Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

ДСНС України

Кафедра прикладної математики і механіки

ТЕМА 5. ЛОГІКА ВИСЛОВЛЕНЬ.

ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

З КУРСАНТАМИ ТА СТУДЕНТАМИ 1 КУРСУ
З ДИСЦИПЛІНИ ДИСКРЕТНА МАТЕМАТИКА ч

Мета лекції:
Навчальна: вивчити основні визначення та закони логіки висловлень, навчитися
будувати таблиці істинності та нормальні форми логіки висловлень (кон’юктивну та
диз’юктивну нормальні форми).
Виховна: виховання свідомого ставлення до вивчення предмету дискретної
математики, самостійності, відповідальності та організованості при підготовці до
занять.
Розвиткова: розвиток логічного та абстрактного мислення, розвиток просторової уяви.

План
ТЕМА 5. ЛОГІКА ВИСЛОВЛЕНЬ..........................................................................................1
§ 1. Основні означення логіки висловлень...............................................................................2
§ 2. Закони логіки висловлень.................................................................................................10
§ 3. Нормальні форми логіки висловлень..............................................................................13
Контрольні запитання............................................................................................................16
Завдання на самопідготовку:.................................................................................................16

Література
1. Нікольський Ю.В., Пасічник В.В., Щербина Ю.М. Дискретна математика. – Л.:
“Магнолія – 2006”, 2016. – 432 с.

Час проведення: 6 годин.

Місце проведення: лекційний зал.
Забезпечення заняття: мультимедіа.

§ 1. Основні означення логіки висловлень.

Означення. Висловленням називають розповідне речення, про яке можна сказати,
що воно або істинне, або фальшиве, але не одне й інше водночас.
Означення. Розділ логіки, який вивчає висловлення та їхні властивості, називають
логікою висловлень (пропозиційною логікою).
Приклад 1. Наведемо приклади речень.
1. Сніг білий.
2. Київ – столиця України.
3. х +1 = 3.
4. Котра година?
5. Читай уважно!
Два перших речення – висловлення, решта три – ні. Третє речення набуває
істинного або фальшивого значення залежно від значення змінної х, четверте та п’яте
речення – не розповідні.
Означення. Значення “істина” або “фальш”, яких набуває висловлення, називають
його значенням істинності.
Значення “істина” позначають буквою T (від англ. “truth”), а “фальш” – буквою F
(від “false”). Для позначення висловлень використовують малі латинські букви з
індексами чи без них.
Означення. Символи, використовувані для позначення висловлень, називають
атомарними формулами чи атомами.
Приклад 2. Наведемо приклади висловлень.
1. р: “Сніг білий”.
2. q: “Київ – столиця України”.
Тут символи р, q – атомарні формули.
Означення. Багато речень утворюють об’єднанням одного або декількох
висловлень. Отримане висловлення називають складним висловленням.
Побудову складних висловлень уперше розглянуто 1854 р. у книзі англійського
математика Джорджа Буля (George Boole) “The Laws of Truth”.
Складне висловлення утворюють з існуючих висловлень застосуванням логічних
операцій (використовують також термін логічні зв’язки).

У логіці висловлень використовують п’ять логічних операцій:

 заперечення (читають “не” та позначають знаком “ ”),
 кон’юнкція (читають “і” та позначають знаком “ ”),
 диз’юнкція (читають “або” та позначають знаком “ ”),
 імплікація (читають “якщо..., то” та позначають знаком “ ”),
 еквівалентність (читають “тоді й лише тоді” та позначають знаком “~”).
Приклад 3. Наведемо приклади складних висловлень.
1. Сніг білий, і небо теж біле.
2. Якщо погода хороша, то ми їдемо відпочивати.
У наведених прикладах логічні операції – це “і” та “якщо…, то”.
Приклад 4. Розглянемо такі висловлення:
р: “Вологість велика”,
q: “Температура висока”,
r: “Ми почуваємо себе добре”.
Тоді речення “Якщо вологість велика та температура висока, то ми не почуваємо
себе добре” можна записати складним висловленням ((p q) ( r)).
Означення. У логіці висловлень атом р чи складне висловлення називають
правильно побудованою формулою (формулою).
Вивчаючи формули, розглядають два аспекти – синтаксис і семантику.
Означення. Синтаксис – це сукупність правил, які дають змогу будувати формули
та розпізнавати правильні формули серед послідовностей символів.
Формули в логіці висловлень визначають за такими правилами:
♦ атом – це формула;
♦ якщо р формула, то ( р) – також формула;
♦ якщо р та q – формули, то (p q), (p q), (p q), (p~q) – формули;
♦ формули можуть бути породжені тільки скінченною кількістю застосувань указаних
правил.
Формули, як і атоми, позначають малими латинськими буквами з індексами чи без
них.

Приклад 5. Вирази (р ), (p ), (р ), ( q) – не формули.

Часто заперечення р позначають також . Такий спосіб запису заперечення не

потребує дужок. Якщо не виникає непорозумінь, то зовнішні дужки у формулах можна
випускати.
 Приклад 6. Формули (p q), (p q) та ((p q) ( r)) можна записати

відповідно у вигляді p q, p q, (p q) .
Означення. Семантика – це сукупність правил, за якими формулам надають
значення істинності.
Нехай р та q – формули. Тоді значення істинності формул р, p q, p q, p q
та p ~ q так пов’язані зі значеннями істинності формул р та q:
1. Формула р істинна, коли р фальшива, і фальшива, коли р істинна. Формулу
р читають “не р” чи “це не так, що р” та називають запереченням формули р.
2. Формула p q істинна, якщо р та q водночас істинні. У всіх інших випадках
формула p q фальшива. Формулу p q читають “р і q” й називають кон’юнкцією
формул р та q.
3. Формула p q фальшива, якщо р та q водночас фальшиві. У всіх інших
випадках вона істинна. Формулу p q читають “р або q” й називають диз’юнкцією
формул р та q.
4. Формула p q фальшива, якщо формула р істинна, а q – фальшива. У всіх
інших випадках вона істинна. Формулу p q називають імплікацією; р називають
припущенням (також засновком, антецедентом) імплікації, а q – висновком
(консеквентом) імплікації. Оскільки імплікацію використовують у багатьох
математичних міркуваннях, то існує багато термінологічних варіантів для формули
p   q. Ось деякі з них: “якщо р, то q”, “з р випливає q”, “р лише тоді, коли q”, “р
тільки, якщо q”, “q, якщо р”, “р достатнє для q”, “q необхідне для р”.
5. Формула p ~ q істинна, якщо р та q мають однакові значення істинності. У всіх
інших випадках формула p ~ q фальшива. Формулу p ~ q читають “р тоді й лише тоді,
коли q” чи “р еквівалентне q” та називають еквівалентністю формул р та q.
Семантику логічних операцій зручно задавати з допомогою таблиць, які містять
значення істинності формул залежно від значень істинності їх атомів. Такі таблиці
називають таблицями істинності. Семантику введених операцій у формі таблиць
істинності наведено в табл. 1.
Таблиця 1
p q р pq p q pq p~q
T T F T T T T
T F F F T F F
 F T T F T T F
F F T F F T T

Приклад 7. Знайдемо заперечення висловлення “Сьогодні п’ятниця”.

Воно має вигляд “Це не так, що сьогодні п’ятниця”. Це речення також можна
сформулювати як “Сьогодні не п’ятниця” чи “П’ятниця не сьогодні”.
Зазначимо, що речення, які пов’язані з часовою змінною, – не висловлення доти,
доки не визначено момент часу. Це стосується й змінних у реченнях, які
характеризують місце чи особу. Ці речення – не висловлення, якщо не зазначено
відповідного місця чи конкретної особи.
Приклад 8. Знайдемо кон’юнкцію висловлень р та q, де р – висловлення “Сьогодні
п’ятниця”, а q – “Сьогодні падає дощ”.
Кон’юнкція цих висловлень – “Сьогодні п’ятниця і сьогодні падає дощ”. Воно
істинне в дощову п’ятницю й фальшиве не в п’ятницю або в недощову п’ятницю.
Приклад 9. Що являє собою диз’юнкція висловлень р та q з прикладу 8?
Диз’юнкція висловлень р та q – висловлення “Сьогодні п’ятниця або сьогодні
падає дощ”. Воно істинне в будь-яку п’ятницю чи в будь-який дощовий день (зокрема,
у дощову п’ятницю) і фальшива тільки в недощові “не п’ятниці”.
Логічна операція “диз’юнкція” відповідає одному з двох способів уживання слова
“або (чи)” в українській мові. Диз’юнкція істинна, якщо істинне принаймні одне з двох
висловлень.
Розглянемо речення “Лекції з логіки можуть відвідувати студенти, які прослухали
курси математичного аналізу або дискретної математики”. Його зміст полягає в тому,
що лекції можуть відвідувати як студенти, які прослухали обидва курси, так і ті, хто
прослухав тільки один із них.
Але є й інше, альтернативне “або”.
Розглянемо речення “Лекції з логіки мають відвідувати студенти, які прослухали
тільки один із двох курсів – математичного аналізу або дискретної математики”. Зміст
цього речення полягає в тому, що студенти, які прослухали обидва ці курси, уже не
повинні слухати лекції з логіки.
Аналогічно, якщо в меню зазначено “Закуску або салат подають з першою
стравою”, то це майже завжди означає, що з першою стравою буде подано або закуску,
або салат, а не обидві страви. В останніх двох реченнях використано альтернативне
“або”, його позначають знаком “ ”. Значення істинності цієї операції наведено в
табл. 2.
Таблиця 2
p q pq
T T F
T F T
F T T
F F F

Імплікацію як логічну операцію називають також умовним реченням. Щоб

зрозуміти, чому імплікація набуває таких значень істинності, слід сприймати її як
зв’язок обов’язкового й очікуваного.
Наприклад, розглянемо звернення, адресоване студентам: “Якщо ви виконаєте всі
завдання, то отримаєте відмінну оцінку”. Це означає, що в разі виконання студентами
всіх завдань вони одержать відмінну оцінку. Якщо ж студенти не виконають усіх
завдань, то вони можуть отримати оцінку “відмінно”, а можуть і не отримати її залежно
від інших обставин. Однак якщо студенти зробили всі завдання, а викладач не поставив
оцінку “відмінно”, то студенти відчуватимуть себе ображеними. Це відповідає ситуації,
коли в імплікації p q припущення р “Ви виконаєте всі завдання” істинне, а її
висновок q “Ви отримаєте відмінну оцінку” фальшивий.
Розуміння імплікації в логіці дещо відрізняється від його розуміння в природній
мові. Наприклад, “Якщо буде сонячно, то ми підемо на пляж” – умовне речення,
уживане у звичайній мові. Воно залишається істинним до того моменту, коли настане
сонячний день, а ми не підемо на пляж.
За означенням імплікації умовне речення “Якщо сьогодні п’ятниця, то 2+3=5”
істинне, бо висновок імплікації істинний. При цьому значення істинності припущення в
імплікації тут не має відношення до висновку.
Імплікація “Якщо сьогодні п’ятниця, то 2+3=6” істинна щодня, крім п’ятниці, хоча
висловлення 2+3=6 фальшиве.
Останні дві імплікації ми не вживаємо в природній мові (хіба що як жарт),
оскільки в кожному з відповідних умовних речень немає змістовного зв’язку між
припущенням і висновком.
Конструкція “якщо р, то S’ у записі “if р then S’, яку використовують в
алгоритмічних мовах, відрізняється за змістом від імплікації в логіці. Тут p –
висловлення, а S – програмний сегмент, який складається з одного чи декількох
операторів. Програмний сегмент S виконується, якщо висловлення р істинне, і не
виконується, якщо воно фальшиве.
Для знаходження значення істинності складного висловлення потрібно надати
значення істинності всім атомам, які містить відповідна формула. Набір значень
істинності всіх атомів формули називають її інтерпретацією. Для обчислення значень
істинності формули, яка зображає складне висловлення, потрібно знаходити значення
логічних операцій, визначених таблицею 1. Послідовність обчислень задають парами
дужок. Якщо формула має n атомів, то є 2n способів надати значення істинності її
атомам, тобто така формула має 2 n інтерпретацій, а всі її значення можна звести в
таблицю істинності з 2n рядками. Формулу, яка містить n атомів, називають n-місною.
Означення. Формулу f називають виконанною, якщо існує принаймні одна
інтерпретація, у якій f набуває значення Т. У такому разі кажуть, що формула f
виконується в цій інтерпретації.

Приклад 10. Розглянемо формулу (p q) (p ~ ). Позаяк кожному з атомів р, q

й r можна надати 2 значення – F або Т, то задана формула має 23 = 8 інтерпретацій.
Обчислимо значення істинності заданої формули для значень істинності атомів р, q та r
що відповідно дорівнюють Т, Т й F. Цим задано одну з інтерпретацій формули. Тоді

формула (p q) має значення Т; має значення Т, позаяк r фальшиве; формула (p ~ )

істинна, бо p та істинні; нарешті формула (p q) (p ~ ) істинна, бо (p q) та

(p ~  ) істинні. Отже, задана формула виконується в цій інтерпретації, позаяк вона

набуває значення Т. Значення істинності формули (p q) (p ~ ) у всіх її

інтерпретаціях наведено в табл. 3.
Таблиця 3
p q r r pq p~ r (p  q)  (p ~ r )
T T T F T F F
T T F T T T T
 T F T F F F T
T F F T F T T
F T T F F T T
F T F T F F T
F F T F F T T
F F F T F F T

Означення. Формулу f логіки висловлень називають загальнозначущою

(тавтологією), якщо вона виконується в усіх інтерпретаціях.
Якщо формула f – тавтологія, то використовують позначення ╞ f.
Означення. Формулу, фальшиву в усіх інтерпретаціях, називають заперечуваною
(невиконанною чи суперечністю).
Оскільки кожна формула логіки висловлень має скінченну кількість інтерпретацій,
то завжди можна перевірити її загальнозначущість чи заперечуваність, знайшовши
значення істинності в усіх можливих інтерпретаціях.
Приклад 11. Розглянемо формулу ((p q) p) q. Атомами в цій формулі є р
та q, а формула має 22 = 4 інтерпретації. Значення істинності наведено в табл. 4. Ця
формула істинна в усіх інтерпретаціях, тобто являє собою тавтологію.
Таблиця 4
p q pq (p  q)  p ((p  q)  p)  q
T T T T T
T F F F T
F T T F T
F F T F T

Приклад 12. Розглянемо формулу (p q) (p ). З табл. 5 доходимо

висновку, що вона фальшива в усіх інтерпретаціях, тобто заперечувана.
Таблиця 5
p q pq q p q (p  q)  (p  q )
T T T F F F
T F F T T F
 F T T F F F
F F T T F F

Комп’ютери зображають інформацію за допомогою бітів.

Біт має два можливі значення, їх називають 0 (нуль) і 1 (одиниця). Його можна
використовувати для подання значень істинності. Зазвичай 1 використовують для
зображення T й 0 – для зображення F.
Означення. Змінну називають булевою, якщо її значення – T чи F. Отже, булеві
змінні можна подати за допомогою бітів.
Комп’ютерні операції над бітами відповідають логічним операціям. Замінивши T
на 1, а F – на 0 у таблицях істинності для логічних операцій , та , отримаємо
таблиці відповідних операцій над бітами. Ми будемо також використовувати нотацію
OR, AND і XOR відповідно для логічних операцій , та , як це зроблено у
багатьох мовах програмування. Значення операцій OR, AND і XOR над бітами
наведено в табл. 6.
Таблиця 6
x y OR AND XOR
0 0 0 0 0
0 1 1 0 1
1 0 1 0 1
1 1 1 1 0

Означення. Бітовим рядком називають скінченну послідовність бітів.

Розглядають також рядок, який не містить жодного біта (порожній рядок).
Означення. Довжиною бітового рядка називають кількість бітів у ньому.
Наприклад, 110010100 – бітовий рядок довжиною дев’ять.
Операції над бітами можна узагальнити на бітові рядки.
Означимо порозрядне OR, порозрядне AND і порозрядне XOR двох бітових рядків
з однією довжиною як бітовий рядок, який має таку саму довжину, а його біти –
відповідно результати операцій OR, AND і XOR над відповідними бітами цих двох
рядків.
Приклад 13. Знайдемо результати операцій порозрядного OR, порозрядного AND
і порозрядного XOR бітових рядків 10 1100 0011 та 11 0101 0101. У результаті
одержимо
10 1100 0011
11 0101 0101
11 1101 0111 – порозрядне OR,
10 0100 0001 – порозрядне AND,
01 1001 0110 – порозрядне XOR

§ 2. Закони логіки висловлень.

Означення. Формули f і g називають логічно еквівалентними (рівносильними,
тотожними) (позначають f = g), якщо значення їх істинності збігаються в усіх
інтерпретаціях цих формул.
Властивість логічної еквівалентності формул f і g можна сформулювати у вигляді
такого твердження.
Теорема 1. Формули f і g логічно еквівалентні тоді й лише тоді, коли формула f ~ g
загальнозначуща, тобто ╞ (f ~ g).

Приклад 14. За допомогою таблиці істинності доведемо, що p q = q.

Результат розв’язування задачі наведено в табл. 7.
Таблиця 7
p q pq p p q p  q~ p  q
T T T F T T
T F F F F T
F T T T T T
F F T T T T

Приклад 15. За допомогою таблиці істинності доведемо, що p q ≠ q p.

Результат розв’язування задачі наведено в табл. 8.
Таблиця 8
p q pq qp p  q~q  p
T T T T T
 T F F T F
F T T F F
F F T T T

Означення. Розглянемо логічно еквівалентні формули, які задають правила

перетворень. Такі логічні еквівалентності називають законами логіки висловлень.
Перетворення виконують заміною якоїсь формули в складі іншої формули на
логічно еквівалентну їй формулу. Цю процедуру повторюють доти, доки не буде
отримано формулу в потрібній формі. Основні закони логіки висловлень наведено в
табл. 9.
Таблиця 9
Назва закону Формулювання закону
1. Закони комутативності а) p  q  q  p

б) p  q  q  p
2. Закони асоціативності а) p  (q  r )  ( p  q )  r

б) p  (q  r )  ( p  q )  r
3. Закони дистрибутивності а) p  (q  r )  ( p  q )  ( p  r )

б) p  (q  r )  ( p  q )  ( p  r )
4. Закон подвійного p p
заперечення
5. Закони ідемпотентності а) p  p  p

б) p  p  p
6. Закони де Моргана
а) p  q  p  q

б) p  q  p  q
7. Закони поглинання а) ( p  q)  p  p

б) ( p  q)  p  p
8. Закони тотожності а) p  T  p
 б) p  F  p
9. Закони домінування а) p  T  T

б) p  F  F
10. Закони заперечення
а) p  p  T

б) p  p  F

Закони асоціативності дозволяють записувати багатомісні диз’юнкції та

кон’юнкції без дужок. Усі наведені в табл. 9 закони можна довести, побудувавши
таблиці істинності.
Два наступні правила дозволяють усувати логічні операції імплікації та
еквівалентності з формул, тобто перетворювати їх у формули, які таких операцій не

містять: p   q =     q та р ~ q = (p   q) (q   p). Ці правила можна також

використовувати для введення імплікації та еквівалентності. Наведені логічні
еквівалентності можна довести за допомогою таблиць істинності.

Зокрема, у прикладі 14 доведено логічну еквівалентність p   q =     q.

Зазначимо, що приклад 15 показує не комутативність імплікації.
Застосовуючи закони логіки висловлень, можна доводити логічні еквівалентності
формул без використання таблиць, на основі тотожних перетворень. Покажемо на
прикладах, як це робити.
Приклад 16. Застосувавши закони логіки висловлень, доведемо логічну
еквівалентність формул р   (q r) і (p   q) (p   r). Запишемо послідовність
перетворень і назви використаних законів і правил:
р    (q  r) (за правилом усунення імплікації)
= p  (q  r )
(за законом дистрибутивності 3а)
= ( p  q )( p  r )
= (р    q)  (р    r) (за правилом уведення імплікації).

Приклад 17. За допомогою законів логіки висловлень доведемо логічну

еквівалентність формул р   q та . Цю логічну еквівалентність називають

правилом контрапозиції.
р    q (за правилом усунення імплікації)
= p     q
(за законом комутативності 1а)
= q p
(за законом подвійного заперечення 4)
=q  p
(за правилом уведення імплікації).
= q p

§ 3. Нормальні форми логіки висловлень.

Означення. Літералом називають атом або його заперечення.

Приклади літералів – р, , r.
Означення. Літерал називають позитивним, якщо він не має знака заперечення, і
негативним, якщо має.

Означення. Пару літералів {р, } називають контрарною парою.

Означення. Говорять, що формулу f записано в кон’юнктивній нормальній

формі (КНФ), якщо вона має вигляд ( ), де кожна з формул f1,

f2, ..., fn – літерал або диз’юнкція літералів, і всі формули fi ( ) різні.

Приклад 18. Нехай р, q й r – атоми. Тоді – формула,

записана у КНФ. У ній і , тобто f1 – диз’юнкція літералів р,

й , а f2 – диз’юнкція літералів та q.
Означення. Говорять, що формулу f записано в диз’юнктивній нормальній формі

(ДНФ), якщо f має вигляд ( ), де кожна з формул f1, f2, ..., fn –

літерал або кон’юнкція літералів, і всі формули fi ( ) різні.

Приклад 19. Нехай р, q й r – атоми. Тоді – формула,

записана у ДНФ. У ній і ; f1 – кон’юнкція літералів та q, а

f2 – кон’юнкція літералів р, й .
Довільну формулу можна перетворити в одну з нормальних форм, застосувавши
закони логіки висловлень.
 Для побудови нормальних форм необхідно виконати таку послідовність
еквівалентних перетворень.

Крок 1. Застосувати правила f   g =     g та f ~ g = (f   g) (g   f) (див.

параграф 2) для усунення логічних операцій “ ” та “~”.
Крок 2. Застосувати закон подвійного заперечення та закони де Моргана для
перенесення знака заперечення безпосередньо до атомів.
Крок 3. Застосувати відповідні закони дистрибутивності для побудови нормальної
форми. Щоб побудувати КНФ, потрібно використати дистрибутивний закон для
диз’юнкції щодо кон’юнкції (закон 3а з табл. 9). Для побудови ДНФ слід застосувати
дистрибутивний закон для кон’юнкції щодо диз’юнкції (закон 3б з табл. 9).

Приклад 20. Побудуємо ДНФ формули . Наведемо

послідовність кроків та вкажемо застосовані закони логіки висловлень.
(( p  q)  r )  ( r  s) 

 (( p  q )  r )  (r  s) (усунення логічної операції “  ”)

 (( p  q)  r )  ( r  s) (закон де Моргана 6а)

 (( p  q )  r )  (r  s) (закон подвійного заперечення 4)

 (( p  q)  (r  s ))  ( r  (r  s )) (закон дистрибутивності 3б)

 (( p  q  r )  ( p  q  s ))  ((r  r )  (r  s)) (закон дистрибутивності 3б)

 ( p  q  r )  ( p  q  s )  (r  r )  ( r  s ) (закон асоціативності 2а)

 ( p  q  r )  ( p  q  s)  r  (r  s) (закон ідемпотентності 5б).

Ми одержали ДНФ. Зазначимо, що її можна спростити, якщо двічі використати

закон поглинання 7б: диз’юнктивний член r поглинає члени та . Отже,

– інша ДНФ заданої формули. Останні міркування свідчать, що ДНФ,

загалом кажучи, не єдина.

Приклад 21. Побудуємо КНФ формули . Наведемо послідовність

кроків та застосовані закони:
( p  (q  r ))  s  ( p  (q  r ))  s (усунення логічної операції “  ”)
  ( p  (q  r ))  s (закон де Моргана 6б)

 p  (q  r )  s (закон асоціативності 2а)

 p  (q  r )  s (закон де Моргана 6а)

 p  (q  r )  s (закон подвійного заперечення 4)

 p  s  (q  r ) (закон комутативності 1а)

 ( p  s)  (q  r ) (закон асоціативності 2а)

 ( p  q  s)  ( p  r  s ) (закон дистрибутивності 3а).

Ми одержали шукану КНФ. Ця форма також не єдина, наприклад,

– інша КНФ заданої формули.

 Контрольні запитання
1. Що називають висловленням?
2. Як утворюється складне висловлення?
3. Дати визначення синтаксису.
4. Дати визначення семантики.
5. Яку формулу логіки висловлень називають загальнозначущою (тавтологією)?
6. Яку формулу логіки висловлень називають заперечуваною (суперечністю)?
7. Дати визначення логічно еквівалентних формул.
8. Сформулювати закони логіки висловлень.
9. Що називають літералом?
10.Дати визначення кон’юктивної нормальної форми.
11.Дати визначення диз’юктивної нормальної форми.

Завдання на самопідготовку:
1. Віртуальний університет ЛДУ БЖД [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://virt.ldubgd.edu.ua/
2. Дискретна математика [Електронний ресурс] / Чмир Оксана Юріївна. — Режим
доступу: http://virt.ldubgd.edu.ua/enrol/index.php?id=1063
3. Нікольський Ю.В., Пасічник В.В., Щербина Ю.М. Дискретна математика. – Л.:
“Магнолія – 2006”, 2016. – 432 с.

Доцент
кафедри прикладної математики і механіки Оксана Чмир

Лекція обговорена на засіданні

кафедри прикладної математики і механіки
Протокол № від “ ” серпня 20 р.