ТЕМА 1.

Конституційне право як основа

національного права

К.ю.н., доцент Ляшенко Р.Д.

 ПЛАН
1. Поняття та предмет конституційного
права
2. Принципи конституційного права.
3. Система конституційного права.
4. Інститути конституційного права.
5. Конституційно-правові норми, їх
особливості та види.
1.Поняття та предмет конституційного права

• Предметом правового регулювання конституційного

права України є суспільні відносини, які виникають і
діють в процесі здійснення влади народом України.
• Предмет конституційного права опосередковує
собою чотири групи (блоки) суспільних відносин.
• 1. Відносини, які складають основоположні засади
народовладдя, суверенітету народу.
• Суверенітет народу – це природне право народу
бути верховним і повновладним на своїй території.
• Суверенітет буває потенційним і реальним.
• 2. Відносини, які визначають устрій держави як організації влади
народу і для народу.
• Влада – необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що
відбуваються в ньому, в тому числі за рахунок авторитарних методів, які
передбачають можливість нав’язування волі суб’єкта влади, застосування в
разі потреби примусу.
• 3. Відносини, які опосередковують основоположні засади
функціонування держави.
• Головними з них є гуманізм, демократизм, розподіл влад, виразом якого є
механізм противаг, взаємного контролю гілок влади, їх врівноваженості.
• 4. Відносини, що визначають характер зв’язків між державою і
конкретною особою. Це:
• а) відносини громадянства, під якими, звичайно, розуміють постійний
правовий зв’язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й
покладає певні обов’язки;
• б) відносини фундаментальних прав громадян України: економічних,
політичних, соціальних, культурних, екологічних тощо;
• в) відносини гарантій реалізації прав і свобод;
• г) відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед
особою і навпаки.
• Конституційне право — провідна галузь права України, що
являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і
регулюють су­спільні відносини, що забезпечують
організаційну і функціональну сутність суспільства як
цілісної соціальної системи, основи конститу­ційного ладу
України, статус людини і громадянина, територіальний
устрій держави, форми безпосередньої демократії,
систему органів державної влади й місцевого
самоврядування.
• Допоміжним, але досить вагомим критерієм, за яким
конституцій­не право України вирізняється серед інших
галузей, є метод правового регулювання. Йдеться про
сукупність способів і засобів правового впливу на суспільні
відносини. Головний метод конституційно-правового
регулювання — владно-імперативний, який базується на
владі й підпорядкуванні. Поряд із ним застосовується і
диспозитивний метод регулювання суспільних відносин.
 Принципи конституційного права

• Принципи конституційного права (з фр.

princeps, від лат. рrinsipium - початок,
основа) - це керівні засади, ідеї ідеали, які
визначають сутність, зміст, спрямованість і
форми конституційно-правового
регулювання.
• Принципи конституційного права умовно
можна поділити на загальні та спеціальні.
• Загальні принципи конституційного права - це найбільш
узагальнені керівні засади, ідеї, а іноді й завдання цієї галузі
права. До загальних принципів конституційного права слід
відносити принципи публічності, пріоритетності,
універсальності, демократизму, активної дієвості, науковості,
наступності, системності, програмності та ін. Спеціальні
принципи конституційного права - це керівні засади, ідеї, що
виражають сутність і зміст окремих основних інститутів цієї
галузі права. Ці принципи розвивають і деталізують загальні
принципи конституційного права України, спрямовують їх на
конкретні групи суспільних відносин.
• Принципи конституційного права також можна класифікувати
на принципи природного і позитивного конституційного
права; принципи об'єктивного і суб'єктивного конституційного
права; принципи національного і наднаціонального
(наприклад, європейського) конституційного права тощо.
 Система конституційного права

Система галузі конституційного права України тісно пов'язана зі структурою Конституції

України. Але між ними є й відмінності, оскільки система галузі охоплює всю сукупність
державно-правових норм, система Конституції України — лише частину цих норм, що
виявля­ються в основному джерелі права України — Конституції України.
Конституційне право України орієнтовано на інші пріоритети, тому розташування його
інститутів повинно мати принципово новий вигляд:
• основи конституційного ладу України;
• права, свободи й обов’язки людини і громадянина;
• форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми та ін.;
• Законодавча влада;
• Президентаризм;
• Виконавча влада;
• Правосуддя;
• Конституційна юрисдикція;
• Територіальний устрій;
• Муніципальна влада.
Така й система Конституції України – основного джерела конституційного права
України.
 Інститути конституційного права

Інститут права – це сукупність норм права, які регулюють певне

коло однорідних, однопорядкових відносин і утворюють
однорідну групу у межах галузі/галузей права.
Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють систему, яка
є основою Конституції.
Інститути розташовані в певному порядку, належним чином
включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих
інститутів дає зміст Конституції.
Це – інститут загальних засад конституційного ладу, інститут прав і
свобод людини та громадянина, інститут прямого народовладдя,
інститути законодавчої, виконавчої та судової влади, інститут
територіального устрою, інститут місцевого самоврядування,
інститут, що визначає порядок змін і доповнень Конституції.
• Можна запропонувати й іншу класифікацію конституційних інститутів залежно
від відносин, які вони закріплюють у джерелах конституційного права.
• І. Інститут народовладдя, який включає:
• безпосереднє народовладдя (пряма демократія);
• представницьке народовладдя (здійснюється через обраних представників
народу);
• місцеве самоврядування.
• ІІ. Інститут конституційного оформлення народовладдя:
• конституційний лад;
• конституційні закони;
• конституційна законність;
• конституційні звичаї, традиції.
• ІІІ. Інститут правового статусу людини і громадянина:
• громадянство (постійний зв’язок особи і держави);
• система основних прав і свобод людини та громадянина;
• гарантії основних прав і свобод.
• ІV. Інститут державотворення:
• форма держави;
• територіальна організація держави;
• механізм держави.
Конституційно-правові норми, їх особливості та види

Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які

визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин.
Найбільш поширеною є класифікація конституційно-правових норм за їх змістом.
• Перша група – це норми, які визначають основні засади конституційного ладу.
• Друга група – це норми, які закріплюють основні конституційні права і свободи людини і
громадянина
• Третя група – норми, які закріплюють народне волевиявлення (вибори, референдуми)
та інші форми безпосередньої демократії.
• Четверта група – норми, які закріплюють організацію публічної влади: законодавчої,
виконавчої, судової, муніципальної, статус Президента тощо.
• П’ята група – норми, які закріплюють державний (територіальний) устрій, зокрема його
визначальні принципи, систему адміністративно-територіального поділу, статус
Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.
В залежності від змісту, норми конституційного права поділяються на матеріальні і
процесуальні.
Процесуальні норми є складовою частиною практично всіх інститутів конституційного права
України. В цьому їх функціональне призначення: обслуговувати інститут, забезпечувати
реалізацію його норм.
Розрізняють насамперед регулятивні та охоронні норми.
Регулятивні норми можуть бути зобов’язуючими, забороняючими та
уповноважуючими.
• Зобов’язуючі – це такі юридичні норми, які встановлюють обов’язок особи
вчинити певні позитивні дії.
• Забороняючі – передбачають утримування від дій, які спрямовані на будь-
яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих
переваг громадян за расовими і національними ознаками, так само, як і
всяку проповідь расової або національної винятковості, ворожнечі або
зневаги.
• Уповноважуючі конституційно-правові норми встановлюють суб’єктивні
права з позитивним наповненням, тобто права на здійснення тих чи інших
позитивних дій.
Серед конституційних норм немало спеціалізованих норм: загальних,
дефінітивних, норм-принципів, установчих, гарантуючих, оперативних,
колізійних та інших.
За сферою дії норми бувають загальні і локальні; за тривалістю дії – постійні й
тимчасові. Їх можна класифікувати також за органами що видають нормативні
акти, можна розрізняти норми, видані Верховною Радою України, Президентом
України, місцевою радою або іншим органом місцевого самоврядування тощо