Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

ДСНС України

Кафедра прикладної математики і механіки

ТЕМА 7. ЛОГІЧНЕ ВИВЕДЕННЯ.

ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

З КУРСАНТАМИ ТА СТУДЕНТАМИ 1 КУРСУ
З ДИСЦИПЛІНИ ДИСКРЕТНА МАТЕМАТИКА ч

Мета лекції:
Навчальна: вивчити основні поняття логічного виведення в логіці висловлень,
навчитись застосовувати правила виведення в логіці висловлень у прикладних задачах,
вивчити алгоритм методу резолюцій та правила виведення в логіці першого ступеня.
Виховна: виховання свідомого ставлення до вивчення предмету дискретної
математики, самостійності, відповідальності та організованості при підготовці до
занять.
Розвиткова: розвиток логічного та абстрактного мислення, розвиток просторової уяви.

План
ТЕМА 7. ЛОГІЧНЕ ВИВЕДЕННЯ..........................................................................................1
§ 1. Логічне виведення в логіці висловлень.............................................................................2
§ 2. Застосування логіки висловлень.......................................................................................4
§ 3. Застосування правил виведення в логіці висловлень.............................................................6
§ 4. Метод резолюцій у логіці висловлень..............................................................................9
§ 5. Правила виведення у логіці першого ступеня..................................................................12
Контрольні запитання............................................................................................................15
Завдання на самопідготовку:.................................................................................................15

Література
1. Нікольський Ю.В., Пасічник В.В., Щербина Ю.М. Дискретна математика. – Л.:
“Магнолія – 2006”, 2016. – 432 с.

Час проведення: 4 години.

Місце проведення: лекційний зал.
Забезпечення заняття: мультимедіа.
 § 1. Логічне виведення в логіці висловлень.
Означення. Формула g – логічний наслідок формул f1, f2,…, fn, (g логічно випливає з f1, f2,

…, fn), якщо в кожній інтерпретації, у якій виконується формула , формула g

також виконується. Формули f1, f2,…, fn називають гіпотезами (аксіомами, постулатами чи
засновками) формули g.
Той факт, що формула g логічно випливає з f1, f2,…, fn позначають f1, f2,…, fn ├ g.
Теорема 1. Формула g – логічний наслідок формул f1, f2,…, fn тоді й лише тоді, коли

формула загальнозначуща.
Доведення. Необхідність. Нехай g – логічний наслідок формул f1, f2,…, fn та І – довільна
їх інтерпретація. Якщо формули f1, f2,…, fn істинні в інтерпретації І, то за означенням
логічного наслідку формула g також істинна в І. Звідси випливає, що формула

істинна в інтерпретації І. З іншого боку, якщо не всі формули з f1, f2,…,

fn істинні в інтерпретації І, тобто принаймні одна з них фальшива в І, то й формула

фальшива в інтерпретації І, а формула – істинна в І.

Отже, формула істинна у довільній інтерпретації. Це й означає, що

вона загальнозначуща, ╞ .

Достатність. Припустимо, що формула – загальнозначуща. Тоді,

якщо формула істинна в якійсь інтерпретації, то й формула g має бути

істинною в цій інтерпретації. Тобто, g – логічний наслідок формул f1, f2,…, fn. Теорему
доведено.
Означення. Якщо g – логічний наслідок формул f1, f2,…, fn, то формулу

називають логічною теоремою (теоремою), а g – висновком теореми. У

такому разі говорять, що формулу g можна вивести з формул f1, f2,…, fn і g – вивідна формула.
Вираз f1, f2,…, fn ├ g називають правилом виведення. Тут гіпотези записано зліва від знаку ├, а
висновок – справа; сам знак ├ має зміст “отже”.
Теорема 2. Формула g – логічний наслідок формул f1, f2,…, fn тоді й лише тоді, коли

формула – суперечність.
Доведення. За теоремою 1 формула g – логічний наслідок формул f1, f2,…, fn тоді й лише
тоді, коли формула загальнозначуща. Отже, g – логічний наслідок

формул f1, f2,…, fn тоді й лише тоді, коли формула – суперечність.

Далі,

З теорем 1 та 2 випливає: доведення того, що окрема формула є логічним наслідком множини

формул, еквівалентне доведенню того, що деяка пов’язана з ними формула є загальнозначущою або
суперечністю.
У математиці так само, як і в інших царинах , багато проблем можна сформулювати як
проблеми доведення теорем. Це буде пояснено пізніше. А перед тим, як до цього пояснення
перейти, розглянемо простий приклад, який показує, як можна застосувати теореми 1 та 2.

Приклад 1. Розглянемо формули , , . Покажемо, що формула g –

логічний наслідок формул f1 та f2.
Спосіб 1.
Скористаємося таблицями істинності, щоб показати, що формула g виконується в кожній

інтерпретації, у якій виконується формула . З табл. 1 видно, що є лише одна

інтерпретація, у якій виконується, а саме р = F, q = F; у цій інтерпретації формула

також виконується. Отже, за означенням формула є логічним наслідком формул

та .
Таблиця 1
p q pq q ( p  q)  q p
T T T F F F
T F F T F F
F T T F F T
F F T T T T

Спосіб 2.

Скористаємося теоремою 1. Покажемо, що формула загальнозначуща. Для

цього побудуємо табл. 2 для формули .

 Таблиця 2
p q (( p  q )  q )  p
T T T
T F T
F T T
F F T

Оскільки формула загальнозначуща, то формула є логічним

наслідком формул та .
Спосіб 3.
Скористаємось теоремою 2 та покажемо, що формула

заперечувана. Побудуємо таблицю істинності для цієї формули. З табл. 3 видно, що формула

фальшива в кожній інтерпретації.

Таблиця 3
p q pq q ( p  q)  q  p
T T T F F
T F F T F
F T T F F
F F T T F

Тепер відповідно до теореми 2 можна дійти висновку, що формула логічно випливає з

формул та .

§ 2. Застосування логіки висловлень.

Після обговорення різних понять у попередньому викладенні, ми розглянемо
застосування логіки висловлень на одному, можливо несподіваному, прикладі (із політики).
Приклад 2. Припустимо, що коли Конгрес відмовляється прийняти нові закони, то
страйк не буде припинено, якщо тільки він не продовжується більше двох місяців і президент
фірми не йде у відставку. Чи припиниться страйк, якщо Конгрес відмовляється діяти і страйк
щойно почався?
Спочатку перетворимо твердження в символи:
р : Конгрес відмовляється діяти;
q: Страйк припиняється;
r: Президент фірми йде у відставку;
s: Страйк продовжується більше двох місяців.
Тоді факти, дані в цьому прикладі, можна подати такими формулами:

f1 : означає «Якщо Конгрес відмовляється прийняти нові закони, то страйк

не буде припинено, якщо тільки він не продовжується більше двох місяців і президент фірми
не йде у відставку»;
f2 : р означає «Конгрес відмовляється діяти»;

f3 : означає «Страйк щойно почався».

Чи можемо ми з фактів f1, f2, f3, дійти висновку що страйк не буде припинено, тобто чи

зможемо ми довести, що є логічним наслідком f1, f 2 і f 3?

За теоремою 1 це еквівалентно твердженню, що –

загальнозначуща формула (тавтологія). Із наступної таблиці видно, що ця формула істинна в

усіх інтерпретаціях. Отже, формула загальнозначуща.

Тому є логічним наслідком f1, f 2 і f3, тобто ми можемо отримати висновок із f1, f 2 і f3.
Отже, страйк не буде припинено.

Таблиця істинності для , де , ,

p q r s f1 f2 f3 (( p  ( q  ( r  s)))  p  s )  q
q
T T T T T T F F T
T T T F F T T F T
T T F T F T F F T
T T F F F T T F T
T F T T T T F T T
T F T F T T T T T
T F F T T T F T T
T F F F T T T T T
F T T T T F F F T
F T T F T F T F T
F T F T T F F F T
F T F F T F T F T
F F T T T F F T T
F F T F T F T T T
 F F F T T F F T T
F F F F T F T T T

Елегантніше доведення можна отримати, скориставшись теоремою 2 і тотожними

перетвореннями:

Отже, формула являє собою суперечність, тобто є

логічним наслідком f1, f 2 і f3.
Розглянутий приклад дуже простий. Можна навести багато прикладів із інших царин,
наприклад, хімії. Щоб ефективно застосовувати комп’ютер, нам потрібна ефективна програма
доведення теорем. Це питання ми обговоримо в подальшому.
У наведених прикладах ми показали, що логіку висловлень можна застосовувати до
багатьох задач. Метод полягає в тому, щоб спочатку описати задачі формулами, а після цього
довести, що ці формули загальнозначущі або суперечності. Ми використали метод таблиць
істинності та метод тотожних перетворень для доведення загальнозначущості (або
суперечності). У подальшому для таких доведень буде дано більш ефективний метод (метод
резолюцій).

§ 3. Застосування правил виведення в логіці висловлень.

Розглянемо правила виведення та їх застосування в логіці висловлень. Ці правила
обґрунтовують кроки доведення логічних теорем, яке полягає у перевірці того, що висновок
являє собою логічний наслідок множини гіпотез.
Деякі важливі правила виведення та відповідні їм тавтології наведено в табл. 4. Для
прикладу, правило виведення modus ponens має вигляд р, ├ q. Згідно з теоремою 1,

воно ґрунтується на тавтології .

Таблиця 4
Правило Тавтологія Назва правила виведення

p ├  p  q p  ( p  q) Уведення диз’юнкції

p  q  ├ p ( p  q)  p Виключення кон’юнкції
 p, q ├  p  q (( p )  ( q))  ( p  q) Уведення кон’юнкції
р, p  q  ├ q ( p  ( p  q))  q Modus ponens
q , p  q  ├  p (q  ( p  q))  p Modus tollens
p  q , q  r  ├  p  r (( p  q )  (q  r ))  ( p  r ) Гіпотетичний силогізм
p  q , p  ├ q (( p  q)  p)  q Диз’юнктивний силогізм
p  q , p  r  ├  q  r (( p  q )  ( p  r ))  (q  r ) Резолюція

Приклад 3. Припустимо, що імплікація “Якщо йде сніг, то ми катаємося на лижах” та її

гіпотеза “Падає сніг” істинні. Тоді за правилом modus ponens висновок імплікації “Ми
катаємося на лижах” також істинний.
Приклад 4. Нехай істинна імплікація: “Якщо n > 3, то n2 > 9”. Отже, якщо n > 3, то за
правилом modus ponens висновок n2 > 9 правильний для цього n.
Далі наведено декілька прикладів міркувань із використанням інших правил виведення з
табл. 4.
Приклад 5. З’ясуємо, яке правило виведення використано в такому міркуванні:
“Похолоднішало. Отже, похолоднішало або почав падати дощ”.
Нехай р – висловлення “Похолоднішало”, а q – висловлення “Почав падати дощ”. Тоді це
міркування можна записати як p ├  , тобто наведене міркування використовує правило
введення диз’юнкції.
Приклад 6. З’ясуємо, яке правило виведення використано в такому міркуванні:
“Похолоднішало та почав падати дощ. Отже, похолоднішало”.
Нехай р – висловлення “Похолоднішало”, а q – висловлення “Почав падати дощ”. Тоді це
міркування можна записати як  ├ p. Це міркування використовує правило виключення
кон’ юнкції.
Приклад 7. З’ясуємо, яке правило виведення використано в такому міркуванні. “Якщо
сьогодні падатиме дощ, то сьогодні ми не поїдемо на пікнік. Якщо ми не поїдемо на пікнік
сьогодні, то поїдемо на пікнік завтра. Отже, якщо сьогодні падатиме дощ, то ми поїдемо на
пікнік завтра”.
Нехай р – висловлення “Сьогодні падатиме дощ”, q – висловлення “Сьогодні ми не
поїдемо на пікнік”, а r – висловлення “Ми поїдемо на пікнік завтра”. Наведене міркування
можна записати так: ,  ├  . Отже, у міркуванні використано правило
гіпотетичного силогізму.
 Якщо твердження містить багато гіпотез, то потрібно застосувати декілька правил
виведення для того, щоб довести істинність висновку.
Проілюструємо це такими прикладами.
Приклад 8. Покажемо, що з гіпотез “Сьогодні не сонячний день і холодніше, ніж учора”,
“Ми підемо купатися лише якщо сьогодні сонячний день”, “Якщо ми не підемо купатися, то
поїдемо плавати на човні” та “Якщо ми поїдемо плавати на човні, то повернемося пізно
ввечері” випливає висновок “Ми повернемося пізно ввечері”.
Нехай р – висловлення “Сьогодні сонячний день”, q – “Сьогодні холодніше, ніж учора”, r
– “Ми підемо купатися”, s – “Ми поїдемо плавати на човні”, t – “Ми повернемося пізно

ввечері”. Тут гіпотези – , , і , а висновок – t.

Нижче наведено послідовність кроків отримання висновку із заданої множини гіпотез і
зазначено застосовані правила виведення.
1. pq – гіпотеза.
2. p – правило виключення кон’юнкції до 1
3. r  p – гіпотеза.
4. r – modus tollens до 2 та 3.
5. r  s – гіпотеза.
6. s – modus ponens до 4 та 5.
7. s  t – гіпотеза.
8. t – modus ponens до 6 та 7.
Висновок отримано.
Приклад 9. Покажемо, що з гіпотез “Якщо ти надішлеш мені повідомлення
електронною поштою, то я закінчу писати програму”, “Якщо ти не надішлеш мені
повідомлення електронною поштою, то я рано піду спати”, та “Якщо я рано піду спати, то
прокинуся бадьорим” випливає висновок “Якщо я не закінчу писати програму, то я прокинуся
бадьорим”.
Уведемо позначення: р – “Ти надішлеш мені повідомлення електронною поштою”, q –
“Я закінчу писати програму”, r – “Я рано піду спати”, s – “Я прокинуся бадьорим”. Гіпотези

можна записати у вигляді , і . Потрібно обґрунтувати висновок .

Нижче наведено послідовність кроків для отримання висновку із заданої множини
гіпотез. Застосовані правила виведення записано справа.
1. p  q – гіпотеза.
2. q  p
– контрапозиція ( p  q  q  p ).
3. p  r – гіпотеза.
4. q  r – гіпотетичний силогізм до 2 та 3.
5. r  s – гіпотеза.
6. q  s – гіпотетичний силогізм до 4 та 5.
Висновок отримано.

§ 4. Метод резолюцій у логіці висловлень.

Існують комп’ютерні програми, котрі розроблено для автоматизації міркувань,
виконуваних за допомогою доведення логічних теорем. У багатьох із цих програм використано
правило виведення, відоме як резолюція.

Правило резолюції записують у вигляді ,  ├  .

На основі цього правила Дж. Робінсон (G. Robinson) 1965 р. запропонував метод
резолюцій автоматичного доведення логічних теорем.

Означення. Нехай формулу f записано у КНФ . Тут кожна з формул

di ( ) – літерал або диз’юнкція літералів, у якій немає повторюваних букв. Формулу di

називають елементарною диз’юнкцією, диз’юнктом або клаузою. Кількість літералів у формулі di
називають рангом елементарної диз’юнкції.
Розглядають також елементарну диз’юнкцію з рангом 0, яку позначають □, – така
диз’юнкція не містить жодного літералу. За означенням елементарну диз’юнкцію з рангом 0
уважають такою, що дорівнює F.
За принципом прямої дедукції (див. теорему 2) формулу g можна вивести з формул f1,

f 2 ,..., fn тоді й лише тоді, коли – суперечність (невиконанна). Так буде,

якщо хоча б одна з формул f1, f 2 ,..., fn фальшива чи формула g істинна.

Означення. Нехай формулу записано в КНФ

, де d1, d2, ..., dm – її елементарні диз’юнкції. Очевидно, що цю КНФ

можна записати у вигляді множини її елементарних диз’юнкцій S = {d1, d2, ..., dm}. Множину
S називають невиконанною, якщо формула f невиконанна (суперечність).
Означення. Припустимо, що елементарні диз’юнкції d1 і d2 такі, що d1 містить літерал l1,
контрарний до літералу l2 з d2. Викреслимо l1 з d1 і l2 з d2, та побудуємо диз’юнкцію решти
літералів цих елементарних диз’юнкцій. Отриману елементарну диз’юнкцію називають
резольвентою.

Приклад 10. Побудуємо резольвенту пари елементарних диз’юнкцій та

. Ці елементарні диз’юнкції містять контрарну пару літералів p та , які

викреслимо з d1 та d2, та утворимо диз’юнкцію літералів, що залишилися. Отримуємо
резольвенту .
Теорема 3. Резольвента d елементарних диз’юнкцій d1 та d2 – логічний наслідок d1 та d2.

Доведення. Нехай , , , де та диз’юнкції

літералів, відмінних від l та . Нехай d1 та d2 істинні в інтерпретації І. Покажемо, що

резольвента d елементарних диз’юнкцій d1 та d2 також істинна в цій інтерпретації. Зазначимо,

що точно один з літералів l або фальшивий в І . Нехай це літерал l. Тоді d1 не може бути
елементарною диз’юнкцією з рангом 1, бо тоді вона була б фальшивою в інтерпретації І. Це

означає, що диз’юнкція істинна в інтерпретації І, а отже, і резольвента істинна

в І. Аналогічно показуємо, що якщо літерал фальшивий в інтерпретації І, то істинна в І.

Звідси одержимо, що диз’юнкція істинна в інтерпретації І.

Приклад 11. Нехай , , . Доведемо, що f1, f2 ├ g. Формула g

– це резольвента формул f1 і f2, тому f1, f2 ├ g.
Виведення формули d з елементарних диз’юнкцій множини S = {d1, d2, ..., dm} за
методом резолюцій полягає в побудові такої скінченної послідовності елементарних

диз’юнкцій , ,…, , що кожна ( ) являє собою або елемент множини S, або

резольвенту елементарних диз’юнкцій, які передують , причому .

Елементарну диз’юнкцію d можна вивести з S, якщо існує виведення d з S.
Головну ідею методу резолюцій формулюють так: перевірити, чи містить множина
елементарних диз’юнкцій S диз’юнкцію □. Якщо S містить □, то S – невиконанна. Якщо S не
містить □, то перевіряють, чи можна вивести □ з S. Виведення □ з S називають доведенням
невиконанності S або спростуванням S. Якщо доведено невиконанність множини S, то тим

самим доведено, що формула – суперечність (невиконанна), а за

теоремою 2 це означає, що формула g – логічний наслідок формул f1, f 2 ,..., fn.
Алгоритм методу резолюцій
Задано множину гіпотез f1, f 2 ,..., fn та висновок g. Алгоритм дає змогу визначити, чи
являє собою формула g логічний наслідок множини гіпотез.

Крок 1. Побудувати кон’юнкцію множини гіпотез f1, f 2 ,..., fn та заперечення висновку

у вигляді . Звести отриману формулу до КНФ і записати множину її

елементарних диз’юнкцій S.
Крок 2. Записати кожну елементарну диз’юнкцію множини S в окремому рядку.
Крок 3. Вибрати дві елементарні диз’юнкції, які містять контрарну пару літералів, і
побудувати їх резольвенту. Записати одержану резольвенту в новому рядку, якщо в попередніх
рядках іще немає такої елементарної диз’юнкції.
Крок 4. Крок 3 виконувати до отримання диз’юнкції з рангом 0. Одержання елементарної
диз’юнкції з рангом 0 свідчить про те, що формулу g можна вивести з формул f1, f 2 ,..., fn. Якщо
неможливо отримати резольвенту, відмінну від елементів множини S та вже побудованих
резольвент, то множина S неспростовна. Кінець.

Приклад 12. Доведемо невиконанність множини S = { , , р} за допомогою методу

резолюцій.
Запишемо кожну елементарну диз’юнкцію в окремому рядку та перенумеруємо їх:

(1) ;

(2) ;
(3) p;

(4) .
Резольвенту (4) отримано з елементарних диз’юнкцій (1) та (2). Далі,
(5) □.
Резольвента (5) – диз’юнкція з рангом 0, її одержано з елементарної диз’юнкції (3) та
резольвенти (4). Виведення диз’юнкції з рангом 0 із множини S спростовує цю множину.
Приклад 13. За методом резолюцій доведемо, що , ,  ├  .
За принципом прямої дедукції (див. теорему 2) побудуємо формулу, невиконанність якої

будемо доводити. Вона має вигляд . Запишемо гіпотези у

формі елементарних диз’юнкцій і випишемо кожну з них в окремому рядку:
(1) ;

(2) ( );

(3) ( ).

Оскільки заперечення висновку утворює дві елементарні диз’юнкції та

з рангом 1, то їх теж випишемо в окремих рядках:

(4) ;

(5) .
Послідовно побудувавши всі можливі резольвенти методом резолюцій, виведемо
диз’юнкцію з рангом 0. Біля кожної резольвенти випишемо номери елементарних диз’юнкцій,
з яких цю резольвенту отримано:

(6) (2), (4);

(7) q (6), (1);

(8) (3), (5);

(9) □ (7), (8).
Одержання диз’юнкції з рангом 0 доводить невиконанність S множини, тобто формула
– логічний наслідок формул , і .

§ 5. Правила виведення у логіці першого ступеня.

Розглянемо деякі важливі правила виведення для формул із кванторами.
Означення. Універсальна конкретизація – це правило виведення того, що Р(с) істинне для

довільного елемента c з предметної області за умови, що формула істинна.

Наприклад, універсальну конкретизацію можна використати тоді, коли із твердження “Всі
люди смертні” потрібно дійти висновку “Сократ – смертний”. Тут Сократ – елемент
предметної області, яка складається з усіх людей.

Означення. Універсальне узагальнення – це правило виведення, згідно з яким

істинне, якщо істинне Р(с) для довільного с із предметної області.
Це правило використовують тоді, коли на підставі істинності Р(с) для кожного елемента с

з предметної області твердять, що істинне. Вибраний елемент с має бути довільним і

не конкретизованим. Універсальне узагальнення неявно застосовують у багатьох математичних
 доведеннях і рідко згадують явно.
Означення. Екзистенційна конкретизація – це правило, яке дає змогу дійти висновку про те,

що на підставі істинності можна твердити, що в предметній області є елемент с, для

якого Р(с) істинне. Зазвичай про елемент с відомо тільки те, що він існує. Із цього випливає, то
можна позначити його та продовжувати міркування.
Означення. Екзистенційне узагальнення – це правило виведення, використовуване для того,
щоб на підставі істинності Р(с) на якомусь елементі с з предметної області дійти висновку, що

істинне.
Правила виведення в численні предикатів зведено в табл. 5.

Таблиця 5
Правило виведення Назва
1. x P ( x)  ├ Р(с) Універсальна конкретизація
2. Р(с) ├  x P ( x) Універсальне узагальнення
3. x P ( x)  ├ Р(с) Екзистенційна конкретизація
4. Р(с) ├  x P ( x) Екзистенційне узагальнення

У правилах 1 і 2 елемент с предметної області довільний, а в правилах 3 та 4 в предметній

області має бути принаймні один такий елемент.
Приклад 14. Доведемо, що гіпотези “Кожний, хто вивчає комп’ютерні науки, слухає курс
дискретної математики” та “Марія вивчає комп’ютерні науки” дають змогу сформулювати
висновок “Марія слухає курс дискретної математики”.
Нехай предикат D(х) означає “х вивчає комп’ютерні науки”, С(х) – “х слухає курс

дискретної математики”. Тоді гіпотезами будуть формули і D(Марія), а

висновок – С(Марія). Доведення висновку для заданої множини гіпотез виконаємо в такій
послідовності.
1. x ( D( x)  C ( x)) – гіпотеза.
2. D(Марія)  С(Марія) – універсальна конкретизація до 1.
3. D(Марія) – гіпотеза.
4. С(Марія) – modus ponens до 2 та 3.
 Приклад 15. Доведемо, що з гіпотез “У групі є студент, який не читав підручника” та
“Всі студенти групи склали іспит” можна сформувати висновок “Дехто з тих, хто склав іспит,
не читав підручника”.
Нехай С(х) означає “х вчиться в групі”, В(х) – “х читав підручника” та Р(х) – “х склав

іспит”. Гіпотези – це та , а висновок – .

Доведення – це така послідовності кроків.

1. x (C ( x)  B ( x)) – гіпотеза.
2. C (a)  B (a ) – екзистенційна конкретизація до 1.
3. C (a) – виключення кон’юнкції до 2.
4. x(C ( x)  P( x)) – гіпотеза.
5. C (a)  P(a) – універсальна конкретизація до 4.
6. P (a ) – modus ponens до 3 та 5.
7. B (a ) – виключення кон’юнкції до 2.
8. P (a )  B (a) – уведення кон’юнкції до 6 та 7.
9. x ( P ( x)  B ( x)) – екзистенційне узагальнення до 8.

Контрольні запитання
1. Яку формулу називають логічним наслідком деякої скінченої кількості формул?
2. Дати означення логічної теореми та висновку.
3. Сформулювати теореми про формулу як логічний наслідок деякої скінченої
кількості формул.
4. Сформулювати основні правила виведення та відповідні їм тавтології.
5. Сформулювати правило резолюції.
6. Що називають елементарною диз’юнкцією (диз’юнктом або клаузою)?
7. Що називають рангом елементарної диз’юнкції?
8. Яку множину називають називають невиконанною?
9. Що називають резольвентою?
10.Сформулювати головну ідею методу резолюцій.
11.Описати алгоритм методу резолюцій.
12.Дати означення універсальної конкретизації.
13.Дати означення універсального узагальнення.
14.Дати означення екзистенційної конкретизації.
15.Дати означення екзистенційного узагальнення.

Завдання на самопідготовку:
1. Віртуальний університет ЛДУ БЖД [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://virt.ldubgd.edu.ua/
2. Дискретна математика [Електронний ресурс] / Чмир Оксана Юріївна. — Режим
доступу: http://virt.ldubgd.edu.ua/enrol/index.php?id=1063
3. Нікольський Ю.В., Пасічник В.В., Щербина Ю.М. Дискретна математика. – Л.:
“Магнолія – 2006”, 2016. – 432 с.

Доцент
кафедри прикладної математики і механіки Оксана Чмир

Лекція обговорена на засіданні

кафедри прикладної математики і механіки
Протокол № від “ ” серпня 20 р.