1.

Поняття принципів адміністративного права та їх значення для

належної організації та функціонування публічної адміністрації.
Найбільш яскраво природа галузі адміністративного права, її суспільне призначення та місце
в системі права проявляються у принципах цієї галузі. Під принципами адміністративного
права слід розуміти засадничі (основні) ідеї, положення, вимоги, що характеризують
зміст адміністративного права, відображають закономірності його розвитку та
визначають напрями та механізм адміністративно -правового регулювання суспільних
відносин.

Принципи адміністративного права однаковою мірою характеризують сутність і зміст як

самої галузі права, так і тих суспільних відносин, що є предметом регулювання цієї галузі.
Цілком слушна думка деяких дослідників про те, що вивчення принципів адміністративного
права дає відповідь на питання: що є головним у системі норм, які регламентують
адміністративно-правові відносини; що є постійним супутником цих відносин; без чого не
можуть існувати різні інститути адміністративного права.

Адміністративне право виконує свою регулятивну роль, керуючись основними принципами,

на базі яких здійснюється практична реалізація виконавчої влади компетентними органами
держави. При цьому основоположне значення мають ті з них, які закріплено в Конституції
України.

Визначальне значення у цьому сенсі має ст. 3 Конституції України, якою передбачено, що
утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Адміністративне право є одним з дієвих важелів, за допомогою якого держава втілює в життя
свою політику, регулятивно-охоронну роль у сфері управлінських відносин, забезпечує
пріоритетність особи, її прав, свобод та інтересів у житті суспільства.

Отже, визначити основні характерні риси адміністративного права неможливо без

відповідного розгляду питання про його принципи. Їх аналіз показує, на яких засадах
будується регулювання виконавчої діяльності Української держави, допомагає повніше
зрозуміти особливості і тенденції формування та функціонування адміністративного
законодавства України і його норм.
Основне значення принципів адміністративного права полягає в тому, що вони визначають
«юридичну долю», життєздатність, практичну організацію і реальне функціонування
виконавчої влади й управління. Кожен з принципів встановлює певні рамки та є
дороговказом для функціонування та діяльності публічної адміністрації. Наприклад,
принцип заснованості на законі говорить про те, що публічній адміністрації «дозволено
тільки те, що прямо передбачено законом», а принцип заборони свавілля забороняє такі дії
суб’єктам публічної адміністрації.

2. Система принципів адміністративного права. Загальні та спеціальні принципи

адміністративного права.

Серед принципів сучасного адміністративного права можна виділити загальні і спеціальні

принципи. Перші мають фундаментальне значення для всіеї галузі адміністративного права.
Як правило, вони знаходять свій конкретний прояв і деталізацію в принципах спеціальних,
тобто властивих окремим інститутам адміністративного права: принципах державної
служби; принципах адміністративної відповідальності; принципах адміністративного
судочинства та ін.

Загальні принципи закріплені в КУ, конкретизуються в законах та інших нормативно-

правових актах. До них належать:

o Принцип верховенства права- він є провідним принципом в адміністративному

праві. Принцип верховенства права є універсальною вимогою, насамперед до
держави, що у зв’язку з цим має братися до уваги її представниками як під час
правотворчої, так і під час правозастосовної діяльності. Інакше кажучи, формування
норм адміністративного права, а також їх застосування має здійснюватися за
обов’язкового дотримання принципу верховенства права. Принцип верховенства
права доцільно тлумачити як двоєдину вимогу щодо:
-визнання пріоритетності прав людини перед усіма іншими цін ностями
демократичної, соціальної, правової держави;
-підпорядкування діяльності усіх без винятку державних інститутів потребам
ефективної реалізацй та захисту прав людини.
3 огляду ж на потреби практичного застосування в адміністративно- правовому
регулюванні принципу верховенства права увага має бути привернута до двох
відносно самостійних аспектів конституційної фор- мули (ч. 3 ст. 3 Конституції):
«Утвердження та забезпечення прав і свобод людини е головним обов 'язком
держави».
o Принцип законності- його слід розглядати як необхідність додержання верховенства
вимог і положень Конституці та законів України в ході адміністративно-правового
регулювання суспільних відносин. Цей принцип не можна тлумачити односторонньо
тільки стосовно державних органів. Він стосусться також і громадян, які щоденно
стикаються з цими органами. Щодо них громадяни повинні бути лояльними,
добросовісно виконувати покладені на них правом обов'язки. Щодо посадових осіб
вона означає, що останні можуть діяти лише тоді, коли вони на це уповноважені, та
лише у визначених межах. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України. Законність передбачає також, що особа не може
зазнати покарання, якщо вона не порушила раніше ухвалених приписів права, що вже
набули чинності.
o Принцип рівності громадян перед законом дістає вияв у тому, що не може бути
жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних переконань,
соціального походження та іншими обставинами. Всі громадяни мають рівні права і
обов'язки в сфері адміністративно-правових відносин: право на державну службу, на
освіту, обов'язок відповідати за адміністративні правопорушення.
o Принцип демократизму нормотворчості і реалізації права дістає вияв у
можливості громадян як безпосередньо, так і через своїх представників, через різного
роду формування брати участь у формуванні правової політики, в управлінні
справами держави. Демократизм проявляється в розширенні повноважень органів
місцевого самоврядування. Його можна вважати формою забезпечення прав і свобод
громадян і одночасно методом управління і пошуку компромісу, поєднання свободи і
порядку в дотриманні прав і свобод громадян.
o Принцип взасмної відповідальності держави і людини означає, що дер жава і особа
пов'язані взаємно кореспондуючими правами і обов'язками. Порушення однією із
сторін своїх адміністративно-правових обов'язків тягне за собою юридичну
відповідальність. Крім того, держа-ва зобов'язана відшкодувати людині завдану їй
матеріальну і моральну шкоду (ст. 56 Конституції).
o Принцип гуманізму і справедливості у взасмовідносинах між державою і
людиною повинен пронизувати всі норми адміністративного права, які закріплюють
відносини між суспільством, державою і людиною. Він проявляється передусім у
вимозі шанобливого ставлення представників держави до людської гідності.

До спеціальних принципів відносять:

o Принцип державної служби- . через термін "принципи державної служби"

визначаються основні риси, суттєві характеристики, зміст і значення самої
державної служби. Принципи державної служби - це основоположні ідеї, настанови,
які виражають об'єктивні закономірності та визначають науково обґрунтовані
напрями реалізації компетенції, завдань іфункцій державної служби, повноваження
державних службовців.
o Принцип адміністративної відповідальності-адміністративна відповідальність -
це передбачене законодавством, примусове, з додержанням встановленої
процедури, застосування правомочним суб’єктом до осіб, які вчинили
адміністративні проступки заходів впливу, реалізація яких юридично визнана.
o Принцип адміністративного процесу- Принципами адміністративного
судочинства є основні вимоги щодо справедливого розгляду і вирішення
адміністративних справ.

3. Європейські принципи адміністративного права та їх нормативні

джерела.
Звертаючись до європейської юридичної літератури, варто відмітити, що європейські
принципи адміністративного права були сформульовані
наприкінці 80*х років ХХ століття. Зокрема, особливо відомою стала праця
Юргена Шварце «Euripaisches Verwaltungsrecht» (»Європейське адміністративне
право»), 1988 р. [3], у якій до принципів європейського адміністративного
права було віднесено:
— принцип законності (англ. – the principle of legality) – запозичений з французького
права у класичному розумінні поняття верховенства права, відповідно до якого
визнається зв’язаність адміністрації (виконавчої гілки влади) законом;
— можливість скасування (або відкликання) незаконного адміністративного
акта (англ. – the revocability of unlawful administrative action) та відповідність
цього принципу вимогам неприпустимості негативного впливу на права громадян,
реалізація яких була визнана або підтримана таким актом;
— принцип недискримінації (англ. – non*discrimination) – подібні справи не
будуть розглядатися по-різному, окрім випадків, коли наявні об’єктивно
обумовлені обставини для такої диференціації;
— юридична визначеність (англ. – legal certainty) – один із основних (фунда*
ментальних, засадничих) принципів ЄврАП, відповідно до якого всі суб’єкти права
повинні керуватися у своїх діях правовими приписами (нормами). Спеціальними
випадками застосування цього принципу є захист законних очікувань, заборона
зворотної дії норм, що встановлюють покарання, вимога до держави, установ та
організацій діяти добросовісно та з повагою до наданих прав і т. ін.;
— право на захист (фр. – droit de la defence) – запозичений з французької
мови термін, який означає право на захист, а також несе змістовне навантаження
концепцій природної справедливості (англ. – natural justice), чесності (англ.
– fairness) та, відповідно, американської концепції належної юридичної процедури
(англ. – due process);
— принцип пропорційності – запозичений з німецької концепції
Verhaltnismassigkeit, відповідно до якої в реалізації повноважень установ та
організацій мають використовуватися такі засоби, які відповідають цілям
отримання відповідного результату та які не повинні виходити за межі необхідного для
досягнення поставленого завдання (мети);
— принцип поваги до фундаментальних прав людини та громадянина (англ.
– respect for fundamental human rights) – відповідно до положень Європейської
Конвенції з прав людини та їх тлумачення Європейським судом з прав людини,
усталених конституційних традицій країн-членів ЄС, а також положень права
ЄС у цілому (включаючи проект Конституції ЄС);
— принцип субсидіарності (англ. – subsidiary) – рішення повинні прийматися на
найнижчих рівнях організації, забезпечувати ефективність запропонованих заходів,
що, у свою чергу, призводить до деволюції (передачі) владних
повноважень у середині ЄС з наднаціонального на національний рівень;
— принцип належного управління (англ. – good administration) – містить у
собі поєднання вимог щодо справедливого розгляду та використання найкращого
досвіду (методів) в управлінні.
— принцип прозорості (англ. – transparency) – розвинувся під впливом
Скандинавських принципів належного урядування, запозичений із вступом до ЄС
Швеції та Фінляндії у середині 1990*х років. В європейському праві переважно
вживається щодо доступу до офіційних документів, що містять у собі прийняті
рішення.
До згаданих принципів європейського адміністративного права органічно
додаються два принципи права ЄС:
— принцип застосування (англ. – applicability) – полягає в тому, що пряме
застосування положень права ЄС безпосередньо встановлює права та обов’язки
для тих, кого воно стосується, без потреби інкорпорації в будь-якій формі або
імплементації норм у національний правопорядок;
— принцип прямої дії (англ. – direct effect) – виявляється у здатності норми
права ЄС надавати права приватним особам, що, у свою чергу, підлягає захисту
в національних судах (проти їхньої власної держави або національних органів
державного управління).
У свою чергу, вивчення розуміння змісту поняття європейських принципів
адміністративного права в європейській доктрині праворозуміння показало, що
до загального обсягу даної категорії мають бути віднесені не тільки принципи
європейського адміністративного права, а й принципи Європейського адміністра*
тивного простору (ЄАП) як квінтесенція змісту європейських принципів адміні*
стративного права (вузьке розуміння).
Коротко відмітимо, що до принципів ЄАП належать такі групи: 1) юридична
визначеність (надійність та передбачуваність); 2) відкритість і прозорість;
3) відповідальність; 4) ефективність та результативність. Уявити взаємодію
цих принципів можна таким чином:
— до групи принципів «Юридична визначеність» належать: принцип пра*
вової держави; принцип верховенства права; принцип надійності; принцип пе*
редбачуваності; принцип зв’язаності адміністрації законом; принцип недиск*
римінації; принцип пропорційності; принцип доцільності (обґрунтованості);
принцип процедурної справедливості; принцип своєчасності; принцип профе*
сіоналізму тощо;
— до групи принципів «Відкритість і прозорість» слід віднести принаймні:
принцип відкритості на противагу секретності; принцип прозорості на протива*
гу дискретності; принцип виключності конфіденційного та секретного характе*
ру діяльності органів публічної влади; принцип набрання чинності тільки
після офіційного опублікування; принцип підлеглості публічних адміністрацій
зовнішньому контролю; принцип обов’язкового обґрунтування та наведення
підстав прийнятого рішення особі, чиї права або законні інтереси зачіпаються у
зв’язку із його прийняттям, тощо;
— до групи принципів «Відповідальність» у першу чергу належать: прин*
цип несення відповідальності органами публічної адміністрації; презумпція
вини органу публічної адміністрації у відносинах з громадянином; принцип
відшкодування шкоди органами публічної влади, заподіяної правам і законним
інтересам громадян та ін. осіб; принцип формалізованих процедур з метою
уникнення абстрактної відповідальності; принцип примату інтересів людини і
громадянина у відносинах з органами публічної влади тощо;
— до групи принципів «Ефективність і результативність» належать: прин*
цип ефективної адміністрації; принцип ефективного та результативного вико*
нання європейського законодавства та ін
Джерела європейського адміністративного права Основними нормативними
джерелами європейських принципів адміністративного права вважають: договори про
заснування ЄС та європейських співтовариств, Хартію основних прав ЄС, рішення
Європейського суду справедливості, законодавство ЄС, національне право, рішення
Європейського суду з прав людини та Європейський кодекс належної адміністративної
поведінки. До основних нормативних джерел принципів ЄАП окрім зазначених можна
віднести: Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи
до неї; конвенції, резолюції та рекомендації Ради Європи; міжнародні договори та
угоди, зокрема ті з них, що поширюються на інші держави, які не є членами ЄС;
загальні принципи права; рішення Європейської ради (копенгагенські та мадридські
критерії); а також документи інших європейських регіональних організацій.

4. Принцип верховенства права та критерії (вимоги) принципу

верховенства права.
З Рішення КСУ

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє

принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та
правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути
проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним
з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як
однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі,
традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим
культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що
відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала
відображення в Конституції України.

Особливостями принципу верховенства права є те, що:

 найвищою цінністю є Людина, її права і свободи, усі ж інші цінності, зокрема

держава і закон, є вторинними;
 законодавство і право не тотожні, нормативний акт, який порушує права і свободи
людини, є неправовим і не підлягає виконанню, його виконання є карним;

 законодавство, що відповідає теорії природного права, підлягає беззаперечному

виконанню, а невиконання є караним;

 принцип верховенства права визначає зміст і спрямованість діяльності держави,

зокрема суду та суб’єктів публічної адміністрації.

Значення принципу верховенства права в адміністративному праві полягає в тому,

що суб’єкти публічної адміністрації визнають право як найвищу цінність, що
забезпечує права і свободи приватних осіб та публічний інтерес суспільства

В Україні принцип верховенства права є конституційним, адже він закріплений у ст. 8

Конституції України, згідно якого в Україні визнається і діє принцип верховенства
права [4]. Відповідно до таких складників зазначеного принципу як законність і
заборона свавілля у ст. 19 Конституції України вказується, що органи державної влади
та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України [4]. У ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» зазначається, що
діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права,
законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної
відповідальності, відкритості та прозорості [5]. Відповідно до ст. 4 Закону України
«Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням таких
принципів: 1) верховенства права – забезпечення пріоритету прав і свобод людини та
громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст і спрямованість
діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2)
законності – обов’язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах
повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [6]. У ст. 6
Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліція у своїй діяльності
керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та
свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість
діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням
практики Європейського суду з прав людини [7].

Що стосується адміністративного судочинства, то відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України (КАСУ) основними засадами (принципами)
адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників
судового процесу перед законом і судом; 3) розумність строків розгляду справи судом
[8]. Згідно зі ст. 8 КАСУ не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового
процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,
статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками [8]. Тобто, це аспект заборони дискримінації та рівності
перед законом. У ст. 16 КАСУ закріплено положення про безоплатну правову
допомогу, що також є вимогою до верховенства права. Ці засади є складниками
принципу верховенства права.

Формальний аспект верховенства права висуває такі вимоги:

1) у суспільстві має взагалі існувати система права як сукупність норм (правил,
установлених для нескінченної кількості випадків певного виду і невідомої кількості
осіб певної категорії). Для реалізації цієї вимоги не є принциповим ані зміст подібних
норм (тобто у цьому випадку правила не оцінюються на їх відповідність принципам
справедливості, рівності, свободи і гуманізму), ані їх зовнішня форма (вони можуть
бути закріплені в законах, правових прецедентах, правових звичаях тощо);

2) ці норми права мають бути зрозумілими (чіткими, ясними і несперечливими). Слід

зауважити, що ідея верховенства права в принципі є сумісною з певним рівнем
невизначеності і суперечливості правил, оскільки вона враховує таку фундаментальну
особливість права, як його «відкрита структура» (Г. Харт)1 . Тому зміст норми права
часто-густо піддається уточненню (деталізації і конкретизації) у процесі її
застосування. Зрозуміло, що важливе значення тут мають правові позиції судових
органів, за допомогою яких долається подібна правова невизначеність. Головне, щоб
право не перетворилося в щось схоже на дельфійського оракула, який видавав
невизначені звуки і вимовляв темні слова, значення яких кожному належало тлумачити
як йому заманеться, за формулою «розумій, як бажаєш»2 .

Вимога зрозумілості стосується не лише окремих правових норм; вона обумовлює

стандарти щодо прозорості (транспарентності) всього правового порядку. Це зачіпає
низку фундаментальних правових проблем (наприклад, «нормативна інфляція»).
Правопорядок повинен пропонувати повне врегулювання суспільних відносин, не
допускаючи існування прогалин та ін.;

3) ці норми права повинні бути доступними (тобто оприлюдненими) і зазвичай не мати

зворотної дії. Такі вимоги є природними, враховуючи той факт, що неможливо
забезпечити додержання норм, які є невідомими. Сучасна правова система прагне
зробити доступними не лише нормативно-правові, але й індивідуально-правові акти і
акти офіційного тлумачення права. Тому вона запроваджує відповідні процедури
доведення їх до відома зацікавлених осіб;

4) право має бути розумно стабільним, а правотворчість послідовною. У правовій

системі повинен існувати оптимальний баланс між стабільністю і динамізмом.
Суб'єктам права необхідно надавати достатньо часу для того, щоб вони могли
пристосуватися до змін, викликаних прийняттям нового закону;

5) повинна існувати усталена практика реалізації норм права, яка підтримується

гарантією їх одноманітного застосування. Іншими словами, існує «узгодженість між
офіційними діями та проголошеною нормою» (Л. Фуллер). У правовій системі не має
бути жодних правових «оазисів», тобто зон, у яких теоретично чинне право на практиці
не є обов'язковим . Подібні зони підривають довіру до правових інститутів, а разом з
нею ідею верховенства права. Суб'єкти права мають бути впевнені в можливості
реалізації своїх прав і необхідності виконання правових обов'язків. Це переконання
повинне бути забезпечене функціонуванням судової системи, чиї рішення щодо
застосування закону є остаточними, обов'язковими і підлягають ефективному
виконанню

1. Що варто розуміти під поняттям «принципи адміністративного права»?

 Принципи слід розуміти як засадні (основні) ідеї, положення, вимоги, що
характеризують зміст адміністративного права, відображають
закономірності його розвитку і визначають напрями і механізми
адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.
Принципи адміністративного права вказують на основні риси, сутнісні
характеристики, зміст і призначення всієї галузі адміністративного права. Вони
випливають або з окремих правових норм, або формулюються на основі групи норм
даної галузі права і пов'язані з іншими принципами, що регулюють суспільну
поведінку людей.
Принципи адміністративного права однаковою мірою характеризують сутність і зміст
як самої галузі права, так і тих суспільних відносин, що є предметом регулювання цієї
галузі. Цілком слушна думка деяких дослідників про те, що вивчення принципів
адміністративного права дає відповідь на питання: що є головним у системі норм, які
регламентують адміністративно-правові відносини; що є постійним супутником цих
відносин; без чого не можуть існувати різні інститути адміністративного права.
Основне значення принципів адміністративного права полягає в тому, що вони
визначають “юридичну долю”, життєздатність, практичну організацію і реальне
функціонування виконавчої влади й управління.
2. Як співвідносяться "норма права" і "принцип права"?
Принципи адміністративного права займають щодо норм адміністративного права
панівне становище. Вони є свого роду меганормами, на підставі яких мають
розвиватися «звичайні» норми адміністративного права.
Також поширеною є думка тих вчених, які розмежовують принципи і норми права як
самостійні правові явища. Принцип дає уявлення про загальну спрямованість
суспільно необхідної поведінки і в цьому сенсі наділений особливою , властивою
лише принципам права нормативністю.
Також принципи права відбивають загальні закономірності, в той час як норми
становлять окреме правило поведінки, і спрямовані вони на врегулювання
конкретного виду відносин.
3. Яка роль принципів адміністративного права в механізмі
адміністративно-правового регулювання суспільних відносин?

Принципи адміністративного права визначають характер, зміст та

спрямованість механізму адміністративно-правового регулювання суспільних
відносин, природу зв`язків, які формуються в процесі цього регулювання та
займають провідну позицію в цьому механізмі.
4. Як співвідносяться принципи адміністративного права і принципи належного
урядування?
У європейській адміністративно- правовій доктрині принципи належного
врядування виступають підсистемою принципів адміністративного права.
Вони співвідносяться як ціле та частина.

Принципи адміністративного права нерозривно пов’язані та переплітаються з

принципами належного урядування, водночас не є повністю тотожними їм.
Ґрунтовною в контексті нашої теми є правова позиція, сформована ЄСПЛ у справі
«Rysovskyy v. Ukraine» від 20.10.2011, де, по суті, Суд встановив порушення положень
статей 6, 13, 1 Протоколу 1 Конвенції, розтлумачивши зміст концепції належного
врядування: органам публічної влади важливо дотримуватися цих принципів, які,
зокрема, передбачають, що, коли йдеться про питання загального інтересу, то вони
повинні діяти вчасно та в належний спосіб.
 Загалом до основних стандартів належного урядування відносять: належне
законодавство; законність; участь; прозорість процесу прийняття рішень;
доступ до інформації; належна адміністрація; належний персонал; належний
фінансовий та бюджетний менеджмент; ефективність; відповідальність та
нагляд.
Принципи державного управління – це засади, що відображають сутність і
реальність процесів державного управління, підпорядковуючись певним законам.
Принципи державного управління слід відмежовувати від принципів
адміністративного права. Основне значення принципів адміністративного права
полягає в тому, що вони визначають практичну організацію і реальне
функціонування виконавчої влади і управління. Принципи адміністративного права
зумовлені існуванням принципів функціонування виконавчої влади, держави,
державних органів і державного управління, яке здійснюється чисельними
суб’єктами права.
Тобто саме принципи державного управління детермінують виникнення та
існування принципів адміністративного права.

5. Що включає зміст принципу верховенства права?

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє
принцип верховенства права.
Принцип верховенства права — це фундаментальний правовий принцип і правова
доктрина, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути
покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за
порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом. Якщо коротко, то
Верховенство права – це панування права в суспільстві.
6. Як співвідноситься принцип законності і з принципом верховенства права?
Принцип законності є елементом принципу верховенства права.
Венеціанська Комісія у своєму висновку називає складові верховенства права. На першому
місці — законність, включно з прозорим демократичним процесом уведення в дію приписів
права.
З Рішення КСУ: Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна
система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати,
зокрема, в контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип
поділу державної влади, принцип народного суверенітету, принцип демократії, принцип
юридичної визначеності, принцип справедливого суду.
Якщо проаналізувати думки науковців, то вони визначають, що принцип
верховенства права є головним принципом правосуддя, який лежить в основі будь-
якого судочинства, а принцип законності виступає гарантом реалізації права.
7. Які ознаки характеризують принцип недискримінації?
Цей принцип гарантує однакове ставлення до людей, незалежно від
їхньої національності, статі, расової належності чи етнічного походження, релігії або
вірувань, фізичних вад, віку тощо.
У Законі України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні":

Законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає:

1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;

2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;

 3) повагу до гідності кожної людини;

4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Принцип рівності перед законом сприяє формуванню України як держави рівних
можливостей.

Завдання
1. Назвіть не менше трьох основних нормативних джерел принципів
адміністративного права.
- Конституція України.

- Законодавчі акти України:

- закони України;( «Про Національну поліцію»; « Про КабМін»)

- кодекси, положення, статути й інші кодифіковані акти управлінського

спрямування.( Кодекс адміністративного судочинства, Кодекс України про адмін.
Правопоруш)

2. Визначте, які принципи адміністративного права порушені у

наведених відносинах:
1. незаконна заборона мирного зібрання;

Демократизму, гуманізму, законності, пріоритету громадян у відносинах з

публічною адміністрацією, поваги до фундаментальних прав та свобод особи.

2. утворення органу виконавчої влади відповідно до Указу Президента України;

Законності, демократизму,

3. надання незаконних пільг та переваг симпатикам провладної політичної партії;

Гуманності, недискримінації, поваги до фундаментальних прав та свобод особи,

рівності.

4. пріоритет політичної доцільності над правами людини;

Пріоритету громадян у відносинах з публічною адміністрацією, поваги до

фундаментальних прав та свобод особи.

5. застосування методу катування в роботі правоохоронних органів

Гуманізму, поваги до фундаментальних прав та свобод особи.

3. Визначте правову основу перелічених принципів адміністративного

права
a)Верховенства права

•ч. 1 ст. 8 Конституції України (вУкраїні визнається і діє принцип верховенства права)
•преамбула Статуту Ради Європи що наголошує на «відданості» держав-членів «духовним та
моральним цінностям, що є спільною спадщиною їхніх народів та справжнім джерелом
свободи особи, політичної свободи і верховенства права – принципів, що становлять
підвалини кожної справжньої демократії»

•преамбула Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р.( «уряди
європейських країн … є однодумцями і мають спільну спадщину політичних традицій,
ідеалів, свободи та верховенства права»;)

•ч. 1 ст. 8 КАСУ(суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права,
відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями
та визначають зміст і спрямованість діяльності держави);

•ч. 1 ст. ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» » (діяльність Кабінету Міністрів України
ґрунтується на принципах верховенства права);

•ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну службу» (принципами державної служби є верховенство права)

b) Законності

-ст. 7 КАС;(велика стаття майжк вся про цей принцип)

-ст. 7 КУпАП (Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на

основі суворого додержання законності.;

- ч.2 ст.19 КУ; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.

-ч.1 ст.3 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»( 1. Діяльність Кабінету Міністрів України
ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності,
колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.)

c)Демократизму

ст.36-40 КУ(право на свободу об’єднання у політ. Партії та громад. Організації;право брати

участь в управлінні державними справами: право збиратись мирно;)

d)Гуманізму

Ст.28 КУСтаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що
принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим
дослідам.
e)Рівності громадян перед законом

Ст.8 КАСУ; 1. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Ст.21 КУ Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є
невідчужуваними та непорушними.;

Ст.24 КУГромадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
f) Взаємної відповідальності держави і людини

ст. 55-56 КУ(Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування

матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні
ними своїх повноважень.)

4. Проаналізуйте Рішення ЄСПЛ «Вєренцов проти України» та випишіть

принципи права, про порушення наголошено у цьому Рішенні ЄСПЛ

Національне законодавство:
Стаття 21 КУ
«Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є
невідчужуваними та непорушними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
ПРИНЦИП РІВНОСТІ ГРОМАДЯН ПЕРЕД ЗАКОНОМ; ПОВАГИ ДО
ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ОСОБИ
Стаття 39
«Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи
і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи
органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до
закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і
свобод інших людей.».
ПРИНЦИП ДЕМОКРАТИЗМУ
Стаття 92
«Виключно законами України визначаються:
(1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки
громадянина...».
ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ

+
- принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між суб’єктами
публічної адміністрації та об’єктами публічного управління. Він виявляється
передусім у вимозі шанобливого ставлення представників держави до людської
гідності.

- Належна публічна адміністрація ( передбачає певні вимоги до діяльності органів

адміністрації. Передбачає дотримання Публічної адміністрації всіх законів.)
Міжнародні документи

Принципи ОБСЄ
ЗАКОННІСТЬ
30. Будь-які обмеження, що накладаються, мають базуватися на положеннях основного
законодавства.
З Рішення суду: Суд зазначає, що відповідно до своєї усталеної практики, яка відображає принцип,
пов’язаний з належним відправленням правосуддя, рішення судів мають адекватно вказувати
підстави, на яких вони ґрунтуються.

5. 7 грудня 2017 року Верховною Радою України Закон України N- 2245-Vll

«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих
актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у
2018 році». Означеним Законом було ініційовано окремі зміни до статті 12
Податкового кодексу України (а саме: пункт підпункт 12.3.3 пункту 12.3
викладено у новій редакції та пункт 12.5 Кодексу доповнено абзацом другим),
які набрали чинності з 1 січня 2018 року. Фактично Законом №2245-VIII було
‹призупинено» на певний строк дію такого основоположного принципу як
стабільність (в аспекті встановлення місцевих податків та зборів). Це призвело
до того, що низка рішень місцевих рад про встановлення ставок податків були
ухвалені довільно, без дотримання передбачених ПК процедур. Практична
реалізація приписів Закону №2245-VIII виявила проблему правового характеру,
яка полягає в необхідності визначити, що має вищу юридичну силу: норма
права чи принцип права та чи може норма права обмежувати дію принципів
права? Підготуйте юридичну консультацію з окресленої проблематики.
Стаття 4 Податкового кодексу України закріплює основні принципи, засади податкового
законодавства України, серед яких визначають СТАБІЛЬНІСТЬ.

Стаття 4, підпункт 4.1.9. Податкового кодексу: стабільність - зміни до будь-яких елементів

податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового
бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх
ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

З Постанови Верховного Суду

ЄСПЛ у справі 41/74 Yvonne Van Duyn vs Home Office зазначає, що принцип юридичної
визначеності означає, що зацікавлені особи можуть покладатися на зобов`язання, взяті
державою, навіть коли вони закріплені в нормативному акті, який взагалі не має
автоматичної прямої дії. Якщо держава затвердила певну правову концепцію, якою в
описаному випадку є стабільність податкового законодавства, то вона чинить протиправно,
коли відступає від заявленої поведінки або політики, оскільки погодження такої політики
(поведінки) дало підстави для виникнення обґрунтованих очікувань в осіб щодо її
дотримання державою чи органом публічної влади.
З окремої думки суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

Як встановив Конституційний Суд України у Рішенні від 27.02.2018 №1-рп/2018, принцип

правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності
правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного
правового становища людини.

Оскільки розумний проміжок часу, згідно рішення Конституційного Суду України від
23.05.2018 №5-р/2018, для адаптації платників податків до змін податкового
законодавства визначається вимогами принципу стабільності у Податковому кодексі
України, даний принцип має основоположне значення та загальнорегулятивну дію для
прийняття та оприлюднення нормативно-правових актів про встановлення місцевих
податків і зборів та внесення змін до їх елементів.

З вищевказаного можна зробити висновок, що принципи права є основоположними, тим, на

чому базуються норми права, норма права не може обмежувати дію принципу права.

+ мооооже оце ше додати, якшо шо вдруг

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних

принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії
в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після
набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності
суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у
громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене
прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є
Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

З цього також можна зробити висновок, що принципи мають вищу юридичну силу.