Тема 7.

Юридична особа, як суб’єкт цивільних правовідносин

1. Поняття та сутність юридичної особи, її ознаки.

Стаття 80 ЦК передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у
встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і
дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
До того ж цивільна правоздатність і дієздатність виникає у юридичної особи одночасно в
момент створення – державної реєстрації у встановленому законом
Порядку.
У теорії цивільного права виділяють такі ознаки юридичної особи:
1) Організаційна єдність, оскільки юридична особа — це не окрема фізична особа, а
Колективне утворення, певним чином
Організований колектив людей (організація), який виступає як єдине ціле, що має свою
Структуру та органи;
2) Наявність відокремленого майна. Кожна юридична особа має своє відокремлене майно,
яке віддільне від майна членів (учасників) цієї організації, держави чи автономного
утворення, територіальної громади, інших організацій, у тому числі вищестоящих органів;
3) Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юридична особа має своє
найменування. Від свого імені вона набуває Майнових та особистих немайнових прав
несе обовʼязки, вступаючи в різні цивільні правовідносини з іншими юридичними та
фізичними особами.
4) Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юридична особа має своє
найменування. Від свого імені вона набуває майнових та особистих немайнових прав і
несе обовʼязки, вступаючи в різні цивільно-правові відносини з іншими юридичними та
фізичними особами;
5) Здатність нести самостійну майнову відповідальність. Здатність організації від свого імені
брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих
немайнових прав і нести обовʼязки зумовлює і самостійну майнову відповідальність
юридичної особи за своїми зобовʼязаннями;
6) Здатність бути позивачем або відповідачем у суді.

Всі зазначені вище ознаки мають бути наявними в сукупності і відсутність хоча б однієї з них не дає
можливості виокремити самостійну юридичну особу. Крім основних ознак, до другорядних
відносяться: рахунок у банку, печатка, бланк організації, комерційне найменування тощо. Однак, дані
ознаки є факультативними.

2. Критерії поділу юридичних осіб на юридичні особи публічного та приватного права.

В залежності від порядку їх створення:

Юридичну особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до

статті 87 Цивільного кодексу України. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти
на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Основним видовим критерієм класифікації юридичних осіб публічного права є можливість їх поділу за
органом, який їх засновує.

В залежності від форми власності:

Державні;
Приватні;

Колективні;

Змішані.

В залежності від цілі:

Прибуткові;

Неприбуткові;

В залежності від організаційної форми:

Підприємств;

Товариств;

Кооперативів;

Установа;

Інше.

3. Організаційно-правові форми юридичних осіб прива- тного права.

Щодо організаційних форм юридичних осіб, то у ч. 1 ст. 83 ЦК встановлюється, що юридичні особи

можуть створюватися у формі:

1) товариств,

2) установ та в

3) інших формах, становлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом обʼєднання осіб (учасників), які мають право участі у
цьому товаристві.

Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Підприємницькими товариствами є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою

одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його
наступного розподілу між

Учасниками.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в
управлінні нею, шляхом обʼєднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної
засновниками,

За рахунок цього майна.

4. Підприємницькі та непідприємницькі товариства.

Товариства
Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають
право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою,
якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та
непідприємницькі.
Підприємницькі товариства
Підприємницькі товариства - це товариства, які здійснюють підприємницьку
діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками
(підприємницькі товариства). Можуть бути створені лише як:
1) господарські товариства:
 повне товариство;
 командитне товариство;
 товариство з обмеженою відповідальністю;
 товариство з додатковою відповідальністю;
 акціонерне товариство;
2)виробничі кооперативи.
Непідприємницькі товариства

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його
наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих,
об’єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати
підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті,
для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Кооперативи

Кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно
об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою
задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (ст.2 Закону
України «Про кооперацію»).

5. Загальна характеристика та види підприємницьких товариств.

Підприємницькі товариства – це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з Метою

одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного

його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як
господарські

Товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або Додатковою

відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські
кооперативи, сільськогосподарські кооперативні обʼєднання, щодіють з метою одержання прибутку.

Господарське товариство- це юридична Особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки
між учасниками.

Назване поняття є родовим, яке обʼєднув пʼять самостійних видів товариств: пови

Товариство, командитне, товариство з обмеженою або додатковою.

6. Загальна характеристика та види непідприємницьких товариств.

Непідприємницькі товариства – товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його
наступного розподілу між учасниками.

Непідприємницькі товариства мають різні види, які відрізняються один від одного особливостями
організаційної структури, способами відокремлення майна та способами взяття участі у цивільному
обороті, відповідальністю. Вичерпного переліку непідприємницькі товариства не мають. Особливості
правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи

можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не
встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її
досягненню.

Види: споживчі кооперативи, кредитна спілка, об’єднання громадян: політична партія та громадська
організація, благодійна організація, творчі спілки, релігійні організації, об’єднання співвласників
багатоквартирного будинку.

7. Загальна характеристика установ.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в
управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної
засновниками, за рахунок цього майна.

Засновники установи не беруть участі в управлінні нею. В установі обов’язково створюється

правління, до якого застосовуються положення ЦКУ. Установчий акт може передбачати створення
також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад. Нагляд за діяльністю
установи здійснює її наглядова рада. Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном
установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.

В установчому акті визначається майно, яке засновник (а в разі його смерті – зобов’язана особа)
повинен передати установі після її державної реєстрації.

8. Індивідуалізація юридичних осіб.

Індивідуалізацією юридичної особи є наділення її такими ознаками, які слугують виокремленню її при
участі у цивільних та інших відносинах. Такі ознаки є:

Розпізнавальні ознаки (власне найменування, фірма для підприємницьких юридичних осіб);

Територіальні (місцезнаходження юридичної особи);

Соціальні (ділова репутація, гудвіл);

Публічні (реєстраційний код у ЄДРОПУ, ідентифікаційний код платника податку, кредитна історія, коди
статистичної звітності);
Комунікаційні (адреса, доменне ім’я, електронний підпис керівника, електронна адреса, поштова
скринька) тощо;

Майнові (номер рахунку в комерційному банку, володілець акцій чи інших цінних паперів, місце
знаходження нерухомого майна тощо, його реєстрації у спеціальних реєстрах);

Інтегровані – штрих кодування 1 чи цифрове кодування

9. Створення юридичної особи. Установчі документи.

Юридичні особи створюються у порядку, встановленому законом. Залежно від характеру участь
державних органів та їх засновників, традиційно вирізняють такі способи утворення юридичної особи:

- розпорядчий;

- нормативно-явочний;

- дозвільний;

- договірний.

Розпорядчий порядок утворення юридичної особи полягає у тому, що рішення (розпорядження) про
створення юридичної особи публічного права

Приймає компетентний орган державної влади або місцевого самоврядування, а про юридичну особу
приватного права – власник або уповноважена ним особа.

Нормативно-явочний (реєстраційний) порядок передбачає наявність нормативного акта загального

характеру, який регламентує порядок утворення та діяльності певного виду юридичної особи.
Виконання передбачених у такому акті вимог дає право на визнання за ним утворення статусу
юридичної особи і державний орган не може відмовити їй у реєстрації. У такому випадку виникають
недержавні юридичні особи.

Дозвільний порядок створення юридичної особи передбачає наявність ініціативи засновників і

дозволу відповідного органу чи підприємства (наприклад, дозволу Антимонопольного комітету
України).
Договірний порядок створення юридичної особи має місце, коли юридична особа утворюється
шляхом укладення договору між її засновниками. У такому порядку виникають різноманітні
господарські асоціації, концерни та інші об’єднання підприємств.

Незалежно від порядку утворення юридичні особи, всі вони повинні мати установчі документи:
розпорядчий акт, статут (положення);

Установчий договір і статут; протокол зборів тощо.

Стадію розробки і затвердження установчих документів можна назвати підготовчою стадією

утворення юридичної особи. Після неї наступає реєстраційна стадія. Реєстраційна стадія бере свій
початок із звернення засновника до компетентного органу із заявою про державну реєстрацію
юридичної особи.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Порядок та умови державної реєстрації всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової
форми, форми власності та підпорядкування. Регламентовані Законом України «Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2004 р.

Державна реєстрація включає в себе:

- перевірку комплектності документів, які подаються, та повноту відомостей, що зазначені у

реєстраційній картці;

- внесення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру;

- оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та витягу з Єдиного державного реєстру.

10. Цивільна правоздатність юридичної особи та її види.

Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи

1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов´язки (цивільну правоздатність), як і
фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

2. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється
законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
4. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня
внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

11. Цивільна дієздатність юридичної особи, її реалізація. Види органів юридичної особи.

Стаття 92

Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють
відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та

обов’язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Органи юридичної особи можуть бути: за складом – колегіальними (правління, дирекція,

рада) і одноосібними (президент, директор). Колегіальні органи, за правилом, обираються,
одноосібні – призначаються; за призначенням – волеутворюючі та волевиявляючі (виконавчі).

12. Філії та представництва.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та

здійснює всі або частину її функцій (окремий цех, інше виробництво) (ч. 1 ст. 95 ЦК).

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її

місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів останньої (ч. 2 ст. 95 ЦК).

Філії та представництва не є юридичними особами, хоча мають і назву, і місцезнаходження, і навіть

свої органи. Утім ці ознаки їх лише індивідуалізують, тобто дають можливість виділити серед інших
структурних підрозділів тієї чи іншої юридичної особи. Філії та представництва наділяються майном
юридичної особи, що їх створила.