Тема 3. Конституційне право України як основа національного права.

1) Поняття та предмет конституційного права України.

Конституційне право як галузь права - це сукупність тісно пов’язаних між
собою правових норм, яка характеризується внутрішньою єдністю та певними
особливими ознаками, що відрізняють її від інших. Ці особливості обумовлені
суспільними відносинами, на регулювання яких спрямовані конституційно-правові
норми, тобто предметом галузі конституційного права.
Конституційне право регулює суспільні відносини, що складаються в усіх
сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній і
т. д.
До предмета конституційного права відносяться суспільні відносини, що
визначають:
- основи правового статусу людини й громадянина, принципи взаємозв’язків
між громадянином і державою, основні права, свободи та обов’язки людини та
громадянина, гарантії їх забезпечення;
- основи народовладдя, проведення виборів та референдумів, мітингів та
демонстрацій, походів, зібрань та інших форм безпосередньої демократії;
- засади організації та функціонування громадянського суспільства та його
інститутів: громадських об’єднань, політичних партій, засобів масової інформації,
професійних спілок, релігійних організацій, органів місцевого самоврядування
тощо;
- засади побудови Української держави, її характеристики як суверенної,
незалежної, демократичної, правової та соціальної, форму правління, форму
державного устрою;
- засади організації та функціонування державної влади, правовий статус
органів законодавчої влади, виконавчої та судової влади, глави держави, порядок їх
формування, форми їх діяльності;
- державний устрій, адміністративно-територіальний поділ території,
автономний статус Криму, спеціальний статус міст Києва та Севастополя; - засади та
найважливіші суспільні відносини, які виникають в економічній, соціальній,
екологічній, культурній, духовній сферах.
 2) Конституційно-правові відносини та їх структура.
Конституційно-правові відносини - це суспільні відносини,
врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб’єкти яких
наділяються взаємними правами і обов’язками згідно з приписами конституційно-
правових норм.
Особливості:
1. У більшості випадків виникають у процесі здійснення державної влади.
2. Мають високий політичний потенціал.
3. Пов’язані з визначенням правового статусу людини та громадянина.
4. Характеризуються великим різноманіттям
5. Тісно пов’язані з іншими правовідносинами
Склад:
Суб’єкти конституційних правовідносин - реальні учасники відносин, які
мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки безпосередньо в даних
відносинах.
1. Громадяни України, особи без громадянства та іноземці.
2. Українська держава (Україна як держава).
3. Органи державної влади України.
4. Народні депутати та посадові і службові особи та ін.
Об’єкти - матеріальні та нематеріальні блага з приводу яких учасники
вступають у ці відносини і здійснюють свої суб’єктивні права та юридичні
обов’язки.
3) Суб’єкти конституційного права України.
Суб’єкти конституційно-правових відносин – це особи, спільноти
людей, органи, організації тощо, які згідно з приписами конституційно-правових
норм є носіями суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Суб’єктами
конституційного права повинні володіти правоздатністю і дієздатністю.
Суб‘єкти конституційного права поділяються на дві великі групи:
1) фізичні особи(громодяни, іноземці й особи без громадянства, депутати,
виборці);
 2) суспільні утворення (держава, органи держави, територіальні спільноти,
політичні партії).

4) Місце конституційного права України в системі навчальних дисциплін.

Місце і роль конституційного права визначається також характером його
співвідношення з приватно-правовими та з іншими галузями публічного права. Роль
Конституції полягає в тому, що вона забезпечує збалансованість публічних і
приватних засад у праві насамперед тим, що закріплює багатоманітність власності, її
статус і співвідношення між її видами, соціальну спрямованість (функцію) держави
тощо. Цим самим Конституція закладає основи цивільного права. Найбільш тісний
зв'язок конституційного права з адміністративним правом, яке регламентує
управлінську діяльність держави, визначає її форми й методи. Одна з функцій
останнього - переведення в динаміку суспільних відносин статичних положень
конституційного права, яке встановлює основи системи і організації виконавчої
влади, юридичної відповідальності, в тому числі адміністративної відповідальності.
5) Джерела конституційного права України як галузі права.
1. Конституція України, яка є головним джерелом конституційного права.
Вона встановлює найбільш важливі норми і принципи, на основі яких здійснюється
детальна правова регламентація в різних формах.
2. Закони України, що мають найвищу після Конституції України юридичну
силу, приймаються Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом і є
найбільш поширеним джерелом конституційного права України.
3. Інші акти нормативного характеру, що містять конституційно-правові норми
і приймаються Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом.
4. Нормативні укази Президента України, що містять конституційно-правові
норми.
5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять
конституційно-правові норми.
6. Рішення Конституційного Суду України.
7. Міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною
Радою України.
8. Акти органів місцевого самоврядування та акти місцевих референдумів.