РЕФЕРАТ

на тему: Порядок (етапи) формування статутного капіталу корпоративних

юридичних осіб

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Зміст поняття статутного (складеного) капіталу суб’єктів
господарювання……………………………………………………………………...4
Розділ 2. Етапи формування статутного капіталу корпоративних
юридичних осіб……………………………………………………………………....7
Розділ 3. Особливості формування статутного капіталу акціонерних
товариств…………………………………………………………………………..…9
Розділ 4. Особливості формування статутного капіталу товариств з
обмеженою відповідальністю……………………………………………………...11
Висновки..……………………………………………………….…………...13
Список використаної літератури……………………….…………………..15
2
 3

Вступ

Актуальність теми. Статутний капітал є одним з найважливіших

елементів корпоративного управління, адже він визначає мінімальний розмір
майна, яким володіє юридична особа, та гарантує інтереси кредиторів. Порядок
формування статутного капіталу має суттєвий вплив на стабільність та
ефективність діяльності корпоративних юридичних осіб, тому його
дослідження є актуальним та практично значущим.
Мета роботи полягає в є дослідження порядку (етапів) формування
статутного капіталу корпоративних юридичних осіб.
Для досягнення мети було поставлено ряд таких завдань, а саме:
- розглянути зміст поняття статутного (складеного) капіталу суб’єктів
господарювання;
- визначити етапи формування статутного капіталу корпоративних
юридичних осіб;
- розглянути особливості формування статутного капіталу акціонерних
товариств;
- розглянути особливості формування статутного капіталу товариств з
обмеженою відповідальністю
Предметом роботи є порядок (етапи) формування статутного капіталу
корпоративних юридичних осіб.
Об’єктом роботи є суспільні відносини, що виникають у процесі
формування статутного капіталу корпоративних юридичних осіб.
Структура роботи. Робота складається змісту, вступу, основної частини
(4 розділів), висновків та із списку використаних джерел. Загальний обсяг
роботи становить 16 сторінок. Список використаних джерел становить 10
найменувань.
 4

Розділ 1.
Зміст поняття статутного (складеного) капіталу суб’єктів
господарювання
Юридична особа створюється та існує для участі в цивільному обороті,
який має переважно майновий характер. Тому майнова, економічна основа
організації — це та передумова, яка забезпечує її активну участь у суспільних
відносинах. Від того, якими активами вона володіє, часто залежить
ефективність її діяльності, спроможність досягти тих завдань, які мали на меті
засновники, створюючи юридичну особу. Майно юридичної особи може
формуватися за рахунок різних джерел, але основним з них на початкових
стадіях існування є внески засновників. Саме вони як ініціатори створення
юридичної особи повинні подбати про забезпечення її необхідним і достатнім,
на їх думку, майном. Сукупність внесків засновників, призначених для
забезпечення діяльності створеної ними юридичної особи, традиційно
називають статутним капіталом (статутним фондом) [1, c. 162].
На думку О. Янкової, яка спеціально досліджувала проблему статутного
фонду комерційних організацій, статутний фонд — це зареєстрований у
встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах
грошовий еквівалент майна, яке повинне бути передане підприємству у
власність (повне господарське відання, оперативне управління), у вигляді
внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його
учасниками отримуваних ними майнових прав.
Часто статутний капітал помилково ототожнюють з усім майном
(активами) юридичної особи. Насправді це не так. Статутний капітал — це не
майно, а джерело його утворення. На сучасному етапі розвитку корпоративного
права переважна більшість правників виділяють три функції статутного
(складеного) капіталу: стартову (функцію джерела коштів для підприємницької
діяльності), гарантійну й функцію визначення частки участі кожного в
товаристві (функцію визначення обсягу корпоративних прав, регулятивну).
Інші вчені називають ще декілька функцій. Так, С.В. Глібко, крім
 5

вищеназваних, виділяє також організаційну функцію; М.Г. Іонцев, Т.В.

Кашаніна й Ю.О. Тарасенко окремо виділяють індикаторну (контрольну)
функцію; В.М. Кравчук називає економічну, інституційну й інформаційну
функції. О.Р. Кібенко й А.В. Пендак додає ще й облікову функцію; О.М.
Кірсанов виділяє сувернітетну функцію статуного капіталу [2, c. 32].
Законодавчо діяльність господарських товариств в Україні регулюється
Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом
України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р. № 1576-XII, «Про
акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-VI тощо. Проте єдиного
нормативного визначення поняття статутного чи складеного капіталу немає.
Так, Закон України «Про акціонерні товариства» визначає, що статутний
капітал – це капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості
всіх розміщених акцій товариства. ГК України закріплює у ст. 87 лише те, що
сума вкладів засновників і учасників господарського товариства становить
статутний фонд товариства. У п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України прямо зазначено, що
господарське товариство є власником майна, яке передане йому учасниками у
власність як вклад до статутного капіталу (фонду). Згідно із ч. 1 ст. 85 ГК
України, господарське товариство є власником майна, яке передане йому у
власність засновниками і учасниками як внески до статутного капіталу (фонду)
[3,4,5].
Господарський кодекс України (ГК) визначає лише поняття статутного
фонду, не використовуючи термін «складений капітал». Установчі документи
акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю повинні
містити відомості про розмір статутного капіталу, розміри часток учасників, а
також порядок внесення вкладів [3]. Цивільний кодекс України (ЦК) також
наголошує на необхідності вказування у статуті товариства з обмеженою
відповідальністю відомостей про розмір статутного капіталу і частку кожного
учасника [4]. В обох кодексах акцентується на інформації про розміри часток
учасників, а не на використанні поняття складеного капіталу.
 6

Засновницькі договори повного та командитного товариств за Цивільним

кодексом України мають включати інформацію про складений капітал, розмір
та порядок зміни часток учасників, а також умови внесення вкладів. ЦК
України вимагає детального опису статутного капіталу, диференціюючи його
залежно від типу товариства, та підкреслює, що частки учасників формують
цей капітал. Закон України «Про господарські товариства» [6] також вказує на
необхідність відомостей про статутний капітал в установчих документах, не
розрізняючи статутний та складений капітал. Внески до статутного капіталу
можуть бути різноманітними і оцінюватися згодою учасників або через
незалежну експертизу. Управління справами товариства залежить від розміру
часток учасників, а оцінка вкладів здійснюється в гривні, хоча іноземні
інвестиції можуть оцінюватися в іноземній валюті. Формування статутного
капіталу включає відкриття банківського рахунку і може здійснюватися як
готівковими, так і безготівковими коштами.
Таким чином, поняття статутного (складеного) капіталу є ключовим
елементом у структурі господарських товариств, відіграючи важливу роль у
забезпеченні їх майнової бази та визначенні меж участі засновників у
діяльності товариства. Законодавство України визнає статутний капітал як
основний джерело формування майна юридичної особи, встановлюючи різні
вимоги до його розміру та складу залежно від типу товариства. Однак,
незважаючи на відмінності у регулюванні статутного капіталу в різних
нормативних актах, вони універсально підкреслюють його значення як засобу
забезпечення фінансової стабільності та надійності господарських товариств
перед третіми особами.
 7

Розділ 2.
Етапи формування статутного капіталу корпоративних юридичних
осіб
Статутний капітал державного підприємства, що перебуває в
загальнодержавній або комунальній державній власності, — це сума коштів і
вартість матеріальних ресурсів, безоплатно виділених державою в постійне
розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного
господарчого відання. Чинним законодавством України встановлено, що,
здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє,
користується і розпоряджається цими ресурсами, чинить стосовно них будьякі
дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.
Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається
обсягом виробництва товарів і послуг на ньому. Якщо мова йде про створення
нового підприємства, то статутний, капітал обчислюється на основі
кошторисної вартості будівництва, вартості необхідного технологічного
устаткування, а також розміру мінімальних нормативних запасів сировини,
матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, інших виробничих запасів,
незавершеного виробництва, готової продукції, товарів [7 c. 46].
Створивши юридичну особу, підприємець несе відповідальність за
зобов'язаннями юридичної особи лише у розмірі майна юридичної особи.
Приватне підприємство має бути засноване лише однією фізичною особою,
інакше воно буде вважатися господарським товариством [7 c.48].
Формування статутного капіталу корпоративних юридичних осіб
розпочинається з прийняття рішення про створення організації, де засновники
визначають не тільки мету та напрямки діяльності нової юридичної особи, а й
розмір статутного капіталу, який є критичним для її подальшого економічного
здоров'я та стабільності. Це рішення фіксується в протоколі загальних зборів
засновників або установчому договорі, залежно від типу господарського
товариства. Далі настає етап внесення засновниками своїх вкладів до
 8

статутного капіталу, що може здійснюватися як у грошовій, так і в негрошовій

формі, з подальшим оцінюванням цінності цих вкладів за згодою засновників.
Ключовим моментом є державна реєстрація юридичної особи, процедура
якої включає подання відповідних документів до державного реєстратора та
їхнє затвердження. У разі акціонерних товариств, додатковим етапом є
формування та ведення реєстру власників іменних цінних паперів, що включає
в себе детальну інформацію про власників акцій, їх кількість та номінальну
вартість, забезпечуючи тим самим прозорість корпоративної структури.
Діяльність юридичної особи передбачає можливість збільшення або
зменшення статутного капіталу, що регулюється законом та установчими
документами. Збільшення статутного капіталу можливе за рахунок додаткових
вкладів або випуску нових акцій, тоді як зменшення статутного капіталу
вимагає зменшення номінальної вартості акцій або викупу акцій у акціонерів.
Такі дії вимагають ретельного аналізу економічного стану організації та можуть
мати далекосяжні наслідки для її майбутньої діяльності та фінансового
здоров'я.
 9

Розділ 3.
Особливості формування статутного капіталу акціонерних товариств
Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" акціонерні
товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом
відкритої підписки на них чи купівлі-продажу на фондовій біржі (це стосується
відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між
засновниками без права розповсюдження через відкриту підписку і купівлю-
продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах) [6].
Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків
статутного капіталу належить засновникам. Законодавством установлено, що
засновники відкритих акціонерних товариств зобов'язані викупити 25 відсотків
усіх акцій, тобто їхня частка в статутному капіталі не може бути нижчою за 25
відсотків [4].
Закон України "Про господарські товариства" визначає основне
положення про мінімальний розмір статутного капіталу, який повинен
становити щонайменше еквівалент 1250 мінімальних заробітних плат,
розрахованих згідно з діючою на момент заснування акціонерного товариства
ставкою мінімальної зарплати. Однак, існують спеціальні правила для окремих
видів діяльності, наприклад, для банківської сфери, де мінімальний статутний
капітал при реєстрації банку не може бути менше 10 мільйонів євро, відповідно
до ст. 31 Закону України "Про банки та банківську діяльність" [8]. Номінальна
вартість акції не може бути меншою за одну копійку і завжди встановлюється в
національній валюті.
Стаття 33 цього ж Закону встановлює процедуру оплати акцій, тоді як ст.
34 забороняє їх випуск для покриття збитків, пов'язаних з господарською
діяльністю. Закон також наголошує на забороні використання бюджетних
коштів, кредитів або забезпечень для формування статутного капіталу, згідно зі
ст. 13. Крім того, існують спеціальні правила формування статутного капіталу
для певних видів юридичних осіб.
 10

Однією з ключових функцій статутного капіталу є забезпечення гарантій

для задоволення потенційних вимог кредиторів. Це досягається не через
збереження конкретної суми статутного капіталу, а через вимоги до
мінімальної вартості чистих активів, яка щороку не повинна бути меншою за
розмір статутного капіталу. У разі недотримання цієї умови, товариство
повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати
зміни відповідно, або ж, якщо вартість чистих активів опускається нижче
мінімально дозволеного рівня статутного капіталу, товариство підлягає
ліквідації. Законодавство не визначає чіткого механізму примусового
зменшення статутного капіталу у таких випадках, надаючи право кредиторам
вимагати дотримання зазначених вимог [9].
Невиконання цього обов'язку стосовно зменшення статутного капіталу
може призвести до ситуації, коли кредитори мають право ініціювати процедуру
банкрутства товариства, якщо воно не може задовольнити їхні вимоги через
нестачу майнових активів. Ця норма спрямована на забезпечення інтересів
кредиторів і вимагає від товариств ретельного моніторингу власного
фінансового стану.
Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року
вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір
статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого
статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в
установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою,
ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений Законом, товариство
зобов'язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути
її або прийняти рішення про ліквідацію [6].
 11

Розділ 4.
Особливості формування статутного капіталу товариств з обмеженою
відповідальністю
Характеризуючи сутність статутного капіталу товариств з обмеженою
відповідальністю з правової позиції, звернемося до пункту 1 статті 144
Цивільного кодексу України, у відповідності до якої статутний капітал
товариства з обмеженою відповідальністю визначено як мінімальний розмір
майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Зауважимо, що за
радянських часів статутний фонд в основному мав обліково-звітне значення та
розглядався як сукупність основних й оборотних засобів підприємства, які
відображались в балансі на звітну дату у грошовому виразі. В умовах ринкової
економіки статутний капітал таких господарських товариств виражає вартість
внесених засновниками активів в обмін на: 1 – право приймати участь у
господарській діяльності, 2 – право одержання частини майбутнього прибутку
(у межах своєї частки). Інакше кажучи, зафіксований розмір статутного
капіталу, що відображений у першому розділі пасиву балансу, є джерелом
формування господарських засобів і відображає сукупність внесків засновників
на момент утворення товариства [4].
По-перше, оскільки статутний капітал товариства з обмеженою
відповідальністю має бути сплачений учасниками товариства до кінця першого
року з дня державної реєстрації товариства, фіксований у засновних
документах його розмір може не відповідати вартості активів, отриманих від
засновників, що у свою чергу створює несплачений капітал.
По-друге, господарське законодавство дає можливість засновникам
товариств вносити вклади до статутного капіталу як у грошовій, так і в
негрошовій формі. В цьому випадку виникає питання про порядок оцінки
негрошових вкладів. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про господарські
товариства", грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства
здійснюється за згодою учасників товариства, а в випадках, передбачених
законом, вона має пройти незалежну експертну перевірку.
 12

Отже, засновникам товариства з обмеженою відповідальністю надається

право на власний розсуд визначати вартість активів, які будуть внесені до
статутного капіталу товариства, або залучити спеціалізовану організацію чи
професійного оцінювача для здійснення об'єктивної оцінки вносимого майна.
Таким чином, майнові цінності, внесені до статутного капіталу
товариства не у фінансовій формі, підлягають суб'єктивній оцінці засновників.
Це призводить до ситуацій, коли у практиці діяльності суб'єктів
господарювання часто спостерігається завищення оцінки внесених майнових
цінностей порівняно з їх ринковою вартістю, що призводить до формування
недостовірного (завищеного) розміру статутного капіталу. Відображення
внесків до статутного капіталу товариства (матеріальних і нематеріальних
активів) за завищеною вартістю, з одного боку, штучно збільшує вартість
господарських засобів, що відображаються в активах товариства, а з іншого –
призводить до збільшення статутного капіталу і, відповідно, до зростання
частки засновників.
Необхідність забезпечення достовірності відомостей про статутний
капітал і реальну вартість внесених активів вимагає уваги як з боку
засновників, так і з боку державних органів, що ведуть державну реєстрацію
юридичних осіб. Важливим аспектом є також забезпечення прозорості і
доступності інформації для потенційних інвесторів та кредиторів, що може
сприяти підвищенню інвестиційної привабливості та кредитної здатності
товариства [10].
У контексті зазначених аспектів важливою є діяльність органів державної
влади з контролю за дотриманням законодавчих вимог при формуванні
статутного капіталу, а також здійсненням належного нагляду за діяльністю
товариств з точки зору захисту інтересів кредиторів та інших зацікавлених осіб.
 13

Висновки
Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, можна зробити висновки,
що формування статутного капіталу корпоративних юридичних осіб є
важливим і багатоетапним процесом, що включає ряд обов’язкових дій
засновників і вимагає дотримання чинного законодавства України.
Встановлення статутного капіталу на початковому етапі створення юридичної
особи, визначення його розміру, складу вкладів, а також порядку їх внесення є
фундаментальними кроками для забезпечення стабільного функціонування і
розвитку підприємства.
Сплата статутного капіталу є важливою умовою для державної реєстрації
юридичної особи, яка дає їй право здійснювати діяльність у відповідності до
обраної правової форми. Правильно сформований і повністю сплачений
статутний капітал забезпечує не тільки законність створення юридичної особи,
але й слугує гарантією інтересів її кредиторів.
Особливості формування статутного капіталу залежать від типу
корпоративної юридичної особи, зокрема акціонерних товариств і товариств з
обмеженою відповідальністю, що має важливе значення для визначення прав і
обов'язків засновників, а також механізмів захисту прав кредиторів.
Процес формування статутного капіталу вимагає ретельного підходу до
оцінки майнових внесків, особливо у випадку негрошових вкладів, що потребує
залучення кваліфікованих оцінювачів або незалежної експертизи для
визначення їх ринкової вартості.
Управління статутним капіталом протягом усього періоду діяльності
юридичної особи, включаючи його можливе збільшення або зменшення, є
важливою складовою корпоративного управління, спрямованої на забезпечення
фінансової стійкості та розвитку підприємства.
Законодавство України встановлює чіткі рамки для формування та
використання статутного капіталу, спрямовані на захист прав учасників,
акціонерів та кредиторів, забезпечення прозоростості і надійності
господарських операцій. Слід зазначити, що дотримання вимог щодо
 14

формування та обліку статутного капіталу не тільки сприяє створенню

позитивного іміджу підприємства на ринку, але й знижує ризики для ділових
партнерів і інвесторів, забезпечуючи основу для сталого розвитку бізнесу.
Зміцнення довіри кредиторів та інвесторів до господарських товариств,
включаючи акціонерні товариства та товариства з обмеженою
відповідальністю, залежить від чіткого розуміння ними структури статутного
капіталу, його достатності та якості майнових активів, що входять до його
складу. Тому прозорість і відкритість інформації про статутний капітал,
регулярне інформування про його зміни є важливими елементами
корпоративної політики.
В умовах динамічного розвитку ринкових відносин і зростання
конкуренції значення добре спланованої політики формування і управління
статутним капіталом не може бути переоцінене. Вона вимагає не тільки
дотримання законодавчих норм, але й розробки індивідуальних підходів, що
враховують специфіку діяльності юридичної особи, її стратегічні цілі та плани
розвитку.
Таким чином, процес формування статутного капіталу корпоративних
юридичних осіб в Україні є комплексним і багатогранним, вимагає уважного і
відповідального підходу з боку засновників та управлінців, а також
ефективного взаємодії з державними органами реєстрації та контролю. Він є
ключовим елементом у забезпеченні стабільного функціонування та розвитку
підприємств, зміцненні їх репутації на ринку і забезпеченні довіри з боку
бізнес-партнерів та інвесторів.
 15

Список використаної літератури

1. Цюцяк І.Л. Статутний капітал: значення та порядок формування в
товариствах з обмеженою відповідальністю. Вісник Хмельницького
національного університету №2. 2012. С. 162-166
2. Бєлоусов М.О. Внутрішній контроль статутного капіталу:
організаційно – методичний метод. Міжнародний збірник наукових праць №
1(19). 2015. С. 32-42.
3. Господарський кодекс України: чинне законодавство зі змінами та
доповненнями станом на 25.08.13р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). Київ: Паливода А.В.,
2013. 208с.
4. Цивільний кодекс України: Кодекс України від 16.01.2003. № 435-IV.
Верховна Рада України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/435-15 (дата
звернення: 20.03.2024)
5. Про акціонерні товариства: Закон України від 27.07.2022 № 2465-IX
URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/T222465?
utm_source=biz.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=bizpress01&_ga=
2.147959477.384111279.1710957338-
1067671156.1709569411#_gl=1*aq4l4k*_gcl_au*Nzk3NzU3ODk2LjE3MDk0MDc
3Mzg. (дата звернення: 20.03.2024)
6. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII.
Верховна Рада України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/1576-12 (дата
звернення: 20.03.2024)
7. Примаченко О.Л. Науково – практичний аспект організації обліку
формування статутного капіталу господарських товариств. Молодий науковець
№ 1(16). 2015. 45-49.
8. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000. №
2121-III. Верховна Рада України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2121-14
(дата звернення: 20.03.2024)
9. Гуренко Т.О. Сучасник погляд на власний капіта. Підприємство,
господарство і право №11. 2013. С. 1-8.
 16

10. Смушак М.В. Порядок і особливості фінансування, використання

обліку, оподаткування та контролю внесків у статутний капітал комунального
підприємства. Інноваційна економіка №11(49). 2013. С. 226-235.