Практичні завдання

 Класифікація конституційно-правових норм

Конституційно-правова норма – це загальнообов‘язкове правило
поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони
та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі
конституційного права.
Від інших видів правових норм вони відрізняються:
а) змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин –
відносини народовладдя;
б) установчим характером, оскільки вони встановлюють порядок
створення правових норм, обов‘язковий для всіх інших галузей права;
в) вищою юридичною силою щодо інших правових норм;
г) особливостями структури (для них, як правило, не характерна
тричленна структура – гіпотеза, диспозиція та санкція).
До характерних ознак конституційно-правових норм необхідно
віднести такі:
найбільшу стабільність у порівнянні з нормами інших галузей права;
підвищений рівень охорони з боку держави;
прямий характер їх дії;
особливий механізм реалізації.
Конституційно-правові норми класифікують за різними ознаками.
Найпоширенішою є класифікація конституційно-правових норм за їх
змістом, який розкривається перш за все через предмет правового
регулювання, уявлення про який дає система (зміст) Конституції
України. Залежно від змісту конституційно-правові норми поділяють на
матеріальні та процесуальні.
Матеріальні норми права виражають зміст діяльності державних
органів, визначаючи їх правовий статус, а процесуальні норми
закріплюють порядок, способи, методи здійснення цієї діяльності
шляхом встановлення конкретних організаційно-правових
(процесуальних) форм реалізації матеріальних норм права.
Матеріальні норми відповідають на запитання «що робити?», а
процесуальні – «як робити?»; взаємозв‘язок між ними – це зв‘язок
змісту та форми.
 Розрізняють також регулятивні та охоронні конституційно-правові
норми. Регулятивні норми можуть бути зобов’язальними (які
встановлюють обов‘язок особи вчинити певні позитивні дії),
заборонними (які зобов‘язують утримуватися від учинення тих чи інших
дій) та уповноважуючими (які дають права на застосування тих чи
інших позитивних дій).
За мірою визначеності конституційно-правові норми бувають:
абсолютно визначеними, імперативними, які передбачають лише
чітко визначений варіант поведінки; відносно визначеними, які
передбачають певну свободу вибору.
 Класифікація конституційно-правових інститутів.
Інститут конституційного права – це відносно самостійна сукупність
конституційно-правових норм, що регулюють певне коло однорідних
суспільних відносин. Це – головна складова галузі конституційного
права.
Система галузі конституційного права України складається з
найважливіших конституційно-правових інститутів, які можна поділити
на:
- загальні (складні), до них належать інститути: основ правового статусу
людини і громадянина; безпосередньої демократії; основ організації і
функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування
тощо;
- головні, котрі входять до складу загальних (наприклад, до складу
загального інституту безпосередньої демократії входять такі головні:
інститут виборів, інститут референдуму, інститут інших засобів
безпосередньої демократії);
- початкові (інститут депутатського запиту, інститут імпічменту
Президента України тощо).
Можна запропонувати й іншу класифікацію інститутів конституційного
права залежно від відносин, що закріплені у джерелах конституційного
права:
І. Інститут народовладдя:
1) безпосереднє народовладдя (пряма демократія);
2) представницьке народовладдя (через обраних представників
народу);
3) місцеве самоврядування.
II. Інститут конституційного оформлення народовладдя:
 1) конституційний лад;
2) юридична конституція;
3) конституційні закони;
4) конституційна законність;
5) конституційні звичаї, традиції.
III. Інститут правового статусу людини та громадянина:
1) громадянство (постійний зв‘язок особи й держави);
2) система основних прав і свобод людини та громадянина;
3) гарантії основних прав і свобод.
IV. Інститут державного будівництва:
1) форма держави;
2) територіальна організація України;
3) механізм держави.
 Конституційно-правові відносини: поняття та елементи.
Конституційно-правові відносини – це суспільні відносини,
врегульовані конституційно-правовими нормами, суб‘єкти цих
відносин наділяються взаємними правами та обов‘язками згідно з
приписами конституційно-правових норм.
Елементами конституційно-правових відносин є:
1) суб'єкти;
2) об'єкти;
3) зміст;
4) юридичні факти.
 Форми конституційного права України як галузі права.
 Джерела конституційного права України як науки.

Джерела науки конституційного права становлять:

а) нормативно-правові акти;

б) праці вітчизняних і закордонних учених;

в) конституційно-правова практика тощо.