Тема

Система права та система законодавства

1. Поняття та риси системи права, її елементи.
2. Поняття та характеристика норми права як елементу системи права.
3. Поняття та характеристика інституту права як елементу системи права.
Різновиди інститутів права.
4. Поняття та характеристика галузі права як елементу системи права.
Різновиди галузей права.
5. Поняття та ознаки публічного права.
6. Поняття та ознаки приватного права.
7. Поняття системи законодавства.
8. Функціональна та державно-організаційна структури законодавства.
Горизонтальна та вертикальна структури законодавства.
9. Співвідношення системи права та системи законодавства.

Поняття та риси системи права, її елементи.

Система права являє собою внутрішню структуру права, що

виявляється в єдності та узгодженості норм, які її складають, та одночасної їх
диференціації на складові елементи системи - інститути (субінститути) і
галузі (підгалузі) в залежності від предмету та методу правового
регулювання.
Характеризуючи категоріальність «системи права» доцільно наголосити
на її ознаках, а саме:
 первинним елементом системи права є правова норма, що разом з
іншими нормами об'єднується в інститути, підгалузі та галузі у відповідності
до предмету та методу регулювання;

1
  норми права мають взаємоузгоджений характер, що зумовлюється
відсутністю протиріч між приписами та заснованістю права на єдиних
принципах;
 система права відповідає об'єктивним умовам розвитку суспільства,
оскільки засновується на відображенні соціально-економічних, політичних,
національних, релігійних, історичних і культурних факторів, що діють в
межах всього суспільства;
 система права залежить від рівня розвитку суспільства і не може
створюватися лише за бажанням окремих суб'єктів;
 система права має диференційований характер, що зумовлює поділ
норм на більш значні елементи (галузі та інститути), що засновуються на
різноманітності суспільних відносин, які регулюються за допомогою права.
 система права характеризується рисами цілісності та стабільності.

Структура системи права

Класичним підходом до характеристики системи права є її

структуризація на три елементи: норма права, інститут права, галузь
права.
Основу системи права складає правова норма як правило поведінки, що
визначає правове положення суб'єктів, коло суб'єктів, різновиди відносин, що
регулюються правом, та межі правового впливу держави на суспільні
відносини. В процесі регулювання суспільних відносин норми права
об'єднуються в більш широкі утворення, які і складають елементи системи
права.
Наступним елементом системи права є інститут права, що складається з
норм права та націлений на регулювання певного аспекту різновиду
суспільних відносин в межах окремої галузі або підгалузі.

2
 Правовий інститут класифікують за наступними основними критеріями:
1. В залежності від характеру регулювання суспільних відносин
інститути права поділяють на:
а) матеріальні, що вміщують норми, які визначають зміст суб'єктивних
права та юридичних обов'язків (інститут спадкування);
б) процесуальні, що визначають порядок реалізації матеріальних норм
(інститут позовного провадження у цивільному процесуальному праві).
2. В залежності від особливості суспільних відносин інститути права
поділяються на:
а) інститути приватного права, тобто система норм права, які
регламентують суспільні відносини, одним із суб’єктів яких є фізична або
юридична особа;
б) інститути публічного права, тобто система норм права, які
регулюють суспільні відносини за участю суб’єктів державної влади та
місцевого самоврядування
3. За сферою поширення інститути права поділяються на:
а) галузеві, що об'єднують в собі норми однієї галузі права (інститут
шлюбу об'єднує в собі норми сімейного права);
б) міжгалузеві, що об'єднують норми декількох галузей права (інститут
референдуму, що об'єднує в собі норми конституційного, адміністративного
та кримінального права).
4. В залежності від складу інститути права поділяються на:
а) прості, що об’єднують в собі норми однієї галузі права (інститут
шлюбу, що об’єднує норми сімейного права);
б) складні, що складаються з норм права та окремих простих інститутів
(інститут часу відпочинку в трудовому праві, що включає в себе такі прости
інститути права як інститут щорічної основної відпустки, інститут щорічної
додаткової відпустки, інститути вихідного та святкового дня тощо).

3
 5. За функціональним призначенням інститути права поділяються на:
а) регулятивні, що встановлюють позитивне регулювання, надаючи
можливість реалізовувати інтереси суб'єктів (інститут договору в цивільному
праві);
б) охоронні, що надають можливість реалізовувати санкції правових
норм (інститут кримінальної відповідальності);
в) функціональні (процесуальні), що мають особливе функціональне
призначення та виконують певну допоміжну роль по відношенню до інших
галузевих інститутів (інститут заходів процесуального примусу в цивільному
процесуальному праві).
Найбільш значним елементом системи права, що забезпечує процес
правового регулювання, є галузь права. Галузь права характеризується
наступними ознаками:
- складається з норм та інститутів права;
- здійснює правове регулювання певної сфери суспільних відносин;
- має об’єктивний характер виникнення, формування та
функціонування, що зумовлено особливостями розвитку суспільства та
окремої сфери суспільних відносин;
- зумовлена особливостями предмету та методу правового
регулювання, а також специфікою суб’єктів суспільних відносин;
- комплекс галузей права складають систему права;
- формальним виразом галузі права є галузь законодавства.
Таким чином, галузь права – це елемент системи права, що
складається із сукупності правових норм та інститутів права, які
регулюють певну сферу суспільних відносин.
В юридичній літературі досить дискусійним є питання щодо критеріїв
виокремлення галузей, підгалузей та інститутів права. Найпоширенішим

4
підходом до виокремлення самостійності галузі, підгалузі або інституту права
є наявність предмету та методу правового регулювання.
Предмет правового регулювання – це сукупність суспільних відносин,
що підлягають правовому регулюванню та можуть бути узагальнені на окремі
види або сфери.
Метод правового регулювання – це сукупність способів, прийомів та
засобів правового впливу на суспільні відносини.

Поняття, ознаки та характеристика публічного і приватного права

Публічне право - це сукупність галузей та інститутів, що регулюють

державні та міждержавні відносини. До сфери публічного права належать:
конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, фінансове
право, кримінально-процесуальне право, міжнародно-публічне право.
Приватне право - це підсистема права, що регламентує майнові
відносини, а також особисті немайнові, що пов'язані з особистістю суб'єктів.
До приватного права належать такі галузі права: цивільне права, сімейне
право, авторське право, трудове право, житлове право, цивільно-
процесуальне право, міжнародне приватне право.
До спільних ознак приватного та публічного права належать наступні:
а) націлені на регламентацію суспільних відносин з метою їх
впорядкування і забезпечення розвитку суспільства;
б) зумовлені певним інтересом, що випливає від потреб суб’єктів
суспільних відносин (інтерес держави, інтерес громадянина, інтерес
громадської організації тощо);
в) складаються з сукупності норм права, інститутів права та галузей і
підгалузей права;
г) є елементами системи права;

5
 д) є результатом правотворчості;
є) встановлюються та охороняються державою.
Відмінні ознаки приватного та публічного права можливо подати у
вигляді наступної таблиці:
Приватне право Публічне право
Природою є необхідність Природою є необхідність
забезпечення потреб та інтересів, що забезпечення потреб та інтересів
мають приватний і корпоративний держави, а також умов взаємодії між
характер державою та приватними суб’єктами
Перевагу має диспозитивний метод Перевагу має імперативний метод
правового регулювання правового регулювання
Сторонами відносин, що Сторонами відносин, що
регламентуються приватним правом, регламентуються публічним правом,
є фізичні та юридичні особи є держава, фізичні особи, юридичні
особи
Передбачає регулювання відносин Відображає публічний
між суб’єктами на засадах рівності державницький інтерес та забезпечує
реалізацію
Надає можливість використання Регулює відносини між державними
договірної форми відносин органами або між приватними
суб'єктами і державою

Як правило, складається з норм, що Як правило, складається з норм

націлені на встановлення загального характеру, що
суб’єктивного права та забезпечення розраховані на субординацію
координаційних відносин між суб'єктів суспільних відносин
суб’єктами

6
Предметом регулювання є статус Предметом регулювання є сфера
суб'єктів, сфера договірних публічних відносин, державної
відносин, сфера власності та влади, діяльність апарату держави,
спадкування питання державної служби,
адміністративні відносини та
діяльність держави як суб'єкта
міжнародного права

СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
Система законодавства - це єдиний за своєю соціальною спрямованістю і
призначенню комплекс всіх діючих нормативних правових актів держави,
розділяється на складові частини (галузі) в залежності від характеру
регульованих відносин у різних сферах життя, а також від місця органів, що
приймають нормативні акти, в загальній ієрархічній системі органів держави.
Система законодавства являє собою результат цілеспрямованої діяльності
законодавця, формування їм усього масиву нормативних актів. На відміну від
системи права, що має об'єктивний характер, на її формування значний вплив
робить суб'єктивний фактор, обумовлений потребами юридичної практики,
динамікою розвитку суспільного життя.
Систему законодавства можна розділяти на окремі частини:
Горизонтальна (галузева) структура система законодавства 
Вона обумовлена предметом правового регулювання, специфікою
регульованих відносин і визначається двома критеріями: системою права і
системою галузей державного управління.
Вертикальна (ієрархічна) структура система законодавства 
В її основі лежить поділ нормативних актів залежно від їх юридичної сили. За
цими критеріями весь діючий нормативно-правовий масив поділяється на:
-Конституція України, що має найвищу юридичну силу; Міжнародно-правові
акти, згода на обов’язковість яких надана ВРУ та є частиною національного
законодавства України;
- закони, що приймаються ВРУ як єдиним органом законодавчої влади в
Україні або безпосередньо народом;

7
- підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента України, що
видаються на основі Конституції; постанови КМУ, що видаються на основі
КУ, законів та указів Президента); акти центральних органів виконавчої
влади, акти інших овв; акти місцевих органів виконавчої влади;
- нормативно-правові акти ОМС;
- локальні нпа
В залежності від форми державного устрою також виокремлюють:
Федеративно-територіальна структуру система законодавства 
Вона пов’язується із розподілом правотворчих повноважень між
федеральними органами і органами суб'єктів федерації, а також органами
місцевого самоврядування. На цих підставах законодавство федерації
підрозділяється на:

а) федеративне законодавство - Конституція федерації, федеральні

закони, укази Президента, постанови Уряду, акти федеральних органів
виконавчої влади;

б) законодавство суб'єктів федерації - конституції суб’єктів

федерації, їх статути та інші нпа.

Система права Система законодавства

Встановлює та визначає Характеризує зовнішню форму
змістовне наповнення права права (зовнішня структура права)
(внутрішнє наповнення права)
Відображає структуру права Відображає структуру
законодавства
Має горизонтальну (сферичну) Має горизонтальну (галузеву),
структуру вертикальну (ієрархічну)
структуру
Первинним елементом є норма Первинним елементом є
права нормативно-правовий акт
Має об’єктивний характер Має суб’єктивний характер
Виступає як первинна ланка Виступає як вторинна ланка

8
щодо системи законодавства щодо системи права оскільки на
ній базується