Тема 4.

Правове регулювання договірних відносин в господарській

діяльності

4.1. Поняття, види та функції господарського договору.

4.2. Форми, зміст, способи та порядок укладання господарськихх
договорів.
4.3. Правове регулювання окремих видів договірних відносин

4.1. Поняття, види та функції господарського договору.

Чинне законодавство не містить визначення господарського договору, хоча
у ГКУ є глава 20 «Господарські договори», а ЦКУ та ГПКУ оперують лише
терміном «договір».
Господарський договір - угода суб'єктів господарювання, що спрямована
на встановлення, зміну або припинення між ними господарських зобов'язань і
передбачає їх співробітництво в досягненні визначених нею господарських
комерційних) результатів. Господарський договір - правовий документ, у якому
фіксується факт угоди та зміст зобов'язань сторін.
Ознаки господарського договору:
- особливий суб'єктний склад: 1) господарські договори укладаються за
участю суб'єктів господарювання (як правило); 2) за участю інших учасників
господарських відносин (органів господарського відання (при укладенні
державних контрактів), негосподарських організацій (для задоволення їх
потреб у продукції, роботах, послугах суб'єктів господарювання), громадян (як
засновників суб'єктів господарювання) (як виняток);
- спрямованість на здійснення господарської діяльності учасників договорiв
щодо матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, реалізації виробленої
ними продукції, спільного інвестування, координації господарської діяльності
тощо;
- тісний зв'язок з внутрішньофірмовим плануванням діяльності учасників
господарських відносин;
- поєднання в господарському договорі майнових (виготовлення/передача
продукції, її оплата) та організац. елементів (визначення порядку виконання,
передання-приймання виконання, порядку розгляду спорів між сторонами
договору ін.);
- відступлення від принципу рівності сторін в окремих госп. договорах (напр.,
державні контракти, договори приєднання).
Отже, господарський договір - це зафіксовані в спеціальному правовому
документі на підставі взаємної згоди зобов'язання учасників господарських
відносин (сторiн), спрямовані на забезпечення здійснення їх господарської
діяльності, грунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і
загальногосподарському інтересі.
 Різноманітність господарської діяльності зумовлює широке коло
господарських договорів. Їх класифікують за критеріями.
1. За суб'єктним складом:
двосторонні - договори між двома господарюючими суб'єктами
(наприклад, договір поставки продукції, купівлі-продажу);
багатосторонні - договори мiж трьома і більше суб'єктами
господарювання (напр., договір підряду на кап. будівництво).
2. Залежно від розподілу прав і обов'язків:
односторонньозобов'язувальнi - тільки одна сторона зобов'язана вчинити
певні дії на користь іншої, а інша має лише права (наприклад, договір позики);
двосторонньозобов'язувальні - обидві сторони пов'язані взаємними
правами та обов'язками (напр., договір купівлі-продажу).
3. Залежно від характеру переміщення матеріальних благ:
відплатні - дія однієї сторони обов'язково потребує відповідної майнової
дії з боку іншої (наприклад, договір купівлі продажу, поставки);
безоплатні - надання майна здійснюється лише однією стороною без
одержання зустрічних дій з боку іншої сторони (наприклад, договір
безоплатного користування майном).
4. Залежно від юридичної підстави укладення договору:
плановані - укладають на підставі державних замовлень, обов'язкових для
прийняття певними господарськими суб'єктами, наприклад, державними
підприємствами, підприємствами-монополістами;
вільнорегульовані - укладають на підставі господарських намірів сторiн,
юридично виражених істот. умовами договорів.
5. Залежно від способу та часу виникнення правовідносин:
консенсуальні - для їхнього укладення потрібне узгодження волі сторiн за
усіма суттєвими умовами (напр., договір купівлі продажу, поставки):
реальні - для їхнього укладення необхідне не тільки узгодження волі
сторiн, а й виконання певних дій: передача речі об'єкта договору (наприклад,
договір позики, договір перевезення).
6. За способом оферти та визначення змісту:
договір вільного волевиявлення - коли сторони мають право погоджувати на
свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірний договір - рекомендований органом управління суб'єктам
господарювання у разі укладення ними договорiв, коли сторони мають право за
взаемною згодою змінювати окремі умови договору, або доповнювати його
зміст;
типовий договір - затверджений Кабінетом Міністрів України;
договiр приєднання - запропонований однією стороною для iнших
можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договiр не мають права
наполягати на змiнi його змісту. (наприклад, перевезення вантажів, страхування
тощо).
7. За регулятивними функціями.
попередній договір - визначає умови, на яких сторони зобов'язуються у
певний строк укласти в майбутньому господ. договір. Цей договір породжує
обов'язок укласти до визначеного терміну основний договір, а у разі ухилення
від його укладення відшкодувати збитки потерп. сторонi; основний договір -
договір, укладення якого передбачене попереднім договором.
8. Залежно від періодів виконання обов'язків:
генеральні договори - укладають на весь період діяльності, яка
регулюється. Генеральний договір визначає суттєві умови співробітництва
сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності (наприклад,
будівництво AEC);
поточні (разові) договори - укладають на підставі генерального договору і
розраховані на певні (короткi) проміжки часу.
9. За строками дії:
разові договори - укладають на одну господарську дію, містять зазвичай
лише майнові елементи (напр., договір купівлі - продажу); короткострокові
договори - строком дії до 1 року; у цих договорах переважають майнові
елементи (напр., договiр короткострокового кредитування); середньострокові
договори - строком дії від 1 до 5 років; у цих договорах організаційні елементи
урівноважені з майновими (напр., договори підряду на капітальне будівництво);
довгострокові договори укладають на строк понад 5 років; у таких договорах
органiзацiйнi елементи переважають над майновими (наприклад, концесiйнi
договори).

Господарський договір виконує в економіці такі функцій:

регулятивна - договір регулює відносини між сторонами на підставі
закону, але з урахуванням специфіки конкретного господарського зв'язку,
координаційна — договір виступає як засіб узгодження, координації дій
сторін відповідно до їхніх економічних інтересів і намірів;
інформаційна - договiр завдяки формальній визначеності його умов
охоплює інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна
цим сторонам, у відповідних випадках юрисдикційним органам, третім особам;
контрольна - за допомогою договору контролюють за ефективністю
діяльності суб'єктів господарювання;
гарантійна – лише завдяки договору включають в дію такі правові гарантії
виконання договiрних зобов'язань: неустойка, завдаток, застава тощо;
правозахисна - договір є правовою формою відносин, тобто формою, у
межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань сторiн шляхом
використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу.
 4.2. Форми, зміст, способи та порядок укладання господарськихх
договорів.
Основними формами укладання господарських договорів.

1. Письмова форма, яка є загальним правилом щодо господарських

договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 208 ЦК України). Є певні модифікації
письмової форми господарських договорів:
- повна письмова форма (ч. 1 ст. 181 ГКУ, ч. 2 ст. 207 ЦКУ) - це укладення
господарського договору у формі одного письмового документа, що
підписується сторонами. Ця форма викор. для уклад. договорів поставки, міни,
купівлі продажу;
- скорочена письмова форма шляхом обміну листами, факсограмами,
телеграмами тощо, якщо законом не визначеного спеціальні вимоги до форми
та порядку укладення цього виду договору (ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. 1 ст. 207
ЦК України);
- типова форма (абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 630 ЦК України) - її
затверджує Кабінет Міністрів України чи iнший уповноважений орган держави,
сторони договору не можуть відступати від нього, але мають право
конкретизувати його умови (наприклад, Типовий договір оренди державного
майна (див. додаток 5.4), Типовий договір на постачання природного газу
тощо);
- стандартна форма чи договір приєднання (абз. 5 ч. 4 ст. 179 ГК України,
ст. 634 ЦК України) - використовують у тих випадках, якщо умови договору
заздалегідь визначенi (правилами, актами законодавства чи самим суб'єктом
господарських відносин) і не підлягають коригуванню. У такій формі можуть
укладатися договори перевезення вантажів (відповідно до статуту залізниць
України, Кодексу торговельного мореплавства України, Повітряного кодексу
України та Правил перевезення вантажів), договори страхування, кредитні
договори тощо;
-нотаріальна форма (ч. 1 ст. 209 ЦКУ) договір, який укладений у
письмовій формі, підлягає - нотаріальному посвідченню лише у випадках,
визначених законом (напр., договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного
будівництва під час приватизації (ст. 26 ЗУ «Про приватизацію державного та
комунального майна» від 18.01.2018 р., іпотечні договори (ст. 18 ЗУ «Про
іпотеку» від 05.06.2003 р.) тощо або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦКУ);

- форма електронного документа - 1) у цій формі укладаються договори

про закупівлю за державні кошти за процедурою електронного аукціону
відповідно до положень ЦКУ, ГКУ, ЗУ від 25.12.2015 р. «ПРО публічні
закупівлі», 2) договори купівлі-продажу товарів, надання послуг за допомогою
мережі Інтернет відповідно до вимог ЗУ від 03.09.2015 р. «Про електронну
комерцію», від 22.05.2003 р. «Про електронний цифровий підпис», від
22.05.2003 р. «Про електронні документи та електронний документообіг. ЗУ
«Про електронну комерцію» встановлює важливі правила щодо особливостей
укладання електронного договору: 1) визначає вимоги до змісту оферти
(необхідність викладення істотних умов договору та іншої необхідної
інформації; 2) визначає форму оферти (наприклад, шляхом надсилання
комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у
мережі Інтернет чи iн. IT системах. Електронний договір може бути укладений
шляхом реєстрації на сайті та ідентифікації користувача через sms або е-mail).

2. Усна форма - застосовують до договорiв, що повністю виконуються під

час їх укладання (ч. 1 ст. 206 ЦКУ), за винятком правочинів, що підлягають
державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню, а також правочинів,
для яких додержання письмової форми є обов'язковим. Така форма укладання
господарських договорiв може бути застосована до договорів купівлі-продажу,
дарування, мiни тощо.

Укладення господарського договору - це зустрiчнi договiрно-процедурні

дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо вироблення умов договору,
які відповідають їхнім реальним намірам та економічним інтересам, а також
юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як
правового акта.
Господарський договір вважають укладеним, якщо між сторонами у
передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його
істотних умов.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів
даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторiн повинна бути
досягнута згода.
Під час укладення господарського договору сторони зобов'язані у будь-
якому разі погодити предмет, ціну і термін дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати
найменування (номенклатуру, асортимент) і кількість продукції (робіт, послуг),
а також вимоги до їхньої якості.
Вимоги щодо якості предмета договору визначають відповідно до обов'язкових
для сторін нормативних документів.
Ціну у господарському договорі визначають у порядку, визначеному
Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету
Міністрів України.
Терміном дії господарського договору є час, упродовж якого існують
господарські зобов'язання сторiн, що виникли на підставі цього договору.
 Розрізняють конкурентні (торги: аукціони, тендери; конкурси) 1
неконкурентні способи укладення договорів.
Розглянемо конкурентні способи укладання господарських договорів.
Торги - застосування такого способу укладання господарських договорів
передбачено: ГК України (ст. 185), Законом України «Про приватизацію
державного та комунального майна» та ін.
Торги можуть бути кількох видів:
- торги на реалізацію майна, робіт, послуг - це аукціони (договір
укладають з тим учасником торгiв, який - запропонував найвищу ціну за майно,
роботи, послуги, що пропонуються);
- торги на придбання майна, робіт, послуг - це тендери (договір укладають
з тим учасником торгiв, який - запропонував найнижчу ціну за майно, роботи,
послуги, що пропонуються).
Конкурси - при застосуванні конкурсу договір укладають з тим
виконавцем, який запропонував найкращий спосіб його виконання. Процедура
конкурсу, як способу укладення ГД, регулюється: ЗУ від «Про приватизацію
державного та комунального майна» (ст. 15), ЗУ від 20.05.1999 р. «Про
архітектурну діяльність» (ст. 6), ЗУ «Про концесію» (II розділ «Проведення
концесійного конкурсу») та ін.
Конкурси можуть бути:
- комерційні (тендери, аукціони) - при визначенні переможця основним
аргументом є запропонована ним цiна виконання;
- некомерційні - при визначеннi переможця основним аргументом є
найкращі умови виконання договору.
Приклад: Архітектурні та містобудiвнi конкурси проводяться для виявлення
кращих архітектурно-планувальних, інженерно-технічних та економічних
проектних пропозицій щодо об'єктів містобудування та архітектури і
визначення виконавцiв проектної документації.

Неконкурентне укладення господарських договорів відбувається шляхом:

- проведення прямих переговорів повноважними представниками
сторін, що завершуються підписанням ГД як единого документа (з можливими
додатками у вигляді спеціальних графіків виконання, технічних завдань,
проектно кошторисної документації тощо);
- традиційний порядок укладення ГД, шляхом направлення однією
стороною iншiй стороні проекту договору та узгодження позицій сторін щодо
його умов. Тут розрізняють загальний та спеціальний порядок врегулювання
розбіжностей при укладенні ГД.
- спеціальний порядок встановлено нормативними актами, які регулюють
конкретні види господарсько-договірних відносин (ЗУ «Про фінансовий
лізинг», «Про оренду державного та комунального майна», Статут залізниць
України ін.).
 - загальний порядок передбачений ГКУ (ст. 181) і застосовується у тих
випадках, коли не встановлено спец. порядку.
Загальний порядок має кілька стадій:
1) стадія розробки проекту договору та його надсилання потенційному
контрагенту,
2) стадія розгляду одержаного проекту договору та його підписання. Якщо
у потенційного контрагента виникли розбіжності з проектом договору - то й
одночасне складання протоколу розбіжностей та відправлення разом з
підписаним договором автору проекту протягом 20 днів з моменту отримання
проекту договору;
3) стадія розгляду і узгодження розбіжностей, якщо останні мали місце, і
передачі переддоговiрного спору на розгляд господарського суду протягом 20
днів з моменту отримання підписаного договору з протоколом розбіжностей
(якщо узгодження розбіжностей не відбулося);
4) стадія судового рішення, якщо розбіжності не врегулювались й одна із
сторін передала спір на розгляд госп. суду.
Вiдповiдно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських
договорiв в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не
передбачено законом або договором.
4.3. Правове регулювання окремих видів договірних відносин.

У сфері господарювання суб'єкти укладають велику кількість договорів.

За предметом відносин їх можна об'єднати у чотири групи:

1. Договори про передачу майна у власність.

2. Договори про передачу майна в користування.
3. Договори на виконання робіт (підрядні договори).
4. Договори про надання послуг.

1. Договори про передачу майна у власність - Майно може передаватися у

власність від однієї особи до iншої за допомогою рiзних правових конструкцій.
До них належать:
- договір купівлі-продажу;
- договір поставки;
- договір контрактації сільськогосподарської продукції;
- договір енергопостачання;
- договір міни (бартеру);
- договір дарування;
-договір управління майном.

Договір купівлі-продажу
За договором купівлі-продажу одна сторона передає майно у власність
другій стороні, а друга сторона приймає або зобов'язується прийняти майно і
сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦКУ).
Договір поставки
За договором поставки одна сторона постачальник, що є суб'єктом
господарювання, зобов'язується передати у певний строк другій стороні
покупцеві товар у власність для використання його у господарській діяльності
або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і
сплатити за нього певну грошову суму (см. 265 ГКУ ).

Договір контрактації сільськогосподарської продукції

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції має
передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству
вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені
договором, а контрактант має прийняти й оплатити її (ч. 2. ст. 272 ГКУ).
Договір контрактації сільськогосподарської продукції укладають зазвичай на
підставі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської
продукції.
Договір енергопостачання
Енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) вiдпускає енергію
споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та
дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також
забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним
використовується (см. 265 ГКУ ).
Договір міни (бартеру)
За цим договором кожна зі сторiн зобов'язується передати другій стороні у
власність, повне господарське відання чи оперативне управління певним
товаром в обмін на інший товар. Кожна зі сторін вважається і продавцем (щодо
товару, який вона передає в обмін), і покупцем (щодо товару, який вона
одержує взамін).
Договір міни (бартеру) визначає ст. 293 ГКУ та ст. 715 і 716 ЦКУ.
Договір дарування
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій
стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717
ЦКУ).
Договір управління майном
За договором управління майном одна сторона передає другій стороні на
певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату
здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника
управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ст. 1029 ЦК України).

2. Договори про передачу майна в користування

Започаткування підприємницької діяльності зазвичай супроводжується
проблемами, наприклад брак коштів, відсутність власного
приміщення, обладнання і тд. Виходом із такої ситуації є залучення майна на
умовах відстрочки платежу, або у тимчасове платне чи навіть безоплатне
користування. Оформляють такі операції за допомогою договорів найму та його
різновидів. До них належать:
- договір найму (оренди);
- договір оренди державного та комунального майна;
- договір лізингу;
- договір концесії;
- договір комерційної концесії.
Договір найму (оренди) 
За договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у
користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України ). та для
здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України ).
Договір оренди державного та комунального майна 
 Орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець
передає або зобов’язується передати орендарю (ф.о. та ю.о.) майно у
користування за плату на певний строк (ЗУ від 03.10.2019 р. «Про оренду
державного та комунального майна» ).

Договір лізингу
Лізингом вважається господарська діяльність, спрямована на інвестування
власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором
лізингу однією стороною у виключне користування другій стороні на
визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним
у власність (господарське відання) за дорученням чи
погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця)
майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових
платежів (ст. 292 ГКУ). У ст. 806 ЦКУ, передача у лізинг майна, шо належить
лізингодавцю є «прямим», а майна, що спеціально придбавається для передачі у
лізинг відомому лізингоодержувачу – «непрямим» лізингом.
Договір концесії 
Концесія – це форма здійснення державно-приватного партнерства, що
передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або
будівництво та/або управління об’єктом концесії, та/або надання суспільно
значущих послуг на умовах, визначених концесійним договором, а також
передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику.
Отже, концесійний договір - договір між концесіонером та концесієдавцем, який
визначає порядок та умови реалізації проекту, що здійснюється на умовах
концесії. Сьогодні відносини концесії регулюються ЗУ від 03.10.2019 р. «Про
концесію» та ЗУ від 01.07.2010 р. «Про державно-приватне партнерство». 
Договір комерційної концесії
За договором комерційної концесії одна сторона зобов’язується надати
другій стороні на строк або без його визначення право використання в
підприємницькій діяльності користувача комплексу прав правовласника, а
користувач зобов’язується дотримуватися умов використання наданих йому
прав та сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду (ст. 366
ГКУ).
Комерційна концесія (зарубіжні аналоги – франчайзинг, франшиза) –
оптимальний спосіб розширення бізнесу комерційних організацій (зазвичай
крупних) без тягаря створення філій і дочірніх підприємств у певній місцевості
чи на території ін. держави. За допомогою договорів комерційної концесії
комерційна організація швидко створює мережу свого бізнесу, з підтриманням
відповідних (зазвичай високих) стандартів якості, залучивши до цього інших
суб’єктів підприємництва та контролюючи їхню діяльність. 

3. Договори на виконання робіт (підрядні договори)

Функції підрядних договорів полягають у виконанні на замовлення
клієнта окремих видів робіт, найчастіше у сфері будівництва, архітектури,
інженерних комунікацій, науково-дослідній сфері тощо. До них належать:
- договір  підряду на будівництво (капітальне будівництво);
 - договір  підряду на проведення проектних
і досліджувальних (пошукових) робіт;
- договір на створення і передачу науково-технічної продукції.
Загальне правове регулювання відносин  підряду визначає § 1 Глави 61
ЦКУ «Загальні положення про підряд».
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій
ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а
замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837
ЦКУ). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку,
ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовник
ові. Підрядник має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядн
иків), залишаючись відповідальним перед замовником за
результат їхньої роботи.
У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, 
а перед субпідрядником - як замовник.
Договір підряду  на будівництво (капітальне будівництво)
Договір підряду на будівництво (кап. будівництво) – такий підрядний
договір, де одна сторона договору (підрядник) зобов’язується побудувати і
передати другій стороні (замовнику) у встановлений строк обумовлений
договором об’єкт або виконати обумовлені договором ін. роботи відповідно до
затвердженої проектно-кошторисної документації (інвестиційного проекту
будівництва), а замовник зобов’язується надати підряднику будівельний
майданчик (забезпечити фронт робіт), передати йому затверджену проектно-
кошторисну документацію (інвестиційний проект будівництва),
забезпечити своєчасність фінансування будівництва, прийняти закінчені
будівництвом об’єкти та оплатити виконані підрядником роботи. Визначення
поняття договору підряду на будівництво відображене у ст. 318 ГКУ та ст. 875
ЦКУ.
За своїм предметом договір підряду на кап. будівництво є універсальним
договором. Його укладають на нове будівництво, реконструкцію, розширення,
технічне переозброєння, капітальний ремонт тощо.
Договір підряду на проведення проектних
і досліджувальних (пошукових) робіт
Договір підряду на виконання проектних і досліджувальних робіт – це
такий договір, відповідно до якого Підрядник зобов’язується розробити
відповідно до завдання Замовника проектну документацію або виконати
обумовлені договором проектні та/або досліджувальні роботи, а Замовник
зобов’язується прийняти та оплатити їх. 
Суть та визначення поняття договору підряду на виконання проектних
і досліджувальних (пошукових) робіт відображене у § 4 Глави 61
ЦК України «Підряд на проектні та пошукові роботи» та у ст. 324 ГК України.
Договір на створення і передачу науково-технічної продукції
Це такий підрядний договір, за яким одна сторона (виконавець)
зобов’язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника)
науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а
замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх. 
Правове регулювання укладання договору на створення і передачу
науково-технічної продукції здійснюється відповідно до ст. 331 ГК України та
Глави 62 ЦК України «Виконання науково-дослідних або дослідно-
конструкторських та технологічних робіт».
4. Договори про надання послуг
З економічного погляду послуга – це цілеспрямована діяльність людини
(групи людей), результати якої виявляються в корисному ефекті, що
задовольняє будь-яку потребу суспільства. Цей суспільно корисний ефект (або
благо) виступає не у формі речей, а у формі діяльності. 
Загальні положення правового регулювання договорів про надання послуг
визначені Главою 63 ЦК України. За договором про надання послуг одна
сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника)
надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення
певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену
послугу, якщо інше не встановлено договором.
Перелік послуг є надзвичайно широкий, тому відносини з надання того чи
іншого виду послуг врегульовують різні договори:
- договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу;
- договір транспортного експедирування;
- договір страхування;
- агентський договір;
- договір комісії;
- договір зберігання.
Договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу 
Правове регулювання договорів перевезення вантажів, пасажирів і
багажу залежить від виду транспорту, яким здійснюється таке перевезення.
Згідно зі ст. 2 ЗУ від 10.11.1994 р. «Про транспорт» відносини, пов’язані
з діяльністю транспорту, регулюються зазначеним Законом, кодексами
(статутами) окремих видів транспорту (напр., Статут залізниць України, Кодекс
торговельного мореплавства України, Повітряний кодекс України), іншими
актами законодавства України. Загальні положення про перевезення вантажів
містяться у гл. 32 ГКУ та гл. 64 ЦКУ.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)
зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником)
вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи
договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі
(вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за
перевезення вантажу встановлену плату (ст. 307 ГК України).
За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник)
зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в
разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати
його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується
сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його
провезення (ст. 910 ЦК України).
 Транспортні договори поділяють на основні та допоміжні. Основні
транспортні договори опосередковують головну сферу взаємовідносин між
транспортними організаціями і замовниками; до них і належить
класичний договір перевезення вантажів, пасажирів і багажу. Допоміжні
договори сприяють організації процесу перевезення; до них, зокрема, належать
договори на організацію перевезень, експлуатацію під’їзних колій, подачу і
забирання вагонів, експедирування тощо. 
Договір транспортного експедирування
Правове регулювання договору транспортного
експедирування  здійснюється відповідно до ст. 316 ГКУ, гл. 65 ЦКУ та ЗУ
від 01.07.2004 р. «Про транспортно-експедиторську діяльність». 
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор)
зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або
організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з
перевезенням вантажу  (ст. 9 даного  Закону). Це визначення дублюється у ГКУ
та ЦКУ 
Договір страхування
Правове регулювання відносин у страхуванні відбувається на підставі ГКУ
(ст. 352-355); ЦКУ (глава 67 (ст. 979-999); ЗУ від 07.03.1996 р. «Про
страхування» та інших підзаконних нормативних актів.
Договором страхування є письмова угода між страхувальником і
страховиком, згідно з яким страховик бере на себе зобов’язання у разі настання
страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій
особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої
укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а
страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки
та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону).
Агентський договір
Відносинам комерційного посередництва (агентським відносинам) у сфері
господарювання та відповідним договорам, що їх оформляють, присвячено гл.
31 ГКУ, ст. 243 ЦКУ  та гл. 68 ЦКУ.
Комерційним посередництвом (агентською діяльністю) є підприємницька
діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам
господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом
посередництва від імені, в інтересах, під контролем і завдяки суб’єкту, якого
він представляє. 
За агентським договором одна сторона (комерційний агент)
зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє
агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг)
від імені цього суб’єкта і за його рахунок (ст. 297 ГК України )
Договір комісії
Інститут комісії не знайшов відображення в ГКУ; лише у ст. 350 ГКУ
зазначено, що факторинг є банківською операцією, яку проводять на
комісійних засадах на договірній основі. Тому регулювання відносин комісії у
господарській діяльності відбувається на підставі положень гл. 69 ЦКУ. Також
ст. 17 Закону України від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок»
передбачає, що брокерська діяльність – це укладення торговцем цінними
паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення)
щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за
рахунок іншої особи.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за
дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити одну або кілька угод
від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦКУ).
Договір зберігання 
Договір зберігання в загальному розумінні регулюється § 1 гл. 66 ЦКУ,
зберігання у товарному складі (договір складського зберігання) регулюється ст.
294 ГКУ та § 2 гл. 66 ЦКУ; спеціальні види зберігання розкриваються у § 3 гл.
66 ЦКУ. 
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати
річ, яку передає її друга сторона (поклажодавцем), і повернути
її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦК України).