Термінологія до теми 1 : « Правила і закони у суспільстві і твоєму

житті».
Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених,
загальних правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і
охороняються державою та є регулятором суспільних відносин між людьми.
Держава – це політико-територіальна організація суверенної публічної
влади, яка має податкову й правову системи та апарат владних органів.
Суверенітет – це неподільність, недоторканість і верховенство
публічної державної влади як всередині держави, так і в міжнародних
стосунках.
Норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, що
встановлюється і забезпечується державою з метою регулювання суспільних
відносин.
Правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні
відносини, учасники яких мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки, що
забезпечуються державою.
Правоздатність – це здатність бути носієм суб’єктивних прав і
юридичних обов’язків.
Дієздатність – це здатність своїми діями набувати і здійснювати
суб’єктивні права і юридичні обов’язки.
Закон – нормативно-правовий акт, прийнятий законодавчим органом,
який має вищу юридичну силу щодо інших нормативних актів.
Підзаконний нормативно-правовий акт – акт, який видається
відповідно до закону для конкретизації законодавчих розпоряджень, або для
встановлення первинних норм.
Інкорпорація – вид систематизації нормативних актів, який полягає у
їх зібранні у збірники без зміни змісту на основі хронологічного, або
алфавітного порядку, напряму діяльності, тематики наукового дослідження…
Кодифікація - вид систематизації нормативних актів, який має
спільний предмет регулювання і полягає у змістовній переробці ( усуненню
розбіжностей, скасуванні застарілих норм…) і створенні зведеного
нормативного акта.
Правомірна поведінка – це поведінка, що відповідає правовим
нормам і є необхідною для забезпечення суспільного порядку, реалізації прав
і свобод людини .
Правопорушення – це суспільно шкідлива протиправна поведінка
винної особи, що тягне за собою юридичну відповідальність.
Вина – це психологічне ставлення суб’єкта правопорушення до
власних дій та наслідків.
Юридична відповідальність – це юридичний обов’язок
правопорушника зазнати примусового позбавлення певних соціальних чи
матеріальних благ, які належали йому до факту правопорушення.
Конституція – це Основний Закон держави, який закріплює основи
суспільного ладу держави, порядок утворення, організації та діяльності
державних органів влади, права та обов’язки громадян.