Ситнік А.

, МН-20

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА № 1

1. Структура фінансової системи України.

Сукупність взаємозалежних, взаємодіючих фінансових інститутів становить фінансову

систему держави. Фінансову систему часто характеризують у двох аспектах:
а) як сукупність фінансових інститутів, що опосредковують формування і використання
грошових фондів;
б) як сукупність державних органів і установ, що здійснюють фінансову діяльність (цей
аспект буде розглянуто при аналізі компетенції органів фінансової діяльності, органів
фінансового контролю).
Сутність фінансової системи розкривається через систему фінансових інститутів.
Фінансова система включає певні ланки:
– бюджетну систему;
– кредитну систему;
– обов’язкове державне страхування;
– фінанси підприємств.
Бюджетна система України складається з Державного бюджету і місцевих бюджетів.
Зміст, структура бюджетів, їх співвідношення визначаються адміністративно-територіальним
устроєм держави. Бюджети акумулюють переважно всі грошові фонди публічного характеру.
Із прийняттям у 2001 р. Бюджетного кодексу України закріплено заборону на формування
позабюджетних фондів. Бюджетна централізація ресурсів набула нового змісту.
Кредитна система включає як державне, так і банківське кредитування. Однак якщо
державний кредит є безумовною сферою публічного регулювання, де держава виступає
позичальником коштів на певні цілі та у специфічній формі, то банківське кредитування
досить специфічно входить до фінансової системи. Фінансово-правовий аспект банківського
кредитування стосується тільки тих відносин, що охоплюють і регулюють рух державних
коштів, не включаючи диспозитивні, цивільно-правові аспекти банківського кредитування.
Обов ’язкове державне страхування пов’язане з розподілом і перерозподілом частини
сукупного суспільного продукту, спрямуванням коштів на виплату пенсій і т. д. Державне
страхування виступає формою утворення і використання цільових грошових фондів,
призначених для соціальних, попереджувальних та інших цілей.
Фінанси підприємств як відокремлені грошові фонди пов’язані з формуванням,
розподілом та використанням коштів підприємств. Фінанси підприємств становлять основу
децентралізованих фінансів. При характеристиці фінансів підприємств як ланки фінансової
системи необхідно враховувати таке. Фінанси державних підприємств безумовно є складовою
фінансової системи, характеризуються публічним змістом і регулюванням. Фінанси
недержавних підприємств входять сюди тільки тією мірою, якою вони пов’язані з реалізацією
імперативних обов’язків з формування державних грошових фондів (наприклад, кошти
підприємств, за рахунок яких сплачуються податки).
Є полісистемний, інституціональний і змішаний підходи.
Полісистемний:
– бюджетна система
– податкова система
– система кредитування
– система страхування
 – банківська система
– валютна система
Інституціональний
– бюджетне право
– бюджетний процес

2. Організація фінансів підприємств. Основні принципи організації

фінансів підприємств.

Організація фінансів підприємств– це сукупність форм, методів, способів

формування та використання ресурсів, контролю за їх кругообігом для досягнення
економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який
базується на принципах саморегулювання, самоокупності та самофінансування. Сутність
комерційного розрахунку полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат
та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку при мінімальних
витратах капіталу та мінімально можливому ризику. Питання про те, що виробляти, як
виробляти, для кого виробляти у ринкових умовах для підприємця визначається основним
орієнтиром – прибутком.
Комерційний розрахунок в ринкових умовах значно впливає на організацію фінансів
підприємств. Він передбачає зміну взаємовідносин держави і підприємця. Фінансові
відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами – за
допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської
політики. Збитки, що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних
органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані
відповідними органами.
Кожен суб’єкт підприємницької діяльності має справжню фінансову незалежність,
тобто право самостійно вирішувати як і що виробити, кому реалізувати продукцію, як
розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові
ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає,
однак відсутності будь яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавчо
закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати
рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Суб’єкти підприємницької діяльності несуть реальну економічну відповідальність за
результати відповідальність та своєчасне виконання своїх зобов’язань перед постачальниками,
споживачами, державою, банками. За своїми зобов’язаннями підприємство відповідає власним
майном і доходами. За невиконання зобов’язань підприємством до нього застосовується
система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки
за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку.
Джерелом фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації
продукції, виконаних продукції та наданих послуг. Економічна відповідальність підприємств ,
на стільки велика , що можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та
неспроможності виконати зобов’язання перед кредиторами.
У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками, фінансовими
посередниками, страховими компаніями. Підприємство і банки є рівноправними партнерами,
як організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не дають
підприємствам безкоштовних та без строкових кредитів. Підприємства, у свою чергу за
зберігання коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Фінансові посередники
 допомагають краще залучити та використовувати грошові кошти підприємств. Страхові
компанії страхують численні ризики, пов’язані з підприємницькою діяльністю суб’єктів
господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.
Принципи організації фінансів підприємств
Будь-який підприємець при початку своєї справи ставить собі мету - отримання прибутку.
Взаємодія на ринку виробника і споживача - є відносини між виробником конкретного товару
і особою, що має попит на цей товар.

Першопричиною виробництва є незадоволений попит.

Попит представляє з себе форму вияву потреби в сфері звертання, але для фінансистів
важливий не попит взагалі, а важливий платоспроможний попит. Попит, забезпечений
грошовими коштами, і представляє з себе платоспроможний попит.
Обмін платоспроможного попиту на товар представляє з себе обмін попиту на гроші.
Для всієї системи ринкових відносин характерними є принципи організації, що створюють
самовоспроизвідну систему, що не тільки забезпечує їй стійкість, але і умови для розвитку та
вдосконалення.
Основні принципи організації фінансів підприємств.
 1). Принцип повної самостійності. Самостійність у використанні власних і
приравненних до них коштів, завдяки чому забезпечується необхідна маневреність ресурсів,
яка в свою чергу дозволяє концентрувати фінансові ресурси на потрібних напрямах
господарської та інших видів діяльності підприємства.
 2). Відповідальність за результати господарської діяльності. Фінансовий результат на
підприємстві є якісним показником діяльності як керівництва підприємства, так і всього
колективу підприємства. Відповідальність виникає також і з приводу всіх тих ризиків, які
приймає на себе підприємство в умовах ринку.
 3). Фінансове планування. Фінансове планування визначає напрямки руху грошових
потоків на найближче майбутнє і на перспективу, передбачає отримання і напрямки
використання грошових коштів. Завдяки фінансовому плануванню забезпечується планування
фінансового результату.
 4). Цей принцип як обов'язкова умова передбачає формування фінансових резервів для
будь-якого підприємства. Фінансові резерви забезпечують стійку виробничу діяльність в
умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури, ризиків і т. д. Якщо підприємство створює
в достатньому і необхідному розмірі фінансові резерви, то це забезпечує підприємству
відповідний позитивний імідж на ринку.
 5). Фінансова дисципліна. Підприємство повинне своєчасно і повно забезпечувати
виконання фінансових зобов'язань перед партнерами, банківськими інститутами, органами
влади і різноманітними фондами (бюджетними або позабюджетними), перед своїми
працівниками і т. д.
 6). Самоокупність підприємства. Підприємство повинно забезпечувати покриття своїх
витрат за рахунок результатів своєї власної виробничої діяльності, тим самим забезпечується
відновлюванність виробництва та кругообіг ресурсів підприємства.
 7). Розподіл коштів, що беруть участь в обслуговуванні обороту підприємства, на
власні та позикові. (Короткострокові банківські кредити - джерело позикових коштів.)
 8). Розмежування основної і інвестиційної діяльності підприємства.