1.
Вкажіть особливості математичних
понять.Розкрийте зв’язок між змістом
та об’ємом поняття. Поясніть..
Математичне поняття відображає в
нашому мисленні певні форми і
відношення дій сності, абстраговані від
реальних ситуацій . Кожне поняття
об'єднує безліч об'єктів або відносин,
зване об'ємом поняття, а
характеристичні властивості,
притаманні всім елементам цієї
множини і тільки їм, що виражають зміст
поняття. Наприклад, математичне
поняття - чотирикутник. Й ого об'єм:
квадрат, прямокутник, паралелограм,
ромб, трапеція і т.д. Зміст: 4 сторони, 4
кута, 4 вершини (характеристичні
властивості). Зміст поняття жорстко
визначає й ого обсяг і, навпаки, обсяг
поняття цілком визначає й ого зміст.
Перехід від плотського ступеня до
логічної відбувається за допомогою
узагальнення: або через виділення
загальних ознак об'єкта (паралелограм -
чотирикутник - багатокутник); або через
загальні ознаки в поєднанні з
особливими або одиничними, яке
призводить до конкретного поняття. У
процесі узагальнення обсяг
розширюється, а зміст звужується. У
процесі спеціалізації поняття обсяг
звужується, я зміст розширюється.
Наприклад: багатокутники -
паралелограми; трикутники -
рівносторонні трикутники. Якщо обсяг
одного поняття міститься в обсязі
іншого поняття, то друге поняття
називається родовим, по відношенню до
першого; а перше називається видовим
по відношенню до другого. Наприклад:
паралелограм - ромб (рід) (Вид).Способи
визначення понять:1) через
най ближчий рід і видову
відмінність.Наприклад:прямокутник - це
паралелограм, у якого всі кути прямі, б)
колом називається фігура, яка
складається з усіх точок площини,
рівновіддалених від даної точки. Ця
точка називається центром кола. 2)
індуктивно. Наприклад, визначення
арифметичної прогресії: 3) через
абстракцію. Наприклад, натуральне
число - характеристика класів
еквівалентних множин; 4) аксіоматичне
(непряме визначення)
2.Розкрийте поняття про
висловлення, смисл слів «і», «або»,
«не» в складених висловленнях.
Висловлення - граматично правильна
пропозиція, взяте разом з
висловлюваним їм глуздом (змістом) і
що є істинним чи хибним. В математиці
виділяють елементарні (прості) речення
та складені. Наприклад: «Число 12
ділиться на 3» - просте речення ; «Число
42 - парне і ділиться на 3» - складене.
Складені речення утворюються з
елементарних та з логічних зв’язок .
Логічні зв’язки - це слова : «і», «або»,
«не», «якщо, то», «тоді і тільки тоді» та
інші. Визначити логічну структуру
математичного речення означає
встановити :з яких елементарних речень
складене дане речення;за допомогою
яких логічних зв’язок воно
утворене.Речення позначаються
великими буквами латинського
алфавіту: А, В, С і т.д. Логічна структура
речень може мати такий вигляд: «А і В»,
«не А», «якщо А, то В», «А або В», «А тоді і
тільки тоді, коли В».Наприклад: речення
– «Число 36 ділиться на 4 і 9» має логічну
структуру – «А і В», де А – «Число 36
ділиться на 4», В – «Число 36 ділиться на
9», логічна зв’язка «і»
3. Розкрийте поняття про
висловлювальну
форму(предикат),струкртуру
висловлювань, що містять слова «всі»,
«деякі».
Предика́ т у сучасній логіці зазвичай
означає булевозначну функцію P: X→ {0,
1}, яка називається предикатом на X.
Однак, предикати мають багато різних
інтерпретацій та способів використання
у математиці та логіці, і їх точне
визначення різниться від теорії до теорії.
Наприклад, якщо в якій сь теорії
вводиться поняття відношення, тоді
предикат це просто характеристична або
індикативна функція на відношенні.
Однак, не у всіх теоріях визначається
поняття відношення, на відміну від
заснованих на теорії множин, і тому слід
бути уважним з правильним
визначенням та семантичною
інтерпретацією предиката.Прикладами
предикатів будуть вирази (x > 2), (x+3) =
y, (x > 3 та y < x). При заміщенні x на 2 та
y на 5 другий із предикатів визначає
істинне висловлення, а інші два — хибні.
Розглянемо висловлювання: «Все
натуральні числа діляться на 3». У тому,
що це помилкове висловлювання, легко
переконатися, привівши контрприклад.
Так, натуральне число 17 не ділиться на
3.
Побудуємо заперечення даного
вислову. Можна сказати: «Невірно, що всі
натуральні числа діляться на 3». Ця
пропозиція справжнє, і за змістом воно
збігається з пропозицією «Існують
натуральні числа, які не діляться на
3».Таким чином, заперечення
висловлювання «Все натуральні числа
діляться на 3» можна побудувати двома
способами:1) поставивши перед даною
пропозицією слова «невірно, що»;2)
замінивши квантор спільності на
квантор існування, а пропозиція, що
стоїть після квантора, й ого
запереченням. Кількісні характеристики
предмета думки у простому
висловлюванні виражають словами
"будь-які" "всі", "деякі" і називають
кванторами ("всі" - квантор загальності,
"деякі" - квантор існування).
4.Розкрийте поняття про логіне
слідування і рівносильність
математичних речень.
Із речення А слідує речення В, якщо
кожного разу з істинності речення А
слідує істинність речення В: А В (із А
слідує В; В слідує з А; якщо А, то В;
виконується А, то виконується В; всяке А
є також В). Н-д, «Якщо число ділиться на
6, то воно ділиться на 2«. Логічне
слідування.Речення рівносильні, якщо з
речення А слідує речення В, а з речення В
слідує речення А: А В (А рівносильне В; А
тоді і тільки тоді, коли В; А, якщо і
тільки, якщо В) Н-д, «Якщо трикутник
рівнобедрений , то й ого кути при основі
рівні». Рівносильність математичних
речень.
5.Розкрийте поняття про необхідну і
достатню умову.
Якщо з речення А слідує речення В, то
В – необхідна умова для А, а А – достатня
умова для В: А В А – достатня умова для
В; В – необхідна умова для А. Н-д, «Якщо
кути вертикальні, то вони рівні».
Вертикальність кутів є достатньою
умовою для їх рівності. Рівність кутів є
необхідною умовою для їх
вертикальності. Необхідна та достатня
умови. А В Якщо речення А та В
рівносильні, то А – необхідна і достатня
умова для В; В – необхідна і достатня
умова для А. Необхідна та достатня
умови в рівносильних реченнях 1) А В:
Якщо кути вертикальні, то вони рівні. А:
Вертикальність кутів – достатня умова
для їх рівності. В: Рівність кутів –
необхідна умова для їх вертикальності.
Встановлення необхідної та достатньої
умови
6.Розкрийте поняття про дедуктивні
міркування.
едуктивне міркування — це
міркування, в якому між засновниками і
висновком існує відношення логічного
слідування.Таке міркування спирається
на логічний закон. У ньому із істин них
засновків завжди отримують істинний
висновок.Прикладом дедуктивного
міркування є такий текст: «Злочин може
бути вчинений умисно або з
необережності. Цей злочин вчинений
умисно. Отже, він не вчинений з
необережності». Розрізняють велику
кількість логічних форм (схем)
дедуктивних міркувань. Проте серед
усієї множини таких схем можна
виділити най типовіші, які люди
використовують переважно в процесах
мислення та спілкування. Саме на них
буде зосереджено увагу.Такі міркування
поділяють на:• прямі;• непрямі.
7.Розкрийте структуру
теореми.Теореми зв’язані з даною.
Теорема- стверджувальне речення у
вигляді імплікації або іквеваленції 2-х
предикатів істинність якого треба
довести для всіх значень змінної з
області визначення.структура: 1)
пояснюв структура в ції частині
говориться про мн-ну, для якої
формування данної теореми. 2. умовна
А(х) В(х) 2. наслідок. теоремою
вважається ті речення у вигляді
імплекаціїї або уеквіваленції предикатів,
які відповідають або лог слідування, або
лог еквіваленції.
Нехай дана теорема АÞВ.Теореми АÞВ,
ВÞА називаються зворотними один
одному.А теореми АÞВ та Þ називаються
протилежними один одному.Теорему Þ
називають зворотньо
протилежною.Наприклад, дана теорема
«Якщо кути вертикальні, то вони рівні».
Сформулюємо теорему зворотну,
протилежну та зворотно
протилежну.Зворотна даній : Якщо кути
рівні, то вони вертикальні. – Це хибне
висловлення.Протилежне даної: Якщо
кути не є вертикальними, то вони не
рівні. – Це хибне висловлення.Зворотньо
протилежна: Якщо кути не рівні, то вони
не вертикальні. – Це істинне
висловлення.
8. Розкрийте поняття множини і
елементи множини, способи задання
множин.
Множина - це сукупність, зібрання
деяких предметів будь-якої природи,
наприклад: множина учнів класу,
множина цифр десяткової нумерації,
множина букв українського алфавіту,
множина міст держави, множина
будинків на вулиці тощо.Для позначення
множин використовуються прописні
літери латинського алфавіту або фігурні
дужки: множина А або {0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7,
8, 9}.Об’єкти, з яких складається
множина, є елементами множини.
Множина однозначно визначається її
елементами. Множини і операції над
ними зручно ілюструвати наочно за
допомогою кругів Ей лера (або діаграм
Ей лера – Венна). Проілюструємо за
допомогою кругів Ей лера відношення
включення для множин А, В і С, якщо: А –
множина трикутників, В – множина
рівнобедрених трикутників і С –
множина рівносторонніх трикутників.
9.Поясніть, що таке переріз і
об’єднання множин.
Перерізом двох множин А і В
називається множина, яка містить усі ті і
тільки ті елементи, які належать кожній
із цих множин.Позначають переріз
множин за допомогою знака ∩. Отже,
якщо а є А∩В, то а є А і а є В; тобто А∩В =
{x | x є A і х є В}.Якщо перерізом множин
А і В є порожня множина, тобто А∩В = Ø,
то вважають, що множини не
перетинаються. Якщо ж множина А є
підмножиною множини В, то А∩В =
А.Наприклад: Якщо множина А – це
дільники числа 18, В – дільники 24, то
А∩В = {1, 2, 3, 6}.Переріз зручно
проілюструвати за допомогою кругів
Ей лера:
А∩В
Об’єднанням двох множин А і В
називається множина, яка містить усі ті і
тільки ті елементи, які належать хоча б
одній із множин А або В. Об’єднання
множин позначають знаком U :А U B = {x|
x ЄА або х Є В}.Наприклад: A = {a, b, c, d}, B
= {k,m, n}
1. Переставний : а) А∩В = В∩А;
б) АUB = BUA.
2.Сполучний : а) (А∩В)∩C = A∩(B∩C);
б) (АUB)UC = AU(BUC).
Розподільний : a) (AUB)∩C = (A∩C) U
(B∩С);
б) А∩(В\С) = (А∩В)\ (А∩С);
в) (А∩В)UC = (AUC)∩(BUC).
10. Поясніть, що таке доповнення
підмножини. Умови поділу множин на
класи.
множини В до множини А називається
така множина А\В, що містить ті і тільки
ті елементи множини А, які не належать
множині В.Тобто: А\В = {x | х є А і х В}.
А\В. Наприклад: А = {a, b, c, d, e, f}, B =
{a, b, d, f}. Тоді А\В = {c, e}.
Система множин S={X1 … Xn}
називається розбиттям множини M,
якщо ця система задовольняє такі
умови:будь-яка множина Xk з S є
підмножиною множини M:∀X∈S: X⊆M
будь-які дві множини Xi, Xj з S мають
порожній перетин:∀Xi, Xj ∈ S: Xi≠Xj→Xi∩Xj
= ∅.
об'єднання всіх множин, які входять в
розбиття M, дає множину M:
Розбиття множини можна задати за
допомогою задання на ній відношення
еквівалентності. Утворене розбиття
називатиметься фактормножиною за
даним відношенням еквівалентності
(позначається А/~), а й ого елементи —
класами еквівалентності.
11. Декартів добуток множин.
В теорії множин, дека́ ртів
добу́ ток (прями́ й добу́ ток)
двох множин X та Y — це множина усіх
можливих впорядкованих пар, у яких
перша компонента належить множині X,
а друга — множині Y. Це поняття названо
на честь відомого французького
математика Рене Декарта.Декартів
добуток двох множин X та Y позначають
як X×Y:Наприклад, якщо
множина X складається з 13 елементів
{ A, K, Q, J, 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2 }, а
множина Y — з 4 елементів {червоний ,
чорний , блакитний , зелений }, то
декартів добуток цих множин є 52-
елементною множиною (оскільки
13×4=52) {(A, червоний ), (K, червоний ), ...
, (2, червоний ), (A, чорний ), ... , (3,
зелений ), (2, зелений )}.
12. Поясніть, які задачі називаються
комбінаторними.Основні поняття
комбінаторики.
Комбінато́ рика (Комбінаторний
аналіз) — розділ математики,
присвячений розв'язанню задач вибору
та розташування елементів деякої,
зазвичай , скінченної множини
відповідно до заданих правил. У
комбінаториці є декілька задач, які
вирішуються послідовно одна за одною.
Перша з них спочатку формулює вимоги
до класу комбінаторних конфігурацій ,
які потрібно побудувати. Доводиться, що
хоча б одна така конфігурація існує,
попри те, що побудувати таку
конфігурацію може бути досить
непросто. Тому інколи буває достатньо
теоретичного доведення її
існування.Після розв'язання першої
задачі комбінаторики розв'язується не
менш важлива друга — задача переліку
комбінаторних об'єктів, які відповідають
вихідним правилам їх побудови. Далі на
основі отриманих розв'язків конкретних
задач з переліку комбінаторних об'єктів
розв'язується третя задача
комбінаторики — це її побудова.
Четверта і остання задача
комбінаторики — це задача про пошук
серед комбінаторних конфігурацій такої,
яка б приводила деяку функцію до
оптимуму.В основі розв'язання багатьох
задач комбінаторики лежать два простих
правила — правило суми та правило
добутку. Правило суми стверджує, що
якщо є можливість вибрати елемент з
деякої множини елементів А способами,
а елемент з множини В,яка не має
спільних елементів з
множиною А, — способами, то вибрати
елемент множини А або елемент
множини В можна способами. Правило
добутку використовується тоді, коли
кожний елемент множини А може бути
вибраний разом з елементом множини В.
Відповідно до кожного способу вибору
елемента множини А буде
зіставлятися  способів вибору елемента
множини В. Тоді загальна кількість
способів сумісного вибору елементів
множини А з елементами множини В,
очевидно, дорівнюватиме n*k.
В магазині "Все до чаю" є п'ять різних
чашок та 3 різних блюдця. Скількома
способами можна купити чашку з
блюдцем?
Розв'язок. Виберемо чашку. У
комплекті з нею можна вибрати будь-яке
з трьох блюдець. Тому є три різні
комплекти, які мають вибрану чашку.
Оскільки чашок всього 5, то кількість
різних комплектів дорівнює 15. (15 =
5∙3).
13. Бінарне відношення між
елементами однієї множини.
Бінарне відношення (бінарне
відношення на множині) — в математиці
окремий випадок відношення на
множині, яке встановлюється між двома
елементами множини.Кажуть також, що
елементи a,b ∈ M знаходяться у
бінарному відношенні R (часто
записують у вигляді aRb),
якщовпорядкована пара (a,b) ∈ R. Отже, R
є підмножиною декартового квадрата:
R⊆ M×M.Іноді розрізняють поняття
бінарного відношення на множині та
бінарного відношення між множинами,
яке в цій енциклопедії називається
відповідністю між множинами. Нехай R
— деяке відношення на множині M.
Відношення R називається:Обернене
відношення (відношення , зворотне до
R ) - це бінарне відношення , що
складається з пар елементів ( у, х ) ,
отриманих перестановкою пар елементів
( х , у) даного відношення R.
Позначається: R−1. Для даного
відношення і зворотного й ому вірно
рівність : (R−1)−1 = R.Взаємообернене
відношення - відносини, що є
зворотними один по відношенню до
одного. Область значень одного з них
служить областю визначення іншого , а
область визначення першого - областю
значень іншого.рефлексивним, якщо для
всіх a∈M має місце aRa. Відношення у
множині називається відношенням
еквівалентності, якщо воно
рефлексивне, симетричне і транзитивне.
Відно́ шення поря́ дку в математиці —
бінарне відношення, яке є транзитивним
та антисиметричним.
14.Відповідність між множинами,
якими способами задаються
відповідності0ю,
Означення. Відповідністю між
елементами двох множин (бінарною
відповідністю) називається підмножина < b, а = b, а > b.Можна розташувати числа
декартового добутку Х×У. так, щоб для будь-яких двох чисел
Множина Х називається множиною спочатку й шло число менше, тоді
відправлення, а множина Y – множиною отримаємо ряд цілих невід’ємних чисел:
прибуття відповідності. Разом їх 0,1, 2, З, 4,...2. Множина цілих невід’ємних
називають базовими множинами чисел нескінченна. Для кожного цілого
відповідності. невід’ємного числа а можна вказати
1. Способи задання число, яке слідує безпосередньо за ним.
відповідностей Це число а + 1.3. Множина цілих
Ми означили, що відповідності – це невід’ємних чисел дискретна. Це означає,
відношення між елементами двох що не можна вказати таке натуральне
множин. Тому способи задання число, яке знаходиться між цілими
відповідностей аналогічні до способів невід’ємних числами а і а + 1. Самі ці
задання відношень. числа називаються сусідніми.
1 спосіб: перелічування пар елементів.
Наочно це можна зобразити графом,
таблицею, графіком (для числових
множин);
2 спосіб: характеристичною
властивістю пар.
Відповідність між елементами двох
множин можна зобразити за допомогою
графіка на координатній площині. Для
цього на координатній площині
позначають всі пари чисел, які
знаходяться в даній відповідності.
Одержана фігура і буде графіком
відповідності.
15.Поняття про ряд натуральних
чисел.Відрізок натурального ряду
чисел.
Числа 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, ...
називаються натуральними і утворюють
натуральний ряд чисел. Для запису
натуральних чисел користуються
десятковою системою числення, в основі
якої лежать десять знаків - цифр. На
першому місці в натуральному ряді
стоїть число 1, за ним іде число 2, далі 3 і
так до 9. Після 9, згідно з правилом
десяткового числення, й де число 10, а за
10 іде 11, і у натуральному ряді немає
останнього числа - за кожним
натуральним числом стоїть ще одне
натуральне число, за яким - ще одне і т.д.
Натуральний ряд чисел починається з
числа 1. Кожне наступне натуральне
число на 1 більше попереднього.
Натуральний ряд чисел нескінченний , як
пряма лінія, тому що до будь-якого числа
завжди можна додати ще одиницю. Якщо
взяти кілька будь-яких чисел з
натурального ряду по порядку, то у нас
вий де відрізок натурального ряду.5, 6, 7,
8, 9 - це відрізок натурального ряду
чисел. Лічбою елементів множини М
називається операція встановлення
взаємно однозначної відповідності між
множиною М і відрізком натурального
ряду Nm. 1. Множина цілих невід’ємних
чисел впорядкована. Наприклад, вона
впорядковується відношенням «менше»,
яке є транзитивним і
антисиметричним.Для будь - яких цілих
невід’ємних чисел а і b може
виконуватись одне з трьох відношень: а