Поняття, ознаки та функції права

Право - це система загальнообов'язкових, формально визначених, гарантованих

державою норм, що відображають державну волю, встановлюють права та обов'язки
учасників правовідносин та виступають в якості регулятора суспільних відносин.

За способами встановлення і забезпечення соціальні норми поділяються на норми

права, мораль, звичаї, традиції, норми громадських організацій, релігійні норми. Право
- особливий вид соціальних норм.

Норми права встановлюються і охороняються державою.

Право не слід ототожнювати із законом. При цьому треба мати на увазі, що

неприпустимо визнавати закони правовими незалежно від їх змісту. Навіть ті з них, які
набули чинності за передбаченою процедурою, повинні, принаймні, не порушувати
природних прав людини та принципу юридичної рівноправності. 

Право як різновид соціальних норм на відміну від інших їх видів тісно пов'язане з
державою. На певному етапі розвитку людської цивілізації ці норми набувають
властивостей об'єктивного права. Що стосується більшості інших соціальних норм,
то вони, звичайно, живуть і розвиваються незалежно від держави настільки,
наскільки це взагалі можливо в будь-якому суспільстві. У всякому разі цей зв'язок не
носить такого усталеного конструктивного характеру. Більше того, в багатьох
сучасних державах щодо релігії (а отже, якоюсь мірою й щодо норм релігії) офіційно
діє принцип відокремлення релігії від держави. Правда, існують й винятки з цього
правила, наприклад мусульманські країни, де основою права є релігія.

Для зв'язку права з державою характерним є те, що вони утворюють систему, яка
виконує роль керуючого блоку стосовно суспільства, залишаючись відносно
автономними його підсистемами.

Об'єктивне право як система норм виходить від держави, а конкретно — від

відповідних її органів. Такими є передусім законодавчі органи, які приймають акти
вищої юридичної сили — закони, а також інші державні органи наділені
компетенцією приймати відповідні підзаконні нормативно-правові акти.

Зрозуміло, правоустановлення, нормотворчість держави на сучасному етапі розвитку

правових систем можливе лише за умови додержання демократичних процедур. В
особливих випадках держава вдається до всенародного опитування населення —
референдуму як безпосереднього волевиявлення народу країни.

Основними ознаками права є:

1) право встановлюється або санкціонується державою, тобто держава, з метою

регулювання найважливіших сфер суспільних відносин, виявляє правові потреби
суспільства і оформляє їх у нормативно-правових актах;

2) нормативність права, тобто право складається з правових норм як

загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюють межі поведінки суб'єктів
права. Тим самим право моделює у своїх нормах правомірну поведінку цих суб'єктів.
3) загальнообов'язковість права, тобто вимоги норм права є обов'язкові для усіх
суб'єктів правовідносин, до яких вони звернені, і повинні виконуватися ними без
винятків та незалежно від їхнього ставлення до самих норм. Винятки можуть мати
місце тоді, коли вони передбачені самим законом;

4) формальна визначеність права, тобто вимоги норм права чітко визначені і

офіційно закріплюються державою у визначених формах (у формі правових
звичаїв, прецедентів, договорів, нормативно-правових актів). Ці форми мають
відповідну структуру, приймаються за встановленою процедурою

5) системність права, тобто право становить цілісну систему взаємопов'язаних,

взаємопогоджених правових норм, яка діє на основі єдиних принципів, виконує
єдині функції та має чітку внутрішню структуру, що включає інститути, підгалузі та
галузі права;

6) державна забезпеченість, тобто держава за допомогою компетентних

державних органів не тільки встановлює правові норми, але й забезпечує їх
належний захист. Особливу роль у державному захисті права відіграє суд, який
здійснюючи правосуддя, не обов'язково звертається до застосування державного
примусу.

7) регулятивний характер права, тобто право виступає регулятором суспільних

відносин, впливає на поведінку і свідомо-вольову діяльність суб'єктів права тощо.

Право має певні напрями впливу і будується на конкретних правових і

демократичних засадах (принципах).

Функції права — це основні напрями його впливу на суспільні відносини.

Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити активну й багатогранну роль
права в громадянському суспільстві з позиції його впливу на суспільні відносини між
людьми.

Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні. Розглянемо

функції права, що належать до загально-соціальних.

1. Гуманістична функція характеризується тим, що право охороняє та захищає права і

свободи людства, народу, людини.
2. Організаторсько-управлінська — право суб'єктів на вирішення певних економічних і
соціальних проблем. За допомогою права регулюються питання економічного і
соціального життя в Україні
3. Ідеологічно-виховна - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки
правомірної поведінки. Наприклад, людина слідує нормам кримінального права, не
порушує заборон та діє в межах визначених обов'язків і тим самим реалізує норми
права в межах правомірної поведінки
4. Регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільних відносин способом
закріплення бажаної поведінки в тих або інших галузях чи інститутах права.

Отже право виступає  як соціальний регулятор суспільних відносин забезпечує регулювання
найважливіших потреб та інтересів між людьми як у межах певної країни, так іу
взаємовідносинах усього світового співтовариства