Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет радіоелектроніки

Кафедра фізики

ЗВІТИ
з лабораторних робіт з фізики,
І семестр.
Варіант 32

Виконав: Перевірив:
ст. гр. АКТАКІТ-22-3 доц. Орел Р.П.
Пончко Сергій Іванович доц. Чубукін О.С.

Харків 2022
 2. ВИВЧЕННЯ ВІЛЬНОГО ПАДІННЯ

2.1 Мета роботи:

Вивчити закономірності вільного падіння тіл в полі тяжіння, визначити
прискорення вільного падіння. Ознайомитись з методом обчислення похибок
прямих та непрямих вимірювань.

2.2 Експериментальні дослідження

Прилади та приладдя: для виконання лабораторної роботи використовував

програму комп’ютерної симуляції «Вивчення вільного падіння». Зовнішній вигляд
інтерфейсу програми зображено на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Зовнішній вигляд вікна програми

2 3
Вихідні дані згідно варіанту 32: R  3,0 10 м, h  30 м кг, m  4,0 10 .
6 8
Дані для вакууму:   1,0  10 кг / м кг/м3 ,   1,0 10 Па  с .
3

5
Дані для повітря:   1,29 кг / м ,   1,72  10 Па  с .
3
 2.3 Результати вимірювань.

2.3.1. Встановлюємо у програмі вихідні дані для вакууму згідно варіанту 32.
Вимірюємо час падіння кульки у вакуумі і заносимо результати до таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Результати експериментальних досліджень – вакуум.

Час падіння, с
№ h, м h, м
t1 t2 t3 t4 t5 <t> t

1. 30 5,48 2,41 2,41 2,41 2,30 2,41 2,39 0,06

2. 35 5,92 2,6 2,51 2,6 2,6 2,6 2,58 0,05
3. 40 6,33 2,80 2,80 2,71 2,80 2,80 2,78 0,05
4. 45 6,71 3,00 2,91 3,00 3,00 3,00 2,98 0,05
5. 50 7,07 3,21 3,21 3,21 3,10 3,21 3,19 0,06

2.3.2. Змінюємо у програмі вихідні дані для повітря. Вимірюємо час падіння
кульки у повітрі і заносимо результати до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Результати експериментальних досліджень – повітря.

Час падіння, с
№ h, м h, м
t1 t2 t3 t4 t5 <t> t

1. 30 5,48 2,51 2,51 2,51 2,41 2,51 2,49 0,06

2. 35 5,92 2,71 2,71 2,71 2,71 2,60 2,69 0,06
3. 40 6,33 2,91 2,80 2,91 2,91 2,91 2,89 0,06
4. 45 6,71 3,00 3,00 3,00 3,00 2,91 2,98 0,05
5. 50 7,07 3,21 3,10 3,21 3,21 3,21 3,19 0,06
 2.4 Обробка результатів експериментальних досліджень

2.4.1. Обчислюємо величину середнього значення часу падіння і похибки

прямого виміру часу падіння за наступними формулами.
t1  t2  t3  t4  t5
 t  ,
5

t  tn,p 
 t1   t  2   t2   t  2   t3   t  2   t4   t  2  t5   t  2
.
5  (5-1)

4   2,41  2,39    2,3  2,39 

2 2
t1  2,8   0,06 .
5  (5-1)

Похибки для інших значень часу падіння обчислюємо так само. Заносимо
результати розрахунків до таблиць 2.1 і 2.2.

2.4.2. Обчислюємо похибку h для будови графіку залежностей h від <t>.

f(h) h ,
f 1
 ,
h 2 h
1
 h  f   h
2 h
Похибку прямого виміру висоти h беремо 0,5 м як половину поділки

вимірювального інструменту, тоді використовуючи отриману формулу для  h

1
отримаємо:  h1   0,5  0,05 м ,  h2   h3   h4   h2  0,04 м .
2 30

2.4.3. Будуємо графіки залежностей h від <t> для вакууму та повітря з

урахуванням похибок прямих вимірювань (рис.2.1 і рис.2.2).
Рис.2.2 Графік залежностей h від < t > для вакууму
 Рис.2.3 Графік залежностей h від < t > для повітря

2.4.4. Обчислюємо величину g за формулою:

2 2
 h  h2  h1 
g1  2    2  
 t  t  t
 2 1 
- для вакууму
2
 6,97  5,66 
g1  2    9,53388  9,5 м / с
2
 3,1  2,5 
- для повітря
2
 6,84  5,77 
g2  2    9,159245  9,2 м / с
2
 3,1  2,6 
2.4.5 Визначаємо абсолютну похибку g виходячи з робочої формули
2
 h  h1 
g  2 2
 t2  t1  та абсолютних похибок прямих вимірювань.
 
2 2 2 2
 g   g   g   g 
g   h1    h2    t1    t2  ,
 h1   h2   t1   t2 

g  
   Вираз визначаємо 
  t2  t1   = 
2 2
 2 h2  h1 ,
h1 h1    самостійно 

g  Вираз визначаємо 
= ,
h2  самостійно 
g  Вираз визначаємо 
= ,
t1  самостійно 

g  Вираз визначаємо 
= .
t2  самостійно 

Підставляємо у формулу для g отримані формули для частинних похідних і

числові значення параметрів (у якості t вибираємо максимальне значення з
таблиці результатів):
– для вакууму:
2 2 2 2
 2  1,31   2  1,31   4  1,312   4  1,312 
g1     0 ,5 
   0 ,5     0 ,06     0 , 06  
 5,66  0,6   6,97  0,6
2 2 3 3
  0 ,6   0 , 6 
м
 2,8209  2,9 2
с
– для повітря:
2 2 2 2
 2  1,07   2  1,07   4  1,07 2   4  1,07 2 
g 2     0 ,5 
   0 ,5     0 ,06     0 , 06  
 6,84  0,5   5,77  0,5
2 2 3 3
  0,5   0 ,5 
м
 3,256  3,3 2
с

Результати роботи: визначене прискорення вільного падіння

– для вакууму: g1  (9,5  2,9) м / с 2 ,

– для повітря: g2  (9,2  3,3) м / с 2 .

Висновок: В результаті лабораторних досліджень було встановлено, що

прискорення вільного падіння в вакуумі складає g1  (9,5  2,9) м / с 2 , у повітрі –

g2  (9,2  3,3) м / с 2 . Отримані результати з урахуванням розрахованих похибок

знаходяться у відповідності з загальновідомим значенням 9,8 м / с 2 .