Т.

18 Правові відносини

Поняття, ознаки і види правовідносин

Через правовідносини реалізуються норми права, які встановлюють права та

обов'язки людини. Вони можуть бути формально визначені (у статтях законів,
підзаконних нормативно-правових актах) або не мати необхідних формальних ознак
(наприклад природні права людини). Держава захищає усі правовідносини, які
мають місце в суспільстві, незалежно від їх формального визначення, і підтримує їх
різними засобами, в тому числі примусовими.

Держава не може змінювати основоположний характер суспільних відносин за

допомогою правових засобів, а тим більше утворювати нові суспільні відносини.
Коли б це було б можливим, суспільство без зайвих зусиль за допомогою процесу
законотворчості позбулося б багатьох своїх проблем і вирішило усі свої невідкладні
завдання. Але право - це тільки регулятор і стабілізатор суспільних відносин.

Держава за допомогою законів може лише прискорювати розвиток окремих

суспільних відносин, сприяти розвиткові прогресивних суспільних тенденцій чи
стримувати негативні зв'язки і процеси. Наприклад, ринкові відносини в Україні
склалися не лише тому, що Верховна Рада України прийняла закони, які сприяють
підприємницькій діяльності, а й тому, що вони почали реально складатися у
суспільному житті країни у відповідності з потребами суспільного розвитку.

Правові відносини - це специфічні вольові суспільні відносини, які виникають і

здійснюються на основі норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними
правами та юридичними обов'язками.

Вони мають такі ознаки:

 1) правовідносини є результатом свідомої діяльності людей, в якій складається

модель майбутніх стосунків з огляду на існуючі людські цінності та суспільні
пріоритети;
 2) правовідносини формуються на основі реальних суспільних відносин. Вони
юридично виражають економічні, політичні, сімейні, національні та інші
реально існуючі в житті відносини, є засобом їх регулювання. Так, щодо
шлюбно-сімейних правовідносин слід зазначити, що Сімейний кодекс України
(2002 р.) містить норми про шлюбні договори, які викликані потребою
правового регулювання фактичних сімейних відносин. Потребою правового
регулювання у сфері політичних відносин стало внесення змін до Закону
України "Про вибори в Україні";
 3) правовідносини виникають, припиняються чи змінюються відповідно до
правових норм, які впливають на поведінку людей і через неї реалізуються. У
реальній дійсності правовідносини можуть виникати лише тоді, коли чинна
норма права встановлює взаємні права і обов'язки учасників (суб'єктів)
конкретних суспільних відносин. Єдиний виняток з цього правила становить
виникнення правовідносин у разі вирішення справи на основі аналогії права. У
господарських відносинах юридичних осіб, у майнових відносинах громадян
виникають і виникатимуть ситуації і правовідносини, що прямо не
врегульовані нормативно-правовими актами, коли діють інститути аналогії
права і аналогії закону;
  4) суб'єкти правовідносин пов'язані між собою суб'єктивними правами і
юридичними обов'язками. Сторони у правовідносинах мають взаємні права і
обов'язки, що закріплені у правових нормах. У правовідносинах одна сторона
(уповноважена) має право вимагати певної поведінки від іншої сторони
(зобов'язаної), що має обов'язок задовольняти вимогу уповноваженої сторони.
Якщо суб'єкти не взаємопов'язані закріпленими у праві взаємними правами та
обов'язками, то правовідносини між ними виникнути не можуть. Права і
інтереси одних можуть бути реалізовані лише через виконання обов'язків
інших;
 5) реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов'язків
забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу.
Правовідносини охороняються державою, інші суспільні відносини такого
забезпечення не мають;
 6) правовідносини завжди мають вольовий характер. Є правовідносини, для
виникнення яких потрібне волевиявлення усіх його учасників (вступ до
шлюбу, договір купівлі-продажу, тощо), та правовідносини, для виникнення
яких досить волевиявлення лише одного з його учасників (наприклад,
проведення обшуку, накладення адміністративного штрафу). В окремих
випадках суб'єкт може не знати, що став учасником правовідносин (при
спадкуванні за законом, якщо спадкоємець проживає в іншому місці, тощо).

Суб'єкти правовідносин

Юридичний зміст правовідносин утворюють зафіксовані у нормах права суб'єктивні

права та юридичні обов'язки їх учасників (сторін).

Суб'єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить

уповноваженій особі для задоволення її інтересів і потреб і забезпечується
відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб. Юридичний
обов'язок - це покладена на зобов'язану особу і забезпечена можливістю
застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона
повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи.

Юридичний зміст правовідносин визначає, як правовідносини повинні відбуватися,

а фактичний зміст правовідносин показує, як вони відбулися у реальній дійсності.

Суб'єкти правовідносин - це учасники правових відносин, які мають взаємні

суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Здатність суб'єкта бути учасником
правовідносин називається правосуб'єктністю.

У правовідносинах повинно брати участь не менше двох сторін, хоча учасниками

може бути необмежене коло осіб. Суб'єктами правовідносин можуть бути лише
люди або об'єднання людей.

Правосуб'єктність юридичних осіб (державних і громадських організацій тощо)

визначається змістом їх компетенції, тобто сукупністю закріплених у нормах права
повноважень, що надаються їм для забезпечення виконання покладених на них
функцій.

До правосуб'єктності фізичних осіб входять правоздатність і дієздатність.

Правоздатність - це обумовлена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні
права та юридичні обов'язки.

Дієздатність - обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати

і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Рівень дієздатності залежить від певних факторів: 1) віку (з досягненням повноліття

- 18 р.), до цього часу підлітки мають обмежену дієздатність; 2) від стану психічного
та фізичного здоров'я; 3) від рівня освіти та ряду інших обставин.

Деліктоздатність - здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинені

правопорушення, є однією з форм прояву дієздатності.

Рівень деліктоздатності залежить від тих самих факторів, що й рівень дієздатності.

Загальна юридична відповідальність громадян настає з 16 років, а кримінальна
відповідальність, за умови вчинення особливо тяжких злочинів, - з 14 років;
деліктоздатність депутатів та дипломатичних осіб є обмеженою. Суб'єкти
правовідносин:

 1) індивіди (фізичні особи): громадяни - особи, що мають громадянство даної

держави; іноземці - особи, що мають громадянство іншої держави; біпатриди -
особи, що мають громадянство двох чи більше держав; апатриди - не мають
громадянства будь-якої держави.
 2) організації та об'єднання: державні органи, установи, підприємства, їх
посадові особи; недержавні організації, їх посадові особи, рухи, партії, органи
громадського самоврядування;
 3) соціальні спільності: держава загалом; народ, нація; населення певних
частин території держави; трудові колективи.

Серед суб'єктів цивільно-правових відносин особливе місце посідають юридичні

особи, до яких належать державні та недержавні організації, що мають такі основні
ознаки:

 а) організаційна єдність, тобто чітка внутрішня структура (органи управління,

підрозділи);
 б) наявність відокремленого майна, здатність нести самостійну майнову
відповідальність;
 в) наявність круглої печатки і штампа з найменуванням організації;
 г) право від свого імені набувати майнових та особистих не-майнових прав і
обов'язків;
 д) право від свого імені виступати позивачем і відповідачем у

суді.

Юридичні особи можуть бути:

 - некомерційними, діяльність яких спрямовується не на одержання прибутків, а

для задоволення певних невиробничих потреб (парламент, органи виконавчої
влади тощо);
 - комерційними, які створюються для одержання прибутку (промислові
підприємства, комерційні банки, акціонерні товариства тощо).
Об'єкти правовідносин

Об'єкти правовідносин - це матеріальні або нематеріальні блага, заради одержання,

передачі або використання яких виникають права і обов'язки учасників
правовідносин.

Коло можливих правовідносин визначається чинними нормативно-правовими

актами. Усі можливі об'єкти правовідносин умовно поділяють на такі види:

 1) предмети матеріального світу: частини матеріальної природи, природні

ресурси, земля, надра, ліс тощо;
 2) речі і цінності: засоби виробництва і споживання, будівлі, цінні папери,
гроші тощо. Вони є об'єктами майнових правовідносин, таких як купівля-
продаж, дарування, застава, обмін, зберігання, спадкоємництво та ін.;
 3) особисті немайнові блага: життя, безпека, честь, гідність, відпочинок,
освіта, здоров'я, свобода, право на ім'я, недоторканність житла та ін. Вони
врегульовані нормами кримінального, адміністративного, цивільного,
конституційного, сімейного права та ін.;
 4) послуги як результат певної поведінки, внаслідок якої виникають права і
обов'язки суб'єктів правовідносин. Вони мають місце у сфері управління,
побутового обслуговування, господарської, культурної, освітянської та інших
сфер діяльності людини. Наприклад правовідносини, які виникають з приводу
перевезення вантажу. Уповноважену особу цікавить переважно результат дій
зобов'язаної особи - доставка перевізником вантажу в пункт призначення, а не
його поведінка. Закон України "Про права споживачів" передбачає, що
послуги, які містять будь-які недоліки (виробничі, рецептурні, лікарські
тощо), які завдали збитків життю, здоров'ю, майну споживачів, підлягають
відшкодуванню у повному обсязі;
 5) продукти духовної творчості. Це результати інтелектуальної діяльності:
твори мистецтва, музики, літератури, ноу-хау, комп'ютерні програми та ін. З
приводу таких об'єктів виникають правовідносини духовного характеру.
Наприклад, правовідносини між автором і видавництвом; відвідування
картинної галереї, театральної вистави тощо.

Поняття юридичних фактів

Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми права

пов'язують виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Без юридичних фактів виникнення правовідносин неможливе. Юридичні факти, як і

правосуб'єктність, є необхідною умовою виникнення, зміни або припинення
правовідносин. Наприклад, трудові відносини державних службовців виникають
здебільшого на підставі складного юридичного факту, яким є рішення конкурсної
комісії та наказ (розпорядження) керівника про призначення на посаду.

Практичне значення і наукова цінність дослідження юридичних фактів полягають у

тому, що вони пов'язують право з життям, дозволяють реагувати на зміни у
суспільних відносинах. Наприклад, такі суспільно небезпечні діяння, як завідомо
неправдива реклама, зараження комп'ютерної мережі вірусом спочатку не вважалися
в законодавстві злочинами. Відповідні статті зайняли своє місце у Кримінальному
кодексі України лише після того, як подібні діяння отримали поширення і стала
зрозумілою їх суспільна небезпека.

Встановлюючи норми права, законодавець повинен "побачити" юридичні факти,

виокремити їх з маси різних соціальних обставин і правильно відобразити у нормах
діючого законодавства. Неточне виокремлення юридичних фактів, неправильна їх
правова оцінка призводять до того, що одним обставинам не надається потрібного
значення, інші, навпаки, отримують не властиві їм якості.

Так, для прийому на роботу встановлено поняття "іспитовий строк". Для вичерпного
визначення результату "задовільно" чи "незадовільно" було б необхідно зафіксувати
велику кількість ознак, винятків, доповнень, уточнень до них. На практиці це
вирішується так: чи задовольняє він адміністрацію установи чи організації.

Юридичні факти за юридичними наслідками можуть бути:

Правоутворюючі, на основі яких суб'єкти набувають певних прав і обов'язків.

Наприклад, при досягненні певного віку суб'єкт має право брати участь у виборах,
вступати у шлюб, здійснювати банківські операції тощо.

Правозмінюючі мають наслідком збільшення або зменшення обсягу певних прав чи

обов'язків. Наприклад, з досягненням повноліття особа набуває повної цивільної
дієздатності; службове підвищення розширює компетенцію посадової особи.

Правоприпиняючі ліквідують певні права і обов'язки, носієм яких суб'єкт був до

виникнення цих фактів. Так, звільнення особи з посади судді анулює її права та
обов'язки, що були пов'язані з цією посадою.

У результаті усиновлення дитина з юридичної точки зору набуває нових батьків і

родичів, за загальним правилом акт усиновлення припиняє правовий зв'язок дитини
з її батьками та іншими родичами. Таким чином, усиновлення - це одночасно і
правоу-творюючий, і правоприпиняючий факт.

Юридичними фактами можуть бути правові презумпції.

Правова презумпція є не достовірним фактом, а фактом, що припускається з

великою мірою ймовірності і застосовується в юридичній практиці як засіб, що
полегшує досягнення істини у вирішенні справи.

Види правових презумпцій:

 - презумпції, що не можуть бути спростовані, - закріплені в законі

припущення про наявність або відсутність певних фактів, які не підлягають
сумнівам, а тому не потребують доказів (наприклад презумпція недієздатності
неповнолітнього);
 - презумпції, що можуть бути спростовані, - закріплені в законі припущення
про наявність або відсутність певних фактів, які мають юридичне значення до
того часу, доки відповідно до встановленої процедури не буде встановлене
інше (презумпція невинуватості).

Кожна галузь права має свій набір презумпцій. Наприклад, у Цивільному кодексі
України закріплена презумпція розумності і добросовісності учасників цивільних
правовідносин. Це означає, що учасник цивільних правовідносин визнається
добросовісним, а доказувати його недобросовісність повинен той, хто з такими
діями пов'язує певні юридичні наслідки.

Презумпції у конституційному праві: правовий статус особи ґрунтується на

презумпції невід'ємності прав і свобод людини і громадянина, неприпустимості їх
обмеження; основні права і свободи людини належать кожному від народження;
правосуддя здійснюється лише судом; ніхто не може бути двічі притягнений до
юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61
Конституції України).