Судження як форма мислення,

види і структури простих

суджень.

Богдановський Ігор Валерійович,

доктор філософських наук,
професор, 
професор кафедри філософії та
політології ННІГН УДФСУ.
 План

1. Логічна характеристика судження як форми мислення.

2. Логіка висловлювань і предикатів. Квантори в логіці.
3. Основні види простих (елементарних) суджень та їхні
структури.
1. Прості атрибутивні судження (ПАС) та судження про існування.
2. Прості релятивні судження (ПРС).
4. Розподіл термінів в простих судженнях
 До теми 1 студенти мають опрацювати джерела:
1. Богдановський, І. В. Логіка [Текст] : опор. конспект лекцій / І. В. Богдановський, О. Г. Льовкіна ; - 6-те вид., стер. – К. : ДП
«Персонал», 2012. – 168 с. : табл., схеми.
2. Гетманова А.Д. Логика для юристов: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности юриспруденция / А.
Д. Гетманова. – 5-е изд., стер. – М. : Омега-Л, 2008. – 415 с.
3. Жеребкін В. Є. Логіка: Підручник / В.Є. Жеребкін. – 11-те вид., випр. – К. : Т-во «Знання», 2011. – 262 с.
4. Конверський А. Є. Логіка: Підручник / А. Є. Конверський. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2016.
– 391 с
5. Хоменко І. В. Логіка для юристів : підручник / І. В. Хоменко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 224 с.
6. Бондар Т. І. Логіка: навч. посіб. / Т. І. Бондар. – К. : [б. в.], 2010. – 247 с.
7. Виговський Л. А. Логіка: навч. посіб. для студ. юрид. спец. / Л. А. Виговський. – Хмельницький: [б. в.], 2012. – 213 с.
8. Гусев Д. А. Удивительная логика / Д.А.Гусев. – М.: Энас-книга, 2016. – 240 с. // Електронний ресурс.
9. Карамишева Н. В. Логіка (теоретична і прикладна) навч. посіб. / Н. В. Карамишева. – К. : Знання, 2011. – 455 с
10. Конверский А. Е. Логика традиционная и современная: [Учебн. пособ.] / А. Е. Конверский. – М. : Идея-Пресс, 2010. – 380 с.
11. Конверський А.Є. Сучасна логіка: підручник. Ч. 1 : Класична логіка. / А. Є. Конверський. – К. : Київський університет, 2016 . –
191 с.
12. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
13. Логіка: словник-довідник / авт.-уклад. М. Г. Тофтул. – К. : Академія, 2012. – 309 с.
14. Мельников В. Н. Логические задачи / В. Н.Мельников. – К., Одесса : Высшая школа, 1989. – 343 с.
15. Никифоров А.Л. Общедоступная и увлекательная книга по логике, содержащая объемное и систематическое изложение
этого предмета профессором философии / А. Л. Никифоров. – М.: Гнозис, 1995. – 224 с.
16.Павлов В. І. Логіка у запитаннях, відповідях і аргументаціях. навчальний посібник / В. І. Павлов. – К. : Центр учбової
літератури, 2008. – 408 с.
17.Переверзев В. Н. Логистика: справочная книга по логике / В. Н. Переверзев. – М. : Мысль, 1995. – 221 с.
18.Щербина О. Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. Вид. 2-ге, допов. і перероб. / О. Ю. Щербина. – К.: Юридична думка, 2004. –
264 с.
 1. Логічна характеристика судження як форми мислення

Судження – це форма мислення, в Слід зазначити, що в більшості

якій засобами природної чи
штучної мови розкриваються
зв’язки предметів із їхніми
ознаками (в атрибутивних
судженнях) або відношення між
предметами (в релятивних
судженнях).
сучасних логічних систем термін
«судження» не використовується,
оскільки він є надто психологічним
(на цю обставину вказав Г.Фреге).
Замість цього терміну
використовується термін
«висловлювання» («пропозиція»)

. Відповідно, в логіці предикатів висловлювання

розкладаються на менші структурні компоненти:
суб’єкти, предикати, змінні, квантори, дескрипції і
т. ін. В межах пропонованого курсу логіки ми
будемо дотримуватися традиційного підходу до
вивчення її предмету.
Судження мають два види значень: змістовне і смислове.

Змістом судження (у логіці зміст часто називають

матерією) є його істиннісне значення. У двозначній логіці
висловлювань визнається існування лише таких істиннісних
значень як «істина» і «хиба». В інших логічних системах
може бути і більша кількість істиннісних значень.

Окрім змістовного (матеріального), судження мають смислове значення,

тобто несуть певну інформацію про стан справ у навколишній (позамовній)
дійсності
 Змістом судження (у логіці зміст часто
називають матерією) є його істиннісне
значення. У двозначній логіці висловлювань
визнається існування лише таких істиннісних
значень як «істина» і «хиба»..

У межах даного курсу логіки, ми

оперуємо лише двома значеннями
істинності: «істина» і «хиба». Існує
декілька основних логіко-філософських
теорій істини: кореспондентська,
когерентська, конвенціоналістська,
іманентська, прагматична та ін

Згідно цій теорії, істинним вважається таке судження, яке адекватно (вірно) позначає
відповідну йому ситуацію у навколишній (позамовній) дійсності. Зрозуміло, якщо судження
неадекватно (невірно) позначає відповідну йому ситуацію у навколишній (позамовній) дійсності,
викривлює її, то таке судження оцінюється як хибне.
 Відповідно, згідно кореспондентській семантичній теорії істини,
хибним «судження А» буде тоді, коли має місце ситуація В.
Наприклад, судження: «Планета Юпітер є третьою планетою від
Сонця» є хибним, оскільки планета Юпітер є четвертою планетою
від Сонця.

Ми можемо ототожнити два судження за їх матерією, але це не

означатиме, що вони обов’язково співпадуть за смислом.
Наприклад, маємо два істинні судження: «Всі мавпи – живі істоти»
та «Україна є європейською державою». Зрозуміло, що ці два
судження передають зовсім відмінну інформацію. Матеріальне і
смислове значення суджень досліджуються у логічній семантиці.
2. •Логіка висловлювань і предикатів. Квантори в логіці

У сучасній логіці висловлювань абстрагуються від

змісту суджень, від усіх смислових тонкощів і
відтінків думки, які виражаються у судженнях в
розмовній та літературній мові, і розрізняють
судження лише за одною єдиною ознакою:
значенням їх істинності (змістом, матерією).

Одне й те саме судження, залежно від

контексту, може набувати обох цих
значень, але неодночасно. Тобто,
абстрагуючись від смислу суджень, ми
можемо розглядати кожне первинне
(елементарне) судження як певне
висловлювання (мовну пропозицію),
яке позначується однією літерою і,
відповідно, з яким співвідноситься
одне і тільки одне з двох значень
істинності: істина або хиба
• Елементарні висловлювання
позначають великими або малими
літерами латинського алфавіту (A, B, C…
Q, P, R…; a, b, c… q, p, r…). При цьому
різні літери відповідатимуть різним
судженням, а одні й ті самі літери —
одним і тим самим судженням. Таким
чином, літери A, B, C… і т. д. є змінними
лише для одного певного роду (ці змінні
слугують символами для позначення
невизначених (довільних) суджень).
Оскільки кожна змінна позначає лише
одне певне висловлювання-судження,
вона може мати лише одне (як правило
заздалегідь невідоме нам) значення
істинності, тобто вона є або істинною
або хибною.
Кванторні (від лат. quапtит — скільки) судження широко
застосовуються в сучасній математичній логіці.

• Для одномісних предикатів це, по-перше, квантор

існування «» (перевернута в інший бік перша
літера «Е» німецького слова «ехіstereп» — існувати)
і, по-друге, квантор всезагальності «»
(перевернута знизу догори перша літера «А»
німецького слова «аllе» — всі).
 аР(а)
 
де символ «» позначає, що всі ці явища (у нашому випадку «а» –
крадіжки), мають спільну для них властивість («Р») – «бути
злочином». Цю ж формулу можна прочитати й у такий спосіб: «Для
всіх крадіжок спільною їх властивістю буде те, що вони є злочинами».
 Для одномісних предикатів це, по-перше, квантор існування «»
(перевернута в інший бік перша літера «Е» німецького слова «ехіstereп» —
існувати) і, по-друге, квантор всезагальності «» (перевернута знизу догори
перша літера «А» німецького слова «аllе» — всі). В математичній логіці
предикатів майже не використовуються слова буденної мови. Наприклад,
судження: «Дніпро є річкою» в математичні логіці можливо передати у
вигляді формули:

а1Р(а 1)
 
• де символ «» позначає, що цей предмет реально існує (або існував),
символ «а1» позначає конкретний предмет (у нашому прикладі, Дніпро),
а символ «Р» — властивість «бути річкою». Формулу можна прочитати
українською мовою у такий спосіб: «Існує принаймні один предмет
Дніпро, який є річкою». Судження: «Всі крадіжки є злочинами» можна
представити у вигляді формули:
 3. . Основні види простих (елементарних) суджень та їхні структури
 

Простими (елементарними) називають судження, до

складу яких не входять інші судження. На відміну від
простих, складні судження містять в своїх структурах
два або більше суджень.
Структура суджень є абстрактною системою
взаємозв’язків між предметами та їхніми властивостями,
або системою взаємозв’язків між предметами. У
наслідок цього, судження поділяють на атрибутивні
(окремим їх підвидом є екзистенційні) й релятивні.
1.1
Прості атрибутивні судження (ПАС) та судження про існування

Атрибутивні судження (від лат. аttributит – властивість, ознака) розкривають

наявність або відсутність у предметів думки тих або інших властивостей (ознак).
Відповідно, атрибутивні судження мають структуру, яка складається з суб’єкта
судження – предмета, про який у ньому йде мова та предиката – самої по собі
властивості, що приписується предмету. Окрім суб’єктів і предикатів в
атрибутивних судженнях використовуються слова «є» («має», «належить» і т. д.)
або «не є» («не має» і т. д.), які виступають у ролі зв’язок між суб’єктом і
предикатом.
В простих (елементарних) атрибутивних судженнях наявний лише один суб’єкт й один
предикат. У традиційній логіці будову елементарних атрибутивних суджень
представляють у таких структурах:
 
  S є Р;
S не є Р
 Прості судження, які можливо чітко оцінити як істинні
чи хибні, в логіці часто називають категоричними

Судження розрізняють також за якістю і кількістю

суб’єктів. Під якістю суб’єктів судження розуміють не їхнє
змістовне або смислове значення, а лише їхню логічну
форму. За якістю суб’єктів судження поділяють на
стверджувальні та заперечні.
Одиничними називають судження,
в яких щось стверджується або
заперечується лише про один окремий
предмет того чи іншого класу.
Загальними називають судження, в яких щось
стверджується або заперечується стосовно цілого
класу (множини) предметів. У таких судженнях
використовують слова: «всі», «кожний», «будь-
який» тощо
Частковими називають судження, в яких щось
стверджується або заперечується стосовно
частини класу (множини) предметів.
 1.2 Прості релятивні судження (ПРС)

Їхні основні формули:

х R у (для стверджувальних);
х не R у (для заперечних)
 
де «х» та «у» є позначеннями суб’єктів
(предметів про які в цих судженнях йде
мова), а символ R (від rеlаtіо) позначає
предикат, який в релятивних судженнях є
відношенням між суб’єктами.
. предметом (або з групою предметів).
Оскільки суб’єктів і предикатів в релятивних судженнях
більше, ніж в атрибутивних, то, відповідно, структур, які
виникають, залежно від кількості і якості суб’єктів і
предикатів, також буде значно більше.
Різновидом суджень є релятивні
судження (від лат. rеlаtіо - повідомлення
(оповіщення) та зв’язок), які
розкривають наявність або відсутність у
певного предмета (або групи предметів)
того чи іншого відношення з іншим
Відношень між предметами існує
необмежена кількість: «більше»,
«менше», «важче», «легше», «гарніше»,
«батьківство», «синівство» та ін.
 .
3.Розподіл термінів в простих судженнях

Щоб вірно розуміти смисл суджень і правильно

ними оперувати, необхідно розуміти принципи, за
якими в них розподіляються терміни: суб’єкти і
предикати.

загально-стверджувальних суджень («А» – Всі S є Р) суб’єкт є розподіленим, а

предикат нерозподіленим

загально-виокремлюючі судження, в яких розподіленими є і суб’єкт, і предикат. У

цих судженнях суб’єкт і предикат мають різні смислові (змістовні) значення, але
співпадають за обсягами.

В частково-стверджувальних судженнях (І – Деякі S є Р) суб’єкт і предикат, як

правило, разом нерозподіленими. В них обсяги суб’єкта і предиката перетинаються.

загально-заперечних судженнях (Е - Всі S не є Р) суб’єкт і предикат разом

розподілені. Їхні обсяги не мають спільних елементів

У частково-заперечних судженнях (О – Деякі S не є Р) суб’єкт не розподілений, а

предикат розподілений.
 Висновок

Можна вивести наступну закономірність, що характеризує

розподіл термінів у судженнях:
а) суб’єкт є розподіленим в загальних і нерозподіленим в
часткових судженнях;
б) предикат є розподіленим в заперечних і нерозподіленим в
стверджувальних судженнях.
Знання розподілу термінів у судженнях необхідне для
правильного проведення логічних операцій над ними, а також
для перевірки правильності безпосередніх і опосередкованих
дедуктивних умовиводів, які можна робити за допомогою
логічних операцій над судженнями.
 Завдання

План семінарського заняття:

 Характеристика судження як форми абстрактного мислення.
 Види простих категоричних суджень та їхні структури: атрибутивні, релятивні.
 Розподіл термінів (суб’єктів і предикатів) в судженнях.
 Вирішення тестових завдань.
 Проведення тренінгу за практичними завданнями. 
План самостійної роботи здобувачів вищої освіти:
1. Судження і речення (мовний вираз).
2. Істинність і правильність суджень.
3. Основні логіко-філософські теорії істинності (кореспондентсько-семантична, конвенціоналістська,
прагматистська, інтуїтивістська, когерентська).
4. Судження і запитання.
5. Історія розвитку логіки висловлювань.
 
 Завдання
Перелік питань для самоконтролю:

• Яке визначення судження як форми абстрактно-теоретичного мислення?

• Що є змістовним значенням судження?
• Що є смисловим значенням судження.
• Що таке прості атрибутивні судження?
• Які існують види простих атрибутивних суджень?
• Що таке прості релятивні судження?
• Які існують види простих релятивних суджень?
• Що таке екзистенційні судження?
• Яка структура простих атрибутивних і простих релятивних суджень?
• Що таке розподілений термін?
• Що таке нерозподілений термін?
• Що Ви знаєте про квантори в логіці?
Дякую за увагу