Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняття «фінанси» ?

У матеріальному значенні фінанси є фондами коштів, які
мобілізуються та використовуються державою для здійснення її
функцій. В разі цього поняттям «фонди коштів» охоплюються готівкові
грошові кошти, безготівкові грошові кошти на рахунках і у внесках,
іноземна валюта, цінні папери й розрахункові клірингові одиниці, які
можуть виступати як грошовий еквівалент.
Сучасна наука визначає фінанси як систему економічних відносин,
які виникають у процесі акумуляції, розподілу та використання фондів
коштів, необхідних для виконання державою, органами місцевого
самоврядування своїх завдань та функцій, забезпечення розширеного
відтворення та соціальних потреб.
Фінанси – це економічна категорія, яка виражає суспільні
відносини, що мають вартісний, грошовий, безеквівалентний характер
і виникають в процесі розподілу і перерозподілу частини вартості
валового внутрішнього продукту в грошовій формі, зокрема,
національного доходу, а також деякої частини національного
багатства країни, та утворення, розподілу і використання у зв’язку з
цим централізованих і децентралізованих фондів грошових засобів з
метою забезпечення розширеного відтворення і задоволення
різноманітних суспільних потреб.

2. В чому полягає розподільчий, фондовий, індивідуально

безеквівалентний характер фінансів?
Розподільчий характер фінансів гарантує державне забезпечення
суб’єктів відносин необхідними грошовими ресурсами, підтримання
суспільних пропорцій. Об’єктом регулювання виступає частина
сукупного суспільного продукту, що надходить державі, суб’єктами
відносин -держава, територіальні громади, юридичні й фізичні особи. У
процесі розподілу формуються і підтримуються пропорції між
частинами сукупного суспільного продукту, національного доходу,
забезпечуються розширене відтворення, інтереси держави,
підприємств, громадян.
Відмінною ознакою фінансів є їх фондовий характер. У процесі
грошових відносин здійснюється формування або використання
загальнодержавних фондів грошових коштів.
Безеквівалентний характер фінансових відносин. Часто фінанси
припускають однобічний потік грошових коштів, не супроводжуваний
зустрічним рухом вартості. Це відрізняє фінанси від інших відносин,
що мають товарообмінний (еквівалентний) характер. До прикладу,
податкові відносини означають сплату платником встановленої
законом суми податку до бюджету без зобов'язання її повернення у
встановлений термін і в тих же сумах. Інший приклад, фінансування
державою школи, лікарень, соціальних допомог не означає отримання
прямого еквівалента зроблених витрат. Фінансування носить цільовий
і безповоротний характер, за фінансування не потрібно платити.
Однак це не означає, що фінансування являє собою використання
грошових коштів без позитивного результату. Податки, сплачені до
державного бюджету, повертаються платникам податків у вигляді
державних послуг з управління країною, охорони внутрішнього
правопорядку, забезпечення обороноздатності і т.д. Фінансування
освіти, охорони здоров'я, культури, спорту формує освічених, фізично
і морально здорових людей, здатних забезпечити економічне
зростання та соціальну стабільність у суспільстві.

3.Розмежуйте поняття «фінанси», «гроші», «валютні

цінності (валюта)».
Фінанси – це економічна категорія, яка виражає суспільні
відносини, що мають вартісний, грошовий, безеквівалентний характер
і виникають в процесі розподілу і перерозподілу частини вартості
валового внутрішнього продукту в грошовій формі, зокрема,
національного доходу, а також деякої частини національного
багатства країни, та утворення, розподілу і використання у зв’язку з
цим централізованих і децентралізованих фондів грошових засобів з
метою забезпечення розширеного відтворення і задоволення
різноманітних суспільних потреб.
Гроші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою
вартості інших товарів та послуг. Гроші є мірило вартості та засіб обігу.
Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу.
Валютні цінності — родове поняття, що охоплює наступні речі:
а) національна валюта — грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в
обігу та є законним платіжним засобом на території держави, а також
вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають
обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
б) іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним
платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також
вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають
обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
в) платіжні документи та цінні папери (акції, облігації, купони до
них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські
накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські
документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або
банківських металах;
г) банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової
групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових
стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також
монети, вироблені з дорогоцінних металів.

4.У чому полягають відмінності публічних і приватних

фінансів?Відмінності між державними і приватними фінансами були
сформульовані у праці французького вченого П.М. Годме:
1) державні фінанси:
• визначаються рішеннями держави і діями публічної влади;
• держава може у примусовому порядку забезпечити власні доходи;
• пов'язані з грошовою системою держави як засіб досягнення
загального інтересу;
2) приватні фінанси:
• залежать від законів ринкової економіки;
• приватні особи не можуть у примусовому порядку забезпечити
власні доходи;
• грошова система не залежить від волі приватного власника;
• орієнтовані на отримання прибутку.

5.Ознайомтеся з нормативним визначенням «публічні

кошти». Яке його значення для фінансово-правового
регулювання?
Ч. 1 ст 1 ЗУ «Про відкритість використання публічних коштів»:
2) публічні кошти - кошти державного бюджету (крім таємних
видатків), бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів,
кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії, кошти
Національного банку України, державних банків, державних цільових
фондів, Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд), фондів
загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також
кошти суб’єктів господарювання державної і комунальної власності,
отримані ними від їхньої господарської діяльності;
 6.Що таке фінансова система?

Фінансова система — це сукупність урегульованих фінансово-

правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових
установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і
використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди.

7.Які ланки (інститути) входять до складу фінансової системи

України?
 8.Перерахуйте централізовані та децентралізовані фонди
грошових коштів? У чому проявляються їхні диференціюючі
ознаки?

9.Що розуміють під фінансовою діяльністю держави і органів

місцевого самоврядування?

Фінансова діяльність держави та органів МС – це законні

дії(бездіяльність) органів державної влади, органів м.с. та інших
суб’єктів П.А., спрямовані на мобілізацію, розподіл, перерозподіл,
використання та контроль централізованих та децентралізованих
публічних фондів грошових коштів, що забезпечують практичне
виконання цими суб’єктами своїх завдань та функцій.

10.Перелічіть та охарактеризуйте принципи публічної

фінансової діяльності.
До принципів фінансової діяльності належать:
- розподіл функцій між представницькими та виконавчими органами
влади;
- пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими
органами влади;
- пріоритетність публічних видатків щодо прибутків скарбниці;
- фінансування безпеки держави;
- єдність фінансової діяльності та грошової системи держави;
- міжгалузевий характер;
 - самостійність органів місцевого самоврядування у встановлених
чинним законодавством межах;
- соціальна спрямованість;
- плановість;
- гласність тощо.

11.Яким чином фінансові можливості держави впливають на

здійснення нею публічної фінансової діяльності? Як, на Вашу
думку, це узгоджується із принципами публічної фінансової
діяльності?
Зміст фінансової діяльності є в кінцевому результаті виявом усіх
функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції
вимагає адекватного фінансового забезпечення. Фінансова діяльність,
будучи необхідною складовою частиною механізму соціального
управління, забезпечує спрямування фінансових ресурсів у відповідні
галузі економіки, управління, соціальну сферу.

12.Проаналізувавши Рішення Конституційного Суду України

від 22.05.2018 р. № 5-р/2018, які нормативні запобіжники
встановив Конституційний Суд України при вирішенні питання
скорочення виконання соціальних зобов’язань державою
перед особою у зв’язку із падінням рівня фінансово-
економічних можливостей?

Верховна Рада України виходячи з існуючих фінансово-економічних

можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу
між інтересами особи та суспільства має змогу запроваджувати,
змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не
мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися
як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на

стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та
непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній
реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів
державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб
не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-
правових актів.
Конституційний Суд України наголошує, що принцип верховенства
права передбачає внесення законодавчих змін із визначенням певного
перехідного періоду (розумного часового проміжку між офіційним
оприлюдненням закону і набранням ним чинності), який дасть особам
час для адаптації до нових обставин. Тривалість перехідного періоду
при зміні правового регулювання суспільних відносин має визначати
законодавець у кожній конкретній ситуації з урахуванням таких
критеріїв: мети закону в межах правової системи і характеру
суспільних відносин, що ним регулюються; кола осіб, до яких
застосовуватиметься закон, і їх здатності підготуватися до набрання
ним (його новими положеннями) чинності; інших важливих обставин,
зокрема тих, що визначають час, необхідний для набрання чинності
таким законом.

13. Дайте визначення поняття правової форми фінансової

діяльності держави і органів місцевого самоврядування.
Правова форма фінансової діяльності держави і органів місцевого
самоврядування – це однорідна діяльність вказаних органів у сфері
фінансового права, через які реалізуються їх функції, зокрема: установча,
правотворча, правозастосовча, інтерпретаційна і контрольно-наглядова
форми.

14. Назвіть види правових і неправових форм фінансової

діяльності держави і органів місцевого самоврядування.
Правові:
1. Правотворча – діяльність суб’єктів щодо створення правових норм, їх
зміни і скасування.
2. Правозастосовча – це діяльність, за допомогою якої «забезпечується
безперервність процесу реалізації нормативно-правових приписів шляхом
наділення одних учасників правовідносин суб’єктивними правами і
покладення на інших відповідних юридичних обов’язків або шляхом
розгляду (вирішення) питань про наслідки правових суперечок і
правопорушень, а також і притягнення винних до юридичної
відповідальності». Різновидами правозастосовчої діяльності є
правонаділяюча та правоохоронна.
3. Контрольна – «система спостереження і перевірки процесу
функціонування відповідного об’єкта з метою виправити його відхилення
від заданих параметрів» .
4. Установча – спрямована на структурні перетворення у державному
апараті і суспільному організмі.
5. Інтерпретаційна – «складна, багатогранна, пронизуюча всі основні
форми створення і реалізації права робота щодо з’ясування і роз’яснення
змісту і цілей норм права».
 Неправові форми діяльності – це однорідна діяльність, що не
вимагає повного і суворого юридичного оформлення, не пов’язана з
учиненням юридично значущих дій і прийняттям правових актів.
Неправові форми діяльності органів публічної влади найбільш доцільно
поділяти на організаційні й матеріально-технічні. (О.Ф.Фрицький поряд
виділяє проміжні організаційно-правові форми).

Організаційна діяльність у цілому є підзаконною. Вона здійснюється в

рамках чинного законодавства й у межах компетенції органу. Однак правом
тут регламентується лише загальна процедура вчинення дій. Організаційні дії
найчастіше проводяться в порядку поточної управлінської діяльності.
Організаційні форми діяльності поділяються на основні та допоміжні.
Основні організаційні форми діяльності – сесія Верховної Ради України,
Верховної Ради АРК, і місцевих рад, засідання Кабінету Міністрів України і
Ради міністрів АРК, засідання тимчасових спеціальних і слідчих комісій,
підкомісій і робочих груп, комітетів Верховної Ради України, депутатських
груп і фракцій, Погоджувальної ради депутатських груп і фракцій, самостійна
робота депутатів у виборчих округах і т.д.
Допоміжні організаційні форми діяльності – проведення координаційних
нарад, науково-практичних конференцій, офіційні візити за кордон і робочі
поїздки по країні, прес-конференції, інтерв’ю, індивідуальний прийом
громадян і посадових осіб, телефонні переговори і т.д.
Організаційні форми, за виразом Г.В.Атаманчука, можна
охарактеризувати як «способи вільного колективного пошуку оптимального
варіанта вирішення якоїсь управлінської проблеми». Такого роду дії або
передують реалізації влади, або є наслідком, що випливає з процесу такої
реалізації, а сама їх роль – винятково допоміжна. Кожна така дія не викликає
безпосередніх юридичних наслідків, однак вносить свою певну частку в
кінцевий правовий результат. Доцільно відзначити, що конкретний перелік
таких форм обумовлюється специфікою правової форми, конкретним змістом
реалізованої компетенції, а також особливостями структури і персонального
складу компетентного органу.
До видів матеріально-технічних операцій належать робота з
депутатськими запитами і зверненнями, різними інформаційними запитами,
діловодство, експедиція, охорона, збір і опрацювання інформації,
проведення вимірів, розробка прогнозів, програм, методичних рекомендацій,
здійснення бухгалтерського і статистичного обліку і т.д. Вони здійснюються
переважно управлінським апаратом.
 15. Що таке фінансово-плановий акт? Охарактеризуйте
особливості фінансово-планових актів, наведіть приклади таких
актів, дайте їх визначення.
Фінансово-планові акти – це акти, що приймаються в процесі фінансової
діяльності держави і місцевих утворень відповідними суб’єктами і містять
планові показники щодо утворення, розподілу та використанню фінансів на
певний період. Існування цієї групи актів зумовлено дією принципу
плановості в процесі утворення, розподілу й використанню фінансових
ресурсів.
Існування фінансово-планових актів обумовлено дією принципу
плановості в процесі утворення, розподілу і використання фінансових
ресурсів відповідно до програм і планів економічного і соціального розвитку.
До фінансово-плановим актів належать:
До фінансово-планових актів відносяться Державний та місцевий
бюджети, фінансові плани та кошториси органів державного управління,
підприємств, установ та організацій тощо.
Особливість – приймаються на визначений термін\строк, як правило –
рік. Можуть прийматись загальні та спеціальні (щодо окремих сфер).

16. Яку юридичну силу мають фінансово-планові акти в

Україні? Чи можна їх вважати ординарними нормативними чи
індивідуальними правовими актами?
Обов’язкову. Державний та місцевий бюджети – нормативні, з
індивідуальними нотами, окремим галузевим поширенням окремих норм.
Саме індивідуальними (а ще краще – локальними) можна вважати фінансово-
планові акти організацій.

17. Визначте методи фінансової діяльності держави і органів

місцевого самоврядування?
 18. Якими методами здійснюється утворення (формування)
централізованих і децентралізованих грошових фондів? Чим
відрізняється обов’язкова та добровільна мобілізація?

Залежно від стадії руху грошових фондів використовують такі групи

методів мобілізації грошових ресурсів:
а) метод обов'язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні
обов'язки, гарантує забезпечення їх виконання. Реалізують його насамперед
через форми податкових платежів, інших безумовних і обов'язкових зборів.
Імперативно визначають і гарантують вид платежу, платника, об'єкт, ставку,
розмір, строки, засоби забезпечення тощо;

б) метод добровільної мобілізації припускає переважно диспозитивні

засоби забезпечення фінансових надходжень, механізми кредитування
(внески населення, придбання державних цінних паперів, лотерейних білетів
тощо).

Обов’язковий:
 - примусове і безоплатне вилучення коштів на користь держави –
штрафи, конфіскації, інші санкції за ті чи інші правопорушення;
- оподаткування – накладення обов’язку на платників податку сплати
обов’язкових безумовних платежів до відповідного бюджету на єдиний
рахунок;
- інші обов’язкові платежі – мито, збори тощо.

Добровільний (слайд вище).

Відрізняються – обов’язковий – може не застосовуватись лише при

визначених законом умовах, наприклад пільгах. Добровільний – подекуди
має цивільно-правовий характер, неможливий без взаємного волевиявлення
платника до грошового фонду та отримувача.

19. Якими методами здійснюється розподіл централізованих і

децентралізованих грошових фондів? Чим відрізняється
фінансування та кредитування?
а) метод фінансування є цільовою, плановою, безкоштовною і
безповоротною передачею державних грошових коштів з бюджетів на певні
цілі, завдання, реалізацію державних функцій; Так, до видів фінансування
відносяться: 1) дотації; 2) субвенції; 3) субсидії.

б) метод кредитування означає цільову, відшкодувальну, термінову і

поворотну передачу грошових коштів, що здійснюється на платній основі.
Цей метод об'єднує два різних за змістом способи: державне і банківське
кредитування, хоча останнє лише частково відноситься до сфери публічного
регулювання.
Щодо методу кредитування, то його особливою формою є державний
кредит, в якому позичальником або кредитором виступає держава або
органи місцевого самоврядування.
Кредитування – це виділення коштів на певний строк на засадах
оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення.

20. Якими методами здійснюється організація використання

централізованих і децентралізованих грошових фондів?
а) залежно від спрямованості витрачання:
- пооб'єктний - припускає направлення грошових ресурсів на
фінансування певних об'єктів (майнових комплексів та ін.);
 - посуб'єктний - виділення і передача грошових коштів окремим
суб'єктам (конкретним розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів -
окремим особам, категоріям осіб або регіонам);
б) залежно від форми надходження грошових ресурсів:
- безготівкові грошові перерахування, розрахунки;
- готівкові грошові кошти.

21. Якими методами здійснюється контроль за утворенням

(формуванням), розподілом і організацією використання
централізованих і децентралізованих грошових фондів?
Основні методи фінансового контролю:

1. Спостереження (моніторинг) загальне, цілеспрямоване та систематичне

відстеження фінансової діяльності підконтрольного суб’єкта (відповідно до
вимог Закону України від 14 жовтня 2014 р. «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї
масового знищення».
2. Реєстрація та облік є досить специфічним фінансово-контрольним
квазіметодом, сфера застосування якого головно обмежується реалізацією
органами контролю наданої ним компетенції в частині реєстраційно-
облікової діяльності щодо підконтрольних суб’єктів.
3. Обстеження проводять здебільшого у процесі попереднього контролю.
Воно полягає у вивченні конкретних напрямів фінансової діяльності
підконтрольного суб’єкта (спеціальними прийомами, що застосовують під
час обстеження, є опитування та анкетування). У разі виявлення в
процесі обстеження якихось негативних результатів орган контролю
ухвалює рішення про проведення в подальшому перевірки або ревізії.
4. Аналіз проводять за даними звітності (поточної чи за визначений період),
застосовуючи такі статистичні методи, як індексний, а також метод
середніх і відносних величин. Аналітичній діяльності підлягають основні
фінансово-економічні характеристики об’єкта контролю, що дає змогу
виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їх причини.
Особливо ефективним у разі цього є такий фінансово-економічний
прийом, як порівняння.
5. Перевірка полягає в обстеженні та вивченні фінансово-господарської
діяльності підприємств, установ, організацій або їх структурних
підрозділів.
6. Ревізія — це метод документального контролю фінансової діяльності
об'єкта перевірки, який передбачає комплексне, системне, повне та
об'єктивне вивчення первинних документів з отримання та використання
за цільовим призначенням коштів державного бюджету,
 загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів, відповідності цих
документів актам чинного законодавства та відображення їх у
бухгалтерському обліку; спосіб документального викриття недостач,
розтрат, розкрадань, привласнень коштів і матеріальних цінностей,
попередження фінансових зловживань. Результати ревізії оформляються
актом.
7. (Постанова Рахункової Палати № 25-1 від 03.12.1999, ОДНАК
ВТРАТИЛА ЧИННІСТЬ).
8. У пункті 3 Порядку проведення інспектування Державною
аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними
органами (затверджений Постановою КМУ № 550 від 20 квітня 2006
року) ревізія місцевого бюджету - це форма контролю за виконанням
функцій із складання і виконання місцевого бюджету, яка полягає в
одночасному проведенні ревізій стану дотримання вимог бюджетного
законодавства місцевими фінансовими органами, органами
Казначейства і учасниками бюджетного процесу, що здійснюють
управління коштами відповідного місцевого бюджету чи комунальним
майном та/або їх використовують.
9. Аудит - аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки
даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або
консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва
іноземного суб’єкта господарювання, або іншого суб’єкта, який подає
фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою
висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх
суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів)
бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або
іншим вимогам. (п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про аудит фінансової звітності та
аудиторську діяльність»).
10. Інспекції – перевірки, які можуть бути плановими та позаплановими,
як правило, супроводжуються виїздами інспекторів на місце здійснення
перевірки.
22. Що розуміють під фінансовим контролем?
Фіна́нсовий контро́ль — це один із видів фінансової діяльності держави з
перевірки відповідних суб'єктів шляхом застосування встановлених чинним
законодавством методів контрольної діяльності для виявлення недоліків у
фінансовій діяльності відповідних суб’єктів.

23. Які види фінансового контролю можете назвати?

1. За характером взаємовідносин із суб'єктом — на внутрішній (за

якого суб'єкт і об'єкт належать до однієї системи) і зовнішній (суб'єктом
контролю є орган, що належить до іншої системи, ніж об'єкт).
 Внутрішній фінансовий контроль здійснюють організації, підприємства,
установи як за власною фінансовою діяльністю, так і за фінансовою
діяльністю підрозділів, що входять до них. Він є складовою управління
організацією і тому провадиться на її розсуд на основі рішень цієї організації.
Зокрема, внутрішнім контролем можна назвати внутрішній аудит.
Зовнішній контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на
проведення компетентних дій у сфері перевірки стану додержання
фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових відносин. У його
проведенні беруть участь органи як загальної, так і спеціальної компетенції у
сфері фінансових відносин.

2. За часом проведення — на попередній, поточний та наступний.

Критерій розмежування цих форм полягає у часі здійснення контрольних дій
із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів.
Водночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний
характер контролю.
В умовах ринкових відносин найважливішу роль відіграє попередній
(превентивний) контроль, який на етапі розгляду і прийняття рішень із
фінансових питань, у т. ч. на стадії розробки та прийняття законів та актів
органів місцевої влади й місцевого самоврядування у сфері фінансової
діяльності насамперед бюджетів на поточні роки. Попередній контроль
здійснюється на основі глибокого аналізу і розрахунків фінансових
результатів, що сприяє забезпеченню об'єктивності оцінки доцільності
прийняття або неприйняття певних рішень у сфері фінансової діяльності,
додержання фінансової дисципліни тощо. Прикладом попереднього
фінансового контролю можна назвати парламентські слухання з питань
бюджетної політики на наступний бюджетний період, що проводяться у
Верховній Раді України за наведеним КМУ проектом Основних напрямів
бюджетної політики (Бюджетною резолюцією).
Поточний фінансовий контроль є органічною частиною процесу
оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-
господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей
економіки, який здійснюється під час фінансово-господарських операцій і
тому охоплює короткі проміжки часу. Спираючись на дані первинних
документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій,
поточний контроль дає змогу регулювати фінансові ситуації, що швидко
змінюються, запобігати збиткам і втратам. Він має систематичний характер і
справляє найбільший вплив на процес формування та використання
фінансових ресурсів.
 Наступний фінансовий контроль характеризується поглибленим
вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу виявити
вади попереднього та поточного контролю. Ретроспективний фінансовий
контроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минулі
проміжки часу внаслідок вивчення даних обліку та звітності, планової
нормативної документації. Цей вид фінансового контролю дає змогу
масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності
підприємств, установ, певних галузей та економіки у цілому, а також
усебічно проаналізувати нагромаджений досвід, об'єктивно відобразити
причини порушень і недоліків, розробити заходи щодо їх усунення.

3. За формою проведення фінансовий контроль буває:

Обов'язковий фінансовий контроль проводиться зовнішніми
контролюючими органами в залежності від сфери діяльності в межах
законодавчої регламентації.
Ініціативний – проводиться за бажанням суб'єкта фінансових відносин,
як правило, здійснюється внутрішніми та зовнішніми аудиторськими
службами.

4. За суб'єктами контролю — на державний,

внутрішньогосподарський економічні служби підприємств, установ,
організацій (бухгалтерії, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту
та внутрішнього аудиту, відділи планування тощо), відомчий (конкретні
контрольно-ревізійні управління (відділи, групи) міністерств, відомств,
державних комітетів та інших органів державного управління), аудиторський
(незалежні аудитори або аудиторські фірми) та контроль фінансово-
кредитних установ (Міністерство фінансів України, Державна аудиторська
служба України, Державна податкова служба України, Державна митна
служба України, Національний банк України).

24. Проаналізуйте сферу дії Закону України «Про основні

засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської
діяльності» та вкажіть чи застосовується він до регулювання
відносин при здійсненні бюджетного контролю та контролю, який
здійснюється контролюючими органами ?
Згідно з частиною 2 статті 2, дія цього Закону не поширюється на
відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду,
податкового контролю, митного контролю, державного експортного
контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням
суб’єктами космічної діяльності України приватної форми власності
законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням
бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових
послуг.