Застосування булевих функцій до аналізу й синтезу дискретних пристроїв

Означення. Логічною схемою називається сукупність логічних електронних

елементів, з'єднаних між собою таким чином, щоб виконувався заданий закон
функціонування схеми, інакше кажучи, - виконувалася задана логічна функція.
За залежності вихідного сигналу від вхідного всі електронні логічні схеми можна
умовно розбити на :
 Комбінаційні схеми. У комбінаційних схемах логічний стан виходів елементів
залежить тільки від комбінації вхідних сигналів у даний момент часу. До
функціональних вузлів комбінаційного типу відносяться суматори,
дешифратори, шифратори, мультиплексори і демультиплексори, схеми
порівняння (компаратори) і контролю за парністю, кодоперетворювачі.
 Послідовні схеми. У послідовнісних схемах логічне значення виходів
визначають як комбінацією вихідних сигналів, так і станом пам'яті схеми в
даний момент часу. До функціональних вузлів послідовнісного типу відносяться
регістри, лічильники, генератори чисел і керуючі автомати. На основі типових
функціональних вузлів будують різноманітні пристрої комп'ютерів.
Практично будь-який комп'ютер складається з комбінації схем першого і другого
виду різної складності. Таким чином, основою будь-якого цифрового автомата, що
обробляє цифрову інформацію, є електронні елементи двох типів: логічні або
комбінаційні і запам'ятовуючі. Логічні елементи виконують найпростіші логічні операції
над цифровою інформацією, а запам'ятовуючі служать для її зберігання. Логічна операція
полягає в перетворенні за певними правилами вхідної цифрової інформації у вихідну.

Аналіз та синтез електронних схем

Для аналізу електронних схем за допомогою апарату алгебри логіки потрібно
знайти логічну функцію, що описує роботу заданої схеми. При цьому виходять з того, що
кожному функціональному елементу електронної схеми можна поставити у відповідність
логічний оператор. Цим самим встановлюється однозначна відповідність між елементами
схеми та її математичним описом.
Аналіз електронної схеми проводиться в три етапи:
1 ) з принципової схеми видаляються всі несуттєві допоміжні елементи, які не
впливають на логіку роботи схеми;
2 ) через логічні оператори виражають всі електронні елементи, отримуючи логічне
рівняння, яке є моделлю функції, що виконується заданою схемою ;
3 ) будь-яким способом отримують мінімізовану ДНФ і мінімізовану КНФ цього
рівняння і тим самим виявляють зайві частини аналізованої схеми, якщо звичайно вони в
ній є.
Вилучення зайвих частин спрощує схему і тим самим покращує її технічні
характеристики.
Задачу синтезу електронних схем можна сформулювати таким чином: при заданих
вхідних змінних і відомої вихідної функції спроектувати логічне пристрій, який реалізує
цю функцію. Отже, в результаті рішення задачі синтезу виникає логічна схема, що
відтворює задану функцію.
Зазвичай, вирішуючи завдання аналізу та синтезу, використовують повні базиси
логічних функцій. При цьому кожну логічну функцію, що входить в базис, зіставляють з
деяким фізичним електронним елементом, що дозволяє логічну схему замінити
структурною схемою, що складається з електронних елементів.
Таким чином, вдається з'єднати задачу синтезу логічної схеми з інженерним
завданням проектування електронної схеми. При розробці електронної схеми за основні
критерії приймають мінімум апаратури, мінімум типів застосовуваних елементів,
максимум швидкодії і надійності. З точки зору математичної логіки завдання синтезу
вирішується при забезпеченні мінімального числа логічних операторів, мінімальної
кількості типів логічних операторів.
Таким чином, синтез електронних схем починається з завдання вхідних змінних і
вихідної функції або вихідних функцій. Очевидно, що все це може бути заданно або
відповідною таблицею істинності, або ж аналітично. У будь-якому випадку наступним
етапом синтезу є процедура отримання будь-яким методом мінімізованої КНФ і
мінімізованої ДНФ відповідного логічного рівняння або рівнянь. Далі синтезуються
структурні або функціональні схеми декількох варіантів електронної схеми з
використанням різних базисів. Після цього вибирається в якості остаточного варіанту та
структурна схема, яка має мінімальне число логічних електронних елементів, мінімальна
кількість типів цих елементів і мінімальну " глибину " синтезованої схеми.
Під терміном "глибина" в даному випадку розуміється число логічних елементів на
шляху сигналу від входу в схему до виходу. Мінімальна глибина забезпечує мінімальну
затримку реакції схеми на зміну сигналів на її входах при обраному типі (серії)
електронних елементів синтезованої схеми.
Логічні елементи
Розглянемо логічні елементи, що реалізують основні логічні операції.

Назва Позначення Булевий

вираз
Найпростішим логічним елементом є x
інвертор, що виконує функцію заперечення
(інверсію).

Логічний елемент, що виконує логічне ху

додавання, називається диз'юнктор. 1

Логічний елемент, що виконує логічне ху

множення, називається кон'юнктор.


Інші логічні елементи побудовані з трьох найпростіших базових елементів і виконують

більш складні логічні перетворення інформації.
Логічний елемент І-НЕ виконує логічну xy
функцію штрих Шеффера,


Логічний елемент АБО-НЕ виконує логічну x y

функцію стрілка Пірса
1

Логічний елемент виключне АБО, або x y

сумування за модулем 2 =1
 Сигнал, що вироблений одним логічним елементом, можна подавати на вхід іншого
елемента, це дає можливість утворювати ланцюги з окремих логічних елементів -
функціональні схеми.
Означення. Функціональна (логічна) схема – це схема, що складається з логічних
елементів, яка виконує певну функцію.
Двійковий суматор
Всі числа в ЕОМ зберігаються у двійковій системі числення у пам’яті порозрядно.
Додавання у двійковій системі числення здійснюється за правилами: 0+0=0, 0+1=1, 1+0=1,
1+1=10.
Згідно даних правил додавання здійснюється методом додавання відповідних
розрядів. Коли відбувається переповнення розряду (1+1) елемент переноситься у
наступний розряд, тобто процес додавання характеризується двома функціями: S(x,y),
P(x,y).
S(x,y) – являє собою додавання елементів в одному розряді і запис результату в
тому ж розряді.
P(x,y) – це перенос елементу з одного розряду в інший.
Для даних функцій побудуємо таблицю істинності:
x у S(x,y) P(x,y)
0 0 0 0
0 1 1 0
1 0 1 0
1 1 0 1
За даними з таблиці істинності побудуємо досконалу диз’юнктивну нормальну
S ( x, y )  xy  xy
форму:
P( x, y )  xy
Подамо другу формулу наступним чином.
S ( A, B)  A & B  A & B  A & B  A & B  A & A  B & B  ( A & A  A & B)  ( A & B  B & B ) 
Побудуємо функціональну схему.

Умовне позначення:

Однорозрядний двійковий суматор

При додаванні двох елементів у першому розряді ми додаємо елементи
порозрядно, і тільки в деяких випадках здійснюється перенос в інший розряд. Але якщо
здійснюється додавання в другому розряді і вище, крім елементів даного розряду, ще
може бути елемент, який перенісся при додаванні з попереднього розряду. Тобто наша
сума Sk залежить не тільки від елементів xk і yk, які додаються, а і від функції
Pk 1 ( xk 1 , yk 1 ) , тобто Sk ( xk , yk , Pk 1 ) . Аналогічно Pk ( xk , yk , Pk 1 ) . Для даних функцій
будуємо таблицю істинності.
xk yk Pk-1 Sk Pk
0 0 0 0 0
0 0 1 1 0
0 1 0 1 0
0 1 1 0 1
1 0 0 1 0
1 0 1 0 1
1 1 0 0 1
1 1 1 1 1

Для даних функцій будуємо досконалі ДНФ.

S ( x, y, p)  x ' y ' p  x ' yp ' xy ' p ' xyp  p( x ' y ' xy)  p '( x ' y  xy ')
P( x, y, p)  x ' yp  xy ' p  xyp ' xyp  xyp  xyp  yp( x ' x)  xp( y  y ')  xy( p ' p)

S  ( A  B  P0 ) & P0  ( A & B & P0 )

Функціональна схема

Побудувавши схему для кожного розряду і здійснивши належне їх з’єднання

можна отримати багаторозрядний двійковий суматор.