Зміст відповіді на питання 1.

Поняття, ознаки, склад та види

конституційно-правових відносин:
дати визначення (поняття) конституційно-правових відносин
Конституційно-правові відносини — це врегульовані нормами конституційного права і
гарантовані державою суспільні відносини, які виникають між суб'єктами з приводу
реалізації їх конституційних прав та обов'язків.
розкрити співвідношення понять «конституційно-правові
відносини» та «правовідносини» Правовідносини — врегульовані відносини.
Правовідносини виникають тоді, і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права.
Правовідносини на відміну від інших відносин охороняються державною владою.
навести думки, підходи, концепції науковців щодо поняття
конституційно-правових відносин

 розкрити ознаки конституційно-правових відносин пов'язані з

відносинами публічної влади;
 є різновидом правових відносин, оскільки існують поряд із кримінальними, господарськими
та іншими правовідносинами;
 виникають між суб'єктами правовідносин з приводу реалізації конституційних прав та
обов'язків;
 мають переважно імперативний характер;
 регулюються та охороняються конституційними нормами і принципами;
 є різновидом політико-правових зв'язків, оскільки тісно пов'язані з суб'єктами політичного
процесу, з реалізацією владних повноважень органів державної влади, правовим статусом
людини і громадянина;
 здебільшого мають виключно загальнодержавний, а не локальний (місцевий) характер
(наприклад, вибори Президента України, Верховної Ради України, всеукраїнський
референдум);
 порівняно з іншими галузями права охоплюють найширше коло суспільних відносин:
політичні, економічні, культурні, екологічні, соціальні та ін.;
 здійснюються свідомо і цілеспрямовано в результаті волевиявлення суб'єктів
конституційно-правових відносин. Проте у певних випадках причиною або наслідком
виникнення, зміни або припинення конституційно-правових відносин є об'єктивні явища —
стихійні лиха, аварії, епідемії, епізоотії, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення
та можуть призвести до масових порушень правопорядку. Виникнення саме таких
правовідносин не залежить від волі суб'єктів, але їх настання передбачає певні юридичні
наслідки для учасників конституційних правовідносин;
 гарантуються та забезпечуються державно-правовим примусом, основний зміст якого
полягає у позбавленні відповідних суб'єктів блага політичного, матеріального чи іншого
характеру.[1]

пояснити сутність (зміст) ознак конституційно-правових відносин Зміст

конституційно-правових відносин — це визначені й гарантовані конституційно-правовими
нормами і принципами суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників цих відносин.
Зміст конституційно-правових відносин має двояку складову, зокрема в науці конституційного
права розрізняють юридичний і фактичний зміст. Це змістовно близькі, але не тотожні поняття.
Юридичний зміст — це можливість суб'єктів конституційно-правових відносин вчиняти
відповідні дії або утриматися від їх вчинення. Юридичні факти дають нормативні варіанти
вибору правомірної поведінки. Юридичний зміст становлять:

1. суб'єктивне право — юридична гарантія можливості використання чи невикористання

конституційних прав вступати у конституційні правовідносини, наприклад,
балотуватися на певну посаду чи ні, подавати конституційне звернення до
Конституційного Суду України чи утриматися від учинення таких дій;
 2. юридичні обов'язки — це вид і міра належної поведінки суб'єкта правовідносин,
визначена і гарантована конституційним законодавством. Наприклад, конституційним
обов'язком громадян України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної
цілісності України, шанування її державних символів (ст. 65 Конституції України).
Фактичний зміст (Матеріальний зміст)— це конкретно обраний варіант юридичних
можливостей. Відображається через поведінку суб'єкта, яка у свою чергу має зовнішній та
внутрішній прояв[3]. Зовнішній прояв - це вольова дія або бездіяльність суб'єкта конституційних
відносин. Внутрішній прояв - це застосування суб'єктом конституційних відносин своїх знань,
умінь, навичок та досвіду у процесі реалізації прав, обов'язків та інших елементів відповідного
правового статусу. У цьому аспектів відображається функціонування антропоцентризму у
конституціоналізмі.

розкрити складові елементи конституційно-правових відносин

Суб'єкти конституційно-правових відносин[ред. | ред. код]
Суб'єкти конституційно-правових відносин — це учасники конституційно-правових
відносин, наділені конституційною правосуб'єктністю
(правоздатністю, дієздатністю і деліктоздатністю), яка встановлюється нормами і принципами
конституційного права.

Об'єкт конституційно-правових відносин[ред. | ред. код]

Об'єкт конституційно-правових відносин - це сфера (інститут) суспільної взаємодії, яка
передбачена та врегульована нормами конституційного права. У структурі конституційних
відносин об'єктом є "відносини у певній сфері", які врегульовують визначений предмет.
Наприклад, якщо об'єктом виступають відносини у сфері законотворчості, то предметом буде
процедура голосування або законодавчий процес. Якщо об'єктом виступають відносини у
сфері судочинства, то предметом може бути організація та функціонування конституційного
суду.

Предмет конституційно-правових відносин[ред. | ред. код]

Предмет конституційно-правових відносин — це закріплені і гарантовані нормами та
принципами конституційного права загальнодержавні і соціальні блага, з приводу яких суб'єкти
конституційно-правових відносин вступають в юридичні зв'язки і на що спрямовані їхні
суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Предметом інтересів суб'єктів конституційних правовідносин є не тільки конкретні матеріальні
речі, а й загальносуспільні публічні цінності.

Зміст конституційно-правових відносин[ред. | ред. код]

Зміст конституційно-правових відносин — це визначені й гарантовані конституційно-
правовими нормами і принципами суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників цих
відносин.

Юридичні факти[ред. | ред. код]

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими конституційно-правові норми
пов'язують виникнення, зміну або припинення конституційних правовідносин.

розкрити критерії (підстави) класифікації конституційно-правових

відносин
У конституційному праві України містяться норми, які з'єднані предметом правового
регулювання, але вони різноманітні за змістом і призначенням. Тому для зручності вивчення,
систематизації і застосування їх поділяють на види за відповідними ознаками. Така
класифікація дає змогу повніше з'ясувати властивості цих норм, завдяки їй досягається певна
зручність у застосуванні останніх.
Отже, як і будь-який розподіл певної категорії на відповідні види, класифікація конституційно-
правових норм - це розподіл їх на окремі види залежно від певного критерію.

Критеріями класифікації цих норм є: об'єкт конституційного регулювання; особливості, що

притаманні нормі в механізмі конституційного регулювання; зміст закладених у нормі приписів;
ступінь визначеності припису; обсяг та особливості суспільних відносин, які регулюються
нормами конституційного права; коло суб'єктів, на яких поширюється дія норм; межі дії норм у
просторі; межа дії норм у часі тощо.

дати загальну характеристику конституційно-правових відносин

за видами
Конституційно-правові відносини — це врегульовані нормами конституційного права
і гарантовані державою суспільні відносини, які виникають між суб'єктами з приводу реалізації
їх конституційних прав та обов'язків.
Зміст відповіді на питання 2 . Суб’єкти конституційно-правових
відносин:
дати визначення (поняття) суб’єктів конституційно-правових
відносин Суб'єкти конституційно-правових відносин[ред. | ред. код]
Суб'єкти конституційно-правових відносин — це учасники конституційно-правових
відносин, наділені конституційною правосуб'єктністю
(правоздатністю, дієздатністю і деліктоздатністю), яка встановлюється нормами і принципами
конституційного права.
У сучасній науці конституційного права досить складною і невирішеною є проблема
визначення кола суб'єктів конституційно-правових відносин та їх правового статусу. Проблема
ускладнюється нерівністю правового статусу суб'єктного складу, зокрема Українська держава
та особа без громадянства є суб'єктами конституційно-правових відносин, проте їхній
правовий статус різний.
Важливими суб'єктами конституційно-правових відносин є юридичні особи, які згідно зі ст.
81 Цивільного кодексу України поділяються на юридичних осіб публічного права і юридичних
осіб приватного права. Юридичними особами публічного права визнано організації, створені
розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної
Республіки Крим (далі — АРК) або органу місцевого самоврядування. Правовий статус
юридичної особи публічного права, необхідно надати територіальним громадам, АРК,
Українській державі тощо.
У чинному законодавстві України не існує жодного нормативно-правового акта, в якому
сформульовано вичерпний перелік суб'єктів конституційного права, навіть Конституція України
не містить такого переліку. Вчені по-різному розглядають суб'єктний склад галузі
конституційного права.
Суб'єктами конституційно-правових відносин є:

1. фізичні особи — громадяни України, апатриди, біпатриди , біженці, іноземці;

2. юридичні особи — органи місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації, органи державної влади. До органів державної влади належить уся
система органів виконавчої влади — від Кабінету Міністрів України до районних
державних адміністрацій, Верховна Рада України, глава держави, правоохоронні
органи, органи правосуддя та ін.;
3. посадові особи — представники влади, наділені відповідними державно-владними
повноваженнями;
4. соціальні організації — держава, трудові колективи, органи місцевого
самоврядування, адміністративно-територіальні одиниці, об'єднання громадян
(громадські організації, профспілки, територіальні громади, політичні партії,
релігійні громади, органи самоорганізації населення та ін.;
 5. соціальні спільноти — український народ, корінні народи, населення, нація,
національні меншини, етнічні групи.
Суб'єктний склад учасників конституційно-правових відносин, порівняно з іншими галузями
права, є не лише найбільший за кількістю, але й різний за правовим статусом.

поняття конституційної правосуб’єктності Кравчука, який під конституцій-

ною правосуб'єктністю розуміє здатність фізичних та юридичних осіб у встановленому
порядку бути суб'єктами конституційного права, тобто носіями суб'єктивних конституційних
прав та юридичних обов'язків [10, с. 73].
поняття конституційної правоздатності поняття конституційної
дієздатності Конституційна правоздатність виражається у системі конституційних прав і
обов'язків учасників конституційно-правових відносин, а конституційна дієздатність полягає у
здатності реалізовувати ці права і обов'язки.
види суб’єктів конституційно-правових відносин, їх загальна
характеристика Об'єкт конституційно-правових відносин[ред. | ред.
код]
Об'єкт конституційно-правових відносин - це сфера (інститут) суспільної взаємодії, яка
передбачена та врегульована нормами конституційного права. У структурі конституційних
відносин об'єктом є "відносини у певній сфері", які врегульовують визначений предмет.
Наприклад, якщо об'єктом виступають відносини у сфері законотворчості, то предметом буде
процедура голосування або законодавчий процес. Якщо об'єктом виступають відносини у
сфері судочинства, то предметом може бути організація та функціонування конституційного
суду.
Об'єктами конституційно-правових відносин можуть виступати врегульовані
конституційним правом суспільні сфери: основні засади конституційного ладу України та
їх гарантії, державний та суспільний лад, суверенітет (державний, національний, народний),
публічна влада, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність суспільного життя,
волевиявлення народу, форми прямої демократії, організація та функціонування системи
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, конституційні права, свободи і
обов'язки людини та громадянина, правовий статус людини і громадянина, право власності,
міжнародне співробітництво державних інституцій, політичні партії та інші громадські
організації, податкова, банківська і фінансова системи, культурно-духовні надбання окремих
індивідів та суспільства загалом, природні об'єкти (земля, рекреаційні зони, природні ресурси,
атмосферний простір у законодавчо визначених межах), адміністративно-територіальні
одиниці та ін.
Такий перелік об'єктів конституційно-правових відносин є не вичерпним. До речі, вичерпним
він і не може бути через об'єктивні причини. Це підтверджується низкою аргументів:

 конституційно-правові відносини охоплюють правовим регулюванням практично усі сфери

суспільних відносин, що прямо впливає на множинність об'єктів;
 конституційно-правові відносини мають системотвірний і установчий характер для
об'єктного складу правовідносин усіх інших галузей права.

Український народ як пріоритетний суб’єкт системи

конституційно-правових відносин Пріоритетним суб'єктом системи конституційно-
правових відносин є Український народ. Відповідно до ч. 1 Преамбули Конституції України
Український народ - громадяни України всіх національностей

Зміст відповіді на питання 3. Об’єкти конституційно-правових

відносин:
дати визначення (поняття) об’єктів конституційно-правових
відносин Об'єкт конституційно-правових відносин - це сфера (інститут) суспільної взаємодії,
яка передбачена та врегульована нормами конституційного права. У структурі конституційних
відносин об'єктом є "відносини у певній сфері", які врегульовують визначений предмет.
види об’єктів конституційно-правових відносин, їх загальна
характеристика.
Об'єктами конституційно-правових відносин можуть виступати
врегульовані конституційним правом суспільні сфери: основні засади конституційного
ладу України та їх гарантії, державний та суспільний лад, суверенітет (державний,
національний, народний), публічна влада, політична, економічна та ідеологічна
багатоманітність суспільного життя, волевиявлення народу, форми прямої демократії,
організація та функціонування системи органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, конституційні права, свободи і обов'язки людини та громадянина, правовий
статус людини і громадянина, право власності, міжнародне співробітництво державних
інституцій, політичні партії та інші громадські організації, податкова, банківська і фінансова
системи, культурно-духовні надбання окремих індивідів та суспільства загалом, природні
об'єкти (земля, рекреаційні зони, природні ресурси, атмосферний простір у законодавчо
визначених межах), адміністративно-територіальні одиниці та ін.
Такий перелік об'єктів конституційно-правових відносин є не вичерпним. До речі, вичерпним
він і не може бути через об'єктивні причини. Це підтверджується низкою аргументів:
Зміст відповіді на питання 4. Юридичні факти в конституційно-
правових відносинах:
дати визначення (поняття) конституційного юридичного факту
Відповідно до зазначеного вище, конституційний юридичний факт - це передбачені чи
санкціоновані конституційно-правовою нормою причина або наслідок діяльності чи поведінки
суб'єктів конституційно-правових відносин, або дії об'єктивних обставин, що зумовлюють
виникнення, зміну та припинення конституційно-правових 
розкрити ознаки конституційних юридичних фактів  конституційний
юридичний факт - це передбачені чи санкціоновані конституційно-правовою нормою причина або
наслідок діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або дії об'єктивних
обставин, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення конституційно-правових
розкрити критерії (підстави) класифікації конституційних
юридичних фактів Для конституційних юридичних фактів властиві такі
кваліфікуючі ознаки: по-перше, конституційний юридичний факт є різновидом
суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються на основі
конституційно-правових норм. По-друге, конституційні юридичні факти є
обов'язковим, істотним елементом конституційно-правових відносин. Без
конституційного юридичного факту конституційно-правові відносини не можуть ні
виникнути, ні змінитися, ні припинитися. По-третє, за своїми сутністю і змістом
конституційні юридичні факти можуть бути як цілеспрямованою вольовою
діяльністю чи поведінкою суб'єктів конституційно-правових відносин, так і діями
природних явищ, що відбуваються незалежно від волі відповідних суб'єктів. По-
четверте, за впливом на конституційні правовідносини юридичні факти можуть
виступати як причиною, так і наслідком, результатом цих правовідносин. По-п'яте,
юридичні факти властиві конституційним правовідносинам на всіх їх стадіях -
виникнення, зміни, припинення конституційно-правових відносин. До того ж один і
той же конституційний юридичний факт може бути обов'язковим елементом різних
конституційно-правових відносин. Водночас окремий вид конституційно-правових
відносин може мати у своєму складі не одиничний конституційний юридичний факт,
а цілу систему таких юридичних фактів, що отримала в юридичній науці назву
"фактичного (юридичного) складу" правовідносин, зокрема у вигляді статусу окремих
суб'єктів.

дати поняття та загальну характеристику конституційних юридичних

фактів за видами ри цьому суб'єктивні юридичні конституційні факти (дії) можуть
бути правомірними й неправомірними. Правомірні дії передбачають діяльність або
поведінку, сутність і зміст якої полягає в тому, що учасник конституційно-правових
відносин належним чином дотримується чи виконує визначені конституційними
нормами правила діяльності або поведінки у суспільстві та державі, узгоджуючи їх
результати з інтересами інших легітимних учасників конституційно-правових
відносин.

Неправомірні суб'єктивні юридичні конституційні факти (конституційні делікти) - це

діяльність або поведінка учасників конституційно-правових відносин, що
виражається в порушенні деліктоздатними суб'єктами конституційного права правил
діяльності або поведінки, визначених у конституційно-правовій нормі, або в
неналежному виконанні цих правил. Прикладом конституційного делікту може бути
порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

За призначенням у механізмі конституційно-правового регулювання, тобто за

функціями конституційні юридичні факти слід поділяти на причинні
(правоутворюючі) та наслідкові (правозмінюючі, правоприпинюючі).

За умовами існування конституційні юридичні факти поділяються на одиничні

(разові) та множинні. Одиничні конституційні факти - це встановлені чи
санкціоновані конституційно-правовою нормою причини або наслідки діяльності чи
поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або ж інших об'єктивних
природних явищ, яких достатньо в разовій кількості для виникнення, зміни та
припинення конституційно-правових відносин. Прикладом визначення одиничних
конституційних юридичних фактів може бути нормативне положення ч. 3 ст. 79
Конституції України: "Повноваження народних депутатів України починаються з
моменту складення присяги". Тобто для настання конституційних правовідносин,
пов'язаних із набуттям особою, обраною до Верховної Ради України, конституційно-
правового статусу народного депутата України необхідна наявність юридичного факту
складення такою особою присяги.

Для виникнення або припинення інших конституційних правовідносин одного

конституційного юридичного факту не завжди буває достатньо. Як правило, для
виникнення або припинення складних конституційно-правових відносин необхідна
сукупність (множина) конституційних фактів. Ця множина конституційних
юридичних фактів має упорядкований, системний характер. Вони є
взаємопов'язаними та взаємообумовленими й утворюють систему конституційних
юридичних фактів. Прикладом множинних юридичних фактів у конституційно-
правових відносинах є вимоги до судді Конституційного Суду України, визначені ч. 3
ст. 148 Конституції України: "Суддею Конституційного Суду України може бути
громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вишу
юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні
протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою". Тобто особа набуває
правосуб'єктності кандидата на посаду судді Конституційного Суду України лише за
умови існування визначеної відповідною статтею Конституції України системи
конституційних юридичних фактів.

навести приклади конституційних юридичних фактів за кожним

критерієм (підставою) класифікації