СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВА

Актуальнiсть теми. Розумiння сутностi права або праворозумiння є початковою, вихiдною

категорiєю юриспруденцiї. В межах розумiння сутностi права знаходиться першоджерело
проблемностi юридичної науки. Тому засобом забезпечення розвитку правознавства є визначення
проблеми праворозумiння та основних концепцiй права. Це в першу чергу зумовлює
актуальнiсть обраної теми.

Об’єктом дослiдження є суспiльно-правовi вiдносини, що визначають сучаснi концепцiї

права.

Предметом дослiдження є сучаснi концепцiї права: теоретико-правовий аналiз.

Метою є узагальнення наукових положень щодо сучасних концепцiй права та їх теоретико-

правового аналiзу.
СУТЬ КОНЦЕПЦIЙ ПРАВОРОЗУМIННЯ

Якщо праворозумiння — це вiдображення в юриспруденцiї основоположних

(аксiоматичних) характеристик правової реальностi, то розумiння права — це
процес формування образу права на основi передрозумiння й використання знань,
умiнь, навичок тощо. Отже, якщо праворозумiння — це один iз постулатiв права
як вiдображення «згусткiв» правової реальностi, то розумiння права — це саме
його пiзнання, у той час як розумiння в правовiй сферi — це пiзнання того, що
пов’язано з правом, його формуванням та реалiзацiєю.
В юридичнi лiтературi склалося три класичних концепцiї
праворозумiння: природно-правова (аксiологiчна), позитивiстська
та соцiологiчна. Зрозумiло, кожна концепцiя має декiлька течiй,
напрямiв, наукових шкiл, але вказанi концепцiї можна назвати
метаконцепцiями, оскiльки вони мiстять загальнi закономiрностi
розгляду права з певної позицiї, тому зупинимося саме на вказанiй
класичнiй типологiї.
РОЗВИТОК ПОГЛЯДIВ НАУКОВЦIВ НА
ПРАВО I ПРАВОРОЗУМIННЯ

Природне право визначається як «припис здорового розуму».

Таким чином, воно виступає в якостi пiдстави i критерiю для
розрiзнення належного i неналежного по самiй своїй природi, а
не в силу будь-якого волевстановленого припису.
I. Кант розрiзняє три правовi
категорiї:
перша - природне право, тобто
сукупнiсть моральних норм, або
принципи, продиктованi практичним Г. Гегель вживає поняття «право» в наступних
розумом; основних значеннях: право як свобода («iдея
друга - позитивне право, засноване права»), право як певний ступiнь i форма
на волi законодавця, яке повинно свободи («подiл права на абстрактне, мораль
вiдповiдати природному праву, i моральнiсть у сферi сiм’ї, громадянського
тобто вимогам категоричного суспiльства i держави»), право як закон
iмперативу, i плюс сила примусу; («позитивне право»).
третя - справедливiсть, тобто
сукупнiсть домагань iндивiда, не
забезпечених примусом.
РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ПРАВОВОЇ
КОНЦЕПЦIЇ: IСТОРIЯ ТА СУЧАСНIСТЬ

Природно-правова теорiя або теорiя природного права є

однiєю зi старiших та найпоширенiших правових доктрин, її
роль у формуваннi громадянського суспiльства та правової
держави є досить важливою.
ПОЗИТИВIЗМ ЯК ОДНА IЗ
СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦIЙ ПРАВА

Правовий позитивiзм є окремим напрямом

у фiлософiї права, за яким, право у
суспiльствi - це система норм, тобто
правил поведiнки, що прийнятi або
санкцiонованi авторитетним державним
органом.
По вiдношенню до правової iдеологiї у вiтчизнянiй фiлософiї права
домiнує констатацiя трьох основних рис правового позитивiзму:

1)ототожнення права i позитивного права, чи правопорядку, що

розумiється як система встановлених норм i iсторично сформованих
iнститутiв;
2)тенденцiя до абсолютизацiї державного суверенiтету, ототожнення
права з наказами держави;
3)прагнення дати цiннiсно-нейтральне поняття права, за яким дiючi
норми встановлюються законодавцем вiдповiдно до фактичного
критерiю.
IДЕЯ ГУМАНIСТИЧНОЇ СУТI ПРАВА

Наприкiнцi ХIХ - початку ХХ столiть багатьма правознавцями та

фiлософами права формулюється завдання надання правознавству
наукового характеру, тобто завдання створення науки про право.
Б. Кiстякiвський пiдкреслював, що для розвитку науки про право
велике значення має напрям, темп та iнтенсивнiсть
фiлософського мислення. Вiн подiляв думку I. Канта про те, що
визначення поняття i предмета права є складним, адже воно
належить до фiлософських понять. Тому, аналiзуючи працю I.
Канта «Критика чистого розуму», Б. Кiстякiвський зазначав, що
визначення права є фiлософським, в основу якого покладено
принцип свободи.
СОЦIОЛОГIЧНА КОНЦЕПЦIЯ ПРАВА

Оригiнальна соцiологiчна концепцiя права, яка має такi характернi риси:

1.Право розглядається як динамiчне суспiльне явище, частина культурного життя суспiльства.

2.Розмежовуються поняття «право i закон», акцент перемiщується з абстрактних i
«незмiнних» текстiв законiв у площину динамiчного розвитку й функцiонування права, його
реалiзацiю у суспiльних вiдносинах та юридичних рiшеннях.
3.Долається «самообмеженiсть» права чинними нормами та iсторичними традицiями шляхом
переорiєнтацiї права на iнтереси й потреби сучасного суспiльства з врахуванням тенденцiй
його розвитку.
4.Джерелами права визнаються: правовий прецедент, закон, нормативний договiр, право
юристiв (доктрина), правосвiдомiсть, а також потреби економiчного й суспiльного життя,
навики та звичаї, домiнуючi у той чи iнший час iнтелектуальнi течiї й моральнi iдеї.
5.Обов’язкова сила юридичних норм має такi пiдстави: законодавство, звичаєве право,
юридична дiяльнiсть i договiр.
РОЛЬ IНТУЇТИВНОГО ПРАВА ЯК СКЛАДОВОЇ
КОНЦЕПЦIЇ ПСИХОЛОГIЧНОЇ ШКОЛИ

Для розумiння народної правосвiдомостi надзвичайно важливi

iдеї Л. Петражицького - одного з найбiльш самобутнiх i
неповторних мислителiв у iсторiї вiтчизняного правознавства
(розквiт його творчостi припав на першi десятилiття XX ст.).
Його психологiчна теорiя права займає своє, унiкальне мiсце,
далеко вiд «магiстрального шляху» офiцiйної юридичної думки.
ВИСНОВКИ

Право - це iнститут, що розвивається, оскiльки розвивається саме суспiльство, а в наш час у

суспiльствi вiдбуваються великi змiни.

Iснують 2 основнi типи розумiння права - юридичний i легiстський.

Iснуючi типи праворозумiння охоплюють рiзноманiтнi концепцiї права, якi за спiльною

спрямованiстю в обґрунтуваннi сутностi права об’єднуються у вiдповiднi правовi школи.

Окрiм теорiй природної школи права, юридичний тип праворозумiння охоплює правовi концепцiї
iсторичної, психологiчної та соцiологiчної шкiл права, кожна з яких також визначає право як
явище надпозитивне (наддержавне), але тлумачить його зi своїх власних позицiй.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!