Завдання 1.

Італійська подружня пара, що проживала в Німеччині, склала спільний заповіт,

відповідно до якого частка у праві спільної сумісної власності після смерті
одного з подружжя переходить тому, хто пережив чоловіка чи дружину. Після
смерті чоловіка вдова мала намір успадкувати частку в спадковому майні,
посилаючись на спільний заповіт. За італійським законом такий заповіт
недійсний, за німецьким – дійсний. Виникло питання про вибір права, що
підлягатиме застосуванню. Якщо складення спільного заповіту – це питання
форми, то застосовується німецьке право і у такому разі заповіт дійсний, а якщо
це питання пов’язано з відносинами спадкування, то застосовується закон
громадянства спадкоємця, тобто Італії, тож заповіт не є дійсним. 17 травня 1985
р. суд Франкфурта-на-Майні розглянув цю справу і прийняв рішення про
застосування італійського права. Додатковим аргументом було те, що в Італії
відповідне правило розглядається як таке, що гарантує свободу заповіту.
Що таке кваліфікація в МПП?
Правова кваліфікація - визначення права, що підлягає застосуванню до
правовідносин з іноземним елементом
Види кваліфікацій
 первинна кваліфікація - тлумачення і застосування колізійної норми, яка
вказує на застосовне право. Допомагає подолати колізію обсягу і колізію
привʼязки
 вторинна кваліфікація - застосування норм обраного правопорядку і
тлумачення іноземного права. Допомагає вирішити проблему тлумачення
іноземних норм права.
Які існують проблеми в кваліфікації?
Проблеми кваліфікації. Конфлікт кваліфікацій
 колізія в обсязі колізійної норми;
 колізія щодо прив’язки колізійної норми - конфлікт кваліфікацій
 проблема кваліфікації іноземного права
Яка проблема кваліфікації і який вид кваліфікації постає в цьому завданні?
На мою думку, у даній справі проблема кваліфікації – колізія щодо прив’язки
колізійної норми – конфлікт кваліфікацій. Вид кваліфікації – первинна
кваліфікація (тлумачення і застосування колізійної норми, яка вказує на
застосовне право. Допомагає подолати колізію обсягу і колізію привʼязки)
Яку позицію при розгляді аналогічної справи повинен зайняти суд України?
Стаття 7. Правова кваліфікація
1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган
керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше
не передбачено законом.
2. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву
України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути
визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації
також враховується право іноземної держави.
Тому, при розгляді аналогічної справи суд України також повинен
дотримуватися принципів міжнародного приватного права. У цьому випадку,
суд України може врахувавати такі моменти:
1. Громадянство спадкоємців: якщо подружжя були громадянами Італії, то
закон громадянства спадкоємця, тобто італійське право, могло б бути
визнано застосовним до спірних питань.
2. Принципи свободи заповіту: якщо в судовому рішенні Франкфурта-на-
Майні вказано, що в Італії відповідне правило розглядається як таке, що
гарантує свободу заповіту, це може стати додатковим аргументом для
суду України в прийнятті рішення.
Отже, суд України, ймовірно, прийняв би аналогічне рішення, засноване на
застосуванні італійського права, якщо це визнано би доцільним згідно з
принципами міжнародного приватного права та з огляду на аргументи, які
підтримують свободу заповіту в Італії.

Завдання 2.
Громадянин України С. Постійно проживав і помер у Німеччині, після його
смерті залишилося майно у Німеччині та в Україні. Заповіту ним складено не
було.
Відповідно до Вступного закону до ЦК Німеччини (ст.25) встановлено, що
застосовним правом є особистий закон спадкодавця, але «якщо має місце
відсилання до права будь-якої іншої країни, то застосовується його міжнародне
приватне право …. Якщо право іншої держави відсилає назад, до німецького
права, то застосовуються німецькі матеріальні норми».
Визначте застосовне право до спадкових відносин, якщо між спадкоємцями
виникли суперечки та подані позови до судів Німеччини та України.
На мою думку, у нашому випадку, оскільки спадкоємець постійно проживав і
помер у Німеччині, застосовним правом до спадкових відносин буде німецьке
право. Відповідно до Вступного закону до Цивільного кодексу Німеччини, яке
встановлює, що застосовується особистий закон спадкодавця, якщо має місце
відсилання до права будь-якої іншої країни, застосовується міжнародне
приватне право, а якщо право іншої держави відсилає назад до німецького
права, то застосовуються німецькі матеріальні норми.
Отже, якщо між спадкоємцями виникли суперечки та були подані позови до
судів Німеччини та України, суди Німеччини застосовуватимуть німецьке
право до вирішення спору згідно з Вступним законом до Цивільного кодексу
Німеччини.
Що таке зворотне відсилання?
Зворотне відсилання - повторне відсилання колізійної норми права іноземної
держави до правопорядку держави, колізійна норма якого відіслала до даного
іноземного правопорядку
Види колізій
 позитивні колізії - дві й більше держави розглядають певне
правовідношення як предмет регулювання свого власного права.
 негативні колізії - жодна з держав не розглядає правовідношення як
предмет регулювання свого власного права.
Які існують підходи до розвʼязання проблем зворотного відсилання?
Види зворотного відсилання
 зворотне відсилання 1 ступеня (remission) - колізійна норма однієї
держави відсилає до іншої держави, а колізійна норма цієї іншої держави
- до права першої держави (наприклад, Україна - Великобританія -
Україна)
 зворотне відсилання 2 ступеня (відсилання до третьої країни) - колізійна
норма однієї держави відсилає до іншої, а колізійна норма цієї іншої
держави - до права ще однієї держави (наприклад, Україна -
Великобританія - Франція)
Який підхід до розвʼязання проблем зворотного відсилання застосовується в
Україні?
ЗУ «Про МПП»
Стаття 9. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави
1. Будь-яке відсилання до права держави має розглядатися як відсилання до
норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини,
виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено
законом або міжнародним договором України.
2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи,
зворотне відсилання до права України приймається.
Завдання 3.
Громадянин України з метою позбавлення усіх своїх спадкоємців права на його
спадок переїхав в іноземну державу, законодавство якої визнає повну свободу
заповіту, і склав заповіт, в якому повністю позбавив будь-кого з близьких
родичів можливості успадкувати його майно. Суд України, розглядаючи спір,
що виник після смерті даної особи, дійшов висновку про недійсність заповіту та
визнав за спадкоємцями за законом їхні права. При цьому, обґрунтовуючи
застосування права України до спірних відносин, суд посилався на норму ч. 2
ст. 4 “Про міжнародне приватне право”.
Чи можливо за українським законодавством повністю позбавити всіх
близьких родичів можливості успадкувати щось після спадкодавця?
Згідно із ст. 1235 ЦК України спадкодавець у заповіті може без зазначення
причин позбавити права на спадкування будь-яку особу із числа спадкоємців за
законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають Право на
обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні,
повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та
непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину
частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом
(обов'язкова частка).
Крім того, ст. 1224 ЦК України передбачено випадки, коли спадкоємці взагалі
не мають права на спадкування, не зважаючи на те, що існували певні
передумови для закликання їх до спадкування.
Особи, які не мають права на спадкування
1. особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести
до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на
спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої
частки у спадщині.
2. особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих
спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Проте, вказані положення
закону не застосовуються до особи, яка вчинила такий замах, якщо
спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за
заповітом. Вчинення спадкоємцем таких кримінально карних дій має
засвідчуватися обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо
якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були
поновлені на час відкриття спадщини. Позбавлення батьків батьківських
 прав разом із тим не впливає на право дитини бути спадкоємцем після
смерті батьків.
4. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та
повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від
виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина
встановлена судом. Факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо
утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою
заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної
громади).При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею
свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування
спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання
такою особою встановленого законом обов’язку.
5. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб
між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Смерть
дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.
Тому навіть і після смерті одного з подружжя за рішенням суду шлюб
може бути визнаний недійсним. Якщо шлюб визнаний недійсним після
смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його
пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу,
суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто
помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
Усунення від спадкування за рішенням суду
На відміну від випадків, коли особа не має права на спадкування, закон
передбачає випадки, коли за рішенням суду особа може бути усунена від права
на спадкування, а саме: якщо буде встановлено, що особа ухилялася від
надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або
каліцтво був у безпорадному стані.
Таким чином, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від
права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення
сукупність обставин:
 ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її
надання (ухилення полягає в умисних діях чи бездіяльності особи,
спрямованих на ухилення від обов’язку забезпечити підтримку та
допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою
особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його
виконувати, але не вчиняла необхідних дій);
 перебування спадкодавця в безпорадному стані (безпорадним слід
розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або
каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого
життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування);
  потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Яке право повинно застосовуватися при вирішенні цього завдання?
Стаття 4. Визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових
відносин з іноземним елементом
1. Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним
елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями
колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів
України.
2. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що
підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв’язок із
приватноправовими відносинами.
Отже, стаття 4 "Про міжнародне приватне право" визначає, що застосовується
закон держави, громадянином якої є спадкоємець, на момент його смерті, тобто
це є Україна.
Отже, якщо громадянин України, який переїхав за кордон, склав заповіт у
державі, де визнається повна свобода заповіту, його заповіт може бути
визнаний українським законодавством.
Також, обхід закону, вчинений умисно і з метою зловживання правом, є
незаконною дією, тому ми можемо вважати, що спадкодавець діяв
протиправно.
Що таке обхід закону і які його правові наслідки?
Обхід закону - застосування до правовідносин з іноземним елементом права
іншого, ніж право, передбачене відповідним законодавством, внаслідок
штучного створення умов для такого застосування і з метою вибору більш
вигідного регулювання.
Підходи до вирішення
 обхід закону не є незаконною дією - немає необхідності в загальній
забороні на обхід закону (Великобританія, Німеччина)
 обхід закону, вчинений умисно і з метою зловживання правом, є
незаконною дією
Як в Україні?
Правочин та інші дії учасників приватноправових відносин, спрямовані на
підпорядкування цих відносин праву іншому, ніж те, що визначається згідно із
цим Законом, в обхід його положень, є нікчемними. У цьому разі
застосовується право, яке підлягає застосуванню відповідно до норм цього
Закону.
ст. 10 ЗУ "Про міжнародне приватне право"