1. Правові засади надання послуг та виконання робіт в сфері господарювання.
надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові
2. Правове регулювання посередницьких, а тому числі агентських відносин в сфері
господарювання, комісія та доручення у сфері господарювання.
Стаття 305. Законодавство про комерційне посередництво у сфері господарювання
1. Відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської
діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими
відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного
посередництва в окремих галузях господарювання.
2. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до
агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу
України якими регулюються відносини доручення.
Комерційне посередництво, яке ще іменується в ГК агентськими відносинами, завжди є
підприємницькою діяльністю. Поняття комерційного посередництва розкривається в ч. 1 ст.
295 ГК, положення якої дають змогу виділити ознаки цього виду господарської діяльності.
По-перше, комерційне підприємництво полягає в наданні послуг шляхом посередництва.
По-друге, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю,
тобто діяльністю з метою отримання прибутку. По-третє, комерційне підприємництво
здійснюється лише певними суб'єктами: комерційним агентом, яким завжди є суб'єкт
підприємництва, та суб'єктом господарювання (не обов'язково суб'єктом підприємництва),
який є споживачем послуг посередництва. Згідно з ч. 2 ст. 295 ГК комерційним агентом може
бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням,
основаним на агентському договорі,
здійснює комерційне посередництво.
По-четверте, комерційне посередництво (агентська діяльність) має
певні межі застосування: воно здійснюється у сфері господарювання і лише при здійсненні
суб'єктами господарювання господарської діяльності. Разом з тим законом можуть бути
встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих
галузях господарювання (ч. 5 ст. 295 ГК).
По-п'яте, комерційне посередництво здійснюється комерційним агентом від імені, в інтересах,
під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Тому підприємці, які діють хоч і в
чужих інтересах, але від власного імені, не визнаються комерційними агентами (ч. З ст. 295
ГК).
Комерційний агент не може також укладати угоди від імені того, кого він представляє,
стосовно себе особисто (ч. 4 ст. 295 ГК).
ГК (ст. 296) встановлює спеціальні підстави виникнення агентських відносин, зазначаючи, що
агентські відносини виникають у разі:
на вчинення відповідних дій;
схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної
в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням
наданого йому повноваження.
3. Правові засади комерційної концесії.
Комерційна концесія (франчайзинг, франшиза) є відносно новим інститутом українського
цивільного права, її мета – сприяти просуванню на ринку товарів, зокрема,
високотехнологічного устаткування, яке, як правило, є засобом виробництва інших товарів,
виконання робіт чи надання послуг, а також створення нових комплексів по збуту товарів та
наданню послуг.
За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується
надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог
комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду
товару та (або) надання послуг (стаття 1115 Цивільного кодексу України).
На підставі договору здійснюється платна передача виключних прав на об'єкти
інтелектуальної власності, комерційну інформацію (ноу-хау), знаки для товарів і послуг,
фірмове найменування для використання іншим суб'єктом в його підприємницькій діяльності.
У залежності від сфери, де використовується договір комерційної концесії, виділяють такі
його види: виробничий, збутовий, в сфері обслуговування, торговий.
Договір комерційної концесії є консенсуальним (є укладеним з моменту з моменту
досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами договору), взаємним і сплатним. Він
регулює зобов'язальні відносини, предметом яких є комплекс виключних прав, які
використовують у підприємницькій діяльності (стаття 1116 Цивільного кодексу України).
Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права
інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів,
комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації, тобто на відміну від
дистриб’юторських договорів, договір франчайзингу може передбачати передання права на
використання бізнес-формату, права на виробництво товарів, а також надання послуг; продаж
тільки тих товарів, які надаються франчайзером, або ж виробництво певної продукції за
технологією франчайзера, що фактично забороняє франчайзі продавати продукцію інших
торговельних марок, ніж ті, що надаються франчайзером.
Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є
суб'єктами підприємницької діяльності.
Договір комерційної концесії розрахований на застосування в сфері зареєстровані як суб'єкти
підприємницької діяльності у встановленому законом порядку – правоволоділець і
користувач. Саме тому учасниками комерційної концесії не можуть бути некомерційні
організації і держава.
Правоволоділець – це фізична або юридична особа, якій належать виключні права
підприємницької діяльності, тому сторонами в договорі комерційної концесії можуть
виступати тільки комерційні організації і фізичні особи, права, використання яких вона
дозволяє користувачу.
Правоволоділець, повинний бути суб'єктом підприємницької діяльності. Це означає, що він
використовує свої виключні права в процесі підприємницької діяльності. Цивільний кодекс
України не вимагає, щоб правоволоділець придбав ці права, маючи статус суб'єкта
підприємницької діяльності. Необхідно, щоб він був зареєстрований до моменту укладення
договору концесії і був належним чином легітимований як власник виключних прав.
Користувач – фізична або юридична особа, суб'єкт підприємницької діяльності, яка одержує
можливість використовувати виключні права. Він також повинний бути підприємцем у
момент укладення договору комерційної концесії.
4. Договір концесії.
Стаття 366. Договір комерційної концесії
1. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати
другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в
підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а
користувач зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити
правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.
2. Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві
прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, із
зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької
діяльності
Стаття 367. Форма договору комерційної концесії
1. Договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного
документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.
4. Інші вимоги щодо укладання договору комерційної концесії встановлюються законом.
Стаття 367. Форма договору комерційної концесії
1. Договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного
документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.
5. Договір про надання експедиторських послуг
Відповідно до ст 316 гк
Стаття 316. Договір транспортного експедирування
1. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за
плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених
договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора
організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або
клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу,
забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань,
пов'язаних із перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових
послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його
завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання
вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та
імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
2. Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що
визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу
ЗУ про транспорно- експедиторську діяльність
Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом
України Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт,) "Про
зовнішньоекономічну діяльність ", "Про транзит вантажів" цим Законом, іншими законами,
транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що
видаються відповідно до них.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору транспортного експедирування є:
відомості про сторони договору:
для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та
ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;
для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де
зареєстровано особу;
для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із
зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі
фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб -
іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця
проживання за межами України;
вид послуги експедитора;
вид та найменування вантажу;
права, обов'язки сторін;
відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;
розмір плати експедитору;
порядок розрахунків;
пункти відправлення та призначення вантажу;
порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; інші документи, визначені законами України.

строк (термін) виконання договору;
а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні
відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним
документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних,
коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його
відправлення до пункту його призначення

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові

(генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного

експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені
або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за

одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з
одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор
виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання

договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших

осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів
(обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного
експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами

господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або
органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними

мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною
мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR);

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (CIM);

вантажна відомість (Cargo Manifest);