ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 12

РОЗДІЛ ІІ. Позитивне (юридичне) право

Тема: Система права.
Поняття та види норм права та нормативно-правових
приписів
1. Норма права: поняття, ознаки.
Норма права є різновидом соціальних (суспільних) норм. Їй притаманні всі
загальні ознаки соціальних норм.
Ознаки норми права:
– є правилами поведінки, які регулюють відносини між людьми та їх
об’єднаннями. Призначення норм (у тому числі правових) — упорядкування
суспільних зв’язків, що є необхідною умовою колективного існування людей; –
встановлюють правила належної чи дозволеної поведінки. Іншими словами,
норма вказує на те, як мають діяти суб’єкти в конкретній життєвій ситуації, а не
на те, що вони роблять насправді. Наприклад, норма права, враховуючи
наявність випадків хабарництва, забороняє державним службовцям брати
хабарі; – «озброєні» певними засобами, які забезпечують додержання
нормативних вимог.
Оскільки існує можливість порушення кожної норми, то мають існувати певні
засоби (переконання, осуд, примус тощо), за допомогою яких суспільство
гарантує втілення належних правил поведінки в реальне життя. Інакше
практично неможливо досягти порядку, заради якого і встановлюються самі
норми. Природно, що ці засоби застосовуються до особи лише тоді, коли вона
відхиляється від вимог норм;
–Витікає з природніх та невідчужуваних прав людини
– За внутрішнім змістом є зразком відносин, що складаються в суспільстві
відповідно до визнаної справедливої міри свободи і рівності.
– мають загальний характер, який проявляється в неперсоніфікованості і
невичерпності. Неперсоніфікованість норми, тобто відсутність вказівки на
конкретного адресата, дозволяє їй адресуватися не одній якійсь особі, а відразу
багатьом, поіменно не переліченим. Невичерпність норми означає можливість її
багаторазової реалізації. Інакше кажучи, норма встановлює правило для
нескінченної кількості випадків певного виду і невідомої кількості осіб певної
категорії.
Специфічні ознаки, що відрізняють їх від інших соціальних норм.
1. Юридична норма — вихідний, головний елемент права. За великим
рахунком, право — це набір норм права, об’єднаних в інститути і галузі
права. З них побудована вся система права.
2. Юридична норма спрямована на правове регулювання конкретних
суспільних відносин. Зазвичай вона визначає, що з погляду права може
і що повинна робити особа за наявності певних умов і які наслідки
чекають на неї при додержанні або порушенні правила. Отже, головне
призначення норми права — зафіксувати суб’єктивні права і юридичні
обов’язки учасників суспільних відносин, визначити їх зміст та
обсяг. Відтак, на рівні конкретних суспільних відносин визначається
справедлива міра свободи, що є важливим завданням права в цілому.
3. Норма права закріплює міру, зразок правомірної поведінки особи
(класичні норми права) або сприяє такому закріпленню (спеціалізовані норми
права). Вона є правовим критерієм при оцінці поведінки (діяльності) особи як
дозволеної, необхідної або забороненої.
4. Обов’язковість норми права підтримується погрозою застосування
державного примусу. Примус виконує насамперед роль гарантії, що є
необхідною на випадок можливого порушення юридичної норми.
В умовах правової держави основним має бути варіант добровільного
виконання юридичних норм, який ґрунтується на внутрішньому переконанні
особи у справедливості, корисності, доцільності і необхідності цих правил.
Суб’єкт сприймає норми як авторитетні, легітимні вимоги. Проте
обов’язковість цих норм підтримується також силою державного впливу, в
тому числі погрозою застосування державного примусу. Він нібито стоїть
позаду норм права, вступаючи в дію у разі їх порушення. Такий особливий
засіб забезпечення відрізняє норми права від інших суспільних норм.
5. Норма права має особливі форми свого зовнішнього виразу. Як
елемент права вона відображається в приписах форм (джерел) права —
нормативно-правових актів, правових звичаїв, правових прецедентів
тощо. Саме зовнішня форма може зробити доступними для суб’єктів
права зразки правомірної поведінки, що пропонуються нормами. З урахуванням
традицій національної правової системи юридичні норми в Україні знаходять
вираз головним чином в законодавчих нормативних приписах.
6. Має визначену структуру
7. Ухвалюється в суворо встановленому порядку
8. Не має конкретного адресата
9. Є загальнообов’язковою
10. Регулює невизначену кількість суспільних відносин
11. Є формально визначеним за змістом
Попередньо вкажемо, що норма права є первинним елементом системи права.
Структура (внутрішня форма) норми права -це внутрішня будова норми
права, що виражається в її поділі на складові слементи, нерозривно пов'язані
між собою.
Три елементи норми права, у єдності, відображають саму природу норми
права:
Гіпотеза (припущення) обставин суб'єкти права мають здійснювати свої права
та обов'язки, визначені в диспозиції цієї норми. Гіпотеза забезпечує дію норми,
надає їй руху. ЯКЩО…
Диспозиція (розпорядження) — частина норми, що визначає права та обов'язки
суб'єктів права за наявності умов, обставин, передбачених в гіпотезі, формулює
саме правило поведінки (необхідне) або заборонене (неприпустиме). Це
серцевина правової частина норми, що вказує, за яких умов, руху. дозволене
норми, що задає модель поведінки. ТО…
Санкція (стягнення) – частина норми, що вказує на несприятливі наслідки,
включаючи заходи примусу, які можуть настати при порушенні диспозиції
норми права. Санкція забезпечує здійснення диспозиції норми права.
ІНАКШЕ…
Види структурних елементів норми права (гіпотези, диспозиції, санкції) за
складом: прості і складні
Види структурних елементів норми права (гіпотези, диспозиції, санкції) за
ступенем визначеності:
1) абсолютно визначені
2) відносно визначені
3) альтернативні
2. Нормативно-правовий припис: поняття, його співвідношення
та взаємодія із нормою права.
Нормативно-правовий припис - цілісне, логічно і граматично завершене
судження загального характеру, що формально закріплене в тексті нормативно-
правового акту чи іншого джерела права. Як первинний елемент нормативно-
правового акту, нормативно-правовий припис має зазвичай форму статті чи
пункта цього акту. Його структура є двохелементною: у зобов'язальних
приписах диспозиція (якщо — то); в заборонних приписах- диспозиція-санкція
(то a iнакше).
Нормативно-правовий припис є первинним елементом законів, підзаконних
актів, нормативно-правових договорів та інших джерел права.
Нормативний припис виступає техніко-юридичним способом функціонування
норми права, яку правозастосувач має встановити у повноті її елементів (у
структурній єдності гіпотези, диспозиції, санкції) шляхом логічного аналізу,
інтелектуальної роботи, тлумачення. Так, у нормативних приписах
кримінального закону гіпотези є передбачуваними, гіпотетичними, які
встановлюються шляхом тлумачення.
Нормативно-правові приписи, що містяться в нормативно-правових актах та
інших джерелах права, за характером регулювання суспільних відносин можна
поділити на приписи прямого регулювання (правила поведінки) і приписи
опосередкованого регулювання (спеціалізовані приписи прогностичні,
оперативні тощо).
Варто звернути увагу на особливості структури процесуальних норм, що
виражені у приписах нормативно-правових актів. Маючи трьохелементну
структуру, процесуальні норми визначаються гіпотезою, диспозицією і
санкцією норм матеріального права і є формами її реалізації. Гіпотеза
процесуальної норми закладена в гіпотезі і диспозиції норми матеріального
права. Диспозиція норми матеріального права розчиняється в диспозиції
процесуальної норми. Відносна самостійність диспозиції процесуальної норми
допускає наявність процесуальних санкцій, похідних від санкцій матеріальних
норм. Отже, норма матеріального права є «ніби присутньою» у гіпотезі
процесуальної норми.
У міжнародних договорах відображені гіпотеза і диспозиція правових норм, а
санкція має абсолютно невизначений характер і регламентується міжнародним
звичаєм (щоправда, так звані «програмні правові норми» обов'язково містять
санкції, але їх не завжди легко знайти). Незважаючи на те, що словесне
вираження міжнародної норми здебільшого розосереджене у різних джерелах
міжнародного права, вона становить єдине ціле і завжди регулює міждержавні
відносини.

Нормативно-правові приписи є головними елементами змісту нормативно-

правового акту як форми права. Структура нормативно-правових приписів
закономірно зумовлюється в кожному окремому випадку структурністю норми
права;
Нормативно-правовий припис розуміють як нормативне державно-владне
веління. Так, С. С. Алексєєв дає таке визначення: це “елементарне, логічно
завершене державно-владне нормативне веління, безпосередньо виражене у
тексті нормативного юридичного акту”.
Співвідношення норми права і припису статті нормативно- правового акта
має такі варіанти:
1) в одній статті укладено один припис, що містить одну норму права (її
гіпотезу, диспозицію, санкцію), тобто норма права і стаття нормативно-
правового акта збігаються, чим полегшується її сприйняття. Це оптимальний
варіант;
2) в одній статті укладено два або більше приписів, що містять стільки ж норм
права -у такому разі стаття акта має кілька частин, пунктів;
3) в одній статті укладено частину припису, що містить частину норми права (її
гіпотезу i/або диспозицію якщо норма складна), а інші частини припису
(диспозиція i/або санкція) розміщуються в інших (декількох) статтях цього ж
нормативно-правового акта (відсильний спосіб викладення норм права) або в
статтях інших нормативно-правових актів (бланкетний спосіб викладення норм
права).
Основні підходи щодо співвідношення та взаємодії понять «норма права»
та «нормативно-правовий припис»
1) вони є тотожними поняттями – будь-яка норма права є нормативно-правовим
приписом і будь-який нормативно-правовий припис є нормою права. Так,
Алексєєв С. С. зазначав, що «поняття нормативного припису не можна
протиставляти поняттю норми права. … Терміни «нормативний припис» і
«норма права» є синонімами»;
2) вони є нетотожними, але однорідними поняттями – а саме норма права є
різновидом нормативно-правового припису; Так, Карташов усі нормативно-
правові приписи поділяє на норми права та нестандартні нормативно-правові
приписи;
3) вони є нетотожними та різнорідними поняттями – норма права є
ідеальною логічною загальнотеоретичною конструкцією та належить до
системи права; нормативно-правовий припис є реальним текстуальним
формулюванням та належить до системи законодавства (джерел права).
Норма права та нормативно-правовий припис співвідносяться та
взаємодіють таким чином:
вони є нетотожними, різнорідними поняттями – будь-яка норма права
закріплюється у нормативно-правовому приписі, але не будь-який нормативно-
правовий припис закріплює норму права;

3. Класифікація норм права і нормативно-правових приписів.

Види норма права
Норми права за функціями діляться на: регулятивні, охоронні, захисні.
Регулятивні норми права -це правила поведінки, призначені для упорядкування
суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав і покладання на них
обов'язків (становлять більшість юри них норм).
Розраховані на правомірну поведінку, передбачають добровільне виконання
цих норм (є первинними нормами).
За характером диспозицій, що містяться в них, регулятивні норми
поділяються на:
Дозвільні (уповноважувальні) — вказують на можливість здійснювати певні
дії; наділяють суб'єктів певними правами (подавати позов до суду, одержувати
пенсію, розпоряджатися майном).
3обов'язувальні-вказують на необхідність здійснювати певні дії; накладають
на суб'єктів певні обов'язки.
Заборонні-вказують на необхідність утримуватися від вчинення певних дій;
встановлюють заборони.
Охоронні (попереджувальні) норми права- правила поведінки, що визначають
умови застосування до суб'єкта права попереджувальних заходів державного
впливу в конфліктних ситуаціях, а також характер і зміст цих заходів у
випадках відсутності правопорушення – при створенні суперечливих обставин,
що загрожують реалізації регулятивних норм. Розраховані на конфліктні
ситуації.
Захисні (відбудовні) норми права – правила поведінки, що визначають
державне реагування на порушення закріплених у нормах права суспільних
відносин; відновлення правового стану в разі спричинення шкоди суб'єктам
права, суспільству, правопорядку; визначають умови застосування до суб'єкта
права, що вчинив правопорушення, заходів державно-примусового впливу.
Розраховані на неправомірну поведінку, мають оборонний характер,
передбачають фізичний примус.
Охоронні і захисні норми права тісно пов'язані за своєю правовою правила
поведінки, що природою. Захисні норми витікають з охоронних і водночас
охоронні норми є додатковими до норм загальної захищеності усіх фізичних,
посадових.
Норми права за предметом правового регулювання:
За галузями права – норми конституційного права, норми трудового права,
тощо; За інститутами права – норми спадкового права, тощо.
За психологічним впливом на особистість: заохочувальні (форма і міра
заохочення за схвальну поведінку) і рекомендаційні(варіанти бажаної
поведінки).
Норми права за методом правового регулювання: -
1) імперативні - містять категоричні веління держави здійснювати чітко
означені дії, не допускати ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і
обов'язків суб'єктів. Інакше кажучи імперативні норми (зобов'язувальні і
заборонні) прямо вказують правила поведінки, містять абсолютно визначене
правило (громадянин України не може бути позбавлений свого громадянства
або права змінити його);
2) диспозитивні — установлюють варіант поведінки, але дозволяють сторонам
регульованих державою відносин самим визначати права та обов'язки в
окремих випадках. Їх називають «заповнювальними», оскільки вони
заповнюють від- сутність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих
відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з певного
питання (розпізнаються через формулювання: «за відсутності іншої угоди»,
«якщо інше не встановлене в договорі» тощо). Отже диспозитивні норми
надають свободу вибору поведінки (якщо договором купівлі-продажу не
передбачена розстрочка оплати, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві
ціну переданого товару цілком).
Норми права за суб'єктами нормотворчостi: норми органів представницької
влади; норми глави держави; норми органів виконавчої влади;
Норми права за дією в просторі: загальні (на всій території), обмежено-
загальні (на частині території); локальні (на певному підприємстві, в
організації,).
Норми права за дією у часі: постійні (діють до їх скасування), тимчасові (з
визначеним строком ді), норми зі зворотною силою дії.
Норми права за дією по колу осіб: загальні (поширюються на все населення);
спецiальні (поширюються на певне коло осіб, наприклад на біженців);
виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних норм, наприклад, для
дипломатів і консулів).
Види нормативно-правових приписів
Нормообслуговувальні:
декларативні (містять принципи, завдання, цілі права),
дефінітивні (містять визначення юридичних термінів),
темпоральні (містять показники чинності юридичних норм у часі),
колізійні (містять правила вирішення юридичних колізій).
Нормоутворювальні: регулятивні - гіпотеза+диспозиція
Охоронні- гіпотеза+санкція
 Основні види норм права
Норми права Норми моралі Норми релігії Норми політики
1 4 2 3
6 8 5 7
12 11 10 9

Основні Норма права Норма Норма релігії Норма

різновиди моралі політики
норм
права
Мета СтабільністьДосягнення Спасіння душ, Регулюють
встановлен та розвиток чеснот, здобуття Царства відносини
ня суспільства,внутрішнє Небесного соціальних
правопорядо удосконален груп, класів ,
к ня, громадян з
стабільність державною
суспільства владою
Суб’єкт Держава, Суспільство, Церква, релігійні Держава
встановлен уповноважені суспільні органи
ня суб’єкти групи
Спосіб За Формуються Через За допомогою
встановлен допомогою стихійно , у об’явлення(проро законів,
ня нормативних суспільній ки), Біблія, Конституції,
актів, законів свідомості Коран, Священні політичних
, прецедентів книги декларацій,
та інших програмних
документів
політичних
партій
Засоби та Державний Забезпечене Базуються на Примус,юриди
способи примус, громадсько внутрішньому чна
забезпечен юридична ю думкою, авторитеті – відповідальніс
ня відповідальні осудом у голосі сумління, ть, певні
сть разі переконанні санкції у разі
невиконання віруючих невиконання
кимось цієї цих норм
норми
моралі

2 ПРАКТИЧНЕ
 9 1
2 3
4 5
7 6
8 10
11 12
13 14
15 16

1. «Належно викликаний свідок, який без поважних причин не з'явився в

судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути
підданий приводу через органи Національної поліції з відшкодуванням у
дохід держави витрат на його здійснення».
2. «Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов’язані
виконувати вимоги освітньої (наукової) програми».
3. «Безпідставна невиплата заробітної плати, вчинена умисно керівником
підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи
громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, – карається
штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років, або
позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
4. «Працівники зобов'язані додержувати трудової і технологічної
дисципліни».
5. «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом
обману чи зловживання довірою (шахрайство) – карається штрафом до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або
виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на
строк до трьох років».
6. «Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, –
карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років».
 7. «Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів
законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового
договору».
8. «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи
обмежений у його здійсненні».
9. «Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві
показання про відомі йому обставини».

10. «Підставами для відрахування здобувача вищої освіти є ... невиконання

навчального плану та інші випадки, передбачені законом».

11. «Фізична особа має невід’ємне право на життя».

12. «За порушення трудової дисципліни до працівника можебути
застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2)
звільнення».

13. «Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та

свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї
Батьківщини».

14«Обмірювання, обважування, обраховування, перевищення встановлених

цін і тарифів або інший обман покупця чи замовника працівниками торгівлі,
громадського харчування і сфери послуг та громадянами – суб’єктами
підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт,
надання послуг – тягне за собою накладення штрафу від двох до п'ятнадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

15«Продавець зобов’язаний надати покупцеві необхідну і достовірну

інформацію про товар, що пропонується до продажу».

16«Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками

встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою,
щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки,
– карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або
позбавленням волі на той самий строк».

Норма права та нормативно- правові приписи взаємодіють як зміст і форма.

Змістом є норма права, елементи якої закріплюються у фор- мі двох
нормативно-правових припи- сів . Також вони взаємодіють як ціле та частина.
Нор- ма права є цілим, нормативно- правовий припис – частиною .

Норма права, по-перше, повинна встановлювати певне правило поведінки

шляхом закріплення прав і обов’язків суб’єктів; по-друге, вона має ви- значати
умови, при наявності яких суб’єкти можуть реалізовувати ці права та обов’язки
і, по-третє, – закріплює певні засоби забезпе- чення приписів, що в ній
містяться. Кожен із трьох елементів у логічній структурі норми права є
обов’язковим, має своє особливе місце і при- значення, внаслідок чого, «без
диспозиції норма немислима, без гіпотези є безглуздою, а без санкції –
неспроможна»

3 ПРАКТИЧНЕ

Регулятивні: 1, 10,15
Охоронні: 7, 17,8
Принципи: 4

Декларативні: 2,
Дефінітивні: 3, 13
Класифікація: 6, 14, 15,
Оперативні: 5, 9, 12,
Колізійні: 16
Оперативні норми — норми, яку відіграють підсобну роль, визначаючи час
набрання чинності нормативно-пра¬вовим актом, його поширення на нове коло
або нові відносини осіб.
9, 11, 13