Тема 3. Фінансова система.

1. Поняття і структура фінансової системи України.

2. Призначення та ознаки сфер і ланок фінансової системи.
3. Управління фінансовою системою.
1. Фінансова система - це сукупність підрозділів фінансових відносин, за участю яких
здійснюється розподіл, формування і використання фондів грошових коштів. У фінансову
систему входять усі фінансові установи держави, які обслуговують грошовий обіг.
Фінансова система розглядається і вивчається в двох площинах:
за внутрішньою будовою і організаційною структурою.
1. За внутрішньою будовою фінансова система - це сукупність відносно
відокремлених взаємопов'язаних сфер і ланок, які відображають специфічні форми та методи
фінансових відносин.
2. За організаційною будовою фінансова система - це сукупність фінансових органів
та інститутів, які управляють грошовими потоками.
Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність
фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається із сфер і ланок.
Сфера характеризує узагальнену сукупність фінансових відносин за певними
ознаками. Виділяють чотири сфери:
- рівень мікроекономіки - це фінанси суб'єктів господарювання;
- рівень макроекономіки - це державні фінанси;
- рівень світового господарства - це міжнародні фінанси;
- об'єднуюча і забезпечуюча сфера - це фінансовий ринок.

Ланка показує відокремлену частину фінансових відносин. Виділення окремих ланок

проводиться за ознакою наявності або відокремленості фонду фінансових ресурсів, або
специфічних форм і методів фінансових відносин.
Організаційна структура фінансової системи - це сукупність фінансових органів та
інститутів, яка характеризує систему управління фінансами. Рух грошових потоків
відбувається не сам по собі, а керується певними управлінськими структурами, юридичними
і фізичними особами.
Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи
державної влади і управління.
До організаційного складу фінансової системи України входять:
а) органи управління:
 Міністерство фінансів;
Державна податкова адміністрація;
Контрольно-ревізійна служба;
Казначейство;
Рахункова палата;
Державна Комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
Аудиторська палата України;
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
Пенсійний фонд;
Державний інноваційний фонд.
б) фінансові інститути:
Страхові компанії;
НБУ (Національний банк України);
КБ(Комерційні банки);
Небанківські кредитні установи(ломбард тощо);
Фондові біржі;
Міжбанківська валютна біржа;
Фінансові посередники на ринку ЦП.
Чотири блоки органів та інститутів фінансової системи:
Перший блок - становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це
Мінфін та його підрозділи: Державне казначейство, КРУ(служба), Державна Комісія з
регулювання ринків фінансових послуг України. До цього ж блоку належить ДПА, яка з 1996
р. вийшла із складу Мінфіна.
Другий блок - становлять контрольно-регулюючі органи: Рахункова палата, Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку, Аудиторська палата України та аудиторські
фірми.
Третій блок - становлять фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку:
НБУ і КБ, міжбанківська валютна біржа, фондові біржі та фінансові посередники, страхові
компанії.
Четвертий блок - входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд,
Фонд соцстрахування, Державний інноваційний фонд.

В системі управління основна увага зосереджена на бюджеті держави, тому що саме в

ньому концентруються основні фінансові ресурси та зв'язки.

2. Кожна ланка і сфера фінансової системи має специфічні ознаки і відповідне призначення.
Фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності
підприємств. З них складається базова основа всієї фінансової системи тому, що саме тут
створюється ВВП, який виступає об'єктом фінансових відносин.
Мета господарської діяльності - виробництво продукції (товарів), надання послуг.
Мета фінансової діяльності - отримання прибутку.
Вся фінансова діяльність суб'єктів господарювання регулюється законодавчо - у
частині взаємовідносин з державою, на підставі угод (договорів) - взаємовідносин з іншими
суб'єктами, в основі яких лежать інтереси підприємства, та установчими документами.
Страхування - це відокремлена ланка фінансової системи, яка відображає відносини
щодо формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі
страхування займає проміжне місце між фінансами суб'єктів господарювання і державними
фінансами.
Державні фінанси - характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та
підприємницьку діяльність держави.
Включають централізовані ланки - бюджет, фонди цільового призначення і державний
кредит, а також децентралізовані фінанси суб'єктів господарювання у державному секторі.
Бюджет держави - це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка
державних фінансів. Він призначений для фінансового забезпечення, виконання державою
її функцій: управління суспільством, оборони країни, економічної та соціальної. Через
бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи.
Фонди цільового призначення характеризують централізацію фінансових ресурсів
для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерна ознака - чітко визначені
джерела формування і напрями використання.
Державний кредит характеризує відносини, за яких держава виступає
позичальником. Мобілізовані за допомогою державного кредиту кошти спрямовуються
на покриття бюджетного дефіциту або в окремий фонд, призначений для інвестицій при
випуску цільових позик.
Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують
діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання, так і держави.
Міжнародні розрахунки характеризують рух вартості між окремими країнами. Система
міжнародних розрахунків базується на валютному регулюванні, яке полягає у встановленні
курсу валют.
Міжнародні фінансові інститути виступають як своєрідна надбудова над сукупністю
національних фінансових систем. Вони характеризують зародження єдиної фінансової
системи світового співробітництва. До їх складу входять:
- Міжнародний валютний фонд (МВФ);
- група Світового банку;
- Європейський банк реконструкції та розвитку;
- Африканський банк розвитку;
- Азіатський банк розвитку;
- Міжамериканський банк розвитку.
 Фінансовий ринок є важливою складовою фінансової та економічної систем. 1)
виступає своєрідною надбудовою, через яку координується діяльність усієї фінансової
системи. 2) це сполучна сфера, через яку здійснюється рух фінансових ресурсів.
Зміст відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових
ресурсів. Ціною виступає плата за користування ресурсами в більшості випадків у вигляді
відсотків.
Фінансовий ринок поділяється на дві ланки:
1. Ринок грошей - це сфера, де можна їх купити. Функціонування ринку грошей
забезпечується, насамперед, кредитною системою - сукупністю кредитних установ, які
здійснюють концентрацію тимчасово вільних грошових коштів та надання їх в кредит.
Кредитна система включає дві частини: банківську систему і небанківські кредитні установи
(ломбарди, каси взаємодопомоги, кредитні спілки т. і.)
Банківська система є ядром кредитної системи. Вона складається з двох рівнів: НБУ
та КБ. НБ здійснює емісію грошей, організує грошовий обіг, керує діяльністю всієї
банківської системи, виконує роль банка банків. Комерційні банки виконують функції
мобілізації ресурсів, кредитування і проведення розрахунків. Вони можуть бути
універсальними (які виконують усі операції для всіх галузей) і спеціалізованими (на певних
операціях та галузях).
2. Ринок капіталів - це сфера торгівлі не тільки грішми, а й правом власності.
Інструментом ринку капіталів виступають спеціальні цінні папери – акції. Крім того, до
ринку капіталів відносяться середньо - та довгострокові кредитні зобов'язання. Акції та інші
цінні папери формують ринок цінних паперів. За його допомогою здійснюється перерозподіл
капіталу між окремими суб'єктами господарювання, регіонами, галузями і країнами.

3. Фінансова система являє собою складний механізм. Ефективність її

функціонування залежить від двох основних чинників.
По-перше, від налагодження фінансових відносин у суспільстві.
По-друге, ефективне функціонування фінансової системи залежить від організації
управління нею. Управління фінансами включає дві основні складові: органи управління та
форми і методи управлінської діяльності.
Центральне місце в управлінні фінансами в Україні займає Міністерство фінансів.
Головне завдання - загальне керівництво всією фінансовою системою країни. Основними
функціями Мінфіна є:
формування основ і напрямів фінансової політики держави та розробка заходів щодо
їх реалізації; організація бюджетної, податкової і валютної політики в Україні, складання
проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження ВРУ;
управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом України;
здійснення заходів по мобілізації коштів через систему державного кредиту;
встановлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів,
порядку і стандартів ведення бухгалтерського обліку і фінзвітності;
забезпечення фінансових відносин України з іншими країнами, міжнародними
організаціями і фінансовими інститутами;
участь у розробці і здійсненні заходів по фінансовому оздоровленні і структурній
перебудові економіки, підтримці і захисті інтересів вітчизняних товаровиробників;
участь у формуванні і здійсненні єдиної політики цін;
розроблення заходів, спрямованих на формування і реалізацію інвестиційної
політики, приймає участь в розробці і фінансуванні державних інвестиційних програм;
здійснення, в межах своєї компетенції державного фінансового контролю.
Розмежування повноважень і функцій між органами Мінфін а здійснюється за
регіональним принципом. Так, Мінфін АР Крим складає і виконує республіканський бюджет,
обласні фінуправління - обласні бюджети, районні і міські фінвідділи - районні і міські
бюджети.
Регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування.
Вертикально - вони підпорядковані відповідному фінансовому органу. Горизонтально -
фіноргани підпорядковані місцевим органам управління, тобто входять до складу
відповідних держадміністрацій.
Державне казначейство створене з метою забезпечення повного і своєчасного
виконання Державного бюджету.
ДПА (спочатку теж була створена) у складі Мінфіна, але з кінця 1996 року
перетворена у самостійний фінансовий орган. Функції:
розробка проектів податкового законодавства;
проведення роз'яснювальної роботи серед платників податків;
облік платників податків та надходження податків до бюджету;
контроль за правильністю нарахування податків та інших обов'язкових платежів і
своєчасності їх сплати; накладання штрафних санкцій і адміністративних стягнень на
порушників податкового законодавства; міжнародне співробітництво у сфері оподаткування.
Регіональна структура ПА аналогічна системі Мінфіну.
Безпосередню податкову роботу ведуть податкові інспекції в районах і містах (без
районного поділу). Вони здійснюють облік усіх платників, що знаходяться на даній території
і контролюють їх розрахунки з бюджетом.
 Рахункова палата ВРУ створена для здійснення позавідомчого контролю за
складанням і виконанням Державного бюджету, вироблення і аналізу бюджетної політики
держави, контролю в сфері державного кредиту і грошово-кредитної політики. Вона
виступає в ролі експертного органу ВРУ, даючи відповідні заключення і рекомендації з
питань фінансової діяльності органів управління.
Страхові компанії заключають угоди на страхування, приймають страхові платежі і
виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасово вільні кошти. Вони розробляють
форми, види й умови страхування, встановлюють розміри страхових тарифів, нараховують
належні клієнтам виплати.
Аудиторська палата України організовує незалежний фінансовий контроль. Вона
веде Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності і видає юридичним і фізичним особам
Свідоцтво з наданням права здійснювати аудиторську діяльність, а також контролює
дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю.
Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово господарської діяльності
суб'єктів господарювання і дають свої висновки стосовно законності і правильності
здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку
встановленим вимогам, достовірності бухгалтерської і фінансової звітності.
Національний банк України є основним фінансовим інститутом у сфері грошового
ринку. Він здійснює емісію грошей, які виступають інструментом фінансових відносин, і
регулює грошовий обіг у країні, організовує функціонування кредитної системи, веде Реєстр
КБ і видає ліцензії на окремі види банківських операцій, здійснює контроль за діяльністю
КБ.
НБУ проводить значну роботу по обслуговуванню уряду. Він виконує агентські
послуги з розміщення державних цінних паперів і обслуговування державного боргу,
організовує касове виконання бюджету, проводить міжнародні розрахунки держави.
НБУ здійснює валютне регулювання і встановлює офіційні курси валют чи валютні
коридори.
Комерційні банки формують банківську систему і виконують такі функції:
акумулює тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб;
здійснює проведення безготівкових розрахунків; касове обслуговування готівкового обігу;
кредитування;
агентські та інші послуги клієнтам банку.
КБ виступають основою фінансової системи, виконуючи роль кровоносної мережі в
економіці. Виділяються два типи комерційних банків:
1. Універсальні здійснюють усі види банківських операцій.
2. Спеціалізовані проводять тільки окремі види операцій або обслуговують певні галузі.
Більшість банків України є універсальними. До спеціалізованих банків відносяться
Ощадний банк, інвестиційні, іпотечні та інші види банків.
За формою власності розрізняють державні, акціонерні і приватні банки. Однак
незалежно від форми власності КБ є суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють
свою діяльність на основі комерційного розрахунку.
Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют.
Ціни, які формуються на цій біржі, характеризують ринковий курс валют, тобто той, який
складається під впливом попиту і пропозиції, як на національну, так і на іноземну валюти.
Вплив НБУ на ринковий курс національної валюти здійснюється через участь в торгах
шляхом скупки тієї чи іншої валюти, або валютних інтервенцій.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку організує функціонування
ринку цінних паперів. Вона проводить реєстрацію випуску цінних паперів та регулює їх
кругообіг. Видає ліцензії фінансовим посередникам, які здійснюють операції з цінними
паперами. Комісія здійснює контроль за діяльністю суб'єктів ринку цінних паперів -
емітентів, інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж.
Фінансові посередники на ринку цінних паперів виконують роль сполучної ланки
між емітентами цінних паперів та інвесторами. З одного боку, за дорученням емітентів вони
проводять випуск та розміщення цінних паперів на фінансовому ринку. З іншого боку, вони
проводять операції з купівлі цінних паперів на підставі угод з інвесторами. Діяльність
фінансових посередників засновується на їх інформованості та глибоких знаннях ринку
цінних паперів.
Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Основне її призначення -
організація функціонування вторинного ринку. З одного боку, через неї може здійснюватись
і первинне розміщення цінних паперів, а з іншого боку, і вторинний ринок може
функціонувати поза біржею. У зв'язку з цим розрізняють біржовий і позабіржовий обіг
цінних паперів.
Фондова біржа проводить котирування акцій підприємств. Тим самим створюється
система незалежної і досить об'єктивної оцінки діяльності акціонерних товариств.
Пенсійний фонд створений з метою акумуляції і раціонального розміщення коштів,
призначених для пенсійного забезпечення. Він виконує функції нарахування пенсій і
проведення їх виплат. Пенсійний фонд, як орган управління, має відповідні повноваження з
контролю за повнотою і своєчасністю сплати внесків підприємств до фонду.