банківський рахунок

Тема: Банківський рахунок
1.Поняття та види рахунків. Поняття та правова природа договору банківського

рахунка, його місце серед інших банківських договорів.
Згідно з ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»,
банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання
банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ
коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Згідно з чи.7 ЗУ « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,
Види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками
платіжної системи своїм клієнтам
7.1. Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки,
рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
7.1.1. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на
договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на
встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.
7.1.2. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі
для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних
інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
7.1.2-1. Рахунок умовного зберігання (ескроу) - рахунок, що відкривається банком клієнту
на договірній основі для зарахування на рахунок коштів та перерахування їх особі (особам),
вказаній (вказаним) клієнтом (бенефіціару або бенефіціарам), а в разі надання бенефіціаром
письмової вказівки банку - особі (особам), вказаній (вказаним) бенефіціаром, якщо це
передбачено відповідним договором, або повернення таких коштів клієнту за настання
підстав, передбачених договором.
7.1.3. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому
банку для здійснення міжбанківських переказів.
Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками
кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та
на підставі відповідного договору.
7.1.4. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків,
рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються
нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що
укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.
7.1.5. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у
готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
7.2. Установа - учасник платіжної системи може відкривати рахунки учасникам платіжної
системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком
України.
Згідно з ст.1066 ЦКУ,
1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на
рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять,
виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та
проведення інших операцій за рахунком.
2. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його
право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
3. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів
клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими
коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження,
предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському
рахунку.
4. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними
договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до
кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
Договір банківського рахунка є: консенсуальним (вважається укладеним з моменту
досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору), двостороннім (права та
обов’язки наявні в обох сторін) та відплатним (за користування грошовими коштами на
рахунку банк сплачує проценти).
В юридчній літературі відзначають, що за своєю юридичною природою договір банківського
рахунка має змішаний характер. У ньому поєднуються елементи договору банківського
вкладу та інших договорів пффро надання послуг, наприклад, договору доручення.
Для договору банківського рахунка ЦК встановлює особливі положення, що регламентують

певні питання укладення цього договору.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі
рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Банк зобов’язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з
пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та
банківським правилам.
Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким
передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім
випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо
така відмова допускається законом або банківськими правилами.
У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт
має право на захист відповідно до ЦК.
2. Сторони договірних зобов’язань по відкриттю та обслуговуванню рахунків.

Сторонами договору банківського рахунку є банк або інша фінансова установа та клієнт.
– ст. 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»
Банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати
банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;
тобто це ЮО, яка має право у сукупності здійснювати такі операції:
– залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та
– розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик,
– відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб
Частина 2 ст. 1066 ЦКУ встановлює право банку використовувати грошові кошти на
рахунку клієнта.
Зокрема, вказані кошти можуть використовуватися банком для виплати процентів за
вкладами іншим клієнтам або надання кредитних ресурсів.
При цьому банк повинен своєчасно задовольнити вимогу клієнта щодо розпорядження
коштами на рахунку.
За загальним правилом, банк НЕ має права ВИЗНАЧАТИ та КОНТРОЛЮВАТИ напрями
використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або
законом, ОБМЕЖЕННЯ його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;
Відповідно до ч. 2 ст. 1067 ЦКУ клієнтом за договором може виступати будь-яка особа, яка
звернулася з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають
закону та банківським правилам.
Стороною договору банківського рахунку може бути фінансова установа.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи
декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому
законом.
3. Порядок відкриття рахунка та укладення договору банківського рахунка.
1. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним
особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
2. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з
пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та
банківським правилам.
Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким
У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт
має право на захист відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків
та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів,
Банки мають право відкривати поточні, вкладні (депозитні) рахунки та рахунки умовного
зберігання (ескроу):
1) резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним

особам);
2) нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні,
інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких
інвестиційних фондів, фізичним особам).
Банки мають право відкривати кореспондентські рахунки банкам - резидентам і
нерезидентам України, філіям іноземних банків.
5. Клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до
власного вибору для забезпечення своєї
господарської/підприємницької/інвестиційної/незалежної професійної діяльності/діяльності,
яка не пов'язана з підприємницькою, і власних потреб.
Клієнт для відкриття рахунку подає до банку документи, які на час їх подання мають бути
чинними (дійсними) та їх оформлення має відповідати вимогам законодавства України.
6. Банк не має права відмовити у відкритті рахунку, вчинення відповідних операцій за яким
7. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі,
що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Договір банківського рахунку, договір банківського вкладу та договір рахунку умовного
зберігання (ескроу) укладаються між банком та клієнтом з урахуванням вимог, визначених
Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг".
Договір, який укладається банком з клієнтом - фізичною особою, може бути підписаний
фізичною особою цифровим власноручним підписом.
Текст заяви про відкриття поточного рахунку, рахунку умовного зберігання (ескроу) може
бути зазначений у договорі банківського рахунку, договорі рахунку умовного зберігання
(ескроу) у довільній формі, але із збереженням реквізитів, передбачених у відповідних
додатках до цієї Інструкції.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення
грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором
банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного (депозитного)
сертифіката.
4. Зміст договору банківського рахунка. Операції за рахунком, що виконуються банком.
Зміст договору банківського рахунка складається з прав і обов’язків банка та клієнта.
Права та обов’язки банка:
➢ укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією
(офертою) відкрити рахунок;
➢ відповідним чином виконувати операції за рахунком, які передбачені договором,
законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту;
➢ не має права відмовити у відкритті рахунка, вчиненні відповідних операцій, окрім
випадків, які не відповідають банківським правилам і закону;
➢ має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право
безперешкодно розпоряджатися коштами, що розміщено на його рахунку;
➢ не має права визначати й контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта
та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права
розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд;
➢ зараховувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до
банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлено договором
банківського рахунка чи законом;
➢ за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день
надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не
передбачено договором банківського рахунка чи законом;
➢ має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:
→ якщо сума грошових коштів, які зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від
мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами чи договором;
→ якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;
→ у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено
договором тощо (ст. 1075 ЦК України);
➢ у договорі банківського рахунка може бути передбачена умова про кредитування рахунка,
↓ тобто якщо банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому
грошових коштів (овердрафт), то банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на
відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
↓ У такому разі договір повинен містити умови про розмір відсоткової ставки за те, що
клієнт користується коштами банку.
↓ Клієнт оплачує банку послугу щодо розрахунково-касового обслуговування (ст. 1069 ЦК
України);
➢ гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта
(ст. 1076 ЦК України).
Права та обов’язки клієнта:
➢ дотримуватися банківських правил при здійсненні операцій за рахунком і при оплаті
витрат банку на їх здійснення;
➢ надавати розпорядження банку про перерахування та видання відповідних сум з рахунка
та проведення інших операцій щодо рахунка;
➢ надавати розпорядження банку про списання грошових коштів із рахунка;
➢ вимагати від банку відшкодування завданих збитків і моральної шкоди, при розголошенні
банком відомостей, що становлять банківську таємницю;
➢ розірвати договір за заявою в будь-який час.
Перелік банківських операцій за рахунком визначається нормативними актами, договором та
звичаями ділового обороту, що застосовуються у банківській практиці.
↓ Так, наприклад, за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам
господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових
операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п. 5.1 Інструкції про
порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах).
↓ За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються
всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог
законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності (п. 7.8
Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та
іноземній валютах).
Ч. 2 статті 1068 встановлює обов'язок банку зарахувати грошові кошти, що надійшли за
рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.
→ Під розрахунковим документом слід розуміти документ на переказ коштів, що
використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (ст. 1
Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні").
Це правило є диспозитивним, відтак, у договорі або законі може бути встановлений інший
строк для зарахування коштів на рахунок.
Правила зарахування коштів на рахунок встановлюються також актами Національного банку
України. Зокрема,
→ зарахування коштів за безготівковими розрахунками відбувається відповідно до
Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженої
постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22,
→ за розрахунками готівкою - Положенням про ведення касових операцій у національній
валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15
грудня 2004 року N 637.
Щодо обов'язку банку видати або перерахувати грошові кошти з рахунка клієнта за його
розпорядженням грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового
документа, то договором банківського рахунка або законом може бути встановлений інший
строк для видачі або перерахування коштів.
Розрахунково-касове обслуговування клієнта, як правило, має оплатний характер. Договір
банківського рахунка визначає розмір та умови здійснення оплати. Разом із тим, якщо
договір не містить зазначених умов, клієнт обслуговується безоплатно. Плата за здійснення
операцій, як правило, визначається у процентному відношенні до грошової суми, що
перераховується банком за розпорядженням клієнта.
4.1. Умова про предмет. Правова природа безготівкових коштів.
Предметом договору банківського рахунка є
- грошові кошти клієнта, що знаходяться на банківському рахунку, і
- послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного
між ними, які пов'язані з переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта,
видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій,
передбачених договором.
Як і за договором банківського вкладу, клієнт не має права власності або іншого речового
права на предмет договору.
Грошові кошти, які обліковуються на рахунках клієнтів, використовуються банком для
отримання прибутку.
↓ За користування грошовими коштами банк сплачує проценти, сума яких зараховується на
рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума
процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі
строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти сплачуються в
розмірі, встановленому договором, а якщо їх розмір не визначений у договорі, - в розмірі, що
звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу (ст. 1070 ЦК України).
В даний час питання про правову природу коштів на банківських рахунках як об'єкт
цивільних правовідносин продовжує залишатися предметом дискусії.
→ Зокрема, один з підходів полягає в тому, що ці кошти пропонується, як і готівку,
розглядати як об'єкт речових прав. У цьому випадку виходить, що при здійсненні платежу
клієнт банку зберігає право власності (інше речове право) на ці кошти до моменту виконання
основного зобов'язання (як правило, це момент зарахування на рахунок кредитора).
→ Інша точка зору полягає в тому, щоб розглядати кошти на банківських рахунках в якості
об'єкта зобов'язальних прав, тобто як право вимоги перерахування або видачі цих коштів.
При цьому при зарахуванні готівки на банківський рахунок, у клієнта кредитної організації
право власності на них трансформується в зобов'язальне право вимоги, а у кредитної
організації виникає право власності на готівкові гроші, які надходять в її касу, і одночасно -
зобов'язання перед клієнтом забезпечити перерахування або видачу коштів в такому ж
розмірі на першу його вимогу.
→ Є ще "інформаційна теорія" грошей, однак вона носить схоластичний характер. По-перше,
за допомогою передачі інформації неможливо погашати зобов'язання фінансового характеру,
такою здатністю володіє тільки майно. По-друге, інформацією є відомості про будь-яких
явищах, фактах, подіях, відповідно вона не може бути кваліфікуючою ознакою будь-яких
понять, в тому числі безготівкових і електронних грошових коштів.
Навчальний посібник Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна «Банківське право України»
Існує дві позиції щодо визначення правової природи безготівкових грошей. Перша позиція
полягає в тому, що гроші як речі, визначені родовими ознаками, є речами замінними (статті
184, 1046 Цивільного кодексу України). При цьому при передачі такої речі від її власника до
іншої особи переходить і право власності на неї. Адже родові речі, які належним чином не
індивідуалізовані, не можливо відділити від інших таких самих речей, що унеможливлює
віндикацію щодо речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, обгрунтована позиція, яка полягає в тому, що безготівкові кошти не є
предметом відносин права власності. Щодо них не можлива віндикація, а розпорядження
зазначеними коштами з боку клієнтів завжди опосередковується певними діями банківської
установи. Безготівкові кошти завжди знаходяться у володінні банківської установи, а не
клієнта (якщо термін володіння взагалі є доречним по відношенню до безготівкових коштів).
Безготівкові кошти не можна передати в заставу, адже в такому випадку предметом застави
будуть не власне безготівкові кошти, а права вимоги клієнта до банку, на рахунках якого
відповідні записи відображені.
Враховуючи вищевикладене, безготівкові кошти на банківських рахунках не є речами,
існують у формі записів та являють собою свідчення зобов'язального права вимоги клієнта
до банку, зміст якого розкривається чинним законодавством, а також договором
банківського рахунку між банком та клієнтом.
4.2. Проценти за користування грошовими коштами, які знаходяться на рахунку
клієнта.
Проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку
1. За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує
проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором
банківського рахунка або законом.
Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо
такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
2. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі,
встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що
звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
+
Проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта,
сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не
встановлені договором, – у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
До такого висновку дійшов Верховний Суд України, ухваливши на засіданні Судової палати
у цивільних справах 27 квітня 2016 року постанову у справі №6-302цс16, предметом якої був
спір про стягнення процентів за банківським вкладом за період прострочення повернення
вкладу.
За змістом ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна
сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму
(вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї
або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. В свою чергу
відповідно до ч.5 ст. 1061 ЦК проценти на банківський вклад нараховуються від дня,
наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню
вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов’язань не
припиняє зобов’язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок
відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом. При цьому згідно із ч.2
ст. 1070 ЦК проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку
клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови
не встановлені договором, – у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на
вимогу.
Установлено, що договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної
ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов’язань за
договором після закінчення терміну його дії.
Проте у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й
касаційний суд, задовольнивши позов у повному обсязі, положення ч.1 ст. 1058 та ст. 1061
ЦК до спірних правовідносин застосував неправильно та дійшов помилкового висновку про
те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з
банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим
вкладом за процентною ставкою, передбаченою цим договором (25 % річних), не
врахувавши, що договором не визначено розміру ставки процентів за користування
депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового
зобов’язання за ним.
Суд безпідставно не застосував норму статті 1070 ЦК та не врахував, що з банку підлягають
стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за
вкладом на вимогу. Разом з тим апеляційний суд, зазначивши про відсутність доказів, які б
свідчили про продовження терміну дії договору на тих самих умовах, зокрема щодо розміру
процентів за користування грошовим вкладом, не взяв до уваги положення статті 1070 ЦК та
дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
4.3. Кредитування рахунка. Поняття овердрафта.
Кредитування рахунка
1. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка
клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк
вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього
платежу.
2. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями
про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено
договором або законом.
3. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не
може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Аналізуючи консультацію Юридичної клініки Національного юридичного університету імені
Ярослава Мудрого, слід сказати таке:
За своєю природою овердрафт складається з двох англійських слів «over» – понад, та «draft»
– проект, з чого випливає, що овердрафт – це кредит на певний строк.
Отже, овердрафт – це короткостроковий кредит, що надається банком клієнту в межах
обумовленої суми шляхом оплати розрахункових документів клієнта на суму, що перевищує
фактичний залишок на цьому рахунку.
Овердрафт як вид кредитування функціонує, перш за все, на основі норм Цивільного кодексу
України, листах та роз’ясненнях Національного банку України, зокрема Лист Національного
банку України від 31.05.2013 № 48-104/1280/6433 та Роз’яснення щодо відображення в
бухгалтерському обліку кредитів “овердрафт” від 31.10.2001 № 12-111/1355-6569. До того ж
поняття «овердрафт» використовується і в Податковому кодексі України, хоча це вже
податковий овердрафт, який пов’язаний з початком електронного адміністрування податку
на додану вартість.
Однак на локальному рівні кожен банк обирає свою кредитну політику в питаннях щодо
того, чи іншого порядку надання овердрафту, спираючись на положення законодавства.
Овердрафт починає діяти на підставі договору з банком, в якому мають бути вказані ліміти
суми, умови використання, відсотки та відповідальність за повернення боргу не у
передбачений договором термін. Варто знати, що відсотки за овердрафтом нараховуються на
дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою.
Зазвичай поняття «овердрафт» плутають з іншими кредитами, однак є певні ознаки
характерні саме для овердрафту:
1. По-перше, овердрафт це короткостроковий кредит.
2. По-друге, кредитний експерт вирішує ліміти овердрафту на підставі суми заробітної плати,
регулярності виплат, а тому і сам овердрафт може встановлюватися на рахунки карт із
заробітною платою.
3. Погашення заборгованості під час овердрафту відбувається автоматично під час
надходження суми, що поступають на рахунок, зокрема, під час надходження заробітної
плати.
4. Для даного кредиту характерним є використання усіх коштів з рахунку для погашення
боргу, а обсяг кредиту може варіюватися залежно від надходження цих коштів.
5. Овердрафт передбачає сплату боргу одразу, а не частинами протягом якогось терміну.
Виходячи з даних положень, варто сказати, що овердрафт має багато переваг перед
кредитом, серед яких варто виділити наступні:
– Використання коштів для різноманітних цілей, наприклад, для господарської діяльності
пов’язаною з виплатою заробітної плати, сплатою податків та інших нагальних платежів.
Тобто, овердрафт являє собою нецільовий банківський кредит.
– Швидке автоматичне погашення кредиту.
– Проценти за користування коштами наданими банком можуть не сплачуватися у випадках
сплати заборгованості у день, коли саме виникли зобов’язальні відносини.
– Банк у разі овердрафту не застосовує процедуру отримання застави, що звільняє від
додаткових витрат для оформлення заставного майна.
Однак існування переваг для деяких осіб протиставляється деяким негативним
характеристикам овердрафту для інших. Це, наприклад, і високі відсотки, і надання
овердрафту тільки так би мовити перевіреним і надійним клієнтам, а також сплата суми
боргу одним платежем, без розстрочки.
Отже, такий вид кредитування як овердрафт набув широкого застосування різними
банківськими установами, оскільки має ряд переваг і має попит серед багатьох клієнтів,
зокрема у підприємницькій діяльності.
5. Підстави та черговість списання грошових коштів з рахунка.
Банк може відповідно до ст.1071 ЦКУ, списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі
його розпорядження, за рішенням суду, а також у випадках, установлених законом або
договором між банком і клієнтом, наприклад, за вказівкою державного виконавця про
перерахування грошових коштів клієнта-боржника на депозитний рахунок відділу державної
виконавчої служби.
Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно
в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором
між банком і клієнтом.
У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі
яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка клієнта в
черговості, визначеній у ч. 2 ст. 1072 ЦК України:
- у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог
про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а
також вимог про стягнення аліментів;
- у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо
виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором
(контрактом), а також виплати за авторським договором;
- у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;
- у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що
передбачають платежі до бюджету;
- у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в
порядку їх послідовного надходження.
У разі відсутності або недостатності грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде облік
розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Черговість списання грошових коштів з рахунка
1. Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та
виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено
договором між банком і клієнтом.
2. У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі
яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій
черговості:
1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог
про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а
також вимог про стягнення аліментів;
2) у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо
виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором
(контрактом), а також виплати за авторським договором;
3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;
4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що
передбачають платежі до бюджету;
5) у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в
порядку їх послідовного надходження.
У разі одночасного надходження до банку розрахункового документа, наданого відповідно
до умов обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на
банківському рахунку, та іншого розрахункового документа, на підставі якого здійснюється
списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка клієнта позачергово за
розрахунковим документом, наданим відповідно до умов такого обтяження. У разі
одночасного надходження до банку декількох розрахункових документів, наданих
відповідно до умов обтяжень, предметом яких є майнові права на грошові кошти, що
знаходяться на банківському рахунку, банк списує кошти з рахунка клієнта за такими
розрахунковими документами згідно з пріоритетом відповідних обтяжень.
3. У разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде обліку
розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
6. Обмеження права розпорядження рахунком.
1. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на
його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за
рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження,
предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у
разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням)
доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням
розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов’язані з тероризмом
та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням,
передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення
обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
2. Клієнт не має права без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а
банк не має права їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде
меншим за розмір, визначений згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права
на грошові кошти, що знаходяться на відповідному банківському рахунку.
3. Після отримання банком письмового повідомлення обтяжувача про наявність підстав для
звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що
знаходяться на банківському рахунку, клієнт за відповідним договором банківського рахунка
не вправі без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не вправі їх
виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір
забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача. Банк не перевіряє наявність підстав,
зазначених в отриманому ним від обтяжувача повідомленні.
4. Якщо на момент отримання банком розпорядження клієнта банк був письмово
повідомлений клієнтом про існування обтяження, банк, який порушив вимоги частин другої і
третьої цієї статті, відповідає перед обтяжувачем у розмірі грошових коштів, списаних ним з
рахунка на виконання розпорядження клієнта.
5. Згода обтяжувача, передбачена частинами другою і третьою цієї статті, може бути
виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така згода вважається наданою.
Така згода може бути включена до умов договору, яким встановлюється обтяження
майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
В яких випадках банк може обмежити право розпорядження рахунку (постанова ВС у справі
№ 761/40546/16-ц)
Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його
рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком:
- за рішенням суду;
- в інших випадках, встановлених законом;
- у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією

(відмиванням) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.
7. Розірвання договору банківського рахунка. Відмова клієнта в односторонньому
порядку.
1. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має
права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що
мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на
відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню
тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права
без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом
односторонньої відмови від виконання зобов’язання, розривати договір банківського рахунка
чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на
грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше
не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є
нікчемними.
Згода обтяжувача може бути виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така
згода вважається наданою. Така згода може бути включена до умов договору, яким
встановлюється обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на
банківському рахунку.
2. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:
1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від
мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така
сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;
2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено
договором;
3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню
тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
4) в інших випадках, встановлених договором або законом.
3. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в
порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку,
встановлені банківськими правилами.
4. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у
разі:
відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку
грошових коштів на цьому рахунку;
наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та
фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на
рахунку клієнта повертається клієнту.
Відповідно до коментаря до ст.1075 ЦКУ,
Договір банківського рахунка може бути розірваний за ініціативою як клієнта, так і банка. Як
зазначено в ч. 2 статті, що коментується, банк має право вимагати розірвання договору
банківського рахунка якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта,
залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або
договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження
банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не
встановлено договором; в інших випадках, встановлених договором або законом, наприклад,
у разі відсутності на залишку грошових коштів на цьому рахунку та у разі відсутності
операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд.
Аналізуючи судову практику, слід сказати, що 23 липня 2020 р. Верховний Суд у складі
колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 519/875/14-ц
залишив без задоволення касаційну скаргу банку та вказав, що відкритий клієнтом картковий
рахунок має бути закритий за заявою клієнта в будь-який час.
Інструкцією № 492 передбачено, що закриття поточного рахунка за бажанням клієнта
здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунка, складеної в довільній
формі.
Право клієнта на розірвання договору банківського рахунка в односторонньому порядку є

безумовним. Посилання заявника на те, що в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог
ч. 2 ст. 651 ЦК України і встановлювати істотність порушення договору другою стороною є
помилковим.
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, суди попередніх інстанцій
правильно виходили із того, що відповідачка неодноразово зверталася до банку із заявами
про закриття банківського рахунка – картки, які були залишені без належного реагування,
тому є підстави для задоволення зустрічного позову на підставі ст. 1075 ЦК України.
8. Відповідальність банку за договором банківського рахунка.
1.У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх
безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження
клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після
виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного
отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено
законом.
Згідно з ст.32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»
→ Відповідальність банків при здійсненні переказу
32.1. Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед
платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно
до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
32.1.1. Банки, які уклали агентські договори з юридичними особами (комерційними
агентами), несуть відповідальність перед платником та отримувачем, пов'язану з
проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
32.2. У разі порушення банком, що обслуговує ПЛАТНИКА, встановлених цим Законом
строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику
ПЕНЮ у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що
не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений
договором між ними.
У разі порушення банком, що обслуговує ОТРИМУВАЧА, строків завершення переказу цей
банк зобов'язаний сплатити отримувачу ПЕНЮ у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого
платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми
переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
В цьому випадку ПЛАТНИК не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.
ПЛАТНИК має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди,
заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу,
встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону.
ОТРИМУВАЧ має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди,
заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
32.3. Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на
переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених
пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.
32.3.1. У разі помилкового переказу суми переказу НА РАХУНОК НЕНАЛЕЖНОГО
ОТРИМУВАЧА, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після
виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу.
У противному разі ОТРИМУВАЧ МАЄ ПРАВО у встановленому законом порядку
А) вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок
власних коштів,
Б) сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день
прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може
перевищувати 10 відсотків суми переказу.
Одночасно банк-порушник ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ після виявлення помилки негайно повідомити
А) неналежного ОТРИМУВАЧА про здійснення помилкового переказу і
Б) про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку
протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення.
У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу
та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового
переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому
банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні.
При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку,
банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу,
а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день
починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно,
яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
32.3.2. У разі помилкового ПЕРЕКАЗУ З РАХУНКА НЕНАЛЕЖНОГО ПЛАТНИКА, що
стався з вини банку, цей банк зобов'язаний
А) переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а
також
Б) сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим
банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового
переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша
відповідальність не передбачена договором.
У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного
стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або
внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у
встановленому законом СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.
При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити
платнику ПЕНЮ у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по
короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення
суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
32.5. У разі прострочення банком отримувача строку переказу ініціатору, який встановлено
пунктом 31.1 статті 31 цього Закону, починаючи з тридцять четвертого робочого дня банк
отримувача має сплатити ініціатору ПЕНЮ у розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожний
день прострочення, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
32.6. Банк ініціатора зобов'язаний на вимогу ініціатора письмово повідомити про стан
виконання його доручення, що міститься у відповідному документі на переказ.
32.7. Банк платника НЕ має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим
документом після отримання документа на його відкликання.
Якщо всупереч отриманому документу на відкликання сума переказу була списана з рахунка
платника та переказана отримувачу, повернення отримувачем платнику цієї суми
здійснюється у встановленому законом СУДОВОМУ порядку.
В цьому випадку банк, що не виконав документ на відкликання або прострочив його
передачу банку платника, має сплатити платнику ШТРАФ у розмірі 1 відсотка суми
переказу.
32.8. Спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у СУДОВОМУ
порядку.
9. Банківська таємниця як об’єкт цивільно-правового регулювання. Особливості
розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю. Порядок розгляду
судами справ про розкриття інформації, що містить банківську таємницю.
1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про
клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім
представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і
службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку,
встановлених законом про банки і банківську діяльність.
2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має
право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
3. Банк зобов’язаний за письмовою вимогою обтяжувача за обтяженням, предметом якого є
майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, надавати йому
інформацію про залишок коштів на відповідному рахунку, операції за ним, обтяження,
стосовно яких до банку надійшли повідомлення та/або які взяті банком на облік, інші
обмеження права розпоряджання рахунком у строк, за який така інформація надається
клієнту, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачене
правочином, на підставі якого виникає таке обтяження.
Згідно з ст.60 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»,
Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі
обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при
наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій
статті інформація про банк є банківською таємницею.
Банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у
Національному банку України;
2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним
правочини;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у
приміщеннях банку;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників,
напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого
проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає
опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;
9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит,
отримана під час оцінки її кредитоспроможності;
10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних
цінностей;
11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення
банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду (оверсайту) платіжних систем та систем
розрахунків, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення;
12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України
відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського
нагляду іншої держави;
13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про
накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про
відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Положення статті 1076 не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає
опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню,
встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд
(ст. 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність").
Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:
1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;
2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до
електронних та інших носіїв інформації;
4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її
розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження
банківської таємниці.
→ Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з
вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при
виконанні своїх службових обов'язків.
→ Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку
безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не
розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх
осіб.
У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх
клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки
відшкодовуються винними органами (ст. 61 Закону України "Про банки та банківську
діяльність").
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю,
розкривається банками:
1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;
2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;
3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ
України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за
рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької
діяльності за конкретний проміжок часу;
4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань
оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної
юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний
проміжок часу;
5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу
на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала
об'єктом фінансового моніторингу;
6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень
судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності.
Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську
таємницю, повинна:
1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;
2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого
гербовою печаткою;
3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на
отримання такої інформації.
Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам,
зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним
нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по
справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).
Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена
зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.
Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим
банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.
Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, не
поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб,
які в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національний банк України",
здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.
Крім того, Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за
принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за
діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, якщо є гарантії того, що
надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або
запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи
фінансуванню тероризму.
Розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, є підставою для
вимоги клієнта вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
Завдання:
1.Підготуйте проект договору банківського рахунку.
ДОГОВІР ПО ПОСИЛАННЮ
https://www.eximb.com/assets/files/download/msb-dog-bank-rahunku-insurance-proceeds.pdf
2. Порівняйте за правовою природою, суб’єктним складом, змістом, формою та
відповідальністю банку договори банківського рахунку та банківського вкладу
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок,
відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати
розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення
інших операцій за рахунком.
Згідно з ст. 1058 ЦКУ,
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої
сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується
виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та
в порядку, встановлених договором.
За правовою природою:
Договір банківського рахунка є: консенсуальним (вважається укладеним з моменту
досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору), двостороннім (права та
обов’язки наявні в обох сторін) та відплатним (за користування грошовими коштами на
рахунку банк сплачує проценти).
В юридчній літературі відзначають, що за своєю юридичною природою договір банківського
рахунка має змішаний характер. У ньому поєднуються елементи договору банківського
вкладу та інших договорів про надання послуг, наприклад, договору доручення.
Кваліфікаційні ознаки договору банківського вкладу:
• договір банківського вкладу - реальний, оскільки вважається укладеним з моменту
внесення вкладником суми вкладу в банк;
• договір банківського вкладу є односторонньо зобов'язуючим (одностороннім), оскільки з
моменту внесення суми вкладу у вкладника відсутні які-небудь обов'язки по відношенню до
банку і виникає лише право вимагати повернення вкладу та нарахування відсотків на вклад.
У свою чергу, банк після укладення договору несе по відношенню до вкладника обов'язок
повернути суму вкладу;
• договір банківського вкладу - відплатний, так як банк зобов'язаний виплачувати
вкладникові проценти (ст. 834, 838 ЦК України);
• договір банківського вкладу - публічний договір (відповідно до ч.2 ст.1058 ЦКУ, договір
банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором)
• договір банківського вкладу є договором про надання послуг.
За суб’єктним складом:
Сторонами договору банківського рахунка є банк та клієнт.
Банком виступає організація, що має ліцензію встановленого зразка для здійснення
відповідних операцій. Клієнтом (володільцем рахунку) може бути як фізична, так і юридична
особа.
Сторонами договору банківського вкладу є банк і вкладник.
Банк - кредитна організація, що здійснює банківські операції. Банк зобов'язаний діяти на
підставі ліцензії. Вкладник може бути як юридичним, так і фізичною особою. Якщо
вкладником за договором банківського вкладу є фізична особа, то договір визнається
публічним.
Зміст:
Права та обов’язки сторін договору банківського рахунка – 4 теоритичне!
Права та обов’язки сторін договору банківського вкладу.
Банк виплачує вкладникові відсотки на суму вкладу в розмірі, встановленому договором
банківського вкладу. Суттєвою умовою договору банківського вкладу є зобов’язання банку
виплатити вкладникові відсотки на суму вкладу. Якщо договором розмір відсотків не
встановлений, банк зобов’язаний виплачувати відсотки у розмірі облікової ставки НБУ.
Якщо інше не встановлено договором банківського вкладу на вимогу, банк має право в
односторонньому порядку змінити (збільшити або зменшити) розмір відсоткової ставки.
Прийнявши рішення про підвищення відсоткової ставки, банк може не повідомити про це
вкладника. При цьому банк самостійно визначає порядок встановлення такого підвищення.
Певні особливості, що має договір банківського вкладу на користь третьої особи, визначені у
ст. 1063 ЦК. Фізична або юридична особа може укладати договір банківського вкладу
(зробити вклад) на користь третьої фізичної або юридичної особи. За своєю юридичною
природою цей право чин є договором на користь третьої особи (ст. 636 ЦК). Внесення
грошових коштів на користь третьої особи зумовлює необхідність відкриття рахунка. У
випадку, коли вкладником є громадянин, істотною умовою зазначеного договору є чітке
визначення його прізвища, власного імені та по батькові (ст. 28), якщо вклад зроблено на
користь установи, товариства або іншої організації, істотною умовою є зазначення
найменування юридичної особи (ст. 90 ЦК).
Форма укладення:
Договір банківського рахунка укладається у письмовій формі.
1. Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення
грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або
сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими
нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та
звичаями ділового обороту.
2. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є
нікчемним.
Форма договору банківського вкладу - письмова, і це:
• ощадна книжка;
• ощадний депозитний сертифікат;
• інший банківський документ.
Відповідальність банку:
Договір банківського рахунка – 8 теоритичне!
Договір банківського вкладу:
У разі несвоєчасного повернення банком банківського вкладу, законодавством передбачена
певна відповідальність банку.
Так, частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено,
що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання
послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання
визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків
вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість
роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох
відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в
разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання,
не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Задача 1.
Тарнавський звернувся з позовом до банку про розірвання договору банківського
рахунку та стягнення коштів. Судом було встановлено, що 22.06.2016 року між
сторонами було укладено договір банківського рахунку та відкрито поточний рахунок
для здійснення соціальних виплат в національній валюті і з нарахуванням 3 % річних
строком на 3 роки. Відповідно до п.3.2. цього договору позивач має право отримувати
проценти, нараховані за попередній місяць, отримувати частину коштів з рахунку,
вимагати повного і своєчасного здійснення розрахунку. При зверненні Тарнавського до
банку 13.08.2016 року про розірвання цього договору і отримання залишку по рахунку
йому було відмовлено. Банк мотивував свою відмову тим, що строк дії договору ще не
закінчився і тому рахунок закривати не можна, а також тим, що на рахунку має
залишатися певний залишок.
Вирішіть спір.
Для початку слід зазначити, що згідно з ч.1 ст.1066 ЦКУ,
Відповідно до положень Інструкцї про порядок відкриття, використання і закриття рахунків
у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного
банку України від 12.11.2003 року
6) поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для
зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних
інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. = Закон України
«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»
8. У договорі банківського вкладу обов'язково зазначаються:
1) вид банківського вкладу;
2) сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;
3) строк зберігання коштів (за строковим вкладом);
4) розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру,
відповідальність сторін;
6) інші умови за погодженням сторін.
69. Банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно
заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених
законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V
цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті -
окремий рахунок).
Клієнт зобов'язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного
рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається
для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших
передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого
поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
62. Банк відкриває поточний рахунок фізичній особі, яка не має в цьому банку рахунків, у
такому порядку:
1) фізична особа пред'являє уповноваженому працівникові банку паспорт або інший
документ, що посвідчує особу. Фізичні особи - резиденти додатково мають пред'явити
документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному
реєстрі фізичних осіб - платників податків;
2) фізична особа, яка займається підприємницькою та/або незалежною професійною
діяльністю, зобов'язана зазначити про свій статус підприємця або особи, яка провадить
незалежну професійну діяльність, у заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у
рядку "Додаткова інформація";
4) фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 3);
5) між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.
Щодо порядку розірвання договору банківського рахунка
1. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має
права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що
мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на
відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню
тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права
без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом
односторонньої відмови від виконання зобов’язання, розривати договір банківського рахунка
чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на
грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше
не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є
нікчемними.
Згода обтяжувача може бути виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така
згода вважається наданою. Така згода може бути включена до умов договору, яким
встановлюється обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на
банківському рахунку.
3. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в
порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку,
встановлені банківськими правилами.
Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та
іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від
12.11.2003 року
142. Банк закриває поточні рахунки клієнтів:
1) на підставі заяви клієнта, крім випадків, визначених пунктом 143 розділу XIV цієї
Інструкції;
Банк не має права за заявою клієнта закрити поточний рахунок, якщо грошові кошти, що
розміщені на відповідному рахунку, заморожені або фінансові операції за відповідним
рахунком зупинені відповідно до законодавства з питань фінансового моніторингу.
148. Поточний рахунок клієнта закривається на підставі його заяви про закриття поточного
рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів:
1) найменування банку;
2) найменування клієнта [прізвища, імені, по батькові (за наявності)];
3) номера рахунку, який закривається;
4) реквізитів рахунку, на який перераховується залишок коштів на поточному рахунку
клієнта, або вимоги фізичної особи про видачу залишку коштів готівкою;
5) дати складання заяви.
Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної
особи або іншою уповноваженою на це особою.
Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, фізичної особи - підприємця та
фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, підписується власником
рахунку або уповноваженою ним особою.
Заява про закриття поточного рахунку може подаватися до банку в електронній формі
засобами інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем,
якщо це передбачено договором банківського рахунку.
149. Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви
клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на
примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку
коштів згідно із заявою клієнта].
Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої
операції за цим рахунком робочий день. Датою закриття поточного рахунку є день
отримання банком заяви від клієнта, якщо на поточному рахунку власника немає залишку
коштів, а заява подана в операційний час банку.
У заяві про закриття поточного рахунку головний бухгалтер банку або інша уповноважена
особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це
своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного
оформлення рахунку.
Банк закриває рахунок клієнта та видає клієнту довідку про закриття рахунку безкоштовно.
+++ подібна справа

23 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду у справі № 519/875/14-ц вказав, що відкритий клієнтом банківський рахунок
має бути закритий за заявою клієнта в будь-який час.
Пунктом 20.5 Інструкції N 492 передбачено, що закриття поточного рахунку за бажанням
клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в
довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку;
найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера
облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання
заяви.
Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, у тому числі фізичної особи -
підприємця, підписується власником рахунку або уповноваженою ним особою. Заява про
закриття поточного рахунку фізичної особи-підприємця засвідчується відбитком печатки (за
наявності).
Отже, відкритий клієнтом картковий рахунок повинен бути закритий за заявою клієнта в
будь-який час в порядку, передбаченому вказаними нормами.
Право клієнта на розірвання договору банківського рахунку в односторонньому порядку
безумовне. Посилання заявника на те, що в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог
частини другої статті 651 ЦК України і встановлювати істотність порушення договору
другою стороною є помилковим.
ТОМУ, підсумовуючи вище викладене, можна дійти висновку, що суд повиннн задовольнити
позов Тарнавського і розірвати договір.
Задача 2.
Нурова звернулася до банку з письмовою вимогою надати інформацію щодо поточних
та депозитних рахунків, відкритих з 2000 по 2016 рр. на ім’я її чоловіка. Таке звернення
вона пояснила тим, що оскільки майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою
спільною сумісною власністю, то вона як співвласник коштів на рахунках має право
отримати цю інформацію.
Надайте юридичну консультацію.
У даній справі присутня банківська таємниця.
Що ж це таке?
(Нурова не має права на отримання цієї інформації, бо вона належить до банківської
таємниці)
Банківською таємницею згідно з ч.1 ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» є -
інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі
обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку.
Банківською таємницею, зокрема, є:
1. відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у
Національному банку України
2. операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди
3. фінансово-економічний стан клієнтів;
До суб'єктів, які мають право вимагати від банку розкриття інформації, яка містить
банківську таємницю, згідно із ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки й банківську діяльність» належать:
власник інформації (клієнт банку або його представник),
суд, органи прокуратури, Служби безпеки, внутрішніх справ, ДПС, державної виконавчої
служби, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового
моніторингу, Антимонопольний комітет.
Вичерпний перелік таких суб'єктів свідчить про те, що інші фізичні та юридичні особи,
зокрема й державні органи, у випадку, визначеному законом, мають право отримати
відповідну інформацію винятково за рішенням суду.
Аналізуючи Узагальнення Верховного Суду України судової практики розгляду справ про
розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та
фізичних осіб, від 21.12.2009 року, виписала такі ж самі положення:
Основними суб'єктами права на банківську таємницю є її власники та утримувачі.
власник банківської таємниці - це клієнт банку, тобто фізична чи юридична особа, яка в
процесі співпраці з банківською установою надала їй відомості, що можуть становити
банківську таємницю;
утримувач банківської таємниці - це особа, яка при виконанні своїх службових обов'язків
отримує відомості, що становлять банківську таємницю.
До утримувачів можна віднести: Національний банк України, банки та органи державної
влади, перелік яких зазначено в пунктах 2 - 6 ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську
діяльність».
Цей перелік є вичерпним і може бути змінений лише на підставі закону.
Хоча і справді Нурова може мати право спільної сумісної власності на ці грошові кошти.
Адже:
Згідно ч.3 ст. 368 ЦКУ,
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше
не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.60 СК, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та
чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з
поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба
тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є
об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення, за ким
зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у
тому випадку, коли право власності на нього зареєстровано лише за одним з подружжя.
Тлумачення ст. 60 СК свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права
власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена
презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення
правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому
порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції,
покладається на того з подружжя, який її спростовує.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами

законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його
недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року за № 11, роз`яснено,
що грошові кошти (вклади), внесені у банківські установи за договорами банківського
вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя,
незалежно від їх виду та від того, на чиє ім`я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61
СК України, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У п. п. 23, 24 вказаної постанови Пленуму ВСУ судам роз`яснено, що, вирішуючи спори між
подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на
час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3
ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види
майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного
обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені
грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
+++
Верховний Суд вказав у своїй постанові від 20 червня 2018 року у справі № 756/14404/15
вказав, що
Кошти, які знаходяться на депозитному рахунку в банку є спільною сумісною власністю
подружжя, якщо не доведено зворотнього.
Оскільки, грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися
на розрахунковому рахунку на ім'я відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли
обґрунтованих висновків, що вказані кошти є спільним майном подружжя, а тому підлягають
поділу.
ТОМУ, підсумувоючи вище викладене:

Проте хоч у Нурової є право спільної сумісної власності, проте я вважаю, що самостійно
вона цю інформацію отримати не може.
Якщо між Нуровою і її чоловіком виникне спір про поділ такого майна (наприклад, при
розлученні) то лише за рішенням суду цю інформацію зможуть надати уповноважені
суб’єкти і зможуть навіть поділити ці кошти.
Задача 3.
09.04.2016 року між банком та Огоновським було укладено договір банківського
рахунку, за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок в іноземній валюті –
доларах США. 10.07.2016 року на підставі довіреності, виданої не клієнтом, а іншою
особою, банк здійснив видаткову операцію шляхом видачі грошових коштів, які
знаходились на поточному рахунку клієнта. Клієнт 01.08.2016 року також звернувся до
банку з вимогою повернути грошові кошти, які знаходилися на його поточному
рахунку, однак, банк йому відмовив.
Огоновський звернувся з позовом до банку про повернення основної суми, яка була
внесена ним на рахунок, а також стягнення трьох процентів річних та інфляційних
втрат в доларах США з 10.07.2016 року до моменту подання позовної заяви.
Вирішіть спір.
Згідно з ч.1 ст.1066 ЦКУ,
Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків
у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного
банку України від 12.11.2003 року,
6) поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для
зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних
інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. = Закон України
«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»
8. У договорі банківського вкладу обов'язково зазначаються:
1) вид банківського вкладу;
2) сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;
3) строк зберігання коштів (за строковим вкладом);
4) розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру,
відповідальність сторін;
6) інші умови за погодженням сторін.
69. Банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно
заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених
законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V
цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті -
окремий рахунок).
Клієнт зобов'язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного
рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається
для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших
передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого
поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
62. Банк відкриває поточний рахунок фізичній особі, яка не має в цьому банку рахунків, у
такому порядку:
1) фізична особа пред'являє уповноваженому працівникові банку паспорт або інший
документ, що посвідчує особу. Фізичні особи - резиденти додатково мають пред'явити
документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному
реєстрі фізичних осіб - платників податків.
ЩОДО ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ:
Ми знаємо, що ст. 99 КУ передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Згідно з ч.2 ст.192 ЦКУ, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в
порядку, встановлених законом.
Згідно з ст.51 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»
Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські
рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські
рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.
Згідно з ч.2 ст.192 ЦКУ, Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в
порядку, встановлених законом.
ЩОДО ДОВІРЕНОСТІ І ПРЕДСТАВНИКА:
Згідно з ст. 237 ЦКУ, Поняття та підстави представництва
1. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або
має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Ст.238 ЦКУ Правочини, які може вчиняти представник
1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на
вчинення яких має особа, яку він представляє.
Ст.244 ЦКУ Представництво за довіреністю
1. Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
3. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для
представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником
може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
* * *
ДОДАТКОВО:
Відповідно ж до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття
рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління
Національного банку України від 12.11.2003 року
9-2. Розпорядження рахунками фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб,
які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється за розпорядженням власника
або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а
у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами.
Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона
складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність
додаткового засвідчення не потребує.
Довіреність, засвідчена уповноваженим працівником банку, може містити право довірених
осіб відкривати/розпоряджатися/закривати рахунки клієнта у цьому банку.
7.1. Видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за
розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності),
засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими
уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим
працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та
довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.
7.13. З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента
або за його дорученням проводяться такі операції:
а) в іноземній валюті:
перерахування за межі України відповідно до нормативно-правового акта Національного
банку, що регулює здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними
валютними неторговельними операціями;
перерахування на інвестиційний рахунок нерезидента-інвестора в Україні або на його
рахунок в іноземному банку з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного
банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;
виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим
актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через
митний кордон України, крім коштів, отриманих від нерезидентів як кредит, позика,
поворотна фінансова допомога;
виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з
нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і
банківських металів через митний кордон України;
перерахування в межах України на рахунок іншої фізичної особи-резидента;
перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній
валюті;
продаж на міжбанківському валютному ринку України для подальшого зарахування на
рахунок у національній валюті;
перерахування коштів для здійснення операцій, передбачених відповідною індивідуальною
ліцензією або реєстраційним свідоцтвом Національного банку;
перерахування власником рахунку коштів за операціями з ощадними (депозитними)
сертифікатами;
перерахування з метою здійснення розрахунків за операціями з казначейськими
зобов'язаннями України (відповідно до умов їх розміщення та погашення);
перерахування коштів для погашення заборгованості за отриманим кредитом в іноземній
валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка відповідно до законодавства України);
перерахування власником рахунку кредитору для виконання зобов'язань за боржника за
договором поруки;
обмін валюти за дорученням власника рахунку відповідно до нормативно-правових актів
Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського
рахунку з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на рахунок цієї фізичної
особи;
перерахування за межі України нерезиденту як відшкодування за виконане ним зобов'язання
за гарантією, договором поруки;
перерахування з метою здійснення розрахунків за арбітражними операціями на умовах
маржинальної торгівлі;
повернення помилково (надмірно) отриманих коштів. Зазначені кошти перераховуються з
цього рахунку в сумі, що не перевищує раніше отриману;
перерахування на рахунок резидента-посередника, який за дорученням власника рахунку або
іноземного інвестора на підставі договору комісії або доручення здійснює купівлю-продаж
об'єкта іноземної інвестиції в Україні, що належить іноземному інвестору;
перерахування коштів для розміщення в банках України на умовах субординованого боргу з
подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку;
За порушення зазначених вимог банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену
законодавством України.
* * *
Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦКУ банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або
перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного
розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського
рахунка або законом.
З фабули зрозуміло, що під час здійснення операції з видачі грошових коштів, які
знаходились на поточному рахунку позивача, на підставі вказаної довіреності банк належним
чином не перевірив ні особу довірителя, ні правильності написання прізвища, ні наявності
ідентифікаційного коду, що призвело до порушення прав позивача (свідчить про порушення
працівниками банку правил видачі грошових коштів з рахунку вкладника).

Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта
1. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх
безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження
клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після
виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного
отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено
законом.
Згідно з ст.625 ЦКУ
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового
зобов'язання.
2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу
грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його
прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні
компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими
коштами, належними до сплати кредиторові.
+
Постанова від 03.03.2021 № 130/2604/18 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд
Тому у випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є кошти, виражені в
гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст.625 ЦК інфляційні
втрати стягненню не підлягають.
ТОМУ, зважаючи на вище викладене, необіхідно задовольнити позов Огоновського і банк
має повернути основної суми, яка була внесена ним на рахунок

банківський рахунок

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

банківський рахунок

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Тема: Банківський рахунок

1.Поняття та види рахунків. Поняття та правова природа договору банківського

Для договору банківського рахунка ЦК встановлює особливі положення, що регламентують

2. Сторони договірних зобов’язань по відкриттю та обслуговуванню рахунків.

1) резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним

- в інших випадках, встановлених законом;

- у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією

Право клієнта на розірвання договору банківського рахунка в односторонньому порядку є

+++ подібна справа

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами

ТОМУ, підсумувоючи вище викладене:

Згідно з ст.1073 ЦКУ,

You might also like