70. Увечері Д. і Ч. прогулювалися в міському парку. Через деякий час Д.

запропонував Ч. вступити з ним у статевий зв’язок, на що остання

погодилася. Неподалік опинилися Б. і В. Б. зафільмував на відео мобільним
телефоном статевий контакт пари (Д. і Ч.). Потім Б. і В. підійшли до Д. і Ч.
та, погрожуючи опублікуванням цього відео у соціальних мережах,
запропонували Ч. задовольнити їх статеву пристрасть в обмін на видалення
даного відео. Ч. почала плакати, кричати, просила їх відпустити. Д. спробував
вихопити з рук Б. телефон для видалення відео, за що Б. і. В. вдарили його
декілька разів по обличчю. На галас у парку прибула поліція.
Вирішіть питання про відповідальність Б. і В. Як вирішується питання
про розмежування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та
статевої недоторканості з суміжними кримінальними правопорушеннями?
Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок
1. Примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту
сексуального характеру з іншою особою -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту
сексуального характеру з особою, від якої потерпіла особа матеріально або
службово залежна, -
карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до двох років
Основний безпосередній об’єкт статева свобода або статева
недоторканність особи
Об’єктивна сторона Формальний склад кримінального
правопорушення, що полягає примушування особи до здійснення акту
сексуального характеру незалежно від його (їх) гетеро- або гомосексуальної
спрямованості, як пов’язаного з проникненням в один із природніх отворів
іншої людини, так і не пов’язаного з таким з іншою особою. Примушування
являє собою протиправний психічний вплив на свідомість потерпілої
особи, спрямований на приведення її у стан, за якого вона внутрішньо
готова підкоритись вимогам суб’єкта примушування. В результаті
потерпіла особа обмежується у можливості діяти за своєю волею (остання
при цьому повністю не придушується), будучи вимушеною обрати той
варіант поведінки, який суперечить її бажанням. Кримінальне
правопорушення вважається закінченим з моменту здійснення на волю
потерпілої особи психічного тиску у певних формах (з усіченим складом)
Суб’єктивна сторона прямий умисел
 Суб’єкт фізична осудна особа, яка досягла 16–річного віку. Суб’єкт
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 є спеціальним: це
особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи службово залежні.
Кваліфікуючі ознаки
ч. 2 ст. 154 КК України
1) примушування особи до здійснення акту сексуального характеру з
особою, від якої потерпіла особа матеріально або службово залежна;
ч. 3 ст. 154 КК України – примушування, поєднане з погрозою:
1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої особи чи її
близьких родичів;
2) розголошення відомостей, що ганьблять її чи близьких родичів
Даний злочин слід кваліфікувати за ч.3ст.154 так як Б і В
погрожуючи опублікуванням відео намагалися примусити Ч до вступу у
статтевий зв'язок
Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження
1. Умисне легке тілесне ушкодження -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або
виправними роботами на строк до одного року.
2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний
розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до
двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або
арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох
років

71. На пікнік до озера К. і Я. виїхали з 15-річною Т. і 18-річною В.

Пізніше Я., на прохання К., відвів В. убік, а К., залишившись з Т. наодинці,
почав цілувати і пестити її, запропонував вступити у статеві зносини. Т.
сказала, що їй лише 15 років і вона не бажає статевого контакту, проте К.
продовжував наполягати, вчинивши з Т. статевий акт із вагінальним
проникненням. На крики Т. Я. не відгукнувся і не відпустив від себе В. Коли
ж В. почала кликати на допомогу, Я. затулив їй рота рукою.
Вирішіть питання про відповідальність К. і Я.
Що до злочину вчиненого К стосовно Т, слід кваліфікувати за ч.3 ст.152 та
ч.2 ст.27
 Стаття 152. Зґвалтування
1. Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним,
анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням
геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої
особи (зґвалтування) -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років
3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування
неповнолітньої чи неповнолітнього -
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Основний безпосередній об’єкт статева свобода та статева

недоторканість потерпілої особи.
Додатковий безпосередній об'єкт фізична та психічна недоторканість
потерпілої особи, її здоров'я, життя, воля, честь та гідність.
Потерпіла особа особа як чоловічої, так і жіночої статі.
Об’єктивна сторона Формальний склад кримінального правопорушення
дії сексуального характеру, пов’язані із вагінальним, анальним або оральним
проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого
іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи
Суб’єктивна сторона прямий умисел.
Суб’єкт фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку, незалежно від
статі.!
Ч.2 ст. 27 Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з
іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших
осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності
за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом
Що до Я, то Дії особи, яка, сприяючи здійсненню насильницького
статевого акту іншим учасникам злочину, застосувала насильство до особи,
яка намагалася перешкодити вчиненню зґвалтування, необхідно розглядати як
пособництво в зґвалтуванні і кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 КК і відповідною
частиною ст. 152 КК.
згідно з постановою Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про
злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи Дії особи,
яка, сприяючи виконавцю (виконавцям) злочину у вчиненні
насильницького статевих зносин чи насильницького задоволення
статевої пристрасті неприродним способом, застосовувала насильство до
особи, яка намагалася перешкодити вчиненню злочину, надала приміщення
для вчинення злочину тощо, необхідно кваліфікувати як пособництво в
зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті
неприродним способом за частиною п'ятою статті 27 КК і відповідною
частиною (3) статті 152 КК. Тобто Я є пособником
А саме Я відвів у сторону 18-річну В, аби забезпечити безперешкодне
зґвалтування 15-річної Т, і коли В намагалась покликати на допомогу закрив
їй рота рукою
Дайте відповідь на запитання, чи змінилася б кваліфікація їх діянь, якби
вони, змовившись вчинити статевий акт із потерпілими, вчинили його
кожен щодо своєї жертви?
На мою думку так, тоді злочин слід кваліфікувати за
ч. 3 ст. 152 КК України 6) вчинення кримінального правопорушення
групою осіб має місце тоді, коли група з двох або більше співвиконавців діє
узгоджено з метою вчинення кримінального правопорушення стосовно однієї
або декількох потерпілих осіб. Тоді у такому разі суб’єкти злочину обоє
будуть виконавцями Для інкримінування цієї кваліфікуючої ознаки не
вимагається попередньої змови між учасниками кримінального
правопорушення; узгодженість дій співвиконавців може виникнути
безпосередньо в процесі зґвалтування.
Яким є зміст обставини, що обтяжує кримінальну відповідальність за
ч. 3 ст. 152 КК України «Зґвалтування, вчинене групою осіб»?

75. Є. зупинила таксі і попросила водія А. підвезти її додому. Незабаром

вона зрозуміла, що авто рухається в іншому напрямку. У відповідь на її
зауваження А., погрожуючи вбивством, почав домагатися статевого акту.
Злякавшись, Є. під час руху автомобіля вискочила з нього, але потрапила під
інший автомобіль, який рухався в тому ж напрямку, і внаслідок отриманих
ушкоджень у подальшому була визнана інвалідом другої групи. Не
зупиняючись, А. продовжив рух і зник з місця події.
Якою буде правова оцінка діяння А.? Як законодавець визначив
обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність за вчинення
кримінальних правопорушень проти статевої свободи і статевої
недоторканості особи? Їх зміст? Яким чином встановлюється зміст
оцінних понять у кримінальному праві?
Погроза як спосіб вчинення зґвалтування - це залякування потерпілої
особи застосуванням фізичного насильства за допомогою висловлювань,
жестів, інших дій. У будь-якому разі погроза повинна сприйматись як
реальна, тобто у потерпілої особи має скластись враження, що, якщо вона
протидіятиме ґвалтівникові і не виконає його вимог, цю погрозу буде негайно
реалізовано.
При цьому для визнання психічного насильства способом злочину,
передбаченого ст. 152, не має значення, чи мав ґвалтівник насправді намір і
фактичну можливість реалізувати висловлену ним погрозу

У разі, коли при зґвалтуванні чи замаху на цей злочин смерть потерпілої

особи настала внаслідок її власних дій (наприклад, вона вистрибнула з
транспортного засобу під час руху й отримала смертельні ушкодження), дії
винного охоплюються ч. 5 ст. 152 або ст. 15 і ч. 5 ст. 152
Погроза вчинити вбивство, яка була виконана з метою подолання чи
упередження опору потерпілої особи, охоплюється диспозицією ст. 152 КК і
не потребує додаткової кваліфікації за ст. 129 КК.

1. У частині 5 ст. 152 КК передбачена відповідальність за зґвалтування,

що спричинило особливо тяжкі наслідки
Особливо тяжкими наслідками можуть бути визнані, зокрема: смерть або
самогубство потерпілої особи, втрата нею будь-якого органа чи втрата
органом його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров’ я,
поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну
третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи
втрата репродуктивної функції, а так само зараження вірусом
імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою,
що є небезпечною для життя людини, які сталися внаслідок зґвалтування.
Таким чином, особливо тяжкими наслідками визнаються лише ті, які
заподіюють потерпілій особі реальну шкоду.
Для відповідальності за зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі
наслідки, необхідне встановлення причинного зв’язку між зґвалтуванням і
цими наслідками.
Із суб’єктивної сторони відповідальність за спричинення особливо
тяжких наслідків настає як тоді, коли особа передбачала можливість їх
настання, так і тоді, коли вона хоча і не передбачала, але повинна була і могла
передбачити настання таких наслідків.