як субʼєкти публічного управління 1. Поняття і зміст адміністративно-правового статусу юридичних осіб приватного права. 2. Види юридичних осіб приватного права як субʼєктів публічного управління. 3. Громадські обʼєднання та їх види. 4. Колективні субʼєкти – без статусу юридичної особи. 1. Адміністративно правовий статус юридичних осіб приватного права – це сукупність встановлених адміністративним правом прав та обов’язків юридичних осіб приватного права, їх правових гарантій, що забезпечені адміністративним правом. Відповідно адміністративно- правовий статус – це правове положення у сфері державного управління чи регулювання, в сфері надання адміністративних послуг, адміністративно-правової відповідальності, врегульоване нормами тільки адміністративного права. Змістом адміністративно-правового статусу юридичних осіб приватного права є сукупність комплексу їхніх прав, свобод та обов’язків, закріплених нормами адміністративного права та гарантіями їх реалізації, а також принципів, на яких таке правове положення ґрунтується. Зміст вказує на визначені правові зв’язки і відносини між юридичними особами приватного права, державою і місцевим самоврядуванням. Права і свободи є основним елементом правового статусу юридичних осіб приватного права, це комплекс їхніх прав та обов’язків, які визначають як міру можливої поведінки визначених суб’єктів у сфері діяльності органів публічної влади. З огляду на механізм реалізації права поділяють на абсолютні та відносні. Абсолютними (безумовними) правами і свободами суб'єкт користується на власний розсуд, а органи влади не повинні заважати цьому, а створювати всі умови для їх реалізації, захисту (зокрема, право на адміністративну скаргу, адміністративний позов, право на одержання адміністративної послуги; право на зміну назви; на свободу листування; на оскарження дій органів, установ, на пошук, одержання, передачу, виробництво і поширення інформації будь-яким законним способом; за винятком державної таємниці; право на відшкодування державою шкоди, завданої нею, її органами чи посадовими особами тощо). Відносними є права, реалізація яких залежить від волі суб’єкта влади, акта правозастосування (зокрема, акт реєстрації спеціального статусу суб’єкта, такого як банк, інвестиційний фонд, біржа тощо; надання ліцензії на здійснення визначеного виду господарської діяльності). Виникають певні труднощі у зв’язку із перенесенням окремих прав громадянина на особу юридичну, зокрема таких прав, як право на недоторканність особи. Обов’язки розглядають як передбачену адміністративно-правовими нормами міру необхідної, належної поведінки суб'єкта в сфері державного управління (регулювання). Обов’язки також поділяють на абсолютні (ті, що не залежать від будь-яких конкретних обставин, є безумовними і покладаються на усіх суб’єктів – додержання правил митного оформлення товарів, містобудування, дорожнього руху тощо) та відносні (виникають з правомірних дій, спрямованих на набуття та користування правами, а також з рішень щодо притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб). Адміністративно-правові обов’язки юридичних осіб приватного права виникають у зв’язку з юридичними фактами, що закріплені в нормах адміністративного права, серед яких найбільш характерними є: реєстрація, одержання ліцензії, заняття визначеною господарською діяльністю, місце розташування на визначеній території чи зоні з особливим правовим режимом (митний склад), користування об’єктами державної чи комунальної власності тощо. 2. Відповідно до статті 63 Господарського кодексу України можуть діяти підприємства таких видів: - приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); - підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); - комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; - державне підприємство, що діє на основі державної власності; - підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); - спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб’єктами співробітництва 3. Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів ( ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання"). Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як: 1. Громадська організація- це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи 2. Громадська спілка- це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку. Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (ст. 2 Закону України "Про політичні партії"). Благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", як основну мету її діяльності (ст. 1 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"). Релігійні організації - це релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями) (ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ). Асоціація об’єднань співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" ). 4. Колективні суб'єкти (утворення), які не мають ознак юридичної особи, але тією чи іншою мірою наділені нормами адміністративного права певними правами і обов'язками: структурні підрозділи державних і недержавних органів, підприємств, установ, організацій, деякі інші громадські утворення (на кшталт загальних зборів громадян за місцем проживання).