Тема 6.

Юридичні особи приватного права

як субʼєкти публічного управління
1. Поняття і зміст адміністративно-правового статусу юридичних осіб приватного права.
2. Види юридичних осіб приватного права як субʼєктів публічного управління.
3. Громадські обʼєднання та їх види.
4. Колективні субʼєкти – без статусу юридичної особи.
1. Адміністративно правовий статус юридичних осіб приватного права – це сукупність
встановлених адміністративним правом прав та обов’язків юридичних осіб приватного права, їх
правових гарантій, що забезпечені адміністративним правом. Відповідно адміністративно-
правовий статус – це правове положення у сфері державного управління чи регулювання, в сфері
надання адміністративних послуг, адміністративно-правової відповідальності, врегульоване
нормами тільки адміністративного права.
Змістом адміністративно-правового статусу юридичних осіб приватного права є сукупність
комплексу їхніх прав, свобод та обов’язків, закріплених нормами адміністративного права та
гарантіями їх реалізації, а також принципів, на яких таке правове положення ґрунтується.
Зміст вказує на визначені правові зв’язки і відносини між юридичними особами приватного
права, державою і місцевим самоврядуванням.
Права і свободи є основним елементом правового статусу юридичних осіб приватного права, це
комплекс їхніх прав та обов’язків, які визначають як міру можливої поведінки визначених
суб’єктів у сфері діяльності органів публічної влади. З огляду на механізм реалізації права
поділяють на абсолютні та відносні. Абсолютними (безумовними) правами і свободами суб'єкт
користується на власний розсуд, а органи влади не повинні заважати цьому, а створювати всі
умови для їх реалізації, захисту (зокрема, право на адміністративну скаргу, адміністративний
позов, право на одержання адміністративної послуги; право на зміну назви; на свободу листування;
на оскарження дій органів, установ, на пошук, одержання, передачу, виробництво і поширення
інформації будь-яким законним способом; за винятком державної таємниці; право на
відшкодування державою шкоди, завданої нею, її органами чи посадовими особами тощо).
Відносними є права, реалізація яких залежить від волі суб’єкта влади, акта правозастосування
(зокрема, акт реєстрації спеціального статусу суб’єкта, такого як банк, інвестиційний фонд, біржа
тощо; надання ліцензії на здійснення визначеного виду господарської діяльності). Виникають певні
труднощі у зв’язку із перенесенням окремих прав громадянина на особу юридичну, зокрема таких
прав, як право на недоторканність особи.
 Обов’язки розглядають як передбачену адміністративно-правовими нормами міру необхідної,
належної поведінки суб'єкта в сфері державного управління (регулювання). Обов’язки також
поділяють на абсолютні (ті, що не залежать від будь-яких конкретних обставин, є безумовними і
покладаються на усіх суб’єктів – додержання правил митного оформлення товарів,
містобудування, дорожнього руху тощо) та відносні (виникають з правомірних дій, спрямованих
на набуття та користування правами, а також з рішень щодо притягнення до адміністративної
відповідальності юридичних осіб). Адміністративно-правові обов’язки юридичних осіб приватного
права виникають у зв’язку з юридичними фактами, що закріплені в нормах адміністративного
права, серед яких найбільш характерними є: реєстрація, одержання ліцензії, заняття визначеною
господарською діяльністю, місце розташування на визначеній території чи зоні з особливим
правовим режимом (митний склад), користування об’єктами державної чи комунальної власності
тощо.
2. Відповідно до статті 63 Господарського кодексу України можуть діяти підприємства таких
видів:
- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта
господарювання (юридичної особи);
- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
- державне підприємство, що діє на основі державної власності;
- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм
власності);
- спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування
(утримання) відповідними територіальними громадами - суб’єктами співробітництва
3. Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб
приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема
економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів ( ст. 1 Закону України "Про
громадські об'єднання").
Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як:
1. Громадська організація- це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого
є фізичні особи
2. Громадська спілка- це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного
права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
 Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого
статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством,
основною метою якого не є одержання прибутку.
Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними
спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у
взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків
членів кредитної спілки.
Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян -
прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою
сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших
політичних заходах (ст. 2 Закону України "Про політичні партії").
Благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої
визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом України "Про
благодійну діяльність та благодійні організації", як основну мету її діяльності (ст. 1 Закону
України "Про благодійну діяльність та благодійні організації").
Релігійні організації - це релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства,
місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з
вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами
(управліннями) (ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ).
Асоціація об’єднань співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена
для представлення спільних інтересів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена
власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння
використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна
(ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" ).
4. Колективні суб'єкти (утворення), які не мають ознак юридичної особи, але тією чи іншою
мірою наділені нормами адміністративного права певними правами і обов'язками: структурні
підрозділи державних і недержавних органів, підприємств, установ, організацій, деякі інші
громадські утворення (на кшталт загальних зборів громадян за місцем проживання).