1. Суть і структура фінансів
Бюджетна система та бюджетний устрій
Фінанси- це економ.відносини з приводу формування розподілу і
перерозподілу ВВП у грошовій формі, а в окремих випадках і
нац.багатства. Структура: доходи недержавних і державних
підприємств і організацій, власні та закріплені доходи місцевих
бюджетів, дотації, субсидії і субвенції, цільові фонди
підприємств і місцевих бюджетів, позабюджетні, централізовані
фонди регіонів, доходи домогосподарств та ін.
2. Функції фінансів в економіці
Розподільча, Контрольна, Регулююча, Стимулююча.
3. Фінанси підприємств як складова фінансової системи
Фінанси підприємств як складова фінансової системи посідають
визначне місце у структурі фінансових відносин суспільства.
Вони функціонують у матеріальній і нематеріальній сферах
виробництва де створюється валовий внутрішній продукт і
національний дохід — основні джерела фінансових ресурсів. На
макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують
формування фінансових ресурсів країни через бюджет і
позабюджетні фонди. Саме тому від стану фінансів підприємств
залежить можливість задоволення суспільних потреб та
фінансова стійкість країни. Фінанси підприємств функціонують
на мікрорівні тому мають спільні ознаки та певні відмінності від
фінансів держави в цілому. Загальною ознакою фінансів
підприємств є те, що вони відображають сукупність економічних
відносин, пов'язаних із розподілом ВВП.
4. Фінансова система України(Складові та характеристика)
Фін.Сист- це сукупність взаємопов’язаних сфер та ланок
фін.взаємовідносин, які мають особливість у створенні та
використанні фонді фінансових ресурсів, а також сукупність
фінансових органів та установ, які здійснюють управління
грошовими потоками.
5. Державні фінанси та їх характеристика
Держа́вні фіна́нси- сфера грошових відносин, що виникла у
зв'язку з розподілом і перерозподілом вартості валового
внутрішнього продукту і частини національного багатства,
пов'язана з формуванням фінансових ресурсів і підпорядкування
держави й підприємств і використанням державних коштів на
витрати з розширення виробництва, задоволення соціально-
культурних потреб населення, оборони країни й державного
управління. Державні фінанси функціонують на
загальнодержавному, регіональному й місцевому рівнях і
включають бюджет, позабюджетні фонди, державний кредит,
фінанси державних і муніципальних підприємств.
6. Фінансова політика держави
Фінансова політика- спосіб впливу фінансових відносин на
економічний і соціальний розвиток суспільства, який знаходиться
в прямій залежності від рівня економічного розвитку країни і
проявляється в системі форм та методів мобілізації фінансових
ресурсів та їх розподілу. Метою даної політики є оптимальний
розподіл ВВП між галузями, територіями і суб’єктами.
7. Фінансова стратегія та фінансова тактика
Фінансова стратегія — це політика, що розрахована на
довготермінову перспективу, на вирішення глобальних завдань
соціально-економічного розвитку.
Фінансова тактика являє собою короткострокову поточну
політику, спрямовану на вирішення конкретних завдань
відповідного періоду, що випливають із розробленої фінансової
стратегії.
8. Фінансовий механізм та його характеристика   включаються в ціну товарів, робіт та послуг. Види: ПДВ,
Фінансовий механізм- це сукупність фін.форм та методів
утворення та використання фондів фінансових ресурсів з метою
забезпечення потреб держави, суб’єктів господарювання та
населення. Цей механізм відображає напрями, характер і сутність
функціонування фінансів у супільстві.
9. Суть, та функції державного бюджету
Бюджет- це економічні відносини між державою, юридичними та
фізичними особами з приводу формування і використання фонду
фін.ресурсів, які використовуються для фінансування ф-цій
держави та інших потреб. Ф-ції бюджету: Акумулятивна,
Розподільча, Контрольна.
10.
Бюджетна система- це сукупність усіх бюджетів, які визначені
бюджетним законодавством.
Бюджетний устрій- сукупність принципів побудови бюджетної
політики відповідно до державного устрою та адміністративно-
територіального поділу країни.
11. Доходи і видатки державного бюджету
Доходи бюджету- це частина централізованих ресурсів держави,
які необхідні для виконання нею своїх функцій.
Видатки бюджету- економічні відносини, які виникають у
зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів
держави, його використання на фінансування програм та заходів
передбачених бюджетом.
12. Бюджетний дефіцит: поняття, види та методи
регулювання
Бюджетний дефіцит – це перевищення видатків бюджету над
його доходами. Види: За формою прояву: відкритий і
прихований; За причинами виникнення: вимушений і свідомий;
За напрямом дефіцитного фінансування: активний і пасивний.
Методи регулювання: Правове регулювання збалансування
доходів і видатків бюджету, регламентація правил прийняття
бюджету з дефіцитом або профіцитом є визначальними
факторами реалізації боргової та бюджетної політики держави. З
метою розв'язання цих проблем та врегулювання засад боргової
політики Верховна Рада прийняла Закон України "Про
Державний борг". На мою думку, для того щоб вирішити
проблему дефіциту потрібно збільшити податки чи інші доходи
або скоротити видатки.
13. Бюджетний процес та його складові
Бюджетний процес- це регламентована нормами права
діяльність пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням
бюджетів їх виконання, контролем за їх виконанням, розглядом
звітів про виконання бюджетів. Складові: Бюджетне планування;
Виконання бюджету; Складання звітності про виконання
бюджету.
14. Функції податків і економіці. Принципи оподаткування
Податки- обов’язкові платежі юр і фіз осіб у бюджет та ін фонди
держави залежно від розміру доходу, володіння певним майном
та обсягів споживання. Завдяки їм формуються фінансові ресурси
держави. Ф-ції: Фіскальна, Розподільча, Регулююча,
Стимулююча, Контрольна. Принципи оподат: Рівність усіх
платників перед законом; Загальність в оподаткуванні;
Презумпція правомірності; Фіскальна достатність;
Соц.справедливість, Стабільність податків; Економічність в
оподаткування; Єдиний підхід в оподаткуванні.
15. Податкова система України
Податкова система- це сукупність взаємопов’язаних податків,
зборів та платежів до бюджету та ін державних фондів, механізм
їх нарахування та вилучення, права та обов’язки платників
податків та фіскальних органів.
16. Характеристика прямого оподаткування в Україні
Прямі податки- залежать від розміру доходу чи прибутку та
володіння певним майном. Прямі податки сприяють такому
розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени
суспільства, котрі мають вищі доходи. Це найсправедливіший
принцип оподаткування.
17. Види та характеристика непрямих податків
Непрямі податки- залежать від обсягів споживання і
Акцизний податок, Мито.
18. Реформування податкових відносин в Україні
Метою реформування податкової системи України має бути
створення податкової системи, сприятливої для економічного
зростання. Основними завданнями податкової реформи в Україні
мають бути: - формування нового інституційного середовища
оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності
всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів
податкової дискримінації, формування відповідального ставлення
платників до виконання своїх податкових зобов’язань;
- підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок
розширення податкової бази, покращання адміністрування,
зменшення масштабів ухилення від сплати податків;
- підвищення регулюючого потенціалу податкової системи на
основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій з
податку на прибуток підприємств;
- забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря
між платниками податків
19. Поняття фінансового ринку та його сегментів
Фін.ринок- це сукупність економ.відносин, які виникають між
його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на
специфічні фін.послуги, пов’язані з купівлею, продажем
фін.активів, які знаходяться у власності всіх суб’єктів
економ.діяльності. Сегменти: Ринок грошей- особливий
сектор ринку, на якому здійснюється купівля та
продаж грошей як специфічного товару, формуються попит,
пропозиція та ціна на цей товар.; Кредитний- специфічна сфера
економічних відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на
певних умовах у позику капітал.; Валютний- система валютних
бірж, комерційних банків та інших установ, що реалізують угоди
з купівлі-продажу іноземної валюти.; Фондовий- частина ринку
капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних
паперів.; Ринок дорогоцінних металів - сфера економічних
відносин між учасниками операцій з дорогоцінними металами, а
також з цінними паперами, котируються в золоті (золоті
сертифікати, облігації, ф'ючерси та ін.). Ринок фінансових
послуг- особлива форма організації руху фінансових ресурсів в
економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити
юридичним, фізичним особам і державі належні умови для
залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних
грошових засобів.
20. Поняття, основні види та характеристики цінних паперів
Цінні папери- це письмові документи встановленої форми з
відпов.реквізитами, які посвідчуюють грошові або інші майнові
права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила і
власника та передбачають виконання зобов’язань відповідно до
умов їх розміщення, а також можливість передачі прав, які
випливають із цих документів іншими особами. Види: Акції-
іменний ЦП, який засвідчує майнові права власника, включаючи
право, на отрим. дивідендів, на управління акціон.тов та отрим
частини майна при ліквід. Облігації- ЦП, який засвідчує
внесення його власником грошей, визначає відносини позики між
власником та емітентом і підтверджує зобов’яз. емітента
повернути власнику її номінальну вартість у визнач.строк з
сплатою відповідного відсотка. Векселя- борговий ЦП, який
засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його
наказ третій особі сплатити після настання строку платежу,
визначену суму боргу власнику.
21. Суть, структура та функції ринку цінних паперів
Ринок цінних паперів - це сукупність економічних відносин між
учасниками ринку з приводу випуску та обігу цінних паперів.
Структура: ринок грошових і товарних цінних паперів (чеків,
товарних варрантів та ін.), Ринок товарних ф'ючерсів і опціонів.
Ф-ції: Регулювання ринкової ціни; Інформаційна;
Перерозподільна; Страхування фінансових ризиків;
Стимулююча; Контрольна.
22. Учасники ринку цінних паперів та їх діяльність.
Інфраструктура ринку
Емітенти- юр.особи, а також органи влади, які від свого імені
здійснюють емісію ЦП і зобов’язуються виконувати всі вимоги,
які випливають із умов їх випуску. Інвестори- юр і фіз особи, які
вкладають свої кошти в купівлю ЦП з метою отримання
додаткового доходу. Саморегулівні організації- об’єднання
учасників фондового ринку, які становлять не прибуткову
організацію професійних учасників фонд.ринку. Професійні
учасники- юр особи, які на підставі ліцензії виданої НКЦПФР
здійснюють проф.діяльність на ринку ЦП. Держава- НКЦПФР.
Ри́нкова інфраструкту́ра — це різні установи, підприємства,
організації, що обслуговують різноманітні види ринків,
створюють сприятливі умови для їхнього ефективного
функціонування.
23. Діяльність фондової біржі як ринку цінних паперів.
Фондова біржа має переважно акціонерну форму організації і
функціонування. Характерною ознакою ФБ є її некомерційний
характер, їй заборонено займатися підприємницькою діяльністю.
На фондовій біржі обертаються тільки цінні папери тих емітентів,
що включенні в біржовий список і пройшли процедуру лістингу.
Обіг цінних паперів на біржі підвищує престиж компанії в
інвесторів, поліпшує купівлю-продаж паперів на ринку, тобто
підвищує їхню ліквідність, поліпшує умови кредитування під
заставу цінних паперів.
24. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні
Державне регулювання ринку ЦП- це здійснення державою
комплексних заходів, щодо упорядкування, контролю та нагляду
за ринком та запобігання зловживань і порушень в цій сфері.
Держ.регулювання має забезпечити однакові права та однаковий
доступ до ринку всіма суб’єктами, максимальну прозорість
ринку, конкурентне середовище та запобігання монополізації
ринку. Це регулювання здійснюється відпов. до закону України
про держ.регулювання ринку ЦП. Органи, які здійснюють
держ.регулюв ЦП: Фонд держ майна Укр; НКЦПФР.
25. Поняття страхування та його види
Страхування- вид цивільно-правових відносин з приводу
захисту майнових інтересів громадян та юр осіб у разі настання
певних подій, які визначені договором страхування або чинним
законодавством за рахунок грошових фондів, які формуються
шляхом сплати громадянами та юр особами страхових платежів
та фондів отриманих від розміщення цих фондів. Види: Особисте
страхування, Майнове страхування, Страхув. Відповідальності.
26. Класифікація страхування
За сферами діяльності страховика(Страхув.життя; Загальне), За
формою(Добровільне, Обов’язкове), За об’єктами(Майнове,
Особисте, Відповідальності), Відповідно до страхових
ризиків(Фінансові, Кредитні, Екологічні), За діяльністю
страховика(Морське, Авіаційне, Автотранспортне), За
організаційно правовою формою
страховика(Держ.страхування, Комерційне), За статусом
страхувальника( Фіз і Юр осіб)
27. Принципи страхування та їх характеристика
Загальні принципи: Вільний вибір страховика і виду страхув;
Страховий ризик; Страховий інтерес; Максимальної сумлінності;
Принцип реальності страхов.захисту. Конкретні принципи:
Платності; Неперервності; Поворотності;
Диверсифікації(розширення діяльності); Франшизи(збиткі які не
відшкодовуються страхов.компанією); Суброгації(передача
страховику,який виплатив страхове відшкодування права вимоги
до винної особи відшкодувати заподіяну суму збитків);
Контрибуції(розділення виплати стах.компаній у випадку
страхув. одного і того ж об’єкта одночасно від однакових
ризиків).
28. Ринок страхування та його характеристика
Страховий ринок- це сукупність та взаємодія страхових
організацій страхувальників, посередників, об’єднань
страховиків та органів держ.регулювання з приводу купівлі-
продажу страхових послуг та формування попиту і пропозиції на
них і визначення цін на страхові продукти.
29. Державне регулювання страхової діяльності
Держ.регулювання у сфері стахув- це комплекс заходів та дій
держави із запобігання зловживань та порушень у сфері
страхування, дотримання чинного законодавства з метою захисту
інтересів страхувальників та дотримання страховиком його
платоспроможності. Органом, який здійснює держ.регулювання у
сфері стахув.- є нац.комісія з регулювання ринків фінансових
послуг.
30. Поняття і типи грошових систем
Грошова система — це запроваджена державою форма
організації грошового обігу в країні. Типи: Повноцінні гроші,
Змішані гроші, Неповноцінні гроші
31. Основні елементи грошових систем та їх характеристика
До основних елементів грошової системи належать: грошова
одиниця, державні грошові знаки, масштаб цін, валютний курс,
організація емісії та обігу грошових знаків, організація
міжнародних розрахунків, суб'єкт грошово-кредитного і
валютного регулювання.
Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку
грошовий знак, який слугує для вимірювання цін товарів та
послуг.
Державні грошові знаки — визначаються законодавством
держави і мають законну платіжну силу. Грошові знаки, що
випускаються державою, обов'язкові до приймання на території
всієї країни.
Масштаб цін — засіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг
у грошових одиницях, який складається під впливом ринкового
попиту і пропозиції.
Валютний курс — вартість грошової одиниці однієї країни, що
виражена у грошових одиницях іншої країни
Організація емісії та обігу грошових знаків включає
визначення сфер готівкових і безготівкових розрахунків, режим
використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок
платежів тощо. Порядок емісії та обігу грошових знаків
встановлюється державою і регулюється законодавством країни.
Організація міжнародних розрахунків — система регулювання
платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, що
виникають між державами, підприємствами, організаціями та
фізичними особами, які перебувають на території різних країн.
Суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання — в
ролі такого органу в більшості країн виступає центральний
емісійний банк.
32. Грошова система України
Грошова система — це законодавче встановлена форма
організації грошового обороту в країні. Вона є складовим
елементом господарського механізму і регулюється законами,
встановленими державою.
33. Передумови виникнення грошей та їх еволюція
передумовами виникнення грошей є:
- перехід від натурального господарства до виробництва товарів
та обміну ними;
- поява майнової незалежності господарюючих суб'єктів -
власників, які виробляють товарну продукцію;
- дотримання еквівалентності при обміні шляхом виміру вартості
товару.
Еволюція грошей: товарні гроші, металеві гроші, кредитні гроші,
електронні гроші.
34. функції грошей в економіці
Гроші як міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб
нагромадження, світові гроші.
35. Поняття грошового обігу та характеристика законів
грошового обігу
Грошовий обіг — це безперервний рух грошей, які
обслуговують реалізацію товарів, послуг і нетоварні розрахунки в
процесі суспільного відтворення.
Закон грошового обігу- кількість грошей необхідних для
виконання функцій засобів обігу повинна дорівнювати сумі цін
товарів, які реалізуються поділена на к-сть оборотів.
36. Грошова маса та грошові агрегати
Грошова маса- сукупність купівельних платіжних та
накопичувальних засобів, яка обслуговує економічні зв’язки
належить юр та фіз особам і державі.
Грошовий агрегат- це показник грошової маси, який
характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності:
М0= готівка; М1= М0+ поточні вклади юр і фіз осіб; М2=М1+
строкові вклади; М3=М2+ розрахунки цінними паперами
37. Організація готівкового грошового обігу
Готівково-грошовий обіг - це безперервний процес руху
готівки, які представлені у вигляді банкнот, казначейських
білетів, металевих розмінних монет. При цьому гроші виконують
функції засобу обігу і засобу платежу.
38. Швидкість обігу грошей
Швидкість обігу грошей- характеризує частоту із якою кожна
готівкова грошова одиниця використовується в середньому для
реалізації товарів та послуг за певний період часу.
39. Організація безготівкового грошового обігу
Безготівковий обіг – сума платежів за певний період часу, які не
потребують використання готівки. Він здійснюється двома
способами: переказуванням грошових коштів з одного рахунку на
інший у кредитних закладах та проведенням взаємозаліків
зустрічних вимог без використання готівки.
40. Методи регулювання грошової маси в обігу
Основний метод регулювання грошового обороту, який
використовується центральним банком – проведення ним
кредитних, інвестиційних і валютних операцій. Центральний
банк повністю визначає величину грошової маси М0, створюючи
гроші і вилучаючи їх з обороту безпосередньо в ході своїх
операцій. В умовах відносно стабільного набору кредитних
інструментів, технічного оснащення розрахунків, дієздатності
встановлених для комерційних банків нормативних показників
величин М0, М1 і М2 прослідковується досить високий
кореляційний зв’язок.
41. Суть та закономірність інфляції
Інфляція- це процес знецінення грошей та загальне підвищення
цін на товари та послуги внаслідок надмірної емісії та
переповнення каналів обігу грошовою масою, яка виявилась
незабезпеченою матеріальними благами.
42. Види інфляції та чинники, що впливають на її розвиток.
Види: 1. За формою прояву: цінова, заощаджень, девальвація. 2.
Залежно від середньорічних темпів зростання цін: повзуча,
помірна, галопуюча, гіперінфляція, супер-гіперіфляція. 3.
Залежно від причин: Інфляція попиту, інфляція пропозиції.
Причини і фактори інфляції різноманітні. Їх можна розділити на
дві великі групи - внутрішні і зовнішні (ендогенні та екзогенні).
У свою чергу внутрішні причини носять грошовий
(монетарний), негрошовий (структурний) і суб'єктивно-
психологічний характер.
В умовах глобалізації чимале значення у розвитку інфляційних
процесів мають фактори екзогенного характеру, які
породжують несприятливі зрушення між грошовою і товарною
масою. На рівень інфляції впливають такі зовнішні фактори:
• незадовільни стан платіжного балансу (негативне сальдо
товарних і капітальних потоків);
• зміцнення іноземної валюти і, відповідно, девальвація
національної валюти;
• структурні зрушення на глобальному і регіональних ринках
капіталу;
• циклічний розвиток світової економіки;
43. Види в інфляції та перебіг макроекономічних процесів.
Антиінфляційна політика- це комплекс заходів держави
спрямованих на боротьбу з інфляцією.
Види антиінфляц політ:
1. Дефляційна політика, 2. Політика доходів- індексація доходів;
3.проведення грошової реформи.
44. Особливості інфляційного процесу в Україні
Інфляцію вимірюють через систему індексів. Індекс інфляції-
відношення рівня інфляції звітнього періоду до рівня інфляції
базового періоду
Показники інфляції: 1. Індекс споживчих цін, 2. Індекс цін
засобів виробництва. 3. Дефлятор ввп, 4. Темп інфляції
45. Поняття грошового ринку та його структура
Грошовий ринок- це сукупність усіх грошових ресурсів країни,
які постійно переміщуються, розподіляються та
перерозподіляються під дією попиту та пропозиції з боку усіх
суб’єктів економіки.
структура монетарного ринку: ринок позичкових капіталів;
валютний ринок. ринок цінних паперів.
46. Суть валютного ринку, його структура та ф-ції
Валютний ринок - це система стійких економічних та
організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-
продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних
валютах
Структура: 1) за територією: світовий ринок; регіональний
ринок; національний (валютний) ринок; 2) за засобами
регулювання (режимом) ринку: ринки вільного курсоутворення;
ринки з валютними обмеженнями та валютним регулюванням;
3) за типами угод відповідно до строків: ринок поточних
(негайних) операцій; ринок строкових операцій; 4) за функціями:
обслуговування міжнародної торгівлі; суто фінансові трансфери
(спекуляція, хеджування, інвестиції); 5) за застосуванням
валютних курсів: з одним режимом; з кількома режимами.
функції: здійснення міжнародних розрахунків; регулювання
валютних курсів; диверсифікація валютних резервів; хеджування
валютних ризиків; отримування учасниками валютного ринку
прибутку у вигляді різниці курсів валют;
47. Валютний курс та його види. Конвертованість валют
Валютний курс представляє собою ціну грошової одиниці даної
країни, яка виражена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний
курс, так само як і ціна будь-якого звичайного товару, має свою
вартісну основу та коливається залежно від попиту та пропозиції.
види валютних курсів: фіксовані; плаваючі (гнучкі); змішані.
 48. Фактори що впливають на валютний курс
Фактори, які впливають на валютний курс.Як будь-яка ціна,
валютний курс відхиляється від вартісної основи - паритету
купівельної спроможності валют - під впливом попиту та
пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції
залежить від багатьох чинників, які відображають зв'язок
валютного курсу з іншими економічними категоріями - вартістю,
ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін.
Розрізняють кон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники,
які впливають на валютний курс.
49. Регулювання валютного курсу
Головними методами регулювання валютного курсу є валютна
інтервенція та дисконтна політика. Валютна інтервенція - це
пряме втручання центрального банку або казначейства у
валютний ринок.
Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження
дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою
вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів.
Підвищення дисконтної ставки у періоди погіршення стану
платіжного балансу центральний банк сприяє притоку капіталів з
країн, де дисконтна ставка нижча, тобто поліпшенню стану
платіжного балансу.

50. Поняття кредитної системи

Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та
інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини
виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових
коштів підприємств, організацій, держави і населення та
використання цих коштів на умовах повернення і платності для
задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

51. Принципи кредитування

1. Строковість, 2. Поверненість, 3. Цільове використ.кредитних
ресурсів, 4.Забезпеченість кредиту, 5. Платність кредиту,
6.Термін кредитування, 7.Сума кредиту, 8. Та ін фактори.

52. Банківський кредит

Банківський кредит — це основна форма кредиту, який надається
комерційними банками у грошовій формі господарським органам
у тимчасове користування за оплату на умовах повернення і
цільового використання.
   Залежно від строків, на які надаються банківські кредити, вони
поділяться на коротко-, середньо- і довгострокові.

53. Державний кредит

Державний кредит — це сукупність економічних відносин, що
виникають між державою та фізичними або юридичними
особами (фінансово-кредитними установами, корпораціями,
іноземними урядами, міжнародними фінансовими організаціями і
приватними особами) стосовно питання мобілізації додаткових
грошових коштів на кредитній основі, тобто на умовах
зворотності, строковості та платності, в процесі формування
загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, в яких держава
може бути як позичальником, кредитором або гарантом.

54. Поняття кредиту та його необхідність

Кредит- економ відносини, які виникають між кредитором та
позичальником з приводу передачі грошей в тимчасове
користування від кредитора до позичальника на умовах
платності, поверненості та строковості.

55. Види кредиту та їх характеристика(класифікація)

Види: 1. За строками кредитування: короткострок,
середньострок, довгострок
2. За забезпеченістю: забезпечені, незабезпечені обо бланкові
3.За суб’єктами кредитних відносин: банківський, державний,
споживчий, іпотечний, міжгосподарський, міжнародний,
лізинговий, ломбардний, міжбанківський.
4. Залежно від виду кредитної ставки: з фіксованою, плаваючою
5. Залежно від способів повернення: з одноразовим поверненням,
поверненням частинами
6. Відповідно до галузі в яку спрямовується кредит: всі
галузі(легка, важка)
7. Залежно від своєчасності погашення: строкові, прострочені,
проланговані.