Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

ДСНС України

Кафедра прикладної математики і механіки

ТЕМА 6. ЛОГІКА ПЕРШОГО СТУПЕНЯ (ЛОГІКА ПРЕДИКАТІВ).

ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

З КУРСАНТАМИ ТА СТУДЕНТАМИ 1 КУРСУ
З ДИСЦИПЛІНИ ДИСКРЕТНА МАТЕМАТИКА ч

Мета лекції:
Навчальна: вивчити основні типи символів та закони логіки першого ступеня,
навчитися оперувати кванторами загальності та існування, правильно будувати та
інтерпретувати формули логіки першого ступеня, засвоїти алгоритм зведення довільної
формули логіки першого ступеня до випередженої нормальної форми.
Виховна: виховання свідомого ставлення до вивчення предмету дискретної
математики, самостійності, відповідальності та організованості при підготовці до
занять.
Розвиткова: розвиток логічного та абстрактного мислення, розвиток просторової уяви.

План
ТЕМА 6. ЛОГІКА ПЕРШОГО СТУПЕНЯ (ЛОГІКА ПРЕДИКАТІВ)..................................1
§ 1. Основні означення логіки предикатів..............................................................................2
§ 2. Інтерпретація формул у логіці першого ступеня..........................................................9
§ 3. Закони логіки першого ступеня......................................................................................10
§ 4. Випереджена нормальна форма.....................................................................................13
Контрольні запитання............................................................................................................15
Завдання на самопідготовку:.................................................................................................15

Література
1. Нікольський Ю.В., Пасічник В.В., Щербина Ю.М. Дискретна математика. – Л.:
“Магнолія – 2006”, 2016. – 432 с.

Час проведення: 4 години.

Місце проведення: лекційний зал.
Забезпечення заняття: мультимедіа.

§ 1. Основні означення логіки предикатів.

Існують речення, які не являють собою висловлення та містять змінні. Приклад
такого речення – “х + 1 = 3”. Речення зі змінними – це не висловлення, але вони
перетворюються на висловлення, якщо надати змінним певних значень. Речення зі
змінними дуже поширені. Вони містяться в математичних формулах і комп’ютерних
програмах.
Приклад 1. Речення “х > 3”, “х = у + 3”, “х + у = z” містять змінні. Вони не істинні
й не фальшиві доти, доки змінним не буде надано якихось значень.
У наведеному прикладі речення “х > 3”, або, в іншому вигляді, “х більше 3”,
складається з двох частин: першу, змінну х, називають предметом, а другу – “більше
3”, – яка показує властивість предмета, називають предикатом. Часто предикатом
називають усе речення.
Розглянемо логіку першого ступеня (логіку предикатів), у якій до понять логіки
висловлень додано нові поняття. Для формулювання складних думок у логіці
висловлень використовують атоми як основні елементи формул. Атом розглядають як
неподільне ціле – його структуру не аналізують.
Позаяк багато міркувань неможливо описати лише за допомогою висловлень,
уведемо поняття атома в логіці першого ступеня.
Для запису атомів логіки першого ступеня використовують такі типи символів:
♦індивідні символи, або сталі – це імена об’єктів, які починаються з великої букви,
та сталі, наприклад, Іван, Марія, Дискретна_математика, Т, F, 2, 5;
♦предметні символи, предметні змінні, або просто змінні – імена, якими
позначають змінні та записують малими буквами (можливо, з індексами), наприклад, х,
у, z, vi, wj;
♦предикатні символи – імена, якими позначають предикати та які записують
великими буквами (наприклад, Р, Q, R) або змістовними словами, які записують
великими буквами (наприклад, БІЛЬШЕ, ЛЮБИТЬ).
Приклад 2. Позначимо речення “х більше 3” як Р(х), де предикатний символ Р
позначає предикат “більше 3”, а х – предметна змінна. Вираз Р(х) у цілому теж
називають предикатом. Щоб записати твердження “х більше 3” як предикат, можна
зробити інакше – визначити предикат БІЛЬШЕ(х, у), який означає “х більше у”. Тоді
речення “х більше 3” можна записати як предикат БІЛЬШЕ(х, 3).
Означення. Предикат, який містить n предметних змінних х1, х2, ..., хn, записують
Р(х1, х2, ..., хn) та називають n-місним.
 Означення. Предметною областю називають множину D значень змінних.
Отже, n-місний предикат – це відображення з Dn в {Т, F}.
Означення. Атом логіки першого ступеня має вигляд Р(а1, а2, ..., аn), де Р –
предикатний символ, а а1, а2, ..., аn – предметні або індивідні символи.
Щойно змінна х набуває якогось значення з предметної області, предикат Р(х)
набуває значення Т чи F і перетворюється на висловлення. Аналогічно, якщо всі змінні
багатомісного предиката набувають якихось значень, то він набуває значення істинності
та перетворюється на висловлення.
Приклад 3. Нехай предикат Q(х, у) означає “х + у = 2”. Тоді Q(1, 2) – фальшиве
висловлення, а Q(2, 0) – істинне. Позначимо це так: Q (1, 2)=F, Q (2, 0)=Т.
Приклад 4. Якщо БІЛЬШЕ(х, у) – предикат, то БІЛЬШЕ(5, 3) – істинне
висловлення, а БІЛЬШЕ(1, 3) – фальшиве.
Є й інший спосіб перетворення предиката у висловлення – квантифікація.
Нехай Р(х) – предикат, D – предметна область.
Означення. Використовують два спеціальні символи та , які називають,
відповідно, кванторами загальності й існування.
Якщо х – предметна змінна, то вираз ( ) читають “для всіх х”, “для кожного х”
або “для будь-якого х”.
Означення. Вираз ( ) Р(х) означає, що “Р(х) істинний для всіх значень х з
предметної області D”; його читають як “ Р(х) для всіх х”.
Вираз ( ) читають “існує х”, “для деяких х” або “принаймні для одного х”.
Означення. Вираз ( ) Р(х) означає, що “в області D існує таке х, що Р(х) –
істинний”, або що “в області D існує принаймні одне х таке, що предикат Р(х)
істинний”, або що “предикат Р(х) істинний для якогось х з області D”.
У подальшому дужки біля квантора будемо випускати, тобто замість ( ) та ( )
писатимемо відповідно та .
Означення. Областю дії квантора, що входить у формулу, називають ту формулу,
до якої цей квантор застосовано.

Приклад 5. У формулі МЕНШЕ(х, у) формула МЕНШЕ(х, у) є в області дії

квантора існування, а формула МЕНШЕ(х, у) – в області дії квантора загальності.

Приклад 5.1. В області дії квантора загальності у формулі є

формула .
Означення. Входження змінної х у формулу називають зв’язаним тоді й тільки
тоді, коли воно збігається із входженням у кванторний комплекс або або є в
області дії такого комплексу.
Означення. Входження змінної у формулу називають вільним тоді й тільки тоді,
коли воно не є зв’язаним.
Означення. Змінна вільна у формулі, якщо хоча б одне її входження у формулу є
вільним.
Означення. Змінна зв’язана у формулі, якщо хоча б одне її входження у формулу є
зв’язаним.
Приклад 6. У формулі  Р(х, y) змінна х зв’язана, бо обидва входження х
зв’язані. Проте змінна у вільна, бо єдине входження у вільне.
Зазначимо, що змінна може бути вільною та зв’ язаною одночасно.

Приклад 6.1. Змінна у і вільна і зв’язана у формулі  Р(х, y)  Q(y).

Приклад 7. Нехай предикат Р(х) відповідає реченню “х   1”, а предметна область
складається з усіх дійсних чисел. Тоді висловлення Р(х) фальшиве: Р(х) = F.
Якщо ж предметна область складається з усіх натуральних чисел, то висловлення
істинне: = Т.
Правильно побудовані формули логіки першого ступеня, або формули логіки
першого ступеня, визначають так:
♦ атом – це формула;
♦ якщо Н і G – формули, то ( ), ( ), ( ), ( ) та ( ) –
формули;

♦ якщо Н формула, а х – вільна змінна у формулі Н, то та – формули;

♦ формули можна породити тільки скінченною кількістю застосувань попередніх
трьох правил.

Зазначимо, що замість ( ) можна писати .

Наведемо приклади висловлень, одержаних згідно з визначенням формули логіки
першого ступеня.
Приклад 8. Позначимо речення “х – просте число” як Р(х), “х – раціональне
число” як Q(х), “х – дійсне число” – як R(x) та “х менше у” – як МЕНШЕ(х, у).
Розглянемо такі істинні твердження.
1. Кожне раціональне число є дійсним.
2. Існує число, яке є простим.
3. Для кожного числа х існує таке число у, що х < у.
Наведені речення записують такими формулами.

1. .

2. .

3. МЕНШЕ(х, у).
Зв’язування частини змінних багатомісного предиката перетворює його на
предикат меншої кількості змінних. Зміст зв’язаних і вільних змінних у предикатах
різний.
Вільні змінні – це звичайні змінні, які можуть набувати різних значень із
предметної області D; вираз Р(х) змінний, і його значення залежить від значення

змінної х. Формули та не залежать від змінної х і для певних Р та D

мають конкретні значення. Це, зокрема, означає, що перейменування зв’язаних змінних,

а саме, заміна на , не змінює істинності формули.

Розглянемо приклади перекладу речень, записаних українською мовою, на мову
предикатів і кванторів. Головна проблема такого перекладу полягає в правильному
використанні кванторів. Кожне речення може мати декілька способів такого подання, і
не існує загального алгоритму, який дає змогу будувати його крок за кроком.
Приклад 9. Запишемо речення “Кожний студент групи вивчав дискретну
математику” за допомогою предикатів і кванторів.
Спочатку перепишемо речення так, щоб було зрозуміло, як розставити квантори:
“Про кожного студента групи відомо, що цей студент вивчав дискретну математику”.
Тепер уведемо змінну х, і речення набере вигляду: “Про кожного студента х групи
відомо, що х вивчав дискретну математику”. Уведемо предикат С(х): “х вивчав
дискретну математику”. Якщо предметна область змінної х – усі студенти групи, то

можна записати задане речення як .

Є й інші коректні подання з різними предметними областями та предикатами.
Зокрема, можна вважати, що нас цікавлять інші групи людей, окрім тих, які вчаться в
одній академічній групі. Узявши як предметну область усіх людей, можна записати
задане речення так “Для кожної особи х, якщо ця особа х – студент групи, то х вивчав
дискретну математику”. Якщо предикат S(х) означає “Особа х вчиться в групі”, то

задане речення треба записати у вигляді . Зазначимо, що задане

речення не можна записати як , бо тоді це означало б, що всі особи з

предметної області вчаться в групі та вивчали дискретну математику.
Іще один спосіб записати задане речення – це ввести двомісний предикат Q(х, у):
“Студент х вивчає дисципліну у”. Тоді можна замінити С(х) на
Q(х, Дискретна_математика), що дасть можливість переписати наведені формули у

вигляді Q(х, Дискретна_математика) або Q(х, Дискретна_математика)).

Приклад 10. Запишемо речення “Деякі студенти групи відвідали Париж” за
допомогою предикатів і кванторів.
Це речення можна переписати так: “У групі є такий студент, що цей студент
відвідав Париж”. Якщо ввести змінну х, то матимемо: “У групі є такий студент х, що х
відвідав Париж”. Уведемо предикат М(х), який відповідає реченню “х відвідав Париж”.
Якщо предметна область х складається тільки зі студентів певної групи, то можна

записати це речення як .
Якщо ж нас цікавлять інші особи, крім студентів зазначеної групи, то
запропоноване речення матиме інший вигляд: “Є така особа х, що х – студент групи й х
відвідав Париж”. У такому разі предметна область складається з усіх людей. Нехай
предикат S(х) означає “х – студент групи”. Тоді речення має такий вигляд:
, бо воно містить повідомлення про те, що хтось – студент групи та

відвідав Париж. Це речення не можна подати формулою , оскільки

вона істинна навіть тоді, коли особа х – не студент групи.
Приклад 11. Запишемо речення “Кожний студент групи відвідав Париж або Рим”
за допомогою предикатів і кванторів.
Задане речення можна переписати так: “Для кожного х із групи відомо, що х
відвідав Париж або х відвідав Рим”. Позначимо як С(х) речення “х відвідав Париж”, а
М(х) – “х відвідав Рим”. Припустивши, що предметна область складається зі студентів
певної групи, задане речення можна записати у вигляді . Якщо ж
предметна область складається з усіх людей, то речення набере такого вигляду: “Для
кожної особи х за умови, що х – студент групи, відомо, що особа х відвідала Париж або

особа х відвідала Рим”. Це речення можна записати як .

Розглянемо приклади, які ілюструють подання речень природної мови та містять
вкладені квантори, тобто в області дії одних кванторів є інші квантори.
Приклад 12. Нехай предметна область змінних х та у – усі дійсні числа. Речення
означає, що рівність , яка є правилом комутативності
для суми дійсних чисел, правильна для всіх дійсних чисел х та у.

Аналогічно, формула означає, що для кожного дійсного числа х

існує таке дійсне число у, що .

Формула є записом правила асоціативності для

суми дійсних чисел.
Приклад 13. Подамо українською мовою формулу
, істинну для дійсних чисел х та у.
Ця формула означає, що для дійсних чисел х та у таких, що х – додатне число, а у –
від’ємне, їх добуток ху – від’ємне число. Це можна записати реченням “Добуток
додатного та від’ємного дійсних чисел – від’ємне число”.
Переклад формул із вкладеними кванторами на українську мову може бути доволі
складним. Він полягає у виписуванні змісту предикатів і кванторів, після чого
необхідно переписати задану формулу реченням української мови.

Приклад 14. Подамо формулу українською мовою,

якщо С(х) означає “х має комп’ютер”, F(х, у) – “х та у – друзі”, а предметна область для
х та для у – усі студенти певного курсу.
Зміст формули можна так подати українською мовою: “Кожний студент курсу має
комп’ютер або має друга, у якого є комп’ютер”.

Приклад 15. Подамо формулу

українською мовою, якщо F(х, у) означає, що х та у – друзі, а предметна область
змінних х, у і z – усі студенти університету.

Спочатку проаналізуємо формулу , яка

означає, що якщо х та у друзі, х та z друзі, а у та z різні особи, то у та z не друзі. У
формулі кванторами зв’язані всі змінні. Якщо врахувати зміст кожного квантора, то
задану формулу можна прочитати так: “Є студент, який дружить з двома групами
студентів, котрі не дружать між собою”. Така ситуація можлива для студента, який
перейшов з одного факультету на інший.
Приклад 16. Подамо речення “Якщо певний чоловік – один із батьків, то він –
тато” у вигляді формули логіки предикатів.
Предметна область кожної змінної – усі люди. Переформулюємо задане речення
так: “Для кожної особи х за умови, що х – чоловік та х – один із батьків, існує така
особа у, що х – тато у”. Якщо ввести предикати М(х): “х особа чоловічої статі”, Р(х) – “х
є одним із батьків”, F(х, у): “х батько у”, то задане речення можна записати так:
.
Приклад 17. Подамо речення “Кожна людна має одного найкращого друга”
формулою, яка містить предикатні символи, квантифіковані змінні, логічні операції, а
предметна область складається з усіх людей.
Задане речення переформулюємо так: “Для кожної особи х правильно, що особа х
має точно одного найкращого друга”. Якщо особа х має точно одного найкращого
друга, то це означає, що існує єдина особа у, яка є найкращим другом х. Крім того,
кожна особа z відмінна від у, не є найкращим другом х. Уведемо предикат В(х, у), який
означає “у – найкращий друг х”. Тоді формулу, зміст якої полягає в тому, що людина х
має точно одного найкращого друга, можна записати як

, а задане речення – як

.
Приклад 18. Запишемо формулою логіки предикатів речення “Сума двох додатних
чисел – додатне число”.
Спочатку перепишемо це речення так: “Два довільні додатні числа дають у сумі
додатне число”. Уведемо змінні х та у і отримаємо речення “Будь-які додатні числа х та
у утворюють суму х + у, яка являє собою додатне число”. Запишемо його формулою
. Тут предметна область кожної змінної – усі дійсні
числа.
Приклад 19. Запишемо речення “Кожне дійсне число, окрім нуля, має обернене” у
вигляді формули.
Спочатку перепишемо це речення так: “Якщо число х дійсне та відмінне від нуля,
то число х має обернене”. Далі перепишемо це речення у такий спосіб: “Для кожного
дійсного числа х, відмінного від нуля, існує таке дійсне число у, що ху = 1”. Останнє

речення можна записати формулою логіки предикатів .

§ 2. Інтерпретація формул у логіці першого ступеня.

Інтерпретація формул у логіці висловлювань полягає в наданні атомам значень
істинності. Це дає змогу знайти значення істинності цих формул.
Щоб визначити інтерпретацію для формули логіки першого ступеня, ми маємо
вказати предметну область (область значень предметних змінних) і значення констант,
функціональних і предикатних символів, які зустрічаються у формулі.
Нижче дано формальне означення інтерпретації формули F логіки першого
ступеня.
Означення. Інтерпретація формули F логіки першого ступеня складається з
непорожньої предметної області D і надання значення всіх констант, функціональних
символів і предикатних символів, які зустрічаються в F.
1. Кожній константі ставимо у відповідність елемент з D.
2. Кожному n-місному предикатному символу ставимо у відповідність
відображення з Dn в {Т, F}.
Іноді, щоб акцентувати увагу на області D, ми говоримо про інтерпретацію
формули на D. Коли ми визначаємо значення істинності в інтерпретації на області D,
інтерпретують як «для всіх елементів х із D», а – як «існує елемент х із D».
Для кожної інтерпретації формули на області D формула може отримати значення
істинності Т або F за такими правилами.
1. Якщо задані значення істинності формул Р та Q, то значення істинності формул
, , , та отримують із таблиць істинності для
логічних операцій.

2. Формула отримує значення Т, якщо Р істинний для кожного , інакше

вона отримує значення F.

3. Формула отримує значення Т, якщо Р істинний принаймні для одного

 , інакше вона отримує значення F.
Зазначимо, що формула, яка містить вільні змінні, не може одержати значення
істинності. До кінця курсу вважатимемо, що формула логіки першого ступеня або не
містить вільних змінних (таку формулу називають замкненою), або вільні змінні
розглядають як константи, тобто їм надають конкретні значення із області D.

Приклад 20. Знайдемо значення істинності формули в інтерпретації,

яка складається із предметної області D = {1, 2} та таких значень двомісного
предикатного символу Р: Р(1, 1) = Т, Р(1, 2) = F, Р(2, 1) = F, Р(2, 2) = Т. Якщо х = 1, то в
разі у = 1 одержимо Р(1, у) = Т, якщо х = 2, то в разі у = 2 одержимо Р(2, у) = Т. Отже, у

цій інтерпретації для кожного існує таке у, що Р(х, у) = Т, тобто T.

§ 3. Закони логіки першого ступеня.

Щойно визначено інтерпретації, усі поняття, означені в логіці висловлень, такі як
виконуваність, загальнозначущість, суперечність, логічна еквівалентність, можна
визначити для формул логіки першого ступеня.
Означення. Формула G виконувана тоді й тільки тоді, коли існує така
інтерпретація І, що G має значення Т в І.
Означення. Коли формула G є Т в інтерпретації І, говорять, що І – модель
формули G, а також що І задовольняє G.
Означення. Формула G суперечлива тоді й тільки тоді, коли не існує інтерпретації,
яка задовольняє G.
Означення. Формула G загальнозначуща тоді й тільки тоді, коли кожна
інтерпретація задовольняє G.
Означення. Дві формули логіки предикатів називають логічно еквівалентними,
якщо вони набувають однакових значень істинності для всіх інтерпретацій.
Зокрема, якщо формули Р та Q логічно еквівалентні, то формула Р ~ Q –
тавтологія, і навпаки. Логічну еквівалентність формул Р та Q записують як Р = Q.
Логічно еквівалентні формули логіки висловлень залишаються такими й у логіці
першого ступеня. Однак у логіці першого ступеня є логічні еквівалентності (закони),
пов’язані зі специфікою визначення об’єктів логіки першого ступеня.
Проблема побудови законів логіки першого ступеня полягає в доведенні логічної
еквівалентності формул Р та Q. Оскільки в логіці першого ступеня є безмежно багато
областей, то, загалом кажучи, є безмежно багато інтерпретацій формули. Отже, на
відміну від логіки висловлень, неможливо довести загальнозначущість або
суперечливість формули знаходженням її значення у всіх можливих інтерпретаціях.
Нижче наведено основні закони логіки першого ступеня. Зазначимо, що у
формулах показано лише зв’ язані змінні, а вільні змінні не показано.

1. .

2. .

3. .

4. .

5. .

6. .

7. .

8. .

9. .

10. .
Для доведення цих законів потрібні спеціальні методи.
Проілюструємо це на прикладі доведення логічної еквівалентності

.
Нехай для деякого предикатного символу Р та предметної області D ліва частина
логічної еквівалентності істинна. Тоді не існує такого , для якого Р(а) істинне.

Отже, Р(а) фальшиве для довільного а, а – істинне, тому істинна права частина
еквівалентності. Якщо ліва частина логічної еквівалентності фальшива, то існує таке
, для якого Р(а) істинне, тобто права частина фальшива. Аналогічно доводять і

закон .

Приклад 21. Цей приклад ілюструє логічну еквівалентність .

Розглянемо заперечення речення “Кожний студент університету вивчає математичний
аналіз”.
 Це речення записують з використанням квантора загальності як , де Р (х) –
речення “х вивчає математичний аналіз”. Заперечення заданого речення є “Це не так,
що кожний студент університету вивчає математичний аналіз”, яке логічно
еквівалентне реченню “Існує такий студент університету, який не вивчає математичного
аналізу”.
Приклад 22. Розглянемо речення “В університеті є студент, який вивчає
математичний аналіз”.

Це речення можна записати як , де Р(х) речення “х вивчає математичний

аналіз”. Запереченням заданого речення – “Це не так, що в університеті є студент, який
вивчає математичний аналіз”, яке логічно еквівалентне реченню “Кожний студент
університету не вивчає математичного аналізу”. Останнє отримують застосуванням

квантора загальності до заперечення заданого речення, тобто , що ілюструє

логічну еквівалентність .

Доведемо закон . Нехай ліва частина істинна

для деяких Р та Q, тобто для довільного істинне . Тому Р(а) та Q(а)

одночасно істинні для довільного а, тобто істинне. Якщо ж ліва

частина фальшива, то для деякого фальшиве принаймні одне з висловлень Р(а)

або Q(а). Це означає, що фальшиве принаймні одне з висловлень або ,

тобто фальшива й права частина. Аналогічно доводять логічну еквівалентність
.
Зазначимо, що в законах 9 і 10 змінні в предикатах зв’язані однаковими
кванторами, тому можна переставляти їх без порушення еквівалентності. Якщо
квантори різні, подібна еквівалентність виконується не завжди, тобто загалом
. Наведемо приклад, який ілюструє це зауваження.

Приклад 23. Розглянемо двомісний предикат Р(х, у): “ ” на різних предметних

областях. Формула означає, що в предметній області існує максимальний

елемент. Це формула істинна на предметній області, що являє собою будь-яку

скінченну підмножину множини цілих чисел, але фальшива, наприклад, на множині {

, , , ..., , ...}. Висловлення стверджує, що для довільного елемента
у існує елемент х, не менший від у. Таке висловлення істинне на довільній непорожній
множині.
Отже, переставлення кванторів існування та загальності може змінити зміст
висловлення та значення його істинності.
Якщо D = {а1, а2, ., ап} – скінченна предметна область змінної х у предикаті Р(х), то

можна скористатись логічними еквівалентностями та

. У такому разі заперечення квантифікованої формули

дає той самий результат, що й застосування відповідного закону де Моргана. Це
випливає з того, що

остання формула логічно еквівалентна .

Аналогічно,

що логічно еквівалентно .

§ 4. Випереджена нормальна форма.

Означення. Говорять, що формулу логіки першого ступеня записано у

випередженій нормальній формі, якщо вона має вигляд , де кожне

( ) – це або , або , а формула М не містить кванторів.

Означення. Вираз називають префіксом, а М – матрицею формули,

записаної у випередженій нормальній формі.
Приклад 24. Надамо приклади формул, записаних у випередженій нормальній
формі:

1) .

2) .

3) .
 4) .

5) .
Алгоритм зведення довільної формули логіки першого ступеня до
випередженої нормальної форми.
Крок 1. Усунути з формули логічні операції “~” та “ ” застосуванням логічних

еквівалентностей та .
Крок 2. Внести знак заперечення всередину формули безпосередньо до атома, для
чого використати закони:

♦ подвійного заперечення ;

♦ де Моргана та ;

♦ та .
Перейменувати зв’язані змінні, якщо це потрібно.
Крок 3. Винести квантори у префікс, для чого скористатись законами.

Приклад 25. Зведемо формулу до випередженої нормальної

форми.
x P( x)  yQ ( y )  x P( x)  y Q( y ) (виключено логічну операцію “  ”)

 x P ( x )  yQ ( y ) (застосовано закон x P( x)  x P ( x) )

 xy ( P ( x)  Q( y )) (квантор існування винесено у префікс за
законом 4).
Приклад 26. Побудуємо випереджену нормальну форму для формули
. Нижче подано процес побудови формули.
xy (z ( P ( x, z )  P ( y, z ))  uQ( x, y, u )) 

 xy (z ( P ( x, z )  P ( y , z ))  uQ ( x, y , u )) (виключено логічну операцію “  ”)

 xy (z ( P( x, z )  P( y, z ))  uQ( x, y, u )) (застосовано закон x P( x)  x P ( x ) )

 xy (z ( P( x, z )  P( y, z ))  uQ( x, y, u )) (застосовано закон де Моргана)

 xyzu ( P ( x, z )  P ( y , z )  Q ( x, y, u )) (за законами 6 та 8 у префікс формули

винесено z та u ).
 Контрольні запитання
1. Які існують символи для запису атомів логіки першого ступеня?
2. Що означає квантор ? Як його називають?
3. Що означає квантор ? Як його називають?
4. Яку змінну називають зв’язною, вільною у формулі?
5. Як визначають правильно побудовані формули логіки першого ступеня?
6. З чого складається інтерпретація формули логіки першого ступеня?
7. Дати визначення виконуваної, суперечливої та загальнозначущої формули.
8. Сформулювати основні закони логіки першого ступеня.
9. Дати визначення випередженої нормальної форми логіки першого ступеня.
10.Описати алгоритм зведення довільної формули логіки першого ступеня до
випередженої нормальної форми.

Завдання на самопідготовку:
1. Віртуальний університет ЛДУ БЖД [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://virt.ldubgd.edu.ua/
2. Дискретна математика [Електронний ресурс] / Чмир Оксана Юріївна. — Режим
доступу: http://virt.ldubgd.edu.ua/enrol/index.php?id=1063
3. Нікольський Ю.В., Пасічник В.В., Щербина Ю.М. Дискретна математика. – Л.:
“Магнолія – 2006”, 2016. – 432 с.

Доцент
кафедри прикладної математики і механіки Оксана Чмир

Лекція обговорена на засіданні

кафедри прикладної математики і механіки
Протокол № від “ ” серпня 20 р.