Система права

Хомин Захарій (пр-11)

Поняття "система права" дає змогу
розкрити питання про структурні
елементи права та їхні взаємозв'язки,
що утворюють нову інтегративну якість,
дозволяють забезпечити цілісність
права, продемонструвати, що його зміст
є належним чином організованим і
внутрішньо узгодженим.
Система права – це інтегрована
принципами права, зумовлена
сполученням приватних і публічних
інтересів сукупність правових норм,
внутрішня організація якої
характеризується їх єдністю,
узгодженістю, диференціацією та
групуванням у відносно самостійні
структурні утворення.
Поширеним є розуміння системи права як такої його
внутрішньої структури, яка виражає узгодженість і єдність
юридичних норм та їх об'єднання у галузі, підгалузі та
інститути відповідно до предмета і методу правового
регулювання. До чинників побудови системи права, які
втілюють вияви його сутності, слід додати:
принципи права, які є основою, вихідними засадами
правового регулювання, визначають зміст норм, їх
узгодженість і логіку побудови права;
інтереси окремих осіб і загальнозначущі потреби в
раціональній правовій організації життєдіяльності
суспільства. Вони визначають у структурі права
приватноправові і публічно-правові компоненти.
Таким чином, предмет і метод, принципи та інтереси є
універсальними чинниками структурування
системи права.
Головні властивості системи права відбиті у
таких засадах її побудови:

Єдність, яка зумовлена тим, що право грунтується

на основоположних принципах свободи, рівності,
справедливості та гуманізму. Норми, що суперечать
цим принципам, не мають правового змісту й
визнаються нечинними в установленому порядку.
Єдність принципів і норм права забезпечує баланс
соціальних інтересів, зумовлює однакове ставлення до
них з боку громадянського суспільства і держави.

Узгодженість, що полягає, зокрема, у наявності

субординаційних і координаційних зв'язків між її
структурними утвореннями (нормами, інститутами,
галузями права, підсистемами права), неможливості їх
дії ізольовано одне від одного, доповненні і
конкретизації загальних норм спеціальними.
Узгодженість забезпечується функціонуванням
механізмів моніторингу, експертиз, попередження,
подолання та усунення колізій і прогалин у праві.
Диференціація та інтеграція. Диференціація – це поділ
права на відносно самостійні структурні елементи, що
зумовлений виконанням правом функції регулювання
різноманітних за змістом суспільних відносин. Такий поділ є
логічним підґрунтям подальшої інтеграції елементів системи
права за схемою норми права (регулюють типові суспільні
відносини) → правові інститути (об'єднують норми, які
регулюють відносини певного виду) → підгалузі
права (об'єднують норми, які регулюють відносини декількох
видів) → галузі права (об'єднують норми, які регулюють
відносини певного роду) → підсистеми
права (приватноправова і публічно-правова, матеріально-
правова і процесуально-правова, регулятивно-правова та
охоронно- правова).

Об'єктивність і суб'єктивність. Об'єктивність означає,
що система права утворюється не внаслідок довільного
розсуду суб'єкта законотворення, а є юридичним
відображенням системи суспільних відносин. Водночас
система права формується під впливом суб'єктивного
чинника – волі законодавця, правових доктрин,
усвідомлених і сприйнятих суспільством ідей щодо
справедливого регулювання відносин тощо.
Стабільність і динамізм. Стабільність виявляється в збереженні
системою права її здатності ефективно регулювати суспільні
відносини в умовах соціального розвитку. Разом з тим система права
не є завершеною: під впливом численних зовнішніх і внутрішніх
чинників суспільного розвитку вона постійно змінюється через дію
соціального механізму її оновлення, зберігаючи при цьому власну
структуру.
Лише суттєві зміни в суспільстві можуть істотно вплинути на
структурну будову права. Зміна співвідношення пріоритетів і
цінностей у суспільстві, поява нових моделей соціально значущих
відносин (ринкових, інформаційних, екологічних та ін.) зумовлюють
перебудову системи права на основі оновлених принципів і
стимулюють появу структурованих утворень (космічне, медичне,
екологічне, комерційне, соціальне, інформаційне право та ін.).
Стабільність у праві підтримується його принципами і структурою, а
динамізм – своєчасними якісними і кількісними змінами його змісту,
оновленням правових норм, які уможливлюють дієздатність права,
його гнучкість. Стабільність і динамізм системи права у взаємодії
забезпечують її стійкість.
Система права потребує визначення її структури, виокремлення
критеріїв, за якими вона будується, пояснення, з яких структурних
елементів вона складається. Поділ системи права на структурні
елементи традиційно розглядається з урахуванням таких головних
критеріїв, як предмет і метод правового регулювання суспільних
відносин.
Структура права є відображенням внутрішньої
будови права і зв'язків між його елементами. Вона
передбачає визначення її первинного елемента –
правової норми, врахування предмета правового
регулювання, що в сукупності з методом, а також
принципами та інтересами об'єднує ці норми в основні
групи – інститути права, підгалузі права, галузі права,
підсистеми права.
Отже, систему права складають такі елементи.
•1. Норма права – первинний структурний елемент системи права,
спрямований на регулювання типових суспільних відносин.
Узгодженість, взаємопов'язаність, поділ і групування правових норм
у системі права зумовлені, з одного боку, структурою предмета
регулювання (суспільними відносинами), а з другого – прагненням
суб'єкта (законодавця) ефективно врегулювати ці відносини
правовими засобами.
•2. Інститут права – відокремлена група норм права, які
регулюють суспільні відносини певного виду (наприклад, інститут
реєстрації кандидатів у народні депутати у виборчому праві, інститут
заповіту в спадковому праві).
•3. Підгалузь права – об'єднання взаємопов'язаних інститутів, що
формується в межах однієї галузі права (виборче право в межах
конституційного права, спадкове право в межах цивільного права).
•4. Галузь права – відокремлена сукупність норм права,
спрямована на регулювання сфери однорідних суспільних відносин
відповідними методами (наприклад, конституційне право, цивільне
право).
•5. Підсистема права – інтегрована принципами, завданнями і
функціями, зумовлена характером інтересів сукупність інститутів і
галузей права, які регулюють комплекс суспільних відносин за
допомогою подібних методів правового регулювання. Такими
підсистемами права є приватне і публічне право, процесуальне і
матеріальне право, регулятивне та охоронне право.
Дякую за увагу!
Хомин Захарій (Пр-11)