1

Множини та операції над ними

Множиною називають сукупність елементів різної природи, які об’єднані
за певною (характеристичною) ознакою.
Множини позначаються великими буквами A, B, X , а елементи множин –
малими буквами a, b, x . Той факт, що елемент x належить множині A
записують x  A . Якщо ж x не є елементом множини A, то записують x  A .
Множину, яка не містить жодного елемента, називають порожньою
множиною і позначають  .
Множину можна задати, перерахувавши усі її елементи,
A  a, b, c, d – множина A складається з елементів a, b, c, d . Множину
можна задати, описавши її характеристичну ознаку,
A  x : α (x) – множина A складається з елементів х, яким притаманна
властивість α ( x) .
Приклад. A  x : 0  x  12, x  парне – множина A складається з усіх
парних додатніх чисел, які менші 12. Цю ж множину можна визначити і так
A  2, 4, 6, 8, 10.
Множини, які складаються з одних і тих самих елементів, називають
рівними.
Якщо кожний елемент множини B є одночасно елементом множини A, то
множину B називають підмножиною множини A і позначають B  A . З того,
що B  A і A  B випливає, що A  B .
Приклад. A  x : x  вид тварин, B  x : x  вид савців і
C  x : x  вид котячих . Тоді B  A , C  A і C  B .
Операції над множинами
Об’єднанням множини A і множини B ( A  B) називають множину, яка
складається з елементів, що належать або до A, або до B, або до A і B
одночасно, тобто A  B  x : x  A  x  B.
Приклад. A – множина чоловіків, які палять, певного регіону, а B –
множина чоловіків цього регіону, у яких є діти. Тоді A  B – множина чоловіків
цього регіону, які або палять, або мають дітей, або палять і мають дітей.
Аналогічно можна побудувати об’єднання більшої кількості множин.
Наприклад, A  B  C  x : x  A  x  B  x  C.
 2

На рис. 1 зображено об’єднання множин.

А А
С
В В

A B A B C
Рис. 1

Перетином множини A і множини B ( A  B) називають множину, яка

складається з елементів, що належать до A і до B одночасно, тобто
A  B  x : x  A  x  B.
Аналогічно можна побудувати перетин більшої кількості множин. Наприклад,
A  B  C  x : x  A  x  B  x  C. На рис. 2 перетину множин відповідає
область перекривання множин.

А А С

В В

A B A B C
Рис. 2

Для довільних множин A і B :

1) A  B  B  A , A  B  B  A.
2) A  (B  C)  ( A  B)  C , A  (B  C)  ( A  B)  C .
3) ( A  B)  C  ( A  C)  (B  C) , ( A  B)  C  ( A  C)  (B  C) .
Різницею множини A і множини B ( A \ B) називають множину, яка
складається з елементів множини A, які не належать до множини B, тобто
A \ B  x : x  A  x  B.
Для довільних множин A і B виконується рівність .
Якщо a  A і b  B , то пару елементів a і b , яка записана у вигляді (a, b)
називають впорядкованою парою. При цьому, впорядковані пари (a1, b1) і (a2 , b2 )
рівні тоді і тільки тоді, коли a1  a2 і b1  b2 .
Множину, елементами якої є всі впорядковані пари (a, b) , де a  A і b  B
називають прямим або декартовим добутком множин A і B. Позначають
A B. При цьому, A  B  B  A , окрім окремих випадків.
 3
Якщо B  A , то множину A \ B називають доповненням множини B до
множини A і позначають  A B.

Множина дійсних чисел

Множина натуральних чисел (N) – множина чисел, які використовують при
лічбі
N  1, 2, 3, ..., n, ....
Множина цілих чисел (Z) складається з натуральних, їм протилежних і нуля.
Z  0,  1,  2,  3, ...,  n, ....
Множина раціональних чисел (Q) складається з цілих чисел і звичайних
дробів
 
Q   m : m  Z, n  N  .
 n 
Усі решта чисел складають множину ірраціональних чисел.
Множину усіх раціональних та ірраціональних чисел називають множиною
дійсних чисел R. Між цими множинами існує ланцюжок вкладень
N  Z  Q  R.

КОМПЛЕКСНІ ЧИСЛА

1. Основні поняття
2. Геометричне зображення комплексних чисел
3. Форми запису комплексних чисел
4. Дії над комплексними числами

1.Основні поняття

Розглянемо рівняння x 2  1 , це рівняння має розв’язок в множині

комплексних чисел, його позначимо через i . Тоді i 2  1 .

Комплексним числом z називається вираз вигляду

z  x  iy ,
де x і y — дійсні числа, а
i — так звана уявна одиниця, i2 = –1.
Якщо x = 0, то число 0 + iy називається чисто уявним.
Якщо y = 0, то число x + i0 = х ототожнюється з дійсним числом х, а це
означає, що множина R всіх дійсних чисел є підмножиною множини С всіх
комплексних чисел, тобто R  С .
Число х називається дійсною частиною комплексного числа z і позначається
x  Re z , а y — уявною частиною, y  Im z .
 4
Два комплексних числа z 1  x1  iy 1 , z 2  x 2  iy 2 називаються рівними
( z 1  z 2 ) тоді і тільки тоді, коли рівні їхні дійсні частини і рівні їхні уявні
частини: x 1  x 2 , y 1  y 2 . Зокрема, комплексне число z  x  iy дорівнює нулю
тоді і тільки тоді, коли x = y = 0. Поняття "більше" і "менше" для комплексних
чисел не вводиться.
Два комплексних числа z  x  iy і z  x  iy , що відрізняються лише знаком
уявної частини, називаються комплексно спряженими (або взаємно
спряженими). Комплексне число спряжене до комплексного числа z позначають
z.

Мають місце наступні властивості, що легко перевіряються, для будь-яких

z, z1 , z 2  С :

1. (z )  z ;
2. Число z буде дійсним тоді і лише тоді, коли z  z ;
3. Число z z  a 2  b 2 завжди дійсне і невід’ємне;
4. z1  z 2  z1  z 2 ; z1 z 2  z1 z 2 .

Приклад. Добути квадратній корінь з комплексного числа.

Нехай z  a  bi - довільне комплексне число. Припустимо, що квадратній
корінь з нього існує та дорівнює u  i , тобто a  bi  u  i . Тоді u  i 2 a  bi , або
u 2  i 2   2ui  a  bi . Визначимо тепер u і  :
u 2   2  a  u 2  2  a
 або  2 .
 2 u  b u   2
 a 2
 b 2

a 2  b2  a a2  b2  a
Звідси випливає, що u   ;  .
2 2
Для знаходження a  bi значення a , b заданими цими формулами, не можна
комбінувати довільно, оскільки згідно з формулою 2u  b знак добутку u має
збігатися зі знаком числа b .
Приклад. Розв’язати квадратне рівняння 1  i z 2  iz  2  4i  0 .
Обчислимо
D  b 2  4ac  i 2  41  i 2  4i   1  42  4i  2i  4  1  8  24i  7  24i ,
а також
D  7  24i . Нехай 7  24i  u  i . Тоді за формулами для u і  з попереднього
49  576  7 49  576  7
прикладу u    4 ;     3 .
2 2
Таким чином, 7  24i  4  3i або 7  24i  4  3i .
 i  4  3i 4  4i 2  2i 1  i 
Отже, x1     2i ;
21  i  21  i  2
 i  4  3i  4  2i  2  i 1 3
x2      i.
21  i  21  i  1 i 2 2
 5
2. Геометричне зображення комплексних чисел
Будь-яке комплексне число z  x  iy можна зобразити точкою M ( x; y)
площини Oxy такою, що x  Re z , y  Im z . І навпаки, кожну точку M ( x; y)
координатної площини можна розглядати як образ комплексного числа z  x  iy
(рис. 1).
y

y M

r
r


O x x
Рис. 1
Площина, на якій зображують комплексні числа, називається комплексною
площиною. Вісь абсцис називають дійсною віссю, так як на ній лежать дійсні
числа z  x  i0  x . Вісь ординат називають уявною віссю, оскільки на ній лежать
чисто уявні комплексні числа z  0  iy .
Комплексні числа можна задавати за допомогою радіус-вектора
r  OM  ( x; y ) . Довжина вектора r , який зображає комплексне число z,
називається модулем цього числа і позначається z або r . Величина кута між
додатним напрямком дійсної осі і вектором r , який зображає комплексне число,
називається аргументом цього комплексного числа і позначається arg z або .
Аргумент комплексного числа z = 0 не визначений. Аргумент комплексного
числа z  0 — величина багатозначна і визначається з точністю до доданка 2k
( k  0,  1,  2, ... ).
Arg z  arg z  2k , де arg z — головне значення аргументу, яке знаходиться в
проміжку  ;   (іноді за головне значення аргументу беруть величину, яка з
 0; 2  ).
3. Форми запису комплексних чисел
Запис числа z  x  iy називають алгебраїчною формою комплексного
числа.
Модуль r і аргумент  комплексного числа можна розглядати як полярні
координати вектора r  OM , який зображує комплексне число z  x  iy (див.
рис. 1). Тоді отримуємо x  r cos  , y  r sin  . Отже, комплексне число z  x  iy
можна записати у вигляді
z  r cos   ir sin  або
z  r (cos   i sin ) .
Такий запис комплексного числа називається тригонометричною формою.
Модуль r  z однозначно визначається за формулою
 6

r  z  x2  y2 .
Аргумент  визначається з формул
x y y
cos  , sin   , tg  .
r r x
Оскільки
  Arg z  arg z  2k , то
cos   cos(arg z  2k )  cos(arg z ) ,
sin   sin(arg z ) .
Через те при переході від алгебраїчної форми комплексного числа до
тригометричної достатньо визначити лише головне значення аргументу
комплексного числа z, тобто   arg z .
y
Оскільки   arg z   , то із формули tg  отримаємо, що
x
 y для внутрішніх точок
 arctg
x
,
І, IV чвертей (x  0);

 y для внутрішніх точок
arg z   arctg  ,
 x ІІ чверті (x  0, y  0);
 y для внутрішніх точок
 arctg  
 x ІІI чверті (x  0, y  0).
Якщо точка z лежить на дійсній або уявній осі, то arg z можна знайти
безпосередньо (рис. 2). Наприклад, arg z 1  0 для z 1  2 ; arg z 2   для z 2  3 ;
 
arg z 3  для z 3  i і arg z 4   для z 4  4i .
2 2

z3 = i

z2 = –3 z1 =2 x

z4 = –4i

Рис. 2
 7

Використовуючи формулу Ейлера

e i  cos   i sin 
комплексне число z  r (cos   i sin ) можна записати в показниковій (або
експоненціальній) формі z  re i , де r  z — модуль комплексного числа, а кут
  Arg z  arg z  2k , k  .
На підставі формули Ейлера функція e i є періодичною з основним періодом
2 . Тому для запису комплексного числа z в показниковій формі достатньо
знайти головне значення аргументу комплексного числа, тобто вважати
  arg z .
4. Дії над комплексними числами
Сумою двох комплексних чисел z 1  x1  iy 1 і z 2  x 2  iy 2 називається
комплексне число, яке визначається рівністю

z 1  z 2  ( x1  x 2 )  i( y 1  y 2 ) .

Віднімання визначається як дія обернена до додавання. Різницею двох

комплексних чисел z 1 і z 2 називається таке комплексне число z, тобто
z  z 1  z 2 , додавши яке до z 2 , отримаємо число z 1 , тобто z  z 2  z 1 .
Якщо z 1  x1  iy 1 , z 2  x 2  iy 2 то із означення легко отримати різницю z:
z  z 1  z 2  ( x1  x 2 )  i( y 1  y 2 ) .
Приклад.
z 1  1  i, z 2  2  3i , тоді
z 1  z 2  (1  2)  i (1  3)  3  i 4 ;
z 1  z 2  (1  2)  i (1  3)  1  i 2 .
Добутком комплексних чисел z 1  x1  iy 1 і z 2  x 2  iy 2 називається
комплексне число, яке визначається рівністю

z 1  z 2  ( x 1x 2  y 1 y 2 )  i ( x 1 y 2  x 2 y 1 ) .

Звідси, зокрема, виходить важливе співвідношення

i 2  1 .

Справді, i 2  i  i  (0  1i )(0  1i)  (0  1)  i(0  0)  1.

Тому попередня формула для добутку двох комплексних чисел отримується
формально шляхом перемноження двочленів x 1  iy 1 і x 2  iy 2 :
( x1  iy 1)( x 2  iy 2 )  x1x 2  ix1 y 2  iy 1x 2  i 2 y 1 y 2 
 x1x 2  y 1 y 2  i( x1 y 2  x 2 y 1 ).
 8

Приклад.
(2  3i)( 3  4i)  6  8i  9i  12i 2  6  12  i(8  9)  6  i17 .
Зауважимо, що z  z  ( x  iy )( x  iy )  x 2  y 2 — дійсне число.
Суттєвою перевагою тригонометричної та показникової форм запису
комплексного числа в порівнянні з алгебраїчною є простота виконання дій
множення та ділення.
При множенні комплексних чисел в тригонометричній і показниковій
формах їхні модулі перемножуються, а аргументи додаються:
z 1  z 2  r1e i1  r2e i 2  r1r2e i (1 2 )  r1r2  cos( 1   2 )  i sin( 1   2 )  .
Це правила розповсюджується на будь-яке скінченне число множників.
Зокрема, якщо є n множників і всі вони однакові, то

z n   r (cos   i sin )   r n (cos n  i sin n) .

n

Ця формула називається формулою Муавра.

Приклад. Знайти (1  3i ) 9 .


 3 3 
2
r  1  2 , arg z  arctg  .
1 3
  
z  2  cos  i sin 
 3 3
  
z 9  (1  3i) 9  2 9  cos9   i sin 9   
 3 3
 2 9  cos3  i sin 3   2 9  ( 1)  512.


При діленні комплексних чисел в тригонометричній і показниковій формах
їхні модулі діляться, а аргументи віднімаються:

z 1 r1e i 1 r1 i ( 1  2 ) r1
  e   cos( 1   2 )  i sin( 1   2 )  .
z 2 r2e i 2 r2 r2

На практиці частку двох комплексних чисел, заданих в алгебраїчній формі,

знаходять шляхом множення чисельника і знаменника на число, спряжене зі
знаменником
1  3i
Приклад. Виконати ділення .
2i

 9
1  3i (1  3i)(2  i) 2  i  6i  3 5  5i
    1 i .
2  i (2  i)(2  i) 5 5

Коренем n-го степеня із комплексного числа z називається комплексне
число , яке задовольняє рівність  n  z , тобто n z   , якщо  n  z .
Якщо покласти z  r (cos   i sin ) , а   (cos   i sin ) , то за визначенням
кореня і формулою Муавра отримаємо:
z   n  r (cos   i sin )   n (cos n  i sin n) .
Звідси маємо
 n  r , n    2k , k  .
  2k
Тобто,   n r (арифметичний корінь),   .
n
Тому рівність n z   має вигляд
n r (cos   i sin )  n r  cos
  2k   2k 
  i sin  , (k  0,1, 2, ..., n  1) /
n n 
Отримаємо n різних значень кореня. За інших значень k через періодичність
косинуса і синуса, отримуються значення кореня, які співпадають з вже
знайденими.
Отже, для будь-якого z  0 корінь n-го степеня із числа z має рівно n різних
коренів.
Приклади.
1) Знайти 1   .

1  cos   i sin  .
  2k    2k 
1  cos   i sin   cos  i sin , k  0,1 .
2 2
 
При k  0 отримаємо  0  cos  i sin  i ,
2 2
3 3
а при k  1 отримаємо  1  cos  i sin  i .
2 2
Отже, 1  i і 1  i .

2) Розв’язати рівняння z 3  1  0  z  3 1 .


1  cos   i sin  .
  2k    2k 
3
1  cos  i sin , k  0,1, 2.
3 3
При k  0
 10

  1 3
z 0  cos  i sin   i ,
3 3 2 2
При k  1
z 1  cos   i sin   1,
При k  2
5 5   1 3
z 2  cos  i sin  cos  i sin   i .
3 3 3 3 2 2
5  5       1
cos  cos      cos  2    cos 
3  3 3 3  3 3 2
5    3
sin  sin  2     sin  
3  3 3 2

Контрольні запитання
1. Дайте означення комплексного числа. Що таке дійсна та уявна частина
комплексного числа? Яка його форма називається алгебраїчною?
2. Які два комплексні числа називаються рівними?
3. Яке число називається комплексно спряженим до числа ?
4. Що таке модуль і аргумент комплексного числа?
5. Яка геометрична інтерпретація комплексних чисел?
6. Яка форма запису комплексного числа називається тригонометричною?
показниковою?
7. Як здійснити перехід від алгебраїчної форми запису до тригонометричної
форми?
8. Як здійснюються операції множення й ділення комплексних чисел у
тригонометричній і показниковій формах?
9. Запишіть формулу Ейлера? формулу Муавра?
10. Що називається коренем го степеня з комплексного числа? Запишіть
формулу добування кореня го степеня з комплексного числа.
 Лекція 2-3. Матриці і визначники
1. Основні поняття про матриці. Види матриць
2. Дії над матрицями
3. Визначники квадратних матриць та їхні властивості
4. Обернена матриця
1.Основні поняття про матриці. Види матриць
Означення. Матрицею розміру m n називається упорядкована
прямокутна таблиця (чи масив) чисел, що містить m рядків і n стовпців, де всі
клітинки заповнені. Числа, що входять в опис матриці, називаються її елементами,
характеризуються як своїм значенням, так і номерами рядків і стовпців.
Позначимо через ai j елемент матриці, який міститься в i -му рядку та j -му

стовпці.
Наприклад, позначають матрицю з елементами ai j , i  1, m ; j  1, n

(розгорнута форма запису) так:

 a11 a12  a1n 
 
 a 21 a 22  a 2n 
A ,
    
 
 a m1 a m 2  a mn 

або A  (aij ) , i  1, m ; j  1, n (коротка форма запису) або просто A .

Крім круглих дужок у позначенні матриці використовують інші позначення

матриці:  , .

Означення. Дві матриці A  (aij ) і B  (bij ) однакових розмірів називаються

рівними, якщо рівні їх відповідні елементи, тобто aij  bij для

всіх i  1, m ; j  1, n .
Матриці прийнято класифікувати по кількості їхніх рядків та стовпців.
Означення. Матриця, що складається лише з одного рядка, називається
матрицею (вектором) – рядком, а з одного стовпця – матрицею (вектором) –
стовпцем.
 Позначають їх так: A  (a11 a12  a1n ) – матриця – рядок (розмір 1 на n );

 b11 
 
 b21 
B – матриця – стовпець (розмір m на 1).

 
 m1 
b
Наприклад, нехай задані матриці
 5 7 3 1
  1 0 3    2 2
A   ; B   6 3 4  1; C   ; D  (2  3 1 6) .
  6 2 5   2 1  2 5    1 6 
 
Матриця A має розмір 2  3 , матриця B має розмір 3 4 , C – розміру 2 2
(пізніше порядку 2 ), матриця – рядок 1 4 .
Матриця, всі елементи якої дорівнюють нулю, називається нульовою й
позначають так:
0 0  0
 
0 0  0
0  .
   
 
0 0  0 
Матрицю називають квадратною порядку n , якщо кількість її рядків
дорівнює кількості стовпців, тобто m  n . Її позначають так:
 a11 a12  a1n 
 
 a 21 a 22  a 2n 
A .
   
 
 a n1 a n 2  a nn 
Елементи a11 , a22 , , ann квадратної матриці A порядку n утворюють її
головну діагональ, а елементи a1n , a2n 1 ,  , an1 – побічну (допоміжну) діагональ.
Діагональною називають квадратну матрицю, в якої всі її недіагональні
елементи дорівнюють нулю. Позначають так:
 a11 0  0 
 
 0 a 22  0 
 .
  
 
 0 0  a nn 

2
 Одиничною називають діагональну матрицю, в якої всі елементи головної
діагоналі дорівнюють одиниці і найчастіше позначається E або I :
1 0  0
 
0 1  0
E .
   
 
0 0  1 
Квадратна матриця називається верхньою (нижньою) трикутною, якщо її
елементи, які розміщені під (над) головною діагоналлю, дорівнюють нулю, тобто
ai j  0 , якщо i  j (i  j ) . Надалі ці матриці називатиме трикутними.

2. Дії над матрицями

Спочатку розглянемо лінійні операції над матрицями. До них належать
операції додавання, віднімання матриць (лише однакового розміру) та множення
їх на число.
Означення. Сумою (різницею) двох матриць A  (aij ) і B  (bij ) розміру

m n називаються така матриця C  (cij ) розміру m  n , елементи якої

визначаються рівністю cij  aij  bij (cij  aij  bij ) для всіх i  1, m ; j  1, n

(тобто матриці додаються чи віднімаються поелементно). Позначення суми

(різниці): C  A  B (C  A  B) .
Приклад 1. Знайдемо суми матриць A  B .
 2 3 6 7  2  6 3  7   8 10 
1. А    , В    . А  В      .
 4 5 8 9  4  8 5  9  12 14 
2 1 1  3 4 5
2. А    , В    .
 0 3 2  6 7 8
 2  3 1  4 1  5  5 5 6 
А  В       .
 0  6 3  7 2  8   6 10 10 
Означення. Добутком матриці A  (aij ) на число  називається матриця

B  (bij ) , елементи якої визначаються рівністю bij  aij для

всіх i  1, m ; j  1, n . Записують так: B  A .

Відзначимо, що множити на число можна матрицю будь-якого розміру.
3
 2 1 1   14 7 7 
Наприклад, якщо А    , то 7A    .
 0 3 2  0 21 14 
Матриця (1) A називається протилежною до матриці A й позначається
 A.
Властивості лінійних операцій над матрицями
1. A  B  B  A 5. 1 A  A
2. ( A  B)  C  A  ( B  C ) 6.  ( A)  ( ) A
3. A  0  A 7.  ( A  B)  A  B
4. A  ( A)  0 8. (   ) A  A  A
Добуток матриць
Для знаходження добутку AB матриць A та B необхідно, щоб кількість
стовпців матриці A (першого множника) дорівнювала кількості рядків матриці B
(другого множника).
Означення. Добутком матриці A  (aij ) розміру k  m і матриці B  (bij )

розміру m  n називається матриця C  (cij ) розміру k  n , елементи якої

m
визначаються рівністю ci j  ai1b1 j  ai 2 b2 j  ...  ai m bm j   ai s bs j .
s 1

Отже, щоб дістати елемент cij матриці C , треба знайти суму добутків

елементів i -го рядка матриці A на відповідні елементи j -го стовпця матриці B .

Очевидно, що матриця C  AB матиме при цьому k рядків і n стовпців.
Приклад 2. Знайдемо добутки матриць AB і BA , якщо вони існують.
 2 3 6 7
1. А    , В    .
 4 5   8 9 
 2  6  3  8 2  7  3  9   36 41
АВ      .
 4  6  5  8 4  7  5  9   64 73 
 6  2  7  4 6  3  7  5   40 53 
ВА      . Отже, АВ  ВА.
 8  2  9  4 8  3  9  5   52 69 

4
  6 7
5 1 4   
2. А    , В   8 9 .
 0 2 3   2  1
 
 5  6  1  8  4  (2) 5  7  1  9  4  (1)   30 40 
АВ      .
 0  6  2  8  3  ( 2) 0  7  2  9  3  ( 1)   10 15 
 65  70 6 1  7  2 6  4  7  3   30 20 45 
   
ВА   8  5  9  0 8 1  9  2 8  4  9  3    40 26 59  .
  2  5  (  1 )  0  2 1  (1)  2  2  4  (1)  3    10  4  11
   
Отже, АВ  ВА.
2 1 1  3 4 5
3. А    , В    . Для цих матриць добуток як AB , так і BA
 0 3 2   6 7 8 
не існує.
  2 0 4
 3 0 1  
4. А    , В   6 1 5 .
1 2 0   7 8 9
 
 3  (2)  0  6  1  7 3  0  0  1  1  8 3  4  0  5  1  9 
АВ   .
1  ( 2)  2  6  0  7 1  0  2  1  0  8 1  4  2  5  0  9 
 1 8 21
Отримаємо АВ    , а BA – не існує.
10 2 14 
Зауваження. Добуток матриць взагалі не має властивості комутативності,
тобто АВ  ВА (приклад 2). Якщо АВ  ВА , то матриці A і B називаються
комутативними (переставними).
Властивості операції множення матриць
1. AE  EA  A 4. A( B  C )  AB  AC
2. A  0  0  A  0 5. ( A  B)C  AC  BC
3. ( AB)C  A( BC) 6.  ( AB)  (A) B  A(B)
Зауваження. Як елементи матриці можна використовувати не тільки числа,
але й інші математичні об'єкти, для яких належно визначені операції множення,
додавання і множення на число, наприклад, векторів, функцій, чи тих же
матриць.

5
 Піднесення матриць до степеня
Операція піднесення до степеня визначена тільки для квадратних матриць.

Означення. Цілим додатним степенем An (n  1) квадратної матриці A

називається добуток n матриць A , тобто
An  
AA 
A.
n разів

За означенням A0  E , A1  A . Легко бачити, що A n A m  A n m ,

( A n ) m  A nm .

 1 3
Приклад 3. Знайти A3 , де A    .
 0 2
 1 3  1 3  1 3   1 9  1 3   1 21
Маємо A3  A  A  A             .
 0 2  0 2  0 2   0 4  0 2   0 8 
Транспонування матриць
Для кожної матриці A  (aij ) розміру m  n можна записати матрицю

AT  (aijT ) розміру n  m , елементи якої визначаються рівністю aijT  a ji .

Матриця AT називається транспонованою до матриці A . Її можна одержати,

якщо в матриці A рядки й стовпці поміняти місцями:
 a11 a 21  a m1 
 
 a12 a 22  a m2 
AT  
    
 
 a1n a 2n  a mn 

Приклад 4. Знайдемо транспоновані до матриць.

 5 0
 2 3 T  2 4  5 1 4   
1. А    , А    ; 2. B    , B T   1 2  ;
 4 5  3 5  0 2 3  4 3
 
 6 7
   6 8  2
3. C   8 9 , C T    .
  2  1  7 9  1 
 

6
 Властивості операції транспонування матриць

1. ( AT )T  A 3. (A)T  AT

2. ( A  B)T  AT  BT 4. ( AB)T  BT AT

3. Визначники квадратних матриць та їхні властивості

Розглянемо квадратну матрицю A n -го порядку. Поняття визначника
матриці введемо індуктивно за порядком матриці. Визначник квадратної матриці
n -го порядку позначатимемо так det A або  :
a11 a12  a1n
a 21 a 22  a 2n
det A  .
   
a n1 an2  a nn
Означення. Визначником квадратної матриці A  (aij ) n-го порядку

називається число, яке обчислюється за таким правилом:

 для n  1 визначник матриці A  (a11 ) порядку 1 дорівнює
елементу цієї матриці, тобто det A  a11 ;

 для n  1
det A  a11M11  a12 M12    (1)1 k a1k M1k    (1)1 n a1n M1n 
n
  (1)1 k a1k M 1k , (1)
k 1

де a11 , a12 , , a1n  елементи першого рядка, M 1k – визначник матриці (n  1) -

го порядку, утвореної з матриці A викреслюванням першого рядка і k -го стовпця
(мінор елемента a1k ).
Наприклад, якщо A  (7) , то   det A  7 .
Обчислимо визначник матриці другого порядку (визначник другого порядку)
a a12 
А   11 .
 a21 a22 

Маємо M 11  a 22 , M 12  a 21 . Звідси

a11 a12
det A   a11a 22  a12 a 21 .
a 21 a 22
7
 Обчислимо визначник матриці третього порядку (визначник третього
 a11 a12 a13 
 
порядку) A   a21 a22 a23  .
a a33 
 31 a32

a 22 a 23 a 21 a 23 a 21 a 22
Маємо M 11  , M 12  , M 13  .
a32 a33 a31 a33 a31 a32
Отже,
a11 a12 a13
det A  a21 a22 a23  a11 (a22 a33  a23 a32 )  a12 (a21a33  a23 a31 )  a13 (a21a32  a22 a31 ) 
a31 a32 a33

 a11a22 a33  a13 a21a32  a12 a23 a31  a13 a22 a31  a12 a21a33  a11a23 a32 .
Кожний доданок алгебричної суми в останній формулі є добутком елементів
матриці, взятих лише по одному з кожного рядка й кожного стовпця. Цей добуток
входить із відповідним знаком. Підрахунок значення визначника матриці третього
порядку зручніше запам’ятати за наступним правилом трикутників: кожен
доданок у означенні є добуток деякої трійки елементів матриці, причому
елементи, що входять у добутки, що беруться зі знаком "плюс", з'єднані на рис.1
суцільними лініями, елементи, що входять у добутки, що беруться зі знаком
"мінус", - штриховими лініями.
     

     



     
Рис.1
Приклад 5. Знайдемо визначники матриць
  2 0 4
 2 3  
А    і В   6 1 5 .
 4 5  7 8 9
 

8
 2 3
det A   2  5  4  3  10  12  2 .
4 5

2 0 4
det B  6 1 5  (2)  1  9  0  5  7  6  8  4  7  1  4  6  0  9  8  5  (2) 
7 8 9

 18  192  28  80  226.

На практиці для обчислення визначників вищих порядків використовують
інші формули.
Розглянемо визначник матриці n -го порядку. Виділимо в ньому елемент a ij .

Означення. Мінором M ij елемента aij матриці n -го порядку називається

визначник (n  1) -го порядку, утворений з матриці A викреслюванням i -го рядка

та j -го стовпця, на перетині яких розташований елемент aij .

 a11 a12 a13 

 
Наприклад, мінором елемента a32 матриці A   a 21 a 22 a 23  буде
a a33 
 31 a32

a11 a13
M 32  .
a 21 a 23
Означення. Алгебричним доповненням Aij елемента aij матриці n -го

порядку називається його мінор, взятий із знаком (1) i j :

Aij  (1) i  j M ij ,

тобто алгебричне доповнення збігається з мінором, якщо сума номерів рядка

і стовпця (i  j )  парне число, й відрізняється від мінора знаком, якщо
(i  j )  непарне число.

Наприклад, A32  (1) 3 2 M 32   M 32 , A22  (1) 2 2 M 22  M 22 .

З формули (1) випливає, що
n
det A   a1k A1k .
k 1

Важливе значення для обчислення визначників має наступна теорема.

9
 Теорема. Визначник квадратної матриці дорівнює сумі добутків
елементів будь-якого рядка (стовпця) на їхні алгебричні доповнення:
n
det A  ai1 Ai1  ai 2 Ai 2    ain Ain   ais Ais , i  1, n (2)
s 1

і
n
det A  a1 j A1 j  a2 j A2 j    anj Anj   asj Asj , j  1, n . (3)
s 1

Формули (2)-(3) називають формулами розкладу визначника відповідно за

елементами i -го рядка та j -го стовпця.
Переконаємось у справедливості теореми на прикладі визначника третього
порядку. Здійснимо розклад цього визначника за елементами третього стовпця
( j  3 ):

2 0 4
6 1 2 0 2 0
det B  6 1 5  4(1)1 3  5(1) 2 3  9(1) 3 3 
7 8 7 8 6 1
7 8 9
 4  (48  7)  5  (16  0)  9  (2  0)  164  80  18  226 .
Аналогічний результат отримаємо, якщо здійснювати розклад визначника
матриці за іншим рядком чи стовпцем.
Зауважимо, що для обчислення визначника верхньої трикутної матриці
 a11 a12  a1n 
 
 0 a22  a2n 
A
   
 
 0 0  ann 

a 22  a 2n
маємо det A  a11 A11 , де A11      алгебричне доповнення елемента
0  a nn

a33  a3n
a11 , яке дорівнює A11  a 22 A22 , де A22     . Продовжуючи
0  a nn

обчислення, дістанемо det A  a11a 22    a nn .

Аналогічна відповідь буде й для визначника нижньої трикутної матриці

10
  a11 0  0 
 
 a21 a22  0 
A .
   
 
 an1 an 2  ann 
Отже, визначник трикутної матриці (очевидно й діагональної) матриці
дорівнює добутку елементів головної діагоналі.
Властивості визначників
1. При транспонуванні матриці її визначник не змінюється, тобто

det AT  det A .
2. Визначник, що містить нульовий рядок (стовпець), дорівнює нулю.
3. При перестановці двох рядків (стовпців) матриці знак її визначника
змінюється на протилежний.
4. Визначник матриці, що містить два однакових рядка (стовпці), дорівнює
нулю.
5. Спільний множник усіх елементів деякого рядка (стовпця) визначника
можна винести за знак визначника.
7. Якщо i -ий рядок ( k -ий стовпець) матриці C дорівнює сумі i -го рядка ( k -
го стовпця) матриці A та i -го рядка ( k -го стовпця) матриці B , а всі інші рядки
(стовпці) матриць A , B , C відповідно дорівнюють один одному, то
det C  det A  det B .
8. Визначник не зміниться, якщо до елементів його одного рядка (стовпця)
додати відповідні елементи іншого рядка (стовпця), помножені на довільне число.
9. Визначник добутку матриць порядку n дорівнює добутку їхніх
визначників, тобто det( АВ)  det А det В .
10. Сума добутків елементів будь-якого рядка (стовпця) визначника на
алгебричні доповнення відповідних елементів іншого рядка дорівнює нулю, тобто
n
 ais A js  0 , якщо i  j .
s 1

Об’єднуючи результат теореми і останню властивість, отримаємо

n
det A, i  j ,
 is js 0, i  j.
a A 
s 1

11
 Приклад 6. Обчислити визначник
1 3 1 4
1 5 2 3
2 2 6 3
0 2 1 2
а) за формулою розкладу визначника за елементами першого стовпця;
б) використовуючи властивості визначника (зведення визначника до
трикутного вигляду).
Розв’язання. а) “Обнулимо” у першому стовпці всі елементи, окрім одного.
Для цього додамо до першого рядка другий і третій рядки, відповідно помножені
на 1 і (-2), а четвертий рядок перепишемо без змін.

1 3 1 4 1 3 1 4
2 3 1
1 5 2 3 0 2 3 1
  1  4 4  5  16  30  4  8  24  10  60.
2 2 6 3 0 4 4 5
2 1 2
0 2 1 2 0 2 1 2

Після проведених перетворень використано формулу (3) розкладу визначника за

елементами першого стовпця;
б)Обчислимо визначник, звівши його до трикутного вигляду.
1 3 1 4 1 3 1 4 1 3 1 4 1 3 1 4
1 5 2 3 0 2 3 1 0 2 3 1 0 2 3 1
= = = =
2 2 6 3 0 4 4 5 0 0 2 7 0 0 2 7
0 2 1 2 0 2 1 2 0 0  4 1 0 0 0 15
 1  2  (2)  15  60.
Для обчислення визначника використано такі перетворення:
а) до другого рядка додано перший, а до третього перший, помножений на -2;
б) до третього рядка додано другий, помножений на -2, а до четвертого –
третій, помножений на -1;
в) до четвертого рядка додано другий, помножений на -2.

12
 4. Обернена матриця
Означення. Квадратна матриця A 1 називається оберненою до квадратної

матриці A порядку n , якщо мають місце рівності A1 A  AA 1  E , де

E  одинична матриця порядку n .
Означення. Матриця A , для якої det A  0 , називається виродженою, а
матриця, для якої det A  0 – невиродженою.
Не кожна квадратна матриця має обернену.
Теорема (необхідна й достатня умова існування оберненої матриці).
Обернена матриця A 1 існує й єдина тоді й лише тоді, коли матриця A не
вироджена.

Обернена матриця A 1 знаходять за формулою:

1
A 1 = ( Aij )T . (4)
det A
де Aij  алгебричні доповнення елементів aij матриці A .

Наслідок. Вироджена матриця не має оберненої.

Властивості невироджених матриць

1. ( A1 ) 1  A . 3. ( AB ) 1  B 1 A 1 .
1
2. ( An ) 1  ( A1 ) n . 4. det A 1  .
det A
Матричні рівняння
Означення. Матричним рівнянням називається рівняння вигляду
A X  B або X  A  B,
де A, B  задані квадратні матриці n -го порядку, X  невідома матриця того
ж порядку.
Якщо A  невироджена матриця ( тобто det A  0 ), то домножемо обидві

частини рівняння A  X  B зліва на А1 . Одержимо А1  A  X  А1  B ,

E  X  А1  B , X  А1  B , (де E – одинична матриця).
Отже, матричні рівняння мають єдиний розв’язок:
X  A 1 B або X  BA 1 .
13
 Зауваження. Нехай задано матричне рівняння вигляду
A X  B  C .
Якщо det A  0 і det B  0 , то розв’ язок знаходимо за формулою:

X  A1CB 1 .
1 2 5
 
Приклад 7. Знайдемо матрицю, обернену до матриці А   1 3 9  .
 0 1 3
 
Розв’язання. Оскільки det A  1  0 , то A 1 існує й яку знаходимо за
формулою (4). Обчислимо алгебричні доповнення елементів матриці A
3 9 2 5 2 5
A11   0; A21    1 ; A31   3;
1 3 1 3 3 9

1 9 1 5 1 5
A12    3; A22   3; A32    4;
0 3 0 3 1 9

1 3 1 2 1 2
A13   1; A23    1; A33   1.
0 1 0 1 1 3
Записуємо матрицю з алгебричних доповнень, транспонуємо її і поділимо
кожний її елемент на det A  1. Одержуємо
 0 1  3
 
A1   3  3 4 .
  1 1  1
 
 2  3 1 3 
Приклад 8. Розв’язати матричне рівняння:    X   .
 2 4   7  2
 2  3 1 3 
Розв’язання. Позначимо A   , B   , X – невідома
  2 4   7  2 
матриця.
2 3
Оскільки det A   8  6  2  0, то для матриці A існує обернена
2 4

матриця А1 і розв’язок має вигляд: X  А1  B . Обчислимо А1 . Для цього

1  4 3   2
3
знайдемо A11  4; A12  2; A21  3; A22 1
 2; A     
 2 .
2  2 2 1 1
 

14
  3  1 3   23 
Тоді X   2     2
3
.
 2 
 7  2   
1 1   8 1
Приклад 9. Перевірити, чи задана матриця A є коренем многочлена f (x) ,
якщо
 4 2 2 
 
f ( x)  x 2  5 x  6 , A    5 7  5  .
  6 6  4
 
Розв’язання. Обчислимо значення многочлена f (x) від матриці A

f ( A)  A2  5 A  6E, де E  одинична матриця 3-го порядку.

Маємо
 4  2 2  4  2 2   4  2 2   1 0 0
      
f ( A)    5 7  5   5 7  5   5  5 7  5   6 0 1 0  
  6 6  4   6 6  4    6 6  4   0 0 1
      
 14  10 10   20  10 10   6 0 0   0 0 0 
       
   25 29  25     25 35  25    0 6 0    0 0 0 .
  30 30  26    30 30  20   0 0 6   0 0 0 
       
Отже, матриця A  корінь многочлена f (x) .
Контрольні запитання
1. Що таке матриця? Які є види матриць?
2. Які операції над матрицями називаються лінійними?
3. Яку матрицю називають сумою (різницею) матриць?
4. Яку матрицю називають добутком матриці на число?
5. Які властивості лінійних операцій над матрицями?
6. Для яких матриць визначено дію множення?
7. Яку матрицю називають добутком матриць?
8. Які властивості множення матриць?
9. Як обчислюють визначник квадратної матриці другого,
третього,  , n -го порядку?
10. Які властивості визначників?
11. Як записують розклад визначника n  го порядку за елементами
будь-якого рядка (стовпця)?
12. Що таке обернена матриця?
13. Які існують методи обчислення оберненої матриці?
14. Запишіть розв’язки матричних рівнянь A  X  B , X  A  B ,
A X  B  C ?

15
 Лекція 3.-4. Системи лінійних рівнянь та їх
застосування до задач екноміки
1. Основні поняття й означення
2. Системи n лінійних рівнянь з n невідомими. Матричний
метод і формули Крамера
3. Ранг матриці
4. Системи m лінійних рівнянь з n невідомими. Методи
Гауса та Жордана-Гаусса
5. Модель Леонтьєва багатогалузевої економіки
6. Лінійна модель міжнародної торгівлі

1. Основні поняття й означення

Означення. Системою m лінійних рівнянь з n невідомими x1 , x 2 ,, x n
або лінійною системою, називається система рівнянь вигляду
 a11 x1  a12 x 2  a1n x n  b1 ,
 a x  a x   a x  b ,
 21 1 22 2 2n n 2
  (3)

 a m1 x1  a m 2 x 2   a mn x n  bm ,
де числа aij  називаються коефіцієнтами, а числа bi  вільними членами
системи, i  1, m ; j  1, n .
Означення. Лінійна система називається однорідною, якщо всі вільні
члени дорівнюють нулю. Якщо ж серед вільних членів є ненульові, то лінійна
система називається неоднорідною.
Означення. Розв’язком системи лінійних рівнянь (3) називається
упорядкована сукупність чисел (10 ,  20 ,..., n0 ) , підставлення яких замість
відповідних невідомих x1 , x 2 ,, x n перетворює кожне з рівнянь системи (3)
на тотожність.
Означення. Система (3) називається сумісною, якщо вона має принаймні
один розв’язок. Якщо система (3) не має розв’язків, то вона називається
несумісною. Сумісна система, що має тільки один розв’язок, називається
визначеною. Якщо сумісна система має нескінченну кількість розв’язків, то
вона називається невизначеною.
Означення. Дві системи називаються еквівалентними, якщо множини
їхніх розв’язків однакові.
Зокрема, дві несумісні системи рівнянь еквівалентні.
Запишемо систему рівнянь (3) у матричному вигляді.
  a11 a12  a1n 
 
 a 21 a 22  a 2n 
Матриця A   називається основною матрицею.
    
 
 a m1 a m 2  a mn 
 x1   b1 
   
 x2   b2 
Позначимо через X та B вектор-стовпці X    , B    , складені
 
   
 xn   bm 
з невідомих і вільних членів. Тоді систему рівнянь (3) можна подати у вигляді
AX  B . (4)
Такий запис системи називається матричним.
2. Системи n лінійних рівнянь з n невідомими. Матричний метод і
формули Крамера
Матричний метод. Розглянемо систему n лінійних рівнянь з n
невідомими x1 , x 2 ,, x n
 a11 x1  a12 x 2  a1n x n  b1 ,
 a x  a x   a x  b ,
 21 1 22 2 2n n 2
  (5)

 a n1 x1  a n 2 x 2   a nn x n  bn .
Тоді матриця системи A буде квадратною, а її визначник
  det A називається основним визначником системи.
Припустимо, що матриця A невироджена, тобто det A  0 , то для неї
існує обернена матриця A 1 . Помноживши рівність (4) зліва на A 1 ,
дістанемо
À 1  A  X  À 1  B , E  X  À 1  B , X  À 1  B , (де E – одинична
матриця).
Отримаємо розв’язок системи
X  A 1 B . (6)
Приклад 1. Матричним методом розв’язати систему рівнянь
 x1  2 x 2  5 x 3  2,

 x1  3x 2  9 x 3  1,

 x 2  3x 3  1.

2
  1 2 5  x1   2
     
Розв’язування. Маємо À   1 3 9  , X   x 2  , B    1 . Оскільки
 0 1 3 x   1
   3  
det A  1  0 , то розв’язок системи знаходимо за формулою (6).
Враховуючи результат, добутий у прикладі 7 (лекція 1-2), маємо
 0 1  3  2    4 
    
X  A 1 B   3  3 4   1   13  .
  1 1  1  1    4 
    
Отже, задана система має розв’язок (4; 13;  4) .
Формули Крамера
Матричний метод і формули Крамера для розв’язування системи (5)
використовуються лише тоді, коли основна матриця A квадратна й
невироджена.
Теорема (Правило Крамера). Якщо основний визначник системи
рівнянь   det A  0 , тo система лінійних рівнянь (5) має єдиний розв’язок,
який знаходиться за формулами
j
xj  ; j  1, n ,

де
a11 a12 ... b1 ... a1n
a a 22 ... b2 ... a 2n
 j  det 21 ,
... ... ... ... ... ...
a n1 an2 ... bn ... a nn

j  й стовпець
де  j – визначник матриці, одержуваної з матриці A , заміною її j -го стовпця
на стовпець вільних членів B .
Зауваження. Якщо   0 і 1   2     n  0 , то система (5) має
безліч розв’язків, тобто вона є невизначеною.
Якщо   0 і а хоча б один із визначників  i  0 , i  1, n , то система (5)
несумісна. У разі однорідної системи і   0 вона має лише нульовий
розв’язок; якщо ж   0 , то система, крім нульового, має також інші
розв’язки.
Приклад 2. Розв’язати систему лінійних рівнянь за формулами Крамера:

3
  x1  2 x2  x3  8,

3x1  2 x2  x3  10,
4 x  3x  2 x  4.
 1 2 3

Розв’язування. Обчислимо
1 2 1 8 2 1 1 8 1 1 2 8
  3 2 1  14; 1  10 2 1  14;  2  3 10 1  28;  3  3 2 10  42.
4 3 2 4 3 2 4 4 2 4 3 4
1  
Тоді за формулами Крамера: x1   1; x2  2  2; x3  3  3.
  
3. Ранг матриці
Якщо в матриці A розміру m  n викреслити будь-які k рядків і
стовпців, то можна виокремити квадратні підматриці k  порядку, де
1  k  min{ m, n} .
Визначники таких матриць називаються мінорами k  порядку матриці
A.
Наприклад, із матриці A розміру 4 3 можна дістати підматриці
першого (елементи даної матриці), другого й третього порядків (найменшого
з чисел 4 і 3).
Означення. Рангом матриці A називається найвищий порядок,
відмінних від нуля мінорів матриці A і позначається rang A або r ( A) .
Зауваження. Якщо ранг матриці A дорівнює r , то це означає, що в
матриці A є хоча б один відмінний від нуля мінор порядку r , але будь-який
мінор порядку, більшого за r , дорівнює нулю.
Зазначимо:
 для рангу матриці A розміру m  n виконується
співвідношення: rang A  min{ m, n} ;
 rang A  0 тоді і лише тоді, коли всі елементи матриці
дорівнюють нулю;
 для квадратної матриці n  го порядку rang A  n тоді і лише тоді, коли
матриця A невироджена.
Означення. Елементарними перетвореннями матриці називаються
наступні перетворення:
1) перестановка двох довільних рядків (стовпців) матриці;
2) множення всіх елементів рядка (стовпця) на число, яке не
дорівнює нулю;
3) додавання до елементів рядка (стовпця) відповідних
елементів іншого рядка (стовпця), помножене на деяке число

4
 Теорема. Унаслідок елементарних перетворень матриці її ранг не
змінюється.
Всі ці перетворення не змінюють ранг матриці, але з їх допомогою
матрицю зводять до матриці трикутного вигляду (у якої нижче головної
діагоналі всі елементи – нулі). Тоді ранг дорівнює кількості елементів
головної діагоналі, відмінних від нуля.
Приклад 3. Обчислити ранг матриці
 1 2  1 3 2
 
 2  1 3 0 1 
A .
3 1 2 3 3
 
 1 2 3 1 1 
Розв’язання. Для відшукання рангу матриці A виконаємо такі
елементарні перетворення:
1) додамо до другого рядка перший, помножений на (-2), до третього
рядка - перший, помножений на (-3), до четвертого рядка – перший,
помножений на (-1);
2) додамо до третього рядка другий, помножений на (-1), і поміняємо
місцями третій і четвертий рядки.
Одержимо
 1 2  1 3 2  1 2  1 3 2  1 2 1 3 2 
     
 2  1 3 0 1   0  5 5  6  3  0  5 5  6  3
3 1 ~ ~ .
2 3 3   0  5 5  6  3  0 0 4  2  1
     
 1 2 3 1 1   0 0 4  2  1   0 0 0 0 0 
Очевидно, що всі мінори четвертого порядку дорівнюють нулю, а мінор
третього порядку
1 2 1
M 3  0  5 5  20  0. Отже, rang( A)  3.
0 0 4
4. Системи m лінійних рівнянь з n невідомими.
Методи Гаусса та Жордана-Гаусса
Розглянемо систему m лінійних рівнянь з n невідомими вигляду (3).
Позначимо через A основну матрицю системи (3), а через A – розширену
матрицю цієї системи, яка одержана шляхом доповнення матриці A
стовпцем вільних членів, тобто

5
  a11 a12  a1n   a11 a12  a1n b1 
   
 a 21 a 22  a 2n   a 21 a 22  a 2n b2 
A ; A .
         
   
 a m1 a m 2  a mn  a
 m1 a m 2  a mn bm 
Теорема Кронекера – Капеллі. Для того щоб система лінійних рівнянь
була сумісною необхідно і досить, щоб ранг її основної матриці рівний рангу
розширеної матриці, тобто r ( A)  r ( A) .
За цієї теоремою, якщо r ( A)  r ( A) , то система несумісна й немає сенсу
її розв’язувати. Якщо ранги матриць рівні, тобто r ( A)  r ( A)  r , то система
сумісна.
Для сумісних систем лінійних рівнянь можливі випадки:
1) Якщо ранг матриці сумісної системи дорівнює числу невідомих,
тобто r  n , то має єдиний розв’язок.
У цьому разі система (3) має квадратну невироджену матрицю порядку r
і за теоремою Крамера, існує єдиний розв’язок цієї системи, тобто система
визначена.
2) Якщо ранг матриці сумісної системи менший від числа
невідомих, тобто r  n , то система невизначена (має безліч розв’язків).
Оскільки r ( A)  r ( A)  r , то в матриці A існує мінор - r го порядку, який
відмінний від нуля (базисний мінор). Припустимо, що він знаходиться у
верхньому лівому куті матриці A . Візьмемо перші r рівнянь системи (3) і
залишимо в лівих частинах цих рівнянь перші r невідомих. Решту невідомих
перенесемо в праві частини рівнянь. Отримаємо систему
 a11 x1  a12 x 2  a1r x r  b1  a1r 1 x r 1  a1r  2 x r  2  a1n x n ,
 a x  a x  a x  b  a
 21 1 22 2 2r r 2 2 r 1 x r 1  a 2 r  2 x r  2  a 2 n x n ,
 

 a r1 x1  a r 2 x 2  a rr x r  br  a rr 1 x r 1  a rr  2 x r  2  a rn x n .
Змінні x1 , x2 ,, xr називаються базисними, а решта змінних
x r 1 , x r  2 ,  , x n називаються вільними. Визначник матриці цієї системи
(базисний мінор) не дорівнює нулю. Вільним невідомим x r 1 , x r  2 ,  , x n
можна надавати довільних значень, отримуючи відповідні значення базисних
змінних x1 , x2 ,, xr . Отже, система (3) має безліч розв’язків. Вона сумісна й
визначена. Розв’язавши останню систему, можна одержати загальні формули,
які виражають базисні x1 , x2 ,  , xr через вільні змінні x r 1 , x r  2 ,  , x n .

6
 Зауваження. Однорідна система лінійних рівнянь ( bi  0, i  1, m ) завжди
сумісна, оскільки має тривіальний розв’язок x1  x2    xn  0 .
З теореми Кронекера-Капеллі випливає наступний результат про
існування розв’язків для однорідної системи.
Теорема. Однорідна система лінійних рівнянь має ненульові розв’язки
тоді і лише тоді, коли ранг r її матриці коефіцієнтів був менший ніж n .
З цієї теореми випливає таке твердження: для того, щоб однорідна
система n лінійних рівнянь з n невідомими має ненульові розв’язки,
необхідно й достатньо, щоб її визначник дорівнював нулю, тобто det A  0 .
Приклад 4. Дослідити на сумісність систему рівнянь
 x1  2 x 2  x3  x 4  1,

 x1  x 2  x3  3,
 3 x  3 x  x  2 x  2.
 1 2 3 4
Запишемо розширену матрицю A системи і обчислимо ранги матриць A
і A.
1 2  1 1 1  1 2  1 1 1   1 2  1 1 1 
     
A   1  1 1 0 3   0  3 2  1 2    0  3 2  1 2  .
 3 3  1 2 2   0  3 2  1  1  0 0 0  3 
     0
Їхні ранги r ( A)  2 і r ( A)  3 . Отже, система несумісна.
Приклад 5. Дослідити на сумісність систему рівнянь
 2 x1  4 x 2  5 x3  3 x 4  0,

 3 x1  6 x 2  4 x3  2 x 4  0,
 4 x  8 x  17 x  11x  0.
 1 2 3 4
Запишемо матрицю A і обчислимо її ранг..
2  4 5 3  1 2 1 1    1 2 1 1    1 2 1 1
       
A   3  6 4 2    3  6 4 2    0 0 7 5    0 0 7 5 .
 4  8 17 11  4  8 17 11  0 0 21 15   0 0 0 0 
       
Оскільки ранг r ( A)  2  4 , то система має ненульові розв’язки. Базисний
1 1
мінор M 2   7  0 , тому x1 , x3  базисні змінні, а x 2 , x 4  вільні
0 7
змінні. Еквівалентна система має вигляд:

7
  5  2
  x1  2 x2  x4  x4 ,  x1  2 x 2  x4 ,
  x1  2 x2  x3  x 4  0,  7  7
  
7 x3  5 x 4  0, x   5 x , x   5 x .
 3
7
4  3 7
4

Отже, система має загальний розв’язок

 2 5 
 2 x2  x4 ; x2 ;  x4 ; x4  , x 2 , x 4  довільні числа.
 7 7 
Метод Гаусса
Розглянемо систему m лінійних рівнянь з n невідомими (3) в загальному
випадку.
Метод Гаусса – метод послідовного виключення невідомих – полягає в
тому, що за допомогою елементарних перетворень система рівнянь зводиться
до рівносильної системи східчастого вигляду (або трикутного) вигляду, з якої
послідовно, починаючи з останніх (за номером) змінних, знаходять усі інші
змінні.
Після застосування елементарних перетворень завжди дістають систему,
еквівалентну початковій.
Припустимо, що в системі (3) коефіцієнт при змінній x1 у першому
рівнянні a11  0 (якщо a11  0 , то можна переставити на перше місце інше
a 21
рівняння з a11  0 ). Помножимо перше рівняння на відповідні числа:  ,
a11
a31 a
 ,  , m1 і додамо отримані рівняння відповідно до другого,
a11 a11
третього,  , m  го рівнянь системи (3). Цими перетвореннями виключаємо
змінну x1 із всіх рівнянь, починаючи з другого. Дістаємо систему рівнянь,
еквівалентну даній
 a11 x1  a12 x 2  a1n x n  b1 ,
 (1)
 a 22 x 2   a 2(1n) x n  b2(1) ,
 (7)
            
 am(1)
2 x 2   a mn x n  bm ,
(1) (1)

(1) (1)
де – aij , bi  нові коефіцієнти й вільні члени системи, i  1, m ; j  1, n .
(1)
На другому кроці, припускаючи для визначеності, що a 22  0 , і
зберігаючи перші два рівняння системи (7), перетворимо її так, щоб в усіх
інших рівняннях коефіцієнти при x 2 дорівнювали нулю.

8
 Продовжуючи процес послідовного виключення невідомих x3 , x 4 , , x r
доти, доки не дійдемо до останнього рядка, початкову систему можна звести
до однієї з трьох:
1) системи трикутного вигляду
 a11 x1  a12 x 2  a1n x n  b1 ,
 (1) (1) (1)
 a 22 x 2   a 2n x n  b2 ,

 
( n 1)

 a nn x n  bn( n1) ,
котра, як і початкова, має єдиний розв’язок, що шукається “з кінця”:
значення xn – з останнього рівняння, x n 1  із попереднього й т.д.;
2) системи вигляду
 a11 x1  a12 x 2  a1r x r   a1n x n  b1 ,
 (1) (1) (1) (1)
 a 22 x 2    a 2r x r   a 2n x n  b2 ,

 
( r 1) ( r 1)

 a rr x r    a rn x n  br( r 1) ,
rn
яка має нескінченну кількість розв’язків. Залишимо в лівих частинах цих
рівнянь перші r невідомих, а решту невідомих перенесемо в праві частини
рівнянь, надаючи їм довільних значень. Дістанемо систему r рівнянь із r
невідомими трикутного вигляду, яку розв’язуємо “з кінця”. Невідомим
x r 1 , x r  2 ,  , x n можна надавати довільних значень, отримуючи відповідні
значення змінних x1 , x2 ,, xr . Враховуючи, що наборів x r 1 , x r  2 ,  , x n
існує безліч, отримуємо, що початкова система невизначена;
3) системи вигляду
 a11 x1  a12 x 2  a1r x r   a1n x n  b1 ,
 (1) (1) (1) (1)
 a 22 x 2    a 2r x r   a 2n x n  b2 ,

 

 0  x r  br( r 1) ,
rn
яка є несумісною, оскільки жодні значення невідомих не можуть
задовольнити її останнє рівняння.
Зауважимо, що елементарні перетворення зручніше виконувати не над
рівняннями системи, а над рядками розширеної матриці A . Покажемо, це на
прикладах.

9
 Приклад 6. Методом Гаусса розв’язати систему рівнянь
 x1  x 2  x3  x 4  x5  7,
 3x  2 x  x  x  3x  2,
 1 2 3 4 5

 x 2  2 x3  2 x 4  6 x5  23,
5 x1  4 x 2  3x3  3x 4  x5  12.
Розв’язування. Складаємо розширену матрицю системи і виконаємо
елементарні перетворення над рядками матриці
1 1 1 1 1 7
 
 3 2 1 1  3  2
A .
0 1 2 2 6 23 
 
 5 4 3 3  1 12 
Для цього: а) перетворимо в нулі всі елементи першого стовпця, крім
елемента, що стоїть в першому рядку. Наприклад, для обнулення елемента,
що стоїть у другому рядку першого стовпця, замінимо другий рядок матриці
рядком, що є сумою першого рядка, помноженого на -3 , і другого рядка.
Аналогічно діємо з четвертим рядком: його замінюємо лінійною комбінацією
першого і четвертого рядків з коефіцієнтами -5 і 1 відповідно. Третій,
природно, не змінюємо: там уже є необхідний для трикутного виду нуль. У
підсумку матриця набуває виду
1 1 1 1 1 7
 
 0  1  2  2  6  23 
A ;
0 1 2 2 6 23 
 
 0  1  2  2  6  23 
б) виконуємо тепер операцію обнулення елементів другого стовпця, що
стоять у його третьому і четвертому рядках. Для цього третій рядок матриці
замінюємо сумою другого і третього, а четвертий – різницею другого і
четвертого. Одержуємо
1 1 1 1 1 7
 
 0  1  2  2  6  23 
A .
0 0 0 0 0 0
 
 0 0 0 0 0 0 
в) оскільки в даному конкретному випадку елемент, розташований у
четвертому рядку третього стовпця, виявився рівним нулю, то приведення
розширеної матриці до верхнього трикутного виду завершено.

10
 Отримана матриця є розширеною матрицею системи лінійних рівнянь,
рівносильна початковій системі. Згідно теореми Кронекера - Капеллі система
сумісна, оскільки ранг основної матриці дорівнює рангу розширеної і
дорівнює 2, тобто r  rang A  rang A  2 , і r  n  5 , де n  кількість
невідомих. Маємо, що система сумісна й невизначена.
Останній розширеній матриці відповідає система рівнянь
 x1  x 2  x3  x 4  x5  7,  x1  x 2  x3  x 4  x5  7,
 або 
  x 2  2 x3  2 x 4  6 x5  23   x 2  23  2 x3  2 x 4  6 x5 .
Легко розв’язуємо “з кінця”:
x 2  23  2 x3  2 x 4  6 x5 ,
x1  7  (23  2 x3  2 x4  6 x5 )  x3  x4  x5  16  x3  x4  5 x5 .
Надаючи, вільним змінним довільних значень x3  c1 , x 4  c 2 , x5  c3 ,
одержуємо загальний розв’язок системи:
(16  c1  c2  5c3 ; 23  2c1  2c2  6c3 ; c1 ; c2 ; c3 ) .
Приклад 7. Методом Гаусса розв’язати систему рівнянь
 2 x1  4 x 2  6 x3  8 x 4  2,
 3 x  5 x  6 x  13 x  8,
 1 2 3 4

 5 x1  10 x 2  16 x3  19 x 4  3,
7 x1  12 x 2  20 x3  27 x 4  9.
Розв’язування. Запишемо розширену матрицю системи і зведемо її до
східчастого вигляду:
 2 4 6 8 2  1 2 3 4 1  1 2 3 4 1 
     
 3 5 6 13 8   3 5 6 13 8   0  1  3 1 5 
A   
5 10 16 19 3   5 10 16 19 3   0 0 1  1  2
     
 7 12 20 27 9   7 12 20 27 9   0  2  1  1 2 
  

1 3 4 1  1 2 3 4 1 
2
   
0 3  1  5  0 1 3  1  5
1
  .
0 1  1  2  0 0 1  1  2
0
   
0 5  3  8   0 0 0 2 2 
 0
Оскільки r  rang A  rang A  4  n , де n  кількість невідомих,
система є сумісною і визначеною. Початкова система еквівалентна наступній
системі:

11
  x1  2 x2  3x3  4 x 4  1,
 x 2  3x3  x4  5,


 x3  x 4  2,
 2 x 4  2,
з якої визначаємо усі невідомі, починаючи з останніх: x 4  1 , з третього
рівняння знаходимо: x3  2  x 4  1, а з другого x2  5  3x3  x 4  1 , і
нарешті, з першого рівняння: x1  1  2 x2  3x3  4 x4  2 . Система має єдиний
розв’язок: (2;  1;  1; 1) .

Метод Жордана-Гаусса
На відміну від методу Гауcса, система рівнянь або відповідна розширена
матриця зводиться до вигляду, в якій рівні нулю елементи, що лежать нижче
головної діагоналі, а й ті й елементи, що лежать вище головної діагоналі.
Метод Жордана-Гаусса є основою симплексного методу, який
використовують у лінійному програмуванні. При розв’язуванні систем
лінійних рівнянь методом Жордана-Гаусса треба послідовно зробити декілька
кроків перетворення Жордана-Гаусса з певним кроком переходу від однієї
таблиці до іншої.
Алгоритм кроку перетворення Жордана-Гаусса
1) Обираємо розв’язувальний елемент aij  0 . Рядок і
стовпець, де знаходиться розв’язувальний елемент aij , відповідно
називаються розв’язувальним рядком і розв’язувальним стовпцем.
2) Елементи i  го рядка (розв’язувальний рядок) ділимо на
розв’язувальний елемент aij і записуємо в i  й рядок таблиці
(розширеної матриці) .
3) У j  му стовпці наступної таблиці замість aij пишуть 1, а
замість інших елементів 0.
4) Інші елементи розрахункової таблиці знаходять за
формулами (схема прямокутника):
aij  a kl  a kj  ail ~ aij  bk  a kj  bi
a~kl  , bk  , (8)
aij aij

де k  1, m; l  1, n; k  i, j  l .

12
 ~
Обчислення елементів a~kl і bk за формулами (8) доцільно
виконувати з використанням схеми прямокутника
a il ( ) ( ) a ij

a kl a kj

bi ( ) ( ) a ij

bk a kj
Наступні кроки перетворень Жордана-Гаусса виконуються таким же
чином, при цьому кожного разу розв’язувальний елемент треба обирати з
інших рядків і стовпців.
Приклад 8. Методом Жордана-Гаусса розв’язати систему рівнянь
 x1  2 x 2  3x3  2,
 x  x  x  0,
 1 2 3

 x1  3x 2  x3  2,
3x1  4 x 2  3x3  0.
Розв’язування. Запишемо систему рівнянь у вигляді розрахункової
таблиці 1 (розширена матриця системи). За алгоритмом кроку перетворення
Жордана-Гаусса зробимо перехід до розрахункової таблиці 2:
1) обираємо розв’язувальний елемент a11  1 (надалі
позначений зірочкою *);
2) елементи першого рядка таблиці 1 (розв’язувального)
ділимо на 1 і запишемо у перший рядок таблиці 2;
3) у першому стовпці таблиці 2 елемент a~11  1 , а всі інші
елементи дорівнюють нулю;
4) решту елементів таблиці 2 обчислимо за формулами (8):
 1 1  2  1 1 1  3  1 ~ 0 1 2 1
a~22   3; a~23   2; b2   2;
1 1 1
31 2 1  1 1  3  1 ~  2 1 2 1
a~32   1; a~33   4; b3   4;
1 1 1
4 1 2  3 31 3 3 ~ 0 1 2  3
a~42   2; a~43   6; b4   6 .
1 1 1

13
 1* 2 3 2  1 2 3 2 
   
0  3  2  2
*
1 1 1 0 

1 3  1  2 0 1  4  4
   
 3 4 3 0  0  2  6  6
Табл.1 Табл.2
За другим кроком перетворення Жордана-Гаусса зробимо перехід до
розрахункової таблиці 3:
1) обираємо розв’язувальний елемент a 22  3 з табл.2, з таких
міркувань, що він не повинен міститися у першому рядку і першому
стовпці;
2) елементи другого рядка таблиці 2 (розв’язувального) ділимо на -3
і запишемо у другий рядок таблиці 3;
3) у другому стовпці таблиці 3 елемент a~22  1 , а всі інші елементи
цього стовпця дорівнюють нулю. Без змін переписуємо елементи
першого стовпця;
4) решту елементів таблиці 3 обчислимо за формулами (8):
3  (3)  2  (2) 5 ~ 2  (3)  2  (2) 2
a~13   ; b1   ;
3 3 3 3
 4  (3)  1  (2) 14 ~  4  (3)  1  (2) 14
a~33    ; b3   ;
3 3 3 3
 6  (3)  (2)  (2) 14 ~  6  (3)  (2)  (2) 14
a~43    ; b4  
3 3 3 3
.
.
1 0 53 23  1 0 0  1
   
 0 1 2 3 2 3  0 1 0 0 
0 0  14 3*  14 3 0 0 1 1 
   
0 0  14 3  14 3 0 0 0 0 
Табл.3 Табл.4

За третім кроком перетворення Жордана-Гаусса здійснюємо перехід до

розрахункової таблиці 4:
1) обираємо розв’язувальний елемент a33   14 3 з табл.3, з таких
міркувань, що він не повинен міститися у перших двох рядках і стовпцях
табл.3;

14
 2) елементи третього рядка таблиці 3 (розв’язувального) ділимо на
 14 3 і запишемо у третій рядок таблиці 4;
3) у третьому стовпці таблиці 4 елемент a~33  1 , а всі інші елементи
цього стовпця дорівнюють нулю. Без змін переписуємо елементи
першого і другого стовпців;
4) елементи таблиці 4 обчислимо за формулами (8):
~ 2 3  (14 3)  5 3  (14 3) 14
b1   ;
 14 3 3
~ 2 3  ( 14 3)  2 3  ( 14 3)
b2   0;
 14 3
~  14 3  ( 14 3)  ( 14 3)  ( 14 3)
b4   0.
 14 3
 x1  1,

Початкова система еквівалентна наступній системі:  x 2  0,
 x  1.
 3
Система визначена і її розв’язок: (1; 0; 1) .
При розв’язуванні систем лінійних рівнянь методом Жордана-Гаусса для
скорочення розрахунків у таблицях слід дотримуватися таких рекомендацій:
1. Розв’язувальним елементом доцільно вибирати одиницю, тоді
формули (8) для обчислення елементів таблиці спрощуються.
2. Якщо у розв’язувальному рядку розрахункової таблиці є нулі,
тоді відповідний стовпець цього нуля переписуємо без змін у наступну
таблицю.
3. Якщо у розв’язувальному стовпці розрахункової таблиці є нулі, тоді
відповідний рядок цього нуля переписуємо без змін у наступну таблицю.
4.Якщо в таблиці є два пропорційних рядки, тоді один з них можна
закреслити.
Після послідовного виконання скінченного числа кроків перетворення
Жордана-Гаусса, наприклад r , одержуємо систему, яка може бути записана у
таблиці в базисному вигляді:.

15
  x1 x2  xk  xr x r 1  xn bi 
1 0  0  0 a1r 1  a1n b1 
 
0 1  0  0 a 2r 1  a 2n b2 
 
0 0  0  0    
0 0  1  0    
 
0 0  0  1 a rr 1  a rn br 
Можливі випадки:
1) якщо r  n , тоді система рівнянь визначена і її розв’язок:
x k  bk , k  1, n ;
2) якщо r  n , тоді система рівнянь невизначена і її загальний
розв’язок буде
 x1  b1  a1r 1 x r 1    a1n x n ,
x  b  a
 2 2 2 r 1 x r 1    a 2 n x n ,
 (9)
            
 x r  br  a rr 1 x r 1    a rn x n .
Невідомі x1 , x2 ,, xr відносно яких розв’язана система, називаються
базисними, а невідомі x r 1 , x r  2 ,  , x n – вільними.
Якщо в загальному розв’язку (9) усі вільні невідомі дорівнюють нулю, то
одержимо базисний розв’язок системи:
x1  b1 , x 2  b2 , , x r  br .
Якщо одна з вільних невідомих дорівняє одиниці, а інші невідомі – нулю,
тоді одержимо фундаментальний розв’язок.
3) Якщо при перетворенні системи одержали рівняння, усі
коефіцієнти якого дорівнюють нулю, а права частина bi не дорівнює
нулю, то система несумісна.
Приклад 9. Методом Жордана-Гаусса розв’язати систему рівнянь
 2 x1  x 2  x3  x 4  2,

 4 x1  x3  3x 4  3,
 2 x 2  3x3  x 4  1.

Розв’язування будемо проводити з використанням розрахункових
таблиць та формул (8).

16
  2 1*  1  1 2  2 1  1  1 2   2 1  1  1 2
     
4 0 1  3 3   4 0 1  3 3    4 0 1*  3 3 
0 2  3 1 1    4 0  1 3  3  0 0 0 0 0
 
6 1 0  4 5
 
 4 0 1  3 3 .
0 0 0 0 0
 x2  5  6 x1  4 x4 ,
Загальний розв’язок системи має вигляд: 
 x3  3  4 x1  3x4 .

5. Модель Леонтьєва багатогалузевої економіки

Теорія балансових моделей була розроблена американським вченим
В.В. Леотьєвим у 1936 р., як засіб аналізу різних секторів економіки. Велика
заслуга у розробці та розвитку балансових моделей належить радянським
академікам В.С. Немчинову (1960 р.) і А.М. Єфімову (1968 р.).
Основу балансової моделі складає міжгалузевий баланс.
Міжгалузевий баланс—це таблиця, яка характеризує зв’язки між галузями
(економічними об’єктами) економічної системи (сукупність
взаємопов’язаних, взаємозалежних галузей).
Розглянемо n галузей економічної системи, кожна з яких виробляє
свою продукцію. Частина продукції витрачається на споживання цією та
іншими галузями, а решта на кінцеве (невиробниче) споживання.
Проаналізуємо процес виробництва за деякий перід часу. Введемо
наступні позначення:
xi  обсяг валової продукції i  ї галузі (i  1, n) ;
xij  обсяг продукції i  ї галузі, яку у процесі виробництва
споживає j  та галузь (i, j  1, n) ;
yi  обсяг кінцевої продукції i  ї галузі, призначеної для
невиробничого споживання (i  1, n) .
Одиниці виміру всіх вказаних величин можуть бути або
натуральними (тонни, літри, кіловатт-години, штуки і т.д.) або вартісними.
Залежно від цього будемо розрізняти натуральний і вартісний міжгалузевий
баланс.

17
 Всю інформацію про економіко-виробничу систему, яка складається
з n галузей, занесемо у табл.1.
табл.1
Галузі Споживання Обсяг кінцевої Обсяг валової
виробництва 1 2  j  n продукції продукції
1 x11 x12  x 1 j  x 1n y1 x1
2 x 21 x 22  x 2 j  x 2 n y2 x2
   

i x i1 xi 2  x ij  xin yi xi
   

n x n1 x n2  xnj  x nn yn xn

Оскільки обсяг валової продукції кожної галузі дорівнює сукупному

обсягові продукції, що споживається n галузями, та кінцевої продукції, то
запишемо систему рівнянь:
n
xi   xij  yi , i  1, n . (10)
j 1
Рівняння (10) називається співвідношеннями балансу. Розглянемо
вартісний баланс, коли усі величини, які входять у рівняння (10), мають
вартісний зміст.
Під час побудови й практичних застосувань економіко-
математичної моделі міжгалузевого балансу використовують коефіцієнти
прямих витрат:
xij
aij  , i, j  1, n (11)
xj
де aij  визначають витрати продукції i  галузі на одиницю обсягу валової
продукції j  галузі. Ці коефіцієнти утворюють квадратну матрицю
коефіцієнтів прямих витрат (технологічною матрицею)
 a11 a12 ... a1n 
 
 a 21 a 22 ... a 2n 
A .
... ... ... ... 
 
 n1
a a n2 ... a nn 
Матриця A містить інформацію про структуру міжгалузевих зв’язків, про
технологію виробництва даної економіко-виробничої системи. З рівності (11)
маємо, що

18
 xij  aij x j . i, j  1, n . (12)
Підставивши (12) в (10), дістанемо систему
n
xi   aij x j  yi , i  1, n .
j 1
Запишемо систему балансових рівнянь у матричній формі:
 a11 a12 ... a1n  x1   y1   x1 
      
 a 21 a 22 ... a 2n  x 2   y 2   x 2 
 ...  
... ... ...         
      
 n1
a a n2 ... a nn  x n   y n   x n 
або
X  AX  Y , (13)
 x1   y1 
   
 x2   y2 
де X    – вектор валового випуску продукції, Y    – вектор
 
   
 xn   yn 
кінцевої продукції.
Співвідношення (13) називається рівнянням лінійного міжгалузевого
балансу, або моделлю Леонтьєва.
Основна задача міжгалузевого балансу полягає у знаходженні такого
вектора валового випуску продукції X , який при відомій матриці прямих
витрат A забезпечує заданий вектор кінцевої продукції Y .
Перепишемо рівняння (13) так:
( E  A) X  Y . (14)
Якщо матриця ( E  A) невироджена, тобто E  A  0 , то його можна
подати у вигляді
X  ( E  A) 1Y . (15)
Матриця B  ( E  A) 1 називається матрицею повних витрат.
Економічний зміст елементів матриці B такий: кожен елемент bij матриці B є
обсягом валової продукції i  ї галузі, необхідної для забезпечення випуску
одиниці кінцевої продукції j  ї галузі (i, j  1, n) .
За економічним змістом задачі вектор валового випуску продукції
X  0 , оскільки заданий вектор кінцевої продукції Y  0 і коефіцієнти
прямих витрат aij  0 , де i, j  1, n .

19
 Рівняння міжгалузевого балансу можна використовувати у двох
випадках: у першому випадкові, коли відомий вектор валової продукції X ,
потрібно обчислити вектор кінцевої продукції Y (приклад 10) , і в другому –
для планування (приклад 11 і 13).
Приклад 10. Нехай вектор валової продукції галузі й матриця
коефіцієнтів прямих витрат мають відповідно такий вигляд:
 100   0,4 0 
X    , A    .
 50   0,1 0,5 
Знайти вектор кінцевої продукції Y .
Розв’язування. Знайдемо матрицю
 1 0   0,4 0   0,6 0 
E  A          .
 0 1   0,1 0,5    0,1 0,5 
Згідно з формулою (14) маємо
 0,6 0  100   60 
Y  ( E  A) X        .
  0,1 0,5  50   15 
Приклад 11. Нехай вектор кінцевої продукції галузі й матриця
коефіцієнтів прямих витрат мають відповідно такий вигляд:
 60   0,4 0 
Y    , A    .
 15   0,1 0,5 
Знайти вектор валової продукції галузі X .
Розв’язування. Знайдемо матрицю
 0,6 0 
E  A    , E  A  0,3 .
  0 ,1 0,5 
Обчислимо обернену матрицю
5 
 0,5 0   0 
E  A1  1     3 .
0,3  0,1 0,6   1 2 
 
3 
5 
 0  60   100 
Згідно з формулою (15) маємо X  ( E  A) 1Y   3      .
 1
2   
15 50 
3 
Означення. Матриця A , всі елементи якої невід’ємні, називається
продуктивною, якщо для будь-якого вектора Y  0 існує розв’язок X  0
рівняння (13). У цьому випадку балансова модель або модель Леонтьєва
називається продуктивною. Є декілька критеріїв продуктивності матриці A .

20
 Теорема (критерій продуктивності). Матриця A з невід’ємними
елементами продуктивна, якщо максимум сум елементів її стовпців не
перевищує одиниці, причому хоча б для одного із стовпців ця сума строго
менша за одиницю, тобто матриця A продуктивна: 1) якщо aij  0 для
n n
довільних i, j  1, n ; 2) max  aij  1 ; 3) існує номер j такий, що  aij  1,
j 1,n i 1 i 1
j  1, n .
Приклад 12. Дослідити на продуктивність наступні матриці:
 0,3 0,1 0,2   0 0,3 0,1 
   
а)  0,2 0,5 0,1  ; б)  0,9 0,2  0,3  ;
 0,6 0,1 0,2   0 0,4 0,9 
   
 1,1 0,05   0 0,1 
в)   ; г)   .
 0,03 0,9   0, 2 0, 4 
Розв’язування. а) За критерієм, сформульованим у теоремі маємо, що
3
 ai1  0,3  0,2  0,6  1,1  1 .
i 1
Отже, задана матриця не є продуктивною.
б) Матриця не є продуктивною, оскільки елемент a 23  0,3  0 .
в) Матриця не є продуктивною, оскільки a11  1,1  1 .
2 2
г) Обчислимо  ai1  0  0,2  0,2  1;  ai 2  0,1  0,4  0,5  1. Отже,
i 1 i 1
матриця є продуктивною.
Приклад 13. У таблиці наведені показники про виконання балансу за
звітний період, тис. ум. од.
Галузь Споживання Обсяг Обсяг
кінцевої валової
про- продук-
Енерг Машин дукції ції
етика обудув
ання
Вироб- Енергетика 7 21 72 100
ництво Машинобуду 12 15 123 150
вання

21
 Обчислити необхідний обсяг валової продукції кожної галузі, якщо
кінцеве споживання енергетичної галузі збільшити вдвоє, а машинобудування
– на 50%.
Розв’язування. Маємо x1  100 , x2  150 ; x11  7 , x12  21 , x 21  12 ,
x 22  15 ; y1  72 , y 2  123 . За формулою (11) визначимо коефіцієнти
прямих витрат:
7 21 12 15
a11   0,07 ; a12   0,14 ; a21   0,12 ; a22   0,10 ,
100 150 100 150
 0,07 0,14 
тобто матриця прямих витрат A    має невід’ємні елементи і
 0,12 0,10 
задовольняє критерію продуктивності:
max0,07  0,12;0,14  0,10  max0,19;0,24  0,24  1 .
j 1,2 j 1,2
Тому для любого вектора кінцевої продукції Y можна знайти необхідний
обсяг валової продукції X за формулою (15): X  ( E  A) 1Y . Знайдемо
 0,93  0,24 
матрицю повних затрат B  ( E  A) 1 : E  A    .
  0,12 0,90 
Оскільки E  A  0,8202  0 , то
1  0,90 0,14 
B  ( E  A) 1   .
0,8202  0,12 0.93 
 144 
Згідно з умовою вектор кінцевого продукту Y дорівнює: Y    . Тоді
 225 
за формулою (15) отримаємо вектор валового випуску:
1  0,90 0,14  144   161,1 
X     ,
0,8202  0,12 0,93  225   226,53 
тобто валовий випуск в енергетичній галузі потрібно збільшити до 161,1
тис. ум. од., а в машинобудуванні - до 226,53 тис. ум. од.

6. Лінійна модель міжнародної торгівлі

Як приклад математичної моделі економічного процесу, який

задається системою лінійних однорідних рівнянь, є лінійна модель обміну,
яку часто інтерпретують як модель міжнародної торгівлі. Вона дає змогу
визначити торгівельні доходи країн (або їхні співвідношення) для
збалансованої торгівлі.

22
 Розглянемо n країн S1 , S 2 , S 3 ,, S n , національний дохід кожної з
яких відповідно дорівнює x1 , x 2 , x3 ,, x n . Позначимо через aij частку
національного доходу, яку країна S j витрачає на купівлю товарів у країни S i .
Будемо вважати, що весь національний дохід витрачається на купівлю товарів
усередині країни або на імпорт з інших країн, тобто
n
 aij  1  j  1,, n .
i 1
Проаналізуємо матрицю
 a11 a12 ... a1n 
 
 a 21 a 22 ... a 2n 
A ,
... ... ... ... 
 
 a n1 an2 ... a nn 
яка називається структурною матрицею торгівлі. Сума елементів кожного
стовпця цієї матриці дорівнює 1.
Для кожної країни S i i  1,, n  дохід від внутрішньої і
зовнішньої торгівлі становитиме pi  ai1 x1  ai 2 x 2    ain x n .
Для збалансованої торгівлі потрібна бездефіцитність торгівлі
кожної країни S i , тобто дохід від торгівлі кожної країни повинен бути не
меншим, ніж її національний дохід, тобто pi  xi i  1,, n  . Якщо pi  xi ,
то отримаємо систему нерівностей
 a11 x1  a12 x 2  ...  a1n x n  x1 ,
 a x  a x  ...  a x  x ,
 22 1 22 2 2n n 2

.........................................
 a n1 x1  a n 2 x 2  ...  a nn x n  x n .
Додавши всі нерівності системи, одержимо:
x1 (a11  a 21    a n1 )  x2 (a12  a 22    a n 2 )    xn (a1n  a 2n    a nn )  x1  x2    xn .

Оскільки вирази у дужках дорівнюють 1, то отримаємо суперечливу

нерівність x1  x 2    x n  x1  x 2    x n . Отже, нерівність pi  xi є
неможливою, і pi  xi . Економічно це зрозуміло, оскільки всі країни не
можуть одночасно отримувати прибуток.

23
  x1 
 
x 
Увівши вектор національних доходів країн X   2  , одержимо

 
 xn 
матричне рівняння AX  X , з якого можна визначити X .
Приклад 14. Структурна матриця торгівлі трьох країн S1 , S 2 , S 3 має
вигляд
1 1 1
 
3 4 2
A
1 1 1
.
3 2 2
1 1 
 0
3 4 
Знайти національні доходи країн для збалансованої торгівлі.
Розв’зування. Запишемо систему рівнянь для відшукання матриці X :
AX  X або ( A  E ) X  0 .
Запишемо систему рівнянь:
 2 1 1

 3 x1  x 2  x3  0,
4 2

1 1 1
 x1  x 2  x3  0,
3 2 2
1 1
3 x1  x 2  x3  0.
 4
3
Розв’язавши систему методом Гаусса, знайдемо x1  c , x 2  2c ,
2
3
x3  c , тобто X  ( c;2c; c)T .
2
Отже, збалансованість торгівлі трьох країн досягається, якщо
3
співвідношення національних доходів країн : 2 : 1 або 3 : 4 : 2 .
2
Контрольні запитання
1. Що називають розв’язком системи лінійних рівнянь?
2. Яку систему лінійних рівнянь називають сумісною? несумісною?
визначеною? невизначеною?
3. Що називають рангом матриці?
4. Які перетворення матриці називають елементарними?

24
 5. Сформулюйте теорему Кронекера-Капелллі?
6. У чому полягає сутність методу Гауса?
7. Перелічіть кроки перетворення алгоритму Жордана-Гаусса?
8. В якому випадкові можна користуватися матричним методом
розв’язування системи лінійних рівнянь?
9. Як можна застосувати формули Крамера для знаходження розв’язку
системи лінійних рівнянь? В якому випадкові можна користуватися цими
формулами?
10. Що можна сказати про систему лінійних рівнянь, якщо її основний
визначник дорівнює нулю?
11. Що розуміють під міжгалузевим балансом? Розкажіть про його
структуру?
12. Яка основна задача міжгалузевого балансу?
13. Чому побудована балансова модель називається лінійною?
14. Сформулюйте основні задачі, що розв’язуються за допомогою
балансової моделі? Вкажіть методи їх розв’язування.
15. Дайте означення коефіцієнтів прямих витрат?
16. Запишіть систему балансових рівнянь у матричній формі.
Розкажіть про розв’язування задач на відшукання векторів кінцевої
продукції і обсягів виробництва (вектори Y і X ) в матричній формі. Який
економічний зміст елементів матриці B  ( E  A) 1 ?
17. Що таке коефіцієнти повних витрат? Як вони знаходяться?
18. Сформулюйте критерій продуктивності моделі Леонтьєва?
19. Сформулюйте економічну постановку задачі про лінійну модель
обміну.
20. Запишіть математичну модель цієї задачі.
21. Яка матриця називається структурною матрицею торгівлі?

25
 Лекція 5. Лінійний та евклідовий простори
1. Означення і властивості лінійного простору
2. Вимірність і базис лінійного простору
3. Перетворення координат вектора при переході до нового базису
4. Дійсний евклідів простір
5. Ортонормований базис. Ортогональне перетворення базису. Ортогональна
матриця.
6. Фундаментальна система розв’язків

1. Означення і властивості лінійного простору

  
Означення. Множина L елементів x, y, z ,... довільної природи називається дійсним
лінійним простором, якщо справджуються такі три умови:
 
I) Існує правило, за допомогою якого будь-яким двом елементам x і y множини L

ставиться у відповідність третій елемент z цієї множини, що називається сумою елементів
    
x і y та позначається символом z  x  y

II) Існує правило, за допомогою якого будь-якому елементу x множини L і будь-

якому дійсному числу  ставиться у відповідність елемент u цієї множини, що називається
    
добутком елемента x на число  і позначається символом u  x або u  x .
III) Вказані два правила підпорядковані таким восьми аксіомам:
   
1. x  y  y  x – комутативна властивість додавання.
     
2. ( x  y)  z  x  ( y  z ) – асоціативна властивість додавання.
  
3. Для кожного елемента x існує нульовий елемент 0 такий, що x  0  x .
   
4. Для кожного елемента x існує протилежний елемент  x такий, що x  ( x )  0 .
  
5. 1  x  x для кожного елемента x .
 
6.  ( x )  () x – асоціативна властивість відносно числового множника.
   
7.  ( x  y )  x  y – дистрибутивна властивість відносно суми елементів.
  
8. (   ) x  x  x – дистрибутивна властивість відносно суми числових множників.
Елементи лінійного простору часто називають векторами, а сам простір – векторним
простором.
Приклад 1. Розглянемо впорядкованих наборів n дійсних чисел. Цю множину називають
n  вимірним числовим простором Аn . Елемент цієї множини – впорядкований набір
(a1, a2 ,, an ) називають точкою А , а числа a1, a2 ,, an – її координатами.
Точка О(0; 0; ; 0) називається початком координат в Аn . Кожній парі точок
А(a1 , a2 ,, an ) і В(b1 , b2 ,, bn ) поставимо у відповідність вектор
АВ  (b1  а1 , b2  а2 ,, bn  аn ) . Числа b1  а1, b2  а2 ,, bn  аn назвемо

координатами вектора АВ . Два вектори називаються рівними, якщо рівні їхні відповідні
координати. Вектор ОМ називається радіус-вектором точки М . Його координати збігаються
з координатами точки М . Таким чином, вектори теж є впорядкованими наборами n чисел-
матрицями-рядками довжини n .
Введемо лінійні операції над векторами за правилами: якщо дано вектори
   
x  ( x1 , x2 ,, xn ) і y  ( y1 , y2 ,, yn ) , то сума x  y має координати

( x1  y1 , x2  y 2 ,, xn  y n ) і добуток x має координати (x1 , x2 ,, xn ) .
 Можна показати, що множина векторів числового простору Аn з лінійними операціями,
введеними вище, є лінійним простором, який позначаться Ln .
n
Надалі, через Ln ( L ) будемо позначати лінійний простір матриць-рядків (матриць-
стовпців) довжини n (висоти n ) з дійсними елементами і з лінійними операціями над ними, що
співпадають з лінійними операціями над матрицями.
Властивості лінійного простору.

Теорема 1. У довільному лінійному просторі існує єдиний нульовий елемент 0 і для
 
кожного елемента що x існує єдиний протилежний елемент  x .
Теорема 2. У довільному лінійному просторі:
 
1) добуток довільного елемента x на дійсне число 0 дорівнює нульовому елементу 0 ,
 
тобто x  0  0 ;
  
2) для кожного елемента x протилежний елемент  x дорівнює добуткові елемента x
 
на число  1, тобто  x  1  x .
Приклади лінійних просторів:
1. R– множина дійсних чисел.
2. R2– множина векторів на площині.
3. M m , n  множина матриць розміру m n .
4. С[a; b]  множина функцій f (x) , які неперервні на відрізку [a; b] .

2. Вимірність і базис лінійного простору

  
Означення. Система елементів p1 , p2 ,, pn , які належать лінійному просторові L
називаються лінійно незалежною, якщо рівність
  
1 p1  2 p2    n pn  0 , (1)
n
справджується тоді і тільки тоді, коли i  0, i  1, n , або  i 2  0 .
i 1
  
У протилежному разі, система елементів p1 , p2 ,, pn називається лінійно залежною.
Властивості лінійно залежних і лінійно незалежних елементів.
Теорема 3. Будь-яка система елементів, яка містить нульовий елемент, є лінійно
залежною.
 
Справді, нехай p1  0 і приймаючи 1  1, 2    n  0 отримаємо
  
1  0  0  p2    0  pn  0 .
Теорема 4. Система елементів лінійно залежна тоді і лише тоді, коли хоча б один із них з
елементів є лінійною комбінацією інших.
  
Доведення. Необхідність. Якщо система елементів p1 , p2 ,, pn лінійно залежна, то
хоча б один із коефіцієнтів рівності (1) ненульовий.
      
Нехай 1  0 . Тоді p1   2 p2  3 p3    n pn , тобто є лінійною комбінацією
1 1 1
інших.

Достатність. Якщо який-небудь вектор, наприклад p1 , є лінійною комбінацією інших
векторів, то виконується рівність
   
p1  2 p2  3 p3    n pn .
    
Перепишемо її вигляді 1  p1  2 p2  3 p3    n pn  0 .
  
Отже, система векторів p1 , p2 ,, pn лінійно залежна. Теорему доведено.
Означення. Якщо у лінійному просторі L існує система n лінійно незалежних елементів,
а будь-які (n  1) елементів цього простору лінійно залежні, то лінійний простір називається
n  вимірним. Число n називається вимірністю лінійного простору. Іншими словами,
вимірність простору – це максимальне число лінійно незалежних елементів у цьому просторі.
Якщо їх безліч, то простір називається нескінченно вимірним. n  Вимірний лінійний простір
надалі будемо позначати Ln .
Означення. Базисом лінійного n  вимірного простору називається будь-яка
  
впорядкована система n лінійно незалежних елементів p1 , p2 ,, pn , якщо для кожного

елемента x  Ln існують такі дійсні числа x1 , x2 , , xn , що
   
x  x1 p1  x2 p2    xn pn . (2)
   
Рівність (2) називається розкладом елемента x в базисі p1 , p2 ,, pn , а числа

x1 , x2 , , xn називаються координатами елемента x в цьому базисі.
   
Зауважимо, що кожен елемент x  Ln може бути розкладений за базисом p1 , p2 ,, pn
однозначно.
Теорема 5. Якщо Ln – лінійний n  вимірний простір, то будь-які n лінійно незалежних
елементів (векторів) цього простору утворюють базис.
Теорема 6. Якщо лінійний простір має базис, що складається з n векторів, то вимірність
цього простору дорівнює n .
n
Приклад 2. Покажемо n векторів простору L :
1  0  0
     
  0  1   0
e1   , e2   ,, en    (3)
  
     
 0  0 1
утворюють базис цього простору.
 x1 
 
  x2 
Доведемо, що вектори (3) лінійно незалежні і довільний вектор x    цього

 
 xn 
n
простору L є лінійною комбінацією векторів (3).
Розглянемо лінійну комбінацію векторів в (3) з числами 1 ,  2 , ,  n .
 1 0  0   1   0   0   1 
             
    
0  
1      
0 0   0   
1e1   2 e2     n en  1     2       n        2         2 .
      
             
0 0 1  0   0   n   n 
 1 
 
 2 
Вектор  є нульовим вектором лише при умові 1   2     n  0 , а це означає
 
 
 n 
лінійну незалежність векторів (3).
 x1 
 
  x2 
Покажемо тепер, що довільний вектор x    простору L є лінійною комбінацією
n

 
 xn 
векторів (3).
Дійсно, справедлива рівність
1  0  0
     
  0  1  0
x  x1    x2      xn  .
  
     
 0  0 1
n
Таким чином, у просторі L сукупність елементів (3) утворює базис цього простору.
Означення. Непорожня множина L лінійного простору L називається підпростором
простору L , якщо вона сама утворює лінійний простір щодо визначених в L лінійних
операцій, тобто
   
1) якщо x , y  L , то сума x  y  L ;
 
2) якщо x  L ,  R, то добуток x  L .
Прикладами лінійних підпросторів.
1. Підмножина лінійного простору L , яка складається з одного нульового елемента.
2. Весь простір L .
3. Підмножина усіх векторів, паралельних деякій площині, в звичайному просторі.
3. Перетворення координат вектора при переході до нового базису
     
Нехай e1 , e2 ,, en і e1, e2 ,, en  два довільних базиси n  вимірного лінійного
     
простору L . Нехай вектори e1, e2 ,, en виражаються через вектори e1 , e2 ,, en За
n

допомогою формул
 с11 
 
        с21 
e1  с11e1  с21e2    сn1en  (e1 e2  en )  ,

 
 сn1 
  с12 
 
        с22 
e2  с12 e1  с22 e2    сn 2 en  (e1 e2  en )
 
,
 
с
 n2 
………………………………………….
 с1n 
 
        с2 n 
en  с1n e1  с2n e2    сnnen  (e1 e2  en )
 
.
 
с
 nn 
 с11 с12  с1n 
 
с с
 21 22  с 2n 
Матриця, складена з коефіцієнтів цих формул С   називається
   
 
с с
 n1 n 2  с nn 
     
матрицею переходу від базису e1 , e2 ,, en до базису e1, e2 ,, en . За допомогою матриці С
     
перехід від базису e1 , e2 ,, en до базису e1, e2 ,, en запишеться у вигляді
     
(e1 e2  en )  (e1 e2  en )С .

Зауважимо, що стовпцями матриці С є координати елементів ek , k  1, n , у старому
  
базисі e1 , e2 ,, en . Очевидно, матриця переходу С невироджена. У протилежному разі, її
  
стовпці, а тим самим базисні елементи e1, e2 ,, en були б лінійно залежні, що суперечить
  
умові, що система e1, e2 ,, en є лінійно незалежною.
Таким чином, будь-яка квадратна матриця порядку n з відмінним від нуля визначником
є матрицею переходу від одного базису n – вимірного лінійного простору до іншого.

Як пов’язані між собою координати одного і того ж елемента x у двох різних базисах?
      
Нехай у базисі e1 , e2 ,, en вектор x  x1e1  x2 e2    xn en , а в базисі
  
e1, e2 ,, en має вигляд:
   
x  x1 e1  x2 e2    xn en .
Тоді
 x1   x1   с11 с12  с1n  x1 
      
 x2   x2   с21 с22  с2n  x2 
  C      ,
    
      
 n
x  xn   сn1 сn 2  сnn  xn 
або
 x1   x1 
   
 x  x 
X  CX  , X   2 , X    2 .
 
   
 xn   xn 
    
Приклад 3. Дано вектор x  6e1  e2  e3  L . Розкласти цей вектор за новим
3

базисом, пов’язаним із старим базисом за допомогою рівностей:

           
e1  4e1  3e2  e3 , e2  2e1  e2  e3 , e3  e1  e2  e3 .
Розв’язання. Оскільки
4 2 1
                 
e1  (e1 e2 e3 ) 3  , e2  (e1 e2 e3 ) 1  , e3  (e1 e2 e3 )  1 ,
  1   1 1
     
то матриця переходу від старого базису до нового буде мати вигляд
4 2 1
 
C   3 1  1 .
1 1 1 
 

Координати вектора x у новому базисі виражаються формулою
 x1   x1 
   
 x2   C  x2 .
x   x 
 3  3
 6   4 2 1  x1 
    
Звідси  1    3 1  1 x2 . Розв’язавши це матричне рівняння, отримаємо
 1    1  1 1  x 
    3 
   
x1  1, x2  0, x3  2 . Розклад вектора x у новому базисі має вигляд: x  e1  2e3 .

4. Дійсний евклідів простір

Означення. Дійсним евклідовим простором E (або просто евклідовим простором)
 
називається дійсний лінійний простір, у якому кожній парі векторів x і y з цього простору
   
відповідає дійсне число x  y або ( x , y ) , яке називається скалярним добутком цих векторів,
  
причому для довільних x , y, z  E і будь-якого дійсного числа  задовольняються такі
аксіоми:
   
1. x  y  y  x ;
      
2. ( x  y)  z  x  z  y  z ;
   
3. (x )  y   ( x  y) ;
     
4. x  x  0 , якщо x  0 і x  x  0 , якщо x  0 .
У лінійному просторі Ln рядків довжини n можна ввести скалярний добуток векторів
 
x  ( x1 , x2 ,, xn ) і y  ( y1 , y2 ,, yn ) за формулою
 
x  y  x1 y1  x2 y2    xn yn . (4)
Легко перевірити, що аксіоми 1)-4) виконуються. Тому лінійний простір рядків довжини
n з введеним означенням скалярного добутку є n -вимірним евклідовим простором.
 
Теорема 7. Для будь-яких x і y довільного евклідового простору виконується нерівність
     
( x  y) 2  ( x  x )( y  y) , яка називається нерівністю Коші-Буняковського.
Доведення. За довільного дійсного числа  в силу аксіоми 4 маємо
          
(x  y)(x  y)  0  2 x  x  2x  y  y  y  0 .
Квадратний тричлен невід’ємний тоді і тільки тоді, коли недодатний його дискримінант
           
( x  y) 2  ( x  x )( y  y)  0  ( x  y) 2  ( x  x )( y  y).

Означення. Довжиною (нормою) вектора x в евклідовому просторі називається
  
невід’ємне число x  x  x . Кут між двома ненульовими векторами евклідовому
простору E визначається за формулою
 
xy
cos    ,
x  y
 
  x y
де 0     . Оскільки x  0 і y  0 , то  1     1 .
x  y
Нерівність трикутника. Використовуючи нерівність Коші-Буняковського, легко довести
   
нерівність трикутника x  y  x  y .

5. Ортонормований базис. Ортогональне перетворення базису. Ортогональна матриця.

 
Означення. Два вектори x і y  E називається ортогональними, якщо їх скалярний
 
добуток дорівнює нулю, тобто x  y  0 .
Зауважимо, що для дво- й тривимірних векторів поняття ортогональності та
перпендикулярності збігається.
  
Означення. Система векторів e1 , e2 ,, en називається ортогональною, якщо вони
попарно ортогональні і жоден з них не дорівнює нульовому векторові. Нульовий вектор
ортогональний до будь-якого вектора простору:
     
0  y  0  x  y  0  ( x  y)  0 .
Ортогональна система векторів завжди є системою лінійно незалежних векторів.
  
Означення. Вектори e1 , e2 , , en n  вимірного евклідового простору En
утворюють ортонормований базис, якщо ці вектори попарно ортогональні й довжина кожного
з них дорівнює одиниці, тобто
  1, якщо i  j;
ei  e j  
0, якщо i  j.
Приклад 4. В евклідовому просторі En із скалярним добутком (4) вектори
  
e1  (1, 0, 0,...,0), e2  (0, 1, 0,...,0),  , en  (0, 0, 0,...,1)
утворюють ортонормований базис цього простору.
Приклад 5. В просторі R3 базис i  (1; 0; 0) , j  (0; 1; 0) , k  (0; 0; 1) є
ортонормованим.
Очевидно, що i  j  k  1 і скалярні добутки векторів:

i  i  1, i  j  0, i  k  0, j  i  0, j  j  1, j  k  0,
k  i  01, k  j  0, k  k  1.
Отже, базис векторів i , j , k ортонормований.
Означення. Базис векторів i , j , k називається стандартним базисом простору R3.
 Теорема 8. У всякому n  вимірному евклідовому просторі En існує ортонормований
базис.
  
Алгоритм побудови за даною системою n лінійно незалежних векторів a1 , a2 ,  , an
  
системи попарно ортогональних векторів e1 , e2 , , en , довжина кожного з яких дорівнює
одиниці, має вигляд:
 
 a1  b2     
e1   ; e2   , де b2  a2  (a2 , e1 )e1 ;
a1 b2

 b        
e3  3 , де b3  a3  (a3 , e2 )e2  (a3 , e1 )e1 ;
b3
……………………………………………………..

 bn        
en   , де bn  an  (an , en 1 )en 1  ...  (an , e1 )e1 .
bn
Вказаний алгоритм називається процесом ортогоналізації лінійно незалежних векторів
  
a1, a2 ,  , an .
     
Нехай e1 , e2 ,, en і e1, e2 ,, en  два ортонормованих базиси в евклідовому просторі
     
En (або E n ). Нехай вектори e1, e2 ,, en виражаються через вектори e1 , e2 ,, en За
допомогою формул
 p11 
 
        p21 
e1  p11e1  p21e2    pn1en  (e1 e2  en )
 
,
 
 n1 
p
 p12 
 
        p22 
e2  p12 e1  p22 e2    pn 2 en  (e1 e2  en )
 
,
 
 n2 
p
………………………………………….
 p1n 
 
        p2 n 
en  p1n e1  p2n e2    pnnen  (e1 e2  en )
 
,
 
 nn 
p
     
тобто перехід від базису e1 , e2 ,, en до базису e1, e2 ,, en задається матрицею
 p11 p12  p1n 
 
p p22  p2 n 
P   21

.
  
 
 pn1 pn 2  pnn 
 Означення. Перехід від одного ортонормованого базису до іншого називається
ортогональним перетворенням базису.
Означення. Квадратна матриця A називається ортогональною, якщо вона невироджена
1
і A  AT .
Приклади ортогональних матриць:
 1 0   0,8  0,6   cos   sin  
 ,  ,   .
 0 1   0,6 0,8   sin  cos  
Зауважимо, що одинична матриця довільного порядку є ортогональною.
Теорема 9. Квадратна матриця P порядку n є ортогональною тоді і тільки тоді, коли є
n
матрицею ортогонального перетворення базису в En (або E ).
Теорема 10. Для елементів ортогональної матриці P справедливі співвідношенн:
n
1, якщо i  k ,
 pij  pkj  0, якщо i  k ;
j 1 
n 1, якщо j  k ,
 pij  pik  0, якщо j  k ; i, j, k  1, n.
i 1 

6.ФУНДАМЕНТАЛЬНА СИСТЕМА РОЗВ’ЯЗКІВ.

Нагадаємо, що система m лінійних рівнянь з n невідомими має вигляд

  111   12 2 ...  1n  n  1
      ...    
n

,
 21 1 22 2 2n n 2  ji i   j ,
 i 1 (1)
 ............................................ j  [ 1, m ]
 m11   m 2 2 ...  mn n   m

Упорядкований набір чисел { 10 , 20 ,..., n0 } називатимемо частинним розв’язком системи
лінійних рівнянь (2), якщо при підстановці цих чисел у кожне з рівнянь системи одержуємо
правильні числові рівності. Сукупність усіх частинних розв’язків системи лінійних рівнянь
назвемо загальним розв’язком системи.
Якщо система має хоча б один частинний розв’язок, то вона називається сумісною, в
іншому випадку - несумісною системою рівнянь. Матриця
  11  12 ...  1n 
 
  21  22 ...  2 n 
A
... ... ... ... 
 
 ...  mn 
 m1  m 2
називається основною матрицею системи, а матриця
  11  12 ...  1n  1 
 
  21  22 ...  2 n  2 
A|b  
 ... ... ... ... ... 
 ...  mn  m 
 m1  m 2
- розширеною матрицею цієї системи.
Система називається однорідною, якщо  j  0,j  [1, m ] , в іншому випадку -
неоднорідною системою рівнянь.
Теорема (Кронекера-Капеллі). Для того щоб система лінійних рівнянь була сумісною,
необхідно і достатньо, щоб ранг її основної матриці дорівнював рангу розширеної матриці.
 
Множина розв’язків однорідної системи Ax  0 є підпростіром. Його база називається
фундаментальною системою розв’язків однорідної системи. Якщо число рівнянь дорівнює
числу невідомих і det A  0 , то однорідна система має єдиний нульовий розв’язок. Коли
rangA  r  n , однорідна система має n  r лінійно незалежних розв’язків (фундаментальна
система розв’язків).
Загальний розв’язок однорідної системи з n невідомими визначається формулою
     
x  c1u1  c 2 u 2  ...  c n  r u n  r , де u1 , u 2 ,...,u n  r - фундаментальна система розв’язків однорідної
системи, c1 , c 2 ,...,c n  r - довільні сталі числа, r  rangA. . За певного добору сталих із загального
розв’язку одержуємо частинний.
   nr
 
Загальний розв’язок неоднорідної системи Ax  b можна подати у вигляді x   ci u i  v , де
i 1
    
r  rangA , u1 , u 2 ,...,u n  r - фундаментальна система розв’язків однорідної системи Ax  0 , v -
 
деякий частинний розв’язок системи Ax  b .
Приклад 3.5. Знайти загальний розв’язок системи лінійних неоднорідних рівнянь за
допомогою фундаментальної системи розв’язків відповідної однорідної системи рівнянь та
частинного розв’язку неоднорідної однорідної системи рівнянь
 x1  x2  x3  x4  x5  7
3x  2 x2  x3  x4  3x5  2
 1
 x
 x2  2 x3  2 x4  6 x5  23
5 x1  4 x2  3x3  3x 4  x5  12
1. Досліджуємо систему на сумісність. Складаємо розширену матрицю системи
1 1 1 1 1 7
 
3 2 1 1  3  2
0 1 2 2 6 23 
 
5 3  1 12 
 4 3
Зводимо її до верхнього трикутного вигляду.
Для цього: а) перетворимо в нулі всі елементи першого стовпця, крім елемента, що
коштує в першому рядку. Наприклад, для обнулення елемента, що стоїть у другому рядку
першого стовпця, замінимо другий рядок матриці рядком, що є сумою першого рядка,
помноженого на -3 , і другого рядка. Аналогічно діємо з четвертим рядком: його замінюємо
лінійною комбінацією першого і четвертого рядків з коефіцієнтами -5 і 1, відповідно. Третій,
природно, не змінюємо: там уже є необхідний для трикутного вигляду нуль. У підсумку
матриця набуває вигляду
1 1 1 1 1 7
 
 0  1  2  2  6  23 
0 1 2 2 6 23 
 
 0  1  2  2  6  23 
 ;
б) виконуємо операцію обнулення елементів другого стовпця, що стоять у третьому і
четвертому рядках. Для цього третій рядок матриці замінюємо сумою другого і третього,
четвертий - різницею другого і четвертого. Одержуємо
1 1 1 1 1 7
 
 0  1  2  2  6  23 
0 0 0 0 0 0
 
0 0 0 
 0 0 0
;
в) оскільки в цьому конкретному випадку елемент, розташований у четвертому рядку
третього стовпця, дорівнює нулю, то приведення розширеної матриці до верхнього трикутного
вигляду завершено.
Отримана матриця є розширеною матрицею системи лінійних рівнянь, рівносильна
вихідній системі. Ранг цієї матриці збігається з рангом вихідної. Згідно з теоремою
Кронекера - Капеллі система сумісна, оскільки ранг основної матриці дорівнює рангу
розширеної і дорівнює 2.
Перепишемо вихідну систему в перетвореному вигляді, виразивши невідомі x1 , x 2 через
x 3 , x 4 , x 5 . Система, еквівалентна заданій матиме вигляд:
 x1  x2  7  x3  x4  x5
 .
 x2  23  2 x3  2 x4  6 x5
Знайдемо частинний розв’язок цієї системи, поклавши x 3  0, x 4  0, x 5  0 . Тоді x 1  16 , x 2  23 .

Частинний розв’язок v Т  ( 16 , 23, 0, 0, 0 ) .
Запишемо відповідну однорідну систему
 x1  x2   x3  x4  x5
 .
 x2   2 x3  2 x4  6 x5

Ця система має 5-2=3 фундаментальних розв’язки. Побудуємо їх u1Т  (1,  2, 1, 0, 0) ,
 
u2Т  (1,  2, 0, 1, 0) , u3Т  (5,  6, 0, 0, 1) .
  
Звідси одержимо загальний розв’язок однорідної системи x  c1u1  c 2 u 2  c3 u 3 , де c1 , c 2 , c3 -
довільні сталі числа. Загальний розв’язок неоднорідної системи
 x1    16   1   1   5 
         
 x2   23    2   2   6
x   0 c  1 c  0 c  0 .
 3   1  2   3  
 x4   0   0   1   0 
         1 
 x5   0   0  0  

Контрольні запитання
1. Дайте означення лінійного простору?
2. Яку систему векторів називають лінійно залежною, а яку – лінійно незалежною?
3. Сформулюйте критерій лінійної залежності векторів?
4. Яка система векторів утворює базис у n  вимірному просторі?
5. Який лінійний простір називається n  вимірним?
6. Яка матриця називається матрицею переходу від одного базису до іншого?
7. Чи виродженою є матриця переходу від одного базису до іншого?
8. Дайте означення евклідового простору?
9. Які вектори називаються ортогональними?
10. За якою формулою обчислюється кут між векторами?
11. Запишіть нерівність Коші-Буняковського та нерівність трикутника.
12. Яка система векторів утворює ортонормонаний базис?
13. Як визначають скалярний добуток векторів? Як виражається скалярний добуток двох
векторів через координати векторів співмножників?
14. Чи в евклідовому просторі існує ортонормонаний базис?
15. У чому полягає сутність процесу ортогоналізації лінійно незалежних векторів?
16. Яка матриця називається ортогональною? Що таке ортогональне перетворення базису?
17. Що таке фундаментальна система розв’язків?
Лекція 6. Власні значення та власні вектори. Квадратичні форми.
6.1. Власні значення і власні вектори матриці.
6.2. Квадратична форма та її матриця. Перетворення матриці квадратичної
форми при переході до нового базису.

6.3. Канонічний вигляд квадратичної форми. Метод Лагранжа зведення

квадратичної форми до канонічного вигляду.

6.4. Знаковизначені квадратичні форми. Критерій Сильвестра.

6.1. ВЛАСНІ ЗНАЧЕННЯ ТА ВЛАСНІ ВЕКТОРИ.

Скаляр називається власним значенням, а не нульовий вектор - власним

вектором матриці , якщо

Власне значення повинно задовольняти рівняння det( A  E )  0 або в

розгорнутому вигляді

a11   a12  a1n

a21 a22    a2 n
0 (2)
   
an1 an 2  ann  

Воно називається характеристичним рівнянням.

Зауважимо, ліва частина характеристичного рівняння det( A  E )  0 є
многочленом степеня n відносно  і називається характеристичним
многочленом матриці A
Якщо  – який-небудь із коренів характеристичного рівняння (2), то

відповідний власний вектор x  ( x1, x2 , ..., xn ) визначаємо, розв’язавши матричне
 
рівняння ( A  E ) x  0 , або в розгорнутому вигляді, розв’язавши однорідну
систему рівнянь

 (a11   ) x1  a12 x2    a1n xn  0,

a x  (a   ) x    a x  0,
 21 1 22 2 2n n

 
 an1x1  an 2 x2    (ann   ) xn  0.

Зауваження. Власні значення є коренями характеристичного

многочлена, існування яких залежить від множини скалярів, а саме: над
множиною комплексних чисел у скінченновимірному просторі кожна матриця
має хоча б одне власне значення, а над множиною дійсних чисел матриця може й
не мати власних значень.
Оскільки ми розглядаємо дійсні лінійні простори, то для комплексних 
будемо вважати, що відповідних їм власних векторів не існує.
Для кожного знайденого власного значення знаходимо власні вектори, які
 
є ненульовими розв’язками однорідної системи ( A  i E) x  0 .

Множина всіх власних векторів оператора A з одним і тим самим власним

значенням і приєднаним нуль-вектором називається власним підпростором з
власним значенням .

Власний підпростір — це множина всіх розв'язків однорідної системи

 
( A  i E) x  0 . Отже, база власного підпростору – це фундаментальна система
розв’язків однорідної системи.

4  7
Приклад. Знайти власні значення і власні вектори матриці A    .
 2  5 
Розв’язання. Запишемо характеристичне рівняння і знайдемо його корені
4 7
 0 або 2    6  0  1  3, 2  2. Це власні значення
2 5
матриці A .
Тепер знайдемо координати власних векторів, підставляючи в систему

 (4   ) x1  7 x2  0,

2 x1  (5   ) x2  0
на місце  послідовно відповідні власні значення 1  3, 2  2 .

Якщо 1  3, то розв’язок системи рівнянь є таким:

7 x1  7 x2  0,
  x1  x2 .
 1
2 x  2 x 2  0

Прийнявши x2  1, отримаємо власний вектор x1  (1; 1) .

Якщо 2  2 то розв’язок системи рівнянь є таким:

2 x1  7 x2  0, 7
  x1  x2 .
 2 x1  7 x2  0 2

Прийнявши x2  2 , отримаємо власний вектор x2  (7; 2) .
   7 12  6 
 
Приклад. Знайти власні значення і власні вектори матриці А=   3 5  3  .
 3 6 2 
 

 7   12 6
Характеристичне рівняння має вигляд  3 5    3  0 .
3 6 2

Перш ніж обчислювати визначник зробимо таке зауваження. У визначників

третього порядку перший член визначника det( A  E ) є добутком трьох лінійних
двочленів, решта мають степінь, менший або рівний 2 (відносно λ, коли
визначник обчислюють за так званим правилом трикутника). Тому доцільно
спочатку звести в лінійний двочлен усі члени визначника, крім першого. Іноді цей
двочлен може мати спільний множник з першим членом визначника. Тоді ми вже
знатимемо один з характеристичних коренів, а далі знайдемо корені квадратного
тричлена. В інших випадках корені характеристичного рівняння знаходимо,
використовуючи теорему Безу та схему знаходження раціональних коренів
многочлена.

Обчислимо визначник

 7   12 6
3 5    3 =(-7-λ)(5-λ)(2-λ)+12∙(-3)∙3+(-3)(-6)(-6)-[(-6)(5-λ)∙3+
3 6 2

+(-6)(-3)(-7-λ)+12(-3)(2-λ)]=(-7-λ)(5-λ)(2-λ)+36(2-λ)=

=(2-λ)[(-7-λ)(5-λ)+36]=(2-λ)( λ2+2λ+1)

Тоді рівняння (2 -  )(2  2  1)  0 розпадається на рівняння 2 -   0 і

2  2  1  0 . Розклавши їх, знайдемо характеристичні корені λ 1=2, λ2=λ3=-1.


Для знаходження власного вектора a =(х1, х2, х3), який відповідає власному
значенню λ=2, треба розв’язати таку систему лінійних рівнянь:
  9 12  6   x1   0 
    
  3 3  3   x2  =  0 
 3  6 0   x  0
   3  

-3 3
Тому що rang (А-2E)=2 і мінор 2-го порядку 0 0, то дана система
3 6
рівнянь рівносильна системі

- 3х 1 + 3х 2 - 3х 3 = 0 - х + х - х = 0
 , або  1 2 3 .
3х 1 - 6х 2 = 0 х 1 - 2х 2 = 0
 Тепер знаходимо фундаментальні розв’язки цієї системи. Візьмемо х3 за
вільне невідоме. Тоді

- х 1 + х 2  х 3 х 1  2 х 3
 ,  .
х 1 - 2х 2 = 0 х 2 = -х 3


Покладаючи, наприклад, х 3  1 одержимо власний вектор a1 =(2, 1, -1),
який відповідає λ=2.

За цією схемою знаходимо власний вектор, який відповідає власному

значенню λ=-1. Відповідна система однорідних рівнянь має вигляд:

  6 12  6   x1   0 
    
(А+ E))х=0,   3 6  3   x2  =  0 
 3  6 3   x  0
  3  

Тому що ранг rang (А+E)=1, то дана система рівнянь рівносильна системі

3х 1 - 6х 2 - 3х 3 = 0.

Нехай х2 і х3- вільні невідомі. Тоді х1=2 х2 - х3

Надаючи відповідно х2 =1, х3=0 і х2 =0, х3=1, ми одержимо два

 
фундаментальні розв’язки системи: a 2 =(2, 1, 0) , a3 =(-1, 0, 1)

Тоді власний вектор b1 , що відповідає власному значенню λ1=2, можна
  
зобразити так: b1 =α1 a1 ,а власний вектор b2 ,що відповідає власному значенню
  
λ2=λ3=-1, - так : b2 = α2 a 2 +α3 a3 , де  1 ,  2 ,  3 - довільні дійсні числа(  1 ,  2 ,  3 не
дорівнюють нулю одночасно).

Приклад. Нехай А – квадратна матриця. Довести, що транспонована

матриця Ат має ті самі власні значення, що і матриця А.

Власні значення λ матриці А є коренями характеристичного рівняння det

(А-λE)=0. Відомо , що визначник при транспонуванні не змінюється. Тоді

det (А-λE)т= det (А-λE)=0.

За властивостями транспонованої матриці маємо:

det (А-λE)т =det (Ат-(λE)т)= det (Ат –λ(E) т)= det (Ат-λE)

Отже det (Ат-λE)=0 і власні значення λ матриці А є власними значеннями

матриці Ат.
6.2. Квадратична форма та її матриця. Перетворення матриці квадратичної
форми при переході до нового базису.

Означення. Квадратичною формою від змінних x1, x2 ,  , xn називається

однорідний многочлен другого степеня відносно цих змінних
n
F  aij xi x j , aij  a ji (1)
i , j 1
або в розгорнутому вигляді
F  a11x12  2a12 x1x2    2a1n x1xn  a22 x22  2a23 x2 x3    2an 1n xn 11xn  ann xn2 .
Зауваження. Надалі будемо вважати, що змінні x1, x2 ,  , xn є
   
координатами вектора x простору Ln , в якому зафіксовано базис e1 , e2 ,, en .

Тоді квадратична форма буде функцією F (x ) , що задана в Ln із значеннями в R .
Означення. Симетрична матриця, складена з коефіцієнтів квадратичної
форми (матриця, в якої aij  a ji , i, j  1, n )
 a11 a12  a1n 
 
 a21 a22  a2 n 
A ,
   
 
 n1
a a n2  a nn 
називається матрицею квадратичної форми. Рангом квадратичної форми
називається ранг матриці A цієї квадратичної форми. Квадратична форма
називається невиродженою, якщо вона має невироджену матрицю, тобто
rang A  n , і виродженою, якщо rang A  n .
 x1 
 
x 
Ввівши позначення X   2  та X T  x1 x2  xn  , квадратичну форму F

 
 xn 
можна записати у вигляді

F ( x )  X T AX . (2)
Запис (2) називають матричним записом квадратичної форми.

Твердження. Якщо A – матриця квадратичної форми F (x ) в базисі
     
e1 , e2 ,, en простору Ln , то в базисі e1, e2 ,, en простору Ln матриця A

квадратичної форми F (x ) має вигляд
A  CT AC ,
     
де C  матриця переходу від базису e1 , e2 ,, en до базису e1, e2 ,, en . При цьому
 x1 
 
  x2 
F ( x )  (СX )T AСX   X T (CT AC ) X   X T AX , де X  СX , X     ,

 
 xn 
   
де x1 , x2 ,  xn  координати вектора в базисі e1, e2 ,, en .
Приклад. Записати матрицю квадратичної форми
F  x12  6 x1x2  8x1x3  7 x22  4 x2 x3  5x32 та знайти її ранг.
Розв’язання. Оскільки a11  1, a12  a21  3, a13  a31  4, a22  7,
a23  a32  2, a33  5 , то матриця квадратичної форми матиме вигляд
 1  3  4
 
A  3 7 2 .
  4 2  5
 
Обчислимо визначник цієї матриці
1 3 4
det A   3 7 2  35  24  24  112  45  4  58 .
4 2 5
Зважаючи, що det A  0 , тому ранг матриці rang A  3 . Ця квадратична
форма невироджена, оскільки rang A  n .

6.3. Канонічний вигляд квадратичної форми. Метод Лагранжа зведення

квадратичної форми до канонічного вигляду

Означення. Квадратична форма (1) має канонічний вигляд, якщо aij  0 ,

i  j , (не містить добутків різних змінних), тобто
r
F    ii xi2 , r  n, (3)
i 1
а сам метод зведення до канонічного вигляду називають зведенням до головних
осей.
Квадратична форма називається має нормальний вигляд, якщо в її
канонічному вигляді коефіцієнти  ii  1, i  1, r , тобто коефіцієнти при квадратах
змінних дорівнюють 1 або  1.
Приклад. Квадратична форма F  6 x12  4 x32  3x42 , для якої 11  6,  22  0,
 33  4,  44  3, має канонічний вигляд; а квадратична форма F  x12  x32  x42 –
нормальний вигляд, оскільки 11  1,  22  0,  33  1,  44  1 .
Метод Лагранжа або метод виділення повних квадратів квадратичну
форму (1) за допомогою невиродженого лінійного перетворення координат n –
вимірного лінійного простору Ln дозволяє звести до канонічного вигляду
F  1x12  2 x22    n xn2 ,

де x1 , x2 ,, xn  координати вектора x у новому базисі.
Пояснимо ідею методу Лагранжа.

Нехай коефіцієнт при квадраті однієї з координат вектора x у квадратичній
формі (1) відмінний від нуля. Без обмеження загальності, вважаємо, що a11  0 .
 Доповнимо члени, що містять x1 у формулі (1) до повного квадрату. Тоді (1)
набуде вигляду
2
  a12 a1n  n
F ( x )  a11  x1  x2    xn    aij xi x j .
 a11 a11  i, j  2
За допомогою невиродженого лінійного перетворення координат в Ln
a a
x1  x1  12 x2    1n xn , x2  x2 ,, xn  xn
a11 a11
n

форму (1) запишемо у вигляді: F ( x )  a11 x12   aij xi xj .
i, j  2
Тепер задача спрощується і зводиться до зведення квадратичної
n
форми  aij xixj , що залежить від (n  1) змінних x2 , x3 , , xn до канонічного
i, j 2
вигляду.
Якщо усі коефіцієнти при квадратах координат в (1) дорівнюють нулеві і,
наприклад a12  0 , то після невиродженого лінійного перетворення в Ln
x1  x1  x2 , x2  x1  x2 , xi  xi , i  3, n
коефіцієнт x22 буде дорівнювати a12 2 і відмінний від нуля.
Приклад. Методом Лагранжа знайти канонічний вигляд та невироджене
лінійне перетворення, що зводить до цього вигляду квадратичну форму

F ( x )  2 x12  4 x1x2  3x22  4 x2 x3  5x32 .
Розв’язання. Оскільки коефіцієнт при x12 не дорівнює 0 , то доповнимо
члени, що містять x1 до повного квадрата. Отримаємо

F ( x )  2( x12  2 x1x2  x22 )  2 x22  3x22  4 x2 x3  5x32 

 2( x1  x2 )2  x22  4 x2 x3  5x32  2( x1  x2 )2  F1( x ) 

де F1( x )  x22  4 x2 x3  5x32 .

Застосуємо до F1 ( x ) той самий прийом. Маємо

F1( x )  ( x2  2 x3 )2  x32 .

Після цього F (x ) набуде вигляду

F ( x )  2 x12  x22  x32 ,
де x1  x1  x2 , x2  x1  2 x2 , x3  x3 .
Останні формули задають невироджене лінійне перетворення координат

вектора в L3 при переході до нового базису, в якому квадратична форма F (x ) має
канонічний вигляд

F ( x )  2 x12  x22  x32 .
Перевірка: 2 x12  x22  x32  2( x1  x2 )2  ( x1  2 x2 )2  x32 

 2 x12  3x22  5x32  4 x1x2  4 x2 x3  F ( x ).
6.4. Знаковизначені квадратичні форми. Критерій Сильвестра.


Означення. Дійсна квадратична форма F (x ) називається додатно

(від’ємно) визначеною, якщо довільного ненульового вектора x  R n виконується
 
F ( x )  0 ( F ( x )  0 ).

Означення. Дійсна квадратична форма F (x ) називається невід’ємно
  
визначеною (недодатно визначеною), якщо довільного вектора x  R n , x  0 ,
 
F ( x )  0, ( F ( x )  0) .
Додатно визначені і від’ємно визначені квадратичні форми називаються
знаковизначеними. Якщо квадратична форма може набувати як додатних, так і
від’ємних значень, то вона називається знакозмінною.
Справедливі наступні умови додатної визначеності

Теорема. Квадратична форма F (x ) додатно визначена тоді і тільки тоді,
коли всі коефіцієнти в канонічному вигляді квадратичної форми додатні.

Теорема. Квадратична форма F (x ) додатно визначена тоді і тільки тоді,
коли всі власні значення матриці квадратичної форми додатні.
Наприклад, квадратична форма F  3x12  4 x22  x32 є додатно визначеною,
F   x12  2 x1x2  x22  недодатно визначеною, оскільки F  ( x1  x2 )2  0 .
Означення. Головними кутовими мінорами матриці A  (aij ) називаються
мінори
a11 a12  a1k
a a a a22  a2k
1  a11 ,  2  11 12 ,  k  21 ,
a21 a22    
ak1 ak 2  ak k
a11 a12  a1n
a a  a2n
…,  n  21 22  det A ,
   
an1 an 2  ann
тобто мінори, що розміщені у верхньому лівому куті, причому останній співпадає
з визначником матриці.

Теорема (Сильвестра). Квадратична форма F (x ) додатно визначена тоді і
тільки тоді, коли всі головні мінори матриці квадратичної форми додатні, тобто
1  0 ,  2  0 ,…,  n  0 .

Наслідок. Квадратична форма F (x ) від’ємно визначена тоді і тільки тоді,
коли всі головні мінори парного порядку матриці квадратичної форми додатні, а
непарного – від’ємні.
Приклад 5. Довести, квадратична форма

F ( x )  6 x12  4 x1x2  5x22  4 x1x3  7 x32 є додатно визначеною.
Розв’язання. Запишемо матрицю квадратичної форми та її визначник
  6  2 2 6 2 2
 
A    2 5 0  , det A   2 5 0 .
 2 0 7 
 2 0 7
6 2
Оскільки головні мінори матриці 1  6  0 ,  2   26  0 і
2 5
 3  det A  162  0 , то дана квадратична форма додатно визначена.
Приклад. За яких значень  квадратична форма

F ( x )   x12  2x1x2  4 x22  2 x1x3  2 x32 є від’ємно визначена?
Розв’язання. З наслідком з критерію Сильвестра випливає, що квадратична
форма від’ємно визначена тоді і тільки тоді, коли всі головні мінори
задовольняють систему нерівностей
1  0,

 2  0,
   0.
 3
Матриця квадратичної форми
 1  1 
 
A     4 0 .
1 0  2 

Тому
1  1  0,   R ,
 
 2  4    0,    (2; 2),    ( 2 ; 2 ).
2

 
 3  2  4  0,   ( 2 ; 2 ),
2

Отже, квадратичної форми від’ємно визначена, якщо   ( 2 ; 2 ) .

Контрольні запитання
1. Сформулюйте означення власного числа і власного вектора лінійного
оператора?
2. Чи може власний вектор бути нульовим?
3. Яке рівняння називається характеристичним?
4. Яка є система власних векторів, які відповідають різним власним числам,
лінійно залежною? лінійно незалежною ?
5. Дайте означення квадратичної форми та її матриці?
6. Яка квадратична форма називається невиродженою? виродженою?
7. Запишіть квадратичну форму у матричному вигляді.
8. Який вигляд квадратичної форми називають канонічним? нормальним?
9. Які існують методи зведення квадратичної форми до канонічного
вигляду?
10. У чому полягає сутність методу Лагранжа зведення квадратичної форми
до канонічного вигляду?
11. Дайте означення додатної (від’ємної) визначеної квадратичної форми?
знакозмінної квадратичної форми?
12. Сформулюйте критерій Сильвестра?
__

ВЕКТОРНА АЛГЕБРА

1. Вектори на площині й у просторі

2. Проекція вектора на вісь. Координати вектора
3. Поділ відрізка в заданому відношенні
4. Скалярний добуток векторів і його властивості
5. Векторний добуток векторів і його властивості
6. Мішаний добуток векторів і його властивості

Поняття вектора. Лінійні операції над векторами

Вектором (геометричним вектором) називають напрямлений відрізок.

Вектор з початком у точці A і кінцем у точці B позначають символом AB або

малою буквою латинського алфавіту a (рис. 1).

Рис. 1 Рис. 2 Рис. 3

Означення. Довжиною (модулем) вектора AB називають довжину відрізка

AB і позначають через | AB | або | a | .
Якщо початок і кінець співпадають, то вектор називають нульовим і

позначають через 0. Довжина нульового вектора дорівнює нулю, а його напрям
вважають невизначеним. Вектор, довжина якого дорівнює одиниці, називають
одиничним.
Означення. Колінеарними називають вектори, які розміщені на одній прямій
 
або на паралельних прямих, і позначають a || b . Вважають, що нульовий вектор,
за означенням, колінеарним будь-якому вектору.
Серед колінеарних векторів виділяють однаково напрямлені (або
співнапрямлені) та протилежні напрямлені вектори. Їх відповідно позначають:
   
a  b і a  b .

1
__
 
Вектори a і b називають рівними, якщо вони однаково напрямлені і мають
однакові довжини (рис. 2). Вектори з однаковими довжинами і протилежно
напрямлені називають протилежними.
З означення рівності векторів випливає, що від будь-якої точки A можна

єдиним чином відкласти вектор, що дорівнює заданому векторові a (рис. 3).
Геометричні вектори з таким означенням рівності називають вільними.
Надалі розглядатимемо вільні вектори з точністю до паралельного
перенесення.

Означення. Ортом вектора a називають вектор, довжина якого дорівнює

одиниці, а напрям збігається з напрямом даного вектора a.
     
Орт вектора a позначають a , причому | a | 1, a | a | a  .
Означення. Компланарними називають вектори, що лежать в одній або в
паралельних площинах.
Лінійні операції над векторами. Лінійними операціями над векторами є
додавання векторів і множення вектора на число.
    
Означення. Сумою векторів a і b називають вектор c  a  b , початок
 
якого збігається з початком вектора a , кінець – з кінцем вектора b , за умови, що
 
початок вектора b збігається з кінцем вектора a.
Такий спосіб додавання векторів називають правилом трикутника (рис. 4).

Рис. 4 Рис. 5 Рис. 6

Якщо вектори виходять з однієї точки, то їх додають за правилом

паралелограма (рис. 5).
    
Означення. Різницею векторів a і b називають вектор d  a  b , який у
    
сумі з вектором b дає вектор a , тобто  d  a (рис. 6).
b
  
Означення. Добутком числа  на вектор a називають вектор  a , який
b
  
колінеарний вектору a , має довжину | b ||  || a |, і напрям якого збігається з

напрямом вектора a , якщо   0, і протилежний йому, якщо   0.
 
Протилежним вектором до вектора a є добуток числа (1) на вектор a і

позначають:  a.
Властивості лінійних операцій над векторами.
2
__
      
1) a  b  b  a; 5) (   ) a   a   a;
         
2) (a  b )  c  a  (b  c ); 6)  ( a  b )   a   b ;
    
3) a  0  a; 7)  (  a )  (  ) a;
    
4) a  (a )  0; 8) 1  a  a.

Проекція вектора на вісь. Координати вектора


Нехай задано вектор a  AB та вісь l. Позначимо через A1 і B1 проекції

відповідно початку і кінця вектора a вісь l. Розглянемо вектор A1B1.

Означення. Проекцією вектора a на вісь l називають довжину вектора
A1B1 , яка взята із знаком “+”, якщо напрям A1B1 співпадає з напрямом осі l , та із

знаком “–”, якщо їх напрями протилежні і позначають npl a (рис. 7), тобто
 | A B |, якщо A1B1  l ,
npl AB   1 1
  | A1B1 |, якщо A1B1  l.

Рис. 7
Означення. Кутом  між двома векторами (або між вектором та віссю)
називають найменший кут, на який необхідно повернути один з векторів, щоб
його напрям збігся з напрямом другого вектора (якщо вектори зведені до
спільного початку). Зрозуміло, що 0     .
 
Проекція вектора a на вісь l дорівнює довжині вектора a , помноженій на

косинус кута між вектором a та віссю l , тобто
 
npl a | a | cos  .
Зрозуміло, що проекція вектора на вісь є додатною (від’ємною), якщо вектор
утворює з даною віссю гострий (тупий) кут, і дорівнює нулю, якщо цей кут –
прямий. Проекції рівних векторів на одну й ту ж вісь є рівними між собою.
Властивості проекцій.
   
1) npl (a  b )  npl a  npl b ;
 
2) npl (a )    npl a.
Отже, лінійні операції над векторами приводять до відповідних лінійних
операцій над їх проекціями.
3
__
Прямокутна декартова система координат. Вiссю називають пряму, на
якiй обрано початок вiдлiку, додатний напрям i одиницю довжини (масштаб).
Прямокутною декартовою системою координат (ПДСК) у просторі
називають сукупність трьох взаємно перпендикулярних осей iз спiльним
початком, що занумерованi в певному порядку. Точку перетину осей – точку O
називають початком координат, а самi осi – координатними осями, причому
першу з них Ox називають вiссю абсцис, другу Oy – вiссю ординат, а третю Oz
– віссю аплікат. Площини, визначені осями координат, називають
координатними площинами, їх позначають Oxy , Oxz та Oyz.

Нехай у просторі задано ПДСК Oxyz і довільний вектор a . Розглянемо

проекції вектора a на координатні осі Ox, Oy, Oz . Нехай
  
a x  npOx a , a y  npOy a, a z  npOz a.

Означення. Проекції a x , a y , a z вектора a на осі координат називають його

координатами. Записують так: a  (ax , a y , az ).

Нехай вектор a не лежить у жодній із
координатних площин, а його початок збігається

із початком координат, тобто a  OM . Через
точку M проведемо площини, які паралельні до
координатних площин. Разом із координатними
площинами вони утворюють прямокутний
паралелепіпед, діагоналлю якого є відрізок OM ,
а ребра мають довжини | a x |, | a y |, | a z | (рис. 8).

Рис. 8
Оскільки квадрат довжини діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює
сумі квадратів трьох його вимірів, то

| a |2 | OM |2  a x2  a 2y  a z2 .

Звідси довжина вектора a дорівнює

| a | ax2  a 2y  az2 . (1)

Позначимо через  ,  і  кути між вектором a та додатними напря-мами
осей Ox, Oy і Oz відповідно.

Тоді координати a x , a y , a z вектора a можна записати
 
a x | a | cos  , a y | a | cos  , a z | a | cos  . (2)
4
__
Три числа cos , cos  і cos називають напрямними косинусами вектора

a.
Тоді з формул (1) і (2) випливають формули для обчислення напрямних

косинусів вектора a через його координати
ax ay az
cos   , cos   , cos   .
ax  a y  az
2 2 2
ax  a y  az
2 2 2 ax  a y  az
2 2 2

Піднісши до квадрата ліву і праву частини кожної рівності та додавши їх

почленно, матимемо вираз, що виражає зв’язок між напрямними косинусами

cos2   cos2   cos2   1.

Вектор (cos , cos  , cos ) , складений з напрямних косинусів, колінеарний і
  
співнапрямлений з a та має одиничну довжину, отож він є ортом a  вектора a .
Зауважимо, що
 1 
a    a  (cos , cos  , cos ).
|a|

ПРИКЛАД 1. Знайти напрямні косинуси та орт вектора a  (12;  15;  16).
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Обчислюємо

| a | 12 2  (15) 2  (16) 2  144  225  256  25.
Тоді
a 12 ay 15 3 a 16
cos   x  , cos        , cos   z   .
| a | 25 |a| 25 5 |a| 25
 
Ці напрямні косинуси вектора a є координатами орта вектора a :
 1
a   (12;  15;  16)  (12 25 ,  3 5 ,  16 25).
25

Використовуючи поняття координат вектора, можна сформулювати наступні
критерії рівності векторів і колінеарності векторів.
 
Нехай задано два вектори a  (ax , a y , az ) і b  (bx , by , bz ). Тоді:
 
1) вектори a і b рівні тоді і лише тоді, коли рівні їхні відповідні координати,
тобто
 
a  b  a x  bx , a y  by , a z  bz ;
 
2) вектори a і b є колінеарними тоді і лише тоді, коли пропорційні їхні
відповідні координати, тобто

5
__

  ax a y az
a || b    .
bx b y bz
Дії над векторами, заданими у координатній формі. У разі додавання
(віднімання) векторів їхні відповідні координати додаються (віднімаються), а при
множенні вектора на число – координати вектора множаться на це число:
  
a  b  (a x  bx , a y  by , a z  bz ),  a  ( ax ,  a y ,  az ).
ЗАУВАЖЕННЯ. Для векторів, заданих на площині, всі поняття викладені вище,
вводяться цілком аналогічно.
Координати вектора, заданого двома точками. Нехай у ПДСК задано дві
точки M 1 ( x1 , y1 , z1 ) і M 2 ( x2 , y2 , z2 ) . Знайдемо координати вектора M1M 2
(рис. 3.9).
Розглянемо вектори OM 1  ( x1, y1, z1) , OM 2  ( x2 , y 2 , z 2 ), координати яких
співпадають з координатами точок M 1 і M 2 відповідно. Ці вектори називають
радіус-векторами точок M 1 і M 2 відповідно.
Очевидно, що OM 1  M1M 2  OM 2 , звідки
M1
M1M 2  OM 2  OM 1
або в координатній формі
M2
M1M 2  ( x2  x1, y2  y1, z2  z1 ) . (3)
O
y Отже, проекції вектора на осі координат
x
дорівнюють різницям відповідних координат
Рис. 9 кінця й початку вектора.
З формул (1) і (3) отримуємо довжину вектора M1M 2

| M1M 2 | ( x2  x1 ) 2  ( y2  y1 ) 2  ( z2  z1 ) 2 .
Зауважимо, що ця формула визначає також і відстань між двома точками
M1 і M 2 .
Розклад вектора за координатним базисом

Нехай задано довільний вектор a  OM  (a x , a y , a z ), початок якого

збігається із початком системи координат Oxyz . Через кінець a , точку M ,
проведемо площини, які паралельні до координатних площин. Позначимо через A,
B, C точки перетину цих площин з осями координат Ox, Oy, Oz відповідно (рис. 8).

Очевидно, що a  OA  OB  OC .

6
__
  
Введемо три одиничні вектори i , j , k , які напрямлені вздовж додатних
  
напрямків координатних осей Ox, Oy, Oz ПДСК. Таку трійку векторів i , j , k
називають координатним базисом або ортами координатних осей Ox, Oy, Oz.
Тоді вектори OA, OB , OC можна подати у вигляді
  
OA  axi , OB  a y j , OC  a z k ,

а довільний вектор a запишеться у вигляді
   
a  ax i  a y j  az k . (4)

Рівність (4) називають розкладом вектора a за координатним базисом або
  
ортами i , j , k координатних осей Ox, Oy, Oz відповідно, а числа a x , a y , a z є

координатами вектора a у цьому базисі.
  
Згідно з введеним поняттям координат геометричного вектора, орти i , j і k
осей Ox, Oy і Oz відповідно мають координати:
  
i  (1; 0; 0), j  (0; 1; 0), k  (0; 0; 1).

Поділ відрізка в заданому відношенні

Нехай у ПДСК задано відрізок M 1M 2 , де M 1 ( x1 , y1 , z1 ) і M 2 ( x2 , y2 , z2 ). Кажуть,

що точка M поділяє відрізок M1M 2 у відношенні  (  1), якщо
M1M   MM 2 (рис. 10).
Якщо точка M лежить між точками M 1 і M 2 ,
то   0 (внутрішній поділ відрізка). Якщо точка
M лежить на продовженні відрізка M 1M 2 , то
  0 (зовнішній поділ відрізка).
Визначимо координати точки M ( x, y, z ).
Очевидно, що вектори M1M і MM 2 мають
координати
M1M  ( x  x1, y  y1, z  z1 ) ,
Рис. 10 MM 2  ( x2  x, y2  y, z2  z)

і пов’язані співвідношенням M1M   MM 2 .

Вектори M 1M і  MM 2 рівні, а, отже рівні і їхні відповідні координати:
x  x1   ( x2  x) , y  y1   ( y2  y ) , z  z1   ( z2  z ).
Розв’язуючи кожне з рівнянь відносно x, y, z одержуємо формули для
визначення координат точки M :

7
__
x1  x2 y  y 2 z  z 2
x , y 1 , z 1 . (5)
1  1  1 
Зокрема, якщо точка M поділяє відрізок M1M 2 навпіл, то   1 і координати
точки M  середини відрізка M1M 2 можна знайти за формулами:
x x y y z z
x 1 2, y 1 2 , z 1 2.
2 2 2
Формули (5) мають сенс для будь-яких значень   1 . Цим пояснюється,
вказане в означенні, обмеження для значень  .
ПРИКЛАД 2. Задано вершини трикутника A (8; 6), B (2;  2) і C (2; 1) (рис. 11).
Визначити довжину бісектриси кута B трикутника ABС.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Відомо, що бісектриса внутрішнього кута трикутника ділить
протилежну сторону на частини, пропорційні довжинам прилеглих сторін.
Знайдемо довжини сторін AB і BC. Маємо

| AB | (2  8) 2  (2  6) 2  10, | BC | (2  2) 2  (1  2) 2  5.

Якщо P ( x; y )  точка перетину бісектриси BP і сторони AC , то вона ділить

| AP | | AB | 10
сторону AC у відношенні      2.
| PC | | BC | 5
Обчислимо координати точки P за формулами (5):
x A    xC y A    yC
xP  , yP  .
1  1 
8  2  (2) 4 6  2 1 8
xP   , yP   . Тоді
3 3 3 3
довжина бісектриси BP дорівнює:
2 2
4  8  10 2
| BP |   2     2   .
 3   3  3
Рис. 11


8
__

Скалярний добуток векторів

 
Нехай у просторі задано два вектори a і b .
 
Означення. Скалярним добутком двох векторів a і b називають число, що
дорівнює добутку довжин цих векторів і косинуса кута  між ними (рис. 12);
   
скалярний добуток позначають a  b або ( a , b )
   
a  b | a |  | b |  cos.
З означення проекції вектора на вісь випливає, що
   
| b |  cos   прa b і | a |  cos  прb a.
Отже, скалярний добуток двох векторів дорівнює Рис. 12
добутку довжини одного з векторів на проекцію другого
вектора на вісь, що визначається першим із вказаних векторів, тобто
       
a  b | a | прa b або a  b | b | прb a.

Властивості скалярного добутку.

   
1) a  b  b  a;
     
2) ( a )  b   (a  b )  a  (b )    R;
      
3) a  (b  c )  a  b  a  c ;
       
4) a  a  0, якщо a  0, і a a  0, якщо a  0.
Зауважимо, що з означення скалярного добутку випливає, що
  
a  a | a |2 ,
тобто скалярний квадрат вектора дорівнює квадрату довжини даного
вектора.
Теорема 1. (необхідна й достатня умова перпендикулярності двох
 
ненульових векторів). Ненульові вектори a і b перпендикулярні тоді і лише
тоді, коли їх скалярний добуток дорівнює нулю.
 
Доведення. Необхідність. Нехай вектори a і b перпендикулярні. Тоді
   
a  b | a |  | b |  cos 90  0.
   
Достатність. Якщо ж a  0 і b  0 , то з рівності a b  0 випливає, що
 
cos  0 , тобто вектори a і b перпендикулярні.
Теорему доведено.
ЗАУВАЖЕННЯ. На підставі сформульованих вище властивостей скалярного
добутку та теореми 1 можна записати правила скалярного множення для ортів
координатних осей:

9
__
  
i 2  1, j 2  1, k 2  1,
     
i  j  0, i  k  0, j  k  0.
   
Теорема 2. Скалярний добуток векторів a  axi  a y j  az k і
   
b  bx i  by j  bz k , заданих у ПДСК своїми координатами, дорівнює сумі
добутків їх відповідних координат
 
a  b  axbx  a yby  azbz . (6)
 
Доведення. Обчислимо скалярний добуток векторів a і b у координатній
формі, використовуючи властивості і правила скалярного множення векторів:
            
a  b  (a x i  a y j  a z k )  (bx i  b y j  bz k )  a x bx i 2  a x b y i  j  a x bz i  k 
         
 a y bx j  i  a y b y j 2  a y b z j  k  a z bx k  i  a z b y k  j  a z bz k 2 
  
 a x bx i 2  a y b y j 2  a z bz k 2  a x bx  a y b y  a z bz .

Теорему доведено.

Наслідок 1. Довжина вектора a дорівнює
  
| a | a  a  a x2  a 2y  a z2 .

З означення скалярного добутку можна виразити, що косинус кута між

 
векторами a і b дорівнює
 
a b
cos    .
| a || b |
 
Наслідок 2. Якщо вектори a  (a x , a y , a z ) і b  (bx , by , bz ), задані у
координатній формі, то косинус кута між ними визначається за формулою
a xbx  a y by  a z bz
cos  . (7)
a x2  a 2y  a z2  bx2  by2  bz2
 
Наслідок 3. Вектори a і b перпендикулярні тоді і лише тоді, коли
axbx  a yby  az bz  0. (8)
 
Наслідок 4. Проекція вектора b  (bx , by , bz ) на вектор a  (a x , a y , a z )
визначається за формулою

 a  b a x bx  a y b y  a z bz
прa b    .
|a| a a a
2 2 2
x y z

10
__
ПРИКЛАД 3. Обчислити довжину діагоналей паралелограма, побудованого на
         
векторах a  p  2q і b  4 p  q , якщо | p || q | 2,   ( p,^ q)  60.
 
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Діагоналі паралелограма, побудованого на векторах a і b ,
       
утворюють вектори a  b  5 p  q і a  b  3 p  3q (рис. 5–6).
Знайдемо
        
| a  b |2  (a  b )2  (5 p  q)2  25 p 2  10 p q  q 2 
    1
 25 | p |2 10 | p || q | cos 60  | q |2  25  4  10  2  2   4  84;
2
 2  2  2 2   2
| a  b |  (a  b )  (3 p  3q)  9( p  2 p q  q ) 
    1
 9 (| p |2 2 | p || q | cos60  | q |2 )  9 (4  2  2  2   4)  108.
2
Звідси
   
| a  b | 84  2 21, | a  b | 108  6 3.

ПРИКЛАД 4. Задано вершини трикутника A (2;  3; 4), B (8;  9; 9) і C (0;  2; 2).
Визначити: а) внутрішній кут при вершині C ; б) пр CA CB.

РОЗВ’ЯЗАННЯ. а) Кут при вершині C  це кут між векторами CA і CB.

Знайдемо
CA  (2;  1; 2), | CA | 22  (1)2  22  3,

CB  (8;  7; 7), | CB | 82  (7)2  72  162  9 2.

Тоді за формулою (7) знаходження косинуса кута між векторами
CA  CB 2  8  (1)( 7)  2  7 37  37 
cos    ,   arccos .
| CA |  | CB | 3  9 2 27 2  27 2 
 
 a b
б) Згідно з формулою прb a   обчислюємо
|b |
CA  CB 37
прCA CB   .
| CA | 3

            
ПРИКЛАД 5. Обчислити a  b  b  c  a  c , якщо | a || b || c | 1 і a  b  c  0.
  
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Оскільки сума векторів a , b , c дорівнює нульовому вектору і
  
| a || b || c | 1 , то вони утворюють рівносторонній трикутник з стороною,
11
__
довжина якої дорівнює одиниці (рис. 13). Легко зауважити, що для кожної з пар
векторів кут між векторами дорівнює
     
(a,^ b )  (b ,^ c )  (c ,^ a )  120.
Тоді
       
a  b  b  c  a  c | a || b | cos120  120 
   
 | b || c | cos120  | a || c | cos120   3 2. 
 b
Зауважимо, що такий ж результат можна a
одержати, розглянувши скалярний квадрат вектора 
  c
 
a  b  c  0:
   2    2
(a  b  c ) | a  b  c |  0, Рис. 13
або
              
(a  b  c )2  a 2  b 2  c 2  2a  b  2b  c  2a  c | a |2  | b |2  | c |2 
           
 2 (a  b  b  c  a  c )  1  1  1  2 (a  b  b  c  a  c )  0.
     
Звідки a  b  b  c  a  c )   3 2 . 

12
__

Векторний добуток векторів

Поряд із скалярним добутком векторів розглянемо таке правило множення
векторів, у результаті якого отримаємо вектор.
  
Означення. Трійку векторів a , b , с називають впорядкованою, якщо ці
вектори задано у визначеному порядку, тобто вказано, який з них є першим,
другим і третім.
  
Означення. Впорядковану трійку некомпланарних векторів a , b , с

називають правою (лівою), якщо з кінця вектора с найкоротший поворот від
 
вектора a до вектора b здійснюється проти годинникової стрілки (за годинниковою
стрілкою) (рис. 14).

Права трійка Ліва трійка

Рис. 14
Зауважимо, що праву (ліву) трійку утворюють вказівний, середній і великий
пальці правої (лівої) руки. Прикладом правої трійки є орієнтація координатних
осей Ox, Oy, Oz у ПДСК.
 
Означення. Векторним добутком векторів a та b називають вектор
     
c  a  b (або c  [a , b ]) такий, що
  
1) вектор c перпендикулярний до векторів a і b ;
  
2) довжина вектора c дорівнює добутку довжин векторів a і b на синус кута
    
 між ними, тобто | c || a |  | b | sin  , де   (a, ^ b );
  
3) вектори a , b , с утворюють праву трійку (рис. 15).

Рис. 15 Рис. 16

13
__
 
З п. 2) означення випливає, що якщо вектори a і b неколінерні, то модуль
векторного добутку чисельно дорівнює площі паралелограма, побудованого на
цих векторах (геометричний зміст векторного добутку), тобто
     
| c || a  b || a | |
b sin
| 
  | a | h  S ,
h
де S  площа паралелограма, h  його висота.
Властивості векторного добутку.
   
1) a  b  (b  a );
     
2)  ( a  b )   a  b  a   b    R;
      
3) (a  b )  c  a  c  b  c ;
   
4) a  a  0 для будь-якого вектора a.
Зауважимо, що векторний добуток векторів є некомутативним, на відміну від
скалярного добутку (властивість 1)).
Із властивостей векторного добутку і лінійних операцій над векторами
випливає, що вектори можна множити векторно за правилами алгебри скалярних
величин, але при цьому слід зберігати порядок векторних множників.
ЗАУВАЖЕННЯ. На підставі сформульованих вище властивостей векторного
добутку можна записати правила векторного множення для ортів
координатних осей (рис. 16):
        
i  i  0, j  j  0, k  k  0,
        
i  j  k , k  i  j, j  k  i .
 
Теорема 3. Два ненульові вектори a і b колінеарні тоді і лише тоді, коли
  
a  b  0.
   
Доведення. Якщо вектори a і b колінеарні (кут   (a, ^ b )  0 або 180 ), то
  
за означенням векторного добутку (п. 2)) маємо a  b  0.
      
Якщо a  b  0 і | a |  | b | 0, то sin   0 і вектори a і b колінеарні.
Теорему доведено.
   
Теорема 4. Векторний добуток векторів a  axi  a y j  az k і
   
b  bx i  by j  bz k , заданих у ПДСК своїми координатами, дорівнює
  
i j k
  a y az  ax az  ax a y 
a  b  ax a y az  i j k. (9)
by bz bx bz bx by
bx by bz

14
__
 
Доведення. Обчислимо векторний добуток векторів a і b у координатній
формі, використовуючи властивості і правила векторного множення векторів,
отримаємо
          
a  b  (axi  a y j  az k )  (bxi  by j  bz k )  axby k  axbz j  a ybx k 
     
 a y bz i  a z bx j  a z b y i  (a y bz  a z b y ) i  (a z bx  a x bz ) j  (a x b y  a y bx )k 
  
i j k
a y az  az ax  ax a y 
 i j k  ax a y az .
by bz bz bx bx by
bx by bz
Теорему доведено.
    
Як зазначено вище, вектори a і b колінеарні тоді і лише тоді, коли a  b  0, і
враховуючи теорему 4, одержимо
a y bz  a z by  0, a z bx  a xbz  0, a xby  a y bx  0.
Ці умови можна записати так:
a y az ax az ax a y
 ,  ,  .
b y bz bx bz bx b y

Звідки
ax a y az
  , (10)
bx b y bz
 
тобто вектори a і b колінеарні тоді і лише тоді, коли їхні відповідні координати
пропорційні. Це узгоджується із сформульованим раніше критерієм колінеарності
векторів у п. 1.
Розглянемо знаходження векторного добутку векторів та його застосування
на наступних прикладах.
   
ПРИКЛАД 6. Знайти векторний добуток векторів a  5i  3 j  4k і
   
b  6i  7 j  8k .
 
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Перший спосіб. Вектори a і b перемножимо векторно,
використавши властивості векторного добутку.
             
a  b  (5i  3 j  4k )  (6i  7 j  8k )  30 (i  i )  35 (i  j )  40 (i  k ) 
           
 18 ( j  i )  21 ( j  j )  24 ( j  k )  24 (k  i )  28 (k  j )  32 (k  k ) 
           
 17 (i  j )  16 (k  i )  4 ( j  k )  17 k  16 j  4i  4i  16 j  17 k .

15
__
Другий спосіб. Обчислимо векторний добуток векторів через координати його
співмножників.
  
i j k
  3 4 5 4  5 3 
a b  5 3  4  i j k
7 8 6 8 6 7
6 7 8
     
 (24  28) i  (40  24) j  (35  18) k  4 i  16 j  17 k .

ПРИКЛАД 7. Обчислити площу паралелограма, побудованого на векторах
         
a  p  2q і b  4 p  q , якщо | p || q | 2,   ( p,^ q)   3.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. З означення векторного добутку (п. 2)) випливає, що
             
S | a  b || ( p  2q )  (4 p  q ) || 4 ( p  p)  ( p  q )  8 (q  p)  2 (q  q ) |
    3
 9 | p  q | 9 | p || q | sin   9  2  2   18 3.
2
Отже, площа паралелограма S  18 3 кв. од.

ПРИКЛАД 8. Задано вершини трикутника A (1; 1; 3), B (3;  1; 6), C (5; 1;  3).
Обчислити площу трикутника ABC.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Складемо вектори, які мають спільний початок, наприклад, у
вершині A :
 
a  AB  (2;  2; 3), b  AC  (4; 0;  6).
 
Площа трикутника, побудованого на векторах a і b , дорівнює половині
площі відповідного паралелограма, побудованого на цих векторах, як на ребрах:
1  
S ABC  | a  b | .
2
 
Знайдемо попередньо векторний добуток векторів a і b .
  
i j k
  2 3 2 3  2 2    
a b  2  2 3  i j k  12 i  24 j  8 k .
0 6 4 6 4 0
4 0 6
Отож,
1   1 1
S ABC  | a  b | 122  242  82  784  14.
2 2 2
Отже, площа трикутника S ABC  14 кв. од. 

16
__

Мішаний добуток векторів

Розглянемо добуток трьох векторів, який поєднує скалярне і векторне
  
множення. Нехай задано три вектори a , b , с.
  
Означення. Мішаним добутком векторів a , b та c називають скалярний
  
добуток векторів a  b та с і позначають
     
a  b  с  (a  b )  с .
З означення випливає, що мішаний добуток векторів – це число.
Теорема 5. (Геометричний зміст мішаного добутку). Абсолютне значення
  
(модуль) мішаного добутку трьох ненульових некомпланарних векторів a , b , с
  
дорівнює об’єму V паралелепіпеда, побудованого на векторах a , b , с як на
ребрах.
  
Доведення. Побудуємо паралелепіпед на векторах a , b і с , звівши їх до
спільного початку (рис. 17).
З означення скалярного добутку випливає, що
        
a  b  с  (a  b )  c | a  b || c | cos  ,
     
де   (a  b , ^ c ) – кут між векторами a  b і c .
Запишемо модуль мішаного добутку
        
| (a  b )  c || a  b || c || cos | | a || b | sin  | c || cos |  S  h  V ,
   
S h
   
де S  | a  b |  площа основи паралелепіпеда, побудованого на векторах a і ,b
   
h | c || cos |  його висота. Отже, об’єм паралелепіпеда V | a  b  с | .
Теорему доведено.
  
Зазначимо, що a  b  с  V , якщо вектори
  
a , b , с утворюють праву трійку (тобто кут
  
  гострий); a  b  с  V , якщо вектори
  
a , b , с утворюють ліву трійку (тобто кут  
тупий).
Рис. 17
Зауважимо, що об’єм V1 трикутної піраміди, побудованої на цих трьох
  
некомпланарних векторах a , b , с як на ребрах відповідно дорівнює
1   
V1  | a  b  с | .
6
17
__
  
Теорема 6. Вектори a , b , с компланарні тоді і тільки тоді, коли їх мішаний
  
добуток дорівнює нулю, тобто a  b  с  0.
  
Доведення. Необхідність. Нехай три вектори a , b , с компланарні. Не
обмежуючи загальності, вважатимемо, що вони лежать в одній площині. Тоді
   
вектор d  a  b буде перпендикулярним до вектора с , і звідси
    
d  c  (a  b )  c  0.
Отже, мішаний добуток трьох компланарних векторів дорівнює нулю.
     
Достатність. Нехай (a  b )  c  0. Доведемо, що вектори a , b і с
компланарні.
  
Дійсно, якщо б вектори a , b і с були некомпланарними, то на них можна
було б побудувати паралелепіпед, об’єм V якого буде відмінний від нуля. Але
  
оскільки V | (a  b )  c |, то звідси випливало б (всупереч припущенню), що
  
(a  b )  c  0.
Теорему доведено.
Властивості мішаного добутку.
     
1) (a  b )  c  a  (b  c ),
тобто мішаний добуток не змінюється у разі перестановки місцями знаків
векторного і скалярного множення;
        
2) a  b  c  b  c  a  c  a  b ,
тобто мішаний добуток не змінюється у разі циклічної перестановки векторів –
співмножників;
           
3) a  b  с  a  с  b  b  a  с  с  b  a,
тобто мішаний добуток змінює знак на протилежний у разі перестановки місцями
двох векторів – співмножників.
   
Теорема 7. Мішаний добуток a  axi  a y j  az k ,
векторів
       
b  bx i  by j  bz k і c  c x i  c y j  c z k , заданих своїми координатами у ПДСК
дорівнює визначнику 3-го порядку, рядками якого є координати векторів –
множників
ax ay az
  
a  b  с  bx by bz .
cx cy cz
Доведення. Використовуючи формули (6) і (9), отримуємо

18
__
  
i j k
  ay az  az ax  ax ay 
a  b  ax ay az  i j k,
by bz bz bx bx by
bx by bz

      ay az a ax ax ay
a  b  с  (a  b )  с  cx  z cy  c 
by bz bz bx bx by z

cx cy cz ax ay az
 ax ay a z  bx by bz .
bx by bz cx cy cz

Теорему доведено.
Розглянемо знаходження мішаного добутку векторів та його застосування на
наступних прикладах.
ПРИКЛАД 9. Визначити, за яких значень  вектори
  
a  (2; 3;  ), b  (1;  1; 3), c  (; 9;  11)
є компланарними?
  
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Відомо, що вектори a , b і c компланарні тоді і тільки тоді,
     
коли a  b  c  0. Тому обчислимо мішаний добуток векторів a , b , c та
прирівняємо його до нуля
2 3 
  
a  b  c  1 1 3  22  9  9  2  33  54  1  2 .
  9  11

Отримаємо рівняння 1  2  0, коренями якого є: 1  1, 2  1.

  
Отже, якщо 1  1 або 2  1, то вектори a , b і c компланарні.

ПРИКЛАД 10. З'ясувати, чи лежать точки A (1; 2;  1), B (0; 1; 5), C (1; 2; 1) і
D (2; 1; 3) в одній площині.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Очевидно, що точки A , B C і D лежать в одній площині, якщо
вектори AB , AC і AD будуть компланарними. Запишемо ці вектори

AB  (0  1; 1  2; 5  (1))  (1;  1; 6) , AC  (1  1; 2  2;1  (1))  (2; 0; 2) ,

AD  (2  1;1  2; 3  (1))  (1;  1; 4) ,

та обчислимо їх мішаний добуток
19
__

1 1 6
AB  AC  AD   2 0 2  0  2  12  0  8  2  0 .
1 1 4

Оскільки мішаний добуток дорівнює нулю, то вектори AB , AC і AD

компланарні згідно з теоремою 6, а це означає, що точки A , B C і D лежать в
одній площині.

ПРИКЛАД 11. Задано вектори
          
a  i  2 j  3k , c  4i  5 j  6k.
b  7i  8 j,
  
1) Яку трійку (ліву чи праву) утворюють вектори a , b , c ?
  
2) Обчислити об’єм паралелепіпеда, побудованого на векторах a , b і c .
  
РОЗВ’ЯЗАННЯ. 1) Обчислимо мішаний добуток векторів a , b , c.
1 2 3
  
a  b  c  7 8 0  48  105  96  84  27.
4 5 6
     
Оскільки a  b  c  0, то вектори a , b і c утворюють ліву трійку.
2) Об’єм паралелепіпеда, побудованого на трьох некомпланарних векторах
     
a, b і c , знайдемо за формулою V | a  b  c | .
Тоді
V | 27 | 27 куб. од.

ПРИКЛАД 12. Задано піраміду з вершинами A (1; 2; 0), B (1; 2; 1), C (2; 0; 5) і
D (2; 5; 4). Обчислити об’єм піраміди, площу грані ABC та висоту піраміди,
опущену на цю грань.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Складемо три вектори, які мають спільний початок,
наприклад, у вершині A (рис. 18) та обчислимо їх мішаний
добуток.

a  AB  (2; 0; 1),

b  AC  (1;  2; 5),

c  AD  (3; 3; 4),
Рис. 18

20
__

2 0 1
  
a  b  c  1  2 5  43.
3 3 4
  
Об’єм V піраміди, побудованої на векторах a , b і c , знайдемо за формулою
1    43
V  | a  b  c | куб. од.
6 6
1  
Площу трикутника ABC знаходимо за формулою S ABC  | a  b | .
2
  
i j k
    
a b   2 0 1  2 i  11 j  4 k .
1 2 5

1 2 1
S ABC  2  112  42  141 кв. од.
2 2
1
Висоту h піраміди знайдемо з формули V  S ABC  h, звідки
3
3V 3  43 43
h   .
S ABC 6  1 141 141
2
Отже, об’єм піраміди, площа грані ABC і висота піраміди відповідно
дорівнюють
43 1 43
V куб. од., S ABC  141 кв. од. h од.
6 2 141


21
__

Контрольні запитання
1. Що таке вектор? Що називають довжиною вектора?
2. Які вектори називаються рівними? Колінеарними? Компланарними?
3. Що таке орт вектора?
4. Які лінійні операції можна виконувати над векторами?
5. Що називають лінійною комбінацією векторів?
6. Що таке проекція вектора на вісь?
7. Яким чином записують розклад вектора в базисі?
8. Яка система координат називається декартовою? прямокутною? полярною?
9. Запишіть формули поділу відрізка деякою точкою.
10. Як визначають скалярний добуток векторів? Як виражається скалярний добуток двох
векторів через координати векторів співмножників?
11. Яка необхідна і достатня умова перпендикулярності векторів? Як вона виражається в
координатній формі?
12. За якою формулою обчислюється кут між векторами?
13. Які вектори ортогональні? Що таке ортонормований базис?
14. Яка трійка векторів називається правою (лівою)?
15. Дайте означення векторного добутку векторів?
16. Яка необхідна і достатня умова колінеарності векторів? Як вона виражається в
координатній формі?
17. Як записують векторний добуток векторів у координатній формі?
18. Який геометричний зміст векторного добутку векторів?
19. Дайте означення мішаного добутку векторів?
20. Яка необхідна і достатня умова компланарності векторів? Як вона виражається в
координатній формі?
21. Як записують мішаний добуток векторів у координатній формі?
22. Який геометричний зміст мішаного добутку векторів?

22
 Вступ
Нехай на площині задано прямокутну декартову систему координат Oxy.

Рівнянням лінії l в ПДСК на площині називають рівняння вигляду

F ( x, y )  0 , (1)
яке задовольняють координати x і y кожної точки лінії і не задовольняють
координати жодної точки, яка не лежить на цій лінії.
Лінію l розглядають як множину точок площини, координати x , y яких
задовольняють рівняння (1). Якщо рівняння (1) є розв’язним стосовно y , то рівняння
лінії записують у вигляді y  f (x) .

Лінію, яка лежить у площині, називають плоскою. Серед плоских ліній

розрізняють: алгебричні і трансцендентні.
Алгебричною лінією називають лінію, яку задають рівнянням (1), ліва частина
F ( x, y ) якого є поліномом від змінних x і y . Степінь полінома F ( x, y ) називають
порядком лінії. Лінії, що не є алгебричними, називають трансцендентними.

Наприклад, 7 x  y  4  0 , x 2  ( y  5) 2  49  0 , x 3  y  0 є алгебричними
лініями першого, другого і третього порядків відповідно, а y  sin x  0 ,
e xy  y  x  0 – трансцендентними лініями.

Лінію на площині можна розглядати також як траєкторію руху точки M ( x, y ), де

її абсциса x і ордината y змінюються відповідно за законами x  x(t ), y  y (t ), де
t  параметр. У цьому випадку кажуть, що лінію задано параметрично у вигляді
 x  x(t ),
 t  [ ;  ].
 y  y (t ),
Якщо у заданій системі координат відоме рівняння лінії, то це дає можливість
досліджувати її геометричні властивості та форму.
Для визначення точок перетину двох ліній l1 і l2 , які задані рівняннями
F1 ( x, y )  0 і F2 ( x, y)  0 , потрібно розв’язати систему рівнянь

 F1( x, y )  0,

F2 ( x, y )  0.
1
 Якщо ця система не має розв’язків, то лінії не перетинаються.
Отже, лінія на площині задається рівнянням F ( x, y )  0, і навпаки, кожному
рівнянню F ( x, y )  0 відповідає деяка лінія на площині, властивості якої
визначаються її рівнянням.
В аналітичній геометрії на площині виникають дві основні задачі:
1) знайти рівняння лінії, знаючи її геометричні властивості;
2) дослідити властивості лінії, якщо відомо її рівняння.

1. Пряма на площині
Розглянемо лінії першого порядку, рівняння (4.1) яких містить змінні x і y в
першій степені. Такою найпростішою лінією на площині є пряма.
Щоб знайти рівняння прямої потрібно записати залежність між координатами x
і y довільної точки прямої та параметрами, які визначають положення прямої відносно
системи координат. Залежно від заданих параметрів можна отримати різні види рівняння
прямої.
Різні види рівнянь прямої на площині
Рівняння прямої, що проходить через задану точку перпендикулярно до
даного вектора. Нехай пряма l проходить через точку M 0 ( x0 ; y0 ) перпендикулярно

до даного ненульового вектора n  ( A; B) (рис. 1). Знайдемо рівняння цієї прямої.

Виберемо на прямій l довільну точку M ( x; y ) і розглянемо вектор


M 0 M  ( x  x0 ; y  y0 ) . Вектори M 0 M і n перпендикулярні, тому їх скалярний добуток
дорівнює нулю, тобто
 A( x  x0 )  B( y  y0 )  0 .
y n  ( A; B ) (2)
Рівняння (2) називають рівнянням прямої, що
M ( x; y ) проходить через задану точку M 0 ( x0 ; y0 )

перпендикулярно до даного вектора n  ( A; B) .

l  M0(x0; y0) Вектор n  ( A; B ) називають нормальним
О x
вектором, або вектором нормалі прямої.
Рис. 1

2
 Загальне рівняння прямої. Покажемо, що будь-яка пряма на площині
виражається лінійним рівнянням відносно x і y .

Перепишемо рівняння (2) у вигляді

Ax  By  Ax0  By0  0.
Поклавши C   Ax0  By0 , отримаємо рівняння

Ax  By  C  0, ( A2  B 2  0), (3)

яке називають загальним рівнянням прямої на площині. Це рівняння є рівнянням

першого степеня відносно x і y , а коефіцієнти A і B при змінних x і y є

координатами нормального вектора n .
Правильним є і зворотнє твердження: будь-яке рівняння (3) першого степеня
відносно x і y задає пряму на площині.

Справді, оскільки рівняння (3) є рівнянням першого степеня, то серед

коефіцієнтів A і B є хоча б один відмінний від нуля. Отож, рівняння має хоча б один
розв’язок x0 , y0 , тобто існує точка M 0 ( x0 ; y0 ) , координати якої задовольняють це
рівняння,
Ax 0  By0  C  0.

Віднімаючи останню тотожність від рівняння (4.3), отримаємо

A( x  x0 )  B( y  y 0 )  0 .

Це рівняння, еквівалентне початковому, визначає пряму, яка проходить точку


M 0 ( x0 ; y0 ) перпендикулярно до вектора n  ( A; B) .

Отже, ми показали, що існує лише одна алгебрична лінія першого порядку

відносно x і y – це пряма, що визначається рівнянням (3).

Неповні рівняння. Загальне рівняння прямої (3) називають повним, якщо всі
його коефіцієнти A, B, C відмінні від нуля.

Якщо в загальному рівнянні (3) хоча б один з його коефіцієнтів дорівнює нулю,
то рівняння називають неповним.
Розглянемо окремі випадки рівняння (3):

3
 1) C  0 . Тоді пряма Ax  By  0 проходить через початок координат, адже
координати точки (0; 0) задовольняють це рівняння.

C
2) A  0 ( B  0) . Рівняння набуде вигляду By  C  0 або y   і визначає
B

пряму, паралельну до осі Ox , оскільки нормальний вектор n  (0; B)
перпендикулярний до цієї осі.
C
3) B  0 ( A  0). Рівняння матиме вигляд Ax  C  0 або x   і задає пряму,
A

паралельну до осі Oy , оскільки нормальний вектор n  ( A; 0) перпендикулярний до
цієї осі.
4) A  C  0 . Пряма By  0 або y  0 співпадає з віссю Ox .

5) B  C  0 . Пряма Ax  0 або x  0 співпадає з віссю Oy .

ПРИКЛАД 1. Записати рівняння прямої, що проходить через точку A (1;  5),

перпендикулярно до вектора PQ , де P (2;  2) і Q (2; 1) .

РОЗВ’ЯЗАННЯ. Скористаємось рівнянням (2). У нашому випадку, x0  1,


y0  5, а за нормальний вектор n візьмемо вектор PQ  (4; 3) , і тоді рівняння
прямої матиме вигляд
 4( x  1)  3( y  5)  0 , або  4 x  3 y  19  0.
Отже, 4 x  3 y  19  0 – шукане рівняння прямої. 

Рівняння прямої у відрізках. Якщо у загальному рівнянні прямої (4.3) жоден з

коефіцієнтів A, B , C не дорівнює нулю, то його вигляд

x y
  1, (a, b  0) (4)
a b
називають рівняння прямої у відрізках (рис. 2).
Справді, виконавши перетворення у загальному рівнянні (3)
x y
Ax  By  C    1,
C C
 
A B

4
 C C
і, прийнявши a   , b   , одержимо рівняння (4).
A B

y y

B(0;b)
1B


b A
A(a;0) 4 O x

O a x

Рис. 2 Рис. 3

Геометричний зміст чисел a і b : числа a і b – це величини відрізків, які

пряма відтинає на координатних осях Ox і Oy відповідно. Інакше кажучи, пряма
проходить через точки A(a; 0) і B (0; b) , які лежать на осях координат Ox і Oy ,
відповідно. Цю форму рівняння зручно використовувати для побудови прямої. Для
цього достатньо знайти дві її точки: якщо x  0 , то отримаємо y  b ; якщо ж y  0 ,
то маємо x  a .
ПРИКЛАД 2. Звести рівняння прямої x  4 y  4  0 до рівняння у відрізках, і
побудувати її. Знайти площу трикутника, утвореного даною прямою та осями
координат.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Зведемо рівняння x  4 y  4  0 до рівняння у відрізках, поділивши
обидві частини рівняння на  4 . Маємо x  4 y  4, звідки

x y
  1.
4 1
x y
Отже,   1 – рівняння прямої у відрізках.
4 1
Звідси a  4 , b  1 . Отже, пряма перетинає координатні осі у точках A(4; 0) і
B (0; 1) (рис. 3). Площа трикутника, утвореного даною прямою та осями координат,
дорівнює:
1 1
S AOB  | a |  | b |  4  1  2 кв. од.
2 2

5
 Канонічне рівняння прямої. Нехай пряма проходить через точку M 0 ( x0 ; y0 )
 
паралельно до заданого вектора s  (m; n). Цей ненульовий вектор s  (m; n)
називають напрямним вектором прямої (рис. 4).
Складемо рівняння цієї прямої.
y y

M ( x; y )
M ( x; y) 


 M2(x2; y2)
M0(x0; y0) s M1( x1; y1) 
 M
1(x
1;y
1)

O x O x

Рис. 4. Рис. 5

Для цього виберемо на прямій довільну точку M ( x; y ) і розглянемо вектор


M 0 M  ( x  x0 ; y  y0 ) . Вектори M 0 M і s колінеарні, тому їх відповідні координати
пропорційні. З цієї умови одержимо рівняння
x  x0 y  y0
 , (5)
m n
яке називають канонічним рівнянням прямої.

Якщо m  0, то напрямний вектор s паралельний осі Oy , і рівняння прямої: x  x0 .

Якщо n  0, то напрямний вектор s паралельний осі Ox , і рівняння прямої: y  y0 .

Параметричні рівняння прямої. Запишемо канонічне рівняння (5) у вигляді

x  x0 y  y0
  t,
m n
де t  деякий параметр,    t  .
Виражаючи з цього рівняння x і y , одержимо

 x  x0  mt ,
    t  , (6)
 y  y0  nt ,
які називають параметричними рівняннями прямої на площині.
Зауважимо, що кожній точці на прямій відповідає своє значення параметра t .
6
 ПРИКЛАД 3. Записати канонічне і параметричні рівняння прямої, що проходить

через точку M 0 (3; 5) паралельно до вектора s  (2; 3).
РОЗВ’ЯЗАННЯ. За умовою задачі x0  3, y0  5, m  2, n  3 .
Скориставшись формулами (4.5) і (4.6), запишемо відповідно канонічне рівняння
x 3 y 5

2 3
і параметричні рівняння прямої
 x  3  2t ,

 y  5  3t.

Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки. Нехай пряма
проходить через дві задані точки M1( x1; y1) , M 2 ( x2 ; y2 ) , де x1  x2 або y1  y2
(рис. 5). Знайдемо рівняння цієї прямої.
Виберемо довільну точку M ( x; y ) на шуканій прямій і розглянемо вектори
M1M 2  ( x2  x1; y2  y1 ) і M1M  ( x  x1; y  y1) , які є колінеарними. З
пропорційності їх координат отримаємо рівняння прямої, що проходить через дві
задані точки M 1 ( x1 ; y1 ) і M 2 ( x2 ; y 2 ) :
x  x1 y  y1
 . (7)
x2  x1 y2  y1
Зауважимо, що це ж рівняння можна отримати, якщо у канонічному рівнянні (5)

за напрямний вектор s вибрати вектор M1M 2 .
ПРИКЛАД 4. Записати рівняння прямої, що проходить через точки M1 (3;  5) і
M 2 (4;  3) .
РОЗВ’ЯЗАННЯ. За умовою задачі x1  3, y1  5, x2  4, y1  3 .
Підставивши ці значення у рівняння прямої, що проходить через дві точки (7),
отримаємо
x 3 y 5 x 3 y 5
 або  .
43 35 1 2
Це рівняння можна легко звести до загального рівняння. Дійсно

7
 2 ( x  3)  y  5 або 2 x  y  11  0 .
Отже, 2 x  y  11  0 – загальне рівняння прямої.

Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Нехай пряма проходить через точку

M 0 ( x0 ; y 0 ) і утворює з додатним напрямком осі Ox кут    2 (рис. 6). Тоді її
канонічне рівняння (5) можна записати у вигляді

n
y  y0  ( x  x0 ) ,
m

де m і n – проекції напрямного вектора s на координатні осі Ox і Oy відповідно:
   
m  npOx s | s | cos  , n  npOy s | s | sin  , причому m  0 .

y y
y )
M ( x; y ) kx 0
 ( (k
k kx
M(x0 ; y0 ) 0) y 
 s
M
1(x
1;y
1)

n O x
B (0; b) 
m

O A x

Рис. 6 Рис. 7

n
Зрозуміло, що  k  tg  , де   кут, який утворює напрямний вектор
m

s  (m; n) з додатним напрямком осі Ox . Тангенс кута  нахилу прямої до осі Ox
називають кутовим коефіцієнтом прямої. Тоді останнє рівняння набуває вигляду
y  y0  k ( x  x0 ) . (8)
Це рівняння (8) називають рівнянням прямої, що проходить через точку
M 0 ( x0 ; y 0 ) і має кутовий коефіцієнт k .

Якщо у рівнянні (4.8) розкрити дужки і позначити через b  y 0  kx0 , то

отримаємо рівняння
y  kx  b, (9)

8
яке називають рівнянням прямої з кутовим коефіцієнтом. Поклавши у рівнянні (9)
x  0, отримаємо y  b, тобто b  це величина відрізка, який пряма відтинає на осі
Oy . Інакше кажучи, пряма проходить через точку (0; b) , яка лежить на осі Oy
(рис. 6).
Розглянемо окремі випадки рівняння (9):
1) Якщо b  0 , то пряма y  kx проходить через початок координат (рис. 7),
причому, якщо k  tg   0 , то пряма утворює гострий кут з віссю Ox , а якщо
k  tg   0 , то пряма утворює тупий кут з віссю Ox .

2) Якщо k  0 , то кут   0 , тобто пряма y  b паралельна до осі Ox (рис. 8).

ЗАУВАЖЕННЯ. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом виду (8), (9) можна

записати для довільної невертикальної прямої. Якщо ж пряма проходить через точку

( x0 ; y0 ) і вертикальна, то за її нормальний вектор можна вибрати вектор n  (1; 0) , а
рівняння прямої матиме вигляд x  x0 .

y y
xa
B (0; b) yb


b

O x O a A(a;0) x

Рис. 8 Рис. 9

ЗАУВАЖЕННЯ. Розглянемо спосіб зведення загального рівняння

Ax  By  C  0,
коли коефіцієнт B  0 , до рівняння з кутовим коефіцієнтом (9). Після нескладних
A C A
перетворень запишемо його у вигляді y   x  . Позначивши через k   ,
B B B
C
b   , отримаємо рівняння y  kx  b .
B
Наприклад, щоб знайти кутовий коефіцієнт прямої 3x  2 y  6  0, необхідно
3
розв’язати рівняння відносно y : 2 y  3x  6  y   x  3 .
2
9
 Звідси кутовий коефіцієнт дорівнює: k   3 2 .

ПРИКЛАД 5. Записати рівняння прямої, що проходить через точку M 0 (2; 5) :

а) паралельно до осі Ox ; б) паралельно до осі Oy ; в) під кутом   3 4 .
РОЗВ’ЯЗАННЯ. а) Якщо пряма паралельна до осі Ox , то кутовий коефіцієнт цієї
прямої k  0 . Тоді її рівняння має вигляд: y  b . Підставивши в це рівняння
координати точки M 0 (2; 5) , одержимо b  5 .

Отже, y  5 – шукане рівняння прямої.

б) Якщо пряма паралельна до осі Oy , то вона утворює кут    2 з віссю Ox ,

тому її рівняння знаходимо у вигляді: x  x0 . Оскільки пряма проходить через точку
M 0 (2; 5) , то x  2 є шуканим рівняння прямої.

в) Якщо пряма утворює кут   3 4 з віссю Ox , то її кутовий коефіцієнт

k  tg 3 4  1. Використавши рівняння (7), запишемо

y  5  1( x  2), або x  y  3  0 – шукане рівняння прямої.


Відстань від точки до прямої. Нехай задано точку M 0 ( x0 ; y 0 ) і пряму
l : Ax  By  C  0 .

y Відстанню d від точки M 0 ( x0 ; y0 ) до прямої

M0 l
  d l : Ax  By  C  0 називають довжину перпендикуляра
n
N d  | M 0 N |, проведеного з даної точки M 0 на пряму l
(рис. 10), і обчислюють за формулою


M
d

O x Ax0  By0  C
d . (10)
A B
2 2

Рис. 10 Справді, нехай M ( x; y )  довільна точка на прямій l

. Тоді шукана відстань d від точки M 0 ( x0 ; y0 ) до прямої l дорівнює модулю

проекції вектора MM 0  ( x0  x; y0  y ) на вектор нормалі n  ( A; B ) до прямої l :

d  | прn MM 0 | .

З рис. 10 легко бачити, що d  | прn MM 0 | | M 0 N | .

10
 За означенням проекції маємо

MM  n A( x0  x)  B( y0  y )
d  | прn MM 0 | 
0
 
|n| A B
2 2

Ax0  By0  Ax  By
 .
A B
2 2

Оскільки точка M ( x; y ) належить прямій l , то Ax  By  C  0 , звідки

Ax 0  By0  C
 Ax  By  C . Отже, d  .
A2  B 2

ПРИКЛАД 6. Знайти відстань від точки M 0 (5;  5) прямої 3x  4 y  1  0 .

РОЗВ’ЯЗАННЯ. За формулою (10) знаходимо
3  5  4  (5)  1 6
d   1,2.
32  42 5

Отже, d  1,2 – шукана відстань від точки до прямої.



2. Взаємне розміщення двох прямих на площині

З шкільного курсу геометрії відомо, що дві прямі на площині або паралельні, або
перетинаються (зокрема можуть бути перпендикулярними). Вияснимо взаємне
розміщення двох прямих на площині в залежності від параметрів рівнянь, якими
задані прямі.

I. Нехай прямі l1 і l2 задано загальними рівняннями

l1 : A1x  B1 y  C1  0 і l2 : A2 x  B2 y  C2  0 ,
 
де n1  ( A1; B1) , n2  ( A2 ; B2 ) – нормальні вектори прямих l1 і l2 відповідно.

Кутом  між двома прямими l1 і l2 називають один із суміжних кутів між

 
двома ненульовими нормальними векторами n1 і n2 цих прямих і визначають за
формулою
 
n1  n2
cos     (11)
| n1 || n2 |

11
або у координатній формі
A1 A2  B1B2
cos   .
A12  B12  A22  B22
Ця формула визначає один із кутів  між прямими l1 і l 2 , що перетинаються, а
інший кут дорівнює    (рис. 11).
 
 n 1 l1 
n2 n
l2 n1  l1 1 
 n2
 n2
l2
l1   l2

Рис. 11 Рис. 12 Рис. 13

 
Прямі l1 і l2 паралельні тоді і лише тоді, коли їхні нормальні вектори n1 і n2 теж
колінеарні. З умови колінеарності цих нормальних векторів (відповідні їхні
координати пропорційні) отримаємо умови паралельності двох прямих l1 і l 2 (рис.
12):
A1 B1
 . (12)
A2 B2

Прямі l1 і l2 перпендикулярні тоді і лише тоді, коли їхні нормальні вектори n1 і

n2 теж перпендикулярні. З умови перпендикулярності цих нормальних векторів
(скалярний добуток векторів дорівнює нулю) отримаємо умови перпендикулярності
двох прямих l1 і l2 (рис. 13):

A1 A2  B1B2  0. (13)
II. Нехай прямі l1 і l2 задано канонічними рівняннями

x  x1 y  y1 x  x2 y  y2
l1 :  і l2 :  ,
m1 n1 m2 n2
 
де s1  (m1; n1 ) , s2  (m2 ; n2 )  напрямні вектори прямих l1 і l2 відповідно.

Кут  між двома прямими l1 і l2 визначається кутом  між їхніми

 
напрямними векторами s1 і s2 (рис. 14) і обчислюється за формулою:

12
  
s1  s2
cos     (14)
| s1 || s2 |

або у координатній формі

m1m2  n1n2
cos   .
m12  n12  m22  n22

За аналогією до умов паралельності і перпендикулярності, одержаних вище,

 
отримуємо умови паралельності двох прямих l1 і l2 (випливають з умов s1 || s2 )
(рис. 15):
m1 n1
 .
m2 n2
 
і умови перпендикулярності двох прямих l1 і l2 (випливають з умов s1  s2 ) (рис.
16):
m1m2  n1n2  0.
 
s1 s1 l1
l2 l1 
s1
l1   s  
  2 s2 s2
l2 l2

Рис. 14 Рис. 15 Рис. 16

ЗАУВАЖЕННЯ. Для знаходження величини гострого кута між прямими l1 та l2 ,

розглянутими вище, у формулах (11) і (14) праву частину їх виразів беруть за
модулем.
III. Нехай прямі l1 і l2 задано рівняннями з кутовим коефіцієнтом

l1 : y  k1x  b1 і l2 : y  k2 x  b2 , (15)
де k1  tg 1 , k2  tg  2 , 1 ,  2  кути нахилу прямих з додатним напрямом осі Ox
(рис. 4.17).

13
 Тоді за теоремою про зовнішній кут трикутника y
(рис. 17) маємо, що    2  1 . Обчислимо 2 
M0(x0; y0) 1
tg  2  tg 1
tg   tg ( 2  1)  , 1 2
M
1(x
1;y
1)

1  tg  2 tg 1 O x
l1
тобто l2

k2  k1 Рис. 17
tg   .
1  k1k2

Зауважимо, що з цієї формули знаходимо один із кутів  між прямими l1 і l2 ,

що перетинаються, а інший кут дорівнює    .

Якщо прямі l1 і l2 паралельні, то   0  , tg   0 і k 2  k1  0 .

Отже, умова паралельності двох прямих l1 і l2 :

k1  k 2 .

Якщо прямі l1 і l2 перпендикулярні, то   90 , а ctg   ctg 90  0 або

1 1  k1k2
ctg     0, звідси 1  k1k2  0 .
tg  k2  k1

Отже, умова перпендикулярності двох прямих l1 і l2 :

k1k 2  1.

ЗАУВАЖЕННЯ. Для знаходження гострого кута між прямими l1 та l2 , заданими

рівняннями (15), не досліджуючи їх взаємного розміщення, використовують формулу

k2  k1
tg   .
1  k1k2

ЗАУВАЖЕННЯ. Якщо прямі l1 і l2 , задані рівняннями (15), переписати у

загальному вигляді
l1 :  k1x  y  b1  0 і l2 :  k2 x  y  b2  0 ,
(тут A1  k1, B1  1 , A2  k2 , B2  1 ), тоді з формул (12) і (13) можна отримати ці ж
самі умови паралельності і перпендикулярності прямих l1 і l2 відповідно:

k1  k 2 , 1  k1k2  0 .
14
 Перетин двох прямих. Розглянемо дві прямі, які задано загальними рівняннями:

l1 : A1x  B1 y  C1  0 і l2 : A2 x  B2 y  C2  0 .

Координати точки ( x0 ; y0 ) перетину прямих l1 і l2 знаходимо, розв’язавши

систему рівнянь

 A1x  B1 y  C1  0,
 (16)
 A2 x  B2 y  C2  0.
При розв’язуванні системи рівнянь (16) методом Крамера можливі три випадки:
A1 B1
1) якщо   A1B2  A2 B1  0 або  , то прямі l1 і l2 перетинаються у точці
A2 B2
M 0 ( x0 ; y0 ) , координати якої визначають за формулами

1 B1C2  B2C1  2 A2C1  A1C2

x0   , y0   .
 A1B2  A2 B1  A1B2  A2 B1

A1 B1 C1
2) якщо   A1B2  A2 B1  0 і 1  B1C2  B2C1  0 або   , то прямі l1
A2 B2 C2
і l2 паралельні, а звідси точки перетину прямих l1 і l2 немає.

A1 B1 C1
3) якщо   A1B2  A2 B1  0 і 1  0 або   , то прямі l1 і l2
A2 B2 C2
співпадають, а звідси існує безліч точок перетину.
ПРИКЛАД 7. Знайти проекцію точки A (6; 4) на пряму l : 4 x  5 y  3  0.

РОЗВ’ЯЗАННЯ. Проекцією точки A (6; 4) на пряму l буде основа

перпендикуляра, опущеного з точки A на цю пряму. Шукана проекція – це точка P ,
яка є точкою перетину прямої l і перпендикуляра AP .
Кутовий коефіцієнт прямої l дорівнює k1  4 5 , а шуканої прямої AP
1 5
k2     (умова перпендикулярності прямих k1k 2  1 ). Запишемо рівняння
k1 4
(4.8) перпендикуляра AP , що проходить через точку A і має кутовий коефіцієнт k 2

5
y  4   ( x  6).
4

15
 Звідси 5 x  4 y  14  0. Координати точки P знайдемо, розв’язуючи систему
рівнянь
4 x  5 y  3  0,

5 x  4 y  14  0.
Отримуємо x  2, y  1.
Отже, P(2;  1) – шукана проекція точки A на пряму l .

Контрольні запитання
1. Як на площині можна задати лінію?
2. Як записується рівняння лінії в загальному випадку?
3. Як задається пряма на площині?
4. Який геометричний зміст параметрів a і b у рівнянні прямої “у відрізках” .
5. Який вектор прямої називається нормальним? Напрямним?
6. Як знаходиться кут між двома прямими, якщо вони задані загальними рівняннями?
Канонічними рівняннями? Рівняннями з кутовими коефіцієнтами?
7. Як можуть розміщуватися прямі на площині?
8. Сформулюйте умови паралельності двох прямих, які задаються загальними
рівняннями? Канонічними рівняннями? Рівняннями з кутовими коефіцієнтами?
9. Сформулюйте умови перпендикулярності двох прямих, які задаються загальними
рівняннями? Канонічними рівняннями? Рівняннями з кутовими коефіцієнтами?
10. За якою формулою обчислюють відстань від точки до прямої?

16
 Криві другого порядку
Загальним рівнянням другого степеня стосовно змінних x і y
називають рівняння вигляду
Ax 2  Bxy  Cy2  Dx  Ey  F  0 , A2  B 2  C 2  0, (1)
де A, B, C , D, E, F  деякі дійсні числа, які називають коефіцієнтами.
Розглянемо основні лінії другого порядку, які можна описати рівнянням
(1) за його різних значень коефіцієнтів A, B, C.
Нижче будуть отримані рівняння ліній (кривих) другого порядку: кола,
еліпса, гіперболи, параболи, при виведенні їхніх рівнянь припускаємо, що на
площині задано ПДСК.
Коло
Колом називають множину точок площини, відстані від яких до заданої
точки (центра кола) дорівнюють сталому числу (радіусу).
Виведемо рівняння кола, центр якого є у точці M 0 ( x0 ; y0 ) , а радіус
дорівнює R (рис. 1). Виберемо точку M ( x; y ) на колі. Тоді | M 0 M | R , тобто
( x  x0 ) 2  ( y  y 0 ) 2  R ,
або

( x  x0 ) 2  ( y  y 0 ) 2  R 2 . (2)
Зокрема, якщо x0  0 і y0  0, то y M (x; y)

отримаємо рівняння кола з центром у початку R

координат y0 M
0

x2  y 2  R2. (3)
Це рівняння називають канонічним O x0 x
рівнянням кола.
Розкривши дужки в рівнянні (2),
перепишемо його у вигляді Рис. 1

x2  y 2  2 x0 x  2 y0 y  ( x02  y02  R2 )  0 .
Легко зауважити, що коло є лінією другого порядку, адже задається
рівнянням другого степеня (1). Однак не кожне рівняння другого степеня
буде визначати коло. Для цього необхідно, щоб у загальному рівнянні (1) не
було доданка xy , що містить добуток змінних x і y ( B  0) і коефіцієнти біля
x 2 і y 2 були рівними ( A  C ). Ці умови є лише необхідними, але не є
достатніми. Переконаємось у цьому на таких прикладах.

Еліпс

Еліпсом називають геометричне місце точок площини, сума

відстаней від яких до двох фіксованих точок (фокусів F1 і F2 ) є величина
стала й така, що дорівнює 2a, і більша за відстань між фокусами 2c .
Виведемо канонічне рівняння еліпса. Через фокуси F1 і F2 , відстань між
якими 2c , проведемо вісь абсцис Ox , а вісь ординат Oy розмістимо так, щоб
вона проходила через середину відрізка F1F2 перпендикулярно до осі Ox
(рис. 2). Тоді у вибраній системі координат фокуси мають координати:
F1 (c; 0), F2 (c; 0) .
Нехай M ( x; y ) – довільна точка еліпса.
y

M ( x; y )

F1 ( c; 0) O F2 (c; 0) x

Рис. 2 Рис. 3
За означенням 4еліпса
| MF1 |  | MF2 | 2a , (4)
де 2a – стала, що дорівнює сумі відстаней від довільної точки еліпса до
фокусів.
Оскільки | MF1 | ( x  c) 2  ( y  0) 2 і | MF2 | ( x  c)2  ( y  0)2 , то із
співвідношення (4) одержимо

( x  c) 2  y 2  ( x  c) 2  y 2  2a.
Піднесемо обидві частини цього рівняння до квадрата, перенісши один
корінь у праву частину рівності:

( x  c ) 2  y 2  2a  ( x  c ) 2  y 2 ,

2
 ( x  c ) 2  y 2  4a 2  4a ( x  c ) 2  y 2  ( x  c ) 2  y 2 ,

x 2  2 xc  c 2  4a 2  4a ( x  c) 2  y 2  x 2  2 xc  c 2 ,

4a ( x  c) 2  y 2  4a 2  4 xc,

a ( x  c) 2  y 2  a 2  xc.
Піднісши обидві частини останнього рівняння до квадрата, отримаємо

a2 x2  2a2cx  a2c2  a2 y 2  a4  2a2cx  c2 x2 ,

(a 2  c 2 ) x 2  a 2 y 2  a 2 (a 2  c 2 ).

Оскільки c  a , то величина a 2  c2  0 . Позначимо її через b 2  a 2  c 2 ,

тоді
b2 x2  a2 y 2  a2b2.
Подівши обидві частини останнього рівняння на a 2b 2  0, отримаємо

x2 y2
2
 2
 1, a  b. (5)
a b
Рівняння (5) називають канонічним рівнянням еліпса, фокуси якого
лежать на осі Ox симетрично відносно початку координат (рис. 3).
Числа a і b називають відповідно великою і малою півосями еліпса.
Точки A1(a; 0), A2 (a; 0), B1 (0; b), B2 (0;  b) називають вершинами еліпса, а
точки F1 (c; 0), F2 (c; 0)  її фокусами, (c  половина фокусної відстані
F1F2 ), а середину відрізка F1F2  центром еліпса. Відрізки A1 A2  2a і
B1B2  2b утворюють відповідно велику і малу осі еліпса.
Відстані r1 і r2 від довільної точки M ( x; y) еліпса до його фокусів
називають фокальними радіусами цієї точки. Фокальні радіуси r1 і r2 точки
M ( x; y) пов’язані співвідношенням r1  r2  2a , а з перетворень рівняння
еліпса отримуємо формули для їх знаходження
c
r2 | F2 M | ( x  c)2  y 2  a  x,
a
c
r1 | F1M | 2a  r2  a  x.
a

3
 Ексцентриситетом  еліпса називають відношення фокусної відстані 2c
c
до довжини великої осі 2a, тобто   . Оскільки для еліпса 0  c  a, тому
a
0    1. Враховуючи співвідношення c 2  a 2  b2 , маємо
2
c a 2  b2 b
   1   .
a a a
b
Звідки  1  2.
a
З останньої рівності випливає геометрична інтерпретація
ексцентриситету. Для малого  числа a і b майже рівні і еліпс за формою
наближається до кола. Якщо величина  близька до 1, то число b дуже мале
порівняно з числом a , і тоді еліпс є сильно витягнутим вздовж великої осі.
Отже, ексцентриситет  характеризує його форму.
Враховуючи означення ексцентриситету   c a , формули для фокальних
радіусів r1 і r2 довільної точки M ( x; y) еліпса, які отримані вище, можна
записати так:
r1 | F1M | a   x, r2 | F2 M | a   x.
Директрисами еліпса називають дві прямі, які паралельні до малої осі
a
еліпса та розміщені симетрично від неї на відстані .

a
Отже, рівняння директрис еліпса запишеться: x   , або враховуючи

2
a
означення ексцентриситету, матимемо x   .
c
Рівняння дотичної, проведеної в точці M 0 ( x0 ; y0 ) до еліпса, який
заданий канонічним рівнянням (5), має вигляд
x x0 y y0
 2  1.
a2 b
ЗАУВАЖЕННЯ. 1) Якщо півосі рівні a  b, то рівняння еліпса (5) задає
коло x 2  y 2  a 2 , радіус якого R  a  b . Зважаючи на співвідношення
c 2  a 2  b2 , маємо c  0, тобто фокуси знаходяться в одній точці – центрі
кола. Зрозуміло, що ексцентриситет кола   0.

4
 2) Якщо фокуси еліпса лежать на осі Oy, симетрично відносно початку
координат, то рівняння еліпса має такий самий вигляд (5), але в цьому
випадку
c b
a  b, c 2  b2  a 2 ,  , y    рівняння директрис.
b 
3) Якщо центр еліпса знаходиться у довільній точці M 0 ( x0 ; y0 ), то
рівняння еліпса має вигляд
( x  x0 ) 2 ( y  y0 ) 2
  1.
a2 b2
Фокальна вісь (вісь, що містить фокуси) у цьому випадку проходить
через центр еліпса і є паралельною до однієї з осей координат.
Оптична властивість еліпса. Промені світла, які виходять із фокуса
дзеркального еліпса та відбиваються від нього, проходять через другий
фокус.
ПРИКЛАД 1. Задано рівняння еліпса 25 x 2  169 y 2  4225 . Знайти велику і
малу півосі, координати фокусів і ексцентриситет еліпса, записати рівняння
директрис.
Розв’язання. Поділимо обидві частини загального рівняння на
x2 y2
4225:   1 . Порівнюючи отримане рівняння з рівнянням (5),
169 25
отримаємо a 2  169 , b 2  25 , тобто велика і мала півосі дорівнюють: a  13 ,
b  5 . Звідси c 2  a 2  b 2  169  25  12 2 . Тоді c  12 , а фокуси мають
координати F1 (12; 0), F2 (12; 0).
Ексцентриситет еліпса дорівнює   c / a  12 13 , а рівняння директрис
169
запишеться x   .
12

ПРИКЛАД 2. Скласти рівняння еліпса, знаючи, що прямі x  8 служать
директрисами еліпса, а мала вісь дорівнює 2b  8 .
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Мала піввісь еліпса b  4 . Щоб скласти рівняння еліпса
потрібно знати велику піввісь. Маємо x  a 2 / c . Оскільки x  8 , то a 2  8c .
Використовуючи, що c 2  a 2  4 2 , одержимо, що величина c задовольняє
рівнянню c 2  8c  42  0 . Звідси c  4 , a 2  32 .

5
 x2 y2
Отже,   1 – шукане рівняння еліпса.
32 16


Гіпербола
Гіперболою називають геометричне місце точок площини, для яких
модуль різниці відстаней до двох заданих точок (фокусів F1 і F2 ) є
величиною сталою, яка дорівнює 2a, і менша за відстань між фокусами
2c .
Виведемо рівняння гіперболи. Виберемо систему координат у такий
спосіб: через фокуси F1 і F2 , відстань між якими 2c , проведемо вісь абсцис
Ox , а вісь ординат Oy розмістимо так, щоб вона проходила через середину
відрізка F1F2 перпендикулярно до осі Ox (рис. 4).
У вибраній системі координат фокуси мають координати: F1 (c; 0),
F2 (c; 0) . Виберемо довільну точку M ( x; y ) на гіперболі.
Згідно з означенням гіперболи, маємо
| MF1  MF2 | 2a  2c. (6)
Аналогічно, як і у випадку для еліпса, запишемо рівняння (6) у вигляді

( x  c)2  y 2  ( x  c)2  y 2  2a.

Піднесемо обидві частини цього рівняння до квадрата. перенісши один
корінь у праву частину рівності:

( x  c) 2  y 2  ( x  c) 2  y 2  2a ,

x 2  2cx  c 2  y 2  x 2  2cx  c 2  y 2  4a ( x  c)2  y 2  4a 2 ,

cx  a 2   a ( x  c)2  y 2 .
Піднісши обидві частини цього рівняння до квадрата, отримаємо.

c2 x2  2a2cx  a4  a2 x2  2a2cx  a2c2  a2 y 2 ,

(c2  a2 ) x2  a2 y 2  a2 (c2  a2 ).

Оскільки c  a , то величина c2  a 2  0 . Позначимо її через b 2  c 2  a 2 ,

тоді

6
 b2 x2  a2 y 2  a2b2.

Поділивши обидві частини останнього рівняння на a 2b 2  0, отримаємо

x2 y2
  1, a, b  0. (7)
a2 b2
Рівняння (7) називають канонічним рівнянням гіперболи, фокуси якої
лежать на осі Ox симетрично відносно початку координат. Числа a і b
називають відповідно дійсною та
уявною півосями гіперболи.
Точки A1(a; 0), A2 (a; 0)
називають вершинами гіперболи, а
точки F1 (c; 0), F2 (c; 0)  її
фокусами, (c  половина фокусної
відстані F1F2 ), а середину відрізка
F1F2  центром гіперболи. Відрізки
A1 A2  2a і B1B2  2b утворюють відповідно дійсну та уявну осі гіперболи.
Рис. 4
Відстані r1 і r2 від довільної точки M ( x; y) гіперболи до її фокусів
називають фокальними радіусами цієї точки. Фокальні радіуси r1 і r2
довільної точки M ( x; y) пов’язані співвідношенням | r1  r2 | 2a , а з
перетворень рівняння гіперболи отримуємо формули для їх знаходження
c 
r2 | F2 M | ( x  c)2  y 2   x  a ,
a 
c 
r1 | F1M | r2  2a   x  a .
a 
Ексцентриситетом  гіперболи називають відношення фокальної
c
відстані 2c до довжини дійсної осі 2a, тобто   . З означення гіперболи
a
випливає, що c  a, тому для гіперболи   1. Через ексцентриситет гіперболи
b
можна виразити співвідношення її півосей   2  1 , а також формули для
a
фокальних радіусів r1 і r2 довільної точки M ( x; y) гіперболи, які виведено
вище, можна записати так:
для точок правої вітки

7
 r1  a   x, r2  a   x,
для точок лівої вітки
r1  a   x, r2  a   x.
Директрисами еліпса називають дві прямі, які паралельні до уявної осі
a
гіперболи та розміщені симетрично від неї на відстані .

a
Отже, рівняння директрис гіперболи має вигляд: x , або

a2
враховуючи означення ексцентриситету, матимемо x   .
c
Прямокутник, центр якого співпадає з центром гіперболи, а протилежні
сторони паралельні осям гіперболи, називають основним прямокутником
гіперболи. Діагоналі цього прямокутника лежать на двох прямих, які
називають асимптотами гіперболи.
b
Рівняння асимптот гіперболи має вигляд: y   x.
a
Рівняння дотичної, проведеної в точці M 0 ( x0 ; y0 ) до гіперболи, заданої
канонічним рівнянням (7), має вигляд
x x0 y y0
 2  1.
a2 b
ЗАУВАЖЕННЯ. 1) Якщо півосі рівні a  b , то гіперболу (7) називають
рівнобічною, а її рівняння набуде вигляду
x2  y2  a2.
Асимптотами рівнобічної гіперболи є бісектриси координатних кутів:
y  x.
Якщо за нові координатні осі взяти асимптоти рівнобічної гіперболи, то
k
рівняння рівнобічної гіперболи матиме вигляд y  , де k  a 2 2 , яке добре
x
відоме із шкільного курсу математики.
Вершини кожної вітки цієї гіперболи віддалені від початку координат на
відстань a  2k .
2) Рівняння рівнобічної гіперболи з асимптотами, які паралельні до
ax  b
осей координат, має вигляд y  , де a, b, c, d  сталі коефіцієнти. Це
cx  d

8
рівняння за допомогою формул паралельного перенесення координатних осей
k
можна звести до рівняння y  , що буде показано у п. 5.
x
3) Якщо фокуси гіперболи лежать на осі Oy симетрично відносно
початку координат, то її рівняння
x2 y2
  1,
a 2 b2
а саму гіперболу називають спряженою до гіперболи (7). Для цієї гіперболи
фокуси знаходяться у точках F1 (0; c), F2 (0;  c), ексцентриситет дорівнює
c b b
  , асимптоти визначаються y   x, а рівняння директрис y   (на
b a 
рис. 3 спряжена гіпербола – пунктирна крива).
4) Якщо дійсна вісь гіперболи розміщена на прямій, яка паралельна осі
Ox, а точка M 0 ( x0 ; y0 ) – центр гіперболи, то її рівняння має вигляд
( x  x0 ) 2 ( y  y0 ) 2
  1.
a2 b2
Оптична властивість гіперболи. Промені світла, які виходять із фокуса
дзеркальної гіперболи та відбиваються від неї, поширюються по прямих, що
проходять через другий фокус.
ПРИКЛАД 3. Скласти рівняння гіперболи, фокуси якої лежать на осі
абсцис, симетрично відносно початку координат, знаючи, що точка
M1(4,5;  1) лежить на гіперболі та рівняння її асимптот y  2 / 3x .
b 2 2a
РОЗВ’ЯЗАННЯ. З рівнянь асимптот знаходимо   , або b   .
a 3 3
Оскільки точка M 1 належить гіперболі, то її координати задовольняють
x2 y2 92 12 81 9
рівняння   1:   1 , де b 2  4a 2 / 9 або   1.
a2 b2 ( 2a ) 2 b2 4a 2 4a 2
Звідси знаходимо a 2  18 , тоді b 2  8 .
x2 y2
Отже,   1 – шукане рівняння гіперболи.
18 8

ПРИКЛАД 4. Дано гіперболу 16 x 2  9 y 2  144 . Знайти її півосі a і b ,
фокуси, ексцентриситет, рівняння асимптот та директрис.

9
 РОЗВ’ЯЗАННЯ. Поділивши обидві частини заданого рівняння на 144,
x2 y2
одержимо   1 . Звідси півосі гіперболи: a  3 , b  4 . Згідно із
9 16
співвідношенням c 2  b2  a 2 , обчислимо c  9  16  5 , отож фокуси
гіперболи F1 (5; 0) і F2 (5; 0) . Ексцентриситет гіперболи:   c / a  5 / 3 .
4 9
Рівняння асимптот: y   x і рівняння директрис: x   .
3 5


Парабола

Параболою називають геометричне місце точок площини, які знахо-

дяться на однаковій відстані від даної точки (фокуса F ) і від даної прямої
(директриси).
Виведемо рівняння параболи. Виберемо систему координат у такий
спосіб: проведемо вісь абсцис Ox через фокус F перпендикулярно до
директриси, а за початок координат точку O візьмемо середину відрізка FK
(рис. 4). Відстань між фокусом і директрисою позначимо p ; число
p називають параметром параболи.
Тоді у вибраній системі фокус параболи F ( p 2; 0) і рівняння
директриси параболи x   p 2 .
Згідно з означенням параболи маємо для довільної точки M ( x; y ) на
параболі | MN || MF |, тобто d  r (рис. 4).
Оскільки d | MN | p 2  x і r | MF | ( x  p 2) 2  y 2 , то з їх рівності
одержимо

p 2  x  ( x  p 2) 2  y 2 .
Піднісши обидві частини отриманого рівняння до квадрата, одержимо

( p 2)2  px  x 2  x 2  px  ( p 2)2  y 2 ,
звідки
y 2  2 px, p  0. (8)
Це рівняння називають канонічним рівнянням параболи, симетричної
відносно осі Ox і з вершиною у початку координат.

10
 Відстань r від довільної точки M ( x; y ) до фокуса F називають
фокальним радіусом цієї точки та обчислюють за формулою:
p
r  x .
2
Рівняння дотичної, проведеної в точці M 0 ( x0 ; y0 ) до параболи, яка
задана канонічним рівнянням (8), має вигляд
y y0  p( x  x0 ).

Рис. 5 Рис. 6
ЗАУВАЖЕННЯ. 1) Канонічне рівняння параболи, симетричної відносно осі
Oy, яка проходить через початок координат, має вигляд (рис. 6)
x 2  2 py.
Для даної параболи фокус знаходиться у точці F (0; p 2), рівняння
p
директриси параболи y , а фокальний радіус точки M ( x; y)
2
p
обчислюють за формулою: r  y  .
2
2) На рис. 7 і 8 зображено графіки відповідно парабол y 2  2 px і
x 2  2 py.

11
 Рис. 7 Рис. 8
3) Якщо вісь симетрії параболи є паралельною до осі Ox, а вершина
параболи міститься у точці M 0 ( x0 ; y0 ), то її рівняння має вигляд

( y  y0 )2  2 p( x  x0 ).
Якщо вісь симетрії параболи є паралельною до осі Oy, а вершина
параболи міститься у точці M 0 ( x0 ; y0 ), то її рівняння має вигляд

( x  x0 )2  2 p( y  y0 ).

Це рівняння легко звести до рівняння y  ax2  bx  c, де a, b, c  сталі

коефіцієнти, яке відоме з шкільного курсу математики.
Криві другого порядку мають таку спільну фокально-директоріальну
властивість:
Еліпс, гіпербола і парабола є множинами точок, для яких відношення
фокального радіуса r кожної точки кривої до відстані d цієї точки до
відповідної директриси є сталим і дорівнює ексцентриситету  , тобто
r
 .
d
Ексцентриситет параболи, як випливає з її означення, дорівнює 1.
Оптична властивість параболи. Промені світла, які виходять із фокуса
дзеркальної параболи та відбиваються від неї, поширюються по променях, які
паралельні до осі параболи.

ПРИКЛАД 5. Знайти фокус F і рівняння директриси параболи y 2  24 x .

12
 РОЗВ’ЯЗАННЯ. Параметр даної параболи p  12 . Оскільки відстань від
фокуса до початку координат дорівнює p 2 , то фокус має координати
F (6; 0) , а рівняння директриси x  12 / 2 , тобто x  6  0 .

ПРИКЛАД 6. Скласти рівняння параболи з вершиною на початку
координат і фокусом у точці F (0;  8).
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Оскільки фокус параболи лежить на осі ординат, а її
вершина – у початку координат, то її рівняння можна записати у вигляді
x 2  2 py. Зважаючи, що ордината фокуса від’ємна, то рівняння параболи
варто шукати у вигляді x 2  2 py . Фокусна відстань OF  p / 2  8 , звідки
2 p  32 .
Отже, x 2  32 y – рівняння параболи.

Перетворення загального рівняння кривої другого
порядку
Перетворення системи координат. Перехід від однієї прямокутної
декартової системи координат до іншої називають перетворенням системи
координат. Цей перехід може складатись або з паралельного перенесення,
або з повороту системи на деякий кут  , або з суми цих перетворень.

Нехай на площині задано ПДСК Oxy.

Під паралельним перенесенням осей координат розуміють перехід від
системи координат Oxy до системи координат O xy , за якого змінюється
положення початку координат, а напрям та масштаб координатних осей
залишають незмінними.
Будемо називати Ox , Oy старими, а O x  , O y  – новими
координатними осями. Позначимо через x0 і y 0 – координати нового початку
O  у старій системі координат. Спроектуємо точку M на осі Ox , Oy і O x  ,
O y  (рис. 9), тоді легко бачити, що
x  x  x0 , y  y   y0 . (9)
Формули (9) виражають зв’язок між старими x, y і новими x, y
координатами точки M , і їх називають формулами паралельного
перенесення початку координат у точку O( x0 ; y0 ) .

13
 y y y
y y
y M
M
y 

y0  x
O x x y x

O x0 x x O x x
Рис. 9 Рис. 10
Наприклад, для параболи ( y  3) 2  8( x  2) одержимо її канонічне рів-
няння y2  8x у новій системі координат Oxy, яка отримана з даної системи
Oxy паралельним перенесенням початку координат у точку O(2; 3).
Під поворотом осей координат розуміють таке перетворення системи
координат, за якого обидві координатні осі повертають на один і той самий
кут, а початок координат та масштаб осей залишають незмінними.
Нехай  – кут між осями Ox і Ox  . Позначимо через x , y і x  , y  –
координати довільної точки M в системі координат Oxy і Oxy  відповідно.
Тоді залежність між координатами точки M у цих системах координат
визначається формулами (рис. 10)
x  x cos   y sin  , y  x sin   y cos  . (10)
або
x  x cos   y sin  , y    x sin   y cos  .
Враховуючи формули (9) і (10), можна y
записати формули перетворення системи
y M
координат, які одночасно визначають y 
паралельне перенесення і поворот осей 
координат ПДСК (рис. 11) y x x
y0 
x  x0  x cos   y sin  , O
y  y0  x sin   y cos  . x0 x
O x
ПРИКЛАД 7. Записати канонічні рівняння Рис. 11
параболи:
а) x2  4 x  y  1  0;

14
 б) y 2  3x  2 y  10  0
у новій системі координат, використовуючи паралельне перенесення осей
координат.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. а) Виділимо повний квадрат відносно змінної x у
заданому рівнянні
x2  4 x  4  y  1  4  0,

( x  2)2  ( y  3).
Виконавши паралельне перенесення
x  x  2, y  y  3,
отримаємо канонічне рівняння параболи
x2   y,
симетричної відносно осі Oy в системі координат Oxy (рис. 12). Ця
система одержується із системи координат Oxy паралельним перенесенням
початку координат у точку O(2; 3) і формули перетворення координат мають
вигляд
x  x  2,
y  y  3.
y y y y
3
O x
1
O x
O 2 x 3 x
O

Рис. 12 Рис. 13

б) За аналогією виділивши повний квадрат відносно змінної y в рівнянні

y 2  2 y  1  3x  1  10  0,

( y  1)2  3( x  3),

15
і виконавши паралельне перенесення x  x  3, y  y  1, отримаємо рівняння
параболи
y2  3x.
Це канонічне рівняння параболи, симетричної відносно осі Ox  в системі
координат Oxy (рис. 13), яка пов’язана із системою Oxy паралельним
перенесенням початку координат у точку O(3; 1) ; при цьому формули
перетворення координат мають вигляд
x  x  3, y  y  1.

ПРИКЛАД 8. Записати рівняння гіперболи xy  a2 , (a  0) в системі
координат, вибравши за нові осі координат бісектриси координатних кутів.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Виберемо за нові осі координат Ox і Oy бісектриси
координатних кутів. Враховуючи, що кут повороту    4 між осями Ox і
Ox  , то згідно з формулами (10) одержимо
  2
x  x cos  y sin  ( x  y),
4 4 2
  2
y  x sin  y cos  ( x  y).
4 4 2
Отже, в системі координат Oxy  рівняння заданої кривої xy  a 2 матиме
вигляд рівняння рівнобічної гіперболи

1 2 x2 y2
( x  y )  a або x  y  2a або
2 2 2 2 2
  1,
2 2 a2 2 a2

вершини якої розміщені у точках ( 2 a; 0) (рис. 14).



16
 y y y
y x

O x O x
O x

Рис. 14 Рис. 15

ПРИКЛАД 9. Використовуючи паралельне перенесення осей координат,

4x  3
звести рівняння кривої y  до вигляду xy   k в системі координат
3x  5
Oxy .
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Перетворивши задане рівняння кривої до вигляду
3xy  5 y  4 x  3
і виконавши паралельне перенесення за формулами
x  x  x0 , y  y  y0 .
отримаємо
3( x  x0 )( y  y0 )  5( y  y0 )  4( x  x0 )  3,
5 4
( x  x0 )( y  y0 )  ( y  y0 )  ( x  x0 )  1,
3 3
 4  5 4 5
xy  x y0    y x0    x0  y0  x0 y0  1.
 3  3 3 3
4 5
Умови перетворення координат вимагають, щоб y0   0 і x0   0 ,
3 3
5 4
тоді координати нового початку O  дорівнюють x0   , y0  , а вільний
3 3
4  5 5 4  5 4 29
член набуває значення k              1   .
3  3 3 3  3 3 9
Отже, в системі координат Oxy рівняння заданої кривої має вигляд

17
 29
xy   .
9
Це рівняння гіперболи, вітки якої розміщені у II і IV чвертях. Вершини
гіперболи розміщені на бісектрисі II і IV координатних кутів нової системи
координат і віддалені від початку координат на відстань 58 9 (рис. 15).


Контрольні запитання
1. Як на площині задають лінію? Які розрізняють види ліній на площині?
2. Як записують рівняння лінії в загальному випадку?
3. Перелічіть різні види прямої на площині.
4. Який геометричний зміст параметрів a і b у рівнянні прямої у
відрізках?
5. Який вектор прямої називається нормальним? Напрямним?
6. Як знаходиться кут між двома прямими, якщо вони задані загальними
рівняннями? Канонічними рівняннями? Рівняннями з кутовими
коефіцієнтами?
7. Як можуть розміщуватися прямі на площині?
8. Сформулюйте умови паралельності двох прямих, які задають
загальними рівняннями. Канонічними рівняннями. Рівняннями з кутовими
коефіцієнтами.
9. Сформулюйте умови перпендикулярності двох прямих, які задають
загальними рівняннями. Канонічними рівняннями. Рівняннями з кутовими
коефіцієнтами.
10. За якою формулою визначають відстань від точки до прямої?
11. Як записують рівняння кола з центром у точці M 0 ( x0 ; y0 ) і радіусом
R?
12. Сформулюйте означення еліпса? Виведіть його канонічне рівняння.
13. Який геометричний зміст параметрів, що входять у канонічне
рівняння еліпса?
14. Як залежить форма еліпса від його ексцентриситету?
15. Дайте означення фокальних радіусів еліпса. Запишіть формули для їх
обчислення.
16. Сформулюйте означення гіперболи. Запишіть її канонічне рівняння
та рівняння її асимптот.
17. Який геометричний зміст параметрів, що входять у канонічне
рівняння гіперболи?

18
 18. Як залежить форма гіперболи від її ексцентриситету?
19. Яку гіперболу називають рівнобічною? Яке рівняння її асимптот?
20. Дайте означення фокальних радіусів гіперболи. Запишіть формули
для їх обчислення.
21. Дайте означення директрис еліпса, гіперболи і параболи. Запишіть їх
рівняння.
22. Сформулюйте означення параболи. Виведіть канонічне рівняння
параболи, симетричної відносно осі Ox та Oy .
23. Чому дорівнює ексцентриситет параболи?
24. Дайте означення перетворення системи координат. Які знаєте види
перетворень системи координат.
25. Запишіть формули паралельного перенесення осей координат. У чому
полягає сутність паралельного перенесення осей координат?
26. Запишіть формули повороту осей координат. У чому полягає сутність
повороту осей координат?
27. Яка схема зведення загального рівняння другого степеня до
канонічного вигляду?
28. Які криві другого порядку називають центральними?
Нецентральними? Наведіть приклади центральних і нецентральних кривих.
29. Які криві називають кривими еліптичного типу? Гіперболічного
типу? Параболічного типу?
30. У чому відмінність кривої еліптичного типу від параболічного типу
при зведенні її до канонічного вигляду?

19
 АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ
В ПРОСТОРІ
Нехай у просторі задано прямокутну декартову систему координат Oxyz.
Рівнянням поверхні в ПДСК називають рівняння F ( x, y, z )  0, яке
задовольняють координати кожної точки, що лежить на поверхні, і не
задовольняють координати точок, що не лежать на поверхні.
Алгебричною поверхнею називають поверхню, яку задають рівнянням
F ( x, y, z )  0, ліва частина якого є поліномом від змінних x, y, z . Степінь
полінома F ( x, y, z ) називають порядком поверхні. Поверхні, що не є
алгебричними, називають трансцендентними.
Лінію перетину двох алгебричних поверхонь, заданих відповідно
рівняннями

 F1 ( x, y, z )  0,

 F2 ( x, y, z )  0,
називають алгебричного лінією.
 x  0,
Наприклад, система рівнянь  визначає вісь Oz.
 y  0
Лінію в просторі можна розглядати також як траєкторію руху точки
M ( x, y, z ), де її абсциса x, ордината y і апліката z змінюються відповідно за
законами x  x(t ), y  y(t ) і z  z (t ), t  параметр. У цьому випадку кажуть,
що лінія задана параметрично у вигляді
 x  x(t ),

 y  y (t ), t  [ ;  ].
 z  z (t )


Надалі будемо розглядати алгебричні поверхні першого і другого

порядків та алгебричні лінії.

 1. Площина
Розглянемо площину як алгебричну поверхню першого порядку.

Різні види рівнянь площини

Рівняння площини, що проходить через задану точку
перпендикулярно до даного вектора. Нехай у ПДСК Oxyz задано площину.
Запишемо рівняння площини  , що проходить через точку M 0 ( x0 ; y 0 ; z 0 )

перпендикулярно до даного ненульового вектора n  ( A; B; C ) (рис. 1).
Виберемо на площині довільну точку M ( x; y; z ) і розглянемо вектор

M 0 M  ( x  x0 ; y  y0 ; z  z0 ) . Вектори M 0 M і n перпендикулярні, тому їх
скалярний добуток дорівнює нулю. Маємо
A ( x  x0 )  B ( y  y0 )  C ( z  z0 )  0. (1)

z Рівняння (1) називають рівнянням


n площини, що проходить через задану точку
M 0 ( x0 ; y 0 ; z 0 ) перпендикулярно до даного

M 0  вектора n  ( A; B; C ) .


M Вектор n  ( A; B; C ) називають нормаль-
ним вектором, або вектором нормалі
O y площини.
x
Загальне рівняння площини.
Рис. 1
Покажемо, що будь-яка площина в
просторі виражається лінійним рівнянням відносно x, y і z .
Перепишемо рівняння (1) у вигляді
Ax  By  Cz  Ax0  By0  Cz 0  0.

Поклавши D   Ax0  By0  Cz 0 , отримаємо рівняння

Ax  By  Cz  D  0, ( A2  B2  C 2  0), (2)
яке називають загальним рівнянням площини в просторі. Рівняння (2) є
рівнянням першого степеня відносно x, y і z , а коефіцієнти A , B і C при

змінних x, y і z є координатами нормального вектора n .
Навпаки, будь-яке рівняння (2) першого степеня відносно x, y і z
задає площину в просторі.
 Справді, оскільки рівняння (2) є рівнянням першого степеня, то серед
коефіцієнтів A , B і C є хоча б один відмінний від нуля. Отож, рівняння має
хоча б один розв’язок x0 , y0 , z0 , тобто існує точка M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) ,
координати якої задовольняють це рівняння,
Ax0  By0  Cz 0  D  0.
Віднімаючи цю тотожність від рівняння (5.2), отримаємо
A( x  x0 )  B( y  y0 )  C ( z  z0 )  0 .
Це рівняння, еквівалентне початковому, визначає площину, яка

проходить точку M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) перпендикулярно до вектора n  ( A; B; C ) .
Отже, ми показали, що існує лише одна алгебрична поверхня першого
порядку відносно x , y і z – це площина, що визначається рівнянням (2).

Неповні рівняння. Загальне рівняння площини (2) називають повним,

якщо всі його коефіцієнти A, B, C , D відмінні від нуля. Якщо в загальному
рівнянні (2) хоча б один з його коефіцієнтів дорівнює нулю, то воно
називають неповним.
Розглянемо часткові випадки загального рівняння площини (2):
Ax  By  Cz  0 (D  0)  площина проходить через початок координат.
Ax  By  D  0 (C  0)  площина паралельна осі Oz, оскільки нор-

мальний вектор n  ( A; B; 0) перпендикулярний до цієї осі. Аналогічно,
площини Ax  Cz  D  0 і By  Cz  D  0 паралельні осям Oy і Ox відпо-
відно.
Ax  By  0 (C  D  0)  площина проходить через вісь Oz. Анало-
гічно, площини Ax  Cz  0 і By  Cz  0  через вісь Oy і Ox відповідно.
Ax  D  0 ( B  C  0)  площина паралельна площині Oyz. Анало-
гічно, площини By  D  0 і Cz  D  0 паралельні площинам Oxz і Oxy
відповідно.
Ax  0, тобто x  0 ( B  C  D  0)  площина співпадає з площиною
Oyz, а площини y  0 і z  0 задають площини Oxz і Oxy відповідно.
ПРИКЛАД 1. Скласти рівняння площини відносно якої точки A (0; 2; 1) і
B (2; 4; 5) симетричні.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Оскільки точки A (0; 2; 1) і B (2; 4; 5) симетричні
відносно шуканої площини, тоді вектор AB перпендикулярний до цієї
  
площини, і його беремо за нормальний вектор n : n  AB  (2; 2; 4). Окрім
того, шукана площина проходить через середину відрізка AB – точку
M (1; 3; 3) .
Використовуючи рівняння площини (1), одержимо
 2 ( x  1)  2 ( y  3)  4 ( z  3)  0,
або
x  y  2 z  10  0.
Отже, x  y  2 z  10  0 – шукане рівняння площини.


Рівняння площини у відрізках. Якщо у загальному рівнянні площини

(2) жоден з коефіцієнтів A, B, C , D не дорівнює нулю, то його вигляд

x y z
   1, (a, b, c  0) (3)
a b c
називають рівняння площини у відрізках (рис. 2).
Справді, виконавши перетворення у загальному рівнянні (2)
x y z
Ax  By  Cz   D    1,
D D D
  
A B C
D D D
і, прийнявши a   , b   , c   , одержимо рівняння (3).
A B C
z z

c
M
M1

M3
M2
O b y
a O y
x x
Рис. .2 Рис. 3
Геометричний зміст чисел a, b, c : числа a, b, c – це величини
відрізків, які площина відтинає на координатних осях Ox, Oy і Oz
відповідно. Інакше кажучи, площина проходить через точки (a; 0; 0), (0; b; 0) і
(0; 0; c), які лежать на осях координат Ox, Oy і Oz відповідно.
Цю форму рівняння зручно використовувати для побудови площини. Для
цього достатньо знайти три її точки, що лежать на координатних осях: якщо
x  0 , y  0 , то отримаємо z  c ; якщо ж y  0 , z  0 , то маємо x  a і якщо
x  0 , z  0 , то маємо y  b .
ПРИКЛАД 2. Знайти об’єм піраміди, обмеженої площиною
3x  5 y  z  15  0 і координатними площинами.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Рівняння 3x  5 y  z  15  0 зведемо до рівняння площини
у відрізках, перенісши  15 у праву частину і поділивши обидві частини
рівняння на 15 .
3x  5 y  z  15,
x y z
   1.
5 3 15
Звідси a  5, b  3, c  15 (рис. 2). Тоді об’єм піраміди, розміщеної у
першому октанті дорівнює
1 1 1 1
V  So H   | abc | 5  3 15  37,5 куб.од.
3 3 2 6

Рівняння площини, що проходить через три задані точки, що не
лежать на одній прямій. Розглянемо площину  , що проходить через три
точки M1 ( x1; y1; z1 ), M 2 ( x2 ; y 2 ; z 2 ) і M 3 ( x3 ; y3 ; z3 ), які не лежать на одній
прямій (рис. 3). Виберемо на площині  довільну точку M ( x; y; z ) і
розглянемо вектори
M1M  ( x  x1; y  y1; z  z1),
M1M 2  ( x2  x1; y2  y1; z2  z1) ,
M1M 3  ( x3  x1; y3  y1; z3  z1).
Точки M , M 1 , M 2 , M 3 лежать на одній площині, а отже вектори M1M ,
M1M 2 , M1M 3 компланарні, а тому їх мішаний добуток дорівнює нулю:

M1M  M1M 2  M1M 3  0 .

Записавши цю умову через координати даних векторів, отримаємо
рівняння першого степеня відносно x , y і z
 x  x1 y  y1 z  z1
x2  x1 y2  y1 z 2  z1  0, (4)
x3  x1 y3  y1 z3  z1
яке називають рівнянням площини, що проходить через три задані точки,
які не лежать на одній прямій.
ПРИКЛАД 3. Записати рівняння площини, що проходить через точки
M1 (1; 4;  1) , M 2 (13; 2;  10) , M 3 (6; 0; 12) .
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Використовуючи рівняння площини (4), що проходить,
через три точки, запишемо
x 1 y  4 z 1
 12  2 9  0.
7 4 13
Розклавши визначник за першим рядком, одержимо
 62( x  1)  93( y  4)  62( z  1)  0 ,
звідки
 2 x  3 y  2 z  12  0 або 2 x  3 y  2 z  12  0 .
Отже, 2 x  3 y  2 z  12  0 – шукане рівняння площини.


Відстань від точки до площини

Нехай задано точку M 0 ( x0 ; y 0 ; z 0 ) і площину  : Ax  By  Cz  D  0.

Відстанню d від точки M 0 ( x0 ; y 0 ; z 0 ) до площини  називають
довжину перпендикуляра d  | M 0 N |, проведеного з даної точки M 0 на
площину  , (рис. 4) і обчислюють за формулою
Ax0  By0  Cz0  D
d . (5)
A  B C
2 2 2
 z Справді, нехай M ( x; y; z )  довільна

n точка на площині  . Тоді шукана відстань

M0
d

d d від точки M 0 ( x0 ; y 0 ; z 0 ) до площини 

M дорівнює модулю проекції вектора
 
N MM0  ( x0  x; y0  y; z0  z) на вектор нормалі

n  ( A; B; C ) до площини: d  | прn MM0 | .
O y З рис. 4 легко бачити, що
x d  | прn MM0 | | M 0 N | .
Рис. 4
За означенням проекції маємо

MM 0  n A( x0  x)  B( y0  y )  C ( z0  z )
d  | прn MM 0 |   
|n| A  B C
2 2 2

Ax0  By0  Cz0  Ax  By  Cz

 .
A  B C
2 2 2

Оскільки точка M ( x; y; z ) належить площині  , то Ax  By  Cz  D  0,

звідки  Ax  By  Cz  D.
Ax0  By0  Cz0  D
Отже, d  .
A  B C
2 2 2

ПРИКЛАД 4. Знайти відстань від точки A (0;  1; 1) до площини

12 x  3 y  4 z  7  0 .
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Використовуючи формулу (5), знаходимо
12  0  3  (1)  4 1  7 | 6 | 6
d   .
12 2  32  4 2 13 13

6
Отже, d  – шукана відстань від точки до площини.
13

Взаємне розміщення двох площин
Нехай у просторі дві площини  1 і  2 задано загальними
рівняннями
1 : A1x  B1 y  C1z  D1  0 і  2 : A2 x  B2 y  C2 z  D2  0.
 Взаємне розміщення двох площин  1 і  2 буде визначатися взаємним

розміщенням їхніх відповідних нормальних векторів n1  ( A1; B1; C1 ),

n2  ( A2 ; B2 ; C2 ).
Кутом між двома площинами  1 і
 2 , які перетинаються, називають один з
 2
двох суміжних двогранних кутів, n2
утвореними цими площинами. 
 n1
Зрозуміло, що кут  між n2
  
нормальними векторами n1 і n2 площин 
 1 і  2 дорівнює цьому двогранному  1

куту (рис. 5). Згідно з формулою маємо

 
n1  n2
cos    
n1  n2
Рис. .5
або
A1 A2  B1B2  C1C2
cos   . (6)
A12  B12  C12  A22  B22  C22

ЗАУВАЖЕННЯ. Для знаходження величини гострого кута між площинами

 1 і  2 у формулі (6) чисельник виразу беруть за модулем.

 
n1 n2

n2

n1
1
2
2
1

Рис. 6 Рис. 7

Дві площини  1 і  2 паралельності тоді і тільки тоді, коли колінеарні їх

 
нормальні вектори n1 і n 2 (рис. 6). Отже, умова
A1 B1 C1
 
A2 B2 C2
є необхідною і достатньою для паралельності площин  1 і  2 .
Зокрема, дві площини  1 і  2 співпадають, коли
A1 B1 C1 D1
   .
A2 B2 C2 D2
Дві площини  1 і  2 взаємно перпендикулярні тоді і тільки тоді, коли
 
взаємно перпендикулярні їх нормальні вектори n1 і n 2 (рис. 7). Отже, умова
A1 A2  B1B2  C1C2  0
є необхідною і достатньою для взаємної перпендикулярності площин  1 і
2.
Для того, щоб три площини, які задано рівняннями
A1x  B1 y  C1z  D1  0,
A2 x  B2 y  C2 z  D2  0,
A3 x  B3 y  C3 z  D3  0,
перетинались в одній і лише одній точці, необхідно і достатньо, щоб
визначник системи, складеної із цих рівнянь площин, був відмінним від нуля:
A1 B1 C1
A2 B2 C2  0.
A3 B3 C3
ПРИКЛАД 5. Обчислити гострий кут між площинами
x  2 y  z  2  0 і x  2 y  z  13  0 .
РОЗВ’ЯЗАННЯ. За умовою маємо
A1  1, B1   2 , C1  1, A2  1, B2  2 , C2  1.
Використовуючи формулу (6) для знаходження кута між двома
площинами, отримуємо
1 1  2  2  1 1 1
cos   .
12  ( 2 ) 2  12 12  ( 2 ) 2  (1) 2 2

Отже,   60 – шуканий кут між площинами.


 2. Пряма в просторі
Найпростішою лінією в просторі є пряма. Розглянемо різні види її
рівнянь.
Канонічні рівняння прямої в просторі. Нехай у просторі задано пряму

l . Ненульовий вектор s , який лежить на прямій l або паралельний до неї,

називають напрямним вектором прямої. Позначимо його s  (m; n; p).
Нехай у ПДСК пряма l проходить через точку M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) і має

напрямний вектор s  (m; n; p). Складемо рівняння прямої.
Виберемо на прямій l довільну точку M ( x; y; z ) і розглянемо вектор

M 0 M  ( x  x0 ; y  y0 ; z  z0 ) (рис. 8). Вектори M 0 M і s колінеарні, тоді їхні
відповідні координати пропорційні. Маємо
x  x0 y  y0 z  z0
  . (7)
m n p
Рівняння (7) прямої, яка проходить через задану точку M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) і

має напрямний вектор s  (m; n; p) називають канонічними рівняннями
прямої.
Якщо у рівнянні (7) m  0, то пряма l перпендикулярна до осі Ox .
Аналогічно, якщо n  0 або p  0 , то пряма l перпендикулярна до осі Oy або
Oz відповідно.
Якщо у рівнянні (7) m  0, n  0 , p  0 , то пряма l перпендикулярна до
координатної площини Oxy , тобто паралельна до осі Oz .
За аналогією, маємо випадки:
1) m  0, n  0 , p  0 пряма l перпендикулярна до координатної площини
Oyz , тобто паралельна до осі Ox ;
2) m  0, n  0 , p  0 пряма l перпендикулярна до координатної площини
осі Oxz , тобто паралельна до осі Oy .
Параметричні рівняння прямої в просторі. Запишемо ще один вид
рівняння прямої, яка проходить через точку M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) і має напрямний

вектор s  (m; n; p) .
Запишемо канонічні рівняння прямої (7) у вигляді
x  x0 y  y0 z  z0
   t,
m n p
де t  деякий параметр,    t  .
z  z
s
M M
 1
 0
M M2
 l  l

O y O y
x x
Рис. 8 Рис. 9
Виражаючи з цього рівняння x , y і z , одержимо

 x  x0  mt,

 y  y0  nt,    t  , (8)
 z  z  pt,
 0

які називають параметричними рівняннями прямої.

Зауважимо, що кожній точці на прямій відповідає своє значення
параметра t .
ПРИКЛАД 6. Записати канонічні і параметричні рівняння прямої, що

проходить через точку M 0 (3; 2; 4) паралельно до вектора s  (2;  5; 3).
РОЗВ’ЯЗАННЯ. За умовою маємо x0  3 , y 0  2 , z 0  4 , m  2 , n  5 ;
p  3 . Скориставшись формулою (7) запишемо канонічні рівняння прямої
x3 y 2 z 4
  ,
2 5 3
а за формулою (8) – параметричні рівняння прямої
x  3  2t , y  2  5t , z  4  3t.

Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки. Нехай пряма
проходить через дві точки M1 ( x1; y1; z1 ) і M 2 ( x2 ; y2 ; z2 ) (рис. 9). За

напрямний вектор s даної прямої приймемо вектор
M1M 2  ( x2  x1; y2  y1; z2  z1 ).
Використавши канонічне рівняння (6), одержимо
x  x1 y  y1 z  z1
  , (9)
x2  x1 y2  y1 z2  z1
яке називають рівнянням прямої, що проходить через дві задані точки.
ПРИКЛАД 7. Записати рівняння прямої, що проходить через точки
M1 (4; 1;  3) і M 2 (5; 0; 3).
РОЗВ’ЯЗАННЯ. За умовою задачі маємо x1  4 , y1  1 , z1  3 , x2  5 ,
y2  0 , z2  3 . Підставивши ці значення у рівняння прямої (9), отримаємо
x  4 y 1 z  3
  .
1 1 6

Загальні рівняння прямої. Будь-яку пряму l можна задати як лінію
перетину двох непаралельних площин, заданих загальними рівняннями
(рис. 10):
 A1x  B1 y  C1z  D1  0,
 (10)
 A2 x  B2 y  C2 z  D2  0.
Рівняння (10) називають загальними рівняннями прямої..

Зведення загальних рівнянь z

прямої до канонічних рівнянь. Щоб  
n1 n2
перейти від загальних рівнянь (10)
прямої до її канонічних рівнянь (7) 2 
необхідно мати напрямний вектор і будь- s
1 l
яку точку прямої.
Площини  1 і  2 , які визначають
O y
пряму l , мають своїми нормальними
векторами x
 
n1  ( A1; B1; C1 ) і n2  ( A2 ; B2 ; C2 ). Рис. 10
   
Вектор n1  n2 перпендикулярний до кожного з векторів n1 і n 2 , а тому
паралельний до лінії перетину площин  1 і  2 , тобто прямій l . Отже, цей
вектор можна взяти за напрямний вектор прямої l (рис. 10):
  
i j k
    B C1 C1 A1 A1 B1 
s  n1  n2  A1 B1 C1   1 ; ; .

A B C  B2 C 2 C 2 A2 A2 B2 
2 2 2
 
Оскільки площини перетинаються, то вектори n1 і n 2 не колінеарні, а
отже, їх векторний добуток відмінний від нульового вектора. Тоді не
дорівнює нулю хоча б один з визначників, записаних вище. Якщо, наприклад,
B1 C1
 0 , то надавши змінній z фіксованого значення z  z0 в загальних
B2 C2
рівняннях прямої (10), знайдемо з одержаних рівнянь x  x0 , y  y0 , тобто
точку M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ), яка належить прямій l.
Тоді, підставляючи координати точки M 0 і координати напрямного

вектора s , у канонічні рівняння прямої (7).
x  x0 y  y0 z  z0
  .
B1 C1 C1 A1 A1 B1
B2 C2 C2 A2 A2 B2
Зазначимо також, що від загальних рівнянь прямої до її канонічних
рівнянь можна перейти, вибравши дві різні точки, що задовольняють загальні
рівняння (10), та скориставшись рівнянням прямої, що проходить через дві
точки.
Зведення канонічних рівнянь прямої до загальних рівнянь. Якщо
пряму задано канонічними рівняннями
x  x0 y  y0 z  z0
  ,
m n p
то для того, щоб отримати рівняння цієї прямої як лінію перетину двох
площин, можна записати
 x  x0 y  y0
  ,
 m n
 xx
 0  z  z0

 m p
або
 y  y0 z  z 0
 n  p ,

 x  x0  y  y0
 m n
або
 x  x0 z  z0
 m  p ,
y y
 0  z  z0 .
 n p
Зазначимо, що
 1) система рівнянь n( x  x0 )  m( y  y0 ) і z  0 визначає проекцію заданої
прямої на площину Oxy ;
2) система рівнянь p( x  x0 )  m( z  z0 ) і y  0 визначає проекцію заданої
прямої на площину Oxz ;
3) система рівнянь p( y  y0 )  n( z  z0 ) і x  0 визначає проекцію заданої
прямої на площину Oyz.
ПРИКЛАД 8. Звести загальні рівняння прямої x  2y  z 1  0 і
2 x  y  3z  2  0 до канонічних рівнянь.
 
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Оскільки n1  (1;  2; 1) , n2  (2;  1; 3) – нормальні вектори

двох площин, то за напрямний вектор s даної прямої візьмемо їх векторний
 
добуток n1  n2 :
  
i j k
     
s  n1  n2  1  2 1  5i  j  3k .
2 1 3

Знайдемо довільної точки M 0 , що лежить на прямій. Нехай z  0 . Тоді

 x  2 y  1,

2 x  y  2 ,
звідки x  5 3 , y  4 3 . Отже, M 0 (5 3; 4 3; 0)  шукана точка.
Отже, канонічне рівняння (7) прямої мають вигляд
x 5 3 y 4 3 z
  .
5 1 3

Взаємне розміщення двох прямих у просторі
Нехай у просторі дві прямі l1 і l2 задано канонічними рівняннями
x  x1 y  y1 z  z1 x  x2 y  y2 z  z2
l1 :   і l2 :   . (11)
m1 n1 p1 m2 n2 p2
Оскільки для прямих l1 і l2 напрямними векторами слугують вектори
 
s1  (m1; n1; p1 ) і s2  (m2 ; n2 ; p2 ) , то один із кутів  між прямими l1 і l2
 
збігається з кутом  між векторами s1 і s2 . Тому маємо
  
s1  s2
cos    
s1  s2
або
m1m2  n1n2  p1 p2
cos   . (12)
m12  n12  p12  m22  n22  p22
ЗАУВАЖЕННЯ. Для знаходження величини гострого кута між прямими l1 і
l2 чисельник виразу із формули (12) беруть за модулем.
Прямі l1 і l2 паралельні тоді і тільки тоді, коли колінеарні їх напрямні
 
вектори s1 і s2 . Отже, дві прямі l1 і l2 в просторі паралельні тоді і тільки
тоді, коли
m1 n1 p1
  .
m2 n2 p2
Прямі l1 і l2 перпендикулярні тоді і тільки тоді, коли перпендикулярні їх
   
напрямні вектори s1 і s 2 , тобто s1  s2  0 .
Отже, умова перпендикулярності прямих l1 і l2 рівносильна тому, що
m1m2  n1n2  p1 p2  0.
Умова належності двох прямих одній площині. Нехай у просторі дві
прямі l1 і l2 задано канонічними рівняннями (11), де точки M1 ( x1; y1; z1 )  l1 ,
 
M 2 ( x2 ; y2 ; z 2 )  l2 , а s1  (m1; n1; p1 ) і s2  (m2 ; n2 ; p2 ) – напрямні вектори
цих прямих.
З’ясуємо, за якої умови прямі l1 і l2 лежать в одній площині.
 
Якщо прямі l1 і l2 перетинаються (їх напрямні вектори s1 і s2
 
неколінеарні), то вони лежать в одній площині. Тоді вектори s1 , s2 і
M1M 2  ( x2  x1; y2  y1; z2  z1) будуть компланарними (рис. 11), а тому їх
мішаний добуток дорівнює:
 
M1M 2  s1  s2  0,
який у координатній формі має вигляд
x2  x1 y2  y1 z2  z1
m1 n1 p1  0. (13)
m2 n2 p2
 Умова (13) є умовою перетину прямих l1 і l2 .
Зауважимо, що якщо прямі l1 і l2
паралельні, то умова (13) також z
 
виконується. Адже тоді вектори s1 і s2
M2 
колінеарні, і маємо, що другий і третій s1
рядки визначника пропорційні, тому він M1 l1 

дорівнює нулю. l2 s2
Отже, умову (13) можна вважати
O y
також умовою належності двох x
прямих одній площині.
Рис. 11
В іншому випадку, якщо
x2  x1 y 2  y1 z 2  z1
m1 n1 p1  0, (14)
m2 n2 p2
 
тобто M1M 2  s1  s2  0, то прямі l1 і l2 є мимобіжні в просторі.

ПРИКЛАД 9. Обчислити гострий кут між прямими

x3 y z7 x y 1 z 1
  і   .
 2 2 2 3 3 6
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Напрямні вектори прямих мають координати:
 
a  ( 2 ; 2 ;  2) , b  ( 3; 3; 6 ) .
За формулою (12) знаходимо
 6  6 2 6 2 2 1
cos    .
2 2 4 33 6 2 2 2 3 2
Отже, кут між прямими дорівнює 60 .

 ПРИКЛАД 10. Довести, що прямі
x 1 y  3 z  2 x  3 y  6 z 1
l1 :   і l2 :  
2 1 2 0 2 3
перетинаються. Скласти рівняння площини, яка проходить через ці прямі.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. За умовою задачі маємо, що M 1 (1; 3; 2)  l1 ,
 
M 2 (3; 6; 1)  l2 , а s1  (2; 1; 2) і s2  (0;  2; 3) – неколінеарні напрямні вектори
цих прямих відповідно. Обчислимо M1M 2  (2; 3;  1) і перевіримо виконання
умови (13). Оскільки
2 3 1
2 1 2  0,
0 2 3

то прямі l1 і l2 перетинаються, а звідси прямі l1 і l2 лежать в одній площині.

Для знаходження рівняння площини, виберемо у ній довільну точку

M ( x; y; z ) і розглянемо вектори M 1M  ( x  1; y  3; z  2) , s1  (2; 1; 2) і

s2  (0;  2; 3). Ці вектори компланарні, а тому їх мішаний добуток дорівнює
нулю:
 
M1M  s1  s2  0,
або
x 1 y 3 z 2
2 1 2  0.
0 2 3
Обчисливши визначник у лівій частині рівності, отримаємо
7 x  6 y  4 z  19  0 .
Отже, 7 x  6 y  4 z  19  0  шукане рівняння площини, що проходить
через дві прямі, які перетинаються.


Відстань від точки до прямої у просторі

x  x0 y  y0 z  z0
Нехай задано пряму l :   і точку M1 ( x1; y1; z1).
m n p
Необхідно визначити відстань d від точки M 1 до прямої l .
 Шукана відстань d – це висота паралелограма, побудованого на

векторах M 0 M 1  ( x1  x0 ; y1  y0 ; z1 z0 ) і s  (m; n; p) (рис. 12).
 
З рівності площ цього паралелограма d  | s || M 0 M 1  s |, одержимо
формулу для знаходження відстані

M 0M 1  s
d  , (15)
|s|
або в координатній формі
2 2 2
y1  y0 z1  z0 z z x1  x0 x x y1  y0
 1 0  1 0
n p p m m n
d .
m n  p
2 2 2

ПРИКЛАД 11. Обчислити відстань від точки M (2; 3;  1) до прямої

x  1  t , y  2  t , z  13  4t.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Задана пряма проходить через точку M 0 (1; 2; 13)

паралельно до вектора s  (1; 1; 4) . За формулою (15) знаходимо шукану
відстань d від точки M до цієї прямої. Для цього обчислимо

| s | 1  1  16  3 2 , M 0 M  (1; 1;  14) ,
  
i j k
   
M 0 M  s  1 1  14  18i  18 j , M 0 M  s  18 2.
1 1 4

M 0 M  s 18 2
Отже, d     6 – шукана відстань від точки до прямої.
|s| 3 2


Відстань між паралельними прямими

Нехай у просторі задано дві прямі l1 і l2
x  x1 y  y1 z  z1 x  x2 y  y2 z  z2
l1 :   і l2 :   .
m1 n1 p1 m2 n2 p2
Необхідно визначити відстань d між цими прямими.
 z z  l2
s2
M1 M2
d l d l1
M0  M1 
 s s1
O y O y
x x
Рис. 12 Рис. 13
Шукана відстань d – це висота паралелограма, побудованого на

векторах M1M 2  ( x2  x1; y2  y1; z 2  z1) і s1  (m1; n1; p1 ) (або на векторах

M 2 M1 і s2  (m2 ; n2 ; p2 ) ) (рис. 13).
З рівності площ цього паралелограма
   
d  | s1 || M1M 2  s1 |, або d  | s2 || M 2 M1  s2 | )
одержимо формулу для знаходження відстані

| M 1M 2  s1 |
d  ,
| s1 |
або

| M 2 M 1  s2 |
d  .
| s2 |
ПРИКЛАД 12. Знайти відстань між паралельними площинами
x  2 y  2z  3  0 і 2 x  4 y  4 z  30  0 .
РОЗВ’ЯЗАННЯ. Щоб визначити відстань між двома паралельними
площинами, досить вибрати на одній з них яку-небудь точку і потім знайти
відстань від цієї точки до другої площини. Точка (15; 0; 0) , очевидно,
належить другій площині.
Використовуючи формулу (5), знаходимо відстань від точки (15; 0; 0) до
першої площини
1  15  2  0  2  0  3 12
d   4.
1 4  4 3
Отже, d  4 – шукана відстань між паралельними площинами.

 3. Пряма і площина в просторі
Пряма і площина в просторі можуть перетинатися (в тому числі бути
перпендикулярними) або паралельними (зокрема пряма може належати
площині). Якщо пряма перетинає площину, то знайдемо кут між ними і точку
перетину. Якщо ж пряма і площина будуть паралельними, то встановимо
умову їх паралельності.
Нехай у просторі площина  задана загальним рівнянням
 : Ax  By  Cz  D  0,
і пряма l – канонічними рівняннями
x  x0 y  y0 z  z0
l:   .
m n p
Кутом  між прямою l і площиною  називають кут між прямою l та
її проекцією на площину  (рис. 14).
Нехай  – кут між прямою l і площиною  , а  – кут між нормальним
 
вектором n  ( A; B; C ) площини  та напрямним вектором s  (m; n; p)
 
ns  
прямої l . Тоді cos    . Але зрозуміло, що     . Якщо     ,
ns 2 2
  
то cos  cos     sin  (рис. 14 а), і якщо ж     , то
2  2
 
cos  cos      sin  (рис. 14 б). В обох випадках справджується
2 
рівність sin   cos .
 l l
n  
s s
  
 


n
а) б)
Рис. 14

Отже, кут  між прямою l і площиною  визначають за формулою

 | Am  Bn  Cp |
sin   .
A  B C  m n  p
2 2 2 2 2 2

 
  l s 
 s
n
 s l
n  n M 0
 M l 
 0


Рис. 15 Рис. 16 Рис. 17

Пряма l паралельна до площини  (кут   0 ) тоді і лише тоді, коли
   
вектори s  (m; n; p) і n  ( A; B; C ) перпендикулярні, тобто s  n  0 (рис. 15).
Отже, умова паралельності прямої і площини
Am  Bn  Cp  0.
Зокрема, пряма лежить у площині тоді і лише тоді, коли вектори
 
s  (m; n; p) і n  ( A; B; C ) перпендикулярні, а точка M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) належить
цій площині (рис. 16). Отже, умовою належності прямої l площині  є
 Am  Bn  Cp  0,

 Ax0  By0  Cz0  D  0.
Пряма l перпендикулярна до площини  , тоді і лише тоді, коли вектори
   
s і n колінеарні ( s || n ) (рис. 17).
Отже, умова перпендикулярності прямої l і площини  має вигляд
A B C
  .
m n p
Перетин прямої і площини. Знайдемо точку перетину прямої
x  x0 y  y0 z  z0
l:  
m n p
з площиною  : Ax  By  Cz  D  0.
Шукана точка одночасно належить і прямій, і площині. Отже, її
координати задовольняють систему рівнянь
  x  x0 y  y0 z  z0
   ,
 m n p
 Ax  By  Cz  D  0,

в якій для зручності канонічні рівняння прямої l подамо у параметричному
вигляді
 x  x0  mt,
 y  y  nt,
 0
 (16)
 z  z0  pt,
 Ax  By  Cz  D  0.

Підставивши параметричні рівняння прямої у загальне рівняння

площини, отримаємо
A( x0  mt )  B( y0  nt )  C ( z0  pt )  D  0,
( Am  Bn  Cp )t  Ax0  By0  Cz0  D  0. (17)
1) Якщо Am  Bn  Cp  0, то розв’язуючи рівняння (17) відносно
параметра t , одержимо
Ax0  By0  Cz0  D
t . (18)
Am  Bn  C
Далі, підставляючи знайдене значення t у рівняння x  x0  mt , y  y0  nt ,
z  z0  pt , отримаємо координати точки перетину M ( x; y; z ) прямої l з
площиною  .
2) Якщо Am  Bn  Cp  0 і Ax0  By0  Cz0  D  0 , то рівняння (17)
набуває вигляду 0  t  Ax0  By 0  Cz 0  D  0, причому його ліва частина
відмінна від нуля. Таке рівняння не має розв’язку, а отже, і система (16) не
має розв’язку. У даному пряма l з площиною  не мають спільних точок, а
це можливо лише у випадку паралельності прямої l і площини  (рис. 15).
Зауважимо, що перша умова Am  Bn  Cp  0 – це умова паралельності
прямої і площини, а друга умова Ax0  By0  Cz0  D  0 вказує на те, що
точка M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) .не належить площині.
3) Якщо Am  Bn  Cp  0 і Ax0  By0  Cz 0  D  0 , то рівняння (17)
набуває вигляду 0  t  0  0. Таке рівняння має безліч розв’язків, а отже, і
система (5.16) має безліч розв’язків. Це означає, що пряма l з площиною 
має безліч спільних точок, що вказує на те, що пряма l належить площині 
(рис. 16).
Зазначимо, що перша умова Am  Bn  Cp  0 –це умова паралельності
прямої і площини, а друга умова Ax0  By0  Cz 0  D  0 є умовою того, що
точка M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) належить площині.
Отже,
 Am  Bn  Cp  0,
 (19)
 Ax0  By0  Cz0  D  0,
що є раніше сформульованими умовами належності прямої площині.
ПРИКЛАД 13. Дослідити взаємне розміщення прямої і площини:
x 1 y  1 z 1
  і x  2 y  2 z  3  0.
2 1 2

РОЗВ’ЯЗАННЯ. Маємо s  (2; 1; 2)  напрямний вектор прямої,

n  (1; 2;  2)  нормальний вектор площини і точку прямої M 0 (1;  1; 1). Для
того, щоб дана пряма належала площині, необхідно і достатньо, щоб
 
виконувалась умова виконулась умова (19) (вектори s  n , точка
M 0 ( x0 ; y0 ; z0 )   ).
Маємо
 
s  n  2 1  1 2  2  (2)  0,
A x0  B y0  C z0  D  1 1  2  (1)  2 1  3  0.
Отже, пряма лежить у площині.


Відстань між двома мимобіжними прямими

Нагадаємо, що дві прямі називають мимобіжними, якщо вони не

перетинаються і не паралельні. Умовою мимобіжності двох прямих є
виконання умови (14).
Нехай у просторі задано дві мимобіжні прямі l1 і l2
x  x1 y  y1 z  z1 x  x2 y  y2 z  z2
l1 :   і l2 :   .
m1 n1 p1 m2 n2 p2
Потрібно визначити відстань d між цими прямими.
 Відстанню між двома мимобіжними прямими називають довжину
відрізка – спільного перпендикуляра до прямих, кінці якого лежать на цих
прямих.

Згідно з умовою, маємо s1  (m1; n1; p1 ) – напрямний вектор прямої l1 ,

яка проходить через точку M1 ( x1; y1; z1 ) і s2  (m2 ; n2 ; p2 ) – напрямний
вектор прямої l2 , яка проходить через точку M 2 ( x2 ; y2 ; z2 ) . Помістимо
   
початки векторів s1 і s2 у точку M 1 , і на векторах s1 , s2 , M1M 2 побудуємо
паралелепіпед (рис. 18).
Очевидно, що шукана відстань d між M2
даними прямими l1 і l2 буде дорівнювати l2
відстані між площинами граней d
паралелепіпеда, яким належать прямі, і
може бути обчислена як висота цього 
s1
паралелепіпеда. Об’єм V вказаного 
l1 M 
1 s2
паралелепіпеда дорівнює
 
V | M1M 2  s1  s2 |,
а площа його основи Рис. 18
 
S | s1  s2 | .
Отже, шукана відстань d між даними прямими l1 і l2
 
V | M1M 2  s1  s2 |
d    . (20)
S | s1  s2 |
ПРИКЛАД 14. Довести, що прямі
x 1 y z  5 x 3 y  2 z 3
l1 :   і l2 :  
 2 2 1 1 0 1
є мимобіжними. Знайти відстань між ними.
РОЗВ’ЯЗАННЯ. За умовою задачі маємо точки M 1 (1; 0; 5)  l1 ,
 
M 2 (3;  2; 3)  l2 і напрямні вектори s1  (2; 2;  1), s2  (1; 0; 1) прямих l1 і l2
відповідно.
Складемо вектор M1M 2  (2;  2;  2) і перевіримо на компланарність
 
вектори M 1M 2 , s1 , s2 (рис. 19), обчисливши їх мішаний добуток
 2 2 2
 
M 1M 2  s1  s2   2 2  1  6.
1 0 1
   
Оскільки M 1M 2  s1  s2  0, то вектори M 1M 2 , s1 , s 2 некомпланарні.
Отже, прямі l1 і l2 є мимобіжними.

Рис. 19 Рис. 20
Знайдемо відстань між цими мимобіжними прямими.
Перший спосіб. Через кожну з мимобіжних прямих проведемо по
площині, паралельній до іншої прямої.
Запишемо рівняння однієї з таких площин, наприклад, площини  , що
проходить через пряму l1 , паралельно прямій l2 . Нехай M ( x; y; z ) довільна
точка площини  . Складемо вектор M1M  ( x  1; y; z  5). Очевидно, що
 
вектори M 1M , s1 , s2 компланарні. Отримаємо рівняння шуканої площини 
(рис. 20)
x 1 y z 5
2 2  1  0  2 x  y  2 z  8  0.
1 0 1
Пряма l2 буде паралельна цій площині, а відстань від довільної точки
цієї прямої, наприклад M 2 , до площини  дорівнюватиме відстані між
мимобіжними прямими. Тоді
| 2  3  1  (2)  2  3  8 | 6
d   2.
22  12  (2) 2 3

Другий спосіб. Відстань d можна знайти за формулою (20) як довжину

висоти паралелепіпеда, побудованого на трьох некомпланарних векторах
   
M 1M 2 , s1 , s2 . Зважаючи на те, що V  | M 1M 2  s1  s2 |  6,
   
i j k
      
s1  s2   2 2  1  2i  j  2k , S | s1  s2 | 22  12  (2)2  3,
1 0 1
V 6
то відстань d    2.
S 3


Контрольні запитання

1. Які є види рівнянь площини у просторі?

2. Запишіть загальне, рівняння у відрізках, неповні рівняння площини.
3. Яка ідея лежить у побудові площини, що проходить через три точки,
що не лежать на одній прямій?
4. Як можуть розміщуватися дві площини у просторі?
5. За якою формулою обчислюють кут між двома площинами?
6. Які умови паралельності та перпендикулярності двох площин?
7. Які є види рівнянь прямої у просторі?
8. Запишіть канонічні, параметричні, загальні і рівняння прямої, що
проходить через дві точки.
9. Як зводять загальні рівняння прямої до канонічного вигляду, і навпаки?
10. Як можуть розміщуватися дві прямі у просторі?
11. За якою формулою обчислюють кут між двома прямими в просторі?
12. За якою формулою обчислюють відстань від точки до прямої в
просторі?
13. Як знаходять відстань між паралельними прямими? Вивести цю
формулу.
14. Які прямі називають мимобіжними прямими? Як знаходять найкоротшу
відстань між ними? Вивести цю формулу.
15. Вкажіть умови належності двох прямих одній площині.
16. Які умови паралельності і перпендикулярності двох прямих в просторі?
17. Як можуть розміщуватися пряма і площина в просторі?
18. За якою формулою обчислюють кут прямою і площиною в просторі?
19. Які умови паралельності і перпендикулярності прямої і площини?
20. Вивести формулу відстані від точки до площини?
 ______________________________________________________________________________

Функції та їх властивості. Границя функції

1. Функції однієї змінної та їх властивості

2. Границі числової послідовності

3. Границя функції в точці і в нескінченності

4. Нескінченно малі і нескінченно великі функції
5. Важливі границі
6. Асимптотичне порівняння функцій

1. Функції однієї змінної та їх властивості

Одним з основних понять в математичному аналізі є поняття

функціональної залежності між величинами або функції.
Означення. Нехай задано дві множини дійсних чисел X і Y. Якщо кожному
числу x  X за певним правилом поставлено у відповідність одне дійсне число
y Y , то говорять, що на множині Х визначено числову функцію і записують
y  f ( x) , x  X . Кажуть також, що функція f відображає множину Х у множину
Y.
Множину Х називають областю визначення (існування) функції, х —
аргументом або незалежною змінною, f ( x) — значенням функції в точці х.
Множину тих значень y Y , які набуває функція f ( x) , якщо x  X , називають
областю значень функції. Область визначення функції позначають також D( f )
або D( y ) , а область значень функції — E ( f ) або E ( y) .
Способи задання функції:
 Аналітичний спосіб полягає в тому, що функція y  f (x) задається формулою.
 x 3 , x  0,
Наприклад, y  x , y  
2
x 3  2 y  5 x.
 x  3, x  0,
Можливі його форми задання:
а) явне задання функції за допомогою формули y  f (x) :
y  sin 2 x , y  ln( x  1) .
б) неявне задання функції рівнянням F ( x, y )  0 , яке у загальному
випадку нерозв’язне відносно y .
Наприклад, 1) неявна функція задана рівнянням
x 3 y  y 2  3x 2 y  4 xy  0
або

1
 ______________________________________________________________________________

sin( x  y)  2 x  lg y .
Ці рівняння є нерозв’язними відносно y , на відміну, наприклад,
від рівняння 4 x  7 y  2  0, яке є розв’язним;
2) неявна функція x 2  y 2  1 задає дві явні функції
y  1  x 2 при y  0 і y   1  x 2 при y  0 ;
в) параметричне задання функції y  f (x) полягає в тому, що
функції x і y є функціями однієї незалежної змінної t : x   (t ), y   (t ) .
Записують так:
 x   (t ),
 t  параметр.
 y   (t ),
Наприклад, 1) рівняння кола з центром у початку координат і радіусом r
задається параметрично
 x  r cost ,
 t  [0; 2 ];
 y  r sin t ,
 x  t 2  1,
2) функція  задає явну функцію y  x 2  1 .
 y  t  2t ,
4

 Табличний спосіб полягає в тому, що функціональна залежність задається у

вигляді таблиці, в якій для кожного значення x вказано відповідне значення y .
 Графічний спосіб полягає у заданні функції за допомогою графіка. Графік
y  f (x) – це геометричне місце точок площини R 2 , що мають координати
( x; f ( x)) , де x  значення незалежної змінної, а ординати – відповідні значення
y  f (x) .
 Словесний спосіб використовується, якщо функція описується правилом її
одержання за допомогою слів.
Наприклад, функція Діріхле f ( x)  1, якщо x  раціональне число, й f ( x)  0,
якщо x  ірраціональне число.
Аналітичний спосіб задання функції є основним в математичному аналізі, а
інші способи є додатковими і використовуються для наочних ілюстрацій.
Зауважимо, що під час вивчення функції важливим є її область визначення.
1
Наприклад, для функції y  область визначення визначаємо так:
4  x2
D( f ) : 4  x 2  0  x  (2; 2),
а для функції y  arcsin(lg x) – з умови
D( f ) :  1  lg x  1  0,1  x  10  x [0,1; 10].
2
______________________________________________________________________________
Область визначення функції геометрично є проекцією графіка функції на
вісь Ox .
Однозначні і багатозначні функції.
Означення. Функцію y  f (x) називають однозначною, якщо  x  D( f )
відповідає тільки одне значення y. Функцію y  f (x) називають
багатозначною, якщо  x  D( f ) відповідає кілька значень y .
Наприклад, 1) функція y  3 1  lg 2 x однозначна;
2) рівняння y 2  x  1  0 задає двозначну функцію: y   x  1 , яка розпадається
на дві однозначні: y  x  1 y   x  1 , рис. 1;
3) функція задана рівнянням ( y  x) 2  x двозначна, оскільки отримуємо два
значення y : y  x   x y  x  x , рис. 2.

y  x 1 y1
y2 x 1 0

O
-1 x x x 1 x
y2

y   x 1

Рис. 1 Рис. 2
Обернена функція.
Нехай задано функцію y  f (x) , область визначення якої D( f ) і множина
значень E ( f ) . Якщо кожному значенню y  E відповідає єдине значення x  D ,
то визначена функція x   ( y ) з областю визначення E і множиною значень D
(рис. 3). Таку функцію x   ( y ) називають оберненою до функції y  f (x) і
записують так:
x   ( y)  f 1 ( y) .
Функції y  f (x) і x   ( y ) називають взаємно оберненими. Щоб знайти
функцію x   ( y ) , обернену до функції y  f (x) , достатньо розв’язати рівняння
f ( x)  y відносно x (якщо це можливо). Оскільки традиційно незалежну змінну
позначають через x , а значення функції – через y , то замінивши позначення,
отримаємо функцію y   (x) .
Наприклад, для функції y  x 3 оберненою є функція x  3 y (рис. 4), а для
функції y  5 x оберненою є функція y  log 5 x (рис. 5).
3
______________________________________________________________________________

y y  f (x)
y y  x3

1 y  log5 x
x  (y) y  5x
O O
x 1

x3 y

Рис. 3 Рис. 4 Рис. 5

З означення оберненої функції випливає, що функція y  f (x) має обернену тоді
і тільки тоді коли функція y  f (x) задає взаємно однозначну відповідність між
множинами D( f ) і E ( f ) .
Отже, для будь-якої строго монотонної функції y  f (x) існує обернена
x  f 1 ( y) . Зауважимо, якщо функція y  f (x) зростає (спадає), то обернена
функція x  f 1 ( y) також зростає (спадає). Графіки взаємно обернених функцій
симетричні відносно бісектриси першого і третього координатних кутів – прямої
y  x.
Наприклад, 1) для функції y  x 2 , x  [0; 1] (функція зростає) оберненою є
функція x  y або y  x (після заміни x на y );
2) для функції y  x 2 , x  (; 0] (функція спадає) оберненою є функція y   x ;
3) функція y  x 2 , x  [1; 1] (функція немонотонна) оберненої немає, оскільки
1 1 1
одному y відповідає два значення x (якщо y  , то x1  і x2  ).
4 2 2
Складена функція
Нехай функція y  f (u ) є функцією аргументу функція u ( f : U  Y ) , а
змінна u є функцією u  g (x) від змінної x ( g : X  U ) , тобто
y  f (u ) , u  g (x) .
Тоді на множині X задано функцію
y  f ( g ( x)) або y  h(x) ,
яку називають складеною, або композицією функцій, суперпозицією функцій,
функцією від функції; при цьому h : X  Y , змінну u  внутрішньою функцією
(або проміжковим аргументом), f  зовнішньою функцією.

4
 ______________________________________________________________________________

Наприклад, функцію y  cos3 x можна записати так: y  u 3 , u  cos x . Це

складена функція, як результат суперпозиції двох основних елементарних
функцій: тригонометричної й степеневої.
Складена функція може мати більше одного проміжкового аргументу.
Наприклад, функцію y  arctg 2sin x запишемо так:
y  u , u  arctg v , v  2 w , w  sin x .

Властивості функцій
Парні або непарні функції.
Означення. Функцію y  f (x) називають парною, якщо
 x  D( f ) :   x  D( f ) і f ( x)  f ( x).
Означення. Функцію y  f (x) називають непарною, якщо
 x  D( f ) :   x  D( f ) і f ( x)   f ( x).

У протилежному разі функцію y  f (x) називають функцією загального

вигляду, або ні парною, ні непарною.
Графік парної функції симетричний відносно осі Oy , а графік непарної –
відносно початку координат.
Властивості парних і непарних функцій.
1) Сума парних функцій є парною функцією.
2) Сума непарних функцій є непарною функцією.
3) Сума парної і непарної функцій є ні парною, ні непарною функцією.
4) Добуток будь-якої кількості парних функцій є парною функцією.
5) Добуток двох непарних функції є парною функцією.
6) Добуток парної функції на непарну є непарною функцією.
Наприклад, функції y  x2 , y  x2  1 , y  2 x  2 x , y  ln | x |  парні, а
1 x
функції y  x 3 , y  arcsin x , y  arctg x , y  lg  непарні. Функції y  x  1 ,
1 x
y  x , y  2 x , y  x 2  5 x ні парна, ні непарна.

5
______________________________________________________________________________
Періодичні функції
Означення. Функцію y  f (x) називають періодичною, якщо
 T  0  x  D( f ) : x  T  D( f ) і f ( x  T )  f ( x),
причому періодом функції називають найменше додатне число T , яке
задовольняє цій умові.
Графік T  періодичної функції складається з повторюваних фрагментів
графіка функції на проміжку [0; T ] . Якщо функція f (x) періодична з періодом
T
T , то функція f (kx  b) також періодична з періодом .
|k|

Наприклад, періодичними функціями є y  sin x , y  соs x (T  2 ) , y  tg x ,

y  ctg x , y  sin 2 x , y  соs2 x , y | sin x | , y | соs x | (T   ) , дробова частина
числа y  {x} (T  1) .
Для функцій y  sin(1 2 x   6) періодом є T  4 , y  сtg (2  5 3x) 
T  3 5 , y | соs 2 x 3 |  T  3 2 , y  соs2 2x  T  1 2 , y  2sin 3 x  T  2 3 .
Обмежені функції
Означення. Функцію y  f (x) називають обмеженою зверху на множині X ,
якщо
 M R :  x X  f ( x)  M .
Означення. Функцію y  f (x) називають обмеженою знизу на множині X ,
якщо
 mR :  x X  m  f (x).

Означення. Функцію y  f (x) називають обмеженою на множині X , якщо

 C  0: x X  | f ( x) | C.
У протилежному разі функцію називають необмеженою.
6
______________________________________________________________________________

Графік обмеженої функції лежить між прямими y  С і y  С .

Наприклад, функція y  sin 2 x є обмеженою, оскільки | sin 2x | 1  x  D( f ) , а
1
функція y  необмежена, оскільки вона набуває значень (; 0)  (0;  ) .
x
Монотонні функції
Означення. Функцію y  f (x) називають зростаючою на множині X ,
 x1 , x2  X : x1  x2  f ( x1 )  f ( x2 ).
Означення. Функцію y  f (x) називають спадною на множині X ,
 x1 , x2  X : x1  x2  f ( x1 )  f ( x2 ).

Означення. Функцію y  f (x) називають неспадною на множині X ,

 x1 , x2  X : x1  x2  f ( x1 )  f ( x2 ).
Означення. Функцію y  f (x) називають незростаючою на множині X ,
 x1 , x2  X : x1  x2  f ( x1 )  f ( x2 ).

Функції зростаючі, спадні, неспадні і незростаючі на множині X

називають монотонними, а зростаючі, спадні функції називають строго
монотонними на цій множині.

7
 ______________________________________________________________________________
Основні елементарні функції
Елементарними називаються функції, утворені з основних елементарних
функцій застосуванням до них чотирьох арифметичних дій (додавання,
віднімання, множення, ділення) та суперпозицій, застосованих скінченну
кількість разів. Доведено, що елементарна функція є неперервною в кожній
точці своєї області визначення.
1. Степенева y  x a , (a  R);
2. Показникова y  a x , (a  0, a  1); зокрема y  e x , (e  2,71828 ...);
3. Логарифмічна y  log a x, (a  0, a  1); зокрема y  ln x, (a  e);
4. Тригонометричні y  sin x, y  cos x, y  tg x, y  ctg x;
5. Обернені тригонометричні y  arcsin x, y  arccos x, y  arctg x, y  arcctg x;
e x  e x
6. Гіперболічні функції. Гіперболічний синус y  sh x  .
2
D( f )  R, E ( f )  R. Функція непарна. Зростає на R (рис. 6).
e x  e x
Гіперболічний косинус y  ch x  .
2
D( f )  R, E ( f )  [1;  ). Функція парна (рис. 7).

y y
y
y
y=sh x y=ch x

y=сth x
1
y=th x
1 O
x O x x O x
-1
-1

Рис. 6 Рис. 7 Рис. 8 Рис. 9

sh x
Гіперболічний тангенс y  th x  .
ch x
D( f )  R, E ( f )  (1;1). Функція непарна; зростає на R . Графік має дві
горизонтальні асимптоти y  1 (рис. 8).
ch x
Гіперболічний котангенс y  cth x  .
sh x

8
 ______________________________________________________________________________
D( f )  R \ {0}, E ( f )  R \ [1;1]. Функція непарна; спадає на D( f ) . Графік має
вертикальну асимптоту x  0 і дві горизонтальні асимптоти y  1 (рис. 9).
Гіперболічні функції на відміну від тригонометричних функцій неперіодичні.
З формул – означень
e x  e x e x  e x
ch x  , sh x 
2 2
маємо
ch x  sh x  e x , ch x  sh x  e x .
Тому легко довести, що
sh 2 x  2 sh x ch x, ch 2 x  ch2 x  sh2 x,
ch2 x  sh2 x  1,
x x
ch x  1  2 ch2 , ch x  1  2 sh2 .
2 2
7. Обернені гіперболічні функції. Знаходимо обернену функцію до y  sh x , тобто
e x  e x
y . Звідси
2
e x  e x  2 y  0  (e x )2  2 ye x  1  0.
Розв’язавши квадратне рівняння, отримаємо
e x  y  y 2  1 (значення кореня із “-” відкидаємо, оскільки e x  0 ).
Отже, e x  y  y 2  1  x  ln( y  y 2  1).
Замінивши змінні x і y місцями, отримаємо функцію y  ln( x  x 2  1) ,
яка є оберненою y  sh x . Позначають її Arsh x і називають ареа-синусом
величини x (рис. 10).
e x  e x
Аналогічно з рівняння y  ch x  отримаємо
2
e x  y  y 2  1  x  ln( y  y 2  1).

y y
y=ch x

y  Arsh x
y  Arch x

O 1
x O 1 x

Рис. 10 Рис. 11
9
 ______________________________________________________________________________

Оберненою до y  ch x є двозначна функція y  ln( x  x 2  1), оскільки

y  ch x немонотонна. Тому взявши верхню вітку, отримаємо
функцію y  ln( x  x 2  1), яку називають ареа-косинусом величини x і
позначають її Arch x (рис. 11).

Елементарні функції поділяють на алгебраїчні та неалгебраїчні

(трансцендентні). До алгебраїчних функцій належать:
 полінони степеня n : Pn ( x)  a0 x n  a1 x n-1  ...  an ;
Pn ( x)
 дробово-раціональні функції f ( x)  , де Pn ( x), Qm ( x) – полінони;
Qm ( x)
 ірраціональні функції, при побудові яких використовуються арифметичні
операції та операції добування кореня.
Раціональну або ірраціональну функцію називають алгебричною. Елементарну
функцію, яка не є алгебричною називають трансцендентною.

2. Границі числової послідовності

Означення. Числовою послідовністю x1 , x2 ,, xn ,... називають числову
функцію xn  f (n) визначену на множині натуральних чисел.
Короткий запис послідовності: { xn } або xn , n  N ,
x1 , x2 ,, xn ,...  члени послідовності, xn  f (n)  загальний ( n -ий) член
послідовності.
Оскільки послідовність є окремим випадком функції, то для неї
використовують ті ж самі терміни: монотонність, обмеженість, тощо.
Означення. Числову послідовність { xn } називають обмеженою, якщо
C 0  n  N  | xn | C.
Означення. Числову послідовність { xn } називають зростаючою
(неспадною), якщо
nN  xn1  xn ( xn1  xn ).
Означення. Числову послідовність { xn } називають спадною
(незростаючою), якщо
nN  xn1  xn ( xn1  xn ).
xn1
Якщо позначити   xn1  xn ; q  , xn  0 , то для зростаючої
xn
(неспадної) послідовності справедливі такі нерівності:

10
______________________________________________________________________________
  0, q 1 (  0, q  1) ,
і для спадної (незростаючої) послідовності:
  0, q  1 (  0, q  1) .
1
Наприклад, 1) {xn }   монотонна (спадна) й обмежена;
n
2) {xn }  n  монотонна (зростаюча) й необмежена;
3) {xn }  (1) n  n  1, 2, 3, 4,...,(1) n  n,...  немонотонна й необмежена;
 (1) n  3 2 5 (1) n
4) {xn }  1    0, , , ,...,1  ,...  немонотонна й обмежена;
 n  2 3 5 n
 1  (1) n  1  (1) n
5) {xn }     0, 1, 0, 1,..., ,...  немонотонна й обмежена;
 n  n
6) {Fn }  1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21,...  послідовность Фібоначчі, n -й член якої
визначається рекурентною формулою
Fn  Fn 1  Fn  2 , n  3, де F1  F2  1 .
 n  (1   ) n 5 1
Відомо, що n -й член Fn  , де  
 золотий переріз.
5 2
(Рекурентна формула - формула, яка виражає будь-який член
послідовності, через один чи кілька попередніх члени. )
Означення. Число a називають границею послідовності {xn } (записують
a  lim xn ), якщо для довільного додатного   0 знайдеться такий номер
n 
N  N ( ) , що для всіх n  N виконується нерівність
| xn  a |  .
Число a є границею послідовності { xn } можна записати у вигляді:

lim xn  a     0  N  N ( )  N :  n  N  | xn  a |  .
n 

Символ lim утворений із перших трьох літер латинського слова limes, що

означає «границя».
Означення. Послідовність { xn } називають збіжною, якщо вона має
скінченну границю a , і розбіжною, якщо вона має нескінченну границю або не
має границі.
Геометричний зміст означення границі послідовності.
З нерівності | xn  a |  або a    xn  a   випливає, що елемент xn
належить інтервалу (a   ; a   ), який називають   околом числа a .

11
______________________________________________________________________________
Якщо число a – границя послідовності { xn } , то в довільний (як завгодно
малий)   окіл точки a потраплять всі члени { xn } , за винятком скінченного
числа (рис. 12).
Якщо послідовність збіжна, то вона має тільки одну границю.

a  a a  x
Рис. 12
3n  2
Наприклад, якщо розглянути послідовність із загальним членом xn  ,
3n  5
то, записавши послідовно її члени
5 8 11 32
x1  , x2  , x3  , ...., x10  , .... ,
8 11 14 35
бачимо, що вони наближаються до a  1 (знаходяться в околі 1). Тому можемо
записати нерівність | xn  1 |  , якщо   0 знайдеться натуральне число
3n  2
N  N ( ) таке, що для всіх n  N виконується нерівність 1  .
3n  5
Звідси, якщо   0,01 , то
3n  2 3 3 1 295
1     n  98,3.
3n  5 3n  5 3n  5 100 3
За номер N візьмемо число N  99 і всі члени з номером n  N  99 будуть
розміщені в околі a  1, тобто це означає, що виконується нерівність
xn  1  0,01.
n 1
Приклад 1. Довести, що lim 1.
n n

n 1
Розв’язання. За означенням, число 1 є границею послідовності xn  ,
n
n  N , якщо   0 знайдеться натуральне число N  N ( ) таке, що для всіх
n 1
n  N виконується нерівність 1  .
n
n 1 1 1 1 1
Розглянемо 1     n . Тоді для всіх n  N    , де
n n n   
1 1
    ціла частина числа .

Зауважимо, що число N  N ( ) залежить від  .

12
______________________________________________________________________________

3  1   26   2 
Якщо   , то N        8   8 і з члена із номером n  9
26  3 26   3   3 
3
виконується нерівність xn  1  . Взявши менше   0,01 , то
26
 1 
N    100   100 і з члена із номером n  101 виконується нерівність
1 100 
xn  1  0,01.

Властивості збіжних послідовностей

1. Границя сталої дорівнює цій сталій.
2. Якщо послідовність x n  має границю, то ця границя єдина.
3. Послідовність, яка має границю, є обмеженою.
4. Нехай lim xn  a  b . Тоді знайдеться число N, таке, що при будь-
n 
якому n  N справджуватиметься нерівність xn  b .
5. Нехай lim xn  a . Якщо послідовність x n при всіх n задовольняє
n 
нерівність xn  b , то a  b .
6. Про «охоплену» послідовність або теорема «про двох
міліціонерів».
Нехай виконується нерівність xn  u n  y n . Якщо послідовність x n  і y n 
збіжні, причому lim x n  a , і lim y n  a , то послідовність u n також буде збіжною і
n  n 

lim u n  a .
n 

Нескінченно малі та нескінченно великі послідовності

Послідовність x n  називається нескінченно малою, якщо lim x n  0 .
n 

Послідовність x n називається нескінченно великою послідовністю (н.в.п.),

якщо для будь-якого додатного числа A існує такий номер N, що при всіх n > N
виконується нерівність | x n | > A. Будемо надаліпозначати lim x n   .
n 

Сума скінченого числа нескінченно малих послідовностей є нескінченно

мала послідовність.
Добуток нескінченно малої послідовності і обмеженої є нескінченно мала
послідовність.
Якщо x n  нескінченно мала послідовність і x n  0 , то послідовність y n  1
xn
є нескінченно великою. Якщо y n  нескінченно велика послідовність, то
послідовність x n  1 є нескінченно малою послідовністю.
yn

13
______________________________________________________________________________

Основні теореми про границі послідовності

Для того, щоб послідовність x n  мала границю а, необхідно і достатньо,
щоб x n  a   n , де  n - нескінченно мала послідовність.
Якщо послідовності x n  і y n  збіжні, причому lim x n  a , і lim y n  b , то:
n  n 

1) lim ( x n  y n )  lim x n  lim y n  a  b ;

n  n  n 

2) lim cx n  c lim x n  ca;

n  n 

3) lim ( x n  y n )  lim x n  lim y n  a  b ;

n  n  n 

x  lim x na
4) lim  n   n   , якщо b  0.
n  y
 n  limn 
yn b
n  arctg n
Приклад 2. Знайти lim .
n  n 1
n  arctg n n  n  1 1    1  
lim  lim  lim arctg n  lim     lim 1   .
n n 1 n n  1 n n
 n  1  2 2 n n  1  2

Число e
Необхідна ознака збіжності. Якщо послідовність { xn } збігається, то вона
обмежена.
Теорема Вейєрштрасса. Якщо послідовність, починаючи з деякого номера,
монотонна й обмежена, то вона збіжна.

 1  
n

За цією теоремою послідовність {xn }  1     монотонно зростаюча і

 n   
обмежена, тобто має границю, що дорівнює e . Маємо
n
 1
lim 1    e, e  2,71828 ....
n
 n

3. Границя функції в точці і в нескінченності
Розглянемо функцію y  f ( x) , визначену на деякому проміжку. Нехай
незалежна змінна х необмежено наближається до числа x0 . Це означає, що х
набуває значень, які як завгодно наближаються до x0 , але не стають рівними x0 .
Записують це так x  x0 і кажуть, що х прямує до числа x0 .
Означення (Коші). Число А називається границею функції в точці x0 (або
при x  x0 ), якщо для будь-якого додатного як завгодно малого числа  можна

14
______________________________________________________________________________

підібрати таке додатне число , що для всіх х ( x  x0 ), які задовольняють нерівність

x  x0   , буде справджуватися нерівність f ( x)  A   .
Якщо А є границею функції f ( x) при x  x0 , то це записують так:
lim f ( x)  A або f ( x)  A .
x x0 x x0

Геометричний зміст границі функції в точці.

Нерівність f ( x)  A   еквівалентна нерівності
   f ( x)  A    A    f ( x)  A   .
Якщо розглянути границю функції y  f (x) (рис. 13), то нерівність
A    f ( x)  A   відповідає розміщенню частини графіка в смузі шириною 2
для всіх x із   околу точки x0 , тобто таких, що x0    x  x0   .
y
y  f (x)

A

A
2

A

  
O x0   x0 x0  x

Рис. 13
Означення. Число А називається границею функції в точці при x  x0 ,
якщо для довільного   0 знайдеться такий   окіл точки x0 , що для всіх
x  x0 з   околу точки x0 відповідні ординати графіка функції f (x) лежать у
смузі A    f ( x)  A   , хай би якою вузькою вона була.
Приклад 3. Користуючись означенням границі функції за Коші, довести,
що
lim x 2  25 .
x 5
Нехай   0 . Потрібно довести, що можна вибрати таке   0 , що для всіх
x , які задовольняють нерівність 0 | x  5 |  , виконуватиметься | x 2  25 |  .
Якщо 0 | x  5 |  , то
| x  5 || x  5  10 || x  5 | 10    10
і
15
______________________________________________________________________________

| x 2  25 || x  5 |  | x  5 |  (  10).
Для виконання нерівності | x 2  25 |  достатньо взяти    (  10), тобто
 2  10    0 ( D  100  4 )    5  25  
(другий корінь   5  25   відкидаємо, оскільки має бути   0 ).
Отже, для довільного   0 існує таке   5  25    0 , що з нерівності
| x  5 |  випливає нерівність | x 2  25 |  .
Отже, lim x 2  25 .
x 5

Границя функції f (x) при x   .
Нехай значення аргумента x необмежено зростають за абсолютною
величиною (записують x   ). Це означає, що значення | x | будуть великими за
деяке велике додатне число S , тобто | x | S . При цьому значення функції
поступово наближається до значення A , тобто | f ( x)  A | 0 або | f ( x)  A |  .
Означення. Число A називається границею функції f (x) при x   ,
якщо для будь-якого додатного як завгодно малого числа  можна підібрати таке
додатне число S  S ( ) , що для всіх х, які задовольняють нерівність | x | S , буде
справджуватися нерівність f ( x)  A   .
A  lim f ( x)    0  S  S ( )  0 x : | x | S : | f ( x)  A |  .
x 
У записах границі функції також застосовують знак  — "нескінченність".
Так, запис x   застосовують тоді, коли всі значення змінної величини х
стають як завгодно великими. Якщо x   , то записують x   , якщо
(  x)   , то записують x   .
Зокрема, запис lim f ( x)  A , якщо А – число, означає, що для значень х, які
x
як завгодно великі за абсолютною величиною, значення функції f ( x) є як
завгодно близьким до А.
1 1
Наприклад, якщо f ( x)  , x   , то lim  0 . Цей запис розуміємо так:
x x x
якщо x   , то f ( x)  0 ; а якщо ж x   , то f ( x)  0 .

16
______________________________________________________________________________

Властивості функцій, що мають скінченну границю

1. Якщо функція має границю в точці, то ця границя єдина.
2. Функція, що має скінченну границю в точці, обмежена в деякому околі
цієї точки.
3. Якщо функція f (x) має додатну (від’ємну) границю А в точці x0 , то
існує проколений окіл точки x0 , в якому функція f (x) додатна
(від’ємна).
4. Якщо в деякому проколеному околі точки x0 виконується нерівність
f1 ( x)  f 2 ( x), та існують скінченні границі lim f1( x), lim f 2 ( x), то
x x0 x x0
lim f1( x)  lim f 2 ( x).
x  x0 x  x0
5 Якщо lim f1( x)  lim f 2 ( x)  A і в деякому околі точки x0 виконується
x  x0 x  x0
нерівність f1 ( x)  f ( x)  f 2 ( x), то lim f ( x)  A.
x  x0
Основні теореми про границі функцій, що мають скінченні границі

Припустимо, що для функцій f ( x) і g ( x) існують скінченні границі

lim f ( x)  A , lim g ( x)  B .
x x0 x x0

Тоді справджуються співвідношення:

1) lim C f ( x)  C lim f ( x)  C A , якщо С — стала;
x x0 x x0

2) lim  f ( x)  g ( x)   lim f ( x)  lim g ( x)  A  B ;

xx0 xx0 xx0

3) lim  f ( x)  g ( x)   lim f ( x)  lim g ( x)  A  B ;

xx0 xx0 xx0

lim f ( x)
f ( x) x x0 A
4) lim   , якщо B  0 ;
x x0 g ( x) lim g ( x) B
x x0

17
______________________________________________________________________________

5) lim [ f ( x)]n  An ;
x  x0
lim g ( x )
  x  x0
6) lim [ f ( x)] g ( x)
  lim f ( x)   AB .
x  x0  x  x0 
3x 2  x  2 2
Приклад 4. Знайти: а) lim ; б) lim sin x ; в) lim (5 x) x .
x2 x4 x 2 x 2

Розв’язання. Оскільки чисельник дробу f ( x)  3 x 2  x  2 і знаменник дробу

g ( x)  x  4 функції визначені в точці x0  2 , то f (2)  3  2 2  2  2  12 ,
g (2)  2  4  2 . Тоді отримуємо
3x 2  x  2 f (2)
lim   6 .
x2 x4 g (2)
lim x 2
 x2
б) lim sin x  sin  1; в) lim (5 x)  lim (5 x) x  2  10 4.
x  2 2 x2 x2

Однобічні границі
Означення. Число A1 ( A2 ) називають правою (лівою) границею функції
f (x) в точці x0 , якщо для довільного   0 існує таке   0 , що для всіх x
таких, що x0  x  x0   ( x0    x  x0 ) , виконується нерівність
| f ( x)  A1 |  (| f ( x)  A2 |  ).
Записують це так:
A1  lim f ( x)  f ( x0  0) – права,
x  x0  0
A2  lim f ( x)  f ( x0  0) – ліва границі,
x  x0 0
які називають однобічними (рис. 14).
y
y  f (x)

A1

A2

O x0 x

Рис. 14
18
______________________________________________________________________________

Теорема (про зв’язок між однобічними границями і границею функції).

Функція у  f (x) має границю в точці x0 тоді і лише тоді, коли і цій точці
існують права і ліва границі й вони рівні між собою:
lim f ( x)  A  lim f ( x)  lim f ( x)  A.
x  x0 x  x0  0 x  x0 0

Приклад 5. Розглянемо функцію

1, x  0,

y y  sign ( x)   0, x  0, (рис. 15).
  1, x  0
1 
У точці x  0 обчислимо однобічні границі
 lim sign ( x)  sign (0)  1;
O x x 0

1 lim sign ( x)  sign (0)  1. Бачимо, що

x 0
однобічні границі існують, але не рівні між
собою.
Рис. 15

4. Нескінченно малі і нескінченно великі функції
Означення. Функцію у  f (x) називають нескінченно малою при x  x0 ,
якщо lim f ( x)  0 .
x  x0
Означення. Функцію у  g (x) називають нескінченно великою при x  x0 ,
якщо lim f ( x)   .
x  x0
Наступні теореми стверджують про зв’язок між нескінченно малими й
нескінченно великими функціями.
Теорема. Якщо при x  x0 функція у  f (x) нескінченно мала і f(x)  0 в
1
деякому околі точки x0 , то функція g ( x)  при x  x0 є нескінченно
f ( x)
великою, і навпаки, якщо при x  x0 функція у  g (x) нескінченно велика, то
1
функція f ( x)  при x  x0 є нескінченно малою. Схематично зобразимо
g ( x)
так:

19
______________________________________________________________________________
1 1
  при x  x0 і  0 при
0 
y x  x0 (Визначеності).


Приклад 6. Розглянемо функцію
2
1
y  arctg (рис. 16).
x
O x
Рис. 16


2
У точці x  0 обчислимо однобічні
границі
1  1  
lim arctg  arctg   arctg ()  ;
x  0 x   0 2
1  1  
lim arctg  arctg   arctg ()   .
x  0 x   0 2
Бачимо, що однобічні границі існують, але не рівні між собою.


Наприклад, нескінченно малими функціями (н.м.ф) є наступні функції:

1 x x sin x 2 log 2 x 1
, x, , , при x   ;
x2 2 x x x
x2 x
sin x , tg x , , x при x  0 ;
1 x 2
x2  1 x  1
, , x log 2 x , 2 x  2 при x  1,
x 1 2 x

а нескінченно великими функціями (н.в.ф.) є:

x2 2x x
, , при x   ;
1 x x log 2 x
x2  1 2x 1
, , при x  0 ;
x x tg x
x 1 4x x 1 1
, , , , при x  1 .
1 x 2
x2  1 log 2 x x 2  x  x3  x sin x

20
______________________________________________________________________________
Теорема (про зв’язок нескінченно малих функцій із границями функцій).
Для функції у  f (x) існує скінченна границя lim f ( x)  A тоді і тільки тоді,
x  x0
коли функцію у  f (x) можна подати у вигляді суми
f ( x)  A   ( x) ,
де lim  ( x)  0 .
x  x0
Доведення. Необхідність. Нехай lim f ( x)  A . Тоді за означенням
x  x0
  0   0 x : 0  | x  x0 |  : | f ( x)  A |  .
Це означає, що для функції  ( x)  f ( x)  A виконується |  ( x) |  , тобто
lim  ( x)  0 . Отже, f ( x)  A   ( x), де lim  ( x)  0 .
x  x0 x  x0
Достатність. Нехай виконується рівність (1). Перейдемо до границі при
x  x0 у цій рівності:
lim f ( x)  lim ( A   ( x))  A  lim  ( x)  A  0  A.
xx0 xx0 xx0


Властивості н.м.ф. і н.в.ф.

21
______________________________________________________________________________
Визначеності ( a, b  R )

Невизначеності
0 
, ,   , 0  , 00 ,  0 , 1
0 
У простих випадках обчислення границь зводиться до підстановки в даний
вираз граничного значення аргументу, але часто це призводить до
невизначеностей виду
0 
, ,   , 0  , 00 ,  0 , 1 .
0 
З’ясування поведінки невизначеного виразу з огляду на існування границі
називають розкриттям невизначеності.
x2  9
Приклад 7. Знайти lim .
x3 x  3

x2  9 0 ( x  3)( x  3)
Розв’язання. lim     lim  lim ( x  3)  6.
x  3 x  3  0  x  3 x3 x  3

2 x  9 x  12 x  4
3 2
Приклад 8. Знайти lim .
x 2 x 3  3x 2  4
Розв’язання. У точці x  2 чисельник і знаменник дробу обертаються у
нуль, інакше кажучи, число x  2 – корінь чисельника і знаменника. Маємо
0
невизначеність вигляду . Щоб розкрити цю невизначеність, слід у чисельнику і
0
знаменнику дробу виділити множник ( x  2) . Для поліномів, степінь яких  3
означає виконати ділення поліномів із чисельника і знаменника на двочлен
( x  2) без остачі (ділення поліномів кутом).

22
______________________________________________________________________________

2 x 3  9 x 2  12 x  4  0  ( x  2) 2 (2 x  1) 2x  1 2  2  1
lim     lim  lim   1.
x 2 x  3x  4
3 2
 0  x2 ( x  2) ( x  1) x2 x  1
2
2 1

3  3 9x
Приклад 9. Знайти lim .
x3 1  x  10  2 x

Розв’язання. Домножаємо чисельник і знаменник на спряжені вирази до

чисельників і знаменників. Маємо
3  3 9x 0
lim  
x3 1  x  10  2 x 0
(3  3 9 x )(32  3 3 9 x  ( 3 9 x ) 2 )( 1  x  10  2 x )
 lim 
x3 ( 1  x  10  2 x )( 1  x  10  2 x )(32  3 3 9 x  ( 3 9 x ) 2 )

(27  9 x)( 1  x  10  2 x ) 4
 lim  
x3 (9  3 x)(32  3 3 9 x  ( 3 9 x ) 2 ) 9.

Приклад 10. Знайти:
3x 2  x  2 2 x3  x  1 x 4  2 x 2  10
а) lim 3 ; б) lim ; в) lim .
x x  2 x  1 x 3  2 x  x 2  3 x 3 x 10 x 2  x  5

Розв’язання.
3x 2 x 2 3 1 2
 3 3  2 3
3x  x  2   
2 3
x  lim x x
а) lim 3     lim x3 x x  0.
x x  2 x  1    x x 2x 1 x 2 1
1 2  3
 
x3 x3 x3 x x
Зауважимо, що у прикладах, подібних до 10 а), чисельник і знаменник
дробу почленно ділять на x n , де n  степінь полінома у знаменнику.
1 1
2 
2x  x  1
3
 x 2 x 3  2 .
б) lim     lim
x 3  2 x  x 2  3 x 3    x 3  2  1  3 3
x3 x 2 x
2 10
1 2  4
x  2 x  10   
4 2
x x  .
в) lim     lim
x 10 x 2  x  5  x  10

1

5
x 2 x3 x 4


23
______________________________________________________________________________
Приклади 10 а)–в) дозволяють дійти такого висновку: нехай f ( x) —
поліном степеня m  1 з коефіцієнтом a  0 біля x m , g ( x) — поліном степеня
n  1 з коефіцієнтом b  0 біля x n , тоді
 , ÿêù î m  n,
f ( x)     a
lim      , ÿêù î m  n,
x x0 g ( x )  b
 0, ÿêù î m  n.

3x 4  x 3  5
Приклад 11. Обчислити lim .
x 4x  x  x  2
4 2


Розв’язання. Маємо невизначеність   . Хоча чисельник і знаменник

невизначеного виразу – ірраціональні функції, проте можна скористатися
аналогічним підходом, що у прикладах 10.
2 5
x2 3  
3x  x  5
4 3
x x4 3
lim  lim  .
x 4x  x  x  2
4 2 x 1 1 2 2
x2 4 2  3  4
x x x

Приклад 12. Обчислити
lim ( x 4  x 2  2 x  1  x 4  3x 2  x  4)
x .
Розв’язання. Маємо невизначеність виду      . За допомогою тотожних

перетворень зводимо її до невизначеності   :

lim ( x 4  x 2  2 x  1  x 4  3x 2  x  4)       
x

( x 4  x 2  2 x  1  x 4  3x 2  x  4)( x 4  x 2  2 x  1  x 4  3x 2  x  4)
 lim 
x x  x  2 x  1  x  3x  x  4
4 2 4 2

( x 4  x 2  2 x  1)  ( x 4  3x 2  x  4) 4 x 2  3x  5
 lim  lim 
x x  x  2 x  1  x  3x  x  4
4 2 4 2 x x  x  2 x  1  x  3x  x  4
4 2 4 2

 3 5
x 2  4   2 
  x x  4
    lim   2 .
   x 2  1 2 1 3 1 4  2
x  1 2  3  4  1 2  3  4 
 x x x x x x 

24
______________________________________________________________________________
5. Важливі границі
sin x
lim  1 – перша важлива границя.
x0 x

Для доведення розглянемо коло радіусом 1 (OA  1) із центром у точці O .

Нехай OB  рухомий радіус, що утворює кут x (0  x   2) із віссю Ox .
З рис. 1 видно, що S AOB  Sсек AOB  S AOC :
1 1 1 1 1
SAOB  OA  BD  sin x ; Sсек AOB  x ; SAOC  OA  AC  tg x .
2 2 2 2 2
Отже,
1 1 1
sin x  x  tg x.
2 2 2
1 sin x sin x
Поділимо на sin x  0 . Отримаємо cos x   1. Оскільки cos x і 
2 x x
парні функції, то отримана нерівність справедлива й при   2  x  0 .
Перейдемо до границі при x  0 . Одержимо lim cos x  1, lim 1  1.
x 0 x 0
sin x
За властивістю границь про три функції, маємо lim  1.
x 0 x
tg x
Наслідок 1. lim  1.
x 0 x
tg x sin x sin x 1
Справді, lim  lim  lim  lim  1. 
x 0 x x 0 x  cos x x 0 x x 0 cos x
arcsin x
Наслідок 2. lim  1.
x 0 x
arcsin x t  arcsin x t
Справді, lim   lim  1. 
x 0 x x  sin t , t  0 t 0 sin t
25
______________________________________________________________________________
arctg x
Наслідок 3. lim  1.
x 0 x
arctg x t  arctg x t
Справді, lim   lim  1. 
x 0 x x  tg t , t  0 t 0 tg t
1  cos x 1
Наслідок 4. lim  .
x 0 x2 2
x x x
2 sin 2 sin sin
1  cos x 2  2  lim 2 2  1.
Справді, lim 2
 lim 2

x 0 x x 0 x x 0 x x 2
4
2 2
Вона застосовується для знаходження границь виразів, які містять
тригонометричні функції.

Приклад 13. Обчислити:

sin 2 x sin3x cos3x  cos7 x
а) lim ; б) lim ; в) lim .
x0 3x x0 tg5 x x0 x sin x
Розв’язання.
sin 2 x  0  sin 2 x 2 x sin 2 x 2 2
а) lim     lim   lim   ;
x0 3 x  0  x0 2 x 3x x0 2 x 3 3
sin 3x
sin 3x  0  sin 3x  3x
б) lim     lim  cos5 x  lim 3 x  cos5 x 
x0 tg5 x  0  x0 sin 5 x x0 sin 5 x
 5x
5x
sin 3x
lim 3x 3
 x0 3x  lim  lim cos5 x  ;
sin 5 x x0 5 x x0 5
lim
x0 5 x

cos3x  cos7 x  0  2sin 5 x  sin( 2 x)

в) lim     lim 
x0 x sin x  
0 x  0 x sin x
sin 5 x sin 2 x sin 5 x sin 2 x
 5x   2x lim  lim 10 x 2
5 x 2 x x0 5 x x0 2 x
 2 lim 2  lim 2  20 .
x0 sin x sin x x0 x
x x lim
x x0 x

Друга важлива границя:
x
 1
lim 1    e,
x   x
де e  2,71828... — ірраціональне число, основа натурального логарифма.
26
______________________________________________________________________________
Другу важливу границю використовують для обчислення границь із
невизначеністю виду 1 .  
1
Якщо зробити заміну  t у другій важливій границі, то при x  , t  0
x
матимемо
1
lim (1  t ) t  e.
t 0

ln (1  x)
Наслідок 5. lim  1.
x 0 x
1 1
ln (1  x)
Справді, lim  lim ln (1  x) x  ln lim (1  x) x  ln e  1. 
x 0 x x 0 x 0

log a (1  x) 1
Наслідок 6. lim  , a  0, a  1.
x 0 x ln a
log a (1  x) ln (1  x) 1
Справді, lim  lim   log a e. 
x 0 x x 0 x  ln a ln a

ex 1
Наслідок 7. lim  1.
x 0 x

ex 1 t  e x  1, t  0 t
Справді, lim   lim  1. 
x 0 x 1  t  e x , x  ln (1  t ) t 0 ln (1  t )

a x 1
Наслідок 8. lim  ln a.
x 0 x

a x 1 e x ln a  1
Справді, lim  lim  ln a  ln a. 
x 0 x x 0 x  ln a

(1  x)   1
Наслідок 9. lim  .
x 0 x
Справді,

27
______________________________________________________________________________

(1  x)   1  t
(1  x)   t  1
(1  x)   1 t  ln(1  x) t ln(1  x)
lim   ln(1  x)  ln(1  t )  lim    lim  lim  .
x 0 x x 0 x ln(1  t ) x 0 ln(1  t ) x 0 x
 ln(1  x) t 0 t 0
1
ln(1  t )

Зокрема, з даного наслідку запишемо границю
n
1  x 1 1
lim  .
x 0 x n
Приклад 14. Обчислити:
1 1
2 x 3
 1 x  3x  2 
x  17  2 x  x 5
а) lim   ; б) lim   ; в) lim   .
x 0  1  x  x  3 x  1  x5  2  x 

1 1 1
 1
Розв’язання. а) lim  
x0  1  x 
x x  1 x
 1  lim  1  
x0 
  
 1   lim  1 
 1 x   x0 
2 x
 
1 x 
 x x

2 x 1 2
1 x  1 x lim
  x x
1   x01 x
 2 x  2 x  2 x  2 x
 lim   1  
  lim   1  
  e 2 ;
x0   1 x   x0   1 x  
   
2 x 3 2 x 3 2 x 3
 3x  2 
б) lim  
x  3 x  1 
 1     3x  1  3 
 lim 
x  3 x  1 


 lim  1 
x 
3 

3x  1


3
 3 x 1  3 x 1(2 x 3) 2 x 3
  3  3lim
 lim   1 
3 x 3 x 1
 e  e2 ;
x   3x  1  
 
1 1 1
 17  2 x 
в) lim 
x5  2  x 

x 5
   17  2 x 
 1  lim  1 
x5  2 x
 1

x 5  15  3x 
 lim  1 
x5 

2 x 
x 5


3(5 x ) 1
x 2 
  x  2 x 5 3
 3(5  x)  3(5 x ) 
 lim   1  
 e 7
x5   2 x  
  .


28
______________________________________________________________________________
Границя показниково-степеневої функції
Нехай для показниково-степеневої функції y  f ( x) g ( x) існують границі
lim f ( x)  A і lim g ( x)  B . Тоді існує границя показниково-степеневої
x  x0 x  x0
функції
lim f ( x) g ( x)  A B .
x  x0
Враховуючи основну логарифмічну тотожність, запишемо
f ( x) g ( x)
f ( x) g ( x)  e ln  e g ( x) ln f ( x)
. (2)
З неперервності показникової та логарифмічної функції матимемо
lim f ( x) g ( x)  lim e g ( x) ln f ( x)
 lim e B ln A  A B . (3)
x  x0 x  x0 x  x0
Формули (2) і (3) застосовують для розкриття невизначеностей типу
00 , 0 , 1 .
Нехай lim f ( x)  1 і lim g ( x)   . Тоді з рівності (3) отримаємо
x  x0 x  x0
( f ( x ) 1) g ( x )
 1  lim ( f ( x ) 1) g ( x )
 f ( x ) 1  x  x0
lim f ( x) g ( x)
 lim  (1  ( f ( x)  1))  e .
x  x0 x  x0  
 
Отже,
lim ( f ( x ) 1) g ( x )
x  x0
lim f ( x) g ( x)
e . (4)
x  x0
2x
Приклад 15. Обчислити lim ( x 2  1)ctg .
x 0
Розв’язання. Для обчислення границі застосуємо формулу (4)
x2 0
lim x 2 ctg 2 x {0} lim   
ctg 2 x x 0 tg 2 x  0 
lim ( x 2  1)  {1 }  e x 0 e  e,
x 0
2
 x 
x2
оскільки lim 2  lim    1 .
x 0 tg x x 0 tg x 


6. Асимптотичне порівняння функцій
Відомо, що сума, різниця і добуток двох нескінченно малих функцій
(н.м.ф.) є н.м.ф., а частка цих функцій може бути числом, нескінченно великою
чи нескінченно малою функцією, або не мати границі.

29
______________________________________________________________________________
Означення. Нехай    ( x),    ( x)  н.м.ф. при x  x0 , тобто
lim  ( x)  0 і lim  ( x)  0 .
x  x0 x  x0
 ( x)
Якщо lim  A  0, то  (x) і  (x) називаються нескінченно малими
x  x0  ( x)
одного порядку малості при x  x0 .
Записують так:  ( x)  O(  ( x)) при x  x0 (читають:  (x) є O велике від
 (x) , якщо x  x0 ).
 ( x)
Якщо lim  0, то  (x) називається нескінченно малою вищого
x  x0  ( x)
порядку малості, ніж  (x) .
Записують так:  ( x)  o(  ( x)) при x  x0 (читають:  (x) є o мале від  (x) ,
якщо x  x0 ).
 ( x)
Якщо lim   , то  (x) називається нескінченно малою нижчого
x  x0  ( x)
порядку малості, ніж  (x) (або  (x) – нескінченна мала вищого порядку
малості, ніж  (x) ).
Записують так:  ( x)  o( ( x)) при x  x0 (читають:  (x) є o мале від  (x) ,
якщо x  x0 ).
 ( x)
Якщо lim  1, то  (x) і  (x) називаються еквівалентними
x  x0  ( x)
нескінченно малими при x  x0 .
Позначають так:  ( x) ~  ( x) при x  x0 (читають:  (x) еквівалентна до
 (x) , якщо x  x0 ).
 ( x)
Якщо lim не існує, то  (x) і  (x) є непорівнянними нескінченно
x  x0  ( x)
малими функціями.
Наприклад, оскільки для функцій  ( x)  5x10 і  ( x)  7 x 2 при x  0 маємо
 ( x) 5 x10 5
lim  lim  lim x8  0 ,
x 0  ( x ) x 0 7 x 2 7 x 0
то  ( x)  5x10 є нескінченно малою вищого порядку малості, ніж  ( x)  7 x 2
при x  0 .
Іншими словами  (x) швидше прямує до нуля, ніж  (x) при x  0 .
Розглянемо
30
______________________________________________________________________________
 ( x) tg x sin x 1 1 1
lim  lim 2  lim    lim   .
x 0  ( x) x 0 x x 0 x cos x x x 0 x
Тоді  ( x)  x 2 є нескінченно малою вищого порядку малості, ніж
 ( x)  tg x при x  0 або  ( x)  tg x – нескінченно малою нижчого порядку
малості, ніж  ( x)  x 2 .
 ( x) x3  2 x 2 x 2 ( x  2))
Оскільки lim  lim  lim  2 ,
x 0  ( x ) x 0 x2 x 0 x2
то функції  ( x)  x3  2 x 2 і  ( x)  x 2 є нескінченно малими одного порядку
малості при x  0 .
1
Наприклад, функції  ( x)  x  sin і  ( x)  x при x  0 порівнювати не
x
можна, оскільки
1
x  sin
 ( x) x  lim sin 1 не існує.
lim  lim
x 0  ( x) x 0 x x 0 x
Приклади еквівалентних нескінченно малих можна отримати з першої та
другої важливих границь та наслідків з них. Маємо

sin x ~ x, x  0, e x  1 ~ x, x  0,
tg x ~ x, x  0,
a x  1 ~ x ln a, x  0,
x2 ln(1  x) ~ x, x  0,
1  cos x ~ , x  0,
2
x
arcsin x ~ x, x  0, log a (1  x) ~ , x  0,
ln a
arctg x ~ x, x  0,
(1  x)   1 ~ x, x  0,
x
n
1 x 1 ~ , x  0.
n

Теорема. Якщо  ( x) ~ 1 ( x) і  ( x) ~ 1 ( x) при x  x0 , і якщо існує

1 ( x)
lim , то
x  x0 1 ( x)

 ( x)  ( x)
lim  lim 1 .
x  x0  ( x) x  x0 1 ( x)

31
______________________________________________________________________________
Приклад 16. Обчислити:
210 x  1  0  210 x  1 ~ 10 x ln 2, x  0 10 x ln 2
а) lim    lim  2 ln 2  ln 4 ;
x 0 tg 5 x 0  tg 5 x ~ 5 x, x  0 x 0 5 x

esin 5 x  1 ~ sin 5 x, x  0
e e
sin 5 x sin x
0  e sin 5 x
 1  (e  1)
sin x
б) lim     lim  esin x  1 ~ sin x, x  0 
x 0 ln(1  2 x)  0  x 0 ln(1  2 x)
ln(1  2 x) ~ 2 x, x  0
sin 5 x  sin x sin 5 x ~ 5 x, x  0 5x  x
 lim   lim  2;
x 0 2x sin x ~ x, x  0 x 0 2 x

(8 x) 2
1  cos8 x ~  32 x 2 , x  0
2
1  cos8 x 0 
в) lim     sin 2
2 x ~ ( 2 x ) 2
 4 x 2
, x0 
x 0 3sin 2 2 x  x arctg 4 x 0 
arctg 4 x ~ 4 x, x  0

32 x 2 32 x 2
 lim  lim  2;
x 0 12 x 2  4x2 x 0 16 x 2

г)
ln(sin x) 0  ln[1  (sin x  1)]
lim     lim  ln[1  (sin x  1)] ~ sin x  1, x   2 
x  2 ( 2 x   ) 2  0  x  2 (2 x   ) 2
 
1  cos  x  2
sin x  1  2    1   
 lim   lim  1  cos  x  ~   x  , x  
x  2 (2 x   ) 2 x  2 (2 x   ) 2 2  2 2  2
2
 
  x
  lim    1;
2
x  2 2 (2 x   ) 2 8
 1 
sin 3x  1
tg3x  sin 3x  0   cos3x  
д) lim     arcsin 2 3x ~ (3x) 2 , x  0  lim
x 0 2 x  arcsin 3 x
2
0  x 0 2x  9x2
(3x) 2 9 x 2
1  cos3x ~  , x0 9x2
3x 
sin 3x 1  cos3x  2 2
2  3;
 lim  sin3 x ~ 3 x , x  0  lim
x 0 18 x 3  cos3 x x 0 18 x 3 4
cos3x  1, x  0

32
______________________________________________________________________________
є)
 x2
1  x 1 ~2
, x0
1 1 x2 0  1 x2 1 2
lim      lim   2  2 2 
x 0 3 x 8 2 
2 0  x  0 3
x 8 2
2 3
x  8  2  2 3 1 
2 x
 1 ~ 2 
x

x
 8  x 0 8  3 12
 
x2

  lim 22  6 ;
x 0 x
12
sin 2 x  x3  x5 ~ 2 x  x3  x5  x(2  x 2  x 4 ) ~ 2 x,
x 0
sin 2 x  x3  x5 0 
ж) lim     оскільки 2  x 2  x 4  2 при x  0 
x 0 ln(1  3x)  x 6 0 
ln(1  3x)  x 6 ~ 3x  x 6  x (3  x5 ) ~ 3x
x 0
2x 2
 lim  ;
x 0 3 x 3
4 4
n5 n  1  16n8  3   16 n8 2n 2 2
з) lim     lim  lim  ;
n  (3n  3 n ) 2n 2  n  1    n  3n 2n 2 n  3n 2 2 3
и)
1
 0 при n  , тому
 2 n 2  5n
lim (n  5n) arcsin
2
 1
  0  1 4 n  lim  
1
;
n  1  4n 2 arcsin
1
~
1
,n   n   1  4n 2 4
1  4n 2 1  4n 2
 4  x2  4  x2  x2
і) lim ( x  4  x 2  x3 )      lim  x  x3 1  3  
3 1
~   
x  x   x   x 3
x 3 x

1
 0 
 1   1  x x  1 1
 lim  x  x3 1     lim x 3 1   1    lim x   ;
x   x x   x  1 1 x  3 x 3
 3 1 1 ~
x x  3 x

2 x  1  1 ~ 1  x ln 2,
x 0 1

x 0

ї) lim (2 x  sin 3x)ctg 3 x  1  sin 3 x x 
~ 3x
0
 lim (1  x ln 2  3x)
x 0
3x

1 1
ctg 3x  ~
tg 3x x 0 3x

33
______________________________________________________________________________
1 3 ln 2 3 ln 2
x (3 ln 2) 3
 lim (1  x(3  ln 2)) e 3  e3 2 .
x 0
Контрольні запитання

1. Сформулюйте означення границі послідовності.

2. Які є основні типи послідовностей.
3. Сформулюйте основні теореми про границі послідовності.
4. Сформулюйте означення границі в точці? на   ? на   ?
5. Який геометричний зміст границі в точці?
6. Які основні властивості функції, що має границю?
7. Яку функцію називають нескінченно малою (нескінченно великою)? Наведіть
приклади таких функцій.
8. Який зв’язок між нескінченно малими і нескінченно великими функціями?
9. Запишіть важливі границі.
10. Які існують види невизначеностей?
11. Як обчислюють границю показниково-степеневої функції?
12. Які функції називають нескінченно малою вищого порядку малості? нескінченно
малою одного порядку малості? еквівалентними нескінченно малими? Наведіть
приклади таких функцій.

34
_______________________________________________________________________________________
Неперервність функції
1. Неперервність функції в точці та на множині
2. Точки розриву функцій та їх класифікація
3. Властивості неперервних функцій у точці і на відрізку.

1. Неперервність функції в точці та на множині

Означення. Функцію y  f (x) , визначену в деякому околі точці x0 , називають
неперервною у точці x0 , якщо існує границя функції і її значення рівні в цій точці,
тобто
lim f ( x)  f ( x0 ) .
x  x0
Величину x  x  x0 називають приростом аргументу, а величину
y  f ( x  x0 )  f ( x0 )  приростом функції в точці x0
Означення. Функцію y  f (x) називають неперервною у точці x0 , якщо
нескінченно малому приросту аргумента відповідає нескінченно малий приріст функції
у при цій точці, тобто
lim y  0 .
x  0
Останнє означення найчастіше використовують на практиці.
Приклад 1. Доведемо за означенням, що функція y  e x неперервна в кожній
точці x0  R .
Надамо аргументові приросту x . Тоді функція отримає приріст
y  e x0  x  e x0  e x0 (ex  1).
Перейдемо до границі при x  0 .
x0 x x0 e x  1
lim y  lim e (e  1)  e lim  x  lim x  0.
x  0 x  0 x  0 x x  0
Отже, функція y  e x неперервна в кожній точці x0  R .
Означення. Функцію y  f (x) називають неперервною на множині X  (a; b) ,
якщо вона неперервна у кожній точці цієї множини.
Означення. Функцію y  f (x) називають неперервною у точці x0 справа (зліва),
якщо
 
lim f ( x)  f ( x0  0)  f ( x0 )  lim f ( x)  f ( x0  0)  f ( x0 )  .
x  x0  0  x x0 0 
Для неперервності функції y  f (x) у точці x0 необхідно й достатньо, щоб
виконувались такі умови:
1) функція y  f (x) визначена у точці x0 (  f ( x0 ) );
2) існують скінченні ліва і права границі

1
_______________________________________________________________________________________
lim f ( x)  f ( x0  0) і lim f ( x)  f ( x0  0) ;
x  x0  0 x  x0  0
3) однобічні границі рівні між собою: f ( x0  0)  f ( x0  0)  f ( x0 ) .
Якщо хоча б одна з умов 1)-3) порушується, то точку x0 називають точкою
розриву функції y  f (x) .
1
Наприклад, функція y  неперервна в кожній точці x  R \ {-2, 2}, а точки
4 x 2

x  2 є точками розриву функції.

Теорема 1 (про неперервність складеної функції). Якщо функція y  f (x)
неперервна в точці x0 , а функція x   (t ) неперервна в точці t0 , причому x0   (t0 ) , то
складена функція f ( (t )) неперервна в точці t0 .
З цієї теореми (за означенням неперервності) отримуємо важливу формулу для
обчислення границь: lim f ( (t ))  f ( lim  (t ))
t  t0 t  t0
Наприклад,
sin 5 x sin 5 x
lim
x  0 cos x
lim 3 cos x 3  30  1.
x 0
2. Точки розриву функцій та їх класифікація
Згадане вище порушення умов неперервності функції в точці передбачає, що
точка x0 буде точкою розриву функції y  f (x) , якщо функція не визначена в
точці x0 або якщо вона визначена в цій точці, але не є в ній неперервною, тобто не
існує границі функції f ( x) в точці x0 . Саму функцію називають розривною в
точці x0 , кажуть також, що функція має розрив у точці x0 .
Означення. Точку x0 називають:
 точкою усувного розриву, якщо існує границя функції lim f ( x) , але
x x0
функція f ( x) не визначена в точці x0 або в точці x0 функція визначена,
однак lim f ( x)  f ( x0 ) ;
x  x0

 точкою розриву першого роду, якщо існують однобічні скінченні

границі
lim f ( x)  f ( x0  0) і lim f ( x)  f ( x0  0) ,
x x0 0 x  x0  0
але вони не рівні між собою f ( x0  0)  f ( x0  0) , а різницю
2
_______________________________________________________________________________________
 x0 f  f ( x0  0)  f ( x0  0)  стрибком в точці x0 ;

 точкою розриву другого роду, якщо в точці x0 не існує або нескінченна

принаймні одна з однобічних границь lim f ( x)  f ( x0  0) або
x  x0  0
lim f ( x)  f ( x0  0) функції y  f (x) .
x  x0  0

Зауважимо, що розрив функції названо усувним тому, що можна побудувати

таку іншу функцію F ( x) , яка буде неперервною в точці x0 і відрізнятиметься від
f ( x) значенням лише в точці x0 ; функцію F ( x) будують так:
 f ( x), якщо x  x0 ,

F ( x)  
lim f ( x), якщо x  x0 .
 x x0
Приклад 2. Дослідити на неперервність і зобразити схематично графіки
функцій в околах точок розриву:
 x 2  1, якщо x  0,
x2  2x  3  1
а) f ( x)  ; б) f ( x)   2 x  x , якщо 0  x  2, в) f ( x)  1  3 x 1 .
2
x 1  x  2, якщо x  2.

x2  2x  3
Розв’язання. а) Функція f ( x)  визначена для всіх х, крім x  1 .
x 1
Тому x  1 — точка розриву; у всіх інших точках функція неперервна як частка
двох елементарних (а тому неперервних) функцій.
Знайдемо
x2  2x  3  0  ( x  1)( x  3)
lim     lim  lim( x  3)  4 .
x1 x 1  0  x1 x 1 x1

Отже, x  1 — точка усувного розриву; графік функції зображено на рис 1.

3
_______________________________________________________________________________________

Рис. 1 Рис. 2

б) На кожному проміжку ( ; 0] , (0; 2] , (2;  ) f ( x) записана як елементарна

функція, а тому на цих проміжках функція f ( x) є неперервною. Лише спільні кінці
проміжків, тобто точки x1  0 і x2  2 можуть бути її точками розриву.
Досліджуємо функцію f ( x) в околі точки x1  0 :

f (0)  lim ( x 2  1)  1  f (0) — функція неперервна зліва в точці x1  0 ;

x0

f (0)  lim (2 x  x 2 )  0 .
x0

Оскільки f ( 0)  1  0  f (0) , то x1  0 — точка розриву першого роду

функції f ( x) . Стрибок функції f ( x) в цій точці дорівнює
f (0)  f ( 0)  0  ( 1)  1 .
Досліджуємо функцію f ( x) в околі точки x2  2 :

f (2  0)  lim (2 x  x 2 )  0  f (2) — функція неперервна зліва в точці x2  2 ;

x20
f (2  0)  lim ( x  2)  0 .
x20

Оскільки f (2  0)  0  f (2  0)  f (2) , то функція f ( x) неперервна в точці

x2  2 . Графік функції зображено на рис.2.
1
в) Точка x0  1 є точкою розриву функції f ( x)  1  3 1 ,
оскільки функція не
x

визначена в цій точці. В усіх інших точках вона є неперервною як елементарна

функція. Знайдемо односторонні границі функції в точці x0  1 .

4
_______________________________________________________________________________________
1 1
1
Якщо x  1  0  x  1  0     3 x1  0 , тому lim (1  3 x1 ) 1
x 1 x10
або
1 1 1
f (1  0)  lim (1  3 x 1 )  {1  3 101 }  {1  3 0 }  {1  3 }  1 .
x10

Рис. 3

1 1
1
Якщо x  1  0  x  1  0     3 x1   , тому lim (1  3 1 )
x  
x 1 x1 0
або
1 1 1
f (1  0)  lim 
(1  3 )  {1  3
x 1 1 0 1 }  {1  3 0 }  {1  3 }  .

x10
Оскільки f ( 1  0)  1 , f ( 1  0)   , то x0  1 є точкою розриву другого
роду. Графік функції в околі точки x0  1 зображено на рис. 3.

3. Властивості неперервних функцій у точці і на відрізку.

Теорема 2. Нехай функції f (x) і g (x) неперервні у точці x0 . Тоді функції

f ( x)
f ( x)  g ( x), f ( x)  g ( x), , ( g ( x0 )  0) неперервні у точці x0 .
g ( x)
Зокрема, якщо f (x) неперервна у точці x0 , то функція   f ( x),   R також
неперервна у точці x0 .

5
_______________________________________________________________________________________
Теорема 3 (про неперервність складної функції). Нехай функція u   (x)
неперервна у точці x0 , а функція y  f (u ) неперервна у точці u0   ( x0 ) . Тоді
складена функція y  f ( ( x)) неперервна у точці x0 .
Теорема 4 (перша теорема Вейєрштрасса). Якщо функція y  f (x)
неперервна на відрізку [ a; b] , то вона обмежена на цьому відрізку.
Теорема 5 (друга теорема Вейєрштрасса). Якщо функція y  f (x)
неперервна на відрізку [ a; b] , то на цьому відрізку існують її найбільше і найменше
значення, тобто існують точки c1 і c2 такі, що c1, c2  (a; b) , причому
min f ( x)  f (с1 ) , max f ( x)  f (с2 ).
x[ a; b ] x[ a; b ]

Теорема 6 (перша теорема Больцано-Коші). Якщо функція y  f (x)

неперервна на відрізку [ a; b] і набуває на кінцях цього відрізка значень різних
знаків, тобто f (a)  f (b)  0 , то всередині відрізка існує принаймні одна точка
c  (a; b) така, що f (c)  0.
Геометричний зміст: якщо функція на кінцях відрізка набуває значень різних
знаків, то її графік обов’язково перетне вісь Ox у деякій точці c  (a; b) .

Теорема 7 (друга теорема Больцано-Коші). Якщо функція y  f (x)

неперервна на відрізку [ a; b] і набуває на кінцях цього відрізка різних значень

6
_______________________________________________________________________________________
f (a)  A, f (b)  B , причому A  B , то при будь-якому C ( A  C  B) знайдеться
принаймні одна точка c  (a; b) така, що f (c)  C.
Геометричний зміст цієї теореми полягає в тому, що в разі виконання
відповідних умов пряма y  C перетинає графік функції y  f (x) принаймні в
одній точці.
Наслідок. Множиною значень функції y  f (x) , відмінної від сталої функції,
неперервної на відрізку [ a; b] є відрізок [m; M ], де
m  min f ( x) і M  max f ( x) .
x[ a; b ] x[ a; b ]
Зауважимо, якщо у сформулюваних теоремах відрізок [ a; b] замінити на
проміжок (a; b) , то ці теореми у загальному випадку були б неправильними.
1
Наприклад, функція y  є неперервною на проміжку (0; 1) , але на цьому
x
проміжку є необмеженою, не існує її найбільшого значення.

Контрольні запитання
1. Сформулюйте означення неперервності функції в точці?
2. Яку функцію називають неперервною в точці справа (зліва)?
3. Перелічіть умови, які необхідні й достатні для неперервності функції в точці.
4. Яку функцію називають розривною?
5. Як класифікують точки розриву?
6. Сформулюйте означення точки усувного розриву, точки розриву першого роду і точки
розриву другого роду?
7. Які властивості неперервних у точці функцій?
8. Які властивості неперервних на відрізку функцій?

7
________________________________________________________________________________________________________

Похідна функції. Диференціал функції

1. Поняття похідної
2. Диференційованість функції
3. Правила диференціювання
4. Похідна показниково-степеневої, неявної та параметрично заданих функцій
5. Диференціал функції та його застосування до наближених обчислень

1. Поняття похідної
Нехай функція y  f ( x) визначена в деякому інтервалі X і x0 та x — дві різні
точки з цього інтервалу. Тоді різницю  x  x  x0 називають приростом
аргументу, а різницю
y  f ( x)  f ( x0 )  f ( x0  x)  f ( x0 )
приростом функції, який відповідає приросту аргументу  x .
Означення. Похідною f  ( x0 ) функції f ( x) в точці x0 за змінною х
називається границя (якщо вона існує) відношення приросту функції  y до
приросту аргументу  x за умови, що  x прямує до нуля, тобто,
y f ( x0   x)  f ( x0 )
f ( x0 )  lim  lim . (1)
 x 0  x  x 0 x
Відношення
y f ( x0  x)  f ( x0 )
 (2)
x x
називають диференціальним відношенням.
У разі, коли границя диференціального відношення (2) не існує, то функція
не має похідної в точці x0 .
Якщо похідну визначити для кожної точки х з інтервалу X , то можна
говорити про похідну f  ( x) як функцію аргументу х. Для похідної f  ( x)
застосовують також позначення
dy df df ( x)
yx , y ( x) , , , .
dx dx dx
Операцію знаходження похідної називають диференціюванням функції.
Приклад. Враховуючи означення похідної, знайти похідну функції:
y  2 x3  3x 2  5.
Знайдемо приріст y функції y  2 x 3  3x 2  5, що відповідає приростові
аргументу x ,
y  f ( x  x)  f ( x)  2( x  x)3  3( x  x) 2  5  2 x3  3x 2  5 
 6 x2x  6 xx2  2x3  6 xx  3x2.
Отже, згідно з означенням похідної
1
________________________________________________________________________________________________________

y  lim
y
 
 lim 6 x 2  6 xx  2x 2  6 x  3x  6 x 2  6 x .
x 0 x x 0

Поняття похідної виникло на основі розгляду низки практичних задач.
Найпоширенішим є погляд на похідну функції y  f ( x) як на швидкість зміни y
залежно від аргументу х для заданого значення аргументу.
Так, якщо S  f (t ) — закон руху точки ( f (t ) — шлях, пройдений точкою за
проміжок часу від деякого значення t 0 до t), то її швидкість v в момент часу t є
похідною f  (t ) :
v  S   f (t ) .
Геометричний зміст похідної: значення похідної функції y  f (x) у точці x  x0
дорівнює кутовому коефіцієнтові дотичної, проведеної до графіка функції у точці
M 0 ( x0 , y0 ) , де y0  f ( x0 ) , тобто f ( x0 )  k .
Нормаллю до кривої називають пряму, яка перпендикулярна до дотичної і
проходить через точку дотику M 0 ( x0 , y0 ) . Кутовий коефіцієнт нормалі, як прямої,
що проходить через точку дотику M 0 ( x0 , y0 ) перепендикулярно до дотичної,
дорівнює
k   f (1x ) .
0

Рівняння дотичної ( L1 ) і нормалі ( L2 ) до графіка функції y  f (x) в точці

M 0 ( x0 ; f ( x0 )) відповідно мають вигляд:
1. Якщо похідна існує f ( x0 ) і f ( x0 )  0 , то
L1 : y  f ( x0 )  f ( x0 )( x  x0 )
і
1
L2 : y  f ( x0 )   ( x  x0 ).
f ( x0 )
2. Якщо f ( x0 )   , то
L1 : x  x0  0; L2 : y  f ( x0 )  0.
3. Якщо f ( x0 )  0 , то
L1 : y  f ( x0 )  0; L2 : x  x0  0.

2
________________________________________________________________________________________________________

2. Диференційованість функції

Означення. Функцію y  f (x) називають диференційовною у точці x0 , якщо її

приріст y у цій точці можна подати у вигляді
y  Ax   (x)x, (3)
де A  деяке число, що не залежить від x ;  (x)  нескінченно мала функція при
x  0 .
Теорема 1. Функція y  f (x) є диференційовною у точці x0 тоді і лише тоді, коли
вона має в цій точці скінченну похідну f ( x0 )  A .
Доведення. Необхідність. Нехай функція y  f (x) диференційовна в точці x0 .
Тоді приріст функції запишемо за формулою (3) і поділимо цю рівність на x  0 :
y
 A   (x).
x
Перейшовши до границі при x  0 , отримаємо
y
lim  f ( x0 )  lim ( A   (x))  A.
x 0 x x 0
Це означає, що існує похідна функції y  f (x) в точці x0 .
Отже,
f ( x0 )  A.
Достатність. Нехай функція y  f (x) має похідну в точці x0 і f ( x0 )  A. За
y
означенням похідної випливає, що функція  (x)   A є нескінченно малою при
x
x  0 . Домноживши цю рівність на x , отримаємо
 (x) x  y  Ax ,
що рівносильно співвідношенню (3).
Отже, функція y  f (x) диференційовна в точці x0 .

Теорема 2 (про зв’язок між диференційованістю та неперервністю функції).
Функція y  f (x) диференційовна в точці x0 , то вона неперервна в цій точці.
Доведення. Оскільки y  f (x) диференційовна в точці x0 , то
y  f ( x0 )x   (x)x.
Перейшовши до границі при x  0 , отримаємо
lim y  lim ( f ( x0 )x   (x)x)  f ( x0 ) lim x  lim  (x)x  0,
x 0 x 0 x 0 x 0

тобто lim y  0 , а це означає, що y  f (x) неперервна в точці x0 .

x 0

3
________________________________________________________________________________________________________

Зауважимо, що обернене твердження невірне.

Наприклад, функція f ( x) | x | неперервна в точці x0  0 , але не може мати
похідної в цій точці.

3. Правила диференціювання
Теорема 3. Нехай u(x) і v(x) – дві диференційовні функції. Тоді:
1) (u  v)  u  v ; (4)
2) (u v)  uv  vu , зокрема, (C u)  C u , C – стала;

 u  uv  u v
3)    , v  0.
v v2
Доведення. Доведемо формулу (4). Розглянемо функцію y  u ( x)  v( x). Надамо
аргументові приросту x . Тоді функція дістане приріст
y  [u ( x  x)  v( x  x)]  [u ( x)  v( x)] 

 [u ( x  x)  u ( x)]  [v( x  x)  v( x)]  u  v.

За означенням похідної маємо

y u  v u v
y  (u ( x)  v( x))  lim
 lim  lim  lim  u( x)  v( x).
x 0 x x 0 x x 0 x x 0 x
Формулу (4) доведено.

Теорема 4 (про диференціювання складної функції). Нехай функція y  f (u ) –
диференційовна у точці u0 , а функція u   (x) – диференційовна у точці x0 , причому
u0   ( x0 ) . Тоді складена функція y  f ( ( x)) – диференційовна у точці x0 , і
справджується формула:
f x ( ( x0 ))  fu (u0 ) x ( x0 ) .
Доведення. Надамо аргументові приросту x  0 . Тоді функція u   (x) отримає
приріст u , а функція y  f (u ) – приріст y . За умови u  0 одержимо
y y u
диференціальне відношення   . Перейшовши до границі при x  0 у цій
x u x
рівності, матимемо
y y u
yx  lim  lim  lim  yu (u0 ) x ( x0 ).
x 0 x u 0 u x 0 x


4
________________________________________________________________________________________________________

Диференційовність елементарних функцій

Запишемо таблицю похідних основних елементарних функцій.
1. (C )  0, C  const.

   1 1 1 1
2. ( x )   x ; зокрема    2, ( x )  .
 x x 2 x
3. (a x )  a x ln a , a  0; a  1 зокрема (e x )  e x .
1 1
4. (log a x)  , a  0; a  1 ; зокрема (ln x)  .
x ln a x
5. (sin x)  cos x .
6. (cos x)   sin x .
1
7. ( tg x)  .
cos 2 x
1
8. (ctg x)   2 .
sin x
1
9. (arcsin x)  , | x | 1 . 13. (sh x)  ch x, x  R .
1  x2
1
10. (arccos x)   , | x | 1. 14. (ch x)  sh x, x  R .
1 x 2

1 1
11. (arctg x)  . 15. ( th x)  , xR .
1  x2 ch 2 x
1 1
12. (arcctg x)   . 16. (cth x)   2 , x  0 ,
1  x2 sh x
e x  e x
де sh x   гіперболічний синус,
2
e x  e x
ch x   гіперболічний косинус,
2
sh x e x  e x
th x    гіперболічний тангенс,
ch x e x  e x
ch x e x  e x
cth x    гіперболічний котангенс, x  0 .
sh x e x  e x

5
________________________________________________________________________________________________________

Похідні основних елементарних функцій (для складеної)

dy
Приклад 1. Знайти :
dx
а) y  arccos 1  4 x ; б) y  x  (1  x)arctg x .
Розв’язання:

dy 1  1 (1  4 x)
а)   ( 1  4 x)    
dx 1  ( 1  4x )2 1  1  4x 2 1  4x
1 4 1
   ;
2 x 2 1  4x x 1  4x
  
б)
dy

1
  arctg x  (1  x)
1
  
x 
dx 2 x 
 1 x  2 

1 1 1
  arctg x  (1  x)   arctg x .
2 x 1 x 2 x


6
________________________________________________________________________________________________________

4. Похідна показниково-степеневої, неявної та

параметрично заданих функцій
Логарифмічною похідною функції y  f (x) називають похідну від функції
ln y  ln f ( x) :
1 f  ( x)
(ln y )x   y x  .
y f ( x)
Звідси yx запишемо через логарифмічну похідну y x  y  (ln y ) . Такий спосіб
знаходження похідної yx називають логарифмічним диференціюванням.
Застосуємо його до диференціювання показниково-степеневої функції
y  u ( x) v ( x ) . Спочатку логарифмуємо обидві частини рівності

 
ln y  ln u ( x) v ( x )  v( x)  ln  u ( x)  .
Потім диференціюємо
1 u
(ln y )   y   v  ln u  v 
y u
і знаходимо
 u 
y    v  ln u  v    u v .
 u

 
1

Приклад 2. Знайти похідну функції y  cos x x

 x   ln  
1
1 1
Розв’язання. Знаходимо ln y  ln cos x
cos x  ln cos x ,
x 2x
y  1 
(ln y )    ln cos x  
y  2x 

1 1 1 1 1  x 
 ln cos x    sin x   ln cos x   tg x .
2x2 2 x cos x 2 x 2 x 2  2 

 .
1
1  x 
y    2  ln cos x   tg x  cos x x
2x  2 

( x3  2)  4 ( x  1)3  e x
Приклад 3. Знайти похідну функції y  .
(2 x  5)3
3
Розв’язання. Запишемо функцію так: y  ( x3  2)  ( x  1) 4  e x  (2 x  5) 3 .
7
________________________________________________________________________________________________________

3
Знаходимо ln y  ln( x 3  2)  ln( x  1)  x ln e  3 ln( 2 x  5),
4
y 1 3 1 1
 3  3x 2  1 3  2,
y x 2 4 x 1 2x  5
( x3  2)  4 ( x  1)3  e x  3x 2 3 6 
y     1  .
(2 x  5)3  x3  2 4( x  1) 2 x  5 
 


Нехай функцію y  f (x) задано параметрично рівнянням

 x   (t ),
 t  ( ,  ).
 y   (t ),
Теорема 5. Якщо  (t ) і  (t ) диференційовні функції в точці t0  ( ,  ) , а функція
x   (t ) строго монотонна на ( ,  ) , причому  (t0 )  0 і функція t   (x)  обернена
до функції x   (t ) . Тоді функція y   ( ( x)) диференційовна в точці
x0   (t0 ), причому справджується формула
 (t0 )
y( x0 )  .
 (t0 )
Доведення. Оскільки функція y   ( ( x)) складена і t   (x)  обернена до
функції x   (t ) , то за теоремами диференціювання складеної та оберненої функцій,
враховуючи, що x0   (t0 ) , отримаємо
 ( ( x0 ))  (t0 )
y( x0 )   ( ( x0 ))   ( x0 )   .
 ( ( x0 ))  (t0 )
Зауваження. Записана вище формула дозволяє знайти похідну y x параметрично
заданої функції, не знаходячи безпосередньої залежності y від x , і може мати такий
компактний запис:
y
yx  t .
xt
 x  t  arctg t ,
Приклад 4. Функція задана параметрично 
 y  ln(1  t ).
2

Знайти y x .
1 t2  2
Розв’язання. Знаходимо xt  1  2  ,
t 1 t2 1
2t
yt  2 ,
t 1

8
________________________________________________________________________________________________________

yt 2t t 2  1 2t
y x (t )   2  2  2 .
xt t  1 t  2 t  2

Нехай диференційовна функція y  f (x) задана неявно рівнянням F ( x, y )  0 .
Похідну y  f (x) знаходимо з рівняння
d
( F ( x, y ))  0,
dx
де F ( x, y ) розглядається як складна функція аргументу x .
Отже, для знаходження похідної функції, заданої неявно, достатньо
здиференціювати обидві частини рівняння F ( x, y )  0 , вважаючи y як функцію від x ,
а потім з отриманого рівняння знайти y x .
Приклад 5. Знайти похідну y x функції x 3  y 3  2 xy 2  1  0 .
Розв’язання. Диференціюючи обидві частини рівняння за правилом
диференціювання складної функції, отримаємо
3x 2  3 y 2 y  2( y 2  2 xyy)  0  y(3 y 2  4 xy)  2 y 2  3x 2 .

2 y 2  3x 2
Отже, y x  .
3 y 2  4 xy

Приклад 6. Записати рівняння дотичної та нормалі в точці M 0 (1; 1) до кривої
x 2 y 4  5 x 3 y  4 x 4  y  5  0.
Розв’язання. Рівняння дотичної та нормалі до кривої y  f (x) в заданій точці
M 0 ( x0 ; y0 ) мають відповідно вигляд
1
y  f ( x0 )  f ( x0 )( x  x0 ) , y  f ( x0 )   ( x  x0 ).
f ( x0 )
Щоб знайти кутовий кутовий коефіцієнт f ( x0 ) дотичної до заданої кривої в точці
M 0 (1; 1) , продиференціюємо ліву і праву частини заданого рівняння за змінною x ,
вважаючи, що y  y (x) . Одержимо
2 xy 4  x 2 4 y 3 y  15 x 2 y  5 x 3 y   16 x 3  y   0 ,
або
y(4 x 2 y 3  5x 3  1)  16 x 3  15 x 2 y  2 xy 4 .
Звідси
16 x 3  15 x 2 y  2 xy 4
y  .
4x 2 y 3  5x3  1
Тоді
9
________________________________________________________________________________________________________

16  15  2 1
y  (1; 1)   .
4  5 1 10
Отже, рівняння дотичної і рівняння нормалі відповідно мають вигляд
1
y  1   ( x  1) , або x  10 y  11  0
10
y  1  10( x  1) , або 10 x  y  9  0 .

5. Диференціал функції, його застосування до наближених обчислень
Якщо y  f (x) – диференційовна у точці x0 , тоді
y
 f ( x0 )   (x) , де  (x)  0 при Δx  0 .
x
Звідси приріст функції y  f ( x0 ) x   (x)x .
Означення. Головну частину f ( x) x приросту функції називають
диференціалом функції і позначають dy :
dy  f ( x0 ) x .
Знайдемо диференціал функції y  x . Оскільки y  x  1, то за формулою
dy  f ( x0 ) x маємо dy  dx  x, тобто диференціал незалежної змінної дорівнює
приросту змінної dx  x . Тому формула
y для знаходження диференціала така:
M1 dy  f ( x0 ) dx. (5)
f (x0  x)

N Геометричний зміст диференціала:

y

диференціал функції дорівнює приросту

dy

M0  P
ординати дотичної, проведеної до графіка
f (x0) x
функції y  f (x) у точці x0 .
 Властивості диференціала функції
O x0 x0  x x Нехай u(x) і v(x) – диференційовні
функції в точці. Тоді:
1. dC  0, C  стала;
2. d (Cu )  Cdu;
3. d (u  v)  du  dv;
4. d (uv)  udv  vdu;
 u  vdu  udv
5. d    , v  0;
v v2
6. Для складеної функції y  f ( ( x)) , де y  f (u ) і u   (x) диференційовні
функції диференціал функції
10
________________________________________________________________________________________________________

dy  f u (u ) x ( x) dx  f u (u )du .
Отже, зовнішній вигляд диференціала функції y  f (u ) зберігається у випадку,
коли u є функцією, а не незалежною змінною. Цю властивість диференціала
називають інваріантністю його форми.
Наближені обчислення за допомогою диференціала
Ці обчислення за допомогою диференціала базуються на наближеній заміні
функції в точці її диференціалом, тобто
y  dy.
Абсолютна похибка за такої заміни | y  dy | при Δx  0 є нескінченно малою
вищого порядку порівняно з x . Тому
f ( x0  x)  f ( x0 )  f ( x0 )x. (6)
Формула (6) є основною в наближених обчисленнях.

Приклад 7. Знайти диференціал функції y  ( tg 2 x  3 x )5 .

Розв’язання. Перший спосіб. Знаходимо похідну функції
 2 3 
y   5( tg 2 x  3 x ) 4    .
 cos 2
2 x 2 x 
Тоді за означенням диференціала (5)
 2 3 
dy  5( tg 2 x  3 x ) 4    dx .
 cos 2 x
2 2 x 
Другий спосіб. Безпосередньо обчислюємо диференціал:
 2 3 
dy  5( tg 2 x  3 x ) 4 d ( tg 2 x  3 x )  5( tg 2 x  3 x ) 4    dx.
 cos 2 x
2 2 x 

Приклад 8. Обчислити наближено 3 26,19 .
1
Розв’язання. Розглянемо функцію f ( x)  3 x . Маємо f ( x)  . Тоді
3 2
3 x
застосуємо формулу (6):
x0  27, f ( x0 )  3 27  3
3 26,19  3 27  0,81  1
x  0,81; f ( x0 ) 
1

1  3 (0,81)  3  0,03  2,97.
3 27
3 27 2 27

Приклад 9. Обчислити наближено tg 46.
1
Розв’язання. Розглянемо функцію f ( x)  tg x . Маємо f ( x)  . Тоді
cos 2 x
застосуємо формулу (6):
11
________________________________________________________________________________________________________

x0  45 , f ( x0 )  tg 45  1
tg 46  tg (45  1 )   1  1  2  0,01745 
x  1   0,01745; f ( x0 )  2
180 cos 45
2

 1  0,035  1,035.

Контрольні запитання
1. Що таке похідна функції однієї змінної? Який її геометричний зміст?
2. Сформулюйте правила диференціювання суми, добутку, частки двох функцій?
3. За яким правилом обчислюється похідна складеної функції?
4. Як можна обчислити похідну показниково-степеневої функції?
5. Як обчислюють похідну функції, заданої параметрично?
6. Як обчислюють похідну функції, заданої неявно?
7. Який вигляд має рівняння дотичної й нормалі до кривої?
8. Яку функцію називають диференційовною?
9. Що називають диференціалом функції?
10. Перелічіть властивості диференціала функції?
11. Якою формулою користуються для наближених обчислень за допомогою диференціала?

12
________________________________________________________________________________________________________

Похідні і диференціали вищих порядків

1. Похідні вищих порядків

2. Похідні вищих порядків функцій, заданих параметрично й неявно
3. Формула Лейбніца для похідної n -го порядку добутку двох функцій
4. Диференціали вищих порядків

1. Похідні вищих порядків

Нехай функція y  f (x) має похідну на проміжку X  (a; b) .

Означення. Якщо функція y  f (x) є диференційовною, то її похідну f (x) ,
називають похідною першого порядку функції y  f (x) .
Означення. Якщо ж y  f (x) – диференційовна функція, тоді її похідну
y  ( f ( x)) називають похідною другого порядку функції y  f (x) .
Означення. Похідною n -го порядку функції y  f (x) називають похідну від
похідної функції y  f (x) , тобто
y ( n)  ( y ( n 1) ) або f ( n) ( x)  ( f ( n 1) ( x)).
Означення. Функцію y  f (x) , яка має на деякому проміжку X  (a; b) похідні до
n -го порядку включно, називають n -разів диференційовною на X . Функцію
y  f (x), яка має на X похідні всіх порядків називають нескінченно
диференційовною на X .
Наприклад, функція y  e x нескінченно диференційовна на X  (;  ) .
Приклад 1. Знайти похідні n -го порядку функцій:
а) y  x ,   R ; б) y  a x , a  0; в) y  cos x ; г) y  sin x ; д) y  ln x.
Розв’язання. а) послідовно диференціюючи функцію y  x , отримаємо
y   x 1 , y   (  1) x 2 , y   (  1)(  2) x 3 ,,
y ( n )   (  1)(  2)    (  n  1) x  n .
( n)
1 (1) n n!
Зокрема, якщо   1 , то    .
 x x n1
Якщо   m , то ( x m ) ( n)  0 при n  m і якщо   n , то
( x n ) ( n)  n (n  1) (n  2)    3  2  1  n!
б) послідовно диференціювання функції y  a x дає
y  a x ln a, y  a x (ln a) 2 , y  a x (ln a)3 ,,
y ( n)  a x (ln a) n .
1
________________________________________________________________________________________________________

в) для функції y  cos x маємо

 
y    sin x  cos x  ,
 2
 
y   cos x  cos( x   )  cos x  2  , .
 2
   
y  sin x  cos x  3  , y ( 4)  cos x  cos x  4  .
 2  2

Кожне диференціювання додає до аргумента косинуса . Отже,
2
 
(cos x) ( n)  cos x  n  .
 2
 
г) формулу (sin x) ( n)  sin  x  n   пропонується вивести самостійно.
 2
1 1 1 2
Д) для функції y  ln x маємо y   , y    , y    ,, тому
x 2 3
x x
( n 1)
1 (1) n1 (n  1)!
(ln x) ( n)
   .
 x xn

2. Похідні вищих порядків функцій, заданих параметрично й неявно

Нехай функцію y  f (x) задано параметрично рівнянням

 x   (t ),
 t  ( ;  ).
 y   (t ),
Якщо функції x   (t ) , y   (t ) диференційовні на проміжку ( ;  ) і  (t )  0, то
  y
похідна y x  t  t є функцією, заданою параметрично. Згідно з означенням другої
t xt
похідної запишемо:
( y x )t
y xx
  ( y x )x  ( y x )t  t x  ,
xt
тобто
( y x )t
y xx
  . (1)
xt
Аналогічно, отримаємо похідні третього, четвертого і т. д. порядків.
( y ) ( yxxx
 )t
yxxx
  xx t , y IV
xxxx  , (2)
xt xt

2
________________________________________________________________________________________________________

 x  cos 2t ,
Приклад 2. Знайти yxxx
 функції 
 y  sin 2t.
y  (sin 2t )t 2 cos 2t
Розв’язання. y x  t    ctg 2t . Тоді за формулами (1) і (2)
xt (cos 2t )t 2 sin 2t
маємо
( y x )t (ctg 2t )t 2 sin 2 2t 1
yxx
     3 ,
xt (cos 2t )t  2 sin 2t sin 2t
 )t ( sin 3 2t )t 6 sin 4 2t  cos 2t 3 cos 2t
( y xx
y xxx
     .
xt (cos 2t )t  2 sin 2t sin 5 2t


Нехай функцію y  f (x) задано неявно рівнянням F ( x, y )  0. Її похідну y xx  у

цьому разі обчислюють так:
d
1) знаходимо похідну від обох частин рівняння ( F ( x, y ))  0,
dx
де F ( x, y ) розглядається як складна функція аргументу x ;
2) розв’язуємо рівняння відносно y x і знаходимо першу похідну yx  f ( x, y ) ;
3) для визначення другої похідної y xx  від неявної функції диференціюємо
отриману рівність (знову розглядаючи y як функцію від x ), а потім замінюємо
y x знайденим у п. 2) виразом.
Аналогічно поступаємо для обчислення третьої і т.д. похідних.
Приклад 3. Знайти yxxx
 функції x 2  y 2  1.
Розв’язання. Диференціюємо рівняння x 2  y 2  1, розглядаючи y як функцію
від x :
x
2 x  2 y  y   0  y    . Далі знаходимо y xx
 :
y
 x
y  x    
1  y  x  y  y  y2  x2 1
y     y      , оскільки x 2
 y 2
 1.
y2 y2 y3 y 3

Тоді
3 y 3  x 3x
  ( y 3 )  3 y 4 y  
y xxx       5 .
y4 y4  y y

3. Формула Лейбніца для похідної n -го порядку добутку двох функцій
Нехай y  uv, де u  u ( x), v  v( x)  функції, що мають похідні до n -го порядку
включно. Послідовне диференціювання функції дає
3
________________________________________________________________________________________________________

y  u v  uv, y  u v  2u v  uv,

y  u v  3u v  3u v  uv.
За допомогою методу математичної індукції можна довести справедливість
формули Лейбніца:
n(n  1) ( n2)
y ( n)  (uv) ( n)  u ( n) v  n u ( n1) v  u v    nu v ( n1)  uv ( n) 
2
n
  Cnk u (nk )v (k ) ,
k 0
n!
де u (0)  u, v (0)  v і Cnk   біноміальні коефіцієнти, причому Cnk  Cnn  k .
k!(n  k )!
Формулу Лейбніца зручно застосовувати, зокрема, в тих випадках, коли один з
співмножників є многочлен.
Приклад 4. Знайти похідну 10  го порядку функції y  x 2 sin x .
Розв’язання. Покладемо u  u (0)  sin x, v  v (0)  x 2 . За формулою Лейбніца
отримаємо
y (10 )  (sin x) (10 ) x 2  10(sin x) (9) ( x 2 )  45(sin x) (8) ( x 2 )  0 
     
 x 2 sin  x  10    10  2 x  sin  x  9    45  2  sin  x  8   
 2  2  2
 9 
 x 2 sin x  5   20 x sin  x    90 sin x  4  
 2 
  x 2 sin x  20 x cos x  90 sin x  (90  x 2 ) sin x  20 x cos x.


4. Диференціали вищих порядків

Нехай функція y  f (x) є n -разів диференційовна на проміжку X .

Тоді її диференціал dy  f ( x) dx називають диференціалом першого порядку
функції y  f (x) або першим диференціалом. Оскільки диференціал аргументу dx є
величиною сталою, то dy є функцією однієї змінної.
Означення. Диференціал функції від диференціала першого порядку функції
y  f (x) називають диференціалом другого порядку функції y  f (x) або другим
диференціалом і позначатимемо d 2 y або d 2 f ( x) .
Отже, d 2 y  d (dy ) .
Тоді d 2 y  d ( f ( x)dx)  d ( f ( x))dx  f ( x)dx 2 .

4
________________________________________________________________________________________________________

Означення. Якщо для функції y  f (x) визначено диференціал (n  1) -го порядку

d n 1 y , то диференціалом n -го порядку d n y функції y  f (x) називають
диференціал від диференціала (n  1) -го порядку, тобто d n y  d (d n 1 y) .
За методом математичної індукції отримаємо
d n y  d ( f ( n 1) ( x)dx n 1 )  f ( n) ( x)dx n .
1
Приклад 5 . Знайти диференціал другого порядку функції y  arcctg 3 .
x
Розв’язання. Оскільки похідні y  і y 
  1
  3arcctg2
1 1  1 
y  3arcctg2    2   x,
x  1 1  x  x 1
2
 2
 x 
 
1  1  1  2 1
 6 arcctg     2 ( x  1)  3arcctg 2  2 x
 2 1  x  1  1  x  x
 3arcctg   2 
y   ( y )   x   x  
 x 2
 1  ( x 2
 1) 2

 
 1 1  1 1
6 1  x arcctg  arcctg 6 1  x arcctg  arcctg
 
x
d2y  
x x x 2
, то dx .
( x  1)
2 2
( x  1)
2 2

Контрольні запитання
1. Як визначаються похідні другого, третього,…, n -го порядку?
2. Як записують формулу Лейбніца для обчислення похідної n -го порядку від
добутку двох функцій?
3. Як обчислюються похідна другого порядку функції, заданої: неявно;
параметрично?
4. Як обчислюються диференціали другого, третього,…, n -го порядку?

5
___________________________________________________________________________________________________

Застосування диференціального числення

1. Основні теореми диференціального числення
2. Правило Лопіталя
3. Формула Тейлора
4. Дослідження функції і побудова їх графіків
4.1.Умови монотонності функції
4.2.Умови локального екстремуму
4.3.Найбільше і найменше значення функції на відрізку
4.4. Напрями опуклості й точки перегину графіка функції
4.5. Асимптоти графіка функції
4.6. Загальна схема дослідження функцій і побудова їх графіків

1. Основні теореми диференціального числення

Теорема Ферма. Якщо диференційовна на проміжку (a, b) функція f (x)
досягає найбільшого (найменшого) значення у внутрішній точці x0  (a, b) цього
проміжку, то похідна в цій точці дорівнює нулю, тобто f ( x0 )  0 .
Геометричний зміст теореми Ферма: якщо у внутрішній точці x0 диферен-
ційовна функція f (x) набуває найбільшого (найменшого) значення, то в точці
M 0 ( x0 , f ( x0 )) дотична до графіка цієї функції паралельна до осі Ox (рис. 11.1).
y M0
f ( x0 )

O a x0 b x

Рис. 11.1
Теорема Ролля. Нехай функція y  f (x) задовольняє такі умови:
1) неперервна на відрізку [ a, b] ;
2) диференційовна на проміжку (a, b) ;
3) f (a)  f (b) .
Тоді існує принаймні одна точка c  (a, b) така, що f (c)  0 .
Доведення. Оскільки функція y  f (x) неперервна на відрізку [ a, b] , то за
теоремою Вейєрштрасса вона набуває свого найбільшого та найменшого значень:
max f ( x)  M , min f ( x)  m відповідно. Розглянемо випадки:
[ a; b ] [ a; b ]
1) якщо m  M , то f ( x)  M  стала  x  [a; b] і за точку c можна взяти
будь-яку точку з проміжку (a, b) ;
2) якщо m  M , то принаймні одне із значень m або M досягається у внут-
рішній точці c відрізка [ a; b] , тобто c  (a, b) . Тоді за теоремою Ферма
f (c)  0 . Теорему доведено.
1
___________________________________________________________________________________________________

Геометричний зміст теореми Ролля: якщо функція y  f (x) неперервна на

відрізку [ a, b] , диференційовна на проміжку (a, b) і на кінцях набуває однакових
значень, то хоча б в одній внутрішній точці відрізка дотична до графіка функції
паралельна осі Ox (рис. 11.2).
y
M0
f ( x0 )

O a x0 b x
Рис.11.2
Зауважимо, що всі умови теореми Ролля суттєві. Наприклад, функція y  x5
неперервна на відрізку [0, 1] , диференційовна на проміжку (0, 1) , але на кінцях
цього відрізка набуває різних значень 0 і 1. Тому нема такої внутрішньої точки
x0  (0, 1) , у якій f ( x0 )  0 . Функція y  x неперервна на відрізку [2, 2] і
f (2)  f (2)  2 . Але ця функція не має похідної в точці x  0 , тому не існує внут-
рішньої точки x0  (2, 2) , у якій похідна перетворюється в нуль.
Теорема Лагранжа. Нехай функція y  f (x) :
1) неперервна на відрізку [ a; b] ;
2) диференційовна на проміжку (a; b) .
f (b)  f (a)
Тоді існує принаймні одна точка c  (a, b) така, що  f (c) .
ba
Доведення. Розглянемо на [ a; b] допоміжну функція
f (b)  f (a)
F ( x)  f ( x)  f (a)  ( x  a).
ba
Функція y  F (x) задовольняє умови теореми Ролля:
1) неперервна на відрізку [ a; b] як різниця неперервних на [ a; b] функцій
f (b)  f (a)
f (x) і f (a)  ( x  a) ;
ba
f (b)  f (a)
2) диференційовна на проміжку (a; b) , причому F ( x)  f ( x)  ;
ba
f (b)  f (a)
3) F (a)  f (a)  f (a)  (a  a)  0,
ba
f (b)  f (a)
F (b)  f (b)  f (a)  (b  a)  0, тобто F (a)  F (b) .
ba
Отже, за теоремою Ролля існує принаймні одна точка c  (a, b) така, що
F (с)  0, тобто
f (b)  f (a) f (b)  f (a)
f (c)   0, звідси f (c)  ..
ba ba
Теорему доведено.

2
___________________________________________________________________________________________________

Геометричний зміст теореми Лагранжа: серед усіх дотичних до графіка

функції y  f (x) знайдеться принаймні одна, проведена в точці M 0 ( x0 , f ( x0 )) ,
яка паралельна січній M 1M 2 , що сполучає точки M1(a, f (a)) і M 2 (b, f (b)) (рис.
11.3).

y M2
f (b)
M0
f ( x0 )

f (a ) M1
Oa x0 b x
Рис.11.3
f (b)  f (a)
Оскільки відношення  кутовий коефіцієнт січної M1M 2 , а
ba
f ( x0 )  кутовий коефіцієнт дотичної, проведеної до графіка функції, й вони рів-
ні, то січна M1M 2 і дотична до графіка функції в точці x0 , паралельні.
Зауваження. Теорема Ролля є окремим випадком теореми Лагранжа, якщо
f (a)  f (b) .
Теорема Коші. Нехай функції y  f (x) і y  g (x) :
1) неперервні на відрізку [ a; b] ;
2) диференційовні на проміжку (a; b) , причому g ( x)  0  x  (a; b) .
Тоді існує принаймні одна точка c  (a, b) така, що
f (b)  f (a) f (c)
 . (1)
g (b)  g (a) g (c)
Формулу (1) називають формулою Коші, або узагальненою формулою скінчен-
них приростів.
Зауваження. Теорема Лагранжа є окремим випадком теореми Коші, якщо
g ( x)  x .

2. Правила Лопіталя
Використаємо диференціальне числення функції однієї змінної до розкриття
0 
невизначеностей типу і .
0 
Теорема (перше правило Лопіталя). Якщо функції f (x) і g (x) визначені і
диференційовні в околі точки x0 , за винятком, можливо, самої точки x0 . Нехай
lim f ( x)  0 , lim g ( x)  0 і g ( x)  0 . Тоді, якщо існує скінченна чи нескінченна
xx 0 xx 0

f ( x) f ( x)
границя xlim  x 0 g ( x )
, то існує границя xlim
 x0 g ( x)
і вони дорівнюють одна одній:
f ( x) f ( x)
lim  lim .
x  x0 g ( x) x  x 0 g ( x )

3
___________________________________________________________________________________________________

Теорема (друге правило Лопіталя). Якщо функції f (x) і g (x) визначені і

диференційовні в околі точки x0 , за винятком, можливо, самої точки x0 . Нехай
lim f ( x)   , lim g ( x)   і g ( x)  0 . Тоді, якщо існує скінченна чи нескінченна
x  x0 x  x0

f ( x) f ( x)
границя xlim , то існує границя xlim і вони дорівнюють одна одній:
x 0 g ( x )  x0 g ( x)

f ( x) f ( x)
lim  lim .
x  x0 g ( x) x  x 0 g ( x )

Зауваження. Теореми можна застосовувати й у випадку, коли x0   чи

x0   .
Зауваження. Якщо для функцій f (x) і g (x) виконуються умови правила
Лопіталя, то правило Лопіталя можна застосувати повторно.
Невизначеності типу 1 , 00 ,  0 за допомогою перетворення f ( x) g ( x )  e g ( x ) ln f ( x )
зводяться до невизначеності типу 0   в показнику, а невизначеності 0   ,    за
0 
допомогою алгебричних перетворень – до невизначеностей або .
0 
Приклад 1. Обчислити границі функцій за допомогою правила Лопіталя:
б) lim x 4 ln x; в) lim
x sin 2 x 1 1  2 cos x
а) lim ;   ; г) lim ( tg x ) .
x 0
1  cos 4 x x  0 x 1 x  1
 ln x 
x

2
0 
Розв’язання. а) Маємо невизначеність типу  . Застосувавши правило
0 
Лопіталя, одержимо
x sin 2 x  0  ( x sin 2 x ) sin 2 x  2 x cos 2 x  0 
lim     lim  lim  
x0
1  cos 4 x  0  x0
(1  cos 4 x ) x  0
4 sin 4 x 0 
(sin 2 x  2 x cos 2 x ) 2 cos 2 x  2 cos 2 x  4 x sin 2 x 4 1
 lim  lim   .
x 0
(4 sin 4 x ) x0
16 cos 4 x 16 4
б) Маємо невизначеність виду 0  . Подамо добуток функцій у вигляді
 
частки, а потім, отримавши невизначеность   , застосуємо правило Лопіталя.
 
Тоді
1
ln x    (ln x ) x4
lim x ln x  0    lim
4
    lim  lim x  lim  0.
x 0 x 0 1
   x   0  1  x   0  4 x   0  4
x4  4 x5
x 

 1 1  ln x  x  1  0  (ln x  x  1)
в) 1) lim     {  }  lim     lim 
x1 x  1 ln x  x1 ( x  1) ln x  0  x1 (( x  1) ln x)

4
___________________________________________________________________________________________________

1 1 1 1
1 1 1 
x x x 0  x2 
 lim  lim  lim     lim
x 1 1 x 1 1 x 1 1  0  x1 1 1
ln x  ( x  1)  ln x  ( x  1)  ln x  1  
x x x x x2
1 1
  lim  ;
x1 x  1 2

г) оскільки ( tg x) 2 cos x  e 2 cos x ln( tg x) і

1 1
ln( tg x)    (ln( tg x)) tg x cos 2 x
lim 2 cos x ln( tg x)  2 lim     2 lim  2 lim 
  1       sin x
x x x  1  x
2  
2 2 cos x
 cos x 
2
cos 2 x
1 cos x
 2 lim  2 lim  0 , то шукана границя lim ( tg x ) 2 cos x
 e 0
 1.
 tg x sin x  sin 2 x 
x x x
2 2 2

3. Формула Тейлора
Формула Тейлора для многочлена. Розглянемо многочлен
p( x)  a0  a1 x  a2 x 2  a3 x 3    an x n (2)
й обчислимо його похідні:
p( x)  a1  2a2 x  3a3 x 2    nan x n1 ,
p( x)  1  2a2  2  3a3 x    (n  1) n an x n2 ,
p( x)  1  2  3a3    (n  2)(n  1) n an x n 3 ,
........................................................................
p ( n ) ( x)  1  2  3    n  an .
Поклавши x  0 у всіх вище записаних формулах, виражаємо коефіцієнти много-
члена через значення многочлена і його похідні:
p(0) p(0) p(0) p ( n) (0)
a0  p(0), a1  , a2  , a3  , an  ,
1! 2! 3! n!
де n ! 1  2  3    n
Тепер підставимо ці значення коефіцієнтів у формулу (2), отримаємо
p(0) p(0) 2 p(0) 3 p ( n) (0) n
p( x)  p(0)  x x  x  x . (3)
1! 2! 3! n!
Многочлен p(x) можна розвинути за степенями x  x0 , де x0  R  фіксована то-
чка:
p( x0 ) p( x0 ) 2 p( x0 ) p ( n) ( x0 )
p( x)  p( x0 )  ( x  x0 )  ( x  x0 )  ( x  x0 )   
3
( x  x0 ) n
1! 2! 3! n!
або
5
___________________________________________________________________________________________________

n
p ( k ) ( x0 )
p ( x)   k ! ( x  x0 )k (4)
k 0
Формулу (4), а також формулу (3) при x0  0 , називають формулою Тейлора для
многочлена p(x) .
Приклад 2. Розвинути многочлен p( x)  x 4  x 3  5 x 2  4 x  1 за степенями
x  1.
Розв’язання. Маємо x0  1, p( x)  4 x 3  3x 2  10 x  4 ,
p( x)  12 x 2  6 x  10 , p( x)  24 x  6 , p ( IV ) ( x)  24 .
Обчислимо p(1)  2 , p(1)  7 , p(1)  16 , p(1)  18 , p ( IV ) (0)  24 .
Запишемо за формулою (4)
7 16 18 24
p( x)  2  ( x  1)  ( x  1) 2  ( x  1)3  ( x  1) 4 ,
1! 2! 3! 4!
або
x 4  x 3  5 x 2  4 x  1  2  7( x  1)  8( x  1) 2  3( x  1)3  ( x  1) 4 .

Формула Тейлора для функції. Нехай функція f (x) має в точці x0 та де-
якому околі неперервні похідні включно до n  го порядку. Тоді многочлен
n
f ( k ) ( x0 )
Tn ( x)   k ! ( x  x0 )k (5)
k 0
називають многочленом Тейлора n  го порядку функції f (x) в точці x0 . Заува-
жимо, що
Tn(k ) ( x0 )  f ( k ) ( x0 ), k  0, 1, 2,, n. (6)
Розглянемо функцію rn ( x)  f ( x)  Tn ( x). Згідно з формулою (6) маємо
rn( k ) ( x0 )  0, k  0, 1, 2,, n. (7)
Доведемо, що з рівності (7) випливає, що rn ( x)  o(( x  x0 ) n ) при x  x0 . Вико-
ристаємо правило Лопіталя:

rn ( x) rn ( x) rn( n 1) ( x) 1

lim  lim    lim  rn( n) ( x0 )  0,
x  x0 ( x  x0 ) n x  x0 n( x  x0 ) n 1 x  x0 n !( x  x0 ) n !

тобто довели, що rn ( x)  o(( x  x0 ) n ) при x  x0 .

Отже, f ( x)  Tn ( x)  rn ( x)  Tn ( x)  o(( x  x0 ) n ) при x  x0 . Враховуючи
формулу (5), отримаємо при x  x0 :
f ( x0 ) f ( x0 ) f ( n) ( x0 )
f ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 )  ( x  x0 )   
2
( x  x0 )n  o(( x  x0 )n )
1! 2! n!
або

6
___________________________________________________________________________________________________

n
f ( k ) ( x0 )
f ( x)   ( x  x0 ) k  o(( x  x0 ) n ) (8)
k 0 k!
Формулу (8) називають формулою Тейлора із залишковим членом у формі Пеа-
но.

Зауваження. Нехай функція f (x) має в точці x0 та деякому околі похідні

включно до (n  1)  го порядку. Тоді для будь-яких значень x з цього околу існу-
ватиме точка c  ( x0 ; x) така, що справедлива формула
f ( x0 ) f ( x0 ) f ( x0 )
f ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 )  ( x  x0 )2  ( x  x0 )3    (9)
1! 2! 3!
f ( n) ( x0 ) f ( n1) (с)
 ( x  x0 ) n  ( x  x0 ) n1 , c  x0   ( x  x0 ),   (0;1)
n! (n  1)!

Формулу Тейлора (9) називають формулою Тейлора із залишковим членом у

формі Лагранжа.

Формула Маклорена – формула Тейлора (8), в якій x0  0 , тобто

f (0) f (0) 2 f (0) 3 f ( n) (0) n
f ( x)  f (0)  x x  x  x  o( x n ) (10)
1! 2! 3! n!

Запишемо за формулою Маклорена розклади деяких функцій.

1. Нехай f ( x)  e x .
Тоді f ( k ) ( x)  e x  k  N і f ( k ) (0)  e 0  1 . За формулою (10) маємо:
x 2 x3 xn
e 1 x 
x
   o( x n ).
2! 3! n!
2. Нехай f ( x)  sin x.
 
Відомо, що f ( k ) ( x)  (sin x) ( k )  sin  x  k , k  0,1, 2,  .
 2
k  0, k  2m, m  0,1, 2, 
f ( k ) (0)  sin 
2 (1) k 1 2 , k  2m  1, m  1, 2, 3
Тому поклавши n  2m у формулі (10) маємо:
x3 x5 x 2m1
sin x  x      (1) m1  o( x 2m ).
3! 5! (2m  1)!
Аналогічно можна розклади інших елементарних функцій.
x2 x4 m x
2m
cos x  1      (1)  o( x 2m1 ).
2! 4! (2m)!

7
___________________________________________________________________________________________________

x 2 x3 n 1 x
n
ln(1  x)  x      (1)  o( x n ).
2 3 n
 (  1) 2  (  1)    (  (n  1)) n
(1  x)  1  x  x  x  o( x n ).
2! n!
1
Приклад 3. а) Розвинути за формулою Тейлора функцію f ( x)  в точці
x
x0  1 ;
б) Розвинути за формулою Маклорена функцію f ( x)  arctg x до o( x 3 ) .
Розв’язання. а) Оскільки
f (1)  1!, f (1)  2!, f (1)  3!, f ( IV ) (1)  4!,, f (n) (1)  (1) n  n! ,
f ( n) (1)
то ( x  1) n  (1) n  ( x  1) n .
n!
За формулою (8) запишемо
1
 1  ( x  1)  ( x  1) 2  ( x  1)3    (1) n  ( x  1) n  o(( x  1) n ) x  1.
x
б) за формулою (10) запишемо
arctg (0) arctg (0) 2 arctg(0) 3
arctg x  arctg (0)  x x  x  o( x 3 ), x  0 .
1! 2! 3!
Обчисливши
1
arctg (0)  0, arctg (0)   1,
1  x 2 x 0
 2x 2(3 x 2  1)
arctg(0)   0, arctg(0)   2,
(1  x )
2 2
x 0 (1  x )
2 3
x 0
запишемо розклад функції за формулою Маклорена
x3
arctg x  x   o( x 3 ).
3

4. Дослідження функції і побудова їх графіків

4.1.Умови монотонності функції
Означення. Функція y  f (x) називається зростаючою (спадною) на про-
міжку (a, b) , якщо для довільних x1 , x2  (a, b) при x1  x2 виконується нерівність
f ( x1 )  f ( x2 ) ( f ( x1 )  f ( x2 )) .
Теорема (достатня умова монотонності). Нехай функція y  f (x) дифе-
ренційовна на проміжку (a, b) . Якщо f ( x)  0 для всіх x  (a, b) , то f (x) зростає на
(a, b) . Якщо f ( x)  0 для всіх x  (a, b) , то f (x) спадає на (a, b) .

8
___________________________________________________________________________________________________

y y

2 1 2 1
O x2 x1 x O x2 x1 x
a
Рис .11.4 б

Геометрична інтерпретація умови монотонності наведена на рис. 11.4.

Відомо, що похідна функції в точці дорівнює кутовому коефіцієнту дотичної до
графіка функції у цій точці. Якщо дотичні до кривої на деякому проміжку спря-
мовані під гострими кутами до осі абсцис (рис.11.4 а), то функція зростає, а якщо
під тупими кутами, то функція спадає (рис.11.4 б).
Приклад 4. Знайти проміжки монотонності функції: y  x 2  8 x  24 ln x  2 .
Розв’язування. Областю визначення функції D( y)  (0;) . Обчислимо похі-
дну функції:
24 2( x  6)( x  2)
y  2 x  8 
 .
x x
Розв’язуючи нерівності y  0 і y  0 методом інтервалів , отримаємо, що
функція зростає при x  (6;) і спадає при x  (0; 6) (рис.11.5).
y  
y  
0 6
Рис .11.5
4.2.Умови локального екстремуму
Означення. Точка x0 називається точкою локального максимуму (локаль-
ного мінімуму) функції f (x) , якщо при всіх x  x0 у деякому околі точки x0 вико-
нується нерівність
f ( x)  f ( x0 ) ( f ( x)  f ( x0 )) .
Точки локального максимуму і локального мінімуму називаються точками
локального екстремуму, а значення функції в цих точках – її екстремумами. Ло-
кальні екстремуми – це точки, в яких функція набуває найбільшого (найменшого)
значення порівняно з її значеннями у близьких точках, тому локальний мінімум
може бути більшим за локальний максимум (рис. 11.6).
y

O x
Рис .11.6

9
___________________________________________________________________________________________________

Теорема (необхідна умова екстремуму). Нехай диференційовна функція

y  f (x) в точці x0 має локальний екстремум, то похідна цієї функції дорівнює
нулю, тобто f ( x0 )  0 .
Зауваження. Функції можуть мати екстремум в точках, в яких вони не ди-
ференційовні. Наприклад, функція y  x має мінімум в точці x  0 , але в цій точці
функція не дифереційовна. Функція y  3 x 2 має в точці x  0 мінімум, а похідна її
1
в цій точці нескінченна: y  3
, y(0)   .
3 x
Означення. Точки, в яких похідна цієї функції дорівнює нулю називаються
стаціонарними. Стаціонарні точки, а також точки, де похідна не існує, назива-
ються критичними.
Зауваження. Критичні точки повинні належати області визначення функції.
Зауваження. Критичні точки не завжди є точками екстремуму функції. На-
приклад, функція y  x 3  4 зростає на всій числовій прямій. Похідна y  3x 2 в точ-
ці x  0 дорівнює нулю y(0)  0 , але екстремуму в точці x  0 немає.
Щоб визначити, в яких з критичних точок функція має екстремум, треба за-
стосувати достатні умови існування екстремуму, які описують наступні теореми.
Теорема (перша достатня умова екстремуму). Якщо функція y  f (x)
диференційовна в околі критичної точки x0 і її похідна при переході через точку
x0 змінює свій знак з плюса на мінус, то точка x0 є точкою максимуму функції
y  f (x) , а якщо з мінуса на плюс, то x0 – точка мінімуму.
Дослідження функції на екстремум здійснюють за схемою:
1) Знайти область визначення функції.
2) Обчислити похідну функції y  f (x) .
3) Знайти критичні точки функції, тобто точки, в яких f ( x)  0 або f (x) не
існує.
4) Визначити знак похідної ліворуч і праворуч від кожної критичної точки і
зробити висновок про наявність екстремумів функції.
5) Обчислити екстремальні значення функції в точках екстремуму.
x 2  3 x  12
Приклад 5. Дослідити функцію на екстремум y  .
x 1
Розв’язування. Областю визначення функції D( y)  (; 1)  (1;) . Обчисли-
мо похідну функції:
(2 x  3)( x  1)  ( x 2  3x  12) x 2  2 x  15
y   .
( x  1) 2 ( x  1) 2
Знаходимо критичні точки. Оскільки
y( x)  0  x 2  2 x  15  0  x1  3, x2  5
і y(x) не існує в точці x  1 , але ця точка не є критичною, оскільки вона не вхо-
дить до області визначення функції.
На числову вісь наносимо область визначення функції і критичні точки
(рис.11.6), визначаємо знак похідної в околі кожної критичної точки.

10
___________________________________________________________________________________________________

y  _ _ 
y 3 1 5
Рис.11.6
При x  4 і x  0 похідні y(4)  0 і y(0)  0 , тому y( x)  0 на проміжку
(;  3) і y( x)  0 на проміжку (3; 1) .
Аналогічно, визначаємо знак похідної на проміжках (1; 5) і (5;  ) .
Згідно з достатньою умовою x  3  точка локального максимуму (оскільки
похідна змінює знак з “+” на “–”), а x  5  точка локального мінімуму (оскільки
похідна змінює знак з “–” на “+”).
Знаходимо ymax  y (3)  3 , ymin  y (5)  13 .
Теорема (друга достатня умова екстремуму). Якщо функція y  f (x) двічі
диференційовна і f ( x0 )  0 , а f ( x0 )  0 , то точка x0 є точкою мінімуму функції; а
якщо f ( x0 )  0 , то x0 є точкою максимуму.
Дослідження функції на екстремум здійснюють за схемою:
1) Знайти область визначення функції.
2) Обчислити похідну функції y  f (x) .
3) Знайти критичні точки функції, тобто точки, в яких f ( x)  0 або f (x) не
існує.
4) Обчислити другу похідну функції y  f (x) і визначити її знак в кожній
критичній точці.
5) Обчислити екстремальні значення функції в точках екстремуму.
x2  1
Приклад 6. Дослідити функцію на екстремум y  .
x
Розв’язування. Область визначення функції: D( y)  (; 0)  (0;) . Знаходи-
x2  1
мо похідну: y 
2
. Критичні точки: y  0  x 2  1  0  x1  1, x2  1 .
x
2
Знаходимо другу похідну: y  3 і дослідимо її знак.
x
У критичних точках y (1)  2  0 і y(1)  2  0 . Отже, в точці x  1 функція


має локальний максимум y(1)  2 , а в точці x  1 функція має локальний міні-
мум y(1)  2 .
4.3.Найбільше і найменше значення функції на відрізку
Якщо функція y  f (x) неперервна на відрізку [a, b] , то вона досягає на цьо-
му відрізку найбільшого і найменшого значень. Це можуть бути як внутрішні точ-
ки відрізка [a, b] , так і його кінці. Найбільше і найменше значення функції на від-
різку [a, b] називається глобальним максимумом і глобальним мінімумом. Поз-
начають так: max f ( x) і min
[ a ,b ]
f ( x) .
[ a ,b ]

Для знаходження найбільшого і найменшого значень неперервної на відріз-

ку [a, b] функція f (x) , треба знайти значення функції у всіх критичних точках, що

11
___________________________________________________________________________________________________

належать відрізку [a, b] , і на його кінцях. З одержаних значень вибрати найбільше

і найменше значення функції на відрізку [a, b] .
x6
Приклад 7. Знайти найбільше і найменше значення функції y  на
x 2  13
відрізку [5; 5].
Розв’язування. Обчислимо похідну і знайдемо критичні точки функції:
x 2  13  2 x( x  6) x 2  12x  13
y   ,
( x 2  13) 2 ( x 2  13) 2
y( x)  0  x 2  12 x  13  0  x1  1; x2  13  [5; 5] .
Значення функції у критичних точках і на кінцях відрізка:
1 1 11
y (1)  ; y (5) 
; y (5)  .
2 38 38
1 1
Отже, : max y( x)  і min y( x)  .
[ 5, 5 ] 2 [ 5,5] 38
4.4. Напрями опуклості й точки перегину графіка функції
Означення. Графік функції y  f (x) називається опуклим (опуклим угору)
на інтервалі (a, b) , якщо всі точки графіка функції лежать нижче її дотичних на ін-
тервалі (a, b) (рис. 11.7 а).
Означення. Графік функції y  f (x) називається увігнутим (опуклим униз)
на інтервалі (a, b) , якщо всі точки графіка функції лежать вище її дотичних на ін-
тервалі (a, b) (рис. 11.7 б).
y y

O a b x O a b x
б)
а) Рис.11.7
Теорема (достатня умова опуклості та увігнутості графіка функції).
Нехай функція y  f (x) двічі диференційовна на інтервалі (a, b) .
Якщо f ( x)  0 на (a, b) , то графік функції увігнутий на (a, b) .
Якщо f ( x)  0 на (a, b) , то графік функції опуклий на (a, b) .
Означення. Точка M 0 ( x0 ; f ( x0 )) називається точкою перегину графіка фу-
нкції y  f (x) , якщо в цій точці існує дотична і в деякому околі точки x0 графік
функції має різну опуклість (рис. 11.8).
У точці перегину дотична перетинає графік функції, оскільки напрями опу-
клості зліва і справа від точки x0 різний (“перегинається ” через точку x0 ).

12
___________________________________________________________________________________________________

y
M0
f ( x0 )

O x0 x
Рис.11.8
Теорема (необхідна умова точок перегину). Друга похідна f (x) двічі ди-
ференційовної функції в точці перегину x0 дорівнює нулю, тобто f ( x0 )  0 .
Зауваження. Умова f ( x0 )  0 є необхідною умовою, тобто з того, що
f ( x0 )  0 не випливає, що точка x0 – точка перегину графіка функції y  f (x) .
Наприклад, функція y  x 4 не має перегину в точці x0  0 , хоч виконується умова:
y  4x 3 , y  12x 2 і y(0)  0 .
Для того, щоб дослідити, чи точка x0 є точкою перегину, необхідно застосу-
вати достатню умову точок перегину.
Означення. Точки, в яких f ( x0 )  0 або f ( x0 ) не існує називаються крити-
чними точками другого роду функції y  f (x) .
Теорема (достатня умова точок перегину). Нехай функція y  f (x) в околі
точки x0 має другу похідну різних знаків зліва і справа від точки x0 . Тоді точка
x0 є точкою перегину графіка функції y  f (x) .
Дослідження функції на опуклість і точок перегину здійснюють за схемою:
1) Знайти область визначення функції.
2) Обчислити другу похідну функції f (x) .
3) Знайти критичні точки другого роду функції, тобто точки, в яких f ( x)  0
або f (x) не існує.
4) Дослідити знак другої похідної ліворуч і праворуч від знайдених точок і
зробити висновок про характер опуклості і наявність точок перегину графі-
ка функції.
5) Обчислити значення функції в точках перегину.
Приклад 8. Знайти напрями опуклості й точки перегину функції
1 4
y x  5 x3  12x 2  x  1 .
2
Розв’язування. Область визначення функції: D( y)  (;  ) . Обчислюємо
першу й другу похідні функції:
y  2 x3  15x 2  24x  1 ; y  6 x 2  30x  24  6( x 2  5 x  4) .
Знаходимо критичні точки другого роду:
y  0  x  5 x  4  0  x1  1, x2  4 і досліджуємо знак y(x) зліва і справа від
2

кожної з цих точок (рис. 11.9).

13
___________________________________________________________________________________________________

З рис. 11.9 видно, що y( x)  0 на інтервалах (; 1)  (4;) , тому на цих

інтервалах графік функції увігнутий, і y( x)  0 на інтервалі (1; 4) графік опуклий.
Точки x  1, x  4 – точки перегину функції і значення в точках перегину
y (1)  9,5 і y (4)  5 .

Приклад 9. Знайти напрями опуклості й точки перегину для функції із при-

кладу 6.
2
Розв’язування. Оскільки y   0 при всіх значеннях x з області визна-
x3
чення функції, то графік функції не має точок перегину. Але при x  0 друга похі-
2
дна y( x)  3  0 , а це означає, що в проміжку (0;) графік функції увігнутий.
x
При x  0 друга похідна y( x)  0 , тобто в проміжку (;0) , графік функції опук-
лий.
4.5. Асимптоти графіка функції
Означення. Асимптотою кривої y  f (x) називається пряма, до якої як зав-
годно близько наближається крива, коли точка вздовж кривої прямує до нескін-
ченності.
Асимптоти можуть бути вертикальні, похилі і горизонтальні (рис.11.10).

f ( x0 )
xa

yb
b

O x

kx

Рис.11.10
y

Означення. Пряма x  a називається вертикальною асимптотою графіка

функції y  f (x) , якщо хоча б одна з границь xlim
a  0
f ( x) або lim f ( x) дорівнює  
xa 0

або   .
Вертикальні асимптоти існують тоді, коли функція має точки розриву дру-
гого роду. Якщо x  x0 точка розриву другого роду, то x  x0 – вертикальна асимп-
тота.
Означення. Пряма y  kx  b називається похилою асимптотою графіка
функції y  f (x) при x   , якщо її можна подати у вигляді
f ( x)  kx  b   ( x) , де  ( x)  0 при x   .
Поділивши обидві частини останньої рівності на x і, перейшовши до гра-
ниці при x   , дістаємо
f ( x)  b  ( x) 
lim  lim k   k,
x  x x  
 x x 
lim( f ( x)  kx)  lim(kx  b   ( x)  kx)  lim(b   ( x))  b .
x  x  x 

14
___________________________________________________________________________________________________

Отже, при знаходженні похилої асимптоти мають існувати скінченні грани-

ці:
f ( x)
k  lim і b  lim
x 
( f ( x)  kx) .
x  x
У разі горизонтальної асимптоти y  b кутовий коефіцієнт прямої k  0 і
b  lim f ( x) .
x 

Зауваження. Якщо при обчисленні останніх границь k  скінченне і b   ,

то похилої асимптоти y  kx  b не існує.
1
2x
Приклад 10. Знайти асимптоти графіка функцій: 1) y  x  , 2) y  3 x 5 .
x 1
Розв’язування. 1) Пряма x  1  вертикальна асимптота ( x  1  точка розриву
 2x  x2  2x
другого роду) , оскільки lim x    lim  .
x 1
 x  1  x 1 x  1
Знайдемо похилу асимптоту y  kx  b :
f ( x)  2  2x
k  lim  lim1    1 , b  lim ( f ( x)  kx)  lim 2.
x  x x  
 x 1 x   x   x 1
Отже, пряма y  x  2  похила асимптота.
1
2) Пряма x  5  вертикальна асимптота функції y  3 x 5 ( x  5  точка розриву
1 1
другого роду) , оскільки lim 3 x 5
  , lim 3 x 5
 0.
x 5  0 x 5  0

Знайдемо похилу асимптоту y  kx  b :

1
1
3 x 5
k  lim  0 , b  lim ( f ( x)  kx)  lim 3 x 5  1 .
x   x x   x  

Отже, пряма y  1  горизонтальна асимптота.

4.6. Загальна схема дослідження функцій і побудова їх графіків
Дослідження функції рекомендується проводити за схемою:
1) Знайти область визначення функції.
2) Дослідити функцію на парність, чи непарність, періодичність.
3) Знайти точки перетину графіка функції з осями координат.
4) Знайти асимптоти графіка функції (якщо вони існують).
5) Знайти точки максимуму і мінімуму функції, обчислити значення в цих
точках. Встановити інтервали монотонності функції.
6) Знайти точки перегину графіка функції, обчислити значення функції в
цих точках.
Встановити проміжки опуклості графіка функції.
7) Побудувати графік функції за результатами дослідження.
x3
Приклад 11. Дослідити функцію y  і побудувати її графік.
3  x2
Розв’язування. 1.
Область визначення функції:
D( y)  (;  3 )  ( 3; 3 )  ( 3;) , тобто x   3 .

15
___________________________________________________________________________________________________

(  x )3 x3
2. Оскільки y( x)      y ( x) , то функція непарна, її графік симетри-
3  ( x) 2 3  x2
чний відносно початку координат.
3. Точки перетину з осями координат: x  0, y  0 .
4. x   3  точки розриву функції;
x3 x3
 
lim , lim   ;
x 3 0 3  x x 3 0 3  x
2 2

x3 x3
lim   lim   ,
x 3 0 3  x x 3 0 3  x
2 2

тому прямі x   3 і x  3  вертикальні асимптоти.

Дослідимо поведінку функції в нескінченності.
f ( x) x3 x2
k  lim  lim  lim  1 ;
x  x x   x(3  x 2 ) x  3  x 2

 x3  3x
b  lim( f ( x)  kx)  lim  x   lim  0.
x  3  x
 x  3  x
x  2 2

Отже, y  x  похила асимптота графіка функції.
5. Знайдемо екстремуми функції та інтервали монотонності.
3x 2 (3  x 2 )  2 x 4 x 2 (9  x 2 )
Знайдемо y   ; y  0 при x  0 , x  3 і x  3 та y(x) не іс-
(3  x 2 )2 (3  x 2 )2
нує в точках x   3 , які не входять в область визначення функції.
y _
    _
y 3  3 0 3 3
Рис.11.11
Розв’язуючи нерівності y( x)  0 ( y( x)  0) методом інтервалів (рис.11.11), отримає-
мо:
Функція y(x) зростає на (3;  3 )  ( 3;0)  (0; 3 )  ( 3; 3) ;
y(x) спадає на (;  3)  (3;  ) . У точці x  3 функція має мінімум
ymin  y ( 3)  4,5 , а в x  3 функція має максимум ymax  y (3)  4,5 .
6. Знайдемо проміжки опуклості і точки перегину графіка функції. Обчислюємо
(18x  4 x3 )(3  x 2 )2  4 x(9 x 2  x 4 )(3  x 2 ) 6 x( x 2  9)
y   ; y( x)  0 при x  0 , y(x) не іс-
(3  x 2 ) 4 (3  x 2 )3
нує при x   3 , які не входять в область визначення функції.
y  _

_
y
 3 0 3
Рис.11.12
З рис. 11.12 видно, що y  0 на інтервалах (;  3 )  (0; 3 ) і на них графік
функції увігнутий; y  0 на інтервалах ( 3; 0)  ( 3;  ) і на них графік функції
опуклий. Точка x  0  точка перегину функції і y(0)  0
7. Графік функції побудовано на рис. 11.13.
16
___________________________________________________________________________________________________

9
2

O  3 3
3  3 x

9

2

Рис.11.13

Контрольні запитання
1. Сформулюйте теорему Ферма? Дайте її геометричну інтерпретацію?
2. Сформулюйте теорему Лагранжа? Дайте її геометричну інтерпретацію?
3. Сформулюйте теорему Ролля? Дайте її геометричну інтерпретацію?
4. Сформулюйте теорему Коші?
5. Сформулюйте правила Лопіталя?
6. Як записується формула Тейлора для многочлена? для функції?
7. Який вираз є залишковим членом у формулі Тейлора у формі Пеано, а який –у
формі Лагранжа?
8. Як записується формула Маклорена?
9. Як розвиваються елементарні функції за формулою Маклорена?
10.Яка ознака монотонності функції?
11.Які необхідні умови локального екстремуму функції?
12.Які точки називаються стаціонарними, а які – критичними?
13.Як можна знайти найбільше і найменше значення функції на відрізку?
14.Який графік функції називається опуклим, а який увігнутим?
15.Що таке точки перегину графіка функції?
16.Сформулюйте необхідну умову точок перегину графіка функції?
17. Які точки називаються критичними точками другого роду?
18. Як визначаються асимптоти графіка функції?
19. За якою схемою можна дослідити функцію й побудувати її графік?

17
 2. ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ

2.1. Означення визначеного інтеграла, його геометричний і

економічний зміст. Умови інтегрованості функції

Нехай функція f (x) визначена на відрізку [а;b]. Проведемо довільне

розбиття  відрізка на n довільних частин:  : a  x 0  x1  x 2  ...  x n  b .
Відрізки [ x k 1, x k ] називаються відрізками заданого розбиття  , а найбільша
з довжин позначається через 
  max | x k  x k 1 | .
Через  k позначимо  k = x k  x k 1 . У кожному відрізку вибираємо
довільну точку  k  [ x k 1, x k ] і складаємо суму
n
   f (  k )xk .
k 1

Така сума називається інтегральною сумою для функції f (x) .

Функція f (x) називається інтегрованою на відрізку a; b , якщо існує
скінчена границя lim  . Ця границя називається визначеним інтегралом
 0
функції f (x) на відрізку a; b і позначається
n b
lim 
  0 k 1
f (  k )x k   f ( x )dx .
a

Число а називається нижньою межею, а b – верхньою межею

інтегрування, f (x) називають підінтегральною функцією,
f ( x)dx  підінтегральним виразом.

Геометричний зміст визначеного інтеграла

Криволінійною трапецією називається фігура, обмежена графіком

неперервної невід’ємної функції f (x) , відрізком a; b осі абсцис, прямими
x  a , x  b.
Визначений інтеграл від функції f (x) на відрізку a; b дорівнює площі
криволінійної трапеції, побудованої на цьому відрізку.
Економічний зміст визначеного інтеграла
Нехай функція y  f (t ) описує продуктивність праці деякого
виробництва упродовж часу T . Знайдемо обсяг виготовленої продукції за
заданим проміжком часу.
Зробимо розбиття відрізка 0; T  на частини точками:
0  t1  t 2  ...  t i 1  t i  ...  t n  T . За відрізок часу t i 1 ; t i  обсяг виготовленої
продукції наближено дорівнює u i  f ( i )t i , t i  t i  t i 1 ,  i  t i 1 ; t i , і ця
рівність буде тим точнішою, чим меншим буде t i . Обсяг продукції,
виготовленої упродовж часу T дорівнює
n n
u   u i   f ( i )t i . (2)
i 1 i 1

Одержана сума (2) є інтегральною сумою для функції f (t ) на відрізку

0; T  . А границя цієї суми, коли max t i  0 дорівнює визначеному інтегралу
t
T n

 f (t )dt  lim
max ti 0
 f ( )t
i 1
i i .
0

Отже, обсяг виготовленої продукції упродовж часу T дорівнює

визначеному інтегралові від функції продуктивності праці.

Умови інтегрованості функції

Необхідна умова інтегрованості функції.
Якщо функції інтегрована на деякому відрізку, то вона обмежена на
цьому відрізку.
Достатні умови інтегрованості функції.
Якщо функція неперервна на деякому відрізку, то вона інтегрована на
ньому.
Якщо функція обмежена на деякому відрізку і має на ньому скінченне
число точок розриву першого роду, то вона інтегрована.
Обмежена та монотонна на відрізку функція інтегрована на ньому.
З означення визначеного інтеграла маємо

a b a

 f ( x) dx = 0,  f ( x )dx = –  f ( x )dx ,
a b
a  b,
a

 dx  b  a .
a

2.2. Властивості визначеного інтеграла

1. Якщо функція інтегрована на відрізку [а;b], то вона інтегрована й на

зовнішньому відрізку [ a1 ,b1 ]  [ a ,b ] .
2. Функція f (x) , інтегрована на відрізку [а;с] та [с;b], також інтегрована
на відрізку [а;b]
b c b
 f ( x )dx =  f ( x )dx +  f ( x )dx , a  c  b .
a a c
 3. Нехай функція f (x) та g (x) інтегровані на відрізку [а;b], тоді для
будь-яких чисел 1 ,  2 функція 1 f ( x ) +  2 g( x ) також інтегрована на відрізку
[а;b] і
b b b
 [ 1 f ( x )   2 g( x )] dx  1  f ( x )dx   2  g( x )dx .
a a a

4. Добуток інтегрованих на відрізку [а;b] функцій інтегрований на цьому

відрізку.
5. Нехай функції f (x) та g (x) інтегровані на відрізку [а;b] і для всіх
x  [а;b] виконується нерівність f ( x)  g ( x) , тоді
b b
 f ( x )dx   g( x )dx .
a a

6. Для інтегрованої на відрізку [а;b] функції f (x) абсолютна величина її

| f (x) | також інтегрована на цьому відрізку. Маємо
b b
|  f ( x )dx |  | f ( x ) | dx .
a a

7. Нехай функція f (x) інтегрована на відрізку [а;b], на цьому відрізку

існує точка с [а;b], для якої
b
 f ( x )dx  f ( c )( b  a ) .
a

Нехай функція f (x) інтегрованої на відрізку [а;b] і неперервна в точці

x
x 0  [а;b]. У випадку функція F( x )   f ( t )dt називається інтегралом із змінною
a

верхньою межею, а похідна від неї в точці x0 дорівнює F ( x0 )  f ( x0 ) . При

b
виконанні перелічених умов функція F( x )   f ( t )dt диференційована в точці
x

x0 : F ( x0 )   f ( x0 ) .
Для неперервної функції f (x) на відрізку [а;b] існує первісна, причому
однією з первісних є інтеграл зі змінною верхньою межею
x
 f ( x )dx   f ( t )dt  C .
a

Формула НьютонаЛейбніца
Якщо функція f (x) неперервна на відрізку a; b , а F (x)  довільна
первісна цієї функції, то справедлива формула
b
b
 f ( x )dx  F ( x )|a  F ( b )  F ( a ) , (3)
a

що називається формулою Ньютона-Лейбніца.

Формула (3) виражає зв’язок між визначеним та невизначеним
інтегралом.
 Приклад. Застосувавши формулу Ньютона-Лейбніца, обчислити інтеграл
1
x2
 1  x 6 dx .
0
1
x2 1 d( x3 ) 1 1 1 1  
 dx    arctgx 3 | = ( arctg1  arctg 0 )    0  
34  12
.
01 x6 3 1(x )3 2 3 0 3

Завдання для самостійного розв’язування

Використовуючи формулу Ньютона-Лейбніца, обчислити інтеграли:

2
6 1 1 4
sin x dx
1)  dx ; 2)  ( 3 x  x )dx ; 3)  x  1 dx ; 4)  ; 5)
x4
1 0 0 0 x

 cos
2
xdx ;
0
 
e2 4 4 1 x
6)  dx
; 7)  tgx dx ; 8)  tg 2 x dx ; 9)  e 2 x dx ; 10)
e
x ln x   1 e
0
 
4 4
1 3
x dx
 x4  1 ;
0

3 e 3 2
dx
11)  2 dx 4 ;12)  ; 13)  2 dx ; 14)  dx 3 ; 15)
cos x sin x
 x( 1  ln x )
2
2 x  3x  2
1 xx 2 1
6
1
dx
 ;

1 8  2x  x 2
2
2 8  3
16)  sin3 x dx ; 17)  | 12  12 x | dx ; 18)  sin 2 x sin 4 xdx ; 19)  cos
3 x
x cos dx ;
0
5 7   4
4 4
100
20)  1  cos 2 x dx .
0

1 4 2 2 
Відповіді: 1) ln2; 2) ; 3) ; 4) 2; 5) ; 6) ln2; 7) 0; 8)
12 3 2
2  ;
2
  
9) arctg x   ; 10) ; 11) 80 3
; 12) ; 13) 1 4
ln ; 14) 1 8
ln ; 15) ;
4 8 27 4 5 3 2 5 6
16) 0; 17) 6; 18) 0; 19) 1; 20) 200 2 .
 2.3. Заміна змінної та інтегрування частинами
у визначеному інтегралі

Нехай функція f (x) неперервна на відрізку [а;b], а u(t ) визначена й

неперервна разом зі своєю похідною u (t ) на відрізку [ ,  ]. Для всіх t  [  , ]
виконуються умови a  u( t )  b , u(  )  a , u(  )  b , тому існує складена функція
f u( t ) . У цьому випадку справджується формула заміни змінної у
визначеному інтегралі
b 
 f ( x )dx   f ( u( t ))u ( t )dt .
a 

Формула правильна також у випадку, коли вимагатимемо замість умови

неперервності функцій f (x) та u ( t ) лише умови їх інтегрованості.
Приклад 1. Обчислити інтеграл
1
1  x 2 dx
 x6
.
2
2

Застосовуємо замість змінної x  sin t . Така заміна правильна, тому що

функція u(t )  sin t неперервна на множині дійсних чисел, коли t змінюється
   2 
на проміжку 4 ; 2 ; x приймає значення на проміжку  ; 1 та існує похідна
   2 
 
u (t )  cos t , неперервна на відрізку  ;  .
4 2
   
1
1  x dx 2 2 2 2 2 2
 6
=  cos t cos
6
tdt

cos t
6
dt   ctg 2 t ( 1  ctg 2 t )
dt
 -  ( ctg 2 t  ctg 4 t )d ( ctgt ) 
2 x  sin t sin t
  sin 2 t 
2 4 4 4 4
/ 2
 3
ctg 5t 
=   ctg t
 =1  1  8
.
 3 5   / 4 3 5 15

Для двох функцій u(x) та v(x), неперервних разом зі своїми похідними на

відрізку [a;b], правильна формула інтегрування частинами
b b b
 u( x)d (v( x))  u( x)v( x) a  v( x)d (u( x)) .
a a

4
Приклад 2. Обчислити інтеграл  xtg 2 xdx .
0
   2 xdx   1  1dx
4 u ( x )  x , d ( v ( x ))  tg 

   x(tg x  x) 4 -
 xtg xdx = 
2 2
 cos x  0
0  
du  dx, v  tgx  x 


4
   x 2    2  
-  (tg x  x) dx 
1
1      ln(cos x )  4
 1    ln   1    ln 2 .
4 4  2  4 4 2 32 4 8
0  0

Завдання для самостійного розв’язування

Обчислити визначені інтеграли:
8 1 1 2 1
xdx e x dx x2  1 dx
1)  ; 2)  xdx ; 3)  ; 4)  dx ; 5)  x ;
3 1 x 1 x 0 0 e e
x x
1
x e 0  e x
 
2 4 ln 8 2x 2 
e dx
6)  dx ; 7)  x 3 x 2  9 dx ; 8)  ; 9)  sin3 x sin 2 x dx ; 10)  tg 2 x dx ;
3  2 cos x
0 0 ln 3 ex  1 0
3 0

2  1 e2
dx x
 5  3 cos x ;  x sin 2 dx ;  x arctgx dx ; x
2
11) 12) 13) 14) lnx dx ;15)
0 0 0 e

1
 x arcsin x dx ;
0
 
2 3 e 1 2 e
16)  x 2 cos x dx ; 17)  arctgx dx ;18)  ln( x  1 ) dx ; 19)  e 2 x cos x dx ; 20)  ln3 x dx .
0 1 0 0 1

32 5 e  1 e 2
 
Відповіді: 1) ; 2)  2 ln 2 ; 3) ln ; 4) 3 ; 5) arctge  ;
3 3 1 2 3 4
2 1 32 2 1 5
6) arctg ; 7) 282,4; 8) ; 9) ; 10) 3 3  ; 11) arctg ;
5 5 3 5 10 2

 1 e3  2   3 1  ln 2
12) 4; 13)  ; 14) ( 5e 3  2 ) ; 15) ; 16) 2; 17)   ;
4 2 9 8 4 2  3 2  2

e  2
18) 1; 19) ; 20) 6  2e .
5

3. Невласні інтеграли

Нехай функція f (x) для всіх х  а і інтегрована на [a;b]. Коли існує

b
скінченна границя lim  f ( x )dx , тоді границя називається невласним
b   a

інтегралом функції f(x) на проміжку [a;+  ) і позначається  f ( x )dx . Тоді
a

говорять, що невласний інтеграл збіжний, а функція f (x) інтегрована у

невласному значенні на [a;+  ). Якщо немає границі або вона нескінченна, то
говорять, що невласний інтеграл розбіжний, а функція f (x) не є
інтегрованою у невласному значенні.
Нехай функція f (x) визначена й інтегрована на проміжку [a;с] і [с;b] і в
точці а  c  b вона необмежена; якщо для  >0 існує скінченна границя
c b 
 
lim   f ( x )dx   f ( x )dx  ,
0  a c 
то ця границя називається невласним інтегралом функція f (x) на
c b
відрізку [a;b] і позначається  f ( x )dx   f ( x )dx . Тоді говорять, що невласний
a c

інтеграл від необмеженої функції збіжний, а функція f (x) інтегрована в

невласному значенні на відрізку [a;b]. Якщо немає границі або коли вона
нескінченна, то говорять, що невласний інтеграл розбіжний, а функція f (x)
не є інтегрована в невласному значенні. Для невласних інтегралів
використовують ознаки порівняння, щоб з’ясувати їхню збіжність.
Нехай функції f (x) та g (x) , x [a;) інтегровані на проміжку [a;b],

b   і задовольняють нерівність 0  f ( x)  g ( x) , тоді зі збіжності  g( x )dx
a

випливає збіжність  f ( x )dx .
a
 
Із розбіжності  f ( x )dx випливає розбіжність  g( x )dx .
a a

Нехай для функцій f (x) та g (x) , додатних на проміжку [a;с],

інтегрованих на кожному відрізку [a; х0], x0  c виконується нерівність
c c
f ( x)  g ( x) , тоді зі збіжності  g( x )dx випливає збіжність  f ( x )dx , із розбіжності
a a
c c
 f ( x )dx – розбіжність  g( x )dx .
a a

Коли на проміжку [a;+  ) та [a;с) функція g ( x)  0 , а границі відношення

функцій f (x) і g (x)
f(x) f(x)
lim k ; lim  k1 ,
x c  g( x ) x   g( x )
  c c
де k i k1  0 , то невласні інтеграли  f ( x )dx ;  g( x )dx або  f ( x )dx ;  g( x )dx
a a a a

збіжні чи розбіжні одночасно.

 
dx
Приклад 1. Дослідити інтеграл  на збіжність.
 x  2x  2
2

 b2 0 b2 
dx dx  dx dx 
 x 2  2x  2
= lim   1 )2  1
 lim  

  
b1    b1 ( x  1 )  1 0 ( x  1)  1 
2 2
 b1   b1 ( x
b2  
b2 

 b2 
          .
0
= arctg(x  1)  arc tg(x  1)
lim   4 2 2 4
b1    0 
b2    
b1

1
0
e x dx
Приклад 2. Обчислити інтеграл  або зв’ясувати його розбіжність.
1 x3

 1 1 
u  x ; du  2 dx 
1 1
0 x 0 x  1 0 0 1 
e dx e  x   1 x 1 
 x3
 lim  dx   1
1   = lim   e   x2
ex dx  
1   0 1 x3  e x dx  0  x 1 1 
dv  ; ve 
x  
 x2 
 1  1ε 
1
 2
 lim  e  e  e ε  e 1    .
 1

ε 0  ε  e
Інтеграл збіжний.

dx
Приклад 3.Дослідити на збіжність невласний інтеграл 
, a  0.
a x
Розв’язання. Нехай   1, тоді
 A
dx dx
 x
 lim
A 
 x
 lim (ln A  ln a)   .
A 
a a
Якщо α  1 , то
 A A
dx

dx 1
x
 lim
A   x 
 lim
A    (1   ) x 1

a a a
 1
1  1 1   ,   1,
 lim   1   1    (  1)a  1
1   A   A a  
  ,   1.

dx
Отже, заданий невласний інтеграл  x
при α  1 – збіжний, при α  1
a
– розбіжний.
 2
dx
Приклад 4. Обчислити інтеграл  x ln x
або з’ясувати його розбіжність
1
Розв’язання. Це невласний інтеграл другого роду, оскільки підінтегральна
функція необмежена в околі x  1 (ln 1  0) . Тому
2 2 2
dx dx d (ln x)
  lim   lim 
2
 lim (ln| ln x |  0  lim (ln(ln 2) 
x ln x   0 x ln x  0 ln x  0  0
1 1 1
 ln(ln(1   )))  ln(ln 2)  ln(ln 1)   .
Отже, інтеграл розбіжний.

Завдання для самостійного розв’язування

Обчислити інтеграл, з’ясувати збіжний чи розбіжний він:

   
dx 2 xdx ln x dx dx
1)  ; 2)  ; 3)  ; 4)  ; 5)
1
x( 1  x )  x 1
2
2
x 1 x (1  x )
2

 2
 x 3 e  x dx ;
0
   2 x  
dx e 1 x3  1
6)  e  x sin x dx ; 7)  ; 8)  dx ; 9)  x e  x dx ; 10)  dx ;
0 0 1  x3  ex 0 1 x4
  2 e 1
arctgx dx xdx 2
2
11)  dx ; 12)  ; 13)  ; 14)  dx ; 15)  3x dx ;
0
3
1  x4 1 x x2  1 1 x 1 x ln x 3
1 1 x2
1
1 2 1 1 1
xdx dx ex dx
16)  ; 17)  lnx dx ; 18)  ; 19)  dx ; 20)  .
12 1 x 2
0 0 x ln x2
0 x 3
1
ln( 1  x )

1
Відповіді: 1) ln 2 ; 2) розбіжний; 3) розбіжний; 4) 1 ln 2 ; 5) ; 6)
2
2
збіжний; 7) ; 8) розбіжний; 9) збіжний; 10) розбіжний; 11) розбіжний;
3 3
3
12) збіжний; 13) 8 ; 14) 2; 15) 14 4 ; 16) ; 17) 21 ln2 – 1; 18) 1
;
3 7 2 ln 2
19) розбіжний; 20) розбіжний.
 4. Застосування визначеного інтеграла до задач
геометрії

Обчислення площі плоских фігур

Визначений інтеграл від додатної неперервної функції f (x) , заданої на
відрізку [a;b], чисельно дорівнює площі криволінійної трапеції, обмеженої
графіком функції f (x) , відрізком [a;b] осі абсцис та відповідними відрізками
прямих x  a , x  b (рис. 1)
b
S   f ( x )dx .
a

Коли криволінійна трапеція утворена двома неперервними кривими

f 1 ( x) i f 2 ( x ) на відрізку [a;b] і відповідними відрізками x  a , x  b , причому
f 1 ( x)  f 2 ( x ) ), тоді її площа дорівнює (рис. 2)
b
S   [ f 2 ( x )  f1 ( x )] dx .
a

y y
y  f (x) y  f2 (x)

x x
a b a b

y  f1 ( x )

Рис. 1. Рис. 2.

Приклад 1. Обчислити площу криволінійної трапеції обмеженої

параболою y  x 2  3x та прямою y  3x  4  0 .
Знайдемо межі інтегрування, розв’язавши систему рівнянь y  x 2  3x та
y  3x  4  0 . Маємо х1 = – 2, х2 = 2. Знаходимо площу

2 2  32
 4 x  x   32 (кв. од.).
S       
2 2
[( 4 3 x ) ( x 3 x )] dx = ( 4 x )dx

2 2  3   2 3

Обчислення довжини дуги кривої

Нехай крива задана рівнянням y  f (x) , x  [a;b] , причому f (x)
неперервна разом із своєю похідною на [a;b]. Тоді довжина дуги кривої
визначається формулою
b
  1  ( f ( x )) 2 dx .
a
 Довжина кривої, заданої параметрами рівняння x  x(t ) , y  y(t ) , де
x(t ) , y (t ) – диференційовані функції,   t   , а  та  значення параметра t ,
при яких x(  )  a , x(  )  b дорівнює

  ( x ( t )) 2  ( y ( t )) 2 dt .

4
Приклад 2. Обчислити довжину кривої y2  ( x  3 )3 на відрізку [1;4].
9
3
2
Задаємо функцію y(x) явно y   ( x  1) 2 , відшукаємо похідну y   x  1 і
3
переконаємось, що функція і її похідна неперервні на відрізку [1;4]. Тому
довжина дуги
4 4 4
2 28
  2 1  ( y ( x )) 2 dx  2 x  1  1 dx  2  x3  .
1 1
3 1
3

Обчислення об’єму тіла обертання

Нехай функція y  f (x) неперервна й додатна на відрізку [а;b]. Об’єм
тіла, яке утворюється при обертанні навколо осі Ox криволінійної трапеції,
обмеженої кривою f (x) та відрізками прямих x  a , x  b , y  0 , дорівнює
b
V   f 2 ( x )dx .
a

Приклад 3. Обчислити об’єм фігури, утвореної обертанням петлі кривої

y  x 2 ( 2  x ) навколо осі Ox .
2

Функція симетрична стосовно осі Ox і петля утворюється на відрізку

0  x  2 . Об’єм фігури обертання дорівнює
2 2 2 x 4 
2
4
V   y 2 ( x )dx   x 2 ( 2  x )dx   x 3 
3 
 (куб. од.).
0 0  4 0 3

Обчислити площі, обмежені кривими:

x2 2x 2
1) у = ;у=4– ; 2) у = ex ; у= ex ; х = 1;
3 3
3) x2  y2  a2 ; y 2  a( a  x ) ; 4) y2  x  2 ; х = 4;
1 x2
5) у = ; у= ; 6) y = arcsin x ; y = arccos x ; y = 0.
1  x2 2

32  4  1
Відповіді: 1) ; 2) e  e 1  2 ; 3) a2   ; 4) 8 2
; 5)  ; 6)
3  2 3 3 2 3
2  1.

Знайти довжини дуг кривих:

  
1) у= x3 ; 0  x  4; 2) y = arctg(tgx) , x ; 3) x 2  y 2  22 ;
2 2
 
4) y = ln sin x ; x ; 5) x 2  ( y  1)3 ; y = 4; 6) петлі x  t2 y
3 2
t3
= t .
3

Відповіді: 1) 8
( 10 10  1 ) ; 2)  2; 3) r 2 ; 4) ln 3
; 5) 10  67  
5 ;
27 2  27 
6) 4 3.
Обчислити об’єми тіл, утворених при обертанні навколо відповідних
осей фігур, обмежених кривими:
1) y 2  x 3 , 0  x   , навколо осі абсцис;
2) у = sin2x, 0  x  2 , y = 0, навколо осі абсцис;
3) x 3  y 2 , х = 1, х = 0, навколо осі ординат;
4) y  x 2 , y  x , навколо осі абсцис;
5) y 2  x 2 ( 2  x ) , навколо осі абсцис;
6) y  2 x  x 2 , у = 0, навколо осі ординат.
5 4 3 8 3
Відповіді: 1) ; 2) 2 ; 3) ; 4) ; 5) ; 6) .
4 7 10 5 8

5. Застосування визначеного інтеграла до деяких

задач економіки

Витрати, доход та прибуток

Нехай V (x) буде функцією загальних витрат на виробництво x одиниць
продукції, V (x)  функція граничних витрат. Тоді визначений інтеграл
b b

 V ( x)dx  V ( x)  V (b)  V (a)

a a
(4)

дорівнює зміні загальних витрат при зростанні виробленої продукції від

a до b одиниць.
Аналогічно, якщо D(x) та P(x)  функції загального доходу та
загального прибутку, відповідно, а D(x) та P(x)  функції граничного доходу
та граничного прибутку, відповідно, то зміни доходу та прибутку при
зростанні виробленої продукції від a до b одиниць обчислюється за
формулами
b b

 D( x)dx  D( x)  D(b)  D(a) ,

a a
(5)
b b

 P( x)dx  P( x)  P(b)  P(a) .

a a
(6)
 Приклад. Виробництво продукції характеризується функцією граничних
витрат V ( x)  0,04x  40 .
Знайти: 1) граничні, загальні і середні витрати при виробництві 100
одиниць продукції, якщо фіксовані витрати дорівнюють 10000 гр. од.;
2) додаткові витрати при збільшенні виробництва продукції від
100 до 200 одиниць.
Розв’язування. 1) Граничні витрати при виробництві 100 одиниць
продукції дорівнюють V (100)  0,04  100  40  44 гр. од. і виражають додаткові
витрати на ще одну одиницю виробленої продукції.
Загальні витрати V (x) на виробництво x одиниць продукції виражається
невизначеним інтегралом від граничних витрат V (x) , тобто
V ( x)   (0,04 x  40)dx  0,02 x 2  40 x  10000.
Обчислимо загальні витрати на виробництво 100 одиниць продукції
V (100)  0,02  1002  40  100  10000  14200 гр. од.
Середні витрати на виробництво 100 одиниць продукції дорівнюють
V (100) 14200
V (100) 
  142 гр. од.
100 100
2) Додаткові загальні витрати Vдод при збільшенні виробництва продукції
від 100 до 200 одиниць виражаються формулою (4)
200 200
Vдод   (0,04x  40)dx  (0,02x  40x)  (0,02  2002  40  200)  (0,02  1002  40  100) 
2

100 100

 0,02(2002  1002 )  40(200  100)  4600 гр. од.

Ефективність капітальних вкладень

Визначення початкової суми вкладу за її кінцевою величиною,

отриманою через час t з річною відсотковою ставкою p , називається
дисконтуванням.
Нехай K t  кінцева сума, отримана через t років, а K  дисконтна
p
(початкова) сума. Якщо відсотки прості, то K t  K (1  it ) , де i   питома
100
відсоткова ставка. Якщо відсотки складні, то K t  K (1  i) t .
Нехай доход, який надходить щорічно, змінюється в часі й описується
функцією f (t ) і при питомій нормі відсотка, рівній i відсоток нараховується
неперервно. Тоді дисконтний доход K за період T обчислюється за формулою
T
K   f (t )e it dt .
0
 Приклад. Визначити дисконтний доход за три роки при процентній
ставці 8%, якщо базові капіталовкладення становлять 10 млрд. грн. і
планується щорічно збільшувати капіталовкладення на 1 млрд. грн.
Розв’язування. Відомо, що базові капіталовкладення дорівнюють 10000
млрд. грн., і крім того планується їх щорічно збільшувати на 1 млрд. грн., то
функція f (t ) матиме вигляд: f (t )  10  t . Дисконтна сума капіталовкладень за
3 роки при відсотковій ставці 8% дорівнюватиме

3
u  10  t du  dt 
K   (10  t )e 0,08t dt     0 , 08t 

dv  e dt v  125e
 0 ,8t
0 
3 3
 125(10  t )e  0 , 08 t
 125 e  0, 08t dt 
0 0

3 3
 125(10  t )e 0, 08t  125 e 0, 08t dt  1250  1625e 0, 24  15625(1  e 0, 24 )  30,5 млрд.
0 0

грн.
Це означає, що при капіталовкладеннях від 10 до 13 млрд. грн. протягом
трьох років за однакової відсоткової ставки, яку неперервно нараховують,
рівнозначні одночасному початковому вкладу 30,5 млрд. грн.
Розглянемо застосування визначеного інтеграла до задачі про
знаходження обсягу виготовлення продукції.
Функцію, яка описує зв’язок між виготовленням продукції та затратами
на нього, називається виробничою функцією КоббаДугласа z  f ( K , L) , де
K  трудові ресурси (кількість працюючих), L  обсяг основних фондів. Якщо
загальні затрати праці  лінійна функція часу, а затрати капіталу сталі, то
функція КоббаДугласа має вигляд: z  (at  b)e t . Тоді обсяг продукції за
T років дорівнює
T
Q   (at  b)e t dt . (7)
0

Приклад. 1) Знайти обсяг продукції, виготовленої за 4 роки, якщо

функція КоббаДугласа має вигляд: z  (1  t )e 3t .
Розв’язування. За формулою (7) матимемо:
4
u  1  t du  dt  1 4
Q   (1  t )e 3t dt    1 3t   (1  t ) e 3t

v e
dv  e dt
3t
 3 0
0 3 
4
1 3t 5 1 1

30
e dt  e12   (e12  1) 
3 3 9
14 12 2
 e   253000 од.
9 9
 2) Визначити обсяг продукції, виготовленої робітником за другу годину
робочого дня, якщо продуктивність праці характеризується функцією
2
f (t )  3 .
3t  4
Шуканий обсяг продукції визначається за формулою
t2

Q   f (t )dt .
t1

У нашому випадку
2
 2  2 2 2 2 10
Q    3 dt   ln 3t  4  3t   (ln 10  ln 7)  6  3  ln  3 од.
1
3t  4  3 1 3 3 7
Нехай відомо функцію t  t (x) , що описує зміну витрат часу t на
виготовлення виробу залежно від ступеня освоєння виробництва, де
x  порядковий номер виробу в партії. Тоді середній час t сер витрачений на
виготовлення одного виробу в період освоєння від x1 до x 2 виробів,
обчислюється за теоремою про середнє
x
1 2

x2  x1 x1
t сер  t ( x)dx . (8)

Функція зміни затрат часу на виготовлення виробів часто має вигляд

t  ax b , де a  витрати часу на виріб, b  показник виробничого процесу.
Приклад. Визначити середній час, витрачений на освоєння одного
виробу в період освоєння від x1  100 до x 2  121 виробів, якщо функція зміни
витрат часу на виготовлення виробів t  ax b , де a  600 хв., b  0,5 .
Розв’язування. Маємо
121
1 600 121 400
  57,2 хв.
0,5
t сер  600 x dx   2 x 
121  100 100 21 100 7

Крива Лоренцa

Нехай функція y(x) описує залежність відсотка доходів від відсотка

населення, що має їх (крива Лоренца). При рівномірному розподілі доходів
крива Лоренца ОАВ вироджується у пряму ОА (рис. 3). Якщо доходи

y
A
100%

B
C
O 100% x
Рис.3
H
h
H
b
розподіляються нерівномірно, то
S OAB
коефіцієнт Джині k  визначає ступінь нерівномірності розподілу
S OAC
доходів серед населення.
Приклад. Нехай у деякій країні криву Лоренца описують рівнянням
y  1  1  x 2 , де x  відсоток населення, y(x)  частка доходів населення.
Обчислимо коефіцієнт Джині:

S OAB S  S OBAC S
k  OAC  1  OBAC  1  2S OABC .
S OAC S OAC S OAC
Обчислимо площу ОАВС:
1
 x  sin t ; x  0; t  0;  1
S   (1  1  x 2 )dx   x 
0 dx  cos tdt; x  1; t   2 0
 2  2

0
1  sin 2 t cos tdt  1   cos2 dt  1 
0
 2  2
1 1 1  2 
 0
cos2 dt  1  
2 0
(1  cos 2t ) dt  1   t
2 2
 sin 2t   1 .
 0 4
 
Тоді коефіцієнт Джині k  1  21     1  0,57 .
 4 2
Достатньо велике значення коефіцієнта Джині засвідчує суттєво
нерівномірний розподіл доходів населення у розглянутій країні.

Максимізація прибутку за часом

Нехай V (t ) , D(t ) і P(t )  загальні витрати, доход і прибуток, що

змінюються з часом (залежать від часу t ). Тоді P(t )  D(t )  V (t ) або
P(t )  D(t )  V (t ) . Максимум загального прибутку буде, коли
P(t )  D(t )  V (t )  0 або D(t )  V (t ) .

V (t )

D (t )

O t1 t

Рис. 4
 Іншими словами, існує такий час t1 , коли D (t1 )  V (t1 ) , тобто швидкості
зміни доходу та витрат рівні (рис. 4).
Загальний прибуток за час t1 можна знайти за формулою
t1 t1

P(t1 )   P (t )dt   ( D (t )  V (t ))dt .

0 0

З рис. 4 бачимо, що максимум прибутку дорівнює площі між кривими

D(t ) та V (t ) на проміжку t  0; t1  .
Приклад. Швидкості зміни витрат та доходу підприємства після початку
його діяльності визначалися формулами
2 2
V (t )  5  2t
та D(t )  17  t 3 , 3

де V і D вимірювались млн. грн., а t вимірювали роками. Визначити, як

довго підприємство було прибутковим та знайти загальний прибуток, який
було одержано за цей час.
Розв’язування. Оптимальний час t1 для прибутку підприємства
одержимо з умови D(t )  V (t )
2 2 2 2
17  t 3
 5  2t 3
 3t 3
 12  t 3
 4  t1  8 .
Отже, підприємство було прибутковим 8 років. За цей час було
отримано прибутку
8 8 8 5
2 2 t 3 8 2
P   ( D (t )  V (t ))dt   (17  t 3
 5  2t )dt   (12  3t )dt  (12t  3 
3
)  3

0 0 0
5 0
3
9
 96   32  38,9 млн. грн.
5

Завдання для самостійного розв’язування

1. Виробництво чоловічих костюмів характеризується функцією

граничних витрат V ( x)  0,003x 2  0,06x , де x  кількість костюмів.
Фіксовані витрати виробництва дорівнюють 4000 гр. од. Визначити
додаткові загальні витрати при збільшенні пошиття костюмів від 100 до
110 одиниць на день.
2. Підприємство знає функцію граничного доходу від продажу
нової марки телевізорів у регіоні: D( x)  300  0,2 x , де x  кількість
проданих телевізорів. Визначити додатковий загальний доход
підприємства, який воно одержить у результаті збільшення тижневої
реалізації телевізорів від 120 до 150 одиниць.
3. Адміністрація регіону вивчає стан формування капіталу в регіоні.
Їй відомо, що в даний момент часу t (приймемо його за t  0 ) величина
капіталовкладень у регіоні становить 10 млн. гр. од. а темп z(t ) нових
 3
інвестицій є функція часу t вигляду z (t )  0,6t 4 . Визначити величину
капіталовкладень регіону через 16 років.
4. Знайти процентний прибуток від вкладу 1000 грн. при 8% річних,
які нараховуються неперервно 2,5 роки.
5. Знайти загальний процентний прибуток, який одержить клієнт у
банку між кінцем 2-го року і кінцем 5-го року при неперервному
нарахуванні процентів від процентного прибутку 600e 0,6t .
6. Продуктивність праці робітника протягом дня задається
функцією z (t )  0,00625t 2  0,05t  0,5 (гр. од./год.), де t  час у годинах від
початку роботи, 0  t  8 . Знайти обсяг виготовлення продукції u  u(t ) (у
вартісному виразі) і його величину за робочий день.
7. Вартість перевезення 1т вантажу на 1км (тариф перевезення)
10
задається функцією f ( x)  (гр. од./км). Оптимально розподілити
x2
витрати на перевезення одної тонни вантажу на відстань 20 км.
8. Знайти вартість перевезення М т вантажу залізною дорогою на
відстань l км за умови, що тариф y перевезення одної тонни спадає на a
гр. од. на кожному наступному кілометрі.
9. Потужність y спожитої містом електроенергії виражається
формулою
a, t  6;

y  (t  6)
a  b sin 18 , t  6,

де t  поточний час доби. Знайти добове споживання електроенергії

при a  15000 кВт, b  12000 кВт.
10. Визначити середній час, витрачений на освоєння одного виробу в
період від 125 до 216 виробів, якщо функція зміни витрат часу на
виготовлення виробів t  ax b , де a  400 хв., b  2 3 .
11. Розподіл прибуткового податку деякої країни здійснюється за
кривої Лоренца y  f (x) , де x  частина населення, що сплачує податки, а
y  відповідна частина загального податку. Яку частину загального
податку сплачують 20% найбіднішого населення? Знайти коефіцієнт
нерівності Лоренца, якщо
19 2 x
а) y  x  ; б) y  0,94x 2  0,06x .
20 20
12. Відомі закони зміни швидкості витрат V (t ) та доходу D(t )
підприємства, де час t вимірюється роками, а витрати V (t ) та доход
D(t ) вимірюється млн. грн. За який час підприємство одержить
 максимальний прибуток? Якою буде величина максимального прибутку,
якщо
а) D(t )  14  t , V (t )  2  3 t ;
б) D(t )  10  23 t , V (t )  2  23 t .
Відповіді: 1) 968 гр. од.; 2) 8190 гр. од.; 3)25636 млн. грн.; 4) 314 гр.
од.;
5) 62225 гр. од.; 6)  4,53 гр. од.; 7) 23,98 гр. од.; 8) Ml( y  al 2) ; 9)
497580 кВт; 10) 13,19 хв.; 11) а) 4,8%, 19 60 ; б) 4,96%, 0,313; 12) а) 9 років,
36 млн. грн.; б) 8 років, 16 млн. грн.

Список літератури

1. Барковський В.В., Барковська Н.В. Математика для економістів.

Т.1.  К.1999.  400 с.
2. Бугір М.К. Математика для економістів.  Тернопіль. 1998.  192
с.
3. Высшая математика для экономистов. // Под ред. проф.
Н.Ш.Кремера.  М.: Банки и биржи. ЮНИТИ. 1999.  439 с.
4. Гусак А.А. Высшая математика. Т.1.  Минск: Изд-во БГУ. 1983.
 432 с.
5. Красс М.С., Чупрынов Б.П. Основы математики и ее приложения
в экономическом образовании. М.:Дело. 2001.  688 с.
6. Кулініч Г.Л. та ін. Вища математика: основні означення,
приклади і задачі. Ч.1.  К. 1992.  288 с.
7. Минорский В.П. Сборник задач по высшей математике.  М.:
Наука. 1987.  352 с.
8. Шипачев В.С. Высшая математика.  М.: Высшая школа. 1985. 
471 с.
9. Шкіль М.І. Математичний аналіз.  К.: Вища школа. 1994.  423
с.
 Лекція 3. Екстремум функції багатьох змінних
1. Частинні похідні й диференціали вищих порядків
2. Локальні екстремуми функції двох змінних.
3. Застосування екстремуму в економіці
4. Умовні екстремуми. Метод множників Лагранжа
1. Частинні похідні й диференціали вищих порядків
Нехай функція z  f ( x, y) визначена в області D  R 2 . Припустимо, що
в області D існують частинні похідні f x ( x, y ) і f y ( x, y) , які називаються
частинними похідними першого порядку. Частинні похідні функцій f x ( x, y ) і
f y ( x, y) називають частинними похідними другого порядку або другими
частинними похідними функції z  f ( x, y) . Їх усього чотири. Якщо процес
подальшого диференціювання можливий, то частинні похідні від похідних
другого порядку називають частинними похідними третього порядку (або
третіми частинними похідними) й т.д.
Якщо першу похідну функції z  f ( x, y) було взято, припустимо, за
змінною x, то її частинні похідні в точці M ( x; y ) позначаються так:
  ( x, y ) , z xy  ( z x )y  f xy
z xx  ( z x )x  f xx  ( x, y)
або
2z   z   2 f ( x, y ) 2z   z   2 f ( x , y )
   ,    .
x 2 x  x  x 2 xy y  x  xy
Аналогічні позначення використовують і для других частинних
похідних, наприклад, zyy  ( x, y) , z yx
  ( zy )y  f yy   ( z y )x  f yx
 ( x, y) .
Означення. Частинні похідні другого порядку z xy і z yx
 називаються
мішаними частинними похідними.
Приклад 1. Обчислити частинні похідні другого порядку функції
z  e3x sin 5 y .
z
Знаходимо частинні похідні першого порядку:  3e 3x sin 5 y ,
x
z
 5e 3x cos5 y .
y
Обчислимо частинні похідні другого порядку:
2z 2z   z 
 9e 3x
sin 5 y ,     3e 3 x 5 cos5 y  15e 3 x cos5 y ,
x 2 xy y  x 
 2z   z  2z
    15e 3 x cos 5 y ,  5e 3 x (5 sin 5 y )  25e 3 x sin 5 y .
yx x  y  y 2

Приклад 2. Обчислити частинні похідні другого порядку функції

y
z  arctg , ( x  0) .
x
Знаходимо частинні похідні першого порядку:
z 1  y  y z x
       ,  .
x y  x 
2 2
x y
2 2 y x y
2 2
1 2
x
Обчислимо частинні похідні другого порядку:
2z ( x 2  y 2 )  0  2 xy 2 xy
  ,
x 2
(x  y )
2 2 2
(x  y )
2 2 2

2z (x2  y 2 ) 1  2 y  y x2  y2 y2  x2
  2  ,
xy (x2  y 2 )2 (x  y 2 )2 (x2  y 2 )2
2z y2  x2  2 z ( x 2  y 2 )  0  2 xy 2 xy
 2 ,    .
yx ( x  y 2 ) 2 y 2 (x2  y 2 )2 (x2  y 2 )2
У наведених прикладах мішані похідні виявилися рівними, хоча це
буває не завжди. Відповідь на це питання про рівність мішаних других
похідних функції двох змінних дає наступна теорема.
Теорема. Якщо функція z  f ( x, y) має частинні похідні другого
порядку в деякому околі точки M 0 ( x0 ; y 0 ) і мішані похідні z xy і z yx

неперервні в самій точці, то справедлива рівність: z xy ( x0 , y0 )  z yx
 ( x0 , y 0 ) .
Означення. Функція z  f ( x, y) називається n разів диференційовна в
точці M 0 ( x0 ; y 0 ) , якщо частинні похідні (n  1) -го порядку є
диференційовними функціями в цій точці.
Нехай функція z  f ( x, y) диференційовна в точці M ( x; y ) і її деякому
околі. Тоді диференціал функції в цій точці обчислюється за формулою
dz  z x ( x, y)dx  z y ( x, y)dy .
Його називають диференціалом першого порядку. Нехай функція
z  f ( x, y) двічі диференційовна в точці M ( x; y ) . Диференціал від
диференціала першого порядку dz функції z  f ( x, y) в даній точці
називається диференціалом другого порядку (або другим диференціалом) і
позначається d (dz)  d 2 z . Він обчислюється за формулою
 d 2 z  z xx ( x, y )dx 2  2 z xy ( x, y )dxdy  z yy
 ( x, y )dy 2 .

2. Локальні екстремуми функції двох змінних

Нехай функція z  f ( x, y) визначена і неперервна деякому околі точки
M 0 ( x0 ; y 0 ) .
Означення. Точка M 0 ( x0 ; y 0 ) називається точкою локального
максимуму (мінімуму) функції z  f ( x, y) , якщо існує такий  -окіл цієї
точки, що для всіх точок M ( x; y ) із цього околу виконується нерівність
f ( x 0 , y 0 )  f ( x, y )  f ( x 0 , y 0 )  f ( x, y )  .
Точки локального максимуму і локального мінімуму називаються
точками локального екстремуму функції z  f ( x, y) , а значення функції в
цих точках – екстремумами функції.
Зауважимо, що поняття екстремуму функції має локальний характер, і
тому мінімум функції в деяких випадках може бути більшим за максимум.
Відповідно до означення локального екстремуму (мінімуму або
максимуму) повний приріст функції z  f ( x, y )  f ( x0 , y 0 ) задовольняє
одну з умов в околі точки M 0 ( x0 ; y 0 ) :
z  f ( x, y )  f ( x0 , y 0 )  0 , якщо M 0 ( x0 ; y 0 ) – точка максимуму;
z  f ( x, y )  f ( x0 , y 0 )  0 , якщо M 0 ( x0 ; y 0 ) – точка мінімуму.
Теорема (необхідні умови локального екстремуму функції двох
змінних). Якщо функція z  f ( x, y) у точці M 0 ( x0 ; y 0 ) має екстремум і
частинні похідні першого порядку, то в цій точці частинні похідні
дорівнюють нулю, тобто
f x ( x0 , y 0 )  0 , f y ( x0 , y0 )  0 . (1)
Зауваження. Якщо функція z  f ( x, y) у точці, то в точці локального
екстремуму df ( M 0 )  0 , grad f ( M 0 )  0 .
Умови (1) не є достатніми умовами екстремуму.
Означення. Точки, що задовольняють систему рівнянь (1), називаються
стаціонарними точками функції z  f ( x, y) . Як і у випадку функції однієї
змінної, в стаціонарній точці зовсім не обов’язкове забезпечення наявності
екстремуму. Наприклад, для функції z  xy частинні похідні z x  y , z y  x
перетворюються у нуль у точці (0; 0) , у якій z  0 . Водночас видно, що в
довільному околі цієї точки функція набуває як додатних, так і від’ємних
значень, і екстремуму не має. Бувають ситуації, коли в окремих точках деякі
частинні похідні мають нескінченні значення або зовсім не існують. Такі
точки також треба віднести до “підозрілих” на екстремум разом із
стаціонарними точками. Тому стаціонарні точки й точки, в яких частинні
похідні не існують, називаються точками можливого екстремуму, або
критичними точками.
Теорема (достатні умови локального екстремуму функції двох
змінних). Нехай функція z  f ( x, y) у деякому  -околі стаціонарної точки
M 0 ( x0 ; y 0 ) має неперервні частинні похідні другого порядку, причому
  ( x0 , y 0 )  A ,
f xx f xy  ( x0 , y0 )  C. Запишемо визначник
 ( x0 , y0 )  B , f yy
A B
  AC  B 2 . Тоді:
B C
1) якщо   0 , то в точці M 0 ( x0 ; y 0 ) функція z  f ( x, y) має екстремум,
причому якщо A  0  локальний мінімум, якщо A  0  локальний
максимум;
2) якщо   0 , то в точці M 0 ( x0 ; y 0 ) функція z  f ( x, y ) екстремуму не
має;
3) якщо   0 , то для вирішення питання про існування екстремуму в
точці M 0 ( x0 ; y 0 ) потрібне додаткове дослідження.
Алгоритм дослідження функції двох змінних на екстремум
Для того, щоб знайти екстремуми функції z  f ( x, y) , потрібно:
1) обчислити частинні похідні першого порядку f x , f y ;
 f x ( x, y )  0;
2) розв’язати систему рівнянь  і знайти стаціонарні точки
 f y ( x , y )  0,
Mi ;
3) обчислити частинні похідні другого порядку f xx  , f xy   , f yy
  , f yx  ;
4) для кожної стаціонарної точки M i обчислити значення A  f xx  (M i ) ,
  (M i ) , C  f yy
B  f xy  ( M i ) і зробити висновки про наявність екстремумів
на підставі теореми;
5) обчислити значення функції в точках екстремуму.
Приклад 3. Знайти екстремуми функції z  x 3  y 3  3xy .
z z
Знаходимо частинні похідні:  3x 2  3 y ,  3 y 2  3x .
x y
Прирівнявши ці похідні до нуля, дістанемо систему рівнянь, з якої
визначатимуться стаціонарні точки даної функції.
 
3x  3 y  0;
2 
y  x ;
2
 2    x( x 3  1)  0  x1  0, x2  1 .

3 y  3x  0, 
 x  x  0,
4

Тоді y1  0, y 2  1 . Маємо дві стаціонарні точки: M 1 (0; 0), M 2 (1; 1) .

Знаходимо частинні похідні другого порядку
2z 2z 2z
 6x ,  3 , 6y ,
x 2 xy y 2
обчислюємо їх значення у кожній стаціонарній точці і перевіряємо у ній
виконання достатньої умови екстремуму. Дістанемо:
для точки M 1 (0; 0) : A  0, B  3, C  0,   AC  B 2  9  0 ;
для точки M 2 (1; 1) : A  6  0, B  3, C  6,   AC  B 2  27  0 .
У точці M 1 маємо   0 , тому екстремуму не має.
У точці M 2 маємо   0 і A  0 , а отже, це точка мінімуму функції і
z min  z ( M 2 )  1 .
Приклад 4. Знайти екстремуми функції z  x 4  y 4  2 x 2  4 xy  2 y 2 .
z z
Знаходимо частинні похідні:  4x3  4x  4 y ,  4 y 3  4x  4 y .
x y
Прирівнявши ці похідні до нуля, дістанемо систему рівнянь, з якої
визначатимуться стаціонарні точки даної функції.

 x  x  y  0;
3 
 x  x  y  0;
3
 3    x3  y3  0  y   x .

 y  x  y  0, 
 y  x  y  0,
3

Підставивши у перше рівняння, знайдемо значення x :

x 3  2 x  0  x( x 2  2)  0  x1  0, x2  2, x3   2 .
Тоді y1  0, y 2   2 , y3  2 . Маємо три стаціонарні точки
M 1 (0; 0), M 2 ( 2 ;  2 ), M 3 ( 2 ; 2 ) .
Знаходимо частинні похідні другого порядку
2z 2z 2z
 12 x  4 ,
2
 4,  12 y 2  4 ,
x 2 xy y 2
й обчислюємо їх значення у кожній стаціонарній точці і перевіряємо у ній
виконання достатньої умови екстремуму. Дістанемо:
для точки M 1 (0; 0) : A  4, B  4, C  4,   AC  B 2  0 ;
для точки M 2 ( 2 ;  2 ) : A  20  0, B  4, C  20,   AC  B 2  384  0 ;
 для точки M 3 ( 2 ; 2 ) : A  20  0, B  4, C  20,   AC  B 2  384  0 .
У точках M 2 і M 3 маємо   0 і A  0 , а отже, це точки мінімуму
функції і z min  z ( M 2 )  z ( M 3 )  8 .
У точці M 1 маємо   0 , і достатні умови відповіді не дають.
Додатковим дослідженням можна встановити, що в початку координат
функція екстремуму не має. Справді, в цій точці z  0 , а в довільному околі
початку координат є точки, в яких значення z можуть бути як додатними, так
і від’ємними. Наприклад, уздовж осі Ox (тобто для y  0 )
z  x 4  2 x 2   x 2 (2  x 2 )  0
поблизу початку координат, а вздовж бісектриси y  x значення функції
z  x 4  x 4  2x 2  4x 2  2x 2  2x 4  0 .

3. Застосування екстремуму в економіці

Розглянемо застосування екстремуму в економіці.
Нехай x1 , x2 , , xn  обсяги випуску різних товарів фірмою, а
p1 , p 2 , , p n  відповідно їх ціни (всі pi  сталі величини).
Нехай витрати виробництва цих товарів задаються функцією витрат
V  V ( x1 , x 2 , , x n ) . Тоді функція прибутку має вигляд
P( x1 , x2 , , xn )  p1 x1  p 2 x2    p n xn )  V ( x1 , x2 , , xn ) .
Максимум прибутку природно шукати як локальний екстремум функції
багатьох змінних P  P( x1 , x 2 , , x n ) , де xi  0 , i  1, n .
P
Необхідні умови існування локального екстремуму, тобто  0,
xi
i  1, n , приводять до системи алгебраїчних рівнянь відносно змінних x i :
V V
pi   0 , i  1, n  pi  , i  1, n . (2)
xi xi
Остання система реалізує відоме правило економіки: гранична ціна
товару дорівнює граничним витратам на виробництво цього товару.
Розв’язком системи (2) є набори значень ( x1* , x2* , , xn* ) , які за
достатніми умовами існування екстремуму визначають набір обсягів товарів
x i , які потрібні, аби за даної функції витрат на їх виробництво в спектрі цін,
що склалися, забезпечити максимальний прибуток.
Приклад 5. Нехай фірма випускає два види товарів. Позначимо їх через
x та y . Нехай ціни на ці товари становлять відповідно p1  8 і p 2  10 ум.
гр. од., а функція витрат V ( x, y)  x 2  xy  y 2 . Знайдемо максимальний
прибуток, який може одержати фірма.
Функція прибутку фірми
P( x, y)  8x  10 y  x 2  xy  y 2 .
Запишемо необхідні умови локального екстремуму:
 P  P
 x  0,  x  8  2 x  y  0,  2 x  y  8,
 P      M (2; 4) 
   P  x  2 y  10;
 0;  10  x  2 y  0;
 y  y
критична точка.
Перевіримо достатні умови локального екстремуму:

 2P  2P 2P  2 1
A  2 , B   1 , C  2   2 ,    4 1  3  0
x 2 xy y 1  2
і A  2  0 .
Отже, M (2; 4)  точка локального максимуму. Максимальний прибуток
дорівнює Pmax  P( M )  28 .

4. Умовні екстремуми. Метод множників Лагранжа

Екстремум функції z  f ( x, y) при виконанні умови  ( x, y )  0 називають
умовним екстремумом функції. Умова  ( x, y)  0 називається рівнянням
зв’язку.
Умовні екстремуми часто використовуються при дослідженні оптимізації
багатьох економічних та соціальних проблем. Дослідити функцію на умовний
екстремум можна двома методами. Перший метод – прямий, аби метод
зведення до задачі про безумовний екстремум. Його можна застосувати, якщо
рівняння  ( x, y)  0 розв’язне, наприклад відносно y   (x) . Тоді ,
підставляючи y   (x) у вираз функції z  f ( x, y) , дістанемо складну
функцію однієї змінної z  f ( x, ( x)) , яку і досліджують на екстремум.
Приклад 6. Знайдемо екстремуми функції z  x 2  y 2 , якщо її змінні
задовольняють умову x  y  2  0 .
Екстремум цієї функції шукають на не всій площині xOy , а на прямій
x  y  2  0 . Підставимо у функцію вираз для y з умови зв’язку, тобто
y  2  x , і тим самим зведемо задачу про умовний екстремум для функції
z  x2  y2 до задачі про безумовний екстремум для функції
z  x 2  (2  x) 2 . Ця функція має екстремум у точці x  1, тобто функція
z  x 2  y 2 , за наявності даного зв’язку, має умовний мінімум z  2 у точці
(1; 1) , який не збігається з безумовним мінімумом функції в точці (0; 0) .
Другий метод – метод множників Лагранжа, сутність якого полягає в
наступному:
1) записати функцію трьох змінних L( x, y,  ) вигляду
L( x, y,  )  f ( x, y)   ( x, y) ,
яка називається функцією Лагранжа, а   множником Лагранжа.
2) знайти стаціонарні точки M i ( xi , yi , i ) функції Лагранжа,
використовуючи необхідні умови існування екстремуму:
 L  f 
 x  0,  x   x  0,
 
 L  f 
  0,      0,
  y   y  y
 L  ( x, y )  0.
 0 
  
3) перевірити у кожній стаціонарній точці достатні умови існування
екстремуму функції L( x, y,  ) та його типу за допомогою знаку другого
диференціалу функції Лагранжа L( x, y,  )
 2L  2L  2L 2
d L  2 dx  2
2 2
dxdy  2 dy . (6)
x xy y
Якщо d 2 L(M i )  0 , то функція z  f ( x, y) в точці M i має умовний
максимум, а якщо d 2 L(M i )  0 , то функція z  f ( x, y) в точці M i – умовний
мінімум. При дослідженні знаку d 2 L в кожній стаціонарній точці слід мати
на увазі, що диференціали змінних dx , dy в d 2 L( M i ) залежні, і ця залежність
диктується рівнянням зв’язку.
Аналогічно можна знайти умовний екстремум функції трьох і більшої
кількості змінних. За наявності декількох рівнянь зв’язку функція Лагранжа
матиме стільки постійних множників, скільки є рівнянь зв’язку.
Приклад 16. Знайти умовний екстремум функції z  x  y за умови
x 2  y 2  1.
Запишемо умову зв’язку у вигляді  ( x, y)  0 , тобто x 2  y 2  1  0 .
 Складемо функцію Лагранжа: L( x, y,  )  x  y   ( x 2  y 2  1) .
Знайдемо частинні похідні та прирівняємо їх до нуля:
 L  1  2  2
 x  1  2 x  0, x   ,  x    x 
 2 2 2
 L   
1  2  2
  1  2y  0,   y   ,   y   або  y  .
  y  2 2   2  2
 L  x 2  y 2  1  0;  x  y  1;    2
2
   2
    
 2 2
 2 2  2 2
Отже, маємо дві стаціонарні точки: M1   ; , M 2  ;  .
 2 2   2 2 
Для перевірки достатніх умов існування екстремуму обчислимо другі
частинні похідні:
 2L  2L  2L
 2 ,
 0 ,  2 .
x 2 xy y 2

Запишемо другий диференціал функції Лагранжа L( x, y,  ) (6):

d 2 L  2dx2  2dy 2  2 (dx2  dy 2 )
й обчислимо його значення в кожній стаціонарній точці:
2
d 2L M  2  (dx2  dy 2 )  2 (dx2  dy 2 )  0 ;
1 2
 2 2
d 2 L M  2    (dx  dy 2 )   2 (dx2  dy 2 )  0 .
2
 2 
Отже, точка M 1 є точкою умовного мінімуму, і z min  z ( M 1 )   2 ,
а точка M 2 є точкою умовного максимуму, і z max  z ( M 2 )  2 .
Контрольні запитання
1. Що таке точки локального екстремуму функції двох змінних?
2. Сформулюйте необхідні умови локального екстремуму функції двох
змінних?
3. Сформулюйте достатні умови локального екстремуму функції двох
змінних?
4. За яким алгоритмом досліджують функцію двох змінних на екстремум?
5. Як знайти умовний екстремум функції двох змінних? У чому полягає суть
методу множників Лагранжа?
6. Як знаходять умовний екстремум функції багатьох змінних?
 Інтегрування деяких класів функцій

14.1. Інтегрування виразів, що містять квадратний тричлен

14.2. Інтегрування дробово-раціональних функцій
14.3. Інтегрування деяких ірраціональних функцій
14.4. Інтегрування тригонометричних функцій

14.1. Інтегрування виразів, що містять квадратний тричлен

dx
Розглянемо інтегрування виразів, що містять квадратний тричлен: I1   ,
ax  bx  c
2

dx Mx  N Mx  N
I2   dx , I 4  
, I3   dx .
ax  bx  c
2 ax  bx  c
2
ax2  bx  c
В основі обчислення цих інтегралів I1 і I 2 лежить виділення повного квадрату з квадратного
тричлена ax2  bx  c і введення відповідної заміни. В залежності від зображення тричлена
ax2  bx  c у вигляді суми чи різниці квадратів, інтеграл I1 зводиться до табличних інтегралів 13 або
14, інтеграл I 2 до 15 або 16 (див. лекцію 13). Останнє конкретизуємо на прикладах.
Приклад 14.1. Обчислити інтеграли:
dx
а)  2 .
x  4x  5
У многочлені x 2  4 x  5 виділимо повний квадрат:
x 2  4 x  5  ( x  2) 2  4  5  ( x  2) 2  1  t 2  1 , де t  x  2 .
Отримаємо
dx dx d ( x  2) dt
 x 2  4 x  5   ( x  2)2  1   ( x  2)2  1   t 2  1  arctg t  C arctg ( x  2)  C .
dx
б)  2 .
6x  x  2
Многочлен 6 x 2  x  2 доповнимо до повного квадрата:
1   1  49    1 7 
2 2 2 2
 1 1 1 1
6 x 2  x  2  6 x 2  x    6  x      6  x     6  x      .
 6 3    12  144 3  
 12  144    12   12  
 1
d x   7
dx 1 dx 1  12  1 dt 1 t  12
 6x 2  x  2 6   1 2  7 2 6   1 2  7 2 6  t 2  7 2 7 t  7  C 
   
 
ln
x    x    12 12
 12    12  12    12
1 12t  7 1 12x  6 1
 ln  C  ln  C , де t  x  .
7 12t  7 7 12x  8 12
dx dx dx dx
в)     .
3  6x  9x 2
 (9 x  6 x  3)
2
 ((3 x)  6 x  1  4)
2
4  (3x  1) 2

3x  1  t
1 dx 1 t 1 3x  1
 x  t 1 3    arcsin  C  arcsin
3 4  t2 3 2 3 2
C .
dx  dx 3
dx
г)  4x  4x  5
2
.
 1
Враховуючи, що 4 x 2  4 x  5  (2 x  1) 2  4 , покладемо t  2 x  1 , dt  2dx , dx  dt . Ця заміна
2
змінної дозволяє звести шуканий інтеграл до табличного
dx 1 dt 1 1
 4 x 2  4 x  5  2  t 2  22  2 ln t  t  4  C  2 ln 2 x  1  4 x  4 x  5  C.
2 2

Mx  N Mx  N
Обчислення інтегралів I 3   dx , I 4   dx зводиться до попередніх
ax  bx  c
2
ax2  bx  c
інтегралів I1 , I 2 вилученням в чисельнику дробу похідної від квадратного тричлена, що міститься в
знаменнику. Потім розкладаємо цей інтеграл на суму двох інтегралів. Продемонструємо це на
прикладі.
Приклад 14.2. Обчислити інтеграли:
3x  1
а)  2 dx
x  x 1
Розкладемо чисельник дробу на суму двох доданків так, щоб один з них містив похідну від
знаменника. Враховуючи, що d ( x 2  x  1)  (2 x  1)dx , маємо
3 1
(2 x  1) 
3x  1 2 dx  3 (2 x  1)dx  1 dx 3 d ( x 2  x  1)
 x2  x  1  x2  x  1
dx  2
2  x2  x  1 2  x2  x  1 2  x2  x  1
 

1 dx 3 1 x 1 2 3 1 2x  1
   ln x 2  x  1  arctg  C  ln x 2  x  1  arctg C .
2 ( x  1 2)  3 4 2
2
3 3 2 2 3 3
x3
б) x2  x  2
dx .

Перший спосіб. Вилучимо у чисельнику похідну підкореневого виразу та подамо інтеграл як

суму двох інтегралів:
1 7
(2 x  1) 
x3 2 dx  1 (2 x  1)dx  7 dx 1 d ( x 2  x  2)
 x2  x  2 dx   x2  x  2
2
2  x2  x  2 2  x2  x  2 2  x2  x  2
 

7 dx 7
   x 2  x  2  ln x  1 2  x 2  x  2  C .
2 ( x  1 2) 2  7 4 2
2
 1 7 1 1
Другий спосіб. Оскільки x  x  2   x    , то покладемо x   t . Тоді x  t  ,
2

 2 4 2 2
dx  dt , а звідси
7
t
x3 2 dt  tdt 7 dt 1 d (t 2 ) 7 7
 x2  x  2   2 7  2 7 2  2 7 2  2 7  2 ln t  t  4  C 
  2
dx
t  t  t  t 
4 4 4 4
7 7 7 7 1
 t2   ln t  t 2   C  x 2  x  2  ln x   x 2  x  2  C .
4 2 4 2 2
14.2. Інтегрування дробово-раціональних функцій

Розглянемо важливий клас функцій, невизначені інтеграли від яких є елементарними

функціями. До таких належать раціональні функції. Клас раціональних функцій складається з цілих
раціональних функцій, або многочленів, і дробово- раціональних функцій, тобто функцій, які є
відношенням двох многочленів
 P( x) a0 x m  a1 x m 1    am 1 x  am
 ,
Q( x ) b0 x n  b1 x n 1    bn 1 x  bn
де P(x) і Q(x)  многочлени степеня m та n , причому n  0 .
Раціональний дріб називається правильним, якщо степінь чисельника менший від степеня
знаменника (m  n) , при m  n  неправильним. У неправильному дробі за допомогою ділення
завжди можна виділити цілу частину і зобразити його у вигляді суми многочлена степеня m  n та
правильного раціонального дробу:
P( x) S ( x)
 Rm  n ( x)  k , k  n.
Q( x) Q( x)
Отже, невизначений інтеграл від неправильного раціонального дробу дорівнює
P( x) S ( x)
 Q( x)dx   Rm  n ( x)dx   Qk( x) dx .
З останньої рівності маємо, що інтегрування неправильних раціональних дробів можна звести
до інтегрування многочленів і правильного дробу.
Кожний правильний раціональний дріб розкладається на суму елементарних (простих)
раціональних дробів типу
A A Mx  N Mx  N
, , 2 , 2 , (14.1)
( x  a ) ( x  a) k
( x  px  q ) ( x  px  q) l
де k, l  ціле додатне число, A, M , N , a, p, q  R , а x 2  px  q  квадратний тричлен, що не має
дійсних коренів.
Зауважимо, що всі елементарні дроби завжди інтегруються в елементарних функціях.
Практична реалізація зводиться до проблеми розкладання правильного раціонального дробу на
елементарні.
S ( x)
Теорема. Будь-який правильний раціональний дріб k розкладається на суму простих
Q( x)
дробів.
Щоб зінтегрувати правильний раціональний дріб, потрібно розкласти знаменник Q(x) на
найпростіші множники й записати розклад даного дробу на елементарні. Можливі випадки:
1) Корені знаменника Q(x) дійсні і різні, тобто
Q( x)  ( x  a1 )( x  a2 )( x  an ) ,
то розклад правильного раціонального дробу такий:
S k ( x) A1 A2 An
   . (14.2)
Q( x) x  a1 x  a2 x  an
2) Корені знаменника Q(x) дійсні й деякі з них кратні, тобто
Q( x)  ( x  a1 )( x  a2 ) k ,
то
S k ( x) A1 A2 A3 Ak
    . (14.3)
Q( x) x  a1 x  a2 ( x  a2 ) 2
( x  a2 ) k
3) Корені знаменника Q(x) дійсні й крім того, знаменник містить квадратний тричлен, який не
має дійсних коренів, тобто
Q( x)  ( x  a1 )( x  a2 ) k ( x 2  px  q) ,
то
S k ( x) A1 A2 A3 Ak B x  C1
     21 . (14.4)
Q( x) x  a1 x  a2 ( x  a2 ) 2
( x  a2 ) k
x  px  q
 4) У разі, коли знаменник Q(x) має вигляд
Q( x)  ( x  a)( x 2  px  q) k ,
отримаємо
S k ( x) A B x  C1 B x  C2 B x  Ck
 1  21  2 2  2 k . (14.5)
Q( x) x  a x  px  q ( x  px  q) 2
( x  px  q ) k
Коефіцієнти розкладів (14.2-14.5) Ai , Bi , Ci знаходимо методом невизначених коефіцієнтів,
сутність якого полягає ось у чому. Отримаємо рівність двох многочленів: у лівій частині многочлен
S k (x) ; у правій частині  многочлен, який є сумою чисельників з рівностей (14.2-14.5), помножених
відповідно на додаткові множники. Відомо, що многочлени тотожно рівні тоді і лише тоді, коли
коефіцієнти, що стоять при однакових степенях x , рівні між собою. Прирівнюємо в утвореній
тотожності коефіцієнти при однакових степенях x і одержуємо алгебричну систему, з якої й
визначаємо невідомі коефіцієнти. Практичне застосування проілюструємо на прикладах.
Приклад 14.3. Обчислити інтеграли:
x 2  3x  2
а)  dx .
x( x  1) 2
Запишемо формулу розкладу правильного раціонального дробу
x 2  3x  2 A B C
   .
x( x  1) 2
x x  1 ( x  1) 2
Зведемо її до вигляду
x 2  3x  2 A( x 2  2 x  1)  B( x 2  x)  Cx ( A  B) x 2  (2 A  B  C ) x  A
  .
x( x  1) 2 x( x  1) 2 x( x  1) 2
Прирівнявши коефіцієнти при однакових степенях x у многочленів, що стоять у чисельниках,
одержимо систему лінійних рівнянь:
 A  B  1,

2 A  B  C  3,
 A  2.

Розв’язавши систему рівнянь, отримаємо A  2 , B  1, C  6 . На основі формули розкладу
заданий інтеграл зводимо до обчислення таких елементарних інтегралів:
x 2  3x  2 dx dx dx 6 x2 6
 x( x  1) 2 dx  2  x  x  1  ( x  1) 2
  6  2 ln x  ln x  1 
x 1
 C  ln 
x 1 x 1
 C.

dx
б)  x( x
 4) 2 ( x 2  1)
2
.

Розкладемо підінтегральну функцію на елементарні дроби

1 A Bx  C Dx  E Mx  N
  2  2  2 .
x( x  4) ( x  1) x ( x  4)
2 2 2 2
x 4 x 1
Зведемо її до вигляду
1 A( x 2  4) 2 ( x 2  1)  ( Bx  C ) x( x 2  1) 

x( x 2  4) 2 ( x 2  1) x( x 2  4) 2 ( x 2  1)
 ( Dx  E )( x 2  4)( x 2  1) x  ( Mx  N ) x( x 2  4) 2
.

Прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях x , одержимо систему рівнянь:

  A  D  M  0;
 E  N  0;

9 A  5 D  8M  B  0;

C  5 E  8 N  0;
24 A  B  4 D  16M  0;

C  4 E  16 N  0;
16 A  1.

1
З останнього рівняння A  , з другого, четвертого та шостого  C  N  E  0 . З першого,
16
1 7 1
третього та п’ятого рівнянь маємо B  , D , M  .
12 144 9
Отримаємо
dx 1 dx 1 xdx 7 xdx 1 xdx 1 1
 x( x 2  4)2 ( x 2  1)  16  x  12  ( x 2  4)2  144  x 2  4  9  x 2  1  16 ln x  24( x 2  4) 
7 1
 ln( x 2  4)  ln( x 2  1)  C .
288 18
x 2
3
в)  2 dx .
x  2x  3
Підінтегральна функція є неправильним раціональним дробом, тому діленням відокремлюємо
цілу частину

x3  2 x2  2x  3
x 3  2 x 2  3x x2
2 x 2  3x  2
2x2  4x  6
x4

Таким чином, маємо

x3  2 x4
 x2 2 .
x  2x  3
2
x  2x  3
Тепер останню рівність проінтегруємо
x3  2 x4 x2 1 2x  8 x2
 x2  2x  3 
dx  xdx  2   x2  2x  3
dx  dx 
2
 2 x 
2  x2  2x  3
dx 
2
 2x 

1 2x  2 1 6 x2 1 d ( x 2  2 x  3) dx
  2 dx   2 dx   2x   2  3 
2 x  2x  3 2 x  2x  3 2 2 x  2x  3 ( x  1)  ( 2 ) 2
2

x2 1 3 x 1
  2 x  ln x 2 2 x  3  arctg C .
2 2 2 2

14.3. Інтегрування деяких ірраціональних функцій

Деякі інтеграли від ірраціональних функцій, які часто зустрічаються, можна обчислити методом
раціоналізації підінтегральної функції. Для цього вибирається така підстановка, яка б перетворила
інтеграл від ірраціональної функції в інтеграл від раціональної функції. Через R( x1 , x 2 ,..., x n )
позначимо функцію раціональну відносно кожної із змінних x1 , x 2 , …, x n . Наприклад,
 x2  3 x2
 R x, x 3 , x 6 , 1  x 2  .
2 1

6
x 1 x2  
 p1 p2 pn

 qn 
Інтеграли  R x, x , x ,..., x dx підстановкою x  t r , де r  найменше спільне кратне чисел
q1 q2
 
 
q1 , q 2 , …, q n , зводиться до інтеграла від дробовораціональної функції.
Приклад. Обчислити
x  3 x2  6 x
 x(1  3 x )
dx .

Під знаком інтеграла стоїть раціональна функція R x, x 3 , x 6 , x 3  . Найменше спільне кратне
2 1 1

 
1 2 1
чисел 3 і 6 дорівнює 6, а тому зробимо підстановку x  t 6 , dx  6t 5 dt , x 6
t, x 3
 t4 , x 3
 t2 .
Маємо
x  3 x2  6 x (t 6  t 4  t )t 5 t5  t3 1  3 1 
 x(1  3 x ) dx  6 t 6 (1  t 2 ) dt  6 1  t 2 dt  6  t  t 2  1 dt  6 t dt 
3

dt 3 3
 6  t 4  6arctg t  C  3 x 2  6arctg 6 x  C.
1 t 2
2 2

 R ( x,
n
Інтеграли виду x )dx є частковим випадком від дробоволінійних ірраціональностей,
 ax  b 
тобто інтегралів виду  R x, n dx , де ad  bc  0 , які допускають раціоналізацію за допомогою
cx  d 

ax  b
заміни t  n .
cx  d
1  x dx
Приклад 14.4. Обчислити  1 x x
.

1 x 1 t2 4tdt
Зробимо заміну t  , тоді x  ; dx   .
1 x 1 t 2
(1  t 2 ) 2
1  x dx t 2 dt (t 2  1)  (t 2  1) dt dt
 1 x x
 4 2
(t  1)(1  t )
2
 2  (t  1)(1  t )
2 2
dt  2 2
t 1
 2 2
t 1


t 1 1 x 1 1 x2
 2arctg t  ln  C  2arctg  ln  C.
t 1 1 x x

14.4. Інтегрування тригонометричних функцій

Інтеграли виду
 R(sin x, cos x)dx , (14.6)
де R  раціональна функція sin x та cos x зводяться до інтегрування раціональної функції за
допомогою так званої універсальної тригонометричної підстановки
x 2dt
t  tg ; x  2arctgt ; dx  ;
2 1 t2
2tg ( x 2) 2t 1  tg 2 ( x 2) 1  t 2
sin x   ; cos x   .
1  tg 2 ( x 2) 1  t 2 1  tg 2 ( x 2) 1  t 2
 Універсальна підстановка часто приводить до громіздких обчислень, тому на практиці
використовують інші підстановки:
1) якщо R(sin x, cos x) є непарною функцією відносно sin x , тобто
R( sin x, cos x)   R(sin x, cos x) , то підстановкою cos x  t інтеграл (14.6) зводиться до
інтеграла від раціональної функції  R (t )dt ;
1

2) якщо R(sin x, cos x) є непарною функцією відносно cos x , тобто

R(sin x, cos x)   R(sin x, cos x) , то інтеграл раціоналізується підстановкою sin x  t ;
3) якщо функція R(sin x, cos x) задовольняє умову R( sin x, cos x)  R(sin x, cos x) ,
то можна застосувати таку підстановку tg x  t .
Приклади 14.5. Обчислити інтеграли
dx
а)  .
5  3 cos x
x 2dt 1 t2
Покладемо t  tg . Тоді x  2arctgt ; dx  ; cos x  . Звідси отримуємо
2 1 t2 1 t2
2dt 2dt
dx 1 t 2
1 t2  dt 1 d (2t ) 1
 5  3 cos x  1  t  2(1  4t 2 )  1  4t 2  2  1  (2t ) 2  2 arctg (2t )  C 
 2

53
1 t2 1 t2
1 x
 arctg (2tg )  C .
2 2
б)  sin x cos xdx .
2 3

У даному випадку R(sin x, cos x)   R(sin x, cos x) , то покладемо sin x  t , dt  cos xdx ;
cos 2 x  1  sin 2 x  1  t 2 . Тоді отримуємо
t3 t5 sin 3 x sin 5 x
 sin x cos xdx   t (1  t )dt  3  5  C  3  5  C .
2 3 2 2

Можна простіше мислити!

 sin x cos3 xdx   sin 2 x cos2 x cos xdx   sin 2 x(1  sin 2 x)d (sin x) 
2

t3 t5 sin 3 x sin 5 x
  t 2 (1  t 2 )dt   C    C , де t  sin x .
3 5 3 5
в)  sin 3 x cos 4 xdx .
Оскільки має місце R( sin x, cos x)   R(sin x, cos x) , то cos x  t , dt   sin xdx . Далі,
враховуючи, що sin x  1  t , дістанемо
2 2

t7 t5 cos7 x cos5 x
           C.
3 4 2 4
sin x cos xdx (1 t )t dt C
7 5 7 5
Аналогічно, можна простіше мислити!

 sin x cos4 xdx   sin 2 x sin x cos4 xdx    (1  cos2 x) cos4 xd (cos x) 
3

t7 t5 cos7 x cos5 x
   (1  t 2 )t 4 dt   C    C , де t  cos x .
7 5 7 5
Розглянемо інтеграли виду  sin x cos xdx ,  sin x sin xdx ,  cosx cos xdx , де  ,   деякі
 cos  sin xdx ,  cos x sin xdx де m, n  деякі додатні парні числа. За допомогою
m m
дійсні числа, xdx , m n
відомих формул для перетворення добутку тригонометричних функцій у суму та формул подвійного
аргументу
cos cos   cos(   )  cos(   )  ,
1
2
sin  sin   cos(   )  cos(   )  ,
1
2
sin  cos   sin(   )  sin(   )  ,
1
2

1  cos 2 x 1  cos 2 x
sin 2 x 
, cos2 x  .
2 2
такі інтеграли зводяться до табличних.
Приклади 14.6. Обчислити інтеграли:
а)  sin 3x cos 5 xdx .
1
Зважаючи, що sin 3x cos 5 x  (sin 8 x  sin 2 x) , маємо
2
1 1 1 1 1
 sin 3x cos 5xdx  2  sin 8xdx  2  sin 2 xdx  16  sin 8xd (8x)  4  sin 2 xd (2 x)   16 cos8x 
1
 cos 2 x  C .
4
б)  cos 2 xdx .
1
Використаємо формулу cos 2 x  (1  cos 2 x) . Одержимо
2
1 1 1 x 1
 cos xdx  2  (1  cos 2 x)dx  2  dx  2  cos 2 xdx  2  4 sin 2 x  C.
2

Контрольні запитання
1. Які функції називається дробово-раціональними?
2. Який раціональний дріб називається правильним, неправильним? Який існує між ними зв’язок?
3. Як інтегруються вирази, які містять квадратні тричлени вигляду: I1  dx dx
 ax2  bx  c , I 2   ax  bx  c
2
,

Mx  N Mx  N
I3   ax 2
 bx  c
dx , I 4   ax2  bx  c
dx .

4. Як інтегруються елементарні дробово-раціональні функції вигляду:

A
, A ,
( x  a ) ( x  a) k
Mx  N , Mx  N , l  1?
( x  px  q ) ( x  px  q ) l
2 2

5. Яким чином правильний раціональний дріб розкладається на суму елементарних?

6. У чому суть методу невизначених коефіцієнтів?
7. Які є методи інтегрування ірраціональних виразів? У чому полягає ідея раціоналізації інтеграла?
8. Що таке універсальна тригонометрична підстановка?
9. Як інтегруються функції вигляду cosm x , sin m x , cosm x sin n x , де m, n  деякі додатні парні числа?
10 . Як інтегруються функції вигляду sin x cos x , sin x sin x , cos x cos x , де  ,   деякі дійсні числа?
 РЯДИ

Лекція 1. Числові ряди

1. Основні поняття. Збіжність та сума ряду

Означення. Числовим рядом називається нескінченна послідовність

u1, u2 , , un , чисел, з’єднаних знаком додавання:

u1  u 2    u n     u n . (1)
n 1
Числа u1, u2 , , un , називаються членами ряду, а член u n  загальним
членом ряду або n  й член ряду.
Ряд (1) вважається заданим, якщо відомий його загальний член u n  f (n) ,
n  N , тобто задана функція натурального аргументу.
n 1
Приклад 1. Записати ряд, загальний член якого un  (1)n 1 .
n
Підставляючи у формулу загального члена різні значення n , одержимо, що
3 4
при n  1 u1  2 , n  2 u 2   , n  3 u 2  і т.д. Тоді ряд запишеться так:
2 3

n 1 3 4 5
 (1)n 1 n  2  2  3  4  
n 1
Більш складною є обернена задача: за декількома членами ряду записати ряд,
тобто знайти його загальний член.
Приклад 2. Знайти загальний член ряду:
2 4 6 8 3 9 27
а)      ; б) 1   2  3 
3 9 27 81 23 2 5 2 7
2n
а) Неважко переконатися, що для ряду а) загальний член u n  , а для
3n
3n
ряду б) nu  .
2 n (2n  1)
Розглянемо суми
S1  u1 ,
S 2  u1  u 2 ,
S 3  u1  u 2  u3 ,  ,
S n  u1  u 2    u n
Означення. Сума n перших членів ряду S n називається n  частковою
сумою ряду (1).
 Означення. Ряд називається збіжним, якщо існує скінченна границя
послідовності його часткових сум, тобто
lim S n  S .
n 
Число S називається сумою ряду. Записують це так:

u1  u2    un     un  S   .
n 1
Якщо границя послідовності часткових сум не існує або дорівнює   , то
ряд називається розбіжним.
Приклад 3. Дослідити на збіжність геометричний ряд, тобто ряд складений
із членів геометричної прогресії зі знаменником q та першим членом a

a  aq  aq    aq
2 n 1
    aq n 1 . (2)
n 1
Розв’язання. Відомо, що сума n членів геометричної прогресії, тобто
n  часткова сума ряду для q  1 дорівнює:
a(q n  1)
Sn  .
q 1
Можливі випадки:
1) якщо q  1 , то lim q n  0 ,
n
 aq
n
a  a
lim S n  lim    , тобто ряд збіжний і його сума
n n   q  1 q  1  1  q

a
S ;
1 q
2) якщо q  1 , то lim q n   , а отже, lim S n   і ряд розбіжний;
n  n
3) якщо q  1 , то ряд (2) набуває вигляду a  a    a  , n  частинна
сума ряду S n  a 
a
 a  na і lim S n  lim na   , тобто ряд
n n
n
розбіжний;
4) якщо q  1 , то ряд (2) набуває вигляду a  a  a  a    (1) n1 a  
і S n  0 , якщо n  парне, S n  a , якщо n  непарне, lim S n не існує. Отже,
n
ряд розбіжний.
Отже, геометричний ряд збіжний якщо q  1 і розбіжний якщо q  1 .
Означення. Числовий ряд

1 1 1 1
 n p  1 2 p  3p  n p  p  R (3)
n 1
називається узагальненим гармонічним рядом (ряд Діріхле).
Доведемо пізніше, що при p  1 , ряд (3) збіжний, а при p  1 , ряд (3)
розбіжний.
 Означення. Числовий ряд (3) для p  1

1 1 1 1
 n  1 2  3  n  (4)
n 1
1
називається гармонічним рядом (кожен його член an  , починаючи з другого,
n
1 1  1 1 
є середнім гармонічним двох сусідніх членів:      ).
an 2  an 1 an 1 

Приклад 4. Знайти суму ряду

1 1 1 1
    .
1 2 2  3 3  4 n(n  1)
Розв’язування. n  часткова сума ряду дорівнює
1 1 1 1
Sn     .
1 2 2  3 3  4 n(n  1)
Враховуючи, що
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
 1 ,   ,   , ,   ,
1 2 2 2  3 2 3 3 4 3 4 n(n  1) n n  1

 1  1 1  1 1 1 1  1 n
S n  1                  1  .
 2  2 3  3 4  n n  1 n 1 n 1
n
Звідси, lim S n  lim  1, тобто сума ряду S  1.
n n n  1
Властивості збіжних рядів
1) Якщо ряд u1  u 2    u n   збіжний і має суму S , то ряд
u1  u 2     u n   (   число) також збіжний і має суму S .
2) Якщо ряди u1  u 2    u n   і v1  v2    vn   збіжні і мають
відповідно суми S1 і S 2 , то ряд (u1  v1 )  (u 2  v2 )    (u n  vn )   також
збіжний і його сума дорівнює S1  S 2 .
Зауважимо, що властивості 1 і 2 випливають із властивостей границь
послідовностей.
Нехай задано числовий ряд
u1  u 2    u n  u n1  u n 2    u n m   (5)

Означення. Якщо відкинути n перших членів ряду, то одержимо ряд,

який називається залишком ряду (1) після n - го члена і позначають rn , тобто
rn  u n1  u n 2    u n m  
3) Якщо ряд (5) збігається, то збігається і його залишок і, навпаки, якщо
збігається залишок, то збігається й ряд (5).
Доведення. Нехай ряд (5) збігається. Розглянемо суму n  m членів
ряду:
S n  m  S n  (un 1  un  2    un  m ) . (6)
 Зафіксуємо номер n і нехай m   . Тоді границя S n  m існує за умовою і
дорівнює сумі ряду S . Для фіксованого n S n є стале число, тому границя
(u n1  u n 2    u n m ) при m   існує і дорівнює rn .
Отже,
S  S n  rn . (7)
Нехай тепер залишок збігається. Доведемо, що ряд також збігається. У
рівності (6) зафіксуємо n та перейдемо до границі при m   . Границя існує
тому. Що за умовою залишок збігається, а частинна сума S n при фіксованому n є
постійне число. Отже, границя lim S n m  S n  rn .
n
Із рівності (6) випливає: якщо ряд (5) розбігається, то й залишок розбігається,
і, навпаки, якщо залишок розбігається, то ряд також розбігається.
Із рівності (7) випливає, що rn  S  S n , тому при n   залишок збіжного
ряду rn  0 .
4) Для того, щоб ряд (1) чи (5) збігався, необхідно і достатньо, щоб при
n   залишок ряду прямує до нуля, тобто lim rn  0 .
n 
2. Необхідна ознака збіжності. Гармонічний ряд

Теорема (необхідна ознака збіжності ряду). Якщо ряд (1) збіжний, то його
загальний член u n  0 при n   , тобто
lim u n  0 . (8)
n 
Доведення. Справді, un  S n  S n 1 , звідси одержимо
lim u n  lim ( S n  S n1 )  lim S n  lim S n1  S  S  0 , що й треба було
n n n n
довести.

Наслідок. Якщо границя загального члена ряду (1) при n   не дорівнює

нулю, тобто lim u n  0 , то ряд розбігається.
n 
Приклад 5. Перевірити виконання необхідної ознаки для рядів
  
1 4n 1
а)  ; б)  ; в)  .
n 1 n( n  1) n 1 5n  2 n 1 n

1
Розв’язування. а) Із прикладу 4 було доведено, що ряд  n(n  1) збіжний, і
n 1
1
справді lim  0 , тобто необхідна ознака збіжності виконується;
n n( n  1)
4n 4
б) lim u n  lim   0 , тобто необхідна ознака збіжності не
n  n 5n  2 5
виконується. Отже, ряд розбігається;
 1
в) lim u n  lim  0 , тобто необхідна ознака збіжності гармонічного ряду
n  n  n
виконується, хоча цей розбігається.
Зауваження. Якщо lim u n  0 , то з цього ще не випливає, що ряд збігається.
n 
Слід застосувати інші ознаки – достатні, які ми розглянемо пізніше. Деякі ряди
при виконанні умови lim u n  0 є розбіжними (наприклад, гармонічний ряд).
n 

3. Ряди з додатними членами

Достатні ознаки збіжності додатних числових рядів

Ознака порівняння. Нехай задані два ряди

 un , un  0 (І)
n 1
і

 v n , vn  0 (ІІ),
n 1
причому члени одного ряду не перевищують членів іншого:
u n  v n при  n . (9)
Тоді: а) якщо збігається ряд (ІІ), то збігається ряд (І);
б) якщо розбігається ряд (І), то розбігається і ряд (ІІ).

 
1 1
Приклад 6. Дослідити на збіжність ряди а)  n  2 n ; б)  n(n  1)
.
n 1 n 1
Розв’язання. а) Порівняємо заданий ряд
1 1 1 1 1
      
2 2  2 2 3  23 4  2 4 n2 n
1
з рядом геометричної прогресії, знаменник якої q  :
2
1 1 1 1 1
 2  3  4   n 
2 2 2 2 2
Кожний член заданого менше або дорівнює відповідному члену
 1  1 1
геометричного ряду, який збігається  q   1 :  , n N .
 2  n  2n 2n
Отже, ряд збігається.
б) Порівняємо заданий ряд
1 1 1
  
2 1 3 2 n  (n  1)
1 1 1
з гармонічним рядом 1        , відкинувши перший член 1, що не
2 3 n
вплине на розбіжність ряду. Оскільки
 1 1 1 1 1 1
 ,  ,,  ,
2 1 2 3 2 3 n  (n  1) n
тобто члени даного ряду перевищують члени розбіжного гармонічного ряду, то за
ознакою порівняння ряд розбігається.

Зауваження. “Еталонні” ряди, які часто використовують для порівняння:


1) геометричний ряд  aq n1 – збіжний при q  1 і розбіжний якщо q  1 ;
n 1

1
2) узагальнений гармонічний ряд np – збіжний для p  1 , розбіжний якщо
n 1
p  1;

1
3) гармонічний ряд  n – розбіжний.
n 1
Зауважимо, що для використання ознаки порівняння необхідно підібрати
відповідний “еталонний” ряд і довести нерівність (9), для цього часто вимагається
перетворення рядів (наприклад, відкидання чи приписування скінченної кількості
членів, множення на деяке число). Раціональніше використати граничну ознаку
порівняння.
 
Гранична ознака порівняння. Нехай задані два ряди  un , u n  0 ,  vn ,
n 1 n 1
vn  0 . Якщо існує скінченна границя відношення їх загальних членів
u
lim n  k  0 , то ряди одночасно збігаються , або розбігаються.
n  v n
Приклад 7. Дослідити на збіжність ряди:
 
3n 2  2n 1
а)  3 ; б)  .
n 1 n  5 n  5 n 1 n ( n 2
 1)

1
Розв’язання. а) Порівняємо даний ряд з гармонічним рядом n. Вибір
n 1
такого ряду для порівняння однозначно випливає з того, що при великих n
3n 2  2n 3n 2 3 un  3n 2  2n 1 
 3  . Оскільки lim  lim  :  3 0 і
n  5n  5 n
3 n n v n n n  5n  5 n 
 3

гармонічний ряд розбігається, то даний те ж розбігається.


1
а) Порівняємо даний ряд з узагальненим гармонічним рядом  n 3 2 , який є
n 1
 1 
збіжним
3
при p   1 . Оскільки lim
un
 lim  1
:  1  0 , то
2 n  v n n  n( n 2  1) n 3 2 
 
даний ряд збігається.
 
Ознака Д’Aламбера. Нехай для ряду  u n , u n  0 існує границя відношення
n 1
(n  1) -го члена до n -го члена:
u n 1
lim  l.
n  u n
Тоді:
а) якщо l  1 , то ряд збігається;
б) якщо l  1 , то ряд розбігається;
в) якщо l  1 , то ознака не дає відповіді: ряд може збігатися, або розбігатися;
для дослідження треба використати інші ознаки.
3 9 27
Приклад 8. Дослідити на збіжність ряд: 1   2  3 
23 2 5 2 7
3n 3 n 1
Розв’язання. Запишемо u n  , u n 1  n 1
і застосуємо до
2 (2n  1) n
2 (2n  3)
заданого ряду ознаку Д’Аламбера. Тоді
 1  1
n 1 2n 1   1
u n 1 3  2 (2n  1) 3
n
 2n  3 2n  3  1.
l  lim  lim n 1 n  lim  lim
n   un n 2  3 (2n  3) 2 n   2n 1  3  2 n
1
3 2
 
 2n  2n
Ряд розбіжний.
Ознака Д’Аламбера зручна практиці тоді, коли загальний член ряду містить
показникову функцію або вирази з факторіалами.

Радикальна ознака Коші. Нехай для ряду  un , u n  0 існує границя:
n 1
lim n un  l .
n 
Тоді: а) якщо l  1 , то ряд збігається;
б) якщо l  1 , то ряд розбігається;
в) якщо l  1 , то ознака не дає відповіді: ряд може збігатися, або розбігатися.

Приклад 9. Дослідити на збіжність ряд:

4 9 n2
1  2  3  n 
         
2 3 4  n  1
Розв’язання. Застосуємо до заданого ряду радикальну ознаку Коші. Тоді
n2 n
 n   n  1 1 1
l  lim n un  lim n
   lim    lim    1.
n  n   n 1 n   n  1  n   1
n
 1
n e
 1   lim  1  
 n n   n
Ряд збіжний.
 
Інтегральна ознака Коші. Нехай члени ряду  un додатні і не зростають,
n 1
тобто u1  u2    un   і нехай f (x) така неперервна і незростаюча функція ,
що f (1)  u1 , f (2)  u2 , , f (n)  un , 

Тоді для збіжності ряду  un необхідно і достатньо, щоб збігався невласний
n 1

інтеграл  f ( x)dx .
1
Коротко запишемо це так:
 
 

A, ряд  u n  збіжний,
 f ( x)dx   
n 1
, ряд
1
  un  розбіжний.
 n 1


1
Приклад 10. Дослідити на збіжність узагальнений гармонічний ряд  np.
n 1
Розв’язання. Застосуємо цього ряду інтегральну ознаку Коші. Розглянемо
1
функцію p , яка задовольняє умовам інтегральної ознаки Коші для x  1 і
x

dx
дослідимо на збіжність невласний інтеграл  xp .
1
1) якщо p  1 , то
 b
dx dx
 x b  x  blim
b
 lim ln x 1
 lim (ln b  ln 1)   . Інтеграл розбіжний,
 b 
1 1
Отже, гармонічний ряд розбіжний.
2) якщо p  1 , то
 b
x  p 1 1 ( p  1), якщо p  1;
b
dx p 1  p 1
 x p b  
 lim x dx  lim
b  1  p
 lim
b  1  p
(b  1)  
, якщо p  1.
1 1 1
Легко бачити, що якщо p  1 , то інтеграл розбіжний, а якщо p  1 , то інтеграл
збіжний.

1
Отже, узагальнений гармонічний ряд  p є збіжним, якщо p  1 та
n 1 n
розбіжним, якщо p  1 .
 4. Збіжність рядів з довільними членами
Означення. Знакозмінним називається ряд, що містить як додатні, так і
від’ємні члени.
n ( n 1)
1 1 1 1 1 1
Наприклад, 2
 2
 2
 2
 2
   (1) 2  2

1 2 3 4 5 n
До знакозмінних рядів належать знакопочережні ряди (ряди Лейбніца),
знаки членів якого строго чергуються. Такий ряд запишемо у вигляді

u1  u 2  u 3  u 4    (1) n 1
un     (1) n1 u n , un  0 , n  N . (10)
n 1
Для дослідження рядів (10) на збіжність використовують ознаку Лейбніца.
Ознака Лейбніца. Якщо члени знакопочережного ряду (10) монотонно
спадають за абсолютною величиною: u1  u 2    u n  
і загальний член прямує до нуля, тобто lim u n  0 , то ряд збігається, причому
n 
сума ряду S не перевищує першого члену ряду.
Приклад 11. Дослідити на збіжність ряд
1 1 1 n 1 1
     ( 1)  
1  2 2 2  32 3  4 2 n(n  1) 2
Розв’язання. Цей ряд задовольняє умовам ознаки Лейбніца, оскільки
1 1 1 1
     
1  2 2 2  32 3  4 2 n(n  1) 2
і
1
lim u n  lim  0.
n  n  n( n  1) 2
Отже, заданий ряд збіжний.
Перейдемо до розгляду загального випадку знакозмінного ряду

 un  u1  u2    un   (ІІІ)
n 1
Запишемо ряд, складений з абсолютних величин його членів

 | u n | | u1 |  | u 2 |    | u n |   (IV)
n 1

 
Теорема. Якщо ряд  | un | збіжний, то збіжний є ряд  un .
n 1 n 1
Означення. Знакозмінний ряд (ІІІ) називається абсолютно збіжним, якщо

збігається ряд  | un | , складений із абсолютних величин його членів.
n 1
 Означення. Знакозмінний ряд (ІІІ) називається умовно збіжним, якщо він є

збіжним, але ряд  | un | , складений із абсолютних величин його членів, є
n 1
розбіжним.
При дослідженні рядів на абсолютну збіжність застосовують ознаки
збіжності рядів з додатними членами.
Приклад 12. Дослідити на абсолютну збіжність ряди:

cos n 
(1) n 1 
n 1 n  1
а) 
n 2
; б)  2 n  1
; в)  (  1)
n
.
n 1 n 1 n 1
Розв’язання. а) Запишемо ряд з абсолютних величин його членів
(   довільне число):
cos  cos 2 cos 3 cos n
     
1 22 32 n2
Порівняємо ряд із узагальненим гармонічним рядом
cos n 
1 1 1 1 1 1
 2  2    2   Маємо, що
2 2 3 n n2

n2
, n  N і ряд  n 2
збіжний.
n 1
За ознакою порівняння ряд з абсолютних величин збігається, а це означає,
що знакопочережний ряд збігається абсолютно.
б) Цей ряд задовольняє умовам ознаки Лейбніца, оскільки
1 1 1 1
1    
3 5 7 2n  1
1
І lim u n  lim  0.
n n 2n  1
Отже, заданий ряд збіжний. З’ясуємо, як збігається. Дослідимо ряд з

1
додатними членами  , що складається з абсолютних величин членів
n 1 2 n  1
заданого ряду. Застосуємо інтегральну ознаку Коші.
 b
dx dx 1 1
 2 x  1 b   2 x  1 2 b 
b
 lim  lim ln | 2 x  1 | 1
 lim (ln | 2b  1 |  ln 1)   .
2 b 
1 1
Ряд з додатними членами розбігається.
Отже, даний ряд умовно збіжний.
в) Члени заданого ряду
3 4 5 n 1
2       (1) n 1 
2 3 4 n
спадають за абсолютним значенням
3 4 5 n 1
2      ,
2 3 4 n
n 1
але lim u n  lim 1 0
n n n
не задовольняє умовам ознаки Лейбніца. Отже, заданий ряд розбіжний.
 Контрольні запитання

1. Дайте означення числового ряду?

2. Який числовий ряд називається збіжним (розбіжним)? Що таке сума ряду?
3. Сформулюйте основні властивості збіжних рядів?
4. Який числовий ряд називається гармонічним, узагальненим гармонічним та
геометричним?
5. За яких значень знаменника q геометричний ряд збігається, а за яких значень
знаменника q – розбігається?
6. Чи збіжним є гармонічний ряд? За яких значень p узагальнений гармонічний є
збіжним (розбіжним)?
7. Сформулюйте необхідну ознаку збіжності числового ряду?
8. Сформулюйте достатні ознаки збіжності додатних числових рядів?
9. Дайте означення знакозмінного, знакопочережного числового ряду?
10. Який знакопочережний числовий ряд називається абсолютно збіжним (умовно
збіжним)?
11. Сформулюйте ознаку Лейбніца?
 Лекція 2. Функціональні ряди
1. Основні поняття
Означення. Функціональним рядом називається ряд

u1 ( x)  u2 ( x)  u3 ( x)   u n ( x)  =  u ( x).
n=1
n (1)

членами якого є функції змінної x .

Якщо змінній x надати числового значення x  x0 , то отримаємо числовий ряд

 un ( x0 ) . (2)
n 1
Якщо числовий ряд (2) є збіжним, то точка x0 називається точкою збіжності
ряду (1). Множина X значень x , для яких функціональний ряд (1) збігається,
називається областю збіжності цього ряду. Ряд (1) називається абсолютно

збіжним на множині X , якщо збіжним на цій множині є ряд  | un ( x ) | .
n 1
На практиці для знаходження області збіжності функціонального ряду (1)
користуються ознакою Д’Аламбера або радикальною ознакою Коші, тобто
un 1 ( x)
lim  l ( x)
n  un ( x)
або
lim n|u
n ( x) |  l ( x).
n 
Отже, для знаходження області збіжності слід розв’язати нерівність l ( x)  1 , а
для знаходження області розбіжності – нерівність l ( x)  1 . Для визначення
збіжності ряду у точках межі області, де l ( x)  1 , здійснюють додаткове
дослідження. Це пов’язано з тим, що ознака Д’Аламбера і радикальна ознака Коші
для l ( x)  1 не дають відповіді на питання збіжний ряд чи ні.
Приклад 1. Знайти область збіжності й область абсолютної збіжності
функціональних рядів:
   n 
ln n x 2 2x  3 
 n 
1
а) x n
; б) 
n
; в)
4
 ;

г)  cos nx.
n 1 n 1 n 1 n 1
Розв’язання. а) Оскільки для даного ряду
1 1 1
l ( x)  lim n n  lim  ,
n  | x | n  | x | | x |

1
то за радикальною ознакою Коші ряд збігається, якщо  1, тобто
| x|
 1
 1  | x | 1  x  (;  1)  (1;  ),
| x|
1
і якщо  1, то ряд розбігається.
| x|
Отже, область збіжності співпадає з областю абсолютної збіжності і
множиною X  (;  1)  (1;  ). .
б) Оскільки для даного ряду
un 1 ( x) ln n 1 x n n
l ( x)  lim  lim  n  lim ln x  ln x ,
n  u n ( x ) n  n  1 ln x n  n  1

то за ознакою Д’Аламбера ряд збігається, причому абсолютно, якщо | ln x | 1 , тобто

якщо e1  x  e , і розбігається | ln x | 1 , тобто якщо x  (0; e1)  (e;  ) .
Дослідимо ряд на збіжність у точках x  e1 та x  e (ці точки відповідають
випадку, коли | ln x | 1 ), в яких ознака Д’Аламбера не дає відповіді на питання
збіжний чи розбіжний ряд.
При x  e1 числовий ряд

ln n e 1  (ln e 1 ) n  (1) n
 n  n  n
n 1 n 1 n 1
збігається, але умовно.

ln n e  1
При x  e числовий ряд  n   n розбігається.
n 1 n 1
Отже, область збіжності ряду даного ряду є інтервал [e 1; e) , а область
абсолютної збіжності ряду – (e1; e) .
в) Оскільки для даного ряду
2x  3 2x  3n
l ( x)  lim n |u
n ( x) |  lim
 , n2
n  n  4 4
то за радикальною ознакою Коші ряд збігається, причому абсолютно, якщо
2x  3 2x  3
 1 , тобто якщо  0,5  x  3,5 , і розбігається  1 , тобто якщо
4 4
x  (;  0,5)  (3,5;  ) .
 
При x  0,5 і x  3,5 відповідні числові ряди  (1) n 2
n і  n2
n 1 n 1
розбігаються.
Отже, область збіжності співпадає з областю абсолютної збіжності і
множиною (0,5; 3,5) .
г) Оскільки  x, x  0 , границя lim cos nx не існує, а при x  0 не виконується
n 
необхідна умова, то ряд не має жодної точки збіжності.
Отже, областю збіжності є порожня множина.
Означення. Сума n членів функціонального ряду (1) називається n 
частковою сумою Sn (x) ряду, тобто
n
S n ( x)   uk ( x) .
k 1
Функція
S ( x) = lim S n ( x), x  X ,
n 
називається сумою ряду.
Функція

rn ( x)  S ( x)  S n ( x)   uk ( x)  un 1( x)  un  2 ( x)  
k  n 1
називається залишком ряду (1) після n -го члена.

2. Степеневі ряди
З усіх функціональних рядів найпростішим і найпоширенішим є степеневі
ряди.
Означення. Степеневим рядом називається ряд вигляду

 an x n  a0  a1x  a2 x 2    an x n   (3)
n 0
або

 an ( x  x0 )n  a0  a1( x  x0 )  a2 ( x  x0 )2    an ( x  x0 )n   , (4)
n 0
де an , (n  0, 1, 2,)  дійсні числа, які називаються коефіцієнтами степеневого
ряду, x0  деяке стале число.

Ряд (4) заміною y  x  x0 можна звести до ряду (3)  an y n . Тому нижче
n 0
розглянемо лише ряди вигляду (3), тобто за степенями x .
Теорема Абеля. Якщо ряд (3) збіжний при x  x1 , то він збігається абсолютно
для усіх x , що задовольняють нерівність | x || x1 | .
Якщо ряд (3) розбіжний при x  x2 , то він розбігається для усіх x , що
задовольняють нерівність | x || x2 | .
Наслідком із теореми Абеля є наявність для степеневого ряду (3) такого числа
R  0, що для усіх | x | R ряд збігається, а для | x | R  розбігається.
 Означення. Сукупність усіх числових значень, для яких ряд (3) збігається
називається областю збіжності.
Означення. Число R називається радіусом збіжності, а інтервал ( R; R ) 
інтервалом збіжності степеневого ряду (3).
Всередині інтервалу збіжності ряд абсолютно збігається, за його межами –
розбігається. Питання про збіжність ряду на кінцях інтервалу x   R і x  R
досліджується для кожного ряду окремо. Тоді областю збіжності степеневого ряду
є інтервал збіжності, до якого приєднуються кінці інтервалу x   R , якщо в цих
точках ряд збіжний.

Для визначення радіуса та інтервалу збіжності степеневого ряду  an x n
n 0

складаємо ряд з абсолютних величин його членів  | an x n | . Далі, використовуючи
n 0
ознаку Д’Аламбера або радикальну ознаку Коші, отримуємо формули для
обчислення радіуса збіжності степеневого ряду:
a 1
R  lim n . або R (5)
n  a n 1 lim n a n
n 
Зауваження. У деяких степеневих рядів інтервал збіжності вироджується у
точку ( R  0) , в інших охоплює всю вісь Ox ( R   ).

Зауваження. Радіус збіжності для ряду  an ( x  x0 )n визначається за самими
n 0
формулами (5), що й для ряду (3), але інтервал збіжності ряду (4) визначають з
нерівності | x  x0 | R , тобто ( x0  R; x0  R) .
Зауважимо, що радіус та інтервал збіжності степеневого ряду можна
знаходити, використовуючи безпосередньо ознаку Д’Аламбера або радикальну
ознаку Коші до ряду, складеного з абсолютних величин його членів. У цьому разі
члени ряду (3) позначають: an x n  un (x) . Вказані ознаки застосовують до ряду

 | un ( x) | та знаходять інтервал збіжності з нерівності
n0
un 1( x)
lim 1
n  un ( x )
або
lim n u n ( x )  1.
n 
Приклад 3. Знайти області збіжності степеневих рядів:
  n 
x x2 xn x
а) 1      1  ; б) x  2 2 x 2     n n x n ;
1 2 n n 1 n n 1
 n 
x x2 xn x ( x  5) 2n
в) 1       ; 2
. г) 
1! 2! n! n  0 n! n 1 n
Розв’язання. а) Радіус збіжності степеневого ряду обчислюємо за першою
формулою (5)
an n 1  1
R  lim  lim  lim 1    1 ,
n an 1 n n n n
тобто інтервал збіжності (1; 1) . Дослідимо збіжність ряду на кінцях інтервалу
збіжності.

1 1 1 xn (1) n
Якщо x  1 маємо ряд 1      1  , який
1 2 3 n n 1 n
збігається за ознакою Лейбніца.

1 1 xn 1
Якщо x  1 маємо ряд 1  1       1   . Якщо відкинути
2 3 n n 1 n
перший член (відкидання скінченої кількості членів на збіжність не впливає), то
одержимо розбіжний гармонічний ряд.
Отже, областю збіжності ряду є проміжок  1; 1 ;
б) Радіус збіжності степеневого ряду зручно обчислити за другою
формулою (5).
1 1 1
R    0.
lim n a n lim n n n lim n
n  n 
n 
Радіус збіжності дорівнює нулю, тобто ряд розбіжний для всіх значень
x  (;  ) .

в) Радіус збіжності степеневого ряду обчислюємо за першою формулою (5).

1 1
Маємо an  , an 1  .
n! (n  1)!
an (n  1)!
R  lim  lim  lim (n  1)   ,
n  an 1 n  n! n 
тобто інтервал збіжності (;  ) . Ряд збіжний для всіх x  (;  ) .

г) 1-й спосіб. Область збіжності степеневого ряду можна знаходити аналогічно

тому, як це робилося для функціонального ряду. Застосуємо ознаку Д’Аламбера.
( x  5) 2n ( x  5) 2n  2
Маємо un ( x)  , un 1 ( x)  ,
n2 (n  1) 2
 ( x  5) 2n  2 n 2
2
un 1 ( x) ( x  5) 2 n 2  n 
lim  lim  lim | x  5 |2
lim   | x  5 | .
2
n  u n ( x ) n  ( x  5) (n  1)
2 n 2 n  (n  1) 2 n   n  1 

Визначимо, за яких значень x ряд збіжний:

| x  5 |2  1  | x  5 | 1   1  x  5  1   6  x  4.

1
Якщо x  6 і x  4 , то отримуємо узагальнений гармонічний ряд  n2 ,
n 1
який збігається p  2  1.
Отже, областю збіжності ряду є відрізок [6;  4] .

2-й спосіб. За першою формулою (5) знаходимо радіус збіжності степеневого

ряду. Маємо
1 1
Маємо an  2 , an 1  ,
n (n  1) 2
2
an (n  1) 2  1
R  lim  lim  lim 1    1 .
n  an 1 n  n 2 n   n
Тоді з нерівності | x  x0 | R , тобто | x  5 | 1 , отримуємо  6  x  4 .
Збіжність ряду на кінцях інтервалу досліджена вище.
Отже, областю збіжності ряду є відрізок [6;  4] .
Ряди Тейлора та Маклорена

Рядом Тейлора для функції f (x) називається ряд вигляду


f ( x0 ) f ( n) ( x0 ) f ( k ) ( x0 )
f ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 )    ( x  x0 )    
n
( x  x0 ) k . (6)
1! n! k 0 k!
f ( k ) ( x0 )
Тут 0! 1, f ( x0 )  f ( x0 ), аk 
( 0)
 коефіцієнти Тейлора.
k!
Формула Тейлора має вигляд:
f ( x0 ) f ( n) ( x0 )
f ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 )    ( x  x0 ) n  rn ( x),
1! n!
де rn (x)  залишковий член, який у формі Лагранжа має вигляд:
f ( n 1) [ x0   ( x  x0 )]
rn ( x)  ( x  x0 ) n 1, 0    1 .
(n  1)!
Ряд Тейлора (6) при x0  0 називають рядом Маклорена:

f (0) f ( n) (0) n f ( k ) (0) k
f ( x)  f (0)  x  x    x . (7)
1! n! k 0 k !
Залишковий член буде має вигляд:
 f ( n 1) ( x) n 1
rn ( x)  x , 0    1.
(n  1)!
Теорема. Якщо функцію f (x) в інтервалі ( x0  R; x0  R) можна розкласти
у степеневий ряд, то цей ряд єдиний і є рядом Тейлора даної функції.
Наступні теореми вказують на умови, за яких ряд (6) збігається до функції
f (x) , тобто умови розкладу функції в ряд Тейлора.
Теорема. Для того, щоб ряд (6) збігався до функції f (x) в інтервалі
( x0  R; x0  R) , необхідно і достатньо, щоб ця функція мала похідні всіх порядків
на цьому інтервалі і залишковий член її формули Тейлора rn (x) прямував до нуля
при n   ( lim rn ( x)  0) для всіх x з цього інтервалу.
n 
Теорема. Якщо функція f (x) в інтервалі ( x0  R; x0  R) має похідні всіх
порядків і існує число M 0 таке, що | f ( n) ( x0 ) | M ,
x  ( x0  R; x0  R), n  0, 1, 2, , то функцію f (x) можна розкласти в ряд Тейлора.
Розклад функцій в степеневі ряди здійснюють двома способами.
Перший спосіб – це безпосереднє обчислення коефіцієнтів ряду за допомогою
f ( k ) ( x0 )
значень похідних функції: аk  .
k!
Другий спосіб – це використання шаблонних рядів елементарних функцій у
ряд Маклорена (8)-(18).

Розклади в ряд Маклорена деяких елементарних функцій та відповідні їхні

області збіжності:
x 2 x3 xn
e  1 x 
x
  ...   ..., x ( ;  ); (8)
2! 3! n!
2 n 1
x3 x5 n 1 x
sin x  x    ...  ( 1)  ..., x ( ;  ); (9)
3! 5! (2n  1)!
x2 x4 x 2n
cos x  1    ...  ( 1) n  ..., x ( ;  ); (10)
2! 4! (2n)!
x3 x5 x 2n 1 n
sh x  x    x  , x  (;  ); (11)
3! 5! (2n  1)!
x2 x4 x 2n  2 n
ch x  1    x  , x  (;  ); (12)
2! 4! (2n  2)!
m m(m  1) 2 m(m  1)(m  2) 3
(1  x) m  1  x  x  x  ... 
1! 2! 3!
(13)
m(m  1)...(m  n  1) n
 x  ..., x ( 1;1);
n!
 1
 1  x  x 2  x 3...  x n  ..., x ( 1;1); (14)
1 x
1
 1  x  x 2  x3    (1)n x n   x  (1; 1); (15)
1 x
x 2 x3 xn
ln(1  x)  x    ...  ( 1) n1  ..., x ( 1;1]. (16)
2 3 n
2n 1
x3 x5 n 1 x
arctg x  x      (1)  , x  [1; 1]; (17)
3 5 (2n  1)
1 x3 1 3 x5 1  3    (2n  1)!! x 2 n 1
arcsin x  x     , x  (1; 1). (18)
2 3! 2  4 5! 2  4    2n 2n  1

Приклад 4. Розвинути у ряд за степенями x функцію f ( x)  e x .

Розв’язання. а) Для розкладу в ряд (7) (ряд Маклорена) функції f ( x)  e x
необхідно знайти її похідні в точці x0  0 . Маємо
f ( k ) ( x)  e x  k  N і f ( k ) (0)  e 0  1 .
За формулою (7) запишемо:
 n
x 2 x3 xn x
e  1 x 
x
    
2! 3! n! n  0 n!
Щоб упевнитися, що даний ряд має сумою функцію f ( x)  e x , дослідимо
залишковий член
e x
rn ( x)  x n 1, 0    1 .
(n  1)!
Бачимо, що при | x | M , M  довільне число,
e M  M n 1
rn ( x)  .
(n  1)!

M n 1
Але ряд  збіжний при будь-якому M (див. приклад 3в)).
n 0 ( n  1)!
M n 1
Отже, lim  0 , а це означає, що lim rn ( x)  0 , тобто функція
n  ( n  1)! n 

xn
розвивається у ряд: e x   n! .
n 0

Приклад 5. Розвинути у ряд Тейлора або Маклорена функції у вказаних

точках:
 2 1  2x
а) f ( x)  e  x , x0  0 ; б) f ( x)  ln , x0  0 ;
1 x
в) f ( x)  ln x, x0  2 ; . г) f ( x)  2 x , x0  0 .
Розв’язання. а) Замінимо у формулі (8) x на  x 2 , отримаємо
 x2 (  x 2 ) 2 (  x 2 )3 ( x 2 ) n
e  1  ( x ) 
2
   
2! 3! n!
x4 x6 x 2n
 1  x2      (1) n 
2! 3! n!
1  2x
б) Запишемо f ( x)  ln у вигляді:
1 x
1  2x 1 1  2x 1 1
f ( x)  ln  ln  ln(1  2 x)  ln(1  x) .
1 x 2 1 x 2 2

Для розкладу функції у ряд Маклорена використаємо формулу (16), в якій

для першого доданку функції замінимо x на 2 x , для другого – x на  x , а потім
отримані ряди віднімемо.
1 1 1  4 x 2 8 x3  1
  (  x ) 2 (  x )3 
f ( x)  ln(1  2 x)  ln(1  x)  2 x     x     
2 2 2  2 3  2
  2 3 

4 x3 1 x 2 x3 1 3 3
 x  x2   x      x  x 2  x3  
3 2 4 6 2 4 2
в) Запишемо f ( x)  ln x у вигляді:
  x  2   x2
f ( x)  ln x  ln( x  2  2)  ln 21    ln 2  ln 1  .
  2    2 
x2
У розкладі (16) функції ln(1  x) замінимо x на і до результату додаємо
2
ln 2. Отримаємо
x  2 ( x  2) 2 ( x  2) 3 (1) n 1  ( x  2) n
ln x  ln 2   2  3  
2 2 2 2 3 2n  n
Визначимо, при яких значеннях x ряд збігається:
x2
1   1,  2  x  2  2, 0  x  4.
2
Отже, область збіжності ряду є проміжок (0; 4] .
г) Використаємо формулу (8), попередньо записавши функцію f ( x)  2 x у вигляді:
f ( x)  2 x  e x ln 2 .
Тоді
 ( x ln 2) 2 ( x ln 2)3
2 x  e x ln 2  1  x ln 2    
2! 3!
x 2 ln 2 2 x 3 ln 3 2 x n ln n 2
 1  x ln 2    
2! 3! n!
Зауваження. Щоб отримати розклади у ряд Маклорена функцій, що добутком
або часткою інших функцій, наприклад
3
x e x ,
3
x3 sin 2 x , x 2 cos 4 x , x 4 8  x3 ,
1 cos x sin x ln(1  6 x) arctg x x5
, , , , ,
x x 5x 2 x
5x 4

то записують розклади у ряд функцій, використовуючи формули (8)-(18), а потім

виконують множення або ділення на x k .

Степеневі ряди застосовують для наближених обчислень значень, границь і

похідних функції, а також для обчислення визначених інтегралів та розв’язанні
диференціальних рівнянь. Розглянемо застосування степеневих рядів для
обчислення визначених інтегралів.
b
Нехай потрібно знайти інтеграл  f ( x)dx , який не виражається через
a
елементарні функції, або складний і незручний для обчислень. У припущенні, що
підінтегральна функція f (x) розкладається у степеневий ряд, який рівномірно
збіжний на деякому відрізку, що містить відрізок інтегрування функції f (x) , то для
обчислення визначеного інтегралу необхідно:
1) підінтегральну функцію розкласти у ряд;
2) проінтегрувати її почленно, використовуючи формулу Ньютона– Лейбніца;
3) визначити, яку кількість членів ряду потрібно залишити для необхідної
точності обчислення. Оцінити похибку обчислень найпростіше у тому разі,
якщо отриманий ряд є знакопочережним збіжним рядом. Згідно з ознакою
Лейбніца, сума всіх відкинутих членів ряду (що є похибкою обчислення),
не перевищує за абсолютною величиною першого члена, тобто
| rn ( x0 ) | un 1 . Для знакозмінних та знакододатних рядів оцінка похибки є
складнішим завданням. Для цього потрібно оцінити величину залишку
ряду, використовуючи одну із форм залишкового члена формули Тейлора.
1
Приклад 6. Обчислити інтеграл  sin x 2 dx з точністю до 0,0001 .
0
Розв’язання. Даний інтеграл не обчислюється в елементарних функціях. Тому
підінтегральну функцію розкладемо у степеневий ряд (замінивши у формулі (9) x
на x 2 ) і перевіримо, чи належить відрізок інтегрування області збіжності цього
ряду. Маємо
4n  2
x 6 x10 n x
sin x  x 
2
2
   (1) 
3! 5! (2n  1)!
і за ознакою Д’Аламбера знаходимо область збіжності степеневого ряду.
x 4n  2 x 4n  6
an  , an 1  ,
(2n  1)! (2n  3)!
an 1 x 4n  6 (2n  1)! 1
lim  lim  4n  2  x 2 lim  x2  0  0 .
n  an n  (2n  3)! x n  (2n  2)(2n  3)

Отже, область збіжності степеневого ряду: (;  ) , причому відрізок

інтегрування [0; 1] належить області збіжності цього ряду. Отримуємо
1 1 6 10 4n  2 
 x 2  x  x    (1) n x  dx 
   
2
sin x dx 
3! 5! ( 2 n  1 )! 
0 0 
1
 x3 x 7
 x11 x15 x 4n  3 
       (1) n
  
 3 7  3! 11  5! 15  7! (4n  3)(2n  1)! 
 0
1 1 1 1 (1) n 1 1 1 1
          
3 7  3! 11  5! 15  7! (4n  3)(2n  1)! 3 42 1320 75600

Отримали знакопочережний ряд числовий ряд. Тоді число членів ряду, яке
гарантує задану точність, визначаємо з нерівності
1
 10  4 .
(4n  3)(2n  1)!
Для n  2 маємо, що
1
 10 4 .
11 5!
Для n  3 маємо, що
1
 10 4 .
15  7!
У даному разі достатньо взяти перші три члени ряду:
1
1 1 1
 sin x dx     0,3102,
2
3 42 1320
0
причому
1
 sin x
2
dx  0,3102  10 4.
0
 0,5
1  cos x
Приклад 7. Обчислити інтеграл  x2
dx з точністю до 0,001 .
0
Розв’язання. Використаємо ряд Маклорена (10) функції cos x . Маємо

1   x 2 x 4 x 6 
0, 5 0 ,5
1  cos x n x
2n
 dx 
 x2
dx   
2 
1
x  


1       ( 1)  

0 0
2! 4! 6! ( 2 n )! 

 1 x2 x4 x 2n  2 
0, 5
    dx 
  
 2! 4! 6!
   (1) n
(2n)! 
0  
0,5
 x x3 5 2n 1 
x x
      (1) n
  
 2! 3  4! 5  6! (2n  1)(2n)! 
 0
1 1 1 1
      ( 1) n
2 n 1

2  2! 3  23  4! 5  25  6! (2n  1)  2  (2n)!
Число членів ряду, яке гарантує точність 0,001 , визначаємо з нерівності:
1
2 n 1
 10 3 .
(2n  1)  2  (2n)!
Для n  2 маємо, що
1 1
  10 3 .
3  2  4! 576
3

Для n  3 маємо, що
1 1 3
  10 .
5  25  6! 115200
У даному разі достатньо взяти перші два члени ряду:
0,5
1  cos x 1 1 1 1
 x 2
dx    
2  2! 3  2  4! 4 576
3
 0,2482,
0
причому
0,5
1  cos x
 dx  0,2482  10 3 .
0 x2

Контрольні запитання

1. Дайте означення функціонального ряду?

2. Що таке область збіжності функціонального ряду?
3.
 7. За яких умов функціональний ряд можна почленно диференціювати;
почленно інтегрувати?
8. Дайте означення степеневого ряду?
9. Що таке область збіжності степеневого ряду?
10. Сформулюйте теорему Абеля?
11. Як знаходять радіус збіжності степеневого ряду?
12. Який ряд називається рядом Тейлора; рядом Маклорена?
13. Які умови розкладу функції в ряд Тейлора?
14. Наведіть формули розкладу функцій e x , sin x , cos x , ln(1  x) у ряд
Маклорена?
 Лекція 3. Диференціальні рівняння другого порядку
1. Загальні поняття. Теорема існування та єдиності розв’язку задачі
Коші
2. Диференціальн рівняння, які допускають пониження порядку
3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими
коефіцієнтами
1. Загальні поняття. Теорема існування та єдиності розв’язку задачі
Коші
Означення. Диференціальне рівняння вигляду
F ( x, y, y , y ) = 0 , (1)
де x − невідома змінна, а y i y , y  − відповідно шукана функція та її
похідні, називається диференціальним рівнянням другого порядку.
Якщо рівняння (1) можна розв’язати відносно старшої похідної y  , то
його записують так:
y  = f ( x, y, y ) . (2)
де f − деяка функція від трьох незалежних змінних, визначена в області
D  R3 .
Означення. Розв’язком диференціального рівняння другого порядку (1)
або (2) називається функція y =  (x) , яка перетворює дане рівняння в
тотожність.
Справедлива теорему існування та єдиності розв’язку задачі Коші для
рівняння другого порядку.
Теорема. Нехай функція f ( x, y, y ) та її частинні похідні f y і f y
неперервні в деякій області D простору змінних ( x, y, y ) . Тоді в деякому
околі довільної внутрішньої точки M 0 ( x0 , y 0 , y 0 ) цієї області існує єдиний
розв’язок даного рівняння (2), який задовольняє початкові умови
y ( x0 ) = y 0 , y ( x0 ) = y 0 . (3)
Означення. Задача відшукання розв’язку рівняння (2) за заданими
початковими умовами називається задачею Коші.
Означення. Загальним розв’язком диференціального рівняння (2)
називається функція y =  ( x, C1 , C2 ) , яка є розв’язком даного рівняння при
довільних значеннях сталих C1 , C 2 , які можуть бути визначені єдиним
способом за заданих початкових умов (3).
Означення. Будь-який розв’язок, який можна можна одержати із
загального розв’язку y =  ( x, C1 , C 2 ) при певних значеннях сталих C10 ,C20 ,
називається частинним розв’язком.
 Означення. Загальний розв’язок диференціального рівняння, записаний
у неявному вигляді ( x, y, C1 , C 2 ) = 0 називається загальним інтегралом
рівняння.
2. Диференціальн рівняння, які допускають пониження порядку
Є три види диференціальних рівнянь y  = f ( x, y, y ) , які заміною
змінної (шуканої функції) зводяться рівнянь першого порядку.
1. Диференціальне рівняння вигляду
y  = f (x) , (4)
де f (x) − неперервна функція на проміжку (a, b) інтегрується в
квадратурах.
Загальний розв’язок рівняння шукаємо шляхом двічі проінтегрувавши
обидві частин рівняння (5.4)
y ( x) =  f ( x)dx + C1 = f1 ( x) + C1 ,
y( x) =  ( f1 ( x) + C1 )dx + C2 = f 2 ( x) + C1 x + C2 ,
де C1 , C 2 − довільні сталі.
2. Диференціальне рівняння, які не містять шуканої функції
Порядок рівняння вигляду
y  = f ( x, y ) , (5)
яке не містить шуканої функції y . Отже, можна понизити його порядок,
використавши заміну
z ( x) = y , z ( x) = y  .
Тоді одержимо рівняння першого порядку вигляду
z  ( x ) = f ( x, z ) .
Знайшовши загальний розв’язок цього рівняння: z ( x) =  ( x, C1 ) ,
повторним інтегруванням дістанемо шуканий загальний розв’язок рівняння
(5)
y( x) =   ( x, C1 )dx + C2 ,
де C1 , C 2 − довільні сталі.
3. Диференціальне рівняння, які явно не містять незалежної змінної.
Рівняння вигляду
y  = f ( y, y ) , (6)
яке не містить явно незалежної змінної x . Введемо нову функцію,
залежну від y , зробивши заміну z ( y ) = y  . Тоді
y  = ( z ( y )) = z y  = z z .
 Рівняння (6) перетвориться на диференціальне рівняння першого
порядку відносно нової невідомої функції z ( y) :
dz
z = f ( y, z ) .
dy
Загальний розв’язок цього рівняння z ( y ) =  ( y, C1 ) . Зробивши зворотну
заміну, матимемо рівняння першого порядку відносно функції y (x) :
dy
=  ( y, C1 ) ,
dx
з якого методом відокремлювання змінних дістанемо рівняння
dy
  ( y, C1 ) = x + C2 ,
де C1 , C 2 − довільні сталі. З цього рівняння можна знайти загальний
розв’язок рівняння (6).
Приклад 1. Знайти загальний розв’язок рівняння
y  = ln x .
Розв’язування. Інтегруючи послідовно двічі задане рівняння, знаходимо
y  =  ln xdx + C1 = x ln x − x + C1 ,
1 2 3 2 x2  3
y =  ( x ln x − x + C1 )dx + C 2 = x ln x − x + C1 x + C 2 =  ln x −  + C1 x + C 2
2 4 2  2
.
x2  3
Отже, y=  ln x −  + C1 x + C 2 – загальний розв’язок заданого
2  2
рівняння.
Приклад 2. Знайти розв’язок задачі Коші
y ( x 2 + 1) − 2 xy  = 0 ; y(0) = 1 , y (0) = 3 .
Розв’язування. Оскільки рівняння не містить змінної y , то понизимо
його порядок заміною y  = z , звідки y  = z  , і тоді одержуємо рівняння
першого порядку
z ( x 2 + 1) − 2 xz = 0 .
Розв’яжемо його як рівняння з відокремлюваними змінними:
dz 2x
= 2  ln z = ln( x 2 + 1) + ln C1  z = C1 ( x 2 + 1)  y  = C1 ( x 2 + 1)
z x +1
.
 Сталу C1 знаходимо з другої початкової умови:
3 = C1 (0 + 1)  C1 = 3 .
Звідси,
y  = 3( x 2 + 1) .
Розв’язуючи рівняння першого порядку, знаходимо
dy = 3( x 2 + 1)dx  y = x 3 + 3x + C2 .
З першої початкової умови обчислюємо значення сталої C 2 :
1 = 0 + 3  0 + C2  C2 = 1 .
Запишемо розв’язок задачі Коші
y = x 3 + 3x + 1.
Приклад 3. Знайти загальний розв’язок рівняння
yy  + y  2 + y  = 0 .
Розв’язування. Оскільки рівняння не містить змінної x , то понизимо
його порядок заміною y  = z ( y ) , звідки y   = zz  , і тоді рівняння набуває
вигляду
yzz  + z 2 + z = 0  yz  + z + 1 = 0 , z  0 .
Розв’яжемо його як рівняння з відокремлюваними змінними:
dp dy C C1 − y
=−  ln z + 1 = − ln y + ln C1  z + 1 = 1  y = 
z +1 y y y

ydy C1
 = dx   C1 − ydy −  dy =  dx + C2  − C1 ln C1 − y = x + y + C2 
* *
C1 − y

x + y + C 2* x + y *2
x+ y+ C2* − C1 − C1
 ln C1 − y =  y − C1 = e  y = C2 e + C1 ,
− C1
C2*
− C1
де C 2 = e .
Рівняння має ще розв’язок, який втрачений під час ділення рівняння на
z  0:
z = 0  y = 0  y = C .
x + y*2
− C1
Отже, y = C 2 e + C1 – загальний розв’язок, y = C − особливий
розв’язок заданого рівняння.
 3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими
коефіцієнтами
Означення. Лінійним однорідним рівнянням другого порядку із сталими
коефіцієнтами називаються рівняння вигляду
y  + py  + qy = 0, (7)
де y − шукана, двічі неперервно диференційовна функція; p, q −
коефіцієнти (дійсні числа).
Будемо шукати частинні розв’язки цього рівняння у вигляді y = e x , де
 − стала (дійсна або комплексна). Тоді y  = e x , y  = 2 e x і підставивши
в рівняння (7), отримаємо
e x (2 + p + q) = 0
або скоротивши обидві частини на e x  0 , дістанемо квадратне
рівняння
2 + p + q = 0 , (8)
яке називається характеристичним рівнянням для рівняння (7).
Таким чином, якщо  − корінь алгебричного рівняння (8), то функція
y = e x – розв’язок рівняння (7), і навпаки.
Вигляд розв’язку рівняння (7) істотно залежить від того, які корені має
характеристичне рівняння. Позначимо ці корені через 1 , 2 .
Теорема (про структуру загального розв’язку лінійного однорідного
рівняння зі сталими коефіцієнтами )
1. Якщо корені характеристичного рівняння (8) дійсні і різні 1  2 , то
загальний розв’язку рівняння (7) має вигляд
y( x) = C1e 1x + C2 e 2 x . (9)
2. Якщо корені характеристичного рівняння (8) дійсні і рівні
( 1 = 2 =  ), то загальний розв’язок рівняння (7) має вигляд
y( x) = C1e 1x + C2 xe 2 x . (10)
3. Якщо корені характеристичного рівняння (8) комплексні
1 =  + i , 2 =  − i , то загальний розв’язку рівняння (7) має вигляд
y( x) = e1x (C1 cos x + C2 sin x) . (11)
У всіх трьох випадках C1 , C 2 − довільні сталі.
Приклад 4. Знайти загальний розв’язок рівняння
y  + 5 y  + 6 y = 0 .
Розв’язування. Складемо характеристичне рівняння
 2 + 5 + 6 = 0 .
Його корені 1 = −2 , 2 = −3 . Загальний розв’язок має вигляд:
y = C1e − 2 x + C2 e −3x .
Приклад 5. Знайти загальний розв’язок рівняння: y   − 8 y  + 16 y = 0 .
Розв’язування. Складемо і знаходимо корені характеристичного
рівняння
2 − 8 + 16 = 0  ( − 4) 2 = 0  1 = 2 = 4 .
Загальний розв’язок заданого рівняння
y = (C1 + C2 x)e 4 x .
Приклад 6. Знайти розв’язок задачі Коші: y   − 2 y  + 2 y = 0 .
Розв’язування. Складемо і розв’яжемо характеристичне рівняння
2 − 2 + 2 = 0  1 = 1 + i, 2 = 1 − i .
Отже, загальний розв’язок рівняння
y = e x (C1 cos x + C2 sin x) .
Означення. Лінійним неоднорідним диференціальним рівнянням другого
порядку із сталими коефіцієнтами називаються рівняння вигляду
y  + py  + qy = f (x), (12)
де y − шукана, двічі неперервно диференційовна функція; p, q − деякі
дійсні числа, f (x) − відома неперервна функція.
Теорема (про структуру загального розв’язку лінійного
неоднорідного рівняння)
Загальний розв’язок y (x) рівняння (12) складається із суми загального
розв’язку y (x) відповідного лінійного однорідного рівняння (7) і частинного
розв’язку y * ( x) лінійного неоднорідного рівняння (12), тобто
y ( x) = y ( x) + y * ( x) .
Якщо f (x) − многочлен, показникова чи тригонометрична функція, або
їх комбінації, то частинний розв’язок рівняння (12) можна знайти методом
невизначених коефіцієнтів, використовуючи вигляд правої частини f (x)
рівняння. При цьому треба знати корені 1 , 2 характеристичного рівняння
(8) і керуватися такими рекомендаціями.
1. Якщо права частина рівняння (12)
f ( x) = e x (a0 x n + a1 x n−1 +  + an−1 x + an ) = e x Pn ( x)
(13)
 є многочленом n − го степеня із дійсними коефіцієнтами a0 , a1 , , a n , то
частинний розв’язок y * ( x) неоднорідного рівняння шукають у вигляді
y * ( x) = x s (b0 x n + b1 x n−1 +  + bn−1 x + bn ) = x s Qn ( x)
де e x − таке саме як в (13), s − число співпадань  з коренями
характеристичного рівняння (8), Qn (x) − многочлен n − го степеня, як і
многочлен Pn (x) , але невідомими (невизначеними) коефіцієнтами:
1) якщо   1  2 , то s = 0 ,
2) якщо  = 1 і    2 (або  =  2 і   1 ), то s = 1,
3) якщо  = 1 = 2 , то s = 2 .
Для знаходження невизначених коефіцієнтів многочлена Qn (x ) ,
 
обчислюємо y * ( x) , y * ( x ) і підставляємо в рівняння рівняння (12) функції
 
y * ( x) , y * ( x) , y * ( x) . В отриманій тотожності зрівнюємо коефіцієнти при
однакових степенях x в лівій та правій частинах. Дістанемо систему n
рівнянь з невизначеними коефіцієнтами многочлена Qn (x ) .
Зауваження. Для запису многочлена Qn (x ) можна скористатись
таблицею:
n Qn (x )
0 a
1 ax + b
2 ax 2 + bx + c
3 ax3 + bx2 + cx + d
 
2. Якщо права частина має вигляд
f ( x) = e ax ( Pk ( x) cosbx + Sl ( x) sin bx) , де  = a  ib , a, b  R ,
то частинний розв’язок y* ( x) неоднорідного рівняння шукають у такому
вигляді
y * ( x) = e ax (Qn ( x) cosbx + Rn ( x) sin bx) x s ,
де e x − таке саме як в (13), s − число співпадань  з коренями
характеристичного рівняння (8), n = max( k , l ) , Qn ( x), Rn ( x) − многочлени
n − го степеня з невідомими (невизначеними) коефіцієнтами, причому
4) якщо   1  2 , то s = 0 ,
5) якщо  = 1 і    2 (або  =  2 і   1 ), то s = 1,
 6) якщо  = 1 = 2 , то s = 2 .
Зауважимо, що знаходження невизначених коефіцієнтів многочленів
Qn (x ) , Rn (x) поступаємо, як і у випадку 1).
Зауваження. Якщо права частина диференціального рівняння (12) є
сумою двох функцій, тобто f ( x) = f1 ( x) + f 2 ( x) , то y * ( x) = y1* ( x) + y 2* ( x) ,
де y1* ( x) відповідає рівнянню з правою частиною f1 ( x) , а y 2* ( x) – f 2 ( x) .
Приклад 7. Знайти загальний розв’язок диференціального рівняння
y  + 2 y  + y = ( x + 1)e x . (14)
Розв’язування. Розв’яжемо однорідне рівняння: y   + 2 y  + y = 0 ,
2 + 2 + 1 = 0  ( + 1) 2 = 0  1 = 2 = −1 .
Отже, y ( x) = (C1 + C2 x)e x – загальний розв’язок лінійного однорідного
рівняння.
Оскільки права частина Pn ( x)e x  ( x + 1)e x , то n = 1, число  = 1 не є
коренем характеристичного рівняння, тому s = 0 . Звідси, частинний
розв’язок шукатимемо у вигляді
y * ( x) = (ax + b)e x ,
де a, b – невідомі сталі. Тоді
( y * ( x)) = e x (ax + b + a) , ( y * ( x)) = e x (ax + b + 2a) .
Підставивши y * ( x) , ( y * ( x)) , ( y * ( x))  в рівняння (8.9), і поділивши
його на e x  0 , одержуємо
e x (ax + b + 2a) + 2e x (ax + b + a) + e x (ax + b) = ( x + 1)e x 
 4ax + 4a + 4b = x + 1 .
Прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях x у лівій і правій
частинах, дістанемо систему рівнянь:
x1 4a = 1, 1
0  4a + 4b = 1,
 a = , b = 0.
x  4
1 x
Звідси, y * ( x) =xe – частинний розв’язок рівняння (14).
4
1
Отже, y( x) = (C1 + C 2 x)e x + xe x – загальний розв’язок цього рівняння.
4
Приклад 8. Знайти загальний розв’язок диференціального рівняння
y  − 2 y  + y = (6 x 2 − 4)e x .
 Розв’язування. Розв’яжемо однорідне рівняння:
y  − 2 y  + y = 0 ,
2 − 2 + 1 = 0  ( − 1) 2 = 0  1 = 2 = 1.
Отже, y ( x) = (C1 + C2 x)e x – загальний розв’язок ЛОР.
Зважаючи на вигляд правої частини
Pn ( x)e x  (6 x 2 − 4)e x ,
то n = 2 , число  = 1 є коренем характеристичного рівняння кратності
s = 2 . Звідси, частинний розв’язок шукатимемо у вигляді
y * ( x) = x 2 (ax 2 + bx + c)e x ,
де a, b, c – невідомі сталі. Тоді
( y * ( x)) = e x (ax 4 + (4a + b) x 3 + (3b + c) x 2 + 2cx) ,
( y * ( x)) = e x (ax 4 + (8a + b) x 3 + (12a + 6b + c) x 2 + (6b + 4c) x + 2c) .
Підставивши y * ( x) , ( y * ( x)) , ( y * ( x))  у вихідне рівняння, і поділивши
його на e x  0 , прийдемо до рівності
12ax 2 + 6bx + 2c = 6 x 2 − 4 .
Прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях x у лівій і правій
частинах:
x 2 12 a = 6,
 1
x1 6b = 0,  a= , b = 0, c = −2 .
2
x 0  2c = −4,
1 
Звідси, y * ( x) = x 2  x 2 − 2 e x – частинний розв’язок ЛНР.
2 
1 
Отже, y ( x) = (C1 + C 2 x)e x + x 2  x 2 − 2 e x – загальний розв’язок цього
2 
рівняння.
Контрольні питання
1. Запишіть загальний вигляд диференціального рівняння n − го порядку,
розв’язаного відносно старшої похідної?
2. Дайте означення розв’язку, загального розв’язку, частинного розв’язку
рівняння n − го порядку, розв’язаного відносно старшої похідної?
3. Сформулюйте задачу Коші для диференціального рівняння n − го
порядку, розв’язаного відносно старшої похідної?
 4. Сформулюйте теорему існування та єдиності розв’язку задачі Коші
для рівняння n − го порядку? Який геометричний зміст має задача Коші для
диференціальних рівнянь другого порядку?
5. Який вигляд має загальний розв’язок рівняння y (n) = f ( x) з
неперервною правою частиною?
6. Як понизити порядок диференціального рівняння, яке не містить
незалежної змінної?
7. Як понизити порядок диференціального рівняння, яке не містить
шуканої функції та її декількох похідних?
8. Яке з рівнянь допускає пониження порядку за допомогою заміни
y = z (x) ?
а) y = e3 y ; б) yy  = ( y ) 2 − y 2 ; в)
y  sin x − y  cos x = cos 2 x − cos 4 x .
9. Яке з рівнянь допускає пониження порядку за допомогою заміни
y = z ( y ) ?

а) (1 + x 2 ) y  + 2 xy  = 12 x 3 ; б) y tg x = y  + 1; в) y y − ( y ) 2 = y 2 y .
10. Яке з рівнянь допускає пониження порядку за допомогою заміни
y = z (x) ?
2x
а) y ctg x = −2 y  ; б) y  + 2 y = 2x ; в) y y − ( y ) 2 = y 2 y .
x +1
11. Запишіть загальний вигляд лінійного диференціального рівняння
n − го порядку?
12. Яка відмінність між лінійним однорідним і лінійним неоднорідним
рівняннями n − го порядку?
13. Сформулюйте теорему про існування та єдиність розв’язку задачі
Коші для лінійного неоднорідного рівняння n − го порядку?
14. Запишіть загальний вигляд лінійного однорідного диференціального
рівняння n − го порядку зі сталими коефіцієнтами?
15. Вкажіть загальний вигляд лінійного неоднорідного диференціального
рівняння n − го порядку зі сталими коефіцієнтами?
16. У чому полягає метод Ейлера знаходження фундаментальної системи
розв’язків лінійного однорідного рівняння n − го порядку зі сталими
коефіцієнтами?
17. Яке рівняння називають характеристичним для лінійного однорідного
диференціального рівняння n − го порядку зі сталими коефіцієнтами? Як його
знаходити?
 18. Який вигляд має загальний розв’язок лінійного однорідного рівняння
другого порядку зі сталими коефіцієнтами, якщо корені характеристичного
рівняння: а) дійсні й різні; б) рівні; в) комплексні?
19. Які лінійно незалежні розв’язки лінійного однорідного рівняння
відповідають дійсному кореню характеристичного рівняння  кратності k ?
20. Які два дійсні лінійно незалежні розв’язки лінійного однорідного
рівняння відповідають парі комплексно спряжених коренів  =   i
характеристичного рівняння?
21. У чому полягає метод підбору знаходження частинного розв’язку
лінійного неоднорідного рівняння n − го порядку зі сталими коефіцієнтами з
правою частиною спеціального вигляду?
22. Який вигляд повинна мати права частина лінійного неоднорідного
рівняння зі сталими коефіцієнтами, щоб застосувати метод підбору?
23. Загальний розв’язок рівняння y  + 6 y  + 13 y = 0 має вигляд
а) y = C1e 4 x + C2 e − 4 x ; б) y = (C1 + C2 x)e − 4 x ;
в) y = e −3x (C1 cos 2 x + C2 sin 2 x) .
24. Загальний розв’язок рівняння y + 7 y = 0 має вигляд
а) y = C1e x + C2e−7 x ; б) y = (C1 + C2 x)e −7 x ; в) y = C1 + C2 e −7 x .
25. Загальний розв’язок рівняння y  + 15 y  + 54 y = 0 має вигляд
а) y = C1e x + C2 e −9 x ; б) y = e −6 x + e −9 x ; в) y = C1e −6 x + C2 e −9 x .
26. Розв’язком задачі Коші y  + 4 y  + 29 y = 0 , y (0) = 0 , y (0) = 15 є:
а) y = 5e − 2 x cos5x ; б) y = e − 2 x (4 sin 5x − cos5x) ; в)
y = 3e − 2 x sin 5x .
5
27. Розв’язком задачі Коші 9 y  + 12 y  + 4 y = 0 , y(0) = −1, y (0) = є:
3
2x 2x
2x − −
а) y = 2 x cos ; б) y = e 3 (2 x − 1) ; в) y = e 3 ( x − 1) .
3
28. Загальний розв’язок рівняння y  + 3 y  = 18 x + 9 має вигляд
а) y = C1e −3x + C2 + 3x + 1; б) y = C1e −3x + C2 e 3x + 3x 2 + x ;
в) y = C1e −3x + C2 + 3x 2 + x .
29. Частинний розв’язок рівняння y  + 4 y = 3e 2 x має вигляд
а) ~
y = a cos 2 x + b sin 2 x ; б) ~
y = ae2 x ; в) ~
y = axe 2 x .
30. Частинний розв’язок рівняння y  − 2 y  + y = (3x + 1)e x має вигляд
 а) ~
y = x(ax + b)e x ; б) ~
y = (ax + b)e x ; в) ~
y = x 2 (ax + b)e x .
31. Частинний розв’язок рівняння y  + 4 y  = 3x 2 + 2 має вигляд
а) ~
y = ax 2 + bx + c ; б) ~
y = ax3 + b ; в) ~
y = x(ax 2 + bx + c) .
32. Частинний розв’язок рівняння y + 6 y + 5 y = −5 sin 5 x має вигляд
y = ae −5 x ;
а) ~ б) ~
y = x(a cos5 x + b sin 5 x) ; в) ~ y = a cos5 x + b sin 5 x .
33. Частинний розв’язок рівняння y  + y = 2 sin x має вигляд
а) ~
y = a cos x + b sin x ; б) ~y = x(a cos x + b sin x) ;
в) ~
y = (ax + b) cos x + (cx + d ) sin x .
34. Для рівняння y − y = x 2 вказати вигляд частинного розв’язку,
якщо
а) ~
y = ax 2 ; б) ~y = (ax 2 + bx + c) ; в) ~
y = x 2 (ax 2 + bx + c) .
35. Для рівняння y − y = xe x вказати вигляд частинного розв’язку,
якщо
а) ~
y = axe x ; б) ~y = (ax + b)e x ; в) ~
y = (ax + b) xe x .
______________________________________________________________________________________________________

3. Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків

3.1. Загальний розв’язок лінійного неоднорідного рівняння
Лінійним неоднорідним диференціальним рівнянням (ЛНР) n -го порядку
називають рівняння
y ( n)  p1 ( x) y ( n1)  ...  p n1 ( x) y   p n ( x) y  f ( x) , (12)

де коефіцієнти pi (x) , i  1, n , f ( x)  0 неперервні функції на інтервалі (a, b) .

Якщо pi (x) , i  1, n є сталі числа pi , то рівняння (12) називають лінійним
неоднорідним рівнянням n -го порядку із сталими коефіцієнтами.
Рівняння
y (n)  p1 ( x) y ( n 1)  ...  pn 1 ( x) y  pn ( x) y  0 (13)
з тими ж коефіцієнтами, що й рівняння (12) називають лінійним однорідним
рівнянням, яке відповідає лінійному неоднорідному рівнянню (12).
Теорема 1 (про загальний розв’язок ЛНР). Загальний розв’язок ЛНР (12)
дорівнює сумі загального розв’язку відповідного ЛОР (13) і частинного розв’язку
ЛНР, тобто
y  C y ( x)  C y ( x)    C y ( x)  ~
1 1 2 2 y ( x) ,
n n

де C1 y1 ( x)  C 2 y 2 ( x)    C n y n ( x)  загальний розв’язок ЛОР, ~y ( x)  частинний

розв’язок ЛНР.


3.2. Лінійні однорідні рівняння n-го порядку

Лінійним однорідним рівнянням n -го порядку називають рівняння

y ( n)  p1 ( x) y ( n1)  ...  p n1 ( x) y   p n ( x) y  0 , (13)

де коефіцієнти pi (x) , i  1, n , неперервні функції на інтервалі (a, b) .

Теорема 2. Якщо функції y1( x), y2 ( x),, yn ( x) є розв’язками ЛОР (13), то їх
n
лінійна комбінація  Ck yk ( x) є розв’язком ЛОР (13).
k 1
Означення. Функції y1 ( x), y 2 ( x),, y n ( x) називають лінійно залежними на
проміжку (a, b) , якщо існують сталі 1 ,  2 ,  ,  n , такі, що
1 y1 ( x)   2 y 2 ( x)     n y n ( x)  0 ,  x  ( a, b) ,
n
причому   k2  0 .
k 1

1
______________________________________________________________________________________________________
Означення. Функції y1 ( x), y 2 ( x),, y n ( x) називають лінійно незалежними
на проміжку (a, b) , якщо з того, що

1 y1 ( x)   2 y 2 ( x)     n y n ( x)  0 ,  x  (a, b)

випливає, що 1 =  2 =  =  n =0.
Для двох функцій y1 ( x), y 2 ( x) справедливе таке твердження.
Твердження 1. Дві функції y1 ( x), y 2 ( x) лінійно залежні на проміжку (a, b)
тоді і тільки тоді, коли вони пропорційні, тобто існує стала  , яка може дорівнювати
нулю, що y1 ( x)  y 2 ( x)  x  (a, b) .
Твердження 2. Дві функції y1 ( x), y 2 ( x) лінійно незалежні на (a, b) тоді і
тільки тоді, коли вони непропорційні, тобто коли не існує сталої  , щоб
y1 ( x)  y 2 ( x)  x  (a, b) .

Наприклад, 1) функції y1  x, y2  x 2  лінійно незалежні, оскільки

y1 1
    сonst ;
y2 x
y1 4
2) функції y1  4e5 x , y2  7e5 x  лінійно залежні, оскільки
  сonst .
y2 7
Означення. Сукупність n лінійно незалежних розв’язків y1 ( x) , y 2 ( x) ,  ,
y n (x) ЛОР L( y )  0 (13) називають фундаментальною системою розв’язків (ФСР)
цього рівняння.
Щоб розв’язати ЛОР (13) L( y )  0 , треба знати його фундаментальну систему
розв’язків.
Теорема 3. Для лінійного однорідного рівняння (13) n -го порядку L( y )  0
існує фундаментальна система розв’язків на проміжку (a, b) .
Для дослідження лінійної залежності (незалежності) функцій
y1 ( x), y 2 ( x),, y n ( x) , які мають неперервні похідні до (n  1) -го порядку,
використовують визначник Вронського.
Означення. Визначником Вронського (вронскіаном) для n функцій
y1( x), y2 ( x),, yn ( x), неперервних разом зі своїми похідними до (n  1) -го порядку
на проміжку (a, b) називають визначник

y1 y2  yn
y1 y 2  y n
W ( x)  W ( y1 , y 2 ,  , y n ) 
   
( n 1) ( n 1)
y1 y2  y n( n1)

2
______________________________________________________________________________________________________
Теорема 4 (Критерій лінійної незалежності розв’язків ЛОР). Для того, щоб
розв’язки
y1 ( x), y 2 ( x),, y n ( x) (13)
ЛОР (13) з неперервними коефіцієнтами на проміжку (a, b) , були лінійно
незалежними на (a, b) , необхідно і достатньо, щоб визначник Вронського W (x) був
відмінним від нуля  x  (a, b) .
Приклад 3. Сукупність функцій 1, x, x 2 , , x n1 лінійно незалежна на (a, b) .
.

2 2
Приклад 4. Сукупність функцій 1, sin x, cos x — лінійно залежна на будь-
якому проміжку (a, b) .
Розв’язання. Маємо правильну тотожність 1  sin 2 x  cos2 x  0 ,  x  (a, b) ,
в якій серед чисел 1  1 ,  2  1,  3  1 є принаймні одне відмінне від нуля (тут
всі  i , i  1, n , відмінні від нуля).

Приклад 5. Функції e k1x , e k2 x , , e kn x — лінійно незалежні на будь-якому
проміжку (a, b) , якщо k1 , k 2 , , k n  різні числа (дійсні або комплексні).

Приклад 6. Функції e kx , xe kx , , x n1e kx — лінійно незалежні на довільному
інтервалі (a, b) .


3.3. Лінійні однорідні рівняння n -го порядку із сталими коефіцієнтами

Означення. Лінійним однорідним рівнянням n -го порядку із сталими

коефіцієнтами називають рівняння вигляду
y ( n)  p1 y ( n 1)  ...  pn 1 y  pn y  0, (16)
де коефіцієнти pi , i  1, n – сталі.
Будемо шукати частинні розв’язки цього рівняння у вигляді
y  e x ,
де   стала (дійсна або комплексна). Тоді
y  ex , y  2ex ,  , y ( n)  nex ,
і підставивши в рівняння (16), отримаємо
ex (n  p1n 1  ...  pn 1  pn )  0
або
n  p1n 1  ...  pn 1  pn  0 , (17)

3
______________________________________________________________________________________________________
оскільки ex  0 .
Отож, якщо   корінь алгебричного рівняння (17), то функція y  ex –
розв’язок рівняння (16), і навпаки.
Означення. Алгебричне рівняння n -го степеня від  (8) називають
характеристичним рівнянням для рівняння (17).
Розглянемо окремі випадки коренів характеристичного рівняння.
1) Нехай корені характеристичного рівняння (17) дійсні і різні: 1, 2 ,, n .
Тоді маємо n частинних розв’язків
y1  e1x , y2  e2 x ,, yn  en x
рівняння (16).
Отже, сукупність розв’язків y1  e1x , y2  e2 x ,, yn  en x утворюють
фундаментальну систему розв’язків рівняння (16) і загальний розв’язок цього
рівняння має вигляд
y( x)  C1e1x  C2e2 x    Cnen x .
2) Якщо   корінь характеристичного рівняння кратності k , то йому
відповідає k лінійно незалежних розв’язків вигляду
ex , xex ,, x k 1ex .
3) Якщо     i  пара комплексних коренів кратності k , то зауважимо (без
доведення) , що їй відповідає 2k лінійно незалежних розв’язків рівняння (16)
y  ex  e( i ) x  exeix  ex (cos x  i sin x)
ex cos x, xex cos x, ..., x k 1ex cos x ,
ex sin x, xex sin x, ..., x k 1ex sin x .

Коментар: y  ex  e( i ) x  ex eix  ex (cos x  i sin x) ,
y1  Re (ex )  Re(e( i ) x )  ex cos x;
y2  Im (ex )  Im(e( i ) x )  ex sin x.

Зазначимо, щоб знайти розв’язок ЛОР, потрібно розв’язати характеристичне

рівняння, за його n коренями 1, 2 ,, n з урахуванням їх кратності записати
розв’язки y1, y2 ,, yn за вказаним вище правилом. Одержана система буде
фундаментальною системою розв’язків. Лінійна комбінація розв’язків
фундаментальної системи дасть загальний розв’язок ЛОР
y  C1 y1  C2 y2    Cn yn .
Зокрема, для лінійного однорідного рівняння другого порядку із сталими
коефіцієнтами

4
______________________________________________________________________________________________________
y  py  qy  0, (18)
характеристичне рівняння має вигляд
2  p  q  0 , (19)
Вигляд розв’язку рівняння (18) істотно залежить від того, які корені має
характеристичне рівняння.
1. Якщо корені характеристичного рівняння (19) дійсні і різні 1  2 , то
загальний розв’язок рівняння (18) має вигляд
y ( x)  C1e 1x  C 2 e 2 x .
2. Якщо корені характеристичного рівняння (19) дійсні і рівні ( 1  2   ), то
загальний розв’язок рівняння (18) має вигляд
y( x)  C1e x  C2 xex .
3. Якщо корені характеристичного рівняння (19) комплексні 1    i ,
2    i , то загальний розв’язку рівняння (18) має вигляд
y( x)  ex (C1 cos x  C2 sin x) .
У всіх трьох випадках C1 , C 2  довільні сталі.
Приклад 7. Знайти загальний розв’язок рівняння
y   5 y   6 y  0 .
Розв’язання. Складемо характеристичне рівняння
2  5  6  0 .
Його корені 1  2 , 2  3 . Звідси y1  e 2 x , y2  e 3 x  частинні розв’язки.
Загальний розв’язок має вигляд:
y  C1e  2 x  C 2 e 3 x .

Приклад 8. Знайти загальний розв’язок рівняння:
y   8 y   16 y  0 .
Розв’язання. Складемо і знаходимо корені характеристичного рівняння
2  8  16  0  (  4) 2  0  1  2  4 .
Звідси y1  e 4 x , y2  xe4 x  частинні розв’язки.
Загальний розв’язок рівняння
y  (C1  C 2 x)e 4 x .

Приклад 9. Знайти загальний розв’язок рівняння:
y   2 y   2 y  0 .
Розв’язання. Складемо і розв’яжемо характеристичне рівняння
2  2  2  0.

5
______________________________________________________________________________________________________
D  4  8  4  0,  4   1  4   1 4  i  2.
2i2
1,2   1  i 1  1  i  1  1  i, 2  1  i.
2
Оскільки   1,   1, то
y1  ex cos x  e x cos x; y2  ex sin x  e x sin x  частинні розв’язки.
Отже,
y  e x (C1 cos x  C2 sin x)  загальний розв’язок.

Приклад 10. Знайти загальний розв’язок рівняння
y  2 y  y  2 y  0 .
Розв’язання. Складемо характеристичне рівняння
3  22    2  0 .
Маємо (2  1)(  2)  0, звідки знаходимо його корені
1  1 , 2  1 , 3  2 .
Оскільки вони дійсні і різні, то їм відповідають частинні розв’язки
y1  e x , y2  e x , y3  e 2 x ,
які утворюють ФСР. Загальний розв’язок має вигляд
y  C1e x  C2e x  C3e2 x .
Приклад 11. Знайти загальний розв’язок рівняння
y IV  8 y  0 .
Розв’язання. Складемо і знаходимо корені характеристичного рівняння
4  8  0  1  0, 2  2, 3  1  i 3, 4  1  i 3 .
Їм відповідають чотири лінійно незалежних розв’язки
y1  e0 x  1 , y2  e 2 x , y3  e x cos 3x , y4  e x sin 3x .
Загальний розв’язок рівняння
y  C1  C2e2 x  e x (C3 cos 3x  C4 sin 3x) .

Приклад 12. Знайти розв’язок задачі Коші
y  2 y  y  0 , y (0)  2 , y (0)  1 , y (0)  1.
Розв’язання. Складемо і розв’яжемо характеристичне рівняння
3  22    0   (2  2  1)  0  1  0, 2  3  1 .
Простому кореню 1  0 відповідає частинний розв’язок y1  1 , а кореню
2  3  1 кратності k  2 – частинні розв’язки y2  e x і y3  xe x . Тому загальний
розв’язок

6
______________________________________________________________________________________________________
y  C1  (C2  C3 x)e x .
Підставляючи початкові умови у загальний розв’язок рівняння та її похідні
y  C2e x  C3 ( x  1)e x , y  C2e x  C3 ( x  2)e x ,
дістанемо систему рівнянь
C1  C2  2,

C2  C3  1,
C  2C  1.
 2 3
Звідси, знаходимо C1  1, C2  3, C3  2 . Підставивши знайдені значення
сталих у загальний розв’язок рівняння, одержуємо розв’язок задачі Коші
y  1  (3  2 x)e x .

Приклад 13. Знайти загальний розв’язок рівняння
y IV  2 y  y  0 .
Розв’язання. Характеристичне рівняння
4  22  1  0  (2  1)2  0
має такі корені 1  2  i , 3  4  i . Парі комплексно спряжених коренів
1  2  i та 3  4  i , кожний з яких має кратність k  2 , відповідають чотири
лінійно незалежні розв’язки:
y1  cos x , y2  x cos x , y3  sin x , y4  x sin x .
Загальний розв’язок заданого рівняння має вигляд
y  (C1  C2 x) cos x  (C3  C4 x) sin x .

3.4. Лінійні неоднорідні рівняння
Розглянемо рівняння
y ( n)  p1 ( x) y ( n1)  ...  p n1 ( x) y   p n ( x) y  f ( x) , (12)
Відомо, що загальний розв’язок ЛНР (12) дорівнює
y ( x)  y ( x)  ~
о y ( x).
Метод варіації довільних сталих (метод Лагранжа) застосовують для
знаходження частинного розв’язку ЛНР (12) n -го порядку, як із змінними, так і зі
сталими коефіцієнтами, якщо відомо загальний розв’язок відповідного ЛОР.
Нехай маємо загальний розв’язок ЛОР (13)
yо  C1 y1 ( x)  C2 y2 ( x)    Cn yn ( x) ,
де y1 ( x), y 2 ( x),, y n ( x)  ФСР лінійного однорідного рівняння (13).
Тоді частинний розв’язок ЛНР (12) знаходимо за виглядом загального
розв’язку ЛОР, вважаючи, що сталі C1 , C 2 ,  , C n функціями від x ,

7
______________________________________________________________________________________________________
~
y  C1( x) y1( x)  C2 ( x) y2 ( x)    Cn ( x) yn ( x), (20)

де невідомі функції C1 ( x) , C 2 ( x) ,  , C n (x) визначаємо із системи рівнянь

C1 ( x) y1 ( x)  C2 ( x) y2 ( x)  ...  Cn ( x) yn ( x)  0,

C  ( x) y ( x)  C  ( x) y ( x)  ...  C  ( x) y ( x)  0,
 1 1 2 2 n n
           (21)

C  ( x) y ( n1) ( x)  C  ( x) y ( n1) ( x)  ...  C  ( x) y ( n1) ( x)  f ( x).
 1 1 2 2 n n

Маємо систему n лінійних рівнянь з n невідомими Ck (x) , k  1, n . Ця система

має єдиний розв’язок, оскільки її визначник — це визначник Вронського W ( x)  0 ,
 x  (a, b) і може бути розв’язана за правилом Крамера. Знайдений розв’язок
Ck (x) , k  1, n , системи (21) інтегруємо і отримані значення Ck (x) , k  1, n
підставляємо у рівність (20).
Тоді загальний розв’язок рівняння (12)
y  C1 y1 ( x)  C2 y2 ( x)  ...  Cn yn ( x)  ~y ( x) .
Для рівняння другого порядку
y  p1( x) y  p2 ( x) y  f ( x),
відповідна система (21) матиме вигляд
C1 ( x) y1 ( x)  C2 ( x) y2 ( x)  0,

C1 ( x) y1 ( x)  C2 ( x) y2 ( x)  f ( x).
Зауважимо, якщо в рівнянні (12) при старшій похідній y (n) стоїть коефіцієнт
f ( x)
p0 ( x)  0 , то в системі (21) замість f (x) треба прирівняти до .
p 0 ( x)
Приклад 14. Знайти загальний розв’язок диференціального рівняння
ex
y   2 y   y  2 .
x 1
методом варіації сталих.
Розв’язання. Розв’яжемо відповідне однорідне рівняння y   2 y   y  0 . Його
характеристичне рівняння  2  2  1  0 має корені 1   2  1, тому загальний
розв’язок однорідного рівняння
y0  e x (C1  C2 x)  C1e x  C2 xe x .
Частинний розв’язок неоднорідного рівняння шукаємо методом варіації
довільних сталих у вигляді:
~
y  С1( x)e x  С2 ( x) xe x .
8
______________________________________________________________________________________________________
Для знаходження C1( x) і C2 ( x) складаємо і розв’язуємо систему рівнянь

 C1( x)e x  C2 ( x) xe x  0,  C1( x)  C2 ( x) x  0,

 
 e x   C ( x)  C  ( x)(1  x)  1 
 C1( x)e  C2 ( x)(e  xe )  2
x x x
 1 2
x2  1
 x 1 
 x
 C1 ( x )   ,
x 1
2

 C  ( x)  1 .
 2 x2  1
Тоді
x 1
С1 ( x)    dx   ln( x 2  1) ,
x 1
2 2
1
С2 ( x )   dx  arctg x .
x 12

1
Знаходимо ~
y   ln( x 2  1) e x  xe x arctg x.
2
Запишемо загальний розв’язок рівняння:
1
y  С1e x  С2 xe x  ln( x 2  1) e x  xe x arctg x.
2

3.5. Лінійні неоднорідні рівняння із сталими коефіцієнтами
та спеціальною правою частиною
Розглянемо лінійне неоднорідне рівняння зі сталими коефіцієнтами
y ( n)  p1 y ( n 1)  ...  pn 1 y  pn y  f ( x), (22)
де коефіцієнти pi , i  1, n – сталі, f (x)  деяка відома функція.
Запишемо відповідне лінійне однорідне рівняння до (22)
y ( n)  p1 y (n1)  ...  pn1 y  pn y  0. (16)
Відомо, що загальний розв’язок y (x) рівняння (22) складається із суми
загального розв’язку yо (x) відповідного лінійного однорідного рівняння (16) і
частинного розв’язку ~
y ( x) лінійного неоднорідного рівняння (22)
y ( x)  yо ( x)  ~
y ( x) .
Якщо f (x)  поліном, показникова чи тригонометрична функція, або їх
комбінації (говорять, що права частина f (x) має спеціальний вигляд), то
частинний розв’язок рівняння (22) можна знайти методом невизначених
коефіцієнтів (використовуючи вигляд правої частини f (x) рівняння).
Теорема 5. Якщо права частина рівняння (22)
9
______________________________________________________________________________________________________
f ( x)  e x (a0 x n  a1 x n1    an1 x  an )  e x Pn ( x) , (23)
де   R (контрольне число), Pn (x)  поліном n -го степеня із дійсними
коефіцієнтами a0 , a1 , , an , то частинний розв’язок ~ y ( x) неоднорідного рівняння
шукають у вигляді
y ( x)  x s (b x n  b x n1    b x  b )  x s e x Q ( x)
~
0 1 n1 n n
де e x  таке саме як в (23), s  число співпадань контрольного числа  з коренями
характеристичного рівняння (17), Qn (x)  поліном n -го степеня, але з невідомими
(невизначеними) коефіцієнтами (степінь полінома Qn (x) співпадає з степенем
Pn (x) ).
Для знаходження невизначених коефіцієнтів полінома Qn (x) , обчислюємо
~ y ( x) , , ~
y ( x) , ~ y ( n) ( x) і підставляємо їх в рівняння (22) разом із ~
y ( x) . В отриманій
тотожності прирівнюємо коефіцієнти біля однакових степенів x в лівій та правій
частинах. Для визначення значень коефіцієнтів полінома Qn (x) одержуємо систему
n рівнянь з n невизначеними коефіцієнтами цього полінома.
Зауваження. Для запису полінома Qn (x) можна скористатись таблицею:
n Qn (x)
0 a
1 ax  b
2 ax 2  bx  c
3 ax3  bx 2  cx  d
 
Теорема 6. Якщо права частина має вигляд
f ( x)  e ax ( Pk ( x) cos bx  S l ( x) sin bx) , де   a  ib , a, b  R , (24)
то частинний розв’язок ~ y ( x) неоднорідного рівняння шукають у такому вигляді
~
y ( x)  eax (Q ( x) cos bx  R ( x) sin bx) x s ,
n n
де e x  таке саме як в (24), s  число співпадань контрольного числа  з коренями
характеристичного рівняння (17), n  max (k , l ) , Qn ( x), Rn ( x)  полінони n -го
степеня з невідомими (невизначеними) коефіцієнтами.
Зауважимо, що знаходження невизначених коефіцієнтів поліномів Qn (x) , Rn (x)
здійснюємо, як і у випадку теореми 1.
Зауваження. Якщо права частина ДР (22) є сумою двох функцій, тобто
f ( x)  f1 ( x)  f 2 ( x) ,
то частинний розв’язок ~ y ( x)  ~ y1( x)  ~ y2 ( x) , де ~
y1( x) відповідає рівнянню з правою
частиною f1 ( x) , а ~
y2 ( x ) – f 2 ( x ) .
Приклад 15. Знайти загальний розв’язок диференціального рівняння
y    2 y   y  ( x  1)e x .

10
______________________________________________________________________________________________________
Розв’язання. Розв’яжемо однорідне рівняння: y    2 y   y  0 ,
2  2  1  0  (  1) 2  0  1  2  1 .
Отже, y ( x)  (C1  C 2 x)e x – загальний розв’язок ЛОР.
Оскільки права частина
Pn ( x)e x  ( x  1)e x ,
то n  1, контрольне число   1 не є коренем характеристичного рівняння, тому
s  0 . Звідси, частинний розв’язок шукатимемо у вигляді
~
y ( x)  (ax  b)e x ,
де a, b – невідомі сталі. Тоді
~y   e x (ax  b  a) , y   e x (ax  b  2a) .
~

Підставивши ~y , ~y  , ~
y  в початкове рівняння, і поділивши його на e x  0 ,
одержуємо
e x (ax  b  2a)  2e x (ax  b  a)  e x (ax  b)  ( x  1)e x 
 4ax  4a  4b  x  1 .
Прирівнюючи коефіцієнти біля однакових степенів x у лівій і правій частинах,
одержимо систему рівнянь:
x1 : 4a  1, 1
  a  , b  0.
x 0 : 4a  4b  1, 4
1
Звідси, ~
y ( x)  xe x – частинний розв’язок рівняння.
4
1
Отже, y ( x)  (C1  C 2 x)e x  xe x – загальний розв’язок цього рівняння.
4

Приклад 16. Знайти загальний розв’язок диференціального рівняння
y    2 y   y  (6 x 2  4)e x .
Розв’язання. Розв’яжемо однорідне рівняння:
y   2 y   y  0 ,
2  2  1  0  (  1) 2  0  1  2  1 .
Отже, yо ( x)  (C1  C2 x)e x – загальний розв’язок ЛОР.
Зважаючи на вигляд правої частини
f ( x)  Pn ( x)e x  (6 x 2  4)e x ,
то n  2 , контрольне число   1 є коренем характеристичного рівняння кратності
s  2 . Звідси, частинний розв’язок шукатимемо у вигляді
y* ( x)  x 2 (ax 2  bx  c)e x ,
де a, b, c – невідомі сталі. Тоді
11
______________________________________________________________________________________________________
y   e x (ax 4  (4a  b) x3  (3b  c) x 2  2cx) ,
~

y   e x (ax 4  (8a  b) x3  (12a  6b  c) x 2  (6b  4c) x  2c) .

~

Підставивши ~y , ~y  , ~ y  у задане рівняння, і поділивши його на e x  0 ,

прийдемо до рівності
12ax 2  6bx  2c  6 x 2  4 .
Прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях x у лівій і правій частинах:
x 2 : 12a  6,
 1
x1 : 6b  0,  a  , b  0, c  2 .
2
x 0 : 2c  4,
1 
Звідси, ~
y ( x)  x 2  x 2  2 e x – частинний розв’язок ЛНР.
2 
1 
Отже, y ( x)  (C1  C 2 x)e x  x 2  x 2  2 e x – загальний розв’язок цього
2 
рівняння.

Приклад 17. Знайти загальний розв’язок диференціального рівняння
y  2 y  6 x 2  4 .
Розв’язання. Розв’яжемо однорідне рівняння:
y  2 y  0 ,
2  2  0   (  2)  0  1  0, 2  2.

Отже, y0  C1  C2e2 x – загальний розв’язок однорідного рівняння.

Зважаючи на вигляд правої частини f ( x)  6 x 2  4 (контрольне число   0 є
коренем характеристичного рівняння кратності 1, тому в ~y запишемо поправку на
кратність x ), частинний розв’язок шукатимемо у вигляді
~
y  x( Ax 2  Bx  C )  Ax 3  Bx 2  Cx.
Тоді
y   3 Ax 2  2 Bx  C ,
~
y   6 Ax  2 B .
~
Підставивши ~y , ~y  , ~
y  у задане рівняння, отримаємо
 6 Ax 2  (6 A  4 B) x  2 B  2C  6 x 2  4,
або
 3 Ax 2  (3 A  2 B) x  B  C  3x 2  2.
Прирівняємо коефіцієнти біля однакових степенів x у лівій і правій частинах:

12
______________________________________________________________________________________________________
 3 A  3,
 3 1
3 A  2 B  0,  A  1, B , C .
 B  C  2 2 2

 3 
Звідси частинний розв’язок ~ y  x  x 2  x  1 .
 2 
 3 1
Отже, y  y0  ~
y  C1  C2e 2 x  x  x 2  x   – загальний розв’язок
 2 2
рівняння.

Приклад 18. Знайти загальний розв’язок диференціального рівняння
y  2 y  10 y  37cos3x .
Розв’язання. Складаємо характеристичне рівняння  2  2  10  0 ,
визначаємо його корені 1, 2  1  3i та знаходимо загальний розв’язок
відповідного однорідного рівняння
y0  e x (C1 cos3x  C2 sin 3x) .
Частинний розв’язок ~y неоднорідного рівняння, який відповідає його правій
частині f ( x)  37cos3 x (контрольне число   3i правої частини рівняння не є
коренем характеристичного рівняння), шукаємо у вигляді
~
y  A cos 3x  B sin 3x.
Підставляючи функцію ~y та її похідні
y   3 A sin 3x  3B cos 3x,
~ y   9 A cos 3x  9 B sin 3x
~

в задане неоднорідне рівняння, отримуємо рівність

 A  6 B  37,
( A  6 B)cos3x  ( B  6 A)sin 3 x  37cos3 x    A  1, B  6 .
B  6A  0
Звідси ~ y  cos 3x  6 sin 3x .

Отже, y  y0  ~y  e x (С1 cos 3x  С2 sin 3x)  cos 3x  6 sin 3x  загальний

розв’язок рівняння.

13
 Лекція 4. Функціональні ряди
1. Основні поняття
Означення. Функціональним рядом називається ряд

u1 ( x)  u2 ( x)  u3 ( x)   u n ( x)  =  u ( x).
n=1
n (1)

членами якого є функції змінної x .

Якщо змінній x надати числового значення x  x0 , то отримаємо числовий
ряд

 un ( x0 ) . (2)
n 1
Якщо числовий ряд (2) є збіжним, то точка x0 називається точкою збіжності
ряду (1). Множина X значень x , для яких функціональний ряд (1) збігається,
називається областю збіжності цього ряду. Ряд (1) називається абсолютно

збіжним на множині X , якщо збіжним на цій множині є ряд  | un ( x ) | .
n 1
На практиці для знаходження області збіжності функціонального ряду (1)
користуються ознакою Д’Аламбера або радикальною ознакою Коші, тобто
un 1 ( x)
lim  l ( x)
n  un ( x)
або
lim n|u
n ( x) |  l ( x).
n 
Отже, для знаходження області збіжності слід розв’язати нерівність l ( x)  1 , а
для знаходження області розбіжності – нерівність l ( x)  1 . Для визначення
збіжності ряду у точках межі області, де l ( x)  1 , здійснюють додаткове
дослідження. Це пов’язано з тим, що ознака Д’Аламбера і радикальна ознака Коші
для l ( x)  1 не дають відповіді на питання збіжний ряд чи ні.
Приклад 1. Знайти область збіжності й область абсолютної збіжності
функціональних рядів:
   n 
1 ln n x 2 2x  3 
а) x n
; б) 
n
; в)  n  4
 ;

г)  cos nx.
n 1 n 1 n 1 n 1
Розв’язання. а) Оскільки для даного ряду
1 1 1
l ( x)  lim n n  lim  ,
n  | x | n  | x | | x |

1
то за радикальною ознакою Коші ряд збігається, якщо  1, тобто
| x|
1
 1  | x | 1  x  (;  1)  (1;  ),
| x|
 1
і якщо  1, то ряд розбігається.
| x|
Отже, область збіжності співпадає з областю абсолютної збіжності і
множиною X  (;  1)  (1;  ). .
б) Оскільки для даного ряду
un 1 ( x) ln n 1 x n n
l ( x)  lim  lim  n  lim ln x  ln x ,
n  u n ( x ) n  n  1 ln x n  n  1

то за ознакою Д’Аламбера ряд збігається, причому абсолютно, якщо | ln x | 1 , тобто

якщо e1  x  e , і розбігається | ln x | 1 , тобто якщо x  (0; e1)  (e;  ) .
Дослідимо ряд на збіжність у точках x  e1 та x  e (ці точки відповідають
випадку, коли | ln x | 1 ), в яких ознака Д’Аламбера не дає відповіді на питання
збіжний чи розбіжний ряд.
При x  e1 числовий ряд

ln n e 1  (ln e 1 ) n  (1) n
 n  n  n
n 1 n 1 n 1
збігається, але умовно.

ln n e  1
При x  e числовий ряд    розбігається.
n 1 n n 1 n
Отже, область збіжності ряду даного ряду є інтервал [e 1; e) , а область
абсолютної збіжності ряду – (e1; e) .
в) Оскільки для даного ряду
2x  3 2x  3 n
l ( x)  lim n |u
n ( x) |  lim
 , n2
n  n  4 4
то за радикальною ознакою Коші ряд збігається, причому абсолютно, якщо
2x  3 2x  3
 1 , тобто якщо  0,5  x  3,5 , і розбігається  1 , тобто якщо
4 4
x  (;  0,5)  (3,5;  ) .
 
При x  0,5 і x  3,5 відповідні числові ряди  (1) n 2
n і  n2
n 1 n 1
розбігаються.
Отже, область збіжності співпадає з областю абсолютної збіжності і
множиною (0,5; 3,5) .
г) Оскільки  x, x  0 , границя lim cos nx не існує, а при x  0 не виконується
n 
необхідна умова, то ряд не має жодної точки збіжності.
Отже, областю збіжності є порожня множина.
Означення. Сума n членів функціонального ряду (1) називається n 
частковою сумою Sn (x) ряду, тобто
 n
S n ( x)   uk ( x) .
k 1
Функція
S ( x) = lim S n ( x), x  X ,
n 
називається сумою ряду.
Функція

rn ( x)  S ( x)  S n ( x)   uk ( x)  un 1( x)  un  2 ( x)  
k  n 1
називається залишком ряду (1) після n -го члена.

2. Степеневі ряди
З усіх функціональних рядів найпростішим і найпоширенішим є степеневі
ряди.
Означення. Степеневим рядом називається ряд вигляду

 an x n  a0  a1x  a2 x 2    an x n   (3)
n 0
або

 an ( x  x0 )n  a0  a1( x  x0 )  a2 ( x  x0 )2    an ( x  x0 )n   , (4)
n 0
де an , (n  0, 1, 2,)  дійсні числа, які називаються коефіцієнтами степеневого
ряду, x0  деяке стале число.

Ряд (4) заміною y  x  x0 можна звести до ряду (3)  an y n . Тому нижче
n 0
розглянемо лише ряди вигляду (3), тобто за степенями x .
Теорема Абеля. Якщо ряд (3) збіжний при x  x1 , то він збігається абсолютно
для усіх x , що задовольняють нерівність | x || x1 | .
Якщо ряд (3) розбіжний при x  x2 , то він розбігається для усіх x , що
задовольняють нерівність | x || x2 | .
Наслідком із теореми Абеля є наявність для степеневого ряду (3) такого числа
R  0, що для усіх | x | R ряд збігається, а для | x | R  розбігається.
Означення. Сукупність усіх числових значень, для яких ряд (3) збігається
називається областю збіжності.
Означення. Число R називається радіусом збіжності, а інтервал ( R; R ) 
інтервалом збіжності степеневого ряду (3).
Всередині інтервалу збіжності ряд абсолютно збігається, за його межами –
розбігається. Питання про збіжність ряду на кінцях інтервалу x   R і x  R
досліджується для кожного ряду окремо. Тоді областю збіжності степеневого ряду
є інтервал збіжності, до якого приєднуються кінці інтервалу x   R , якщо в цих
точках ряд збіжний.
 
Для визначення радіуса та інтервалу збіжності степеневого ряду  an x n
n 0

складаємо ряд з абсолютних величин його членів  | an x n | . Далі, використовуючи
n 0
ознаку Д’Аламбера або радикальну ознаку Коші, отримуємо формули для
обчислення радіуса збіжності степеневого ряду:
a 1
R  lim n . або R (5)
n  a n 1 lim n a n
n 
Зауваження. У деяких степеневих рядів інтервал збіжності вироджується у
точку ( R  0) , в інших охоплює всю вісь Ox ( R   ).

Зауваження. Радіус збіжності для ряду  an ( x  x0 )n визначається за самими
n 0
формулами (5), що й для ряду (3), але інтервал збіжності ряду (4) визначають з
нерівності | x  x0 | R , тобто ( x0  R; x0  R) .
Зауважимо, що радіус та інтервал збіжності степеневого ряду можна
знаходити, використовуючи безпосередньо ознаку Д’Аламбера або радикальну
ознаку Коші до ряду, складеного з абсолютних величин його членів. У цьому разі
члени ряду (3) позначають: an x n  un (x) . Вказані ознаки застосовують до ряду

 | un ( x) | та знаходять інтервал збіжності з нерівності
n0
un 1( x)
lim 1
n  un ( x )
або
lim n u n ( x )  1.
n 
Приклад 3. Знайти області збіжності степеневих рядів:
 n 
x x2 xn x
а) 1      1  ; б) x  2 x     n n x n ;
2 2
1 2 n n 1 n n 1
 n 
x x2 xn x ( x  5) 2n
в) 1       ; 2
.г) 
1! 2! n! n  0 n! n 1 n
Розв’язання. а) Радіус збіжності степеневого ряду обчислюємо за першою
формулою (5)
an n 1  1
R  lim  lim  lim 1    1 ,
n an 1 n n n n
тобто інтервал збіжності (1; 1) . Дослідимо збіжність ряду на кінцях інтервалу
збіжності.
 
1 1 1 xn (1) n
Якщо x  1 маємо ряд 1      1  , який
1 2 3 n n 1 n
збігається за ознакою Лейбніца.

1 1 xn 1
Якщо x  1 маємо ряд 1  1         1   . Якщо відкинути
2 3 n n 1 n
перший член (відкидання скінченої кількості членів на збіжність не впливає), то
одержимо розбіжний гармонічний ряд.
Отже, областю збіжності ряду є проміжок  1; 1 ;
б) Радіус збіжності степеневого ряду зручно обчислити за другою
формулою (5).
1 1 1
R    0.
lim n a n n
lim n n lim n
n  n 
n 
Радіус збіжності дорівнює нулю, тобто ряд розбіжний для всіх значень
x  (;  ), x  0.

в) Радіус збіжності степеневого ряду обчислюємо за першою формулою (5).

1 1
Маємо an  , an 1  .
n! (n  1)!
an (n  1)!
R  lim  lim  lim (n  1)   ,
n  an 1 n  n! n 
тобто інтервал збіжності (;  ) . Ряд збіжний для всіх x  (;  ) .

г) 1-й спосіб. Область збіжності степеневого ряду можна знаходити аналогічно

тому, як це робилося для функціонального ряду. Застосуємо ознаку Д’Аламбера.
( x  5) 2n ( x  5) 2n  2
Маємо un ( x)  , un 1 ( x)  ,
n2 (n  1) 2
( x  5) 2n  2 n 2
2
u ( x) ( x  5) 2 n 2  n 
lim n 1  lim  lim | x  5 |2
lim   | x  5 | .
2
n  u n ( x ) n  ( x  5) (n  1)
2 n 2 n  (n  1) 2 n   n  1 

Визначимо, за яких значень x ряд збіжний:

| x  5 |2  1  | x  5 | 1   1  x  5  1   6  x  4.

1
Якщо x  6 і x  4 , то отримуємо узагальнений гармонічний ряд  n2 ,
n 1
який збігається p  2  1.
Отже, областю збіжності ряду є відрізок [6;  4] .
 2-й спосіб. За першою формулою (5) знаходимо радіус збіжності степеневого
ряду. Маємо
1 1
Маємо an  2 , an 1  ,
n (n  1) 2
2
an (n  1) 2  1
R  lim  lim  lim 1    1 .
n  an 1 n  n 2 n   n
Тоді з нерівності | x  x0 | R , тобто | x  5 | 1 , отримуємо  6  x  4 .
Збіжність ряду на кінцях інтервалу досліджена вище.
Отже, областю збіжності ряду є відрізок [6;  4] .

Ряди Тейлора та Маклорена

Рядом Тейлора для функції f (x) називається ряд вигляду


f ( x0 ) f ( n) ( x0 ) f ( k ) ( x0 )
f ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 )    ( x  x0 ) n     ( x  x0 ) k . (6)
1! n! k 0 k!
f ( k ) ( x0 )
Тут 0! 1, f ( x0 )  f ( x0 ), аk 
( 0)
 коефіцієнти Тейлора.
k!
Формула Тейлора має вигляд:
f ( x0 ) f ( n) ( x0 )
f ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 )    ( x  x0 ) n  rn ( x),
1! n!
де rn (x)  залишковий член, який у формі Лагранжа має вигляд:
f ( n 1) [ x0   ( x  x0 )]
rn ( x)  ( x  x0 ) n 1, 0    1 .
(n  1)!
Ряд Тейлора (6) при x0  0 називають рядом Маклорена:

f (0) f ( n) (0) n f ( k ) (0) k
f ( x)  f (0)  x  x    x . (7)
1! n! k 0 k !
Залишковий член буде має вигляд:
f ( n 1) ( x) n 1
rn ( x)  x , 0    1.
(n  1)!
Теорема. Якщо функцію f (x) в інтервалі ( x0  R; x0  R) можна розкласти
у степеневий ряд, то цей ряд єдиний і є рядом Тейлора даної функції.
Наступні теореми вказують на умови, за яких ряд (6) збігається до функції
f (x) , тобто умови розкладу функції в ряд Тейлора.
Теорема. Для того, щоб ряд (6) збігався до функції f (x) в інтервалі
( x0  R; x0  R) , необхідно і достатньо, щоб ця функція мала похідні всіх порядків
на цьому інтервалі і залишковий член її формули Тейлора rn (x) прямував до нуля
при n   ( lim rn ( x)  0) для всіх x з цього інтервалу.
n 
 Теорема. Якщо функція f (x) в інтервалі ( x0  R; x0  R) має похідні всіх
порядків і існує число M 0 таке, що | f ( n) ( x0 ) | M ,
x  ( x0  R; x0  R), n  0, 1, 2, , то функцію f (x) можна розкласти в ряд Тейлора.
Розклад функцій в степеневі ряди здійснюють двома способами.
Перший спосіб – це безпосереднє обчислення коефіцієнтів ряду за допомогою
f ( k ) ( x0 )
значень похідних функції: аk  .
k!
Другий спосіб – це використання шаблонних рядів елементарних функцій у
ряд Маклорена (8)-(18).

Розклади в ряд Маклорена деяких елементарних функцій та відповідні їхні

області збіжності:
x 2 x3 xn
e  1 x 
x
  ...   ..., x ( ;  ); (8)
2! 3! n!
2 n 1
x3 x5 n 1 x
sin x  x    ...  ( 1)  ..., x ( ;  ); (9)
3! 5! (2n  1)!
x2 x4 n x
2n
cos x  1    ...  ( 1)  ..., x ( ;  ); (10)
2! 4! (2n)!
x3 x5 x 2n 1 n
sh x  x      x  , x  (;  ); (11)
3! 5! (2n  1)!
x2 x4 x 2n  2 n
ch x  1    x  , x  (;  ); (12)
2! 4! (2n  2)!
m m(m  1) 2 m(m  1)(m  2) 3
(1  x) m  1  x  x  x  ... 
1! 2! 3!
(13)
m(m  1)...(m  n  1) n
 x  ..., x ( 1;1);
n!
1
 1  x  x 2  x 3...  x n  ..., x ( 1;1); (14)
1 x
1
 1  x  x 2  x3    (1)n x n   x  (1; 1); (15)
1 x
x 2 x3 n 1 x
n
ln(1  x)  x    ...  ( 1)  ..., x ( 1;1]. (16)
2 3 n
2n 1
x3 x5 n 1 x
arctg x  x      (1)  , x  [1; 1]; (17)
3 5 (2n  1)
1 x3 1 3 x5 1  3    (2n  1)!! x 2 n 1
arcsin x  x     , x  (1; 1). (18)
2 3! 2  4 5! 2  4    2n 2n  1
 Приклад 4. Розвинути у ряд за степенями x функцію f ( x)  e x .
Розв’язання. а) Для розкладу в ряд (7) (ряд Маклорена) функції f ( x)  e x
необхідно знайти її похідні в точці x0  0 . Маємо
f ( k ) ( x)  e x  k  N і f ( k ) (0)  e 0  1 .
За формулою (7) запишемо:
 n
x 2 x3 xn x
e  1 x 
x
    
2! 3! n! n  0 n!
Щоб упевнитися, що даний ряд має сумою функцію f ( x)  e x , дослідимо
залишковий член
e x
rn ( x)  x n 1, 0    1 .
(n  1)!
Бачимо, що при | x | M , M  довільне число,
e M  M n 1
rn ( x)  .
(n  1)!
M n 1

Але ряд  збіжний при будь-якому M (див. приклад 3в)).
n 0 ( n  1)!
M n 1
Отже, lim  0 , а це означає, що lim rn ( x)  0 , тобто функція
n  ( n  1)! n 

xn
розвивається у ряд: e x   n! .
n 0

Приклад 5. Розвинути у ряд Тейлора або Маклорена функції у вказаних

точках:
2 1  2x
а) f ( x)  e  x , x0  0 ; б) f ( x)  ln , x0  0 ;
1 x
в) f ( x)  ln x, x0  2 ; . г) f ( x)  2 x , x0  0 .
Розв’язання. а) Замінимо у формулі (8) x на  x 2 , отримаємо
 x2 (  x 2 ) 2 (  x 2 )3 ( x 2 ) n
e  1  ( x ) 
2
   
2! 3! n!
x4 x6 n x
2n
 1 x 2
    (1) 
2! 3! n!
1  2x
б) Запишемо f ( x)  ln у вигляді:
1 x
1  2x 1 1  2x 1 1
f ( x)  ln  ln  ln(1  2 x)  ln(1  x) .
1 x 2 1 x 2 2
 Для розкладу функції у ряд Маклорена використаємо формулу (16), в якій
для першого доданку функції замінимо x на 2 x , для другого – x на  x , а потім
отримані ряди віднімемо.
1 1 1 4 x 2 8 x3  1 (  x ) 2 (  x )3 
f ( x)  ln(1  2 x)  ln(1  x)   2 x       x     
2 2 2  2 3  2
  2 3 

4 x3 1 x 2 x3 1 3 3
 xx  2
 x      x  x 2  x3  
3 2 4 6 2 4 2
в) Запишемо f ( x)  ln x у вигляді:
  x  2   x2
f ( x)  ln x  ln( x  2  2)  ln 21    ln 2  ln 1  .
  2   2 
x2
У розкладі (16) функції ln(1  x) замінимо x на і до результату додаємо
2
ln 2. Отримаємо
x  2 ( x  2) 2 ( x  2) 3 (1) n 1  ( x  2) n
ln x  ln 2   2  3  
2 2 2 2 3 2n  n
Визначимо, при яких значеннях x ряд збігається:
x2
1   1,  2  x  2  2, 0  x  4.
2
Отже, область збіжності ряду є проміжок (0; 4] .
г) Використаємо формулу (8), попередньо записавши функцію f ( x)  2 x у вигляді:
f ( x)  2 x  e x ln 2 .
Тоді
( x ln 2) 2 ( x ln 2)3
2 x  e x ln 2  1  x ln 2    
2! 3!
x 2 ln 2 2 x 3 ln 3 2 x n ln n 2
 1  x ln 2    
2! 3! n!
Зауваження. Щоб отримати розклади у ряд Маклорена функцій, що добутком
або часткою інших функцій, наприклад
3
x e x ,
3
x3 sin 2 x , x 2 cos 4 x , x 4 8  x3 ,
1 cos x sin x ln(1  6 x) arctg x x5
, , , , ,
x x 5x 2 x5x 4

то записують розклади у ряд функцій, використовуючи формули (8)-(18), а потім

виконують множення або ділення на x k .

Степеневі ряди застосовують для наближених обчислень значень, границь і

похідних функції, а також для обчислення визначених інтегралів та розв’язанні
диференціальних рівнянь. Розглянемо застосування степеневих рядів для
обчислення визначених інтегралів.
 b
Нехай потрібно знайти інтеграл  f ( x)dx , який не виражається через
a
елементарні функції, або складний і незручний для обчислень. У припущенні, що
підінтегральна функція f (x) розкладається у степеневий ряд, який рівномірно
збіжний на деякому відрізку, що містить відрізок інтегрування функції f (x) , то для
обчислення визначеного інтегралу необхідно:
1) підінтегральну функцію розкласти у ряд;
2) проінтегрувати її почленно, використовуючи формулу Ньютона– Лейбніца;
3) визначити, яку кількість членів ряду потрібно залишити для необхідної
точності обчислення. Оцінити похибку обчислень найпростіше у тому разі,
якщо отриманий ряд є знакопочережним збіжним рядом. Згідно з ознакою
Лейбніца, сума всіх відкинутих членів ряду (що є похибкою обчислення),
не перевищує за абсолютною величиною першого члена, тобто
| rn ( x0 ) | un 1 . Для знакозмінних та знакододатних рядів оцінка похибки є
складнішим завданням. Для цього потрібно оцінити величину залишку
ряду, використовуючи одну із форм залишкового члена формули Тейлора.
1
Приклад 6. Обчислити інтеграл  sin x 2 dx з точністю до 0,0001 .
0
Розв’язання. Даний інтеграл не обчислюється в елементарних функціях. Тому
підінтегральну функцію розкладемо у степеневий ряд (замінивши у формулі (9) x
на x 2 ) і перевіримо, чи належить відрізок інтегрування області збіжності цього
ряду. Маємо
4n  2
x 6 x10 n x
sin x  x 
2
 2
   (1) 
3! 5! (2n  1)!
і за ознакою Д’Аламбера знаходимо область збіжності степеневого ряду.
x 4n  2 x 4n  6
an  , an 1  ,
(2n  1)! (2n  3)!
an 1 x 4n  6 (2n  1)! 1
lim  lim  4n  2  x 2 lim  x2  0  0 .
n  an n  (2n  3)! x n  (2n  2)(2n  3)

Отже, область збіжності степеневого ряду: (;  ) , причому відрізок

інтегрування [0; 1] належить області збіжності цього ряду. Отримуємо
1 1 6 10 4n  2 
 x 2  x  x    (1) n x  dx 
   
2
sin x dx 
3! 5! ( 2 n  1 )! 
0 0 
1
 x3 x 7 11 15 4n  3 
x x x
       (1) n
  
 3 7  3! 11  5! 15  7! (4n  3)(2n  1)! 
 0
1 1 1 1 (1) n 1 1 1 1
          
3 7  3! 11  5! 15  7! (4n  3)(2n  1)! 3 42 1320 75600
 Отримали знакопочережний ряд числовий ряд. Тоді число членів ряду, яке
гарантує задану точність, визначаємо з нерівності
1
 10  4 .
(4n  3)(2n  1)!
Для n  2 маємо, що
1
 10 4 .
11 5!
Для n  3 маємо, що
1
 10 4 .
15  7!
У даному разі достатньо взяти перші три члени ряду:
1
1 1 1
 sin x dx     0,3102,
2
3 42 1320
0
причому
1
 sin x
2
dx  0,3102  10 4.
0
0,5
1  cos x
Приклад 7. Обчислити інтеграл  x2
dx з точністю до 0,001 .
0
Розв’язання. Використаємо ряд Маклорена (10) функції cos x . Маємо

1   x 2 x 4 x 6 
0, 5 0 ,5
1  cos x n x
2n
 dx 
 x2
dx   
2 
1
x  


1       ( 1)  

0 0
2! 4! 6! ( 2 n )! 

 1 x2 x4 x 2n  2 
0, 5
    dx 
  
 2! 4! 6!
   (1) n
(2n)! 
0  
0,5
 x x3
 x5 x 2n 1 
      (1) n
  
 2! 3  4! 5  6! (2n  1)(2n)! 
 0
1 1 1 1
      ( 1) n

2  2! 3  23  4! 5  25  6! (2n  1)  2 2 n 1  (2n)!
Число членів ряду, яке гарантує точність 0,001 , визначаємо з нерівності:
1
2 n 1
 10 3 .
(2n  1)  2  (2n)!
Для n  2 маємо, що
1 1
  10 3 .
3  2  4! 576
3

Для n  3 маємо, що
 1 1
 10 3 .

5  2  6! 115200
5

У даному разі достатньо взяти перші два члени ряду:

0,5
1  cos x 1 1 1 1
 x 2
dx    
2  2! 3  2  4! 4 576
3
 0,2482,
0
причому
0,5
1  cos x
 dx  0,2482  10 3 .
0 x2
 Контрольні запитання

1. Дайте означення функціонального ряду?

2. Що таке область збіжності функціонального ряду?
3. Дайте означення степеневого ряду?
4. Що таке область збіжності степеневого ряду?
5. Сформулюйте теорему Абеля?
6. Як знаходять радіус збіжності степеневого ряду?
7. Який ряд називається рядом Тейлора; рядом Маклорена?
8. Які умови розкладу функції в ряд Тейлора?
9. Наведіть формули розкладу функцій e x , sin x , cos x , ln(1  x) у ряд
Маклорена?
 Невизначений інтеграл
1. Первісна і невизначений інтеграл
2. Основні властивості невизначеного інтеграла. Таблиця
основних інтегралів
3. Методи обчислення інтегралів
4. Безпосереднє інтегрування
5. Метод заміни змінної (мето д підстановки)
6. Інтегрування частинами
7. Інтегрування основних класів функцій

1. Означення невизначеного інтеграла .

Основним завданням диференціального числення є знаходження

похідної заданої функції f (x) . Розглянемо обернену задачу: для заданої
функції знайти таку функцію F (x) , похідна якої дорівнювала б f (x) , тобто
F ( x)  f ( x) .
Означення. Функція F(х) називається первісною функції f (x) на
проміжку X  (a, b) , якщо F(x) диференційована в кожній внутрішній точці
цього проміжку і задовольняє умову F ( x)  f ( x) або dF ( x)  f ( x)dx .
1
Наприклад, функція F ( x)  arctg x є первісною для функції f ( x)  на
1 x2
проміжку X  (;  ) , тому для кожного x  X виконується рівність
1 1
(arctg x)  . Функція F ( x)  ln x є первісною для функції f ( x)  на
1 x2 x
1
проміжку X  (0;  ) , тому що  x  X виконується рівність (ln x)  .
x
Зауважимо, що задача знаходження первісної за заданою функцією f (x)
є неоднозначною. Постає питання: якщо функція f (x) має первісну, то
скільки їх може бути й як вони між собою відрізняються?
Можна сказати, що первісних для заданої функції безліч. Справді,
функція F (x)  первісна
для функції f (x) , то функція F ( x)  C , де C  довільна стала, теж є первісною
для цієї функції, тому що ( F ( x)  C )  f ( x) .
Теорема (про загальний вигляд первісної). Якщо функція
F (x)  первісна для функції f (x) на проміжку X , то всі первісні для функції
f (x) мають вигляд F ( x)  C .
 Доведення. Нехай функція F (x)  первісна для функції f (x) , тобто
виконується рівність
F ( x)  f ( x) . Розглянемо функцію ( x)  F ( x)  C . Похідна
( x)  ( F ( x)  C )  f ( x) , а це означає, що функція (x) також є первісною для
функції f (x) .
Навпаки, якщо функції F (x) і (x)  дві первісні для функції f (x) , то
(( x)  F ( x))  ( x)  F ( x)  0 . Тому ( x)  F ( x)  C , де C  стала, звідки
( x)  F ( x)  C .
Означення. Сукупність усіх первісних для функції f (x) називається
невизначеним інтегралом функції f (x) і позначається
 f ( x )dx  F ( x )  C , (13.1)
де F(x) – деяка первісна функції f (x) , а C – довільна стала. Символ
 називається знаком інтеграла, f (x) –підінтегральна функція, f ( x)dx –
підінтегральний вираз, x – змінна інтегрування.
Знаходження для заданої функції усіх її первісних або невизначеного
інтеграла називається інтегруванням, і є основним завданням розділу
математики, який називається інтегральним численням. Інтегрування є
операцією оберненою до диференціювання. Правильність знаходження
невизначеного інтеграла легко перевіряється диференціюванням.
Виникає питання: чи для довільної функції f (x) існує первісна та
невизначений інтеграл?
Теорема. Якщо функція f (x) неперервна на проміжку X  (a, b) , то для
f (x) існує первісна та невизначений інтеграл.

2. Основні властивості невизначеного інтеграла.

Таблиця основних інтегралів
Властивості невизначеного інтеграла випливають із його означення,
якщо функція f (x) має первісну.
1. Похідна від невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральній
функції:
 f ( x)dx  f ( x) .
Справді, диференціюючи ліву і праву частини рівності (13.1),
дістанемо
 f ( x)dx  (F ( x)  C)  f ( x) .
2. Диференціал невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральному
виразу:
d  f ( x)dx  f ( x)dx .
 Згідно з означенням диференціала, маємо
d  f ( x)dx   f ( x)dx dx  f ( x)dx .
3. Невизначений інтеграл від диференціала деякої функції дорівнює цій
функції з точністю до сталого доданка:
 dF ( x)  F ( x)  C .
Оскільки dF ( x)  F ( x)dx  f ( x)dx , то  dF ( x)   f ( x)dx  F ( x)  C .
4. Сталий множник можна винести за знак інтеграла:
 kf ( x)dx  k  f ( x)dx , k  0 . (13.2)
Знайдемо похідну від функції  ( x)   kf ( x)dx  k  f ( x)dx :

  
 ( x)   kf ( x)dx  k  f ( x)dx   kf ( x)dx  k   f ( x)dx  kf ( x)  kf ( x)  0 .
За наслідком теореми Лагранжа існує число C таке, що  ( x)  C , тому
 kf ( x)dx  k  f ( x)dx  C .
Оскільки сам невизначений інтеграл знаходиться з точністю до сталого
доданка, то в рівності (13.2) сталою C можна знехтувати.
5. Інтеграл від алгебричної суми (різниці) дорівнює алгебричній сумі
(різниці) інтегралів:
 ( f1( x )  f 2 ( x ))dx   f1( x )dx   f 2 ( x )dx .
Нехай функції F1 ( x) , F2 ( x) , F1 ( x)  F2 ( x) є первісними для функцій f1 ( x ) ,
f 2 ( x) , f1 ( x )  f 2 ( x ) , відповідно. Тоді

 f ( x)dx   f ( x)dx  [ F ( x)  C ]  [ F ( x)  C ]  [ F ( x)  F ( x)]  [C

1 2 1 1 2 2 1 2 1  C2 ] 
 [ F ( x)  F ( x)]  C   [ f ( x)  f ( x)]dx .
1 2 1 2

Наведемо таблицю основних інтегралів. Частина формул безпосередньо

випливає з означення інтегрування як дії оберненої до диференціювання та
таблиці похідних. Кожна з формул правильна на кожному проміжку, що
належить області існування підінтегральної функції.
.

5. (  f ( x )dx )  f ( x ), d  f ( x)dx  f ( x)dx .

6.  F ( x )dx  F ( x )  C ,  dF( x )  F ( x )  C .
7. a  R, a  0,  ( af ( x ))dx  a  f ( x )dx .
8.  ( f1( x )  f 2 ( x ))dx   f1( x )dx   f 2 ( x )dx .
9. Якщо  f ( x )dx  F ( x )  C , то  f ( ax  b )dx  1 F ( ax  b )  C , a, b  R, a  0 .
a
10. Якщо  f ( x )dx  F( x )  C i u   (x) , то  f ( u )du  F ( u )  C .
 Наведемо таблицю основних інтегралів. Частина формул безпосередньо
випливає з означення інтегрування як дії оберненої до диференціювання та
таблиці похідних. Кожна з формул правильна на кожному проміжку, що
належить області існування підінтегральної функції.

x  1
1.  x  dx   C ,   1 .
 1

2.  dx  ln | x | C .
x
x
3.  a x dx  a  C .
ln a
4.  e x dx  e x  C .
5.  sin xdx   cos x  C . 9.  2 dx 2 
1 x
arctg  C .
x a a a
6.  cos xdx  sin x  C . xa
10.  2 dx 2 
1
ln C.
x a 2a x  a
dx x
7.  dx2  tgx  C . 11.   arcsin C.
cos x a x
2 2 a
dx dx
8.  2  ctgx  C . 12.   ln x  x2  a2  C
sin x x a
2 2

Інтеграли 10 і 12 не є прямим оберненням із таблиці похідних, але їх

легко перевірити диференціюванням. Їх деколи називають відповідно
“коротким” і “довгим” логарифмами.

3. Методи обчислення інтегралів

Безпосереднє інтегрування. Обчислення інтегралів лише з

використанням таблиці основних інтегралів і властивостей невизначеного
інтеграла називають безпосереднім інтегруванням.

Приклади. Обчислити інтеграли:

5 5
1 1
3 4
x  x3  6x 6 4x 4
а)  dx   ( x 6  x4 )dx   C;
x 5 5

cos x  sin x 2  2  1 1
б)  cos dx   
2 xdx
 2
 2 dx   ctgx  tgx  C ;
2 2
cos x sin x 2 2
cos x sin x sin x cos x  

в)  ctg 2 xdx   cos 2 x dx  1  d (sin 2 x )  1 ln | sin 2 x | C .

sin 2 x 2 sin 2 x 2
 Завдання для самостійного розв’язування

Обчислити інтеграли:

1)  ( x  1 )
2
dx ;
2)  ctg 2 xdx ;
x

3)  21  2 x 2 dx ;
2 dx
4)  ;
x (1  x ) 4  4x

5)  1  sin x dx ;
2
6)  2 cos 2 x dx ;
1  cos 2 x 2

7)  ( 1  x )2 dx ;  2  3  2x
2 x
8)  3 dx ;
x( 1  x ) 3x
dx
9)  ; 10)  x 1  x 2 dx ;
( 2 x  10 )10

11)  xdx4 ; 12)  dx ;

1 x x ln x
3x 4
13)  e3x dx ; 14)  x2 dx ;
e 9 x 1
3 x dx 16)  2 x
2
xdx .
15)  ;
1 9 x

2 2 4 1
Відповіді: 1) x x  x x 2 x C; 2)  ctgx  x  C ; 3) arctg x   C ;
5 3 x
1 1 1
4) arcsin x  C ; 5)  ctg x  x  C ; 6) x  sin x  C ; 7)
2 2 2
ln x  2arctg x  C ;
(1  x 2 ) 3
x
2 2 1
8) 2 x    ln    C ; 9) – (2 x  10)  C ;
9
10) C ;
3 3 18 3
1 1
11) arctg x 2  C ; 12) ln ln x  C ; 13) ln(e 3 x  9)  C ; 14)
2 3
x3
 x  arctg x  C ;
3
2
1 2x
15) arcsin 3  C ; 16)
x
C.
ln 3 2 ln 2

Інтегрування за допомогою підстановки. У багатьох випадках

заміна змінної дає змогу звести знаходження заданого інтеграла до
табличного, тобто перейти безпосередньо до інтегрування. Такий метод
називається методом підстановки або методом заміни змінної.
Якщо функція х =  (t) неперервна та диференційована на проміжку Т і
на проміжку Х визначена функція f(x), то при існуванні
 f ( t )dt існуватиме  f ( (t )) (t )dt , причому  f ( x )dx   f ( (t )) (t )dt . Формула
називається формулою заміни змінної у невизначеному інтегралі.

Приклади. Обчислити інтеграли:

x dx t 3 6t 5 dt t 6 dt
а)   { x  t 6 , dx  6t 5 dt }   t3  t2 6 
x 3 x t 1
( t 6  1)  1 1
 t 1
dt  6  ( t 5  t 4  t 2  t  1 
t 1
)dt 

6t 5 3t 4
t 6
  2t 3  3t 2  6t  ln | t  1 | C
5 2
5 2 1 1 1 1
6 6 3 3
 x x  x  2 x 2  3x 3  6 x 6  6 ln | x 6  1 | 
5 2
C.
dx  2tdt  2tdt dt
б)   e x  1  t 2 ; x  ln( 1  t 2 ); dx  =  dt  2   2arctg t  C =
ex  1  1 t 
2
t( 1  t )
2
1  t2

 2arctg e x  1  C ;
x 2 dx a 2 sin 2 t  a cos t a 3 sin 2 t cos t
в)   { x  a sin t ; dx  a cos tdt } =  dt   dt =
a2  x2 a 2  c 2 sin 2 t a cos t
2 a2 1 a2
= a 2  sin 2 tdt  a  ( 1  cos t )dt  (t  sin 2t ) = (t  sin t 1  sin 2 t )  C =
2 2 2 2
a2  2 
=  arcsin x  x 1  x   C .
2  a a a 2 


Завдання для самостійного розв’язування

Обчислити інтеграли:
1)  x 1  x dx ; 3
2)  x dx ;
2
x 4

3)  x dx ; 4)  3 x dx
;
xa x2  4 x
dx ln x  2
5)  ; 6)  x ln x dx ;
ex  1
7)  x3 x  1dx ; 8)  x sin( 4  x 2 )dx ;
9)  1  x 2 dx ; e 2 x dx
10)  ;
1  e4x
dx dx
11)  ; 12)  3 3 ;
(1  x ) 1  x 2
2 x( x  1)
dx dx
13)  ; 14)  ;
x  x4 x( x  1)
 3
15)  6 dx 4 ; 16)  sin xdx .
x x cos x

5 2
2 2 1
Відповіді: 1) (1  x ) 2  ( x  1 ) 3  C ; 2) ( x 2  4) 3  4 x 2  4  C ;
5 3 3
5 5 5
x 6 6
3) 2 x  2a  arctg C; 4) ( x  2 x 12  2 ln | x 12  1 |)  C;
a 5
1 ex 1
7 4
2 3 3
5) ln C ; 6) (ln | x |) 3  4 ln | x |  C ; 7) ( x  1) 3  ( x  1) 3  C ;
1 ex 1 3 7 4
1 1 1
8) cos(4  x 2 )  C ; 9) arcsin x  x 1  x 2  C ; 10)
2 2 2
1
ln(e 2 x  1  e 4 x )  C ;
2
x x 4
11) C; 12) 3 3 x  3 ln | 3 x  1 | C ; 13)  x  ln( 4 x  1)  C ;
1 x 2 2
x 1 1 1 2
14) ln  C ; 15)    arctg x  C ; 16) (cos 2 x  5) cos x  C .
x 1
3
3x x 5

Інтегрування частинами. Нехай задані функції u(x) та v(x)

неперервні на деякому проміжку та диференційовані в його внутрішніх
точках, причому існують інтеграли  uvdx ,  vu dx , тоді
 uvdx  uv   vu dx або  udv  uv   vdu .
Вираз цей називається формулою інтегрування частинами.
Метод інтегрування частинами застосовують у випадках, коли
підінтегральний вираз f(x)dx можна подати у вигляді добутку множників u(x)
та dv(x) так, щоб інтегрування виразів dv(x) і vdu зводилось до простішої
задачі, ніж інтегрування початкового виразу. За відомим диференціалом dv
функція v(x) визначається неоднозначно, але в формулі інтегрування
частинами за v(x) можна вибирати довільну функцію з заданим
диференціалом dv.

Приклади. Обчислити:

u  x; dv  cos 3xdx;
  x x 1
а)  x cos 3xdx du  dx; v  1 sin 3x   3 sin 3x – 1  sin 3xdx  sin 3x + cos 3x  C .
  3 3 9
 3 
 u  ln 2 x; dv  dx 
  2 ln x
б)  ln xdx  du  2 ln x dx; v 
2
= x ln 2 x   x dx =
 x x
 x 
u  ln x; dv  dx
 
x ln 2 x  2 ln xdx   dx =
du  x ; v  x 

dx
= x ln 2 x  2( x ln x   x )  x ln 2 x  2 x ln x  2 x  C .
x
в)
u  e ax ; dv  sin bxdx 
  1 ax a 1 ax a ax
e sin bxdx    =  e cos bx  ( e sin bx   e sin bxdx ) 
ax
1
du  ae dx; v   cos bx
ax b b b
b
 b 

1 ax a 2 ax
b2 
 e ( a sin bx  b cos bx)  e sin bxdx .
b2
Запишемо тепер цю рівність у вигляді
a2 a sin bx  b cos bx
2 
(1  ) e ax sin bxdx  e ax .
b b2
Звідси знаходимо
a sin bx  b cos bx
e sin bxdx  e ax C .
ax

a2  b2
Аналізуючи наведені вище приклади, можна вказати наступні типи
інтегралів, для знаходження яких використовується формула інтегрування
частинами:

1.  x n e ax dx , x
n
sin mxdx , x
n
cos mxdx ;

2.  x k ln n xdx ,  x k arcsin xdx , x

k
arccos xdx ,

x arctgxdx ,  x k arcctgxdx ,
k

де a, m, k  дійсні числа ( k  1 ), n  ціле додатне число.

Для знаходження інтегралів із першої групи формулу інтегрування
частинами застосовують n раз (при першому застосуванні покладають
u  x n , інші співмножники підінтегрального виразу задають dv ), доки степінь
n змінної x не стане рівною нулю, а сам інтеграл – табличним (див.
приклади а), в)). Для знаходження інтегралів другої групи покладають
x k dx  dv (інші співмножники підінтегрального виразу задають тоді вираз для
u ). Зауважимо, що для обчислення інтеграла вигляду  x k ln n xdx формулу
інтегрування частинами застосовують n раз (при кожному застосуванні
степінь функції ln x зменшується на одиницю, доки не стане рівною нулю, а
сам інтеграл  табличним (див. приклад б))).
 На практиці метод інтегрування частинами часто комбінується з іншими
методами інтегрування.

Завдання для самостійного розв’язування

Обчислити інтеграли:
1)  x 2e  x dx ; 2)  x ln xdx ;
3)  x sin x dx ; 4)  arcsin xdx ;
2
5)  x ln xdx ; 6)  e  x sin2 xdx ;
7)  x cos3 x dx ; 8)  x 2 cos2 xdx ;
sin x
2
9)  ln 2 x dx ; 10)  xtg 2 xdx ;
x
11)  ln cos x
dx ; 12)  x 2 cos 2 xdx ;
2
cos x
13)  x arcsin x dx ; 14)  x sin x cos xdx ;
1 x
2

15)  x3
dx ;
16)  arctgxdx .
1  2x 2

1 2 1
Відповіді: 1)  e  x ( x 2  2 x  2)  C ; 2) x ln x  x 2  C ; 3)
2 4
x x 2 3 2
 2 cos  4 sin  C ; 4) x arcsin x  1  x 2  C ; 5) x (ln x  )  C ;6)
2 2 3 3
ex ex
(cos 2 x  2 sin 2 x)  C;
10 2
x 1 1 1 1 1
7)  2
 ctg x  C ; 8) x 3  x 2 sin 2 x  x cos 2 x  sin 2 x  C ;
2 sin x 2 6 4 4 8
2
1 x
9)  (ln 2 x  2 ln x  2)  C ; 10) xtg x   ln cos x  C ; 11)
x 2
1
tg x  ln cos x  x  C ; 12) ((4 x 2  2) sin 2 x  4 x cos 2 x)  C ; 13) x  1  x 2 arcsin x  C ;
8
sin 2 x x cos 2 x
14)  C;
8 4
1 1
15) ( x 2  1) 1  2 x 2  C ; 6) xarctg x  ln(1  x 2 )  C .
6 2

Інтегрування раціональних функцій

Важливий клас функцій, інтеграли від яких завжди можна виразити

через елементарні функції, утворюють раціональні функції або раціональні
Pm ( x)
дроби: , де Pm (x) та Qn (x)  многочлени степеня m та n , причому n  0 .
Qn ( x )
 Раціональний дріб називається правильним, якщо m  n , при
m  n  неправильним. У неправильному дробі завжди можна виділити цілу
частину і зобразити його у вигляді суми многочлена та правильного
раціонального дробу. Кожний правильний дріб розкладається на суму
елементарних раціональних дробів типу
A Mx  N
, 2 , де p 2  4q  0 . (1)
( x  a) k
( x  px  q) l

Коефіцієнти розкладу A , M , N знаходимо методом невизначених

коефіцієнтів, сутність якого полягає ось у чому. Отримаємо рівність двох
многочленів: у лівій частині многочлен Pm (x) ; у правій частині  многочлен,
який є сумою чисельників з рівності (1), помножених відповідно на додаткові
множники. Відомо, що многочлени тотожно рівні тоді і лише тоді, коли
коефіцієнти, що стоять при однакових степенях x , рівні між собою.
Прирівнюємо в утвореній тотожності коефіцієнти при однакових степенях x
і одержуємо алгебричну систему, з якої й визначаємо невідомі коефіцієнти.
Приклади. Обчислити інтеграли:
dx
а) x
 4x  5
2
.
Многочлен x 2  4 x  5 доповнимо до повного квадрата:
x 2  4 x  5  ( x  2) 2  4  5  ( x  2) 2  1 .
Отримаємо
dx dx d ( x  2) dt
x 2
 4x  5

( x  2)  1
2

( x  2)  1
2
 2
t 1
 arctg t  C   arctg ( x  2)  C ,

де t  x  2 .
dx
б)  6x 2
 x2
.
Многочлен 6x 2  x  2 доповнимо до повного квадрата:
 1 1  1
2
1 1
6 x 2  x  2  6 x 2  x    6  x     
 6 3  12  144 3 

 1
2
49   1   7  
2 2

6 x    
 6 x     .
 12  144   12   12  
  
 1
d x  
dx 1 dx 1  12 
 6x 2  x  2  6   1 2  7 2  6   1 2  7 2 
x    x   
 12   12   12   12 
7
1 dt 1 t  12 1 12t  7 1 12 x  6 1
  
6 t2  7 2
 ln
7 t7
 C   ln  ln
7 12t  7 7 12 x  8
 C , де t  x  .
12
12 12
x 2  3x  2
в)  x( x  1) 2 dx .
 Запишемо формулу розкладу правильного раціонального дробу
x  3x  2 A
2
B C
   .
x( x  1) 2
x x  1 ( x  1) 2
Зведемо її до вигляду
x 2  3x  2 A( x 2  2 x  1)  B( x 2  x)  Cx
  ( A  B) x  ( 2 A  B  C ) x  A .
2

x( x  1) 2
x( x  1) 2
x( x  1) 2
Прирівнявши коефіцієнти при однакових степенях x у многочленів, що
стоять у чисельниках, одержимо систему лінійних рівнянь:
 A  B  1,

2 A  B  C  3,
 A  2.

Розв’язавши систему рівнянь, отримаємо A  2 , B  1, C  6 . На основі
формули розкладу заданий інтеграл зводимо до обчислення таких
елементарних
x 2  3x  2 dx dx dx 6
інтегралів:  dx  2    6  2 ln x  ln x  1  C 
x( x  1) 2
x x 1 ( x  1) 2
x 1
x2 6
 ln  C.
x 1 x 1
dx
г)  x( x 2
 4) 2 ( x 2  1)
.

Розкладемо підінтегральну функцію на елементарні дроби

1 A Bx  C Dx  E Mx  N
  2  2  2 .
x( x  4) ( x  1) x ( x  4)
2 2 2 2
x 4 x 1
Зведемо її до вигляду
1 A( x 2  4) 2 ( x 2  1)  ( Bx  C ) x( x 2  1) 

x( x 2  4) 2 ( x 2  1) x( x 2  4) 2 ( x 2  1)
 ( Dx  E )( x 2  4)( x 2  1) x  ( Mx  N ) x( x 2  4) 2
.

Прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях x , одержимо

систему рівнянь:
 A  D  M  0;
 E  N  0;

9 A  5 D  8M  B  0;

C  5 E  8 N  0;
24 A  B  4 D  16M  0;

C  4 E  16 N  0;
16 A  1.

 1
З останнього рівняння A  , з другого, четвертого та шостого 
16
1 7
C  N  E  0 . З першого, третього та п’ятого рівнянь маємо B  , D ,
12 144
1
M  .
9
Отримаємо
dx 1 dx 1 xdx 7 xdx
 x( x     2
 4) ( x  1) 16 x 12 ( x  4)
2 22 2
 
144 x 2  4


1 xdx 1 1
  ln x 
9 x  1 16
2
24( x 2  4)


7 1
 ln( x 2  4)  ln( x 2  1)  C .
288 18
x 2
3
д)  2 dx .
x  2x  3
Підінтегральна функція є неправильним раціональним дробом, тому
діленням відокремлюємо цілу частину
x3  2 x2  2x  3
x 3  2 x 2  3x x2
2 x 2  3x  2
2x2  4x  6
x4

Таким чином, маємо

x3  2 x4
 x2 2 .
x  2x  3
2
x  2x  3
Тепер останню рівність проінтегруємо
x3  2 x4 x2 1 2x  8 x2
 x2  2x  3 
dx  xdx  2   x2  2x  3
dx  dx 
2
 2 x 
2  x2  2x  3
dx 
2
 2x 

1 2x  2 1 6 x2 1 d ( x 2  2 x  3) dx
  2 dx   2 dx   2x   2  3 
2 x  2x  3 2 x  2x  3 2 2 x  2x  3 ( x  1)  ( 2 ) 2
2

x2 1 3 x 1
  2 x  ln x 2 2 x  3  arctg C .
2 2 2 2

Завдання для самостійного розв’язування

Обчислити інтеграли:
dx dx
1) x 2x  5
2
; 2) x
 4 x  29
2
;
3x  2 2x  1
3)  2 dx ; 4)  2 dx ;
5 x  3x  2 5x  x  2
 dx xdx
5)  x( x2
 1)
; 6)  ( x  1)( x  3)( x  5) ;
x5  x4  8 x4
7)  x 3  4 x dx ; 8)  ( x 2  1)( x  2) dx ;
dx x 8
9)  ( x  1)
2
( x  2)
; 10) x 3
 4x 2  4x
dx ;

3x  2 x 2 dx
11)  x( x  1) 3 dx ; 12)  ( x  2) 2 ( x  4) 2 ;
x3  6 3x  7
13)  4
x  6x 2  8
dx ; 14) x
 x 2  4x  4
3
dx ;

x 5 dx 4dx
15)  3 ; 16)  4 .
x 1 x 1
Відповіді:
1 x 1 1 x2
1) arctg C; 2) arctg C;
2 5 5 5
3 11 10 x  3
3) ln 5 x 2  3x  2  arctg C; 4)
10 5 31 31
1 8 10 x  1 x
ln 5 x 2  x  2  arctg C; 5) ln C ; 6)
5 5 39 39 x 1
2

1 ( x  3)6 x3 x2 x 2 ( x  2) 5
ln C ; 7)   4 x  ln  C ; 8)
8 ( x  5)5 ( x  1) 3 2 ( x  2) 3
x2 1 x  1 16 1 x2
 2 x  ln  ln x  2  C ; 9)  ln C; 10)
2 6 ( x  1)3 3 x 1 x 1
2 2
3  x 2 4x  3  x 
 ln  C; 11)  ln  C; 12)
x2  x  2( x  1) 2
 x 1
2
5 x  12  x  4 x2  4 3 x 3 x
 2  ln  C; 13) ln  arctg  arctg C;
x  6x  8  x  2 x2  2 2 2 2 2
x2  4 1 x
14) ln  arctg  C ;
( x  1) 2
2 2
1 1 x2  x 2  1 x 2
15) (ln x  1  x )  C ; 16)
3 3
ln 2  2arctg C .
3 2 x  x 2 1 1  x2
Інтегрування деяких ірраціональних функцій

Деякі інтеграли від ірраціональних функцій, які часто зустрічаються,

можна обчислити методом раціоналізації підінтегральної функції. Для цього
вибирається така підстановка, яка б перетворила інтеграл від ірраціональної
функції в інтеграл від раціональної функції. Через R( x1 , x 2 ,..., x n ) позначимо
функцію раціональну відносно кожної із змінних x1 , x 2 , …, x n . Наприклад,
 x2  3 x2
 R x, x 3 , x 6 , 1  x 2  .
2 1

6
x 1 x2  
 p1 p2 pn
qn 
Інтеграли  
 dx підстановкою x  t r , де r  найменше
q1 q2
R x , x , x ,..., x

спільне кратне чисел q1 , q 2 , …, qn , зводиться до інтеграла від
дробовораціональної функції.
Приклад. Обчислити
x  3 x2  6 x
 x(1  3 x )
dx .

Під знаком інтеграла стоїть раціональна функція R x, x 3 , x 6 , x 3  .

2 1 1

 
Найменше спільне кратне чисел 3 і 6 дорівнює 6, а тому зробимо підстановку
1 2 1
x  t 6 , dx  6t 5 dt , x 6
t, x 3
 t4 , x 3
 t 2 . Маємо
x  3 x2  6 x (t 6  t 4  t )t 5 t5  t3 1  3 1 
 x(1  3 x ) dx  6 t 6 (1  t 2 ) dt  6 1  t 2 dt  6  t  t 2  1 dt  6 t dt 
3

dt 3 3
 6  t 4  6arctg t  C  3 x 2  6arctg 6 x  C.
1 t 2
2 2

Інтеграли виду  R ( x, x )dx є частковим випадком від дробоволінійних

n

 ax  b 
ірраціональностей, тобто інтегралів виду  R x, n dx , де ad  bc  0 , які
cx  d 

ax  b
допускають раціоналізацію за допомогою заміни t  n .
cx  d
1  x dx
Приклад. Обчислити  1 x x
.

1 x 1 t2 4tdt
Зробимо заміну t  , тоді x  ; dx   .
1 x 1 t 2
(1  t 2 ) 2
1  x dx t 2 dt (t 2  1)  (t 2  1) dt dt
 1 x x
 4 2
(t  1)(1  t )
2
 2  (t  1)(1  t )
2 2
dt  2 2
t 1
 2 2
t 1


t 1 1 x 1 1 x2
 2arctg t  ln  C  2arctg  ln  C.
t 1 1 x x
Розглянемо інтеграли виду  R( x, ax 2  bx  c )dx . У найпростіших
випадках такі інтеграли зводяться до табличних (див. 15 і 16). Необхідна
заміна змінної здійснюється після виділення повного квадрату в квадратному
тричлені ax 2  bx  c .
Приклади. Обчислити інтеграли:
dx
а)  4x  4x  5
2
.
 Враховуючи, що 4 x 2  4 x  5  (2 x  1) 2  4 , покладемо t  2 x  1 , dt  2dx ,
1
dx  dt . Ця заміна змінної дозволяє звести шуканий інтеграл до табличного
2
dx 1 dt 1 1
 4 x 2  4 x  5  2  t 2  22  2 ln t  t  4  C  2 ln 2 x  1  4 x  4 x  5  C.
2 2

dx
б)  1  4x  x 2
.

Перетворимо підкореневий тричлен, доповнюючи його до повного

квадрата
1  4 x  x 2  5  ( x  2) 2 .
Використаємо підстановку x  2  t , тоді x  t  2 , dx  dt . Інтеграл
набуває вигляду
dx dt t x2
 1  4x  x 2

5t2
 arcsin
5
 C  arcsin
5
 C.

x3
в)  x2  x  2
dx .

Оскільки x 2  x  2   x    , то покладемо x   t . Тоді x  t  ,

1 7 1 1
 2 4 2 2
dx  dt , а звідси
7
t
x3 2 dt  tdt 7 dt 1 d (t 2 ) 7 7
 x2  x  2
dx  
7  
7 2  
7 2   ln t  t 2   C 
7 2 4
t2  t2  t2  t2 
4 4 4 4

7 7 7 7 1
 t2   ln t  t 2   C  x 2  x  2  ln x   x 2  x  2  C .
4 2 4 2 2
У більшскладних випадках для знаходження інтеграла виду
 R( x, ax  bx  c )dx використовуються підстановки Ейлера.
2

Завдання для самостійного розв’язування

Обчислити інтеграли:

1 4 x dx
1)  x dx ; 2)  x 3 x
;
x
1  x dx 5x  6
3)  1 x 1 x
; 4)  1  3x
dx ;

x dx x3  3 x
5)  4
x3  1
; 6)  64 x
dx ;
 1  x dx x 1  x 1
7)  1 x 1 x
; 8)  x 1  x 1
dx ;

dx xdx
9)  x 2  4x  5
; 10)  8  4x  4x 2
;

2x  5 xdx
11)  x2  7x  1
dx ; 12)  2x  1  1
;

dx 1  x dx
13)  3x  3
x 2
; 14)  3
1 x x
;

1 x 1 1 x
15)  1 x
dx ; 16)  1 x 1
dx .

Відповіді: 1) 44 x  2 ln(1  x )  4arctg 4 x  C ;

1 x 1 x
2) 2 x  33 x  66 x  6 ln(6 x  1)  C ; 3)  2  2arctg C ;
1 x 1 x
4)
2(44  15x)
27
1  3x  C ; 5)
4
3
x
4 3

 ln(4 x 3  1)  C ;
2 2
6) 4 x 9  12 x13  C ;
27 13
1 x 1 x x2 x x2 1 1
7) 2  2arctg C; 
8)  ln x  x 2  1  C ;
1 x 1 x 2 2 2
1 1  2x 1
9) ln x  2  x 2  4 x  5  C ; 10)  arcsin  8  4x  4x 2  C ; 11)
4 3 4
 7  2x  1
2 x2  7 x  1   ln x   x 2  7 x  1   C ;12) (2 2 x  1  3)  C ;
 2  12
2 1  2u 2  1 u2 1
13)  x  6 x  arctg 3 6 x   C ; 14) 3arctg  ln C, де
3 3  3 u4  u2 1
1 x
u3 ; 15) ( x  2) 1  x  arcsin x  C ; 16) x  4 1  x  4 ln( x  1  1)  C .
1 x

Інтегрування тригонометричних функцій

Інтеграли виду  R(sin x, cos x)dx , де R  раціональна функція sin x та cos x

зводяться до інтегрування раціональної функції за допомогою так званої
універсальної тригонометричної підстановки
x 2t 1 t2 2dt
t  tg ; sin x  ; cos x  ; x  2arctgt ; dx  .
2 1 t2 1 t2 1 t2
Універсальна підстановка часто приводить до громіздких обчислень,
тому на практиці використовують інші підстановки:
 1) якщо R( sin x, cos x)   R(sin x, cos x) , то застосовуємо підстановку
cos x  t ;
2) якщо R(sin x, cos x)   R(sin x, cos x) , тоді застосовуємо підстановку
sin x  t ;
3) якщо R( sin x, cos x)  R(sin x, cos x) , то можна застосувати таку
підстановку tgx  t .
Приклади. Обчислити інтеграли
dx
а)  .
5  3 cos x
x 2dt 1 t2
Покладемо t  tg . Тоді x  2arctgt ; dx  ; cos x  . Звідси
2 1 t2 1 t2
отримуємо
2dt 2dt
dx 1 t dt 1 d (2t )
  1 t 2  
2 2

 5  3 cos x   1 t 2
2(1  4t ) 1  4t 2
 
2 1  (2t ) 2

53
1 t2 1 t2
1 1 x
arctg (2t )  C   arctg (2tg )  C .
2 2 2
б)  sin 2 x cos 3 xdx .
У даному випадку R(sin x, cos x)   R(sin x, cos x) , то покладемо sin x  t ,
dt  cos xdx ; cos 2 x  1  sin 2 x  1  t 2 . Тоді отримуємо
t3 t5 sin 3 x sin 5 x
 sin x cos xdx   t (1  t )dt   C   C.
2 3 2 2

3 5 3 5
в)  sin 3 x cos 4 xdx .
Оскільки має місце R( sin x, cos x)  R(sin x, cos x) , то cos x  t , dt   sin xdx .
Далі, враховуючи, що sin 2 x  1  t 2 , дістанемо
t7 t5 cos 7 x cos 5 x
 sin x cos xdx   (1  t )t dt   C    C.
3 4 2 4

7 5 7 5
Розглянемо інтеграли виду  sin x cos xdx ,  sin x sin xdx ,  cosx cos xdx ,
де  ,   деякі дійсні числа,  cos xdx ,  sin xdx , де m  деяке додатне парне
m m

число. За допомогою відомих формул для перетворення добутку

тригонометричних функцій у суму та формул подвійного аргументу такі
інтеграли зводяться до табличних.
Приклади. Обчислити інтеграли
а)  sin 3x cos 5 xdx .
1
Зважаючи, що sin 3x cos 5 x  (sin 8 x  sin 2 x) , маємо
2
 1 1 1
 sin 3x cos 5xdx  2  sin 8xdx  2  sin 2 xdx  16  sin 8xd (8x) 
1 1
4  sin 2 xd (2 x)   cos 8 x 
16
1
 cos 2 x  C .
4
б)  cos 2 xdx .
1
Використаємо формулу cos 2 x  (1  cos 2 x) . Одержимо
2
1 1 1 x 1
 cos xdx   (1  cos 2 x)dx   dx   cos 2 xdx   sin 2 x  C.
2

2 2 2 2 4

Завдання для самостійного розв’язування

Обчислити інтеграли:
1)  sin 2 xdx ; 2)  cos 3 xdx ;
3)  cos 4 xdx ; 4)  sin 3 xdx ;
5)  sin x cos 3 xdx ; 6)  sin 2 x cos 2 xdx ;
7)  tg 3 xdx ; 8)  ctg 5 xdx ;
dx 10)  sin x cos 3xdx ;
9)  cos
x 4
;
11)  cos4 x cos 7 xdx ; dx
12)  4  5 sin x ;
cos xdx dx
13)  1  cos x ; 14)  cos x  2 sin x  3 ;
1  tgx sin 3 x
15)  sin 2 x dx ; 16)  4 dx .
cos x
x 1 1
Відповіді: 1)  sin 2 x  C ; 2) sin x  sin 3 x  C ;
2 4 3
3 1 1 1 1
3) x  sin 2 x  sin 4 x  C ; 4) cos 3 x  cos x  C ; 5)  cos 4 x  C ;
8 4 32 3 4
2 2
1 1 tg x 1 ctg x
6) x  sin 4 x  C ; 7)  ln cos x  C ; 8)  ctg 4 x   ln sin x  C ;
8 32 2 4 2
1 sin 4 x sin 2 x sin 11x sin 3x
9) tgx  tg 3 x  C ; 10)    C ; 11)  C;
3 8 4 22 6
 x 
 tg  2 
1   C ; 13) x  tg x  C ; x
12) ln 2 14) arctg (tg  1)  C ;
3  x  2 2
 2tg  1 
 2 
1 1 1
15) (tgx  ln tgx )  C ; 16) 3
 C.
2 3 cos x cos x
 Контрольні запитання
1. Яка функція називається первісною для даної функції?
2. Який загальний вигляд первісної?
3. Які основні властивості первісної?
4. Що називається невизначеним інтегралом?
5. Які основні властивості невизначеного інтеграла?
6. Які існують основні методи інтегрування?
 Розділ 1. ЧИСЛОВІ ТА СТЕПЕНЕВІ РЯДИ

1.1. Загальні поняття. Необхідна ознака збіжності

∞
Розглянемо ряд ∑ n =1 an = a1 + a2 + ... + an + ... . Вираз

Sn = ∑ k =1 ak = a1 + a2 + ... + an є його n -ою частковою сумою.

n

Границя послідовності часткових сум S1 , S 2 ,..., S n ,... при n → ∞

називається сумою S ряду, тобто S = lim S n . Якщо ряд має
n →∞
скінченну суму, то він збіжний. Якщо вказана границя нескінченна
або взагалі не існує, то ряд розбіжний.
Для збіжності ряду необхідно, щоб його загальний член
прямував до нуля, коли n нескінченно зростає. Тобто, якщо ряд
збігається, то lim a n = 0 . (Необхідна ознака збіжності числового
n →∞
ряду).
Але не навпаки: коли lim a n = 0 , то не можна зробити
n →∞
висновок, що ряд обов’язково збігається: він може, як збігатись,
∞ ∞
наприклад ∑ n =1 1 n2 , так і розбігатись, наприклад ∑ n =1 1/ n , хоча
як lim 1 n 2 = 0 , так і lim 1 n = 0 . Ця ознака є лише необхідною,
n →∞ n →∞
але не є достатньою для збіжності.
Якщо lim a n ≠ 0 , то ряд розбігається. (Достатня ознака
n →∞
розбіжності числового ряду).

1.2. Приклади розв’язання задач

Приклад. Дослідити на збіжність дані числові ряди:
∞ ∞ ∞
3n + 1 n2 3n − 2
а) ∑ 2n − 3 ; б) ∑ ; в) ∑
n =1 3n + 2n + 5 n=1 n + 4
2
n =1

∞ ∞ ∞ n
n n3  n + 3
г) ∑ 2n + 1
; д) ∑ n2 + 2 ; е) ∑   ;
n=1 n=1 n=1  n 

3
 ∞ ∞ ∞ n
1 n  3n + 2 
є) ∑ n 2 sin n2
; ж) ∑ n tg n +1
2
; з) ∑  2n − 3  ;
n=1 n =1 n=1  
∞ ∞ ∞
1 n 4n 2 − 3
и) ∑ n arctg n
; і) ∑ arcsin n +1
; ї) ∑ n +1 ;
n =1 n =1 n =1

∞
∞
n ∞
 n + 1 n2 + n −1
й) ∑ n 2 arctg ; к) ∑ n ln n  ; л) ∑ 3 .
n =1 n +1
3
n =1   n =1 n2 +1
Розв’язання.
а) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності рядів:
3n + 1 3 +1 n 3
lim a n = lim = lim = ≠ 0.
n →∞ n →∞ 2 n − 3 n →∞ 2 − 3 n 2
Оскільки lim a n ≠ 0 , то ряд розбігається.
n →∞
б) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:
n2 1 1
lim an = lim = lim = ≠0.
n→∞ n → ∞ 3n + 2n + 5
2 n →∞ 3 + 2 n + 5 n 2
3
Оскільки lim a n ≠ 0 , то ряд розбігається.
n →∞
в) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:
3n − 2 3−2 n 3
lim an = lim = lim = = ∞ ≠ 0.
n→∞ n +4
n →∞ n → ∞ 1 n +4 n 0
Оскільки lim a n ≠ 0 , то ряд розбігається.
n →∞
г) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:
n 1 1
lim a n = lim = lim = ≠ 0.
n →∞ n →∞ 2 n + 1 n →∞ 2 + 1 n 2
Отже, даний ряд розбігається.
д) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:
n3 1 1
lim an = lim 2 = lim = = ∞ ≠ 0.
n→∞ n →∞ n + 2 n→∞ 1 n + 2 n 3
0
Отже, даний ряд розбігається.

4
 е) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:
n n ( n 3)⋅3
 n + 3  3  3
lim a n = lim   = lim 1 +  = lim 1 +  =
n →∞ n →∞ n  n →∞ n n → ∞  n
3
=  lim (1 + 3 / n) n / 3  = e3 ≠ 0 . Отже, даний ряд розбігається.
 n →∞ 
є) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:
1 sin 1 n 2 α = 1 n 2 → 0
lim an = lim n 2 sin = lim = =
n→∞ n→∞ n2 n→∞ 1 n2 при n → ∞
sin α
= lim = 1 ≠ 0 . Отже, даний ряд розбігається.
α →0 α

ж) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:

n α = n /(n 2 + 1) → 0
lim an = lim n tg 2 = =
n→∞ n→∞ n + 1 при n → ∞ ; tgα ~ α
n n2
= lim n ⋅ = lim = 1 ≠ 0 . Ряд розбігається.
n→∞ n 2 + 1 n→∞ n2 + 1
з) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:
n n +∞
 3n + 2  3+ 2 n 3
lim an = lim   = lim   =   = +∞ ≠ 0 .
n→∞ n → ∞ 2 n − 3  n→∞ 2 − 3 n 2
 
Отже, даний ряд розбігається.
и) Застосуємо необхідну ознаку:
1 arctg 1 n
lim an = lim n arctg
= lim =1≠ 0.
n→∞ n→∞ n n →∞ 1 n
1 arctgα
(Оскільки α = → 0 при n → ∞ і lim = 1 ).
n α →0 α
Необхідна ознака не виконується. Ряд розбігається.
і) За необхідною ознакою:
n 1 π
lim an = lim arcsin = lim arcsin = arcsin 1 = ≠ 0 .
n →∞ n →∞ n + 1 n →∞ 1+1 n 2
Даний ряд розбігається.

5
 ї) Необхідна ознака збіжності не виконується:
4n 2 − 3 4 − 3 n2 4
lim an = lim = lim = = ∞ ≠ 0.
n→∞ n →∞ n + 1 n→∞ 1 n + 1 n 2
0
Отже, даний ряд розбігається.
й) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:

lim an = lim n 2 arctg

n
= lim
(
arctg n /(n3 + 1)
=
)
n→∞ n→∞ n3 + 1 n →∞ 1n
2

n n n /(n3 + 1)
= arctg ~ при n → ∞ = lim =
n3 + 1 n 3 + 1 n→∞ 1n
2

n3 1
= lim 3 = lim = 1 ≠ 0 . Ряд розбігається.
n →∞ n + 1 n →∞ 1 + 1 n 3

к) Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності:

n +1 ln(1 + 1 n )
lim a n = lim n ln = lim =1≠ 0.
n →∞ n →∞ n n →∞ 1n
Ряд розбігається.
л) За необхідною ознакою збіжності:
n2 + n −1 1 + 1 n − 1 n2 3
lim an = lim 3 = lim 3 = 1 =1≠ 0.
n→∞ n →∞ n2 + 1 n →∞ 1 + 1 n2
Необхідна ознака не виконується. Ряд розбігається.

1.3. Задачі для самостійної роботи

Завдання. Дослідити на збіжність дані числові ряди:

№ Завдання № Завдання
∞
2n + 1 ∞
n2
1 ∑ 3n − 4 9 ∑ 4 n 2 − 2n + 7
n=1 n=1
∞ ∞
n 2
n2 + 1
2 ∑ n arcsin n 4 + 3
2
10 ∑ n ln n22

n=1 n =1

6
 ∞ ∞
3 ∑ n ln(1 + 4 / n) 11 ∑ n (e3 / n − 1)
n =1 n =1
∞ ∞
2n + n − 3
3 2
4 ∑ 3 12 ∑ n 3arctg n 3
n=1 n3 + 5 n=1
∞ 2 ∞
n n
5 ∑ n 2 ⋅ sin n +1
4
13 ∑ 3n + 4
n=1 n=1
∞ n ∞
 4n + 1  n4
6 ∑  3n − 2  14 ∑ n3 + 3
n=1   n=1
∞ n+1 ∞
n+7 3
7 ∑ n  15 ∑ n sin n
n=1   n=1
∞
∞
5n + 1
2
2n + 3
8 ∑ 3n − 4 16 ∑ arcsin 2n + 5
n=1 n =1

1.4. Достатні ознаки збіжності рядів з додатними членами

Розглянемо найпоширеніші достатні ознаки збіжності
∞
знакододатних числових рядів ∑ n =1
an , де an ≥ 0 .

1.4.1. Ознаки порівняння

∞
При застосуванні ознак порівняння ряд ∑ n =1 an , що дослід-
∞
жується на збіжність, порівнюється з еталонним рядом ∑ n =1 bn ,
про який відомо збігається він чи розбігається.
Перша (основна) ознака порівняння.
∞
а) Нехай маємо збіжний еталонний ряд ∑ n =1 bn , причому
∞
an ≤ bn . Тоді ряд ∑ n =1 an теж збігається.
(Якщо an > bn , то жодних висновків робити не можна).

7
 ∞
б) Нехай маємо розбіжний еталонний ряд ∑ n =1 bn , причому
∞
an ≥ bn . Тоді ряд ∑ n =1 an теж розбігається. (Якщо an < bn , то
ніяких висновків робити не можна).
Таким чином, з розбіжним рядом порівнюємо «у бік більше»;
а зі збіжним рядом – «у бік менше».
Друга (гранична) ознака порівняння.
an
Якщо lim = l (l ≠ 0 , l ≠ ∞) , (*)
n →∞ bn
то обидва ряди поводять себе однаково щодо збіжності: одно-
часно збігаються чи розбігаються.
Співвідношення (*) говорить про те, що загальні члени an і
bn цих рядів є нескінченно малими одного порядку. Це треба мати
на увазі також при використанні першої ознаки, тобто підбирати
для порівняння еталонний ряд, загальний член якого bn є нескін-
ченно малою того ж порядку, що і загальний член an ряду, що до-
сліджується: an ~ bn .
За еталонні ряди часто приймають:
∞
а) узагальнений гармонічний ряд ∑ n =1 1 n p , що збігається,
коли p > 1 , і розбігається при p ≤ 1 ;
б) геометричний ряд (ряд, складений із членів геометричної
∞
прогресії) ∑ n =1 aq n , що збігається при q < 1 і розбігається при
q ≥ 1.

1.4.2. Приклади розв’язання задач

Приклад. Дослідити на збіжність дані числові ряди:
∞ ∞ ∞ ∞
n n 1 n
а) ∑ n2 + 4 ; б) ∑ 3 ; в) ∑ 2 ; г) ∑n+3 ;
n =1 n=1 n + 4 n=1 n − 4 n + 1 n=1
∞ ∞ ∞
n +4
3
1 1
д) ∑ 6 ; е) ∑ ; є) ∑ ;
n =1 4n − 2n + 5n
2
n =1 3 n ( n + 3) n =1 3n + 1
2 4 5

8
 ∑ arcsin (1 / n 2 ) ;
∞ ∞ ∞
∑ ln(1 + 3 n ) ;
n
ж) з) ∑ sin ; и)
n =1 n =1 n +3
2
n =1
∞
1
і) ∑ .
n=1 n(3 + 2)
n

Розв’язання. а) Необхідна ознака збіжності виконується:

n 1n
lim a n = lim = lim = 0.
n →∞ n →∞ n + 4 n →∞ 1 + 4 n 2
2

Застосуємо достатню граничну ознаку порівняння. Оскільки

n n 1
an = ~ 2 = = bn , то порівнюємо даний ряд з гармоніч-
n +4 2
n n
∞
ним рядом ∑ n =1 1 / n , що розбігається:

an n2 1
lim = lim 2 = lim = 1.
n→∞ b n →∞ n + 4 n →∞ 1 + 4 n2
n
Одержана границя є скінченною і відмінною від нуля. Отже ці
∞
n
ряди поводять себе однаково, тобто ряд ∑ n2 + 4 також розбі-
n=1
гається.
б) Необхідна ознака виконується:
n 1 n2
lim an = lim = lim = 0.
n→∞ n →∞ n3 + 4 n →∞ 1 + 4 n 2

Застосуємо основну ознаку порівняння з більшим збіжним

∞
1 n 1 n n 1
рядом ∑2
: an = 3
n +4
, bn = 2 . 3
n
< 3 = 2 . Оскільки
n +4 n n
n=1 n
∞
n
an < bn , то ряд ∑ 3 також збігається.
n=1 n + 4
в) Необхідна ознака виконується:
1
lim an = lim = 0.
n→∞ n → ∞ n − 4n + 1
2

Застосуємо граничну ознаку збіжності, порівнюючи даний ряд

9
 ∞
зі збіжним рядом ∑ n =1 1 n2 :
an n2 1  ≠0
lim = lim 2 = lim =1  .
n →∞ n − 4n + 1 n →∞ 1 − 4 n + 1 n ≠∞
n→∞ b 2
n
Ряди поводять себе однаково щодо збіжності. Отже, даний ряд
збігається.
г) Необхідна ознака виконується:
n n n 1 n
lim a n = lim = lim = lim = 0.
n →∞ n →∞ n + 3 n →∞ n n + 3 n n →∞ 1 + 3 n

n 1 1
Оскільки an = ~ = bn , bn = , то застосуємо гра-
n+3 n n
ничну ознаку порівняння з розбіжним узагальненим гармонічним
∞
рядом ∑ n =1 1 n1 / 2 :
an n⋅ n n 1  ≠0
lim = lim = lim = lim =1  .
n→∞ b n →∞ n + 3 n →∞ n + 3 n→∞ 1 + 3 n ≠∞
n
Ряди поводять себе однаково щодо збіжності. Таким чином,
даний ряд розбігається.
д) Необхідна ознака виконується:
n3 + 4 1 n3 + 4 n6
lim an = lim 6 = lim = 0.
n→∞ n → ∞ 4n − 2n 2 + 5n n →∞ 4 − 2 n 4 + 5 n5

n3 + 4 n3 1
Оскільки an = ~ ~ 3 = bn , застосуємо
4n − 2n + 5n
6 2
4n 6
n
∞ ∞
граничну ознаку порівняння з рядом ∑ n =1 bn = ∑ n =1 1 n3 , що збі-
гається:
an n3 (n3 + 4) n5 + 4n 2
lim = lim 6 = lim 5 =
n→∞ b n → ∞ 4n − 2n 2 + 5n n → ∞ 4n − 2n + 5
n

1 + 4 n3 1  ≠0
= lim =  .
n→∞ 4 − 2 n + 5 n
4 5
4 ≠∞
Отже, ці ряди поводять себе однаково щодо збіжності, тобто

10
даний ряд теж збігається.
е) Необхідна ознака збіжності виконується:
1 1
lim a n = lim = = 0.
n →∞ n →∞ 3
n 2 (n + 3) ∞

Оскільки a n = 1 n 3 + 3n 2 ) ~ 1 n 3 = 1 / n = bn , то засто-
3 3

∞
суємо граничну ознаку порівняння з розбіжним рядом ∑ n =1 1/ n :
an n 1  ≠0
lim = lim = lim =1  .
n→∞ b
n
n →∞ 3
n + 3n
3 2 n →∞ 1 + 3 n
3
≠∞
∞
Оскільки гармонічний ряд ∑ n =1 1/ n розбігається, то і даний
ряд теж розбігається.
є). Необхідна ознака виконується:
1 1
lim a n = lim = = 0.
n→∞ n→∞ 4
3n + 1 5 ∞
1 1 1 1
Оскільки an = ~ ~ = 5 4 = bn , то засто-
4
3n + 1
5 4
3n 5 4 5
n n
∞
суємо граничну ознаку порівняння з рядом ∑ n =1 1 n5 / 4 . Уза-
∞
гальнений гармонічний ряд ∑ n =1 1 n p збігається при p >1.
∞
Оскільки 5 / 4 > 1 , то еталонний ряд ∑ n =1 1 n5 / 4 – збіжний.

an n5 4 n5 1 1
lim = lim = lim 4 5 = lim 4 =4 .
n→∞ b n →∞ 4 n → ∞ 3n + 1 n → ∞ 3 + 1 n5
n 3n + 1
5 3
Тобто an і bn є нескінченно малі одного порядку, два ряди
поводять себе однаково щодо збіжності. Отже, даний ряд збігається.
ж) Відомо, що lim (1 / α) ln(1 + α) = 1 . Тому для даного ряду
α →0
∞
можна застосувати граничну ознаку порівняння з рядом ∑ n =1 1/ n ,
що розбігається:

11
 ln (1 + 3 n )
a n = ln(1 + 3 n ) , bn = 1 n ;
an
lim = lim =
n→∞ b n →∞ 1n
n
ln (1 + 3 n )
= 3 lim = α = 3 n → 0 при n → ∞ =
n →∞ 3n
ln(1 + α) ≠ 0 
= 3 lim =3   . Ряд розбігається.
α →0 α ≠ ∞
з) Необхідна ознака виконується:
n 1n
lim an = lim sin = lim sin = sin 0 = 0 .
n →∞ n→∞ n +3
2 n → ∞ 1 + 3 n2
Порівняємо даний ряд з розбіжним гармонічним рядом
∞
∑ n =1
1/ n . За граничною ознакою:

lim
an
= lim
(
sin n /(n 2 + 3)
= 1 
)
≠ 0 
 . Ряд розбігається.
n→∞ b
n
n →∞ 1n ≠ ∞
и) Необхідна ознака виконується:
( )
lim an = lim arcsin 1 / n 2 = arcsin 0 = 0 .
n→∞ n→∞

Порівняємо цей ряд за граничною ознакою порівняння зі

збіжним рядом ∑
∞
1 n 2 : lim
an
= lim
arcsin 1 / n 2
= 1 
(
≠ 0 
 .
)
n =1 n→∞ b
n
n →∞ 1 n2 ≠ ∞
Отже, даний ряд збігається.
і) Очевидно, необхідна ознака виконується:
1
lim an = lim = 0.
n→∞ n → ∞ n (3 + 2) n

∞
Застосуємо основну ознаку порівняння з рядом ∑ n =1 (1/ 3)n .
Цей ряд збігається, як складений з членів геометричної прогресії зі
знаменником q = 1 3 < 1 . Справедлива нерівність
1 1 1
an = ≤ ≤ = bn ,
n(3 + 2)
n
3 +2n
3n
тобто члени даного ряду не перевищують членів збіжного
еталонного ряду. Таким чином, цей ряд збігається.

12
 1.4.3. Задачі для самостійної роботи
Завдання. Дослідити на збіжність дані числові ряди:

№ Завдання № Завдання
∞ ∞
1 n
1 ∑ n(5n + 2) 9 ∑ n2 + 9
n =1 n=1
∞ ∞
n 1
2 ∑ n3 − 5 10 ∑ n 2 + 2n − 3
n=1 n=1
∞ ∞
n 2
n3 − 3
3 ∑ tg n3 + 1 11 ∑ 5n 6 + n 2 − 4n + 1
n=1 n=1
∞ ∞
n n
4 ∑n+7 12 ∑ arctg n3 + 8
n=1 n =1
∞

∑ ln (1 + 5 )
1 ∞
5 ∑3 13 n2
n =1 n (n + 5)
2
n=1
∞ ∞
1 1
6 ∑4 14 ∑ 7 n + 3n
n=1 n +7 6
n =1
∞ ∞
1 n3
7 ∑ 4n + 3n 15 ∑ sin n5 + 4
n =1 n =1
∞ ∞
1 1
8 ∑ arcsin 2n 16 ∑ 2n + n2
n =1 n =1

1.4.4. Інтегральна ознака Коші

Ця ознака заснована на порівнянні числового ряду з невлас-
ним інтегралом.
Якщо функція f ( x) неперервна, монотонно спадає і додатна
∞
при x ≥ a , то ряд ∑ n =1 f (n) = f (1) + f (2) + ... + f (n) + ...
а) збігається, коли збігається невласний інтеграл
+∞
∫a f ( x)dx , тобто якщо він дорівнює деякій скінченній величині;

13
 б) розбігається, коли вказаний інтеграл розбігається, тобто
+∞
∫a f ( x)dx = +∞ .
На практиці функцію f ( x) одержуємо, замінюючи у виразі
загального члена a n ряду дискретну змінну n на неперервну
змінну х , причому нижня межа a дорівнює початковому значенню
n для даного ряду.
∞ ∞
1 1
Наприклад, ∑ an = ∑ 2
n ln n
. Тоді f ( x) =
x ln 2 x
, a = 2, і
n=2 n=2
∞
dx
будемо розглядати невласний інтеграл ∫ x ln 2 x .
2

1.4.5. Приклади розв’язання задач

Приклад. Дослідити на збіжність дані числові ряди:
∞ ∞ ∞ ∞
1 1 arctg n
∑ n ⋅ e− n
2
а) ∑ ; б) ∑ n ln 4 n ; в) ∑ ; г) .
n =1 1 + n
2
n=2 n ln n n= 2 n =1

Розв’язання. а) Застосуємо достатню інтегральну ознаку Коші.

1
Розглянемо функцію f ( x) = , що приймає додатні значення,
x ln x
неперервна і монотонно спадає на інтервалі [ 2 ; + ∞) , причому
f (n) = a n . Дослідимо невласний інтеграл:
+∞ +∞ A A
dx dx d ln x
∫ f ( x)dx = ∫ = lim ∫ x ln x A→ +∞ ∫ ln x =
= lim
2 2 x ln x A→ +∞ 2 2

= lim 2 ln x
A→ + ∞
A

x
= 2 lim
A→ + ∞
( ln A − ln 2 = +∞ . )
Оскільки цей невласний інтеграл розбігається, то даний ряд
теж розбігається.
б) Застосуємо інтегральну ознаку Коші, вводячи функцію
f ( x) = 1 ( x ln 4 x) , що приймає додатні значення, неперервна і
монотонно спадає на інтервалі [2 ; + ∞) , причому f (n) = a n .
Розглянемо невласний інтеграл:

14
 +∞ +∞ A A
dx dx d ln x
∫ f ( x)dx = ∫ = lim ∫ = lim ∫ =
2 2 x ln x A→ +∞ 2 x ln x A→ +∞ 2 ln 4 x
4 4

A
ln −3
A A
−4 1 1
= lim ∫ ln xd (ln x) = lim = − lim =
A → +∞ A→ +∞ − 3 3 A→ +∞ ln 3 x 2
2 x

A→ +∞
(
= −(1 / 3) lim 1 ln A − 1 ln 2 = 1 (3 ln 3 2) ≠ ∞ .
3 3
)
Отже, цей невласний інтеграл збігається, а тому даний ряд
∞
1
∑ 4
теж збігається.
n=1 n ln n

в) Оскільки (arctg x)′ = 1 /(1 + x 2 ) , зручно застосувати інтег-

arctg x
ральну ознаку Коші. Розглянемо функцію f ( x) = , що на
1+ x2
інтервалі [1; + ∞ ) задовольняє умовам цієї ознаки. Дослідимо
невласний інтеграл:
∞ ∞ A
arctg x arctg x
∫ f ( x)dx = ∫ dx = lim ∫ dx =
1 1+ x 1 1+ x
2 A→∞ 2
1
A 1 A
= lim =  arctg 2 x  =
A→∞
∫ arctg x d ( arctg x ) lim
A→∞  2 
1  1 

= 1 2 ⋅ lim (arctg 2 A − arctg 21) = 1 2 ⋅ (arctg 2∞ − arctg 21) =

A→ ∞

( )
= 1 / 2 ⋅ (π / 2)2 − (π / 4)2 = 3π2 / 32 ≠ ∞ .
Невласний інтеграл збігається, тому даний ряд теж збігається.
г) Необхідна ознака виконується:
n ∞ n'
lim an = lim n ⋅ e − n = lim
2
= = lim =
∞ n → ∞ (e n ) '
2 2
n→∞ n→∞ n →∞ en

1 1
= lim = = 0.
∞
2
n →∞ e n ⋅ 2n
Застосуємо інтегральну ознаку Коші, вводячи функцію
f ( x) = x ⋅ e − x , що на інтервалі [1; + ∞) відповідає умовам цієї
2

15
ознаки. Розглянемо невласний інтеграл:
∞ ∞ A A
1
f ( x)dx = ∫ x e− x dx = lim ∫ x e − x dx = − lim ∫ e − x d (− x 2 ) =
2 2 2

∫ A→∞ 2 A→∞ 1
1 1 1

=−
1
2 A→ ∞
2

1
A1
2 A→ ∞
2
( 1
2
1 1
lim e − x = − lim e − A − e −1 = −  0 −  =
e  2e
)
≠ ∞.

Оскільки невласний інтеграл збігається, то і даний ряд теж

збігається.

1.4.6. Задачі для самостійної роботи

Завдання. Дослідити на збіжність дані числові ряди:

№ Завдання № Завдання
∞ ∞
1
∑ ∑ n 2 ⋅ e −n
3
1 9
n=1 (n + 1) ln(n + 1) n=1
∞ ∞
arctg 3n
2 ∑ n e−n 10 ∑
n =1 1 + 9 n
2
n =1
∞ ∞
arctg 2n ln 2 n
3 ∑ 11 ∑ 3
n =1 1 + n
2
n =1 n
∞ ∞
1 ln (3n − 1)
4 ∑ (3n + 2) ln 4 (3n + 2) 12 ∑ (3n − 1)
n =1 n =1
∞ ∞
ln 2 n ln (n 2 + 1)
5 ∑ n 13 ∑ 2
n =1 n =1 n + 1
∞
1 ∞ 2− n
6 ∑ (4n + 1) ln (4n + 1)
14 ∑
n =1 n =1 n
∞
1 ∞41 / n
7 ∑ (1 + 4n2 ) arctg 2n 15 ∑ 2
n =1 n =1 n
∞ 2
1 ∞ e1 / n
8 ∑ ( n + 2 ) ln 2 ( n + 2 ) 16 ∑
n =1 n =1 n3

16
 1.4.7. Ознака Даламбера
Ця достатня ознака в своїй основі має порівняння даного
числового ряду з відповідним узагальненим геометричним рядом.
an +1
Якщо lim = q , то при q < 1 ряд збігається, при q > 1
n→∞ a
n
ряд розбігається, а при q = 1 не можна зробити висновок,
збігається ряд чи розбігається.
Щоб не натрапити на останній випадок невизначеності, ознаку
Даламбера застосовують до таких рядів, загальний член яких має в
своєму складі факторіал або показникову функцію від n , наприклад
∞ ∞
n2 4n − 3
∑ 32n +1 або ∑ (3n − 1)! .
n =1 n =1
Зауважимо, що an +1 одержуємо з an , замінюючи n на n + 1 .
n2 (n + 1) 2 (n + 1) 2
Наприклад, якщо an = 2 n +1 , то an +1 = 2( n +1) +1 = 2 n + 3 , якщо
3 3 3
4n − 3 4(n + 1) − 3 4n + 1
an = , то an +1 = = .
(3n − 1)! (3(n + 1) − 1)! (3n + 2)!

1.4.8. Приклади розв’язання задач

Приклад. Дослідити на збіжність дані числові ряди:
∞ ∞
∞
3n + 2 ∞
n! n2 5n + 1
а) ∑ 5n ; б) ∑ n 2 + 2 ; в) ∑ ; г) ∑3 ;
n =1 n =1 n =1 ( 2n)! n=1 n2 ⋅ 4n
∞
n ⋅ 5n ∞
n4 ∞
(n + 1)2n −1 ∞
1
д) ∑ n − 2 ; е) ∑ n +1 ; є) ∑ 2 ; ж) ∑ n arcsin 3n ;
n =1 4 n =1 3 n =1 n + 3 n =1
n −1
∞
n! ∞
n⋅3 ∞
n ∞
52 n−1
з) ∑ n ; и) ∑ (2n − 3)! ; і) ∑ n arctg 3n ; ї)
2
∑ (n + 1)! ;
n =110 (2n − 1) n =1 n =1 n=1
∞ ∞ ∞
n +1 3n − 1 3 ⋅ 5 ⋅ K ⋅ (2n + 1)
й) ∑ en ; к) ∑ n! ; л) ∑ 2 ⋅ 5 ⋅ K ⋅ (3n − 1) .
n =1 n =1 n =1

Розв’язання. а) У загальний член цього ряду входить показ-

17
никова функція 5 n , тому доцільно застосувати достатню ознаку
Даламбера:
3n + 2 3(n + 1) + 2 3n + 5 a
an = n
; an +1 = n +1
= n +1 ; lim n +1 =
5 5 5 n → ∞ an
(3n + 5) ⋅ 5n 1 3n + 5 1 3+5 n 1
= lim = lim = lim = < 1.
n → ∞ 5n +1 (3n + 2) 5 n → ∞ 3n + 2 5 n → ∞ 3+ 2 n 5
Ряд збігається.
б) У загальний член цього ряду входить факторіал n! , тому за-
стосуємо ознаку Даламбера:
n! (n + 1)! an+1 (n + 1)!(n 2 + 2)
an = , a n +1 = ; lim = lim =
n2 + 2 (n + 1) 2 + 2 n→∞ an n→∞ ((n + 1) 2 + 2)n!

n 3 + n 2 + 2n + 2 1 + 1 n + 2 n 2 + 2 n3 1
= lim = lim = = ∞ > 1.
n→∞ n 2 + 2n + 3 n →∞ 1 n + 2 n2 + 3 n3 0
Ряд розбігається.
в) У загальний член цього ряду входить (2n)! , тому засто-
суємо достатню ознаку Даламбера:
n2 (n + 1) 2 (n + 1) 2 a
an = , an +1 = = ; lim n +1 =
(2n)! (2(n + 1))! (2n + 2)! n→∞ an
2
(n + 1) 2 (2n)! (n + 1) 2 (2n)!  n + 1
= lim = lim ⋅ = lim   ×
n → ∞ ( 2n + 2)!n 2 n →∞ ( n) 2
(2n + 2)! n → ∞  n 

= lim (1 + 1 / n ) ⋅ lim
(2n)! 1
× lim =
2
n → ∞ ( 2 n)!( 2 n + 1)( 2n + 2) n→∞ n → ∞ ( 2n + 2)( 2 n + 1)

= 1 ⋅ 0 = 0 < 1 . Ряд збігається.

г) Загальний член цього ряду можна записати у вигляді
5n + 1
an = . До його складу входить показникова функція
3
n ⋅4
2 n3

n3
4 . Тому застосуємо достатню ознаку Даламбера:
5(n + 1) + 1 an +1
an +1 = ; lim =
( n +1) 3 n →∞ a
3
(n + 1) ⋅ 4
2
n

18
 (5n + 6)3 n 2 ⋅ 4n 3 1 5n + 6
= lim = lim ×
n→∞ 3
(n + 1) 2 ⋅ 4( n +1) 3 (5n + 1) 41 / 3 n →∞ 5n + 1

n2 5+6 n 1
× lim 3 = 4−1 3 lim ⋅ lim 3 =
n→∞ n + 2n + 1
2 n→∞ 5 + 1 n n→∞ 1 + 2 n + 1 n 2

= 4−1 3 ⋅ 1 ⋅ 3 1 = 4−1 3 < 1 . Ряд збігається.

д) У загальному члені ряду є показникові функції 5n і 4 n − 2 ,
тому застосуємо достатню ознаку Даламбера:
n ⋅ 5n n ⋅ 5n
an = n −2
= −2
= n ⋅ (5 4)n ⋅ 4 2 = 16n ⋅ (5 4 )n ;
4 4 ⋅4
n

16(n + 1)(5 4)
n +1
an +1 = 16(n + 1)(5 4) ; lim
n +1 an +1
= lim =
n →∞ a
n
n→∞ 16n(5 4)n +1
= (5 / 4) lim (1 + 1 / n ) = 5 / 4 > 1 . Ряд розбігається.
n→∞
е) До загального члену ряду входить показникова функція
n +1
3 , тому застосуємо достатню ознаку Даламбера:
n4 (n + 1)4 an +1 (n + 1) 4 3n+1
an = ; an +1 = ; lim = lim =
3n +1 3n + 2 n →∞ a
n
n → ∞ 3n + 2 ⋅ n 4
4
 n +1
 = lim (1 + 1 n ) = < 1 . Ряд збігається.
1 1 1
= lim  4
3 n →∞  n  3 n →∞ 3
є) У загальному члені ряду є показникова функція 2 n −1 , тому
застосуємо достатню ознаку Даламбера:
(n + 1)2n −1 (n + 2)2n an +1
an = ; an +1 = ; lim =
n2 + 3 (n + 1) 2 + 3 n →∞ a
n

(n + 2) ⋅ 2n (n 2 + 3) n+2 n2 + 3
= lim = 2 lim ⋅ lim =
n→∞ ((n + 1) 2 + 3)(n + 1) ⋅ 2n −1 n → ∞ n + 1 n → ∞ ( n + 1) 2 + 3

1+ 2/ n 1 + 3 n2
= 2 lim ⋅ lim = 2 ⋅1⋅1 = 2 > 1.
n → ∞ 1 + 1 / n n → ∞ (1 + 1 / n) 2 + 3 n 2

Ряд розбігається.

19
 ж) Застосуємо достатню ознаку Даламбера:
an = n ⋅ arcsin (1 / 3n ) ; an +1 = (n + 1) ⋅ arcsin (1 / 3n +1 ) .
an +1 (n + 1) arcsin (1 / 3n +1 ) n +1
lim = lim n
= lim ×
n→∞ a n →∞ n arcsin (1 / 3 ) n→∞ n
n

arcsin (1 / 3n +1 ) 1 / 3n +1
× lim = lim (1 + 1 / n ) ⋅ lim =
n → ∞ arcsin (1 / 3n ) n →∞ n → ∞ 1 / 3n

1 1
= arcsin α ~ α при α → 0 = 1 ⋅ = < 1 . Ряд збігається.
3 3
з) У загальному члені ряду є показникова функція 10 n і фак-
торіал n! , тому можемо застосувати ознаку Даламбера:
n! (n + 1)! (n + 1)!
an = n ; an +1 = n +1 = n +1 ;
10 (2n − 1) 10 (2(n + 1) − 1) 10 (2n + 1)
an +1 (n + 1)!⋅10n (2n − 1) 1 (n + 1)(2n − 1)
lim = lim +
= lim =
n→∞ a
n
n → ∞ 10 n 1
(2n + 1) n! 10 n → ∞ 2n + 1
1 (1 + 1 / n) (2 − 1 / n) 1 2
= lim = ⋅ = ∞ > 1 . Ряд розбігається.
10 n →∞ 2 / n + 1/ n 2
10 0
и) У загальному члені ряду є показникова функція 3n −1 і
факторіал (2n − 3)! Отже, застосуємо ознаку Даламбера:
n ⋅ 3n −1 (n + 1) ⋅ 3n (n + 1) ⋅ 3n a
an = ; an +1 = = ; lim n +1 =
(2n − 3)! (2(n + 1) − 3)! (2n − 1)! n→∞ an
(n + 1) ⋅ 3n (2n − 3)! (n + 1)(2n − 3)!
= lim −
= 3 lim =
n → ∞ ( 2n − 1)!⋅n ⋅ 3 n 1 n → ∞ n(2n − 3)!( 2n − 2)( 2n − 1)

= 3 lim (1 + 1 / n ) ⋅ lim
1
= 3 ⋅1⋅ 0 = 0 < 1 .
n→∞ n → ∞ ( 2n − 2)( 2n − 1)
Ряд збігається.
і) У складі загального члена ряду є показникова функція 3n .
Отже, можемо застосувати ознаку Даламбера:
an = n 2 ⋅ arctg (n / 3n ) ; an +1 = (n + 1) 2 ⋅ arctg ((n + 1) / 3n +1 ) ;

20
 an +1 (n + 1) 2 arctg ((n + 1) / 3n +1 ) (n + 1) 2
lim = lim = lim ×
n→∞ a
n
n →∞ n 2 arctg (n / 3n ) n →∞ n2
arctg ((n + 1) / 3n +1 )
× lim .
n →∞ arctg (n / 3n )
За допомогою правила Лопіталя знаходимо
n 1
lim = lim = 0.
n → ∞ 3n n → ∞ 3n ln 3
arctg α
За першою чудовою границею = 1 , тобто
lim
α α→0
n n n
arctgα ~ α при α → 0 . Тоді arctg n ~ n при α = n → 0 і
3 3 3
n +1 n +1
arctg n +1 ~ n +1 при α = (n + 1) 3 n+1 → 0 . Еквівалентні нескін-
3 3
ченно малі у відношенні замінюються одна на іншу. Таким чином,
arctg ((n + 1) / 3n +1 ) (n + 1) 3n +1 1 n +1 1
lim n
= lim n
= lim = .
n→∞ arctg (n / 3 ) n→∞ n 3 3 n →∞ n 3

Тоді lim n +1 = lim (1 + 1 / n ) ⋅ = < 1 . Ряд збігається.

a 2 1 1
n→∞ a n →∞ 3 3
n
ї) У загальному члені ряду є факторіал (n + 1)! , а також
показникова функція 52 n −1 , тому застосуємо ознаку Даламбера:
52 n −1 52( n +1) −1 52 n +1 a
an = , an +1 = = ; lim n +1 =
(n + 1)! (n + 1 + 1)! (n + 2)! n→∞ an
52 n +1 (n + 1)! (n + 1)! 1
= lim −
= 25 lim = 25 lim =
n → ∞ ( n + 2)!5 2 n 1 n → ∞ ( n + 1)!( n + 2) n →∞ n + 2

= 25 ⋅ 0 = 0 < 1 . Ряд збігається.

й) У загальному члені ряду є показникова функція e n , тому
застосуємо ознаку Даламбера:
n +1 n+2 an +1 ( n + 2) e n
an = , an +1 = n +1 ; lim = lim n+1 =
e n
e n→∞ a
n
n→∞ e ⋅ ( n + 1)

21
 1 n+2 1 1+ 2 n 1
= ⋅ lim = lim = < 1 . Ряд збігається.
e n→∞ n + 1 e n→∞ 1 + 1 n e
к) У загальному члені є факторіал n! , тому застосуємо ознаку
Даламбера:
3n − 1 3(n + 1) − 1 3n + 2
an = , an +1 = = ;
n! (n + 1)! (n + 1)!
an +1 (3n + 2)n! 3n + 2
lim = lim = lim =
n→∞ an n → ∞ ( n + 1)!(3n − 1) n → ∞ (3n − 1)( n + 1)

3 / n + 2 / n2
= lim = 0 < 1. Ряд збігається.
n → ∞ (3 − 1 / n)(1 + 1 / n)

л) Застосуємо ознаку Даламбера:

3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ K ⋅ (2n + 1) 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ K ⋅ (2n + 1)(2n + 3)
an = , an +1 = .
2 ⋅ 5 ⋅ 8 ⋅ K ⋅ (3n − 1) 2 ⋅ 5 ⋅ 8 ⋅ K ⋅ (3n − 1)(3n + 2)
a 3 ⋅ 5 ⋅ K ⋅ (2n + 1)(2n + 3) ⋅ 2 ⋅ 5 ⋅ K ⋅ (3n − 1)
lim n +1 = lim =
n→∞ a n → ∞ 2 ⋅ 5 ⋅ K ⋅ (3n − 1)(3n + 2) ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ K ( 2 n + 1) ⋅
n
2n + 3 2+3 n 2
= lim = lim = < 1 . Ряд збігається.
n → ∞ 3n + 2 n →∞ 3 + 2 n 3

1.4.9. Задачі для самостійної роботи

Завдання. Дослідити на збіжність дані числові ряди:
№ Завдання № Завдання
∞ ∞
5n + 3 (n + 1)!
1 ∑ 7n 9 ∑
n=1 n + 1
3
n=1
∞ ∞
n3 1
2 ∑ (3n)! 10 ∑ n 2 arctg 5n
n=1 n =1
∞ ∞
(n + 2) ⋅ 3 n
n3
3 ∑ 6n+1 11 ∑ 5 n+ 2
n=1 n=1
∞
∞
n ⋅ 3n + 4 3n − 4
4 ∑ n2 + 5 12 ∑3
n=1 n=1 n ⋅ 5n−1

22
 ∞
(n + 2)! ∞
(n + 1) ⋅ 2 n+3
5 ∑ 4 n (3n + 1) 13 ∑
n=1 n=1 (2n + 1)!
∞
n2 ∞
3 2 n +3
6 ∑ n arctg 6n 14 ∑ (n + 4)!
n =1 n=1
∞ ∞
2n − 1 5n + 3
7 ∑ n+2
15 ∑ (n + 2)!
n=1 e n=1
∞ ∞
4 ⋅ 7 ⋅ K ⋅ (3n + 1) n
8 ∑ 5 ⋅ 7 ⋅ K ⋅ (2n + 3) 16 ∑ n 2 sin 4n
n =1 n =1

1.4.10. Радикальна ознака Коші

Ця ознака є достатньою і базується, як і ознака Даламбера, на
порівнянні даного числового ряду з відповідним узагальненим
геометричним рядом.
Якщо lim n an = q , то при q < 1 ряд збігається, при q > 1
n →∞
ряд розбігається, а при q = 1 не можна зробити висновок щодо
збіжності чи розбіжності ряду.
Радикальну ознаку Коші зручно застосовувати, коли загальний
член ряду має в своєму складі показникові функції від n , з яких
досить просто добувається корінь n -го степеня. Наприклад,
∞ ∞ ∞ n2
n+2 n 2n + 1  4n − 1 
∑ sin n −3
2
; ∑ ln 3n
n+3
; ∑  7n + 3  .
n =1 n =1 n =1 

1.4.11. Приклади розв’язання задач

Приклад. Дослідити на збіжність дані числові ряди:
n +1
∞
 2n − 3 
n ∞
n ∞  n2 + 1 
а) ∑   ; б) ∑ sin n 2 + 1 ; в)
n
∑  arctg n3 − 2  ;
n=1  3n + 1  n =1 n =1 
n−2
n + 3 ∞ ∞
3n + 2
n
∞
  5n + 6 
г) ∑  arcsin
n =1  n +1
 ; д) ∑  2n + 1 
n =1 
; е) ∑ n ;
n =1 n

23
 2 n 2 −3 3n 2 +1
∞
 3n − 1   n 2 + 2n 
∞ ∞
n2
є) ∑  
n =1 3n + 2 
; ж) ∑  2
n =1 n + 4 

 ; з) ∑ ln n
n =1 n +1
;

∞ n −3 ∞
 n  n+3
и) ∑4 n
 arctg 
n+ 2
; і) ∑ tg n +1 n2
;
n =1  n =1
3n −1 n
 ∞
n +1  ∞ 5n 2 + 4 
ї) ∑  arcsin  ; й) ∑  2  ;

n =1 2n + 5  n =1 2n + n + 1 

∞ 3n 2 +1
1  2n − 3  ∞
sin n 1 n
к) ∑ n  
n =1 3  2n + 3 
; л) ∑
n =1 5 n +2
.

Розв’язання. а) Загальний член ряду є n -м степенем дробу

(2n − 3) (2n + 1) , тому застосуємо радикальну ознаку Коші:
 2n − 3  2n − 3 2−3 n 2
n

lim an = lim n 
n
 = lim = lim = < 1.
n →∞ n→∞
 3n + 1  n→∞ 3n + 1 n →∞ 3 + 1 n 3
Ряд збігається.
б) Загальний член ряду є степенем з показником n виразу
( )
sin n (n 2 + 1) , тому застосуємо радикальну ознаку Коші:
n n 1n
lim n an = lim n sin n = lim sin 2 = lim sin =
n →∞ n →∞ n + 1 n→∞
2
n + 1 n →∞ 1 + 1 n 2
= sin 0 = 0 < 1 . Ряд збігається.
в) Загальний член ряду є степенем з показником n + 1 виразу
n2 + 1
arctg , тому застосуємо радикальну ознаку Коші:
n3 − 2
n +1 ( n +1) / n
 n2 + 1   n2 + 1 
lim an = lim
n n  arctg 3  = lim  arctg 3  =
n →∞ n→∞  n − 2  n →∞ n − 2 
 
1+1 n
 1 n + 1 n 
3

= lim arctg = arctg 0 = 0 < 1 . Ряд збігається.
n→∞  1 − 2 n3 


24
 n+3
г) Загальний член ряду є n -м степенем виразу arcsin ,
n +1
тому застосуємо радикальну ознаку Коші:
n
 n + 3 n+3
lim an = lim  arcsin
n n  = lim arcsin =
n→∞ n→∞  n +1  n→∞ n +1
1+ 3 n π
= lim arcsin = arcsin 1 = > 1 . Ряд розбігається.
n→∞ 1+1 n 2
д) Загальний член ряду є (n − 2) -м степенем виразу
(5n + 6) (2n + 1) , тому застосуємо радикальну ознаку Коші:
n−2
n−2
 5n + 6   5n + 6  n
lim n an = lim n   = lim   =
n →∞ n → ∞  2n + 1  n → ∞  2n + 1 

1− 2 n 1
5+6 n 5 5
= lim   =   = > 1 . Ряд розбігається.
n→∞ 2 + 1 n  2 2
 
3n + 2 3n ⋅ 32
е) Загальний член ряду an = n
= n
= 9 ⋅ (3 n )n . Таким
n n
чином, an містить у вигляді множника n -й степінь дробу 3 n ,
тому можемо застосувати радикальну ознаку Коші:
1
lim a n = lim 9 ⋅ (3 n ) = lim ⋅ lim 3 n = 1 ⋅ 0 = 0 < 1 .
n n
n 9n
n →∞ n →∞ n →∞ n →∞
Ряд збігається.
є) Загальний член ряду є степенем з показником 2n 2 − 3 ви-
разу (3n − 1) (3n + 2) , тому застосуємо радикальну ознаку Коші:
2 n 2 −3
2 n 2 −3
 3n − 1   3n − 1  n
lim n an = lim n   = lim  =
n →∞ n →∞
 3n + 2  n→∞ 3n + 2
 
3n + 2  3 2 n 2 − 3  6n 2 −9
⋅ − ⋅
 −3  −3  3n + 2 n 
 − lim
= lim 1 +  =e n→∞ 3 n 2 + 2 n
=
n → ∞ 3n + 2 

25
 6 −9 n 2
− lim
n→∞ 3 + 2 n
=e = e − 2 < 1 . Ряд збігається.
ж) Показник степеня 3n 2 + 1 у загальному члені даного ряду
залежить від n , тому можемо застосувати радикальну ознаку Коші:
3n 2 +1 ( 3n 2 +1) n
 n 2 + 2n   n 2 + 2n 
lim n an = lim n  2  = lim  2  =
n→∞ n →∞  n +4  n →∞ n + 4 
   
 2 n − 4 3n 2 +1 
n 2 + 4  2 n − 4 3n 2 +1  lim  ⋅ 

n→∞
(
= lim 1 + (2n − 4) /(n 2 + 4) ) ⋅
2 n − 4  n 2 + 4
⋅
n  =e
n →∞ n n2 +4 
 
=
3 +1 n 2
lim ( 2 − 4 / n ) ⋅ lim
n→∞ 1+ 4
= e 2⋅3 = e6 > 1 . Ряд розбігається.
n2
n→∞
=e
з) Загальний член ряду є степенем з показником n виразу
n2
ln , тому застосуємо радикальну ознаку Коші:
n +1
n2 1
lim n an = lim n ln n = lim ln =
n→∞ n→∞ n +1 n → ∞ 1 n +1 n
2

1
= ln = ln ∞ = ∞ > 1 . Ряд розбігається.
0
и) Загальний член ряду an = 4n : arctg n − 3 (n (n + 2) ) містить
степені з показниками n та 3 − n , що залежать від n , тому
застосуємо радикальну ознаку Коші:
lim n an = lim n
4n : arctg n −3 (n (n + 2) ) =
n →∞ n→∞

= 4 : lim arctg ( n −3) / n (n (n + 2) ) = 4 : lim arctg 1− 3 n

1
=
n →∞ n →∞ 1+ 2 n
= 4 : arctg 1 = 16 / π > 1 . Ряд розбігається.
і) У загальному члені ряду є степінь з показником n + 1 виразу
( )
tg (n + 3) n 2 , тому застосуємо радикальну ознаку Коші:

26
 n +1
n+3 n +1 n+3
lim an = lim tg
n n
2
= lim tg n =
n→∞ n→∞ n n→∞ n2
( )
= lim tg 1+1 n 1 n + 3 n 2 = tg 0 = 0 < 1 . Ряд збігається.
n→∞

ї) Загальний член ряду має показник степеня 3n − 1 , що зале-

жить від n , тому застосуємо радикальну ознаку Коші:
3n −1
 n +1 
lim an = lim
n n  arcsin  =
n→∞ n→∞  2n + 5 
(3n −1) n 3 −1 n
 n +1   1+1 n 
= lim  arcsin  = lim  arcsin  =
n →∞  2n + 5  n →∞
 2 + 5 n 
= (arcsin (1 / 2) )3 = (π / 6)3 < 1 . Ряд збігається.
5n 2 + 4
й) Загальний член ряду є n -м степенем дробу ,
2n 2 + n + 1
тому можна застосувати радикальну ознаку Коші:
n
 5n 2 + 4  5n 2 + 4
lim n an = lim n  2  = lim 2
 =
n →∞ n →∞
 2 n + n + 1  n → ∞ 2n + n + 1

5+ 4 n 2
5
= lim = > 1 . Ряд розбігається.
n→∞ 2 + 1 n 2
к) У загальному члені ряду показники степенів n та 3n 2 + 1
залежать від n , тому застосуємо радикальну ознаку Коші:
3n 2 +1 ( 3n 2 +1) n
1  2n − 3  1  2n − 3 
lim an = lim
n n
  = lim   =
n→∞ n→∞ 3n  2n + 3  3 n →∞  2n + 3 
2 n + 3  − 6 3n +1  2

= lim (1 + (−6) /(2n + 3) ) − 6  2 n + 3 n  =

1 ⋅ ⋅
3 n→∞
3n 2 +1 3 +1 n 2 3
1 − 6 lim 2 1 − 6 lim 1 − 6⋅ 1
= e n→∞ 2 n + 3n = e n→∞ 2 + 3 n = e 2 = e −9 < 1 .
3 3 3 3
Ряд збігається.

27
 л) У загальному члені ряду показники степенів n та n + 2 ,
тому можна застосувати радикальну ознаку Коші:
sin n 1 n sin 1 n sin 1 n sin 0
lim n an = lim n n+2
= lim ( n + 2) / n = lim 1+ 2 n = =
n →∞ n →∞ 5 n →∞ 5 n →∞ 5 5
= 0 < 1 . Ряд збігається.

1.4.12. Задачі для самостійної роботи

Завдання. Дослідити на збіжність дані числові ряди:

№ Завдання № Завдання
∞ n ∞
 4n + 5  n+1 n3
1 ∑  5n − 3  9 ∑ ln n2 + 3
n=1   n=1
∞ 2 ∞
n n
2 ∑ tg n n3 + 3 10 ∑ 5n + 2 sin n
n +1
n=1 n =1
n +3 ∞
∞
 n+3  n2 + 1
3 ∑  arcsin n 2 + 2  11 ∑ tg n−2 n3
n=1   n=1
3n 2 n+3
∞  n2 + 5  ∞
 n +1 
4 ∑  arcsin 
n 2 − 3 
12 ∑  arctg n + 2 
n =1 n =1  
∞ ∞
5n tg n 1 n 2
5 ∑ 2n 13 ∑ 7 n−1
n =1 n n=1
n+ 4 n +1
∞
 3n − 1  ∞  3n 4 + 1 
6 ∑  5n + 6  14 ∑  2n 4 + n 2 + 3 
n=1   n=1  
∞ n2 +4 n 2 +1
 2n + 3  ∞
1 n+ 2
7 ∑  2n − 1  15 ∑ 5n  n + 1 
n=1   n =1  
n 2 −3 ∞
∞
 n + 3 n2 n4
8 ∑ n + 5 16 ∑ ln n4 + 4
n=1   n =1

28
 1.5. Знакопочергові ряди
Знакопочерговий ряд (ряд Лейбниця) має вигляд
∞ ∞
∑ un = ∑ (−1)n +1 an = a1 − a2 + a3 − a4 + ... + (−1)n +1 an + ... , (*)
n =1 n =1
де | un | = an ≥ 0 .
Якщо збігається ряд, складений із модулів членів даного ряду,
∞
тобто ряд ∑ n =1 an є збіжним, то сам ряд (*) теж збігається і
називається абсолютно збіжним.
∞
Якщо ряд з модулів ∑ n =1 an розбігається, а сам знакопо-
черговий ряд (*)збігається, тоді він називається умовно збіжним.
Достатня ознака Лейбниця: Якщо для знакопочергового ряду
∞
∑ (−1) n +1 an виконуються дві умови:
n =1
1) a1 > a2 > ... > an > ... ; 2) lim an = 0 ,
n →∞
тобто послідовність, складена з модулів членів ряду, є монотонно
спадною і прямує до нуля, тоді цей ряд є збіжним.
Друга умова ознаки Лейбниця, як розглянуто раніше, є необ-
хідною для збіжності. Тому спочатку перевіряють саме її.
Підкреслимо, що виконання ознаки Лейбниця гарантує не аб-
солютну, а лише умовну збіжність ряду.

1.5.1. Приклади розв’язання задач

Приклад. Дослідити на умовну та абсолютну збіжність дані
знакопочергові числові ряди:
∞ ∞
(−1) n ∞
2n + 1 n
а) ∑ 2 ; б) ∑ (−1)n (n + 1)(n + 2) ; в) ∑ (−1)n 2n − 1 ;
n =1 4n + 3 n =1 n =1
∞ ∞ ∞
n2 (−1) n (−1) n ⋅ 2n
г) ∑ (−1)n 2n −1 ; д) ∑ 3 3n − 1 ; е) ∑ n2
;
n =1 n =1 n =1
∞ ∞ ∞
π (−1) n (−1) n
є) ∑ ( −1) sin
n
; ж) ∑ ; з) ∑ ;
n =1 n +1 n =1 ln(n + 1) n =1 ( n + 1) ln(n + 1)

29
 ∞ ∞ n+2
πn  n 
и) ∑ (−1) n arcsin n 3n
; і) ∑ (−1) n  3n − 1  ;
n =1 n =1  
n2 +2
∞
n ∞  n2 − 3 
ї) ∑ ( −1) n n 2 sin 3 ; й) ∑ ( −1) n  2 
 ;
n =1 n +1 n =1  n + 1 
∞
n ⋅ 3n −1 ∞
1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ (2n − 1)
к) ∑ (−1) n
; л) ∑ ( −1) n .
n =1 (n + 1)! n =1 1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ 10 ⋅ ... ⋅ (3n − 2)
Розв’язання. а) Складемо ряд з абсолютних величин
∞ ∞ ∞
1 1
∑ un = ∑ 4n 2 + 3 . Порівняємо його з рядом ∑ n 2 , що збігається:
n =1 n =1 n =1
11 1
an = 2 < 2 < 2 = bn .
4n + 3 n + 3 n
За основною ознакою порівняння ряд з модулів збігається.
Таким чином, даний знакопочерговий ряд збігається абсолютно.
∞ ∞
2n + 1
б) Ряд ∑ un = ∑ з абсолютних величин членів
n =1 n =1 (n + 3)(n + 5)
∞
даного знакопочергового ряду можна порівняти з рядом ∑ n =1 1/ n ,
що розбігається. За граничною ознакою порівняння:
an (2n + 1)n 2n 2 + 1
lim = lim = lim 2 =
n→∞ b n → ∞ ( n + 1)( n + 2) n → ∞ n + 3n + 2
n

2 +1 n 2 ≠ 0 
= lim = =2   .
n→∞ 1 + 3 n + 2 n
≠ ∞
2
1
Отже, ряд з модулів розбігається. Застосуємо ознаку Лейб-
ниця, щоб перевірити, чи збігається знакопочерговий ряд умовно:
2n + 1 2n
lim an = lim = lim =0.
n→∞ n → ∞ (n + 1)(n + 2) n → ∞ (1 + 1 / n)(1 + 2 / n)

Отже, виконується друга умова ознаки Лейбниця.

3 1 5 7 9 3
a1 = = ; a2 = ; a3 = a4 = = ; … маємо
6 2 12 20 30 10

30
1 5 7 3
> > > > ... Отже, виконується перша умова ознаки
2 12 20 10
Лейбниця: a1 > a2 > a3 > a4 > ... .
Таким чином, даний ряд збігається. Оскільки ряд з його
абсолютних величин розбігається, то ця збіжність умовна.
в) Перевіримо виконання умов ознаки Лейбниця:
n 1 n 0 2
lim an = lim = lim = = 0 ; a1 = 1 ; a2 = ;
n→∞ n → ∞ 2n − 1 n →∞ 2 − 1 n 2 3
3 2 3
a3 = ; … 1> > > ... . Отже, a1 > a2 > a3 > ... .
5 3 5
Обидві умови ознаки Лейбниця виконуються, отже, даний ряд
збігається. Дослідимо, збігається він абсолютно чи умовно.
Розглянемо ряд, складений з його абсолютних величин:
∞ ∞ ∞
n 1
∑ un = ∑ 2n − 1 . Цей ряд можна порівняти з рядом ∑ n
, що
n =1 n =1 n =1
розбігається:
a n = n (2n − 1) ; bn = 1 n;
an n⋅ n n 1 1 ≠ 0 
lim = lim = lim = lim =  .
n→∞ b
n
n → ∞ 2n − 1 n →∞ 2n − 1 n →∞ 2 − 1 n 2  ≠ ∞ 
За граничною ознакою порівняння цей ряд розбігається. Отже,
початковий знакопочерговий ряд збігається умовно.

∑ un = ∑ (n 2 )
∞ ∞
г) Розглянемо ряд 2n −1 , складений з абсолют-
n =1 n =1
них величин даного знакопочергового ряду. Дослідимо його збіж-
ність, застосовуючи ознаку Даламбера:
n2 (n + 1)2 an +1 (n + 1) 2 ⋅ 2 n−1
an = ; an +1 = ; lim = lim =
2n −1 2n n→∞ a
n
n→∞ 2n ⋅ n 2
2 2
1 (n + 1)2 1  n +1 1  1 1
= lim 2
= lim   = lim 1 +  = < 1 .
2 n→∞ n 2 n → ∞ n  2 n → ∞ n  2
Ряд з абсолютних величин збігається, отже, даний знакопо-
черговий ряд збігається абсолютно.

31
 ∞ ∞
1
д) Ряд ∑ un = ∑ 3 3n − 1 , складений з абсолютних величин
n =1 n =1
даного знакопочергового ряду, можна порівняти з рядом
∞
∑ n =1
1 / n1 / 3 , що розбігається. За граничною ознакою порівняння:
3
1 1 1 a n
an = ; bn = 1 3 = 3 ; lim n = lim 3 =
3
3n − 1 n n n→∞ bn n→∞ 3n − 1
n 1 1 ≠ 0 
= lim 3 = lim 3 =3  .
n → ∞ 3n − 1 n →∞ 3 − 1 n 3  ≠ ∞ 
Отже, ряд з модулів розбігається.
Дослідимо початковий ряд на умовну збіжність. тобто переві-
римо виконання умов ознаки Лейбниця:
1 1 1
lim an = lim = 0 ; an = 3 ; a1 = 3 ;
n→∞ 3n − 1
n→∞ 3 3n − 1 2
1 1
a2 = 3 ; a3 = 3 … Маємо a1 > a2 > a3 > ... .
5 11
Умови ознаки Лейбниця виконуються. Даний ряд збігається
умовно.
е) Перевіримо виконання другої умови ознаки Лейбниця для
цього знакопочергового ряду:
2n ∞
lim = .
n →∞ n 2 ∞
Щоб розкрити цю невизначеність, розглянемо функцію 2 x x 2 , яка
співпадає з даною 2 n n 2 на множині цілих додатних чисел. За
правилом Лопіталя:
2x ∞ 2 x ln 2 ∞ 2 x ln 2 2
lim = = lim = = lim = +∞ .
x→ +∞ x2 ∞ x→ +∞ 2 x ∞ x→ +∞ 2
2n
Отже, і lim = 2 = ∞ ≠ 0 , а значить друга умова ознаки
n →∞ n
∞
(−1) n ⋅ 2n
Лейбниця не виконується, тому ряд ∑ розбігається.
n =1 n2

32
 є) Перевіримо виконання умов ознаки Лейбниця:
π
lim an = lim sin = sin 0 = 0 ;
n →∞ n →∞ n +1
π π π 3
an = sin , a1 = sin = 1 ; a2 = sin = ;
n +1 2 3 2
π 2
a3 = sin = , … . Маємо a1 > a 2 > a3 > ... .
4 2
Отже, ознака Лейбниця виконується, тому даний знакопо-
черговий ряд збігається. Дослідимо, збігається він абсолютно чи
умовно.
∞ ∞
π
Ряд з абсолютних величин ∑ un = ∑ sin n + 1 можна по-
n =1 n =1
∞
рівняти з гармонічним рядом ∑ n =1 1/ n , що розбігається. За гра-
ничною ознакою порівняння:
π 1 a sin π n + 1
an = sin ; bn = ; lim n = lim =
n +1 n n→∞ bn n→∞ 1n
π⋅n 1 ≠ 0 
= lim = π lim = π   .
n→∞ n + 1 n →∞ 1 + 1 n
≠ ∞
Отже, ряд з модулів розбігається. Таким чином, початковий
ряд збігається умовно.
ж) Перевіримо виконання умов ознаки Лейбниця:
1 1
lim an = lim = = 0 . Друга умова ознаки Лейб-
n →∞ n → ∞ ln(n + 1) ∞
ниця виконується.
1 1
an = (−1) n = ; a1 = 1 ln 2 ; a2 = 1 ln 3 ;
ln(n + 1) ln(n + 1)
a3 = 1 ln 4 , … . Функція ln x є зростаючою, тому перша
умова ознаки Лейбниця виконується a1 > a2 > a3 > ... .
Отже, даний ряд збігається.
Перевіримо, чи збігається він абсолютно. Ряд з абсолютних

33
 ∞ ∞
1
величин ∑ un =∑ розбігається, тому що
n =1 n =1 ln(n + 1)
1 1
> (за основною ознакою порівняння з меншим
ln(n + 1) n + 1
∞
рядом ∑ n =1 1/(n + 1) , що розбігається). Таким чином, даний ряд
збігається умовно.
з) Перевіримо виконання умов ознаки Лейбниця:
1 1 1
lim an = lim = = 0 ; an = ;
n →∞ n → ∞ ( n + 1) ln(n + 1) ∞ (n + 1) ln(n + 1)
a1 = 1 (2 ln 2) ; a2 = 1 (3 ln 3) ; a3 = 1 (4 ln 4) , … a1 > a2 > a3 ... .
Ознака Лейбниця виконується, тому даний ряд збігається.
Маємо дослідити його на абсолютну збіжність.
Застосуємо інтегральну ознаку Коші до ряду з модулів
∞ ∞
1
∑ un = ∑ (n + 1) ln(n + 1) . Розглянемо відповідну функцію
n =1 n =1

, що на інтервалі [1, ∞ ) приймає додатні

1
f ( x) =
( x + 1) ln( x + 1)
значення, неперервна і монотонно спадає, причому f (n) = u n .
Дослідимо невласний інтеграл:
∞ ∞ A
dx dx
∫ f ( x)dx = ∫ = lim ∫ =
1 1 ( x + 1) ln( x + 1) A → ∞ ( x + 1) ln( x + 1)
1

d (ln( x + 1))
A
A
= lim ∫ = lim ln(ln( x + 1)) 1 =
1 ln( x + 1)
A→ ∞ A→ ∞

= lim ln(ln( A + 1)) − ln ln 2 = ∞ . Інтеграл розбігається.

A→∞
Отже, ряд з абсолютних величин теж розбігається. Таким
чином, знакопочерговий ряд збігається умовно.
и) Дослідимо на абсолютну збіжність даний ряд, застосовуючи
радикальну ознаку Коші до ряду з абсолютних величин

∑ un = ∑ arcsin n (πn / 3n ) :
∞ ∞

n =1 n =1

34
 ( )
lim n un = lim n arcsin n πn / 3n = lim arcsin πn / 3n =
n→∞ n →∞ n→∞
( )
= arcsin  π lim (n / 3n )  = arcsin 0 = 0 < 1 ,
 n→∞ 
n ∞
де для розкриття невизначеності lim n = скористалися відпо-
n →∞ 3 ∞
відною границею для допоміжної функції f ( x ) = x 3 x , що співпа-
дає з послідовністю n 3 n при x цілих і додатних. За правилом
Лопіталя
x ∞ 1 n
lim = = lim x = 0 . Отже і lim n = 0 .
x→ +∞ 3 x
∞ x → + ∞ 3 ln 3 n→∞ 3

За радикальною ознакою Коші ряд з абсолютних величин

збігається, тому даний знакопочерговий ряд збігається абсолютно.
і) Перевіримо збіжність ряду з абсолютних величин
∞ ∞ n+2
 n 
∑ un = ∑  3n − 1  за радикальною ознакою Коші:
n =1 n =1 
n+ 2 ( n + 2) n
 n   n 
lim n un = lim n   = lim   =
n→∞ n →∞  3n − 1  n → ∞  3n − 1 
1+ 2 n
 1  1
= lim   = < 1.
n→∞ 3 − 1 n 
  3
Ряд з абсолютних величин збігається, а тому знакопочерговий
ряд збігається абсолютно.
ї) Перевіримо виконання другої умови ознаки Лейбниця:
n n n3
lim an = lim n 2 sin = lim n 2
⋅ = lim =
n →∞ n →∞ n3 + 1 n → ∞ n3 + 1 n → ∞ n 3 + 1
1
= lim =1≠ 0.
n→∞ 1 + 1 n 3

(Скористались тим, що sin α ~ α при α → 0 . α = n ( n3 + 1) ,

35
 n 1 n2 n n
lim α = lim = lim = 0 . Тому sin 3 ~ 3 при
n →∞ n →∞ n + 1
3 n →∞ 1 + 1 n 3
n +1 n +1
n → ∞ ).
Ознака Лейбниця не виконується, тому даний знакопочер-
говий ряд розбігається.
й) Перевіримо виконання другої умови ознаки Лейбниця:
n2 +2 n2 +2
 n2 − 3   n2 + 1 − 4 
lim un = lim 2  = lim  2  =
n →∞ n + 1 
n →∞
  n →∞
 n +1 
n 2 +1 4 ( n 2 + 2)

n→∞
(
= lim 1 − 4 /(n + 1) 2
) −
4
⋅ 2
n +1 =
n2 +2
− 4 lim

( −(n
) +1) 4 
2
n →∞ n 2 +1
=  lim 1 − 4 /(n 2 + 1)  = e− 4 ≠ 0 .
 n→∞ 
Вона не виконується, тому даний ряд розбігається.
∞ ∞
n ⋅ 3 n−1
к) Дослідимо збіжність ряду ∑ un = ∑ з абсолютних
n =1 n =1 ( n + 1)!
величин даного знакопочергового ряду. Застосуємо ознаку Далам-
бера:
(n + 1) ⋅ 3 n un+1 (n + 1) ⋅ 3n ⋅ (n + 1)!
u n+1 = ; lim = lim =
(n + 2)! n →∞ u n→∞ ( n + 2)! n ⋅ 3n −1
n

n +1 1 n + 1 n2 0
= 3 lim = 3 ⋅ lim = 3 ⋅ = 0 < 1.
n → ∞ n + 2n
2 n→∞ 1 + 2 n 1
Ряд з модулів збігається, а тому знакопочерговий ряд збі-
гається абсолютно.
л) Дослідимо збіжність ряду з абсолютних величин
∞ ∞ ∞
1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ (2n − 1)
∑ u n = ∑ a n = ∑ 1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅10 ⋅ ... ⋅ (3n − 2) . Застосуємо ознаку Да-
n =1 n =1 n =1
ламбера:
1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ (2(n + 1) − 1) 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ (2n + 1)
an +1 = = ;
1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ 10 ⋅ ... ⋅ (3(n + 1) − 2) 1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ 10 ⋅ ... ⋅ (3n + 1)

36
 a n +1 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ (2n + 1) ⋅ 1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ 10 ⋅ ... ⋅ (3n − 2)
lim = lim =
n →∞ a n→∞ 1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ 10 ⋅ ... ⋅ (3n + 1) ⋅ 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ ( 2n − 1)
n
2n + 1 2 +1 n 2
= lim = lim = < 1.
n→∞ 3n + 1 n →∞ 3 + 1 n 3
Ряд з модулів збігається, а тому даний знакопочерговий ряд
збігається абсолютно.

1.5.2. Задачі для самостійної роботи

Завдання. Дослідити на умовну та абсолютну збіжність дані
знакопочергові числові ряди:

№ Завдання № Завдання
∞
n+5 ∞
(− 1)n
1 ∑ (−1) n (n + 1)(n + 6) 9 ∑ n3 + 1
n=1 n=1
∞ n+ 4 ∞
 2n + 3  n
2 ∑ (−1) n  5n − 2  10 ∑ (−1) n 3n+2
n=1   n=1
∞
(−1) n
(−1) n ⋅ 3n+1
∞
3 ∑3 11 ∑ n3
n=1 2n + 3 n=1
∞ ∞
2π 1
4 ∑ (−1) n sin n + 3 12 ∑ (−1) n ln 2 (n + 2)
n=1 n=1
∞ ∞
1 πn
5 ∑ (−1) n (n + 3) ln 2 (n + 3) 13 ∑ (−1) n arctg n 5n
n=1 n=1
∞ ∞
n n +1
6 ∑ (−1) n n ⋅ sin n 2 + 5 14 ∑ (−1) n
n=1 n=1 3n + 1
n 2 +1 ∞
∞ n +1
n
(n + 3) ⋅ 5n
7 ∑ (−1)  n + 4  15 ∑ (−1) n (n + 3)!
n =1   n=1
∞ ∞
1 ⋅ 5 ⋅ ... ⋅ (4n − 3) 1
8 ∑ (−1)n 7 ⋅ 12 ⋅ ... ⋅ (5n + 2) 16 ∑ (−1) n
n =1 n=4 n ln n

37
 1.6. Степеневі ряди
Функціональний ряд має вигляд
∞
∑ n =1 un ( x) = u1( x) + u2 ( x) + ... + un ( x) + ... ,
де u1 ( x) , u2 ( x) , ..., u n (x) , ... – деякі функції аргументу x .
Областю збіжності функціонального ряду є множина всіх
значень x , при яких збігається числовий ряд з відповідних значень
функцій u1 ( x) , u2 ( x) , ..., u n (x) , ....
Важливим випадком функціонального ряду є степеневий ряд
∞ ∞
∑ n =1 un ( x) = ∑ n =1 an x n = a0 + a1x + a2 x 2 + ... + an x n + ... , (**)
де an (n = 0,1,2,3,...) – коефіцієнти ряду.
Інтервалом збіжності степеневого ряду називається інтервал
(− R, R ) такий, що всередині нього ( x < R) ряд збігається,
причому абсолютно, а зовні ( x > R ) – ряд розбігається. Число R
називається радіусом збіжності і може приймати значення від нуля
до нескінченності. (У деяких рядів інтервал збіжності вироджується
в точку ( R = 0) , або ж ряд збігається при всіх значеннях x
( R = ∞) ).
На кінцях інтервалу x = ± R одержані числові ряди дослід-
жуються окремо.
Областю збіжності степеневого ряду є об’єднання інтервалу
збіжності ( − R, R ) і тих його кінців x = ± R , де ряд збігається
хоча б умовно.
∞
Інтервал збіжності степеневого ряду ∑ n =1 an x n можна визна-
чити:
а) за ознакою Даламбера для ряду з модулів:
якщо lim u n+1 u n < 1 , то ряд збігається.
n →∞
б) за радикальною ознакою Коші для ряду з модулів:

38
 якщо lim n un < 1 , то ряд збігається.
n →∞
Для степеневих рядів стандартного вигляду (**), застосо-
вуючи ці ознаки, відповідно одержуємо:
R = lim a n a n +1 або R = 1 lim n an .
n →∞ n→∞

Аналогічно за цими ознаками можна знайти внутрішні точки

∞
області абсолютної збіжності функціонального ряду ∑ n =1 un ( x) . У
межових точках відповідні числові ряди досліджуються окремо.
Зауважимо, що степеневий ряд вигляду
∞
∑ an ( x − x0 )n = a0 + a1 ( x − x0 ) + ... + an ( x − x0 )n + ... ,
n=0

де x0 – центр розвинення, можна привести до стандартного подання

(**), якщо позначити x1 = x − x0 :
∞ ∞
∑ a n ( x − x0 ) n = ∑ an x1
n
.
n=0 n=0

Такий ряд збігається при x − x0 < R і розбігається при

x − x0 > R . Отже, маємо інтервал збіжності x0 − R < x < x0 + R .
На кінцях інтервалу збіжності при x = x0 + R і при x = x0 − R
одержані числові ряди досліджуються окремо.

1.6.1. Приклади розв’язання задач

Приклад 1. Знайти області збіжності даних функціональних
рядів:
∞
x2 ∞
x ∞
5n−1
а) ∑ n sin n ; б)
3
∑ x tg n 2 ; в)
n
∑ 4 n+ 2 x n ;
n=1 n=1 n=1
∞ ∞
(−1) n 43n
г) ∑ ln 2n ( x + 1 / n) ; д) ∑ 2n .
n =1 n = 2 x ln n

39
 Розв’язання. а) Застосуємо ознаку Даламбера до ряду з абсо-
лютних величин:
x2 x2 un +1
u n = n sin ; u n +1 = n + 1 sin ; lim =
3n 3 n +1 n → ∞ u n
n + 1 sin( x 2 3n +1 ) n +1 sin( x 2 3n +1 )
= lim = lim lim =
n →∞ n sin( x 2 3n ) n →∞ n n → ∞ sin( x 2 3n )
sin α ~ α при α → 0 ; sin( x 2 3n +1 ) ~ x 2 3n +1 ;
= =
sin( x 2 3n ) ~ x 2 3n при n → ∞
x 2 3n +1 1 1
= lim 1 + 1 n lim 2 n = lim 1 + 1 n = < 1 .
n→∞ n →∞ x 3 3 n →∞ 3
Отже, даний функціональний ряд збігається абсолютно при
x ∈ (−∞, ∞) , тобто його областю збіжності є вся числова пряма.
б) Застосуємо ознаку Даламбера до ряду з модулів:
un +1 x n +1tg ( x (n + 1) 2 ) tg ( x (n + 1) 2 )
lim = lim = x lim =
n→∞ un n →∞ x ntg ( x n 2 ) n→∞ tg ( x n 2 )
tg α ~ α при α → 0 ; tg ( x (n + 1)2 ) ~ x (n + 1) 2 ;
= =
tg ( x n 2 ) ~ x n 2 при n → ∞
x (n + 1) 2 n2 1
= x lim = x lim = x lim = x.
n→∞ x n 2 n → ∞ (n + 1) 2 n → ∞ (1 + 1 n) 2

Отже, при x < 1 , тобто при − 1 < x < 1 ряд збігається абсо-
лютно. Дослідимо збіжність на кінцях інтервалу:
∞
1) При x = 1 маємо ряд∑ n =1 tg (1/ n2 ) . Цей ряд збігається за
∞
граничною ознакою порівняння зі збіжним рядом ∑ n =1 1 / n 2 :

tg (1 n 2 )
lim = 1 . Ряди поводять себе однаково.
n→∞ (1 n 2 )
∞
2) При x = −1 маємо ряд ∑ n =1 (−1)n +1tg (1/ n2 ) . Цей знакопо-

40
черговий ряд збігається абсолютно, бо розглянутий вище ряд
∞
∑ n =1 tg (1/ n2 ) є рядом з його модулів.
Отже, даний функціональний ряд збігається абсолютно при
− 1 ≤ x ≤ 1 , тобто його областю збіжності є відрізок [−1;1] .
в) Введемо нову змінну z = 1 x . Тоді x = 1 z і ми маємо сте-
∞
5n−1 n
пеневий ряд за степенями z стандартного вигляду ∑ 4 n+ 2 z .
n=1
Знайдемо радіус збіжності цього ряду за радикальною ознакою
Коші R = 1 lim n an :
n →∞

n −1 n+ 2 5( n −1) n
R = 1 : lim n an = 1 : lim 5 n
4 = 1 : lim ( n + 2) n =
n →∞ n →∞ n →∞ 4

51−1 n 4
= 1 : lim = .
n → ∞ 41+ 2 n 5

∑ ( 5n −1 z n )
∞
Отже, утворений ряд 4n + 2 абсолютно збігається
n =1
при z < 4 / 5 , тобто 1 x < 4 / 5 , або x > 5 / 4 . Таким чином,
початковий ряд збігається абсолютно, якщо x > 5 / 4 або x < −5 / 4 ,
тобто при x ∈ (−∞,−5 / 4) ∪ (5 / 4, ∞) . Дослідимо його збіжність на
кінцях проміжків при x = ± 5 / 4 :
∞
5n −1 ∞
1
1) При x = 5 / 4 маємо ряд ∑ 4n + 2 (5 / 4)n ∑ 80 що розбі-
=
n =1 n =1
гається за необхідною ознакою:
un = 1 / 80 ; lim un = 1 / 80 ≠ 0 .
n→∞
∞
5n −1 ∞
(−1) n
2) При x = −5 / 4 маємо ряд ∑ 4n + 2 (−5 / 4)n = ∑ . Цей
n =1 n =1 80
знакопочерговий ряд розбігається, бо
lim un = lim (−1) n ⋅ 1 / 80 = 1 / 80 ≠ 0 .
n →∞ n →∞
Отже, даний функціональний ряд має область збіжності

41
(−∞ ; − 5 / 4) ∪ (5 / 4 ;+∞) , де збігається абсолютно.
г) Застосуємо радикальну ознаку Коші до ряду з модулів:
lim n un = lim n ln 2n ( x + 1 / n) = lim ln 2 ( x + 1 / n) = ln 2 x .
n →∞ n →∞ n →∞

При ln x < 1 ряд збігається абсолютно. Звідси

2

| ln x |< 1 ; − 1 < ln x < 1 ; e−1 < x < e .

Дослідимо збіжність на кінцях інтервалу:
∞
1) При x = e маємо ряд ∑ ln 2n (e + 1 / n) . Оскільки:
n =1

q = lim un = lim ln 2 n (e + 1 / n) = 1∞ =
n →∞ n →∞

= ln q = ln lim ln 2t (e + 1 / t ) = s = 1 / t ; s → 0 npu t → ∞ =
t →∞

ln ln(e + s ) 0 (ln ln(e + s )) '

= 2 lim = = 2 lim =
s →0 s 0 s →0 s'
1 2
= 2lim = ; q = e2 / e = e2 / e ≠ 0 ,
s → 0 (e + s ) ln(e + s ) e
то цей ряд розбігається, бо не виконується необхідна ознака.
∞
2) При x = e −1 маємо ряд ∑ ln 2n (e−1 + 1 / n) . Оскільки:
n =1

q = lim un = lim ln 2n (e −1 + 1 / n) = 1∞ =
n→∞ n →∞
−1
= ln q = ln lim ln (e + 1 / t ) = s = 1 / t ; s → 0 npu t → ∞ =
2t
t →∞

ln ln(e −1 + s ) 0 (ln ln(e −1 + s )) '

= 2 lim = = 2 lim =
s →0 s 0 s →0 s'
1
= 2lim = −2e ; q = e − 2e = e − 2e ≠ 0 ,
s → 0 (e + s ) ln(e −1 + s )
−1

то цей ряд також розбігається.

Отже, даний функціональний ряд збігається абсолютно при
−1
e < x < e , тобто його областю збіжності є інтервал (e −1 ; e) .

42
 д) Введемо нову змінну z = 1 x 2 . Тоді x 2 = 1 z і ми маємо
степеневий ряд за степенями z стандартного вигляду
∞
(−1) n 43n z n
∑ ln n . Знайдемо радіус збіжності цього ряду за ознакою
n=2
Даламбера R = lim a n a n +1 :
n →∞

(−1) 4 n 3n
(−1) n +1 43( n +1)
an = ; an +1 = ; R = lim an an +1 =
ln n ln (n + 1) n→∞

(−1) n +1 43( n +1) (−1)n 43n ln n

= lim : = 43 lim = 64 ×
n→∞ ln (n + 1) ln n n → ∞ ln ( n + 1)

(ln x) ' 1/ x ( x + 1) '

× lim = 64 lim = 64 lim = 64 .
x→ +∞
(ln ( x + 1) )′ x → + ∞ 1/ ( x + 1) x → + ∞ x'
Отже, утворений ряд абсолютно збігається при z < 64 , тобто
1 x 2 < 64 , або | x | > 8 . Таким чином, початковий ряд збігається
абсолютно, якщо x > 8 або x < −8 , тобто при x ∈ (−∞,−8) ∪ (8, ∞) .
Дослідимо його збіжність на кінцях проміжків при x = ± 8 :
∞ ∞
(−1) n 43n (−1) n
1) При x = 8 маємо ряд ∑ 2n
= ∑ . Ряд з його
n = 2 8 ln n n = 2 ln n
∞
1
модулів ∑ ln n розбігається за основною ознакою порівняння з
n=2
∞
1 1 1
розбіжним гармонічним рядом ∑ n , тому що > .
ln n n
n =1
Оскільки
1 1 1
lim | un |= lim = 0 і | un | = > = | un +1 | ,
n→∞ n → ∞ ln n ln n ln (n + 1)
то за ознакою Лейбниця знакопочерговий ряд збігається умовно.
∞ ∞
(−1) n 43n (−1) n
2) При x = −8 маємо ряд ∑ =∑ , що спів-
n = 2 ( −8) ln n
2n
n = 2 ln n
падає з одержаним при x = 8 . Він збігається умовно.

43
 Отже, областю збіжності даного функціонального ряду слу-
жить об’єднання двох закритих променів (−∞ ; − 8] ∪ [8 ;+∞) .
Приклад 2. Знайти області збіжності даних степеневих рядів:
∞ ∞
∞
n −1 (−1) n x n n! x n
а) ∑n ⋅3 n
x ; б) ∑ ; в) ∑ ;
n =1 n =1 ( n + 2)2 n −1 n =1 3
n
(n + 2)
∞ ( x − 1) n ∞
(2n − 1)( x + 2) n ∞
4 n ( x + 1) 2 n
г) ∑ n(n + 3) ; д) ∑ ; е) ∑ ;
n =1 n =1 5n n =1 n
∞
6 n−1 ( x − 3) n ∞
3n x n ∞
x n ln n
є) ∑ n!
; ж) ∑ 5n + 2 ; з) ∑ 2
;
n =1 n =1 n =1 n
2 n +1
∞
( x + 3) ∞
( x + 4)3n+ 2
и) ∑ ; і) ∑ ;
n=1 3n + 2
2
n =1 5 n −3
∞
(−1) n+1 x 2 n−1 ∞
n n ( x − 4)n
ї) ∑ 3
; к) ∑ n! .
n =1 n n =1

Розв’язання. а) Маємо степеневий ряд за степенями x стан-

дартного вигляду. Знайдемо радіус збіжності цього ряду за ознакою
Даламбера R = lim a n a n +1 :
n →∞
n −1
an = n ⋅ 3 ; a n +1 = (n + 1) ⋅ 3 n ; R = lim a n a n +1 =
n →∞
n −1
n ⋅3 1 n 1 1 1
= lim = lim = lim = .
n→∞ (n + 1) ⋅ 3n
3 n → ∞ n + 1 3 n →∞ 1 + 1 / n 3
Ряд збігається абсолютно при x < 1 / 3 , тобто − 1 / 3 < x < 1 / 3 .
Перевіримо збіжність ряду на кінцях цього проміжку:
∞ ∞
1) При x = 1 / 3 маємо ряд ∑ n ⋅ 3n −1 (1 / 3)n = (1 / 3) ∑ n . Цей
n =1 n =1
ряд розбігається, бо не виконується необхідна ознака:
lim an = (1 / 3) lim n = ∞ ≠ 0 .
n→∞ n →∞
2) При x = −1 / 3 маємо знакопочерговий ряд

44
 ∞ ∞
∑ n ⋅ 3n −1 (−1 / 3)n = ∑ (−1)n n . Цей ряд теж розбігається, тому що
n =1 n =1
не виконується необхідна ознака: lim un = (1 / 3) lim n = ∞ ≠ 0 .
n →∞ n →∞
Отже, область збіжності ряду – інтервал x ∈ (−1 / 3 ; 1 / 3) .
б) Маємо степеневий ряд за степенями x стандартного ви-
гляду. Знайдемо радіус збіжності цього ряду за ознакою Даламбера
R = lim an an +1 :
n→∞

(−1) n (−1) n+1

an = ; a n +1 = ; R = lim an an +1 =
(n + 2)2 n−1 (n + 3)2 n n→∞

(−1) n (n + 3) ⋅ 2n n+3 1+ 3 n
= lim n −1 n +1
= 2 lim = 2 lim = 2.
n→∞ (n + 2) ⋅ 2 ⋅ (−1) n→∞ n + 2 n →∞ 1 + 2 n

Ряд збігається абсолютно при x < 2 , тобто − 2 < x < 2 . Пе-

ревіримо його збіжність на кінцях інтервалу:
1) При x = −2 маємо ряд
∞
(−1) n (−2) n ∞ (−1) 2 n 2n ∞
1
∑ (n + 2)2n −1 ∑ (n + 2)2n −1 ∑ n + 2 .
= = 2
n =1 n =1 n =1
Цей ряд розбігається за граничною ознакою порівняння з
∞ ∞
1
рядом ∑ n ∑ n , що розбігається:
b =
n=1 n =1
a n 1
lim n = lim = lim = 1.
n→∞ b n→∞ n + 2 n→∞ 1 + 2 n
n
∞ ∞
(−1) n 2 n (−1) n
2) При x = 2 маємо ряд ∑ (n + 2)2 n−1 ∑ n + 2 . Щойно
= 2
n=1 n=1
∞
1
показано, що ряд з модулів ∑ розбігається. Знакопочерговий
n=1 n + 2
∞
(−1) n
ряд ∑ n+2 збігається умовно, бо для нього виконуються умови
n=1
ознаки Лейбниця:

45
 an = 1 (n + 2) ; a1 = 1 3 , a2 = 1 4 , a3 = 1 5 , …
1 3 > 1 4 > 1 5 > ... > 1 (n + 2) > ... . lim an = lim 1 (n + 2) = 0 .
n →∞ n →∞
Отже, даний степеневий ряд має область збіжності (− 2,2] ,
причому на правому кінці x = 2 він збігається умовно.
в) Маємо степеневий ряд за степенями x стандартного ви-
гляду. Знайдемо радіус збіжності цього ряду за ознакою Даламбера
R = lim an an +1 :
n→∞

n! (n + 1)! n!⋅3n +1 (n + 3)
an = ; a n +1 = ; R = lim =
3 n (n + 2) 3 n +1 (n + 3) n→∞ 3n ( n + 2)(n + 1)!

n! n+3 1 1+ 3 n
= 3 lim ⋅ lim = 3 lim ⋅ lim = 3 ⋅ 0 ⋅1 = 0 .
n → ∞ ( n + 1)! n → ∞ n + 2 n →∞ n + 1 n → ∞ 1 + 2 n

Отже, радіус збіжності даного ряду R = 0 , тобто даний ряд

збігається тільки при x = 0 .
г) Маємо степеневий ряд за степенями x − 1 стандартного
вигляду. Знайдемо радіус збіжності цього ряду за ознакою Далам-
бера R = lim an an +1 :
n→∞
1 1 (n + 1)(n + 4)
an = ; a n +1 = ; R = lim =
n(n + 3) (n + 1)(n + 4) n →∞ n(n + 3)
n +1 n+4 1+ 4 n
= lim ⋅ lim = lim (1 + 1 n ) ⋅ lim = 1.
n→∞ n n→∞ n + 3 n →∞ n→∞ 1 + 3 n

Отже, ряд збігається абсолютно при x − 1 < 1 , тобто

− 1 < x − 1 < 1 , або 0 < x < 2 . Перевіримо збіжність ряду на кінцях
інтервалу:
∞ 1
1) При x = 2 маємо ряд ∑ n(n + 3) Цей ряд збігається за
n =1
∞
основною ознакою порівняння з рядом ∑ n =1 1 / n2 , що збігається:
1 1
an = < = bn .
n 2 + 3n n 2

46
 Таким чином, при x = 2 степеневий ряд збігається абсолютно.
(−1) n ∞
2) При x = 0 маємо ряд ∑ . Це знакопочерговий ряд.
n =1 n ( n + 3)
∞ ∞ 1
Вище показано, що ряд ∑ u n = ∑ , складений з його
n =1 n =1 n( n + 3)
абсолютних величин, збігається. Отже, цей знакопочерговий ряд
∞ (−1) n
∑ збігається абсолютно.
n =1 n ( n + 3)
Таким чином, даний степеневий ряд має область збіжності
[0,2] , де скрізь збігається абсолютно.
д) Маємо степеневий ряд за степенями x + 2 стандартного
∞
вигляду ∑ a n ( x + 2) n , де an = (2n − 1) / 5n . Знайдемо радіус
n =1
збіжності цього ряду за ознакою Даламбера R = lim an an +1 :
n→∞

an (2n − 1) 5 2 −1 n
n
R = lim = lim +
= 5 lim = 5.
n→∞ an +1 n → ∞ (2n + 1) 5 n 1 n →∞ 2 + 1 n

Отже, даний ряд збігається при x+ 2 < 5, тобто

− 5 < x + 2 < 5 , або − 7 < x < 3 . Розглянемо збіжність ряду на
кінцях цього проміжку:
∞ ∞
(2n − 1)5 n
1) При x = 3 маємо ряд ∑ = ∑ (2n − 1) . Цей ряд
n =1 5n n =1
розбігається, бо не виконується необхідна ознака:
lim a n = lim (2n − 1) = ∞ ≠ 0 .
n →∞ n →∞
∞
(2n − 1)(−5) n
2) При x = −7 маємо ряд ∑ 5n
=
n =1
∞
= ∑ (−1) n (2n − 1) . Цей знакопочерговий ряд теж розбігається, бо
n =1
не виконується необхідна ознака: lim a n = lim (2n − 1) = ∞ ≠ 0 .
n →∞ n →∞

47
 Таким чином, даний степеневий ряд має область збіжності
(−7,3) .
е) Даний степеневий ряд за степенями x + 1 має нестандарт-
ний вигляд. Знайдемо його інтервал збіжності безпосередньо за
ознакою Даламбера:
u n ( x) = 4 n ( x + 1) 2 n n ; u n+1 ( x) = 4 n+1 ( x + 1) 2 n+ 2 (n + 1) ;
un +1 ( x) 4n +1 ( x + 1) 2 n + 2 ⋅ n
lim = lim =
n →∞ u ( x) n → ∞ ( n + 1) ⋅ 4 n ( x + 1) 2 n
n
n 1
= 4 ( x + 1)2 lim = 4( x + 1) 2 lim = 4( x + 1) 2 .
n→∞ n + 1 n →∞ 1 + 1 n

Даний ряд збігається абсолютно, якщо 4( x + 1) 2 < 1 або

( x + 1) 2 < 1 4 , − 1 2 < x + 1 < 1 2 , − 3 2 < x < − 1 2 .
Перевіримо збіжність ряду на кінцях цього проміжку:
1) При x = − 1 2 маємо ряд
∞
4 n (1 2) 2 n ∞ 4 n ∞
4n ∞
1
∑ n = ∑ 2n ∑ n = ∑ n .
=
n=1 n =1 2 n n =1 4 n n =1
Це гармонічний ряд, що розбігається.
2) При x = − 3 2 маємо ряд
∞
4 n ( − 1 2) 2 n ∞ 4n ∞
4n ∞
1
∑ =∑ = ∑ = ∑ , що розбігається.
n =1 ( −2) n
2n n
n =1 n n =1 4 n n =1 n
Отже, область збіжності даного степеневого ряду – інтервал
(− 3 2; − 1 2) .
є) Маємо степеневий ряд за степенями x − 3 стандартного
вигляду. Знайдемо радіус збіжності цього ряду за ознакою Далам-
бера R = lim an an +1 :
n→∞

an = 6n −1 n! ; an +1 = 6n (n + 1)! ;
6n −1 (n + 1)! 1
R = lim = lim (n + 1) = ∞ .
n →∞ n! 6n 6 n→∞
Отже, ряд збігається при − ∞ < x − 3 < ∞ , або − ∞ < x < ∞ ,

48
тобто область збіжності цього ряду x ∈ (−∞, ∞) .
ж) Маємо степеневий ряд за степенями x стандартного ви-
гляду. Знайдемо радіус збіжності цього ряду за ознакою Даламбера
R = lim an an +1 :
n→∞

3n 3n+1 3 n ⋅ 5 n +3 5
an = n+ 2 ; an+1 = n+3 ; R = lim n+ 2 n+1 = .
5 5 n →∞ 5 ⋅3 3
Таким чином, даний степеневий ряд збігається абсолютно при
− 5 3 < x < 5 3 . Дослідимо збіжність цього ряду на кінцях інтер-
валу:
1) При x = 5 3 маємо ряд
∞
3n ⋅ (5 3) n ∞ 3n ⋅ 5 n ∞
1 ∞
1
∑ n+ 2
= ∑ n+2
= ∑ = ∑ ,
n=1 5 n =1 5 ⋅3 n
n=1 5
2
n=1 25
що розбігається, бо не виконується необхідна ознака:
un = 1 25 ; lim un = 1 25 ≠ 0 .
n→∞
2) При x = − 5 3 маємо ряд
∞
3 n ⋅ (− 5 3) n ∞
3 n (−1) n ⋅ 5 n 3 n ∞ 1
∑
n =1 5 n+2
=∑
n =1 5 n+ 2
=∑ (−1) n
n =1 25
.

Цей знакопочерговий ряд розбігається, бо не виконується

необхідна ознака: lim u n = lim (−1) n ⋅1 25 = 1 25 ≠ 0 .
n →∞ n →∞
Отже, областю збіжності даного степеневого ряду служить ін.-
тервал (− 5 3 , 5 3) .
з) Маємо степеневий ряд за степенями x стандартного ви-
гляду. Знайдемо радіус збіжності цього ряду за ознакою Даламбера
R = lim an an +1 :
n→∞

ln n ln (n + 1) ln (n + 1) ln n
an = ; an +1 = ; R = lim : 2 =
n 2
(n + 1) 2 n→∞ (n + 1) 2 n

= lim
n2
⋅ lim
ln (n + 1)
= lim
1
⋅ lim
(ln ( x + 1))′ =
n → ∞ ( n + 1) 2 n → ∞ ln n n → ∞ (1 + 1 / n) 2 x → + ∞
(ln x )′

49
 1 / ( x + 1) x'
= 1 ⋅ lim = lim = 1,
x→ +∞ 1/ x x → + ∞ ( x + 1) '

де друга границя як невизначеність типу ∞ / ∞ розкрита за прави-

лом Лопіталя.
Таким чином, даний степеневий ряд збігається абсолютно при
− 1 < x < 1 . Дослідимо збіжність цього ряду на кінцях інтервалу:
∞
(−1) n ln n
1) При x = −1 маємо знакопочерговий ряд ∑ . До
n =1 n2
∞
ln n
ряду з його модулів ∑ 2 застосуємо інтегральну ознаку:
n =1 n
∞ ∞ A b b
ln x ln x b
∫ f ( x)dx = ∫ 2
dx = lim ∫ 2
dx = ∫ u dv = u v a − ∫ v du ;
x A→ ∞ x
1 1 1 a a

; dv = 2 ; v = − = lim (ln x ⋅ (−1 / x) ) 1 −

dx dx 1 A
u = ln x ; du =
x x x A→ ∞
A
dx ln A A (ln A) '
− lim ∫ (−1 / x) = − lim − lim (1 / x) 1 = − lim −
A→∞ x A→∞ A A→ ∞ A→ ∞ A'
1
1 1
− lim + 1 = − lim − 0 + 1 = 1 ≠ ∞ .
A→∞ A A→∞ A
Оскільки невласний інтеграл збігається, то знакопочерговий
ряд збігається абсолютно.
∞
ln n
2) При x = 1 маємо ряд ∑ 2
, що співпадає з вище до-
n =1 n
слідженим. Він збігається.
Отже, областю збіжності даного степеневого ряду служить
відрізок [−1;1] .

и) Маємо степеневий ряд за степенями x + 3 нестандартного

вигляду. Знайдемо його інтервал збіжності безпосередньо за озна-
кою Даламбера:
( x + 3) 2 n+1 ( x + 3) 2( n+1)+1 ( x + 3) 2 n+3
. un = ; u n+1 = = ;
3n 2 + 2 3(n + 1) 2 + 2 3(n + 1) 2 + 2

50
 un +1 ( x) ( x + 3) 2 n + 3 ⋅ (3n 2 + 2)
lim = lim = ( x + 3) 2 ×
n →∞ un ( x ) n → ∞ (3( n + 1) 2 + 2)( x + 3) 2 n +1

3n 2 + 2 3 + 2 n2
× lim = ( x + 3) 2
lim =
n →∞ 3(n + 1) 2 + 2 n → ∞ 3(1 + 1 / n) 2 + 2 n 2

= ( x + 3)2 ⋅ (3 / 3) = ( x + 3)2 .
Отже, при ( x + 3) 2 < 1 ряд збігається абсолютно, тобто ряд
збігається абсолютно при − 1 < x + 3 < 1 , або − 4 < x < −2 . Пере-
віримо збіжність ряду на кінцях цього інтервалу:
∞
(−2 + 3) 2 n+1 ∞ 1
1) При x = −2 маємо ряд ∑ 3n 2 + 2 = ∑ 3n 2 + 2 . Цей
n=1 n=1
∞
ряд збігається за ознакою порівняння з рядом ∑ n =1 1 / n2 , що збі-
гається:
an = 1 (3n 2 + 2) , bn = 1 n 2 ; an = 1 (3n 2 + 2) < 1 3n 2 < 1 n 2 = bn .
∞
1
Отже an < bn , тобто ряд ∑ 3n 2 + 2 теж збігається.
n =1
2) При x = −4 маємо ряд:
∞
(−4 + 3) 2 n+1 ∞ (−1) 2 n+1 ∞
1
∑ 3n 2 + 2 ∑ 3n 2 + 2 ∑ 3n 2 + 2 .
= = −
n=1 n=1 n=1
Цей ряд відрізняється від попереднього лише сталим множ-
ником − 1 . Отже, він також збігається.
Таким чином, даний степеневий ряд має область збіжності
[− 4,−2] .
і) Маємо степеневий ряд за степенями x + 4 нестандартного
вигляду. Знайдемо його інтервал збіжності безпосередньо за ради-
кальною ознакою Коші:
(3n + 2 ) n
( x + 4)3n+2 x+4
lim n u n = lim n = lim =
n→∞ n→∞ 5n−3 n→∞ 5( n−3) n
3+ 2 n 3
x+4 x+4
= lim = .
n→∞ 51−3 n 5

51
 3
Ряд збігається абсолютно, якщо x + 4 5 < 1 . Звідси
x + 4 < 3 5 ; − 3 5 < x + 4 < 3 5 , − 3 5 − 4 < x < 3 5 − 4.
Перевіримо збіжність ряду на кінцях цього проміжку:
1) При x = 3 5 − 4 маємо ряд:
∞
(3 5 )3n + 2 ∞ 5(3n + 2) 3 ∞ 2 3+ 3 ∞ 11 3
∑ n −3
= ∑ n −3 = ∑ 5 =∑ 5 .
n =1 5 n =1 5 n =1 n =1
Цей ряд розбігається, бо не виконується необхідна ознака:
lim un = lim 511 3 = 511 3 ≠ 0 .
n→∞ n →∞

2) при x = − 5 − 4 маємо ряд:

3

∞
(−3 5 )3n + 2 ∞ (−1)3n + 2 5(3n + 2) 3 ∞
∑ 5n − 3 = ∑ 5 n −3
= ∑ (−1)n 511 3 .
n =1 n =1 n =1

Цей ряд теж розбігається, бо lim un = 511 3 ≠ 0 .

n →∞
Таким чином, для даного степеневого ряду маємо область
збіжності (−3 5 − 4, 3 5 − 4) , де ряд збігається абсолютно.
ї) Маємо степеневий ряд нестандартного вигляду (за непар-
ними степенями x ). Знайдемо його інтервал збіжності безпосеред-
ньо за ознакою Даламбера:
(−1)n +1 x 2 n −1 (−1) n + 2 x 2( n +1) −1 (−1) n + 2 x 2 n +1
un = ; u n +1 = = ;
3
n 3
n +1 3
n +1
un +1 (−1) n + 2 x 2 n +1 ⋅ 3 n 2 n
lim = lim n +1 2 n −1
= x lim 3 =
n→∞ un n→∞ 3
n + 1 ⋅ (−1) x n →∞ n + 1

2 1 2
= x lim 3 = x = x2 .
n→∞ 1+1 n
Цей ряд збігається при x 2 < 1 . Звідси − 1 < x < 1 .
Дослідимо збіжність на кінцях інтервалу:
∞
(−1) n+1
1) При x = 1 маємо знакопочерговий ряд ∑ 3
. За озна-
n =1 n
кою Лейбниця він збігається, бо

52
 1 1 1
a1 = 1 > a2 = > a3 = 3 > ... і lim | un | = lim 3 = 0 .
3
2 3 n→∞ n →∞ n
∞ ∞
1 1
Складемо ряд з його абсолютних величин: ∑ = ∑ 13
.
3
n =1 n n =1 n
Це розбіжний узагальнений гармонічний ряд. Отже, при x = 1
маємо ряд, що збігається умовно.
2) При x = −1 маємо знакопочерговий ряд
∞
(−1)n +1 (−1) 2 n −1 ∞
(−1) n +1
∑ 3
n
=−∑ 3
n
,
n =1 n =1
що відрізняється від попереднього тільки знаком. Отже, він також
збігається умовно.
∞
(−1) n+1 x 2 n−1
Таким чином, ряд ∑ 3
збігається абсолютно на
n =1 n
інтервалі (−1,1) . На кінцях інтервалу він збігається умовно.
Область збіжності – відрізок [ −1;1] .
к) Маємо степеневий ряд за степенями x − 4 стандартного
вигляду. Знайдемо радіус збіжності цього ряду за ознакою Далам-
бера R = lim an an +1 :
n→∞

nn (n + 1) n +1 (n + 1) n ⋅ (n + 1) (n + 1) n
an = ; a n +1 = = = ;
n! (n + 1)! n!⋅(n + 1) n!
n
an n n n!  n 
R = lim = lim = lim   =
n→∞ a n → ∞ n!(n + 1) n n→∞  n + 1 
n +1
n +1 − n
n ⋅⋅ − lim
1
 n +1−1  − 1  −1 n +1 n→∞ 1+1
= lim   = lim 1 +  =e n
= e −1 .
n→∞  n + 1  n →∞  n + 1
Таким чином, даний ряд збігається абсолютно при
−1
x − 4 < e . Звідси 4 − 1 e < x < 4 + 1 e .
Дослідимо збіжність на кінцях інтервалу:
∞ n n (1 e) n ∞ n n
1) При x = 4 + 1 e одержуємо ряд ∑ n! =∑ n . За
n =1 n =1 e n!

53
формулою Стирлінга при n → ∞ маємо n!≈ (n / e ) 2πn . Отже,
n

при n → ∞ дістаємо
nn nn 1 1
an = ≈ = ~ = bn .
e n ⋅ n! en ⋅ (n e )n 2πn 2πn n
∞
Тому порівняємо наш ряд з рядом ∑ n =1 1 n , що розбігається. За
граничною ознакою порівняння:
an nn n nn n 1 ≠ 0 
lim = lim n = lim n =  .
n→∞ b
n
n → ∞ e n! n → ∞ e ⋅ (n e )n
2πn 2π  ≠ ∞ 
Таким чином, ці ряди поводять себе однаково, тобто роз-
бігаються. Отже, при x = 4 + 1 e ряд розбігається.
2) При x = 4 − 1 e маємо знакопочерговий ряд
∞
n n (− 1 e) n ∞ (−1) n n n ∞
∑ n! = ∑ en n! = ∑ (−1)n an .
n =1 n =1 n =1
Знайдемо границю модулів його членів:
n
nn n
lim an = lim n
= n!≈   2πn npu n → ∞ =
n→∞ n → ∞ e n! e
nn 1
= lim = lim =0.
n → ∞ e ⋅ (n e )
n n
2πn n → ∞ 2πn
Крім того, при n → ∞ маємо:
1 1
an = > an +1 = .
2πn 2π(n + 1)
Отже, за ознакою Лейбниця знакопочерговий ряд збігається.
∞ ∞
nn
Оскільки вище доведено, що ряд з його модулів ∑ un = ∑ n
n =1 n =1 e n!
розбігається, то цей ряд збігається умовно.
Таким чином, область збіжності даного степеневого ряду –
півінтервал [4 − 1 e ,4 + 1 e) . На лівому кінці збіжність умовна.

54
 1.6.2. Задачі для самостійної роботи
Завдання. Знайти області збіжності даних степеневих рядів:

№ Завдання № Завдання
∞ ∞
(−1) n x n
1 ∑ n 2 ⋅ 5 n+ 2 x n 9 ∑ n ⋅ 3n+1
n=1 n=1
∞ ∞
(n − 2)! x n ( x + 2) n
2 ∑ 2n ⋅ n 10 ∑ (n + 1)(n + 2)
n=1 n=1
∞ ∞
n n ( x + 2) n 3n ( x − 2) 2 n
3 ∑ (n + 1)! 11 ∑ n+2
n=1 n=1
∞
5n+2 ( x − 1) n ∞
6n +1 ( x + 4) n
4 ∑ (2n − 1)! 12 ∑ 4n −3
n=1 n =1
∞
( x − 2) n+ 4 ∞
3n + 5 ( x − 2) n
5 ∑ 4n 2 − 3 13 ∑ 23n −1
n=1 n =1
∞
n + 1 x3 ∞
( x − 3) 2 n+3
6 ∑ 14 ∑ 4 n+1
n =1 32 n n=1
∞
(−1) n x n ∞
(−1) n+1 x 2 n+1
7 ∑ 15 ∑ 3
n = 2 n ln n n=1 n+2
∞
∞
(3n + 1)( x − 1) n ( x + 6) n
8 ∑ 16 ∑
n=1 4 n+ 2 n =1 52 n 4 n 2 − 1

55
 Розділ 2. РЯДИ ТЕЙЛОРА ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

2.1. Розкладання функцій у степеневі ряди

Рядом Тейлора функції f ( x ) називається ряд вигляду:

f ' (a) f '' ( a ) f ( ) (a)
n
f (a) + ( x − a) + ( x − a )2 + ... + ( x − a )n + ...
1! 2! n!
∞ f ( n) ( a )
=Σ ( x − a ) . (1)
n

n =0 n!
Тут a – центр розвинення; f ( a ) – значення n -ї похідної в точці x = a ;
(n)

f ( n )( a )
– n -й коефіцієнт Тейлора, n = 0 ,1 , 2 , ....
n!
∞ f ( n) ( 0) n
Якщо а = 0 , то ряд Тейлора приймає вигляд Σ
n =0 n!
х

і називається рядом Маклорена.

Теорема 1. Якщо функцію f ( x ) в інтервалі ( a − R; a + R ) можна роз-
класти в степеневий ряд, то цей ряд єдиний і є рядом Тейлора даної
функції.
Наведемо умови, за яких сума ряду (1) збігається до функції f ( x ) ,
тобто умови розкладання функції в ряд Тейлора.
Теорема 2. Для того, щоб ряд Тейлора (1) збігався до функції f ( x ) в
інтервалі ( a − R; a + R ) , необхідно і достатньо, щоб ця функція мала
похідні всіх порядків на цьому інтервалі і залишковий член її формули
f ( )  a + θ ( x − a ) 
n+1
Тейлора rn ( x ) = ( x − a )n+1 ( 0 < θ < 1) прямував до нуля при
( )
n + 1 !
n → ∞ для всіх х з цього інтервалу, тобто lim rn ( x ) = 0 .
n→∞
При виконанні вказаних умов маємо:
∞ f ( n) ( a ) ∞ f (n) ( 0)
f ( x) = Σ ( x − a ) і, зокрема, при а = 0 f ( x ) = Σ
n
хn .
n =0 n! n=0 n!
Прості достатні умови розвинення функції в ряд Тейлора. дає
наступна
теорема 3. Якщо функція f ( x ) в інтервалі ( a − R; a + R ) має похідні
M >0 f ( ) ( x) ≤ M ,
n
всіх порядків та існує число таке, що

56
х ∈ ( a − R; a + R ) , n = 0,1, 2,... , то функцію f ( x ) можна розкласти в ряд
Тейлора.
Розвинення основних елементарних функцій в ряд Маклорена:
x x2 xn
1. e x = 1 + + + ... + + ..., −∞ < x < +∞ .
1! 2! n!
x3 x5 x7 (− 1)n x 2n+1 + ... = ∞ (− 1)n x 2n+1 , −∞ < x < +∞ .
2. sin x = x − +
3! 5! 7!
− + ... +
( 2n + 1 )! Σ
n = 0 ( 2n + 1 )!
∞
x2 x4 x6 n x
2n
n x
2n
3. cos x = 1 − + − + ... + ( −1) + ... = Σ ( −1) , −∞ < x < +∞ .
2! 4! 6! ( 2n ) ! n =0 ( 2n ) !
1 2 17 7 π
4. tgx = x + x 3 + x 5 + x + ... , х ∈ R , х ≠ ( 2n − 1) , n ∈ Z .
3 15 315 2
m( m − 1 ) 2 m( m − 1 )...( m − n + 1 ) n
5. ( 1 + x ) = 1 + mx +
m
x + ... + x + ..., x < 1 .
2! n!
1 ∞
6. = 1 + x + x 2 + x3 + ... + x n + ... = Σ x n , − 1 < x < 1 .
1− x n =0
∞
1
7. = 1 − x + x 2 − x 3 + ... + (− 1) n x n + ... = Σ (− 1) n x n , − 1 < x < 1 .
1+ x n=0

( −1) ( −1)
n−1 n −1
x 2 x3 x 4 ∞
8. ln (1 + x ) = x − + − + ... + x n + ... = Σ x n , − 1 < x ≤ 1.
2 3 4 n n=1 n
2 n+1 ∞ 2 n+1
x3 x5 x7 n x n x
9. arctgx = x − + − + ... + ( −1) + ... = Σ ( −1) ,
3 5 7 2n + 1 n =0 2n + 1
− 1 ≤ x ≤ 1.
1 x3 1 3 х5 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ ... ⋅ ( 2n − 1) x 2 n+1
10. arcsin x = x + + + ... + + ... =
2 3 2 4 5! 2 ⋅ 4 ⋅ ... ⋅ 2n 2n + 1
∞ ( 2n − 1) !! 2 n+1
x
= x+Σ , − 1 < x ≤ 1, де ( 2n − 1) !! = 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ ... ⋅ ( 2n − 1) ,
n =0 ( 2 n ) !! 2 n +1
( 2n ) !! = 2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ ...⋅ ( 2n ) .

2.1.1. Приклади розв’язання задач

Розкладання функцій в степеневі ряди в загальному випадку базується
на використанні рядів Тейлора або Маклорена.
За першим способом знаходять похідні f ( n ) ( x ) , n = 0 ,1 , 2 , ... та їх
значення f ( n ) ( 0 ) , n = 0 ,1 , 2 , ..., які безпосередньо підставляють у відповідну
формулу і одержують шукане розвинення.
На практиці частіше застосовують другий спосіб – без знаходження

57
виразів для похідних довільного n -го порядку, а на основі формальних пе-
ретворень з використанням наведених стандартних розкладів елементарних
функцій в ряди Маклорена. Зокрема, корисно використовувати почленне
диференціювання чи інтегрування відомих рядів. В інтервалах збіжності
одержані ряди збігаються до відповідних функцій.
Приклад 1. Розкласти в ряд Маклорена функції:
а) f ( x ) = sin 2 x ; б) f ( x ) = sin3 x
та знайти області, в яких ряд збігається до відповідної функції.
Розв’язання. а) Спосіб І. Знайдемо похідні f ( n ) ( x ) , n = 0 ,1 , 2 , ... та їх
значення f ( n ) ( 0 ) , n = 0 ,1 , 2 , ..., що входять у ряд Маклорена
f ( n) ( 0) n
∞ f ' ( 0) f '' ( 0 ) 2 f (n) ( 0) n
f ( x) = Σ x = f ( 0) + x+ x + ... + x + ... ,
n =0 n! 1! 2! n!
безпосередньо повторним диференціюванням:
f ( x ) = sin 2 x , f ( 0) = 0 ,
f І ( x ) = 2 sin x cos x = sin 2 x , f І (0) = 0 ,
 π f ІІ ( 0 ) = 2 ,
f ІІ ( x ) = 2 cos 2 x = 2 sin  2 x +  ,
 2
 π  f ІІІ ( 0 ) = 0 ,
f ІІІ ( x ) = −22 sin 2 x = 22 sin  2 x + ⋅ 2  ,
 2 
 π  f ІV ( 0 ) = −23 ,
f ІV ( x ) = −23 cos 2 x = 23 sin  2 x + ⋅ 3  ,
 2 
 π  f V (0) = 0 ,
f V ( x ) = +24 sin 2 x = 24 sin  2 x + ⋅ 4  ,
 2 
 π  f VI ( 0 ) = 25 ,
f VI ( x ) = 25 cos 2 x = 25 sin  2 x + ⋅ 5  ,
 2 
 π  π 
f ( ) ( x ) = 2n−1 sin  2 x + ( n − 1)  , f ( ) ( 0 ) = 2n−1 sin  ( n − 1)  .
n n

 2  2 

Отже,
2 23 25 ( −1) 22n−1 x 2n + ...,= ∞ ( −1) 22n−1 x 2n .
n +1 n +1
sin x = x 2 − x 4 + x 6 − ... +
2
2! 4! 6! ( 2n ) ! Σn =1 ( 2n ) !
Знайдемо інтервал збіжності отриманого ряду, використовуючи
ознаку Даламбера:

58
 U n+1 ( x ) 22 n+1 x ( ) ( 2n ) !
2 n +1
22 x 2
lim = lim = lim = 0 для всіх х ,
n→∞ U ( x ) n→∞ ( n + 2 ) ! 2 2 n −1
x 2 n n→∞ ( 2n + 1)( 2 n + 2 )
n

тобто інтервал збіжності ряду ( −∞ , +∞ ) .

Спосіб ІІ. Скористаємося відомими тотожностями для перетворення
заданої функції та основними властивостями збіжних степеневих рядів.
Подамо функцію f ( x ) = sin 2 x у вигляді:
1 1 1
sin 2 x = (1 − cos 2 x ) = − cos 2 x
2 2 2
і використаємо відомий розклад
x 2 x 4 x6 n x
2n
cos x = 1 − + − + ... + ( −1) + ..., −∞ < x < +∞ ,
2! 4! 6! ( 2n ) !
замінюючи х на 2 х . Тоді маємо:
1 1  ( 2x ) ( 2 x ) − ( 2 x ) + ... + −1 n ( 2 x ) + ... = 1 − 1 −
2 4 6 2n
sin 2 x = − 1 − + ( )
2 2

2! 4! 2! ( 2n ) !  2 2

1  (2x) ( 2 x )4 − ( 2 x )6 + ... + −1 n ( 2 x )2n + ... = 2 x 2 − 23 x 4 + 25 x6 + ... +
2
− − + ( )
2

2! 4! 2! ( 2n ) !  2!

4! 6

+
( −1)n+1 22n−1 x 2n + ..., −∞ < x < +∞
( 2n ) !
Як бачимо, обидві відповіді збігаються.
б) З тригонометричної тотожності sin 3 x = 3 sin x − 4 sin3 x одержимо
1
sin3 x = ( 3 sin x − sin 3x ) .
4
Застосуємо розвинення
x3 x5 x 7 x 2 n+1
sin x = x − + − + ... + ( −1) + ...; х ∈ ( −∞ , +∞ ) .
n

3! 5! 7 ! ( 2 n + 1) !
Замінюючи х на 3 х , маємо:
( 3x )3 + ( 3x )5 − ... + −1 n ( 3x )2n+1 + ...; х ∈ −∞ , +∞ .
sin 3 x = ( 3 x ) − ( ) ( )
3! 5! ( 2 n + 1) !
Отже,
3 ∞ ( −1) x 1 ∞ ( −1) ( 3 x )
n 2 n +1 n 2 n +1 2 n+1
1 ∞ n 3−3
sin x = Σ
3
− Σ = = Σ ( −1) х 2 n+1 =
4 n=0 ( 2n + 1) ! 4 n=0 ( 2n + 1) ! 4 n =0 ( 2n + 1) !

59
 =

1  24 3 240 5 2184 7
+ x − x + x − ... +
( −1) 3 − 32n+1 2n+1 
n

х
(
+ ... ,
)
4  3!

5! 7! ( 2 n + 1) ! 

−∞ < x < +∞ .
Приклад 2. Розкласти задані функції в ряд Маклорена
1 1+ x
а) f ( x ) = chx ; б) f ( x ) = shx ; в) f ( x) = ln
2 1− x
та знайти інтервали, в яких ряд абсолютно збігається до відповідної функції.
Розв’язання. Оскільки
x x2 xn
ex = 1+
+ + ... + + ..., x ∈ R ,
1! 2! n!
то
x x2
e−x = 1 − + − ... +
(− 1)n x n + ..., x ∈ R .
1! 2! n!
Враховуючи, що обидва ряди збігаються при −∞ < x < +∞ , то в ін-
тервалі збіжності ( −∞ , +∞ ) їх можна почленно додавати та почленно від-
німати. Після простих перетворень отримуємо:
1 
1
( ) x2 x4 x2 x4
а) chx = l x + l − x =  2 + 2 + 2 + ... = 1 + + + ... +
2 2 2! 4! 2! 4!
x 2n
2n!
+ ... =

∞
x2n
=Σ ; −∞ < x < +∞ .
n =0 ( 2 n ) !

1   
б) shx =
2
(
1 x
) x 2 x3 xn
l − l − x = 1 + x + + + ... + + ... −  1 − x + − + ...
2  2 ! 3! n!
x 2 x3
2 ! 3!
 
n x
n
 1 x3 x n+1 
+ ( −1) + ... =  2 x + 2 + ... + 2 + ... =
n!  2 3! n +1 
x3 x 5 x 2 n+1 ∞ x 2 n+1
= x+ + + ... + + ... = Σ ; −∞ < x < +∞ .
3! 5 ! ( 2n + 1) ! n =1 ( 2 n + 1) !
1 1+ x 1
в) f ( x ) = ln = ln (1 + x ) − ln (1 − x )  .
2 1− x 2 
Скористаємося розкладом

ln (1 + x ) = x −
x 2 x3 x 4
+ − + ... +
( −1) n−1
∞
x n + ... = Σ
( −1)n−1 x n , −1 < x ≤ 1 .
2 3 4 n n=1 n
Замінюючи х на ( − х ) , маємо:
x 2 x3 x 4 хn
ln (1 − x ) = − x −
− − − ... − − ..., −1 ≤ x < 1 .
2 3 4 n
Обидва ряди збігаються при х < 1 , тобто в інтервалі ( −1,1) їх можна

60
почленно віднімати. Одержуємо:
1 1+ x 1
f ( x ) = ln = ln (1 + x ) − ln (1 − x )  =
2 1− x 2 
1  x 2 x3 x 4
=  x − + − + ... +
( −1)n x n + ... −  − x − x 2 − x3 − x 4 − ... − x n − ...  =
2  2 3 4 n   2 3 4 n

 
  
1 x3 x5 x7 x 2 n−1 
=  2 x + 2 + 2 + 2 + ... ⋅ 2 + ... =
2 3 5 7 2n − 1 
x3 x 5 x 7 x 2 n−1 ∞ x 2 n −1
= x+ + + + ... + + ... = Σ , −1 < x < 1 .
3 5 7 2n − 1 n=1 2n − 1

Примітка. Відзначимо цікаві аналогії між рядами Маклорена, зда-

валось би, зовсім різних функцій:
x 3 x5 x3 x5
sin x = x − + − ... , shx = x + + + ..., x ∈ ( −∞ , +∞ )
3! 5 ! 3! 5 !
x2 x4 x6 x 2 x 4 х6
cos x = 1 − + − + ..., сhx = 1 + + + + ... , x ∈ ( −∞ , +∞ )
2! 4! 6! 2! 4! 6!
x 3
x 5
x 7
1 1+ x x3 x5 x 7
arctgx = x − + − + ..., ln = x+ + + + ..., х <1
3 5 7 2 1− x 3 5 7
Приклад 3. Розкласти задані функції в ряд Маклорена
6 2
а) f ( x ) = ; б) f ( x ) = 2
1 + x − 2x 2
x − 3x + 2
та знайти інтервали, в яких ряд абсолютно збігається до відповідної функції.
6
Розв’язання. а) Розкладемо раціональну функцію f ( x ) = на
1 + x − 2 x2
суму найпростіших дробів:
 1
1 + x − 2 x 2 = −2 ( x − 1)  x +  = (1 − x )( 2 x + 1) ;
 2
6 6 A B
= = + , А = 2; В = 4.
(1 − х )(1 + 2 x ) (1 − х )(1 + 2 x ) 1 − x 1 + 2 x
6 2 4
Тобто f ( x ) = = + .
(1 − х )(1 + 2 x ) 1 − x 1 + 2 x
1 ∞
Маємо = 1 + x + x 2 + x 3 + ... + x n + ..., = Σ х n , −1 < x < 1 . (1)
1− x n =0
Замінимо x на − 2 x і отримаємо:
1 ∞
= 1 − ( 2 x ) + ( 2 x ) − ( 2 x ) + ( 2 x ) + ... + ( −1) ( 2 x ) + ... = Σ ( −1) ( 2 x ) . (2)
2 3 4 n n n n

1 + 2x n =0

61
 1
Знайдемо інтервал збіжності ряду (2): 2 x < 1 або x < .
2
Отримані ряди (1) і (2) множимо на сталі множники і додаємо. У ре-
6 2 4 ∞ ∞
= 2Σ x n + 4Σ ( −1) 2n x n =
n
зультаті маємо = +
(1 − x )(1 + 2 x ) 1 − x 1 + 2 x n=0 n =0

( ) ( )
∞ ∞
1
= Σ 2 + 4 ⋅ ( −1) ⋅ 2 x = Σ 2 + ( −1) ⋅ 2 n+2
n n
n n
xn , х < .
n =0 n =0 2
1
Інтервал збіжності останнього ряду х < , бо інтервал збіжності ряду
2
1 1
(1) x < 1 , а ряду (2) х < , тобто для х < збігаються обидва ряди.
2 2
1
б) Подамо раціональну функцію f ( x ) = 2 у вигляді суми най-
x − 3x + 2
простіших дробів:
1 1 −1 1 1 1 1
= = + = − ⋅
x + 3 x + 2 ( x − 1 )( x − 2 ) x − 1 x − 2 1 − x 2 1 − x / 2
2

1 ∞
Застосуємо розклад = Σ xn , x < 1, (3)
1 − х n =0
де замінимо x на x / 2 і отримаємо
∞
1 x
= ∑ ( x / 2 )n , < 1 або х < 2 . (4)
1 − x / 2 n=0 2
Враховуючи, що ряд (3) збігається для x < 1 , а ряд (4) – для х < 2 ,
маємо, що обидва ряди збігаються для x < 1 , тобто в інтервалі x < 1 їх
можна почленно додавати зі сталими множниками:
1 ∞ 1 ∞ xn ∞  1  n ∞ 2n+1 − 1 n
= Σ 2Σ
x 2 − 3 x + 2 n =0
x n
−
n =0 2
n
= Σ 
n=0 
1 − x =Σ
2n+1  n=0 2
n +1
x , x < 1.

Приклад 4. Розкласти задані функції в ряд Маклорена:

1 1 1+ х
а) f ( x ) = ; б) f ( x ) = ; в) f ( x ) =
(1 − х )
2
1 − х2 3
8 − х3
та знайти інтервали, в яких ряд абсолютно збігається до відповідної функції.
Розв’язання. Для розвинення заданих функцій в ряд Маклорена
скористаємося біноміальним рядом:
mx m ( m − 1) 2 m ( m − 1)( m − 2 ) 3
(1 + x ) = 1 + +
m
x + x + ...
1! 2! 3!
m ( m − 1)( m − 2 ) ⋅ ... ⋅  m − ( n − 1)  n
+ x + ..., x < 1 .
n!

62
 1 1

( ) ( )
1 − −
а) f ( x ) = = 1 − x2 2 = 1 + − x 2  2

1 − х2  
1
Покладемо m = − і замість х підставимо − х 2 ;
2
1  1
( )  1  3  1  1  3  5  1
= 1 +  −  − x 2 +  −  −  x 4 +  −  −  −  x 6 + ... +
 2  2  2  2 !  2  2  2  3!
1− x 2

 1  3  5   1 1
+  −  −  −  ... − − n + 1 x 2 n + ... =
 2  2  2   2  n!
1 1⋅ 3 4 1⋅ 3 ⋅ 5 6 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ ... ⋅ ( 2n − 1) 2 n
= 1 + x2 + x + x + ... + x + ... =
2 2⋅4 2⋅4⋅6 2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ ... ⋅ 2n
∞ ( 2n − 1) !!
= 1+ Σ x 2 n , −1 < x < 1 .
n=1 ( 2 n ) !!
б) Перетворимо задану функцію до такого вигляду, що дозволяє засто-
сувати біноміальний ряд:
1 1
 x3    x 3  3   x 3  3
3
8 − x 3 = 3 8  1 −  = 2 1 −    = 2 1 +  −   ,
 8    2     2  
1
−
1  х  3
3
1
f (x ) = = 1 +  −   .
3
8 − x3 2   2  
3
1  х
Покладемо m = − і замість х запишемо  −  :
3  2
1   1  x 3   1  4  1  x 3 
2
  
f ( x) = 1 +  −  −  +  −  −   −  +
 
2   3  8   3  3  2!  8 

3
 1  4  7   х  1
3
+  −  −  −   −  + ...
 3  3  3   8  3!

 1  4  7   1  1 x 
3 n 
+  −  −  −  ⋅ ... ⋅  − − n + 1 ⋅  −  + ... =
 3  3  3   3  n!  8  

1 1  1 x3 4 1  x 3  1 ⋅ 4 ⋅ 7  x 3 
2 3

= +  ⋅ + 2   + 3   + ... +
2 2  3 8 3 2 !  8  3 3!  8 

1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ ( 3n − 2 )  x 3 
n

+   + ... , де х < 1, тобто х < 2 .
3n n!  8  2
  
63
 1+ x 1
в) Запишемо функцію як f ( x) = = (1 + x) ⋅ . Розкладемо
(1 − x) 2 (1 − x) 2
1
= (1 − х )
−2
дріб у біноміальний ряд, покладаючи т = −2 та замість х
(1 − x )
2

підставляючи ( − х ) :
1 1 1
= 1 + ( −2 )( − х ) + ( −2 )( −3) ⋅ ( − х ) + ( −2 )( −3)( −4 ) ⋅ ( − х ) + ... +
2 3

(1 − x ) 2
2! 3!
1
+ ( −2 )( −3)( −4 ) ⋅ ... ⋅ ( −2 − n + 1) ⋅ ( − x ) + ... =
n

n!
= 1 + 2 х + 3 х 2 + 4 х 3 + ... + ( n + 1) x n + ... , х < 1 .
Цей ряд помножимо на (1 + х ) і отримаємо шуканий розклад:
( )
f (x) = (1 + x ) 1 + 2 x + 3 x 2 + 4 x 3 + ... + ( n + 1) x n + ... = 1 + 2 x + 3x 2 + 4 x3 + ... +
+ ( n + 1) x + ... + x + 2 x + 3 x + 4 x + ... + ( n + 1) x n+1 + ... =
n 2 3 4

= 1 + 3 x + 5 x 2 + 7 x3 + 9 x 4 + ... + ( 2n + 1) x n + ..., х < 1 .

Приклад 5. Розкласти в ряд Маклорена функції:

x
 1 
а) f ( x ) = a x ( a > 0 ) ; б) f ( x ) = sin  − 1  ; в ) f ( x ) = l 2 sin 2 x
 1− x
2

та знайти інтервали, в яких ряд абсолютно збігається до відповідної функції.
Розв’язання. а) Запишемо задану функцію так:
f ( x ) = a x = e x ln a .
У розкладі
x x2 xn
ex = 1 + + + ... + + ... , −∞ < x < +∞
1! 2! n!
замість х запишемо xln a і одержимо:
( x ln a ) ( x ln a ) ( x ln a )
2 3 n
a = 1 + x ln a +
x
+ + ... + + ..., −∞ < x < +∞ .
2! 3! n!
б) Спочатку розкладемо в ряд Маклорена функцію
( )
1 −1
−1 = 1 − х 2
− 1. Для цього скористаємося біноміальним рядом, по-
1 − х2
клавши т = −1 і замість х підставивши − х 2 . Дістанемо:
( )
2
− х2 ( −1)( −2 )( −3) − х 2
1
( )
− 1 = 1 + ( −1) − х + ( −1)( −2 ) ( )
3
2
+ + ... − 1 =
1− х 2
2! 3!
= х 2 + х 4 + х 6 + х8 + ..., х < 1.

64
 Далі застосуємо розклад для синуса, в який замість х запишемо
х 2 + х 4 + х 6 + х8 + ... , тобто виконаємо підстановку ряду в ряд:
( )
3
х 2 + х 4 + х 6 + х8 + х10 ...
 1
sin 
1− x
2


(
− 1 = х + х + х + х + х ... −
2 4 6 8 10
3!
) +

(х )
5
2
+ х 4 + х 6 + х8 + х10 ... 1 8 3 8 10
+ + ... = х 2 + х 4 + х 6 − x 6 +x − x +x −
5! 6 6
6 x10 5 1 x10
− x10 + + ... = x 2 + x 4 + x 6 + x8 + + ... , х < 1 .
6 120 6 2 120
в) Для розвинення даної функції в ряд Маклорена необхідно розкласти
в ряд Маклорена функції e x / 2 і sin 2 x :
x ∞
l 2 =Σ  
х 1
n
, − ∞ < x < +∞ ; sin 2 x = Σ
∞
(− 1)n (2 x ) 2n+1 , −∞ < x < +∞
n=0  2  n! n=0 ( 2n + 1 )!
і отримані ряди перемножити за наступним правилом:
якщо f ( x ) = a0 + a1 x + a2 x 2 + ... + an x n + ... для х < R1 і
g ( x ) = b0 + b1 x + b2 x 2 + bn x n + ... для х < R2 , тоді
f ( x ) ⋅ g ( x ) = a0b0 + ( a0b1 + a1b0 ) x + ( a0b2 + a1b1 + a2b0 ) x 2 +
+ ( a0b3 + a1b2 + a2b1 + a3b0 ) x 3 + ( a0b4 + a1b3 + a2b2 + a3b1 + a4b0 ) x 4 + ...
для х < r , де r – менше з чисел R1 і R2 .
x
 x  x  2 1  x 3 1  x  4 1 
Тоді l 2 sin 2 x =  1 + +   ⋅ +   ⋅ +   ⋅ + ... ×
 2  2  2 !  2  3!  2  4 ! 
 

× 2x −
( 2x) ( 2x ) ( 2x )
3
+
5
−
7
 13 5
+ ... = 2 х + x 2 − x3 − x 4 + ..., - ∞ < x < +∞ .
 3! 5! 7!  12 8
 
Приклад 6. Розкласти в ряд Маклорена функції

(
а) f ( x ) = ln x + 1 + x 2 ; ) б) f ( x ) =
1
(1 − x )
2

та знайти інтервали, в яких ряд абсолютно збігається до відповідної функції.

( )
x
dx
Розв’язання. а) Відомо, що ∫ = ln x + 1 + x 2 . Розкладемо в ряд
0 1+ x 2

( )
1 −
Маклорена функцію = 1 + х2 2 скориставшись біноміальним ря-
1 + х2
1
дом, в якому покладемо m = − і замість х запишемо х 2 :
2

65
 1 1 1⋅ 3 4 1 ⋅ 3 ⋅ 5 6
= 1 − x2 + x − x + ..., х < 1.
1+ х 2 2 ⋅42 2⋅4⋅6
Проінтегруємо цей ряд почленно в межах від 0 до х і отримаємо ряд

(
ln x + 1 + x 2 = x − ⋅ + −)
1 х3 1 ⋅ 3 x 5 1 ⋅ 3 ⋅ 5 x 7
2 3 2⋅4 5 2⋅4⋅6 7
+ ... ,
який збігається при x < 1 .
1
б) Функцію f ( x) = розкладемо в ряд за степенями х ,
(1 − x )2
використовуючи біноміальний ряд, в якому покласти т = −2 і замість х
взяти − х .
Спочатку одержимо степеневий ряд :
1
= 1 + х + х 2 + х 3 + ... + х n + ... , ( −1 < x < 1) .
1− х
Диференціюючи цей ряд почленно, маємо
 1 ′ n −1
 = 1 + 2 х + 3 х + 4 х + ... + nx + ... .
2 3

1− х 
 1 ′ 1 1 ∞
Але   = , тоді шуканий розклад = Σ nx n−1 .
 1 − х  (1 − х ) (1 − х ) n=1
2 2

Інтервал збіжності отриманого ряду так само ( −1,1) .

Приклад 7. Розкласти в ряд Тейлора функції:
πx
а) f ( x ) = sin за степенями ( х − 2 ) ;
4
б) f ( x ) = 1 / x за степенями ( х − 3)
та знайти області, в яких ряд збігається до відповідної функції.
Розв’язання. а) Спосіб І. Знайдемо похідні f ( n ) ( x ) , n = 0 ,1 , 2 , ... та їх
значення f ( n ) ( a ) , n = 0 ,1 , 2 , ..., що входять у ряд Тейлора
∞ f ( n) ( a ) f ′(a) f ′′ ( a )
f ( x) = Σ ( x − a) = f (а) + ( x − a) + ( x − a ) + ... +
n 2

n =0 n! 1! 2!
f ( ) (a)
n
( x − a )n + ..., де a = 2 ,
+
n!
безпосередньо повторним диференціюванням:
πx π π πx π 
f І ( x ) = cos ⋅ = sin  + ⋅1 ,
4 4 4  4 2 

66
 π π πx πx π 
2 2
f ІІ ( х ) = − = −   sin 
sin + ⋅ 2,
42 4  
4  4 2 
π3 πx π  πx π 
3
f ІІІ ( х ) = − 3 сos =   sin  + ⋅ 3 ,
4 4 4  4 2 
π4 πxπ  πx π 
4
f ІV ( х ) = sin =   sin  + ⋅ 4,
4 4 4  4 2 
π5 πx π  πx π 
5
f V ( х ) = − 5 сos =   sin  + ⋅5 ,
4 4 4  4 2 
……………………………………………………
π  πx π 
n
f ( ) ( x ) =   sin  + ⋅n,
n

4  4 2 
……………………………………………………
π ⋅2 π
f ( 2 ) = sin = sin = 1,
4 2
π  π ⋅ 2 π π
f І ( 2 ) = sin  +  = sin π = 0 ,
4  4 2 4
π  π π  π  π 
2 2 2
3
f ІІ ( 2 ) =   sin  ⋅ 2 + ⋅ 2  =   sin π = −   ,
4 4 2  4 2 4
π  π π  π 
3 3
f ІІІ ( 2 ) =   sin  ⋅ 2 + ⋅ 3  =   sin 2π = 0 ,
4 4 2  4
π  π π  π  π  π 
4 4 4

f ІV ( 2 ) =   sin  ⋅ 2 + ⋅ 4  =   sin  2π +  =   ,
4 4 2  4  2 4
π  π π  π  π
5 5
5
f V ( 2 ) =   sin  ⋅ 2 + ⋅ 5  =   sin  π +  = 0 ,
4 4 2  4 2 2
……………………………………………………………………….
π  π ⋅2 π  π  π  π 
2k 2k 2k
(2k )
f ( 2 ) =   sin  + ⋅ 2k  =   sin  + π k  =   ⋅ ( −1) ,
k

4  4 2  4 2  4

2 k =1 2 k +1
π π π π π
f ( 2 ) =   sin  + ( 2k + 1) =   cos = 0 .
( 2 k +1)
4 2 2  4 2
Підставляємо знайдені значення похідних в ряд Тейлора і маємо:
 π  ( x − 2)  π  ( x − 2) ( x − 2)
2 4 2k
πx k π 
2 4 2k
sin = 1−   +  − ... + ( −1)   + ... .
4 4 2! 4 4! 4 ( 2k ) !
π  πx π  π 
n n
Оскільки f ( n ) ( x ) =   sin  + ⋅ n  ≤   < 1, то похідні функ-
4  4 2  4
67
ції f ( x ) обмеженні в сукупності на всій числовій осі. Тому ряд Тейлора
збігається до f ( x ) на всій осі.

Отже, розвинення в ряд sin

πx ∞
k π 
= Σ ( −1)  
2k
( x − 2 )2 k справедливе
4 n =0 4 ( 2k ) !
при −∞ < x < +∞ .
Спосіб ІІ. Спочатку подамо функцію f ( x ) через нову змінну
z = x − 2:
πx π π π π 
sin = sin ( x − 2 + 2 ) = sin  ( x − 2 ) +  = cos  ( x − 2 )  .
4 4  4 2   4 
∞ 2n
n x
Потім скористаємося розкладом cos x = Σ ( −1) , −∞ < x < +∞ , в
n =0 ( 2 n )'
π
який замість х запишемо ( х − 2 ) ⋅ . Дістанемо:
4
π  π 
2
( x − 2 )2 +  π 4 ( x − 2 )4 − ... + π
2n
( x − 2 )2n + ...
cos  ( x − 2 )  = 1 −     ( −1)n 
4  4 2! 4 4! 4 ( 2n ) !
πx π
Цей ряд збігається до f ( x ) = sin при −∞ < ( х − 2 ) < +∞ , тобто при
4 4
−∞ < x < +∞ . Отже,

sin
π π 
x =1−  
2
( x − 2 )2  π  ( x − 2)
+ 
4 4
n π 
− ... + ( −1)  
2k
( x − 2 )2 k + ... ,
4 4 2! 4 4! 4 ( 2k ) !
−∞ < x < +∞ .
б) Спосіб І. Знаходимо похідні f ( ) ( x ) , n = 0 ,1 , 2 , ... та їх значення
n

f ( n ) ( a ) при а = 3 :
1 1
f ( x ) = = x −1 , f ( 3) = ,
x 3
1 1
f ( x ) = − 2 = −1 ⋅ x −2 ,
I
f I ( 3) = − ,
x 32
2 1⋅ 2 1⋅ 2
f ( x ) = 2 ⋅ x −3 = 3 = 3 ,
II
f II ( 3) = 3 ,
x x 3
6 1⋅ 2 ⋅ 3 1⋅ 2 ⋅ 3
f III ( x ) = −6 x −4 = − 4 = − 4 , f III ( 3) = − 4 ,
x x 3
1⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ 4 1⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ 4
f ( x ) = 24 x =
IV −5
, f ( 3) =
IV
,
x5 35
… … … … … … … … … … … … …

68
 n! ( −1)
n
f ( ) ( х ) = ( −1) n+1 , f ( ) ( 3) =
n n n! n
,
x 3n+1
… … … … … … … … … … … … ….
Підставимо знайдені значення похідних в ряд Тейлора
∞ f ( n) ( a )
f ( x) = Σ ( x − a) , а = 3
n

n =0 n !
11 11 1 1⋅ 2 1⋅ 2 ⋅ 3
і дістанемо: = −− 2 ( x − 3) + ( x − 3 ) 2 − 4 ( x − 3 )3 +
xx 33 3 ⋅1! 2 ! 33 3! 3
1⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ 4 ( −1) n! x − 3 n + ... = ∞ ( −1)n ( x − 3)n .
n

( ) ( ) Σ
4
+ x − 3 + ... +
4 ! 35 n! 3n+1 n =0 3n+1
Звернемося до ознаки Даламбера для дослідження останнього ряду на
збіжність:
( x − 3)
n
( x − 3)n+1 U n+1 ( x − 3) 3n+1 =
n +1
Un = U n+1 = ; lim = lim n+2
3n+1 3n+2 n→∞ U
n
n→∞ 3
( x − 3)n
x −3
= < 1; x − 3 < 3 ; −3 < x − 3 < 3 ; 0 < x < 6 – інтервал збіжності.
3
Дослідимо збіжність на кінцях цього інтервалу.
При х = 0 отримуємо числовий ряд:
∞ ( −1) ( −3 ) ∞ ( −1) 3n
n n 2n
1 1 1
Σ
n =0 3 n +1
=Σ
n=1 3n +1
= + + ... + + ...
3 3 3
∞1 1 1( −1)n 3n ∞ ( −1)n
При х = 6 маємо числовий ряд
3 n =0 3 Σ= − + ...
3 3 3
n =0
n +1
=Σ

Обидва ряди розбіжні, тому що не виконується необхідна ознака

збіжності lim an = 0 .
n→∞
Отже, областю збіжності останнього ряду є інтервал ( 0 ,6 ) .
1 1 1 1
Спосіб ІІ. = = ⋅ . Скористаємося рядом
х ( x − 3) + 3 3 1 + x − 3
3
1
= 1 − х + х − х + ... + ( −1) x n + ... х < 1 ,
2 3 n

1+ х
х −3
в який замість х запишемо . Маємо:
3

69
 1 1 х −3  х −3  х −3  1 x −3
2 3 n
n  х−3
= 1 − +  −   + ... + ( −1 )   + ... = − 2 +
х 3  3  3   3   3  
 3 3
( x − 3) − ( x − 3) + ... + −1 n ( x − 3) + ...
2 3 n
+ ( ) n+1
33 34 3
x−3
Інтервал збіжності: < 1; x−3 <3 −3 < x − 3 < 3 0 < x < 6.
3
Бачимо, що відповіді однакові.
1
Приклад 8. Розкласти задану функцію f ( x ) = в ряд Тейлора за
4− x
степенями ( х − 2 ) та знайти його інтервал збіжності.
Розв’язання. Перетворимо задану функцію так, щоб можна було
1 ∞
застосувати формулу: = 1 + x + x 2 + x3 + ... + x n + ... = Σ x n ; −1 < x < 1 . (1)
1− x n =0
1 1 1 1
Перетворимо задану функцію: = = ; замінимо
4 − x 2 − ( x − 2) 2 1 − x − 2
2
х−2
х на у формулі (1), тоді дістанемо:
2
∞ ( x − 2)
n n
1 1 1 1 ∞  x−2 х−2
= = Σ  =Σ , < 1.
4 − x 2 1− x − 2 2 n=0  2  n =1 2 n+1
2
2
Отриманий ряд збігається при x − 2 < 2 . Звідки 0 < x < 4 .
Приклад 9. Розкласти в ряд Маклорена функцію y = sec x та знайти
його область збіжності.
1
Розв’язання. Запишемо sec x = , тоді sec x ⋅ cos x = 1
cos x
Нехай sec x = a0 + a1 x + a2 x 2 + a3 x 3 + ... .
За правилом множення збіжних рядів маємо:
( )
1 = sec x ⋅ cos x = a0 + a1 x + a2 x 2 + a3 x3 + a4 x 4 + a5 x 5 + a6 x 6 ... ×
 x2 x4 x6    1 
× 1 − + − + ... = a0 ⋅1 + a1 ⋅1 ⋅ x +  a2 + a0  −   x 2 +
 2! 4! 6!    2!  
  1   1  1 
+  a3 ⋅1 + a1  −   x3 +  a4 ⋅1 + a0 ⋅ + a2  −   x 4 +
  2!    4!  2!  
  1 1  1  1  1 
+  а5 ⋅1 + а3  −  + а4 ⋅  х 5 +  а6 ⋅1 + а2 ⋅ + а4  −  + а0  −   х 6 + ...
  2 !  4 !   4 !  2 !   6!  

70
 Прирівнюємо коефіцієнти при однакових степенях:
х 0 а0 ⋅1 = 1, звідки а0 = 1
х1 а1 ⋅ 1 = 0 , звідки а1 = 0
 −1  1 1
х 2 а0 ⋅   + а2 ⋅1 = 0 звідки а2 = =
 2!  2! 2
 1
х3 а3 ⋅1 + а1  −  = 0 звідки а3 = 0
 2! 
1  1 1 1 1 5 5
х 4 а4 ⋅1 + а0 + а2  −  = 0 звідки а4 = − + ⋅ = =
4!  2!  4! 2 2! 2! 4!
1  1 
х5 а5 ⋅1 + а1 + а3  −  = 0 звідки а5 = 0
4!  2! 
1  1  1 1 5 1 1 1
а6 ⋅1 + а2 + а4  −  + а0  −  = 0 звідки а6 = 1 ⋅ + ⋅ − ⋅ =
4!  2!   6 61 61
6 ! 24 2 ! 2 4
х6 = =
720 6 !
… ……………………………… …… ……………………

Тоді шукане розвинення

1 2 5 4 61 6 π
sec x = 1 + x + x + х + ..., х ∈ R , х ≠ ( 2n − 1) , n ∈ Z .
2! 4! 6! 2

2.1.2. Задачі для самостійної роботи

Завдання. Розкласти задані функції за степенями х (варіанти №1–
№14) чи за степенями x − a (варіанти №15 – №25), використовуючи відомі
розклади функцій е x , sin x , cos x , (1 + х ) т ; ln (1 + x ) , arctgx в ряд
Маклорена:

№ Завдання Відповідь
∞ ( −1) 2 n x n +1
n
1 f ( x ) = xе −2x f ( x) = Σ , х ∈ ( −∞; +∞ )
n =0 n!
−
х ∞
f ( x) = Σ
( −1)n x n+1 ,
х ∈ ( −∞; +∞ )
2 f ( x ) = xе 2
n= 0 2n n !
n n −1 n
∞
3 f ( x ) = е − х (1 + х ) f ( x ) = 1 + Σ ( −1) x , х ( −∞; +∞ )
n =2 n!

71
 f ( x ) = sin
x ∞(
f ( x ) = Σ 2 n−1
−1) x 2 n−1
n+1
, х ∈ ( −∞; +∞ )
4
2 n=1 2 ( 2n − 1) !
х2 ∞ n +1 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ ... ⋅ ( 2n − 3 ) 2 n
f ( x) = 1+ + Σ ( −1) x ,
5 f ( x ) = 1 + х2 2 n =2 2n n !
х ∈ ( −1;1)
1 ∞ ( 2n + 1) !!  x 
2n
1
f ( x) = f ( x) =   , х ∈ ( −2; 2 )
2 Σ
6 + 2 n +1
4 − х2 n =0 2 n!  2 
x2 ∞ 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ ... ⋅ 2n − 1
7 f ( x) = f ( x ) = х2 + Σ n
x 2 n+2 , х ∈ ( −1;1)
1 − х2 n =1 2 n!
∞ 2n x n
f ( x ) = ln (1 + 2 x )  1 1
f ( x ) = Σ ( −1)
n−1
8 , х ∈ − ; 
n =1 n  2 2
f ( x ) = (1 + x ) arctgx х 2
х 4
х 5
х 6
9 f ( x ) = х + х 2 − − + + − ... , х ∈ [ −1;1]
3 3 5 5
∞ 2n
arctgx n x
10 f ( x) = f ( x ) = Σ ( −1) , х ∈ [ −1;1]
х n =0 2n + 1
∞
22 n−1 x 2 n
f ( x ) = 1 − Σ ( −1) , х ∈ ( −∞; +∞ )
n+1
11 f ( x ) = cos 2 x
n =1 ( 2n ) !
∞ 1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ ( 3n − 2 )
f ( x ) = 1 − Σ ( −1)
n+1
1 x 3n ,
12 f ( x) = n =1 3n n !
3
1 + х3 х ∈ ( −1;1)
1 3 2 х3 3 4 х5 
π  f ( x) =  3 + x − x − + x + − ...  ,
13 f ( x ) = sin  + x  2 2! 3! 4 ! 5 
 3 
х ∈ ( −∞; +∞ )
х 6 х10 х14 x 4 n+2
f ( x ) = х2 − + ... + ( −1)
n
+ − + ...
14 f ( x ) = sin x ( ) 2
3! 5! 7 ! ( 2n + 1) !
х ∈ ( −∞; +∞ )
1
f ( x) = за ∞ ( x + 6 )n ,
15 x −Σ х ∈ ( −12; 0 )
степенями ( х + 6 ) n =0 6n+1
f ( x ) = ln x за ∞ ( x − 1)n , 0 < x ≤ 2
16
степенями ( х − 1) Σ
n =1 n

72
 6
f ( x) =
2 ∞ ( x − 1)
2n
8 + 2х − х2
, х ∈ ( −2; 4 )
3Σ
17 за степенями
n =0 3
( х − 1)
1
f ( x) = 2
x + 4х + 7 ( x + 2 )2 n ,
( )
∞
Σ ( −1)
n
18 х −2 − 3; −2 + 3
за степенями
n=0 3n+1
( х + 2)
n
1  
f ( x) = за 1 ∞
n  x−3 5 17
19 5 + 2х Σ ( −1)  11  , < x <
степенями ( х − 3 ) 11 n=0   2 2
 2 
n
1  
f ( x) = за 1  x+2 ∞
8 4
20 4 + 3х − Σ  , − <x<−
степенями ( х + 2 ) 2 n =0  2  3 3
 3 
f ( x ) = cos 2 x за
1 ∞ ( −1) 4 
n−1 n 2 n−1
π
21  π +Σ  x −  , х ∈ ( −∞; +∞ )
степенями  х −  2 n=1 ( 2n − 1) !  4
 4
1
f ( x ) = ln 2
x − 2x + 2 ∞ ( x − 1) 2 n , 0 < x ≤ 2
Σ ( −1)
n
22
за степенями n =1 n
( х − 1)
f ( x ) = ln ( 5 х + 3 )
∞ ( −1)n+1  5 n 3 13
ln 8 + Σ ( x − 1)
n
23 за степенями   , − < x≤
( х − 1) n=1 n 8 5 5

f ( x ) = 3 х за ∞ 2 ⋅ 5 ⋅ 8 ⋅ ... ⋅ ( 3n − 4 )
1 + Σ ( −1) ( x − 1) n , 0 < x ≤ 2
n −1
24
степенями ( х − 1) n=1 3n n !
f ( x ) = е x за ∞ ( x + 2 )n ,
25 е −2
Σ х ∈ ( −∞; +∞ )
степенями ( х + 2 ) n =0 n!

73
 ВСТУП
При застосуванні модульної системи навчання запропоновані методичні
рекомендації є модулем, який входить до системи модулів, в яких закладені
основні розділи з дисципліни «Вища математика». Ці розділи (модулі)
об’єднані за змістом із урахуванням відведених кредитів на вивчення усього
курсу з вищої математики.
З метою контролю вивчення та опанування основ вищої математики ко-
жен модуль є заліковим з обов’язковим оцінюванням якості засвоєння мате-
ріалу студентами згідно прийнятої в університеті бальної системи.
Засобами діагностики успішності навчання є комплекти індивідуальних
тестових завдань для складання контрольних заходів (залік, модульний конт-
роль, екзамен).
І. ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ. ОЗНАЧЕННЯ
Нехай задано множину D упорядкованих пар чисел ( x, y ) . Якщо кожній
парі чисел ( x, y ) ∈ D за певним законом відповідає число z , то кажуть, що на
множині D визначено функцію z від двох змінних x та y , і записують її
z = f ( x, y ) .
Змінну z називають залежною змінною (функцією), а змінні x та y - не-
залежними змінними (аргументами).
Наведемо такі приклади:
а) площу S прямокутника із сторонами a та b знаходять за формулою
S = ab . Кожній парі значень a і b відповідає єдине значення площі, тобто S
- функція двох змінних: S = f (a, b) ;
б) за законом Ома електрорушійна сила E , сила струму I та опір R за-
мкнутого електричного кола пов’язані співвідношенням E = IR . Тут E є фу-
нкцією змінних I та R : E = f ( I , R ) .
Змінна величина u називається функцією n незалежних змінних x1 , x2 ,
…, xn , якщо кожній сукупності значень ( x1 , x2 , …, xn ) цих змінних з даної
області їх зміни відповідає єдине значення величини u – u = f ( x1, x2 ,..., xn ) .

ІІ. ОБЛАСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ

Множину пар ( x, y ) значень x та y , для яких функція z = f ( x, y ) визна-
чена, називають областю визначення цієї функції і позначають D( f ) або D .
Множину значень z позначають E ( f ) або E .
Областю визначення функції z = f ( x, y ) є деяка множина точок ( x, y )
площини OXY . Графіком функції двох змінних є поверхня.
Лінію, що обмежує область D , називають межею області визначення.
Точки області, які не лежать на її межі, називаються внутрішніми.
Область, яка містить тільки внутрішні точки, називають відкритою.
Якщо ж до області визначення належать і всі точки межі, то така область
називається замкненою.

3
 Для функцій трьох змінних u = F ( x, y, z ) область визначення належить
тривимірному простору і геометрично є деякою сукупністю точок простору.
Ми розглянули поняття області визначення функції двох змінних.
Узагальнимо його на випадок більшої кількості незалежних змінних.
Нехай задано множину D ∈ Rn , де Rn – n -вимірний простір. Якщо кож-
ній точці x ∈ D за певним законом відповідає одне і тільки одне дійсне число
y , то кажуть, що на множині D визначено функцію від n змінних і запису-
ють
y = f ( x1, x2 ,...., xn ) або y = f ( x) , де x ∈ Rn .
Множину D при цьому називають областю визначення або областю іс-
нування функції.
Приклад 1. Знайти область визначення та побудувати її, якщо
z= y2 − 4x.
Розв’язання. Областю визначення є сукуп-
ність точок ( x, y ) площини OXY
(рис. 1), включаючи і точки самої кривої:
Приклад 2. Знайти область визначення фу-
нкції та побудувати її, якщо z = arcsin( x + y ) .
Розв’язання. Область визначення є сукуп-
ність точок ( x, y ) ∈ R2 , що задовольняють нерів-
ностям −1 ≤ x + y ≤ 1 . На площині XOY ця об- Рис. 1
ласть пре
дставляє смугу, яка обмежена паралельни-
ми прямими x + y + 1 = 0 , x + y − 1 = 0 (рис. 2),
включаючи точки самих прямих.
Приклад 3. Знайти область визначення фу-
нкції u ( x, y, z ) та побудувати її, якщо
u = ln(− x 2 − y 2 + 2 z ).
Розв’язання. Заданий аналітичний вираз
існує в усіх точках ( x, y, z ) ∈ R3 , в яких Рис. 2
− x 2 − y 2 + 2 z > 0 , або x 2 + y 2 < 2 z . Цю нерівність
задовольняють точки ( x, y , z ) , що містяться в се-
редині параболоїда обертання x2 + y 2 = 2 z (рис.
3), не включаючи його поверхню.
Питання на самоперевірку
1. Дати означення функції двох змінних.
2. Дати означення області визначення
функції двох змінних. Рис. 3
3. Що являє собою графік функції
z = f ( x , y )?
4. Дати означення межі області визначення.
5. Дати означення функції n змінних.

4
 ІІІ. ГРАНИЦЯ. НЕПЕРЕВНІСТЬ ФУНКЦІЇ
Означення. Число A називається границею функції двох змінних
z = f ( x, y ) при прямуванні точки M ( x, y ) до точки M 0 ( x0 , y0 ) , якщо для
будь-якого як завгодно малого числа ε0 знайдеться такий δ -окіл точки M 0 ,
що для будь-якої точки M ( x, y ) із цього околу (за винятком, можливо, самої
точки M 0 ) виконується нерівність | f ( x, y ) − A |< ε .
Границю функції z = f ( x, y ) записують у вигляді
A = lim f ( M ) або A = lim f ( x, y ) .
M →M 0 x → x0
y → y0
Якщо границя функції існує, то вона не залежить від способу прямування
M → M0 .
sin( xy )
Приклад. Знайти границю lim .
x→0 x
y→5

Розв’язання. Функція має невизначеність ⎧⎨ ⎫⎬ при x → 0 , y → 5 , тому викорис-

0
⎩0⎭
sin( a )
товуємо першу чудову границю lim =1.
a→0 a
sin( xy ) sin( xy )
lim = lim y = 5 ⋅ 1 = 5.
x →0 x x →0 xy
y →5 y →5
Означення. Нехай точка M 0 та деякий її окіл належать області визначення
функції f ( M ) . Тоді функція f ( M ) називається неперервною в точці M 0 , як-
що має місце рівність lim f ( M ) = f ( M 0 ) , при цьому точка M наближається
M →M 0
до точки M 0 довільним чином, залишаючись в області визначення функції.
Означення. Функція f ( M ) , неперервна в кожній точці деякої області,
називається неперервною в цій області.

IV. ЧАСТИННІ ПОХІДНІ

Розглянемо функцію двох змінних z = f ( x, y ) , визначену в деякому околі
точки ( x, y ) . Зафіксуємо змінну y . Дістанемо функцію z = f ( x, y ) однієї
змінної x . Якщо ця функція має похідну (по змінній x ), то останню назива-
∂f
ють частинною похідною функції f ( x, y ) по змінній x і позначають ( x, y )
∂x
або f x′ ( x, y ) .
Таким чином, якщо скористатися означенням похідної однієї змінної, то
дістанемо
∂f f ( x + ∆x, y ) − f ( x, y ) ∆ f ( x, y )
( x, y ) = lim = lim x . (1)
∂x ∆x →0 ∆x ∆x → 0 ∆x
Величину ∆ x f ( x, y ) = f ( x + ∆x, y ) − f ( x, y ) називають частинним приро-

5
 стом функції f ( x, y ) по змінній x в точці ( x, y ) .
Аналогічно вводять поняття частинної похідної по змінній y в точці
∂f
( x, y ) , яку позначають ( x, y ) або f y′ ( x, y )
∂y
∂f f ( x, y + ∆y ) − f ( x, y ) ∆ y f ( x, y )
( x, y ) = lim = lim . (2)
∂y ∆y →0 ∆y ∆y → 0 ∆y
Величину ∆ y f ( x, y ) = f ( x, y + ∆y ) − f ( x, y ) називають частинним приро-
стом функції f ( x, y ) по змінній y в точці ( x, y ) .
∂z ∂z
Для довільної точки ( x, y ) частинні похідні позначатимемо , , або
∂x ∂y
∂z ∂z
z′x , z′y . Необхідно мати на увазі, що та визначають величину швидко-
∂x ∂y
сті, з якою відбувається зміна функції z = f ( x, y ) при зміні тільки x або y , а
знак z ′x та z′y вказує на характер цієї зміни (зростання чи спадання).
Частинні похідні обчислюються за відомими правилами диференціюван-
ня функції однієї змінної.
Приклад 4. Знайти частинні похідні:
а) z = x 4 + 2 xy − y 3 + 5 .
Розв’язання. Вважаючи z функцією тільки однієї змінної x ( y = const ) знахо-
∂z
димо = 4 x3 + 2 y . Аналогічно вважаючи z функцією тільки однієї змінної y
∂x
∂z
( x = const ), знаходимо = 2x − 3y2 .
∂y
б) z = 2 x3 y 2 + 2 x .
Розв’язання. Вважаючи z функцією тільки однієї змінної x ( y = const ) отрима-
∂z
ємо = 6 x 2 y 2 + 2 . Аналогічно вважаючи z функцією тільки однієї змінної y
∂x
∂z
( x = const ) знаходимо = 4 x3 y .
∂y
в) z =5 x −2 y
.
Розв’язання. Застосуємо табличну похідну від показникової функції і вважаю-
чи z функцією тільки змінної x ( y = const ), потім тільки однієї змінної y ( x = const ),
∂z 1 ∂z
отримаємо. =5 x −2 y
⋅ ln 5 , =5 x −2 y
⋅ ln 5 ⋅ (−2) .
∂x 2 x ∂y
г) u = x 2 z + arctg xy .
Розв’язання. В даному випадку маємо функцію трьох змінних u = f ( x, y, z ) .
Вважаючи u спочатку функцією тільки змінної x ( y, z = const ), потім функцією тіль-
ки змінної y ( x, z = const ), і наприкінці тільки z ( x, y = const ), отримаємо
∂u 1 ∂u 1 ∂u
= 2 xz + y, = ⋅x, = x2 .
∂x 1 + ( xy ) 2 ∂y 1 + ( xy ) 2 ∂z

6
 д) z = sin 2 y + y ⋅ e x .
Розв’язання. Вважаючи z функцією тільки змінної x ( y = const ), потім тільки
∂z ∂z ex
однієї змінної y ( x = const ), отримаємо = y ⋅ ex , = 2cos 2 y .
∂x ∂y 2 y
x y
е) z = sin ⋅ cos .
y x
Розв’язання. Використовуючи правило диференціювання добутку функцій од-
нієї змінної і вважаючи z функцією тільки змінної x ( y = const ), знаходимо
∂z 1 x y y x y
= cos cos + 2 sin sin . Потім, вважаючи z функцією тільки однієї змінної y
∂x y y x x y x
∂z x x y 1 x y
( x = const ), отримаємо = − 2 cos cos − sin sin .
∂y y y x x y x

Приклад 5. Знайти вказану частинну похідну від функції z = f ( x, y ) в точці

M 0 ( x0 , y0 )
y ∂z ( M )
а) z = 2 x 4 y 3 − . Знайти , M (1;1) .
2 ∂y
Розв’язання. Вважаючи z функцією тільки однієї змінної y ( x = const ) знахо-
∂z 1
димо = 6 x 4 y 2 − . Підставляємо в знайдену похідну координати точки M :
∂y 2

∂z ( M ) ⎛ 4 2 1 ⎞
= ⎜ 6 x y − ⎟ = 5,5 .
∂y ⎝ 2 ⎠M
∂z ( M )
б) z = ln( x + 2 y 2 ) . Знайти , M (0;1) .
∂x
Розв’язання. Вважаючи z функцією тільки змінної x ( y = const ), знаходимо
∂z 1
= . Підставляємо в знайдену похідну координати точки M:
∂x x + 2 y 2
∂z ( M ) ⎛ 1 ⎞ 1
= ⎜⎜ ⎟⎟ = .
∂x 2
⎝ x + 2 y ⎠M 2
∂z ( M )
в) z = 2 xy 5 + x 2 − y . Знайти , M (0;1) .
∂y
Розв’язання. Вважаючи z функцією тільки змінної y ( x = const ), знаходимо
∂z
= 10 xy 4 − 1 . Підставляємо в знайдену похідну координати точки M :
∂y
∂z ( M )
= (10 xy 4 − 1) M = −1 .
∂y
∂z ( M ) π
г) z = e2 x ⋅ sin 3 y . Знайти , M ⎛⎜ 0; ⎞⎟ .
∂x ⎝ 6⎠
Розв’язання. Вважаючи z функцією тільки змінної x ( y = const ), знаходимо
∂z
= 2e2 x ⋅ sin 3 y Підставляємо в знайдену похідну координати точки M .
∂x
∂z ( M )
= (2e2 x ⋅ sin 3 y ) M = 2 .
∂y

7
 Питання на самоперевірку
1. Чому дорівнює частинний приріст функції z = f ( x, y ) за змінною x ?
2. Чому дорівнює частинний приріст функції z = f ( x, y ) за змінною y ?
3. Дати означення частинної похідної першого порядку функції z = f ( x, y )
по змінній x .
4. 3. Дати означення частинної похідної першого порядку функції
z = f ( x, y ) по змінній y .
5. Як обчислюють частинні похідні функції z = f ( x, y ) ?

V. ПОВНИЙ ДИФЕРЕНЦІАЛ ФУНКЦІЇ

Повним приростом функції z = f ( x, y ) , диференційованої в точці ( x, y ) ,
будемо називати різницю
∆z = f ( x + ∆x, y + ∆y) − f ( x, y) .
Повним диференціалом функції z = f ( x, y) називається частина повного
приросту ∆z , лінійна відносно приростів аргументів ∆x , ∆y , що обчислюєть-
∂z ∂z
ся у вигляді dz = ∆x + ∆y .
∂x ∂y
Диференціали незалежних змінних ∆x, ∆y співпадають з їх приростом, тобто
dx = ∆x, dy = ∆y ,
тому
dz = z′x dx + z′y dy.
Аналогічно обчислюється диференціал для функції трьох змінних
u = u( x, y, z ) . Отже, du = u′x dx + u′y dy + u′z dz .
Повний диференціал застосовують у наближених обчисленнях у вигляді
∂f ∂f
∆z ≈ dz або f ( x + ∆x, y + ∆y ) ≈ f ( x, y ) + ( x, y )∆x + ( x, y )∆y .
∂x ∂y
Рівність буде тим точніша ,чим менше будуть ∆x , ∆y .
Приклад 6. Знайти повні диференціали функцій:
а) z = x3 y 2 .
∂z ∂z
Розв’язання. Частинні похідні = 3x 2 y 2 , = 2 x3 y підставляємо до формули
∂x ∂y
повного диференціалу функції двох змінних
∂z ∂z
dz = dx + dy = 3x 2 y 2 dx + 2 x3 ydy .
∂x ∂y
y
б) z = tg .
x
Розв’язання. Аналогічно прикладу а).

8
 ∂z 1 y y
=− ⋅ 2 =− ;
∂x y x y
cos 2 x 2 cos
x x
∂z 1
= ;
∂y x cos 2 y
x
−y 1
dz = dx + dy .
2 2 y 2 y
x cos x cos
x x
в) z = yx y .
∂z ∂z
Розв’язання. = y 2 x y −1 ; = yx y ln x ; dz = y 2 x y −1dx + yx y ln xdy .
∂x ∂y

Питання на самоперевірку
1. Що називають повним приростом функції z = f ( x , y ) ?
2. Дати означення повного диференціалу функції двох змінних і вказати
формулу для його знаходження.
3. За допомогою якої формули обчислюється наближене значення функції?

VІ. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ СКЛАДЕНИХ ФУНКЦІЙ

1. Нехай функція z = f ( x, y ) – диференційована функція аргументів x та
y , які у свою чергу є диференційованими функціями незалежної змінної t .
Тоді складена функція z = f [ x(t ), y(t )] також диференційована і визначається
за формулою
dz ∂z dx ∂z dy
= ⋅ + ⋅ .
dt ∂x dt ∂y dt
dz
Приклад 7. Знайти , якщо z = cos 2 x − sin y, x = t 2 + t − 1 , y = t 3 − 2t .
dt
Розв’язання. Оскільки проміжні змінні x і y є диференційованими Схема до
функціями аргументу t , то функція z фактично є функцією однієї змінної розв’язання
z = f [ x(t ), y(t )] . Тоді знайдемо частинні похідні по проміжним змінним:
dz dz
= −2cos x sin x = − sin 2 x , = − cos y ,
dx dy
а також звичайні похідні від проміжних змінних по аргументу t :
dx dy
= 2t + 1 , = 3t 2 − 2 .
dt dt
dz
Тоді = −(2t + 1)sin 2 x − (3t 2 − 2)cos y = −(2t + 1)sin 2(t 2 + t − 1) − (3t 2 − 2)cos(t 3 − 2t ).
dt
2. Розглянемо складніший випадок. Нехай z = f (u, v) , де u = u( x, y) і
v = v( x, y) . Тоді z′x = zu′ ⋅ u′x + zv′ ⋅ v′x , z′y = zu′ ⋅ u′y + zv′ ⋅ v′y .
Ці формули неважко узагальнити для функції більшої кількості змінних.
Приклад 8. z = u 2v + uv2 , u = x cos y , v = y sin x .

9
 Розв’язання.
zu′ = 2uv + v 2 = 2( x cos y ) ⋅ ( y sin x) + y 2 sin 2 x = (2 x cos y + y sin x) y sin x ;
zv′ = u 2 + 2uv = ( x cos y )2 + x cos y ⋅ y sin x = x cos y ( x cos y + 2 y sin x) ;
u′x = cos y ; u′y = − x sin y ;
v′x = y cos x ; v′y = sin x ;
z′x = zu′ u′x + zv′ v′x = (2 x cos y + y sin x) y sin x cos y + x cos y ( x cos y + 2 y sin x) y cos x ;
z′y = zu′ u′y + zv′ v′y = −(2 x cos y + y sin x) y sin x ⋅ x sin y + x cos y( x cos y + 2 y sin x)sin x .
Питання на самоперевірку Схема до
розв’язання
dz
1. За якою формулою обчислюється ?
dt
∂z ∂z
2. Написати формулу знаходження похідних і , якщо z = f (u , v) ,
∂x ∂y
u = ( x , y ) , v = v ( x, y ) .

VIІ. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ НЕЯВНО ЗАДАНИХ ФУНКЦІЙ

Похідна неявної функції, заданої рівнянням F ( x, y ) = 0 , де F ( x, y ) - дифе-
ренційована функція змінних x і y й Fy′ ( x, y ) ≠ 0 дорівнює
∂z F ′ ( x, y )
=− x . (3)
∂x Fz′ ( x, y )
Частинні похідні неявної функції двох змінних z = f ( x, y ) , заданої рівнян-
ням F ( x, y, z ) = 0 , де F ( x, y, z ) – диференційована функція змінних x , y і z й
Fz′ ( x, y ) ≠ 0 , обчислюються за формулами:
∂z F ′ ( x, y ) ∂z Fy′ ( x, y )
=− x , =− . (4)
∂x Fz′ ( x, y ) ∂y Fz′ ( x, y )
dy
Приклад 9. Задана функція y 2 − 2 xy = 3 . Знайти .
dx
Розв’язання. Запишемо задану функцію у вигляді y 2 − 2 xy − 3 = 0 і скориста-
ємося формулою (3):
Fx′ = −2 y , Fy′ = 2 y − 2 x ,
dy −2 y y
=− = .
dx 2 y − 2x y − x

dy
Приклад 10. Задана функція x3 y 2 + xy5 + 15 xy + y = 0 . Знайти .
dx
Розв’язання. Позначимо ліву частину рівняння через F ( x, y ) і скористаємося
формулою (3):
Fx′ = 3x 2 y 2 + y5 + 15 y , Fy′ = 2 x3 y + 5 xy 4 + 15 y + 1 ,

10
 ∂y 3x2 y 2 + y5 + 15 y
=− 3 .
∂x 2 x y + 5 xy 4 + 15 x + 1

∂z ∂z
Приклад 11. Задана функція 4sin( x − y − z 4 ) + y + ln z − x = 0 . Знайти , .
∂x ∂y
Розв’язання. Позначимо ліву частину рівняння через F ( x, y, z ) і скористаємо-
ся формулою (4):
f x′ = 4cos( x − y − z 4 ) − 1 , f y′ = −4cos( x − y − z 4 ) + 1 ,

(
f z′ = −16 z 3 cos x − y − z 4 + ) 1
z
.
∂z 4cos( x − y − z 4 ) − 1 ∂z 1 − 4cos( x − y − z 4 )
=− , =− .
∂x 1 ∂y 1
− 16 z 3 cos( x − y − z 4 ) − 16 z 3 cos( x − y − z 4 )
z z
Питання на самоперевірку
1. За якою формулою можна знайти похідну функції однієї змінної, зада-
ної в неявному виді (тобто у виді F ( x, y ) = 0 )?
2. Якщо функція двох змінних задана в неявному виді, тобто
∂z ∂z
F ( x, y, z ) = 0 , то за якою формулою знаходять частинні похідні і ?
∂x ∂y

VIIІ. ЧАСТИННІ ПОХІДНІ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ

Нехай функція декількох змінних u = f ( x, y,..., t ) має частинні похідні. В
загальному випадку вони є знову функціями декількох змінних. Тому від них
можна знову знайти частинні похідні.
Частинними похідними другого порядку від функції z = f ( x, y ) назива-
∂z ∂z
ють частинні похідні від її похідних першого порядку , .
∂x ∂y
Для функції двох змінних частинних похідних буде чотири. Вони позна-
чаються таким чином:
∂2 z
– ′′ ( x, y ) − функція послідовно диференціюється двічі по х;
= f xx
2
∂x
∂2 z
– ′′ ( x, y) − функція спочатку диференціюється по х, а потім по у;
= f xy
∂x∂y
∂2 z
– ′′ ( x, y ) − функція диференціюється спочатку по у, а потім по х;
= f yx
∂y∂x
∂2z
– ′′ ( x, y ) − функція диференціюється послідовно двічі по у.
= f yy
2
∂y
Похідні другого порядку можна знову диференціювати.

11
 ∂2 z ∂2 z
Похідні і , що вирізняються послідовністю диференціювання
∂x∂y ∂y∂x
називаються мішаними. Мішані похідні, якщо вони неперервні, рівні між со-
∂2 z ∂2z
бою: = .
∂x∂y ∂y∂x
Аналогічно визначаються частинні похідні вищих порядків, наприклад:
∂ ⎛ ∂2z ⎞
∂3 z ∂4z ∂z ⎛ ∂3 z ⎞
= ⎜ ⎟, 3 = ⎜ ⎟.
2
∂x ∂y ∂y ⎜ 2⎟ ∂y ⎜ 3⎟
⎝ ∂x ⎠ ∂ x∂y ⎝ ∂x ⎠
При цьому результат багаторазового диференціювання функції по різним
змінним не залежить від послідовності диференціювання за цими змінними.
Істотним є лише те, щоб обчислювані частинні похідні були неперервними.
Приклад 12. Знайти похідні другого порядку від функцій:
а) z = x3 − x 2 y + y 2 .
∂z ∂z
Розв’язання. Маємо: = 3x2 − 2 xy , = 6x − 2 y ,
∂x ∂x2
∂z ∂2 z ∂2 z 2 ∂2 z
= − x2 + 2 y , = 2 , = ( − x + 2 y )′x = −2 x , = (3x 2 − 2 xy)′y = −2 x ,
∂y ∂y 2
∂y∂x ∂x∂y
∂2 z ∂2 z
= = −2 x .
∂y∂x ∂x∂y
2
б) z = e2 xy .
∂z 2 ∂z 2
Розв’язання. Маємо: = e2 xy ⋅ 2 y 2 , = e2 xy ⋅ 4 y 4 ,
∂x ∂x 2

2
∂z 2 ∂ z 2 2 2
= e2 xy ⋅ 4 xy , = e2 xy ⋅16 x 2 y 2 + e2 xy ⋅ 4 x = e2 xy ⋅ (4 xy 2 + 1) ⋅ 4 x ,
∂y ∂y 2

∂2 z
∂y∂x ( 2 ′
)
2 2 2
= e2 xy ⋅ 4 xy = e2 xy ⋅ 8 xy3 + e2 xy ⋅ 4 y = e2 xy ⋅ 4 y(2 xy 2 + 1) ,
x

∂2 z
∂x∂y ( 2 ′
y
) 2 2 2
= e2 xy ⋅ 2 xy3 = e2 xy ⋅ 8 xy3 + e2 xy ⋅ 4 y = e2 xy ⋅ 4 y(2 xy 2 + 1) ,
∂2 z
=
∂2 z
∂x∂y ∂y∂x
.

в) z = cos( xy ) .
∂z ∂2 z
Розв’язання. Маємо: = − y sin( xy) , = − y 2 cos( xy) ,
∂x ∂x 2

∂z 2
∂ z ∂2 z ∂2 z
= − x sin( xy) , = − x 2
cos( xy ) , = = − xy cos( xy ) − sin( xy ) .
∂y ∂y 2 ∂y∂x ∂x∂y

∂3 z
Приклад 13. Обчислити частинну похідну від функції
∂x∂y 2
z = 5 x 4 y 3 + 6e−3 x ⋅ y + sin 2 x .
Розв’язання. Послідовно знаходимо:

12
 ∂z ∂2 z ∂3 z
= 20 x3 y 3 − 18e−3 x ⋅ y + 2cos 2 x, = 60 x3 y 2 − 18e−3 x , = 120 x3 y.
∂x ∂x∂y ∂x∂y 2

Приклад 14. Перевірити, чи виконується рівність z′′xy = z′′yx для функції

z = ln(4 x + e− y ) .
4 4e− y
Розв’язання. Обчислимо спочатку z′x = , потім знайдемо z′′xy = .
4 x + e− y (4 x + e− y )2
Диференціюємо в іншому порядку:
−e − y 4e− y
z ′y = , z ′′yx = .
x + e− y ( x + e− y )2
Отже z′′xy = z′′yx .
y2
Приклад 15. Перевірити, чи задовольняє функція z = + arcsin( xy) диференціа-
3x
∂z ∂z
льному рівнянню: x 2 − xy + y 2 = 0.
∂x ∂y
Розв’язання. Знайдемо частинні похідні, які містяться в рівнянні:
∂z y2 y ∂z 2 y x
=− 2 + , = + .
∂x 3x 1 − x2 y 2 ∂y 3x 1 − x2 y 2
Підставляючи їх у рівняння здобудемо тотожність:
⎛ y2 y ⎞ ⎛ ⎞
x2 ⋅ ⎜ − 2 + ⎟ − xy ⎜ 2 y + x ⎟ + y 2 = 0.
⎜ 3x 1 − x2 y 2 ⎟ ⎜ 3x 1 − x2 y 2 ⎟
⎝ ⎠ ⎝ ⎠
Питання на самоперевірку
1. Що називається частинними похідними другого порядку від функції
z = f ( x, y ) ?
2. Як знаходити частинні похідні вищих порядків?
3. Скільки буде частинних похідних другого порядку від функції двох
змінних?
4. Сформулювати правило для мішаних похідних від функції z = f ( x, y ) .

IХ. ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ ПОЛЯ

ПОХІДНА ЗА НАПРЯМОМ. ГРАДІЄНТ
Область простору, кожній точці M якої поставлено у відповідність значен-
ня деякої скалярної величини u ( M ) називають скалярним полем.
Прикладами скалярних полів є поле температури даного тіла, поле густини
даного неоднорідного середовища, поле атмосферного тиску, поле потенціалів
заданого електростатичного поля тощо.
Якщо функція u ( M ) не залежить від часу, то скалярне поле називають ста-
ціонарним, а скалярне поле, яке змінюється з часом – нестаціонарним.
Якщо скалярна функція u ( M ) залежить тільки від двох змінних, то відпові-

13
 дне скалярне поле u ( x, y ) називають плоским. Якщо ж функція u ( M ) залежить
від трьох змінних, то скалярне поле u ( x, y, z ) називають просторовим.
Для плоского скалярного поля розглядають лінії рівня, на яких функція
u ( x, y ) має стале значення. Рівняння лінії рівня – u ( x, y ) = C , C = const .
Поверхнею рівня скалярного поля, заданого функцією u ( x, y, z ) називають
поверхню, на якій функція має стале значення. Рівняння поверхні рівня –
u ( x, y, z ) = C , C = const .
Геометрично плоскі скалярні поля зображують за допомогою ліній рівня, а
просторові – за допомогою поверхонь рівня.
Для характеристики швидкості зміни поля в заданому напрямі введемо по-
няття похідної за напрямом.
Розглянемо на множині D диференційовану функцію U = f ( x, y, z ) і точку
M ( x, y, z ). Проведемо з точки M вектор S {S x , S y , S z }, напрямні косинуси яко-
S Sy S
го cos α = x , cos β = , cos γ = z , тоді похідна від функції U = f ( x, y, z ) в
S S S
точці M ( x, y, z ) за напрямом вектора S буде обчислюватись за формулою:
∂U ∂U ∂U ∂U
= cos α + cos β + cos γ.
∂S ∂x ∂y ∂z
Зазначимо, що будь-яка частинна похідна є окремим випадком похідної за
π ∂U ∂U
напрямом. Наприклад, якщо α = 0 , β = γ = , то = ( cos α = cos 0 = 1,
2 ∂S ∂x
π ∂U
cos β = cos γ = cos = 0 ).
2 ∂S
Вектор, у якого проекціями на осі координат є значення частинних похід-
них функції U = f ( x, y, z ) в точці M ( x, y, z ) , зветься градієнтом функції U .
∂U ∂U ∂U
grad U = ⋅i + ⋅j+ ⋅k.
∂x ∂y ∂z
Якщо кут між векторами gradU і S
позначити через ϕ, то
∂U ∂U
= gradU ⋅ cos ϕ .Тобто похідна ∂U
∂S ∂S
∂S
дорівнює проекції gradU на вектор S .
∂U
Якщо ϕ = 0 , то = gradU – найбільше значення похідної в точці M
∂S
(у цьому випадку напрям вектора S збігається з напрямом градієнта).
π ⎛ π ⎞
Якщо ϕ = ⎜ cos = 0 ⎟ , то похідна у напрямі вектора, перпендикулярного
2 ⎝ 2 ⎠
вектору gradU завжди дорівнює нулю.

14
 Приклад 16. Від заданої функції U = x 2 − xy + y 3 z 2 знайти:
1) похідну в точці M (1,-2,-1) у напрямку вектора S {3,-1,2} ;
2) градієнт функції U в точці M .
Розв’язання. Знайдемо частинні похідні функції U і їх значення в точці M :
∂U ∂U ( M ) ∂U (1,-2,-1)
= 2 x - y; = = 4;
∂x ∂x ∂x
∂U ∂U (1,-2,-1)
= −x + 3y2 z2 ; = 11;
∂y ∂y
∂U ∂U (1,-2,-1)
= 2 y 3 z; = 16.
∂ z ∂z
Знайдемо напрямні косинуси вектора S :
S 3 3 Sy 1 S 2
cos α = x = = ; cos β = =− ; cos γ = z = .
S 9 +1+ 4 14 S 14 S 14
Тоді похідна функції U у напрямку S в точці M буде дорівнювати числу:
∂U 3 (−1) 2 33
= 4⋅ + 11 ⋅ + 16 ⋅ = .
∂S 14 14 14 14
За формулою градієнта маємо: gradU = 4 i + 11 j + 16k .
Питання на самоперевірку
1. Що називається скалярним полем?
2. Навести приклади скалярного поля.
3. Яке поле називають стаціонарним і нестаціонарним?
4. Записати формулу для похідної за напрямом від функції u = f ( x, y, z ) .
5. У чому полягає фізичний зміст похідної за напрямом?
6. Дати означення градієнта скалярного поля.
∂U
7. Як визначається зв’язок між gradU і ?
∂S
Х. РІВНЯННЯ ДОТИЧНОЇ ПЛОЩИНИ ДО ПОВЕРХНІ.
РІВНЯННЯ НОРМАЛІ
Нехай деяка поверхня S задана рівнянням F ( x, y, z ) = 0 . Якщо в точці
∂F ∂F ∂F
P( x, y, z ) ∈ S всі три похідні , , неперервні і хоча б одна з них не
∂x ∂y ∂z
дорівнює нулю, то точка P називається звичайною. Якщо всі три похідні
дорівнюють нулю, або хоча б одна з них не існує, то точка P називається
особливою (вершина конічної поверхні). Якщо всі точки поверхні S є зви-
чайними, то поверхня називається гладкою (простою).
Дотичною прямою до поверхні у звичайній точці називається дотична до
деякої кривої, яка розміщена на цій поверхні і проходить через дану точку.
Теорема. Усі дотичні прямі до гладкої поверхні у звичайній точці лежать
в одній площині.
Площина, яка містить усі дотичні до кривих, що розміщені на поверхні і
проходять через дану точку, називається дотичною площиною.

15
 Таким чином, якщо поверхню задано рівнянням у неявному виді
F ( x, y, z ) = 0 , то рівняння дотичної площини до поверхні в точці
P ( x0 , y 0 , z 0 ) = P0 має вигляд:
∂F ( P0 ) ∂F ( P0 ) ∂F ( P0 )
( x − x0 ) + ( y − y0 ) + ( z − z0 ) = 0 . (7)
∂x ∂y ∂z
Якщо рівняння поверхні задано в явній формі z = f ( x, y ) , то рівняння до-
тичної площини записується у вигляді:
∂f ( P0 ) ∂f ( P0 )
z − z0 = ( x − x0 ) + ( y − y0 ) .
∂x ∂y
Пряма, яка проходить через точку P ( x0 , y 0 , z 0 ) = P0 перпендикулярно до
дотичної площини, називається нормаллю до поверхні.
Якщо поверхня задана в неявній формі F ( x, y, z ) = 0 , то рівняння нормалі
має такий вигляд:
x − x0 y − y0 z − z0
= = . (8)
∂F ( P0 ) ∂F ( P0 ) ∂F ( P0 )
∂x ∂y ∂z
Якщо поверхня задана рівнянням z = f ( x, y ) , то рівняння нормалі запи-
шеться у вигляді:
x − x0 y − y0 z − z0
= = .
∂f ( P0 ) ∂f ( P0 ) 1
− −
∂x ∂y
Приклад 17. Знайти рівняння дотичної площини та нормалі до поверхні
x − 4 y 2 + 2 z 2 = 6 в точці P (2,1, −3) = P0 .
2

Розв’язання. Запишемо рівняння площини у вигляді x 2 − 4 y 2 + 2 z 2 − 6 = 0 . По-

значимо ліву частину рівняння через F ( x, y, z ) , знайдемо частинні похідні та їх зна-
чення в точці P0 :
F ( x, y, z ) = x 2 − 4 y 2 + 2 z 2 − 6;
∂F ∂F ( P0 )
= 2 x; = 4;
∂x ∂x
∂F ∂F ( P0 )
= −8 y; = −8;
∂y ∂y
∂F ∂F ( P0 )
= 4 z; = −12.
∂z ∂z
За формулою (7) маємо: 4( x − 2) − 8( y − 1) − 12( z + 3) = 0 або 4 x − 8 y − 12 z − 36 = 0 , або
x − 2 y − 3z − 9 = 0 – рівняння дотичної площини. Рівняння нормалі одержимо за фор-
мулою (8):
x − 2 y −1 z + 3 x − 2 y −1 z + 3
= = або = = .
4 −8 −12 1 −2 −3
Питання на самоперевірку
1. Що називається дотичною площиною до поверхні F ( x, y, z ) = 0 ?
2. Що називається нормаллю до поверхні F ( x, y, z ) = 0 ?

16
 3. Записати рівняння дотичної площини до поверхні F ( x, y, z ) = 0 .
4. Записати рівняння нормалі до поверхні F ( x, y, z ) = 0 .

ХІ. ЕКСТРЕМУМ ФУНКЦІЇ ДВОХ ЗМІННИХ

Нехай точка P0 ( x0 , y0 ) називається точкою максимуму (мінімуму) функ-
ції z = f ( x, y ) , якщо існує окіл точки P0 ( x0 , y0 ) такий, що для будь-якої точ-
ки ( x, y ) із цього околу виконується нерівність f ( x0 , y0 ) ≥ f ( x, y )
( f ( x0 , y0 ) ≤ f ( x, y ) ).
Оскільки екстремум функції z = f ( x, y ) визначається лише в малому око-
лі точки P0 ( x0 , y0 ) , то його називають локальним.
Для функції двох змінних z = f ( x, y ) необхідні і достатні умови мають
наступний вигляд.
Теорема (необхідні умови): якщо функція z = f ( x, y ) має екстремум у
точці P0 ( x0 , y0 ) , то в цій точці частинні похідні першого порядку дорівню-
ють нулю, або не існують.
∂z ∂z
Тобто, = 0 (або не існує), = 0 (або не існує).
∂x ∂y
Точки, в яких частинні похідні першого порядку дорівнюють нулю, або
не існують, називаються стаціонарними точками функції z = f ( x, y ) .
Теорема (достатні умови): нехай в деякому околі точки P0 ( x0 , y0 ) функ-
ція f ( x, y ) має неперервні частинні похідні до третього порядку включно і
нехай, крім того, точка P0 ( x0 , y0 ) є стаціонарною точкою функції f ( x, y ) і
∂ 2 z ( P0 ) ∂ 2 z ( P0 ) ∂ 2 z ( P0 )
A= ; B= ;C= . Тоді в точці P0 ( x0 , y0 ) :
∂x 2 ∂x∂y ∂y 2
1) f ( x, y ) має максимум, якщо AC − B 2 > 0 ( A < 0 або C < 0) ;
2) f ( x, y ) має мінімум, якщо AC − B 2 > 0 ( A > 0 або C > 0) ;
3) екстремум відсутній, якщо AC − B 2 < 0 ;
2
4) екстремум може бути, а може і не бути, якщо AC − B = 0 (в цьому
випадку потрібні подальші дослідження).
Приклад 18. Дослідити на екстремум функцію z = x3 + 3 xy 2 − 15 x − 12 y .
Розв’язання. Область визначення функції – всі дійсні значення змінних x та y ,
⎧ −∞ < x < ∞ ⎫
тобто ⎨ ⎬.
⎩ −∞ < y < ∞ ⎭
Знайдемо частинні похідні першого порядку і складемо систему рівнянь:

17
 ⎧ ∂z
2 ∂z ∂z ⎧⎪ х 2 + у 2 − 5 = 0 ⎪⎪ ∂x = 0
y= , = 3 x 2 + 3 y 2 − 15 , = 6 xy − 12 , ⎨ , ⎨ .
x ∂x ∂y ⎪⎩ ху − 2 = 0 ∂z
⎪ =0
⎪⎩ ∂y
Розв’яжемо систему і знайдемо стаціонарні точки:
4 4 2
x2 + − 5 = 0 , x − 5 x + 4 = 0 , x12 = 4 , x22 = 1 .
x2
Знайдемо частинні похідні другого порядку
∂2 z ∂2 z ∂2 z
= 6 x , = 6 y , = 6 x.
∂x 2 ∂x∂y ∂y 2
M1 (2,1) , M 2 (−2,−1) , M 3 (1,2) , M 4 (−1,−2) .
Знайдемо АС − В 2 = 36 x 2 − 36 y 2 .
Тепер для кожної стаціонарної точки будемо знаходити знак АС − В 2 :
– для точки М1 (2,1): АС − В 2 = 36 ⋅ 22 − 36 ⋅ 1 > 0 . В цій точці екстремум є. Розгляне-
мо знак A (або C ). A = 6 x = 6 ⋅ 2 = 12 > 0 , тому в точці M1 маємо мінімум, який дорів-
нює zmin (2,1) = −28 ;
– для точки М 2 (−2, − 1): АС − В 2 > 0 ( А < 0) . Отже, в т. M 2 маємо максимум, який
дорівнює zmax (2,1) = +28 ;
– для точки М 3 (1, 2): АС − В 2 < 0 екстремуму немає;
– для точки М 4 (−1, − 2): АС − В 2 < 0 екстремуму немає.
Питання на самоперевірку
1. 1. Сформулювати необхідні умови існування екстремуму функції
z = f ( x, y ) .
2. Сформулювати достатні умови існування екстремуму функції
z = f ( x, y ) .
3. Що називають стаціонарними точками функції z = f ( x, y ) ?
4. Коли функція z = f ( x, y ) має екстремум?

ХІІ. НAЙБІЛЬШЕ ТА НАЙМЕНШЕ ЗНАЧЕННЯ

ФУНКЦІЇ ДВОХ ЗМІННИХ
Означення. Функція z = f ( x, y ) , неперервна в обмеженій замкненій об-
ласті D , обов’язково має в цій області найбільше і найменше значення.
Цих значень функція досягає або в стаціонарних точках (які знаходяться
в середині D ), або в точках, які належать межі області D .
Тому, щоб знайти найбільше і найменше значення функції в області D ,
потрібно:
1) знайти стаціонарні точки, які розташовані всередині області і обчисли-
ти значення функції в цих точках;
2) знайти найбільше і найменше значення функції на лініях, які утворю-
ють межу області (на цих лініях функція двох змінних перетворюється у фун-

18
кцію однієї змінної);
3) із усіх знайдених значень функції вибрати найбільше і найменше.
Зауваження. Найбільше (найменше) значення можуть бути не єдиними.
Приклад. Знайти найбільше і найменше значення функції z = x 2 + y 2 − xy − x − 2 y
у замкненій області, яка обмежена лініями: x + 2 y − 6 ≤ 0, x ≥ 0, y ≥ 0.
Розв’язання.
⎧ ∂z
⎪⎪ ∂x = 2 x − y − 1 ⎧2 x − y − 1 = 0 4 5
⎨ ∂z ; ⎨ ; x= ; y= .
⎪ = 2y − x − 2 ⎩2 y − x − 2 = 0 3 3
⎪⎩ ∂y

Знайдемо стаціонарні точки (див. рис.). Таким

чином, єдина стаціонарна точка М1 ⎛⎜ , ⎞⎟ належить
4 5
⎝ 3 3⎠
області D і значення функції в цій точці
⎛ 4 5⎞ 7
z ( M1 ) = z ⎜ , ⎟ = − . Проведемо дослідження функції на межах області. Розглянемо
⎝ 3 3⎠ 3
межу AB . Її рівняння x + 2 y − 6 = 0 зв’язує між собою змінні x і y . Визначимо з цьо-
го рівняння одну змінну через другу, наприклад x = 6 − 2 y , і підставимо у вираз фу-
нкції z :
z = ( 6 − 2 y ) + y 2 − ( 6 − 2 y ) y − ( 6 − 2 y ) − 2 y = 7 y 2 − 30 y + 30 .
2

Таким чином, ми одержали функцію однієї змінної z( y) = 7 y2 − 30 y + 30, де y

змінюється на відрізку [0,3]. Далі шукаємо найбільше і найменше значення функції
z ( y ) на [0,3], які і будуть найбільшим і найменшим значенням функції z = f ( x, y ) на
межі AB . Знаходимо стаціонарні точки функції z ( y ) :
15
z ( y ) = 14 y − 30 , 14 y − 30 = 0 , y= .
7
Ця точка розташована всередині відрізку [0,3], тому знайдемо значення функції
z ( y ) в цій точці і на кінцях цього відрізка, якщо:
а) y = 0, то x = 6, z ( M 2 ) = z (6 ,0) = 30 ;
б) y = 3, то x = 0, z ( M 3 ) = z (0 ,3) = −4 ;
15 12 ⎛ 12 15 ⎞ 15
в) y= , то x = , z(M 4 ) = z ⎜ , ⎟ = − .
7 7 ⎝7 7⎠ 7
Всі ці обчислення проводились за умови x = 6 − 2 y ,тому на цій межі маємо:
2
⎛ 15 ⎞ ⎛ 15 ⎞ 15 15
z ⎜ ⎟ = 7 ⋅ ⎜ ⎟ − 30 ⋅ + 30 = − ; z ( 0 ) = 30; z ( 3) = −4 .
⎝7⎠ ⎝7⎠ 7 7
Розглянемо межу OA ; її рівняння y = 0 . В цьому випадку функція z = f ( x, y ) буде
мати вигляд z = x − x, 0 ≤ x ≤ 6 (ми знов одержали функцію однієї змінної).
2

Знайдемо найбільше і найменше значення цієї функції на відрізку [0,6],

1
z ′( x) = 2 x − 1; 2 x − 1 = 0; x = .
2
Ця стаціонарна точка належить відрізку [0,6], тому знаходимо:

19
 ⎛1⎞
z ⎜ ⎟, z (0) і z (6) ,
⎝2⎠
2
⎛1⎞ ⎛1⎞ 1 1
z⎜ ⎟ = ⎜ ⎟ − = − ; z (0) = 0, z (6) = 30 .
⎝2⎠ ⎝2⎠ 2 4
Всі ці обчислення проводились за умови y = 0 , тому як і в попередньому випад-
ку, якщо:
– x = 0 , то z ( M 5 ) = z (0,0) = 0 ;
1
, то z ( M 6 ) = z ⎛⎜ ,0 ⎞⎟ = .
1 1
– x=
2 ⎝2 ⎠ 4
Значення z (6,0) = 30 не враховуємо, тому що на межі AB точка з такими коор-
динатами вже була (точка M 2 ).
Нарешті розглянемо межу OB : x = 0, z ( y ) = y 2 − 2 y, 0 ≤ y ≤ 3, z ′( y ) = 2 y − 2,
2 y − 2 = 0, y = 1 (стаціонарна точка належить відрізку [0,3]).
Перш ніж находити значення функції на кінцях відрізка і в стаціонарній точці,
відзначимо, що значення z (0) і z (3) можна не враховувати, тому що z (0) за умови
x = 0 , це z (0,0) = z ( M 5 ) , а z (3) за умови x = 0 це z (0,3) = z ( M 3 ) .Тому знайдемо тільки
z (1) = −1 або z ( M 7 ) = z (0,1) = −1 .
Із знайдених значень функції вибираємо найбільше і найменше значення:
⎛ 4 5⎞ 7
z(M1 ) = z ⎜ , ⎟ = − ; z ( M 2 ) = z ( A) = z (6, 0) = 30;
⎝ 3 3⎠ 3
⎛ 12 15 ⎞ 15
z ( M 3 ) = z ( B) = z (0,3) = −4; z(M 4 ) = z ⎜ , ⎟ = − ;
⎝7 7⎠ 7
⎛1 ⎞ 1
z ( M 5 ) = z (0, 0) = 0; z(M 6 ) = z ⎜ , 0 ⎟ = ; z ( M 7 ) = z (0,1) = −1.
⎝2 ⎠ 4
Найбільше значення буде в точці M 2 (тобто в точці A ): z (6,0) = 30 .
Найменше – в точці M1 : z ⎛⎜ , ⎞⎟ = − .
4 5 7
3 3 ⎝3 ⎠

ХІІІ. ІНДИВІДУАЛЬНІ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

1. Знайти області визначення функцій та схематично зобразити їх.
2. Знайти частинні похідні від функцій.
3. Знайти повні диференціали функцій.
4. Знайти похідні складених функцій.
5. Знайти похідні від неявно заданих функцій.
6. Довести, що задані функції задовольняють рівнянням.
7. Побудувати лінії рівня функції z = f ( x, y ) .
8. Знайти похідну функції z = f ( x, y ) в точці A у напрямку вектора S .
9. Знайти градієнт функції z = f ( x, y ) в точці A .
10. Знайти рівняння дотичної площини та нормалі до поверхні в указаній
точці.
11. Дослідити на екстремум функцію двох змінних.

20
 Варіант 1

1. z = x 2 + y 2 − 4 .
⎛ 1 ⎞ 2⎛ x ⎞ x2 − y
2. а) z = ln ⎜ ⎟ ; б) z = cos ⎜ ⎟ ; в) z = .
⎝ xy ⎠ ⎝ y⎠ x2 + y
3. z = arctg( xy ) .
4. а) z = sin( x 2 − y ) , x = e2t , y = 2t ;
б) z = ln( x − y 2 ) , x = uv , y = u 2 − v2 .
5. а) z 3 + 3x 2 z = 2 xy ; б) x3 y 2 − xy 5 + 5 x + y = 0 .
xy 2 ∂2 z 2 ∂2 z
6. z = e , x −y = 0.
∂x 2 ∂y 2
7. z = x 2 + 2 y .
8. z = x 2 + xy + y 2 , A(1;1) , a (2;1) .
9. z = x 2 + 2 y , A(2;2) .
10. z = x 2 + y 2 , P(1;2;5) .
11. z = 3x 2 y + y 3 − 18 x − 30 y .
Варіант 2
2
1. z = ln( x + y ) .
⎛x⎞ ⎛1 ⎞ 2
2. а) z = sin 2 ⎜ ⎟ ; б) z = ln 3 ⎜ − y ⎟ ; в) z = ( y 4 + 2) x .
⎝ y⎠ ⎝x ⎠
⎛ x⎞
3. z = ln ⎜ tg ⎟ .
⎝ y⎠
4. а) z = sin(4 y − 3 xy ) , x = 45+ 2t , y = 1− t2 ;
arcsin( xy ) u2 1
б) z = 15 , x= , y= .
v uv
5. а) z 2 + 3 x3 z = 2 xy ; б) x 2 y 3 − x5 y + 5 y + x = 0 .
2 ∂2z ∂2z
6. z = sin ( x − y ) , = .
∂x 2 ∂y 2
7. z = x 2 − y 2 .
8. z = x3 − xy 2 − y 3 , A(2;1) , a (−3;1) .
9. z = x3 − xy 2 − y 3 , A(1;2) .
10. x 2 + y 2 + z 2 = 169 , P (3;4;12) .
11. z = x 2 + xy + y 2 − 6 x − 9 y .

21
 Варіант 3
1. z = ln xy .
⎛ x⎞
x
2. а) z = ; б) z = arcsin x y ; в) z = y − 16 2 ⎟ .
⎜
y ⎜ ⎟
⎝ ⎠
3. z = x 2 + y 2 .
y
4. а) z = 2 , y = sin x ;
x + y2
y x+ y
б) z = (u + uv )3 , u= , v= .
x2 + y 2
y 2 + x2
5. а) x + y + z = e−( x + y + z ) ; б) xe2 y − y ln x − 8 = 0 .
− cos( x + y ) ∂ 2u ∂ 2u
6. u = e , = .
∂x 2 ∂y 2
7. z = x 2 + 4 y 2 .
8. z = ln(5 x 2 + 3 y 2 ) , A(1;1) , a (3;2) .
9. z = ln(5 x3 + 3 y 2 ) , A(2;1) .
⎛ y⎞ ⎛ π⎞
10. z = arctg ⎜ ⎟ , P ⎜1;1; ⎟ .
⎝x⎠ ⎝ 4⎠
11. z = x3 + xy 2 + 6 xy .
Варіант 4
1 1
1. z = + .
x −1 y
⎛ 1 ⎞
2. а) z = tg ⎜ б) z = 5 y − 2 x ; в) z = y3 + 6 x2 .
⎜ xy 2 ⎟⎟
;
⎝ ⎠
3. z = sin x + cos 2 y .
2

xy 2
−15
4. а) z = cos , x = 9x ;
x+ y
1 x
б) z = arccos(uv) , u= , v= .
xy + 15 y+x
xy
5. а) z ln( x + z ) − = 0; б) x3 y 2 − xy 5 + 5 x + y = 0 .
2
y 2 ∂ 2u 2 ∂ 2u
6. u = y , x 2
−y 2
=0.
x ∂x ∂y

22
 4x
7. z = .
x + y2
2

8. z = 5 x 2 + 6 xy , A(2;1) , a (1;2) .
9. z = 4 x 2 + 5 xy , A(1;2) .
⎛x⎞
10. z = y 2 + ln ⎜ ⎟ , P(1;1;1) .
⎝ y⎠
11. z = x y + x 2 − y + 6 x + 3 .
Варіант 5
1. z = x + arccos y .
x x 1
2. а) z = arcsin ; б) z = ln ; в) z = .
y y x + y2
3. z = yx y .
x2 + 3
4. а) z = 2
, x = arcsin(1 + t ) , y = arccos(2t 2 ) ;
y + 2x
u y x
б) z = 2
, u = arccos , v = arcsin .
v + 5u x y
5. а) 5( x + y 2 + z 2 ) − 2( xy + yz + zx) = 72 ;
3
б) x3e 2 y − y 2 ln x + 8 = 0 .
2 2 ∂ 2u ∂ 2u
6. u = ln x + y , + =0.
∂x 2 ∂y 2
2y
7. z = .
x2 + y2
8. z = 5 x 2 + 6 xy , A(2;1) , a (1;2) .
9. z = 4 x 2 + 5 xy , A(1;3) .
10. x3 + 2 y 2 − z 4 = 9 , P (1; −2;2) .
11. z = ( x 2 + y ) e y .
Варіант 6

1. z = 1 − x 2 + 1 − y 2 .
3 3⎛ y ⎞ y2 − x
2. а) z = 2 x y; б) z = tg ⎜ ⎟ ; в) z = .
⎝x⎠ x2 + y
2
3. z = (arcsin x)cos y
.

( ),
5
4. а) z = x+ y x = earccos 2t , x = earcsin 4t ;

23
 v x
б) z = , u = ctg( xy ) , v = cos .
u2 y
x x
5. а) = ln ; б) x32 y − x ln y + 7 = 0 .
z y
x ∂2z ∂2z
6. z = arctg , + = 0.
y ∂x 2 ∂y 2
7. z = 2 xy .
8. z = arctg( xy 2 ) , A(2;3) , a (4; −3) .
9. z = arctg( xy ) , A(3;2) .
1
10. x 4 + y 2 − xz = 0 , P(3; −4;5) .
2
11. z = ( x − 1) 2 + 2 y 2 .
Варіант 7
⎛x⎞
1. z = arcsin ⎜ ⎟ .
⎝ y⎠
y 3 − 2 x3 3 2 x2 − y 2
2. а) z = 2 ; б) z = ctg ( xy ) ; в) z = .
x3 − y 3
y
sin x
3. z = e .
4. а) z = cos(4 x + 5 yx) , x = 51− 2t , y = t2 + 3;
v y x
б) z = 2
, u = sin , v = cos .
4u + v x y
5. а) xe − y ln x − xyz = 0 ; б) 1 + xy − ln( xy + xy 2 ) = 0 .
xy

2 2 ∂2z ∂2z
6. z = ln( x + y + 2 x + 1) , + = 0.
∂x 2 ∂y 2
7. z = x 2 − 3 y .
⎛ x2 ⎞
8. z = arcsin ⎜ ⎟ , A(1;2) , a (5; −12) .
⎜ y ⎟
⎝ ⎠
⎛ x2 ⎞
9. z = arcsin ⎜ ⎟ , A(1;2) .
⎜ y ⎟
⎝ ⎠
2 2
x y z2
10. + + = 1, P (3; −2; −1) .
24 12 3
11. z = ( x − 1) 2 − 2 y 2 .

24
 Варіант 8

1. z = x 2 − 4 + 4 − y 2 .
y
3⎛ y ⎞
2. а) z = ln ⎜ ⎟ ; б) z = arccos( y x ) ; в) z = x − 8 4 .
⎝x⎠
y
3. z = arctg .
x
⎛ xy ⎞ 2
−15
4. а) z = cos ⎜ ⎟, x = 9x ;
⎝ x + y ⎠
1 x2
б) z = arccos(uv) , u= , v= .
xy + 15 y+x
y
5. а) x cos y + y cos z − 1 = 0 ; б) 1 + − ln x 2 + y 2 = ln .
x
−y ∂z ∂ 2 z ∂z ∂ 2 z
6. z = ln( x + e ) , ⋅ − ⋅ = 0.
∂x ∂x∂y ∂y ∂x 2
7. z = y 2 + x 2 .
8. z = ln(3x 2 + 4 y 2 ) , A(1;3) , a (2; −1) .
9. z = ln(4 x 2 + 3 y 2 ) , A(3;1) .
x2 y 2
10. + − z2 −1 = 0 , P (−3;2;1) .
8 4
11. z = x 2 + xy + y 2 − 2 x − y .
Варіант 9
1. z = y sin x .
y 2
2. а) z = 2 y 3 x + 2 ; б) z = e3 x (1 − 3 y ) − x3 ; в) z = xy x .
x
3. z = ln x 2 − y 2 .
1
4. а) z = x − 3 y , y= ;
x2 − 4
u x y
б) z = ln 2
, u= , v= 2
.
v y x
5. а) x + y − z = cos( x + y − z ) ; б) 1 − xy + ln( x y + xy ) = 0 .
x ∂ 2 z ∂z
6. z = , x − = 0.
y ∂x∂y ∂y
7. z = 3 y 2 − 4 x .

25
 8. z = 3 x 4 + 2 x 2 y 3 , A(1;2) , a (4; −3) .
9. z = 3 x5 − 2 x 2 y , A(2; −1) .
x2 y 2 z 2
10. + + = −1 , P(4; −3;3) .
16 9 3
11. z = x3 y 2 (6 − x − y ) .
Варіант 10
1. z = ln( x 2 − y 2 ) .
4y 2 y2 − 3 ⎛ 2⎞
2. а) z = sin(5 xy ) + ; б) z = ; в) z = ctg ⎜ 3 x 2 + ⎟ .
x 3x y⎠
⎝
⎛ x+2⎞
3. z = sin ⎜ .
⎜ y ⎟⎟
⎝ ⎠
x x
4. а) z = arccos , y =3 ;
y
u2 x
б) z = , u = arcctg( xy ) , v = arccos .
v y
5. а) 4sin( x + y + z ) = x + y + z ; б) xe4 y − y ln x = 16 .
y ∂2z ∂z
6. z = x , y − (1 + ln x ⋅ y ) = 0 .
∂x∂y ∂x
7. z = x 2 + y 2 .
8. z = 3 x 2 y 2 + 5 xy 2 , A(1;1) , a (2;1) .
9. z = 3 x 2 y 2 + 5 xy 2 , A(2;1) .
10. z 2 − xy = 0 , P(1;1; −1) .
11. z = 1 − 3 ( x 2 + y 2 ) 2 .
Варіант 11
1
1. z = .
2
4x − y
⎛ y ⎞ x4
2. а) z = tg ⎜ x + 2 ⎟ ;
⎝ x2 ⎠
(
б) z = x 3 y + 5sin y ; ) в) z = 2
y3
−
2
y
.

x
3. z = .
2 2
x +y
2 3
− 4t −5t
4. а) z = ( x3 + y 4 ) 2 , x = 2t , y = 3t ;

26
 u3 x x
б) z = , u = cos , v = sin .
v−u y y
y
5. а) ye3 x − x ln y − xyz = 0 ; б) 4 − ln = x 2 + y 2 .
x
∂2 z ∂2 z ∂2z
6. z = xe y / x , x 2 2 + 2 xy 2 + y 2 2 = 0 .
∂x ∂y ∂y
7. z = x 2 − 9 .
8. z = xy + y + 1 , A(1; −3) , a (4;3) .
9. z = x 2 y − y , A(−3;1) .
x2 y 2
10. + = 2z , P (3; −2; −1) .
9 4
11. z = (1 − x − y ) xy .
Варіант 12
1. z = sin( x 2 + y 2 ) .
⎛ y2 ⎞
2 2
2. а) z = ln ⎜ ⎟; б) z = arccos( xy ) ; в) z = 14 xy − y .
⎜ x ⎟
⎝ ⎠
3. z = arccos( xy ) .
x
4. а) z = , x = (1 − 2t ) 2 , y = 32t ;
3 y −2

1 x
б) z = cos(uv) , u= , v= .
xy y
xz
5. а) x ln( x − z ) − = 0; б) x3 y 2 + xy 5 + 15 xy = − y .
y
∂2z ∂2z
6. z = sin( x + y ) , − = 0.
∂y 2 ∂x 2
7. z = ln(3x 2 + 4 y 2 ) .
8. z = x 2 + 6 xy + y 2 , A(4; −12) , a (3; −5) .
9. z = x 2 + xy + y 3 , A(−5;3) .
x2 y 2
10. + = 2z , P(4;0; −3) .
16 9
11. z = x 2 + xy + y 2 − x − y .
Варіант 13
1 1
1. z = + .
x+3 y

27
 3 3 1 x + y2
2. а) z = x − xy + y ; б) z = ; в) z = .
cos( xy 3 ) x − y2
x
3. z = .
3 3
x +y
x
4. а) z = ln , y = arccos x ;
y
x 1
б) z = 5sin(uv ) , u= , v= .
y xy
5. а) ( x − 2) 2 + 2 y 2 = z − 3 ; б) y arccos x + arcsin y = 0 .
∂ 2 z ∂z
6. z = cos y + ( y − x)sin y , ( x − y) − = 0.
∂x∂y ∂x
7. z = 5 x 2 + 6 y 2 .
8. z = x3 + 3 x 2 + 6 xy + y 2 , A(4; −12) , a (3; −5) .
9. z = x 2 + 6 xy + y , A(4; −11) .
10. 3 x3 y 2 − zy 2 = 0 , P (1; −1; −1) .
11. z = x3 + 3 x + 4 yx .
Варіант 14
1. z = ln( x 2 − 4 y ) .
x−3 y 2 x+ y
2. а) z = ; б) z = 2 x − xy ; в) z = .
x+3 y x2 − y 2
3. z = arccos xy .
4. а) z = ( x − y − 1)3 , x = ecos 2t , y = esin 2t ;
3 x2 y2
б) z = (u − v ) , u= , v= .
y x
5. а) xyz 2 − e xy − z = 2 ; б) xe4 y − x ln y = 16 .
y ∂2z ∂2z
6. z = arctg , + = 0.
x ∂x 2 ∂y 2
7. z = x 2 − y .
y
8. z = arctg , A(4;3) , a (2;5) .
x
y
9. z = arctg , A(3;4) .
x
10. x + y − 2e z = 0 ,
2 2
P(1; −1;0) .

28
11. z = x 2 − xy + y 2 + 3 x .
Варіант 15
1 1
1. z = + .
x2 − y 2 x
x
2. а) z = ctg3 ; б) z = ctg3 ( xy 2 ) ; в) z = arctg xy .
y
1
3. z = .
xy 2
x
4. а) z = , x = arctg x ;
y2 − 4
u 1
б) z = arctg , u = x − 3y , v = x2 − .
v y
y
5. а) 3sin( x − y − z 2 ) + y + z 2 − x = 0 ; б) 4 − = x2 + y 2 .
x
2 2 ∂2z ∂2z
6. z = ln( x + y ) , +y = 0.
∂x 2 ∂y 2
7. z = y − 3 x 2 .
8. z = xy 2 , A(1; −2) , a (3; −2) .
9. z = x 2 y 3 , A(1; −2) .
x2 y 2 z 2
10. + − = 1, P(5; −4;3) .
25 16 9
11. z = 3 x − x 2 − y 2 .
Варіант 16
1
1. z = .
x + y −1
y2 y2 x + y2
2. а) z = ( x − 3) ; б) z = cos ; в) z = .
x x − y2
sin x
3. z = ln .
cos y
x 2
−4 x+2
4. а) z = arccos , y = 3x ;
y
u+v x x
б) z = , u = 1+ , v= .
v y x+ y
x
5. а) x 4 − xyz 2 + ln − 1 = 0 ; б) ye4 x + x ln y = 5 .
z
29
 x/ y ∂z ∂z ∂ 2 z
6. z = e , − + = 0.
∂x ∂y ∂x∂y
7. z = 5 x 2 + 6 y 2 .
8. z = x 2 + xy + y 3 , A(1;3) , a (−1;1) .
9. z = x 2 + xy 2 + x3 , A(1;3) .
10. 3 x3 y 2 − z 2 y = 0 , P(1; −1;1) .
11. z = ( x − 2)2 − 2 y 2 .
Варіант 17
1 1
1. z = + .
x2 − 9 y
1
2. а) z = ( x3 − xy + y 3 ) 2 ; б) z = ; в) z = 5 xy .
3
cos( xy )
3. z = ( x3 + y 2 )sin x .
1 1
4. а) z = , x = ln , y = 24 −t ;
x− y t
u 1
б) z = arcsin , u = x − 3y , v = x2 − .
v y
2x
5. а) x ln( y − z ) − = 0; б) ln(e xy + e− xy ) = 0 .
y
xy 2 ∂2z ∂2z ∂2z 2
6. z = , + 2 + = .
x− y ∂x 2 ∂x∂y ∂y 2 x − y
7. z = x 2 − y .
8. z = x 2 y + y − 1 , A(1;2) , a (3;4) .
9. z = y 2 x + x − 1 , A(1;3) .
10. x 2 + y 2 − 2e z = 0 , P(1; −1;0) .
11. z = x 4 + 4 xy − 2 y 2 .
Варіант 18
2
1. z = ln( x − 2 y ) .
x2 − y2 2 x
2. а) z = ; б) z = 2 x − xy ; в) z = ctg5 .
x2 + y 2 y
y
3. z = (sin x) .
x
4. а) z = ln 2
, y = cos 2 (1 − 4 x) ;
y −1

30
 3 y2 x
б) z = tg(v − u ) , u= , v= .
x y
5. а) x 2 y 2 − xy 3 + xz − yz = 0 ; б) x3 y − 2 y 2 − 3 xy = 0 .
x/ y ∂ 2 z ∂z ∂z
6. z = e , y = − .
∂x∂y ∂y ∂x
7. z = y − 3 x 2 .
8. z = ln(5 x 2 + 4 y 2 ) , A(1;1) , a (2; −1) .
9. z = 5 x 2 + 4 y 3 , A(1;1) .
x2 y 2 z 2
10. + − = 1, P(5; −4;3) .
25 16 9
11. z = x 4 + y 4 − 2 x 2 + 4 xy − 2 y 2 .
Варіант 19
5
1. z = 3 x − .
y
5 2 1 y2 − x
2. а) z = x + xy + y ; б) z = ; в) z = .
3 2
sin( x y ) x −y
y
3. z = .
x + y3
3

x
4. а) z = 2 , y = sin 3 x ;
x + y2
x x+ y
б) z = (v + uv )2 , u= , v= .
x2 + y 2 x+ y
2
+ z2 )
5. а) x 2 + y 2 + z 2 = e −( x ; б) x 2 y − xy 5 + 4 x + y = 0 .
2 3 ∂2z ∂2 z
6. z = x y − xy + 2 x , −3 x + = 0.
∂x 2 ∂y 2
2y
7. z = .
x+2
8. z = x 2 − y 2 + xy , A(2;2) , a (−2;1) .
9. z = x3 − y + yx 2 , A(2;2) .
⎛π π 1⎞
10. z = sin x ⋅ cos y , P⎜ ; ; ⎟ .
⎝ 4 4 2⎠
11. z = x 2 − 4 x − 2 y 2 + 4 .

31
 Варіант 20
1. z = 5 − x 2 + y 2 .
y−3x 2 y+ x
2. а) z = ; б) z = 2 x − 2 xy ; в) z = .
y+3x y2 − x2
3. z = arcsin( xy 3 ) .
xy 3
−5
4. а) z = sin , y = 8x ;
x+ y
1 y
б) z = arcsin(uv) , u= , v= .
xy + 3 y+x
z z
5. а) = ln ; б) x5 y 2 + xy 2 − 5 x = 0 .
y x
∂2 z ∂2 z
6. z = e xy , x2 2
− y2 2
= 0.
∂x ∂y
2y
7. z = .
x2 − 1
8. z = 2 xy + 3 y − 7 , A(1;1) , a (2; −1) .
9. z = xy 3 + 3 xy + 2 , A(1;1) .
⎛ 1⎞
10. z = e x cos y , P ⎜1; π; ⎟ .
⎝ e⎠
11. z = 3 x + 6 y − x 2 − xy − y 2 .
Варіант 21
1. z = 4 − x 2 + y 2 .
x y
2. а) z = ctg 2 ; б) z = ln ; в) z = arcctg xy .
y x2
1
3. z = .
y x
x+3
4. а) z = 2 , x = arccos(1 + t ) , y = arcsin(t 2 ) ;
x + 2y
v y2 x
б) z = 2 , u= , v = tg .
u + 5v x y
5. а) x 2 y 2 − 5 xyz + 4 x3 y = 0 ; б) ye2 x − x ln y + 7 = 0 .
∂2z ∂2 z
6. z = sin( x + 4 y ) , − 16 = 0.
∂y 2 ∂x 2
3y2 − 1
7. z = .
x2

32
8. z = x 2 + 2 y − xy + 1 , A(−2;2) , a (3;1) .
9. z = 2 x + y 2 − xy + 2 , A(2; −2) .
10. x( y + z )( xy − z ) + 8 = 0 , P(2;1;3) .
11. z = x3 + xy 2 + 6 xy .
Варіант 22
1
1. z = .
xy
y 2 −1 x2 y
2. а) z = (sin x) ; б) z = tg ; в) z = ln .
y x2 − 1
3. z = (sin x)cos 2 y .
y x
4. а) z = arccos , x=5 ;
x
4
v y
б) z = 2 , u = arctg( xy ) , v = arccos .
u x
5. а) x y − 5 xyz + 4 xy 3 = 1 ;
2 2
б) x32 y − x ln y = 7 .
∂2z ∂2 z
6. z = cos3 x − cos3 y + 2 , cos3 y + cos3 y =0.
∂x 2 ∂y 2
7. z = x 2 + 5 y .
8. z = 1 − xy − x + y 2 , A(2;2) , a (0; −4) .
9. z = 4 xy 2 + 5 xy 2 , A(1;1) .
⎛ 11 ⎞
10. 4 x 2 + 9 y 2 + 6 z 2 = 36 , P ⎜ 2;1; ⎟.
⎝ 6 ⎠
11. z = x3 y 2 (6 − x − y ) .
Варіант 23
2
x y
1. z = .
2x + y
x
2. а) z = (cos y ) 2 x + 4 ; б) z = cos ; в) z = ln ⎛⎜ x + x 2 + y 2 ⎞⎟ .
y ⎝ ⎠
3. z = 5arctg xy
.
3 2
−3t −5t
4. а) z = ( x 2 + y 3 ) 2 , x = 3t , y = 4t ;
v3 y x
б) z = , u = sin , v = cos .
v−u x y

33
 x y
5. а) ln − 2ln( x − z ) + xyz − 1 = 0 ; б) 5 + ln = x2 + y 2 .
y x
∂2z ∂2z
6. z = cos( y − 3x) , +9 = 0.
∂x 2 ∂y 2
7. z = − x 2 + 5 y .
8. z = x 2 y − 2 + x 2 + y , A(1;0) , a (2; −1) .
9. z = x3 + 2 x 2 + 5 xy + y 2 , A(4; −12) .
10. z = 2 x 2 + 4 y 2 , P(2;1;12) .
11. z = xy (1 − x − y ) .
Варіант 24
1 1
1. z = + .
x−3 y+4
x3 − y 2 2 x− y x3
2. а) z = ; б) z = 3 ; в) z = sin .
x3 + y 2 y
( x / y)
3. z = ectg .
y
4. а) z = , x = (1 − 2t ) 2 , y = 45t ;
x −3
1 x
б) z = sin(uv) , u= , v= .
xy y
5. а) y cos x + x sin y + z cos x − 1 = 0 ; б) x 2 y 5 + xy 3 + 4 xy = 2 .
2 ∂2z ∂2z
6. z = xy + y − x , + = 2.
∂x 2 ∂y 2
7. z = 4 y 2 − x .
8. z = ln(3 x 2 + y 2 ) , A(1;1) , a (2; −1) .
9. z = x 2 + 2 xy + y 2 , A(1;1) .
10. x3 − 4 y 3 + 2 z 3 = 6 , P (2;2;3) .
11. z = x3 + y 3 − 9 xy + 27 .
Варіант 25
1. z = 1 − x 2 − 4 y 2 .
x 2 x2 − 3 ⎛ 2⎞
2. а) z = sin(5 xy 2 ) + ; б) z = ; в) z = ctg ⎜ 3 y 2 + ⎟ .
y 3y ⎝ x⎠
2
+ yx
3. z = e x .

34
 x
4. а) z = x 2 y − xy − , x = sin(1 − 3t ) , y = 3t ;
y
x
б) z = , x = sin(uv) , y = cos(u − v) .
y2 − 1
x
5. а) ln − 3ln( y − z ) + xyz = 14 ; б) y 2 x − y ln x + 5 = 0 .
y
y ∂2z ∂z
6. z = x , y − (1 + ln xy ) = 0 .
∂x∂y ∂x
x2 − 1
7. z = .
2x2 + y2
8. z = x − x 2 y + xy , A(1; −2) , a (2;4) .
9. z = x + x 2 y − xy , A(2; −1) .
10. x 2 + y 2 − 17 z 2 = 0 , P(1;2; −1) .
11. z = x 4 + y 4 + 2 x 2 + y 2 − 8 x − 8 y .
Варіант 26
x2 y 2
1. z = 1 − + .
9 4
2 y y
2. а) z = ( x 2 − 4) y −3 y ; б) z = cos3 ; в) z = arcsin .
x2 x3
2
3. z = esin( x + y ) .
4. а) z = x − y + cos( xy ) , x = e1−t , y = 2t ;
2
− y
б) z = 7 x , y = sin(uv) , x = cos(uv) .
5. а) x 2 y 2 − xy 3 + xz − yz = 2 ; б) 3 + xy + ln( xy + x 2 y ) = 0 .
∂2z ∂2z
6. z = sin 2 2( x − y ) , 2
= 2
.
∂x ∂y
7. z = −4 xy .
8. z = x3 + xy 2 + y 2 , A(2;1) , a (2;2) .
9. z = x 2 + xy 2 + y 3 , A(1;1) .
10. ( x − 5) 2 + 2 y 2 − z 4 = 11 , P(3;1;1) .
11. z = 2 x 2 + 6 xy + 5 y 2 − x + 4 y − 8 .
Варіант 27
1
1. . z =
ln ( x + y )

35
 y2 − x
( )
2 y 2 +3 y x
2. а) z = x − 4 ; б) z = ln ; в) z = arctg .
y2 + x y
⎛ 1 ⎞
3. z = ctg5 ⎜ ⎟ .
⎝ xy ⎠
2
4. а) z = sin(1 − xy ) , y = 4x − x ;
x
б) z = u 3 − cos 2 v , u= , v = ln( xy ) .
y
x
5. а) xyz + xy − e xyz + 3 = 0 ; б) 1 + ln x 2 + y 2 = ln .
y
x/ y ∂z ∂z ∂2z
6. z = e , − +y =0.
∂x ∂y ∂x∂y
7. z = x 2 − 2 x + y 2 .
8. z = 2 x 2 y − xy + 3 y , A(1;2) , a (1;0) .
9. z = xy 2 − xy + 3 x , A(2;1) .
10. 3 x 2 − 2 y 2 z 4 + 2 z , P(1;1;2) .
11. z = x3 + y 2 − 3 xy .
Варіант 28
2
1. z = ln( x + 3 y ) .
1 2 2
2. а) z = (cos y )3 x ; б) z = arccos ; в) z = esin( x + y ) .
xy
⎛2− x⎞
3. z = cos ⎜ .
⎜ y ⎟⎟
⎝ ⎠
x2 + 1
4. а) z = , x = arcsin t 2 , y = arccos t 2 ;
y2 − 2
б) z = sin(uv) , u = ex− y
, v = 2x / y .
x
5. а) 3sin( x + y + z ) = x + y + z ; б) 5 + ln = x 2 + y 2 .
y
2 ∂2z ∂2z
6. z = yx + x − y , =2− .
∂y 2 ∂x 2
7. z = 3x 2 − y .
8. z = x + 2 xy + y , A(1;1) , a (1;2) .
9. z = x 2 + 2 y , A(3;1) .

36
10. x 2 y 2 + 2 x + z 2 = 41 , P(2;3;1) .
11. z = ( x − 1) 2 + 4 y 2 .
Варіант 29
1
1. z = x + y + .
x
x y 2 x2 − 4 y 2
2
2. а) z = xy − + ; б) z = ; в) z = 5 xy − y .
y x x2 + 4 y
y
3. z = .
2 2
x +y
1
4. а) z = (1 − xy ) 2 , y= ;
x+2
1 x2 1
б) z = u 2 − , u= 3, v = ln .
v y xy
5. а) xe3 y − y ln x + xyz = 0 ; б) xy 2 − x5 y + x + 4 y = 0 .
∂2z ∂2z
6. z = ln( x 2 + y 2 ) , + = 0.
∂x 2 ∂y 2
x
7. z = .
y +1
8. z = x3 − xy − y 3 , A(2;1) , a (1; −3) .
9. z = x3 − xy 2 − y 3 , A(1;2) .
10. xy = z 2 , P (−2;1;4) .
11. z = x 2 + 2 y 2 − 4 x + 12 y .
Варіант 30
1 1
1. z = + .
x2 − 4 y x−4
x
−3 xy
y 1 x
2. а) z = e ; б) z = arcsin ; в) z = tg3 .
xy y3
3. z = arctg xy .
y − x3
4. а) z = 6 , y = x3 + 5 x − 1 ;
u y
б) z = u 2 − 1 + cos , u= , v = ln( xy ) .
v x
y x
5. а) = ln ; б) xy + 5 xyz + 4 xy 3 = 0 .
z z

37
 2 2 ∂2z ∂2z
6. z = ln( x + y + 2 x + 1) , + = 0.
∂x 2 ∂y 2
7. z = x 2 + y 2 − 2 y .
8. z = ln( x 2 + 2 y 2 ) , A(2;2) , a (3;2) .
9. z = 4 x 2 + 5 xy , A(2;2) .
10. xyz = 23 , P(3;1;4) .
11. z = x 2 + ( y 2 − 1) .
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ «ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ»
1. Що таке функція двох змінних? Що таке функція багатьох змінних?
2. Що таке область визначення функції двох змінних?
3. Що таке лінії рівня? (поверхні рівня?)
4. Що таке границя функції двох змінних?
5. Яка функція двох змінних називається неперервною в точці M 0 ?
6. Чому дорівнює частинний приріст функції z = f ( x, y ) за змінною x ?
Чому дорівнює частинний приріст функції z = f ( x, y ) за змінною y ?
7. Що таке частинна похідна першого порядку функції двох змінних
z = f ( x, y ) по змінною x ? Що таке частинна похідна першого порядку функ-
ції двох змінних z = f ( x, y ) по змінною y ?
8. За якою формулою обчислюється повний диференціал функції двох
змінних?
9. За якою формулою можна знайти похідну функції однієї змінної, зада-
ної в неявному виді (тобто в виді F ( x, y ) = 0 )?
10. Якщо функція двох змінних задана в неявному виді, тобто
dz dz
F ( x, y, z ) = 0 , то за якою формулою знаходять частинні похідні і ?
dx dy
11. Як знаходити частинні похідні вищих порядків? (Які похідні другого
порядку рівні між собою?)
12. Які точки називають критичними (стаціонарними) точками функції
z = f ( x, y ) ?
13. Сформулюйте теорему (необхідні умови існування екстремуму функ-
ції z = f ( x, y ) .
14. Сформулюйте теорему (достатні умови існування екстремуму функції
z = f ( x, y ) .
15. Якщо поверхня задана рівнянням F ( x, y, z ) = 0 , то який вид мають рів-
няння дотичної площини і нормалі до поверхні в точці M 0 ?
16. За якою формулою знаходять похідну функції u = f ( x, y, z ) за напря-
мом вектора l ?

38
 17. За якою формулою знаходять градієнт функції u = f ( x, y, z ) ?
18. Якою формулою зв’язані похідна за напрямом і градієнт?
19. За яким напрямом похідна функції дорівнює нулю? За яким напрямом
функції має максимальне значення?
20. Як знаходять найбільше і найменше значення функції двох змінних
z = f ( x, y ) в області D ?
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК
1. Герасимчук, В. С. Вища математика [Текст]: повний курс у прикладах і зада-
чах / В. С. Герасимчук, Г. С. Васильченко, В. І. Кравцов. – К.: Книги України ЛТД,
2009. – 578 с.
2. Запорожец, Г. И. Руководство к решению задач по математическому аналізу
[Текст] / Г. И. Запорожец. – М.: Высш. шк., 1966. – 440 с.
3. Овчинников, П. П. Вища математика. Ч. 1 [Текст]: підручник / П. П. Овчин-
ников, Ф. П. Яремчук, В. М. Михайленко. – К.: Техніка, 2000. – 500 с.
4. Пискунов, Н. С. Дифференциальное и интегральное исчисления т. 1 [Текст]:
учеб. пособие для втузов / Н. С. Пискунов. – М.: Наука. 1980. – 560 с.
5. Смирнов, В. М. Курс высшей математики. Т. 1 [Текст] / В. М. Смирнов. – М.:
Просвещение, 1974.
6. Данко, П. Е. Высшая математика в упражнениях и задачах. Ч. 1 [Текст] /
П. Е. Данко, А. Г Попов, Т. Я. Кожевникова. – М.: Высш. шк., 1980.

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................................................3
І. ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ. ОЗНАЧЕННЯ .................................................................3
ІІ. ОБЛАСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ.......................................................................................................3
ІІІ. ГРАНИЦЯ. НЕПЕРЕВНІСТЬ ФУНКЦІЇ...............................................................................5
IV. ЧАСТИННІ ПОХІДНІ.............................................................................................................5
V. ПОВНИЙ ДИФЕРЕНЦІАЛ ФУНКЦІЇ....................................................................................8
VІ. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ СКЛАДЕНИХ ФУНКЦІЙ ............................................................9
VIІ. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ НЕЯВНО ЗАДАНИХ ФУНКЦІЙ .............................................10
VIIІ. ЧАСТИННІ ПОХІДНІ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ ..................................................................11
IХ. ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ ПОЛЯ ПОХІДНА ЗА НАПРЯМОМ. ГРАДІЄНТ ..........................13
Х. РІВНЯННЯ ДОТИЧНОЇ ПЛОЩИНИ ДО ПОВЕРХНІ. РІВНЯННЯ НОРМАЛІ.............15
ХІ. ЕКСТРЕМУМ ФУНКЦІЇ ДВОХ ЗМІННИХ ......................................................................17
ХІІ. НAЙБІЛЬШЕ ТА НАЙМЕНШЕ ЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЇ ДВОХ ЗМІННИХ.................18
ХІІІ. ІНДИВІДУАЛЬНІ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ ...................................................................20
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ «ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ»...................38
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК..................................................................................................39

39
 Функції багатьох змінних
1. Означення функції багатьох змінних. Способи задання функції
2. Границя й неперервність функції двох змінних
3. Частинні й повний прирости функції двох змінних
4. Диференційованість функції двох змінних.
Повний диференціал функції двох змінних
5. Похідна за напрямком. Градієнт функції

1. Означення функції багатьох змінних. Способи задання функції

Введемо поняття функції двох незалежних змінних. Задамо дві
множини X та Y .
Означення. Нехай D  деяка множина впорядкованих пар дійсних
чисел: D  X  Y . Припустимо, що кожній парі ( x, y )  D певним
способом поставлено у відповідність число z із множини Z . Тоді кажуть,
що на множині D задано функцію двох змінних z  f ( x, y ) . Змінні x, y
називають незалежними змінними, або аргументами, а z  залежною
змінною. Множину D називають областю визначення функції. Всі
значення, яких набуває функція z  f ( x, y ) при ( x, y )  D , утворюють
область значень функції z .
У випадку функції однієї змінної її областю визначення був
проміжок (скінчений або нескінченний). У випадку функції двох змінних
області визначення функцій різноманітні й складні. Тому розгляд цих
областей набагато полегшується, якщо використовувати їхню
геометричну інтерпретацію.
Приклад 1. Знайти область визначення функції:
1
а) z  9  x 2  y 2 ; б) z  .
xy
а) Областю визначення такої функції є множина точок, для яких
9  x 2  y 2  0 , тобто x 2  y 2  9 (рис. 1). Множина точок площини,
координати яких задовольняють цю нерівність, є круг із центром O (0; 0) і
радіусом 3, що включає в себе і його межу.
б) Очевидно, що функція визначена, якщо x  0, y  0 . Тоді
множина D  це площина Oxy , за винятком точок координатних прямих
Ox і Oy .
 y
y z 2
3 z 1
z 0
A z  1
3 O 3 x O  x

3
Рис .1 Рис .2
Введемо поняття функції n змінних (n  3) . Розглянемо n  вимірний
простір R n і область D  R n .
Означення. Нехай маємо впорядкований набір n величин
( x1 , x2 ,, x n )  D . Припустимо, що кожному наборові відповідає певне
значення змінної z . Тоді кажуть, що на множині D задано функцію
багатьох змінних z  f ( x1 , x2 ,, x n ) . Змінні x1 , x2 , , x n називають
незалежними змінними, або аргументами, а z  залежною змінною, а f
позначає закон відповідності.
Функції багатьох змінних можна задавати аналітично, за допомогою
таблиць або графічно.
За аналітичного способу задання функції її значення визначається
залежністю від аргументів функції (приклад 1). Табличний спосіб
задання функції застосовується в економіці при оформленні звітів,
складанні балансів і записів економічних показників. Цей спосіб
необхідний у разі складних розрахунків на ЕОМ.
Графічний спосіб задання функції більш як двох змінних майже не
застосовується через труднощі зображення графіка такої функції.
Означення. Графіком функції z  f ( x, y ) називається множина всіх
точок ( x; y; z ) тривимірного простору, апліката z , яких пов’язана з
абсцисою x і ординатою y функціональною залежністю z  f ( x, y ) .
Графіком функції двох змінних є поверхня, що задається рівнянням
z  f ( x, y ) . Наприклад, графіком функції z  ax  by  c є площина

ax  by  z  c  0 , а графіком функції z  4  x2  y2 –півсфера

радіусом R  2 із центром у початку координат. Для побудови поверхонь
використовують лінії рівня.
Означення. Лінією рівня функції z  f ( x, y ) називається множина
всіх точок площини, в яких функція набуває одного і того самого
значення C , тобто z  f ( x, y )  C , де C  const називається рівнем.
 Надаючи різних значень C і щоразу будуючи лінію із заданим рівнем C ,
дістанемо сім’ю ліній рівня, яка дає наочне уявлення про характер зміни
функції z  f ( x, y ) . Якщо n  3 , то розглядають не лінії рівня, а поверхню
рівня функції z  f ( x1 , x2 ,, x n ) , тобто це поверхні, на яких
f ( x1, x2 ,, x n )  C .
Прикладами ліній рівня є паралелі й меридіани на глобусі – лінії рівня
функції широти і довготи. Синоптики публікують карти із зображенням
ізотерм та ізобар – лінії рівня температури. В економіці використовують
ізокванти – лінії, вздовж яких виробнича функція дорівнює константі.
Приклад 2. Побудувати лінії рівня функції z  x 2  y 2  2 x .
Лінії рівня визначаємо із співвідношення x 2  y 2  2 x  C , або
x 2  y 2  2 x  1  C  1  ( x  1) 2  y 2  C  1 – це коло з центром у точці
A(1; 0) і радіусом R  C  1 , C  1 . Точка A(1; 0) – це вироджена лінія рівня,
що відповідає мінімальному значенню z  1 . Лініями рівня є концентричні
кола, радіус яких збільшується зі збільшенням значення C (рис. 2).
Приклади функції багатьох змінних, які використовуються в економічній
теорії.
1. Лінійна функція – це функція вигляду
n
z  a1 x1  a 2 x 2    a n x n  b   ai xi  b , де a1 , a2 ,, an , b  деякі числа.
i 1
2. Функцію вигляду
1 n n
z a11 x12  2a12 x1 x 2  a 22 x 22  2a13 x1 x3    a nn x n2    aij xi x j  b ,
2 i 1 j 1
де aij  деякі числа, називають квадратичною формою від змінних
x1, x2 , , x n .
3. Функція корисності – це функція u  f ( x1 , x2 ,, x n ) , що
виражає корисність від n придбаних товарів. Це суб’єктивна числова оцінка
індивідом корисності u набору товарів x1 , x2 , , x n . Лінії рівня функції
корисності називаються кривими байдужості. Розрізняють такі види функції
корисності:
n
 u   ai ln( xi  ci ) , ai  0 , xi  ci  0  логарифмічна функція
i 1
корисності;
 n
ai
 u ( xi  ci )1bi , ai  0 , 0  bi  1 , xi  ci  0  функція
i 1 1  bi
корисності сталої еластичності.
4. Виробнича функція – це функція, що виражає результат
виробничої діяльності залежно від факторів, що його зумовлюють
x1 , x2 , , x n . Лінії рівня виробничої функції називаються ізоквантами. Для
n  2 трапляються такі види виробничої функції:
b b
 z  b0 x11 x 22 , де z  z ( x1 , x2 ) виражає вартість випуску продукції
залежно від вартості основного капіталу x1 та вартості трудових ресурсів x 2 ;
b0  0  параметр продуктивності конкретної технології; 0  b1  1  частка
капіталу в доході; b1  b2  1 – функція Кобба-Дугласа;
 z  a 0 (a1 x1   a 2 x 2  )  h  , де z  суспільний продук, x1  витрати
праці, x 2  обсяг виробничих фондів – функція із сталою еластичністю
заміщення.
2. Границя й неперервність функції двох змінних
Розглянемо функцію z  f ( x, y ) . Нехай область визначення D  R 2 .
Пригадаємо, що відстань між точками M ( x; y ) і M 0 ( x0 ; y0 ) визначається
рівністю  ( M , M 0 )  ( x  x0 ) 2  ( y  y0 ) 2 .
Означення.   Околом точки M 0 ( x0 ; y0 ) називається множина всіх
точок площини, координати яких задовольняють нерівність
 ( M , M 0 )  ( x  x0 ) 2  ( y  y 0 ) 2   .
Геометрично це множина точок площини, що лежать всередині круга з
центром у точці M 0 і радіусом  . Внутрішність круга є двовимірним
аналогом відкритого проміжку ( x0   ; x0   ) на числовій прямій, і
 ( M , M 0 )  x  x0   .
Означення. Число A називається границею функції z  f ( x, y ) при
x  x0 , y  y0 , якщо для довільного як завгодно малого числа   0
знайдеться таке   0 (   ( )) , що для всіх точок M ( x; y ) із   околу
точки M 0 ( x0 ; y0 ) таких, що 0   ( M , M 0 )   , виконується нерівність
f ( x, y )  A   . Використовують таке позначення границі функції:
lim f ( x, y )  A або lim f ( x, y )  A .
M M 0 x  x0
y  y0
 Це означення можна перефразувати, використовуючи геометричні
терміни. Число A називається границею функції z  f ( x, y ) , якщо точка
M ( x; y ) прямує до точки M 0 ( x0 ; y0 ) ( M ( x; y )  M 0 ( x0 ; y0 ) ) і для
довільного   0 існує таке число   0 , що f ( x, y )  A   , як тільки
відстань 0   ( M , M 0 )   .
Зауважимо, що між поняттями границі функції однієї змінної та багатьох
змінних багато спільного, але є й принципова різниця. Так, для функції однієї
змінної z  f (x) те, що існує lim f ( x)  A , означає, що існують
x  x0
односторонні границі й вони рівні між собою, й навпаки. Для функції двох
змінних z  f ( x, y ) наближення до точки ( x0 ; y0 ) можливе різними
способами: і справа, і зліва, і зверху, й знизу, й під деяким кутом по прямій, і
вздовж певної лінії (траєкторії). Отже, маємо істотне обмеження порівняно з
рівністю двох односторонніх границь у випадку функції однієї змінної.
Теорема 1. Якщо функція z  f ( x, y )  f ( M ) має границю якщо
M  M 0 , то ця границя єдина.
Теорема 2. Якщо функція z  f (M ) має границю якщо M  M 0 , то
вона обмежена в деякому околі точки M 0 .
Теорема 3. Якщо функція lim f ( M )  A і lim g ( M )  B , то
M M 0 M M 0
1) lim ( f ( M )  g ( M ))  A  B ; 2) lim ( f ( M ) g ( M ))  AB ;
M M 0 M M 0
f (M ) A
3) lim  ; B  0.
M M 0 g (M ) B
ln(1  x 2  y 2 )
Приклад 3. Обчислити границю lim .
x0 x2  y2
y 0

x 2  y 2  ,
ln(1  x  y )
2 2
ln(1   2 ) 0
Розв’язання. lim  x  0, y  0,  lim  
x 0
x y
2 2  0  0
y 0
 0

1
( 2  )
(ln(1   2 ))  1  2 
 lim  lim  2 lim  0.
 0   0 1  0 1   2
2 xy
Приклад 4. Доведемо, що lim не існує.
x0 x y
2 2
y 0
 Наближатимемося до точки (0; 0) по прямій y  kx . Тоді
2 xy 2 xkx 2k
lim 2  lim  , тобто значення границі залежить від
x0 x  y 2 x0 x 2  k 2 x 2 1 k 2
y 0 y 0
кутового коефіцієнта прямої.
2 xkx 2k
Наприклад, якщо k  1  lim   1;
x0 x2  k 2x2 1 k 2
y 0
2 xkx 2k
якщо k  3  lim   0,6 .
x0 x k x
2 2 2
1 k 2
y 0
Отже, наближення до точки (0; 0) в різних напрямах, дістанемо різні
значення границі. Це означає, що дана функція не має границі.
Означення. Функцію z  f ( x, y ) називається неперервною в точці
M 0 ( x0 ; y0 ) , якщо вона визначена в цій точці й має в ній границю, причому
lim f ( x, y )  f ( x0 , y 0 ) .
x x0
y  y0
Наголосимо, що точка M може прямувати до точки M 0 довільним
способом, але весь час має залишатися в області визначення функції.
Означення. Функцію z  f ( x, y ) називається неперервною в області
D , якщо вона неперервна в кожній точці цієї області.
Означення. Точку M 0 ( x0 ; y0 ) називається точкою розриву функції
z  f ( x, y ) , якщо ця функція:
1) не визначена в точці M 0 ( x0 ; y0 ) ;
2) визначена в цій точці M 0 ( x0 ; y0 ) , але: а) не має границі в цій точці,
тобто lim f ( x, y ) не існує; б) границя lim f ( x, y ) існує, але
x  x0 x  x0
y  y0 y  y0
lim f ( x, y )  f ( x0 , y 0 ) .
x x0
y  y0
Приклад 5. Розглянемо функцію двох змінних
 xy
 2 , x 2  y 2  0,
f ( x, y )   x  y 2
0, ( x, y )  (0; 0).

Ця функція має розрив у точці (0; 0), оскільки не має границі в цій точці.
 3. Частинні й повний прирости функції двох змінних
Нехай задано функцію двох змінних z  f ( x, y ) , яка визначена в деякому
околі точки M 0 ( x0 ; y0 ) . Зафіксуємо змінну y так, щоб y  y0 , і розглянемо
функцію однієї змінної z  f ( x, y ) у точці x0 . Тоді функція дістане приріст
 x z  f ( x0  x, y0 )  f ( x0 , y0 ),
який називається частинним приростом функції z  f ( x, y ) за змінною x у
точці M 0 ( x0 ; y0 ) .
Аналогічно, якщо зафіксувати змінну x так, щоб x  x0 , і розглянути
функцію z  f ( x, y ) у точці y 0 , надавши приросту y, то функція дістане
приріст
 y z  f ( x0 , y0  y)  f ( x0 , y0 ) ,
який називається частинним приростом функції z  f ( x, y ) за змінною
y.
Якщо обом змінним надати приростів x , y , то функція дістане
повний приріст функції z  f ( x, y ) у точці M 0 ( x0 ; y0 )
z  f ( x0  x, y0  y)  f ( x0 , y0 ) .
Зауважимо, що повний приріст не дорівнює сумі частинних приростів.
Зауваження. Для функції багатьох змінних z  f ( x1 , x2 , , xn )
відповідні частинні прирости в точці M ( x1 ; x2 ; ; xn ) позначають так:
 xi z  f ( x1 , x 2 ,, xi  xi ,, x n )  f ( x1 , x 2 ,, xi ,, x n ) , де точка
M i ( x1 , x2 ,, xi  xi ,, xn ) , i  1, n , належить області визначення функції
z  f ( x1 , x2 , , xn ) .
Сформулюємо інше означення неперервності функції в точці.
Означення. Функцію двох змінних z  f ( x, y ) називається неперервною
в точці M 0 ( x0 ; y0 ) , якщо існує границя lim z  0 .
x  0
y  0
4. Диференційованість функції двох змінних. Повний диференціал
функції двох змінних
Розглянемо функцію двох змінних z  f ( x, y ) . Виберемо точку
M 0 ( x0 ; y0 ) з області визначення функції.
Означення. Якщо існують границі
 z f ( x0  x, y 0 )  f ( x 0 , y 0 )
lim x  lim  z x ,
x0 x x0 x
 yz f ( x0 , y 0  y )  f ( x0 , y 0 )
lim  lim  z y ,
y 0 y y 0 y
то вони називаються частинними похідними за змінними x і y
функції z  f ( x, y ) .
Для частинних похідних першого порядку використовують і такі
позначення:
z z
z x   f x ( x, y ) , z y   f y ( x, y ) .
x y
Зауважимо, що частинні похідні f x ( x, y ) і f y ( x, y ) можна розглядати як
швидкості зміни функції відносно однієї із змінних (у напрямку відповідної
осі координат).
Зауваження. При знаходженні частинних похідних від даної функції
будемо керуватися таким правилом: шукаючи частинну похідну за змінною
x , тобто f x ( x, y ) , потрібно вважати сталою змінну y , а для знаходження
f y ( x, y ) – змінну x . Тоді правило диференціювання функції принципово
нічим не відрізняється від диференціювання функції однієї змінної.
Зауваження. Для функції багатьох змінних z  f ( x1 , x2 , , xn ) поняття
частинної похідної за змінною xi , i  1, n , вводиться аналогічно:
 xi z
z xi  lim , i  1, n .
xi 0 xi
y2
Приклад 6. Нехай z  x ln y  3
. Обчислити z x і z y .
x

 1 2 y2
Маємо z x  ( x ) ln y    y  3 x ln y  2 , .
3 2
 x x
Приклад 7. Нехай z  x y . Обчислити z x і z y .
Одержимо z x  yx y 1 , z y  x y ln x .
Означення. Функцію z  f ( x, y ) називається диференційовною в точці
M 0 ( x0 ; y0 ) , якщо її повний приріст можна подати у вигляді
z  Ax  By   (x, y )x   (x, y )y , (1)
де A, B  деякі числа;  (x, y ),  (x, y )  нескінченно малі функції при
x  0 , y  0 .
Теорема (необхідна умова диференційовності функції). Якщо функція
z  f ( x, y ) диференційовна в точці M 0 ( x0 ; y0 ) , то в цій точці існують
частинні похідні z x , z y , причому z x ( x0 , y0 )  A і z y ( x0 , y 0 )  B , де A і
B  коефіцієнти в рівності (1) .
Зауваження. Якщо частинні похідні функції двох змінних у даній точці
не існують, то така функція не диференційовна в цій точці.
Теорема. Якщо функція z  f ( x, y ) диференційовна в точці M 0 ( x0 ; y0 ) ,
то вона неперервна в цій точці.
Зауважимо, що з неперервності функції двох змінних або з існування її
частинних похідних у точці не випливає диференційовність функції в цій
точці.
Теорема (достатня умова диференційовності функції). Якщо функція
z  f ( x, y ) має існують частинні похідні в деякому околі точки M 0 ( x0 ; y0 ) в
ці похідні неперервні в даній точці, то функція диференційовна в цій точці .
Означення. Повним диференціалом функції z  f ( x, y ) у точці
M 0 ( x0 ; y0 ) називають головна, лінійна відносно приростів x і y , частина
повного приросту функції z  f ( x, y ) в рівності (1) і позначається dz або
df ( x, y ) .
Оскільки x  dx , y  dy , то повний диференціал функції z  f ( x, y )
можна обчислити за формулою
z z
dz  dx  dy .
x y
xy
Приклад 8. Нехай z  . Обчислити dz .
x y
z y ( x  y )  xy y2 z x( x  y )  xy x2
Маємо   ;   .
x ( x  y) 2
( x  y) 2  y ( x  y) 2
( x  y) 2

y2 x2  y 2 dx  x 2 dy
Тоді dz   dx  dy  .
( x  y) 2 ( x  y) 2 ( x  y) 2
5. Похідна за напрямком. Градієнт функції
Нехай функція z  f ( x, y ) визначена в околі точки M ( x; y ) . Відомо, що
f x ( x, y ) і f y ( x, y ) виражають швидкість зростання функції в додатному
напряму осей Ox і Oy . Для функції z  f ( x, y ) поставимо питання про
швидкість її зростання в точці в довільному напрямі.
Розглянемо напрям, що задається одиничним вектором
 
l  cos ; cos   , де | l | 1 . На прямій, що проходить через точку M ,
виберемо точку M 1 ( x  x; y  y ) і знайдемо довжину відрізка MM 1 :

l  MM1  (x) 2  (y) 2 (рис. 3). Тоді функція z  f ( x, y ) отримає приріст
 
 l z  f ( x  x, y  y)  f ( x, y)  f ( x  l cos , y  l cos  )  f ( x, y) ,

який називається приростом функції z у даному напрямі вектора l .
y 
l
y  y  M1
y  M
  l

O x x  x x
Рис. 3

Означення. Похідною функції z l за напрямом вектора l функції
двох змінних z  f ( x, y ) у точці M ( x; y ) називається границя відношення
 
приросту в цьому напрямі до величини переміщення l при l  0 , якщо
z  l z
вона існує, і позначають   zl  lim   .
l l  0  l
Зауваження. Похідна z l характеризує швидкість зміни функції за


напрямком вектора l .
Якщо функція z  f ( x, y ) диференційовна в точці M ( x; y ) , то її приріст
можна записати у вигляді
   
z  z x x  z y y  o(l )  z x l cos  z y l cos   o(l ) .

Поділивши останню рівність на l , дістанемо

z o(l ) 
  z x cos  z y cos    . Тоді при l  0 матимемо
l l
z z z
  cos  cos  . (2)
l x y
Виникає важливе запитання: в якому напряму похідна функції буде
найбільшою? Для відповіді на запитання, введемо поняття вектор-градієнта.
Означення. Градієнтом функції z  f ( x, y ) в точці
M 0 ( x0 ; y0 ) називається вектор, координати якого дорівнюють частинним
похідним функції в цій точці:
 z ( M 0 ) z ( M 0 )  z ( M 0 )  z ( M 0 ) 
z  grad z   ,  або z  grad z  i  j.
 x y  x y
 
Оскільки одиничний вектор l має координати cos  ; cos   , то похідна

за напрямом вектора l визначається так:
z z z 
  cos  cos   l grad z ,
l x y

тобто є скалярним добутком векторів l і grad z .
 
Оскільки | l | 1 , то похідна за напрямом вектора l
z  
  l grad z | l | grad z cos  grad z cos ,
l

де   кут між векторами l і grad z . Скалярний добуток двох векторів є
максимальним, якщо вектори одинаково напрямлені, тобто кут між ними
  0.
Отже, градієнт функції вказує напрям найшвидшого зростання функції
в даній точці. Похідна за напрямом градієнта має найбільше значення, тобто

l  grad z , яке дорівнює
z
 grad z  ( z x ) 2  ( z y ) 2 . (3)
l max
Приклад 9. Знайти grad z і похідну функції z  ln( x 2  y 2 ) в точці
M (3; 4)
а) за напрямом вектора MN , де N (11; 10) ; б) за напрямом градієнта .
2x 6 2y 8
а) Обчислимо z x M
  , z y   . Маємо
x2  y2 M
25 M x2  y2 M
25
6  8 
grad z  i  j.
25 25
 
Знаходимо координати вектора l  MN  (8; 6) : | l | 10 ,
l ly
cos  x  0,8 , cos     0,6 .
|l | |l |

Похідна за напрямом вектора l обчислюється за формулою (2)
z 6 8 48
  0,8  0,6  .
l 25 25 125
  6 8
б) Похідна за напрямом градієнта l  grad z   ;  має найбільше
 25 25 
значення, яке отримаємо за формулою (3)
 2 2
z  6  8 2
  grad z        .
l max  25   25  5

Контрольні запитання
1. Що таке функція двох (багатьох змінних)?
2. Які існують способи задання функції багатьох змінних?
3. Які лінії називаються лініями рівня функції двох змінних?
4. Дайте означення границі функції двох змінних?
5. Сформулюйте означення неперервності в точці функції двох змінних?
6. Що таке частинний і повний прирости функції двох змінних?
7. Сформулюйте означення частинних похідних функції двох змінних?
8. Які похідні називаються мішаними?
9. Яку функцію двох змінних називають диференційованою?
10. Якщо функція диференційована в точці, то чи буде вона неперервною в
цій точці?
11. Якщо функція неперервна в точці, то чи буде вона диференційовною в цій
точці?
12. Сформулюйте достатню умову диференційовності функції?
13. Що називають повним диференціалом функції двох змінних?
14. За якою формулою обчислюється повний диференціал функції?
15 Як знайти похідну за напрямком даного вектора?
16. Що таке градієнт функції? Що він характеризує?