні
xi. У протилежному випадку ця змінна для даної
функції фіктивна, тобто не є її аргументом.
 Приклади позначень логічних вентилів
Схема, що реалізує елементарну логічну функцію АБО:

Таблиця
істинності

Схема, що реалізує елементарну логічну функцію І:

Таблиця
істинності
 Приклади позначень логічних вентилів
Схема, що реалізує елементарну логічну функцію
АБО-НІ (стрілка Пірса):

Таблиця
істинності

Схема, що реалізує елементарну логічну функцію

І-НІ (штрих Шеффера):

Таблиця
істинності
 Приклади позначень логічних вентилів
Схема, що реалізує елементарну логічну функцію
додавання за модулем 2 (викл. АБО):

Таблиця
англ. істинності

Схема, що реалізує елементарну логічну функцію

імплікації (ЯКЩО-ТО):
Таблиця
істинності

Схема, що реалізує елементарну логічну функцію заборони:

Таблиця
істинності
Технічна реалізація функцій двох змінних
Технічна реалізація функцій двох змінних
 Задання булевої функції з використанням
геометричного методу не є ефективним, так як важко
представити булеву функцію чотирьох змінних і більше.
Матричний (табличний) спосіб
При матричному способі булева функція f(x1, x2, …, xn)
задається таблицею істинності:
№ x1 x2 x3 f(x1, x2, x3)
0 0 0 0 0
1 0 0 1 1
2 0 1 0 1
3 0 1 1 1
4 1 0 0 0
5 1 0 1 1
6 1 1 0 0
7 1 1 1 0
Ліва частина Права
частина
В лівій частині якої представлені всі можливі двійкові набори
довжини n, а в правій вказується значення функції на цих наборах.
 Іноді двійкові набори в таблиці істиності булевої функції
зручно представляти номерами наборів. Наприклад, двійкові
набори 0101 і 1000 мають номера 5 і 8 відповідно. Очевидно
будь-яка булева функція може бути задана таблицею істинності,
в якій двійкові набори замінені своїми номерами:

Таблиця істинності

Номер f Булеві функції, залежать від великого

набору числа змінних, задавати таблицею істиності
0 0 незручно, в силу її громіздкості.
1 1
2 1 Наприклад, таблиця істинності булевої
3 1 функції 8 змінних буде містити 28=256
4 0 рядків. Тому для задання ф-ції багатьох
5 1 змінних зручно використати модифікацію
6 0 таблиці істинності.
7 0
 Розглянемо матричний спосіб побудови такої таблиці
істинності для функції n змінних. Множина із n змінних функції
розбивається на дві підмножини : x1,x2,…,xj-1 і хj,xj+1,…,xn. Змінні
x1, x2,…,xj-1 відмічають рядки таблиці істинності, задаючи в
кожному рядку значення відповідного двійкового набору
довжини j-1. Змінними хj, xj+1,…,xn відмічають її стовбці,
задаючи в кожному стовбці значення відповідного двійкового
набору довжини n-j+1. Значення функції записуються в клітинці
на перетині відповідного рядка і стовбця:
Матричне представлення функції

xj, xj+1, … , xn
00…0 00…1 … 11…1
x1, x2, … , xj-1
00…0 знач. 1 знач. 2 … …
00…1 знач. 3 знач. 4 … …
… … … … …
11…1 … … … знач. N
Матриця істинності - це таблиця, в якій перший рядок і перший
стовпець мають значення змінних даної функції.
Інша частина таблиці містить значення даної функції, відповідної
комбінації перетині рядків і стовпців.
 Унарні і бінарні операції (алгебра Буля)
Булева алгебра (загальна) - це алгебраїчна
структура (А, , , ¯, 0, 1) з бінарними операціями
, : А2А, унарною операцією «¯»: АА і
виділеними елементами 0, 1 в носії А, які
задовольняють властивості комутативності,
асоціативності, дистрибутивності.
Якщо носій алгебраїчної структури В = {0,1}
складається з двох елементів, то така структура
(В,,,¯) називається двохелементною булевою
алгеброю.
Алгеброю логіки називається двохелементна
булева алгебра (В, , , ¯, , ~), В={0,1}, в якій
множину операцій доповнено двома бінарними
операціями: імплікацією та еквівалентністю.
 Формула - це вираз, що містить булеві
функції та їхні суперпозиції.

Суперпозицією називається спосіб

одержання нових функцій шляхом підстановки
значень одних функцій замість значень аргументів
інших функцій, при цьому деякі з функцій можуть
тотожно співпадати з однією із змінних.

Якщо у формулі відсутні дужки, то операції

виконуються у такій послідовності:
заперечення ¯
кон'юнкція 
диз'юнкція 
імплікація 
еквівалентність ~
В булевій алгебрій існують наступні аксіоми:
алгебри:
1) закон комутативності (закон
переміщення):
для множення X1∧ X2 = X2∧ X1
для асоціативності
2) закон додавання X ∨X2 = X2∨X
(сполучний
1 закон):
1

для множення X1X2X3 = X1∧ (X2∧X3) = (X1∧X2)∧X3

для додавання X1+Х2+Х3 = X1∨(X2∨X3) = (X1∨X2)∨X3

3) закон дистрибутивності (розподільний закон):

множення стосовно додавання
X1∧(X2∨X3) = X1∧X2 ∨ X1∧X3
додавання стосовно множення
X1 ∨X2X3 = (X1 ∨ X2 )(X1 ∨ X3)
Перетворення формул булевих функцій з використанням
тільки аксіом булевої алгебри малоефективне.
Для спрощення формул використовують цілий ряд
співвідношень.
 Теореми де Моргана дозволяють пов’язати
функції: І, АБО, І-НЕ, АБО-НЕ.
Булева алгебра також має правила
склеювання і поглинання:
 Приклад 1. Скласти таблицю істинності для функції.

Розв’язок. Потрібно скласти таблицю істинності

для функції від трьох змінних. Вона визначена на
стандартних     двійкових наборах.
Порядок обчислення функції встановлений
дужками й буде таким: 

 Табл. 1.  Обчислення функції 

1.3. Аналітичне представлення булевих
функцій. Досконала диз’юнктивна та
досконала кон’юнктивна нормальні форми
булевих функцій. Конституента нуля та
одиниці.
Конституентою одиниці називається функція
f(x1, x2, …, xn), яка приймає значення 1 тільки на
одному наборі.

Конституентою нуля називається функція,

яка приймає значення 0 на єдиному наборі.
Конституента нуля записується у вигляді
елементарної диз’юнкції всіх змінних. Кожному
набору відповідає своя конституента 0.
 Для розгляду цих форм необхідно ввести декілька
понять:
1. Літерал в булевій алгебрі називається
змінна або її заперечення.
2. Терм – це група логічних змінних в прямій
або інверсній формі об’єднаних між собою операцією
кон’юнкції або диз’юнкції.
В термі кожна змінна зустрічається тільки
один раз.

Кількість букв (літералів, змінних, аргументів)

в термі називається рангом терма.
Ранг терма - r, визначається кількістю
лiтералів, що входять у даний терм.
Для мiнтерма F =ABCDE ранг r = 5, а для
макстерма H = A ∨ B ∨ C ранг r = 3.
 Диз’юнктивний терм (макстерм, констатуента
одиниці) – це логічна функція, що зв'язує знаком
диз'юнкції всі змінні в прямій чи інверсній формі,
тобто лiтерали.

H1 = A ∨ B ∨ C ∨ D; H2 = A ∨ B.

Кон’юнктивний терм (мінтерм,

констатуента нуля) – це логічна функція, що зв'язує
знаком кон'юнкції змінні в прямій чи інверсній формі,
тобто лiтерали.

F1 =A & B & C & D; F2 = ABC.

 Нормальні форми. Досконалі нормальні
форми. Алгоритми переходу від нормальних
до досконалих нормальних форм
Диз'юнктивна нормальна форма (ДНФ)
– це диз'юнктивне об'єднання мiнтермiв різних
рангів, включаючи ранг, рівний одиниці.

f(x1,x2,x3) = x3 ∨ x1x2 ∨ x2x3 ∨ x1x2x3.

Кон'юнктивна нормальна форма (КНФ)

- це кон'юнктивне об'єднання макстермiв, що
включає в себе макстерми різних рангів.

f(x1,x2,x3) = (x1 ∨ x2)(x2 ∨ x3)(x1 ∨ x2 ∨ x3).

 Нормальні кон'юнктивна і диз'юнктивна
форми не дають однозначного представлення
функції. Таке представлення виходить тільки при
досконалих нормальних формах. Досконала
нормальна форма відрізняється від нормальної форми
тим, що завжди містить терми тільки максимального
рангу.
ДДНФ – це диз’юнктивне об’єднання мінтермів
максимальних рангів.
ДКНФ – це кон’юнктивне об’єднання макстермів
максимальних рангів.
ДДНФ і ДКНФ реалізують канонічні форми
алгебри Буля і якщо немає обмежень на кількість
входів логічних елементів, то вони реалізують
двох рівневою схемою.
ДДНФ функції знаходять у такий спосіб:

1)обрати в таблиці істинності всі набори аргументів,

на яких функція приймає значення 1;

2) виписати кон'юнкції (мінтерми), які відповідають

цим наборам. При цьому, якщо аргумент входить в
даний набір як 1, то він записується у мінтерм в
прямій формі, інакше, якщо аргумент входить в
даний набір як 0, то він записується у мінтерм в
інверсній формі (його заперечення);

3) всі одержані кон'юнкції (мінтерми) поєднуються

знаком диз'юнкції.
ДКНФ функції формують у такий спосіб:

1)обрати в таблиці істинності всі набори аргументів,

на яких функція приймає значення 0;

2)виписати диз'юнкції (макстерми), які відповідають

цим наборам. При цьому, якщо аргумент входить в
даний набір як 0, то він записується у макстерм в
прямій формі, інакше, якщо аргумент входить в
даний набір як 1, то він записується у макстерм в
інверсній формі (його заперечення);

3)всі одержані диз'юнкції (макстерми) поєднуються

знаком кон'юнкції.
 Спосіб перетворення НФ у ДНФ

Довільна ДНФ перетворюється в ДДНФ у

такий спосіб.
Нехай fндф = F1 - деякий мiнтерм функції,
представленої в ДНФ. Тоді цей мiнтерм буде мати
вигляд:

де xi - змінна, котра не входить у даний мiнтерм F1.

Якщо максимальний ранг для функції
дорівнює r, а ранг j-того мiнтерма дорівнює k, то
попереднє перетворення необхідно застосувати до j-
го мiнтерму (r - k) раз.
 №1. Логічну функцію, задану в ДНФ, перетворити
в ДДНФ:

Оскільки терм F4, як ми бачимо, має максимальний

ранг і в нього входять усі змінні функції, то скористаємося
прийомом перетворення

по черзі до інших трьох термів:

Обидва члени отриманого виразу помножимо на

В результаті одержимо:

Аналонічно,
 № 2. Перетворити в ДКНФ логічну функцію:

Застосовуємо вищезгадане правило перетворень

по черзі до макстермiв H1 і H2, тому що макстерм H3,
як ми бачимо, має максимальний ранг:

Після спрощень ДКНФ функції прийме

остаточний вигляд:
 № 3. Отримати ДДНФ і ДКНФ заданою
таблицею істинності
Таблиця 1
Таблиця істинності
X1 X2 X3 f
0 0 0 0
0 0 1 1
0 1 0 1
0 1 1 1
1 0 0 0
1 0 1 1
1 1 0 0
1 1 1 0
 Іноді ДДНФ і ДКНФ записуються у цифровому
вигляді. В цьому випадку замість відповідних термів
(мінтермів, макстермів) записують номери наборів
при яких функція рівна 0 чи 1:
ДДНФ = 1 ∨ 2 ∨ 3 ∨ 5
ДКНФ = 0 ∧ 4 ∧ 6 ∧ 7
ДДНФ та ДКНФ дозволяють реалізувати функції у
вигляді дворівневої комбінаційної схеми (якщо нема
обмежень на кількість входів).
Для ДДНФ кількість термів рівна 3.

Рис. 1. ДДНФ функції

Для ДКНФ кількість термів рівна 3:

Рис. 2. ДКНФ функції

 Закони булевої алгебри
1. Закон перестановки (комутативний)

2. Закон перестановки (комутативний)

3. Закон розподілу (дистрибутивний)

 Закони булевої алгебри
4. Закон повторення (ідемпотентності)

5. Закон подвійного заперечення

6. Закон де Моргана
Для 2-х змінних

Для n змінних
Приклад 1. Аксіоми булевої алгебри
Знайдіть значення виразів
Приклад 1. Аксіоми булевої алгебри
Знайдіть значення виразів
(Правильний розв'язок)
Приклад 2. Закон розподілу
Перетворіть вирази
використовуючи закон розподілу
 Приклад 2. Закон розподілу
Перетворіть вирази використовуючи
закон розподілу (Правильний розв'язок)
Приклад 3. Закон де Моргана

Перетворіть вирази
використовуючи
закон де Моргана
Приклад 3. Закон де Моргана
Перетворіть вирази
використовуючи закон де Моргана
(Правильний розв'язок)
 Закони булевої алгебри
7. Правило склеювання

8. Правило поглинання
Приклад 4. Правило склеювання
Спростіть вирази використовуючи
правило склеювання
Приклад 4. Правило склеювання
Спростіть вирази використовуючи
правило склеювання
(Правильний розв'язок)
Приклад 5. Правило поглинання
Спростіть вирази використовуючи
правило поглинання
Приклад 5. Правило поглинання
Спростіть вирази використовуючи
правило поглинання
(Правильний розв'язок)
Завдання 1. Аксіоми булевої алгебри

Знайдіть значення виразів

 Завдання 2. Закон розподілу
Перетворіть вирази використовуючи
закон розподілу
 Завдання 3. Закон де Моргана
Перетворіть вирази використовуючи
закон розподілу
Завдання 4. Правило склеювання

Спростіть вирази

Вираз 1. x  x  x  x  x  x  x  x  x  
1 2 4 1 2 4 1 2 3

Вираз 2. x x x  x x x  x x x  x x x 
1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3

x x  x x  (( x  x )( x  x )( x  x )( x  x ))
1 2 1 2 1 2 3 4 1 2 3 4
Завдання 5. Правило поглинання
Спростіть вирази
 
Вираз 1. x1  x2  x4  x1  x2  x3  x1  x2  x3   
Вираз 2. x x  x  x  ( x  x )  ( x  x )( x  x )
1 3 1 2 2 3 2 3 1 2

xx x xxx x x x x xx 
1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3

Завдання 6. Комбіновані задачі

Спростіть вирази

Вираз 1. x1 x2 x3  x1 x2 x3  x1  x2  x3  x1  x2  x3   
Вираз 2. x x x  x x x  x  x  x
1 2 3 1 2 3 1 2 3
