Поняття конституційного права

це система правових норм певної країни у яких закріплено статус людини у суспільстві та
державі, основи суспільного та державного ладу, порядок формуван- ня та організації
діяльності органів публічної влади

Аспекти конституційного права:

Як галузь права – це система юридич- них норм, які регулюють відносини, що

складаються в процесі взаємодії індивіда, суспільства та держави, пов’язані із здійсненням
публічної влади

Як навчальна дисципліна - має на меті проаналізувати та ознайомити з особли- востями

конституційного права

Як наука - становить цілісну систему теоретичних узагальнень, що досліджує національне

конституційне право кож- ної держави, вбачаючи у ньому фунда- ментальну галузь
системи права; це галузь знань, предметом якої є вивчен- ня процесу формування,
еволюції та функціонування інститутів та норм конституційного права

Об’єкт конституційного права:

Сфера чи аспекти суспільного буття, правове існування та регулювання яких втілено у

нормах конституційного права певної країни (принципи конституцій- ного ладу, основні
права та свободи людини, побудова держави та публічної влади, умови і порядок її
формування та функціонування )

Суб’єкти КП:

Фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), юридичні осо- би, окремі
соціальні спільноти (об’єднання громадян, профспілки, політичні партії, населення
держави в цілому, етнічні групи, територіальні одиниці, держава)

Підходи до визначення предмета КП:

Здійснення публічної влади (народовладдя, державний суверенітет, поділ влади, форма

правління, форма державного устрою, суб’єкти державної влади та способи її реалізації,
виборче право та виборча система

Громадянські свободи (принципи правового статусу особи, основні права, свободи і

обов’язки людини і громадянина, громадянство)

Пизначення КП – взаємодія публічної влади та свободи людини (співіснування влади і

свободи (А. Оріу))

Елементи КП:
ПРЕДМЕТ – суспільно-політичні відно- сини, закріплені в основних джерелах права
національних правових систем, які виникають між людиною, суспільст- вом і державою
(основи суспільного та державного ладу, конституційно- правовий статус людини і
громадянина)

МЕТОД – це сукупність способів та прийомів впливу на суспільні відносини

(зобов’язання, заборони, дозволи)

Джерела конституційного права.

Поняття джерел КП

1. Це ті форми, в яких дістали своє вираження правові норми

2. Це результат правотворчості публічних органів та безпосередньо народу

Групи юридичних джерел КП

1. Національні нормативно-правові акти

2. Конституційні та корпоративні звичаї
3. Судові прецеденти
4. Нормативні акти наднаціонального характеру та міжнародні договори
(міжнародно-правові акти, європейське право)
5. Загальні принципи права
6. Правова доктрина

Система джерел КП :

1. Конституція
2. Закони
3. Акти глави держави та органів виконавчої влади
4. Регламенти парламентів
5. Акти органів конституційного контролю
6. Рішення органів місцевого самоврядування
7. Договори
8. Судові прецеденти
9. Релігійні джерела
10. Конституційні джерела

Закон як джерело КП

Нормативно-правовий акт, який приймається, як правило, вищим представницьким

органом держави, має вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативних актів,

регулює найбільш важливі суспільні відносини та забезпечується можливістю

застосування заходів державного примусу
Регламенти парламентів як джерело КП

- встановлюють внутрішню організацію і процедуру роботи;

- можуть прийматися у формі постанов кожної палати і не вимагають погодження з іншою

палатою та підпису глави держави (Німеччина);

- можуть прийматися у формі закону при однопалатному парламенті (Китай), а подеколи і

при двопалатному (Польща, Румунія, Чехія)

3. Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасному світі та їх вплив на

конституційне право.
Двері глобалізаційним процесам були відкриті через торгівельні шляхи, які поєднали
Єгипет, Індію, Китай та Месопотамію. Так був покладений початок економічним,
торгівель- ним та комунікаційним процесам між ста- родавніми державами.

Велике значення для процесу глобалі- зації мало також освоєння Нового Світу та нова
колоніальна політика держав.

Безпосередньо слово «глобалізація» К. Маркс вжив у листі до свого одно-думця Ф.

Енгельса, в якому написав: «Тепер світовий ринок існує насправді. З виходом Каліфорнії
та Японії на світовий ринок гло- балізація відбулася»

глобалізаційні процеси вплинули на інтернаціо- налізацію національних систем права.

Відтак міжнародне право поступово почало перетво- рюватись на право міжнародного
співтовари- ства, яке являє собою не просто сукупність держав, а безпосередньо
суспільство, яке має спільні цінності, цілі, інститути і норми.

Інтернаціоналізація конституційного права в умовах глобалізації.

Глобалізація зумовлена детериторізацією соціального, економічного та політичного

життя. А саме, відбувається рух у просторовій формі організації та діяльності людини в
бік трансконтинентальних та міжрегіональних моделей діяльності, взаємодії та здійснення
влади

Глобалізація впливає на цілий ряд процесів економічного, політич- ного, військового,

екологічного характеру, фактично суверенні держави сьогодні не здатні діяти абсолютно
автономно на власній території та вимушені рахуватися с позицією міжнародного
співтовариства та інших дер- жав. Ю. Габербас зазначає, що держави все частіше
сприймають себе вже не як суверенні держави, а як солідарні члени міжнародного
співтовариства

Європейський Союз у тому вигляді, в якому він існує сьогодні, беззаперечно, є одним із
наслідків глобалізаційних процесів XX ст. та міждержавної інтеграції. Держави-члени ЄС
свідомо відмовляються від частини своїх суверенних прав на користь такого інтеграцій-
ного утворення.

Однак, безумовно, найбільшого інтер- націоналізованого впливу зазнає конститу- ційне

право держав, які є членами певних наднаціональних інтеграційних утворень.

Так, міжнародне право, право «наднаціо- нальних утворень» має відображати інтереси
суверенних держав або держав-членів таких утворень. Саме через це інколи важко знайти
баланс між інтересами європейського співто- вариства як цілісного компонента та інтер-
есами окремих держав-членів.

саме Суд ЄС має знаходити баланс задля забезпечення міцності та легітимності Євро-
пейського Союзу. На початковому етапі існування та розвитку Європейського спів-
товариства, а надалі Європейського Союзу, Суд ЄС стояв на позиції обмеження зна- чної
частини суверенних прав держав задля досягнення цілей співтовариства, що викли- кало
вкрай негативну реакцію держав-членів.

4. Поняття, класифікація та способи вираження конституційних цінностей.

На сьогодні у фахівців немає жодних сумнівів відносно того, що вирішення проблеми

загальноправових ідеалів, принципів, право- вих категорій і критичного відношення до
пра- вових реалій неможливе без ретельного аналізу системи цінностей, що діє в державі
та суспільстві. В зв’язку із цим зазначимо, що вивчення правових цінностей розпочалося
ще в античні часи, коли мислителі звертали увагу на те, що право породжується
необхідністю встановлен- ня порядку і визначеності в суспільних відносинах, є засобом
встановлення свободи і справедливості.

І в подальшому в різні історичні епохи питань регламентації правових цінностей тор-

калася ціла плеяда відомих вчених, які в своїх наукових працях неоднорідно трактували
пра- вові цінності, що з огляду на складність проблеми є природнім.

Сприйняття правових цінностей обумовлене певним безпосереднім зв’язком із суб’єктом,

у ролі якого можуть виступати держава, суспільство, соціальні групи, окрема особа. Цей
зв’язок знаходить свій прояв у здатності права задовольняти потреби цих суб’єктів і
сприяти їх розвитку. Саме в суб’єктах права слід шукати критерії цінностей і саме тому
структура ціннісного відношення включає в себе об’єкт, суб’єктів. Причому в межах
ціннісних відносин об’єкт може бути й антицінністю або бути нейтральним в
аксіологічному сенсі. Саме тому правові цін- ності обумовлені практичною діяльністю
людини (або об’єднань людей) і тісно пов’язані з нею. Вони залежать від об’єктивних
властивостей права, а також від конкретних потреб суспільства. Тому за відсутності у
цінностей якостей, об’єктивно необхідних для задоволення соціальних проблем, її важко
вважати соціально значущою цінністю. Тільки в процесі людської діяльності потенційні
правові цінності отримують свою актуальну реальність.

Зазначимо, що особливе значення в аксіологічному аспекті має саме Конституція як

основний закон суспільства і держави, текст і її норми, які по суті виступають в якості
уявлень про спів- відношення цінностей влади і свободи, справедливості, рівності,
ринкової економіки і соціальної державності тощо.

Надзвичайно важливе значення при закріпленні конституційних цінностей має преамбу-

ла, в якій містяться етичні цінності (прагнення щастя, віра в добро і справедливість,
шанування пам’яті предків), цінності соціального миру (затвердження миру і злагоди),
цінності демократії і державності (відродження суверенної державності України і
затвердження непорушності її демократичних засад), цінності патріотизму
(відповідальність за свою Батьківщину перед нинішнім і майбутніми поколіннями, любов
до Вітчизни), цінності благополуччя (затверджен- ня гідного життя). Тим самим
Преамбула дозволяє зв’язати воєдино етичні та правові норми Конституції України.

В процесі розвитку суспільства з’явилися так звані «вічні» цінності, значення яких май же
не піддається сумніву. Це: справедливість, рівність, безпека, народний і державний
суверенітет та інші. Власне кажучи, в цьому випадку можна вести мову про те, що
більшість цих цінностей знаходять своє закріплення в конституціях держав. Так,
наприклад, в Конституції України цінності знаходять своє закріплення, насамперед, в I
розділі Основного Закону, який по суті є засадами конституційного ладу нашої держави.
Таких цінностей можна нарахувати кілька десятків і їх можна класифікувати за різними
ознаками.