Правознавство

тема Право як соціальна

система
1. Поняття й ознаки права
2.Функції і принципи права
3. Система права і її структура
4. Джерела права
5. Правові системи світу
1. У юридичному змісті термін «право»вживається
як в об’єктивному , так і в суб’єктивному
значенні.
Об’єктивне право – це система діючих правових
норм, втілених у різних джерелах і незалежних від
індивіда.
Суб’єктивне право – це визначена об’єктивним
правом міра можливої поведінки особи.
Об’єктивне і суб’єктивне право тісно
взаємопов’язані, суб’єктивні права особи
виникають на підставі об’єктивного права, яке
регулює суспільні відносини.
Право – це система норм загальних
правил поведінки, які встановлені або
санкціоновані державою, виражають
волю певного класу або всього
суспільства в цілому в його прагненні до
свободи, рівності і справедливості, яке
регулює суспільні відносини з метою
створення найбільш сприятливих умов
для розвитку особистості, і яке
спирається на державну забезпеченість,
аж до застосування державного примусу.
 Ознаки права
1.Загальнообов’язковість – спрямована на всіх учасників
суспільних відносин і обов’язкова для виконання;
2.Нормативність – право складається з правил загального
характеру, норми розраховані на неодноразове застосування;
3. Формальна визначеність права – норми, як правило
фіксуються в письмовій формі і закріплюються в законах і інших офіційних
джерелах;
4.Системність права – норми об’єднуються по інститутам і
галузям права;
5. Державна забезпеченість – норми права встановлюються
або санкціонуються державою і забезпечуються державним примусом;
 6. Регулятивність - право виступає регулятором суспільних
відносин;
7. Вираз міри свободи і справедливості – втілює основні
права і свободи людини, надає людині законну можливість реалізувати свої
інтереси, не порушуючи прав і свобод інших людей.
 2.Фунцкії і принципи права
Функції права – це основні напрямки правового
впливу на суспільні відносини.
У теорії права прийнято виділяти
Загальносоціальні і
Юридичні функції права.
Загальносоціальне призначення права
укладається в доданні суспільним відносинам
таких якостей, як:
стабільність, системність, стійкість,
організованість тощо.
Загальносоціальні функції:
культурно-історична- закріплення таких досягнень
людства, як свобода, рівність, справедливість;
виховна – право сприяє становленню людини як
право слухняного члена суспільства;
інформаційна – право інформує людину про її права і
обов’язки, про можливу і належну поведінку;
контрольна – право стимулює правомірну поведінку
людини, обмежує небезпечне або шкідливе для
суспільства поводження;
стабілізаційна – право консолідує людей, забезпечує
стійкість і сталість у житті суспільства.
 Юридичні функції
1.Регулятивна функція – це упорядкування
суспільних відносин шляхом закріплення в правових
інститутах корисних для людини і суспільства
зв’язків і порядків (право власності, інститут
цивільно-правового договору). Розрізняють
регулятивну статичну і регулятивну динамічну
функції.
Регулятивно-статична виявляється в забезпеченні
тих чи інших стабільних станів;
Регулятивно-динамічна – забезпечує здійснення
соціальних процесів у суспільстві, таких як торгівля,
виробництво, перехід майна від одних осіб до інших
тощо.
 Юридичні функції
2. Охоронна функція -
встановлює міру захисту соціальних
цінностей,
суспільних відносин і встановлює юридичну
відповідальність за протиправне поводження
суб’єктів права ( відповідальність за
здійснення
злочинів проти особистості в карному праві).
 Принципи права – це керівні ідеї, що
характеризують сутність права і його структуру
1. Правова справедливість;
2. Юридична рівність усіх суб’єктів
правовідносин;
3. Верховенство Закону;
4. Правосуддя;
5. Принцип гуманізму – верховенство прав і
свобод людини, особистості.
 3. Структура права
Право як система поділяється на внутрішню і
зовнішню структури.

Внутрішня структура розподіляється на норми,

інститути і галузі права.

Норма права - це загальнообов’язкове, формально

визначене правило поведінки, встановлене і
санкціоноване державою з метою врегулювання
суспільних відносин і забезпечення його
примусовою силою.
 Ознаки норми права
1) державно-владна природа – норма права
встановлюється державою і забезпечується
державним примусом;
2) загальний характер регулювання відносин –
поширення впливу норми на всіх учасників
відносин, незалежно від їх бажання;
3)представницько - зобов’язуючий характер –
правило поведінки у формі взаємних прав і
обов’язків учасників суспільних відносин;
4)внутрішня структура – поділ норми права на
окремі елементи:гіпотезу, диспозицію і санкцію.
 Гіпотеза-Диспозиція-Санкція
Якщо -------ТО----- - Інакше
Гіпотеза – частина норми права, що вказує на
обставини, при настанні яких варто керуватися
даною нормою;
Диспозиція – частина норми права, що визначає
«лінію поведінки» учасників правовідносин;
Санкція – частина норми права, що передбачає
негативні наслідки у разі порушення приписів,
вказаних у диспозиції, міра юридичної
відповідальності.
 Правовий інститут
Правовий інститут – це сукупність правових
норм, що регулюють певний вид однорідних
суспільних відносин.
Наприклад, у галузі цивільного права існують такі
інститути, як інститут права власності,
інститут цивільно-правового договору,
інститут зобов’язання тощо.
Інститути, в залежності від різних критеріїв .
поділяються на галузеві і міжгалузеві,
регулятивні й охоронні, матеріальні і
процесуальні.
 Зовнішня структура права
Зовнішній розподіл складається з розподілу на
публічне і приватне право.
Публічне право охороняє інтереси суспільства,
що виражає держава. До публічного права
відносяться такі галузі права, як: конституційне
право, кримінальне право, адміністративне право
тощо.
Приватне право охороняє і захищає інтереси
окремої особи. До нього відносяться такі галузі
права, як: цивільне право, сімейне право, трудове
право.
 Предмет і метод правового
регулювання
Предмет права – суспільні відносини, які регулює певна
галузь права. Наприклад, предметом цивільного
права є майнові й особисті немайнові відносини, а
предметом кримінального права є відносини, що
визначають, які діяння є злочином, і які покарання
встановлюються за їх скоєння.
Метод права – сукупність прийомів і засобів, за
допомогою яких регулюються суспільні відносини.
Усі методі в праві можна поділити на два основні види:
імперативний і диспозитивний.
 Імперативний і диспозитивний
методи
Імперативний (владний ) - метод, де правове
положення суб ‘єктів правовідносин побудовано на
підпорядкованості і точних розпорядженнях
підвладному суб’єкту. Даний метод є характерним для
кримінального, адміністративного, податкового,фінансового
права.
Диспозитивний метод характеризується тим,
що учасники правовідносин є рівноправними і
самостійно визначають обсяг своїх прав і
обов’язків. Цей метод характерний для таких
галузей права, як: цивільне, сімейне, трудове право.
 Галузь права
Галузь права – це сукупність правових норм, що
регулює визначену сферу суспільних відносин у
закінченому вигляді, це центральна ланка в
системі права.
Галузі права поділяються на три групи:
1. Профілюючи галузи: конституційне
право,цивільне право, адміністративне,
кримінальне право;
2.Спеціальні галузі:трудове право,фінансове
право, сімейне право, виправне-трудове право;
3. Комплексні галузі: господарське право,
економічне право, аграрне право, житлове право,
підприємницьке право, земельне право тощо.
 Джерела права
Джерелом права називається форма
вираження і закріплення норми права в
офіційних документах.
 У світовій практиці існує 4 основних
джерела права:
1. правовий звичай;
2. правовий прецедент;
3.нормативно-правовий договір;
4. нормативно-правовий акт.
 Правовий звичай, Правовий
прецедент,Нормативно-правовий акт,
Нормативно-правовий договір
Правовий звичай – це правило поведінки в суспільстві, що сформувалося
в ході тривалого повторення і якому держава надала силу норми права;
Правовий прецедент – це судове або адміністративне рішення по
конкретній юридичній справі , якій державою надається
загальнообов’язкове значення;
Нормативно-правовий акт – офіційний документ органів державної
влади, прийнятий в особливому порядку, який містить у собі норму права,
має встановлену форму і реквізити, чітко формулює права і обов ‘язки
суб’єктів права, а також порядок вступу в силу і сферу дії.
Нормативно-правовий договір – двостороння чи багатостороння угода
між суб’єктами права, яка містить норму права, що встановлює
юридичні права і обов’язки, (напр. колективний договір у трудовому праві).
 Закони і підзаконні акти
Нормативно-правові акти по юридичній чинності
підрозділяються на Закони і Підзаконні акти.
Закон – це нормативний акт законодавчого
органу держави або самого народу, що має вищу
юридичну чинність стосовно всіх інших норма і
прийнятий з дотриманням особливої законодавчої
процедури,( напр. Конституція України, Закон «Про
власність»,Цивільний кодекс тощо).
Підзаконні нормативні акти – це всі інші
нормативні акти, що приймаються на підставі
закону або на його виконання.
 Підзаконні нормативні акти
1.Укази Президента України;
2. Постанови і Розпорядження Кабінету
Міністрів України;
3. Рішення Конституційного Суду України;
4. Накази і інструкції Міністерств і інших
центральних органів влади;
5. Рішення органів місцевого самоврядування і
місцевих органів виконавчої влади;
6. Розпорядження місцевих державних
адміністрацій;
7.Нормативні накази адміністрацій підприємств,
установ, організацій.
 Систематизація в праві
Розрізняють три види систематизації:
Кодифікація,Інкорпорація, Консолідація
Кодифікація – упорядкування правових норм, результатом
якого є створення логічно цілісного, внутрішньо
систематизованого акту з частковою або повною зміною
змісту, усуненням вад і суперечностей ( кодекс, положення,
статут);
Інкорпорація – об’єднання нормативно-правових актів без
зміни їх змісту за алфавітним, тематичним або
хронологічним крітеріями («Офіційний вісник»);
Консолідація – узагальнення нормативно-правових актів
із різних галузей права з консолідуванням їх змісту.
 5. Правові системи світу
Рене Давид, один із найкращих фахівців у галузях
порівняльного правознавства та юридичної географії
світу, французький вчений-правознавець , який написав
монографію «Основні правові системи сучасності»
(1964 р.),де на основі комбінації юридико-технічних та
ідеологічних критеріїв виділив такі основні «сім'ї
права»:
1.романо-німецьку (континентальну);
2. англо-американську (система загального права);
3.соціалістичну(комуністичну);
4. традиційно-релігійну.
1) романо-германська , 2)англо-
американська–правова система
1. Сформувалася у 12 сторіччі на території
сучасної Європи, пізніше долучилися
скандинавські країни. Основне джерело
права-ЗАКОН;
2. Сформувалася наприкінці 12. поч. 13 ст. в
англомовних країнах (Англія, США, Канада,
Нова Зеландія, їх колонії і домініони).
Основне джерело права- судовий або
адміністративний прецедент.
 3)соціалистична («слов’янська»)
4)традиційно-релігійна системи права
3. Самостійна правова система СРСР після Жовтневої
революції 1917 року. Пізніше до неї долучилися країни
соціалістичного табору:Болгарія, Польща, Румунія,
Чехословаччина , Албанія тощо…Основне джерело
права - філософська доктрина «будування
комунізму» і Закон у вигляді Конституції;
4. Розповсюджена у мусульманських і африканських
країнах, опирається на релігійні книги Коран, Суна,
Веди. Основне джерело права – релігія, традиції,
звичаї.