Завдання №1

В якій з нижченаведених ситуацій присутній договір доручення

1. Бабуся відправила 13-літнього онука віддати в хімчистку її пальто,
видала для цього онукові необхідну суму грошей, нагадавши, щоб під час
оформлення замовлення в хімчистці внук зазначив саме її ім'я та домашню
адресу, аби потім бабуся могла самостійно за квитанцією забрати пальто.
 Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин,
повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, тоді як онук є частково
дієздатним, тобто немає відповідної дієздатності для укладання договору
доручення, тож даний договір укладено не було.
2. Металургійний завод для задоволення своїх потреб в сировині
домовився з підприємцем, що той скуповуватиме металобрухт і постачатиме
його на завод. Усі витрати підприємця завод зобов’язався компенсувати.
 Якщо підприємець укладав договір купівлі-продажу від імені заводу,
то у розумінні ст.1000 ЦК України, між підприємцем та заводом виникли
зобов’язальні відносини у зв’язку із укладанням договору доручення. Якщо
даний правочин підприємець вчиняє від свого імені, то відповідно до ст. 1011
було укладено договір комісії.
3. Неповнолітній Сергій дав молодшому братові свою банківську
платіжну картку, оформлену на картковий субрахунок батька, навчив нею
користуватись і відправив йото в супермаркеті придбати продукти харчування.
 Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин,
повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, тоді як у фабулі не
зазначений точний вік сторін, можна зробити висновок, що вони є частково
дієздатними або мають неповну дієздатність, тобто немає відповідної
дієздатності для укладання договору доручення, тож даний договір укладено
не було.
4. З метою поповнення обігових коштів акціонерного товариства
загальні збори акціонерів доручили голові правління товариства укласти
кредитний та іпотечний договори з банком.
 У ч. 5 ст. 65 ГКУ зазначено, що керівник без доручення діє від імені
підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та місцевого
самоврядування, інших організаціях, у відносинах з ЮО та ФО, формує
адміністрацію підприємства й вирішує питання діяльності підприємства в межах
та порядку, визначених установчими документами. У разі, якщо за статутом АТ
передбачено надання згоди засновників на вчинення таких правочинів, то
підтвердженням повноважень буде рішення вищого органу, укладений у
визначеному законом та статутом порядку.
Завдання № 2
Президент України своїм розпорядженням уповноважив одною з міністрів
України на підписання від імені України угоди про позику між Україною та
Міжнародним банком реконструкції та розвитку, листів про фінансові та економічні
дані, про показники моніторингу та оцінки, про прийнятність національних
конкурсних торгів.
Які правовідносини і між ким виникли па підставі розпорядження
Президента України? Чи укладений у даному випадну договір доручення? Які
наслідки і для кого зумовить підписання міністрам перерахованих документів?
Яку відповідальність може понести міністр у разі відмови від їх підписання?
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України “Про міжнародні договори”
повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів
України, які укладаються від імені України надаються Президентом України. А в
ч. 1 ст. 7 даного Закону вказано, що делегація чи представник України, наділені
повноваженнями відповідно до частин першої та четвертої статті 6 цього Закону,
зобов'язані вести переговори та здійснювати інші дії згідно з наданими їм
повноваженнями та директивами.
Отже, відповідно до ч.3 ст. 237 ЦК представництво виникає на підставі
договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених
актами цивільного законодавства.
дане розпорядження не є договором доручення.
Підписання даних договір є підтвердження обов’язковості МД для України,
що зазначено у ст.8 ЗУ «Про міжнародні договори».
У разі відмови підписання цих договорів міністр несе конституційну
відповідальність.
Завдання № З
Українське Підприємство після укладення попереднього договору з
австрійською страховою компанією щодо встановлення агентських відносин,
доручило ріелторській Фірмі у місячний строк придбати для Підприємства в м. Києві
приміщення, придатне дня здійснення такою виду діяльності. У встановлений
договором строк приміщення придбане не було. Підприємство подало в суд позов до
Фірми про відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди. Заперечуючи
проти позову, Фірма вказала, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про
страхування» посередницька діяльність на території України з укладання договорів
страхування з іноземними страховиками не допускається, а тому видане
Підприємством Фірмі Доручення було протиправним і його невиконання не може
тягти за собою негативних наслідків для Фірми.
Які правовідносини виникли між згаданими особами? Які вимоги ставить
закон до змісту доручення та його виконання повіреним? Оцініть заперечення
Фірми. Як вирішити спір?
Перш за все варто відмітити, що аргумент Фірми є необґрунтованим, тому що
покупка приміщення не є посередницькою діяльністю з укладання договорів
страхування з іноземними страховиками, яка передбачена в статті 15 Закону України
«Про страхування».
Відповідно до ст.1003 Цивільного Кодексу України, у договорі доручення або у
виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які
належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути
правомірними, конкретними та здійсненними.
 Статтею 1004 Цивільного Кодексу України передбачено, що повірений
зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення
Відповідно до ч. 3 статті 1009 ЦК України, відмова повіреного від договору
доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві
припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов,
коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також
відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.
Отже, так як в даному випадку якщо Українське Підприємство позбавлене
можливості інакше забезпечити свої інтереси, воно має право звертатися про
відшкодування збитків від ріелторської Фірми, проте Українське Підприємство не
має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки є юридичною особою, а
відшкодування моральної шкоди можливе лише фізичним особам.
Завдання № 4
Позивач найняв Адвоката для ведення справи в господарському суді. Після
кількох судових засідань Адвокат уклав з Відповідачем мирову угоду, яка була
затверджена ухвалою суду, а провадження у справі припинене. Умови мирової угоди
Позивача не задовольнили. Позивач подав інший позов про стягнення збитків з
Адвоката, Відповідача і господарського суду солідарно, обґрунтовуючи свої вимоги
тим, що не надавав Адвокатові повноважень на підписання мирової угоди, чого суд не
перевірив.
Чи правомірні вимоги Позивача? Чи зобов'язує Позивача мирова угода,
укладена Адвокатом? Як слід Позивачеві захищати свої інтереси? Вирішить
справу.
Згідно ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений)
зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні
юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні
права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на
вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій,
передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого
доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Згідно ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі
договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить
вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути
правомірними, конкретними та здійсненними.
Ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що
адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому
числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.21 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам
та законним інтересам клієнта.
У ч.5 ст. 192 ГПК зазначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у
затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані
законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії
якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Тоді як укладення адвокатом позивача мирової угоди, що призвело до закриття
провадження позбавляє право позивача пред’явити аналогічний позов до суду, що
свідчить про використання адвокатом своїх прав всупереч правам та законним
інтересам позивача.
З умов задачі випливає, що Адвокату Позивачем не було надано згоду, а отже і
повноважень, на підписання мирової угоди, умови якої не задовольняють останнього,
що повинно було бути встановлено судом відповідно до ч . 3 ст. 192 ГПК.
Позивачу слід звернутися до суду із апеляційною скаргою відповідно до п. 10
ч.1ст. 225 ГПК.
Судова практика:
Постанова апеляційного суду у справі: № 661/3117/17:
Враховуючи, що мирова угода укладена та затверджена судом з порушенням
норм процесуального права, а позивач вважає її умови такими, що не відповідають її
інтересам та порушують її право на отримання від відповідача грошових коштів у
розмірі, значно більшому ніж визначено умовами мирової угоди та ці доводи
підлягають перевірці лише шляхом вирішення судом спору по суті заявлених вимог,
колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду як постановлена помилково підлягає
скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження
розгляду.
Завдання № 5
16-річний Сашко влітку працює за трудовим договором у комп’ютерному клубі.
Сашко ознайомився зі змістом ст. 35 ЦК України і попросив батьків подати заяву
органові опіки та піклування про надання йому повної цивільної дієздатності.
Отримавши їхню відмову, Сашко попросив Адвоката звернутися в його інтересах у
суд в цілях отримання рішення про надання Сашкові повної цивільної дієздатності.
Чи можуть Сашко та Адвокат укласти договір доручення на ведення
Адвокатом судової справи від імені та в інтересах Сашка щодо надання
останньому повної цивільної дієздатності? Як Адвокатові слід проконсультувати
Сашка?
Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати
необхідний обсяг цивільної дієздатності, тоді як Сашко має неповну дієздатність, що з
огляду на положення ЦК встановлює, що він немає відповідної дієздатності для
укладання договору доручення.
У ч. 1 ст. 47 ЦПК встановлено, що здатність особисто здійснювати цивільні
процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді (цивільна процесуальна
дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.,
тоді як відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб
віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких
обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі,
піклувальники чи інші особи, визначені законом. Згідно до ч. 3 ст. 59 ЦК законні
представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
Відтак, договір укласти з Адвокатом можуть лише законні представники
неповнолітнього.
Відповідно до ч.1 ст.301 ЦПК України, неповнолітня особа подає заяву про
надання їй повної дієздатності, у випадках встановлених ЦК, за відсутності згоди
батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Отже, Сашко подає дану заяву особисто.
У Правилах адвокатської етики, а саме в ст. 37 зазначено, що недієздатність
(обмежена, часткова дієздатність) клієнта, або його фактично знижена здатність
адекватно оцінювати дійсність, сама по собі не може бути підставою, що виправдовує
невиконання (неналежне виконання) адвокатом своїх професійних обов’язків стосовно
такого клієнта. Якщо через вік, психічне захворювання, інші об’єктивні причини у
клієнта знижена можливість приймати виважені рішення, пов’язані зі змістом
доручення, адвокат повинен намагатися підтримувати з ним нормальні стосунки, що
відповідають вимогам Правил. Якщо клієнт у встановленому законом порядку
визнаний недієздатним (обмежено дієздатним) і над ним встановлено опіку
(піклування), або якщо клієнт є неповнолітнім, й інтереси клієнта, відповідно,
представляє законний представник (або опікун, піклувальник), який свідомо для
адвоката діє на шкоду законним інтересам неповнолітнього (підопічного), адвокат
повинен:

 відмовитись від прийняття (або, відповідно, продовження виконання)

доручення, яке може завдати шкоди інтересам неповнолітнього (підопічного);
 вжити всіх доступних йому заходів для захисту законних інтересів клієнта;
 поставити органи опіки та піклування до відома щодо зазначених дій опікуна
(піклувальника) недієздатного (обмежено дієздатного) клієнта або законних
представників (опікуна) неповнолітнього.
Отже, адвокат може надати консультацію Сашкові у написані заяви, вимоги
до якої встановлені ст. 302 ЦПК, проте здійснювати представництво його
інтересів в суді він не зможе.

Завдання № 6
Повірений на виконання договору доручення забезпечив імпорт обладнання
Довірителеві. Через півроку після отримання обладнання Довіритель звернувся до
Повіреного з вимогою передати Довірителеві оригінали зовнішньоекономічного
контракту та вантажно-митних декларацій, за яким здійснювався імпорт обладнання.
Повірений відмовився передати Довірителеві витребувані документ, посилаючись на
ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Тоді Довіритель з метою отримання зазначених документів звернувся в суд з позовом
до Повіреного про примусове виконання обов’язку передати все одержане у зв’язку з
виконанням доручення.
Як вирішити спір?
Перш за все варто зазначити, що відповідно до ст. 1006 ЦК повірений
зобов’язаний:
 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його
доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його
виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і
надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається
за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням
доручення.
Отже, вказані документи повинні були бути передані разом із обладнанням.
Також необхідно відмітити, що у зв’язку із виконання доручення, права й
обов'язки за правочином, здійсненим повіреним, виникають у довірителя (згідно із ст.
1000 ЦК), а отже саме Довіритель повинен вносити дане обладнання у свій фінансовий
та бухгалтерський облік.

Завдання № 7
За договором доручення Довіритель передав Повіреному юридичній особі
рідкісну серію поштових марок для забезпечення демонстрації на тематичній виставці.
Довіритель зареєстрував передачу марок Повіреному в Державному реєстрі обтяжень
рухомою майна.
Після відкриття виставки її Організатор надіслав Довірителеві рахунок на оплату
участі у виставці. Довіритель відмовився оплачувати рахунок, оскільки, укладаючи
договір доручення з Повіреним, не розраховував, що участь у виставці може
виявитись платною. Тоді Організатор заявив про притримання марок до оплати
Довірителем рахунку. Оскільки спір затягнувся, Організатор реалізував предмет
притриманим Покупцеві, і сплатив виручені кошти на поточний банківський рахунок
Повіреного, вирахувавши з них суму, вказану в раніше виставленому рахунку.
Повірений не зміг перерахувати тримані від Організатора гроші Довірителеві,
оскільки кошти на його банківському рахунку були арештовані судом в якості
забезпечення позову працівників Повіреного. Довіритель звернувся до юриста за
консультацією, як повернути марки та компенсувати понесені збитки і моральну
шкоду.
Проконсультуйте Довірителя. Яке правове танення мас реєстрація
обтяжень рухомого майни, переданого чи договором доручення? Чи відступив
Повірений від тісту доручення? Чи зобов’язаний Довіритель оплачувати рахунок
Організатори? Чи мив право Організатор застосувати притримання марок і
реалізувати їх в наступному? Чи можна витребувати марки в Покупця?
У п. 1 ч. 1 статті 34 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та
реєстрацію обтяжень» до договірних обтяжень належать: передача рухомого майна
повіреному або комісіонеру згідно з договором доручення або з договором комісії.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 36 Закону, обтяження за договором, який передбачає
передачу належного обтяжувачу на праві власності рухомого майна у володіння
боржника, надає обтяжувачу право в разі порушення боржником обов’язків згідно з
цим договором витребувати відповідне рухоме майно з володіння боржника.
Обтяжувач також має право витребувати майно з володіння боржника за
договором, який передбачає зобов’язання боржника передати право власності на
рухоме майно обтяжувачу за умови настання певної події в майбутньому.
У разі якщо згідно з договором купівлі-продажу рухомого майна з правом або
зобов’язанням зворотного викупу або договором купівлі-продажу рухомого майна під
умовою, предмет обтяження знаходиться у володінні обтяжувача, у разі порушення
боржником обов’язків за цими договорами, обтяжувач має право відмовити
боржнику в передачі права власності на предмет обтяження.
Відповідно до ч. 1 статті 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій
на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які
належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути
правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний, якщо
інше не встановлено договором: відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з
виконанням доручення.
На основі вищезазначеного, Довіритель повинен компенсувати всі витрати
повіреному із виконанням даного доручення.
Відповідно до ч. 1 статті 594 Цивільного Кодексу України, кредитор, який
правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній
боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або
відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право
притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Відповідно ж до ч.1 ст. 595 Цивільного Кодексу України, кредитор, який
притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Отже, кредитор мав право притримати в себе річ до оплати рахунку.
Відповідно до ч. 1 статті 597 Цивільного Кодексу України, вимоги кредитора,
який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591
цього Кодексу. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення,
провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Тож, Організатор міг реалізувати майно лише через торги, що за умовами
задачі здійснено не було.
Статтею 330 Цивільного Кодексу України встановлено, якщо майно відчужене
особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності
на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути
витребуване у нього.
Тоді як у ч. 1 ст. 388 Цивільного Кодексу України, якщо майно за відплатним
договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не
знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно
від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння,
не з їхньої волі іншим шляхом.
 Отже, Довіритель може звернутися до суду з позовом до покупця про
витребування марок, та з окремим позовом до Організатора про відшкодування
збитків та моральної шкоди.
Завдання № 8
За усною домовленістю з Фермером Підприємець займався збутом урожаю
яблук, вирощеного Фермером влітку. Підприємець відшуковував овочево-фруктові
бази, консервні заводи, ринки, досягав домовленостей про ціну і кількість яблук, про
що повідомляв Фермера, який незабаром привозив відповідну кількість та отримував
оплату їх вартості. Через півтора місяці Підприємець припинив таку співпрацю з
Фермером, оскільки вважав отримувану плату замалою. Фермер, не маючи змоги
самостійно займатися збутом урожаю яблук через зайнятість на осінніх польових
доручив Адвокату звернутися в суд з вимогою до Підприємця відшкодувати вартість
семи тон нереалізованих яблук, які за наведених обставин, очевидно, зіпсуються.
Які правовідносини виникли між зазначеними особами. Чи підлягатиме
позов задоволенню?
Так як в задачі не вказано протилежне, будемо вважати, що Підприємець
здійснював збут від імені ферми, тож у нас є підстави вважати, що було укладено
договір доручення в усній формі, тобто виникло комерційне представництво
передбачене ст. 243 ЦК. Тоді як ч. 3 цієї статті зазначено, що повноваження
представника, себто Підприємця, повинні бути підтвердженні письмовим
договором або довіреністю.
Тож відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК якщо правочин, для якого законом встановлена
його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і
одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом
прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом
дійсним.
Згідно із фабули задачі є підстави вважати, що суд визнає дану домовленість
дійсним договором доручення.
У такому разі на відповідну домовленість поширюється дія статті 1009, ч.3 якої
вказує, що відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель
позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від
договору, за яким повірений діяв як комерційний представник є підставою для
відшкодування шкоди завдної припиненням договору.
Також у ч. 3 ст. 1008 зазначено, що якщо повірений діє як підприємець, сторона,
яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від
договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк
не встановлений договором.
Отже, раптова відмова від договору Підприємцем позбавляє довірителя, Ферму,
від можливості забезпечити свої інтереси (вчасно реалізувати товар), тож перший
повинен відшкодувати шкоду.
Завдання № 9
Агентство з працевлаштування за плату зобов’язалось за договором доручення з
Заводом забезпечити організований прийом працівників на виробничу лінію, введення
якої в експлуатацію мало відбутись через три місяці. В день укладення договору
Агентству в особі, його директора, Завод видав довіреність на підписання трудових
договорів. Строк дії довіреності не був визначений.
На підставі цієї довіреності директор Агентства через півроку після закінчення
формування штату нової виробничої лінії від імені Заводу уклав трудовий договір з
майстром на заміщення вакансії, що з’явилась. Завод не допустив майстра до роботи,
посилаючись на те, що, по-перше, на момент укладення трудового договору з
майстром договір доручення, за яким Агентство мало право укладати трудові
договори від імені Заводу, припинився, і, по-друге, тижнем раніше Завод самостійно
заповнив вакансію майстра, найнявши працівника. Майстер подав до Агентства і
Заводу позов про відшкодування збитків і компенсацію моральної шкоди солідарно. А
Завод пред’явив Агентству вимоги про компенсацію шкоди, заподіяної діловій
репутації Заводу. Агентство стверджує, що договір доручення не припинився.
Дайте правову оцінку доводам сторін. Як вирішити справу?
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК строк довіреності встановлюється у довіреності.
Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
З умов задачі випливає, що дана довіреність мала діяти протягом формування штату
виробничої лінії, яка мала бути введеною після трьох місяців з дня укладання
договору, отже ми маємо підстави, що строк дії довіреності на момент прийняття
на роботу Майстра був закінчений, а отже агентство не було уповноважене
заключати такий договір.
Повернувшись знову до предмету договору, слід відзначити, що у ньому
повинно було прописано, що штат формується протягом 3 місяців до введення в
експлуатацію виробничої ліні, а отже прийом Майстра на вакантне місце не був
обумовлений в змісті договору, тож правочин, вчинений з перевищенням
повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку
представляють, лише у разі подальшого схвалення цієї угоди. Якщо ж схвалення не
відбудеться, то такий правочин правових наслідків для того, кого представляють, не
тягне і має бути визнаним недійсним відповідно до ч. 1 ст. 241, ст.ст. 215, 239 ЦК. У
випадку навмисної діяльності з перевищенням повноважень з метою отримати вигоду
для себе правочин визнається недійсним, а на представника, крім того, покладається
обов'язок відшкодування збитків, завданих тому, кого він представляв, і третій особі.
Отже, Завод не несе відповідальності за дії агентства.
Стосовно ділової репутації заводу:
Статтею 34 ГК України визначено, що дискредитацією суб`єкта господарювання
є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей,
пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли
завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
Відповідно до ч.1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на
недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та
інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх
підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така
особа як учасник суспільних відносин.
 Отже, у даному випадку ми не можемо говорити про завдання шкоди діловій
репутації Заводу.
Завдання № 10
Підприємець, який за договором дорученням придбав Фірмі товар, помер до
передачі його довірителеві. Фірма звернулась з вимогою до одного зі спадкоємців
негайно передати їй товар. Спадкоємець погодився це зробити лише за умови, що
Фірма компенсує йому витрати, які поніс Підприємець у зв’язку з покупкою товару за
вищу ціну, ніж була обумовлена з Фірмою в договорі доручення.
Які правові наслідки зумовлює смерть повіреного? Які права та обов'язки
мають спадкоємці повіреного? Чи правомірні вимоги Фірми та Спадкоємця? Як
слід діяти Фірмі, якій не було відомо про придбання товару Повіреним за вищою
ціною? Як зміниться вирішення спору, якщо Фірма знала про відступ Повіреного
від змісту доручення?
Перш за все, відповідно по п.3 ч.1 ст. 1008 ЦК України визначено, що смерть
повіреного зумовлює припинення договору, тоді як у ч.1 статті 1010 ЦК України у
разі смерті повіреного його спадкоємці повинні повідомити довірителя про
припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна
довірителя, зокрема зберегти його речі, документи та передати їх довірителеві.
Отже, за укладеним договором купівлі-продажу товару довірителем, власником
вказаного майна є Фірма (що випливає із ч.1 ст. 1000 ЦК України,адже правочин,
вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки
довірителя), тож Спадкоємці повинні зберегти та передати товар Фірмі.
У ст. 388 ЦК України встановлено, що повірений зобов'язаний вчинити
юридично значущі дії відповідно до повноважень, наданих йому довірителем, а
також вказівок довірителя, а в ч.1 ст.1004 ЦК України зазначено, що повірений
зобов'язаний вчиняти дії згідно з переліком юридичних дій, визначених у договорі
доручення або в довіреності, виданій довірителем.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє
цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого
схвалення цієї угоди. Якщо ж схвалення не відбудеться, то такий правочин правових
наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаним недійсним
відповідно до ч. 1 ст. 241, ст.ст. 215, 239 ЦК. У випадку навмисної діяльності з
перевищенням повноважень з метою отримати вигоду для себе правочин визнається
недійсним, а на представника, крім того, покладається обов'язок відшкодування
збитків, завданих тому, кого він представляв, і третій особі.
Крім того, за певних обставин (наприклад, у разі зловмисної домовленості
представника і третьої особи про укладення правочину з перевищенням повноважень)
виникає також обов'язок третьої особи відшкодувати особі, яку представляли, збитки,
що виникли внаслідок дій представника з перевищенням повноважень.
 У порядку ч.1 ст. 1004 зазначено, що довіритель може відступити від змісту
доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо
запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому
разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту
доручення як тільки це стане можливим.
Отже, якщо Фірма не давала згоди на здійснення купівлі товару за іншою ціною,
ніж визначена договором, і не була повідомлена про допущений відступ, то вона не
зобов’язана відшкодовувати дані витрати довірителю, а в нашому випадку його
спадкоємцям. Проте, у протилежному випадку Фірма повинна оплатити дані
витрати, відповідно до п.2 ч.2 ст. 1007 ЦК України.