1питання.

Під нотаріатом в Україні слід розуміти як організацію органів, які уповноважені

державою на виконання нотаріальної функції, так і їх процесуальну діяльність..
Ці відносини мають дві складові: ·нотаріально-адміністративні правовідносини,
які стосуються організаційної структури нотаріату; ·нотаріальні процесуальні
правовідносин, які безпосередньо стосуються здійснення нотаріального
процесу.
Можливість об'єднання цих правовідносин в одне поняття "нотаріальні
правовідносини" мотивується в основному єдиною нормативною базою, що
регулює їх, а саме: Законом України "Про нотаріат", специфікою нотаріальної
діяльності, обов'язковим суб'єктом якої є нотаріус та інші, уповноваженні на
вчинення нотаріальних проваджень особи.
Ознаки нотаріальних процесуальних правовідносин:
 - мають правовий характер, який визначається як законодавством про
нотаріат, так і нормами матеріального права;
  - обов'язковим суб'єктом цих правовідносин є нотаріус або інша особа,
уповноважена на вчинення нотаріальних проваджень;
 - за загальним правилом, нотаріус при здійсненні своєї діяльності не може
виходити за межі, санкціоновані йому державою або міжнародним
правом, якщо його дії суперечать нормам закону або правам інших осіб;
 - багатосуб'єктність цих відносин, коли кількість сторін нотаріально
посвідчуваного правочину не обмежується законодавством (наприклад, у
правовідносинах, зумовлених спадкуванням) тощо.
Та роль, яку держава відвела нотаріусу в нотаріальному процесі, досить значна,
в той же час його повноваження мають визначені законом межі.
Для нотаріальних процесуальних правовідносин не характерний примус. їх
можна зобразити за такою схемою: сторона 1- нотаріус - сторона 2.
Слід зауважити, що правоохоронна функція нотаріуса в деяких випадках
вимагає аналогічного становища суб'єктів, як у суді. Оскільки кожна зі сторін
правочину в нотаріальному провадженні має власний інтерес, необхідно
зробити висновок, що у сторін можуть бути прямо протилежні негативні
наслідки від посвідчення такого правочину. Отже, роз'яснення нотаріуса мають
бути спрямовані на обидві сторони, які, укладаючи правочин, забезпечують
власні інтереси.
Нотаріальні процесуальні правовідносини характеризуються єдністю, бо вони
мають один спільний об'єкт - нотаріальне провадження, яке підлягає вчиненню
нотаріусом. Кожне окреме нотаріальне провадження своїм специфічним
об'єктом входить в спільний об'єкт - нотаріальний процес як його складова.
Єдність об'єкта і мети надає нотаріальним процесуальним правовідносинам
однорідності, оскільки вони складаються між особами, які прагнуть вчинити
нотаріальне провадження і завдяки цьому вільно об'єднуються в нотаріальному
процесі, що спрямований на досягнення ними спільної мети - посвідчення
правочину або іншого нотаріального акта. А в цивільному процесі об'єднання
може відбуватися й без вільної згоди заінтересованих осіб, для залучення яких
достатньо волевиявлення позивача або інших осіб, що беруть участь у справі.
Так, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору між сторонами
можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням сторін, інших осіб, які
беруть участь у справі, або з ініціативи суду (ч. 2 ст, 35 ЦПК). В нотаріальному
процесі нотаріус або інші особи, які беруть участь у вчиненні нотаріального
провадження, не можуть проти волевиявлення особи залучати її до участі у
нотаріальному провадженні, оскільки її згода є обов'язковою.
Процедура вчинення нотаріального провадження має передбачати сукупність
правовідносин, які виникатимуть на кожній стадії нотаріального процесу та які
завдяки їй мають складати систему взаємопов'язаних процесуальних прав і
обов'язків суб'єктів. Разом з тим, правовідносини, що складаються на кожній
стадії нотаріального процесу, є відносно самостійними, оскільки Тільки в
єдності і певній послідовності вони являють собою єдине комплексне
правовідношення, яке є нотаріальним провадженням або нотаріальним
процесом.
Отже, нотаріальні процесуальні правовідносини - це суспільні відносини, які
потенційно існують та забезпечуються державою через спеціальну процедуру,
що передбачає їх безспірний і непримусовий характер та надає їм визначеного
законом змісту, встановлюючи нормативними актами межі дозволеної
поведінки суб'єктів нотаріального процесу.
Ці правовідносини виникають між суб'єктами нотаріального процесу з моменту
звернення громадян чи юридичних осіб до нотаріусів та інших уповноважених
осіб, яким державою надано право вчиняти нотаріальні провадження, і мають
розвиватися протягом вчинення нотаріального провадження. В цьому випадку
суспільні відносини набувають характеру нотаріальних процесуальних. Вони є
складним явищем, оскільки обумовлюються множиною процесуальних зв'язків
та різноманітністю прав та обов'язків, наданих особам, які вчиняють нотаріальні
провадження, та особам, які звертаються за їх вчиненням. Вони можуть
розпочинатися за заявою одних осіб і при їх вчиненні до нотаріального процесу
можуть вступати за власною ініціативою інші особи. Нотаріальним
процесуальним правовідносинам не характерний примус відносно їхніх
суб'єктів.
Нотаріальні процесуальні правовідносини є складовою суспільних
правовідносин, тому державою визначаються не лише їх внутрішні межі,
дозволений характер, а й передбачаються правові наслідки у випадках, коли ці
межі або характер не відповідають нормам закону. Так, одночасно з
виникненням у нотаріальних процесуальних правовідносинах ознак спірності
нотаріальне провадження має відкладатися або зупинятися. Це може
зумовлюватися бажанням осіб звернутися до суду з метою позбавлення
нотаріальних процесуальних правовідносин спірності.

2 питання.
Нотаріально-адміністративні правовідносини є однією зі складових частин
нотаріальних правовідносин. Але за своїм суб'єктним складом та характером
вони відрізняються від нотаріальних процесуальних правовідносин. Вони не
зумовлені зверненням особи за вчиненням нотаріального провадження, а мають
дещо іншу мету. Так, мета нотаріально-адміністративних відносин полягає в
забезпеченні діяльності нотаріату та в сприянні розвитку й удосконаленню
нотаріальної процедури, а також у забезпеченні гарантій правильного й
законного здійснення нотаріальної діяльності уповноваженими особами.
Тому проаналізуймо сучасний стан загального адміністративного впливу на
нотаріальні правовідносини. Законом встановлено такі адміністративні функції
Міністерства юстиції та його управлінь: керівництво нотаріальними конторами
(ст. 18 Закону); видача і анулювання свідоцтва про право на заняття
нотаріальною діяльністю (ст. 12 Закону); затвердження Правил ведення
нотаріального діловодства (ст. 14 Закону); призначення на посаду державного
нотаріуса (ст. 17 Закону); відкриття і ліквідація державних нотаріальних контор
та питання їх штатів (ст. 17 Закону); утворення кваліфікаційних комісій
нотаріату (ст. 10 Закону); реєстрація приватної нотаріальної діяльності (ст. 24
Закону); контроль за діяльністю приватних нотаріусів (ст. 33 Закону) і
анулювання реєстраційного посвідчення приватних нотаріусів (ст. 30);
затвердження Положення про державний нотаріальний архів (ст. 23 Закону) [93,
с. 112].

3 питання.
Система органів юстиції в Україні включає:  Міністерство юстиції України;  Головне
управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим;  обласні, Київське
та Севастопольське міські управління юстиції;  районні, районні у містах управління
юстиції; міські (міст обласного значення) управління юстиції.
До установ юстиції входять підприємства, установи і організації, що належать до сфери
управління органів юстиції, зокрема органи нотаріату, реєстрації актів громадянського стану,
державна виконавча служба, служба громадянства та реєстрації фізичних осіб, науково-
дослідні інститути судових експертиз.
Органи юстиції виконують такі державні завдання:  здійснюють правотворчу діяльність;
підготовку пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи;  організують роботу з
адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та забезпечення
дотримання принципів і норм міжнародного права в процесі нормотворчої діяльності; 
проводять державну реєстрацію нормативно-правових актів, що стосуються прав, свобод й
законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер органів виконавчої влади; 
впроваджують систематизацію та кодифікацію законодавства України;  координують
правову роботу й правову освіту громадян; сприяють розвитку правової науки, формуванню
у громадян правового світогляду;  забезпечують інформатизацію з правових питань життя
держави та суспільства;  здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб);  організують судові та інші експертизи. Крім того, органи юстиції
представляють інтереси України як держави, Президента України й Кабінету Міністрів
України в судах України та іноземних державах, міжнародних судових органах і установах;
організують роботу нотаріату; забезпечують роботу органів державної реєстрації актів
цивільного стану громадян України. Керівництво органами юстиції здійснює Міністерство
юстиції України, діяльність якого спрямована на реалізацію державної правової політики,
утвердження демократичних засад розвитку суспільства, верховенства права, принципів 3
справедливості та гуманізму, захисту прав і свобод людини, становлення громадянського
суспільства.

Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади,

що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну
політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового
виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання
рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень
рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань,
що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців,
реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів
Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної
реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як
суб’єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань
та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування
державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і
функціонування державної системи страхового фонду документації.
Основними завданнями Мін’юсту є: 1. забезпечення формування та реалізація
державної правової політики, політики з питань банкрутства; 2. забезпечення
формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та
створення і функціонування державної системи страхового фонду документації;
3. забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України “Про
очищення влади”; 4. забезпечення формування та реалізація державної політики
у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень
рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань,
що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців,
реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів
Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної
реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як
суб’єктів інформаційної діяльності; 5. забезпечення формування та реалізація
державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; 6.
забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у
порядку, встановленому законодавством; 4 7. забезпечення формування та
реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та
пробації; 8. забезпечення формування системи наглядових, соціальних,
виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб,
узятих під варту; 9. контроль за дотриманням прав людини і громадянина,
вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань,
реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту; 10.
забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері правової
освіти, правової обізнаності, інформування населення, доступу громадян до
джерел правової інформації; 11. здійснення загального управління у сфері
надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної
правової допомоги; 12. забезпечення самопредставництва Мін’юсту як органу
державної влади, який у випадках, передбачених законом, бере участь у справах
та діє у судах України від імені та в інтересах держави, зокрема через
територіальні органи Мін’юсту; здійснення захисту інтересів України у
Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в
закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб’єктів та
України; 13. забезпечення представництва та самопредставництва інтересів
Кабінету Міністрів України у судах України у випадках, передбачених законом,
зокрема через територіальні органи Мін’юсту; 14. забезпечення
самопредставництва Мін’юсту як органу, якому надано право звертатися до
суду в інтересах осіб, які не мають в Україні постійного місця проживання, під
час розгляду справ у судах України у випадках, передбачених Конвенцією про
цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей; 15. експертне
забезпечення правосуддя; 16. організація роботи нотаріату; 17. запобігання та
протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення (щодо адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатів, які
здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; суб’єктів
господарювання, що надають юридичні послуги; осіб, які надають послуги
щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами);
18. здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення
дотримання і виконання зобов’язань, узятих за міжнародними договорами
України з правових питань.
Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюють Міністерство
юстиції України, державні адміністрації областей, міста Києва, а контроль за
законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов'язків — Міністерство
юстиції України, управління обласні, Київської державної адміністрації. Отже,
до функцій Міністерства юстиції та його підрозділів лише складовою частиною
входить координуюча роль, управління та контроль за діяльністю нотаріальних
органів і слід зазначити, що не всіх. Таким чином, виходячи із супротивного,
Міністерство юстиції лише частково належить до структури нотаріату.
4 питання.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про нотаріат» для визначення рівня професійної
підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та
вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття
нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища
кваліфікаційна комісія нотаріату.
Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується
наказом Міністерства юстиції України. Строк повноважень персонального
складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату становить три роки, починаючи
з дня його затвердження.
Порядок допуску до складання кваліфікаційних іспитів та їх проведення
встановлюється Міністерством юстиції України.
На підставі результатів складеного іспиту Вища кваліфікаційна комісія
нотаріату приймає рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством
юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, допускається до наступного його
складання не раніш як через рік за поданням відповідного територіального
органу Міністерства юстиції України за місцем постійного проживання такої
особи. Особа, яка не здійснювала нотаріальну діяльність протягом трьох років
після отримання свідоцтва повинна підтвердити свою кваліфікацію шляхом
складання нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому
Міністерством юстиції України.
Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною
діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за
поданням Міністерства юстиції України, його територіальних органів або
Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом. Рішення
Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржено до суду.
 Згідно з ст. 11 ЗУ «Про нотаріат» - Свідоцтво про право на заняття
нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі
рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Відмову у видачі свідоцтва
може бути оскаржено до суду. За видачу свідоцтва про право на заняття
нотаріальною діяльністю вноситься плата, розмір якої встановлюється
Кабінетом Міністрів України. 4 Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про нотаріат»
Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано
Міністерством юстиції України: 1) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії
нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його
територіальних органів, у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду
за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса
обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про
застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що
набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса
з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної
сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов’язки нотаріуса,
визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е)
неодноразового порушення нотаріусом законодавства або грубого порушення
закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам,
при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса
відповідно до закону, за умови що такі порушення встановлені рішенням суду;
є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров’я, що
перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог,
передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та
статтею 9 ЗУ «Про нотаріат»; з) набрання законної сили рішенням суду про
порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії;
и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих
документів; і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики,
затверджених Міністерством юстиції України; 2) за рішенням Вищої
кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Нотаріальної
палати України, у разі неодноразового порушення нотаріусом правил
професійної етики. Рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття
нотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду.

5 питання.
Органи юстиції — це органи виконавчої влади, які забезпечують
здійснення правової політики в державі, захист прав та законних інтересів
громадян, підприємств, установ та організацій.
Міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі -
міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України
та є його територіальними органами.
Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань: 
організовує роботу установ нотаріату та перевіряє їх діяльність і вживає заходів
до її поліпшення;  здійснює керівництво державними нотаріальними
конторами та перевірку організації нотаріальної діяльності державних,
приватних нотаріусів та уповноважених на це посадових осіб органу місцевого
самоврядування (далі - уповноважені особи);  контролює дотримання
нотаріусами, уповноваженими особами порядку вчинення нотаріальних дій та
виконання ними правил нотаріального діловодства  забезпечує і контролює
діяльність нотаріального архіву щодо зберігання нотаріальних документів; 
визначає нотаріальний округ, реєструє приватну нотаріальну діяльність, веде та
зберігає реєстраційні справи приватних нотаріусів, уносить зміни в
реєстраційне посвідчення та анулює його, контролює дотримання вимог щодо
організації робочого місця приватного нотаріуса;  уносить подання до Вищої
кваліфікаційної комісії нотаріату про допуск осіб до складання кваліфікаційного
іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю;  зупиняє, припиняє
діяльність нотаріусів, готує обґрунтовані подання на розгляд Мін'юсту щодо
анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 
встановлює розміри плати за надання державними нотаріусами додаткових
послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними
діями, а також технічного характеру;  контролює обіг спеціальних бланків
нотаріальних документів;  контролює своєчасність та правильність унесення
уповноваженими особами записів до Спадкового реєстру;  контролює
своєчасність та правильність унесення нотаріусами записів до Єдиних реєстрів,
що діють у системі нотаріату;  здійснює аналітично-методичне забезпечення
нотаріальної діяльності, узагальнює та регулює нотаріальну практику, готує для
нотаріусів та уповноважених осіб роз'яснення в межах своєї компетенції; 10 
уносить подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про допуск осіб,
приватна нотаріальна діяльність яких не здійснювалася протягом трьох років
після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і які
не працювали нотаріусами, консультантами державної нотаріальної контори чи
помічниками (консультантами) приватних нотаріусів, не були посадовими
особами, які здійснюють керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, не
працювали на виборній або іншій посаді в Нотаріальній палаті України
протягом трьох років до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності
чи призначення на посаду державного нотаріуса державної нотаріальної
контори, та які повинні підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання
нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому чинним
законодавством, до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності; 
забезпечує ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних
документів, Єдиного реєстру нотаріусів, Державного реєстру обтяжень
рухомого майна, Спадкового реєстру, Єдиного реєстру довіреностей,
Державного реєстру актів цивільного стану громадян; Державного реєстру
речових прав на нерухоме майно; Єдиного державного реєстру юридичних осіб,
фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Єдиного реєстру
громадських формувань, Реєстру громадських об'єднань, Державного реєстру
друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів
інформаційної діяльності;
Міжрегіональні управління Міністерства юстиції України можуть також
залучати до перевірки діяльності установ нотаріату і приватних нотаріусів
кваліфікованих державних та приватних нотаріусів з інших нотаріальних
округів, а також представництв відділень Нотаріальної палати України (29
березня 2013 р. започаткована). Професійне самоврядування нотаріусів
здійснюється саме через Нотаріальну палату України та її органи. Нотаріальна
палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері
нотаріату. Вона є недержавною неприбутковою організацією, яка об’єднує всіх
нотаріусів України.
6 питання.
— Нотаріальна палата України. З метою реалізації Закону України «Про
внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо державного регулювання
нотаріальної діяльності», прийнятого Верховною Радою України 6 вересня 2012
року, рішенням Першого установчого з’їзду нотаріусів України від 29 березня
2013 року було створено Нотаріальну палату України.
Нотаріальна палата України (на далі – НПУ) є недержавною неприбутковою
професійною організацією, яка об’єднує всіх нотаріусів України на засадах
обов’язкового членства відповідно до статті 16 Закону України «Про нотаріат».
НПУ в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України
«Про нотаріат», іншими законодавчими актами та Статутом НПУ, який є
установчим документом.
 Метою діяльності НПУ є об’єднання на професійній основі зусиль нотаріусів
для виконання покладених на них Законом України «Про нотаріат» обов’язків і
забезпечення їхніх прав, представництво професійних інтересів нотаріусів у
державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в
установах і організаціях, втілення та застосування фундаментальних принципів
системи нотаріату латинського типу, а також принципів нотаріальної етики,
положень латинського нотаріату, захист професійних інтересів та соціальних
прав нотаріусів, сприяння підвищенню професійного рівня нотаріусів та
надання їм методичної допомоги, захист інтересів фізичних і юридичних осіб
при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса.
19 квітня 2013 року НПУ була зареєстрована відповідно до Закону України
«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».
Згідно з пунктом 3.2. Статуту НПУ з моменту державної реєстрації НПУ її
членами стають всі нотаріуси, які працюють у державних нотаріальних
конторах, державних нотаріальних архівах або здійснюють приватну
нотаріальну діяльність. Згода нотаріуса на набуття членства в НПУ не
потребується. Членами НПУ можуть бути особи, які отримали свідоцтво про
право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Члени НПУ мають право: брати участь у роботі органів нотаріального
самоврядування у порядку, передбаченому Статутом Нотаріальної палати
України; обирати та бути обраними до органів НПУ в порядку, передбаченому
Статутом Нотаріальної палати України; брати участь у роботі будь-якого органу
НПУ з правом дорадчого голосу; звертатися до будь-якого органу НПУ із
запитом про його діяльність та одержувати інформацію; на захист своїх
професійних та соціальних прав; вносити пропозиції щодо удосконалення
діяльності НПУ; одержувати методичну, інформаційну та організаційну
допомогу; ознайомлюватися з протоколами засідань Ради НПУ, протоколами
З’їзду нотаріусів України, протоколами комісій та будь-яких робочих груп, які
створюються Радою НПУ або З’їздом нотаріусів України, отримувати будь-яку
іншу інформацію і документи про діяльність НПУ; проводити спільні зустрічі,
методичні консультації, інші заходи з обміну досвідом з метою формування
єдиної нотаріальної практики; оскаржити в установленому порядку будь-які
рішення органів НПУ; припинити членство в НПУ з підстав, передбачених
Законом України «Про нотаріат» та Статутом Нотаріальної палати України.
Члени НПУ зобов’язані: - дотримуватись вимог Закону України «Про нотаріат»,
Статуту Нотаріальної палати України, правил професійної етики та виконувати
рішення органів нотаріального самоврядування; - своєчасно сплачувати
щомісячні членські внески на забезпечення реалізації нотаріального
самоврядування у порядку та розмірах, встановлених З’їздом нотаріусів
України; - брати участь у реалізації завдань нотаріального самоврядування та
сприяти НПУ в її роботі; - виконувати інші обов’язки, передбачені Законом
України «Про нотаріат» та Статутом Нотаріальної палати України.
Самостійно опрацювати тему «Гарантії нотаріальної діяльності»:
1. Державне регулювання та гарантії нотаріальної діяльності і їх види;
2. Гарантії осіб, які мають намір зайнятися нотаріальною діяльністю;
3. Гарантії діяльності нотаріусів та осіб, які сприяють у її здійсненні;
4. Гарантії осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій.